ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

№ 14 (417) 16 лютого 2013, субота

http://sivertime.com.ua e-mail: despravda@ukr.net

Нова редакція Закону «Про зайнятість населення»: як зміниться ситуація з безробіттям на Чернігівщині?

Опалення подорожчає на 30%?

стор.3

Лікарі рятують людей, а лікарню – Іван Куровський

стор.4–5

Менським листоношам довіряють навіть таємниці

стор.2

стор.8

«у ч и т е л ь р о к у-2013»

РОбОта вЧитеЛя Не ЗаКІНЧується, коли пролунає дзвоник з уроку

З дітьми в нашій країні працюють сотні тисяч педагогів. Це одна з найбільш творчих професій, бо робота вчителя не закінчується, коли пролунає дзвоник з уроку. Педагоги – це перші наставники, які пробуджують молодий талант, бережуть кожну добру рису в характері й поведінці своїх вихованців. Нещодавно таких вчителів вшанували у Чернігові.

Обласний етап Всеукраїнського конкур-су «Учитель року-2013» тривав два дні, впродовж яких двадцять два вчителі з

міст і районів області демонстрували свою майстерність у номінаціях: інформатика, фі-зика, французька мова, музичне мистецтво та російська мова. Також конкурсанти ви-конували творчі завдання з психології та педагогіки, давали відкриті уроки у школах Чернігова. Всіх лауреатів і переможців наго-родили дипломами, грошовими преміями та цінними подарунками.

Одним із лауреатів конкурсу став учитель музичного мистецтва Чернігівського лі-

цею №15 Сергій Маховка. Він продовжує вчительську династію. Його бабуся Ольга Галькевич була директором школи у рай-центрі Машівка Полтавської області. До речі, дружина пана Сергія Вікторія та його брат В’ячеслав теж учителюють.

– На конкурсі водночас і складно, і цікаво, – каже переможець. – Було чому повчитися. З колегами ми обговорювали новітні техно-логії, які можна використовувати у навчаль-ному процесі, зокрема мультимедійні. Та все ж дійшли висновку, що «живе» виконання му-зичних творів – найкраще.

– Чому Ви обрали таку професійну стежину?

– Так життя підказало, – усміхається Сергій Маховка. – Коли був у четвертому класі, сам записався до музичної школи на клас баяна. Згодом вступив до педагогічного вузу, тож учителюю.

– На які нові звершення надихає по-чесна нагорода?

– Отримувати диплом було напрочуд при-ємно і відповідально. Тож надалі не збираюся зупинятися на досягнутому і працюватиму ще старанніше.

Ірина ОСТАШКО

Фот

о Ві

ктор

а КО

ШМ

АЛА

http://sivertime.com.ua

2 № 14 (417) 16 лютого 2013, суботаhttp://sivertime.com.ua

З ре д а к цій н ої п о ш т и

Не їдеш, а мучишся...Мова про автомобільну дорогу з Семенівки через Холми до обласного цент­

ру. П’ятнадцятикілометровий відрізок шляху від Холмів (Корюківський р­н) до автостанції Хлоп’яники (Сосницький р­н) автобус долає майже

годину. Невдоволені пасажири, а ще більше – водії.Судіть самі. Трасу не чистили від снігу, відколи настала зима. Асфальтове

покриття у вибоїнах і ямах. До того ж, дорога вузька, а рух інтенсивний. Крім автобусів, по ній рухаються великовагові фури, що прямують до митниці.

Таке враження, що чиновники від «Чернігівавтодору» забули: і в глибинці людям треба добиратися до міста у справах.

Микола ОЛІФІРЕНКО,водій автобуса з багаторічним стажем «Чернігівавтотехсервісу»

м од е р ніЗ ує м о

сільгоспвиробники надають перевагу техніці закордонного виробництваМинулого року сільгоспвиробники області закупили 839 одиниць сільськогосподарської техніки та обладнання на 354,1 мільйона гривень, що в 1,4 раза більше ніж у 2011 році. Про це повідомила прес-служба департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації.

Для галузі рослинництва закуплено трактори, комбайни, жниварки, косарки, ґрунтообробна та посівна техніка, машини для внесення добрив, обприску­вачі тощо. Для тваринництва придбано доїльне обладнання, а також облад­

нання для утримання ВРХ, свиней, птиці, техніка для кормоприготування та інше.Сільгоспвиробники надають перевагу техніці закордонного виробництва:

у 2012 році її закупили на 270,6 млн грн, а вітчизняної – на 83,5 млн грн.Найбільше коштів на придбання техніки та обладнання минулого року

витратили господарства Бобровицького (67,9 млн грн), Срібнянського (67,7 млн грн) та Чернігівського (34,4 млн грн) районів.

п е р с п е к т и в и

Заважає ще пасивність членів громади в управлінні населе­ними пунктами, а також те,

що немає ефективних механізмів організації співпраці між ними. Не вистачає результативних планів ді­яльності, інтелектуального капіталу для розробки стратегій розвитку, які б можна було узгодити з дер­жавною та реґіональними. Бракує, зрештою, й досвіду у деяких ни­нішніх керівників територіальних громад щодо залучення інвести­цій, використання наявних ресур­сів. Та й інерція старого мислення в управлінні виконкомами рад ще дає про себе знати.

Справді, існуюча модель форму­вання бюджетів малих міст і селищ не дає жодних шансів для їх роз­витку через постійне недофінан­сування. Не задоволені як донори, так і територіальні громади. І навіть чинна державна програма підтрим­ки малих міст до 2015 року не ви­рішує проблеми. За цих умов авто­ритет та ініціатива очільника місь­кої чи селищної громади набуває непересічного значення. Сьогодні вони все активніше беруть участь

на конкурсних засадах у проектах різних зарубіжних і вітчизняних організацій та фондів, зокрема у проекті ООН «Місцевий розви­ток, орієнтований на громаду», у Всеукраїнському конкурсі проек­тів та програм розвитку місцево­го самоврядування. А це додаткові фінансові ресурси для конкретних завдань і, звичайно ж, обнадійливі результати, про що наша газета не раз інформувала.

І ось ще один цікавий проект. Минулого понеділка голова облдер­жадміністрації Володимир Хоменко, голова обласної ради Анатолій Мель ник та керівник представни­цтва Фонду Ганса Зайделя (ФРН) в Україні Сергій Загорний підписали Протокол намірів щодо реалізації освітнього проекту за міжнародної участі «Сталий розвиток малих міст Чернігівської області». Він, до речі, розрахований на два роки – ниніш­ній і наступний та призначений для міських (районного значення) та селищних голів, відібраних за ре­зультатами анкетування.

Навчатимуть німецькі виклада­чі­практики, зокрема керівник уп­

равлін ня економіки та розвитку м. Кемп тен (Баварія) Ріхард Шисль та провідні українські фахівці. Пер­ший, ознайомчий, семінар відбувся минулого понеділка у конференц­залі обласної ради. Крім фахівців, у ньому взяли участь й очільники 26­ти відібраних із 42­х територі­альних громад міст і селищ області. Мета десяти семінарів, як передба­чено проектом, – оволодіння євро­пейськими інструментами плануван­ня розвитку територій, залучення ін­вестицій для реалізації таких планів, запровадження європейських стан­дартів в управлінні містом і селищем у наданні муніципальних послуг.

Словом, ставиться завдання досягти в наших містах таких же результатів, як у баварських, завдяки європеїзації муніципального управління.

Протягом двох днів учасники семінару ознайомилися з експер­тами, цілями та методологією про екту, заслухали міських голів Жовк ви Дніпропетровської області Петра Вихопня та Кам’янки­Бузької Львівської Олега Омеляна про до­свід їхньої співпраці з Фондом Зайделя. Керівник управління еко­номіки та розвитку міста Кемптен Ріхард Шисль розповів про осо­бливості сталого розвитку міста, інструменти забезпечення цього,

ресурси територіальної громади, які є основою її розвитку, а також про те, як підвищити конкуренто­спроможність міста.

Зрозуміло, як зазначив перший заступник голови обласної ради Іван Коробка, відкриваючи озна­йомчий семінар, участь у цьому проекті голів міських і селищних рад покладає на них особливу від­повідальність перед територіальни­ми громадами. Справді так. Шукати і знаходити, ініціювати і реалізову­вати, навчатися чужому і свого не цуратися побажаймо їм і ми!

Олекса ДОРОШФото Віктора КОШМАЛА

Чого нині бракує територіальним громадам міст і селищ, щоб стати самодостатніми суб’єктами врядування, принаймні, у вирішенні повсякденних проблем? Насамаперед власних коштів або можливості самостійно концентрувати ресурси для розвитку.

та р и ф и

Опалення подорожчає на 30%?До кінця нинішнього опалювального сезону тарифи на тепло для населення в україні можуть збільшитися на 30%. До того ж, чиновники пропонують штрафувати тих, хто перейшов на індивідуальне опалення.

Причина? Нинішні тарифи для населення на тепло­ву енергію, на їхню думку, становлять лише 70% собівартості послуг. А щоб досягти економічно

обґрунтованого рівня, плата за обігрів однокімнатної квартири, мовляв, має збільшитися на 75 гривень – до 303­х гривень, двокімнатної – з 333­х гривень до 443­х, а мешканці трикімнатної квартири мають платити не 441, а 587 гривень.

«Щоб абоненти теплопостачання масово не відмовлялися від послуги, чиновники вирішили усклад-нити порядок переходу на індивідуальне опалення та ввести штрафи для тих, хто самовільно від-ключився від теплових мереж, – пише «Економічна правда». – Нацкомпослуг опублікувала законопро-ект, у якому запропоновано внести зміни до закону «Про теплопостачання» та «Про житлово-кому-нальні послуги», а також до Кодексу України «Про адміністративні правопорушення».

Згідно з документом за несанкціоноване відключення від теплових мереж передбачено штраф, що становить від ста до 150­ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1,7–2,5 тис. гривень). Крім того, власникові квартири з нелегальним котлом треба буде за свій рахунок відновити в по­чатковому вигляді систему централізованого опалення. А от за самовільне підключення до системи, що припускає безкоштовне користування послугою, загрожує штраф набагато менший – від 5­ти до 20­ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85–340 гривень).

Законопроект також передбачає штраф 425–850 гривень для тих споживачів, які відмовлять представникам теплопостачальної організації у доступі до індивідуальних теплових установок або лічильників, йдеться в повідомленні.

Таке жорстке регулювання переходу громадян на автономне опалення чиновники пояснюють тим, що «автономізація» призведе до руйнування системи централізованого теплопостачання як цілісного комплексу. Крім того, масова установка котлів, на їхню думку, екологічно небезпечна.

Згідно з чинним законодавством, перейти на автономне опалення можна мешканцям тільки всьо­го будинку одразу, і лише в тому випадку, коли таку можливість передбачено системою теплопос­тачання населеного пункту, яку мають затвердити органи місцевого самоврядування.

Ідею європеїзації маємо втілити на прикладі малих міст Чернігівщини

http://sivertime.com.ua

№ 14 (417) 16 лютого 2013, субота 3http://sivertime.com.ua

Для молоді – підйомні та житло, для 45-річних – «ваучер»Незважаючи на те, що низка

норм нової редакції закону ду-блює існуючі положення, деякі по-зитивні зміни в цьому документі виділити можна. Так, наприклад, передбачено компенсацію ро-ботодавцям єдиного внеску на загальнообов’язкове державне со-ціальне страхування.

– Працевлаштовуючи на но-ві робочі місця не менше ніж два роки громадян, які належать до категорії, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлашту-ванню (тих, кому до пенсії за віком залишилося менше ніж 10 років; молоді, яка вперше отримує робо-че місце; інвалідів), роботодавець щомісяця впродовж року отриму-ватиме компенсацію фактичних витрат на рівні єдиного соціально-го внеску, – каже перший заступ-ник директора Чернігівського обласного центру зайнятості В’ячеслав Бєлогура. – Ті робо-тодавці, які протягом року забез-печували створення робочих місць та виплачували зарплату не ниж-чу ніж три мінімальні заробітні плати, у наступному році мати-муть право на компенсацію фак-

тичних витрат, яка становить 50 відсотків від суми нарахованого єдиного соціального внеску за від-повідну особу.

Згідно з новою редакцією за-кону компенсацію єдиного соці-ального внеску виплачуватимуть роботодавцю за умови створення нового робочого місця.

– Законом передбачено, що на-дання житла та одноразова до-помога молодим фахівцям, які по-годилися працювати у сільській місцевості, буде профінансовано з Державного бюджету у порядку та за переліком професій, затвер-джених Кабміном, – каже чинов-ник обласного центру зайнятості. – Тобто, держава визначить пріо-ритети для залучення фахівців у сільську місцевість.

Серед суттєвих новацій, які вже діють, – надання статусу безробіт-ного з першого дня реєстрації у центрі зайнятості, а не як раніше – з восьмого. Однак виплата до-помоги з безробіття призначаєть-ся з восьмого дня після надання статусу безробітного. Щодо цьо-го, то жодних змін не відбулося.

Також зросла і максимальна виплата допомоги з безробіття. Якщо раніше вона не перевищува-ла середньомісячну заробітну пла-ту в області, то нині становить не більше ніж чотири прожиткових мінімуми для працездатної осо-

би (сьогодні такий прожитковий мінімум 1147 гривень).

– Це суттєвий крок назустріч як роботодавцям, так і найма-ним працівникам, оскільки розмір допомоги з безробіття відтепер залежить від розмірів страхо-вих внесків, – пояснює В’ячеслав Бєлогура. – Закон також розширив коло малозахищених осіб. Крім то-го, безробітні, старші 45-ти років зі страховим стажем понад 15 ро-ків, отримають право на «ваучер» на навчання за професіями, які ко-ристуються стабільним попитом на ринку праці.

Нові підходи до фінансування громадських робітВ умовах нестачі робочих місць

для постійної зайнятості особли-вого значення набувають громад-ські роботи. Участь у них мотивує людину до праці, змінює її уявлен-ня про належну роботу і є дже-релом додаткового прибутку та засобом переходу до постійного працевлаштування.

– Громадські роботи приносять суспільну користь і сприяють соці-ально-економічному розвитку те-риторій. До участі в них відповідно до укладених договорів за минулий рік залучено 10,2 тисячі осіб, – каже В’ячеслав Бєлогура. – Безробітні

брали участь у роботах з благо-устрою населених пунктів, надава-ли допомогу особам похилого віку, ветеранам війни та праці, пра-цювали у сільському та лісовому господарствах, – розповідає далі чиновник. – Загалом до активних форм сприяння зайнятості було залучено 35,6 тисячі незайнятих громадян (68,9 відсотка тих, хто перебуває на обліку).

Доречно зауважити, що од-нією з новацій, передбачених ст. 31 цього Закону, є зміни у порядку організації та фінансу-вання громадських робіт. У разі залучення зареєстрованих без-робітних до громадських робіт фінансування їх надходитиме пропорційно рівними частина-ми за кошти місцевих бюджетів та Фонду загальнообов’язкового державного соціального страху-вання України на випадок без-робіття. Ця норма Закону пе-редбачає закладення коштів на організацію та проведення гро-мадських робіт у річних кошто-рисах органів місцевого само-врядування.

Закон є, але чи працює?Підсумовуючи основні новації

законодавства про зайнятість, зауважимо, що, на думку між-народних експертів, цей закон – одне з найсучасніших рішень у Європі. Там навіть мають на-мір оприлюднити український закон, щоб інші країни могли ознайомитися з підходами на-шого уряду до вирішення про-блем безробіття.

Від цих положень виграють і роботодавці, і претенденти, адже можливість економії ЄСВ (єдино-

го соціального внеску) стимулює офіційне оформлення трудових відносин та виплату «білих» зарп-лат. Крім того, законопроектом передбачено розробку держав-них цільових програм щодо ство-рення нових робочих місць, але ефективність такого інструменту можна буде оцінити тільки після його впровадження.

Наразі порядок компенсації єдиного внеску, як і його роз-мір, не визначено. Залишаються декларативними і так звані під-йомні для молодих фахівців, що погодились працювати у сіль-ській місцевості (згідно із зако-ном це 10 мінімальних заробітних плат). Таких пріоритетів держава поки що не визначила, оскіль-ки немає відповідної постанови Кабміну із затвердженим пере-ліком професій та спеціальнос-тей. Незрозумілою залишаєть-ся і ситуація з «ваучером» на безкоштовне навчання, порядку отримання якого на сьогодні та-кож немає. Відомо лише, що на-вчання цієї категорії безробітних відбуватиметься за кошти Фонду загальнообов’язкового держав-ного страхування на випадок без-робіття. Якщо вартість навчання буде меншою ніж максимальна сума, визначена для цього, все навчання держава оплатить із Фонду.

Тож сказати, що запропоновані нововведення кардинально змі-нять ситуацію із зайнятістю насе-лення, безумовно, не можна. Нині немає підзаконної нормативно-правової бази та порядків засто-сування цих змін, тож неможливо спрогнозувати, як вплинуть нова-ції на ринок праці. Головне, щоб уведені норми згодом отримали дієвий механізм реалізації.

ЗА К О Н ОД А ВЧ І Н ОВ А ЦІЇ

Нова редакція Закону «Про зайнятість населення»: як зміниться ситуація з безробіттям на Чернігівщині?Зміни в Законі «Про зайнятість населення», які набули чинності першого січня нинішнього року, містять деякі позитивні зміни як для роботодавців, так і для працівників. Можна сказати, що держава зробила крок назустріч бізнесу і чесним нарахуванням заробітних плат тим українцям, що працюють. До того ж, закон передбачає стимулювання деяких професій на селі, щоправда яких саме, Уряд ще не визначив. Власне, низка норм документа поки що так і не отримала дієвої реалізації, оскільки і досі немає належної підзаконної нормативно-правової бази.

Віталій НАЗАРЕНКОФото автора

Ринок праці мовою цифрУ січні–грудні 2012 року на обліку

в центрах зайнятості області перебувало 51,6 тисячі незайнятих трудовою діяльністю гро-мадян, що на 3,8% менше ніж за аналогічний період минулого року.

За звітний період у банку даних обласної служби зайнятості налічувалося 28,3 тисячі вакансій від 5,8 тисячі роботодавців. На початок січня 2013 року актуальними були 1,3 тисячі вакансій, на кожну з яких претендувало 12 незайнятих осіб.

На 1 лютого 2013 року на обліку в центрах зайнятості області перебувало 17,4 тисячі безробітних громадян, рівень зареєстрова-ного безробіття становив трохи більше двох відсотків від кількості постійного населення працездатного віку.

в центрах зайнятості області перебувало 51,6 тисячі незайнятих трудовою діяльністю гро-

ДОВІДКА

Перший заступник директора Чернігівського обласного центру зайнятості В’ячеслав БЄЛОГУРА

http://sivertime.com.ua

4 № 14 (417) 16 лютого 2013, суботаhttp://sivertime.com.ua

у найвіддаленіше село Макіївка, що у Носівському районі, на сход села, під час якого мали розглядати питання закриття стаціонарного відділення місцевої дільничної лікарні, окрім макіївців та пустотинців, завітали й представники районного керівництва, журналісти, а також народний депутат україни Іван Куровський. він приїхав сюди, аби заспокоїти людей: «Ніхто вашу дільничну лікарню не закриє. Це я вам обіцяю!» Коли селяни почули такі слова, у декого з них з’явилися на очах сльози, хтось радісно усміхався, дехто пошепки промовляв: «Дякуємо!», інші піднімалися з місця і гучно аплодували.

у минулому номері «Деснянки вільної» у статті «Закриття сіль­ських лікарень – людський біль» ми навели кілька рядків із листа від жителів сіл Макіївка та Пустотине Носівського райо­

ну, адресованого народному депутату України Івану Куровському. Підписалися під зверненням понад 700 людей. У своєму послан­ні селяни з останньою надією просили допомогти вирішити ду­же важливе для них питання – посприяти, аби стаціонарне від­ділення Макіївської дільничної лікарні не закрили.

Втім, ліквідація стаціонарів та перепрофілювання медичних за­кладів чи не в кожному районі Чернігівщини Івану Куровському болить уже давно. Він також неодноразово заявляв, що будь­які дії щодо зменшення обсягів надання медичної допомоги та ско­рочення мережі закладів охорони здоров’я суперечать статті 49 Конституції України. Отож скласти руки й чекати, коли медици­на на селі зникне, Іван Іванович, звісно, не міг. Так, 6 грудня ни­нішнього року було зареєстровано проект Закону «Про введен­ня мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я», який ініціювали народні депутати Іван Куровський та Олег Ляшко. Нині законопроект направлено на розгляд Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я.

Якщо його підтримає більшість народних обранців у Парламенті, наші громадяни отримуватимуть вчасну і якісну медичну допомо­гу, пацієнтам не доведеться їхати світ за очі у районні полікліні­ки, тяжкохворі не помиратимуть удома, не дочекавшись лікарів, а медики не шукатимуть собі роботу.

н о тат к и З п р и в од у

Лікарі рятують людей, а лікарню – Іван Куровський

Лікарні – бути, і лікарю – також!– Залишити без уваги ваше звернення про-

сто не міг, – звернувся Іван Куровський до присутніх у залі. – Шукав підтримки у Прем’єр-міністра України Миколи Азарова, у Міністерстві охорони здоров’я, зустрі-чався з головою Чернігівської облдержадмі-ністрації Володимиром Хоменком, головою Носівської райдержадміністрації Анатолієм Красносільським, Макіївським сільським го-ловою Петром Бакланом. Переконаний: без підтримки обласної, районної і місце-вої влади мої зусилля не будуть такими ефективними.

Розумію, нині наша держава переживає скрутні часи, – каже далі народний обра­нець, – але потрібно економити не на ме-дицині. Якщо реформи не розуміють і не сприймають люди – це, вважаю, крок назад. Запевняю, ніхто вашу дільничну лікарню не закриє. Це я вам обіцяю! Навпаки, медичний заклад потрібно зберегти. І нехай у Макіївці поки немає лікаря-терапевта, та, сподіваю-ся, це кадрове питання ми спільно вирішимо.

Як зазначив Іван Куровський, про закрит­тя медичних закладів на селі не може бути й мови. Навпаки, на потреби лікарень, амбу­латорій, ФАПів треба виділяти більше коштів. І, на жаль, нині сільським закладам охорони здоров’я альтернативи немає. Натомість є погані дороги, застарілі автомобілі швидкої допомоги, нерозширені районні чи міські лікарні, де недостатньо ліжко­місць для па­цієнтів із сіл.

Народний депутат сподівається, що його колеги у Парламенті проголосують за про­ект Закону «Про введення мораторію на лік­

відацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я», адже чи не в кожному виборчому окрузі України нині є загроза закриття ста­ціонарів, амбулаторій, ФАПів.

– Ми, народні обранці, маємо виправдати вашу довіру і зробити все, щоб люди жили кра-ще. А щодо Носівщини, Ніжинщини, Ічнянщини, Срібнянщини та інших районів Чернігівщини, яких має торкнутися медична реформа, ро-битиму все, що від мене залежить, аби жод-ну лікарню не закрили, – наостанок сказав Іван Куровський.

«Ми хочемо жити!»Фельдшера Макіївської дільничної

лікарні Валерія Петрика, як нікого, хви­лює перепрофілювання їхнього медично­го закладу:

– У стінах уже рідної дільничної лікарні працюю з 1989 року. Сам не місцевий, приїхав із Вікторівки Ніжинського району. Тут одру-жився і виховую двох козаків. Без медичного закладу не уявляю свого життя. У нашій лі-карні трудяться 17 чоловік. Окрім мене, лі-

кар-стоматолог, медичні сестри, санітарки, кухарі, водії, а також завгосп. Лікар-терапевт чотири роки тому пішов на пенсію, отож йо-го посада вільна.

Окрім дорослих, ми обслуговуємо 249 ді-тей. У стаціонарі можуть перебувати двад-цять пацієнтів.

Якщо, не доведи Господь, комусь виста-чить глузду закрити нашу лікарню, тоді на вулицю підуть не лише кухарі, завгосп, а й санітарки та медсестри.

А ще фельдшер сказав, що готуватиме лис­та народному депутату Івану Куровському, у якому вкаже все, що потребує їхній заклад:

– Своєї ініціативи ми не виявляли, бо розу-міємо: у Івана Івановича дуже багато справ. Але коли він сам запропонував нам допомогу, чесно кажучи, дуже цьому зраділи.

Соціальний працівник Ніна Парасюк:– У Макіївці живу вже багато літ.

Обслуго вую дванадцять стареньких, серед

яких є навіть один дідусь, якому 96 років. Звати його Іван Антонович Дорогинський. Відвідую своїх підопічних кілька разів на

тиждень, а довгожителя – щодня. Всі мої бабусі й дідусі мають «букет хвороб», дуже часто звертаються за медичною допомо-гою. Якщо лікарні у нас не стане, не стане і їх. Для всіх, малих і старих, закриття лі-карні – це кінець світу!

Завідувачка Будинку культури у се-лі Пустотине Лідія Павленко приїхала до Макіїв ки, аби попросити у Івана Куровського допомоги: вікна їхнього культурного осеред­ку вже старі і потребують заміни.

– Я дуже радію, що Іван Іванович не від-вернувся від нас, – із усмішкою каже Лідія Павленко. – У селі Пустотине проживає 432 особи, переважно пенсійного віку. Хвороб вистачає… І я, і мої рідні також частенько лікуємося у Макіївці. Для нас закриття лікар-ні – це страшний суд. До речі, мій син Олексій тут працює водієм швидкої допомоги… А щодо того, чи зручно добиратися хворим і немічним до районної поліклініки, стовід-сотково впевнена – ні! Окрім того, що дуже далеко, ще й дорога розбита. Жах та й годі! І ще: ми хочемо жити!

http://sivertime.com.ua

№ 14 (417) 16 лютого 2013, субота 5http://sivertime.com.ua

Лікарі рятують людей, а лікарню – Іван Куровський

У жителя Макіївки Івана Коваленка за плечима сімдесят років, на хвороби не скар­житься, тримає чимале господарство, весе­лий і відкритий:

– Я ніколи в житті не звертався до ме-диків! Але лікарня нам дуже потрібна. Моя дружина інколи слабує. Хто її врятує у на-шій глушині? Діти й онуки далеко, аж у Києві. Отож без лікарні ми не виживемо.

Односелець Івана Коваленка Валерій Рудий, який за своє життя працював і во­

дієм, і бригадиром, а ще завідував фермою, нині на пенсії:

– Смокчу цукерки, хоча у мене цукровий діа-бет. У нашій лікарні я постійний пацієнт. Часто викликаю медиків додому. До речі, фельдшер оперативно приїздить на автомобілі швидкої допомоги, який чотири роки тому Іван Іванович подарував лікарні. Нехай йому здоровиться!

У стаціонаріСтаття була б неповною, якби ми не за­

вітали до самої лікарні, не поспілкувалися з людьми, які там працюють і котрих там лікують.

Медсестра Тетяна Петрик із задово­ленням показала лікарняні палати, позна­йомила з персоналом медичного закладу і дозволила побесідувати з хворими.

– Двічі на рік мені доводиться лягати у стаціонар, – каже Віра Харченко із се-ла Пустотине. – У мене хворе серце… Без цієї лікарні нам буде дуже погано. Тут і по-людськи медики ставляться, і годують доб-ре. Закривати – не можна.

Мати сімох дітей із Макіївки Катерина Євтушок місцевих медиків називає своїми рятівниками:

– Багато років страждаю на цукровий діа-бет, одне око не бачить, інше – на двадцять відсотків. Як мені дістатися до Носівки на прийом до лікаря, коли турбує високий тиск? Якби не наша дільнична лікарня, вже давно була б на тому світі.

Надія Остренська (також місцева жи-телька) вважає, що їй зручніше лікуватися у своїй лікарні, де її провідують рідні і знайомі:

– Краще, звісно, не хворіти, але якщо таке сталося, то ліпше ближче до домівки. І на ду-ші спокійно, і одужуєш швидше. Дівчата тут хороші, добрі. На милицях до райцентру мені не під силу дістатися.

У палаті, де перебувають чоловіки, по­годився на коротеньке інтерв’ю макіївець Іван Салівон:

– Чи часто я тут лікуюся? Авжеж. Турбує тиск, серце. Скільки років дасте? 60? Не вга-дали, 74! Виглядаю добре, бо медичні сестри Тетяна Петрик і Валентина Овчаренко про мене піклуються. Якби всім лікарням таких фахівців, ми б лише молоділи!

Може, й так.Усі, з ким ми спілкувалися у Макіївці на

Носівщині, щиро вболівають за свою лікар­ню. А слова з листа селян до народного де­путата: «Іване Івановичу! Підтримайте нас. Бо, якщо не Ви, то хто?..» – стали дійсністю.

Лариса ГАЛЕТАФото Віталія АДРУГА

Носівський район

Макіївська дільнична лікарня

Пацієнтки стаціонарного відділенняАвтомобіль, який чотири роки тому подарував лікарні

Іван Куровський

http://sivertime.com.ua

6 № 14 (417) 16 лютого 2013, суботаhttp://sivertime.com.ua

День за днем17 лютого – День спонтанного прояву доброти

Поява цього свята пов’я-зана з ініціативою міжнарод-них благодійних організацій, які вирішили об’єднати під гаслами доброти всіх людей планети незалежно від їх гро-мадянства, віросповідання та національної приналежності. День спонтанного прояву доброти – це привід зга-дати про справжні цінності нашого життя й про те, що доброта здатна зцілити від душевних мук і недуг кожного, хто її проявляє.

19 лютого – Всесвітній день захисту морських ссавців (День кита)

Його було встановле-но 1986 року, коли набув чинності мораторій на ки-товий промисел, введений Міжнародною китовою комі-сією (МКК). Він діє й понині і означає, що у всьому світі охоту на китів, а також торгів-лю китовим м’ясом забороне-но. Промисел китів дозволено лише для задоволення потреб корінного населення (так званих аборигенів) і наукових досліджень за спе-ціальними дозволами урядів-членів МКК.

День китів – це залучення уваги громадськості, представників влади і всього людства до питань за-хисту цього унікального виду тварин і взагалі всіх морських ссавців, яких до теперішнього часу на на-шій планеті збереглося лише 119 видів. Інтенсивне і нещадне винищування морських ссавців, зокрема китів, що продовжується вже понад 200 років, згуб-но позначилося на їхній чисельності – багато пред-ставників цього виду на межі зникнення.

21 лютого – Міжнародний день рідної мови

Його відзначають з 2000 року. Про «підтрим-ку мовного та культурно-го різноманіття та багато-мовності» було оголошено на Генеральній конферен-ції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня – 17 листопада 1999 року в Парижі. Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку куль-турної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомов-ність є запорукою взаєморозуміння та взаємоповаги.

23 лютого – День захисника Вітчизни

Це міжнарод-не свято символі-зує зв’язок багатьох поколінь захисників Вітчизни та є проя-вом поваги до них. Історія його почала-ся ще 1918 року піс-ля перемоги заго-нів Червоної гвардії над німецькими вій-ськами під Псковом і Нарвою. 1922 року цю дату була офіційно прого-лошено Днем Червоної Армії, а з 1946 року – Днем Радянської Армії і Військово-морського флоту. Після розпаду Радянського Союзу його перейменували в День захисника Вітчизни.

О ТА К ОЇ

Е ПІЗОД И

Якийсь абсурд, скажете ви, читачу. Справді, із сирків можна нашвидку зробити бутерброди до чаю, а вміла господиня приготує з них різні смачні страви. Та й, зрештою, не без-

платні вони, а дармовий сир буває тільки в мишоловці.А мобільний телефон – незамінна річ у нашому повсякден-

ному житті, і, зрозуміло, теж не безплатний…Та годі ходити околясом. Почнемо танцювати від пічки: на-

передодні приготувань до дня народження дружини попроси-ли сина купити продуктів.

У святковому меню значився і салат із плавлених сирків. Син повернувся, коли для цієї страви були накришені усі ком-поненти, окрім головного.

– Давай швиденько, – нетерпляче підганяв молодшого стар-ший брат, який тимчасово виконував обов’язки шеф-кухаря. Він поспішав на зустріч із друзями і мав виконати бодай од-не завдання, аби не закинули докір, що нічим не допомагав…

– І що ти купив?! – запитав не язиком, а кувалдою. – Цвілий – один, цвілий – другий… Та всі вони – цвілі! Куди твої очі дивилися?!

– Продавець сказала, що тільки вчора завезли, порадила взя-ти, – захищається менший.

– А де чек?– Чеки, це що – марки, філателія?Їхати у центр міста (живемо на околиці), аби доводити свою

правоту, у нас не вистачало ні запалу, ні часу. І навіщо лама-ти списи, коли вони, як не штирхай у лати шарлатанів, пере-творюються в уламки на вже зведеному циклопічному звали-щі беззаконня?

Принагідно пригадаю позаторішню зимову історію, коли хотів розібратися з власником пересувного ларка оптово-роздрібної торговельної бази, що на вулиці Ріпкинській. Там мені прода-ли курячу тушку із льодяним «страусиним» яйцем усередині.

Продавець на мої наполегливі вимоги нарешті згодилася дати телефон боса. Той після дзвінка пообіцяв під’їхати через 15 хвилин.

Було сиро, сипав мокрий сніг. Під ногами каша. Змерз, зуб на зуба не потрапляє. Машини під’їжджали одна за одною, але тієї, потрібної, не було і не було.

А зі слухавки, на мої знервовані дзвінки, чулося одноманіт-но заспокійливе: «Уже під’їжджаю…».

Тож пильно стою, як на бойовому посту, аби не проґавити.

Насправді ж «хазяїн» прибув майже за годину. На пристой-ній іномарці (чомусь, за наївністю, чекав «Жигулі») підкотило двоє кремезних братів-підприємців і одразу… обвинуватили мене в наклепі: мовляв, лід (300 гр), який приніс у кульку, сам заморозив у камері холодильника.

– Але ж я не вимагаю від вас компенсації! – зриваюся. – Лише в очі сказати: «Припиніть обдурювати народ. Майте совість!».

Як об стінку горохом.– Не може того бути, – бубонять, наче в бубон.Чи продовжували хитрі ділки заробляти на льодяних «яйцях»,

не відаю. Бо надалі ту точку принципово обходив стороною.…І останній епізод у цій історії. Новенький телефон, який

мені подарували рідні, років два тому, виявився з дефектом: скільки б не висів на підзарядці, швидко розряджався, і тому підводив у несподівані моменти.

У крамниці, де було придбано горе-мобілку, категорично відмовилися замінити її на нову. Письмові звернення до під-приємця, консультації у тодішньому управлінні у справах за-хисту прав споживачів не дали результату. Телефон, який був на гарантії, лише згодилися полагодити. Але й після ремонту він так і залишився «калікою». Через деякий час у мене його вкрали. Дивно, але коли виявив крадіжку «мобільного», ніби корвалолу прийняв – заспокоївся.

А той, хто на нього поласився, хай понервує. По заслузі.Олександр МИКОЛИН

м.Чернігів

–  Одразу стало зрозуміло, що це не випадковість, і я направив до школи-інтернату медич-

ну бригаду у складі начмеда, анестезіо-лога та кількох лікарів, – розповів голо-вний лікар Бобровицької ЦРЛ Федір Тодоріко. – Після огляду лікарі негайно госпіталізували 43 учнів віком від 8 до 16 років. Шестеро з них були в стані серед-

ньої тяжкості. У стаціонарі усім дітям зробили промивання шлунків, 21 дитині ставили крапельниці, аби запобігти ток-сикації організму. Наступного дня ми ви-писали 19 учнів, які на той час почували себе нормально. 12 лютого ще стільки ж дітей повернулися до навчального про-цесу, а п’ятьох довелося потримати ще один день. На мою думку, ніякого отруєн-ня не було. Діти просто переїли солодо-щів, а їхні підшлункові залози не витри-мали такого перевантаження.

13 лютого усі діти повернулися до навчального закладу.

Причиною госпіталізації учнів стали звичайнісінькі цукерки. Їх до школи-ін-тернату привезли столичні волонтери. Про це повідомив директор навчаль-ного закладу Юрій Ковбаско.

– 10 лютого до нас приїздили волон-тери і привезли цукерки із новорічних наборів. Усі солодощі були різних торго-

вих марок, – розказав по телефону Юрій Савич, – шоколадні, вафельні, карамель-ки. Вони лежали в коробці розміром як, наприклад, із-під бананів. Скільки кілогра-мів, не знаю, ніхто їх не важив. Цукерки дітям роздавали, як волонтери, так і наші працівники.

Чому так сталося, що діти неконтро-льовано поглинали величезну кількість солодкого, Юрій Ковбаско пояснити не зміг. Мовляв, услідкувати за ними було важко. Документально цей подарунок від волонтерів зафіксовано не було. Та й про походження благодійних ласощів Юрій Савич нічого не знає.

За висновками головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби України в області, підозра на харчову токсикоінфекцію учнів школи-інтернату не підтвердилася.

Віктор ТКАЧЕНКО

опинилися на лікарняних ліжках 43 вихованці Старобасанської школи-інтернату, що в Бобровицькому районі10 лютого о 16:45 до Бобровицької районної лікарні зателефонували педагоги інтернату й повідомили, що один із учнів скаржиться на болі в животі. Дитину госпіталізували, а вже за три години ще троє учнів схопилися за животики.

Плавлені сирки – у сміттєве відро, або Добре, що в мене поцупили «мобілку»

Поїли цукерочок «від пуза» і…

http://sivertime.com.ua

№ 14 (417) 16 лютого 2013, субота 7http://sivertime.com.ua

п р и в ат ні ог оло ш е н н я

Продам•Будинок в смт Замглай (сарай, гараж, во-

допровід, газ, телефон, ділянка 15 соток, фруктові дерева, поряд ліс, озера). Тел.: 699-439, (099) 324-14-26.

•Таврія NOVA 98 р.в., об’єм 1,2 л. ко-лір вишня. Ціна 12000 тис. грн. (Торг) Тел. (099) 964-78-70.

•Гараж у коперативі №6 (Цукрова фабри-ка) Тел. (097) 638-04-38, (067) 460-00-30.

Куплю•Холодильник в робочому стані до

150 грн, газову плиту до 150грн. на дачу терміново. Тел. (93) 653-72-76.

•Човен будь-який, окремо весла, велоси-пед, бінокль, пневматику (воздушку), тру-бу підзорну, радянську газову колонку. Тел. 61-00-50.

ДороГо закуповуємо телят, корів, свиней таконейнам’ясо тана утримання.

Тел.: (063) 023-26-69, (098) 588-66-94, (050) 532-73-11.

ПродамГазель бортовую,тентованную,2007 г.в.Цена38000

грн, торг.Тел. (095)699-55-95.

Продам«DAewOONexiA»,2011 г.в.,серебристыйметалик.Цена57000

грн, торг.Тел. (095)699-55-95.

виклик до судуДеснянський районний суд міс-

та Чернігова викликає як відповідача Олександра Олександровича Юдіна,08.05.1955 р.н. (останнє відоме місце про-живання: вул. П’ятницька, буд. 38, кв. 5, м. Чернігів) для участі в судовому роз-гляді цивільної справи № 750/1243/13-ц (провадження по справі № 2/750/800/1З) за позовом Публічного акціонерного то-вариства «дельта Банк» до олександра олександровича Юдіна про стягнення за-боргованості за кредитним договором.

Судове засідання відбудеться 6 березня 2013 року о 10 год. під головуванням судді Супруна О.П. в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги, 141, каб. 311.

Попереджаємо, що в разі неявки відпо-відача Юдіна олександра олександровича в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, справу буде розглянуто за його відсутності.

Головнеуправлінняюстиції уЧернігівськійобласті оголошуєконкурс на заміщеннявакантнихпосад:

– головного спеціаліставідділудержавноїреєстраціїречовихправнанерухомемайнореєстраційної служби Головного управління юстиції у Чернігівській області. вимоги: вища освіта за освітньо–кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді про-відного спеціаліста не менше 2-х років або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше 3-х років, доскона-ле знання державної мови, володіння комп’ютером, громадянство україни;

– провідногоспеціаліставідділудержавноїреєстраціїречовихправнанерухомемайно реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції (на час відсутності основного працівника). вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на дер-жавній службі на посаді спеціаліста І або ІІ категорій не менше одного року або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше двох років, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером, громадянство україни;

– спеціаліста І категорії відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби срібнянського районного управління юстиції. вимоги: вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рів-нем бакалавра, спеціаліста, громадянство україни, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером.

додаткова інформація щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надається кадровою службою.

Документи приймає відділ кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Чернігівській об-ласті протягом 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: м.Чернігів,проспектМиру,43,каб. 109, тел. 698068.

ЧернІГІвськаОбласна ТОварнааГрОПрОМислОва

бІржа26 лютого 2013 року об 11 год. в

торгово-операційнійзалізаадресою:м. Чернігів, пр-т Миру, 14 проводить

аукціон з продажу необробленої дере-вини заготівлі II кварталу 2013 року, що пропоновано до продажу державними лісовими господарствами Чернігівської області.

ознайомитись із номенклатурою то-варної продукції можна на Чернігівській обласній товарній агропромисловій бір-жі (м. Чернігів, вул. коцюбинського, 49-А, к. 212, тел. (0462) 626-544).

Заяви на участь в аукціоні мож-на подати за адресою: м. Чернігів, вул. коцюбинського, 49-А, к. 212 не пізні-ше ніж за один день до початку аукціону, а саме 22.02.2013 р. о 17 год.

агроном, садівникпрофесійнообріже і спиляєплодовідерева.

Тел.: 623-690, (098) 488-86-11.

Перша половина лютого анітрохи не відповідає статусу останнього зимового місяця. Майже щодня

середньодобова температура повітря перевищувала кліматичну норму на 5-7 градусів. А що означає перебува-ти на межі двох сезонів – холодно-го і теплого? Якоюсь мірою набувати рис останнього, хоча інерція зимової поведінки ще дає про себе знати на кожному кроці. Загалом найчастіше так і буває. Та останніми роками ха-рактер цього місяця стає все більш непередбачуваним. Не виняток і ни-нішній рік.

Потужний натиск тепла атлантич-ного походження в супроводі балкан-ських циклонів не залишив на більшій частині території україни жодних, окрім календарних, зимових ознак. сніги за-лишилися лише на північних околицях держави, у карпатах та на Прикарпатті. Біла ковдра тут завтовшки 1-48 санти-метрів, у гірських районах навіть біль-ше. особливо багато снігу на півночі Житомирщини, Рівненщини та волині.

На території нашої області сніг за-лягає також украй нерівномірно. За останніми метеоданими, у Прилуках та на прилеглій території його май-же немає – всього два сантиметри, а ось у Покошичах коропського району товщина білої ковдри ще сягає 24-х сантиметрів.

Тепло, що спричинило торнадо, ко-тре накоїло лиха в Бельгії (нечувано для цієї пори!), звісно, не вічне. ось і нинішні вихідні це підтверджують. Та як би не

старалася зима відновити свій статус, їй це не вдасться. Хіба що тимчасово вона всядеться на білого коня, аби ще трохи попишатися собою. Та в повітрі вже пахне весною. світлішають деда-лі більше ранки і надвечір’я. світлішає і на душі.

Натомість на протилежному боці Атлантичного океану, на північному сході сША і над прилеглими регіона-ми канади, наприкінці минулого тижня

лютував сніговий шторм Немо. Товщина снігового покриву подекуди сягала 70-90 сантиметрів. Є людські жертви. від стихії потерпіли 9 американських штатів і 3 канадські провінції. А в Якутії цієї пори тріщать морози нижче 50-ти градусів. Аномальний холод проник і в райони далекого сходу. Чогось по-дібного нам годі очікувати. Принаймні в нинішньому році.

лесь ГоМІН

«га ря ч а лінія»

Підприємцю на заміткуЗа результатами минулорічних та цьогорічних прокурорських перевірок

виявлено низку випадків, коли представники контролюючих органів по-рушували права підприємців: безпідставно складали протоколи про адмі-

ністративні правопорушення та нараховували штрафні санкції, не дотримува-ли термінів видачі дозвільних документів, порушували порядок проведення позапланових перевірок тощо.

Найбільше порушень допустили працівники податкової служби, санітар-но-епідеміологічної станції, органів ветеринарного нагляду та Чернігівського міського управління держтехнобезпеки.

для дотримання прав господарюючих суб’єктів у прокуратурі Чернігова діє телефон «гарячої лінії». Якщо ви стали жертвою незаконного втручання правоохоронних та контролюючих органів у вашу господарську діяльність, телефонуйте у робочий час за номером (0462) 69-81-65.

К а ра н е бе с н а?

Пришелець із космосу накоїв лиха

Вчора на російському уралі впав метеорит. кількість потерпілих від його падіння вже збільшилася до 500 осіб. стан дев’яти з них лікарі оцінюють як важкий та

середньої тяжкості. 22 людини госпіталізовано, про що повідомила РІА «Новости» заступник начальника управлін-ня інформації МНс Російської Федерації олена смирних.

А представник прес-центру Мвс Росії підтвердив, що за медичною допомогою звернулося близько 500 осіб. За останніми даними, пошкодження будівель зафіксова-но в 10 населених пунктах Челябінської області. Місцева влада відстежила, куди приземлився метеорит.

За інформацією реґіонального центру МНс Росії, руй-нування стіни складу цинкового заводу й вибиті вікна та шибки в Челябінську спричинила ударна хвиля від вибу-ху над містом боліда, дрібні частки якого досягли землі.

Зима в депресії. Весною пахнеп ор и р о К у

http://sivertime.com.ua8 № 14 (417) 16 лютого 2013, субота

П О Г О Д АНЕДІЛЯ, 17.02

ПОНЕДІЛОК, 18.02

ВІВТОРОК, 19.02

СЕРЕДА, 20.02

ЧЕТВЕР,21.02

східЗахідтривалість дня

07:0317:1610:13

07:0117:1810:17

06:5917:1910:20

06:5717:2110:24

06:5517:2310:28

Хмарність, опади

температура повітря, 0C

Ніч

–4День

–3Ніч

–6День

–4Ніч

–8День

–4Ніч

–10День

–4Ніч

–8День

–4вітер, м/c Пн-Сх,

4 Пн, 4 Пн, 3 Пн-Зах, 3

Пн-Зах, 1 Зах, 1 Пд, 3 Пд-Сх, 2 Сх, 3 Сх, 4

атм. тиск, мм рт. ст. 767 767 767 766 766 766 767 767 768 769

ОСТАННЯ СТОРІНКА

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3­й поверх.Веб-сайт: www.sivertime.com.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net.Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 11834. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

ТЕЛЕФОНИ ВІДДІЛІВ РЕДАКЦІЇ: суспільно­політичних питань: 4­22­71; економіки: 4­45­42; соціальних питань: 4­41­36; гуманітарної сфери: 4­44­12; реклами: 4­40­07. Факс: 4­21­92, 4­40­07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Олена ГАЛКІНА. Коректори: Марія КОРОБКО, Ганна МУРАШКО.ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

Деснянка вільна Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465­114ПР від 22.04.2010 р.

Директор Лариса МІЛОВА. Редактор Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678­200. Перший заступник редактора Петро ГРОМОВИЙ. Тел. 4­44­42. Заступник редактора Віталій АДРУГ. Тел. 4­21­92.Відповідальний секретар Лариса ПОТАПЕНКО. Тел. 4­44­42.

Несприятливі дні у лютому – 18, 20, 22, 27, 28

Глоксинія – одна з найефектніших квітучих кімнатних рослин. Квітникарі люблять її за пишне цвітіння. За сприятливих умов та правильного догляду на одній рослині може з’явитися до 15-20 бутонів.

Глоксинія – багаторічна трав’яниста рослина, ро­дом із Бразилії. Її розміри невеликі: від 15 до 30 см заввишки. Бульби глоксинії живуть 3­4 роки, але в міру

їх старіння квіти стають менш красивими. Листя оваль­не, вкрите пушком, з фестончатими краями, розташоване розеткою. Цвіте глоксинія з квітня по серпень, і виглядає це дуже гарно. На довгих квітконосах з’являються вели­кі, до 10 см в діаметрі, квітки­«грамофони»: рожеві, пур­пурні, білі тощо.

Якщо ви вирішили розводи-ти глоксинію в себе вдо-

ма, то маєте знати, що ця рослина боїться пря­

мих сонячних проме­нів, хоча для її цвітін­

ня потрібно багато світла. Сприятлива температура повіт­ря для глоксинії – 20­23 °С.

Глоксинії потрі-бен частий і щед-

рий полив теплою водою (20­25 °С). Поливати треба обе­режно, щоб вода не потрапляла на листя. Обприскувати рослину не можна. Кожні три дні на 10 хвилин опускайте горщик у воду кімнатної температури. Після цвітіння, у ве­ресні, скоротіть полив. Коли листя відімре, зберігайте буль­би глоксинії в сухому темному місці за температури 15 °С.

Для посадки глоксинії годиться листяний перегній і вересова земля (її можна накопати в лісах, у яких росте багато вересів, чорниці, брусниці). Підживлюють глокси­нію з квітня по вересень, кожні 15 днів. Використовують спеціальні добрива для квітучих кімнатних рослин, які містять калій, фосфор і невелику кількість азоту.

Якщо ви хочете придбати глоксинію в магазині, то краще брати у фазі бутонізації, тоді вона довго радува­тиме вас своїм цвітінням.

Розмножують цю квітку розподілом бульб або насін­ням – навесні та листовими живцями – влітку.

Якщо свою глоксинію ви вирощуєте з бульби, то на­весні її обов’язково потрібно буде пересадити у свіжий поживний ґрунт. Для цього бульби поміщають врівень з ґрунтом заглибленням догори і тримають за температу­ри 18­20 °С. Поки не почнуть з’являтися листочки, квітку поливають небагато.

Часто трапляється, що бульба глоксинії загниває. Це може відбуватися з різних причин: через поли­вання холодною водою, якщо дуже щільний ґрунт або слабкий доступ повітря до коріння. Також буль­ба може загнивати, якщо рослина стоїть на холодному підві­конні з протягами.

Якщо листя стає блідим і змінює форму, це означає, що недостатньо світла.

Щоб глоксинія завжди рясно цвіла, оновлюйте рос­лину кожен рік.

Підготувала Рита ГАРМАШ

ГЛОКсиНІя

Зелений дім

ти глоксинію в себе вдо-то маєте знати, що

ця рослина боїться пря­мих сонячних проме­

нів, хоча для її цвітін­

Якщо ви вирішили ти глоксинію в себе вдо-

ма, то маєте знати, що ця рослина боїться пря­

мих сонячних проме­

Часто трапляється, що бульба глоксинії Це може відбуватися з

різних причин: через поли­вання холодною водою,

Часто трапляється, що бульба глоксинії Часто трапляється, що бульба глоксинії Це може відбуватися з

різних причин: через поли­вання холодною водою,

З уст рі ч і

МеНсьКиМ ЛистОНОШаМ довіряють навіть таємниці

Попри те, що робота листоноші не­проста, ї ї переважно виконують жінки. Вони щодня у спеку, мо­

роз чи під рясним дощем, пішки або велосипедом долають чималі відстані, щоб порадувати людей, які з нетер­пінням чекають на листи чи свіжі га­зети. До речі, листоноші з багаторіч­ним стажем стверджують, що втому й поганий настрій, як то кажуть, рукою знімають усмішки їхніх вдячних клієн­тів. А для самотніх літніх людей, яким бракує спілкування, візит листоноші – справжнісіньке свято.

– Доводиться бути психологами, адже люди діляться з нами своїми проблема-ми і навіть таємницями. Для багатьох пенсіонерів ми стали ніби рідні, – каже листоноша Людмила Василець. – Крім листів і газет, приносимо поштові від-правлення, пенсію та повідомлення на одержання грошових переказів, посилок, бандеролей, продаємо різні товари.

– Щодня ми долаємо близько двадцяти кілометрів, – долучається до розмови Наталія Сова. – Зазвичай ідемо пішки, бо сумки дуже важкі, тож їхати вело-сипедом із таким вантажем неможли-во. Велосипед використовуємо як опору. Буває, здоров’я підводить. А інколи лячно пенсію ввечері розносити, а що робити? Люди чекають...

– Із нашою роботою не засумуєш, адже постійно спілкуємося з людьми, – зазна­чила Надія Пилипенко. – Буває, йдеш містом, а перехожі вітаються, лише че-рез деякий час розумієш, що це клієнти з твоєї дільниці.

– Головне любити людей, – ділиться професійним секретом Ніна Курдєшова, яка пропрацювала на пошті 42 роки, а нині на пенсії.

– Колектив у нас дружній, – каже най­молодша листоноша Надія Песоцька. – Коли починала працювати, мені всі до-помагали. Наприклад, учили згортати і

швидко розкладати газети. Я вдячна усім колегам за підтримку.

А ось Світлана Федоренко знає про нелегку роботу поштарок з дитинства, бо листоношею працювала її мама в селі Феськівка Менського району.

– Разом із мамою розносила газети й листи. Я дуже любила читати, тож, пря-муючи до адресатів, встигала перечиту-вати всі журнали, особливо «Крокодил».

Читати в Мені люблять. Передплачують різні газети, є шанувальники й «Деснянки вільної». Споді ваємось, що з року в рік їх кількість збільшуватиметься.

Побажати нам щасливої дороги на вулицю вийшов увесь дружний колек­тив листонош. Насамкінець вони по­просили подякувати через газету їхній начальниці Світлані Адруг, яка не ли­ше талановитий керівник, але чуйна і щира людина.

Ірина ОСТАШКОФото автора

без людей, що доставляють кореспонденцію від ділових партнерів і родичів, дуже ускладнилося б життя. І хоча нині усюди є Інтернет і телефонний зв’язок, без пошти, особливо в селі, обійтися неможливо. тож листоноша, що приносить звісточки від родичів і друзів, газети та пенсії, – шанована людина, яку всі раді бачити на порозі свого будинку. Це дуже добре знають і самі листоноші, зокрема працівниці відділення поштового зв’язку м. Мена цеху обслуговування споживачів №5, з якими нещодавно поспілкувалася про їхнє життя «Деснянка вільна».