РОЗВИТОК ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ

У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ «ОСНОВ ЗДОРОВ’Я»

Теслюк Наталія Юріївна,

вчитель основ здоров’я ЧНВК №13

Сучасна освіта – це освіта для конкретної людини і людства загалом. Головним завданням учителя є створення умов для формування творчої, компетентної особистості, здатної реалізувати свій потенціал у суспільстві. Тому актуальним на сучасному етапі становлення національної школи є компетентнісно орієнтований підхід як один з основних концептуальних орієнтирів, напрямів розвитку змісту освіти в Україні й розвинених країнах світу.

Компетентнісний підхід – це процес навчання, спрямований на формування та розвиток життєво важливих умінь і навичок особистості, що дає змогу адаптуватися в соціумі. Результатом цього процесу буде формування загальної компетентності людини як інтегрованої характеристики особистості, виховання її наукового світосприйняття, творчих здібностей, що забезпечує її життєві компетентності.

Освітню систему компетентностей складають: ключові, тобто над предметні (життєві) компетентності, що визначають як

здатність людини виконувати складні й полі функціональні види діяльності, ефективно розв’язуючи проблеми;

загальногалузеві – учень набуває їх упродовж опанування змісту тієї чи іншої галузі;

предметні – учень набуває їх у процесі вивчення того чи іншого предмета.Отже, компетенція – це сукупність взаємозалежних якостей особистості (знань,

умінь, навичок, способів діяльності), що є заданими для використання відповідного кола предметів і процесів та необхідними для продуктивної дії щодо них; а компетентність – це обізнаність, володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності. Тому компетенцію треба розуміти як задану вимогу, норму освітньої підготовки учнів, а компетентність – як їх реально сформовані особистісні якості та мінімальний досвід діяльності.

На основі цього можна вивести формулу компетентності, основними складовими якої є:

знання – це не просто інформація, а та інформація, що швидко змінюється, динамічна, різноманітна, яку потрібно вміти знайти, відсіяти від зайвої, використати у власній діяльності;

вміння застосовувати ці знання в конкретній ситуації, розуміння, у який спосіб можна одержати ці знання;

адекватне оцінювання себе, світу, свого місця у ньому, конкретних знань, необхідності або непотрібності їх для своєї діяльності, а також методу їх одержання або використання.

Ці складові логічно можуть мати такий вигляд:Компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення

Формування особистості та її життєвих компетентностей може здійснюватися лише шляхом творчого підходу до навчання, який забезпечують сучасні технології навчання. А саме:

особистісно зорієнтованого навчання; розвивального навчання; інтерактивного навчання;

розвитку критичного мислення; інформаційні технології; інтегральні технології; здоров’язберігаючі технології.

Під час конструювання та використання цих технологій необхідно керуватися такими педагогічними принципами:

виховного і розвивального навчання; створення успіху в навчанні, розвитку та вихованні; повного зворотного зв’язку; регулярного повторення; оптимального психічного напруження; оптимальної участі учнів у навчальному процесі; об’єднання діяльності педагогів і учнів у досягненні поставлених цілей.

Усі ці технології навчання слід впроваджувати в поєднанні з активними методами навчання:

обговорення актуальних проблем; складання планів дій у проблемних ситуаціях; дебати, дискусії, ток-шоу, конкурси, вікторини; тренінги; розгляд та аналіз конкретних життєвих ситуацій; аудіовізуальна діяльність; рольова гра; робота у малих творчих групах; навчання однолітків за методом «рівний-рівному».

Така форма організації навчального процесу сприяє створенню атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу, заохочує учня знаходити власний спосіб роботи, аналізувати способи роботи інших учнів під час уроку, добирати й опановувати найраціональніші, долати труднощі під час розв’язання проблемних завдань.

Продуктивні методики й технології мають істотний потенціал, реалізацію якого можна безпосередньо пов’язати з формуванням основних груп компетентностей учнів. Проте абсолютно очевидно, що застосування окремого методу навчання або реалізацією певної технології всебічно охопити формування всіх груп компетентностей навряд чи можливо. Тому, формуючи життєві компетентності учнів, потрібно ставити перед собою завдання і прогнозувати результат, який може свідчити про формування цих компетентностей.

Діяльність учителя й учня у ході формування основних груп компетентностей

Діяльність учителя Діяльність учнів

Соціальна компетентність

Організовує групову роботу, створює групи змінного складу.

Пропонує завдання різного рівня складності, варіативні домашні завдання, перелік тем творчих робіт і доповідей, різні форми тематичного оцінювання.

Рекомендує самооцінювання та взаємооцінювання, забезпечує вільний вибір рецензента.

Працює у групі. Визначає мету власної діяльності.

Обирає рівень складності завдань при тематичному оцінюванні, рівень домашньої роботи, теми творчих робіт із загального переліку.

Дає самооцінку відповіді, обирає рецензента на свою відповідь.

Полікультурна компетентність

Пропагує досягнення культури. Виховує на прикладі видатних

людей. Використовує художню літературу і

твори мистецтва. Показує роль предмета в житті учня. Є прикладом толерантного

ставлення до інших людей.

Використовує у своїй відповіді інформацію полікультурного характеру.

Виявляє толерантне поводження щодо людей, які відрізняються за соціальними, расовими, релігійними ознаками.

Компетентність саморозвитку і самоосвіти

Стимулює самоосвітню діяльність учнів.

Керує самоосвітньою і самостійною діяльністю учнів.

Стежить за динамікою розвитку учнів.

Допомагає створювати та здійснювати програму самоосвіти й самореалізації учнів.

Створює програму самоосвіти й активно реалізує її.

Має стійкі пізнавальні потреби й мотивацію.

Вміє самостійно здобувати знання.

Комунікативна компетентність

Спонукає висловлювати власні думки.

Вчить правильно ставити запитання та відповідати на них.

Стежить за культурою мовлення учнів.

Пропонує письмові роботи. Створює проблемні ситуації,

організовує дискусії. Проводить нестандартні уроки, що

розвивають комунікативні навички: урок-мандрівка, тренінги, прес-конференції тощо.

Практикує захист учнями творчих робіт і проектів.

Висловлює власні думки, вміє аргументовано їх довести.

Робить доповіді. Захищає реферати, проекти.

Ставить запитання учням і вчителям. Здатний до толерантного

спілкування: визнає свої помилки, уникає категоричності, дотримує культури дискусії.

Інформаційна компетентність

Пропонує завдання, які передбачають пошук альтернативних джерел інформації.

Консультує з питань тематики робіт і пошуку інформації.

Навчає осмислено збирати інформацію, складаючи план, тези, конспект, тощо.

Стимулює критичне оцінювання інформації.

Знаходить інформацію в різних джерелах.

Виділяє необхідне з маси інформації. Упорядковує свої знання.

Вміє використовувати нові інформаційні технології і швидко адаптується до змін.

Критично оцінює інформацію.

Компетентність продуктивної творчої діяльності

Розвиває творчість учнів. Уміє бачити проблеми, шукати

Використовує інтерактивні методи навчання. Проводить нестандартні уроки.

Організовує дослідницьку діяльність учнів.

шляхи їх усунення, генерувати ідеї, планувати й організовувати власну діяльність.

Здоров’язберігаюча компетентність

Формує в учнів поняття про феномен і цінність життя й здоров’я як явище людського існування.

Формує в учнів навички надання першої медичної допомоги.

Спонукає до ведення здорового способу життя.

Уміє надавати першу медичну допомогу.

Розуміє необхідність ведення здорового способу життя.

Уміє визначати ціннісні орієнтири для свого життя та здоров’я.

Компетентнісний підхід в освіті – це відповідь на вимоги часу. Динамічні зміни життя, оновлення інформації та колосальні темпи її нагромадження зумовлюють потребу в таких членах суспільства, які здатні гнучко й оперативно адаптуватися до нових вимог, адекватно реагувати на нові виклики, навчатися впродовж усього життя, розвиватися та творити. Вчитель має бути не «транслятором» інформації, а організатором діяльності, спрямованої на виконання навчальних завдань. Тобто, як би активно учитель не намагався викладати свій предмет, якщо при цьому він не забезпечив активну діяльність учнів, її мотивацію й організацію, процес навчання фактично не функціонує у зв’язку з відсутністю дидактичної взаємодії між носієм інформації (вчителем) та її споживачем (учнем). Що різноманітнішою є навчальна діяльність, то більшою розвивальною функцією наповнюється учіння. Саме за таких умов можна досягти компетентності учнів як інтегрованого результату навчання.