МАНІПУЛЯЦІЇ В МЕДІА

Маніпуляції зі стандартамиЗамовні матеріали

Маніпулятивні методи у ЗМІ

МЕДІА:

Журналіст займається не пропагандою, а інформуваннямне маніпулює, а інформує

Маніпуляції – способи психологічного впливу, що спрямовані на те, щоб людина змінила свою точку зору, не зауваживши впливу

- Привертають увагу людей до певних проблем

- Формують порядок денний

- Джерело новин- Якщо медіа про

щось мовчать – цього не існує

-

МАНІПУЛЯЦІЇ СТАНДАРТАМИ:

1. МОВА ВОРОЖНЕЧІ

Приниження гідності особи або цілої спільноти через посилання до її приналежності до певного етносу, професійної групи тощо. Наприклад, анекдоти про циган.

2. ЗАМОВНІ МАТЕРІАЛИ або ДЖИНСА

Під виглядом новин чи статей розміщені рекламні матеріали, не позначені як реклама.

Буває комерційна і політична.

Політична джинса – замовні матеріали на користь:політичних партій та їх лідерівкандидатів на виборах всіх рівнівполітичних ідейчиновників та відомствдержавної політикидержавних підприємств (коли матеріал не спрямований на отримання прибутку)

Економічна джинса – матеріал спрямований на отримання економічної вигоди шляхом продажу товарів та послуг

ОЗНАКИ ЗАМОВНОГО МАТЕРІАЛУ:

Матеріал відстоює або просуває інтереси однієї сторони конфлікту

Цілком, або майже ідентичний матеріал надрукований в інших ЗМІ

Експерти є особи, які не компетентні коментувати подію або процес або є упередженими

Безпідставно акцентується увага лише на позитивних чи негативних характеристиках суб’єкту

Матеріали містять елементи , які сприяють політичні підтримці суб’єкта

«Протокольні» матеріали з заходів чиновників/політиків, в яких відсутня суспільна важливість новини

Матеріал відстоює або просуває інтереси однієї сторони

Протокольні» матеріали з заходів чиновників/політиків, в яких відсутня суспільна важливість новини

Цілком, або майже ідентичний матеріал надрукований в інших ЗМІ

Експерти є особи, які не компетентні коментувати подію чи процес або є упередженими

Безпідставно акцентується увага лише на позитивних чи негативних характеристиках суб’єкту

Маніпулятивні методи у ЗМІОскільки ЗМІ мають справу з інформацією, то, відповідно, саме контроль за інформацією дає їм змогу маніпулювати масовою свідомістю. Візуальна картинка викликає у людини більш довіри.

• ЗМІ показують тільки частину з тих подій, що відбуваються• ЗМІ вибирають тональність, в якій висвітлюють подію• ЗМІ подають подію спрощено

Глядач\читач отримує зі ЗМІ готову інтерпретацію того, що відбувається

Інформацію можна:- спотворити за допомогою неповної, односторонньої подачі;- сфабрикувати, видавши неправдиву інформацію за реальну;- відредагувати, додавши власні домисли та коментарі;- інтерпретувати у вигідному для маніпулятора світлі;- просто приховати

ЗМІ також можуть:- вибірково навести факти в залежності від своєї позиції;- супроводити матеріал заголовком, невідповідним до змісту;- опублікувати правдиву інформацію тоді, коли вона втратила свою актуальність;- подати неточну цитату, вириваючи її із контексту, внаслідок чого вона змінює свій зміст.

МЕТОДИ МАНІПУЛЯЦІЙВикористання стереотипів. Під стереотипом розуміють сприйняття людьми якогось соціального об’єкта у спрощеному схематизованому вигляді. Таке уявлення з часом фіксується у свідомості людини і практично вже не піддається перевірці досвідом.

Заміна імен, або наклеювання ярликів. Один з найдієвіших інструментів політичної мови - „ярлики” на зразок „червоно-коричневих” або „осіб кавказької національності”. Прикладом можуть бути також такі терміни, як „позасистемна опозиція” або „неконструктивна опозиція”, які часто вживаються в українських ЗМІ. За подібними термінами нічого змістовного не стоїть, лише бажання використати його негативне забарвлення, натяк на руйнівний потенціал опозиційних сил.

Повтор інформації. Вважається, що через 30 хвилин аудиторія пам’ятає лише 60 відсотків змісту повідомлення. У кінці дня – лише 40, а за тиждень ледве 10 відсотків. В результаті будь-яка проблема зникає сама собою, якщо ЗМІ не будуть її продовжувати, розвивати або нагадувати про неї. І навпаки – якщо абсурдне повідомлення повторювати з достатньою частотою, то врешті-решт воно таки закріпиться у масовій свідомості. В новинах подібні повтори - звична практика.

Ствердження. Цей прийом полягає у тому, що ЗМІ часто надають перевагу бездоказовим твердженням замість дискусії аргументів, презентуючи тільки одну, вигідну для них.

Постановка риторичних запитань. Виступаючи у якості своєрідного „офіційного транслятора чуток”, ЗМІ може поставити аудиторії просте запитання, водночас наділяючи його відповідним контекстом і орієнтуючи глядача та читача несвідомо розвивати „вкинуту ідею” у потрібному для маніпулятора напрямку.

„Буденна розповідь”. Прийом, який сприяє збайдужінню глядачів до трагічних подій, проявів насильства, гострих конфліктів. Розповідь про ці трагічні події ведеться у діловому, спокійному тоні.

Ефект присутності. Включає в себе ряд трюків, які мають імітувати реальність. Використовується у кримінальній хроніці, фронтових репортажах. Смикання камери, збивання її з фокуса, постріли, крики далеко не завжди означають, що перед глядачами дійсно репортаж ,скажімо, з „гарячої точки”. Зате ілюзія достовірності справляє емоційний вплив.

Напівправда. Спосіб, який застосовується ЗМІ для забезпечення довіри аудиторії. Полягає, зокрема, у об’єктивному і детальному висвітленні незначних деталей і, натомість, замовчуванні важливих фактів, або загальній фальшивій інтерпретації подій. Використання достовірних фактів у різному об’ємі знімає у глядачів упередженість до джерела інформації;

Анонімний авторитет. Одним з найефективніших методів впливу є звернення до авторитету. Це може бути вагома політична фігура, науковець, релігійний діяч. При цьому його ім’я не називається. У переважній більшості випадків інформація, освячена анонімним авторитетом, є неправдивою. Але ці посилання надають їй солідності і правдоподібності.

„Спіраль замовчування”, або маніпулювання опитуваннями громадської думки. Один із широко розповсюджених прийомів маніпуляції. За допомогою посилань на сфабриковані опитування громадської думки переконати громадян у підтримці більшістю політичної позиції, близької маніпуляторам. Метод базується на закономірностях масової психології. Опитування, складені і презентовані таким чином, змушують людей з іншими поглядами приховувати їх, щоб не опинитися у ізоляції. На фоні цього мовчання голоси віртуальної більшості звучать все голосніше – і це змушує незгодних ще більше приховувати власну позицію. Так закручується „спіраль замовчування”, забезпечуючи перевагу маніпуляторам.

Ефект первинності - «закон випередження»: будь-яке перше повідомлення про подію справляє сильніший вплив на аудиторію, ніж наступні. Якщо інформація суперечлива, ми схильні надавати перевагу тій, яка надійшла першою. Пізніше змінити думку, яка вже сформувалась, дуже важко. Тому кожне видання прагне першим донести до аудиторії свою версію подій. Оперативність в подачі повідомлень завжди вважалась і вважається перевагою ЗМІ. Але, у той же час, оперативність може бути маніпулятивним прийомом, який не дає можливості(навіть чисто фізичної) глядачеві осмислити отриману інформацію, оскільки вона одразу витісняється новою, зовсім не пов’язаною з попередньою.

Відволікання уваги. Один з найважливіших методів для подолання психологічного опору суспільства. Повідомлення проти якоїсь думки або установки стають значно ефективнішими, якщо у момент їх передачі відволікти увагу від власне змісту цього повідомлення. Важче сприйняти і осмислити ці повідомлення і виробити контрдокази. Ці дослідження значно підвищили рівень маніпуляції в пресі та на телебаченні. Газети почали застосовувати „калейдоскопічну” подачу матеріалу, „розбавлення” важливих повідомлень чутками, сенсаціями, рекламою, плітками. Телебачення стало по новому компонувати відеоряд, підбираючи образи, які відволікають увагу.

Констатація факту. Бажане становище подається в ЗМІ як факт, що вже відбувся. Прийом, розрахований на створення відповідних настроїв у суспільстві за принципом „Диму без вогню не буває”.

„Очевидці” події. Підбір людей для опитування на будь-яку тему – випадковий. Потім із фрагментів монтується необхідний смисловий ряд.

Психологічний шок. Війни, катастрофи, природні катаклізми, техногенні аварії - смерть в усіх можливих проявах переповнює телеефір. Природний психологічний шок, який відчувають, стикаючись з такими новинами нормальні люди, руйнує всі рівні психологічного захисту і дозволяє безперешкодно впроваджувати в свідомість інспіровані схеми.

Принцип контрасту. Широко використовується у випадках, коли тактика прямих звинувачень видається надто відвертою і ризикованою. Тоді наприклад, детально описуються будь-яка інформація про політичних опонентів, що має негативне забарвлення. А поряд з нею надається позитивна інформація про „своїх” політиків. Наприклад, розповіді про неузгодженість, чвари та боротьбу за першість у таборі опозиціонерів межують із повідомленнями про „приклади реальної турботи” про людей президента чи інших представників діючої влади.

Створення асоціацій. Об’єкт в очах громадськості прив’язується до негативних стереотипів масової свідомості. Широке застосування знаходять різного роду метафори. Словесні метафори часом замінюються відповідним відеорядом.

Інформаційна блокада. Замовчування і недопуск до ефіру ключових гравців або певних думок.

Читання думок. Журналіст робить вигляд, що повідомляючи про дії або про точку зору різних людей, він знає їх почуття, емоції, приховані думки і таким чином робить висновки і узагальнення.

”Опускання” (або виключення) інформації. Така техніка дозволяє не допустити в ефір думки, які журналістові не подобаються. Існує кілька видів такого „опускання”:1. Коли журналіст дає матеріал про подію тільки з одного боку -

повідомляє про позицію однієї з них, відбиваючи саме її ставлення, мову та емоції.

2. Вживає пом»якшену термінологію ( у випадках коли йдеться про незаконну діяльність)

3. Після повідомлення про конфліктуючі точки зору журналіст закінчує повідомлення цитатою або перефразуванням однієї із сторін дискусії.

Іншій тип маніпулятивної техніки можна об’єднати під назвою «СХВАЛЕННЯ» та „ПРИНИЖЕННЯ”.

ГУМОР, САРКАЗМ, САТИРА, ІРОНІЯ. Ці форми використовуються, щоб знищити точку зору, ідею, доктрину, групу, процес, представити їх несуттєвими, нераціональними, смішними, недолугими.

Ще однією категорією прихованого необ’єктивного підходу є ПОВНА ФАЛЬСИФІКАЦІЯ (Спотворення). Коли журналіст використовує цитату, промову або проблему із великою неточністю.

ФАЛЬШИВИЙ НЕЙТРАЛІТЕТКатегорія журналістики, яка складається з продуманих зусиль, що мають показати журналіста нейтральним у той час, коли він стає на чийсь бік.1.Фальшивий комплімент. Журналіст робить вузький комплімент політичному діячеві, а потім оточує його:а) повним и розширеним запереченням компліменту;б) посиленим схваленням опонента.2.Фальшива критика. Журналіст робить невелике зауваження з приводу політичної фігури – потім продовжує його схваленням, і тим самим знищує критику.

Роздування деталей. Журналіст роздуває и розширяє негативну деталь, створюючи враження її тотальності і широкого поширення.

РЕДАГОВАНА СТРУКТУРА

1."Отруйний сандвіч". Журналіст приховує позитивну думку чи інформацію між негативним вступом і негативним висновком. Це знищує позитивне враження і за умови вдалого використання робить його практично непомітним.

2."Цукровий сандвіч" . Зразок зворотної техніки – розміщення негативної інформації між позитивними вступом і висновком.