МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Факультет міжнародної економіки та менеджменту

Кафедрa міжнародної економіки

Курсова робота на тему:

«Науково-виробниче та торгівельне співробітництво України з країнами Близького Сходу»

Студентки 12 групи 3 курсу

денного відділення

Раділовець Аліни Анатоліївни

Науковий керівник:

к.е.н., доцент

Черницька Тетяна Володимирівна

Київ 2013

2

Рецензія на курсову роботу

«Еволюція теорій міжнародної торгівлі»

Виконану студентом: група 12,

Раділовець Аліна Анатоліївна

1. Актуальність теми курсової роботи, ступінь розкриття:

– високий (9-10 балів) _____________________________________________________________

– достатній (7-8 балів) _____________________________________________________________

– поверхневий (4-6 балів) __________________________________________________________

– відсутні основні складові (0-3 балів) _______________________________________________

2. Виклад теоретичного матеріалу:

– висока якість (23-25 балів) _______________________________________________________

– висока якість без авторського узагальнення (20-22 балів) ______________________________

– недостатня якість (11-19 балів) ____________________________________________________

– поверхневий виклад (6-10 балів) ___________________________________________________

– поверхневий виклад з грубими помилками (0-5 балів) _________________________________

3. Глибина аналізу та рівень інформаційного забезпечення:

– глибокий аналіз та високий рівень інформаційного забезпечення (28-30 балів) ____________

– достатній аналіз та рівень інформаційного забезпечення (20-27 балів) ___________________

– поверхневий аналіз та недостатній рівень інформаційного забезпечення (15-19 балів) ______

– недостатній аналіз в описовій формі, без нових статистичних даних (6-14 балів) __________

–недостатній аналіз в описовій формі з грубими помилками (0-5 балів) ____________________

4. Рівень самостійності та обґрунтованості висновків і пропозицій:

– обґрунтовані, суттєві, самостійні (23-25 балів) _______________________________________

– достатньо обґрунтовані (18-22 балів) _______________________________________________

– не достатньо обґрунтовані (15-17 балів) _____________________________________________

– не випливають з дослідження (1-14) ________________________________________________

– висновки відсутні (0 балів) ________________________________________________________

5. Якість ілюстративного матеріалу:

– згідно з вимогами (10 балів) _______________________________________________________

– є неточності (6-9 балів) ___________________________________________________________

– грубі помилки (0-5 балів) _________________________________________________________

6. Інші зауваження: _____________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

7. Графік виконання роботи:

– дотриманий ____________________________________________________________________

– не дотриманий __________________________________________________________________

8. Загальна кількість балів ______________________________________________________________

9. Робота оцінена на оцінку ______________________________________________________________

Науковий керівник Черницька Тетяна Володимирівна

3

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження понять науково-виробничого та торгівельного співробітництва…………………………………………………...6

1.1. Міжнародна торгівля та науково-виробниче співробітництво у системі міжнародних економічних відносин………………………………………...6

1.2. Роль науково-виробничого та торгівельного співробітництва в економіці……………………………………………………………………..10

РОЗДІЛ 2. Характер та сучасні тенденції співробітництва України з країнами Близькосхідного регіону у науково-виробничій та торгівельно-економічній сферах………………………………………………………………14

2.1. Кооперація України з країнами Близького Сходу у сфері науково-виробничої кооперації……………………………………………………………14

2.2. Торгівля товарами та послугами між Україною та Близькосхідним регіоном……………………………………………………………………………17

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи подальшого співробітництва України з країнами Близького Сходу…………………………………………………..25

3.1. Проблеми кооперації України з Близьким Сходом та шляхи їх вирішення………………………………………………………………………….25

3.2. Перспективи співпраці України з країнами Близькосхідного регіону….28

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….36

4

ВСТУПАктуальність теми. В Умовах глобалізації на інтернаціоналізації Україна

для забезпечення стабільного економічного розвитку повинна налагоджувати

стабільні зв’язки із перспективними регіонами світу. Одним із таких регіонів є

Близькосхідний. Країни Близького Сходу є потужним гравцем на міжнародній

арені (особливо у військово-промисловій галузі та сфері енегргетики), тому для

нашої держави стратегічно важливою є перспектива співробіництва саме з цим

регіоном. Особливо цей напрям є актуальним сьогодні внаслідок загострення

економічних та політичних суперечок України з Росією. Україна повинна

диверсифікувати свої зовнішньоекономічні зв’язки для забезпечення

економічної стабільності. Тому поглиблення економіних зв’язків з

Близькосхідним регіоном є гарною перспективою для України.

Дослідженням розвитку економічних відносин України з Близьким

Сходом займалися такі вчені як С. Глазьєв, С. Гріневецький, М. Захматов, Д.

Кочубей, Н. Перстнева, В. Піла, Д. Серов, Ю. Скороход, Ю. Токарев, М.

Фащевський, А. Цігічко, В. Швед. Але, на мою думку, у їхніх працях не

розкриваються усі напрямки можливого економічного співробітництва

(зокрема, у науково-виробничій сфері). Також я вважаю, що не було достатньо

уваги приділено проблемам, які стоять на шляху подальшого розвитку

співпраці між Україною та Близькосхідним регіоном, зокрема, у сфері політики

та законодавства.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є

науково-виробниче та торгівельне співробітництво України з країнами

Близького Сходу.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є сучасний стан,

проблеми та перспективи науково-виробничого та торгівельного

співробітництва України з країнами Близького Сходу.

Мета дослідження. Визначити перспективи економічних відносин

України з країнами Близького Сходу, а також чинники, які можуть сприяти

стабільному розвитку даних відносин, шляхом аналізу існуючої нормативно-

5

правової бази та сучасного стану торгівельного та науково-виробничого

співробітництва.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

визначення сутності науково-виробничого та торгівельного

співробітництва;

аналіз сучасного стану науково-виробничого та торгівельно

співробітництва України з країнами Близького Сходу;

визначення існуючих проблем та шляхів їх вирішення на основі

проведеного аналізу;

визначення перспектив подальшої співпраці України з

Близькосхідним регіоном.

6

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи дослідження понять науково-виробничого та торгівельного співробітництва.

1.1 Міжнародна торгівля та науково-виробниче співробітництво у системі міжнародних економічних відносин.

Утвердження державної незалежності України започаткувало її

фактичний вихід на світову арену як суб'єкта міжнародних економічних

відносин. Інтеграція України у глобальний економічний простір відбувається

шляхом посилення міжнародних економіних зв’язків через різні форми

міжнародних екномічних відносин, зокрема через торгівлю та науково-технічне

співробітництво.

Міжнародні економічні відносини - це система господарських зв'язків між

національними економіками окремих країн які реалізуються через відповідні

суб'єкти господарювання. МЕВ - особлива форма діяльності, що базується на

міжнародному поділі праці, міжнародній спеціалізації виробництва,

інтернаціоналізації господарського життя. Поглиблення і розвиток

міжнародного поділу праці, спеціалізація виробництва залежать від природних,

(географічних, кліматичних, демографічних тощо), а також набутих факторів

(технологічних, наукових і науково-технічних тощо). На їх розвиток суттєвий

вплив здійснюють соціальні, національні, етнічні, політичні, культурні та інші

фактори. [1, c. 20-21]

МЕВ реалізуються через такі форми і сфери:

♦ міжнародна торгівля;

♦ міжнародний науково-технічний обмін;

♦ обмін науково-технічними результатами;

♦ інформаційні зв'язки;

♦ валютно-фінансові та кредитні відносини між країнами;

♦ рух (переливання) капіталу;

♦ міграція робочої сили;

♦ діяльність міжнародних економічних організацій у вирішенні глобальних

проблем господарського співробітництва. [3, c. 30-32]

7

У світовому господарстві все більше розвивається така специфічна форма

міжнародних відносин, як міжнародна торгівля. На частку торгівлі припадає

приблизно 80 % всього обсягу міжнародних економічних відносин.

Міжнародна торгівля — це торгівля, яка передбачає переміщення товарів

та послуг за межі державних кордонів. Її ще можна трактувати як відносини

країн з метою вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів та послуг. [3,

c. 35]

До товарів, крім матеріальної продукції, або "видимих" благ, належать

призначені для продажу продукти інтелектуальної праці — патенти, ліцензії,

ноу-хау, фірмові знаки та інші види експортних документів.

До міжнародної торгівлі послугами належать транспортні послуги, фрахт,

міжнародний туризм, банківські, біржові та посередницькі послуги, страхові

операції, рекламні заходи, ярмарки, обмін в галузі культури, інформації та інші

"невидимі" блага.

В ролі продавців і покупців виступають держави, державні та недержавні

організації, окремі особи, приватні, акціонерні та кооперативні підприємства й

фірми.

Будь-якій державі для успішного функціонування на всесвітньому ринку

необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру — систему, яка

може забезпечити просування товарів та послуг від виробника до споживача в

іншій країні. У цій системі основними є матеріально-технічна база (склади, які

обладнані необхідним устаткуванням) та спеціалізовані організації для

післяпродажного технічного обслуговування. Країна, яка не має

зовнішньоекономічної інфраструктури, змушена багато витрачати для

забезпечення доступу до зовнішньоекономічної інфраструктури інших держав

(для оплати транспортування, страхових та банківських послуг, послуг

торгових домів чи компаній тощо).

Грошові розрахунки із зовнішньоторговельних операцій та кредитування

зовнішньої торгівлі здійснюються переважно банківськими установами (не

обов'язково спеціалізованими).

8

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак участі

країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються

такі показники:

а) експортна квота;

б) імпортна квота;

в) структура експорту;

г) структура імпорту;

д) порівняльне відношення частки країни у світовому виробництві

ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі. [1, 56-58]

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і

послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі — це питома вага експортованих галуззю

товарів і послуг в їх загальному обсязі.

Імпортна квота — це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома

вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП є кількісним індикатором відкритості

економіки у першому наближенні. Комплекснішим показником відкритості

вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу

зовнішньоторговельного обороту до ВВП/ВНП.

Структура експорту — це відношення або питома вага експортованих

товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує

спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль

країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Структура імпорту характеризує склад і відношення обсягів сировини і

готової кінцевої продукції, які ввозяться в країну.

Показник порівняльного відношення частки країни в світовому

виробництві ВВП/ВНП та її частка в світовій торгівлі характеризують

відповідність вироблених товарів світовому рівню якості та рівень розвитку

галузі. Так, якщо частка країни у світовому виробництві певного виду товару

становить 5 %, а частка у світовій торгівлі цим видом товару 1 %, то це свідчить

про невідповідність якості цього виду товару світовим вимогам, а отже, і про

низький рівень розвитку галузі загалом.

9

В сучасних умовах все більше поширюються відносно нові форми

міжнародних економічних відносин — міжнародні науково-технічні відносини.

Під ними розуміють відносини з приводу обміну результатами науково-

дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), спільного

проведення країнами, підприємствами чи організаціями НДДКР з подальшим

сумісним чи роздільним використанням їх результатів; спільного розроблення і

використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обміну

загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією. [3, c.67]

Субформою МНТВ є науково-виробниче співробітництво, яке розуміє під

собою співпрацю у сфері високотехнологічного виробництва. Воно може мати

такі форми прояву:

1. Обмін загальною науково-вирбничою інформацією, накопичення

останньої в банках даних для спільного використання, наприклад для

консультацій, зокрема обмін технологіями виробництва.

2. Укладання і реалізація контрактних угод щодо проведення НДДКР

контрагентом з наступною передачею всієї інформації і права розпорядження

результатами розробок замовнику (зокрема, права оформлення патенту і

ліцензії на виробництво).

3. Спільне створення на основі прямих зв'язків партнерами з різних

країн коопераційних підприємств щодо конкретного винаходу з наступним

спільним володінням патентом і правом надання ліцензій.

4. Реалізація міжнародних (за участю кількох країн або фірм) науково-

виробничих програм з розроблення важливих спеціальних проблем (наприклад,

телекомунікаційна технологія чи біотехнологія) на основі спеціалізації та

кооперації.

5. Виконання міжнародних комплексних науково-виробничих програм.

[3, c.69]

Головними причинами швидкого розвитку міжнародних науково-

виробничих відносин є посилення нерівномірності економічного розвитку

окремих держав; монополізація НТП великими фірмами, які можуть

10

фінансувати проведення дорогих НДДКР; загострення конкурентної боротьби

на світовому ринку.

Нерівномірність економічного розвитку спричиняє неоднаковий рівень

розвитку науки і техніки у різних країнах, внаслідок чого в умовах сучасного

рівня НТП передова техніка і технологія зосередилась у відносно невеликій

групі промислово розвинутих країн. Велика роль у цьому процесі належить

потужним фірмам, які мають змогу отримувати надприбутки за рахунок

утримання передових позицій в технічному розвитку і продажу результатів

наукових досліджень. Великі ТНК використовують експорт наукових досягнень

та передових технологій для встановлення панування на світових ринках і

контролю над дрібнішими фірмами.

1.2 Роль науково-виробничого та торгівельного співробітництва в

екнономіці.

Незважаючи на рівень розвитку держав, кожна з них, вирішуючи свої

внутрішні, а тим більше зовнішні проблеми, вступає в економічні відносини з

іншими державами та міжнародними економічними організаціями. Це

зумовлюється значною кількістю чинників, серед яких, окрім рівня розвитку

економіки, можна виділити міжнародний поділ праці, природні та кліматичні

умови, географічне положення, доступ до морських шляхів, наявність трудових

ресурсів тощо.

В умовах зростаючої інтернаціоналізації світового господарства

економіка окремої країни багато в чому залежить від рівня розвитку економіки

інших держав. Будучи складовою світової економіки, вона не може успішно

розвиватись у відриві від неї, тому виникає потреба в узгодженні

зовнішньоекономічної діяльності різних країн і стратегії щодо її реалізації .

Одночасно слід зауважити, що розвиток міжнародного економічного

співробітництва сприяє не лише функціонуванню національного

господарського механізму. Таке співробітництво, а це підтверджує і практика

міжнародного життя, дає змогу підтримувати і зміцнювати мир на Землі,

11

створювати систему міжнародної економічної безпеки, уникати певною мірою

військових конфліктів під час розв’язання спірних питань.

Міжнародна торгівля товарами й послугами, належить до числа найбільш

давніх форм міжнародних відносин. Необхідність і ефективність системи

міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір

природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути використані для

виробництва ВНП. Спеціалізація країни на виробництві товарів, для яких у неї

є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з

них для продажу, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає.

Жодна країна світу не може обійтися без зовнішньої торгівлі. За

допомогою зовнішньої торгівлі національна економіка взаємодіє з

господарствами інших країн. Водночас вона є основним каналом, за допомогою

якого світовий ринок через посередництво світових цін впливає на національне

виробництво, диктуючи конкурентні техніко-економічні параметри

виробництва, рівень витрат, стандарти якості, критерії ефективності тощо.

Світова торгівля є рушієм виробництва як окремих країн та регіонів, так і

світового господарства в цілому, оскільки вона забезпечує більш раціональне

використання матеріальних та людських ресурсів на всіх рівнях

господарювання. Світове виробництво, як і виробництво окремих країн та

регіонів, протягом останніх 30 років стало дедалі більше залежати від

зовнішньої торгівлі.

Міжнародна торгівля є важливим засобом збалансованості між

виробничими можливостями та перевагами споживачів, дає змогу отримувати

продукти, в яких відчувається дефіцит, і реалізувати надлишок, котрий не

поглинається внутрішнім ринком. Тим самим завдяки міжнародній торгівлі

досягається вищий рівень задоволення потреб для населення кожної з

торгуючих країн (хоча, може, і не однаковою мірою).

Для бізнесу значення світової торгівлі визначається тим, що вона є актом

реалізації додаткової вартості, вміщеної в експортованих товарах, і чинником,

12

що діє проти тенденції норми прибутку до зниження (зниження витрат

виробництва).

Конкурентоздатність країни на світовому ринку визначається темпами

впровадження новітніх науково-технічних рішень та розвитком наукоємних

виробництв, ефективністю інноваційних процесів. Ефективне використання

інтелектуальних ресурсів і розвиток технологічної бази є важливими

загальнонаціональними завданнями.

Міжнародне науково-вирбниче співробітництво на сьогодні, в умовах

глобалізації, є об`єктивною необхідністю для України та визначальним щодо

розвитку інноваційної активності вітчизняних підприємств для підвищення та

зміцнення конкурентоспроможності економіки країни. Адже це спільна

розробка науково-технічних проблем, взаємний обмін науковими

досягненнями, виробничим досвідом та підготовка кваліфікованих кадрів.

Тому Україна має активізувати свою діяльність в напрямі розвитку

міжнародного науково-виробничого співробітництва для того, аби залучати

новітні технології з промислово розвинених країн для їх впровадження у

вітчизняну промисловість з метою розвитку виробництв, які заміщають імпорт,

створювати новітні продукти, які будуть конкурентоздатними на світовому

ринку.

Міжнародне науково-виробниче співробітництво дозволить Україні:

- зберегти та нарощувати науково-технічний потенціал;

- забезпечити науково-технологічну безпеку:

- підвищити рівень конкурентоспроможності вітчизняної науки і технологій;

- вийти на світовий ринок інтелектуальних та наукоємних продуктів;

- приймати економічно ефективну участь у глобальних процесах у сфері науки

та наукоємного виробництва;

- перейти на інноваційний шлях розвитку.

Розвиток міжнародного науково-виробничого співробітництва дозволить

покращити та зміцнити конкурентоспроможність українських підприємств та їх

13

економічну перспективу, а відповідно і конкурентоздатність національної

економіки в цілому.

Отже, міжнародна торгівля та науково-виробниче співробітництво є

невід’ємною складовою зовнішньоекономічної діяльності будь-якої країни. Їх

стабільний розвиток забезпечує економічне зростання та науково-технічний

прогрес.

14

РОЗДІЛ 2. Характер та сучасні тенденції співробітництва України з країнами Близькосхідного регіону у науково-виробничій та торгівельно-економічній сферах.

2.1. Співробітництво України з країнами Близького Сходу у сфері науково-виробничої кооперації.

Серед найбільш перспективних напрямів співробітництва з країнами

Близького Сходу в економічній сфері, які реалізує Україна у 2013 році – це

енергетика, нафтовидобування, нафтопереробка, хімічна промисловість,

будівництво, машинобудування, суднобудування, авіабудування, використання

космосу у мирних цілях, а також культурно-гуманітарне співробітництво.

Розвиток співробітництва України з країнами БС в галузі торговельно-

економічного та науково-виробничого співробітництва відбувається як шляхом

реалізації підписання раніше на міждержавному рівні спільних проектів, так і у

напрямку співробітництва на рівні приватних структур.

У науково-виробничому співробітництві між Україною та країнами

Близького Сходу залишаються наступні перспективні напрямки:

у галузі енергетики: - обмін технічною та інженерною інформацією

(нафтова, газова та нафтопереробна промисловості);

- співробітництво у сфері конструкторських і виробничих технологій малих і

середніх гідроелектростанцій та у виробництві конструкцій для потреб

енергетики;

- реконструкція та модернізація електростанцій, ліній електропередач,

газопроводів та інших енергетичних об'єктів;

- участь в реалізації проектів розвитку теплових електростанцій;

- інженерне проектування електростанцій та використання внутрішніх

виробничих потужностей при виконанні проектів;

- налагодження співробітництва у виробництві в країнах БС основного

обладнання для гідро- та теплоелектростанцій.

Нині успішно реалізується проект за участю НАК «Нафтогаз України» з

видобутку вуглеводної сировини з країнами арабського Сходу, передусім з

такими країнами, як Єгипет, ОАЕ, також у 2013 р. актуалізується співпраця з

15

Іраком, Катаром, Лівією, Алжиром. Сьогодні українська компанія отримала

перші результати своєї діяльності в Єгипті та ОАЕ. Відповідно до Виробничої

програми на початок 2013 року було пробурено 5 пошукових свердловин,

загальні видобувні ресурси яких становить понад 70 млн. тонн. В рамках

реалізації Концесійної угоди на проведення нафтової розвідки та експлуатації

українська Компанія продовжує здійснювати активні кроки з освоєння

концесійної ділянки Алам Еш-Шавіш на території Західної Пустелі Єгипту та

протягом 2013 року передбачається вийти на комерційний рівень видобутку

продукції із подальшою її реалізацією. [6]

у галузі літакобудування: - будівництво та обслуговування літаків

сімейства «Антонов» (“Ан-148”, багатоцільового сімейства “Ан-74”, військово-

транспортного літака короткого зльоту і посадки “Ан-70” та “Ан-32”);

- передача досвіду впровадження новітніх технологій в авіабудівній

промисловості.

Контакти між Україною та арабськими державами і країнами Близького

Сходу в аерокосмічній галузі пов’язані перш за все з авіабудуванням (контакти

з АНТК ім. Антонова, ОАО «Мотор Січ», Харківське державне авіаційне

виробниче підприємство), ракетобудуванням (контакти з Дніпропетровським

КБ «Південне»), співпраці у космосі.

3 вересня 2011 р. між Україною та Лівією була підписана угода про

створення українсько-лівійського сервісно-дистриб’юторського центру з

обслуговування літаків «АН» в Лівії.

11 грудня 2012 р. Гендиректор ДК «Укрспецекспорт» О. Коваленко

повідомив, що Україна підписала з Іраком контракт на постачання 10 літаків

АН-32, а також надання послуг з ремонту і модернізації авіаційної техніки.[7]

у транспортній сфері: - проектування залізничних магістралей, ремонт

локомотивів тощо;

- електрифікація залізниць;

- надання технічних та інженерних послуг для проектування та виконання

проектів доріг і залізниць;

16

- підготовка арабських фахівців у галузі залізничного транспорту.

Україна має кваліфіковані кадри та досвід діяльності для забезпечення

всіх стадій можливих технічних проектів, але для роботи в цьому сегменті

ринку потрібно створити відповідну інформаційну службу та службу участі у

тендерах на проектування та будівництво.

у галузі промисловості: - співпраця в галузі видобування корисних

копалин (Йорданія, Сирія, ОАЕ – мідь; Саудівська Аравія – золото; Ємен – сіль,

Йорданія – горючі сланці; ОАЕ – сірку);

-.передача технологій для модернізації об’єктів металургійної то

гірничодобувної промисловості (Бахрейн та Кувейт – алюмінієва

промисловість; Саудівська Аравія, Ірак, Катар, Йорданія – виробництво сталі і

сталевих труб);

- співробітництво у сфері виробництва феросплавів.

Враховуючи сучасну експортну орієнтованість промисловості України,

важливо закріпитися на всіх можливих ринках Близького Сходу, оскільки там

вже досить добре знають нашу продукцію, і досягти максимальної

диверсифікації продажу. [8]

у військово-технічній сфері: нині східний вектор став найбільш

перспективним щодо торгівлі машинами і зброєю. У 2011 р. Україна підписала

з Іраком найбільшу у своїй історії угоду про продаж військової техніки на суму

понад 550 млн.дол.США. Контракт передбачає постачання Іраку у продовж 3-

3,5 років майже 400 одиниць бронетанкової техніки, зокрема 4 БТР, 10 літаків

АН-32, високоточних засобів ураження, а також послуги на ремонт

і модернізацію військової техніки на загальну суму понад 2,4

млрд.дол.США. Даний контракт є одним із перших етапів у рамках реалізації

найбільшого проекту в історії українського ВТС на Близькому Сході. [8]

у галузях агропромислового комплексу (АПК): Структури АПК України і

країн регіону є взаємодоповнюючими – сільськогосподарська техніка, добрива,

зерно, м'ясо та інше з українського боку, а фрукти, ранні овочеві та баштанні,

бавовна - з іншого. [8]

17

2.2. Торгівля товарами та послугами між Україною та Близькосхідним регіоном.

Нині просування інтересів України на Близькому Сході здійснюється

цілеспрямовано та на системній основі. Регіон Близького Сходу, попри

несприятливі наслідки глобальної фінансової кризи, залишається важливим для

збуту української продукції. Україні на Близькому Сході доцільно просувати

свої інтереси, в першу чергу, у високотехнологічних сферах, як авіабудування,

використання космосу у мирних цілях, ВТС, нафтогазове видобування та

нафтопереробка.

Сьогодні низка факторів економічного, соціально-політичного характеру

обумовлюють можливість подальшого розвитку двостороннього торговельно-

економічного співробітництва між Україною та країнами Близького Сходу,

збільшення експорту вітчизняних товарів та послуг в ці країни. Серед них:

відсутність політичних перешкод для подальшої розбудови співробітництва;

заохочення урядами більшості іноземних сучасних технологій; курс на

подальший розвиток ненафтового сектору економіки; необхідність

забезпечення продуктами харчування населення, що динамічно збільшується;

пошук нових ринків збуту своєї продукції.

На сучасному етапі, певним поштовхом покращення співробітництва між

Україною та країнами Близького Сходу стало проведення бізнес форумів і

зустрічей представників ділових кіл ОАЕ та України 6-10 лютого 2012 р. в

еміраті Дубаї (ОАЕ). [7]

У теперішній час, з метою розвитку торговельно-економічного

співробітництва ведуться переговори щодо створення зони вільної торгівлі між

Україною та Туреччиною. У майбутньому планується розпочати такі

переговори з низкою інших країн, зокрема Сирією, Ізраїлем, Бахрейном,

Кувейтом та ОАЕ.

Сьогодні основою національного експорту України на БС є метали та

вироби з них, а також продукція хімічної промисловості, на які припадає понад

75% товарного експорту до країн регіону. [9]

18

Нині Близькосхідні енергоресурси потенційно здатні відігравати важливу

роль стосовно вирішення Україною завдань диверсифікації шляхів

енергопостачання, використовуючи центральне місце України на

Європейському континенті та географічне розташування України у планетарній

системі держав.

Протягом кінця 2012 – початку 2013 рр. відносини України з країнами БС

характеризуються високим рівнем політичного та торговельно-економічного

співробітництва. Нині, договірно-правова база забезпечує юридичне підґрунтя

для розвитку співробітництва між Україною та країнами БС у торговельно-

економічній сфері. На сьогодні між країнами укладені та діють документи, які

регулюють торговельно-економічні відносини: договори про торговельно-

економічне співробітництво; про уникнення подвійного оподаткування; про

сприяння та взаємний захист інвестицій; про співробітництво в боротьбі зі

злочинністю; про міжнародні автомобільні перевезення; про морське

торговельне судноплавство; про культурне співробітництво тощо. [9]

Спільні міжурядові комісії , які Україна має з країнами Близького Сходу,

залишаються дієвим механізмом узгодження взаємоприйнятних та ефективних

рішень, спрямованих на активізацію співробітництва в різних сферах. Протягом

2012-2013рр. були проведені та готуються до проведення чергові спільні

засідання українсько-марокканської, українсько-туніської, українсько-

лівійської, українсько-сирійської, українсько-саудівської, українсько-

кувейтської та українсько-йорданської комісій з торговельно-економічного

співробітництва. [9]

Також важливим фактором двостороннього економічного

співробітництва можна назвати проведення засідань ділових рад з Алжиром і

Йорданією.

Доцільним є активізація співробітництва на рівні ділових рад між

країнами. Аналіз роботи ділових рад, які створено з країнами Близького Сходу

свідчить про значні можливості та потенціал такої співпраці. Однак, без

ТУРЕЧЧИНА; 40,22%

КСА; 6,78%

ЛІВАН; 9,34%

САР; 10,30% ЄГИПЕТ; 12,56%

Інші країни; 20,80%

19

підтримки на рівні спільних міжурядових комісій (СКМ) така співпраця не є

міцною.

Протягом 2012 р. основними близькосхідними торговельними партнерами

України в регіоні – Туреччина, Єгипет, Сирійська Арабська Республіка (САР),

Ліван та Королівство Саудівська Аравія (КСА). На ці 5 країн припадає 79,2%

товарообігу з регіоном (Рис. 2.1).

Рисунок 2.1. Питома вага 5 основних країн Близького Сходу у товарообігу з Україною у 2012 році [11]

За даними держкомстату України простежується поступове зростання

експорту української продукції до країн Близького Сходу. Так, за період 2011-

2012 рр. Україна, в цілому, залишається експортером власної продукції до

Азербайджану,Вірменії, Бахрейну, Грузії, Єгипту, Ємену, Ізраїлю, Іраку,

Ісламської Республіці Іран, Йорданії, Катару, Кувейту, Лівану, Об’єднаних

Арабських Еміратів, Оману, Палестинської Території, Саудівської Аравії та

Туреччини. [11]

20

Таблиця 2.1

Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами України з країнами

Близького Сходу [11]

Рік 2008, тис. дол. США

2010, тис. дол. США

2012, тис. дол. США

Країна експорт імпорт експорт імпорт експорт імпорт

Азербайджан 45608,09 8155,97 290741,99 27789,30 546638,7 282794,6

Вірменія 22084,70 10661,91 97500,16 13211,08 165628,0 28217,0

Бахрейн 9,28 0,79 5857,23 - 141,2 1331,4

Грузія 36460,64 11193,44 199733,55 41000,09 398208,2 97807,3

Ємен 6078,99 - 28312,33 65,93 16521,9 15,9

Ізраїль 132571,17 57134,27 290738,61 62994,27 393597,2 79881,2

Ірак 293074,05 0,15 83313,28 209,10 236513,0 46,2

Ісламська Республіка Іран

161499,17 3401,26 577012,01 18188,53 755820,1 33193,1

Йорданія 45216,30 1882,82 182056,44 10760,25 474486,0 14990,3

Катар 167,91 11,26 12851,07 0,82 11664,2 3629,3

Кувейт 1319,24 1,32 16619,78 593,24 22210,2 1136,5

Ліван 99352,10 1421,66 102514,04 1965,85 694099,1 3543,9

Oб'єднанi Арабські Емірати

118337,42 2414,56 345667,66 10357,18 318628,1 35646,4

Оман 2757,13 490,84 47904,99 460,23 14948,3 1896,7

Палестинська Територія - - - - 629,6 5,2

Саудівська Аравія 123845,30 2862,94 386484,29 3039,91 498177,9 8301,2

Сирійська Арабська Республіка 177579,36 2427,30 676163,25 27725,90 753297,8 15609,5

Туреччина 1009379,86 138156,36 2034974,78 607697,21 2126526,4 952243,6

Єгипет 204190,25 9897,39 802501,88 37066,63 1013336,4 61711,7

ВСЬОГО: 16264734,34 15775092,66 34286748,26 36141094,96 39702883,3 45435559,2

Аналіз торгово-економічних відносин України з близькосхідними

країнами (табл. 2.1) вказує на те, що на даний час, у порівнянні із загальним

обсягом експорту, частка продукції, яка імпортується з України до країн

Близького Сходу складає тільки 25%, де 20 % надходить до Туреччини. У

порівнянні із загальним обсягом українського експорту у 2008 році, кількість

21

експортних операцій, яка здійснена Україною з нижчезазначеними країнами у

2012 році, майже не змінилася (різниця складає близько 10%). Географічна

структура зовнішньої торгівлі товарами також відображає зменшення як

експортних, так і імпортних показників двосторонньої торгівлі, що було

зумовлено впливом негативних наслідків світової фінансової кризи протягом

2008 -2009 рр. Але , не зважаючи на негативні наслідки світової фінансової

кризи , за 2010 р., Україна, у порівнянні з показниками 2008 р., має негативний

обсяг експорту тільки з Іраком (-20%). Звітний період за січень-вересень 2012 р.

вказує на те, що торговельний баланс України з країнами Близького Сходу

поступово стабілізується. Основними статтями українського експорту до країн

Близького Сходу залишаються продукція машинобудівного,

сільськогосподарського та металургійного виробництва. В основному

українська продукція експортується до Туреччини (5,5%), Єгипту (2,8%),

Ісламської Республіці Іран (1,9%), Лівану (1,7%) та Азербайджану (1,3%). За

статтею імпорту товарів до України першу п’ятірку складають: Туреччина

(2,1%), Азербайджан (0,6%), Грузія (0,21%), Ізраїль (1,7% та Єгипет (0,13%).

Слід зауважити, що Туреччина паралельно займає перше місце з країн

Близького Сходу, з якою Україна, здійснює найбільшу кількість експортно-

імпортних операцій (2008 р. – 2,4 млрд. дол. США, 2010 р. – 8,1 млрд. дол.

США., 2012 р. – 11,7 млрд. дол. США). [11]

Слід також зазначити, що торговельно-економічні відносини між

Україною та деякими країнами Близького Сходу (Бахрейн, Держава Кувейт,

Ліван, Об’єднані Арабські Емірати) характеризуються незначними обсягами

товарообігу, де частку українського експорту складають лише декілька позицій.

Так, наприклад, протягом останніх років основу українського експорту

до Лівану складали чорні метали та зернові культури. Фахівці Міністерства

закордонних справ України зазначають, що збільшення експорту продукції

металургійного комплексу на ліванський ринок , зокрема розширення його

асортименту, вимагає насамперед підвищення якості продукції та дотримання

вимог відповідних міжнародних стандартів виробництва. Починаючи з 2008

22

року простежується пожвавлення у двосторонній торгівлі. Зокрема, якщо у

2008 році товарообіг складав 100,7 млн. дол. США, то за січень-вересень 2012

р. – 722,5 млн. дол. США. Сальдо торгівлі товарами протягом 2008-2012 рр.

залишається позитивним. [11]

Статистичні дані по п’яти основних партнерах України на БС за 2009 р.

фіксують:

1. Товарообіг між Україною і Туреччиною склав 3,079 млрд. дол. США.

Частка Туреччини у загальному експорті до регіону становить 33,7%.

Експорт до Туреччини зріс на 5,4% і склав 2127 млн. дол. США.

Відбулось зростання поставок насіння соняшнику (у 5,2 рази у вартісних та у

6,2 у натуральних показниках, питома вага цієї продукції зросла з 0,13% до

1,46%), залізних руд (на 38% у доларах та у 3 рази у тонах), мідного дроту (у

8,3 рази у доларах та у 13 разів у тонах).

Частка Туреччини у загальному імпорті з регіону становить 82,7%. Імпорт

з Туреччини зріс на 31,2% і склав 992 млн. дол. США. Відбулось зростання

поставок цитрусових (на 50%), помідорів (на 84%). [8]

2. Товарообіг між Україною та Єгиптом склав 1,075 млрд. дол. США.

Частка Єгипту у загальному експорті до регіону становить 12,96%.

Експорт до Єгипту зріс на 24,9% (у порівнянні з 2010 р.) і склав 1013,4

млн. дол. США. Основні статті українського експорту до цієї країни у 2012 році

залишилися незмінними (чорні метали та вироби з них, зернові культури та

жири і масла рослинного походження). В цілому, ці три групи складають понад

92 % українських поставок до Єгипту. У структурі українського експорту

переважають: транспортні послуги (40,2 млн. дол. США або 86,1%); інші ділові,

професійні, технічні і туристичні послуги (4,4 млн. дол. США або 9,4%).[8]

Частка Єгипту у загальному імпорті з регіону становить 2,9%. Імпорт з

Єгипту зріс на 52,2 % і склав 61,7 млн. дол. США. Одночасно відбулось

зростання поставок полімерів етилену (у 37 разів), але обсяги не є значними.

У структурі єгипетського імпорту переважають: подорожі (25,4 млн. дол.

США або 81,3%); транспортні послуги (3,4 млн. дол. США або 10,8%).

23

3. Товарообіг між Україною та Сирією склав 768 млн. дол. США. Частка

Сирії у загальному експорті до регіону становить 11,92%.

Експорт до Сирії зріс на 17,4% і склав 753,3 млн. дол. США. Відбулось

зростання поставок кукурудзи (у 4 рази у вартісних та у 6 у натуральних

показниках, питома вага цієї продукції зросла з 3,3% до 18,3%) та пшениці (у

3,8 рази у доларах та у 6,2 рази у тонах).

Частка Сирії у загальному імпорті з регіону становить 1,4%. Імпорт з

Сирії скоротився на 45% і склав 15,6 млн. дол. США. Найбільше скоротився

імпорт фосфатів (на 71,9 млн. дол. США або на 83,3%), слід зазначити, що

фосфати у 2010 році були основною імпортною позицією з Сирії, на їх поставки

припадало 74% імпорту. [8]

Зростання поставок спостерігається лише по одній позиції – помідори,

яка збільшилась з 72 тис. дол. США у 2010 році до 2,5 млн. дол. США у 2012.

4. Товарообіг між Україною та Ліваном склав 697 млн. дол. США. Частка

Лівану у загальному експорті до регіону становить 11%.

Експорт до Лівану зріс на 104% і склав 694 млн. дол. США. Основний

вплив на збільшення обсягів експорту мало значне збільшення поставок

напівфабрикатів зі сталі (у 4,2 рази дол. США та у 5,7 рази у тонах).

Частка Лівану у загальному імпорті з регіону становить 0,3%. Імпорт з

Лівану зріс на 146% і склав 3,5 млн. дол. США. Імпорт з Лівану складається з

двох основних товарних позицій: автонавантажувачі поставки яких складали

45,4% імпорту (у 2012 поставки зросли з 162 тис. дол. США до 1,6 млн. дол.

США) та тютюнова сировина – 44% (збільшення поставок на 51,5%). [8]

5. Товарообіг між Україною та КСА склав 506 млн. дол. США. Частка

Саудівської Аравії у загальному експорті до регіону становить 7,9%.

Експорт до КСА зріс на 27,9% і склав 498 млн. дол. США. Частка КСА у

загальному імпорті з регіону становить 0,7%. Імпорт з КСА зріс на 62,3% і

склав 8,3 млн. дол. США. [8]

24

Отже, на основі проведеного аналізу можна зазначити, що Україна має

досить тісні зв’язки у сфері науково-виробничої кооперації та торгівлі з

країнами Близького Сходу, зокрема з Туреччиною, Єгиптом та Сирією. Але

український експорт до цього регіону все ще залишається сировинно

орієнтованим. Що стосується науково-виробничої кооперації, то тут Україна

досягла найбільших успіхів у галузі літакобудування та у військово-технічній

сфері. На основі статистичних даних можна зробити висновок, що, незважаючи

на наслідки фінансової кризи, товарообіг між Україною та країнами Близького

Сходу продовжує зростати, а галузі співпраці продовжують диверсифікуватися.

25

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи подальшого співробітництва України з країнами Близького Сходу.

3.1 Проблеми кооперації України з Близьким Сходом та шляхи їх

вирішення.

На основі проведеного аналізу сучасного стану науково-виробничого та

торгівельного співробітництва України з Близькосхідним регіоном можна

зробити висновок, що, не дивлячись на зусилля приватного бізнесу та

економістів, країні поки ще не вдається створити критичну масу для прориву в

даних відносинах. Дії уряду України в даному напрямку я вважаю

фрагментарними з наступних причин:

По-перше, на нетрадиційних для вітчизняної продукції ринках,

українські виробники виглядають мало ефективними на фоні конкурентів з

Європи, Америки й Південно-Східної Азії. Вони не проявляють серйозної

ініціативи для освоєння ринків близькосхідних країн. Українські

підприємства, бажаючи грати активну роль у просуванні власної продукції до

ринків країн Близького Сходу, не готові нести необхідні для цього витрати.

По-друге, українська продукція, яка постачається через посередників з

третіх держав до близькосхідних країн, в основному є сировинною. Тому

вважається не конкурентноздатною в країнах арабського світу.

По-третє, за період незалежності України, країни Близького Сходу не

займали пріоритетного місця у зовнішньоекономічній політиці держави.

Керівництво України зосереджувало зусилля на курсі євроатлантичної

інтеграції, що, у свою чергу, диктувало особливу позицію до проблем

Близькосхідного регіону.

Результати роботи спільних комісій та підписані угоди залишаються в

основному на папері. У свою чергу, більшість країн Близького Сходу не

можуть чітко сформувати доктрину економічної співпраці з новоутвореними

пострадянськими державами, за винятком Російської Федерації.

По-четверте, взаєморозумінню між потенційними партнерами з України

й близькосхідними країнами заважають стереотипне мислення і помилкова

26

уява один про одного. Головну роль у формуванні цього продовжують грати

засоби масової інформації. Образи, що створюються, мають негативний

характер.

У той же час, всі ці причини мають тимчасовий характер, і можна з

упевненістю прогнозувати збільшення обсягів українсько-близькосхідних

зв'язків найближчими роками, про що свідчать об'єктивні дані поліпшення

інвестиційного клімату.

Звичайно, на даний час істотну негативну роль зіграла світова криза, що

почалася в останньому кварталі 2008 р. в США й, яка охопила практично усі

країни світу, включаючи Україну.

Невирішеність проблеми налагодження прямих банківських розрахунків,

що змушує комерційні структури обох країн здійснювати розрахунки через

треті країни, або із запровадженням різноманітних непрозорих схем. Зазначена

ситуація створює умови для переведення частини фінансової діяльності

комерційних структур обох країн у “тіньовий” сектор.

Протягом 2012-2013 рр. співробітництво між Україною та країнами

Близького Сходу все ще не набула належного рівня.

Особливе значення щодо співробітництва між Україною та країнами

Близького Сходу має енергетична сфера. В Енергетичній стратегії України на

період до 2030 року перспективними джерелами імпорту енергоносіїв

визначаються, зокрема, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Ірак,

Кувейт тощо. [8]

Важливість подальшого розвитку співпраці України з країнами Близького

Сходу зумовлена тим, що: 1) це надасть потужний імпульс розвитку

вітчизняного машинобудування, нафтохімічного комплексу та науково-

дослідних робіт у цій сфері, створенню нового рівня співпраці зі світовими

нафтогазовими компаніями та інститутами; 2) сприятиме співпраці між

Україною та Іраком в енергетичній сфері щодо вирішення завдань

диверсифікації джерел надходження енергоносіїв до України; 3) визначається

особливим значенням (Іраку) для України в енергетичній сфері, як його

27

енергетичним потенціалом, так і розташуванням на перетині найважливіших

енерготранспортних коридорів, до яких може залучатися й Україна.

У цьому випадку Ірак – один із найвірогідниших постачальників нафти і

газу в Україну з Близькосхідного регіону через відповідні транспортні

коридори. Враховуючи зазначене, в Україні, ще з перших років незалежності

покладались великі надії на отримання безпосереднього доступу до вуглеводнів

Іраку.

Зважаючи на існуючі перешкди на шляху розбудови співробітництва

України з Близькосхідним регіоном, можна запропонувати низку кроків, які

позитивно вплинуть на розвиток відносин у сфері двостороннього

торгівельного та науково-виробничого співробітництва:

Лібералізація візового режиму та усунення штучно створених

бюрократичних перешкод, що виникають при перетині українського кордону

іноземними громадянами. Незважаючи на суттєвий прогрес в розширенні

договірно-правової бази, яка регулює режим взаємних поїздок громадян

України та країн регіону, мають місце непорозуміння при перетині

українського кордону іноземними бізнесменами стосовно прийняття рішення

щодо допуску/ не допуску цих громадян на територію нашої держави.

Спрощення митних процедур в Україні, що є сучасною тенденцією

у світі. У цьому контексті доцільно запровадити електронну митницю. Згідно з

українським законодавством, для здійснення будь-яких експортно-імпортних

операцій обов'язковим є підписання експортно-імпортних контрактів з

подальшим представленням їх оригіналів до митниці із мокрими печатками.

Перевізники скаржаться на складну і недосконалу систему митного контролю

за транзитом товарів через митну територію України (особливо підакцизних

товарів), що нерідко призводять до простоїв транспорту під час перетину

кордону та перевищує терміни всього транспортування товарів.

Врегулювання питання щодо власності на землю. Невизначеність

питання процедури придбання земельних ділянок іноземними суб’єктами

стримує надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) з країн регіону.

28

Взаємне визнання рішень судів щодо торговельних спорів. Не

вирішення цього питання призводить до того, що будь-яке рішення

Міжнародного арбітражного суду при ТПП України чи іншого арбітражного

суду стосовно погашення боргів перед українською компанією за надану

послугу (поставлений товар) потребує додаткового розгляду. З метою

врегулювання зазначених питань пропонується укладення відповідних Угод з

країнами регіону.

3.2 Перспективи співпраці України з країнами Близького Сходу.

 Близькосхідний напрям зовнішньої політики України є надзвичайно

перспективним як в політичному, так і в економічному вимірах. Важливість

поглиблення співробітництва України з державами Близького Сходу

визначається низкою об’єктивних чинників: географічною близькістю і

зручністю транспортних комунікацій, економічною і політичною вагою країн

регіону, можливістю отримання Україною енергоносіїв з метою диверсифікації

джерел енергопостачання, взаємодоповнюючим характером економічних

комплексів України і держав регіону.

Економічна співпраця з близькосхідними країнами може забезпечити

Україні широкі можливості для взаємовигідного співробітництва та втілення

масштабних економічних проектів. На Близькому Сході Україна має широкі

можливості збуту своїх товарів, які в цьому регіоні можуть витримати

конкуренцію з боку інших країн. Близькосхідний регіон з його 320 мільйонним

населенням, яке зростає найвищими темпами у світі, має великий потенціал для

експорту товарів та послуг. Ринки Близького Сходу є перспективними для

збуту української продукції машинобудівного комплексу та металопрокату,

надання науково-технічних і будівельних послуг. Україна могла б взяти

активну участь у будівництві, насамперед, об’єктів виробничої інфраструктури,

великих енергетичних і промислових об’єктів, у постачанні і спільному

виробництві сільськогосподарської продукції.

Можливе також розширення співробітництва з країнами Близького

Сходу у військово-технічній сфері та у сфері високих технологій.

29

Водночас, при розробці довгострокових планів економічного та науково-

технічного співробітництва України з країнами Близькосхідного регіону

потрібно врахувати, що тут розпочався етап глибоких трансформаційних

зрушень, модернізаційних процесів, відбувається загострення конкурентної

боротьби за ринки між провідними економічними державами світу. Відтак, для

збереження і зміцнення економічних позицій на Близькому Сході, Україні

необхідно змінити структуру експорту товарів і послуг, спрямованих на ринки

близькосхідного регіону, у напрямку переорієнтації на експорт високоякісної та

високотехнологічної продукції, нарощування експорту науково-технічних,

інжинірингових, інформаційних, освітніх та інших послуг.

Для успішного просування інтересів українського бізнесу у

близькосхідному регіоні слід створити відповідну систему державної

підтримки, гарантій та страхування, налагодити відповідне інформаційне та

консалтингове забезпечення економічної діяльності українського бізнесу і

підприємництва, механізми кредитування українського експорту. Для надання

відповідної допомоги вітчизняним бізнесовим і підприємницьким структурам,

які працюють на перспективних ринках Близького Сходу, важливу роль має

відіграти Українсько-арабський центр ділового і культурного співробітництва

«Україна – Близький Схід», а також постійно діючий Українсько-арабський

форум ділових кіл.

Країни Близького Сходу є одним із найбільших у світі резервуарів

вільних капіталів. Це обумовлює зацікавленість України бути залученою до

виробничої, валютно-економічної і торговельної діяльності в регіоні. При

цьому, існують певні передумови практичної участі України в

транснаціональних проектах, особливо у сфері видобутку нафти і газу та їх

транспортуванні.

Стратегічно важливе положення країн Близького Сходу, наявність

великих запасів енергоресурсів і інвестиційного потенціалу, високорозвиненої

інфраструктури, висока купівельна спроможність визначає статус цих країн як

надзвичайно важливих партнерів для нашої країни. Важливість країн Близького

30

Сходу для України у черговий раз була відмічена у виступах Президента

України В. Януковича і глави МЗС К. Грищенка у грудні 2012 р. на нараді

українських послів у Києві. Цей регіон, в якому Україна представлена

посольствами в Саудівській Аравії, ОАЕ і Кувейті, був названий одним з

найбільш пріоритетних для зовнішньої політики України. [8]

Співпраця з близькосхідними державами в енергетичній галузі має

особливо велике стратегічне значення для України. На Близькому Сході

зосереджено 64% всіх розвіданих світових запасів нафти. За даними «The

international Energy Agency» (iEA), обсяг видобутку нафти в Перській затоці

може досягти 42,9 млн. б/д у 2020 р. в порівнянні з 21,7 млн. б/д у 2000 р., що

призведе до збільшення частки цього регіону у світовому виробництві нафти до

35% у 2020 р. Послідовна державна підтримка є найважливішою умовою

входження українських підприємств на енергетичні ринки близькосхідних

країн, зокрема в регіоні Перської затоки. За умови активних дій відповідних

українських міністерств і відомств, енергетичні ресурси Близького Сходу через

10-15 років можуть відіграти ключову роль у вирішенні Україною завдань

диверсифікації постачання енергоносіїв та створення надійної системи

енергетичної безпеки. Особливу роль має всебічна проробка шляхів постачання

до України іракської нафти, іранського і катарського газу. [9]

Дедалі більших масштабів набуває співпраця України з

близькосхідними країнами в агропромисловій сфері. Країни Близького

Сходу є одними з найбільших імпортерів продовольства у світі: за рахунок

імпорту вони задовольняють приблизно 50% власних потреб у продовольстві.

Приблизно 10% всього об’єму продовольства, що імпортується, припадає на

частку пшениці – одного з основних продовольчих продуктів в регіоні. З огляду

на те, що населення близькосхідних країн збільшується приблизно на 3% на рік,

в близькосхідному регіоні зростає потреба в харчових продуктах. Така ситуація

створює потенційну можливість виходу України на ринки Близького Сходу,

зокрема ринки регіону Перської затоки, зі своїми продовольчими товарами в

обмін на енергоносії. [7]

31

У цих умовах багато близькосхідних країн здійснюють заходи по

забезпеченню продовольчої безпеки, планують придбати у власність або

орендувати ділянки землі для вирощування різних культур за кордоном.

Зокрема Лівія, Єгипет, Саудівська Аравія, ОАЕ і Кувейт намагаються

домовитися про оренду або купівлю земельних ділянок в Україні. Володіючи

необхідними гідротехнічними технологіями, кваліфікованими кадрами у сфері

гідрології, Україна має великі перспективи співпраці з близькосхідними

країнами у сфері розвідки, видобутку і використання водних ресурсів.

Володіючи третиною світових запасів чорноземів, наша країна має всі шанси

стати од-ним з основних постачальників продовольства на Близький Схід. У

арабів є «чорне золото» – нафта, але через 50 років вона практично

вичерпається. Наше «чорне золото» – це наша родюча земля, яка буде з нами

вічно, якщо ми будемо дбайливими господарями на ній.

Близькосхідний ринок – це той напрямок військово-технічної співпраці

України, який уже сьогодні певною мірою гарантує стабільний продаж

озброєнь і військової техніки українського виробництва. Традиційно Україна

реалізовувала в цьому регіоні понад 40% усіх озброєнь та військової техніки

(ОВТ). Протягом найближчих 10-20 років арабські країни залишатимуться

найбільш ємким ринком для українських ОВТ. Основними партнерами України

з військово-технічного співробітництва в регіоні Перської затоки є Ірак, Іран,

ОАЕ та Саудівська Аравія. [7]

Одним із резервів зовнішньоекономічної діяльності України на

Близькому Сході є можливості регіонів України, особливо

причорноморських. Мова йде про реальні зв’язки, що де-факто існують і

можуть бути значно посилені, наповнені змістом загальнодержавного значення.

Міждержавні зовнішньоекономічні зв’язки розвиваються нерівномірно, тому у

регіонів є можливість у деякій мірі компенсувати недоліки державної політики.

Одним з прикладів економічного співробітництва є діяльність Одеської області

в налагодженні економічних контактів з арабськими країнами. На даний час

підприємства і бізнес-структури міста і області мають постійні економічні і

32

гуманітарні зв’язки з партнерами із 17 арабських країн, що охоплюють

практично увесь Арабський світ від Перської затоки до Атлантичного океану.

Державна підтримка зусиль регіонів України і більш ефективне поширення

інформації про економічні можливості України на Близькому Сході

сприятимуть зміцненню багатостороннього взаємовигідного співробітництва з

більшістю близькосхідних держав. [9]

З огляду на те, що близькосхідний регіон традиційно є

конфліктогенним (хронічний арабсько-ізраїльський конфлікт, іракська криза,

курдська проблема, тероризм і ісламський фундаменталізм, зменшення водних

ресурсів і відповідно продовольства на тлі значного зростання населення,

проблема ядерної безпеки і гонки озброєнь), важливим завданням політики

України у цьому регіоні є необхідність вироблення чітких власних політичних

позицій з усього комплексу близькосхідних проблем, при цьому узгоджуючи

свої позиції з основними гравцями на Близькому Сході – США, Росією, ЄС і

Китаєм.

США та провідні західноєвропейські країни дедалі більш активно і

навіть агресивно реалізують у близькосхідному регіоні свої політичні,

економічні і воєнно-стратегічні завдання, в першу чергу забезпечуючи

гарантований доступ до енергетичних ресурсів.

Оскільки геополітичне суперництво в близькосхідному регіоні між

Росією і США має тенденцію до загострення, Україні бажано займати

нейтральну позицію у цьому суперництві і водночас проводити таку політичну

лінію, яка б дозволяла послідовно відстоювати національні інтереси нашої

держави, при цьому, не загострюючи відносин ні з Росією, ні з США, і

координуючи свою близькосхідну політику переважно з Європейським

Союзом.

Отже, незважаючи на низку протиріч та перешкод на шляху ефективного

співробітництва України з країнами Близького Сходу, цей регіон є досить

перспективним, особливо в галузі енергетики, агропромисловго та військово-

33

промисловго комплексів. Тому Україні слід звернути особливу увагу на

усунення законодавчих перешкод для поглиблення кооперації з даним

регіоном, а також на координацію своєї політики з Євросоюзом для

забезпечення стабільних економічних зв’язків в умовах підвищеної

конфліктогенності регіону.

кого імпорту складають три товарні позиції: полімери

,6% всього імпорту з КСА (збільшення поставок у

меншення на 93,3%).

ВИСНОВКИ

Отже, відповідно до завдань даної роботи, було визначено сутність

науково-виробничого співробітництва та міжнародної торгівлі у системі

міжнародних економічних відносин. Було сформльоване їхнє значення для

34

економіки країни. Відповідно до цього, було проаналізовано сучаний стан

науково-виробничого та торгівельного співробітництва України з Близьким

Сходом. В результаті аналізу було виявлено тенденцію до поступового

збільшення товарообороту України з країнами даного регіону, а також

поглиблення зв’язків у сфері науково-виробничої кооперації, зокрема у галузях

літакобудування, енергетики та військово-промислового комплексу. Також

спостерігається тенденція до активізації співпраці з тими країнами, з якими

Україна раніше не мала ніяких економічних відносин (Бахрейн, Палестина,

Ємен). На основі аналізу сучасного стану співробітництва нашої країни з

Близькосхідним регіоном було визначено ряд проблем (зокрема у сфері

законодавства), які не дозволяють використати економічний та науковий

потенціал України на повну. Також було запропоновано певні реформи, які б

допомогли усунути ці проблеми. Відповідно до поставлених завдань, було

окреслено можливі прспективи співробітництва України з країнами Близького

Сходу на основі аналізу сучасних тенденцій розвитку як економіки України, так

і економік країн Близького Сходу.

Головний зміст даної роботи полягає в аналізі стану науково-виробничого

та торгівельного співробітництва нашої країни з Близькосхідним регіоном і

окреслення на цій основі можливих подальших перспектив співпраці. У процесі

виконання роботи постали такі нові наукові завдання, як детальніший аналіз

співпраці України з арабськими країнами у галузі енергетики, а також у

військово-промисловій галузі. Також, на мою думку, особливої уваги

заслуговує такий аспект співпраці України з Близьким Сходом як постачання

продовольства. Адже в України в цьому плані є значний невикористаний

потенціал.

АНОТАЦІЯ

35

Раділовець А.А. Науково-виробниче та торгівельне співробітництво

України з країнами Близького Сходу. – Курсова робота. ДВНЗ «Київський

національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2013.

Курсова робота присвячена дослідженню теоретичних і практичних

аспектів науково-виробничого та торгівельного співробітництва України з

країнами Близького Сходу. Досліджено сучасний стан співробітництва України

з Близькосхідним регіоном. Виявлено основні проблеми, які стоять на шляху

подальшої науково-виробничої та торгівельної співпраці між країнами.

Визначено головні напрямки подальшого розвитку економічних відносин між

Україною та Близьким Сходом.

Ключові слова: міжнародна торгівля, науково-виробниче співробітництво, експорт, імпорт.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

36

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебное

пособие. - М., 2011.- 226 с.

2. Аль Газу Али Ахмед Мохаммед. Экономические предпосылки

сотрудничества промышленных предприятий Украины и Ближнего

Востока / Аль Газу Али Ахмед Мохаммед // Економічний Вісник НТУУ

«КПІ» Міжнародна Економіка. – 2010. – №3. – С. 46-49.

3. Горбач Л. Міжнародні економічні відносини : Підручник/ Люд-мила

Горбач, Олексій Плотніков,. -К.: Кондор, 2009. -263 с.

4. Гриневецкий С. Региональная политика – слишком важное дело / С.

Гриневецкий //Губернатор. – 2011. – 221 с.

5. Махарік А. Економічне співробітництво України з країнами близького

Сходу у Чорноморському регіоні / А. Махарік // Збірник наукових праць:

Проблеми та перспективи розвитку співробітництва між країнами

Південно-Східної Європи у рамках Чорноморського економічного

співробітництва та ГУАМ. – Севастополь-Донецьк. – 2010. – 509 с.

6. Серов Д.И. Юг Украины и Ближний Восток: состояние и перспективы

экономического сотрудничества / Д.И. Серов // Стратегические

приоритеты. – 2010. – № 74 (5). – С.7.

7. Омар Исмаэль Омар. Состояние и перспективы экономического

сотрудничества Украины и стран Ближнего Востока [Электронный

ресурс]. – Режим доступа: http://intkonf.org/omarismael-omar-rol-

ekonomicheskogo-sotrudnichestva-v-mezhdunarodnyih-

ekonomicheskihotnosheniyah-mezhdu-ukrainoy-i-stranami-blizhnego-vostoka.

8. Офіційний сайт Міністерства закордонних справ України [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua.

9. Офіційний сайт Ділового бізнес Центру Україна-Близький Схід

[Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.ume.kiev.ua.

10.Офіційний сайт Європейсько-арабського фонду міжкультурних

комунікацій [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.euroarabia.com.ua/index.php.

37

11.Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

12. Халиль Аль-Саид. Желаемое и возможное в украинско-арабских

отношениях [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.zn.ua/1000/1600/70680.

13. Mykola Azarov: Ukraine is ready to implementation of joint projects with

Saudi Arabia //http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?

art_id=244636984

14. Ukraine PM affirms Saudi ties // http://arabnews.com/saudiarabia/

article369486.ece