«Налог на прибыль, НДС и единый налог: …2015/12/15 · 15 грудня 2015 року 3 Підкреслимо: якщо підприємство має

15 декабря 2015 года

«Налог на прибыль, НДС и единый налог:практика 2015-го и перспективы 2016 года»

www.interbuh.com.ua

Программа семинара

10:30 «Налог На Прибыль – 2015: Новые Правила в действии. ПерсПективы—2016»

НОВЫЕ ПРАВИЛА ИСЧИСЛЕНИЯ НАЛОГА НА ПРИБЫЛЬ

Новая база налогообложения = бухгалтер-ский финрезультат +/- налоговые разницы.

Кто может не учитывать разницы при опре-делении налога на прибыль — условия.

Разницы, корректирующие финрезультат до налогообложения:

- амортизационные. Разницы по амортиза-ции основных средств, их продажи, ликвидации, переоценки. Проблема учета МНМА;

- резервные. Как резерв отпусков будет вли-ять на объект обложения налогом на прибыль? Резерв сомнительных долгов и проблемы списа-ния безнадежных;

- финансовые. Последствия передачи средств, товаров/услуг неприбыльным учреждениям.

Новые сроки отчетности. Освобождение от ответственности в 2015 году. Неприбыльные организации: 4 условия для

статуса неплательщика налога на прибыль.

УЧЕТ ТИПОВЫХ ОПЕРАЦИЙ Возвратная финпомощь с 01.01.2015 г. и пере-

ходные операции по ней (получение до 01.01.2015 г., возврат — после этой даты).

Ремонт собственных и арендованных основ-ных средств.

Бесплатное предоставление товаров, де-нежных средств, основных средств.

АКТУАЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ

Будут ли влиять на объект налогообложения расходы, не связанные с ведением хозяйствен-ной деятельности?

Как скрыть расходы, чтобы не отражать «минус» по налогу на прибыль?

Условный НДС: учитывается ли он в расхо-дах при определении базы обложения налогом на прибыль?

Приобретение товаров/услуг у неприбыль-ных учреждений, нерезидентов и единщиков: ограничиваются ли расходы?

Будут ли влиять на базу налогообложения исправления прошлогодних бухгалтерских ошибок?

МОРОЗОВСКАЯ ГАЛИНА СЕРГЕЕВНА,главный редактор

газеты «Интерактивная бухгалтерия»

ПРИГЛАШАЕМ ВАС ПРИНЯТЬ УЧАСТИЕ В

СЕМИНАРЕгазеты «Интерактивная бухгалтерия»,который состоится 15.12.2015 г. по адресу: г. Одесса, ул. Греческая, 1а, помещение конференц-зала Impact Hub Odessa, 3-й этаж

Все слушатели семинара принимают участие в розыгрыше призов: 1-Й ПРИЗ: интернет-планшет Samsung Galaxy Tab 3 Lite 7.0 + подарочный сертификат на годовую подписку на сервис «Интерактивная бухгалтерия» по тарифу «Премиум».2-Й ПРИЗ: подарочный сертификат на годовую подписку на сервис «Интерактивная бухгалтерия» по тарифу «Премиум».3-Й ПРИЗ: подарочный сертификат на годовую подписку на сервис «Интерактивная бухгалтерия» по тарифу «Стандарт».

лекторы: Морозовская Галина Сергеевна : главный редактор газеты «Интерактивная бухгалтерия».Клебан Ольга Игоревна : ведущий бухгалтер-эксперт.

Решетник Владимир Николаевич : заместитель начальника управления, начальник отдела администрирования доходов и сборов с физических лиц управления доходов и сборов с физических лиц Главного управления ГФС в Одесской области.Юрист Анжелика Николаевна : начальник отдела местных, ресурсных, рентных и неналоговых платежей управления налогообложения юридических лиц Главного управления ГФС в Одесской области.

10:00 объявлеНие регламеНта семиНара

11:30 ответы На воПросы участНиков семиНара

www.interbuh.com.ua

12:00 «система электроННого адмиНистрироваНия Ндс в рабочем режиме: Проблемы и Пути решеНия»

ЭЛЕКТРОННОЕ АДМИНИСТРИРОВАНИЕ НДС

Как работает формула, по которой опреде-ляют лимит для регистрации налоговых наклад-ных и расчетов корректировки в ЕРНН.

Операции, не влияющие на результат фор-мулы.

Уточнение суммы отрицательного НДС за периоды до 01.07.2015 г.: влияет ли на регистра-ционную сумму.

Возврат средств с электронного счета: усло-вия и последствия.

Извлечения из системы электронного адми-нистрирования НДС.

РАСЧЕТЫ КОРРЕКТИРОВКИ И ИСПРАВЛЕНИЕ ОШИБОК В НАЛОГОВЫХ НАКЛАДНЫХ

Расчеты корректировки к налоговым на-кладным: регистрация в ЕРНН и отражение в де-кларации по НДС.

Какие ошибки необходимо исправлять, а ка-кие можно не учитывать.

Как исправить ошибки в реквизитах нало-говой накладной, не связанные с изменением компенсации стоимости товаров/услуг (ситуации и примеры).

Как исправить и показать в отчетности по НДС ошибки, связанные с изменением суммы компенсации стоимости товаров/услуг (ситуации и примеры).

АКТУАЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ

365 дней для налогового кредита: стоит ли откладывать налоговый кредит на потом?

Можно ли заявить на бюджетное возмеще-ние не весь оплаченный отрицательный НДС: ка-кие будут последствия?

Присвоение плательщикам НДС состояния 9 «направлено уведомление об отсутствии по ме-стонахождению»: есть ли основания для аннули-рования НДС-регистрации?

КЛЕБАН ОЛЬГА ИГОРЕВНА, ведущий бухгалтер-эксперт

Программа семинара

Скачать все материалы семинара можно по данной ссылке:www.interbuh.com.ua/uploads/seminar_15.12.2015.pdf


13:30 кофе-брейк

14:00 «актуальНые воПросы ПримеНеНия уПрощеННой системы НалогообложеНия физическими и юридическими лицами (адмиНистрироваНие, уПлата едиНого Налога, Подача отчетНости и пр.)»


Лекторы имеют многолетний опыт работы в профессиональных бухгалтерских изданиях: «Интерактивная бухгалтерия», «Все о бухгалтерском учете»,

являются авторами сотен публикаций, опытнейшими специалистами в сфере консалтинга.

РЕШЕТНИК ВЛАДИМИР НИКОЛАЕВИЧ, заместитель начальника управления, начальник отдела

администрирования доходов и сборов с физических лиц управления доходов и сборов с физических лиц Главного управления ГФС в Одесской области

ЮРИСТ АНЖЕЛИКА НИКОЛАЕВНА, начальник отдела местных, ресурсных,

рентных и неналоговых платежей управления налогообложения юридических лиц

Главного управления ГФС в Одесской области

тарифы для подписки на сервис «интерактивная бухгалтерия»

www.interbuh.com.ua

Контактные номера телефонов: (044) 351-29-98,

(067) 242-62-64,(095) 531-05-27,

(097) 682-71-68,(093) 379-19-77.

15 грудня 2015 року 1

Податок на прибуток – 2015: нові правила в дії. Перспективи – 2016

НОВІ ПРАВИЛА ОБЧИСЛЕННЯ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

o Нова база оподаткування = бухгалтерський фінрезультат +/- податкові різниці.

o Хто може не враховувати різниці при визначенні податку на прибуток — умови.

o Різниці, що коригують фінрезультат до оподаткування:

o амортизаційні. Різниці за амортизацією основних засобів, їх продажу, ліквідації, переоцінки.

Проблема обліку МНМА;

o резервні. Як резерв відпусток впливатиме на об’єкт обкладення податком на прибуток? Резерв

сумнівних боргів і проблеми списання безнадійних;

o фінансові. Наслідки передання коштів, товарів/послуг неприбутковим установам.

o Нові строки звітування.

o Звільнення від відповідальності в 2015 році.

o Неприбуткові організації: 4 умови для статусу неплатника податку на прибуток

ОБЛІК ТИПОВИХ ОПЕРАЦІЙ

o Поворотна фіндопомога з 01.01.2015 р. і перехідні операції за нею (отримання до 01.01.2015 р.,

повернення — після цієї дати).

o Ремонт власних й орендованих основних засобів.

o Безоплатне надання товарів, коштів, основних засобів.

АКТУАЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

o Чи впливатимуть на об’єкт оподаткування витрати, не пов’язані з веденням господарської

діяльності?

o Як приховати витрати, щоб не відображати «мінус» із податку на прибуток?

o Умовний ПДВ: чи враховується він у витратах при визначенні бази обкладення податком на

прибуток?

o Придбання товарів/послуг у неприбуткових установ, нерезидентів і єдинників: чи обмежуються

витрати?

o Чи впливатимуть на базу оподаткування виправлення минулорічних бухгалтерських помилок?

НОВІ ПРАВИЛА ОБЧИСЛЕННЯ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

НОВА БАЗА ОПОДАТКУВАННЯ = БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ФІНРЕЗУЛЬТАТ +/- ПОДАТКОВІ РІЗНИЦІ

З 2015 року в податковому обліку вже немає таких понять, як податкові витрати і доходи.

Податок на прибуток обчислюється виходячи з бухгалтерського фінрезультату (прибутку або

збитку), відкоригованого на різниці, передбачені р. ІІІ ПКУ. Різниці, які будуть коригувати фінрезультат, - це

амортизаційні різниці, різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, що виникають при

здійсненні фінансових операцій (пп. 134.1.1 ПКУ).

База оподаткування податком на прибуток

* Якщо підприємство використовує різниці.

Та для деяких платників податку на прибуток даровано право вибирати – застосовувати різниці чи ні.

ХТО МОЖЕ НЕ ЗАСТОСОВУВАТИ РІЗНИЦІ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ БАЗИ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

= +

-

База оподаткування податком

на прибуток

Бухгалтерский фінрезультат

до оподаткування (рядок 2290

або рядок 2295 ф. № 2)

Різниці *


Якщо бухгалтерський дохід (за вирахуванням непрямих податків) за останній рік не більше 20 млн грн –

підприємство обирати чи застосовувати різниці. Якщо підприємство прийме рішення не застосовувати різниць

(крім збитків минулих років) - не застосовувати їх доведеться, поки дохід не перевищить 20 млн грн. При цьому

прийняти таке рішення платник може лише раз протягом безперервної сукупності років, в яких дохід не

перевищує 20 млн грн. Про це треба буде зазначити в декларації, яка подається за перший рік у цій безперервної

сукупності років (у податковій декларації, затвердженій наказом Мінфіну від 20.10.2015 р.

№ 897, передбачено окремий рядок для проставлення відмітки «Прийнято рішення про незастосування коригувань

фінансового результату до оподаткування на усі різниці»). У наступні роки коригування не застосовуватимуться

(крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових років). Як тільки дохід за податковий рік

складе понад 20 млн грн, доведеться, починаючи з такого року, при визначенні об'єкта оподаткування

застосовувати коригування.

Платник податку на прибуток

Сума доходу за останній (у даному разі 2015 р.) за даними

бухобліку за вирахуванням непрямих податків

Більше 20 млн

грн

Не більше 20 млн

грн

Обов’язково застосовують різниці при

визначені податку на прибуток

Мають право обирати – застосовувати

різниці чи ні при визначенні бази з

податку на прибуток

Обрано

варіант з

різницями

Обрано варіант без

різниць урахування

Роблять відмітку в декларації про незастосування

різниць

Не застосовують різниці (окрім збитку минулих періодів) поки дохід не перевищить 20 млн грн


Підкреслимо: якщо підприємство має дохід за 2015 р. менше 20 млн грн. вагомо визначитися –

використовувати різниці чи ні. Адже рішення треба прийняти в першому році безперервної сукупності років, коли

дохід менше 20 млн грн. Це слідує із пп. 134.1.1 ПКУ.

Важливо: підприємства, що обрали для себе варіант визначення бази без різниць не застосовують усі

різниці, які прописані в р. ІІІ ПКУ (окрім збитку попередніх періодів). Це випливає із пп. 134.1.1 ПКУ. А ось різниці,

передбачені у підрозділі 4 р. ХХ ПКУ (який регулює перехідні правила) вони застосовують, навіть якщо відмовилося

від різниць із р. ІІІ ПКУ. Іншими словами, якщо підприємство скористалося правом не застосовувати різниці із р. ІІІ

ПКУ, та використовувати коригування на збиток минулого періоду і різниці із перехідних норм підрозділу 4 р. ХХ

ПКУ потрібно.

Як рахують 20-мільйонний критерій для застосування різниць

У розрахунку 20-мільйонного ліміту беруть участь (абз.10 пп. 134.1.1 ПКУ):

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Стосовно цієї складової якраз і

виникають питання.

В нормі йдеться саме про виручку, а не чистий дохід від реалізації.

За П(С)БО 15 «Дохід» дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — загальний дохід

(виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше

проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо) (п. 7 П(С)БО

15). Для цього показника треба орієнтуватися на обороти за Дт субрахунків 701, 702, 703 із Кт 791 без мінуса

оборотів за Дт субрахунку 704. Або брати обороти за кредитом 70 з вирахуванням оборотів за Дт 70 з

кредитом 64 (тобто за мінусом непрямих податків).

На жаль, дані з ряд. 2000 Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (форма № 2), тут не

підійдуть, бо вони відображають чистий дохід від реалізації, а у пп. 134.1.1 ПКУ говориться саме про виручку.

Безспірно слід брати суму, очищену від непрямих податків (на цьому наголошено у пп. 134.1.1 ПКУ «річний дохід

від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків)», тобто без ПДВ, акцизного.

Одначе податківці у листі ДФСУ від 19.10.2015 р. № 21976/6/99-99-19-02-02-15, розглядаючи питання як

комісіонеру обчислювати 20-мільйонний критерій, зазначили, що береться лише винагорода, суми належні

комітенту не враховують. Тож не виключаємо, що податківці в 20-мільйонний критерій братимуть саме чистий

дохід, а не виручку. Що, звісно, виглядає ліберально.

Тоді у 20-мільйонний критерій не потраплятимуть суми знижок, повернення товарів, суми, належні

комітенту.

Підкреслимо, якщо дослівно читати пп. 134.1.1 ПКУ, то при розрахунку 20-мільйонного критерію має

враховуватися «брудний» дохід за мінусом лише ПДВ, акцизу та інших непрямих податків. Та схоже, податківці до

цього питання підходять ліберально, і схиляються все ж до чистого доходу. Наштовхує на цю думку згаданий лист

від 19.10.2015 р. № 21976/6/99-99-19-02-02-15.

інші операційні доходи (ряд. 2120 форми № 2) - обороти за Дт 71 із Кт 791;

фінансові доходи (ряд. 2220 форми № 2) обороти за Дт 73 із Кт 792. До фінансових доходів

включають дивіденди, відсотки й інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (окрім доходів, які

обліковуються за методом участі в капіталі) (п. 7 П(С)БО 15);

інші доходи (ряд. 2240 форми № 2) - обороти за Дт 74 Кт 793.

У пп. 134.1.1 ПКУ не сказано про доходи від участі в капіталі (рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі»). Це

доходи від інвестицій, які здійснені в асоційовані, дочірні чи спільні підприємства та облік котрих ведеться за

методом участі в капіталі. Вважаємо вони не враховуються при визначенні 20-мільйонного критерію,

тобто ряд. 2200 форми № 2 не беруть у розрахунок.

Підсумуємо: вирішуючи питання застосування різниць при розрахунку 20-мільйонного критерію беруть

бухгалтерський дохід за рік (без ПДВ, акцизу та інших непрямих податків), а саме виручку від реалізації

(проблемним є питання чи можна брати чистий дохід, а не виручку), інші операційні, фінансові на інші доходи.

Вважаємо дохід від участі в капіталі не враховують.

РІЗНИЦІ, ЩО КОРИГУЮТЬ ФІНРЕЗУЛЬТАТ ДО ОПОДАТКУВАННЯ

Їх застосовують ті, у кого дохід за останній рік перевищує 20 млн грн., а також ті платники, у яких дохід не

більше 20 млн грн., але обрали варіант визначення бази із застосуванням різниць.

http://www.interbuh.com.ua/ua/documents/oneregulations/80576



Амортизаційні різниці

Вони коригують фінрезультат як у бік збільшення, так і в бік зменшення (п.п. 138.1, 138.2ПКУ). Механізм

коригування складається із додавання до фінрезультату бухгалтерської амортизації та інших різниць, пов’язаних із

переоцінкою основних засобів та їх вибуттям та наступного віднімання податкової амортизації, різниць пов’язаних

із переоцінкою та вибуттям. Тобто фінрезультат фактично в кінці відкоригується на різницю між бухгалтерською

та податковою амортизаціями. Та це спрощене уявлення про методику коригувань, насправді вона дещо

складніша. Покажемо вплив різниць у таблиці.

Таблиця

Уплив різниць, які виникають під час нарахування амортизації необоротних активів, на

фінрезультат, визначений за правилами бухобліку

Фінансовий результат до оподаткування:

збільшують на суму (п. 138.1 ПКУ): зменшують на суму (п. 138.2 ПКУ):

- нарахованої амортизації основних засобів

або нематеріальних активів відповідно до НП(С)БО

чи МСФЗ

- розрахованої амортизації основних засобів

або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ПКУ

- уцінки та втрат від зменшення корисності

основних засобів або нематеріальних активів,

включених до витрат звітного періоду відповідно до

НП(С)БО або МСФЗ

- дооцінки та вигід від відновлення корисності

основних засобів або нематеріальних активів у межах

попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від

зменшення корисності основних засобів або

нематеріальних активів відповідно до НП(С)БО або

МСФЗ

- залишкової вартості окремого об'єкта


визначеної відповідно до НП(С)БО, у разі ліквідації

або продажу такого об'єкта

- залишкової вартості окремого об'єкта


визначеної з урахуванням положень ст. 138 ПКУ, у разі

ліквідації або продажу такого об'єкта

Відобразимо викладене у вигляді схеми. Водночас уявімо, що в підприємства є лише дві різниці —

амортизаційна та збитки минулих періодів:

Схема

Загальний механізм коригування на різниці, які виникають при нарахуванні амортизації

необоротних активів

Сума амортизації

за правилами

бухобліку

1 рік – 300 грн


Фінансовий

результат

до

оподаткування

1 рік - «-»

2500 грн

2 рік -

8900 грн

Сума уцінки

та втрат

від зменшення

корисності основних

засобів за даними

бухобліку


2 рік - 120 грн

Сума суму

залишкової вартості

окремого об'єкта

за даними бухобліку

в результаті його

ліквідації

або продажу

1 рік – 2800 грн


Сума амортизації

за правилами

податкового обліку



Сума дооцінки

та вигід від

відновленнч

корисності основних

засобів за даними

бухобліку



+ -

+

+ -

-

-

Сума суму залишкової

вартості окремого

об'єкта за даними

податкового обліку

в результаті його

ліквідації

або продажу

1 рік - 3250 грн


Податкові

збитки

минулих

періодів

1 рік –

0 грн

2 рік –

3650 грн

=

Об’єкт


1 рік - «-» 3650 грн

(-2500 + 300 +

2800 + 0 – 200 -

3250 – 800 - 0 =

- 3650)

2 рік - 5310 грн

(8900 +280 + 500 +

120 -190 -650 -0 –

3650 = 5310)


Збільшення фінрезультату до оподаткування на бухгалтерську амортизацію

На даному етапі важливо визначити: що мати на увазі під сумою амортизації основних засобів,

розрахованої за правилами національних (або міжнародних) положень (стандартів) бухгалтерського обліку? Лише

амортизацію об’єктів, які вважаються основними засобами та нематеріальними активами за правилами ПКУ чи за

бухгалтерськими правилами?

Можливі два підходи:

1) вибрати у бухобліку лише ті об’єкти, що й у податковому обліку потрапляють під визначення

основних засобів чи необоротних активів, і саме їх бухгалтерську амортизацію додати до фінрезультату до

оподаткування. Нагадаємо: за пп. 14.1.138 ПКУ, основні засоби— матеріальні активи, у тому числі запаси

корисних копалин наданих у користування ділянок надр (окрім вартості землі, незавершених капітальних

інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів,

вартість яких не перевищує 2500 грн (а з 01.09.2015 р. – 6000 грн), невиробничих основних засобів і

нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання в господарській діяльності

платника податку, вартість яких становить більш ніж 2500 грн (а з 01.09.2015 р. – 6000 грн) і поступово

зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання

(експлуатації) яких із дати введення в експлуатацію — понад один рік (або операційний цикл, якщо він триваліший

за рік);

2) додати до фінрезультату до оподаткування всю суму амортизації за всіма основними засобами та

нематактивами, які такими є в бухобліку. Якщо брати суму амортизації всіх (абсолютно всіх) бухгалтерських

основних засобів та нематактивів, то фінрезультат буде збільшено і на суму амортизації негоспдіяльних об’єктів, і

решти, які в податковому обліку не вважаються основними засобами (особливо показово це видно на прикладі

МНМА — див. далі).

Як перший, так і другий варіанти можна довести. Адже за формулюванням фінрезультат збільшують:

«на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних

положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності».

Можна говорити, що мовиться про всю бухгалтерську амортизацію, яка за правилами бухобліку є

основними засобами та нематактивами… До такого висновку підштовхує й формулювання податкової амортизації.

Процитуємо:

«Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до

національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з

урахуванням обмежень, установлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу,

підпунктами 138.3.2–138.3.4 цього пункту» (пп. 138.3.1 ПКУ).

У пп. 14.1.138 ПКУ міститься визначення основних засобів, тож виходить, наголосили, що саме такі основні

засоби амортизуються для цілей податкового обліку, і така амортизація зменшує фінрезультат до оподаткування. А

ось при збільшенні фінрезультату такого застереження не зробили.

Це й наштовхує нас на думку, що в разі збільшення фінрезультату потрібно брати загалом суму

бухгалтерської амортизації за всіма необоротними активами (річний оборот по Кт рахунка 13 «Знос (амортизація)

необоротних активів») (тобто другий варіант).

Хоча, звісно, для платників вигіднішим є перший, адже у фінрезультаті фактично залишаться суми

амортизації негоспдіяльних основних засобів…

Чекатимемо на роз’яснення контролерів, адже вирішення цього питання є принциповим під час

розрахунку різниць. В системі «ЗІР» (підкатегорія 102.06.02) приведено загальний висновок: «Розрахунок

амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень

(стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень,

встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, п.п. 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку

застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами)

бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу (п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ).

При цьому фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних

засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або

міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів

або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ (п. 138.1, 138.2 ст. 138 ПКУ)».

Зменшення фінрезультату до оподаткування на податкову амортизацію

У податковому обліку (як і до 2015 року) ведеться окремий облік основних засобів, нематактивів і суми їх

амортизації. Тому фінрезультат зменшуватиметься на суму амортизації, визначеної за окремим обліком.


Тлумачення поняття «основні засоби», а також класифікація груп і мінімально допустимі строки податкової

амортизації лишилися незмінними, тож стосовно цього майже все зрозуміло.

Таблиця

Групи та мінімально допустимі строки корисного використання

Групи

Мінімальн

о допустимі

строки корисного

використання,

років

група 1 - земельні ділянки -

група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом 15

група 3 - будівлі 20

споруди 15

передавальні пристрої 10

група 4 - машини та обладнання 5

З них:

електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення

інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними

комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або

програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори,

маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх

підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і

рації, вартість яких перевищує 2500 гривень

2

група 5 - транспортні засоби 5

група 6 - інструменти, прилади, інвентар, меблі 4

група 7 - тварини 6

група 8 - багаторічні насадження 10

група 9 - інші основні засоби 12

група 10 - бібліотечні фонди, збереження Національного архівного фонду України -

група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи -

група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди 5

група 13 - природні ресурси -

група 14 - інвентарна тара 6

група 15 - предмети прокату 5

група 16 - довгострокові біологічні активи 7

? Яку вартість брати на початок 2015 року для розрахунку податкової амортизації?

Законодавцем вирішено податкову залишкову вартість станом на 31.12.2014 р. вважати відправною

точкою при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ПКУ. Тобто

балансова вартість основних засобів і нематеріальних активів станом на 01.01.2015 р. має дорівнювати балансовій

вартості таких активів, що визначена станом на 31.12.2014 р. за правилами ПКУ до 01.01.2015 р. (п. 11 підрозділу 4

р. ХХ ПКУ).

? Чи потрібно оновлювати мінімальний строк амортизації?

Із 01.01.2015 р. ПКУ «зберіг» мінімально допустимі строки амортизації основних засобів й інших

необоротних активів. І класифікація об’єктів, і мінімально допустимі строки податкової амортизації лишилися

незмінними. Але якщо балансова вартість у 2015 році розпочинає свій відлік від залишкової станом на 31.12.2014 р.,

то чи потрібно «обнуляти» (розпочинати відлік заново) строк амортизації? На жаль, стосовно цього в «Перехідних

положеннях» нічого не сказано. Переконані, що не потрібно розпочинати новий відлік строку амортизації до

«залишкової-початкової» балансової вартості основних засобів. Їх ми продовжуємо амортизувати протягом строку,

котрий, як і балансова вартість, залишився «у спадок» із кінця 2014 року. Аналогічний підхід був до цього і при

переході на правила ПКУ, коли щойно ввели мінстроки (01.04.2011 р.).


Методи амортизації в податковому обліку

У редакції ПКУ з 01.01.2015 р. уже немає конкретного переліку методів амортизації, натомість лише

загальна фраза (пп. 138.3.1 ПКУ):

«…розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до

національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з

урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу,

підпунктами 138.3.2–138.3.4 цього пункту…».

Тобто в методиці податкової амортизації потрібно цілком зважати на правила бухгалтерського обліку,

окрім виробничого методу.

Зверніть увагу: із 01.01.2015 р. у нарахуванні податкової амортизації заборонено застосовувати

виробничий метод. Тож для податкових цілей доведеться змінити метод амортизації, якщо об’єкт амортизувався

за виробничим методом, й обрати для них інші методи. У бухгалтерському — і надалі можна застосовувати

виробничий метод, лише для податкових цілей обрати інший.

Не підлягають амортизації в податковому обліку (п. 138.3.2 ПКУ):

гудвіл;

невиробничі основні засоби та їх ремонт (модернізація, реконструкція й решта поліпшень).

Як і раніше, невиробничими основними засобами вважаються такі, які не використовуються в господарській

діяльності платника податку. Тож їх амортизація та ремонт/поліпшення не вплинуть на базу обкладення податком

на прибуток.

Малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА)

Критерій віднесення об’єктів до складу основних засобів зберігся й у 2015 році (пп. 14.1.138 ПКУ). Для

податкового обліку, якщо первісна вартість об’єкта не перевищує 2500 грн (а з 01.09.2015 р. – 6000 грн), його не

вважають основним засобом, незважаючи на те що він використовується понад рік (або більше одного

операційного циклу).

Це означає, що в податковому обліку МНМА до основних засобів (як до, так і після 2015 року) не належать.

Як амортизувати такі об’єкти? У пп. 145.1.6 ПКУ версії 2014 року є окреме правило, схоже на правило

П(С)БО (п. 27 П(С)БУ 7«Основні засоби»). А у 2015 році усе зводиться до загального правила: розрахунок

амортизації відбувається за правилами бухгалтерського обліку. Але нюанс у тому, що в бухгалтерському обліку

МНМА відносять до загального поняття «основні засоби» (п.п. 4–5 П(С)БО 7), а в податковому обліку — ні. До

фінрезультату потрібно додавати амортизацію основних засобів, розраховану за правилами бухгалтерського

обліку, а віднімати — амортизацію основних засобів, розраховану за правилами податкового обліку. Ось тут

і постає запитання:як рахувати суму амортизації, на котру буде збільшено фінрезультат (зокрема, з амортизацією

МНМА чи ні)?

Ми переконані, що так (якщо використовувати варіант 2 до розуміння амортизаційної різниці).

Утім є ж й інша теорія застосування нових норм ПКУ щодо МНМА. Якщо суму амортизації основних засобів,

розрахованої за правилами національних (або міжнародних) положень (стандартів) бухгалтерського обліку,

вважати лише амортизацією об’єктів, які вважаються основними засобами тільки й виключно за правилами ПКУ

(тобто для коригування брати амортизацію лише об’єктів, які вважаються основними засобами за податковими

правилами), то виходить така «картина»:

якщо вартісний критерій віднесення до МНМА в бухгалтерському обліку, як і в податковому,

дорівнює або менше 2500 грн (0 01.09.2015 р. – 6000 грн), то фінрезультат узагалі не коригуватимуть на жодні

суми амортизації МНМА;

якщо вартісний критерій віднесення до МНМА в бухгалтерському обліку понад 2500 грн

( з 01.09.2015 р. – 6000 грн), то фінрезультат збільшать на суму бухгалтерської амортизації МНМА, а

зменшуватимуть на суму податкової амортизації (бо в податковому обліку такий об’єкт вважатимуть за

основний засіб).

Спантеличує й те, що серед груп, як і раніше, згадано групу 11 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»

(пп. 138.3.3 ПКУ), відповідно, у податковому обліку вони також мають амортизуватися, але ж вони не відповідають

визначенню з основних засобів. Тож виникає конфлікт із пп. 138.3.1 ПКУ.

Зазначимо: у Проекті Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів

України (щодо усунення неузгодженостей)" передбачено врегулювання питання щодо різниць за МНМА на

невиробничими основними засобами.

Дооцінка-уцінка, що коригує фінрезультат до оподаткування

За ПКУ фінансовий результат до оподаткування (п.п. 138.1, 138.2 ПКУ):


— збільшують (тобто оподатковуваний прибуток збільшується або зменшують збиток) на суму уцінки та

втрат від зменшення корисності основних засобів та нематеріальних активів, включених до витрат звітного

періоду відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

— зменшують (тобто оподатковуваний прибуток зменшується, збиток збільшується) на суму дооцінки

та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо

віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та нематеріальних активів

відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Нагадаємо: підприємство може переоцінювати (проводити уцінку, дооцінку) об'єкт основних засобів, якщо

залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу (п. 16

П(С)БО 7 «Основні засоби»). Нематеріальні активи можна переоцінювати лише якщо щодо них існує активний ринок

(п. 19 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»).

Поріг суттєвості рекомендував Мінфін у Методичних рекомендаціях щодо облікової політики підприємства,

затверджених наказом від 27.06.2013 р. № 635: «Кількісний критерій суттєвості відхилення залишкової вартості

необоротних активів від їх справедливої вартості, а також визначення подібності активів доцільно визначити у

діапазоні до 10 відсотків справедливої вартості активу (об’єктів обміну)».

При цьому справедливу вартість повинен визначати професійний суб'єкт оціночної діяльності (ст. 7 Закону

України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III).

Підтверджують це і в листі Мінфіну від 26.03.2009 р. № 31-34010-10/23-1462/1846.

Зменшення корисності – це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу

над сумою очікуваного відшкодування (п. 4 П(С)БО 7). Доволі тонка межа між уцінкою та втратою корисності.

Втім, якщо при уцінці порівнюємо залишкову вартість об’єкту зі справедливою вартістю (а потім ще обраховуємо

фактор суттєвості), то при зменшенні корисності – з очікуваною сумою реалізації. І найчастіше першою

з’являється саме зменшення корисності, бо щоб прийняти рішення про переоцінку бухгалтер повинен знати

справедливу вартість об’єкту. Знати її напевно можна тільки після висновку професійного оцінювача. Не

запрошувати ж його на кожну дату балансу (такі послуги не безкоштовні). Втім, все пізнається у порівнянні і

можливо дехто із підприємств може собі таке дозволити. У більшості ж випадків простіше/вигідніше виявити

очікувану вартість реалізації. Оцінка корисності об’єктів є обов’язковою щорічною процедурою (п. 5 П(С)БО 28).

Уцінки та зменшення корисності. У податковому обліку не визнаються витрати спричинені уцінкою та

зменшенням корисності основних засобів. Тобто завдяки такому коригуванню нівелюються витрати спричинені

уцінкою. Це важливо, бо не в усіх випадках уцінка призведе до збільшення витрат у бухгалтерському

обліку. Відповідно, перед коригуванням фінансового результату потрібно виявити уцінку яка призвела до

збільшення витрат і буде об’єктом для коригування на податкові різниці.

Наприклад, за загальним правилом п. 19 П(С)БО 7 сума уцінки залишкової вартості об'єкта основних

засобів відноситься до складу витрат. Виняток становить ситуація в якій уціняють основний засіб, який раніше

було дооцінено. І якщо сума уцінки не перевищує попередню дооцінку, то ця сума уцінки не включається до

витрат, а зменшує суму капіталу у дооцінках (рах. 411 «Дооцінка (уцінка) основних засобів», 412 «Дооцінка (уцінка)

нематеріальних активів»). Якщо уцінка більша за попередню дооцінку, то сума перевищення включається до

витрат (рах. 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»). Аналогічні правила прописані і у п.п. 22, 23

П(С)БО 8.

Таблиця

Бухгалтерський та податковий облік операцій уцінки основних засобів

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн

Податковий облік, грн

Дт Кт Збільшення фінрезультату

Зменшення фінрезультату

1 Уцінка основних засобів, раніше не дооцінюваних

1.1 суми зносу 131 10 2000 — —

1.2 суми залишкової вартості 975 10 4500 4500 —

2 Уцінка основних засобів, раніше дооцінених

2.1 суми зносу 131 10 2000 — —

2.2 суми залишкової вартості в межах дооцінки

411 10 1500 — —

2.3 суми залишкової вартості, яка перевищує попередню дооцінку

975 10 3000 3000 —


Наслідки від втрати корисності подібні наслідкам від уцінки: в обліку визнають інші витрати (Дт 972

«Втрати від зменшення корисності» Кт 13 «Знос основних засобів»), а щодо активів, відображених в обліку за

переоціненою вартістю - з одночасним зменшенням балансової (залишкової) вартості. Після визнання втрат від

зменшення корисності активу, що амортизується, нарахування амортизації здійснюється, виходячи з нової

балансової (залишкової) вартості активу і переглянутого (у разі зміни) строку його корисного використання

(експлуатації).

Таблиця

Бухгалтерський та податковий облік операцій втрат від зменшення корисності основних засобів

№ з/п

Зміст господарської операції Бухгалтерський облік

Сума, грн


Дт Кт Збільшення фінрезультату

Зменшення фінрезультату

1 Втрати від зменшення корисності об'єктів

основних засобів, які раніше не

переоцінювались

972 131 2000 2000 —

2 Втрати від зменшення корисності об'єктів

основних засобів, які раніше

дооцінювались (або визнавались вигоди від

відновлення корисності)

2.1 втрати корисності в межах суми попередніх

дооцінок і вигід від відновлення

411 131 1000 — —

2.2 Втрати корисності, які перевищують суми

попередніх дооцінок і вигід від відновлення

972 131 1000 1000 —

Дооцінка та відновлення корисності. Зменшення фінрезультату на суму дооцінки відбувається тільки в

межах попередньо віднесених до витрат уцінки (звісно, якщо така була). Все що більше попередньо

визнаної уцінки – в коригуванні фінрезультату участі не бере і відповідно не зменшує базу

оподаткування.

Нагадаємо, в бухобліку дооцінка, яка в своїй сумі не перевищує попередню уцінку включається до складу

доходів звітного періоду (рах. 746 «Інші доходи»), а все що більше попередньої уцінки - на збільшення капіталу у

дооцінках (рах. 411 «Дооцінка (уцінка) основних засобів», 412 «Дооцінка (уцінка) нематеріальних активів») та

відображається в іншому сукупному доході.

Таблиця

Бухгалтерський та податковий облік операцій дооцінки основних засобів

№

з/п Зміст господарської операції

Бухгалтерський

облік Сума, грн


Дт Кт Збільшення

фінрезультату

Зменшення


1 Дооцінка основних засобів, які раніше не

уціняли

1.1 суми зносу 411 131 1000 — —

1.2 суми первісної вартості 10 411 2500 — —

2 Дооцінка основних засобів, які раніше

уціняли

2.1 суми зносу 10 131 1000 — —

2.2 суми залишкової вартості в межах уцінки 10 746 1500 — 1500

2.3 суми залишкової вартості, яка перевищує

попередню уцінку 10 411 1000 — —


Відновлення корисності відбувається коли сума очікуваного відшкодування активу перевищує його

балансову (залишкову) вартість. Різниця називається вигодою від відновлення корисності (п. 4 П(С)БО 28).

Зверніть увагу: на відміну від дооцінки, відновлення корисності може відбуватися тільки в межах

балансової (залишкової) вартості цього активу, визначеної на дату відновлення корисності (без урахування

попередньої суми втрат від зменшення його корисності).

Таблиця

Бухгалтерський та податковий облік операцій з відновлення корисності основних засобів

№


Бухгалтерський

облік Сума,

грн




Зменшення


1 Вигоди від відновлення корисності об'єктів

основних засобів 131 742 2000 — 2000

Різниці у випадку вибуття основних засобів та нематактивів

У разі ліквідації чи продажу основного засобу чи нематеріального активу фінрезультат до

оподаткування:

— збільшують (п. 138.1 ПКУ) на суму залишкової вартості об'єкта визначеної відповідно до положень

(стандартів) бухгалтерського обліку;

— зменшують (п. 138.2 ПКУ) на суму залишкової вартості об'єкта визначеної за правилами

податкового обліку.

Як і у випадку із сумами амортизації маємо справу із коригуванням фінрезультату на різницю між

бухгалтерським та податковим обліком. До 01.01.2015 року поняття «залишкова вартість» не було, натомість ПКУ

оперував терміном «балансова вартість» (пп. 14.1.9 ПКУ), яка визначалась як різниця між первісною вартістю з

урахуванням переоцінки та накопиченою амортизацією. Тепер же податкова «залишкова вартість» про

переоцінену первісну нічого не мовить, хоча в бухгалтерському обліку залишкова вартість включає в себе

переоцінку (п. 4 П(С)БО 7). Відповідно постає питання: чи враховувати у первісній вартості суму переоцінок?

Вважаємо, що як і у випадку із терміном «основні засоби» для бухгалтерського та податкового обліку будуть різні

правила. При розрахунку залишкової бухгалтерської вартості будуть враховувати суми переоцінки. А для

податкового обліку, враховуючи те, що уцінка-дооцінка вже була відкоригована на різниці про переоцінену

вартість мовити не доречно.

Та як завжди є винятки. Власне, як такої переоціненої вартості в податковому обліку з 01.01.2015 року вже

не існуватиме, бо відсутня податкова індексація вартості основних засобів, хоча існує «шлейф» від переносу

минулорічної балансової вартості у сучасну залишкову (п. 11 підр. 4 р. ХХ ПКУ). Тож це єдиний випадок коли у

складі податкової залишкової вартості буде присутня переоцінка.

Таблиця

Бухгалтерський та податковий облік операції з продажу основних засобів (без використання

субрахунка 286)

№


Бухгалтерський облік Сума,

грн




Зменшення


1 Отримано передоплату за автомобіль 311 681 120000 — —

2 Відображено суму податкових зобов’язань з

ПДВ 643 641 20000 — —

3 Передано автомобіль покупцю 377 746 120000 — —

4 Закрито рахунки по ПДВ 746 643 20000 — —


5 Списано суму зносу 131 105 9582 — —

6 Списано залишкову вартість 977 105 90000 90000 —

7 Списано на фінрезультат доходи від

продажу 746 793 100000

— —

8 Списано на фінрезультат залишкову

вартість основного засобу 793 977 90000

— —

9 Залишкова вартість основного засобу за

даними податкового обліку - - 120000 — 120000

Бухгалтерський та податковий облік операції з продажу основних засобів (з використанням

субрахунка 286)

№


Бухгалтерський облік Сума,

грн




Зменшення


1 Переведено автомобіль до складу

утримуваних для продажу 286 105 90000 — —

2 Списано суму зносу 131 105 9582 — —

3 Отримано передоплату за основний засіб 311 680 120000 — —

4 Відображено суму податкових зобов’язань з

ПДВ 643 641 20000 — —

5 Передано автомобіль покупцю 680 712 120000 — —

6 Закрито рахунки по ПДВ 712 643 20000 — —

7 Списано залишкову вартість 943 286 90000 90000 —

8 Списано на фінрезультат доходи від

продажу 712 791 100000

— —

9 Списано на фінрезультат залишкову

вартість основного засобу 791 943 90000

— —

10 Залишкова вартість основного засобу за

даними податкового обліку - - 120000 — 120000

Безоплатна передача необоротних активів

Як і у випадку з продажем необоротного активу, вважаємо, що і при безоплатній його передачі потрібно

застосовувати різниці на залишкову вартість в бухгалтерському та податковому обліку. Адже безоплатне

передання прирівнюється до продажу (реалізації) (пп. 14.1.202 ПКУ).

Окрім цього, варто бути уважним з подарунками неприбутковим установам та організаціям, адже може

статися, що потрібно коригувати фінрезультат на ще одну різницю (пп. 140.5.9 ПКУ).

Якщо вартість подарунку таким суб’єктам перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього

звітного року, то фінрезультат збільшують на цю суму перевищення. Питання в тому: як визначити вартість

подарунку, адже передають його безкоштовно? На нашу думку, орієнтиром буде бухгалтерська вартість (а у

випадку із необоротними активами – бухгалтерська залишкова вартість). Втім, бажано було б почути думку

контролерів з цього приводу.


Різниці при продажу МНМА

Аналогічно різницям на суму нарахованої амортизації маємо проблему із невизнанням МНМА (первісною

вартістю до 2500 грн) основним засобом у податковому обліку (пп. 14.1.138 ПКУ). Тож чи потрібно при продажу

МНМА додавати до фінрезультату його залишкову вартість за даними бухобліку? Адже у більшості випадків (коли в

бухобліку вартісний критерій віднесення до МНМА буде менший чи дорівнюватиме 2500 грн, з 01.09.2015 р. – 6000

грн) це буде одностороння операція. Тобто зменшувати фінрезультат на залишкову вартість за даними

податкового обліку буде ніяк, бо в податковому обліку це не основний засіб. Втім, категоричність такого висновку

наразі під сумнівом. Адже у додатку АМ декларації у таблиці «Основні засоби» значиться рядок «А11». Тобто група

11 «малоцінні необоротні матеріальні активи». Це наводить на думку, що податківці все ж таки будуть включати до

амортизаційних різниць і податковий облік МНМА.

В будь-якому випадку вважаємо, що збільшувати фінрезультат на бухгалтерську залишкову вартість МНМА

потрібно. І вочевидь податківці не заперечуватимуть і на зменшенні фінрезультату на податкову залишкову

вартість МНМА.

Різниці, що виникають під час формування резервів (забезпечень)

Наведемо їх у таблиці.

Таблиця

Вплив різниць, які виникають під час формування резервів (забезпечень), на фінрезультат,

визначений за правилами бух обліку


збільшується на суму (пп.пп. 139.1.1,

139.2.1ПКУ):

зменшується на суму (пп.пп. 139.1.2,

139.2.2ПКУ):

- витрат на формування резервів і забезпечень

для відшкодування наступних (майбутніх) витрат

(окрім забезпечень на відпустки працівникам та інші

виплати, пов'язані з оплатою праці) відповідно до

НП(С)БО або МСФЗ

- витрат (окрім оплати відпусток працівникам та

інші виплати, пов'язані з оплатою праці, які відшкодовані

за рахунок резервів та забезпечень, сформованих

відповідно до НП(С)БО або МСФЗ

- коригування (зменшення) резервів і

забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх)

витрат, на яку збільшився фінансовий результат до

оподаткування згідно із НП(С)БО або МСФЗ

- витрат на формування резерву сумнівних

боргів відповідно до НП(С)БО або МСФЗ

- на суму коригування (зменшення) резерву

сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий

результат до оподаткування відповідно до НП(С)БО або

МСФЗ

- витрат від списання дебіторської

заборгованості, яка не відповідає ознакам,

визначеним пп. 14.1.11 ПКУ, понад суму резерву

сумнівних боргів

Зверніть увагу: витрати на формування резерву відпусток та інших зарплатних резервів не потрапили до

різниць. Тобто вся їх сума при нарахуванні таких резервів впливатиме на об’єкт обкладення з податку на прибуток.

Додамо: за перехідними правилами до податкових витрат включаються витрати на оплату відпусток працівникам

та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, які відшкодовані (мається на увазі виплачені) після 01.01.2015 р. за

рахунок резервів і забезпечень, сформованих до 01.01.2015 р. у випадку, якщо такі витрати не були враховані під

час визначення об’єкта оподаткування до 01.01.2015 р. (п. 24 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ). Тож на їхню суму зменшують

фінрезультат до оподаткування.


Різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій

Таблиця

Вплив фінансових різниць на фінрезультат, визначений за правилами бухобліку


збільшується на суму (п.п. 140.1, 140.2, 140.5,

пп. 141.2.1 ПКУ):

зменшується на суму (п.п. 140.3, 140.4, ПКУ):

- на суму перевищення нарахованих у

бухобліку процентів за кредитами, позиками й іншими

борговими зобов'язаннями над 50% суми фінансового

результату до оподаткування, фінансових витрат і суми

амортизаційних відрахувань за даними фінзвітності

звітного податкового періоду, у якому здійснюється

нарахування таких процентів — це коригування

проводять лише в ситуації, коли сума таких боргових

зобов’язань виникла за операціями з пов’язаними

особами — нерезидентами, і вона перевищує більш

ніж у 3,5 рази величину власного капіталу

- процентів, які перевищують суму обмеження,

визначеного п. 140.2 ПКУ, котрі збільшили фінансовий

результат до оподаткування, у сумі, зменшеній щороку

на 5% до повного її погашення з урахуванням обмежень,

установлених п. 140.2 ПКУ.

Витрати на сплату процентів, які відповідали

вимогам п. 141.1 р. III ПКУ в редакції, що діяла до

01.01.2015 р., але не віднесені до складу витрат

виробництва (обігу) згідно з положеннями п. 141.2 старої

редакції, підлягають урахуванню при визначенні

фінансового результату до оподаткування майбутніх

звітних податкових періодів із 01.01.2015 р. з

урахуванням обмеження, передбаченого п. 140.3 ПКУ (п.

20 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ)

- втрат від інвестицій в асоційовані, дочірні та

спільні підприємства, розрахованих за методом участі

в капіталі або методом пропорційної консолідації

- нарахованих доходів від участі в капіталі інших

платників податку на прибуток підприємств та у вигляді

дивідендів, які підлягають виплаті на його користь від

інших платників цього податку

- від'ємного значення об'єкта оподаткування

минулих податкових (звітних) років. При цьому беруть

до уваги й перехідні правила, за якими в 2015 році

можна врахувати ще 25% збитку, сформованого станом

на 01.01.2012 р., а також суму збитку, не покриту в 2011–

2014 рр. (п. 3 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ)

- на суму відсотків та дооцінки, урахованих у

фінансовому результаті до оподаткування в поточному

податковому (звітному) періоді на інструменти

власного капіталу, перекласифіковані у фінансові

зобов'язання відповідно до НП(С)БО або МСФЗ

- уцінки, урахованої у фінансовому результаті до

оподаткування в поточному податковому (звітному)

періоді на інструменти власного капіталу,

перекласифіковані у фінансові зобов'язання відповідно

до НП(С)БО або МСФЗ

- перевищення звичайних цін над договірною

(контрактною) вартістю реалізованих товарів (робіт,

послуг) при здійсненні контрольованих операцій у

випадках, визначених ст. 39 ПКУ

- на суму перевищення договірної

(контрактної) вартості придбаних товарів (робіт,

послуг) над звичайною ціною під час здійснення

контрольованих операцій у випадках, визначених ст.

39 ПКУ

- 30% вартості товарів, у тому числі

необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у*:

— неприбуткових установ та організацій, окрім

бюджетних установ, якщо вартість придбаного сукупно

протягом звітного (податкового) року перевищує 50

розмірів мінзарплати, встановленої на 1 січня (для

2015 р. – це 60900 грн). Якщо менше тоді фінансовий

результат податкового (звітного) періоду не треба

збільшувати на суму 30 % вартості товарів, у т.ч.

необоротних активів, робіт та послуг;

— нерезидентів (у тому числі нерезидентів -


пов'язаних осіб), що зареєстровані в державах (на

територіях), перелік яких затверджує КМУ за пп.

39.2.1.2 ПКУ (Перелік затверджено Розпорядження від

14.05.2015 р. № 449-р та від 16.09.2015 р. № 977-р)

- витрат із нарахування роялті на користь

нерезидента, що перевищує суму доходів від роялті,

збільшену на 4% чистого доходу від реалізації

продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової

звітності за рік, що передує звітному*

- витрат із нарахування роялті в повному

обсязі, якщо роялті нараховані на користь*:

1) нерезидентів, що зареєстровані в державах

(на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 ПКУ (перелік

затверджує КМУ);

2) нерезидента, який не є бенефіціарним

(фактичним) отримувачем (власником) роялті, за

винятком випадків, коли бенефіціар (фактичний

власник) надав право отримувати роялті іншим

особам;

3) нерезидента щодо об'єктів, права

інтелектуальної власності щодо яких уперше виникли

в резидента України;

4) нерезидента, який не підлягає

оподаткуванню стосовно роялті в державі, резидентом

якої він є;

5) особи, яка сплачує податок в складі інших

податків, окрім фізосіб, які оподатковуються в порядку,

установленому р. IV ПКУ;

6) юрособа, яка відповідно до ПКУ звільнена

від сплати податку на прибуток чи сплачує цей податок

за ставкою іншою, ніж установлена в п. 136.1 ПКУ

- коштів або вартості товарів, виконаних робіт,

наданих послуг, перерахованих (переданих) протягом

звітного (податкового) року, наданих неприбутковим

установам та організаціям, визначеним у пп.пп. 1, 2

підпункту 133.1.1 ПКУ, що перевищують 4%

оподатковуваного прибутку попереднього звітного

року

- уцінки інвестиційної нерухомості й

біологічних активів, які оцінюються за справедливою

вартістю, відображених у складі фінансового

результату до оподаткування податкового (звітного)

періоду відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, що

перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких

активів

* Такі коригування можуть не застосовуватися платником податку, якщо: операція є контрольованою та

сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та

відповідній документації, які подаються відповідно до ст. 39 ПКУ; або операція не є контрольованою та сума таких

витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін згідно з процедурою, установленою ст.

39 ПКУ, але без подання звіту.

Окремі правила обліку передбачені для операцій із цінними паперами — вони зібрані в п. 141.2

ПКУ. Зокрема платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями із продажу чи

іншого відчуження цінних паперів звітного періоду відповідно до НП(С)БО або МСФЗ (пп. 141.2.3 ПКУ) та

проводитимуть коригування фінрезультату в бік збільшення та зменшення (пп.пп. 141.2.1 та 141.2.2 ПКУ).




1 ЧЕРВНЯ — НОВИЙ СТРОК ЗВІТУВАННЯ

Як і раніше, платники податку на прибуток звітуватимуть за підсумками року та разом із

декларацією подаватимуть і фінзвітність. Однак подовжено строк такого звітування — декларацію за 2015 рік

треба буде подати до 1 червня 2016 року. Виняток — для підприємств, які мали б бути платниками авансових

внесків, однак через збитковість у них відсутня база для їх розрахунку, але І квартал звітного року виявився

прибутковим, тому вони подають декларацію за півріччя, три квартали й рік (п. 57.1 ПКУ). Відповідно, тут строк

звітування, як для квартального звітного періоду, — упродовж 40 днів після закінчення звітного періоду.

Старі строки звітування залишили виробникам сільгосппродукції (пп. 137.4.1 ПКУ). При цьому їм надали

право вибору: може бути календарний рік або ж може бути з 1 липня поточного року по 30 червня наступного.

Базова ставка податку на прибуток, як і в 2014 році, так і після змін, лишається 18%(п. 136.1 ПКУ).

Сплата податкових зобов’язань — протягом 10 днів після граничної дати подання декларації (п. 57.1ПКУ).

Водночас строк сплати не переноситься, якщо він припадає на вихідний або неробочий день.

НОВА ДЕКЛАРАЦІЯ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

Із 2015 року платники податку на прибуток визначають базу за новими правилами: за основу беруть

бухфінрезультат плюс/мінус різниці. У зв’язку з цим прийнято й нову форму декларації — наказ Мінфіну «Про

затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» від 20.10.2015 р.

№ 897. Набрала чинності 1 грудня 2015 року (опублікована в № 93 «Офіційного вісника України»).

Нагадаємо

Нові форми декларацій мають застосовуватися зі звітного періоду, наступного за періодом його

оприлюднення (абз. 2 п. 46.6 ПКУ). Тобто якщо наказ опублікують 1 грудня 2015 року, уперше треба було б звітувати

за оновленою декларацією зі звітних періодів 2016 року. Але, безспірно, потрібно буде звітувати за новою

декларацією вже за підсумками 2015 року, адже стара декларація не відповідає вимогам визначення нової бази.

Основні зміни

1. Замість п’яти окремих декларацій — одна. Тобто немає окремих форм для страховиків, банків,

підприємств. Форма одна для всіх з окремими рядками для відображення особливостей діяльності деяких

платників, як-от страховики. У шапці в графі 9 проставлятиметься відмітка про те, ким є платник податку на

прибуток: банк, страховик, сільгоспвиробник тощо.

2. Спрощено основну частину декларації. Для приведення основної інформації виділено всього 6

рядків:

Показники Код

рядка Примітка

Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку

01 За цим критерієм визначатиметься, чи може

підприємство визначати базу без застосування

різниць (якщо дохід понад 20 млн — обов’язково

застосовуються різниці, якщо менше — є право

вибору). Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку чи міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)

02 Дані слід буде брати із рядка 2290 або рядка 2295 ф. №

2, чи рядка 2290 ф. № 2-м, ф. 2-мс

Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -)

03 РІ Різниці розкриватимуться в окремому додатку РІ

Об'єкт оподаткування (рядок 02 + рядок 03) (+, -)

04



Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільнений від оподаткування (+, -)

05 ПЗ

Податок на прибуток ((позитивне значення) (рядок 04 - рядок 05) х ____ 2 / 100)

06

Рядки 07–15 призначені для особливих платників — страховиків, суб’єктів, що проводять азартні ігри,

лотереї, букмекерів. Тож звичайні підприємства їх не заповнюватимуть, проставлятимуть прочерки.

Виділено окремі рядки (як було й раніше) для відображення:

зменшення податку на прибуток (рядок 16 ЗП);

податку на прибуток за звітний період (рядок 17 та 19) і для визначення суми за останній квартал

(якщо підприємство звітує поквартально (рядки 18, 19);

авансової сплати податку на прибуток при виплаті дивідендів (рядки 20 АВ–22);

суми податку при виплаті доходів нерезидентам (рядки 23 ПН–25);

щомісячних авансових внесків (рядок 26);

виправлення помилок:

- у податку на прибуток та авансового внеску при виплаті дивідендів (рядки 26–31);

- за податком на репатріацію при виплаті доходів нерезидентам (рядки 32–35);

- у щомісячних авансових внесках (рядки 36–39).

Додано таблицю для відміток, які відомості додаються до декларації (стосується форм фінзвітності).

3.Скорочено кількості додатків до декларації — із 14 до 9.

АВ — Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств на суму виплачених дивідендів

(прирівняних до них платежів);

ЗП — Зменшення нарахованої суми податку;

ПН — Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх

походження з України (таблиця 1).

Розрахунок прибутку від операцій із безпроцентними (дисконтними) облігаціями чи казначейськими

зобов'язаннями (рядок 16 таблиці 1) (таблиця 2);

ТЦ — Самостійне коригування податкових зобов'язань платника податку з метою трансфертного

ціноутворення;

ВП — Розрахунок податкових зобов'язань за період, у якому виявлено помилку(и);

РІ — Різниці;

ПЗ — Розрахунок прибутку, що звільняється від оподаткування (таблиця 1). Підстави для застосування

пільги (таблиця 2);

АМ — Інформація щодо нарахованої амортизації;

ЦП — Розрахунок фінансового результату від операцій із цінними паперами.

Тож окремо зазначатиметься інформація про різниці в додатку РІ — розбито за групами різниць, як і

в ПКУ:

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів (ст. 138 р. III ПКУ).

Різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень) (ст.ст. 139, 141 р. III ПКУ).

Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій (ст. 140 ПКУ).

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У 2015 р.

За наслідками діяльності у 2015 р. платників податку на прибуток звільнено від відповідальності за (п. 31

підрозділу 10 р. ХХ ПКУ):

неправильність обчислення податку на прибуток (тобто за заниження) (ст. 123 ПКУ). Тобто

звільнено від штрафів, а ось виявлене заниження необхідно буде перерахувати до бюджету;

неправильність заповнення декларації з податку на прибуток (ст. 1631 Кодексу України про

адміністративні правопорушення);

неповноту сплати податку на прибуток (п. 126.1 ПКУ).

Утім, звернімо вашу увагу, що мовиться про звільнення лише від відповідальності, тобто тільки про

штрафні санкції. І якщо за результатами перевірки виявиться, що підприємство занизило податок на прибуток за

2015 рік, йому доведеться доплатити суму заниження.


Не буде послаблень і щодо своєчасності подання декларації (п. 120.1 ПКУ).

Та цікаво розібратися у звільненні від відповідальності за несплату податку на прибуток. Питання

передусім стосується щомісячних і дивідендних авансових внесків. Щомісячні авансові внески, хоч і

сплачуватимуться у 2015 році, та їх розрахунок здійснювався за наслідками діяльності у 2014 році. А це не

зовсім відповідає п. 31 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ. Аналогічна ситуація й із дивідендними авансами, бо найчастіше

виплата дивідендів відбувається за минулі роки. Вважаємо, тут без коментарів контролерів не обійтися. Але до

01.07.2015 р. контролюючий орган зможе самостійно (без звернення до суду) стягувати кошти до бюджету

узгоджених грошових зобов’язань (п. 32 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ). Причому, як із банківських рахунків, так і за

рахунок готівки.

НЕПРИБУТКОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ: 4 УМОВИ ДЛЯ СТАТУСУ НЕПЛАТНИКА ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

Згідно з новим пп. 133.4.1 ПКУ, неприбутковим підприємством, установою й організацією є

підприємство, установа й організація (далі — неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким

вимогам:

утворена й зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної

неприбуткової організації;

установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх

частини серед засновників (учасників), членів організації, працівників (окрім оплати їхньої праці, нарахування

єдиного соціального внеску), членів органів управління й інших пов’язаних із ними осіб;

установчі документи якої передбачають передання активів одній або декільком

неприбутковим організаціям відповідного виду чи зарахування до доходу бюджету в разі припинення

юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання чи перетворення);

унесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ й організацій.

І найголовніше: доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються винятково для

фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) і

напрямів діяльності, визначених її установчими документами (пп. 133.4.2 ПКУ).

Згідно із пп. 133.4.6 ПКУ, до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 і не є

платниками податку, зокрема, МОЖУТЬ БУТИ ВІДНЕСЕНІ:

бюджетні установи;

громадські об’єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації,

пенсійні фонди;

спілки, асоціації й інші об’єднання юридичних осіб;

житлово-будівельні кооперативи (із першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому

відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку й такий

житловий будинок споруджувався чи придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-

будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);

об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;

професійні спілки, їх об’єднання й організації профспілок, а також організації роботодавців та їх

об’єднання;

сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об’єднання сільськогосподарських

обслуговуючих кооперативів;

інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам п. 133.4 ПКУ.

Тож перелік неприбутківців конкретизували, але для того, аби отримати статус неплатника податку на

прибуток, не достатньо лише належати до підприємств й установ, перелічених у пп. 133.4.6 ПКУ. Важливо, щоб

вони відповідали вимогам пп. 133.4.1 ПКУ, зазначеним вище.

Одразу зауважимо: неприбутківцям дали час привести свої установчі документи у відповідність, до того ж

— безоплатно. Це можна буде зробити до 01.01.2017 р. Детальніше ми розповімо про це далі — у перехідних

правилах.

Звітність неприбутківців — неплатників податку на прибуток

Важливо

Замало відповідати чотирьом згаданим вище умовам, аби не бути платником податку на прибуток. Також

треба щоб доходи (прибутки) використовувалися винятково для фінансування видатків на утримання


неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) і напрямів діяльності, визначених його

установчими документами (пп. 133.4.2 ПКУ).

Саме тому всі неприбуткові організації, які потрапили до кола неплатників податку на прибуток,

повинні подавати Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організаціїв строки,

передбачені для подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств, тобто до 1 червня. Наразі

такий Звіт ще не затверджений.

Зверніть увагу

Неприбуткові організації — неплатники податку на прибуток не подають декларацію з податку на

прибуток, не обчислюють суму податку на прибуток і, відповідно, не сплачують його, не розраховують податок на

прибуток, не подають декларацію за ним і не сплачують податку на прибуток. Звіт потрібен для контролю

витрачання доходів (прибутків). Бо при порушенні цілей (напрямів) використання доведеться сплатити податок і

стати платником податку на прибуток на загальних підставах.

Тож не важливо, які доходи отримує неприбуткова організація, важливо — на що воно їх витрачає: на

статутні цілі чи ні. Підтверджує цей висновок і ДФСУ в листі від 08.10.2015 р. № 21365/6/99-99-19-02-02-15 (лист

стосується громадських неприбуткових організацій):

«сума коштів, отримана громадською неприбутковою організацією від надання в оренду приміщень, не є

об'єктом обкладення податком на прибуток за умови, якщо такі кошти спрямовуються на ведення її статутної

діяльності».

Отже, неприбуткові організація які є неплатниками податку на прибуток, повинні будуть подавати до 1

червня наступного року Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації.

Порушено умови належності до неплатників податку на прибуток: наслідки

Якщо неприбуткова організація – неплатник податку на прибуток порушить згадані вище умови, зокрема

щодо використання доходів (прибутків) не на статутні цілі, вона зобов’язана подати Звіт про використання

доходів (прибутків) неприбуткової організації за період із початку року по останній день місяця, у якому

вчинено порушення, де вказати суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на

прибуток. Розраховують його виходячи із суми нецільового використання коштів, перемноженої на ставку

податку на прибуток — 18%. Подають Звіт не пізніше 20 днів за місяцем порушення. Звісно, розраховану суму

податку на прибуток необхідно буде сплатити до бюджету, хоч прямо про це в ПКУ не йдеться. Строк сплати —

протягом 10 днів після граничної дати подання Звіту.

Проте за порушення неприбутківця виключать із Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Далі за місяцем порушення й до кінця року неприбуткова організація буде змушена щокварталу подавати

податківцям квартальну фінансову й податкову звітність (наростаючим підсумком) із податку на прибуток (пп.

133.4.3 ПКУ). Строк подання — не пізніше 40 днів за звітним кварталом. І необхідно буде сплачувати податок на

прибуток упродовж 10 днів за граничною датою подачі звітності.

Із наступного року неприбутківець-порушник подаватиме декларацію з податку на прибуток і

фінзвітність за підсумками року, а не щоквартально. Щомісячних авансових внесків не сплачуватиме (абз. 7

п. 57.1 ПКУ).

А якщо порушення встановлять податківці?

Якщо контролери виявлять факт використання доходів (прибутків) для цілей інших, аніж передбачені

установчими документами, це є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та

організацій і нарахування податку на прибуток, штрафних санкцій і пені відповідно до ПКУ. Податкові

зобов’язання, штрафні санкції та пеня нараховуються починаючи з першого числа місяця, у якому вчинено

порушення (пп. 133.4.4 ПКУ).

Перехідні положення

Перше. Неприбуткові підприємства, установи й організації, унесені до Реєстру неприбуткових

установ та організацій на день набрання чинності Законом № 652 (тобто на 13.08.2015 р.), не підлягають

виключенню із цього Реєстру до 1 січня 2017 року.

Повторімося: лише наявності в Реєстрі недостатньо, аби не бути платником податку на прибуток.

Необхідно, щоб установчі документи відповідали вимогам п. 133.4 ПКУ.

Друге. Неприбутківці, унесені до Реєстру неприбуткових установ й організацій на день набрання

чинності Законом № 652, що відповідають вимогам п. 133.4 ПКУ, включаються контролюючим органом до


нового Реєстру неприбуткових установ й організацій. За бажанням неприбуткової організації вона може

подати до контролюючого органу копії установчих документів (п. 34 підрозділу 4 р. ХХ «Перехідних положень»

ПКУ). Тобто їх автоматично перенесуть до нового Реєстру.

А неприбуткові підприємства, установи й організації, унесені до Реєстру неприбуткових установ та

організацій на день набрання чинності Законом № 652, що не відповідають вимогам п. 133.4 ПКУ, із метою

включення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій зобов’язані до 1 січня 2017 року

привести свої установчі документи у відповідність із нормами ПКУ та в цей самий строк подати копії

таких документів до контролюючого органу (п. 35 підрозділу 4 р. ХХ «Перехідних положень» ПКУ). Водночас

реєстраційний збір не справлятиметься за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до установчих

документів неприбуткових підприємств, установ й організацій цього згідно із цим пунктом (п. 5 р. VІІІ «Прикінцевих

положень» Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від

15.05.2003 р.№ 755-IV).

Неприбуткові підприємства, установи й організації, які не привели свої установчі документи у

відповідність із нормами п. 133.4 ПКУ, після 1 січня 2017 року виключаються контролюючим органом із

Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Третє. До затвердження КМУ Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення

неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру діє Положення про Реєстр

неприбуткових установ та організацій, затверджене наказом Мінфіну України від 24.01.2013 р. № 37. Тож

чекатимемо на появу нового Положення.

Якщо неприбуткова організація не відповідає згаданим умовам вона — платник податку на

прибуток на загальних підставах

Із 2015 року ПКУ не оперує термінами «податкові витрати» та «податкові доходи». Немає для

неприбуткових установ і будь-яких пільг або звільнень, окрім того, що вони за певних умов (які ми зазначили

вище) можуть бути неплатниками податку на прибуток.

Податок на прибуток обчислюється виходячи із бухгалтерського фінрезультату до оподаткування

(за П(С)БО чи МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені р. ІІІ ПКУ.Різниці, які коригуватимуть

фінрезультат, — це амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці,

які виникають під час здійснення фінансових операцій (пп. 134.1.1 ПКУ). Такі різниці коригуватимуть

бухгалтерський фінрезультат як у бік зменшення, так і в бік збільшення бази.

Якщо бухгалтерський річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) за

останній рік не перевищує 20 млн грн, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування

фінансового результату до оподаткування на всі різниці, окрім від’ємного значення об’єкта оподаткування

минулих податкових (звітних) років (пп. 134.1.1 ПКУ). Не використовувати різниці в такому випадку — право, а не

обов’язок. Тому про власне рішення (щодо незастосування податкових різниць) платник повинен попередити «…у

податковій звітності із цього податку, що подається за перший рік у такій безперервній сукупності років».

Декларацію з податку на прибуток неприбуткові організації - платники податку на прибуток подають за

підсумками року до 1 червня наступного року за звітним і сплачують податкові зобов’язання не пізніше 10 червня.

ОБЛІК ТИПОВИХ ОПЕРАЦІЙ

ПОВОРОТНА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА

Особливості обліку поворотної фіндопомоги до 01.01.2015 р.

До 01.01.2015 р. облік поворотної фіндопомоги залежав від статусу її надавача: отримана вона від

платника податку на прибуток або неплатника, чи пільговика; отримана вона від засновника, строком до 365 днів.

Це напряму впливало на її облік.

Зокрема, при отриманні поворотної фіндопомоги від неплатника податку на прибуток (наприклад,

фізособи чи платника єдиного податку, платника фіксованого сільгоспподатку тощо) або платника податку на

прибуток, що має пільги з нього, підприємство мало відобразити дохід у сумі, що не повернена на кінець

звітного періоду (пп. 135.5.5 ПКУ в редакції до 01.01.2015 р.). А при її поверненні воно мало право показати

витрати.

Облік поворотної фіндопомоги із 01.01.2015 р.

Із 01.01.2015 р. спеціальних правил обліку поворотної фіндопомоги в ПКУ вже немає. Її облік жодним

чином не залежить від статусу надавача. Із 2015 року база з податку на прибуток визначається виходячи з

бухгалтерського фінрезультату до оподаткування, відкоригованого на різниці, передбачені р. ІІІ ПКУ. Різниці


можуть не застосовувати платники, бухдохід у яких за останній рік не перевищує 20 млн грн, про свій вибір вони

зазначають у декларації (п. 134.1ПКУ). Тепер у податку на прибуток немає таких понять, як «податкові доходи» та

«податкові витрати».

Тож, фактично, як поворотна фіндопомога відобразилася в бухобліку, так вона позначиться й на базі

обкладення податком на прибуток. А оскільки поворотна фіндопомога ні доходів, ні витрат у бухобліку не створює

(не говоримо про ситуації прощення заборгованості, спливу строку позовної давності), то в податку на прибуток як

її отримання, так і повернення проходить безслідно. Різниць у р. ІІІ ПКУ, пов’язаних із поворотною фіндопомогою,

немає.

Підкреслимо: поворотна фіндопомога (як безпроцентна позика) у бухобліку не утворює ані

доходів, ані витрат.

Облік залежить від строку, на який отримано поворотну фінансову допомогу: до року чи більше. Залежно

від цього поворотна фіндопомога опиняється в довгострокових або поточнихзобов’язаннях (п. 6 П(С)БО 11

«Зобов’язання»).

Якщо повернення позики передбачено не пізніше ніж через 12 місяців, поворотну фіндопомогу показують

на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (або подеколи — на окремому субрахунку до рахунка 60

«Короткострокові позики» (наприклад, на введеному підприємством субрахунку 607 «Інші короткострокові

позики»)). Отримуючи таку поворотну фіндопомогу, роблять запис Дт 31 «Рахунки в банках», 30 «Готівка» Кт 685,

повертаючи кошти, —Дт 685 Кт 31, 30.

За умови, якщо строк погашення понад 12 місяців — обліковують як довгострокові зобов’язання на

рахунку 55 «Інші довгострокові зобов’язання». Під час отримання записують: Дт 31, 30 Кт 55. Коли до її погашення

лишається менше 12 місяців із дати балансу, частину заборгованості переводять до складу короткострокової Дт 55

Кт 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями». Повертаючи позики записують: Дт 61 Кт 31,

30.

Облік перехідної поворотної фіндопомоги

У перехідних правилах р. ХХ немає спеціальних правил, котрі регулювали б облік поворотної фіндопомоги,

яка отримана до 01.01.2015 р., а повертається після цієї дати.

У зв’язку із цим на початку 2015 року контролери в підкатегорії 102.08.06 системи «ЗІР» наголосили: у ПКУ

не передбачено коригувань у разі повернення після 01.01.2015 р. поворотної фіндопомоги, що була отримана до

цієї дати від неплатника податку на прибуток або пільговика й за якою раніше був відображений дохід. Про це ми

попереджали в новині «ДФС про коригування фінансового результату на суму поворотної фіндопомоги».

Та нещодавно податківці змінили свій підхід на діаметрально протилежний. У листі ДФС від 18.06.2015 р.

№ 12810/6/99-99-19-02-02-15 і підкатегорії 102.08.06 системи «ЗІР» зазначено:

«починаючи з 01.01.2015 р. проводиться зменшення фінансового результату на суму поверненої поворотної

фінансової допомоги, отриманої платником податку до 01.01.2015 р. від осіб, які не є платниками податку на

прибуток або мають пільги з цього податку, та включеної до складу доходу при визначенні об’єкту оподаткування

на прибуток до цієї дати».

Причина зміни підходу — п. 18 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ:

«За операціями, по яких витрати для цілей обкладення податком на прибуток до 1 січня 2015 року

визначалися за датою перерахування коштів на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку, і

станом на 1 січня у платника податку була наявна кредиторська заборгованість за такими операціями, при

розрахунку об’єкта оподаткування сума коштів, що була перерахована на банківський рахунок або в касу

контрагента платника податку після 1 січня 2015 року, зменшує фінансовий результат до оподаткування».

Бездоганною таку аргументацію назвати не можемо. Оскільки витрати за поворотною фіндопомогою, що

отримана від неплатника чи пільговика, за якою був відображений дохід, фіксувалися за фактом повернення.

Якщо дослівно, у пп. 135.5.5 ПКУ (у редакції до 01.01.2015 р.) прописано: «збільшує суму витрат на суму такої

поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке

повернення». Звісно, як правило, повернення поворотної фіндопомоги — це перерахування коштів, однак,

скажімо, повернення можливе і шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, однозначно

сказати, що п. 18 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ підходить і для перехідної поворотної фіндопомоги, складно.

Позитивним є той факт, що податківці в цій перехідній нормі побачили й поворотну фіндопомогу, яка мала

потрапляти до витрат. Сподіваємося, їхній підхід не зміниться.

Для довідки

Додамо, що законотворець не так широко тлумачив п. 18 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ, бо нині в стінах Верховної

Ради є законопроекти, покликані врегулювати ситуацію з перехідною фіндопомогою, що отримана від неплатників


податку на прибуток або пільговиків до 01.01.2015 р. і яка збільшила дохід і повертається після 01.01.2015 р.,

Зокрема:

Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо коригування фінансового

результату підприємств до обкладення податком на прибуток на суми поверненої поворотної фінансової допомоги

(її частини), отриманої платником податку до 01.01.2015 р. від осіб, які не є платниками податку на прибуток або

мають пільги із цього податку, № 2749 від 28.04.2015 р.;

Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування поворотної

фінансової допомоги) № 2328 від 05.03.2015 р.

Цими законопроектами передбачено, що на суму поворотної фіндопомоги (її частини), що отримана від

неплатників податку на прибуток або пільговиків до 01.01.2015 р. і яка збільшила дохід, при поверненні після

01.01.2015 р. коригуватиметься коригуватиметься фінрезультат до оподаткування.

Підсумуємо

Якщо творчо застосувати п. 18 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ, то при визначенні бази з податку на прибуток

підприємство може зменшити фінрезультат до оподаткування на суму поверненої з 01.01.2015 р. поворотної

фінансової допомоги, отриманої платником податку до 01.01.2015 р. від неплатників податку на прибуток або

пільговиків із цього податку та включеної до доходу при визначенні об’єкту обкладення податком на прибуток до

цієї дати.

Питання може бути врегульовано остаточно при внесенні змін до ПКУ.

? Підприємство з доходом до 20 млн грн вирішило не застосовувати різниці при визначенні бази з податку

на прибуток. Чи може воно відкоригувати базу на суму поверненої після 01.01.2015 р. поворотної фіндопомоги, що

була отримана до цієї дати від неплатника чи пільговика і, відповідно, потрапила до доходу?

Уважаємо, так, якщо застосовувати п. 18 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ, про який мовлять податківці. Адже

підприємства, що обрали для себе варіант визначення бази без різниць не застосовують усі різниці, які прописані

в р. ІІІ ПКУ (окрім збитку попередніх періодів). Це випливає із пп. 134.1.1 ПКУ. А в цьому разі різниця за

поворотною фіндопомогою міститься в іншому розділі — р. ХХ ПКУ. Відповідно, її підприємство вправі

застосувати, навіть якщо відмовилося від різниць із р. ІІІ ПКУ.

РЕМОНТ І ПОЛІПШЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Бухоблік ремонту та поліпшень

Підтримання основних засобів у робочому стані

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта ОЗ у робочому стані й одержання первісно

визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до витрат.

Маються на увазі витрати на проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту (у т.ч.

поточного та капітального) тощо (п. 15 П(С)БО 7). Задля розмежування таких понять можна скористатися

численними стандартами та галузевими нормативами.

Наприклад, поточний ремонт загалом зводиться до комплексу операцій із забезпечення чи

відновлення працездатності виробу шляхом заміни та (або) відновлення окремих частин (див., наприклад,

Правила безпеки в газовому господарстві коксохімічних підприємств і виробництв, затверджені наказом

Державного комітету України з промислової безпеки; охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 р. № 61).

Ккорисно знати галузеву специфіку та визначення, але основне — бухгалтерський облік залежить саме від того, чи

зростають у результаті проведеного заходу майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від використання

об’єкта основних засобів.

Класифікація витрат на підтримання основних засобів у робочому стані (загальновиробничі,

адміністративні, на збут чи інші операційні), залежить від того, щодо якого об’єкта зазнали таких витрат. Їх

відображають кореспонденцією рахунків:

1) якщо роботи виконали підрядним способом:

Дт 23, 91, 92, 93, 94;

Кт 631, 685 тощо;

2) якщо роботи виконані самим підприємством — власником ОЗ:

Дт 23, 91, 92, 93, 94;

Кт 13, 20, 22, 23, 65, 66 тощо.


Періодичні витрати на підтримання в робочому стані основних засобів загальновиробничого (цехового,

дільничого, лінійного) призначення, мабуть, розглядатимуться як постійні загальновиробничі. Останні включають

витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) у

разі зміни обсягу діяльності (п.п. 15.4, 16 П(С)БО 16«Витрати»). Отже, вони через розподіл загальновиробничих

витрат частково або повністю потраплять до виробничої собівартості готової продукції (Дт 23 Кт 91).

Відповідно, у складі собівартості визнаватимуться у витратах лише в періоді реалізації продукції

(одночасно з доходом від продажу). У нерозподіленій частині постійні загальновиробничі витрати включаються до

складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення (Дт 90 Кт 91).

Приклад розподілу загальновиробничих витрат наведено в додатку 1 до П(С)БО 16. Зокрема механізм

розподілу описаний в цьому ж нормативному документі.

Витрати на підтримання в робочому стані адміністративних, збутових та інших операційних

основних засобів включаються у витрати того звітного періоду, у якому вони були здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Поліпшення основних засобів

Витрати, пов’язані з поліпшенням основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання,

реконструкція тощо — їх визначення також можна віднайти в стандартах і галузевих нормативах), що

призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об’єкта,

збільшують його первісну вартість (п. 14 П(С)БО 7).

Їх відображають як капітальні інвестиції:

1) якщо роботи виконали підрядним способом:

Дт 151, 152, 153;

Кт 631, 686 тощо;

2) якщо роботи виконані самим підприємством — власником ОЗ:

Дт 151, 152, 153 ;

Кт 13, 20, 22, 23, 65, 66 тощо.

Прийнявши закінчені роботи з поліпшення основних засобів на підставі Акта приймання-здачі

відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів (типова форма № ОЗ-2, затверджена наказом

Мінстату України від 29.12.1995 р. № 352), проводку:

Дт 10, 11;

Кт 151, 152, 153 (п.п. 28, 31 Методрекомендацій № 561).

Пункт 29 Методрекомендацій № 561 окремо виділяє витрати на поліпшення основних засобів для

відновлення (а не зростання) майбутніх економічних вигід, очікуваних від їх використання. Їх визнають

капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного

відшкодування. Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок:

1) чиста вартість реалізації;

2) або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів,

включаючи його ліквідаційну вартість.

Є специфіка й в обліку витрат на капітальний ремонт об’єктів основних засобва. Капремонт загалом не є

поліпшенням. Його розглядають як витрати на підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані. Тому

витрати на нього визнаються витратами періоду. Проте в п. 30 Методрекомендацій № 561 мінфінівці зазначають,

що витрати на капремонт усе-таки можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний

огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом)

основних засобів. Зауважимо, що, за визначенням Мінрегіонбуду, капітальний ремонт є комплексом ремонтно-

будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель

(листи Мінрегіонбуду України від 15.07.2009 р. № 9/9-1056, від 04.03.2011 р. № 22-23/185/0/7-11, від 08.08.2012 р. №

7/17-12928).

Крім цього, витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання

активу вже відображає зобов’язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для

приведення активу до стану, у якому він придатний для використання.

На практиці

Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт відносяться на збільшення

первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована в результаті використання будівлі в

майбутньому. І в цьому є сенс, адже за таких умов очікувані економічні вигоди генеруватиме лише відремонтований

основних засобів (будівля), тобто об’єкт, приведений до стану, у якому він придатний до використання.


Водночас п. 31 Методрекомендацій № 561 дуже гарно пояснює, що підставою для визнання

капінвестиціями витрат, пов’язаних із поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат

очікуваного терміну корисного використання об’єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка

виробляється (надається) цим об’єктом.

Прикладами такого поліпшення є:

а) модифікація, модернізація об’єкта основних засобів із метою подовження терміну його корисної

експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені

виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість

виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

На викладений вище перелік можна орієнтуватися, вирішуючи, до якої категорії належать здійснені

роботи. Проте, оскільки універсальних порад щодо того, як оцінити характер витрат у бухоблікових нормативах,

немає, іноді класифікувати їх дуже складно. Правильні настанови стосовно цього надає п. 31 Методрекомендацій

№ 561.

Хто визначає характер робіт (витрат)?

Рішення про характер й ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на

підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об’єкта, що

приведе в майбутньому до збільшення економічних вигід, чи здійснюються вони для підтримання об’єкта в

придатному для використання стані й одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його

використання, приймається керівником підприємства. Водночас беруть до уваги результати аналізу існуючої

ситуації та суттєвість таких витрат.

Керівнику мають допомогти в цьому технічні фахівці підприємства, такі як: головний інженер або

головний механік. Ознаку здійснених робіт (їх характеристику) можна відображати безпосередньо у формі № ОЗ-2.

Тому бухгалтерія зможе правильно обліковувати відповідні витрати.

Облік за компонентами

На окрему увагу заслуговує ситуація, коли відбувається заміна окремих компонентів основних засобів. У

П(С)БО 7 про можливість обліковувати певні частини об’єкта основних засобів як окремі компоненти свідчить хіба

що визначення об’єкта основних засобів у п. 4. Так, якщо один об’єкт основних засобів складається із частин, котрі

мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з таких частин може визнаватися в

бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів. Цю ідею розвиває п. 31Методрекомендацій № 561.

Згідно з ним, зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути

відображена як заміна об’єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється

від терміну корисного використання об’єкта, до яких належить цей компонент. За таких обставин заміна

згаданого компонента відображається капітальними інвестиціями в придбання нового об’єкта основних

засобыв і списанням заміненого об’єкта. Тобто за такого підходу заміна компонента відображатиметься

відповідно до згаданих правил, а не як поліпшення об’єкта основних засобыв, на якому змінюють компонент.

Перерахунок норм амортизації

Витрати на поліпшення об’єкта основних засобів, у результаті яких збільшуються первісно очікувані

економічні вигоди від його використання, збільшують первісну вартість такого об’єкта. Отже, збільшується й база

для нарахування амортизації — вартість, що амортизується. Адже останню п. 4 П(С)БО 7 визначає як первісну чи

переоцінену вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Усе це означає, що після поліпшення підприємству потрібно розрахувати нову норму щомісячної

амортизації та застосовувати її з місяця, наступного за місяцем збільшення первісної вартості об’єкта

основних засобів.

У разі якщо підприємство використовує прямолінійний метод амортизації, нову норму амортизації

розрахуємо на підставі залишку нової вартості, що амортизується (первісна вартість + витрати на поліпшення -

ліквідаційна вартість - накопичена амортизація, включаючи амортизацію за місяць поліпшення), і залишку строку

корисного використання об’єкта.

Приклад

Первісна вартість обладнання — 10000 грн, ліквідаційна вартість — 1000 грн, строк корисного

використання — 5 років.

Місячна норма амортизації за прямолінійним методом:


(10000 грн - 1000 грн) / 60 міс. = 150 грн. На 9-му місяці експлуатації підприємство поліпшило

обладнання, витрати становили 2000 грн (без ПДВ).

Нова первісна вартість дорівнює:

10000 грн + 2000 грн = 12000 грн.

Нова амортизована вартість становить:

12000 грн - 1000 грн = 11000 грн.

Залишок нової амортизованої вартості становить:

11000 грн - 150 грн/міс. х 9 міс. = 9650 грн.

Залишок строку корисного використання:

60 міс. - 9 міс. = 51 міс.

Нова норма місячної амортизації:

9650 грн / 51 міс. = 189,22 грн/міс.

Оскільки поліпшення може суттєво покращити характеристики об’єкта ОЗ (наприклад, збільшити його

ресурс), часто-густо внаслідок такого заходу зростає термін корисного використання (експлуатації) об’єкта. Так, п.

31 Методрекомендацій № 561 узагалі говорить, щозростання внаслідок витрат на поліпшення очікуваного

терміну корисного використання об’єкта основних засобів, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка

виробляється (надається) цим об’єктом, є підставою для визнання таких витрат капінвестиціями.

Пункт 25 П(С)БО 7 пояснює, що строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів

переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання. Амортизація об’єкта основних

засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за

місяцем зміни строку корисного використання.

Отже, у результаті поліпшення може зрости не лише первісна вартість об’єкта основних засобів, а й термін

його корисного використання (експлуатації). Відповідно, під час розрахунку нової норми амортизації потрібно

враховувати зміну обох показників.

Разом із тим зміну строку корисного використання (експлуатації) основних засобів можна вважати зміною

в облікових оцінках (П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»). Тому амортизацію за новою

нормою нараховуватимуть із місяця, наступного за місяцем поліпшення.

Документальне оформлення ремонтів і поліпшень

Первинні документи, які підтверджують здійснення ремонту та поліпшення основних засобів, необхідні

для відображення витрат у бухгалтерському та податковому обліку (ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік).

Зокрема практика свідчить, що підприємства по-різному організовують свій «ремонтно-поліпшувальний»

документообіг. Наприклад, по незапланованих ремонтах або поліпшеннях він може мати приблизно такий вигляд.

1. Відповідальний працівник, який виявив несправність об’єкта чи вважає, що його треба поліпшити,

оформлює заявку на ремонт або поліпшення об’єкта основних засобів. Її складають у довільній формі. Такий

документ обов’язково візує керівник.

2. На кожен об’єкт, який треба відремонтувати чи поліпшити, складають дефектну відомість (дефектний

акт). Універсальної форми цього документа не існує. Проте є декілька спеціалізованих форм.

На практиці

Наприклад, форму М-17 «Акт № про виявлені дефекти устаткування» затверджено наказом Мінстату

України від 21.06.1996 р. № 193. Його складають на дефекти, що виявляються під час ревізії, монтажу або

випробування устаткування.

Інший приклад — «Відомість дефектів на ремонт машини» (форма № ВЗСГ-6) (додаток 6 до Методичних

рекомендацій щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів у

сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики України від 21.12.2007 р. № 929).

Підприємство може використовувати конкретно ці документи. А може розробити свої дефектні відомості,

адаптовані під конкретні побажання технічних працівників та управлінців. Водночас дефектну відомість не

можна вважати первинним документом. Адже вона не містить відомості про господарську операцію (дію або

подію, яка викликає зміни в структурі активів і зобов’язань, власному капіталі підприємства) і не підтверджує її

здійснення. Тому вимоги до первинного документа (зокрема, у частині обов’язкових реквізитів) із Закону про

бухоблік на неї не поширюються.

У дефектній відомості вказують причини поломки, перелік матеріалів і запчастин, необхідних для ремонту

тощо.

3. За необхідності може складатися кошторис витрат на ремонт або поліпшення.


4. У разі якщо об’єкт на час ремонту чи поліпшення виводять з експлуатації, складають наказ про

тимчасове виведення об’єкта з експлуатації та наказ про його зворотне введення в експлуатацію.

Якщо ремонт чи поліпшення виконують підрядним способом (залучають сторонню організацію-

підрядника), то укладають договір на виконання робіт (підряду) з ремонту або поліпшення об’єкта основних

засобів. У ньому, серед іншого, прописують перелік робіт, порядок і строки їх виконання, інші суттєві умови.

За умови якщо об’єкт для ремонту або поліпшення передають підряднику, доцільно оформити акт

приймання-передачі (один примірник — замовнику, другий — підряднику). Можна використати типову форму №

ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів». У цьому акті описують об’єкт,

зазначають його технічний стан й інші характеристики.

Виконавши роботи, підрядник оформить у двох примірниках акт приймання-передачі виконаних робіт

(один примірник передає замовнику). У ньому, серед іншого, зазначають перелік виконаних робіт, їх обсяг і

вартість. Цей первинний документ — базовий, адже підтверджує факт виконання робіт і суму витрат на ремонт або

поліпшення об’єкта основних засобів.

Завершає документальне оформлення ремонту або поліпшення підрядним способом складання двох

примірників типової форми № ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та

модернізованих об’єктів» (один — підприємству, другий — підряднику).

Цей акт, підписаний працівником цеху (відділу), який уповноважений приймати ОЗ, і представником

підприємства, який виконував ремонт, реконструкцію та модернізацію, здають до бухгалтерії підприємства

(організації). Акт підписує головний бухгалтер і затверджує керівник підприємства чи інша вповноважена особа. На

його основі в технічний паспорт відповідного об’єкта ОЗ уносять необхідні зміни щодо характеристики об’єкта,

пов’язані з капітальним ремонтом, реконструкцією та модернізацією.

Якщо ремонт або поліпшення проводять власними силами, то на підставі дефектної відомості

(дефектного акта) можуть складати наряд-замовлення на виконання робіт із ремонту/поліпшення об’єкта

основних засобів. У ньому, серед іншого, зазначають: прізвище, ім’я та по батькові працівника, який

виконуватиме роботи, перелік та обсяг виконуваних робіт і перелік витратних матеріалів. Цей документ є основою

для нарахування заробітної плати працівникам ремонтної бригади.

Матеріали для робіт відпускають за формою № М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє

переміщення) матеріалів», затвердженою наказом Мінстату України від 21.06.1996 р. № 193. Накладна-вимога

виписується у двох примірниках і підписується головним бухгалтером чи особою, на те вповноваженою. У випадку

відпуску матеріалів господарствам свого підприємства один примірник передається одержувачам (цеху, дільниці

тощо), другий — складу, який потім передається до бухгалтерії.

Малоцінні та швидкозношувані предмети можна списувати за формою № МШ-5 «Акт на списання

інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні», затвердженою наказом Мінстату України від 22.05.1996 р. №

145. Після видачі складом інструментів (пристроїв) акт передається до бухгалтерії, де згідно з ним проводиться

списання інструментів (пристроїв) зі складу.

Якщо об’єкт передають для ремонту чи поліпшення в інший цех або дільницю, доцільно оформити типову

форму № ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів». Його у двох

примірниках виписує працівник відділу (цеху) — здавальника. Перший примірник із розпискою одержувача та

здавальника передається до бухгалтерії, а другий — відділу (цеху) — здавальнику.

Приймання закінчених робіт із ремонту й поліпшення основних засобів оформлюється вже згадуваною

типовою формою № ОЗ-2. За таких умов його складають в одному примірнику. Акт підписує працівник цеху

(відділу), який уповноважений приймати основні засоби, і представник цеху, який виконував ремонт,

реконструкцію та модернізацію. Потім його здають до бухгалтерії підприємства (організації). Акт підписує головний

бухгалтер і затверджує керівник підприємства.

Ремонт власних основних засобів і податок на прибуток

У новій редакції ПКУ не згадуються правила обліку щодо ремонтів основних засобів, зокрема й правило

віднесення до витрат 10% від витрат на ремонт. Лише коли мовиться про невиробничі засоби, ПКУ забороняє

амортизувати суми, витрачені на ремонт та/або поліпшення невиробничих основних засобів (пп. 138.3.2

ПКУ). Звісно, фінрезультат формуватиметься згідно з правилами бухгалтерського обліку. Але як витрати на

ремонт обліковувати при визначенні амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до

правил податкового обліку? Загальна норма прописує про розрахунок амортизації в податковому обліку за

правилами бухгалтерського обліку (пп. 138.3.1 ПКУ). Проте ПКУ вже не містить й окремі правила стосовно

визначення вартості об’єктів амортизації. Тому, припускаємо, що й у податковому обліку первісна вартість

об’єктів визначається за правилами бухобліку. Такого висновку ми доходимо, тому що поняття «амортизація»

означає «систематичний розподіл вартості» (пп. 14.1.3 ПКУ, п. 4 П(С)БО 7). А оскільки розрахунок податкової


амортизації відбувається за правилами бухобліку, то й вартість об’єктів повинна формуватися за правилами

бухобліку. Таким чином, із 2015 року для податкового обліку також вагомо, проводиться ремонт чи поліпшення

основного засобу:

— витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані

(ремонт) - їх відносять до витрат (п. 15 П(С)БО 7). В бухобліку відображають проводками Дт 23, 91, 92, 93, 94 Кт

631, 685, 66, 65, 20, 22, 13 тощо;

— витрати на поліпшення основних засобів - їх відносять на збільшення первісної вартості

об’єктів (п. 14 П(С)БО 7). В бухобліку відображають проводками Дт 10,11 Кт 631, 685, 66, 65, 20, 22 тощо.

Ремонт орендованих основних засобів

Відповідно до ст.ст. 776 та 819 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), поточний ремонт речі чи житла,

переданого у найм (оренду), зобов’язаний здійснювати наймач, капітальний ремонт — наймодавець. В

укладеному між сторонами договорі можуть бути передбачені й інші правила проведення ремонту, проте якщо

цього не зроблено, керуватися слід загальними положеннями, установленими ЦКУ. Ці норми працюють і для

ремонту будівлі (§ 4 ЦКУ).

Водночас законодавство не містить визначення «капітального» та «поточного» ремонтів, як і не

зазначає про їхні відмінності. Тож на практиці під час укладення договору майнового найму в ньому варто

визначити, що саме належить до капітального або поточного ремонту. Однак для цього необхідно з’ясувати

відмінності між цими видами ремонту.

Відрізняти поточний і капітальний ремонт для підприємства вагомо не лише з юридичної точки зору.

Адже справа не тільки в тому, хто згідно із законодавством повинен такий ремонт проводити та, відповідно, нести

витрати. Таке розмежування має своє практичне значення й для обліку здійсненої операції.

Узагальнимо практику

Капітальний ремонт — це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який може передбачати одну або

декілька таких дій:

— заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання об’єкта у зв’язку з їхньою

фізичною зношеністю та руйнуванням;

— поліпшення експлуатаційних показників.

Окрім цього, капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації обєкта в

цілому або частин (за умови їх автономності).

Поточний ремонт — це комплекс ремонтно-будівельних робіт, що передбачає:

— систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей;

— попередження передчасного зносу.

Поточний ремонт повинен провадитись із певною періодичністю, яка дозволить забезпечити

ефективну експлуатацію об’єкта до моменту чергового капітального ремонту (реконструкції).

Бухгалтерський облік ремонту орендованих основних засобів

Для бухгалтерського обліку важливо, які види робіт проводяться: ремонти чи поліпшення зі зростанням

майбутніх економічних вигід.

У бухгалтерському обліку сума ремонту орендованих основних засобів враховується у витратах

підприємства (П(С)БО 16 «Витрати»). А от вартість поліпшень, які призводять до зростання майбутніх економвигід

(переобладнання, модернізація, реконструкція тощо), підлягають амортизації в складі інших необоротних активів

(п. 6 П(С)БО 14 «Оренда»). Обліковують поліпшення орендованих об’єктів на субрахунку 117 «Інші необоротні

активи».

Таким чином, для бухгалтерського обліку слід чітко розмежовувати: проводилися ремонти чи поліпшення

орендованого автомобіля. Рішення про характер робіт приймає керівництво підприємства (п.п. 29–32 Методичних

рекомендацій про бухгалтерський облік основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. № 561).

Водночас скажімо при ремонті автомобіля до уваги треба взяти й Положення про технічне обслуговування і

ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу від 30.03.1998

р. № 102, яке регламентує перелік робіт, що належать до ремонту й техобслуговування автомобіля.

Отже, якщо йдеться про ремонт орендованого об’єкта основних засобів, витрати враховують у витратах

періоду. У залежності від того, де використовується орендований автомобіль, ремонтні витрати поповнять:

рахунок 23, 91 — якщо автомобіль пов’язаний із наданням послуг, виробництвом продукції та,

відповідно, з формуванням їх собівартості;

рахунок 92 — якщо автомобіль використовується для адмінцілей;


рахунок 93 — якщо автомобіль використовується для збутових потреб;

рахунок 94 — якщо автомобіль використовується для інших операційних цілей.

У разі якщо здійснювалися поліпшення орендованого об’єкта, їх вартість потрапить на субрахунок 117 й

амортизуватиметься.

Податок на прибуток

ПКУ вже не містить спеціальних правил обліку ремонту орендованих основних засобів. І серед

різниць, прописаних у ПКУ, немає таких, які були б пов’язані з ремонтом орендованих об’єктів.

Єдине, якщо орендований основний засіб не використовується в госпдіяльності, у ПКУ прописано пряму

заборону на амортизацію його ремонту й поліпшень. Дослівно: не підлягають амортизації «витрати на

придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення

невиробничих основних засобів» (пп. 138.3.2 ПКУ).

Отже, як операція ремонту орендованого об’єкта відобразилася в бухгалтерському обліку, уплинула на

бухгалтерський фінансовий результат, так вона позначиться й на базі обкладення податком на прибуток.

Щодо поліпшень, які капіталізуються (потрапляють на субрахунок 117) й амортизуються. Звернімо увагу,

що в податковому обліку для підприємств, котрі зобов’язані використовувати різниці, передбачена амортизаційна

різниця. Проте виникає запитання: до якої групи в податковому обліку належать поліпшення орендованих

об’єктів? У пп. 138.3.3 ПКУ немає групи «інші необоротні активи». Раніше, до 01.01.2015 р., ремонти й поліпшення

орендованих об’єктів, які перевищували 10-відсотковий ліміт і підлягали амортизації, створювали окремий об’єкт

групи, до якої б належав сам орендований об’єкт, тобто наприклад для автомобіля — групи 5. Але нині в ПКУ немає

таких приписів. Отже, тепер варто вирішити: ураховувати в податковому обліку поліпшення у складі тієї групи, до

якої належав би сам орендований об’єкт (будь би він власним), або ж у складі інших основних засобів (група 9).

Різниця полягатиме в мінімально допустимому строкові амортизації. Так, наприклад, якщо поліпшення

орендованого автомобіля враховувати у складі групи 5 — мінімально допустимий строк — 5 років, а якщо в групі 9

— 12 років (пп. 138.3.3ПКУ). Податківці говорять про використання групи 9 для обліку поліпшень орендованих

об’єктів (лист від 04.08.2015 р. № 16335/6/99-99-19-02-02-15).

Приклад

Підприємство здійснило ремонт (замінило розбите скло) орендованого автомобіля, який використовується

в адміністративних цілях, на суму 2400 грн (у т.ч. ПДВ — 400 грн). Далі встановило на автомобілі газобалонне

обладнання (із дозволу орендодавця, без компенсації їм вартості робіт), витративши 12000 грн (у т.ч. ПДВ — 2000

грн).

Таблиця

Облік ремонту й поліпшень орендованого автомобіля

№ п/п

Зміст господарської операції Бухгалтерський облік Сума, грн

Дт Кт Ремонт орендованого автомобіля

1 Проведено ремонтні роботи (заміна скла) 92 631 (685) 2000,00

2 Відображено податковий кредит із ПДВ 641 631 (685) 400,00

3 Оплачено ремонтні роботи 631 (685) 311 2400,00 Поліпшення орендованого автомобіля

4 Установлено газобалонне обладнання 153 631 (685) 10000,00

5 Відображено податковий кредит із ПДВ 641 631 (685) 2000,00

6 Оплачено роботи з установлення газобалонного обладнання

631 (685) 311 12000,00

7 Капіталізовано витрати на поліпшення орендованого автомобіля

117 153 10000,00

8 Нараховано амортизацію на поліпшення орендованого автомобіля*

92 132 277,78

* Припускаємо, що поліпшення використовуватимуться протягом 3 років (до спливу строку оренди). Метод

амортизації прямолінійний (10000 грн : 3 роки : 12 місяців).

У податковому обліку в підприємств, які зобов’язані використовувати різниці, сума амортизації

розраховуватиметься, зважаючи на мінімально допустимий строк амортизації з пп. 138.3.3 ПКУ. Оскільки в цьому

підпункті не передбачено групи інших необоротних активів, доцільно зважати або на мінімальний строк для


групи, до якої належав би автомобіль, — 5 років, або для інших основних засобів — 12 років. Раціональніше,

вважаємо, брати до уваги строк, передбачений для групи, до якої належить об’єкт оренди. Однак податківці

говорять про групу 9.

БЕЗОПЛАТНЕ НАДАННЯ ТОВАРІВ, ПОСЛУГ, ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ: НАСЛІДКИ

З 01.01.2015 р. як таких податкових витрат уже немає.

Для кожної операції важливо:

як вона відобразилася в бухобліку і, відповідно, уплинула на бухгалтерський фінрезультат

до оподаткування;

чи є в ПКУ різниці, пов’язані із цією операцією (якщо підприємство зобов’язане

використовувати різниці).

У бухобліку при безоплатній передачі товарів, послуг, основних засобів відображає витрати у сумі їх

облікової вартості (балансової вартості).

Якщо підприємство використовує різниці при визначення бази з податку на прибуток, тоді за

такими операціями можливі різниці.

Одна – пов’язана з подарунками неприбутковим установам. Так при переданні безоплатно товарів,

коштів, послуг, основних засобів неприбутковим установам – неплатникам податку на прибуток, діятиме

різниця (підкреслимо - якщо підприємство застосовує різниці), яка збільшує бухфінрезультат до оподаткування на

суму подарунка таким неприбутківцям, що перевищ 4% оподатковуваного прибутку попереднього року (пп.

140.5.9 ПКУ).

При цьому статус особи, якій щось дарують, потрібно буде визначати саме на дату подарунка —

передання товарів, робіт, послуг, коштів. Знову ж, аби переконатися, кому подарунок — неприбутківцю чи ні, треба

дізнатися:

чи внесена установа до Реєстру неприбуткових установ й організацій;

ознайомитися з її установчими документами: чи містять вони заборону розподілу отриманих доходів

(прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників та чи є норма, що у разі

ліквідації неприбуткової установи її майно пепедається іншій неприбутковій установі чи в бюджет.

Приклад

Платник податку на прибуток у 2014 році мав оподатковуваний прибуток за даними податкового обліку 45

млн грн.

У 2015 році бухгалтерський дохід становить понад 20 млн грн, він надав благодійну допомогу товарами

неприбутковій організації на суму 2 млн грн (без ПДВ).

У бухгалтерських регістрах, відповідно, підприємство має відобразити:

Дт 949 Кт 28 «Товари» на суму 2 млн грн;

Дт 791 Кт 949 також на суму 2 млн грн.

Під час визначення об’єкта обкладення податком на прибуток підприємство повинне застосовувати

різниці, оскільки бухгалтерський дохід минулого звітного року — понад 20 млн грн. Тож фінансовий результат

2015 року, визначений за правилами бухобліку, підприємство має збільшити на суму 200 тис.грн (2 млн грн - (45

млн грн × 4% / 100%) під час розрахунку об’єкта обкладення податком на прибуток.

У разі якщо податкового прибутку в попередньому році не було, то, відповідно, при застосуванні різниці за

благодійністю неприбутковим установам потрібно буде на всю суму благодійної допомоги збільшити

бухфінрезультат.

Приклад

Платник податку на прибуток мав у 2014 році збиток.

У 2015 році він надав благодійну допомогу товарами неприбутковій організації на суму 100 тис.грн (без ПДВ).

У бухгалтерських регістрах, відповідно, підприємство має відобразити:

Дт 949 Кт 28 на суму 100 тис. грн;

Дт 791 Кт 949 також на суму 100 тис. грн.

Під час визначення об’єкта обкладення податком на прибуток підприємство повинне застосовувати

різниці, оскільки бухгалтерський дохід минулого звітного року — понад 20 млн грн. Отже, фінансовий результат

2015 року, визначений за правилами бухобліку, підприємство має збільшити на всю суму благодійної допомоги

неприбутковій установі ― 100 тис.грн (100 тис.грн - (0 × 4 % / 100 %) ― під час розрахунку об’єкта обкладення

податком на прибуток.


Додамо: у перехідних правилах (п. 33 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ) прописали особливості благодійних внесків

на цілі АТО, коли згадана різниця по подарунках не діятиме:

«Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, коригування, установлені підпунктом

140.5.9 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу, не проводяться починаючи із 1 січня 2015 року, щодо сум коштів або

вартості спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових

стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни,

продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг

за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, які добровільно перераховані (передані) Збройним силам

України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній

прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України,

Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України

військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що

утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення проведення антитерористичної

операції».

Друга – пов’язана з безоплатним наданням основних засобів (з амортизаційною різницею). При

безоплатній передачі основних засобів постає питання про застосування різниць, пов’язаних із продажем

основних засобів із п. 138.1 та 138.2 ПКУ, за якими збільшують фінрезультат до оподаткування на суму

бухгалтерської залишкової вартості та зменшують на суму податкової залишкової вартості. Однак прямо про

випадок безоплатної передачі в згаданих пунктах не зазначено. Одначе ПКУ прирівнює операцію безоплатної

передачі до операції продажу (пп. 14.1.202 ПКУ). Процитуємо:

«продаж (реалізація) товарів — будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни,

поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності

на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного

надання товарів».

Тому вважаємо, що і під час безоплатного передання основних засобів потрібно застосовувати згадану

різницю як під час продажу — на бухзалишкову вартість збільшити фінрезультат до оподаткування, і на податкову

залишкову — зменшити його.

? Чи виникає дохід під час безоплатного передання?

Для відповіді звернімося до П(С)БО 15 «Дохід», згідно із п. 5 якого:

«дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного

капіталу».

Під час безоплатного передання відбувається не збільшення, а навпаки — зменшення активів. Зменшення

зобов’язань також не відбувається — адже така операція не передбачає отримання будь-яких коштів або активів

взамін переданого об’єкта основних засобів, отже, будь-які розрахунки сторін не порушені. Таким чином, доходу

під час безплатного передання немає.

АКТУАЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

ЧИ ВПЛИВАТИМУТЬ НА ОБ’ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ ВИТРАТИ, НЕ ПОВ’ЯЗАНІ З ВЕДЕННЯМ

ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ?

Нині в ПКУ немає заборони враховувати негоспдіяльні витрати під час визначення об’єкта (бази)

обкладення податком на прибуток. Єдине — негоспдіяльні основні засоби не амортизуються в податковому

обліку, і витрати на їх ремонт, поліпшення не враховуються під час визначення бази з податку на прибуток.

Розуміємо, що така лояльність законотворця дивує. Тож зупинімося детальніше.

Як відомо, із 01.01.2015 р. базу з податку на прибуток визначають виходячи з бухгалтерського

фінрезультату до оподаткування, відкоригованого на різниці, передбачені ПКУ. Без різниць (окрім збитків минулих

років) зможуть визначати базу платники, що торік мали бухгалтерський дохід не більш ніж 20 млн грн (пп. 134.1.1

ПКУ). Обравши такий варіант (про вибір зазначають у декларації), вони не використовуватимуть коригування, аж

допоки дохід не перевищить 20 млн грн.

Факт, що в бухгалтерському обліку у витратах ураховують і ті, що не пов’язані з господарською діяльністю,

тобто вони в підсумку впливають на бухгалтерський фінрезультат.

Тож потрібно проаналізувати, чи прописані в ПКУ різниці щодо негоспдіяльних витрат.

Простудіювавши всі різниці, не знаходимо прямої згадки про коригування бухфінрезультату до


оподаткування на негоспдіяльні витрати. Однак є дві різниці пов’язані з негоспдіяльністю: одна – з

безоплатним наданням товарів, послуг, коштів неприбутківцям, друга – із використанням та

ремонтом/поліпшенням основних засобів.

Різниця, пов’язана з подарунками неприбутковим установам та організаціям. Так, під час

безоплатного передання товарів, основних засобів, коштів неприбутковим установам — неплатникам податку на

прибуток, діятиме різниця (якщо підприємство застосовує різниці), котра збільшує бухфінрезультат до

оподаткування на суму подарунка таким неприбутківцям, що перевищує 4% оподатковуваного прибутку

попереднього року (пп. 140.5.9 ПКУ). Тож зараз вагомо, кому підприємство дарує щось — неприбутківцю з переліку

п. 133.4 ПКУ, який унесений до Реєстру неприбуткових установ та організацій, чи ні.

Різниця буде й щодо негоспдіяльних основних засобів. А саме: у податковому обліку не підлягають

амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел витрати на придбання/самостійне виготовлення та

ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів (основні

засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку) (пп. 138.3.2 ПКУ).

Тож негоспдіяльні витрати, які позначилися на бухгалтерському фінрезультаті, уплинуть і на базу

обкладення податком на прибуток. Та в ПКУ є дві різниці, які все ж пов’язані з негоспдіяльними

операціями:

1) податкова амортизація — негоспдіяльні основні засоби не амортизуються та їх ремонти та

поліпшення не враховуються.

Нагадаємо: на бухгалтерську амортизацію збільшується бухфінрезультат до оподаткування, на податкову

амортизацію — зменшується;

2) подарунки неприбутковим установам та організаціям — їх вартість, у сумі, що перевищує 4%

оподатковуваного прибутку попереднього року, збільшить бухфінрезультат до оподаткування.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Лист від 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15

Про надання роз'яснення

<….>

З 2015 року податок на прибуток визначаємо за даними бухгалтерського обліку. Тобто так званих

негосподарських витрат уже немає. Підприємство придбаває бутильовану питну воду для загального

користування (співробітники п’ють цю воду в робочий час). Чи є ці витрати підприємства "господарськими"

для цілей обкладення ПДВ?

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу розрахунок об’єкта оподаткування

податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового

результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень

(стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які збільшують

або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток

підприємств" Кодексу. Положення цього розділу не передбачають коригування фінансового результату до

оподаткування на витрати, понесені на придбання бутильованої питної води для загального користування.

Отже, такі витрати відображаються за правилами бухгалтерського обліку.

<….>

Підприємство придбаває ПММ для службового легкового автомобіля. Чи треба зараз при списанні

ПММ за нормами витрат доводити "господарність" маршруту згідно з дорожнім листом? Як у 2015 році

відображати перевищення витрати палива над лінійною нормою згідно з дорожнім листом службового

автомобіля?

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести

облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових

зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших

документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на

підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти

здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської

операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина 1 статті 9 Закону № 996).


Відповідно до Закону України від 5 липня 2011 року № 3565-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих

актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" у текстах

Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про міліцію" вилучено посилання на

дорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів.

Оскільки чинним законодавством не передбачена типова форма бланка дорожнього листа легкового

автомобіля, то підприємство може використовувати зручну для обліку форму первинного документа, затверджену

наказом про облікову політику підприємства, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у

ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення.

Списання палива і мастильних матеріалів здійснюється, виходячи з даних про пробіг автомобіля та норм

витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства

транспорту України від 10.02.98 р. № 43.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом

Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку

одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

Отже, перевищення витрат палива над лінійною нормою здійснюється згідно з правилами

бухгалтерського обліку на підставі відповідного документа, затвердженого наказом підприємства.

При цьому коригування фінансового результату до оподаткування на суму перевищення витрат палива

над лінійною нормою розділом III Кодексу не передбачено.

ЯК ПРИХОВАТИ ВИТРАТИ, ЩОБ НЕ ВІДОБРАЖАТИ МІНУС З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК?

Оскільки з 2015 р. податок на прибуток обчислюється виходячи з бухгалтерського фінрезультату

відкоригованого на різниці (якщо підприємство використовує різниці), то відповідно шляхи лише два:

— «помилки» щодо обліку витрат у бухгалтерському обліку, що впливають на бухгалтерський

фінрезультат. Зауважимо, оскільки підприємство подає до податкової і фінзвітність, дані від яких відштовхуються

при визначенні бази з податку на прибуток мають співпадати;

— не врахування усіх різниць, які зменшують бухфінрезультат до оподаткування.

УМОВНИЙ ПДВ: ЧИ ВРАХОВУЄТЬСЯ ВІН У ВИТРАТАХ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ БАЗИ ОБКЛАДЕННЯ

ПОДАТКОМ НА ПРИБУТОК?

Бухгалтерський облік

Під час донарахування податкових зобов’язань із ПДВ на різницю між ціною придбання та ціною продажу

відображають проводку Дт 949 Кт 641. Адже за визначенням, визнання зобов’язання — витрати в бухобліку.

Згідно із п. 5 П(С)БО 16 «Витрати»: «Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням

активів або збільшенням зобов’язань». Такий висновок випливає зокрема з аналізу норм Інструкції з

бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Мінфіну України від 01.07.1997 р. № 141.

Таким чином, у бухобліку на суму донарахування ПДВ (п. 188.1 ПКУ) у цій ситуації відображають витрати.

У бухгалтерському обліку донарахування податкових зобов’язань із ПДВ у зв’язку із

перевищенням ціни покупки товару над ціною його продажу відображають проводкою Дт 949 Кт 641.

? Як відобразити податковий кредит з ПДВ з 01.07.2015 р.

З 1 липня 2015 р. запрацювали нові правила відображення податкового кредиту, вони пов’язанні з

електроннім адмініструванням ПДВ. Дослівно за п. 198.3 ПКУ: «Нарахування податкового кредиту здійснюється

незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних

операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від

того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Тож вхідний ПДВ при купівлі товарів, послуг, основних фондів, які завідома не будуть використовуватися в

господарській діяльності підприємства відображається в податковому кредиті.

Зауважте, як і раніше право на податковий кредит є якщо постачальник зареєстрував податкову накладну

в ЄРПН, або наявний документ-замінник із п. 201.11 ПКУ (чек на суму не більше 200 грн без ПДВ за день,

транспортний квиток, тощо) (198.6 ПКУ).

А за пп. «г» п. 198.5 ПКУ за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг,

необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання

або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги,

необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися неоподатковуваних чи

негоспдіяльних операціях потрібно нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та скласти податкову накладну не


пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати її у загальні строки (15 днів з дати

складання). База оподаткування для товарів, послуг – не нижче ціни придбання, а для необоротних активів – не

нижче балансової (залишкової) вартості на початок періоду негоспдіяльного використання (п. 189.1 ПКУ).

Вважаємо, такий вхідний ПДВ за негоспдіяльними придбаннями не можна вважати компенсованим. Адже

одночасно відбувається нарахування податкових зобов’язань з ПДВ. Тому, оскільки в бухгалтерському обліку

сутність превалює над формою (ст. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від

16.07.1999 р. № 996-XIV) такий ПДВ має формувати первісну вартість товарів, основних засобів. Про це говорить

зараз і Інструкція № 141.

Податок на прибуток

Важливо з’ясувати:

1) як відобразити в бухобліку ПДВ, що донараховано на різницю між ціною купівлі та ціною продажу

товару та при негоспділяьних придбаннях та чи вплине він на фінрезультат, а відповідно, і на базу обкладення

податком на прибуток;

2) чи є в ПКУ різниці, пов’язані з урахуванням податків, у тому числі, котрі стосуються ПДВ.

Про бухоблік ми говорили вище: ПДВ, нарахований на перевищення ціни придбання над ціною продажу,

потрапляє у витрати, а як наслідок, упливає і на фінрезультат. А ПДВ за негоспдіяльними придбаннями має

формувати первісну вартість товарів, основних засобів.

Стосовно різниць. У ПКУ не згадуються різниці, які б виникали під час обліку ПДВ. Отже, ПДВ, що

нараховано на різницю між ціною придбання та ціною продажу товару, уплине на бухгалтерський

фінрезультат і на об’єкт обкладення податком на прибуток. ПДВ за негоспдіяльними придбаннями вплине на

базу оподаткування з податку на прибуток разом із первісною вартістю товарів, основних засобів, як її складова.

Згідно з новими правилами із податку на прибуток, його обчислюють зважаючи на

бухфінрезультат, відкоригований на різниці (для підприємств із бухприбутком за попередній рік не

більше 20 млн грн є право не застосовувати різниці). У р. ІІІ ПКУ не передбачено різниць, пов’язаних із

урахуванням ПДВ. Таким чином, як у бухобліку відобразилася сума ПДВ і вплинула на фінрезультат, так

вона позначиться і на базі обчислення податку на прибуток.

ПРИДБАННЯ ТОВАРІВ/ПОСЛУГ У НЕПРИБУТКОВИХ УСТАНОВ, НЕРЕЗИДЕНТІВ І ЄДИННИКІВ: ЧИ

ОБМЕЖУЮТЬСЯ ВИТРАТИ?

Придбання у неприбуткових установ та нерезидентів

Фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 % вартості товарів, у т.ч.

необоротних активів, робіт і послуг (окрім зазначених у п. 140.2 та в пп. 140.5.5 ПКУ й операцій, які визнані

контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), придбаних у (пп. 140.5.4 ПКУ):

— неприбуткових організацій, окрім випадків, коли сума вартості товарів, у т.ч. необоротних

активів, робіт і послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не

перевищує 50 розмірів мінзарплати, установленої станом на 1 січня звітного (податкового) року, і крім

бюджетних установ. У разі якщо сума операцій перевищує зазначену суму — коригування фінансового

результату до оподаткування, визначені цим підпунктом, проводяться на всю суму операцій;

— нерезидентів (у т.ч. нерезидентів -— пов’язаних осіб), що зареєстровані в державах (на територіях),

зазначених у пп. 39.2.1.2 ПКУ. Перелік затверджує КМУ. До 16.09.2015 р. діяв Перелік країн, затверджений

розпорядженням КМУ від 14.05.2015 р. № 449-р, нині діє від 16.09.2015 р. № 977-р.

Нагадаємо: розмір мінзарплати на 1 січня 2015 року становить 1218,00 грн. Тож у разі, якщо вартість

товарів (необоротних активів, робіт та послуг), придбаних у неприбуткових організацій, сукупно протягом

звітного (податкового) року не перевищує 60900,00 грн, тоді фінансовий результат податкового (звітного) періоду

не треба збільшувати на суму 30 % вартості товарів, у т.ч. необоротних активів, робіт та послуг. Якщо ж сума

зазначених операцій перевищує вказану суму — фінрезультат до оподаткування, визначений цим підпунктом,

потрібно буде коригувати на всю суму операцій, тобто не тільки на перевищення 60900 грн, — фінрезультат

збільшить 30% від усіх операцій із придбання товарів, робіт, послуг у неприбутківців у звітному періоді.

Зауважимо, 30-відсоткова різниця до операцій із бюджетними установами не застосовується, та при

розрахунку обсягу операцій із неприбутковими організаціями (більше він за 50 розмірів мінзарплат чи ні), вважаємо

будуть враховуватися й операції з усіма неприбутковими організаціями, крім операції з бюджетними організаціями.




Згідно з оновленим пп. 14.1.121 ПКУ неприбуткові підприємства, установи та організації — неприбуткові

підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту

133.4 статті.

? Яку різницю застосовувати, якщо підприємство купило необоротний актив, послугу, товар у

неприбуткової установи до 13.08.2015 р. — стару чи вже оновлену?

Вважаємо, при формуванні звітності за 2015 рік (за три квартали 2015 року — тим хто звітує

щоквартально) треба вже визначати базу, виходячи з нової різниці, навіть якщо придбання було до набрання

чинності коментованими змінами — до 13.08.2015 р. Сподіваємося цей нюанс податківці незабаром роз’яснять.

? Як же довідатися чи потрапляє неприбуткова організація — контрагент до неплатників із переліку п.

133.4 ПКУ?

По-перше: слід поцікавитися чи внесена вона до Реєстру неприбуткових установ та організацій — потрібно

попросити копію рішення.

По-друге: ознайомитися з установчими документами такої організації — а саме чи містять вони заборону

розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації,

працівників (окрім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску, членів органів управління та інших

пов’язаних із ними осіб; чи передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям

відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації,

злиття, поділу, приєднання або перетворення).

Якщо так, контрагент — неприбутківець і слід тоді визначати чи діятиме 30-відсоткова різниця по

придбанням у них.

Придбання у платників єдиного податку

У р. ІІІ ПКУ не передбачено обмежень щодо обліку операцій платників податку на прибуток з

єдинниками.

У бухгалтерському обліку операції відображаються незалежно від статусу контрагента, тобто в

повній сумі.

Стосовно різниць (для тих, хто їх застосовує). У ПКУ не передбачено обмежень у відображенні

операцій із єдинниками.

Розуміємо, що могло викликати запитання. У ПКУ, як ми зазначали више, передбачено, що

бухфінрезультат до оподаткування збільшують на 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт і

послуг, придбаних у низки неплатників податку на прибуток, а саме (пп. 140.5.4 ПКУ):

неприбуткових установ та організацій, окрім бюджетних установ (при перевищенні загального

обсягу таких придбань 50 мінзарплат);

нерезидентів (у тому числі нерезидентів — пов’язаних осіб), зареєстрованих у державах (на

територіях), перелік яких затверджує КМУ за пп. 39.2.1.2 ПКУ.

Для операцій із єдинниками таких обмежень-різниць не передбачено.

ЧИ ВПЛИВАТИМУТЬ НА БАЗУ ОПОДАТКУВАННЯ ВИПРАВЛЕННЯ МИНУЛОРІЧНИХ БУХГАЛТЕРСЬКИХ

ПОМИЛОК?

Вважаємо, що виправлення бухгалтерських помилок попередніх років не має впливати на поточні

зобов’язання з податку на прибуток. Пояснімо.

Спершу декілька слів про…

…виправлення бухгалтерських помилок попередніх років

Виправлення помилок, яких припустилися під час складання фінансових звітів у попередніх роках,

здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі

помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) (П(С)БО 6 «Виправлення

помилок і зміни у фінансових звітах»). Таке коригування здійснюють й за відсутності залишку нерозподіленого

прибутку (наявності непокритих збитків) (лист Мінфіну України від 23.02.2010 р. № 31-34000-20-10/3939). Тож

бухгалтерські помилки минулих років, що позначилися на бухфінрезультаті, виправляють через рахунок

44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» у кореспонденції з рахунками відповідних об’єктів класів 1–6

(відповідно до П(С)БО 6 та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,

зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від

30.11.1999 р. № 291).

Окрім того, згідно із п. 5 П(С)БО 6 виправлення помилок, які належать до попередніх періодів, вимагає

повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.


Нагадаємо: виправлення помилок минулих років оформлюють бухгалтерською довідкою в місяці

виявлення помилки. У ній наводять зміст помилки, посилання на документи й облікові регістри, у яких

припустилися помилки, суму та кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку, якою виправляється помилка (п.

4.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом

Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88). У місяці складання бухгалтерської довідки її дані записуються до

відповідного регістру бухгалтерського обліку й Головної книги (п. 9 Методичних рекомендацій по застосуванню

регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Мінфіну України від 29.12.2000 р. № 356).

...нові правила визначення бази обкладення податком на прибуток

Із 2015 року податок на прибуток обчислюватимемо виходячи із бухгалтерського фінрезультату

до оподаткування (за П(С)БО чи МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПКУ.

Різниці, які коригуватимуть фінрезультат, — це амортизаційні різниці, різниці, які виникають при

формуванні резервів (забезпечень), різниці, що виникають під час здійснення фінансових операцій (пп. 134.1.1

ПКУ).

Процитуємо:

«Об’єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який

визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування

(прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень

(стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають

відповідно до положень цього розділу».

Без різниць можуть визначати базу ті платники, у яких дохід за останній рік не перевищує 20 млн грн.

Відмітку про прийняте рішення не використовувати різниці роблять у декларації з податку на прибуток. Водночас

за прийняття такого рішення без різниць (окрім збитку минулих періодів) потрібно буде визначати базу, допоки

дохід не перевищить 20 млн грн.

Бухгалтерський фінансовий результат до оподаткування за звітний період у фінзвітності, як відомо,

відображають у рядку 2290 «прибуток» або 2295 «збиток» ф. 2 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний

дохід). Тож саме від нього і відштовхуються при визначенні бази з податку на прибуток.

Розуміємо, що перше запитання, що постає: який бухфінрезультат брати для розрахунку податку на

прибуток — із урахуванням виправлень чи без? На жаль, ПКУ прямої відповіді не дає. Вважаємо, що для

розрахунку податку на прибуток виправлення бухпомилок минулих років (до 2015 року) не буде враховуватися. На

нашу думку, необхідно буде брати бухфінрезультат до оподаткування без виправлення помилок минулих років.

Обґрунтуємо.

Під час виправлення помилки минулих років правильні дані за рахунком 44 на початок і кінець звітного

періоду пройдуть за ф. 1 Балансу (Звіту про фінансовий стан) — у рядку 1420 будуть правильні суми, і, звісно, за

рядками, на які вплинула помилка (кредиторська заборгованість, дебіторська тощо) (п. 4 П(С)БО 6).

У ф. 2 Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) ці суми не відображатимуться, оскільки не

зачіпають витрат і доходів підприємства у звітному періоді. Тож якщо із ф. 2 використовуватиметься інформація

щодо фінрезультату до оподаткування, бухгалтерські помилки періодів до 01.01.2015 р. однозначно не

впливатимуть на базу обкладення податком на прибуток.

ПЕРСПЕКТИВИ: ПОДАТОК НА ПРИБУТОК – 2016

У Проекті, що з’явився на сайті Мінфіну, запропоновано за оновленими правилами розраховувати

податок на прибуток – 2016, однак низку змін бажають унести й до правил оподаткування результатів 2015 року!!!!!

Стосуються останні застосування деяких різниць.

Так, розраховуючи об'єкт обкладення податком на прибуток за 2015 рік:

— фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму використання створеного

забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та

витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати, якщо резерв створений на такі

виплати до 2015 року, а нарахування за рахунок нього відбуваються після (норма стосується перехідних правил).

Підкреслимо, така різниця застосовується як тими, хто обрав варіант визначення бази з різницями, так і тими, хто

не використовує різниці з р. ІІІ ПКУ;

— вартісна межа для основних засобів — 2500 грн;


— фінрезультат зменшується на суму списання безнадійної заборгованості, що відповідає ознакам

безнадійної з ПКУ за рахунок резерву, який був створений до 01.01.2015 р. (підкоригували таким чином

неузгодженості в ПКУ щодо списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву).

Окрім того, підприємства — платники податку на прибуток, що мають дохід не більше 20 млн грн й обрали

варіант визначення бази з податку на прибуток «без різниць», при визначенні об'єкта обкладення податком на

прибуток підприємств за 2015 звітний рік збільшують фінансовий результат до оподаткування на суму витрат на

ремонт і модернізацію основних засобів, здійснених до 1 січня 2015 року та відображених у складі витрат звітного

періоду (тоді в межі 10% ремонтного ліміту), за умови, якщо в бухгалтерському обліку ці витрати збільшили

вартість основних засобів, що продовжують амортизуватися після 1 січня 2015 року. Цим хотіли очистити

«задвоєння» витрат, адже до 01.01.2015 р. такі витрати вплинули уже на базу оподаткування і зараз впливатимуть,

щоправда, у сумі бухамортизації. Але реалізувати й відстежити на практиці ці частинки, і збільшити на них базу

оподаткування 2015 року буде неабияк проблематично.

Що ж пропонують із 2016 року?

Ставка податку — 20% (нині — 18%, тож пропонується підвищення на 2%). Та зазначимо, що у

компромісному варіанті передбачено все ж ставку 18% для 2016 р., а для 2017 р. – 17%.

Строк звітування — квартал, півріччя, три квартали та рік. Виняток: звітують лише за рік (без

щоквартального звітування) платники, які мають дохід не більше 20 млн грн, новостворені, неприбуткові (окрім

неприбуткових — неплатників податку на прибуток), сільгоспвиробники.

База оподаткування — бухфінрезультат плюс/мінус різниці. Можуть не застосовувати різниці ті, у кого

дохід за рік не перевищує 20 млн грн. Тобто підхід до бази не змінився, щоправда, змінилися деякі різниці.

Зауважимо: фактично всі різниці з податку на прибуток, що введені ще з 2015 року, перенесли в новий

проект. Але додали до цих різниць, зокрема, збільшення фінрезультатуна:

— суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію чи інші поліпшення невиробничих

основних засобів або нематеріальних активів;

— на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги особам, що не є платниками податку, за

винятком безповоротної фінансової допомоги, перерахованої неприбутковим організаціям, які на дату

перерахування коштів, передання товарів, робіт, послуг не були платниками податку на прибуток;

— на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до законодавства та

згідно із цивільно-правовими договорами;

— на суму витрат у вигляді наданої неправомірної вигоди, якщо факт надання такої вигоди встановлено

обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, або кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих

підстав;

на суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до р. Х

цього Кодексу щодо об'єктів нежитлової нерухомості в сумі, на яку зменшено податок на прибуток.

Окрім того, уведено ще таке поняття, як «надбавка до податку на прибуток». Застосовуватимуть її

платники, що проводять діяльності з геологічного вивчення, дослідно-промислової розробки та/або промислової

розробки ділянок надр газу природного.

Прибрали проблему, що стосувалася списання безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву

сумнівних боргів.

Прописали особливості обліку під час реорганізації та виділу.

Уточнили групи основних засобів, їх визначення й облік інвестиційної нерухомості.

Зменшення податку на прибуток. Уведено таке поняття, як «інвестиційний податковий кредит», на суму

якого можна буде зменшити податок на прибуток із 2016 до кінця 2018 року. Стосуватиметься він тих, хто

впродовж цього строку здійснюватиме капітальні інвестиції,. Такий платник зможе зменшити податкові

зобов'язання з податку на прибуток за звітний період на суму інвестиційного податкового кредиту, за умови

виконання певних умов, прописаних у проекті щодо строку використання та придбання матактивів, дати введення

їх в експлуатацію. Розмір інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток становить 30% від балансової

вартості окремого матеріального активу чи їх сукупності, що відповідають вимогам, зазначеним у проекті, але не

більше 50% від розміру податкових зобов'язань за окремий звітний період. У випадку продажу матактиву до

закінчення 3-річного періоду з дати введення його в експлуатацію, платник податку у звітному періоді, коли

відбувся продаж, зобов'язаний збільшити свої податкові зобов'язання з податку на прибуток за податковий період,

у якому виведено з експлуатації такий матеріальний актив, на суму використаного стосовно такого матеріального

активу інвестиційного податкового кредиту, а також сплатити штрафні санкції.


Щомісячні авансові внески з податку на прибуток.

Вочевидь з 2017 р. їх платити не доведеться. З р. ІІ ПКУ згадку про щомісячні авансові внески прибрали.

Прописали лише перехідні правила: «платники податку на прибуток підприємств сплачують до 31 грудня 2016

року авансовий внесок з цього податку у розмірі 2/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за

дев'ять місяців три квартали 2016 року». Розрахунок такого авансового внеску подається платником податку в

податковій декларації за 3 квартали 2016 року. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається

узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Ті, що були задекларовані у звітності за 2014 рік і сплачуються по травень 2016 року, — не скасовано, вони

узгоджені й підлягають сплаті. А ось щодо авансових внесків, які розраховуватимуться в декларації за 2015 рік, —

питання.

Дивідендні авансові внески. Немає в проекті ПКУ норм, які б стосувалися сплати авансів при виплаті

дивідендів!

Одначе домовившись про компрміс у Проекті Закону про створення конкурентних умов в

оподаткуванні та стимулювання економічної діяльності в Україні (№ 3630 від 11.12.2015 р.) з податку на прибуток

планується:

— встановлення ставки податку на прибуток на рівні 18% у 2016 році та 17% - з 2017 року;

— збереження «класичної» моделі оподаткування податком на прибуток, з одночасним

запровадженням з 2016 року дієвого механізму для стимулювання нових інвестицій в країні – «інвестиційного

податкового кредиту»;

— відмовитися від сплати авансових платежів по податку на прибуток.


Система електронного адміністрування ПДВ у робочому режимі:

проблеми та шляхи вирішенні

І. Електронне адміністрування ПДВ

Як працює формула із п. 2001.3 ПКУ, за якою визначають ліміт для реєстрації податкових

накладних та розрахунків коригування в ЄРПН

ΣНакл = ΣНаклОтр + ΣМитн + ΣПопРах - ΣНаклВид - ΣВідшкод – ΣПеревищ,

де ΣНаклОтр (ПДВ із отриманих податкових накладних) - загальна сума вхідного ПДВ за отриманими

податковими накладними та розрахунками коригування, зареєстрованими в ЄРПН, яка визначається на

підставі даних таких податкових накладних, складених за операціями, дата виникнення податкових

зобов'язань за якими припадає на податковий період починаючи з 01.07.2015 р., а також розрахунків

коригування до них;

Під час обрахунку цього показника також використовуються розрахунки коригування, складені

починаючи з 01.07.2015 року та зареєстровані в ЄРПН, до податкових накладних, складених до 01.07.2015

року, що підлягали наданню покупцям - платникам ПКУ.

У цій компоненті враховується увесь вхідний ПДВ платника. Адже зміни внесені у ПКУ, що запрацювали з

01.07.2015 р., зобов’язують платника ПДВ включати до податкового кредиту увесь вхідний ПДВ, з одночасним

збільшення податкових зобов’язань на суми ПДВ за покупками, які призначені для негосподарських операцій та

пільгових постачань. Тобто тепер увесь вхідний ПДВ проходитиме через податковий кредит, незалежно від

напряму використання придбаних товарів/послуг. При цьому частинна податкового кредиту, що припадає на

неоподатковувані ПДВ операції та/або операції непов’язані із госпдіяльністю, компенсуються податковими

зобов’язаннями, нарахованими згідно п. 198.5 ПКУ.

Зверніть увагу!

У формулі не враховується вхідний ПДВ за транспортними квитками, готельними рахунками, касовими

чеками та іншими документами із п. 201.11 ПКУ, які як і раніше надають право на податковий кредит без

отримання податкової накладної.

ΣМитн (ПДВ, сплачений при імпорті товарів) — визначається на підставі даних митних декларацій з

урахуванням змін, унесених відповідно до аркушів коригування та додаткових декларацій, оформлених згідно

зі ст. 261 Митного кодексу України, виходячи із сум податку, сплачених починаючи із 01.07.2015 р. під час

увезення товарів на митну територію України.

Σ ПопРах (поповнення електронного рахунка) — визначається на підставі даних, які надійшли до ДФС від

Казначейства, щодо сум коштів, перерахованих платником податку із власного поточного рахунка на

електронний рахунок починаючи із 01.07.2015 р.

Якщо реєстраційна сума (ΣНакл) є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку

повинен зареєструвати в ЄРПН, такий платник перераховує необхідну суму коштів з поточного рахунка на

електронний рахунок.

Розрахунок з бюджетом у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку, сплата податкових зобов'язань,

визначених контролюючим органом та сплата передбачених ПКУ штрафних санкцій і пені здійснюються

платником з поточного рахунка до відповідного бюджету.

Σ НаклВид (ПДВ за виданими податковими накладними) — визначається на підставі виданих податкових

накладних за операціями, дата виникнення податкових зобов’язань за якими припадає на податковий період

починаючи із 01.07.2015 р., а також розрахунків коригування до них.


Під час обрахунку цього показника також використовуються розрахунки коригування, складені

починаючи з 01.07.2015 року та зареєстровані в ЄРПН, до податкових накладних, складених до 01.07.2015

року, що підлягали наданню покупцям - платникам ПДВ.

Податкові накладні, складені до 01.07.2015 р., підлягають реєстрації в ЄРПН, але не враховуються під час

обчислення реєстраційної суми.

Σ Відшкод (заявлене відшкодування) — визначається на підставі задекларованих до відшкодування на

поточний рахунок платника податку сум від’ємного значення податку, розрахованих за операціями,

здійсненими після 01.07.2015 р., згідно з податковими деклараціями з податку й уточнюючими

розрахунками до них, поданими контролюючому органу, починаючи із податкової звітності за:

- липень 2015 року — для платників податку, що застосовують місячний звітний період;

- IІІ квартал 2015 року — для платників податку, що застосовують квартальний звітний період.

На замітку!

На перший погляд, здається, що цей елемент (Σ Відшкод) стоїть не з того боку формули. Здавалося б,

держава має повернути платнику із бюджету суму ПДВ, але водночас ця ж сума у формулі зменшує право

реєструвати видаткові податкові накладні (Σ Накл). Виглядає нелогічно. Але якщо зробити крок назад — до

декларування бюджетного відшкодування, то побачимо, що йому передує від’ємне значення різниці між сумою

податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту. У формулі від’ємне значення виглядає як позитивний

залишок результату формули (Σ Накл) на кінець звітного періоду. І підприємство надалі користується ним для

складання податкових накладних. Тому, коли відбувається декларування бюджетного відшкодування на поточний

рахунок, потрібно збалансувати суму від’ємного значення.

ΣПеревищ (різниця між задекларованими зобов’язанням над сумою зобов’язань із зареєстрованих у ЄРПН

податкових накладних) — визначається як різниця між сумами податкових зобов’язань за операціями

з постачання товарів (послуг) й отримання послуг від нерезидента (із місцем постачання на митній території

України) та сумами податку, зазначеними платником у податкових накладних, що складені за такими

операціями, зареєстрованих у ЄРПН.

Цей показник, як й інші елементи формули розраховують за операціями з 01.07.2015 р., і він включає не

лише податкові накладні, а й усі коригування до них. Така різниця свідчить, що не всі податкові накладні,

податкові зобов’язання за якими задекларовано, пройшли через ЄРПН. Тож цей показник зменшує реєстраційну

суму на ПДВ із таких незареєстрованих в ЄРПН податкових накладних.

У листі ДФСУ від 10.07.2015 р. № 1402/99-99-19-03-01-18 податківці розповіли про те, як вони рахуватимуть

цей показник, однак не врахували зміни в ПКУ, за якими відбулося «обнуління» реєстраційної суми і обчислення

компонент формули починаючи з 01.07.2015 р. Із листа випливає, що даний показник розраховують за формулою:

ΣПеревищ = Σ Ряд. 9.1 + ΣНаклВид

Але рядок 9.1 декларації з ПДВ враховує коригування податкових зобов’язань за операціями з 01.02.2015

р., а для даного розрахунку потрібно враховувати коригування за операціями з 01.07.2015 р. До того ж ΣНаклВид

враховує дані розрахунків коригування, складених з 01.07.2015 р. до наданих покупцям податкових накладних,

складених до цієї дати, а в рядку 9.1 фіксують не всі такі коригування.

Тут податківці зазначили, що цей показник може мати лише позитивне значення. У разі від'ємного

значення показника вважають, що він дорівнює нулю.

Перерахунок показника ΣПеревищ здійснюють щоразу при:

- поданні декларації з ПДВ / уточнюючого розрахунку за вказані періоди на дату такого

подання;

- реєстрації в ЄРПН податкової накладної / розрахунку коригування, складених за вказані

періоди на дату такої реєстрації.



Електронний рахунок відкривається саме для обслуговування елемента формули (Σ ПопРах), і на інші

елементи (складові) він жодним чином НЕ ВПЛИВАЄ.

Під час обрахунку суми Σ Накл також використовують показники, визначені п. 34 підрозділу 2 р. XX

ПКУ:

1. середньомісячні суми ПДВ, які за останні 12 місяців/ 4 квартали були задекларовані

платником ПДВ до сплати в бюджет та погашені (відстрочені або розстрочені) (Σ Овердраф).

Цей показник (рядок 10 Витягу з СЕА) визначають і перераховують щокварталу станом на 1 число

першого місяця кварталу. Для сільгосппідприємств – спецрежимників у розрахунок середньомісячного

показника потрапляють і суми ПДВ, що задекларовані у спецрежимних деклараціях та спрямовані на їх

спецрахунки.

Зокрема при розрахунку овердрафту станом на 01.01.2016 р. ураховують суми податку, нараховані до

сплати протягом попередніх 12-ти місяців (декларації за звітні періоди грудень 2014 року — листопад 2015 року

включно й уточнюючі розрахунки, строк нарахування за якими припадає на період із 01.01.2015 р. по 31.12.2015

р.).

Своєю чергою, платникам податку, які станом на 1 число першого місяця кварталу зареєстровані

платниками ПДВ менш ніж 12 звітних (податкових) місяців/4 квартали, таке збільшення здійснюють із першого

числа кварталу, що настає за кварталом, у якому строк такої реєстрації досягає 12 звітних (податкових) місяців/4

квартали.

2. суми від’ємного ПДВ, непогашеного станом на 01.07.2015 р. (Σ Від’ємний ПДВ)

Йдеться про суми від’ємного ПДВ, задекларовані платниками у рядках 24 та 31 декларації з ПДВ за

червень (ІІ квартал ) 2015 року.

На суму такого збільшення платники збільшували розмір суми податкового кредиту за звітний

(податковий) період липень (ІІІ квартал) 2015 року. Як бачимо, парламентарі вирішили одноразово весь

від’ємний ПДВ, що залишився непогашеним станом на 01.07.2015 р. направити на збільшення реєстраційного

ліміту. Пригадаємо раніше платники могли залишки від’ємного ПДВ за звітні періоди до 01.02.2015 р. частинами за

заявою із додатка Д2 направляти на такі цілі. У звітному періоді фактичного збільшення реєстраційної суми

платники заповнювали рядки 27 та 20.2 декларації з ПДВ, тобто збільшували податковий кредит звітного періоду

на суми фактичного збільшення реєстраційної суми.

До речі збільшення реєстраційної суми відбувається без проведення перевірок, передбачених ст. 200 ПКУ.

Однак суми такого від’ємного значення можуть бути перевірені контролерами у загальновстановленому порядку.

3. суму переплат станом на 01.07.2015 р. (Σ Переплата)

Реєстраційну суму також збільшили на суму помилково та/або надміру сплачених до бюджету сум ПДВ

станом на 01.07.2015 р.

Водночас на суму такої переплати одноразово платники зменшили суму ПДВ до сплати в бюджет за

червень 2015 р (ІІ квартал 2015 р.) та/або збільшать від’ємний ПДВ у декларації за липень 2015 р. (ІІІ квартал 2015

р.). Тобто можливі дві ситуації:

перша – якщо у декларації за червень 2015 р. (II квартал 2015 р.) платником задекларовано суми ПДВ до

сплати до бюджету, то на суму такої переплати зменшується сума ПДВ до сплати в бюджет і з електронного-ПДВ

рахунка платника списують суму зменшену на суму такої перералити.

друга – якщо за результатами звітного (податкового) періоду за червень 2015 року (II квартал 2015 р.)

платник задекларував суму ПДВ до сплати, яка є меншою аніж сума переплати станом на 01.07.2015 р. або

задекларовано від’ємне ПДВ, у цьому разі збільшується сума від’ємного значення ПДВ сформована за липень (III

квартал) 2015 року, яка переноситься до декларації з ПДВ за серпень (IV квартал) 2015 року.

Помилково та/або надміру сплачені суми ПДВ вважаються погашеними одночасно із збільшенням

реєстраційного ліміту.

Операції, які не впливають на результат формули

До таких операцій, зокрема, належать:

придбання товарів/послуг, за якими податковий кредит формують без податкової накладної на

підставі транспортних квитків, готельних рахунків, рахунок за послуги зв’язку, касових чеків на


загальну суму не більше 240 грн (з ПДВ) та інших документів із п. 201.11 ПКУ. Ці суми формуватимуть

переплату на електронному рахунку, яку звісно можна повернути у порядку прописаному у п. 2001.6 ПКУ.

Однак краще у контрагента і під час таких покупок просити податкові накладні, аби суми вхідного ПДВ

збільшували реєстраційну суму;

операції, проведені до 01.07.2015 р., що оформлені податковими накладними (розрахунками

коригування), складеними до цієї дати. До того ж реєстрація в ЄРПН таких документів здійснюється без

обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною п. 2001.3 ПКУ (п. 35 підрозділу 2 р. ХХ ПКУ);

коригування на підставі розрахунків коригування, складених починаючи з 01.07.2015 року та зареєстровані в

ЄРПН, до податкових накладних, складених до 01.07.2015 року, що не надаються покупцям -

платникам ПКУ.

Уточнення суми «від’ємного» ПДВ за періоди до 01.07.2015: чи впливає на реєстраційну суму

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX ПКУ встановлено, що значення реєстраційної суми автоматично

збільшується контролюючим органом до 31 липня 2015 року на суму від'ємного значення, що зараховується до

складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення

попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в

податковій звітності з ПДВ, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що

стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до ст. 209 ПКУ, за червень 2015 року.

На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий)

період (липень 2015 року).

Таким чином, автоматичне збільшення реєстраційного ліміту на суму від'ємного значення об’єкта

оподаткування здійснювалося контролюючими органами виключно на підставі звітності з ПДВ за червень (сума

від'ємного значення податку, непогашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого платником у рядках

24 та 31 податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року).

Також відповідно до п. 5 р. VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану

вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 23.09.2014 р. № 966 (далі – Порядок № 966), значення графи 6

рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується при визначенні значень рядків

20.1 та 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Тобто, при поданні уточнюючого розрахунку в грудні на збільшення рядка 24 дана сума

враховується у рядку 20.1 декларації за грудень, тобто декларації того звітного періоду, в якому подано

уточнюючий розрахунок.

На результати розрахунку формули за п. 2001.3 ПКУ даний уточнюючий розрахунок, не впливає.

Витяги з системи електронного адміністрування ПДВ

Витяг з системи електронного адміністрування ПДВ (J1401205), який дає інформацію про залишок

коштів на електронному ПДВ-рахунку, розмір реєстраційної суми (суми ПДВ, на яку платник може зареєструвати в

ЄРПН податкові накладні та розрахунки коригування), значення усіх елементів формули, за якою обчислюють

реєстраційну суму.

Дані системи електронного адміністрування ПДВ

№ Реквізит Пояснення

1 Стан рахунку Це сума залишку коштів, що міститься на електронному рахунку

платника. Цей показник не бере участі в розрахунку реєстраційної

суми. Він формується виключно за рахунок поповнення

електронного рахунка платником. І зменшується під час списання

коштів в погашення податкових зобов’язань з ПДВ в бюджет за

даними декларації або у разі повернення коштів за заявою платника

на поточний рахунок (або в бюджет).

2 Сума податку, на яку платник

податку має право

зареєструвати податкові

накладні та/або розрахунки

коригування в Єдиному

Це реєстраційна сума (тобто сума ПДВ, на яку платник вправі

зареєструвати податкові накладні (розрахунки коригування) в

ЄРПН).

Цей показник обчислюють за допомогою показників, що містяться у

рядках цього Витягу за формулою:


реєстрі податкових

накладних

Σ Накл = ряд. 3 + ряд. 4 + ряд. 5 + ряд. 9 + ряд. 10 + ряд.11 - ряд. 6 -

ряд. 7 - ряд. 8

Значення цього рядка (на дату подання декларації з ПДВ)

переносять у службове поле рядка 22.1 декларації з ПДВ.

3 Загальна сума податку за

отриманими платником

податку

податковими накладними та

розрахунками коригування,

зареєстрованими в Реєстрі

Елемент формули ΣНаклОтр. Тут враховують наростаючим

підсумком суми вхідного ПДВ із зареєстрованих в ЄРПН податкових

накладних (розрахунків коригування), складених починаючи з

01.07.2015 року. А також коригування із отриманих від

постачальників розрахунків коригування, складених починаючи з

01.07.2015 року та зареєстрованих в ЄРПН, до податкових

накладних, складених до 01.07.2015 року. У цей показник

потрапляють і суми ПДВ з отриманих від нерезидента послуг на

митній території України. Звісно, за умови реєстрації в ЄРПН

податкових накладних, складених на вартість таких послуг. Сюди

потраплять і суми податку з податкових накладних, зареєстрованих

в ЄРПН із порушенням строків такої реєстрації.

4 Загальна сума податку,

сплаченого платником

податку

безпосередньо або через

уповноважену особу під час

ввезення товарів на митну

територію України

Елемент формули ΣМитн, який формується наростаючим підсумком

на підставі даних митних декларацій з урахуванням змін,

унесених відповідно до аркушів коригування та додаткових

декларацій, виходячи із сум податку, сплачених починаючи із

01.07.2015 р. під час увезення товарів на митну територію України.

Тут не враховують авансових сум, перерахованих на депозитний

рахунок митниці.

5 Загальна сума поповнення

електронного рахунка з

поточного рахунка платника

податку

Елемент формули ΣПопРах, який формується наростаючим

підсумком із сум коштів, перерахованих платником податку на

електронний рахунок починаючи із 01.07.2015 р. із власного

поточного рахунка (або з рахунка платника, відкритих у

Казначействі для проведення розрахунків з погашення

заборгованості з різниці в тарифах). Зменшується у разі

перерахування коштів із електронного рахунка за заявою платника

на поточний рахунок (або в бюджет) на підставі п. 2001.6 ПКУ.

6 Загальна сума податку за

виданими платником податку

податковими накладними та

розрахунками коригування,

зареєстрованими у Реєстрі

Елемент формули ΣНаклВид, який формується наростаючим

підсумком з 01.07.2015 року із сум ПДВ, що містяться у

зареєстрованих в ЄРПН та виданих покупцям податкових накладних

(розрахунків коригування). Також враховуються коригування із

виданих покупцям розрахунків коригування, складених починаючи

з 01.07.2015 року та зареєстрованих в ЄРПН, до податкових

накладних, складених до 01.07.2015 року. Сюди потраплять і суми

податку із зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних

(розрахунків коригування до них), які не видаються покупцям (із

типами причин 1-17).

7 Загальна сума податку,

заявлена платником податку

до

бюджетного відшкодування

Елемент формули ΣВідшкод, який визначається на підставі

задекларованих до відшкодування на поточний рахунок

платника ПДВ сум від’ємного значення податку, розрахованих

за операціями, здійсненими після 01.07.2015 р., згідно з

деклараціями з ПДВ й уточнюючими розрахунками до них,

поданими починаючи із податкової звітності за липень (IІІ квартал)

2015 року.

8 Загальна сума перевищення

податкових зобов’язань,

зазначених платником

податку у поданих

контролюючому

органу податкових

деклараціях з податку, суми

Елемент формули ΣПеревищ – загальна сума перевищення

податкових зобов’язань, зафіксованих у деклараціях з ПДВ (з

урахуванням уточнюючих розрахунків) над сумою ПДВ, зазначених

платником у податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН. Його

обчислюють наростаючим підсумком, починаючи з 01.07.2015 р.

Тобто тут порівнюють дані із розділу І «Податкові зобов’язання»

декларації з ПДВ та загальну суму ПДВ з зареєстрованих в ЄРПН


податку,

зазначеної у складених таким

платником податкових

накладних, зареєстрованих у

Реєстрі

податкових накладних, складених за такими операціями за

відповідний звітний період. І якщо є позитивна різниця вона

збільшує цей показник. Така різниця свідчить, що не всі податкові

накладні за операціями з постачаннями (отримання

нерезидентських послуг) платник зареєстрував у ЄРПН.

9 Сума збільшення, на яку

платник має право

зареєструвати податкові

накладні/розрахунки

коригування до податкових

накладних в Єдиному реєстрі

податкових накладних

ΣВід’ємний ПДВ – суми від’ємного ПДВ, непогашеного станом на

01.07.2015 р. (показник, що збільшує реєстраційну суму згідно п. 34

підрозділу 2 р. XX ПКУ).

Йдеться про суми від’ємного ПДВ, задекларовані платниками у

рядках 24 та 31 декларації з ПДВ за червень (ІІ квартал ) 2015

року. На суму такого збільшення платники збільшили розмір суми

податкового кредиту за звітний (податковий) період липень (ІІІ

квартал) 2015 року.

10 Сума середньомісячного

розміру сум податку,

задекларованих платником

до сплати до бюджету та

погашених за останні 12

звітних (податкових) місяців/4

квартали

ΣОвердрафт – середньомісячні суми ПДВ, які за останні 12 місяців/ 4

квартали були задекларовані платником ПДВ до сплати в бюджет та

погашені (відстрочені або розстрочені). Цей показник

перераховують щокварталу станом на 1 число першого місяця

кварталу (п. 34 підрозділу 2 р. XX ПКУ). Не нараховується для осіб,

зареєстрованих платниками ПДВ менше 12 місяців/4 кварталів.

11 Сума помилкових та/або

надміру сплачених грошових

зобов’язань з податку на

додану вартість станом на 1

липня 2015 року

ΣПереплата – показник, що збільшує реєстраційну суму одноразово

(п. 34 підрозділу 2 р. XX ПКУ). Податківці зробили це до 09.08.2015 р.

Водночас на суму такої переплати одноразово платники зменшили

суму ПДВ до сплати в бюджет за червень 2015 р (ІІ квартал 2015 р.)

та/або збільшать від’ємний ПДВ у декларації за липень 2015 р. (ІІІ

квартал 2015 р.).

Чи можна якимось чином оскаржити суму, на яку можна реєструвати податкові накладні, що

отримана за витягом, якщо вона не відповідає приведеній формулі із ПКУ?

Податківці роз’яснюють: оскарження рішень контролюючих органів регулюється статтею 56 ПКУ.

Оскарження суми реєстраційного ліміту, що отримана за витягом нормами ПКУ, не передбачено. У разі, якщо

платник податку вважає, що при розрахунку суми реєстраційного ліміту допущено помилку, рекомендуємо

звертатися до осіб, які є відповідальними за функціонування СЕА. Така інформація розміщена на офіційному сайті

ДФС України у банері «Електронне адміністрування ПДВ», у розділі «Інформація щодо створених телефонних ліній

з питань роботи системи електронного адміністрування ПДВ у територіальних органах ДФС України».

Повернення коштів з електронного рахунку: умови та наслідки

Напрямки повернення коштів з електронного ПДВ - рахунка

За заявою платника зайві кошти з електронного рахунку перераховують:

1) на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку

коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку,

2) до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку. Тобто такі кошти будуть

обліковуватися в інтегрованій картці платника як переплата і ними може бути погашений податковий борг з ПДВ,

що обліковується в ІКПП платника податку, а також розстрочені/відстрочені грошові зобов'язання з ПДВ,

зобов’язання, що виникла у результаті подання уточнюючих розрахунків, за повідомленням-рішенням, штрафів та

пені.

Умови повернення коштів з електронного ПДВ рахунка:

1) на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого

органу у складі декларації з ПДВ повертають суму коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до

бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. Тобто:

рядок 1 Витягу з СЕА (залишок коштів на ПДВ-рахунку) ˃ рядка 25.1 декларації з ПДВ + податковий

борг з ПДВ;


А для перерахування таких зайвих коштів в бюджет достатньо аби виконувалася рівність: рядок 1 Витягу з

СЕА ˃ рядка 25.1 декларації з ПДВ;

2) реєстраційна сума (Σ Накл) ≥ суми, яку платник заявляє на повернення з електронного

рахунку;

3) перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності

перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та

зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за

операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у декларації з ПДВ у цьому звітному періоді.

Тобто у поверненні коштів відмовлять, якщо ПДВшні зобов’язання в декларації з ПДВ менші, ніж ПДВ

у податкових накладних, складених у цьому звітному періоді та зареєстрованих в ЄРПН.

Порядок повернення коштів

У разі, якщо у платника податку за результатами звітного періоду на електронному рахунку наявні зайво

зараховані кошти, і платник податку виявив бажання перерахувати такі кошти до бюджету або на власний

поточний рахунок, то такий платник податку зобов'язаний заповнити та подати у складі декларації з ПДВ додаток

(Д4).

1) Особливості перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника до

бюджету.

У такому випадку у додатку (Д4) платник зобов'язаний заповнити таблицю про відомості щодо суми коштів

на рахунку у СЕА, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (далі - Таблиця про відомості). Сума

коштів на електронному рахунку, що може бути перерахована до бюджету, відображають в графі 4 Таблиці про

відомості та визначають як різниця граф 1 та 2 (гр. 1 - гр. 2).

У текстовій частині під Таблицею про відомості вказують суму, яку він виявив бажання перерахувати до

бюджету. Така сума може бути меншою або рівною сумі, визначеній у графі 4 таблиці про відомості.

У разі якщо платник податку в текстовій частині під Таблицею про відомості вказав суму, що перевищує

суму, визначену у графі 4 таблиці про відомості, то така сума коштів не включається до відповідного реєстру та не

може бути перерахована до бюджету.

Таким чином, якщо у платника податку за результатами звітного періоду на електронному рахунку наявні

зайво зараховані кошти, і при цьому в ІКПП платника податку наявні суми розстрочених або відстрочених

грошових зобов'язань чи податкового боргу з ПДВ, такі зайво зараховані кошти за рішенням платника податку,

яке він відображає в додатку до декларації (Д4), можуть бути спрямовані в рахунок погашення суми розстрочених

або відстрочених грошових зобов'язань чи податкового боргу з ПДВ.

2) Особливості перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника на

поточний рахунок платника.

Сума, яка може бути перерахована платнику з електронного рахунку на його власний поточний рахунок,

відображається у графі 5 Таблиці про відомості додатка (Д4), яка визначається як різниця граф 1, 2, та 3 (гр. 1 - гр.

2 - гр. 3). Якщо додаток заповнено із помилками в сумах, податківці просто проігнорують його (див. лист

ДФСУ від 26.08.2015 р. № 31730/7/99-99-19-03-02-17).

При цьому реєстраційна сума, визначена за формулою, зменшується на суму ПДВ, що відповідно до

поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника на дату її подання,

шляхом зменшення компоненти формули Σ ПопРах. Казначейство здійснює відповідне перерахування протягом 5

робочих днів після закінчення граничного строку сплати платником ПДВшних зобов'язань.

Наприклад. 15 грудня 2015 р. платник подав декларацію з ПДВ за листопад із заявою про повернення коштів

із електронного рахунку на поточний рахунок платника (реєстраційну суму зменшують уже на цю дату), а ось

повернення коштів платнику фактично повинно відбутися до 8 січня 2016 р.(1 та 7 січня — святкові дні, а 2-3 січня

– вихідні дні). Звісно, якщо на Єдиному казначейському рахунку будуть кошти для повернення.


Наслідки

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника,

на момент подання заяви зменшується реєстраційна сума (ΣНакл), шляхом зменшення на таку суму

показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного

рахунку платника (Σ ПопРах). Тобто реєстраційна сума, за наведеним вище прикладом, зменшиться 15 грудні 2015

р., а гроші на рахунок платник ПДВ отримає орієнтовно 8 січня 2016 р.

ІІ. Розрахунки коригування

та виправлення помилок у податкових накладних

Розрахунки коригування до податкових накладних: реєстрація в ЄРПН та відображення у

декларації з ПДВ

Хто, коли і які розрахунки коригування реєструє в ЄРПН

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка

видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН (п. 192.1 ПКУ):

- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми

компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників

у підсумку не змінює суму компенсації;

- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми

компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок

коригування отримувачу.

Аналогічні норми містять і п. 16 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість,

затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 р. № 569 (далі – Порядок № 569), п. 22 Порядку заповнення

податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 22.09.2014 р. № 957 (далі – Порядок № 957) та п. 3

Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 р.№ 1246

(далі — Порядок № 1246).

У листі ДФСУ від 16.11.2015 р. № 24356/6/99-99-19-03-02-15 податківці зазначають: «…розрахунок

коригування, що передбачає зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, складений до

податкової накладної (у тому числі з датою складання до 01.02.2015), на покупця - платника податку, підлягає

реєстрації в ЄРПН, починаючи з 29.07.2015, отримувачем (покупцем) таких товарів/послуг».

Але у п. 22 Порядку № 569 ще міститься норма за якою розрахунки коригування, що складаються до усіх

податкових накладних, які були складені до 01 лютого 2015 року, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі

податкових накладних постачальником (продавцем). Очевидно дана норма уже застаріла, а Мінфін не встигає

вносити зміни у підзаконні нормативно-правові акти.

Розрахунки коригування до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) -

платнику податку (за наявності законодавчих підстав для складання таких розрахунків коригування), реєструє у

ЄРПН постачальник (продавець).

Розрахунок коригування, що складається до податкової накладної, яка була складена отримувачем

(покупцем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, підлягає

реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) таких послуг.

Розрахунки коригування до податкової накладної з помилкою в ІПН покупця на повне сторнування

обсягу постачання реєструє платник ПДВ, ІПН якого помилково було вписано до такої податкової

накладної. Тобто йдеться про особу, яка жодним чином не пов’язана із цим постачанням і помилково стала

учасником процесу. Складає цей розрахунок коригування постачальник і надсилає такій особі.

Розрахунок коригування до податкової накладної, складеної до 1 лютого 2015 р. та відомості якої не

підлягали внесенню до ЄРПН, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної. Для цього постачальник

(продавець) товарів (послуг) повинен протягом доби зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її

складення з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 зазначеного Кодексу) та розрахунок

коригування до неї.


Розрахунки коригування складені в одному звітному періоді, а зареєстровані — в іншому

Очевидно контролери ще не визначилися. Бо озвучили одразу два підходи:

Перший – у підкатегорії 101.23 системи «ЗІР» у відповіді на запитання: «В податковій декларації з ПДВ

якого звітного періоду відображається коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту на підставі

розрахунку коригування до податкової накладної?» (діяла до 06.11.2015 р.) та у листі ДФСУ від 29.10.2015 р. №

23009/6/99-99-19-03-02-15 податківці зазначили:

У разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг:

постачальник має право зменшити податкові зобов'язання в декларації з ПДВ того звітного

періоду, у якому розрахунок коригування зареєстрований покупцем у ЄРПН;

покупець повинен зменшити податковий кредит у декларації з ПДВ у податковому періоді, на який

припадає дата складення розрахунку коригування, і зареєструвати його в ЄРПН у встановлені строки.

Наприклад, коли постачальник склав розрахунок коригування 28 жовтня, а покупець зареєстрував його в

ЄРПН 3 листопада, постачальник має відобразити зменшення податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за

листопад.

У разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг:

постачальник повинен збільшити податкові зобов'язання в податковій декларації з ПДВ у

податковому періоді, на який припадає дата складання розрахунку коригування, і зареєструвати його в ЄРПН у

встановлені строки;

покупець має право збільшити податковий кредит у податковій декларації з ПДВ того звітного

періоду, у якому розрахунок коригування зареєстрований у ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 днів із дати його

складання.

Наприклад, якщо постачальник склав розрахунок коригування 28 жовтня, але зареєстрував документ у

ЄРПН 3 листопада, покупець збільшує податковий кредит лише в декларації з ПДВ за листопад.

Другий -- у листах ДФСУ від 23.11.2015 р. № 24873/6/99-99-19-03-02-15 та від 27.10.2015 р. № 22541/6/99-

99-19-03-02-15. Тут пролунали інші висновки:

«у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг податкові зобов'язання постачальника

(продавця) підлягають коригуванню на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування.

Оскільки розрахунок коригування складений в одному податковому періоді, а зареєстрований - в іншому (у межах

встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПКУ 15-денного терміну), то на підставі такого розрахунку коригування

постачальник зменшує податкові зобов'язання у податковій звітності, яка подається за результатами звітного

періоду, в якому було складено такий розрахунок коригування».

Позиція редакції «Інтерактивна бухгалтерія».

По-перше, якщо розрахунки коригування зареєстровані в ЄРПН із порушенням 15-денного строку,

зменшення податкових зобов’язань постачальником (збільшення податкового кредиту отримувачем)

проводиться в періоді реєстрації відповідного документа в ЄРПН.

По-друге, своєчасно зареєстрований у ЄРПН розрахунок коригування на зменшення податкових

зобов’язань (на збільшення податкового кредиту) потрібно відображати у звітності того періоду, на який припадає

його дата складання. Така позиція випливає з того, що якби законотворець хотів прив’язати відображення

коригувань у декларації винятково до періоду реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН, мабуть, він не лишав би

фразу«постачальник, відповідно, зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду,

протягом якого був проведений такий перерахунок» у пп. 192.1.1 ПКУ та фразу «отримувач, відповідно, збільшує суму

податкового кредиту за результатами такого податкового періоду» у пп. 192.1.2 ПКУ. Бо в разі застосування

першого підходу податківців вони втрачають будь-який сенс. До того ж у загальному випадку коригування

податкових зобов’язань і податкового кредиту, виходячи з норм п. 192.3 ПКУ, мають відбуватися в контрагентів

синхронно.

Отже, ми вважаємо, під час визначення періоду, у якому слід фіксувати коригування в ПДВшній

звітності, необхідно зважати, чи розрахунок коригування був зареєстрований у ЄРПН у 15-денний строк

чи з його порушенням. Якщо розрахунок пройшов через ЄРПН у встановлений у ПКУ строк, то


коригування і постачальник, і покупець фіксують у декларації за звітний період, у якому складено цей

документ. Якщо ж розрахунок коригування зареєстровано після спливу 15-денного строку, коригування в

бік зменшення постачальник (у бік збільшення — покупець) показує в декларації за звітний період, у

якому розрахунок коригування зареєстровано в ЄРПН.

Які помилки необхідно виправляти, а на які можна не зважати

Починаючи з 29.07.2015 р. працює таке правило: необхідно виправляти лише помилки в

обов’язкових реквізитах податкових накладних, бо це напряму впливає на податковий кредит,

показаний за такими накладними. А ось помилки в необов’язкових реквізитах можна не виправляти.

До необов’язкових реквізитів податкової накладної, належать, зокрема:

1) місцезнаходження (податкова адреса продавця);

2) місцезнаходження (податкова адреса покупця);

3) номер телефону (продавця та покупця);

4) вид цивільно-правового договору, його номер і дата;

5) форма проведених розрахунків;

6) одиниця виміру товару/послуги (графи 5.1, 5.2 податкової накладної).

Стосовно перших п'яти реквізитів, у листі ДФСУ від 29.07.2015 р. № 27651/7/99-99-19-03-02-17 податківці

зазначили: їх можна взагалі не заповнювати. Щодо шостого — у листі від 15.10.2015 р.№ 23354/10/28-10-06-11

контролери ствкрджують: «податкова накладна, у табличній частині якої невірно заповнено графи 5.1 і 5.2, не

вважається такою, що заповнена з порушеннями».

Водночас наявність або відсутність у податковій накладній/розрахунку коригування зазначених реквізитів

не може бути підставою для виключення сум ПДВ із такої податкової накладної/розрахунку коригування зі складу

податкового кредиту. Така позиція контролерів відповідає нормам оновленого абз. 15 п. 201.10 ПКУ (у редакції

чинній з 29.07.2015 р., тобто з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового

кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.07.2015 р. № 643-VIII).

Абзац. 15 п. 201.10 ПКУ тепер чітко говорить, що саме порушення порядку заповнення обов’язкових

реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ПКУ, не дає права покупцю на податковий кредит. Тому

помилки у реквізитах податкової накладної, які не належать до обов’язкових реквізитів, можна не виправляти.

Утім іноді трапляються ситуації, коли постачальник складає та реєструє в ЄРПН розрахунок коригування

для виправлення помилок у необов’язкових реквізитах податкової накладної. При цьому після проведення

відповідних коригувань обсяги постачання товарів/послуг і сума ПДВ не змінюються. Тому бухгалтери питають: чи

потрібно покупцю такі розрахунки коригування показувати у додатку Д1 до декларації?

Ми вважаємо, що в додаток Д1 до декларації з ПДВ можуть потрапити лише ті розрахунки коригування, які

вплинули на обсяги постачання товарів/послуг і, відповідно, суму податкових зобов’язань або податкового

кредиту. Свідчить про це й сама форма декларації з ПДВ.

Погоджуються з цим і контролери. Так, у листі від 29.10.2015 р. № 23009/6/99-99-19-03-02-15 вони

зауважили: «Якщо розрахунок коригування складено з метою виправлення помилок у необов'язкових реквізитах

податкової накладної, суми ПДВ по якій були попередньо включені до складу податкового кредиту, при цьому обсяги

постачання товарів/послуг та відповідно сума податкового кредиту покупця не змінилися, то підстав для

коригування податкового кредиту у декларації з ПДВ та відповідно заповнення розрахунку коригування сум

ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) (додаток 1) немає».


Розрахунки коригування для виправлення помилок в обов’язкових реквізитах заголовної частини

податкової накладної

До обов’язкових реквізитів заголовної частини належать:

порядковий номер податкової накладної;

дата виписки;

назва покупця та продавця;

податковий номер продавця та покупця.

Запропонована Мінфіном методику виправлення помилок, не пов’язаних зі зміною кількості та/або

вартості товарів/послуг доволі стисла та складається лише із двох правил:

1) виправлення помилки відбувається через складання розрахунку коригування, у якому зазначаються

виправлені дані (абз. 5 п. 21 Порядку № 957);

2) заборонено виправляти дату складання податкової накладної та її порядковий номер (абз. 6 п. 21

Порядку № 957).

На жаль, така лаконічність не пояснює, як практично заповнити розрахунок коригування.


За допомогою розрахунку коригування можна виправляти й помилки в податкових накладних, складених до

01.01.2015 р.

Виправлення назви продавця та покупця

У листі ДФСУ від 17.02.2015 р. № 5292/7/99-99-19-03-02-17 контролери роз’яснили деякі практичні моменти.

Зокрема, вони зазначили: для виправлення помилки до розрахунку коригування заносяться всі реквізити

податкової накладної (правильні — повторюються, а помилковий — заповнюється правильно). Водночас графи 1–

13 таблиці лишаються пустими. Тобто дані в зареєстрованій податковій накладній просто підміняються

інформацією з розрахунку коригування. Утім такий спосіб виправлення можна застосувати хіба що до двох

обов’язкових реквізитів – назви продавця та покупця.

Виправлення дати й номера податкової накладної

Такі помилки виправити неможливо, бо такі реквізити заборонено виправляти. Але, у разі якщо податкову

накладну виправити неможливо, потрібно виправляти ситуацію. Оскільки згідно з п. 5 Порядку № 957 облік

(нумерація) складених податкових накладних ведеться платником ПДВ у довільній формі й порядку. Тобто, навіть

якщо номер поставлено не по порядку, це не вважається помилкою, претензій із боку контролерів не має

виникнути. Хіба що на одну дату склали дві податкові накладні із одним номером. Виправити це можна склавши

ще раз одну з таких податкових накладних, але з іншим номером і зареєструвати її в ЄРПН. У будь-якому випадку

ЄРПН не пропустить двох податкових накладних, складених на одну дату, із однаковими номерами.

Складніше, коли дата накладної не відповідає факту виникнення податкового зобов’язання. Перше, що

потрібно зробити, — виписати накладну із правильною датою, але вже з іншим номером. Та після цього в ЄРПН

залишається продубльована (неправильна) податкова накладна.

Аби не «задвоювалися» суми ПДВ у ЄРПН, вважаємо варто скласти розрахунок коригування до податкової

накладної із помилкою, яка пройшла через цей реєстр. Власне такої ж точки зору дотримуються й податківці. Про

це свідчить відповідь у під категорії 101.07 системи «ЗІР», де вони зазначають: «У випадку помилкового складання

податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг (складення двох податкових накладних на одну

операцію з постачання товарів/послуг) та реєстрації їх в ЄРПН, платник податку, з метою виправлення допущеної

помилки, має право скласти розрахунок коригування до помилкової (другої) податкової накладної. Такий розрахунок

коригування підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем (отримувачем) товарів/послуг, з дотриманням визначених

термінів реєстрації». Такий підхід цілком виправданий. Адже сума ПДВ із помилкової податкової накладної

зареєстрованої в ЄРПН автоматично враховується у компонентах формули із п. 2001.3 ПКУ (∑НаклОтр у покупця та

∑НаклВид у продавця) і відповідно впливає на розрахунок реєстраційної суми, на яку покупець та продавець

вправі зареєструвати податкову накладну в ЄРПН. Тому аби помилкові суми не потрапили в розрахунок

реєстраційної суми необхідно оформити розрахунок коригування до помилкової податкової накладної, у якому

«відсторнувати» обсяги постачання та суму ПДВ. Для цього можна використати графах 6 та 7 «Коригування

кількості» розрахунку коригування. Тобто кількість товарів (послуг) із помилкової податкової накладної у графі 6

розрахунку коригування вказують із мінусом, відповідно, із мінусом будуть суми у графах 10 та/або 11. Як причину

коригування у графі 2 розрахунку коригування можна вказати «Виправлення помилки».


Виправлення ІПН покупця (умовному ІПН)

Для виправлення такої помилки податківці у категорії 101.19 системи «ЗІР» пропонують складати:

1) продавець повинен скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної з урахуванням таких

особливостей:

- у заголовній частині зазначають дані із заголовної частини податкової накладної з помилкою (тобто з

помилковим ІПН), а в табличній частині зазначаєть зі знаком «-» обсяг операцій з постачання товарів/послуг та

інші показники, що були зазначені в податковій накладній;

- у полі «Дата складання» зазначається «поточна» дата, тобто дата, на яку було виявлено помилку у ІПН

покупця;

2) такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН платником податку, чий «невірний» ІПН, був

зазначений у графі «ІПН покупця» податкової накладної, до якої складається такий розрахунок коригування;

3) продавець повинен скласти та зареєструвати в ЄРПН другу податкову накладну із урахуванням таких

особливостей:

- реквізити заголовної частини зазначаються без помилок, тобто у полі «ІПН покупця» зазначається

правильний ІПН покупця;

- у полі «Дата складання» зазначається дата виникнення податкових зобов’язань продавця, тобто дата

складання податкової накладної із «невірним» ІПН;

- такій податковій накладній присвоюєть новий порядковий номер, відмінний від порядкового номера

податкової накладної із «невірним» ІПН покупця;

- в табличній частині такої податкової накладної зазначаються обсяг операцій з постачання товарів/послуг

та інші показники, що були зазначені в податковій накладній із «невірним» ІПН.

У випадку якщо в період з дати складання податкової накладної із «невірним» ІПН до дати фактичного

складання другої податкової накладної (із правильним ІПН) відбулася зміна суми компенсації вартості зазначених у

податковій накладній з «невірним» ІПН товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін,

перерахунок у випадках повернення товарів/послуг або при поверненні постачальником суми попередньої

оплати товарів/послуг, то у другій податковій накладній не допускається зазначення показників з урахуванням

таких змін. У такому випадку складається розрахунок коригування до другої податкової накладної, в якому

відображається відповідне коригування кількісних і вартісних показників.

Можливість реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування зберігається протягом

180 календарних днів з дати їх складання.

Таким чином, виправлення ІПН покупця можливо лише у випадку, коли з дати складання податкової

накладної із «невірним» ІПН покупця не минуло 180 календарних днів, тобто друга податкова накладна (з

правильним ІПН) може бути зареєстрована не пізніше ніж через 180 календарних днів з дати її складання, що

зазначена в такій податковій накладній.

У випадку, коли з дати складання податкової накладної, в якій зазначено «невірний» ІПН покупця, минуло

180 календарних днів, можлива лише реєстрація розрахунку коригування до податкової накладної з «невірним»

ІПН (за умови якщо з дати його складання також не минуло 180 календарних днів), при цьому друга податкова

накладна (з правильним ІПН) не може бути зареєстрована в ЄРПН.

Помилка в умовному ІПН виправляється аналогічним шляхом. При цьому розрахунок коригування,

складений платником податку до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг),

а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію

України, підлягає реєстрації в ЄРПН таким платником податку.

Виправлення даних у таблиці податкової накладної

Не поодинокі випадки, коли помилка виявляється в найменуванні номенклатури чи коду УКТ ЗЕД товару.

На практиці роблять так: у розрахунку коригування в одному рядку дублюють рядок із помилковою назвою товару

чи коду УКТ ЗЕД, але зі знаком «мінус» у графі 6 «зміна кількості, об’єму, обсягу (-) (+)», а в другому рядку вказують

правильну номенклатуру (та/або код УКТ ЗЕД) із тими самими сумами кількості (знак «+»), ціни й обсягу без ПДВ

товару (послуги).


Причину коригування можна назвати «Помилка у номенклатурі товарів» чи «Помилка коду УКТ ЗЕД».

Виправлення помилок, допущених під час складання розрахунку коригування

У підкатегорії 101.19 системи «ЗІР» контролери запропонували таку методику. У разі допущення помилки

в графах із 1 по 13 розрахунку коригування платник податку має право скласти інший розрахунок коригування до

податкової накладної, у якому будуть враховані показники розрахунку коригування, складеного із

помилками. Інакше кажучи, після складання помилкового розрахунку коригування потрібно скласти інший, але

виправляти потрібно саму податкову накладну, урахувавши, що її показники вже змінено попереднім розрахунком

коригування.

Відображення у ПДВ-звітності виправлення помилок в обов’язкових реквізитах податкової

накладної, непов’язаних із зміною компенсації вартості товарів/послуг

У продавця такі помилки не впливають на показники ПДВшної звітності.

А ось для покупця залишається відкритим питання: у декларації з ПДВ за який період відображати

податковий кредит за податковою накладною, в обов’язкових реквізитах якої допущено помилку, що непов’язана

із зміною компенсації вартості товарів/послуг :

у декларації за період складання (реєстрації) податкової накладної в ЄРПН;

реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування, яким цю помилку виправлено.

У листі ДФСУ від 29.10.2015 р. № 23009/6/99-99-19-03-02-15 податківці стверджують: сума ПДВ, зазначена в

податковій накладній, в обов’язкових реквізитах заголовної частини якої допущено помилки та які виправлено

шляхом складання розрахунку коригування, може бути включена до складу податкового кредиту після

реєстрації такого розрахунку коригування в ЄРПН, але не пізніше 365 календарних днів із дати складання такої

податкової накладної. Податкова накладна є підставою для відображення податкового кредиту лише тоді, коли

постачальник виправив у ній помилку, тобто зареєстрував розрахунок коригування в ЄРПН.

Таку саму думку контролери висловлюють у відповіді на запитання: «Чи має право покупець сформувати

податковий кредит на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, який складається для виправлення

помилки в такій податковій накладній?» у підкатегорії 101.23 «ЗІР».

Позиція редакції

В оновленому з 29.07.2015 р. абзаці 15 п. 201.10 ПКУ недвозначно сказано: порушення порядку

заповнення обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ПКУ, не дає права покупцю на

включення сум ПДВ до податкового кредиту. Тобто законотворець висуває чітку умову, без дотримання якої суми

ПДВ не можуть бути віднесені до податкового кредиту. Другою обов’язковою умовою включення податкового

кредиту до декларації з ПДВ є реєстрація податкової накладної в ЄРПН.

Отже, якщо в обов'язковому реквізиті податкової накладної допущено помилку, отримувач не має права

збільшити податковий кредит на її підставі. І лише після виправлення такої помилки він зможе це зробити.

Розгляньмо таку ситуацію: постачальник припустився помилки в назві покупця, а покупець відобразив

податкову накладну в декларації звітного періоду (виявив помилку із запізненням). Отже, покупець відобразив

податковий кредит за податкової накладною у звітному періоді її складання та реєстрації в ЄРПН. Як діяти покупцю

в такій ситуації?

Насамперед слід обов’язково попросити постачальника скласти розрахунок коригування до податкової

накладної. Після цього в покупця є 2 варіанти дій.

1. Подати уточнюючий розрахунок до декларації за період, у якому було відображено податкову накладну

з помилкою. За допомогою уточнюючого розрахунку «зняти» податковий кредит і відобразити його у звітності

того періоду, у якому було зареєстровано відповідний розрахунок коригування. Цей варіант узгоджується з

коментованим листом, є безпечним, але має фіскальний характер. Водночас у разі виникнення недоплати ПДВ у

бюджет у результаті такого перенесення податкового кредиту в інший звітний період доведеться нарахувати

штраф у розмірі 3–5% (залежно від способу подання уточнюючого розрахунку).


2. Отримавши розрахунок коригування з виправленнями, лишити податковий кредит у звітному періоді

складання податкової накладної. Адже розрахунком коригування виправлено неточності в податковій накладній.

Після цього така податкова накладна не міститиме недоліків, які б не дозволяли відображати за нею податковий

кредит. Водночас саме п. 198.2 ПКУ встановлює дати виникнення податкового кредиту.

При цьому за приписами абз. 2 п. 198.6 ПКУ платник ПДВ несе відповідальність тоді, коли на момент

його перевірки контролерами суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту,

лишаються не підтвердженими податковими накладними, митними деклараціями чи іншими документами,

передбаченими п. 201.11 ПКУ. Тобто виправлення помилки в податковій накладній не повинно змінювати звітний

період, у якому платник ПДВ має відобразити податковий кредит. Але такий підхід доволі сміливий і небезпечний,

зважаючи на позицію податківців.

На даний сам податківці — прихильники саме першого фіскального варіанту. Тож тим, хто хоче уникнути

конфліктів із контролерами, суми ПДВ із податкових накладних із помилками в обов’язкових реквізитах

рекомендуємо включати до податкового кредиту у звітному періоді реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування,

якими ці помилки виправлено.

Таким чином, навіть якщо помилку в податковій накладній виправлено ще до складання й подання

декларації з ПДВ за звітний період, але розрахунок коригування, яким її виправлено, зареєстровано в ЄРПН уже в

наступному звітному періоді (наприклад, у перших числах наступного місяця), то обережним платника ПДВ

податковий кредит за такою накладною варто відобразити в наступному звітному періоді (періоді реєстрації

розрахунку коригування в ЄРПН).

Виправлення в податкових накладних помилок, пов’язаних зі зміною компенсації вартості

товарів/послуг

За приписами абз. 6 п. 192.1 ПКУ розрахунок коригування, зокрема, складають і для виправлення

помилок, які призводять до зміни суми компенсації вартості товарів/послуг. Наприклад, у податковій накладній

указали неправильну ціну постачання чи не ту кількість (об'єм, обсяг). Тож у розрахунках коригування для

виправлення таких помилок платники ПДВ застосовують, відповідні графи, призначені для коригування вартості

або кількості.

Як відображати такі розрахунки коригування у звітності? Особливо за умови, якщо податкову

накладну із вартісною помилкою платник ПДВ уже показав у декларації з ПДВ у звітному періоді її складання

чи реєстрації в ЄРПН.

Зауважимо: указані вище розрахунки коригування не слід плутати з тими, які складаються для коригування

податкових зобов’язань/податкового кредиту у зв’язку з поверненням товарів, поверненням передоплати чи

переглядом цін. Складання останніх обумовлене зміною суми компенсації вартості товарів/послуг унаслідок подій,

які відбуваються в майбутньому після постачання товарів/послуг або отримання передоплати. Своєю чергою,

розрахунки коригування до податкових накладних із метою виправлення помилок, пов’язаних зі зміною суми

компенсації вартості товарів/послуг, формують через виявлення помилок у цих документах.

У листі ДФСУ від 29.10.2015 р. № 23009/6/99-99-19-03-02-15 податкіці говорять: для розрахунків

коригування до податкових накладних, складених із метою виправлення помилок, пов’язаних зі зміною суми

компенсації вартості товарів/послуг, порядок їх відображення в податковій звітності з ПДВ визначено пп. 5 п. 4 р. V

Порядку № 966. Останній визначає порядок заповнення рядка 16 декларації з ПДВ, у якому фіксують коригування

податкового кредиту.

Тож податківці, вочевидь, хочуть бачити збільшення/зменшення податкового кредиту отримувачем (у

результаті виправлення помилки в податковій накладній) у поточній декларації з ПДВ. Тобто в декларації з ПДВ за

звітний період, у якому зареєстровано відповідний розрахунок коригування, покупець коригує податковий кредит

у рядку 16 і відображає ці коригування в додатку Д1.

На жаль, контролери нічого не сказали про коригування в таких випадках податкових зобов’язань

постачальником. Адже в нього дзеркальна ситуація.

Позиція редакції. Із такою позицією податківців ми погодитися не можемо. Пояснімо.


Так, у зв’язку з відображенням на підставі такої податкової накладної неправильної суми податкового

кредиту в декларації з ПДВ допущено помилку. У той же час у п. 50.1 ПКУ зазначено:помилки у звітності минулих

податкових періодів виправляють за допомогою подання уточнюючого розрахунку. Відповідно, якщо коригування

податкового кредиту проведено через механізм виправлення помилки у звітному періоді її виникнення, у

поточній декларації таких коригувань не показують. Бо це призведе до задвоєння коригувань.

Однак податківці пропонують суми збільшення/зменшення суми податкового кредиту на підставі

розрахунку коригування, складеного для виправлення сумової помилки в податковій накладній, включати в р. II

декларації з ПДВ. А не через механізм виправлення помилок.

Особливо ризикованим висловлений податківцями підхід є в ситуації, коли в декларації з ПДВ було

завищено податковий кредит, і це призвело до недоплати ПДВ у бюджет відповідного звітного періоду (періодів). У

такому випадку навряд чи контролери під час перевірки закриють очі на те, що покупець не зменшив податковий

кредит у звітному періоді, у якому він був завищений, і не нарахував собі самоштраф ― 3–5% від суми недоплати.

Зважаючи на те що ПКУ зобов’язує покупця подати в таких випадках уточнюючий розрахунок та виправити

помилку.

Мабуть, контролери мали на увазі ситуації, коли у звітності попереднього періоду помилково був

занижений податковий кредит, адже тут штрафів за п. 50.1 ПКУ не буде. Хоча в декларації припустилися помилки, і

на відміну від попереднього випадку, вона не супроводжується недоплатою ПДВ у бюджет. Вочевидь, контролери

вважають, що покупець може збільшити податковий кредит лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку

коригування, на підставі якого таке збільшення проводять через ПДВшну звітність. Утім, на нашу думку, підхід

повинен бути один, незалежно від того, збільшується чи зменшується податковий кредит у результаті таких

коригувань.

Окрім того, якби податківці хотіли бачити збільшення/зменшення податкового кредиту отримувачем (у

результаті виправлення помилки в податковій накладній) у поточній декларації з ПДВ, то логічно було б і

постачальнику дозволити відображати збільшення/зменшення податкових зобов’язань у рядку 8 р. I поточної

декларації з ПДВ.

Отже, ми не погоджуємося із підходом податківців і вважаємо, що за наявності розрахунку коригування до

податкової накладної з метою виправлення помилки, пов’язаної зі зміною суми компенсації вартості

товарів/послуг, отримувачу (покупцю) потрібно подати уточнюючий розрахунок до декларації за звітний період, у

якому була допущена помилка. Тому розрахунок коригування в поточній декларації відображати не потрібно,

оскільки відповідне виправлення було зроблено за допомогою уточнюючого розрахунку.

ІІІ Актуальні питання

365 днів для податкового кредиту: чи варто відкладати податковий кредит на потім

Відповідно до п. 198.6 ПКУ (з урахуванням змін, внесених Законом № 643, що запрацювали з 29.07.2015 р.)

податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для включення вхідного ПДВ до

податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ

на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом

365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Отже, належним чином складена та своєчасно зареєстрована в ЄРПН податкова накладна може бути

включена до складу податкового кредиту з ПДВ (шляхом відображення зазначених у ній сум податку в рядку 10.1

розділу II податкової декларації з ПДВ) того звітного періоду, в якому вона складена, або протягом 365

календарних днів з дати її складення.


На бюджетне відшкодування заявлено не весь оплачений від’ємний ПДВ: чи є правомірним

складання контролерами повідомленням-рішенням «В2»

Ситуація. Підприємство (платник ПДВ) має сплаченого від’ємного ПДВ у сумі 500 тис. грн. Це від’ємне

значення ПДВ виникло у березні – листопаді 2015 року. У поточній декларації з ПДВ хочемо заявити на бюджетне

відшкодування (включити у рядок 23.2) лише 200 тис. грн, а решту – 300 тис. грн залишимо у рядку 24 декларації з

ПДВ. Однак податківці кажуть, що якщо сплачена вся сума ПДВ, то під час перевірки заявленої суми бюджетного

відшкодування буде складено повідомлення-рішення за формою «В2» про заниження суми бюджетного відшкодування

і дозаявлено податковою всю суму в розмірі 500 тис. грн.

Чи може платник ПДВ заявляти на бюджетне відшкодування не всю суму оплаченого від’ємного ПДВ, а лише

його частину? Чи правомірним є складання податковою повідомлення-рішення В2 і чи вправі податківці збільшити

нам суму бюджетного відшкодування на його підставі?

Про те, яку суму ПДВ платник може забажати отримати з бюджету встановлює п. 200.4 ПКУ. Так, у разі

відсутності податкового боргу, розрахована за п. 200.1 ПКУ сума від'ємного значення:

- або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично

сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких

товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує реєстраційної суму, обчислену

відповідно до п. 2001.3 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації (пп. «б»);

- та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного

(податкового) періоду (пп. «в»).

Зверніть увагу на слова «та/або», саме вони дають платнику ПДВ право вибору: заявляти до бюджетного

відшкодування оплачену частину від’ємного ПДВ чи ні і в якій частині (звісно, в межах реєстраційної суми). До того

ж фраза «зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» тепер не

містить уточнення про те, що таке зарахування проводять лише в сумі, що залишається «після бюджетного

відшкодування», як це було до 01.01.2015 р. Пригадаємо до цієї дати п. 200.4 ПКУ не давав платнику ПДВ

можливості обирати декларувати чи ні, і в якій сумі бюджетне відшкодування. Тобто якщо у будь-якому звітному

періоді у платника виникало право на бюджетне відшкодування він повинен був ним скористатися, і тільки та сума

від’ємного ПДВ, яка не відповідала критеріям бюджетного відшкодування (була не оплачена постачальникам чи в

бюджет) потрапляла до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Але усе змінилося з 01.01.2015 р.

Отже, тепер платник ПДВ може обирати один з варіантів:

1) АБО декларує бюджетне відшкодування АБО включає суму від’ємного ПДВ до податкового

кредиту наступного звітного періоду

2) частину від’ємного ПДВ декларує як бюджетне відшкодування ТА зараховує до

податкового кредиту наступного звітного періоду решту суми від’ємного ПДВ.

При цьому п. 200.4 ПКУ говорячи про те, що до бюджетного відшкодування потрапляють лише оплачені

суми від’ємного ПДВ, не містить табу на включення такого оплаченого ПДВ до податкового кредиту наступного

звітного періоду. Так, зокрема, якщо реєстраційної суми не достатньо аби заявити весь оплачений від’ємний ПДВ

до бюджетного відшкодування, його автоматично включають до податкового кредиту наступного звітного

податкового періоду.

Власне, у категорії 101.08.01 системи «ЗІР» податківці зазначають, що платник податку має право

задекларувати оплачену частину від'ємного значення в рядку 23.2 податкової декларації з ПДВ в

наступних звітних податкових періодах. При цьому не висувають жодних умов, на кшталт: «якщо у періоді

виникнення права на бюджетне відшкодування не було достатньої реєстраційної суми» або ж «якщо у звітному

періоді оплати від’ємного ПДВ постачальникам чи в бюджет платник підпадав під дію норми п. 200.5 ПКУ». В

останньому наведено ситуації, у яких платнику ПДВ заборонено декларувати бюджетне відшкодування. З цього

можна зробити висновки, що ці роз’яснення можна застосовувати незалежно від того з яких причин, платник ПДВ

не задекларував бюджетне відшкодування у звітному періоді, в якому було оплачено суми від’ємного ПДВ (чи то не

бажаючи декларувати бюджетне відшкодування чи в силу ПКУшних обмежень для таких дій).


Правомірність складання податківцями повідомлення-рішення В2

Водночас у п. 200.14 ПКУ прописано чіткі дії контролерів у разі якщо за результатами камеральної або

документальної позапланової виїзної перевірки вони виявили невідповідність суми бюджетного відшкодування

сумі, заявленій у податковій декларації. Так, у разі заниження заявленої платником ПДВ суми бюджетного

відшкодування контролюючий орган за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове

повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому

випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як

бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до

складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тож говорити про неправомірність складання повідомлення-рішення «В2» у даній ситуації не можна, адже

підстави для цього дає п. 200.14 ПКУ. Але які наслідки для платника ПДВ це матиме?

Пригадаємо: до 01.01.2015 р. пп. «а» п. 200.14 ПКУ звучав по-іншому: «вважається, що платник податку

добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її

згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних

податкових періодах». Водночас за згаданим п. 200.6 ПКУ (виключено з ПКУ 01.01.2015 р.) платник податку могли

самостійно прийняти рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування

або її частини в зменшення податкових зобов'язань із цього податку, що виникли протягом наступних звітних

(податкових) періодів. Тобто сума виявленого заниження відшкодування на той час обліковувалась платником

ПДВ — за аналогією до показника, задекларованого бюджетного відшкодування в рядку 23.2 декларації з ПДВ «у

зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів».

Практично це відбувалось так: на підставі повідомлення-рішення «В2» в періоді його отримання (див.

відповідь у категорії 101.08.01 системи «ЗІР», що діяла до 01.12.2014 р.):

- платник ПДВ зменшував залишок від’ємного значення, зазначивши з мінусом показник

заниженого відшкодування (завищеного від’ємного значення) у рядку 21.3 «збільшено/зменшено залишок

від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу» декларації з ПДВ (сьогодні це рядок 20.3).

- податківці збільшували бюджетне відшкодування з повідомлення-рішення В2 за особовим

рахунком платника ПДВ, у результаті чого ці суми «гасили» податкові зобов'язань з ПДВ наступних звітних

(податкових) періодів.

А що сьогодні? Сума так званого «заниження» бюджетного відшкодування (а по-суті добровільно

незаявлена платником сума бюджетного відшкодування) за приписами п. 200.14 прямує до складу податкового

кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Однак і без повідомлення-рішення В2 платник ПДВ спрямував

цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, включивши її у рядок 24

декларації за звітний податковий період, у якому було заявлено не всю суму оплаченого від’ємного ПДВ до

бюджетного відшкодування. Тобто тепер повідомлення-рішення В2 має хіба що інформаційний характер. Адже

його оформлення не матиме жодних наслідків для платника ПДВ, як це було до 01.01.2015 р.

Цікаво, що у листі ДФСУ від 07.07.2015 р. № 24403/7/99-99-15-01-01-17, говорячи про особливості

проведення перевірок бюджетного відшкодування, контролери навіть не згадують про повідомлення-рішення за

формою В2: «У разі якщо за результатами перевірки, у тому числі камеральної, виявлено невідповідність суми

бюджетного відшкодування сумі, заявленій у декларації з ПДВ, орган ДФС згідно з пунктом 58.1 статті 58 Кодексу

надсилає платнику ПДВ податкове повідомлення-рішення згідно з Порядком направлення органами державної

податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства

фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за №

2135/22447 (далі - Наказ № 1236):

• за формою «В1» згідно з додатком 5 до Наказу № 1236 - у разі встановлення перевищення суми бюджетного

відшкодування ПДВ через заниження податкових зобов'язань або завищення податкового кредиту з ПДВ;

• за формою «В3» згідно з додатком 7 до Наказу № 1236 - у разі з'ясування факту, за яким платник податку не

має права на отримання бюджетного відшкодування».

Очевидно ДФСУ, зважаючи на зміни в ПКУ, також не бачить сенсу у. його оформленні.


Підсумуємо

Податківці не мають права змусити платника включити до бюджетного відшкодування суму оплаченого

від’ємного ПДВ, яку він не бажає заявляти на повернення з бюджету. Тим більше контролери не можуть зробити

це самостійно на підставі повідомлення-рішення В2 (як це було раніше). Бо такі дії будуть суперечити п. 200.4 та п.

200.14 ПКУ у тих редакціях, в яких вони викладені з 01.01.2015 р.

Коли юрособу можна позбавити статусу платника ПДВ через відсутність за місцезнаходженням

У 2015 р. досить поширеними є ситуації щодо сумнівного присвоєння платникам ПДВ стану 9 «направлено

повідомлення про відсутність за місцезнаходженням» у Єдиному банку даних про платників податків юридичних

осіб (далі – Єдиний банк даних). У зв’язку з цим виникають проблеми, пов’язані з реєстрацією податкових

накладних і розрахунків коригування в ЄРПН, поданням податкової звітності, анулюванням ПДВшної реєстрації.

У листі ДФСУ від 21.09.2015 р. № 2419/2/99-99-11-02-02-10 контролери коротко розповіли про обмін

інформацією між ЄДР та відомчими реєстрами ДФС, порядок анулювання реєстрації платника ПДВ. При цьому

податківці зробили наступні висновки:

1. Контролюючий орган може прийняти рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, якщо в ЄДР

наявний запис про відсутність юрособи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження

відомостей про юрособу (пп. «ж» п. 184.1 ПКУ).

2. Акт про відсутність юрособи за місцезнаходженням або довідка про неможливість вручення документа

платнику податків без запису у ЄДР про відсутність юрособи за вказаним її місцезнаходженням не є підставою

для відмови у реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Розберемося у ситуації

По-перше, стан 9 у Єдиному банку даних не є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ.

Така думка випливає з того, що анулювання ПДВшної реєстрації проходить лише на підставі

відповідного запису в ЄДР про відсутність юрособи за її місцезнаходженням або про відсутність підтвердження

відомостей про юрособу (пп. «ж» п. 184.1 ПКУ). А щоб внести такий запис до ЄДР і прийняти рішення про

анулювання ПДВшної реєстрації має бути дотримана наступна процедура:

1) Податкова проводить перевірку місця знаходження платника ПДВ. За результатами перевірки

контролери складають акт перевірки місцезнаходження платника податків (п. 12.1, 12.2 Порядку обліку

платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну України від 09.12.2011 р № 1558, далі - Порядок №

1588).

2) Якщо податкова встановлює відсутність платника податків за його місцезнаходженням, то проводить

роботу із з'ясування фактичного місця розташування платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Коли платнику податків неможливо вручити довідку, свідоцтво, лист чи будь-який інший документ,

надісланий контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням, то замість

акта перевірки місцезнаходження платника податків контролери оформляють довідку про неможливість

вручення документа платнику податків. У такій довідці податківці зазначають причини та додають відповідні

документи (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами

передбачено складання акта.

3) Підрозділ податкової, який з'ясував факт відсутності платника ПДВ за місцезнаходженням, готує та

передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження юрособи за встановленою

формою. (п. 12.4 розділу XII Порядку № 1588).

4) Підрозділи податкової міліції проводять заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження

юрособи. При підтвердженні податковою міліцією відсутності «розшукованої» особи за місцезнаходженням або

встановленні, що фактичне місцезнаходження юрособи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню,

керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про

направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за


місцезнаходженням за формою № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених ч. 12 ст. 19 Закону України «Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.20003 р. № 755-15, далі - Закон про

держреєстрацію (п. 12.5 розділу XII Порядку № 1588).

При цьому про надсилання вищезазначеного повідомлення до Єдиного банку даних, що ведеться згідно із

пунктом 191.9 ПКУ вносяться дані про встановлення стану «9 — направлено повідомлення про відсутність

за місцезнаходженням». Тобто стан 9 – це лише повідомлення податківцями держреєстратора на предмет того,

що підрозділ податкової і податкова міліція не змогли знайти платника.

5) Після отримання від податківців повідомлення державний реєстратор надсилає поштою протягом п'яти

робочих днів юрособі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки (ч. 12

ст. 19 Закону про держреєстрацію).

6) Якщо протягом місяця після відправки повідомлення юрособа НЕ подає реєстраційної картки

про підтвердження відомостей про юрособу, то державний реєстратор вносить до ЄДР запис про

відсутність підтвердження зазначених відомостей (ч. 14 ст. 19 Закону про держреєстрацію).

7) При наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи - підприємця за

місцезнаходженням (місцем проживання) в ЄДР податківці приймають рішення про анулювання його реєстрації

платником ПДВ. Таке рішення контролюючий орган оформляє за формою № 6-РПДВ і складає у двох примірниках.

І тільки з дати підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ керівником контролюючого

органу воно набирає чинності (п. п. 5.5 та 5.6 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість,

затвердженого наказом Мінфіну України від 14.11.2014 р № 1130, далі - Положення № 1130).

Підсумуємо: Для анулювання реєстрації платника ПДВ у зв’язку з відсутністю особи за

місцезнаходженням, пошук такої особи здійснює підрозділ податкової, податкова міліція, держрестратор. І лише

коли такі пошуки не дадуть результату і держреєстратор внесе відповідний запис в ЄДР, то контролюючий орган

може позбавити юрособу статусу платника ПДВ.

Водночас ні акт перевірки місцязнаходження платника податків, ні довідка про неможливість вручення

документа платнику податків, ні присвоєння стану 9 у Єдиному банку даних не є підставами для анулювання

ПДВшної реєстрації без відповідного запису в ЄДР.

Крім цього ні акт перевірки місцязнаходження платника податків, ні довідка про неможливість

вручення документа платнику податків, ні присвоєння стану 9 у Єдиному банку даних не є підставами для

відмови у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН. Адже вичерпний перелік

причин для відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначений п. 9 Порядку

№ 1246. І серед них немає такої підстави як присвоєння стану 9 у ЄБД.

15 2015 56

ЄДИНИЙ ПОДАТОК ДЛЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ – ПІДПРИЄМЦІВ

1. Загальна характеристика

№ Характеристики 1 група 2 група 3 група

1

.1.

Особи, які не

можуть обирати

спрощену систему


страхові (перестрахові) брокери;

фізособи-нерезиденти ;

суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий

борг, окрім безнадійного податкового боргу, що виник унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

1

.2.

Дозволені види

діяльності

Мають право виключно:

здійснювати роздрібний

продаж товарів із торгівельних місць на

ринках;

та/або

провадити

госпдіяльність із надання побутових

послуг населенню.

Можуть здійснювати:

надання послуг, у

т.ч. побутових, платникам єдиного податку

та/або населенню;

виробництво та/або продаж

товарів;

діяльність у сфері ресторанного

бізнесу.

Не можуть здійснювати:

посередницькі послуги з купівлі,

продажу, оренди й оцінювання нерухомого

майна (КВЕД-2010 68.31);

діяльність із виробництва,

постачання, продажу (реалізації) ювелірних і

побутових виробів із дорогоцінних металів,

дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння

органогенного утворення та

напівдорогоцінного каміння (виготовлення

ювелірних виробів за індивідуальним

замовленням дозволяється).

Можуть здійснювати будь-які

види госпдіяльності, окрім тих, що

заборонені для усіх фізосіб-єдинників.

15 2015 57

Види діяльності, заборонені для усіх фізосіб-єдинників:

організація, проведення азартних ігор, лотерей (окрім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі

тоталізатора) (КВЕД-2010 92.00);

обмін іноземної валюти (КВЕД-2010 66.12);

виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів. Окрім роздрібного продажу ПММ у ємностях до 20 літрів і

діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин;

видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т.ч. органогенного

утворення. Окрім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних і побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного

каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

видобуток, реалізація корисних копалин (КВЕД-2010 секція В). Окрім реалізації корисних копалин місцевого значення;

фінансове посередництво (КВЕД-2010 класи розділів 64, 65, 66). Окрім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється

страховими агентами, сюрвейєрами, аварійними комісарами й аджастерами;

управління підприємствами (КВЕД-2010 70.10, 66.30);

надання послуг пошти та зв'язку (КВЕД-2010 53.20, 61.1, 61.2, 61.3, 61.9). Окрім кур'єрської діяльності та діяльності,

пов’язаної із наданням послуг зв’язку, що не підлягають ліцензуванню. Послуги зв’язку, які підлягають ліцензуванню, можна знайти в

ч. 7 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV;

продаж предметів мистецтва й антикваріату, організація торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами

колекціонування або антикваріату (КВЕД-2010 47.79);

організація, проведення гастрольних заходів (КВЕД-2010 90.02);

проведення технічних випробувань та досліджень (КВЕД-2010 71.20);

діяльність у сфері аудиту (КВЕД-2010 69.20 лише в частині аудиту);

здача в оренду (КВЕД-2010 68.20):

- земельних ділянок, загальна площа яких перевищує 0,2 га;

- житлових приміщень та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 кв. м;

- нежитлових приміщень (споруд, будівель) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 кв.м.

1

.3.

Граничний обсяг

доходу за

календарний рік

Не перевищує 300000 грн. Не перевищує 1500000 грн. Не перевищує 20000000 грн.

1

.4.

Максимальна

кількістю найманих

працівників

Не можуть

використовувати працю найманих

працівників.

Не більше ніж 10 осіб одночасно. Обмежень немає.

1

.5.

Об’єкт


дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

сума неповерненої поворотної фіндопомоги протягом 12 календарних місяців від дати її отримання;

сума кредиторської заборгованості, за якою сплив строк позовної давності (виключно для єдинників 3 групи, які є

платниками ПДВ);

15 2015 58

сума отриманої винагороди повіреного (агента) за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або

за агентськими договорами.

1

.6.

Ставки податку У межах до 10% від розміру

мінімальної зарплати, установленої на 1

січня звітного року (дo 121,80 грн у 2015

р.)

У межах до 20% від розміру

мінімальної зарплати, установленої на 1 січня

звітного року (дo 243,60 грн у 2015 р.)

1. 2 % від доходу —

для платників ПДВ;

2. 4 % від доходу —

для неплатників ПДВ

Усі групи сплачують 15% до:

суми перевищення граничного обсягу доходу;

доходу, отриманого під час застосування іншого способу розрахунків, аніж грошовий;

доходу, отриманого від провадження видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему

оподаткування;

доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної в Реєстрі платників єдиного податку (тільки для 1 та 2

груп!).

1

.7.

Пільги зі сплати

інших податків і

зборів

Звільнені від обов'язку нарахування, сплати й подання податкової звітності з таких податків і зборів:

- ПДФО у частині доходів, що отримані в результаті господарської діяльності фізособи й оподатковані згідно з гл.

1 р. XIV ПКУ;

- ПДВ з операцій із постачання товарів, робіт і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України,

окрім ПДВ, що сплачується фізособами, які обрали ставку єдиного податку, що передбачає окрему сплату даного податку;

- податку на майно (у частині земельного податку), окрім земельного податку за земельні ділянки, що не

використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності.

1

.8.

Особливості

реєстрації як

платника ПДВ

Не можуть бути платниками ПДВ. Добровільно можуть стати

платником ПДВ, обрав єдиний податок по

ставці 2%.

У разі досягнення реєстраційного

обсягу (понад 1000000 грн) не

зобов’язані реєструватися платниками

ПДВ.

1

.9.

Сплата ЄСВ Обов’язкова ставка ЄСВ — 34,7% бази нарахування ЄСВ.

За бажанням можна брати участь в інших видах соцстрахування на добровільних засадах:

36,6% (при страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням);

36,21% (при страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності);

38,11% (у всіх видах страхування).

15 2015 59

База нарахування — сума визначається самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ. При цьому

сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

ЄСВ сплачується до 20-го числа місяця, наступного за кварталом, за який він сплачується. Платники можуть сплачувати ЄСВ у

вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми

єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним

за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.


ЄСВ сплачується незалежно від отримання доходів. Є доходи, чи не має, ведеться госпдіяльність чи ні, ЄСВ єдинники все одно

мають сплачувати.

15 2015 60

2. Облік доходів і витрат

2.1. Загальні положення

не зобов’язані вести бухоблік;

не складають і не подають фінзвітність;

1 та 2 група — ведуть Книгу обліку доходів, за формою, затвердженою наказом Мінфіну від

19.06.2015 р. № 579;

3 група — неплатники ПДВ — ведуть Книгу обліку доходів, а платники ПДВ — Книгу обліку

доходів і витрат, за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. № 579;

облік витрат ведуть лише платники ПДВ, однак сума витрат не зменшує базу обкладення єдиним

податком;

ведеться одна Книга, не зважаючи на кількість найманих працівників і здійснення декількох видів

діяльності;

у Книзі вказується не кожна окрема операція, а щоденний підсумок таких операцій;

можуть вести Книгу в електронному вигляді;

на основі даних Книг заповнюється податкова звітність відповідної групи;

за підходом податківців зобов’язані мати підтверджуючі документи щодо походження товару

(підкатегорія 107.11«ЗІР») , однак у суді вдається довести протилежне (ухвала ВАСУ від 19.11.2013 р.

№ К/800/22104/13, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 р. у справі № 2а-

13671/09/2670, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 р. у справі № 815/2991/14).

2.2. Нові книги обліку

У 2015 році наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. № 579 (далі – Наказ № 579) затверджено нові форми книг

обліку для фізичних осіб – підприємців, що є платниками єдиного податку.

Із якої дати набирають чинності нові книги обліку єдинників і чи потрібно старі книги замінювати

на нові?

Нові форми Книги обліку доходів і Книги обліку доходів і витрат застосовуються із дня їх офіційного

опублікування, тобто із 28.07.2015 р. Але форми Книг, затверджені наказом Мінфіну від 15.12.2011 р. № 1637,

які зареєстровані до набрання чинності Наказом № 579, діють до їх закінчення (п. 5 Наказу № 579). Тобто старими

Книгами обліку доходів і витрат та Книгами обліку доходів можна користуватися до їхнього закінчення чи до

виникнення необхідності реєстрації нових книг у зв’язку зі зміною місця реєстрації підприємця.

Паперова й електронна форми Книги: реєстрація й облік

Довгоочікуваною новацією для єдинників стала можливість ведення Книги обліку доходів і витрат і Книги

обліку доходів в електронній формі. Процедура реєстрації електронної та паперової Книг однакова як для Книги

обліку доходів, так і для Книги обліку доходів і витрат (див. рис. 1).





15 2015 61

Рисунок 1. Особливості реєстрації та ведення Книги єдинника в електронній та паперовій формах

Для підприємців, котрі вже подавали звітність в електронній формі (тобто у яких є ключі та договір про

визнання електронних документів), процедура скорочена: їм залишається виконати лише п. 3 (див. рис. 1) —

сформувати та надіслати до контролюючого органу заяву про обрання способу ведення Книги в електронній

формі.

Основні відмінності оновлених форм книг від своїх попередників

Форма Книги обліку доходів, яку ведуть єдинники груп 1, 2 та 3 (неплатники ПДВ):

кількість граф у Книзі обліку доходів зменшилася з 9 до 8, оскільки вилучено графу 7 «сума

заборгованості, за якою минув строк позовної давності, грн»;

на відміну від старої форми Книги обліку доходів, у нову суми записують у гривнях із копійками;

у графах 2–6 Книги обліку доходів щоденно відображається дохід від провадження господарської

діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема отримана сума коштів за продані товари,

виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та

безготівковій), матеріальній або нематеріальній формах.

Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть єдинники групи 3 (платники ПДВ):

суми записують у гривнях із копійками;

15 2015 62

записи в Книзі обліку доходів і витрат виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого

отримано дохід, окремо про кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримані

готівкою,фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги) та понесено витрати;

у графі 2 розділу I «Доходи» зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані

роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та

безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі.

Порядок заповнення Книги обліку доходів і Книги обліку доходів і витрат на прикладах

Приклад 1

Фізособа-підприємець, платник єдиного податку групи 2, у серпні 2015 року отримав такі види доходів:

11.08.2015 р. ― дохід, отриманий у готівковій формі від надання послуги фізичній особі з друку фото

на футболках, — 350 грн;

12.08.2015 р. — дохід, отриманий у готівковій формі від реалізації футболок (10 шт.), — 1000 грн;

дохід отриманий у безготівковій формі від реалізації прапорів (3 шт.), — 600 грн.

Інших доходів у серпні 2015 року не було.

Зразок заповнення Книги обліку доходів для прикладу 1 - в таблиці на рис. 2.

Рисунок 2

Фрагмент заповненої Книги обліку доходів для прикладу 1

Приклад 2

Фізособа-підприємець, платник єдиного податку групи 3, який є платником ПДВ, у серпні 2015 року отримав

такі види доходів:

11.08.2015 р. — дохід, отриманий у готівковій формі від надання послуг із ремонту мобільного

телефону, — 750 грн (у т.ч. ПДВ — 150 грн);

12.08.2015 р. — дохід, отриманий у готівковій формі від реалізації комп’ютерної техніки, — 6000 грн

(у т.ч. ПДВ — 1200 грн); дохід, отриманий у безготівковій формі від реалізації ноутбука, — 12000 грн (у т.ч. ПДВ —

2400 грн).

Інших доходів у серпні 2015 року підприємець не отримував.

Витрати, понесені в серпні єдинником: на оплату праці — 2500 грн, ЄСВ (5 клас професійного ризику, ставка

— 36,80%) — 1342,65 грн (422,65 грн — ЄСВ за себе та 920,00 грн — ЄСВ за найманого працівника), придбання

комплектуючих ― 3840,60 грн.

Зразок заповнення Книги обліку доходів і витрат для прикладу 2 зобразимо на рис. 3.

15 2015 63

Рисунок 3

Фрагмент заповненої Книги обліку доходів і витрат для прикладу 2

І Доходи

ІІ Витрати

3. Порядок надання звітності з єдиного податку та його сплати

3.1 Надання звітності

1 та 2 групи подають Декларацію фізособи-єдинника, за формою, затвердженою наказом Мінфіну від

19.06.2015 р. № 578, протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року. А в

разі перевищення граничної суми доходу чи в разі самостійного переходу на загальну систему оподаткування —

15 2015 64

протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем кварталу, у якому відбулося

перевищення доходу або перехід;

3 група подає Декларацію фізособи-єдинника, за формою, затвердженою наказом Мінфіну № 578,

протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.

3.2. Сплата єдиного податку

1 та 2 групи — у вигляді авансових внесків з єдиного податку не пізніше 20 числа поточного місяця або

авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного

звітного року;

3 група — протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації за звітний квартал.

У разі перевищення обсягу доходу будь-якою групою єдиний податок сплачується

протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий квартал.

3.3. Нові форми звітності

У 2015 році наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. № 578 (далі – Наказ № 578) затверджено нові форми звітності

для платників єдиного податку.

Розгляньмо, яких змін зазнала податкова декларація платника єдиного податку — фізособи-підприємця.

У новій формі Декларації суми відображають у гривнях із копійками.

Заголовна частина Декларації. Вона майже не змінилася. Єдине, що графа 06 «Податкова

адреса» включає одне поле, у якому вказується місце проживання платника податку — фізособи (область, місто й

адреса проживання), а полів для зазначення номера телефону, факсу й електронної адреси не передбачено.

Розділ І. «Загальні показники підприємницької діяльності». У полі 08 указується фактична чисельність

найманих працівників у звітному періоді. Єдинники групи 1 проставляють у цьому полі «0», адже вони, відповідно

до пп. 1 п. 291.4 ПКУ, не мають права використовувати працю найманих осіб.

Фізособи — єдинники груп 2 і 3 у полі «Фактична чисельність працівників у звітному періоді

(осіб)» податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця зазначають найбільшу

чисельність працівників за будь-який місяць податкового (звітного) періоду або «0», якщо вони найманих

працівників не мають.

У полі 09 проставляються код і назва виду економічної діяльності відповідно до КВЕД. Важливо, щоб види

економічної діяльності (номер і назву згідно із КВЕД) відповідали видам діяльності, указаним в облікових даних на

момент подання податкової декларації (див. лист ДПСУ від 10.01.2013 р. № 246/7/17-1217).

Розділи ІІ і ІІІ Декларації, у яких зазначають показники господарської діяльності для платників

єдиного податку групп 1 і 2.

По-перше, авансові внески з єдиного податку в новій Декларації єдинника груп 1 та 2 відображають за

квартал без помісячного розподілу (як це було раніше), а загальною сумою за квартал.

По-друге, у новій формі Декларації доходи, які обкладаються єдиним податком за «підвищеною» 15%-вою

ставкою, відображаються в одному рядку, до якого включають доходи:

що перевищують обсяги, установлені пп.пп. 1, 2, 3 п. 291.4 ПКУ;

отримані від провадження діяльності, не зазначеної в реєстрі платників єдиного податку (для

групи 1 або 2), у звітному (податковому) періоді;

отримані при застосуванні іншого способу розрахунків, аніж у грошовій формі (готівковій та/або

безготівковій);

отримані від провадження видів діяльності, які не дають права на застосування спрощеної

системи оподаткування, у звітному (податковому) періоді;

отримані платниками групи 1 або 2 від провадження діяльності, яка не передбачена для цих груп

(пп.пп. 1, 2 п. 291.4 ПКУ).

Розділ IV «Показники господарської діяльності для платників єдиного податку третьої групи».

Сдиного податку для єдинників групи 3 відповідають ставкам, визначеним п. 293.3 ПКУ:

2% доходу — у разі сплати ПДВ;

4% доходу — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Розділ V «Визначення податкових зобов’язань по єдиному податку» не зазнав жодних змін, порівняно

з попередньою формою Декларації, так само, як і розділ «Визначення податкових зобов’язань у зв’язку з

виправленням самостійно виявлених помилок», який лишився розділом VII, хоча за порядком він мав би

бути розділом VI.


1 та 2 групи МОЖУТЬ використовувати нову форму Декларації, звітуючи за 2015 рік. 3 група ЗОБОВ’ЯЗАНА

звітувати за 4 квартали за новою формою звітності.

15 2015 65

4. Порядок здійснення розрахунків з клієнтами

РРО мають право не застосовувати:

єдинники 1 групи;

єдинники 2 і 3 груп незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом

календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу

доходу понад 1000000 гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим.

Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням

такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом перебування на

спрощеній системі оподаткування.

Єдинники, звільнені від обов’язкового застосування РРО, можуть використовувати реєстратор за власним

бажанням, із метою внутрішнього контролю й обліку.

Розрахунки з контрагентами проводяться виключно в грошовій формі. Бартер і взаємозалік

розрахунків заборонені.

15 2015 66

ЄДИНИЙ ПОДАТОК ГРУПИ 3 ДЛЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ


№ Характеристики 3 група (юридичні особи)

1

.1.

Особи, які не

можуть обирати

спрощену систему


страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові

компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені

законом; реєстратори цінних паперів;

суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є

платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;;

представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного

податку;

юридичні особи – нерезиденти;

суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий

борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

1

.2.

Заборонені види

діяльності

організація, проведення азартних ігор, лотерей (окрім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі

тоталізатора) (КВЕД-2010 92.00);

обмін іноземної валюти (КВЕД-2010 66.12);

виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів. Окрім роздрібного продажу ПММ у ємностях до 20 літрів і

діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин;

видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т.ч. органогенного

утворення. Окрім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних і побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного

каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

видобуток, реалізація корисних копалин (КВЕД-2010 секція В). Окрім реалізації корисних копалин місцевого значення;

фінансове посередництво (КВЕД-2010 класи розділів 64, 65, 66). Окрім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється

страховими агентами, сюрвейєрами, аварійними комісарами й аджастерами;

управління підприємствами (КВЕД-2010 70.10, 66.30);

надання послуг пошти та зв'язку (КВЕД-2010 53.20, 61.1, 61.2, 61.3, 61.9). Окрім кур'єрської діяльності та діяльності,

пов’язаної із наданням послуг зв’язку, що не підлягають ліцензуванню. Послуги зв’язку, які підлягають ліцензуванню, можна знайти в

ч. 7 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280-IV;

продаж предметів мистецтва й антикваріату, організація торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами

колекціонування або антикваріату (КВЕД-2010 47.79);

організація, проведення гастрольних заходів (КВЕД-2010 90.02).

1

.3.

Граничний обсяг

доходу за

календарний рік

Не перевищує 20000000 грн.

15 2015 67

1

.4.

Об’єкт


будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом

податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);





вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у

період сплати інших податків і зборів, визначених ПКУ;



1

.5.

Об’єкт


дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);







1

.6.

Ставки податку 2 % від доходу — для платників ПДВ;

4 % від доходу — для неплатників ПДВ

Подвійні розміри ставок до:

суми перевищення граничного обсягу доходу;

доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, аніж грошовий;

доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

1

.7.

Пільги зі сплати

інших податків і

зборів


податок на прибуток;

ПДВ з операцій із постачання товарів, робіт і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території

України, окрім ПДВ, що сплачується юрособами, які обрали ставку єдиного податку, що передбачає окрему сплату даного

податку;

податку на майно (у частині земельного податку), окрім земельного податку за земельні ділянки, що не

використовуються для провадження господарської діяльності.

1

.8.

Особливості

реєстрації як

платника ПДВ

Добровільно можуть стати платником ПДВ, обрав єдиний податок по ставці 2%.

У разі досягнення реєстраційного обсягу (понад 1000000 грн) не зобов’язані реєструватися платниками ПДВ.

1

.9.

Облік доходів і

витрат

Використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат.

15 2015 68


2.1. Надання звітності

Подають Декларацію платника єдиного податку третьої груп (юридичної особи), за формою, затвердженою

наказом Мінфіну № 578, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного

кварталу.

2.2 Сплата єдиного податку

Протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації за звітний квартал.

2.3. Нова форма звітності

Форма Декларації істотно змінилася порівняно зі своєю попередницею.

Заголовна частина Декларації. У заголовній частині відсутні полів «Група платника єдиного податку» та

«Середньооблікова кількість працівників (осіб)»/

Розділ ІІ «Дохід, що підлягає оподаткуванню» (див. рис. 4). У рядку 1 цього розділу юрособи-єдинники

відображають суму отриманого доходу за звітний період. Якщо єдинник є платником ПДВ, суму доходу вказують у

колонці 3 (ставка 2%), неплатники ПДВ зазначають суму доходу в колонці 4 (ставка 4%).

Аналогічним чином у рядках 2–5 (колонки 3 або 4) р. ІІ Декларації відображають інформацію про:

суму доходу, що перевищує граничний обсяг, визначений пп. 3 п. 291.4 ПКУ, — 20 млн грн

(рядок 2);

суму доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, аніж грошовий (рядок

3);

суму доходу, отриманого від провадження видів діяльності, які не дають права застосовувати

спрощену систему оподаткування (рядок 4);

загальну суму доходу за податковий (звітний) період (р. 1 + р. 2 + р. 3 + р. 4).

Незважаючи на те що перелічені вище доходи обкладаються єдиним податком за подвійною ставкою, їх усе

одно слід відображати в колонці 3 (для платників ПДВ зі ставкою 2%) або в колонці 4 (для неплатників ПДВ зі ставкою

4%).

Рисунок 4. Фрагмент розділу ІІ Декларації «Дохід, що підлягає оподаткуванню»

Розділ ІІІ «Розрахунок податкових зобов’язань з єдиного податку» (див. рис. 5). У рядку 6 колонки 3 (для

платників ПДВ) або колонки 4 (для неплатників ПДВ) указують суму податку, яку розраховують, помноживши

показник рядка 1 розділу ІІ Декларації на відповідну ставку податку (2% або 4%). У рядку 7 зазначають суму єдиного

податку, обчислену за подвійною ставкою:

(рядок 2 + рядок 3 + рядок 4) × ставка податку (2% або 4% ) × 2

У рядку 8 указують загальну суму єдиного податку за звітний період (рядок 6 + рядок 7), у рядку 9 — суму

єдиного податку за минулий звітний період, а в рядку 10 — суму єдиного податку до сплати за податковий (звітний)

квартал (рядок 8 - рядок 9).

15 2015 69

Рисунок 2. Фрагмент розділу ІІІ Декларації

«Розрахунок податкових зобов’язань з єдиного податку»

Розділ ІV «Визначення податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених

помилок». Порівняно з попередньою формою Декларації, цей розділ майже не змінився. Єдине нововведення —

з’явився новий рядок 12«Уточнена сума податкових зобов’язань за податковий (звітний) період, у якому виявлена

помилка». Значення цього рядка фактично дорівнює рядку 10 розділу ІІІ уточненої Декларації. Принцип виправлення

помилки не змінився.

Якщо у зв’язку із зазначенням недостовірних відомостей у Декларації, що уточнюється, виникла недоплата,

єдинник розраховує суму самоштрафу 3% або 5% згідно із п. 50.1 ПКУ. Суму само штрафу, відповідно, указують у рядку

15 (для штрафу 3%) або в рядку 16 (для штрафу 5%). У рядку 17 відображають суму пені, розраховану, зважаючи на

правила п. 129.1 ПКУ.

У зв’язку з тим що юридичні особи можуть бути лише єдинниками групи 3, розділу «Зведена інформація щодо

розрахунку податкового зобов’язання у разі переходу протягом календарного року на іншу групу платника єдиного

податку» у новій форми Декларації немає.


Нова форма звітності ОБОВ’ЯЗКОВА для застосування при поданні звітності за 4 квартали.

15 2015 70

ЄДИНИЙ ПОДАТОК ГРУПИ 4


1.1. Хто може бути єдинником групи 4

Єдинниками групи 4 можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка

сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75

відсотків.

Не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи:

суб'єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу

сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації

декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському

товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і

птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);

суб'єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім

виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах

первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали

для виробництва готової продукції;

суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за

винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-

мажорних обставин).

1.2. Об’єкт та база оподаткування

Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних

насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності

сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди. Права

власності та користування угіддями мають бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Базою обкладення єдиним податком 4-ї групи для сільськогосподарських товаровиробників є:

для сільськогосподарських угідь — нормативна грошова оцінка 1 га таких угідь (ріллі, сіножатей,

пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня

базового податкового (звітного) року;

для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) — нормативна грошова

оцінка ріллі в АР Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня

базового податкового (звітного) року.

1.3. Ставки податку:

для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а

також у власності сільгоспвиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції

рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) — 0,45%;

для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, — 0,27%;

для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на

поліських територіях) — 0,27%;

для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, — 0,09%;

для земель водного фонду — 1,35%;

для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників,

які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті,

або

надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, — 3%.

Під спеціалізацією на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті

слід мати на увазі перевищення частки доходу, отриманого від реалізації такої продукції та продукції її переробки,

двох третин доходу (66%) від реалізації всієї власновиробленої сільськогосподарської продукції та продуктів її

переробки.

Перелік територій, що належать до поліських, затверджено постановою КМУ від 25.12.1998 р. № 2068, а

перелік населених пунктів, яким, відповідно, надається статус гірських, затверджено в додатку до постанови КМУ від

11.08.1995 р. № 647.

1.4. Пільги зі сплати інших податків і зборів


податку на прибуток підприємств;

податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні

ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

рентної плати за спеціальне використання води.



15 2015 71


2.1. Надання звітності

Податковим (звітним) періодом є календарний рік, який починається із першого числа першого місяця

податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного)

періоду (тобто з 1 січня по 31 грудня) (пп. 294.1, 294.2 ПКУ).

Суму єдиного податку слід самостійно обчислити станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року

подати відповідному контролюючому органу за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельної ділянки

податкову декларацію на поточний рік за формою, установленою в порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ (пп.

295.9.1 ПКУ).

Перелік звітності з єдиного податку 4-ї групи включає (пп. 298.8.1 ПКУ):

загальну податкову декларацію на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, із

котрих справляється податок, яку слід подавати контролюючому органу за місцезнаходженням

сільгосппідприємства (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки —

контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва — контролюючим органам за

своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок — контролюючим органам за своїм

місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. До речі в цьому документі слід

зазначати дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними

ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

2.2. Сплата єдиного податку

Єдиний податок 4-ї групи сплачується щокварталу протягом 30 календарних днів, що настають за останнім

календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:

I кварталі — 10%;

II кварталі — 10%;

III кварталі — 50%;

IV кварталі — 30%.

Перераховується єдиний податок на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування

земельної ділянки (пп. 295.9.8 ПКУ).

2.3. Нова форма звітності

Як і решта форм звітності єдинників, нова форма податкової декларації платника єдиного податку групи 4

затверджена Наказом № 578.

Із якого звітного періоду застосовувати нову форму Декларації?

Оскільки згідно із п. 294.1 ПКУ базовим податковим (звітним) періодом для єдинників групи 4 є календарний

рік, за оприлюдненою в 2015 році формою Декларації вперше доведеться звітувати у 2016 році.

Чим відрізняється Декларація платника єдиного податку групи 4 від Декларації з фіксованого

сільськогосподарського податку?

Заголовна частина Декларації. Вона майже не відрізняється від заголовної частини Декларації з ФСП. Єдине

що — у графі 6 замість напису «Місцезнаходження платника податку» зазначили «Податкова адреса». Однак це суто

технічна правка, адже відповідно до п. 45.2 ПКУ податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу

юридичної особи) якраз і є її місцезнаходження, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі

юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Також уточнили, що найменування платника податку вказується згідно з реєстраційними документами.

Таблична частина Декларації. Кардинальних змін тут також не відбулося, але є певні зміни й уточнення.

По-перше, змінилася кількість колонок таблиці — замість 18 стало 10. Причина в тому, що єдиний податок, на

відміну від ФСП, сплачується єдинниками групи 4 не щомісяця, а щокварталу (пп. 295.9.2 ПКУ). Тож замість

відображення суми податку в розрізі місяців (колонки 7–18 Декларації з ФСП) у новій формі Декларації відображають

квартальні суми (колонки 7–10).

По-друге, рядки 13, 14, 15 Декларації з ФСП, які підлягали обов’язковому заповненню (під час подання

загальної та/або звітної декларації) до нової форми Декларації єдинників групи 4 не потрапили. Це не впливає на

повноту відображення інформації в новій Декларації, адже сільгосптоваровиробники, як і раніше, разом

із Декларацією подають Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, який є невід’ємною

частиною Декларації. Формарозрахунку не змінилася, вона затверджена наказом Мінагрополітики від 26.12.2011

р. № 772.

http://www.interbuh.com.ua/normative/pku.html





15 2015 72

Відомості про наявність земельних ділянок. У цій формі відображають перелік земельних ділянок, які

беруть участь у розрахунку суми єдиного податку для єдинника групи 4, та їхні облікові й реєстраційні дані. На відміну

від Декларації з ФСП, нова форма додатка виглядає більш структурованою та логічною.

Рисунок 6. Додаток 1 до Декларації «Відомості про наявність земельних ділянок»

Порядок заповнення Відомостей

Колонка 1. У цій колонці автоматично проставлений порядковий номер запису. За потреби кількість рядків

1.1.1, 1.2.1, 1.3.1, 1.4.1 та 2.1 Відомостей може бути збільшено. Під час подання загальної декларації рядки 1.1.1, 1.2.1,

1.3.1, 1.4.1 та 2.1 заповнюють одним рядком по одному КОАТУУ (код місцевого органу самоврядування за місцем

розташування земельної ділянки, до якого подається декларація). Код КОАТУУ кожної ділянки зазначають на підставі

відомчого довідника Держспоживстандарту.

Залежно від кількості КОАТУУ кількість рядків може бути збільшена.

Колонка 2. Раніше в графу 9 додатка 1 до Декларації з ФСП сільгоспвиробники самостійно вписували

категорію земельних ділянок (сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду). У новій формі Відомостей для

категорії земельних ділянок призначена графа 2, у якій заповнюються рядки 1–2, у яких, відповідно, показують

окремо:

15 2015 73

сільськогосподарські угіддя:

— ріллю;

— сіножаті;

— пасовища;

— багаторічні насадження;

— землі водного фонду.

Колонки 3 і 4. У них зазначають, відповідно, номер і дату документів, які підтверджують право користування (у

т.ч. на умовах оренди) земділянкою.

Колонка 5. Там указують серію та номер документа, який підтверджує право власності на земельну ділянку.

Колонки 6 і 7. Вони призначені для інформації про дату й номер документа про державну реєстрацію

земельної ділянки.

Колонка 8. Вона призначена для відображення в ній кадастрового номера земельної ділянки (за наявності). У

разі відсутності кадастрового номера відповідні графи колонки 8 не заповнюються.

Колонки 9 та 10. У них зазначають, відповідно, код регіону, у якому розташовані земельні ділянки, і код

органу місцевого самоврядування за КОАТУУ.

Колонка 11. У ній відображається площа земельної ділянки, зазначена у правовстановлюючих документах

(державний акт, договір оренди тощо).

У новій формі Відомостей більше немає колонки «Нормативна грошова оцінка одиниці площі земельної

ділянки», що була в попередній формі. Така інформація прописується в заголовній частині Декларації, тож дублювати

її у Відомостях немає потреби. Колонку «Найменування орендодавця», у якій зазначали прізвище, ім’я, по батькові

фізичної особи чи реєстраційну назва юридичної особи — орендодавця, теж прибрали.

15 2015 74

ЧОГО ЧЕКАТИ ЄДИННИКАМ У 2016 РОЦІ

На офіційному сайті Верховної Ради України оприлюднено урядовий проект податкової реформи.

Кабмін пропонує викласти ПКУ в новій редакції. У разі прийняття відповідного закону значних змін зазнає,

зокрема, регулювання спрощеної системи оподаткування, а саме:

1. Поділ єдинників на такі групи:

група «А» — ФОПи, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний

продаж товарів із торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність із надання

побутових послуг населенню й обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 грн;

група «В» — ФОПи, які відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають із ними в

трудових відносинах, не перевищує 10 осіб;

річний обсяг доходу не перевищує 2000000 грн;

група «С» — сільськогосподарські товаровиробники, які відповідають сукупності таких критеріїв:

частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік

дорівнює або перевищує 75%;

річний обсяг доходу за попередній податковий (звітний) рік не перевищує 2000000 грн.

Право юридичних осіб на застосування спрощеної системи оподаткування скасоване (виняток —

сільгоспвиробники, які можуть бути єдинниками групи «С»).

2. До заборонених видів діяльності для єдинників груп «А» і «В» (нинішні ФОПи групи 1–3 єдиного податку)

додана зовнішньоекономічна діяльність.

3. Об’єкт і база оподаткування

Група «А»

Об’єкт та база оподаткування — розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня

звітного (податкового) року.

Група «В»

Об’єкт оподаткування — дохід, отриманий протягом звітного (податкового) періоду.

База оподаткування — оподатковуваний дохід, який розраховується як різниця між отриманим доходом та

витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта. Розмір коефіцієнта

становитиме:

0,85 — у 2016 році;

0,85 — у 2017 році;

0,65 — у 2018 році;

0,45 — у 2019 та подальші роки.

Група «С»

Аналогічні об’єкту й базі оподаткування для нинішніх єдинників групи 4.

4. Ставки

Група «А»

У відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати — у межах до 20% розміру мінімальної

заробітної плати.

Група «В»

У відсотках до оподатковуваного доходу (відсоткові ставки) — у розмірі ставки податку на доходи фізичних

осіб (у 2016 році – 18 %, починаючи з 2017 року – 17%).

Група «С»

Розмір ставок податку з 1 га сільськогосподарських угідь і/або земель водного фонду залежить від категорії

(типу) земель, їх розташування.

5. Податковий звітний період

Групи «А» та «С» — календарний рік.

Група «В» — календарний квартал.

6. РРО

Застосовуються платниками єдиного податку в такому порядку:

платниками єдиного податку групи «А» — із 1 січня 2019 року;

платниками єдиного податку групи «В» — з 1 липня 2016 року.

Платники єдиного податку групи «В», які сплачували єдиний податок у 2015 році у складі другої групи

платників єдиного податку, і мали почати застосовувати реєстратори розрахункових операцій з 1 січня 2016 року у

відповідності до п. 296.10 ПКУ у чинній редакції, застосовують реєстратори розрахункових операцій з 1 січня 2016

року

15 2015 75

Платники єдиного податку групи «В», обсяг доходу яких у першому календарному кварталі 2016 року

перевищив 1000000 гривень застосовують реєстратор розрахункових операцій з першого числа першого місяця

кварталу, наступного за виникненням такого перевищення.

75 відсотків вартості реєстраторів розрахункових операцій, придбаних після 1 січня 2016 року платником

єдиного податку груп «А» та «В», компенсується платнику єдиного податку, у тому числі за рахунок коштів місцевих

бюджетів за місцем податкової адреси такого платника єдиного податку.

Documents

«Налог на прибыль, НДС и единый налог: …2015/12/15 · 15 грудня 2015 року 3 Підкреслимо: якщо підприємство має