Embed Size (px)
Citation preview
2
Концептуальні підходи до вдосконалення екологічного оподаткування
в Україні. ─ Ірпінь : НДІ фінансового права, 2013. ─ 32 с.
Рецензенти:
А. М. Новицький – д.ю.н., с.н.с., начальник НДЦ з проблем
оподаткування Національного університету ДПС України;
О. В. Єкасьова – начальник управління місцевих податків і зборів,
плати за землю Департаменту оподаткування та контролю об’єктів і операцій
Міністерства доходів і зборів України.
Автори:
Білецька Г. М., заступник завідувача науково-дослідної лабораторії №
1 “Проблем нормативно-правового забезпечення фінансових відносин” НДІ
фінансового права, керівник авторського колективу;
Трубіна М. В., науковий співробітник лабораторії № 1 “Проблем
нормативно-правового забезпечення фінансових відносин” НДІ фінансового
права, відповідальний виконавець;
Новицька Н. В., старший науковий співробітник відділу податкової
політики та методології оподаткування НДЦ з проблем оподаткування
Національного університету ДПС України;
Рибачок Н. П., молодший науковий співробітник лабораторії № 1
“Проблем нормативно-правового забезпечення фінансових відносин” НДІ
фінансового права.
НДІ фінансового права заохочує розповсюдження даної публікації та дозволяє
використовувати цей документ, копіювати його частини для особистого
некомерційного користування, без права на перепродаж, подальше поширення або
підготовку робіт на основі змісту чи інформації, що міститься в ньому.
При повному або частковому відтворенні матеріалів даної публікації
посилання на видання обов’язкове.
Матеріали, що містяться в даній науково-аналітичній записці, подані як
проміжний результат виконання науково-дослідної роботи „Підвищення
адміністративної та фіскальної ефективності справляння екологічного податку в
Україні. Записку не потрібно розглядати як вичерпний огляд питань, що в ній
обговорюються, також вона не повинна використовуватися для прийняття
комерційних рішень.
© Науково-дослідний інститут фінансового права, 2013.
3
ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. Розроблення пропозицій щодо лібералізації податкового
законодавства в контексті фінансового забезпечення цільових проектів
екологічної модернізації підприємств – платників екологічного податку ....... 6
РОЗДІЛ 2. Удосконалення порядку декларування екологічного податку в
частині викидів в атмосферу стаціонарними та пересувними джерелами
забруднення від споживання природного, у тому числі нафтового
(попутного) газу .................................................................................................... 18
РОЗДІЛ 3. Розроблення пропозицій щодо внесення змін до чинного
законодавства стосовно оподаткування товарів, які містять фосфати ............ 26
ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...................................................... 30
4
ВСТУП
Підвищення фіскальної ефективності екологічного оподаткування
залишається одним з найбільш актуальних питань формування бюджетних
ресурсів держави. Оцінка вітчизняної системи екологічного оподаткування за
критерієм фіскальності має здійснюватися з урахуванням певної специфіки, а
саме: її спрямованості на скорочення негативного впливу на довкілля
підприємств-забруднювачів, зменшення негативних наслідків на навколишнє
середовище внаслідок використання забруднюючих речовин у народному
господарстві, а також залишається нагальним питання спрощення процедури
адміністрування екологічного оподаткування. Саме тому особливого
значення набуває пошук шляхів упровадження комплексного механізму
екологічного оподаткування з урахуванням його фіскальних наслідків.
Аналіз сучасного стану системи екологічного оподаткування дає
можливість виокремити певні суперечності та узагальнити проблемні
питання її функціонування, а саме:
– правового регулювання податкової звітності екологічного
оподаткування як підґрунтя фінансово-економічних рішень, громіздкості
розрахунків екологічних і ресурсних платежів, контролю звітних даних
природо користувачів, обліку надходження платежів;
– інструментів мотивації екологізації підприємств: невизначеність
принципів розподілу коштів між підприємствами, які реалізують інвестиційні
проекти екологічної модернізації, механізму передачі коштів із спеціального
фонду державного бюджету конкретним підприємствам, у тому числі
приватного сектору, контролю їх ефективного використання;
– система екологічного оподаткування потребує докорінного
реформування шляхом розширення її бази з метою зниження негативного
впливу забруднюючих речовин на навколишнє природне середовище.
Для України означені проблеми набувають особливої актуальності
також у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу та розпочатою реформою
5
податкової системи, яка з-поміж іншого передбачає і структурні зміни щодо
більш широкого застосування екологічних податків.
Українські науковці у ході дослідження теоретичних і практичних
аспектів посилення фіскальних ефектів екологічного оподаткування
особливу увагу приділили вивченню таких питань:
1) аналізу екологічних податків у межах фінансово-правових підходів
(З. Варналій, О. Веклич, Т. Галушкіна, Л. Кравцова, Д. Серебрянський,
Д. Тарангул), правовому регулюванню екологічного оподаткування
(В. Костицький, Н. Малишева, Т. Петрова, В. Семчик, Н. Фролова);
2) оподаткуванню та аналізу податкової звітності (М. Білуха,
Ф. Бутинець, Б. Валуєв, З. Гуцайлюк, В. Завгородній;
3) формуванню еколого-економічного механізму державного
регулювання сфери природокористування в Україні (B. Бутенко,
К. Марченко, О. Левандівський, Н. Ковшун, К. Рижова).
Незважаючи на значні здобутки у дослідженні вказаних проблем,
питання комплексного аналізу правового регулювання екологічних податків
в контексті їх фіскальної ефективності та впливу на охорону навколишнього
природного середовища висвітлені лише фрагментарно. Це свідчить про
необхідність у подальшому науковому осмисленні поставлених питань та
внесенні корективів, які можуть сприяти дієвості заходів з екологічного
оподаткування, що позначиться на рівні соціально-економічного розвитку в
Україні.
6
РОЗДІЛ 1. РОЗРОБЛЕННЯ ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ
ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА В КОНТЕКСТІ ФІНАНСОВОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦІЛЬОВИХ ПРОЕКТІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ
МОДЕРНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ – ПЛАТНИКІВ ЕКОЛОГІЧНОГО
ПОДАТКУ
У статті 3 Закону України від 25.06.1991 № 1264 „Про охорону
навколишнього природного середовища” зазначено що одним із основних
принципів охорони навколишнього природного середовища (далі НПС) є
встановлення екологічного податку відповідно до Податкового кодексу
України (далі – ПК України) [1;3]. Екологічний податок (далі – ЕП),
відповідно до приписів ПК України, – це загальнодержавний обов’язковий
платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря
стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скидів
забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти, розміщення відходів,
у тому числі радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх
виробниками, та новоутворених радіоактивних відходів [1]. Кошти, що
сплачуються платниками екологічного податку акумулюються на рахунках в
органах Державного казначейства та розподіляються згідно до Законом
України „Про держаний бюджет 2013 рік”, між державним та місцевим
бюджетами [4].
Платники ЕП в основному є бюджетоутворюючими підприємствами,
що мають розгалужену структуру, розташовану у кількох районах регіону.
Також необхідно підкреслити, що існуючий на сьогодні механізм
зарахування екологічного податку призводить до нерівномірного
використання коштів спеціальних фондів сільських, селищних та міських
бюджетів.
Крім того, надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів не
гарантує можливості використання органами місцевого самоврядування
коштів за цільовим призначенням на заходи, що спрямовані на охорону НПС.
Потрібно зазначити, що пунктом 51 розділу VI Бюджетного кодексу
України передбачена поступова зміна частки перерозподілу ЕП між
7
державним та місцевими бюджетами (з 70 на 30 відсотків у 2011 – 2012
роках, з 53 на 47 відсотків у 2013 році, з 35 на 65 відсотків з 2014 року). Крім
того, визначено, що у 2013 році – 33 відсотки, а з 2014 року – 50 відсотків ЕП
(крім податку за радіоактивні відходи), який надходить до державного
бюджету, спрямовуються на фінансове забезпечення виключно цільових
проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними
екологічного податку до державного бюджету [2].
Така норма була прийнята згідно із Законом України від 23.12.2010 р.
№ 2856 „Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших
законодавчих актів України” і безпосередньо пов’язана з запровадженням з
2011 року дії ПК України [5].
Так, ПК України передбачається одночасно з поданням до Верховної
Ради України проекту закону про Державний бюджет України на 2011 рік
подати проект закону щодо внесення змін до Бюджетного кодексу України з
метою приведення його норм у відповідність із ПК України, у тому числі
щодо зарахування частини ЕП (у 2013 році – 33 відсотки, з 2014 року – 50
відсотків) до спеціального фонду Державного бюджету України із
спрямуванням таких коштів на фінансування виключно цільових проектів
екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними
екологічного податку у порядку, що встановлюватиметься Кабінетом
Міністрів України [1].
Крім того, ПК України передбачено поступове збільшення ставок ЕП: у
2011 – 2012 роках ЕП обчислювався за ставкою 50 відсотків від ставок,
визначених статтями 243 – 246 ПК України (що є зіставними із ставками
збору за забруднення НПС, який скасовано починаючи з 2011 року), а у 2013
році та з 2014 році відповідно 75 відсотків і 100 відсотків відповідно [1].
Також пунктами 16 – 21 розділу І Закону України від 20.11.2012 р. №
5503-VІ „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо
перегляду ставок деяких податків і зборів” з 1 січня 2013 року змінено ставки
8
ЕП, що передбачені статтями 243 – 248 ПК України, а саме вони збільшені в
середньому на 7,9 відсотка [6].
При цьому, згідно з пунктом 2 підрозділу 5 розділу XX „Перехідні
положення” ПК України, за податковими зобов’язаннями з ЕП, що виникли з
1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно, ставки податку
становлять 75 відсотків від ставок, передбачених статтями 243 – 246 ПК (у
2012 році – становили 50 відсотків) [1].
Виходячи зі вказаного вище, можна дійти висновку, що на сьогодні
фінансування з Державного бюджету природоохоронних заходів,
спрямованих на попередження, зменшення або ліквідацію забруднення,
здійснюється лише за кошти Державного фонду, а зростання надходжень до
місцевих фондів не має позитивного впливу на зміцнення їх фінансових
можливостей, особливо, як зазначалося вище щодо сільських фондів,
оскільки надходження до останніх є мізерними і не дозволяють здійснювати
відповідні природоохоронні заходи.
Крім того, у Прикінцевих положеннях ПК України передбачений
Порядок зарахування коштів ЕП на спеціальні рахунки підприємств для
фінансування програм екологічної модернізації, у межах сум сплаченого
ними ЕП – відсутній.
Порядок розподілу коштів ЕП визначається пунктом 51 розділу VI
„Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України [2]. А
саме, починаючи з 2013 року, ЕП (крім податку, що справляється за
утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або
тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад
установлений особливими умовами ліцензії строк), як зазначалося вище,
зараховується до спеціального фонду державного бюджету у розмірі – 53
відсотки, з них 33 відсотки – зі спрямуванням на фінансове забезпечення
виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах
сум сплаченого ними ЕП у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
9
Тобто маємо наступну ситуацію, коли платник ЕП сплачує податкові
зобов’язання, але не має змоги фактично розпоряджатися цими коштами (від
сплати ЕП), зокрема оновити застарілу матеріально-технічну базу,
побудувати відповідні очисні споруди, здійснити інші екологічної
спрямованості заходи та проекти.
Крім того, не можна залишити поза увагою той факт, що чинні норми
Бюджетного кодексу України щодо фінансового забезпечення цільових
проектів екологічної модернізації за рахунок сплаченого підприємства ЕП на
сьогодні не працюють. Тобто місцеві бюджети не повністю використовують
кошти спеціальних фондів, на яких акумульовано кошти від надходження
ЕП. А ситуація зі станом НПС продовжує мати загрозливий характер.
Таким чином, вбачається доцільним внесення відповідних змін до
чинного законодавства, зокрема до ПК України, що спрямовані на ефективне
вирішення окресленої вище ситуації щодо використання коштів від сплати
ЕП платниками податку.
З приводу зазначеного перерахування з 2013 року надходження від
екологічного податку до спеціального фонду державного бюджету з
наступним спрямуванням коштів на фінансове забезпечення виключно
цільових проектів екологічної модернізації підприємств у порядку, який буде
встановлений Кабінетом Міністрів України та визначатиме принципи
розподілу коштів між підприємствами, які реалізують інвестиційні проекти,
механізми передачі коштів із спеціального фонду державного бюджету
конкретним підприємствам, у тому числі приватного сектору, контролю
щодо їх ефективного використання.
З метою встановлення процедури відбору цільових проектів
екологічної модернізації підприємств, платників екологічного податку
Міністерством екології та природних ресурсів України розроблено проект
постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку
використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового
забезпечення цільових проектів екологічної модернізації підприємств”, яким
10
визначено механізм використання коштів, передбачених у державному
бюджеті за бюджетною програмою КПКВК 2401480 „Фінансове
забезпечення цільових проектів екологічної модернізації підприємств”, що
надійшли від сплати ЕП (крім ЕП, що справляється за утворення
радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове
зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений
особливими умовами ліцензії строк) у пропорціях, визначених пунктом 51
розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу
України [2]. Проект постанови дозволить забезпечити права та інтереси
суб’єктів господарювання та держави відповідно до принципів державної
регуляторної політики та уникнути виникнення конфліктних ситуацій
шляхом планування суспільного розвитку та господарської діяльності з
урахуванням пріоритетності факторів впливу на навколишнє середовище.
Зокрема, 7 серпня 2013 року Постановою КМУ Про затвердження
Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для
фінансового забезпечення цільових проектів екологічної модернізації
підприємств № 569, затверджено Порядок використання коштів,
передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення цільових
проектів екологічної модернізації підприємств [8]. Де, окрім указаних вище
механізмів використання коштів на екологічну модернізацію передбачено
отримання бюджетних коштів на безповоротній основі, та обов’язок
одержувачів бюджетних коштів подавати щокварталу до 10 числа наступного
місяця та щороку до 1 лютого Мінприроди інформацію про виконання плану
програми, затвердженого згідно з пунктом 3 Порядку, для подання
щокварталу до 25 числа наступного місяця та щороку до 15 лютого Мінфіну
звіту про результати його виконання [8].
Водночас зазначимо, що платники ЕП, податкові зобов’язання з ЕП
яких обчислені за ставками статей 243 та 245 ПК України перевищили 1
мільйон гривень у 2012 році, та які станом на 1 квітня 2013 року не мають
податкового боргу з податків і зборів, мають право подати за місцем
11
податкової реєстрації заяву про намір здійснити у 2013 – 2014 роках проект
екологічної модернізації [1]. Проект отримує державну підтримку за умови
його паритетного співфінансування. Тобто платник ЕП створює власний
спеціальний рахунок у банківській установі та акумулює кошти (п’ятдесят)
відсотків суми нарахованих відповідно до ставок, передбачених статтями 243
та 245 ПК України у звітному періоді податкових зобов’язань з ЕП, та
витрачаючи ці кошти на оновлення власної матеріально-технічної бази,
будівництво відповідних очисних споруд та інші екологічної спрямованості
заходи та проекти. Крім того щоквартально інформуючи орган податкової
служби за місцем податкової реєстрації про витрати, що були здійснені на
фінансування цих проектів та заходів.
Таким чином, платник ЕП шляхом розроблення проекту (програми
екологічної модернізації) та подальшого її затвердження акумулює на
спеціальному рахунку 50 відсотків від суми коштів, що нараховуються
платником ЕП до сплати, інші 50 відсотків у загальному порядку сплачує до
бюджету.
Таким чином платник екологічного податку отримує реальну
можливість дійсно здійснити необхідні заходи (проекти), мета яких –
покращення екологічної ситуації та запобігання забрудненню НПС.
Використовуючи 50 відсотків коштів, що акумулюються на власному
спецрахунку, платник ЕП завідомо складає та відповідним чином затверджує
проект (програму) екологічної модернізації, де передбачені заходи,
спрямовані на охорону довкілля, будівництво очисних споруд, заміну
морально і фізично застарілого виробництва, на якому важко досягнути
встановлених екологічних нормативів тощо. Під час використання коштів
платник ЕП щоквартально інформує орган податкової служби за місцем
реєстрації про витрати, що були здійснені на фінансування передбачених
проектом (програмою), заходів. Крім того він має можливість користуватися
принципом мовчазної згоди, передбаченої Законом України “Про дозвільну
систему у сфері господарської діяльності” [7].
12
Принцип мовчазної згоди – принцип, згідно з яким суб’єкт
господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення
господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання
відповідного документа дозвільного характеру, за умови, якщо суб’єктом
господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому
порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом
строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі
не видано або не направлено [7].
Водночас зазначимо, до 1 квітня 2015 року платник ЕП виконує
екологічну експертизу результатів реалізації проекту (програми). І якщо
висновок екологічної експертизи буде негативним (кошти витрачалися на
інші неекологічної спрямованості заходи), органи Міністерства доходів і
зборів застосують до платника ЕП санкції за невиконання податкових
зобов’язань з екологічного податку.
Щодо наукового бачення зазначеного вище слід констатувати факт, що
думки практиків і науковців різняться, мають різнополярний характер.
Зокрема, І. І. Сех зазначила, що майже півмільярда, закладених у
Держбюджеті на екологічну модернізацію в 2013 році, отримають не всі
підприємства, які сплачують екологічний податок, а лише ті, на кого вкаже
влада, і зауважила при цьому, що Запропонований урядом “порядок
використання коштів, передбачених у Державному бюджеті для фінансового
забезпечення цільових проектів екологічної модернізації підприємств”,
фактично легалізує механізм незаконного перетоку коштів від одних
підприємств, які чесно сплачують екологічний податок і мають отримувати
назад частину коштів на екологічну модернізацію, до інших, яких визначать
чиновники Мінприроди і Мінфіну. На думку І. І. Сех, необхідно на
законодавчому рівні визначити порядок використання частини екологічного
податку на фінансове забезпечення цільових проектів екологічної
модернізації підприємств” [11].
13
І. І. Сех було розроблено законопроект “Про внесення змін до
Бюджетного кодексу України щодо зарахування екологічного податку”, мета
якого – не допустити зменшення відрахувань екологічного податку до
спеціального фонду місцевих бюджетів [12].
Відповідно до Бюджетного кодексу України, починаючи з 1 січня 2013
року, 33 відсотки коштів ЕП, що надходить до спеціального фонду
державного бюджету, спрямовуються на фінансове забезпечення виключно
цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум
сплаченого ними ЕП. У Державному бюджеті на 2013 рік передбачено
надходження екологічного податку до спеціального фонду державного
бюджету в сумі 2123,5 млн. грн. Водночас в іншому додатку Закону “Про
Державний бюджет України на 2013 рік” на фінансове забезпечення цільових
проектів екологічної модернізації підприємств передбачається спрямувати
481 млн. грн., що становить 22,7 відсотка, але ніяк не 33 відсотки, як
передбачає Бюджетний кодекс України [5].
“Очевидно, що не всі підприємства, які сплачують ЕП, отримають свої
законні гроші на екологічну модернізацію. Адже Порядок використання
коштів… передбачає, що кошти використовуються відповідно до плану
реалізації цільових проектів екологічної модернізації підприємств, який
затверджує Мінприроди за погодженням із Мінфіном, а відбір цільових
проектів екологічної модернізації підприємств проводить Міжвідомча робоча
група, створена Мінприроди”, – зазначила І. І. Сех [13].
На думку Н. В. Новицької, все таки доцільним буде запровадити
створення підприємствами спецрахунків і після розрахунку суми
екологічного податку перерахування на них відповідної частки податку
згідно з законодавством, а також з запровадженням санкцій у разі
нецільового використання зазначених коштів.
Таким чином, підприємства отримають додаткове джерело
фінансування потреб з охорони НПС, що є актуальним, адже на сьогодні у
структурі джерел фінансування капітальних інвестицій і поточних витрат на
14
охорону НПС найбільшу частку мають власні кошти підприємств (рис. 1).
Так, у 2009 р. ці частки становили 76,5 відсотка і 95,8 відсотка відповідно, за
рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів, і було освоєно 20,5
відсотка капітальних інвестицій, здійснено 4,1 відсотка поточних витрат на
охорону НПС [14].
Рис. 1. Структура капітальних інвестицій і поточних витрат на охорону
навколишнього природного середовища за джерелами фінансування в
2009 р.
Джерело: [14].
Як свідчить зарубіжний досвід, у таких державах, як Швеція, Франція,
Угорщина, Португалія, Швейцарія та Польща, екологічні податки
дозволяють отримувати додаткові доходи, які використовуються для
вирішення природоохоронних завдань.
У Великобританії держава гарантує повернення 70 відсотків вартості
позик, які надаються венчурним фірмам, та відшкодовує до 50 відсотка всіх
15
витрат на нововведення та проводить субсидування малих інноваційних
фірм.
В Італії надається субсидія в розмірі 25 відсотків (32 відсотка для
південних районів) від вартості електронно-обчислювальної техніки для
малих та середніх підприємств, а також дозволяється прискорена амортизація
на час технічного переоснащення по 15 відсотків на рік терміном на 3 роки, з
моменту придбання основних засобів [15].
Як показали результати наших досліджень, реалізація проекту
екологічної модернізації дозволить забезпечити права та інтереси суб’єктів
господарювання та держави відповідно до принципів державної регуляторної
політики та сприятиме уникненню конфліктних ситуацій шляхом планування
суспільного розвитку та господарської діяльності з урахуванням
пріоритетності факторів впливу на НПС.
Втілення в життя програми екологічної модернізації дозволить
фінансувати природоохоронні заходи, що мають важливе значення для
забезпечення охорони НПС, та сприятиме поліпшенню екологічної ситуації,
зменшенню загрози життю та здоров’ю населення різних регіонів через
застосування дієвого механізму фінансування проектів екологічної
модернізації підприємств платників ЕП із забезпеченням державних гарантій
використання цими підприємствами коштів виключно за цільовим
призначенням.
ПРОПОЗИЦІЇ
до Програми лібералізації податкового законодавства
Чинна норма Податкового
кодексу, іншого
нормативно-правового акта
Запропонована редакція Обґрунтування (у
контексті оголошеної
мети лібералізації
податкового
законодавства) Доповнити ст. 249 пунктом
249.9. такого змісту:
«249.9. У 2013 р. 33 % (у
2014 р. – 50 %) від суми
екологічного податку нарахованої
платниками, крім тих, які
визначені пунктом 240.2 статті
240 цього Кодексу, не підлягає
перерахунку до бюджету та
залишається в розпорядженні
такого платника,
використовується для фінансового
забезпечення виключно цільових
проектів екологічної модернізації
підприємств.
Зазначені суми екологічного
податку акумулюються
платниками податків на
спеціальних рахунках, відкритих в
установах банків та/або в органах,
які здійснюють казначейське
обслуговування бюджетних
коштів у порядку, затвердженому
Кабінетом Міністрів України.
Указані платники екологічного
податку відображають в
податковій декларації всю суму
нарахованого податку та подають
податкову декларацію у строки та
в порядку, що встановлені для
інших платників податку»
З 2013 р. має набути
чинності норма стосовно
повернення з державного
бюджету на підприємства
частини сплаченого ними
екологічного податку для
фінансування виключно
цільових проектів екологічної
модернізації підприємств. Але
запроваджений механізм не
буде працювати ефективно
через ряд факторів, серед них:
високі транзакційні витрати і
значний лаг від моменту
перерахування коштів у
бюджет до моменту
повернення їх на підприємство.
Пропонується
запровадження відкриття
підприємствами спецрахунків і
після розрахунку суми
екологічного податку
перерахування на них
відповідної частки
екологічного податку згідно із
законодавством з паралельним
запровадженням санкцій у разі
нецільового використання
зазначених коштів. Одночасно
пропонується в податкових
деклараціях відображати всю
суму нарахованого
екологічного податку, що дасть
можливість перевірки
розрахунку, а також цільового
використання коштів від
екологічного податку
податковими та іншими
органами.
Після реалізації вказаної
пропозиції підприємства
отримають додаткове джерело
фінансування
природоохоронних заходів, що,
зважаючи на складну
екологічну ситуацію, є
надзвичайно необхідним.
Крім того, недоцільним є
запровадження даної норми для
платників зазначених у п.
240.2, адже за них податок
одночасно з поданням до
Верховної Ради України проекту
закону про Державний бюджет
України на 2011 рік подати проект
закону щодо внесення змін до
Бюджетного кодексу України з
метою приведення його норм у
відповідність із Податковим
кодексом України, у тому числі
щодо зарахування частини
екологічного податку (у 2013 році -
33 відсотки, з 2014 року - 50
відсотків) до спеціального фонду
Державного бюджету України із
спрямуванням таких коштів на
фінансування виключно цільових
проектів екологічної модернізації
підприємств у межах сум сплаченого
ними екологічного податку у
Абзац 21 пункта 4 розділу
XIX. „Прикінцеві положення”
виключити
17
порядку, що встановлюватиметься
Кабінетом Міністрів України
сплачують податкові агенти і
неможливо визначити, суму
податку, яка має повернутися
на кожне конкретне
підприємство. Крім того,
технічна модернізація
підприємств не дозволить
зменшити викиди
забруднюючих речовин в
атмосферу пересувними
джерелами забруднення у разі
використання палива, для
цього необхідним є
запровадження інших заходів,
пов’язаних з державним
регулюванням якості палива,
підвищенням ставок акцизного
збору, стимулами до оновлення
парку автомобілів на
підприємствах, тощо. Тому
пропонується в Бюджетному
кодексі залишити пропорції
розподілу надходжень від
екологічного податку за викиди
забруднюючих речовин
пересувними джерелами між
державним і місцевими
бюджетами, які були
встановлені в 2011–2012 рр.
Запровадження запропонованої
пропозиції дозволить
скоротити транзаційні витрати,
пов’язані з перерахуванням
податків до бюджету, а також
поверненням коштів з бюджету
на підприємства, усунути лаг
між отриманням фінансових
ресурсів для фінансування
природоохоронних заходів.
Крім того, дозволить
забезпечити збільшення
надходжень до бюджету від
сплати екологічного податку
51. Установити, що екологічний
податок (крім податку, що
справляється за утворення
радіоактивних відходів (включаючи
вже накопичені) та/або тимчасове
зберігання радіоактивних відходів їх
виробниками понад установлений
особливими умовами ліцензії строк)
зараховується у таких пропорціях:
1) до спеціального фонду
державного бюджету:
у 2011 – 2012 роках – 30 відсотків;
у 2013 році – 53 відсотки, з них 33
відсотки із спрямуванням на
фінансове забезпечення виключно
цільових проектів екологічної
модернізації підприємств у межах
сум сплаченого ними екологічного
податку у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України;
з 2014 року - 65 відсотків, з них 50
відсотків із спрямуванням на
фінансове забезпечення виключно
цільових проектів екологічної
модернізації підприємств у межах
сум сплаченого ними екологічного
податку у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України;
2) до спеціального фонду місцевих
бюджетів:
у 2011 – 2012 роках – 70 відсотків,
у тому числі: до сільських,
селищних, міських бюджетів - 50
відсотків, обласних бюджетів та
бюджету Автономної Республіки
Крим – 20 відсотків, бюджетів міст
Києва та Севастополя – 70 відсотків;
у 2013 році – 47 відсотків, у тому
числі: до сільських, селищних,
міських бюджетів – 33,5 відсотка,
обласних бюджетів та бюджету
Автономної Республіки Крим – 13,5
відсотка, бюджетів міст Києва та
Севастополя – 47 відсотків;
з 2014 року – 35 відсотків згідно з
пунктом 10 частини другої статті 69
цього Кодексу
Ч. 5-1. розділу VI Бюджетного
кодексу викласти у такій
редакції:
„51. Установити, що
екологічний податок (крім
податку, що справляється за
утворення радіоактивних відходів
(включаючи вже накопичені)
та/або тимчасове зберігання
радіоактивних відходів їх
виробниками понад установлений
особливими умовами ліцензії
строк та за викиди
забруднюючих речовин в
атмосферне повітря
пересувними джерелами
забруднення) зараховується у
таких пропорціях:
1) до спеціального фонду
державного бюджету:
у 2013 році – 20 відсотків;
з 2014 року – 15 відсотків;”
2) до спеціального фонду
місцевих бюджетів:
у 2013 році – 47 відсотків, у
тому числі: до сільських,
селищних, міських бюджетів –
33,5 відсотка, обласних бюджетів
та бюджету Автономної
Республіки Крим – 13,5 відсотка,
бюджетів міст Києва та
Севастополя – 47 відсотків;
з 2014 року – 35 відсотків
згідно з пунктом 10 частини
другої статті 69 цього Кодексу.
Доповнити розділ V
Бюджетного кодексу ч. 52 такого
змісту «5
2. Екологічний податок, що
справляється за викиди
забруднюючих речовин в
атмосферу пересувними
джерелами забруднення у разі
використання ними палива,
зараховується у таких пропорціях:
1) до спеціального фонду
державного бюджету:
3 2013 р. – 30 відсотків;
2) до спеціального фонду
місцевих бюджетів:
з 2013 р. – 70 відсотків, у тому
числі: до сільських, селищних,
міських бюджетів – 50 відсотків,
обласних бюджетів та бюджету
Автономної Республіки Крим – 20
відсотків, бюджетів міст Києва та
Севастополя – 70 відсотків
18
РОЗДІЛ 2. УДОСКОНАЛЕННЯ ПОРЯДКУ ДЕКЛАРУВАННЯ
ЕКОЛОГІЧНОГО ПОДАТКУ В ЧАСТИНІ ВИКИДІВ В АТМОСФЕРУ
СТАЦІОНАРНИМИ ТА ПЕРЕСУВНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
ЗАБРУДНЕННЯ ВІД СПОЖИВАННЯ ПРИРОДНОГО, У ТОМУ
ЧИСЛІ НАФТОВОГО (ПОПУТНОГО) ГАЗУ
ЕП у комплексі з іншими економічними інструментами у розвинених
країнах світу ефективно і широко використовуються як непрямі інструменти
впливу на поведінку підприємств-забруднювачів у напрямі зниження ними
антропогенного навантаження на НПС, підвищення енергоефективності та
раціонального використання природних ресурсів. Для України актуальним є
питання пошуку шляхів підвищення ефективності ЕП1, адже у 2012 р. за
Індексом результативності екологічної діяльності Україна посідає 102 місце з
1322, причому, порівняно з 2008 р.,
3 значення показника знизилося на 12
пунктів.
Незважаючи на досить широкий перелік ЕП в Україні, надходження від
них є незначними. Так, у 2003–2011 рр. вони становили від 10,7 до 12,7
відсотка доходів бюджету і від 3,3 до 3,7 відсотка ВВП (рис. 2).
Те, що ЕП не є бюджетоформуючими податками, – загальносвітова
тенденція. У розвинених країнах, з ефективними ЕП, низька їх частка у ВВП
та доходах бюджету пояснюється реалізацією регулівного потенціалу, що
проявляється в зменшенні бази оподаткування4, унаслідок цього
зменшуються надходження від ЕП. В Україні зазначені вище тенденції
пов’язані з недостатньою ефективністю їх функціонування. На користь цього
твердження можна навести зіставлення динаміки ВВП, рівнів
антропогенного навантаження та ЕП. Так, указаний рівень зменшувався в
1 До ЕП в Україні належать: податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів; збори за спеціальне використання природних ресурсів; акцизний податок з енергоресурсів
транспортних засобів та кузовів моторних транспортних засобів; рентна плата за нафту, природний газ,
газовий конденсат, що видобуваються в Україні; рентна плата за транспортування трубопроводами
природного газу, нафти та нафтопродуктів територією України; збір у вигляді цільової надбавки до діючого
тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ; екологічний податок. 2.Індекс Йельського університету, розраховано на основі даних з сайтів http://www.epi2010.yale.edu/,
http://epi.yale.edu/ 3 Індекс розраховується один раз на два роки.
4 Проявляється у зменшенні антропогенного навантаження на НПС, підвищенні енергоефективності,
раціональному використанні природних ресурсів
19
періоди економічного спаду (1991–1999 рр.) та економічної кризи (у 2009 р.),
у 2010 р. зі зростанням ВВП зросли також рівні антропогенного
навантаження на НПС. Отже, рівень антропогенного навантаження в Україні
пов’язаний з динамікою ВВП, а вже динаміка ЕП є наслідком динаміки
антропогенного навантаження. Наведене свідчить про актуальність питання
підвищення ефективності ЕП.
Рис. 2. Динаміка частки екологічних податків у доходах бюджету,
ВВП та екологічних податків, що адмініструються ПМРРП у 2003 –
2011 рр.
Джерело: розраховано авторами на основі даних Державної
казначейської служби та Державної служби статистики.
До реорганізації ДПС України в Міністерство доходів і зборів України
адміністрування 90,5 відсотка ЕП здійснювалося підрозділом місцевих,
ресурсних та рентних платежів Департаменту оподаткування юридичних осіб
ДПС України (далі – ПМРРП). Обсяг первинної інформації, яка
опрацьовувалася працівниками ПМРРП, був значним, кількість основних
декларацій, що надходила за період 2003–2011 рр., постійно зростала і
становила, за нашими розрахунками, від 1,1 до 1,3 млн, а середня сума
сплачених екологічних податків, що адмініструвалися ПМРРП, в один
20
податковий період була незначною і становила від 3,3 до 10,1 тис. грн
(рис. 2). Невисокі надходження від ЕП призводять до того, що податковими
органами при адмініструванні цих платежів приділяється недостатньо уваги,
це знижує імовірність виявлення заниження об’єкта оподаткування та
потенційних платників, що в кінцевому підсумку призводить до зниження
ефективності функціонування екологічних податків, законослухняності
платників податків5.
Рис. 3. Динаміка кількості опрацьованих ПМРРП декларацій та
обсягу мобілізованих податків на 1 декларацію у 2003 – 2011 рр.
Джерело: розраховано автором на основі даних Державної
казначейської служби [18] та Міністерства доходів і зборів України.
Важливим чинником зниження ефективності функціонування ЕП є
існування великої кількості платників, у яких розмір податкових зобов’язань
з ЕП у частині викидів стаціонарними джерелами забруднення є меншим від
розміру витрат, що супроводжують виконання таких податкових зобов’язань.
Міністерством доходів і зборів України розроблено проект закону
України щодо розширення кола податкових агентів зі сплати ЕП у частині
викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними та/або
5 Підвищується при невідворотності покарання за допущені порушення.
21
стаціонарними джерелами забруднення у разі використання ними
природного газу.
До переваг зазначеного законопроекту потрібно віднести оптимізацію
кола платників ЕП, спрощення механізму справляння податків шляхом
запровадження системи податкових агентів, які сплачують екологічний
податок, зменшення кількості податкових декларацій, що подаються.
Але зазначений проект закону містить також ряд недоліків, серед яких:
– ЕП не буде впливати на мотивацію фактичних його платників,
стимулювати до зниження викидів у разі сплати податку податковими
агентами;
– порушення принципу сплати ЕП на території, на якій відбувається
забруднення. Існування даної діючої норми законодавства зумовлене, тим,
що частина ЕП надходить до спеціального фонду місцевих бюджетів (фонду
охорони НПС) і спрямовується на фінансування територіальних потреб з
охорони довкілля. Причому фінансове забезпечення природоохоронних
заходів, поставлене в жорстку залежність від надходження коштів до фондів
охорони НПС.
Аналізуючи структуру споживання природного газу за регіонами
України, можна побачити значну нерівномірність (рис. 4). Частка регіону в
обсязі споживання коливається в межах від 0,4 відсотка у м. Севастополі,
0,9 відсотка – Чернівецькій обл. до близько 13 відсотків у Донецькій обл.
22
2,802,59
1,20
11,35
12,68
1,83 1,68
3,69 3,57
4,72
1,18
6,42
4,86
2,40
4,07
5,55
2,08
2,82
1,61
6,27
1,08
1,96
4,48
0,92
1,98
5,78
0,40
4,64
0,40
8,11
1,81
0,94
4,58
1,77
1,02
6,44
1,542,232,88
4,84
2,34
4,56
6,18
1,16
4,51
3,20
3,58
1,261,76
2,82
1,21
2,33
10,8712,99
0,00
2,00
4,00
6,00
8,00
10,00
12,00
14,00
АР К
рим
Він
ницька об
ласт
ь
Вол
инська
обл
асть
Дніп
ропет
ровс
ька об
ласт
ь
Дон
ецьк
а об
ласт
ь
Жито
мирськ
а об
ласт
ь
Зака
рпат
ська
обл
асть
Запор
ізьк
а об
ласт
ь
Іван
о-Ф
ранкі
вськ
а об
ласт
ь
Київ
ська
обл
асть
Кір
овог
радс
ька об
ласт
ь
Луг
ансь
ка о
блас
ть
Льв
івсь
ка о
блас
ть
Мико
лаїв
ська
обл
асть
Оде
ська
обл
асть
Пол
тавс
ька об
ласт
ь
Рівнен
ська
обл
асть
Сум
ська
обл
асть
Терноп
ільс
ька об
ласт
ь
Хар
ківс
ька об
ласт
ь
Хер
сонсь
ка о
блас
ть
Хмел
ьницьк
а об
ласт
ь
Чер
кась
ка о
блас
ть
Чер
нівец
ька об
ласт
ь
Чер
нігів
ська
обл
асть
м. Київ
м. Сев
асто
поль
2009 2010
Рис. 4. Структура споживання природного газу в Україні за
регіонами у 2009–2010 рр.
Джерело: розраховано автором на основі даних Державної
казначейської служби [18] та Міністерства доходів і зборів України.
Виробництво, постачання та споживання енергетичних ресурсів у тому
числі і природного газу негативно впливають на навколишнє природне
середовище і на здоров’я людей. Так, сучасна енергетика емітує значний
обсяг викидів CO2 (у світі частка енергетичного сектору в сумарних викидах
– 84 відсотки, в Україні – 69 відсотків), метану (CH4), оксидів сірки (SOx),
оксидів азоту (NOx) і летких органічних сполук (ЛОС). Як видно з рис. 3,
розподіл споживання природного газу в України і, як наслідок, емісія викидів
забруднюючих речовин є нерівномірною за регіонами, що спричиняє значний
рівень забруднення та підвищену потребу у фінансових ресурсах для заходів
з охорони довкілля в регіонах з найбільшими частками споживання
природного газу.
23
Ми провели кластерний аналіз (метод k-середніх), регіони було розбито
на три кластери за часткою споживання природного газу. Середні частки
споживання за кластерами наведено на рис. 5
0,0
2,0
4,0
6,0
8,0
10,0
12,0
14,0
Кластер 1 Кластер 2 Кластер 3
2010 2009
Рис. 5. Частки споживання природного газу за кластерами.
Таблиця 1
Результати проведеного кластерного аналізу регіонів України за
частками у споживанні природного газу в 2009–2010 рр.
Кластер 1 Кластер 2 Кластер 3
Донецька;
Дніпропетровська
Київська
область;
Луганська
область;
Львівська
область;
Одеська
область;
Полтавська
область;
Харківська
область;
Черкаська
область; м.
Київ
АР Крим
Вінницька область;
Волинська область;
Житомирська область;
Закарпатська область;
Івано-Франківська область;
Кіровоградська область;
Миколаївська область;
Рівненська область;
Сумська область;
Тернопільська область;
Херсонська область;
Хмельницька область;
Чернівецька область;
Чернігівська область; м.
Севастополь
24
Для подолання негативних наслідків у разі прийняття зазначеного вище
законопроекту пропонуємо внести зміни до Бюджетного кодексу, стосовно
формульного розрахунку розподілу коштів від надходження ЕП у зазначеній
складовій бази оподаткування за регіонами. На нашу думку, для коштів від
надходження ЕП за вказаною складовою недоцільним є запровадження
механізму рефінансування підприємств за рахунок сплаченого ними податку,
адже неможливо точно визначити суму податку, сплачену фактичним
платником.
Пропонуємо такі пропорції розподілу надходжень від ЕП, що
справляється за викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними
та/або стаціонарними джерелами забруднення у разі використання ними
природного газу:
1) 30 відсотків – до спеціального фонду державного бюджету,
2) 70 відсотків до спеціального фонду місцевих бюджетів, причому
кошти розподіляється між обласними бюджетами, бюджетом Автономної
Республіки Крим, м Києва та м. Севастополя пропорційно споживанню ними
природного газу за формулою:
EnvTaxmb R = (EnvTax – EnvTaxdb) х w spg R / 100, R = 1, …, 27, де
EnvTaxmb R – надходження ЕП, що справляється за викиди
забруднюючих речовин в атмосферу пересувними та/або стаціонарними
джерелами забруднення у разі використання ними природного газу до і-го
обласного бюджету (бюджету Автономної Республіки Крим);
EnvTax – сукупні надходження ЕП, що справляється за викиди
забруднюючих речовин в атмосферу пересувними та/або стаціонарними
джерелами забруднення у разі використання ними природного газу;
EnvTaxdb – надходження ЕП, що справляється за викиди забруднюючих
речовин в атмосферу пересувними та/або стаціонарними джерелами
забруднення у разі використання ними природного газу до державного
бюджету;
25
w spg R – частка R-го регіону у сукупному споживанні природного газу
по Україні за відповідний квартал минулого року, за даними Державної
служби статистики України, %.
Кошти місцевих бюджетів розподіляються між обласним бюджетом
(бюджетом АР Крим) та сільськими, селищними, міськими бюджетами таким
чином:
– 20 відсотків коштів місцевих бюджетів спрямовується до обласних
бюджетів;
– між сільськими, селищними, міськими бюджетами кошти
розподіляються за формулою:
EnvTaxmb r = (EnvTaxmb R – EnvTaxob R) ∙ w spg r / 100, r = 1, …, n, де
EnvTaxmb r – r-й міський (сільський, селищний) бюджет;
EnvTaxob R – обласний бюджет R-го регіону;
w spg r – частка r-го регіону у сукупному споживанні природного газу по
області за відповідний квартал минулого року, за даними Державної служби
статистики України, %.
r – територіально-адміністративне утворення R-го регіону.
26
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБЛЕННЯ ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ВНЕСЕННЯ ЗМІН
ДО ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА СТОСОВНО ОПОДАТКУВАННЯ
ТОВАРІВ, ЯКІ МІСТЯТЬ ФОСФАТИ
Світове товариство, усвідомивши важливість збереження природи,
особливу увагу приділяє розробці нових, більш безпечних товарів і
технологій, які повинні максимально зменшити викиди небезпечних речовин
у природу. У цьому контексті особливо важливими є розробка і
впровадження безпечної побутової хімії, особливо миючих засобів, які, за
оцінкою експертів Європейської Спільноти, посідають перше місце за
негативною дією на життя та здоров’я людини. Виходячи з цього країни ЄС
приймають цілий ряд законодавчих актів відповідного спрямування. Зокрема,
від небезпечних засобів на сьогодні відмовилися Австрія, Німеччина, Італія,
Нідерланди, Норвегія та ряд інших країн. Деякі держави поки що ввели лише
обмеження на використання фосфатних речовин у промислових товарах [16].
Як свідчить аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення
проблеми, пов’язаної з удосконаленням складу мийних засобів, синтезу
поверхнево-активних речовин, технологій їх виробництва та екології
синтетичних миючих засобів, інших промислових товарів, близько 98 %
синтетичних мийний засобів, що виробляються або реалізують на території
України, містять фосфати. Зокрема, на сьогодні іноземні виробники можуть
безперешкодно завозити фосфатовмісну продукцію на територію нашої
держави.
Щодо вітчизняних нормотворчих реалій, то важливо зазначити про
розробку загальнодержавної програми зі зменшення та поступового
припинення використання на території України фосфатовмісних товарів.
Дана програма має на меті забезпечити узгодженість українського
законодавства з Регламентом Європейського Парламенту та Ради ЄС.
Таким чином, 15 червня 2010 року Верховною Радою України було
прийнято Постанову “Про розроблення Загальнодержавної програми щодо
зменшення та поступового припинення використання на території України
27
мийних засобів на основі фосфатів”, згідно з якою Кабінет Міністрів України
мав до 1 травня 2011 року подати на розгляд Верховної Ради України проект
Загальнодержавної програми щодо зменшення та поступового припинення
використання на території України мийних засобів на основі фосфатів. Але,
на жаль, принципи програми не були втілені в життя [9].
Крім того Міністерством економічного розвитку і торгівлі 11 липня
2013 року розроблено законопроект “Про державне регулювання у сфері
мийних засобів“, що має на меті запровадження обмежень на вміст фосфатів
у мийних засобах: з 2013 року вміст фосфатів повинен бути не більше 17 %,
2015 року – 10 %, 2018 року – 5 %, а з 1 січня 2020 року – 0 % [10].
Згідно з законопроектом, для фінансування заходів з обмеження
ввезення, виробництва і реалізації на території України мийних засобів, що
містять фосфати та поверхнево-активні речовини для мийних засобів, що не
відповідають європейським стандартам, передбачається запровадити
екологічний збір для виробників, імпортерів, торговельних мереж та
суб’єктів роздрібної торгівлі, які ввозять, виробляють і реалізують на
території України мийні засоби, що містять фосфати та/або поверхнево-
активні речовини для мийних засобів.
У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що в Україні
масово застосовуються мийні засоби на основі фосфатів. А як зазначалося
вище, цивілізовані країни світу давно вже відмовилися від застосування
мийних засобів та інших промислових товарів на фосфатній основі.
Отже, з метою стимулювання впровадження найбільш ефективних
розробок у сфері мийних засобів на основі європейських стандартів
передбачається ввести пільгову систему кредитування та надання податкових
пільг виробникам безфосфатних та екологічно безпечних товарів.
Крім того, аналіз накопиченого досвіду зарубіжних країн щодо
застосування економічних інструментів охорони довкілля, включаючи
екологічне оподаткування, дозволив би уникнути неминучих проблем на
складному шляху якісної модернізації: вітчизняної системи екологічного
28
регулювання. Цей досвід тим більше цікавий, що на практиці спостерігається
недооцінка потенціалу ЕП та інших економічних інструментів
природокористування як чинників, що не лише сприяють стійкому
економічному розвитку, але і стимулюють технологічну модернізацію
економіки [17].
Таким чином, дієвим та надійним засобом поліпшення довкілля та
здоров’я нації вбачається запровадження принципу попередження
забруднення НПС, основаного на вдосконаленні національної нормативно-
правової бази щодо розробки, виробництва та застосування безпечної
побутової хімії; охорони та моніторингу природних ресурсів відповідно до
принципів європейського законодавства, шляхом застосування ЕП.
У зв’язку з цим необхідно вжити таких заходів:
– Запровадити ЕП шляхом розширення кола податкових агентів до яких
належать суб’єкти господарювання, які здійснюють ввезення на митну
територію України засобів побутової хімії (пральних порошків (паст) та
рідин (гелів), що містять фосфатні речовини, виробляють або реалізують
(продають) зазначені товари;
– Ввести ЕП за ставкою у розмірі 1 відсотка митної вартості кожного
засобу.
29
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження науково-теоретичних підходів та практичних
заходів щодо підвищення ефективності державного регулювання
природоохоронної діяльності засобами податкової політики (екологічного
оподаткування) дозволило отримати ряд висновків та рекомендацій, серед
яких варто виділити наукові результати.
Ураховуючи, що екологічні податки є засобом впливу на негативні
зовнішні прояви економічної діяльності, можна стверджувати про визначну
роль податкових важелів у системі державного регулювання охорони
навколишнього середовища. Характер податкової політики відображає
наскільки активно держава протидіє проблемам охорони довкілля. Подальше
підвищення ефективності державного регулювання природоохоронної
діяльності може забезпечуватися за рахунок посилення ролі податкових
важелів, зокрема щодо оподаткування товарів, які містять фосфати.
Визначено, що адаптація зарубіжного досвіду до умов господарювання
в Україні має відбуватися з урахуванням негативних аспектів, які можуть
мати місце в ході відповідних перетворень. Особливу увагу варто звернути
на підвищення стимулювального ефекту, що досягається за рахунок
використання податкових важелів державного впливу. Не менш важливим є
дотримання цільового використання акумульованих коштів, що надійшли від
сплати екологічного податку, що дозволить забезпечити високий ступінь
підтримки державного регулювання у суспільстві, зокрема щодо можливості
витрачати 50 відсотків коштів платниками екологічного податку в напрямі
покращення екосистеми.
Основною тенденцією в даному контексті є застосування формульного
розрахунку розподілу коштів від надходження екологічного податку в
складовій базі оподаткування за регіонами України.
30
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Податковий кодекс України : вiд 02.12.2010 р. № 2755-VI // Голос
України. – 2010. – № 229–230
2. Бюджетний кодекс : вiд 08.07.2010 р. № 2456-VI [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17
3. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон
України: від 25.06.1991 р. № 1264-XII. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1264-12
4. Про державний бюджет на 2013 рік: Закон України : від 06.12.2012
р. № 5515-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5515-17
5. Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких
інших законодавчих актів України : Закон України : від 23.12.2010 р. №
2856-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/card/2856-17
6. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо
перегляду ставок деяких податків і зборів : Закон України : від 22.12.2011 р.
№ 4235-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/card/4235-17
7. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності : Закон
України : від 6 вересня 2005 р. № 2806-IV [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2806-15
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 р. № 569
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/card/569-2013-п
9. Про розроблення Загальнодержавної програми щодо зменшення та
поступового припинення використання на території України мийних засобів
на основі фосфатів від : Постанова Кабінету Міністрів України :
15.06.2010 р. № 2335-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/card/2335-17
31
10. Про державне регулювання у сфері мийних засобів : проект закону
України : від 14.03.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1148.7137.0
11. Сех Ірина. Кошти екологічного податку мають послужити для
модернізації підприємств [Електронний ресурс] / Сех Ірина. – Режим доступу
: http://galinfo.com.ua/news/132086.html
12. Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо
зарахування екологічного податку [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://budget.rada.gov.ua/kombjudjet/control/uk/publish/article;jsessionid=FAAC9
3232CB573026ED997EB586FD633?art_id=49906&cat_id=44731
13. Сех Ірина Бюджетні кошти на екологічну модернізацію отримають
лише ті підприємства, на які вкаже влада [Електронний ресурс]/ Сех Ірина. –
Режим доступу : http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/036613/
14. Новицька Н. В. Причини і наслідки реформування екологічного
податку в Україні / Н. В. Новицька // Науковий вісник Національного
університету ДПС України – 2011. – № 1(52) – С. 187– 194.
15. Сіпайло Л. Г. Важелі стимулювання екологізації інноваційної
діяльності підприємств / Л. Г. Сіпайло // Вісник Національного університету
водного господарства та природокористування. – 2011. – № 2(54). – C. 196–
201.
16. Мельников В. Преступная индульгенция изготовителям
вредоносных стиральных порошков [Електронний ресурс] / В. Мельников //
Промышленные Ведомости. № 11 – 12 2011. – N11 – 12. – Режим доступу:
http://www.promved.ru/articles/?nomer=73
17. Муратова К. В. Сучасні тенденції розвитку українського ринку
мийних засобів / К. В. Муратова, О. В. Пиріков, В. І. Рибаченко // Збірник
наукових праць ДонНУЕТ . – 2010. – С. 225- 230
18. Міністерство доходів і зборів України // Офіційний портал
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://minrd.gov.ua/
32
