МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИМОГИЛІВ - ПОДІЛЬСЬКИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ПОШУКОВА РОБОТА

2011Керівник: Войцехівська Ірина Станіславівна – викладач вищої категорії

2

української мови. Виконавці: Луценко Ольга, Медвідь Ліля, Мудрик Юлія, Зіневич Жанна

Рецензент: Ліпінська Раїса Миколаївна – заступник директора з виховної роботи.

Пошукова робота містить матеріали про етикет українського та інших народів світу,розкриває мовленнєвий діловий етикет та правила поведінки. Для студентів, кураторів, викладачів.

Розглянуто і схвалено назасіданні циклової комісії

Протокол № ___ від ___2011 р.Голова ц\к І.С.Войцехівська

Мета пошукової роботи: вироблення умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час

3

сприймання, відтворення і створення власних висловлювань з дотриманням українського мовленнєвого етикету, формування основ професійного мовлення, усвідомлення того, що мова — це засіб збагачення, розвитку і реалізації мовлення кожної особистості. Актуальність теми.

Ми бачимо і відчуваємо на собі повсякденно, що культура спілкування в суспільстві низька. Мовлення молодих людей характеризується багатослів’ям, заміною власне українських слів іншомовними, суржиком, діалектною, сленговою лексикою, воно далеке від високої культури спілкування. Яка полягає не тільки у бездоганному дотриманні стандартів, норм літературної мови, а й вона залежить також від уміння користуватися всіма багатствами мови, її виражальними можливостями, від здатності брати до уваги що, з ким, де, коли, для чого говорити, тобто враховувати мовленнєву ситуацію. Ця проблема актуальна не лише в нашому закладі, вона піднімається на районному, обласному, державному рівнях.

Предмет дослідження: етикет.

Форми і методи пошукової роботи: проблемно-пошуковий.

Участь студентів у безпосередньому виконанні роботи: збір та аналіз інформації, формування тексту роботи, створення висновків та рекомендацій. Використання даних дослідницької роботи в навчально-виховному процесі: матеріали пошукової роботи можуть використовуватися викладачами, кураторами, студентами в навчально-виховному процесі при проведенні навчальних занять, виховних заходів тощо. А також інформаційні матеріали стануть в нагоді усім, хто прагне підвищити рівень культури спілкування та поведінки.

Зміст

4

1. Вступ…………………………………………………………….………..……52. Етикет………………………………………..……………………….………..73. Культура спілкування………………………..………………...……..………9

3.1. Мовленнєвий етикет………………………………………………….113.2. Ділове мовлення……………………………………………………...17

4. Культура поведінки………………………………………………………….565. Етикет інших народів світу………………………………………………....666. Висновки……………………………………………………………………..727. Додатки………………………………………………………...……………..738. Використана література……………………………………………………144

Рецензія

Вступ

5

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується посиленням уваги до мовної освіти в країні, потребою формування особистості, яка б відзначалася свідомим ставленням до рідної мови, мовленнєвою активністю на всіх етапах оволодіння мовою, пізнання і впливу, високою культурою спілкування в різних життєвих ситуаціях.

У зв’язку з цим фахівцем з великої літери можна вважати ту людину, яка не лише володіє високою кваліфікацією, а й є духовно багатою, творчою осо-бистістю. Формування такого спеціаліста дедалі більше пов’язується з глибоким знанням української мови, з її тонкощами, таїною як усного, так і писемного професійного мовлення. На роботі, крім професійної майстерності, велике значення має вміння чи невміння встановлювати і підтримувати добрі стосунки з людьми.

Кожна людина має свої переваги і недоліки, які варто враховувати у процесі спілкування, має свою життєву позицію і переконання, які впливають на її точку зору у прийнятті того чи іншого рішення, має свої смаки, які бажано знати і не критикувати, вона є вихованцем певних традицій, які слід поважати. Тим більше, уміння спілкуватися мовою професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися не тільки на виробництві, а й у безпосередніх ділових контактах із колегами. Мета роботи — вироблення у студентів умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і створення власних висловлювань з дотриманням українського мовленнєвого етикету, формування основ професійного мовлення, усвідомлення того, що мова — це засіб збагачення, розвитку і реалізації мовлення кожної особистості. Досить важливими є знання з основ мовного етикету, адже людина послуговується ним щодня. Ми кілька разів упродовж дня можемо звертатись один до одного, вітатись, прощатись, комусь дякувати, давати пораду, прохати щось у когось, перед кимось доводиться вибачатись, когось комусь рекомендувати тощо. А ще - ми співчуваємо, робимо компліменти, відмовляємо, запрошуємо і приймаємо гостей, самі гостюємо, присягаємось у відданості, освідчуємось у коханні... Без цього важко уявити будь-яку етикетну ситуацію в побуті, на роботі чи в товаристві. І при цьому ми неминуче послуговуємось усталеними виразами (чи окремими словами).

Необхідно знати етикет спілкування, на чому наголошував чеський письменник і соціолог Іржі Томан: «Необхідно оволодіти знанням мови з погляду того, щоб говорити завжди тактовно, цікаво, своєю мовою впливати на слухачів, уміти переконати людину або ж просто розважити її, уміти говорити зі знайомими і незнайомими людьми, з молодими і старими, з рівними собі й високопоставленими, з людьми, що симпатизують нам, і з тими , хто проти нас, уміти говорити вдвох, утрьох і в більших групах, навіть перед широким загалом – словом, уміти своєю мовою завойовувати прихильність людей ».

6

Слова «мораль», «етика» сприймаються в наш час неоднозначно. Порядна людина має зважати на вимоги моралі. Є речі, які не може дозволити собі порядна людина, так само як є те, чого вона не може робити, доки лишається собою. Ми маємо виконувати свій обов’язок, протистояти нахабству й жорстокості, бути чуйними, ввічливими, створювати навколо себе атмосферу приязні та відкритості – якщо прагнемо бути людьми й жити по-людськи.

Уже в ранньому віці закладаються основи культури, у тому числі і культури спілкування. Маючи певну базу, людина протягом свого життя прагне до підвищення своєї культури. До цього її підштовхує бажання постійно відкривати для себе щось нове в навколишньому світі. Якщо культура спілкування закладена в людині з дитинства і стає нормою її життя. Мовленнєвий етикет формує поведінку людини — спонукає її поводитись у певний спосіб відповідно до конкретної ситуації, у якій дуже чітко можна побачити вплив мови на людину, на її поведінку.

Отже, культура мовлення — це сукупність таких якостей, які найкраще діють на людину із урахуванням конкретної ситуації, поставлених мети і завдань. До них відносяться: точність, зрозумілість, чистота мови, багатство і розмаїтість, виразність, правильність. Культура поведінки, культура мовлення і культура спілкування в житті найчастіше виступають в єдності. Культура спілкування є складовою частиною культури людини в цілому, вона моделює поведінку людини — спонукає у певній ситуації поводитися у відповідний спосіб.

Безумовно, самі знання не забезпечать культуру спілкування, якщо вони не будуть використовуватися. Для того, щоб спілкування було успішним, треба мати необхідні вміння. Вони набуваються з досвідом, за допомогою певних вправ. Мовлення людей здійснюється не лише як судження про дійсність, а й як певна комунікативна ситуація.

Аналіз педагогічної, методичної літератури, присвяченої проблемі мовленнєвого розвитку студентів, засвідчує, що в ній учені, методисти торкалися питань культури мовлення, розвитку мовленнєвих здібностей студентів. Значна увага мовознавців зосереджувалася на питаннях народного світогляду, народної психіки, поведінки людини як носія національного характеру (В.В. Жайворонок, Л.І. Мацько, В.І. Кононенко).

Однак, незважаючи на певні успіхи в цій галузі, теорія і практика навчання культури спілкування потребує подальшого вдосконалення. Недослідженими залишаються важливі питання, пов'язані з розвитком і формуванням вмінь і навичок культури спілкування; не розроблені питання комплексного підходу реалізації даного питання.

Спостереження за навчальним процесом, аналіз рівня знань, умінь і навичок студентів дали змогу зробити висновки про те, що поставлена проблема потребує подальшого вирішення. І це повинно хвилювати не лише старше покоління, а задуматись над цим повинна молодь, підростаюче покоління, яке і є майбутнім нашої України.

Етикет

7

Слово «етикет» запозичено із французької мови і означає ярлик, етикетка, напис. Під етикетом розуміють сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву відношення до людей: поведінка з оточуючими, форми звертання і привітань, поведінка в громадських місцях, манери і одяг. Слово етикет прийшло в нашу мову ще на початку XVIII ст., це приблизно 300 років тому.

Наука, що вивчає дотримання людиною правил етикету, називається етикою. Тісно з етикою пов’язана і наука естетика. Вона допомагає людині розібратись у великій різноманітності смаків, звичок, почуттів, кольорів. Вчить людину вибрати найкраще, не розгубитись в розмаїтті. Люди часто не знають, як себе поводити в тому чи іншому випадку. Вони хочуть виглядати пристойно в очах оточуючих. А тому завжди існувала і буде існувати потреба у знанні етики.

Практичне значення етикету полягає в тому, що він дає можливість людям без особливих зусиль використати вже готові форми загальноприйнятої ввічливості для спілкування з різними групами людей і на різних рівнях.

Основи етикету досить прості. Це: культура мови, що припускає не тільки її граматичну й стилістичну правильність, але відсутність вульгарних слів, нецензурних виражень, слів-паразитів й елементарна ввічливість, що припускає вміння вітатися, прощатися, говорити «будь ласка», «будьте ласкаві», «будьте люб'язні», «вибачите», дякувати за допомогу, послугу, бажати спокійної ночі, доброго ранку, гарного апетиту, здоров'я й ін.

Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень.

Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. В своїй основі ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі. Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.

В міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніш вважалося непристойним, стає загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншому місці і за інших обставин.

Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильно поводитися в суспільстві

8

має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.

Етикет регламентує поводження людей у побуті, на службі, у громадських місцях і на вулиці, у гостях і на різного роду офіційних заходах - прийомах, церемоніях, переговорах.

Певні особливості склалися в етикеті українського народу і в процесі історичного розвитку він змінювався.В сучасному світі склалися такі загальні правила етикету:

1. Уміти бути уважним до людини в усіх ситуаціях, які хоча б якось об’єднують її з вами, бачити і помічати її, виявляти цю увагу до неї зовнішніми знаками доносячи їх до людини.

2. Ввічливо звертатися з проханням про будь-яку послугу і самому подякувати за таку послугу.

3. Співчувати людині у її невдачах, поділяти з нею радість успіху, виявляючи їй свої послуги і допомогу у можливих формах.

4. Берегти робочий і вільний час інших людей, не марнувати його повільними беззмістовними розмовами і ні в якому разі не примушувати людину чекати на тебе.

5. Розмовляти мовою, зрозумілою більшості присутніх, не допускати перепитування за присутності інших або є розмови незрозумілою їм мовою.

6. Не сміятися безпричинно за присутності людини, не давати їй приводу гадати, ніби ви смієтеся з неї.

7. Намагатися не помічати фізичних вад людини, не розглядати і не розпитувати про них.

8. Не допускати ніяких погроз щодо людини, тим більше – фізичних дій.9. Бути терплячим до інших думок, смаків, не допускати приниження

людської гідності того, чиї смаки не відповідають вашим.10. Терпляче вислуховувати того, хто говорить, не перебивати його і

виявляти інтерес до його думки.11. Не нав’язувати співрозмовникові тему розмови про себе як найцікавішу,

прагнути більше запитувати і слухати ніж говорити самому.12. Не підкреслювати своєї шляхетності і жертовності у зробленій вами

послузі, якою б важливою і значною вона не була, покажіть, що ви робите її легко, з задоволенням, без думки про взаємну віддяку.

13. Дбати про свій зовнішній вигляд, охайність і чистоту, пам’ятаючи, що неохайність, недбайливість і не увага, до себе це форма, неповаги до інших людей, зневага до їх думки.

14. Не привертати до себе уваги екстравагантністю зовнішнього вигляду. Отже, етикет - дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури,

моральності моралі, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно до їхніх представлень про добро, справедливість, людяність - в області моральної культури і про красу, порядок, благоустрій, побутовій доцільності - в області культури матеріальної.

Культура спілкування

9

Мова є засобом саморозвитку й самовираження особистості. В залежності від того , як людина висловлює свої думки, створюється образ її душі та інтелекту, оскільки саме через мову практично виявляються ці якості. Недаремно Сократ сказав: «Заговори, щоб я тебе побачив».

Заговорить людина - і виявить рівень своєї освіченості, гостроту розуму. А за словами Дейла Карнегі, вміння говорити - це найкоротший шлях до успіху ( воно виводить людину на вершину суспільного життя, надає їй відчуття впевненості в своїх силах і піднімає над натовпом ). Нарешті той, хто володіє приємною манерою спілкування, користується авторитетом, який частіше перевищує його реальні здібності.

Виховання культури мови органічно входить у формування культури спілкування. Принципи і норми культури спілкування формувалися віками. Народи всіх країн і часів ретельно відбирали, зберігали, нагромаджували досвід спілкування за принципом: розумно — морально — гарно. Стрижнем, основою справжньої культури спілкування є гуманне ставлення людини до людини. Тому формування в дітей позиції відвертості, довір'я, дружелюбності — неодмінна умова виховання культури спілкування. І для того, щоб розв'язати це завдання, дорослим треба дуже ретельно проаналізувати, а як же вони самі ставляться до оточуючих, знайомих і незнайомих, до сусідів, товаришів по службі, рідних і близьких, і, звичайно ж, до самих дітей.

У процесі спілкування формуються не лише пізнавальні можливості людини, а й інтегральні складові психічного життя: самооцінка, усвідомлення власного «Я» і відчуття його тотожності в будь-яких життєвих ситуаціях, виробляються критерії ставлення до інших людей.

Кожен, хто бажає підвищити свою культуру мовлення, повинен розуміти, що таке національна мова, в яких формах вона існує; чим книжна мова відрізняється від розмовної; що таке функціональні стилі мовлення; чому в мові існують фонетичні, лексичні, морфологічні, синтаксичні варіанти; що таке мовна норма; засвоїти і розрізняти навички відбору і вживання мовних засобів у процесі діяльності; оволодівати нормами літературної мови, її багатствами.

«Безумовно, самі знання не забезпечать культуру спілкування, якщо вони не будуть використовуватися. Для того, щоб спілкування було успішним, треба мати необхідні вміння. Вони набуваються з досвідом, за допомогою певних вправ. Для того, щоб контакт був насправді глибоким, необхідно, щоб особистість, крім знань про спілкування, певних навичок та вмінь, мала ще й відповідну комунікативну установку на спілкування. Причому не просто установку на встановлення контакту, а на людину, як на загальнолюдську цінність. Тоді цей контакт стане олюдненим і спілкування буде вестися на високому рівні».

Висока культура спілкування полягає не тільки у бездоганному дотриманні стандартів, норм літературної мови, а й вона залежить також від

10

уміння користуватися всіма багатствами мови, її виражальними можливостями, від здатності брати до уваги що, з ким, де, коли, для чого говорити, тобто враховувати мовленнєву ситуацію.

Розумові здібності, ерудиція, сила волі, працездатність тощо можуть не приносити бажаних результатів, якщо людина не вміє належно спілкуватися, і, навпаки, досконале спілкування спроможне стати ключем до успіху в суспільстві.

Отже, формування навичок культури спілкування не повинне обмежуватись епізодичними вправами і завданнями, воно потребує розвитку і вдосконалення протягом всього життя. Все краще, що дає світові наука і практика, має бути надбанням кожного, якщо він критично оцінює рівень своєї культури і прагне до її вдосконалення. Таким чином, роль культури спілкування у формуванні культури людини в цілому є надзвичайно важливою. Як зазначав Антуан де Сент-Екзюпері, найбільшою розкішшю, що гідна людини, є радість людського спілкування. Щоб мати успіх у мистецтві спілкування, треба його опановувати й застосовувати у щоденній практиці.

Мовленнєвий етикет

11

Під мовленнєвим етикетом розуміють мікросистему національно специфічних стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у певній тональності. Такі стійкі формули спілкування, або стереотипи спілкування є типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у побутових ситуаціях.

Для реалізації формул мовленнєвого етикету потрібні певні «координати». Мовленнєва ситуація відбувається за безпосередньої участі мовця — «я» і адресата-співрозмовника — «ти» (чи співрозмовників, їх може бути кілька: етикетна ситуація завжди діалогічна, бо передбачає спілкування, навіть, якщо її учасники (мовці) розділені часом чи простором). Дія здебільшого відбувається «тут» і «тепер» (якщо йдеться про усне спілкування). Систему мовленнєвого етикету нації складає сукупність усіх можливих етикетних формул. Структуру ж його визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвала тощо. З-поміж них вирізняються ті, що вживаються при з'ясуванні контакту між мовцями — формули звертань і вітань; при підтриманні контакту  — формули вибачення, прохання, подяки та ін.; при припиненні контакту — формули прощання, побажання.

З точки зору національної специфіки мовленнєвого етикету варто сказати, що структура його склалася у кожної нації на її власній народній основі під впливом різного роду психологічних, соціально-політичних, культурологічних факторів.

Вважається, що мовленнєвий етикет є однією з важливих характеристик поведінки людини. Бо без знання прийнятих у суспільстві форм етикету, без вербальних форм вираження ввічливих стосунків між людьми, індивід не може ефективно, з користю для себе і оточуючих здійснювати процес спілкування. Стельмахович  М. Г. з цього приводу зауважує: «Не треба забувати, що будь-який, навіть найменший відступ від мовленнєвого етикету псує настрій, вносить непорозуміння в людські стосунки, а інколи, навіть, калічить душу і ранить серце людини».

Прийнято розрізняти вищий і нижчий рівень мовленнєвої культури людини. Нижчий рівень - перший ступінь оволодіння літературною мовою: правильність мовлення та дотримання норм літературної мови. Правильним мовленням називають таке мовлення людини, в якому не допускаються помилки у вимові, у вживанні слів та їхньому утворенні, у побудові речень.

Вищим рівнем мовленнєвої культури прийнято вважати правильне і гарне мовлення: людина не тільки не допускає помилок, але й вміє щонайкраще будувати своє висловлення; найбільш повно розкриває його тему і головну думку; відбирає найбільш придатні слова і конструкції з урахуванням того, до кого й за яких обставин він звертається.

Мовленнєвий етикет, як соціально-лінгвістичне явище, виконує певні функції. Формановська Н. І. нараховує їх близько шести.

12

Перша з них контактна функція — встановлення, збереження чи закріплення, підтримуваних зв'язків і стосунків, індивідуальних чи соціально-масових. Поняття «контактна функція» однаково стосується усіх тематичних груп одиниць мовленнєвого етикету, бо навіть прощаючись, ми встановлюємо можливість подальшого контакту.

Функція ввічливості - пов'язана з проявами ввічливого поводження членів колективу один з одним.

Регулююча функція - теж стосується усіх проявів мовленнєвого етикету, бо вибір певної форми при встановленні контакту регулює характер стосунків адресата і адресанта.

Функція впливу - передбачає реакцію співбесідника - вербальну, жестову, діяльнісну.

Функція звертальна - тісно пов'язана з імперативною, бо привернути увагу, означає здійснити вплив на співбесідника. Емоційно-експресивна функція - є факультативною функцією, оскільки вона властива не усім одиницям мовленнєвого етикету.

Усі функції мовленнєвого етикету існують на основі комунікативної функції мови.

Існування вказаних функцій доводить, що мовленнєвий етикет не є якимось випадковим чи несуттєвим явищем, а навпаки представляє собою своєрідний механізм, лише з допомогою якого може відбуватися ефективна комунікація.

Ми бачимо і відчуваємо на собі повсякденно, що культура спілкування в суспільстві низька. Мовлення студентів характеризується багатослів’ям, заміною власне українських слів іншомовними, суржиком, діалектною, сленговою лексикою, воно далеке від високої культури спілкування. Яка полягає не тільки у бездоганному дотриманні стандартів, норм літературної мови, а й вона залежить також від уміння користуватися всіма багатствами мови, її виражальними можливостями, від здатності брати до уваги що, з ким, де, коли, для чого говорити, тобто враховувати мовленнєву ситуацію.

Ця проблема актуальна не лише в нашому закладі, вона піднімається на районному, обласному, державному рівнях. Мовленнєвий етикет має велике значення для життєдіяльності суспільства і для функціонування мови. Саме тут найбільш яскраво виявляється стан мовленнєвої культури, духовні цінності, етнічні риси суспільства, рівень стосунків між людьми. Так і дотримання правил етики допомагає відчувати себе максимально вільно, не завдавати неприємності іншим. Взагалі, етика у звичайному розумінні — це те саме, що мораль, моральність. В свою чергу мораль — це система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей.

Чи знайома вам ситуація, коли зустрічаємо гарних молодих людей, милуємося ними до того моменту, поки вони не почнуть говорити? Таку ситуацію можна, на жаль, спостерігати щодня як в суспільному транспорті, так і на вулиці, тощо. Це трапляється тому, що молоді люди не вміють чи не бажають гарно спілкуватися. Тому слушним є коротка фраза: «Заговори, щоб я тебе побачив».

13

Від уміння спілкуватися залежить дуже багато в нашому житті. Спілкування є містком до набуття справжніх друзів, отримання бажаного, роботи, кар'єри, досягнення мети. Зрештою від вміння спілкуватися залежить те, чи будеш ти взагалі цікавим для людей, а значить чи зможеш ти завоювати їх повагу та авторитет. Тому слушно вказують, що спілкування - це ціле мистецтво.

Спілкування починається із звертання. Дуже неприємно, коли незнайома людина звертається до нас на «ти». Це не тільки свідчить про її невихованість, а й викликає в нас самих відразу зневагу до цієї людини, небажання з нею спілкуватися.

На «ти» звертаються, як правило, один до одного родичі, друзі, колеги, приятелі, діти. Перш, ніж перейти у спілкуванні на «ти» слід поцікавитися, що це за людина і чи цей «місток» буде на вашу користь. Пропозиція перейти на «ти» повинна виходити від більш літньої, поважної людини, чи особи, що займає вище службове становище. Молодші можуть попросити звертатися до них на «ти», хоча самі продовжують звертатися на «ви». Жінкам дозволено відмовитися від переходу на «ти» з чоловіком без будь-якого пояснення причин.

Мистецтво спілкування полягає також і у загальній інтелігентності, освіченості, а звідси - вибору та підтримання теми розмови та правильного тону бесіди. Не слід кричати, тріскотіти, зловживати увагою іншої чемної людини. А інколи ще більшим мистецтвом, ніж мистецтво спілкування, є мистецтво в слушним момент помовчати.

Коли ви розмовляєте з ким-небудь у товаристві, важливо зосередитися на темі розмови, взяти в ній участь, підтримати її і внести в неї якийсь цікавий момент, щоб ви, як співрозмовник, запам'яталися іншим. Це буде свого роду «зеленим світлом» для подальшого підтримання стосунків з цими людьми. Розмова повинна бути ненав'язливою, невимушеною. Розповідаючи якісь жарти чи історії, подумайте, чи не скривдять вони когось з ваших співрозмовників прямим чи непрямим чином.

Негарним тоном вважається не відповідати на питання, поставлені Вам. Це допускається лише в тому випадку, коли питання, на вашу думку, було некоректним чи недоречним. В такому разі слід залишити його без уваги і постаратися перевести розмову в інше русло.

Коли у розмові висловлюються різні точки зору чи погляди, слід дослухатися і взяти участь в розмові, коли ви твердо знаєте, про що говорите. Відстоювати свою точку зору, не будучи повністю впевненим в правильності думки, виглядає немудро.

У спілкуванні не слід допускати суперечок, у яких вже, як правило, ніхто не перемагає і які відбуваються просто заради суперечки. В цьому разі співрозмовники вже зовсім не чують і не хочуть чути одне одного, дозволяють собі різкі висловлювання, вияви зневаги, що є недопустимим для вихованих людей не лише в часі посту.

14

Не слід бути у розмові нав'язливим, а дотримуватися принципу по черговості висловлювання. Не слід перебивати співрозмовника, а почекайте, коли він закінчить думку і ви зможете донести до нього свою точку зору.

Якщо ви погано почули звертання до себе, то слід перепитати, а не старатися відповісти будь-що. Бо це може бути розцінено, як ваша неуважність або й зневага до іншого. Старайтеся висловлюватися повними фразами, а не уривками з одного чи кількох коротких слів.

Якщо в процесі розмови до вас приєднується ще хтось, то слід йому коротко пояснити, про що саме велась мова. Якщо це його зовсім не стосується, то можна сказати, що тема була приватна, сімейна, тощо. Але чемна людина, яка бажає приєднатися до розмови, насамперед переконається, чи доречним буде її участь в цій розмові.

Головна мета кожної культурної людини полягає в збагаченні свого мовлення, його удосконалюванні. Необхідно навчитися відчувати свого співрозмовника, уміти відбирати найбільш придатні для кожного випадку слова та конструкції. Кожна людина повинна дбати не тільки про культуру свого мовлення, а й про мовний етикет (сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення).

С.К. Богдан зазначає, що «мовний етикет українців є унікальною, універсальною моделлю їх мовної діяльності». Призначення етикету - встановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на основі принципу ввічливості. Якщо не знаєте прийнятих у суспільстві правил мовного етикету, то і не будете володіти вербальними формами вираження ввічливості, не зможете встановлювати ділові контакти, на високому рівні здійснювати процес спілкування.

В основі кожної національної культури лежить мовний етикет народу. Мовний етикет - чи не найяскравіша «фарба» на загальному тлі національних особливостей тієї чи іншої культури. Українці в цьому плані - нація своєрідна і унікальна, котра впродовж багатьох віків дбала про скарбницю мовного етикету і поповнювала її все новими перлами, добутими з самої глибини народної душі. Варто сказати, що структура його склалася у кожної нації на її власній народній основі під впливом різного роду психологічних, соціально-політичних, культурологічних факторів.

Загальноукраїнські правила і норми мовленнєвого етикету поширені на всіх теренах, де проживають українці. Але поряд із ними – не замінюючи, а швидше доповнюючи їх – вживаються і дещо відмінні засоби поштивого спілкування, засновані на місцевих традиціях, звичаях, обрядах і віруваннях.

Здавна в основі спілкування українського народу лежать такі загальнолюдські морально-етичні цінності, як доброзичливість, любов, лагідність, привітність, шаноба, ґречність. Власне цими чеснотами здавна славився український народ. Це відмічали завжди мандрівники, подорожуючі, офіційні особи, котрі бували в наших краях. Адже в родині дитину змалечку навчають бути чемною, дотримуватись неписаних, але обов’язкових у взаєминах із людьми різного віку і стану правил етикету. Старше покоління  прищеплює малечі риси поведінки, що забезпечують не лише її комфортне

15

співіснування в близькому середовищі, а й дають змогу засвоїти властиві йому ціннісні орієнтації, національно зумовлені уявлення й переконання.

Саме український мовний етикет презентує повний спектр ввічливості та ґречності у спілкуванні: це слова привітання, прощання, звертання, подяки, прохання, відмови, поздоровлення, вибачення, побажання, запрошення, похвали тощо. Саме ввічливість вважається основою спілкування. І не дивним є походження цього слова, його первісне значення. Ввічливий - це той, хто дивиться саме у вічі. А ментальність українського народу є саме виразом його етикетних знаків - миролюбності, відсутності ворожості, агресивності. Адже очі - це дзеркало душі. Тому, спілкуючись, співбесідники дивляться у вічі один одному. Відвертають очі лише ті, хто говорить неправду або старається щось приховати чи є нечесним.

З часом прикметник «увічливий» переосмислився і набув переносного значення: «Той, хто дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність». Вищим проявом ввічливості є ґречність і чемність. Ґречний – «шанобливо ввічливий у поводженні з людьми». Цей прикметник уживається в українській мові з XVII ст., можливо, запозичений з польської.

На жаль, сьогодні ми стикаємося все частіше з молодіжним сленгом у спілкуванні, який пересипаний нав'язаними нам з інших мов, нечемними, часто навіть і брутальними словами, словами іноземного походження, які вживаються в прямому чи переносному значенні, злиттям слів, які чужі українській мовній традиції та спілкуванню.

Чомусь деяка молодь вважає таке спілкування модним чи сучасним, в той час, коли свідомі молоді люди, які мають національну свідомість та гідність і цінують її, відроджуючи національні та етнічно-мовленнєві традиції українського народу, намагаються спілкуватися чемно та поводитися ґречно, чим викликають значну симпатію до себе та наслідування.

Тому наш обов'язок нині - відродити втрачене у спілкуванні людей, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав'язане нашому народові або бездумно перейняте чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію у нашого народу склалася своя власна система мовленнєвого етикету, що є свого роду феноменом та відображенням загальної культури українського народу. Для різних видів мовленнєвої діяльності суспільство формує певні правила їх здійснення. Правила ведення мовлення, чи етикет мовлення, поділяються на правила для мовця і слухача. Виділимо насамперед правила для мовця:

Доброзичливе ставлення до співрозмовника, повага до адресата. Необхідно виявляти доречну у певній ситуації ввічливість (враховувати стать, вік, службовий чи суспільний статус тощо). Потрібно знімати надмірну категоричність. Мовцеві не рекомендується ставити в центр уваги своє «я»,

нав'язувати свої думки й оцінку подій.

16

Необхідним для мовця є відокремлення власного «я» слухача у центр уваги.Мовцеві треба вміти вибирати тему для розмови, доречну в кожній ситуації, яка є цікавою, зрозумілою партнерові. Мовець повинен стежити за логікою розгортання тексту, за тим, щоб висновки не протирічили задуму бесіди. Мовець повинен пам'ятати, що межа смислового сприйняття і концентрації уваги у слухача - обмежені. Мовцеві необхідно постійно відбирати мовні засоби відповідно до вибраної тональності тексту, орієнтуючись не тільки на адресата, але й на ситуацію спілкування загалом, на офіційність або неофіційність ситуації. Мовець повинен пам'ятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні слухач не тільки чує, але й бачить його, отже, сприймає жести, міміку, пози, загальну манеру триматися при розмові й культуру поведінки.

Правила для слухача: Необхідно перервати всі справи й уважно вислухати мовця. Слухаючи, необхідно доброзичливо, з повагою і терпляче ставитися до мовця, бути тактовним. Намагатися не перебивати мовця, не вставляти недоречних зауважень, не переводити власне слухання у говоріння. Слухаючи, треба перевести в центр уваги мовця та його інтереси. Необхідно вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на питання. Необхідно перервати всі справи й уважно вислухати мовця. Слухаючи, необхідно доброзичливо, з повагою і терпляче ставитися до мовця, бути тактовним. Намагатися не перебивати мовця, не вставляти недоречних зауважень, не переводити власне слухання у говоріння. Слухаючи, треба перевести в центр уваги мовця та його інтереси. Необхідно вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на питання. У кожному суспільстві етикет поступово розвивався як система правил

поведінки, система дозволу й заборон, що формують загалом моральні норми. Етикет і мовлення тісно пов'язані між собою. Манера мовлення, стиль, дозвіл чи заборона говорити одне й не говорити інше, вибір мовних засобів як маркер приналежності до певного середовища - все це наявне в наших мовленнєвих виявах. Мовленнєвий етикет можна визначити як правила, що регулюють мовленнєву поведінку. Це широка зона одиниць мови й мовлення, яка словесно виражає етикет поведінки, дає нам в руки ті мовні багатства, які є в кожному суспільстві для вираження неконфліктного ставлення до людей, а етикет регулює складний вибір доречного засобу конкретною людиною, для її конкретного адресата, у конкретному випадку, ситуації.

17

Ділове мовлення

На сучасному етапі досить актуальною постає проблема формування професійного мовлення фахівця. Людина, яка прагне бути прийнятою, визнаною в суспільстві, має набути конкретних навичок та якостей: здатність до взаємодії та наслідування, навчання та самовдосконалення, лідерства та підлеглості, вміння підтримувати дружні стосунки, спілкуватися тощо. Проте по-справжньому оволодіти висококультурною мовленнєвою діяльністю можливо тільки при безпосередній участі у такому комунікативному акті, який відповідав би вимогам часу і освіти. Професійне зростання майбутнього спеціаліста можливе за умови засвоєння та оперування мовою фаху. Ґрунтовне володіння професійною мовою допоможе самовизначитись, стверджуватись, як спеціалістові, тому формування професійно ділового стилю спілкування - це винен бути цілеспрямований, спеціально організований процес систематичного оновлення та вдосконалення знань та вмінь, необхідних для професійної компетентності. Важливим напрямком соціалізації людини є прищеплення навичок ввічливої поведінки в суспільстві, профілактика агресивних та грубих форм поведінки. Слід сказати і про недоліки ділового мовлення, зокрема про студентський сленг, про вживання вульгаризмів, що пояснюється потягом до дорослості. Звичайно, правила ввічливості змінюються з часом, втрачають свою імперативність, заміщуються більш сучасними та адаптованими формулюваннями. Тому неможливо навчити людину добрим манерам раз і назавжди. Необхідно прищепити внутрішню потребу засвоювати і поділяти етичну поведінку як необхідну для життя в суспільстві.

Виразний бік ділового мовлення допомагає передати почуття й ставлення, реалізується за допомогою таких якостей як емоційність, експресивність, образність мовлення. Проявляються почуття в інтонації, міміці, жестах, міра прояву яких залежить від типологічних особливостей співрозмовників і підсилює значущість інформації (невербальна комунікація в діловому мовленні). Однак на сьогодні мова жестів (міміка та пантоміміка) є лише акомпанементом до основного тексту звукового мовлення: жест несе у нашому мовленні лише допоміжне значення

Слід наголосити на тому, що спеціаліст має вміти грамотно, кваліфіковано складати та оформляти ділові папери. Адже документ - складова частина репутації фірми, її своєрідна візитка. Сучасне оформлення бланку, власний фірмовий стиль, високоякісний папір, повний набір відомостей про фірму, правильне їх розміщення на аркуші - все винятково важливо для сприятливого впливу на ділового партнера. Відсутність порядку у роботі з документами, їх недбале оформлення і зберігання призводять до ризику втрати цінної інформації, що може негативно вплинути на діяльність фірми, стати однією з причин її банкрутства. З цією метою необхідно не тільки навчитися складати та

18

оформляти різні види документів, але і готують буклети із зразками тих документів, що будуть використовуватися ними у трудовій діяльності.

Таким чином, кожній людині, яка прагне ствердитись у майбутній професійній діяльності, реалізувати себе, як висококваліфікованого працівника, необхідно працювати над розвитком усного і писемного мовлення, формуванням комунікативної компетентності, особистісним розвитком, адже знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в безпосередніх ділових контактах.

Правила ділового етикету

В сучасному бізнесі дотримання правил етикету відіграє важливу роль. Їх неприпустимо порушувати, так як і в комерції неприпустимо не звертати уваги на економічні показники і основні положення підприємництва. Дотримання правил ділового етикету відображає ваш професіоналізм і серйозний підхід до справи, а їхнє недотримання свідчить про те, що з вами краще діла не мати. Етикет є однією із складових вашого ділового образу і досвідчені ділові партнери звертають увагу також і на цей аспект вашої поведінки. Розглянемо основні правила ділового етикету:

Перше правило - будьте пунктуальні.Дуже важливо в бізнесі правильно організувати та розрахувати час.

Планування та пунктуальне виконання всіх запланованих справ є ключем до успіху. Запізнення є некоректним відносно людини, яка вас чекала. І навіть найщиріші вибачення та запевнення про неможливість прийти вчасно не здатні повністю загладити провину, оскільки навіть на рівні підсвідомості залишиться певний неприємний осад, що буде означати дещо негативне ставлення по відношенню до вас.

Друге правило - не говоріть зайвого іншим.У кожного мільйонера є певні секрети для досягнення успіху, але ні один

не розкаже їх вам. Не варто казати про справи у власному бізнесі, оскільки іноді навіть найменший натяк може вплинути на діяльність конкурента.

Третє правило - не будьте егоїстом.Не можна успішно вести справи, не зважаючи на думки й інтереси

партнерів, клієнтів, покупців. Часто саме егоїзм стає на заваді до досягнення успіху. Дуже важливо терпимо ставитись до свого опонента чи партнера, навчитися вислухати та пояснити свою точку зору.

Четверте правило - одягайтеся так, як заведено у товаристві.Одяг є демонстрацією вашого смаку та статусу в суспільстві. Не варто

легковажити цим правилом. Зовнішній вигляд є першою річчю, на яку звертає увагу людина і це відразу настроює її на відповідний лад.

П'яте правило - слідкуйте за чистотою мови.Усе, що ви говорите й пишете, повинне бути викладене гарною мовою,

правильно. Вміння спілкуватись, грамотно вести дискусію і переконувати

19

опонента є дуже важливим для ведення переговорів. Слідкуйте за своєю вимовою, дикцією та інтонацією. Ніколи не вживайте нецензурної лексики і образливих виразів. Однак не забувайте, що вміння слухати співрозмовника є не менш важливим аспектом спілкування.

Одяг і зовнішній вигляд

Всі знають відоме прислів'я: «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму». Хоча при цьому набагато важливішим вважається розум, але все ж одяг визначає те, яке враження ви справите на іншу людину. Зовнішній вигляд відображає особистість, відображає сутність та внутрішній світ людини, зі всіма її звичками і нахилами. Культура одягу має не менше значення, ніж культура поведінки. В одязі потрібно враховувати колір, лінію, фактуру і стиль.

Одяг зумовлений також положенням, стилем, смаками, уподобаннями та матеріальним станом людини. Основне правило - одяг не повинен бути брудним, неохайним чи подертим. Це свідчить про недбалість його власника, неповагу до людей і в першу чергу до самого себе.

Одяг повинен бути зручним та не суперечити загальноприйнятим вимогам пристойності. Значним фактором впливу на одяг є мода. Чи більше, чи менше притримуватися її - вирішує сама людина.

Одяг для чоловіків

Одяг чоловіка впливає на його успіх у ділових колах, сприяє створенню відповідного іміджу. Костюм бізнесмена повинен бути доволі консервативним, будь-якого не яскравого кольору, одноколірний. Жилет і піджак повинні закривати верхню частину штанів, рукава пальта повинні закривати рукава піджака. Краватка - це головний показник смаку і статусу чоловіка, тому необхідно щоб вона в зав'язаному стані досягала до пряжки пояса, а ширина повинна відповідати ширині лацканів піджака.

Штани повинні спереду ледь спускатися на черевики, а ззаду доходити до каблука. Шкарпетки повинні підбиратися до костюма, але їхній колір повинен бути трішки темнішим, бажано чорний, але ні в якому випадку не білий. Колір взуття повинен бути ідентичний кольору ременя та ремінця на годиннику. В офіційній обстановці (коли входять у кабінет, виступають, сидять у президії) піджак повинен бути застебнутий. Розстебнути його можна сидячи на кріслі (наприклад за столом).

Одяг для жінок

Жінки користуються більшою волею в виборі одягу, його фасону, кольору і тканини. У жіночому одязі більш, ніж в чоловічому, відображається її індивідуальний стиль і особистий характер. Важливо вибрати відповідний обстановці костюм. Гарний костюм зі спідницею підкреслює авторитет жінки. Спідниця повинна бути темного кольору, а костюм світлішого. Не прийнято

20

ходити в розкішних платтях. Зачіска, макіяж і прикраси повинні доповнювати діловий костюм. Макіяж не повинен бути занадто помітний, прикрас повинно бути якомога менше, але вони повинні бути дорогі та гармонійні з самим костюмом. Парфуми повинні відчуватися тільки на близькій відстані. І запам'ятайте: «Немає невродливих жінок, є жінки, які не знають, як зробити себе вродливими!»

Що таке дрес-код?

Чи знайомі вам такі поняття, як «dress-code», «look» і «style»? За останні 100 років поняття дрес-код перекочувало з Лондона у всі великі міста світу, де протікає світське життя. У наш час це поняття активно використовують. Наприклад, свої власні дрес-коди встановлюють нічні клуби.

Dress-code у перекладі з англійської буквально означає « код одягу», під яким прийнято розуміти професійний одяг або уніформу. Якщо в школі, гімназії чи коледжі прийнято носити форму, то знай, що даний одяг - dress-code. Потрібний він для того, щоб було зручно розпізнавати професійну приналежність і соціальний клас людини. Нерідко «дрескодування» рятувало життя людей. На війні, наприклад, солдати розпізнають супротивників перш за все за формою, так як можливості ближче роздивитися того, в кого стріляєш з автомата, просто немає.

Dress-code зобов'язує до стандартизації і чудово підходить для людей, які не звикли йти наперекір загальній масі. Однак для індивідуалістів, змушених, скажімо, на роботі дотримуватися певного стандарту одягу, є невелика можливість проявити себе. Наприклад, класичний бізнес-костюм з краваткою можна «розбавити» сорочкою-хамелеоном.

Look все з тієї ж англійської перекладається як «вид» і позначає той чи інший модний образ або лінію одягу, активно просувається представниками fashion-індустрії. Look є варіацією костюма від одного модельєра або який-небудь загальний напрямок. Такому типу одягу віддають перевагу люди, що прагнуть застрахувати себе від можливості заробити славу немодним. Вони не завжди довіряють собі у виборі одягу і тому вони повністю покладаються на смак конкретного дизайнера.

Звичайно, покупець вибирає сам, але обмежується певними марками і брендами. Наприклад, якщо в колекції pret-a-porter актуальне ковбойський look, то вибір гардеробу буде відповідним: джинси, чоботи-козаки, коротка куртка, сорочка, майка або топ з символікою Дикого Заходу. Однак кожна модниця може віддати перевагу якимсь певним квітам верхнього одягу, аплікаціям на джинсах, формі блузки, не порушуючи при цьому єдності стилю.

Style перекладається як «стиль» і позначає верх індивідуалізму у виборі гардероба. Якщо dress-code - це максимум несвободи і обов'язковість, look - бажання здобути славу модником, але не виділятися з компанії таких же, як ти, то style - це політ фантазії і створення своїх власних канонів моди. Створити свій власний стиль - межа мрій будь-якої модниці. Але для цього необхідно володіти тонким смаком і чуттям. Можна «одягатися з ринку» і чудово виглядати. А можна напнути на себе гардеробчик look цього сезону з дорогого

21

бутіка і розчинитися в натовпі інших красунь, які вважають себе супермодними. Цілком доречно згадати у зв'язку з цим законодавця моди Коко Шанель. Ця приголомшлива жінка придумала річ, незамінну в будь-якому жіночому гардеробі, - маленьке чорне плаття. Її стиль зводив з розуму молоденьких дівчат і був у великій пошані і у більш зрілих.

Діловий стиль - одяг для роботи і важливих зустрічей. Основні характеристики стилю: солідний, упевнений у собі, привабливий, що вселяє довіру, не без претензії на витонченість і елегантність. Висока якість, лаконічні фасони і традиційні забарвлення - три кити, на яких тримається гарний діловий гардероб. Ідеальний одяг для офісу, це одяг, не звертають на себе уваги ні господині, ні оточуючих її людей. Костюми відрізняються об'ємністю, тобто не сковують рухів, але в той же час дозволяють виглядати строго.

Діловий стиль або бізнec-стиль - це елегантність класичного стилю і зручність спортивного. Спортивний стиль подарував діловому вільну форму, застібку на блискавки, кнопки, рукав реглан, а класичний - строгість Тканини можуть використовуватися самі різні, в основному класичні.

Найбільш діловими кольорами костюма і плаття вважаються темні: темно-синій, темно-сірий, коричневий, чорний, синьо-зелений; світлі: бежевий, світло-сірий.

Всі три поняття досить умовні. Наприклад, солдатська форма на службі - це dress-code, а якщо в подібному обмундируванні зустрінеш молодь на вулиці або в клубі, то це вже обраний ними look - мілітарі.

Аксесуари для ділової жінки

Необхідно пам'ятати, що діловий стиль - це завжди стриманість і суворість, але в той же час - витонченість. Ретельно і гармонійно підібрані стильні аксесуари, такі як сумочка, годинник, мобільний телефон, ручка, візитка, органайзер - впливають на імідж ділової жінки, вигідно доповнюють його, підкреслюючи неповторність та унікальність. Для чоловіка дамська сумочка - склад непотрібних речей. Станом впорядкованості вмісту сумочки можна судити і про внутрішній стан власниці цієї сумочки. Особливо це стосується бізнес-леді. Тому кращим показником зібраності і серйозності є можливість швидко знайти необхідний предмет в сумочці, не витрушуючи вмісту назовні. Мабуть, найбільша кількість критеріїв повинні поєднуватися і доповнювати один одного саме при виборі сумочки: колір, форма, довжина ручки, кількість кишеньок, матеріал, з якого вона виготовлена, і багато, багато іншого. При цьому ж сумка ділової жінки повинна бути і символом стабільності. Головна вимога до ділової сумки - це чіткість ліній і форм, що досягається наявністю жорстких стінок корпусу і сумочки. Не кращий варіант - маленькі сумки, так само як і дуже великі. Оптимальний варіант - сумка

22

середнього розміру (25 х 25 см). Така сумка підкреслює класичний стиль, зберігаючи при цьому свою місткість. Крім того, довжина ручок і розмір сумки повинні відповідати будовою тіла її власниці.

Необхідно пам'ятати, що в сумці повинні зберігатися тільки потрібні речі. Краса тут не головний критерій. І все ж, краще, якщо предмети поєднуватися між собою: гаманець, косметичка, записна книжка і футляр для ключів повинні бути витримані в одному стилі (класичний варіант - натуральна шкіра, сучасний - припускає наявність синтетичних матеріалів).

Елегантними у класичному діловому стилі вважаються механічні годинники зі стрілками і на шкіряному ремінці. Кварцові годинники допустимі, вони більш практичні і прості в обігу, але краще все-таки механічні. Електронні годинники і ділова жінка - неприпустиме поєднання. Ну і, зрозуміло, солідна марка годин підкреслить солідність їх власниці.

Мобільний телефон. Ваш голосистий друг може бути якої завгодно марки і як завгодно поліфункціональним, основне, що необхідно пам'ятати: дзвінки повинні бути нейтральними (не припустимі навіть класичні мелодії). Забарвлення вашого мобільного телефону повинно бути класичним (креативні розписи не вітаються), а чохол, за наявності такого, повинен бути з натуральної шкіри. Телефон, підвішений на шнурку, прикрашаючи шию, - не допустимо в діловому світі.

Найбільш престижними вважаються перові ручки. Дорога ручка солідної марки є відображенням респектабельності її власниці. Серед престижних фірм,

що випускають дорогі авторучки, найбільшою популярністю користуються фірми Parker, Sheatter, Waterman, Mont Blanc. Як і швейцарські годинники, витончені очки, хороша ручка відноситься до розряду речей, які відображають дійсний соціальний статус свого власника. Найкращим поєднанням є відповідність кольорів корпусу ручки з кольором органайзера, при цьому треба враховувати розмір вашої руки і товщину ручки. У більшості випадків, дорогі ручки позолочені або покриті

шаром срібла. Зустрічаються так само ручки, виготовлені зі срібла повністю, а також інкрустовані коштовним камінням, але деякі екземпляри прикрашаються камінням простіше (наприклад, малахітом чи лазуритом).

Металеві візитниці хоча і виглядають ефектніше, але, на жаль, не довговічні, тому що брудняться вони надзвичайно швидко. Матові, рифлені візитниці більш практичні, але найбільш оптимальна шкіряна візитниця, особливо якщо вона поєднується за стилем і кольором органайзера.

Органайзер. Незважаючи на наявність спокусливо яскравої кольорової палітри, варто пам'ятати, що існують традиційні ділові кольори: коричневий, чорний, бежевий, темно-синій, бордовий. Великою повагою до своєї організації є органайзер, виконаний у дусі корпоративного стилю, що має логотип вашої фірми. І, звичайно ж, переважно органайзери, виготовлені з якісної шкіри.

Варто пам'ятати, що дрібниць (як би добре вони не поєднувалися) не

23

повинно бути багато, діловий стиль характеризує скромність. Всі аксесуари повинні бути однаковими, при цьому поєднуватися з вашим чином в цілому, і так само відповідати корпоративній культурі вашої організації і відображати ваш статус в ній.

Аксесуари ділового чоловіка

Слово «аксесуари» означає «другорядне». Багато хто може подумати, що аксесуари не відіграють значної ролі в житті людини, і він може обійтися без них. Але ... в житті не буває дрібниць. Саме з дрібниць складається цілісна картина. Це відноситься і до іміджу ділової людини, саме дрібниці формують його - і ці дрібниці - аксесуари.

Отже, аксесуари. Ювелірні вироби. Тут правило просте: багато - не значить добре. Вітається скромність і гармонійність (другорядне - значить не привертає увагу). Тут не вітається зайва химерність (шпильки для краватки, значок на лацкані піджака). З прикрас - тільки обручка. Запонки повинні бути простими, маленькими, непомітними. Біжутерія не припустима - тільки дорогоцінні метали і камені. У прикрасах - тільки прості форми, без хитромудрих узорів. Годинники - обов'язково плоскі, з простого металу або золота на браслеті або шкіряному ремінці.

Окуляри. Окуляри не можна назвати «дрібницею» (ті, хто їх носить, думаю, погодяться). У певному сенсі вони є «продовженням» обличчя людини і, відповідно, можуть впливати на його вигляд: підкреслювати переваги та вади, залежно від того на скільки правильно підібрана оправа. Окуляри завжди можна замінити контактними лінзами. Кожному вікові відповідають певні матеріали, з яких виготовляються оправи (чим легше - тим молодше). Так, металева оправа більше підходить молодим. Важкі пластмасові або рогові оправи більш традиційні, люди, що носять їх виглядають старше своїх років. Чим масивніший особа, то масивніша оправа. А якщо у чоловік досить виражена нижня щелепа, то краще носити окуляри у важкій оправі. Для особам з вузькою щелепою більше підходять полегшені оправи. Непогано, коли колір оправи поєднується з кольором волосся.

Обов'язковим атрибутом кожної ділової людини є ручка і олівець. Ручка з надійним золотим пером виглядає солідніше. Дешеві ручки неприпустимі. Гаманець. Гаманець повинен виглядати скромно, акуратно. Кращий матеріал - шкіра темно-коричневого кольору. Не варто набивати гаманець - він повинен вільно закриватися.

Портфелі. Незважаючи на всю свою консервативність, портфель також схильний до модних тенденцій. Найбільш прийнятні м'які шкіряні моделі з великою кришкою на прихованих магнітних застібках. «Затерта шкіра» портфеля надає більшу солідність його власнику. Металеві додатки (великі замки, куточки, ніжки) - не найкращий варіант прояви знань модних тенденцій. Чорний і сірий кольори не вітаються.

24

Шкіряна папка - універсальна для будь-якого відповідального випадку (ділова нарада чи наукова конференція). Планшети, невеликі портфелі вертикального формату, більше підходять менеджерам середньої ланки, бізнесменам та аспірантам. Портфелі величезних розмірів призначені для зберігання і транспортування всіх атрибутів ділового життя людини (документи, ноутбук, стільниковий телефон і ще залишається місце для особистого гардеробу), необхідний банкірам, головним бухгалтерам та іншим керівним працівникам. По виду він більше нагадує валізу, виготовляється, переважно з натуральної шкіри, але як варіант, може бути і з твердого пластику. Рукавички. Оптимальний колір для рукавичок ділової людини - коричневий або чорний. Непоганий також сірий колір. Рукавички повинні бути на тонкій підкладці. Замшеві рукавички більше відповідають позаурочним заходам і можуть знадобитися на відпочинку або при заняттях спортом. Ремінь може бути будь-яким, але без помітної пряжки, компонувати з гаммою кольорів гардеробу. Парасолька. Вид ділового чоловіка краще підкреслить нескладна парасолька чорного кольору з простою ручкою. Хусточки переважно бавовняні, звичайно ж, підрубаний, білого кольору. Не варто намагатися шукати гармонійність в поєднанні кольору носової хустки і краватки. Капелюхи, рукавички, шарфи. Капелюхи йдуть не всім.

Одних вони прикрашають, інших - псують. Тому, у кого дуже високе зростання або вузьке обличчя, слід купувати капелюх з низькою тулією. Для округлого обличчя краще високий капелюх з м'якими, опущеними полями. Капелюх з вузькими полями особливо личить людям невисокого зросту.

Рукавички, головний убір, шарф і хустку за фактурою, кольором і малюнку повинні підходити до інших деталей туалету. Світло-коричневі чоловічі рукавички найкраще підходять до темно-коричневого або сірому зимовому пальто. Чорні рукавички одягають лише до дуже темному пальто. Тонкі рукавички або рукавички з дедерона, оброблені рюшем, дами одягають лише до легкого літньому пальто або до елегантного французького костюму; такі рукавички у жодному випадку не підійдуть до спортивного костюму. Надягаючи спортивний костюм або святковий костюм, краще за все підібрати до нього тканинні або шкіряні рукавички нейтральних тонів.

Зачіска. Сама природна прикраса кожної людини - це його волосся. Важливо пам'ятати, що здоров'я і краса волосся не даються нам раз і назавжди. Щоб волосся завжди виглядало свіжим та привабливим, за ним необхідно щодня ретельно доглядати. Жінка може бути модно одягнена, може виблискувати найдорожчими коштовностями, у неї можуть бути в ідеальному

25

стані руки й обличчя, але якщо в неї при цьому неохайне волосся - закінчена справа: вона ніколи не буде виглядати елегантною.

Сучасні косметичні засоби надають кожному можливості для підтримки волосся в належному здоровому вигляді. Причому коротке волосся вимагає нітрохи не меншого, а часто навіть більшого догляду, ніж довге. Те саме можна сказати і про забарвлене волосся. Жінки, що кардинально змінюють колір свого волосся (темне на світле і світле на темне), повинні особливо уважно стежити за станом своєї голови, тому що швидко відростаюче волосся надає їм (особливо біля коріння волосся) неохайний вигляд.

І остання порада: не шкодуйте грошей на хорошого перукаря. Красива стрижка - це запорука успіху.

Одяг. Загальний огляд

Культуру людини в першу чергу підкреслює її одяг. Зі смаком підібраний одяг і охайний вигляд роблять людину упевненою, зібраною, енергійною і, врешті-решт, більш привабливою для оточуючих.

Дзеркало і домашні ваги є кращими порадниками для тих, хто прагне виглядати елегантно. Навіть якщо у вас немає таких ваг, все одно необхідно час від часу контролювати свою вагу і дивитися в дзеркало перед кожним виходом з дому. У дзеркалі, досить великому і добре освітленому, повинна відображатися вся фігура. Не вірте дзеркалу, підвішеному похило, воно, правда, вигідно приховує зайву повноту, але все ж таки не дає

об'єктивного уявлення про наше сьогодення зовнішньому вигляду. Дзеркало слід вішати вертикально. Воно здатне підказати кожному: чи досить охайно і модно він виглядає, чи відповідає його зовнішність і туалет майбутнього виходу. Однак та зовнішня, поверхнева охайність сукні або парадного костюму, яку ми із задоволенням відзначаємо, дивлячись у дзеркало, - ще далеко не найголовніше. Наше тіло і все, що на ньому, завжди має бути бездоганно чистим, сама блискуча елегантність парадного костюму розсиплеться на порох в ту саму мить, коли з кишені з'явиться брудний носовичок. Чоловікам слід голитися щодня, брюнетам навіть двічі, якщо ввечері доведеться вийти в темному костюмі. Важливо не тільки, щоб все було чистим, але й підшитим, застебнутим, випрасуваним. Взуття слід чистити навіть у дощову погоду, черевики часто «проговорюються», що бруд на них позавчорашній. Мода існує для того, щоб в основних рисах до неї індивідуально пристосовуватися. Об'єктивно ніяка мода не буває красивою або некрасивою, в ній немає постійних критеріїв. Те, що вчора здавалося неприйнятним, сьогодні може здатися природним. Завдяки цій властивості людської природи ми час від часу оновлюємо свій зовнішній вигляд.

26

Мода вимагає почуття міри, обліку факторів часу, смаку, віку. Є люди, на льоту підхоплюють елементи нової моди; інші обов'язково повинні пройти «адаптаційний період». В цей нестійкий час їх дратують ті, хто вже повністю перейшов на нову моду. Останнім можна лише порадити бути терпимими. Ще в давнину казали: намагайся бути витонченим, але не чепуруном. Модно вдягнений і тому не викликає нашої симпатії, «франт» цілком може виявитися доброчесним сім'янином і досить гарною людиною. І найімовірніше, через деякий час ми самі будемо одягатися так само.

Інша справа, що сучасний елегантний вигляд не терпить сліпого, рабського поклоніння новій моді. Не всякий фасон сукні підходить кожному. Але мода дуже мобільна. Є моделі для молодих і для людей старшого віку, для худих і повних, для маленьких і високих (загальні зразки в журналах - це тільки основна тенденція). Мистецтво одягатися елегантно і сучасно полягає в тому, щоб застосувати основні вимоги нової моди до себе, вибрати для себе найбільш відповідне. Обставини самі підказують нам, як слід одягнутися на прогулянку, на роботу, вирушаючи з візитом або на вечір. Найбільше клопоту доставляють ті виняткові моменти, коли необхідно одягнути вихідну сукню.

Наполегливо радимо вихідне вбрання завжди тримати в бойовій готовності, костюм вичищеним, ґудзики і гачки пришитими. Знімаючи вихідну сукню, подивіться його тут же і приведіть, якщо виникла необхідність, в порядок. Сказане відноситься і до взуття, панчох, шкарпеток, запонок. У міру необхідності і обліку моди докуповувати дрібниці, навіть якщо нам «не загрожує» найближчим часом ніякої урочистий вихід, - випадок може з'явитися несподівано. Практично, за винятком спортивного вояжу, нікуди не можна піти без піджака. На літо, до речі, треба мати бавовняний костюм. В гостях у близьких можна попросити дозволу зняти піджак, на інших прийомах чекаємо випадку, щоб це запропонував сам господар.

До костюму необхідна краватка. Вона необов'язкова тільки до кольорової або спортивної сорочки. В офіційній обстановці піджак застебнутий. У застебнутому піджаку слід заходити у квартиру до знайомих, у ресторан (особливо в суспільстві жінки), в кабінет на нараду, в зал для глядачів театру. Піджак повинен бути застебнутий, якщо ви сидите в президії за столом або виступаєте з доповіддю. Те ж саме - під час танцю. Розстебнути ґудзики піджака можна під час вечері або сидячи в кріслах театру. Нижній ґудзик піджака не защібають ніколи.

На захист дисертації кандидат одягає темний костюм. Домашній халат або піжама служать тільки для того, щоб вранці і ввечері вирушити у ванну кімнату. В інший час потрібно одягнутися повністю, зручно, чисто й акуратно. Особливо жінка повинна одягатися вдома красиво. Зовсім не годиться залишати на цей випадок вицвілі, тісні або розтягнулися речі. Жінці слід пристосувати старі речі так, щоб вони представляли собою пристойний домашній костюм. Він повинен бути не лише зручним, але і сучасним. Немає ніяких виправдань на користь того, щоб жінка вдома виглядала «допотопно». А

27

тим часом нерідко жінка, змайстрував собі вдалий домашній наряд, вішає його в шафу, вирішивши, що він дуже хороший, щоб носити вдома.

Як правило, чоловіки носять вдома трикотажний костюм спортивного крою або джинси. Іноді ж для цього є піджак і штани, які вже не годяться для виходу. Нічого страшного, якщо по квартирі чоловік ходить у сорочці з залатаним рукавом або брюках з художнім штопанням на коліні. Це виглядає навіть мило. Головне, щоб і старі речі вчасно здати в чистку, пришити ґудзики, випрасувати. Якщо гість застане вас в піжамі, на неї потрібно одягнути халат. Те ж саме слід робити й під час перебування в чужому будинку або в будинку відпочинку. Тапочки як у чоловіків, так і у жінок повинні бути не стоптані і чистими. Запрошених гостей господарі ніколи не приймають в тапочках, хоч і не кожного разу господиня зобов'язана вбиратися в краще вбрання, особливо якщо гостя прийде в звичайній повсякденній сукні. Зручний і святковий одяг у святковий вечір допоможе жінці скинути вантаж повсякденних турбот, відчути себе не тільки господинею дому, дружиною, матір'ю, але й дасть можливість відчути себе просто жінкою, якій хочеться відпочити, трохи розважитися, розслабитися і помріяти. Що ще може такою мірою сприяти цьому чудовому перетворенню як не вбрання: ефектне, естетично досконале! Чому б не дозволити собі трохи розкоші в колі близьких? Для чоловіків ефектний костюм, призначений для святкових сімейних вечорів, мода поки ще не придумала. Але в будь-якому разі це не повинні бути джинси, доповнені в'язаним светром або картатою сорочкою. Подібний наряд гарний тільки для буднів. Мабуть, найкраще для прийому гостей надіти світлі брюки і сорочку. Вона не повинна бути надто строкатою, але і не обов'язково однотонна. Не слід надягати темну сорочку, вона виглядає дуже буденно. Світла сорочка викликає відчуття свіжості, чистоти. Штани й сорочка з ремінцем хусткою замість краватки гарні в прохолодний літній вечір. Взимку ж краще надіти костюм в комплекті. Якщо в квартирі тепло, господар, отримавши на це дозвіл, може зняти піджак і запропонувати гостям наслідувати його приклад. До костюму обов'язкова сорочка і краватка з красиво зав'язаним вузлом. Більшу свободу у виборі одягу вимоги етикету допускають під час літнього або зимового відпочинку, відпустки, яку ви проводите або на дачі або в будинку відпочинку. Тут якраз доречні в'язані речі, м'які, теплі, пухнасті, що створюють атмосферу домашнього тепла і затишку. Веселий настрій останнього дня року виражається у вашому одязі. Чи ви святкуєте Новий рік з милими вам друзями або у них в гостях, у ресторані чи кафе - новорічні туалети повинні бути яскравими і значно відрізнятися від повсякденних. Незвичайність новорічного вечора і новорічної ночі самі по собі додають вашому одязі блиск, який ви можете збільшити ще більше за рахунок найбільш несподіваних деталей і прикрас, які підходять тільки до такої ночі, як новорічна.

28

Одяг сам по собі не буває просто красивим. Його краса в призначенні - для роботи, будинку, свята, заміської прогулянки. Елегантний одяг є таким тільки з елегантним хазяїном, що має відповідну поставу, володіє гарними манерами і красивою мовою. Носова хустинка (платок). Носову хустинку потрібно тримати в складеному вигляді в кишені штанів або сумочці. Вишмаркнувшись, його не слід струшувати, а треба відразу ж прибрати. Інша справа - хусточка, що прикрашає костюм чоловіки, або декоративну хустку дами. Він, на відміну від чоловічих хусток, які значно більше за розміром, цілком може красуватися перед суспільством. Біла хустка чоловіка може бути вузькою смужкою, шириною в один-два сантиметри, або маленьким трикутником висовуватися з верхнього кишені сюртука або піджака.

Краватка в деталях

Краватка майже завжди відображає смак власника. У цілому ж рекомендується поряд з яскравими краватками із шовку, штучного шовку або штучного волокна придбати дві-три вовняних однотонних краватки, які можна

спокійно носити з будь-яким спортивним або комбінованим костюмом. Вибір краватки залежить від кольору і малюнка тканини костюма, а також від його фасону. До строгого костюму підходять краватки з натурального і штучного шовку. «Метелики» прийняті лише в офіційних випадках. Вони повинні бути витримані у вишуканих тонах.

Бант приколюють тільки до святкових і строгих костюмів. Буде він однотонним або строкатим, темним або світлим - це перш за все залежить від призначення костюма. При цьому треба дотримуватися двох хороших правил: або підбирають галстук так, щоб він був одного тону з костюмом, але світліше або темніше, в результаті чого кольори краватки та костюма будуть доповнювати один одного, або костюм і краватка повинні бути контрастних тонів. Але цей контраст повинен бути єдиним у вашому туалеті! Складніше йде справа, коли ви хочете одягнути строкату краватку до костюма з тканини також з строкатим малюнком. Загального правила, якого можна було б дотримуватися, тут немає. Однак у цьому випадку слід мати на увазі, що малюнок костюма і краватки (наприклад смужка) не повинен повторюватися. І ще одне - можна комбінувати два відмінних один від одного малюнка, але не більше, інакше костюм (та й людина, яка його носить) справляє враження зшитого з шматків різних тканин і виглядає надто химерно. Краватка лише тоді краватка, коли вона правильно зав'язана, а не висить на шиї, як шматок мотузки. Лише завдяки йому виходить деталь, яка прикрашає чоловіка. Простіше за все буває, звичайно, влітку, коли забуваєш про всі ці речі

29

і одягаєш спортивну сорочку, до якої краватка не потрібна. Однак подібне послаблення неприпустимо, коли йдеш на святковий вечір або в театр. Затискачі на краватках носити не прийнято. В крайньому випадку можна заколоти вузол однотонної краватки шпилькою. Останнім часом знову стали модні чоловічі жилети. Коли шиють строгий костюм, то жилет роблять з того ж матеріалу; всі спроби шити їх з матеріалів іншого кольору успіхом не увінчалися. До спортивного піджака і до костюму для поїздки за місто добре підходить пуловер з тонкої вовни з вирізом кутом і рукавами довжиною 7/8. Краватки не одягають ні до спортивних сорочок, ні до вовняним.

Жінки на урочистостях

Найвдаліший вибір - костюм, брючний або зі спідницею. У ньому можна з'явитися в будь-який час дня і в будь-якому суспільстві. Якщо костюм витриманий в темних тонах і скроєний так, що його можна носити без блузки і одягати до нього ефектні модні прикраси, то тоді його можна використовувати і як вечірній туалет.

Так зване плаття для коктейлю призначається для святкових вечорів. У ньому можна з'явитися ввечері на дискотеці або в ресторані. Довге вечірнє плаття одягають тільки в особливо урочистих випадках. Таке плаття

підходить і для вечора бального танцю. Більш скромне вечірнє плаття завжди краще, ніж зайво вигадливе; це особливо стосується молодих дівчат.

Аксесуари жіночого стилю

Гардероб сучасної жінки відповідає стилю її життя, віком, захопленості. Одяг «піднімають» аксесуари - біжутерія, шарфи, капелюхи, сумочки, взуття. Чим вони різноманітніші, тим простіше знайти відповідний варіант одягу, його гармонію. Зі смаком підібрані деталі дозволять виглядати модно і елегантно, підкреслять стиль. Безперечно, кращими прикрасами завжди були і залишаються краса і природність. Але красу жінки оцінюють і по тому, які в неї зачіска і взуття.

Стертий каблук - ворог елегантності. Впадають в очі аксесуари: великі сумки, об'ємні рукавички, великі прикраси до костюма, яскраві жакети з сукна з гладкою лицьовою стороною, велика кількість вишивки, величезні капелюхи - тільки для великих жінок, переважно «широких в кістах». Струнка, середнього зросту жінка повинна побоюватися того жахливого ефекту, який вона може зробити, одягнувшись подібним чином.

При всій вражаючою винахідливості виробників сучасних прикрас для костюма і безвідносно до цін ми пройшли довгий шлях від того дня, коли пані

30

обмежувалися скромною ниткою перлів або медальйоном. Врахуйте, що натуральні і штучні коштовності можна носити разом, якщо вони зі смаком підібрані.

Вироби з срібла не вважаються ошатними прикрасами, навіть коли в них присутні напівдорогоцінне каміння, якщо тільки вони не є шедевром ювелірного мистецтва. У цьому випадку прикрасу можна одягти до неофіційної одязі або ж до «домашнього» одягу. Коли в оправу з срібла вставлений гірський кришталь, прозорий або пофарбований, такі прикраси слід носити тільки в офіційній обстановці. Це ж правило стосується золотих або позолоченим прикрас. Срібні та золоті прикраси можна комбінувати, але тільки в добре продуманому поєднанні. Наприклад, золотий і срібний ланцюжок, як намисто, можуть оживити темне плаття, але не варто разом із срібним намистом надягати золотий браслет. Гарнітури прикрас часто подаються у якості подарунків до дорогих суконь та костюмів. Вони включають намисто і сережки, можливо, разом з браслетом або кільцем одного малюнка або зразка. Їх ніколи не слід носити одночасно. Розділіть їх. Носіть намисто з кільцем, сережки з браслетом. Разом з ними ви можете носити весільне кільце. Коли носять два або три кільця, особливо якщо всі вони із золота або із золота з перлами, це цілком відповідає гарному смаку. Те ж стосується і браслета. Але тоді не одягайте намисто. Браслети можна замінити годинником-браслетом, прикрашеними штучними коштовностями. До вечірнього туалету не одягають годинник спортивного стилю. У той же час, це єдина можливість одягти годинник, прикрашені діамантами, як натуральними, так і штучними.

Мода постійно змінюється, тому, незважаючи на всі її капризи, засвойте золоте правило, якого необхідно дотримуватися, - завжди уникайте надмірностей. Краще виглядати трохи скромніше, ніж уславитися людиною, що не знає міри і в одязі, і в прикрасах.

Пам'ятайте, що художник-модельєр, на жаль, завжди орієнтований на високу, струнку молоду жінку. Доказ тому - сторінки журналів мод. Якщо ж ви не така, будьте обережніше! Немає більш жалюгідного видовища, ніж літня повна матрона, що намагається виглядати як дівчинка-підліток. Дивіться в дзеркало, оцінюйте себе об'єктивно. Коли закінчите огляд анфас і в профіль, будьте настільки ж критичні, оглядаючи себе зі спини. Якщо стоїть перед вами «незнайомка» вам подобається, ви підготовлені. Якщо немає або ви не впевнені в знайденому образі, почніть спочатку.

Елегантність

Мода, якою б постійною вона не здавалася, неминуче змінюється. Нашіуявлення про елегантність, красу і привабливість зовнішнього вигляду людини теж змінюються. Сімдесят років тому миловидність жінки визначав «профіль», великі очі, пишне волосся. Найбільшим успіхом користувалися в цей час жінки,

31

«що носили» тонкі, ніжні руки, філігранні ступні і колір обличчя стиглого персика. У 20-х роках XX століття в зв'язку зі зміною довжини спідниці найбільша увага стала звертатися на ноги. Особливо привабливими вважаються довгі, стрункі ноги, ступням тепер дозволено бути дещо більшими. Стрункість ніг радує око і в наші дні; набагато менше означає тепер природний колір обличчя: косметика творить чудеса. Такі окремі деталі, як величина і форма очей, вже не мають вирішального значення. Звичайно, великі очі і густе пишне волосся - великий дар для жінки. Але якщо природа того не дала, не варто засмучуватися. Особливо якщо мова йде про волосся: перукарське мистецтво в наші дні досягло великих висот і успішно заповнює недоліки самого «середнього матеріалу». Що ж сьогодні найважливіше? Напевно, це силует, загальні контури фігури. Стрункість фігури, модні сучасні лінії одягу є тут визначальними моментами. Мають неабияке значення для цілісного вигляду жести, хода, зачіска, взуття. Вроджені недосконалості: великий ніс, дуже високий або маленький зріст, у чоловіків - лисина, вуха, що відстають, не повинні заважати бути елегантними. Веснянки виглядають дуже мило, а очки в сучасній гарній оправі навіть прикрашають; жінка може носити до них кліпси, капелюх. Повнота заважає, вірно, але і вона не є непереборною перешкодою. Прагнення до елегантності безсумнівно вимагає витрат, однак ніякі витрати, якими б великими вони не були, самі по собі нічого не вирішують. Багато людей, завжди одягнені з рук геть погано, витрачають на свої туалети величезну купу грошей. Елегантність залежить від смаку, почуття моди та інтелекту. Головне - знайти свій стиль і зуміти пристосувати до цього стилю існуючу моду. Є особливо щасливі в цьому відношенні люди, яким вдається знайти свій стиль вже в ранній молодості, інші приходять до цього пізніше. Це свого роду талант і найчастіше вроджений. Однак необхідною часткою обдарованості в цій області наділена кожна людина, тільки здібності, закладені в нас, слід розвивати. Прагнучи до елегантності і гармонії, дуже важливо виховувати в собі почуття пропорції і кольору. Увага! Не кидайте себе до плагіату, копіюючи беззастережно чужий, нехай навіть дуже вдалий туалет. Можна порадити молодим дівчатам, гардероб яких часто складається з випадкових речей, уважніше продумувати ансамбль. Припустимо, цей не зовсім вдалий плащ буде виглядати ще гірше в поєднанні з випадковою, що не гармонує за кольором і фасоном, шапочкою. Якщо сумка не підходить до туалету, без неї краще зовсім обійтися. Молоді люблять носити всякі недорогі модні новинки з штучних матеріалів - їм це йде. Дорослим людям речі супермодні краще підбирати хорошої якості; якщо такого випадку не трапиться, вважаємо за краще річ стару, але добротну. Іноді чоловіків займає дилема: чи варто розв'язувати краватку, знімаючи її? Якщо краватка зроблене з недорогого матеріалу, вузол бажано не розв'язувати, а знімати краватку через голову. При цьому деталь нашого

32

туалету довше зберігає свіжий вигляд. Якщо ж матеріал краватки дозволяє звертатися з ним менш церемонно, краще кожного разу вузол розв'язувати. Елегантний чоловік завжди має при собі дві носових хустки: одну - в кишені брюк, ним він користується за призначенням (не жмакаючи після вживання!); другий - непорочної чистоти - у внутрішній кишені піджака. У нього відповідальна місія: протерти окуляри, куточком витягти з жіночого ока смітинку і т. д. Хустку номер два можна носити і у верхньому зовнішньому кишеньки піджака; куточки хустини, що визирають з кишені, надають деякий шик. Втім, ні одна річ не буває «шикарна» сама по собі. Це завжди залежить від того, чи модна вона. Так стоїть справа з парасольками, жилетами. Багато людей старшого покоління думають, що їм можна не рахуватися з модою і носити калоші, гетри, до яких вони звикли. В даному випадку дійсно можна поводитися, як подобається, тільки в усьому цьому вони будуть виглядати набагато старшою за свої роки. Один з основних секретів елегантності - це зручність нашого костюма, можливість відчувати себе в ньому спокійно і вільно. Одяг не повинен обмежувати рухів, заважати одягнутися або підняти руку. Чим менше костюм нагадує про себе, тим краще. Пані, що сидить в гостях у наполовину знятій витонченій туфельці (тому що тисне), виглядає набагато менш елегантною, ніж вона б хотіла. На будь-якому прийомі, включаючи домашній і офіційний, слід поглянути на себе в дзеркало тільки тоді, коли доведеться знімати пальто і головний убір. Ще раз поцікавитися своїм відображенням можна, тільки одягаючись перед відходом. Якщо все ж таки з'явиться необхідність зайнятися собою докладніше, усамітнюйтеся в туалет або ванну кімнату. Чоловік, закидаючи ногу на ногу, не повинен підтягувати штанину так високо, щоб вище носка була видна гола нога. Жінка, сідаючи, не піднімає сукню або пальто. Який колір старить? Чорний? Так. І не тільки тому, що це колір жалоби: на його фоні краще видно зморшки. Вони менш помітні, якщо особа освітлена знизу. Саме цією особливістю визначається ефект білого комірця, білої кофтинки, білої чоловічої сорочки. А ось світло, що йде зверху, завжди підкреслює зморшки. Якщо жінка хоче добре виглядати на прийомі, вона не повинна вибирати місце під стельової лампи. Приховують зморшки блискучі кліпси - таку роль грали колись діамантові «бутони» - сережки. Вигідно висвітлює обличчя жовтувате і рожеве світло. Лампи денного світла, на жаль, мало кому додають свіжості. Як вже говорилося, нікого не молодять давні атрибути туалетів попередніх поколінь, навіть якщо вони знову увійшли в моду. Ефектно буде виглядати молода дівчина, одягнена «під бабусю»: у кофтині з жабо, зі стародавнім годинником на ланцюжку, у чобітках з тієї епохи. Жінку після тридцяти ... ну, скажімо, після тридцяти п'яти років усе це старить. Жінки не повинні одягатися виключно для того, щоб убити приятельку.

33

Обов'язково має братися до уваги і близький чоловік. Цілком виправданим буде прагнення одягатися так, щоб в першу чергу подобатися йому.

Мобільний телефон

Сучасне ділове життя неможливо уявити без телефону. Завдяки йому багаторазово підвищується оперативність рішень багатьох проблем і питань, немає необхідності писати листи, телеграми, а також здійснювати поїздки в інші установи, міста для вияснення обставин якоїсь справи. По телефону можна зробити дуже багато, а саме: провести переговори, дати розпорядження і т.п.

Досягнення сучасної науки і техніки дозволяють нам майже постійно знаходитися в межах досяжності телефонного дзвінка. Мобільний телефон міцно увійшов до нашого побуту. Перевага цієї штучки важко недооцінити, але в той же час ваш телефон ні в якому разі не повинен заважати оточуючим.

Йдучи в театр, на концерт або в музей, слід відключити дзвінок, або взагалі вимкнути телефон. Дзвінок телефону в театрі недоречний і аж ніяк не додасть вам авторитету в очах оточуючих. Теж стосується ділових зустрічей, прийомів у керівника та інших подібних ситуацій.

Але буває й так, що ви чекаєте дзвінка, і сигнал стільникового телефону застав вас під час бесіди, обіду з діловим партнером або переговорів. У цьому випадку обов'язково треба вибачитися, а саму розмову звести до мінімуму. Те ж відноситься і до тієї ситуації, якщо вам треба зробити терміновий дзвінок. По можливості, краще при цьому відійти в бік.

Стільникові телефони недешеві, розмова з ним у кілька разів дорожче, ніж по звичайній телефонній лінії. Гучна і без особливої потреби тривала розмова в оточенні багатьох людей напевно не додасть вам авторитету в їхніх очах, навпаки, залишить у них враження про вискочку, яка пускає пил в очі. Якщо ви телефонуєте на номер стільникового телефону, то слід пам'ятати, що ваш абонент (не завжди, але чи мало який тариф і оператор) змушений оплачувати цю розмову за досить високим тарифом - зведіть до мінімуму свій монолог чи дізнайтеся номер стаціонарного телефону, що досягали вашому абонентові, і передзвоніть. Ваш співрозмовник може також у цей момент бути в дорозі, за кермом автомашини і, відволікаючи його, ви піддаєте його небезпеці. Тому будьте короткі і відкладіть обговорення деталей до іншого разу.

Телефонна розмова

На початку розмови запитаєте, чи не завадили ви, не відірвали чи від важливих справ. Телефонна розмова перш за все повинна бути коротка. Пам'ятайте: доки ви ведете неквапливу розмову з приятелем чи приятелькою, до вашого співрозмовника або до вас,

34

можливо, не можуть додзвонитися по важливій справі. Не ведіть по телефону порожньої балаканини. Якщо ви маєте потребу в душевній бесіді, краще зустрітися з одним віч-на-віч. Якщо хтось неправильно набрав номер і потрапив випадково до вас, не грубо, а ввічливо відповідайте: «Вибачте, ви помилилися номером». Корисно частіше згадувати, що телефон винайдений і для того, щоб не заходити до знайомих без попередження! Дзвонити або не дзвонити? Перш за все, ще до того, як ви наберете номер, слід подумати:

Чи буде ваш дзвінок приємний? Чи не потурбувати часом того, кому телефонуєте? Чи заслуговує справу, за якою ви телефонуєте, того, щоб заради нього

когось турбувати? Не прийнято висловлювати по телефону співчуття: якщо у людини нещастя, йому треба прийти на допомогу, особистою присутністю і співучастю допомогти подолати страждання, зняти стрес, виконати деякі невідкладні справи за потерпілого. Якщо ви самі здорові, то обійтися співчуттям по телефону просто непристойно. Виняток може бути зроблено тільки для тих, хто хворий і сам потребує допомоги. При підготовці до ділової бесіди по телефону постарайтесь відповісти на наступні запитання:

Яку головну ціль ви ставите перед собою в майбутній телефонній розмові?

Чи могли б ви обійтися без цієї розмови? Чи готовий до обговорення цієї теми співрозмовник? Впевнені ви в благополучному проходженні розмови? Які запитання ви маєте задати? Які запитання вам задасть співрозмовник? Який перехід переговорів задовольнить (або не задовільнить) вас, його? Які прийоми впливу на співрозмовника ви можете використати під час

розмови? Як ви будете вести себе, якщо ваш співрозмовник:

Рішуче заперечить, перейде на підвищений тон?Не відреагує на ваші доведення (пропозиції)?Проявить недовіру до ваших слів, інформації?Для підготовки до ділової розмови по телефону, особливо міжміської і

міжнародної, краще підготувати спеціальний бланк, у якому майбутню розмову записують з розрахунком прогнозуючих відповідей. По закінченню ділової телефонної розмови потратьте 3-5 хвилин на аналіз змісту і стилю розмови. Проаналізуйте свої враження. Найдіть слабкі місця у розмові. Постарайтесь зрозуміти причину своїх помилок.

Співчуття

По телефону співчуття висловлювати не прийнято. Візит співчуття наноситься тільки в тому випадку, якщо ви впевнені, що він бажаний, або якщо близькі померлого потребують підтримки. Якщо повідомлення про смерть

35

отримано ще до похорону, то треба надати померлому останні почесті і взяти участь в похоронах. Якщо ж з поважних причин це неможливо, треба вибачитися і висловити співчуття листом.

Час телефонних розмов. Час для телефонних розмов, звичайно, обмежений рамками робочого дня, якщо дзвінки суто ділові. Не рекомендується телефонувати раніше 8 години ранку в будні дні і раніше 10 годин - у вихідні, закінчуватися телефонні дзвінки повинні не пізніше 10 години вечора. Якщо ж вам відомі будь-які обставини, що коректують час телефонних розмов (ваш друг приходить додому пізно, в сім'ї є маленька дитина і т. п.), тим більше постарайтеся не докучати дзвінками в пізній час. У випадку, якщо справа не терпить зволікань, зробити пізній дзвінок допустимо, однак, якщо на п'ятий-шостий сигнал вам не відповідають, повісьте трубку і більше в цей день не дзвоніть.

Коли надмірна ввічливість недоречна,«ввічливі» слова недоречні при зверненні до телефоністів, при отриманні довідки: тут потрібна чітка інформація, і довгі «підходи» до питання типу «не будете ви так ласкаві повідомити», «не відмовите ви мені в одному маленькому проханні» лише відтягують з'ясування суті питання. Звичайно, без «будь ласка» і «дякую» і тут не обійтися. Але ні слів привітання, ні прощання не потрібно. Коли потрібна екстрена допомога людині, теж потрібно швидко і чітко викласти суть справи, не витрачаючи дорогоцінний час на «словесні реверанси». Крім того, в екстрених випадках кожен, хто має телефон, зобов'язаний надати його для термінових переговорів.

Ну, а дзвінки з менш важливих приводів навряд чи мають вестися з квартири сусідів. Можливо, вони люди делікатні і не можуть відмовити в проханні, але вам і самому потрібно розуміти: присутність чужого в надурочний час обмежує сім'ю, та і ваші таємниці навряд чи варто робити надбанням гласності. Краще пошукати телефон-автомат.

Як розпочати розмову по телефону. Той, хто телефонує, після слів привітання повинен представитися сам. Наприклад: «Здравствуйте. Це дзвонить Олег В'ячеславович. Ви можете попросити Віктора Юрійовича до телефону?». Якщо ви не впевнені, чи туди потрапили, запитайте: «Це ... квартира Федотових?», «Книжковий магазин?».

Той, хто телефонує, зазвичай просить покликати до телефону потрібну особу. Це прохання треба супроводжувати ввічливими словами: «Попросіть Рогова, будь ласка», «Будьте ласкаві, покличте до телефону Наташу», «Я хотів би поговорити з Танею», «Запросіть, якщо не важко, Олександру Семенівну». Якщо ви помилилися номером, спробуйте з'ясувати, в чому справа. Однак для цього не прийнято випитувати номер тих, до кого ви потрапили - вони не зобов'язані давати таку інформацію. Краще назвати той номер, по якому ви дзвоните, щоб уточнити, чи вірний він. Наприклад: «Вибачте, це номер 557-89-96?» Якщо вам дадуть відповідь: «Ні», значить, ви помилилися в наборі цифр або не спрацював зв'язок. Якщо ж скажуть у відповідь: «Так», значить, ви неправильно записали потрібний вам номер, і більше не потрібно турбувати людей, надзвонюючи їм.

36

Тому, хто зняв трубку, відповідаючи на телефонний дзвінок, потрібно, підняв трубку, промовити: «Я слухаю!», «Алло!». Відповівши на привітання, потрібно виконати прохання покликати кого-небудь до телефону. Наприклад: «Здравствуйте. Одну хвилину ...» Якщо ця людина відсутня, потрібно повідомити про це тому, хто телефонує, пояснивши, коли краще передзвонити: «Його зараз немає вдома, ви не могли б зателефонувати через кілька годин?». У тому випадку, якщо людина вдома, але не може підійти, тому що, наприклад, приймає ванну, не потрібно повідомляти про це йому. Досить сказати: «Він зараз не може підійти до телефону. Ви не могли б передзвонити через півгодини?». У будь-якому випадку при відсутності абонента той, хто підійшов до телефону, повинен запропонувати свою допомогу словами: «Йому що-небудь передати? Він не міг би вам сам передзвонити?».

Якщо той, хто телефонує, просить залишити повідомлення, його потрібно записати і ні в якому разі не забути передати за призначенням! Базові моменти:

Розмову завершує той, хто її почав. Хоча це не принципово. Якщо розмова почала «зависати», то цілком можна сказати: «Радий був почути тебе, сподіваюсь, зустрінемось!»

Краще не обговорювати по телефону питання, не призначені для чужих вух. Телефон не завжди гарантує повну конфіденційність.

Якщо під час розмови зв'язок перервався, то передзвонити повинен той, за чиєю ініціативою відбулася розмова.

Користуватися чужим телефоном можна, попередньо запитавши дозволу, незалежно, чи перебуваєте ви в гостях або в офісі.

Давати номер телефону тих людей, до яких ви прийшли в гості, можна тільки в крайніх випадках і тільки з їх дозволу.

Коли ви телефонуєте абонентові на мобільний номер, розмова повинна бути ще більш короткою, ніж звичайна ділова, оскільки оплачує розмову ваш співрозмовник (краще, якщо ваш дзвінок буде зроблений теж з мобільного телефону).

Не рекомендується: Звертатися за телефоном до незнайомої людини на «ти», навіть якщо

здалося, що відповіла дитина: враження може бути помилковим. Тільки близькі друзі мають право на інтимне звернення.

Називати співрозмовника «жінка», «чоловік», «дівчина», «дідусь»: ви ж не бачите, хто саме взяв трубку, а голос може бути брехливим. Краще безособове звернення: «будьте ласкаві», «вибачте», «скажіть, будь ласка», «зробіть ласку».

Звертатися до співрозмовниці зі словами «кішечка», «серденько», «мила». Ці словами, потрапивши не за адресою, можуть образити.

Довго «висіти на телефоні», перебираючи всіх знайомих і повідомляючи їм свіжі новини протягом тривалого часу.

Питати: «А хто це говорить?» - В тому випадку, якщо телефонують не вам.

37

Зателефонувавши за номером і не представившись самому, питати: «А хто це?». Як правило, на таке питання слід контрпитання: «А хто вам потрібен?». Люди не зобов'язані вам представлятися - адже це ви дзвоните і турбуєте їх, і не виключено, що помилилися номером, тому не витрачайте час на з'ясування особистості того, хто підійшов до телефону, а чітко назвіть того, хто вам потрібен.

Розмова з автовідповідачем. Навряд чи знайдеться багато людей, кому подобається розмовляти з автовідповідачем. Багато лякаються, почувши шелест стрічки, і мовчки опускають трубку, інші соромляться, починають щось белькотіти і в сум'ятті забувають про найважливіше, а саме: назвати своє прізвище, номер телефону, питання, з якого телефонують. Крім того, вони бояться, що їх безпорадний лепет може викликати на іншому кінці дроту вибух сміху. Таким чином, формулюйте своє повідомлення просто і коротко, назвіть себе і номер телефону і попросіть передзвонити. Вітатися не обов'язково! Якщо ви не впевнені, що автовідповідач перевіряється щоденно, вкажіть дату і час свого дзвінка. При цьому розумно також вказати час, коли вас можна застати вдома. Записане на стрічку автовідповідача запрошення вважається нечемним. Воно в якійсь мірі безглуздо і для тих, хто запрошує: адже невідомо, чи прийнято воно і на скільки гостей розраховувати. Тому краще додзвонитися до друзів і запросити їх особисто. Про мобільні телефони. Переваги мобільного телефону важко переоцінити. І все-таки, в певних ситуаціях він здатний створювати незручності, а то і викликати досаду. З телефоном у кишені можна перебувати в громадському місці, в ресторані, у перукарні, але в кінотеатрі, в театрі, під час концерту він буде безсумнівною перешкодою - в таких місцях треба відключити його зовсім, або (якщо чекаєте на важливий дзвінок) відключити дзвінок, залишивши вібровиклик.

Службовий телефон

Значення телефону дуже велике. При його ефективному використанні він стає найважливішим компонентом іміджу. Саме від прийому, який буде наданий потенційного партнера на іншому кінці дроту, від того, як складеться

попередня розмова, багато в чому залежить, чи не стане він останнім. Уміння людини вести телефонні переговори в кінцевому рахунку визначають його репутацію, а також фірми, яку він представляє. Спеціальні вимоги пред'являються до змісту телефонних розмов. Вони охоплюють як звичайний телефонний етикет, так і особливості ділового адміністрування. До основних правил, яких доцільно дотримуватися при телефонному спілкуванні,

відносяться наступні.

38

Відповідаючи на дзвінок, представтеся. Люди люблять знати, з ким вони розмовляють. Це, крім того, створює обстановку довіри і допомагає краще зрозуміти співрозмовника. Знайдіть доброзичливу, що подобається вам самим формулу (як би ви самі хотіли, щоб вам відповідали), наприклад: «Доброго ранку. Біля телефону Ганна Петрова. Фірма Полюс». Це справляє приємне враження і дозволяє тому, хто дзвонить, звикнути до голосу.

Не давайте виходу негативним емоціям. Вашому співрозмовнику навряд чи буде цікаво, що за кілька хвилин до цього ви мали неприємну розмову з шефом або просто встали не з тієї ноги. Якщо ж поганий настрій не покидає вас, зробіть глибокий вдих і порахуйте до десяти, щоб заспокоїтися.

Відповідайте на всі телефонні дзвінки, як би це не стомлювало вас. Ніколи не можна знати заздалегідь, який за рахунком дзвінок принесе вам вигідний контракт або цінну інформацію.

Переконайтеся в точності відомостей, які ви маєте намір повідомити. Якщо у вас немає повної впевненості, краще перевірити ще раз. Практично неможливо відновити довіру до фірми, якщо клієнт в негоду подолав довгий шлях до вашого офісу і виявив, що ви не маєте в своєму розпорядженні того документа, про який радісно йому повідомили. Зробіть так, щоб інформація, передана в будь-чиїй відсутності, дійшла до адресата. Хоча організувати обмін інформацією через третіх осіб непросто, це може окупитися сторицею. Для того, щоб з'ясувати, що вам потрібно, задавайте питання за анкетним принципом ( «Як вас звати?», «Звідки ви дзвоните?», «Ваш номер телефону?»), Надаючи відповідає як би заповнити прогалини. Нижче наводиться короткий перелік того, що слід, а що не слід робити, коли у вашій фірмі дзвонить телефон.

Не слід: Довго не піднімати трубку. Говорити «привіт», «так», «говоріть», коли починаєте розмову. Вести дві бесіди відразу. Залишати телефон без нагляду хоча б ненадовго. Використовувати для нотаток клаптики паперу і листки календаря. Передавати трубку кілька разів. Говорити: «всі обідають», «нікого немає».

Слід: Підняти трубку до четвертого дзвінка телефону. Говорити «добрий ранок (день)», представитися. Запитувати: «Чим я можу вам допомогти». Концентруватися на розмові і уважно слухати. Запропонувати передзвонити, якщо для з'ясування деталей потрібен час. Використовувати бланки для запису телефонних розмов. Записати номер вхідного дзвінка і передзвонити йому. Записати інформацію і пообіцяти клієнту передзвонити йому.

Цей список можна продовжувати нескінченно. Наприклад, не можна перетворювати розмову в допит, ставити запитання типу «З ким я розмовляю?»

39

Або «Що вам потрібно?». Треба стежити за своєю дикцією (не чмокать, не шепотіть і т. п.). Якщо ви говорите з акцентом, намагайтеся говорити виразніше. Уникайте звички затискати мікрофон рукою, щоб щось сказати колегам - клієнт може почути. Якщо ваш партнер або клієнт висловлює по телефону скаргу, не кажіть йому: «Це не моя помилка», «Я цим не займаюся», «Наші товари ніколи не виходять з ладу» і т. д. Якщо ви так скажете, ви упускаєте репутацію фірми і не допомагаєте клієнтові у вирішенні його проблем. Тому дайте йому виговоритися до кінця; висловити йому співчуття, а якщо винні ви, вибачитеся; запишіть його ім'я і телефон, номер замовлення або інші дані. Якщо ви обіцяли йому передзвонити, зробіть це якомога швидше, навіть якщо вам не вдалося вирішити проблему до призначеного терміну. Запам'ятайте: коли проблема остаточно вирішена, клієнт, як правило, почуває себе вашим боржником. А це можна використовувати для ділових контактів і зростання бізнесу. Існують вирази, яких слід уникати під час телефонних розмовах, щоб про вашу фірму не склалося хибне уявлення. До такого роду телефонним табу, зокрема, відносяться:

1. «Я не знаю». Жодна інша відповідь не може підірвати довіру до вашої фірми так швидко і ґрунтовно. Перш за все, ваша робота полягає в тому, щоб знати - саме тому ви займаєте своє місце. Якщо ж ви не в змозі дати відповідь вашому співрозмовнику, краще сказати: «Хороше запитання ... Дозвольте, я уточню це для вас ».

2. «Ми не зможемо цього зробити». Якщо це дійсно так, ваш потенційний клієнт звернеться до когось ще, і дуже ймовірно, що новий його розмову складеться більш вдало. Замість відмови «з порога» запропонуєте, наприклад, почекати, перш ніж ви зрозумієте, чим можете виявитися корисними, і спробуйте знайти альтернативне рішення. Рекомендується завжди в першу чергу зосереджуватися на тому, що ви можете зробити, а не на зворотному.

3. «Ви повинні ...». Серйозна помилка. Ваш клієнт вам нічого не повинен. Формулювання повинно бути набагато м'якше: «Для вас має сенс ...» або «Найкраще було б ...».

4. «Почекайте секундочку, я скоро повернуся». Задумайтесь, ви хоч раз в житті встигали впоратися зі своїми справами за «секундочку»? Навряд чи. Скажіть вашому співрозмовнику щось більш схоже на правду: «Для того, щоб знайти потрібну інформацію, може знадобитися дві-три хвилини. Можете почекати? ».

5. «Ні», сказане на початку речення, мимоволі призводить до того, що шлях до позитивного вирішення проблеми ускладнюється.

Універсальних рецептів, щоб позбавитися від «негативного ухилу», немає. Кожну фразу, що містить незгоду зі співрозмовником, слід ретельно досліджувати. Наприклад, для відмови клієнтові, який вимагає грошового відшкодування за неякісну м'ясорубку (або лімузин), підходить пояснення типу: «Ми не в змозі виплатити вам компенсацію, але готові замінити вашу покупку».

40

Навіть побіжне знайомство з етикою телефонних переговорів, як показує практика, збільшує ефективність роботи службовців і одночасно підвищує їх рівень задоволеності власною роботою - з чемними людьми приємно розмовляти. Перевірити ж, як співробітники вашої фірми засвоїли уроки телефонного етикету, дуже просто - достатньо зателефонувати в офіс і представитися клієнтом. Дуже цінним для фірми, коли професійний досвід поєднується в її працівників з хорошою технікою встановлення міжлюдських контактів. Якщо відносини з клієнтом хороші і йому приємно мати справу з вашою фірмою, можна вважати, що угода укладена. У вашу фірму дзвонить велика кількість потенційних клієнтів або партнерів, і від манери ведення бесіди залежить висновок угоди. Якщо той, що дзвонив, не представившись, відразу пускається в пояснення своїх запитів, чемно поцікавтеся його ім'ям, назвою фірми і телефоном і лише потім продовжуйте бесіду. Дуже часто приходиться «витягувати» з клієнта додаткову інформацію. Для цього використовуйте питання, які починаються з «що, коли, де, хто, як», але уникайте «чому», оскільки він містить відтінок недовіри. Усвідомивши запити клієнта, ви починаєте переконувати його в перевагах вашого вибору. Якщо клієнт зателефонував спеціально, щоб зробити замовлення, ваші аргументи націлені на збільшення обсягу закупівлі, розширення асортименту товару або збуту супутніх виробів. Якщо клієнт цікавиться лише попередньою інформацією, ваше завдання - переконати його розпочати справу з пробної закупівлі. Дуже важливо вміло завершити розмову по телефону. Чемно підведіть клієнта до прийняття рішення. Підіть назустріч клієнту, наприклад: «Ми поставимо Вам товар в ... (назвіть найближчий день тижня), оскільки ви хочете отримати його якомога швидше » або « Ми запишемо за вами ... тисяч рублів ». Перед закінченням розмови назвіть ціну, обґрунтувавши її можливими додатковими перевагами, що надаються фірмою. Ціна буде виглядати привабливою і розумною. Ви збираєтеся телефонувати у фірму, з якою раніше не співпрацювали. Ваша мета - дізнатися, хто приймає рішення про закупівлі, з'ясувати його потреби, представити свою фірму і запропонувати свої послуги або товари. Для того, щоб домогтися успіху, треба продумати перш за все, кому дзвонити. Складіть список джерел інформації, необхідних вашу фірму і полегшують пошук ділових контактів. Це можуть бути центральні та місцеві видання, комерційні та технічні довідники, ваші колишні партнери, клієнти і т. д. Потім треба виробити план дій, знайти потрібний номер телефону. Почати краще з секретаря фірми, запитавши, як звати того, хто може вирішити ваше питання. Якщо вас запитають, звідки ви, відповідайте чесно, якщо ви здалеку, можна назвати тільки місто. На питання про предмет вашої розмови постарайтеся тільки позначити приблизну тему. Уникайте обговорення своєї справи і не заводите розмови по суті, як би добре з вами немає ні розмовляли, яку б допомогу вам не обіцяли. Розмовляйте тільки з тим, хто приймає рішення.

41

Мережевий етикет (e-mail)

Правила етикету при спілкуванні по електронній пошті (з довідкової системи Pegasus Mail). Адреси та персональні імена. Персональне ім'я (не те ж саме, що підпис) - довільний рядок, що (програми електронної пошти) дозволяє приєднуватися до ваших повідомлень в якості текстового коментаря. Якщо ваша система дозволяє, завжди пишіть персональне ім'я: воно є для вас кращою «візитною карткою», ніж адресу e-mail. Використовуйте осмислені імена. Вирази на кшталт «догадайся сам» не тільки заважають визначити автора листа, а й ображають інтелект адресата. Якщо ваша поштова система дозволяє відправляти листи разом з іменами адресатів, використовуйте цю можливість. Таким чином, адміністратору мережі буде легше знайти адресата на ім'я, якщо сама адреса виявиться помилковою. Приклад: адреса 344188@foo.chaos.com містить мормації, ніж 344188@foo.chaos.com (Ford Prefect).

Тема листа (Subject).Не забувайте давати назви своїм листів. Практично всі поштові клієнти дозволяють привласнювати поштових повідомлень назви, і часто користувач орієнтується саме за назвами, коли переглядає свою пошту. Уникайте безглуздих назв. Наприклад, відправляючи лист службі технічної підтримки Word Perfect, не варто називати його Word Perfect - з тим же успіхом ви могли б взагалі нічого не писати. Якщо ви при відповіді на лист змінюєте тему розмови, не забудьте змінити і назву. Точний заголовок - найпростіший спосіб визначити тему бесіди, і якщо ви зміните тему, залишивши заголовок колишнім, адресат може прийти в замішання.

Довжина, зміст і формат листа. Намагайтеся, щоб довжина вашого листа відповідала стилю бесіди: якщо ви просто відповідаєте на питання, робіть це коротко і по суті. Тримайтеся як можна ближче до теми. Якщо ви хочете поговорити про щось нове, краще послати окремий лист. Тоді ваш адресат зможе зберігати його окремо. Не пишіть весь текст великими літерами - його стає важко читати (хоча коротке виділення може використовуватися як посилення). Намагайтеся розбивати ваш лист на логічні абзаци і уникайте надмірно довгих пропозицій. Прагніть не допускати граматичних помилок. Повний друкарських помилок лист важко читати.

Те, що електронна пошта - швидкий спосіб зв'язку, зовсім не означає, що можна розслабитися і забути про правопис (з мого досвіду, саме безграмотне повідомлення - електронне). Якщо ви вважаєте свої думки гідними викладу в листі, подбайте, щоб вони були викладені правильно.

Уникайте публічних Флейм - листів, складених під впливом емоцій. Послання, відправлені в момент душевних переживань, найчастіше тільки погіршують ситуацію. Можливо, пізніше ви будете каятися в

42

своїх словах, тому перед тим як почати «флеймовую війну», спокійно обміркуйте положення. (Спробуйте зварити собі кави - дивно, як швидко вгамуються ваші емоції за допомогою гарного чашечки кави.) Якщо ваш поштовий клієнт підтримує різні параметри оформлення тексту (жирний шрифт, курсив і т. д.), переконайтеся, що мейлер адресата має такі ж можливості. До того часу, як було складено цей документ, більшість програм електронної пошти в Internet могли працювати тільки з текстом, хоча ситуація, звичайно, змінюється. Тричі подумайте перед тим, як включати номер вашої кредитної картки в свій електронний лист. Електронну пошту можуть перехопити, і ваш рахунок в банку піддасться небезпеці. Відповіді. Вказуйте в вашому посланні уривки листа, на який відповідаєте. Пам'ятайте, електронна пошта - не розмова по телефону в реальному часі, і ваш адресат може забути зміст попереднього листа (особливо, якщо він веде активне листування). Вказуйте уривки оригінального тексту в вашу відповідь, і адресат легше зрозуміє, про що йде мова. Не перестарайтеся в цитуванні попередніх послань. Дуже неприємно отримувати назад власне листа на п'яти сторінках (як коментар) з маленькою припискою типу «я згоден» в кінці.

Відокремлюйте якимось чином текст вашого послання від тексту цитованих листів, тоді ваша відповідь буде легше читатися. Зазвичай використовується для цих цілей знак>, хоча це і не єдиний варіант. Намагайтеся не змішувати в своєму посланні інформацію загального та особистого характеру. Запитайте себе: чи так вже необхідний вашу відповідь. Наприклад, якщо ви отримали листа в результаті віялової розсилки, навряд чи варто повідомляти кожного з адресатів про своє ставлення до нього - краще надіслати листа безпосередньо автору. Підписи. Підпис - невеликий текстовий уривок в кінці повідомлення, звичайно містить інформацію про контакти. Більшість поштових клієнтів можуть автоматично «приклеювати» підпис до повідомлення. Підпис - цікава річ, але і в ній треба знати міру. Якщо можете, використовуйте підпис. Він повинен ідентифікувати вас і містити дані про альтернативні канали зв'язку (звичайний телефон, факс). На багатьох системах, зокрема, тих, де пошта проходить через шлюзи, ваш підпис може бути єдиним ідентифікатором. Робіть свій підпис коротше - 4-7 рядків цілком достатньо. Невиправдано довгі підписи завантажують канали зв'язку. Деякі мейлери дозволяють додавати випадкові рядки до вашого підпису: будьте з цим акуратні. У будь-якому разі пам'ятайте: «Стислість - сестра таланту». Цитата на сотні слів з «Критики чистого розуму» Канта як підпис навряд чи порадує ваших адресатів. Поняття «образи» може тлумачитися дуже широко, тому намагайтеся уникати виразів, які можуть послужити причиною конфлікту на релігійному, расової, політичної чи сексуальної основі. Не використовуйте «місцеві» (зрозумілі тільки вам і невеликому колу осіб) зауваження. Ви не знайдете розуміння у користувачів інших міст, країн чи культурних спільнот. Прості правила ввічливості. Електронна пошта - засіб зв'язку між людьми, і без правил ввічливості тут не обійтися. Якщо ви звертаєтеся до будь-кого з

43

проханням, не забудьте сказати «будь ласка». У той же час, якщо хтось допомагає вам, ніколи не шкідливо сказати «дякую». Хоча це може здатися банальним, ви будете здивовані тим, скільки людей є зразками ввічливості в реальному житті і ніби забувають про свої манери в листуванні по e-mail. Не чекайте, що вам дадуть відповідь негайно. Той факт, що ви протягом десяти хвилин не отримали відповіді на своє питання, зовсім не означає, що адресат вас ігнорує. Пам'ятайте, що не існує надійної поштової системи. Нерозумно поміщати дуже особисту інформацію в повідомлення електронної пошти, якщо тільки ви не збираєтеся його зашифрувати за допомогою надійної програми шифрування. Пам'ятайте про адресата. Ви не єдина людина, яка постраждає в разі, якщо делікатне повідомлення потрапить у погані руки. Вмикайте в свій лист повну інформацію по темі, особливо, якщо розраховуєте на кваліфіковану відповідь. Наприклад, якщо ви посилаєте повідомлення «Програма електронних таблиць не працює» до служби технічної підтримки компанії «Lotus», консультант навряд чи зможе вам допомогти - йому для цього просто не вистачить інформації. Вам потрібно включити детальний опис проблеми, не забуваючи вказати версію програми, якою ви користуєтесь. «Смайли». Хоча електронна пошта схожа на розмову в реальному часі, вона позбавлена можливості жестикуляції. Для вирішення цієї проблеми в Internet використовуються «смайлики» - послідовності ASCII-символів, які нагадують особу, якщо дивитися на них, повернувши голову набік. Існують сотні різних «смайликів», одні використовуються частіше, інші - рідше. Правильне використання «смайликів» здатне надати вашому листу живий характер і навіть замінити жестикуляцію. Однак, не перестарайтеся. І нарешті ...пам'ятайте, що e-mail - засіб зв'язку з живими людьми. Перед тим, як надіслати листа, прочитайте його уважно ще раз і поставте себе на місце одержувача.

Факс

Будь-який діловий контакт немислимий без обміну посланнями по факсу. В американській традиції прийнято мати стандартну першу сторінку (Cover page) для послання факсом. Вона робиться, як правило, на бланку фірми. Бланк повинен виглядати так: у

верхній його частині розміщується емблема фірми (Trade mark), а в самому низу по всій довжині рядка-адреси, телефони і інші координати офісів і відділень фірми. Під зображенням емблеми пишеться телефаксне послання (facsimile message).... що означає (зліва направо): дата (день, місяць, рік відправки повідомлення), час відправлення повідомлення, кому (ім'я та прізвище адресата), номер факсу одержувача, компанія, яку він представляє, і традиційна формула «кількість сторінок повідомлення, включаючи першу сторінку»- тут ставиться прочерк, який заповнюється від руки тільки після того, як послання складено повністю і підписано « якщо ви не отримали всі сторінки

44

повідомлення, будь ласка, зателефонуйте за номером ...» (далі ви вписуєте свій номер телефону) або передайте по факсу (впишіть номер використовуваного факсу). Після цього пишете слово Comments: (коментарі) і далі текст. Друк на посланні, якщо це не документ, ставити не треба. Якщо ви спрямовуєте у відповідь послання, спочатку подякуйте адресату - досить однієї фрази. Якщо вам не відповіли на попередній факс, почекайте, але ні в якому разі не треба наполегливо повторювати в наступному, мовляв, «чекаю відповіді з нетерпінням». Ви обмінялися, факсами з партнерами і зацікавили їх. Вони (або ви) запропонували укласти наш перший спільний документ - Протокол про намір. Це всього лише письмове відображення бажань обох сторін, ні до чого не зобов'язує, тому не треба будувати ніяких ілюзій. Текст протоколу повинен бути максимально коротким, в кінці його обов'язково має бути присутня фраза: «Цей протокол сам по собі не може служити юридичною підставою для комерційних зобов'язань сторін, що підписали його».

Протокол повинен бути виконаний на фірмових бланках однієї з сторін або в чотирьох примірниках - по два на кожній мові, або у двох - білінгвами, на кожній сторінці два паралельних стовпчика на двох мовах, але в цьому випадку на останньому листі підписи доведеться ставити по 2 рази - під обома стовпцями. Під текстом (перед підписами) вказується термін дії цього протоколу - як правило, не більше року. Як вже говорилося, юридично вас ніхто не змусить дотримуватися протоколу, але цього вимагає ваша честь бізнесмена, яка може дуже сильно постраждати, якщо ви порушили домовленість.

І на закінчення - завжди відповідайте на листи або факс, навіть у тому випадку, якщо вам важко відповісти на поставлені питання. У діловому світі той, хто не відповідає на кореспонденцію, вважається безвідповідальним, і йому не довіряють.

Листи. Загальний погляд та приклади

Листи колись писали тільки від руки. Сьогодні практично всі листи можуть надсилатися у машинописному вигляді, але підписуватися в них слід тільки від руки. Листи з поздоровленнями, подякою, з висловленням співчуття завжди пишуться від руки. Неохайно виглядають листи на листках, вирваних із зошита. Якщо лист займає кілька окремих листків, їх

слід пронумерувати. Будь-який лист повинен бути написаний чисто й акуратно. Можна виправити друкований текст, але так, щоб уникнути великих закреслень: ваш адресат мимоволі зацікавиться тим, що ж таке ви на ходу роздумали йому повідомити.

Лист до рідних. На початку листа, як правило, справляються про здоров'я, настрій адресата. Особливо цінується поважність, ясність, стислість. Писати бажано без помарок і виправлень. Лист до рідних та близьких підписується ім'ям, прийнятим у зверненні до родичів. Крім того, існують листи

45

ділові (службові), рекомендаційні, листи-вибачення, листи-нагадування, листи-співчуття. Раніше в ділових листах дату ставили на початку листа, а в приватних - у кінці. Тепер прийнято з неї починати в будь-якому випадку. У тексті листа всі звернення пишуться з великої літери: «Хотів би Вас побачити», «Одержав Ваш лист». Залежно від характеру і змісту листа укласти його можна словами: «З повагою», «Прийміть мої найкращі побажання» і т. п.

У приватних листах до рідних і друзів зазвичай після таких слів, як «цілую», «обіймаю», пишуть коротко: «мама», «тато», «батько» або своє ім'я. Підписатися слід чітко.

Кольорові листівки призначені для того, щоб посилати на них привіти з подорожі, відпустки, поздоровлення з днем народження, зі святами. Дата на листівці визначається числом, коли ми відправляємо її, а не приводом, за яким вона висилається. Варто подбати про гарну марку, вона прикрасить таку листівку. Звичайні листівки використовуємо здебільшого для повідомлень коротких, поточних.

Адресувати листи в різних країнах прийнято по-різному. Безсумнівно правильно буде, відсилаючи лист подружжю, написати на конверті тільки їх прізвище, але більш ввічливо: «Андрію і Ользі Зайцевим». Цілком допустимо адресувати лист на ім'я одного з подружжя. Вітання з нагоди свят або сімейного торжества, який стосується дружини та чоловіка, адресують обом. За надані послуги прийнято дякувати листом або особисто. Лист з подякою за виявлену гостинність висилається приблизно через тиждень після від'їзду. Лист з привітаннями з нагоди шлюбу надсилається протягом восьми днів з моменту отримання повідомлення про цю подію. Лист із вираженням співчуття надсилається протягом десяти днів з моменту отримання повідомлення. Такий лист вимагає особливої сердечності і не терпить банальних виразів.

Традиційні правила ввічливості наказують відповісти па отримане співчуття. Але практично їх не завжди слід чекати від людини, що тільки що пережив втрату кого-небудь з близьких. На подібне мовчання не потрібно ображатися. У крайньому випадку ваш кореспондент може надіслати короткий лист: «Щиро дякую за слова співчуття. Мені приємно було дізнатися, що у важку хвилину Ви розділили з мною моє нещастя».

На одержаний лист ввічливість вимагає відповісти протягом тижня. У випадку, якщо листування ведеться постійно, перерва може бути трохи більшим. Але взагалі не слід закидати листами своїх близьких і знайомих! Люди здатні відповідати на листи в середньому не частіше, ніж раз на два тижні, інакше ця приємна обов'язок перетворюється на тягар. У листі завжди потрібно відповісти на питання, які були поставлені вашим кореспондентом. Не слід надсилати листів, написаних через копірку.

Загальна рада - нічого не робити зопалу - відноситься і до листів. Усякий «останній» лист, написаний одним духом, не відсилайте відразу, а перечитайте на наступний день.

46

Якщо ми отримуємо лист у присутності третіх осіб, конверт можна роздрукувати і мигцем глянути на текст, відклавши докладне читання до більш зручного моменту. Якщо отримане повідомлення не допускає відстрочки, можна сказати: «Вибачте, але це дуже терміново» - і дочитати листа до кінця. Не варто починати читання щойно отриманого листа вголос до тих пір, поки не прочитаєте його самі. Інакше може виникнути незручна необхідність перервати читання на півслові. Некрасиво давати читати листа особам, яким воно не адресоване. Ні за яких обставин неприпустимо розкривати самим або читати вже розкриті листи. Це правило в рівній мірі відноситься і до членів родини: чоловік не читає листів, адресованих дружині, і навпаки; діти не читають листів, які присилаються батькам. Не слід також цікавитися змістом відкритої записки, що звернена не до вас. Якщо все-таки трапиться мимоволі «вихопити» частину тексту, адресованого іншому, краще за все відразу про це забути.Лист-пропозиція: 1. Залучення уваги читача. На самому початку листа необхідно пробудити цікавість, запропонувати зниження ціни, натякнути на особливу актуальність пропозиції. Характерні помилки: невміння і нереальні питання типу: «Як подвоїти доходи і зменшити кількість робочих годин на тиждень?»; Не відносяться до справи заяви - виглядають інтригуюче, але недоречно. Основне правило - зв'язок вступного заяви з товаром.

2. Стимулювання інтересу змістом тексту. Ваша мета - викликати бажання придбати товар. Акцент повинен робитися на основні моменти: опис товару і повідомлення про його якість або про результати користування товаром. Наприклад, при продажу газонокосарки краще не рекомендувати клієнтові машину, а підкреслити його задоволення фактом добре скошеної трави. 3. На цьому етапі настрій читає лист повинен змінитися з «хотів би це мати» на «мені це дійсно необхідно». Тут ви повинні звернутися або до почуття, або до логіки, або до того й іншого відразу. 4. Завершення листа повинно вказувати на конкретний вчинок, який слід здійснити читачу. Деякі добре опрацьовані на перших трьох позиціях листи не мають ефекту через те, що в них не сформульовано конкретне очікуване дію. Наприкінці листа-пропозиції можна ще раз коротко нагадати адресату аргументи на користь придбання даного товару, послуги, ідеї.

Приклад листа-пропозиції: «Ви хочете зробити свою квартиру більш привабливою і зручною, чи не забивати собі голову фарбуванням стін? Власник квартири витрачає багато часу і грошей, щоб підтримувати її в хорошому стані. Ви чудово знаєте це, і хотіли б знайти можливість заощадити гроші і час. Уявіть, що ваша квартира виглядає краще, а у вас з'явилося більше вільного часу. Ви будете робити все, що душі завгодно, а не як завжди фарбувати, чистити і займатися ремонтом. Людей, які мали справу з нами, тобто з фірмою ... (назва), легко дізнатися, тому що вони частіше усміхаються. Чому б і не посміхатися, якщо тобі не потрібно більше нічого фарбувати і чистити? Заповніть купон з маркою і зараз же відправте його. У відповідь ми надішлемо брошуру з докладною інформацією. Коли ви побачите, як наша

47

фірма може поліпшити вашу квартиру, то поставите собі питання: «Чому я не зробив цього раніше?».

Цілком імовірно, що, прочитавши такий цікавий лист, адресат неодмінно стане клієнтом цієї фірми. При всій уявній простоті і надійності листа цей метод встановлення контактів має багато «підводних рифів», і перш за все - низький коефіцієнт корисності одного листа. Як показує статистика, ймовірність отримання відповіді на жоден лист становить не більше 5-8%. Досвідчені бізнесмени, які починають справу, розсилають листи одночасно в кілька адрес, а через кілька днів телефонують своїм адресатам.

Діловий лист

Існують певні канони написання листів, недотримання яких може не тільки відбитися на престижі вашої фірми, а й перешкодити укладанню вигідних контрактів. Папір для листа повинен бути абсолютно чистим, акуратно обрізаним. Бажано мати фірмовий бланк листа з емблемою фірми, її повною назвою, поштовою і телеграфною адресою, телефоном, факсом і банківськими реквізитами. Службові листи друкуються на машинці на лицьовій стороні листа без помарок. Сторінки нумеруються, крім першої, арабськими цифрами. Ширина поля з лівого боку листа повинна бути не менше 2 см. Друкується текст через півтора-два інтервали. Абзац починається з абзацу, з відступом п'яти інтервалів від поля. Рекомендується уникати переносу слів. У правому верхньому куті під адресою організації, що відправляє лист, ставиться дата відправлення листа.

Якщо це не перший лист до вашого партнера, його слід починати з ввічливого посилання на останнє отримане від нього повідомлення. Це не стільки данина поваги, скільки повідомлення про те, що лист отримано і подальший діалог будується на його основі.

Якщо ви пишете своєму партнерові вперше, необхідно почати з представлення своєї фірми, її цілей та завдань, які вона ставить перед собою у сфері міжнародної діяльності. Ще краще послати партнеру буклет з докладною інформацією про фірму. Проте рекламний матеріал не повинен бути об'ємним. Текст цього матеріалу повинен бути мовою вашого партнера або англійською мовою. Закінчується лист словами подяки за співпрацю і виразом надій на його продовження. І неодмінно: «Щиро Ваш», «З повагою» і т. п. Підпис ставиться на правій стороні листа, під заключною формулою ввічливості. Прізвище власника підпису друкується на машинці під його рукописним підписом. Про конверти. Можна обійтися стандартними конвертами для міжнародної пошти, але слід мати на увазі, що за кордоном всі досить великі фірми мають свої конверти, на яких у кілька усіченому вигляді повторюють ті ж відомості, що і на бланку. Фірмовий конверт не тільки підніме престиж вашої організації в очах закордонного партнера, але і позбавить вас від необхідності повідомляти зворотну адресу.

За кордоном порядок написання адреси прямо протилежний нашому: спочатку пишуть «кому», а потім «куди». Перша позиція адреси - прізвище

48

адресата з ініціалами перед нею і одним з скорочень: Mr (містер), якщо це чоловік, і Mrs (місіс), якщо це жінка. Друга позиція адреси - посада вашого адресата. Її вказують для того, щоб лист не було сприйнято як особистий. Якщо адресат в даний момент відсутній, такий лист розкриє його заступник. Якщо ж ви хочете зберегти в таємниці зміст листа, після прізвища краще вказати: private (personal, confidential), що означає «особисто». Наступна позиція адреси - назва фірми. Тут можна застосовувати такі скорочення: Company - Co., Corporation - Corp., Department - Dept., Incorporated - Inc. Потім слід номер будинку і назва вулиці, міста, штату. Поштовий індекс і назва країни. Не забудьте подбати про те, щоб у вас залишалися копії ваших листів.

Ви вступаєте в ділове листування з реальними або потенційними споживачами своєї продукції чи послуг. Це може бути лист-пропозиція, лист-відмова, відповідь на запит і т. д. Написання листа - це свого роду мистецтво. Діловий лист має бути бездоганним у всьому: навіть дрібне недотримання правил може зробити його неправомірним з юридичної точки зору. Правильно оформлений юридично, написаний гарною мовою, на фірмовому бланку, однозначний за змістом діловий лист - одна із запорук успіху вашої справи. Лист зарубіжному партнеру має свої канони, часто невідомі нам. Лист починається з точного повторення в лівому верхньому кутку адреси, написаної на конверті. З правого боку і трохи нижче адреси пишуть дату відправлення листа. Наприклад: 12 December, 1997 December 12, 1997 12th December, 1997 December 12th, 1997.

Прийняті у нас скорочення дат типу 12/XII 1997 або 12.12.1997 в міжнародній листуванні не вживаються. Тут і в тексті листа припустимі лише скорочення деяких місяців:January – Jan. February - Feb. April - Apr. September - Sept. October - Oct. November - Nov. December - Dec. Ще нижче, знову з лівого боку, пишуть ввічливе ставлення. Воно традиційно складається зі слів Dear Mr (дорогий) або Dear Mrs (дорога) та прізвища адресата. Ініціали тут можна вже не повторювати. Якщо прізвище адресата вам невідоме, можна написати Dear Sirs або Dear Sir / Madam. Після вступного звертання в англійській листуванні ставиться кома, а в листуванні з адресатом із США - двокрапка або двокрапка і тире (Dear Sir, / Gentleman: / Gentleman: -) Наступним рядком після позначення «Re» (Reference) або без нього у діловому листуванні прийнято коротко позначити тему листа, наприклад: Re: 1997 Moscow Book Fair Московська книжковий ярмарок 1997 У тексті листа не прийнято вживати скорочення типу I'm замість I am can't замість can not Haven't замість have not I'll замість I will, I shall Ці слова краще писати повністю. У ділових листах прийнято писати з великої літери:

іменники власні, а також імена прикметники, що позначають національну і державну приналежність (Russian, English, French etc);

слова, включаючи скорочення, в назвах фірм і організацій, відділів організації, за винятком прийменників, союзів і артиклів;

49

слова в позначенні займаної посади, за винятком прийменників, спілок та артиклів (Chief Engineer, Director, Captain);

слова, включаючи скорочення, що позначають назви міст, штатів, республік, вулиць, площ, пристаней, районів, будівель, готелів, а також нумерацію поверхів, квартир, кімнат (21 Fenchurch Street, London, England, Hotel International, 3rd Floor, Room 346 etc);

повні та скорочені назви місяців і днів тижня (Saturday, March etc); назви товарів, торгових марок і деяких документів (Iron, Coal, Bills of Lading, Letter of Guarantee, Charter Party etc).

Писати довгі листи у діловій кореспонденції не прийнято. Якщо все ж таки ваш лист на одній сторінці не поміщається, то в кінці листа потрібно поставити: (continued over) або (see overleaf), що означає «продовження далі» або «див на звороті». Закінчують лист, зазвичай словами Sincerely Yours (Щиро Ваш) або просто Yours (Ваш) та підписом із зазначенням під нею вашого прізвища і посади. Щоб не ставити вашого партнера в скрутне становище і не змушувати його робити припущення щодо вашої власної статі, потрудіться в цьому місці листа написати своє ім'я повністю, тобто не P.R. Dovzhenko, a Pavel Dovzhenko або Pavel D. Dovzhenko. Якщо ви перебуваючи, наприклад, в іногородньому відрядженні, відповідь на терміновий лист продиктували своєму заступнику по телефону, він повинен проти вашого прізвища поставити букви рр. (per procurationem) - за домовленістю) і, підписавши лист сам, приписати нижче: Dictated by Mr and signed in his absence - продиктовано паном і підписано в його відсутність. Листи бувають нейтральними або сприятливими, або можуть містити відмову, або ставити метою схилити до чого-небудь адресата. Лист-відмова на претензію клієнта або партнера. Правильно написаний листів-відмов виконує важливу роль у сфері «паблік рілейшнз» - допомагає, незважаючи на відмову, зберегти про вас гарну думку і підтримувати стосунки з клієнтом. Початок листа повинен нести нейтральний коментар, в якому ви перераховуєте те, з чим згодні. Уникайте всього, що може викликати враження, ніби претензії можна задовольнити або ж вони з ходу були відкинуті (слів «однак», «але», «на жаль»). Перерахування і пояснення причин відмови передує саму відмову. Ясне і правдоподібне пояснення допоможе одержувачу проковтнути його більш-менш безболісно. Перераховуючи причини відмови, уникайте надмірних пояснень (у разі необґрунтованих претензій вибачення не обов'язкові), не ховайтеся за бюрократичні процедури або правила (це непереконливо), не відповідайте занадто коротко або загально (втрачається зв'язок між поясненням і самою проблемою). Відмова повинен логічно випливати з попереднього змісту листа. Якщо причини перераховані досить ясно, людина в більшості випадків візьме відмову ще до того, як до нього дійде черга. Позитивна кінцівка повинна створити в одержувача враження, що більше зацікавлені їм самим, чим відмовою. Навіть якщо неможливо позитивно вирішити питання клієнта, треба підтримати добре ім'я фірми і висловити готовність продовжувати співпрацю.

50

Відмова в кредиті. Нейтральний коментар: «Дякуємо за замовлення вашим магазином 300 апаратів для розпилення засобів захисту рослин. Крупне замовлення говорить про те, що ви очікуєте прибуткову торгівлю навесні». Виклад причин відмови: «Репутація вашого підприємства як кредитоспроможного свідчить про підприємливості та оперативності». Відмова: «Очікуване навесні пожвавлення в економіці, ймовірно, поліпшить ваші позиції. Як і раніше, пропонуємо наші послуги з оплатою готівкою або чеком. Цей вид оплати дає можливість 2-відсоткової знижки» ... Позитивна кінцівка: «Окрім зниження вартості, цей вид оплати означає можливість закупівлі будь-якої кількості товару. Ваші замовлення будуть реалізовані негайно після отримання оплати». Лист-пропозиція має на меті зацікавити і умовити. Перш ніж приступити до написання, необхідно:

як можна краще розібратися в продукції, ідеї або послуги (принцип дії, конструкція, обслуговування, ціна, гідності, чим відрізняється від конкуруючих аналогів, гарантії і т. п.);

навести довідки про особу (групу осіб), яким адресується лист, щоб зачепити його (їх) відчуття або інтереси.

Правила ділової переписки. Другою важливою частиною ділового етикету є службова переписка. Переписка – це коротка розмова, це і труд, часом нелегкий, і мистецтво. Правильно написана ділова переписка сприяє покращенню взаємозв’язків різних фірм, підвищенню кваліфікації, установленню різних зв’язків. Одна з головних вимог до листа - він має бути не великий. Якщо ви хочете, щоб ваш лист прочитали, постарайтесь написати не більше півтори сторінки друкованого тексту, а ще краще – одну сторінку. Гарний лист, як і виступ, має бути чітким і ясним. Це друга вимога до листа. В діловому листі старайтесь не вживати складних, незрозумілих слів і висловів. Це третє правило. Лист має виражати індивідуальність автора, відділу чи компанії, де він працює. Із листа має бути ясно, що це за компанія, чим вона займається. Існують схеми ділового листа або службової записки. При діловому листуванні потрібно пам’ятати, що його успішність залежить від таких дрібниць, як конверт, бланк фірми, зміст листа. Не жалійте часу, якщо вам здається, що лист написаний ідеально, викладіть його відправку ще на деякий час, прочитайте його ще раз. Як правило, знайдуться ще неточності. Виправте їх і аж потім відправляйте. Дуже важливо дотримуватися цього правила при відповідях на скарги клієнтів. Спеціалісти із переписки ділять кореспонденцію на 6 видів:торгові договори; листи з подякою; привітання; вибачення; співчуття; вимоги і запити. Ці види листів у свою чергу діляться на формальні і неформальні. Службові записки також діляться на такі види: розпорядження по кадрових питаннях; подяки і привітання; нагадування, прохання.

51

В неформальній діловій переписці часто використовуються скорочення, односкладні слова, вони створюють враження близького знайомства, взаємної симпатії.

Візитна картка

Візитна картка - це своєрідний «представник» свого власника. Її краса полягає в тому, що вона ненастирливо нагадує своїм існуванням про ділову людину, і виключає необхідність постійно телефонувати своїм партнерам і нагадувати про себе. Крім того, вона сприяє створенню позитивного іміджу, як особистого, так і фірми. При оформленні візитки необхідно пам'ятати, що головна вимога до шрифту - це можливість його легкого прочитання. Не варто намагатися здивувати оточуючих химерними мудрими шрифтами. Шрифт на картці повинен бути жирним, середнього, (ближче до великого) розміру. Курсив дозволяється лише власникам легковимовлюваних прізвищ. Неприпустимим він є при виготовленні карток на іноземній мові.

Чітких правил у відношенні розмірів візитних карток немає, але звичайно в чоловіків вони можуть бути дещо більше, ніж у жінок - скажімо, 90х50 мм і 80х40 мм (у Великобританії візитні картки жінок більше, ніж у чоловіків). Візитна картка молодої дівчини може бути ще менше, як правило, 70х35 мм.

Візитні картки великих розмірів поступово виходять із практики - з поширенням спеціальних альбомів для їхнього збереження. Слід подумати про те, щоб і ваша картка мала стандартний розмір, і не викликало проблем з її зберіганням (щоб її не довелося підгинати або підрізати). Щоб візитну картку можна було легко помістити в стандартну візитницю, її розміри не повинні перевищувати 90 мм у довжину і 55 мм у висоту.

При першій зустрічі обов'язково вручіть свою візитну картку. Володар візитниці, переглядаючи її, регулярно буде наражатися на вашу візитку. А, отже, буде пам'ятати про вас тоді, коли буде підшукувати ділових партнерів. При зустрічі обов'язково обмінюватися візитками: якщо ви отримали візитку, обов'язково вручіть свою. Інакше співрозмовник подумає, що у вас її немає. Краще мати не менше десятка візиток. При врученні не обов'язково розшаркуються і виявляти вишукані манери - досить кивка голови чи взаємного легкого поклони.

Вручаючи візитну картку, скажіть вголос своє прізвище. Це позбавить ваших партнерів від незручності, якщо раптом вони проголосять ваше прізвище неправильно. Також, якщо ваш співрозмовник вручив вам свою візитну картку, не вимовив своє прізвище, прочитайте її вголос самі. Якщо ви вимовите її неправильно, вас одразу виправлять. Неввічливо одразу ж ховати в візитку тільки що отриману картку. Краще покладіть її перед собою. Робити позначки на картці в присутності особи, що вручила її, не варто. І природно, некультурно вертіти візитку в руках і м'яти її, що крім усього іншого, може видати вашу невпевненість.

52

Основна інформація, яка повинна бути відображена у візитці, може містити вказівки на ваше звання або титул, сферу відповідальності в рамках вашої організації, номери телефону (телефонів), факсу, телекса, електронної пошти та інших способів зв'язку з вами. Якщо у вас змінився телефон, то ви можете акуратно вписати новий номер, закресливши старий. Закреслювати і вписувати нове найменування посади вважається поганим тоном - слід подбати про те, щоб якомога швидше замовити нові візитні картки. На діловій візитній картці повинна бути присутньою ваша адреса, виняток становлять лише дипломати і вищі державні посадові особи. Якщо у вас змінюється адреса, і ви ще не знаєте своїх нових телефонів, то краще вказати офіційну адресу вашої організації, телефон секретаріату або канцелярії. Якщо ж організація має кілька філій, то на ділових візитних картках її представників можуть бути зазначені кілька адрес. Ділові візитні картки співробітників менш суворих організацій (магазинів, підприємств сфери послуг і т. п.) за своїм оформлення можуть відходити від суворих норм етикету - по суті справи це не тільки інформаційна, але і рекламна продукція. Тому, на таких картках на обороті може бути поміщена невелика схема розташування організації, фотографія її власника, барвистий символ, девіз фірми.

53

Діловий етикет підприємця

Крім правил культурної поведінки існує ще й професіональний етикет. В житті завжди були і залишаються відносини, які забезпечують найвищу ефективність у виконанні професійних функцій.

В тім чи іншім колективі, групі працівників, співробітників, ділових людей складаються конкретні традиції, які з часом набирають силу моральних принципів і складають етикет даної групи, спільності. Діловий етикет – це результат довгого відбору правил і форм найбільш доцільної поведінки, які б сприяли успіху в ділових відносинах. Якщо ви хочете встановити міцні ділові відносини з зарубіжними партнерами, то знання ділового етикету зарубіжних країн є обов’язковим.

Як і в давні часи, так і сьогодні, правило ділового етикету, культура поведінки допомагають зближенню економічних і фінансових інтересів торгових людей, бізнесменів.

Які ж правила поведінки треба знати підприємцю? Перш за все, слід пам’ятати, що діловий етикет включає також дотримання правил культури поведінки, яка передбачає в першу чергу глибоку повагу особистості людини. Культурний підприємець буде з однаковою повагою відноситись і до міністра, і до рядового технічного працівника міністерства, президента компанії, фірми, прибиральниці офісу, тобто всім показувати щиру повагу. Ця щира повага повинна стати складовою частиною характеру бізнесмена. Йому потрібно навчитись вірити в порядність людей. Неможливо при першій зустрічі виявити навіть ознаку того, що ви уявляєте його як «темну конячку», яка намагається вас обійти на прямій чи віражі, а простіше кажучи обдурити. В основі поведінки повинна лежати моральна оцінка: діловий партнер - це хороша людина. Якщо, звичайно він своїми вчинками не довів протилежного.

Культура поведінки в діловому спілкуванні неможлива без дотримання правил вербального (словесного) етикету, який зв’язаний з формами і манерами мови, словниковим запасом, тобто зі всім стилем мови, прийнятим в спілкуванні даного кола ділових людей. Існують історично вироблені стереотипи словесного спілкування. Ними користувались раніше українські (польські) підприємці, а сьогодні їх використовують культурні українські і зарубіжні ділові люди. Це слова «пані», «панове», «шановне товариство». В діловій розмові потрібно уміти дати відповідь на будь – яке запитання. Навіть на найпростіше, яке задають щоденно по декілька разів «Як справи?», завжди потрібно пам’ятати про почуття міри. Нічого не відповісти неввічливо; буркнути «нормально» і пройти повз теж неввічливо, якщо не грубо. В таких випадках потрібно відповідати приблизно наступне: «Дякую, все добре», «Дякую, поки скаржитись гріх», в свою чергу поцікавитись: «Надіюсь, що у вас все нормально?». Такі відповіді нейтральні, вони заспокоюють всіх.

54

Але у чехів, словаків, поляків та югославів на запитання «Як справи?» діловий етикет не забороняє коротко розказати про труднощі, поскаржитись на дороговизну. Але говорять про це бадьоро, підкреслюючи, що ділова людина долає труднощі, адже їх немало в їх справі, але вона знає, як з ними справитись, і гордиться цим. А без труднощів і клопотів живе тільки нероба.

У вербальному спілкуванні передбачається застосування різних психологічних прийомів. Один з них – «формула прогладжування». Це словесні фрази типу «Удачі вам!», «Бажаємо успіху», відомі фрази «Великому кораблю велике плавання», «Ні пуху – ні пера» і т.п. виголошені з різними відтінками. Широко використовуються такі мовні знаки як «Нема проблем», «Окей» і т.д. Але слід уникати таких явно уїдливих побажань як «вашому теляті золотого вовка спіймати».

В словесному етикеті ділових людей велике значення мають компліменти - приємні слова, які передають схвалення, позитивну оцінку діяльності в бізнесі, підкреслюють смак в одязі, зовнішності, збалансованість вчинків партнера, тобто оцінку розуму ділового партнера. Під час ділового спілкування завжди є місце для компліментів. Вони надихають вашого ділового партнера, надають йому впевненості, підбадьорюють. Етикет вимагає беззаперечного дотримання при переговорах правил поведінки країн партнерів. Правила спілкування зв’язані з характером і стилем життя, націями і традиціями та звичаями. Які б не були традиції, правила поведінки - їх доводиться виконувати, якщо, звичайно, ви хочете досягти успіху.

Необхідно пам’ятати, що в ділових відносинах дрібниць немає. Для бізнесу етикет важить дуже багато. Одяг, поведінка підприємця, менеджера – це його візитна картка. Про гостя починають складати уявлення відразу ж, збираючи про нього інформацію. Джерелами інформації служать поведінка бізнесмена в дорозі до місця ділової зустрічі, поведінка в готелі. Під час самої зустрічі.

Дотримання важливих правил поведінки з незнайомими людьми – ознака вашої вихованості, впевненості в собі. Існує цілий ряд правил поведінки в різних видах транспорту: літаку, поїзді, автомобілі. Довга мандрівка налаштовує до неквапної бесіди. Потрібно уміти вести її перш за все, не слід зловживати увагою попутника, не намагатись якомога швидше заволодіти всіма сторонами бесіди, бо це ознака поганого тону. Інша крайність – замкнутість, суворий вид, відлюдкуватість.

Етикет і такт ділової людини проявляється на кожному кроці: під час розмови з підлеглими, співпрацівниками і т.д. На жаль, іноді люди, які знаходяться на великій посаді, зловживають формою звертання на «ти» до підлеглих, котрі набагато старші від них за віком, але говорять «Ви» молодому начальнику, який стоїть на вищій посаді. Звертання на «ти» принижує людину. Ділові бесіди і наради – треба старатися проводити протягом години-півтори години. Якщо нарада затягується – це означає, що вона погано підготовлена. Від цього може бути більше шкоди, ніж користі. Якщо ви хочете

55

вирішити серйозну проблему, то запросіть тих спеціалістів, котрих вона безпосередньо стосується. Дайте їм висловитися по черзі. Першими нехай висловлять свої думки робочі, потім дайте слово головним спеціалістам. Не дозволяйте нікому перебивати розмову виступаючого. Старайтесь проводити наради регулярно; в один і той самий день, в одному й тому самому кабінеті, залі. В іншому разі вам не вдасться всіх зібрати. Перш ніж прийняти рішення про проведення наради, дайте про себе такі

відповіді на запитання: «Чи потрібна ця нарада?», «Що ви хочете на ній вирішити?», «Скільки осіб і кого саме ви запросите на неї?», «Скільки часу потрібно на обговорення питань?».

Для наради свій виступ, бесіду готуйте самі. Спеціалісти зразу зрозуміють, ознайомлені ви з цією чи іншою проблемою чи ні. На закінчення наради висновки підведіть самі, наголосіть на кінцевому рішенні

поставленими завданнями, конкретно оцініть поставлені на нараді пропозиції. Отже, успіх підприємства тісно пов’язаний з етикетом і культурою

поведінки.

56

Культура поведінки

Культура поведінки – це складова частина культури людини, яка виступає зовнішнім проявом духовного багатства особистості та її внутрішнього світу;сукупність форм поведінки людини, праці, побуту, спілкування і іншими людьми, де знаходять зовнішнє відображення моральної та естетичні норми поведінки. В широкому плані поняття культура поведінки об’єднує всі сфери зовнішньої і внутрішньої культури людини, куди входить:

культура мови – вміння грамотно, якісно і красиво висловлювати думки не вживаючи вульгарних виразів та інше;

етикет, правила поводження з людьми і поведінки в громадських місцях; культура побуту, що включає характер особистих потреб та інтересів,

відносин людей поза роботою, організація особистого часу, гігієну, естетичні смаки у вигоді предметів споживання, естетику виразу обличчя, рук і тіла.

Серед культури взаємовідносин виділяється: ввічливість – форма взаємовідносин з оточенням як знайомими і

близькими так і незнайомими, куди відноситься доброзичливість, коректність;

тактовність – почуття міри, яке необхідно зберегти у розмові в особистих і службових стосунках, умінні відчувати межу, переступивши яку можна незаслужену образити людину;

скромність – риса культури взаємовідносин, яка виявляється вмінні були самим собою і з якою пов’язана просто так у відносинах з людьми;

точність – означає вміння відповідати за своє слово, а також точне вираження своєї думки.В цілому ці риси людини формують її – стиль поведінки – сукупність

норм, правил поведінки, які притаманні даному індивіду залежно від його моральних, естетичних, політичних, професійних поглядів, інтересів, настанов та життєвої позиції.

Вихованість є передусім якістю соціально необхідною, суспільно цінною. Люди стикаються одне з одним у найрізноманітніших соціальних, моральних, психологічних ситуаціях. Вступають у взаємодію несхожі, часом просто протилежні, погляди, темпераменти, характери. Цілком очевидно, що невихованість, незнання психічних механізмів спілкування, невміння окремих людей поводитися між собою, поважати, шанувати і берегти одне одного в умовах повсякденного, звичайного, буденного спілкування призводять до великих соціальних витрат. Слушність цієї думки не викликає сумніву, особливо якщо уявити собі такі логічні ланцюжки: контакт — стиль спілкування — мікроклімат колективу — моральна атмосфера; контакт — взаємодія і координація — продуктивність праці — суспільне й особисте благополуччя; контакт — самопочуття — здоров'я — довголіття.

Дуже часто нова людина починається для інших не з ерудиції, інтелекту, смаків, ділових моральних якостей — усього, чим багатий її внутрішній світ.

57

Це буде потім. А поки — зовнішність, манери, стиль поведінки. Спрацьовує, як його називають психологи, феномен першого враження, яке виявляється таким сильним, що накладає відбиток на все подальше спілкування: «Спочатку схвалюють очі, а потім серце».

Хороші манери, дотримання норм етикету... Вони споконвічно цінуються й шануються в народі, за ними стоять глибока духовність, багатий внутрішній світ людини. Зрозуміло, не можна вважати, що внутрішня культура автоматично породжує зовнішню. При хибній розстановці акцентів у вихованні ця єдність може бути порушена. Зустрічаються, на жаль, люди, які зовнішнім блиском, бездоганними манерами намагаються приховати черствість, егоїзм, байдужість, цинізм. Добре ставлення до людей має виявлятися в зрозумілій для всіх формі. Такою формою, якістю спілкування людини з людиною є ввічливість. Слово «ввічливість» має спільний корінь зі словом «вежа», яке до XVI століття мало значення «знавець», той, хто знайомий зі звичками — умовними і загальноприйнятими способами вираження доброго ставлення до людей. У звичаях закріплені прийняті у тому чи іншому суспільстві форми вітання, звертання, надання деяких послуг, форми подяки і вибачення. Звичаями ж диктується церемоніал знайомства, деякі правила ведення розмов, поведінки в громадських місцях, спілкування чоловіків і жінок. Дуже важливо розкрити глибокий світ звичаїв, переконати, що додержання їх свідчить про повагу до людей, до загальноприйнятих традицій і звичаїв.

Різні життєві ситуації пов'язані з певними нормами пристойного і непристойного. Тому треба знати ситуативний етикет: як поводитися серед рідних і близьких, у колі товаришів, сусідів, друзів, серед малознайомих і зовсім чужих людей; вітати і обдаровувати, виявляти співчуття. Існують певні норми поведінки на вулиці, у транспорті, в місцях громадського харчування, розваг, видовищ, установах, на зборах і мітингах. Все це повинно стати надбанням підростаючого покоління.

Культура спілкування не вичерпується однією лише ввічливістю, її обов'язкові атрибути — тактовність, толерантність. Тактовність - одна з найсимпатичніших і найприваблюючих людських якостей, що полягає в умінні зрозуміти почуття і настрій оточуючих, поставити, себе на їхнє місце, уявити, яку емоційну реакцію викликають в інших наші вчинки. Головним засобом спілкування є мова, слово. За тим, як володіє людина цим засобом комунікації, нерідко роблять висновок про її культуру і вихованість.

Толерантність - це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних.

Виникла толерантність у західній цивілізації на релігійному рівні. Виникнення цього терміну пов'язують з підписанням Нантського едикту.

Передусім толерантність означає доброзичливе та терпиме ставлення до чогось. Основою толерантності є відкритість думки та спілкування, особиста свобода індивіда та поцінування прав та свобод людини. Толерантність означає активну позицію людини, а не пасивно-терпиме ставлення до навколишніх

58

подій, тобто толерантна людина не повинна бути терпима до всього, наприклад до порушення прав людини чи маніпуляцій та спекуляцій. Те, що порушує загальнолюдську мораль, не повинно сприйматись толерантно.

Отже, толерантність є доволі тонкою категорією, якої безумовно потрібно дотримуватись, оскільки вона визначає моральний, суспільний і демократичний розвиток суспільства. Важливу роль в житті, у формуванні характеру людини відіграє її зовнішність. В юності бажання бути привабливими відчувається особливо

гостро. Від того, як оцінюють зовнішність підлітка навколишні й він сам, значною мірою залежить його настрій, самопочуття і навіть становище в колективі. Саме в цей період формується уявлення про зовнішню красу, ідеал, до якого всі прагнуть. Починати треба з найпростішого — з формування звички до бездоганної охайності. Метод боротьби й профілактики проти неохайності: виробляти стійкий імунітет, щоб зрозуміти моральний, естетичний і соціальний зміст

санітарно-гігієнічних норм.Не менше значення для характеристики зовнішності мають пози, жести,

рухи, міміка, що є показниками вихованості, стриманості, підтягнутості, чи, навпаки, свідчать про неорганізованість, відсутність самоконтролю.

Красива хода, постава, витончені жести прикрашають як чоловіка, так і жінку. У виняткових випадках тим, що ми називаємо граціозністю, людина наділена від природи. Найчастіше ці якості набуваються ціною чималих зусиль. Їх вихованню допомагають заняття спортом, ритмікою, балетом. Все це надзвичайно корисно молодим людям, про це варто пам'ятати батькам. Слід вчитися красиво ходити, триматися прямо! Необхідно вміти легко і красиво піднятися сходами і так само красиво спуститися. Потрібно вміти красиво сидіти. Особливо жінці варто перевірити перед дзеркалом, як вона виглядає такою, що сидить на низькому кріслі, дивані або на стільці. Нерідко виявляється, що вона може закинути ногу на ногу, сидячи на стільці, але не повинна собі цього дозволити, сидячи в низькому кріслі. У такому випадку ноги слід тримати разом, тобто коліна притиснути один до одного, обидві гомілки нахилити в один бік. При цьому можливо одну ступню закласти за іншу.

Сідаючи в машину, жінка не «крокує» в неї, а лише присівши на краєчку сидіння, втягує ноги; виходячи з машини, навпаки, підніматися із сидіння слід вже спершись ногами на асфальт.

Голову не варто піднімати надто високо, не варто її і занадто опускати і вже тим більше - дивитися на все навколо спідлоба.

Молодь часто не знає, «що робити з руками». Дівчину, правда, в таких випадках рятує сумка, а от хлопець позбавлений цього корисного реквізиту. Начебто самий природний вихід - помістити руки в кишенях. Чи можливо це з точки зору хорошого тону?

59

У крайньому випадку допустимо тримати одну руку в кишені піджака, але краще час від часу її звідти витягувати. У кишеню штанів можна опустити руку тільки для того, щоб дістати необхідне. Про те, щоб тримати обидві руки в кишенях брюк, не може бути мови! Цього не слід робити навіть у присутності своїх ровесників - немає чого звикати! Дівчині теж не личить тримати руки в кишенях брюк, у всякому разі під час розмови.

Некрасиво розмахувати руками при ходьбі або на прогулянці, енергійно жестикулювати при бесіді. Стукати кулаком по столу просто вульгарно, не кажучи вже про те, що це ніколи не є аргументом.

Усі жести мають бути стриманими і доцільними. Не треба занадто захоплюватися і класти ногу на ногу так, щоб кісточка однієї з них виявилася на коліні іншої. Тримаючи ногу на нозі, не потрібно нею розгойдувати, обіймати коліно руками.

Всякі рефлекторні дії обов'язково слід контролювати. Позіхати в суспільстві непростимо. Абсолютно непристойності гучний роззяв не тільки в суспільстві малознайомих людей, а й на роботі, вдома. Вихована людина взагалі постарається утриматися від позіхання. В крайньому випадку можна позіхнути «всередину», але обережно: не завжди навіть подібним чином вдається це зробити непомітно.

Досить важливий елемент культури зовнішності — уміння гарно вдягатися. Необхідно з дитинства формувати гарний смак. Що це означає?

Насамперед, потрібно розуміти, що тільки той одяг гарний, який відповідає умовам. Найяскравіший і найкращий светр не підходить для театру. В робочій атмосфері коледжу недоречні туфлі на високих підборах. Елегантність створюється не красою окремих речей, а їхньою гармонією, ансамблем. «Надто» — такий же небезпечний ворог гарного, як і «недостатньо». Надто яскраве, надто модне, надто недбале, надто коротке, вузьке, довге, широке — і вже немає культури, немає вишуканості, а є вульгарність. Струнка фігура і правильні риси обличчя тут не рятують: поганий смак знищує красу.

Кожен повинен вміти визначити свій стиль, окреслити індивідуальність, вивчити свою зовнішність, оцінювати її достоїнства і вади, навчитися бачити перші й усувати другі. Нехай ніколи й на думку не спаде вдягтися й прикрашати себе за принципом: «Хочу, як у Світлани».

Вихованість людини повно і яскраво виявляється в тому, як вона задовольняє свої повсякденні, побутові потреби. Правила й норми побутової культури значною мірою визначаються естетичними нормами суспільства.

Необхідно навчитися раціонально використовувати час: виховати звичку до постійного обліку часу (скільки відпочивав, скільки витратив на заняття, скільки провів біля телевізора) і до планування його витрат (як проведеш вільну годину, вихідний день, канікули, наступний тиждень).

Головне — зрозуміти: повага свого й чужого часу як великої цінності — обов'язкова ознака вихованої людини. Вихованість — така якість, яку не можна примусово, штучно прищепити. Вона виростає лише в результаті власної роботи над собою. Необхідно знати норми етикету. Треба мати міцні звички,

60

щоб їх додержуватися. Та найголовніше - потрібно хотіти бути вихованим.

Якщо Ви йдете в ресторан зі своєю супутницею, і рішення це виникло спонтанно, то чоловік знаходить вільні місця. Якщо ж зустріч була призначена заздалегідь, то чоловік повинен прийти трохи раніше жінки, роздягтися в гардеробі і дізнатися в офіціанта, де знаходиться замовлений столик. Все це необхідно робити до приходу запрошеної дами. Після цього Ви зустрічаєте жінку, допомагаєте їй роздягнутися й проводите її в зал.

Звичайно перед входом до залу відвідувачі оглядають себе в дзеркало.Перед дзеркалом можна тільки поправити зачіску, одяг, це стосується і чоловіків, і жінок. Дефекти одягу і зачіски усуваються в туалеті. До зали ресторану першим входить чоловік, а його супутниця - слідом за ним. Якщо ж перша в зал увійшла жінка, то по дорозі до столика чоловік трохи випереджає її, показує місця і допомагає зайняти найзручніше місце.Найбільш зручними місцями зазвичай вважаються: біля стіни – обличчям до залу, в середині залу – обличчям до входу. Чоловік сідає після того, як сіла дама.

Не варто сідати за столик до знайомих, якщо вони першими Вас не запросять. Подякуйте знайомим за запрошення і сідайте за інший столик. Якщо Ви сідає за столик до людей, яких не знаєте, то знайомитися не обов'язково. Необхідно лише привітатися і побажати приємного апетиту.Меню чоловік повинен запропонувати жінці або прочитати сам. Якщо Ви прийшли в ресторан з компанією, то читає хтось один, і замовляє кожен індивідуально.

Не варто голосно кликати офіціанта, стукати вилкою, ложкою або ножем по келиху, викрикувати що-небудь. Найкраще дочекатися, коли офіціант буде поблизу від Вас, і жестом показати, що він Вам потрібен.Сидячи за столиком, не можна зачісуватися, насвистувати, співати. Не треба бавитися предметами, що потрапили під руку. Вважається нетактовним перемовлятися з сусіднім столиком. Якщо виникла необхідність обговорити що-небудь з людьми, які сидять за сусіднім столом, то краще всього на кілька хвилин підсісти до них. Якщо повз ваш столик проходять знайомі, то їх треба вітати, не встаючи з місця. Встати потрібно, якщо зав'язалася розмова. Не треба читати в ресторані нічого, крім меню.

Якщо Ви прийшли з супутницею, і якщо стіл великий, жінку слід посадити праворуч від себе, якщо стіл маленький, то напроти. У великій компанії розсаджуватися слід з урахуванням кола інтересів і віку (за умови, що це не банкет). Якщо Ви прийшли в компанії, але без супутниці, то приділяйте увагу жінці, що сидить праворуч від Вас.

На танець можна запросити всіх жінок. Якщо ви запрошуєте до танцю незнайому жінку, не варто бути нав'язливим і запрошувати її на танець більше двох разів. Під час танців не можна палити. Розмовляти бажано, але не обов'язково. У випадку, якщо жінка перебуває у ресторані зі своїм супутником, потрібно запитати в нього дозволу запросити даму на танець. Під час танців не можна палити. Розмовляти бажано, але не обов'язково. У випадку, якщо жінка

61

перебуває у ресторані зі своїм супутником, потрібно запитати в нього дозволу запросити даму на танець. Розрахунок проводиться, коли всі закінчили їсти. При оплаті рахунку зазвичай дотримуються наступних правил:

якщо запрошення в ресторан виходила від однієї людини, то зазвичай розплачується він;чоловік платить за запрошену жінку, проте жінка може розплатитися сама за себе;якщо рішення піти в ресторан народилося в компанії, то порядок розрахунку необхідно обговорити; можна оплатити «у складчину», або кожен за себе;неприпустимо вести будь-які дискусії на цю тему після того, як рахунок вже оплачений; необхідна сума кладеться на тарілочку, на якій подано рахунок; не привертайте увагу до себе, коли Ви розраховуєтесь – це некрасиво. Чоловік повинен допомогти дамі одягтися. Добре було б проводити жінку додому, ніколи не слід пропонувати дамі ліву руку.

Люди не тільки слухають, що їм говорять, але й уважно стежать за жестами, якими супроводжується мова. Звичайно, багато про що розповість вираження обличчя, але положення нашого тіла усе-таки важливіше.

Поряд із мовленнєвими засобами на культуру спілкування впливають невербальні засоби спілкування — інтонація, міміка, жести, пози тощо. Невербальні засоби спілкування — це будь-які рухи тіла, що свідчать про внутрішній стан і ставлення партнерів один до одного. За допомогою жестів спілкування більш доступне. Велике значення у процесі спілкування мають жести, які є багатозначними і несуть в собі певну інформацію.

Жести сміху:

рівний сміх видає уважну людину; дуже голосний свідчить про те, що людина не

керує собою;так звана «закрита посмішка», за якої куточки

вуст піднімаються чи опускаються, видає самовпевнену людину, а іноді насмішку чи зневагу до інших;людина, яка сміється із закритими очима, —

любитель насолод;коротким, уривчастим сміхом сміється людина, яка безкомпромісно йде до накресленої мети;тихий регіт видає людину, яка любить товариство і легко завойовує дружбу.

62

Жести ходи:

люди, які ходять швидко, розмахуючи руками, мають чітку мету і готові негайно діяти;люди, які тримають руки в кишенях, переважно критичні і потайні, їм подобається пригнічувати інших людей;самозадоволені люди символізують свій стан тихою ходою — підборіддя високо підняте, руки рухаються підкреслено інтенсивно, ноги, наче дерев’яні.

Жести з окулярами та обличчям:

погляд поверх окулярів — негативний; кінчик дужки в роті — чекає надходження нової інформації;відвертання обличчя вбік — незадоволення і відхилення всіх пропозицій; очі вбік — нещирість, каже неправду;погладжування підборіддя — приймає рішення;постукування по столу чи ногою по підлозі — тест стурбованості;голова в руках, очі напіввідкриті — нудьга, зниження інтересу до теми.

Жести за столом:

розкачування на стільці — звичайний жест задоволення, володіння ситуацією;відкривання і закривання ящика стола — роздумування над складною проблемою;якщо людина встала з-за столу, починає ходити — не спиняйте, може загубити думку.

Жести з руками:

подзенькування монетами в кишені — людина стурбована недостатністю грошей;посмикування себе за вухо — позбавлення від подій, що пригнічують; руки складені біля рота — готовність вислухати співрозмовника;легкий уклін вперед — вияв інтересу до співрозмовника;руки схрещені на грудях — це насмішка, неувага;руки на поясі — готовий до дій;руки на колінах — готовність завершити зустріч;руки схрещені — агресивність і закритість до спілкування;доторкання рук (привітання з самим собою) — емоційна безпека, винагорода.

63

Жести з пальцями:

пальці або ручка в роті — потреба в підтримці;потирання щоки — нудьга;палець біля скроні — зацікавленість;палець підтримує підборіддя — має негативні думки;потирання потилиці — не хоче визнати забуття;пальці схрещені вертикально — демонстрація почуття переваги;доторкання до браслета годинника — бажання приховати хвилювання.

Чай та кава

Чаювання - прекрасний європейський звичай. Зазвичай стіл до чаю накривають приблизно через годину після обіду, набагато рідше - відразу ж після його закінчення. Чайний стіл сервірують у вітальні. Подають чай у тонких чашках, додаючи цукор, молоко (вершки) або скибочки лимона за смаком. Разом з чашками роздають невеликі чайні серветки.

До чаю можна подати дрібне пісочне печиво чи булочки. Гості цілком можуть допомогти господині подати чай. Вечірній чай «в російському стилі» - подається у високих склянках зі шматочками лимона і кусковим цукром.

Тост або красиве привітання

Весілля, хрестини, холостяцькі гулянки, заручини завжди дають багату поживу для тостів. Але існує й чимало інших ситуацій - офіційні обіди, річниці яких-небудь подій, дні народження, невеликі застілля в інтимному колі, коли люди, особливо чоловіки, можуть побажати виголосити тост. Звичайно, це чудово, якщо людина здатна легко імпровізувати, але таких людей, на жаль, небагато, тому корисно ознайомитися хоча б з деякими стандартними тостами та вміти їх використовувати в міру необхідності. На офіційних сніданках, обідах і вечерях не прийнято цокатися. Якщо цокаються - чоловік повинен тримати свою чарку нижче чарки дами.

Скатертина

Біла скатертина призначається для всіх урочистих подій та свят, її перевага в тому, що на ній красиво виглядає посуд будь-якого кольору і стіл можна прикрасити будь-якими квітами. Троянди, кришталеві келихи, срібні

64

свічники і старовинний фарфор, не кажучи вже про хороше, витримане вино, допоможуть створити саме ту атмосферу, яка повинна панувати при святкуванні заручин або річниці весілля. Зазвичай, перше блюдо ставлять на стіл до того, як гості зайняли свої місця. В іншому випадку обідня серветка лежить на дрібній тарілці, а не ліворуч від вилок. Рибну вилку можна розмістити трьома способами, один з яких показано на малюнку. Необхідні також попільнички. Меню неофіційних обідів не дуже суворе. Воно може включати лише дві страви, проте зазвичай їх кількість обмежена п'ятьма. Суп можна не подавати, особливо якщо обід починається із закуски. На неофіційному обіді суп ніколи не подають у традиційних неглибоких супових тарілках.

Серветка - неодмінний предмет сервірування столу. Адже без серветки неможливо дотримати чистоту та охайність за столом. Крім того, добре відпрасована і красиво складена полотняна серветка ще й прикрашає стіл. Існує багато способів згортання серветок, але ми рекомендуємо найбільш зручний і простий спосіб, щоб якомога менше

торкатися до неї руками і щоб у розгорнутому вигляді вона не виглядала м'ятою. Основні столові прилади залежно від різноманітності страв можуть бути декількох видів. На столі неодмінно повинні бути і прилади, якими беруть їжу з загальних блюд, не сервірованими порціями: окремі ложки, виделки, совочки, щипці і т. д. З загального блюда їжу накладають на свою тарілку великою ложкою і виделкою: ложку тримають в правій руці, виделку в лівій. За допомогою виделки накладають їжу в ложку, ложкою ж лише її підтримують або беруть підливу. Сервіруючи стіл, треба пам'ятати про традиційні правила подачі напоїв, які вироблялися протягом століть: для певних вин використовувати відповідні келихи, витримувати потрібну температуру пива тощо.

У наш час існують чарки і келихи для міцних напоїв і лікерів, білого і червоного вина, шампанського і, зрозуміло, для змішаних напоїв - коктейлів. Зазвичай час для коктейлів, як виду прийому, - з половини шостого до семи. По неділях і в свята, особливо за містом, коктейлі часто подають вдень, до ланчу або обіду. Коктейлі зазвичай подає спеціально запрошений бармен або хто-небудь із членів сім'ї. Ніколи не обслуговують господаря і господиню першими, неприпустимо також, щоб господар і господиня зустрічали першого гостя з коктейлем в

руках. Закуски теж подають спочатку гостям, потім господині і нарешті господареві. Холодні закуски зазвичай їдять приладом, призначеним для десерту. У тому випадку, якщо навпіл страву не потрібно різати (паштети, суфле, яйця),

65

достатньо однієї лише виделки, яку тримають у правій руці. Під час їжі допомагають собі шматочком хліба чи булочки, тримаючи її у лівій руці. Десерти, подані в келихах, їдять маленькою вилочка або ложечкою. Різні заморські ласощі відрізняються своєрідним смаком. Комбінований банкет складається звичайно з двох-трьох банкетів, наприклад з бенкету-фуршет і бенкету за столом з повним обслуговуванням. Для проведення такого бенкету потрібно дві суміжних зали. Спочатку гостей запрошують в перший зал з накритих фуршетних столів, в якому пропонують холодні закуски і напої. Потім через 30-40 хв. гостей запрошують в інший зал, підготовлений для бенкету за столом з повним обслуговуванням. Після того, як гості займуть місця за столом, їм пропонують обід чи вечерю (в залежності від часу дня).

Обслуговування починають з подачі гарячих закусок. Потім подають суп (якщо це обід), другу гарячу страву, десерт і кава (або чай).

Засвоєння цих норм і правил етикету дозволить майбутньому спеціалісту легко влитись в трудовий колектив, правильно побудувати службові відносини,

сприятиме швидкому оволодінню ним професійних навичок, допоможе стати справжнім фахівцем і культурною людиною.

66

Етикет інших народів

В останні роки багато підприємств і організації одержали право безпосереднього виходу на зовнішній ринок, відкрилися нові можливості для налагодження прямих, торгових, економічних і виробничих зв'язків з організаціями і фірмами різних країн, а також широких контактів у галузі наукових досліджень, розробки і передачі технологій, в професійної підготовки кадрів. Знання деяких національних і психологічних особливостей різних країн допоможе бізнесменам вести себе в кожній країні щодо її правилами і головне - досягти успіху у задуманому підприємстві. Необхідно сказати, що де б не був наш підприємець, він повинен завжди бути гідним представником своєї країни. Толерантність, прояв поваги, гідність і такт по відношенню до партнерів допоможуть реалізувати ваше щире бажання досягти взаємовигідного результату.

Туреччина

У Туреччині багато бесід починаються в кафе за чаєм з тістечками. Турки великі ласуни. У них навіть є приказка: «Солодко поїли - солодко поговорили». Під час ділової поїздки до Туреччини, збираючись у гості до свого партнера, не забудьте про квіти для господарки будинку.

Турки дуже люблять дарувати й одержувати подарунки. Вирішивши зробити презент своєму партнерові, подаруйте йому емблему вашої фірми, поклавши її в «плакет» - бронзова коробочка, обшита оксамитом. Часто в прийомних стоять акваріуми, клітки з птахами або кімнатні квіти. Виявіть інтерес до них, це розташує до вас господаря кабінету. Ніколи не ходіть на зустріч з турками, не маючи в своєму розпорядженні запасу часу, адже діловій розмові обов'язково буде передувати «сохбет» - розмова про те, про се, чай або кава. І може бути саме під час цієї розмови буде вирішуватися доля вашої пропозиції про спільне співробітництво.

Німеччина

Як відомо, німці акуратні й педантичні. Якщо ви сумніваєтеся в тому, що зможете дотримати всі умови та строки домовленостей з німецькими колегами, краще заздалегідь відмовитися від своїх пропозицій. Якщо на ваших очах німецькі партнери замкнули на замок в бюро телефон або ксерокс, не сприймайте це як акцію, спрямовану проти вас. Це просто німецька ощадливість. Німці вміють вести ділові телефонні розмови. Вони не витрачають зайвого часу на те, щоб вступити в розмову. Сама розмова має суто конкретний характер. Пунктуальність і сувора регламентація позначається скрізь. Чайові в ресторані чи кафе можна не давати - вони вже закладені у вартість вашого обіду. Але якщо ви все-таки хочете їх дати, то

67

округліть розмір чайових до повної суми. Великі чайові давати не прийнято. На залізничних вокзалах вивчіть розклад, сідайте у вагон відповідно до класу, зазначеному у квитку. Не беріть з собою в купе великих валіз - громіздку поклажу тут прийнято здавати в спеціальний багажний вагон.

Японія

Ділова етика японських бізнесменів суттєво відрізняється від правил і норм ділового світу Заходу. Знайомство з представником японського бізнесу починається з обов'язкового обміну візитними картками. При зустрічах з керівництвом фірми і

переговорах необхідно бути актуальним - японці болісно ставляться до запізнень, якими б причинами вони не були б викликані. Якщо ви не можете прибути вчасно, обов'язково попередьте про це японську сторону, а тривалість зустрічі скоротіть на час запізнення, тому що в партнера по зустрічі можуть бути інші справи.

Уникайте рукостискань при зустрічі з японцями - вони вважають за краще уклін. Варто знати про ще одну особливість японського бізнесу.

Японський підприємець прагне до реалізації продукції та отримання прибутку так само, як його американські та європейські колеги, але, на відміну від них, він намагається привнести в ділові відносини дух гармонії, встановити між партнерами «людські відносини».

Про кадрові зміни в японських фірмах всім працівникам надсилаються повідомлення. Вітчизняним підприємцям слід повчитися у своїх японських колег цій нормі ділової етики.

Отже, ось що радять новачкам бізнесу, котрі збираються в Японію. Будьте максимально ввічливі, оскільки самі японці в більшості дуже ввічливі і

високо цінують таке ж ставлення до них самим. Не втрачайте самовладання, не гарячіться у присутності японських партнерів. Навіть якщо вас довели до «живого», залишайтеся холодним і посміхайтеся, поки можете. Немає сил посміхатися - так хоч тримайте себе в руках і не допускайте войовничих дій і слів. Не тисніть на японця, не змушуйте його до конкретних дій.

Показуйте, що ви доброзичливі, практичні, щирі, чуйні, товариські - ці риси особливо симпатичні японцю, бо нерідко саме їх не вистачає. А порада проста: не

розчаровуйте співрозмовника. Не розбирайте людські проблеми холодно і байдуже, тому що тим самим ви можете торкнутися емоційний настрій японського партнера. Наскільки можете, познайомтеся з Японією.

68

Китай

Стиль ведення переговорів з китайськими партнерами відрізняється тривалістю - від декількох днів до декількох місяців. Це пояснюється тим, що китайці ніколи не приймають рішень без детального вивчення всіх аспектів. Якщо ви хочете зберегти свій час і скоротити терміни опрацювання вашої пропозиції, направте його детальний і конкретний опис за 3-4 тижні до відрядження. Успіх переговорів вже на першому етапі залежить від того, наскільки вдасться переконати партнера в реальні переваги співпраці з вами. Тому до складу учасників переговорів необхідно включити висококваліфікованих фахівців, здатних на місці вирішити технічні питання, а також хорошого перекладача, який знає специфічні терміни вашої справи. Потім починається комерційний етап переговорів. Китайські компанії володіють, як правило, добре підготовленими в комерційному відношенні і досвідченими кадрами, мають у своєму розпорядженні великої кон'юнктурною інформацією і в процесі переговорів часто посилаються на раніше укладені з великою вигодою для себе контракти. У Китаї надають важливе значення налагодженню дружніх, неформальних відносин з іноземними партнерами. Вас можуть запитати про вік, сімейний стан, дітей - не ображайтеся, це щирий інтерес до вас. Вас радо запросять у гості або ресторан на обід, де подадуть не менше 20 страв. Якщо ви не готові спробувати екзотичне блюдо, не відмовляйтеся демонстративно. Спробуйте з'їсти хоча б маленький шматочок, а інше змішати на тарілці. Подача супу до столу - сигнал того, що обід наближається до завершення. Гість встає з-за столу першим. Одягаються в Китаї дуже просто, костюм з краваткою обов'язковий лише на офіційні прийоми і під час візитів до вищих державних діячів.

Великобританія

Для англійського бізнесу характерна кастовість, яка, з одного боку, визначає його високий професійний рівень, а з іншого - перешкоджає притоку «свіжої крові». Бізнесмени Великобританії - одні з найбільш кваліфікованих в діловому світі Заходу. Англійські бізнесмени, що працюють в промисловості, вміють ретельно і вміло

аналізувати ситуацію, що складається на ринку, складати короткострокові та середньострокові прогнози. Англійському бізнесу властиві соціальний консерватизм, відданість ідеям, які мають багатовікову історію. Вітчизняним підприємцям слід добре уявляти собі портрет англійського бізнесмена, чітко знати

69

«правила гри» бізнесу цієї країни. Англійський бізнесмен - це вишколена, ерудована людина, в якій поєднуються висока професійна підготовка і своєрідний політичний інфантилізм. Чисто людські фактори мають для нього величезне значення. Він не замикається у своїй роботі, а має широке коло інтересів, пов'язаних не тільки з економікою, а й спортом, літературою, мистецтвом. Він дуже спостережливий, є гарним психологом і не сприймає як фальші, так і приховування слабкої професійної підготовки. У зв'язку з цим вам краще відразу заявити, що у англійців є чому повчитися і ви просите свого англійського колегу про практичної допомоги. Тим більше, що вони діляться своїми знаннями та досвідом вельми охоче, часто розкривають секрети свого ремесла і вміло вводять вас в тонкощі того чи іншого ринку. Вітчизняним підприємцям дуже важливо знати, як вести переговори з англійцями. Перед тим, як вести переговори з ними, необхідно з'ясувати хоча б у загальних рисах фірмову структуру ринку того чи іншого товару, приблизний рівень цін і тенденції їх руху, особливості тієї чи іншої фірми, а також про людей, які там працюють. І тільки після цього можна домовлятися про зустріч. Починайте переговори не з предмету обговорення, з суто людських проблем - погода, суперечка, діти. Постарайтеся розташувати до себе англійського

партнера. Необхідно підкреслити ваше добре розташування до британського народу і до ідей, які цей народ розділяє. Всі питання повинні бути витримані і коректні. Якщо англійський партнер запросив вас на ланч - не відмовляйтеся, але і запам'ятайте, що ви повинні також організувати подібний захід.

Перед початком зустрічі поцікавтеся, яким часом має в своєму розпорядженні ваш партнер - тим самим ви покажете, що цінуєте не тільки свій, але і його час. Не менш важливо не забувати надавати знаки уваги тим, з ким ви коли-небудь зустрічалися або вели переговори. Вітальна листівка до свята або з нагоди дня народження, привіти близьким вашого англійського колеги піднімуть ваш діловий авторитет і вкажуть на вашу ввічливість і гарні людські якості. Не слід дарувати і деякі подарунки, вони можуть бути розцінені як хабар. Наприклад: календарі, записні книжки, запальнички, фірмові авторучки, алкогольні напої. Якщо в ділових колах стане відомо, що представники якихось фірм замішані в таких діях, то довіру до них може бути підірвано. І це настільки серйозно, що таким бізнесменам доводиться йти з цієї сфери діяльності. Позиція на переговорах будь-якої англійської фірми, як правило, жорстка. Переговори ведуться з залученням численного фактичного, довідкового і статистичного матеріалу. Обговорюються і визначаються не тільки все, що пов'язано з контрактом, але також і діяльність, спрямована на подальший розвиток ділового співробітництва, зокрема перспективи укладення інших можливих угод, можливість співпраці у виробничій і збутової сферах. Хоча

70

британські фірми приймають рішення не так швидко, як, наприклад, європейські, зате ступінь ризику в прийнятому рішенні мінімальна. І останнє: скрізь і завжди британський бізнес вміло і ефективно виявляє і відстоює свої інтереси.

Сполучені Штати Америки

Американці - народ підприємливий, наполегливий і мужній. Американський стиль ділової взаємодії характеризується утилітаризмом (все має давати прибуток!). Не робити зайвої роботи, обходитися без марних затрат праці; зневагою до традицій; силою даного слова; ретельністю в опрацюванні організації будь-якої

справи; поділом і скрупульозної перевіркою виконання; націленістю сьогодні зробити краще, ніж учора; великою увагою до дрібниць; спеціалізацією кадрів і виробництва; стислістю і ясністю; конструктивізмом. Українському бізнесмену, що вступає в незнайомий світ, необхідно дотримуватися існуючих там правил, щоб успішно вирішити свої проблеми. Постарайтеся вникнути в суть американських ділових відносин. Американці вважають, що вони чудово розбираються в бізнесі будь-якої країни і будь-якої національності. При ділових контактах вони не дають вам знань про всі деталі, але очікують від вас розуміння порядку роботи та ведення бізнесу по-американськи. Якщо при веденні ділових переговорів ви не маєте інформації, яку вам викладають, то приймайте її як уже відому вам. Американці швидко реагують на все і вимагають від партнерів того ж. Одним зі способів швидкого спілкування є факс-апарати. У ділових листах і розмовах завжди використовуйте імена людей або назви організацій, які представили вас партнерам. Бажано попросити людину, яка пропонує вам контактувати з будь-якою фірмою, зателефонувати в цю фірму і представити вас. При ділових переговорах обов'язково знайдіть оригінальні риси вашої пропозиції, що відрізняють вас від інших аналогічних фірм, і завжди фіксуйте увагу партнера на цьому. Ви зобов'язані знати і чітко сказати, хто ви, що робите і чому вашому партнерові вигідно вести переговори з вами, а не з іншими фірмами. Фіксуйте свою увагу на цілях партнера і на вашу допомогу в досягненні цих цілей. Загальний принцип американського бізнесу - отримання прибутку. Якщо ваші пропозиції допомагають досягненню вашої мети, то вони обов'язково зацікавлять американського партнера. Але ці пропозиції повинні бути тільки реальними. Перед діловими переговорами визначте заздалегідь бажаний результат. Сплануйте розмову так, щоб він торкнувся ваших головних завдань і переваг, постарайтеся організувати зустріч. При цьому американських бізнесменів зацікавить така інформація:

способи здешевлення продукції для отримання більшого прибутку;

71

шляхом створення нових ринків збуту або залучення нових клієнтів для свого виробництва;

можливість укладення сприятливих контрактів; створення гарного іміджу для фірми і її продукції.

Отже, шукайте успіху на американському ринку, дотримуючись ділового етикету, чітко організуйте свою діяльність як самостійно, так і залучаючи фахівців, які завжди готові надати свій досвід і знання.

Міжнародний етикет

Буваючи у різних країнах, відразу можна зрозуміти, що всі вони різняться на культурному рівні: своїми звичаями, традиціями, та звичайно ж етикетом та правилами поведінки. Тому, приїжджаючи у чужу країну, в першу чергу необхідно пам'ятати про повагу до цих відмінностей.

Готуючись до подорожі варто знайти достатньо інформації про особливості поведінки за кордоном. Однак можна навести і деякі універсальні поради.

За кордоном ви для тутешніх жителів є певним втіленням вашої країни, тому поводьтеся уважно та пристойно. Не варто галасувати, кричати, голосно виголошувати свою незгоду або невдоволення з будь-якого приводу.

Не варто крикливо одягатися - одягайтеся скромно та відповідно до загальноприйнятих норм.

Намагайтесь висловлюватись простими фразами, щоб вас могли зрозуміти іноземці. Це доволі важливо, так як часто певні фрази мають подвійне значення.

Не потрібно намагатися когось повчати у чомусь - проявляйте делікатність та тактовність. Звичайно, можливі різні ситуації, однак ніколи не варто забувати про толерантність.

Повага до чужої культури - це основа міжнародного етикету.

72

Висновки

Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але й розуміти необхідність існування визначених правил і взаємин між людьми. Манери людини є індикатором багатства внутрішнього світу людини, вони відображають моральний та інтелектуальний розвиток.

В сучасному світі культурна поведінка має дуже велике значення: вона допомагає встановлювати контакти між людьми, спілкуватись та створювати стійкі взаємини.

Культура спілкування — найважливіша складова загальної культури людства. Ввічливості, мовленнєвому етикетові, культурі поведінки, культурі спілкування треба наполегливо вчитися і навчати інших.

Особливо важливим компонентом для нас, як молодих спеціалістів, є досконале володіння державною мовою. Адже повний вияв професійних обдарувань особистості здійснюється саме засобами мовлення. У такий спосіб може реалізувати себе у різних життєвих ролях, що забезпечує ефективну взаємодію у середовищі виробничого колективу. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема мовця, що усвідомлено, творчо користується мовою як засобом самотворення, самоствердження і самовираження.

Кожен з нас повинен дбати про високу мовну культуру і культуру взагалі. Дбати про очищення мови від усякого засмічення й за подальше піднесення її культурного рівня – це обов’язок кожної молодої людини, не кажучи вже про тих людей, що безпосередньо працюють над мовою – вчених-мовознавців, письменників-журналістів, дикторів, працівників редакцій і видавництв, викладачів рідної мови. Адже від мови наших підручників, газет, науково – популярної й художньої літератури багато залежить, чи мова мільйонів читачів буде удосконалюватися й збагачуватися.

Славетному педагогу В.О. Сухомлинському належать такі слова: «Умій відчувати поряд з собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний світ — радість, горе, біду, нещастя. Своєю поведінкою, своїми вчинками не завдавай людині болю, образи, хвилювання. Умій підтримати людину, допомогти їй, коли у неї горе. Умій виховати себе так, щоб ти не «сипав сіль» на чужі, болючі рани, щоб гучно не ступав брудними чобітьми там, де треба затамувати подих; щоб не ломитися в двері, коли треба тихенько, на пальчиках, зайти в неї, щоб не сміятися тоді, коли всім сумно». Стати такою людиною він бажав кожній людині. І ми бажаємо вам стати ввічливими, вихованими і культурними людьми. Вона бажана в будь-якому колективі, успішна в бізнесі, на будь-якій посаді. Бо тільки таку людину поважають оточуючі.

Культура виявляється у будь – якій діяльності людей, ми повинні керуватися її нормами повсякчас: на роботі, під час відпочинку, у транспорті, вдома… Відсутність культури спілкування – свідчення бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів, що наше слово – це найкраще, що є в розпорядженні людини, і найгірше, чим вона володіє.

73

Додатки

З історії етикету

       «Великий тлумачний словник сучасної української мови» подає таке визначення етикету: «Установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві».        Слово «етикет» дуже схоже на слово «етикетка». Що між ними спільного? Вважається, що слово «етикет» французького походження і має два значення: «ярлик» і «церемоніал». Хоча, насправді, і до французів це слово прийшло з голландської мови, де воно спочатку означало кілочок, до якого прив'язували папірець з назвою товару, а пізніше - папірець з написом-етикеткою, яку ви і сьогодні бачите щодня на всіх товарах. На основі значення «напис» розвинулось більш вузьке значення – «церемоніал», тобто, правила поведінки. Їх багато, і у різних народів вони неоднакові. Слово «етикет» прижилось у багатьох мовах. Але в українській мові є свої слова-синоніми до цього слова, а саме: ґречність, чемність, норми поведінки. Перші згадки про ґречність сягають тисячолітніх глибин людської історії. У літературних текстах стародавнього Шумеру (сучасна територія Іраку та Ірану) було викладено перші моральні принципи, які, на думку шумерів, були надані людям богами. У правилах поведінки різних народів відображаються різні умови їхнього життя. Ось деякі приклади. З часів стародавнього Риму до нас прийшов звичай гостинності. У стародавньому Єгипті для міжнародних переговорів вперше почали призначати спеціальних людей - послів, а самі переговори проводилися в урочистій обстановці. До речі, в Єгипті вперше з'явився звичай замикати двері на ключ. Але тільки з того боку, де був замок. У стародавній Греції посли носили при собі спеціальні жезли Гермеса, до того ж, їм вручали інструкції з поведінки, що мали назву «дипломах». В античній Греції навчились відмикати замки, а ключі тоді були більше метра довжиною, і носили їх через плече. І здаля було видно, що йде людина, яка нікому не довіряє. У цій же країні біднякові жити за рахунок багатія не вважалось ганебним. Бідняк був у багатія на побігеньках, розважав його, а за це багатій давав йому харчі. Грецькою мовою слово «дармоїд» звучало так: «парасит», а згодом воно перетворилося у «паразит». Жителі скандинавських країн першими ввели до правил ґречної поведінки звичай надавати почесні місця жінкам і найбільш шанованим гостям. У стародавньому скандинавському епосі «Едда» детально розповідається про поведінку за обіднім столом, а правила проголошення тостів у цього народу були розроблені до дрібниць. За порушення етикету призначались штрафи. Перший посібник з ґречності було створено 1204 року іспанцем Педро Альфонсо і називався він «Дисципліна клерикаліс». У ньому викладалися правила поведінки за столом, прийому гостей, проведення бесіди.      В Україні перші писемні правила поведінки було викладено у «Поученнях дітям...» великим київським князем Володимиром Мономахом. Він писав: «У

74

домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться… Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню… Лжі бережіться… А куди підете і де станете, напоїте, нагодуйте, краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас прийде. Недужого одвідайте, за мрецем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте". В Росії у ХVІІ столітті з'явилася книжка «Юності чесне зеркало...», у якій подавались настанови молоді про поведінку в гостях, на службі, за столом. У ХIV-XVII століттях при дворах європейських правителів було запроваджено посади церемоніймейстерів, які мали знати всі правила придворного етикету - від зачісок до застібок на взутті та прийому гостей. А пам'ятаєш вислів: «розводити китайські церемонії»? Таких церемоній у стародавньому Китаї було близько 30 тисяч. Звичайно, їх роками вивчали тільки заможні люди, бо бідняки не могли гаяти час на їх засвоєння та дотримування. Так, колись при зустрічі китайці тиснули руки самі собі. А у більшості країн прийнято тиснути руки один одному. У південних країнах, де руки у людей вологі від поту, такі жести не популярні. Натомість, в африканських народів при зустрічах прийнято дарувати один одному гарбуза. Калмики, вітаючись у колишні часи, від щирого серця терлись носами. Лапландці, виявляючи повагу та шанобливість, крутили язиками на всі боки. Японців з дитинства привчають посміхатись, щоб нікому не псувати настрою своїм «кислим виглядом». Тому на обличчі японця завжди посмішка, і коли він пригнічений, і коли йому соромно чи боляче. Сьогодні в багатьох народів видобувати рештки їжі із зубів при людях вважається непристойним. Але не в Німеччині, де часто-густо можна побачити таку картину: ошатно одягнені люди після їжі «приводять у порядок» свої зуби за допомогою зубочистки, і ніхто їх за це не засуджує. Або американці, які полюбляють сидіти, поклавши ноги на стіл. І це нікого не дивує, бо так допускається за їхніми правилами поведінки. Або ось які недоречності спостерігались колись у народів Кавказу. Одна і та ж людина могла з радістю приймати гостей у себе вдома, а потім пограбувати їх у дорозі.      Велике значення в правилах ґречності надається словам. Придворний етикет мови був колись дуже «кучерявим», вигадливим. Ось такий кумедний приклад. Наприкінці ХІХ століття в Англії директором Королівського політехнічного інституту був Джон Пеппер. Одного разу до інституту приїхала королева Вікторія. Вчений вирішив продемонструвати їй дослід, але при цьому боявся порушити придворний мовний етикет. Тому, пояснюючи дослід, сказав: «А зараз кисень та водень будуть мати честь з'єднатись перед лицем Вашої Величності».      Зі зміною умов життя багато правил, приписів ґречності зникають, натомість з'являються нові. Так, поряд з побутовим з'явився діловий етикет. І подібних прикладів можна навести безліч. Зрозуміло, що правила ґречності не є чимось назавжди усталеним, але всюди цінуються тактовність, чуйність, повага до звичаїв. Знання етикету - необхідна ознака вихованості. Про історію етикету,

75

його особливості у різних народів і в різні часи ви зможете прочитати у таких книжках:

Азбука джентльмена / Авт.-сост. А. Яковлев; Рис. И. Савченкова.- М.:АСТРЕЛЬ, 2000.- С. 7-25: ил.- (Азбука);Академия Вежливих Наук профессора Бонуса / Сост. Н. Хаткина, М. Хаткина.- Донецк: Сталкер, 1997.- 443 с.: ил.- (Нескуч. энцикл.);История этикета // Этикет на все случаи жизни.- М.: АСТ-ПРЕССС, 1999.- С. 3-6;Мономах В. Поучення дітям // Від коріння до крони: Укр. оповід. ІХ- поч. ХХ ст.- К.: Веселка, 1993.- С.77-88;Школа хороших манер // Все для юных леди.- Х.: Евроэкс-пресс; К.: Кн.-сервис, 1997.- С. 139-172;Этикет веков минувших // Как принимать гостей.- М.: АС-ТРЕАС-АСТ, 2000.- С. 5-11;Я познаю мир: Этикет во все времена: Дет. энцикл. / Авт-сост. А. Яковлев; Худож. Н. Григорьева, Ю. Станишевский.- М.: Астрель: Олимп, 2000.- 446с.: ил.

П’ять секретів мистецтва спілкування

  Якщо особистість партнера  не спонукає до спілкування  (психологи виділяють «некомунікабельний» тип характеру людини)  - це може викликати  напругу у взаєминах, а також складності в життєвих ситуаціях.     Некомунікабельним  типам особистості,  які відразу насторожують, викликаючи негативні  асоціації й приводячи до негативних  реакцій, відповідають такі  типи  облич.

Неінтелектуальний тип - обличчя тупе, чванливе,  сердите. Агресивний : гнівливий, злий  вираз обличчя. Самовдоволений тип - гордовита,  зарозуміла  людина.Відчужений - холодне, байдуже  обличчя. Презирливий тип  -  уїдливий,  скептичний  вираз обличчя. Послужливий - угодницьке, підлесливе обличчя. Злочинницький - хиже,  нахабне.Невпевнений -    розгублене, налякане лице. Інфантильний - примхливе, манірне, пустотливе. Шахрайський тип - хитре, непорядне обличчя. Фанатичний - одержиме, приречене. Зрозуміло, названі  вирази  обличчя поєднуються  із негативними проявами характеру - такими як егоїзм, нахабність, упертість або підозрілість, нерішучість.

Подібні риси заважають спілкуванню через безвідповідальність,  неприйняття  критики, зверхність... Уявіть собі, що в кімнату  входить ваш можливий компаньйон. Ви  з «першого погляду» (підсвідомо) склали про нього своє  уявлення. Чи досить миттєвого враження  про людину для остаточного судження  про її придатність

76

на ту або іншу роль в якості ділового партнера?  Тут вам  згодяться п’ять аксіом, які допоможуть  у зваженому  рішенні.

Приймайте  людину такою, яка вона створена  природою,   ви ж  не   в праві переробляти її.

Не жадайте максимуму в усьому, тому що  ідеальних людей  не  існує. Не відштовхуйте  партнера категоричністю оцінок, проявляйте повагу 

до думки співрозмовника, навіть  якщо  не поділяєте його переконань. Зважайте на те,  що вашому   опонентові  вони дорогі.

Завжди  давайте людям шанс бути самими  собою, інакше    вони  будуть розчаровувати вас.

Наберіться мужності визнати , що  хтось виявився  розумнішим за вас. Це покаже вашу самокритичність і дасть можливість учитися  в інших.   Щоб допомогти реалізації аксіом у життєвих ситуаціях, психологи  розробили 5 уточнюючих правил «комунікативної толерантності» (тобто витримки, яка полегшує  спілкування).

Насамперед необхідно завжди визнавати за будь-якою людиною  право на вільний прояв його індивідуальності (якщо це не суперечить загальноприйнятим нормам). Додержуватися цієї поради  не важко  -    якщо внутрішньо погодитися з тим, що кожен вільний проявляти свою індивідуальність  не так , як робите це ви або як вам  того хотілося б .  Частіше намагайтеся  пристосуватися  до індивідуальності партнера (а не навпаки). Для цього варто бути більш  гнучкими в своїх оцінках, враховувати мотиви й обставини  дій  компаньйона. Не намагайтеся перевиховати, переробити партнера й зробити його більш «зручним». Усвідомте, що ви не єдиний  еталон для оцінки суджень, смаків, вчинків. І пам’ятайте, що люди згодом можуть змінитися й по-різному проявляти себе  у несподіваних  ситуаціях. Навчіться свідомо визначати ступінь «прийняття-неприйняття»  партнера. Це  дозволить  обдумано  й толерантно реагувати на  ситуацію, яка склалася. Відчувши, що   не приймаєте партнера (він вас дратує,  викликає напругу), спочатку  усвідомте собі причину вашого дискомфорту,  а потім оберіть зважений   варіант спілкування.

Отже, ясно, що категорично неприйнятні амбіції, взаємні докори, вибухи  емоцій - це деструктивні засоби. Уникайте   різкості  в спілкуванні,  будьте «комунікативними», як радять психологи. Тоді  успіх взаємодії з партнерами вам буде  гарантовано.

Привітання при зустрічі

У всьому світі при зустрічі люди вітають один одного, таким чином висловлюючи симпатію. Часто після привітань слідує бесіда. Зустрічаючись з будь-ким ми вітаємось, однак навряд чи задумуємося чи робимо ми це правильно. В першу чергу потрібно сказати що не привітатися з знайомою людиною неприпустимо - це буде сприйнято як образу.

77

Крім того варто дотримуватись черговості привітань. Першим повинен вітатись чоловік з жінкою. Крім того першим повинен вітатись молодший зі старшим так як і підлеглий з керівником. У рукостисканні ж все навпаки: старший або керівник подає руку молодшому або підлеглому. Вітаючись ми говоримо відповідні слова: «Доброго ранку/дня/вечора», «здрастуйте», «вітаю». Далі при

офіційному звертанні слідує ім’я людини, наприклад: «Доброго дня, Іван Петрович». Також при вітанні прийнято дивитися в очі. Вітання говориться доброзичливим тоном та з посмішкою. Однак якщо при зустрічі хтось уникає вашого погляду або не помічає вас, тоді вітатися не варто. Аналогічно у випадку якщо ви помітили кого-небудь занадто пізно. Якщо ви ідете не сам і ваш подорожній з кимсь вітається, тоді вам теж варто це зробити, навіть якщо людина є вам незнайомою. Привітатись з людиною - означає виявити повагу до неї. А дотримання простих правил привітання дозволить вам уникнути багатьох непорозумінь.

«Ти» чи «ви»?

В давні часи на нашій території були різні традиції щодо звертань і навіть писалися різні дослідження на цю тему. Однак на сьогодні це питання уже вирішено в суспільстві.

Тип звертання зазвичай визначається відносинами між людьми, їх близькістю або службовим становищем.

Як правило на «ти» звертаються один до одного друзі, приятелі, родичі, діти, молоді люди одного віку. На «ви» ж слід звертатися до незнайомців та до людей, які старші за вас.

В деяких місцевостях прийнято, що діти називають батьків на «ви». Така традиція залишилась там з давнішніх часів. Однак на сьогоднішній день, а особливо в містах, прийнято говорити до всіх родичів «ти».

Якщо ви все ж не впевнені як ви повинні звертатися до тієї чи іншої особи, то варто вирішити це питання безпосередньо з нею або уникати прямого звертання.

Крім того при спілкуванні за спільною домовленістю можливий перехід від «ви» до «ти». Однак пропозиція перейти на «ти» повинна йти від старшої людини. Коли переходити на «ти» залежить тільки від вас та вашого співрозмовника, точних правил щодо цього не існує. Однак робити це слід обачно, щоб не поставити свого співрозмовника в незручне становище.

78

В наші дні поширеною є практика переходу на «ти» після випитих разом чарок. Це неправильно, оскільки звертання залежить не від випитого алкоголю, а від людських почуттів, щирості та близькості.

Дуже часто доводиться стикатися з ситуацією, коли деякі люди старшого віку вважають, що можуть собі дозволити звертатися до всіх молодших на «ти». Не враховуючи при цьому багатьох і багатьох інших факторів. Мало того, останнім часом серед молоді поширюється переконання в тому, що «Ви» - це пережиток позаминулого століття, архаїзм, анахронізм і свідчення «послужності та ієрархічності». Не заглиблюючись у роздуми про ієрархічності будь-якого суспільства, спробуємо поглянути на проблему.

Звернення на «ти» зближує, стирає кордони у спілкуванні між людьми - зазначають деякі противники звернення на «Ви». Однак межі між людьми завжди були і будуть. Особисто мені дуже складно уявити людину, яка однаково вільно пускає всіх зустрічних у свій будинок. То невже пустити будь-якого і кожного своє життя - простіше?

Спірним залишається питання розподілу «ти» і «Ви» в Інтернеті. Так, багато хто вважає, що Інтернет всіх зрівнює: всі - один соціальний шар і клас. Можливо, якась логіка в цьому є. Але от особисто мені дуже складно звернутися до незнайомої людини на «ти» навіть у віртуальному світі. Цікавий вихід знайшли на деяких форумах, коли при реєстрації необхідно вказати переважну форму звернення. Що дійсно істотно спрощує спілкування. Отже, згідно з правилами сучасного етикету звернення «Ви» є обов'язковим у наступних випадках:

Незалежно від віку та соціального походження - в офіційній середовищі і при зверненні до малознайомого або ж незнайомого. При цьому, звернення на «Ви» до людини, що досягла 25 років, доповнюється ім'ям і по батькові; до тих же, кому від 15 до 25 - найчастіше тільки повною формою імені. При спілкуванні з людиною, яку зустріли вперше. У спілкуванні між товаришами по службі, у разі присутності при цьому сторонніх осіб. Під час ділового спілкування в разі відсутності неформальних відносин між людьми. До колегам під час конференції, симпозіуму, тощо, незалежно від форм спілкування з ними у неформальній обстановці. При спілкуванні лікаря з пацієнтом, незалежно від обставин. Журналістами під час інтерв'ю навіть з добре знайомими людьми.При зверненні учнів, студентів, що підкреслює шанобливе ставлення і відзначає зрілість особистості. По відношенню до людей старшого віку - разом з ім'ям і по батькові. В офіційній обстановці навіть по відношенню до добре знайомої людини.

Звернення «ти» допустимо: У сім'ї, що є свідченням близьких відносин. Хоча і сьогодні де-не-де зберігається традиція звернення до батьків на «Ви».

79

У неофіційній обстановці при зверненні до хорошого знайомого, колеги, друга, до дітей. У школі при зверненні до дитини до 9 років.

Твердих правил, що регулюють перехід з «Ви» на «ти», немає, але практика спілкування виробила певні орієнтири. Так:

Не можна приймати одностороннє рішення про перехід на «ти», особливо стосовно залежного людини (наприклад, підлеглого), так як це може бути сприйнято як фамільярність. Старший може запропонувати молодшому перейти на «ти», однак це жодною мірою не зобов'язує молодшого погодитися на такий перехід, незважаючи на вікову різницю. Перехід на «ти» з людиною, з якою існує велика різниця у віці та соціальний стан, неприпустимий. У відносинах між чоловіком і жінкою пропозицію про перехід на «ти» має виходити виключно від жінки. Це правило не так суворо дотримується при ділових відносинах.

Як би там не було, кожен робить вибір для себе, орієнтується в спілкуванні самостійно, тим більше, що життєві ситуації бувають різноманітними, а на всі питання правила етикету відповідей не дають. І разом з тим слід пам'ятати, що етикет як елемент зовнішньої культури допомагає вирішувати в повсякденних ситуаціях безліч проблем, часто навіть припиняти їх до виникнення.

Компліменти

Комплімент - це особлива форма похвали, вираз схвалення, захоплення зовнішнім виглядом людини, її манерами, вдало сказаним словом. «Одягнений у ввічливу форму», він завжди приносить задоволення - у кожному з нас є хоча б трохи самолюбства і марнославства. Компліменти складають важливу підмогу для

створення приємного настрою в суспільстві. Комплімент повинен бути легким, грайливим, простим, природним і, головне, правдивим. Якщо говорити компліменти нечасто і то розумно і тонко, вони надають бесіді бажану граціозність. Навпаки, коли в компліментах чуються підготовка, претензія або пихатість, то вони стають смішними і вульгарними. Грубі лестощі не що інше, як лицемірство, вона завжди недоречна, і не найкращим чином характеризує промовця такий комплімент. Утім, одержувати його теж принизливо. Дуже добре коли, комплімент вимовляється вчасно і до місця. Сказаний вчасно і одягнений у витончену ввічливу форму комплімент завжди приносить задоволення. Він надає впевненість людям сором'язливим, допомагає розкритися замкнутим, підвищує настрій в смутку.

80

У багатьох увійшло в звичку робити компліменти, не піклуючись про те, наскільки вони своєчасні і до місця сказані. Часто по відношенню до жінки ми чуємо такі слова: «Ви сьогодні чудово виглядаєте!» Тепер давайте уявимо собі, що замість слів подяки за комплімент дама задає природне запитання: «Хіба вчора я виглядала дуже погано?» А вже комплімент «Яка ви сьогодні гарна!» взагалі компліментом назвати важко. У відповідь мимоволі напрошується питання: «Що, в інші дні про мене цього не скажеш?» Роблячи комплімент, завжди пам'ятайте: він не повинен мати подвійного змісту. Слова «Яка ви сьогодні святкова!» в якості компліменту не годяться саме в силу подвійного змісту. Комплімент не повинен містити в собі яскраво вираженою лестощів. Роблячи комплімент, уникайте перебільшень і непомірного захоплення. У комплімент слід уникати повчальних порад типу: «Вам так іде це плаття, надягайте його почастіше» В якій манері слід вимовляти комплімент?

Впевненим тоном, але доброзичливо, з посмішкою. Уникайте дешевих театральних ефектів, зайвої захопленості. Міміка, жести повинні відповідати словами. У комплімент не може бути навіть натяку на іронію. Уникайте штампів. Цінуються тільки ті компліменти, які сказані вчасно і до місця. Не робіть компліментів мимохідь, між справою.

Готуючи комплімент, потрібно прораховувати можливу реакцію на нього. Якщо є варіант негативного ставлення до того, що ви збираєтеся сказати, утримайтеся від задуманого. Говорити комплімент одній дамі, якщо ваші слова може почути інша, слід обережно. У деяких ситуаціях це може погіршити настрій останньої, наприклад, якщо вона в малознайомe суспільстві або поряд немає супутника. Між чоловіками компліменти не тільки не прийняті, але навіть вважаються непристойними і роблять смішними як тих, хто їх говорить, так і тих, до кого вони ставляться, принаймні в тих випадках, коли не «одягнені у форму» невинного жарту. Так само і пані, а особливо молоді дівчата, не повинні говорити компліментів чоловікам. Інакше вони можуть опинитися в дуже незручному і смішному становищі і ризикують засоромився і себе, і хвалена кавалера. Дами, вислуховуючи тонкий комплімент кавалера, не повинні піддаватися зарозумілості, тому що часто одна і та ж якість не може подобатися всім і кожному. Як правильно реагувати на щирий комплімент? З гідністю і вдячністю. Слова подяки потрібно висловити щиро, не обмежуючись черговим «дякую».

Суперечка

Правило суперечки: навіть за найсприятливіших обставин дуже важко спонукати людей до зміни поглядів. Якщо ви хочете схилити людини до своєї

81

точки зору, проявляйте повагу до думок іншого. Ніколи не говоріть людині, що він неправий. Припускаєте можливість помилки і зі свого боку. Така позиція перепинити шлях всіх суперечок і, головне, надихне вашого співрозмовника проявити таку ж чесність і широту мислення, як і у вас.

Вона може пробудити в ньому бажання теж визнати, що він буває неправий. Далі, якщо ви хочете залучити кого-небудь на свій бік, спочатку переконаєте людину, що ви є його щирим другом. Це, безсумнівно, найбільш вірний шлях до порозуміння. Можна користуватися і такими магічними фразами, які припиняють суперечки, знищують недоброзичливість і змушують уважно слухати. Ось деякі з них: «Я зовсім не засуджую вас за ваші почуття або думка... На вашому місці я думала, відчувала б те ж саме ...». І ще корисно під час суперечки частіше згадувати прислів'я: «Бійкою багато чого не досягнеш, а поступившись, отримаєш більше, ніж очікував».

А інколи єдиний спосіб домогтися найкращого результату в суперечці - це ухилитися від суперечки. У запалі суперечки людина може, навіть розуміючи свою неправоту, не погодитися з вами для того, щоб не упустити свою гідність. Згадайте, що ви не раз вели себе так в подібних ситуаціях. Тому досить висловити свою точку зору іншої людини і дати йому можливість подумати на дозвіллі. Може, через деякий час він буде повністю з вами згоден без будь-якого тиску з боку. Сперечатися і наполегливо доводити своє - в деякому роді насильство над людиною, і тому така поведінка не може призвести до справжнього порозуміння. Непорозуміння можна знищити тільки за допомогою такту, дипломатії, примирення та співчутливого прагнення зрозуміти точку зору іншої людини. Суперечка має бути обґрунтована і переконливо аргументована. У процесі суперечки ви прагнете втекти, а не вразити, тим більше образити «супротивника». Істинність ваших доводів повинна бути бездоганна. Ділова суперечка завжди вимагає послідовної зв'язку ланцюга цих доводів. Дослідники стверджують, що у людини, яка вміє застосовувати на практиці прийоми логічного доказу, шанси перемогти в індивідуальному і публічному діловому суперництві вище, ніж у людей, незнайомих з логікою. До речі, цим і пояснюють включення курсу логіки в програму деяких шкіл бізнесу. Стиль поведінки в діловому суперечці повинен бути ввічливим. Витриманий і ввічлива людина має великі шанси на перемогу. Красномовство має змінюватися мовчазним увагою. Гарячність і неврастенічний недоречні. Головне в індивідуальній суперечці - аргументи, логіка і докази. Міміка, жести і вигуки як аргумент не приймаються.

При затяжному конфлікті або часто повторюваних сварках кожній зі сторін слід замислитися над власною поведінкою. Адже, як правило, у сварці насправді мова йде не про розбиту тарілку. Людина, що є постійним ініціатором сварок, після самоаналізу часто приходить до висновку, що «нерви

82

в нього ні на що не годяться»! Це зовсім не означає, що тепер можна скандалити з чистою совістю. Таким людям я раджу в своєму самоаналізі піти трохи далі й поставити собі законне питання: а чому я весь час нервую? Часто буває, що вдається усвідомити справжню причину нервозності, і життя налагоджується. Варто спробувати.

У разі нескінченних і без видимого приводу виникають сварки між подружжям іноді діє рішуча міра - пропозиція розлучення. Але вдаватися до неї треба лише в крайніх випадках. Дотримуючись в дискусіях певні правила, можна уникнути катастрофи. Ось деякі з них.

Ніколи не слід пред'являти свої претензії іронічним тоном - такий тон ображає і викликає інстинктивний протест. Майже все, що хотілося б, можна сказати сердечним тоном, діловито, чемно і спокійно. Це єдино вірний тон у родині, адже говоримо ми для того, щоб отримати відповідь відгук. Зовсім неконтактних є агресивний тон, інтонація наказу. Погано сприймаються примхливі інтонації. Про наслідки сарказму та іронії там, де вони не до місця, вже говорилося. Чи не виправдовує себе і відверте співчуття, навіть якщо дійсно є за що пожаліти людину.

Слід також уникати недомовок, які ускладнюють взаєморозуміння. Сваряться, загрожувати самогубством - найвищою мірою не по- джентельменськи. У суперечці двох ніколи не повинно посилатися на думку третіх осіб. Абсолютно спокійна і доброзичлива розмова між подружжям часто перетворюється на скандал, як тільки один з його учасників пошлеться на думку своєї матері або будь-кого іншого.

У сімейних дискусіях слід уникати різного роду узагальнень, на кшталт: «Ти завжди ...» Потрібно говорити про певний факт або випадку - і тільки про них.

Претензії вбивають любов. Навіть, а може бути особливо, заслужені докори. Тому вдаватися до них слід якомога рідше. Інстинктивної реакцією особи, якій ми пред'являємо претензії, є бажання ізолюватися від нас. Часте повторення їх може сприяти розриву.

Краще не втомлювати близьких постійними зауваженнями. Зауваження про будь-що варто зробити один раз і то дружнім тоном. Повторення його і особливо ще голосніше не приносить успіху: навряд чи партнер не пам'ятає про зауваження: якщо не реагує, значить, або не хоче, або не може, і з цим нічого не поробиш. Близьким людям можна пробачити їм дивацтва або недотримання будь-яких правил, адже всі ми не без недоліків.

Сказане зовсім не означає заклику до рабської всепрощення. Вимагаючи багато від себе, людина має право чекати того ж і від близьких. Але для таких вимог потрібно завжди знаходити відповідні форму і час.

«Коротких замикань» в сім'ї неможливо уникнути. Важливо, щоб вони дійсно були короткими. Слід якомога швидше принести взаємні вибачення і відновити нормальні відносини. Після примирення причина сварки і сама сварка повинні бути остаточно забуті. Звичайно, бувають ситуації, коли необхідно, все-таки з'ясувати окремі взаємні позиції, але по можливості цього слід уникати. Найкраще сварку загасити і не роздувати попелу.

83

Взагалі не слід занадто часто «з'ясовувати стосунки». Поведінка однієї людини далеко не завжди зустрічає абсолютне розуміння іншого. Можна іноді запитати партнера, чому він робить так, а не інакше. Але навіть якщо його відповідь не задовольнить нашу цікавість, не слід прагнути до осягнення «всієї правди». Іноді така правда може з'явитися для нас неприємною несподіванкою, партнер вважає за краще про неї не говорити, а «притиснутий до стінки» деколи випалює те, що думав «про себе».

Сімейні хороші манери вимагають, щоб будь-яке заяву партнера було прийнято на віру. Не слід близької людини звинувачувати у уявній брехні, ловити його на чому-небудь. У спілкуванні з близькою людиною необхідно стежити за своїм словником. «Ну-ну. Ти з глузду з'їхав!», Може бути, і говорить про безпосередності наших реакцій, але рішуче не прикрашає розмову. Набагато краще сказати: «Помиляєшся, дорогий».

Навіть у жартівливих зверненнях не раджу вживати скільки-небудь різких виразів. Реакція на наші слова не завжди збігається з очікуваною, і, самі того не бажаючи, ми іноді боляче ранимо співрозмовника. Якщо необережне слово сказано без злого умислу, його тим більше не було потреби вживати. Людина, яку «вдарили» словом, може пробачити нас, але на серці у нього все одно залишається гіркий осад.

І останнє, спеціально для чоловіків: у кожній суперечці дружину переконає заява: «Ти мій найдорожчий скарб». Неможливо пояснити, чому чоловіки так рідко звертаються до цього прекрасного аргументу.

Вибачення

Якщо ви потурбували когось, проходячи перед ним або перед нею (якщо більше ніде пройти), скажіть: «Будь ласка, вибачте мене» або «Прошу вибачення»; коротка форма: «Вибачте» - менше підходить до такого випадку. Де це можливо, спочатку попросіть дозволу пройти, наприклад, в театрі в ряді крісел, а не проштовхуйте повз людей, не крокуйте по ногах, не давши людям шансу поступитися вам дорогу. В Америці, наприклад, в театрі прийнято проходити спиною до людей, що займає потрібний вам ряд. У Європі ж слід проходити обличчям до сидячих.

Способів вибачень може бути безліч – все залежить від бажання, уяви та темпераменту того, хто вибачається.

У Сполучених Штатах, якщо ви комусь у натовпі стали на ногу або на вулиці когось штовхнули ліктем, не прийнято вибачатися. Той, когось ви по-хамськи штовхнули, зазвичай вибачається сам, оскільки щиро вважає, що це він такий незграбний і допустив небезпечне зближення. Крім того, якщо ви навчається в американському університеті, то також не варто вибачатися за спізнення на лекцію, навіть якщо ви прийшли за 15 хвилини до її закінчення. Поводьте себе природно, просто скажіть: «Вітання, професоре! Привіт всім!». Цього буде цілком достатньо.

Ніколи не відповідайте на вибачення «угу», а скажіть – «дякую», «все гаразд» і т.д.

84

В театрі, музеї та ресторані

Якщо ви збираєтесь в театр, то найкраще буде одягнутись в класичний одяг спокійних тонів (для чоловіків, наприклад, це темний костюм), занадто яскравий та оригінальний одяг не рекомендується. Неприпустимо запізнюватись на початок вистави, обов'язково потрібно прийти завчасно, щоб встигнути здати верхній одяг у гардероб та знайти свої місця в залі. Першим в зал та по ряду повинен іти чоловік, по якому прийнято іти лицем до сидячих глядачів та спиною до сцени. В будь-якому разі намагайтесь не заважати іншим глядачам, не рекомендується голосно хлопати, кричати «браво». Неприпустимо під час спектаклю говорити, шарудіти чи стукати (жінки - обережно з каблуками), а також їсти. Обов'язково слід виключати на час вистави мобільні телефони.

У музей також варто збиратися завчасно, щоб встигнути оглянути всі експонати. Приходити за 10 хвилин до закриття і намагатися бігом переглянути всі музейні експонати негарно. Для того, щоб краще орієнтуватись в експозиції, варто купити спеціальний каталог-путівник, який продається при вході в музей. В музеї заборонено голосно розмовляти або кричати, а також критично оцінювати виставлені експонати. Крім того експонати не можна рухати руками, від цього вони можуть пошкодитись.

Якщо ви домовились про зустріч у ресторані, а особливо з жінкою, то ви зобов'язані прийти туди першим. Верхній одяг та головні убори прийнято знімати і залишати у гардеробі або можна брати з собою. Ресторан вимагає відповідного стилю одягу - це може бути класичний одяг або святковий і ні в якому разі не спортивний.

Чим вищий ранг ресторану, тим вишуканішими мають бути і Ваші манери поводження в ньому. Чоловіку слід подати стілець дамі, а лише після цього сідати самому. Також напої та страви подаються спершу дамі. Їсти у ресторані слід не поспішаючи, а насолоджуючись стравою. Спілкування належить також до основних манер поведінки у ресторані. Адже сюди приходять, щоб гарно провести час або вечір, послухати музику, смачно поїсти, поспілкуватися, або й потанцювати. Якщо вам сподобалось обслуговування, то чемно буде залишити офіціанту, який вас обслуговував «чайові», розмір яких складає відповідно 7-10% від загальної суми рахунку, якщо ним це вже не передбачено. Виходячи з ресторану, можна подякувати персоналу за приємне обслуговування та смачну кухню.

Етикет у дорозі

У сучасному світі з'явилося багато видів транспорту, які були недоступні нашим предкам, але загалом їх можна поділити на 2 групи: міський транспорт і міжміський.

85

Міський транспорт - це маршрутні таксі, трамваї та тролейбуси. При вході та виході з цих видів транспорту прийнято пропускати вперед людей похилого віку, інвалідів, жінок та дітей, а також допомагати, якщо вони потребують допомоги. Сидячі місця в салоні також в першу чергу повинні займати вищеперелічені групи людей, тому якщо ви сидите, але помітили, наприклад, стареньку бабусю, то обов'язково потрібно звільнити місце і ввічливо його їй запропонувати.

Міжміський транспорт - це автобуси, поїзди та літаки. В першу чергу на такі види транспорту потрібно приходити вчасно або найкраще завчасно. Своїм запізненням ви створите не тільки незручності пасажирам, а можете і взагалі не встигнути. Зазвичай в міжміському транспорті місця розписані за білетами, в іншому ж випадку потрібно дотримуватись правил першочерговості описаних вище. Швидше поїздка пройде якщо зайняти себе розмовою з попутниками, але якщо вони не мають бажання розмовляти, то не надокучайте їм своїми розмовами в дорозі.

В літаку обов'язково потрібно дотримуватись всіх правил безпеки, як то заборона на куріння чи на використання мобільних телефонів. Слухайтесь всіх порад екіпажу та не порушуйте етикету. Старайтеся уникати порушення спокою інших пасажирів, тому, наприклад, спів чи скандал неприпустимі. Після польоту ввічливо буде подякувати екіпажу за успішний політ.

Особливою категорією правил етикету в дорозі є правила етикету за кермом. Без автомобілів сьогодні важко уявити своє життя, вони використовуються як в місті так і в дальніх поїздках за місто. Але уявіть, що би було, якби всі ці авто рухались без будь яких правил. Тому в першу чергу потрібно дотримуватись правил дорожнього руху.

Якщо ви хочете порядку на дорогах, то варто починати з себе. Обов'язково уступайте дорогу автомобілям з спецсигналами, кожна секунда їхньої затримки може коштувати комусь життя. Допомагайте іншим учасникам руху. Якщо ви бачите що хтось не може виїхати з повороту, парковки, чи зробити інший складний маневр, то пригальмуйте, мигніть фарами та зробіть жест рукою. Ви також можете попасти в таку ситуацію, тому якщо вам хтось допоміг то подякуйте йому аварійною сигналізацією або вдячним жестом рукою.

Поведінка молоді з батьками та між собою

Добра традиція старих часів підкреслювала чемність та інтелігентність спілкування у родині, в суспільстві, серед молоді. Хлопці були «кавалери», дівчата – «панянки» чи «панночки». Це не допускало в спілкування між молодими людьми безпардонності та грубощів, підкреслювало відповідну вихованість та статус.

Студенти, які закінчували навчання у вузах і шукали відповідно пристойну роботу та посаду, звалися «академіками», першочерговим завданням було для них спочатку міцно «стати на ноги» у цьому житті та знайти собі відповідно до їх стану і статусу пару - кандидатку на дружину, найкраще

86

панночку, що матиме відповідне виховання та відповідний «посаг» (придане) на початок власного господарства та достойно виховуватиме його дітей. Дівчата ж меншою мірою дбали про вищу освіту, оскільки не мали таких добрих шансів отримати пристойну роботу. Деякою мірою це залишилося і зараз, хоча ознаки емансипації вказують на те, що хлопці, які не є активними, не мають чітко поставленої собі цілі в житті, є інертними та чекають на «подарунок» долі щодо роботи чи особистого життя, дуже швидко відкидаються суспільством на «задній» план і витісняються активними представницями «слабшої» статі, які мають активну життєву позицію, гарні манери поводження, достатні знання і прагнення досягнути мети, що вважається нині не просто модним, а абсолютно реальною життєвою необхідністю. Сучасний темп життя не залишає шансів для інертних людей, майбутнє належить сміливим та знаючим, що є в свою чергу також ознакою доброго тону.

Молодь, спілкуючись між собою, зазвичай звертається на «ти», показуючи простоту самого спілкування та дружні відносини. На «ви» зазвичай звертаємося до старших від себе осіб, людей, які нам невідомі або маловідомі, представляють відповідні органи влади чи якісь організації, тощо.

У деяких сім'ях залишилася традиція звертатися до батьків на «ви». Це підкреслює особливу повагу до батьків та чемність, стиль виховання. Адже саме батько та мати є для дитини власне найвищий авторитет і найвища влада. Таке звертання створює також такий собі «бар'єр» для «простяцького» спілкування з старшими від себе та не допускає в спілкування з батьками так званого молодіжного сленгу, який не обов'язково є найкращим вибором.

Вживання сленгових слів в жодному разі не робить людину «своїм хлопцем» в товаристві, це скороминуще, зате породжує в людині недобру звичку вживання не завжди найприємніших слів, що може за певних умов проявитися у невідповідному товаристві чи вдома і повністю змінити думку про цю людину, як особу чемну та виховану. Основоположною у відносинах між дітьми й батьками повинна бути четверта Божа Заповідь: «Шануй свого батька і матір свою, щоб було тобі добре та щоб довго прожив ти на землі!»

З почуттям поваги до людини єднається любов. Ми можемо любити того, кого поважаємо. Тому чемна людина завжди буде вдячна батькам за те, що привели її у цей світ, навчили любити життя, дали можливість вивчитися, отримати професію, допомагають і підтримують її завжди правильною порадою.

Пам'ятаючи про це, слід підтримувати вже своїх батьків, які з віком часто дуже потребують цієї підтримки і турботи. Адже для батьків немає в світі нічого дорожчого і ріднішого від своїх дітей.

Поряд із батьками, значне місце у житті людини займає куратор, вчитель, викладач - люди, які старалися передати знання, виховати справжню людину, сварили і скеровували у житті. Цим людям також слід віддати свою лепту пошани і пам'яті.

87

Культура подружніх стосунків

Подружні стосунки можуть бути наповнені як щастям так і суцільними труднощами, розчаруваннями та образами. Часто вдома ми дозволяємо собі бути похмурими, чимось незадоволеними і це негативно відбивається на атмосфері в стосунках. Як це змінити?

В першу чергу необхідно дотримуватись всім відомого правила: «поводься так, як хочеш щоб поводилися з тобою». Якщо перенести це правило на стосунки між подружжям, то воно буде означати що обов'язково потрібно поважати інтереси своєї половини, а також цікавитись її справами. Порозуміння в сім'ї є дуже важливим. Не потрібно доводити свою правоту аж до сварки - потрібно іти на поступки один одному.

Не варто постійно прискіпливо випитувати що ваша пара робила в кожну секунду часу без вас. Це призводить тільки до взаємних дорікань і взаємних образ.

Також не варто обговорювати всі деталі вашого життя з подругою, другом чи іншими людьми. Така поведінка може поставити в незручне становище вашу половину. Недарма ж існує приказка: « Не винось сміття з хати». Якщо ж є необхідність щось обговорити - то це варто робити на «сімейній раді».

Не чекайте кризи в ваших стосунках. Почніть змінювати ваше сімейне життя з сірого і буденного на щасливе. Пам'ятайте: гармонійно побудовані стосунки є основним ключем до успішного сімейного життя.

Правила привітання

Намагайтеся виказувати свою доброзичливість і симпатію. Слова вимовляйте чітко, не поспішаючи. Посміхніться людині, до якої звертаєтесь. За традицією, першим вітається чоловік із жінкою, молодший із старшим,

той, що проходить — із тим, що стоїть. Привітання (як і прощання) звичайно супроводжується жестами:

рукостисканням, підійманням руки, кивком голови, поклоном, іноді — поцілунок жінки.

Правила ввічливості

До дорослих і незнайомих звертайся тільки на «ви». Зустрівшись зі знайомим, першим привітайся, називаючи ім'я або ім'я та

по батькові. У технікумі вітайся з усіма викладачами і працівниками, відвідувачами.

Під час розмови з дорослим, якщо він стоїть, встань рівно, при цьому не підпирай стіну, не тримай руки в кишенях.

Дивися на того, з ким розмовляєш, уважно, слухай його, не перебивай. Не втручайся в розмову старших.

88

Завдавши комусь неприємності; попроси вибачення. Якщо запитують дорогу, зупинись і поясни, як зручніше пройти. Не чекай, коли в тебе попросять допомогти, допоможи з власної

ініціативи. Дякуй усім за послугу; на подяку відповідай: «Будь ласка», «Прошу». Поважай думку товаришів, зважай на їхні інтереси. Умій стримувати почуття. Не гарячкуй, коли чимось схвильований,

говори спокійно, ввічливо. Не виявляй свого невдоволення окриком. Не турбуй дрібницями зайняту роботою людину. Умій цінувати і

поважати чужу працю. Не будь набридливим, надто цікавим.

Правила уважності

Будь уважним до людей. Умій зробити їм ті послуги, яких вони потребують.

У розмові або грі завжди допомагай слабшому, Заступайся за нього. Перш ніж будь-що зробити, подумай, чи не заважаєш ти іншим. Бережи час, працю і відпочинок людей. Не завдавай їм зайвого клопоту.

Правила скромності

Уникай будь-якого самохвальства: не вихваляйся своїми успіхами, знаннями, речами.

Намагайся нічим не виділятися серед товаришів. Надаючи допомогу, послугу товаришеві, не підкреслюй цього. Одягайся просто, чисто, але не крикливо. Правильно реагуй на критику товаришів.

Правила тактовності та люб'язності

Старайся допомагати людям так, щоб вони не відмовлялися від твоєї допомоги.

Поважай чужі смаки. Не нав'язуй своєї думки товаришам. Не роби зауважень, які можуть поставити іншого в незручне

становище. Якщо у тебе поганий настрій, не показуй цього. Подбай, щоб він не

позначився на настрої інших. Якщо бачиш, що товариш чимось засмучений і не хоче поділитися з

тобою своїми переживаннями, не виявляй зайвої цікавості. Завжди будь стриманим і спокійним. Будь ввічливим і люб'язним і з

неприємною тобі людиною.

89

Не говори в товаристві про те, що цікаво лише тобі, знайди цікаве для всіх.

Не плескай товаришів по плечу, виражаючи своє задоволення.

Правила пунктуальності і відповідальності

Організовано, у визначений час розпочинай і закінчуй роботу. Робоче місце, знаряддя праці (в тому числі свої книжки, зошити),

особисті речі тримай у чистоті і порядку. Кожна річ повинна мати своє місце.

Бережи свій час і час інших людей. Ніколи не запізнюйся, не примушуй себе чекати, не відволікай дрібницями від справ інших, розумно використовуй кожну хвилину.

Щоб не запізнитися, заздалегідь приготуй усе, потрібне тобі. Будь точним на словах і на ділі. Перш ніж пообіцяти, подумай, чи

зможеш виконати. Якщо пізніше стане ясно, що з непередбаченої при-чини виконати обіцянку не зможеш, повідом про це заздалегідь.

Дотримуйся режиму дня. Привчайся прокидатися без будильника у визначений час.

Доцільно плануй і використовуй час, раціонально організовуй своє навчання, працю, дозвілля. Допомагай доцільно організувати дозвілля молодшим товаришам.

Завжди виходь з дому завчасно. Краще прийти на дві-три хвилини раніше, ніж запізнитися.

Якщо ти взяв щось у кого-небудь, поверни коли обіцяв, не чекаючи нагадувань.

Висловлюй свої думки чітко і стисло. Будь нетерпимим до грубості, хуліганства, вживання спиртних напоїв,

куріння. Виконуй правила дорожнього руху.

Правила поведінки в бібліотеці

Заходячи в бібліотеку, треба привітатись з бібліотекарем. Коли просиш у бібліотекаря якусь книжку або допомогу в пошуку

книжки, не забувай про «будь ласка» та «дякую». До бібліотекаря звертайся на ім'я по батькові. Як правило, у бібліотекаря є бейдж, на якому написана ця інформація. Якщо книжку тобі видали в читальному залі - тихо сядь за вільний стіл.

Читай книжку не вголос. Не висловлюй своє захоплення або незадоволення вголос. Пам'ятай, що поруч є й інші читачі - їм твої репліки будуть заважати.

Коли ти вже йдеш з бібліотеки, не забудь сказати «дякую» та «до побачення».

90

Пам’ятка « Як поводити себе у гостях»

Якщо тебе запросили у гості, а ти чомусь не зможеш прийти, ввічливо відмовся, поясни причину.

Приходь в гості без запізнень, не змушуй на себе чекати. У гостях поводься скромно, просто, не вимушено. Якщо тебе просять заспівати, продекламувати, потанцювати і ти вмієш це

робити, не змушуй себе умовляти. Обов'язково виконай прохання. За столом не тягнись першим за найсмачнішим, їж без поспіху. У гостях не слід шепотіти, говорити по секрету будь з ким. Пий тільки безалкогольні напої. Пам'ятай, що алкоголь — отрута. Він

шкідливо впливає на здоров'я, особливо на молодий організм: погіршує пам'ять, розумові здібності, дезорганізує учня, що негативно позначається на його навчанні.

Не затримуйся в гостях. Якщо хто-небудь з гостей неприємний тобі, не показуй цього. Будь з ним ввічливим, як і з усіма.

Якщо ти вирішив запросити у гості товаришів, подумай, що ви будете робити, коли зберетеся разом, які розваги запропонуєш; кого запросити, щоб серед запрошених були і хлопці, і дівчата з різними захопленнями, щоб кожний міг розповісти що-небудь цікаве.

Приймаючи гостей, одягнись по-святковому. Цим ти виявиш повагу до гостей, покажеш, що ти радий їх бачити.

Зустрічай гостей привітно, з усмішкою. Допоможи їм роздягнутися, розсади якомога зручніше.

Якщо серед гостей хтось прийшов до тебе вперше, будь до нього особливо уважним, щоб він почував себе просто і невимушено.

Якщо в кімнату зайде старший, познайом його з товаришами — назви їхні імена.

Приймаючи гостей, старайся поводитися так, щоб їм було весело і цікаво. Думай про них, а не про себе. Виконуй усі їхні бажання.

Розсаджуючи гостей за столом, зважай, хто з ким дружить. Частуючи гостей, виявляй доброзичливість, пропонуй гостям за

столом усе смачне, роби це люб'язно, але в міру наполегливе? Якщо гість ненароком розіб'є, зламає що-небудь, не показуй, що ти цим

засмучений. Коли гості вже йдуть, обов'язково проведи їх до виходу, допоможи

вдягнутися.

Правила поведінки в театрі

 Театральні спектаклі починаються в точно призначений час, і тому треба вчасно приходити і займати місця, особливо якщо вистава урочиста.

91

Що робити театралові, який спізнився, а квиток у нього, скажімо, в ложу? Якщо спізнився чоловік, то йому варто стоячи почекати антракту. Якщо є вільне місце в задньому ряді, він може, звичайно, тихенько сісти, не турбуючи сусідів. Якщо з запізненням приходить жінка, чоловікові, який сидить ближче всього до дверей, варто поступитися їй місцем чи запропонувати краще. Якщо цього не можна зробити безшумно, не турбуючи інших, то варто почекати антракту.

Щоб краще бачити з далеких місць сцену й артистів, беруть театральний бінокль, але він не повинен служити для того, щоб розглядати публіку. На концерт бінокль не беруть.

У знак схвалення артистам аплодують. Після закінчення дії чи музичного твору ви можети виражати своє

замилування оплесками. Незадоволення грою артистів чи змістом п'єси не виявляйте свистом,

тупанням чи голосними зауваженнями під час виконання. Досить мовчати і не аплодувати - це покаже, що ви незадоволені.

Не йдіть з театру до кінця вистави, не кидайтесь до дверей відразу після, як опустилась завіса. Артисти, як правило, виходять ще на авансцену прощатися з публікою, що, аплодуючи, віддячує їм за гру.

Перед входом у глядацький зал відвідувачі здають у гардероб пальта й капелюхи.

Після закінчення вистави слід почекати своєї черги та не штовхатися. Варто пам’ятати, що ті глядачі, які брали біноклі, забирають речі у гардеробі без черги!

Правила поведінки в кіно

 Під час відвідування кінотеатру дотримуйтеся тих же правил, що й при відвідуванні театру.

Аплодувати чи якось інакше виражати задоволення грою акторів, яких ви бачите на екрані, у кіно не прийнято.

Виняток робиться тільки під час урочистого перегляду кінокартин, коли присутні самі артисти. Тоді ваші оплески будуть вираженням подяки артистам за їхню гру, режисерові - за постановку.

Не діліться своїми враженнями під час показу фільму, розповідайте про них по дорозі додому.

Не шарудіть попірцями, розгортаючи цукерки, - людей, які сидять поруч, це буде дратувати.

 Поводитись треба так, щоб усі мали можливість уважно переглянути фільм.

Пам’ятка «Подарунки»

Подарунок — вияв любої шани до особи. Він повинен відповідати уподобанням та смакам того, кому призначений.

Подарунок, виготовлений власними руками, цінніший за куплений.

92

Приготування подарунка тримай у таємниці. Він повинен бути сюрпризом.

Подарунок має бути гарно оформлений, загорнутий у чистий папір. Вручають подарунок з привітною посмішкою. Вручивши подарунок, скромно вислухай слова подяки, не заперечуй і

не обговорюй їх. Коли сам одержуєш подарунок, не відкладай його на бік, не ховай, як

річ, тобі не потрібну: розгорни упаковку, розглянь подароване і чемно подякуй.

Якщо вже маєш таку річ або чимось подарунок не сподобався, не говори про це, не засмучуй того, хто дарував.

Ніколи не даруй подароване тобі. Якщо тобі подарували цукерки, тістечка, пригости ними гостей, а

потім візьми сам.

Пам’ятка «За столом»

Учися правильно й красиво накривати стіл. Тарілки ставлять на однаковій відстані одну від одної. Справа від тарілки кладуть ніж і ложку (заглибленням вверх), зліва виделку (зубцями вверх).

За столом сиди прямо, не клади лікті на стіл, ногу на ногу, не підпирай щоку рукою.

Виделку тримай у лівій, а ніж — у праві руці. Їж без поспіху, не відкушуй великих шматків. Не розмовляй з повним ротом. Якщо тебе про щось запитали, спочатку

проковтни їжу, а потім відповідай. Не качай кульок з хліба, не криши його, доїдай шкоринки. Під час їди не сьорбай голосно, не дуй на гарячу страву, не стукай

ложкою по тарілці. Намагайся їсти беззвучно. М'ясо відрізай невеликими шматочками, з'ївши один шматочок, відрізай

інший. Не розрізай відразу всю порцію — їжа швидко охолоне. Птицю треба брати з тарілки виделкою, відрізаючи невеликими

шматочками, а коли відрізати нічого, можна взяти кісточку руками і обгризти.

Кісточки з риби можна виймати не тільки виделкою, а й пальцями, притримуючи шкоринкою хліба. Пальці витирають серветкою.

Гарнір — овочі, картоплю, макарони — набирають на виделку також за допомогою хлібної шкоринки.

Рибу, сирники, котлети, яєчню тощо ножем різати не треба. Відділити шматочки можна виделкою.

Не їж ложкою те, що можна їсти виделкою. Не їж з ножа, це негарно, до того ж небезпечно: можна порізатися. Їж акуратно; чиста скатертина на столі — ознака твоєї культурності. Під час їди не займайся сторонніми справами — не читай і не захоплюйся

93

розмовами. Поївши, подякуй батькам або господині, якщо ти в гостях. Приступаючи до обіду, додержуйся такої послідовності у виборі

страв: спочатку їж салат, закуску, після цього переходь до першої, потім до другої гарячої страви.

Із суспільного посуду бери найближчий до тебе шматочок, не вибираючи. Не підбирай хлібом залишки соусу з тарілки. Кісточки від компоту не випльовуй на блюдце. Піднеси ложку до рота,

виплюнь на неї кісточку і поклади на блюдце. Закінчивши їсти, ложку не облизуй. Брудні ніж і виделку не клади на

скатертину, а поклади на свою тарілку. Коли п'єш чай, не залишай чайну ложку у чашці або склянці — вони

можуть перекинутися. Розмішавши цукор, поклади ложку на блюдце.

Пам’ятка «На вулиці»

Перш ніж вийти на вулицю, подивись у дзеркало, чи все в порядку в твоєму вбранні.

Якщо назустріч іде людина похилого віку або дівчина, відступи і дай дорогу.

Якщо поруч посковзнувся перехожий, підтримай його за руку; якщо він упав — допоможи підвестися.

Коли звертаєш на що-небудь увагу свого супутника, роби це поглядом або кивком голови.

Не привертай до себе увагу голосною розмовою, шумом, галасом. Додержуй чистоти. Переходь вулицю тільки у дозволених місцях.

Пам’ятка «У магазині»

Заходячи у магазин, подивись, чи є в ньому потрібні тобі товари. Умій правильно запитати про наявність у продажу тих чи інших товарів. Будь чемним з продавцем. Не забувай подякувати йому за продане тобі. Стоячи у черзі, не втручайся у розмову старших. Не привертай до себе

увагу пустими запитаннями. Будь акуратним, не сміти, не кидай на підлогу папірці, намагайся не

забруднити когось купленим товаром.

ПовчанняВолодимира Мономаха

Я, недостойний, дідом своїм Ярославом, благословенним, славним, наречений у хрещенні Василієм, а руським іменем Володимир, отцем улюбленим і матір'ю своєю з Мономахів у благочесті наставлений, дітям моїм у

94

доброчесності домогтись успіхів бажаючи, се пишу поучення вам, улюблені, і задля християнських людей, бо скільки оберіг їх я по милості божій і отчою молитвою од усяких бід!

Найперше, задля бога і душі своєї, страх майте божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо се єсть начаток всякому добру. [...] Бо так і Василій учив, зібравши при цім юнаків: [треба мати] душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово господнє; при їді і питті без галасу великого бути, при старих — мовчати, премудрих — слухати, старшим — покорятися, з рівними і меншими — приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися, соромитися старших; до жінок недостойних не говорити; долу очі мати, а душу — вгору; уникати, не старатися повчати легковажних; власть же — ні за що мати, як [і] од усіх честь.

[... ] Усього ж паче — убогих не забувайте, але, наскільки с змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте [і ] не повелівайте вбити його; якщо [хто ] буде достоїн [навіть] смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської.

Річ мовлячи і лиху і добру, не клянітеся богом, ні хрестітеся, бо немає ж [у сім] ніякої потреби. А якщо ви будете хреста цілувати братам чи [іншому] кому, то [робіть се], лише вивіривши серце своє, що на кім, [цілуванні], ви можете устояти,— тоді цілуйте. А цілувавши, додержуйте [клятви], щоб, переступивши [її], не погубити душі своєї.

[...] Паче всього — гордості не майте в серці і в умі. А скажімо: «Смертні ми єсмо, нині — живі, а завтра — у гробі. Се все, що ти нам, [боже], дав єси,—- не наше, а твоє, [його] нам поручив ти єси на небагато днів». І в землі не ховайте [нічого],— се нам великий єсть гріх.

Старих шануй, як отця, а молодих — як братів.У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. На війну вийшовши, не

лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо і

чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте.А коли добре щось умієте — того не забувайте, а чого не вмієте — то

того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п'ять мов,— а за се почесть єсть од інших країн. Лінощі ж — усьому [лихому] мати: що [людина] вміє — те забуде, а чого ж не вміє — то того не вчиться.

Якщо забуваєте [се] все, то часто перечитуйте: і мені буде без сорома, і вам буде добре. Тож, сю грамотку прочитаючи, постарайтеся на всякі добрі діла, славлячи бога зо святими його.

Програма «Тиждень ввічливості»

1. Конкурс «Світ книги в студентському житті».2. Бесіда в бібліотеці «Книга – джерело знань».

95

Виставка книг «В країні наук ввічливості». 3. Виховна година «Правила ведення службової бесіди, телефонної розмови», «Виховання культури спілкування між людьми» 4. Анкетне та тестове опитування студентів.5. Бесіда «Дотримання санітарно – гігієнічних норм».6. Конкурс міні - творів. 7. Презентація проекту «Культура поведінки та спілкування» .

Вечір знайомства «Розкажи про себе »

Щоб познайомити студентів, можна використати завдання, написані на листочках різної форми. Спочатку кожен по черзі називає себе, потім виконує отримане завдання. По ходу можна задавати питання. Куратор починає знайомство з себе , тому теж виконує завдання. Він і веде вечір.

Орієнтовні питання1. Що ви знаєте про обрану вами професію ?2. Хто для тебе авторитет ?3. Кого ви найбільше поважаєте?4. Що ви можете пробачити іншій людині ?5. Чи завжди тебе розуміють люди ?6. Якою ти хочеш бачити свою групу ?7. Яке ваше захоплення ?8. Які люди вам подобаються ?9. Що найбільше цінуєте в людях ?10.Які якості вважаєте найгіршими в людині ?11.Що вас найбільше хвилює в житті ? 12. Яка ваша мрія ?13.Як ви любите проводити свій вільний час ?14. Назвіть три якості, які, на ваш погляд, необхідні сучасному хлопцеві,

дівчині ?15.Чи легко ви спілкуєтесь з невідомими людьми ?16. Як ви ставитесь до гумору ?17.В чому ви вбачаєте для себе щастя ?

«Філософський стіл» на тему: «Гідність людини»

Перелік запитань:1. Ставлення людини до самої себе складається стихійно чи вона його

свідомо встановлює?2. Яким може бути ставлення людини до людини? Назвіть варіанти.3. У якому віці людина має усвідомлювати ставлення до самої себе?4. Який зміст ви вкладаєте в слово «гідність»?5. Чи встановлюється зв'язок між поняттями «гордість», «скромність»,

«гідність»?

96

День етикетуУ програмі дня:

конкурс на кращу зачіску; конкурс на вміння запросити партнера на танець і на красивий

танець; конкурс на кращу організовану гру, атракціон; змагання на кращу сервіровку стола, прийом гостей.

Рицарський турнір

Як правило, турнір проводиться між юнаками і включає різні змагання: з правил етикету; уміння ввічливо запросити на танець дівчину; уміння красиво танцювати; знання сучасної поезії; уміння виконувати різні трудові завдання, пов'язані з побутом, скласти

букет квітів, сервірувати стіл...

Діалог «Два погляди на один факт»

Він допомагає глибше розібратися в різних позиціях (професійних, ідеологічних, моральних) очима різних людей.

Учасників діалогу ділять на дві групи, кожна з яких визначає свою позицію. Наприклад, можуть зустрітися «іноземні туристи» з українськими людьми, любителі рок-музики і народної пісні, «керівники» та «виконавці» тощо. Висуваються аргументи і контраргументи. Потім учасники обмінюються ролями й наводять протилежні докази. Це дає можливість відшукати істину.

Перш ніж проводити діалог, можна вдатися до анкетування. Опитувані мають викласти свої думки щодо об'єкта обговорення.

Диспут

Це одна з давніх форм спілкування людей, що стоять на різних ідеологічних, політичних, моральних позиціях.

Диспут — це суперечка, зіткнення протилежних думок, тому він можливий лише тоді, коли в колективі є суперечності. Тему не вибирають, вона виникає сама в результаті суперечностей. На диспуті слід обов'язково розглядати проблемні питання. їх пропонують обидві сторони заздалегідь чи під час зустрічей. Готуючись до диспуту, кожний повинен продумати, як відстоювати свою точку зору, які факти й аргументи наводити.

Щоб зробити диспут цікавішим, можна використати пісні, лозунги, інсценівки, під час пауз організувати танці, хором заспівати пісню. Доцільно створити прес-центр і випустити «Блискавку» або намалювати дружні шаржі.

97

Естафета ввічливих юнаків

Це форма спілкування, через яку студенти вчаться культури поведінки, Галантності. Юнаки повинні проявити себе в аукціоні чудодійних слів, у розігруванні різноманітних життєвих ситуацій, в умінні вийти з несподіваної ситуації, яку навмисно створюють дівчата або яка виникла під час спілкування. Дівчата готують юнакам сюрпризи — пісні, ліричні вірші, сувеніри, виготовлені своїми руками, печиво тощо. Хлопці мають висловити свою вдячність за це. Усі залишаються самими собою або можуть розіграти ролі літературних героїв, юних лицарів.

Коло спілкування

Одна з форм спілкування, яка може мати місце навіть серед мало-знайомих людей, об'єднаних спільною діяльністю. Це можуть бути зльоти в літніх оздоровчих таборах і палацах творчості дітей та підлітків та ін. Коло спілкування — це відверта розмова по колу, основна умова якої — кожний має висловитися.

Всі учасники (не більш як 30 осіб), розділившись на мікрогрупи по троє або четверо, сідають у коло.

У центрі кола горить свічка і «росте» квіточка - семипелюстка чи ромашка. На зворотному боці її пелюсток написані завдання для мікрогруп, наприклад, організувати:

поетичний струмок, тобто декламування віршів.концерт (кожна мікрогрупа пропонує улюблену пісню).«мозковий штурм», щоб розібратись у проблемі

наркоманії серед молоді.розмову по колу на тему «Якби директором був я...» або «Як би я жив, якби все міг...».Після визначення завдань групи протягом 10—15 хвилин проводять

організаційну роботу. Потім знову всі сідають у коло і починається спілкування, у якому не може бути байдужих, оскільки кожний є й організатором, і виконавцем.

Прес-діалог

Це форма роботи з періодичною пресою, яка сприяє розвитку інтересу до аналізу проблемних статей і вчить робити цей аналіз. Учасники виконують роль журналістів. Для прес-діалогу вибирають статтю або кілька статей, зміст яких цікавить усіх. Усі читають їх заздалегідь або під час зустрічі. Потім створюються групи по А—5 «журналістів», які обговорюють матеріал свого колеги.

Запитання складають колегіально, адресують їх іншим групам. Ці запитання мають бути проблемними. Опоненти прес-діалогу — це знавці про-блем чи журналісти-професіонали. Прес-центр фіксує цікаві висловлювання і

98

відразу ж випускає «Блискавку», готує дружні шаржі. Ведучий стежить за послідовністю запитань і відповідей, керує діалогом.

Запитання та відповіді оцінюються прес-центром і опонентами.

Школа самовиховання

Існує для того, щоб навчити один одного самоаналізу, самооцінювання, викликати бажання постійно займатися самовихованням. Вона може працювати як самостійна форма виховання або як складова частина іншої форми спілкування. Спілкування в цій школі будується на принципах щирості, доброзичливості, впевненості в тому, що це справа потрібна. Усі присутні (від 3 до 30 осіб) сідають колом, у центрі якого горить свічка, що символізує палке бажання бути кращим.

Ведучий пропонує короткочасний аутотренінг, говорячи, наприклад, такі слова: «Ми зібралися, щоб подумати над тим, як стати кращими. Подивімося на себе збоку, порівняймо себе з товаришами. Ми спокійні й розсудливі. Немає меж для досконалості, значить, і ми можемо бути кращими. Пошукаймо запитання, які допоможуть нам подивитися на себе:

Чого мені бракує в житті?Чого я не додаю людям?Чого чекаю від людей, які оточують мене?Чи здатний я когось надихнути? Це вже зі мною бувало?Де? Як? Коли? Для чого я це робив? Чи свідомо я це зробив?У мене достатньо друзів? Вони хороші люди?Хотів би я мати такого друга, як сам?Чого більше я приношу друзям: неприємностей чи приємних хвилин?У житті я частіше ведучий чи той, якого ведуть? Я звик керувати чи підкорятись?Чи відчуваю я радість співтворчості з іншими людьми, чи здатен я творити, думати тільки на самоті?Якщо я вчитель, то чи хотів би я вчитись у самого себе?Якщо я лікар, то чи довірив би я собі своє здоров'я?Чи можу я стати іншим для себе і для людей?»На кожне з цих запитань учасники повинні відповісти відверто,

ланцюжком по колу.

Тести

Тест на визначення рівня самооцінки

Для визначення рівня власної самооцінки дайте відповідь на запропоновані питання та просумуйте отримані результати.

99

1. Як часто вас мучать думки, що вам не варто було говорити або робити щось? А. дуже часто - 1 бал; Б.іноді - 3 бали; С.ніколи -5 балів.

2. Якщо ви спілкуєтеся із блискучою та дотепною людиною, ви: А. постараєтеся перемогти її в дотепності - 5 балів; Б. не будете вплутуватися в змагання, а віддасте їй належне та вийдете з розмови - 1 бал; С.  спробуєте спілкуватися на рівних - 3 бали.3. Виберіть одну з думок, найбільш вам близьку:

A. те, що багатьом здається везінням, насправді результат завзятої праці - 5 балів;

B. успіхи часто залежать від щасливого збігу обставин - 1 бал;C. у складній ситуації головне - не завзятість або везіння, а людина, яка

зможе схвалити або утішити - 3 бали.4. Вам показали шарж або пародію на вас. Ви: А. розсмієтеся та зрадієте тому, що у вас є щось оригінальне - 3 бали; Б.  теж спробуєте знайти щось смішне у вашому партнері та висміяти його – 5 балів; В. образитеся, але не подасте вигляду - 1 бал.5. Ви завжди поспішаєте, вам бракує часу або ви беретеся за виконання завдань, які перевищують можливості однієї людини? А. так - 1 бал; Б. ні - 5 балів; В. не знаю - 3 бали.6. Ви вибираєте парфуми в подарунок подрузі. Купите: А. парфуми, які подобаються вам - 5 балів; Б. парфуми, яким, як ви думаєте, зрадіє подруга, хоча вам особисто вони не подобаються - 3 бали; В. парфуми, які рекламували в недавній телепередачі - 1 бал.7. Ви любите уявляти собі різні ситуації, у яких ви поводитеся зовсім інакше, ніж у житті? А. так - 1 бал; Б. ні - 5 балів; В. не знаю - 3 бали.8. Чи зачіпає вас, коли ваші колеги (особливо молоді) досягають більшого успіху, ніж ви? А. так - 1 бал; Б. ні - 5 балів; В. іноді - 3 бали;9. Чи доставляє вам задоволення заперечувати комусь? А.  так - 5 балів;

100

Б.  ні - 1 бал; В. не знаю - 3 бали.10. Закрийте очі та спробуйте уявити собі 3 кольори. Який вийшов краще?:    А. блакитний - 1 бал;     Б. жовтий - 3 бали;     В. червоний - 5 балів.

Результати тесту. 50—38 балів. Ви задоволені собою й упевнені в собі. У вас більша потреба домінувати над людьми, ви любите підкреслювати своє я, виділяти свою думку. Вам байдуже те, що про вас говорять, але самі ви маєте схильність критикувати інших. Чим більше у вас балів, тим більше вам підходить визначення: «ви любите себе, але не любите інших». Але у вас є один недолік: занадто серйозно до себе відноситеся, не приймаєте ніякої критичної інформації. І навіть якщо результати тесту вам не сподобаються, швидше за все, ви захиститеся твердженням, що всі тести брешуть. На превеликий жаль...

37—24 бала. Ви живете згідно із собою, знаєте себе й можете собі довіряти. Маєте дорогоцінне вміння знаходити вихід з важких ситуацій як особистого характеру, так і у взаєминах з людьми. Формулу вашого відношення до себе й навколишніх можна виразити словами: «задоволений собою, задоволений іншими». У вас нормальна здорова самооцінка, ви вмієте бути для себе підтримкою та джерелом сили й, що найголовніше, не за рахунок інших.

 23—10 балів. Очевидно, ви незадоволені собою, вас мучать сумніви та

незадоволеність своїм інтелектом, здібностями, досягненнями, своєю зовнішністю, віком, статтю... Зупиніться! Хто сказав, що любити себе погано?

Хто вселив вам уявлення, що думаюча людина повинна бути постійно собою незадоволена? Зрозуміло, ні хто не жадає від вас самовдоволення, але ви повинні приймати себе, поважати себе, підтримувати в собі цей вогник.

Характер за квіткою

Ти зможеш дізнатися про свою квітку (і про квітку своїх близьких) шляхом не складного арифметичного підрахунку. Для цього потрібно скласти всі цифри, з яких складається  твоя дата народження. Якщо номер, що ти отримаєш буде більше 9, то його потрібно зменшити (склавши дві отримані  цифри) отримавши, таким чином, цифру від 1до 9.

Наприклад, твоя дата народження 27/03/1971=2+7+3+1+9+7+1=30=3+0=3.Отже 3 – твоя персональна квітка.

101

Цифрі 1 належить Троянда. Як і колючки троянди, твій характер може злякати, і тебе помилково будуть вважати людиною жорсткою, колючою і саркастичною. Насправді ж, тому, хто завоює твою довіру і дружбу, ти розкриєшся красою благородства і романтики, тендітності і спокійної величі, що відповідають образу троянди.

   Троянда символізує ранню зрілість, ти будеш дорослішати раніше за своїх однолітків, тобі буде цікавіше в колі людей, старших за тебе.

Цифрі 2 належить Календула. Ця квітка дарує гарний настрій та життєрадісність. Вона – друг сонця, бо завжди повертається за сонцем. Ти теж зможеш бути хорошим другом. Ти щиро ставишся до  людей, вмієш підтримати у важку хвилину, сказати добре слово і підняти настрій. За ці якості до тебе добре ставляться  оточуючі.

     Твоя квітка захищає від брехні, заздрості і лицемірства.

Цифрі 3 належить Ірис. Це квітка симетрична з потрійною структурою: три внутрішніх пелюстки, що стирчать догори; три зовнішніх,  спрямованих донизу. Твоя квітка свідчить про твій талант спілкуватися з людьми. Не випадково мовою квітів «ірис» означає – «добра звістка».

      Особливо, якщо твоя робота складається із спілкування з людьми, біля тебе завжди повинні бути три квітки іриса у вузькій, високій вазі. Взимку – можна поставити штучні. Ваза повинна бути прозорою.

Цифрі 4 належить Конвалія. Одна з перших весняних квіток, тендітна, ароматна говорить про твій витончений смак, про вибірковість у відношеннях з людьми. У тебе напевно є приховані або явні здібності до музики, живопису, декламації. Твоя квітка – символ натхнення, імпульсивності. Твій характер романтичний, ти натура рухома емоційно, легко захоплюєшся, маєш здібність до високих переживань.

Цифрі 5 належить Жасмин. Не існує іншої квітки з таким проникливим запахом як у жасмину.  Людина, чиєю квіткою є жасмин – предмет закоханості багатьох. Йому присвячують вірші і пісні, він є чиїмось єдиним коханням на все життя. Купаючись у обожнюванні, він сам -  дещо  високомірний і холодний. Одначе з віком, починає ставати більш чуйним.

    Жасмин – квітка, що перемагає перешкоди, квітка переможця.

Цифрі 6 належить Тюльпан. За легендою, він народився із сліз, що пролив юнак від нещасного кохання до дівчини. Ти прагнеш майже ідеального, гармонійного кохання.. Ти сентиментальна людина, тобі подобаються романи із щасливим закінченням, щиро співчуваєш людям. В житті ціниш взаємні почуття, тобі ненависні зрада і брехня.

     На жаль, ти людина безмірно довірлива. Варто пам’ятати, що в саду, окрім таких як і ти тюльпанів, трапляються інші квіти…

102

Цифрі 7 належить  Орхідея. Ця прекрасна квітка є символом гармонії,  духовної довершеності. Орхідея – квітка плодючості. У давнину їли клубні орхідеї, щоб уникнути безпліддя.

  Ти людина цільна, цілеспрямована, ніколи не зупиняєшся, поки не  доведеш справу до кінця. Твій розум владарює над емоціями, ти вмієш тримати себе в руках, не губишся перед труднощами, в будь якій ситуації зберігаєш спокій. 

Цифрі 8 належить Хризантема. Ця осіння квітка, що квітне до морозів, є символом довгого життя, гарного здоров’я. Її пелюстки використовують у фітотерапії  для очищення організму.

   Твоя основна риса – життєлюбство. Воля до життя дає можливість самоудосконалюватись духовно и фізично. Ти маєш здібність силою волі долати недуги, контролювати процеси, що відбуваються в твоєму організмі, не лінуєшся вести здоровий спосіб життя. Оптимізм і почуття гумору – твої невід’ємні якості.

Цифрi 9 належить Цикламен. Пліній Старший, античний римський вчений, радив садити цикламен навколо будинку, щоб захистити від наврочення. А Теофраст, один з перших натуралістів Стародавньої Греції, казав про необхідність ставити квітку біля ліжка, щоб відігнати дурні сни.

  Ти маєш здібності до екстрасенсорики, можливо, і сам про це не підозрюючи. Можна спробувати розвинути їх. Тоді з тебе може вийти провидець або цілитель. У тебе дуже розвинута інтуїція, ти тонкий психолог, часто вмієш знайти вихід з безвихідної ситуації.

Ситуації

Уявіть, що ви захворіли і не йдете до коледжу. Вам потрібно зателефонувати викладачеві, щоб попередити її про свою відсутність через хворобу. Опорні слова: доброго ранку, вибачте, потурбував, щось сталося, захворів, до школи, пропущу заняття, не турбуйся, одужуй, усе гаразд, дякую, до побачення.Уявіть: ви зустріли вашого друга по дорозі у бібліотеку. Обміняйтесь один з одним інформацією з приводу підготовки до підсумкової атестації. Використовуйте вставні слова та формули мовленнєвого етикету;Вам необхідно переконати співбесідника в користі занять спортом. Використовуйте в монолозі вставні слова, що вказують на послідовність думок і зв'язок між ними. Використайте фрази ввічливості. Текст запишіть.Уявіть, що ви з подругою (другом) посварились і тепер хочете помиритись. Опорні слова: привіт, ображаєшся, вибач, будь ласка, так сталося, мені теж прикро, не спокійно, намагалася виправити, все гаразд, бувай, до зустрічі.Уявіть, що у вашу аудиторію прийшов новий студент. Його посадили з

103

вами за одну парту Познайомтесь з новеньким, запитайте звідки він перейшов у вашу школу. Розкажіть про свій технікум, покажіть, де розташовані спортзал, бібліотека, їдальня, кабінет директора, медпункт. Покажіть йому розклад уроків, познайомте із друзями.Як треба звертатися до дорослих та незнайомих людей?Назвіть якнайбільше слів ввічливості.Як необхідно відноситися до смаків іншої людини?Якщо товариш чимось засмучений і не хоче поділитися з тобою своїми переживаннями, твої дії.Як ти реагуватимеш на критику товаришів?Як ти розумієш слово «пунктуальність»?Твоє відношення до обіцянок.Який подарунок буде для людини найціннішим?

Культура телефонного спілкування

1. Я набираю номер телефону лише тоді, коли твердо впевнений у його правильності.

2. Я ретельно готуюсь до ділової телефонної розмови, досягаючи максимальної стислості.

3. Перед найбільш відповідальними телефонними переговорами роблю потрібні записи на аркуші паперу.

4. Якщо телефонна розмова буде тривалою, питаю співрозмовника, чи має він достатньо часу.

5. Досягши з’єднання по телефону з потрібною установою, називаю себе і своє підприємство.

6. Якщо я «не туди попав», я кажу «вибачте», а не вішаю мовчки трубку.7. На помилковий дзвінок ввічливо відповідаю: «Ви помилились номером»

і кладу трубку.8. Працюючи над важливим документом, виключаю телефон або

перекладаю на секретаря.9. Під час телефонних розмов «тримаю себе в руках», навіть якщо до цього

був роздратованим.10. На службі, відгукуючись на телефонну розмову, завиваю своє прізвище.11. Під час тривалого монологу співрозмовника по телефону час від часу

підтверджую свою увагу короткими репліками.12. Закінчуючи ділову розмову по телефону, дякую співрозмовникові і

бажаю йому успіху.13. Якщо колега, якого питають по телефону, відсутній, питаю, що йому

передати і залишаю записку на столі.14. Якщо під час бесіди з відвідувачем дзвонить телефон, я, як правило,

прошу передзвонити пізніше.15. У присутності співрозмовників намагаюся говорити по телефону

упівголоса.

104

16. Якщо співрозмовника погано чути, прошу говорити голосніше або передзвонити.

17. Якщо ви завжди дотримуєтесь цього правила запишіть собі 2 бали, іноді – 1 бал, ніколи – 0 балів.

Ключ до тесту:25 та більше балів – ви цілком володієте культурою телефонного спілкування.Від 20 до 24 балів – у цілому ви володієте мистецтвом телефонної розмови, але ще є резерви для вдосконалення.Менше 20 балів – доцільно ще раз вивчити правила.

«Незакінчені речення»

У психології існує чимало його варіантів. Ми пропонуємо варіант цього методу, розроблений Саксом і Леві. Він складається із 60 незакінчених речень, які можуть бути розподілені на 15 груп і які характеризують у тій чи іншій мірі принципи стосунків між досліджуваним і представниками його та протилежної статі, між ним і одногрупниками, між ним і викладачами . Дослідженню методу «незакінчені речення» має передувати встановлення контакту зі студентами для отримання чесних, відвертих відповідей. Проте, якщо тестовий навіть розглядає дослідження як небажану процедуру і прагне приховати світ своїх переживань, дає формальні, приблизні відповіді, — досвідчений педагог може отримати важливу інформацію, яка відображає глибинні позиції особистості.

Наводимо приклад: Прохання закінчити речення.1. Якщо на пляжі, на вулиці, в інших місцях, де є багато людей, хтось увімкнув на повну потужність магнітофон, приймач, то…………….2. Якщо в автобус, метро зайшло кілька студентів і почали голосно розмовляти, галасувати, сміятися, то..............................................3. Якщо в аудиторії , технікумі і навколо нього, на вулицях довкола багато сміття, бруду, то.......................................................................4. Якщо дівчина та юнак цілуються привселюдно на вулиці, в громадському транспорті, в коледжі, то..........................................5. Юнак вступив у бійку з хуліганами, які хотіли зґвалтувати незнайому дівчину, і був убитий. На вашу думку, він.....................6. Гарний і розумний хлопець у технікумі плакав, коли дізнався, що його не любить дівчина, яка йому подобалась. Я б йому порадив7. Деякі студенти крадуть, ображають викладачів, знущаються з това-ришів, вживають наркотики, алкоголь. Я цього не роблю, тому що..............................................................................................8. Група туристів зупинилася на відпочинок біля чудового гірського озера і залишила після себе багато неприбраного сміття, тому що........................................................................................9. Якби до мене в гості приїхав студент з Америки, я б йому показав у своїй країні........................................................................

105

Національні особливості «чарівних слів»(лекційний матеріал)

В українській мові найбільш уживаними, стилістично нейтральними висловами подяки є «дякую» і «спасибі», які можуть мати при собі слова, що посилюють вираження вдячності: дуже, сердечне, щиро, красно сердечно, широта ін.

«Сердечне спасибі Вам, брате-товаришу, за Ваш прихильний лист» (П. Грабовський), «Дуже Вам дякую за Ваш любенький лист» (О. Кобилянська). 

Дякувати означає «висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось»; бути вдячним — це відчувати «вдячність до кого-, чого-небудь; виражати вдячність». За народною мораллю, невдячність сприймалась як невихованість, черствість і завжди осуджувалась, недарма існує стійкий вираз «чорна невдячність», який означає: «зло замість вдячності за зроблене добро». Вважається, що дякування — одна з тих дій в житті людини, яку можна виконати лише за допомогою мови, спеціально витворених для цього висловів.Вислів «дякую» (є особливою формою дієслова дякувати) вживається у багатьох слов'янських мовах: білоруській, польській, чеській, словацькій та ін. За даними етимологічного словника, це слово запозичилось з німецької через польську (у закарпатські говори, можливо, через словацьку), у російській не вживається. Первісне значення пов'язується зі словом «думка» у розумінні: «Ви мені зробили добро, я думаю, я пам'ятаю про це». Підкреслення вияву вдячності досягається за допомогою загальноприйнятих слів: щиросердно, сердечно, красно та ін. 

Вислів «спасибі» більше поширений у Східній Україні. Первісне значення «спаси біг» стерлось у свідомості тих, хто розмовляє, про що і свідчить редуковано-зрощена форма. У мовленні спасибі часто поєднується з прикметниками щире, велике, сердечне. 

Слід зазначити, що народним етикетом передбачаються репліки-відповіді на подяку, їх вибір залежить від того, за що дякується: коли за їстівне, тоді відповідається на здоров'я або їжте на здоров'я, коли за якусь річ із одягу — то зноси(іть) здоров (-а, -і), однак здебільшого поширена відповідь на подяку — «прошу» і «будь ласка».  В умовах піднесеної тональності спілкування, в офіційних ситуаціях слова подяки можуть уживатися із дієслівною формою «дозвольте»: дозвольте подякувати вам за... Таке ж стилістичне забарвлення мають й інші конструкції.

«Прийміть мою найсердечнішу подяку за Ваше щире співчуття» (М. Коцюбинський). «Щира дяка Вам від нас обох за надіслані книжки» (Леся Українка).

У висловах подяки особливо яскраво виявляється функція ввічливості, і тому їх використання належить до обов'язкових етикетних настанов. 

106

Вибачитися — «просити вибачення, усвідомлюючи свою провину», вибачити ж — «виявляти поблажливість, прощати провину». Отже, ситуація вибачення — передусім усвідомлення своєї вини і намагання її спокутувати за допомогою спеціальних висловів. Вибачення завжди супроводжується проханням, навіть якщо виражене лише інтонаційно, без слів.

«Вибачте, прохаю, за пізню відповідь на Ваш любий лист» (М. Коцюбинський).

В українській мові існують стереотипні вирази вибачення, вибір їх залежить від «величини», «розміру» вини, проступка, за які просять вибачити.  Найбільш уживаним і стилістично нейтральним є «вибачте» (вибач, вибачай, вибачайте), використовуване в ситуації невеликої провини:

«Вибачайте, брате любий, що турбую Вас своїми проханками...» (П. Грабовський). «Вибачайте, що я так гостро сказав» (О. Досвітній). Інколи вислів вибачайте (вибач) вживається як увічливе заперечення, вияв незгоди: «Вибачайте... кричіте собі, я слухать не буду. Та й до себе не покличу» (Т. Шевченко).  Підкреслено ввічливою вибачальною формулою є «вибачте ласкаво». При

вживанні неприємних або непристойних та подібних їм слів вживається вираз вибачайте (вибач) на цьому (на цім) слові:

«Та ж ви не повія яка, вибачайте на слові, адже вам не пусте в голові, не розпуста» (М. Коцюбинський).

У народі при подібних ситуаціях ще вживаються сказав би, та піч в хаті, каже, шануючи вас, не приміряючи та ін. У художній літературі і в словниках фіксується такий вибачальний вислів, як «будьте вибачні», у наш час мабуть рідко вживаний.

«Несподівано господар запитав: — Будьте вибачні за цікавість: ви діток маєте?» (М. Олійник).  Вислів «вибачте (вибач)» запозичено українською мовою з польської, де

воно первісне означало «побачити, роздивитися, розпізнати». Нове значення розвинулось під впливом слів «недобачити, пропустити», звідки й українське «пробачити» й «перебачити». В українській мові з цим значенням воно вживається з XVII ст. Часто можна почути у ситуації вибачення зворотну форму «вибачаюсь». Однак «вибачаюсь» не може бути рекомендований як вислів вибачення, оскільки за своєю граматичною формою це слово означає дію, спрямовану на діючу особу. Отже, «вибачаюсь» — «сам себе вибачаю», тобто його використання суперечить змісту самої етикетної ситуації, меті вживання висловів вибачення. 

У західних областях України поширені вибачальні вислови «перепрошую», «за перепрошенням», котрі є кальками з польських «пшепрашам» і за «пшепрошеніем». Василь Сімович у 30-х роках різко зазначав: «...перепрошую», слово, що від нього так і віє чимось чужим (для мого вуха вульгарним: чомусь перепрошувати!). Це слово ніяк не хоче уступити місця чисто українському народному: вибач, вибачай, вибачте, вибачайте (будь ласка), прошу в вас вибачення». 

107

У розмовному мовленні вживаються як вибачальні вислови «даруйте (даруй)», «прошу дарувати», «даруйте ласкаво», «даруйте на слові»:

«Даруйте, що звертаюсь до Вас з просьбою» (О. Кобилянська).Як вибачення за серйозну провину, великий проступок вживається простіть (прости): «Прости мене, Федоре, але я повинна втікати, втікати від твого обличчя, від твого голосу, від твоєї справедливості й доброти» (П. Загребельний).

У народі на цей вислів існує відповідь: (хай, нехай) Бог (Господь, Мати Божа, Небо і т. ін.) прощає (простить). «Прости», «простіть» може вживатися при звертанні до кого-небудь у значенні увічливого попередження про щось не зовсім приємне з погляду мовця:

«Тепер уже, простіть, яйця старіші, як кури» (М. Номис).  Особливе місце серед увічливих виразів належить висловам привернення

уваги. Як правило, вони використовуються у ситуації вибачення, прохання, запрошення. В українській мові до них відносять такі мовні одиниці: «будь ласка»; «коли (як, якщо) буде (твоя, ваша і т. ін.) ласка»; «з ласки вашої (твоєї)»; «будь ласкавий»; «будь ласкав»; «будьте ласкаві»; «будьте люб'язні». Характерною ознакою цих висловів є те, що сюди входять слова з коренем ласк і люб. Іменник ласка означає доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь; одне із значень прикметника ласкавий — те, що у ньому «виявляється доброзичливість, привітність». Синонімічним до попереднього є прикметник «люб'язний», вживаний зі значенням «уважний», привітний до кого-небудь». Отже, ввічливими виразами ми засвідчуємо доброзичливе, привітне ставлення до співрозмовника, що лежить в основі етикетного спілкування. 

Вислови «будь ласка», «коли (як, якщо) твоя ласка» використовуються при чемному проханні, запрошуванні, в ситуації вибачення. 

Форми множини «будьте ласкав», «якщо ваша ласка», «з ласки вашої» відомі в ситуації чемного звертання до старших з проханням і порівняно з попереднім мають вищий ступінь увічливості, а отже, характерні для піднесеної тональності спілкування. Приміром:

«Будьте ласкаві, напишіть мені, як стоїть справа з допомогою» (М. Коцюбинський). «На це я пристаю, — коли ваша така ласка, — тихо промовив Улас» (І. Нечуй-Левицький).«То викличте мені, з ласки вашої, Любов Олександрівну на хвилинку» (Леся Українка).

Особливою витонченістю вирізняється вислів «будьте люб'язні», він поширений серед інтелігенції старшого покоління:

«Будьте люб'язні, сюди, Неоніло Григорівно» (В. Собко). Вислови привернення уваги є чарівними словами, які роблять співрозмовника чуйним, прихильним, доброзичливим. 

Упродовж століть наш народ використовував дві основні форми звертання: типову українську (добродію) і західнослов'янську (пане, пані). Добродію, добродійко — специфічно українське шанобливо ввічливе звертання

108

як до знайомого, так і до незнайомого. Внутрішня форма його прозора, не викликає ніяких негативних асоціацій і не містить соціального змісту.

В «Історичному словнику українського язика» Є. Тимченка (К., 1930-1932) так тлумачиться одне із його значень: «що діє добро, доброчинець». Порівняймо зі словами протилежного значення: злодій — спочатку означало «людина, яка чинить будь-яке зло»; лиходій — «той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо». Як етикетне звертання слово «добродій» фіксується в Словнику Є. Тимченка з XVII ст. Поширене воно в цій функції було здебільшого на Східній Україні. Звертання добродію (добродійко) вживалися самостійно і в поєднанні з етикетними означеннями: шановний(-а), ласкавий(-а), високошановний(-а), вельмишановний(-а), високоповажний(-а), та з іменем по батькові. Уживаються «добродій (добродійка)» і як увічлива форма згадування про відсутню людину. Наприклад:

«Скажіть мені, добродію, хто це придумав границі для людей?» (О. Маковей). «Сідаючи напроти Криленка, він поправив ремінь свого саквояжа й сказав: — Я вам не заважаю, шановний добродію?” (М. Хвильовий). «Вельмишановний добродію», — писав М. Коцюбинський до В.Гнатюка; «Високоповажна добродійко Ольго Петрівна», — до Олени Пчілки; «Зо мною йде в полонину добродій Гармашій, дуже гарна людина», — до Віри Коцюбинської.

Думається, шляхетне і дуже зручне звертання несправедливо викинуте з ужитку в нашій мові, тож потрібна його реабілітація. Зрештою, ми є свідками, як воно владно і природно повертається в наш мовленнєвий етикет. 

Шанобливо ввічливі форми звертання «пане», «пані», «панове» поширилися в українській мові під впливом польської, цим і пояснюється те, що вживання їх переважає в західних областях України. Форму пане як офіційне звертання до осіб привілейованих верств суспільства двотомний «Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.» (К., 1977-1978) фіксує з XIX століття. Пізніше це слово узвичаїлося як увічлива форма згадування або звертання до людей незалежно від соціального стану. Етикетні звертання «пане» (пані, панове) можуть уживатися самостійно або в поєднанні з іменем, прізвищем, назвою особи за фахом чи родом діяльності тощо:

«Моє поважання панові інженерові», — відозвався Горобець» (О. Маковей). «Не забувайте, пане Стефаник, за мене ніколи, хотя і мовчати буду» (О. Кобилянська). «Пані Наталія Кобринська, не пам'ятаючи адреси Вашої, просила мене передати Вам її «промову»...» (М. Коцюбинський).  При спілкуванні в піднесеній тональності, наприклад, у листах, ці

звертання вживалися з означенням «шановний», «вельмишановний», «високоповажний». Слід зазначити, що звертання пане, пані збереглось і донині у повсякденному побутовому мовленні на Західній Україні (переважно у людей старшого покоління, які дотримуються етикетних правил, засвоєних замолоду чи змалку). Поширена в передвоєнній Галичині форма звертання «пане

109

добродію (пані добродійко)» становить собою кальку з польського pani dobrodzieju. Був час, коли в українському інтелігентному середовищі вживалася форма пане товаришу (пані товаришко): «Вельмишановна пані товаришко» читаємо в листі Лесі Українки до Н. К.Кибальчич. Так могли звертатися старші до молодших товаришів по праці, професори до студентів і т.д. Західноукраїнський мовознавець Василь Сімович вважав, що таке звертання слід зберегти в українській мові. Існувало й звертання товаришу (товаришко). Узагалі ці слова вживалися в різних значеннях: «людина, яка спільно з ким-небудь виконує якусь справу, бере участь у якихось діях», «людина, зв'язана з іншими спільною професією, місцем роботи, навчанням», «людина, зв'язана з ким-небудь дружбою, щирий друг, приятель», «людина, ідейно зв'язана з іншими людьми, яка разом з ними бере участь у спільній справі, боротьбі» та ін. Як звертання воно з'явилося наприкінці XIX — на початку XX ст. і використовувалось в інтелігентному середовищі зі значенням «людина, зв'язана з ким-небудь дружбою», та «людина, ідейно зв'язана з іншими людьми», етикетної функції тоді ще не виконувало. Приміром,

Михайло Драгоманов у листі до Івана Франка звертався: «Дорогий товаришу!», Леся Українка — до Н. К. Кибальчич: «Дорога товаришко!», Ольга Кобилянська до Василя Стефаника: «Добрий товаришу мій!».  Згодом це звертання починає вживатися для вираження взаємоповаги й

підкреслення соціальної рівності в робітничому середовищі. У радянський час слово «товариш» набуло нових значень: «про людину нового соціалістичного суспільства, про радянську людину», «уживається перед прізвищем людини для підкреслення приналежності її до свого радянського чи партійного середовища», «перед прізвищем, іменем, званням і т. ін. чи без згадування прізвища, імені, звання, а також у звертанні». Воно, витіснивши існуючі до цього ввічливі форми звертань, спробувало їх замінити, однак виконувати етикетну функцію в повному обсязі виявилось неспроможне. Крім того, згадуване звертання має чітко виражений офіційний відтінок, а отже, не придатне для використання в повсякденно-побутовій сфері.

Разом із тим, приєднуємось до думки В.Сімовича, за якою «нема причини його викидати». Йдеться лише про те, що слід розділити сферу вживання цього слова з іншими, котрі бездумно були вилучені з нашого етикету. До такої думки приходять, зрештою, і мовознавці. «Очевидно, в нинішніх умовах треба допустити варіантні форми, тобто поряд із звичними для багатьох висловами типу Галино Петрівно, Андрію Івановичу, варто відновити несправедливо забуті зовнішні форми: пане Андрію, пані Галю (і, може, навіть панно Віро, панно Марусю), а в офіційних ситуаціях — пане Орлевич, пані Зарицька». Власне, так диктує саме життя. Народ, не чекаючи рекомендацій, уже повертається до давніх традицій, в тому числі й мовно-етикетних. 

Так, датський посол Юлій Юст, що у 1709-1712 pp. відвідував Росію, а в 1711 р. їхав через Україну, писав у спогадах: «Місцеві мешканці (Королевця), як і взагалі все населення Козацької України, відзначаються великою ввічливістю і охайністю, вдягаються чисто й чисто утримують доми». А

110

Джозеф Маршаль про Україну 1769-1770 pp. згадував: «Сучасне українське покоління — це моральний і добре вихований нарід». Особливо відзначили чужоземці внутрішню вишуканість українських жінок. «Найбільше ласкавості в словах і жестах знайдеш на Русі (так звалася тоді Україна), спеціально у жінок, до чого спричиняється також русинська мова, вимова котрої не така тверда, як польська», — писав у своєму щоденнику голландець У. Вердуль, подорожуючи Польщею й Україною у 1670-1672 pp. 

Визначальними етнопсихологічними особливостями українського етикету є передусім доброта, сердечність, простота, щирість і ніжність. На мовному рівні це виявляється в тому, що: 

стрижневим словом багатьох висловів українського мовленнєвого етикету є слова з коренем добр- здоров-: добридень, добривечір, добрий ранок, добридосвіток, на все добре, добродію; здоров був, здорові були, доброго здоров'я, дай Боже здоров'я, здрастуй(-те) та ін.;  наявна велика кількість слів-звертань із пестливими суфіксами: голубонько, соколику, матінко, матусю, таточку, дідусю, бабусю, бабуню, бабцю, сестричко, братику та ін.; у багатьох етикетних висловах виступає слово із коренем ласк-: будь ласка (будьте ласкаві), ласкаво прошу, з ласки вашої та ін.;  існує багато висловів, які первинною своєю семантикою виражають доброзичливість: будьте щасливі, Боже поможи, дай Боже щастя та ін.;  відсутні інвективи (непристойні, грубі лайки).

На жаль, за декілька десятиліть відбулися певні зміни в мовній свідомості й моралі нашого народу в цьому плані. Бездумно перейнявши брутальні мовні витвори, привнесені чужою «культурою», українці, вже не задумуючись, оскверняють мову і душу найнеприс-тойнішими у світі інвективами, побудованими на сексуальній основі. Настав час виполювати бур'яни на нашому мовному полі і культивувати добірне зерно, яке зберігалось у народних скарбницях, щоб проростало воно прекрасним цвітом високої духовності. 

Культура спілкування і мовленнєвий етикет українського народу(виховна година)

Мета: продовжувати знайомити студентів з етичною культурою українського народу; виховувати культуру мови і культуру спілкування; розвивати зацікавленість проблемою відродження та розвитку кращих традицій

української мовленнєвої поведінки.

Усунути деформацію мови, очистити її від спотворень, повернути нашій мові справжню народну красу — це справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природній обов’язок перед незалежною, вільною Україною.

Олесь Гончар

111

Вступне слово куратора. Уподовж століть творились норми поведінки людини в товаристві з іншими людьми. В нашого українського народу теж є свої гарні звичаєві правила спілкування. А чи знаєте ви їх добре? Чи завжди усвідомлюєте силу слова? Що вам відомо про науку етику?

Студент. З поняття про етику випливає поняття про етикет. Слово «етикет» — французького походження. У середньовіччі воно вживалося для означення норм поведінки та порядку дій при дворах монархів («придворний етикет»), а також у дипломатичних колах. Пізніше цим словом почали визначати норми поведінки та правила ввічливості у будь-якому товаристві. Правил поведінки та ввічливості має дотримуватися кожна людина, яка себе поважає. Сказати, що всі люди в даний час невиховані — це судження буде помилковим. Так само як сказати, що всі люди злі. Це теж неправильно.

Людина частіше буває доброю, ніж злою. Добро в людині завжди має перемагати зло. Про це дуже гарно говориться в народній скарбниці українських прислів’їв і приказок. Назвіть перлини української мудрості про добро і зло.

Назвіть приказки і прислів’я про перемогу добра над злом.

Куратор. Ці приказки і прислів’я названі вами є свідченням того, що в основі спілкування українського народу лежать такі загальнолюдські морально-етичні цінності, як доброзичливість, любов, лагідність, привітність, шаноба, ґречність. Цими чеснотами віддавна славився український народ. На це звертали увагу дипломати й мандрівники, котрі бували в нашім краю. Так, датський посол Юлій Юст, що в 1709 - 1712 рр. відвідував Росію, а 1711 р. їхав через Україну, писав: «Місцеві мешканці (Королевця), як і взагалі все населення Козацької України, відзначаються великою ввічливістю і охайністю, вдягаються чисто й чисто утримують доми», а Джозеф Маршаль про Україну 1769-1770 рр. згадував: «Сучасне українське покоління — це моральний і добре вихований нарід».

Всі вони насамперед поважали наш народ за ввічливість. Як ви розумієтепоняття ввічливості людини?

Хочу ще звернути вашу увагу на походження цього слова, його первісного значення. Пов’язується воно з формою у вічі: тобто ввічливий — «той, хто дивиться у вічі». У народі кажуть, що очі — дзеркало душі.

Отже, спілкуючись (вітаючись, прохаючи що-небудь, дякуючи, запрошуючи тощо), співбесідники дивились у вічі один одному. Цим самим люди демонстрували свою миролюбність, відсутність ворожості, агресивності.

Поступово прикметник «увічливий» переосмислився і набув переносного значення: «який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб’язність».

112

Тепер за допомогою проблемних ситуацій перевіримо вашу ввічливість ізнання правил етикету:

Ситуація 1. Вас запросили в гості. Під час гостини ви ненавмисне розбили якусь річ. Як ви маєте повестися в такій ситуації? Як довго потрібно залишатися в гостях?

Ситуація 2. Ви прямуєте вулицею. Назустріч вам крокують двоє хлопців:один з них — вам знайомий, а іншого — ви бачите вперше. Зустрілись. Привітались. Ваш знайомий починає вас про щось розпитувати. Чи правильно поступив хлопець, з яким ви давно знайомі?

Ситуація 3. Закінчився концерт відомого співака. У вас появилось велике бажання познайомитися з ним особисто і взяти в нього автограф. Яким чином ви це зробите?

Куратор. Культура спілкування — найважливіша складова загальної культури людства. Ввічливості, мовленнєвому етикетові, культурі поведінки, культурі спілкування треба наполегливо вчитися і навчати інших.

Своїм корінням культура спілкування сягає дуже далеко в давнину. Зробимо екскурс у минуле.

Князювання Володимира Мономаха. Князь давньоруський важко хворий. Володимира переслідує відчуття, що незабаром його душа покине грішне тіло. Він вирішує залишити своїм синам у спадок повчання. «Повчання Володимира Мономаха дітям» має велику моральну цінність, воно актуальне і в теперішній час. Про що ж говориться у цьому стародавньому мудрому документі?

Отже, ми повинні відродити втрачене, узвичаїти призабуте, відкинути невластиве українській культурі спілкування, силоміць нав’язане нашому народові або бездумно перейняти чуже, брутальне. Адже за багатовікову історію наш народ виробив і відшліфував самобутню систему мовленнєвого етикету, що є феноменом і виразником його загальної культури. В мові нашого народу існує дуже багато форм вітання, прощання, перепросин, подяки.

Які з них вам відомі?

Студенти. Вітання: Доброго ранку! Доброго дня! Добрий день! Добридень! На добридень! Здоров (був)! Здорові (були)! Доброго здоров’я!

А під час роботи — Бог на поміч!Серед молоді: Вітаю! Привіт! Салют!Ви привіталися, а услід за привітанням мають звучати вислови: Як ся

маєте? Як поживаєте? Як почуваєтеся? Радий вас бачити! Яка приємна зустріч! Що чути? Що нового? Які новини? Що змінилося з часу нашої останньої зустрічі?

Прощання: До побачення! Прощавайте! На все добре! Всього вам найкращого!

113

До зустрічі! Хай вам щастить! Нехай вам гараздиться у всьому! Доброї ночі! На добраніч! Приємних снів...

Подяка: «Спасибі» — означає спаси нас, Боже. Щиро дякую! Сердечне дякую! Вельми дякую! Уклінно дякую! Дякую від душі!

Перепросини. Допустившись будь-якої помилки і визнавши її, доводиться вибачатися, на що не у кожного вистачає мужності і чесності. У таких випадках вдаються до вибачливих слів і виразів: вибачте, даруйте, пробачте, перепрошую, прошу вибачення, сподіваюсь на ваше прощення, маю надію на вашу доброту, вашу терпимість, делікатність, мені прикро, що так сталося...

Куратор. Ми з вами пригадали прекрасні українські форми вітання, прощання, перепросин, подяки. Про це поет, учений, етнограф Яків Главацький (1814 -1888) у статті «Слова вітання, чемності, благословенства й обичайності у русинів» писав, що традиційні особливості етикетних висловів українського народу — це сердечність, доброта, простота, щирість, ніжність. Він ще виділяє таку рису мовленнєвої поведінки у українців, як почуття власної гідності.

«Не шукайте нове, а шукайте вічне» — це слова з Біблії. Вічним стало найважливіше у світі правило, яке понад дев’ятнадцять століть тому проповідував Ісус: поводься з іншими людьми так, як бажаєш, щоб вони поводилися з тобою.

У стародавній мудрості проголошується: «Найбільшою перемогою людини є перемога над собою». Саме ця мудрість стане вам у пригоді, коли ви розпочнете духовне змагання із самим собою, яке сприятиме вашому самовдосконаленню. Ще кожному з вас стануть у пригоді «Правила мовленнєвого етикету».

Пам’ятка

1. Завжди під час розмови виявляйте ввічливість, ураховуючи вік, стать, статус, авторитет співрозмовника.

2. Неухильно і послідовно виказуйте доброзичливе ставлення до співрозмовника.

3. Уважно прислухайтесь до свого мовлення, критично аналізуйте себе і реакцію слухача (слухачів).

4. Ввічливість не дозволяє перебивати співрозмовника.5. Повага до співрозмовника — найважливіше правило спілкування.6. Не дозволяйте собі негативних оцінок співбесідника та образливих слів

на його адресу, а також глузливих виразів (таких, як недотепа, дурень, бевзень, тюхтій, телепень тощо).

7. Не виставляйте своє «я» на показ.8. Пообіцявши, неодмінно виконайте.9. Стережіться зайвий раз плакатися, скаржитися, аби не додавати

прикрощів іншим людям.10. Завжди прагніть навіть у дрібницях бути правдивим і щирим.11. Навчіться усміхатися. Щира доброзичлива усмішка — це мистецтво.

114

12. Не намагайтеся бути схожим на когось. Знайдіть себе і будьте самі собою. Пам’ятайте, що на землі немає іншої такої людини, як ви.

Висловіть думку з приводу однієї морально-етичної теми:Поспішайте творити добро, життя таке коротке (О. Довженко).Напівмова — прикре зло, заплямоване джерело. Мова — це і є народ, Зникне мова — вмре народ (Є. Євтушенко).Визнавши свою слабість, людина стає сильнішою (Оноре де Бальзак).Молітесь Богові одному, Молітесь правді на землі, А більш на землі нікомуНе поклонітесь... (Т. Шевченко).Байдужість — це каліцтво (Є. Євтушенко).Така проста невибаглива приємна вимога людського спілкування —усмішка... (Ч. Айтматов).Найважливіше у житті людей — взаєморозуміння у найпоширенішому плані (В. Тендряков).Мовою можна і осквернити, можна і освятити» (Л. Толстой). Силу підлості і злоби подолає дух добра (Б. Пастернак).Ласкою всього досягнеш, а криком та лаянням нічого не візьмеш (І.Котляревський).

Підсумок.Студент читає поезію В. Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина...».Література:

Етика спілкування і культура мовлення  (тренінг спілкування)                  Мета: поглибити знання про мову, культуру мовлення, мовлення і ситуацію мовлення, мовний етикет; виробляти навички правильного використання мовних засобів у різних ситуаціях мовлення; розвивати уміння орієнтуватися в будь-якій мовленнєвій ситуації; виховувати чуття мови, увагу до словесного оформлення думки.      Обладнання: вислів А. де Сент Екзюпері «Єдина справжня розкіш – розкіш людського спілкування», таблиці «Знайомство», «Літературне мовлення і суржик».      Вступне слово куратора. Літературна мова і суржик.      Відомий український педагог Василь Олександрович Сухомлинський писав: «Мова – це віконця, через які людина бачить світ». Вдумайтеся в ці слова. Від того, як ви володієте мовою, залежить ваше духовне багатство.

115

«Багата мова – багатий духовний світ, розвинуте почуття краси слова – висока моральна культура. Убозтво слова – це убозтво думки, а убозтво думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної товстошкірості» (В. Сухомлинський).      Отже, кожна людина повинна прагнути оволодіти скарбами рідної мови, її літературними нормами, щоб власне мовлення стало досконалим, зрозумілим, думки висловлювалися логічно, ясно, виразно і різноманітно.      Чи можете ви сказати зараз, що володієте зразковим мовленням? На жаль, ні.      Тож, наше завдання – формувати вміння вільно виражати думки українською мовою у різних сферах суспільного життя, грамотно і доречно висловлюватися в колі друзів, у колективі, виступати перед аудиторією, брати участь в дискусіях, відстоювати свої думки, переконання вагомим словом (а не кулаками), додержувати при цьому культури поведінки і мовленнєвого спілкування.      Одним із важливих правил спілкування є дотримання норм літературної мови. Прикро, коли люди, дбаючи про свою зовнішність, не задумуються над власним мовленням, не контролюють його.      Забувається при цьому, що засмічене неохайне мовлення виявляє не лише відсутність доброї освіти, а й духовну порожнечу, нерозвиненість інтелектуальну і мовну.      Нині, на превеликий жаль, існує загроза українській мові не з боку якихось заборон чи утисків, а з боку її носіїв, які бездумно засмічують її мішаниною російсько-українсько-англійських слів, так званим «суржиком». Це невправне копіювання російських, чи англійських слів, яке особливо поширене серед молоді, може призвести до зникнення такої багатої, мелодійної української мови.           Міні-дискусія «Суржик і культура мовлення».     Отже, є дві протилежні думки:

Суржик – це неохайне, безграмотне, антиукраїнське мовлення, небезпечне для самого народу явище, з яким треба рішуче боротися.     

«Скалічена мова отупляє людину, зводить її мислення до примітиву. Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує. Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалась упродовж віків, загрожує змінити мову» (О.Сербенська).

Суржик – це сучасна мова у нашій державі (на дошці записуються обидві тези).

  «Суржик – це справжня народна мова, бо нею спілкується більшість людей нашого суспільства» ( газета).      Отже, чи потрібен українцям суржик? Це тема нашої дискусії.

116

     Аргументи у вас тепер є, кожен має право доводити свою думку, але, крім фактів, про які ви дізналися сьогодні, наводьте і приклади зі свого життя.    Студенти виступають на задану тему.     Наша дискусія вичерпалась. Зробимо висновки, складаючи таблицю

протиставлення «Літературне мовлення і суржик» та порівняємо їх позитивні і негативні властивості.

Склавши порівняльну таблицю, ми з’ясували, що суржик має негативні якості, а літературне мовлення – позитивні.      Студент (випереджаюче завдання). Основні функції спілкування. Основні правила спілкування.      Відомий французький письменник Антуан де Сент- Екзюпері писав: «Єдина справжня розкіш – розкіш людського спілкування». Через спілкування людина засвоює досвід минулих поколінь, мову, традиції і звичаї своїх батьків, культуру своєї нації. У спілкуванні людина виявляє себе як індивід, тобто показує рівень інтелекту, освіченості, загальної і мовної культури, вихованості.      Сучасній людині доводиться діяти відразу у кількох життєвих сферах: у родинній, у навчальній (якщо вона вчиться у певному закладі), у професійній (якщо вона працює), у соціальній (поза межами трьох попередніх – у транспорті, кафе, на дискотеках тощо). У всіх цих сферах їй доводиться спілкуватися: про щось поінформувати, одержати потрібну інформацію самій, заперечити, відмовити, переконати, заспокоїти, втішити, поспівчувати тощо.      Щоб спілкування було змістовним, повноцінним, досягло мети, недостатньо володіти красивим багатим культурним мовленням. Треба враховувати багато інших психолінгвістичних факторів, як-от: «чуття мови», спрямованість мовлення, образність його, уміння відбирати слова відповідно до завдань спілкування.      Функції спілкування різноманітні. Насамперед є такі, як:

інформативна (передача – одержання інформації іншими членами суспільства, товариства, родини); волюнтативна (вираження волі щодо співрозмовника: прохання,

Літературне мовлення Суржик

Нормативність Не нормативністьВикористання однієї мови Змішування двох мовНаявність стилістичних варіантів Відсутність стильового поділуОбов’язковість для всіх членів суспільства

Безладність і стихійність у застосуванні, що стає згодом звичкою

117

спонукання до дії, запрошення, порада, переконування); заперечна ( вираження відмови, заперечення іншої думки).

     Функції спілкування залежать від мети, яку ставить перед собою мовець, вступаючи у спілкування з іншим. Ставлячи перед собою завдання, мовець добирає відповідний мовний матеріал: слова, словосполучення, структуру речень, відповідний стиль. При цьому дуже важливо навчитися підтримувати безконфліктне спілкування. Отже, варто добре опрацювати правила переконання Дейла Карнегі «Як завоювати друзів і впливати на людей», вивчити наші українські приказки і прислів’я, у яких сформульовані правила для мовця, етикетні вирази рідної мови. Так, наприклад, готуючись до спілкування, метою якого є відмова, слід пам’ятати етикет відмови, мета якого полягає в тому, щоб не образити співрозмовника: мені не зручно Вам відмовити, але...; мені дуже шкода, але...; я дуже шкодую, що...; ми (я) із задоволенням допоміг би Вам, але...; шкодую, що так вийшло ...; дозвольте порадити Вам ...      Успішне спілкування залежить від обох співрозмовників, тому треба вміти підтримати розмову. При цьому майте на увазі:

маломовність і балакучість – крайнощі, яких треба уникати; ніщо не дає права бути неввічливим у розмові – ні погане самопочуття, ні

втома, ні неприємності в сім’ї чи на роботі, ні брак вільного часу; за будь-яких умов уникайте грубості, брутальності, лайки, крику,

безапеляційного тону.      Отже, готуючись до спілкування, слід враховувати реальну ситуацію, у якій воно відбуватиметься. Зорієнтувавшись у ситуації, мовець повинен спланувати своє висловлювання: продумати тему висловлювання, форму його, стиль, дібрати мовні засоби, весь час пам’ятаючи про мету спілкування.      Слово куратора. У ході спілкування треба дотримуватися правил.

Основні правила спілкування

1. Намагайтеся, щоб спілкування з вами було корисним і приємним. Учіться допомагати людям словом і ділом.

2. Будьте завжди ввічливі й доброзичливі у спілкуванні, з повагою ставтеся до свого співрозмовника.

3. Умійте уважно слухати інших. 4. Пам’ятайте: неввічливо говорити багато про себе, переривати

співрозмовника. 5. Говоріть про те, що може бути цікавим співрозмовникові. Враховуйте

його вік, характер, інтереси. 6. Учіться відчувати настрій співрозмовника, його ставлення до ваших слів.

Намагайтеся не виявляти свого поганого настрою. 7. Стежте за мовним оформленням вислову, культурою мовлення.

     Правила мовленнєвої поведінки у побуті регламентуються такими

118

рекомендаціями: «вітай», «втішай», «не хвалися», «будь добрим», «будь лагідним», «не пам’ятай зла», «будь людинолюбцем».      Студент (випереджаюче завдання). Поняття етикет, мовленнєвий етикет.      У кожному суспільстві стосунки між людьми виражаються у певних правилах поведінки. Такий установлений порядок поведінки в товаристві, певному оточенні називається етикетом (з франц. еtnette – прикріплювати). Мовлення й етикет нерозривно пов’язані між собою. Уявіть ситуацію: ви запросили одногрупника додому, у цей же час повернулася з роботи мама. Познайомити їх можна по-різному:      – Мамо, це Юрко, ми вчимося в одній групі. Маму звуть Ольгою Іванівною. Або:     – Це моя мама, Ольга Іванівна. Це Юрко, мій однокласник.     

Який з варіантів, на вашу думку, правильний?      На перший погляд вони однакові, але насправді це не так.      Давайте звернемось до таблиці «Знайомство».      Правила поведінки (етикет). Словесні забави      1. Відрекомендуватися самому.      2. Вас рекомендує посередник за схемою:          а) чоловіка – жінці;          б) молодшого – старшому;          в) підлеглого – керівникові.      3. Ви подали візитну картку.      4. Вас представили на зборах колективу.      Дозвольте відрекомендуватися. Мене звуть Олег (або я – Олег Гончар)      За правилами етикету, виробленими людством протягом віків, треба завжди «меншого» рекомендувати «старшому», підлеглого – керівникові. Маємо на увазі не зріст, звичайно, а вік, і стать. У багатьох народів, а в українців особливо, завжди жінці, матері надавалася першість по відношенню до чоловіка.      Правила поведінки, зокрема й мовленнєвої, залежать від багатьох причин, а найголовніша з них – особливості суспільного ладу.      Стосунки між людьми складні й багатогранні, вибір етикетного знаку не завжди однозначний. Прийнята у суспільстві система оцінок показує напрямок дій, мовленнєвої поведінки, але конкретне рішення приймає людина.      У поняття культури мовлення входить і поведінка мовця, або мовний етикет. Те, що називають мовним етикетом, використовується щоденно в мовленні кожної людини. Це найбільш уживані слова і вирази, з якими люди звертаються одне до одного, виявляючи ввічливість, пошану, стриманість, такт. Нам по декілька разів на день доводиться вітатися, прощатися з людьми, бажати успіху, вибачатися, співчувати комусь, радити, просити, запрошувати.

119

     Мовний етикет є тією сукупністю мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення.      Мовна поведінка людини повинна виявляти її глибоку, справжню повагу до інших людей. Мовний етикет робить спілкування людини з іншими приємним, бажаним.      Більшість людей спілкуються для обміну інформацією, новими знаннями. Однак спілкування має і побутовий характер, спілкування для спілкування. В усіх випадках спілкування діє мовний етикет, правила, норми якого повинна знати кожна людна. Суспільство виробило ці правила. Мова має цілу систему словесних формул, за допомогою яких люди налагоджують контакт між собою, підтримують доброзичливу тональність мовлення.      Ситуації «ввічливого контакту» між комунікантами – необхідна й важлива складова частина процесу спілкування.      Вислови мовленнєвого етикету, закріплені за певними ситуаціями ввічливих взаємин між комунікантами, в результаті багаторазової повторюваності стали стійкими формулами спілкування, стереотипами – типовими, стійко повторюваними конструкціями. Без таких стереотипних висловів, механічно відтворюваних у типових мовленнєвих ситуаціях ввічливості, обійтися, очевидно неможливо.      Вони вмотивовані стилістично, функціонально, оскільки забезпечують точність і економність процесів спілкування.      Мовленнєвий етикет студентів, дітей і батьків у родині як етикет взагалі (складова культури) не існує поза часом і простором. Це обов’язково конкретний етикет конкретного суспільства (чи його прошарку) на певному історичному етапі розвитку цього суспільства.      Студент (випереджаюче завдання). Найтиповіші формули мовленнєвого етикету.      (Можна запропонувати навести приклади мовних виразів, які засвідчили б притаманні українцям ввічливість та ґречність)      1. Етикетні одиниці, якими виражається вітання: Добрий ранок! Доброго  ранку! Добрий день! Доброго дня! Добридень! Добрий вечір! Здрастуйте! Здоров був! Здоровенькі були! Доброго здоров’я! Моє шанування! Вітаю Вас! Радий (-а) вітати Вас! Скільки літ, скільки зим! Яким вітром? Салют! Радий (-а) Вас (тебе) бачити (вітати)!      2. Формули із значенням прощання: Прощайте! Прощавайте! До зустрічі! До побачення! Щасливо! Дозвольте попрощатись! Бувай (бувайте) здоров! Дозвольте відкланятись! На добраніч! Щасливої дороги! Будь щасливий (-а)! Я з Вами не прощаюсь! Ми ще побачимось! Ми ще зустрінемось!      3. Вислови вибачення: вибачте, пробачте, даруйте, прошу вибачення, я дуже жалкую, мені дуже шкода, прийміть мої вибачення, винуватий (-а), приношу свої вибачення, перепрошую, не гнівайтесь на мне, я не можу не вибачитись перед Вами; якщо можеш, вибач мені; не сердься на мене; вибач (-те), будь ласка; дозвольте просити вибачення, я не можу не просити у Вас пробачення ...

120

     4. Мовленнєві одиниці, що супроводжують прохання: будь ласка, будьте ласкаві, будьте люб’язні, прошу Вас ..., чи не змогли б Ви ..., чи можу я прохати Вас ..., маю до Вас прохання ..., чи можу звернутися до Вас із проханням..., дозвольте Вас попросити ..., якщо Ваша ласка ..., ласкаво просимо ..., якщо Вам не важко ..., не відмовте, будь ласка, у проханні ..., можливо, Ви мені допоможете ...      5. Формули подяки: Спасибі! Дякую! Прийміть мою (мої) найсердечнішу (найщирішу) подяку! Не знаю, як і дякувати Вам (тобі)!      6. Конструкції побажальної модальності: Будь (-те) щасливий (- а, і)! Щасливої дороги! Успіхів тобі (Вам)! Хай щастить! Зичу радості (гараздів, успіхів)! З роси і води!      7. Формули привітань з певної нагоди: Поздоровляю з ..., Вітаю (Вас, тебе) з ..., З Новим роком! З днем народження!      8. Типовані фрази ритуалу знайомства: Знайомтесь ... Я хочу представити тобі (Вам)... Дозволь (-те) представити (познайомити, рекомендувати) тощо.      9. Звертання: мамо, тату, доню, сину, сестро, брате, бабусю, дідусю, пані, пане, панно, паничу, панове, добродію, добродійко, добродії, товаришу, товариство, друже, приятелю, подруго, колего ...      Звертання до незнайомих людей

Вибачте, будь ласка, дозвольте вас потурбувати ... Пробачте, чи не могли б ви сказати ... Вибачте, ви не знаєте ... Ви не можете сказати ... Чи не можете ви сказати ... Чи не могли б ви сказати ... Вам не важко сказати ... Можна вас запитати ... Можна вас на хвилинку ... Громадянине (-нко) – у спілкуванні офіційних осіб з населенням. Добродій, добродійко – звертання, поширене у ХІХ ст. серед інтелігенції. Друже – фамільярне знижене і водночас доброзичливе. Хлопче, дівчино, юначе, молодий чоловік (-че) – поширене звертання до молодих людей. Ім’я, по батькові – найбільш доречне звертання до всіх старших людей, особливо до лікарів, учителів, службовців.

     Вирази останньої ситуативної теми допоможуть вам подолати незручність у звертанні до незнайомих людей, настроять їх на доброзичливий лад, піднімуть настрій і нікого не образять невдало вибраним словом. Пам’ятайте їх, це заповітні ключики до людських сердець.      10. Згода, підтвердження: згоден, я не заперечую, домовилися, Ви маєте рацію, це справді так, авжеж, звичайно, певна річ, так, напевно, обов’язково, безперечно, безсумнівно, ми в цьому впевнені, будь ласка (прошу), гаразд (добре), з приємністю (із задоволенням) ...      11. Заперечення: ні; ні, це не так; нас це не влаштовує; я не згодний (згоден);

121

це не точно; не можна; не можу; ні, не бажаю; Ви не маєте рації; Ви помиляєтесь; шкодую, але я мушу відмовитись; нізащо; це марнування часу; дякую, я не можу; про це не може бути й мови ...      12. Співчуття: я Вас розумію; я відчуваю Вашу схвильованість (Ваш біль, Вашу стривоженість, Ваше хвилювання); це болить і мені; це не може нікого залишити байдужим; я теж перейнявся Вашим болем (горем, тривогою); я співпереживаю (Вашу втрату, Вашу тривогу); треба триматися, людина сильна; не впадайте у відчай (час усе розставить на місця, час вилікує, загоїть рану, втамує біль) ...      13. Пропозиція, порада: дозвольте висловити мою думку щодо ..., а чи не варто б ..., чи не спробувати б Вам ..., чи не були б Ви такі ласкаві прийняти мою допомогу (вислухати мою пропозицію, пораду), чи не погодилися б Ви на мою пропозицію ...      Слово куратора. Ситуативні завдання.      1. Уявіть ситуацію: ви йшли вулицею, і раптом хтось вас покликав: «Гей, ти!». Як ви до цього поставитесь?      2. Уявіть ситуацію: під час прогулянки містом вам довелося звернутися до незнайомої людини. Яким буде ваше звертання, якщо це перехожий, підліток, продавець?      3. Вас запросили в гості, де є люди різного віку і статі: дідусь, мати вашого друга, його старша і молодша сестри, брат і незнайомі вам досі родичі (тітка, дядько). Привітайтеся з кожним. Представтеся. Зав’яжіть розмову з кимось із родичів вашого друга.      4. Ви зайшли до комп’ютерного кафе. Там зібралося товариство ваших знайомих і друзів. Розмова точиться навколо останнього телефільму. Включіться в розмову так, щоб не перервати її.      5. До вас звернулися з проханням дати касету з новим відеофільмом. Ви не можете цього зробити без дозволу батьків. Сформулюйте відмову.      6. Ви звертаєтеся на вулиці до інтелігентної жінки похилого віку з проханням показати дорогу.      Студент (випереджаюче завдання). Телефонна розмова. Телефонна розмова – найпоширеніший вид спілкування у повсякденному житті (як у службових стосунках, так і в приватному спілкуванні). Нині телефонне спілкування відіграє важливу роль у повсякденному житті як у службових стосунках, так і в приватному спілкуванні. Тому слід звернути особливу увагу на телефону розмову: лексику, особливості діалогу, структуру окремих фраз, етику спілкування.      Важко уявити собі сучасне життя без телефонного зв’язку.      Мобільні телефони вже мають багато ваших ровесників. А чи володієте ви майстерністю телефонної розмови, суть якої полягає в тому, щоб за короткий проміжок часу повідомити все необхідне і дістати відповідь. Невміння виділити головне в розмові, говорити чітко й стисло, грамотно й ввічливо

122

висловлюватися призводить до втрати інтересу співрозмовника, небажання спілкуватися з вами в подальшому. Отже, до телефонної розмови слід готуватися.  Приватна телефонна розмова композиційно поділяється на три частини(див таблицю).  

Правила телефонної розмови

1. Починати телефонну розмову слід з мовних формул ввічливості: Доброго ранку, Доброго дня, Доброго вечора. Далі співрозмовники повинні відрекомендуватися, щоб бути впевненими, що спілкуються саме з тим, з ким треба чи бажано. При цьому першим називає себе той, хто знімає слухавку: «Доброго ранку! Це квартира Винниченків». «Доброго вечора! Вас слухає Наталка Терещенко».

     Якщо слухавку зняла не та особа, яку вам треба, то слід вибачитись і ввічливо попросити покликати до телефону того, хто вам потрібен.      Наприклад:

«Вибачте, покличте до телефону Олега». «Перепрошую, чи не могли б ви запросити до телефону Андрія?»

     Варіанти відповіді можуть бути різні, але етикетні мовні формули в них є обов’язковими. Наприклад:

«Будь ласка, зачекайте хвилинку, зараз покличу».  «На жаль, його (її) немає вдома. Чи можу я йому (їй) щось

передати?».  «Перепрошую, але його (її) зараз немає. Зателефонуйте, будь ласка,

о двадцятій годині». 2. Виклад суті справи ведеться чітко, коротко. Передається суть питання,

ситуації, даються конкретні відповіді. При цьому слід уникати зайвих слів, коментарів, тлумачень, що затягують розмову, ведуть до розсіювання уваги співрозмовника. Не слід забувати, що діалог – це розмова двох осіб, тому потрібно вчасно робити паузи в розмові, щоб дати співрозмовнику висловити власну думку. Не треба перебивати одне одного. На сприйняття висловлюваного впливає інтонація, темп

Приватна телефонна розмова

Взаємне відрекомендування

Виклад суті справи (постановка питань, обговорення їх, висновки)

Закінчення розмови

123

мовлення, висота звучання, тому не варто говорити надто голосно, швидко, роздратовано. Мова повинна бути літературною, без жаргонізмів, брутальних слів, зрозумілою для співрозмовника.

3. Закінчує розмову та особа, яка телефонувала, але, якщо співрозмовник старший за віком, то це право надається йому. Останні слова розмови:

«Дякую. До побачення!». «Вдячна за інформацію (за підтримку тощо). На все добре!»

     (Практичні завдання. Викладач роздає завдання на картках студентам: скласти діалог на тему, використовуючи вирази мовного етикету)      1. Розмова по телефону:

ви телефонуєте до друга, але слухавку бере його мама (3 особи); ви телефонуєте до друга, але слухавку бере незнайома людина (ви

помилилися номером) (2 особи).      2. «Знайомство»:

офіційна обстановка, самопредставлення (2 особи); офіційна обстановка, представлення через посередника (3 особи); неофіційна обстановка, самопредставлення (2 особи); неофіційна обстановка, знайомство через посередника (3 особи).

     Під час складання діалогів, полілогів студенти користуються фразами зі словника. Однокурсники аналізують їхні висловлювання, викладач також дає свої коментарі та поради.

Пам’ятка

Не ввічливо вітатися – і не дивитися людині у вічі; тримати руки в кишенях; щось жувати. Нечемно вітатися в рукавичках (лише жінка може вітатися, не скидаючи їх або тримати руки в кишенях пальто). Вітайтеся завжди привітно, незалежно від того, який у вас настрій; так складається перше враження про людину. Першим вітає молодший старшого (але руку йому має подавати старший. Чоловік вітає жінку (однак руку першою подає жінка). Підлеглий вітає керівника (проте руку подає керівник). Перша фраза вітання належить тому, хто заходить (до оселі, в приміщення, незалежно від віку, посади. Незалежно від статі, віку й посади першим вітається той, хто обганяє знайомого чи проходить повз нього. Зустрівши знайомого, злегка вклоніться і привітайтеся словесно, скориставшись доречним у цій ситуації етикетним виразом. Зайшовши в установу, організацію, до театру, в ресторан тощо, ввічлива людина має привітатися передусім з персоналом (із секретаркою, гардеробницею, швейцаром тощо). Прийшовши в гості, передусім вітають господиню, потім – господаря, інших жінок і чоловіків у тому порядку, в якому вони сидять. Вибираючи вітальну формулу, потрібно передусім зважити на час

124

спілкування: ранок, день чи вечір. Традиційною фразою-відповіддю українців на вітання є вираз «Доброго здоров’я!», однак цілком можливе і повторення однієї з вітальних формул. Розрізняють «буденні» і «святкові» вітальні вирази. Вирази вітання супроводжуються жестами і мімікою – уклін, рукостискання, шапкування, цілування, обійми, усмішка.

  Тренінг «Як бути? Як би вчинили Ви?»

     Ситуація 1. Ви йдете вулицею, назустріч Вам – людина, з якою з певних причин Вам не хочеться вітатися. Коли вона наблизилася, Ви:

демонстративно відвернетеся і підете у протилежний бік; все ж таки привітаєтеся; уникнете зустрічі, однак подбаєте про це заздалегідь, коли Вас

роз’єднуватиме значна відстань.      Ситуація 2. Назустріч йде людина, яка, на Вашу думку, не хоче, щоб Ви її впізнавали, Ви:

пройдете повз неї, зробивши відсутній вигляд; привітаєтеся, не спинившись; привітаєтеся, розпочнете діалог про справи, здоров’я.

     Ситуація 3. Ви йдете з приятелем. Назустріч Вам – незнайомець. Він вітається з Вашим приятелем, спиняється і розпочинає розмову. Як поводитися при цьому?      Ситуація 4. Ви зайшли в переповнений тролейбус, побачили знайомих. Чи вітатиметеся? Як?      Ситуація 5. Ви зустрічаєте гурт незнайомих хлопчаків, а серед них – одногрупник Андрій. Чи можна привітатися «Здрастуй, Андрію!»?      Ситуація 6. Ви заходите у магазин, у якому буваєте щодня. Чи потрібно вітатися?      Ситуація 7. Ви прийшли до коледжу, зустріли викладача математики: «Привіт, Ігоре Петровичу!». Чи можна так вітатися?      5. Правила мовного етикету у прислів’ях.

(Змагання 2-х команд: хто швидше із розсипаних на столі прислів’їв складе правила мовного етикету й підготує коментар до них, той виграє приз. Прислів’я, написані на картках, розкладені на столі).

Всякому слову свій час. Краще мовчати, аніж брехати. Бережи хліб на обід, а слово на відповідь. Не хочеш почути дурних слів, не кажи їх сам. Треба знати, де що сказати. Що маєш казати, те наперед обміркуй. Базіка – мовний каліка. Говорить, наче три дні не їв. Заторохкотіла сорока, як діжка з горохом.

125

Бесіди багато, а розуму мало. Меле, як порожній млин. Слово до слова – зложиться мова.

  

Мовно-етикетна гра

Гра-змагання «Хто перший закінчить фразу»:      1. Ну щоб, здавалося, слова ... (Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, Як їх почує!.. Тарас Шевченко).      2. Слово до слова ... (зложиться мова).      3. Шабля ранить тіло, а ... (слово – душу).      4. Треба знати, що ... (кому, де казати).      5. Холодним словом ... (душу обпечеш).      6. Держи хліб на обід, а ... (слово на відповідь).      7. Мова моя материнська ... (мова моя українська).      8. Слово – зброя. Як усяку зброю... (треба чистити й доглядати).   

Вікторина «Мовний етикет»

     1. З якої мови в українську запозичено слово етикет і що воно означає?      2. Що означає словосполучення "мовний етикет”?      3. Назвіть основне правило мовного етикету.      4. Що таке формули мовного етикету? Наведіть приклади.      5. Поясніть вислів грецького філософа Сократа: «Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив».      6. Кому належить вислів: "Ніщо не обходиться нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість” ? Поясніть його суть.      Висновок куратора. Таким чином, сьогодні ми навчилися встановлювати контакти з людьми, прокладати містки знайомств, товаришування і дружби. Ви повинні пам’ятати, що треба досягати компромісу при вирішенні складних питань без взаємних образ. Засвоївши цей матеріал, маємо чудову нагоду підняти людям настрій, ввічливо звернувшись до них, чемно привітавшись.  

Мовленнєвий етикет українців. Культура мовлення офіціанта. Ситуація прийому відвідувачів. Діалог.

(мовний тренінг) Слово, як і трави, не лише зцілює, а й ранить. Воно – клітина мислі,

126

артерія сили духу.

Платон Воронько Мета: активізувати участь студентів у розгляді теми на занятті шляхом

спонукання їх до мислення, до самостійного аналізу літературних джерел; виховувати у студентів почуття гордості за рідну мову, доводячи необхідність уміння грамотно спілкуватися у різних сферах професійної діяльності (а це науковий, офіційно-діловий та розмовний стилі мовлення). Переконати студентів, що ніяке інше вміння, яким може володіти людина, не дасть їй можливості з такою швидкістю зробити кар’єру і добитися визнання, як вміння добре говорити.

Підготовчий етап (30 хв.).Організація заняття (готовність дошки, наявність крейди, перевірка явки

студентів). На початку заняття куратор обґрунтовує актуальність теми, формулює основні цілі заняття, коротко знайомить з планом заняття.

Потім проводить контроль вихідного рівня знань та вмінь студентів шляхом фронтального та індивідуального опитування. При цьому з’ясовує, які питання і якими студентами засвоєні погано, для того, щоб звернути на них увагу на основному етапі заняття. При оцінюванні відповідей враховувати, що це базові знання, необхідні студентам для формування вмінь і навичок.

Питання для усного опитування:1. Мовленнєвий етикет: історія і традиції.2. Усномовне діалогічне спілкування як важливий елемент

професійної діяльності.3. Правила мовного спілкування.4. Культура ділової телефонної розмови.5. Діалог. Розділові знаки при діалозі.6. Протокол та витяг з протоколу. Особливості оформлення.

Основний етап (45 хв.):1. Під час усного опитування (питання подано вище) куратор акцентує

увагу студентів на тих якостях культури мовлення, що мають бути притаманні усному мовленню офіціанта під час спілкування зі своїми колегами чи відвідувачами ресторану.

2. Згодом студенти (2-3) зачитують підготовлений вдома діалог офіціанта із відвідувачем аптеки. Звертається увага на інтонацію, міміку, жести.

3. Студенти дають відповіді на наступні питання:а) у якій формі можна зробити зауваження дитині, добре знайомому

однолітку, старшому за віком?б) як висловити співчуття?в) як можна відмовити незнайомій людині, товаришеві, колезі?

4. Коментування студентами висловів відомих людей:

127

«Культура мовної поведінки – своєрідне дзеркало людини» (В.Скуратівський);

«Ввічливість – запорука успіху»; «Що таке дар слова? Красномовність? У мене є вона, тому що в мене є

тепла душа і переконання» (Т.Грановський); «Вкладайте душу у свій виступ. Справжня емоційна щирість допоможе

більше, ніж усілякі правила» (Дейл Карнегі).5.Письмові індивідуальні завдання пропонуються декільком студентам, які вони виконують упродовж усного опитування. Відповіді коментуються.

Вправа 1.Утворіть форми кличного відмінка для іменників та по батькові своїх родичів, знайомих, викладачів (не менше 10 конструкцій).

Вправа 2.Усно доповніть фразу так, щоб стала зрозумілою її етична функція і колорит (тон). а) Скажіть, будь ласка, …; б) Будьте ласкаві пояснити…; в) Дозвольте запитати …; г) Поясніть, будь ласка, …; ґ) Допоможіть, будь ласка, … .

Вправа 3.Утворіть звертання. Пан, брат, друг, Олег, Михайло Михайлович, добродій, Олександр Іванович, Семен, Марія Василівна, Микола Федорович, Бог, Ніна, Борис Дмитрович, юнак, земляк.

Вправа 4. Вставте де потрібно орфограми, знаки в словах, часто вживаних у практиці, якщо ні - з'єднайте рискою. Складіть речення з двома словами..

Ре...стр, дох...д, управлінс.. кий, підпр.. ємство, сум...а, інв...нтар..зація, с...ровина, деб...т, суб...єкт, заборгован...ість, ном….нклатура, свідо...тво, ...арантія, ро...поділ, бут…рброд, ос…ледець, бул…йон, бі…штекс, п…льмені, фр…кадельки, фр….тюрниця, ро..сольник, грей..фрут, він..грет, б…сквіт, кип…ятил..ник, експ..дитор, плас..масові ящ…ки, р…сторан, пас…рування, конт..нгент, ас…орт..мент, ді….тичні, р…цептура, нет…о, напів…фабрикати, ц..ферблат, б…точки, д…лікатеси.

Вправа 5.Побудуйте речення зі вставними словами і поясніть їх стилістичні функції.

По-моєму, на жаль, безсумнівно, звичайно, як мовиться, можливо.

Заключний етап (15 хв.).Підводячи підсумок, куратор ще раз наголошує на тому, що кожна

людина, незалежно від віку, статі, національності, освіти, посади, повинна дотримуватися основних норм мовного етикету, адже рівень мовленнєвої культури свідчить про міру вихованості, чемність людини.

При усному опитуванні ми звертали увагу на те, що функціональні стилі мовлення не становлять замкнутих систем, між ними існує взаємодія, вони впливають один на одного.

128

Егоїзм та душевна щедрість(година спілкування)

Мета: формувати навички самоаналізу, вміння вести дискусію, висловлювати власну думку, сприяти розвитку моральних почуттів і рис особистості.Форма : диспут-роздум.Обладнання: Написати на папері основні поняття, про які йдеться мова («егоїзм», «душевна мудрість», «альтруїзм»). Вислови, записані на дошці та картках, необхідні для роботи:

«Добрі якості ніколи не виправляють злих, як цукор, доданий до отрути, не заважає їй бути смертельною».

Арабське прислів'я «Допоможи тому, хто несе тягар, а не тому, хто покладе його поруч». Сенека «Поведінка - це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя». В. Гете

«І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум:Люди, будьте взаємо ввічливі! -І якби на те моя воля,написала б я скрізь курсивами: Так багате на світі горя,люди, будьте взаємо красивими.»

Л. Костенко Ситуації, записані на картках. Бірочки з надписами ( «Група експертів», «За», «Проти»)

Тест «Чи добрий ти?» Студентам попередньо дане завдання, подумати, що таке душевна щедрість і що таке егоїзм? Чи багато важить у сьогоднішньому житті душевна щедрість, доброта?

Вступне слово куратора.Мати репутацію доброї людини, душевно щедрої, відчувати до себе

дружнє ставлення і повагу ,людей - законне прагнення кожного. Але як цього досягти? Чи існує загальмуй принцип поведінки? Так. І в ньому втілена мудрість позитивного ставлення до людей : «Поводь себе з іншими так, як хотів би, щоб інші поводилися з тобою» А поряд з цим є менш важливий принцип : «Увійди в становище іншого».

129

Тобто, якщо ти хочеш, щоб люди ставилися до тебе добре, стався і до них так. Якщо хочеш, щоб друзі допомагали тобі в скрутну хвилину, вмій зрозуміти їх проблеми.

Не говори про доброту,Коли у радощах вітаєш,Зачувши про чужу бідуБо доброта не тільки те.Що обіймає тепле слово.В цім почутті така основа.

Яка з глибин душі росте.Коли її не маєш ти. То раниш людяне в людині.Немає вищої святині,Ніж чисте сяйво доброти.

- Скажіть, а самому бути добрим легко? А чи потрібна сьогодні душевна щедрість? Чи багато вона сьогодні важить?

1. Роздуми студентів . Ситуації, підібрані студентами про егоїзм і душевну щедрість). А як можна дати визначення цим поняттям: «Егоїзм, душевна щедрість»

2.Слово експерта(Наукове визначення даних понять)

(На дошці вивішуються таблички з написом понять «Егоїзм» - чорним чорнилом, «Душевча щедрість». «Альтруїзм» - червоним).

- Трактується поняття «альтруїзм».

3.Розгляд ситуацій.Розглянемо ситуації, запропоновані групами дітей «За» і «Проти».

(Ситуації: «Людина з Гарячим Серцем». «Чому купається інвалід», «Прийшли провідати хвору...»)

Підсумок. Поведінка - це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя». В. Гетте.

Допоможи тему, хто несе тягар, а не тому, то покладе його поруч.Сенека

Тест «Чи добрий ти?»Перевіримо себе, наскільки ми душевно добрі, чи можливо в нашому ха-

рактері пеоеважають егоїстичні риси?Завершити годину спілкування хочеться словами Ліни Костенко:

І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум:

130

Люди, будьте взаємо ввічливі! -І якби на те моя воля,написала б я скрізь курсивами:

Так багато на світі горя,люди, будьте взаємо красивими.

Твори добро, бо ти – Людина Мета. Виховувати в студентів почуття чуйності, доброти, милосердя, поваги до старших.Обладнання. Святково прибраний кабінет, застелений скатертиною стіл, на столі у квітах ікона Божої Матері; на дошці вислови:

Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно.Екзюпері

Віра без добрих діл - мертва, так як тіло без душі.Біблія

Скарай, недоле, людину, яка кривдить сиротину.Народна творчість

Епіграф . Молодосте, зазирни у вічі старості.

Запрошені. Одинокі люди, члени шефської групи «Милосердя», батьки студентів.

Вступне слово куратора.Сьогодні у нас свято «Твори добро, бо ти - Людина», присвячене Дню

людей похилого віку. Людей, на долю котрих лягли тяжкі випробування, лю-дей, яких сьогодні держава неспроможна захистити, їм потрібні наші підтримка і допомога. На урок ми запросили одиноких людей нашого мікрорайону, а також членів шефської групи «Милосердя», ваших батьків. А поговоримо про те, як живеться одиноким, про добро, яке так необхідне кожному з нас.

На Україні майже 2 мільйони одиноких людей. Така вже їхня доля – бути у чотирьох стінах сам на сам із своїми проблемами, хворобами. Знали б ви, як вони чекають, щоб хто-небудь з нас завітав до них. Ми часто не помічаємо їх. А вони завжди поруч. В автобусі хтось несамовито штовхає дідуся, який хоче примоститися на краєчку . Як виявилося, це місце він зайняв для свого товариша, що має зайти в автобус. І дідусь ніяково відходить, схиливши голову.Стара бабуся нарікає на свою долю: «Маю дітей та онуків, а вони відцуралися від мене, крячать, ненавидять, обзивають». І таких прикладів -безліч. Постає питання : шо це? про дефіцит совісті? А, може, Ми думаємо, що старість обмине нас?Ні! Старість - уперта бестія, що покриває зморшками обличчя і руки, чіпляє на плечі горб і дає кожному костур. Старість більше ніж потребує уваги, любові, турботи та ласки. Але часто так і залишається без цього. Когось вона змушує жебракувати, когось рятуватися від голоду і холоду...

131

Щодня бачимо сумні очі тих, кого в одне ціле об'єднало слово «старість». бачимо безнадію, розпач. І з самого серця виринають слова: «Молодосте, зазирни у вічі старості»... Студент Живе одинока людина,

Чому ж ми проходимо мимо? Живе одинока людина, Ніким у житті не любима.

Студент І серце у неї відкрите Для ласки людської й привіту, Печальним льодком оповите. Віддалене горем від світу.

Студент Чому ж ми не прийдемо в хату,її не покличем з собою? Бо буде одна вікувати Людина з своєю журбою.

Студент Нам легше, бо ми не самотні.Ходімо ж до неї в світлицю, І серце людини з безодні Полине над нами, як птиця

Л. Забашта

У нашому місті також живуть одинокі старенькі, яким потрібна наша підтримка і допомога. Дивлячись на нас, молодих, вони радіють, а водночас і сумують. Радіють з того, що ми - їхнє продовження, а сумують, напевне, через те, що ми часто забуваємо про них, обминаємо їх.

Дорогі наші, щоб ви хотіли сказати нашим дітям? (Виступ одиноких людей.)

Так, діти, бачите - вони не просять у нас чогось незвичайного, вони хочуть тільки нашої уваги, а інколи допомоги.

Найвища наука життя - мудрість. А найвища мудрість - бути добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді - це завжди було в характері нашого українського народу. У наших традиціях споконвіку зберігалася звичка наділити прохаючого, прихилити подорожнього, надати допомогу немічному, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

Що ж необхідно зробити для того, щоб ці згадані добрі вчинки і традиції зберегти навіки?

Напевне, треба менше говорити про добо, а просто проявляти милосердя до тих, хто бажає підтримки.

132

СценкаВедуча. Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука: Син. А я провідав у лікарні свого товариша-дружка. То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте. Ведуча. Замисливсь тато на хвилину і так йому сказав на те: Коли тебе в

тяжку хвилину людина виручить з біди, Про це добро аж поки віку ти, синку, пам'ятай завжди. Коли ж лжщині ненароком ти зробиш сам доброколись, Про це забудь, аж поки віку мовчи й нікому не хвались

(Д. Компанієць). Студентка . Нам би про душу хоч не забути,

Нам би хоч трохи добрішими бути, Ми лише раз, так уже повелося,

Живемо на щи грішній землі... Хай прокинуться сплячі душі, Що, як квіти у квітнику.Що потребують дощу і суші На довгім життєвім шляху. Хай романтика Віри й Любові,Слова людського тепла й доброти Нам порожнини в душах заповнить, Куди вже війнули ринкові вітри

І. Тулундай Куратор Зараз такий розбурханий світ. Наша країна знаходиться в економічній кризі. Багато людей сьогодні живуть у злиднях, багато мешкають у напіврозвалених хатинках або й взагалі не мають даху над головою. Деякі жебракують і раді хоч черствому кусочкові хліба. Студентка Простягає руку, молиться натхненно,

У благенькім платті, хусточці рябій,А у шибку вітер стукає студений:- Що, мовляв, бабусю, треба тут тобі?Людям на вокзалі клопітно і тісно,Скоро розвезуть їх в далину авто. Потемніло небо, хмари сині виснуть: - А тебе, бабусю, захистить же хто? Випрошені гроші, дві-чотири гривні На шматочок хліба, може ще й на квас... Україно-нене, простягни долоні, Від лихої долі захисти всіх нас!

Василевська В.А.

Куратор Ми з вами живемо добре, маємо батьків, котрі дбають про нас, і нам важко уявити, що тисячі людей страждають не тільки від холоду й голоду, а ще й від того, що не чують теплого слова, їм ні з ким поговорити. І

133

якщо матеріально ми не завжди можемо допомогти їм, то що ж перешкоджає нам хоч морально підтримати їх?

Студентка .Кажімо більше ніжних слів знайомим, друзям і коханим,Нехай комусь тепліше стане від зливи наших почуттів, Нехай тих слів солодкий мед чиюсь загоїть рану, Чи перший біль чи то останній -Коли б то знати наперед.

Студент Кажімо більше ніжних слів, комусь всміхаймось ненароком, То не життя людське коротке, короткі в нас слова черстві, Кажімо більше ніжних слів

Г. Вовк(Звучить пісня «Не сумуйте, старенькі».)

Куратор. Інколи в нас закрадається думка і постає запитання: яка вулиця веде до храму? Де той шлях до правди і добра, яким треба йти кожному? На це запитання публіцист Ігор Золотухін відповів так: «Ця вулиця проходить через душу кожного з нас, і той храм, храм добра, правди і любові, кожен повинен будувати в собі, вимітаючи з своєї душі зло і брехню, які вгніздились в ній і руйнують її». Якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а кожна добра - на одну добру справу більше, наскільки світлішим стало б наше життя. Якби кожен, хто може, допоміг би хоча б одній конкретній людині, світ став би набагато кращим.

Студент Лікуймо наші зболені серця,Лікуймо наші душі зачерствілі, Несімо правди непогасний стяг, І кривда в нашу душу не поцілить. Є ще спасіння від недуг людських, Джерела віднайдімо лиш цілющі... Мов подорожником торкнімося до них, Й добром розквітнуть, просвітліють душі. Окропімо серце щире, нечерстве, Людського милосердя еліксиром, Воно, хоч кволе, знову оживе, У справедливість й людяність повірить.

Куратор Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години, пливуть роки. Хочеться вірити, що у вас буде все гаразд, хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам'ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх розтринькувати його на погані справи.

Студент Не зобидь ні старця, ні дитину, поділись останнім сухарем, Тільки раз ми на землі живемо, у могилу не бери провину.

134

Зло нічого не дає крім зла, вмій прощати, як прощає мати, За добро добром спіши воздати - мудрість завше доброю була. Витри піт солоний із чола і трудись, забувши про утому, Бо людина ціниться по тому, чи вона зробила що могла. Скільки сил у неї вистачало, щоб на світі більше щастя стало

Куратор. Старість - не радість, ніхто її не жде. Всяк старається відсунути її небажаний прихід. Та вона все ж несподівано підкрадається, і ти вже з печальною розсудливістю розумієш, що усе найкраще вже було, І усе в минулому. А з тобою лише спомини та недуги. Добре, коли поруч тебе рідні - діти, онуки. А якщо їх немає? Розповідь про своє одиноке життя.)

А багато є випадків, що і при живих дітях батьки стають самотніми. Діти виростають, забувають стежку до рідної хати, дбаючи лише про своє благополуччя. А матерям хочеться бачити їх, погладити по голівці, торкнутися до їхніх рук і почути теплі слова любові.

Інсценівка вірша «Розмова з мамою»Син.Розкажіть мені, мамо, про вишні, їх було так багато в саду.Мати. Були, сину, морози невтішні, а вони кого хочеш зведуть. Син.Розкажіть мені, мамо, про зорі, чи такими були і колись?Мати.А той, сину, хто виріс у горі - не часто на зорі дививсь.

Син. Розкажіть мені, мамо, про долю, чи людині підвладна вона? Мати. Наша доля, між сину, як море - той пливе лиш, хто має човна.Син. Розкажіть мені, мамо, про роки - чи спливають помітно вони? Мати. Роки, сину, помітні допоки... Матерів пам'ятають сини

М. Довнич Куратор Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі в щоденних клопотах, бережіть свої серця від усього злого.

А зараз хочу подарувати вам пам'ятки про нашу сьогоднішню зустріч і прошу пам'ятати про те, що ще літописець Київської Русі Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» закликав:- не забувайте убогих, подавайте сиротам, захистіть вдову;- не майте гордощів у своєму серці, старших шануйте;- не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово мовте; - на світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день нови скажіть: «Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав життя своє».(Ці пам'ятки роздати)

У кожному селі та місті біля церков є дзвони, які щонеділі й свята кличуть людей на службу Божу. Але з давніх-давен, окрім богослужіння, дзвони використовувались як набат для сповіщення про якесь лихо, біль, били на сполох під час пожежі чи ворожого нашестя.

135

А сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до милосердя, доброти. Бо тільки доброта і милосердя роблять нас справжніми людьми. Хай наше серце завжди відгукується на них і відкривається для добра.(студенти підходять до ікони Божої Матері, всі встають, склавши руки до молитви)

Студент Помолимось за тих, хто у розлуці помруть відірвані від рідних хат. Помолимось за тих, хто у розпуці вночі без мами плачуть і не сплять.

Студент. Помолимось за тих, кого лишили мами, помолимось за одиноких і сиріт. Над ними, Господи, в небесній тверді відкрий свої долоні милосердні.

Підсумкове слово куратора.Ось і закінчилася наша розмова. Я надіюся, що всі ми станемо добрішими, милосерднішими. І ця година доброти переросте у щоденну потребу робити добро. Всім нам нелегко у сьогоднішній скрутний час, але пам'ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя. То я звертаюся до вас з словами-проханням, словами-наказом: «Молодосте, зазирни у вічі старості!» А вам, дорогі наші гості, щиро дякую за те, що ви прийшли на нашу зустріч. Будьте здорові, живіть довго і щасливо. А в знак нашої вдячності прийміть ці скромні подарунки.

Вислови про моральне виховання

Моральне виховання починається з перших кроків свідомого життя дитини.

* * *Учити жити в суспільстві, серед людей - це означає вчити здійснювати

суспільні вчинки, тобто вчити передавати своєю поведінкою ставлення до людей.

* * *Не забувайте, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається

на людях, що тебе оточують. * * *

Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре. * * *

Вміти керувати своїми бажаннями - елементарне правило, перший рядок першої сторінки букваря моральної поведінки.

* * *Утвердити, в кожній людині доброту, сердечність, чуйність, готовність

прийти іншому на допомогу, чутливість до всього живого і красивого - елементарна, азбучна істина шкільного виховання. з цієї істини починається школа.

* * *

136

Безпосередність породжує байдужість, байдужість породжує себелюбність, а себелюбність - джерело жорстокості.

* * *Дитина повинна відчувати, що в кожній людині е серце, яке треба

берегти. * * *

Нехай дитяче серце хвилюється за долю живого і красивого. * * *

Моральні відносини повинні стати особистим духовним багатством кожного вихованця.

* * *Моральне переконання - це діяльні сили особистості, гаряче прагнення

відстояти правильність, довести істинність свого погляду, готовність піти в ім'я цього на будь-які прикрості.

* * *Добрі почуття - перший сторож совісті.

* * *Моральне переконання - це ідеал, вершина морального розвитку, шлях до

якої лежить через єдність моральної звички і моральної свідомості. * * *

Говори про людину, вчинок, подію те, що ти думаєш. * * *

Ніколи не відкладай на завтра те. що треба зробити сьогодні. * * *

Про все май свою думку, на все свій погляд. * * *

Твоє ставлення до жінки - це джерело твоєї моральності. * * * Джерело дитячого егоїзму - у невихованості почуттів.

* * *Моральна культура - це і є моральні звички, що стали емоційним стражем

поведінки. * * *

Моральна культура людини характеризується тим, що переконання стають в ЇЇ житті самостійною духовною силою, що спонукає на нові моральні вчинки.

* * *Азбука виховання людяності в тому, щоб дитина, віддаючи тепло своєї

душі іншим людям, знаходила в цьому особисту радість. * * *

Гуманність не можлива без чуйності до людини. * * *

Кожен, хто вступає в життя, повинен бути не тільки прекрасним умільцем, майстром, творцем матеріальних цінностей, а й душевною, чуйною, чутливою людиною.

137

* * *Добрі починання спонукають до добрих справ.

* * *Грубість, вульгарність, цинізм окремих молодих людей мають своїм

корінням невихованість почуттів, байдужість, безсердечність ставлення людини до людини насамперед у сім'ї, потім у школі.

* * *Виховання почуття чуйності - одна з найважливіших сторін становлення

моральної культури. * * *

Серця дітей повинні бути широко відкриті для радощів і горя інших людей - ось одна з найважливіших передумов того, щоб маленькі люди, які переступають поріг школи, взагалі були вашими вихованцями.

* * *Той, хто живе турботами про інших людей, стає сприйнятливим, чуйним

до слова, яке несе в собі заклик до ідеалу моральності, до утворення краси в самому собі.

* * *Той, хто живе в світі моральних цінностей, із малих років почуває себе

сином Батьківщини. * * *

Завдання вихователя полягає в тому, щоб кожний його вихованець уже в дитинстві набув морального досвіду в глибоко особистих відносинах з іншими людьми діяти так, як велить йому громадянський обов'язок.

* * *Не сказати людині здрастуйте - значить виявити своє моральне

невігластво. * * *

Справжня доброта виявляється в бажанні бачити кращою людину, з якою ти спілкуєшся.

* * *Добрі бажання живуть у душі того, хто вміє віддавати сили своєї душі

іншим людям. * * *

Для виховання моральної культури дуже важливо, щоб людина і в особистих і в колективних духовних взаєминах була пов'язана з іншими людьми узами добрих побажань.

* * *Слово здрастуйте має чудодійну властивість, - воно пробуджує почуття

взаємного довір'я, зближує людей, відкриває їх душі. * * *

Презирство до невдячності - благородне почуття, яке треба виховувати з малих років.

* * *Невдячність - не тільки невігластво душі, а й саме по собі зло.

138

* * *Чуйність вимагає здорової думки.

* * *Умій бути скромним, оберігай себе й інших від зухвальства,

настирливості, надокучливості. * * *

Моральне невігластво починається з невміння оглянутися. * * *

Це найніжніша і разом із тим найкрасивіша і найнепомітніша квітка в букеті, ім'я якого - моральність.

* * *Програма морального виховання - це, образно висловлюючись, -

креслення, за яким ми, педагоги, повинні відточувати, шліфувати істоту, здатну стати людиною.

* * *Почуття сорому - дитина свідомості.

* * *Некультурність, убогість розуму і почуттів стають у наші дні моральною

вадою. * * *

Уміння бути зачарованим багатим світом думок і почуттів - дуже важлива риса моральної і естетичної вихованості.

* * *У вчинках виявляється моральна сутність людини.

* * *Вчинок завжди визначається діяльністю моральної свідомості.

* * *Твої вчинки виявляють рівень твоєї моральної культури.

* * *Корінь твоєї гідності - в благородних переконаннях і думках.

* * *Гідність - це мудра влада тримати себе в руках.

* * *Доброта й ще раз доброта - це найтонші й наймогутніші корінці, що

живлять дерево дитячої радості - радості ніжного доторкання до живого й красивого.

* * *Саме з найнепомітніших. на перший погляд, дрібниць формується

моральна суть людини - те, що в широкому розумінні ми називаємо людяністю, гуманністю.

* * *Моральна чистота, моральна цілісність вихователя - це передусім його

любов до людей, органічна непримиренність до зла. * * *

Бійся байдужості - це одна з небезпечних вад.

139

* * *Справжня ввічливість полягає в доброзичливому відношенні до людей.

Ж. Ж. Руссо* * *

Ніщо не обходиться нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість. М. Сервантес

Про дружбу, обов’язок, честь і безчестя

Друг усім — нічий друг. Аристотель

Обов'язок! Ти величне, велике слово. Це саме те велике, що підносить людину над самою собою Кант

Приховуючи істину від друзів, кому та відкриєшся?   Козьма ПрутковЄдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування.   А. де Сент-Екзюпері  Честь не можна відняти, її можна втратити.   А. Чехов  Чесність помирає, коли продається.   Ж. Санд  Що таке друг? Обраний нами родич.   К. Гельвецій Я не потребую друга, який, в усім зі мною згоджуючись, змінює зі мною погляди, киваючи головою, адже тінь те ж саме робить краще.   Плутарх   ...Не забувай, ти завжди відповідаєш за всіх, кого приручив.   А. де Сент- ЕкзюперіЩасливий той, хто бути самим собою може. Ф. Гагедорн

Ніхто не вільний від вад. Сенека

Сердяться слабкі душі, сильні - ненавидять або прощають. Г. ТютюнникСмерть - це закон, а не кара. Сенека

140

Остановись мгновенье! Ты прекрастно! Й. В. Гете

Минає час без воротя. ВергілійЗ усіх речей час найменше нам належить, і найбільш за все його нам бракує. Ж.Бюффон Великі обіцянки зменшують довіру. К.Горацій Характер людини творить її долю. Гераскінт

Той, хто не цінує життя, його не заслуговує. Леонардо да Вінчі

Ми завжди прагнемо забороненого і бажаємо недозволеного. Овідій П.

Людині потрібно два роки, щоб навчитися говорити, і шістдесят років, щоб навчитися тримати язик за зубами. Фейхтваген Л.Ввічливість - це одна з тих якостей, які можна оцінити належним чином, тільки зазнавши незручностей, коли вона відсутня                     С. ДжонсонБрак делікатності свідчить про брак виховання й доброти   П.БуастДокучливий -- це той, хто говорить тоді, коли б ви воліли, щоб він слухав. А. БірсНахабство — це те саме, що зухвалість, плюс безсоромність... С. ДовлатовНа відверте нахабство слід відповідати мовчазним сміхом. В. КлючевськийМожна в чомусь не мати рації, але не можна бути неввічливим. Я. БорГордість і брак виховання бувають звичайно джерелом неввічливості. М. БелльгардНеохайність в одязі — це передусім неповага до людей, щонас оточують, та й неповага до себе. Д. ЛихачовНескромна людина часто небезпечніша, ніж лиха, бо остання нападає лише на своїх ворогів, тоді як перша завдає шкоди і своїм ворогам, і своїм друзям. Д. АддісонТакт — це вміння не говорити того, що думають усі. Такт — це мистецтво змусити інших думати, що вони знають більше за тебе. Р. Мортімер

141

Охайність щодо тіла — те саме, що порядність щодо моралі. Ф. БеконДля того щоб бути «поганим», не треба робити щось погане. Треба просто нічого не робити. Д. ПрейгерНайкращий доказ розуму — добра поведінка. С.ГабіролХто рухається вперед у знанні, але відстає в моралі, той скоріше йде назад, ніж уперед. АристотельВвічливість нічого не варта, але дає багато. М. МонтенюНіщо не коштує нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість. М. СервантесНе завжди кажи те, що знаєш, але завжди знай, що говориш. М. КлаудіусПорядна людина — людина різнобічна. М. МонтеньКраще нічого не говорити, ніж говорити абищо. П. БуастРідко так буває, щоб ті хто вміє мовчати, вміли добре говорити. П. БуастЛюди, які безперервно говорять, так само мало придатні для товариства, як і ті, які ніколи не говорять, М. ЖирарХто говорить усе, що йому заманеться, той слухає те, чого б не хотів почути. Катон

Є люди, які вміють говорити, але не вміють нічого сказати. Це вітряки, які повсякчас махають крилами, але ніколи не літають. В. КлючевськийНайвищий ступінь мистецтва — вміння мовчати. В. КлючевськийПро смаки не сперечаються: з приводу смаків сваряться, скандалять, лаються. Г. К. ЧестертонЯкщо не впевнені щодо свого смаку, знайте: він у вас є. Вістен Х'ю ОденВорог посідає більше місця в наших думках, ніж друг — у нашому серці. Альфред БужарСудження наших ворогів про нас ближчі до істини, ніж наші власні. ЛарошфукоДжентльмен — це людина, яка має всі якості святого, окрім святості. Х'ю КінгсмімКожен прагне мати друга, але ніхто не хоче бути другом. Альфонс Карр

142

Мода минає, стиль залишається, Коко ШанельБагато легше дурити інших, ніж не дурити самого себе. Марсель ЖуандоОсвіта — це те, що залишається, коли ми вже забули все, чого нас навчали. Джордж Галі Ми їмо для власної втіхи, вдягаємося — для задоволення інших. Бенджамін Франклін

Чоловік, який має зробити якийсь вирішальний крок, думає: «Що я скажу?», а жінка: «У що я вберусь?». Мадлен де Пюїз 'єВідразу після того як листа запечатано, в голову приходять свіжі думки. «Закон листа» Правду завжди важко сказати, брехню завжди легко слухати. Сюзанна Броан Берн Треба говорити голосно, щоб тебе почули. Треба говорити тихо, щоб тебе послухали. Поль ЮіодельМи віримо тільки в тих, хто вірить у себе. ТалейранХто відмовляється від багато чого, може багато чого собі дозволити. Жак Шардон У мові деяких людей чутні орфографічні помилки. Юліан ТувімНа вигляд їй даси не більше тридцяти, а її орфографії — не більше чотирнадцяти. Моїсей СапфірНе ходи проторованими стежками — посковзнешся. Станіслав Єжи ЛецУсе в наших руках, через те їх не можна опускати. Коко ШанельЗаздрість — визнання себе переможеним. А. М. СкрябінНаклепів слід остерігатися, як отруйного черв'яка на троянді. ПлутархЛюдина багато на що здатна, щоб пробудити любов, але зважиться на все, щоб викликати заздрість. Марк ТвенКілька вибачень виглядає менш переконливо, ніж єдине. Олдос ХаксліГордовите вибачення — ще одна образа. Г. К. ЧестертонНам подобаються люди, які сміливо кажуть нам те, що думають, за умови, що вони думають так само, як ми. Марк Твен

143

Щастя в тому, щоб своє серце віддати іншому. Рабіндранат ТагорМода — це те, що виходить із моди. Коко ШанельМи нелюбимо людей через те, що вони лихі, та ми маємо їх за лихих через те, що не любимо їх. Л.М. ТолстойНе журися, що люди не знають тебе, але журися, що ти не знаєш людей. КонфуційТе, що ми робимо, змінює нас більше, аніж те, що роблять з нами. Шарлотта ГілманНе хочеш почути відмову — не проси. Джон Драй денЗроби перший крок — і ти зрозумієш, що не все так страшно. Сенека СтаршийЯкщо ти нічим не ризикуєш, ти ризикуєш подвійно. Еріка ЙонкНатяк — це прохання делікатного, звернене до розумного. Віктор КротовГосподар повинен виконувати кожне прохання гостя, а гість не повинен ні про що просити. Ж. ШтейнхаусВелике мистецтво — спізнитися саме вчасно. Станіслав Єжи ЛецІз двох, хто свариться, більш винен той, хто розумніший. Гете

144

Використана література

1. Анти-суржик / За редакцією Олександри Сербенської. -Львів: Світ,2. 1994Антонович-Давиденко Б. Як ми говоримо. - К.: Либідь, 1991.

Білоус М. // Урок української. - 2002. - № 10. -С.36-38.3. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. - К.: Рідна

мова, 1998. 475 с 4. Мацюк З., Станкевич З. Українська мова професійного спрямування:

Навч. посібник. - К.: Каравела, 2006. – 352 с.5. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний

посібник / Вид. 5-те, доп., переробл. -К.: Атіка, 2005. – 544 с. (С. 103-105, 362, 368).

6. Культура слова. - К., 1981. - вип. 20. 7. Медвідь А.М. Практикум з ділової української мови. -К.: Здоров’я, 2002. -

220 с.8. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За заг. ред.

Н.Д.Бабич. – Чернівці: Книги - ХХІ, 2006. - 496 с. - С. 76-1149. Павленко Л.П. Мова кожного народу - неповторна і своя… Подорож до

редакції. Зустріч з працівниками словесного фронту: [Урок у формі зустрічі з митцями слова (газ. «Відомості»)] // БВПШ. - 2001. - №19. - C. 18-19.

10.Плющ Н. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету // Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Рідна мова, 5-11 класи / В. Новосьолова, Л. Скуратівський, Г. Шелехова. -К.: Шкільний світ, 2001. – 95.

11.Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. - Львів: В-во «Сполом», 2001. - 223 с.

12.Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Мистецтво взаєморозуміння. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. - К.: Веселка, 1998. - 214 с.

145

13.Стельмахович М. Мовний етикет // Стельмахович М. Г. Мовний етикет // Культура слова. - К., 1981. - вип. 20. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Посібник. — К.: Академвидав, 2003. - 504 с.

14.Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Понамарева. - К., 1997.Теслюк Л.М. Коштовний скарб народу: Літ.-муз.композ. 6-7 кл. // Все для вчителя. – 2002. - №8. – Квіт. – С. 48-51.

15.Українська мова і сучасність. -К.: НМК ВО. -1991. -С. 90-98. 16.Чмут Т.К. Культура спілкування. Навчальний посібник для студентів і

викладачів вищих навчальних закладів. - Хмельницький: «ХІРУП», 1999. - 358 с.

17.Шевченко Л., Різун В., Лисенко Ю. Сучасна українська мова: Довідник. -К., 1996.

Рецензіяна пошукову роботу

«Культура спілкування та мовленнєвий етикет»

Ми бачимо і відчуваємо на собі повсякденно, що культура спілкування в суспільстві низька. Мовлення молодих людей характеризується багатослів’ям, заміною власне українських слів іншомовними, суржиком, діалектною, сленговою лексикою, воно далеке від високої культури спілкування. Яка полягає не тільки у бездоганному дотриманні стандартів, норм літературної мови, а й залежить також від уміння користуватися всіма багатствами мови, її виражальними можливостями, від здатності брати до уваги що, з ким, де, коли, для чого говорити, тобто враховувати мовленнєву ситуацію. Мовленнєвий етикет має велике значення для життєдіяльності суспільства і для функціонування мови. Саме тут найбільш яскраво виявляється стан мовленнєвої культури, духовні цінності, етнічні риси суспільства, рівень стосунків між людьми. Етикетність спілкування полягає не тільки у нормативному застосуванні формул мовленнєвого етикету у стандартних ситуаціях. Вона охоплює комунікативну поведінку людини загалом. І чим виша у людини загальна культура, тим вища її культура спілкування з іншими. Формування культури спілкування, дотримання етикету, правил поведінки в суспільстві, вироблення професійного мовлення фахівця - актуальні проблеми не лише в коледжі, вони піднімаються на районному, обласному, державному рівнях. Робота розкриває поняття етикету, культуру спілкування, мовленнєвий етикет українського народу та ділове мовлення в різних ситуаціях, культуру поведінки, етикет інших народів світу, що свідчить про інтегрований характер пошукової діяльності.

146

Пошукова робота може бути використана викладачами, кураторами, студентами в навчально-виховному процесі при проведенні навчальних занять, виховних заходів тощо. А також інформаційні матеріали стануть в нагоді усім, хто прагне підвищити рівень культури спілкування та поведінки.

Рецензент Ліпінська Р.М.