МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ

ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

КП СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Кафедра педагогіки та інноваційних технологій

Використання технологій інтерактивного

навчання на уроках математики

Випускна творча робота

слухача курсів учителів математики

(10.02 – 14.02; 17.03 – 21.03. 2014)

учителя математики

ЗОШ І-ІІI ступенів № 4 м. Шостка

Аврамкіної Валентини Іванівни

Науковий керівник

старший викладач кафедри педагогіки

та інноваційних технологій

Сударева Галина Федорівна

Суми – 2014

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичні основи технологій інтерактивного навчання……….5

1.1. Сутність та класифікація інтерактивних технологій………………….5

1.2. Структура уроку з використанням інтерактивних технологій

Розділ 2. Організаційно-методичні основи застосування

інтерактивних технологій на уроках математики…………………………16

2.1. Застосування технології колективно-групового навчання

на уроках узагальнюючого повторення планіметрії в 10 класі………….16

2.2. Методика оцінювання діяльності учнів на уроках з

використанням інтерактивних технологій………………………………..18

Висновки………………………………………………………………………..21

Додатки…………………………………………………………………………

Список використаних джерел……………………………………………….23

2

ВСТУП

Сучасному навчально-виховного процесу притаманні переважання

вербальних методів навчання і виховання, недооцінка значення спілкування

школярів для розв'язування провідних задач і завдань на уроках математики,

відсутність цікавих для учнів форм та методів організації навчальної

діяльності тощо. Тому нагальною потребою сучасної системи освіти при

викладанні математики є впровадження нових форм та методів навчання і

виховання, що забезпечують розвиток особистості кожного школяра.

Я вважаю, що розв'язанням цієї проблеми є впровадження

інтерактивних технологій навчання на уроках математики. Саме вони

ефективніше, ніж інші педагогічні технології, сприяють інтелектуальному,

соціальному й духовному розвитку школяра, становленню й розвитку в них

готовності жити й працювати в гуманному, демократичному суспільстві.

Доведено, що інтерактивні методи навчання розвивають здатність

цінувати знання та вміння користуватися ними. З їх допомогою учні

усвідомлюють особисту відповідальність та вчаться об'єднуватись з іншими

членами колективу класу задля розв'язання спільної проблеми. Вони

сприяють розвитку здатності визнавати і поважати цінності іншої людини,

формують навички спілкування та співпраці з іншими членами групи,

взаєморозуміння та взаємоповагу до кожного індивідуума, формують вміння

робити вільний та незалежний вибір, що ґрунтується на власних судженнях

та аналізі дійсності, розумінні норм і порав поведінки.

Одночасно у результаті організації навчальної діяльності із

застосуванням інтерактивних технологій в учнів на уроках математики

розвиваються й ускладнюються психічні процеси – сприйняття, пам'ять,

увага, уява тощо, виявляються такі розумові операції, як аналіз і синтез,

абстракція й узагальнення, формуються воля й характер тощо. При

використанні різноманітних видів творчої діяльності на уроках в учнів

розвиваються математичні здібності та проявляється інтерес до предмета.

Велика кількість різноманітних і доступних учням видів робіт, включених у

3

зміст знань, де застосовуються інтерактивні технології, дає поживу для

розуму, розвиває уяву, спостережливість, розширює кругозір, знайомить з

важливими елементами професійної діяльності, впливає на формування

стійких пізнавальних інтересів, а в майбутньому – і на вибір роду занять,

пов'язаних з математикою.

Отже дослідження теоретичних основ технологій інтерактивного

навчання й опанування організаційно-методичними підходами до їх

застосування є актуальною проблемою для кожного вчителя, у тому числі й

учителя математики. Це й зумовило вибір теми випускної роботи

«Використання технологій інтерактивного навчання на уроках математики».

Об’єкт дослідження – технології інтерактивного навчання.

Предмет дослідження – організаційно-методичні засади застосування

технологій інтерактивного навчання у навчально-виховному процесі з

математики загальноосвітнього навчального закладу.

Метою випускної роботи є розкриття сутності та методичних підходів

щодо використання інтерактивних технологій на уроках математики.

Для досягнення мети дослідження було поставлені наступні завдання:

1. Розглянути сутність та класифікацію інтерактивних технологій.

2. Розкрити структуру уроку з використанням інтерактивних технологій.

3. Узагальнити досвід і напрацювання з застосування інтерактивних

технологій колективно-групового навчання на уроках узагальнюючого

повторення планіметрії в 10 класі.

4. Дослідити методику оцінювання діяльності учнів на уроках з

використанням інтерактивних технологій.

4

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

1.1. Сутність та класифікація інтерактивних технологій

Інтерактивне навчання – це певний різновид активного навчання, це

спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, мета якої – створити

комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчув би свою

інтелектуальну спроможність пізнавати нове. Досягти цього можна за умови

постійної активної взаємодії вчителя та учнів, що дає змогу педагогу стати

справжнім лідером дитячого колективу. Інтерактивність навчання передбачає

активізацію навчальних можливостей учня під час навчання замість

переказування готової інформації. Уроки, на яких використовуються

інтерактивні технології, дають учням основні пізнавальні та громадянські

вміння, а ще навички і зразки поведінки. Вони захоплюють учнів,

пробуджують учнівський інтерес, навчають самостійного мислення та дій.

Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість вихованців значною

мірою залежить від умінь і стилю роботи вчителя.

Отже, з'ясуємо сутність поняття «інтерактивні технології».

Слово «інтерактив» походить від англійського слова «interact». «Inter»

– це взаємний, «act» – діяти. Інтерактивний – здатний взаємодіяти або

перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп’ютером)

або з будь-ким (людиною). Сутність інтерактивного навчання полягає в

активному залученні всіх учнів до процесу пізнання. Це співнавчання,

взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і

вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Педагог

виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація

інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій,

використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно

сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери

5

співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського

колективу.

Науковці виділяють наступні принципи інтерактивного навчання.

1. Принцип активності. Означає, що для досягнення поставлених цілей

кожен учень повинен брати активну участь у процесі спілкування та активно

взаємодіяти з іншими.

2. Принцип відкритого зворотного зв’язку, сутність якого полягає в

обов’язковому висловленні членом чи всіма членами групи думок, ідей чи

заперечень щодо поставлених завдань. Саме завдяки активному

використанню зворотного зв’язку учасники групи довідуються, як

сприймаються іншими людьми їхня манера спілкування, стиль мислення,

особливості поведінки. Завдяки цьому принципу відбувається корекція

мовлення.

3. Принцип експериментування припускає активний пошук учнями

нових ідей та шляхів вирішення поставлених завдань. Цей принцип дуже

важливий і як зразок стратегії поводження в реальному житті, і як поштовх

до розвитку творчості й ініціативи особистості.

4. Принцип довіри в спілкуванні. Саме на це спрямовано спеціальну

організацію групового простору в ході проведення занять: звичайно

використовуваний у роботі прийом розташування учня і вчителя по колу

обличчям один до одного, для того щоб змінити в учнів стереотипну

установку і уявлення про те, як повинні проводитися й організовуватися

заняття і яку роль у них повинен грати вчитель.

5. Принцип рівності позицій. Він означає, що вчитель не прагне

нав’язати учням своєї думки, а діє разом з ними. В свою чергу, учень має

змогу побувати у ролі організатора, лідера.

Нагромаджений вже сьогодні в Україні та за кордоном досвід

переконливо засвідчує, що інтерактивні технології сприяють інтенсифікації

та оптимізації навчального процесу. Вони дозволяють учням

6

– аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння

навчального матеріалу й тому зробити засвоєння знань більш доступним;

– навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати,

доводити власну точку зору, аргументувати й дискутувати;

– навчитись слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;

– моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний

досвід через включення в різні життєві ситуації;

– вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє

місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси,

прагнути діалогу;

– знаходити спільне розв’язання діалогу;

– розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи,

виконання творчих робіт.

Зараз розроблено і використовується в педагогічній практиці безліч

інтерактивних технологій, для розуміння яких, свідомого і цілеспрямованого

застосування важливим є їх класифікація.

Залежно від мети та форми організації навчальної діяльності учнів,

інтерактивні технології можна розподілити на чотири групи:

– технології кооперативного навчання;

– технології колективно-групового навчання;

– технології ситуативного моделювання;

– технології опрацювання дискусійних питань

Розглянемо докладніше сутність й особливості кожної із зазначених

груп інтерактивних технологій.

1. Технології кооперативного навчання

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на

уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватися одразу ж

після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість

опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь

і навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

7

До технологій кооперативного навчання належать наступні технології:

«Робота в парах», «Робота в малих групах», «Акваріум», «Карусель», «Два –

чотири – всі разом».

«Робота в парах» особливо ефективна на початкових етапах навчання

учнів роботі у малих групах. Їі можна використовувати для досягнення будь-

якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За

умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісні за традиційним

навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням

час обміркувати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої

думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння

висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести

дискусію.

Робота в парах – це усне або письмове виконання навчальних завдань

(розв'язування задач) двома учнями в умовах синхронної роботи всіх пар.

«Робота в малих групах» передбачає розподіл класу на мікроколективи

з 3 – 5 учнів. Під час розв'язування задач «стихійно» виділяється лідер, який

бере на себе інтелектуальне керівництво групою. Роботу в малих групах

варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують

колективного розуму.

Навчання в групах – створення різних груп, де учні допомагають один

одному й навчають один одного. Це вміння ефективно працювати в команді

яке допомагає їм у подальшому житті.

«Акваріум» – форма організації пізнавальної діяльності учнів для

розвитку навичок спілкування у малих групах, удосконалення умінь

дискутувати та аргументовано висловлювати свою думку. 4- 6 учнів класу

виходять до дошки, ознайомлюються із завданням, обговорюють вголос

можливі способи його розв’язування, тоді як інші учні класу є слухачами.

«Карусель» – це така організація процесу навчання математики, коли

школярі розташовуються у два кола (внутрішнє та зовнішнє) з різними

функціями навчального діалогу. Учні внутрішнього кола ставлять запитання,

8

формулюють певні твердження, а учні зовнішнього кола відповідають на

поставлене запитання або спростовують (підтверджують) висновки щодо

означень математичних понять, існування математичних закономірностей чи

властивостей арифметичних дій. Школярі зовнішнього кола складають

динамічну групу, яка рухається по колу, змінюючи партнера спілкування.

Ефективною є така робота, коли кожен учень внутрішнього кола має

однакову кількість карток, за якими і формулює математичне завдання. У

випадку, коли учень зовнішнього кола правильно і швидко відповідає на

питання, йому передається картка, а якщо учень не встигає дати відповідь на

питання або дає хибну відповідь – картка залишається в учня внутрішнього

кола. Робота закінчується тоді, коли учні внутрішнього кола передадуть всі

картки із завданнями учням зовнішнього кола. За кількістю одержаних

карток можна оцінити відповіді учнів.

«Два – чотири – всі разом» – технологія, що передбачає розвиток у

школярів навичок спілкування у групах з різною кількістю учасників діалогу.

Учням класу пропонується проблемне запитання, ситуація вибору з часом на

обдумування, після чого учні спочатку здійснюють пошук варіантів способів

розв’язування у парі, визначають свій варіант виконання завдання, потім

учотирьох обговорюють і визначають спосіб розв’язування. Завершальний

етап роботи – колективне обговорення способів виконання математичного

завдання.

2. Технології колективно-групового навчання

До цієї групи входять інтерактивні технології, що передбачають

одночасну спільну роботу всього класу над одним завданням, яке має

декілька рішень.

До них належать «Мікрофон», «Незакінчені речення», «Мозковий

штурм», «Навчаючи – вчуся», «Ажурна пилка», «Дерево рішень».

«Мікрофон». Учні швидко по черзі висловлюються з приводу

проблеми, передаючи один одному уявний «мікрофон». Один учень може

почати відповідь, а інший – доповнює, завершує відповідь.

9

«Незакінчені речення». Учням пропонується перелік запитань у вигляді

незакінчених речень та перелік відповідей. Діти мають встановити

відповідність між першим та другим списками.

«Мозковий штурм». Це метод розв’язання проблеми, коли всі учасники

розмірковують над однією проблемою і «йдуть на неї в атаку». Мозковий

штурм застосовують, коли треба мати кілька варіантів розв’язання

конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та

творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» в тому, щоб зібрати

якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого

періоду часу. Потім, з усіх запропонованих варіантів відповіді відбираються

найвірогідніші.

«Навчаючи – вчуся». Цей метод надає можливість взяти участь у

навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному випадку своїм

однокласникам та однокласницям під час уроку.

Після того, як учитель назвав тему та мету уроку, роздав учням картки

із завданням, їм потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на

картці. Далі учні готуються до передання цієї інформації іншим у доступній

формі. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з

іншими учнями і самому дізнатися про певну інформацію від них.

«Ажурна пилка». Метод «Ажурна пилка» дозволяє учням працювати

разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу.

Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» учні працюють в

різних групах. Спочатку вони працюють в «домашній» групі. Потім в іншій

групі вони виступають в ролі «експертів» з питання, над яким працювали в

домашній групі та отримують інформацію від представників інших груп.

Потім учні знову повертаються у свою «домашню» групу для того, щоб

поділитися новою інформацією, яку надали учасники інших груп.

«Дерево рішень». Так називається техніка, яка використовується для

раціоналізації процесу прийняття рішень у ситуації, коли неможливо дати

10

простої й однозначної відповіді на поставлене завдання. Застосовується вона

також при аналізі ситуацій і допомагає досягти повного розуміння причин,

що привели до прийняття того чи іншого важливого рішення в минулому.

Учасники обговорення детально аналізують усі можливі варіанти

рішень і виписують у колонки переваги та недоліки кожного з них, а також ті

наслідки, до яких вони можуть привести. У ході обговорення учні

заповнюють таблицю.

Ця методика дозволяє учням краще зрозуміти механізм прийняття

складних рішень, проаналізувати суперечливі дані. Вчитель отримує

можливість точніше оцінити рівень базових знань та виявити ступінь

підготовки учнів.

3. Технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за

допомогою включення учня в гру.

Ігрова модель навчання покликана реалізувати, крім основної

дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення

емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога

розвитку творчої уяви; надання можливості висловлювати свої думки.

Як правило, ігрова модель навчання має чотири етапи:

1) орієнтація ( введення учня в тему, ознайомлення з правилами гри,

загальний огляд її перебігу);

2) підготовка до проведення гри ( ознайомлення зі сценарієм гри,

визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання

проблеми);

3) основна частина – проведення гри ;

4) обговорення.

Рольова гра стимулює прояв самостійності учнів, їх творчих

можливостей. Гра імітує реальність шляхом «проживання ситуації у ролі»,

яка учневі дісталась та надає можливості діяти «як насправді». Учень може

поводитись і розігрувати свою роль, моделюючи реальну поведінку.

11

До головних методів технологій ситуативного моделювання належать

«Імітаційні ігри» та «Розігрування ситуації за ролями».

«Імітаційні ігри». Цей метод передбачає імітацію діяльності. Під час

конструювання гри передбачається організація спільної діяльності гравців,

що має характер рольової взаємодії відповідно до правил і норм, що полягає

в організації дослідних груп. Це сприяє розвитку вміння орієнтуватися в

конкретних обставинах, враховувати можливості інших людей, впливати на

їхні інтереси, потреби та діяльність.

«Розігрування ситуацій за ролями». Імітує реальність призначенням

ролей учасницям та учасникам і наданням їм можливості діяти «наче

насправді». Кожна особа в рольовій грі має чітко знати зміст її ролі та мету

рольової гри взагалі.

Мета рольової гри – визначити ставлення до конкретної життєвої

ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та

почуття. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допоможе

дітям виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє

розвитку уяви і навичок критичного мислення, вихованню спроможності

знаходити й розглядати альтернативні можливості дій.

4. Технології навчання у дискусії

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі

навчання. За визначенням науковців, дискусія – це широке публічне

обговорення якогось спірного питання. Воно значною мірою сприяє розвитку

критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує

навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної

проблеми і все це повністю відповідає завданням сучасної школи. В

дидактиці дехто з фахівців відносить дискусію як до методів навчання

( способів роботи зі змістом навчального матеріалу), так і до форм організації

навчання. Певна кількість науковців вважає дискусію різновидом ігрових

форм занять, співробітництва, коли з обговорюваної проблеми ініціативно

висловлюють всі учасники спільної діяльності.

12

Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.

Вони вчать глибокому розумінню проблеми, самостійній позиції,

оперуванню аргументами, критичному мисленню, зважати на думку інших,

визнавати вдалі аргументи, краще розуміти іншого, сприяють уточненню

власних переконань і формуванню власного погляду на світ.

До групи технологій навчання у дискусії належать такі методи: метод

«Прес», «Займи позицію», «Неперервна шкала думок», «Дискусія».

Метод «Прес» використовується при обговоренні дискусійних питань

та при проведенні вправ, у яких потрібно чітко аргументувати визначену

позицію з проблеми, що обговорюється. Метод навчає учнів виробляти й

формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у

виразній і стислій формі, переконувати інших. Для цього учням надається

зразок формування висловлювання: Я вважаю, що (теза) тому, що

(обґрунтування)…наприклад (підтвердження)….Отже ( висновок).

«Займи позицію». Вид навчальної діяльності «Займи позицію»

допомагає з'ясувати, який спектр думок може існувати щодо обговорюваного

питання. Надається можливість висловитися кожному, продемонструвати

різні думки за темою, обґрунтувати свою позицію, знайти і висловити

найбільш переконливі аргументи, порівняти їх з аргументами інших.

«Неперервна шкала думок». Обирається дискусійна проблема, яка

передбачає можливість діаметрально протилежних точок зору. У

протилежних кінцях класу розміщуються плакати з альтернативними

думками. Учні повинні обдумати свою позицію та підготувати аргументи.

Потім вони оприлюднюють свою точку зору та пояснюють причину свого

вибору.

«Дискусія». Це активний метод проведення занять, покликаний

мобілізувати практичні й теоретичні знання, погляди слухачів на проблему,

що розглядається. Дискусія доречна при розгляді спірних питань, але у

навчальному процесі може не виникати ситуації спірності трактувань. Із цих

причин заздалегідь планувати проведення заняття як дискусію не цілком

13

коректно. Основні передумови використання дискусії в активному навчанні

такі: необхідно в складі теми, що досліджується знайти питання, про які

слухачі усвідомлено дотримуються істотно різних точок зору. Це може бути

зроблене в ході лекцій і інших занять; варто визначити, чи відносяться ці

спірні питання до інтересів, що зачіпають багатьох.

1.2. Структура уроку з використанням інтерактивних технологій

Застосування інтерактивних методик висуває певні вимоги до

структури уроку.

Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів: з

мотивації (не більше 5 % часу заняття); з оголошення, представлення теми та

очікуваних навчальних результатів (не більше 5 % часу заняття); з надання

необхідної інформації (10 – 15 % часу); з інтерактивної вправи – центральної

частини заняття (45–60 % часу на уроці); з підбиття підсумків, оцінювання

результатів уроку (до 20% часу).

1. Мотивація. Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі

й викликати інтерес до теми. Прийомами навчання можуть бути питання,

цитата, коротка історія, невеличке завдання і т. ін. Займає не більш 5 % часу

заняття.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних результатів. Мета –

забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони

повинні досягти в результаті уроку і чого від них очікує вчитель. Часом буває

доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учасників

заняття (5 % часу).

3. Надання необхідної інформації. Мета – дати учням достатньо

інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це

може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання

домашнього завдання. З метою економії часу можлива інформація в

письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. Наприклад,

14

деякі уроки побудовані таким чином, що в книзі учня є інформація, достатня

для виконання завдань: з нею ознайомлюються до початку уроку. На самому

уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні

поради, якщо необхідно – прокоментувати терміни або організувати

невеличке опитування (10% часу заняття).

4. Інтерактивна вправа. Мета – практичне освоєння матеріалу,

досягнення поставлених цілей уроку.

Послідовність проведення цього етапу така:

1. Інструктування – вчитель розповідає учасникам про цілі вправи, про

правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи

все зрозуміло учасникам.

2. Об’єднання в групи, розподіл ролей.

3. Виконання завдання, під час якого вчитель виступає як організатор,

помічник, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для

самостійної роботи і навчання один з одним.

4. Презентація результатів виконання вправи.

Інтерактивна частина заняття займає близько 60 % його часу.

5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. Мета –

усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставлених

цілей, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підбиття

підсумків бажано проводити у формі питань: Що нового дізналися? Яких

навичок набули? Наскільки це може бути корисно в житті? Крім того, можна

задати питання із проведення самого уроку: що було найбільш вдале, що ще

сподобалося, що слід змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні змогли

сформулювати відповіді на всі питання. Для опрацювання результатів

бажано лишити до 20 % часу уроку.

15

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ

ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

2.1. Застосування технології колективно-групового навчання при

проведенні уроків узагальнюючого повторення планіметрії в 10 класі

Уроки математики, організовані за інтерактивними технологіями,

сприяють розвитку мислення учнів уміння вислухати товариша і зробити свої

висновки, вчитися поважати думку іншого і вміти аргументувати думку

свою. Тому, на своїх уроках математики активно застосовую колективно-

групову навчальну діяльність – модель організації навчання в малих групах,

об'єднаних спільною навчальною метою.

Мету впровадження цієї моделі вбачаю в побудові цілісної системи

змістовно-методичного забезпечення всіх складових навчально-виховного

процесу на прикладі узагальнюючого повторення планіметрії у 10 класі.

Отже, повторювальний матеріал мною згрупований навколо основних

питань, що вивчаються в планіметрії – трикутник, коло, чотирикутник.

Урок 1. Тема «Трикутники» (Додаток 1)

Урок 2. Тема. Урок-семінар з теми «Трикутники» (Додаток 2)

Урок 3. Тема «Чотирикутники» ( Додаток 3)

Урок 4. Тема «Властивість хорд, січних і дотичних» (Додаток 4)

Мета уроків:

– узагальнити та систематизувати основні теоретичні положення курсу

планіметрії; глибше і повніше розкрити найважливіші ідеї розділів

«Трикутники», «Чотирикутники», «Властивість хорд, січних і дотичних»;

– розвивати в учнів уміння виділяти головне, формувати вміння

порівнювати та узагальнювати факти; розвивати можливості власної

продуктивності праці;

– виховувати вміння логічно обґрунтовувати математичні положення

та привчати учнів самостійно здобувати знання, вміння пояснювати свої дії;

працювати творчо.

16

Очікувані результати:

1.Сформоване бачення в учнів таких інтелектуальних умінь, як

– аналіз;

– порівняння;

– виділення головного;

– критичне мислення та здатність приймати відповідальні рішення;

– вміння робити вільний та незалежний вибір, що ґрунтується на

власних судженнях та аналізі;

2.Вміння створювати учнями презентації та власні проекти із

запропонованих тем.

Інтерактивні методи, використані при проведенні уроків:

– «умовний мікрофон»;

– «мозковий штурм»;

– робота в парах;

– метод «акваріум» (2-3 групи);

– робота в малих групах;

– «синтез думок»;

– мультимедійна презентація;

– «спільний проект»;

– «пошук інформації»;

– «коло ідей»;

– «займи власну позицію».

Обладнання:

– зведені таблиці властивостей трикутників та чотирикутників;

– дидактичні та роздаткові матеріали;

– диференційовані картки із завданнями;

– тестові завдання;

– мультимедійний проектор;

– збірники завдань ЗНО та ДПА.

17

2.2. Методика оцінювання діяльності учнів на уроках з

використанням інтерактивних технологій

Як оцінювати роботу учнів під час проведення інтерактивних уроків, як

підтвердити, що учні справді набули необхідного знання, умінь і навичок,

збагатили себе значущими для сучасного життя цінностями та

компетентностями? Ці важливі проблемні питання спонукають педагогів, які

застосовують інтерактивні технології, переосмислювати критерії оцінювання

навчальних досягнень учнів. Наприклад у інтерактивному навчанні

важливими є такі вміння, як здатність відстоювати свою думку або

аргументувати свою позицію під час дискусії чи дебатів. Отже, оцінювання

повинно базуватися саме на цих важливих уміннях, а не лише на оцінюванні

здатності учня запам`ятовувати та відтворювати фрагменти інформації.

Разом із застосуванням традиційних методів оцінювання рівня навчальних

досягнень учнів, учителі шукають також альтернативні підходи до вирішення

цього питання.

У розробці підходів до оцінювання запланованих навчальних

досмягнень першим кроком є чітке формулювання завдань оцінювання.

Традиційно такими завданнями вважаються наступні:

– показати учням, як вони досягли мети уроку;

– визначити найкращих за результатами учнів;

– стимулювати мотивацію учнів до навчання і отримання знань;

– визначити рівень здібностей учнів;

– з’ясувати, чи є необхідність у додатковому навчанні;

– поставити оцінки.

Такі традиційні завдання оцінювання зберігають свою актуальність і на

інтерактивних уроках, але поруч з ними перед учителями постають і нові

проблеми.

Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то

перевірка навичок вимагає набагато більшого часу, а оцінити виховний ефект

18

програми безпосередньо на уроці практично неможливо.

На інтерактивних заняттях викладачу треба приділяти більше уваги

поточному оцінюванню роботи учня під час заняття (а також оцінюванню

домашніх робіт), аніж тестам у кінці семестру. Варто дбати також про те,

щоб оцінювання не заважало самому процесові навчання: воно повинно

виконувати допоміжну функцію, а не бути окремою пріоритетною функцією

викладача.

Процес розробки стратегії оцінювання повинен складатися з таких дій:

1. Визначення мети (очікуваних результатів) уроку, що передбачає

з’ясування таких питань:

– які знання учні мають засвоїти і на якому рівні;

– якими вміннями, навичками вони мають оволодіти;

– які цінності в собі учні можуть сформувати.

2. Вибір показників (критеріїв ) оцінювання цих результатів.

3. Визначення мети оцінювання.

4. Вибір конкретної стратегії (способу) оцінювання.

Зазвичай я використовую такі прийоми оцінювання діяльності на

інтерактивному уроці:

1) тест (учні повинні обрати правильну відповідь із запропонованих або

знайти «пару» тощо);

2) експрес-опитування (це можуть бути стислі усні або письмові

відповіді, завдання типу «продовжити речення», «заповнити таблицю» і т.д.);

3) розширене опитування (учням пропонується усно або письмово дати

повну відповідь на поставлене питання з поясненням деяких положень,

наведенням прикладів);

4) спостереження (спостереження є одним із головних прийомів

оцінювання при інтерактивних методах викладання; вчитель обирає для себе

показники, які він буде відслідковувати протягом заняття, а також учнів,

яких треба оцінити);

5) самооцінка (оцінка самими учнями своєї роботи).

19

Інтерактивні методи оцінювання також допоможуть перевірити

домашнє завдання учнів на початку уроку. У своїй роботі я застосовую такі

інтерактивні методи:

«Інтелектуальна розминка». Інтелектуальна розминка – це два-три не

дуже складні питання для розмірковування; основна мета такої розминки –

налаштування учнів на роботу.

«Вірю – не вірю». Цей прийом можна використовувати на будь-якому

етапі уроку. Кожне питання починається словами: «Чи вірите ви, що…» Учні

повинні погодитися з цим твердженням чи ні.

«Бліц-опитування по ланцюжку». Перший учень ставить коротке

питання другому. Другий – третьому, і так до останнього учня. Час на

відповідь – кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає

темі або недостатньо конкретне. Кожний учень має право відмовитися від

участі в бліц-турнірі. Тому, щоб процедура не зірвалася, учитель з’ясовує

наперед, хто з учнів хотів би взяти участь у цій дії.

«Впізнай мене». Учням дається визначення певного математичного

терміну, поняття, фігури тощо. Якщо учень тричі відповідає правильно, то

він отримує додатковий бал. Можна обрати інший критерій оцінювання.

Зазначені вище приклади прийомів оцінювання навчальних досягнень

учнів не заперечують застосуванню традиційної оцінки, спрямованої на

запам’ятовування або повторення з метою закріплення. Скоріше мета

альтернативного оцінювання полягає в розширенні оціночного поля, з

включенням в нього аналізу нових умінь навичок та цінностей, що

формуються в учнів.

Зрозуміло, що трансформація практики оцінювання є достатньо

складним завданням. Але занурення учнів до самооцінювання отримують

задоволення від такої навчальної праці, а також від того, що між їхнім

навчанням і досвідом реального життя існує тісний взаємозв’язок.

20

ВИСНОВКИ

Мету даної творчої роботи вважаю досягнутою, оскільки визначено

сутність інтерактивних технологій, розглянуто їх класифікацію, визначено

роль інтерактивного навчання у розвитку учнів, а також висвітлено методику

оцінювання діяльності учнів на уроках з використанням інтерактивних

технологій.

Отже, інтерактивні технології навчання – це така організація процесу

навчання, у якому учню неможливо не приймати участь в колективному,

взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі

навчального пізнання.

Було з’ясовано, що інтерактивне навчання – це діалогове навчання, яке

заперечує домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над

іншою.

Воно передбачає:

– постійну, активну взаємодію, взаєморозуміння учителя та всіх учнів

класу – учасників процесу навчання;

– вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань,

проблем;

– рівноправність учителя й учнів як суб'єктів навчального процесу.

Інтерактивне навчання має на меті:

– створення умов для залучення всіх учнів класу до процесу пізнання;

– формування у молодших школярів як предметних, так і загально-

навчальних умінь та навичок;

– надання можливості кожному учню розуміти і рефлексувати з

приводу того, що він знає і думає;

– вироблення життєвих цінностей;

– створення атмосфери співпраці, взаємодії;

– розвиток комунікативних якостей і здібностей;

– створення комфортних умов навчання, які б викликали у кожного

учня відчуття своєї успішності, інтелектуальної спроможності, захищеності,

21

неповторності, значущості.

Використання інтерактивних методів ефективніше, ніж інші

педагогічні технології, сприяє інтелектуальному розвитку, вмінню робити

вільний та незалежний вибір, що ґрунтується на власних судженнях та

аналізі. В умовах інтерактивного навчання на уроках математики

забезпечується формування в учнів передусім таких інтелектуальних умінь,

як аналіз, порівняння, виділення головного, а також критичне мислення та

здатність приймати відповідальні рішення.

Інтерактивні технології охоплюють чітко спланований очікуваний

результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють

процес пізнання, а також умови й процедури, за допомогою яких можна

досягти запланованих результатів.

І в цілому, інтерактивне навчання є однією з найбільш гнучких форм

включення кожного учня в роботу, забезпечує перехід від простих до

складних завдань, вчить використовувати не готові знання, а здобувати їх із

власного досвіду, що веде до розвитку мислення - творчого і діалектичного.

Новітні підходи до організації навчання роблять навчально-виховний процес

різноманітним, цікавим та ефективним, а найкориснішим у такому навчанні є

те, що математика починає подобатися.

22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект).

– Х.: Скорпіон, 2000. – 120 с.

2. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н.П.

Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2012. – 176 с.

3. Нестандартні уроки в школі та їх аналіз: науково-методичний посібник:

(Авторський колектив. За редакцією Н.М. Островерхової, к.п.н., доцента). –

К.: Видавництво Харитоненка, 2003. – 152 ст.

4. Педагогічні технології / Ганна Сазоненко; упоряд.: Г. Мальченко, Т.

Вороненко, – К.: Шк. світ, 2009. – 128 с.

5. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник. /

О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. За ред. О.І. Пометун. – К.: Видавництво

А.С.К., 2004. – 192 с.

6. Сучасні шкільні технології. Ч.І / Упоряд. І. Рожнятовська, В. Зоц. – К.: Ред.

загальнопед. газ., 2004. – 112 с.

7. Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність. – Тернопіль: Мандрівець,

2009. – 360 с.

8. Майстер виробничого навчання курсів ЦЗ м. Южноукраїнська Христос

Світлана Михайлівна. Інтерактивні методи навчання. Режим доступу:

https://sites.google.com/site/nmcmyk/naukova-dialnist/interaktivni-metodi-

navcanna

9. Інтерактивні методи навчання: теорія і практика впровадження. Режим

доступу: http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-103F1AF92B958

23