РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ

ТА МОДЕЛІ СТИМУЛЮВАННЯ

Чмелюк Тетяна, Пономаренко ВікторіяФЕтаУ, 5 курс, ЕСМ-505,

tаtyаnа.chmelyuk@yаndex.ru, (науковий керівник: Гребешкова О.М.,

к.е.н., доцент)

Актуальність. Для ефективної діяльності компанії потрібний постійний розвиток її працівників. Сьогодні швидкий науково-

технічний прогрес зумовлює різного роду зміни, в тому числі і на підприємствах, що вимагає вдосконалення професійних знань,

вмінь та навичок. Навчання дає можливість працівникам підвищити свої професійні навички, що є сприятливим для підприємства, бо без розвитку співробітників не може бути успішної компанії. Співробітники, досягають нового рівню

кваліфікації, перекваліфіковуються або просто вдосконалюються набуттям нових знань, умінь і навичок,

отримуючи можливість для професійного зростання.

Постановка проблеми. Метою цієї статті є розкриття суті розвитку персоналу та дослідження його доцільності для

успішної діяльності організації.

Результати дослідження. В широкому розумінні розвиток персоналу – це прогрес та стимулювання до нього всіх працівників

підприємства. У вузькому розумінні розвиток персоналу – це процес його

навчання та підвищення кваліфікації або підготовка молодих фахівців для

виконання обов’язків за певною посадою [2, с.123]

Для ефективного використання трудового потенціалу людини потрібне

налагоджене управління розвитком персоналу. Це сприяє забезпеченню

ефективної фінансової діяльності підприємства та його

конкурентоспроможності[1, ст. 117].

Необхідність розвитку персоналу полягає в:

• недосконалості базової професійної освіти;• швидких темпах змін технологій;

• змінах у всіх сферах життя через НТП;• ефективнішому і вигіднішому для організації

безупинному навчанні вже існуючих кадрів, ніж залучення нових та адаптація їх до процесів на

підприємстві.

У Франції, Індії, Ірландії, Пакистані, Нігерії, Сінгапурі уряди на основі діючого законодавства запроваджують для компаній обов’язкові схеми розвитку персоналу, що в більшості випадків ґрунтуються на податку на навчання персоналу[3].

В Україні, Великобританії, Канаді, США та Швеції підприємства не мають нормативних зобов’язань для підготовки персоналу та фінансування його розвитку.

У Швейцарії, Німеччині та Японії роботодавці самі зацікавлені в розвитку персоналу та зобов’язуються його здійснювати.

У Бельгії та Данії уряд сприяє роботодавцям та профспілкам у заснуванні фондів розвитку персоналу, а умови їх фінансування регулюються колективними договорами.

У Франції схема фінансування розвитку персоналу наступна: із загальної суми податку 1,5% на професійне навчання персоналу від фонду оплати праці 0,2% використовуються на індивідуальні навчальні відпустки, 0,3% — на навчальні схеми, що допомагають молодим людям розпочати трудову діяльність, а 1,0% призначається на професійне навчання за індивідуальним планом, який погоджується з радою працівників підприємства [4].

Ще однією країною в якій уряд стимулює розвиток персоналу є Чилі. Там програма спрямована на заохочення попиту на розвиток своїх людських ресурсів задля посилення конкурентоспроможності на ринку праці та сформувати одночасно попит на освітні послуги. [3].

Щодо України, то вона є державою, де підприємства майже не мають юридичних обов’язків щодо підготовки та підвищення кваліфікації працівників та матеріального забезпечення їх професійного навчання.

Болгарські підприємства, які навчають своїх працівників, не ліцензуються. Роботодавці можуть надати заяву місцевому відділенню Національного агентства із працевлаштування, щоб виділили їм субсидії на навчання персоналу. У Болгарії законодавчо вирішують питання щодо державної реєстрації трудових договорів, які поряд зазначають як та чому буде навчатися за період роботи в компанії [5].

Висновки. В сучасному світі не викликає сумніву той факт, що ефективна діяльність будь-якого підприємства, в першу чергу, визначається рівнем розвитку її працівників. Огляд стану цього питання у вітчизняній та зарубіжній бізнес-практиці доводить, що існує чимало моделей стимулювання бізнес-організацій до розвинення свого персоналу. Проте єдиного рецепту успішної реалізації завдань у сфері розвитку персоналу немає.

Дякуєм за увагу!