Embed Size (px)
Citation preview
SPLF.UA
Практика Європейського суду з прав людини та
податкові спори в Україні
Європейська конвенція з прав людини
та сфера оподаткування
Доповідач:
Номінас Кирило
SPLF.UASPLF.UA
• «Європейська конвенція з прав людини», була відкрита для підписання в Римі 4 листопада 1950 року, і загалом набрала чинності ще 3 вересня 1953.
• Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та відповідні Протоколи до неї (далі Конвенція) було ратифіковано в Україні Законом від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, набрала чинності для України вона 11.09.1997 року.
• Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року визнано практику Суду джерелом права
SPLF.UASPLF.UA
Не зважаючи на те, що приймаючи Конвенцію її автори не те, що не ставили на перше місце, а, можливо, і взагалі особливо не враховували необхідність захисту прав осіб в публічно-правових відносинах із державами щодо оподаткування, практика Суду демонструє, що в сфері оподаткування, порушення Конвенції, допущені державами стосуються досить широкого переліку статей Конвенції та Протоколів до неї. Хоча, звичайно, не важко виділити основні з них, а саме: стаття 1 Протоколу 1 (захист права власності), стаття 6 Конвенції (право на справедливий суд).
SPLF.UASPLF.UA
Я вважаю, що права людини є фундаментальним аспектом оподаткування.
проф. Філіпп Бейкер
Baker P., Taxation and Human rights, in: GITC Review 2001, p.5, available26.05.2012 at: http://www.taxbar.com/documents/gitc_review_v1_n1.pdf
SPLF.UASPLF.UA
Статтю 7 Конвенції (Ніякого покарання без закону), було застосовано у справі ( CASE OF PUHK v. ESTONIA, 10.02.2004, 55103/00), де було встановлено порушення вказаної статті Конвенції щодо ретроспективного застосування закону про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків (особу було притягнуто відповідальність за діяння, що мали місце до набрання чинності законом про кримінальну відповідальність).
SPLF.UASPLF.UA
Статтю 8 Конвенції (Право на повагу до приватного і сімейного життя), було застосовано у справі (André and another v. France, ECHR 24.07.2008, 18603/03), де було встановлено порушення вказаної статті Конвенції щодо проведення обшуку в приміщенні юриста без достатніх підстав вважати, що він приймав участь в ухиленні від сплати податків клієнтом, саме проведення обшуку було визначено непропорційним його меті.
SPLF.UASPLF.UA
Статтю 9 Конвенції (Свобода думки, совісті і релігії) ), було застосовано у справі (Skugar & others v. Russia, ECHR 03.12.2009, 40010/04), де було визнано скаргу неприйнятною, через відсутність порушення релігійних прав скаржника тим методом ведення податкової бази даних державного органу, який передбачає застосування індивідуальних податкових номерів. При цьому Суд відмічав і раніше, що cплата податків є загальноприйнятим обов’язком, який не передбачає особливих передумов його належного виконання. Крім того, влада щодо оподаткування прямо визнається системою Конвенції, і приписується державі у статті 1, Першого протоколу (C. v. the United Kingdom, 10358/83, Commission decision of 15.12.1983).
SPLF.UASPLF.UA
Статтю 11 Конвенції (Свобода зібрань та об'єднання) було застосовано у справі (Vördur Olafsson v. Iceland, ECHR 27.04.02010, 20161/06), де було визнано порушення вказаної статті Конвенції щодо встановлення обов’язку для громадянина, який не є членом організації, здійснювати платежі на розвиток промисловості країни, які акумулювалися цією приватною організацією.
SPLF.UASPLF.UA
Статтю 13 (Право на ефективний засіб юридичного захисту), було застосовано у справі (Riener v. Bulgaria, ECHR 23.05.2006, 46343/99), де було визнано порушення статті 13 Конвенції (у її взаємозв’язку зі статтею 8 Конвенції та статтею 2 Протоколу 4) щодо відсутності можливості перегляду у належному обсягу рішення про застосування обмежень свободи пересування особи на підставі наявності несплаченої суми податків в розмірі біля 1 млн. доларів США.
SPLF.UASPLF.UA
Статтю 14 (Заборона дискримінації) було застосовано у цілому ряді справ, зокрема у справі (Christopher Crossland v. United Kingdom, 08.06.1999, 36120/97) де заявнику було спочатку відмовлено у наданні пільг з оподаткування, які надавалися зазвичай жінкам (заявник просив знижку на тій підставі що його дружина померла і він був змушений припинити роботу на умовах повної зайнятості для догляду за дітьми), але після звернення до Суду Об’єднане Королівство запропонувало йому дружнє вирішення спору.
SPLF.UASPLF.UA
Рішення інших судів слід брати до уваги, оскільки, наприклад, Європейський суд з прав людини неодноразово враховував та зазначав те, що судова практика традиційно грає настільки важливу роль у континентальних країнах, що цілі розділи позитивного права в значній мірі є її результатом, а відповідно і суд під час розгляду справ має приймати до увагу судову практику (Eur. Court H.R. Kruslin v. France, Judgment of 24 April 1990. Series A. No. 176-A.; Eur. Court H.R. Miiller andOthers v. Switzerland, Judgment of 24 May 1988. Series A. No. 133. Para. 29; Salabiaku v. France, Judgment of 7 October 1988. Series A. No. 141-A. Para. 29; Markt Intern Verlag GmbH and Klaus Beermann v. Federal Republic ofGermany, Judgment of 20 November 1989. Series A. No. 165. Para. 30.). Таким чином, посилання на рішення національних судів в інших справах (навіть якщо це не суди вищих інстанцій) є корисним та може суттєво посилити правову позицію по справі і взагалі, в наших реаліях допомогти структуризації судової практики.
SPLF.UASPLF.UA
Загалом, в більшості випадків, вимоги податкових органів щодо надання документів є безпідставними і положення чинного законодавства України (звичайно з урахуванням конкретних обставин справи) дозволяють аргументовано не надавати такі документи. Але варто звернути увагу на деякі позиції Суду щодо цих обставин, так, неодноразово в практиці Суду виникали питання щодо меж права не зберігання мовчання (права на не свідчення проти себе), зокрема у справі (FUNKE v. FRANCE, 10828/84, J.B. v. SWITZERLAND 31827/96, Saunders v. the United Kingdom, 19187/91). У наведених справах було встановлено порушення статті 6 Конвенції в частині порушення права на мовчання (не надання свідчень та документів проти себе). Але практика Суду в цих питаннях є не надто визначеною та узгодженою (навіть в наведеному переліку), і завжди стосується конкретних обставин справи. В будь-якому разі можна відмітити, що право на мовчання ні в якому разі не може інтерпретувати як безумовну можливість утримувати існуючі документи, які можуть бути доказами у відповідній кримінальній справі, але, за певних умов відповідна практика Суду може бути використана і платниками податків в Україні.
SPLF.UASPLF.UA
Презумпція правомірності рішень платника податків (застосування сприятливого для платника податків тлумачення в разі неоднозначності норм). Важливість дотримання вимог законодавства щодо застосування найбільш сприятливого в разі наявності суперечливих тлумачень норми законодавства Суд відмітив у справі (SHCHOKIN v. UKRAINE заяви №№ 23759/03 та 37943/06) де у сукупності із встановленням «неякісності закону» висновок про застосування «несприятливого» для платника податків тлумачення призвів до встановлення порушення статті 1 Протоколу 1.
SPLF.UASPLF.UA
Не вдаючись до теоретичних тонкощів вкажемо, що публічність судового розгляду є більш широким принципом, який охоплює і гласність та відкритість. Публічний характер судового розгляду, визначений в § 1 статті 6 Конвенції захищає від здійснення правосуддя в таємниці, без контролю з боку громадськості. Він також є одним із засобів підтримки довіри в судах, вищих і нижчих. Надаючи відправленню правосуддя видимості, гласність сприяє досягненню такої мети, § 1 статті 6, а саме справедливого судового розгляду, гарантія якого є одним з основоположних принципів будь-якого демократичного суспільства, за змістом Конвенції (Pretto and Others v. Italy, 08.12.1983, 7984/77; Axen v. Germany, 08.12.1983, 8273/78). Додаткового аргументуючи свої дії цими положеннями є сенс використовувати право, визначено в КАС України щодо здійснення аудіофіксації судового засідання. Крім того, у зв’язку із можливими зловживаннями в застосуванні положень статті 128 КАС України (щодо переходу в письмове провадження) можна звернути увагу на те, що відповідно до усталеної прецедентною практики Суду, проведення усного слухання, є складовою справедливого розгляду справи (Malhous v Czech Republic, 12.07.2001, 33071/96; Oganova v Georgia, 13.11.2007, 25717/03) і лише в окремих випадках можуть бути виключення. З урахуванням цього, в разі наявності сумнівів щодо недобросовісності можливого переходу в письмове провадження, бажаним є подання заяв щодо проведення судового розгляду в загальному порядку з відповідною аргументацією.
SPLF.UASPLF.UA
Хоча проблему відносно тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з’ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (Kushoglu v. Bulgaria, № 48191/99, 10.05.2007 року). Отже, хоча Суд має лише обмежену компетенцію з перевірки дотримання національного законодавства, він може сформулювати відповідні висновки за Конвенцією, якщо встановить, що при застосуванні закону в тій чи іншій справі національні суди припустилися явної помилки або застосували його так, щоб ухвалити свавільне рішення (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal, № 73049/01, «Кузнєцов та інші проти Росії»). Рішення національних судів мають бути належним чином обґрунтованими (Tatishvili v. Russia, no. 1509/02; Seryavin and Others v. Ukraine, no. 4909/04, 10.02.2011, Hadjianastassiou v. Greece, 16.12.1992). Доречні та важливі аргументи сторони не можуть бути проігноровані (Pronina v. Ukraine, no. 63566/00, 18.07.2006).
SPLF.UASPLF.UA
Одразу зазначимо, що Конвенцією прямо не визначається з якого моменту в особи, що стає учасником кримінального провадження (в тому чи іншому статусі), виникає право на правову допомогу (досудове слідство чи судовий розгляд). З часом (IMBRIOSCIA v. SWITZERLAND, 24.11.1993, 13972/88) все ж було визначено поширення відповідних положень Конвенції на досудове провадження. В справі (SHABELNIK v. UKRAINE, 19.02.2009, 16404/03) Суд вказав, що, хоча право кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення на ефективний захист з боку адвоката - який, у разі потреби, може бути призначений офіційно -не є абсолютним, воно становить одну з основоположних засад справедливого судового розгляду (див. справу "Кромбах проти франції" (Krombach v. France), N 29731/96, п. 89, ECHR 2001-II). Крім того, вимоги статті 6 можуть також бути застосовними ще до того, як справу передано на розгляд суду, і тією мірою, якою недотримання таких вимог на самому початку може серйозно позначитися на справедливості відповідного судового розгляду (див. згадане вище рішення у справі "Імбріоша проти Швейцарії", п. 36, та рішення у справі "Оджалан проти Туреччини" (Ocalan v. Turkey) [GC], N 46221/99, п. 131, ECHR 2005-...). Спосіб застосування пункту 1 і пункту 3(c) статті 6 на етапі слідства залежить від особливостей відповідного провадження та фактів конкретної справи. Згідно зі статтею 6, як правило, вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника. Права захисту буде в принципі непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання, отримані під час допиту без присутності захисника (справа "Сальдуз проти Туреччини" (Salduz v. Turkey) [GC], N 36391/02, п. 55, від 27 листопада 2008 року). На нашу думку, з урахуванням небажання слідчих допускати адвокатів зокрема на таку слідчу дію, як обшук, платникам податків слід обов’язково клопотати про надання їм можливості користуватися правовою допомогою під час неї. При цьому, в разі недопуску адвокатів для надання правової допомоги слід чітко визначити в протоколі обшуку відповідні зауваження, і вимагати їх внесення по ходу здійснення слідчої дії. Слід фіксувати всі намагання правоохоронних органів поставити питання присутнім особам щодо обставин справи, що в майбутньому можна буде класифікувати як намагання отримати інформацію від особи без присутності її адвоката.
SPLF.UASPLF.UA
Кирило Номінас,
асоційований партнер Адвокатської компанії«Соколовський і партнери»,
17
