ãàçåòà âèõîäèòü ç 1960 ðîêó

25.08.2010

¹36(5026)

46 КАНАЛІВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ

влучний погляд на сучасне життя

ww

w.m

ch

.co

m.u

a

Нарешті добігла кінця майже

семирічна епопея з реконструкцією

Канівського музею

Т.Г.Шевченка, в якій вирішальну

роль зіграла позиція нової влади на чолі

з Президентом України Віктором

Януковичем

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

КИ

сторінки 3-4

•край пам’яток Їх на Черкащині – понад дев’ять тисяч

сторінка 2

•якість під контролемДиректор «Черкасиводоканалу» стверджує, що питна вода відповідає всім нормам

сторінка 7

•не на самотіХто і як у Черкасах доглядає за старими і немічними

сторінка 8

•золотоніські обжинкиУ райцентрі відбулося свято останнього снопа

сторінка 10

•до столуРецепти приправ із помідорів та овочів

сторінка 12

•на повні грудиЩо робити для профілактики захворювань легень

сторінка 13

Не словом, а ділом

СМYK

2 25 СЕРПНЯ 2010

Молодь Черкащини №36

об’єктивф

ото

Ната

лії З

АЇКИ

РЕКЛАМА

об’єктив

ww

w.a

ratta

.ukr

aine

.com

ПРОБЛЕМА•

На багаточисленні побажання читачів «Молодіжки» ми почи-наємо цикл публікацій під рубрикою «Коридо-рами влади». ЇЇ героя-ми будуть керівники та працівники управ-лінь, відділів та служб органів державного управління обласно-го значення. На меті – розповісти про особ-ливості роботи певних управлінь, відділів і служб та про завдання і питання, над вирі-шенням яких вони працюють.

Першими у наше поле зору

потрапила Служба охорони культурної спадщини Чер-каської обласної державної адміністрації, яка опікується майже десятьма тисячами істо-рико-культурних пам’яток, що презентують культуру різних часів і народів, які проживали на території Черкащини.

– Хто і яким чином охоро-няє культурну спадщину Чер-каської області? – запитали ми у начальника Служби охо-рони культурної спадщини Черкаської ОДА Миколи Су-хового (на знімку).

– Наша Служба – це держав-ний орган, якому законом на-дано повноваження охороняти археологічні, історичні, культур-ні пам’ятки, а також об’єкти монументального та садово-паркового мистецтва. Ми слід-куємо за дотриманням режиму утримання об’єктів, розробляє-мо кошторис на проведення ремонтно-реставраційних робіт. Важливу роль у нашій роботі відіграє моніторинг за дотри-манням законодавства та ви-

явлення можливих по-рушників. Ми стежимо за тим, щоб без нашого відома не вносили змі-ни в інтер’єр пам’ятки та не займалися само-вільним переплануван-ням об’єкта.

– Скільки пам’яток на Чер-кащині?

– Всього 9 тисяч 85 пам’яток. Найбільше археологічних – їх 7 тисяч 169. Взагалі ж Черкащи-на – найбагатший на пам’ятки регіон України. Можна локаль-но виділити культурно-історич-ну приналежність районів до пам’яток. Трипільська культура пов’язана в першу чергу з трьо-ма районами – Тальнівським, Звенигородським, Уманським. У Європі є 19 протоміст, яким по 5 тисяч років. 18 із них – на Черкащині, на території саме цих трьох районів.

Скажімо, залишки Заруби-нецьких поселень знаходяться на території Канівського та Чи-гиринського районів. Були ви-падки, коли черкащани ставали першовідкривачами пам’яток. Так, залишки поселення часів Черняхівської культури було відкрито в обласному центрі під час прокладання траншеї по ву-лиці Дашковича. Там знайшли могильник часів ІV століття на-шої ери. У зерносховищах на території області знаходили ко-зацькі речі...

– Які з пам’яток було втра-чено за останні роки?

– У 1997 році через загоряння електропроводки вщент згорі-ла Свято-Миколаївська церква у селі Думанцях Черкаського району. Це була пам’ятка архі-тектури республіканського зна-чення. На жаль, її довелося зня-ти з державного обліку. Якщо найближчим часом не вивести із сільськогосподарського об-робітку території, на яких розта-шовані поселення Трипільської культури (Тальнівський район), то є небезпека, що через десять років там не буде чого охороня-ти! Їх оранкою зруйнують люди.

– Які об’єкти зараз потребу-ють негайного відновлення?

– Є пам’ятка загально-державного значення – сто-янка мисливців на мамонтів у Межиріччі на Канівщині. Вона знаходиться на балансі Націо-нальної академії наук. Там було споруджено металевий навіс, який цього року через важку зиму був пошкоджений. Ми вже маємо кошти на його віднов-лення та укріплення. У вересні плануємо розпочати роботи. Також потрібно якнайшвидше

реставрувати Успенський собор у Каневі. На завершення робіт в соборі та благоустрою прилег-лої території потрібно близько 26 млн. грн.

– А як зараз із фінансуван-ням?

– Ми поєднуємо використан-ня державних коштів та грошей приватних підприємців. Часто роботи проводять за рахунок забудовників, які беруть у ко-ристування ділянку, на тери-торії якої є частина культурного шару. За рахунок держави ос-танні роки було досліджено усі пам’ятки, що потрапили на те-

риторію автобану Київ-Одеса. Також було проведено дослід-ження Чигирина, Суботова. У Лисянському районі дослідили курган Скіфського часу. Рятує ситуацію те, що чимало закор-донних дослідників приїздить за свій рахунок досліджувати Трипільські поселення. А всі результати робіт, відповідно до домовленостей, передають до Державного музейного фонду.

– Чи є проблемні об’єкти, де державні інтереси стикнулися з приватними?

– Так, і це не поодинокі ви-падки. Найчастіше хочуть при-ватизувати ділянку, на якій знаходиться пам’ятка. Іноді са-

мовільно проводять роботи на території, що охороняється на-шою службою. Останнім при-кладом є зупинення нами робіт з прокладання трубопроводу біля ресторану «Чайка», що в Черкасах. Там було пошкод-жено культурний шар періо-ду Середньовіччя. З початку року ми вже надали двадцять приписів про порушення у Смі-лянському, Лисянському, Дра-бівському та інших районах. За рахунок цього було збере-жено пам’яток на суму 8 млрд. 192 млн. грн.

Олена БЕРЕСТЕНКО

Селяни в очікуванні земельних актів

У невеликому селі Григорівка Канівського району тільки й розмов, що про землю. Триста з гаком жителів ніяк не можуть отримати акти на землю. Куди вони тільки не зверталися – скрізь отримували облизня.

Ще 1997 року у селі розпаювали дов-колишні земельні угіддя, але за всі ці роки люди ніяк не могли отримати зе-

мельні акти. Пояснення було таке: роз-пайовані землі є пам’яткою археології, тому селянам до неї – зась.

– Це питання ми не могли вирішити майже 13 років, – каже сільський голо-ва Василь Осауленко. – Ми навіть судо-вий процес виграли, але справа з місця не зрушила.

У відчаї люди звернулися до голо-ви Черкаської обласної адміністрації Сергія Тулуба. Минулого тижня голова особисто поїхав до села, щоб особисто

поспілкуватися з людьми та допомогти у вирішенні їхньої проблеми. Для цього до села попрямувало чимало посадовців, серед яких прокурор Черкащини Микола Лісовий, головний податківець Петро Ху-каленко та інші. До Григорівки ще ніколи не приїздила така висока делегація.

За словами заступника начальника Головного управління Держкомзему в Черкаській області Григорія Комли-кова, понад 122 гектари розпайованої землі можуть містити пам’ятки археоло-гічної спадщини.

Сільський голова Василь Осаулен-ко запропонував видати людям акти та укласти договори з урахуванням архео-логічних пам’яток. Тобто якщо науковці захочуть провести на цих земельних ді-лянках розкопки, то селяни не повинні цьому перешкоджати. Подібне рішення висловив і голова Канівської райдержад-міністрації Олексій Гика. Сергій Тулуб схвалив таку пропозицію. І зобов’язав Олексія Гику проконтролювати це пи-тання так, щоб уже у двадцятих числах вересня люди були з актами. Тим біль-

ше, що 23 вересня вони святкуватимуть день села.

Селяни пораділи такому поворотові їх-ньої справи, але поки що бояться вірити, що таки матимуть на руках омріяні акти на землю.

– М’яко стелять, та побачимо, як дове-деться спати, – бурмотіли селяни.

Втім, Сергій Тулуб запевнив, що хви-люватися нічого. І пообіцяв, що на вру-чення актів якщо сам не приїде до Гри-горівки, то вже точно свого заступника пришле.

Наталія ЗАЇКА

Черкащина – найбагатший на пам’ятки регіон УкраїниКОРИДОРАМИ ВЛАДИ•

Реконструкція палеолітичного житла пе-ріоду пізнього палеоліту (XV тис. до н.е.) на території теперішнього села Межиріч

фот

о Ол

ени

БЕРЕ

СТЕН

КО

фот

о Ві

ктор

ії Ш

ИБІН

СЬКО

Ї

Голова облдержадміністрації Сергій Тулуб (на знімку ліворуч)

уважно слухає аргументи григорівчан

Відновлене житло трипільців неабияк цікавить туристів

3 25 СЕРПНЯ 2010№36 Молодь Черкащини

фот

о Те

тяни

Оче

ретя

ної

наші новини

ЦИТАТИ•

Голова обл держ-адміністрації Сергій Тулуб про…… воду– Майже третина території Черкащини по-гано забезпечується питною водою. Це про-блема для області. Нещодавно це питання розглядали на колегії, й було прийнято про-граму, за реалізацію якої нині відповідає мій перший заступник Сергій Рябцев. Думаю, що це питання вдасться зрушити з місця, але воно потребує великого фінансування.

… село– На жаль, Черкащина має багато проблем на селі, особливо у житлово-комунальному господарстві, благоустрої села. І це питання – одне з найприорітетніших у роботі Черкась-кої облдержадміністрації. Треба зберегти школи, які сьогодні є на селі. Таке доручення вже дано начальнику Головного управління освіти Івану Шарапі. Бо є школа – є село. А те, що діток в школах немає – то це питання тимчасове.

…кошти Кабміну для створення робочих місць– Черкащині виділено чотири мільйони гри-вень під створення нових робочих місць. Але на тих територіях, де раніше були шахти, тоб-то це територія Ватутіного. Там є фірма, яка виграла тендер на використання цих коштів, і нині розробляється програма створення робочих місць. Програму ми розглянемо та затвердимо на колегії облдержадміністрації.

Записала Наталія ЗАЇКА

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

КИ

ДОЧЕКАЛИСЯ

Музей Тараса Шевченка – вхід відкрито

•

День Незалежності України в облвасному центрі від-святкували гучними пісня-ми та фестивалем хліба

Хліб усьому головаДев’ятнадцяту річницю Незалежності

України черкащани почали відзнача-ти ще в суботу з фестивалю хліба. До палацу культури «Дружба народів» з’їхалися делегації з усіх районів. На святкові урочистості вони приїхали з короваями, пампушками, крученика-ми, пиріжками… Особливо здивували своєю фантазією та колоритом запашні короваї. Найбільше пощастило голові Черкаської облдержадміністрації Сергію Тулубу, який оглядав всю хлібну вистав-ку, адже очільнику області не лише да-вали покуштувати запашні булочки, а й дарували короваї.

Родзинкою свята стала квіткова виставка на тему української символі-ки. Із квітів викладали то прапор, то тризуб. Подивував Катеринопільський район, який презентував просторову скульптурно-асиметричну композицію, а іншими словами – одягнули дівчину у

квіткове вбрання, що символізує квіту-чу й гарну Україну. Опісля квіткових та хлібних оглядин черкащани насолоджу-валися святковим концертом та слухали вітальні слова Сергія Тулуба:

– До цієї знаменної події йшло не одне покоління українців, та лише 1991 року ми остаточно реалізували цю мож-ливість. Дев’ятнадцять років – це юна-цький вік. Із цим можна було б погоди-тися, якби не знати, який шлях пройшов народ України до своєї вимріяної віками незалежності. З гордістю можна конста-тувати, що за роки незалежності Україна відбулася, вона визнана в усьому світі, стала вільною демократичною держа-вою. Ми є свідками відновлення та єд-нання української нації.

На переконання голови, утвердження української держави можливе за наяв-ності системної і гнучкої економічної та соціальної політики.

Цьогорічний День Незалежності став особливим для черкащанина Віктора Лебедя. Напередодні старий чоловік звернувся на «гарячу лінію» голови ОДА із запитанням, у якому із черкаських ма-газинів можна придбати прапор України. Щоб порадувати старенького, Сергій Ту-

луб на сцені «Дружби народів» особисто передав йому жовто-блакитний прапор.

У районі теж святоДень народження держави суботнього

дня на високому рівні відзначали і в Чер-каському районі. Епіцентром свята стало село Червона Слобода.

Для жителів району влаштували не лише святковий концерт, а й ярмарок, де продавали сільськогосподарську продук-цію. Мали люди й змогу ознайомитися із новітньою військовою технікою Орша-нецького навчального центру Державної прикордонної служби.

На районні урочистості прибув і голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб. На свято він приїхав із подарунком – найсучаснішим ультразвуковим апара-том для районної лікарні. Разом із очіль-ником області з Днем Незалежності жи-телів району привітав і голова Черкаської райдержадмінстації Євген Влізло

– День Незалежності – це наше най-більше національне свято. І наш обов’язок зберегти цю незалежність, – зазначив керівник району.

Євгенія ВЯТКІНА

Голова обласної державної адміністрації Сергій Тулуб у День Державного Прапо-ра України віддає шану національному символу, перед його підняттям в центрі Черкас.

Президент України Віктор Янукович напередодні Дня Незалежності, 23 серпня, відкрив оновлений музей Тараса Шевченка, що в Каневі.

Першими побачити реконструйова-ний музей Т.Г. Шевченка виявили ба-жання як місцеві поціновувачі таланту Великого Кобзаря, так і гості з усієї України. Тому 23 серпня поблизу Шев-ченківської могили яблуку ніде було впасти. Головним гостем став Прези-дент України Віктор Янукович, який 9 березня, приїхавши на Чернечу гору, пообіцяв відкрити музей на День Неза-лежності. Нагадаємо, що реконструкція музею розпочалася 2003 року, але за-тяглася і тому вимагала негайного на-ведення порядку.

– Чесно кажучи, тоді я опустила очі й подумала, що ми скажемо людям 24 серпня, адже в музеї була повна руїна, – зізналася біля підніжжя Шевченківсь-кої могили заступник Голови Адмініст-рації Президента України Ганна Герман. – Та приїхавши до музею за тиждень до його відкриття, переконалася, наскільки слово Президента тверде. Можна сказа-ти, що це перша завершена обіцянка Вік-тора Януковича, яку він дав біля могили Шевченка.

Сам Віктор Янукович до Канева приї-хав обідньої пори. Спершу поклав квіти до Шевченківської могили, а потім пе-рерізав червону стрічку на вході до му-зею та став першим відвідувачем, якому провели екскурсію музейними залами. Опісля Віктор Янукович поділися вра-женнями від оглянутого:

– Україна зобов’язана була зроби-ти цей музей, який би був гідним його

пам’яті. Вважаю, що той творчий ко-лектив, який працював над концепцією музею, та будівельники, які втілили ар-хітектурне рішення, увійдуть у сучасну історію. Я вдячний людям, які вклали серце й душу у цю роботу. І вона тепер слугуватиме не тільки Україні, а й усьому світу. Я пишаюся тим, що мені в житті вдалося доторкнутися до долі цього му-зею.

Глава держави зазначив, що хотів, щоб драматургія оновленого музею від-повідала образу Шевченка.

Чимало митців після екскурсії вис-ловили своє здивування побаченим. На їхню думку, після архітектурного оформ-лення, яким керувала досвідчена Лариса Скорик, у музеї не відчувається Шевчен-ківського духу. Ніяких українських ор-наментів, ніяких квітів, ніякого паркету. Анна Герман на це має своє пояснення:

– Цей музей – одна з перших спроб

говорити про Шевченка як про модерну людину, яка любила Шопена, а не тільки українські народні пісні. Так, ми знаємо про Шевченка, як про людину, яка бага-то зробила для народної творчості, знає-мо, що він плоть від плоті свого народу, але забуваємо, що це ще й елітний поет. І весь час прив’язувати його лише до пластів народної творчості – це збідню-вати Шевченка, збіднювати українську культуру. Всі, хто хотів, щоб українська культура була лише селянською, говори-ли про Шевченка як про старого діда в кожусі. А ми знаємо, що Шевченко – це франт, представник золотої молоді. І тому повинні пропагувати саме тако-го Шевченка. Ми стильна європейська нація, і Шевченко був першим таким із нас.

Щоб мати власну думку, кожний чер-кащанин може сам відвідати музей.

Наталія ЗАЇКА

ФОТОФАКТ•

фот

о Ок

сани

Хим

ич

Віктор Янукович:– Я вдячний людям, які вклали

серце й душу у цю роботу.

УРОЧИСТА ДАТА•

З днем народження вдев’ятнадцяте!

Юна катеринопільчанка, одягнена у квіткове вбрання, що

символізує колорит України

4 25 СЕРПНЯ 2010

Молодь Черкащини №36 ситуаціяСИТУАЦІЯ•

Протягом останніх шести місяців реконструкція та реставрація будинку-музею Т.Г.Шевченка, який знаходить-ся на території Шевченківсько-го національного заповідника, постійно були в епіцентрі уваги представників влади, правоохо-ронних органів, засобів масової інформації. Що ж стало при-чиною того, що це будівництво викликало такий ажіотаж?

ПередісторіяКоли наприкінці 2009 року з’явилась інфор-

мація, що на реконструкцію музею починаючи з 2003 року вже витрачено майже 70 мільйонів гривень, як у фахівців, так і пересічних гро-мадян виникло запитання: «А куди ж ті гроші «вмурували?». Для закінчення реконструкції залишилося 26,5 млн., а роботи було ще не по-чатий край…

Напевне у Президента України Віктора Яну-ковича, який відвідав могилу Кобзаря 9 берез-ня, аналогічне запитання виникло до тодіш-нього голови обласної державної адміністрації Олександра Черевка.

Через три дні Олександр Черевко Указом Президента України був звільнений зі своєї по-сади. Як зазначалося на президентському сай-ті, рішення глави держави було продиктоване вкрай незадовільним станом справ у Черкась-кій області, зокрема в Шевченківському Націо-нальному заповіднику в Каневі.

Стало зрозуміло, що виправити ситуацію має новий керівник Черкащини. Згодом Чер-каську ОДА очолив Сергій Тулуб. Завдання було поставлено чітко – першу і основну чергу робіт завершити до 23 серпня цього року. Об-ласний штаб із реконструкції Шевченківського національного заповідника очолив перший за-ступник голови облдержадміністрації Сергій Рябцев.

«Але згодом, зі зміною влади, робота була підмінена розмовами»

Анатолій Рибак, який зараз є рад-ником голови обл-держадміністрації, був серед прешопро-ходців реконструкції музею Тараса Шев-ченка.

– Я в іпостасі за-ступника голови Черкаської облас-ної адміністрації ще 2003 року розпочи-нав реконструкцію музею Тараса Шев-ченка, – згадує Ана-толій Рибак. – Тоді за ініціативи прем’єр-міністра України Віктора Януковича взялися до роботи. Але згодом, зі зміною влади, робота була підмінена розмова-ми. І добалакалися до того, що не було коли і не було кому навіть помити пам’ятник Велико-му Кобзареві. Ви вже вибачте, але чомусь перед очима така картина: Дмитро Павличко підсадив на плечі Івана Зайця, і вони вишиванкою чис-тять монумент. Звісно, не цим шанованим лю-дям це робити. Але ж скільки було державних діячів у вишиванках, які просто дали б команду: наведіть порядок. А скільки було таких, які за обов’язком мали це зробити. І я таки радий, що мені, вже пенсіонеру, випала честь докласти зусиль, щоб Святиня справді стала Святинею. І нинішня моя посада – радник голови Чер-каської обласної державної адміністрації з пи-тань капітального будівництва і всього іншого, пов’язаного з цією галуззю. А на час реконс-трукції Національного заповідника очолюю групу радників голови ОДА. Сергій Борисович

нас інакше як виконробами і не називає. Доволі часто чую: ось понаїхали «чужі» і тут розкерувалися. А хто вам, «своїм», не давав розворуши-ти своїх? Хіба «тоді» не відгук-нулася б, наприклад, «Наша Ряба» на заклик допомогти? А відгукнулася б, якби хтось покликав. Але хіба «тим» було коли кликати, як тоді, на мою думку, «стояло завдання» – вкрасти. І ті, кого притягують до кримінальної відповідальності, – тільки «стрілочники». На моє переконання, незабаром стануть відомі й «диспетчери», які готові були порвати на собі вишиванку заради любові до Тараса Шевченка. Та сорочки цілі, а бюджет пограбували.

Гроші люблять рахунок

За повідомлен-ням начальника Го-ловного управління капітального будів-ництва облдержад-міністрації Бориса Євмини, з 2003 по 2007 роки замовни-ком на реконструк-цію та реставрацію б у д и н к у - м у з е ю Т.Г.Шевченка було визначено Шевчен-ківський національ-ний заповідник. За цей період виконано робіт на суму 20,1 млн. грн. за рахунок коштів державного бюджету.

У 2003 році освоєно 0,9 млн. грн. (була виготовлена проектно-кошторисна доку-ментація по будинку-музею), у 2004 році – 1,8 млн. грн., у 2005 – 9,5 млн. грн., у 2006 – 5,1 млн. грн. і у 2007 – 2,8 млн. грн.

З наступного, 2008 року, за-мовником на виконання робіт по будинку-музею Т.Г. Шевчен-ка було визначено управління капітального будівництва Чер-каської облдержадміністрації. Той рік став «найурожайнішим» в плані використання коштів. Лише за 2008-ий було виконано робіт на суму 34,4 млн. грн. за рахунок фінансів з державного

бюджету. Така активність з освоєння грошей у нової влади викликала пев-не здивування, і, як з’ясувалося згодом, не да-ремно. Частина грошей все-таки не дійшла до об’єкту.

Вже у 2009 році виконано робіт на суму 12,3 млн. грн. за рахунок коштів державного бюд-жету. Тож станом на 1 січня 2010 року загальне виконання робіт з початку будівництва склало 66,8 млн. грн., що становило 69,3 % від загаль-ної вартості реконструкції. За складеним раніше кошторисом на завершення робіт залишалося 29,7 млн. грн. Проте і неозброєним оком було помітно, що через такі темпи робіт ні грошей ні часу не вистачить, щоб у 2010 році закінчити реконструкцію музею.

Після президентських виборів, коли Украї-ну очолив Віктор Янукович, деякі скептики певного політичного спрямування поспішили із заявами, що ніби на реконструкції будинку-музею Т.Г. Шевченка тепер буде поставлено

крапку. Проте, яким же було здивування тих песимістів, коли Віктор Янукович після Брюссе-ля і Москви з офіційним візитом відвідав Канів. Як події розгорталися після того візиту, ми вже згадували, тож перейдемо до цифр.

Вже у червні цього року на виконання робіт з реконструкції та реставрації будинку-музею Т.Г. Шевченка з державного бюджету надійшли кошти у сумі 29,6 млн. грн., які необхідні

для завершення робіт. Із зміною влади стало зрозуміло, що тепер гроші в повному обсязі підуть за цільовим призначенням і не будуть дорогою осідати у чиїхось карма-нах.

Наступного місяця з держав-ного бюджету надійшли кошти на проектування та створення музей-ної експозиції в будинку-музеї Т.Г. Шевченка у сумі 5,6 млн. грн. Та-кож у липні з резервного фонду де-ржавного бюджету було виділено 15,6 млн. грн. для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнен-ня надзвичайної ситуації на території Шевченківського національного за-

повідника у м. Каневі.

«А у селах, у веселих і люди веселі...»

На перший погляд, Канівська районна де-ржавна адміністрація не має жодного стосунку до подій у Шевченківсь-кому національному за-повіднику та у самому Каневі.

- Але це тільки на перший і на хибний пог-ляд, – коментує голова Канівської РДА Олексій Гика. – Моральна від-повідальність за стан справ у Шевченковому

краї не дає нам спокою. Ми поставили собі за мету – втілити у життя Тарасові слова: «А у селах, у веселих і люди веселі». Це справа не одного року, але будемо її робити. Приміром, у Степанцях завершимо газифікацію, в інших селах реконструюємо електроосвітлення. Даємо собі звіт, що деякі закордонні турис-ти відвідають не тільки Тарасову гору, а й захочуть побувати в навколишніх селах. Не просто кинути поглядом, а й пожити тут бо-дай тиждень. Тому в першу чергу дбаємо про благоустрій сіл. А селяни впорядковують свої оселі, щоб європеєць чи латиноамериканець не почувалися на канівській землі незатишно. Розвиток зеленого туризму потребує не тіль-ки уваги, а й коштів. Та не лякаємося. З таким головою обласної державної адміністрації, як Сергій Борисович Тулуб, можна гори зверну-ти. І те, що вдалося зробити за надто корот-

кий термін – свідчення бажання нової влади дотримувати слово.

І нарешті на саме місто звернули увагу

– Ситуація з ви-конання доручення Президента України Віктора Януковича щодо завершення першої черги робіт реконструкції та рес-таврації музею, інших об’єктів заповідника та благоустрою оба-біч дороги, якою в травні проходить ка-нонічна піша хода, на початок квітня оціню-валась як критична, –

розповідає міський голова Канева Василь Коло-мієць. – Але як не дивно, сталося диво. Намічені роботи до 22 травня цього року були виконанні своєчасно і з належною якістю. Особливо при-ємно, що ці роботи виконанні на об’єктах міста. Це і благоустрій з мощенням на Соборній пло-щі, ремонт клубу-музею «Ветеран», благоустрій біля Успенського Собору, заміна павільйонів на автобусних зупинках на однотипні осучас-нені, впорядкування вулиці Шевченка. Завдяки розумінню підприємства або перераховували кошти, або забезпечували виконання робіт, або самі виконували їх. Так, наприклад, павільйон біля річкового приплаву виконано за кошти ТМ «Наша Ряба». А це далеко не один мільйон. Продовжуючи благоустрій міста, здійснено мо-щення тротуару від Соборної площі аж до площі Комсомолу. Замінюємо непривабливі паркани по вулиці Шевченка. Приємно те, що матеріали доставили в місто на благодійній основі лісові господарства, які ще два роки тому брали з Канева, за аналогічну «допомогу» гроші через судові позови. По цій же вулиці Шевченка ПП «Граніт» покрило рівним шаром асфальту пів-кілометра тротуару, який до цього кілька деся-тиліть був покритий «кострубатим» бетоном (з часів будівництва ГЕС).

Не словом, а діломМудре керівництво голови обласної держад-

міністрації, професіоналізм і висока компетент-ність його першого заступника, вагомий внесок радників, відповідальність Головного управлін-ня капітального будівництва ОДА, сумлінність і вболівання за доручену справу кожного буді-вельника – і ось, всупереч «прогнозам», спра-ву доведено до кінця: Україна може пишатися своєю Святинею.

Боїмося твердої руки. Якщо руки диктатора, то й треба боятися. А якщо здатної навести лад, то навіщо?

Леонід ТУМЕНКО, Юрій МИХАЙЛОВ

нас інакше як виконробами

Сказано – зроблено

фот

о з

сайт

у w

ww

.kob

zar.i

nfo

Музей до реставрації (2002 рік)

5 25 СЕРПНЯ 2010№36 Молодь Черкащинивільна думка

рекл

ама

У правому куті Леонід ТУМЕНКО,

журналіст

БРЕЙН-РИНГ•У лівому куті Сергій РЯБЦЕВ,

1957р.н., Комунарський гірничо-ме-талургійний інститут, перший заступник голови Черкаської обласної державної адміністрації

– Сергію Віталійовичу, ваша по-сада важлива, друга за значен-ням в адміністрації. Як ви йшли до неї?

– Якщо точно відповідати на ваше запитання, то ніколи у мене не було ні мети, ні мрії бути чиновником тако-го рангу. У представленні ви зазна-чили інститут, який я закінчив. Отже, стелилася мені дорога в шахту, у вугільну промисловість, в енергети-ку. Саме працюючи в цих галузях я познайомився із Сергієм Борисо-вичем Тулубом. З того часу минуло 18 років, як ми, по суті, якщо не ра-зом працюємо, то поруч. Я людина його команди, а Сергій Борисович – командир талановитий, умілий ме-неджер, який покликав мене на цю посаду. І нічого тут дивного немає. Щоб ваші читачі мали уявлення про те, кому ж доручено керувати Чер-кащиною, то ще раз підкреслю, що Сергій Борисович має величезний досвід керівництва різних рівнів. Не раз йому доводилося діяти сміливо у кризових умовах. Наведу лише один приклад. За президента НАК «Енер-гоатом» Сергія Тулуба свого часу було збудовано і здано в експлуа-тацію другий блок на Хмельницькій атомній станції та четвертий – на Рів-ненській. Для порівняння: у світі тоді вдалося запустити в роботу чотири енергоблоки. Саме за такий вагомий внесок в атомну енергетику Сергію Тулубу було присвоєно високе зван-ня Героя України.

– Коротенько, будь ласка, «прой-діться» щаблями попередньої ро-боти.

– До приїзду в Черкаси весь час був господарником. Зокрема, був директором ремонтно-механічного заводу, директором машинобудівно-го заводу. Доводилося керувати вже діючими підприємствами та створю-вати нові.

– Декому зараз, не маючи ар-гументів проти нової влади, до-водиться «сідати на коника» – мовляв, прийшли сякі-такі «до-нецькі».

– Таке ми вже проходили. Так нас спочатку сприйняли в «Енергоато-

мі». Та коли команда довела, що вона здатна на добрі справи – став-лення змінилося.

– А які добрі справи ще на вашо-му рахунку?

– Мав причетність до розробки ура-нових родовищ. Не буду називати, де. Але після 20 років Чорнобильсь-кої катастрофи за мого керівництва була видана перша партія уранової руди.

– Тож продовжуймо. Ви прийшли, «чтоб сказку сделать былью»?

– Далеко не так. Ми не казкарі, а реалісти. І прийшли працювати на Черкащину, щоб залишити по собі добрі справи. І однією з таких є від-криття музею Тараса Шевченка у Каневі. Справу завершено. Звичай-но, оновлену реконструкцію і експо-зицію музею однозначно сприйняли не всі.

Та головне, що музей нарешті від-крив двері для відвідувачів. На часі – ремонт доріг, і не тільки в Каневі. Для цього вже прийнята обласною радою запропонована нами програ-ма.

– Чого-чого, а програм на душу населення у Черкаській області було прийнято та схвалено тем-на хмара. От тільки волі та вміння не вистачало, щоб їх доводити до діла.

– Не чекайте, що я буду когось та за щось критикувати. У мене для цього немає ні бажання, ні часу. У нас інше завдання – змінити життя людей на краще.

– Складається враження, що ко-манда Тулуба-Рябцева дуже поспі-шає.

– Справді, якщо хтось інший ви-конав би обсяг роботи за три дні, то наша команда намагається зробити це за день.

– День за три – такому темпу, такому коефіцієнту корисної дії можна тільки позаздрити, але ж згадаємо анекдот, в якому йдеть-ся про те, щоб вивести Україну з ями, потрібно запровадити японсь-кі технології та завезти сюди хоча б 50 мільйонів японців. Донецьких скільки ж не привезете?

– А ніхто і не збирається!– Але ж наявний менеджмент

явно не справлявся із своїми за-вданнями.

– Повторюю, що критикувати не буду, а от виправляти ситуацію – моє завдання. Так, в структурі обласної державної адміністрації не було кон-кретного управління, яке б займа-лося розвитком промисловості. Цю галузь «приклеїли» до управління економіки. Сиділи собі чиновники і складали звіти, перекладали папірці. Вони навіть не спостерігали за тим, як дерибанили та розкрадали під-приємства.

– Але ж без участі директорів цей процес не відбувався?

– Це точно. Нещодавно один та-кий директор показував свій завод – бур’яни вище його голови, ніякого навіть натяку на культуру виробниц-тва. Маючи поважний стаж керів-ництва підприємствами, я таких «ди-ректорів» розпізнаю відразу. Роботи багато. Сьогодні терміново необхід-но рятувати смілянський «Орізон», віддану в оренду Черкаську ТЕЦ, майже вкрадене у Черкас «Теплоко-муненерго».

– Ось тут містяни вказують паль-цем на «чужаків», які прийшли роздерибанити Черкаси.

– Ви таки схиляєте мене, щоб я критикував. Таки немає в мене на це часу. Мені виділено час наводити лад.

– Тому і «летять голови»?– Зовсім ні. Іде нормальний процес

пошуку вмілих керівників. Тому і від-буваються заміни.

– Повернімося до структури ОДА. То є вже управління про-мисловості?

– Так, створене окреме управлін-ня промисловістю та розвитку інф-раструктури. Помітили, що без роз-витку нам аж ніяк. І в першу чергу реформувати потрібно житлово-ко-мунальне господарство. А щоб впо-рядкувати діяльність цієї галузі, тре-ба створити регіональні об’єднання водо- та теплопостачання. Щоб ніко-му не кортіло їх «прихватизувати». Окреме слово про промисловість

Черкас.– Так її теж «зуміли» знищити.

Бо працювала вона переважно на оборону СРСР.

– То треба перепрофілювати про-мислові підприємства, запросити для цього інвесторів. Найголовніше завдання – надати черкащанам ро-бочі місця, які вони втратили.

– Під вашим кураторством пра-цює і управління капітального будівництва облдержадміністра-ції?

– Так, ми зрушили з місця пробле-му довгобудів, яких в області набра-лося аж 440. Тож виділені бюджетні кошти ми не «розмазували» по різ-них об’єктах, а спрямували на окремі. Для прикладу: у Драбові школа, яка будувалася 18 років, ще б 18 років споруджувалася, та концентрація коштів дала змогу завершити будів-ництво. І вже 1 вересня учні навчати-муться в новій школі. Таку практику концентрації коштів будемо продов-жувати і надалі.

– Ви згадали що дороги – не тіль-ки дороги…

– Так, це шлях до інвестицій. А вони прийдуть на Черкащину тільки нормальними автодорогами. Пора вже «дати крила» Черкаському ае-ропорту, «кинути рятівне коло» Чер-каському річковому порту. Ласкаво просимо, панове інвестори, на Чер-кащину! По землі, повітрям і водою. А влада покликана створити якнай-комфортніший інвестиційний клімат. І це завдання нам під силу. І над ним ми працюємо.

– Насичено, цілеспрямовано?– Так, мій робочий день розпочи-

нається о 7-45, а закінчується опів-ночі чи далеко за неї.

– І як вам на посаді чиновника?– А я залишаюся господарником,

у якого справ багато. А з тими, хто просто «відсиджує» свою посаду – з такими нам не по дорозі. Вкотре пов-торюю – сидіти нам немає бажання і часу. Треба працювати на Черкащи-ну. І не просто декларувати, що це край Богдана і Тараса, а примножу-вати його славу. Черкаська земля та її люди того варті!

«Ми не казкарі, а реалісти. І прийшли, щоб залишити по собі добрі справи»ф

ото

Ром

ана

КИРЕ

Я

6 25 СЕРПНЯ 2010

Молодь Черкащини №36

ма

кет

на

да

но

рекл

ам

од

авц

ем

фот

о Ол

ени

БЕРЕ

СТЕН

КО

РЕК

ЛА

МН

ИЙ

В

ІДД

ІЛ Г

АЗ

ЕТИ

«М

ОЛ

ОД

Ь

ЧЕР

КА

ЩИ

НИ

»

32

-2

5-8

4

РЕКЛАМА

ситуаціяПРОБЛЕМА

Міліцію звинувачують у «кришуванні» наркоторгівців

• СПІЙМАЛИ

Шахраї відповідатимуть за мільйон «зелених»Злочинну групу, яка налагодила канал кон-трабандного вивезення іноземної валюти в Росію, викрито співробітниками Служби безпеки України в Черкаській області.

Через сумський залізничний кордон зловмисники, серед яких були і жителі Черкаської області, планува-ли переправили до Росії, з приховуванням від митного контролю, близько 1 млн. доларів. Одну зі спільниць, яка працювала провідницею потягу «Шевченко-Моск-ва», затримали на кордоні за зберігання у службовому купе валюти (загальною сумою майже 1 млн. доларів). В автомобілі її напарника, який переказував їй гроші, теж знайдено чималий «улов» – 400 тис. грн., 400 тис. рублів, 17 тис. доларів та 16 тис. євро. Нині проводять-ся слідчі дії з метою встановлення інших осіб, причет-них до контрабанди.

М.Ч.

•

ПИЛЬНІСТЬ

Гірка плата за порушенняНа максимальну суму – 17 тис. гривень – обласне відділення антимонопольного комітету України (АМКУ) оштрафувало два черкаські підприємства.

Одне з них, ТОВ «Черкаські телекомунікаційні систе-ми», потрапило на олівець АМКУ на підставі звернень громадян.

– Річ у тім, що від людей вони вимагають наперед вно-сити абонентну плату за надані послуги, – пояснив на прес-конференції минулого тижня голова Черкаського обласного відділення антимонопольного комітету Ук-раїни Володимир Соколовський.

Володимир Соколовський зазначив, що 17 тисяч гри-вень – це найбільша сума, на яку може оштрафувати Чер-каське обласне відділення. Більші штрафи мають право виставляти лише адмінколегія чи власне Антимонополь-ний комітет України.

На таку ж суму цьогоріч Черкаське обласне відділен-ня АМКУ оштрафувало і відкрите акціонерне товарис-тво «Черкасигаз». Причиною стала завищена вартість балонів скрапленого газу, які продавали черкащанам. За порушення антимонопольного законодавства попла-тилося і комунальне підприємство «Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління №1», що в Умані. Підприємство укладало з населенням договори, які не від-повідали типовому договору, затвердженому Кабміном. За це підприємство сплатило 10 тисяч гривень штрафу.

Наталія ЗАЇКА

•

,

ПЕРЕВІРКИ

Аптекарі порушували законодавство•

Неофіційна статистика вважає: кожен двадцятий черкащанин – наркозалеж-ний

Бізнесові інтереси черкаських право-охоронців заважають викоріненню нар-копритонів, що роками процвітають на Черкащині. Такої думки дотримується регіональний представник Всеукраїнсь-кої спілки громадських організацій «Рух протидії наркоманії та наркокорупції» Євген Корольов (на знімку праворуч). Минулого тижня активісти зібрали круг-лий стіл, на який запросили своїх колег із профільних громадських організацій, представників міліції, а також колишніх наркозалежних.

Запити та заяви активістів ігнорують?

– У рамках акції «Україна без нарко-тиків», що стартувала на початку сер-пня, у Черкаській області нами було виявлено 14 точок активної наркотор-гівлі, – заявив Євген Корольов. – За-яви за фактом продажу наркотиків, з вказівкою конкретних адрес, ми неод-норазово направляли у відділки міліції Чигиринського, Смілянського, Умансь-кого районів, проте жодних заходів з їх усунення так і не було вжито. Ми маємо документи, які підтверджують, що з нашими заявами ознайомлені. Однак міліціонери і представники влади у вказаних районах ігнорують будь-які звернення і запрошення на тематичні круглі столи.

Одним із доказів, які засвідчують сло-ва активістів, був презентований відео-ролик, героїнею якого стала смілянська наркоманка зі стажем. На камеру вона розповіла про співпрацю з працівни-

ками черкаського УБНОНу (Управління боротьби з незаконним обігом наркоти-ків). Жінка стверджує, що тривалий час працювала під «кришею» міліціонерів. Як розповіла черкащанка, дев’яносто відсотків від виторгу діставалось пра-воохоронцям. Решту виручки, а також право на щоденну дозу, отримувала вона.

Міліціонери обіцяють розібратися

– Здається, точки продажу наркоти-ків у Чигирині, Умані, Смілі, Черкасах легалізовані, адже статистика свід-чить про те, що без сприяння міліції наркопритон не може пропрацювати довше трьох місяців, – говорить Євген Корольов. – Нами перевірено, що в Пів-денно-Західному районі Черкас можна вільно придбати курильні суміші, мак, ацетильований опій. В туалеті одного з навчальних закладів Черкас було за-фіксовано продаж трамадолу.

Заступник начальника Управління по боротьбі з незаконним обігом наркоти-ків у Черкаській області Артем Труба був присутнім на заході. Він прозвітував про виконані обсяги робіт по боротьбі з наркоторгівлею і пообіцяв розібратися у ситуації по кожному названому райо-ну.

За даними Артема Труби, у Черкась-кій області сьогодні стоїть на обліку 5 тис. 446 наркозележних. І, як стверд-жує правоохоронець, це число з року в рік зростає. Тим часом Євген Корольов радить офіційні дані множити щонай-менше на десять. Відповідно до таких підрахунків, на Черкащині близько 55 тис. наркозалежних. Виходить, що це кожен двадцятий черкащанин?

Ми поцікавились думкою з приво-ду проблеми у президента Федерації тріатлону України Андрія Більди (партія «УДАР» Віталія Кличка). Як відомо, од-ним з основних гасел цієї організації є пропаганда здорового способу життя:

– Дуже добре, що громадські органі-зації паралельно із владою не стоять осторонь такої проблеми, як нарко-манія. Я вважаю, що завдання грома-дян – не критикувати, а сприяти у бо-ротьбі з цим соціальним лихом. Тільки свідома активна позиція кожного з нас допоможе викорінити зло наркоманії. Інколи, на жаль, спостерігається деяка байдужість громадян щодо цієї про-блеми. Люди помилково вважають, що проблема наркозалежності не тор-кнеться їхніх сімей. А насправді жахи наркоманії – ближче, ніж нам здається. Моя позиція, як жителя Черкас і грома-дянина України, – потрібно діяти разом, не покладаючись лише на роботу пра-воохоронців.

Олена БЕРЕСТЕНКО

Продаж капсул для схуднення, що містять психотропні речовини, став причиною порушення кримінальної спра-ви. Як повідомляють у прес-службі прокуратури Со-снівського району м. Черкаси, випадки продажу капсул в аптеках обласного центру були виявлені під час пере-вірок на предмет дотримання правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів. Аптекарі

збували біологічно-активні добавки (капсули для схуд-нення), обіг яких обмежено чинним законодавством.

Порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 320 КК Ук-раїни, яка передбачає позбавлення волі до трьох років із забороною права обіймати певні посади чи займа-тися певною діяльністю.

М.Ч.

Артем Труба переглядає документи активістів

7 25 СЕРПНЯ 2010№36 Молодь Черкащини

фот

о Ол

ени

БЕРЕ

СТЕН

КО

фот

о М

арин

и КО

РОЛ

ЬОВО

Їнаші новини - Черкаси

рекл

ама

(проезд, проживание, пользование кухней или 2-3 разовое питание)

от 900 грн.

РЕКЛАМАТЕЛ.: 32-25-84

КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ

Сергій Овчаренко: «Якість питної води під контролем»

•

– Сергію Володимировичу, чи додалося вам роботи через аномальну температуру, що «господарювала» на Черка-щині останні два місяці?

– Дійсно, через спеку нашому підприємству доводилося пра-цювати в екстремальних умовах. Як відомо, підвищення темпера-тури навколишнього середови-ща впливає не лише на самопо-чуття та здоров’я людей, а й на стан водойм і водосховищ. Мені телефонували з Кременчука, там в Дніпрі масово гине риба. Нам дещо більше пощастило, адже місцевий водозабір розта-шований вище по течії, в районі села Сокирне. Це фактично рус-ло річки, там інтенсивна течія. Тому таких проблем, як у колег із Полтавщини, на Черкащині не було. Однак через аномальну температуру деякі проблеми з очисткою були. Та ми, покладаю-чись на свій досвід, а також за-вдяки тому, що маємо доступ до використання реагентів та коагу-лянтів європейських стандартів, впоралися з цією ситуацію «на відмінно».

Якщо, скажімо, десять років тому ми мали лише один реагент, то зараз проблем із вибором пот-рібних речовин немає. Виробни-ки з Польщі, Німеччини, Франції, виходячи на український ринок, дають нам можливість купувати якісну та різнопланову продук-цію. Також слід сказати, що ми маємо змогу перевіряти в лабо-

раторних умовах ефективність реагенту. Тож з упевненістю за-являю – питна вода, яка тече з кранів черкащан, незважаючи на спеку, повністю відповідає де-ржавним нормам та стандартам. Безсумнівно, вона придатна і для побутових потреб.

– Наскільки ефективно нині працює “Водоканал”? Чи мож-ливо уникнути зростання та-рифів?

– Безсумнівно, “Черкасиводо-канал” – успішне підприємство. Про це свідчить наш рейтинг, нагороди, дипломи, сертифі-кати. Ми одні з кращих підпри-ємств такого напряму в Україні: і в сфері впровадження нових технологій, і щодо використан-ню нових реагентів, і по роботі з населенням. А от фінансова складова, тобто рентабельність підприємства, потребує змін. Тарифи на водопостачання не переглядалися із січня минулого року. А за цей час підвищилася вартість тих же реагентів, енер-гоносіїв, майже удвічі зросла мінімальна заробітна плата. Ці чинники впливають на вартість послуг, які ми надаємо. Тож слід своєчасно реагувати на ці змі-ни, аби не допустити фінансової скрути на підприємстві. Для цьо-го необхідно вчасно приводити у відповідність витратам тариф на наші послуги. Ми піднімемо ціну лише на водопостачання, ціни на водовідведення не змінюватиме-мо. Прогнозовано з вересня за

один кубічний метр водопоста-чання черкащанин сплачуватиме 2 грн. 13 коп. та 1 грн. 53 коп. за водовідведення, що в сумі скла-дає 3 грн. 66 коп. Хоча, зазначу, тариф ми підвищили лише для того, щоб не мати збитків. Та навіть при новому тарифі наша рентабельність буде нульовою, а так не має бути. За перше півріччя роботи ми маємо збитки по підприємству 1 млн. 100 тис. грн., тобто нам бракує обігових коштів. Тому цей непопулярний захід є життєво необхідним для нашого підприємства.

– Як сплачують жителі об-ласного центру? Чи багато не-добросовісних платників?

– Я хочу подякувати черка-щанам за їхнє розуміння і доб-росовісність у співпраці з нами. За минулий місяць проплата від населення склала 103 відсотки. В цілому за минулий рік рівень проплати складав не менше 98%. Тобто загалом з нами розрахову-ються своєчасно, але ж є й такі, хто має чималі борги. Хочеть-ся, щоб черкасці розуміли, яка складна робота у працівників нашого підприємства. Чого лише варта робота в каналізаційному колодязі у сорокаградусну спе-ку... Тож, наголошую, наші пра-цівники мають право на гідну зарплату. А таке можливе лише за умови ефективної співпраці споживачів, тобто жителів міста, та працівників «Водоканалу».

Олена БЕРЕСТЕНКО

Аномальна температура, яка не відпускала Україну останні місяці, наробила лиха в багатьох сферах нашого життя. Чи не найбільше від спеки постраждали водойми: Дніпро зацвіло, на Одещині, Хер-сонщині, Полтавщині почала ма-сово гинути риба... Наш обласний центр, як одне з міст, розташоване на березі Кременчуцького водосхо-вища, зі спекою впоралось. Керів-ництво черкаського «Водоканалу» використало всі можливі ресурси, щоб якість питної води, яку спожи-вають черкащани, не погіршилась ні на йоту. Про те, які технології застосовували на черкаському «Во-доканалі», ми запитали у дирек-тора підприємства Сергія Овча-ренка (на знімку).

БЕЗПЕКА•

Безпечна дорога до школиВстановлювати нові дорожні знаки та оновлювати дорожню розмітку на пішохідних переходах поряд із навчальними закладами Черкас з минулого тижня розпочали працівники ДАІ.

За словами інспектора організації дорожнього руху відділу ДАІ в Черкаській області Миколи Кравця, вже замінено 26 зна-ків та оновлено шість пішохідних доріжок. Першими освітніми закладами, біля яких ДАІ розпочали відновлювальні роботи, стали школи № 1, 7, 9, 31, 34, 37. До початку вересня запла-новано завершити подібні роботи поряд з усіма навчальними закладами обласного центру.

За даними старшого інспектора відділу ДАІ м. Черкаси Вік-тора Козаченка, на встановлення одного дорожного знака витрачають близько 700 грн., один квадратний метр розмітки коштує 40 грн. Усі роботи оплачує міськвиконком.

Євгенія МОЛЧАНОВА

ПОПОВНЕННЯ

Черкаські комунальники готуються до зими вліткуЕкскаватор та машини для очистки вулиць від снігу вже найближчим часом закуплять в обласному центрі. За згоду на відкриття кре-дитної лінії для комунального підприємства „ЧЕЛУАШ” минулого тижня проголосували депутати.

Як розповів директор департаменту жит-лово-комунального комплексу черкасько-го міськвиконкому Олексій Леонов, сума кредиту складає 2,5 млн. грн. Зараз трива-ють переговори з місцевими банками щодо відсоткової ставки позики.

Місцеві метеорологи підтримують ініціативу комунальників.

– Цьогорічна зима буде не менш сніжною, аніж торішня, – коментує завідувачка сек-тору гідрометеозабезпечення Черкасько-го обласного центру з гідрометеорології Ірина Джулай. – Прогнозують, що зима буде морозною, а тому сніг довго зберігатиметься на поверхні.

Олена БЕРЕСТЕНКО

•

8 25 СЕРПНЯ 2010

Молодь Черкащини №36 відвертолюдина і світПЕРЕВІРЕНО НА СОБІ•

Купівля нової квартири – захмар-на мрія багатьох людей, особливо тих, хто приїздить до Черкас із сільської місцевості. Тому інко-ли люди шукають більш легкі «квартирні» шляхи, скажімо, знаходять самотніх та немічних людей і беруться їх доглядати. Не безкоштовно, звісно. Взамін пре-тендують на житлоплощу старих.

Кореспондентка «Молодіжки» вирішила перевірити, як воно – доглядати чужих лю-дей. Два основні варіанти: або спробувати себе в ролі соціального робітника, або під-шукати самотню людину похилого віку й домовитися про її догляд. Та з’ясувалося, старенькі, які потребують догляду, не афі-шують себе. У рекламних газетах подібні оголошення вдень зі свічкою не знайти, натомість рясно оголошень такого змісту: «Пропоную догляд за немічною людиною, за винагороду житлом». До подібних ого-лошень додаю й своє. Але такий крок не дав результату – на залишений в оголо-шені номер чомусь телефонували молоді люди, які… самі хотіли когось доглядати! І жодного дзвінка від самотньої бабусі чи дідуся. Тому обираю перший варіант.

І городи виполюють, і розмови ведуть

На восьму годину ранку приходжу до те-риторіального центру соціальної допомоги населенню Придніпровського району Чер-кас і напрошуюся попрацювати волонте-ром. Із соціальним робітником Антоніною Корнієнко домовляємося, що представля-тиме мене практиканткою, ніби переймаю досвід, щоб потім залишитися на цій ро-боті.

– Інакше вони будуть комплексувати, хоча одна бабуся якось заявила: чого це, мовляв, про всіх пишуть, а про неї – ні. І що ви думаєте, ходила в одну з газет, і просила, щоб журналісти описали і її долю. А потім ще й жениха їй шукали. Це був справжній цирк, – розповідає Антоні-на Корнієнко. – Діло було так: прочитала вона в газеті статтю про чоловіка, який пройшов усю війну, а нині самотній. І що ви думаєте, довелося його шукати й вла-штовувати їм зустріч. Приходжу до бабусі через кілька днів й чую від неї: так він же такий старий! Я ледь не розсміялася, адже їй самій вісімдесят чотири!

Підходимо до перших клієнтів. Антоніна Корнієнко відразу налаштовує мене на ат-мосферу, яка панує в цьому будинку.

– У старій двокімнатній квартирі троє осіб. В одній кімнаті – Ольга Олексіївна (з етичних міркувань імена змінено – М.Ч.) сидить на інвалідному візку. Її колишній чоловік Петро Іванович мешкає в кори-дорі. А в сусідній кімнаті проживає Оль-гина мачуха. Ти не лякайся, якщо Петро Іванович кричатиме – він сліпий, та ще й погано чує.

Спершу Ольга Олексіївна жаліється на свою долю, плаче, що цього дня у РАЦСі одружується донька, а через свою інвалід-ність вона навіть на весілля потрапити не може. Потім нарікає на мачуху, ніби та хоче повністю присвоїти собі квартиру. А ми тим часом ретельно миємо двері,

шафи, долівку. Потім прямуємо до ста-ренької Валентини Миколаївни. Дорогою купуємо їй молоко, хліб та персики.

– Захотілося бабусі чогось екзотичного, – розповідає Антоніна Андріївна. – Гроші на продукти вони самі дають, а я ретельно все записую. Намагаюся знайти магазини, де продукти дешевші. М’ясо замовляють не часто, десь раз на місяць попросять ку-пити, а то постійно економлять.

Наступний пункт – госпіталь для ве-теранів, де вже кілька днів лікується Ка-терина Демидівна. Дорогою купуємо їй гостинець – морозиво. Оптимізму цій ста-ренькій не позичати. У свої 88 років вона посміхається, радіє життю та навіть на ді-дуганів задивляється.

– От якби всі самотні бабусі були таки-ми оптимістами. До неї приходиш і сама починаєш радіти, – сміється Антоніна Кор-нієнко.

З Антоніною Андріївною розпрощалися обідньої пори: я – в редакцію, а вона – до своїх наступних бабусь-клієнток, щоб поп-рибирати у їхніх помешканнях, купити їм продукти, попрати одяг, збігати по якісь довідки, виполоти городи… Такий роз-клад у неї щодня. Подібний режим роботи потягне не кожен.

«От я точно не змогла б, – міркувала я. – Це ж скільки роботи за день потріб-но зробити! І де гарантія, що бабуся доб-ра попадеться. Та й годити чужим людям – нелегка справа»

За догляд отримала житло

Та як виявилося, у Черкасах все ж таки є випадки, коли доглядаючи старих, мо-лоді люди законно отримують квартири у спадок. Наталія – одна з небагатьох, кому так пощастило.

Переїжджаючи до Черкас із Чорно-баїського району, 27-річна Наталія навіть і мріяти не могла про власне житло. Спер-шу мешкала в гуртожитку, потім знімала квартири. І якби не випадкова ситуація, то поневірялася б по чужих кімнатах і до-нині.

– Моя мама лікувалася у кардіологіч-

ному відділенні однієї з лікарень Черкас. З нею в палаті лежала жінка років сімдесяти. Лікувалися вони довго, тому зрозуміло, що потоваришували. Коли я приходи-ла провідати маму, Анна Федорів-на (так звали її сусідку) інколи просила купити їй ліки, бо самій їй було важко ходити.

Анна Федорівна плакалася мовляв вона самотня, є далекі родичі, але вони взагалі про неї забули.

– Жінка так здружилася з моєю мамою, що коли її виписували, то взяла її телефон та обіцяла телефонувати, – роз-повідає Наталія.

Місяців через чотири Анна Федорівна зателефонувала і, ледь не плачучи, по-чала жалітися, як їй самотньо і що жінка, яка взялася її доглядати, зовсім про неї не дбає.

– Згодом вона знову зателефонувала й розказала, що підшукала собі іншу дог-лядальницю. Шукала довго: ходила по ба-зару, просила чужих людей доглянути її. Врешті-решт, допомогти згодилася жінка із Деньгів Золотоніського району.

Та ця доглядальниця виявилася зовсім не простою людиною. Не встигши пере-ступити поріг, почала тягти Анну Федорів-ну до нотаріуса, щоб узаконити житлове питання. Натомість обіцяла сумлінно дог-лядати. Жінка хотіла не заповіт, а дар-чу на квартиру Федорівни. Про це Анна Федорівна розповіла Наталії та її матері, коли ті приїхали до неї в гості.

– Бабуся дуже боялася, щоб її не вики-нули на вулицю, бо в сусідньому будинку був подібний випадок, коли доглядальни-ки зробили станеньку бомжем, змусивши попередньо подарувати їм квартиру. Мені Анну Федорівну стало так шкода, що я без жодної задньої думки запропонувала їй свою допомогу: чи ліки коли купити, чи просто поговорити.

Ось так Наталія після роботи час від часу й заїжджала до старенької. Була біля неї й тоді, як жінці стало зле – довелося викликати швидку допомогу й відвозити її до лікарні. Далися взнаки проблеми із серцем.

– Коли привезли назад, Анна Федорів-на глянула на мене та й каже, що хотіла

б мати таку дочку, як я. А тому напевно напише заповіт на мою користь, щоб хоч якось подякувати за допомогу. Після таких слів я відчула, що маю бути більш відповідальною та ще ретельніше турбу-ватися про неї.

Друзі лякали Наталю, що її підопічна може років і десять прожити. А дівчина від-повідала, що хай живе хоч і п’ятнадцять, адже навіть за цей час їй самій самотужки не вдасться заробити на квартиру.

– Бувало сиджу на лекції в університеті, а тут телефонує Анна Федорівна й каже, що потрібна моя допомога. Доводилося відпрошуватися, не йти в бібліотеку, а мерщій їхати до неї. А потім ночами на-здоганяти у навчанні.

У червні Наташа складала державні екзамени та захищала диплом, і Анна Фе-дорівна вирішила, що в цей час не турбу-ватиме дівчину.

– Пригадую, 18 червня приходжу з екза-мену. Втомлена, сонна, хочу відпочити. А тут надвечір телефонний дзвінок. На дис-плеї висвітився телефон сусідки Анни Фе-дорівни. Я й відчула, що трапилося щось жахливе, і не помилилася – Анна Федорів-на померла.

Наташа почала організовувати похорон, а сусідок цікавило, кому ж стара залиши-ла свою квартиру. Та й якісь далекі родичі невідомо звідки взялися, хоча до того ніх-то з них до хворої жінки не навідувався.

– Спершу в день похорону на порозі квартири Анни Федорівни з’явилася якась її хрещениця, але як тільки довідалася, що є заповіт на мене, її як вітром здуло. Потім з Києва приїхала троюрідна сестра Анни Федорівни, почала вимагати, щоб я по-казала документи, й погрожувала судом, мовляв, відсудить у мене квартиру. На свою частку претендувала й сусідка, яка час від часу приносила бабусі пиріжки. А потім ще й якісь родичі з Дніпропетровсь-ка телефонували, казали, що я завадила їм піклуватися про їхню родичку. Відстали лише тоді, коли я впевнено сказала: зуст-рінемося в суді або в нотаріуса. Після цьо-го всі претензії зникли.

Нині Наталя перебралася на нову квар-тиру, робить там ремонт, а у вільну хвили-ну навідується на могилку Анни Федорів-ни.

Наталія ЗАЇКА

Купівля нової квартири – захмар-

Старість не радість?

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

КИ

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

КИ

Коментар фахівця:Про те, як правильно юридично оформити догляд за людиною, розповідає

нотаріус Наталія Романій: – Сторони обов’язково повинні обговорити умови й відразу прийти до но-

таріуса. Щоб майно перейшло доглядальнику, необхідно скласти на нього за-повіт. Але якщо у людини є діти пенсійного віку чи інваліди, то вони також ма-ють право на частку майна. Кращий варіант – це договір довічного утримання, де чітко вказуються умови кожної сторони. Хоча цей документ важче розірвати, необхідна згода обох сторін, інакше справу доведеться вирішувати в суді.

Антоніна Корнієнко догля-дає навіть за подвір’ями

своїх підопічних

У свої 88 років Катерина Демидівна, як і в молодості, радіє життю

9 25 СЕРПНЯ 2010№36 Молодь Черкащинилюдина і світ

ЖИТІЄ

ПРОБА НАСПРАВЖНІСТЬ

•

Коли Михайло з вузликом своїх пожитків переступав поріг Катерининої хати, Дем-кові було років сім.

— Знайомся, сину, це дядько Ми-хайло. Він буде тобі за тата. Ти ж за-вжди хотів тата. Навіть, задмухуючи свічки на іменинному торті, загаду-вав собі батька. От він і з’явився.

Хлопець з-під лоба оцінювально подивився на Михайла і відвернув-ся, ніяк не зреагувавши на материні слова. А Михайло тоді підмітив у ди-тячому погляді таку вселенську тугу за справжнім своїм татом, якого він ніколи не знав. Той погляд опік чо-ловікові душу і він навіть незчувся, як собі зарікся: буду я тобі, хлопче, справжнім татом.

Роки летіли, як сполохані пта-хи. Жили дружно, любили гуртову сімейну роботу, а мали її завжди вдосталь. Часу на любощі не було. Михайло світився якось із середини своєю любов’ю. Почувався найщас-ливішим у світі. Не ходив — літав. Усяке діло ладналося в його руках. Любив у Катрі все: її сірі очі, розк-рилені брови, медові вуста, навіть оті колючки, якими вона частувала всіх залицяльників, і його свого часу також. Гордощі Катрині любив і сму-ток, що завжди жив у її очах, навіть тоді, коли вона сміялася. Він вірив, що прийшов у цей світ, щоб бере-гти, жаліти і захищати саме цю жін-ку. Коли прокидався раніше, довго милувався нею в ореолі розмаяного волосся, а потім брав у руки одяг і навшпиньки пробирався до сінешніх дверей. Там уже й одягався, остері-гаючись, щоб нічим не шерехнути — нехай ще поспить якусь хвилину.

Кохав… Вона була для нього цілим світом, сонцем, що розпалило ту дивну солодку муку, в якій він жив. А чи кохала його Катря? Ніколи не питав її про те, а сама вона не каза-

ла. Та й нащо? Михайлові здавало-ся, що колись як і злетить з її вуст оте ”люблю”, то йому обов’язково забракне повітря, і він, задихаючись від повноти щастя, одразу помре.

З Демком було складніше. Він і розмовляв з Михайлом, і грався, дозволяв піднімати себе над голо-вою, радився, слухав у всьому, од-нак у душу до себе не впускав. За-лишався якимсь закритим і ніколи не виказував своїх почуттів. Як не ста-рався Михайло, що не робив! І цікаві книжки купував, і ласощі усякі. Що-року під Новий рік дива їм з Катрею влаштовував такі, що аж-аж. Як не нароблявся, а на вихідні усі втрьох вирушали в походи. Розповідав різні пригоди, легенди, історичні буваль-щини, бо і сам виріс серед того ба-гатства. Та у Демковому погляді все одно читав: ”Чужий, несправжній!”

Отак вони й прожили п’ять років. Батьком хлопчик Михайла не нази-вав. І взагалі ніяк не називав, звер-тався на ”ви”, як до чужого. Катери-на, лишаючись із сином наодинці, часто погримувала:

— Чого ти, як бука якась? Бачиш же, що до тебе з відкритим серцем. Усе ж для тебе. А тобі слова шкода.

Переживала, ділилася цим з Ми-хайлом. А він лише відмахувався:

— Ну і що? Прийде час, і назве. Знайшла чим собі голову журити. Важливо те, що відчуває, а не те, що каже.

Він бачив Демкову прихильність до себе, та щось не дозволяло хлопцеві виказати її. Щось дитячій душі боро-нило кинутися Михайлові на шию. А коли, бавлячись, він притягував його до себе, хлопець випорскував з тих обіймів.

Якось у вихідний Михайло збирав-ся до матері в сусіднє село, відвіда-ти. Бо ж зима, може, якоїсь і помочі треба. Демко й собі попросився. Його

мало цікавила баба, яку подумки він теж охрестив ”чужа”. Тривожив його отой шумливий сосновий ліс, що ле-жав ліворуч від дороги. Праворуч же, скільки око сягало, простяглися поля. Ліс Демко любив ще змалку, та мама ніколи не пускала його з хлоп-цями туди. Боялася того важкого шуму.

Помічникові Михайло зрадів і по-радив йому ставати на лижі.

— Смерком повернемося. Скіль-ки тут — рукою подати до Мохнача, — казав, цілуючи Катрю.

То було його рідне село, точніше, маленьке сільце, приперте полем до самого лісу. Усього п’ять кілометрів. Невеликий морозець і сонце. Без-межний простір полів припадав до лісу, ніби намагався перестрибнути дорогу і сховатись поміж соснами. Довкілля радувало Демка. Він про-кладав свою лижню так, як казав Михайло, і тішився цією першою своєю самостійною колією. Нею і додому мав повертатися. Вперед не виривався, тримався вітчима. Йому просто хотілося завжди бути поруч із цим чоловіком, адже в душі давно вже визнав його за рідного.

У баби якось так непомітно сплив час. Помагали їй мало. То армійсь-кий альбом Михайлів дивилися, то дембельську форму приміряли обоє. Колись же десантником був. Усе те так вабило Демка — аксельбанти і голубий берет. А тоді ще Михайло показував як ”сонце” крутить на пе-рекладині. Походили садком, а коли спохопилися, уже вечоріло. Мати відмовляла йти, так мусили, бо ж обіцяли Катрі повернутися.

Баба провела і довго стояла під лісом, вдивляючись їм у слід. Вела очима, аж поки ліс не заступив їх своїм зеленим шумом. Демко три-мався лижні, Михайло прошкував дорогою. Сніг рипів під ногами — на

мороз. Вони гомоніли і гомоніли… Обом було так добре на душі, що незчулися, як і поночіло. На небо висипали зорі і здавалися кришта-левими. Ось і придорожня маленька грушка — від неї до села ще кіло-метр лишився. Скоро вже й дома будуть.

За Демковим сміхом Михайло вло-вив протяжне вовче ”А-ву-у-у-у-у!” Озирнувся. Від лісу прямісінько до них брьохалися снігом вовки. Зловіс-ні вогники їхніх очей обсипали спину холодом. Ситуацію оцінив відразу —головне не налякати сина і вряту-вати його.

— Знаєш, Демку, нас наздоганя-ють вовки. Ти на лижах, то чимдуж біжи додому та закличеш дядька Івана на полювання. Він давно хотів вовка вполювати. А я їх тут затри-маю, щоб не повтікали. Ти встигнеш! Тільки поспішай, скільки сили є.

Малий, радий послухати Михайла і стати у пригоді сусіду Івану, рвонув із місця. А від’їхавши далеченько, озирнувся і гукнув:

— Я скоро, тату!— Ху! — видихнув Михайло. —

Таки вдалося приспати пильність і страх у Демка. Він встигне дістатися додому неушкодженим.

А вже потім до нього долинуло оте ”тату”. Посмакувавши ним, пота-мував їдку росу в очах, що завжди виступає від розчулення.

— Живи довго на світі, сину! — мо-вив стиха і наліг на ноги.

Світлана КУЗНЄЦОВА

Таблиця заповнюється щодня протягом тижня по вечорах. Необхідно поставити «галочку» проти тих пунктів, де доводить-ся давати позитивну відповідь. Кожна «галочка» дає одне очко. Наприкінці тижня підбивайте результати.

1 - 20 очок. Стан у нормі. Про всяк ви-падок перевірте себе протягом ще од-ного тижня, оскільки ваше суб’єктивне оцінювання «занадто багато» або «занадто мало» може виявитися не-самокритичним.

21 - 40 очок. Поки ситу-ація не надто тривож-на, але вже необхідно звернути увагу на пункти, які дали очки. Незаба-ром вони мо-жуть перерости в серйозну загро-зу.

41 - 60 очок. Очевидна загроза. Якщо у найближчий час ви не зробите рішучих кроків для зміни свого способу життя, вас чекають, на жаль, великі неприємності.

Понад 60 очок. Ваше здоров’я в дуже серйозній небезпеці. Необхідно пункт за пунктом проаналізувати заповнену

вами таблицю й пос-таратися негайно

зайнятися своїм здоров’ям.

падок перевірте себе протягом ще од-ного тижня, оскільки ваше суб’єктивне оцінювання «занадто багато» або «занадто мало» може виявитися не-

Поки ситу-ація не надто тривож-на, але вже необхідно звернути увагу на

вами таблицю й пос-таратися негайно

зайнятися своїм здоров’ям.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ•Фактор ризику пн вт ср чт пт сб нд

1. Сон недостатній або поганий

2. Зіпсований дорогою настрій

3. Зіпсований настрій на роботі

4. Неприємна робота

5. Надмірний шум

6. Більше 3 чашок міцної кави

7. Викурені більше 10 сигарет

8. Занадто випито спиртного

9. Мало фізичної активності

10. Занадто багато з’їденого

11. Занадто багато солодощів

12. Особисті проблеми

13. Понаднормова робота

14. Зіпсований настрій удома

15. Сумніви у своїй роботі

16. Головний біль

17. Серцева слабкість

18. Болі в шлунку

Тест на стрес

10 25 СЕРПНЯ 2010

Молодь Черкащини №36 обжинки

Золотоніщина справді має щось від золота. Не від того, що в землі. А від того, що на цій бла-годатній землі – золоте колосся, золоті люди. Саме для того, щоб віддати їм належну шану, низько вклонитися за хліб і труд, минулої суботи до район-ного стадіону збирався золо-тоніський народ. Перед входом гасло двома мовами, українсь-кою «Гостинно запрошуємо!» та відповідно –чуваською. І люди не дивуються, вони пам’ятають, що дружба із хліборобами Вурнарського району Чувашії пилом не припала.

На гостинний заклик стадіон напов-нюється. Учасників та гостей чекає справді велике свято. Його органі-затори востаннє перевіряють готов-ність. Спочатку – традиційна виставка, своєрідний парад досягнень хліборобів району. Кропивна, Піщана, Синьооків-ка – що не село, то гордість. За працю, за достаток, створені саме золотими руками.

Для голови Золотоніської районної державної адміністрації Оксани Кри-ницької це перші жнива на цій посаді. До цього вона вміло господарювала у СТОВ «Відродження», що у Шполі. На її призначення вплинула не тільки пар-тійна приналежність. Вона привернула увагу голови Черкаської обласної де-ржавної адміністрації Сергія Тулуба саме успішним менеджментом – тому така довіра. Оксана Юріївна непідроб-но хвилюється. Адже це вихід перед очі хліборобської еліти району.

– Я вже полюбила всім серцем Золо-тоніщину, її людей. У них справді золо-та душа, золоті руки, і земля ця справді називається Златокраєм. Оглянула виставку із величезним задоволенням, всі експозиції чудові. А ви послухайте – кожне село має свою дзвінку народну пісню, – радісно і схвильовано ділиться враженнями господиня свята.

Виставку оглянуто. Позивні оголошу-ють про початок дійства. Кращі пред-ставники району проносять державний прапор, несуть квіти до пам’ятника Та-расу Шевченку. Зведений хор славить Україну, Хліб, Хлібороба.

Хай сонце всміхається щиро над вашою нивою

Із вітальним словом до учасників об-жинок, які відбуваються під девізом: «Урожай даруєм нині незалежній Ук-раїні!», звертається голова районної державної адміністрації Оксана Кри-ницька:

– Щорічно у благодатні серпневі дні ук-вітчана літом Золотоніська земля тради-ційно вшановує своїх годувальників, лю-дей, які професійно працюють на рідній землі. Працьовиті руки сільських трудів-ників, їхня природна мудрість, невсипуща працездатність, багатий досвід живлять українську ниву, стверджуючи просту іс-тину: якщо є урожай, то у народі – мир і спокій. Золотоніщина завжди славилася працьовитими людьми, висококваліфі-кованими спеціалістами сільськогоспо-дарського виробництва. Тому не тільки в районі, а й за його межами знають успіхи наших хліборобів, які закінчили обмолот хлібів і сьогодні звітують перед Вітчизною. Відзначення свята обжинків є підсумком напруженої праці хліборобів Золотоніщи-ни, результатом значних успіхів. І нам є чим пишатися. Тому я із впевненістю можу

сказати: „Ми віримо, що у бурхливому розмаїтті політичних пристрастей всі політичні сили під-тримають Програму Пре-зидента України Віктора Януковича, консолідують свої зусилля задля єди-ної мети – досягнення гідного життя грома-дян, працюватимуть на користь кожній родині і кожній людині”. І так буде, тому що всіх лю-дей доброї волі об’єднує синівська любов до рід-

ної землі, до свого народу. Користуючись нагодою, хочу висловити слова вдячності всім, хто був причетний до збирання уро-жаю. Та найбільша подяка саме людям села – славним хліборобам – агрономам, бригадирам, механізаторам, водіям, слю-сарям, фермерам, керівникам сільсько-господарських підприємств – усім тим, чий розум і вмілі руки готували грунт під урожай, оберігали його від примх погоди і збирали вирощене. Це вони, не шкодуючи свого здоров’я, сумлінно трудилися на по-лях у виснажливу спеку, у свята і вихідні й здобули перемогу.

Наша праця, наші трудові здобутки і далі прославлятимуть Україну, чудову Золотоніщину

Голові районної державної адмініст-рації рапортує начальник управління агропромислового розвитку Петро Бобков:

– Трудівники агропромислового комп-лексу Золотоніщини з гордістю звітують про завершення збирання ранніх зер-нових культур. У нелегкій, напруженій праці вони зуміли виростити і зібрати 64 тис. тонн зерна при урожайності 31,2 центнера з гектара. Озимої пшениці на-молочено 41 тис. тонн, по 36,5 центнера з гектара. Цей успіх досягнуто завдяки високому професіоналізму всіх трудівни-ків, спеціалістів, керівників.

Кожне господарство зробило свій вагомий внесок у формування загаль-норайонного валу зерна. Найвищих результатів досягли СТОВ «Агрофірма «Маяк», СТОВ «Перемога», ВАТ «Русь», ПСП «Плешкані», СТОВ «Прогрес», СТОВ «Нива», ПП «Крупське», ДП «Аг-рофірма «Іскра».

Одержаний вал зерна забезпечить гос-подарствам можливість вчасно розраху-ватися за оренду земельних і майнових паїв, за заробітну плату, створити фу-ражні ресурси для тваринництва.

Є найзаповітніша дума у світі – дума про хліб

Переможці хліборобського змаган-ня – директор СТОВ «Агрофірма «Маяк», Герой України Микола Ва-сильченко, директор СТОВ «Пере-мога» Григорій Зінченко, головний агроном ВАТ «Русь» Михайло Брус – приймають у жниварів останній сніп, прямують із ним до комбайна, який об-молочує символ, вручають господарці свята Оксані Криницькій золоте зерно.

На лінійку пошани поіменно виклика-

ються передові жниварі, молода хлібо-робська зміна. Очільниця району кож-ному тисне руку і вручає подарунок.

– Від кожного потиску у мене додава-лося енергії. Адже в них – сила землі, сила хліба. Найзаповітніша дума у світі – дума про хліб, – не стримує гордості Оксана Криницька.

Свято вдалося на славу. Все було до ладу. А наостанок учасники худож-ньої самодіяльності районного Будинку культури переконали, що є хліб – є і пісня.

Леонід ТУМЕНКОФото Марини КОРОЛЬОВОЇ

Златокрай, Златокрай, Златокрай,Золотого колосся розмай.Де селянська душа золота,Все в руках золотих розцвіта

За урожаєм – урожай

Хліб усьому голова

Що не село, то й цікава історія

Коровай з нового врожаю – Оксані

Криницькій

11 25 СЕРПНЯ 2010№36 Молодь Черкащиничеркаси-спорт

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в О

лег

КУ

КС

А

КУЛЬОВА СТРІЛЬБА

Шість медалей черкащан-юніорів

•

Саме стільки нагород здобули наші земляки на чемпіонаті світу в Мюн-хені. Чотири з них – в активі Сергія Куліша.

До срібних медалей у вправі ГП-6 (як в особистому, так і в ко-мандному заліку) Сергій додав ще й особисту бронзову. У мало-каліберному стандарті (вправа МГ-6), Сергій лише одним очком поступився чемпіону-норвежцю. Якби останній постріл Сергія був не в “сімку”, а в “дев’ятку”, то чем-піоном світу став би черкащанин. А так доля срібла та “бронзи” ви-рішувалася між Сергієм та біло-русом. За рівності очок з другим

призером (1165) у Сергія Куліша – бронзова медаль, оскільки він вибив менше «десяток». А свою останню медаль, бронзову, він здобув у вправі ГП-6, поступив-шись спортсменам Китаю та Бі-лорусі.

У нашого Владислава Панчен-ка – срібна медаль за командний результат збірної українських юніорів у вправі ГП-6. Лише чем-піону збірній Китаю вдалося на два очки випередити українців. Бронзова медаль в активі Дари-ни Шаріпової у командних зма-ганнях у стрільбі лежачи (вправа МГ-9) – разом з Ольгою Голуб-ченко та Євгенією Борисовою.

ПЛЯЖНИЙ ФУТБОЛ

Новий переможець•

М Команда I В Н П М О

1 Холодний Яр 8 8 0 0 20:6 242 Зоря 9 7 0 2 26:6 213 Явір 9 7 0 2 27:12 214 Шпола-ЛНЗ-Лебедин 8 6 0 2 25:6 185 Наша Ряба 9 4 0 5 12:16 126 Колос 8 2 2 4 12:15 87 Авангард 9 2 1 6 10:23 78 Іллічівець-Умань 9 1 1 7 6:18 49 Спартак 9 0 0 9 6:42 0

12 тур (21 серпня)Явір – Спартак 3:1Авангард – Наша Ряба 0:1Зоря – Іллічівець-Умань 3:0

Футбол. Чемпіонат області. Вища ліга станом на 23.08.2010

В Україні побував ге-неральний секретар УЄФА Джанні Інфантіно. Мета його візиту – оз-найомитися з виконанням нашою де-ржавою обов’язків щодо підготовки до чемпіонату Європи.

На підсумковому брифінгу генсека, зок-рема, запитали про те, скільки коштуватимуть

квитки на матчі Євро-2012. Виявилося, це вирі-шиться найближчим ча-сом – в УЄФА 21 вересня. Але свою думку Інфантіно висловив: «Думаю, це бу-дуть ціни, доступні навіть для українців».

ЄВРО-2012

Вартість квитків буде доступною для українців

•

І група Колос (Золотоніський р-н) – Родень 2:1Вікторія – Колос (Чорнобай) 2:0Колос (Канівський р-н) – Спартак 2:9

ІІ група Тясмин – Хімік 0:6Чигирин – Ветеран 4:3

ІІІ група Тікич – Рось 1:1Ветеран – Звенигора 2:2Колос – Шпола 2:4

ІV група Нива – Ятрань-Ветеран 4:0Зоря – Ветеран 8:0

Футбол. Чемпіонат області. Ветерани ІІ тур

КАЛЕНДАР Першості Черкаської

області з футболу 2010 року (перша ліга)

ДРУГЕ КОЛОГРУПА „А”

8 ТУР 29 серпня (неділя) ФК “Явір-2” – ФОК “Колос-Златогор”ФК “Зеніт” – “Урожай”“Штурм” – ФК “Городище”“Кристал” – “Нібулон”

9 ТУР 5 вересня (неділя)“Кристал” – ФК “Явір-2”“Нібулон” – “Штурм”ФК “Городище” – ФК “Зеніт”“Урожай” – ФОК “Колос-Златогор”

10 ТУР 12 вересня (неділя)ФК “Явір-2” – “Урожай”ФОК “Колос-Златогор” – ФК “Городи-ще” ФК “Зеніт” – “Нібулон” “Штурм” – “Кристал”

11 ТУР 19 вересня (неділя)“Штурм” – ФК “Явір-2”“Кристал” – ФК “Зеніт” “Нібулон” – ФОК “Колос-Златогор”ФК “Городище” – “Урожай”

12 ТУР 26 вересня (неділя)ФК “Явір-2” – ФК “Городище”“Урожай” – “Нібулон” ФОК “Колос-Златогор” – “Кристал”ФК “Зеніт” – “Штурм”

13 ТУР 3 жовтня (неділя)ФК “Зеніт” – ФК “Явір-2”“Штурм” – ФОК “Колос-Злато-гор” “Кристал” – “Урожай”“Нібулон” – ФК “Городище”

14 ТУР 10 жовтня (неділя)ФК “Явір-2” – “Нібулон”ФК “Городище” – “Кристал” “Урожай” – “Штурм” ФОК “Колос-Златогор” – ФК “Зеніт”

ГРУПА „Б”10 ТУР 24 серпня (вівторок)ФК “Звенигородка” – “Маньківка”ФК “Жашків” – “Наша Ряба-2” “Колос” – “Метровагонмаш”“Світ меблів” – “Христинівка”

11 ТУР 29 серпня (неділя)“Христинівка” – “Колос”“Метровагонмаш” – ФК “Жашків” “Наша Ряба-2” – ФК “Звенигородка”“Маньківка” – ФК “Тальне-КХП”

12 ТУР 5 вересня (неділя)ФК “Тальне-КХП” – “Наша Ряба-2”ФК “Звенигородка” – “Метровагонмаш” ФК “Жашків” – “Христинівка”“Колос” – “Світ меблів”

13 ТУР 12 вересня (неділя)“Світ меблів” – ФК “Жашків” “Христинівка” – ФК “Звенигородка”“Метровагонмаш” – ФК “Тальне-КХП”“Наша-Ряба-2” – “Маньківка”

14 ТУР 19 вересня (неділя)“Маньківка” – “Метровагонмаш” ФК “Тальне-КХП” – “Христинівка” ФК “Звенигородка” – “Світ меблів”ФК “Жашків” – “Колос”

15 ТУР 26 вересня (неділя)“Колос” – ФК “Звенигородка”“Світ меблів” – ФК “Тальне-КХП” “Христинівка” – “Маньківка” “Метровагонмаш” – “Наша Ряба-2”

16 ТУР 3 жовтня (неділя)“Наша Ряба-2” – “Христинівка”“Світ меблів” – “Маньківка” ФК “Тальне-КХП” – “Колос” ФК “Звенигородка” – ФК “Жашків”

17 ТУР 10 жовтня (неділя)ФК “Жашків” – ФК “Тальне-КХП” “Колос” – “Маньківка”“Світ меблів” – “Наша Ряба-2”“Христинівка” – “Метровагонмаш”

18 ТУР 17 жовтня (неділя)“Метровагонмаш” – “Світ меблів” “Наша Ряба-2” – “Колос”“Маньківка” – ФК “Жашків” ФК “Тальне-КХП” – ФК “Звенигородка”

рекл

ама

Завершився II чемпіонат області з пляжного футболу. Його пере-можцем стала команда «Дніп-ро-2003», яка у фіналі відібрала чемпіонське звання у «Світу Ласощів».

Фінальний поєдинок виявився вельми напруженим і завершився мінімальною перемогою «дніпрян» з рахунком 4:3. Ви-рішальний м’яч у падінні через себе за-бив Юрій Захаренко (цей гол було визна-но найкращим у чемпіонаті). Бронзовими призерами чемпіонату області стали фут-

болісти «Дахнівки», які обіграли «Торна-до» - 4:2.

По закінченні турніру було вручено ін-дивідуальні призи. Найкращим гравцем і бомбардиром чемпіонату (20 голів) став гравець «Дніпра» Петро Степанов. Най-кращим воротарем визнаний Віктор Єро-шов («Дахнівка»), захисником – Богдан Щерба («Світ Ласощів»).

У неділю 29 серпня о 18-ій годині від-будеться матч за Суперкубок області між чемпіоном «Дніпром-2003» та володарем Кубка «Світом Ласощів».

ФУТБОЛ. ЧЕМПІОНАТ ОБЛАСТІ•

«Зоря» починає з перемоги Минулої суботи стартувало II коло чемпіонату області з футболу серед команд вищої ліги. Один із претендентів на медалі білозірська «Зоря»

впевнено обіграла «Іллічі-вець-Умань» - 3:0.

У I таймі забити-ми м’ячами від-

значилися Євген Трандафілов та

Олексій Островсь-кий. А після перерви Ігор Ін-дутний втретє змусив супер-ників розпочинати з центра поля. Рахунок міг бути й біль-шим, але наприкінці поєдинку новачок «Зорі» досвідчений Роман Поліщук не реалізував пенальті.

БОГАТИРСЬКЕ СВЯТО•

Не перевелися нащадки Піддубного!У Красенівці Чорнобаївського району відбулося традиційне Всеукраїнське свято богатирської сили на призи пам’яті Івана Піддубного (до речі, вперше його провели рівно 20 років тому).

Головними подіями свята були турнір з греко-римської боротьби та богатирське шоу «Найсильніша людина свята-2010». До Красенівки з’їхалися борці з бага тьох регіонів України, а також із Польщі та Росії. Черкащину представляли 11 спорт-

сменів. Найуспішніше вони виступили в юнацькій категорії до 38 кг. Олександр Гришко посів II місце, а золотонісець Максим Ульянченко був третім. Абсолют-ним переможцем турніру став Микола Коваль із Вінниці.

А звання найсильнішої людини свята

увосьме виборов Валентин Качур із Бо-годухівки Чорнобаївського району. Він переміг у всіх чотирьох вправах – «Про-гулянці механізатора», підніманні 85-кі-лограмової колоди, перенесенні трьох каменів вагою від 72 до 112 кг та перетя-гуванні автомобіля марки «ЗІЛ».

фот

о Ро

ман

а КИ

РЕЯ

фот

о Ол

ега

КУКС

И

Валентину Качуру знову не було рівних

Ніхто не хотів поступатися

Гравець “Зорі” Олексій Островський (№22) забиває другий м’яч у ворота “Іллічівця”

12 25 СЕРПНЯ 2010

Молодь Черкащини №36

слухається справана закуску

Сто

рін

ку

під

готу

ва

ла

Ір

ина

ІВ

АН

ЕН

КО

на закуску25 СЕРПНЯ 2010

на закуску

Ñåíüéîð ïîì³äîðПриправи із помідорів та овочівПриправи – це не тільки спе-ції та пряності. До приправ можна віднести кетчупи і соуси, суміш пряних трав і спецій чи суміш продуктів, при додаванні яких можна поліпшити смакові якості страв.

Домашній кетчупПомідори – 5 кг, цибуля ріпчаста – 2-4 шт., 1 склян-

ка здрібненого часнику, цукор – 150-200 г, сіль – 30 г, 9% оцет – 1 склянка. По одній чайній ложці: чорний запашний перець, гвоздика, гірчичне насіння; кориця – на смак.

Помідори вимийте, подрібніть, розріжте на частини і пропустіть через соковижималку. Або розпарте їх у га-рячій воді, накривши кришкою, а потім протріть через сито. Налийте в каструлю отриманий сік, туди ж додайте цибулю, порізану кубиками, і поставте на вогонь. Уваріть наполовину. Потім прянощі зберіть у марлевий мішечок, зав’яжіть його вузликом і опустіть у каструлю. Дочекай-теся, коли маса закипить, потім додайте сіль, цукор, оцет і проваріть ще хвилин 5-7. Потім прянощі вийміть, при-готовлений кетчуп розлийте у пляшки і відразу ж їх за-крийте. Можна готувати без гірчиці і кориці, але з ними виходить набагато смачніше й ароматніше.

Кетчуп по-домашньомуПомідори – 2 кг, перець болгарський (м’ясистий) – 3

штуки, зелень – на смак, сіль дрібна – 1 ст. ложка, цу-кор – 0,5 склянки, запашний перець-горошок, лавро-вий лист, парасольки кропу, олія – 0,5 склянки, часник – 1 голівка.

Помідори пропустіть через м’ясорубку разом із бол-гарським перцем та зеленню і поставте на вогонь ува-рюватися. Додайте цукор, сіль і спеції, лавровий лист (його виймаємо через 5 хвилин після кипіння), пара-сольки кропу. Влийте олію, вогонь зменшіть до мініму-му й уварюйте до загустіння. За 15 хвилин до закін-чення варіння додайте цілі очищені зубчики часнику. Наприкінці витягніть часник, кропові парасольки і за-пашний перець. Розлийте масу в чисті стерильні банки і закатайте. Вихід – три банки по 350-400 грамів.

Якщо хочете одержати гостріший кетчуп, додайте гіркий перець, який теж приберіть наприкінці варіння. У гострому кетчупі болгарський перець можна замінити трьома кислими яблуками.

Приправа рідкаЦя приправа особливо підходить як добавка до бор-

щу під час тушкування овочів. Червоний солодкий перець – 1 кг, часник – 4 голів-

ки, помідори – 3 кг, червоний гіркий перець – на смак, оцет 9% – 250 мл.

У болгарському перці видаліть насіння. Із помі-дорів шкірочку не знімайте. Всі овочі пропустіть через м’ясорубку, налийте оцет, додайте сіль на смак і пере-мішайте.

Зберігайте в пляшках із кришками, що загвинчують-ся, у прохолодному місці. Приправа добре підходить до м’яса, риби, птиці, до спагетті.

ПриправаПомідори – 2,5-3 кг, яблука – 1кг, морква – 1кг, цукор

– 250 г, 70% оцет – 1 ст. ложка, сіль – 2 ст. ложки, олія – 200 мл., часник – 150 г.

Перекрутіть на м’ясорубці помідори, яблука і морк-ву. Додайте інші спеції і варіть не менше двох-трьох годин на дуже маленькому вогні, поки морква не стане м’якою. Наприкінці додайте подрібнений часник. При-права виходить густа, оскільки зайва вода за цей час википає. Гарячу масу розлийте в попередньо просте-

рилізовані банки і закатайте. Якщо любите гостре, до-дайте на свій смак гіркий перець.

Приправа з хрономКорені хрону – 1 кг, часник очищений – 1 кг, пекучий

перець – 2 стручки, помідори – 2-2,5 кг, сіль.З перцю видаліть насіння. Помідори по одному опус-

тіть в окріп і зніміть шкірочку. Хрін, перець і часник подрібніть. Всі інгредієнти з’єднайте, додайте сіль, пе-ремішайте. Банки простерилізуйте, розкладіть у них приправу і поставте на зберігання в прохолодне місце.

Приправа «Вогонь Прометея»

Червоний пекучий перець – 3 кг, червоний солодкий перець – 2 кг, цукор – 100 г, помідори – 1 кг, олія без запаху – 500 мл., 9% оцет – 50-70 г, часник – 400 г, 1 ст. ложка хмелі-сунелі і каррі, чорний мелений перець, сіль.

Усі інгредієнти перекрутіть на м’ясорубці, часник ок-ремо. Овочі кип’ятіть півгодини, додайте оцет, цукор, часник, олію та сіль. Кип’ятіть ще п’ять хвилин. Банки простерилізуйте, розкладіть у них приправу і закатайте кришки.

Приправа «Пальчики оближеш»

2,5 кг помідорів, 500 г моркви, 200 г часнику, солод-кий червоний перець – 500 г, цибуля ріпчаста – 300 г, червоний гіркий перець – 3 стручки, олія – 250 мл., цукор – 200-250 г, сіль – 50-70 г.

Помийте і почистіть овочі та перекрутіть на м’ясорубці. Поставте варитися на плиту. Як тільки закипить, варіть на невеликому вогні півгодини. Після цього додайте олію, ретельно перемішайте і варіть ще півгодини на невеликому вогні. Потім додайте сіль, цукор, часник та гіркий перець і варіть ще годину. Готову приправу роз-лийте в банки і зберігайте в холодильнику. Для того, щоб таку приправу можна було консервувати, варіть приготовлену масу дві з половиною години і разом з олією додайте 250 мл. 9% оцту. Потім закривайте.

Приправа із помідорів і сливПомідори – 2 кг, сливи – 1 кг (без кісточок), цибуля

ріпчаста – 250 г, сіль – 1,5 ст. ложки, цукор – 200 г, чер-воний пекучий мелений перець – 1 ч. ложка, лавровий лист – 2 шт., гвоздика – 4 шт., 9% оцет – 1 ст. ложка, часник – 100 г.

Усе перекрутіть на м’ясорубці і варіть півтори-дві го-дини. За півгодини до закінчення варіння додайте сіль, цукор, червоний перець, лавровий лист, гвоздику, оцет і часник. У гарячому вигляді розкладіть у стерилізовані банки і закатайте.

Приправа з яблукамиМорква – 1 кг, помідори – 5 кг, солодкий перець – 1

кг, пекучий червоний перець – 7 стручків, яблука – 1 кг, олія – 0,5 л., часник – 250 г.

Всі інгредієнти, крім олії та часнику, перекрутіть на м’ясорубці, змішайте і поставте варити на дві з поло-виною години. Потім улийте олію, додайте подрібнений

часник, посоліть на смак і варіть 10 хвилин. Потім роз-кладіть приправу в банки і закатайте кришками.

Приправа з баклажанамиПомідори – 1,5 кг, баклажани – 1 кг, перець бол-

гарський солодкий – 1 кг, перець пекучий – 3 стручки, олія – 200 мл., 9% оцет – 100 мл., сіль.

Усі овочі подрібніть у м’ясорубці і змішайте, не дода-ючи оцет. Поставте варитися в емальованій каструлі на 40-50 хвилин. Наприкінці варіння додайте оцет. Під-готуйте банки, розкладіть приправу і закатайте.

Приправа гостра з хрономПомідори – 5 кг, солодкий болгарський перець – 1 кг,

часник – 300 г, гіркий перець – 16 шт., хрін – 0,5 кг, сіль – 1 склянка, оцет 9% – 2 склянки, цукор – 2 склянки.

У перцю обріжте хвостики, але насіння не виймай-те. Все пеpекpутіть на м’ясоpубці. Потім додайте цу-кор, сіль, оцет, дайте постoяти хвилин із 30, pозлийте в пляшки. Не варіть, приправа чудово зберігається без холодильника у пляшках.

Томатний сік (пюре) зі спеціями чи без них

На 11 кг помідорів потрібно (вихід 4 кг готового то-мату):

700 г цукру, 175 г солі, 1 ст. ложка оцтової есенції (чи 275 г 9% оцту), кілька зубчиків часнику, півчайної ложки меленого червоного перцю, 30 зерен запашного перцю, 6-10 бутончиків гвоздики, 3,5 ч ложки кориці, мускатний горіх за бажанням.

Консервований томатний сік зі спеціями

З прянощами томатний сік закривають таким спосо-бом. Підготовляють і уварюють помідори, як у рецепті томату без спецій. За 10 хвилин до закінчення варіння додають цукор і сіль. Через якийсь час, коли вони роз-чиняться, додають оцтову есенцію та спеції і кип’ятять ще 2-3 хвилини. Якщо ви любите гостріший томат, до-дайте в нього більше спецій на свій смак.

Якщо ви хочете зберегти в томатному соку більше вітамінів, можна закрити його іншим способом. Пере-мелений томатний сік доведіть до кипіння, 95* С, але не кип’ятіть, розлийте гарячим у підготовлені банки і стерилізуйте: літрові – 20-25 хвилин, 2-літрові – 25-30 хвилин, 3-літрові – 30-40 хвилин.

Консервований томатний сік без спецій

Для томату потрібно вибирати добре дозрілі не-зіпсовані плоди. Вимийте їх, розріжте і подрібніть на м’ясорубці чи в соковижималці. Перемелений томат варіть в емальованому чи з нержавіючої сталі по-суді (алюмінієвий окисляється), весь час помішуючи дерев’яною ложкою. Каструлю не наповняйте томатом до країв, оскільки при кипінні він дуже піниться. Варіть томатну пасту швидко, на сильному вогні. Час варіння не має перевищувати 45-60 хвилин. Томатний сік без спецій можна закривати без стерилізації. Тільки роз-ливати його потрібно гарячим у стерилізовані сухі й гарячі банки і відразу закатувати кришкою.

Зберігати в прохолодному приміщенні при темпера-турі 10-12 градусів.

ЗАГОТІВЛІ НА ЗИМУ •

Приправа чиліЦю приправу можна просто їсти, а та-

кож додавати в перші та другі страви.Помідори – 2,5 кг, цукор – 1 склянка

(можна менше), морква – 1 кг, сіль – 3 ч. ложки, олія – 200-250 мл. склянка, ме-лений пекучий червоний перець – 2 ст. ложки, часник – 200 г, 70% оцет – 1 ч ложка.

Помідори наріжте шматочками, мор-кву натріть на тертці. Все змішайте і поставте варитися на одну годину, на-прикінці додайте подрібнений часник і влийте оцет. Розкладіть приправу гаря-чою в стерилізовані банки, закатайте і вкутайте.

13 25 СЕРПНЯ 2010№36 Молодь Черкащинине хворіємо

Лікар ЧЕПУРНИЙ Юрій Миколайович

УРОЛОГАНОНІМНОКваліфікована діагностика і лікування

захворювань сечостатевої системиПоліклініка першої міської лікарні каб. 511 до 17.00

т. 45-13-04, 097 444-88-11Ліц. АВ №511958 МОЗ Укр. від 19.02.10 р.

реклама

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в Т

им

оф

ій Н

АГО

РН

ИЙ

НЕВРОПАТОЛОГДанько Руслан Володимирович

Кандидат медичних наук

Ліц

. МО

ЗУ

АВ

№11

6339

від

19.

04.0

6

Лікування гострого болючого синдрому

Головний більЗахворювання хребтаУЗД (доплерографія)

судин голови та шиї

м.Черкаси, вул.Менделєєва, 11т. (0472) 32-98-30, 050 352-36-67Черкаський пансіонат ветеранів

вул. Б.Вишневецького, 47т. 32-15-98

«Всі шляхи ведуть в аптеку «Лабріс», хоча раніше казали, що в Рим»

Фітосалон аптеки

пропонує новітній фітопрепарат МЕТАБОЛІК ВДК, який лікує сам і допомагає в лікуванні майже всіх хвороб

«Лабріс»

ТУ

У 15

.8 –

34

33

799

2 –

00

1: 2

010

ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГ

вул.Смілянська, 76 (вхід з вулиці)АНОНІМНО

т. 56-49-41, 094 984-59-41

Ліц. МОЗУ АБ №292716 від 12.10.05 р.

кандидат медичних наукконсультації • діагностика

Препарати від діареї (попросту проносу) – в аптеках ходовий то-вар. Утім, харчове отруєння – не єдина причина діареї, а таблетки – не єдиний засіб порятунку від цієї напасті.

Втеча від реальностіДо розладу шлунка може призвести три-

валий прийом антибіотиків, особливо пені-цилінового ряду. Причиною діареї може бути і брак деяких вітамінів – вітаміну К (кольоро-ва капуста, зелений горошок), F (олія, сви-няче сало), В2 (мигдаль, какао, баранина) і РР (селера, помідори, гречка). Також діарея нерідко виникає при порушенні обміну ре-човин, може бути проявом алергії на певні продукти.

Багато хто страждає на так звану емоцій-ну діарею – “ведмежу хворобу”, коли напад виникає через стрес, тривогу, переживання. На думку психологів, люди, піддані “вед-межій хворобі”, відчувають неусвідомлений страх перед життям, прагнуть утекти від ре-альності.

Часта діарея може бути симптомом за-пальної хвороби кишечника і деяких видів раку. Вона може турбувати після операції на шлунку, кишечнику, жовчному міхурі.

Із сіллю та цукромДіарея – це швидкий спосіб організму поз-

бутися вірусів, бактерій і токсинів у травному тракті. Але разом зі шкідливими речовинами при цьому зникають і корисні. Одним із най-більш небезпечних ускладнень діареї, яка найчастіше розвивається в маленьких дітей і людей похилого віку, є зневоднювання ор-ганізму. В особливо запущених випадках від нього можна померти. Оскільки звичайна питна вода не містить глюкозу і мінеральні солі, які втрачає організм при діареї, дуже важливо компенсувати цю втрату. Тому пити потрібно чай із цукром, мінеральну чи прос-то підсолену воду. Дуже корисний (хоч і не-смачний) такий коктейль: 1 склянка апель-синового соку, 1 склянка води, 3/4 ч. л. солі, 4 ст. л. цукру.

Якщо, крім діареї, турбує ще й блювота, потрібно пити хоча б невелику кількість ріди-

ни кожні 15-20 хвилин. І звичайно, треба сіс-ти на дієту: їсти часто і потроху, відмовитися від жирної і гострої їжі, фруктів і овочів, кави і молока. Взагалі будь-які молочні продукти не можна їсти протягом ще трьох після того, як зникнуть усі симптоми. Корисні в цей пе-ріод банани, відварний рис, яблучне пюре (але не яблучний сік – він, навпаки, протипо-казаний), сухарі.

Ляжте на підлогу і заспокойтеся

Народна медицина знає багато способів лікування діареї:

– приймати щогодини до припинення про-носу по 1 ч. л. крохмалю, розведеного в 1 склянці теплої води;

– житні сухарі залити водою і дати їм на-стоятися, пити настій потроху протягом дня;

– пити відвари і компоти з груші (грушевий сік і свіжі груші протипоказані);

– залити 1 ст. л. рису 0,5 л окропу і варити на повільному вогні 40 хвилин, з’їсти за один раз;

– випити чарку горілки із сіллю: 80 мл горілки, 1 ч. л. солі;

– залити 1 ч. л. кори дуба 2 склянками хо-лодні води і настояти 3 години, приймати по 0,5 склянки 3-4 рази на день до їжі;

– заварити 1 ст. л. звіробою в 1 склянці окропу, приймати по півсклянки 3-4 рази на день до їжі;

– вранці натщесерце чи на ніч проковтну-ти, не розжовуючи, 6 горошин чорного пер-цю, запити невеликою кількістю води (рецепт протипоказаний при виразковій хворобі);

– щоб зупинити напад “ведмежої хворо-би”, потрібно лягти на підлогу на живіт, руки витягнути перед собою, схрестити і постара-тися подумати про щось приємне і заспокій-ливе.

Терміново до лікаря!До лікаря потрібно звернутися, якщо: – виділення стають чорними чи кров’янистими

(можлива внутрішня кровотеча); – виникає сильний біль у животі, різко під-

німається температура, діарея продовжуєть-ся більше 4 днів (можливе серйозне інфек-ційне захворювання).

ЗДОРОВ’Я•

САМ СОБІ ЛІКАР

Щоб легеням полегшало•

Як зупинити діареюНА ЗАМІТКУ

Скільки води треба пити?

•

Наш організм має потре-бу у воді більшу, ніж ми собі уявляємо. Дорослим людям рекомендується випивати близько 10 склянок води на день (приблизно 2 літри). Влітку п’ють більше (тому що втрачається багато вологи через випари зі шкіри і слизових), узимку – менше. У ці літри не входять супи та інша прихована рідина. Адже вода як хімічна речовина присутня в будь-якій їжі. Утворюється вона і з інших компонентів при перева-рюванні їжі. 100 г жирів, напри-клад, дають при окислюванні 107 г води, 100 г вуглеводів чи білків – відповідно 55 і 41 г. Пам’ятаєте верблюда, здатного тижнями не пити? Він просто спалює свій запа-сений у “горбах” жир і ощадливо використовує одержану воду.

У спеку витрата води може значно зро-стати, на холоді – істотно зменшуватися. Взимку організм автоматично скорочує потребу в рідині.

Обов’язковим вважається вживання води вранці (відразу після пробудження), ввечері (перед сном) і протягом дня за півгодини до їжі, приблизно по склян-ці щоразу. Якщо за 30-40 хвилин до їжі ви з’їдаєте кілька яблук чи випиваєте склянку соку, то воду можна і не пити, або випити раніше – залежно від своїх відчуттів.

Згодом очищена і здорова людина здобуває “відчуття води” – вона просто знає, коли і скільки її потрібно. Але поки це не досягнуто, перші місяці, а іноді й роки, краще пити більше, ніж менше. Ви-нятки тут бувають тільки при порушеннях водно-сольового обміну, наприклад, при захворюванні нирок, у вагітних. Причи-ною набряків можуть бути хворі нирки, серце, судини. Всі ці порушення зазвичай ще збільшуються через перебір солі.

Відомі випадки, коли люди спеціально привчали себе випивати по 4-5 і більше літрів на день і потім уже не могли об-ходитися меншою кількістю рідини. Це вже патологія. Здоровій людині однаково легко не пити весь день чи випивати по

кілька літрів, але хворий, як правило, не може багато пити (а в деяких випадках – мало пити). А саме їм вода особливо потрібна (чи не потрібна).

Якщо в людини хворий шлунок чи ки-шечник (хоча зазвичай це взаємозалеж-но), найкраще пити теплу, майже гарячу воду. Це й узимку, і влітку, і вранці, і вве-чері, і перед їжею. Вранці вона стимулює, відразу проганяє сон. Увечері – заспоко-ює, сприяє гарному нічному травленню і нормальному відновленню сил. За півго-дини до їжі вона очищає шлунок від за-лишків попередньої трапези, готує його до нової їжі, збуджує апетит.

Здорові ж люди можуть пити як теплу воду, так і воду кімнатної температури – за бажанням. Холодна вода і напої не рекомендуються.

Що пити після їжі?Часто запитують, коли краще пити піс-

ля їжі. В принципі, іноді трапезу можна завершувати прийманням рідини – якщо їжа дуже гостра чи дуже жирна, як плов, чи дуже суха, наприклад, хліб. У таких випадках найбільше підходить гарячий трав’яний чай (без цукру) чи просто гаря-ча вода. При нормальній же їжі не реко-мендується рясне питво.

Але якщо хочеться, то трохи попити можна. Ця рідина буде немовби складо-вою частиною трапези, і організм уже сам розбереться, що з нею робити далі. А от після цього якийсь час бажано утримува-тися від напоїв. Після фруктів – півгоди-ни, після крохмалистої їжі – від години до двох, після білкової – півтори-дві години.

В інший час між прийманням їжі воду п’ють без обмежень. Найкраще трима-ти графин прямо на робочому столі, і завжди, як тільки захочеться, робити по кілька ковтків. Якщо значна частина дня проходить у роз’їздах, у літню пору зручно обзавестися невеликою флягою і “прикладатися”, коли пересихає в роті. І, звичайно, вода має бути якісною. Для профілактики різних захво-

рювань легень можна скориста-тися такими лікарськими росли-нами:o Ріпа: подрібнити коренеплід і варити

15 хвилин. Приймати по 1 склянці на ніч. Пити сік ріпи з медом по 1-2 ст. ложки 3-4 рази на день.

o Мати-і-мачуха: 4 ч. ложки подрібне-ного листя трави заварити склянкою окропу, настояти 30 хвилин, проці-дити і пити по 1/4 склянки 4 рази на день у перервах між прийманням їжі.

o Солодець: 15-20 г кореня залити 200 мл гарячої води, кип’ятити 10 хви-лин, настояти протягом двох годин. Приймати по 1 ст. ложці 4-5 разів на день.

o Багульник: протягом 1-2 місяців щодня пити чай з багульника, за-варюючи його з розрахунку 25-30 г трави на 1 л окропу.

o Деревій: 1 ст. ложку трави залити 200 мл окропу, настояти протягом 1 години, процідити і приймати по 25 крапель тричі на день.

o “Адамів корінь” (тамус звичайний): змішати траву в рівних частинах з вершковим маслом і медом. При-ймати суміш по 1 ч. ложці тричі на день.

o 2 голівки (не зубчики!) часнику і 5 лимонів (нечищених) натерти на дрібній тертці, залити 1 л кип’яченої води кімнатної температури, насто-яти 5 днів, після чого процідити, від-тиснути і приймати сік по 1 ст. ложці тричі на день за 20 хвилин до їжі.

14 25 СЕРПНЯ 2010

Молодь Черкащини №36 кримінальне чтиворе

клам

а

оли напри-кінці серпня у місцевій газеті було надрукова-но повідомлен-ня УМВС про те, що розшу-кується безвіс-

ти зникла Дорошенко Марія Платонівна, яка ще 14 травня пішла з дому у невідомому на-прямку і до цього часу не повернулася, біль-шість односельців були переконані, що пода-лася старенька світ за очі через невістку, для котрої посваритися із свекрухою було так само просто, як наліпи-ти вареників із сиром. Найчастіше причиною виникнення конфлік-тів були синові діти від першої дружини, яка померла п�ять років тому. Ледве пересту-пивши поріг Петрового (так звали сина) дому, секретар сільської ради Тетяна Синиця їх від-верто незлюбила і час-то-густо (як здавалося старій) зганяла на них злість за неможливість мати власних дітей. Механік агрофірми Петро Дорошенко ста-рався у перепалку двох жінок не втручатися – коли у повітрі почи-нало пахнути сваркою, швиденько сідав у свою «Ниву» і їхав на греблю зі шлюзом, аби там, за його ж словами, пос-лухати «музику» води,

яка падала на гранітні брили. Саме він того травневого дня при-був у міліцію і зробив заяву, що його вісімде-сятирічна мати, нічого не сказавши, пішла з дому.

*** Давно помічено, що кида-

ють рідні домівки і вдаються до «мандрів», як правило, люди, вражені такою небез-печною хворобою, як скле-

роз. Марію Платонівну від неї Господь уберіг, а тому вчинок старої здивував пра-воохоронців. Спочатку вони вирішили, що стара жінка, не вибачивши невістці за вчинений черговий скандал, відбула до когось з родичів, які мешкають в інших населе-них пунктах. Утім, ця версія виявилася хибною: єдина її двоюрідна сестра, яка жила в селі Х., заявила, що востаннє бачила Марію Платонівну на Великодні свята.

– Це Петро у всьому вин-ний – не міг із самого почат-ку поставити свою кралю на місце. Гадаю, подалася моя сестричка в сусідню область і просить там милостиню біля якоїсь церкви… – було ска-зано нею навздогін людям у погонах.

– А що, коли справді жінка вирішила постарцювати на старості літ? – запитав спів-робітників після прибуття в управління найстарший із них. І, не почувши інших ду-мок, розпорядився надіслати в усі сусідні міліцейські ві-домства відповідні запити.

Тим часом не минало й тижня, щоб в УМВС не при-їздив Петро Дорошенко і не цікавився у правоохоронців пошуками зниклої матері. Не почувши від слідчих нічого нового, він, тим не менше, клявся їм, що не вірить у тра-гічний розвиток подій. Більше того, ночами хтось нашіптує йому, що мати жива-здорова, потрібно лише бути трохи тер-плячішим, і вона обов’язково повернеться. Втім, якщо спо-чатку стражі правопорядку сприймали візити механіка за прояв синівської турботи за долю найближчої людини, то з часом його поведінка поча-

ла здаватися дивною і непри-родною. Причому, що часті-ше він приїздив, то більше на його обличчі було видно страждань і розпуки. Інтуїція підказувала міліціонерам: із паном Петром коїться щось не те. Так поводяться, коли знають якусь таємницю, але бояться у ній зізнатися. Від-так було прийнято рішення придивитися до механіка уважніше – а раптом ключ до з’ясування обставин зникнен-ня матері знаходиться якраз у ньому.

*** Підстави підозрювати сина

у правоохоронців посилили-ся, коли, поспілкувавшись не з одним десятком одно-сельців, вони почули від них розповідь про те, як в один із пізніх травневих вечорів в’юнка «Нива», у кабіні якої можна було розгледіти Петра Дорошенка та його дружину Тетяну, промчала крайньою вулицею і, виїхавши в поле, взяла курс у бік Жданового лісу. Ніхто, можливо, не на-дав би цьому значення, якби не одна обставина: автомо-біль, незважаючи на сутінки, рухався із вимкненими фара-ми, а ті, хто перебував у ньо-му, не горіли бажанням, щоб їх хтось побачив. Отож, коли син Марії Платонівни в черго-вий раз приїхав у міліцейське управління «поплакатися в сорочку» з приводу зниклої матері, його попросили від-повісти на кілька запитань, зокрема про нічну поїздку майже тримісячної давності разом із дружиною у Жданів ліс.

– Навряд чи ви їздили туди, щоб помилуватися природою, адже сільські люди, провів-ши на роботі увесь світовий день, ледь знаходять у собі сили доповзти до ліжка, а тут такий терміновий виїзд. Роз-кажіть, будь ласка, з чим він був пов’язаний?

– А ви не здогадуєтеся? – зненацька обвів поглядом присутніх Петро Дорошенко і потім, стиха засміявшись,

видав фразу, яка всіх приго-ломшила:

– Того вечора ми з Та-нечкою відвозили у ліс труп матері і там його зарили. Го-товий хоч зараз поїхати і по-казати місце.

– Ми у цьому не сумніває-мось, але спочатку дозвольте вдягнути на вас наручники.

*** Трагедії з кривавим фі-

налом, можливо, не було б, коли б не телефонний дзві-нок, який пролунав у кабінеті секретаря сільської ради. Телефонувала найкраща Те-тянина подруга з районної ради.

– Здрастуй, дорогенька! Ти не повіриш, але сьогодні до нас приїздила твоя свекруха і розповіла про ваші сімейні проблеми. А ще – заяву зали-шила, у якій просить позба-вити тебе материнських прав. Не знаю, як і бути, заява за-реєстрована, завтра її голова обов’язково розпише.

Чорніша за чорну землю прийшла Тетяна додому. Петро, який щойно повер-нувся з роботи, все з розумів з першого погляду. Аби не бути присутнім при чергово-му з’ясуванні стосунків, він схопив ключі запалення і за мить уже був у своїй «Ниві». Минуло достатньо часу, перш ніж чоловік прийняв рішення повернутися додому. У дворі його зустріла незвична тиша. «Слава Богу, заспокоїлися», – подумав він. У цей час у дверях, що вели у веранду,

з’явилася Тетяна з обличчям, схожим на сувій білого полот-на.

– Що трапилося? – звів на неї очі чоловік.

– У нас біда, Петю. Я вбила матір…

– Як?– А так… ось цим молот-

ком… – Тетяна витягла з-за спини закривавлене знаряд-дя вбивства.

Петро знесилено опустив-ся на східці. Серце так заби-лося у його грудях так, що здавалося, ще трохи – і воно вистрибне назовні. Мільяр-ди думок пройняли наскрізь його мозок, але жодна з них не дала відповідь на питан-ня, що зараз йому робити і як себе вести. Поза сумнівом, на його рішення чекала Тетя-на, яка й досі стояла у дверях і тримала у руках злощасний молоток.

– Її потрібно сховати… – нарешті мовив він. – Я знаю, де… Це Жданів ліс. У дитинс-тві я, бувало, пас там череду. Місце віддалене і дике…

При цьому Петрові здало-ся, що зараз промовляє не він, а якийсь сторонній чо-ловік. Утім, це був все-таки він, бо вимовлені щойно сло-ва «у дитинстві я, бувало, пас там череду» відразу поверну-ли його на сорок років назад, коли, маючи сім чи вісім років від роду, він уже був пасту-хом, щоб заробити собі на шкільний костюм і черевики, а мати, випроводжаючи його з чередою до самого вигону, ніжно цілувала у чоло і про-сила не наражатися босими ногами на колючки.

– Раз надумав, щось роби, не сиди пнем! – гукнула дру-жина, повертаючи чоловіка у реальне життя.

Удвох вони винесли без-диханну Марію Платонів-ну до машини і поклали на заднє сидіння. Потім Тетяна знайшла у літній кухні заступ і кинула його у багажник. До самого лісу подружжя їхало мовчки.

– Коли все стихне, її пот-рібно поховати по-людськи, – сказав Петро після того, як при світлі фар закінчив за-гортати тіло.

– Тепер це твоя турбота, ти ж син… – кинула Тетяна своє-му спільнику.

*** На судовому процесі Пет-

ро Дорошенко часто плакав, благаючи суддів засудити його «на повну котушку», од-нак, оскільки він не вбивав, то служителі Феміди обмежи-лися для нього лише п’ятьма роками позбавлення волі, а все інше залишили на його совісті. Колишній секретар сільської ради відбула споку-тувати гріх у колонію посиле-ного режиму аж на дванад-цять років.

Володимир УШАНОВ

Бандитський котел:

ЗНАЮ, ВИ МОЛИЛИСЯ ЗА МЕНЕ

К

МАМО, МАМО...

15 25 СЕРПНЯ 2010№36 Молодь Черкащинизворотний зв’язок

Шановні наші читачі!Особливістю рубрики «Зворотний зв’язок» є те, що на цій сторінці друкуються листи читачів чи відповіді на їхні запитання.

Листи пропонуємо надсилати у такі підрозділи:

«ВІТАЄМО» – скористайтесь нагодою безкош-товно привітати рідних, близьких, знайомих із днем народження, ювілеєм, будь-яким святом;

«МОЗАЇКА» – думки про поточні події в нашій області (не більше 5 рядків);

«ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДЬ» – у цьому розділі експерти відповідатимуть читачам на запитання з охорони здоров’я, освіти, економіки, щодо пошуків роботи, а також консультуватимуть стосовно житлових та інших проблем. (Запитання читачів та відповіді експертів публікуватимуться без посилання на конкретних авторів чи офіційних осіб);

«ДЯКУЮ» – можна висловити вдячність близьким, друзям і просто стороннім людям, які чимось допомогли: перемогти хворобу, повернути втрачений гаманець або надали допомогу на місці нещасного випадку;

«АЛЬБОМ» – сюди можна надсилати фото-знімки з весіль, днів народження, святкувань з приводу виходу на пенсію тощо;

«ГУМОР» – гуморески та карикатури, веселі історії з життя.

Приватні оголошення некомерційного характеру та оголошення про пошук вакантних місць або наявність вільних вакансій публікуються БЕЗКОШТОВНО.

Всі інші оголошення – ПЛАТНІ (до 15 слів – 10 грн.): • юридичних осіб • надання послуг • про втрату доку-ментів • про недійсність статутних документів • банкрутство • розпродаж майна в зв’язку з банкрутством .

оголошення приймаються за адресою редакції

оголошенняКупон

(не більше 15 слів)

телефон/адреса:

дані для редакції (в газеті не

друкуються)

ПІБадресател.:дата/підпис

Від

пові

дал

ьніс

ть з

а д

осто

вір

ніс

ть ін

фор

мац

ії н

есе

ре

кл

ам

од

аве

ць.

Ого

лош

ен

ня

пр

ий

маю

ться

ли

ше

на к

упон

ах

наш

ої га

зети

.

рекл

ама

ДОШКА ОГОЛОШЕНЬ

ПОТРІБНІ ОХОРОННИКИ, вахта – тиждень через тиждень, вік 21-55 років, з/п.: 70-100 грн./добу. ОХОРОННИКИ, вік 21-45 років, г/р.: 1/2, з/п висока та своєчасна.

38-24-45, 50-27-95, 094-984-33-12.

Ремонт ноутбуків, комп’ютерів, принтерів, моні-торів. Налаштування прог-рам. Відновлення інформації. Абонентське обслуговування організацій. Консультації. 56-39-38, 063-690-75-61.

Продам пишущую машинку «Ор-текс»! Портативная, в футляре. 130 грн. 45-90-87.

Продам магнитофон-приставку “Маяк 231-стерео”. Кассетный. Хорошее состояние. Цена 80 грн. 45-90-87.

Зарубіжній компанії потрібні консультанти і дисконтменеджери. Гнучкий графік роботи. Хороший дохід. 093-908-72-02

ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДЬ

Чому син каже неправду?

Помітила, що мій 17-річний син постій-но обманює. Навіть з дріб’язкового приводу каже неправду. Інколи здається, що він на-вмисне вводить мене в оману. Не розумію, звідки взялася така риса, адже у нас гарна сім’я, і ми завжди виховували в синові чес-ність і порядність.

Олена, 40 років, м.Черкаси

• ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДЬ

Днями одержала конверт із бланками заяв на житлові суб-сидії та декларацій про доходи. Що з ними робити?

Марія С., пенсіонерка, м. Черкаси

ПОХІД ЗА ДОВІДКАМИ ВІДМІНЯЄТЬСЯ

17 серпня до управління праці та соціального захисту населен-ня Придніпровського району Черкас надійшли перші доку-менти від тих, хто хоче уникну-ти зайвих переживань у зв’язку з підвищенням ціни на газ та на житлово-комунальні послуги.

– Запропонований урядом спроще-ний механізм нарахування субсидій починає спрацьовувати? – запитала «Молодіжка» начальника управління Володимира Куцюрубу.

– Так. Цей механізм звільняє громадян від необхідності збирати від організацій, які надають комунальні послуги, силу-си-ленну різних довідок. Тепер цю роботу за них виконуватимуть згадані підприємс-тва, і не тільки вони, а й такі установи, як ДПІ, ДАІ, БТІ та інші.

– Не секрет, що влада, йдучи на без-прецедентний крок, певною мірою ри-зикує, адже знайдуться громадяни, які заради того, щоб отримати субсидію, почнуть свідомо занижувати дані про свої доходи...

– Спрощений механізм хоч і ґрунтуєть-ся на довірі до одержувачів субсидій, але передбачає певний контроль. Буквально вчора один громадянин поскаржився на те, що житлово-комунальні послуги «з’їдають» більше 10 відсотків чесно за-робленої пенсії, але, виявляється, крім квартири, чоловік має будинок у Чер-воній Слободі площею 200 квадратних метрів.

– …І здає його квартирантам.– Авжеж.– Які ще «підводні камені» трапля-

ються на шляху до субсидій?– Їх багато. Скажімо, отримав чоловік

конверт, у якому, крім чистих бланків, знаходяться готові зразки, виписані на міфічного Іванова Івана Івановича, і по-чинає добросовісно переписувати звід-ти все слово у слово, забувши, що його справжнє прізвище інше, що мешкає він не в Києві, а у Черкасах. Зрозуміло, такі заяви і декларації ми змушені відправля-ти в корзину. Інша крайність: отримала людина конверт і за старою звичкою піш-ла збирати довідки, хоч це тепер їй ро-бити не потрібно. Відтак просимо потен-ційних одержувачів субсидій: люди добрі, коли щось не зрозуміло, не полініться зателефонувати в управління праці та соціального захисту за номером

45-24-02 – це наша «Гаряча лінія». До речі, ана-

логічна лінія функціонує і в Пенсійному фонді, телефонувати туди потрібно за номером

36-17-21.

•

Богдана Іваненко, кандидат психо-логічних наук:

Схильність до обману нерідко є тимчасовою рисою перехідного і мо-лодшого юнацького віку. Адже дитина зазнає значних фізичних і соціально-статусних змін, починає набувати до-свіду дорослого життя, до якого вона може виявитися психологічно него-товою. У таких умовах брехня стає своєрідною захисною реакцією від світу дорослих, який лякає дитину, тимчасовою формою соціальної адап-тації до нових, незвичних умов. Крім того, особливістю юнацького віку є за-міна авторитету батьків на авторитет однолітків, учителів, викладачів, адже на перший план для юнака виходить

спілкування з людьми. Тому можливе зниження довіри до батьків, а звідси – потреба казати неправду. Можли-во, обманюючи, ваш син висловлює певний протест проти «дитячого» ви-ховання, адже він почувається вже дорослим. Не картайте себе за «по-гане виховання», спробуйте сприйма-ти сина як дорослу людину і більше довіряти йому.

Допоможіть зрозуміти жінку-колегу

З моєю колегою по роботі мене пов’язують дружні стосунки. Я ціную її як надійну людину, спілкуюся з нею на будь-які теми легко і невимушено. Але нещо-давно жінка сказала те, чого я не готовий був почути: вона кохає мене і хоче, щоб ми стали парою. Своїм зізнанням вона збентежила мене. Як мені поводи-тися? Олександр, 38 років, м.Золотоноша

Богдана Іваненко, кандидат психо-логічних наук:

Перш за все, проаналізуйте почуття до колеги, виявіть свої справжні бажан-ня, прагнення у стосунках із нею – від цього залежатиме ваша подальша поведінка. За вашими словами, вона збентежила вас, і це означає певну го-товність до переходу на більш близький рівень стосунків. Можливо, за дружнім ставленням ви приховували (від неї і

самого себе) почуття симпатії, яке на-було свого розвитку в процесі вашого спілкування. Імовірно, вона першою наважилася зробити зізнання, на яке досі не наважувалися ви. Має місце ефект несподіванки, завдяки якому ви опинилися у стані стресу. Якщо ваші почуття і бажання взаємні, є всі шанси створити міцний союз, адже ви маєте ще й взаєморозуміння, взаємоповагу, спільні інтереси.

Потяг до минулогоРік тому я розлучилася з чоловіком, шлюб із яким приніс мені багато страж-

дань. Проте досі не можу остаточно позбутися минулого життя, колишніх стосунків, навіть переїзд в інше місто не допоміг. Страждаю від того, що й досі не зникло кохання, яке тягне назад. Як перестати спілкуватися з цією люди-ною, адже нічого хорошого вже не буде?

Ірина, 43 роки, м. Канів

Богдана Іваненко, кандидат психо-логічних наук:

Прощатися завжди важко і з люди-ною, і з почуттями. Проте, складаєть-ся враження, що у ваших стосунках все ж було щось хороше, світле, і вам хотілося б це повернути. Водночас ви боїтеся сподіватися на краще. Вас му-чить «клубок» суперечливих почуттів: біль, образа, кохання, сподівання, які не дають утекти від минулого. Запи-

тайте себе, чи все залежне від вас ви зробили, щоб зберегти і покращити ці стосунки? Якщо так, то що зараз ви робите для того, щоб перестати спілку-ватися і почати жити без нього? Почут-тя не можуть пройти швидко, ви маєте допомогти собі у цьому, застосувавши силу волі. Проаналізуйте минуле і по-думки попрощайтеся з ним, пригадай-те свої захоплення, інтереси, знайдіть нових друзів.

реклама

16 25 СЕРПНЯ 2010

Молодь Черкащини №36

рекл

ама

Два близнюки на медогляді у військко-маті. Перший вихо-дить із кабінету, другий запитує:

- Hу, що, взяли?- Hі, комісували.- Пройди ще раз, а то

мені роздягатися не хочеться.

Через кілька хвилин:- Тебе взяли!

Програма “Таксі” на ТНТ. Сідають двоє чоловіків у машину. Ведучий повертається:

- Здрастуйте, це програ-ма “Таксі”, де вам не треба платити гроші, а гроші платять вам за правильні відповіді. Мене звуть Олексій, а вас?

- Здрастуйте. Я Друзь.- А я Максим Поташов.

До Владивостока, будь ласка.

Дзвінок о четвер-тій годині ранку:

- Алло! Це товариство захисту тварин?

Повільна відповідь заспаної людини:

- Ну, і хто тебе скривдив, козел?

- Розмовляють блондин-ки:

- У тебе який зір?- Мінус п‛ять.- Ой, ти, мабуть, мерзнеш

постійно?

Хлопчик в зоо-парку запитує сторожа:

- Чому в жирафа така довга шия?

- Тому, – відповідає той, – що голова жирафа знаходиться настільки далеко від його тіла, що така шия йому просто необхідна.

- Ізю, ви не знає-те, що таке авансцена?

- Я вас благаю! Авансце-на – це сцена перед зарплатсценою.

- Дівчино, вам так пасує ця шуба!

- Справді?- Так, ви в ній така при-

ваблива, наче оселе-дець під шубою!

Приходить дівчи-на в магазин листівок:

- А що це там у вас за симпатична листівочка з квіточками?

- “Моєму єдиному”.- Мені штучок шість, будь

ласка...

Шеф – підлеглим:- Ось наш новий спів-

робітник. Покажіть йому, чим ви займає-теся, коли думаєте, що

я за вами спостері-гаю.

- Це моя фотографія, це моєї дружини...- Я сподіваюся, у вас немає дітей?

- Я худну.- Давно?- Майже півгодини вже.- Помітно...- Правда?- Ага. Очі голодні...

Посперечалися двоє – і вирішили вла-штувати дуель. Щоб не

дізнався ніхто – вирі-шили влаштувати її за містом. Купують разом квитки. Один бере туди і назад, а другий – тільки туди.

- Що, не сподіваєшся повернутися?

- Назад я поїду за твоїм квитком!

Блондинка повин-на пройти перевірку на детекторі брехні. Перед перевіркою,

коли все готово, їй пояс-нюють:

- Ставимо запитання – ви відповідаєте. Якщо відповідаєте правду – загоряється

зелена лампочка. Бре-шете – червона. Вам зрозуміло?

- Так.Загоряється червона

лампочка.

Здам квартиру на 5-7 років, залежно від рішення суду.

- Васю, ким у тебе тато працює?

- Числиться начальником РВВС, а займається індивідуальним при-ватним

підприємництвом.

Цікаво, чому під час розлучення запиту-ють причину, а під час реєстрації шлюбу – ні?

- Ух, ти! Інопла-нетянин! Дай, я потис-ну твою руку!

- Обережно, землянине! Хто тобі сказав, що це рука?

- Вовочко, де це ти штани забруднив?

- Мамо, я ж тебе не за-питую, де ти постійно колготки рвеш!

Молодий – дру-жині, поївши в енний раз за місяць котлети на обід:

- Люба, але ж до весілля твої обідні меню були більш різноманітними!

- Коханий, до весілля ми жили в різних кінцях міста, і ти до мене обідати раз на місяць приходив!

Приходить стомлений чоловік з роботи, його зустрічає дружина в сексуаль-ній нижній білизні,

простягає йому дві мотузочки:

- Зв‛яжи мене, любий, і роби все, що хочеш!

Він її зв‛язав і пішов на риболовлю.

- Чому ти розлу-чаєшся з дружиною?

- Уявляєш, її всю ніч не було вдома, а вранці вона сказала, що ночу-вала в сестри!

- Ну і що?- Бреше! У її сестри но-

чував я!

- Тату, а чому мі-сяць більший за зірки?

- А хто його знає...- А чому сонце таке

яскраве?- А хто його знає...- Тату, може, ти втомив-

ся?- Ні, ти запитуй, синку!

Хто ж тобі ще, крім батька, все пояснить?

на дивані

наша передплатане закінчується ніколи

Триває сезон передплати на газету «Молодь Черкащини» на 2010 рік. Газета на 16 сторінках формат А3 з телепрограмою на 16 сторінках (А3)

Передплату на 2010 рік можна оформити

у будь-якому поштовому відділенні Черкаської

області до 20 числа кожного місяця.

ihдекс 61072

1 місяць – 6,50 грн3 місяці – 19,50 грн

ВАРТІСТЬ

ціни вказані без вартості приймання передплати «Укрпоштою»

ПП «Видавництво «Прессбол-2008» 18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 266/1, к.108-111. molodchercass@uch.net,molod-108@uch.net (рекламний відділ)32-25-85 (журналісти), 32-25-84 (реклама).

«Видавничо-поліграфічний комплекс редакції газети «Вісті...»

м. Бровари, вул. Красовського, 16.

Газета віддрукована в друкарні

Засновник і видавець:Адреса редакції:

Газета виходить щосереди. Верстка та оформлення є інтелектуальною власністю редакції.

Передрук та використання матеріалів газети «Молодь Черкащини» без згоди редакції заборонені.

Редакція не несе відповідальності за достовірність та зміст рекламної інформації.

Редакція має право друкувати матеріали, не поділяючи точку зору автора.Матеріали з позначкою, публікуються

на правах політичної реклами, а в рубриках «Наша марка» і «Знак якості» – на правах реклами.

Рукописи та фотоматеріали рецензуванню і поверненню не підлягають.Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети.

Віктор Яременко Роман КирейОлег Кукса

Головний редактор:Заступник редактора:

Відповідальний секретар:

ЧС №608Реєстраційне свідоцтво:

e-mail:

тел./факс:

Замовлення № 027-36

ihдекс 49444

1 місяць – 5,40 грн3 місяці – 16,20 грн

Увага! Тепер газету можна передплатити за двома індексами:

16 сторінок + 16 сторінок ТБ 16 сторінок + 8 сторінок ТБ

рекл

ама