5

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………..

1 Теоретичні та методологічні основи менеджменту

зовнішньоекономічної діяльності підприємства ………………………….

1.1 Основні засади зовнішньоекономічної діяльності підприємств …..

1.2 Основні стратегії виходу підприємства на міжнародний ринок …..

1.3 Вибір та етапи розробки міжнародної стратегії …………………

2 КОМПЛЕКСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ "ХАРКIВСЬКИЙ ТРАКТОРНИЙ ЗАВОД

IМ.С.ОРДЖОНIКIДЗЕ" ……………………………………………………

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПАТ "ХТЗ "………...

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства ………………………….

2.3 Характеристика стратегії зовнішньоекономічної діяльності ПАТ

"ХТЗ " ……………………………………………………………………….

3 РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО СТРАТЕГІЇ ВИХОДУ ПАТ

"ХТЗ " НА ЗОВНІШНІЙ РИНОК ………………………………………..

3.1 Аналіз німецького ринку сільськогосподарського

машинобудування………………………………………………………….

3.2 Розробка стратегії виходу на зовнішній ринок Німеччини ……..

3.3 Оцінка ефективності запропонованих заходів щодо виходу на

ринок Німеччини …………………………………………………………..

4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА……...

4.1 Загальні питання охорони праці …………………………………...

4.2 Структура управління охороною праці на підприємстві ……….

4.3 Загальна характеристика приміщення та робочого місця ………

4.4 Метеорологічні параметри робочої зони …………………………

4.5 Освітлення …………………………………………………………...

4.6 Шум та вібрація у робочому приміщенні ………………………...

4.7 Електробезпека ………………………………………………………

7

9

9

14

21

26

26

30

41

45

45

50

58

71

71

72

74

75

77

78

78

6

4.8 Ергономічні вимоги до робочого місця …………………………...

4.9 Охорона навколишнього середовища …………………………….

Висновки ……………………………………………………………………..

Список джерел інформації ………………………………………………...

Додаток А Баланс на 31.12.2011 р ……………………………………….

Додаток Б Звіт про фінансові результати за 2011 рік …………………

Додаток В Баланс на 31.12.2012 …………………………………………

Додаток Г Звіт про фінансові результати за 2012 рік …………………

Додаток Д Баланс на 31.12.2013 …………………………………………

Додаток Е Звіт про фінансові результати за 2013 рік …………………

Додаток Ж Організаційна структура ПАТ «ХТЗ» ……………………..

79

79

82

84

89

92

93

96

97

100

101

7

ВСТУП

У сучасних умовах стабільний розвиток національної економіки

значною мірою залежить від рівня її інтегрованості у світове господарство.

Однією із найпоширеніших форм цього процесу для окремої держави є її

зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД). Актуальність теми роботи полягає в

тому, що в Україні існують підприємства, продукція яких є конкурентоздатна

не тільки на вітчизняному ринку, і потенціал виробництва перевищує

внутрішні потреби країни. Тому для збільшення обсягу продажу продукції та

більш ефективного використання виробничих потужностей цим

підприємствам необхідно шукати нові ринки збуту. Але, при розробці

стратегії виходу на зовнішній ринок, необхідно взяти до уваги існування

безлічі обмежень і перешкод у міжнародній торгівлі, до яких належать: митні

тарифи, коливання курсу валют, ряд нетарифних бар'єрів, політична

нестабільність, культурні відмінності. Всі ці особливості значно підвищують

загальний комерційний ризик підприємницької діяльності на міжнародному

ринку. Тому підприємству необхідно дуже ретельно обміркувати стратегію

виходу на зовнішні ринки.

Вивченню питань щодо розвитку стратегічного планування діяльності

підприємств на зовнішніх ринках присвячені роботи провідних вітчизняних

та зарубіжних авторів таких, як Ф. Котлер, В.Є. Новицький, О.А. Кириченко,

И.А. Кратко, Е.Б. Пантелєєва, А.Т. Зуб, В.А. Винокуров, Г.Д. Гордєєв, Л.Я.

Іванова, Л.Е. Стровський, Г.М. Дроздова, О.О. Гетьман, В.М. Шаповал.

Незважаючи на значну кількість робіт, питання розробки ефективної

стратегії виходу на зовнішні ринки та інтеграції вітчизняних підприємств у

сучасну світову економіку ще недостатньо розроблені і тому потребують

подальшого вивчення на усіх організаційних ланках. Перш за все, це

необхідно на рівні підприємств, які є безпосередніми учасниками

зовнішньоторговельних зв’язків. Як свідчить практичний досвід, більшість

проблемних питань у здійсненні підприємствами ЗЕД мають управлінський

характер.

8

Метою даного дослідження є розробка стратегії виходу підприємства

ПАТ «Харківський тракторний завод» на зовнішні ринки.

Для досягнення мети мають бути вирішені наступні завдання:

- дослідити теоретичні аспекти процесу планування, організації та

реалізацій стратегії виходу підприємства на зовнішні ринки;

- охарактеризувати виробничо-господарську діяльність АТ «ХТЗ» ;

- дослідити кон’юнктуру ринку ЄС, визначити тенденції розвитку

машинобудування в Німеччині;

- виявити оптимальну форму виходу підприємства на зовнішні ринки;

- розробити рекомендації щодо стратегії виходу підприємства ПАТ

«ХТЗ» на ринок Німеччини;

- визначити ефективність запропонованих заходів для підприємства.

Об’єктом дослідження є стратегічне планування зовнішньоекономічної

діяльності підприємства.

Предмет дослідження - стратегія виходу підприємства на зовнішній

ринок.

У процесі роботи використовувались методи системного підходу для

характеристики господарської діяльності підприємства, статистичного

аналізу для дослідження кон’юнктури ринку, класифікації та комбінованого

аналізу при розробці стратегії виходу на зовнішній ринок.

Інформаційною базою дипломної роботи є навчально-методична

література вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері міжнародних

економічних відносин та стратегічного планування, статистичні данні та

фінансова звітність ПАТ «ХТЗ», а також нормативно-правові акти в галузі

ЗЕД, ресурси мережі інтернет та результати власних спостережень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці

рекомендацій щодо виходу підприємства на зовнішній ринок, які

сприятимуть впровадженню в діяльність підприємництва міжнародних

принципів бізнесу, відкриють нові перспективи для розвитку, дозволять

впровадити нову статтю прибутку.

9

1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Основні засади зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Поняття "менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" - порівняно

нове. Для того, щоб з'ясувати його суть і особливості, необхідно спочатку

з'ясувати зміст поняття "зовнішньоекономічна діяльність". Справа в тому, що

менеджмент, як і управління, в загальному вигляді означає вплив системи,

що управляє (суб'єкта управління), на систему, якою управляють (об'єкт

управління), з метою досягнення запланованих результатів.

Зміст менеджменту визначається, по-перше, його сферою, тобто тим

об'єктом, про управління яким іде мова. Такою сферою може бути

виробництво, транспорт, торгівля, фінанси, інвестиції, зовнішньоекономічна

діяльність. Звідси конкретизація видів менеджменту: менеджмент

виробництва, менеджмент фінансів, менеджмент торгівлі, менеджмент

інвестицій, менеджмент ЗЕД і т.д. По-друге, рівнем управління, тобто тим

рівнем, на якому здійснюється управління даним об'єктом, даною сферою.

Таким рівнем може бути державний рівень, регіональний, галузевий, рівень

виробничого підприємства та ін. Якщо сфера управління визначає

конкретний вид менеджменту, то рівень управління вносить свою специфіку

в даний вид менеджменту.

Щоб з'ясувати, що являє собою менеджмент зовнішньоекономічної

діяльності, в чому його суть і особливості, яке місце він займає в економіці

підприємства, звичайно, спочатку необхідно з'ясувати суть і зміст сфери його

управління, тобто зовнішньоекономічної діяльності.

На думку ряду спеціалістів, поняття "зовнішньоекономічна діяльність"

(ЗЕД) з'явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р. Одним з

центральних напрямків даної економічної реформи була децентралізація

зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу

10

на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських

суб'єктів.

В результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері

сформувалось два поняття: "зовнішньоекономічні зв'язки" і

"зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД). На відміну від ЗЕЗ, які являють

собою різні форми, засоби і методи зовнішньоекономічних відносин між

країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну діяльність на рівні

виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.). ЗЕД

можна визначити як сукупність виробничо-господарських, організаційно-

економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з

його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних

операціях. ЗЕД розглядають як один із аспектів ЗЕЗ. Разом з тим, це

самостійна діяльність підприємства, яка являється, з одного боку, складовою

частиною господарської діяльності підприємства, а з другої-такою частиною

його діяльності, котра здійснюється на іншому, міжнародному рівні, у

взаємозв'язку з господарськими суб'єктами інших країн [1].

Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства можуть

бути:

1) Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з

метою максимізації прибутку.

2) Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових

технологій і обладнання.

3) Залучення інжинірингових та інших послуг для потреб

виробництва, з урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких цін

в порівнянні з внутрішнім ринком.

4) Залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва,

зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових

товарних ринках.

5) Участь в міжнародному розподілі праці, спеціалізації і

кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки [2].

11

Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного

росту в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на

соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного

господарського суб'єкта.

ЗЕД - поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності:

зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне

науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне

співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції. Кожен з видів ЗЕД

здійснюється в певних формах. Наприклад, формами зовнішньої торгівлі

являється експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт. Формами виробничої

кооперації - спільне виробництво на основі спеціалізації, спільні

підприємства двох чи більше іноземних партнерів, підрядна кооперація та ін.

Матеріальна основа ЗЕД - зовнішньоекономічний комплекс країни

(регіону). Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, об'єднань,

підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи

використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види і форми ЗЕД.

Важливим завданням в розвитку зовнішньоекономічного комплексу

країни являється об'єднання виробничих і зовнішньоекономічних видів

діяльності в єдину органічну, успішно функціонуючу систему. Умовами

успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу сьогодні являються:

- зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

- активна участь в різних формах міжнародного спільного

підприємництва;

- підвищення конкурентоздатності підприємств і виробничо-

господарського комплексу;

- розширення самостійної діяльності підприємств, фірм регіонів

країни в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності [9].

З'ясувавши суть і зміст поняття "зовнішньоекономічна діяльність",

можна дати визначення поняття "менеджмент зовнішньоекономічної

діяльності". В самому загальному вигляді він являє собою управління

12

виробничо-господарською і комерційною діяльністю підприємства;

пов'язаною з його виходом на зовнішній ринок, в зовнішнє міжнародне

середовище з метою більш повного використання зовнішніх (міжнародних)

факторів економічного росту.

В ролі системи управління тут виступає зовнішньоторговий апарат

управління підприємства, а в ролі системи, якою управляють (об'єктом

управління), виступають виробничі, функціональні та інші підрозділи даного

підприємства, котрі приймають участь прямо чи через посередника в

зовнішньоторгових операціях, з урахуванням вибраної зовнішньоекономічної

стратегії [5].

Мета управління підприємством - це кінцевий бажаний результат, що

досягається шляхом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх (міжнародних)

факторів економічного росту.

Оскільки ЗЕД, як об'єкт даного виду управління, являється складовою

частиною господарської діяльності підприємства, то і менеджмент ЗЕД

розглядається як складова частина загального менеджменту підприємства.

Такий підхід до визначення поняття менеджменту ЗЕД має важливе

практичне значення. Він дає можливість глибше розглянути його зміст,

з'ясувати спільні риси і відмінні особливості в співставленні з внутрішнім

менеджментом.

І так, будучи складовою частиною загально-фірмового управління,

менеджмент ЗЕД має з ним спільні риси. Насамперед, це відноситься до

загальної стратегії підприємства. Загальна ринкова стратегія підприємства -

основний орієнтир при організації управління ЗЕД. Спільними в своїй основі

для внутрішнього і зовнішнього менеджменту являються також принципи і

функції управління, технологія прийняття рішень, основні методи управління

і т. ін.

В той же час менеджмент ЗЕД має свої специфічні риси, що

обумовлено особливостями об'єкта управління, частково тим, що:

13

- керована господарська діяльність підприємства здійснюється в

іншій (зовнішній) сфері і на іншому (міжнародному) рівні;

- охоплює більш широкий територіальний простір, різний по

наявності природних багатств, кліматичних, часових та інших факторів;

- в світових господарських зв'язках приймає участь більша

кількість господарських суб'єктів, що функціонують в різних політичних,

економічних, правових і культурних умовах і таких, що мають своє уявлення

про цінності;

- в ролі суб'єктів ЗЕД виступають не тільки підприємства і

виробничо-господарські комплекси, але й держави зі своєю

зовнішньоекономічною політикою, зі своєю стратегією в сфері ЗЕД, своєю

сукупністю інструментів впливу на цю сферу;

- в міжнародній сфері широко використовуються міждержавні

інструменти і засоби впливу на зовнішньоторгові та інші відносини

господарських суб'єктів. Все це і виявляє той факт, що менеджмент ЗЕД -

відносно самостійна частина загального (внутрішнього) управління

підприємством. Він має свою специфічну мету, завдання і функції, свої

закономірності, правила і норми, котрі треба знати і враховувати в

практичній діяльності по управлінню ЗЕД [8].

Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності полягає в

комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища у

поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіб

організації/установи в інтересах продуктивного досягнення визначених

зовнішньоекономічних стратегій [10].

Отже, звернімо увагу на такі три ключові моменти. По-перше,

менеджмент ЗЕД є визначеним процесом, що, насамперед, включає вивчення

і проектування елементів міжнародного середовища: закордонних партнерів,

рівня цін, митних правил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У цій частині

акцент робиться не тільки на аналіз та оцінку майбутніх міжнародних

операцій, але і на проектування взаємовідносин з урахуванням визначених

14

процедур. Цей елемент менеджменту становить майже половину чинників

успіху в міжнародному бізнесі.

По-друге, необхідно домагатися ефективної взаємодії не тільки між

працівниками зовнішньоекономічних підрозділів, але і між усіма службами

підприємства, що і визначає успіх на міжнародних ринках. Тому менеджмент

ЗЕД, безумовно, включає і зусилля інших працівників у просуванні товарів

фірми на зовнішні ринки. Наприклад, начальник відділу технічного

контролю, організовуючи систему перевірки експортного товару на предмет

відповідності умовам зовнішньоторговельного контракту, є важливою

ланкою функції контролю в менеджменті ЗЕД. У випадку досягнення успіху

на міжнародному ринку згаданий керівник служби контролю повинен

отримати винагороду у такій же мірі, як і працівники ЗЕД.

По-третє, потрібно наголосити на продуктивному досягненні всією

організацією обраних зовнішньоекономічних цілей. Це значить, що

критерієм якості менеджменту ЗЕД є не тільки успіх сам по собі (досягнення

цілей), але і ціна цього успіху (витрати ресурсів, продуктивність).

1.2 Основні стратегії виходу підприємства на міжнародний ринок

Стратегія - це специфічний управлінський план дій, спрямованих на

досягнення встановлених цілей. Вона визначає, як організація

функціонуватиме та розвиватиметься, а також яких підприємницьких,

конкурентних і функціональних заходів і дій буде вжито для того, щоб

організація досягла бажаного стану.

Для розробки стратегії кожне підприємство має усвідомити такі

важливі елементи своєї діяльності: місію; конкурентні переваги; особливості

організації бізнесу; ринки збуту, де діє фірма; продукцію (послугу); ресурси;

структуру; виробничу програму; організаційну культуру.

Стратегія виробничого підприємства - це сукупність головної мети і

основних способів досягнення накресленої мети. Інакше кажучи, розробка

стратегії підприємства означає визначення загальних напрямків його

15

розвитку. Розробка стратегії ЗЕД означає визначення основних напрямків

діяльності фірми в міжнародній сфері, на світовому ринку. Важливо ще раз

підкреслити. що стратегічні плани розвитку ЗЕД повинні бути інтегровані в

загальну стратегію розвитку підприємства в цілому [3].

Організація міжнародної діяльності фірми передбачає вибір стратегії

виходу на закордонні ринки. Вона може зупинитися на експорті, спільній

підприємницькій діяльності чи прямому інвестуванні за кордоном. Кожний

наступний стратегічний підхід потребує прийняття на себе більшого обсягу

зобов'язань та більшого ризику, але обіцяє і більш високі прибутки. Стратегії

виходу на зовнішні ринки зображено в табл. 1.1:

Таблиця 1.1 – Стратегії виходу на закордонні ринки

Експорт Спільна підприємницька

діяльність

Пряме інвестування

Непрямий експорт: ліцензування;

підрядне виробництво;

зборочні

підприємства;через вітчизняних покупців

експортерів;

через вітчизняних агентів з

експорту;

через вітчизняну кооперативну

організацію

управління за контрактом;

підприємства спільного

володіння

зборочні

підприємства;

виробничі

підприємства

Прямий експорт:

через експортний відділ у

власній країні;

через збутове відділення чи

філію за кордоном;

через комівояжерів з

експортних операцій;

через закордонних

дистриб'юторів чи агентів

16

В якості відмітних ознак ділення способів виходу на зовнішні ринки

можуть розглядатися наступні:

а) форма руху капіталу;

б) рівень витрат, пов'язаних з виходом на закордонний ринок;

в) ступінь привабливості інвестування.

Розглянемо особливості кожного способу та умови їх використання.

Під експортом розуміється реалізація на закордонних ринках товарів та

послуг, що виробляються чи виконуються у своїй країні. Розрізняють прямий

та непрямий експорт. Практика непрямого експорту найбільш поширена

серед фірм, які тільки починають свою експортну діяльність. По-перше, вона

вимагає менше капіталовкладень. Фірмі не доводиться обзаводитися за

кордоном власним торговим апаратом або налагоджувати мережу контактів

По-друге, вона пов'язана з меншим ризиком. Міжнародні маркетингові

посередники - це вітчизняні купці-експортери, вітчизняні агенти з експорту

або кооперативні організації, які привносять у цю діяльність свої специфічні

професійні знання, уміння і послуги, і тому продавець, як правило, робить

менше помилок.

Здійснюючи непрямий експорт, фірма по суті реалізує свою

комерційну діяльність на внутрішньому ринку. Подібний підхід найбільш

прийнятний для фірми з обмеженими ресурсами, яка вважає за доцільне

поступове збільшення виробництва та продажу в результаті виходу на

закордонні ринки. Очевидно, що фірмі доцільно скористатися даними

способом виходу на зовнішні ринки і тоді, коли вона має значні запаси

товару, на який існує попит в окремих країнах. У всіх подібних випадках

фірма може отримати додатковий прибуток за рахунок збільшення обсягів

продажів на закордонних ринках, що є глобальною метою такої

підприємницької діяльності.

Таким чином, основним мотивом здійснення непрямого експорту є

поліпшення результатів підприємницької діяльності за наявності обмежених

ресурсів і мінімальному обсязі інвестицій. При цьому фірма повинна мати

17

досвід експортної діяльності, а політичний і економічний ризик повинен бути

мінімальним. Разом з тим непрямому експорту притаманні й деякі недоліки.

Переваги непрямого експорту

Здійснюючи непрямий експорт, фірма по суті реалізує свою

комерційну діяльність на внутрішньому ринку. Подібний підхід найбільш

прийнятний для фірми з обмеженими ресурсами, яка вважає за доцільне

поступове збільшення виробництва та продажу в результаті виходу на

закордонні ринки. Очевидно, що фірмі доцільно скористатися даними

способом виходу на зовнішні ринки і тоді, коли вона має значні запаси

товару, на який існує попит в окремих країнах. У всіх подібних випадках

фірма може отримати додатковий прибуток за рахунок збільшення обсягів

продажів на закордонних ринках, що є глобальною метою такої

підприємницької діяльності.

Таким чином, основним мотивом здійснення непрямого експорту є

поліпшення результатів підприємницької діяльності за наявності обмежених

ресурсів і мінімальному обсязі інвестицій. При цьому фірма повинна мати

досвід експортної діяльності, а політичний і економічний ризик повинен бути

мінімальним. Разом з тим непрямому експорту притаманні й деякі недоліки.

Недоліки непрямого експорту

Здійснюючи непрямий експорт, фірма втрачає контроль над політикою

розподілу і просування товару на окремому зовнішньому ринку, а також вона

не може забезпечити найбільш прийнятну цінову політику у всіх країнах.

Фірма може певною мірою здійснювати контроль тільки за реалізацією

окремих елементів товарної політики [26].

Зазначені недоліки в реалізації комплексу міжнародного маркетингу

можуть складатися насамперед у використанні не цілком прийнятних каналів

розподілу на зовнішніх ринках, здійснення на низькому рівні сервісного

обслуговування, у встановленні занижених або завищених цін на товари,

відсутності належних комунікацій та ефективного стимулювання продажів.

Крім того, здійснюючи непрямий експорт, фірма втрачає безпосередній

18

контакт з потенційними покупцями і споживачами товару. А це не дозволяє

їй виявити ставлення до товару, визначити реальні потреби в ньому, а також

встановити можливі зміни в запитах і потребах в товарі в майбутньому. Це

може привести до того, що фірма не зможе повною мірою використовувати

свої маркетингові можливості на зарубіжних ринках.

Переваги прямого експорту

Здійснюючи прямий експорт товарів і послуг, фірма створює для себе

ряд переваг в порівнянні з непрямим експортом. До таких переваг належать:

- можливість встановлення безпосередніх контактів з

потенційними покупцями і споживачами експортного товару;

- створення каналів розподілу експортного товару нижчого рівня;

- можливість забезпечення більш високого рівня організації

продажів і сервісного обслуговування;

- отримання більш повної інформації про стан окремого

зовнішнього ринку, запитах і потребах споживачів;

- можливість реалізації на більш високому рівні міжнародного

маркетингу.

Недоліки прямого експорту

Розширення раніше не знайомої роботи (вибір ринків, виконання

логістичних функцій, недолік торгового досвіду в сфері МТ може привести

до зростання витрат, компанія-експортер приймає на себе всі ризики,

породжувані будь-якими змінами [27].

Спільна підприємницька діяльність. Ця стратегія виходу підприємства

на зовнішній ринок ґрунтується на поєднанні його зусиль із ресурсами

комерційних підприємств країни-партнера з метою створення виробничих і

маркетингових потужностей. На відміну від експорту при спільній

підприємницькій діяльності (СПД) формується партнерство, у результаті

якого за кордоном створюються певні потужності. Законодавство ряду країн

передбачає, що присутність на їхньому ринку іноземної компанії можлива

лише при укладанні контракту з місцевими фірмами про виробництво товарів

19

у цих країнах. Навіть промислово розвинені країни іноді чинять тиск на

експортерів, щоб вони створювали спільні виробництва за кордоном [22].

Міжнародний маркетинг виділяє чотири види СПД:

1) ліцензування;

2) виробництво за контрактом;

3) управління за контрактом;

4) підприємства спільного володіння.

Ліцензування є одним із найпростіших шляхів виходу на зовнішній

ринок. Ліцензіар укладає на закордонному ринку угоду з ліцензіатом,

передаючи права на використання виробничого процесу, товарного знаку,

патенту, торгового секрету в обмін на гонорар або ліцензійний платіж.

Ліцензіар одержує вихід на ринок з мінімальним ризиком, а ліцензіату не

доводиться починати з нуля, тому що він відразу набуває виробничого

досвіду, добре відомий товар або ім'я. Використання ліцензування при СПД

має економічні, стратегічні і політичні мотиви. Економічні мотиви полягають

у тому, що ліцензіар знижує ризик створення виробництва за рубежем з

огляду на невеликий обсяг продажу, небезпеку удосконалення товару

конкурентом, обмеженість ресурсів тощо. Великі підприємства з

диверсифікованим виробництвом, переглядаючи асортимент, зосереджують

зусилля на сильних сторонах своєї діяльності, що дають високий прибуток.

Продаючи ліцензії, вони відмовляються від продукції і технології, що не

становлять інтерес сьогодні. У цьому полягає стратегічний мотив ліцензійної

угоди. Політичні і правові мотиви лежать в основі ліцензійної угоди тоді,

коли є обмеження на придбання іноземцями власності в країні-реципієнті або

відсутній захист іноземної власності. Для зазначеного способу є

характерним: наявність патентно-ліцензійного продукту або ноу-хау,

використання для проникнення на новий ринок, обмежені інвестиційні

витрати та поточні зобов'язання [24].

Іншим різновидом стратегії СПД є виробництво за контрактом, тобто

укладання контракту з місцевими виробниками на випуск товару. Причини,

20

що зумовлюють використання такого способу: дефіцит власних потужностей,

наявність перешкод для експорту у відповідну країну, високі транспортні

витрати, економія на факторах виробництва.

Ще одним способом виходу на зовнішній ринок, що відносять до

стратегії СПД, є управління за контрактом. За такого способу підприємство

надає закордонному партнеру "ноу-хау" у сфері управління, а той забезпечує

необхідний капітал. Інакше кажучи, підприємство експортує не товар, а

скоріше управлінські послуги. Частіше за все це відбувається у формі

консультацій для іноземних компаній. Такий спосіб використовувало

підприємство "Хілтон", організовуючи роботу готелів у різних країнах світу.

З погляду країни-реципієнта контракт на управління усуває потребу в прямих

інвестиціях як засобі, обов'язковому для одержання управлінської допомоги.

Підприємству, що надає такі послуги, контракти допомагають уникнути

ризику втратити капітал, коли прибуток від інвестицій не високий, а

капітальні витрати непомірно великі [28].

Ще одним способом проникнення на зовнішній ринок є створення

підприємства спільного володіння. Таке підприємство є результатом

об'єднання зусиль закордонних і місцевих інвесторів з метою створення

місцевого комерційного підприємства, яким вони володіють і управляють

спільно. Існують різні шляхи заснування такого підприємства, наприклад

закордонний інвестор може купити частку в місцевому підприємстві, або

місцеве підприємство може купити собі частку у вже існуючому місцевому

підприємстві закордонної компанії, або обидві сторони можуть спільними

зусиллями створити нове підприємство. Основні риси цього способу:

- обов'язковий при виході на окремі ринки;

- потребує інвестиційних витрат;

- супроводжується політичними ризиками;

- має високу ймовірність конфліктів з партнерами;

- передбачає складну процедуру виходу з ринку [23].

21

Стратегія прямого інвестування. Велика кількість підприємств, що

ведуть зовнішню торгівлю, з часом засновують за кордоном власні виробничі

філії для виготовлення товарів, споживаних на іноземному ринку. Цей спосіб

виходу на зовнішній ринок передбачає інвестування капіталу в створення за

кордоном власних складальних або виробничих підрозділів, забезпечуючи

найбільш повне залучення підприємства до ЗЕД. У міру накопичення

компанією досвіду експортної роботи і за досить великого обсягу такого

зовнішнього ринку виробничі підприємства за кордоном дозволяють

очікувати на значні вигоди. Основні риси цього способу:

- максимальні інвестиційні витрати та поточні грошові

зобов'язання;

- максимальна відповідальність за результати діяльності;

- максимальний контроль за діяльністю;

- складна процедура виходу з ринку [25].

1.3 Вибір та етапи розробки міжнародної стратегії виходу

підприємства на зовнішній ринок

Вибір стратегії здійснюється в декілька етапів. Перш за все

виявляються конкурентні переваги фірми. Для оцінки можливостей

успішного виходу компанії на ринок зіставляються дані аналізу зовнішнього

та внутрішнього середовища і на їх основі проводиться порівняння

характеристик даної фірми з характеристиками конкурентів, а також з

очікуваннями споживачів та партнерів. Фірма визначає сильні та слабкі

сторони, що допомагає їй виділити ті напрямки, в яких вона може досягти

успіху; оцінює можливості та погрози потенційних ринків, що допомагає

визначити фактори, які є необхідними для успіху на ринку. Порівняння

потенційно успішних напрямків та важливих для успіху факторів дає фірмі

уявлення про власні конкурентні переваги та робить можливим розробку

стратегій [30].

22

Розробка стратегії поведінки організації на зовнішньому ринку

здійснюється на трьох різних рівнях: глобальному, стратегічному і

тактичному.

Глобальний рівень охоплює довгострокові аспекти діяльності на основі

визначення найважливіших цілей, сукупність яких розглядається як єдине

ціле. При цьому планування здійснюється на рівні керівництва підприємства

з урахуванням можливих довго - і середньострокових варіантів розвитку.

На тактичному (поточному) рівні планування зовнішньоекономічної

діяльності концентрується на визначенні конкретних цілей, досягнення яких

є умовою ефективного використання наявних ресурсів для реалізації

глобальних цілей на існуючих ринках збуту [21].

Процес розробки стратегії поведінки організації на зовнішньому ринку

включає шість етапів (Рис. 1.1).

Рисунок 1.1 – Етапи розробки стратегії

На першому етапі розробки стратегії поведінки організації на

зовнішньому ринку об'єктами всебічного аналізу є:

- стан на ринку товарів і послуг, що поставляються підприємством

при теперішній структурі виробництва і збуту;

Етапи розробки

стратегії

розробка довгострокової стратегії ЗЕД

аналіз тенденцій розвитку світової економіки

аналіз внутрішньої і зовнішньої бюджетно-податкової політики

аналіз можливостей на зовнішньому ринку

аналіз очікуваних змін у кон'юнктурі зовнішнього ринку

всебічний аналіз стану і розвитку ЗЕД

23

- оцінка діяльності підприємства з позиції споживача, товарів і

послуг;

- оцінка діяльності організації з позиції ринку.

На етапі аналізу очікуваних у кон'юнктурі ринку змін (другий етап)

визначаються тенденції розвитку ринку і їхній вплив у перспективі на

становище підприємства. При цьому прогнозується вплив змін у кон'юнктурі

ринку на потенційні обсяги і умови збуту товарів і послуг відповідно до

очікуваного попиту і пропозиції.

На третьому етапі розробки зовнішньоекономічної стратегії при

оцінюванні можливостей організації об'єктом аналізу є: очікувана динаміка

обсягів зовнішньоекономічної діяльності; доцільність переорієнтації на нові

ринки збуту; умови діяльності в новому середовищі і доцільність скорочення

її в традиційних сферах і сегментах ринку.

Аналіз цих факторів повинен враховувати фінансові, трудові,

виробничі ресурси та вплив зовнішнього середовища.

Об'єктом аналізу бюджетно-податкової політики (четвертий етап) є

розгляд впливу відповідних чинників на умови функціонування організації

при змінах фіскальної політики в межах країни і за кордоном. Дане

дослідження дещо дублює попередні через повторне дослідження окремих

факторів. На цьому етапі необхідно також оцінити перспективи адаптації

застосовуваних технологій. Можливий і інший варіант - спрощення

технологічних процесів завдяки низьким екологічним вимогам. Окремо слід

оцінити корумпованість місцевих урядовців. Вплив корупції на прийняття

рішень залежить від правової культури суспільства, свободи засобів масової

інформації.

На п'ятому етапі розробки зовнішньоекономічної стратегії

аналізуються тенденції розвитку світової економіки і зовнішньоекономічних

зв'язків і дається оцінка очікуваного впливу на умови функціонування

організації. Для цього беруться до уваги прогнозні зміни в

зовнішньоторговельній політиці різних країн, в їхній загальногосподарській

24

кон'юнктурі, враховуються тенденції розвитку світового ринку і т.д.

Результати всебічного аналізу зовнішньоекономічних зв'язків, прогнозних

оцінок і перспективних умов розвитку на всіх п'ятьох етапах служать

вихідною базою для формулювання довгострокової стратегії поведінки

організації на зовнішньому ринку.

Розробка стратегії зовнішньоекономічної діяльності на шостому етапі

передбачає:

- формування глобальної довгострокової цілі (місії)

зовнішньоекономічної діяльності;

- розробку альтернативних варіантів досягнення цілі

зовнішньоекономічної діяльності;

- поділ (декомпозицію) глобальної цілі зовнішньоекономічної

діяльності на ряд взаємозалежних підцілей;

- порівняння варіантів досягнення цілі зовнішньоекономічної

діяльності, вибір стратегічних альтернатив, оцінювання можливостей і

наслідків їхньої реалізації і формування стратегії поведінки підприємства на

зовнішньому ринку.

Слід відзначити, що вибір місії та мети повинен спиратися на аналіз

зовнішнього середовища фірми та на власний потенціал. Якщо фірмою буде

проводитися експорт певної продукції, то вона повинна взяти до уваги

існуючі в цій країні стандарти, традиції споживання та платоспроможний

попит. Важливий вплив на міжнародну діяльність підприємства має

державне регулювання та політична стабільність. Тому до даних, які

необхідні при прийнятті стратегічних рішень можна віднести:

характеристику галузі, інформацію про конкурентів, оцінку зовнішніх

факторів діяльності, прогнози про розвиток зовнішнього середовища, аналіз

сильних та слабких аспектів діяльності підприємства [15].

Таким чином, міжнародна стратегія фірми - це якнайповніше

об’єднання альтернатив, визначених відповідною міжнародною метою, за

всіма переліченими аспектами. При виборі стратегічних альтернатив не слід

25

обмежуватися визначенням найкращої з них по кожній позиції, а ранжувати

їх в порядку зниження переваг.

Міжнародний менеджер повинен формулювати стратегію фірми,

виходячи з галузевих особливостей та умов конкуренції, її ринкової позиції

та можливостей, перспектив створення цінностей в міжнародному масштабі

[20].

Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність буде найбільш

успішною лише в тому випадку, якщо вихід підприємств на міжнародні

ринки буде не тільки добре продуманий, всебічно обґрунтований, але і

базуватиметься на довгострокових цілях. Таким чином, зовнішньоекономічна

діяльність є тісно пов'язаною із стратегічним плануванням і управлінням

підприємством.

Суть планування можна визначити як уміння передбачити мету

підприємства, результати його діяльності і ресурси, потрібні для досягнення

цієї мети. В сфері ЗЕД планування означає також уміння визначати мету ЗЕД

як складової частини загальної системи внутрішнього планування. Основна

мета ЗЕД не повинна розходитися із загальною метою підприємства, повинна

бути спрямована на їх успішне здійснення за рахунок зовнішніх факторів

економічного росту.

Отже, незважаючи на значну кількість робіт у галузі стратегічного

планування, питання розробки ефективної стратегії виходу на зовнішні

ринки та інтеграції вітчизняних підприємств у сучасну світову економіку ще

недостатньо розроблені і тому потребують подальшого вивчення на усіх

організаційних ланках. Перш за все, це необхідно на рівні підприємств, які є

безпосередніми учасниками зовнішньоторговельних зв’язків. Як свідчить

практичний досвід, більшість проблемних питань у здійсненні

підприємствами ЗЕД мають управлінський характер.

26

2 КОМПЛЕКСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПАТ "ХАРКIВСЬКИЙ ТРАКТОРНИЙ ЗАВОД IМ.С.ОРДЖОНIКIДЗЕ"

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності АТ «ХТЗ»

«Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе» (ХТЗ) — найбільше

в Україні та країнах СНД підприємство з виробництва уніфікованих

гусеничних і колісних сільськогосподарських тракторів загального

призначення[32].

Харківський тракторний завод розпочав виробництво продукції

першого жовтня1930 року як державне підприємство. У грудні1994 року

Мiнiстерством машинобудування, вiйськово-промислового комплексу i

Конверсії України була проведена приватизація майна,підприємство

перетворено у ВАТ"Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"

відповідно до Указу президента України від15.06.93 №210/93 "Про

корпоратизацію державних підприємств". АТ "ХТЗ" являє собою виробничий

комплекс, об'єкти якого розташовані на земельній ділянці площею 432 га.

Підприємство має розвинені енерго-, тепло та комунікаційні мережі,

автономну систему водопостачання, комплекс очисних споруд, зручні

автомобільні та залізничні колії. На підприємстві встановлено більш як 13

тис. одиниць металорізального, ковальсько-пресового, ливарного,

зварювального та іншого обладнання. У 2007 році керівництво фінансово-

господарською діяльністю товариства перейшло до Керуючої компанії

"Група ГАЗ", м. Нижній Новгород, РФ. Важливі керівні посади зайняли топ-

менеджери машинобудівної галузі РФ.

На пiдставi рiшення загальних зборiв акцiонерiв від 30.11.2010 щодо

приведення дiяльностi Товариства у вiдповiднiсть до вимог Закону

України"Про акцiонернi товариства", було змiнено тип та найменування

товариства на Публiчне акцiонерне товариство"Харкiвський тракторний

завод iм. С.Орджонiкiдзе" (дата реєстрацiї змiн 18.02.2011).

Основнi види дiяльностi (за КВЕД) АТ «ХТЗ»:

27

- виробництво машин i устаткування для сiльського та лісового

господарства;

- будiвництво житлових i не житлових будiвель;

- інша допомiжна дiяльнiсть у сферi транспорту;

- надання в оренду й експлуатацiю власного чи орендованого

нерухомого майна;

- роздрiбна торгiвля в неспецiалiзованих магазинах переважно

продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

- оптова торгiвля сiльськогосподарськими машинами й устаткуванням.

Основною продукцiєю АТ "ХТЗ" є сiльськогосподарськi трактори

рiзних модифiкацiй, зокрема:

- енергонасиченi колiснi та гусеничнi трактори загального

призначення класу 3-4 т.с. рiзних модифiкацiй;

- орно-пропашнi трактори потужнiстью 150-170 к.с.;

- запаснi частини для тракторiв виробництва ХТЗ;

- сталевi та чавуннi вiдливки, гарячi штампування для iнших

пiдприємств, що постачаються по кооперацiї.

Виробництво зазначеної продукцiї є необхiдним для сiльського

господарства України в зв'язку зi зношуванням машино-тракторного парку

держави на 70-90 %, однак продукцiя потребує пiдвищення рiвня

конкурентоспроможностi та якостi[33].

Збут продукцiї є сезонним, тому виробництво має нерiвномiрну

загрузку по мiсяцям року. Основними споживачами продукцiї є

сiльськогосподарськi пiдприємства та фермери України, Росiї, Казахстану,

деяких країн СНГ, частки продажів за 2011 та 2013рр. представлено на

рис.2.1, який відображаює скорочення продажів на ринку СНД та інших

країнах і збільшення продажів в Україні і РФ.

28

Рисунок 2.1– Частки продажу на основних ринках збуту від загального

виробництва

Протягом 2013 р. сiльськогосподарське машинобудування перебувало у

кризi через рiзнi обставини. Свiдченням цього є обмеження державної

фiнансової пiдтримки галузi, значне скорочення обсягiв виготовлення

продукцiї та кiлькостi працюючих у галузi, орiєнтацiя на зарубiжну

сiльськогосподарську технiку, зупинка технiчного переозброєння

пiдприємств галузi та iншi негативнi наслiдки. Основними джерелами

отримання сировини та комплектуючих є пiдприємства та комерцiйнi

структури України, за виключенням поставок двигунiв та деяких елементiв

гiдрообладнання, якi пiдприємство отримує з Росiї та країн Європи. Значна

частина сировини та комплектуючих є доступними через наявнiсть декiлькох

постачальникiв, однак окремi складовi (мости, двигуни, спецiальна

гiдроапаратура) постачаються пiдприємствами-монополiстами та викликають

занепокоєнiсть щодо цiни та термiнiв поставки комплектуючих[34].

Основнi засоби пiдприємства складаються з виробничих будiвель та

споруд, складських, допомiжних примiщень, обладнання, транспорту,

розвинених енерго-, тепло, та комунiкацiйних мереж, систем

водопостачання, автомобiльних, залiзничних шляхiв та iншого майна.

29

Виробництво продукцiї на пiдприємствi органiзовано з дотриманням усiх

норм екологiчної безпеки.

Основними проблемними питаннями в господарськiй дiяльностi

товариства залишаються:

1) Внутрiшнi проблеми:

- неефективне використання значних основних фондiв та

земельних дiлянок, розрахованих на масове виробництво продукцiї;

- високий рiвень зносу основних фондiв;

- вiдсутнiсть обiгових коштiв на модернiзацiю i оновлення

виготовленої продукцiї;

- нестача квалiфiкованих робочих кадрiв.

2) Зовнiшнi проблеми:

- високий рiвень оподаткування;

- затримки з вiдшкодуванням ПДВ[34].

Стратегiя подальшої дiяльностi товариства передбачає

реструктуризацiю пiдприємства i скорочення виробничих площ та

виробничої земельної дiлянки, розробку нових зразкiв с/г i промислової

технiки, комплектуючих виробiв та постановку на виробництво сучасних

зразкiв технiки.

Розроблено та виробляється 14 моделей тракторiв, погрузчикiв,

бульдозерiв сiльськогосподарського призначення з двигунами потужнiстю

вiд 27 до 190 к. с., а також промисловий трактор ТС-10 потужнiстю 175 к. с.,

5 моделей спецiальних багатоцiльових гусеничних машин. На продукцiю АТ

"ХТЗ" має 46 дiючих патентiв.

Продаж продукцiї здiйснюється переважно за допомогою торгового

партнера "Торговий дiм АТ "ХТЗ", безпосередньо пiдприємством шляхом

укладання контрактiв зi споживачами та фiнансовими посередниками, через

дилерську мережу.

Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу

3280 осiб. Середня чисельнiсть позаштатних працiвникiв та сумiсникiв 13

30

осiб. Чисельнiсть працiвникiв, якi працюють на умовах неповного робочого

часу (дня, тижня) 2483 осiб. Фонд оплати працi - 123795,7 грн. Факти змiни

розмiру фонду оплати працi, його збiльшення або зменшення вiдносно

попереднього року: 17296,0 грн. Кадрова програма АТ «ХТЗ», спрямована на

забезпечення рiвня квалiфiкацiї її працiвникiв операцiйним потребам

емiтента: в 2013 р. пройшли навчання 3280 працiвникiв. Органiзацiйна

структура АТ «ХТЗ» є багаторiвнева: загальнi збори акцiонерiв, Спостережна

рада, Дирекцiя, структурнi пiдроздiли Товариства, для контролю - Ревiзiйна

комiсiя. Загальнi збори акцiонерiв обирають Спостережну раду,

Генерального Директора, Ревiзiйну комiсiю. Спостережна рада затверджує

кiлькiсний та персональний склад Дирекцiї за поданням Генерального

директора, призначає членiв Дирекцiї вiдповiдальними за напрямки

дiяльностi[35].

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Для подальшої роботи розглянемо поточний фінансовий стан

підприємства та спробуємо спрогнозувати тенденції та перспективи на

майбутні періоди. Першим, на що необхідно звернути увагу, є те, що

впродовж останніх трьох років підприємство фактично є збитковим. АТ

«ХТЗ» зменшувало обсяги виробництва та реалізації продукції, виручка від

яких у 2011 році склала 713 млн. грн., а у 2013 –543 млн. грн., у 2011 році

підприємство мало чистий збиток у розмірі 2 млн. грн., а у 2013 – чистий

збиток у розмірі 126 млн. грн. Для зручності представимо дані у вигляді

діаграми на рисунку 2.1[37].

31

Рисунок 2.1 – Динаміка виручки від реалізації продукції та чистий дохід АТ

«ХТЗ» у 2011–2013рр. (млн. грн.).

Далі розглянемо причини ситуації, що склалася та показники

поточного фінансового стану АТ "ХТЗ" більш детально[36].

Аналіз ліквідності підприємства

У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану

підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність.

Показники ліквідності та платоспроможності дозволяють описати і

проаналізувати здатність підприємства відповідати за свої поточні

зобов'язання. Ліквідність підприємства - це його здатність перетворити свої

активи в кошти платежу для погашення короткострокових зобов’язань.

Оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи

фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів,

що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов’язань. До них

належать:

- Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття)

- Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт швидкої ліквідності)

32

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Результати розрахунків коефіцієнтів ліквідності відображено у таблиці

2.1.

Таблиця 2.1 – Основні показники ліквідності і платоспроможності

підприємства

Коефіцієнт 2011 р. 2012 р. 2013 р. Нормативне значення

1. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (покриття) 0,379 0,580 0,707 1,5 – 2,5

2. Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності 0,137 0,164 0,392 >0,6

3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,018 0,012 0,001 >0,2 -0,3

2011 2012 20130

0.1

0.2

0.3

0.4

0.5

0.6

0.7

0.8

Коефіцієнт поточної ліквідностіКоефіцієнт швидкої ліквідностіКоефіцієнт абсолютної ліквідності

Рисунок 2.1 – Основні показники ліквідності підприємства

Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) характеризує

здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з

найбільше легко реалізованої частини активів – оборотних коштів. Цей

коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів. Нормальним

значенням даного коефіцієнта вважається 1,5…2,5, але не менше 1.

33

У 2011 році коефіцієнт покриття становив 0,37, а у 2013 році

збільшився до 0,7. Збільшення показнику загальної ліквідності - позитивне

явище. Це говорить про збільшення фінансової стійкості підприємства. Проте

значення цього коефіцієнту менше за одиницю, що в свою чергу означає

достатньо низький рівень загальної ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт швидкої ліквідності)

показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне

погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових

коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської

заборгованості. Коефіцієнт швидкої ліквідності в 2013 році збільшився в

порівнянні з 2011 роком на 0,19, що є позитивною тенденцією. Проте

значення коефіцієнту все одно досить низьке порівняно з нормативним

значенням (0,6). Тобто «Харківський тракторний завод» не спроможний

погасити поточні зобов’язання за рахунок ліквідних оборотних коштів.

Теоретично значення коефіцієнта абсолютної ліквідності вважається

достатнім, якщо воно перевищує 0,2…0,3. Його рівень свідчить про те, яку

частину короткострокових зобов’язань може бути погашено за рахунок

наявної готівки. Чим більша його величина, тим вища гарантія погашення

боргів. За результатом разрахунків цього коефіцієнта можна сказати, що

його значення на рівні значно нижчому за нормативне значення ( 0,018 –

0,001). Звідси ясно, що аналізуєме підприємство має низьку гарантію

погашення боргів наявною готівкою, що підвищує ризик банкрутства АТ

«ХТЗ».

Аналіз рентабельності підприємства

На короткострокову ліквідність підприємства впливає його здатність

генерувати прибуток. У цьому зв’язку розглядається такий аспект діяльності

підприємства як рентабельність. Це і якісний і кількісний показник

ефективності діяльності всякого підприємства. До основних показників

рентабельності, які використовуються у ході аналізу фінансового стану

підприємства, належать:

34

- Рентабельність активів;

- рентабельність продажів;

- рентабельність власного капіталу.

Основні показники подано в табл. 2.2

Таблиця 2.2 - Показники рентабельності

Коефіцієнт 2011 р. 2012 р. 2013 р. Нормативне значення

1 . Коефіцієнт рентабельностіактивів -0,005 -0,032 -0,031

>0, збільшення

2. Коефіцієнт рентабельностіпродажу -0,004 -0,039 -0,042

>0, збільшення

4.Коефіцієнт рентабельності власного капіталу -0,010 -0,160 -0,098

>0, збільшення

2011 2012 2013

-0.18

-0.16

-0.14

-0.12

-0.1

-0.08

-0.06

-0.04

-0.02

0

Коефіцієнт рентабельності активівКоефіцієнт рентабельності продажівКоефіцієнт рентабельності власного капіталу

Рисунок 2.2 – Динаміка показників рентабельності

В умовах ринкової економіки від рентабельної роботи залежить

життєздатність підприємства, його можливості забезпечувати інтереси

інвесторів, конкурувати з іншими підприємствами. Рентабельна робота

35

підприємства визначається, насамперед, прибутком, який воно отримує, а

показники рентабельності характеризують відносну дохідність підприємства.

Коефіцієнт рентабельності активів (економічна рентабельність) характеризує

– рівень прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які

перебувають у його використанні згідно з балансом. За даними таблиці

можна зробити висновок, що протягом аналізованого періоду підприємство

зазнавало збитків.

Такої ж динаміки до зниження дотримується і показник

рентабельності продажу, який показує скільки чистого прибутку отримує

підприємство на 1 грн. доходу (чистої виручки). У 2011 році він склав -0,004,

а у 2013 році -0,042 внаслідок збиткової діяльності підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (фінансова

рентабельність) характеризує рівень прибутковості власного капіталу,

вкладеного в дане підприємство, тому найбільший інтерес представляє для

наявних і потенційних власників й акціонерів й є одним з основних

показників інвестиційної привабливості підприємства, тому що його рівень

показує верхню межу дивідендних виплат. За даними таблиці 2.4 видно, що

протягом проаналізованого періоду коефіцієнт рентабельності власного

капіталу значно зменшився у 2012 році (-0,160) порівняно з 2011роком(-

0,010) та зріс у 2013 році (-0,098) порівнянно з 2012 роком. В цілому ж

показники рентабельності власного капіталу є досить низькими, що свідчить

про неефективне вкладення власного капіталу у діяльність підприємства.

Аналіз коефіцієнтів ділової активності підприємства

Показники ділової активності дають змогу оцінити, наскільки

ефективно підприємство використовує свої кошти. До цієї групи відносять

показники оборотності, які мають велике значення для оцінки фінансового

стану підприємства, оскільки швидкість обороту коштів, тобто швидкість

перетворення їх на грошову форму, безпосередньо впливає на

платоспроможність підприємства.

36

Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки

різноманітних коефіцієнтів оборотності, основними з яких є :

- коефіцієнт оборотності активів;

- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

- коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

- коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

- коефіцієнт оборотності основних засобів;

- коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Основні показники подано в табл. 2.3

Таблиця 2.3 – Показники ділової активності підприємства

Коефіцієнт 2011 р. 2012 р. 2013 р.Нормативне

значення

1 Коефіцієнт оборотності активів

1,121 0,828 0,787

>0, Позитивна динаміка

2 Коефіцієнт оборотності

дебіторської заборгованості 10,926 2,424 1,916

Позитивна динаміка

3 Коефіцієнт кредиторської

заборгованності 3,909 6,106 5,331

Позитивна динаміка

4 Коефіцієнт оборотності

матеріально–виробничих запасів-4,087 -3,529 -1,906

Позитивна динаміка

5 Коефіцієнт оборотності

власного капіталу -2,394 -4,112 -2,318Позитивна динаміка

6 Коефіцієнт оборотності

основних засобів(фондовіддача)1,006 1,860 1,608

Позитивна динаміка

37

2011 2012 2013

-6

-4

-2

0

2

4

6

8

10

12

Коефіцієнт оборотності активівКоефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості Коефіцієнт оборотності матеріальних запасівКоефіцієнт оборотності власного капіталуКоефіцієнт оборотності основних засобів

Рисунок 2.3 – Показники ділової активності підприємства

Згідно результатів розрахунків коефіцієнт оборотності активів мав

найвище значення у 2011 році. У наступні два роки зберігається тенденція до

зниження. Це є негативним явищем, тому що свідчить про зниженння

ефективності використання капіталу і вказує на зменшення швидкості його

переходу зі стадії виробничих запасів у готову продукцію та швидкості

перетворення продукції у безпосередньо грошову форму.

Зменшення оборотності дебіторської заборгованості відображає

погіршення платіжної дисципліни покупців (а також інших контрагентів) -

несвоєчасне погашення покупцями заборгованості перед підприємством і

(або) збільшення продажів з відстрочкою платежу (комерційного кредиту

покупцям). Низька оборотність дебіторської заборгованості швидше за все

говорить про низькі обсяги продажів товарів. Слід також зазначити, що

оборотність дебіторської заборгованості оцінюють спільно з оборотністю

кредиторської заборгованості. Сприятливою для компанії є ситуація, коли

коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості більше коефіцієнта

оборотності кредиторської заборгованості.

38

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – показує

розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству.

У 2012 році коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованності у

порівнянні з попереднім періодом зріс на 64%. З 2012 по 2013 роки

спостерігається зниження на 32,5%, що показує зменшення швидкості оплати

заборгованості підприємства та ріст покупок у кредит.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів – відображає число

оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період.

У динаміці зміни цього коефіцієнту простежується чітка тенденція до

збільшення. Однак, незважаючи на зріст, цей коефіцієнт є досить низьким,

що свідчить про низьку швидкість оборотності матеріальних запасів

підприємства, як правило це є наслідком не достатньо розвинутої системі

збуту.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як

відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до

середньорічної величини власного капіталу підприємства. В цілому протягом

останніх 3 років коефіцієнт оборотності власного капіталу не відповідає

нормативному значенню. Негативна динаміка коефіцієнту показує

неефективне використання власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів(фондовіддача) показує

ефективність використання основних засобів підприємства. В період з 2011

спостерігається зріст цього показника з 1,006 до 1,860 у 2012 році. Проте

у 2013 показник знизився і становив 1,608. Зменшення рівня фондовіддачі

свідчить про зменшення обсягу продаж або про занадто високу величину

капітальних вкладень.

Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості

До основних факторів, що визначають фінансову стійкість

підприємства, належить фінансова структура капіталу (співвідношення

позикових і власних коштів, а також довгострокових і короткострокових

джерел коштів) і політика фінансування окремих складових активів

39

(насамперед необоротних активів і запасів). Тому з метою оцінки фінансової

стійкості необхідно проаналізувати не тільки структуру фінансових ресурсів,

але й напрямки їхнього вкладення.

Розрахункові значення основних показників фінансової стійкості

наведено у таблиці 2.4

Таблиця 2.4 – Показники фінансової стійкості

Показник 2011р. 2012р. 2013р. Нормативне значення

1. Коефіцієнт незалежності

(автономії, власного капіталу)0,454 0,216 0,429 ≥0,5

2.Коефіцієнт фінансової

залежності 2,202 4,621 2,331 < 2

3. Коефіцієнт співвідношення

залучених і власних коштів 3,202 5,621 3,332 <1

2011 2012 20130

1

2

3

4

5

6

Коефіцієнт незалежності (автономії)Коефіцієнт фінансової залежностіКоефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів

Рисунок 2.4 – Показники фінансової стійкості»

40

Відомо, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати

суми власних джерел фінансування, тобто критичне значення коефіцієнта

фінансової незалежності (автономії) яке становить 0,5. Чим вище значення

цього коефіцієнта, тим краще фінансова стійкість підприємства, тобто менша

залежність від зовнішніх джерел фінансування. Як видно з розрахунків

значення коефіцієнта практично не змінилося, і на початку та в кінці періоду

дослідження не перевищує критичне значення 0.5(а у 2012 навіть

зменшилося до 0,2), але є дуже близьким до нього. Це свідчить про те, що

підприємство не достатньо стійке.

Коефіцієнт фінансової залежності - показник обернений до

коефіцієнта автономії, що показує, яка сума загальної вартості майна

підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. Цей показник збільшився у

2012 році (4,621) порівняно з 2011 роком (2,202) та зменшився у 2013 році

(2,331) і майже досяг критичного нормативного значення, що є позитивним

явищем. Зменшення цього показника обумовлює зменшення частки

позичених коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів характеризує

структуру фінансових ресурсів підприємства. Розраховується як частка від

розподілу суми позикових коштів на суму власного капіталу. Протягом 2011

– 2013 років коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів значно

перевищував нормативне значення показника, що означає перевищення

об’эмів використання залученого капіталу та посилену залежність

підприємства від інвесторів і кредиторів.

На основі розрахованих даних ми визначили, що тип фінансової

стійкості підприємства можна описати як нестійкий протягом аналізованого

періоду. Таким чином, отримані дані свідчать про незадовільний фінансовий

стан підприємства, його неспроможність проводити незалежну фінансову

політику і тенденцію до зменшення рівня цієї незалежності.

41

2.3 Характеристика зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «ХТЗ»

На машинобудівний комплекс України припадає понад 40% усього

промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва: частка

продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить

29%. В розвинутих країнах світу машинобудування, як правило, визначає їх

експортний потенціал і забезпечує від 32 до 40% всього експорту. В Україні

у 2013 році з усього обсягу експорту на категорію «XVI. Машини,

обладнання та механізми; електротехнічне обладнання» припадає 9,8% від

усього обсягу експорту, на категорію «XVII. Засоби наземного транспорту,

літальні апарати, плавучі засоби» - 7,3% і на категорію «XVIII. Прилади та

апарати оптичні, фотографічні» - 0,4% [39].

Зовнішньоекономічна діяльність більшості машинобудівних

підприємств носить стихійний характер, не відзначається стабільністю та

логічною впорядкованістю, що значно послаблює їх конкурентні переваги на

міжнародних ринках. Аналіз географії постачань машинобудівної продукції

України на світові ринки свідчить про суттєві недоліки в нашій ринковій

стратегії завоювання перспективних ринків. Доказом цього є незначні обсяги

експорту у країни Латинської Америки, на ринки країн Близького Сходу,

Південно-Східної Азії й Африки. А саме в цих регіонах нині виник стійкий

попит на машини й устаткування для будівельної промисловості, нафтохімії,

нафто- і газовидобутку, переробки сільгосппродукції тощо.

Частка ХТЗ на світовому ринку досить незначна і складає близько

0,08% у грошовому вимірі та близько 1% у кількісному. Найбільш

потужними виробниками сільськогосподарських тракторів є японські та

китайські компанії Kubota та Iseki в сегменті дешевих малогабаритних

тракторів (до 50 к.с., виробництво до 100 тис. на рік та ціни в межах 5-15 тис.

дол.) та холдинги John Deer, Case New Holland, AGCO в сегменті тракторів

середньої та високої потужності (100 – 450 к.с., рівень виробництва 40 – 75

тис. на рік, середня ціна 30 – 60 тис. дол.). ХТЗ спеціалізується на випуску

тракторів середньої потужності (160 – 180 к.с., ціна 40-50 тис. дол.), тому

42

дослідженню позицій останніх потрібно приділити особливу увагу. Також

досить суттєвим гравцем на ринку є білоруський «МТЗ» в сегменті тракторів

середньої потужності (50-150 к.с., рівень виробництва 50 тис., середня ціна

25-40 тис. дол.). Всього на ринку одночасно знаходиться близько 26 млн.

тракторів та мотоблоків різної потужності сільськогосподарського

призначення. Все більшим попитом користуються високотехнологічні

трактори високої потужності у розвинутих країнах, а також малогабаритні

трактори у зростаючих країнах з малою середньою площею ділянок та

низьким доходом населення.

ПАТ «ХТЗ»– експортоорієнтоване підприємство, на експорт іде 80%

продукції від загального обсягу продажів.

ХТЗ поки представлений тільки на ринках СНД та досить мало в

країнах ЄС.

Обсяги експорту 2013 року до Росії зросли з 779 (2012 року) до 830

одиниць. У той же час спостерігається зменшення експорту в інші країни до

141 трактора проти 304, відправлених закордон 2012 року.  За даними заводу,

продукція ХТЗ, в основному, орієнтована на Україну та Росію, але також

успішно експортується в Азербайджан, Болгарію, Казахстан, Киргизстан,

Конго, Узбекистан, Литву, Молдову, Республіку Мьянму  й Таджикистан

[40]. 

ХТЗ разом із великою польською компанією «AGRO-FACTORY»

планують поставляти в Африку сільськогосподарські комплекси.

Представники двох компаній зустрілися в Україні 27 січня 2015 року і

домовилися розглянути можливість поставки в африканські країни тракторів

ХТЗ та причепних знарядь для них від «AGRO-FACTORY».   

 Поки що компанії планують зробити дві хвилі поставок на

африканський континент. На першій хвилі африканці отримають трактори

ХТЗ-3512 потужністю 35 к.с. та знаряддя до них. А вже друга - принесе

африканським країнам трактори потужністю від 180 до 240 к.с. та сумісне

знаряддя до них від «AGRO-FACTORY». 

43

 Наразі ще триває обговорення деталей щодо перших поставок, але

компанії  виявили намір розвивати довгострокове партнерство.

Так, в 2011 р. підприємство експортувало продукції, обсяг яких склав

749233.6 тис грн. У 2012 р. експорт продукції зменшився, та складав на

11251,8 тис. грн. менше. У 2013 році експорт продукції становив 736398.45

тис. грн.[43].

Основні показники експорту продукції за період 2011-2013 рр.

наведено на рис. 2.5.

2011 2012 2013720000

725000

730000

735000

740000

745000

750000

755000

760000

Рисунок 2.5. – Основні показники експорту продукції ПАТ «ХТЗ» за

2011-2013 рр., тис. грн.

Для того, щоб проаналізувати на скільки підприємству вигідно

займатися експортом, доцільно розрахувати показники ефекту та

ефективності, при цьому враховуючи витрати, які підприємство несе при

здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

В якості основного показника ефективності застосовується показник

співвідношення виручки до витрат [44].

44

У табл. 2.5 наведено розрахунок показників ефекту та ефективності

від експорту продукції.

Таблиця 2.5 – Розрахунок показників ефекту та ефективності від експорту

продукції

Показник 2011 р. 2012 р. 2013 р.

Вартість експорту, тис. грн. 749234 737982 736398Витрати, тис. грн. 719116 725014 725940Ефект, тис. грн. 30118 12968 10458Ефективність 104,02% 101,76% 101,42%

За даними табл. 2.5 можна стверджувати, що ефективність експорту за

останні три роки зменшилася, що не є вигідно для підприємства.

Так, ефективність за період 2011-2013 рр. зменшилася на 2,6 % і

дорівнювала в 2013 р. 101,42%, тобто з кожної витраченої гривні на експорт

продукції підприємство одержало майже 1,42 коп. прибутку, тоді як у 2011

р. ця величина складала 4,02 коп.

Одними з головних причин зменшення обсягів збуту є низький

платоспроможний попит споживачів, недостатня якість та висока

конкуренція з боку зарубіжних виробників, нестача високоякісної сировини,

матеріалів та комплектуючих, невідповідність технологічного процесу

виробництва світовому рівню.

Слід зазначити, що підприємство проводить і імпортну політику,

переважно воно імпортує устаткування і комплектуючі з Росії, Німеччини,

Італії та Швейцарії. Обсяги імпорту на підприємстві складають в середньому

10 млн. грн. на рік.

Отже, можна сказати, що нині продукція українського

машинобудування поступово заявляє про себе, беручи учать у різноманітних

міжнародних виставках, хоча й не завоювала великої популярності.

45

3 РОЗРОБКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО СТРАТЕГІЇ ВИХОДУ ПАТ "ХТЗ " НА ЗОВНІШНІ РИНКИ

3.1 Аналіз ринку сільськогосподарського машинобудування

Німеччини

Розглядаючи ринок ЄС, у розрізі країн учасниць, варто відзначити, що

зростання обсягів продажів, у розмірі 3% є середнім по єдиному ринку

сільгосптехніки і цей показник значною мірою формується за рахунок двох

найбільших ринків, Франції та Німеччини, які є найбільшими виробниками

сільгосппродукції у Євросоюзі. На ці країни припадає близько однієї третини

доданої вартості сільгосппродукції виробленої у ЄС. Як наслідок, ринки цих

країн є провідними на єдиному європейському ринку сільгосптехніки і

формують більше 40% його обсягу.

Ринок сільськогосподарської техніки розподіляється на три головні

сектори:

- трактори – 35%;

- самохідні сільськогосподарські машини – 15%;

- причіпна, навісна і стаціонарна сільськогосподарська техніка – 50%.

Німеччина на сьогодні є найбільшим виробником

сільськогосподарської продукції в Європейському Союзі, що формує

найбільший ринок збуту сільгосптехніки на території об'єднання. На частку

німецьких сільськогосподарських машинобудівників припадає 28% обсягу

виробництва сільгосптехніки всього ЄС. На території Німеччини розташовані

найсучасніші і високотехнологічні виробничі підприємства провідних

світових брендів, таких як Claas (Клаас), John Deere (Джон Дір), Agco (Агко),

Same Deutz-Fahr (Саме Дойц Фар), та ін. На рис. 3.1 зображені частки

основних брендів сільськогосподарської техніки[45].

46

25%

22%

14%

13%

10%

7%

5%4%

FrendtJohn DeereDeutz-FahrCase-IH/SteyrClaasNew HollandMassey FergusonSame

Рисунок 3.1 – Частки основних брендів сільськогосподарської техніки

на ринку Німеччини

За підсумками 2013-го року в Німеччині зафіксовано зростання обсягу

виробництва сільськогосподарської техніки до 8,388 млрд. Євро, що вище

показника попереднього року на 9,6%. Зростання внутрішнього ринку склав

2,6% і досяг рівня 5,558 млрд. євро. В структурі продажів в Німеччині

переважають трактори з потужністю вище 50 к.с. Найбільшу частку в

продажах тракторів в Німеччині отримали трактори з потужністю до 100 к.с.

Було зафіксовано збільшення продажів тракторів з потужністю вище 100 к.с.,

частка яких у загальному обсязі продажів тракторів в 2013 склала 26,3%. В

2013 році в Німеччині було продано 5010 тракторів з потужністю вище 100

к.с. У структурі продажів в 2013 році в Німеччині переважали трактори,

вироблені групою AGCO Fendt (Massey Ferguson,Valtra), обсяг продажів яких

склав 8 548 штук. На другому місці виявилася компанія John Deere, яка

продала 7736 сільськогосподарських тракторів.

Тенденція останніх трьох років щодо збільшення обсягу виробництва

сільгосптехніки та ємності внутрішнього ринку в Німеччині дозволила

великій кількості німецьких фермерів і підрядників оновити та модернізувати

47

свої технопарки, укомплектувати їх більш сучасними і

високотехнологічними моделями. Тепер оновлений парк

сільськогосподарської техніки стає більш насиченим і приводити до

скорочення покупок і, відповідно, виробництва. На рис. 3.2 представлені

обсяги виробництва сільськогосподарської техніки для ринку Німеччини та

експорту[46].

2009 2010 2011 2012 2013 20140

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1.7 1.571.9800000000000

12.14 2.26 2.14

3.92 3.91

55.52

6.125.8

експортринок Німеччини

Рисунок 3.2 – Виробництво сільськогосподарської техніки в Німеччині,

в млрд €

Найбільша частка внутрішнього ринку сільгосптехніки Німеччини

(37%) припадає на трактора. Згідно зі статистичними даними в перебігу 2011

і 2013 років кожен третій німецький фермер придбав новий трактор.

Протягом цього періоду було зареєстровано близько 36 000 одиниць на

протязі кожного року. У таблиці 3.1 представлені обсяги внутрішнього ринку

тракторів у Німеччині.

48

Таблиця 3.1 – Обсяг внутрішнього ринку тракторів у Німеччині, в тис.шт

2010 2011 2012 2013

Трактори 28,587 35,977 36,264 36,248

Сiч. Лют. Бер. Квiт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

4000

4500

5000

201220132014

Рисунок 3.3 - Реєстрація нових тракторів в Німеччині (в одиницях,

всього по всіх к.с. сегментів)

Обсяг виробництва тракторів в 2013 році виріс по відношенню до

показників попереднього року на 15,9%, а обсяг внутрішнього ринку в цьому

сегменті збільшився на 7,6%. Завдяки наявності на території Німеччини

нових сучасних виробничих підприємств Agco/Fendt (Агко/Фендт), John

Deere (Джон Дір), Same Deutz-Fahr (Саме Дойц Фар), а також жорсткої

конкуренції між ними, трактора вироблені в Німеччині користуються

попитом не тільки на найбільшому ринку сільгосптехніки Європи, а й в

усьому світі. У 2013 році зростання обсягу експорту тракторів склав 16,3% по

відношенню до аналогічного показника попереднього року. Основними

ринками експорту сільськогосподарської техніки Німеччини є Франція,

другий за величиною ринок сільськогосподарської техніки в Європі, США і

Великобританія[46].

49

Рисунок 3.4 – Експорт сільськогосподарської техніки Німеччини по

країнах у %

Високий рівень інвестицій в сільгосптехніку протягом останніх років

дозволили німецьким фермерам оновити і модернізувати їх технопарки, що

зробило представників німецького агробізнесу ще конкурентоздатною на

зовнішніх ринках. Однак згідно з опитуваннями VDMA, більшість німецьких

аграріїв заявили, що вони будуть інвестувати в сільгосптехніку менше в 2014

році в порівнянні з минулим роком. Замість цього вони мають намір

інвестувати в сферу будівництва сільськогосподарські будівель та

відновлюваної енергії. Причиною цьому є введення нового податку на власне

виробництво енергії з 1 серпня 2014 року. На виробників енергії, які

встановили системи до цієї дати, дія даної постанови не поширюється.

Незважаючи на результати опитування німецьких фермерів, протягом

першого кварталу 2014 на німецькому ринку сільгосптехніки не було ніяких

ознак ослаблення попиту. Кількість реєстрацій нових тракторів залишалося

на тому ж рівні, що в аналогічні періоди попередніх років. Обсяг продажів

устаткування для обробки грунту, посіву, внесення добрив і захисту рослин

50

навіть збільшився в порівнянні з показниками аналогічного періоду 2013-го

року.

Незважаючи на сприятливий прогноз щодо розвитку

сільськогосподарського бізнесу в Німеччині попит на сільськогосподарську

техніку буде скоректований у бік зниження. Однак це буде не істотне падіння

обсягів продажів і торговий оборот внутрішнього ринку в 2014 році складає

5,4 млрд. €, що вище середнього показника за останні 5 років (4,7 млрд. €) на

15%[47].

Таким чином, на німецькому ринку існує жорстка конкуренцією між

виробниками сільськогосподарської техніки, бренди яких добре відомі,

покупці вже звикли до них і проявляють лояльність. Найпопулярнішими на

ринку виявились трактори з потужністю вище 50 к.с., а саме з потужністю до

100 к.с. Також було зафіксовано збільшення продажів тракторів з

потужністю вище 100 к.с., частка яких у загальному обсязі продажів

тракторів в 2013 склала 26,3%. Отже, з огляду на сучасні тенденції попиту на

сільськогосподарську техніку можна припустити, що нові моделі тракторів і

комплектуючих до них, виготовлених у відповідності зі стандартами ЄС,

стануть популярними серед споживачів.

3.2 Розробка стратегії виходу підприємства на зовнішній ринок

Німеччини

Шлях, який ПАТ «ХТЗ» обирає для експорту тракторів, може мати

значний вплив на експортний план та конкретні маркетингові стратегії. Різні

підходи до експорту визначають відмінний рівень залучення компанії до

процесу експорту. Є принаймні чотири підходи, що можуть

використовуватись окремо або в комбінації.

1) Пасивний прийом замовлень від внутрішніх покупців, які потім

експортують товар. З точки зору продавця, такі продажі не відрізняються від

інших внутрішніх продажів. У цьому випадку інша сторона (напр., компанія-

покупець) вирішує, що продукція ПАТ «ХТЗ» відповідає іноземному попиту,

51

і бере на себе всі ризики, а також виконує всі експортні процедури, у деяких

випадках навіть без інформування про це початкового продавця (багато

компаній стають більш зацікавленими в експорті, коли вони дізнаються, що

їхній товар уже продається за кордон).

2) Пошук внутрішніх покупців, що представляють закордонних

кінцевих користувачів або споживачів. Це можуть бути іноземні корпорації,

іноземні торгові компанії, іноземні урядові агенції, іноземні дистриб’ютори,

роздрібні торгівці тощо. У цьому випадку ПАТ «ХТЗ» може мати

інформацію, що її товар експортується, але внутрішній покупець усе ж бере

на себе ризики та дбає про всі експортні процедури.

3) Непрямий експорт через посередників. За цього підходу ПАТ «ХТЗ»

використовує послуги посередницької фірми, яка шукає закордонні ринки та

покупців для продукції ПАТ «ХТЗ», відправку продукції та отримання

оплати. Це може дати вам змогу дізнатись більше про іноземних конкурентів,

нові технології та інші можливості на ринку.

4) Прямий експорт. Цей підхід є найбільш амбітним та складним, тому

що ПАТ «ХТЗ» бере на себе всі питання процесу експорту від дослідження

ринку й планування до дистрибуції товару на іноземному ринку та

отримання платежів. Це вимагає зосередженості, уваги та робочого часу

менеджменту для досягнення хороших результатів. Водночас, цей підхід

може бути найкращим шляхом досягнення найвищих прибутків та

довготермінового зростання.

Процес експорту сьогодні є легшим і вимагає меншої кількості кроків,

ніж будь-коли раніше. Ті, хто все ж не може дозволити собі використання

таких ресурсів, можуть користуватися послугами торгових посередників,

торгових консультантів або інших. Головним фактором у прийнятті рішення

про обрання підходу до продажів за кордон є обсяг ресурсів, які ПАТ «ХТЗ»

готова виділити на зусилля з міжнародного маркетингу.

Додаткові фактори, які варто розглянути в цьому контексті,

включають:

52

- розмір ПАТ «ХТЗ»;

- схильність до ризику;

- ресурси, які має ПАТ «ХТЗ», для розвитку ринку;

- природа продукції ПАТ «ХТЗ»;

- попередній експортний досвід та знання;

- умови ведення бізнесу на обраних закордонних ринках, зокрема в

Німеччині.

Перші два підходи (пасивний прийом замовлень та пошук внутрішніх

покупців) не залучають підприємство напряму до процесу експорту. Якщо

цілі та ресурси ПАТ «ХТЗ» диктують використання непрямого методу

експорту, можна не потребувати особливого планування. У такому випадку

головним завданням є знаходження належного посередника, що може

подбати про більшість експортних процедур.

Компанії, для яких експорт є новою справою, або які не можуть

виділити персонал і кошти для більш складної експортної діяльності, можуть

віддати перевагу непрямим методам експорту, як більш зручним. Але, ПАТ

«ХТЗ» має багаторічний досвід роботи на закордонних ринках, і експортна

діяльність для підприємства є звичайною справою.

Переваги прямого експорту для ПАТ «ХТЗ» включають більший

контроль над процесом експорту, потенційно вищі прибутки та тісніший

зв’язок із закордонним покупцем і ринком, а також можливість дізнатися, що

саме треба робити, щоб збільшити загальну конкурентоспроможність. Утім,

такі переваги мають і свою ціну: ПАТ «ХТЗ» має присвятити більше часу,

людських та інших ресурсів прямому експорту, ніж у випадку непрямого

експорту.

Використання торгових посередників не виключає можливості прямого

експорту для ПАТ «ХТЗ». Наприклад, ПАТ «ХТЗ» експортує напряму до

найближчих ринків, тоді, як торгові посередники будуть займатись більш

складними продажами до інших закордонних ринків, таких як Німеччина.

53

У процесі систематизації елементів стратегії та стратегічних

альтернатив було виявлено, що є загальноприйняті класифікації стратегічних

альтернатив стратегії виходу на зарубіжний ринок (непрямий експорт,

прямий експорт, ліцензування, спільне підприємництво, пряме інвестування),

але немає зручного для застосування на практиці інструментарію для вибору

конкретним підприємством стратегічної альтернативи, яку доцільно

застосувати для виходу на ринок конкретної країни.

Проаналізуємо матрицю, яка була апробована на 11 українських

машинобудівних підприємствах, які працюють на ринках 28 країн[48].

При

вабл

ивіс

ть к

раїн

и

Вис

ока Виробниче або збутове

спільне підприємство

Пряме інвестування (купівля локального

підприємства)

Пряме інвестування (будівництво власного

заводу)

Сер

едня

Прямий експорт: торгове

представництво або прямі поставки

замовнику

Виробництво/складання за контрактом

Пряме інвестування (оренда виробничих

потужностей)

Низ

ьк а Непрямий експорт Прямий експорт: незалежні посередники в

країні покупцяЛіцензування

Низькі Середні Високі

Можливості підприємства

Рисунок 3.5 – Матриця вибору стратегії виходу на зарубіжний ринок:

– інвестиційні стратегії

– проміжні стратегії (спільна підприємницька діяльність)

– експортні стратегії

Для ПАТ «ХТЗ» на ринку сільськогосподарської техніки обираємо

стратегію прямого експорту (торгове представництво або прямі поставки

замовнику).

54

Рішення щодо вибору стратегічної альтернативи виходу на зарубіжні

ринки приймають з урахуванням усіх розглянутих вище факторів. У кожному

конкретному випадку одні з них мають більшу вагомість, а інші стають

другорядними. Тому на практиці доцільно використовувати проблемно-

орієнтовану ієрархію факторів, яка відповідає специфіці кожного

конкретного випадку. А самі рішення щодо виходу на зарубіжний ринок слід

приймати на основі селективного підходу.

Ефективність міжнародної маркетингової стратегії доцільно оцінювати

на всіх етапах її формування. На етапі розроблення стратегії слід оцінювати

ефективність стратегічних альтернатив для вибору найбільш привабливої

(можуть бути використані такі показники, як дохідність стратегії або

потенційний ефект, розраховані для різних сценаріїв). На етапі контролю

потрібно оцінювати ефективність реалізації стратегії (показниками можуть

бути частка ринку, репутація компанії, дохідність та інші, розраховані в

порівняльній динаміці – до реалізації нової маркетингової стратегії та після її

реалізації).

Так, торговий посередник продає продукцію ПАТ «ХТЗ» напряму

споживачам або ж імпортерам-оптовикам. Найпростішим видом діяльності є

продаж посереднику в країні виробництва товару. У такому випадку

відповідальність за збір платежів від закордонних споживачів, за

координацію логістики відправлень та інші пов’язані завдання лягає на

посередника.

Для успішного входження в іноземний ринок, ПАТ «ХТЗ» повинно

змінити свою продукцію, щоб вона відповідала нормам державного

регулювання, географічним та кліматичним умовам, преференціям покупців.

Модифікація може також потребуватися з метою полегшення

транспортування або для компенсації можливих відмінностей у стандартах

конструкції та дизайну. Відбір та підготовка продукції до експорту вимагає

не лише знання товару, але також знання особливих характеристик кожного

цільового ринку[49].

55

Дослідження ринку і контакти із закордонними партнерами,

покупцями, споживачами та іншими мають надати ПАТ «ХТЗ» уявлення про

те, яка продукція може продаватись і де саме. Утім, перед тим, як відбудеться

продаж, ПАТ «ХТЗ» повинно змінити продукцію, щоб задовольнити

споживачів, існуючі потреби і вимоги законодавства Німеччини.

Закордонний торговий представник користується матеріалами ПАТ

«ХТЗ» щодо товару й зразками, щоб представити товар потенційним

покупцям. Зазвичай, представник займається багатьма взаємодоповнюючими

товарними лінійками, що не конфліктують між собою, і працює за комісію.

Він не бере на себе ризику та відповідальності й працює за контрактом

протягом визначеного терміну часу (що переукладається за взаємною

згодою). Контракт визначає територію, умови продажу, метод оплати,

причини та процедури зупинки контракту та інші деталі. Торговий

представник може бути ексклюзивним або неексклюзивним. В нашому

випадку представник ПАТ «ХТЗ» буде ексклюзивним.

Ефективна участь ПАТ «ХТЗ» у виставках означає суттєве поповнення

портфелю замовлень на теренах Німеччини. А в деяких випадках регулярна

виставкова активність може навіть змінювати модель ведення бізнесу.

Міжнародні торгові шоу притягають сотні тисяч відвідувачів із різних

куточків світу. Підготовка до продажів на таких шоу має починатись за

місяці до їхнього початку й вимагає ретельного планування. Адже бажано

підготувати якісні рекламні матеріали, експонати, зрозуміти, як

позиціонувати власний товар на закордонних ринках, увійти в попередній

контакт із потенційними замовниками й домовитись про зустрічі в ході

роботи виставки тощо.

Харківський тракторний завод взяв участь у Міжнародній

спеціалізованій виставці сільськогосподарської техніки Агросалон-2014 -

центральний галузевий майданчик для демонстрації новітніх технічних

рішень в агропромисловому комплексі.

56

Агросалон - єдина виставка, яка представляє продукцію всіх

найбільших світових виробників. Агросалон проводиться один раз на два

роки професійними об'єднаннями сільгоспмашинобудівників Росії та

Німеччини - Асоціаціями «Росагромаш» і VDMA Landtecknik.

В рамках Агросалон керівники Заводу та Торгового дому ХТЗ взяли

участь в агротехнічному Форумі, в ході якого обговорювалися проблеми

модернізації сільського господарства, а також стратегії, що приносять успіх

виробникам сільгосптехніки в умовах глобальної конкуренції.

На виставці техніка Харківського тракторного заводу вперше була

представлена в новому кольорі - бірюзі - це колір успіху ХТЗ, з яким завод в

минулому мав величезні досягнення.

На експозиції був показаний інноваційний модельний ряд бірюзових

тракторів, до яких виразили інтерес представники німецької асоціації VDMA

Landtecknik:

- Трактор ХТЗ-240К з потужністю 240 к.с., російським двигуном ЯМЗ-

536 - сучасним новим двигуном, який відповідає європейським нормам і

стандартам, з новою системою впорскування палива, що дозволяє знизити

витрати палива, з новою кабіною з центральною посадкою оператора, що

покращує умови праці при роботі на транспорті, а також при роботі з

оборотним плугом, з роздавальною коробкою з постійним включеним

переднім і заднім мостом, що дозволяє збільшити стійкість трактора на

транспортних роботах, підвищити тягові характеристики при роботі з

знаряддями, а також збільшити курсову стійкість при виконанні тягових

операцій, з полімерним облицюванням і крилами, які виготовляються

методом лиття під тиском, які надають трактору сучасний вигляд, а також

надійність та довговічність при експлуатації.

- Трактор ХТЗ-181 потужністю 180 к. с. з новою шестікатковою

торсіоно-балансованою підвіскою, яка дозволяє знизити питомий тиск на

грунт за рахунок збільшення бази, підвищити тягово-зчіпні характеристики,

знижує поздовжньо-кутові коливання і покращує плавність ходу трактора,

57

збільшує самоочищення, новим насосом змінної продуктивності, який

дозволяє раціонально завантажувати двигун трактора залежно від

навантажень, створюваних агрегатуються з ним знаряддями, що значно

економить паливо.

- Трактор ХТЗ-3512 потужністю 35 к. с. з трициліндровим двигуном

рідинного охолодження - економічним і невибагливим у роботі, який

дозволяє встановлювати штатний опалювач, що дає можливість працювати в

холодну пору року в різних кліматичних зонах, з гідрооб'ємним рульовим

управлінням, який знижує зусилля на кермовому колесі, з полімерним

облицюванням, яке покращила зовнішній вигляд трактора, менш схильний до

корозії, ніж металеве, просте в обслуговуванні, новою одномісною кабіною,

забезпеченою каркасом безпеки, виконаної відповідно до сучасних вимог, із

забезпеченням вентиляції в літній період і опаленням в зимовий.

- Бульдозер ТС-5 з чотирьохкатковою торсіоно-балансованою

підвіскою, посилена конструкція якої дозволяє підвищити її надійність,

довговічність, поліпшити тягово-зчіпні характеристики, збільшити плавність

ходу, збільшити самоочищення, з коробкою зміни передач з швидким

реверсом, яка дозволяє перемикати передачі вперед-назад, без розриву

потоку потужності в межах одного діапазону (не вичавлюючи зчеплення).

Техніку можна було не тільки побачити: досвідчені менеджери

відповідали на всі питання, показували і докладно розповідали про всі

переваги представлених моделей.

Також Харківський тракторний завод представив у себе на стенді нову

двопоточну безступінчату гідрооб'ємно-механічну трансмісію (ГОМТ)

колісного трактору, яка є опцією в комплектації колісних тракторів серії

ХТЗ-170/240 як альтернатива серійної ступінчастої механічної коробки

передач (КП) 16х8 і розрахована на двигуни потужністю 125 ... 176 кВт

(170 ... 240 к.с.). Нова коробка викликала величезний інтерес серед

сільгоспвиробників Німеччини, які в різних ракурсах робили її фотографії та

задавали питання розробникам даного вузла.

58

В цілому, експозиція Харківського тракторного заводу викликала

найактивніший інтерес відвідувачів виставки з Німеччини, прикладом чого

може служити те, що бульдозер ТС-5 хотіли придбати прямо зі стенду.

Також в 2015 році ХТЗ планує взяти участь у виставці в Ганновері і

заінтересувати своєю продукцією іще більше потенційних покупців з

Німеччини[33].

При здійсненні експортних операцій ПАТ «ХТЗ» потрібно чітко

окреслити маркетингову політику і дотримуватися її. Головним параметром є

визначення ціни. Як економічний інструмент ринкової економіки ціна

суттєво впливає на ефективність зовнішньоекономічної діяльності

підприємств, створюючи умови для забезпечення їх фінансової сталості та

економічної незалежності. Саме ціна акумулює в собі рівень успіху

підприємства, що знаходить своє вираження в обсягах продажів та розмірі

прибутку від реалізації продукції.

3.3 Оцінка ефективності запропонованих заходів щодо виходу на

ринок Німеччини

Збут товару являє собою ланцюжок, що зв'язує підприємства-

виробника зі споживачем через проміжні ланки: збутовиків, торгових

посередників, ініціаторів покупки.

Збут продукції (експорт) буде ефективний, якщо експортні доходи

будуть перевищувати експортні витрати. Для оцінки ефективності експорту

доцільно використовувати базовий коефіцієнт ефективності експорту, який

розраховується за формулою 2.1 [50]:

 

,                                                        (3.1)

 

де - базовий коефіцієнт ефективності експорту;

59

Ве –загальна сума виторгу від експорту у відповідній іноземній

валюті;

Кв – курс НБУ іноземної валюти (до контрактної вартості експорту, для

визначення балансової його вартості);

Сп – собівартість продукції;

Дв – додаткові витрати (в залежності від базисних умов постачання).

Правила ІНКОТЕРМС встановлюють обов’язки продавця і покупця

відносно надходження і приймання товарів, визначають спосіб їх

надходження, витрати, які пов’язані з переміщенням товарів у вказаний

пункт (з підготовкою товару, перевіркою його якісних характеристик,

упакуванням, завантаженням, транспортуванням, страхуванням,

збереженням, тощо). Ризик втрати або ушкодження товару, а також

зобов’язання відносно витрат, пов’язаних з товаром, переходять від продавця

до покупця в конкретно визначеному місті (в географічному пункті,

визначеному сторонами зовнішньоекономічного контракту)[51].

Аналізуючи цю формулу 3.1 можливо зробити такі зауваження:

- виручка повинна визначатися з урахуванням ПСБО 21 «Вплив

валютних курсів»;

- транспортні витрати – в залежності від базисних умов поставок та

з  застосуванням посередницьких послуг.

Якщо  >1, то експорт ефективний. Цей коефіцієнт прямо

пропорційний ефективності експорту, тобто чим він вищий, тим вища

ефективність операції.

Базисні умови зовнішньоторгового контракту так називаються тому,

що встановлюють базис ціни залежно від того, включаються витрати на

транспортування (та інші пов’язані з цим процесом витрати) в ціну товару чи

ні.

60

Подані в ІНКОТЕРМС-2010 (збірник, виданий Міжнародною торговою

палатою) торгові терміни становлять універсальний набір умов, знання та

застосування яких полегшує здійснення торгових операцій.

Вживаний при позначенні базисних умов термін «франко», походить

від слова «вільно». Він означає, що покупець вільний від ризику і від усіх

витрат на доставку товару до пункту, позначеного словом «франко».

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов’язань

щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкодження чи втрати

вантажу, всі умови ІНКОТЕРМС можна поділити на 4 групи [52]:

група Е;

група F;

група С;

група D.

Група Е регламентує зобов’язання продавця та покупця при здійсненні

поставки тільки на умові франко-завод.

Група F містить умови:

франко-перевізник – FCA;

франко – вдовж борта судна – FAS;

франко –борт судна – FОВ.

Відповідно до цих умов продавець вважається таким, що виконав свої

зобов’язання після того, як він передав товар перевізнику згідно з

інструкціями, отриманими від покупця. Ці умови передбачають, що в

обов’язки покупця входить вибір перевізника, укладання з ним договору

перевезення. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до

відвантаження, після чого покупець укладає договір перевезення і дає

продавцеві інструкції з приводу того, кому, коли і як передати куплений

товар.

Базові умови для покупців та продавців порівнюємо в табл. 3.2.

61

Таблиця 3.2 – Порівняння базових умов поставки

Умови

ІНКО-

ТЕРМС

Витрати експортера Витрати імпортера

CIF пакування

навантаження;

доставка до перевізника;

сплата всіх офіційних платежів,

передбачених під час експорту;

страхування товару;

перевантаження на транспортний

засіб перевізника;

оплата послуг з транспортування

перевантаження на транспорт

покупця;

сплата імпортного мита;

доставка від транспорту

перевізника;

розвантаження у покупця

FCA витрати щодо товару до моменту,

коли його буде поставлено

перевізнику згідно з пунктом

«Поставка товару»;

оплата витрат, пов’язаних з митними

формальностями, а також усіх митних

зборів, податків та інших офіційних

зборів, що сплачуються під час

експорту товару

доставка до перевізника;

сплата експортного мита;

страхування товару;

перевантаження на

транспортний засіб

перевізника; оплата послуг з

транспортування;

перевантаження на транспорт

покупця;

сплата імпортного мита;

розвантаження у покупця

За контрактами на С-умовах (CAF, CIF, CPT, CIP) продавець

звільняється від відповідальності та ризику з моменту передачі товару

перевізнику у своїй країні, хоч і зазнає витрат на доставку товару у країну

покупця.

Контракти на D-умовах є найпривабливішими для покупця, бо

фактично є «контрактами доставки» (включають всі витрати та ризики) на

відміну від «відвантажувальних контрактів» групи С.

62

Розглянемо детально та порівняємо два типа дуже розповсюджених

базових умов.

1) Вартість, страхування і фрахт (порт призначення) / cost, insurance and

freight (CIF).

2) Франко-перевізник (вказаний пункт) / Free carrier (FCA).

Так, експортна угода, яка була укладена між АТ «ХТЗ» та закордонним

імпортером, є контракт з ТОВ „Агро-Транзит” м. Москва (Росія) від 30

березня 2013 р. Загальна сума контракту становить 435100 євро. Предметом

контракту є запчастини для тракторів Т-150 К.

Базові умови поставок наступні. Поставка здійснюється на умовах CІF

м. Харків. Строк відвантаження 30 днів з дня отримання передоплати,

надісланої на валютний євро-рахунок „Продавця”, причому „Покупець”

здійснює 100%-ву передоплату.

У якості ілюстрації проведемо розрахунок ефективності даної

експортної операції АТ «ХТЗ» щодо за даними табл. 3.3.

Таблиця 3.3 – Дані по експортній операції АТ «ХТЗ»

Показник Значення

1 Фактична виробнича собівартість, грн. 2784110

2 Ціна за одиницю реалізованої продукції, євро 3,8

3 Валюта розрахунків Євро

4 Кількість реалізованої продукції на експорт, од. 114500

5 Варіант базових умов поставки CIF

6 Таможня, % 18,00%

7 Офіційний курс НБУ, Євро/грн. 10,318

8 Митні збори, % 1,16%

9 Витрати на страхування, грн. 12120

10 Витрати на транспортування в іноземній валюті, дол. США 7500

11 Офіційний курс НБУ по розрахунку витрат на транспортування7,94

63

Вартість товару отримуємо множенням ціни одиниці (3,8 євро) на

кількість товару (114500 од.):

3,8 х 114500 = 435100 євро

Вартість товару в національній валюті, перерахована відповідно до

курсу на день оформлення митної декларації:

435100 * 10,318 = 4 489 361,8 грн.

Базисні умови поставки CIF передбачають, що митна вартість товару

повинна включати в себе безпосередньо вартість товару, витрати на

страхування і на транспортування вантажу, а також нарахований на

визначену таким чином суму митний збір.

Отже, митний збір нараховується на суму:

4 489 361,8 + 12120 + 7500 х 7,94 = 4 561 031,8 грн.

Митний збір за послуги в розмірі 1,16% від визначеної вище суми

складе:

4561031,8 х 0,0116 = 52 908 грн.

Митна вартість товару відповідно складає:

4561031,8 + 52 908 = 4 613 939,8 грн.

Мито відповідно до вихідних даних визначаємо за методом

нарахування процентів на митну вартість товару, що перетинає митний

кордон.

Отже, експортне мито в розмірі 18% складе:

4 613 939,8 х 0,18 = 830509,16 грн.

Відповідно до контракту, очистка від експортного мита є обов’язком

продавця, тому розраховане експортне мито увійде до складу валових витрат

підприємства-експортера.

Фінансовий результат експортної операції визначиться, якщо з суми

доходів вилучити суму витрат.

Відповідно до базису поставки товару CIF продавець сплачує всі

витрати з доставки товару в порт призначення, включаючи і його

страхування.

64

В контрактну вартість, яка сплачується покупцем, таким чином,

входить лише безпосередньо вартість товару, тобто доходи складуть

4489361,8 грн.

Витрати включають:

а) страхування: 12 120 грн.;

б) витрати на транспортування: 59550 грн. (по курсу НБУ);

в) суми, що сплачені на митниці:

52 908 + 830509,16 = 883417,16 грн.

г) виробнича собівартість: 2 784 110 грн.

Загальна сума витрат: 3739197,16 грн.

Таким чином, фінансовий результат (прибуток) від експортної операції

за умов CIF складає:

4 489 361,8 - 3739197,16 = 750 164,64 грн.

За базових умов поставки FCA витрати продавця будуть значно

меншими. Покупець повинен буде взяти на себе сплату мита (митні збори та

інші формальності сплачує продавець), страховки та витрат на

транспортування.

Отже, серед розрахованих вище витрат за продавцем залишається лише

сплата митного збору.

Загальна сума витрат:

2 784 110 + 52 908 = 2837018 грн.

Таким чином, фінансовий результат (прибуток) від експортної операції

за умов FCA складає:

4 489 361,8 – 2837018 = 1 652 343,8 грн.,

тобто на 120,26 % більший від очікуваного за інших умов поставки.

Слід зазначити, що в розрахунку не враховувались витрати на

перевантаження; тож прибутковість другого варіанту буде ще вищою.

Оцінимо ефективність експорту за формулою 3.1:

на умовах поставки СІF: Е = 4489361,8 / 3739197,16 = 1,2;

на умовах поставки FСА: Е = 4489361,8 / 2837018 = 1,58.

65

В обох варіантах експортна операція АТ «ХТЗ» ефективна (Е більше 1),

або при умовах поставки FСА ефективність вище (1,58).

Таким чином, здійснення експортних операцій АТ «ХТЗ» на умовах

поставки FCA найбільш ефективний спосіб зниження накладних витрат у

ЗЕД.

Також для ефективного впливу на споживача потрібно застосування

особливих методів збуту[53].

Промоушн-акції – один зі способів стимулювання збуту, при якому

виробник «виходить» зі зразками своєї продукції в місця максимального

скупчення представників цільової аудиторії і різних методів спонукує

потенційного споживача купити продукт. Для ХТЗ це являється ефективним

засобом для “розкрутки” продукції.

Слово «промоушн» є калькою з англійського promotion – просування,

заохочення, сприяння, стимулювання.

Традиційно промоушн-акції проводяться для товарів (торгових марок),

що не цілком використовують свою нішу (тобто, які мають потенціал росту),

як відповідь на рекламну активність конкурента.

Короткострокове підвищення продажів – реальне досяжна мета

промоушн-акції. По досвіду, під час проведення акції обсяги продажів

рекламованого товару зростають у середньому на 40%, а в окремих випадках

– і на 200%.

Промоушн-акції як не можна краще підходять для презентації нового

товару і для підвищення рівня поінформованості про бренд. Завдяки акції,

організованої у формі семплінга, можна залучити досить велику кількість

покупців, зробивши їх своїми постійними споживачами.

Кращим місцем проведення промоушн-акції служать місця

найбільшого скупчення споживачів (виставки і ярмарки).

Основною статтею витрат у більшості промоушн-акцій є оплата роботи

персоналу. Промоушн-акцію можна організовувати самостійно або за

допомогою спеціалізованих рекламних агентств.

66

Для досліджуємого підприємства доцільно звернутися в рекламне

агентство по наступним причинах:

а) раніше подібних акцій не проводився, тому відповідний досвід

відсутній;

б) у службах продажів, маркетингу, реклами і PR немає достатньої

кількості персоналу, здатного на високому професійному рівні провести

промоушн-акцію.

Досить складно привести які-небудь узагальнені оцінки бюджету,

необхідного на проведення акції, тому що занадто багато індивідуальних

нюансів. У цілому, вартість акції залежить від її масштабу, тобто

регіонального охоплення, тривалості проведення акції, кількості промоутерів

і іншого персоналу. Наприклад, бюджет однієї з недавно проведених акцій,

що охопила кілька великих міст, наблизився до $300 тисяч. Природно, для

аналізованого підприємства такий бюджет не під силу, тому при проведенні

акції варто виходити з реальних можливостей.

Якщо організацією акції займається рекламне агентство, то його

комісійні звичайно складають 15% бюджету акції. Але є й інший підхід, коли

робота агентства оцінюється в залежності від годин, витрачених їм на

підготовку акції.

Як показує досвід проведення промоушн-акцій, під час акцій

спостерігається різкий ріст продажів, а після її закінчення обсяги продажів

швидко падають, хоча в цілому загальний рівень підвищується на 5-10%

зафіксованого до акції.

Отже, прямим показником ефективності промоушн-акції служить обсяг

продажів. Про ефективність також можна судити по зрослій популярності

продукту в споживачів.

67

Перш ніж організовувати акцію для якого-небудь продукту

підприємства, необхідно провести попереднє маркетингове дослідження. Це

необхідно для того, щоб було з чим порівнювати. До того ж може виявитися,

що продукт має потребу в значних змінах, без них акція нічого істотного не

дасть. «Поганий продукт» не буде «піднятий» навіть гарним промоушном.

З досвіду, удоволений покупець поділяється своєю гарною думкою про

товар у середньому з трьома знайомими, а незадоволений же розповість про

його розчарування, що осягло, приблизно одинадцяти.

Отже, промоушн-акція може викликати великий інтерес не тільки в

споживачів, але й у всіляких контролюючих органів. Тому необхідно

заздалегідь оформити дозвільні документи, що під час проведення акції

повинні знаходитися або в супервайзерів, або в офісі.

АТ «ХТЗ» планує збут своєї продукції через торгове представництво на

ринку Німеччини. Підприємство знаходиться в стані розвитку і становлення,

тому зацікавлено в збільшенні обсягу продажів продукції.

У даній роботі запропоновані наступні заходи:

а) організація промоушн-акції;

б) розробка прогресивної шкали знижок з ціни продукції.

Перейдемо до економічного обґрунтування запропонованих заходів.

Основним показником економічної ефективності є економічний ефект,

що розраховується по наступній формулі[50]:

Е = Рт – Вт, (3.2)

де Рт – вартісна оцінка результатів здійснення заходів, євро;

Вт – вартісна оцінка витрат на здійснення заходів за розрахунковий

період, євро.

Розроблені заходи спрямовані на збільшення обсягу продажів, що в

остаточному підсумку буде сприяти збільшенню прибутку підприємства.

68

Розрахуємо річний економічний ефект від першого заходу, тобто

організації промоушн-акції.

Як показує досвід проведення промоушн-акції, під час акції

спостерігається різкий ріст продажів, а після її закінчення обсяги продажів

швидко падають, хоча в цілому загальний рівень підвищується на 5-10%,

зафіксованого до акції. Виходячи з цього, припустимо збільшення обсягу

продажів на 5 %.

ОП = 13675 тис. євро;

ОП = 13675*0,05 = 683,75 тис. євро.

Очікуваний обсяг продажів продукції складе:

Опо = 13675 + 683,75= 14358,75 тис. євро.

Керівництво підприємства на поточні витрати по організації

промоушн-акції, ґрунтуючись на статистичній інформації і результатах

моніторингу, згідно виділити – 70000 євро, у тому числі оплата комісійних

витрат рекламному агентству в розмірі 15%.

Таким чином, річний економічний ефект складе:

Е1 = 683,75 – 70,0 = 613,75 тис. евро.

Розрахуємо річний економічний ефект від заходу щодо розробки

прогресивної шкали знижок з ціни продукції.

Використання прогресивної шкали знижок з ціни продукції як способу

по стимулюванню збуту безпосередньо впливає на збільшення обсягу

продажів. Виходячи з досвіду аналогічних розробок можна припустити, що

результатом від використання даного заходу ріст обсягу продажів складе

10%.

ОП = 13675 тис. євро;

ОП = 13675*0,10 = 1367,5 тис.євро.

Очікуваний обсяг продажів продукції складе:

ОПО = 1367,5 + 13675 = 15042,5 тис. євро.

Поточні витрати в середньому на використання прогресивної шкали

знижок з ціни продукції складуть:

69

- при продажі максимального числа тракторів - 10 од.:

- середня первісна ціна - 36800; ОП = 368000 євро;

- зі знижкою 3%: 35696 євро; ОП = 356960 євро;

- поточні витрати: 11040 євро.

- річні поточні витрати: 11040*12 = 132480 євро

Таким чином, річний економічний ефект від впровадження другого

заходу складе:

Е2 = 13675*0,03 – 132,48 = 277,77 тис. євро

Річний загальний економічний ефект складе:

Езаг = Е1 + Е2 = 613,75 + 277,77 = 891,52 тис. євро

Для зручності представимо дані у вигляді таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Розрахунок економічного ефекту від впровадження

запропонованих заходів

Заходи Обсяг

продажів

продукції,

євро

Очікувани

й обсяг

продажів

продукції,

євро

Вартісна

оцінка

результаті

в

здійсненн

я заходів,

євро

Витрати на

здійснення

заходів за

розрахункови

й період,євро

Річний

економічни

й ефект,

євро

Річний

загальний

економічни

й ефект,

Езаг, євро

Промоу

шн-акції13675000 14358750 683750 70000 613750

891520

Знижки 13675000 15042500 410250 132480 277770

Таким чином, в результаті проведеного аналізу, було виявлено, що

ринок Німеччини є найбільш пріоритетним для ПАТ ХТЗ. Це зв’язано

частково з успіхом тракторів підприємства у німецьких покупців на виставці

Агросалон-2014 та зі зростаючою привабливістю ринку вцілому.

Для виходу на ринок Німеччини та ефективної діяльності

підприємства на ньому були запропоновані наступні заходи:

70

- здійснення експортних операцій АТ «ХТЗ» на умовах поставки

FCA для зниження накладних витрат для підприємства;

- проведення промоушн-акцій та застосування шкали скидок для

своїх клієнтів для стимулювання збуту продукції.

Розрахувавши ефективність експорту на умовах поставки FCA та

економічний ефект від впровадження промоушн-акцій та системи знижок,

можна зробити висновок, що запропоновані заходи є досить ефективними,

оскільки прибуток заводу від першого заходу складе 67 931,25 євро, тобто на

120,26 % більший від очікуваного за інших умов поставки та 891 520 євро

при впровадженні другого.

Отримані значення свідчать про інвестиційну привабливість проекту та

ефективність запропонованих заходів щодо виходу підприємства ПАТ "ХТЗ"

на ринок Німеччини.

71

4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних,

організаційно - технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних

заходів і засобів, спрямованих на забезпечення працездатності людини в

процесі праці.

Повністю безпечних виробництв не буває, тому завдання охорони

праці полягає в тому, щоб звести до мінімуму імовірність захворювання або

поразки працюючого з одночасним забезпеченням комфорту при

максимальній продуктивності праці[54].

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах[55]:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності

роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення

суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та

продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та

нешкідливих умов праці;

- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі

загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з

урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в

галузі науки і техніки та охорони довкілля;

- соціального захисту працівників, відшкодування шкоди особам,

які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств

та суб'єктів підприємницької діяльності залежно від форм власності та видів

діяльності;

72

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з

урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охороною праці,

участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення

добровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не

суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної

підготовки та підвищення кваліфікації працівників питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади,

установ, організацій, об'єднань громадян, розв'язують проблеми охорони

здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення

консультацій між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з

охорони праці на місцевому та державному рівнях;

- використання світового досвіду організації роботи щодо

поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного

співробітництва.

4.2 Структура управління охороною праці на підприємстві

Створення системи охорони праці на підприємстві передбачене

Законом України "Про охорону праці". У загальному, законодавство про

охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю

України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих

відповідно до них нормативно-правових актів.

Головна мета введення СУОП на розглядаємому підприємстві АТ

«ХТЗ» - забезпечення безпеки, збереження життя, здоров'я та працездатності

працівників під час трудового процесу. Підприємство має наступний склад

табл.4.1

73

Таблиця 4.1 – Структура підприємства АТ «ХТЗ» та його штатний розклад

за завданням

Номер за

журнало

м групи

Структурні підрозділи Кількість працівників

Разом/У відділі

менеджменту

Примітка

8 Директор, заст.

директора, відділ

менеджменту, відділ

реалізації продукції,

бухгалтерія, науково

дослідна лабораторія

40/6 Фахівець із охорони

праці залучається із

іншої організації

Згідно таблиці 4.1 пропонуємо наступну схему СУОПП для

розглядаємого підприємства (рисунок.4.1).

Рисунок 4.1 – Структура СУОПП на підприємстві

Директор

Заступник директора

БухгалтеріяВідділ реалізації продукції

Відділ менеджменту

Контроль за виконанням вимог із охорони праці, звітність,рішення, пропозиції

Лабораторія

Фахівець із охорони праці

Технічний відділ

Законодавство України з питань охорони праці та навколишнього середовища

74

Управління охороною праці здійснюється: на підприємстві у цілому —

директором підприємства безпосередньо та через заступника. У підрозділах

та відділах — керівниками підрозділів. Контроль за дотриманням вимог із

питань охорони праці та навколишнього середовища, підготовка звітності,

рішень та пропозицій щодо покращення умов праці, виконує фахівець із

охорони праці.

4.3 Загальна характеристика приміщення та робочого місця

Приміщення лабораторії, в якій проводяться дослідження та

випробування за завданням наведені у таблиці 4.2

Таблиця 4.2 – Загальна характеристика умов праці

Номер за журналом групи

Шкідливі та небезпечні фактори на робочому місці

Джерела утворювання

небезпек

Примітка(данні наведені для

відділу менеджменту)8. Електрична напруга вище 127

В; Шум;Випромінювання – електромагнітні, радіаційні, теплові;Іонізація повітря;Пожежна небезпека у приміщенні;Не якісне освітлення.

Вентиляція,6-ПЕОМ,

Папір,Світильники

(лампи)

Розміри приміщення (м) :Довжина – 5;Ширина – 8;Висота – 3.Кількість працюючих – 6.

Згідно з НПАОП 0.00-1.28-2010 [56] в лабораторії може перебувати 6

працівників. Мінімальна припустима площа приміщення на 1 людину

повинна складати не менш 6,0 м2 . За умовами завдання це виконується

повністю. В приміщенні відсутні умови, які можуть створювати підвищену

або особливо підвищену небезпеку, тому воно відноситься до класу

звичайних приміщень (згідно ПУЕ-2009 [57]). Джерелом живлення є

трифазна мережа напруги 380/220 В з глухо заземленою нейтралю, з

частотою 50 Гц (згідно НПАОП 0.00-1.28-2010 [56]). За пожежо-

вибухонебезпекою приміщення лабораторії відноситься до класу В. У

75

таблиці 4.3. наведена загальна характеристика приміщення щодо вибухо-

пожежної небезпеки та за важкістю робіт.

Таблиця 4.3 - Загальна характеристика приміщення щодо вибухо-пожежної

небезпеки та за важкістю робіт

Характеристика приміщень за вибухопожежною категорією та класом зони

Загальна характеристика приміщення

Категорія за важкістюробіт згідно

ГН 3.3.5-8.6.6.1-2002 В – пожежонебезпечна, Клас П-ІІ

Звичайне, без ознак хімічного забруднення та нормальної вологості за санітарними вимогами

1а ………..до 139 Вт/м2

1б ……….. 140-174 Вт/м2

Клас умов праці -ОптимальнийОкремі показники напруженості трудового процесу – ступінь ризику для власного життя – виключено; ступінь відповідальності за безпеку інших осіб – виключено.Ступінь відповідальності за результат своєї діяльності. Значущість помилки - допустимий: (напруженість праці середнього ступеня), а саме – несе відповідальність за функціональну якість допоміжних завдань. Вимагає додаткових зусиль з боку керівництва; спостереження за екраном відео терміналу (годин на зміну) 2-3.

4.4 Метеорологічні параметри робочої зони

Для ефективної роботи у наведених умовах на підприємстві ПАТ

"ХТЗ" необхідно створення та дотримання оптимальних умов мікроклімату.

Оптимальні мікрокліматичні умови - сполучення параметрів

мікроклімату, які при тривалому й систематичному впливі на людину

забезпечують збереження нормального функціонального й теплового стану

організму без напруги реакцій терморегуляції.

Метеорологічні умови забезпечуються на підприємству відповідно до

вимог ГОСТ 12.1.005 – 88 [58], враховуючи такі фактори: категорія ваги

робіт, періоду року. Категорія робіт працівників відділу менеджменту

визначається як Легка - І а. Згідно з ДСН 3.3.6.042-99[59] визначені

76

оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря

в робочій зоні виробничих приміщень для холодного та теплого періоду року

відповідно до цієї категорії робіт, данні приведені в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4 - Оптимальні норми температури, відносної вологості і

швидкості руху повітря в робочій зоні

Період

року

Категорія робіт

по

Температура,

°С

Відносна

вологість, %

Швидкість

руху повітря, Оптим. Оптим. Оптим.

Холодний Легка - І а 21-23 40-60 0,1Теплий Легка - І а 22-24 40 - 60 0,1

ЕМВ й статична електрика приводять до іонізації повітря, у результаті

якої відбувається утворення позитивних іонів, що вважаються

несприятливими для здоров'я людини (іони попадають разом з повітрям у

дихальні шляхи, викликаючи ускладнення). Відповідно до вимог ДНАОП

0.03 - 3.06 - 80 [60] норма вмісту легких іонів обох знаків повинна становити

від 1500 до 5000 в 1 см повітря. Дані,щодо рівнів іонізації повітря приведені

у табл.4.5.

Таблиця 4.5 - Рівні іонізації повітря приміщень при роботі на ПЕОМ

Рівні Число іонів в 1 см і повітря

п+ п-

Мінімально необхідні 400 600Оптимальні 1500-3000 3000-5000

Максимально допустимі 50000 50000

Для забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату на

підприємстві передбачена система вентиляції й опалення, спроектована

згідно вимогам СНиП 2.04.05-91[61]. У відділі проводяться наступні заходи:

77

- використовується природна (повітря переміщується під впливом

теплового напору) і штучна (повітря переміщається вентиляторами)

загальнообмінна й приточно-витяжна вентиляція згідно;

- встановлення кондиціонерів;

- щоденне вологе прибирання приміщення.

У спорудженні використовується центральне опалення в холодний

період.

4.5 Освітлення

Правильну світлопередачу створює природне освітлення й штучні джерела

світла зі спектральною характеристикою, близькою до природного

освітлення, відповідно до СНиП ІІ - 4-79[62]. В приміщенні відділу

менеджменту застосовується природне бічне одностороннє й штучне

загальне освітлення. Характер зорової роботи менеджера відповідає III

розряду, тобто мінімальний розмір об'єкта розрізнення перебуває між 0,3 та

0,5 мм, характеристика фону - середня. Штучне освітлення в приміщенні

забезпечується люмінесцентними лампами типу ЛБ. Нормоване значення

КПО для будинків, розташованих в І, II, IV, V поясах світлового клімату

визначається по формулі:

еIVn = eIII

n ∙ m ∙ c, (4.1)

де еIVn - КПО для IV пояса світлового клімату;

eIIIn - КПО для III пояса світлового клімату, що дорівнює 2;

m - коефіцієнт світлового клімату, що дорівнює 0,9;

с - коефіцієнт сонячності клімату, що дорівнює 0,75, тому що світлові

отвори зорієнтовані на південь.

Значення коефіцієнту природної освітленості для відділу менеджменту

ПАТ "ХТЗ" дорівнює:

78

еIVn = 2 ∙ 0,9 ∙0,75 =1,35

Характеристика освітлення відділу менеджменту підприємства ПАТ

"ХТЗ" приведена в таблиці 4.6.

Таблиця 4.6 Характеристика освітлення відділу менеджменту

Найменування

приміщення

Площа

підлоги,

м2

Розряди

зорової

роботи

Освітлення

природне штучне

Вид освітлення КПО

еIVn, %

Нормоване

освітлення, Е лк

Відділ

менеджменту

30 IІІ бічне 1,35 300 лк

4.6 Шум та вібрація у робочому приміщенні

Припустимий рівень шуму та вібрації в приміщенні, де працюють із

ПЕОМ, нормується згідно з ГОСТ 12.1.003-83 [63] та НПАОП 0.00-1.28-

2010[56]. У відділі джерелами шуму та вібрації є: оргтехніка (комп’ютери,

принтер, телефон, факс і т.п.), кондиціонери. При їхній роботі рівень вібрації

повинен бути не вище 33 дБ, а рівень шуму не повинен перевищувати 50

дБА, що є нормою для даного виду діяльності. Заходами для зниження шуму

та вібрації є: використання спеціальних шумопоглинаючих перегородок,

акустична обробка приміщень, застосування меблів, які сприяють

зменшенню шуму і вібрації, установка апаратів і приладів на спеціальні

амортизуючи підкладки, заміна матричних принтерів на лазерні.

4.7 Електробезпека

Для живлення устаткування (ПЕОМ, освітлювальні прилади) які є

однофазними споживачами використовується трифазна мережа 380/220В

частотою 50Гц з глухо заземленою нейтраллю. Із цієї причини при роботі з

електроприладами існує потенційна небезпека ураження людини

79

електричним струмом, тому в правилах устрою електроустановок (згідно

ПУЕ[57]) передбачені наступні заходи електробезпеки: конструктивні,

схемно-конструктивні й експлуатаційні. Конструктивні - вимоги що

забезпечують захист від доторкання персоналу до струмоведучих частин.

ПЕОМ мають ступінь захисту ІР-44. Прилади освітлення ІР-23. Схемно-

конструктивним заходом захисту є занулення електрообладнання у

приміщенні. Для користувача ПЕОМ важливим є дотримання правил

безпеки експлуатації електрообладнання. Так, заборонено доторкатися до

дротів та з’єднань при наявності напруги в мережі, а також самостійно

проводити ремонт електрообладнання. Усі питання щодо ремонту

налагодження та інше, можуть виконувати тільки електрики та відповідні

фахівці, які мають допуск до роботи із електрообладнанням певної категорії.

4.8 Ергономічні вимоги до робочого місця

Робоче місце менеджера обладнується робочим столом, кріслом і

підставкою для ніг. Висота робочого стола регулюється в межах 0,68—0,80

м, а при відсутності такої можливості має складати 0,72 м. Мінімальна

ширина стола 0,6 м, поверхня стола не блискуча. Робоче крісло менеджера

забезпечується підіймально-поворотним пристроєм з регулюванням висоти

сидіння та спинки. Розміри підставки для ніг довжина 0,4 м, ширина не

менше 0,30 м. На одного працюючого з урахуванням роботи з ПЕОМ має

відводитись не менше 6,0 м2 та не менше 20м3 об’єму приміщення згідно

(НПАОП 0.00-1.28-2010[56]).

4.9 Охорона навколишнього природного середовища

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного

середовища є регулювання відносин в області охорони, використання й

відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки,

попередження й ліквідації негативного впливу господарської й іншої

діяльності на навколишнє середовище[64].

80

У цей час антропогенний вплив розгорнувся в гігантських масштабах і

це стало причиною глибокої екологічної кризи, що переросли до кінця XX в.

в екологічну катастрофу.

Практична охорона навколишнього середовища визначається як

система заходів, спрямованих на підтримку раціональної взаємодії між

діяльністю людини й навколишнім середовищем, забезпечуючи збереження,

відновлення природних багатств, раціональне використання природних

ресурсів, попередження шкідливого впливу результатів господарської

діяльності суспільства на здоров'я людства[65].

Для поліпшення стану навколишнього природного середовища

необхідно проводити відповідні заходи: зменшення споживання природних

ресурсів на одиницю продукції; зниження забруднення природних

комплексів викидами, стоками, відходами, випромінюваннями; зниження

концентрації шкідливих речовин у викидах, стоках, відходах; підвищення

екологічності виробництва. Ці та інші заходи сприяють охороні та

раціональному використанню водних ресурсів, підтриманню оптимального

стану малих річок, розробці пристроїв для збирання та переробки стічних

вод; створенню газопоглинаючихих установок та пристроїв для

технологічних систем та вентиляції, розробці пристроїв для нейтралізації

вихлопів двигунів внутрішнього згорання; створенню пристроїв для

контролю забруднення атмосферного повітря; будівництву протизсувних

споруд; закладанню лісозахисних смуг; створенню протиерозійних лісових

насаджень; технічної та біологічної рекультивації земель; благоустрою

території тощо.

Існують передбачені гранично допустимі норми впливу на навколишнє

середовище, що гарантують екологічну безпеку населення та збереження

генетичного фонду. До цих норм належать: гранично допустимі або

тимчасово погоджені норми викидів в атмосферу шкідливих речовин (ГДВ,

ТПВ); гранично допустимі або тимчасово погоджені норми стоків у

водоймища (ГДС, ТПС); гранично допустимі навантаження відходів

81

виробництва на землі та ґрунті (ГДВ) тощо; гранично допустимі норми та

ліміти щодо вилучення та відновлення природних ресурсів, що впливають з

необхідності підтримання рівноваги в природному середовищі; гранично

допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі, воді, ґрунтах (ГДК),

орієнтовано безпечні рівні впливу їх на людей (ОБРВ) або гранично

допустимі дози впливу шкідливих речовин на людей (ГДД); норми гранично

допустимої кількості мікроорганізмів та інших біологічних факторів в

атмосфері, воді, ґрунті; норми гранично допустимих або орієнтовано

допустимих рівнів (ГДР, ОДР), гранично допустимих доз (ГДД) для шуму,

вібрації, електричних та електромагнітних полів та інших фізичних факторів,

котрі можуть справляти вплив на здоров'я людей та їхню працездатність;

норми гранично допустимих залишкових кількостей хімічних речовин у

продуктах харчування, котрі встановлюють мінімально допустимі дози

(МДД), нешкідливі для людини за кожною використовуваною хімічною

речовиною і при їх сумарному впливі; норми гранично допустимого рівня

або допустимої дози безпечного вмісту радіоактивних речовин у

навколишньому середовищі та в продуктах харчування, а також ГДР та ГДД

радіаційного опромінення людей; нормативи на санітарно-захисні зони та

смуги.

82

ВИСНОВКИ

Результатом даної дипломної роботи є досягнення мети стосовно

розробки стратегії виходу на зовнішній ринок. Базою для дослідження

виступає підприємство ПАТ "ХТЗ".

В результаті комплексного дослідження господарської діяльності ПАТ

"ХТЗ" було виявлено його основні характеристики. Підприємство ХТЗ є

найбільшим в Україні та країнах СНД підприємством з виробництва

уніфікованих гусеничних і колісних сільськогосподарських тракторів

загального призначення. Аналіз фінансових показників за 2011- 2013 роки

свідчить про те, що фінансовий стан АТ "ХТЗ" є не задовільний, діяльність

підприємства приносить негативний результат. Підприємство має низький

рівень рентабельності (коефіцієнти рентабельності не відповідають

нормативним значенням і є від’ємними) та платоспроможності (значення

коефіцієнту абсолютної ліквідності дорівнює 0.1% в 2013році).

АТ “ХТЗ” – експортоорієнтоване підприємство, експорт всередньому

складає близько 80% від загального обсягу продажів. За даними заводу,

продукція підприємства в основному, орієнтована на Україну та Росію, але

також успішно експортується в Азербайджан, Болгарію, Казахстан,

Киргизстан, Конго, Узбекистан, Литву, Молдову, Республіку Мьянму  й

Таджикистан.  Обсяги експорту підприємства в 2013 році до Росії зросли з

779 (2012 року) до 830 одиниць. У той же час спостерігається зменшення

експорту в інші країни до 141 трактора проти 304, відправлених закордон

2012 року. В цілому, в результаті проведеного аналізу, було визначено, що

ефективність експорту за останні три роки зменшилася, що не є вигідно для

підприємства.

Так, ефективність за період 2011-2013 рр. зменшилася на 2,6 % і

дорівнювала в 2013 р. 101,42%, тобто з кожної витраченої гривні на експорт

продукції підприємство одержало майже 1,42 коп. прибутку, тоді як у 2011

р. ця величина складала 4,02 коп.

83

Для вирішення існуючих проблем та покращення фінансового стану

підприємства була розроблена стратегія виходу підприємства на зовнішній

ринок. В якості нового перспективного стратегічного напрямку був обраний

ринок Німеччини. В ході виконання дипломної роботи був проведений аналіз

середовища німецького ринку машинобудування, в якому використовувались

статистичні дані світових маркетингових компаній та дані, що були надані

підприємством. Результати аналізу вказують на сприятливі умови для

діяльності підприємства АТ "ХТЗ" на ринку Німеччини, а саме частка

тракторів на внутрішньому ринку сільгосптехніки Німеччини є найбільшою і

складає 37%, поступове збільшення продажів тракторів з потужністю вище

100 к.с.(асортиментний ряд ХТЗ), висока заінтересованість покупців з

Німеччини в продукції підприємства на виставці сільськогосподарської

техніки Агросалон-2014.

Враховуючи всі ознаки німецького ринку машинобудування визначена

оптимальна форма виходу підприємства АТ "ХТЗ" на зовнішній ринок. Для

АТ «ХТЗ» на ринку сільськогосподарської техніки обираємо стратегію

прямого експорту (торгове представництво або прямі поставки замовнику).

Прямий експорт для ПАТ «ХТЗ» дасть можливість отримати більший

контроль над процесом експорту, потенційно вищі прибутки та тісніший

зв’язок із закордонним покупцем і ринком, а також можливість дізнатися, що

саме треба робити, щоб збільшити загальну конкурентоспроможність.

Для збільшення обсягу продажів продукції на перспективному ринку

Німеччини були запропоновані наступні заходи: проведення промоушн-акцій

та застосування прогресивної шкали знижок з ціни продукції. Розрахувавши

економічний ефект від впровадження даних заходів, можна зробити

висновок, що стратегія прямого експорту з використанням помоушн-акцій та

системи знижок для стимулювання збуту продукції є досить ефективною,

оскільки прибуток заводу, з урахуванням усіх затрат, складе близько 891 520

євро. Отримані значення свідчать про інвестиційну привабливість проекту та

ефективність запропонованих заходів щодо виходу підприємства ПАТ "ХТЗ"

на ринок Німеччини, що підтверджують їхню доречність та доцільність.

84

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1 Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності:

Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.

2 Кратко И., Пантелеева Е. Управление процессом

интернационализации фирмы // Проблемы теории и практики управления. -

Москва, 2003. - С.74-81.

3 Зуб А.Т. Стратегический менеджмент: Теория и практика: Учебное

пособие для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 415 с.

4 Винокуров В.А. Организация стратегического управления на

предприятии - М.: Экономика, 1996.

5 Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы: учебник

для вузов / Г.Д. Гордеев, Л.Я. Иванова и др.; под ред. проф.Л.Е. Стровского. -

М: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. - 408 с.

6 Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

підприємства: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 172 с.

7 Гетьман О.О., Шаповал В.М. "Економіка підприємства”: Навч.

посіб. Для студентів вищих закладів. Київ, Центр навчальної літератури,

2006. - 488с.

8 Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. - 2-

ге вид. перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. - 424с. - (Вища освіта ХХІ ст.).

9 Дмитрук М. Стратегічний маркетинг: данина моді високих понять

чи інструмент конкурентної боротьби?. // Маркетинг и реклама - 2003. - №5-

6. с.32-37.

10 Економіка підприємств / За ред.В. Хруща В.П., Харіна П.С. -

Тернопіль, 1995.

11 Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За

ред. д-ра екон. наук., проф. С.Ф. Покропивного. К.: КНЕУ, 2003.

12 Ковальчук І.В. Реальна економіка: навчальний посібник з

економіки підприємства. - К.: ВІПОЛ, 2004. - 393с.

85

13 Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг: Навч. посібник. - К.: КНЕУ,

1998. - 152 с.

14 Манів З.О., Луцький І.М. "Економіка підприємства”: Навч. посіб. -

К.: Знання, 2004. - 580с.

15 Нємцов В.Д., Довгань Л. Є. Стратегічний менеджмент: Навчальний

посібник. - К.: ТОВ "УВПК "ЕксОб", 2001. - 560 с.

16 Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України:

Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.

17 Ортинська В.В. Значення узагальнюючого аналізу при визначенню

стратегії маркетингу // Фінанси України - 1998. - №8. - с.42-49.

18 П.С. Харіва "Економіка підприємства”: Посібник - Тернопіль:

Економічна думка, 2000. - 500с.

19 Покропивний С.Ф. Економіка підприємств: Навч. посіб. - 3-тє вид.,

перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 608с.

20 Примак Г.О. "Економіка підприємства”: Навч. посіб. - 3-тє вид.,

перероб. і доп. - К.: Вікар, 2003. - 219с.

21 Примак Т.О. Економіка підприємства. - К.: КНЕУ, 1997. - 256с.

22 Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч.

посіб. - К.: Знання, 2004. - 654с.

23 Хавіра П.С. / Економіка підприємства: Посібник. - Тернопіль:

Економічна думка. - 2000. - 500с.

24 Шегда А.В. "Економіка підприємства”: Навч. посіб. - К.: Знання,

2005. - 431с.

25 Шеремет О.О. "Фінансовий аналіз”: Навчальний посібник. - К.,

2005. - 196с.

26 Шершньова З. Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч.

Посібник. - К.: КНЕУ, 1999.

27 Щербак В.Г., Лозенко А.П. Проблеми проникнення вітчизняних

підприємств на зовнішні ринки // Фінанси України - 1999. - №4. - с.41 - 43.

86

28 Алексунин В.А. Международный маркетинг. Учебное пособие. -

М.: Издательский Дом "Дашков и Ко", 2000. - 160 с.

29 Борисов А.Б. Большой экономический словарь. - М.: Книжный

мир, 1999. - 895 с.

30 Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы:

Учебник для вузов / Г.Д. Гордеев, Л.Я. Иванова, С.К. Казанцев и др. / Под

ред. Проф.Л.Е. Стровского. М.: Закон и право; ЮНИТИ, 1996.

31 Котлер Ф. Маркетинг менеджмент / Пер. с англ. под ред. О.А.

Третьяк, Л.А. Волковой, Ю.Н. Каптуревского. - СПб: "Питер", 1999. - 896 с.

32 http://uk.wikipedia.org/wiki/Харківський_тракторний_завод -

Вікіпендія.

33 http://xtz.ua/predpriyatie/40 - Офіційний сайт харківського

тракторного заводу.

34 http://tables.finance.ua/ua/emitents/show/-/05750295/2002/5 -

Інформація про фінансово-господарську діяльність ПАТ “ХТЗ”.

35 http://smida.gov.ua/db/emitent/year/showform/77/233842 - Річна

фінансова звітність підприємства.

36 Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности. Пер. с англ. - М.:

Финансы и статистика, 2001 г. – 651 с.

37 http://www.ukrstat.gov.ua/ - Ринок сільськогосподарських тракторів

України.

38 Чернелевський Л. М, Михайленко О.В. "Економічний аналіз на

підприємствах", 2009. - 272 с.

39 https://uk.wikipedia.org/wiki/Машинобудування_України -

Вікіпендія.

40 http://agropravda.com/ - Cпеціалізований портал про сільгосптехніку

та новини агробізнесу.

41 Іванишин В.В. Електронне наукове фахове видання "Ефективна

економіка"- 2012. - № 2. - Тенденції розвитку світового ринку

сільськогосподарської техніки.

87

42 Дроздова М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

підприємства: Підручник. - М: Фінанси і статистика, 2002. - 172 с.

43 Тясникович Т.Р. Внешнеэкономическая деятельность

сельскохозяйственных предприятий Украины // Мировая экономика и

международные отношения.- 2013.-№ 1.с. 48-74.

44 http://pidruchniki.com/14350120/ - Послідовність розрахунку

показників ефекту та ефективності експорту продукції.

45 http://runo-agro.com/ua/ - Дослідження ринку сільгосптехніки

Німеччини.

46 http://www.agro-business.com.ua/mekhanizatsiia-apk/86-rynok-

tekhniky.html – Характеристика ринку сільгосптехніки ЄС.

47 Тенденції світового ринку сільськогосподарської техніки /

М.І.Грицишин // Пропозиція. - 2014. - №1. - С. 94-99.

48 Співаковська Т.В. Механізм формування міжнародної

маркетингової стратегії українських промислових підприємств / Т.В.

Співаковська // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – №10. –

С.56–61.

49 Гавриленко Т.В. Проблеми міжнародної конкурентоспроможності

українських підприємств / Т.В. Гавриленко // Сб. трудов междунар. науч.-

техн. конф. “Приборостроение 2004”. – Винница-Ялта, 2004. – С.122–125.

50 Козик В.В. Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч. посіб. -

К.: Знання, 2009. – 376 с.

51 Гусак Л. Новые Правила Инкотермс 2010 / Л. Гусак //

Еженедельник 2000-Держава–Рынок. - 2011. - №3 (542)

52 Чудина С. Інкотермс-2010 в таблицях / С. Чудина // Все про

бухгалтерський облік. - 2012. - № 115. - С. 32-34.

53 Кальницький А.Є., Копусяк Я.Ф. Cтимулювання збуту: заходи та

засоби, які допомагають при формуванні маркетингової діяльності

підприємства// Науковий вісник - 2014. - №2. - с.11 - 17.

88

54 Закон України “Про охорону праці” / Законодавство України про

охорону праці. - К. Нова редакція 2002 р.

55 Основи охорони праці: Навчальний посібник / За ред. проф.В. В.

Березуцького. - Х.: Факт, 2005. - 480с.

56 НПАОП 0.00-1.28-10 Правила охорони праці під час експлуатації

електронно-обчислювальних машин/ Зареєстровано в Міністерстві юстиції

України 19 квітня 2010 р. за N 293/17588

57 Правила улаштування електроустановок. ПУЕ.– Харків.: Форт –

2009 – 708 с. (http://www.fort.kharkiv.com/goods.php?id=67657).

58 ГОСТ 12.1.005 – 88*. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические

требования к воздуху рабочей зоны.. – Введ.01.01.89

59 ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих

приміщень. - К., 2000.

60 ДНАОП 0.03 - 3.06 - 80. Санітарно-гігієнічні норми допустимих

рівнів іонізації повітря виробничих та громадських приміщень. - Діє 3

01.01.81.

61 СНиП 2.04.05-91 Нормы проектирования Отопление, вентиляция и

кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1991г.

62 СНиП ІІ - 4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы

проектирования. - М.: Стройиздат, 1980. - 48с.

63 ГОСТ 12.1.003-83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. -

Введ.01.07.1989.

64 Закон України “Про охорону навколишнього природного

середовища” – К.: Україна. – 1991. - 59 с. ( з усіма редакціями до 2011 року).

65 Родионов А.И., Клушин В.Н., Торочешников Н.С. Техника защиты

окружающей среды. - М.: Химия, 1989. - 512 с.

89

ДОДАТОК А

Таблиця А1 — Баланс на 31.12.2011 р.

Актив Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець

звітного періоду

1 2 3 4I. Необоротні активиНематеріальні активи:- залишкова вартість 10 1491 2313- первісна вартість 11 2324 3426- накопичена амортизація 12 -833 -1113Незавершене будівництво 20 4204 3335Основні засоби:- залишкова вартість 30 228710 222820- первісна вартість 31 710770 706518- знос 32 -482060 -483698Довгострокові біологічні активи:- справедлива (залишкова) вартість 35 0 0- первісна вартість 36 0 0- накопичена амортизація 37 0 0Довгострокові фінансові інвестиції:- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

40 0 0

- інші фінансові інвестиції 45 149325 149325Довгострокова дебіторська заборгованість 50 34 176Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості

55 0 3357

Первісна вартість інвестиційної нерухомості 56 0 6665Знос інвестиційної нерухомості 57 0 -3308Відстрочені податкові активи 60 0 1162Гудвіл 65 0 0Інші необоротні активи 70 0 0Усього за розділом I 80 383764 382488II. Оборотні активиВиробничі запаси 100 85292 101381Поточні біологічні активи 110 0 0Незавершене виробництво 120 21330 31508Готова продукція 130 36474 42793Товари 140 958 960Векселі одержані 150 4767 4767Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

Продовження таблиці А1

90

Актив Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець

звітного періоду

- чиста реалізаційна вартість 160 18649 58362- первісна вартість 161 19955 63988- резерв сумнівних боргів 162 -1306 -5626Дебіторська заборгованість за рахунками:- за бюджетом 170 10122 8538- за виданими авансами 180 10269 8104- з нарахованих доходів 190 239 0- із внутрішніх розрахунків 200 0 0Інша поточна дебіторська заборгованість 210 5134 1608Поточні фінансові інвестиції 220 0 0Грошові кошти та їх еквіваленти:- в національній валюті 230 13123 7341- у т.ч. в касі 231 25 30- в іноземній валюті 240 18206 5971Інші оборотні активи 250 5389 5213Усього за розділом II 260 229952 276546III. Витрати майбутніх періодів 270 4 3IV. Необоротні активи та групи вибуття 275 0 0Баланс 280 613720 659037

Пасив Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець

звітного періоду

1 2 3 4I. Власний капітал

Статутний капітал 300 4350 4350Пайовий капітал 310 0 0Додатковий вкладений капітал 320 0 0Інший додатковий капітал 330 162941 162940Резервний капітал 340 0 0Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 -463744 -466630Неоплачений капітал 360 0 0Вилучений капітал 370 0 0Накопичена курсова різниця 375 0 0Усього за розділом I 380 -296453 -299340Частка меншості 385 0 0

Закінчення таблиці А1

Пасив Код На На

91

рядка початок звітного періоду

кінець звітного періоду

.II. Забезпечення наступних виплат та платежівЗабезпечення виплат персоналу 400 3302 6516Інші забезпечення 410 2172 375Сума страхових резервів 415 0 0Сума часток перестраховиків у страхових резервах 416 0 0Цільове фінансування 420 0 0З рядка 420 графа 4 Сума благодійної допомоги (421)

421 499

Усього за розділом II 430 5474 6891ІІІ. Довгострокові зобов’язання

Довгострокові кредити банків 440 4428 3794Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450 212577 213327Відстрочені податкові зобов’язання 460 2363 0Інші довгострокові зобов’язання 470 4318 4318

Усього за розділом III 480 223686 221439ІV. Поточні зобов’язання

Короткострокові кредити банків 500 6539 6539Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями

510 94293 93547

Векселі видані 520 98924 98924Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530 31233 60856

Поточні зобов’язання за розрахунками:- з одержаних авансів 540 11604 4172- з бюджетом 550 790 194- з позабюджетних платежів 560 0 0- зі страхування 570 18977 26851- з оплати праці 580 5964 6423- з учасниками 590 0 0- із внутрішніх розрахунків 600 0 0Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу

605 33 11

Інші поточні зобов'язання 610 412634 432499Усього за розділом IV 620 680991 730016V. Доходи майбутніх періодів

630 22 31Баланс 640 613720 659037

92

ДОДАТОК Б

Таблиця Б1 — Звіт про фінансові результати за 2011 рік

Стаття Код рядка

За звітний період

За попередній

період1 2 3 4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

10 851973 379428

Податок на додану вартість 15 110880 37009Інші вирахування з доходу 30 -27853 -16510Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

35 713239 325908

Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

40 622427 312932

Валовий прибуток:- прибуток 50 90812 12976Інші операційні доходи 60 118 173311Адміністративні витрати 70 -39365 -42048Витрати на збут 80 12967 9161Інші операційні витрати 90 140200 219992Фінансові результати від операційної діяльності:- прибуток 100 16741 0- збиток 105 0 -84914Інші фінансові доходи 120 0 0Інші доходи 130 3473 89150Фінансові витрати 140 -19341 -30267Інші витрати 160 -7284 -29079Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:- прибуток 170 0 0- збиток 175 -6411 -55110Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 0 -5341Фінансові результати від звичайної діяльності:- прибуток 190 0 0- збиток 195 -2886 -60451Чистий:- прибуток 220 0 0- збиток 225 -2886 -60451Забезпечення матеріального заохочення 226 0 0

93

ДОДАТОК В

Таблиця В1 — Баланс на 31.12.2012 р.

Актив Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець

звітного періоду

1 2 3 4I. Необоротні активиНематеріальні активи:- залишкова вартість 10 2313 2001- первісна вартість 11 3424 3518- накопичена амортизація 12 -1111 -1517Незавершене будівництво 20 0 0Основні засоби:- залишкова вартість 30 337381 337017- первісна вартість 31 337381 346282- знос 32 -9265Довгострокові біологічні активи:- справедлива (залишкова) вартість 35 0 0- первісна вартість 36 0 0- накопичена амортизація 37 0 0Довгострокові фінансові інвестиції:- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

40 0 0

- інші фінансові інвестиції 45 126100 138315Довгострокова дебіторська заборгованість 50 176 0Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості

55 33752 33752

Первісна вартість інвестиційної нерухомості 56 33752 34025Знос інвестиційної нерухомості 57 0 -273Відстрочені податкові активи 60 0 0Інші необоротні активи 70 0 0Гудвіл при консолідації 75 0 0Усього за розділом I 80 499722 511085II. Оборотні активиВиробничі запаси 100 101380 106430Поточні біологічні активи 110 0 0Незавершене виробництво 120 31508 23417Готова продукція 130 42793 53481Товари 140 960 718Векселі одержані 150 0 0Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:Продовження таблиці В1

94

Актив Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець

звітного періоду

- чиста реалізаційна вартість 160 58362 58738- первісна вартість 161 63988 60044- резерв сумнівних боргів 162 -5626 -1306Дебіторська заборгованість за рахунками:- за бюджетом 170 8538 1665- за виданими авансами 180 6850 3727- з нарахованих доходів 190 0 2- із внутрішніх розрахунків 200 0 0Інша поточна дебіторська заборгованість 210 1568 2033Поточні фінансові інвестиції 220 0 0Грошові кошти та їх еквіваленти:- в національній валюті 230 7341 4671- у т.ч. в касі 231 30 26- в іноземній валюті 240 5971 804Інші оборотні активи 250 2728 979Усього за розділом II 260 267999 256665III. Витрати майбутніх періодів 270 0 0IV. Необоротні активи та групи вибуття 275 4228 4228Баланс 280 771949 771978

Пасив Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець

звітного періоду

1 2 3 4I. Власний капітал

Статутний капітал 300 4350 4350Пайовий капітал 310 0 0Додатковий вкладений капітал 320 0 0Інший додатковий капітал 330 0 0Резервний капітал 340 0 0Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 -146614 -171396Неоплачений капітал 360 0 0Вилучений капітал 370 0 0Накопичена курсова різниця 375 0 0Усього за розділом I 380 -142264 -167046Частка меншості 385 0 0

Закінчення таблиці В1

Пасив Код На На

95

рядка початок звітного періоду

кінець звітного періоду

II. Забезпечення наступних виплат та платежівЗабезпечення виплат персоналу 400 6516 3714Інші забезпечення 410 15302 12481Сума страхових резервів 415 0 0Сума часток перестраховиків у страхових резервах 416 0 0Цільове фінансування 420 0 0Усього за розділом II 430 21818 16195

ІІІ. Довгострокові зобов’язанняДовгострокові кредити банків 440 8725 8864Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450 339843 361316Відстрочені податкові зобов’язання 460 19628 21473Інші довгострокові зобов’язання 470 87150 88545

Усього за розділом III 480 455346 480198ІV. Поточні зобов’язання

Короткострокові кредити банків 500 0 0Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями

510 0 0

Векселі видані 520 0 0Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530 60857 55057

Поточні зобов’язання за розрахунками:- з одержаних авансів 540 7071 12787- з бюджетом 550 194 1531- з позабюджетних платежів 560 0 0- зі страхування 570 26851 32492- з оплати праці 580 6423 5020- з учасниками 590 0 0- із внутрішніх розрахунків 600 0 0Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу

605 9 23

Інші поточні зобов'язання 610 335644 335721Усього за розділом IV 620 437049 442631V. Доходи майбутніх періодів

6300 0

Баланс 640 771949 771978

ДОДАТОК Г

Таблиця Г1 — Звіт про фінансові результати за 2012 рік

96

Стаття Код рядка

За звітний період

За попередній період

1 2 3 4Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

10 0 0

Податок на додану вартість 15 0 0Інші вирахування з доходу 30 0 0Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

35 635893 0

Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

40 -569276 0

Валовий прибуток:- прибуток 50 66617 0Інші операційні доходи 60 37168 0Адміністративні витрати 70 -54547 0Витрати на збут 80 -12549 0Інші операційні витрати 90 -46566 0Фінансові результати від операційної діяльності:- прибуток 100 0 0- збиток 105 -9877Інші фінансові доходи 120 12215 0Інші доходи 130 2678 0Фінансові витрати 140 -23531 0Інші витрати 160 4422 0Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:- прибуток 170 0 0- збиток 175 -22937Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 -1845 0Фінансові результати від звичайної діяльності:- прибуток 190 0 0- збиток 195 -24782 0Чистий:- прибуток 220 0 0- збиток 225 -24782Забезпечення матеріального заохочення 226 0 0

ДОДАТОК Д

Таблиця Д1 — Баланс на 31.12.2013 р.

97

Стаття Код рядка За звітний період

За аналогічний

період попередньог

о рокуI. Необоротні активиНематеріальні активи: 1000 2001 1823первісна вартість 1001 3518 3780накопичена амортизація 1002 1517 1957Незавершені капітальні інвестиції 1005 0 0

Основні засоби: 1010 338274 337048первісна вартість 1011 347188 357324знос 1012 8914 20276Інвестиційна нерухомість: 1015 32495 31888первісна вартість 1016 33119 33119знос 1017 624 1231Довгострокові біологічні активи: 1020 0 0

Довгострокові фінансові інвестиції: 1030 0 0які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємствінші фінансові інвестиції 1035 138315 0Довгострокова дебіторська заборгованість

1040 0 79

Відстрочені податкові активи 1045 0 0Інші необоротні активи 1090 0 0Усього за розділом I 1095 511085 370838II. Оборотні активиЗапаси 1100 175192 142221Виробничі запаси 1101 97651 87358Незавершене виробництво 1102 23417 19879Готова продукція 1103 53481 34186Товари 1104 643 798Векселі одержані 1120 0 149971Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги

1125 58738 12716

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

1130 3727 6981

за виданими авансамиз бюджетом 1135 1665 3642

Продовження таблиці Д1

Стаття Код рядка За звітний період

За аналогічний

період

98

попереднього року

у тому числі з податку на прибуток 1136 0 17з нарахованих доходів 1140 2 0Інша поточна дебіторська заборгованість 1155 2033 1948

Поточні фінансові інвестиції 1160 0 0Гроші та їх еквіваленти 1165 5475 460

Готівка 1166 26 54Рахунки в банках 1167 5449 406Витрати майбутніх періодів 1170 0 0Інші оборотні активи 1190 979 936Усього за розділом II 1195 247811 318875III. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття

1200 4228 4228

Баланс 1300 763124 693941Зареєстрований (пайовий) капітал 1400 4350 4350

Капітал у дооцінках 1405 0 0Додатковий капітал 1410 0 0

Резервний капітал 1415 0 0

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

1420 -175110 -301834

Неоплачений капітал 1425 0 0Вилучений капітал 1430 0 0Усього за розділом I 1495 -170760 -297484Відстрочені податкові зобов’язання 1500 21473 20563

Довгострокові кредити банків 1510 8864 9676Інші довгострокові зобов’язання 1515 449861 510225

Довгострокові забезпечення 1520 0 0Цільове фінансування 1525 0 0Усього за розділом II 1595 480198 540464Короткострокові кредити банків 1600 0 0Поточна кредиторська заборгованість: 1610 0 0за довгостроковими зобов’язаннямиза товари, роботи, послуги 1615 55057 41373

Закінчення таблиці Д1

Пасив Код рядка На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

99

за розрахунками з бюджетом 1620 1531 2210за у тому числі з податку на

прибуток1621 0 0

за розрахунками зі страхування 1625 32492 38902за розрахунками з оплати праці 1630 5020 7039за одержаними авансами 1635 12787 7241Поточні забезпечення 1660 11055 10649Доходи майбутніх періодів 1665 0 0Інші поточні зобов’язання 1690 335721 343520Усього за розділом IІІ 1695 453663 450934ІV. Зобов’язання, пов’язані з

необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття

1700 23 27

Баланс 1900 763124 693941

ДОДАТОК Е

100

Таблиця Е1 — Звіт про фінансові результати за 2013 рік

Стаття Код рядка За звітний період

За аналогічний період

попереднього рокуЧистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

2000 542835 635893

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

2050 -525843 -569276

Валовий: прибуток 2090 16992 66617Валовий: збиток 2095 0 0Інші операційні доходи 2120 31044 37168Адміністративні витрати 2130 -66591 -54547Витрати на збут 2150 -12511 -12549Інші операційні витрати 2180 -48703 -46566Фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток

2190 0 0

Фінансовий результат від операційної діяльності: збиток

2195 -79769 -9877

Дохід від участі в капіталі 2200 0 0Інші фінансові доходи 2220 11010 12215Інші доходи 2240 4098 2678Фінансові витрати 2250 -58649 -23531Втрати від участі в капіталі 2255 0 0Інші витрати 2270 -4324 -4422Фінансовий результат до оподаткування: прибуток

2290 0 0

Фінансовий результат до оподаткування: збиток

2295 -127634 -22937

Витрати (дохід) з податку на прибуток

2300 910 0

Прибуток (збиток) від припиненої діяльності після оподаткування

2305 0 0

Чистий фінансовий результат: прибуток

2350 0 0

Чистий фінансовий результат: збиток

2355 -126724 -22937

101

ДОДАТОК Ж

Управління Виробництва Цехи основного виробництва

Цехи допоміжного виробництва

Відділи Соціальна сфера

Головного механіка Інструментальне Збірні – 2 Підготовки

виробництва –6 Головного конструктора Відділ робочого постачання

Транспортне Паливної апаратури Літейні – 4 Допоміжні та обслуговуючі

Головного конструктора по тягачам

Торгово-промисловий відділ

Головного енергетика Пресово–зварювальне Термічний Цех виробничого

навчання Головного технологаЖитлово-комунальний відділ

Управління реалізації і експлуатації продукції

Механозбірне виробництво гусеничних тракторів

Кузнечний Воєнізована охорона Головного металурга Відділ побутового

обслуговування

Рисунок Ж1 - Організаційна структура ПАТ «ХТЗ»

Продовження рисунка Ж1

Загальні збори ПАТ «ХТЗ»

Спостережна рада Ревізійна комісія

Правління ВАТ «ХТЗ»

102

Механооброблюване виробництво серійних тракторів

Цех товарів народного споживання

Друкарня Впровадження прогресивної технології Медсанчастина

Механооброблюване малих серій Автоматизованих систем Санаторій

«Лісний»Науково-дослідний Бази відпочинку

Відділ менеджментуДитячий оздоровчий табір «Ромашка»

Контролю якостіОхорони праціВиробничо-економічнийОрганізації праці та заробітної платиФінансовийПо роботі з цінними паперамиГоловна бухгалтеріяМатеріально–технічного постачанняЗовнішньої кооперації і комплектаціїЮридичнийКанцеляріяВідділ інвестиційСАПР

103

2