Деснянка вільна №211

О п и т у в а н н я

Кому в Україні живеться легше – чоловікам чи жінкам?

Більш як половина укра-їнців вважає, що чоло-вікам у нашій країні живеться легше, ніж

жінкам. Про це свідчать ре-зультати опитування, про-веденого Інститутом Гор-шеніна*.

Зокрема, згідно з даними опитування, 55,7% респон-дентів вважають, що у нашій країні легше живеться чоло-вікам, аніж жінкам. Близько чверті опитаних (26,8%) ви-словили думку, що чоловікам і жінкам живеться в Україні однаково, а кожний десятий респондент (10,6%) вважає, що легше живеться жінкам. Важко було відповісти на це запитання 6,9% опитаних.

Кожен другий українець (50,3%) вважає, що більше можливостей для самореа-лізації в нашій країні мають чоловіки. Більше третини (36,2%) висловили думку, що таких можливостей більше у жінок, а 13,5% – не змогли остаточно визначитися.

Чимала частина грома-дян України (58,8%) висло-вила думку, що в Україні чоловікам простіше зробити кар’єру. Вважають, що шанси у представників обох статей однакові – 30,1% опитаних, а 9,6% вважають, що жінкам простіше зробити кар’єру у нашій країні. Важко відпо-вісти на це запитання 1,5% респондентам.

Кожен другий опитаний (50,1%) вважає, що навіть якби у сім’ї було достат-ньо грошей, більшість укра-їнських жінок воліли б за краще працювати. Вислови-ли протилежну думку 42,4% респондентів, а 7,5% – не змогли відповісти на це за-питання.

Говорячи про колег-жінок, 37,8% чоловіків висловили думку, що вони працюють нарівні. Майже чверть опи-таних чоловіків (24,6%) відпо-віли, що жінки-колеги справ-ляються з обов’язками гірше ніж вони, а 4,5% – краще. До того ж, 33,1% було важко від-повісти на це запитання.

Стосовно колег-чоло віків, то більше половини опита-них жінок (55,1%) висловили думку, що вони працюють нарівні з ними. Кожна п’ята (20,3%) вважає, що колеги-чоловіки працюють гірше ніж вона, а 6,2% жінок – що чоловіки працюють краще. Не змогли визначитися 18,4% опитаних жінок.* Інститут Горшеніна провів телефон-не опитування на тему: «Рівноправ-ність статей в Україні» з 1 по 3 берез-ня 2011 року. Всього було опитано 800 респондентів віком від 18 років у всіх обласних центрах України, містах Ки-єві і Севастополі. Похибка репрезен-тативності дослідження не переви-щує ±3,5%.

Весна іде!Шукайте газетуу пунктах продажу пресивашого міста

Позавчора відбулося урочисте нагородження пере-можців конкурсу «Кращий подарунок мамі», який організували та провели напередодні Міжнарод-ного жіночого дня – 8 Березня обласна організа-

ція Спілки жінок України спільно з управлінням у справах сім’ї та молоді облдержадміністрації, міським центром со-ціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та ГО «Спілка жі-нок м. Чернігова».

Конкурс відбувався з 7 лютого по 3 березня серед дітей молодшого (8–10 років) та середнього шкільного віку (11–14 років), які навчаються у позашкільних закладах. Було пред-ставлено понад 100 робіт.

Переможці молодшої групи:Тістопластика. Карина Ігнатенко (8 років). Обласний

центр науково-технічної творчості учнівської молоді).Бісер. Микола Шкуліпа (8 років). Реабілітаційний центр

«Відродження». Марина Мазеїна (6 років). Міське об’єднання інвалідів «Шанс».

Малюнок. Владислава Бабич (9 років). Центр народних ремесел для дітей та юнацтва. Марія Бутко (8 років). Облас-на благодійна організація «Аратта».

Колаж зі стрічок. Ліза Акуленко (9 років). Обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді.

Переможці старшої групи:Малюнок. Анжела Райська (13 років). Школа-інтернат ім.

Ю. М. Коцюбинського. Антоніна Науменко (14 років). Школа-інтернат ім. Ю. М. Коцюбинського. Богдан Куліш (13 років). Реабілітаційний центр «Відродження».

Декоративний розпис. Вадим Толочин (11 років). Центр народних ремесел для дітей та юнацтва. Олена Курто (14 років). Міське об’єднання інвалідів «Шанс».

Вишивка. Яна Золотіна (12 років). Обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді.

Колаж. Оксана Лепеха (15 років). Обласна благодійна організація «Аратта».

Відзначено всіх учасників конкурсу, а переможців – дипломами та цінними подарунками. Кращі роботи було представлено на обласному ярмарку «Що може жінка», яка тривала протягом 2–5 березня у приміщенні експоцентру Чернігівської регіональної торгово-промислової палати.

Ірина ЄРЕМЕНКО

К О н К у р с

«Кращий подарунок мамі»

8 Березня!

Зі святом

зн а й н а ш и х!

17-річна чернігівка Алевтина Яременко потрапила до телепроекту «Стань Королевою Краси»

На початку грудня Національний конкурс краси і таланту «Королева України» спільно з Першим національним телекана-лом оголосив старт унікального телепроекту – «Стань Короле-вою Краси».

У телепроекті візьме участь 50 дівчат. Конкурсантки змагати-муться за право потрапити до фінального складу щотижня про-тягом кількох телепередач в ефірі Першого національного.

У першому кастингу цього конкурсу брали участь 400 дівчат з усіх куточків України. Було відібрано 150 претенденток.

30 січня в концерт-холі «FreeДом» відбувся заключний кас-тинг телепроекту. Із 150-ти раніше відібраних кандидаток журі залишили 50, до числа яких увійшла і наша землячка, 17-річна Алевтина ЯРЕМЕНКО, студентка Чернігівського кооперативно-го технікуму.

Телепроект стартує вже у березні.Володимир ПЕТРЕНКО

ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

http://dponline.cn.ua e-mail: [email protected]

№ 27-28 (211–212) 5 березня 2011, субота

реґіон2 № 27-28 (211–212) 5 березня 2011, субота

c m y k

http://dponline.cn.ua


реґіон

Очільники обласного парламенту ознайомили журналістів з полі-тичною та організаційною конфі-гурацією нинішньої обласної ради, першими ї ї доробками. Депутати

взяли енергійний старт і ще до завершення минулого року затвердили бюджет на ни-нішній та 12 цільових галузевих програм. Активно працювали й постійні комісії. За кожною з них закріплені відповідальні пра-цівники ради, як, до речі, і за районами та містами. Територіально і за напрямками ро-боти розподілено й повноваження між за-ступниками голови.

Присутні дізналися, що вже зроблено в роботі зі зверненнями громадян, в управ-лінні об’єктами спільної власності територі-альних громад, які першочергові завдання мають вирішувати депутати обласної ради шостого скликання. Насамперед це розроб-ка, затвердження та контроль галузевих програм розвитку, перегляд чинних регу-ляторних актів, прийняття нових. В поле зору обласної ради передусім потраплять питання щодо визначення основних на-прямків організаційної діяльності місце-вих рад області, налагодження ефективної співпраці новообраних органів місцевого самоврядування, в тому числі і через Асо-ціацію «Ради Чернігівщини», надання ме-тодичної допомоги сільським, селищним, міським головам та іншим працівникам місцевих рад.

Перші особи обласної ради зупинили-ся й на деяких проблемних моментах. Як зазначив голова обласної ради Анатолій Мельник, одна з головних проблем – це проблема єднання, консолідація зусиль депутатів усіх органів місцевого самовря-дування, незалежно від їхніх політичних переконань.

Важко з цим не погодитися. Питання єдності – це вже, схоже, проблема нашої історії. Тільки чому міжусобиці часів Київ-ської Русі і Гетьманщини на теренах України перейшли в третє тисячоліття? За апофеоз протистояння, на наш погляд, може прави-ти пріснопам’ятний 2009-й, коли конфлікти в найвищих ешелонах різних гілок влади адекватно проектувалися на місцевий рівень і дійшли критичної межі здорового глузду, політичної і всякої іншої відповідальності. Суспільство, в прямому розумінні, опинилося над прірвою соціального хаосу.

Керівники обласної ради відповіли на за-питання журналістів. На одне з них, яку б вони виставили сьогодні собі оцінку за зро-блене, Анатолій Мельник відреагував лаконіч-но: рано ще виставляти оцінки. Якщо життя людей поліпшиться, тоді й виставлятимемо. «А поки що ми ще не виросли з коротеньких штанців», – додав.

Як відомо, свого часу Верховна Рада ратифікувала Європейську Хартію місце-вого самоврядування. До речі, жодні ви-бори в нас не обходяться без клятвених запевнень з боку різних політичних сил всіляко сприяти його розвитку. Виходить же натомість із точністю до навпаки. Ви-конавчі органи влади мають лише тери-торіальні громади. Але повноваження їх обмежені, як і фінансове забезпечення цих повноважень. Районні ж та обласні ради делегують виконавчі функції відповідним структурам вертикалі державної виконав-чої влади. Ось такий собі владний вінегрет на місцевому рівні. Отже, запитання від «Деснянки вільної»: яким же бачить Ана-толій Мельник завтрашній день місцевого самоврядування?

– На засіданні Української асоціації місце-вих та регіональних влад, – зазначив Анато-

лій Іванович, – ми домовилися виступити з єдиною позицією з асоціаціями міських голів, сільських і селищних рад.

По-друге, якщо мова йде про Європей-ську Хартію і адаптацію ї ї в наше законо-давство, то маємо виконувати положення Хартії. А в ній передбачено принцип субси-діарності, розподіл обов’язків між місцевим самоврядуванням і виконавчою владою. Передусім це пов’язується з фінансовою самодостатністю місцевих органів само-врядування. По-друге, це створення ви-конкомів при обласних і районних радах. А президентська вертикаль – обласні і ра-йонні адміністрації – мають виконувати конт рольні функції. Тобто, як виконуються закони на тій чи іншій території. Так про-понується. Це і наша думка.

Перебуваючи в Польщі на Форумі місце-вого самоврядування, саме на цьому наго-лосив і Президент України. Він зазначив, що завдяки такому чіткому розподілу владних повноважень Польща найменше втратила під час світової економічної кризи. Менше тому, що громади виявилися самодостатніми з точки зору управління і з погляду еконо-мічної бази. В цьому руслі і треба рухатися. Хай посилюється вертикаль виконавчої влади, водночас розвиваються й органи місцевого самоврядування. Це взаємодоповнювальний процес. Просто потрібно чітко розмежувати повноваження обох гілок влади: хто за що відповідає і які економічні важелі він для цього має.

Анатолій Мельник напередодні зазначив, що обласна рада тісно співпрацює з Укра-їнською асоціацією місцевих і регіональних влад, бере активну участь у роботі над за-конопроектами та проектами нормативних актів. Зокрема, ключове сьогодні питання – проект Концепції реформування територі-альної організації влади в Україні, в якому враховано основні принципи, закріплені в Європейській Хартії, в тому числі й черні-гівські пропозиції. Стосуються вони пере-дусім прав і спроможності самоврядування регулювати та управляти суттєвою часткою суспільних справ, наділення районних та об-ласних рад власними виконавчими органами та правом самостійно визначати внутрішні адміністративні структури, чіткого розмежу-вання повноважень між обома гілками вла-ди, забезпечення доступності управлінських та громадських послуг.

«Подекуди, як у столиці, – зазначив Анато-лій Мельник на прес-конференції, – гордять-ся молодою командою. Нашу ж характеризує передусім досвід». Зрештою, одне одному не суперечить, якщо вони працюють на зу-стрічних курсах. Нинішня команда найвищо-го представницького органу області прагне показати приклад політичної толерантності, взаємоузгоджених дій, об’єднання зусиль де-путатського корпусу і гілок виконавчої влади довкола вирішення нагальних проблем сьо-годення. Це відчувається, хоча, за словами голови обласної ради, нинішня ї ї каденція ще «не виросла з коротких штанців». Що ж, курчат восени порахуємо.

Петро ГРОМОВИЙФото Віктора КОШМАЛА

з п ре с-К О нфе ре н ції в Об л ас ній ра ді

Головна з проблем – проблема нашого єднання

Минуло сто днів, як розпочала свою роботу перша сесія обласної ради шостого скликання. З цієї нагоди про перші підсумки і результати цієї роботи йшлося минулого вівторка на прес-конференції, яку провели голова обласної ради Анатолій Мельник, перший заступник голови Іван Коробка та заступник Валентин Мельничук. Варто одразу зазначити, що прес-конференція була достатньо забезпечена інформаційно.

Українкиі україночки!

Берегині наших душ!Мадонни наших сердець!Свято, яке завжди з нами!Ви щастя нашеі наше життя!Бо ви – наше все!Вітаю вас усіх!

Ваш Олег ЛЯШКО

Чарівні наші жінки – доньки, матері, дружини!

Кожна весна уособлює не лише онов-

лення приро-ди. Вона вселяє в наші серця ві-ру, надію і лю-бов, які чоловіча частина людства пов’язує завжди з коханою жін-кою, лагідною ма-мою, донечкою-

сонечком. Невипадково і перше березневе свято – жіноче. Майстрині хлібного дива пе-реважають і в колективі ПАТ «Ніжинський хліб» – переможця обласного і Всеукраїн-ського конкурсів якості продукції «Сто кра-щих товарів України. Від охоронців – до спе-ціалістів. У хлібну святиню вони вкладають професійну майстерність, талант, уміння і власну душу. Тому як результат маємо якісну і смачну продукцію, котра щодня потрапляє до столу наших споживачів. Хлібобулочні і кондитерські вироби – найкраща смакота в широкому асортименті, з натуральної сиро-вини, різна за вагою, що зручно для покупців з різними матеріальними можливостями. А ще випікаємо торти, тістечка, рулети, кекси, печиво, пряники, іншу здобу.

Від усього серця щиро вітаю наших жінок-пекарів та їхніх колег з інших хлібозаводів області, усіх, хто споживає нашу випічку, з 8 Березня – святом жінки і весни. Нехай ваші серця завжди зігріває весняне тепло і лю-бов дітей, чоловіків, батьків і друзів, а доля буде світлою як травневий сад.

Низький уклін вам рідні, роботящі, до-брі, турботливі, найкращі у світі! Здоров’я вам, наші трудівниці і порадниці, радощів і великого материнського щастя!

Петро ЛАБУЗЬКИЙ,голова правління ПАТ «Ніжинський хліб»

Минулого року промислові підприємства Менщини виробили продукції на 640 млн грн, обсяги вироб-ництва зросли на 31,6 відсотка.

Роботу промислового комплексу забезпечували дев’ять основних підприємств. Зросло виробництво твер-дих сирів, мінеральної води, гофрокартонної та дерев’яної тари. Найбільший вклад у збільшення виробництва внесли філія «Менський сир», ВАТ «Мена-Пак», ТОВ «Нептун», До-мницький виправний центр та Мена ДОЗ. Правда, змен-шено виробництво м’яса птиці.

Однак тут напрошується запитання: якщо виробни-цтво зростає, чому ж не зникають борги з виплати зарп-лат? На 1 січня борг становив 203,4 тис. грн, на 1 лю-того – 261,9 тис. грн. Є серед боржників підприємства-банкрути, але ж і економічно активні туди потрапляють! Вони донедавна мали 83,3 тис. грн боргів із зарплати. І це за умов, що середньомісячна зарплата по району торік становила 1456 грн, що нижче середньообласно-го рівня...

Валерій МАГУЛА

а за п и та н н я за л и ш а ю т ьс я

Є зростання виробництва. Отже, криза минула?

п р изн ач е н н я

У Чернігові – новий прокурор: Валерій Карась

Вже офіційно пред-ставлено нового прокурора облас-

ного центру – радника юстиції Валерія Карася, призначеного на поса-ду 2 березня цього ро-ку наказом Генерально-го прокурора України.

До призначення він очолював відділ нагля-ду за додержанням за-

конів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочин-ністю і корупцією прокуратури Чернігівської області.

На посаді прокурора м. Чернігова Валерій Карась змінив Вадима Бедригу, який у грудні 2010 року пішов на заслужений відпочинок.

Прес-служба прокуратури Чернігівської області

№ 27–28 (211–212) 5 березня 2011, субота 3http://dponline.cn.ua


Дорогі жінки, шановні колеги!Ось і знову

усміхнулась надворі буке-

том ніжних про-лісків чарівниця-весна, принесла особливе і непо-вторне свято кра-си, натхнення, ві-ри, надії і любо-ві – 8 Березня. Хай повсякчас зі-гріває воно своїм теплом і наповнює сонячною радістю ваші серця!

Глибоко усвідомлюємо, що ви незамінні не лише вдома, як одвічні берегині родин-ного вогнища, як добрі господині, а й на улюбленій роботі – в поштовому зв’язку. Жодна дільниця області не обходиться без ваших невтомних рук, ініціативи, ентузіаз-му і завзяття.

У цей святковий день висловлюємо вам слова глибокої вдячності за сумлін-ну працю на благо людей, яким служите, уважне, шанобливе та турботливе став-лення до них, за високий професіоналізм та життєву мудрість, а ще й за незгасний

оптимізм і терпіння у наш нелегкий час.

Щиро зичимо усім вам міцного здоров’я, велико-го земного щастя і душев-ної гармонії, радості і до-бра, миру, злагоди і достат-ку у кожній родині.

Володимир ПРИХОДЬКО,директор Чернігівської

дирекції УДППЗ «Укрпошта»

бр и фін г

Завдяки експертизам на Чернігівщині розкрито 4374 злочини

Днями у відділі зв’язків із громадськістю УМВС України в Чернігівській області відбувся брифінг з начальником науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в області Володимиром ЖУРАВЛЕМ.

Підполковник розповів про експертизи, які проводить їхній центр: трасологічну, холодної зброї, балістичну, почер-кознавчу, техніко-криміналістичну експертизу документів, ототожнення особи за рисами зовнішності, комп’ютерно-технічну, експертизи у сфері інтелектуальної власності.

Загалом, за його словами, лише за 2010-й рік експерти-криміналісти Чернігівщини провели понад 7 тисяч 100 пере-вірок, з яких 4374 – сприяли розкриттю злочинів.

«НАйГОСТРІшА СУСПІЛьНА ПРОБЛЕМА – НАРКОТиКи!

Вирішення ї ї потребує активних заходів з боку право-охоронних органів. Особливо турбує тенденція до щорічного збільшення незаконного обігу «важких» наркотиків, кількість яких за останні п’ять років зросла майже втроє», – наголо-сив Володимир Журавель.

Протягом 2010 року спеціалісти виконали 3193 експертних дослідження, а за два місяці 2011-го – 576. Практично всі експертні дослідження сприяли розкриттю злочинів.

ПРО ВиБУхІВКУ ТА ВиКРАДЕНІ АВТОМОБІЛІЗа словами пана Журавля, специфіка службової діяль-

ності працівників вибухотехнічного підрозділу пов’язана з підвищеними ризиками як для особистого життя, так і для оточуючих людей.

«В нинішньому році на виклики наші працівники виїж-джали вже 17 разів. Крім того, вибухотехнічний підрозділ постійно бере активну участь у забезпеченні безпеки при проведенні масових заходів і проводить огляди за інфор-мацією, що надходить до чергових частин УМВС», – пові-домив підполковник.

Для розшуку та запобігання легалізації викрадених авто-мобілів фахівці експертного центру проводять дослідження ідентифікаційних позначень транспортних засобів та супро-воджуючих документів при проведенні реєстрації операцій в підрозділах ВРЕР ДАІ.

Під час оглядів обов’язково фотографують транспортний засіб, його ідентифікаційні позначення та інші особливі ознаки.

Проводять експертизи як на платній, так і на безоплат-ній основі.

Сніжана БОЖОК

Українцям обіцяли «поліпшення вже сьогодні», а отримали найважчий рік в історії незалежної України. План реформ нової влади провале-

ний, переконаний Ігор Романенко. Україна «впала» в усіх міжнародних рейтингах за рівнем свободи і стандартів життя.

Так, за оцінками Всесвітнього банку, Украї-на на 181 місці з 183 по простоті сплати подат-ків. За кількістю платежів бізнесу до бюджету, а це 135 найменувань, ми випереджаємо всі країни і посідаємо останнє 183-тє місце. Для порівняння: у Швеції 2 податкових платежі, у Норвегії – 4, у Сінгапурі – 5.

Що реально відбулося в Україні за останній рік?

Офіційний рівень безробіття становить 545 тисяч чоловік, а реальний рівень ар-мії безробітних – 1,5 млн. У нинішньому році очікується зростання рівня безробіт-тя на 28%.

Також, за даними Національної комісії регулювання електроенергетики, з 1 лю-того 2011 року тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водо-відведення зросли в середньому на 15%. А вже влітку цього року Міністерство ЖКГ обіцяє ще одне підвищення – до 100%, по-відомив перший заступник міністра регіо-нального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Юрій Хіврич.

– Тепер погляньмо, що у нас відбу-вається з цінами на продукти харчуван-ня, – продовжує Ігор Романенко. – Вар-тість гречки підвищилася до 25–30 гривень за кілограм. Майже вдвічі зросли ціни на молочну продукцію. Торік в 2–3 рази по-дорожчав часник, вдвічі цукор і соняшни-кова олія. На 100% подорожчали капуста, на 71% – борошно.

Наші громадяни – найбідніші в Євро-пі, після молдаван. Ціни на продукти хар-

чування впродовж року зросли від 30 до 260%, а Держкомстат наполягає на тому, що інфляція минулоріч була на рівні ли-ше 9,4%.

Щодо демографічної ситуації в Україні, то за даними Держкомстату, у 2010-му, вперше з 2005 року, зафіксовано падіння народжуваності. За минулий рік Україна втратила 698,2 тисячі своїх громадян. А Чернігівська область посідає перше місце за коефіцієнтом смертності серед облас-тей України.

– Влада просто веде боротьбу з власним народом, – заявляє Ігор Романенко.

На фоні цього прийнято Державний бюджет на 2011 рік, в якому збільше-но витрати на утримання Президента на 40%, Ген прокуратури на 77%, утри-мання курортних і лікувальних закла-дів для депутатів і чиновників зросло на 82% і збільшено суми на підготовку до Євро–2012.

Україну потрібно повернути на шлях роз-витку демократії, свобод, підприємництва, культури та духовності. У Віктора Янукови-ча, згідно з відновленою Конституцією, те-пер є право одноосібно відправляти Уряд у відставку. Лідер політичної партії «Фронт Змін», народний депутат України Арсеній Яценюк ініціював проект постанови про висловлення недовіри Кабінету Міністрів у Парламенті.

– І наша вимога до Президента Укра-їни: відповідно до статей 106 та 115 Кон-ституції України відправити у відставку Кабінет Міністрів України, – наголосив Ігор Романенко.

«Фронт Змін» вимагає відставки УрядуУ понеділок, 28 лютого, відбулася прес-конференція голови Чернігівської обласної організації ПП «Фронт Змін» Ігоря Романенка, який надав журналістам детальний аналіз першого року правління нинішньої влади і презентував опозиційну платформу партії на 2011 рік.

До підніжжя всіх пам’ятників на могилах мирних жителів і захисників Вітчизни лягли живі квіти. Та найбільше їх –

на місці наймасовішого розстрілу дітей, жінок і стариків у центрі міс-та, біля пам’ятника жертвам трагедії. Де горить Вічний вогонь. Людей зі-йшлося багато. Сонце, сніг і квіти... Хіба можна тепер уявити, як тут лилася кров?..

Уперше за ці 68 років на мі-тингу не виступив жоден свідок фашистської розправи. Багато хто не дожив до цих днів або роки й хвороби не випускають з дому. Дехто просто говорить: «Якщо стану біля мікрофона пе-ред сотнями людей – від згадки про пережите розірветься серце». Тож свідки трагедії доручили ви-ступити Тетяні Макаренко – на-уковому співробітнику Корюків-ського історичного музею. Вона вже довгий час збирає спогади корюківчан, яким вдалося вря-туватися. Один із них Катерини Мазуркіної, цитувала з великим хвилюванням:

«Увірвалися до хати чорні кру-ки з білими черепами на рукавах. З порога почали вони з автома-тів палити. Я від жаху втратила свідомість. Як опритомніла, від-чула: дим очі їсть. Глянула – все довкола палає. Стропила ось-ось на голову впадуть. Спустилася униз – лежать на долівці люди всі побиті. У доньки розтрощений череп, синок під столом розстрі-ляний лежить. І батько, і мати, і

сусіди. Кров до порога струмка-ми біжить...»

– Це не має повторитися! – та-кі слова лунали і на мітингу біля пам’ятника, і в Будинку культури, де відбулася літературно-музична ком-позиція, приурочена до трагічних подій початку березня 1943 року. Тут же презентували книгу «Корю-ківка, 1943: злочин проти людяності».

Не можна не погодитися з дум-кою директора Українського ін-ституту національної пам’яті В. Ф. Солдатенка про те, що нині багато дослідників по-новому оцінюють події Великої Вітчизняної війни. І корюківську трагедію зокрема. Безумовно, кожен має право на свою думку, але єдиною правиль-ною є істина: люди, які загинули безневинно або були партизана-ми, боронили своїх рідних, одно-сельців, свою землю.

Думка і мрія про ліпше увічнен-ня пам’яті спалених людей Корю-ківки не залишає живих донині. Знову порушується проблема спо-рудження справжнього меморіалу. Василь Устименко, керівник Корю-ківського відділення Чернігівсько-го земляцтва у Києві, вважає, і це він сказав привселюдно, що мемо-ріал без стел із зазначенням пріз-вищ убитих корюківчан просто уя-вити не можна. Треба будь-що від-найти їхні імена. Він сам уже зано-тував 2,5 тисячі прізвищ загиблих. А їх було майже сім тисяч...

Зоя ШМАТОКФото Віктора КОШМАЛА

м. Корюківка

Уперше за 68 років, які минули після корюківської трагедії, на мітингу пам’яті її жертв були присутні перші керівники області. Може, й справді про 7 тисяч невинно убієнних корюківчан нарешті заговорить Україна, і Корюківку знатимуть як хатинь у Білорусі?..

зга д а й м О в сіх п Оім е н н О!

Сонце, сніг і квіти

4 № 27-28 (211–212) 5 березня 2011, субота

c m y k



культуракультурад в а св я та в Од и н д е н ь

Сам Григорій Верьовка запрошував

Не знайдеться на Менщині села, де б не знали працівника Менського ра-йонного будинку культури Валентину Кушніренко, не чули ї ї чарівного голо-су. Звідки ж такий талант? Вся родина у Валентини Василівни співуча. Гарний голос мала ї ї баба Дуня. А батько, Ва-силь Григорович, міг би стати справ-жнім артистом. Десь у 50-х роках ми-нулого століття сам славетний земляк Григорій Верьовка їздив по селах і ху-торах Чернігівщини в пошуках співучої молоді для свого хору. Василя Григоро-вича визнав як такого, що має талант і міг би співати в Києві. Але селянський син відмовився, і все життя працював будівельником.

А донька його, Валентина, після за-кінчення школи вивчилася на продав-ця і отримала направлення на роботу у задеснянське село Червоні Луки. Там і долю свою зустріла – вийшла заміж за гарного місцевого хлопця Дмитра Куш-ніренка, який якраз повернувся додому з далеких сибірських заробітків, де тру-дився електрогазозварювальником.

Із торгівлі – до культури

Проживши якийсь час у селі, молода сім’я вирішила перебратися до райцен-тру. Червоні Луки тоді вже проголосили неперспективним селом. У Мені звели будинок, Валентина працювала продав-цем, але відчувала, що то не її справа. Із задоволенням співала в хорі «Менщи-на». А потім її запросили на роботу до районного Будинку культури. Щоб іти в ногу з часом, закінчила Ніжинське куль-тосвітнє училище, а пізніше університет «Україна». Вже багато років Валентина працює інструктором районного Будин-ку культури. Тобто, на її плечах органі-заторські клопоти. Однак, цим її зусилля в розвитку культури не обмежуються: вона стала справжньою самодіяльною співачкою, в репертуарі якої понад сто (!) пісень.

– Не можу сказати, які пісні у мене найулюбленіші, – каже Валентина Куш-ніренко. – Вони всі для мене дорогі. А особливо пісні про матір: «Балада про матір» на слова Бориса Олійника, «Ой чого ж ти, мамо?», яку написала заслу-

жена вчителька України Ольга Сидорен-ко, «Мамина вишня» композитора Анато-лія Пашкевича, «Мамо, тобі низесенько вклонюсь», «Сину, сину, ангел мій», яку виконує Надія Шестак, коріння якої теж зі Стольного.

Об’їздила пів-УкраїниВалентина Кушніренко була учасни-

ком багатьох фестивалів і конкурсів. Як це сталося? Адже вона не мала грошей на «розкрутку» та рекламу, дорогі кос-тюми, музичний супровід.

– Не раз, відповідно до обов’язків працівника культури, доводилося бра-ти участь у різних оглядах, конкурсах, – розповідає співачка. – У 1995-му році за пропаганду української пісні мене на-городили грамотою Спілки письменни-ків України – брала участь у Всеукраїн-ському літературно-мистецькому святі. У 2000-му на Всеукраїнському огляді колективів художньої самодіяльності отримала диплом лауреата. Знову ж та-ки у 2003-му році стала лауреатом кон-курсу «Кролевецькі рушники», а в 2008-му – лауреатом вже міжнародного кон-курсу «Кролевецькі рушники». Там були артисти не лише з України, а й із Росії, Польщі, Китаю.

Торік Валентину Кушніренко було на-городжено літературно-мистецькою пре-мією ім. Дмитра Луценка «Осіннє золо-то». Диплом і медаль лауреата вручав Борис Олійник.

Валентину Кушніренко на конкур-си і фестивалі запрошували не лише по лінії управління культури. Коли в 2003-му році делегація від області їха-ла на фестиваль «Кролевецькі рушни-ки», голова обласної організації Спілки письменників України Станіслав Реп’ях запросив Миколу Збарацького та Ва-лентину Кушніренко. Тоді присутнім на святі дуже сподобалися у ї ї виконанні пісні «Чураївна» та «Козачка». Пізніше, разом з Миколою Збарацьким, який акомпанував співачці, об’їздили немало фестивалів та концертів. І скрізь вдячні глядачі не шкодували щирих оплесків, добре сприймали і живий звук, і гар-ний голос, і чудовий репертуар. Це ж вам не спів під «фанеру» безголосих, але розкручених співачок з репертуа-ром незрозумілого змісту.

До речі, Валентина Василівна на ви-сокому рівні виконувала як народні, так і пісні з репертуару Людмили Зикіної та Раїси Кириченко.

Композитори пишуть для неї пісні

До речі, особисто для Валентини, чер-нігівський композитор Петро Зуб поклав музику на слова Бориса Олійника «Бла-гословення». Полтавський композитор Олексій Чухрай запропонував виконува-ти пісні «Дівочий сон», «Скаче у полі білий кінь», «Святий вечір», «Капуста». Тобто, самодіяльна співачка постійно оновлює і поповнює свій репертуар.

Окремої розповіді заслуговує участь Валентини Кушніренко у літературно-музичному святі в Березовій Рудці – на батьківщині відомого поета-пісняра Дмитра Луценка. Недаремно ж вдова поета Тамара Іванівна називає Валентину донькою.

Таланту треба допомагати?

Насамкінець не міг не згадати про ставлення колег та керівництва до та-ланту самодіяльної співачки. Воно, мож-на сказати, завжди було терпиме. На різні фестивалі та огляди Валентина Василівна їздила переважно у вихідні та святкові дні, райвідділ культури оплачував відря-дження. Правда, були роки, коли посаду інструктора районного Будинку культури оплачували тільки на півставки. Та й нині, здається, настають ще гірші часи. Бо зга-дану посаду взагалі скорочують. Валенти-на Василівна працює по 8-ме квітня цього року, далі остаточно виходить на пенсію. Що ж, відому приказку «Таланту треба до-помагати, а нездара сам проб’ється» дех-то в Україні розуміє по-своєму.

Та як би там не було, ніхто у Валентини Кушніренко не відбере її таланту та зако-ханості в пісню. Вона не сумує з того, що літа летять як журавлі, пенсія маленька, а чоловіку Дмитру, який вже давно на за-служеному відпочинку, доводиться шукати підробіток. Щоб жити, ні – не достойно, а хоча б терпимо. До речі, чоловік, мабуть, не без впливу дружини та друзів, теж заспівав у самодіяльному хорі та ансамблі.

8 березня у Валентини Василівни подвій-не свято – у неї день народження. Тепло вітатимуть її чоловік, діти, онуки. А вона обов’язково заспіває одну зі своїх пісень про маму. Недаремно ж її в районі назива-ють другою Раїсою Кириченко. Пісні своєї улюбленої співачки, як і народні, вона спі-ватиме доти, поки житиме на цій землі.

Валерій МАГУЛА

«Пісня – то моє життя»

Валентина Кушніренко (на сцені Менського районного будинку культури)

Зліва направо: Дмитро Кушніренко, композитор Олексій Чухрай, Валентина Кушніренко та журналістка національного радіомовлення.

д Овг О Оч іК у в а н и й п р Ое К т

«ТАНЕць МРІї-3» вже не за горамиУ Чернігові знову танцюватимуть заради благодійності. Ініціатор проекту «Танець мрії» Оксана Тунік-Фриз розповіла, що цьогоріч кошти збиратимуть для пам’ятника Почесному громадянинові Чернігова Любомиру Боднаруку. Також організатори ставлять собі за мету придбати комп’ютери для міської бібліотечної системи.

Щодо учасників, то з професіонала-ми танцюватимуть бізнесмени, де-путати, митці, журналісти, лікарі, освітяни, спортсмени, студенти та

громадські діячі. Очікується до 10 танцю-вальних пар.

Всі карти про учасників Оксана Володи-мирівна, звісно ж, не відкрила, але деяких назвала. Це депутат міської ради Сергій Аверченко, керівник благодійної громад-ської організації «Шанс», вчителька Ната-лія Черевко, Президент Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень Геннадій Максак, директор компанії «Наша булочка» Оксана Коваленко та інші.

«Вже з наступного тижня розпочнуться заняття у танцювальних класах. Вони про-ходитимуть двічі на тиждень, а в разі по-треби – і частіше. Вірю в те, що у нас все вийде!» – наголосила пані Оксана.

Відмінністю цьогорічного проекту буде сюжетна лінія, яка тісно переплітатиметь-ся з подіями минулих епох, але яких саме, організатори тримають у секреті.

Сам концерт відбудеться у п’ятницю, 29 квітня 2011 року в Музично-драматичному театрі ім. Шевченка.

Квитки коштуватимуть від 35-ти до 150-ти гривень.

Нагадаємо, перший «Танець мрії» відбувся у квітні 2009 року. У ньому брали участь 17 танцювальних пар. Тоді зібрані кошти було направлено дитячим поліклінікам Чернігова для придбання медикаментів, лабораторних реактивів, вакцин для дітей.

Другий проект відбувся у травні ми-нулого року і був присвячений 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. На сцені танцювали 22 пари. На зібрані під час проекту кошти було придбано слухо-ві апарати для ветеранів Великої Вітчиз-няної війни.

Сніжана Божок

Оксана Тунік-Фриз та Любов Боднарук



рокИ і ДолірокИ і Долі

– Проходьте, сідайте, будь ласка, – запро-сила тихим приязним голосом, прибираючи зі столу газету.

– Саме та, в якій працюю, – констатую факт і до-даю напівжартома: «Цілком схвалюю Ваш вибір».

– Я не тільки читаю, але й з часом перечитую номери, – «зачепила» тему Віра Василівна, пока-зуючи стоси «Деснянки вільної». – Дуже багато цікавих статей. Мої давні і добрі сусіди – Антон Платонович Миненко, інвалід війни, Любов Ми-колаївна Мелашич – теж ї ї передплачують, ра-зом на листоношу чекаємо…

А якось випадково, на ринку, зустрілася з Антоніною Феофіловою, з якою навчалася в Ні-жинському педінституті, та ї ї меншою сестрою Любою. Уявляєте, через 41 рік! Відтоді вони час-то бували у мене. Тепер, на жаль, прихворіли. З Антоніною ми, як завжди, поринали у спогади, про щось балакали, а от Люба, вона до пенсії працювала науковим співробітником обласної бібліотеки імені Короленка, усамітнювалася і з задоволенням читала «Деснянку вільну».

Коли розговорилися і відчули себе невиму-шено, Віра Василівна попросила мене: «Сашо, можна так до Вас звертатися, наче до сина. У мене синок Саша, з 58-го, трохи молодший ніж ти, живе у Сполучених Штатах. Приїжджав ми-нулого літа. Коли прощалися, сиділи за столом і почули з сусідньої кімнати, де працював телеві-зор, пісню: «Родина, моя ты уродина, но ты мне нравишься и я тебя люблю, спящая красавица…» Розплакалися обоє. А от Владика (так називає мо-лодшого, Володимира. – Авт.) немає на цьому світі, загинув в автоаварії. У 26 років».

Що їй довелося пережити зі смертю сина, лише Богу відомо. Скажу тільки, оговтувалася від цього підступного і жорстокого удару не один рік.

На довгому віку цієї жінки доля не раз випробу-вала її на стійкість. Витримала складні, здавалося б, безнадійні, операції. А щоб позбутися страшної хвороби, прийняла 3600 рад опромінення. У 44 роки їй дали групу інвалідності. Віра Василівна буквально вблагала керівництво школи-інтернату, щоб їй надали хоч кілька годин педагогічного на-вантаження на тиждень. Півроку працювала на півставки, потім відмовилася від групи.

– Якби не робота в школі, мене б давно не було, – вважає моя співрозмовниця.

…А п’ять років тому Вірі Василівні вида-лили жовчний міхур. Після операції зробили рентген. Лікар поглянув на знімок і здивовано підвів очі: «Ви ніби голод перенесли, у вас усі кишки покручені».

– Як же не голодувала? – відповідає вже мені Віра Василівна Клименко. – Я з тридцять третього року народження. А хіба ж безслідно минули місяці у німецькій в’язниці?

…Початок березня сорок третього. Оку-пована Носівка. Поліцаї, наче голодні собаки, нишпорили у хаті батька, Василя Якимовича Оксимця. Один з песиголовців знайшов на печі клуночок сухарів.

– Що, партизанам наготували, – з люті ледь зубами не заскреготів посіпака і вдарив прикла-дом гвинтівки матір.

…Цей клуночок був із сімейного запасу. А от партизанів, справді, підгодовували.

Віра знала, що мама Марія, тьотя Ліда, бабуся Євгенія пекли хліб для партизанів, яких вона не раз бачила в хаті. А дід Яким додумався переправляти харчі лісовим месникам у вуликах. В одному, для прикриття, й насправді були бджоли.

Але знайшовся зрадник, видав…Після війні він відсидів своє та повернувся

до Носівки. І треба ж було статися, що Сашко-ві, молодшому братові Віри, сподобалася його дочка. Однак, дізнавшись правду про ї ї батька, Олександр обірвав з нею стосунки.

…Носівська в’язниця була подібна до сараю. Навколо неї височів дощаний паркан.

– Саме сюди під конвоєм привели моїх батьків, діда, бабу, двох братів батька – Івана та Федора, ва-

гітну тьотю Ліду з трирічною донечкою, а також мене і менших братиків, – розпо-відає Віра Василівна. – Мала тоді коло десяти рочків, Ванюші було сім, Сашкові – 5. Пробули ми там майже два тижні. Батьків і родичів викликали на допити, били, але вони ні в чому не зізналися…

Потім на підводах нас відвезли до в’язниці у Ніжин. На подвір’ї побачили фашистів з автома-тами, великих собак. Ми, діти, дуже злякалися і плакали, говорили мамі – це вже нас будуть розстрілювати.

Але обійшлося. Нас помістили в камеру, вщерть забиту людьми. Посеред неї – параша, гидко смерділо. Маленькі віконця камери були високо, аж під стелею. Люди сиділи на підлозі впритул, по них повзали воші. Діймав голод. Ніби зараз чую благальний голосок найменшенького братика: «Дайте сухаря, дайте сухаря…» Хтось дасть йому сухарика, аби замовк.

Годували нас баландою – «супом» з гнилої карто-плі, і, наче собакам, кидали шматочки сухого хліба.

Щоразу, як тільки клацне засув, ми обнімали ма-му і злякано шепотіли: «Це вже по нас прийшли». Ті ж, кого викликали з камери, назад не поверталися. На їхні місця приводили нових арештантів.

Якось уранці мама розповіла, що їй насни-лося світло в кінці темного провалля. Значить, заспокоїла, випустять нас…

І одного дня всіх в’язнів вивели на подвір’я. На-казано: «Чоловікам та молодим жінкам вийти впе-ред, а старикам та жінкам з дітьми залишатися на місці». Перекладачка сказала, що чоловіків і молодих жінок відправлять до Німеччини, а всіх інших від-пустять. Через два тижні, наприкінці червня 1943-го, нас звільнили. Коли вийшли за тюремні ворота, весь час озиралися, не вірилося, що на волі…

25 кілометрів з Ніжина до Носівки йшли піш-ки два дні. Брат Іван був дуже хворий, то його несли навперемінно мама, дідусь і бабуся.

Хата зустріла пусткою. Розграбована. Мама пішла до коменданта просити, щоб корову по-

вернули, бо діти не виживуть. Виявилося, від-дали ї ї поліцаю з Андріївки. Комендант видав довідку, а дід Яким і мама конем з’їздили, і та-ки привели Мілку додому. Тепер, як побачу по телевізору рекламу «Мілки», сліз стримати не можу, згадуючи нашу годувальницю.

Тяжко було нашій мамі, ой, тяжко. Але не занепадала духом. Ось вона, перед очима, біля печі порається, співає:

Кипить, кипить корінець,Поки прийде молодець.Ще й корінчик не скипів,А молодчик прилетів……А «молодчик», чоловік Василь, «прилетів»

аж після війни, з Астрахані, де сім місяців ліку-вався в госпіталі після поранення.

До цього були примусові роботи в Німеччині, втеча з двома братами з фашистської неволі. Для Івана ця спроба виявилася невдалою: його схопили і відправили до концтабору Освенцим. Попри все живим пройшов крізь пекло Іван – №127684.

Василю ж та Федору вдалося перебратися через Віслу. Воювали у радянсько-польському партизанському загоні імені Щорса.

…Цей лист датований 26 лютого 1970-го – 25 років потому, як закінчилася війна: «Шановні рідні партизанів Оксимець Василя Якимовича та Федора Якимовича! Одержали Вашого листа і дуже вдяч-ні, що Ви нам написали. Ми продовжуємо роботу з пошуку членів загону імені Щорса. У перший рік існування нашого клубу ми листувалися з нашими польськими друзями. І ось до нас надійшов лист з Варшави від журналіста Владислава Копеця. Він писав, що збирає матеріали для книги, в якій буде показана спільна боротьба польських і радянських партизанів, і просив нас допомогти йому розшу-кати членів загону, яким командував Василь Во-лодін. Копець передав нам копію списку членів за-гону.* Нині нам відомі долі 87-ми членів загону, 55 з них – живі… Співчуваємо, що Оксимець В.Я. та Оксимець Ф.Я. не дожили до наших днів.

З повагою загін червоних слідопитів «Дружба» і його керівник Г. Чучкалова.

Школа №44, м. Рязань».

А через три місяці Віра Василівна одержа-ла листа від Копеця з Варшави. Ось витяг з нього:

«Пам’ять і вдячність нас, поляків, радянським партизанам, особливо тим, які вже у 1942 році організували перші бойові групи і загони, щоб разом з польськими партизанами боротися проти гітлерівських загарбників, – непохитна і сердечна…

Хай міцніє дружба між нашими братськими народами – народжена в загальній боротьбі за краще, спокійне майбутнє».

Віра Василівна побувала в Польщі, але вже наприкінці 80-х, коли до усього радянського тут ставилися якщо не вороже, то зневажли-во. Спілкувалася англійською – «рідною інсти-тутською».

У варшавському таксі водій спитав у неї ша-нобливо: «Американці?». Ні, – хитнула головою, – «сов’єт піпл». З обличчя шофера одразу зникла посмішка і всю дорогу він не зронив і слова.

А гостювала разом з чоловіком, Григорієм Івановичем, учасником боїв на Далекому Сході, на запрошення родичів та дітей його двоюрідної сестри. У роки Другої світової ї ї вивезли до Ні-меччини, де познайомилася з майбутнім своїм чоловіком, поляком.

Віра Василівна попросила, щоб їй показали Освенцим. Це у 80-ти кілометрах від Кракова. На власні очі вона побачила, яку муку довело-ся терпіти ї ї дядьку Івану.

– Вдруге на таку екскурсію не погодилася б, – щиро зізнається. – Коли по війні навчалася в носівській школі, завжди обминала тюрму-сарай, де нас тримали, а в Ніжині, у 50-ті, за чотири роки навчання лише один раз поглянула на ко-лишню в’язницю, яку десятою дорогою обходила. Надто важкі спогади і переживання.

…Нещодавно розмовляв з активістом місь-кого пошукового клубу «Патріот» Володимиром Чередниченком. На його рахунку десятки роз-копок місць боїв, поховань часів Великої Вітчиз-няної. Він розповів мені випадок, коли 9 Травня добровільно став «під розстріл». І хоч знав, що патрони холості (залишилися з салютування), але, як відверто сказав, відчуття «під прицілом» не можна ні з чим порівняти. Воно проходить крізь усе тіло, крізь мозок.

– Не жалкую, що наважився на цей вчинок, – переконаний Володимир. – Я ніби побував на місці тих, хто дивився смерті в обличчя. Це – адреналін, який дає поштовх до нових пошуків, щоб уславити нові імена героїв, щоб гордилися ними нащадки, щоб знали і пам’ятали про ми-нуле. А для цього треба говорити правду про війну і не робити з неї політики.

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ

«Я десятою дорогою обходила «свою в’язницю»

худенької статури, невеликого зросту. Безшумна хода, неквапливі рухи рук, легка повітряна посмішка. Особливо мене вразили її очі. Світлі, неземні. В них – життєва мудрість і доброта, смуток та незагойний біль, материнське тепло і надія…

народами – народжена в загальній боротьбі за краще, спокійне майбутнє».

Федір Оксимець

Стаття про загін Василя Володіна («Приокская правда», Рязань). Василь Матвійович Володін – уродженець селища Побє дінка Рязанської облас-ті). Загинув у 1944 році під Львовом.

Василь Оксимець (ліворуч) з товаришами-носівчанами

* У 1943 році загін Володіна влився до партизанського з’єднання Олексія Федорова. Копію списку членів загону Олексій Федорович передав Владиславу Копецю в Києві. У загоні було 158 чоловік.

обходила «свою в’язницю»обходила «свою в’язницю»обходила «свою в’язницю»худенької статури, невеликого зросту. Безшумна хода, неквапливі рухи рук, легка повітряна посмішка. Особливо мене вразили її очі. Світлі, неземні. В них – життєва мудрість і доброта,

А через три місяці Віра Василівна одержа-

«Фотограф, який зробив знімок 26 років тому, зняв загін дрібним планом. Ми цю фотокартку перезняли і надрукували. Десь серед тих пар-тизан – Ваші батько та дядя. Крайній ліворуч – командир загону Василь Володін». З листа за-гону червоних слідопитів «Дружба».

6 № 27-28 (211–212) 5 березня 2011, субота

c m y k



оСоБИСтоСтіоСоБИСтоСті

– Олег, Ви прийшли на естраду в до-сить зрілому віці.

– У мене, як, напевно, і багато в кого, був у житті період переоцінки цінностей. Потім я познайомився з чоловіком, який у свої 50 років записав перший диск. На моє запитання «навіщо?» він відповів так: «Я про це мріяв усе життя».

«Навіщо живу?» – запитав і сам у себе. Відповідь вирішив пошукати в книзі. Відкрив навмання й прочитав, що один з найбільших гріхів – це не використовувати, не реалізо-вувати дар, талант, посланий тобі Всевиш-нім. Тоді людина буде нещасною. Сьогодні я хочу, аби мої діти якнайшвидше відчули «кайф» бути потрібним суспільству.

– Проте, Ви ж не заперечуватимете, що «непопсовому» виконавцю нині дуже важко потрапити в радіо- й телеефір?

– Ця проблема була завжди. Напевно, за-лишатиметься й надалі. Однак, хочу звер-

нути вашу увагу на один нюанс: попсові артисти не збирають залів. Наприклад, ві-зьмемо Росію. Хто із співаків там збирає зали? Григорій Лепс – людина, яку десять років тому називали «неформат». Сьогодні Лепс «формат» усюди. Чому? Слухачі втоми-лися від фанери.

У мене щомісяця проходять концерти – Миргород, Хмільник, Моршин, Трускавець – курортні міста, де добре «проявляється» популярність артиста. На «розкручених» люди там йдуть неохоче.

– Олег, з Вашим ім’ям пов’язують та-ке поняття, як «український шансон». Однак більшість Ваших пісень написа-но російською?

– Не беруся судити, що таке український, французький або російський шансон. Я – поет, виконавець своїх пісень. Коли украї-н о мовних у мене менше, це ще нічого не означає. Адже наші національні мотиви –

особливі. Краще, нехай мої пісні хвилювати-муть людські душі. А тим, хто киває мені на патріотизм, хочу відповісти: я – українець, котрий несе Україну за її кордони.

– Ваші твори є в репертуарах попу-лярних українських виконавців?

– Мої пісні співає Тіна Кароль, Наташа Бучинська, Катя Бужинська. З усіма трьома ми записали дуетні композиції. Є артисти, яким я написав цілі альбоми.

Не люблю й не писатиму пісень непро-фесіоналам. Мені шкода це робити. Адже тоді пісня вмирає, як дитина, яка потрапи-ла до рук негідних батьків.

– Ви, напевно, сьогодні один із найріз-ноплановіших поетів і виконавців?

– Напевно. Всі свої концерти я починаю політичними віршами. Є й відверта «жор-стка лірика».

– Проте до жінок Ви завжди ставили-ся з пошаною.

– Багато хто з чоловіків боїться визнати, що ми без жінок – нікуди. Хочу сказати, що якби не сімейний затишок, створений для

мене дружиною, не було б того Гаврилю-ка, який є сьогодні. Спокій, надійність ба-гато чого варті.

– Скільки років Ви вже разом?– Як познайомилися – 25, а одружені –

22. Трьох дітей виростили – сина Аскольда і двох дочок – Даяну й Катю. До речі, мо-лодшій лише вісім. Тому люди часто запи-тують, скільки дружин у мене було. І коли чують, що одна, дивуються.

– Напевно, така сімейна ідилія наро-джується під Божим благословенням. Кажуть, у Вас удома зберігається бага-то старовинних ікон...

– Це правда. Ікони я почав купувати як антикваріат, щоб потім продати. Якось мені наснився сон. Ніби йдемо ми з товаришем (на той час його вже не було на світі) краси-вою будівлею, а довкола багато гарних ікон. Я думаю: «Це скільки ж грошей можна заро-бити?» Дивлюся на товариша, а він головою хитає: «Ех, ти!» Тоді я зрозумів, що ікони – це святині, а не предмет ґандлю.

З однією у мене пов’язані особливі спо-гади. Якось увійшов до кімнати, перехрес-тився перед ликом Божої Матері й кажу: «Хочу написати пісню. Хорошу пісню». І майже одразу народився текст, який я за-писав, не відриваючи ручки від паперу. Це була пісня «Старий», якою я починаю кожен свій концерт.

– Олег, вас часто порівнюють з Ви-соцьким. До того ж, він, як і Ви, любив повторювати, що не вважає себе спі-ваком.

– Я не знав, що Висоцький таке казав. Мені не подобається, коли мене з кимось порівнюють. Нехай навіть з відомими – Єсе-ніним чи Азнавуром. Скажу відверто: мені приємно. Та я – Олег Гаврилюк. І коли Гос-подь дав мені в руки Слово, я маю донести це Слово людям.

Розмовляла Наталія БУШАЙ

Олег Гаврилюк:«Багато хто з чоловіків боїться визнати, що ми без жінок – нікуди»У наш час, коли кожен, хто хоч трохи вміє співати, прагне записати диск. А той, хто навчився римувати слова, – видати книгу поезій, поява справді якісних композицій і віршів стає справжньою подією. Передусім, для пересічного слухача або читача, котрий вимушений постійно відсіювати зерна від плевел. Однак, за старання отримує як винагороду справжню Творчість (саме з великої літери). Такою для багатьох стала творчість киянина Олега Гаврилюка – поета, композитора та виконавця власних пісень, що відрізняються серйозним філософським підтекстом і хорошим вокалом.Зірка цього поета-сучасника зійшла десь десять років тому. Майже одразу фахівці й поціновувачі мистецтва заявили про появу рідкісного таланту. й про те, що нарешті на фоні субтильних хлопчаків-співаків з’явився справжній чоловік, що зачаровує (насамперед) ніжну половину людства своїм оксамитовим голосом.Сьогодні диски з піснями й збірки віршів Олега Гаврилюка просто змітаються з полиць магазинів. Кількість відвідувачів на його авторському сайті сягнула мільйона.Незважаючи на те, що Олег Гаврилюк по праву носить звання заслуженого артиста України, в нашій країні ще є такі, хто не знайомий з його творами. Тому сьогодні хочемо відкрити завісу особистої таємничості нашого земляка, якого за кордоном уже влучно охрестили новим «Володимиром Висоцьким», «Ігорем Тальковим» і «шарлем Азнавуром» в одному флаконі.

гади. Якось увійшов до кімнати, перехрес-тився перед ликом Божої Матері й кажу: «Хочу написати пісню. Хорошу пісню». І майже одразу народився текст, який я за-писав, не відриваючи ручки від паперу. Це була пісня «Старий», якою я починаю кожен свій концерт.

соцьким. До того ж, він, як і Ви, любив повторювати, що не вважає себе спі-ваком.

Мені не подобається, коли мене з кимось порівнюють. Нехай навіть з відомими – Єсе-ніним чи Азнавуром. Скажу відверто: мені приємно. Та я – Олег Гаврилюк. І коли Гос-подь дав мені в руки Слово, я маю донести це Слово людям.

особливі. Краще, нехай мої пісні хвилювати- мене дружиною, не було б того Гаврилю-

одразу фахівці й поціновувачі мистецтва заявили про появу рідкісного таланту. й про те, що нарешті на фоні субтильних хлопчаків-співаків з’явився справжній чоловік, що зачаровує (насамперед) ніжну половину

Вы женщина – сПЛОШнОЕ сЧАсТЬЕ.Вы лед и пламя в одночасье,Вы тьма, Вы яркий свет небес,Богиня и лукавый бес.Вы горечь и шальная сладость,Вы грусть и подлинная радость,То неприступна, то кокетка,То взрослая, то малолетка,То далека, то чуть поближе,То так скромна, то так бесстыжа,То вся в себе, то откровенна,ПРОсТА И нЕОБЫКнОВЕннА!

Олег, Катруся, Даяна та Аскольд Гаврилюк на концерті у Палаці «Україна»



Про наЙДороЖЧИХПро наЙДороЖЧИХ

Так, це вона – єдина в світі материнська любов. Хто спізнав її – щасливий…Вірші сільської поетеси Ганни Пономаренко (Приліпко) про неньку, материнство, рідну домівку сповнені глибоким змістом і не можуть не хвилювати. Читаєш, і здається, відчуваєш тепло рук своєї матері. Вони, всі такі схожі, наші з вами матері.

У Ганни, яка народилася і росла в селі Дащенки на Вар-винщині, спогади про дитинство особливі. Ненька, Ка-терина Микитівна Приліпко, піднімала на ноги їх трьох – Яшу, Олю і ї ї, Галинку. Колгоспна ланкова, вона за-

вжди була в роботі, особливо в гарячу пору, коли підроста-ли буряки. У білій хустині і з сапою стояла на полі, облич-чя засмагле від сонця. Думалось їй про дітей, аби швидше росли й помічниками ставали. А вони в неї вдалися – ста-ранні, роботящі.

– Мама себе не жаліли, – згадує найменша донька, яка пише гарні вірші. – Й досі дивуюся, як вона знаходила час, щоб голкою, вручну пошити нам одяг. Вона вишивала нам сорочки, спіднички, блузки. Пам’ятаю, як на свято я мала в школі читати вірш. Ненька сама намалювала на полотні і так вишила дивно сорочку!.. Я читала вірш. Здається, його не слухали – всі дивилися на сорочку. Потім жінки з усього села йшли до матері, в нашу бідну хату, щоб перезняти те прекрасне вишивання.

Минуть роки, і Ганна присвятить своїй дорогій матусі книж-ку. На ї ї презентації в Наумівці на Корюківщині, де вже бага-то літ живе поетеса-фармацевт, ї ї неньці Катерині Микитівні люди особливо гаряче аплодували. Матір на сцену запросили. Сиділа на стільчику з квітами, а доня читала вірші.

Пише Ганна Пономаренко про неньку – ніжно й з великою любов’ю, а також – про всіх своїх трьох діток. Вона ж теж ма-ти, і ї ї любов – так само єдина й незрадлива.

Катерині Микитівні вже 91-й рік. Зі свого південного краю пе-ребралася до доньки, на північ Чернігівщини. Удвох тепер у ха-ті, онуки розлетілися. Галині руки її щоранку вмивають, хустину зав’язують, сніданок несуть. Тихенько шепочуть доньчині вуста: «Поживіть ще, моя ріднесенька…» Бога просить про це, матусю і себе, аби вистачило сил догледіти, зберегти… Ось-ось двері весна відчинить і прийде до двох матерів із сонцем і радістю.

Зоя ШМАТОКс. НаумівкаКорюківського району

Мати і донька; Мамині рушники

Малюсіньку сорочечку –Тонесеньку, біленьку –Я вишила для донечкиУзорчиком дрібненьким.Ромашечки, калинонька,Дзвіночки та смоянки –І в ній моя дівчинонька,Неначе та веснянка.Рум’яненька, як сонечко,Неначе квітка рожі,І плеще у долонечки.…І так на татка схожа.

Я знов про квіти буду писати,Їх ніжні барви, запах медовий;Мене в дитинстві навчила матиЛюбити їхню красу чудову.Бувало, підем на луг чи в поле:В обличчя віє вітрець легенький,А квітів... квітів стільки навколо,Що й загублюсь в них. Шукає ненька.Шукає довго – ніде немає.У травах буйних шукати важко,Але матуся вже добре знає:Не озиваюсь, значить, в ромашках.Чомусь ромашки найбільш люблю я.Чого так вийшло? Сама не знаю.Було. Й віночок із них зроблю я,Ними і хату всю заквітчаю.Вона відразу туди й прямує.І дійсно, тут я, сиджу між квітів,Бере на руки мене, цілує,Зітхає тихо: – Ох, діти, діти...А потім каже: – Дивися, доню,

Ось материнка цвіте, це – м’ята,Он між ромашок маки червоні.Ти всі ці квіти повинна знати.І так щоденно. Все знову й зновуДля мене квіти вона шукала,Любить їх вчила, у кожне словоСвою до квітів любов вкладала.Відтоді й знаю, ромашки білі –Не горді троянди красиві.Хоч не яскраві й немов безсилі,Та не колючі і не фальшиві.Живуть у згадці ті дні далекі.І всім, хто рідний мені і милий,З ким мені добре, з ким мені легко,Дарую квіти... Так мама вчила.А в цю хвилину дуже б хотілаЗ усього світу усі зібрати(Якби це можна) ромашки біліІ рідній мамі подарувати.За те, що палко любить навчилаВкраїнську землю, квітучу, милу.

Повсихали верби коло хати,

Вже б на дрова їх давно спилять.

Та мене благає, просить мати:

– Почекай ще, нехай стоять.

Знаю, знаю, дорога матусю,

Батько мій ті верби посадив,

Та з війни додому не вернувся,

Скільки збігло вже з тих пір води!

Але й досі твоє серце мліє

У чеканні милого щодня,

Бо тоненька гілка, як надія,

Зеленіє з-під сухого пня.

Маленькій Галі Приліпко мама колись пошила спідничку й сорочку. с. Дащенки

Чи простиш мені, моє село?Я виросла в старій селянській хаті,Жили там дружно ласка і тепло.Та тільки хліба, часом, малувато,А іноді – то й зовсім не було.Роки, роки... змінили все дощенту,І Многою води втекло немало.Чому ж про Вас, ріднесенькі Дащенки,Я нічогісінько іще не написала?Ні. Це неправда! Ви у моїй доліРомашками квітуєте й донині,Волошками й сокирками у полі,Дзвіночками й смолянками в долині.

Я знов про квіти буду писати,Їх ніжні барви, запах медовий;Мене в дитинстві навчила матиЛюбити їхню красу чудову.Бувало, підем на луг чи в поле:В обличчя віє вітрець легенький,А квітів... квітів стільки навколо,Що й загублюсь в них. Шукає ненька.Шукає довго – ніде немає.У травах буйних шукати важко,Але матуся вже добре знає:Не озиваюсь, значить, в ромашках.Чомусь ромашки найбільш люблю я.Чого так вийшло? Сама не знаю.Було. Й віночок із них зроблю я,Ними і хату всю заквітчаю.Вона відразу туди й прямує.І дійсно, тут я, сиджу між квітів,Бере на руки мене, цілує,Зітхає тихо: – Ох, діти, діти...А потім каже: – Дивися, доню,

Ось материнка цвіте, це – м’ята,Он між ромашок маки червоні.Ти всі ці квіти повинна знати.І так щоденно. Все знову й зновуДля мене квіти вона шукала,Любить їх вчила, у кожне словоСвою до квітів любов вкладала.Відтоді й знаю, ромашки білі –Не горді троянди красиві.Хоч не яскраві й немов безсилі,Та не колючі і не фальшиві.Живуть у згадці ті дні далекі.І всім, хто рідний мені і милий,З ким мені добре, з ким мені легко,Дарую квіти... Так мама вчила.А в цю хвилину дуже б хотілаЗ усього світу усі зібрати(Якби це можна) ромашки біліІ рідній мамі подарувати.За те, що палко любить навчилаВкраїнську землю, квітучу, милу.

О, краю мій, калиновий, вербовий,Боюсь, що тут від радості помру,Візьми мене в свої обійми зновуІ привітай, як доньку чи сестру.Не забуваю рідного порога,Що б не робила й де б я не була,Як матінка на варвинську дорогуМене раненько пішки провела.І я пішла під жайворонка пісню,Крізь буревії, спеку і грозу,Щоб повернутись знову

в нашу дійсність....Пробач мені, будь ласка, цю сльозу.Мої Дащенки! Більш ніде у світіНе зустрічала я таку красу.І найріднішу квітку горицвітуЯ все життя в душі своїй несу.

Вона – як сяйво ніжно-золотаве,Мого дитинства праведний вогонь,В Червону Книгу вписана по праву,В Червону Книгу серденька мого...І крізь роки мені з Дащенок світить...Куди не їду чи куди не йду.Ну, здрастуй, любий диво-горицвіте!Я тут і на коліна упаду.Ось моя хата й найрідніша вулиця,В криниці найсмачніша тут вода,І мальва ніжна до причілка тулиться,Й калинонька з-за хати вигляда.

8 № 27-28 (211–212) 5 березня 2011, субота

c m y k



У відомому «Заповіті» Т. Г. Шевченко, звертаючись до прийдешніх поколінь, просив не забути його,

пом’янути незлим тихим словом. Не забули, Тарасе. Пам’ятаємо. Шануємо. Ти в наших серцях, в наших думах і ділах. З пам’яті чернігівців ніколи не зітруться далекі вже Кобзареві мандри нашим, знедоленим тоді, краєм, яким він, образно кажучи, прой-шов вздовж і впоперек. Зупиняю-чись у містах і селах, спілкувався з простими людьми, вчив добру, кликав до боротьби за щасливе майбутнє. Вчився і сам.

Ті зустрічі залишали в люд-ських серцях незгладимий слід, бажання бути разом з мудрим наставником і в свята, і в будні. Тому у багатьох хатах на покутях поряд з іконами ставились обра-зи Т. Г. Шевченка. Ті, хто це робив, мабуть, розумів, що він не Бог, не Всевишній, але молилися і на нього, шукали в нього розради, життєвої правди, віри у запові-дану ним велику сім’ю – вольну, нову, в якій би кожен відчував себе господарем своєї долі.

Після тривожних подій 1917 року трударі багатьох сіл зби-ралися на сходи і звертались до влади з проханням «забрати» у них стару, нерідко облудну на-зву їхнього села і надати нову – Шевченкову.

У перші ж роки здобутої во-лі таке слово з’явилося і в Бах-мацькому районі. Там, у глухих лісових хащах, здавна жеврів хутір Іванівський. Тяжко жи-лось у ньому кріпакам. Хотіло-ся жити по-новому, для себе. І коли одного сонячного дня дзвін покликав селян докупи, вони побачили на галявині, де зібрались, накритий білою ска-тертиною стіл з портретом Т. Г. Шевченка. Дивлячись на нього, хуторяни говорили: це ж він, їх-ній Тарас, захищав знедолених від сваволі поміщиків, це він кликав їх «вставати, кайдани порвати». І люди, за покликом серця, одностайно вирішили: хай наш хутір віднині матиме назву село Шевченка.

Села з такою назвою у різний час з’явились і в Борзнянському, Ічнянському, Прилуцькому, Ріп-кинському районах.

Задовольнялись прохання людей і щодо перейменування вулиць. У Чернігові, наприклад, ім’я Шевченка одержала одна з найкращих і найдовших вулиць міста. В Ніжині ще у 1921 році колишній Київській теж дали назву Шевченка. У 1926 році, за народною ініціативою, вули-ця з таким же ім’ям з’явилась у Прилуках. На честь поета на-звано вулиці в Козельці, Борз-ні, Корюківці, Мені, Новгороді-Сіверському, в інших містах і селах Придесення.

Нове життя, розправляючи крила, ставило і нові вимоги. Люди об’єд нувались у колек-тивні господарства – колгоспи, радгоспи, артілі, кооперативи… Багатьом з них, на прохання їх-ніх членів, надавалась назва ім. Шевченка. Перша в області артіль з такою назвою, відзначимо, ви-никла у 1929 році у Седнєві Чер-нігівського району. Старше поко-ління добре пам’ятає той масовий народний рух.

Невгасні почуття синівської вдячності Кобзареві проявлялися у сіверян у повсюдному встанов-ленні йому пам’ятників, погрудь, стел, обелісків. По праву можемо пишатись тим, що один з перших пам’ятників Кобзареві на Україні було відкрито саме на нашій бла-годатній землі – у Седнєві.

Відкриття пам’ятників Коб-зареві і сьогодні перетворюють-ся на справжні свята народної вдячності людині, думи і діла якої слугували і слугують тво-ренню нової України. Таким ба-гатолюдним для чернігівців і їх-ніх гостей кілька років тому було урочисте «поселення» Великого Кобзаря на старовинному Валу. Тут, на лавочці, споглядаючи з високості на чарівні деснянські заплави, сидить у задумі моло-дий Тарас, радіє нашим, хоча ще й невеличким здобуткам. Люди приходять до нього за порадою: як жити?

З прапором Т. Г. Шевченка чернігівці брались не лише за труд. До «хліба» їм вже хотілось і «пісні». Тарасове вчення допо-магало їм прилучитись до світу

прекрасного, духовно збагачу-вало. Повсюдно відкривались Будинки культури, клуби, бібліо-теки, хати-читальні, кінотеатри. У Ніжині, ще коли, по суті, не вщух-ла боротьба за молоду республіку Рад, почав діяти Шевченківський парк культури і відпочинку. Для простого люду відчинив двері обласний український музично-драматичний (нині академічний) театр імені Т. Г. Шевченка.

З гордістю діти трударів пішли здобувати вищу освіту до Чер-нігівського інституту, який теж взяв собі ім’я Великого Кобзаря. Недавно на радість викладачів і студентства, інститут одержав статус державного національно-го університету. Молоді педагоги, набувши в ньому глибоких знань, пройнявшись ідеями свого му-дрого вчителя, несуть їх в маси, допомагають юнакам і дівчатам стати в ряди активних, освічених борців за щасливе майбутнє.

Сіверський край багатий ви-значними пам’ятками, пов’я-заними з іменем Кобзаря. Не-подалік Чернігова (у тому ж Седнєві) – на території парку ко-лишньої садиби Лизогубів манить до себе старезна Шевченкова липа. Під нею у 1846-му і 1847-му роках поет, навідуючись до друзів, любив відпочивати. Під нею створив низку літературних і живописних творів, зокрема, поему «Відьма», збірку поезій «Три літа», малюнки «У Седнє-ві», «Коло Седнєва», портрети братів Лизогубів. Липа ця ніби відносить у далекі Шевченкові часи, «запрошує» на побачення з дорогою нам людиною.

Тут, серед мальовничих кра-євидів селища, що розкинулось на крутих схилах повноводого Снову, нині функціонує Будинок творчості та відпочинку худож-нього фонду України. Гості його, збираючись під Шевченковою ли-пою, сповнюються відчуттям за-лишених нам у спадок Тарасових помислів, його ідеями творення нового, людяного.

На Чернігівщині регулярно відбуваються різні Шевченків-ські свята: фестивалі, конкурси, художні виставки, концерти. Ве-лику виховну роботу проводить Чернігівське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевчен-ка. Останнім часом у місті над Десною приживається красива душевна традиція покладання квітів до пам’ятника Великому Кобзареві молодятами, які ста-ли на рушничок щасливого по-дружнього життя.

Ні, не забули тебе, Тарасе! Пам’я таємо! Шануємо! Вчимо-ся! З твоїм ім’ям у серці прагне-мо бути гідними твого великого Заповіту!

Андрій ФОМІЧОВЧернігів

З іменем твоїм, Тарасе, в серці

Ім’я Т. Г. шевченка ми промовляємо з якимось благоговінням. І це зрозуміло. Він наш учитель, наш поводир, наш ідейний прапор. З його іменем ми живемо, будуємо, хоч і з великими потугами, свою «хату», бо, як наголошував Тарас Григорович, «у своїй хаті своя воля, своя правда і своя сила».

прекрасного, духовно збагачу-

З іменем твоїм,

Обласний музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка

Пам’ятник Т. Г. Шевченку на Валу

Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка

л а у ре ат и

Двоє чернігівців – у п’ятірці лауреатівміжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша це письменник і журналіст Сергій Дзюба та меценат Олександр шкурат.

Завідувач редак-ції радіо ТРА «Новий Чер-нігів», голова

Чернігівської місь-кої організації На-ціональної спілки журналістів Украї-ни, член Національ-ної спілки письмен-ників України Сергій Дзюба відзначений за збірку поезії «У липні наших літ» та книги спецрепорта-жів із радіоверсія-ми «Тато у декрет-

ній відпустці», «Як я був агентом ЦРУ» і «Ло-вець снів».

А депутат Чернігівської міської ради, за-ступник голови Благодійного фонду імені двічі Героя Радянського Союзу Олександра Молод-чого Олександр Шкурат – за визначну меце-натську діяльність.

Також лауреатами стали: відомий письмен-ник, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка Василь Слапчук, письменник і науковець із Тернополя Петро Сорока та пись-менник і журналіст із Луцька Віктор Вербич.


ЗЧернігівської місь-кої організації На-ціональної спілки журналістів Украї-ни, член Національ-ної спілки письмен-ників України Сергій Дзюба відзначений за збірку поезії «У липні наших літ» та книги спецрепорта-жів із радіоверсія-ми «Тато у декрет-

К О н ц е р т и

ПІСЕННий ВІНОК Сергія Сулімовського

В обласному філармонійному центрі фестивалів і концертних програм відбулося справжнє музичне свято – ювілейний концерт Сергія Сулімовського.

Ювілейний концерт Сергія – це справді яскравий пісенний вінок різних країн.

Естрадні пісні «Жил был я» Д. Тухманова, «Скрипка» А. Мяснікова, китайська пісня «По-ньо» (Дружба), «O solo mio» (неаполітанська пісенька) перепліталися з виконанням творів класичних: арія Кавородосси з опери «Тоска» Д. Пучинні, «Песнь певца» з опери «Рафаель» А. Аринського. Зворушило глядачів а капельне виконання української пісні «Трави похилі» ра-зом з Миколою Єськовим. Під силу була Сер-гію Сулімовському й італійська пісня «Луна», за яку, до речі, він отримав вищу нагороду міжнародного фестивалю.

Мелодії пісень змінювалися візерунками за-пальних танго, степу.

Вразили щирість, любов Сергія Сулімовсько-го до слухачів, а також його теплі стосунки з акторами – друзями по сцені.

Діна МОРОЗОВА

В обласному філармонійному центрі

Сергій Дзюба

ш е вч е н Ків сьКі д ні



СокроВеннеСокроВенне

ЛишЕ СПОГАД

Густа і висока трава, розсипаючи срібну росу, покірно падала під безжальною косою, зби-ваючись у довгі і товсті покоси. Оглянувся. Сонечко помітно піднялося над верхівка-

ми дерев: треба поспішати. Як мовить прислів’я: «Коси коса, поки роса». Попивши з глечика про-холодної води, повернув зачати новий покіс. І раптом побачив на узліссі незнайому дівчину, що привітно махала мені рукою. «Звідкіль вона взялася у цій глухомані?» – закружляли думки. Зняв з плеча косу і підійшов ближче.

– Валентин, так тебе звати? – і помітивши моє здивування, продовжувала, – А мене Ка-терина. Я живу ось на цьому хуторі, тут поруч, – і показала в бік лісу, де через дерева трохи проглядала покрівля клуні.

– Твій батько був у нас проїздом і просив по-казати ваш наділ сінокосу, а ти сам його знай-шов. По підписаних кілочках, так?

Я не міг відвести від неї очей. За свої шіст-надцять років такої краси ще не бачив. Голубий, в білі квіти халат красиво приховував ї ї струн-кий стан. Дві білосніжні низки зубів загадково виблискували з-під рожевих вуст. А в ї ї очі не-можливо було довго дивитись, бо паморочило-ся у голові. Це було щось незвичне для мене, а Катя, сміючись, уже вдруге повторювала:

– Якщо потрібно підклепати косу чи набрати прохолодної води, приходь, – і легко підхопивши повний кошик білих грибів, повернула додому. Лише товста коса до пояса ледь погойдувалася на ї ї гнучкій спині, та омиті росою ноги ще дов-го біліли вдалині. Що це – сон? Чи якась лісова мавка завітала? Освіжив обличчя водою, я зно-ву взявся за косу. А через дві години, схопивши порожній глечик, поспішив лісовою стежиною до Катерининої садиби.

Ось і той хутір з дивною назвою – Курят-ник. Три садиби заховалися у глибокому лісі. У першій, праворуч, за високим дерев’яним пар-каном висіли на гілках налиті соком яблука, груші, сливи. На дорозі, перед відкритими во-рітьми, гралися з м’ячем хлопчик та дівчинка шести-восьми років.

Перехопивши у них м’яча, запитую:– А де живе дівчина Катя?– Катя? – здивовано перепитав хлопчик. –

Такої тут немає!– І одразу рішуче закричав:– Ма! Мамо! Тебе тут питають!..Привітно посміхаючись, наближалася Катя.

Так, це була вона. Збентежено дивлюсь на неї і не знаю, що й сказати. Мої красиві мрії і надії враз кудись зникли.

– Це правда... твої діти? Правда?..

– Так! – здивовано дивиться на мене. Вона ще щось розповідала, запрошувала до хати, а я

стояв пригнічений, не міг зібратися з думка-ми. Ось тобі і Жар-птиця, навіть

пера ї ї не потримав у своїх руках.Дома за вечерею розповідаю матері про

свою зустріч.– О, то Петро Ярмак, ї ї чоловік, – справжній

козак, ну, дійсно, Еней з «Енеїди» Котляревського. Ой, який він красивий, спритний, будь-яка робо-та у нього в руках горить. Катерину він викрав ніччю у батьків і, закутавши у теплу кирею, на білому коні привіз у свою лісову фортецю. Ну як у казці! Найкрасивішу дівчину з села Браниця. Тепер батьки радіють їхньому щастю. Він давно працює єгерем у місцевому лісгоспі.

Ех, скільки раніше жило людей по хуторах! Це від нашого села Кобижчі вздовж понад річ-кою Бурчак до самого Курятника. А потім їх всіх загнали в село, в колгоспи. А от вони не скори-лися! У війну там була партизанська база. Хоча то мирні люди, то наша рідня.

Швидко звикла Катя до лісового життя. Взим-ку тільки вийде вранці на подвір’я, а синички уже чекають на неї, скльовують з долоні смачні соняшинки, подрібнені горіхи. А чорне галченя, сидячи на плечі, запитально заглядає їй у вічі, потім перелітає на друге плече, а не дочекав-шись свого шматочка м’яса, сідає їй на голову. А вночі до їхнього хутора завжди приходять лі-сові гості: он, глибокі з протягом сліди на снігу – то лосів, оленів; менші – кіз. Одна кізочка у них довго жила, поки не видужала від пострі-лу браконьєра. А сліди вовків, кабанів, лисиць, зайців, різного птаства! І у кожного свій автог-раф, їм усім було цікаво подивитися, як живуть люди, зрозуміти їх. Взаємну повагу і розуміння молода сім’я Ярмаків освоїла повністю. Петро з друзями розвозив по лісу заготовлені ще з літа сіль, сіно, картоплю, буряки – все потріб-не і для кожного звіра індивідуальне. Часто, як і першого разу, з нетерпінням і надією чекала вона свого Петра з довгих і виснажливих засідок на браконьєрів. Цілувала його стомлені очі, не-

брите колюче обличчя і милувалася його муж-ньою красою. Сама працювала поруч, у будинку мисливця: була і за комірника, і наглядачем, і заготівельником, і прибиральницею...

До них часто приїздили на полювання високі посадовці не лише з Києва, а й з Москви.

Через кілька десятків років я знову випад-ково заїхав на цей хутір. Ті ж красиві лісові озе-ра, де білосніжне латаття замріяно гойдається на круглих зелених листках. Поруч – величний пам’ятник загиблим партизанам, над яким та-ємниче шепочуться старі липи. Ті ж будівлі ху-торян, на жаль, дехто з них вже залишив цей чудовий світ. Хочеться побачити Катерину – ї ї образ легко спливає у моїй пам’яті. Бачу двох огрядних жінок, що сидять на лавці біля не-великого озерця. Жінку лісничого – Валентину Берьозко – пізнав одразу, а де ж Катя? Невже та, що поруч?

Підійшов ближче, роздивляюсь, відшукуючи в ній до болю знайоме, те, що зберігав у своїй пам’яті більше тридцяти років. Нічого особливо-го, звичайна повна жінка. Вона повертає голову і здивовано поглядає на мене: чому я так прискі-пливо її роздивляюсь? Про щось запитує подругу і та, сміючись щось пояснює. Зрозумів, що нічого не згадала. І чому вона має пам’ятати якогось далекого родича? Розчарований сідаю на пова-лену буревієм березу. «Де ж поділася ї ї чарівна краса, стан, коса? На кого ображатися, кому по-жалітись? Я ж десять років шукав собі наречену, щоб хоч чимось нагадувала ї ї – Катю.

Підійшли друзі, сміються:– Ти давно сам на себе у дзеркало дивив-

ся? Ото ж бо! То лише овочі та фрукти, дозрів-ши, стають красивішими, та листя осіннє стає різнобарвним.

Підійшла дружина, сіла поруч. Усміхнулась і мовчить. Вона все розуміє і це заспокоює...

Тепер, з висоти сімдесяти років я вдячний Каті за свої перші почуття, про які вона і не здо-гадувалась. Можливо, дякуючи їй, я по-іншому почав ставитися до життя, до себе самого, до сімейних обов’язків.

Її чоловік – Петро Ярмак – давно помер, від серцевого нападу. А син Микола – полков-ник у відставці, поселився на старому двори-щі матері у селі Браниця, відновивши садибу. Дочка Оля довго працювала керівником в од-ній з організацій Чернігова. Діти і внуки не за-бувають свою матір, бабусю у рідному для неї лісовому хуторі.

Валентин ШАБЕЛЬНИКм. Чернігів

Я дружу з ним сорок літ, з часу першого знайомства десяти-літнім хлопчиком-школяриком. Тоді ж вперше і востаннє у житті

побував у піонерському таборі, режим якого не прийшовся до душі підлітку, вихованому на природі та в умовах далеких від режиму!

Для дитини з глибинки місто спо-добалося – тут мав можливість із се-строю, яка працювала у цьому ж табо-рі піонервожатою, відвідувати кафе, у якому ласував морозивом, їздити на тролейбусах, а на Валу – ковзатися по теплій від сонця металевій гладі справжніх гармат із сивої давнини, які до цього бачив хіба що у фільмах про взяття фортець!

Справжню ностальгію викликають закарбовані у пам’яті зі студентської молодості спогади про місто на Десні. Тоді, наприкінці 70-х, ми увійшли у но-вий гуртожиток педагогічного інститу-ту – в одну із двох дев’ятиповерхівок, що над Стрижнем.

Річечка під вікнами мала ще від-носно пристойний вигляд, хоча від людської безгосподарності вже по-чиналося цвітіння ряски на водному плесі. Але жаби кумкали впевнено, зовсім не переймаючись можливи-

ми підступностями людей щодо сво-го майбутнього. З весни і до пізньої осені, вздовж берегів стояли рибалки з вудками. «Мар’їн гай» у прохолодних затінках надійно ховав веселі молоді пари закоханих, а то й просто таких, що присіли на травичку теплого трав-невого дня чи спокійного вечора, після денної спеки, стомлених працею до-брозичливих чернігівських мужичків, які пропускали чарчину-другу «за всьо хорошеє»! Долина Стрижня від шпита-лю і аж до місця впадіння у Десну нага-дувала ледь стривожену промисловим поштовхом милу провінцію...

Запам’ятався Чернігів ненав’язли-вим м’яким спокоєм, відсутністю ме-тушні, зайвого і часом дратівливого гуркотіння транспорту, як це поміча-лось у інших обласних центрах України. Натомість постійно вабив наявністю умов до спокійного проведення вечо-ра, ночі, а то і зустрічі сходу сонця на схилах Дитинця. Тоді Чернігів здавав-ся вночі навіть світлішим, аніж тепер, адже вулиці, майдани та парки добре освітлювалися. Люди із задоволенням дихали свіжим повітрям на звільнених від нечисленних авто вулицях, сидя-чи серед густої зелені міського саду чи Алеї Героїв.

Минуло майже тридцять років... Ми роз’їхалися у різні райони, об-ласті, хтось опинився за кордоном. Кожен укорінився у своїй стороні, яка стала для нього найпривабливі-шою і найкрасивішою. Адже коли б такого не сталося, то чи був би сенс даремно витрачати дорогоцінний час на перебування у немилій для душі стороні?

Приїжджаючи у справах до Черні-гова, я, як і у молоді роки, продовжую милуватися всім тим, що створили руки людські у гармонійному поєд-нанні з природою впродовж століть у найкрасивішому куточку Української держави. От тільки не хоче серце при-ймати те, що ріже око у індустріаль-ному і прагматичному ХХІ столітті, яке

тепер міцно взяло у руки і стародав-ній Чернігів!

Найпомітнішим проявом такого неподобства виявляється наступ од-номанітних будинків зі скла, бетону та заліза у затишній центральній час-тині полісу. Не додає жодного натяку на привабливість перенасичення ву-лиць бігбордами з пустопорожньою рекламою. Місто прагне власними силами за рахунок внутрішньої кра-си та природного середовища чинити опор нас тупу кітчу і несмаку у най-поважнішій частині – районі Валу. Наскільки вис тачить сил у цьому двобої і як довго протримається цей хиткий «статус кво», лише Бог знає. Все частіше від удара сокири падають дерева у місцях зелених зон

обласного центру – на Кордівці чи Лісковиці – майбутнє маловтішне. Що поробиш – такі результати про-сування людства через постіндустрі-алізацію. Хотіли безтурботного, як за побутовими умовами життя, поста-вили під великий сумнів первісну частину людського існування – при-роду! Повернення до витоків тепер можливе лише у віртуальному світі традиційних фантастичних оповідань чи в солодких мріях...

Здається, ну що тут дивного – зви-чайнісінька ностальгія? Можливо, але то згадка про вічне і прекрасне, нехай навіть про маленьку життєву мить. Пам’ятаймо частіше про свої початки...

Борис ДОМОЦЬКИЙм. Новгород-Сіверський

Нічний Чернігів! Він такий же теплий і домашній, незважаючи на відчутну все ще зимову прохолоду. Мені місто подобається за будь якої пори року!

СПОВІДь

10 № 27-28 (211–212) 5 березня 2011, субота

c m y k



18 березня 2011 рокуо 10 годині

Ніжинський обласний педагогічний ліцей Чернігівської обласної ради, що функціонує на базі

Ніжинського державного університету ім. М. В. Гоголя, проводить

День відкритих дверейЗапрошуємо випускників 9-х класів Чернігівщини відвідати наш за-

клад. Ви зможете отримати інформацію про вступ у 2011 році до музично-філологічного класу (із поглибленим вивченням української мови та літера-тури або музики), фізико-математичного класу (із поглибленим вивченням математики та фізики), класу іноземних мов (із поглибленим вивченням ан-глійської або німецької мови), познайомитися з педагогічним та учнівським колективом ліцею, дізнатися більше про особливості навчання у ліцеї.

Наша адреса: 16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Богуна, 1, тел. (0231) 2-35-42.

E-mail: [email protected]

в и К л и К и д О с уд уДеснянський районний суд м. Чернігова викликає

як відповідача Інну Олександрівну Хоменко (остан-нє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Горько-го, 116) для участі у цивільній справі №2/2506/923/11 за позовом Яни Геннадіївни Горбатенко в інтересах малолітнього О. В. Бондаренка до Інни Олександрів-ни Хоменко, І. О. Хоменко в інтересах А. О. Хоменко про усунення перешкод в користуванні та розпоря-дженні житлом.

Судове засідання відбудеться 22.03.2011 року о 9:30 год. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, пр-т Перемоги, 141, каб. 213 (суддя Логвіна Т. В.).

Суд попереджає, що в разі неявки в судове за-сідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки справу буде розглянуто за ва-шої відсутності за наявності доказів, що містяться в матеріалах справи.

v v vДеснянський районний суд м. Чернігова викли-

кає як відповідача Миколу Михайловича Усова, 1972 року народження (останнє відоме місце про-живання: м. Чернігів, вул. Г. Полуботка, 8-А, кв. 65) для участі у цивільній справі №2/2506/1429/11 за позовом Наталії Михайлівни Гончарової до Миколи Михайловича Усова про стягнення аліментів.

Судове засідання відбудеться 21 березня 2011 року о 9:00 год. під головуванням судді Логвіної Т. В. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, пр-т Перемоги, 141, каб. 213.

Суд попереджає, що в разі неявки в судове за-сідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки справу буде розглянуто за ва-шої відсутності за наявності доказів, що містяться в матеріалах справи.

Ог ОлО ш е н н я

Допоможіть врятувати дитину!

Бл а г о д і й н и й фонд «Євро-па» звертаєть-

ся до всіх, кому небайдуже життя маленької Веро-ніки!

17.01.2011 р. ді-вчинку госпіталі-зували з діагно-зом гострий лім-фобласний лейкоз. Дитина проходить дуже дорогий курс хіміотерапії в НЦРМ в м. Києві.

Батьки благають про допомогу!Тел. мами (066) 735-07-66Тел. батька (063) 375-87-77

Номер картки у «ПриватБанку»4405885015696765

Медвєдєва Олена Борисівнар/р 29244825509100 «ПриватБанк»

МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570

К р и мін а л

На Чернігівщині жінки-шахрайки обмінюють гроші1 березня до жінки похилого віку 1930-го ро-

ку народження, яка проживає у селі Лісові Сорочинці, що на Прилуччині, зайшли дві

жінки. Сказали, що із соціальної служби.Запропонували старенькій обміняти гроші,

посилаючись на Президента, який ніби-то ви-дав указ про заміну купюр.

Пізніше міліціонери встановили, що псев-досоцпрацівниці заволоділи двома тисяча-ми гривень. Зловмисниці скористалися тим, що жінка живе на околиці села та недобачає. Одразу після вдалої афери шахрайки зни-кли на легковику у невідомому напрямку. Наступного дня до міліції надійшов аналогіч-ний сигнал із Менського району. Там у Бір-ківці до 82-річної місцевої жительки зайшла невідома жінка, яка «видурила» 1300 гривень і зникла.

Нині правоохоронці працюють над розкрит-тям злочинів.


Шановний акціонере!Відкрите Акціонерне Товариство «Чернігівський ремонтно-

механічний завод «Жовтневий молот»повідомляє про скликання загальних зборів акціонерів,

які відбудуться 25 квітня 2011 року об 11:00 годині за адресою:м. Чернігів, проспект Миру, 194 (у приміщенні клубу).

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:1. Затвердження звіту правління про результати роботи та фінансово-

господарської діяльності товариства за 2010 рік.2. Затвердження звіту та висновків ревізора товариства за 2010 рік.3. Затвердження звіту наглядової ради за результатами діяльності

товариства за 2010 рік.4. Затвердження річного звіту та балансу товариства за 2010 рік.5. Прийняття рішення про переведення випуску іменних цінних па-

перів (акцій) товариства, випущених у документарній формі існу-вання, у бездокументарну форму існування (дематеріалізація ак-цій) та затвердження рішення про дематеріалізацію випуску акцій товариства.

6. Про обрання зберігача, у якого емітент буде відкривати рахунки у цінних паперах власникам акцій товариства.

7. Про обрання депозитарію, який буде обслуговувати випуск акцій товариства.

8. Про припинення дії договору з реєстратором на ведення реєстру власників іменних цінних паперів товариства, визначення дати при-пинення ведення реєстру та зазначення дати припинення проведен-ня операцій за особовими рахунками номінальних утримувачів.

9. Визначення способу персонального повідомлення акціонерів про прий няття рішення про дематеріалізацію випуску акцій товариства.

10. Про обрання уповноваженого на зберігання документів системи реєстру товариства.

11. Визначення порядку вилучення сертифікатів акцій товариства.12. Внесення змін до статуту товариства.13. Про надання повноважень щодо підписання змін до статуту това-

риства та забезпечення проведення їх державної реєстрації.

Реєстрація акціонерів товариства та їхніх представників відбу-деться 25 квітня 2011 року від 10:00 до 10:50 год. за місцем про-ведення зборів.

Для участі у зборах акціонерам потрібно мати: документ, що по-свідчує особу (паспорт), а представникам акціонерів – паспорт та доручення на право участі у зборах оформлене згідно чинного за-конодавства України.

Телефон для довідок: (04622) 5-31-50.Основні показники фінансово-господарської діяльності

Товариства за 2010 рік (тис.грн)

Найменування показникаперіод

звітний попере-дній

Усього активів 16629 17069Основні засоби 12166 12621Довгострокові фінансові інвестиції – –Запаси 974 1060Сумарна дебіторська заборгованість 833 746Грошові кошти та їх еквіваленти 11 13Нерозподілений прибуток (–4411) (–2873)Власний капітал 6083 7642Статутний капітал 1835 1835Довгострокові зобов’язання 1054 1104Поточні зобов’язання 9439 8271Чистий прибуток (збиток) – (–1161)Середньорічна кількість акцій (шт.) 7 338 876 7 338 876Кількість власних акцій, викуплених протягом періоду (шт.) – –

Загальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом періоду – –

Чисельність працівників на кінець періоду (осіб) 24 28

Дані за післявоєнний період об-ласного центру з гідрометео-рології спростовують це припу-щення. У першій декаді старто-

вого місяця весни 1964-го року метео-станції Семенівки і Щорса зафіксували 37 градусів морозу – абсолютний мі-німум для Чернігівщини.

Та були роки, коли температура повітря підвищувалася до літніх зна-чень – 20-ти – 22-х градусів тепла. Не-рідко сільгоспвиробники розпочинали весняно-польові роботи у третій де-каді березня (1992, 1999, 2002, 2004 роки), а в 1990-му – навіть у другій. Ось яким тривалим був тоді сільсько-господарський сезон!

За багаторічними показниками пере-хід середньодобової температури через нуль градусів (рубіж настання метеоро-логічної весни) відбувається в області 12–18 березня. Сталий сніговий покрив, як правило, зникає в термін 13–27 бе-резня. Хоч і тут бувають відхилення. Причому суттєві, якщо співставити ме-теорологічну ситуацію на південному заході та північному сході області.

Отже, березень – вельми примхли-вий місяць, котрий волею долі опинив-ся на межі двох сезонів – холодного і теплого. Теплі дні часто змінюються похолоданнями, іноді дуже різкими. Загалом розподіл температури на те-риторії області ще зберігає зимовий характер. Правда, порівняно з лютим середньомісячна температура вища на 5 градусів і становить близько одного градуса морозу.

Український гідрометеоцентр про-гнозує, що цьогорічний березень ма-ло чим відрізнятиметься від норми як

за температурним режимом, так і за кількістю опадів. Побачимо.

Стартував перший весняний місяць явно по-зимовому. Нічні морози не-рідко сягали за 20 градусів, особли-во в північній частині області. Прав-да, вдень пригрівало. Суха погода і великий діапазон добової температу-ри прискорювали вивітрювання сніго-вого покриву.

Чого очікувати на 8-ме Березня? Морозу, звісно. Принаймні, так про-гнозують синоптики.

Лесь ГОМІН

п Ор и р О К у

Температурний феномен березня,або хто ж рекордсмен у нас по «мінусах»У це важко повірити, бо всупереч логіці. Здавалось би, найнижчі температури взимку мають бути в січні чи, принаймні, у найближчі до нього дні. Аж ні!

Ог ОлО ш е н н я



оголошенняоголошення

К а л е н д а р

Сьогодні Сонце зійшло о 6 год. 37 хв., зай де о 17 год. 47 хв. День триватиме 11 го-дин 09 хвилин. Новий місяць 4 березня. Мі-сяць у Рибах.

За релігійним календарем сьогодні – пре-подобного Льва, єпископа Катанського. 34-х преподобномучеників Спасо-Преображенської Валаамської обителі. Преподобного Агафона Печерського. Масляна.

Завтра – преподобного Тимофія у Символах. Святителя Євстафія, архієпископа Антіохійсько-го. Козельщанської ікони Божої Матері. Про-щена неділя. Заговини на Великий піст.

Післязавтра – знайдення мощей мучени-ків, що в Євгенії. Мучеників Маврикія і 70-ти воїнів. Преподобного Афанасія сповідника. По-чаток Великого посту.

8 березня – священномученика Полікарпа, єпископа Смирнського. Преподобного Полі-карпа Брянського. Преподобного Олександра ченця, начальника обителі «Незасинаючих». Великий піст.

9 березня – перше і друге знайдення гла-ви Іоанна Предтечі. Преподобного Еразма Пе-черського. Великий піст.

Іменинниками будуть: сьогодні – Кор-нилій, Лев, Ярослав, Агафон; завтра – Остап, Тимофій, Юрій, Захар, Іван, Хома; післязавт-ра – Петро, Опанас, Пилип, Федір, Анфіса; 8 березня – Іван, Дем’ян, Олександр, Полікарп, Мусій; 9 березня – Іван, Іларіон, Еразм.

ц и м и д н я м и н а р Од и л и с я

05.03 Українська письменниця, поетеса Наталя Забіла (1903).

06.03Колумбійський письменник, лауреат

Нобелівської премії Габріель Гарсіа Маркес (1928); український компози-тор Олександр Білаш (1931).

07.03Український живописець, графік,

фольклорист і етнограф Порфирій Мартинович (1856).

н е с п р и я тл и ві д ні у бе ре зні

12, 13, 15, 23, 26

знім О К із с у п у т н и К а

NOAA-18 04.03.2011 13:25

Чернігів

гі д р О м е т ц е н т р п Ові д О м л я є

5-го березня очікується хмарна погода з прояс-ненням, вночі без істотних опадів, вдень невеликі опади, на дорогах ожеледиця. Вночі та вранці міс-цями слабкий туман. Вітер північно-західний 7–12 м/с, вдень місцями пориви 15–18 м/с. Температура повітря по області вночі –4 ... –9 °C, вдень 0 ... +5 °C, по Чернігову вночі –5 ... –7 °C, вдень +2 ... +4 °C.

6-го та 7-го березня – хмарна погода з прояснен-ням, невеликий сніг. Вітер північно-західний та північ-ний 7–12 м/с. Температура 6-го вночі –2 ... –7 °C, вдень –4 ... +1 °C, 7-го вночі –7 ... –12 °C, вдень –1 ... –6 °C.

п Ог Од а н а с О н ці (д а ні S OHO)

GOES-14 04.03.2011 01:06 LASCO C2 04.03.2011 11:48

п р и в ат ні Ог ОлО ш е н н я

куПонбезкоштовного оголошення

РУБРИКА:Продам �Куплю �Міняю �Зніму �Здам �

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!):

Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса:

Телефон: Підпис:

Продам:Вхідні двері, б/в, у хорошому стані. Недорого. Тел.: 5-94-35, (093) •755-54-61.Інкубатор на 1000 і 80 шт. яєць. Ціна договірна. Тел. 3-63-26.•1-кімнатну кв-ру в Чернігові (вул. Незалежності, 74, у новому 9-по-•верховому панельному будинку, 3-й поверх, з ремонтом, площею 40 м2). Тел. (095) 833-65-27.Паливний насос до трактора «МТЗ-50» під пломбою та редуктор •мосту для автомобіля «УДЗ». Тел. (095) 833-65-27.Нову водонагрівальну газову колонку «Нева-3208-01» 2000 р.в.•«ВАЗ-2121» (1978 р.в., на ходу) або поміняю. Ціна 1800 у.о. Тел. (097) •676-66-72.Нові запчастини до а/м «ВАЗ-2101-07» до двигуна, ходової, рульового •та інші. Випуск в Росії до 1990 року. Тел. (095) 833-65-27.Рушницю ИЖ-27 ИЕ-12 кл; ТО3-63 16 кл. Тел.: (067) 729-26-36, •690-094.

Продаються насіння овочів, квітів, трав, буряка, а також протравлювач «Престиж»,

«Матадор» оптом та в роздріб на оптовій базі у Чернігові по вул. Ріпкинська

(біля 2-х воріт). Тел.: (093) 732-32-89, (22) 639-773 (увечері).

Металопластикові вікна від виробника, балконні рами, двері, підвіконня, відливи,

москитні сітки. Помірна ціна, найкраща якість. Виїзд на райони, доставка, монтаж, гарантія. Тел.: (093) 787-92-91, (067) 944-80-17, 937-310.

Відремонтуємо або зробимо зі своїх лісоматеріалів та покриємо дах будь-якої

будівлі. Оплата будь-яка. Тел. (095) 833-65-27.

Лодку «Прогрес-2М». Тел.: (067) 729-26-36, 690-094.•Автомобіль: «ЗИЛ-431412», ГБУ автофургон, «ГАЗ-53» ГБУ •автофургон. Тел.: (067) 729-26-36, 690-094.Терміново і дешево сухі дрова – 8 складометрів, для •опаленення оселі або дачі. Без доставки. Ціна за до-мовленістю. Тел.: 3-34-44, (067) 812-32-22.

Куплю:Будь-який човен, весла, бінокль, пневматичну гвинтів-•ку чи пістолет, велосипед, дачну ділянку з будинком, зварювальний апарат на 220 В, перфоратор, дриль та інший електроінструмент; плиту газову, холодильник. Тел. 933-821.Бідон молочний алюмінієвий на 40 літрів, велосипед, •човен гумовий чи металевий, бінокль, диван, софу, крісло-ліжко, комбайн кухонний «Мрія», сокодавку, телевізор імпортний, колонки 30-150 Вт, підсилювач. Тел. 610-050.

Колектив КЛПЗ «Чернігівська обласна дитяча лікарня» ви-словлює глибоке співчуття го-лові профкому лікарні Євгенії Володимирівні Любас з приводу тяжкої втрати смерті матері –

Валентини Іванівни.

Втрачені документи: паспорт, пенсійне посвідчення, афганське посвідчення, ідентифікаційний код, видані на ім’я Анатолія Ми-колайовича Почкай, вважати недійсними.

СФГ «Крокус»(с. ВербичіРіпкинського району)

ПРОД АєНАСІННЯ ГРЕЧКи СОРТІВ:– «Слобожанка»;– «Сумчанка»;пшеницю яру сорту «Рання-93».

Довідки за телефонами:(050) 391-87-87,

(063) 100-60-81.

шановний акціонере ЗАТ «Янтар»!Правління Закритого акціонерного товари-

ства «Янтар» (надалі – товариство) повідомляє про скликання ЧЕРГОВИХ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ АКЦІОНЕРІВ.

Повне найменування товариства: Закрите акціонерне товариство «Янтар».

Місцерозташування товариства: 14006, місто Чернігів, проспект Миру, будинок 19.

Дата проведення чергових загальних зборів: 21 квітня 2011 р.

Час початку загальних зборів акціонерів: о 12:00 годині, в день проведення загальних зборів.

Місце проведення загальних зборів: 03039, місто Київ, вулиця Голосіївська, будинок 17, актовий зал.

Час початку і закінчення реєстрації акціо-нерів для участі у загальних зборах: від 11:00 до 11:45 год. у день проведення загальних зборів.

Участь у загальних зборах акціонерів при-ймають особи, які будуть внесені до зведено-го облікового реєстру власників іменних цін-них паперів товариства, складеного станом на 21.04.2011р., або їхні уповноважені представники з належним оформленням повноважень відпо-відно до чинного законодавства.

Для участі на загальних зборах акціонерам потрібно мати документ, що посвідчує особу, а представникам акціонерів – доручення на пра-во участі, оформлене відповідно до чинного за-конодавства, та документ, що посвідчує особу представника.

Перелік питань, що виносятьсяна голосування:

1. Обрання лічильної комісії загальних зборів акціонерів товариства.

2. Обрання голови та секретаря загальних збо-рів акціонерів товариства.

3. Звіт правління про підсумки фінансово-господарської діяльності товариства за 2010 рік та його затвердження. Про основні на-прямки фінансово-господарської діяльності товариства у 2011 році.

4. Звіт і висновки ревізійної комісії товариства за 2010 рік та їх затвердження.

5. Затвердження річних результатів (річного зві-ту та балансу) товариства за 2010 рік; розпо-діл прибутків або порядок покриття збитків товариства.

6. Прийняття рішення про затвердження (укла-дення, зміну, розірвання) правочинів (дого-ворів), укладення (зміна, розірвання) яких відноситься до компетенції загальних зборів акціонерів товариства.

7. Про зміну найменування товариства, відпо-відно до вимог Закону України «Про акціо-нерні товариства».

8. Внесення змін до статуту товариства, через викладення його у новій редакції, відповід-но до вимог Закону України «Про акціонерні товариства». Надання повноважень на підпи-сання статуту.

9. Приведення внутрішніх документів товари-ства відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», а також нової редакції статуту товариства.

10. Утворення наглядової ради товариства.11. Обрання голови та членів наглядової ради

товариства. Затвердження умов цивільно-правових або трудових договорів, що укла-датимуться з ними, встановлення розміру їх-ньої винагороди, обрання особи, яка уповно-важується на підписання цивільно-правових договорів з членами наглядової ради.

12. Відкликання голови та членів правління то-вариства.

13. Обрання голови та членів правління това-риства.

14. Відкликання діючого складу ревізійної ко-місії товариства.

15. Обрання нового складу ревізійної комісії товариства.Для ознайомлення з матеріалами та проекта-

ми рішень щодо питань, які виносяться на голо-сування, акціонери товариства можуть зверта-тись із письмовою заявою на ім’я правління за адресою: 14006, місто Чернігів, проспект Миру, будинок 19 або за тел.: (0462) 7-30-68, або без-посередньо перед початком загальних зборів у день проведення. Відповідальна особа за по-рядок ознайомлення акціонерів з матеріалами, щодо питань порядку денного – голова прав-ління Гиря Т. П. (тел. (0462) 7-30-68.

Пропозиції акціонерів щодо порядку ден-ного загальних зборів приймаються у пись-мовій формі не пізніш як за 30 днів до дня їх проведення.

Основні показники фінансово-господарської діяльності товариства

за 2009 та 2010 р.

Найменування показника

Період

звітний 2010р.

(тис. грн)

попере-дній 2009

р. (тис. грн)

Усього активів 85405,4 66598,5Основні засоби 20367,1 22087,5Довгострокові фінансові ін-вестиції 37350,9 18720,1

Запаси 12,7 8,7Сумарна дебіторська за-боргованість 18179,4 18238,3

Грошові кошти та їх екві-валенти 1990,7 37,9

Нерозподілений прибуток –17434,3 –10074,5Власний капітал 18534,3 20091Статутний капітал 7,1 7,1Довгострокові зобов’язання 83595,3 50255,2

Поточні зобов’язання 657,9 6319,8Чистий прибуток (збиток) –7359,8 259,6Середньорічна кількість акцій (шт.) 705846 705846

Кількість власних акцій, ви-куплених протягом періо-ду (шт.)

– –

Загальна сума коштів, ви-трачених на викуп власних акцій протягом періоду

– –

Чисельність працівників на кінець періоду (осіб) 11 10

Правління ЗАТ «Янтар»

До уваги акціонерівВАТ «Чернігівське хімволокно»

Правління ВАТ «Чернігівське Хімволокно» (далі – ВАТ «ЧХЗ» або товариство) доводить до відома акціонерів, щодо питання під №5, оголошеного порядку денного зборів акціонерів, опубліковано-го у газеті «Деснянка вільна» №14 (198) від 03.02.2011 року, внесені зміни. Питання затверджене на-глядовою радою ВАТ «ЧХВ» і про-понується на розгляд зборів ак-ціонерів у такій редакції:

5. Прийняття рішення про зміну типу та найменування акціонерного товариства у зв’язку з приведенням діяль-ності товариства відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Правління ВАТ «ЧХВ»

Агроном, садовод професійно обріже і спиляє плодові дерева.

Тел.: 623-690, (098) 488-86-11.

12 № 27-28 (211–212) 5 березня 2011, субота

c m y k


c m y k

СПортСПорта К т и в н е д Озвіл л я

Надійне сімейне плече

Аби перевірити власні сили і мож-ливості, активні родини залучи-лися до конкурсу «Мама, тато, я – спортивна сім’я», що вже вшосте

відбувається у Чернігові. У порівнянні з минулими змаганнями, набагато зросла кількість учасників. А в цьому році за-лучилися ще й всі школи міста. Пере-можці зональних змагань одержували путівку до фінальної частини.

Посперечатися за звання най-сильнішої родини міста зібралися у спортзалі школи №19. Чимало спон-сорів долучилися до матеріального заохочення учасників призами, со-лодощами.

На старт вийшло 35 команд. Кон-курсні програми були прості й ори-гінальні. Батьки і їхня дитина долали дистанцію імпровізованими «снігос-тупами», злагоджено діяли у «потягу»,

долали лабіринти «тунелю», збирали «урожай» фішок, стрибали на надув-ній кулі, демонстрували майстерність у слаломі на підлозі і завершували зма-гання комбінованою естафетою.

Непомітно спливли три години.Головний приз дістався сім’ї Лемеш.

До успіху родину вела їхня мама Ні-на, уславлена українська біатлоністка, учасниця трьох зимових Олімпіад, зас-лужений майстер спорту. Їй допомагали чоловік Володимир і 8-річна Настя. А надихав сім’ю 3-річний Артемчик, який із глядачами радісно уболівав у залі.

Наступні призові місця поділили сім’ї Бочок і Овчаренко.

Всі призери одержали цінні призи та путівки на обласні змагання.

Віктор БЕРЕГОВИЙФото Віктора КОШМАЛА

дзю д О

Жіноча впертість

Етап кубка світу у Празі став останнім офіційним міжна-родним стартом для української команди в олімпійській кваліфікації до Лондона-2012. Після цього у міжнародному календарі перерва до чемпіонату Європи, який відбудеться

у середині квітня в Туреччині. А тому синьо-жовті заявили на виступ 16 спортсменок у всіх видах програми. Найбільше з них боролись у ваговій категорії до 70 кг – чотири, серед них і чер-нігівка Наталія Смаль (на фото у білому кімоно). Загалом поспе-речатись за перемогу з нею виявили бажання 37 атлеток.

Для трьох українок вже перші поєдинки склались вкрай не-вдало, – вони програли і вибули із змагань. Наталія Смаль у стартовому побаченні з росіянкою Іриною Сордією розібралась без проблем.

Англійка Меган Флетчер з нашою землячкою гідно боролась до кінця, однак програла по очках.

Свій клас намагалась показати Маріан Урдабаєва з Казах-стану, та проґавила стрімкий кидок полісянки і достроково припинила виступ.

У півфіналі на Наталію чекала француженка Марія Паскуе. Дзюдоїстка сильна, титулована і незручна, бо не дозволяє су-перниці повністю розкритися, тому чернігівка і не змогла знайти правильний підхід. До речі, ця мадемуазель потім піднялася на найвищу сходинку п’єдесталу пошани.

Невдачу за програш Наталія компенсувала у боротьбі за брон-зову нагороду проти бразилійки Марія Портели. Не встигла та зосередитись, як миттєво опинилася притиснутою до татамі.

З мікротравмою і температурою боролася Оксана Діденко у ваго-вій категорії до 63 кг. Це й завадило їй посісти гідне місце, як і Марії Буйок (до 52 кг), яка прискіпливо не підготувалась до виступу.

Президент НОК України Сергій Бубка привітав Наталію Смаль та ї ї наставника, заслуженого тренера України Анатолія Маркіна, з бронзовою медаллю і побажав спортивної вдачі та не менш вдалого виступу на континентальній першості.

б О Кс

Важкі кулаки у дівчатБокс стає все більш популяр-

ним серед слабкої статі. Це і підтвердив чемпіонат Укра-їни, де змагались жінки. На

севастопольський ринг вийшло 200 спортсменок.

У ваговій категорії до 64 кг вис-тупала чернігівка Валентина Акула (тренери Андрій Корець і Вадим Ка-занін). Хоча на подібних змаганнях вона вперше, однак впевнено дик-тувала свою тактику. Тому без проблем розправилась із супер-ницями зі Львова та Черкас.

У полуфіналі за рівної боротьби вона поступилася хмельни-чанці. Але пишається, що програла майбутній чемпіонці. За-войована вперше у житті бронзова медаль засвідчила, що у спортсменки хороші перспективи. Це помітили тренери збірної України і запросили Валентину під свої знамена. На що спортс-менка здатна, покаже на міжнародному турнірі класу «А» в Миколаєві.

Севастопольський ринг став ще більш щасливим для Вікторії Савченко з Ічні (вагова категорія до 48 кг), яка виступала на VI літніх юнацьких спортивних іграх України. Місто – гордість мо-ряків – гаряче вітало дівчину із золотою медаллю. Всі чотири поєдинки наша землячка провела на одному подиху, технічно розправившись з конкурентами. Суддівська колегія також від-значила ї ї серед усіх, відкривши шлях до складу національної збірної, що дає право поїхати на юнацький чемпіонат світу до Туреччини.

Підготував Віктор БЕРЕГОВИЙ

Щаслива та родина, де батьки і діти займаються фізкультурою і спортом. Тоді і робота спориться, і знання засвоюються. Активний спосіб життя суттєво впливає і на здоров’я.

Наступний номер газети

«Деснянка вільна» вийде у четвер,

10 березня 2011 р.

Деснянка вільна Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Головний редактор Лариса МІЛОВА. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОВиЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир ЛиСЕНКО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92.Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36;гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Світлана СОКОЛ, Олена ШЕРЕМЕТ. Передплатні індекси: триразовий – 49086; триразовий пільговий – 49087 та четверговий випуск – 49088.

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: [email protected].Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда»,14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота).Тираж тижня – 28 054. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Documents

Деснянка вільна №211