Виходить з 24 лютого 1940 року № 75-76 (8292) Цiна вроздрiб - 1 грн.

koloszal@inbox.ru

Інтернет-версія: http://zal.te.ua/

 

 

     СПIВЗАСНОВНИКИ:Залiщицька районна рада,

Залiщицькарайдержадмiнiстрацiя,

Залiщицька міська рада,трудовий колектив редакції

 

 

Борис ШИПІТКА,голова Заліщицької

районноїдержавної

адміністрації

Іван ДРОЗД,голова

Заліщицькоїрайонної

ради

ВолодимирБЕНЕВ’ЯТ,

міськийголова

Заліщиків

Ми живемо в такий неспо-кійний і тривожний час, коликожен із нас запитує себе, чиіснує мірило любові до краю,де народився, до землі, наякій живеш, до всього, щооточує нас у своїй ріднійУкраїні-Батьківщині.

Це не простий набір слів,це філософія нашого буття. Іпрояв його віддзеркалю-ється в кожному з нас в час,коли на нашу споконвічнуземлю ступає чобіт окупан-та, коли замість радісноїзвістки від своїх синів-патріотів, згорьовані матерістоять біля їхніх домовин.Ніякі слова співчуття неможуть залікувати більвтрати найдорожчих людей.

Ми всі різні в повсяк-денному житті, тому що миє творіння Бога-отця.

В години лихоліття – якщоми справді називаємо себегордо – українцями, то запи-туємо «А що ми залишаємопісля себе!»

Дорога до свободи довга іважка. І тільки в єдності мизможемо її захистити. Інколидуже дорогою ціною…

Буваючи на сході, пере-конуєшся, все, що наспочало роз’єднувати, ство-рено штучно.

Слава Україні, бандерівці –східняками сприймається якфактор об’єднання.

Вся Україна чекає закін-чення жахливого кровопро-лиття. Але на грунті цьогонеприйнятного для здоро-вого глузду людини, в наснароджується справжнє

розуміння – нація, свобода,Батьківщина.

Я завжди радію і горджусясвоїми земляками Наддні-стрянщини, хліборобами віддіда-прадіда, які по-спра-вжньому люблять землю,свій край. Саме ця любоввселяє віру в неперемож-ність. Те, що немає байдужо-сті в кожного жителя, котрийнадає посильну благодійнудопомогу нашим бійцям,тим, хто молиться за збе-реження їхніх життів і щас-ливе повернення додому –низький уклін і найщирішіслова подяки.

Після війни обов’язковонаступить мир. І дитячі-ма-люнки-побажання, які мивідправляємо нашим бійцям,повинні стати надійнимфундаментом завтрашньогодня. Саме вони не повиннідопустити помилок сього-дення і минулого, вони по-винні по-справжньому тво-рити міць нашої країни.

Ми схиляємо голови іхочемо бути гідними пам’ятікожного, хто віддав своєжиття за нашу незалежність.Кожна матір може гордитисясином-героєм, сином-пат-ріотом. Доземний уклін Вам,матері. Слава Героям! СлаваУкраїні!

Михайло ГУШОВАТИЙ,співголова районногоштабу національного

спротиву, депутатрайонної ради

Шановні спортсмени, тренери, ветерани спорту,працівники ФСТ «Колос» та сільських спортивнихосередків, викладачі фізичної культури та педагоги!Від щирого серця вітаємо вас із Днем фізичноїкультури і спорту. Наші земляки-спортсмени таактивісти фізкультурного руху завжди були і є середпереможців і призерів змагань з багатьох видівспорту. Вітаючи вас зі святом, бажаємо новихздобутків у змаганнях, творчої енергії та завзяття,міцного здоров’я, командного духу та наполегливостіу житті. Хай ваші здобутки завжди служатьприкладом самовідданості, формування здоровоїнації, віри в перемогу України та її народу!

 

 u СЛУЖИТИ УКРАЇНІ

юди звикаютьдо всього.Здається, мизвикли до ін-формації провійну. Щодня

вона ллється потоком, уякому відразу і не від-різниш правдиву і кала-мутну суть. Але однебезсумнівно – ті, чиї ро-дичі зараз на передньомукраї боротьби за Українуперед путінською агре-сією, щодня лягають івстають з однією дум-кою: «А як там він?»

Матері, дружини, сес-три, рідні, близькі, друзі,сусіди, односельчани, - всіпереживають і молятьсяза того рідного солдата,який десь в зоні так зва-ного АТО робить своюсправу. А вдома його чека-ють із надією, що все будедобре і він повернеться звійни - живий, уцілілий,здоровий і неушкоджений.

Нирків днями дочека-вся свого Героя. У лютомуМиколі Шведу виповни-лось 19 років. Хотів напи-сати лише дев’ятнадцять.Але у його випадку можнавжити «уже» або «аж». Бона війні кожен прожитийдень – за щастя. Тому увочах зовсім юного солдатачиталися в той день вто-ма, смуток і тривога. Очіне юнака – очі мужньоговоїна говорили за ньогобільше, аніж слова.

Односельчани, педаго-ги та учні місцевої школизустрічали його передшколою, яку закінчивчотири роки тому. Микола– контрактник, пішов наслужбу в Збройні сили Ук-раїни в мирний час. Аостанні півроку все пере-вернули із ніг на голову. Ісусідня Росія, яку ніколине уявляли собі в Українів ролі агресора, сталаворогом номер один. Ужодних стратегічних пла-нах ніхто не допускав та-кого розвитку подій. Забезпечність попередніхпрезидентів, депутатів,урядів, керівників Міні-стерства оборони, Генш-табу і ще багатьох струк-тур, які у жахливому сні небачили в ролі ворога Ро-сію, тепер своїми життями

платять такі, як Микола,протиставивши краще оз-броєному ворогові свійпатріотизм, героїзм, віру вперемогу.

Побачивши Миколу,першими зграйкою підбіг-ли до нього школярки-дів-чата із букетами квітів. Авін, розгублений неспо-діваною зустріччю, намить застиг на місці, несподіваючись на таке ве-лелюддя біля школи, доякої донедавна ходив.Одним із перших приві-тався обіймами із дирек-тором навчального зак-ладу Йосафатом Стасю-ком та священиком місце-вого храму Покрови Пре-святої Богородиці УПЦ КПо.Олександром Проци-шиним (на світлині внизу).

Священик, після слівпривітання керівника нав-чального закладу та вико-нання Державного ГімнуУкраїни, відслужив подяч-ний молебень біля шкіль-ної каплички за повер-нення додому Миколи таразом із усіма прочитавмолитву. Нирківчани вша-

нували хвилиною мовча-ння усіх, хто загинув, захи-щаючи рідну землю відворожих зазіхань на неза-лежність та соборність

 

ЛУкраїни.

Теплими, щирими сло-вами солдата Збройнихсил України Миколу Шве-да вітали о.Олександр,директор школи ЙосафатСтасюк, секретар місце-вої сільської ради Олек-сандра Конет, методистметодкабінету райво Оле-ксандра Бега, учні школи.Щирі обійми та вдячніслова Миколі адресувалидепутат районної радиВіктор Малиш, педагоги,які його навчали, близькіта рідні, колишні одно-класники. А за спинамилюдей сльози котилися зочей матері Світлани, якадочекалася сина, котрийіз зони АТО приїхав у ко-роткотермінову відпустку(на світлині вгорі). Її синобрав свій шлях щераніше, до початку вій-ськових дій – служити на-роду України, захищатийого. І він з честю виконуєсвій обов’язок, свою сол-датську роботу – боро-нить рідну землю і свійнарод від ворожих зайд.Завдяки йому і десяткам

тисяч його бойових побра-тимів Україна переможе.Бо іншого не дано!

Олег ВІСТОВСЬКИЙСвітлини автора.

 u ПОДІЯ

 u ПОЗИЦІЯ

 

 

Заліщицька гімназія прийняла Міжнародну естафету «Всесвітній біг заради гармонії».Докладніше читайте на 2 стор. Світлини Ігоря ІВАНСЬКОГО.

2   № 75-76 (8292) 

(Початок - на 1 сторінці.)Сонячний день 5 вере-

сня надовго залишиться впам’яті учнів Заліщицькоїдержавної гімназії. Ще заміською межею марафон-ців зустріли спортсменигімназії з учителем фізич-ної культури БорисомБезушком. Естафетнийвогонь пронесли вонивулицями Заліщиків разомзі спортсменами вищогопрофесійного училища тааграрного коледжу, вка-зуючи дорогу авангардуміжнародної команди дорідної альма-матер. Друж-но, усією гімназійною роди-ною хлібом-сіллю зустрічалина своєму подвір’ї марафон-ську команду бігунів, очо-лювану її капітаном та віце-президентом Євгеном Фур-

сом. Гостей вітали: зас-тупник голови Заліщицькоїрайдержадміністрації РоманКраснюк, директор гімназіїОлександра Войчишин, заві-дувач відділом у справахмолоді і спорту Олена Зото-ва, за участю студентіваграрного коледжу, училища,викладачів фізичної культуриі тренерів ДЮСШ. ЄвгенФурс подякував за гостин-ний прийом, побажав мир-ного неба та гармонії єднан-ня, символом якої і є палаю-чий факел, торкнутися якого,передати з рук в руки змогливсі присутні. Це дуже сим-волічний знак. Люди мають

вогонь у серцях - важливийсимвол миру, який,використовується з давніхчасів на олімпіадах. Йогобачать, можуть потриматицей факел і в цьому власнесильно проявляється могут-ня енергетика єднання.

В Україні ж марафон по-чався із Ужгорода і маршрутйого проходив дорогамиЗакарпатської, Львівської.Волинської, Рівненської таТернопільської областей.

А ще Євген Іванович наго-лосив, що метою цієї еста-фети є не лише поширенняідеалів толерантності, але йдружби та гармонійного

 u ПОДІЯ

співіснування народів усвіті. І йому, як жителю Маріу-поля, до якого зараз такнахабно просуваються пу-тінські найманці, особливоблизькими є прагнення мируі злагоди між жителями усіхрегіонів країни.

На пропозицію Р.П.Крас-нюка хвилиною мовчаннябуло вшановано пам’ятьзагиблих у нинішній війні - ви-пускника гімназії ОрестаКвача та заліщанина ОлегаГулька, героїв НебесноїСотні, та патріотів, які ціноюсвого життя виборювалисвободу та незалежністьУкраїни. Усі разом із багато-

національною командоюбігунів виконали Гімн Укра-їни, тримаючи руку на серці,з надією дивилися у прозоревересневе небо, що такимже мирним воно буде надусією Україною і світом.

Як належить гостиннимгосподарям, гімназія зус-тріла оплесками і короваєм,в подарунок прозвучалапривітальна патріотичнапісня у виконанні гімназис-тів, вірш про Україну та Дер-жавний Гімн, опісля булихвилини спілкування з учас-никами забігу, навіть англій-ською. Були вручені подякиі грамоти. Гімназисти вкотре

 змогли повправлятися узнанні іноземної мови зпредставником команди ізАвстрії. Але часу було об-маль, бо шлях міжнародноїестафети продовжувався унапрямку Молдови. То жзаліщицькі спортсмени про-вели гостей до межі зЧернівецькою областю іпередали естафету пред-ставникам Заставнівськогорайону. За кілька днів мара-фонці перетнуть державнийкордон, подолавши дорогамиУкраїни близько 1280 кіло-метрів протягом 14 днів.

А в гімназії, як завжди,вирує життя. Йде підгото-вка до велозаїзду на честьгероїв-патріотів України тавже традиційних ІІ Олім-пійських гімназійних ігор. Алеце вже інша історія.

Ярослав РИБАК

Чергова сімнадцята сесіяміської ради шостого скли-кання відбулася днями.Міський голова ВолодимирБенев’ят і депутати обміня-лися думками про суспільно-політичну ситуацію та війнуна сході держави.

Далі депутати заслухалидоповідь Мирослави Саран-чук про внесення змін вміський бюджет на 2014 рік.Зміни викликані необхідніс-тю перерозподілу наявнихкоштів на ті бюджетні статті,які недофінансовані, але єпотреба використати їх нажиттєдіяльність міста таналежну підготовку до зими.Особливо необхідні кошти наЖКП, щоб підприємствовижило до кінця року і здій-снювало покладені на ньогообов’язки. Також профінан-совані потреби на водопос-тачання міста та закінченняремонтних робіт по замініводопроводу у верхній

 

- У ЦЕНТРІ УВАГИ ДЕПУТАТІВчастині міста.

Про забезпечення громад-ського порядку в місті та ро-боту дільничних інспекторівдоповів начальник секторадільничних інспекторів міліціїЗаліщицького РВ УМВСУкраїни в Тернопільськійобласті, капітан міліції ІванСтецький. В ході обговорен-ня питання порядку денногозверталась особлива увагана дотримання правил тор-гівлі горілчаними і тютюно-вими виробами на територіїЗаліщиків. З цього питаннясесія прийняла відповіднерішення.

Депутати проголосувалитакож за збільшення вар-тості харчування в дошкіль-них навчальних закладахЗаліщиків до 12 гривень надень. Розглянуто і прийняторішення щодо клопотаньЗаліщицького ЖКП щодосписання дебіторської за-боргованості та про надання

 u У МІСЬКІЙ РАДІ

дозволу повністю розпоря-джатися коштами, якінадходять в касу ЖКП.

ГО «Півострів змін» звер-нувся до міськради з про-позицією щодо переймену-вання назв вулиць в честьгероїв, які загинули на сходіУкраїни – Олега Гулька таОреста Квача. Враховуючидумку батьків полеглих таобговоривши це питання,депутати, відзначивши ге-роїзм та з метою вшануван-ня пам’яті полеглих воїнів,вирішили повернутися дойого розгляду після закін-чення військових дій. При-нагідно нагадаємо, що фо-тографії Олега та Орестапоміщені на стелу «НебесноїСотні» біля адмінбудинкурайонної ради та РДА.

Сесія завершилася розгля-дом цілої низки земельнихпитань, з якими зверталисяфізичні та юридичні особи.

Олег ВІСТОВСЬКИЙ

 

Всесвітній біг зарадигармонії - це міжнароднаестафета, яка проводи-ться з метою поширенняідеалів толерантності,дружби і гармонійногоспівіснування народів усвіті. Його учасники про-понують добру волю лю-дям в усьому світі. Сим-волом гармонії і єднанняє палаючий факел, який бі-

гуни передають одинодному із рук в руки.

Всесвітній біг зарадигармонії проводиться упонад 100 країнах світупротягом останніх 27 років

Учасником естафети мо-же стати кожен - вік і фізич-на підготовка не мають зна-чення! Будь-хто може про-нести факел кілька кіломет-рів або кілька кроків марш-рутом естафети чи простопотримат його з думкою промир, гармонію і взаємо-розуміння у світі.

Також Всесвітній біг за-ради гармонії пропагує здо-ровий спосіб життя і соціа-льну активність Особливаувага приділяється залу-ченню дітей, юнацтва імолоді до активних занятьфізичною культурою і спор-том. Організатори естафетив Україні також своєю ме-тою вважають налагодже-ння дружби, порозуміння івзаємоповаги між жителя-ми різних регіонів країни.

У День незалежності бі-гуни української командистартували в Ужгороді намежі зі Словаччиною. Кома-нда рухалася теренамиЗакарпатської і Львівської

областей України.2 вересня в Устилузі на

межі з Польщею відбуласязустріч з європейською між-народною командою, яку ук-раїнські бігуни проводжа-тимуть дорогами Волинської.Рівненської Тернопільської іЧернівецької областей нашоїдержави до Молдови.

В Україні планується по-долати близько 1 280 км,

тривалість пробігу - 14 днів.20 лютого бігуни європей-

ської команди стартували вПортугалії. Європейськачастина Всесвітньої еста-фети буде охоплювати 43країни Європи з загальноюдовжиною маршруту в 24 000км та фінішуватиме 7 жовтняв столиці Сербії Белграді.

В Україні Всесвітній бігзаради гармонії проводитьсяз 1991 року. За цей час йогоучасники подолали понад 49000 км у всіх областях нашоїкраїни. Палаючий факелтримали близько 330 000наших співвітчизників.

Естафета організованаміжнародною мережею во-лонтерів, яких надихає ба-чення сповненого гармонієюі спокоєм світу, запропо-

новане всесвітньо відомимгромадським діячем ШріЧинмоєм.

У кожній країні організато-ри плідно співпрацюють зорганами місцевого само-врядування і виконавчоївлади різних рівнів.

До складу команд Всесвіт-нього бігу заради гармонії урізних країнах входять люби-телі бігу, які у повсякденному

житті займаються різнимисправами, однак знаходятьможливість частину свогочасу й енергії віддавати ес-тафеті, оскільки відчуваютьі глибоко вірять, що ці зусил-ля насправді зміцнюютьдружбу між людьми, сприя-ють становленню гармо-нійних відносин між дер-жавами і народами.

В Україні підтримка "Всес-вітнього бігу заради гармонії"з боку влади стала доброютрадицією: цього року, як і впопередні естафета відбу-вається за підтримки Кабі-нету Міністрів України, Мініс-терства молоді та спорту імережі центрів фізичногоздоров'я населення „Спортдля всіх”.www.worldharmonyrun.org.ua

ПРО ПРОВЕДЕННЯ В ОБЛАСТІМІЖНАРОДНОЇ ФАКЕЛЬНОЇ ЕСТАФЕТИ

На виконання резолюції Віце-прем’єр-міністра УкраїниО.М.Сича, з метою поширення ідеалів толерантності,дружби і гармонійного співіснування народів у світі головаОДА О.М.Сиротюк видав доручення, яким рекомендованопровести в області міжнародну факельну естафету«Всесвітній біг заради гармонії».

Утворено комітет з підготовки та проведення в областіміжнародної факельної естафети.

 

Настала осінь, і всі че-кають, що вона принесе мирна нашу землю. П’ятого вере-сня через містечко Товсте

проходив міжнародний марафон миру «Реасе Run». Команду міжнародної факельноїестафети зустріли директор школи Марія Окопняк, вчителі, учні Товтенської школи вийшлина підтримку цієї події. Ми зустріли бігунів на межі Заліщицького району, радо вітаючивигуками «Спорт – це здоров’я, спорт – це мир!» Учасники марафону з усіх куточків нашоїпланети були радісно здивовані такою зустріччю. Учні вітали гостей-спортсменівукраїнською, англійською і німецькою мовами. Усі мали можливість зрозуміти важливістьцієї акції, коли доєднались до бігунів і пробігли з ними через усе наше містечко. Пізніше натериторії школи пройшла урочиста лінійка, де кожен мав можливість познайомитися зучасниками марафону і тримати у своїх руках факел миру. У такий нелегкий час для нашоїБатьківщини проведення подібних акцій тільки підносить патріотичний дух українськогонароду. Дякуємо всім організаторам і учасникам марафону. Миру усім нам!

Наталія ЦИГАН, учениця 11 класу школи смт.Товсте

 

На виконання розпоря-дження голови районноїдержавної адміністрації від11 червня ц.р. щодо органі-зації оздоровлення та відпо-чинку дітей у 2014 році»управління соціальногозахисту населення РДАінформує, що департамен-том соціального захистунаселення ОДА на Заліщи-цький район станом на 1вересня виділено: 15 путі-вок: для дітей санаторій«Турія» профіль лікування -ортопедія, заїзд з 17.09.2014;3 путівки – матері та дити-

ни; 5 путівок для потерпілихІ категорії; 1 путівка дляпотерпілих ІІ категорії.

Відповідно до Порядкуорганізації оздоровленнягромадян, які постраждаливнаслідок Чорнобильськоїкатастрофи, затвердженихПостановою Кабінету Мініс-трів України від 27 березня2013 року для забезпеченнягромадян постраждалихвнаслідок Чорнобильськоїкатастрофи путівкою у 2015році, бажаючим оздорови-тися необхідно до 5 жовтня2014 року надати в управ-

ління:- копію паспорта, (сві-

доцтва про народження длядитини),

- копію чорнобильськогопосвідчення, вкладок (принаявності),

- копію довідки МСЕК (принаявності),

- довідку форми № 70/о.Додаткову інформацію

можна отримати в управ-лінні соціального захистунаселення вул. Грушев-ського,12 м. Заліщики або потел. 2-29-87.

 u НА ТЕМИ ДНЯ

 u ОФІЦІЙНО

 4 вересня ц.р. наказомГенерального прокурораУкраїни Олега Рекуша приз-начено прокурором Заліщицького району. На новій посаді Олега Романовичапредставив прокурор Тернопільської області Юрій Гулкевич.

Олег Рекуш юридичну освіту здобув у Харківській національній юридичній академіїім.Я.Мудрого. Трудову діяльність в органах прокуратури розпочав у 2003 році.

 u ІЗ РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ

 

«Україна з вами!» – саме під такимгаслом розпочався збір дитячих листівдо українських солдатів у Заліщицькійдержавній гімназії. Мета акції «Листсолдату», у якій взяли участь на цейчас майже 200 гімназистів усіх класів,– моральна підтримка та підняттябойового й патріотичного духу нашихукраїнських військових.

Директор гімназії О.Д.Войчишин тазаступник з навчально-виховноїроботи В.Г.Дяків передали листи гім-назистів офіцеру Збройних сил Ук-раїни Б.Г. Войчишинудля військовослуж-бовців.

На світлині ЛюбовіГнатюк: учні 1-А класупишуть листи содатам.

ДО УВАГИ ЖИТЕЛІВ РАЙОНУНародний депутат України Стойко Іван Михайлович буде

приймати громадян у четвер, 18 вересня ц.р., з 13 год. - усмт.Товсте; у п’ятницю, 19 вересня, з 15 год. – у с.Нирків.Прийоми відбудуться у приміщеннях селищної та сільської рад.

  № 75-76 (8292) 3 

u ДОПОМОГА УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ

 

З робочою поїздкою утрьох районах округу по-бував народний депутатУкраїни Іван Стойко.

Як завжди, людно було наприйомах громадян у рай-центрах, але, як стверджуєпарламентарій, ці зустрічі звиборцями докорінно відріз-нялися від попередніх. «Людистривожені ситуацією в дер-жаві, бажають допомогтивійськовим та добровольцямна Сході чим можуть, вис-ловлюють слушні пропозиції.До мене приходили матері тародичі мобілізованих, кон-трактників. Є прикрі момен-ти - відрахування їхніх дітейз навчальних закладів заневчасну здачу іспитів. Мине допустимо, щоб це стало-

ся. Думаю, що це поодинокіпомилки, які будуть негайновиправлені керівниками ос-вітніх закладів,» - розповідаєнародний депутат.

Чимало скарг вислов-лювали жителі районів щодотак званого «консервуваннякадрів» попереднього режи-му Януковича у виконавчихорганах районної влади.Виборці вимагають якнай-швидшої люстрації «на міс-цях», розуміючи, що такі дер-жслужбовці можуть суттє-

во «зашкодити» на очікува-них позачергових парламен-тських виборах і на міс-цевих. Перебуваючи в Чор-ткові, Іван Михайлович мавприємну нагоду відвертопоспілкуватися з педаго-гами Чортківщини та сільсь-кими головами. Виступаючиперед ними, депутат відзна-чив важливість для Українитретьої хвилі мобілізації таіз сумом констатував, щонаша незалежність виборю-ється шляхом великих жер-

 

 u ДЕПУТАТ НА ВИБОРЧОМУ ОКРУЗІ

тв героями України, середяких чимало жителів округу.«Ми відстоїмо раз і назав-жди нашу свободу. Борімо-ся разом, молімося разом.А якщо треба буде воювативсім, то всі будемо вою-вати», - резюмував ІванСтойко. Він також наголо-сив, що, коли гинуть синиУкраїни, захищаючи її відкремлівського ворога – неможна влаштовувати феєр-верків та гучних забав, такяк це ,на жаль, подекуди єна Тернопільщині.

Перебуваючи на Заліщи-цькій землі, Іван Михайловичпомолився за душі героївполеглих на Сході – ОлегаГулька і Ореста Квача намісцевому цвинтарі та вис-

ловив впевненість, що зтакими патріотами ми обо-в’язково переможемо.

У Борщівському ж районіІван Стойко вручив районнійлікарні апарат для гемодіалізу( «штучну нирку»). Зараз на-родний депутат активноспівпрацює з благодійноюміжнародною організацією тапрагне покращити діагно-стично - лікувальні базибагатьох районних лікареньобласті і медичних закладівобласного центру сучасниммедичним обладнанням.

На даний час усі заяви, якінадійшли до депутата, роз-глянуті, а на окреслені проб-леми вже направлено депу-татські звернення.

Валентина ГЕНЕРАЛЮК

Зустріч випускників педа-гогічного училища 1974 рокунещодавно відбулася вм.Чорткові. Серед запро-шених колишні його учніГанна Березюк, МагдалинаСтасишин, Олександра Сай,Раїса Лобунь, Михайло Куш-нірчук, Дмитро Шпортак,Галина Дудь, Ганна Карпець,Люба Лещишин та ін..

Випускники відвідали ріднеучилище, зустрілися зі сво-їми наставниками ОлегомОмеляновичем Посакалю-ком, Тимофієм Іллічем Під-

висоцьким, Оксаною Іванів-ною Матвійчук, Вірою Оме-лянівною Подольчук, зро-били пам’ятну світлину.

Вірш-роздум «Чортків2014. Спогад» своїм колегамприсвятив випускник учи-лища 1974 року Іван Козак,вчитель-методист ВПУ №24м.Заставни, лауреат преміїім.І.Бажанського, відмінникосвіти України.

Я не знаю: багато чи малоУ житті цьому треба

пройти,Та упевнений точно,

що зновуЗустріч наша буде на роки.Я вклоняюся низько

сьогодніВам, далеким

студентським рокам,Там життя нам здавалося

іншимІ науки тут нашої храм…Роки, ви – невгамовнії коні,Що біжать і не вернуть

назад.Життя прожите – ніби

на долоні,Вже мудрості квітує

буйний сад.

Я вдячний, вам, колеги мої, друзі

За мить життя і смак терпкий чекань.

Були роки найкращі в цій окрузі!

Сьогодні вже літа й в душі священний храм.

Добра цей храм, любові і чекання

Хай дасть нам Бог ще развідчути мить:

Оте ще юне і смішне кохання

Й підтримку друга. Треба далі жить!

Іван КОЗАК, уродженець с.Зозулинці

(Продовження. Початокв минулих номерах).

Операція на Дністрі вберезні 1915 року біляміста Заліщики була окре-мою військовою епопеєю.Вона знаменитою не була,але стала показовою длявійськових умов Південно-західного фронту. Увечері 12березня 1915 року генералбарон Маннергейм отримавнаказ прийняти команду-вання над Заліщицькимзагоном. Штаб 1-ї козачоїдивізії знаходився в Залі-щиках. Як виглядали росій-ські позиції і якою була вій-ськова дисципліна в ційчастині російської арміїсвідчить опис мемуариста:„Генерала і супроводжуючихйого офіцерів ніхто не зуст-рів. Після довгих пошуків ізземлянки печерного типубув „витягнутий” підполков-ник з сонними напівп'янимиочима, що виявився коман-

диром Олександрійськогопіхотного батальйону. Під-нялися на позиції, що малижалюгідний вигляд: неглибокікулеметні і стрілецькі окопипри повній відсутності ходівповідомлень. Кілька окопів,не пов'язаних із загальноюсистемою оборони, захи-щали рідкі і похилені дротянізагородження”. До позиційавстрійців було близько 800метрів. Перед ними нескін-ченними рядами тягнулисядротяні загородження. Гладкікілки їх першого ряду булизалиті смолою і оповитідротом. По ньому було під-ведено електричний струм.За тими дротяними загоро-дженнями темніли силуетибійниць.

12 березня в 11 годині ве-чора полки 12 - ї кавале-рійської дивізії, залишившиконей в селах Дуплиська іБедриківці, зайняли позиції направому березі Дністра. До1-ї години ночі дивізіяприбула в Заліщики. Росія-нам протистояли силиавстрійців, які розгорнули 2-й і 3-й полки Тірольських стрі-льців (полки 4-х батальйон-ного складу), 1-й Гонведнийполк, 17-й і 18-й ландштур-мові батальйони і 1-й бата-льйон 22-го Гонведногополку. Крім того, австрійськівійська були добре підкріп-лені артилерією, яка налі-чувала 43 одиниці гарматрізного калібру. В резервіперебувало не менше 6-10батальйонів ланштурми і 6-а кавалерійська дивізія.Росіяни форсували ріку ізайняли оборонний плацдармна західному березі. Штабдивізії залишився в Залі-щиках. В записках ротміст-ра 12-го уланського Біл-городського полку Коншиназмальовано картину цьогобою за Заліщики так: „Повулицях міста, не зважаючина ніч, свистіли кулі. Нещасніжителі сховалися в свої„пивниці” (погреби), багато зних були поранені. Чоло-вічого населення, крім єв-реїв, майже не було”. Бій заЗаліщицьку переправу йшоввночі і тривав весь день 14березня. До кінця березняавстрійські війська силоюбіля дивізії піхоти з сильною

польовою і важкою арти-лерією знову безперервнонамагалися опанувати пе-реправу біля Заліщик.

На початку квітня 1915року росіяни зробили кількаспроб контратакувати по-зиції австрійських військ. Уніч на 2 квітня 1915 рокувони форсували Дністер підЗаліщиками, захопившиплацдарм на правому березі.Через день, у ніч з 3 на 4 квіт-ня сотня інгушів перепливлаДністер і без шуму перебилаавстрійську передову сто-рожу. Інгуші за допомогоюсвоїх твердих кавказькихбурок, які вони накинули надротяні перешкоди против-ника, переповзли з кинджа-лами в зубах в австрійськіокопи й напали на сплячихавстрійців, вчинивши суці-льну різанину. Цим активні діїросіян на Дністрі закін-чилися. Австрійські військапо всьому фронту корпусуповодилися пасивно, обме-

жуючись обстрілом позиційЗаліщицького загону, і поси-лено окопуючись на правомуберезі Дністра.

В цей період німецько-австрійське командуванняготувало удар по Галичині.19 квітня 1915 року на Схід-ному фронті після масовогоартобстрілу почався наступна схід. Почався т. з. „Вели-кий відступ” російської арміїз Галичини. З метою допо-могти сусідам 9-а російськаармія 26 квітня перейшла внаступ, ліквідувала Заліщи-цький плацдарм.

Бої за Заліщики, які точи-лися від початку березня1915 року, закінчилися здо-буттям мостового причілка88-ю бригадою цісарськихстрільців підкріпленоюнародним ополченням таспішеним дивізіоном 5-їугорської кавалерійськоїдивізії гонведів. О 4-й годиніранку з 6 на 7 травня 3-йбатальйон цісарських стрі-льців за підримкою кулемет-ного підрозділу, скориста-вшись недоглядом росіян,без жодного пострілу ово-лодів неприступним заліщи-цьким мостовим причілком івзяв під контроль переправучерез Дністер. Організа-тором цієї сміливої акції бувмайор 2-го полку цісарськихстрільців Р. Прохаска. Перед-містя Заліщик було здобутепісля раптового несподіва-ного наступу о 4.30 ранку безартилерійської підготовки.Австрійці полонили кількатисяч солдатів, 2 полковихштаби, здобули 21 кулеметта велику кількість гвинті-вок. 8 травня австрійці зай-няли Заліщики.

Наступ австрійської арміїПфланцер-Балтіна закінчи-вся успішно, проте запеклібої продовжувалися. Групаавстрійських військ біляЗаліщик 19 травня тричі під-давалася атакам. Післябезуспішних спроб відбитивтрачені позиції російськівійська поступово покида-ють цей район. 21 травня1915 величезна колонаросійських військ, з великоюкількістю артилерії ідекількома тисячами возів зусяким військовим майном іпораненими, підійшла допереправи через річкуДністер. Після закінченняпереправи війська знищилиза собою понтонні мости. Насвітанку 22 травня німціпочали свою атаку напридністровські висоти,намагаючись захопити їх ітим самим відрізати росій-ські війська, що знаходилисяв долині. Російські частинивідступали з великимивтратами. Цією звитягоюавстрійських вояків закін-чився період першої росій-ської окупації Заліщик.

Михайло СОПИЛЮК,заступник директора

ВП НУБіП України„Заліщицький аграрний

коледж ім.Є.Храпливого”

(Далі буде.)

 u ІЗ РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ

 

Ч. 6. БОЇ В БЕРЕЗНІ - ТРАВНІ 1915 РОКУ,КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ РОСІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ

 

 

Упродовж минулого періо-ду, з 3 по 9 вересня, райо-нний штаб національногоспротиву продовжувавзбір коштів, продуктів таінших необхідних матеріалівдля забезпечення призовни-ків та добровольців, жителіврайону, котрі відбувають наСхідний фронт, в Луганську іДонецьку області та на кор-дон з АРК - в Херсонську об-ласть. Уже третю поїздку додобровольців-айдарівців змедикаментами на суму 5

тис.грн. (закуплено від шта-бу), іншими ліками, надани-ми додатково, придбанимипредметами потрібного сол-датам одягу на 3 тис. грн., аще - наданим жителями теп-лим одягом, продуктамихарчування, придбаними ізібраними громадою районуі зданими в штаб, знову очо-лив член районного штабуспротиву, депутат районноїради Михайло Гушоватий.Також Юрій Гурський і БогданФенюк відвідали нашихземляків у військових части-нах, що перебувають у насе-лених пунктах Старичі таЯворів. Їм доставлені про-дукти, медикаменти та необ-хідна військова амуніція -все придбано за зібрані ко-шти громад району та небай-дужих жителів Заліщанщини.

За період з 3 по 9 вересня

фінансову підтримку нада-ли: з Бедриковець - громада1550 грн. та перевізник ІванДацьків - 1000 гривень,громада селища Товсте –понад 28700 гривень і 50доларів США, Товстенськашкола – майже 5500 гривень,громада Литячого – 5600гр.,Заліщицьке лісництво – 500гр., громади Дорогичівки –4800, Касперовець-Лисич-ник – 10000, Кошиловець-Попівець – 7250 гривень.Церква Святої Покровим.Заліщики надала 6700 грн.Мирослав Розлуцький пере-дав у штаб 5 тис.грн.

Суботній збір на ринкустановить майже 900 гри-вень.Серед небайдужихможна назвати найменшихучасників акції допомогиУкраїнській армії: це - НастяЯросевич (10 років) – 100

гривень та Саша Стрільчук (3роки) – 20 гривень, навітьдитина-інвалід із Кошилі-вець, яка не хотіла називатисвого імені, привезла 200грн. Штаб продовжуєпрацювати, чекає на новіфінансові та матеріальнінадходження, що так необ-хідні нашим захисникам длянаближення перемоги надросійським агресором. Хайбереже їх Господь. Якнай-швидшого повернення здо-ровими до рідного дому Вам,дорогі наші оборонці!

Ганна ГУТНИК,член штабу, касир

*** *** ***

 u НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРІЇ

 u АКТУАЛЬНО

 

У ПИТАННЯХ ЗВІЛЬНЕННЯ ПОЛОНЕНИХ, ЗАРУЧНИКІВ ТА ВІДНАЙДЕННЯ ЗНИКЛИХБЕЗВІСТИ ТА В РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНАХ СБУ ПРОВОДИТЬСЯ

ОСОБИСТИЙ ПРИЙОМ ГРОМАДЯНЗа дорученням Президента України в СБУ працює такий Міжвідомчий центр. Ведеться

активна робота з уточнення бази даних зниклих, аби знайти і повернути додому кожногоукраїнця, який потрапив у полон або зник безвісти. Міжвідомчий центр працює спільно зволонтерами, громадськими активістами, незалежними журналістами.

В Управлінні СБУ в області проводиться особистий прийом людей, які розшукують ріднихта близьких, надається допомога в питаннях звільнення полонених, заручників тавіднайдення зниклих безвісти. Для звернень громадян цілодобово працює «гаряча лінія»call-центру 0800-501-482, 044-235-63-67 та ел.скринька polonhelp@ssu.gov.ua, у Тернополі:0352-529000, 0352-524542.

Прес-група УСБ України в області

До речі, громади сілЗозулинці і Виноградногозібрали 22 500 грн. напридбання тепловізора дляСергія Гумана, який заразперебуває у короткотер-міновій відпустці, повер-нувшись із зони АТО.

 

Право на пенсію за вікомна пільгових умовах маютьпрацівники незалежно відостаннього місця роботи, якізайняті повний робочий деньна роботах з особливо шкід-ливими і особливо важкимиумовами праці за Списком№1 виробництв, робіт, про-фесій, посад і показників, зат-верджених КМУ, і за резуль-татами атестації робочихмісць.

Чоловіки - після досягнен-ня 50 літ і при стажі роботине менше 20 років, з них неменше 10 - на зазначенихроботах. Жінки - після дося-гнення 45 літ і при стажіроботи не менше 15, з нихне менше 7 років 6 місяців -на зазначених роботах.

Працівникам, які мають неменше половини стажуроботи з особливо шкідливи-ми і важкими умовами праці,пенсії на пільгових умовахпризначаються із зменшен-ням віку, передбаченогостатею 12 ЗУ «Про пенсійнезабезпечення», на 1 рік закожний повний рік такоїроботи - чоловікам і на 1 рік4 місяці - жінкам.

Працівники, зайняті пов-ний робочий день на робо-тах із шкідливими і важкимиумовами праці за Спискомвиробництв, робіт, професій,посад і показників, затвер-джених КМУ, і за результат-ами атестації робочих місцьмають право виходу на пен-сію: чоловіки - після досяг-нення 55 років і при стажі

роботи не менше 25 років, зних не менше 12 років 6 мі-сяців на зазначених робо-тах; жінки — після досягнен-ня 50 літ і при стажі роботине менше 20 років, з них неменше 10 років на зазначе-них роботах.

Працівникам, які мають неменше половини стажу ро-боти з шкідливими і важкимиумовами праці, пенсії на пі-льгових умовах призначаю-ться із зменшенням віку, пе-редбаченого статею 12 ЗУ«Про пенсійне забезпечен-ня», на 1 рік за кожні 2 роки 6місяців такої роботи - чоло-вікам і за кожні 2 роки -жінкам.

Ця категорія працівниківмає певну степінь ризикудля здоров’я, а тому і корис-тується правом виходу напенсію на пільгових умовах.Здійснюється державний

контроль за наданням пільгта компенсацій за шкідливіумови праці за результа-тами атестації робочих місцьта аналізу виконання під-приємствами, установамита організаціями постановиКМУ від 1 серпня 1992 року№ 442 «Про порядок про-ведення атестації робочихмісць за умовами праці».

За січень-серпень 2014року із перевірених під-приємств, установ та ор-ганізацій в районі атесто-вано 50 робочих місць, із нихпідтверджено право виходуна пенсію на пільговихумовах 15 працівникам,тобто скорочення пенсій-ного віку на 5 і 10 років.

Даним працівникам, депроведена атестація, про-водяться доплати до тариф-ної ставки (посадового ок-ладу) від 4 до 24 %, надаю-

ться додаткові відпустки зашкідливі умови праці та заособливий характер праці -від 4 до 11 календарних днів,а також надається спецхар-чування відповідно доматеріалів атестації та вис-новку Державної експертизиумов праці в області.

Варто знати керівникампідприємств, установ таорганізацій всіх форм влас-ності та господарювання, щотермін дії первинної атестаціїтриває 5 років і томунеобхідно вчасно провестичергову атестацію для того,щоб не розривати пільговийстаж роботи.

Всю відповідальність зашкоду, заподіяну громадя-нам за несвоєчасне абонеякісне проведення атес-тації робочих місць за умо-вами праці згідно ст.101 ЗУ«Про пенсійне забезпечен-ня», несе керівник підприє-мства, установи, організації.

Галина СОХАЦЬКА,експерт з умов праці

УСЗН РДА

4   № 75-76 (8292) 

 

Важкий час настав для нашої неньки-України. На нашу землю прийшла біда, схід країниохоплений війною. Кожного дня уже довгий час, ризикуючи своїм життям, бійці АТОзахищають рідні кордони. Багато там є і наших земляків. Товстенська школа, переймаючисьдолею наших бійців, вирішила надати допомогу. В нашому містечку пройшла акція «Ти внашому серці, Україно», під час якої проходив збір продуктів, одягу і коштів для потребнаших вояків. Наші учні з розумінням приєдналися до цієї акції, кожен був радий допомогтизахисникам нашої Вітчизни. Також до ініціативи школи приєдналися й громадяни нашогоселища. Товстерська школа і все наше містечко Товсте вдячне нашим захисникам і бажаютьвсім їм здоров’я і якнайшвидшого повернення додому. Мирного усім неба і перемог!

Наталія ЦИГАН, учениця 11 класу школи смт.Товсте

Врожаями ниви достигли,

Багрянець пломеніє з дібров.

До школи, до школи, до школи

Душа поривається знов.

Щороку з приходом осе-ні в кожну школу стого-лосим дзвіночком прихо-дить Першовересень.Проте не всі діти в Україніможуть радіти цьому дню.У цей складний, неста-більний час, перший дзві-нок, на жаль, не пролунаєв багатьох закладах схід-ної України. І в нашій шко-лі він видався особливим.Із зони АТО повернувсянаш земляк Сергій

Андрійович Гуман. Разоміз дружиною вони приве-ли свого синочка до шко-ли. Погляди всіх присутніхбули звернені на гостя,адже він справжній герой,бо пішов захищати Українуза покликом серця. Учнівітали його теплими, щи-рими словами. Ми горди-мося тим, що він виріс унашому зозулинськомукраї і став справжнім пат-ріотом. За давнім україн-ським звичаєм, як почес-ному і дорогому гостеві,дівчата піднесли Сергієвікоровай на вишитомурушникові. У словах учнівзвучала гордість за свогоземляка, захоплення йо-го мужністю і відвагою.Зустріч вийшла щира таневимушена, на очах у всіхбриніли сльози. Особли-во у матері солдата, яка зтаким нетерпінням чека-ла його з війни – єдиногосина.

Свято продовжилосьвітанням першокласни-ків. У цьому році нашашкільна родина поповни-лась сімнадцятьма пер-шокласниками. Вони такісвяткові, радісні, з буке-тиками осінніх квітів боя-зко тулились до мам. А

коли пролунав першийдзвінок, відчули себешколярами. Гостей насвяті було багато: батьки,отець Всеволод, депутатЗаліщицької районноїради В.В.Шипітко, ветеранпедагогічної праці Л.Г.Дра-чук, воїн – учасник АТОС.А.Гуман. Тому вітаннялинули звідусіль. Спочаткудиректор школи М.І.Грон-ська привітала всіх школя-рів з Днем знань та за-просила першачків разомз шкільною родиною пори-нути у країну незвіданого.Похвальними листамиМОН України та грамо-тами були нагородженікращі учні школи.

Марія Іванівна предста-вила молодих педагогів -колишніх випускників шко-ли: О.В.Білу (вчителя ме-дико-санітарної підгото-вки), Г.Б.Мигайчук (вчите-ля математики), Г.В.Фили-п’юк (вчителя українськоїмови та літератури), атакож учнів, які прибули в5 і 2 класи. Линули словапобажань успіхів у навчан-ні, виростати справжнімипатріотами України.

Сергій Андрійович Гу-ман подякував присутнімза теплу зустріч у стінах

рідної школи , побажавусім спокою і мирного не-ба, палко любити свійкрай, бути гідними синамиі дочками України.

До школярів звернулисядепутат районної радиВ.В.Шипітко, ветеран пе-дагогічної праці Л.Г.Дра-чук, які висловили думку,що в нелегкий для нашоїдержави час, ми повиннібути як ніколи згуртовани-ми, єдиними і займатиактивну життєву позицію.

Всі присутні на святіразом із отцем Всеволо-дом помолились за мир іспокій України, за їїщасливе майбутнє, за всіхтих, хто сьогодні боронитькордони нашої землі відворогів.

Під звуки святковогомаршу першокласникиразом з першою вчитель-кою Г.С.Запорожан тавипускниками переступи-ли поріг рідної школи. На-вчальний рік розпочавсядля всіх спільним уроком«Україна – єдина країна».

Марія ЛЕВЧУК,заступник директора

з виховної роботишколи с.Зозулинці

 

 u НАМ ПИШУТЬ

 

Небайдужі молоді волон-тери нашого міста та акти-вісти ЗМГО "Півострів змін"збирали допомогу військо-вим, які захищають нас танашу незалежну Україну відзагарбників на Сході України.Цій справі присвячуваливесь свій вільний час ті, хточергував у пункті допомоги,хто розповідав страшнуправду сусідам та друзям.Збирали все - від закруток зпаштетом до гречаних круп,засобів гігієни, одягу тамедикаментів. За недовгийперіод часу ми заготовилипонад 300 кг продуктів,серед яких були: крупи,макарони, цибуля, олія,печиво, консерви, вода, атакож медикаменти, засоби

гігієни, одяг, 90 банок зак-руток та інше. Налагодившиконтакти з логістичним цент-ром (склад) допомоги добро-вольцями АТО м.Тернопіль,ми розпочали нашу співпра-цю. Наступного дня вже від-правили їм перших 10 ящиківпродуктів, серед яких булапосилка, адресована земля-ку з нашого району. Буловажко уявити, що вона дійдеза адресою, адже на Сходідуже складна і напруженаситуація. Але наступноготижня нам прийшло підтвер-дження, що посилка всетакидійшла до нашого земляка.Решту 16 ящиків з продук-тами і речами, які ми встиглизібрати, було передано Залі-щицькому штабу національ-

ного спротиву. Їх відправилиавтобусом з нашими добро-вольцями на схід, а заодне ізібрані кошти в сумі 8651грн., вони передані благодій-ному фонду «Крила Фенікса»,засновником якого є волон-тер Юрій Бірюков. Нагадає-мо, що саме його недавноПрезидент України ПетроПорошенко призначив своїмрадником і подякував йомуза сумлінну та ефективнуволонтерську роботу. Цейфонд щодня закупляє облад-нання та необхідні речі, якихпотребують наші солдати напередовій.

Дякуємо всім не байду-жим жителям нашого міста.Це найменше, що ми можемозробити для наших солдат,котрі захищають нас та нашурідну державу. Слава Україні!Разом - ми сила!

Молодь міста Заліщики

 u ДОПОМОГА УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ

 u МИ - УКРАЇНЦІ

Мобілізованим, котріпроходять військову служ-бу в 24 окремій механізо-ваній бригаді, що дислоку-ється в Яворові Львівськоїобласті, доставлено в чер-говий раз гуманітарну до-помогу. Наших земляків, асеред них Мирослав Ро-манів, Петро Слободян,Іван Петровський, ВікторБурдейний, Сергій Макух,Іван Григоришин, РоманМандзюк та Станіслав Ла-врик – забезпечено необ-хідним військовим споря-дженням. Це перевіренібронежилети, кевроловішоломи, військове взуття,плащ-накидки, тепла бі-лизна, засоби особистоїгігієни.

Крім цього, кожному зних було вручено продук-тові набори – при потребів інше місце дислокаціївони матимуть при собінеобхідний пайок. Члениправління самооборониЗаліщицького районуЮрій Гурський і БогданФенюк, котрі доставлялидо військової частини не-обхідне для наших земля-ків, зазначили, що окрімвійськового обмундирува-ння у дану частину завезе-но й продукти, які зібралагромада нашого краю. Цяблагодійна акція продов-жуватиметься й надалі, азаготовлене дійшло ад-ресно власне туди, де про-ходять службу наші воїни.

Під час зустрічі з коман-диром частини, підполко-вником Віталієм Павель-чуком було уточнено, якийасортимент продуктів за-лишається у військовійчастині, а що буде пере-дано на збірний пунктЯворівського районноговійськового комісаріату

для подальшої відправкив зону АТО. Заліщицьківолонтери мали змогупоспілкуватися з началь-ником штабу 5-го баталь-йону Віктором Кудряшо-вим, де проходять службубільшість наших краян.Акцентувалась увага напридбанні якісної, теплоїбілизни для бійців у зв’яз-ку з настанням осінніххолодів. І, звичайно, ко-мандири особливу вдяч-ність висловлювали тери-торіальним громадам, ра-йонному штабу націона-льного спротиву і само-обороні Заліщицького ра-йону, всім людям задобродійництво, яке рятуєв такий складний час нашуУкраїнську армію.

Волонтери після повер-нення додому поділилисяй своїми враженнями відперебування в Яворів-ській військовій частині.

“Найперше тішить, щопомітні зміни в поліпшен-ні побуту солдатів, впо-рядкованіші казарми, зро-блено капітальний ре-монт в їдальні. Звичайно,не все ідеально, але змі-ни на краще тут наяву. Тимпаче, коли порівнювати зтим, що десятки літ арміязанепадала і про ніяке со-ціальне оновлення моване велась. А тут, буквальноза місяць-другий у війсь-ковій частині налагоди-лось життя, триваютьнавчання”.

Стає очевидним, що до-помога є не лише від на-шого району, а й з іншихміст, областей. І це суттє-вий момент, коли арміявідчуває, що народ турбує-ться про своїх захисників,живе його проблемами.

У розмові Юрій Гурсь-

кий зазначив таке: «Поприїзді у військову частинуми зустрічаємось із зем-ляками і тут же необхідневручаємо. Буває невідпо-відність розміру взуття чиодягу, ми знаходимо та-кий, який задовольняєбійця. Трапляється, рідніпередають мобілки, тепліречі, а ми не можемо їхвручити, бо адресат за 20км від частини на нав-чанні. Ми обов’язково всепередаємо, дочекавшисьбійця.

Сьогодні налагодженовзаємозв’язок з військо-вими частинами, із тими,хто в ній служить. Тому пи-тання, які виникають вбатьків, їхні побажанняможна оперативно ви-рішити».

Важливо – не бути бай-дужим, бо це на руку на-шим недругам. А за під-тримку і вкрай необхідніречі солдати вдячні всім,хто не забуває про них іусвідомлює, що бронежи-лет, наприклад – це мож-ливість зберегти життялюдини.

Нехай побільше середнас буде небайдужих, та-ких, хто не тільки сам жер-твує на армію, а й особис-то бажає попрацювативолонтером і сприятитакій роботі. Звертайтесьу районний штаб націо-нального спротиву.

І на завершення: «Нашіземляки гарно влилися вколектив, є порозуміння йпідтримка між ними, здо-ровий мікроклімат. Арміяукраїнська міцніє. І за цеособлива вдячність і ке-рівництву військових час-тин», - підсумував ЮрійГурський.

Ольга ЛИЧУК

 

 

З наближенням осені де-далі більше цікавить підго-товка шкільних котелень дозими.

Як повідомив завідувачвідділом з питань освіти РДАПавло Мирончук, на початокопалювального сезону всікотельні навчальних закла-дів запрацюють на повнупотужність. Опалювальнісистеми готові до роботи.Ряд шкільних котеленьрайону переведено на аль-тернативні види палива.Паливні системи, пічки від-ремонтовані і готові до робо-

ти в осінньо-зимовий період2014-2015 років. Із 44 зага-льноосвітніх навчальнихзакладів – 17 працювати-муть на альтернативнихвидах палива, з них 8 будутьопалюватися самостійно, 9передано в оренду:

- 5 котелень на елек-тричному опаленні (4 школиІ-ІІІ ст., 1 – І ст.);

- 9 – на газовому (3 школиІ-ІІІ ст., 5 шкіл І-ІІ ст., 1 школа Іст.);

- У 13 – пічне опалення (6шкіл І-ІІ ст., 7 шкіл І ст.).

Лише незначна частина

шкіл на час об’їзду забез-печена твердим паливом –дровами чи вугіллям. Бли-зько 20 відсотків від потребинаявні вони в тих школах, щопрацюватимуть на альтер-нативному паливі. Необхід-но забезпечити паливомшколи із печами та котельні,які працюють на альтер-нативних видах його.

Лічильники в котельняхвстановлені частково, а дозавершення цього місяцявони будуть в кожнійшкільній котельні.

 u ПІДГОТОВКА ДО ЗИМИ

З нагоди Дня підприємця вмалому залі засідань райрадиі райдержадміністрації відбули-ся збори з нагоди цього про-фесійного свята, яке відзна-чається в першу неділю ве-ресня. У заході взяли участьголова райдержадміністраціїБ. Шипітка, заступник головирайонної ради В.Лопушняк,міський голова В.Бенев’ят,керівники підприємств та при-ватні підприємці міста і району.Вітаючи присутніх, голова РДАвисловив вдячність підприєм-цям району, які надають фі-нансову та матеріальну до-помогу військовослужбовцям

ЗСУ, бійцям добровольчих батальйонів, у яких служать наші краяни, захищаючисуверенітет і незалежність України. Керівників підприємств району нагородженограмотами та подяками районної державної адміністрації та районної ради.

Ігор ТАРАСЕВИЧ, світлина автора.

 u ФОТОФАКТ

  № 75-76 (8292) 5 

u СЛОВО ПРО ЛЮДИНУ

 

Хоч народиласяв Блищанці, за-кінчувала се-редню освіту вТорському, авищу – в Чер-

нівцях, але творчий доро-бок, професійне зростан-ня як педагога-словес-ника заяскравіли в ГанниРибцуник у Садках. В цьо-му селі вона створиласвою сім’ю, тут звелись накрила її діти – Олег і Цві-тана, тут милі її серцю най-дорожчі внучата Мар’яна,Юля та Христинка.

«Власне, за ці набутки, якіподарував мені Господь націй благодатній землі, яобожнюю це село, - зізналасяГанна Михайлівна. – Неголослівно люблю свій край,свою Україну, свою родину,мене пов’язують із нимидуже глибокі почуття. Тутмені дорога й наймилішакожна дитяча усмішка. Всеце прийшло і залишилось вмені ще з дитинства, окри-лює і підносить, наснажує ісповнює такими відчуттями,які чистіші, здається, від си-нього неба, що прихилилосьдо мене своїми широкимигрудьми.

Коли переживаєш це,вбираєш цю красу в себе,сповнюєшся високістюпростору, відчуваєш, що тине в силі не любити цейкуточок землі, що ця любовстоїть клубком у твоємугорлі і ти не можеш йогопроковтнути», - ділитьсясокровенними думкамиГанна Михайлівна.

З Ганною Рибцуник зна-йома багато років, здається,знаю про неї все – її творчіздобутки і педагогічні до-сягнення, її особисті болі тадушевні переживання… Нажаль, життя кожного з наспобудоване таким чином, щопоряд із злетами є падіння,поруч з успіхами крокуєнерозуміння навіть тихлюдей, з якими довелосьскуштувати не єдиний ок-раєць хліба, попрацювати неодин десяток літ в школі,випустивши в життябагатьох своїх вихованців.Такі щасливі миті інколипоєднуються із боліснимиспогадами…

Мета моєї зустрічі зГанною Рибцуник – розпо-вісти читачам про її творчіздобутки, адже вона – авторп’яти поетичних збірок, а щесвою педагогічну діяльністьсловесник поєднує із бажа-нням в кожну тему при-внести щось своє, запа-ливши словом, віршемсрібноголосим.

Чортківський поет М.Кітназвав поетесу наддні-стрянською горлицею іприсвятив їй, щирій українці,гарного вірша, в якому єрядки:

У темряві сяє, як місяць у ніч,

Вкраїну знедолену зве величавою

Зустрінеш її, хоч би раз віч-на-віч,

Побачиш людину,захоплену справою.

Свою поетичну долю Ган-нуся обрала, будучи шко-ляркою. Коли навчалась вшостому класі, їй, редакторустіннівки, доручили знайтивірш про Україну з творчостівідомих на той час поетів.Те, що було під рукамичомусь не влаштовувало.«Тоді я написала власноговірша, він сподобався моїйучительці, я навіть отрималавід неї похвалу. Поетичнийдебют виявився вдалим,хоча вчителька перепи-тувала не раз: «Ти сама йогонаписала?» Я відчувала вцих словах певну недовірудо своїх можливостей, алечас – найкращий суддя».

З тих пір дівчина почалаписати. В її серці народжу-вались спочатку наївні ди-тячі римовані рядочки, а зго-дом вже з’являлись непоо-динокі віршовані образи, якідівчина-школярка декламу-вала і на уроках, і на шкільних

заходах, творчих конкурсах.«Я в дитинстві дуже любиласлухати казки, легенди,бувальщини свого мудрого ідоброго дідуся по материній

лінії Степана Писанського.Він був неперевершенимоповідачем, багато самчитав і мене заохочував.Коли навчалася в школі, за-хопилася книгами. Читалавсе зі шкільної та сільськоїбібліотеки. Збагачуваласвою мову, словниковийзапас. Дідусь – мій першийучитель, який здружив менез книгами. Моя мати такожбагато читала, зналанапам’ять вірші багатьохпоетів. І це змалку особливозапало мені в душу”.

Коли вона навчалась у 10класі Торської школи, врайонній газеті вперше бувнадрукований її вірш. І з тихпір почалась творча спів-праця з «Колосом». А далі –перемога в обласному кон-курсі юних літераторів, по-бувала і на Всеукраїнськомузльоті творчої молоді, де нетільки познайомилась звідомими поетами: В.Вих-рущем, Р.Братунем, П.Осад-чуком, Б.Демковим, а йпривезла Диплом ІІ ступеня.Її мрія стати журналістом, нажаль, не здійснилась. Алесправжнім знавцем і май-стром слова вона стала,закінчивши філологічнийфакультет Чернівецькогоуніверситету.

Свої творчі задуми педагогуспішно реалізовує, не тіль-ки випускаючи поетичнізбірки, а й готуючи публікаціїдо багатьох періодичнихвидань – районного, облас-ного та всеукраїнськогоштибу.

Перша збірка поезій Г.Риб-цуник «На крилах радості іболю», яку впорядкувавжурналіст Петро Мельник, цеїї перша ластівка, це тіпочуття молодої людини, яківихлюпнулись із серця, це їїбесіда зі слухачем. Її вірші –то її серце, яке любить,хвилюється, переживає.

Під час нашої зустрічіГаннуся завжди згадуваласвою маму – не тільки за те,що привчила до праці, булавзірцем скромності і по-рядності. Власне материнезамилування народноюпіснею обумовило поетич-ний спів її доньки:

Мені ти, мамо, вишнею здаєшся,

Що при моєму світиться вікні,

І біло-біло розцвітають в серці

Твої колись наспівані пісні.

Оцей материнський скарб– пісню – Ганнуся понесладалі у світ, до своїх вихо-ванців, яким прищеплюєлюбов до рідного слова.

«Одного разу довелосязамінити на уроці свогоколегу, вчителя історії, якийна той час готував дипломну

роботу. До школиприїхали з інспек-торською місієюпредставники зрайону та об-ласті. Вирішилипобувати на уро-ці з історії, який япроводила влас-не у 8 класі. Темайого «ХрещенняРусі». Поряд зкнижним варіан-том, я викори-стала місцевийматеріал, згадалапісню своєї ма-тері, прочиталавласного вірша ізаслужила схва-льні відгуки тависоку оцінку не-ординарного про-ведення уроку».

Два роки тому,напередодні Днянезалежност і ,

культармійці нашого районувиступали із творчимзвітом в обласному драм-театрі ім.Тараса Шевченка.Концертна програма роз-

починалась урочистим хо-ровим виконанням пісні«Україні» на слова Г.Риб-цуник, муз.Т.Хмурича. Ба-гатьох, мабуть, пройняла вті хвилини гордість за такихлюдей, слова і музика якихпроникали в серця і зачаро-вували магією, глибиннимипочуттями. Світлої пам’ятіТеодор Хмурич був тоді зісвоєю родиною в залі. Йогошанобливо вітали, якМаестро музики.

У ті хвилини згадаласьГаннуся, яка знову і знову,незважаючи на щоденніклопоти, повертає багатьохдо величного храму поезії ізапалює свою свічечку. Вонасправді не може інакше, бовідчуває обов’язок і потребувіддати свій талант людям,Україні.

«Моя Вкраїно, мій пісеннийкраю,

Моя надіє в радості й журбі,

Поки живу, тобі пісень співаю,

Свій кожен день присвячую тобі.

Де підвелись могили на сторожі,

У воду верби зорять на красу,

Поки живу, поки писатиможу,

Я кожне слово лиш тобінесу», - щиро зізнається пое-теса.

Ганна Рибцуник творчоспівпрацює сьогодні й зтакими відомими компози-торами, як Ігор Федірко ізЗаліщиків та Василь Юріїв ізСадок, яких поєднала пісня.А фестивальна «Дністровізорі» - це також плід спільноїпраці творчих людей – впершу чергу Ганни Михай-лівни. «Гімн школи» такожнародився у співавторствіГ.Рибцуник та В.Юріїва.

Щеміло серце від пісні«Сину-синочку», яку авторРибцуник написала для свогосина Олега з нагодизакінчення ним школи.Виконує її солістка народногоаматорського колективу

«Садківчанки» МаріяРоманюк.

«Сину-синочку, мій легеню,Лебедю-синуЧом же так швидко

здіймаєшсяТи на крило?»

Чимало пісень на словаГ.Рибцуник та В.Юріївавиконує згаданий колектив,а також подружжя Ягничів.У співпраці Ганни Михайлівниз І.Федірко і Т.Хмуричемнародились пісні, які зво-рушливо виконує народнийсамодіяльний хор «Доб-рівляни» і тріо «Терноцвіт»районного будинку народноїтворчості.

«Для мене найголовніше впісні, щоб вона перегуку-валася з моїм внутрішнімсвітом – моїми думками,почуттями. І я прагну писатитак, віднайти в серці своємутакі слова, які зрозумілілюдям, в яких і моє, і їхнєжиття».

Від поетичної теми роз-мова перейшла в іншу

площину, яка не меншзахоплююча і цікава. Педагогсіла за комп’ютер і повеламене стежками краєзнавчо-народознавчої експедиціїучнівської молоді «ЛюбітьУкраїну вишневу свою». Япоринула до таємницьлегенд села Садки.

Мені загалом здавалося,що про це село я знаючимало – про його історію,відомих і шанованих людей,патріотів, які боролися засвою віру, свою церкву,свою державу.

Однак сива давнина цьогосела овіяна легендами. ГаннаМихайлівна знову ж такизустріла цікавого оповідача– садківчанина ОлексіяПавлюка. Йому вже було 92роки, але багато цей чоловікзнав і пам’ятав.

«Фактично він мені канвурозповідав, тобто короткийзміст, я ж розширювала,літературно удосконалю-вала і це настільки захопилоучнів… Ми організували екс-педиційний загін і відвідувалиті місця, на фактах якихпобудовані легенди рідногокраю – про Джурин, проурочище відважних воїнів-пушкарів, де височів замокслов’янської княгині. Цікавалегенда про молодоготатарина, який відстав відвійська, і неземної краси са-дківчанку. А про ДжуринГанна Михайлівна написалавіршовану поему. Хто з насне знає легенду про лебе-дину вірність, в якій йдетьсяпро те, що коли один –одна ізпари загине, то інший –інша,склавши крила, падає з небаі розбивається. Скількилегенд складено про це. Євона і в Садках, яку прига-дала своїм вихованцямпедагог.

Експедиція до таємницьлегенд рідного краю завер-шилась і, здається, в ході їїдіти доторкнулися до най-потаємніших струн народноїдуші, зробивши екскурс усиву давнину. Кожна з ле-генд записана у скарбничку

пам’яті. Адже такі пізнава-льні уроки, екскурсії вик-личуть зацікавленість неодного покоління садківчан.І хто буде знайомитися зними, отримає бажаннявідвідати вкотре Садки, якіживуть і розквітають накрилах легенд.

Ознайомившись із її твор-чим та педагогічним дороб-ком, переконуєшся, все їїдіяльність пронизана патріо-тичним духом. Знаючи цюжінку, думаєш, що іншоюбути їй не дано. Завжди ак-тивна, поміркована, ціле-спрямована, небайдужа доподій сьогодення, до людей,які творять історію. Від-чуваю навіть якесь підне-сення і задоволення відтого, як вона все встигає.Скільки зустрічей, скількизаходів шкільних органі-зовано, скільки тем роз-крито, героїв відтворено насцені, конференцій про-ведено! На деякі мушузіслатися. Це конференція натему «Голодомор в україн-ській літературі», урок-пор-

трет «Поеткав о г н я н и хмеж», приуро-чена Олені Те-лізі, зустріч вшколі із пое-тами ПетромЗ а с е н к о(Київ) та Во-лодимиромБарною (Тер-нопіль), ор-ганізація і від-криття музеюбезстрашної повстанкиКатерини Грицик та її бо-йових побратимів, участь вроботі Великого ЗборуУкраїнських націоналістів,тут же знайомство з вели-кими патріотами-україн-цями, свято «Козацькомуроду нема переводу».

А вже шевченківські захо-ди настільки вміло,цікаво й захоплю-юче проводилися вцій сільській школі,що, здається, в рік2 0 0 - л і т н ь о г оювілею геніальногосина України коженклас готувався доконкретної події, дозустрічей з шев-ченковими героямитворів, що це по-справжньому вра-жало і батьків, ідітей і, мабуть, ко-лег. Бо вся школаактивно готувала-ся до шевченкіани.З альбома на насдивляться очівихованців, які з

хвилюванням відтворилиобрази жінок у доліШевченка, інсценізувалидраму «Назар Стодоля». Апідсумком цієї вагомоїроботи вчителя є грамотавід департаменту освіти інауки ОДА, обласногокомунального центрутуризму, краєзнавства,спорту та екскурсій учнів-ської молоді Ганні Рибцуник- за сумлінну підготовку дообласної краєзнавчої кон-ференції «Тобі, Тарасе, шанускладаємо».

Усі грані життя творчоїособистості (а ще ГаннаМихайлівна – мати, дружина,бабуся) важко окреслити,змалювати. Вони взаємо-пов’язані, доповнюють однаодну. Вона успадкувалачимало людяності і педа-гогічного хисту від своїхучителів – Василя Горина,подружжя Нагорняків, Ми-коли Дейкала, Уляни Миро-нюк, Дем’яна Вітюка, викла-дачів університету БогданаМельничука, Анатолія Доб-рянського, Миколи Івасюка,Ніни Гуйванюк і, звичайно,від своїх колег по роботіМарії Сасанчин, Марії Доро-жинської, Марії Чернякої…Щастя в кожної людини не є

чимось тривалим, постій-ним. Отак і в Ганни Михай-лівни. Воно як мить, як спа-лах.

«Коли бачу, як пророслозернятко, посіяне мною вдитячі серця, в тих, з кимспілкуюся, душа радіє. Колибачу на очах сльози відродинної радості – такожщаслива. Хвилюючі і непов-торні миті життя я відчу-вала, побувавши неодно-разово в Києві на зборахукраїнських націоналістів. Янаправду зустрічалася зтакими людьми, які понадусе люблять Україну. І середтаких наш земляк ПавлоДорожинський – лідер оу-нівської організації, якийстояв біля колиски ОУН.Садківчани добре йогознають. Він неодноразовобував у цьому селі, бо звідсипоходить його батько, тут зайого підтримки створено вселі чисельний осередокОУН, який я очолила. Язавжди їду туди як на крилах,а повертаючись до рідноїдомівки, в свою школу, я даюдітям урок любові до України.І в цьому вбачаю своєнайперше покликання».

Після ХVІ ВсесвітньогоЗбору Українських націона-лістів Ганна Михайлівна, якделегат його, написала:

У нації, як правило, є цвіт

Споконвіків отак завжди ведеться,

Хто йшов за волю в битву скільки літ

Той гордо націоналістом зветься.

Доля України їй болить ісьогодні. Тому на завер-шення нашої розмови Ган-нуся прочитала найсвіжішірядочки

Моя земля - для сонця, миру, цвіту,

Для щастя в ній хай родяться сини,

Моя земля теплом сердець зігріта,

Моя земля - частиночка всесвіту

Не дам, не дам, не дам її спалити

В кривавім полум’ї війни.Несподівано я запитала

свою співрозмовницю: «Зчого починається любов доотчого краю?..» «Від хлібногодуху достиглого збіжжя, відсвіжоскошеної отави нарідному подвір’ї, від усмішкисоняшника, від оксамитовихквітів свого дитинства. Явирощую їх у своєму квіт-нику. Бачите, як палахко-тять троянди різнокольорові.Вони стоять на моріжку моєїдолі і від тих пахощів я начемолодію. Люблю чорно-бривці, тому і їх насіяла. Аленайбільше мені подобаютьсягорді хризантеми. Нічого небояться – ніяких примхпогоди. Ці квіти ототожнююз образом українки – гордої,ставної, квітучої».

Щоб так думати, такобразно говорити, мислити– потрібно не лише матитворчий дар, а й світлу, над-звичайно вразливу душу,унікальну уяву, бачити кра-су природи, яку так щиропоетеса відтворює у своїхвіршах.

…Поспілкувалась з Ган-нусею і наче зерна добразасіялися в серці, деньстав не такий похмурий,хотілося кожному промо-вити добре слово. Хай цейжиттєдайний промінь,який сяє від сильної духомжінки, долине до всіх, апотім повернеться до неї,принісши їй навзаєм нашущиру любов і повагу.

Ольга ЛИЧУК

 

6   № 75-76 (8292) 

 u КУЛЬТУРА

сип Маковейконстатувавсумний факттогочасної дій-сності: бракфахової ре-

дакторської (а заразом ікоректорської) підготов-ки, тим більше небезпеч-ний з огляду на складністьроботи редактора, якаспонукає здібніших шукатиінше застосування своїмталантам; редагування жчасто залишається навідкуп випадковим упрофесії людям: «Наредактора іспиту не скла-дається; дуже часто і непубліцистичний талантрішав у нас про те, хтоповинен обняти редакціюруської газети.

Наша публіцистика – хлібне дуже певний, томукожний Русин, хоч би інайздатніший до сего діла,волів би шукати иньшогозаняття з певною платнею ібудущиною. Публіцистамиставали у нас люди зовсімприпадково, дуже частозадля якогось неповодженняна иньшім полі.

Виходило з того таке, щозамість мати по редакціяхнайздатніших людей, мимали і маємо дуже частомірноти, що й писати добрене вміють, а не то, щоб ро-зуміти своє велике зав-данє». Аналогічна ситуація зкоректорами: «Бажаю собі…щоби коректа була добра, бомене друкарські помилкидуже сердять. Коли я надсим досить насидівся, томоже і коректор посидітикілька мінут довше…» або«бачу не совісність корек-торів «Руслана». Ніколи всвіті не згоджуся з тою дум-кою, щоб можна стількопохибок лишати і то неразтаких, що зовсім збаламу-тять будучих дослідників».

3 абсолютною переко-наністю пише О.Маковей провідповідальність редактораперед народом і водночаспро необхідність його під-тримки з боку «читаючоїпубліки»: «Дальший розвій

народу нашого в великій мірізалежить від часописей,значить, і від редакторів. Сеповинні би зрозуміти такпартійні провідники, як і самапубліка. Тимчасом партійніпровідники, хоч і дуже пот-ребують редакторів на своїуслуги... але про своїх ре-дакторів не дуже дбають...Живуть і роблять нашіпубліцисти навмання, хоч ідля великих цілей, а пра-цюють так гірко, як жадніиньші публіцисти...».

У своїх критичних мірку-ваннях О.Маковей вказує наважливість поділу літе-ратури за читацьким і цільо-

вим призначенням: «Кожневидавництво (видання. -Ред.) має читачів з різнихсфер, і як ті читачі не довсего друкованого маютьоднаковий інтерес, то ітрудно всім однаково дого-дити». А коли так, то «дляодного стаття виходитьзапопулярна, він бажав бичогось більше; для другоговиходить затяжка, він бибажав чогось легшого. Анема хоч тисячки людей зоднаковою освітою, котріхотіли би чи могли бипіддержувати відповіднийдля себе журнал. Звідсипоходить, що в однім і тім са-мім галицькім або буковин-ськім видавництві не раз імусять друкуватися статтіз меншим чи то з більшимнауковим апаратом». Посуті, таким шляхом - сполу-чаючи у межах одного часо-пису статті різних рівнівскладності - можна досягтизбільшення його накладу (щоі втілював на практиці,наприклад, «ЛНВ»).

Фаховий редактор у кон-цепції О.Маковея - це ерудиті знавець рідної мови, чут-ливий до її функціональнихвідмінностей та новацій.Нерозвиненість авторства урізних (поза художньоютворчістю) сферах мовлен-нєвої діяльності - цей гіркий

спадок бездержавності танаслідок затяжної «азбучноївійни» в Галичині («П’ят-десят літ борби про мову!П’ятдесят літ борби проправопись!») - була осно-вною, причиною, через якусаме редактор ніс повнувідповідальність за літе-ратурну якість друкованогослова. Нелегку функцію - непростого поліпшення, ачасом кардинального пере-роблення авторського тек-сту - не раз доводилосявиконувати і самому Мако-вею. І про цю проблему пишевін в огляді «Про фейлетониукраїнсько-руських політич-них часописей в р. 1898»:«посторонні помічники реда-кцій пишуть так, що пожа-лься Господи! Ані мови немають, ані правописи, аністилю, ані форми, як щонаписати!.. І нашим авторам(я звісно, не кажу про всіх, апро переважну частину) несором посилати свої писа-ння редакцій: їм здається,що так і повинно бути: моваі стиль – се не їх діло. Однуповість я поправляв най-менше з 200 годин. Як менісмішно було потім читатиоцінку на сю повість, декритик казав: «Говорили, щоавтор повісти не знаєруської мови: тимчасом зповісти видно, що знає! І то

зовсім добре!» Ну, чоловіче,як би ти був учитав її воригіналі!».

Обстоюючи думку, щобагатство і життєздатністьукраїнської мови роблять їїдосконалим засобом спіл-кування, знаряддям нау-кової праці, а головне - жив-лять самоповагу нації,О.Маковей критикує зако-стенілих в архаїці учених -«літописців», що не поспі-шають «навчатися... живоїлюдської мови», якої цура-ються, ненавидять «мужи-цькі жаргони», що вважа-ються у других народівскарбом мови», - і тішаться,

що не вони, а життєва прак-тика стає головним «експер-том» у мовному питанні: «Невчені рішають питанє, чиможе яка література розви-ватися чи ні, тілько самежиття. Так само, чи просто-народний говір годиться длянаукових і просвітних цілейчи не годиться, се також унас рішило вже житє:наукові та просвітні працідрукуються рідною мовою, їхчитають і розуміють - і тутнічого не зробиш пустим ба-лаканєм, що говір не при-датний для науки». Особ-лива стрімка діяльностіО.Маковея-редактора - йогоневтомна робота з авторами– і початківцями, і вже зрі-лими письменниками. Восновному ця робота при-падає на час, коли вінредагував газету «Буко-вина» і брав безпосереднюучасть у редагуванні жур-налів «Зоря» та «ЛНВ». Тодіще сам молодий письменник,що непросто пробивався влітературу, він багато увагиприділяв виявленню моло-дих талантів і всіляко спри-яв їхньому творчому зрос-танню. Про обтяжливу, алевкрай необхідну працюредактора над рукописамипочатківців О.Маковей пи-сав: «Кождий редактор - топередовсім коректор чужих

 

рукописів; поправляй іпоправляй, як учитель задачів школі... Коли б не нашіредактори, то багато авторівпросто не могли би на світпоказатися зі своїми тво-рами». Ретельно «вигла-джуючи» твори молодихавторів, О.Маковей, зви-чайно, усвідомлював, що убагатьох випадках ця роботапіде намарно. Та все ж вінсподівався, що з-поміж цілоїгромади початківців (а лишебіля «Буковини» їх обер-талося понад 40) черезякийсь час вирине справжнійвеликий талант, - як, врешті,і сталося з О.Кобилянською,

Б.Лепким, В. Щуратом та ін.,що саме завдяки Маковеєвізробили перші проби пера. Удопомозі літературній молодіО.Маковей був не лишеприскіпливо-доброзичливимредактором, а й вимогливимі вдумливим критиком. Йогорецензії, критичні статті,огляди творів різних пись-менників містять справжній«алгоритм» літературноїтворчості: щоб досягтиуспіху, письменникові «пот-рібно, крім таланту, ще й ве-ликої освіти і великої вправи,потрібно багато писати»,«своїми очима дивитися насвіт», не копіювати «об-разки» з довколишньої дійс-ності та не давати «прото-коли з життя», а схопитинайхарактерніше і предста-вити його читачеві в «пись-менницькій формі», матисвій індивідуальний почерк.

Допомагаючи літературніймолоді, О.Маковей був пере-конаний, що робить кориснукультурно-громадську спра-ву, і мав з того велике мора-льне вдоволення. Не меншувтіху приносила йому іпопуляризація творчостіуже відомих чи призабутихписьменників. Зокрема,зібравши численні рукописита першодруки, він підго-тував і видав найповнішийтритомник творів буко-

винського письменника ікомпозитора Ізидора Вороб-кевича - «разом коло 75аркушів друку », причомузробив це «без ніякої зар-плати, аби лише спасти відзабуття щирого робітника».Окрім загальної вступноїстатті про життя і діяльністьІ.Воробкевича, кожен томвидання містив примітки тастатті-післямови. ТворчостіВоробкевича О.Маковей при-святив і розлогу статтю в«Буковині» (1908).

Найповніше та найяск-равіше редакторський ідослідницький талант О.Ма-ковея виявився у низці йогопраць про життя і творчістьЮрія Федьковича. Поряд зІ.Франком Маковей буводним із найсумліннішихзбирачів, коменпувальниківі видавців літературної спад-щини видатного письмен-ника. У 1910 р. у серії «Україн-сько-руська бібліотека»вийшов великий том «Ма-теріалів до життєпису ЮріяГординського-Федьковича»,упорядкований О.Маковеєм.Упорядник зібрав ранішедруковані в періодиці, атакож рукописні матеріали,що перебували в архівах тау приватних осіб, класифі-кував та відрахував їх і су-проводив примітками. Азібравши ці матеріали, О.Ма-ковей зрозумів, якою ціка-вою є сама постать Федь-ковича, і у 1911 р. видавгрунтовну (обсягом 592 с.)історико-літературну працю-монографію «ЖиттєписьОсипа Юрія Гординського-Федьковича».

Видання творів україн-ських письменників, підго-товлені О.Маковеєм, поз-начені високою видавничоюкультурою і є практичнимвтіленням поглядів пись-менника на редакторськупрацю.

Джерело - «Видавничасправа та редагування

в Україні:постаті і джерела

(XIX - перша третинаXX ст.)»

Немає слів, щоб передатибіль,

Переживання ті, що відчуває мати

За сина, чоловіка, брата – всіх,

Хто встав Вітчизну нашу захищати.

Війна страшна, підступна, руйнівна

О Господи, почуй наші страждання

Вкраїнських матерів, в яких війна –

Дітей забрала, спокій й сподівання.

Не передати материнський біль

За діточок, що полягли за волю

Для них закінчилось життя, навік…

І терпне серцевід скорботи й болю.

В молитві прокидається ген-ген

Лише жевріє, ще задовго до світання

І до молитви, матері, хутчіш!

Штурмуймо небо молитвами і благанням!

Вертайтеся додому, лиш живі.

Із перемогою над москалем проклятимО діти, наші милі, дорогіСклада в молитві руки

українська мати.

Світлана ЛЕСЬКІВ,учителька школи

смт.Товсте

  

u СПОРТ

Минулої неділі, 7 вересня,зіграно матчі 11 туру чемпіо-нату області, в якому «Дніс-тер» в ролі лідера приймавна своєму полі футбольнийклуб «Бережани», який доцього займав 3 місце втурнірній таблиці.

Матч вийшов бойовим, наполі точилася безкомпроміс-на, спортивна боротьба,адже зустрічалися лідериобласних перегонів. Першийтайм закінчився з рахунком0:0, близькими до успіху булияк наші футболісти, так ікоманда гостей. Початокдругого тайму почався з«холодного душу» для нашоїкоманди, вони пропускають,як кажуть, не обов’язковийгол, прикрої помилки допус-тився наш воротар. Післяпропущеного м’яча господарізаграли гостріше. Булопроведено ряд замін, спря-мованих на відновленнярівноваги, тобто на взяттяворіт суперника. На 65хвилині на поле вийшовветеран команди ЯрославОлексів, який значно підси-лив гру і на 72 хвилині забивм’яч у ворота суперників.Після цього в господарівполя були ще моменти длявзяття воріт гостей, але, нажаль, перемогти не вдалося.

Інші матчі закінчилися зтакими результати: ФК«Борщів» – ФК «Козова» - +/-, ФК «Нива», Теребовля –ФК «Поділля-Агрон» - 7:0, ФК«Чортків» – ДЮСШ - 1:0, ФК«Колос» Бучач цей тур про-пускав. Після зіграного 11туру одноосібним лідеромпершості стала теребовлян-ська «Нива» в активі якоїстало 22 бали, «Дністер» з20 балами займає другу

позицію, ФК «Бережани» –треті, в яких також 20 балів.

У 12 турі, який відбудеться14 вересня, наша команда вТернополі зустрінеться змісцевою командою ДЮСШ.Нагадаю, що в першому колі«Дністер» переміг їх насвоєму полі з рахунком 1:0.Нашій команді конче потрібнов цьому поєдинку взятиочки, адже лідер перегонів,«Нива» з Теребовлі, в цьомутурі автоматично отримаєдо свого активу 3 бали,оскільки вона не грала вКозові по причині зняттяостанніх з чемпіонату.

* * *Чвертьфінальні матчі-

відповіді першості району, яківідбулися минулої неділі,закінчилися з такимирезультатами: ФК «Товсте»- ФК «Відродження» с. Дзви-няч – 6:0(2:2), ФК «Добрівля-ни» - ФК «Кошилівці» -5:0(3:4), ФК «Заліщики» - ФК«Ворвулинці» – 2:2(2:1).Матч між командами ФК«Устечко» - ФК «Касперівці»не був дограний до фіналь-ного свистка арбітра, так якна 75 хвилині господарі недали можливості гостямпробити пенальті, призначе-ного в їхні ворота. На цей час

рахунок був2:0 на ко-ристь гос-подарів, якийвиводив їх вп і в ф і н а л ,адже першийматч в Кас-перівцях во-ни програли зр а х у н к о м2:4. Данийфутбольнийконфлікт ви-

ник з причини не прибуттяна матч головного судді,призначеного районною фе-дерацією футболу, а томуматч обслуговував предста-вник команди гостей. Дляпозитивного вирішення даноїситуації було проведенозасідання виконкому РФФпід головуванням йогоголови В.Ф.Лопушняка, дезаслухано сторони кон-флікту і прийнято таке рі-шення: даний матч будепереграний в неділю, 14 ве-ресня, о 16 годині на нейтра-льному полі стадіону «Дніс-тер» м. Заліщики. Гру обслу-говуватиме суддівськабригада з районного центру,тобто судді не зацікавлені вперемозі жодної команди.

Отже, за підсумками двохматчів, в півфіналах зустрі-нуться: ФК «Заліщики» - ФК«Товсте» і переможець париФК «Устечко»/ФК «Касперів-ці» - ФК «Добрівляни». Матчівідбудуться 21 і 28 вересня.В перших матчах господаря-ми поля будуть команди,названі в парах першими.

Петро РАЦИН,член виконкому

районної федераціїфутболу

 

Прошу вас – дайте автомата,

Забуду біль, залишу хату,І пенсію віддам онукамНе на війну, а на науку!Я вже стара, ще б

трішки жити,Та час країну захистити!Такі як я, пройшли багато…Будь ласка, дайте

автомата!Політикам лиш голос датиВони підуть за нас

«в палати»,А їм би дати автоматиВ АТО нас будуть

захищати?!Бабуся так собі казала,Сварилася і промовляла,А тут дитя мале стояло,І слово теж своє узяло:«Геть чорта вижену

із хати,Бо Бозя буде захищатиІ маму, бабцю – нас

не кине,А буде треба, то загину!»

«О мій синочку, - кажемати,

- Мені би дати автомата,

Я землю буду захищати!Я духом сильна!

Не зламати!»«Мені б найкращі

автомати,За всіх піду я воювати,Від роду десять років маю,В комп’ютері

ще й як стріляю!За спокій буду воювати,За мир і щастя

в нашій хаті,За долю друзів, за країнуЯ буду битись до загину!»Вставай народ, ще буде

свято,Беріть у руки автомати,На смерть героями стояти!І буде син і буде мати!

Ганна ДЗУНДЗА-ЯРЕМКО, лауреат

міжнародних премій,с.Садки (Італія)

 u ПОЕТИЧНИМ РЯДКОМ

 

Я подумки до тебе завждилину

У ті краї, де чути солов’я,Де серцю рідна українська

мова,Де найрідніша дівчина моя.Де кущ калини похилився

в полі,А над рікою виросла

верба.Де видно з гір неначе

на долоні,Моє село, небачена краса.Де лан пшениці золотить

на сонці,І чути клекотання журавля.Де ластівка гніздечко

звила в стрісі,А в далині – отара

пастуха.Я подумки до тебе завжди

лину,Моя Вкраїно, земле дорога.Багато ти зазнала, Нене,

горяТа всеодно для мене

ти свята.Руслан КОВАЛЬ,

с.Іване-Золоте

 

О

  № 75-76 (8292) 7

- Заліщицька районнагазета.

Видається українськоюмовою щоп’ятниці

Наш р/рахунок 26004198767у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ),

МФО 380805, КОД 02475256.Адреса: Редакція газети “Колос”,

вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600Реєстраційне свідоцтво ТР №313,

16.10.2001р. Наклад 2520 прим.Передплатні індекси: 61356, 91090

ВІДДІЛИ РЕДАКЦІЇ:Ольга МЕЛЬНИК, заступник редактора -відповідальний секретар ......................2-18-69Олег ВІСТОВСЬКИЙ, заввідділомсуспільно-політичного життя................2-11-42Ірина ІВАНСЬКА, кореспондент...........2-12-43Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент 2-12-43Бухгалтерія..................................................2-18-69

Газета видрукувана у друкарніТОВ “Буковинський

видавничий дім” (м.Чернівці,вул. Прутська, 29,

тел. 54-45-46).

Висловлювані авторами думки можуть незбігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Пропресу в Україні” редакція зберігає за собою праворедагувати та скорочувати подані текстові ори-гінали, які не рецензуються і не повертаються.Листування з читачами - лише на сторінках газети.

Відповідальність за достовірність інформаціїнесуть автори. Рекламодавці самостійно відпо-відають за зміст рекламних блоків, за збереженняавторських прав та прав третіх осіб.

koloszal@inbox.ru

Редактор О.І. ДЯКІВ«К О Л О С»

Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплаченізгідно з чинним законодавством України.

Комп’ютерна верстка -Євгенія МУРЗА.

Комп’ютерний набір -Марія РЕХТЕЦЬКА.

 

БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ

“САТУРН” ВИГОТОВЛЯЄ МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ

(А ТАКОЖ АЛЮМІНІЄВІ) ВІКНАТА ДВЕРІ З ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОГО

НІМЕЦЬКОГО ПРОФІЛЮКОМПАНІЇ “ W I N T E C H ”.

П Р О Д А Є М О В К Р Е Д И ТНайкраще співвідношення ціни

та якості. Наша адреса: м.Заліщики,вул. С.Бандери, 102, магазин

“Торговий центр”, тел.: (03554)2-13-44, 4-15-62, 2-25-52.

 

10% -

10% -

10% -

10% -

10% -знижка!

*ПРОДАЄТЬСЯ будинок у Заліщикахпо вул. Шухевича, 4. Звертатись:0979870704.

*ПРОДАЄТЬСЯ житловий будинок уцентрі м.Заліщики. Загальна площа 206кв.м. Цокольний поверх зроблений зокремим входом і туалетом (можливевикористання для магазину або офісу).Є земельна ділянка 0,0663 га.

Тел. 067 125 50 50.*Продається 2-кімнатна квартира по

вул.Стефаника, у центрі міста Заліщики.Зі всіма зручностями. Тел.: 097 219 72 52,097 490 21 11.

*Продається земельна ділянка у центріміста, площею 0,0189 га під забудову. Єфундамент та проведено каналізацію.Звертайтеся: 097 219 72 52, 097 490 21 11.

*Продається нежитлове приміщення повул.С.Бандери під магазин площею 0,88кв.м. Зі всіма зручностями та євроре-монтом. Тел.: 097 219 72 52, 097 490 21 11.

*В центрі м.Заліщики продається 3-кімнатна квартира зі всіма зручностями.Загальна площа 90 кв.м. Є приватизованаземельна ділянка, сарай, підвал.

Тел. 067 986 20 79.*В селищі Товсте по вул.Українська,58

продається магазин «Україночка».Торгова площа 75 кв.м. Є підвальнеприміщення площею 32 кв.м, земельнаділянка 0,33 га.

Тел. 098 98 31 324 або 096 61 65 035.*Продаю кухонний набір: пенал, пів

тумба, кухонний стіл, 4 табуретки, 2навісних шафи, а також сервант іздзеркалом, 2 м’яких крісла, ліжко- пів-торачка з тумбою, 2 тумбочки, жур-нальний столик, письмовий стіл, 2-двер-на шафа, гладильна дошка, батарея чугун-на, шуба каракулева.

Тел. 050 85 13 354 або дом.2-14-78.

Втрачений диплом ЛТ-1 №023396виданий Копичинецьким технікумомбухгалтерського обліку в 1987р. напрізвище МОСТЕЦЬКА Валентина Бог-данівна, вважати недійсним.

КРЕДИТИ ГОТІВКОЮНА РІЗНІ ПОТРЕБИ

Адреса: м.Заліщики,вул.С.Бандери,буд.38, оф.15,тел.:(03554) 2-32-08

смт.Товсте,вул.Українська, буд.68,тел.:(03554) 3-52-43

Ліцензія серії: АВ №581578від 21.12.2011р.,

Ліцензія серії: АВ №534857 від 21.12.2011р.

2-х та 3-х кімнатні квартирив новозбудованих житлових будинках

по вулиці 40 р. Перемогита по вул. Шухевича.

За довідковою інформацієюзвертатись: м. Заліщики вул.

С.Бандери 102тел.: (035-54) 2- 13- 44; 4-15-62

тел.моб.: 097 935 14 70

 

 

ВАТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" МАЄ НАМІР ОДЕРЖАТИ ДОЗВІЛ на викиди забруд-нюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Заліщицького РЕМ,який розташований за адресою: м. Заліщики, вул. Українська, 100-А. Підприємство спе-ціалізується по експлуатації ліній електропередач і електропідстанцій різних напруг. Викидизабруднюючих речовин в атмосферу від виробничої діяльності становлять – 0,090 т/рік.Перевищень технологічних та санітарно-гігієнічних нормативів в процесі виробничоїдіяльності немає. Зауваження приймаються протягом 30 календарних днів з дня опуб-лікування інформації за адресою: м. Заліщики, вул. С.Бандери, 15-Б, райдержадміністрація.

 u ЛІКАР ЗАСТЕРІГАЄ

 

Весь світ у тривозі. Такзваний вірус Ебола пос-тупово, але впевнено кро-кує по різних країнах. Ска-зати, що страшно – обмаль.Адже лікування або надійноївакцини від цієї смертельнонебезпечної хвороби наданий момент не існує. Вонавходить у перелік тих хво-роб, які чинять серйознийвплив на здоров'я населенняі можуть швидко поширюва-тися в міжнародних масшта-

бах. Лихоманка увійшла допереліку подій, які можутьстворити надзвичайну си-туацію в галузі охорони здо-ров'я у світі. У зв’язку з цим,Міністерство охорони здоро-в’я України активно поси-лило заходи епідеміологіч-ного нагляду.

- Ще недавно про цю вкрайнебезпечну інфекційну хво-робу знали тільки профільнілікарі та науковці – говоритьчлен-кореспондент НАМНУкраїни, професор, завіду-вач кафедри інфекційниххвороб з епідеміологією, шкі-рними і венеричними хворо-бами Тернопільського держа-вного медичного універси-тету ім. І.Я.ГорбачевськогоМихайло Андрейчин. – Сьо-годні вона на слуху у всіх.Адже спричинила не тількикрупну епідемію в ЗахіднійАфриці, зокрема в Нігерії,Сьєра-Леоне, Ліберії, Гвінеї,Сенегалі та Конго, але й ви-падки занесення в ПівнічнуАмерику та Європу. НедавноВсесвітня ОрганізаціяОхорони Здоров’я (ВООЗ)визнала гарячку Ебола заг-розою світового масштабу.

Геморагічна лихоманкаЕбола - це смертельна хво-роба, яка може поширюва-тися через прямий незахище-ний контакт з кров'ю абовиділеннями інфікованоїлюдини, а також в результатіконтактів з предметами, якібули забруднені від зара-женої людини.

Як говорить завідувач ка-федри інфекційних хвороб зепідеміологією, шкірними івенеричними хворобамиТернопільського державногомедичного університету ім.І.Я. Горбачевського, “своюназву лихоманка отрималавід однойменної африкансь-кої ріки. Саме в тій далекіймісцевості 1976 року захво-ріло кількасот жителів, біль-шість померла. У наступніроки повторювались неве-ликі епідемічні спалахи. Аленайбільша епідемія розго-рілась з лютого 2014 року. Насьогодні там вже зареєс-тровано майже чотири ти-сячі хворих, половина з нихпомерли. Проте експертиВООЗ вважають, що реаль-не число хворих на лихоман-ку Ебола може у два-чотирирази перевищувати офіційніцифри. Минулого тижня вІспанії від лихоманки Еболапомер священик, якийповернувся з Ліберії. Вженайближчим часом кількістьзареєстрованих випадківможе перевищити позначку20 тисяч. Протягом піврокуна боротьбу з епідемієюбуде затрачено понад пів-мільярда доларів США.

За даними ВООЗ на 28серпня 2014, вже зафіксова-но понад 3000 випадківзараження, а число загиблихперевищило 1550 осіб.

“Згідно ВООЗівських стан-дартів, вірус Ебола віднесе-ний до четвертої, тобто най-вищої, групи патогенності.Триває дослідження збуд-ника в декількох лаборато-ріях світу. Відомі випадки за-

раження наукових праців-ників. У попередні роки в Ро-сії дві лаборантки навітьпомерли, експериментуючиз піддослідними тваринами.З якою метою досліджу-валась ця інфекція в Росії?можна лише здогадуватись”– говорить Михайло Анд-рейчин.

За медичною терміноло-гією, геморагічна лихоманкаЕбола є гострою вірусноювисококонтагіозною хво-

робою, летальність від якоїдосягає 90 %. Лікування абонадійної вакцини від лихо-манки Ебола на даний мо-мент не існує.

- Джерелом інфекції в при-роді вважають африкансь-ких кажанів, дрібних гризу-нів, мавп, антилоп, – продов-жує далі Михайло Антоно-вич. - Люди заражаютьсяпри безпосередньому кон-такті з кров’ю чи виділення-ми хворої тварини або осо-би. Припускають можливі-сть аерозольного шляху пе-редачі вірусу при близькомуспілкуванні з хворою лю-диною. Сприйнятливість доінфекції поголовна. Інкубаці-йний період триває до трьохтижнів. Саме в цей час, колилюдина ще не має ознакзахворювання, інфекціяможе бути приховано зане-сена в неендемічну місце-вість. Зараження інших мо-же статись у транспорті, вмісцях скупчення людей,сім’ї чи лікарні. Індекс кон-тагіозності досягає 95 %.

Для хвороби характерніраптовий початок, високагарячка з маренням, болі вголові, горлі та м’язах, виси-пання на шкірі, кровотечі,пронос, зневоднення орга-нізму, геморагічний шок,набряк легень, гостра над-ниркова недостатність й іншінебезпечні для життя стани.

Як говорить завідувач ка-федри інфекційних хвороб зепідеміологією, шкірними івенеричними хворобамиТернопільського державногомедичного університету ім.І.Я. Горбачевського, “ефек-тивного лікування досінемає”: - Сьогодні йде інтен-сивний пошук противіруснихзасобів. Днями канадськілікарі відправили до Африкиспецифічну сироватку, чидопоможе, невідомо. Пові-домляється також про ство-рення специфічного імуно-глобуліну, який потребуєвипробування. Поки що ви-користовуються лише па-тогенетичні засоби (дез-інтоксикаційні, гіпотермічні,серцево-судинні, анти-діарейні, протишокові тощо).У США розробляється вак-цина.

У зв’язку із сучаснимшвидкісним переміщеннямлюдей, інфекція може залічені години потрапити вбудь-яку, навіть віддаленувід природного осередку

країну. Важливим обов’яз-ком місцевих лікарів є своє-часно запідозрити та надійноізолювати пацієнта. Дляцього служать спеціальнігерметичні бокси. На жаль,в Україні їх лише декілька, вТернополі немає, попри те,що епідемія може завдатинавіть більше людськихвтрат, ніж військова агресія.

Зазначимо, що з метою не-допущення проникненнявірусу Ебола в Україну, Дер-

жавна санітарно-епідеміоло-гічна служба зобов’язалаобласні та Київську міськудержавні адміністрації не-гайно реалізувати ряд кон-кретних заходів. У пунктахпропуску через державнийкордон здійснюється меди-ко-санітарний огляд паса-жирів, які прибувають повіт-ряним, водним і наземнимтранспортом з країн, де зафі-ксовано передачу вірусуЕбола. Приготовлені ізолято-ри для підозрілих або хворихна гарячку Ебола та визна-чені бригади екстреної меди-чної допомоги для евакуаціїцих осіб. З дотриманнямсуворих санітарних правилздійснюватиметься забірзразків крові і доставка їх ум. Київ, до Українського цен-тру з контролю та моніто-рингу захворювань, де будепроводитися вірусологічнедослідження на предметідентифікації вірусу.

Знаючи про загрозу мож-ливого занесення вірусу ли-хоманки Ебола на Тернопі-льщину, департамент охоро-ни здоров’я Тернопільськоїо б л д е р ж а д м і н і с т р а ц і ї ,Головне управління держ-санепідслужби уТернопільській області таТернопільський державниймедичний університет іменіІ.Я. Горбачевського спільносклали комплексний планзаходів та видали відповіднінакази. Також розтиражова-но Алгоритм дій медичнихпрацівників з метою актив-ного виявлення хворих осіб,Пам’ятку дій працівниківгуртожитків, навчальних ко-рпусів і викладачів на ви-падок появи хворого з підоз-рою на це захворювання,Пам’ятку для осіб, які при-були з країн Західної Африки.

В рамках заходів, прове-дено навчально-тематичнийсемінар з інфекціоністамиТернопільщини, ряд нарад.

Згідно плану перепрофілі-зації лікувально-профілакти-чних закладів у випадкувиявлення такого захворю-вання, спішно готуються бо-кси і палати інфекційнихвідділень міських лікарень навипадок поступлення хво-рих з підозрінням на лихо-манку Ебола.

Світлана ГУМЕННА,прес-служба ДОЗ ТОДА

(Продовження - внаступному номері.)

Потрібні на роботупрацівники для вико-нання робіт по догляду зарослинами та зборуврожаю огірків в теплиціс.Синьків.

Вимоги: жінки вік 18-45років. Можливо без дос-віду роботи. Доставкаорганізовується. Деталіза тел. 096 505 61 12 з 9 до18 год.

ЧИСТИМОЗ А М У Л Е Н ІКРИНИЦІ зановою тех-н о л о г і є ю ,в и к а ч у є м омул до твер-дого дна.

Тел.:0678752077,0955400967.

Втрачений держав-ний акт на право влас-ності на земельну ді-лянку серії ЯГ №022886на прізвище ТКАЧ Сте-пан Олексійович, вва-жати недійсним.

Втрачений сертифікатна право на земельнучастку (пай) серії ТР№046039 на прізвищеФЕДОРЧУК МихайлоІванович за реєстраці-йним номером №39,виданий 02.07.1996р. (с/с «Заповіт»), згідно роз-порядження голови РДА№340 від 28.06.1996р.,вважати недійсним.

 

 

У зв’язку із ситуацією насході України, викликанувійськовою агресією Росій-ської Федерації, Держзем-агентство України визначи-ло кадастрових реєстрато-рів, відповідальних за на-дання відомостей з Держа-вного земельного кадаструпро земельні ділянки, розта-шовані на території Донець-кої та Луганської областей.

Робочі місця цих держанихкадастрових реєстраторіврозгорнуто в Маріуполі (До-нецька область), у Бердян-ську (Запорізька), у Старо-більську (Луганська), в Ізюмі(Харківська), а також в міс-тах Дніпропетровськ і Київ.Кадастровим реєстраторамстворено належні умови дляроботи. Вони мають від-повідні технічні засоби, прог-

рамне забез-печення таприміщеннядля роботи згромадянамита надання ві-

домостей з Державногокадастру.

– Ми робимо все можливе,щоб наші співвітчизники, якіна сході нашої державистраждають від окупації,могли реалізувати своєконституційне право і отри-мати без обмежень відомос-ті з Державного земельногокадастру, – наголосив Го-лова ДержземагентстваУкраїни Сергій Рудик.

Прес-службаДержземагентства

України

 u ЗЕМЕЛЬНІ ПИТАННЯ

8   № 75-76 (8292) 

 u КУЛЬТУРА: ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДРУКОВАНОГО

P.S. 40 років опісля.У газеті “КОЛОС” №67-68

(8284) за 15 серпня 2014року Ви, шановні читачі,мали нагоду прочитати спо-гади Василя Лопуха і ОлениТерентьєвої про участьНародного ансамблю пісні ітанцю «Дністер» у Міжнарод-них фолькльорних фести-валях у Франції та Англії в1974 році. До написання цихспогадів нас спонукалоісторичне безпам’ятствостосовно тих людей, які сво-єю працею і талантом під-

няли ім’я ансамблю «Дніс-тер» на вершину слави. УЗаліщиках та в сусідніхрайонах і областях прожи-вають ті, хто був учасникомансамблю у той час, нео-бов’язково тільки ті, хто їздивдо Франції та Англії. На жаль,ніхто з них не був запро-шений на 45-ліття цьогоколективу, яке святкувалив листопаді минулого року.Ми вважаємо - це не спра-ведливо стосовно тих лю-дей. Тому, вирішили написатиспогади, які відтворюютьподії тільки одного яскравогофраґменту з творчого життяансамблю «Дністер»

Пишучи спогади, пере-глядаючи фотографії миподумки поверталися в да-лекий 1974 і мені спало на

думку поїхати у Конфоланстепер вже на 57-й Міжна-родній фестиваль танцю імузики (така сучасна назвафестивалю).

Отже, взяв квитки на лі-так, квитки на концерт,

склав план поїздки і полетів.На жаль, немає літака, якийби вознісся за маршрутом уминуле…

Париж. Знову летовищеЛя Борже, яке тепер носитьім’я Шарль де Голь. Потімдовга дорога на ПівденьФранції. Містечко Конфоланс.За ці роки воно не змінилося.Ті самі старовинні вузьківулички, які на час фести-валю прикрашають прапор-цями, як не дивно, синьо-жовтого кольору. Невеличкікрамнички, удекорованіфестивальними плакатами.На головній площі міста, якаоточена будинками серед-ньовіччя, змонтовано рядистільців, установлено сценуі на час проведення фести-валю ця площа є глядацькою

залою. На сцені відбува-ються концерти та урочис-тості фестивалю. Саме тут,на цій площі і на цій сцені,виступав колектив ансам-блю «Дністер» у 1974 році.Коли я прийшов сюди, то на

сцені нічогон евідбувалося.Я піднявсясхідцями істав посере-дині сцени.П о д и в и в с яна площу, десиділи люди,які чекали нанаступні про-грамні вис-тупи. Ні,цього разуніхто мені неаплодував ,вони і гадки немали, чого ятам стою. Амені чулися

оплески і вигуки «браво». Довух долітали звуки мелодійнаших танців і спів хору. Ячув баян Тараса Сороки,кларнет Ореста Шатків-ського, скрипку Євгена Сє-рова. Ці звуки долітали зістарих віконниць, з порепа-ного віками каміння будинків,з бруківки доріг. Музика, якуми залишили тут у 70-х, че-кала, що хтось таки повер-неться і забере її з собою,поклавши в теплі коміркипам’яті. Я стояв на сцені са-мотній і збирав розсипаніноти минулого, а мені апло-дувала тільки моя дружина.

За якийсь час на цій сцені,як і 40 років тому, відбува-лися різні фестивальні про-грамні номери: грав духовийоркестр, потім польська

 

оркестрова група, потім щехтось і так відбуваєтьсякожного фестивального дня.

У мерії на першому пове-рсі розміщувалися столи, заякими працювали органі-затори та волонтери фести-валю. Тут мав розмову зчленами оргкомітету, якимрозповів, що був учасникомфестивалю у 1974. Їх це заці-кавило і здивувало. Можли-во тому, що не так часто уних бувають гості, які булиучасниками фестивалю 30чи 40 років тому. Я показавїм відеофільм, який підго-тував, використовуючи фо-тографії та фрагменти тогочасу, тих подій. Їх це заці-кавило і майже всі присутніпідійшли до комп’ютера, наекрані якого виринали кадриподій 17-го фестивалю 1974року. Через якийсь часорганізатори фестивалюрозмістили цей відеофільмна головній веб-сторінці(www.festivaldeconfolens.com).

Ввечері відбувся концерт«Гала де Увертюре «Лібер-ті»». Все було чудово. Су-часне освітлення, добреозвучення - це зовсім іншаепоха. Цікавий сценарійконцертної програми. Менідуже сподобався ансамбльтанцю з Домініканськоїреспубліки та польський зЛюбліна. Вони танцювали напрофесійному рівні. Це важ-ливо підкреслити, бо учас-никами фестивалю є пере-важно аматорські коле-ктиви. Цікаві танці гурту зБуркіна Фасо і з Мікронезії,Корсіки та Басків. Гарно тан-цювали булгари з Татарс-тану (в часи Івана Грозного«булгарів» назвали «тата-рами»). Концерт відбувався

у спеціально змонтованому«шапіто», на мою думку, тамбуло кілька тисяч глядачів,які дуже гарно приймали усіколективи. Після концертуфестивальне життя виру-вало. На вуличках світилисянічні ліхтарі, а учасникиблукали ними з співами тамузикою.

Ми йшли з дружиною середцього фестивального го-мону. На душі було приємновід спогадів і сумно, що тутнемає нас (тодішніх моло-дих), а декого уже нема націй землі». Ми залишалифестивальну площу, на якійу затінках напівпорожніх ря-дів, заховалася наша моло-дість. Вузькими вулицямипрямував до кам’яного мос-та, що збудований у ХІІ ст.Над головою хиталися пра-порці свята, а за мною легкопленталася тінь ностальгії зачасом, коли запах юностізмішувався у п’янкий букетрадісних емоцій.

Моя дружина дивилася намене і, напевне, дивуваласяз моїх надто сентимента-льних почуттів. І це зрозу-

 

 

Улюбленого чоловіка, дорогого та найкращого татусяМУРЗУ Дениса Юрійовича із Заліщиків вітаємо із днемнародження. Бажаємо здоров’я та любові.

Хай осінь буде світла, легкокрила,Не буде втоми лагідним рукам.А щастя долю огорта криломНехай здійсниться те, що не збулося,І вірних друзів на шляху твоїм,Невже насправді були ті часи,Коли окремо ми ходили по землі?Не може буть, не вірю я,Я половинка, часточка твоя.Ти в цьому світі, віриш милий,

Даєш подвійної нам сили, мені, родині і синам,Колегам, друзям і кумам.Твоє народження для нас велике свято,Всі хочуть ювіляра привітати.А я, коханий, так скажу, що більш за все - тебе люблю.Кохаю й вірю - всі роки, ми будем разом до кінця іти.

З любов’ю – дружина, синочки Юрчик та Сашко.

Сердечно вітаємо з днем народження завідуючузагальним відділом міської ради Оксану Іванівну ТОМИЧ.

У цей святковий день зичимо іменинниці міцного здоров’я,сімейного щастя, достатку, здійснення мрій та задоволення відпраці. Бажаємо миру та світлої долі, запалу енергії, сили доволі,творчого вогника, віри й наснаги, щедрості серця й людськоїповаги.

З повагою – міськвиконком, депутатита працівники міської ради

 

П’ять років виповнюється моєму сонечку, милій,дорогій, симпатичній, люблячій донечці Ілоночці ГУШТІ.

Моя найрідніша дитино, щиро й сердечно вітаю Тебе. Хайпромінчик сонця, мов Ангелик Божий, прилетить до Тебе йсяде на плече, принесе здоров’я, щастя й добру долю і

захистить Тебе завжди і повсякчас.Хай завжди для тебе любов рідних сяєІ твоя усмішка з личка не згасає,Рости на радість, моє АнгеляткоХай з Тобою буде Матір Божа із своїм

Дитятком.Рости розумною, щирою, веселою, друзів Тобі гарних і щирої

захоплюючої казки дитинства.З любов’ю - батько Віталій

Василь Лопух на сценіфестивалю. Конфоланс.

міло. Бо тільки ми, кому долядарувала ту фантастичнупоїздку, можемо зрозумітисакральну глибину тихемоційних переживань.Зрештою, тут не йдетьсятільки про поїздку. На моюдумку, тут є щось більше –був колектив, причетністьдо хореографії, сценічного

мистецтва. Наша участьмала, як тепер люблятьговорити в Україні, такесильне енергетичне поле,яке тримає нас (в усякомувипадку мене це точно) усвоїй орбіті і по цей день.

Цю поїздку присвячую моїмдрузям, учасникам Народ-ного ансамблю пісні і танцю«Дністер» 1974 року.

Шановні читачі газети“КОЛОС”, якщо Ви бажаєтевідчути атмосферу свята57-го Фестивалю танцю імузики у Конфолансі, запро-шую переглянути відео-фільм, який є на сторінці вYouTube під назвою 57eFestival de Confolens. (три-валість фільму 10 хв 32с).

Василь ЛОПУХ

Вид на місто Конфоланс.

Під час концерту «Гала де Увертюре «Ліберті».

У нашої найдорожчої і найріднішої людини, берегині на-шого роду, шанувальниці сімейного гніздечка, нашій нев-томній бджілці, милій, любій, розумній матусі, дружині, ба-бусі Вірі Михайлівні БАБІЦЬКІЙ із Шиповець – полудень віку.

Злетіли птицями літа, на крилах молодість забралиІ вже осінь п’ятдесята сьогодні на порозі стала.А тому, Вас вітаючи нині ми бажаєм покосів густих,Щоби серце втішалося днями, щоб роки не збігали, як мить,А над Вашої долі полями нехай пісня висока дзвенить.Живіть любов’ю нашою зігріті,

Хай кожен день дарує Вам весну,Ми любим Вас за відданість і щирість,За теплі та розрадливі слова.То ж хай Господь пошле Вам з неба милість,Пречиста Діва хай в житті допомога.З повагою і любов’ю до Вас – чоловік, дочки Алла та

Лілія з чоловіком Михайлом і внучкою Вікою,сестра з сім’єю