МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

European Credit Transfer System ECTS - Інформаційний пакет

2009/2010

НАПРЯМ „ ГЕОГРАФІЯ”

ЧЕРНІВЦІ, 2009

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС Структура та організація факультету

Адреса Контактні телефони Деканат Кафедри

Кафедра географії та менеджменту туризму Кафедра гідроекології, водопостачання та водовідведення Кафедра економічної географії та екологічного менеджменту Кафедра фізичної географії та раціонального природокористування

Кафедра соціальної географії та рекреаційного природокористування Кафедра географії України та регіоналістики Кафедра геодезії, картографії та геоінформатики

Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті

I курс ІІ курс ІІІ курс IV курс V курс

Координатор від факультету та його заступники Перелік спеціальностей, що пропонуються на факультеті Умови для навчання Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання, що використовуються на факультеті

СТУПЕНЕВА СТРУКТУРА Напрям „Економічна і соціальна географія” ДИСЦИПЛІНИ

І. Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки Психологія Фізичне виховання Українська мова (за професійним спрямуванням) Іноземна мова (за професійним спрямуванням) Економічна теорія Правознавство Історія України Філософія (етика, естетика і логіка) Релігієзнавство Культорологія Соціологія Політологія

ІІ. Цикл природничо-наукової підготовки Вища математика Інформатика Фізика з основами геофізики Хімія з основами геохімії Загальне землезнавство Геологія загальна та історична Метеорологія і кліматологія Загальна гідрологія Основи океанології Грунтознавство з основами географії грунтів

Біогеографія Основи геоінформатики Ландшафтознавство Основи екології Топографія з основами геодезії Картографія Основи раціонального природокористування і охорони природи Дистанційне зондування Землі Теорія і методологія географічної науки Безпека життєдіяльності ІІІ. Цикл професійної та практичної підготовки Фізична географія материків і океанів Географія туризму Основи ландшафтної екології Екологія люджини Основи моніторингу Охорона праці Регіональна економічна і соціальна географія Фізична географія України Рекреаційна географія Географічні інформаційні системи Основи менеджменту Основи маркетингу Основи географічного моделювання Педагогіка Економічна і соціальна гоеграфія України Географія світового господарства Основи суспільної географії Основи соціальної географії Історична географія з основами етнографії Екологічна експертиза і аудит Основи викладання географії Географічне прогнозування

ІV. Дисципліни самостійного вибору вищого навчального закладу Географія будівельної індустрії Методи суспільно-географічних досліджень Конструктивна географія Географія ПРП України Географія населоення Основи медичних знань Основи економічних знань Суспільно-географічне районування Соціально-економічна картографія Основи педмайстерності ТЕО виробництва НДРС Методика організації позакласної роботи в СШ Економіка та географія природокористування

V.Дисципліни вільного вибору студента Військова підготовка Географія сільського господарства Суспільно-географічне прогнозування Соціально економічна статистика Географія промисловості

Краєзнавство Спецпрактикум Географія населення Основи фізики Землі Дисципліни кваліфікаційного рівня «спеціаліст» Цивільна оборона Охорона праці в галузі Фізичне виховання Медична географія Інтелектуальна власність Географія Карпат і Поділля Географічні основи етногенезу Економічне районування Новітні напрями географічних наук Дисципліни кваліфікаційного рівня «магістр» Цивільна оборона Охорона праці в галузі Медична географія Інтелектуальна власність Географія Карпат і Поділля Географічні основи етногенезу Педагогіка та психологія ВШ Інтелектуальна власність Методика організації наукової роботи у ВШ Методика викладання предмету у ВШ Вища освіта та Болонський процес

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС Структура та організація факультету Адреса 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, географічний факультет. clg-geog@chnu.edu.ua Деканат Декан географічного факультету доктор географічних наук, професор

Руденко Валерій Петрович 584862 523286

Заступник декана з навчально-методичної роботи

доцент, кандидат географічний наук Цепенда Михайло Володимирович

584862

Заступник декана з навчально-виховної роботи

доцент, кандидат географічний наук Заячук Мирослав Дмитрович

584855

Заступник декана з наукової роботи та міжнародних зв’язків

доцент, кандидат географічний наук Бучко Жанна Іванівна

584862

Заступник декана з навчально-організаційної роботи та по заочно-му відділенню

доцент, кандидат географічний наук Греков Сергій Анатолійович

584855

Методист Ракова Галина Олександрівна 584862 Секретарі Долинська Тетяна Володимирівна

Одинська Леся Миколаївна Герман Елла Олегівна

584855 584855 584855

Кафедри Кафедра географії України та регіоналістики

Джаман Василь Олексійович Завідувач кафедри професор 584847 Пашенчук Людмила Андріївна асистент 584847 Греков Сергій Анатолійович доцент 584847 Заячук Мирослав Дмитрович доцент 584847 Колядинський Павло Валентинович аспірант 584847 Костащук Іван Іванович доцент 584847 Заблотовська Наталія Василівна аспірант 584847 Любківська Людмила Валеріївна асистент 584847 Печенюк Олег Олександрович асистент 584847 Печенюк Віталій Олегович аспірант 584847 Чашкова Галина Іванівна зав. лабораторією 584847

Кафедра географії та менеджменту туризму Явкін В’ячеслав Григорович Завідувач кафедри доцент 584795 Бучко Жанна Іванівна доцент 584795 Король Олександр Дмитрович доцент 584795 Савранчук Лариса Арефіївна доцент 584795 Кирпушко Ярослав Васильович к.геог.н., асистент 584795 Бойко Ірина Дмитрівна асистент 584795 Круль Галина Ярославівна доцент 584795 Іванунік Віталій Олександрович асистент 584795 Морар Тетяна Теофілівна зав. лабораторією 584795 Брик Степан Дмитрович аспірант 584795 Красовська Олена Юріївна аспірант 584795 Ясенчук Василь Іванович асистент 584795 Заячук Оксана Григорівна аспірант 584795 Кібич Анна Дмитрівна асистент 584795 Антал Андрій Юрійович лаборант 584795 Фостій Віра Вікторівна асистент 584795

Кафедра геодезії, картографії та управління територіями Сухий Петро Олексійович Завідувач кафедри доцент 584852 Березка Ігор Степанович асистент 584852 Білокриницький Сергій Миколайович доцент 584852

Дутчак Світлана Вікторівна к.геог.н., асистент 584852 Крупела Леонтій Миколайович асистент 584852 Ранський Микола Петрович асистент 584852 Скрипник Ярослав Петрович доцент 584852 Федоруца Олександр Миколайович асистент 584852 Дайка Наталія Аніфатіївна лаборант 584852

Картографічна лабораторія Кострюков Федір Миколайович зав.лабораторією 584852 Мінаєва Світлана Валентинівна пров.фахівець 584852

Кафедра гідроекології, водопостачання та водовідведення Ющенко Юрій Сергійович Завідувач кафедри професор 584803 Беднарчик Любов Ігорівна асистент 584803 Бурмакіна Любов В’ячеславівна лаборант 584803 Гончар Олеся Миколаївна асистент 584803 Григорійчук Віталій Васильович асистент 584803 Костенюк Людмила Володимирівна асистент 584803 Кирилюк Андрій Олександрович к.геог.н., асистент 584803 Кирилюк Мирослав Іванович професор 584803 Кирилюк Олена Володимирівна аспірант 584803 Ніколаєв Андрій Миколайович асистент 584803 Опеченик Віталій Миколайович асистент 584803 Паланичко Ольга Вікторівна аспірант 584803 Пасічник Микола Дмитрович асистент 584803 Сівак Володимир Карлович к.геог.н., доцент 584803 Цапу Валеріан Федорович доцент 584803 Шевчук Юрій Федорович асистент 584803 Шевчук Антон Юрійович асистент 584803 Яковлєва Тамара Павлівна зав. лабораторією 584803 Агєєва Олександра Володимирівна лаборант 584803 Полюга Наталія Василівна лаборант 584803

Кафедра економічної географії та екологічного менеджменту Руденко Валерій Петрович Завідувач кафедри, професор 584854 Бурка Володимир Йосипович доцент 584854 Бурка Йосип Андрійович доцент 584854 Брижак Петро Михайлович викладач 584854 Вацеба Володимир Ярославович доцент 584854 Гостюк Михайло Троянович доцент 584854 Грицку Вероніка Степанівна доцент 584854 Григор’єва Галина Володимирівна аспірант 584854 Данілова Ольга Миколаївна доцент 584854 Кібич Ірина Володимирівна доцент 584854 Константинова Любов Григорівна с.н.с. 584854 Лапушняк Мирослава Дмитрівна методист 584854 Лелюк Оксана Василівна викладач 584854 Мельник Антон Анатолійович асистент 584854 Наконечний Костянтин Петрович к.геогр.н., асистент 584854 Настюк Микола Григорович асистент 584854 Рибчук Євген Октавіанович м.н.с. 584854 Олексійчук Тетяна Володимирівна асистент 584854 Паламарюк Марія Юріївна асистент 584854 Соловей Тетяна Василівна доцент 584854 Худіковська Валентина Анатоліївна асистент 584854 Чубрей Олександра Степанівна доцент 584854 Цепенда Михайло Володимирович доцент 584854 Цепенда Микола Михайлович аспірант 584854 Шелест Оксана Богданівна зав. лабораторією 584854

Ячнюк Марина Олександрівна аспірант 584854 Баран Лівія Вікторівна лаборант 584854

Лабораторія оцінки природно-ресурсного потенціалу Бучко Нестор Дмитрович фахівець 584854

Міжкафедральна навчальна лабораторія Руснак Наталія Сергіївна старший лаборант 584854 Яворський Ярослав Мар’янович м.н.с. 584854

Комп’ютерний клас Худіковська Валентина Анатоліївна лаборант 584854

Кафедра фізичної географії та раціонального природокористування Круль Володимир Петрович Завідувач кафедри, професор 584853 Гуцуляк Василь Миколайович професор 584853 Дутчак Микола Васильович доцент 584853 Дячук Аліна Іванівна фахівець ІІ категорії 584853 Киналь Ольга Володимирівна доцент 584853 Кирилюк Сергій Миколайович к.геогр.н., асистент 584853 Косарєва Олеся Миколаївна асистент 584853 Проскурняк Мирослав Михайлович доцент 584853 Рідуш Богдан Тарасович доцент 584853 Танасюк Михайло Васильович аспірант 584853 Ходан Галина Дмитрівна аспірант 584853 Холявчук Дарія Іванівна аспірант 584853 Чернега Петро Іванович доцент 584853 Самашко Алла Федорівна зав.лаб. 584853 Ковальчук Ірина Петрівна фахівець ІІ категорії 584853

Грунтово-геохімічна лабораторія Михайленко Лариса Олександрівна лаборант 584649 Присакар Світлана Іванівна лаборант 584649

Геолого-географічний музей Вілянська Ольга Миколаївна завідувач музеєм 520020 Цапок Ірина Леонідівна лаборант 520020

Кафедра соціальної географії та рекреаційного природокористування Кілінська Клавдія Йосипівна Завідувач кафедри, д.геогр.н.,

доцент 524129

Аніпко Наталія Петрівна доцент 524129 Андрусяк Наталія Степанівна к.б.н., асистент 524129 Каланча Степан Дмитрович асистент 524129 Коновалова Надія Іллівна доцент 524129 Павлюк Світлана Миколаївна асистент 524129 Скутар Тетяна Дмитрівна аспірант 524129 Лісовська Алла Григорівна асистент 524129 Гриб’юк Світлана Іллівна ст.лаборант 524129 Присакар Світлана Іванівна лаборант 524129 Костащук Володимир Іванович асистент 524129

Навчально-наукова геофізична обсерваторія Ніколаєв Андрій Миколайович Директор 584716 Сергєєва Тетяна Миколаївна завідувач 584716 Веренич Світлана Василівна провідний фахівець 584716 Попович Володимир Васильович старший лаборант 584716 Кравченко Віктор В’ячеславович лаборант 584716 Кисилиця Ілля Валерійович фахівець 584716

Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті

I курс

Собчук Олександр Васильович (факультет прикладної математики) Філіпчук Ольга Ігорівна (факультет прикладної математики) Нестеренко Василь Володимирович (факультет прикладної математики) Москалик Галина Григорівна (факультет біології, екології та біотехнології) Івасюта Марина Ігорівна (філологічний факультет) Гуцуляк Ірина Георгіївна (філологічний факультет) Бичкова Тетяна Георгіївна (філологічний факультет) Давидович Віктор Олександрович (інженерно-технічний факультет) Прокопчук Юлія Павлівна (філологічний факультет) Піддубна Лариса Андріївна (факультет прикладної математики) Ботушанський Олег Васильович (факультет історії, політології та міжнародних відносин) Мельничук Лілія Михайлівна (факультет прикладної математики) Ленюк Олег Михайлович (факультет прикладної математики) Домініков Микола Миколайович (інженерно-технічний факультет) Хлус Лариса Миколаївна (факультет біології, екології та біотехнології) Царьков Михайло Юрійович (факультет прикладної математики) Мартинюк Ольга Василівна (факультет прикладної математики) Дзісь Руслана Петрівна (філологічний факультет) Фратовчан Тоня Михайлівна (факультет прикладної математики) Пасічник Галина Савеліївна (факультет прикладної математики)

ІІ курс

Нікітін Анатолій Володимирович (факультет прикладної математики) Волощук Олексій Артурович (економічний факультет) Турко Ольга Василівна (філософсько-теологічний факультет) Соболєв Валерій Олександрович (економічний факультет) Нестеренко Василь Васильович (факультет прикладної математики) Мартинюк Ольга Василівна (факультет прикладної математики) Строєв Олександр Миколайович (факультет прикладної математики) Москалик Галина Григорівна (факультет біології, екології та біотехнології) Маценко Василь Григорович (факультет прикладної математики) Стасик Мирослав Остапович (інженерно-технічний факультет) Мартинюк Сергій Васильович (факультет прикладної математики)

III курс

Белінський Петро Іванович (економічний факультет) Харабара Віолета Миколаївна (економічний факультет) Легкоступов Ігор Іванович (економічний факультет) Проскурняк Ольга Петрівна (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи) Саінчук Наталія Валеріївна (економічний факультет) Клайн Віталій Іванович (економічний факультет) Томка Юрій Ярославович (інженерно-технічний факультет) Копач Олег Вадимович (хімічний факультет) Козьмук Петро Федорович (факультет біології, екології та біотехнології) Романко Роман Миколайович (факультет біології, екології та біотехнології) Ракман Алла Степанівна (економічний факультет)

IV курс

Ковальчук Інна Владиславівна (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи) Веренько Василь Ілларійович (факультет історії, політології та міжнародних відносин)

Борук Сергій Дмитрович (хімічний факультет) Струтинський Владислав Євгенович (факультет історії, політології та міжнародних відносин) Клайн Віталій Іванович (економічний факультет) Козьмук Петро Федорович (факультет біології, екології та біотехнології) Романко Роман Миколайович (факультет біології, екології та біотехнології)

V курс Іванчук Марія Георгіївна (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи) Терлецька Юлія Олегівна (економічний факультет) Ромкулець Роман Георгійович (філософсько-теологічний факультет) Руденко Світлана Степанівна (факультет біології, екології та біотехнології) Горська Ірина Іллівна (відділ з питань інтелектуальної власності, науково-дослідна частина) Черлінка Василь Романович (факультет біології, екології та біотехнології) Романко Роман Миколайович (факультет біології, екології та біотехнології)

Координатор від факультету та його заступники Координатор кандидат географічних наук, доцент Цепенда Михайло Володимирович Адреса: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 Телефон: (0372) 58-48-62; Години прийому: понеділок – з 10.00 до 18.00 год

середа – з 14.00 до 16.00 год четвер – з 8.00 до 14.00 год п’ятниця – грудень (з 8.00 до 18.00 год)

Заступники кандидат історичних наук, доцент Чубрей Олександра Степанівна Адреса: м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 Телефон: (0372) 58-48-54; кандидат географічних наук, доцент Аніпко Наталія Петрівна Адреса: м. Чернівці, вул. Худякова, 1 Телефон: (0372) 52-41-29

Перелік напрямків, що пропонуються на факультеті Напрям „Географія”

• ступінь бакалавра - 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра - 1 рік.

Напрям „Менеджмент” • ступінь бакалавра - 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра - 1 рік.

Напрям „Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване при-родокористування”

• ступінь бакалавра - 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра - 1 рік.

Напрям „Гідротехніка (водні ресурси)” • ступінь бакалавра - 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік.

Напрям „Геодезія, картографія та землеустрій” • ступінь бакалавра - 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра - 1 рік.

Напрям „Туризм” • ступінь бакалавра - 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра - 1 рік.

Спеціальність „Економічна і соціальна географія” • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра - 1 рік.

Умови для навчання

Підготовка фахівців за вищезазначеними напрямами та спеціальностями забезпече-

на приміщеннями для навчання, самостійної та індивідуальної роботи, проживання та

культурно-соціального життя студентів. Площа аудиторного фонду на одного студента не

менша 10 м2.

Географічний факультет ЧНУ, на площах якого, в основному, здійснюється навча-

льний процес підготовки фахівців за даними спеціальностями, забезпечений в повному об-

сязі як аудиторним фондом, так і навчальними та науковими лабораторіями. Так, для про-

ведення навчального процесу на факультеті обладнані:

• Навчальні аудиторії відповідно до кожного напряму та спеціальності.

• Два комп’ютерні класи.

• Методичний кабінет.

• Лабораторії грунтово-геохімічна, геолого-географічний музей, оцінки при-

родно-ресурсного потенціалу, міжкафедральна навчальна лабораторія, на-

вчально-наукова геофізична обсерваторія.

Лабораторії кафедр факультету забезпечені персональними комп’ютерами,

об’єднані в локальну мережу та підключені до мережі Internet.

Для виконання курсових, кваліфікаційних, дипломних та магістерських робіт, про-

ведення навчальної та виробничої практики в цілому широко застосовується обладнання та

території наукових підрозділів факультету, та матеріально-технічна база – філії кафедр на

виробництві навчально-освітніх закладів області (загальні навчальні заклади, школи ново-

го типу, професійно-технічні навчальні заклади), „Чернівціводоканалу”, Державного

управління охорони навколишнього середовища у Чернівецькій області, НПП „Вижниць-

кий”.

Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання, що використо-

вуються на факультеті

У процесі викладання курсів професорсько-викладацький склад використовує різні

методи та форми викладання і навчання (лекції: вступні, тематичні, підсумкові, лекції-

практикуми, лекції-диспути тощо), практичні, семінарські заняття (у формі діалогу, тренін-

гів, ділової гри, конференцій тощо), консультації (колективні, індивідуальні, групові), а

також реалізує різні форми поточного та підсумкового контролю (тестування, виконання

практичних завдань, розв’язування географічних, фізичних, математичних та ін. задач, на-

писання рефератів, письмові та усні заліки та екзамени, контрольні, курсові роботи).

Студенти, відповідно до навчальних планів, проходять різні види навчальних та ви-

робничих практик: виховну, практику „Пробні уроки та заняття”, діагностичну, консульта-

тивну, ознайомлювальну, переддипломну, асистентську, а також готують протягом на-

вчання курсові, кваліфікаційні (бакалаврську), дипломну (магістерську) роботи. Практика

проводиться у виробничих та навчально-освітніх закладах міста та вищих навчальних за-

кладах II-IV рівнів акредитації. Під час практики студенти виконують завдання з різних

напрямів, відповідно до спеціальності, науково-дослідну роботу, проводять апробацію ре-

зультатів власних курсових, кваліфікаційних, дипломних та магістерських досліджень.

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Географічний факультет

Кафедра економічної географії та екологічного менеджменту

НАПРЯМ „ ГЕОГРАФІЯ”

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПАКЕТ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

“ ГЕОГРАФІЯ”

Чернівці, 2009

Структура спеціальності “Географія”

Спеціальність створена з метою підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями (ОКР):

“Бакалавр” – Бакалавр з географії; “Спеціаліст” – Викладач-географії. “Магістр” – Магістр з географії. Загальне призначення та області майбутньої роботи: Бакалавр – молодший фахівець: вчитель географії, геоекології, основ охорони природи і ра-

ціонального природо-користування, основ екологічних знань, основ економічних знань, туризму в загальноосвітніх школах, коледжах, гімназіях та ліцеях; старший лаборант вузу та експедиції, тех-нік науково-дослідних та проектних державних, комерційних, геоінформаційних та інших установ природознавчого, економічного, адміністративно-управлінського, екологічного і природоохорон-ного профілів.

Спеціаліст – висококваліфікований географ з питань регіонального розвитку, зокрема гео-графічного і техніко-економічного обґрунтування розміщення виробництва, об’єктів соціальної та екологічної сфер для роботи у науково-дослідницьких, проектних та прогнозно-планових держав-них і приватних установах, в обласних, районних і міських управлінських структурах (адміністра-ціях), в організаціях самоврядування – з метою складання і наукового обґрунтування комплексних прогнозів та індикативних планів соціально-економічного розвитку міст, адміністративних облас-тей і районів; вчитель географії, геоекології, основ охорони природи і раціонального природоко-ристування, основ екологічних знань, основ економічних знань, туризму;

Магістр – молодший науковий співробітник науково-дослідницьких, проектних і прогноз-но-планових установах; викладач географії, геоекології, основ охорони природи і раціонального природокористування, основ екологічних знань, основ економічних знань, туризму у вузах, зага-льноосвітніх та спеціальних навчальних закладах; менеджер та експерт у державних установах ре-гіонального профілю.

Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра за напрямом 0705 “Географія” спеціа-льністю 6.070501 “Географія” затверджена за погодженням департаменту вищої освіти Міністерс-тва освіти і науки України від 28 січня 2003 року. Зазначена програма розроблялася на основі дер-жавного освітнього стандарту.

Освітньо-професійна програма підготовки географа передбачає вивчення студентом норма-тивних (обов’язкових) та вибіркових дисциплін, які згруповані у цикли: гуманітарних, соціально-економічних, фундаментальних, професійно-орієнтованих, вибіркових (професійно-орієнтованих, вільного вибору) дисциплін. Невід’ємною складовою освітньо-професійної підготовки бакалавра, спеціаліста, магістра географії є обов’язкові польові навчальні, виробничі та педагогічні практики, якими логічно завершується вивчення фундаментальних і професійно-орієнтованих географічних дисциплін; методики викладання географії, здійснюється набуття необхідних практичних навичок і умінь.

Програма підготовки географів включае в себе як теоретичні курси із дисциплін природни-чо-наукової підготовки, так і вивчення дисциплін професійної та практичної підготовки. Деяка кі-лькість годин відведена на проходження навчальної, виробничої, педагогічної, дипломної та асис-тентської практик.

Напрям включає в себе 240 кредитів вивчення обов'язкових курсів на ступінь "бакалавра", та 60 кредитів - ступінь "спеціаліста", "магістра".

До обсягу нормативних професійно-орієнтованих дисциплін входять навчальні топографіч-на, геологічна, геоморфологічна, ґрунтознавча та соціально-економіко-географічна практики. На навчальні практики відведено 226 годин (6 кредитів). Освітньо-професійна програма включає в себе виробничу та педагогічну практики, що входять до обсягу вибіркових професійно-орієнтованих дисциплін. На зазначені практики відведено 324 години (9 кредитів).

Після бакалаврату випускники мають право і можливості для продовження освіти за про-грамами спеціаліста та магістра.

На вивчення дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня – “спеціаліст” відводиться 1188 го-дин (33 кредити) після бакалаврату. Програма формується із обов’язкових гуманітарних, соціаль-но-економічних і професійно орієнтованих дисциплін, на вивчення яких відводиться 504 години (14 кредитів) та вибіркових природничо-наукових і професійно-орієнтованих дисциплін для вище-зазначеної спеціальності, навчальний час яких становить 468 годин (13 кредитів). Практична під-готовка передбачає педагогічну практику – 6 кредитів (216 годин).

Дисципліни освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” включають в себе 13,5 кредитів ви-вчення обов’язкових курсів та 19,5 кредитів (702 години), відведених на вибіркові дисципліни. До останніх входить педагогічна (3 кредити) та асистентська (3 кредити) практики.

Нормативний термін освоєння освітньо-професійної програми підготовки бакалавра гео-графії за спеціальністю 8.070501 “Географія” при денній формі навчання – 8 семестрів, спеціаліста і магістра – 2 семестри на базі бакалавра. У таблицях 1-3, представлений розподіл навчальних ди-сциплін за семестрами.

Таблиця 1 Кваліфікаційний рівень: 6.070501 – бакалавр

Назва дисципліни Шифр дисципліни О/В Години Кредити Ступінь бакалавра 1 курс, 1 семестр

Українська мова (за проф.спрям) 6.040104/00/1.05 О 54 1,5 Іноземна мова (за проф.спрям) 6.040104/00/1.06 О 81 3 Фізичне виховання 6.040104/00/1.02 О 36 1 Вища математика з основами математи-чної стататистики

6.040104/00/2.01 О 162 4,5

Фізика з основами геофізики 6.040104/00/2.03 О 81 2,5 Загальне землезнавство 6.040104/00/2.05 О 108 3 Основи екології 6.040104/00/2.14 О 108 3 Топографія з основами геодезії 6.040104/00/2.15 О 108 3 Культурологія 6.040104/00/1.11 О 54 1,5 Охорона праці 6.040104/00/3.22 О 54 1

1 курс, 2 семестр Фізичне виховання 6.040104/00/1.02 О 36 1 Іноземна мова (за проф.спрям) 6.040104/00/1.06 О 81 3 Історія України 6.040104/00/8.09 О 108 3 Інформатика 6.040104/00/2.02 О 81 2,5 Хімія з основами геохімії 6.040104/00/2.04 О 81 2,5 Геологія загальна та історична 6.040104/00/2.06 О 108 3 Основи океанології 6.040104/00/2.09 О 54 1,5 Ґрунтознавство з основами географії ґрунтів

6.040104/00/2.10 О 108 3

Основи раціонального природокористу-вання і охорона природи

6.040104/00/2.18 О 108 3

Географія туризму 6.040104/00/3.09 О 54 1,5 Екологія людини 6.040104/00/3.11 О 54 1,5 Топографічна практика 6.040104.НП.1 О 54 1,5 Геологічна практика 6.040104.НП.2 О 18 1 Економічна 6.040104.НП.3 О 18 1

2 курс,3 семестр Фізичне виховання 6.040104/00/1.02 О 36 1 Іноземна мова (за проф.спрям) 6.040104/00/1.06 О 81 3 Правознавство 6.040104/00/1.08 О 81 2 Метеорологія і кліматологія 6.040104/00/2.07 О 108 3 Загальна гідрологія 6.040104/00/1.08 О 108 3 Картографія 6.040104/00/2.16 О 54 1,5 Основи геоінформатики 6.040104/00/2.02 О 81 2,5 Фізична географія материків і океанів 6.040104/00/3.01 О 162 4,5

2 курс, 4 семестр 6.040Фізичне виховання 6.040104/00/1.02 О 36 1 Іноземна мова (за проф.спрям.) 6.040104/00/1.06 О 81 2 Філософія 6.040104/00/1.10 О 108 3 Біогеографія 6.040104/00/2.11 О 108 3 Ландшафтознавство 6.040104/00/2.13 О 108 3 Фізична географія материків і океанів 6.040104/00/3.01 О 162 4,5 Основи ландшафтної екології 6.040104/00/3.10 О 54 1,5 Основи моніторингу 6.040104/00/3.17 О 54 1,5 Географія будівельної індустрії 6.040104/00/4.01 О 108 3 Методи географічних досліджень 6.040104/00/4.02 О 135 4 НДРС 6.040104/00/4.12 О 135 4 Комплексна практика 6.040104 НП.3.1 54 3

3 курс, 5 семестр Психологія 6.040104/00/1.01 О 81 2,5 Економічна теорія 6.040104/00/1.07 О 108 3 Релігієзнавство 6.040104/00/1.10 О 81 2,5 Дистанційне зондування Землі 6.040104/00/2.17 О 54 1,5 Регіональна економічна і соціальна гео-графія

6.040104/00/3.02 О 162 4,5

Основи менеджменту 6.040104/00/3.14 О 54 1,5 Географія ПРП України 6.040104/00/4.04 О 135 4 Основи медичних знань 6.040104/00/4.09 О 162 4,5 Краєзнавство 6.040104/00/5.01 О 108 3 Основи фізики Землі 6.040104/00/5.04 О 108 3 Фізичне виховання 6.040104/00/1.02 О 36 1

3 курс, 6 семестр Фізичне виховання 6.040104/00/1.02 О 36 1 Фізична географія України 6.040104/00/3.02 О 108 3 Рекреаційна географія 6.040104/00/3.03 О 54 1,5 Географічні інформаційні системи 6.040104/00/3.08 О 54 1,5 Основи маркетингу 6.040104/00/3.13 О 54 1,5 Основи географічного моделювання 6.040104/00/3.15 О 54 1,5 Педагогіка 6.040104/00/3.19 О 54 1,5 Географія ґрунтів і земельних ресурсів 6.040104/00/3.20 О 135 4 Методика організації позакласної роботи в СШ

6.040104/00/4.05 О 81 2,5

Географія населення 6.040104/00/4.13 О 189 5,5 Виробнича практика 6.040104/00/5.03 О 54 3

4 курс, 7 семестр Соціологія 6.040104/00/1.03 О 81 2,5 Основи соціальної географії 6.040104/00/3.07 О 54 2 Історична географія з основами етно-графії

6.040104/00/3.12 О 54 2

Основи викладання географії 6.040104/00/3.21 О 54 2 Географія світового господарства 6.040104/00/3.05 О 54 2 Прикладна фізична географія 6.040104/00/4.06 О 108 3 Тематична картографія 6.040104/00/4.07 О 108 3 ТЕО виробництва 6.040104/00/4.11 О 108 3 Основи педмайстерності 6.040104/00/4.08 О 54 2 Спецпрактикум 6.040104/00/5.02 О 175 5 Економіка і географія природокористу-вання

6.040104/00/4.14 О 81 2,5

Політологія 6.040104/00/1.04 О 108 3 Економічна і соціальна географія України 6.040104/00/3.04 О 108 3 БЖД 6.040104/00/2.20 О 54 1,5 Основи суспільної географії 6.040104/00/3.06 О 54 2 Теорія і методологія географічної науки 6.040104/00/2.19 О 108 3 Основи економічних знань 6.040104/00/4.03 О 162 4,5 Географія рідного краю і методика її ви-кладання

6.040104/00/4.10 О 108 3

Географічне прогнозування 6.040104/00/3.18 О 54 2 Екологічна експертиза і аудит 6.040104/00/3.16 О 54 2 Спецпрактикум 6.040104/00/5.02 О 176 5 Педагогічна практика 6.040104/00/НП4.2 О 54 2 Державний іспит згідно ГСВОУ 6.040104/00/Д2 О

Таблиця 2

Кваліфікаційний рівень: 7.070501 – спеціаліст

5 курс, 9 семестр Цивільна оборона 7.070502.С.1а О 54 1,5 Охорона праці в галузі 7.070502.С.2а О 27 0,5 Медична географія 7.070502.С.4а О 108 3 Фізична географія Карпат і Поділля 7.070502.С.51а О 108 3 Географічні основи етногенезу 7.070502.С.6а О 108 3 Геоекологічні проблеми природокорис-тування

7.070502.С.1а О 108 3

Економічне районування 7.070502.С.3а О 108 3 5 курс, 10 семестр

Територіальні системи розселення 7.070502.С. О 135 4 Новітні напрямки географічних наук 7.070502.С. О 108 3 Інтелектуальна власність 7.070502.С. О 36 1 Педагогічна практика 7.070502.С. О Дипломна робота із захистом в ДЕК 7.070502.С. О

Таблиця 3

Кваліфікаційний рівень: 8.070501 – магістр

5 курс, 9 семестр Цивільна оборона 8.070502.М.1а О 54 1,5 Охорона праці в галузі 8.070502.М.2а О 27 0,5 Медична географія 8.070502.М.7а О 108 3 Фізична географія Карпат і Поділля 8.070502.М. О 108 3 Педагогіка і психологія у ВШ 8.070502.М. О 108 3 Географічні основи етногенезу 8.070502.М. О 108 3 Палеогеографія антропогенну 8.070502.М. О 108 3 Картографічне моделювання 8.070502.М. О 81 2,25

Разом 702 19,25 5 курс, 10 семестр

Демографічні проблеми людства 8.070502.М. 54 1,5 Проблеми фізичної, економічної та соці-альної географії

8.070502.М. 108 3

Інтелектуальна власність 8.070502.М. 36 1 Вища освіта і Болонський процес 8.070502.М. 36 1 Асистентська практика 8.070502.М. Магістерська робота із захистом в ДЕК 8.070502.М.

Разом 234 9,5 Всього за рік 936 28,75

18

Опис індивідуальних розділів програми навчання

Напрям «Географія»

зі спеціальності

“ГЕОГРАФІЯ”

за освітньо-кваліфікаційним рівнем –

бакалавр спеціаліст

магістр

19

НОРМАТИВНІ (ОБОВ’ЯЗКОВІ) ДИСЦИПЛІНИ І. Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки

ДИСЦИПЛІНА «ПСИХОЛОГІЯ» Кількість годин (кредитів):: 81 год (2,5 кредити) Форма контролю – іспит.

1. Пояснювальна записка 1.1. Мета курсу “Психологія” - сприяти формуванню адекватного уявлення про предмет і

завдання психології на сучасному етапі розвитку суспільства, її основні галузі, можливості практичного застосування знань. Вона підпорядкована головному завданню – озброїти студе-нтів знаннями про базові психологічні поняття, що є необхідною умовою розвитку самої осо-бистості студента, пізнання самого себе та інших людей, формування інтересу до роботи з дітьми.

− В результаті вивчення курсу “Психологія” студенти повинні засвоїти значення основ-них психологічних понять та навчитися їх використовувати практично у реальному житті. Крім того, вони мають уміти використовувати основні методи психологічного дослідження з метою аналізу себе, своїх дій та вчинків, ситуації, дій та поведінки інших людей, їх особистісних характеристик. Бакалавр: – 2,5 кредита;

− 1 семестр – 81 навчальна година. З них 18 год. – лекції; 16 год. – семінари; 47 год. – са-мостійна робота студентів;

− 1 тиждень – 13,75 год. З них 1 год. – лекції; 1 год. – семінари; 11,75 год. – самостійна робота студентів;

обов’язкова дисципліна; − читається в 5 семестрі; − підсумковий контроль: 5 семестр – іспит.

1.2 Завдання вивчення дисципліни: 1. охарактеризувати науково-методологічну організацію психології та її складових; 2. виявити ретроспективні особливості розвитку психології та встановити характерні риси її

етапів; 3. висвітлити закономірності та характеристики психологічних явищ; 4. пояснити умови формування та розвитку пізнавальних процесів, фактори формування особис-

тості та індивідуальних її особливостей; 5. володіти вміннями використання методів психології для вивчення психіки дітей і дорослих; 6. організовувати педагогічне спілкування в процесі навчання та виховання учнів у період прак-

тики, враховуючи вікові та індивідуальні їх особливості, активізувати розумовий їх розвиток та особистісні якості;

7. вміти спостерігати, описати та проаналізувати будь-яке психічне явище, віднести його до пев-ного компоненту структури психіки, пояснити його взаємозв'язок з іншими компонентами пси-хіки.

1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни.

У процесі вивчення психології студент повинен: – знати і розуміти основні поняття психології, особливості, завдання, функції, структуру,

методи, часові особливості розвитку; – розуміти й аналізувати сутність, види, властивості, умови та закономірності розвитку пси-

хічних явищ, притаманних людині; – знати і розуміти основні особливості соціально-психологічних феноменів; – аналізувати індивідуально-психологічні властивості людини.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Вступ до психології

НЕ 1.1. Предмет, стан і структура психології. Методи психології. Періодизація історії пси-хології. Основні напрямки сучасної зарубіжної психології.

НЕ 1.2. Розвиток психіки і свідомості. ЗМ 2. Психологія пізнавальних процесів

НЕ 2.1. Увага. Відчуття.

20

НЕ 2.2. Сприймання. Пам’ять. НЕ 2.3. Мислення. Мова та мовлення. Уява.

ЗМ 3. Емоційно-вольові процеси НЕ 3.1. Почуття та емоції. Емоційні стани НЕ 3.2. Воля

ЗМ 4. Психологія особистості ті діяльності НЕ 4.1. Активність. Поведінка. Діяльність. НЕ 4.2. Психологічна характеристика особистості. Темперамент. НЕ 4.3. Характер. Здібності.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Загальна психологія. / За загальною редакцією академіка С.Д. Максименка. Підручник. –

2-ге вид., переробл. І доп.- Вінниця: Нова Книга, 2004, - 704 с. 2. Майерс Д. Психология. – Мн.: ООО “Поппури”, 2001. – 848 с. 3. Маклаков А.Г. Общая психология: Ученбник для вузов. – СПб.: Питер, 2003. – 592 с. 4. Немов Р.С. Психология. – В 3 кн. – Кн.1. Общие основы психологии. – М.: Просвещение:

Владос, 1995. 5. Основи загальної психології // За ред. акад. АПН України, проф. С.Д.Максименка. – К.:

НПЦ Перспектива, 1998. 6. Основи психології / За ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця.-К.:Либідь,1995. 7. Популярная психология. Хрестоматия / Сост. В.В.Мироненко.- М.: Просв., 1990. 8. Психологія6 Навч. Посіб. / О.В. Винославська, О.А. Бреусенко-кузнецов, В.Л. Зливков та ін.: За

наук. Ред.. О.В. Винославської.- Київ: Фірма «ІНКОС», 2005. – 352 с. 9. Психология. Словарь / Под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского.-М.: Политиздат, 1990. 10. Психологічний словник / За ред. В.І.Войтка. – К.: Вища школа, 1982. 11. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Радянська школа, 1968. 12. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2000. – 558 с. 13. Роменець В.А. Історія психології. – К.: «Либідь», 2006, 1000 с.. 14. Рубинштейн С.Д. Основы общей психологии. – В 2 томах. – М., 1989. 15. Алексеева М.І. Мотиви навчання учнів. - К.: Рад. шк., 1974. - 117с 16. Алякринский Б.С. О таланте и способностях. – М.: Знание, 1971. 17. Андреев О.А., Хромов Л.Н. Техника тренировки памяти. – Екатеринбург, 1992. 18. Бодалёв А.А. Личность и общение. – М.: Педагогика, 1983. 19. Бодалёв А.А. Психология о личности. – М.: МГУ, 1988. 20. Брудный А.А. Понимание и общение.- М.: Знание, 1989.- 64 с. 21. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте.- М.: Просв., 1991. 22. Выготский Л.С. История развития высших психических функций.- Собр.соч. – Т.3. – М.:

Педагогика, 1983. 23. Выготский Л.С. Мышление и речь / Избр. психол. исследования. – М., 1968. 24. Голубева Э.А. Индивидуальные особенности памяти человека. – М., 1980. 25. Додонов Б.И. В мире эмоций.- К.: Политиздат Украины, 1987. 26. Донцов А.И. Психология коллектива.- М.: МГУ, 1984. 27. Иванников В.А. К сущности волевого поведения //Хрестоматия по психологии / Под ред.

А.В.Петровского.- М.: Просвещение, 1987. 28. Каган М.С. Мир общения.- М.: Политиздат, 1988. 29. Ковалёв А.Г. Самовоспитание школьников. – М.: Просвещение, 1968. 30. Коломинский Я.Л. Алгоритмы общения // Популярная психология. Хрестоматія / Сост. В.В.

Мироненко.- М.: Просв.,1990 . 31. Коломинский Я.Л. Человек среди людей. – Минск: Нар.света, 1987. 32. Кон И.С. В поисках себя. – М.: Политиздат, 1984. 33. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.:

Рад.школа, 1989. 34. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст.- М.: Пед-ка, 1971. 35. Леонгард К. Акцентуированные личности. – К.: Вища школа, 1989. 36. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М., 1977.

21

37. Личко А.Е.Подростковая психиатрия.- Л.Медицина, 1985. 38. Лоуэн Александр. Физическая динамика структуры характера. - М.: ПАНИ, 1997. 39. Лук А.Н. Психология творчества.- М.: Наука, 1978. 40. Мудрик А.В. Время поисков и решений или старшеклассникам о них самих. - М.:

Просвещение, 1990. 41. Очерки теории темперамента / Под ред. В.С. Мерлина. - Пермь, 1973.- 290 с. 42. Пекелис В. Твои возможности, человек!. - М.: Знание., 1986.-270 с. 43. Петровский А., Петровский В. «Я» в «других» и «другие» во «мне».// Популярная психо-

логия. Хрестоматия / Сост. В.В. Мироненко.- М.: Просвещение, 1990. 44. Полуянов Ю.А. Воображение и способности.- М.:3н., 1982. 45. Психология и психоанализ характера. Хрестоматия. - Самара, Бахрах, 1997.-640 с. 46. Психология личности в трудах отечественных психологов/ Составитель Куликов Л.В.-СПб:

Питер,2000 47. Психология развития личности / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Пед., 1987. 48. Рувинский Л.И., Хохлов С.И. Как воспитать волю и характер.- М.: Просвещение, 1986. 49. Семиченко В.А. Психические состояния. – К.: Магістр-S, 1998. 50. Семиченко В.А. Психология общения. - К.: Магістр-S, 1998. 51. Семиченко В.А. Психология речи.- К. : Магистр-8,1998. 52. Семиченко В.А. Психология эмоций. - К.: Магістр-S, 1999. 53. Соколов А.Н. Внутренняя речь и мышление. – М.: Просвещение, 1968. 54. Фрейд Зигмунд. Я и Оно. - М.: Метгэм, 1990.- 54 с.

ДИСЦИПЛІНА «ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ» Кількість годин (кредитів): 144 год. (4 кредитів) Форма контролю – залік. 1. Пояснювальна записка 1.1. Мета курсу: покращення фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я сту-дентської молоді, розвиток головних життєво-важливих рухових якостей (витривалість, сила, швидкість, гнучкість, спритність) та рухових здібностей; послідовне формування фізичної культури особистості.

Мета дисципліни «Фізичне виховання» реалізується шляхом застосування комплексного підходу до розв’язання навчальних, оздоровчих і виховних завдань: - формування знань, щодо функціональної спрямованості фізичних вправ, їх ефективного

використання для зміцнення здоров’я, проведення активного відпочинку та здорового способу життя;

- набуття знань з фізичного виховання, гігієни, основ здоров’я; - формування навичок занять самостійних занять фізичними вправами, розвитку фізичних

якостей, корекції постави, профілактики травматизму та надання першої медичної допо-моги;

- удосконалення функціональних можливостей організму, розвиток основних систем жит-тєзабезпечення;

- подальше виховання інтересу, потреби і звички до занять фізичними вправами; - профілактика асоціальної поведінки студентської молоді засобами фізичного виховання. У процесі вивчення дисципліни «Фізичне виховання» студенти повинні знати:

- основи здорового способу життя; - основні методи самоконтролю у процесі фізичного удосконалення; - складати комплекс ранкової гігієнічної гімнастики; - основи професійно-прикладної фізичної підготовки; - основи системи забезпечення працездатності та її відновлення засобами фізичної куль-тури і спорту;

- нетрадиційні системи зміцнення здоров'я і фізичного удосконалення; - основи раціонального харчування.

Уміти: - складати і проводити комплекси вправ з професійно-прикладної підготовки для робіт-ників розумової праці.

22

Оволодіти: - руховими вміннями та навичками з розділів програми: легка атлетика, баскетбол, во-лейбол, футбол, гандбол, спортивна боротьба, плавання, основна гімнастика, атлетич-на гімнастика.

- ефективними допоміжними засобами і прийомами підвищення працездатності і при-скорення її відновлення при розумовій і фізичній праці;

- удосконаленням і корегуванням статури засобами традиційних і нетрадиційних систем фізичних вправ;

- удосконаленням індивідуальної системи засобів і прийомів підвищення та відновлення працездатності при різноманітних видах праці.

Дисципліна «Фізичне виховання» в умовах кредитно-модульної системи передбачає залучення студентів до різних видів навчальної діяльності, в процесі якої вони набирають відповідну кількість балів, яка впливає на оцінювання рівня засвоєння студентом матеріалу даної дисципліни.

Дисципліна «Фізичне виховання» розрахована на 1-3 курси, поділена на 6 змістових модулів, кожний курс навчання закінчується модуль-контролем (залік).

Досягнення мети і вирішення завдань фізичного виховання студентів забезпечуються за допомогою двох взаємозалежних змістових дидактичних компонентів: обов’язкового базово-го, що формує основи фізичної культури особистості фахівців відповідного рівня освіти і обов’язково додаткового внесеного в розклад, що спирається на базовий і доповнює його з урахуванням професійної фізичної підготовки, індивідуальних мотивів, інтересів і потреб стану здоров’я.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” // Перелік документів, що регламентують організацію навчально-виховного процесу і поза навчальної роботи з фізичного виховання у вищих навчальних закладах освіти І, ІІ, ІІІ та IV рівнів акредитації. – К., 1999. – С. 3-4. 2. Матвєєв Л.П. Основи загальної теорії спорту та системи підготовки спортсменів. – К.: Олімпійська література, 1999. – 318 с. 3. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. – К., 31 с. 4. Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації”. – К., 1998. – 46 с. 5. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Львів: Штабар, 1997. – 207 с. 6. Мухін В.М. Фізична реабілітація. – К.: Олімпійська література, 2000. – 423 с. 7. Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт: Учебник в 2-х кн. – К.: Олимпийская литература, 1994. – Т.1. – 493 с. – Т.2. – 382 с. 8. Приступа Є.Н., Пилат В.С. Традиції української національної фізичної культури (частина 1.). – Львів: Троян, 1991. – 104 с.

ДИСЦИПЛІНА «СОЦІОЛОГІЯ» Кількість годин (кредитів): 81 год. (2,5 кредити) Форма контролю – залік І. Пояснювальна записка 1.1. Мета даного курсу: сформувати соціологічне мислення у студентів, підготувати їх до сприйняття і розуміння складних соціальних процесів, що відбуваються в Україні і світі на початку ХХІ століття, привити основні навички вивчення соціальних процесів та явищ на ем-піричному рівні. 1.2. Головні завдання курсу полягають в ознайомленні з загальнотеоретичними аспектами соціальної науки, її основними законами і категоріями; вивченні напрямів галузевої соціоло-гії; формуванні основних навичок соціологічного дослідження.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Методологічні засади соціологічного знання

НЕ 1.1. Соціологія як наука про суспільство. Поняття об’єкта та предмета наукового дослідження. Суспільні відносини як об’єкт соціологічної та інших суспільних наук. Основні підходи до визначення соціології. Специфіка законів і категорій соціології. Структура соціологічного знання. Функції соціології. Місце соціології в системі суспільних наук.

23

Сучасні глобалізаційні процеси і утворення нових спільнот, самовизначень, роль соціології в сучасному суспільстві. Зміна сучасних світоглядних орієнтирів і самоідентифікацій молоді і зміна місця соціології в системі наук. Урізноманітнення політичного життя в Україні і зміна статусу соціології в українському суспільстві. НЕ 1.2. Виникнення, основні етапи та напрямки соціології. Об’єктивні передумови і фактори виникнення соціології як самостійної науки. Протосоціологічні ідеї. Роль О.Конта у становленні соціології. Основні етапи розвитку соціології. Соціологічний позитивізм О. Кон-та. Соціологічні вчення Г.Спенсера, К. Маркса, Г.Зіммеля, Е. Дюркгейма, М. Вебера., Ф. Тьоніса. Відкриття матеріалістичного розуміння історії як загальнометодологічної основи вивчення суспільства та історії. Основні напрямки класичної соціології (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.). Причини появи у ХХ ст. різних соціологічних учень. Основні школи та концептуальні напрямки сучасної західної соціології Основні етапи розвитку соціології в Україні. Соціологічні ідеї представників української соціології другої половини ХІХ – почат-ку ХХ ст. Особливості розвитку вітчизняної соціології у ХХ ст. Розвиток української соціології в еміграції. Українська соціологія сьогодні: стан, перспективи. НЕ 1.3. Суспільство як соціальна система. Поняття суспільства та його типологія, теорії по-ходження. Характерні особливості сучасного суспільства. Соціальні групи як основні елемен-ти соціальної структури. Класифікація соціальних груп. Соціальні інститути та організації: класифікація, функції. НЕ 1.4. Соціальна структура та соціальна стратифікація суспільства. Соціальна стуктура суспільства та її основні елементи, характеристика системи зв’язків між основними елемен-тами соціальної структури суспільства. Соціальні статуси та статусні групи в соціальній структурі. Роль символів соціальних статусів в соціальній мобільності сучасного суспільства. Сутність та характеристика соціальної стратифікації. Історичні типи та види соціальної стратифікації сучасного суспільства. Критерії та показники соціальної стратифікації. Діалектика соціальної інтеграції та соціальної диференціації українського суспільства. По-няття соціальної мобільності, її типи та фактори. Соціальна структура сучасного українського суспільства: стан проблеми. Трансформація соціальної структури українського суспільства. Проблеми соціальної мобільності в українському суспільстві. Соціальна політика як фактор стабілізації суспільного життя: мета, напрямки, пріоритети соціальної політики української держави на сучасному етапі соціальної трансформації українського суспільства.

ЗМ 2. Соціологічні теорії середнього рівня НЕ 2.1. Особистість у системі соціальних зв’язків. Особистість як предмет соціологічного аналізу, основні напрями дослідження особистості в соціології. Особистість як суб’єкт і об’єкт соціальних відносин суспільства. Соціальний процес становлення та розвитку особистості. Соціологічні теорії особистості. Соціологічна структура особистості. Система потреб, інтересів, мотивів, стимулів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, соціальних позицій в процесі самореалізації особистості. Соціологічна типологія особистості. Шляхи взаємодії особистості і сучасного українського суспільства. Проблеми ефективності соціальної активності особистості в українському суспільстві. Соціалізація особистості в українському суспільстві: сутність, фактори, механізми. НЕ 2.2. Соціологія сім’ї та гендерні дослідження. Сім’я як об’єкт соціологічного аналізу. Предмет соціології сім’ї як спеціальної соціологічної теорії. Соціальні особливості станов-лення, функціонування та розвитку сім’ї в системі соціальних відносин. Аналіз основних аспектів функціонування інституту сім’ї в конкретно-історичному типі суспільства: умови та спосіб життя сім’ї, етапи життєвого циклу сім’ї. Основні функції та форми сучасної сім’ї. Стан і тенденції розвитку сучасних шлюбно-сімейних відносин в Україні. Основні причини розлучень в Україні. Соціально-психологічні фактори виявлення та усунення внутрісімейних конфліктів. Соціокультурні фактори стабілізації та гармонізації шлюбно-сімейних відносин в українському суспільстві. Соціальні проблеми функціонування молодої сім’ї. Демографічна ситуація в Україні, її ускладнення і загострення на сучасному етапі. НЕ 2.3. Соціологія культури і науки. Культура як предмет наукового та філософського пізнання. Культура в системі соціологічного знання, емпіричний рівень дослідження культу-ри в соціології. Соціологічний зріз структури культури. Елітарна й масова культури, роль

24

масової культури в трансформації духовного обличчя сучасної молодої людини. Соціокультурні аспекти глобалізації. Проблеми збереження національної ідентичності української культури в епоху глобалізації. Процеси трансформації української культури в умовах ринкових перетворень і необхідність збереження її гуманістичного потенціалу. Історія виник-нення і розвитку науки. Соціальні функції науки. Проблеми розвитку вітчизняної науки. НЕ 2.4. Організація та проведення соціологічного дослідження. Соціологічне дослідження як спосіб поєднання теоретичного та емпіричного рівнів соціально-наукового знання. Проблема, об’єкт і предмет дослідження. Мета, завдання, цілі, гіпотези соціологічного дослідження. Інтерпретація й операціоналізація основних понять соціалогічного дослідження. Програма дослідження як його організаційне підгрунтя. Поняття генеральної та вибіркової сукупності. Одиниці добору й одиниці спостереження. Репрезентативність і принципи формування вибіркової сукупності. Типи, механізми й обсяги вибірки. Метод як система формалізованих правил збору первинної соціологічної інформації. Класифікація методів проведення соціологічного дослідження. Якісні і кількісні методи збирання інформації. Особливості, пізнавальні можливості, недоліки методів соціологічного дослідження: опитування, аналіз документів, спостереження, соціальний експеримент, експертні оцінки, соціометрія, соціальний моніторинг. Обробка соціологічної інформації. Соціальна інженерія. Підготовка польових працівників (анкетерів, інтерв’юерів) і контроль якості їх роботи. Практичне зна-чення конкретних соціологічних досліджень.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Дворецька Г.В. Соціологія: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999. – 340с. 2. Дворецька Г.В. Соціологія Навч. посіб. – 2-е вид. – К.: КНЕУ, 2002. – 472с. 3. Зарубежная социология ХХ ст. Хрестоматия. Тексты / Под ред. В.Г. Городяненко. – Днеп-ропетровск: ДНУ, 2001. – 336с. 4. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку 20 ст.), - К.: Либідь, 1993. – 336с. 5. Некрасов А.И. Основы социологии: конспект лекций. – Харьков, ООО «Одисей», 2002. – 256с. 6. Соціологія. Навч. пос. – К.: НАУ, 2003. – 204с. 7. Піча В.М. Соціологія. Навч. пос. – К.: Каравела, 1999. – 248с. 8. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: курс лекций. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Центр, 2003. – 224с. 9. Система социологического знания: Учеб. пособие / Сост. Г.В. Щекин. – 4-е изд. – К.: МА-УП, 2001. – 179с. 10. Соціологія: Курс лекцій / За ред. М. Пічі. – 2-е вид. – Львів: „Новий світ - 2000”, 2002. – 248с. 11. Соціологія: Підр. / За ред. В.Г. Городяненка. – 2-е вид. – К.: Академія, 2002. – 560с. 12. Соціологія: Навч. посіб. / За ред. С.О.Макєєва. – 2-е вид., випр. і доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2003. – 455с 13. Социология: Учеб. для вузов / Под. ред. проф. В.Н. Лавриненко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2003. – 407с.

ДИСЦИПЛІНА «ПОЛІТОЛОГІЯ»

Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка Мета викладання дисципліни: оволодіння студентами знаннями і уміннями орієнту-

ватися в основних світових і вітчизняних політологічних школах і напрямках, вирізняти тео-ретичні, духовні, прикладні, інструментальні компоненти політичного життя, уявлення про політичні явища та процеси у світі, геополітику, геополітичний статус України, сформувати у студентства навички політичного аналізу, вміння застосовувати політичні знання у своїй професійній, громадській та політичній діяльності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент має набути таких компе-тенцій: знати основні політологічні напрямки, школи та концепції; основні методи політоло-гічних досліджень в їх порівняльній характеристиці із тими методами, що мають оволодіти майбутні спеціалісти з огляду на їхні медичні фахові кваліфікації; типологію політичної вла-

25

ди, політичні режими та стилі політичного управління в їх тісному взаємозв'язку із характе-ром сучасних політичних процесів: джерела політичної влади та способи її реалізації; основні форми співвідношення суб'єктів і об'єктів політики в різноманітних політичних системах; по-ходження та сутність держави, типологію сучасних держав, проблеми державотворення в су-часній Україні; роль та значення політичних партій в демократичному правовому суспільстві, спектр політичних рухів, партій та об'єднань в політичному житті України; типи виборчих систем, технологію проведення виборчих кампаній; міжнародні політичні організації, харак-тер їхньої діяльності та вплив на політичні процеси в Україні; типи політичних культур та шляхи формування в українському суспільстві культури демократичного типу, взаємозв’язок політичної культури українців з їхнім національним характером.

На основі отриманих теоретичних знань студенти повинні вміти: орієнтуватись в роз-маїтті політичних поглядів на сутність політичної системи та сучасної держави в тісному вза-ємозв'язку з практикою державотворення в сучасній Україні; науково осмислювати сутність сучасної політичної боротьби різноманітного спектру партій, рухів та об'єднань та вміти сві-домо визначити своє місце в суспільстві; усвідомити місце політики як специфічного явища суспільного життя в контексті інших соціальних явищ та процесів, економіки, релігії, науки, культури, освіти, медицини; зрозуміти сутність політичного лідерства, основні вимоги до лі-дера та здійснюваної ним влади; пояснити характер сучасних політичних систем, закономір-ності переходу від тоталітарної до демократичної політичної системи, до громадянського су-спільства та правової держави; пояснити особливості політичної психології та роль психоло-гів у виборчих кампаніях.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Становлення та розвиток політології. Базові інститути та процеси політичної сфери НЕ.1.1. Політологія як наука. Поняття “політика” і “політологія”. Предмет науки про політи-ку. Методи політичної науки: історичний, порівняльний, системний, структурно-функціональний, емпіричний, соціологічний, біхейвіористський, загальнологічні методи до-слідження. Функції науки про політику: методологічна, науково-теоретична, світоглядна, ре-гулятивна, прогностична, аксеологічна. Структура та система політології. Основні закономір-ності та парадигми політичної науки. Поняття та категорії політології. Місце та роль політо-логії серед інших соціально-економічних та гуманітарних наук. Виникнення політичної науки як самостійної галузі знання та її боротьба за самостійне існування. НЕ.1.2. Основні етапи розвитку світової політичної думки. Загальна еволюція концепції полі-тики як соціального. Політичні концепції в країнах Стародавнього Сходу. Політичні ідеї Ста-родавньої Греції (Сократ, Платон, Аристотель). Політична думка Стародавнього Риму. Цице-рон. Середньовічна політична концепція. «Володар» Н. Макіавеллі. Макіавелізм. Т. Гоббс та Дж. Локк про державу та політику. Раціоналістичне трактування політики в працях францу-зьких просвітників. Політична доктрина марксизму. Раціональна ідеологія М. Вебера. Полі-тичні концепції ХХ ст. НЕ.1.3 Політика як соціальне явище. Історія визначення поняття та категорії “політика”, її сутнісних ознак. Економічні, соціальні, духовні детермінанти політики. Поняття соціального інтересу. Визначення і здійснення всезагальних інтересів як важлива передумова збереження цілісності диференційованого суспільства, порядку, взаємодії індивідів і спільнот між собою. Суб’єкти і об’єкти політики. Основні функції політики: визначення цілей суспільного розвит-ку, збереження стабільності соціуму, розподіл ресурсів, управління і регулювання суспільних процесів, соціалізація особи. Політика насильства і примусу. Правова і соціально-спрямована політика. Ознаки і принципи сучасного цивілізованого політичного процесу. Політика як ми-стецтво можливого суб'єктивно бажаного і здійснення об’єктивно необхідного. Проблема ти-пологізації політики. НЕ.1.4. Політична влада. Влада як явище суспільного життя. Концептуальні підходи до про-блеми політичної влади. Сутність політичної влади та її головні властивості. Функції влади. Співвідношення державної та політичної влади. Ресурси та джерела влади. Структура влад-них, відносин та механізм здійснення політичної влади. Носії влади. Основні способи існу-вання влади. Напрямки та способи функціонування влади. Методи здійснення влади. Типи та види влади. Традиційні форми політичної влади. Концепція поділу влади. Централізація та

26

децентралізація влади. НЕ.1.5. Політична система суспільства. Місце і роль політичної системи в життєдіяльності суспільства. Сутність і типи сучасних політичних систем. Класичні уявлення про політичні системи. Політична влада як основа політичної системи. Структура політичної системи сус-пільства. Політичний режим. Типологія і динаміка політичних режимів. Основні риси полі-тичного режиму в Україні на сучасному етапі. НЕ.1.6. Держава в політичній системі суспільства. Поняття держави, її визначальні ознаки і типи. Виникнення та еволюція держави. Різновиди і типи держави. Форми правління держа-ви. Форми державного устрою. Функції держави. Держава і право. Апарат державного управ-ління. Система центральних, регіональних і місцевих органів державного управління. НЕ.1.7. Політичні партії та партійні системи. Партія як політичний інститут. Виникнення та еволюція політичних партій. Класичні теорії політичних партій і партійних систем. Основні ознаки партії. Багатоманітність підходів до класифікації політичних партій. Внутрішні та зо-внішні функції політичних партій в суспільстві. Поняття і типи партійних систем. Типологія партійних систем.

ЗМ2. Форми реалізації та прояви політичного процесу. Прикладна політологія. НЕ.2.1. Демократія як форма організації суспільно-політичного життя. Сутність поняття «де-мократія». Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства. Де-мократія та її роль в політичному процесі. Основні критерії, принципи та ознаки демократич-ної організації суспільства. Проблеми становлення демократії в Україні. НЕ.2.2. Громадські організації та групи тиску. Поняття громадських організацій та рухів. їх місце і роль у політичній системі суспільства. Об'єктивні та суб'єктивні передумови та при-чини їх виникнення. Мета, завдання та організаційно-структурне забезпечення громадських організацій. Підходи до типології громадсько-політичних організацій та рухів. Функції гро-мадсько-політичних організацій та рухів. Групи тиску, поняття, суспільні функції та техноло-гія діяльності. Характер та можливості впливу груп тиску на політичну владу. Лобізм як полі-тична практика. Типи лобіювання. Форми політичного лобі. НЕ.2.3. Політичні еліти та лідерство. Сутність політичного елітизму та генеза цього поняття. Класичні теорії еліт. Сучасні концепції еліт. Чинники елітарності суспільства. Політична елі-та в структурі влади. Системи рекрутування еліт. Політична еліта та демократія. Природа і соціальна сутність лідерства. Генеза класичних поглядів на політичне лідерство. Типологія політичного лідерства. Класифікація М. Вебера. Соціальна роль та функції політичного ліде-ра. Політичний імідж. Проблеми формування політичних лідерів у сучасній Україні. НЕ.2.4 Політична свідомість та політична культура. Політична свідомість як форма відобра-ження політичного буття. Політична свідомість суспільства, соціальної групи та особи. Стру-ктура та підструктура політичної свідомості. Політична субкультура. Типи політичної свідо-мості. Сутність, структура, типи політичної культури. Функції політичної культури. Історичні особливості формування політичної культури в Україні, її стан в сучасних умовах. НЕ.2.5. Політичні ідеології. Поняття ідеології та класичні уявлення про неї. Функції політич-ної ідеології. Державна ідеологія та політичний ідеал. Рівні політичної ідеології. Основні ідейно-політичні течії сучасності. Лібералізм та неолібералізм. Консерватизм та неоконсерва-тизм. Марксизм та соціал-демократизм. Фашизм та неофашизм. Християнсько-демократична ідеологія. Ідеологічні орієнтації українського суспільства. Національна ідея та ідеологія дер-жавотворення в Україні НЕ.2.6. Політичні конфлікти. Поняття конфлікту як соціального явища. Західна конфліктоло-гія: історичні та теоретичні аспекти. Співвідношення соціального та політичного конфліктів. Політичні інтереси та суперечності як об'єктивні та суб'єктивні передумови виникнення кон-фліктів. Форми, моделі, типи і функції політичного конфлікту. Джерела та чинники конфлік-тів. Учасники та сторони конфлікту. Способи врегулювання та управління політичними кон-фліктами. НЕ.2.7. Вибори та виборчі системи. Поняття виборів. Класифікація та особливості виборів. Функції виборів у суспільстві. Принципи виборчого права та організація демократичних ви-борів. Типи виборчих систем. Умови ефективності виборів Проблеми формування виборчої системи України.

27

Основна література до курсу 1. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Конспект лекцій.-К., 1999. 2. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія.- Львів,2001. 3. Бебик В.М. Політологія: теорія, методологія, практика.- К., 1997. 4. Брегеда А.Ю. Основи політології.- К., 1997. 5. Вебер М. Избранные произведения.- М., 1990. 6. Гаєвський Б. Українська політологія.- К., 1995. 7. Гелей С., Рутар С. Основи політології.- Львів, 1996. 8. Гелей С., Рутар С. Політологія.- К., 1999. 9. Ерышев А.А. История политических и правовых учений.-К., 1998. 10. История политических и правовых учений/ Под ред. В.С.Нерсесянца.- М., 1995. 11. Кухта Б. З історії української політичної думки.- К., 1994. 12. Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології: Навч. посібник.- К., 1996. 13. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин: Навч. посібник.- К., 1997. 14. Політологія /За ред. О.Бабкіної, В.Горбатенка.- К., 1998. 15. Політологія. Кінець XIX – перша половина XX cт.: Хрестоматія /За ред. О.І. Семківа.-

Львів, 1996. ДИСЦИПЛІНА «УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ»

Кількість годин (кредитів):: 54 год. (1,5 кредита) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка Розширення сфери вживання української літературної мови активізувало завдання навчи-

тися вільно володіти всіма ресурсами мови, набути міцні навички орфографії, пунктуації і стилістики, дбати про високий рівень культури усного і писемного мовлення ділової людини.

Мета курсу – коригування знань студентів у тих практичних аспектах української мови, які постійно „працюють” у їхній галузі фахових знань (терміновживання, культура усного та писемного мовлення офіційно-ділового та наукового стилів тощо); підвищення загального мовного рівня студентів.

Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни Студент повинен розуміти необхідність для кожної ділової людини:

– досконалого володіння українською мовою як визначальним складником фахової культури спеціаліста; – удосконалення навичок використання різних стилів у власному мовленні; – засвоєння всіх норм сучасної української літературної мови; – володіння основними комунікативними ознаками культури мовлення діловою людиною; – розвитку навичок ораторського мистецтва та культури писемного мовлення в офіційно-діловому та науковому стилях; – засвоєння умінь укладання документів.

Студент повинен знати: – основні ознаки стилів сучасної української літературної мови; – орфографічні, морфологічні, лексичні, стилістичні, синтаксичні та пунктуаційні норми сучасної української літературної мови; – жанри професійного спілкування та їх основні комунікативні ознаки; – основи культури усного і писемного професійного мовлення; – етикет ділового спілкування; – загальні вимоги до складання та оформлення професійних текстів і документів.

Студент повинен уміти: – володіти культурою діалогічного та полілогічного мовлення; – здійснювати структурно-стилістичний аналіз і корегувати тексти відповідно до норм української літературної мови; – сприймати, відтворювати і створювати наукові фахові тексти та різноманітні професійні до-кументи; – застосовувати українську термінологію свого фаху в різноманітних комунікативних ситуаціях професійної діяльності;

28

– користуватися загальномовними та спеціальними словниками; – виконувати роль, відведену в ході ділового спілкування; – підготувати і виголосити публічний виступ (доповідь, промова, звинувачення, захист, дискусія тощо); – дотримуватися мовного етикету відповідно до комунікативної ситуації.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ І. Суспільне значення мови. Стилі сучасної української мови. НЕ 1.1. Суспільне значення української мови, її правовий статус (мова як компонент професійної культури спеціаліста; мова та її функції; основні етапи становлення української мови; державотворча роль мови; історія української мови як державної; основи мовної полі-тики і чинники прискорення процесів упровадження державної мови; літературна мова як вища форма розвитку мови; форми сучасної української літературної мови; поняття мовної норми; основні мовні норми). НЕ 1.2. Стилі сучасної української літературної мови (основні ознаки функціональних стилів сучасної української мови; функціонування та особливості наукового стилю; функціо-нування та особливості офіційно-ділового стилю; функціонування та особливості публіцис-тичного стилю). НЕ 1.3 Особливості наукової та офіційно-ділової лексики сучасної української мови (ос-новні етапи становлення і розвитку сучасної української термінології; типи термінологічних словників; ознаки науково-термінологічної та виробничо-професійної лексики; історичне фо-рмування мови ділових паперів; мовні кліше і штампи. ЗМ 2. Норми Української мови у професійному мовленні НЕ 2.1. Морфологічні норми сучасної української літературної мови у професійному мовленні (особливості використання граматичних форм іменників, прикметників, займенни-ків у професійному мовленні; особливості використання дієслівних форм у професійному мо-вленні; синонімія способових форм дієслова; труднощі перекладу процесових понять; служ-бові слова у професійному мовленні; правопис та відмінювання географічних назв; відміню-вання числівників; правопис та відмінювання імен, імен по батькові та прізвищ). НЕ 2.2 Лексичні та стилістичні норми сучасної української літературної мови у профе-сійному мовленні (лексичні норми української мови; явища лексичної омо- та паронімії; міжмовна омонімія; явище суржику; терміни, виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми; номенклатурні назви у професійному мовленні; стилістичні норми україн-ської мови та їх специфіка в офіційно-діловому та науковому стилях; тавтологія та плеоназм). НЕ 2.3. Синтаксичні норми української літературної мови у професійному мовленні (синтаксичні норми української літературної мови; порядок слів як стилістичний засіб; відокремлені слова і конструкції у професійному мовленні; складні випадки узгодження і ке-рування; правила використання активних і пасивних конструкцій та безособових форм; специфіка українських прийменникових конструкцій). ЗМ 3. Культура мовлення як компонент професійної культури спеціаліста. Складання й редагування наукових та офіційно-ділових професійних текстів. НЕ 3.1. Поняття культури мовлення (основні комунікативні ознаки культури мовлення: 1) правильність як комунікативна ознака мовлення; правила і норми; 2) точність і логічність мовлення; поняття про алогізми; умови досягнення точності й логічності мовлення; 3) багатство (різноманітність) мовлення: види синонімів, омоніми, пароніми тощо; 4) чистота мовлення; поняття „діалект – діалектизм”, „канцеляризм – мовний штамп”, „вульгаризм” та ін.; 5) доречність і достатність мовлення; 6) виразність мовлення; особливості усної та писем-ної форм мовлення). НЕ 3.2. Культура писемного мовлення (технічні правила оформлення рукописних та машинописних текстів) (правила оформлення титульної сторінки наукового тексту; правила цитування; норми оформлення списку використаної літератури; рубрикація наукових та офіційно-ділових текстів; культура писемного мовлення офіційно-ділового та наукового стилів). НЕ 3.3. Сучасний документ. Норми, правила, варіанти (поняття про документ; класифікація документів; реквізити документів, формуляр; вимоги до укладання документів.

29

вимоги до автобіографії та її укладання; вимоги до резюме та його укладання; вимоги до ха-рактеристики та її укладання; вимоги до заяви та її укладання). НЕ 3.4. Укладання й редагування документів (укладання довідково-інформаційних та обліково-фінансових документів (пояснювальна й доповідна записки, відгуки, довідки, звіти, оголошення, плани робіт, подання, клопотання, протоколи, витяги з протоколів, службові листи, службові телеграми, факси, телефонограми, акти, розписка, доручення); укладання розпорядчих документів (постанова, ухвала, розпорядження, накази, вказівки). НЕ 3.5 Культура усного ділового мовлення (орфоепічні норми української мови; види та правила усного спілкування за професійним спрямуванням (ділова нарада, службова бесіда, телефонна ділова розмова); види і жанри публічних виступів (виступ під час наради, промови з нагоди урочистих зустрічей, громадсько-політична та академічна промови та ін.; структура публічного виступу; підготовка до виступу: добір матеріалу, обґрунтування теми, реєстр і тлумачення ключових слів, засоби активізації уваги слухачів).

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К.: Рідна мова, 1998. – 475 с. 2. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К.: АртЕк, 1998. –

190 с. 3. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: Мова та етика ділової комунікації: Навч.

посіб. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К.: АртЕк, 2002. – 208 с. 4. Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: Семантичний та

соціолінґвістичний аспекти. – К.: Вид. дім “КМ Academia”, 2000. – 218 с. 5. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Бабич Н.Д. – Чернівці: Книги

– ХХІ, 2005. – 572 с. 6. Олійник О. Світ українського слова. – К.: Хрещатик, 1994. – 415 с. 7. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Підручник. – Львів:

Світ, 1994. – 216 с. 8. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. Підручник. – К.: АртЕк, 2001. –

392 с. 9. Свердан т., Рульова Н. Українська мова з професійним спрямуванням: Навчальний

посібник для студентів юридичного факультету. – Чернівці: Рута, 2005. – 72 с. 10. Українська мова. Енциклопедія. – К.: Вид-во “Укр. енциклопедія” імені М.П.Бажана,

2000. – 752 с. 11. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо / Уклад. Я.Б.Тимошенко. – К.: Либідь, 1991. –

256 с. 12. Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови. –

К.: Наук. думка, 1997. 13. Ділова українська мова: Посібник для студентів вузів / За ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці: Ру-

та, 1996. – 276 с. 14. Зубков М. Сучасна українська ділова мова. – 2-ге вид., доповнене. – Х.: Торсинг, 2002. – 448 с. 15. Караванський С. Секрети української мови. – К.: УКСП “Кобза”, 1994. – 152 с. 16. Корж А.В. Ділова українська мова для юристів: Лекції та комплексні завдання. Навч.

посібник. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. – 176 с. 17. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. – Х.: Акта, 1997.– 192 с. 18. Плотницька І.М. Ділова українська мова. Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.:

Центр навчальної літератури, 2004. – 256 с. 19. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – 2-ге вид., сте-

реотип. – К.: Либідь, 2001. – 240 с. 20. Російсько-український словник-довідник “Порадник ділової людини” / Уклад.

О.М.Коренга та ін. – К.: Основа, 1995. – 320 с. 21. Свердан М., Свердан Т. Українська мова з професійним спрямуванням: Практикум для

студентів економічних спеціальностей. – Чернівці: Рута, 2005. – 216 с. 22. Склад і структура термінологічної лексики української мови / За ред. А.В.Крижанівської.

– К.: Наук. думка, 1984. – 193 с. 23. Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М.Морозов, Л.М.Шкарапута. – К.: Наук. думка,

30

2000. – 680 с. 24. Словник труднощів української мови / За ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Рад. шк., 1989. – 336 с. 25. Українська мова і мовлення: Навч. посібник / За ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці: Рута, 1999. – 96 с. 26. Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Інститут

української мови. – 4-те вид., випр. й доп. – К.: Наук. думка, 1993. – 240 с. 27. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник. – К.: Літера ЛТД, 2003. – 480 с. 28. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – 232 с. 29. Коваль А.П. Культура ділового мовлення: Писемне та усне ділове спілкування. – Вид. 3-

тє. – К.: Вища шк., 1982. – 287 с. 30. Коваль А.П. Культура ділового спілкування: Навч. посібник.– К.: Либідь, 1992. – 280 с. 31. Культура писемного мовлення (орфографічна і пунктуаційна правильність): Навч.

посібник / За ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці: Рута, 2000. – 96 с. 32. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 302 с. 33. Плотницька І.М. Ділова українська мова. Навч. посібник. – 2-ге вид., перероб та доп. – К.:

Центр навчальної літератури, 2004. – 256 с. 34. Томан І. Мистецтво говорити / Переклад з чеської. – К.: Політвидав України, 1989. – 293 с. 35. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С.П.Бибик, І.Л.Михно,

Л.О.Пустовіт, Г.М.Сюта. – К.: Довіра; УНВЦ “Рідна мова”, 1997. – 399 с. 36. Чмут Т.К. Культура спілкування: Навч. посібник. – Хмельницький: ХІРУП, 1996. – 345 с.

ДИСЦИПЛІНА “НІМЕЦЬКА МОВА” Кількість годин (кредитів): 297 год. (8 кредитів) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка Метою викладання дисципліни „Німецька мова” є вивчення мови на професійному,

побутовому та культурно – логічному рівнях. Практичне володіння німецькою мовою необ-хідне для ділового та професійного спілкування, реалізації на письмі комунікативних намірів, пов’язаних з виробничими умовами фаху. Студенти повинні досягти рівня знань відповідних до вимог дипломованого спеціаліста, який повинен вміти забезпечити застосування іноземної мови на практиці при виконанні професійних обов’язків.

Завдання вивчення дисципліни „Німецька мова”: Після повного закінчення курсу ви-вчення німецької мови студент повинен набути мовних знань, навчальних вмінь, та компете-нцій відповідно до програми, оволодіти комунікативними навичками для того щоб:

- брати участь в усному мовленні німецькою мовою в обсязі тематики, передбаченої про-грамою;

- вести ділове листування, вміти вести ділову документацію; - працювати з іншомовними джерелами наукового та професійно-виробничого характеру; - здійснювати ознайомливе, пошукове та вивчаюче читання : читати неадаптовану фахову

л-ру з метою отримання наукової інформації і відтворення її рідною мовою. Курс з іноземної мови на неспеціальних факультетах передбачає такі завдання :

- корективний курс фонетики (характеристика голосних та приголосних, правила читання, наголос, інтонація, фонетичні вправи);

- розвиток навичок вимови, аудіювання та усного мовлення (монологічне мовлення, діало-ги, полілоги, дискусії, рольові ігри);

- систематизація граматичних знань з німецької мови (частини мови, синтаксис, словотвір, відповідність/невідповідність граматичних категорій німецької та української мов);

- формування навичок читання та перекладу суспільно – політичної, публіцистичної, худо-жньої та наукової л-ри, а також вміння отримувати, передавати і використовувати науко-ву інформацію німецькою мовою з фаху.

- реалізацію загальноосвітніх, пізнавальних та виховних завдань, що сприяють формуван-ню у студентів відповідної соціокультури.

Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни „Німецька мова”. Прослухавши курс „ Німецька мова”, студент повинен:

- на професійному, побутовому та культурологічному рівнях виробити навички усної та

31

письмової комунікації на англійській мові; - на основі сформованих знань брати участь в усному мовленні англійською мовою; - реалізувати комунікативні наміри на письмі (статті, реферати); - працювати з іншомовними джерелами наукового та професійно-виробничого характеру; - у виробничих умовах, на основі лексико-граматичного мінімуму, користуючись профе-

сійно орієнтованими іншомовними (друкованими та електронними) джерелами здійс-нювати ознайомче, пошукове та вивчаюче читання.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Лексико-граматичний комплекс 1

НЕ 1.1. Вивчення іноземної мови. Відмінювання і вживання дієслів в теперішньому часі. Ви-вчення іноземних мов в університеті. Урок німецької мови. Курси іноземних мов. Теперішній час слабких,сильних, неправильних дієслів. Порядок слів у різних типах речень. НЕ 1.2. Навчання в університеті. Відмінювання іменників. Навчання в університеті.Мій фа-культет. Моя група. Слабка, сильна і жіноча відміна іменників. Окремі випадки відмінюван-ня. Відмінювання власних імен. Відмінювання іменників у множині. НЕ 1.3. Чернівецький національний університет. Іменник. Категорія числа. Заснування уні-верситету. З історії університету.Наш університет сьогодні. Утворення множини іменників чоловічого,середнього і жіночого родів.Особливі випадки утворення множини.

ЗМ 2. Лексико-граматичний комплекс 2. НЕ 2.1. Бібліотека. Числівник. Найбільші бібліотеки світу. Бібліотеки міста Чернівці. Науко-ва бібліотека Чернівецького національного університету. Робота в читальному залі бібліоте-ки. Замовлення книг. Числівник. Різні типи числівників. Відмінювання порядкових числівни-ків. Дробові числівники. Читання дат. НЕ 2.2 . Про будинки і квартири. Прийменник. Види будинків. Моя квартира. Кімната в гур-тожитку. НЕ 2.3. Прийменники з давальним, знахідним,давальним і знахідним відмінками. Робочий день студента: Ранок і вечір в сім’ї і в гуртожитку. Відмінювання і вживання дієслів з відо-кремленими і невідокремленими префіксами.

ЗМ 3. Лексико-граматичний комплекс 1. НЕ 1.1. Сім’я. Граматичний рід іменників. Заперечення. Моя сім’я. Родичі і знайомі. Вік і професії членів сім’ї. Сімейні традиції. Визначення граматичного роду за значенням і за фор-мою. Рід загальних назв. Рід власних назв. Рід похідних іменників. Рід складних іменників. Рід субстантивованих іменників. Рід абревіатур. Заперечні слова, особливості їх вживання в реченні. НЕ 1.2. Зима. Неозначений займенник man і безособовий займенник es. Природа взимку. Зи-мові свята: день святого Миколая, Різдво, Новий рік. Особливості вживання неозначеного за-йменника “man” і безособового займенника“es”. НЕ 1.3. Біографія. Вживання артикля. Вказівні, особові і неозначені займенники. Моя біогра-фія. Заповнення анкет. Написання короткої (у формі таблиці) і повної біографії. Біографії членів сім’ї. Біографії видатних людей. Вживання означеного, неозначеного і нульового ар-тикля перед іменниками. Вживання артикля перед речовинними назвами і абстрактними по-няттями. Відмінювання і вживання вказівних і особових займенників. Відмінювання неозна-чених займенників. НЕ 1.4. Весна. Ступені порівняння прикметників і прислівників. Пори року. Весна. Природа навесні. Свято Паски. День Матері. 9 травня – День перемоги і пам’яті. Вірші і пісні про вес-ну. Ступені порівняння прикметників і прислівників.

ЗМ 2. Лексико-граматичний комплекс 2. НЕ 2.1. Мої друзі. Наказовий спосіб дієслів. Присвійні займенники. Мої друзі. Їх зовнішність, професії, інтереси, звички, риси характеру. Прислів’я, вірші до теми. Наказовий спосіб діє-слів. Відмінювання присвійних займенників і вживання їх у реченні. НЕ 2.2. Літо. Пори року. Літо. Державні і церковні свята влітку. НЕ 2.3. Вільний день Моніки. Модальні дієслова. Мій вільний день. Мій вихідний день. Ка-нікули. Відпустка. Люди і їх вільний час. Вірші, прислів’я до теми. Модальні дієслова. Осно-вні форми модальних дієслів. Відмінювання модальних дієслів в теперішньому часі. Вживан-

32

ня і переклад модальних дієслів. НЕ 2.4. Осінь. Пори року. Осінь. Свято урожаю. День об’єднання Німеччини.

ЗМ 4. Лексико- граматичний комплекс 1 НЕ 1.1. Їжа. Сніданок. Обід. Вечеря. Страви української кухні. Страви німецької кухні. В сто-ловій, кафе, ресторані. Меню. Характеристика страв. Прикметник. Відмінювання прикметни-ків. Утворення прикметників. Підготовка страв. Пропозиція рецептів. Види дієт. Правила правильного харчування. Слабка, сильна і мішана відміни прикметників. Особливі випадки відмінювання прикметників. Утворення прикметників. НЕ 1.2. Україна. Перфектно-минулий розмовний час. Розмовна тема „Україна”. Територія. Населення. Границі. Карта України. Розвиток промисловості. Сільського господарства. Роз-виток науки і культури. Національні символи України. (Іван Франко – до 150-річчя від дня народження). Перфектно-минулий розмовний час. Утворення перфекту. Відмінювання дієслів у перфекті. Вживання перфекту. НЕ 1.3. Столиця України – Київ. Прийменники з родовим відмінком. Простий минулий час. Київ – столиця України. З історії заснуваня і розвитку. Київ – промисловий науковий і куль-турний центр України. Визначні пам’ятки Києва. Прийменники з родовим відмінком. Прос-тий минулий час. Утворення імперфекту слабких, сильних, неправильних дієслів. Відміню-вання дієслів в імперфекті. Вживання імперфекту. НЕ 1.4. Чернівці. Парні прийменники. Парні сполучники. Розділовий генітив. Чернівці – промисловий, науковий і культурний центр Буковини. Визначні пам’ятки міста. Парні прий-менники. Їх функція в реченні. Парні сполучники. Їх переклад. Функція в реченні. Розділовий генітив. Утворення, переклад, вживання в реченні. НЕ 1.5. Найбільші міста України. Видатні люди України. Найбільші міста України Харків, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ, Львів. Видатні люди України. (Домашнє читання).

ЗМ 2. Лексико-граматичний комплекс 2. НЕ 2.1. Німеччина. Прийменники з родовим відмінком (повторення). Розмовна тема „Німеч-чина”. Територія. Населення. Границі. Карта Німеччини. Клімат. Географічне положення. Розвиток економіки, сільського господарства. Розвиток науки і культури. Національні симво-ли. Прийменники з родовим відмінком (повторення). Часи активного стану дієслів: презенс, імперфект, перфект, плюсквамперфект (повторення). НЕ 2.2. Берлін – столиця Німеччини. Пасивний стан дієслів. Берлін – столиця Німеччини. За-снування Берліну. З історії розвитку Берліну. Берлін сьогодні. Берлін – промисловий, науко-вий і культурний центр Німеччини. Визначні пам’ятки Берліну. Пасивний стан дієслів. НЕ 2.3. Найбільші міста Німеччини. Пасивний стан дієслів (продовження). Найбільші міста Німеччини. Гамбург, Мюнхен, Кельн, Дрезден, Лейпциг, Франкфурт на Майні. Пасивний стан дієслів (продовження). НЕ 2.4. Німецькомовні країни. Пасивний стан дієслів. Німецькомовні країни Австрія, Швей-царія, Люксембург, Ліхтенштейн. Пасивний стан дієслів. НЕ 2.5. Які свята святкують німці? Займенникові прислівники. Які свята святкують німці? Займенникові прислівники. Утворення. Функції в реченні.

ЗМ 1. Лексико-граматичний комплекс 1. НЕ 1.1. На пошті. Інфінітив. На пошті. Відправка і отримання листів, телеграм, бандеролей, посилок. Робота поштових відділень. Обслуговування відвідувачів. Інфінітив як іменна фор-ма дієслова. Утворення інфінітива. Форми інфінітива. Значення інфінітива. Простий і поши-рений інфінітив. Інфінітив з часткою „zu” і без „zu” НЕ 1.2. Фахові тексти. Робота над фаховими текстами. НЕ 1.3. Відвідування культурних закладів кіно, театру, концерту, музею, картинної галереї. Інфінітивні конструкції „haben + zu + Infinitiv”, „sein + zu+Infinitiv“.Інфінітивні групи um…+zu+Inf.; statt...+ zu + Inf. ohne + zu + Inf. Із розвитку кіномистецтва. Відвідування кіно-театру. Відвідування театру. Відвідування концерту. Відвідування музею і картинної галереї. Інфінітивні конструкції haben + zu + Infinitiv, sein + zu+Infinitiv. Їх значення, переклад, функ-ції в реченні. Інфінітивні групи um…+zu+Inf.; statt...+ zu + Inf. ohne + zu + Inf. Їх значення, переклад, вживання. НЕ 1.4. Фахові тексти. Робота над фаховими текстами.

33

НЕ 1.5. В магазині. Сполучники сурядності. Складносурядні речення. Складнопідрядні ре-чення. В магазині. В магазині промислових товарів. В продуктовому магазині. В магазині книг. На ярмарку. Складносурядні речення. Сполучники сурядності. Складнопідрядні речен-ня. Сполучники підрядності. Підрядні речення мети. Підрядні додаткові речення. Підрядні підметові речення. Підрядні присудкові речення. Підрядні речення місця.

ЗМ. 2. Лексико-граматичний комплекс 2. НЕ 2.1. У лікаря. Підрядні речення часу. Підрядні речення причини. Підрядні речення спосо-бу дії. У лікаря. На прийомі у лікаря в поліклініці. В аптеці. Основні хвороби. Лікарі. Робота служби „Швидкої медичної допомоги”. Підрядні речення часу. Підрядні речення причини. Підрядні речення способу дії. Переклад. НЕ 2.2. Фахові тексти. Робота над фаховими текстами. НЕ 2.3. Засоби масової комунікації. Підрядні означальні речення. Підрядні наслідкові речен-ня. Підрядні умовні речення. Підрядні допустові речення. Засоби масової комунікації. Газета, радіо і телебачення. Інтернет. Підрядні означальні речення. Підрядні наслідкові речення. Під-рядні умовні речення. Підрядні допустові речення. НЕ 2.4. Фахові тексти. Робота над фаховими текстами. НЕ 2.5. Подорож. Дієприкметники I, II. Поширене означення. Подорож літаком, поїздом, ав-тобусом, машиною. Дієприкметники I, II в ролі означення і обставини способу дії. Поширене означення.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Щербань Н.П., Лабовкіна Г.А., Бачинський Я.В., Кушнерик В.І. “Німецька мова”, Чернів-

ці, 2005р., 500 с. 2. Лабовкіна Г.А., Палига Г.С., Гіков Л.В. “Розмовні теми і граматичний довідник з німець-

кої мови”. Частина 1. Чернівці, ЧНУ, 1997р.,86 с. 3. Лабовкіна Г.А., Палига Г.С., Гіков Л.В.”Розмовні теми і граматичний довідник з німецької

мови”. Частина 2. ЧНУ, 1997р.,80 с. 4. Р.І. Смеречанський .Довідник з граматики німецької мови, Київ, 1989р., 304 с. 5. Бориско Н.Ф. Україна: читаємо, говоримо, дискутуємо. Київ, 2004, 262 ст. 6. H.H. Panasjuk. Dewutschland. Land und Leute. Minsk, 1996, 362 S. 7. Г.А. Лабовкіна, Я.В. Бачинський. Фахові тексти та завдання з німецької мови. Частина 1.

Збірник. Чернівці: Рута, 2005 р., 80 ст. 8. Г.А. Лабовкіна, Я.В. Бачинський. Фахові тексти та завдання з німецької мови. Частина 2.

Збірник. Чернівці: Рута, 2006 р., 36 ст. 9. Axel Hering u.a. Übungsgrammatig. Deutsch als Fremdsprache, München, 2002, 248 S. 10. Michaela Perlmann Balme Em neuer. Brückenkurs. Deutsch als Fremdsprache. Niveaustufe. B.

1. München, 2006, 128 S. ДИСЦИПЛІНА “АНГЛІЙСЬКА МОВА”

Кількість годин (кредитів): 297 год. (8 кредитів) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка Метою викладання курсу є практичне володіння англійською мовою, реалізація на письмі комунікативних намірів; досягнення студентом такого рівня знань, який повинен забезпечити майбутньому спеціалісту можливість спілкуватись англійською мовою в обсязі тематики, пе-редбаченої програмою, застосовуючи лексико-граматичний мінімум проводити обговорення преблем буденного життя, загальнонаукового та професійно орієнтованого характеру. Завданням курсу „Англійська мова для професійного спілкування” є: - вивчення англійської мови в різних аспектах. Навчальна тематика курсу складена з ураху-ванням мети „Англійської мови для професійного спілкування”. Дотримуватись принципу тематичності означає вивчення всіх мовних аспектів: фонетики, лексики, граматики в рамках тематики, визначеної програмою; - формування у студента системи знань на засадах комунікативного спрямування у вивченні іноземних мов. Принцип комунікативності вимагає організації процесу навчання англійської мови як моделі процесу комунікації, створення на практичних заняттях атмосфери іншомов-ного спілкування: навчальна ситуація максимально наближена до умов реальної комунікації;

34

- досягнення мовної та соціокультурної компетенції на основі ознайомлення з різники аспек-тами життя країн, де англійська мова є рідною, зокрема США, Великобританіїї та ін; Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни „Англійська мова для професійного спілкування”. Прослухавши курс „Англійська мова для професійного спіл-кування”, студент повинен: - на професійному, побутовому та культурологічному рівнях виробити навички усної та письмової комунікації на англійській мові; - на основі сформованих знань брати участь в усному мовленні англійською мовою; - реалізувати комунікативні наміри на письмі (статті, реферати); - працювати з іншомовними джерелами наукового та професійно-виробничого характеру; - у виробничих умовах, на основі лексико-граматичного мінімуму, користуючись професійно орієнтованими іншомовними (друкованими та електронними) джерелами здійснювати озна-йомче, пошукове та вивчаюче читання.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Моя сім’я. Моя зовнішність. Освіта.

НЕ 1.1. Моя сім’я. Зовнішність. Елементи розмови. Вітання. Автобіографічна інформація. Моя сім’я. Родичі. Професії. Форми звертання. Зовнішність людини. Риси обличчя. Будова тіла. Риси характеру. Граматичний матеріал: Вживання артиклів. Відмінювання дієслова „to be”. Числівники. Теперішній неозначений час. Структура речень. Типи питань. Ступені порі-вняння прикметників. Теперішній тривалий час. НЕ 1.2. Освіта. Освіта у Великобританії і Україні. Вивчаємо англійську мову. Чернівецькій національний університет. Граматичний матеріал: вираження майбутньої дії.

ЗМ 2. Житло. Харчування. НЕ 2.1. Будинок. Моя кімната. Будинок / квартира. Кімнати. Моя кімната. Меблі. Пошук житла. Кухонне приладдя. Електроприлади. Житло британців. Граматичний матеріал: Прий-менники, присвійний відмінок іменника. Присвійниі займенники. Структура there is/are. Неозначені часи. Теперішній завершений час. НЕ 2.2. Їжа. Харчування. Їжа і напої. Продукти харчування. Прийоми їжі у Великобританії. Традиційні страви української кухні. Рецепти. Граматичний матеріал: Множина іменника. Числівники. Теперішній тривалий завершений час.

ЗМ 3. Покупки. Гроші. НЕ 3.1. Покупки. Покупки. Магазини. Типи товарів. Як робити покупки. Ціна і якість. Рек-лама. Домашнє читання. Граматичний матеріал: Артикль. Іменники для позначення кількості. НЕ 3.2. Гроші. Гроші. Валюта. Грошова економіка і бартер. Обмін готівки. Купівля та про-даж. Банківська система. Домашнє читання. Граматичний матеріал. Минулі часи. Модальні дієслова.

ЗМ 4. Здоров’я. У лікаря. Україна та англомовні країни. НЕ 4.1. Здоров’я. У лікаря. Здоров’я і хвороби. Відвідування лікаря. У лікарні. Здоровий спосіб життя. В аптеці. Домашнє читання. Граматичний матеріал: Узгодження часів. Непряма мова. Підрядні речення часу та умови. НЕ 4.2. Україна. Англомовні країни. Великобританія: географічне положення і політична структура країни. США: географічне положення і політична структура країни. Україна: географічне положення і політична структура країни. Повторення граматичного матеріалу за семестр.

ЗМ 5. Подорожування. НЕ 5.1. Подорожування. Подорожування. Види транспорту. Громадській транспорт. Подо-рож залізницею. На митниці. Бронювання квитків. Проживання у готелі. Граматичний мате-ріал: Безособові форми дієслова (інфінітив, дієприкметник, герундій)

ЗМ 6. Дозвілля. Вихідні / канікули. Мистецтво і культура. НЕ 6.1. Дозвілля. Вихідні / канікули. Громадські зручності. Дозвілля. Планування вихідних. Канікули і свята. Міський транспорт. Автомобіль. Граматичний матеріал: герундій. НЕ 6.2. Мистецтво і культура. Мистецтво і культура. Види мистецтв. У кінотеатрі. Театр. Відвідування концерту. Мистецькі фестивалі. Пісенний конкурс „Євробачення”. Граматичний матеріал: умовні речення.

ЗМ 7. ЗМІ. Книги. Спілкування і розваги.

35

НЕ 7.1. Засоби масової інформації. Книги. Спілкування і розваги. Засоби масової інфор-мації: радіо, телебачення, газети і журнали. Роль телебачення в нашому житті. Британська преса. Новини. Книги. НЕ 7.2. Спілкування і розваги. Спілкування і розваги. Правила етикету. В гостях. Грамати-чний матеріал: типи питань. ЗМ 8. Україна. Відомі люди України. Англомовні країни. Відомі люди. Наука і техніка.

Свята. Екологія. НЕ 8.1. Україна. Відомі люди України. Англомовні країни. Відомі люди. Наука і техніка. Свята. Свята у Великобританії, США і Україні. Досягнення науки і техніки. Відомі люди України. Домашнє читання. Повторення граматичного матеріалу за семестр. НЕ 8.2. Екологія. Проблеми екології в Україні та світі. Шляхи вирішення екологічних про-блем. Руйнування довкілля та його захист. Домашнє читання.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Венкель Т. Англійська мова для студентів вищих навчальних закладів. – Чернівці: Книги – XXI, 2009. – 175 c. 2. Верба Г. В. Довідник з граматики англійської мови. – Київ: „Освіта”, 1994. 3. Яценко Т. В., Манютіна Т. В. Вибрані тексти для читання. Для студентів географічних факультетів. Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – XXI, 2009. – 160 c. 4. Swan M., Walter C. How English Works / a Grammar Practice Book. – Oxford: Oxford Univer-sity Press, 2002. – 396 c. 5. Welcome to Ukraine www.wumag.kiev.ua

ДИСЦИПЛІНА «ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ» Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка

ДИСЦИПЛІНА «ПРАВОЗНАВСТВО» Кількість годин (кредитів): 81 год. (2,5 кредитів) Форма контролю – залік.

І. Пояснювальна записка 1.1. Метою даного курсу є досягнення всебічного глибокого розуміння студентами природи і сутності державно-правових відносин та категорій, підготовка їх до можливого застосування цих знань в практичній діяльності, формування належного, якісного рівня правосвідомості та правової культури. 1.2. Головні завдання курсу: І. Формування уявлень про предмет курсу: 1. набуття навичок цілісного сприйняття державно-правових явищ; 2. збагачення знань і формування теоретичних уявлень, що забезпечують повноцінне сприй-няття державно-правових явищ; 3. розширення обсягу знань про конкретні предмети і явища, що входять у сферу державно-правового регулювання. ІІ. Засвоєння основних понять з курсу: 1. збагачення словника термінів; 2. оволодіння прийомами групування, класифікації й узагальнення знань про державно-правові предмети і явища з метою формування відповідних понять. ІІІ. Володіння державно-правовими знаннями, вміннями і поняттями у практичній діяльності: 1. навчання застосуванню теоретичних знань у самостійній практичній діяльності; 2. навчання застосуванню теоретичних знань у самостійній науково-практичній діяль-ності, сполучення їх з новими поняттями, вироблення нових знань. 1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни:

- володіти знаннями з різних галузей права; - розуміти зміст нормативних актів; - вміти застосовувати норми права до конкретних життєвих ситуацій.

36

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Теорія держави і права. Конституційне право України.

НЕ 1..1. Теорія держави. НЕ 1.2. Теорія права. НЕ 1.3. Конституційне право України.

ЗМ 2. Загальна характеристика окремих галузей права України. НЕ 2.1. Кримінальне право України. НЕ 2..2. Цивільне право України. НЕ 2.3. Трудове право України. НЕ 2.4. Сімейне право України.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Правознавство: Підручник / Авт. кол.: Демський С.Е., Ковальський В.С., Колодій А.М.; За заг. ред. В.В. Копєйчікова. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 24-42. 2. Основи правознавства: Навчальний посібник / Під ред. С.В. Ківалова, М.П. Орзіха. – Оде-са: Юридична література, 2003. – С. 29-44. 3. Керецман В.Ю., Семерак О.С. Правознавство. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 5-12. 4. Правознавство: Підручник / За ред. В.В. Копєйчикова, А. М. Колодія – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 19-21, 44-64. 5. Правознавство: Навчальний посібник / За заг ред С.М. Тимченка, Т.О. Коломоєць. – К.: Істина, 2007. – С. 5-33, 6. Костенко О.Б. Основи правознавства: Посібник. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – С. 3-33. 7. Правознавство: Підручник / С.Л. Лисенков. – К.: ФОРУМ. – 2004. – С. 26-50. 8. Скакун О. Теорія держави і права: Підручник. – Харків: Консум, 2006. – С. 22-25, 38-40, 47-50, 73-86.

ДИСЦИПЛІНА „ІСТОРІЯ УКРАЇНИ” Кількість годин (кредитів): 108 (3 кредити) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка Мета викладання дисципліни: ознайомити студентів з найголовнішими подіями віт-

чизняної історії, з героїчними (і трагічними) сторінками боротьби українського народу проти поневолення, за свою свободу, незалежність, державність.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: володіти на-виками бібліографічного аналізу, способами і прийомами роботи з різними базами даних, бібліотечними та музейними фондами; комплектувати, обробляти та класифікувати архівні документи, археологічні та етнографічні матеріали; користуватися ПК для виявлення й обро-бки джерельних даних; володіти необхідним лексичним мінімумом сучасних і давніх інозем-них мов в межах потреби своєї професійної діяльності; вести краєзнавчу роботу, виявляти, пропонувати та сприяти збереженню історико-культурних пам’яток; використовувати набуті психолого-педагогічні і методичні прийоми для підвищення свого фахового рівня .

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Давня і середньовічна історія України

НЕ 1.1. Київська Русь і її місце у історії українського народу. Східні слов‘яни: розселення, господарство, суспільний устрій, вірування; Утворення держави Київська Русь; норманська та анти норманська теорії; Основні етапи політичного розвитку; Особливості соціально-економічного розвитку Київської Русі. НЕ 2.1. Українські землі в складі Литви та Польщі (ХІV-ХVІ ст.). Боротьба Литви та Польщі за українські землі; Кревська та Люблінська унії; Еволюція політичного статусу укра-їнських земель; Соціально-економічний розвиток українських земель; Виникнення козацтва. НЕ 3.1. Визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Причини і початок визвольної війни. Перші перемоги; Воєнні дії 1649-1653 рр.; Формування основ української державності в ході визвольної війни; Переяславська рада та „Березневі статті”. НЕ 4.1. Становище українських земель в складі Російської імперії та Речі Посполитої у кінці ХVІІ-ХVІІІ ст. Обмеження автономії Гетьманщини; Гетьманування І.Мазепи, його Ко-ломацькі статті; Наступ на автономію Гетьманщини після поразки Мазепи, Малоросійська

37

колегія; Відновлення і остаточна ліквідація Гетьманщини. ЗМ 2. Нова та новітня історія України

НЕ 5.1. Розвиток українських земель в складі Російської та Австрійської імперії в кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст. Політичні, соціально-економічні, юридичні та адміністративні зміни в долі українських земель в останній чверті ХVІІІ ст.; Соціально-економічний розвиток Наддніпрянщини та західноукраїнських земель; Українські землі в Першій світовій війні; НЕ 6.1. Національно-демократична революція в Україні (1917-1920 рр.). Формування і діяльність Центральної ради; Боротьба за владу в Україні у кінці 1917-на початку 1918 рр. Четвертий Універсал; Гетьманат Павла Скоропадського; Внутрішня і зовнішня політика Директорії; Внутрішня та зовнішня політика ЗУНР. НЕ 7.1. Україна в роки Другої світової війни. Початок Другої світової війни і доля західно-українських земель, Буковини та Бессарабії. Окупаційний режим на території України. Виз-волення України і відновлення радянської влади. НЕ 8.1. Політичний та соціально-економічний розвиток України в другій половині 40-х – першій половині 80-х років ХХ ст. Десталінізація суспільства та культури; Хрущовська відлига; Соціальні та економічні реформи; Застійні та кризові явища в економіці та суспіль-ному житті України; Дисидентський рух в Україні.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Вид. центр “Академія”, 2002. – 565 с. 2. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення.

Хронологічний довідник. – К.: Наук. думка, 1995. – 687 с. 3. Грушевський М. Ілюстрована історія України. Репринтне відтворення видання 1913 року.

– К.: “Золоті ворота” – ДТК УРСР – “Радуга”, 1990. – 524 с. 4. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів: Вид-во НТШ у Львові,

1991. – 230 с. 5. Історія України: Навчально-методичний посібник для семінарських занять / За ред. В.М.

Литвина. – К.: Знання-Прес, 2006. – 460 с. – (Вища освіта ХХІ століття). 6. Лановик Б., Лазарович А. Історія України. – К.: Знання-Прес, 2006. – 598 с. 7. Субтельний О. Україна: Історія. – К.: Либідь, 1991. – 510 с.

ДИСЦИПЛІНА «ФІЛОСОФІЯ» Кількість годин (кредитів): 108 (3 кредити) Форма контролю – іспит.

І. Пояснювальна записка Мета курсу: окреслення головних світоглядних проблем, шляхів та способів їхнього

розв’язання в історії філософії та сучасній культурі, формування свідомості студентів на за-садах сучасних гуманістичних ідеалів, ліберально-демократичних цінностей, національно-патріотичних та громадянських пріоритетів. Визначальним у цьому навчально-виховному процесі є осмислення студентами специфіки сучасних соціокультурних настанов та спадщини світової філософії, розкриття максимальних теоретичних та практичних перспектив їх особи-стісної та фахової самореалізації в процесі європейської ідентифікації України.

Завдання курсу: вивчення класичних розділів філософії, які складають теоретичний роз-діл курсу: онтології, яка розглядає проблеми буття, матерії і форм її існування, співвідношен-ня матерії і свідомості; гносеології, яка знайомить з проблемами чуттєвого й раціонального пізнання, істини, форм і методів наукового пізнання; аксіології, в якій розглядаються пробле-ми ціннісного ставлення людини до світу, природи, суспільства тощо. Вивчення теоретичних проблем засноване на знаннях історико-філософського матеріалу та взаємозв’язку філософії з сучасними проблемами людства. Уміння систематизувати отримані знання, аналізувати й оцінювати значущість внеску того чи того філософа у загальну культурну скарбницю, прово-дити теоретичні дослідження, експлікувати проблеми та виявляти можливі шляхи їх розв’язання є підґрунтям формування творчого мислення студентів.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Петрушенко В.Л Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів ВНЗ освіти

І-ІV рівнів акредитації. – Львів: «Новий світ-2000», 2008. – 506 с. 2. Подольська Є.А. Філософія. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 704с.

38

3. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник для студ. ВНЗ. - К.:Академвидав, 2005. - 592 с.

4. Основи філософських знань: Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 1028 с. 5. Філософія: Навчальний посібник / Л.В.Губерський, І.Ф.Надольний, В.П.Андрущенко та

ін..; За ред.. І.Ф.Надольного. – 3-тє вид., стерео. – К.: Вікар, 2002. – 516 с. ДИСЦИПЛІНА «КУЛЬТУРОЛОГІЯ»

Кількість годин (кредитів): 54 год. (1,5 кредити) Форма контролю – залік. І. Пояснювальна записка 1.1. Мета даного курсу: дати студентам розуміння загальних закономірностей функціону-вання культури, її значення в суспільному поступі та розвиткові індивіда, а також засвоєння ним найвидатніших досягнень світового мистецтва, добрі знання специфіки та неповторності української культури. 1.2. Головні завдання курсу: дати студентам методологічні засади розуміння культури, роз-крити сутність культурної еволюції, закономірностей розвитку української національної культури у зв'язках зі світовою культурою, а також формувати у них глибокі громадські пере-конання. 1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни: - освоєння студентами тематики культурно-історичних епох; - основний акцент засвоєння «феноменів культури», тобто тих моментів буття, що пов’язані з перетворювальною діяльністю людини.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Теорія культури. Історія культури від найдавніших часів до епохи відродження.

НЕ 1.1. Культурологія, як навчальний предмет. НЕ 1.2. Сучасні погляди на виникнення та розвиток культури. НЕ 1.3. Біблія – гнига людської мудрості і краси. НЕ 1.4. Культура кам’яної доби. НЕ 1.5. Найдавніші пам’ятки культури на території України. НЕ 1.6. Культура стародавнього Сходу. НЕ 1.7. Культура стародавньої Греції і Риму. НЕ.1.8. Середньовічна європейська культура. НЕ 1.9. Культура Київської Русі.

ЗМ 2. Історія культури від епохи Відродження до сьогодення. НЕ 2.1. Культура епохи відродження. НЕ 2.2. Європейська культура 13-18 ст. НЕ 2.3. Культура козацької доби. НЕ 2.4. Європейська культура кінця 18-19 ст. НЕ 2.5. Європейська культура в контексті ідейно-естетичних шукань 20 ст.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Антофійчук В.І. Культурологія. Короткий термінологічний словник: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2002. – 152 с. 2. Культура українського народу: Навч. посібник / Русанівський В.М. та ін. – К.: Либідь, 1994. – 272 с. 3. Культурологія: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації / За заг. ред. В.М. Пічі. – Львів: Магнолія плюс, 2003. – 235 с. 4. Культурологія: теорія та історія культури: Навч. посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д. Горбули. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с. 5. Культурологія: Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / За ред. М.М. Занковича. – К.: Знання, 2004. – 567 с.

ДИСЦИПЛІНА «РЕЛІГІЄЗНАВСТВО» 81 год. (2,5 кредита) Форма контролю – залік. І. Пояснювальна записка

Вивчення релігієзнавства в українській вищій школі – важливий чинник підвищення

39

рівня духовної культури людини, оскільки знайомить з релігією та вільнодумством як соціа-льно-культурними феноменами суспільства. Знання історії світоглядних культур відчиняє двері до правильного розуміння й осмислення величезної глибини цивілізаційного надбання людства, до свідомого і плідного її засвоєння. Правильно сформовані світоглядні орієнтації, уявлення про духовні цінності допомагають людям чіткіше визначити свою програму життя, а народам – зайняти належне місце в цивілізованому світі. В період становлення державності України, духовних засад українського народу як ніколи важливо оволодіти багатством зага-льнолюдських вартостей та ідеалів. 1.1. Мета курсу – з’ясувати особливості формування релігійних вірувань, обрядів та мораль-но-етичних засад релігійних традицій світу. Визначити соціальні функції релігії та її вплив на життя суспільства та особистість зокрема. 1.2. Головні завдання курсу: сформувати уявлення про роль та місце релігії в житті людини; розкрити структуру та соціальні функції релігії; виділити класифікацію релігій та окреслити основні ознаки доісторичних. Етнічних та світових релігій; виявити собливості віровчення та обрядово-культову практику світових релігій; уміти застосовувати набуті знання на практиці. 1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни:

Студент повинен володіти понятійно-категоріальним апаратом; орієнтуватися в ран-ноьоісторичних формах релігійних вірувань, знати характерні ознаки етнічних релігій та во-лодіти ґрунтовними знаннями віроповчальних та обрядових особливостей світових релігій. Уміти робити висновки на основі аналізу різноманітних вірувань.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Ґенеза релігійних вірувань. Особливості ранньоісторичних та етнічних релігій НЕ 1.1. Релігія як суспільно-культурне явище. Функції релігії та її класифікація. Основні теорії походження релігії. Вступ. Сутність та етимологія поняття релігія. Соціальні функції релігії. Основні підходи до класифікації релігії. Проблема виникнення релігійних вірувань. НЕ 1.2. Ранні форми релігійних вірувань та етнічні релігії. Ранні форми релігії: магія, тотемізм, анімізм, фетишизм, землеробські культи, шаманізм. Культ і ритуал. Особливості народних та етнічних релігій. НЕ 1.3. Конфуціанство та Індуїзм як найбільш яскраві представники національних релігій. Релігійні особливості давнього Китаю. Особистість Конфуція та міфи пов’язані із його жит-тям та діяльністю. Морально-етичні засади вчення Конфуція та їх пізніша трансформація у китайському суспільстві. Еволюція релігійних уявлень Давньої Індії. Вчення про карму, сан-сару та реінкарнацію. Кастовий устрій індії та його вплив на минуле та сучасне Індії. ЗМ. 2. Світові релігії та їхня роль у глобальному світі НЕ 2.1. Буддизм: витоки та основні течії. Соціально-політичні передумови виникнення буд-дизму. Міфи про Будду та його життя. Учення Будди про страждання в контексті індуїстської релігійної системи. Цар Ашока та його роль у розповсюдженні Основні течії буддизму: хінаяна, махаяна, варджаяна та їх віроповчальні особливості. Трипітака священна книга буд-дизму. Чернецтво та його роль у буддиських течіях. Особливості географії буддизму. НЕ 2.2. Християнство – найбільша світова релігія. Витоки християнства та особливості віровчення православ’я і католицизму. Обрядово-культова практика християнства. Ранні та пізні форми протестантизму. НЕ 2.3. Іслам – наймолодша за часом виникнення світова релігія. Мухаммад – засновник світової релігії. Життя мухаммада як важливий елемент ісламу. Догматичні особливості ісламу. Морально-етичне вчення Мухаммада – основа ісламу. Обряди та культ в мусульманстві. Суніти, шиїти та суфії – найпоширеніші течії ісламської релігії. Ісламський фундаменталізм – проблема глобалізованого світу. НЕ 2.4. Сучасні нетрадиційні релігії та нові релігійні рухи. Характеристика сучасного релігійного життя. Класифікація новітніх релігійних течій та рухів. Ознаки новітніх релігій. НЕ 2.5. Сучасний стан і правове регулювання державно-церковних відносин. Релігійно-церковні відносини в Україні. Основні моделі державно-церковних відносин. Основні тенденції в релігійному середовищі Буковини. ІІІ. Література до вивчення курсу:

40

1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук.ред.проф.А.Колодного. – К., 2000. 2. Бабій М.Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення.

– К., 1994. 3. Гудима А.М. Релігієзнавство: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль, 2000. 4. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: Навчальний посібник. – Ч.. 2001. 5. Історія релігії в Україні : у 10 т. /Редкол.: А.колодний (голова) та ін. – К.: Укр. Центр

духовн. культури, 1996-1998. – Т.Дохристиянські вірування; Прийняття християнства / За ред. Б.Лобовика.

6. Історія релігій в Україні: Навч.посібник / А.М.Колодний, П.Л.Яроцький, Б.О.Лобовик. – К., 1999.

7. Кабо В.Р. Первоначальные формы религии // Религии мира. – М., 1987. – С.137-154. 8. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник. – К., 2000. 9. Клочков В.В. Религия, государство, право. – М.. 1998. 10. Колодний А. Українське релігієзнавство // Українське релігієзнавство. – К., 1996. - №

1. – С.1-8. 11. Колодний А., Лобовик Б. Релігієзнавство: предмет, структура, методологія. – К., 1996. 12. Колодний А., Филипович Л. Релігія в контексті духовного відродження України //

Українське релігієзнавство. – К., 1996. - № 2. – С.4-14. 13. Конфесії України у цифровому вимірі // Українське релігієзнавство. – К., 1997. - № 5. –

С.64-68. 14. Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник. – К., 1997. 15. Релігієзнавство: Навч.посібник / За ред. С.А.Бублика. – К., 2000. 16. Релігієзнавство: навч.посібник / За ред.М.Ф.Рибачука. – К., 1997. 17. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І.Теремка. – К., 2000. 18. Релігієзнавчий словник / За ред. проф.А.Колодного і Б.Лобовика. – К., 1996. 19. Ходькова Л.П. Релігієзнавство: Навчальний посібник. – Львів, 2000.

.

41

ІІ. ЦИКЛ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

ДИСЦИПЛІНА “ВИЩА МАТЕМАТИКА” Кількість годин (кредитів): 162 год. (4,5 кредити) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка Мета і завдання курсу полягає у забезпеченні ґрунтовного засвоєння теоретичних і практич-них розділів курсу вищої математики, сприяти формуванню навичок у застосуванні основних методів вищої математики, зокрема, методів лінійної алгебри, аналітичної геометрії, дифере-нціального та інтегрального числення, теорії поверхонь, теорії ймовірностей, сферичної три-гонометрії тощо. Компетенції: студенти повинні не тільки знати основні поняття та твердження програмного матеріалу, але й уміло їх застосовувати до розв’язання задач, які зустрічаються на практиці за обраною спеціальністю. Знання, які студент повинен одержати у результаті вивчення курсу вища математика, відіграють важливу роль у процесі його навчання в університеті. Вони необхідні для вивчен-ня загальнотеоретичних і спеціальних дисциплін.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Елементи лінійної алгебри

НЕ 1.1. Визначники. Визначники 2-го і 3-го порядків та їх властивості. Розклад визначника за елементами рядка або стовпця. Поняття про визначники вищих Означення визначників другого порядку. Означення визначників третього порядку. Властивості визначника про два однакових рядки, пропорційні рядки, про рядок з нулів. Означення доповняльного мінора, алгебраїчного доповнення елемента визначника. Властивість про "фальшивий" розклад ви-значника (розклад за елементами одного рядка, які помножаються на алгебраїчні доповнення до елементів іншого рядка визначника). Властивості визначника про рядок з елементів, що подано у вигляді суми. Поняття транспонування визначника. Властивості визначника, коли до одного рядка додають інший, помножений на довільне число, про перестановку двох рядків. Означення доповняльного мінора, алгебраїчного доповнення елемента визначника. порядків НЕ 1.2. Системи лінійних рівнянь. Основні означення. Розв′язування систем лінійних рівнянь за формулами Крамера. Однорідна система лінійних рівнянь. Система лінійних рівнянь з n невідомими. Розв'язок системи. Сумісна, несумісна, означена, неозначена системи. Еквівалентні системи. Матриця системи рівнянь. Дослідження системи трьох рівнянь з трьо-ма невідомими за допомогою теореми Крамера. НЕ 1.3. Матриці. Поняття матриці. Додавання матриць, множення на число, множення мат-риць. Поняття рангу матриці. Алгоритм знаходження рангу матриці (окантовуючі мінори). Невироджена матриця. Алгоритм знаходження оберненої матриці та умови її існування. Мат-ричний спосіб розв’язування системи рівнянь. Метод Гауса розв′язування систем лінійних рівнянь.

ЗМ 2. Елементи векторної алгебри НЕ 2.1. Вектори і лінійні дії над ними. Системи координат. Поняття декартової системи координат на прямій, площині та в просторі. Координати напрямленого відрізка. Координати точки. Координати вектора через координати його кінців. Поняття вектора, нульового векто-ра, рівних векторів. Довжина вектора. Означення колінеарних векторів. Поняття про лінійну комбінацію векторів. Лінійна залежність та незалежність системи п векторів. Випадок колінеарних та компланарних векторів у просторі (означення та властивості). Операції над векторами, їх властивості (множення вектора на число, додавання та віднімання векторів). НЕ 2.2. Скалярний, векторний та мішаний добутки векторів. Поняття скалярного добутку векторів, скалярного квадрату. Властивості скалярного добутку. Умова ортогональності двох векторів. Кут між векторами. Який кут утворюють вектори, скалярний добуток яких більший (менший) від нуля. Означення векторного добутку. Векторний добуток колінеарних векторів. Алгебраїчні властивості векторного добутку. Твердження про знаходження координат век-торного добутку. Геометрична властивість векторного добутку. Мішаний добуток векторів,

42

його властивості. Геометрична властивість мішаного добутку. Обчислення мішаного добутку. Компланарні вектори. Подвійний векторний добуток.

ЗМ 3. Елементи аналітичної геометрії НЕ 3.1. Пряма на площині. Канонічне та параметричне рівняння прямої на площині. Рівняння прямої, що проходить через дві задані точки. Рівняння прямої у відрізках. Кут між прямими. Взаємне розміщення прямих на площині. Рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Віддаль від точки до прямої на площині. Умова перпендикулярності та паралельності двох прямих на площині. НЕ 3.2. Площина у просторі. Рівняння площини у просторі (всі види рівнянь). Неповні рівняння площини. Поняття головного вектора площини у просторі. Умова належності чо-тирьох точок одній площині. Взаємне розміщення площин. Кут між площинами. Відстань від точки до площини. Поняття головного вектора площини. Рівняння площини, що проходить через задану точку та із заданим головним вектором. Рівняння площини у відрізках. НЕ 3.3. Пряма в просторі. Різні види рівнянь прямої в просторі. Взаємне розміщення прямих у просторі. Кут між прямими. Загальне рівняння прямої у просторі. Напрямний вектор прямої, заданої загальним рівнянням. Віддаль від точки до прямої. Канонічне та параметрич-не рівняння прямої у просторі. НЕ 3.4. Пряма і площина в просторі. Взаємне розміщення прямої і площини в просторі. Кут між прямою і площиною у просторі. НЕ 3.5. Канонічні рівняння ліній другого порядку. Канонічне рівняння кола, його озна-чення. Канонічне рівняння еліпса, його означення. Канонічне рівняння гіперболи, її означен-ня. Канонічне рівняння параболи, її означення. НЕ 3.6. Циліндричні та сферичні координати в просторі. Циліндричні координати в просторі. Сферичні координати в просторі. Зв’язок між декартовими координатами точки та циліндричними і сферичними координатами. Застосування в географії. НЕ 3.7. Канонічні рівняння поверхонь 2-го порядку у ПДСК. Сфера, еліпсоїд, однопорож-нистий та двопорожнистий гіперболоїди, еліптичний та гіперболічний параболоїди, конус, еліптичний, гіперболічний та параболічний циліндри. Рівняння деяких вивчених поверхонь у циліндричні та сферичній системах координатах. НЕ 3.8. Конічні та циліндричні поверхні. Поняття конічних та циліндричних поверхонь. Плоскі перерізи еліптичного, гіперболічного та параболічного циліндрів. Криві другого по-рядку – плоскі перерізи кругового конуса.

ЗМ 4.Функції однієї змінної НЕ 4.1. Функції однієї змінної: основні означення. Поняття функції, область визначення та множина значень. Способи задання функцій. Графік функції. Монотонність, періодичність, парність та непарність функції. Обернені функції. Класифікація елементарних функцій. НЕ 4.2 . Границя функції однієї змінної. Числова послідовність. Границя змінної величини та функції. Нескінченно малі величини та їх властивості. Основні теореми про границі. Число е. Чудова границя. НЕ 4.3. Неперервність функції однієї змінної. Неперервність функції. Класифікація точок розриву. Основні теореми про неперервність функції.

ЗМ 5.Диференціальне числення функції однієї змінної НЕ 5.1. Диференціальне числення функції однієї змінної. Означення похідної. Похідні від найпростіших елементарних функцій. Таблиця похідних. Правила диференціювання. Похідна складеної функції та оберненої функції. Похідні вищих порядків. Диференціал функції його геометричний зміст. Диференціали вищих порядків. Застосування похідної у геометрії, фізиці. НЕ 5.2. Основні теореми диференціального числення функції однієї змінної. Правило Лопіталя. Ознаки сталості, монотонності, опуклості та вгнутості функції. Формули Тейлора та Маклорена. Екстремум функції. Необхідна умова екстремуму. Достатні умови екстремуму (з ви-користанням 1-ї похідної, 2-ї похідної та формули Тейлора). Найбільше та найменше значення функції. Асимптоти функції та точки перегину. Загальна схема дослідження функції та побу-дови її графіка.

ЗМ 6. Інтегральне числення функції однієї змінної

43

НЕ 6.1. Невизначений інтеграл. Первісна та невизначений інтеграл Основні властивості. Таблиця основних невизначених інтегралів. Основні методи інтегрування (заміна змінної, інтегрування частинами). НЕ 6.2. Комплексні числа. Поняття комплексного числа. Дії над комплексними числами та їх властивості. НЕ 6.3. Інтегрування деяких класів функцій. Інтегрування раціональних виразів. Інтегрування найпростіших ірраціональностей. Інтегрування виразів, які містять тригонометричні та показникові функції. НЕ 6.4. Визначений інтеграл. Означення та умови існування визначеного інтеграла. Властивості визначеного Інтеграла з верхньою змінною межею. Обчислення визначеного інтеграла (формула Ньютона-Лейбніца, інтегрування частинами, заміна змінної). НЕ 6.5. Невласні інтеграли. Невласні інтеграли з нескінченними межами інтегрування та від необмежених функцій НЕ 6.6. Застосування визначеного інтеграла. Обчислення площ плоских фігур, довжини дуги кривої, об’єму тіла за відомим поперечним перерізом. Деякі застосування визначеного інтеграла у прикладних задачах.

ЗМ 7. Функції багатьох змінних НЕ 7.1. Неперервність функції багатьох змінних. Область визначення функції багатьох змінних. Границя функції декількох змінних. Неперервність. НЕ 7.2. Диференціальне числення функції багатьох змінних. Похідні та диференціали фу-нкцій багатьох змінних. Частинні диференціали, повний диференціал. Формула наближеного обчислення значення функції багатьох змінних у заданій точці. Похідні та диференціали ви-щих порядків. НЕ 7.3. Подвійні інтеграли. Означення подвійного інтеграла та його властивості. Зведення подвійного інтеграла до повторного.

ЗМ 8. Кратні та криволінійні інтеграли НЕ 8.1 Подвійні інтеграли. Означення подвійного інтеграла та його властивості. Зведення подвійного інтеграла до повторного. Заміна змінних у подвійному інтегралі. НЕ 8.2. Криволінійні інтеграли. Криволінійні інтеграли 1-го роду та їх властивості. Криволінійні інтеграли 2-го роду та їх властивості.

ЗМ 9. Ряди НЕ 9.1 Числові ряди. Числові ряди. Основні означення та поняття. Геометрична прогресія. Гармонійний ряд. Найпростіші властивості числових рядів. Ряди з додатними членами. Достатні ознаки збіжності: ознаки порівняння; ознаки Даламбера, Коші; інтегральна ознака. Знакозмінні ряди. Ознака Лейбніца. НЕ 9.2. Функціональні ряди. Поняття про функціональний ряд. Область збіжності функціонального ряду. Степеневі ряди. Розклад функції у степеневий ряд.

ЗМ 10. Диференціальні рівняння НЕ 10.1. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку. Задачі, що приводять до диференціальних рівнянь. Існування розв`язку диференціального рівняння першого порядку. За-гальний розв`язок та загальний інтеграл. Найпростіші диференціальні рівняння 1-го порядку. НЕ 10.2. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку. Диференціальні рівняння 2-го порядку. Загальний розв`язок лінійних однорідних рівнянь 2-го порядку. Лінійні однорідні та неоднорідні рівняння 2-го порядку зі сталими коефіцієнтами.

ЗМ 11. Теорія ймовірностей НЕ 11.1. Випадкові події. Аксіоми теорії імовірності. Класичне означення імовірності. Випадкові події. Поняття умовної ймовірності та її властивості. Основні теореми теорії ймовірностей. Формули повної ймовірності та Бейєса. Застосування формул. Приклади. Схе-ма незалежних випробувань та розподіл Бернуллі. Геометричний розподіл імовірностей. Відсутність післядії. Локальна та інтегральна теореми Лапласа, теорема Пуассона, теорема Бернуллі. Застосування теорем в розв’язуванні задач. Функція Лапласа. НЕ 11.2. Випадкові величини. Поняття випадкової величини. Формалізація поняття. Основні теореми про випадкові величини. Функція розподілу випадкової величини. Закон розподілу. Властивості функції розподілу. Дискретні та неперервні випадкові величини.

44

Щільність розподілу неперервної випадкової величини. Властивості щільності. Математичне сподівання та дисперсія випадкової величини. Основні властивості.

ЗМ 12. Елементи сферичної тригонометрії НЕ 12.1. Сферичний трикутник. Означення сферичного трикутника, його елементи. Зна-ходження внутрішніх кутів, периметра та площі. Основні властивості сферичного трикутни-ка. Тригранний кут. НЕ 12.2. Застосування сферичної тригонометрії у географії. Залежність між елементами сферичного трикутника. Основні формули для елементів сферичного трикутника. Застосу-вання у географії

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Барвин И. И. Высшая математика: Учебное пособие. – М.: Просвещение, 1980. – 384 с. 2. Гмурман В.Е. Руководство к решению задач по теории вероятностей и математической

статистике. Учебн. пособие для втузов. – М.: Высшая школа, 1998. – 400 с. 3. Гмурман В.Е. Теория вероятностей и математическая статистика. – М.: Высшая школа,

1999. – 479 с. 4. Гудименко, Борисенко Д. М. та інші. Збірник задач з вищої математики: Навчальний

посібник – К.: видавництво Київського університету, 1967. – 327 с. 5. Дубовик В. П., Юрик І. І. Вища математика. – К. А.С.К., 2001. – 648 с. 6. Кудрявцев В. А., Демидович Б. П.Краткий курс высшей математики: Учебное пособие. –

М.: Наука, 1978. – 623 с. 7. Лавренчук В. П., Готинчан Т. І., Дронь В. С., Кондур О.С. Вища математика: Навчальний

посібник. – Чернівці: Рута, 2000. – 208 с. 8. Лавренчук В.П., Мартинюк О.В., Настасієв П.П. Вища математика. Загальний курс. Ч.2.

Математичний аналіз і диференціальні рівняння: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2006. – 319 с.

9. Лавренчук В.П., Мартинюк О.В., Настасієв П.П., Олійник Н.П. Вища математика. Загаль-ний курс. Ч.1. Лінійна алгебра й аналітична геометрія: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2006. – 178 с.

10. Минорский В. П. Сборник задач по высшей математике: Учебное пособие. – М.: Наука, 1987. – 349 с.

11. Самнер Г. Математика для географов. – М.: Прогресс, 1981. –296 с.

ДИСЦИПЛІНА «ІНФОРМАТИКА» Кількість годин (кредитів): 81 год. (2,5 кредити) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка Вивчаючи дисципліну, студенти вивчатимуть основи прийомів практичного креслення й ви-дами креслень, такими як будівельні, машинобудівні й багатьма іншими; набути практичних навичок для роботи з середовищами AutoCAD, ArchiCAD; працювати у локальній (Intranet) та глобальній (Internet) комп'ютерній мережі. Основне призначення системи AutoCAD - ство-рення креслень для проектів різних споруд. Це можуть бути споруди загального призначення – п’яти поверхова жила будівля, металургійний завод й т.д., або проекти різних вузлів, а та-кож розробка генеральних планів та макетів. Мета курсу: вивчення теоретичних основ і принципів для освоєння можливостей автомати-зації процесу розробки проектної й конструкторської документації. Вивчення дисципліни дає основу для засвоєння можливостей використання комп'ютерної техніки в спеціальних мето-дах вивчення та аналізу архітектурних та будівельних норм, правил та проектування. Студент повинен знати: основи інформатики (робота в середовищі Windows), логічну схему функціонування ЕОМ, апаратне й програмне (базове, системне, службове та прикладне) за-безпечення комп'ютера на прикладі операційної системи Windows та пакета Microsoft Office, основи автоматизованої обробки архітектурно-будівельної інформації, СКДЄ, СНіП, будіве-льні норми та правила. Студент повинен вміти: працювати в операційній системі Windows, використовувати засо-би роботи в локальній мережі та в мережі Internet.

45

Студенти повинні оволодіти програмним матеріалом, підготувати реферат і виступити з до-повіддю на семінарі, виконати лабораторні роботи по практичній частині курсу.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Апаратне забезпечення ПК, Робота в AutoCAD

НЕ 1.1. Поняття операційної системи. Класифікація ОС. Апаратні частини ПК. Поняття опе-раційної системи. Еволюція розвитку операційних систем. Функції операційних систем. Кла-сифікація ОС. Перефірийні пристрої. Пристрої вводу. Пристрої виводу. НЕ 1.2. Основи роботи з AutoCAD. AutoCAD задачі які вирішуються за допомогою нього. Елементи екрану AutoCAD. Системі координат AutoCAD. Багатокутник, прямокутник, кільце в AutoCAD. НЕ 1.3. Робоче поле та елементарні фігури AutoCAD. Об’єктні прив’язки AutoCAD. Основні типи графічних об’єктів AutoCAD. Відрізок, пряма, мультилінія в AutoCAD. Коло, еліпс, дуга в AutoCAD. Сплайн в AutoCAD. Текст в AutoCAD. НЕ 1.4. Текстова строка та робота зі слоями Autocad. Відстежування в AutoCAD. Командна строка AutoCAD. Робота зі слоями в AutoCAD НЕ 1.5. Основи роботи в ArchiCAD. Робочий простір в ArchiCAD. Основні інструменти в ArchiCAD. НЕ 1.6. Робочий простір ArchiCAD. Вікно інформації в ArchiCAD. Вікно управління та коор-динат в ArchiCAD.

ЗМ 2. Робота в пакеті архітектурного моделювання ArchiCAD НЕ 1.7. Редагування креслень ArchiCAD. Редагування та коментування в ArchiCAD. Методи створення дублікатів в ArchiCAD. НЕ 1.8. Редагування елементів креслення ArchiCAD. Масштабування в ArchiCAD. Розтяг-нення в ArchiCAD. Робота з текстом в ArchiCAD. Розмірні лінії в ArchiCAD. НЕ 1.9. Тонке налаштування параметрів ArchiCAD. Настроювання параметрів в ArchiCAD. Задання та зміна параметрів креслення в ArchiCAD. Робота зі слоями в ArchiCAD. Швидкі вигляди в ArchiCAD. НЕ 1.10. Створення даху в ArchiCAD. Створення купольного даху в ArchiCAD. Створення скатного даху в ArchiCAD. Створення циліндричного даху в ArchiCAD. Лінійні форми в ArchiCAD. Створення та редагування бібліотек в ArchiCAD. Редагування матеріалів в ArchiCAD. НЕ 1.11. Створення збірних креслень та сумісна робота в ArchiCAD. Параметри візуалізації в ArchiCAD. Фотографії в ArchiCAD. Калькуляція в ArchiCAD. Реєстр вікон та дверей в ArchiCAD. Креслення PlotMaker в ArchiCAD. Спільна робота над проектами в ArchiCAD. Збереження проекту ArchiCAD у вигляді архіву

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Бергхаузер Т., Шлив П. Система автоматизированного проектирования AutoCAD: Спра-

вочник: Пер. с англ. - М.: Радио и связь, 1989. - 256 с.: ил. 2. Геснер Р., Бойс Дж. Автокад для начинающих. Часть 1. - Казань: ГАРМОНИЯ Комьюни-

кейшнз, 1993. - 287 с.: ил. 3. Аугер В. AutoCAD 11.0 : Пер. с нем. - К.: Торгово-издательское бюро DHV, 1993. - 320 с.: ил. 4. Греков Владислав Эдуардович [Подробнее о книге Скоростное освоение AutoCAD]. -

2008. 5. Свет В.Л. AutoCAD: Язык макрокоманд и создание кнопок. - СПб.: «БХВ-Петербург»,

2004. - С. 320. - ISBN 5-94157-392-8 6. Полещук Н.Н. AutoCAD 2004: разработка приложений и адаптация. - СПб.: «БХВ-

Петербург», 2004. - С. 624. - ISBN 5-94157-424-X 7. Зуев С.А., Полещук Н.Н. САПР на базе AutoCAD - как это делается. - СПб.: «БХВ-

Петербург», 2004. - С. 1168. - ISBN 5-94157-344-8 8. Эллен Финкельштейн AutoCAD 2008 и AutoCAD LT 2008. Библия пользователя =

AutoCAD 2008 and AutoCAD LT 2008 Bible. - М.: «Диалектика», 2007. - С. 1344. - ISBN 978-5-8459-1310-4

9. Дэвид Бирнз AutoCAD 2009 для "чайников" - AutoCAD 2009 For Dummies. - М.: «Диалек-тика», 2008. - С. 412. - ISBN 978-5-8459-1444-6

46

10. Бондаренко Сергей Валериевич AutoCAD для архитекторов. - М.: «Диалектика», 2009. - С. 592. - ISBN 978-5-8459-1491-0

11. Интернет учебник "ArchiCAD 12 учебник по новым функциям". Видео + учебные проек-ты. Graphisoft, 2008.

12. С. Титов. «ArchiCAD 7.0». М, «Кудиц-образ», 2002 13. А. Л. Ланцов. «ArchiCAD 8.x и его окружение». М, «Кудиц-образ», 2005 14. Документация по программе ArchiCAD12. 15. Титов С. ArchiCAD 11. Справочник с примерами. - М: «КУДИЦ-ПРЕСС», 2008. - С. 600. 16. Ланцов А. Л. Компьютерное проектирование в архитектуре. ArchiCAD 11.. - СПб: «ДМК-

Пресс», 2007. - С. 800. 17. Документация к программе ArchiCAD 12 (язык Русский. Поставляется вместе с програм-

мой в виде книг вместе с коммерческим дистрибутивом. В виде PDF документации с web пакетом)

18. АrchiСAD 12 Руководство по проведению расчётов. ДИСЦИПЛІНА „ФІЗИКА З ОСНОВАМИ ГЕОФІЗИКИ”

Кількість годин (кредитів): 81 год. (2,5 кредити) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка Фізика вивчає найпростіші та найзагальніші властивості матерії та форми її існування. Фі-

зика має велике загальнонаукове значення як одна із галузей інтелектуальної діяльності лю-дини, що формує сучасне світосприйняття і світорозуміння, сприяє розвитку мислення, ство-ренню бази наукових основ для вивчення всіх природничих дисциплін.

Мета вивчення предмету полягає в тому, щоб представити студентам фізичну теорію як узагальнення спостережень, практичного досвіду та експерименту. Сприяти формуванню світогляду студентів на основі сучасних досягнень науки і техніки, глибокому розумінню явищ і процесів навколишнього природного середовища. Компотенції, які необхідно розвивати в результаті вивчення навчальної дисципліни Студент повинен: мати уявлення: • про характер і фізичний зміст природних явищ; знати і уміти використовувати: • закони фізики – їх формулювання та короткий запис у вигляді формул; • сучасні методики вимірювання фізичних величин; мати навички: • проведення, оформлення і оцінки результатів фізичного експерименту вміти: • використовувати набуті знання для розв’язку фізичних задач на практиці; • будувати структурно-логічні схеми при вивченні фізичних явищ та законів; • користуватися вимірювальними приладами;

ЗМ 1. МЕХАНІКА НЕ 1.1. Кінематика точки і твердого тіла НЕ 1.2. Закони динаміки. Сили інерції. НЕ 1.3. Закон збереження енергії. НЕ 1.4. Елементарна динаміка твердого тіла. НЕ 1.5. Елементи механіки рідин і газів

ЗМ 2. МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА І ТЕРМОДИНАМІКА НЕ 2.1. Молекулярно-кінетична теорія ідеальних газів. НЕ 2.2 . Основи термодинаміки. НЕ 2.3 . Реальні гази НЕ 2.4 . Загальна характеристика рідкого стану. Поверхневий натяг НЕ 2.5 . Теплоємність, теплопровідність, теплове розширення твердих тіл.

ЗМ 3. ЕЛЕКТРИКА І МАГНЕТИЗМ НЕ 3.1. Електростатика.

47

НЕ 3.2 . Постійний електричний струм. НЕ 3.3 . Стаціонарне магнітне поле. Магнетики. НЕ 3.4 . Електромагнітна індукція. Змінний струм.

ЗМ 4. ОПТИКА, ЕЛЕМЕНТИ АТОМНОЇ ТА ЯДЕРНОЇ ФІЗИКИ НЕ 4.1. Інтерференція світла. НЕ 4.2 . Дифракція світла. НЕ 4.3 . Поляризація світла. НЕ 4.4 . Будова та властивості атома і атомного ядра.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Бушок Г. Ф., Півень Г.Ф.. Курс фізики. - К.: Вища школа, ч.І,ІІ,1969-1972. 2. Венгренович Р.Д., Стасик М.О. Курс фізики. Ч2 Чернівці: ЧНУ, 2008І.М.Кучерук, І. Т. Горбачук. Загальна фізика. Київ.: Вища шкода, 1990. 3. Венгренович Р.Д., Стасик М.О., Давидович В.О., Лопатню І.О. Курс фізики. Ч1 Чернівці: ЧНУ, 2007 4. Волькенштейн В. С.. Сборник задач по общему курсу физики. М.: Наука, 1969. 5. Грабовский Р. Й.. Курс физики. М.: Высшая школа, 1974. 6. Зисман Г.А., Тодес О.М. Курс общей физики. М.: Наука,, т. І-1 II, 1968. 7. Матвеев А. Н.. Общий курс физики. М.: 5т.1993. 8. Савельев И. В.. Курс общей физики. М.: Наука, т.І-1 II, 1968-1982р. 9. Трофимова Т.И., Павлова З.Г.. Сборник задач по курсу физики с решениями. М.: Высшая школа, 2003.-600 с. 10. Трофимова Т.И.. Краткий курс физики.:М.,Выс. Школа, 2001. 11. Чертов А. Г., Воробьев А. А.. Задачник по физике. М.: Высшая школа, 1988. 12. Яворський Б. М., Детлаф А. А., Милковська Л. Б., Сергеєв Г. П.. Курс фізики. - К.: Вища школа, т.1-111,1970.

ДИСЦИПЛІНА «ХІМІЯ З ОСНОВАМИ ГЕОХІМІЇ» І частина

Кількість годин (кредитів): 81 год. (2,5 кредити) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка Мета вивчення дисципліни – сформувати розуміння основ хімії як науки про перетворен-ня речовин необхідні в географічних дослідженнях, пов’язаних із глобальним потеплінням клімату і еволюцією всієї природи. Надати студентам базові знання про будову атома, мо-лекул та можливі міжмолекулярні взаємодії як основу для формування матеріалістичного світогляду. Створити для майбутніх викладачів наукову і методичну базу, що дасть їм мож-ливість використати отримані знання в своїй професійній діяльності. Завдання вивчення дисципліни • Сформувати у студента базові знання про властивості і хімічні перетворення неорганіч-

них (мінеральних) речовин у природних середовищах. • Показати взаємозв’язок багатьох галузей промисловості із хімією (металургія, машино-

будування., транспорт, промисловість будівельних матеріалів, сільське господарство, медицина тощо).

• Сформувати екологічне мислення та розуміння природи основних джерел антропоген-ного забруднення довкілля.

• Навчити студентів проводити обчислення за рівняннями реакцій, що відбуваються у во-дному середовищі та газовому стані.

Компетенції, якими повинен оволодіти студент: Студент повинен знати: • основні визначення (атом, молекула, моль, молярна маса, реакція нейтралізації тощо); • особливості фізичних і хімічних властивостей кислот, основ, солей, оксидів та їх кла-

сифікацію; • структуру, властивості і застосування основних електролітів у техніці, медицині,

біології, охороні оточуючого середовища; • природу фізико-хімічних перетворень електролітів у водних розчинах (диспергування,

48

електролітична дисоціація, гідроліз, розчинність тощо). Студент повинен уміти • працювати з навчальною, науково-популярною, монографічною літературою і поточ-

ною науковою ІНТЕРНЕТ-інформацією з хімії; • виконувати в лабораторних умовах практичні роботи по одержанню та дослідженні

властивостей хімічних сполук • вміти розрахувати концентрацію розчинів (масову частку, молярну концентрацію) • підбирати коефіцієнти (урівнювати) для окисно-відновних реакцій.

Методика викладання та методи навчання: лекції, лабораторні роботи, семінари, консуль-тації (індивідуальні, групові). Оцінювання: контрольні роботи, тестове опитування, письмовий іспит.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. хімія з основами геохімії

НЕ 1. Атомно-молекулярне вчення. Основні закони хімії: закон Авогадро, закон сталості складу, закон кратних відношень, закон еквівалентів. Основні газові закони. НЕ 2. Класи неорганічних сполук. Основні класи неорганічних сполук: оксиди, кислоти, основи та солі. НЕ 3. Хімічна кінетика. Хімічна рівновага. Поняття про гомогенні та гетерогенні процеси. Вплив концентрації на швидкість гомогенних процесів. Виведення закону діючих мас. Зале-жність швидкості хімічної реакції від температури. Рівновага, принцип Ле-Шательє. НЕ 4. Будова атома. Періодичний закон. Хімічний зв’язок. Теорії будови атома. Постула-ти Бора. Періодичний закон. Порядок заповнення електронних орбіталей. Метали та неметали в періодичній системі. Типи хімічного зв’язку. НЕ 5. Розчини. Уявлення про дисперсні системи. Класифікація дисперсних систем. Розчини. Способи вираження концентрації розчину (масова частка, молярна концентрація). НЕ 6. Електролітична дисоціація. Гідроліз солей. Теорія електролітичної дисоціації. Зна-чення розчинів сильних і слабких електролітів у природі. Вода. Іонний добуток води. Водне-вий показник. Добуток розчинності. Процес гідролізу. Іонні реакції. НЕ 7. Електрохімія. Окисно-відновні процеси. Електрохімічні властивості розчинів Елект-рохімічний ряд напруг. Гальванічний елемент.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. – К.: „Перун”. 1998. С.480. 2. Григор’єва В.В., Самійленко В.М. - Загальна хімія: К.: Вища школа, 1991. – 431с. 3. Левітін Є.Я., Бризицька А.М., Клюєва Р.Г. Загальна та неорганічна хімія. – Вінниця: „Но-ва книга”, 2003. – 468 с. 4. 44Глінка М.Л. Загальна хімія. - К.: Вища школа, 1982. - 607 с. 5. Глинка Н.Л. Задачи и упражнения по общей химии. Л.: Химия. 1985. 270 с. 6. Середа І.П. Конкурсні задачі з хімії: для вступників до вузів. Навч. посібник. - 2-ге ви-дання, перероб. і допов. К.: Вища школа. 1995. – 256с. 7. М.Фримантл. Химия в действии. В 2-х частях.-М.:Мир.-1991.

ІІ частина 1. Пояснювальна записка 1.1. Мета викладання дисципліни. Метою викладання геохімії ландшафту є визначення зв’язку між хімією, геохімією та ланд-шафтом. Предметом вивчення геохімії є хімічні елементи та їх міграція. 1.2. Завдання вивчення дисципліни. Завдання курсу навчитись виявляти закономірності поширення хімічних елементів у природі, міграцію елементів, засвоїти методику та методологію проведення хімічного аналізу води. 1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. При вивченні курсу студент повинен оволодіти: Поняття ландшафт з позиції геохімії ландшафту. Елементарний геохімічний ландшафт, його морфологічні особливості. Типи елементарних ландшафтів за умовами міграції. Геохімічні спряження. Басейнові ландшафтно-геохімічні системи. Поняття “геохімічний ландшафт ”. Кларки основних сфер географічної оболонки. Середній хімічний склад ландшафту. головні і

49

другорядні елементи. Міграція хімічних елементів в ландшафті. Види міграції. Біогенна, фізико-хімічна, механічна, техногенна міграції. Фактори формування та закономірності територіальної диференціації геохімічних ландшафтів. Азональні та зональні фактори. Геохімія окремих елементів у ландшафті. Геохімічна класифікація елементів. характеристика поширення та міграції хімічних елементів у ландшафті. Геохімічна класифікація ландшафтів. Принципи геохімічної класифікації ландшафтів. Таксономічні одиниці, діагностичні ознаки.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ.2. Основи геохімії. НЕ 2.1. Предмет хімії та геохімії історія розвитку, методологія, прикладні питання. НЕ 2.1.2 Історія виникнення та розвитку геохімії ландшафту НЕ 2.1.3. Визначення концентрації іонів водню (величини рН) НЕ 2.2. Поняття про геохімічні системи. Розповсюдженість хімічних елементів у оболонках Землі (Кларки) Геохімічні системи. Середній хімічний склад (кларки) елементів у природних системах (літо-, гідро-, атмосферах). НЕ 2.2.1 Середній хімічний склад ландшафту. Головні та другорядні елементи ландшафту. НЕ 2.2.2 Визначення загальної лужності. НЕ 2.3. Водна міграція хімічних елементів у ландшафтній сфері. Властивості води. Методи хімічного аналізу води Класи водної міграції Інтенсивність водної міграції. Геохімічні бар’єри. НЕ 2.3.1. Визначення загальної жорсткості . НЕ 2.3.2. Види міграції хімічних елементів НЕ 2.4. Біогенна міграція. Кількісні характеристики біку. Геохімія фотосинтезу. Розпад органічної речовини. Біогенна акумуляція хімічних елементів та мінералоутворення. НЕ 2.4.1. Визначення вмісту хлор-іону титруванням азотно-кислим сріблом. НЕ 2.4.2 Класи водної міграції. Класи елементарних ландшафтів. НЕ 2.5. Техногенна міграція. Техногенез. Техногенез та зміна стану геосфер під його впли-вом. Геохімічні аномалії та біогеохімічні ендемії. НЕ 2.5.1. Визначення нітратів і нітритів. НЕ 2.5.2. Біогенна акумуляція хімічних елементів у ґрунті.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения. – М. , 1965. 2. Вернадский В.И. Проблемы биогеохимии. – М., 1980. 3. Глазовская М.А., Касимов С.Н. Ландшафтно-геохимические основы фонового монито-

ринга природной среды. //Вест. Моск. Ун-та. – 1987, сер. 5, геогр., - № 1. – С. 11-17. 4. Глазовская М.А. Геохимические основы типологии и методики исследований природных

ландшафтов. Изд. МГУ, 1964. 5. Глазовская М.А. Техногенез и проблемы ландшафтно-геохимического прогнозирования.

Вестник МГУ, 1968. №8. 6. Гуцуляк В.М. Геохімія ландшафту. Чернівці: Рута, 1994. 7. Малишева Л.Л. Ландшафтно-геохімічна оцінка екологічного стану території. Київ:

Либідь, - 1998. 8. Перельман. Геохімія ландшафту. М.: Висшая школа, 1973.

ДИСЦИПЛІНА «ЗАГАЛЬНЕ ЗЕМЛЕЗНАВСТВО» Кількість годин (кредитів): 108 (3) Форма контролю іспит

1. Пояснювальна записка 1.1 Мета викладання дисципліни. Метою викладання загального землезнавства є дослідження природних

закономірностей виникнення, розвитку та функціонування географічної оболонки Землі. 1.2 Завдання вивчення дисципліни. Вивчення основних закономірностей існування та розвитку географічної оболонки

50

Землі, її динаміки, компонентів, історії розвитку, засвоєння базових методів фізико-географічних досліджень.

1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. У процесі вивчення курсу студент повинен:

− Знати й розуміти систему географічних наук; − Знати історію розвитку знань про Землю та історію основних географічних відкриттів; − Знати основні теорії походження Землі та її до геологічного етапу розвитку; − Знати і розуміти межі ГО та границі геосфер; − Вільно володіти номенклатурою географічних назв у заданому обсязі, уміти їх показувати

на картах різної розмірності. ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ).

ЗМ 1. Вступ. Основні умови та фактори існування та розвитку географічної оболонки НЕ 1.1.Система географічних наук. Об’єкт, предмет та методи дослідження. Природничо-суспільний, суспільно-економічний, природничий та наскрізний блоки. Прикладні науки, що входять до них. Об’єкт, предмет, завдання та методи дослідження загального землезнавства. НЕ 1.2. Історія розвитку загального землезнавства. Історія розвитку фізичної географії. Основні етапи розвитку ідей фізичної географії. НЕ 1.3. Астрономічні умови розвитку Землі та географічної оболонки. Земля у Всесвіті та Сонячній системі. Форма та розміри Землі. НЕ 1.4. Рухи Землі у Всесвіті Вплив рухів Землі на розвиток географічної оболонки. Вплив космічної речовини. Сонячно-земні зв’язки. НЕ 1.5. Геофізичні умови розвитку ГО. Геофізичні поля. Гравітаційне поле та гравітаційні процеси. Електромагнітне поле Землі та магнітосфера. НЕ 1.6. Енергетика поверхні Землі.Енергетика поверхні Землі. Загальні термодинамічні умо-ви на Землі. НЕ 1.7. Основні ендогенні процеси. Основні ендогенні процеси. Тектосфера та тектонічні рухи. НЕ 1.8. Основні екзогенні процеси. Основні екзогенні процеси. НЕ 1.9. Геохімічні умови розвитку ГО. Склад Землі та геосфер. Динаміка й трансформація речовини геосфер. Основні геохімічні процеси. Радіоактивність геосфер. НЕ 1.10. Номенклатура географічних назв. Євразія, Пн. Америка, Пд. Америка.

ЗМ 2. Еволюція Землі та її ГО. Структура та динаміка географічної оболонки. НЕ 2.1.Еволюція Землі та її ГО. Зародження Землі. До геологічний етап розвитку. НЕ 2.2. Добіогенний, біогенний та антропогенний етап розвитку. НЕ 2.3.Загальні риси структури ГО. Межі ГО. Взаємодія компонентів у ГО. Речовина ГО. Саморегуляція ГО. НЕ 2.4. Структура та характеристики атмосфери, гідросфери та літосфери. НЕ 2.5.Вертикальні та горизонтальні структури ГО.Основні види горизонтальних та верти-кальних структур ГО. НЕ 2.6.Ландшафтна сфера Землі. Структура ландшафтно сфери Землі. Дослідження ландшафтів. НЕ 2.7.Динаміка ГО. Енергетика ГО. Динаміка атмосфери, гідросфери, біосфери. НЕ 2.8.Кругооберти. Кругооберти, циркуляція, ритміка, функціонування геосистем. НЕ 2.9.Номенклатура географічних назв. Африка, Австралія і Океанія, Антарктида, Світовий океан.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Багров М. В., Боков В. О., Черваньов І. Г. Землезнавство. - К.: Либідь, 2000. - 464 с. 2. Введение в физическую географию / Марков К.К., Добродеев О.П., Симонов Ю.Г. и др. -

М., 1978. 3. Геренчук К.И., Боков В.А., Черванев И.Г. Общее землеведение. - М.: Высшая школа, 1984.

- 255 с. 4. Жекулин В.С. Введение в общую географию. - Л., 1989. 5. Исаченко А.Г. География сегодня. - М., 1979. 6. Мильков Ф.Н. Общее землеведение. - М.: Высшая школа, 1990. 7. Мукитанов Н.К. От Страбона до наших дней. - М.: Мысль, 1985.

51

8. Физическая география для подготовительных отделений вузов / Под ред К.В. Пашканга. - М.: Высшая школа, 1991.

9. Физико-географический атлас Мира (ФГАМ). – М., 1964. – 200 с. ДИСЦИПЛІНА «ГЕОЛОГІЯ ЗАГАЛЬНА ТА ІСТОРИЧНА»

Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю – іспит.

1. Пояснювальна записка 1.1. Мета викладання дисципліни

Мета даного курсу – ознайомлення студентів з основними властивостями Землі, речо-винним складом, будовою та історією розвитку структур земної кори, формування знань про роль геодинамічних процесів у формуванні рельєфу материків та океанів, оволодіння студе-нтами практичних навичок визначення тектонічних і геологічних структур (на місцевості та картою), уміння студентами використовувати набуті знання при вивченні курсів: землезнавст-во, геоморфологія, ґрунтознавство, регіональна фізична географія.

Окрім того, студенти повинні знати й визначати у польових умовах класи гірських по-рід і мінералів, уміти користуватися гірничим компасом, складати стратиграфічні колонки, читати тектонічні та геологічні карти. 1.2. Завдання вивчення дисципліни

- Знати роль геологічної науки та її місце серед природничих наук та наук про землю; - На підставі розрізнених методів дати характеристику внутрішньої будови Землі та ре-

човинного складу різних оболонок; - Вміти аналізувати різні типи земної кори та розпізнавати її головні структурні елемен-

ти за будовою та по карті; - Вірно трактувати різні гіпотези походження структур земної кори; - Давати характеристику геодинамічних процесів, згрупувавши їх за джерелами енергії,

які їх спричинюють; - Обґрунтовувати роль кожного з процесів у формуванні геологічних структур та форм

рельєфу; - Знати методи встановлення абсолютного та відносного віку гірських порід; - Давати характеристику різним геологічним етапам розвитку структур земної кори.

1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: - Розрізняти різні типи земної кори за структурними схемами й мегаформами рельєфу; - Навчитись вміло застосовувати методи геологічних досліджень; - Визначати мінерали та гірські породи за їх властивостями у польових умовах; - Вміти аналізувати сильні й слабкі моменти у різних гіпотезах про формування струк-

тур земної кори; - за графічними схемами розпізнавати форми плікативних та диз’юнктивних дислокацій; - давати характеристику інтрузивному та ефузивному магматизму; - характеризувати роль та значення різних екзогенних геологічних процесів у форму-

ванні відкладів й створенні різних форм рельєфу; - вміти розпізнавати різні фації відкладів; - характеризувати геохронологічну і стратиграфічну шкали.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Будова Землі та методи пізнання внутрішньої будови

НЕ 1.1. Об’єкт, предмет та методи дослідження. Зв’язок з іншими науками. Об’єкт, предмет, завдання та методи дослідження геології. Метод актуалізму. Спостереження візуальні та ін-струментальні. Польові та дистанційні методи. Місце цих наук в системі наук про Землю. НЕ 1.2. Внутрішня будова Землі та методи ї пізнання. Відмінність оболонок Землі за фізич-ними параметрами. Будова і склад земної кори. Метод сейсмічного зондування. Характерис-тика фізичних параметрів Землі на різних глибинах та на поверхні (температура, тиск, сила тяжіння, густина). Головні хімічні елементи земної кори. Характеристика головних породо-твірних мінералів. Гірські породи, їх генезис та діагностика.

52

НЕ 1.3. Типи земної кори. Типи земної кори та їх географічна приуроченість НЕ 1.4. Структурні елементи земної кори. Головні структурні елементи земної кори НЕ 1.5. Основні гіпотези про походження структур земної кори. Контракційна гіпотеза, пуль-саційна теорія, теорія піднять. Положення теорії тектоніки плит.

ЗМ 2. Геодинамічні процеси (ендогенні та екзогенні). НЕ 2.1. –2.2. Група ендогенних процесів. Поняття про геодинамічні процеси. Взаємозв’язок та взаємообумовленість геодинамічних процесів. Класифікація процесів за джерелами енергії. Тектонічні рухи земної кори та деформація гірських порід. Плікативні дислокації. Складки, їх елементи та класифікація. Диз’юктивні дислокації. Типи розривних порушень. Поняття про магматизм та землетруси. Інтрузивний та ефузивний магматизм. Зони ВЗБ. Сейсмічні явища. Шкали оцінки інтенсивності землетрусів. НЕ 2.3. –2.6. Вивітрювання, кори вивітрювання. Геологічна робота вітру. Група екзогенних процесів. Геологічна діяльність поверхневих та підземних вод. Карст і карстові процеси. Гео-логічна діяльність покривних та гірських льодовиків. Геологічна робота озер і боліт. НЕ 2.8. Седиментація відкладів та формування гірських порід. Поняття про діагенез та фації відкладів. Етапи діагенезу. Морські та континентальні фації, їх види.

ЗМ 3. Історична геологія. НЕ 3.1. Поняття про абсолютний та відносний вік. Дофанерозойський етап розвитку Землі та земної кори. Об’єкт, предмет, завдання та методи дослідження історичної геології. Геохронологічна шкала. Головні геологічні події архею та протерозою. НЕ 3.2. Палеозойський етап. Розвиток структур земної кори у палеозої. Зміни у кліматі та в біосфері. НЕ 3.3. Мезокайнозойський етап. Головні геологічні події мезозою і кайнозою.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Алисон Д., Палмер Д. Геология. М.: Мир, 1984. 2. Біленко Д.К. Основи геології та мінералогії. Вид. 3-тє. К.: Вища школа, 1973. 3. Борголов И.Б. Курс геологии. Уч.пособие. - М.: Агропромиздат, 1989. 4. Иванова М.Ф. Общая геология с основами исторической геологии. Уч. 4-е изд., перераб. и

дополн. М.: Высшая школа, 1980. 5. Короновский Н.В., Якушова А.Ф. Основы геологии. М.: Высшая школа, 1991. 6. Павлинов В.Н., и др. Основы геологии.- М.: Недра, 1991. 7. Свинко Й.М., Сивий М.Я. Геологія: Підручник. – К.: Либідь, 2003. – 480 с. 8. Стецюк В.В., Ковальчук І.П. Основи геоморфології: Навч. Посіб. / За ред. О.М. Марини-

ча. – К.: Вища шк., 2005. – 495 с. 9. Якушова А.Ф., Хаин В.Е., Славин В.И. Общая геология. Изд-во МГУ, !988. 1. Бондарчук В.Г. Геологія для всіх. – К.: Радянська школа, 1970. – 295 с. 2. Гурский Б.Н. Историческая геология с элементами палеонтологии. Минск, Вышейшая

школа, 1979. 3. Загальна та історична геологія. Методичні вказівки до проведення лабораторних занять.

Частина 1 /Укл. Чернега П.І. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – 28с. 4. Іванов Л.Л. Короткий курс мінералогії. Харків, Дніпропетровськ ВРНГ УСРР, технічне

видавництво, 1932. – 350 с. 5. Лазаренко Е.К. Курс минералогии. Государственное издательство технической литерату-

ры Украины.Киев,1951. – 687 с. 6. Лазаренко Є.К., Винар О.М. Мінералогічний словник.–К.:Наук. думка, 1975.–772 с. 7. Минералы Украины: краткий справочник/ Щербак Н.П., Павлишин В.И., Литвин А.Л. и

др.; отв.ред. Щербак Н.П.; АН УССР. Ин-т геохимии и физики минералов. – К.: Наукова думка, 1990. – 408 с.

8. Ушаков С.А., Ясаманов Н.А. Дрейф материков и климаты Земли. - М.: Мысль,1984. ДИСЦИПЛІНА «МЕТЕОРОЛОГІЯ І КЛІМАТОЛОГІЯ»

Кількість годин (кредитів): 108 год.(3 кредити) Форма контролю – іспит. 1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 1.1. Мета і завдання дисципліни Курс метеорології та кліматології має за мету вивчення основних фізичних властивостей ат-

53

мосфери та умов кліматотворення в земних умовах. Він передбачає формування у студентів фундаментальних знань про: - будову атмосфери та її якісні характеристики; - атмосферні процеси та явища, їх природу й наслідки; - розподіл метеорологічних величин у просторі й часі; - метеорологічний моніторинг; - різноманіття кліматів Землі, їх географію; причини змін і коливань клімату. 1.2. Основне завдання курсу: 1) сформувати у студентів чіткі поняття і уявлення про властивості атмосфери Землі як не-від'ємного елементу географічного середовища, що разом із іншими складовими географічної оболонки (формами земної поверхні, гідросферою, біогенними компонентами) визначає умо-ви життєдіяльності людини, різноманіття природних умов; 2) навчити студентів розуміти природу атмосферних явищ, їх фізичну сутність, міру впливу на інші природні процеси, на екологічний стан довкілля; 3) ознайомити студентів з методами спостережень за станом атмосфери, метеорологічними приладами, навчити виконувати метеорологічні спостереження; 4) вивчити географічний розподіл кліматичних елементів, з’ясувати особливості формування кліматів Землі та їх різноманіття. 1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: Упродовж вивчення курсу студент повинен: а) знати і розуміти основні поняття метеорологічного й кліматологічного змісту, сутність за-вдань метеорології та кліматології як наук, їх практичну значимість; б) знати особливості будови атмосфери, особливості розподілу метеовеличин у просторі й часі, розуміти та вміти пояснювати хід атмосферних процесів, природу атмосферних явищ; в) вивчити методи спостережень за станом атмосфери, уміти виконувати елементарні метеос-постереження, аналізувати їх результати, складати опис погоди; г) знати чинники кліматотворення, вивчити особливості кліматів Землі, уміти складати кліма-тичні характеристики, працювати з кліматичними картами.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ). ЗМ 1. Будова та фізичні властивості атмосфери.

НЕ.1.1. Метеорологія і кліматологія як науки. Об’єкт, предмет та методи досліджень. Зміст метеорології і кліматології як наук, завдання, методи. Сучасні методи спостережень за станом атмосфери, їх практичне значення.. Атмосферний моніторинг. Структура метеороло-гічної мережі. Особливості роботи метеостанції. Метеорологічний майданчик і метеоприлади. НЕ 1.1.1. Історія розвитку метеорології і кліматології. Особливості історичного розвитку ме-теорології і кліматології як наук. Основні етапи розвитку, відкриття, видатні вчені-метеорологи та кліматологи. Історія вітчизняної метеорології і кліматології НЕ 1.1.2. Метеорологічний майданчик і метеоприлади. Метеорологічна станція. Поняття про метеорологічну станцію та метеоспостереження. Метеорологічні прилади, спостереження за станом атмосфери. НЕ 1.2.Повітря й атмосфера. Склад і властивості атмосферного повітря. Фізичні властивості атмосфери, причини її вертикального розшарування та горизонтальної неоднорідності. Тер-мічна стратифікація атмосфери та її метеорологічні наслідки. Атмосферний тиск, закономір-ності його змін з висотою. Зональний розподіл тиску. НЕ 1.2.1. Атмосферний тиск. Спостереження за атмосферним тиском. Методи визначення атмосферного тиску (АТ). Барометри. Барограф. Формула Бабіне.

ЗМ.2. Тепловий і водний режим атмосфери НЕ 2.1.Сонячна радіація й атмосфера. Сонячна радіація в атмосфері. Радіаційні характерис-тики клімату, радіаційний баланс. НЕ 2.1.1. Методи спостережень за станом неба та складовими сонячної радіації. Спостере-ження за тривалістю сонячного сіяння та станом неба. Геліограф. НЕ 2.2. Тепловий режим атмосфери. Теплообмінні процеси в атмосфері. Тепловий режим ат-мосфери, ґрунту, водойм. Тепловий баланс земної поверхні. Температура повітря й ґрунту. НЕ 2.2.1 Методи визначення температури повітря і ґрунту.

54

Спостереження за температурою повітря й ґрунту. Метеорологічні термометри. Термограф. НЕ 2.3. Вода в атмосфері. Характеристики вологості повітря. Випаровування, конденсація та сублімація водяної пари в атмосфері. Хмари й атмосферні опади. Атмосферні явища. НЕ 2.3.1. Методи визначення вологості повітря. Спостереження за вологістю повітря. Психрометр. Гігрометр. Гігрограф. НЕ 2.3.2. Спостереження за станом неба, хмарами, атмосферними опадами. Спостереження за хмарами, атмосферними явищами приземного шару повітря, опадами, сніговим покривом.. Плювіограф. Опадомір. Візуальні спостереження за наземними гідрометеорами. НЕ 2.3.3. Атмосферні явища. Природа атмосферних явищ. Тумани. Наземні гідро метеори. Оптичні явища в атмосфері. Пилові бурі. Смерчі. Електричні явища.

ЗМ 3. Циркуляція атмосфери. Клімати Землі. НЕ 3.1. Баричне поле і вітер. Баричне поле атмосфери: динаміка в просторі й часі. Баричні системи. Циклони й антициклони: особливості виникнення, розвитку, кліматотвірний вплив. Погода в циклоні й антициклоні. Циклони й антициклони на картах погоди. НЕ 3.1. 1.Поле вітру і його характеристики. Спостереження за вітром. Роза вітрів. Флюгер. Анеморумбометр. Анемометри. НЕ 3.2. Атмосферна циркуляція. Повітряні течії в атмосфері. Рух і трансформація повітряних мас. Загальна схема циркуляції атмосфери та її типи. НЕ 3.2.1. Місцева циркуляція атмосфери. Гірсько-долинна, бризова циркуляція, фени, бора, інші види місцевих вітрів НЕ 3.3. Клімати Землі. Чинники й процеси кліматотворення. Вплив земної поверхні на про-цеси кліматотворення. Закономірності розподілу елементів клімату. Географія і особливості кліматів Землі. Класифікації кліматів. НЕ 3.3.1. Кліматичні пояси та кліматичні області Землі. Характеристики кліматів Землі: арк-тичного, субарктичного, антарктичного, субантарктичного, помірного, субтропічного, тропі-чного, субекваторіального, екваторіального та окремих кліматів (пасатного, мусонного, се-редземноморського тощо). НЕ 3.3.2. Побудова графіків ходу метеовеличин та опис погоди календарного місяця за дани-ми навчальної метеостанції ЧНУ. Хід температур повітря й грунту, відносної вологості повіт-ря, опадів, атмосферних явищ. Визначення амплітуд температур, розрахунок середніх вели-чин. Аналіз змін метеовеличин упродовж місяця.,

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Метеорологічні спостереження в стаціонарних умовах: Методичні вказівки до лаборатор-

них робіт / Укл. О.В. Моргоч. – Чернівці: Рута, 2003. – 24 с. 2. Метеорологія та кліматологія: Методичні вказівки до вивчення теоретичного курсу / Укл.

О.В. Моргоч. – Чернівці: ЧНУ, 2002. – 24 с. 3. Моргоч О.В..Метеорологія і кліматологія: історія розвитку. Конспект лекції. -Чернівці:

Рута, 2003. - 48 с. 4. Практика з метеорології та кліматології: Методичні вказівки / Укл. О.В. Моргоч. – Черні-

вці: ЧНУ, 2002. - 20 с. 5. Алисов Б.П., Дроздов О.А., Рубинштейн Е.С. Курс климатологии: В 2 ч. – Л.: Гидромете-

оиздат, 1952. – 487 с. 6. Антонов В.С.Короткий курс загальної метеорології. Навчальний посібник. -Чернівці: Ру-

та, 2004. - 336 с. 7. Атмосферний тиск: Методичні вказівки до лабораторних робіт / Укл. О.В.Моргоч. - Чер-

нівці: Рута, 2003. - 24 с. 8. Волошина А.П., Евневич Т.В., Земцова А.И. Руководство к лабораторним занятиям по ме-

теорологии и климатологии / Под. ред. С.П. Хромова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. – 141с.

9. Климатология / Дроздов. О.А., Васильев В.А., Кобышева Н.В., Раевский А.Н., Смекалова Л.К., Школьный Е.П. – Л.: Гидрометеоиздат, 1989. – 568 с.

10. Метеорологічні прилади, методи спостережень, вимірювань та їх обробка. Навчальний посібник / За ред. В.С.Антонова. – Чернівці: Рута, 2004. – 108 с.

55

11. Метеорологічні прилади: Методичні вказівки до лабораторних робіт / Укл. О.В. Моргоч. – Чернівці: Рута, 2004. – 24 с.

12. Метеорологія. Практикум / П.І.Колесник. – К.: Вища шк., 1986. – 175 с. 13. Хромов С.П. Метеорология и климатология для географических факультетов.- Л., Гидро-

метеоиздат, 1983. – 455 с. ДИСЦИПЛІНА „ЗАГАЛЬНА ГІДРОЛОГІЯ”

Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка Мета вивчення курсу: сформувати теоретичні уявлення, знання та деякі практичні

навички майбутніх спеціалістів-географів в області використання, збереження та відновлення водних ресурсів та водних об’єктів, розуміння місця та ролі води у природі та суспільстві.

Основні завдання курсу: - скласти уяву про найбільш загальні закономірності гідрологічних процесів на Землі; - показати роль, місце та значення природних вод у географічній оболонці (біосфері); - ознайомити студентів з основними географо-гідрологічними та екологічними особливос-

тями різних типів водних об’єктів; - розкрити сутність гідрологічних процесів з позицій фундаментальних законів фізики та

інших наук; - показати значення гідрологічних знань для вирішення питань використання та охорони вод; - сформувати у студентів вміння використовувати набуті знання при вирішенні важливих

практичних питань опису водних об’єктів та аналізі процесів, що в них відбуваються. Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацю-

вання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Основи гідрології. Гідрологія кріосфери та підземних вод

НЕ 1.1 Наука про природні води. Історія гідрологічних досліджень. Сучасна гідрологія. Ме-тоди гідрологічних досліджень. Класифікація водних об’єктів. Поняття про колообіги води. Схема колообігу води у природі. Коефіцієнт вологообігу. Схема внутрішньоматерикового во-логообігу. Гідрологічний режим; тепловий, температурний режим; льодовий режим; режим переміщення наносів; морфологічний режим; гідрохімічний режим; гідробіологічний режим; режим використання. НЕ 1.2 Гідрологія льодовиків. Утворення льодовиків. Загальна характеристика льодовиків. Баланс і режим льодовиків НЕ 1.3 Гідрологія підземних вод. Класифікація підземних вод. Артезіанські води. Підземні во-ди у тріщинуватих та закарстованих породах. Структура підземної гідросфери. Підземний стік. Поняття про витрату води. Основні методи визначення витрат води. Побудова графіка попе-речного перерізу потоку. Розрахунок площ геометричних фігур. Визначення часткових витрат води. Визначення загальної витрати води. Хімічні елементи, що можуть знаходитися в морсь-ких водах. Мінералізація та солоність води (їх межі). Поняття „мінералізація” природних вод. Властивості і процеси природних вод залежно від мінералізації Твердість води. Агресивність. Лужність. Процеси, що зумовлюють міграцію хімічних речовин та елементів. Основні групи домішок у природних водах. Головні іони (аніони, катіони). Класифікація природних вод за хімічним складом та мінералізацією. НЕ 1.4 Річки, річкові системи та їх басейни. Загальні відомості про річки та річкові системи. Річкові водозабори. Рух води у річках. Побудова графіка ходу поплавків. Розрахунок часткових витрат води. Розрахунок фіктивної та фактичної витрати води.Кріосфера; сезонна снігова лінія;

56

кліматична снігова лінія; хіоносфера; льодовик; морена. Зони льодоутворення. Їх характеристика. Основні види руху льодовиків. Основні типи льодовиків. Класифікація покривних льодовиків. Жи-влення льодовиків. Основні явища та процеси, пов’язані із льодовиками.

ЗМ 2. Гідрологія поверхневих вод суші. Розвиток гідросфери НЕ 2.1 Формування стоку води у річках. Водний баланс. Процеси формування та кількісні характеристики стоку води у річках. Провідні аспекти вивчення стоку. НЕ 2.2. Формування русел річок. Поняття про русловий процес (руслоформування). Струк-тура русел. Типізація та класифікація русел. Поняття про коефіцієнт шорсткості Шезі. Розра-хунок швидкості потоку за формулою Шезі. Побудова порівняльної таблиці швидкостей. Зворотній розрахунок коефіцієнта Шезі. Побудова графіка залежності. Побудова порівняль-ної таблиці коефіцієнтів Шезі. Структура підземної гідросфери. Рух підземних вод. Підзем-ний стік. Основні природні явища та процеси, що пов’язані з підземними водами. Основні особливості хімічного складу підземних вод Режим підземних вод. Гідрогеологічні зйомки. НЕ 2.3. Гідрологія озер. Морфологія озер. Льодотерміка озер. Динаміка озер. Водний режим озер. Гідрохімічні процеси та седиментація озер. Класифікація водосховищ. Морфологічні процеси. Динаміка та водний режим. Екологічні проблеми. НЕ 2.4. Гідрологія особливих та штучних водних об’єктів. Лавини і сніговий покрив. Се-лі. Канали. Болота. Побудова гідрографу стоку річки за річний період. Розчленування гідро-графу за джерелами живлення. НЕ 2.5 Антропогенний етап розвитку природних вод. Зміна загальної динаміки вод гідро-сфери Землі. Вплив людини на склад та колообіги домішок. Зміни водних об’єктів. Екологіч-ні проблеми Світового океану. Поняття про утворення та основна характеристика річкових наносів. Побудова інтегральної кривої розподілу гранулометричного складу наносів. Руслова ерозія. Основні категорії наносів. Основні способи руху твердих частинок. Аналіз гідрохіміч-ного режиму річки. Розрахунок середньодобових витрат і стоку розчинених речовин. Побудо-ва графіка зміни мінералізації та витрат води протягом року.

Основна література до курсу: 1. Алексеевский Н.И. Гидрофизика. М.:Издательский центр „Академия”, 2006. – 176 с. 2. Богословський Б.Б., Самотин А.А., Соколов Д.П. Общая гидрология. –

Л.:Гидрометеоиздат, 1984. – 422 с. 3. Винников С.Д., Проскуряков Б.В. Гидрофизика. – Л.:Гидрометеоиздат, 1988. – 348 с. 4. Давыдов Л.К., Дмитриева А.А., Конкина Н.Г. Общая гидрология. – Л.:Гидрометеоиздат,

1973. – 462 с. 5. Карасев И.Ф., Васильев А.В., Субботина Е.С. Гидрометрия. – Л.:Гидрометеоиздат, 1991. – 376 с. 6. Левківський С.С., Хільчевський В.К., Ободовський О.Г. та ін. Загальна гідрологія. –

К.:Фітосоціоцентр, 2000. – 264 с. 7. Лучшева А.А. Практическая гидрология. – Л.:Гидрометеоиздат, 1976. – 440 с. 8. Михайлов В.Н., Добровольский А.Д. Общая гидрология – М.:Высшая школа, 1991. – 368 с. 9. Спицын Н.П., Соколова В.А. Общая и речная гидравлика. – Л.:Гидрометеоиздат, 1990. – 359 с. 10. Чеботарев А.Н. Общая гидрология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1975. – 544 с. 11. Чеботарев А.Н. Гидрологический словарь. – Л.:Гидрометеоиздат,1978. – 308 с. 12. Ющенко Ю.С., Гринь Г.І. та ін. Загальна гідрологія: Навчальний посібник. – Чернівці: Зе-

лена Буковина, 2005. – 368 с. ДИСЦИПЛІНА «ОСНОВИ ОКЕАНОЛОГІЇ»

Кількість годин (кредитів): 54 год. (1,5 кредити) Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка Мета курсу: сформувати у студентів теоретичні уявлення про основні процеси в океанах та морях, структуру та історію океанологічних досліджень, географію та геоекологію Світового океану; створити навички виконання практичних завдань по вивченню океанологічних про-цесів та характеристик. Основні завдання: скласти уяву про основні закономірності океанологічних процесів; пока-зати роль, місце і значення Світового океану у географічній оболонці (біосфері); ознайомити студентів з основними географічними закономірностями розвитку океанів та морів, а також з

57

геоекологічною проблематикою стосовно цих об’єктів; формування вмінь використовувати набуті знання при вирішенні важливих практичних завдань опису океанологічних об’єктів та аналізу процесів, що в них відбуваються. Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни вико-ристовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступ-ні, тематичні, підсумкові), практичні роботи, модульні контрольні роботи, консультації (ін-дивідуальні, групові, колективні). Оцінювання. В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; прове-дення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного заліку.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Основні відомості про Світовий океан і морську воду.

НЕ 1.Історія вивчення, поділ та історія розвитку Світового океану. НЕ 2..Дно Світового океану. Мезоформи різних ділянок дна океану. НЕ 3.Берегові та донні екзогенні процеси. Донні відклади. НЕ 4. Гідрохімія океанів і морів. Солоність морських вод і баланс солей. Розподіл солоності. Інші домішки у морській воді. НЕ 5. Теплові, оптичні та акустичні властивості морських вод. Розподіл та зміни температури морської води. Тепловий баланс. НЕ 6. Оптичні та акустичні властивості морських вод. НЕ 7. Густина та пов’язані з нею характеристики морських вод. Вертикальна стійкість та пе-ремішування морських вод. Водні маси океану.

ЗМ 2. Режим, динаміка та природа Світового океану. НЕ 1. Водний баланс Світового океану. НЕ 2. Рівнева поверхня та її коливання. Причини утворення морських течій. Класифікація морських течій. Циркуляція вод океану. НЕ 3. Закономірності розвитку вітрових хвиль. Довгі хвилі. НЕ 4. Припливи в океанах і морях. Океан – складова географічної оболонки. НЕ 5. Регіони океану. Екологія океану.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Богданов Д.В. География Мирового океана. - М., 1978. 2. Богданов Ю.А., Каплин П.А., Николаев С.Д. Происхождение и развитие океана.- М.,

1975. 3. Волошин 1.1., Чирка В.Г. Географія Світового океану. - К., 1996. 4. Гембель А.В. Общая география Мирового океана: Учебное пособие для географических

специальностей вузов. - М., 1979. 5. Егоров Н.И. Физическая океанография. - Л., 1974. 6. Леонтьев О.К. Физическая география Мирового океана. - М., 1982. 7. Леонтьев О.К. Дно океана. - М., 1968. 8. Марчук Г.І., Каган Б.А. Динаміка океанських припливів. -Л., 1991. 9. Мировой водный баланс и водные ресурсы Земли. -Л., 1974. 10. Муратов М.В. Происхождение материков и океанических впадин. - М., 1975. 11. Некрасов А.В. Енергія океанських припливів. - Л., 1990. 12. Некрасов А.В. Припливні хвилі в окраїнних морях. - Л., 1975. 13. Опарин А.И. Возникновение жизни в океане // Океанография / Под ред. Л.А. Зенкевича. - М., 1965. 14. Ржонсницький В.Б. Припливні рухи. - Л., 1979. 15. Степанов В.Н. Природа Мирового океана. - М., 1982. 16. Строкина Л.А. Тепловой баланс поверхности океанов. - Л., 1989. 17. Суховий В.Ф. Моря Мирового океана. - Л., 1986. 18. Хільчевський В.К. Гідрохімія океанів і морів: Навчальний посібник. - К., 2003. 19. Шепард Ф.П. Морская геология. - М., 1976. 20. Шуйський Ю.Д. Основні риси рельєфу дна Світового океану. - Одеса, 1998.

58

ДИСЦИПЛІНА “ҐРУНТОЗНАВСТВО З ОСНОВАМИ ГЕОГРАФІЇ ГРУНТІВ” Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка Мета і завдання дисципліни – вивчити морфологію, склад, властивості, режими ґрунтів і методи підвищення їх родючості та охорони їх від деградації, а також фактори ґрунтотво-рення, схему ґрунтотворного процесу й основні типи ґрунтів України. Як результат вивчення ґрунтознавства студент повинен знати: зональні закономірності ґрунтотворення; діагностичні ознаки ґрунтів; агрогенетичні властивості ґрунтів; сучасні агротехнологічні прийоми підвищення родючості та охорони ґрунтів; головні типи ґрунтів України. Студент повинен уміти: проводити лабораторні аналізи ґрунтів; діагностувати елементарні ґрунтові процеси та типи ґрунтотворення; користуватись матеріалами ґрунтових та агрохімічних досліджень; розробляти методи мінімалізації факторів, що лімітують родючість ґрунтів та методи їх охо-рони; визначати тип ґрунту на вищих таксономічних рівнях; порівнювати властивості та рівень родючості головних типів ґрунтів України.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Морфологічна будова, властивості ґрунтів та ґрунтові режими

НЕ 1.1. Предмет і завдання ґрунтознавства. Ґрунтознавство та його основні розділи. Поняття про ґрунт, його місце та роль у природі й діяльності людини. Історія розвитку ґрунтознавства. Розвиток ґрунтознавства в Україні. Ґрунтовий покрив як об’єкт землекористування НЕ 1.2 Фазовий склад та морфологічна будова ґрунту. Фазовий склад ґрунту.Морфологічна будова ґрунту. Основні морфологічні ознаки генетичних горизонтів Ґрунтовий профіль, ґрунтові горизонти та їх індексація НЕ 1.3. Мінералогічний та гранулометричний склад ґрунтів та ґрунтотворних порід. Первин-ні мінерали. Вивітрювання гірських порід. Вторинні мінерали.Ґрунтотворні породи та їх кате-горії. Гранулометричний склад ґрунтів, класифікація механічних елементів. Класифікація ґрунтів за гранскладом. НЕ 1.4. Органічна речовина ґрунту та роль біоценозів в гумусоутворенні. Джерела гумусу в ґрунті. Груповий та фракційний склад гумусу.Хімічні та колоїдно-хімічні властивості гумусу. Сучасні концепції гумусоутворення в ґрунтах. Будова колоїдної міцели гумусових речовин. Ак-тивний та пасивний гумус. Значення гумусу в ґрунтотворенні та родючості ґрунтів. НЕ 1.5. Ґрунтові колоїди, поглинальна здатність та фізико-хімічна характеристика ґрунтів. Склад і властивості ґрунтових колоїдів. Значення ґрунтових колоїдів. Поглинальна здатність ґрунту та її види. Ємність поглинання і склад обмінно-поглинутих катіонів різних типів ґрун-тів.Ґрунтово-поглинальний комплекс. Кислотність, лужність та буферність ґрунту.Теоретичні основи хімічної меліорації ґрунту НЕ 1.6. Фізичні властивості та структура ґрунту. Загальні фізичні властивості ґрунту. Фізико-хімічні властивості ґрунту. Агрономічне значення структури. Утворення структури. Втрата та відновлення структури НЕ 1.7. Водний режим ґрунту та його регулювання. Значення води в ґрунті. Форми води в ґрунті. Вологоємність ґрунту та її види. Доступність ґрунтової води для рослин. Основні типи водного режиму. Хімічний склад і динаміка ґрунтових розчинів НЕ 1.8. Ґрунтове повітря та окислювально-відновні процеси в ґрунтах. Форми ґрунтового по-вітря. Повітряно-фізичні властивості ґрунтів. Повітрообмін ґрунту. Склад ґрунтового повітря. Окислювально-відновні процеси у ґрунтах, показники Еh i rH2. ОВ-режим ґрунту. Роль ОВ-процесів у ґрунтотворенні та формуванні родючості НЕ 1.9. Поживний режим ґрунту, його регулювання та фотоіндикація. Поняття про поживний ре-жим ґрунту. Форми азоту в ґрунті та їх значення для живлення рослин. Сполуки фосфору в ґрунті та їх доступність рослинам. Калійний режим ґрунту. Шляхи регулювання поживного режиму

59

ЗМ 2. Родючість ґрунтів, ґрунтотворний процес та ґрунти України НЕ 2.1. Система підвищення родючості ґрунту та продуктивності агроценозів. Фактори та умови ґрунтової родючості. Види родючості. Проблема окультурювання ґрунтів, та підви-щення їх родючості. НЕ 2.2. Компоненти географічного середовища як фактори ґрунтоутворення. Поняття про фактори ґрунтотворення. Клімат як фактор ґрунтотворення, його характерні особливості. Водний режим ґрунтів. Теплові властивості й тепловий режим ґрунтів. Роль у ґрунтотворенні материнської породи і рельєфу місцевості. Роль живих організмів у ґрунтотворенні. Значення віку і господарської діяльності людини у ґрунтотворенні. НЕ 2.3. Ґрунтотворний процес та елементарні ґрунтові процеси (ЕГП). Загальна схема ґрунто-творного процесу. Поняття про ґрунтотворення. Стадії розвитку ґрунту. Поняття про елемента-рні ґрунтові процеси. Групи елементарних ґрунтових процесів. Типи ґрунтотворення. НЕ 2.4. Ґрунтовий покрив України. Загальна схема будови ґрунтового покриву України. Зе-мельні ресурси України. Ґрунти Полісся (дернові, підзолисті та дерново-підзолисті ґрунти). Ґрунти Лісостепу (сірі лісові, чорноземи опідзолені, вилугувані та типові). Ґрунти Степу (чо-рноземи звичайні та південні, каштанові грунти). Інтразональні та азональні ґрунти (болотні, алювіальні та засолені ґрунти, солонці і солоді). Ґрунти Карпатської буроземно-лісової облас-ті та гірського Криму (буроземи та коричневі грунти).

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Ґрунтознавство Підручник / Д.Г. Тихоненко, М.О.Горін, М.І.Лактіонов та ін.; за ред. Д.Г. Тихоненка. – К. Вища освіта, 2005. – 703 с. 2. Назаренко І.І., Польчина С.М., Нікорич В.А. Ґрунтознавство: Підручник – Чернівці: Книги-ХХІ, 2008 – 400 с. 3. Назаренко І.І., Польчина С.М., Дмитрук Ю.М., Смага І.С., Нікорич В.А. Ґрунтознавство з основами геології: Підручник – Чернівці: Книги-ХХІ, 2006 – 501 с. 4. Полупан М.І., Соловей В.Б., Кисіль В.І., Величко В.А. Визначник еколого-генетичного ста-тусу та родючості грунтів України: Навчальний посібник. – К.: Колообіг, 2005. – 304 с. 5. Чорний І.Б. Географія ґрунтів з основами ґрунтознавства. – К.: Вища шк., 1995. – 240 с

ДИСЦИПЛІНА «ГРУНТОЗНАВСТВО З ОСНОВАМИ ГЕОГРАФІЯ ҐРУНТІВ» (2 ЧАСТИНА)

І. Пояснювальна записка 1.1. Мета викладання дисципліни. Дисципліні “Географія ґрунтів і земельних ресурсів” в циклі наук про Землю належить важлива методологічна роль. Мета курсу – не тільки закласти знання про певне коло понять і явищ, а й показати на конкретних прикладах загальний зв’язок і взаємодію між компонентами географічної оболонки, які призводять до формування особливого природно-історичного тіла – ґрунту; розкрити сутність ґрунту як головної складо-вої земельних ресурсів, з’ясувати проблеми їх використання та збереження. 1.2. Завдання вивчення дисципліни. Поряд з розглядом загальних закономірностей географії ґрунтів, важливо показати роль окремих факторів у диференціації ґрунтового покриву. Сту-денти повинні знати основні типи ґрунтів України і світу, вміти пояснити їх приуроченість до певних природних умов, уявляти, наскільки забезпечені зональні типи ґрунтів теплом і воло-гою, і які меліорації необхідні для підвищення їх родючості. На завершення курсу повинні бути показані основні завдання, що стоять перед географією ґрунтів у зв’язку з обліком зе-мельних фондів, їх оцінкою, охороною ґрунтів від ерозії, забруднення та інших несприятли-вих процесів. 1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. Студент по-винен знати і розуміти основні поняття і закономірності географії грунтів і земельних ресур-сів. На практичних заняттях студенти повинні навчитися читати ґрунтові карти, знати прин-ципи їх складання і способи зображення. На основі співставлення серії карт компонентів природи і теоретичних знань про зв’язок ґрунтів з факторами ґрунтоутворення, вміти скласти комплекс-ний профіль з показом не тільки ґрунтів, але й інших компонентів ландшафту.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ І. Теорія та методологія ландшафтознавства НЕ 1.1. Вступ до курсу [1,2,4,5,9,10,11,12]. Зміст, історія і завдання географії ґрунтів.

60

НЕ 1.2.1. Фактори і географічне поширення ґрунтів [1,2,4,8,11]. Основні фактори: клімат, біо-та, ґрунтотвірні породи і рульєф, вік ґрунту і господарська діяльність людини. Розвиток і еволюція ґрунтів. НЕ 1.2.2. Закономірності географічного поширення ґрунтів. Загальні закономірності географі-чного поширення ґрунтів, структура ґрунтового покриву. НЕ 1.2.3 Класифікація ґрунтів [2,4,9]. Завдання і принципи сучасних класифікацій. Система таксономічних одиниць класифікації ґрунтів: рід, клас, тип, підтип, рід, вид, різновид (ґрунто-ва відміна). НЕ 1.2.4. Ґрунтово-географічне районування [1,2,4,9,11,12]. Зміст і завдання грунтово-географічного районування. Система таксономічних одиниць. Схеми грунтово-географічного районування світу й України.

ЗМ ІІ. Географія ґрунтів і земельні ресурси світу НЕ 2.3.1. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси тундрової і лісотундрової зон [1,2,4,11,12]. Географічне поширення зон. Чинники і процеси ґрунтоутворення. Ґрунти, їх будова і властивості, класифікація. Структура ґрунтового покриву. Земельні ресурси, проблеми їх раціонального використання і охорони. НЕ 2.3.2 Ґрунтовий покрив і земельні ресурси лісових зон помірного поясу. Підзолисті, дер-ново-підзолисті, мерзлотно-тайгові, болотні, бурі лісові. НЕ 2.3.3. Ґрунтовий покрив лісостепової і лучно-степової зон. Сірі лісові, чорноземні та чор-ноземоподібні ґрунти. НЕ 2.3.4. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси зон сухих степів, напівпустинь і пустинь. Каш-танові, бурі, сіро-бурі та сіроземи. Солончаки, солонці, солоді. Вплив людини на засолення ґрунтів. НЕ 2.3.5. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси зон вологих субтропічних і тропічних обл. Червоноземи і жовтоземи, коричневі, червоно-коричневі, червоно-бурі та злитоземні ґрунти саван, фералітні ґрунти вологих тропіків. НЕ 2.4.1. Ґрунтовий покрив континентів [1,2,4,11,12]. Ґрунтовий покрив Євразії, Африки, Пі-внічної і Південної Америки, Австралії. НЕ 2.4.2 .Земельні ресурси світу [1,2,4,11,12]. Загальні відомості про земельні ресурси світу, земельний фонд світу та ступінь його використання. НЕ 2.4.3. Охорона ґрунтів [2,3,4,7,11,12]. Принципи раціонального землекористування. Зав-дання охорони ґрунтів.

ЗМ ІІІ. Ґрунтовий покрив та земельні ресурси України НЕ3.5.1. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси зони мішаних лісів [9,10,12]. Географічне по-ложення зони. Умови ґрунтоутворення. Ґрунти, їх будова, властивості. Структура ґрунтового покриву. Земельні ресурси, проблеми їх використання і охорони. НЕ 3.5.2. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси лісостепової зони [9,10,12]. Географічне поло-ження зони. Умови ґрунтоутворення. Ґрунти, їх будова, властивості. Структура ґрунтового покриву. Земельні ресурси, проблеми їх використання і охорони. НЕ 3.5.3. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси степової зони. Географічне положення зони. Умови ґрунтоутворення. Ґрунти, їх будова, властивості. Структура ґрунтового покриву. Земе-льні ресурси, проблеми їх використання і охорони. НЕ 3.5.4. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси гірських областей України [9,10,12]. Висотна поясність і умови ґрунтоутворення й поширення ґрунтів, їх будова і властивості, структура ґрунтового покриву. Гірські бурі лісові, дерново-буроземні, гірські лучні і чорноземні ґрунти. НЕ 3.5.5. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси Чернівецької обл. [6,12]. Чинники і процеси ґрунтоутворення. Ґрунти і земельні ресурси області. Проблеми їх раціонального використан-ня і охорони.

ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Глазовская М.А. Общее почвоведение и география почв. - М.: Высшая школа, 1981. 2. Добровольский В.В. География почв с основами почвоведения. - М.: Просвещение, 1976. 3. Добровольский В.В., Гришина А.А. Охрана почв. - М.: Изд - во Моск. ун - та, 1985. 4. Добровольский В.В., Урусевская И.С. География почв. - М.: Изд - во Моск. ун - та, 1984. 5. Карпачевский Л.О. Зеркало ландшафта. - М.: Мысль, 1985.

61

6. Кучинский П.А., Яневская Л.П. Почвы Черновицкой области и определение потребности их в удобрениях. - Львов: Каменяр, 1965.

7. Никитин Е.Д. Жизнь и будущее почв. - М.: Знание, 1979. 8. Почвоведение / Под ред. И.С. Кауричева. - М.: Колос, 1985. 9. Почвы Украины и повышение их плодородия / Под ред. Н.И. Полупана. – Киев: Урожай, 1988. 10. Природа Украинской ССР. Почвы / Н.Б.Вернандер и др. – Киев: Наук. думка, 1986. 11. Розов Н.Н., Строганова М.Н. Почвенный покров мира. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. 12. Чорний І.Б. Географія ґрунтів з основами ґрунтознавства. - К.: Вища школа, 1995.

ДИСЦИПЛІНА „БІОГЕОГРАФІЯ” Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка Біогеографія присвячена вивченню одного із основних компонентів природно-територіальних комплексів. Це єдина дисципліна, в якій студенти знайомляться з живими компонентами ландшафту. У результаті вивчення цього курсу студенти повинні отримати уяву про основні історичні і екологічні фактори, визначаючі поширення живих організмів на поверхні суші і у водах океанів. Дисципліна включає відомості про флористичну і фауністичну географію, а також про географію рослинних суспільств і тваринного населення. Одна із цілей дисципліни – показа-ти єдність органічного світу планети, зв’язок її рослинного і тваринного світу, а також залежність рослинного і тваринного населення від факторів фізико-географічного середовища і від дії людини

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Вступ. Поняття про біосферу.

НЕ 1.1. Вступ до курсу. Флора, фауна, біота.Предмет біогеографії. Основні поняття: фауна, флора, біота, рослинний покрив, тваринний світ. НЕ 1.2. Поняття про біосферу. Границі, маса живої речовини в біосфері її продукція. Роль ор-ганізмів в кругообігу основних елементів біосфери. НЕ 1.3. Еволюція життя на Землі. Сучасні уявлення про виникнення життя. Погляди Д.Холдейна, Д.Бернала, А.І. Опаріна. Основні положення теорії еволюції Ч.Дарвіна – А.Уоллеса. НЕ 1.4 Різноманітність організмів в біосфері. Система органічного світу. Основні системати-чні одиниці: вид, рід, родина, порядок (загін), клас, тип. Нижчі і вищі рослини. Систематика тваринного та рослинного світу. НЕ 1.5 Біоценоз та його властивості. Характерні особливості біоценозів. Ознаки біоценозів. Стадії НЕ 1.6 Ареал виникнення, динаміка, класифікація біоценозів. Поняття про ареал. Типи ареалів. Центри ареалів. Охорона видів. Центри походження культурних рослин та свійських тварин. НЕ 1.7. Флористичне районування суші Землі. Основні засади флористичного районування суші Землі. Характеристика флористичних царств, областей та підобластей, їх основні енде-мічні та спільні таксони. Історія формування і розвитку флористичних царств. НЕ 1.8 Фауністичне районування суші Землі. Основні засади фауністичного районування су-ші Землі. Характеристика фауністичних царств, областей та підобластей, їх основні ендемічні та спільні таксони. Історія формування і розвитку фауністичних царств.

ЗМ 2. Основні типи біомів. НЕ 2.1. Біоми тундри. Біоми тундри, їх поширення та різновиди, їх фізико-географічні умови; основні види флори і фауни, трофічні зв’язки. Історія формування. НЕ 2.2. Біоми хвойних і широколистяних лісів помірного поясу. Поширення та різновиди хвойних і листяних лісів помірного поясу, їх фізико-географічні умови; основні види флори і фауни, трофічні зв’язки. Історія формування. НЕ 2.3. Біоми степів. Поширення та географічні різновиди степів, їх фізико-географічні умо-ви; основні види флори і фауни, трофічні зв’язки. Історія формування. НЕ 2.4. Біоми аридних та семіаридних областей. Пустині та напівпустині помірних і тропічних областей, їх фізико-географічні умови; основні види флори і фауни, трофічні зв’язки. Типи

62

пристосувань тваринного світу і рослинності до недостатнього зволоження. НЕ 2.5. Біоми субтропічних лісів і чагарників, тропічних і субтропічних саван. Субтропічні ліси і чагарники середземноморського типу, тропічні й субтропічні савани, їх фізико-географічні умови; основні види флори і фауни, трофічні зв’язки. Географічні різновиди ча-гарникових та саванних формацій. НЕ 2.6. Біоми перемінно-вологих поясів. Вологі дощові ліси. Ліси перемінно-вологих поясів. Вологі дощові ліси їх фізико-географічні умови; основні види флори і фауни, трофічні зв’язки. НЕ 2.7. Висотна поясність. Типи висотної поясності. НЕ 2.8. Органічний світ водного середовища. Основні закономірності розподілу живих істот у водному середовищі. НЕ 2.9 Органічний світ підземного середовища. Основні риси ґрунтової фауни, спелеофлори та спелеофауни. Троглобіонти, троглофіли і троглоксени.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Алехин В. В. и др. География растений с основами ботаники. - М.: Учпедгиз, 1961. 2. Воронов А. Г. Биогеография. - М.: Изд. МГУ, 1963. 3. Воронов А. Г. Биогеография с основами экологии. - М.: Изд. МГУ, 1987. 4. Воронов А. Г. и др. Биогеография мира. - М.: Высшая школа, 1985. 5. Второв П. П., Дроздов М. М. Біогеографія. - К.: Вища школа, 1982. 6. Леме Ж. Основы биогеографии. - М.: Прогресс, 1976. 7. Ярошенко П. Д. Общая биогеография. - М.: Изд. Мысль, 1976. 8. Второв П. П., ДроздовН. Н. Биогеография материков. - М.: Изд. 2-е, 1979. 1. Бобринский Н. А., Гладков Н. А. География животных. - М.: Учпедгиз, 1961. 2. Вальтер Г. Растительность земного шара. - Т. 1-3. - М.: Изд. Прогресс, 1969-1974. 3. Гавеман А.В. Биогеография (краткий курс лекций). - Калинин, 1974. 4. Нейл У. География жизни. - М., 1973. 5. Использование и охрана природных ресурсов. – М.: Прогресс, 1972. 6. Человек, общество и окружающая среда. – М., 1973. 7. Родин Л.Е., Базилевич Н.И. Динамика органического вещества и биологический кру-

говорот в основных типах растительности. - М., 1965. ДИСЦИПЛІНА «ОСНОВИ ГЕОІНФОРМАТИКИ»

Кількість годин (кредитів): 81 год. (2,5 кредити) Форма контролю – залік І. Пояснювальна записка 1.1. Мета даного курсу - на базі прослуханого курсу "Інформатика" розвинути у студентів навички та уміння застосовувати засоби комп’ютерних технологій для виконання приклад-них фахових завдань шляхом використання ПК для введення, опрацювання і візуалізації текс-тової, статистичної і графічної інформації географічного змісту. 1.2.. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: - знати історію розвитку геоінформатики і ГІС у світі і Україні; типові найновіші та нійуживаніші апаратні засоби обчислювальної техніки для потреб географічних досліджень; теорію інформації та основні типи даних для введення в ГІС. - розуміти значення і роль геоінформаційним технологій у сучасних дослідженнях і практичній діяльності суспільства; структурні і функціональні особливості геоінформаційним систем. - уміти застосовувати засоби комп’ютерних технологій для виконання фахових завдань шляхом використання ПК.ж для введення і візуалізації текстової, статистичної і графічної інформації географічного змісту у програмних пакетах SURFER , MAPINFO, Coreldrau

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Геоінформатика і ГІС – як продукти інформаційного суспільства, їх становлення

та розвиток в Україні та за кордоном НЕ 1.1. Історія розвитку геоінформатики та ГІС в Канаді, США, Швеції та в Україні. Вступ. Інформаційні проблеми суспільства. Інформаційний вибух та інформаційний голод. Визначення геоінформатики як науки, технології та індустрії за різними авторами та її зв’язки із суміжними науками. Поняття про геоінформаційну систему. Основні етапи розвит-

63

ку загальної інформаційної технології. Становлення і розвиток ГІС-технологій у Канаді, Швеції і США. Національна ГІС Канади (CGIS) та перші спроби класифікації ГІС. Особливо-сті розвитку геоінформатики і ГІС-технологій в Україні та основні проблеми їх впровадження в життя. Крнцепція багатоцільової національної ГІС України. НЕ 1.2. Поняття інформаційної і геоінформаційної системи (іс та гіс), їх структура, фкнкції та класифікації. База даних (БД), система управління базою даних (СУБД) та банк даних (БнД) . Класифікація інформаційних систем за різними критеріями. Схема основних функцій ГІС. Стру-ктура ГІС за Х.Калкінзом. Класифікація гіс за Браскеном, Вебстером, Ніколсом та Кошарьовим і Каракіним. НЕ 1.3. Теорія інформації та її основні парадигми. Поняття даних , інформації і знань у суспі-льстві і науці та вгеоінформатиці зокрема. НЕ 1.4. Практичні роботи. Вдосконалення навиків редагування і форматування тексту в редак-торі ms word. Засвоїти прийоми побудови і форматування таблиць і діаграм в ms word. Загальні прийоми роботи в ms exel: створення та використання електронних таблиць в ms exel; особливос-ті побудови і редагування діаграм в табличному процесорі ms exel; проведення розрахункових робіт у ms exel. Створення та редагування баз даних в ms access 97; робота з файлами баз даних в ms access 97. Прийоми роботи в системі mapinfo 5.5.: ознайомитись о особливостями інтерфейсу і принципами роботи гіс-пакету mapinfo; вивчити загальні прийоми роботи в гіс-пакеті mapinfo на основі використання мультимедійних посібників. ЗМ 2. Формалізація відношень у реляційній моделі даних. Регістрація, збереження і введення

даних в ГІС. Експертні системи. Візуалізація даних в геоінформаційних технологіях. НЕ 2.1. Реляційна модель даних , основні операції над відношеннями у нійта нормаліза-ція останніх. Поняття відношеня, кортежу, атрибуту і їх співвідношення. Ступінь і потуж-ність відношення. Види відношень у реляційній БД та їх властивості. Основні операції над відношеннямии – об’єднання, перетин, різниця, декартовий добуток, ділення, з’єднання, ви-бір і проеція. Види залежностей між ключами і атрибутами. Нормалізація відношень до пер-шої, другої, третьої нормальної форми - 1НФ, 2НФ, 3 НФ. Приведення відношень до посиле-ної 3НФ форми (нормальної Бойса-Кодда-НФБК), 4НФ, 5НФ. НЕ 2.2. Векторне і растрове представлення даних в ГІС та основні джерела даних і їх типи. Картографічні банки даних Векторне і растрове представлення даних в геоінформатиці. Джерела даних і їх типи для введення в ГІС: Картографічні. Статистичні. Аерокосмічні. Польові. Текстові НЕ 2.3. Експертні системи та візуалізація даних в ГІС. Типи експертних систем та пер-спективи їх використання в експертних дослідженнях і природоохоронній діяльності. Види фіксації даних про просторово розподілені явища взагалі і в геоінформатиці зокрема, та фор-ми її видачі. Можливості ПК. НЕ 2.4. Практичні роботи. Прийоми роботи в системі Surfer 6.0.: Засвоїти головні прийоми побудови ізолінійних поверхонь в ГІС-пакеті SURFER; Набути навиків побудови та редагу-вання ізолінійних поверхонь у двовимірному і трьохвимірному зображенні в ГІС-пакеті SURFER. Особливості роботи CorelDraw та основні прийоми побудови графічних елементів в CorelDraw: Ознайомитися з особливостями роботи CorelDraw.; Засвоїти основні прийоми по-будови графічних елементів в CorelDraw.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Берлянт А.М. Геоизображения и геоиконика. / Серия «Новое в жизни, науке, технике», Науки о Земле, №11, 1990 г. - М.: Изд-во Знание. 1990. – 48 с. 2. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. Посібник / за ред. О.І.Пушкаря. – К.: ВЦ Академія, 2001. 3. Информатика. Базовый курс / Под ред. С. В. Симоновича. - СПб., 1998. 4. Линник В.Г. Построение геоиформационных систем в физической географии. – М.: Изд. МГУ, 1990. – 80 с. 5. Светличный А.А., Андерсон В.Н., Плотницкий С.В. Географические информационные сис-темы: технология и приложения. – Одесса: Астропринт, 1997. – 196 с. 6. Симонович С., Евсеев Г., Алексеев А. Специальная информатика. Уч. пос. – М.: АСТ – ПРЕСС, Инфорком – Пресс. 1999. – 480 с.

64

ДИСЦИПЛІНА «ЛАНДШАФТОЗНАВСТВО» Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю – екзамен І. Пояснювальна записка 1.1. Мета викладання дисципліни. Ландшафтознавство - один з тих навчальних географічних курсів, якому належить важлива методологічна роль. Мета курсу – сформувати у студентів світоглядні, загальнонаукові та конкретні науково-рефлексивні знання про ландшафти, а та-кож розвинути методичні і прикладні навички їх вивчення в цілях раціонального використан-ня ландшафтів.

1.2. Завдання вивчення дисципліни Теоретичний курс повинен сформувати у студентів уявлення про нерозривну єдність

всіх природних компонентів ландшафтної сфери Землі, знання про природні та антропогенні комплекси, наукові основи оптимізації взаємовідносин людини і природи, принципи і методи створення культурних ландшафтів.

1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни На лабораторних заняттях студенти повинні навчитися складати карти ландшафтних

комплексів, знати принципи їх побудови і способи зображення. Завдяки співставленню серії карт компонентів природи вміти з’ясовувати взаємозв’язки між ними, скласти комплексний профіль території, на ландшафтній основі розробити схему раціонального природокористу-вання.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ І. Теорія та методологія ландшафтознавства.

НЕ 1.1.1. Об’єкт, предмет та методи дослідження. Зв’язок з іншими науками. Об`єкт, пред-мет, завдання та методи досліджень ландшафтознавства. Місце ландшафтознавства в системі географічних наук. Наукові та соціально-економічні передумови “зародження" науки про ландшафти. НЕ 1.1.2. Історія розвитку ландшафтознавства. “Відкриття” ландшафту й обгрунтування за-гальних уявлень про ландшафт. Розробка вчення про морфологію ландшафту. Становлення геохімії та геофізики ландшафту, структурно-динамічного й антропогенного ландшафтознав-ства. Сучасні проблеми науки. Ландшафтознавчі дослідження в зарубіжних країнах. НЕ 1.2.1. Геосистемна концепція – методологічна основа ландшафтознавства. Загальнонау-кове уявлення про системи, системний підхід до пізнання світу. Становлення геосистемної концепції, її суть. Геосистема: будова, елементи, властивості. Натуральні й інтегральні (антропогенні) геосистеми, їх характерні риси. Основні організаційні рівні геосистем і чинни-ки їх диференціації: глобальний, регіональний і локальний рівні. Системний підхід у дослідженні ландшафтів. НЕ 1.2.2. Ландшафтний комплекс як геосистема. Компоненти природи та їх роль у формуванні ландшафтних комплексів (ЛК). Поняття про “сильні” та “слабкі” компоненти, к.-речовини і к.-сфери. ЛК як результат взаємодії геокомпонентів. Речовинні, енергетичні й інформаційні зв’язки, сутність, будова, властивості ЛК. НЕ 1.2.3. Ландшафт і його складові. Підходи і трактування поняття “ландшафт”. Основні морфологічні одиниці ландшафту: фація, урочище, місцевість. Специфічні одиниці ландшаф-ту: ланка, підурочище і підмісцевість, літогенетична стрия, висотна місцевість і орокліматичний сектор. НЕ 1.2.4. Структура геосистем. Поняття про структуру геосистеми та її типи. Просторові структури. Ландшафтні територіальні (хоричні) структури (ЛТС): генетико-морфологічна, позиційно-динамічна, парагенетична, басейнова. Вертикальні (топічні) структури: геокомпо-нентна (матеріальні комп.), речовинно-фазова (геомасова), просторово-об’ємна (геогоризонт-на). Часові структури. Загальні поняття про часові структури та їх типи: процесні (функціональні), етологічні (змін станів). НЕ 1.2.5. Функціонування і динаміка ландшафту. Енергетичні чинники функціонування ландшафту. Біохімічний кругообіг і біопродуктивність ландшафтів. Функціонування ландшафтів і морфолітогенез. Динаміка й еволюція ландшафту. Флуктуація та сукцесія, фак-тори розвитку ландшафтів. Основні ландшафтно-екологічні закономірності еволюції

65

ландшафтів. Саморозвиток. Вік ландшафту. Ритмічні зміни в природі. Динамічні стани. Про-блеми саморегуляції та стійкості ландшафтів. НЕ 1.2.6. Класифікація ландшафтів Землі. Сутність і принципи загальнонаукової класифікації ландшафтів. Основні типологічні одиниці та критерії їх виділення. Класифікаційні категорії гірських ландшафтів. Основні типи ландшафтів Землі. НЕ 1.2.7 Фізико-географічне районування. Сутність, основні принципи (цілісності, комплексності) і методи (ландшафтознавчий) районування. Таксономічні одиниці районуван-ня та критерії їх виділення. Співвідношення фізико-географічних і типологічних одиниць ландшафтної диференціації. Ландшафтна структура ф/г регіонів Землі. НЕ 1.2.8. Основні типи ландшафтів Землі. Географічне положення, умови розвитку, структу-ра, особливості використання та збереження: полярні й приполярні, бореальні, суббореальні, субтропічні, тропічні, субекваторіальні, екваторіальні, гірські ландшафти.

ЗМ ІІ. Антропогенне та прикладне ландшафтознавство. НЕ 2.3.1. Наукові основи вивчення антропогенних ландшафтів[4]. Становлення антропоген-ного ландшафтознавства (АЛ). Структурна організація та рівні пізнання, принципи і методи дослідження, класифікація АЛ. НЕ 2.3.2. Сучасні антропогенні ландшафти. Основні класи антропогенних ландшафтів (селітебні, промислові, сільськогосподарські, лісогосподарські, рекреаційні), їх соціально-економічні функції. НЕ 2.4.1. Виробнича оцінка ландшафтів. Ландшафтознавче обгрунтування раціонального ви-користання і збереження довкілля. Інформаційна основа, принципи і методи оцінкових ланд-шафтознавчих досліджень. Ландшафтно-екологічна експертиза і прогнозування. Адаптивний і конструктивний підходи до господарської експлуатації й територіальної організації ландшафтів. Ландшафтні основи оптимізації довкілля. НЕ 2.4.2. Культурний ландшафт і його проектування. Поняття культурного ландшафту, його функціональні елементи. Роль управління в функціонуванні й динаміці культурного ланд-шафту, ландшафтознавчий моніторинг. Принципи проектування культурного ландшафту. Ес-тетика й архітектура культурного ландшафту.

ЗМ ІІІ. Ландшафтознавче картографування. НЕ 3.5.1. Ландшафтні карти: науковий зміст і соціально-економічні функції. Ландшафтні карти, як просторові моделі ландшафтів Землі. Принципи ландшафтного картографування. Основні типи ландшафтних карт та їх легенд. Ландшафтні кадастри та ГІС. НЕ 3.5.2. Навчальне ландшафтознавче картографування. Складання крупномасштабних ланд-шафтних карт (типової й експериментальної), побудова легенд, оформлення карт.

ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Арманд Д.Л. Наука о ландшафте (Основы теории и логико-математические методы).

М.:Мысль, 1975. с.5-46; 237-274. 2. Гуцуляк В.М. Ландшафтознавство: Навч. посібник. - Чернівці: Рута, 2005.-124с. 3. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: Місце і простір: Монографія у 2-ох т. - К.:

«Київський університет», 2005. – Т.1. – 431 с., Т.2. – 503 с. 4. Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. – Вінниця: Арбат, 1998. –

292с. 5. Исаченко А.Г. Основы ландшафтоведения и физико-географическое районирование:

Учеб. пособие.М.: Высш. шк., 1991. 6. Исаченко А.Г. Оптимизация природной среды: Геогр. аспект. М.: Мысль,1980. - С.154-

255. 7. Куракова Л.И. Современные ландшафты и хозяйственная деятельность: Кн. для учителей

М.: Просвещение,1983. 159 с. 8. Макунина А.А., Рязанов П.Н. Функционирование и оптимизация ландшафта: Учеб. посо-

бие.: Изд.геогр.фак., 1988. Гл.1,3,4. 9. Марцинкевич Г.И., Клуцунова Н.К., Мотузко А.Н., Основы ландшафтоведения:

Учеб.пособие. - Минск: Высш. шк., 1986. С.7-82, 137-143, 157-165. 10. Миллер Г.П. Ландшафтные исследование горных и предгорных территорий.- Львов: Ви-

ща шк., 1974. - 202 с.

66

11. Мильков Ф.Н. Физичекская география: Учение о ландшафте и геог. зональность. Воро-неж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1986. - С.7-91.

12. Михайлов Н.И. Физико-географическое районирование: Учебник. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. С. 59-106.

13. Міхелі С.В. Основи ландшафтознавства. – Київ-Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002. – 180 с.

14. Николаев В.А. Проблемы регионального ландшафтоведения. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. Гл. 3,4.

15. Охрана ландшафтов. Толковый словарь / М.Данева и др. М.: Прогресс, 1982. 271 с. 16. Пащенко В.М. Методологія постнекласичного ландшафтознавства. – К. Б.в., 1999. – 220 с. 17. Петлін Валерій. Концепції сучасного ландшафтознавства. – Львів: ВЦЛНУ, 2006. – 351 с. 18. Преображенский В.С., Александрова Т.Д., Куприянова Т.П. Основы ландшафтного анали-

за. М.: Наука,1988. С.7-52; 76-103; 141-149. 19. Прока В.Е. Морфологическая структура ландшафтов и землеустроительное проектирова-

ние. – Кишинев: Штиинца, 1976. – 47с. 20. Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах. Новосибирск: Наука, 1978. С. 14-22, 29-34,

106-120. 21. Чупахин В.М. Основы ландшафтоведения. – М.: Агропромиздат, 1987. – 168с.

ДИСЦИПЛІНА „ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ” Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка Мета дисципліни: сформувати у студентів комплексне уявлення про: загальні закономірнос-ті взаємодії живих організмів між собою та факторами навколишнього середовища та струк-туру та функціонування надорганізмових систем, та особливості антропогенного впливу на стан навколишнього середовища

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Загальна екологія

НЕ 1.1. Екологія в системі природничих наук, її науковий та прикладний аспект.Становлення еко-логії як природничої науки. Екологічні дослідження в Україні. Структура сучасної екології, її за-вдання та методи. Місце екології в системі біологічних наук. Основні розділи, які входять до складу екології. Явище «парникового ефекту». Виникнення «озонових дір». Кислотні дощі. Демографічна криза і демографічний вибух. Надзвичайні екологічні ситуації – катастрофи. НЕ 1.2. Екологічні фактори. Різноманіття екологічних факторів та їх класифікації Загальні закономірності впливу екологічних факторів на живі організми. Найважливіші абіотичні фак-тори. Біотичні фактори середовища. Поняття екологічних факторів. Характеристика основних абіотичних факторів. Екологічні групи організмів за відношенням до основних абіотичних факторів. Біотичні фактори. Поняття лімітуючого фактору. Особливості життєвих форм. Осо-бливості морфологічних, фізіологічних, поведінкових адаптацій. НЕ1.3. Основні середовища життя і адаптація до них організмів. Поняття середовища життя. Властивості середовища життя організмів та відповідні пристосування біоти. Водне середо-вище. Ґрунт як середовище існування. Наземно-повітряне середовище. Організм як середови-ще. Поняття біологічної системи. Популяція, її структура та показники.Біоценоз як біологічна система. Поняття про екологічну нішу. Особливості соціального середовища. Коливання чи-сельності та гомеостаз популяції. НЕ 1.4. Надорганізмові біологічні системи. Популяція як біологічна система. Екологія угру-повань і екосистем. Структурні та функціональні особливості біосфери. Поняття екосистеми. Різноманітність наземних екосистем. Приклади прісноводних екосистем. Особливості морсь-ких екосистем. Поняття біосфери та ноосфери. Поняття великого і малого коло обігу речовин в природі. Біогеохімічні цикли найважливіших біогенних елементів.Стійкість екосистем. Ти-пи сукцесій. Домінанти, субдомінанти едифікатори

ЗМ 2. Прикладна екологія НЕ 2.1. Антропогенний вплив на біосферу. Загальна характеристика антропогенного впли-ву.Стан довкілля за дії основних галузей виробництва. Екологічна безпека людини. Антропо-генний вплив на атмосферу.Антропогенний вплив на гідросферу. Антропогенний вплив на

67

літосферу. Здоров’я людини за дії факторів навколишнього середовища. Екозалежні хвороби людини. Раціональне харчування.Екологічно безпечні продукти харчування. НЕ 2.2. Природні та антропогенні забруднення біосфери. Забруднення та їх класифікації. Ха-рактеристика забруднюючих агентів за походженням. Поняття екологізації виробництва. Екологічні проблеми енергетичної галузі: Альтернативні джерела енергії; Альтернативні ви-ди палива. Екологізація сільського господарства. Поняття екологічної свідомості Екологічна культура, освіта, виховання, етика. Особливості екологічної інформації. Роль екоорганізацій у збереженні і відтворенні довкілля НЕ 2.3. Основні аспекти охорони довкілля та раціонального природокористування. Поняття охорона навко-лишнього природного середовища (НПС) та природокористування. Способи регулювання природо-користування нормативно-правові; організаційно-управлінські; економічні. Система контролю природокористуванням. Природоохоронна діяльність підприємств. Збереження біорізноманіття – шлях до оптимізації соціоекосистем. Роль Червоної та Зеленої книг у збереженні біорізноманіття. Об’єкти охорони природи, їх значен-ня в житті біосфери та суспільства. Формування національної екомережі України. Природно-заповідний фонд України і Чернівецької області. Поняття природоохоронної діяльності підприємства. Екологічний менеджмент.Екологічний аудит і експертиза. Екопаспортизація підприємств. НЕ 2.4. Екологічна ситуація в Україні. Головні причини, джерела та наслідки розвитку еко-логічної кризи в Україні. Демографічна ситуація в Україні. Стан довкілля Чернівецької обла-сті. Загальна характеристика екологічної ситуації в Україні. Екологічні проблеми найбільших річок, Чорного та Азовського морів. Екологічний стан Донецько-Придніпровського регіону. Особливості екологічної ситуації на Поліссі. Екопроблеми Карпат. Найбільш небезпечні об’єкти регіону. Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Батлук В.А. Основи екології: Підручник. – К.: Знання, 2007. – 519 с. 2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології: Підручник. – К.: Либідь, 2005. – 408 с. 3. Джигирей В.С. Екології та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник. – К.:Т-во «Знання», КОО, 2006. – 319 с.. 4. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2006. – 368 с. 5. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / За ред.. К.М. Ситника. – К.: Вища школа, 2005. – 382 с. 6. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Уні-верситетська книга», 2003. – 416 с. 7. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 500 с. 8. Потіш А.Ф., Медвідь В.Г., Гвоздецький О.Г., Козак З.Я. Екологія: основи теорії і практи-кум. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Львів: «Новий Світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 296 с. 9. Федоряк М.М., Москалик Г.Г. Основи екології: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Чернівці: ЧНУ, 2009. – 352 с. 10. Федоряк М.М., Москалик Г.Г. Основи екології: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Чернівці: ЧНУ, 2009. – 352 с.

ДИСЦИПЛІНА „ТОПОГРАФІЯ З ОСНОВАМИ ГЕОДЕЗІЇ” Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю –екзамен

І. Пояснювальна записка. 1.1. Мета навчальної дисципліни «Топографія з основами геодезії» полягає в засвоєнні студента-ми теоретичних і практичних навиків, що пов’язані з вирішенням завдань на топографічних картах, проведенням теодолітної, мензульної, бусольної, екерної, окомірної зйомок, геометричного, баро-метричного і тригонометричного нівелювання та відповідного знання будови і принципів роботи приладів, що їх забезпечують. Студент повинен знати об’єкт і методи топографо-геодезичних до-сліджень, системи координат, точність та похибки вимірів, зміст топографічних карт, методи ви-значення планових координат точок, методи лінійних вимірів, принципи виміру горизонтальних та

68

вертикальних кутів, загальні принципи топографо-геодезичних зйомок. Після прослуховування ку-рсу студенти повинні вміти вимірювати віддалі на місцевості та на топографічних картах, вимірю-вати горизонтальні та вертикальні кути на місцевості, визначати географічну широту і довготу об’єкта на топографічній карті, вираховувати кути зближення меридіанів та магнітного схилення, визначати прямокутні координати точок, вимірювати азимути і дирекційні кути, вирішувати пряму і обернену геодезичну задачі , визначати висоти точок, крутизну схилів, будувати профіль місцево-сті, характеризувати ділянки місцевостей за топографічною картою, працювати з геодезичними приладами.

1.2. Головні завдання курсу – ознайомити студентів з загальною теорією топографії і геодезії, методами топографо-геодезичного дослідження;

– навчити студентів розуміти топографічні карти і користуватися ними в наукових до-слідженнях, практичній та навчальній діяльності;

– показати значення топографо-геодезичних знань у сучасному житті; – розвинути у студентів уміння використовувати топографічні карти різного масштабу

і призначення. – розкрити сучасні підходи до розробки і використання топографічних карт. - здійснювати основні види геодезичних зйомок. 1.3 Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни. У результаті вивчення дисципліни «Топографія з основами геодезії» студент повинен: Знати: – об’єкт і методи топографо-геодезичного вивчення; – види, властивості, структуру, форми передачі та відображення картографічної інфо-

рмації на топографічних картах; – системи координат, що їх застосовують в топографії; –загальні принципи геодезичних зйомок. Вміти: – збирати та опрацьовувати матеріали для складання топографічних карт; –вимірювати віддалі на місцевості та топокартах; – використовувати інформаційні можливості топографічної карти; – вираховувати кути зближення меридіанів та магнітного схилення; – визначати координати точок; – вимірювати азимути і дирекційні кути; – вирішувати пряму та обернену геодезичні задачі; – визначати висоти точок та крутизну схилу; – будувати профіль; – працювати з геодезичними приладами.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ). ЗМ 1. Загальні відомості топографії і геодезії.

НЕ 1.1 Вступ до курсу “Топографія з основами геодезії”. Роль і значення карти в географіч-них дослідженнях. Предмет та об’єкт дослідження. Методи дослідження. НЕ 1.2. Поняття про форму і розміри Землі. Способи визначення. Опорні мережі. Форма і розміри Землі. Способи визначення розмірів. Методи проектування. Державна опорна геоде-зична мережа. Тріангуляція. Трилатерація. Полігонометрія. НЕ 1.3. Системи координат і висот, що застосовуються в топографії. Географічна система ко-ординат, система прямокутних координат. Полярна система координат. Пряма та обернена геодезична задачі. НЕ 1.4. Кути орієнтування. Початкові напрямки. Система висот – початкові напрямки. Кути орієнтування. Магнітне схилення та зближення меридіанів. Географічний та магнітний ази-мут. Дирекційні кути і румби. НЕ 1.5. Історичні особливості розвитку топографії і геодезії. Історичні періоди розвитку нау-ки та сучасні проблеми і завдання топографії і геодезії.

ЗМ 2. Топографічні карти і плани НЕ 2.1. Топографічні плани і карти. Зміст. Вимоги. Властивості і призначення. Вимоги до то-покарт і топопланів. Властивості і призначення топокарт. Елементи топографічних карт і

69

планів , картографічні зображення, математична основа. Допоміжне оснащення та додаткові дані. Геодезична основа. НЕ 2.2. Математична основа топографічних карт. Масштабний ряд топографічних карт. Роз-графка і номенклатура. Картографічні проекції. Генералізація. НЕ 2.3. Картографічне зображення та умовні знаки. Картографічне зображення. Система умовних знаків. Зображення на картах населених пунктів, промислових, с/г і соціокультурних об’єктів, рельєфу, рослинності.

ЗМ 3. Топографо-геодезичні зйомки НЕ 3.1. Поняття про топографо-геодезичні зйомки. Зміст топографо-геодезичних зйомок. Класифікація. Види і способи зйомок. Стадії та організація топографо-геодезичних робіт. Вимоги до ведення польової документації НЕ 3.2. Наземні зйомки. Лінійні та кутові виміри. Прилади. Особливості та види наземних зйомок. Лінійні вимірювання на місцевості. Прилади. Поняття про віддалеміри. Геометрична схема вимірювання вертикальних і горизонтальних кутів. НЕ 3.3. Зміст та види спрощених зйомок. Зміст та види спрощених зйомок. Бусольна зйомка. Окомірна зйомка. Еккерна зйомка. НЕ 3.4. Тахеометрична зйомка. Будова теодоліта. Повірки теодоліта. Вимірювання вертика-льних і горизонтальних кутів теодолітом. Проведення зйомки. Опрацювання результатів зйо-мки. Обчислення координат. Викреслення плану. НЕ 3.5. Нівелювання. Нівелір та його будова. Повірки. Суть і види нівелювання.

ІІІ. Література до дисципліни 1. Жупанський Я.І., Сухий П.О. – Соціально-економічна картографія – Тернопіль, 1997, 274 ст. 2. Любченко В.Є Карта у плині часу. – Вінниця: ДП «ДКФ», 2008. – 160 с. 3. Балыч Ю.С., Васмут А.С. Проектирование и составление карт. – М.: Недра, 1984. – 364 с. 4. Картографія: Терміни та визначення. ДСТУ 2757 – 94. – К.: Держстандарт України, 1994 – 96 с. 5. Левицький І.Ю., Фурса Л.С. Українсько-російський картографічний словник. – К., 1997. – 414 с. 6. Пересадько В.А., Борисенко Л.Я. Шкільний словник-довідник з картографії та топографії.

– Харків: Основа, 2004. – 80 с. 7. Сосса Р.І. Картографічні твори, видані ДНВП «Картографія» (1945-2003

р.р.).Бібліографічний покажчик. – К.: ДНВП «Картографія», 2004. – 248 с. 8. Сосса Р.І. Картографування території України: Історія, перспективи, наукові основи. – К.:

Наукова думка, 2005. – 292 с. 9. Картографічні ресурси Інтернет (Методична розробка для студентів) // В.О. Шевченко,

Е.Л. Бондаренко, О.М. Селезньов, А.П. Негай – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 28 с. 10. Національний атлас України – К.; ДНВП “Картографія”, 2007. – 440с., іл. 11. Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії: Навчальний посібник. – Київ: Центр

навчальної літератури, 2003 – 208 с. 12. Салищев К.А. – Картография – М., 1982. – 272 с. 13. Білокриницький С.М. Топографія і геодезія. Частина 1. Методичний посібник – Чернівці:

Рута, 2001. 14. Гедымин А.В., Грюнберг Г.Ю., Малых М.И. Практикум по картографии с основами топо-

графии. Учебн. пособие – М. Просвещенна, 1981-148с. 15. Топография с основами геодезии/ Под. ред. А.С. Харченко и Божок – М.: Высшая школа, 1986 16. Топографія з основами геодезії/ за ред.. А.П. Божок – К.: Вища школа, 1995 17. Сосса Р.І. – Картографування території України – К., 2005. 18. Берлянт А. М. Карта – второй язык географии. М.: Просвещение, 1985. 191 с. 19. Картографічне моделювання: навчальний посібник / Т.І. Козаченко, 20. Салищев К.А. Картоведение – М.: изд-во МГУ, 1990 – 400 с. 21. Справочник по картографии. Под ред. Е.И. Халугина. – М.: Недра, 1988. – 428 с. 22. Ширяев Е.Е. Картографическое отображение, преобразование и аналіз геоинформации. –

М.: Недра, 1984. – 248 с. ДИСЦИПЛІНА “КАРТОГРАФІЯ”

Кількість годин (кредитів): 54 год. (1,5 кредити) Форма контролю – залік

70

І. Пояснювальна записка Мета викладання дисципліни: формування у студентів систематизованих картографічних знань і вмінь роботи з картографічними творами. Дисципліна знайомить студентів з історичним та сучасним станом і тенденціями розвитку картографії, як науки, галузі і вироб-ництва, у світлі існуючих теоретико-методологічних концепцій. Вона розкриває перспективи картографічного моделювання та вказує на прикладні сторони застосування отриманих результатів шляхом формування у студентів картографічних вмінь і навичок. Викладання картографії слідує із уяви про неї, як про пізнавальну науку, що має за мету відображення і дослідження явищ природи і суспільства – їх розміщення, властивостей, взаємозв’язків, вла-стивостей і змін у часі шляхом використання картографічних творів. У результаті вивчення дисципліни студент повинен: Знати: − структуру картографії, відмінні риси науки від інших галузей знань та місце її посеред них; − історичні процеси формування картографічних знань та теоретичні концепції розвитку

картографії; − актуальні і перспективні шляхи розвитку світової і вітчизняної картографічної науки; − сутнісні риси різноманітних картографічних творів, принципи і підходи їх класифікації,

класифікацію карт, їх структуру і властивості; − математичну основу карт: масштаби, картографічні проекції і принципи їх побудови та

використання, координатні сітки, компонування; − картографічні способи і засоби відображення явищ і об’єктів на картах; − зміст, фактори, види і принципи генералізації; − джерела інформації для складання картографічних творів; − основи проектування і складання карт; − сутнісні риси картографічного моделювання та методи використання карт; − зміст і принципи геоінформаційного картографування та сучасні методи використання

ГІС у картографії; − сутнісні аспекти геоіконіки та принципи класифікації геозображень. Вміти: − використовувати різноманітні картографічні твори у наукових дослідженнях; − застосовувати різноманітні способи і засоби створення картографічного зображення; − аналізувати джерела інформації в контексті можливостей їхнього використання для ство-

рення картографічних творів; − проектувати і складати різноманітні тематичні карти; − застосовувати різноманітні методи і способи для аналізу інформації за географічними

картами; − застосовувати картографічні твори у навчальній діяльності; − порівнювати і аналізувати зміст географічних карт та ін. картографічних творів.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Картографія і картографічні твори

НЕ 1.1. Вступ до курсу. Мета, структура і предмет курсу. Значення курсу для географів різного профілю. Визначення картографії. Структура і особливості картографії, як навчальної дисципліни. Наукові і практичні завдання картографії. Картографія в системі наук. Взаємозв’язки картографії і геоінформатики. Зв’язки картографії і мистецтва. Теоретичні концепції картографії: комунікативна, модельно-пізнавальна, мовна, метакартографії, геоінформаційна, геоіконічна. Види і рівні картографування. Історія картографії та її сучасний стан НЕ 1.2. Картографічні твори: систематизація і особливості змісту. Карта – особлива форма представлення знань про реальний світ і просторова модель дійсності. Географічні карти: ви-значення, структурні елементи, властивості, принципи класифікації. Класифікація карт за масштабом, просторовим охопленням та змістом. Типи географічних карт. Аналітичні, комплексні і синтетичні карти. Карти динаміки і взаємозв’язків. Функціональні типи карт. Види і характерні риси картографічних творів. Карти й атласи України та її регіонів. НЕ 1.3. Математична основа карт. Математична основа карт, її призначення, елементи. Гео-

71

дезична основа і масштаби карт. Земний еліпсоїд. Картографічні проекції. Спотворення картографічного зображення. Еліпс спотворень. Головний і часткові масштаби карти. Спо-творення довжин, кутів, форм, площ на картах. Розподіл і величини спотворень у різних проекціях. Ізоколи. Принципи класифікації проекцій. Проекції карт світу, півкуль, материків і частин світу, океанів, окремих держав, України. Проекції топографічних карт. Вибір картографічних проекцій. Чинники що впливають на вибір проекцій. НЕ 1.4. Картографічне зображення карт. Зміст картографічного зображення і його елементи. Картографічна семіотика. Умовні позначення: функції, класифікація і застосування. Графічні засоби зображення об’єктів і явищ на картах. Картографічні способи зображення тематичних явищ на картах: значків, лінійних знаків, ізоліній, якісного фону, кількісного фону, локалізованих діаграм, картодіаграм, картограм, ареалів, знаків руху, крапковий. Шкали. Способи зображення рельєфу: перспективний, за видом допоміжного освітлення, штриховий, гіпсометричний, ізоліній ний тощо. Блок діаграми і цифрові моделі рельєфу. Сумісне засто-сування різних способів зображення. Розробка шкал. Картографічні написи і підписи: значен-ня, види, розміщення. Форми передання іншомовних назв. Картографічна топоніміка. Допоміжне оснащення карти, його суть і призначення. Види і зміст допоміжних елементів. Легенди тематичних карт, їх види. Додаткові дані карти, їх зміст і призначення. Картографічна генералізація, її суть, чинники, види і шляхи. Особливості генералізації за-лежно від способів зображення тематичних явищ і характеру їх розміщення. Географічні принципи генералізації. ЗМ 2. Сучасні напрями і тенденції проектування, складання, видання та використання

картографічних творів НЕ 2.1. Проектування, складання і підготовка до видання картографічних творів. Картографічне джерелознавство. Загальні особливості джерел картографічної інформації. Методи створення географічних карт. Програма і науково-технічний проект карти. Етапи проектування карт. Проектування, складання та редагування загальногеографічних і тематич-них карт. Проектування систем картографічних знаків і загального художнього оформлення карт. Створення рукописних тематичних карт на типових та оригінальних географічних осно-вах традиційним методом і на основі комп’ютерних технологій. Характеристика джерел картографічної інформації. Види джерел. Астрономо-геодезичні дані. Картографічні джерела. Дані дистанційного зондування. Натурні виміри і спостереження. Гідрометеорологічні спо-стереження. Економіко-статистичні дані. Текстові джерела. Аналіз і оцінка карт як джерел інформації. Оцінка математичної основи. Оцінка наукової достовірності карт Оцінка повноти і актуальності карти. Оцінка геометричної точності карти. Оцінка якості оформлення карти. Оцінка наочності і читабельності карти. Оцінка атласів та електронних картографічних творів. Оформлення програми тематичної карти. Особливості складання серій карт і географічних атласів. Автоматизація картоскладальних робіт і автоматизовані картографічні системи. Підготовка карт до видання. Друкування карт. Способи малотиражного розмножен-ня карт. Авторство у картографії. НЕ 2.2. Картмоделювання і методи використання карт. Поняття про використання картографічних творів. Рівні використання карт. Картографічний метод дослідження. Поняття про основи картографічного моделювання: картографічні моделі і їх класифікація, принципи і види моделювання. Способи і прийоми аналізу явищ за картами. Зміст математико-картографічне моделювання. Способи роботи з картою. Способи і прийоми аналізу явищ за картами. Візуальний аналіз і опис за картами. Графічні і графоаналітичні способи аналізу явищ і процесів за картами. Математико-картографічне моделювання: прийоми математично-го аналізу і математичної статистики. Вивчення за картами закономірностей розміщення, структури, взаємозв’язків, залежностей і динаміки явищ. Способи і прийоми досліджень з теорії інформації. Способи роботи з картою: вивчення карти без перетворення і з перетворен-ням картографічного зображення; спільне використання різних карт тощо. Методи аналізу серій карт і атласів. Точність і достовірність кількісних визначень за картами. НЕ 2.3. Картографія, геоінформатика і геоіконіка. Географічні інформаційні системи. Геоінформатика – наука, технологія, виробництво. Геоінформаційне картографування: сутність, основні поняття, види геоінформації. Банки картографічних даних. Картографічне

72

моделювання в інтерактивному режимі. Картографія і телекомунікація. Геозображення. Види і класифікація геозображень. Геоіконіка. Картографування в Інтернеті. Електронні атласи. Геоіконіка. Єдина теорія геозображень. Масштаби простору. Часові діапазони геозображень. Геоіконометрія. Основні напрями проблемного картографування. Картмоделювання систем природокористування, еколого-географічних проблем, медико-екологічне і природоохоронне картографування тощо. Дослідження за картами структури, взаємозв’язків, динаміки явищ і об’єктів, картографічне прогнозування.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Атлас України (електронна версія). – К.: – Інститут географії, Інтелектуальні системи

ГЕО, 1999 – 2001. 2. Берлянт А.М. Картография: Учебник для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001. 3. Берлянт А.М. Образ пространства: карта и информация. – М.: Мысль, 1986. 4. Берлянт А.М., Востокова А.В., Сваткова Т.Г. Картография: Метод. указания и задания к

картам, занятиям.– М.: Изд-во МГУ, 1983. 5. Берлянт А.М., Сваткова Т.Г. Практикум по картографическому черчению. – М.: Изд-во

МГУ, 1991. 6. Божок А.П., Осауленко Л.Е., Пастух В.В. Картографія. – 2000. 7. Бондаренко Е.Л.. Шевченко В.О., Остроух В.І. Геоінформаційні системи еколого-

географічного картографування. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – 116 с. 8. Браун Л. А. История географических карт / Браун Л. А. ; [пер. с англ. Н. И. Лисовой]. – М.

: ЗАО Центрполиграф, 2006. 9. Жупанський Я.І. Історія географії в Україні. – Львів: Світ, 1997. 10. Жупанський Я.І., Сухий П.О. Соціально-економічна картографія. – Чернівці, 1996. 11. Заруцкая И.П., Красильникова Н.В. Картографирование природных условий и ресурсов. –

М.: Недра, 1988. 12. Заруцкая И.П., Красильникова Н.В. Проектирование и составление карт Карты природы:

Учебник. – М.: Изд–во МГУ, 1989. 13. Земледух Р.М. Картографія з основами топографії. – К.: Вища школа, 1993. 14. Картографічне моделювання: навчальний посібник / Т.І. Козаченко, Г.О. Пархоменко,

А.М. Молочко: Під ред. А.П. Золовського. – Вінниця: Антексу -У лтд, 1999. 15. Картографування території України: історія, перспективи, наукові основи. – К.: Наук.

думка, 2005. – 292 с. 16. Методические указания по картографическому черчению. - Черновцы: ЧГУ, 1984. 17. Приседько В.Л. Практикум з картографії: Навчально-методичний посібник. – К.: Видав-

ничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2004. – 68 с. 18. Салищев К.А. Картография. – М.: Высш. шк., 1982. 19. Салищев К.А. Проектирование и составление карт.– М.: МГУ, 1987. 20. Самойленко В.М. Основи геоінформаційних систем. Методологія: Навчальний посібник. –

К.: Ніка-Центр, 2003. – 276 с. 21. Світличний О.О., Плотницький С.В. Основи геоінформатики: Навч. посібник / За заг. ред.

О.О. Світличного. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. 22. Сосса Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920 р. /

Сосса Р. І. – Київ : Наукова думка, 2000. 23. Справочник по картографии / Под ред. Е. И. Халугина – М.: Недра, 1988. 24. Шевченко В.А. Медико-географическое картографирование территории Украины. – К.:

Наукова думка, 1994. ДИСЦИПЛІНА «ДИСТАНЦІЙНЕ ЗОНДУВАННЯ ЗЕМЛІ»

Кількість годин (кредитів): 54 год. (1,5 кредити) Форма контролю – залік

Мета викладання дисципліни: полягає у розкритті теоретичних і практичних питань, які пов'язані з використанням аерофото- і космічних знімків, а також теоретичні положення та техно-логії опрацювання аерофотознімків з метою отримання картографічних матеріалів. Розгляд також питання використання засобів дистанційного зондування Землі для вирішення різного роду завдань народного господарства.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знати предмет та

73

класифікацію фотограмметрії, та галузі використання; класифікацію, види та технічні засоби аерофотознімань; принципові основи організації повітряного фотографування; теорію відокремленого аерофотознімка, основи створення та оновлення топографічних карт; основи цифрової фотограмметрії, та сучасний стан та використання методів дистанційного зонду-вання в Україні; вміти виконувати роботи по оновленню картматеріалів; уточнювати контури, що зазнали змін, та складати оновленні плани; виконувати прив’язку аерофотознімків, каме-ральне та польове дешифрування аерофотознімків; використовувати аерофотознімки і фото-плани для оновлення планово-картографічних матеріалів зйомок минулих років, обстежень та інвентаризації земель; виконувати фотограмметричну та цифрову обробку аерофотознімків і складання фотопланів та цифрових планів; розраховувати кількість аерофотознімків, які по-кривають площу, що підлягає; визначати масштаб аерофотознімків, виготовляти фотосхему. ЗМ. 1. Фізичні основи аерокосмічної зйомки. Теорія відокремленого аерофотознімка” НЕ 1.1. Загальні відомості. Предмет фотограмметрії та класифікація. Історичний огляд роз-витку фотограмметрії. Галузі використання аерокосмічних методів. НЕ 1.2. Фізичні основи аерокосмічної зйомки. Природа і характеристика оптичних випромінювань. Проходження випромінювань через атмосферу Землі. Оптичні властивості при-родних об’єктів. НЕ 1.3. Основи аерокосмічного знімання. Класифікація та види знімань. Технічні засоби аерокосмічних знімань. Види аерофотознімання. Аерофотоапарати. Додаткові прилади (радіо-висотомір, статоскоп, гіроскопічна установка і віддалемірна система). Фотоматеріали. Повітряне фо-тографування. Оцінка якості матеріалів аерофотознімання. НЕ 1.4. Теорія відокремленого аерофотознімка. Основні елементи і властивості центральної проекції. Елементи орієнтування знімка. Вплив фізичних факторів на положення точок аерофо-тознімка. ЗМ 2. Створення та оновлення топографічних карт. Основи цифрової фотограмметрії. Дистанційне зондування Землі. НЕ 2.1. Створення й оновлення топографічних карт. Комбіноване аерофототопографічне знімання. Технологічна схема стереотопографічного методу створення топографічних карт. Дешифрування знімків. Оновлення топографічних карт. НЕ 2.2. Основи цифрової фотограмметрії. Загальні відомості про цифрову фотограмметрію. Цифрові знімальні камери і системи. Сканування фотографічних зображень. Основи кореляції відеосигналів. Автоматична побудова моделі поверхні. Цифрове ортофототрансформування. По-будова цифрової моделі рельєфу. Автоматична тріангуляція. Цифрові фотограмметричні станції. НЕ 2.3. Дистанційне зондування Землі. Дистанційні методи досліджень. Розвиток дистанційного зондування в Україні. Використання матеріалів аерокосмічної зйомки для цілей сільського госпо-дарства.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1.Білокриницький С. М. Фотограмметрія і дистанційне зондування Землі: Навчальний посі-бник. - Чернівці: Рута, 2007.-319 с.

2.Бобир Н.Я., Лобанов А.Н., Федорук Г.Д. Фотограмметрия. - М.: Недра, 1974. -471с. 3. Бурштинська Х.В. Аерофотографія. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 1999. -

356 с. 4. Гарбук С.В., Гершензон В.Е. Космические системи дистанционного зондирования Земли.

- М.: Изд-во А и Б, 1997. - 296 с. 5. Дорожинський О.Л. Основи фотограмметрії. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2003. -214 с.

6.Дробышев Ф.В. Основы азрофотосьемки и фотограмметрии. - М.:Недра, 1973.-288 с. ДИСЦИПЛІНА «ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ І ОХО-

РОНА ПРИРОДИ» Кількість годин (кредитів): 81 (2,5) Форма контролю: залік

І. Пояснювальна записка 1.1. Мета і завдання дисципліни. Курс „Основи раціонального природокористування і охоро-ни природи” присвячений вивченню сучасних проблем використання складових природи як

74

природних ресурсів, їх охорони й відтворення та проблем охорони природи, зокрема ланд-шафтних комплексів. Вивчення курсу передбачає формування у студентів уявлень про основні засади природокористування й охорони природи, суспільне значення ресурсозбере-ження та природоохоронної діяльності. Дисципліна включає відомості про природне середовище як джерело ресурсів, необхідних для життєдіяльності людства, а також про необхідність максимального збереження земної природи як запоруки його існування. 2.2. Основне завдання курсу. Основне завдання курсу: сформувати у студентів чіткі поняття і уявлення про природне довкілля як невід'ємну умову життя людини, середовище її існування та джерело всіх необхідних ресурсів для суспільного виробництва. Одна із цілей дисципліни – показати необхідність зваженого й бережливого відношення до природи, на основі якого ґрунтуються наукові засади організації різнобічного використання її ресурсів та охорони довкілля. 1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: Студенти повинні вивчити і знати: 1) види природних ресурсів, їх сучасний стан (в Україні зокрема), засоби їх збереження, відтворення й охорони; 2) сутність природоохоронних проблем (в т.ч. і в Україні), проблем збереження ландшафтно-го різноманіття зокрема; 3) заповідні території та об’єкти в Україні та світі; 4) особливості природних умов і ресурсів своєї місцевості. Студенти повинні уміти аналізувати зміст географічної (картографічної зокрема) інформації стосовно оцінки природних умов та ресурсів, знати основи теорії ноосферного вчення.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ). ЗМ 1. Природа як матеріальна основа природокористування. Раціональне використан-

ня природних ресурсів. НЕ 1.1. Природні ресурси як об’єкт вивчення і використання. Проблеми взаємовідносин лю-дини і природи. Проблеми раціонального використання природних ресурсів. Структура і за-кони функціонування природного середовища. Форми впливу людини на природу. Геоекологічні проблеми в контексті ноосферного вчення. Класифікація природних ресурсів. Види природокористування. Основні проблеми сучасного природокористування, збереження, охорони та відтворення природних ресурсів. НЕ 1.1.1. Природні ресурси України та їх раціональне використання. Проблеми раціонального використання та збереження мінеральних, земельних, паливних, водних, кліматичних, біологічних ресурсів України. НЕ 1.2. Проблеми регіонального природокористування. Різноманіття природних умов та нерівномірність географічного розподілу природних ресурсів, особливості їх використання у різних регіонах світу. Природні ресурси Карпатської гірської країни та природокористування у Карпатському регіоні. НЕ 1.3.1. Природні умови та ресурси Карпатського регіону. Природні умови й ресурси Українських Карпат та суміжних з ними територій, проблеми їх збереження та раціонального використання. Природні умови й природні ресурси своєї місцевості.

ЗМ 2. Проблеми охорони природи. Охорона природи в Україні НЕ 2.1. Наукові основи охорони природи. Історія розвитку природоохоронних ідей. Наукові засади охорони природи. Природоохоронні заходи. НЕ 2.1.1. Проблеми і шляхи збереження природного середовища. Охорона надр, атмосферно-го повітря, водних ресурсів, ґрунтів, рослинних ресурсів та фауни у світі та в Україні. НЕ 2.2. Основні проблеми охорони природи в Україні. Природоохоронні проблеми та стан справ у справі збереження природного довкілля в Україні. Природно-заповідний фонд України. Природоохоронні території та акваторії. НЕ 2.2.1.Заповідні території в Україні. Заповідники. Охорона надр, атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів, рослинних ресурсів та фауни. Охорона ландшафтів. НЕ 2.3. Біосферні заповідники й резервати. Карпатський біосферний заповідник. Проблеми збереження біосферного різноманіття, ландшафтної цілісності географічної оболонки,

75

унікальних природних об’єктів. Принципи організації біосферних заповідників. НЕ 2.3.1. Біосферні заповідники України. Характеристики біосферних заповідників України: Карпатського, Чорноморського, Асканії Нової, Дунайських плавнів. НЕ 2.4. Міжнародна співпраця в галузі охорони природи. Регіональні проекти. Міжнародні природоохоронні програми. Проблеми збереження ландшафтного різноманіття Землі. Кар-патський екорегіон як приклад міжнародної співпраці. НЕ 2.4.1. Міжнародний досвід охорони й збереження ландшафтів і природних об’єктів, Кар-патського регіону зокрема. Найвідоміші заповідники світу. Заповідні території в Європі. Досвід міжнародних організацій в галузі охорони природи. Природоохоронні території в Карпатах, їх екологічне, наукове та пізнавальне значення.

ІІІ. Література до дисципліни 1. Атлас природных условий и ресурсов Украинской ССР. - 2. Использование и охрана природных ресурсов. – М.: Прогресс, 1972. 3. Миланова Е.В., Рябчиков А.М. Географические аспекты охраны природы. - М.: Мысль,

1979. – 293 с. 4. Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів в

Україні. – К.: Знання, 2001. – 113 с. 5. Природа Украинской ССР. Внутренние воды. – Киев: Наук. думка, 1986. – 216 с. 6. Природа Украинской ССР. Животный мир. – Киев: Наук. думка, 1986. – 216 с. 7. Природа Украинской ССР. Климат. – Киев: Наук. думка, 1986. – 216 с. 8. Природа Украинской ССР. Ландшафты. – Киев: Наук. думка, 1986. – 216 с. 9. Природа Украинской ССР. Почвы. – Киев: Наук. думка, 1986. – 216 с. 10. Природа Украинской ССР. Растительный мир. – Киев: Наук. думка, 1986. – 216 с. 11. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. – Львів: “Новий Світ - 2000”,

2004. – 248 с. 12. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” // Відомості

Верховної Ради України. – 1991. - № 41. 13. Закон України “Про природно-заповідний фонд України”. – Київ, “Парламентське видав-

ництво”, 1999. 14. Заповедники Украины и Молдавии. – М.: Мысль, 1987. - 271 с. 15. Національний природний парк “Вижницький”: природа, рекреаційні ресурси, менеджмент

/ В.П.Коржик, І.І.Чорней та ін. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 356 с. 16. Окружающая среда и человек: Учеб. пособ. для студ. вузов. – М.: Высш. Шк., 1986. – 415 с. 17. Природоохоронні території Української РСР / За ред. Д.І.Проценко. – К.: Урожай, 1983. – 175 с. 18. Червона книга України. Рослинний світ / За ред. акад. Шеляг-Сосонка Ю.Р. – К.: УЕ, 1996. –

608 с. ДИСЦИПЛІНА «ТЕОРІЇ І МЕТОДОЛОГІЇ ГЕОГРАФІЧНОЇ НАУКИ»

Кількість годин (кредитів): 108 (3) Форма контролю іспит

1. Пояснювальна записка 1.1 Мета викладання дисципліни. Простеження розвитку географічної думки від становлення і подальшого поступу людського суспільства, огляд ходу просторової уяви про Землю, виходячи з перебігу географічних від-криттів, виявлення й аналіз основних географічних напрямів і тенденцій, визначення особли-востей зародження наукових основ географічної науки і наступної їхньої трансформації, роз-гляд умов зародження і динаміки провідних методів дослідження в географії та формування її методологічного і понятійного апарату. 1.2 Завдання вивчення дисципліни: – охарактеризувати ретроспективну динаміку географічних ідей від первісних уявлень про природу до сформованих наукових засад; – висвітлити розвиток теоретичних уявлень про географію як цілісну систему взаємо-пов’язаних природничих і суспільних наук; – виявити особливості географії як науки, що вивчає просторові (територіальні й аквальні) динамічні системи, які розвиваються на земній поверхні як результат взаємодії природи і су-

76

спільства; – з’ясувати соціальні, гносеологічні, світоглядні і культурно-виховні функції географічних наук у контексті їхнього внеску в процес пізнання об’єктивного світу, розвитку діалектичного світогляду, для виховання патріотизму, гуманізму і розширення географічної культури людей; – розкрити конструктивні завдання географії і значення географічних наук у формуванні те-риторіальної організації суспільства, наукових основ раціонального природокористування, цільових програм соціально-економічного розвитку різних регіонів; – проаналізувати зміст і взаємозв’язок історії географічної науки, історії географічних від-крить, історичної географії; – простежити зв’язок між розвитком суспільних формацій, ростом продуктивних сил, зміною територіального поділу праці і розвитком теоретичних географічних уявлень. 1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. У процесі вивчення історичної географії з основами етнографії студент повинен: – знати характерні риси формування і розвитку первісного географічного світогляду; – розуміти й аналізувати особливості різноманітних напрямів в античній географії; – знати особливості зародження географії як окремої галузі знань; – аналізувати географо-детерміністичні, природничі і соціально-економічні концепції в географі; – знати особливості становлення сучасної географії та вміти здійснювати аналіз концептуаль-них географічних напрямів цієї доби.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ). ЗМ 1. Зародження географічних уявлень та розвиток географічних ідей за античної доби НЕ 1.1 Розвиток первісних географічних уявлень. Уявлення первіснообщинних народів про навколишній світ. Світобачення мезолітичної людини. Розвиток уявлень про світ і світовий порядок за неоліту, бронзової і залізної доби. Коріння давньогрецької вченості. Географія в період “гомерівської Греції” (ХІІ-VIIІ ст. до н. е. – Гомер і Гесіод) НЕ 1.2 Географія в період “архаїчної Греції” (VIIІ-VI ст. до н. е.). Математичний підхід у ви-вченні географії (Фалес). Розвиток країнознавчого і загальноземлезнавчого напрямів (початок розвитку давньогрецької географії – Анаксімандр). Загальноземлезнавча географія (Анаксі-мен). Подальший розвиток країнознавства – описової географії (Гекатей). Географічні погля-ди Піфагора. НЕ 1.3 Географія за доби “класичної Греції” (500-330 рр. до н. е.). Розвиток географічних ідей Анаксагором і Левкіпом. Країнознавчий напрям у географії, зародження географічного дете-рмінізму ідеалістичного спрямування (Геродот, Гіппократ). Країнознавство і загальне земле-знавство, географічний детермінізм матеріалістиного напряму (Демокріт). Кулястість Землі та ідея теплових поясів (Парменід і Евдокс). Географічні ідеї Платона. Фундаментальний вне-сок у географію Арістотелем. НЕ 1.4. Географія за доби еллінізму (кінець IV – серед. ІІ ст. до н. е.). Початки наукової ма-рематичної географії (Дікеарх). Постава особливого математичного напряму в географії (Ера-тосфен). Подальший розвиток математичної географії, закладення основ наукової картографії (Гіппарх). Фізична географія елліністичної доби (Феофраст). Практично-політичний напрям у географії (Полібій). НЕ 1.5 Географія у період Римської держави. Розвиток географічних ідей у часи занепаду Ел-лінізму і Римської республіки (146-30 рр до н.е.). Продовження розвитку грецької географії (Посидоній). Римська географія (Варрон, Ціцерон). Географічні уявлення про природу на ета-пі утворення і розвитку Римської імперії (30 р. до н. е. –кін. ІІ ст. н. е.). Узагальнення геогра-фічних знань про ойкумену грецькими вченими (Страбон). Римські географічні компіляції (Помпоній Мела, Пліній Старший, Люцій Анней Сенека). Географічні ідеї за доби могутності Римської імперії (Марін Тірський, Клавдій Птолемей). Географія у період занепаду Римської імперії і переходу до раннього середньовіччя (кін. ІІ ст. – 476 р. н. е.). НЕ 1.6 Географічні відкриття до плавання Колумба (І частина). Географічні відкриття давніх народів Близького Сходу: давні єгиптяни, еблаїти, шумери, фінікійці. Географічні відкриття персів. Географі-чні відкриття греків і римлян; Давні народи Південної і Східної Азії: індійці і малайці, китайці. Гео-графічні відкриття норманів. Торгові шляхи і відкриття арабів в середні віки: територія арабської держави; арабські географи і мандрівники ІХ-Х ст. (Ахмед Ібн Фадлан, Маруді) та ХІ-ХІV ст. (Бі-

77

руні, Абу Абдаллах Аль-Ідрисі, Якут, Абу Абдаллах Ібн Батута). НЕ 1.7. Географічні відкриття до плавання Колумба (ІІ частина). Європейські мандрівники по Азії: Джованні дель Плано Карпіні, Гільом (Віллем) Рубрук, Марко Поло, Афанасій Нікітін. Відкриття португальцями західних берегів Африки і мису Доброї Надії. Причини морської експансії Португалії; повторне відкриття Мадейри і Азорських островів (Жуан Зарку, Тріш-тан Тейшейра, Гонсалу Кабрал). Відкриття Сенегамбії і островів Зеленого Мису (Нуньо Три-штан, Дініш Діас, Альвізе, (Луїджі) да Кадамосто, Антоніо Нолі, Діогу Афонсу); роль принца Генріха у розвитку португальського мореплавства; експедиція Сікейри; відкриття Кана. Від-криття морського шляху в Індію (Васко да Гама).

ЗМ 2. Зародження географічної науки в епоху середньовіччя та за доби Нового часу НЕ 2.1 Географія середньовіччя (V – середина ХVІІ ст..). Географічні ідеї раннього середньо-віччя у феодальній Західній Європі (V – ХІ ст.). Географічні уявлення арабів (V – ХVІ ст). Географія пізнього середньовіччя (ХІ – ХІІ - ХVст.). Географія доби Великих географічних відкриттів 1492-1650 рр. Поновлення античного світогляду про вплив природного довкілля на історичний розвиток суспільства (Ж. Боден – 1530 - 1596). Розвиток географії Бернхардом Варенієм. НЕ 2.2. Плавання Христофора Колумба та їхнє значення для географії. Передумови першого плавання та його географічні наслідки (1492-1493 рр). Друге плавання (1493 -1496 рр.). Третє плавання (1498-1500 рр.). Четверте плавання (1502-1504 рр.), географічні висліди плавань Колумба. НЕ 2.3. Доба Великих географічних відкриттів (І частина). Відкриття Південної Америки піс-ля Колумба: Берег Перлин, Гвіана і Венесуела (Педро Ніньо, Алонсо Охеда); перше плавання до Дар’їнської затоки (Родріго Бастідас) і відкриття іспанцями Бразилії (Вісенте Пінсон, Дієго Лепе). відкриття Бразилії португальцями (Педру Кабрал). - плавання Америго Веспуччі. Від-криття іспанцями “Південного моря”, Флориди, Юкатану і берегів Мексиканської затоки (Ва-ско Бальбоа, Хуан де Леон, Франсіско Кордова, Хуан Гріхальва, Алонсо Пінеда). Завоювання Чилі, відкриття ланцюга Анд (Дієго Альмагро, Педро Вальдівія). Кругосвітні подорожі Фер-нана Магеллана (1519-1522 рр.). Завоювання Мексики (Ернан Кортес, 1519-1521 рр.) і Перу (Франсіско Пісарро, 1524-1535 рр.). НЕ 2.4. Географія початку Нового часу (1650-1765 рр.). Розвиток картографії і краєзнавства. Становлення загального землезнавства (вивчення атмо- і гідросфери, флори і фауни). Про предмет і зміст географії. Сумативістська концепція в географії. Стихійно-матеріалістичні погляди на розвиток природи і відродження концепції про причинно-наслідкові залежності явищ (Ш. Монтеск’є, М. Ломоносов). НЕ 2.5 Доба великих географічних відкриттів (ІІ частина). Французькі відкриття у Північній Америці: плавання Джованні да Веррацано, експедиції Жака Картьє; - англійські пошуки пів-нічно-західного проходу: три експедиції Мартіна Фробішера, три експедиції Джона Девіса, плавання Генрі Гудзона, експедиції Роберта Байлота – Вільяма Баффіна. Колонізація Північ-ної Америки і відкриття Великих озер: англійська колонізація Північної Америки (Лондонсь-ка і Плімутська компанії); Самюель Шамплен і його дослідження Східної Канади. Голландсь-ка експансія в Азії, відкриття Австралії і островів Океанії: нідерландська Ост-індійська ком-панія; експедиція Якоба Ле-Мера-Віллема Схаутена, хід відкриття Нової Голландії до Таска-на; Кругосвітня подорож Френсіса Дрейка (1577-1580 рр.). НЕ 2.6. Географічні відкриття Нового часу (І частина). Велика Північна експедиція: організа-ція і завдання експедиції; плавання і смерть Вітуса Берінга; плавання Олексія Чірікова; загін Мартина Шпанберга; академічний загін Великої Північної експедиції (Йоган Гмелін – стар-ший, Георг Стеллер, Степан Крашенінніков). Відкриття у Північній Америці: французи на Міссісіпі та в Центральній Канаді (Луї Жольє і Жак Маркетт, Робер де Ла-Саль, П’єр де ла Верандрі). Англійці в Північній Канаді (Джозеф Фробішер, Олександр Макензі). Австралія і Океанія до Кука: пірат Вільям Дампір і його відкриття; кругосвітнє плавання Якоба Роггеве-на. Кругосвітні плавання англійців – Джона Байрона, Семюела Волліса, Філіпп Картерета; перша французька кругосвітня подорож (Луї Буґенвіль). НЕ 2.7 Докласичний період Нового часу в історії географії (1765-1820). Загальний розвиток географії, основні риси географічних досліджень, стан географічної літератури. Високий рі-

78

вень фізико-географічних ідей: ідея розвитку Землі (плутонізм), ідея незмінності природи (нептунізм), теорія катастроф, фізико-географічне районування. Визначення предмету гео-графії. Розвиток суспільства з позицій географічного детермінізму (Й. Гердер). Кантіанська концепція в географії. НЕ 2.8. Географічні результати плавань Джеймса Кука. Перше плавання (1768-1771 рр.). Друге плавання (1772-1775 рр.). Третє плавання (1776-1779 рр). НЕ 2.9 Розвиток географії у класичний період Нового часу (1820-1870 рр.). Загальна характе-ристика доби середини ХІХ ст. та її географічні акценти. Розвиток фізичної географії. Алек-сандр Гумбольдт –найкрупніший представник стихійно-матеріалістичного напряму в геогра-фії. Ідеалістична діалектика в поглядах Карла Ріттера. Теорія розміщення аграрної економіки (Й. Тюнен). НЕ 2.10. Географічні відкриття Нового часу (ІІ часу). Іноземні тихоокеанські експедиції кінця ХVІІІ ст.: плавання Жака Лаперуза; плавання Роберта Грея; експедиція Джорджа Ванкувера. Експедиція Жозефа Антркасто. Перші російські кругосвітні експедиції: експедиція Івана Кру-зенштерна і Юрія Лисянського; плавання Михайла Лазарєва на “Суворові” і Отто Коцебу на “Рюриці”; експедиція Михайла Васильєва; російські кругосвітні експедиції 20-х років ХІХ ст. (Отто Коцебу, Михайло Станюкович, Федір Літке). Дослідження Південної й Екваторріаль-ної Африки: португальці в Африці; Давід Лівінгстон у Південній і Центральній Африці; пере-тин Африки Берні Камероном; Генрі Стенлі і завершення дослідження р. Конго та відкриття системи Конго (П’єр де Бразза, Василь Юнкер, Герман Вісман.

ЗМ. 3. Зародження сучасної географії та розвиток географії у ХХ ст. НЕ 3.1. Зародження сучасної географії (1870-1918 рр). Загальний стан економіки і світових географічних досліджень. Галузевий розвиток географічних знань, географічні праці того ча-су. Криза географічної науки, двоїстість поглядів на її предмет (Е. Реклю). Природничо-науковий напрям – фізико-географічна школа в географії: О. Пешель, Г. Герланд, географія в США; В. Докучаєв і російська географія докучаєвської школи; проблема фізико-географічного районування (Е .Гербертсон, З. Пассарге); учення про ландшафт і загальне зе-млезнавство. Традиційні погляди єдності географії (Ф. Ріхтгофен, А. Зупан, Е. Петрі, Відаль де ля Блаш) і французька географічна школа. Антропогеографічний напрям у географії (Ф. Ратцель, В. Девіс). Хорологічна концепція в географії (А. Гетнер). Об’єднання хорологізму, антропоцентризму і географічного детермінізму. Подальший розвиток теорії Й. Тюнена (В.Лаунгардт). Теорія розміщення промисловості: теорія «штандартів» (А. Вебер). НЕ 3.2. Розвиток географії в Україні. -Географічні відомості і географія України в давні часи. Географія в Україні за часів середньовіччя та в епоху Великих географічних відкриттів. Гео-графія в Україні в ХVІІІ – ХІХ століттях. Витоки сучасної української географії. Географія в Україні в ХХ ст. НЕ 3.3. Географія на сучасному етапі (у ХХ ст.). Концепція «теоретичної географії» (В. Бунге, Ю. Саушкін). Модельна і системна парадигма в географії (Т. Кун, П.. Хаггет, Р. Дж. Чарлі, Д. Харвей). Концепція географічної оболонки (О. Григор’єв, Л. Берг, С. Калесник). Концепція конструктивної географії (І. Герасимов). Концепція наскрізних методів (К. Мар-ков). Суспільно-географічна концепція (М Баранський, М. Колосовський та ін.). Теорії прос-торової організації життя людей: теорія центральних місць (В. Кристаллер), теорія капіталіс-тичного господарства (А. Льош). НЕ 3.4. Методи географічних досліджень. Поняття методу дослідження. Класифікація мето-дів географічних досліджень. Сучасні методи фізико-географічних досліджень: збір фактич-ного матеріалу (експедиційний метод, метод активного експерименту); систематизація мате-ріалу (словесний опис, картографування, побудова профілів, класифікація, типологічне кар-тографування). Регіональне районування (статистичні методи); наукове узагальнення (метод балансів). Сучасні методи економіко-географічних наук: аналіз статистичних матеріалів. Кар-тографічний метод; метод безпосереднього спостереження економіко-географічних явищ; конструктивні методи (техніко-економічні розрахунки економічного ефекту прогнозованих заходів, балансовий метод, математичний метод, економічне районування). НЕ 3.5 Географічний прогноз. Принципи прогнозування: історичний (генетичний) підхід; аналіз зародкових форм; принципи порівнянь аналогій, співставлень; принципи інерційності:

79

принцип асоціативності, принцип невизначеності, принцип безперервності прогнозування. Методи прогнозування: метод експертних оцінок, метод складання логічних схем, метод екс-траполяції, метод математичного моделювання, типологічні методи, метод міжсистемного аналізу, метод аналогій, генетичний метод. Деякі шляхи географічного прогнозування: ретро-спективний, географічних аналогій.

ІІІ. Література до дисципліни 1. Античная география. – М., 1953 2. Анучин В.А. Теоретические основы географии. – М.: Мысль, 1972. 3. Баранский Н.Н. Научные принципы географии. – М.: Мысль, 1980. 4. Бейкер Д. История географических открытий и исследований. – М., 1950. 5. Гаврилов А.И. Региональная экономика и управление // polbu.ru 6. Географічна енциклопедія України. – Київ: УРЕ, 1989-1993. – тт.. 1, 2, 3. 7. География в системе наук. – Л.: Наука, 1987. 8. Герасимов И.П. Советская конструктивная география. – М.: Наука, 1976. 9. Горнунг М.Б., Липец Ю.Г., Олейников И.Н. История открытия и исследования Африки. –

М., 1973. 10. Джеймс П., Мартин Дж. Все возможные миры (История географических идей). – М.: Про-

гресс, 1988. 11. Дитмар А.Б. География в античное время. – М., 1980. 12. Дитмар А.Б. От Птоломея до Колумба. – М.: Мисль, 1989. – 256 с. 13. Ельницкий Л.А. Древнейшие океанические плавания. – М., 1962. 14. Жекулин В.С. Введение в географию. Ленинград: Изд. Ленингр. ун-та, 1988. 15. Жупанський Я.І. Географічні відомості і географія в Україні в давні часи: конспект лекцій. – Чернівці: ЧДУ, 1992. 16. Жупанський Я.І. Географія в Україні в нові часи: конспект лекцій. – Чернівці: ЧДУ, 1993. 17. Жупанський Я.І. Історія географії в Україні: Навч. посібник. – Львів: Світ, 1997. 18. Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів: Світ, 1991. 19. Исаченко А.Г. Развитие географических идей. – М.: Мысль, 1971. 20. Краткая географическая энциклопедия. – М.: БСЭ, 1964-1972. – тт. 1-5. 21. Круль В.П. Історія та методологія географічної науки: конспект лекцій. Вип.1. – Чернівці: Рута, 2000. – 84 с. 22. Латинская Америка. Энциклопедический справочник. – М.: БСЭ, 1979. – тт. 1-2. 23. Лямин В.С. География и общество: философские и социологические проблемы географии. – М.: Мысль, 1978. 24. Магидович И.П. История открытия и исследования Центральной и Южной Америки. – М., 1965. 25. Магидович И.П., Магидович В.И. История открытия и исследования Европы. – М.: Мысль, 1970. 26. Магидович И.П. Очерки по истории географических открытий. – М.: Просвещение,1967. 27. Магидович И.П., Магидович В.И. Очерки по истории географических открытий: т. 1. Гео-графические открытия народов Древнего мира и средневековья (до плаваний Колумба). – М.: Просвещение, 1982; т. 2. Великие географические открытия (конец ХV – середина ХVІІ вв.) – М.: Просвещение, 1983; т. 3. Географические открытия и исследования нового времени (сере-дина ХVІІ-ХVІІІ вв.). – М.: Просвещение, 1984; т. 4. Географические открытия и исследова-ния нового времени (ХІХ – начало ХХ вв.). – М.: Просвещение, 1985; т. 5. Новейшие геогра-фические открытия и исследования (1917-1985 гг.). – М.: Просвещение, 1986. 28. Маклин А. Капитан Куку. – М.: Наука, 1976. 29. Масляк П.О., Тищенко П.Г. Хрестоматія з географії України. – К.: Генеза, 1994. 30. Мильков Г.П. Проблемы физической географии. – М.: Наука, 1988. 31. Мир географии. – М.: Мысль, 1984. 32. Мукитанов Н.К. От Страбона до наших дней (эволюция географических представлений и идей). – М.: Мысль, 1985. 33. Наука и искусство географии: спектр взглядов ученых СССР и США. – М.: Прогресс, 1989. 34. Путешествия и географические открытия в ХV-ХІХ в. – М.-Л.: Наука, 1965. 35. Пути развития картографии. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975.

80

36. Развитие наук о Земле в СССР. – М.: Наука, 1967. 37. Развитие физико-географических наук (ХVІІ-ХХ вв.). – М.: Наука, 1975. 38. Регіональна економіка / Упор. Коротун С.І., Романів О.Я. – Рівне, 2007. – 48 с. 39. Руденко В.П., Чернюх О.І. Становлення конструктивно-географічних напрямів раціональ-

ного природокористування в Україні у першій половині ХХ ст. Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – 216.

40. Саушкин Ю.Г. История и методология географической науки: Курс лекций. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976.

41. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем, будущем: Пособие для учи-телей. – М.: Просвещение, 1980.

42. Свет Я.М. Мореплаватель туманного Альбиона. – М.: Географиздат, 1963. 43. Советская география. Итоги и задачи. – М.: Географгиз, 1960. 44. Страбон. География. – М., 1964. 45. Томсон Дж. История древней географии. – М., 1953. 46. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики. – Одеса: Астропринт, 2005. – 632 с. 47. Фрадкин Н.Г. Географические открытия и научное познание Земли. – М.: Мысль, 1972. 48. Хаггет П. География – современный синтез. – 1980. 49. Хаген В. Их призвала Южная Америка. – М., 1961. 50. Человек открывает Землю. – М.: Мысль, 1986. 51. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. – К.: Либідь, 1992. – 376 с. 52. Шаблій О.І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 744 с. 53. Экономическая и социальная география СССР. История и современное развитие. – М.: Просвещение, 1987

ДИСЦИПЛІНА «БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ» Кількість годин (кредитів): 54 год. (1,5 кредити) Форма контролю – залік І. Пояснювальна записка

Мета вивчення дисципліни – забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студе-нтів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров’я людини.

Завдання дисципліни БЖД навчити студентів: - загальним закономірностям виникнення небезпек, їх властивостям; - визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих

небезпек; - розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від небезпечних, шкідливих та вра-

жаючих факторів; - прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на орга-

нізм людини; - використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-

економічні, правові , технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, які спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування лю-дини. В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати :

- небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами небезпек мирно-го часу;

- наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини та навколишнє середовище;

- основи захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання. Вміти:

- реалізувати відповідні заходи та засоби захисту щодо створення і підтримки здоров’я та безпечних умов життя і діяльності людини;

81

- у разі виникнення надзвичайних ситуацій приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію.

Бути ознайомленим: - зі змістом документів з міжнародного права, законодавчих та нормативно-технічних до-

кументів, керівних і нормативних документів України щодо захисту людей у надзвичай-них ситуаціях;

- з видами та організацією екстреної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій мирного часу.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. БЖД у повсякденних умовах

Н.Е. 1.1. Теоретичні основи БЖД. Основні поняття і визначення в БЖД (номенклатура не-безпек; ідентифікація небезпек; квантифікація небезпек; концепція прийнятого (припустимо-го) ризику. Системний аналіз безпеки; структурна модель безпеки. Аналіз безпеки життєдія-льності людини. Принципи, методи і засоби забезпечення безпеки життєдіяльності (орієнту-ючі, технічні, управлінські, організаційні). Поняття про критичну інфраструктуру. Н.Е. 1.2. Середовище проживання людини. Взаємозв’язок людини з навколишнім середови-щем. Характеристика сенсорних систем з погляду безпеки (зоровий, слуховий аналізатори; вестибулярна система; тактильна, температурна, больова чутливість). Людина як „елемент системи „людина-середовище”. Повітря як фактор середовища перебування. Вода як фактор середовища перебування. Ґрунт як фактор середовища перебування. Н.Е. 1.3. Небезпечні фактори навколишнього середовища. Соціальні небезпеки (класифіка-ція, причини та види соціальних небезпек). Біологічні небезпеки (мікроорганізми, гриби, ро-слини, тварини). Екологічні небезпеки. Джерела екологічних небезпек (важкі метали, пести-циди, діоксиди, сполуки сірки, фосфору й азоту, фреони). Н.Е. 1.4. Небезпечні фактори виробничого середовища. Техногенні небезпеки (механічні: ві-брація, шум, інфразвук, ультразвук). Електричний струм. Фактори, які визначають небезпе-ку ураження електричним струмом. Способи і засоби захисту від дії електричного струму. Статична електрична енергія. Електромагнітні поля. Вплив електромагнітних полів на орга-нізм людини. Фактори ризику при роботі з комп’ютерами. Методи і засоби захисту від впли-ву електромагнітного поля. Лазерне випромінювання. Іонізуюче випромінювання. Фізика радіоактивності. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Дозиметричні велечини.

ЗМ 2. БЖД у надзвичайних ситуаціях Н.Е. 2.1. Основні положення і принципи забезпечення безпеки життя та діяльності людини. Структура єдиної державної системи цивільного захисту ЄДС ЦЗ. Основні заходи цивільного захисту. Режими функціонування єдиної системи цивільного захисту ЄДС ЦЗ. Н.Е. 2.2. Надзвичайні ситуації мирного часу. Їх характеристика. Надзвичайні ситуації техно-генного походження. Надзвичайні ситуації на транспорті (автомобільний, повітряний, морсь-кий, річковий, залізничний, трубопроводний); виробничі аварії. Особливості аварій і катаст-роф на хімічно-небезпечних об’єктах. Н.Е. 2.2. Надзвичайні ситуації мирного часу. Їх характеристика. Характеристика уражень пе-рсоналу ХНО і населення. Способи захисту (отруєння хлором; речовинами переважно загаль-ноотруйної дії, нейротропними отрутами; отруйними технічними рідинами), способи і засоби санітарно-хімічного захисту. Пожежі техногенного походження. Надзвичайні ситуації приро-дного характеру. Загрози медико-біологічного характеру. Н.Е. 2.3. Аварії на атомних електростанціях та радіаційно-небезпечних об’єктах. Аналіз за-гроз радіаційної небезпеки в Україні. Особливості аварій та катастроф на радіаційно- небез-печних об′єктах. Радіаційна обстановка, яка склалася після аварії на Чорнобильській АЕС (реактор типу РВПК – 1000). Радіаційна обстановка, яка може скластися на атомних електро-станціях з реакторами типу ВВЕР – 1000. Оцінка радіаційної обстановки. Прилади радіацій-ної розвідки. Захисні та лікувально-профілактичні заходи при радіаційних аваріях.Аналіз впливу наслідків Чорнобильської катастрофи. Н.Е. 2.4. Психологія екстремальних ситуацій. Тероризм. Психологія безпеки діяльності (пси-хічні процеси і стани; особливі психічні стани; мотивація діяльності). Сучасний тероризм (фізичний, психологічний). Прояви тероризму. Сучасні види тероризму (ядерний, екологіч-

82

ний, комп’ютерний, електромагнітний). Сучасні засоби терору (хімічна, бактеріологічна, електромагнітна, психотропна і психотронна зброї). Н.Е. 2.3. Перша медична допомога потерпілим. Загальне поняття про першу медичну допо-могу. Способи зупинки кровотечі. Перша медична допомога при: кровотечах, травматичному шоці, асфіксії, електротравмі, утопленні та повішанні, тепловому та сонячному ударах, відморо-женнях, опіках, переломах кісток. Перша медична допомога при закритих і відкритих ушкоджен-нях (череп, щелепа та обличчя, шия, хребет, живіт, органи сечовидільної системи, таз). Правила поведінки з потерпілими при травмах. Перша медична допомога при отруєннях.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Арустамов Э.А., Волощенко А.Е., Гуськов Г.В., Платонов А.П., Прокопенко Н.А. Безопас-ность жизнедеятельности. – М., 2003. – 496 с. 2. Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша, 1997. – 275 с. 3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Львів, 2002. – 328 с. 4. Пішак В.П., Радько М.М., Воробйов О.О., Бабюк А.В., Романів Л.В. Безпека життєдіяльно-сті: підручник. – Чернівці: Книги- ХХІ. – 2007. – 360 с.

83

ІІІ. ЦИКЛ ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ “ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ”

Кількість годин (кредитів): 324 (10) Форма контролю: залік (іспит) І. Пояснювальна записка

1.1. Мета викладення дисципліни Виявлення об’єкту дослідження фізичної географії материків та океанів. Характеристика

структури фізичної географії материків та океанів, ознайомлення з основними завданнями та історією становлення фізичної географії материків та океанів. З’ясування головних природ-них закономірностей природних країн в розрізі материків та острівних територій. Розглянути глобальні природні утворення та їх вплив на розвиток природи фізико-географічних країн.

1.2. Завдання вивчення дисципліни - навчити студентів аналізувати та характеризувати фізико-географічні особливості фізико-

географічних країн; - вільно володіти фізико-географічною номенклатурою та вміти знаходити і показувати їх

на загально-географічних картах; - оцінювати сучасний стан природних систем в залежності від природних умов. 1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни - вільне володіння теоретичним матеріалом; - вироблення навичок в картографуванні фізико-географічних об’єктів та вміння показува-

ти їх на загально-географічних картах світу; - вироблення навичок вільного орієнтування на загально-географічних картах та вміння

показувати на них елементи фізико-географічної номенклатури; - засвоєння головних понять в геосистематології та вміння їх вільного трактування. ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів

ЗМ 1. Фізична географія Європи та Азії НЕ 1.1. Вступ до фізичної географії материків та океанів. Мета і завдання дисципліни, зв’язок з іншими науками. Основні чинники, що визначають розвиток природного середови-ща. Зонально-гегіональна диференціація географічної оболонки. НЕ 1.2. Фізико-географічне районування. Фізико-географічні країни. Вивчення фізико-географічної номенклатури, приурочення номенклатури до фізико-географічних країн, картогра-фування фізико-географічної номенклатури та прив’язка до неї об’єктів туристичного попиту природного характеру. Методика проведення номенклатурного вивчення, способи зображення номенклатури на загально-географічних та фізичних картах світу та картах країн світу НЕ 1.3. Природа Європи. Географічне положення, межі, берегова лінія і типи берегів. Основ-ні тектонічні структури (платформи, складчасті пояси і області, щити, плити, синеклізи і ан-теклізи); історія формування території і сучасних природних ландшафтів країн Європи НЕ 1.4. Комплексна фізико-географічна характеристика Європи. Комплексна фізико-географічна характеристика Європи. Комплексні підходи щодо оцінки та прогнозу розвитку природних процесів та явищ, які мають місце на території країн Європи НЕ 1.5. Фізико-географічна та номенклатурна характеристика Європи. Вивчення фізико-географічної номенклатури Європи, приурочення номенклатури до фізико-географічних країн Європи, картографування фізико-географічної номенклатури та прив’язка до неї об’єктів ту-ристичного попиту природного характеру в межах Європи НЕ 1.6. Природа Азії. Географічне положення, берегова лінія. Загальні особливості природи у зв’язку з розмірами і будовою поверхні. Основні риси геоструктурного плану і історія форму-вання території. Фізико-географічне районування. Циркуляція повітряних мас по сезонах ро-ку, температури січня і липня, атмосферні опади, ступінь зволоження. Особливості місцевих типів клімату. Річки, озера, болота, підземні води, льодовики (типи, особливості режиму, роз-повсюдження). Типи рослинності і ґрунтів. НЕ 1.7. Комплексна фізико-географічна характеристика Азії. Комплексна фізико-географічна характеристика країн Азії. Комплексні підходи щодо оцінки стану та антропо-генної перетвореності природних систем Азії. Прогноз розвитку природних процесів та явищ, які мають місце на території Азії

84

НЕ 1.8. Фізико-географічна та номенклатурна характеристика Азії. Вивчення фізико-географічної номенклатури Азії, приурочення номенклатури до фізико-географічних країн Азії, картографування фізико-географічної номенклатури та прив’язка до неї об’єктів турис-тичного попиту природного характеру в межах Азії ЗМ ІІ. Фізична географія Північної Америки та Африки НЕ 2.1. Фізико-географічна характеристика Північної та Центральної Америки. Географіч-не положення, берегова лінія і основні особливості природи порівняно з Євразією. Найважли-віші етапи геологічної історії і особливості геоструктурного плану , плейстоценові зледеніння і їх роль у формуванні природи материка. Фізико-географічне районування. НЕ 2.2. Комплексна фізико-географічна характеристика Північної та Центральної Америки. Комплексні підходи щодо оцінки та прогнозу розвитку природних процесів та явищ, які ма-ють місце на території країн Північної та Центральної Америки. НЕ 2.3. Фізико-географічна та номенклатурна характеристика Північної Америки. Карто-графування фізико-географічної номенклатури та прив’язка до неї об’єктів природного хара-ктеру в межах Північної та Центральної Америки НЕ 2.4. Природа Африки. Географічне положення, берегова лінія і основні особливості при-роди країн Африки. Найважливіші етапи геологічної історії і особливості геоструктурного плану. Фізико-географічне районування. Мінеральні ресурси, розміщення, основні райони накопичення паливно-енергетичних і інших ресурсів у зв’язку з геологічною будовою материка, морфоскуль-птурне районування. Кліматичні ресурси, річний стік і умови його формування. Річки, озера, бо-лота, підземні води. Типи рослинності і ґрунтів і їх господарська оцінка. НЕ 2.5. Комплексна фізико-географічна характеристика Африки. Комплексна фізико-географічна характеристика Африки. Комплексні підходи щодо оцінки стану та антропоген-ної перетвореності природних систем Африки. Прогноз розвитку природних процесів та явищ, які мають місце на території країн Африки НЕ 2.6. Фізико-географічна та номенклатурна характеристика Африки. Вивчення фізико-географічної номенклатури Африки, приурочення номенклатури до фізико-географічних кра-їн Африки, картографування фізико-географічної номенклатури та прив’язка до неї об’єктів природного характеру в межах Африки ЗМ ІІІ. Фізична географія Південної Америки та Австралії НЕ 3.1. Фізико-географічна характеристика Південної Америки. Фізико-географічне району-вання. Віддзеркалення геоструктурного плану на рельєфі материка. Рівнини на платформах і епіплатформенні гори; типи і форми морфоструктур. Циркуляція повітряних мас по сезонах року, температури січня і липня, атмосферні опади, ступінь зволоження. Типи рослинності і ґрунтів і їх господарська оцінка. Характеристика природних зон. Типи висотної поясності. НЕ 3.2. Комплексна фізико-географічна характеристика Південної Америки. Комплексні підходи щодо оцінки та прогнозу розвитку природних процесів та явищ, які мають місце на території країн Південної. НЕ 3.3. Фізико-географічна та номенклатурна характеристика Південної Америки. Карто-графування фізико-географічної номенклатури та прив’язка до неї об’єктів природного хара-ктеру в межах Південної Америки НЕ 3.4. Природа Австралії та Океанії. Географічне положення, берегова лінія і основні осо-бливості природи. Найважливіші етапи геологічної історії. Фізико-географічне районування. Мінеральні ресурси, розміщення. Морфоскульптурне районування, типи і форми морфоску-льптур, закономірності їх розповсюдження, кліматоформуючі чинники. Циркуляція повітря-них мас по сезонах року, температури січня і липня, атмосферні опади, ступінь зволоження. Основні типи клімату. Кліматичні ресурси, річний стік і умови його формування. Річки, озе-ра, болота, підземні води. Водні ресурси і їх господарське використання;диференціація грун-тово-рослинного покриву. Типи рослинності і ґрунтів і їх господарська оцінка. Вплив антро-погенного чинника на біоценози, особливості зональних типів ландшафтів. Характеристика природних зон НЕ 3.5. Комплексна фізико-географічна характеристика Австралії та Океанії. Комплексна фізико-географічна характеристика країн Австралії та Океанії. Комплексні підходи щодо оці-нки стану та антропогенної перетвореності природних систем Австралії та Океанії. Прогноз

85

розвитку природних процесів та явищ, які мають місце на території країн Австралії та Океанії НЕ 3.6. Фізико-географічна та номенклатурна характеристика Австралії та Океанії. Ви-вчення фізико-географічної номенклатури Австралії та Океанії, приурочення номенклатури до фізико-географічних країн Австралії та Океанії, картографування фізико-географічної номенкла-тури та прив’язка до неї об’єктів природного характеру в межах Австралії та країнах Океані НЕ 3.7. Глобальні природні системи та їх вплив на розвиток країн світу. Введення в теорію геосистем. Глобальні природні геосистеми та їх складові. геосистеми континуальні та сферні. Фізичні поля та їх вплив на геосистеми країн світу. НЕ 3.8. Розвиток та еволюція глобальних природних систем та їх вплив на розвиток країн світу. Розвиток та еволюція глобальних природних систем в межах світу (океанічні та конти-нентальні) та їх вплив на розвиток країн світу. НЕ 3.9. Глобальні геосистеми світу та їх віддзеркалення в економіці країн світу. Геосистемні зв’язки, концепія глобальної геосистеми, вплив геосистем на розвиток країн світу. ЗМ ІV. Фізична географія океанів НЕ. 4.1. Природа Тихого океану. Географічне положення, берегова лінія і основні особливості природи. Найважливіші етапи геологічної історії ложа океану. Фізико-географічне району-вання. Мінеральні ресурси, розміщення. Морфоскульптурне районування, типи і форми мор-фоскульптур, закономірності їх розповсюдження в межах ложа океану та серединно-океанічних хребтів, кліматоформуючі чинники. Циркуляція повітряних мас по сезонах року, температури січня і липня, атмосферні опади, ступінь зволоження. Течії. Основні типи кліма-ту. Кліматичні ресурси. Фізико-географічне районування та акваторії океану НЕ. 4.2. Комплексна характеристика Тихого океану. Комплексна фізико-географічна харак-теристика Тихого океану та його акваторій НЕ. 4.3. Номенклатурна та акваторіальна характеристика Тихого океану. Вивчення фізико-географічної номенклатури Тихого океану. побудова комплексних моделей природи океану, вивчення взаємозв’язків та взаємозалежностей між компонентами природи океану НЕ. 4.4. Природа Атлантичного океану. Географічне положення, берегова лінія і основні особливості природи. Найважливіші етапи геологічної історії ложа океану. Фізико-географічне районування. Мінеральні ресурси, розміщення. Морфоскульптурне районування, типи і форми морфоскульптур, закономірності їх розповсюдження в межах ложа океану та серединно-океанічних хребтів, кліматоформуючі чинники. Циркуляція повітряних мас по се-зонах року, температури січня і липня, атмосферні опади, ступінь зволоження. Течії. Основні типи клімату. Кліматичні ресурси. Фізико-географічне районування та акваторії океану НЕ. 4.5. Комплексна характеристика Атлантичного океану. Комплексна фізико-географічна характеристика Атлантичного океану та його акваторій НЕ. 4.6. Номенклатурна та акваторіальна характеристика Атлантичного океану. Вивчення фі-зико-географічної номенклатури Атлантичного океану. побудова комплексних моделей природи океану, вивчення взаємозв’язків та взаємозалежностей між компонентами природи океану НЕ. 4.7. Природа Індійського океану. Географічне положення, берегова лінія і основні особ-ливості природи. Найважливіші етапи геологічної історії ложа океану. Фізико-географічне районування. Мінеральні ресурси, розміщення. Морфоскульптурне районування, типи і фор-ми морфоскульптур, закономірності їх розповсюдження в межах ложа океану та серединно-океанічних хребтів, кліматоформуючі чинники. Циркуляція повітряних мас по сезонах року, температури січня і липня, атмосферні опади, ступінь зволоження. Течії. Основні типи кліма-ту. Кліматичні ресурси. Фізико-географічне районування та акваторії океану НЕ. 4.8. Комплексна характеристика Індійського океану. Комплексна фізико-географічна характеристика Індійського океану та його акваторій НЕ. 4.9. Номенклатурна та акваторіальна характеристика Індійського океану. Вивчення фізико-географічної номенклатури Індійського океану. побудова комплексних моделей природи океану, вивчення взаємозв’язків та взаємозалежностей між компонентами природи океану НЕ. 4.10. Природа Північно-Льодовитого океану. Географічне положення, берегова лінія і основні особливості природи. Найважливіші етапи геологічної історії ложа океану. Фізико-географічне районування. Мінеральні ресурси, розміщення. Морфоскульптурне районування, типи і форми морфоскульптур, закономірності їх розповсюдження в межах ложа океану та

86

серединно-океанічних хребтів, кліматоформуючі чинники. Циркуляція повітряних мас по се-зонах року, температури січня і липня, атмосферні опади, ступінь зволоження. Течії. Основні типи клімату. Кліматичні ресурси. Фізико-географічне районування та акваторії океану НЕ. 4.11. Комплексна характеристика Північно-Льодовитого океану. Комплексна фізико-географічна характеристика Північно-Льодовитого океану та його акваторій НЕ. 4.12. Номенклатурна та акваторіальна характеристика Північно-Льодовитого океану. Вивчення фізико-географічної номенклатури Північно-Льодовитого океану. побудова ком-плексних моделей природи океану, вивчення взаємозв’язків та взаємозалежностей між ком-понентами природи океану ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Вальтер Г. Растительность земного шара. – М., 1968 – 1975, т. 1 – 3. 2. Власова Т.В. Физическая география материков. – М., 1976. – Ч.1, 2. 3. Галай И.П., Жучкевич В.А., Рылюк Г.Я. Физическая география материков и океанов. –

Мн.: Университетское. Ч.2., 1988. – 366 с. 4. Географическая номенклатура (для самостоятельной работы студентов). – Мн.: БГПУ,

2004. – 35 с. 5. Ерамов Р.А. Физическая география Зарубежной Европы. – М: Мысль, 1973. – 320 с. 6. Жучкевич В.А., Лавринович М.В. Физическая география материков и океанов. – Мн.:

Университеткое. Ч.1, 1986. – 222 с. 7. Игнатьев Г.М. Северная Америка. – М., 1965. – 346 с. 8. Калесник С.В. Общие географические закономерности Земли. – М., 1970. – 244 с. 9. Леонтьев О.К. Физическая география Мирового океана. – М., 1983. – 260 с. 10. Лукашова Е.Н. Южная Америка. – М., 1958. – 210 с. 11. Магидович И.П. История открытия и исследования Европы. – М., 1962. – 250 с. 12. Магидович И.П. История открытия и исследования Северной Америки. – М., 1962. – 256

с. 13. Марков К.К., Орлова А.И. и др. Общая физическая география. – М., 1967. – 470 с. 14. Мурзаев Е.М. Средняя Азия. Очерки природы. – М., 1961. – 240 с. 15. Нагалевский Ю.Я., Нагалевсктй Э.Ю. Физическая география материков и океанов. Прак-

тикум. – Краснодар: КубГУ, 2003. – 80 с. 16. Пармузин Ю.П., Карпов Г.В. Словарь по физической географи. – М.: Просвещение, 1994.

– 180 с. 17. Рябчиков А.М. и др. Природные ресурсы зарубежных территорий Европы и Азии. – М.:

Мысль, 1976. – 380 с. 18. Рябчиков А.М. Структура и динамика геосферы, её естественное развитие и изменение

человеком. – М., 1985. – 265 с. 19. Сватков Н.М. О предмете исследования физической географии (проблема внешних границ

и сущности географической оболочки). – М., 1970. – 184 с. 20. Страны и народы: Научно-популярное географическое этнографическое издание: в 20 т. –

М.: Мысль, 1978 – 1985. Америка (1981). Зарубежная Азия (1982). Зарубежная Европа (1982).

21. Физико-географический атлас мира. – М.: ГУГК, 1964. – 225 с. 22. Физическая география материков и океанов / Т.Ю. Притула, В.А. Еремина, А.Н. Спряли. –

М.: Владос, 2004. – 685 с. 23. Физическая география материков и океанов: учебное пособие для вузов / Т.В. Власова. –

М., 2003. – 566 с. 24. Хрестоматия по физической географии. Западная Европа. – М., 1959. – 320 с. 25. Хрестоматия по физической географии. Зарубежная Азия. – М., 1957. – 345 с. 26. Хрестоматія по физической географи. Африка, Америка, Австралія, Антарктида. – М.,

1955. – 235 с. ДИСЦИПЛІНА «РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ»

Кількість годин (кредитів): 324 год. (9 кредитів) Форма контролю – іспит І. Пояснювальна записка

87

1.1. Мета даного курсу - дати знання про формування, розвиток і розміщення історико-географічних районів світу, регіональних відмін у рівнях соціально-економічного розвитку країн, економіко-географічних особливостей розвитку найбільших країн світу, рівня і харак-теру економічної інтеграції країн. 1.2. Головні завдання курсу - навчити студентів складати опис історико-географічних районів світу, характеризувати регіональні відміни у рівнях соціально-економічного розвитку різних типів країн, складати регіональні комплексні економіко- та соціально-географічні ха-рактеристики країн і окремих регіонів, давати аналіз регіональних економіко- і соціально-географічних закономірностей розвитку, давати оцінку сучасного рівня і характеру економічної інтеграції країн. 1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: Студент зобов’язаний оволодіти знаннями про особливості виділення історико-географічних регіонів світу, давати економіко-географічну оцінку розвитку регіонів, розкривати специфіку регіонального розвитку, характеризувати рівень розвитку окремих держав та прогнозувати напрямки ровитку та оцінювати проблемні питання.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Теоретичні і методологічні основи курсу «Регіональна економічна і соціальна

географія світу». Регіони Європи. НЕ 1.1. Теоретичні засади регіональної економічної і соціальної географії світу. Об’єкт і предмет регіональної економічної і соціальної географії світу. Основоположні теоретичні ба-зові вчення курсу. Географічні теорії, концепції та гіпотези. Історія розвитку регіональної економічної і соціальної географії світу. НЕ 1.2. Методи дослідження. Історичній, картографічний, порівняльний, статистичний, економіко-математичний, геоінформаційний методи досліджень. Методи спостережень, сис-темного аналізу, економічного районування, дистанційних спостережень. Зв’язок регіональної економічної і соціальної географії світу з іншими науками. НЕ 1.3. Політична карта світу. Базові поняття. Основні періоди та етапи формування політичної карти світу. Типологія країн світу за основними класифікаціями. Міжнародні організації та союзи. НЕ 1.4. Економіко-географічна характеристика Західної Європи. Загальні відомості про регіон. Природні умови і ресурси, населення, господарство. Економіко-географічна характе-ристика провідних країн Західної Європи: Німеччини, Франції, Великої Британії. НЕ 1.5. Економіко-географічна характеристика Північної Європи. Загальні відомості про регіон. Природні умови і ресурси, населення, господарство. Економіко-географічна характе-ристика провідних країн Північної Європи: Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія. НЕ 1.6. Економіко-географічна характеристика Південної Європи. Загальні відомості про регіон. Природні умови і ресурси, населення, господарство. Економіко-географічна характе-ристика провідних країн Південної Європи: Італія, Іспанія, Греця. НЕ 1.7. Економіко-географічна характеристика Східної та Південно-Східної Європи. Загальні відомості про регіон. Природні умови і ресурси, населення, господарство. Економіко-географічна характеристика провідних країн Південно-Східної Європи: Польща, Чехія, Угорщина, Країни Алтіїї, Більрусь, Болгарія, Словенія, Молдова, Російська Федерація.

ЗМ 2. Економіко-географічна характеристика регіонів Азії та основних держав. НЕ 2.1. Загальна характеристика Азії. Загальні відомості про регіон. Природні умови і ресур-си, населення, господарство. НЕ 2.2. Економіко-географічна характеристика Центральної Азії. Загальні відомості про регіон. Природні умови і ресурси, населення, господарство. Економіко-географічна характе-ристика провідних країн Центральної Азії: Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан. НЕ 2.3. Економіко-географічна характеристика Південно-Західної Азії. Загальні відомості про регіон. Природні умови і ресурси, населення, господарство. Економіко-географічна характеристика провідних країн Південно-Західної Азії: Туреччина, Ізраїль, Іран, Ірак, Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Азербайджан, Грузія, Вірменія, Афганістан. НЕ 2.4. Економіко-географічна характеристика Південої Азії. Загальні відомості про регіон.

88

Природні умови і ресурси, населення, господарство. Економіко-географічна характеристика провідних країн Південної Азії: Індія, Пакистан, Шрі-Ланка. НЕ 2.5. Економіко-географічна характеристика Південно-Східної Азії. Загальні відомості про регіон. Природні умови і ресурси, населення, господарство. Економіко-географічна характе-ристика провідних країн Південно-Східної Азії: Сінгапур, Малайзія, Індонезія, Таїланд, Бру-ней, В’єтнам. НЕ 2.6. Економіко-географічна характеристика Східної Азії. Загальні відомості про регіон. Природні умови і ресурси, населення, господарство. Економіко-географічна характеристика провідних країн Східної Азії: Японя, Китай, Південна і Північна Корея, Монголія.

ЗМ 3. Економіко-географічна характеристика регіонів Північної Америки. НЕ 3.1. Загальні відомості про регіон Північна Америка. Економіко-географічне положення. Природні умови і ресурси. Населення. Господарство. Рекреація і туризм. НЕ 3.2. Економіко-географічна характеристика Сполучених Штатів Америки і Канади. Економіко-географічна характеристика США. Економіко-географічна характеристика Канади та Гренландії (Данія). НЕ 3.3. Економіко-географічна характеристика Латинської Америки. Економіко-географічне положення. Природні умови і ресурси. Населення. Господарство. Рекреація і туризм. НЕ 3.4. Економіко-географічна характеристика провідних країн Латинської Америки. Мекси-ка. Центральна Америка і Вест-Індія. Андські країни: Болівія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Перу, Чилі. Країни Амазонії і Ла-Плати: Аргентина, Бразилія, Гайана, Уругвай, Парагвай, Суринам, Гвіана (Фр.)

ЗМ 4. Економіко-географічна характеристика Африки, Австралії та Океанії. НЕ 4.1. Загальні відомості про регіон Африка. Економіко-географічне положення. Природні умови і ресурси. Населення. Господарство. Рекреація і туризм. НЕ 4.2. Економіко-географічна характеристика Північної Африки і провідних країн регіону. Економіко-географічне положення. Природні умови і ресурси. Населення. Господарство. Рекреація і туризм. НЕ 4.3. Економіко-географічна характеристика Західної Африки і провідних країн регіону. Економіко-географічне положення. Природні умови і ресурси. Населення. Господарство. Рекреація і туризм. НЕ 4.4. Економіко-географічна характеристика Центральної Африки і провідних країн регіону. Економіко-географічне положення. Природні умови і ресурси. Населення. Господар-ство. Рекреація і туризм. НЕ 4.5. Економіко-географічна характеристика Східної Африки і провідних країн регіону. Економіко-географічне положення. Природні умови і ресурси. Населення. Господарство. Рекреація і туризм. НЕ 4.6. Економіко-географічна характеристика Південної Африки і провідних країн регіону. Економіко-географічне положення. Природні умови і ресурси. Населення. Господарство. Рекреація і туризм. НЕ 4.7. Загальні відомості про регіон Австралія та Океанія. Економіко-географічне положен-ня. Природні умови і ресурси. Населення. Господарство. Рекреація і туризм. НЕ 4.8. Австралійський Союз. Економіко-географічне положення. Природні умови і ресурси. Населення. Господарство. Рекреація і туризм. НЕ 4.9. Економіко-географічна характеристика Океанії. Склад та економіко-географічне по-ложення. Природні умови і ресурси. Населення. Господарство. Рекреація і туризм.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Вид. 2-ге, доп., перероб. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 688 с. 2. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу: Посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – 688 с. 3. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 704 с. 4. Дергачев В. А. Мировая зкономика: зкономика зарубежных стран. – М.: Флинта, 2000. - 480 с.

89

5. Економічна і соціальна географія світу. Підручник / За ред. Б. Яценка. – К.: Арт.Ек, 1997. – 246 с. 6. Економічна і соціальна географія світу. Підручник. Вид.2-е / За ред. Є. П. Качана. – Тернопіль: Астон, 1999. – 368 с. 7. Соціально-економічна географія світу / За ред. С. П. Кузика. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 256 с. 8. Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни. – К.: Либідь, 2000. – 416 с.

ДИСЦИПЛІНА “ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ” Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю – іспит 1. Пояснювальна записка 1.1. Мета викладання дисципліни Мета курсу - аналіз компонентної структури природного навколишнього середовища України, розгляд основних сучасних теоретико-методологічних положень фізико-географічного аналізу території, засвоєння теоретичних і практичних питань комплексного фізико-географічного аналізу території України, виявлення регіональних особливостей при-родних умов України, аналіз екологічних питань стану довкілля, виявлення структури приро-доохоронного фонду та раціональне використання і охорона природи. 1.2. Завдання вивчення дисципліни Для вивчення модуля „Фізична географія України” вирішуються наступні завдання:

аналіз компонентної структури природного навколишнього середовища України,; розгляд основних сучасних теоретико-методологічних положень фізико-географічного

аналізу території, засвоєння теоретичних і практичних питань комплексного фізико-географічного аналізу території України;

виявлення регіональних особливостей природних умов України; аналіз екологічних питань стану довкілля; виявлення структури природоохоронного фонду та раціональне використання і охорона

природи. 1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни 1. Чітко уявляти об’єкт дослідження – територія України. 2. Орієнтуватися у сучасних предметних напрямках географічної науки та методах її дослідження, що апробовані для території України. 3. Обґрунтувати сучасні (новітні) теоретико-методологічні та методичні виміри вивчення природних умов і природних ресурсів України. 4. Використовувати новітні методи дослідження, зокрема а) загальнонаукові (ретроспективний, системний, структурний), б) дисциплінарні (аналіз літературних джерел, природних аналогій, картографічний, статистичний, польових фізико-географічних досліджень), в) міждисциплінарні (моделювання, математичного картографування), ін.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Історія дослідження природи України. Геополітичне положення в СЕГ

НЕ 1.1. Мета та завдання курсу ”Фізична географія України”. Виявити особливості та основні аспекти історичного аналізу природи України. НЕ 1.2. Основні методологічні підходи до вивчення природних умов і природних ресурсів України Лекція. Виявити основні аспекти сучасного географічного аналізу. Визначення ролі і значення компонентного і регіонального аналізу території України. Виявити особливості ландшафтно-генетичного, ландшафтно-антропогенного та конструктивного підходів при вивченні природних умов України. НЕ 1.3. Геополітичне положення України Виявити геополітичні аспекти України НЕ 1.4. Історія геологічного розвитку України. Геологічна будова. Тектонічні структури. Корисні копалини Проаналізувати геологічну будову території України. Виявити основні геологічні структури України.

ЗМ 2. Фізико-географічна характеристика території України в СЕГ. НЕ 2.1. Рельєф України. Основні форми рельєфу. Виявлення орографічних особливостей

90

території України. НЕ 2.2. Клімат України. Водні ресурси України Аналіз кліматотвірних чинників та метеорологічних елементів території України. Водні ресурси. Поверхневі і підземні води. Чорне та Азовське море. НЕ 2.3. Виявлення історичних засад вивчення ґрунтового покриву України. Аналіз основних типів ґрунтового покриву. Виявлення переважаючих типів ґрунту Аналіз основних типів ґрунтового покриву України. Охорона ґрунтового покриву. Зміна властивостей ґрунтового покриву в процесі його господарського використання НЕ 2.4. Основні типи рослинного покриву України.. Історичні засади вивчення ґрунтового покриву України. Рослинний покрив в голоцені. НЕ 2.5. Аналіз схеми фізико-географічного районування. Типи ландшафтів.. Природні зони України. Схеми 1978, 1982, 2003 років фізико-географічного районування України. Основні таксономічні одиниці фізико-географічного районування. НЕ 2.6. Аналіз екологічного стану території України. Забруднення компонентів природи. Ви-явлення екологічно критичних регіонів України. Стан забруднення довкілля НЕ 2.7. Природоохоронні території України. Території природоохоронного фонду України. НЕ 2.8. Питання охорони природи та раціональне природокористування Раціональне приро-докористування в межах природних зон.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Агрохимическая характеристика почв ССР. Украинская ССР. - М.: Наука, 1973. 2. Бондарчук В.Г. Геологічна будова Української РСР. – К.: Рад. школа, 1963. 3. Бондарчук В.Г. Геологія родовищ корисних копалин України. – К.: Наукова думка, 1966. 4. Ващенко П.Г. Природні ресурси Західних районів УРСР. – Львів, 1959. 5. Воропай Л.І., Куниця М.О. Українські Карпати. – К.: Рад. школа. 1966. 6. Геоботанічне районування Української РСР. – К.: Наук. думка, 1977. 7. Генсірук С.А. Лісові ресурси України, їх охорона і використання. – К.: Наук. думка, 1973. 8. Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів: Світ, 1990. 9. Левковский С.С. Водные ресурсы Украины. – К.: Вища школа, 1979. 10. Логвинов К.Т., Бабиченко В.Н., Кулаковская М.Н. Опасные явления погоды на Украине. –

Л.: Гидрометеоиздат, 1972. 11. Маринич О.М., Ланько П.І., Щербань А.І., Шищенко П.Г. Фізична географія Української

РСР.-К.: „Вища школа”, 1984. 12. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України.-К.: „Знання”-2003. 13. Маринич О.М. Українське Полісся. – К.: Рад. школа, 1962. 14. Мелиорация на Украине. – К.: Урожай, 1979. 15. Новаковський Л.Я., Пилипенко М.А. Земельні ресурси Української РСР. – К.: Урожай, 1973. 16. Основные черты тектоники Украины. – К.: Наук. думка, 1978. 17. Природа Волинської області. – Львів: ЛДУ, Вища школа. 1975. 18. Природа Закарпатської області. – Львів: ЛДУ, Вища школа, 1973. 19. Природа Львівської області. – Львів: ЛДУ, Вища школа, 1979. 20. Природа Івано-Франківської області. – Львів: ЛДУ, Вища школа, 1979. 21. Природа Тернопільської області. – Львів: ЛДУ, Вища школа, 1979. 22. Природа Хмельницької області. – Львів: ЛДУ, Вища школа, 1979. 23. Природа Чернівецької області. – Львів: ЛДУ, Вища школа, 1978. 24. Природа України та її охорона. – К.: Політвидав України, 1975. 25. Природа Українських Карпат. – Львів: ЛДУ, 1963. 26. Природа Украинской ССР. Животный мир. – К.: Наук. думка, 1985. 27. Природа Украинской ССР. Почвы. – К.: Наук. думка, 1986. 28. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. – К.:

Наук. думка, 1985. 29. Природа Украинской ССР. Климат. – К.: Наук. думка, 1984. 30. Природа Украинской ССР. Растительный мир. – К.: Наук. думка, 1985. 31. Природа Украинской ССР. Моря и внутренние воды. – К.: Наук. думка, 1987. 32. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. – К.: Наук. думка, 1986.

91

ДИСЦИПЛІНА «ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ» Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка 1.1. Мета даного курсу - вивчити матеріали про суспільно-географічне положення

держави, природно-ресурсний потенціал розвитку її господарства і життєдіяльності населен-ня, сучасні проблеми і перспективи народонаселення, розвиток і розміщення провідних галу-зей і міжгалузевих комплексів, суспільно-географічні райони, зовнішні зв’язки України. 1.2. Головні завдання курсу: – дослідження географічного положення України у політичному просторі Європи і в глоба-

льних масштабах; – вивчення географічних особливостей розвитку українського народу, умов і чинників роз-

міщення населення України, етнічної структури населення та геокультурних рис окремих регіонів країни;

– дослідження природоресурсного потенціалу України з метою виявлення його структурних й регіональних особливостей і більш повного та раціонального використання у національ-ногосподарському комплексі для його сталого розвитку;

– географічний аналіз формування національного комплексу України у посттоталітарний період, виявлення шляхів його реструктуризації, розв’язання енергетичної, продовольчої, сировинної та інших національногосподарських проблем;

– дослідження географії сфери послуг, ступеня забезпечення соціально-культурних потреб людей у різних регіонах;

– дослідження проблем регіоналізації України, виходячи з об’єктивно складених історич-них, природно-ресурсних, демографічних та соціально-економічних передумов із ураху-ванням розвитку України як суверенної соборної держави.

1.3.. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: - предмет, зміст і методи економічної і соціальної географії України; - знання особливостей суспільно-географічного положення України і його вплив на розвиток її економіки; - природно-ресурсного потенціалу держави і проблем його освоєння; - характеристик народу України, демографічних проблем і перспектив; - територіальної організації господарства держави і її окремих регіонів; - аналіз загальних закономірностей та регіональної диференціації економічних і соціальних процесів в Україні; - вміння давати оцінку сучасного суспільно-географічного положення України та її природно-ресурсного потенціалу; - викреслювати статево-вікову піраміду населення України і описувати її; - характеризувати розвиток і розміщення провідних галузей і міжгалузевих комплексів і еко-номічних регіонів; - складати картосхеми та економіко- і соціально-географічні характеристики окремих регіонів України.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. основи соціально-економічної географії України

НЕ 1.1. Основи соціально-економічної географії. Предмет, теоретичні основи і завдання курсу. По-ходження назви «Україна». Розвиток вітчизняних аналітичних та синтетичних економіко-географічних і суспільно-географічних досліджень. Визначні українські економіко-географи. Тери-торія, СГП, кордони, геополітика України, адміністративно-територіальний устрій. НЕ 1.2. Природно-ресурсний потенціал України. Методика економічної оцінки ПРП. Харак-теристика компонентної структури ПРП. Влив природних умов і ресурсів на територіальну організацію господарства країни. Рівень забезпеченості господарства України природними ресурсами. Географічні проблеми раціонального природокористування. НЕ 1.3. Населення і трудові ресурси України. Динаміка чисельності населення України у ХХ ст.. Демографічна характеристика населення України, регіональні особливості демографічних проблем. Географія міграцій населення. Міське розселення. Типи міських поселень. Урбані-

92

зація. Сільське розселення. Територіальні системи розселення. Трудові ресурси і територіаль-ні особливості їх використання. Національний склад населення і його територіальні особли-вості. Географія української діаспори. Історико-етнографічне районування України. НЕ 1.4. Сучасні проблеми розвитку господарства України. Проблеми забезпеченості госпо-дарського комплексу природними ресурсами. Особливості галузевої структури і проблеми структурних перетворень економіки. Матеріально-технічна забезпеченість та проблеми онов-лення основних виробничих фондів. Дестабілізація господарських зв’язків з традиційними партнерами.

ЗМ 2. Економічна і соціальна географія України НЕ 2.1. Економічна географія України. Міжгалузеві національногосподарські комплекси. Особливості формування МНК. Паливно-енергетичний комплекс. Металургійний комплекс. Машинобудівний комплекс. Комплекс хімічної індустрії. Лісовиробничий комплекс. Будіве-льний комплекс. Комплекс легкої промисловості. Агропромисловий комплекс. Транспортний комплекс. Водогосподарський комплекс. Еколого-економічний комплекс. НЕ 2.2. Соціальна географія України. Становлення соціальної географії України. Соціальна інфраструктура. Культурно-освітній комплекс. Соціально-побутовий комплекс. Рекреаційний комплекс. Географія соціального неблагополуччя. Науковий комплекс. Географія релігій. Со-ціально-географічні відмінності. НЕ 2.3. Суспільно-географічні райони України. Основи суспільно-географічного районуван-ня. Комплексна характеристика суспільно-географічних районів України: Донецького, При-дніпровського, Північно-Східного, Причорноморського, Столичного, Центрального, Північ-но-Західного, Подільського, Карпатського. НЕ 2.4. Зовнішні зв’язки України. Загальні риси зовнішніх зв’язків України. Економічні та науково-технічні зв’язки. Політичні зв’язки.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х книгах. – Львів: Світ, 1994. – 472 с. 2. Соціально-економічна географія України / За ред. проф. Шаблія О.І. – Львів: Світ, 2000. – 680 с. 3. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. – К.: Знання, 1998. – 415 с. 4. Географія Української РСР / За ред. М.Д. Пістуна і Є Й. Шиповича. – К.: Вища школа, 1982. – 303 с. 5. Економічна і соціальна географія України (матеріали для практичних і семінарських за-нять) / Жупанський Я., Березка І., Джаман В. та ін. – Тернопіль, 1998. – 318 с.

ДИСЦИПЛІНА „ГЕОГРАФІЯ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА” Кількість годин (кредитів): 54 год. (2 кредити) Форма контролю – екзамен І. Пояснювальна записка

Мета курсу: розкрити сучасний стан світового господарства. Викласти питання формування глобальної економічної системи, класичні теорії розміщення виробництва в ринковій економіці, основи територіальної організації світового сільського господарства, промисловості, транспорту, світової торгівлі та сфери послуг. Основні завдання: навчити студентів давати економіко-географічну характеристику світового господарства в цілому та окремих його галузей і регіонів. Методика викладання та методи навчання: У процесі викладання даної дисципліни вико-ристовуються різноманітні методики та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Теоретичні основи географії світового господарства. Розвиток і становлення предмета і об'єкта географії світового господарства. Природно-ресурсний потенціал світу. Світове гос-подарство – глобальна географічна система. Історичні особливості розвитку світового госпо-дарства. ЗМ2. Галузева структура світового господарства. Промисловість світу, її галузева структура та розміщення.

93

Географія сільського господарства. Географія сфери послуг і туризм. Географія транспорту. Географія міжнародних економічних зв’язків. Проблеми розвитку світового господарства. У процесі вивчення дисципліни студент зобов'язаний навчитися орієнтуватись в теоретичних та практичних питаннях географії світового господарства; вміти давати економіко-географічну характеристику основним компонентам природних ресурсів, економіко-географічну характеристику галузевій структурі та окремим галузям світового господарства.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Алисов Н. В., Хорев Б. С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор). М.,

2001. 2. Волошин І. І., Чирка В. Г. Географія світового океану. – К.: Перун, 1996. – 222с. 3. Вольф М. Б., Дмитревский Ю. Д. География мирового сельского хозяйства. М., 1981. 4. Вольф М. Б., Дмитревский Ю. Д. География мирового хозяйства. М., 1997. 5. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А.

В. Степаненко. — К.: Либідь, 1996.— 320 с. 6. Липец Ю. Г., Пуляркин В. А., Шлихтер С. Б. География мирового хозяйства. – М.: Владос,

1999. – 400 с. 7. Мироненко Н. С. Введение в географию мирового хозяйства. М., 1995. 8. Романова Э. П., Куракова Л. И., Ермаков Ю. Г. Природные ресурсы мира. М., 1993. 9. Соціально-економічна географія світу / За ред.. Кузика С. П. – Тернопіль: Підручник &

посібник, 1998. – 256 с.: іл.. 10. Шлихтер С. Б. География мировой транспортной системы. Взаимодействие транспор-

та и территориальных систем хозяйства. М., 1995. ДИСЦИПЛІНА «ОСНОВИ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ»

Кількість годин (кредитів): 54 год. (2 кредити) Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка 1.1. Мета даного курсу - розкрити суть об’єкту, предмету і структури суспільної географії. Висвітлити понятійно-термінологічний апарат суспільної географії, її закони, головні теорії, концепції і методи дослідження. Розкрити методичні схеми та методики досліджень основних компонентів суспільно-господарських комплексів і видів господарської діяльності. 1.2. Головні завдання курсу - навчити студентів історії розвитку і формування суспільної географії, основних методологічних і методичних підходів до вивчення структури суспільно-господарських комплексів – природного середовища, населення, соціальної та виробничої інфраструктури, основних видів господарської діяльності. 1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: Студент зо-бов’язаний оволодіти знаннями про особливості формування і розвитку суспільної географії як науки. Освоїти теоретичні основи, методологічні та методичні підходи до вивчення тери-торіальних суспільно-господарських комплексів, їх структурної організації та компонентів і видів господарської діяльності.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Теоретичні і методологічні основи курсу «Основи суспільної географії».

НЕ 1.1. Теоретичні засади суспільної географії. Об’єкт і предмет суспільної географії. Основоположні теоретичні базові вчення курсу. Географічні теорії, концепції та гіпотези. Історія розвитку суспільної географії. НЕ 1.2. Методологія та методи дослідження суспільної географії. Наукові методи та їх систе-матика. Історичній, картографічний, порівняльний, статистичний, економіко-математичний, геоінформа-ційний методи досліджень. Методи спостережень, системного аналізу, економічного районування, дистанційних спостережень. Зв’язок суспільної географії з іншими науками. НЕ 1.3. Закони і закономірності у суспільній географії. Теорії і концепції суспільної географії. Базові поняття закону і закономірностей науки. Система суспільно-географічних законів і закономірностей. Теорії і концепції суспільної географії. НЕ 1.4. Особливості і принципи суспільно-географічних досліджень. Об’єкти суспільно-географічних досліджень. Польові та камеральні дослідження. Якісні і кількісні характери-

94

стики суспільно-географічних об’єктів. Суспільно-географічниі дослідження: методологічний огляд. Особливості і принципи суспільно-географічних досліджень. Об’єкти суспільно-географічних досліджень. Польові та камеральні дослідження. Якісні і кількісні характери-стики суспільно-географічних об’єктів. НЕ 1.5. Простір і час у суспільній географії. Співвіднощення простору і часу в суспільно-географічних дослідженнях. Географічний простір: зміст і функції поняття. Розмірність географічного простору. Територія. Час в географії. Суспільно-географічні процеси.

ЗМ 2. Методики суспільно-географічних досліджень. НЕ 2.1. Геодемографічні дослідження. Соціально-географічні дослідження. Геодемографічні дослідження. Методика аналізу геодемографічних процесів. Аналіз територіальної диференціації геодемографічних процесів. Геодемографічний прогноз. Методика геодемографічного районування. Аналіз демографічної ситуації. Геодемографічне району-вання. Дослідження систем розселення. Соціально-географічні дослідження. Вимір людсько-го розвитку. Показники якості життя населення. Дослідження рівня життя населення НЕ 2.2. Географічні дослідження міст. Географічні дослідження міст. Цільові настанови та тематичні напрямки досліджень. Методологічні проблеми геоурбаністики. Паспортна харак-теристика міста. Дослідження природного середовища міста. Містобудівна оцінка природно-го середовища: комплексні підходи. Населення та трудові ресурси міста. Розселення населен-ня в місті. Земельно-господарський устрій міста. Екологічний стан міського середовища. Функціональне зонування міста (зоннінг). Оцінка якості міського середовища для життєдіяльності населення. НЕ 2.3. Дослідження промислових підприємств і вузлів. Дослідження промислових підприємств і вузлів. Понятійно-концептуальний апарат. Цільові настанови досліджень про-мислових підприємств і вузлів. Інформаційна база досліджень. Паспортна характеристика промислового підприємства. Програма обстеження підприємства. Аналіз місця і ролі проми-слового підприємства в господарському комплексі. Зв'язки підприємства. Вплив підприємства на довкілля. Природоохоронна діяльність підприємства. Поглиблене дослідження технологічних циклів виробництв та технологічних процесів. Територіальна організація промислових підприємств і угруповань. НЕ 2.4. Дослідження сільськогосподарських підприємств. Дослідження земель. Планування території. Дослідження сільськогосподарських підприємств. Цільові настанови досліджень. Вихідні матеріали. Програма дослідження сільськогосподарського підприємства. Рослинниц-тво. Тваринництво. Економічні показники сільськогосподарського підприємства. Аналіз структури сільськогосподарського виробництва. Виробнича спеціалізація сільського госпо-дарства. Дослідження земель. Планування території. Аналіз фактичного використання земель. Дослідження землекористування. Агроландшафтні системи землекористування. Органічне землеробство. Агроландшафтне кадастрове районування. Планування території. НЕ 2. 5. Дослідження водогосподарських комплексів. Транспортні та морегосподарські ком-плекси Дослідження водогосподарських комплексів. Цільові настанови і напрямки досліджень. Водні ресурси та їх державний облік. Характеристика якості води. Управління водними ресурсами. Споживання та використання водних ресурсів. Водогосподарський ком-плекс та його складові. Функціонально-технологічна організація водогосподарського ком-плексу. Територіальні водогосподарські системи. Форми територіальної організації водного господарства. Річковий транспорт. Рибний промисел. Транспортні та морегосподарські ком-плекси. Дослідження транспортних комплексів і мереж. Транспорт як галузь і як вид економічної діяльності. Дослідження морського порту. Функціональна організація транспор-ту. Транспортні виробничі системи. Транспортна логістика. Природно-географічні умови судноплавства. Морські шляхи. Морські простори. Дослідження. морегосподарських комплексів. Берегові зони. НЕ 2.6. Рекреаційно-географічні дослідження. Рекреаційно-географічні дослідження. Цільові настанови рекреаційно-географічних досліджень. Особливості рекреації як виду економічної діяльності. Рекреаційний комплекс та його складові. Рекреаційні ресурси та їх класифікація. Систематика і класифікація рекреаційно-туристичної діяльності. Територіальна організація рекреаційного господарства. Географічні дослідження для формування екологічних мереж.

95

Концепція природних каркасів екологічної безпеки територій та відповідні напрямки геогра-фічних досліджень. Екологічні мережі. Мета та завдання програм формування регіональних екологічних мереж. Нормативно-правові засади розробки регіональних екологічних мереж. Складові елементи регіональної екологічної мережі. Напрямки формування регіональної екологічної мережі. Збереження та відтворення природного стану елементів екологічної мережі. Каркас екологічної безпеки і принципи раціональної організації території. НЕ. 2.7 Дослідження будівельно-індустріальних комплексів. Дослідження лісогосподарських комплексів. Дослідження будівельно-індустріальних комплексів. Цільові настанови досліджень. Функціонально-галузева систематика будівельної індустрії. Структурування будівельно-індустріальних комплексів за видами економічної діяльності. Технологічні цикли будівництва. Дослідження лісогосподарських комплексів. Лісове господарство як вид економічної діяльності. Дослідження лісопромислових комплексів.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної геогра-

фії. - К.: Либідь, 1997. - 320 с. 2. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. – К.: Вища школа, 1996. – 231 с. 3. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. — Одеса: Астропринт. 2001. – 559 с. 4. Топчієв О. Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: навча-

льний посібник. – Одеса: астропринт, 2005. – 632 с. 5. Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. — Львів: Лівів, ун-т

ім. І. Франка, 2001. – 744 с. 6. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. –Лівів, ун-т ім. І. Франка.

ДИСЦИПЛІНА «ОСНОВИ СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ»

Кількість годин (кредитів): 54 год. (2 кредити) Форма контролю – залік І. Пояснювальна записка

Мета вивчення дисципліни: ознайомлення майбутніх бакалаврів-географів з основ-ним теоретичними і практичними положеннями соціальної географії, показати її роль в розу-мінні соціальних процесів, що відбуваються в Україні та світі, сформувати уявлення про регі-ональні особливості розвитку соціальних процесів.

Завдання вивчення дисципліни: сформувати в студентів уявлення про роль соціальної географії в розвитку соціальних процесів та суспільства, ознайомити із особливостями соціа-льних процесів та розвитку соціальної сфери в регіонах України.

Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, тестові опитування, семінарсь-кі і практичні заняття, індивідуальні навчально-дослідні завдання, консультації.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Поняттч соціальної географії

НЕ 1.1 Зміст, предмет і завдання соціальної географії. Об’єкт дослідження соціальної гео-графії та його структура. Основні напрями дослідження соціальної географії в Україні. Осно-вні функції соціальної географії. НЕ 1.2. Становлення і розвиток соціальної географії в Україні та світі. Зародження і форму-вання соціально-географічних знань у Стародавньому світі. Розвиток соціальної географії в Середні Віки. Соціально-географічні дослідження у ХVIII – XX століттях. Розвиток соціаль-ної географії в другій половині ХХ століття НЕ 1.3. Теорія географічного та соціального просторів і просторові властивості суспільства. Еволюція знань про географічний «простір-час» і діалектика розвитку гаосистеми у «просторі часі». Поняття про соціально-географічний простір. Форми територіальної організації людсь-кого суспільства і види територій НЕ 1.4. Соціально-географічні дослідження, методологія, програма, методи. Основні методо-логічні принципи соціально-географічних досліджень. Соціологічні підходи до вивчення со-ціально-географічних явищ і процесів. Види і типи соціально-географічних досліджень.

ЗМ 2. Особливості розвитку соціальної географії

96

НЕ 2.1. Географія соціально-демографічного розвитку території України. Динаміка народо-населення. Поняття якості населення та його основні характеристики. Соціально-демографічна політика, як основа соціальних перетворень. НЕ 2.2. Соціально-географічні аспекти урбанізації. Урбанізація як географічний процес. Ос-новні стадії розвитку урбанізації в світі. Перспективи урбанізації в Україні. НЕ 2. 3. Особливості та шляхи вдосконалення галузевої структури регіональної соціальної географії. Напрямки перспективного розвитку географії культури. Сакральна географія, як складова частина соціально-географічних досліджень. Розвиток медичної географії. Дивер-сифікація соціальної сфери регіону, як шлях до забезпечення структури регіональної соціаль-ної географії.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. 2. Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії. – К., 1997. – 320с. 3. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку ХХ ст.) – К.: Либідь, 1993. 4. Ивчина К. Социально-экономическая география. – м.: Прогресс, 1987. 5. Соціально-економічна географія / За ред. О.І. Шаблія. – Львів: Світ, 1994. 6. Шевчук Л.Т. Соціальна географія: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2007 – 349с.

ДИСЦИПЛІНА «РЕКРЕАЦІЙНА ГЕОГРАФІЯ» Кількість годин (кредитів): 54 год. (2 кредити) Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка 1.1. Мета даного курсу – навчити студентів теоретичних і методичних основ рекреаційної географії і набуття студентами практичних навичок з територіальної організації рекреаційної діяльності. 1.2. Головні завдання курсу: - розкрити понятійно-термінологічний апарат рекреаційної географії; - розкрити зміст рекреаційної діяльності і висвітлити соціально-економічну сутність

рекреації; - розкрити зміст рекреаційних ресурсів, засобів їх використання і оцінки; - розкрити поняття територіальної рекреаційної системи (ТРС); - висвітлити механізм рекреаційного районування; - охарактеризувати сучасний етап розвитку рекреаційної діяльності на всіх ієрархічних

рівнях. 1.3.. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: - аналізувати існуючий рекреаційний потенціал території щодо здійснення того чи іншого

виду рекреаційної діяльності; - виявляти регіональні особливості використання рекреаційних ресурсів і відповідну

спеціалізацію рекреаційних районів; - характеризувати і аналізувати стан розвитку рекреаційної індустрії в певних рекреаційних

районах; - давати рекомендації і пропонувати певні рішення з розвитку рекреаційних районів та

ефективного розподілу туристських потоків; - визначати можливості зарубіжних партнерів щодо розробки турів, укладати угоди із

зарубіжними споживачами, використовуючи результати досліджень світового ринку по-слуг;

- розробляти проекти нових турів, пропонувати ефективні форми надання рекреаційних по-слуг, враховувати потенційний попит споживачів.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ). ЗМ 1. Поняттєво-термінологічний апарат рекреаційної географії.

97

НЕ 1.1. Поняттєво-термінологічний апарат рекреаційної географії. Поняттєво-термінологічний апарат дисципліни, його складові. Структура і зміст понять «рекреація», «рекреаційна діяльність», «рекреаційна географія». Класифікація рекреаційної діяльності. НЕ 1.2 Рекреаційна діяльність. Основні етапи розвитку рекреаційної діяльності.Рекреаційні потреби (суспільні, групові, індивідуальні) та географічні особливості території.Класифікація рекреаційної діяльності. НЕ 1.3. Територіальна рекреаційна система як ключова ланка рекреаційно-географічних до-сліджень. Поняття про територіальну рекреаційну систему (ТРС). Науково-методичні основи вивчення територіальної рекреаційної системи. Типізація ТРС та їх спеціалізація. Картогра-фічне моделювання територіальних рекреаційних систем. ЗМ 2. Рекреаційні ресурси України. НЕ2.1. Рекреаційні ресурси та їх оцінка. Принципи і методи комплексної оцінки рекреаційних ресурсів території. Кліматичні рекреаційні ресурси. Бальнеологічні ресур-си.Водні рекреаційні ресурси.Рельєф як рекреаційний ресурс.Біотичні рекреаційні ресур-си.Рекреаційні ресурси природно-заповідного фонду. НЕ 2.2. Рекреаційне районування України. Мета рекреаційного районування.Таксономічні одиниці рекреаційного районування.Принципи рекреаційного районування.Основні схеми рекреаційного районування України. Характеристика окремих рекреаційний районів України. НЕ 2.3. Історико-культурні ресурси. Основні історико-культурні об’єкти України: територіа-льний аспект.Оцінка архітектурно-історичних рекреаційних ресурсів.Всесвітня спадщина ЮНЕСКО в Україні.Проблеми залучення історико-архітектурних ресурсів до туристсько-рекреаційного господарства НЕ 2.4. Санаторно-курортні заклади України. Поняття курорту і курортної місцевості.Історія формування курортного господарства України.Кількість рекреаційних установ по областях України.Географія лікування окремих хвороб на курортах України. Санаторно-курортне гос-подарство світу.Курорти Європи.Курорти Азії.Курорти Америки, Африки, Австралії та Океанії.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1.Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, тер-мінологія, районування: Монографія. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2001. – 395 с. 2.Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 208 с. 3.Николаенко Д.В. Рекреационная география: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 288 с. 4.Нікопелова О.М., Леонова С.В., Біленький К.Е. Сучасні підходи до аналізу стану природних лікувальних ресурсів та оцінка природних територій курортів // Український географічний жу-рнал, 2007. - №1. – С.39-42. 5.Рекреационная география / Под ред. В.С. Преображенского, Б.Н. Лиханова. – М., 1976. 6.Рекреационные системы / Под. ред Н.С. Мироненко, М. Бочваров. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 136 с. 7.Стафійчук В.І. Рекреалогія. Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2006. – 264 с. 8.Теоретические основы рекреационной географии / Под ред. В.С. Преображенского. – М.: На-ука, 1975. – 222 с. 9.Теоретические проблемы рекреационной географии. – М., 1989. – 182 с. 10.Теория рекреалогии и рекреационной географии. – М.: Наука, 1992. – 178 с. 11.Фоменко Н.В.Рекреаційні ресурси та курортологія. Навчальний посібник.– К.:Центр навча-льної літератури, 2007.– 312 с.

ДИСЦИПЛІНА «ГЕОГРАФІЯ ТУРИЗМУ» Кількість годин (кредитів): 54 год. (1,5 кредитів) Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка 1.1. Мета даного курсу – дати студентам поглиблені теоретичні та практичні відомості

про класифікацію туризму, структуру та поширення туристських ресурсів, основні чинники, напрями та тенденції розвитку туризму, міжнародне співробітництво у галузі туризму, особ-

98

ливості його розвитку в регіонах світу та України. 1.2. Головні завдання курсу:

- розкрити понятійно-термінологічний апарат географії туризму; - розкрити зміст рекреаційної діяльності і висвітлити соціально-економічну сутність туризму; - трозкрити зміст туристичних ресурсів, засобів їх використання і оцінки; - висвітлити механізм туристичного районування; - охарактеризувати сучасний етап розвитку туристичної діяльності на всіх ієрархічних рівнях. 1.3.. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: -виділяти та аналізувати фактори розвитку туризму; -працювати із статистичними, довідковими та картографічними матеріалами; -давати характеристику світовим, європейським, національним рекреаційно-туристським ре-сурсам; -аналізувати особливості розвитку туризму в регіонах світу і України. -виявляти регіональні особливості використання рекреаційних ресурсів і відповідну спеціалі-зацію рекреаційних районів; -характеризувати і аналізувати стан розвитку рекреаційної індустрії в певних рекреаційних районах; -давати рекомендації і пропонувати певні рішення з розвитку рекреаційних районів та ефек-тивного розподілу туристських потоків; -визначати можливості зарубіжних партнерів щодо розробки турів, укладати угоди із зарубі-жними споживачами, використовуючи результати досліджень світового ринку послуг.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ). ЗМ 1. Введення в дисципліну. Туризм як галузь.

НЕ 1.1. Туризм та його світовий розвиток. Зміст «географії туризму» та основні поняття. Іс-торія туризму. Теоретичні аспекти розвитку туризму. Вплив туризму на світову економіку. Сегментування в туризмі. НЕ 1.2. Класифікація видів туристичної діяльності. Класифікація видів туризму за територіальними ознаками. Класифікація видів туризму за метою. Види туризму за часовими характеристиками. Класифікація видів туризму за індивідуальними запитами. Класифікація туризму за видами залежно від засобу пересування туристів. НЕ 1.3. Рекреаційно-туристичне районування світу. Поняття рекреаційно-туристичного рай-онування. Районування в міжнародному туризмі, його особливості та принципи. Туристичні макрорайони та мезорайони світу, їх специфіка та структура.

ЗМ 2. Розвиток туризму в регіонах світу. НЕ 2.1. Європейський туристичний макрорайон: специфіка, районування. Склад макрорайону та його розташування. Ресурсно-туристична специфіка. Напрями тур потоків і види туризму. Сезонність туристських прибутків. Країни-лідери ринку туристичних послуг. НЕ 2.2. Азіатсько-Тихоокеанський туристичний макрорайон: специфіка, районування. Склад макрорайону та його розташування. Ресурсно-туристична специфіка. Напрями тур потоків і види туризму. Сезонність туристських прибутків. Країни-лідери ринку туристичних послуг. НЕ 2.3. Американський туристичний макрорайон: специфіка, районування. Склад макрорай-ону та його розташування. Ресурсно-туристична специфіка. Напрями тур потоків і види ту-ризму. Сезонність туристських прибутків. Країни-лідери ринку туристичних послуг. НЕ 2.4. Африканський туристичний макрорайон: специфіка, районування. Склад макрорай-ону та його розташування. Ресурсно-туристична специфіка. Напрями тур потоків і види ту-ризму. Сезонність туристських прибутків. Країни-лідери ринку туристичних послуг. НЕ 2.5. Близькосхідний туристичний макрорайон: специфіка, районування. Склад макрорай-ону та його розташування. Ресурсно-туристична специфіка. Напрями тур потоків і види ту-ризму. Сезонність туристських прибуттів. Країни-лідери ринку туристичних послуг. НЕ 2.6. Туристично-рекреаційне районування України. Причорноморський туристичний рай-он. Карпато-Подільський туристичний район. Полісько-Столичний туристичний район. Придніпровсько-Донецький туристичний район. Харківський туристичний район.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1.Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, те-

99

рмінологія, районування:Монографія. - К.: ВПІД «Київський університет», 2001. -395 с. 2.Герасименко В.Г. Основы туристского бизнеса: Учеб. пособие. - Одесса: Черноморье, 1997. - 160 с. 3. Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: Сучасні концепції менеджменту і маркетингу: Навча-льний посібник. 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Альтерпрес, 2004. - 192 с. 4.Ердавлетов С.Р. Основы географии туризма: Учебное пособие. — Алма-Ата: Изд-во КазГУ, 1991. - 172 с. 5.Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Книги – XXI, 2003. – 300 с. 6.Котляров Е.А. География отдыха и туризма. Формирование и развитие территориальных туристских комплексов. - М.: Мысль, 1978. - 239 с. 7.Александрова А.Ю. Международный туризм: Учебник. - М.: Аспект Пресе, 2002. - 464 с. 8.Зачиняев П.Н., Фалькович Н.С. География международного туризма. -М.: Мысль, 1972.-263 с. 9.Крачило Н.П. География туризма: Учебное пособие. - К.: Вища школа, 1987.-208 с. 10.Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти): Навч. посібник. 3-є вид., перероб. та доп. - К.: Альтерпрес, 2005. - 432 с. 11.Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. - 208 с. 12.Романов А.А., Саакянц Р.Г. География туризма: Учебное пособие. — М.: Советский спорт, 2002. - 464 с.

ДИСЦИПЛІНА «ОСНОВИ ЛАНДШАФТНОЇ ЕКОЛОГІЇ» Кількість годин (кредитів): 54 (1,5) Форма контролю: залік І.Пояснювальна записка 1.1. Мета викладання дисципліни Постійне погіршення екологічного стану території України потребує пошуків конкретних підходів до вивчення, екологічної оцінки ландшафтного середовища. Оцінка стану ландшафтного середовища на різних рівнях виконується шляхом аналізу даних польових досліджень та фондових матеріалів конкретної території. Результатом такого аналізу є зведена ландшафтно - екологічна карта та пояснювальна записка до неї, які можна використовувати в прикладних цілях (виробничих, планувальних, рекреаційних, санітарно - гігієнічних та iн.) Метою вивчення основ ландшафтної екології є ґрунтовна підготовка студентів з основ даного курсу, вироблення навичок та умінь використання ландшафтної інформації для екологічної оцінки конкретної місцевості та об'єктів народного господарства. 1.2. Завдання вивчення дисципліни Основне завдання курсу "Ландшафтна екологія" - розв'язання проблем, пов'язаних із засвоєнням студентами науково - методичних i практичних навичок аналізу та оцінки ландшафтно - екологічної ситуації для потреб різних галузей народного господарства, охорони та раціонального використання ландшафтного середовища i поліпшення стану здоров'я населення. 1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни -вільне володіння теоретичним матеріалом; -засвоєння основних понять та визначень; -знання та володіння методами ландшафтно-екологічних досліджень; -вироблення навичок та умінь використання ландшафтної інформації для екологічної оцінки конкретної місцевості та об'єктів народного господарства.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ). ЗМ 1. Природні ландшафти.

НЕ 1.1 Вступ. Ландшафтна екологія як наука. Ландшафтна екологія як наука. Об’єкт і пред-мет вивчення. Мета і завдання вивчення дисципліни. НЕ 1.2. Вчення про геосистеми.Скласти схему моделей окремих типів геосистем дати їх аналіз. НЕ 1.3. Розвиток ландшафтної екології в нашій країні та за кордоном. Короткий нарис з історії ландшафтознавства. Розвиток ландшафтної екології в нашій країні НЕ 1.4. Природні територіальні комплекси Укласти ряд компонентів ландшафту та схему співвідношення індивідуальних і типологічних одиниць фізико-географічної диференціації. Аналіз фрагментів карт ПТК НЕ 1.5. Методи ландшафтно-екологічних досліджень.Методи ландшафтно-екологічних до-

100

сліджень.Специфіка методів для різних ландшафтів НЕ 1.6. Вертикальні структури природних геосистем. Скласти ландшафтний профіль конкретної території НЕ 1.7. Принципи загально-наукової класифікації ландшафтів. Основні таксономічні одиниці ландшафтів.Прикладні класифікації.Ординація геосистем. Районування. НЕ 1.8. Морфологічні одиниці ландшафту, критерії їх виділення. Аналіз морфологічних оди-ниць на прикладі окремих фрагментів ландшафтних карт. (Підготовчий період до складання ландшафтних карт )

ЗМ 2. Природно-антропогенні ландшафти НЕ 2.1. Антропогенне навантаження та стійкість геосистем.Антропогенне навантаження та стійкість геосистем.Оцінка антропогенного навантаження.Стійкість природних геосистем. НЕ 2.2. Територіальні ландшафтні структури.Скласти фрагменти великомасштабних карт окремих територій за генетико-морфологічним принципом. НЕ 2.3. Еколого-геохімічна оцінка стану урбанізованих ландшафтів. Еколого-геохімічна ситуація. Еколого-геохімічна оцінка стану урбанізованих ландшафтів. Еколого-геохімічна ситуація. НЕ 2.4. Ландшафтно-екологічне картографування. Дати аналіз різних типів територіальних ландшафтних структур. Аналіз покомпонентних карт екологічної характеристики території. НЕ 2.5. Ландшафтно-екологічне прогнозування.Ландшафтно-екологічне прогнозуван-ня.Ландшафтно-екологічний моніторинг НЕ 2.6. Процесна ландшафтна екологія. Дати опис і накреслити модель функціонування ландшафту (обігу речовин і енергії). НЕ 2.7. Ландшафтно-екологічний аналіз та оцінка території. На основі кількісних даних скла-сти еколого-геохімічні картосхеми міських територій, дати оцінку екологічної ситуації.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Беручашвілі Н.Л. Четыре измерения ландшафта.-М., 1986.-182с. 2. Боков В.А. й др.Геоэкология: Научно-методическая книга по экологии. - Симферополь, 1996. 3. Волошин I.M. Ландшафтно-екологічні основи моніторингу. - Львів: Простір М, 1998:-356с. 4. Геоэкологические принципи проектирования природно-технических геосистем. М-, 1987.-322 с. 5. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології: Підручник. - К.; Либідь, 1993.-224 с. 6. Гуцуляк В.,М. Ландшафтознавство: теорія і практика: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута,

2005. – 124 с. 7. Гуцуляк В.М. Ландшафтна екологія: Геохімічний аспект. – Чернівці: Рута, 2002. – 272 с. 8. Гуцуляк В.М. Ландшафтна екологія: Геохімічний аспект. – Чернівці: Рута, 2002. – 272 с. 9. Гуцуляк В.М. Ландшафтно-геохімічна екологія: Навч. посібник. - Чернівці: Рута, 1995. 10. Гуцуляк В.М. Основи ландшафтознавства: Навч. посібник.- Київ: НКМ ВО, 1992. -60с. 11. Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. – Вінниця: Арбат, 1998. – 292 с. 12. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование: Учебник. -

М.: Висшая школа, 1991. - 364 с. 13. Ландшафтна екологія (геохімічний аспект): Методичні вказівки до практичних занять / Укл.:

Гуцуляк В.М.. Присакар В.Б. -Чернівці: Рута, 2003. -32 с. 14. Ландшафтна екологія (геохімічний аспект): Методичні вказівки до практичних занять / Укл.:

Гуцуляк В.М.. Присакар В.Б. -Чернівці: Рута, 1999. -32 с. 15. Мельник Л., Міллер Г. Ландшафтний моніторинг-К., 1993. -152с. 16. Мельник Л., Міллер Г. Ландшафтний моніторинг-К., 1993. -152с. 17. Методи геоекологічних досліджень: Навч. посібник /За ред. М.Д. Гроздзинського та

П.Г.Шищенка.-К.: ВЦ"Київський університет", 1999.-243с. 18. Одум Ю. Экология В 2 т. - М, 1986.-Т. 1.-326с.;Т.2.-376с. 19. Основи обшей экологии и неоэкологии: Учеб. пособие.Ч. 1.-Харьков: Торнадо. 1999- 192с. 20. Преображенский B.C., Александрова Т.Д., Куприянова Т.П. СХ; Основы ландшафтного

анализа.- М., 1988.- 192 с. 21. Природа Чернівецької області / За ред. Геренчука К.І.. – Львів: Вид-во 22. Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах. - Новосибирск. 1978. - 319.с.

101

23. ТопчиевА.Г.Геозкология; географические основи природопользования. Одесса, 1996. 24. Шищенко П.Г. Прикладная физическая география. - К.: Вища школа, 1988.-192с. 25. Экогеохимия городских ландшафтов / Под ред. Н.С. Касимова. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – 336 с.

ДИСЦИПЛІНА “ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ” Кількість годин (кредитів): 54 год. (1,5 кредитів) Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка Опис: дисципліна включає основні поняття про біосоціальну сутність людини та її

взаємозв’язок з природою. Зокрема розглядаються наступні теми: основи генетичної екології людини; адаптогенез і адаптаційні механізми; життєве середовище, цілісність людини та еко-логія людських популяцій; антропогенний вплив на природу в сучасному світі й стан здо-ров’я людини; суспільство, ресурси природи та екологія людини.

А) Попередні умови: необхідні загальні знання з біології, основ загальної екології, соціальної екології, безпеки життєдіяльності, моделювання і прогнозування стану довкілля.

Б) Цілі та завдання: на основі набутих знань сформувати концепцію людини, як уні-кального біологічного виду, , який поєднує у своїй природі біологічне і соціальне; проаналі-зувати особливості, закони й механізми в системі “Суспільство-природа", сучасні проблеми екології людських популяцій, стану здоров’я людей в сучасному світі та стратегії майбутньо-го по оптимізації взаємодії людини і природи. На основі вивченні студент повинен: засвоїти основні поняття про цілісність людини, принципи охорони життєвого середовища людини, екологічні аспекти суспільного життя людини; знати та вміти використовувати методи вив-чення генетики людини, її адаптації до екстремальних умов праці та проживання, фізіологічного та психологічного стану людини, системи потреб людини; мати екологічне мислення.

В) Бібліографія: 1. Алекесеев С.В., Пивоваров Ю.П., Янушанец О.И. Экология человека. – М.: ИКАР,

2002. – 770с. 2. Бровдій В.М., Гаца О.О. Екологічні проблеми України ( проблеми ноогенетики ). – К.:

НПУ, 2000.- 110с. 3. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини. - Львів: Афіша, 2000.- 248 с. 4. Микитюк О. М., Злотін О.З., Юровдій В.М. Екологія людини. – Харків: ХДПУ, 2000.-

208с. 5. Медична біологія / За ред. В.П. Пішака, Ю.І. Мажори. Вінниця: Нова книга, 2004. –

656с. 6. Сміяв І.С., Банадига Н.В., Багірян І.О Медична генетика дитячого віку. – Тернопіль:

Укрмедкнига, 2003. – 188 с. Лектор: Оплачко Любов Тимофіївна., к.б.н., доц практичні: Филипчук Тетяна Василівна Методи викладання та навчання: лекції, консультації ( групові й індивідуальні ),

групові семінари, практичні заняття, ділові ігри. Оцінювання: постійне оцінювання ( для стаціонарного навчання ), реферати; тестове

опитування, ( для стаціонарного та індивідуального навчання ). Екзамен письмовий. Мова: російською.

ДИСЦИПЛІНА «ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ З ОСНОВАМИ ЕТНОГРАФІЇ» Кількість годин (кредитів): 54 год. (2 кредити) Форма контролю – залік

1. Пояснювальна записка 1.1 Мета викладання дисципліни. Виявлення об′єкту і предмету дослідження, структури історичної географії та її за-

вдань, історії розвитку і становлення. Простеження особливостей перебігу природно-історичного процесу, загалом і в Україні, зокрема. Характеристика часово-просторових зако-номірностей заселення і подальшої історичної динаміки території держави від палеоліту і до новітніх часів. З′ясування походження українців на їхніх етнічних землях та появи на них не-корінних етносів. Дослідження хронологічної та просторової зміни демографічних показників

102

українського та інших народів, що замешкують землі України. 1.2 Завдання вивчення дисципліни:

– охарактеризувати науково-методологічну організацію історичної географії та її складових; – виявити ретроспективні особливості розвитку історичної географії та встановити характерні риси її етапів; – висвітлити природно-історичний процес як передумову розвитку первісного суспільства, визначити особливості та місце у ньому території України; – здійснити географічний аналіз особливостей заселення й освоєння території України від па-леоліту і до кінця ХХ століття; – з′ясувати етногенез українців у межах суцільної української території; – дати характеристику походженню та територіальному розповсюдженню національних мен-шин в Україні та провести їхню демографічну характеристику.

1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. У процесі вивчення історичної географії з основами етнографії студент повинен:

– знати і розуміти основні поняття історичної географії, особливості, завдання, функції, стру-ктуру, методи, часові особливості розвитку; – розуміти й аналізувати природно-історичний процес, його чинники і складові; –знати і розуміти основні особливості залюднення і господарського освоєння території су-часної Української держави; –знати і розуміти основні поняття теорії походження етносів, аналізувати генеалогію україн-ців та географічні особливості поширення етносів в Україні.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ). ЗМ. Парадигма історичної географії. Дослідження природно-історичного процесу

НЕ 1.1 Науково-методологічна організація ретроспективної географії та її складових. Об′єкт і предмет вивчення ретроспективної географії. Структура ретроспективної географії та її завдання. Методи дослідження ретроспективної географії та їхні особливості. Місце ретроспектив-ної географії на межі природничих і гуманітарних наук. НЕ 1.1.1 Взаємодія природи і суспільства як головний напрям історико-географічних досліджень. Роль природного середовища у розвитку суспільства. Процес антропогенізації природного середовища. Визначення тенденцій, закономірностей формування та взаємодії природно-територіальних і суспіль-но-територіальних систем і їхніх компонентів. НЕ 1.2 Історія розвитку ретроспективної географії НЕ 1.3 Природно-історичний процес та особливості його вивчення. І етап (до ХІІІ ст. включно) – зародковий етап виокремлення окремих елементів ретроспективної географії. ІІ етап (ХІV-ХVІ ст.) – збір джерел і фактів. ІІІ етап (ХVІІ-ХVІІІ ст.) – критичний аналіз джерел. ІV етап (три чверті ХІХ ст.) –формування ретроспективної географії як галузі історичної науки. V етап (остання чверть ХІХ – перша пол. ХХ ст.) – постава нової історичної географії. VІ етап (від другої половини ХХ ст.) – становлення ретроспективної географії як самодостатньої галузі знань. НЕ 1.3.1 Роль природних чинників в антропогенезі. Загальні чинники впливу на природно-історичний процес. Голоцен – як головний відтинок розвитку природи і людини. Особливості вивчення процесів заселення території. Теорії походження людини, теорія расогенезу. Поняття про популяції, індивідуальна та попу-ляційна адаптація до природного середовища. Адаптивні типи (антропологічні параметри, фізіологічні особливості) НЕ 1.3.2 Культурно-господарська адаптація до природних умов Використання природних ресурсів за привласнюючих форм господарства. Використання природних ресурсів за відтворюючих форм господарювання. Формування адаптованих до природних умов укладів життя та відповідних культурно-побутових комплексів.

ЗМ 2. Географічні особливості заселення й освоєння території України за історич-ний період часу. НЕ 2.1 Історико-географічний аналіз взаємодії суспільства і природи в Україні за привлас-нюючого господарства. Заселення території України в палеолітичну добу. Особливості засе-лення та освоєння території України в мезоліті НЕ 2.2 Географічні особливості заселення й освоєння території України від початків відтво-рюючого господарства і до бронзової доби. Заселення і господарська спеціалізація території України за неолітичної доби. Заселення і господарська спеціалізація території України за енеоліту.

103

Освоєння території України та її господарський розвиток за доби бронзи. НЕ 2.3. Історична географія України від перед скіфського часу і до періоду Русі-України. За-селення і господарський розвиток території України в залізну добу (І тис. до н. е.). Особливо-сті заселення та освоєння території України в І-VІ ст. н. е. Географічні передумови та особли-вості формування державного утворення українців – Київської Русі. Географічне положення і розвиток давньоруських державних утворень – Київської Русі, Галицького князівства, Гали-цько-Волинської держави. НЕ 2.4. Історична географія України у ХІV-ХХ століттях. Удільні князівства на українських зем-лях в ХІV-ХV ст. Польський аміністративно-територіальний устрій на українських землях в ХV-ХVІІІ ст. Землі Закарпаття, Буковини та Півдня України у ХІV-ХVІ ст. Географічне положення та розвиток козацько-гетьманської держави. Географічне положення і розвиток Української держави 1917-20 рр. Повоєнний адміністративний поділ Західних земель України. Розподіл українських земель у межах СРСР в 1928-38 рр.. Зміни в 1939-40 рр. Територія України після 2-ої світової війни.

ЗМ. 3. Етноси в Україні, територіальні та часові особливості їхнього поширення НЕ 3.1. Поняття про етнос та етнічні процеси. Етнос, ієрархія етнічних спільностей. Етнічні процеси та взаємовідносини між етносами. Взаємовідносини етносів і ландшафтів, роль ландшафтів у виникненні етнічних спільностей. Вік етносу, параметризація етнічної історії. НЕ 3.1.1. Класифікація етносів. Класифікація за географічним принципом;. Класифікація за подіб-ністю мови (лінгвістична). Господарсько-культурна класифікація. Інші способи класифікації етносів. НЕ 3.2. Етногенез українського народу. Питання витоків (джерел) слов′янсько-української прабатькі-вщини. Загальний огляд проблеми походження українців. Слов′янсько-українська етнічність археологічних культур та початок розвитку українського етносу. Пстава сучасної української нації (фаза підйому, акматична фаза, фаза надламу). НЕ 3.2.1 Етнорегіональні особливості України. Історико-етнографічне районування України. Іто-рико-географічне районування України. Енографічні групи українців. НЕ 3.3 Етнічний склад населення України: походження на території держави національних меншин та їхнє географічне поширення. Народи індоєвропейської лінгвістичної сім′ї. Народи ураль-ської лінгвістичної сім′ї. Народи алтайської лінгвістичної сім′ї. НЕ 3.3.1 Проблеми історико-географічних досліджень в Україні. Історико-географічна вивченість території. Інформаційна забезпеченість історико-географічних досліджень. Основні завдання історичної географії України.

ІІІ. Література до дисципліни 1. Винокур І. С., Телєгін Д.Я.. Археологія України: Підручник. – Тернопіль: Навчальна кни-

га – Богдан, 2005. – 480 с. 2. Воропай Л.І. Досвід проведення історико-географічних досліджень // Фізична географія та

геоморфологія. – К.: Вища школа, 1976. – Вип. 15. – С. 16-21. 3. Гольденберг Л.А. Развитие отечественной исторической картографии // Вопросы истории.

– 1974. – № 7. – С. 33-48. 4. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. - Л.: Гидрометеоиздат, 1990. – 528 с. 5. Гуржій І.О., Молодчиков О.В. Стан і завдання історико-географічних досліджень на Укра-

їні // Український історико-географічний збірник. – К.: Наук. думка, 1971. – Вип. 1. – С. 3-33.

6. Дністрянський М.С. Етногеографія України. – Львів: Видавнич. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 232 с.

7. Жекулин В.С. Историческая география ландшафтов. – Новгород, 1972. – 232 с. 8. Жекулин В.С. Историческая география: Предмет и методы. – Л.: Наука, 1982. – 224 с. 9. Иофа Л.Е. О значении исторической географии // География и хозяйство. – М., 1961. – Сб.

11. – С. 96-102. 10. Историческая география и проблемы географического прогнозирования / Сост. Воропай

Л.И. – Черновцы, 1976. – 69 с. 11. Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования. - М.: Наука,1987. – 440 с. 12. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів: Світ, 1990. – 520 с. 13. Круль В.П. Історична географія Західної України: Конспект лекцій / За ред. Я.І. Жупанського. –

Чернівці: Рута, 1999. – 46 с. 14. Круль В.П. Краєзнавство: історична географія. Конспект лекцій / За ред. Я.І. Жупансько-

го. – Чернівці: ЧДУ, 1999. – 107 с. 15. Круль В.П. Ретроспективна географія поселень Західної України: Монографія. – Чернівці:

Рута, 2004. – 382 с. 16. Наулко В.І. Етнічний склад населення УРСР. – К., 1965. – 136 с.

104

17. Основи етнології: навч. посібник для викон. Практичних робіт / Укл. В.П. Круль. – Черні-вці: Рута, 2006. – 144 с.

18. Пастернак Я. Археологія України. – Торонто, 1961. – 790 с. 19. Петров В. Походження українського народу. – К.: МП „Фенікс”, 1992. – 192 с. 20. Підгородецький П.Д. Історична фізична географія // Фізична географія та геоморфологія. –

К.: Вища школа, 1976. – Вип. 15. – С. 9-15. 21. Пономарьов А. Етнічність та етнічна історія України. – К.: Либідь, 1996. – 272 с. 22. Пономарьов А. Українська етнографія. – К.: Либідь, 1994. – 320 с. 23. Романчук С.П. Історичне ландшафтознавство: теоретико-методологічні засади та методи-

ка антропогенно-ландшафтних реконструкцій давнього природокористування: Моно-графія. – К.: ВЦ „Київський університет”, 1998. – 146 с.

24. Современная етнопсихология. Хрестоматия / под. общ. ред. А.Е. Тараса. – Мн: Харвест, 2003. – 168 с.

25. Толочко П.П., Козак Д.Н., Моця О.П. та ін. Давня історія України. – К.: Либідь, 1995. – Кн. 2. – 224 с.

26. Трубчанінов С.В. Історична географія України – Кам’ян.-Подільський: Оіюм, 2003. – 168 с.

27. Українська народність: нариси соціально-економічної і етно-політичної історії. – К.: Наук. думка, 1990. – 560 с.

28. Хоптяр Ю.А. Етнологія. – Кам.-Поділ.: ПП. Мошак М.І., 2005. – 144 с. 29. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. –

К.: Либідь, 1992. – 376 с. 30. Шаскольский И.П. Историческая география // Вспомогательные исторические дисципли-

ны. – Л.: Наука, 1968. – Т.1. – С. 95-118. 31. Юрій М.Ф. Етногенез та менталітет українського народу. – Чернівці, 1997. – 170 с. 32. Юрій М.Ф. Етнологія: навчальний посібник. – К.: Дакор, 2006. – 360 с. 33. Яцунский В.К. Историческая география. История её возникновения и развития в ХIV-

XVIII веках. - М.: Изд-во АН СССР, 1955. – 332 с.

“ГЕОГРАФІЧНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ”

Кількість годин (кредитів): 54 год. (2 кредити) Форма контролю – залік

Мета викладання дисципліни: формування знань в галузі геоінформатики, розкриття осно-вних понять і проблем, пов’язаних із застосуванням геоінформаційних ресурсів і технологій у географічних дослідженнях та освітньому процесі, огляд сучасних підходів щодо проектування та впровадження ГІС у суспільне життя. Як засоби прикладного географічного використання розглядаються ГІС і ГІС-технології та програмні продукти: ArcGIS, Acad9Map3d, Bentley Sys-tems, ГІС «Туристичне Прикарпаття», ГІС «ДубльГИС. Одесса», GeoDraw/GeoGraph, GeoMedia, GeoniCS, Digitals, Easy Trace, MapInfo, MGE, MS Office, ObjectLand, Панорама, PCRaster, IDRISI, ГІС «Електронна бібліотека наочностей. Географія.» та ін. У результаті вивчення дисципліни студент повинен: Знати:

• загальні риси структури, класифікацію і шляхи використання ГІС; • види, властивості, структуру, форми подання та відображення геопросторової

інформації; • принципові основи створення та функціонування геоінформаційних систем; • функціональні можливості та принципи функціонування й використання

найуживаніших у науково-дослідницькій діяльності географа та освітньому процесі ГІС і ГІС-технологій; Вміти:

• використовувати технологічні можливості текстового редактора MS Word; • використовувати технологічні можливості електронних таблиць MS Excel для обробки

цифрової інформації; • використовувати технологічні можливості СКБД MS Access для створення баз даних;

105

• працювати у середовищі таких ГІС: ArcGIS, Acad9Map3d, Bentley Systems, ГІС «Тури-стичне Прикарпаття», ГІС «ДубльГИС. Одесса», GeoDraw/GeoGraph, GeoMedia, GeoniCS, Digitals, Easy Trace, MapInfo, MGE, MS Office, Object Land, Панорама, PCRaster, IDRISI, ГІС «Електронна бібліотека наочностей. Географія.» та ін. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовними модулями

ЗМ 1. Сутнісні аспекти ГІС НЕ 1.1. Вступ до курсу. Мета, структура і предмет курсу. Загальні поняття про інформацію, інформатизацію, інформатику та геоінформатику. Геоінформатика, ГІС, ГІС-технологія і географічні знання. Роль ГІС-технологій в сучасному світі. ГІС, як специфічна технологія у науках про Землю. Взаємозв’язки ГІС, Географії і Картографії. Характеристика шляхів і напрямів застосування ГІС в Україні. НЕ 1.2. Теоретичні засади і складові ГІС. Концепції і підходи трактування ГІС і суміжних понять. Функції, призначення і принципи ГІС. Відмінності у трактуванні ГІС і інших тема-тичних ІС. Структура ГІС і їх класифікація. Підсистеми ГІС. Модульна структура ГІС. Про-грамно-апаратне забезпечення ГІС: зміст, структура, функції, тенденції розвитку. Поняття про картографічні банки даних, експертні системи, інформаційні системи екологічного ме-неджменту. Етапи становлення геоінформатики і ГІС-технологій. Апаратні засоби: призна-чення, структура і класифікація технічних засобів розробки і функціонування ГІС. Програмне забезпечення: загальні риси, класифікація, інструментальні мови і системи програмування. Архівування та безпека інформації. Менеджерські пакети інтерактивних робочих програм ти-пу MS Office. НЕ 1.3. Просторовий аналіз – основа сучасної географії. Сутнісні риси просторового аналізу. Типи просторових об’єктів та їх представлення в ГІС. Поняття атрибутивної і позиційної інформації. Засоби і способи збору фактографічної інформації для ГІС. Дані в ГІС і систематизація джерел геокоординованої інформації. ДЗЗ, GPS та ін. Типи і методи відбору даних та особливості узагальнення результатів відбору даних для ГІС. Роль картографічних даних. Характеристика джерел інформації для ГІС: зміст, структурно-функціональні особливості і перспективи використання. НЕ 1.4. Геоінформаційні структури даних, їх введення, редагування і збереження. Геоінформаційні структури та моделі даних. Основні структури комп’ютерних файлів, бази даних та їх структури. Методи і структури графічного подання географічного простору: рас-тровий і векторний методи. Пошарова організація даних. Введення, збереження та редагуван-ня даних в ГІС. Цифрування: сутність, принципи, методи. Векторизація і растеризація. По-няття метаданих. Редагування даних. Типи помилок та їх усунення. Формати файлів і стан-дарти представлення даних в ГІС.Подання інформації в ГІС. Візуалізація і представлення. Поняття про тематичне картографування, електронні карти, атласи, в’юери, навчальні посібники. Системи автоматизованого картографування. Принципи тестової перевірки здобу-тих знань на основі застосування комп’ютерних технологій. Ознайомлення зі змістом тесто-вих завдань і принципами проведення тестового електронного контролю засвоєння знань за допомогою програми SunRav TestOffice Pro 4.

ЗМ 2. ГІС-технології просторового аналізу. НЕ 2.1. Аналітичні можливості сучасних інструментальних ГІС. Головні риси аналітичного потенціалу ГІС. Картометричні операції. Операції вибору. Класифікація і рекласифікація. Операції картографічної алгебри. Статистичний аналіз. Просторовий аналіз: буфери, збіг і включення, близькість, зонування. Оверлейний аналіз. Аналіз рельєфу. Цифрові моделі та їх побудова. Аналіз гідрографічної мережі. Мережний аналіз. Географічні мережі. Геостатистичне моделювання. Просторова інтерполяція. Детерміновані методи просторової інтерполяції. Локально-стохастичні методи інтерполяції і геостатистичне моделювання. Моделювання поверхонь Вибір методів інтерполяції. НЕ 2.2. Програмні засоби і ГІС. Загальна характеристика програмних засобів для роботи з просторовими даними. Комерційні ГІС-пакети. Характеристика структурно-функціональних особливостей ГІС-пакетів і сімейств ГІС: ArcGIS, Autodesk, GeoniCS, MapInfo Professional, Digitals, Панорама та ін. Тенденції розвитку програмного забезпечення. Характеристика структурно-функціональних особливостей ГІС-пакетів і сімейств ГІС: MGE, GeoMedia, Bent-

106

ley Systems, IDRISI, PCRaster, GeoDraw/GeoGraph, Digitals, Інвент-Град та ін. НЕ 2.3. Прикладні аспекти ГІС-технологій. Геоінформаційне картографування. Тематичне картографування і ГІС-технології. Цифрова картографія. Оперативне картографування. Картографічні анімації. Віртуальне картографування. Електронні атласи. Глобальні ГІС. Ви-користання ГІС у ландшафтознавстві та геоекології. Інтернет та телекомунікаційне картогра-фування. Структура і перспективи використання Національного електронного атласу України. Земельно-кадастрові інформаційні системи. Системи геоекологічного моніторингу.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. ArcGIS9. Начало работы в ArcGIS. – ESRI. – 1999-2004. – електронний посібник. 2. AutoCADMap3D2009. Учебные пособия. –Autodesk – електронний посібник 3. Атлас України (електронна версія). – К.: – Інститут географії, Інтелектуальні системи

ГЕО, 1999 – 2001. 4. Берлянт А.М. Геоинформационное картографирование. – М.: Астрея, 1997. 5. Бондаренко Е.Л., Шевченко В.О., Остроух В.І. Геоінформаційні системи еколого-

географічного картографування. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – 116 с. 6. Географічні інформаційні системи: Підручник / Мосов С.П., Тарасов В.М., Чорнокниж-

ний О.А., Куковський С.А., Брезіцький Е.Ю. - К.: НАОУ, 2005 – 240 с 7. ДеМерс, Майкл Н. Географические информационные системы. Основы: Пер. с англ. – М.:

Дата+, 1999. – 491 с. 8. Дибкова Л.М. Інформатика та комп’ютерна техніка: Посібник для студентів вищих нав-

чальних закладів. – К.: ВЦ „Академія”, 2002. – 320с. 9. Застосування інформаційних технологій в управлінні навколишнім середовищем / Відп.

ред. В. Чабанюк. – К.: Мінекобезпеки України / ІС ГЕО, 1998. – 125 с. 10. Инструментарий геоинформационных систем: Справочное пособие / Бусыгин Б.С., Гар-

куша Н.Н., Середин Е.С., Гаевенко А.Ю. – К.: ЕСОММ Со., 2000. – 105 с. 11. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. Посіб. / За ред. О.І. Пушкаря

– К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. 12. Іщук О.О., Коржнев М.М., Кошляков О.Е. Просторовий аналіз і моделювання в ГІС: Нав-

чальний посібник / За ред. акад. Д. М. Гродзинського. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2003. – 200с.

13. Линник В.Г. Построение геоинформационных систем в физической географии. М.: Изд-во МГУ, 1990.

14. Панов А.В. Разработка управленческих решений: информационные технологии. Учебное пособие для вузов. / Под ред. д.е.н., профессора Т.Н. Афанасьевой – М.: Горячая линия. – Телеком, 2004. – 151 с.

15. Підручник користувача MapInfo: Пер. з англ. – New York: MapInfo Corporation, Troy / К.: ЗАТ “Intellegent Systems”, 1994. – 254 с.

16. Полещук Н.Н., Савельева В.А. Самоучитель AutoCAD 2006. – СПб.: БХВ-Петербург,2005. – 704 с.

17. Портянский И.А. Компьютерный арсенал географии. - М.: Мысль, 1989. 18. Руководство пользователя. MapInfo Professional. – MapInfo Corporation? Troy, New York. –

2000. 19. Самойленко В.М. Основи геоінформаційних систем. Методологія: Навчальний посібник. –

К.: Ніка-Центр, 2003. – 276 с. 20. Сборник задач и упражнений по геоинформатике: Учеб. пособие для студ. высш. учеб.

заведений / В.С. Тикунов, Е.Г. Капралов, А.В. Заварзин и др.; Под ред. В.С. Тикунова. – М.: Изд. центр «Академия», 2005. – 560 с.

21. Світличний О.О., Плотницький С.В. Основи геоінформатики: Навч. посібник / За заг. ред. О.О. Світличного. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 295 с.

22. Скрипник Я.П. Основи геоінформаційних технологій. Методичні вказівки та завдання до практичних і лабораторних робіт – Чернівці: Рута, 2004. – 44с.

23. Халугин Е.И., Жалковский Е.А., Жданов Н.Д. Цифровые карты. – М.: Недра, 1992. 24. Хасхольд В. Введение в городские ГИС. – М., 1997.

107

25. Шевченко В. О., Бондаренко Е.Л. Гордєєв А.Ю. Автоматизація картографічних робіт. – К.: Темп, 2000. – 63 с.

ДИСЦИПЛІНА „ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ” Кількість годин (кредитів): 54 год. (1,5 кредитів) Форма контролю – залік 1. Пояснювальна записка 1.1.Мета даного курсу: Даний курс покликаний формувати теоретичну та практичну готовність майбутніх менеджерів до професійної діяльності; сприяє виникненню у них інтересу до майбутньої роботи; розвиває інтерес до дослідницької діяльності і розвитку науки управління. 1.2. Головні завдання курсу: - засвоїти зміст , основні напрями і форми управлінської діяльності; - творчо осмислити напрями вдосконалення менеджменту; - уміти застосовувати основні та додаткові методи наукового дослідження з метою розвитку менеджменту. 1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: - знання основних законів та закономірностей розвитку менеджменту як науки; - засвоєння та розуміння понятійного та категоріального апарату менеджменту; - уміння творчо осмислювати та розвивати управлінські ідеї і концепції та їх практично реалізовувати в господарській практиці.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Менеджмент та його характеристики

НЕ 1.1 Зміст, історія розвитку та роль менеджменту. Сутність менеджменту та умови його здійснення. Історичній розвиток менеджменту як діяльності. Соціально-економічна природа управлінської праці та проблеми її наукової організації. Основи теорії і практики традиційного і сучасного менеджменту. Поняття організації та її види. Лінійна, штабна та лінійно-штабна організація. Секційна та матрична організація. Неформальна організація. Культура організації. Розвиток організації. Причини виникнення і особливості підприємств нового типу. Ресурсозберігаючі та розширені підприємства. Організаційні структури концернів і компаній в міжнародній практиці. Глобалізація і менеджмент. Основні напрямки еволюції менеджменту. Зміст та сутність планування, його види. Прогнозування і стратегічне планування. Класифікація планів на підприємстві. Тактика, політика, процедури, правила планування. Бізнес-планування. НЕ 1.2. Функції менеджменту. Делегування, відповідальність і повноваження. Лінійні і апаратні повноваження. Централізовані та децентралізовані організації. Поняття мотивації та класифікація мотиваційних теорій. Система стимулювання. Нематеріальні форми стимулювання праці. Суть і сенс контролю. Процес контролю. Характеристики ефективного контролю.

ЗМ 2. Менеджер в організації НЕ 2.1 Управлінське рішення в менеджменті. Поняття та загальна характеристика комунікацій. Комунікаційний процес, його елементи і етапи. Види комунікацій. Типи керівників. Вимоги до особистості сучасного менеджера. Керівництво, влада, лідерство. Стиль керівництва. Природа процесу прийняття рішень. Рішення-центральна ланка менедж-менту. Умови і етапи прийняття управлінських рішень. Алгоритм прийняття рішень. Факто-ри, впливаючи на процес прийняття рішень. Зміст „науки управління”. Огляд моделей управління. Підходи до прийняття управлінських рішень. Роль прогнозування в процесі прийняття управлінських рішень. НЕ 2.2 Управління колективами (групами) працівників. Поняття трудового колективу. Зміст процесу управління людьми. Методи управління колективом. Управління конфліктами в колективі. Поняття психології управління. Психологічні якості працівника та використання їх у процесі управління. Психологія та етика керівної діяльності. Стресові ситуації та управління ними. НЕ 2.3 Організація управлінської праці. Поділ та кооперація праці в апараті управління. Організація робочого місця управлінця. Розташування робочих місць і умови праці службовців. Інформаційне забезпечення управлінської праці. Механізація й автоматизація

108

управлінської праці. Культура управління. ІІІ. Література до вивчення курсу:

1. Андрійчук В., Бауер Л. Менеджмент. Прийняття рішень і ризик. – К., 2007. – 320 с. 2. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Є. Основи менеджменту: методологічні положення та

прикладні механізми. – Тернопіль: Лілея, 2005. – 292 с. 3. Анискин Б. Высший менеджмент для руководителя. – М.:Инфра-М. 2000. – 136 с. 4. Бажин И. Информационный системы менеджмента. – М.: ГУ ВШЭ. 2002. – 688 с. 5. Большаков А. Менеджмент. – СПб. Питер. – 2000. – 160. с. 6. Бухалков. М. Внутрифирменное планирование. – М., 2000. – 392 С. 7. Вершигора Е. Менеджмент: Учебное пособие для вузов. – М. – 2001. – 283 с. 8. Веснин В. Основы менеджмента. – М., Триада, 2004. – 384 с. 9. Виханский О. Менеджмент. – М.: Гар дерика, 2000. – 528 с. 10. Герасимчук В. Стратегічне управління підприємством. – К.: КНТЕУ, 2000. – 360 с. 11. Герчикова И. Менеджмент.- М.: Банки и биржи, 2003. – 311 с. 12. Глухов В. Менеджмент: Учебник. – СПб,:Спецлитература, 2000. – 700 с. 13. Зихард В. Руководить без конфликтов. – М.: Экономика, 1990. – 412 с. 14. Іванова І. Менеджмент підприємства. – К.: Нац. торг. ек. ун-т.,2001. – 247 с. 15. Кадзума Т. Вечный дух пердпринимательства. – К.: Укрзакордонсервис, 2002. – 206 с.

“ОСНОВИ МАРКЕТИНГУ” Кількість годин (кредитів): 54 год. (1,5 кредитів) Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка 1. Мета навчальної дисципліни - сформувати у студентів теоретико-методологічні основи знань з маркетингу та вміння застосовувати їх практично з метою аналізу маркетингових можливостей, обрання стратегій маркетингу та розробки маркетингового комплексу. 2. Головні завдання курсу: - засвоїти теоретико-методологічні основи маркетингу; - оволодіти аналізом маркетингових можливостей та методикою маркетингових дослі-

джень; - оволодіти інструментарієм стратегічного маркетингу та навиками практичного їх засто-

сування - Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни:

- знати основні закони та закономірності маркетингу; - розуміти та творчо осмислювати сучасні маркетингові стратегії товарної, цінової, кому-

нікаційної політики організацій та формування сучасних каналів розподілу; - оволодіти практично методикою розробки маркетингового комплексу .

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Наукові засади маркетингу та маркетингових досліджень

НЕ 1.1. Мета, завдання та особливості сучасного маркетингу. Сутність, завдання, основні етапи становлення та розвитку маркетингу. Сучасні маркетингові концепції. Види маркетин-гу. Принципи маркетингу. Функції маркетингу. НЕ. 1.2. Маркетингове середовище. Сутність та складові маркетингового середовища. Мікро середовище фірми та його основні чинники. Макросередовище та його основні складові НЕ 1.3. Система маркетингових досліджень і маркетингової інформації. Концепція системи маркетингової інформації. Складові системи маркетингової інформації. Система збору внут-рішньої звітності. Система збору поточної зовнішньої інформації. Система маркетингових досліджень. Система аналізу маркетингової інформації. НЕ 1.4. Споживчі ринки та поведінка покупців. Споживчі ринки та купівельна поведінка споживача. Модель купівельної поведінки. Чинники, що впливають на купівельну поведінку індивідуальних споживачів. Процес прийняття рішення про купівлю індивідуальних спожи-вачів. Ринки організованих споживачів та поведінка компаній –покупців. Відмінності ринку підприємств від ринку споживачів. Види закупок. Модель купівельної поведінки компанії-покупця. Процес прийняття рішення про купівлю компанії покупця. НЕ 1.5. Цільовий маркетинг. Сутність цільового маркетингу та його основні етапи. Рівні сег-

109

ментації ринку. Принципи сегментування споживчого ринку, ринків організованих покупців, міжнардних ринків. Ефективність сегментування. Оцінка та вибір цільових ринків. Недифе-ренціований маркетинг, диференційований маркетинг, концентрований маркетинг. Сутність, види та фективність позиціювання.

ЗМ 2. Стратегічний маркетинг НЕ 2.1. Товарна політика компанії. Сутність товару та його рівні. Класифікації товарів споживчого призначення, виробничого призначення. Особи, місця та ідеї, як вид товару. Рі-шення про окремі товари. Марочна назва та марочні стратегії товару. Рішення стостовно упаковки, маркування, супутніх послуг товару. Товарний асортимент та номенклатура. Кри-терії вибору товару та соціальна відповідальність. Маркетинг послуг. НЕ 2.2 Розробка нового товару та маркетингові стратегії на етапах життєвого циклу товару Сутність поняття “новий товар”. Етапи створення нових товарів. Прискорена процедура роз-робки нових товарів. Етапи життєвого циклу товару. Вибір маркетингових стратегій на ета-пах життєвого циклу товару. НЕ 2.3.Задачі та стратегії ціноутворення. Чинники, що впливають на процес ціноутворення. Основні підходи до ціноутворення. Встановлення ціни на нові товари. Ціноутворення у ме-жах товарної номенклатури. Коригування цін. Зміни цін. Державна політика у сфері ціноут-ворення НЕ 2.4. Управління каналами розподілу та товароруом. Поняття каналів розподілу. Внутрішня структура та принципи функціонування каналів розподілу. Рішення про структуру каналу розподілу. Рішення про управління каналом. Товарорух та управління логістикою. Методи розповсюдження товарів: гуртова та роздрібна торгівля НЕ 2.5 Інтегровані маркетингові комунікації. Комплекс просування товарів. Інтегровані мар-кетингові комунікації. Розробка комплексу просування: характеристика, стратегії, соціально-етичні проблеми. Реклама: визначення цілей, бюджету, рекламна стратегія, оцінка ефектив-ності. Зв’язки з громадськістю.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Абчук В. Азбука маркетинга. – С.-П.:Союз, 1998. – 270 с. 2. Армстронг Г., Котлер Ф. Маркетинг: Загальний курс. –К., С.-П., М.: Видавничий дім “Ві-

льямс”, 2001. – 608 с. 3. Близнюк С.В. Маркетинг в Україні: проблеми становлення та розвитку. – К.: ІВЦ “Політе-

хніка”, 2009.- 400 с. 4. Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник. – К.: Лібра, 2002. – 712 с. 5. Гаркавенко С.С. Маркетинг: Уч.посібник. – К.: Лібра, 1996. – 384с. 6. Ілляшенко С.М., Баскакова М.Ю. Маркетингові дослідження: Навч.поісбник. – К.: Центр

навч.літератури, 2006. – 192 с. 7. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент. – С.-П.: Питер, 1998. – 887 с. 8. Логістика: Навч. посібник./ О.М.Тридід, Г.М. Азаренкова, С.В.Мішина, І.І. Борисенко. –

К.: Знання, 2008. – 566 с. 9. Луцій О.П. Основи маркетингу. – К.: Вид.-во Європейського університету фінансів. 10. Маркетинг/ За ред. А.І. Кредитова. – К.: Україна, 1994. – 399 с. 11. Маркетинг/ За ред. Романова А.Н. – М.: Банки и биржи, 1997. – 560 с. 12. Маркетинг: Методичні вказівки до семінарських занять / Укл. М.Т.Гостюк. – Чернівці:

Рута, 2002. – 20 с. 13. Примак Т.О. Маркетингові комунікації. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с. 14. Прокопенко О.В., Троян М.Ю. Поведінка споживачів. – К.: Центр учбової літератури,

2008. – 176 с. 15. Промисловий маркетинг: теорія та господарські ситуації: Підручник/За ред. Старостиної

А.О. – К.: 1997. – 316 с 16. Харис А.И. Основы маркетинга. – К.: УМКВО, 1992. – 140 с. 17. Щербань В. М. Маркетинговий менеджмент: Навч посібник. – К.: Центр навч. літератури,

2006. – 204 с. “ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА І АУДИТ”

Кількість годин (кредитів): 54 год. (2 кредити)

110

Форма контролю – залік Опис. Експертологія – новий науковий напрямок екологічних досліджень. Експертизи

в природокористуванні Мета та завдання екологічної експертизи Форми екологічної експер-тизи Об'єкти та суб'єкти екологічної експертизи використання водних ресурсів. Види екологічної експертизи. Теоретичні основи геоекологічного обгрунтування проектів. Геогра-фічні основи екологічних експертиз. Основні методи оцінок впливу на оточуюче середовище. Етапи геоекологічного обгрнтування проектів. Методи екологічних експертиз. Еколого-географічна експертиза розміщення, розширення та реконструкції водогосподарських підприємств. Експерт екологічної експертизи. Фінансування екологічної експертизи. Правові основи екологічної експертизи в Україні. Участь громадськості в екологічній експертизі

Цілі та завдання: Дисципліна має на меті дати студентам поняття про екологічну па-спортизацію, про види екологічної експертизи, навчити знаходити “вузькі” місця в проекту-ванні інженерних споруд, оволодіти основними методами оцінки можливого впливу на сере-довище. Завдання курсу навчити студенті методам і прийомам проведення експертизи, вико-нувати розрахунки, оформляти Екологічний паспорт підприємства, звіт ОВНС, Заяву про очі-кувані наслідки, прогнозувати поведінку екосистеми в умовах певної невизначеності, перед-бачати можливі негативні наслідки впливу діяльності людини на середовище, збирати мате-ріали і вести роботу з громадськістю.

Передумова Необхідне володіння основами екології, економіки природокористуван-ня, екологічного права.

Бібліографія : 1. Андрейцев В.И. Правовое обеспечение экологической экспертизы проектов. – К.:

Будівельник, 1990. – 168 с. 2. Географическое обоснование экологических экспертиз. / Под ред. Г.В.Звонковой. – М.:

Изд-во Моск. ун-та, 1985. 208 с. 3. Методические указания по экологической экспертизе проектов строительства / реконст-

рукции народохозяйственных объектов и согласованию выбора земельных участков для их размещения органами Госкомприроды УССР. – К.: Изд-во Госкомприроды УССР, 1982. – 38 с.

4. Позаченюк К.А. Введение в геоэкологическую экспертизу: междисциплинарный подход, функциональные типы, об’ектные ориентации.-Симферополь:Таврия, 1999, -413 с.

ДИСЦИПЛІНА „ОСНОВИ МОНІТОРИНГУ” Кількість годин: 54 год. (1,5 кредитів) Форма контролю – залік

Пояснювальна записка: Професійно-орієнтована дисципліна складається зі вступу та двох розділів.

Мета та завдання. Метою навчальної дисципліни – формування у студентів здатності коректно і творчо застосовувати набуті після прослуховування курсу знання та навички при проведенні, аналізуванні та оцінюванні результатів геофізичних, геохімічних, біогеографіч-них і ландшафтних моніторингових досліджень. Основні завдання навчальної дисципліни:

1) ознайомлення з вихідними поняття про географічний моніторинг, формування уяв-лень про його структуру, принципи організації, просторову та функціональну ієрар-хії;

2) отримання навичок застосування комплексу методів досліджень геосистем при про-веденні моніторингу та контролю стану навколишнього середовища, оволодіння за-собами та приладами для здійснення географічного моніторингу;

3) формування уявлення про способи аналізування та оцінювання стану геосистем за результатами моніторингу.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) НЕ.1. Предмет, об’єкт, методи і основні завдання географічного моніторингу. Географічний мо-ніторинг у системі природничих наук. Основні поняття та терміни. Структура та зміст курсу. НЕ.2. Принципи, способи та методи організації географічного моніторингу. Рівні та види гео-графічного моніторингу. Типи станцій спостережень. Функціональні елементи системи гео-

111

графічного моніторингу. Планування спостережень та розробка програми географічного мо-ніторингу. Функціональні завдання суб′єктів державної системи моніторингу навколишнього середовища в Україні. НЕ.3. Сучасний стан мережі станцій геосистемного моніторингу в Україні. Міжнародний до-свід з організації та проведення географічного моніторингу (США, Канада, Західна Європа, Росія). НЕ.4. Методика проведення моніторингових досліджень. Теоретичні засади моніторингових досліджень компонентів геосистеми та геофізичних процесів і явищ. Методика проведення геофізичних, геохімічних, біогеографічних і ландшафтних моніторингових досліджень. Ме-тоди досліджень екологічного стану геосистеми. Статистичний та графічний аналіз результа-тів моніторингових досліджень. Картографування результатів моніторингових досліджень. Оцінка екологічного стану навколишнього середовища за результатами географічного моні-торингу. Прогнозування та регулювання стану геосистеми на основі даних моніторингових досліджень.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Величко О.М., Зеркалов Д.В. Екологічний моніторинг: Навч. посібник. – К.: Наук. світ,

2001. – 205 с. 2. Волошин І.М. Ландшафтно-екологічні основи моніторингу. – Львів: “Простір М”, 1998. –

356 с. 3. Долина Л.Ф. Мониторинг окружающей среды и инженерные методы охраны биосферы. –

Днепропетровск, 2002. – 285 с. 4. Мацнєв А.І., Проценко С.Б., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони до-

вкілля: Навч. посібник. – Рівне: ВАТ “Рівн. друкарня, 2000. – 504 с. 5. Мельник А.В., Міллер Г.П. Ландшафтний моніторинг. – К.: Вища шк., 1993. – 152 с. 6. Моніторинг природних комплексів / С.І. Кукурудза, Н.О. Гумницька, М.С. Нижник та ін.

– Львів: Вид. Львів. держ. унів., 1995. – 142 с. 7. Экологический мониторинг / Под ред. Д.Б. Гелашвили. – Н. Новгород: Изд-во ННГУ,

2000. – 427 с. 8. Новиков В.И. и др. Методы исследования качества воды водоемов. - М.: Медицина, 1990. 9. Безуглая Э.Ю. Мониторинг состояния загрязнения атмосферы в городах. – Л.: Гидромете-

оиздат, 1986. – 200 с. 10. Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды. – Л.: Гидрометеоиздат,

1984. – 560 с. ДИСЦИПЛІНА «ГЕОГРАФІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ»

Кількість годин (кредитів): 54 год. (2 кредити) Форма контролю – екзамен І. Пояснювальна записка

Мета викладання дисципліни: розглянути сутність прогнозу та прогнозування зміни на-вколишнього осередку, різноманітні аспекти і підходи до прогнозування сучасних географі-чних, еколого-географічних та прогнозно-інформаційних систем і їх компонентів. Вивчити основні методи суспільно-географічного прогнозування. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про суиність прогнозування; познайомитись з системою, принципами та значенням прогнозування; роз-глянути концепції майбутнього людства; охарактеризувати кризи і антикризові технології в контексті суспільного прогнозування; розглянути теоретико-методологічні підходи географі-чного прогнозування; оволодіти методичними засадами прогнозування зміни навколишнього середовища; навчитись застосовувати отримані теоретичні знання на практиці.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Теоретично-методологічні підходи до вивчення питання географічного прогнозу-

вання НЕ 1.1. Прогнозування зміни навколишнього осередку. Розробка питань прогнозування в країнах світу. Основні напрями географічного прогнозування. Ситуаційні прогнози. Компле-ксний еколого-географічний прогноз. Складання прогноз – заключення. НЕ 1.2. Загальні особливості прогностичного аналізу природного осередку. Прогноз та про-

112

гнозування. Комплексний фізико-географічний прогноз. Основні види географічного прогно-зу. Достовірність та верифікація географічного прогнозу. НЕ 1.3. Геоінформаційний проноз як метод сучасної оцінки природних умов. Прогностика. Геоінформаційний прогноз. Відмінності між географічним, геоекологічним та геоінформа-ційним прогнозами. Геоінформаційно – прогностична система. Числовий ряд. НЕ 1.4. Екологічне прогнозування: структура. Форми та методи. Екологічне прогнозування, складові екологічного прогнозування. Роль інформаційних ресурсів при проведенні екологіч-ного прогнозування. Роль людини при проведенні екологічного прогнозування. НЕ 1.5. Прогнозування розвитку глобальних явищ сучасності. Протиріччя в екосистемі ″Людина – суспільство – природа ″. Глобальне моделювання світової економіки. Поновлюва-льні природні ресурси і екологія. Проблеми боротьби з опустелюванням і збезлісенням.

ЗМ 2. Методичні засади прогнозування зміни навколишнього середовища НЕ 2.1. Прогнозування стану навколишнього середовища. Базові методики прогнозування стану довкілля. Прогнозування якості довкілля. Класифікація прогнозів та методів прогнозу-вання. Метеорологічні та гідрологічні прогнози. НЕ 2.2. Дефініції прогнозування природно-господарських комплексів. Основні та оптимальні виразники прогнозування. Структурні рівні прогнозування. ″Навколишній осередок″. Про-гнозування при вивченні питань використання при вивченні природних умов та ресурсів. НЕ 2.3. Передпрогнозна еколого-географічна орієнтація на використання природних умов та ресурсів. Вплив галузей народного господарства на навколишне середовище. Основні забруд-нювачі навколишнього середовища. зміни природних умов. Еколого – гігієнічна оцінка тех-ногенно перевантажених територій. Оптимальна норма викидів. НЕ 2.4. Використання моделі авторегресії для прогнозування природних процесів по рядах спостереження. Ряди спостереження. Математичні прийоми при проведенні прогнозної оцінки зміни природних умов. Модлювання. НЕ 2.5. Історія і стан прогнозування на сучасному етапі. Прогнозування в СРСР. Поточний стан прогнозування в Україні.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1.Ананичев К.В. Проблемы окружающей среди, енергии и природних ресурсов. Междуна-родний аспект. М.: Прогресс, 1974

2. Бережних Т.В., Хам′янова Н.В. Свойства группирования серий лет повышения и пониже-ния гидрометеоелементов и его прогнозное значение. Модели природной систем. Новоси-бирск: Наука. 1978.

3. Богобоящий В.В., Чурбанов К.Р., Палій П.Б, Шмандій В.М. Принципи моделювання та прогнозування в екології. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 216 с.

4.Бокс Дж. Джекинс Г. Анализ временних рядов, прогноз и управление. Вып. 1. М.: Мир, 1974.

5. Вешнев С.М. Основы комплексного прогнозирования. М.: Наука, 1977. 6. Емельянов А.Г. Комплексное физико-географическое прогнозирование изменений приро-ды. – Калинин, - 1980.

7. Емельянов А.Г. Теоретические основы комплексного физико-географического райониро-вания. – 1982.

8.Звонкова Т.В. Геграфическое прогнозирование. М,: Высшая школа, 1987. 9.Кілінська К.Й. Деякі особливості прогнозного аналізу ґрунтового покриву (на прикладі те-риторії Карпато - Подільського регіону ), Науковий вісник Чернівецького університету. Вип.. 138. Географія, 2002.

10. Кілінська К.Й. Основи географічного прогнозування. Навч –метод. Посібник. Чернівці: „Рута”, 2003.

11. Преображенский В.С. Географическое прогнозирование и прогноз факторов порождаю-щих природоохранние проблемы.- Региональний географический прогноз – управление природопользованием. Наука, М.: 1989.

12. Прогноз географічний. – Географічна енциклопедія України. – К.: Українська енциклопе-дія, 1993, т.3.

ДИСЦИПЛІНА „ОСНОВИ ГЕОГРАФІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ”

113

Кількість годин (кредитів): 54 год. (1,5 кредити) Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка 1.1. Мета даного курсу – сформувати знання про понятійний апарат і способи моделювання, оволодіти основами картографічного ландшафтно-гідроекологічного модельного районуван-ня території; навчити студентів застосовувати набуті знання та навички при моделюванні фа-кторів динаміки та стійкості геосистем та екологічного стану геосистем і тенденцій його змі-ни, враховуючи відгуки систем на антропогенне навантаження. 1.2. Головні завдання курсу:

• Ознайомитись з вихідними поняттями про модель і моделювання навколишнього се-редовища;

• Оволодіти теоретичними основами моделювання стійкості природних геосистем до антропогенних навантажень;

• Отримати навички застосування комплексу кількісних показників і методів моделю-вання стійкості природних геосистем;

• Ознайомитись з основами еколого-стохастичного методу моделювання динаміки та стійкості природно-технічних геосистем;

• Оволодіти методами моделювання поширення забруднень у навколишньому середо-вищі;

• Навчитись застосовувати отримані теоретичні знання на практиці. 1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни:

• Ознайомитись із основними методами моделювання в фізичній географії і економіко-географічних дослідженнях, типами і класифікацією моделей

• Вивчити теоретичні основи моделювання стійкості природних геосистем до антропо-генних навантажень, форми, способи і прийоми моделювання.

• Оволодіти методологією моделювання поширення забруднень у навколишньому сере-довищі, вивчити загальні алгоритми типових методично-оптимізаційних та методич-но-прикладних рішень при екологічній реабілітації довкілля. ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), література [] ЗМ 1. Моделі та їх класифікація

НЕ 1.1. Моделювання як методологія пізнання. Види моделювання. Характеристики моделей. Особливості моделювання в географії. Значення моделювання в географії [2,3,5]. НЕ 1.2. Блокові моделі геосистем. Побудова блокових моделей. Модель геосистеми. Елемен-тарні блокові моделі: модель системи з прямим перетворенням, розширена блокова модель процесу творення промислових відходів. Промислова модель Пікчера-Харта. Блокова модель «Енергія-гроші-цивілізація» [3,5,8]. НЕ 1.3. Математичне моделювання. Роль і місце математичного моделювання в географії. Етапи математичного моделювання. Математичні способи побудови моделей. Аналіз власти-востей математичної моделі. [2,4,8]. НЕ 1.4. Математико-картографічне моделювання соціоекоситеми. Джерела і передумови роз-витку методів математико-картографічного моделювання. Завдання соціоекологічного моде-лювання. Математико-картографічна модель оптимального функціонального зонування СЕС [1,6,7].

ЗМ 2. Моделі соціально-економічного прогнозування НЕ 2.1. Тенденції розвитку сучасного світу в умовах глобалізації. Основні тенденції розвитку сучасного світу як виклик глобалізації. Глобалізація: поняття, концепції, підходи. Соціокуль-турні та політичні аспекти глобалізації в контексті західних глобалістів [3,4,7]. НЕ 2.2. Кризи і антикризові технології в контексті соціально-економічного прогнозування. Коротка характеристика основних концепцій кризи. Класифікація соціальних криз та їх хара-ктеристика. Концептуальне пояснення причин кризи і шляхів її подолання. Сучасна криза українського суспільства[1,2,4] НЕ 2.3. Моделювання і прогноз природних і техногенних катастроф. Основні визначення і поняття фізичної теорії катастроф. Механізм катастроф і їх математичне моделювання. Про-гноз катастроф. Еколого-математичний моніторинг потенційно небезпечних об’єктів [1,6,7].

114

НЕ 2.4. Основи моделювання стану довкілля. Історія розвитку основ моделювання стану до-вкілля. Завдання моделювання стану довкілля на сучасному рівні [5,6,8].

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Армад А.Д. Информационные модели природних комплексов. – М.: Наука, 1975. – 126 с. 2. Быков А.А. Моделирование природоохранной деятельности. Уч. Пособие. – Москва: Изд-

во Госкомэкологии России, 1998. 3. Богобоящий В.В., Чурбанов К.Р. та ін. Принципи моделювання та прогнозування в еколо-

гії: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 216с. 4. Глівенко С.В., Соколов М.О., Теліженко О.М. Економічне прогнозування: Навч.посіб. – 3-

тє вид., доп. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 207с. 5. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. – К.: Либідь, 1995.

– 233с. 6. Козаченко Т.І., Пархоменко Г.О., Молочко А.М. Картографічне моделювання: Навчальний

посібник. – Вінниця: Атлас, 1999. – 328с. 7. Самойленко В.М. Математичне моделювання в геоекології: Навчальний посібник. – К.:

ВПЦ «Київський університет», 2003. – 206с. 8. Самойленко В.М. Ймовірні математичні методи в геоеклогії: Навчальний посібник. К.:

Нша-Центр, 2002. – 404с.

«ПЕДАГОГІКА» 54 год. (1,5 кредитів)

Форма контролю – екзамен

ДИСЦИПЛІНА «ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ» Кількість годин (кредитів): 54 год. (2 кредити) Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка Метою вивчення курсу "Основи викладання географії в школі" є досконале оволодіння

студентами різних методичних прийомів викладання географії, опанування наявної системи засобів навчання, отримання уявлення про особливості сучасних форм навчання, вміння тво-рчо застосовувати передові педагогічні технології.

Завданнями дисципліни є навчити студентів планувати роботу вчителя географії, склада-ти тематичні та поурочні плани— конспекти різних типів уроків (в т.ч. нестандартних, в різ-них класах);

визначати мету уроку, підбирати необхідне обладнання для проведення уроку з географії та позакласної роботи.

Належну увагу приділити формуванню навиків і вмінь роботи з картографічним матеріа-лом, підручником та додатковою літературою в процесі навчання географії. В процесі викла-дання географії в школі звернути увагу на патріотичне, екологічне та трудове виховання. 1.3.. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: У результаті вивчення курсу студенти мають набути таких компетенцій: знання про сут-

ність основ викладання географії як науки та навчальної дисципліни в системі підготовки вчителя; особливості та вимоги до створення навчально-методичного забезпечення даного курсу; теоретичні основи щодо організації навчального процесу при викладанні географії; особливості та специфіку викладання окремих курсів географії; уміння підбирати на основі аналізу зміст уроку з географії, уточнювати його тип; здійснювати систему оцінювання знань, умінь та навичок учнів у процесі вивчення географії в школі.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Вступ. Методика викладання географії як наука.

НЕ 1.1. Методика викладання географії як наука. Історія розвитку шкільної географії та ме-тодики її викладання. Вступ. Методика викладання шкільної географії як наука. Зв′язок мето-дики викладання географії з іншими науками. Предмет, зміст, теоретичні основи, завдання методики викладання географії. Історія розвитку шкільної географії в Україні. Сучасна шкі-льна географія в зарубіжних країнах. НЕ 1.2. Основні принципи навчання географії в школі. Поняття про принципи навчання гео-

115

графії. Характеристика окремих принципів навчання. НЕ 1.3. Методи навчання географії в школі. Характеристика методів навчання на основі зовніш-ніх форм їх прояву. Характеристика методів навчання на основі їх внутрішньої психологічної дії. Робота з картографічним матеріалом, глобусом і контурними картами. Топографічний та геогра-фічний диктанти. Інноваційні методи навчання. Комп′ютерне навчання географії.

ЗМ 2. Методичні особливості викладання окремих курсів географії в школі НЕ 2.1. Форми організації навчально-виховного процесу з географії. Вимоги до уроку, як ос-новної форми навчально-виховного процесу. Складання календарного плану роботи. Скла-дання календарно-тематичних планів роботи вчителя. Підготовка вчителя до уроку та його планування. Типи уроків з географії та їх особливості. Методичні рекомендації щодо викори-стання окремих структурних компонентів. НЕ 2.2. Можливості навчально-методичного комлексу в курсах шкільної географії. Позакла-сна робота з географії. Склад навчально-методичного комплексу з географії. Методика робо-ти зі складовими навчально-методичного комплексу. Цілі,методи, та форми позакласноїробо-ти з географії. НЕ 2.3. Особливості навчання та виховання учнів в курсах шкільної географії. Топоніміка у вивченні географії. Виховання патріотизму та національної свідомості на уроках з географії. Екологічне виховання при вивченні географії. НЕ 2.4. Методичні особливості вивчення окремих курсів географії в школі. Природознавство (5 клас). Загальна географія (6 клас). Географія материків та океанів (7 клас). Географія Укра-їни (8-9 клас). Економічна та соціальна географія світу (10 клас). Географія в опорнихсхемах та картосхемах.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический слдо-

варь. – М : Мысль, 1983-415с. 2. Васильчик В.Г. Кожен урок - незвичайний: Посібник для вчителя. -Кам'янець-

Подільський: Абетка-Нова, 2003. - 196 с. 3. Кобернік С.Г.,Коваленко Р.Р., Надтонка О.Д. Практикум з курсу „Економічна і соціальна геогра-

фія світу". 10 клас. - Кам'янець-Подільський: Абетка, 2002. - 56 с. 4. Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі : Навчально-методичний по-

сібник. К.: Стафед - 2. 2000. - 320 с. 5. Методика обучения географии в средней школе: Под.ред. Л.М. Панчешниковой. - М.:

Просвещение, 1983. - 320 с. .ВИБІРКОВІ НАВЧАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ Цикл дисциплін самостійного вибору ВУЗу

ДИСЦИПЛІНА «ГЕОГРАФІЯ БУДІВЕЛЬНОЇ ІНДУСТРІЇ УКРАЇНИ» Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка Мета курсу: сформувати у студентів теоретико-методологічні поняття про будівельну індустрію, як галузь господарства і географічної науки. Засвоїти методичні підходи до економіко-географічних досліджень будівельно-індустріальних комплексів. Основні завдання: вивчити теоретичні положення розвитку і формування будівельної індустрії як галузі географічної науки, природні та соціально-економічні чинники розвитку цієї галузі. Вивчити структурну організацію будівельної індустрії на прикладі території України. Методика викладання та методи навчання: У процесі викладання даної дисципліни вико-ристовуються різноманітні методики та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Науково-теоретичні основи вивчення географії будівельної індустрії. Географічні дослідження будівельної індустрії в Україні і зарубіжних країнах. Науково-теоретичні основи вивчення географії будівельної індустрії. Географічні основи формування мінерально-сировинної, промислово-матеріальної і матеріально-технічної баз будівельної індустрії. Су-

116

часне поняття процесу будівництва. Географічні особливості продукції будівництва. Географія мінеральних ресурсів будівельної індустрії. ЗМ2. Структурна організація будівельно-індустріальних комплексів. Роль інвестицій спожи-вацького чинника в розвитку будівельної індустрії. Умови та чинники розвитку будівельно-індустріального комплексу України. Географічні основи спеціалізації, концентрації, кооперу-вання та комбінування в будівельній індустрії. Виробничо-галузева база будівельної індустрії України. Структурна організація будівельної індустрії. Проблеми розвитку будівельної індустрії України та шляхи їх розв’язання. Сировинна база будівельної індустрії України. Проблеми охорони природи і будівництво. Будівельна індустрія України та проблеми розвитку національної економіки. У процесі вивчення дисципліни студент зобов'язаний навчитися орієнтуватись в теоретичних та практичних питаннях географії будівельної індустрії; вміти давати економіко-географічну характеристику основним компонентам природних ресурсів, економіко-географічну характе-ристику галузевій структурі та окремим галузям будівельної індустрії.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Алымов A.M. Минеральные ресурсы Украины и проблемы комплексного их исполь-

зования. – К.: Наук. думка, 1987. – 187 с. 2. Бурка В. Особливості формування мінерально-сировинних ресурсів промисловості

будівельних матеріалів України // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 120: Географія. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 96-100.

3. Бурка В. Вплив рельєфу на освоєння території України будівельною індустрією // Науко-вий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 167: Географія. – Чернівці: Рута 2003. – С. 171-176.

4. Бурка Й., Бурка В. Основні напрями та проблеми розвитку географії будівельної індустрії в Україні. Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць: у 4 т. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – Т.3. – С.71 – 73.

5. Бурка Й.А. Територіальна структура будівельної індустрії України // Науковий вісник Чернівецького університету: Вип. 49. Географія. – Чернівці: Рута, 1999. – С. 107 – 111.

6. Бурка Й.А., Бурка В.Й. Мінерально-сировинна база промисловості будівельних матеріалів України. Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України: Тези доповідей Другої всеукраїнської науково-методичної конференції. - Чернівці: Рута, 2000. – С. 92-95.

7. Бурка Й.А. Географія будівельної індустрії України: Навчальний посібник. – Чернівці: Ру-та, 2000. – 100 с.

8. Бурка Й. Основи географії будівельної індустрії України. – Чернівці: Рута, 2001. – 175 с. 9. Давиденко О.П. Розвиток і розміщення основних галузей промисловості будівельних

матеріалів Української РСР. – К.: Наук. думка, 1972. – 220 с. 10. Іщук С.І. Промислові комплекси України. Наукові основи територіальної організації:

Навч. посібник. – К.: Вид-во Паливода А.В., 2003. – 248 с. 11. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України: У 3 ч.: Підручник.

– К.: ВД "К.-М. Академія"; Чернівці: Зелена Буковина, 1999. – 568 с. 12. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики:

Навч. посібник. – Одеса: Астропринт, 2005. – 632 с.

ДИСЦИПЛІНА «МЕТОДИ ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» Кількість годин (кредитів): 135 (4) Форма контролю: іспит

Частина 1 Пояснювальна записка Мета даного курсу - засвоєння та оволодіння студентами теоретико-методичними основами методів, методикою, методологією та принципами наукових досліджень; розкриття студен-там суть, значення та уявлення про характер використання загальнонаукових, міждисциплі-нарних та спеціальних методів досліджень в окремих галузях економіки країни. Головні завдання курсу:

117

− Опанувати студентами основними науковими методами та прийомами наукових до-сліджень;

− Розуміти зміст, функції та підходи до використання наукових методів. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі навчання:

− Знання соціально-економгеографічних досліджень на теоретичному та емпіричному рівнях питання;

− Розуміння загальнонаукових, конкретно-наукових та спеціальних методів досліджень; − Уміння ґрунтовно пояснити зміст і функції понять методів, методології, методики та

інших, понять, термінів, які використовуються в період дослідження; − Уміння збирати первинну наукову інформацію, опрацьовувати та узагальнювати її, ви-

користовуючи при цьому сучасну методику наукових досліджень. ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ)

ЗМ1. Загальнонаукові аспекти методології, методів та методики досліджень в соціальній та економічній географії (СЕГ)

НЕ 1.1. Соціальна та економічна географія як наука і як теоретична основа для вибору об’єктів та методів наукових досліджень. Об’єкт, предмет та завдання курсу. Науковий статус СЕГ та її зв’язок з іншими науками. Об’єкт та предмет дослідження СЕГ. НЕ 1.2. Визначення та суть основних понять категорій соціально-економічних досліджень. Розуміти зміст, суть наукових термінів, понять в СЕГ: наукове дослідження, суб’єкт, об’єкт, предмет, мета дослідження, методи, методологія. Методика, закономірності, теорія та ін. НЕ 1.3. Матеріали досліджень, їх класифікація, масштаби. Рівні наукових досліджень. Прин-ципи їх відбору. Класифікація документів, масштаби досліджень, рівні наукових досліджень. НЕ 1.4. Методологія науки: суть і рівні наукового дослідження. Соціально –економгеографічні дослідження на емпіричному та теоретичному рівнях пізнання. Етапи та масштаби досліджень. НЕ 1.5. Методи та методика дослідження населення. Вивчення та розрахунки чисельності та відтворення населення. Складання типового плану дослідження населення. НЕ 1.6. Методи та методика досліджень населеного пункту Мета і завдання дослідження на-селеного пункту. Оцінка природних чинників, населення, трудових ресурсів, господарська структура. Типовий план дослідження населеного пункту. НЕ 1.7. Методи та методика досліджень галузі промисловості. Мета та завдання дослідження галузі, промисловості. Аналіз чинників, що впливають на розвиток та розміщення галузі, промисловості. Показники, їх суть, що характеризують галузі, промисловості. НЕ 1.8. Методи та методика дослідження транспорту. Мета і завдання дослідження транспор-ту. Якісні і кількісні показники, що характеризують функціонування транспорту та показники, що характеризують ступінь транспортних засобів. Екологічний аспект проблеми транспорту.

ЗМ 2. Методи наукових досліджень НЕ 2.1. Загальна характеристика наукових методів. Наукові методи, їх систематизація, функ-ції, сторони та риси наукового методу. Засоби та прийоми дослідження в СЕГ. Поняття та структура програма СЕГ досліджень. НЕ 2.2. Методи та методика дослідження промислового підприємства. Цільові настанови до-слідження промислового підприємства. Загальна програма дослідження промислового під-приємства. НЕ 2.3. Загальнонаукові та спеціальні методи в соціально-економічних дослідженнях. Діале-ктичний, історичний, літературний, математичний. Порівняльно-географічний, класифікація, типологія, типізація. Статистичний, системно-структурний, картографічний та ін. НЕ 2.4. Методи і методика дослідження сільського господарства. Цільові настанови дослі-дження сільського господарства. Особливості сільськогосподарського виробництва. Оцінка природних та соціально-економічних передумов розвитку сільського господарства. Структу-ра сільського господарства. Економічні показники. Програма дослідження сільського госпо-дарства. НЕ 2.5. Методи і методика дослідження сільського господарства. Особливості розвитку окре-мих галузей сільського господарства. Визначення місця кожної галузі в системі сільського господарства. Показники, що характеризують розвиток галузей рослинництва, тваринництва.

118

НЕ 2.6. Рекреаційний комплекс як складова міжгалузевого комплексу території. Функціона-льний аналіз видів рекреаційної діяльності території. Показники, що характеризують основні потоки рекреантів. План-схема дослідження рекреаційного комплексу. НЕ 2.7. Методика соціально-економгеографічного дослідження низового адміністративного району. Розробити план-схему дослідження низового адміністративного району.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Алаев Э.Б. Социально-економическая география: Понятийно-терминологический словарь.

– М.: Мысль, 1983. – 232с. 2. Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії.

– К.: Либідь, 1996. -258с. 3. Джаман В.О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. – Чернівці: Рута,

2003. – 392с. 4. Денис З.Е. Методология и методика социально-экономгеографических исследований. –

Рига: Зинатне,1980. – 258с. 5. Коновалова Н.І. Методика соціальних та економгеографічних досліджень: Навч. посібник.

– Чернівці: Рута, 1998. – 87с. 6. Коновалова Н.І. Методи географічних досліджень (Блок. Методи соціальних та економ-

географічних досліджень): Конспект лекцій. Чернівці: Рута, 2004. – 40с. 7. Манак Б.А. Методика экономико-географических исследований. – Минск: Университет-

ское, 1985. – 157с. 8. Методика досліджень промислового підприємства: Методичні вказівки/ Укл.: С.А. Гре-

ков, Н.І. Коновалова. – Чернівці: Рута, 2008. – 32 9. Методика соціальних та економгеографічних досліджень низового адміністративного ра-

йону: Навч-методичний посібник / Укл.: Н.І. Коновалова, О.С. Чубрей. – Чернівці: Рута, 2007. – 51с.

10. Методологія наукових досліджень. Методичні вказівки / Укл.: Н.І. Коновалова , С.А. Гре-ков. . – Чернівці: Рута, 2008. – 20

11. Методологія і методика наукових досліджень із соціально-економічної географії: Конс-пект лекцій/ Укл.: Н.І. Коновалова, М.М. Цепенда. – Чернівці: Рута, 2007. – 50с.

12. Організація і методологія наукових досліджень із соціально-економічної географії: Конс-пект лекцій/ Укл.: Н.І. Коновалова, М.М. Цепенда. – Чернівці: Рута, 2005. – 38с.

13. Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до соціальної географії: Навч. посібник. К.: Т-во “Знання” КОО, 2000. – 204с.

14. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. – К.: Вища школа,1996.- 232с. 15. Програма виробничої практики і методичні рекомендації по вивченню, збиранню та опра-

цюванню вихідної інформації народногосподарського комплексу низового адміністратив-ного району / Укл.: Жупанський Я.І.,. Коновалова Н.І. – Чернівці: ЧДУ, 1991. – 50с.

16. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. Київ-Чернівці: К.-М. Академія – Зелена Буковина, 1999.- 568с.

17. Сухий П.О. Агро продовольчий комплекс Західноукраїнського регіону: Монографія. – Че-рнівці: Рута, 2008. – 400с.

18. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження методологія, методи, методика: Навч. посібник. – Одеса: Агропринт, 2005.-632с.

19. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії. - Одеса: Агропринт, 2001. – 744с. 20. Шаблій О. Суспільна географія. – Львів: Львів. націон. ун-т, 2001. – 744с.

Частина 2 1. Пояснювальна записка

1.1. Мета викладання дисципліни Мета даного курсу – ознайомлення студентів з основними методами фізико-

географічних досліджень ландшафтних комплексів, оволодіння студентами практичних на-вичок проведення зйомки території (на місцевості та картою), уміння студентами використо-вувати набуті знання при підготовці до написання курсових, бакалаврських та дипломних робіт.

Окрім того, студенти повинні вміти у польових умовах провести зйомку території,

119

уміти користуватися гірничим компасом, складати робочі карти, читати тектонічні та геологічні карти. 1.2. Завдання вивчення дисципліни

– охарактеризувати науково-методологічну організацію курсу; – виявити особливості розвитку ландшафтознавчого картографування та встановити

характерні риси його етапів; – здійснити аналіз особливостей проектування ландшафтних карт; – дати характеристику виробничої оцінки ландшафтних карт.

1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: У процесі вивчення курсу “Методів географічних досліджень” студент повинен:

знати основні поняття, теоретичні положення; знати і розуміти основні поняття методів географічного картографування, особливості, завдання, функції, структуру;

розуміти й аналізувати природно-історичний процес, його чинники і складові; знати і уміти основні особливості складання, аналізу й оцінки ландшафтних карт.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ). ЗМ 2 . Методи досліджень компонентів ландшафту НЕ 2.1. Вступ до курсу. Об’єкт, предмет і завдання курсу. Основні методи ландшафтних досліджень. Інформаційна база сучасної географічної науки. НЕ 2.2. Методи дослідження геологічної основи ландшафту. Завдання, періоди і методи вив-чення. Завдання і об’єми польових геологічних досліджень. НЕ 2.2.1.Історія розвитку методів географічних досліджень. НЕ 2.2.2. Аналіз геологічних карт різних масштабів, побудова геологічного профілю. НЕ 2.3. Морфологічна основа ландшафту. Методи вивчення рельєфу. НЕ 2.3.1. Аналіз геологічних карт різних масштабів, побудова геологічного профілю. НЕ 2.4. Мікрокліматичні спостереження в ландшафтних комплексах. НЕ 2.4.1. Приклади проведення мікрокліматичних спостережень території . НЕ 2.5. Ґрунт як дзеркало ландшафту. Методи опису і картографування ґрунтового покриву. НЕ 2.5.1. Робота з ґрунтовими картами різних масштабів, опис карт, побудова ґрунтових профілів. НЕ 2.6. Методи гідрологічних досліджень річки, озера, болота і ґрунтових вод ландшафту. НЕ 2.6.1. Характеристика водного об’єкту за топографічною картою. НЕ 2.7. Геоботанічні дослідження ландшафту. НЕ 2.7.1. Методологія картографування природи. НЕ 2.7.2. Засоби і способи ландшафтного картографування. ЗМ 3. Методи досліджень ландшафтних комплексів НЕ 3.1. Основні аспекти вивчення ландшафтних комплексів, їх структури, становлення, функціонування і динаміки. НЕ 3.1.1. Принципи і методи складання ландшафтних карт. НЕ 3.2. Прикладні ландшафтні дослідження: основні напрямки, періоди і методи. НЕ 3.2.1. Складання фрагментів крупномасштабних карт ландшафтів.

ІІІ. ЛІТЕРАТУРА ДО ДИСЦИПЛІНИ 1. Арманд Д.Л. Наука о ландшафте (Основы теории и логико-математические методы).

М.:Мысль, 1975. с.5-46; 237-274. 2. Гуцуляк В.М. Основи ландшафтознавства: Навч. посібник. - Київ: НМК ВО, 1992.-60с. 3. Гуцуляк В.М. Ландшафтно-геохімічна екологія: Навч. посібник - Чернівці: Рута, 1995.-

317с. 4. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології: Підручник.-К.: Либідь,1993.-224 с. 5. Исаченко А.Г. Основы ландшафтоведения и физико-географическое районирование:

Учеб. пособие. М.: Высш. шк., 1991. 6. Исаченко А.Г. Оптимизация природной среды: Геогр.аспект. М.: Мысль,1980. С.154-255. 7. Куракова Л.И. Современные ландшафты и хозяйственная деятельность: Кн. для учителей

М.: Просвещение,1983. 159 с. 8. Макунина А.А., Рязанов П.Н. Функционирование и оптимизация ландшафта: Учеб. посо-

120

бие.: Изд.геогр.фак., 1988. Гл.1,3,4. 9. Марцинкевич Г.И., Клуцунова Н.К., Мотузко А.Н., Основы ландшафтоведения:

Учеб.пособие. Минск: Высш. шк., 1986. С.7-82, 137-143, 157-165. 10. Миллер Г.П. Ландшафтные исследование горных и предгорных территорий.- Львов: Вища

шк, 1974.-202с. 11. Мильков Ф.Н. Физичекская география: Учение о ландшафте и геог. зональность. Воро-

неж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1986. - С.7-91. 12. Михайлов Н.И. Физико-географическое районирование: Учебник. М.: Изд-во Моск. ун-та,

1985. С. 59-106. 13. Николаев В.А. Проблемы регионального ландшафтоведения. М.: Изд-во Моск. ун-та,

1979. Гл. 3,4. 14. Охрана ландшафтов. Толковый словарь / М.Данева и др. М.: Прогресс, 1982. 271 с. 15. Преображенский В.С., Александрова Т.Д., Куприянова Т.П. Основы ландшафтного анали-

за. М.: Наука,1988. С.7-52; 76-103; 141-149. 16. Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах. Новосибирск: Наука, 1978. С. 14-22, 29-34,

106-120. 17. Шищенко П.Г. Прикладная физическая география. - К.: Вища школа, 1988.- 192с. 18. Войлошников Виталий Денисович. Полева практика студентов по геологи: Учеб. Посо-

бие для студентов пед. институтов по геогр.. спец. – М.:, Просвещение, 1984. – 143. 19. Методика Полевых физико-географических исследований / Под ред.

А.М.Архангельського, - М.: ВШ, 1972, - 300с. 20. Никшич И.И., Конини С.А., Микешин Г.В. Учебно-полевая практика по истории, геоло-

ги, географи почв и географии растений. 21. Садовников И.Ф. Почвенные исследования и составление почвенных карт. 22. Дж.Ханвелл, М.Ньюсон Методы географических исследований.

ДИСЦИПЛІНА «ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ» Кількість годин (кредитів): 162 год. (4,5) Форма контролю: іспит 1. Пояснювальна записка

Мета викладання дисципліни: формування знань студентів про економічні закони та їх вплив на сучасне господарство, потреби людей та їх відмінність між собою, конкуренцію, її типи та методи, ринок та ринкову інфраструктуру, роль держави у економічному житті суспі-льства.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знань про дію економічних законів; сутність і групи потреб; конкуренцію, її типи, методи та рівні; особли-вості діяльності торгових та фінансово-кредитних посередників; податкову, соціальну та грошово-кредитну політику держави.

ЗМ 1. Особливості господарювання та структура ринку НЕ 1.1. Господарювання та економіка. З чим пов’язана господарської діяльності людини. Економічні блага та їх відмінність між собою. Сутність та види економічних ресурсів. Особ-ливості різних видів економічних ресурсів. НЕ 1.2. Ринок та його основні елементи: попит, пропозиція, конкуренція. Що таке попит та які чинник на нього впливають. Що таке пропозиція і від чого вона залежить. Еластичність попиту та пропозиції. Ринкова (рівноважна) ціна. Сутність та функції конкуренції. Типи, ме-тоди та рівні ринкової конкуренції. НЕ 1.3. Основні суб’єкти господарювання та економічні системи.Основні суб’єкти господа-рювання. Економічний кругообіг. Сутність та форми грошей. Призначення грошей в еконо-міці. Електронні гроші. Власність економічних суб’єктів. Форми власності. Сутність і типи економічних систем.

ЗМ 2 Зміст виробництва та ринкова інфраструктура НЕ 2.1. Домашнє господарство в сучасній економіці. Сутність поняття «домашнє господарст-во», його головні риси. Економічні функції домогосподарства. Домогосподарство як сфера споживання. Основні форми економічних відносин домогосподарства з державою. Сімейний бюджет. Структура доходів та видатків сім’ї.

121

НЕ 2.2. Зміст виробництва та його основні фактори. Форми організації виробництва. Продук-тивність та інтенсивність праці. Сутність підприємництва та його основні види. Організаційні типи підприємств. Підприємство і власність. Витрати виробництва: їхня сутність, види та структура. Сутність категорій «граничні витрати» і «граничний продукт». Собівартість про-дукції. Сутність та значення прибутку. Рентабельність підприємства. НЕ 2.3. Ринкова інфраструктура та ринкові посередники. Ринкова інфраструктура. Особливо-сті діяльності торгових посередників. Електронна торгівля у сучасному суспільстві. Що таке фінансовий ринок. Фінансово-кредитні посередники. Роль банків у ринковій інфраструктурі. Ринок цінних паперів.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Бєлінський П.І., Зайцев Ю.К. Основи економіки в запитаннях та відповідях. – Ч.1: Мікро-

економіка. – Ч.2: Макроекономіка. – Чернівці: Рута, 1997. 204 с. 2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. – Київ: Вища

школа, 1999. – 544 с. 3. Дзьобик С, Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994. – 336 с. 4. Економіка / За ред.З.Ватаманюка та С.Пінчишина. – Київ: Либідь, 1999. - 384 с. 5. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики. – Киев: Вища школа-Знання, 1998. 6. Крачило М.П. Основи економічної теорії. – Київ, 1997. – 344 с. 7. Лебедев О.Т., Каньковская А.Р., Язвенко С.А. Практикум по основам экономики.

Уч.пособие для проведення семинарских занятий и самостоятельной работы. – Санкт-Петербург: Изд.дом «МиМ», 1998. – 192 с.

8. Мочерний С.В. Основи економічних знань. – Київ: Академія, 2000. 9. Мочерний С.В. Основи економічних знань. – Запитання і відповіді. – Київ, 1996.

ДИСЦИПЛІНА «ГЕОГРАФІЯ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ» Кількість годин (кредитів): 135 (4) Форма контролю: іспит Пояснювальна записка 1. Мета навчальної дисципліни – навчити студентів пізнавати, засвоювати та практично ви-користовувати закони і закономірності збалансованого, згармонізованого освоєння, охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу (ПРП) території (акваторії) України на всіх рівнях та етапах його використання людиною і суспільством в цілому. 2. Головні завдання курсу: - засвоїти теоретико-методологічні основи географії ПРП України; - творчо осмислити та вміти реалізовувати на практиці методику еколого-економічної оцінки ПРП України; - оволодіти інструментарієм управління адаптацією соціально-економічних структур націо-нального господарського комплексу до можливостей екосистем; - вміти обґрунтувати шляхи подолання наявних екологічних катаклізм та будувати екологічно безпечну житєдіяльність. 3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: - знання основних законів та закономірностей розвитку географії ПРП України як науки; - розуміння причинно-наслідкових просторових (геотериторіальних) та часових зв'язків роз-витку та структури природно-ресурсних комплексів та систем України на різних ієрархічних рівнях; - уміння творчо осмислювати, узагальнювати та розвивати наукові ідеї, концепції і парадигми та їх практично реалізовувати господарській практиці збалансованого природокористування.

Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), ЗМ 1. Теоретико. Теоретико-методологічні основи географії ПРП території (акваторії) НЕ 1.1. Вступ. Предмет, мета, завдання курсу. Сутність дисципліни, її місце в системі наук, зміст та структура курсу. НЕ 1.2. Методологічні основи географії ПРП. Єдина методологічна основа оцінки. Критерій та узагальнюючий показник. Сукупна продуктивність природних ресурсів. Вартісна основа оцінки. Фактичний і потенційний ефект від освоєння природних ресурсів.

122

НЕ 1.3. Оцінка абсолютної ентропії розвитку ПРП. Визначення рівнів географічної різнома-нітності ПРП методом розрахунку абсолютної ентропії. Виявлення закономірностей розмі-щення ПРП природних районів України. НЕ 1.4. Теоретичні засади географії ПРП України. Вибір оптимальних територіальних об’єктів оцінки. Основні методи оцінки. Основні напрями господарського використання ре-зультатів оцінки. НЕ 1.5. Історія зародження та розвитку вчення про ПРП України. Становлення та розвиток вчення про ПРП у працях вітчизняних вчених. Розвиток вчення про ПРП у працях зарубіжних вчених. НЕ 1.6. Банки даних оцінки ПРП. Основні тематичні природно-ресурсні масиви: мінераль-них, водних, земельних, лісових, фауністичних, природно-рекреаційних ресурсів.

ЗМ 2. Загальні методичні положення оцінки ПРП України НЕ 2.1. Мінеральний потенціал України. Специфічні особливості мінеральних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки мінерального по-тенціалу. Основні результати та напрями використання оцінки мінерального потенціалу в го-сподарській практиці. НЕ 2.2. Водний потенціал України. Специфічні особливості водних ресурсів як об’єкту еко-лого-економічної оцінки. Методика оцінки водного потенціалу. Основні результати та напря-ми використання оцінки водного потенціалу України. НЕ 2.3. Земельний потенціал України. Специфічні особливості земельних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки земельного потенціалу України. Основні результати та напрями використання оцінки земельного потенціалу в гос-подарській практиці. НЕ 2.4. Лісовий потенціал України. Специфічні особливості лісових ресурсів як об’єкту еко-лого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки лісового потенціалу України. Основні результати та напрями використання оцінки лісового потенціалу в господарській практиці. НЕ 2.5. Фауністичний потенціал України. Специфічні особливості фауністичних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки фауністичного потенціалу України. Основні результати та напрями використання оцінки фауністичного по-тенціалу в господарській практиці. НЕ 2.6. Природно-рекреаційний потенціал України. Специфічні особливості природно-рекреаційних ресурсів як об’єкту еколого-економіч-ної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки природно-рекреаційного потенціалу України. Основні результати та на-прями використання оцінки природно-рекреаційного потенціалу в господарській практиці. ЗМ 3. Конструктивно - географічні та прикладні аспекти оцінки ПРП України НЕ 3.1.Системно-структурний аналіз ПРП України. Аналіз компонентної, функціональної, територіальної та організаційної структури ПРП України. НЕ 3.3. Картографічне моделювання ПРП України. Основні картографічні моделі величини, структури, продуктивності, типів ПРП природних районів України. НЕ 3.4. Типологія та природно-ресурсне районування України. Класифікація та типологія ПРП України. Природно-ресурсне районування України. НЕ 3.6.Прогнозування розвитку ПРП України. Коротко, середньо- та довгострокове прогно-зування розвитку ПРП держави. Фактор часу та невизначеності в освоєнні ПРП України. НЕ 3.7 Основні напрями використання результатів оцінки ПРП України. Використання оцін-ки ПРП для: визначення національного багатства держави; оцінки сукупного ресурсного по-тенціалу; визначення загальної та ресурсної ефективності природокористування; розрахунку ПРП геосистем і т.і. НЕ 3.9. Основні напрями раціоналізації природокористування в Україні. Адаптація структури існуючих ТВК до структури ПРП регіону. Еколого-економічне стимулювання розвитку при-родокористування. Розробка кадастрів ПРП.

ІІІ. Література до вивчення курсу: 1. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах. – К. - Чернівці: ВД КМ Академія - Зелена Буковина, 1999. - 568 с.

123

2. Дорогунцов С.І., Муховиков А.М., Хвесик М.А. Оптимізація природокористування: В 5-ти т.: Навч. посібник. Т.1. Природні ресурси: еколого-економічна оцінка. – К.: Кондор, 2004. – 291с. 3. Менеджмент природоохоронної діяльності. Вибрані програми нормативних і спеціальних курсів. – Частина 1. За ред. акад. УЕАН В.П.Руденка. - Чернівці: Рута, 1996. - 100 с. 4. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – К.: РВПС України, 1999. – 716с. 5. Руденко В.П., Чернюх О.І. Становлення конструктивно-геограафічних напрямів раціональ-ного природокористування в Україні у першій половині ХХ ст. – Чернівці: Рута,2004. – 216 с. 6. Мінеральні ресурси України та світу на 01.01.2004 р./ Держ. ком. прир. ресурс. Укр. Голов. ред. Д.С.Гурський; ред. - уклад. Ю.І.Третьяков. – К., 2005. – 461 с. 7. Бодюк А.В. Фіксальні аспекти економічного природокористування.- Ірпінь, 2004.- 569 с. 8. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. Природні ресурси України: Навч. посібник. Рів-не, 2000. – 192 с. 9. Методика формування стратегій сталого соціально-економічного розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів / Гулич О.І., Гринів Л.С., Герасимчук Н.М. - Л.: Ін-т регіон. дослідж. НАН України, 2007.- 52 с. 10. Бойко І.Д. Економіка та географія природокористування: конспект лекцій. – Чернівці: ЧНУ, 2007. – 94 с. 11. Садченко О.В. Економіко-географічний підхід до оцінки земельної ренти // Земельні від-носини і просторовий розвиток в Україні: Матеріали міжнародної наукової конференції К., 2006. – Ч.2. – С.97-100. 12. Нікітін В.В. Ресурсний потенціал становлення громадянського суспільства в Україні. – Х.: Магістр, 2006. – 247 с. 13. Руденко В.П., Вацеба В.Я., Соловей Т.В. Природно-ресурсний потенціал природних регі-онів України. - Чернівці: Рута, 2001.-268с. 14. Руденко В.П., Трофимчук О.М. Український природно-ресурсний потенціал: Серія оцін-кових картосхем. Част.2. - К.: ІДНС, 2000.-186с. 15. Руденко В.П. Український природно-ресурсний потенціал: Серія оцінкових картосхем: Ч.3. – Чернівці: Рута, 2005. -248с. (Модулі 1-3). 16. Руденко В.П.Географія природно-ресурсного потенціалу України: Тестові завдання. – Че-рнівці: Рута, 2007. – 36 с. 17. Руденко В.П. Географическое разнообразие природно-ресурсного потенциала природных регионов Украины. – Красноярск: КГТЭИ, 2007. – 168 с. 18. Новаковський Л.Я., Шквир М.І. Регіональна земельна політика. - Київ: Урожай, 2006. – 178 с. 19. Сундук А.М. Регіональний вимір економічної безпеки України. – К.: Логос, 2007. – 182 с. 20. Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. Соціально-економічні проблеми розвит-ку регіонів: методологія і практика / За ред. д.е.н. проф. Б.М.Данилишина. - Черкаси: ЧДТУ, 2006. – 315 с. 21. Третяк А.М., Бабміндра Д.І. Земельні ресурси України та їх використання. – К., 2003. – 216 с. 22. Державнв регіональна політика України: особливості та сучасні пріоритети: Монографія / За ред.. З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2007. – 768 с. 23. Піріашвілі Б.З., Чиркін Б.М., Чукаєва І.К. Перспективний паливно-енергетичний баланс-основа формування енергетичної стратегії України до 2030 року. – К.: Наук. світ, 2008. – 240 с.

ДИСЦИПЛІНА «ГЕОГРАФІЯ ҐРУНТІВ І ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ» Кількість годин (кредитів): 135 (4) Форми контролю – іспит І. Пояснювальна записка

1.1. Мета викладання дисципліни. Дисципліні “Географія ґрунтів і земельних ресурсів” в циклі наук про Землю належить важлива методологічна роль. Мета курсу – не тільки закла-сти знання про певне коло понять і явищ, а й показати на конкретних прикладах загальний зв’язок і взаємодію між компонентами географічної оболонки, які призводять до формування особливого природно-історичного тіла – ґрунту; розкрити сутність ґрунту як головної

124

складової земельних ресурсів, з’ясувати проблеми їх використання та збереження. 1.2. Завдання вивчення дисципліни. Поряд з розглядом загальних закономірностей географії ґрунтів, важливо показати роль окремих факторів у диференціації ґрунтового покриву. Сту-денти повинні знати основні типи ґрунтів України і світу, вміти пояснити їх приуроченість до певних природних умов, уявляти, наскільки забезпечені зональні типи ґрунтів теплом і воло-гою, і які меліорації необхідні для підвищення їх родючості. На завершення курсу повинні бути показані основні завдання, що стоять перед географією ґрунтів у зв’язку з обліком зе-мельних фондів, їх оцінкою, охороною ґрунтів від ерозії, забруднення та інших несприятли-вих процесів.

1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. Студент повинен знати і розуміти основні поняття і закономірності географії грунтів і земе-льних ресурсів. На практичних заняттях студенти повинні навчитися читати ґрунтові карти, знати принципи їх складання і способи зображення. На основі співставлення серії карт компоне-нтів природи і теоретичних знань про зв’язок ґрунтів з факторами ґрунтоутворення, вміти склас-ти комплексний профіль з показом не тільки ґрунтів, але й інших компонентів ландшафту.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ І. Теорія та методологія ландшафтознавства НЕ 1.1. Вступ до курсу. Зміст, історія і завдання географії ґрунтів. НЕ 1.2.1. Фактори і географічне поширення ґрунтів. Основні фактори: клімат, біота, ґрунтотвірні породи і рульєф, вік ґрунту і господарська діяльність людини. Розвиток і еволюція ґрунтів. НЕ 1.2.2. Закономірності географічного поширення ґрунтів. Загальні закономірності географічного поширення ґрунтів, структура ґрунтового покриву. НЕ 1.2.3 Класифікація ґрунтів. Завдання і принципи сучасних класифікацій. Система таксономічних одиниць класифікації ґрунтів: рід, клас, тип, підтип, рід, вид, різновид (ґрунто-ва відміна). НЕ 1.2.4. Ґрунтово-географічне районування. Зміст і завдання грунтово-географічного рай-онування. Система таксономічних одиниць. Схеми грунтово-географічного районування світу й України. ЗМ ІІ. Географія ґрунтів і земельні ресурси світу НЕ 2.3.1. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси тундрової і лісотундрової зон. Географічне поширення зон. Чинники і процеси ґрунтоутворення. Ґрунти, їх будова і властивості, класифікація. Структура ґрунтового покриву. Земельні ресурси, проблеми їх раціонального використання і охорони. НЕ 2.3.2 Ґрунтовий покрив і земельні ресурси лісових зон помірного поясу. Підзолисті, дер-ново-підзолисті, мерзлотно-тайгові, болотні, бурі лісові. НЕ 2.3.3. Ґрунтовий покрив лісостепової і лучно-степової зон. Сірі лісові, чорноземні та чор-ноземоподібні ґрунти. НЕ 2.3.4. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси зон сухих степів, напівпустинь і пустинь. Каштанові, бурі, сіро-бурі та сіроземи. Солончаки, солонці, солоді. Вплив людини на засо-лення ґрунтів. НЕ 2.3.5. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси зон вологих субтропічних і тропічних обл. Червоноземи і жовтоземи, коричневі, червоно-коричневі, червоно-бурі та злитоземні ґрунти саван, фералітні ґрунти вологих тропіків. НЕ 2.4.1. Ґрунтовий покрив континентів. Ґрунтовий покрив Євразії, Африки, Північної і Пів-денної Америки, Австралії. НЕ 2.4.2 .Земельні ресурси світу. Загальні відомості про земельні ресурси світу, земельний фонд світу та ступінь його використання. НЕ 2.4.3. Охорона ґрунтів. Принципи раціонального землекористування. Завдання охорони ґрунтів. ЗМ ІІІ. Ґрунтовий покрив та земельні ресурси України НЕ 3.5.1. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси зони мішаних лісів. Географічне положення зони. Умови ґрунтоутворення. Ґрунти, їх будова, властивості. Структура ґрунтового покриву. Земельні ресурси, проблеми їх використання і охорони.

125

НЕ 3.5.2. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси лісостепової зони. Географічне положення зо-ни. Умови ґрунтоутворення. Ґрунти, їх будова, властивості. Структура ґрунтового покриву. Земельні ресурси, проблеми їх використання і охорони. НЕ 3.5.3. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси степової зони. Географічне положення зони. Умови ґрунтоутворення. Ґрунти, їх будова, властивості. Структура ґрунтового покриву. Земельні ресурси, проблеми їх використання і охорони. НЕ 3.5.4. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси гірських областей України. Висотна поясність і умови ґрунтоутворення й поширення ґрунтів, їх будова і властивості, структура ґрунтового покриву. Гірські бурі лісові, дерново-буроземні, гірські лучні і чорноземні ґрунти. НЕ 3.5.5. Ґрунтовий покрив і земельні ресурси Чернівецької обл. Чинники і процеси ґрунтоутворення. Ґрунти і земельні ресурси області. Проблеми їх раціонального використан-ня і охорони.

ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Глазовская М.А. Общее почвоведение и география почв. - М.: Высшая школа, 1981. 2. Добровольский В.В. География почв с основами почвоведения. - М.: Просвещение, 1976. 3. Добровольский В.В., Гришина А.А. Охрана почв. - М.: Изд - во Моск. ун - та, 1985. 4. Добровольский В.В., Урусевская И.С. География почв. - М.: Изд - во Моск. ун - та, 1984. 5. Карпачевский Л.О. Зеркало ландшафта. - М.: Мысль, 1985. 6. Кучинский П.А., Яневская Л.П. Почвы Черновицкой области и определение потребности

их в удобрениях. - Львов: Каменяр, 1965. 7. Никитин Е.Д. Жизнь и будущее почв. - М.: Знание, 1979. 8. Почвоведение / Под ред. И.С. Кауричева. - М.: Колос, 1985. 9. Почвы Украины и повышение их плодородия / Под ред. Н.И. Полупана. – Киев: Урожай, 1988. 10. Природа Украинской ССР. Почвы / Н.Б.Вернандер и др. – Киев: Наук. думка, 1986. 11. Розов Н.Н., Строганова М.Н. Почвенный покров мира. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. 12. Чорний І.Б. Географія ґрунтів з основами ґрунтознавства. - К.: Вища школа, 1995.

ДИСЦИПЛІНА «Прикладна фізична географія» Кількість годин (кредитів): 108 год. (3) Форма контролю: іспит 1. Пояснювальна записка

1.1 Мета викладання дисципліни. Освоїти основні методи прикладних фізико-географічних досліджень для різних галузей

народного господарства. Навчити студентів виявляти та оцінювати просторово-часові відмінності фізико-географічних умов територій що використовуються, або освоюються. Нав-чити студентів оцінювати стійкість природних систем до антропогенного навантаження. Оволодіти методами географічного прогнозування подальшого розвитку території під дією господарської діяльності.

1.2 Завдання вивчення дисципліни: – охарактеризувати науково-методологічні основи прикладної фізичної географії та її скла-

дових; – виявити особливості розвитку прикладної фізичної географії та встановити етапи її ста-

новлення; – висвітлити принципи та методи ландшафтного аналізу в регіональному проектуванні; – вивчити фізико-географічні процеси та стихійні явища які необхідно враховувати при

проектуванні геотехнічних систем і освоєнні регіонів; - дати характеристику основних напрямків господарської діяльності та їх впливу на ланд-

шафтні комплекси; – оволодіти методикою оцінки стійкості ландшафтних комплексів до антропогенного нава-

нтаження; – розкрити основні сучасні методи географічного прогнозування. 1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. У процесі вивчення прикладної фізичної географії студент повинен: – знати і розуміти основні поняття прикладної фізичної географії, завдання, функції, стру-

ктуру, методи, часові особливості розвитку;

126

– розуміти принципи та методи ландшафтного аналізу в регіональному проектуванні; – знати і розуміти основні фізико-географічні процеси та стихійні явища які необхідно вра-

ховувати при проектуванні геотехнічних систем і освоєнні регіонів; – знати і розуміти основні напрямки господарської діяльності та їх вплив на ландшафтні

комплекси; - оволодіти методикою оцінки антропогенної перетвореності ландшафтних комплексів різ-

ни регіонів. ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ)

ЗМ 1. Прикладна фізична географія як наука. НЕ 1.1 Теоретико-методологічні основи прикладної фізичної географії. Об′єкт, предмет та завдання вивчення прикладної фізичної географії. Етапи становлення та розвитку прикладної фізичної географії. НЕ 1.1.1 Становлення та розвиток прикладних фізико-географічних досліджень в Україні. Заро-дження прикладних фізико-географічних досліджень. Становлення прикладних фізико-географічних досліджень. Сучасний етап розвитку прикладних фізико-географічних досліджень. НЕ 1.2. Принципи та методи ландшафтного аналізу в регіональному проектуванні. Роль при-родного середовища у розвитку суспільства. Процес антропогенізації природного середови-ща. Визначення тенденцій, закономірностей формування та взаємодії природно-територіальних і суспільно-територіальних систем і їхніх компонентів. НЕ 1.3 .Ландшафти як об’єкти проектованого господарського впливу та перетворення. Види природокористува ння як фактор перетворення структури та функцій ландшафтів. Функціона-льна класифікація ландшафтів. НЕ 1.3.1 Таксономія регіональних ландшафтних структур та їх типологія.. Горизонтальна зо-нальність. Вертикальна поясність. Типологія ландшафтних структур. НЕ 1.4 Вивчення фізико-географічних процесів, стихійних явищ при проектуванні геотехніч-них систем і освоєнні регіонів. Зональні, азональні та інтразональні процеси. Природно-антропогенні процеси. Вплив природних і антропогенних процесів на геотехнічні системи. ЗМ 2. Основні напрямки впливу господарської діяльності на ландшафтні комплекси та

зворотній вплив на функціонування природно-технічних систем. НЕ 2.1 Основні напрямки впливу господарської діяльності на ландшафтні комплекси. Вплив господарської діяльності на літогенну основу та рельєф. Вплив господарської діяльності на гідросферу та атмосферу. Вплив господарської діяльності на біосферу. НЕ 2.2 Стійкість ландшафтних комплексів до антропогенного навантаження. Стійкість ланд-шафтних комплексів – як їх здатність до самовідновлення. Методика оцінки стійкості ланд-шафтних комплексів. НЕ 2.2.1 Стійкість ландшафтних комплексів до основних видів господарської діяльності. Стійкість ландшафтних комплексів до сільськогосподарської та лісогосподарської діяльності. Стійкість ландшафтних комплексів до гідротехнічно го будівництва. Стійкість ландшафтних комплексів до дорожного будівництва. Стійкість ландшафтних комплексів до цивільного буді-вництва. НЕ 2.3. Географічне прогнозування. Методи географічного прогнозування. Короткострокові, середньострокові та довгострокові прогнози. НЕ 2.3.1 Географічні прогнози для різних цілей. Метеорологічні прогнози. Гідрологічні про-гнози. Прогноз геодинамічних процесів. Прогноз змін ландшафтів під впливом господарської діяльності. Прогноз забруднення навколишнього середовища відходами. Прогноз екологічно-го стану природного середовища. Прогноз глобальних змін клімату.

ЗМ. 3. Ландшафтне обґрунтування схем і проектів природокористування. НЕ 3.1. (Ландшафтне обґрунтування схем і проектів природокористування. Ландшафтно-органазаційний принцип в регіональному проектуванні. Співвідношення стадій регіонально-го проектування і рівнів ландшафтної інформації. НЕ 3.1.1. Ландшафтні дослідження для різних видів природокористування. Ландшафтні до-слідження для для цілей сільського господарства. Ландшафтні дослідження для для цілей лі-сового господарства. Ландшафтні дослідження для для цілей промислового та цивільного бу-дівництва. Ландшафтні дослідження для для цілей рекреації. Ландшафтні дослідження для

127

для цілей містобудування. Ландшафтні дослідження для для цілей охорони природи. НЕ 3.2. Фізико-географічне обгрунтування районної планіровки. Районна планіровка один із видів географічної діяльності. Аналіз і оцінка фізико-географічних умов і природних ресур-сів. Комплексна оцінка території. Вирішення проблем охорони природного середовища в ра-йонній планіровці. НЕ 3.2.1 Фізико-географічне обгрунтування різних видів господарської діяльності та сучасні проблеми прикладних фізико-географічних досліджень. Фізико-географічне обгрунтування видобутку мінеральних ресурсів. Фізико-географічне обгрунтування сільськогосподарської та лісогосподарської діяльності. Фізико-географічне обгрунтування промислового та цивільного будівництва. Фізико-географічне обгрунтування рекреації та охорони природи.

ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Герасимов Н.П. Советская конструктивная география. М.: Наука, 1976. – 208с. 2. Геренчук К.І., Раковська Е.М., Топчієв О.Г. Польові географічні дослідження. – Київ,

1975. – 248с. 3. Геоекологические подходы к проектированию природно-технических систем: Курс лек-

ций. М.: ИГ АН УССР, 1985. –235 с. 4. Гуцуляк В.М. Ландшафтно-геохімічна екологія: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута,

1995. – 317с. 5. Гуцуляк В.М., Холмецький А.М. Учет ландшафтной структури при агропочвенномы ра-

йонировании // Проблемы географии Молдавии. – Кишинев: РИС АН МССР, 1969. – Вып.3. – С. 76-88.

6. Емельянов А.Г. Теоретические основы комплексного ф/г прогнозирования. – Калининград КГУ, 1980. – 84с.

7. Звонкова Т.В. Географическое прогнозирование. –М.: Высш. Шк., 1987. –192 с. 8. Звонкова Т.В. Прикладная геоморфология. – М.: Высшая школа, 1970. 9. Исаченко А.Г. Методы прикладных ландшафтных исследований. – Л.:Наука, 1980. - 222с. 10. Исаченко А.Г. Прикладное ландшафтоведение. – 1Изд-во Ленинградского у-та, 1976.-152с. 11. Макеев Н.И. и др. Экспериментальная геоморфология. –М.: Изд-во МГУ. Вып. 1, 1961,

Вып. 2, 1969. 12. Преображенский В.С. Ландшафт в науке и практике.- М.: Знание, 1981. -48с. 13. Шищенко П.Г. Приклдная физическая география. – Киев: Выща школа, 1988. – 191с. 14. Інженерна екологія. Нормування якості навколишнього середовища. Част. 6. /За ред Ше-

лудченка Б.А. –Камянець-Подільський –2007,- 171 с. ДИСЦИПЛІНА «ТЕМАТИЧНА КАРТОГРАФІЯ»

Кількість годин (кредитів): 108 год. (3) Форма контролю: іспит 1. Пояснювальна записка

ДИСЦИПЛІНА «ОСНОВИ ПЕДМАЙСТЕРНОСТІ»

Кількість годин (кредитів): 54 (2) Форма контролю: залік

ДИСЦИПЛІНА «ОСНОВИ МЕДИЧНИХ ЗНАНЬ»

Кількість годин (кредитів): 162 (4,5) Форма контролю: залік

ДИСЦИПЛІНА «ГЕОГРАФІЯ РІДНОГО КРАЮ»

Кількість годин (кредитів): 108 (3) Форма контролю: залік І. Пояснювальна записка. 1.1. Мета даного курсу – полягає в поглибленому вивченні студентами географії рідного краю, фізико-географічних, соціальних, екологічних особливостей та екологічних проблем території, визначенні місця регіону на загальнодержавному рівні. 1.2. Головні завдання курсу – ознайомити студентів з формуванням території

128

Чернівецької області та історичними особливостями розвитку, розкрити особливості природних умов і ресурсів та їх використання і охорони, навчити студентів розуміти та оцінювати сучасні соціально-економічні процеси та явища, показати значимість рідного краю на загальнодержавному рівні,розвинути уміння складати комплексну географічну характеристику території. 1.3 Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни.

У результаті вивчення дисципліни «Топографія з основами геодезії» студент повинен: Знати: - Історичні особливості формування та розвитку території Чернівецької облас-

ті; - особливості природних умов та природних ресурсів території; - динаміку чисельності населення, статево-віковий та етнічний склад населення; - особливості формування розвитку та функціонування господарського комплексу

Чернівецької області. ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ).

Змістовний модуль 1. Вступ. Територія, географічне положення та кордони. При-родні умови та ресурси території їх використання та охорона.

НЕ 1.1. Територія, географічне положення та кордони. Вступ. Формування сучасної тери-торії Чернівецької області, та історичні особливості розвитку. Географічне положення та його оцінка. Кордони: етнічні межі, державні кордони та сучасний адміністративно-територіальний устрій. Географічні дослідження території. НЕ1.2. Географічне положення та його оцінка. Кордони: етнічні межі, державні кордони та сучасний адміністративно-територіальний устрій. НЕ 1.3. Географічні дослідження території. НЕ 1.4. Геологічна будова. Мінерально-сировинні ресурси. Особливості рельєфу території. НЕ 1.5. Кліматичні та водні ресурси. Ґрунти. Рослинний і тваринний світ. Рекреаційні ресур-си. НЕ 1.6. Фізико-географічне районування території. Використання та охорона природних ре-сурсів.

Змістовний модуль ІІ. Суспільно-георафічна та економіко-географічна характе-ристика Чернівецької області.

НЕ 2.1. Населення та трудоресурсна ситуація. Чисельність населення. Статево-вікова структура та природний рух населення. Міграційна ситуація. Особливості формування національного складу. Трудоресурсний потенціал та зайнятість населення. Розселення та роз-виток поселень.

НЕ 2.2. Особливості формування, розвитку та функціонування промислового комплексу Чернівецької області. Сучасна оцінка ПРП території. Паливно-енергетичний комплекс. Характеристика комплексу виробництв конструкційних матеріалів і хімічних про-дуктів. Ефективність розміщення промислових підприємств та галузей.

НЕ 2.3. Агропромисловий комплекс Чернівецької області. Сучасна територіальна, галузева та функціональна структура комплексу. Сучасний стан землекористування в агрови-робництві. Географія основних галузей рослинництва. Тваринництво та його територіальне розміщення. Особливості формування сучасної спеціалізації сільського господарства. Основ-ні елементи територіальної структури АПК та АПТК. Вплив сільського господарства на до-вкілля.

НЕ 2.4. Особливості функціонування невиробничої сфери та зовнішньо-економічні зв’язки області. Склад формуючих галузей соціальної інфраструктури та особ-ливості їх розвитку. Транспортний комплекс. Зовнішньо-економічні зв’язки та сучасна інвес-тиційна ситуація. Назрілі територіальні проблеми та способи їх розв’язання.

Література до дисципліни

1. Географія Чернівецької області / Навчальний посібник за ред. проф. Я.І. Жупанського. Че-рнівці, УОЧДОА, 1993. – 192 с.

129

2. Я.І. Жупанський, М.Д. Заячук, Я.П. Скрипник, П.О. Сухий, А.Г. Тюхтій. Географія рідного краю. Чернівецька область. Підручник для 5 класу загальноосвітніх шкіл. – Чернівці, „Місто” – „Рута” – 2003. – 160 с. 3. Джаман В.О. Регіональні системи розселення: демографічні системи. – Чернівці: Рута, 2003. – 392 с. 4. Статистичний щорічник Чернівецької області за 2002, 2003 роки / За ред. В. Каменської. Чернівці, Чернівецьке обласне управління статистики. – 2002, 2003 рр. – 488 с. 5. Сухий П.О. Господарський комплекс Чернівецької області / Географія, краєзнавство, ту-ризм № 29-31 (370-373) серпень 2004 р. С. 38-45. 6. Чернівецька область. Географічна енциклопедія України. Том 3. К.: Видавництво УРЕ, 1992 р. 7. Історія міс і сіл. Чернівецька область. К.: Видавництво УРЕ, 1969. 8. Карпенко Ю.О. Топонімія Буковини. К.: Вид-во „Наукова думка”. 1973. 9. Природа Чернівецької області / За ред. К.І. Геренчука. Львів. Вид-во Львівського у-ту, 1978. – 168 с. 10. Чернівецька область. Міжвідомчий науковий збірник. Випуск 18. К.: Вид-во „Вища шко-ла”, 1975. 11. Мінаков І.Ф., Онікієнко В.В. Чернівецька область. Чернівці, Облвидав, 1958. 12. Еколого-географічні проблеми дослідження природно-ресурсного потенціалу регіону. К.: Видавництво Мінвузу., 1992 р. 13. Козьмук П.Ф., Чернявський О.Н., Козьмук А.П. Земельні ресурси Буковини, стан, моніто-ринг, використання. – Чернівці: Букрек. 2003. – 248 с. 14. Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Географія. – Чер-нівці: „Рута”. 1996 – 2004. 15. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. – К.: ВД.к. – М. Ака-демія – Чернівці: Зелена Буковина, 1999. – 568 с.

ДИСЦИПЛІНА «ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА»

Кількість годин (кредитів): 108 (3) Форма контролю: іспит І. Пояснювальна записка 1.1.Мета курсу «Техніко-економічні основи виробництва»: ознайомлення студентів з ос-новами функціонування промислових і сільськогосподарських підприємства, з технологіч-ними схемами, з витратами сировини, електроенергії, а також показати вплив різноманітних чинників на розміщення виробництва. 1.2. Головні завдання курсу:

- розкрити суть і сформувати основні поняття техніко-економічних основ виробництва; - ознайомити студентів з закономірностями і принципами розміщення виробництва, йо-

го умовами, територіальної організацією, комплексним формуванням та ін. - сформувати знання про функціонування основних галузей виробництва в країні, їх

продукцією, знаряддями праці, витратами сировини, допоміжних матеріалів, палива та іншої енергії на виробництво одиниці продукції, технологією і технічним рівнем, впливом на оточуюче людину середовище.

1.3.. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. знати: форми організації промислового виробництва; основи промислового, сільськогосподарсько-го та лісового господарства; значення науково-технічної революції в промисловості; особливості розміщення основних галузей виробництва; умови і принципи розміщення виробництва; тери-торіальною організацією виробництва. вміти: давати характеристику функціонування основних галузей виробництва в країні; характеризувати форми організації промислового виробництва; визначати роль природних та економічних ресурсів у виробництві; характеризувати територіа-льну організацію галузей виробництва; виявляти основні проблеми, що гальмують розвиток га-лузей виробництва; визначати основні передумови розвитку галузей виробництва; визначати вплив функціонування галузей виробництва на навколишнє середовище. ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), література

130

ЗМ 1. НЕ 1.1. Вступ до курсу ТЕОВ. Мета та завдання курсу ТЕОВ. Структура промисловості і за-гальні питання її розвитку. Науково-технічна революція в промисловості. Форми організації промислового виробництва. [3,6,7, 8] НЕ 1.2. ТЕОВ в паливно-енергетичному комплексі. Паливна промисловість, її значення, види палива. ТЕО промислового видобутку та переробки вугілля. ТЕО промислового видобутку і переробки нафти і газу. ТЕО функціонування електроенергетичних підприємств. [3, 8, 11]. НЕ 1.3. ТЕОВ чорних металів. Умови та фактори розвитку та розміщення чорної металургії. Природні передумови розвитку. Економічні умови розвитку та розміщення підприємств чор-ної металургії в Україні. Сучасний стан розвитку та характер розміщення чорної металургії України. Проблеми чорної металургії в Україні. [10,11,12]. НЕ 1.4. ТЕОВ кольорових металів. Властивості і використання кольорових металів. Загальні особливості сировинної бази кольорової металургії. Структура виробництва кольорових ме-талів Економічні проблеми та екологічні наслідки діяльності підприємств кольорової мета-лургії України. [8,10,11,12]. НЕ 1.5. ТЕОВ машинобудівного комплексу. Значення машин та машинобудування у народ-ному господарстві. Види спеціалізації в машинобудуванні. Галузева структура та особливос-ті розміщення машинобудування в Україні. Економічні проблеми та екологічні наслідки дія-льності машинобудівних підприємств України. [8,10,11,12].

ЗМ 2. НЕ 2.1. ТЕОВ в хімічному і міжгалузевому комплексі Склад хімічної промисловості. Тери-торіальна організація хімічної промисловості в Україні. Умови і фактори розвитку та розмі-щення хімічної промисловості. Проблеми та перспективи розвитку хімічної промисловості. НЕ 2.2. ТЕОВ будівельних матеріалів. Будівельний комплекс України. Промисловість буді-вельних матеріалів – передумови та фактори її розміщення. Родовища природних будівель-них матеріалів України, розміщення та особливості видобування. Виробництво будівельних матеріалів. НЕ 2.3. ТЕО лісопромислового виробництва. Організація лісопромислового комплексу. Фак-тори розвитку і формування лісопромислового комплексу. Фактори розвитку і формування лісопромислового комплексу. Структура і територіальна організація лісопромислового ком-плексу. Проблеми і перспективи розвитку лісопромислового комплексу України [3,4,5,9,12]. НЕ 2.4. ТЕОВ в легкій промисловості. Склад легкої промисловості. Особливості розміщення галузей легкої промисловості. Текстильна промисловість. Територіальна організація тексти-льної промисловості. Швейна промисловість та її розміщення. Сировинна база й основні центри шкіряно-взуттєвої промисловості. Хутрова галузь. Проблеми і перспективи розвитку легкої промисловості. НЕ 2.5. ТЕОВ в агропромисловому комплексі. НЕ 2.6. ТЕОВ в харчовій промисловості. Значення і склад галузі. Борошно-круп’яне вироб-ництво. Хлібопекарське виробництво. Виробництво цукру. Виробництво м‘яса, м’ясопродуктів Консервне виробництво. Виробництво олії. Рибна промисловість

ІІІ. Література до вивчення курсу 1.Бакал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навчальний посібник. – К.: Заповіт, 1998. – 210 с. 2. Буринська Н.М. Основи хімічної технології. – К.: Освіта, 1998. – 288 с. 3. Дубровська Г.М., Ткаченко А.П. Системи сучасних технологій. К., 2004. 4. Запольський А.К., Салюк А.І.Основи екології. – К.: вища школа, 2001. – 358 с. 5. Збожна О.М. Основи технологій. Навч. посібник. Тернопіль, 2002. 6. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. Розміщення продуктивних сил України. Рівне: Вид-во РДТУ, 1998. – 410 с. 7. Кириченко О.Л. Утилізація та рекуперація вторинних матеріальних ресурсів: Навчальний посібник. – Харків, Національний технічний університет «ХПІ», 2003 – 372 с.іл. 8. Куракин А.Ф. Основы промышленного и с/х производства. – М.: Просвещение, 1981 – 238 с. 9. Охрана окружающей среды / ред. А.М. Владимров. – Л.: Гидрометеоиздат, 1991. – 422 с. 10. Плошкин М.Р. Основы промышленого производства. – М.: Высшая школа, 1977. – 305 с.

131

11. Технология важнейших отраслей промышленности/А.М. Гримберг, Б.А. Хохлов, И.П. Дрякина – М.: Высшая школа, 1985. – 465 с. 12. Швиденко А.Й., Руденко В.П. Техніко-економічні основи виробництва: Конспект лекцій. Рукопис. – 280 с.

ДИСЦИПЛІНА «НДРС» Кількість годин (кредитів): 1352 (4) Форма контролю: залік

1. Пояснювальна записка 1.1. Мета курсу – розкрити значення й організацію науково-дослідної діяльності в Україні

з метою впровадження її у процес виконання наукових робіт; набути навичок теоретико-методологічних основ наукового пошуку, збору та опрацювання зібраного матеріалу; розкри-ти суть, значення та уявлення про характер застосування загальнонаукових, міждисциплінарних та соціальних методів дослідження в окремих галузях народного госпо-дарства.

1.2. Завдання курсу - допомогти студентам опанувати основи наукових підходів, прийомів наукових досліджень; розуміти їх зміст, функції та вміти застосовувати. Вміти ґрунтовно пояснити зміст і функції понять суб‘єкт, об‘єкт, предмет дослідження, проблема, тема і мета дослідження, завдання дослідження, методи, підходи, гіпотеза, принцип, концепція, та ін.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Загальнонаукові аспекти методології та методики дослідження в СЕГ.

НЕ 1.1. Мета та завдання курсу ”Науково-дослідна робота студентів” (НДРС). Роль науково-дослідної роботи в процесі формування спеціалістів НЕ 1.2. Основні методології науково-дослідної роботи. Лекція. Виявити основні аспекти су-часного географічного аналізу.. Визначення науки і наукового знання. Перетворення системи знань у науку. Склад і логічна структура науки: обґрунтування, закони, основні поняття, гіпотези, теорії ідеї. Предмет науки, її методи, науковий фактаж. Приклади законів, гіпотез, теорій у фізичній та економічній географії. Наукові школи в географії НЕ 1.3. Обґрунтуван-ня проблеми і вибір теми наукового дослідження. Прийоми і специфіка розробки наукової теми. Складання плану-проспекту, формування розділів, параграфів, робо-та над текстом. НЕ 1.4. Основні принципи формування понять і термінів. Вимоги до термінології і форму-вання системи понять

ЗМ 2. Методи наукових досліджень в СЕГ.. НЕ 2.1. Методика і техніка науково-дослідної роботи. Методи фізико-географічних досліджень у системі етапів пізнання: методи знаходження емпіричних залежностей і методи теоретичного рівня пізнання. Альтернативні шляхи вивчення і наукового дослідження НЕ 2.2. Основні джерела географічної інформації. Зберігання, переробка і використання географічної інформації. Географічна інформація в різноманітних проектних організаціях. Географічні конгреси, з’їзди, конференції, наради. НЕ 2.3. Основні види географічних видань.. Неперіодичні видання. Наукова література, підручники, словники, довідники, енциклопедії, офіційно-документальна література (поста-нови, стандарти). Неопубліковані документи: наукові звіти, дисертації. НЕ 2.4. Інформаційно-пошукові системи. Алфавітний і систематичний каталог. УДК. Ство-рення геоінформаційних систем. Інформаційні банки географічної інформації. НЕ 2.5. Звіт про науково-дослідну роботу і застосування її результатів у практиці. Структура наукового звіту, компонування його розділів і параграфів, нумерація сторінок, оформлення карт, таблиць, графіків, фотоілюстрацій та ін. цифровий матеріал у науковому тексті, форму-ли. Бібліографія, правила її оформлення, система посилань на джерела. НЕ 2.6. Застосування результатів наукових досліджень у практиці Публікація результатів, розробка методичних рекомендацій для виробництва. Оцінка ефективності застосування результатів наукових досліджень у практиці. НЕ 2.7. Проблеми використання наукової інформації.. Різновиди наукової праці. Організація праці наукового працівника: планування, контроль. Шляхи підвищення наукової праці

132

НЕ 2.8. Прогноз розвитку географічної науки.. Географія – наука майбутнього. Зміна складу науки, структури географічних наук, наукових закладів, видів географічної діяльності і спеціалізації географів.

ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Антонов А.В. Психология изобретательного творчества. - К.: Вища школа, 1978. 2. Бернал Дж. Наука в истории общества. - М.: Наука, 1966. 3. Бурдин К.С., Веселов П.В. Как оформить научную работу. - М.: Высшая школа, 1973. 4. Быков В.В. Методы науки. - М.: Мысль, 1974. 5. Воблий К.Г. Організація роботи наукового працівника (методика і техніка). - К.: „ Наукова думка”, 1969. 6. Герасимов И.Г. Научное исследование. - М.: Наука, 1972. 7. Геренчук К.І., Раковська Е.М., Топчієв О.Г. Польові географічні дослідження. - К.: Вища школа,-1975. 8. Грачев Ю.П. Математические методы планирования экспериментов. - М., 1979. 9. Грушко И.М., Сиденко В.М. Основы научных исследований. - К.: «Выща школа», Изд-во при Харьков. ун-те., 1983. 10. Дикий И.А.. Халатов А.А. Основы научных исследований. - К.: «Вища школа», 1985. 11. Добров Г.М. Наука о науке (введение в общее науковедение). - К.: Наукова думка, 1970. 12.Добров Г.М., Коренной А.А. Наука: информация и управление. - М., 1977. ІЗ. Дуженков В.И. Проблемы организации науки. - М.: Наука, 1978. 14.Жучкова В.К., Раковская З.М. Природная среда - методы исследования. - М.: Мысль, 1982. 15. Звонкова Т.В. Географическое прогнозирование. - М.: Высшая школа, 1987. 16. Иваньков П.А.. Карта как географическая модель. - М.: Знание, 1974. 17. Исаченко А.Г. Системы основных понятий современного ландшафтоведения // Гео-графия и современность. - Л., 1982. 18. К. Кілінська. Науково-дослідна робота студентів в Україні.-Чернівці, Вид-во ЧДУ, 1997. 19. К. Кілінська. Основи наукового пізнання. Чернівці, Вид-во „Рута”-2003. 20.Кринецкий Й.Й. Основы научных исследований. - М.: Мысль, 1974. 21.Научное открытие и его восприятие. - М.: Наука, 1971. 22. Научные школы в географии. - М., 1983. 23. 0храна ландшафтов: Толковый словарь. - М.: Прогресс, 1982. 24.0сновы научных исследований. География. - К.: Вища школа, 1988. 25. Попов В.II., Бланк Й.А. Основы НИРС в учебном процессе экономического вуза. – К: 1977. 26.Преображенский В.С. Поиск в географии. - М.: Просвещение, 1986. 27. Приходько П.Т. Тропой науки. - М.: Знание, 1969. 28. Рузавин Г.И. Методы научного исследования. - М.: Наука, 1964. 29. Рузавин Г.И. Научная теория: логико-методологический анализ. - М.: Мысль, 1978. 30. Ситник В.Ф. Основы научных исследований. - К.: Вища школа, 1978. 31. Чкалова О.Н. Основы научных исследований. - М.: Наука, 1978.

ДИСЦИПЛІНА «МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ СШ» Кількість годин (кредитів): 162 (4,5) Форма контролю: залік

І. Пояснювальна записка 1.1. Мета курсу: вивчити раціональні методи та прийоми, засоби і форми навчальної дія-

льності, під час якої відбувається свідоме оволодіння студентами системою знань із шкільно-го курсу географії та сформувати відповідні вміння і навички застосування цих знань в поза-класній роботі.

1.2. Основні завдання курсу: розкриття освітньої та виховної ролі позакласної роботи; розробка ефективних технологій, окремих методів і прийомів; визначення і обґрунтування різних форм організації позакласної роботи в школі; характеристика основних напрямів поза-класної роботи; розвиток пізнавальних інтересів учнів засобами географічного краєзнавства; вивчення правил проведення туристичних подорожей з учнівською молоддю; науково-дослідна робота в школі.

133

1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни: озна-йомитись із організацією позакласної роботи з географії; вивчити основні методи і форми, ознайомитись із засобами позакласної роботи з географії; розглянути основні форми турист-сько-краєзнавчої роботи; оволодіти методологією дослідної роботи на екскурсіях та в похо-дах.

ЗМ 1. Теоретичні онови методики організації позакласної роботи в школі

НЕ 1.1. Організація позакласної роботи з географії. Мета позакласної роботи з географії. Цілі та методи. Форми позакласної роботи. Осно-

вні напрямки позакласної і позашкільної роботи з географії.[Осн. 4,5; дод. 1,4] НЕ 1.2. Становлення і розвиток географічної освіти

Значення особистості вчителя в освітній діяльності.Становлення і розвиток географічної освіти. Основні закономірності розвитку географії. [Осн. 1; дод. 8, 13]

НЕ 1.3. Методи позакласної роботи. Поняття про методи та їх класифікація. Характеристика методів. Вибір методів

позакласної роботи з географії. [Осн. 1,5; дод.2, 4] НЕ 1.4. Засоби позакласної роботи з географії Поняття про засоби навчання та позакласної роботи. Класифікація засобів.

Особливості використання окремих засобів навчання в позакласній роботі. [Осн.1,2,5; дод.1,4]

НЕ 1.5. Особливості навчання та виховання учнів. Топоніміка, комп’ютерне навчання. Виховання патріотизму, національної свідомості

та екологічне виховання під час позакласної роботи з географії. [Осн. 1, 3,5; дод.2, 4] НЕ 1.6. Навчальний кабінет – творча лабораторія педагога Навчальний кабінет і його основні завдання. Планування роботи кабінету. Обов’язки

завідувача кабінетом. Навчально-м6етодичне забезпечення.[Осн. 2, 5; дод.6, 9, 14] НЕ 1.7. Основні форми туристсько-краєзнавчої роботи. Методи досліджень. Прогулянки. Туристські подорожі, зльоти. Організація

експедицій. [Осн. 2, 3, 4; дод.2, 3, 9, 13] НЕ 1.8. Методика і особливості організації навчальних екскурсій. Методика і особливості організації навчальних екскурсій. Екскурсія по м. Чернівці.

[Осн. 4, 5; дод. 2, 4, 7, 14] ЗМ 2. Дослідна робота на екскурсіях та походах

НЕ 2.1. Дослідна робота на екскурсіях та походах. Дослідна робота на екскурсіях та походах. Небезпека в подорожі.[Осн. 2, 4, 5; дод. 2, 3, 11]

НЕ 2.2. Геологічні і гідрологічні дослідження. Особливості проведення геологічних досліджень. Гідрологічні дослідження.[Осн. 2, 4, 5; дод. 2, 9, 11] НЕ 2.3. Геоморфологічні і метеорологічні дослідження.

Методика проведення геоморфологічних досліджень. Особливості метеорологічних спостережень. [Осн. 1, 4, 5; дод.1, 2, 4] НЕ 2.4. Грунтові дослідження та фенологічні спостереження.

Методика проведення грунтових досліджень. Особливості фенологічного спостере-ження. [Осн. 2, 4, 5; дод.1, 4, 13] НЕ 2.5. Особливості економіко-географічних досліджень

Економіко-географічні дослідження. Особливості топонімічних досліджень. [Осн. 2, 4, 5; дод.2, 4, 14] НЕ 2.6. Обробка зібраних матеріалів.

Обробка зібраних матеріалів. Особливості систематизації зібраного матеріалу. Етапи систематизації.[Осн. 2, 3, 5; дод.1, 4]

НЕ 2.7. Розвиток пізнавальних інтересів засобами краєзнавства. Тематичне планування. Основні методи та прийоми.Розвиток пізнавальних інтересів

134

учнів засобами географічного краєзнавства. [Осн. 3, 4, 5; дод. 4, 8, 9] НЕ 2.8. Методика проведення групової роботи.

Методика проведення групової роботи. Шкільний краєзнавчий музей. Науково-дослідна робота учнів.[Осн. 3 4; дод. 3, 4, 7 ]

НЕ 2.9. Організація роботи з обдарованими дітьми. Організація роботи з обдарованими дітьми. Особистісно-орієнтований підхід.[Осн. 2,

4; дод.2, 3, 7]

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: Основна література

1. Методика викладання географії в школі / С.Г. Копернік, Р.Р. Коваленко, П.О. Масляк, О.Я. Скуратович; під ред.. С.Е. Коперніка – К.: „Стафед -2”, 2000. – 317 с.

2. Програма для туристсько-краєзнавчих гуртків позашкільних закладів / Кол. Укладачів; За ред.. Д.Г. Омельченко. – К.: ІЗМН, 1996. – 124 с.

3. Н. Цимбалюк. Методика проведення групової роботи на уроках географії // Географія та основи економіки в школі. – 2005. - №7. – С. 10-11.

4. Крачило М.П. Організація роботи з географічного краєзнавства і туризму. – К.: УМК ВО, 1988. – 200 с.

5. Булава Л.М. Організація і методика науково-дослідницької роботи з географії в середній школі. - Полтава, 1995.

Додаткова література 1. Про освіту: Закон України . 2. В. Гетьман. Туризм і збереження довкілля Українських Карпат. // Географія та основи

економіки в школі. – 2000. - №3. – С.48-52. 3. Т. Гілберг. Розвиток пізнавальних інтересів учнів засобами географічного

краєзнавства. – Географія та основи економіки в школі. – 2001. - №3. – С.32-37. 4. Ю. Гончарук, Н. Вергун. Організація роботи з обдарованими дітьми. // Директор шко-

ли. – 2006. – № 27-28.- С. 27-32. 5. З досвіду створення шкільного кабінету географії. // Географія та основи економіки в

школі. – 2001. - №1. –С.33-34. 6. Корнєв В.П. Технології в навчанні географії – Х.:Вид.група „Основа”, 2004. _ 112 с. –

(серія „Бібліотека журналу „Географія”; вип..5.) 7. В. Лаврук. Учитилем школа стоїть. // Директор школи. – 2006.- №9. – С.3-7 8. А. Мащенко. Краєзнавчий кабінет у школі. // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2006.

- №9. – С. 18. 9. Організація відпочинку дітей і підлітків у літньому оздоровчому таборі. // Крайова

освіта. – 2006. - №21. – С.14. 10. Правила проведення туристичних подорожей з учнівською і студентською молоддю

України. 11. Краевединее..Под ред. А.В. Даринского. – М.: Просвещение, 1997. -158 с. 12. Україна в цікавих фактах: Книга рекордів України. / Упоряд. Г.О. Мащенко. -Львів:

Слово, 1992. 13. Масляк П. На мембранній ділянці планети // Хрестоматія з географії України. -К.: Ге-

неза, 1994. Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема лекції (вступні, тематичні, підсумкові). Оцінювання. В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацю-

135

вання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; написання рефератів), а також здійснюється підсумковий контроль у формі заліку.

ДИСЦИПЛІНА «ЕКОНОМІКА ТА ГЕОГРАФІЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ»

Кількість годин (кредитів): 81 год. (2,5 кредити) Форма контролю: іспит І. Пояснювальна записка

Метою даного курсу є дати студентам поглиблені теоретичні та практичні відомості про предмет, завдання та головні напрямки курсу географії та економіки природокористування;

Головними завданнями курсу є направити до подальшого поглибленого вивчення і прак-тичного втілення наукових відомостей з окремих тем курсу географії та економіки природо-користування;

Розглянути методологічні основи визначення збитків від забруднення та економічну ефективність екологічних заходів. 1.3.. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: У результаті вивчення курсу студенти мають набути таких компетенцій: знання про сут-

ність економіки та географії природокористування як науки, зв‘язок її з іншими науками, розміщення природних ресурсів по земній кулі, їх використання людством, відтворення та охорона; уміння аналізувати використання різноманітних природних ресурсів людиною в різ-них географічних регіонах за допомогою картографічних та статистичних матеріалів.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Економіка та географія природокористування як наука. НЕ 1.1. Економіка та географія природо-користування як наука. Вступ. Економіка природо-користування як наука. Предмет, зміст, теоретичні основи, завдання курсу економіки приро-докористування і її місце в системі суспільних наук. Основні розділи науки. Огляд та аналіз літератури з навчального курсу. НЕ 1.2. Природокористування в системі суспільного відтворення. Природокористування в системі суспільного відтворення. Природа та суспільство: взаємовідносини в епоху НТР. Вплив діяльності людини на природу. НЕ 1.3. Природні ресурси світу та їх місце у виробництві. Класифікація природних ресурсів. Приро-докористування: поняття і суть. Види природокористування. Пряме природокористування: 1. ресур-совидобуток; 2. ресурсокористування; 3. ланшафтокористування; 4. дослідно-наукове і „відкладне” природокористування. Непряме природокористування як ресурсоспоживання. НЕ 1.4. Раціональне використання водного та земельного потенціалу та їх охорона. Раціона-льне використання водного та земельного потенціалу та їх охорона. Водокористування та во-доспоживання. Джерела забруднення води. Контроль якості води. ЗМ 2. Ефективність раціонального використання природних ресурсів світу НЕ 2.1. Мінеральний потенціал світу та його раціональне використання. Мінеральний потенціал та його раціональне використання. Мінеральні ресурси, їх класифікація та значення. Закономірності розміщення мінеральних ресурсів. Правова охорона надр. НЕ 2.2. Енергетичні ресурси світу та забезпеченість ними людства. Забезпеченість людства енергетичними ресурсами. Споживання енергоресів. Нафта. Газ. Вугілля. Уранова сировина. Гідроенергоресурси. Відновлювальні природні ресурси. Ресурси майбутнього: сонячна енер-гія, геотермальна енергія, енергія морських припливів, енергія морських хвиль, термічна ене-ргія, енергія вітру. НЕ 2.3. Ресурси Світового океану. Значення Світового океану. Ресурси Світового океану, їх економічне значення та проблеми використання. Класифікація ресурсів Світового океану. Біологічні ресурси Світового океану. Географічні основи освоєння біоресурсів світового оке-ану. Хімічні ресурси та забруднення морської води. НЕ 2.4. Використання ресурси Світового океану. Використання айсбергів для одержання пи-тної води. Геологічні ресурси Світового океану. Економічні основи освоєння ресурсів Світо-вого океану. Вплив господарської діяльності людини на Світовий океан НЕ 2.5. Вторинні ресурси. Поняття,склад і структура вторинних ресурсів. Економічне зна-

136

чення використання вторинних ресурсів. Класифікація вторинних ресурсів. Відходи хімічних виробництв, нафтохімії та нафтопереробки. Відходи металургійної промисловості, енергети-ки та машинобудування. Відходи видобутку і збагачення корисних копалин. Відходи житло-во-комунального господарства. Заготівля вторинної сировини у населення. Максимальне за-лучення у господарський оборот вторинних ресурсів – важлива національна проблема розви-нутих країн світу. НЕ 2.6. Ефективність планування та управління економікою природокористування. Ефективність планування та управління економікою природокористування. Екологізація економіки. Безвідходне споживання. Взаємодія країн у справі збереження та відновлення довкілля.

ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Бурнинский Б.В., Ковальова Н.Г. Экономические проблемы природопользования.-К.,

1995. 2. Волос С.О. Географія і екологічні проблеми. Економічна та соціальна географія.-.: Либідь,

1995.- Вип. 45.- с. 110-113. 3. Гентрук С.А., Нижник М.С., Міщенко В.О. Еколого-економічний аспект природокористування.

– К. : Наук. Думка, 1982. – 176с. 4. Руснак П.П. Економіка природокористування. – К., 1992. 5. Черевко Г.В.Економіка природокористування. – Львів, 1995. 6. Топчиев А.Г. Геоэкология. – Одесса, Астропринт, 1996. – 326 с. 7. Яремчук І.Г. Економіка природокористування. – К.: “Просвіта”, 2000. – 431 с.

Цикл дисциплін вільного вибору студентів ДИСЦИПЛІНА «ВІЙСЬКОВА ПІДГОТОВКА»

Кількість годин (кредитів): 162 (4,5) Форма контролю: залік

ДИСЦИПЛІНА «ГЕОГРАФІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА»

Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю: залік І. Пояснювальна записка 1.1.Метою даного курсу - дати студентам поглиблені теоретико-методологічних питань з географії сільського господарства, сучасного світового стану та перспектив розвитку; питань територіальної організації процесу агропромислової інтеграції. 1.2.Головними завданнями курсу є направити студентів до подальшого поглибленого вив-чення і практичного втілення наукових відомостей з окремих тем географії сільського госпо-дарства. 1.3.. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: У результаті вивчення курсу студенти мають набути таких компетенцій: знання із загаль-

ного стану сільського господарства світу; основні методи економіко-географічного дослі-дження сільського господарства; теоретичні основи щодо сучасної територіальної, галузевої та функціональної структури аграрно-територіальних комплексів; основні умови і чинники раціонального розміщення і спеціалізації різноманітних видів рослинницької і тваринницької продукції сільського господарства ; основні проблеми та перспективи розвитку світового сільськогосподарського виробництва; уміння аналізувати на основі тематичних карт стан сільськогосподарського виробництва в різних регіонах світу; враховувати природні умови і ресурси , а також соціально-економічні чинники при прогнозуванні подальшого розвитку сільського господарства. ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Теоретико-методологічні основи науки «Географія сільського господарства» НЕ1.1.Сільське господарство як галузь матеріального виробництва Вступ. Сільськогосподарське виробництво – одна із найважливіших і життєво необхідних га-лузей господарства. Головні завдання сільського господарства на сучасному етапі. Проблема продовольства – глобальна проблема людства. НЕ 1.2.Предмет та методи географії сільського господарства, її зв'язок з іншими науками. Предмет та об’єкт географії сільського господарства. Зв'язок науки із суміжними дисциплі-

137

нами. Методи наукового економіко-географічного аналізу сільського господарства. Метод економіко-географічного картографування, порівняльно-географічний метод, сільськогоспо-дарський районування, історичний, статистичний, літературний та експедиційний методи. Системний підхід, структурний аналіз, виробниче економіко-математичне моделювання, про-гнозування, виборно-територіальна типізація сільськогосподарських підприємств – нові ме-тоди дослідження сільського господарства. Структура курсу. Огляд літератури картографіч-них та статистичних джерел. НЕ1.3.Розвиток рослинництва світу. Нанесіть на контурну карту країни, що є основними ви-робниками та експортерами продукції рослинництва: зернових культур (пшениці, кукурудзи, рису); технічних культур (бавовни, льону-довгунцю, цукрової тростини, цукрових буряків). Простежте на карті та опишіть експортні вантажопотоки цих культур. НЕ 1.4. Аграрно-територіальний комплекс (АТК) як основна форма територіальної організа-ції сільського господарства. Поняття про АТК. Зональні АТК, локальні АТК, елементарні АТК. Сучасні методи оптимізації виробничо-територіальної структури сільськогосподарсь-ких підприємств. НЕ 1.5 Функціональна структура АТК та її аспекти. Метод енерговиробничих циклів М.М. Коловського – один з основних методів економіко-географічного аналізу сільського госпо-дарства. Виробнича спеціалізація сільського господарства як один з найважливіших аспектів функціонування структури АТК. Географічні основи виробничої спеціалізації сільського гос-подарства. Форми спеціалізації. НЕ 1.6. Розвиток тваринництва світу. Нанесіть на контурну карту країни, що є основними ви-робниками та експортерами продукції тваринництва: скотарства, свинарства, вівчарства, і козівництва, птахівництва. Простежте на карті та опишіть експортні вантажопотоки тварин-ництва. НЕ 1.7 Територіальна структура АТ та її елементи. Модель територіальної структури умови і чинники територіальної сільського господарства Й.Тюнена. Умови і чинники територіальної диференціації сільськогосподарського виробництва. Виробничо-територіальна типізація сіль-ського господарства. Критерії виділення виробничо-територіальних типів господарства. НЕ 1.8. Проблеми і перспективи розвитку сільського господарства світу. Що спільного і що відмінного в сільському господарстві країн з різним рівнем соціально-економічного розвитку, а саме високорозвинених, середньо розвинених, і країнах що розвиваються. Наведіть прикла-ди та опшіть наступні типи сільського господарства країн: Високотоварного інтенсивного тваринницького господарства; Високотоварного інтенсивного рослинницько-тваринницького господарства; Високотоварного екстенсивного тваринницького господарства; Високотовар-ного екстенсивного зернового господарства; В основному споживчого низько товарного по-лікультурного господарства. ЗМ 2. Способи врахування природних та соціально-економічних чинників у практич-

ному розміщені сільськогосподарського виробництва. НЕ 2.1.Способи врахування природних умов і ресурсів. Зональні особливості природних умов і ресурсів. Родючість ґрунту. Природна та економічна родючість, чинники, що їх визна-чають. Оцінка агрокліматичних ресурсів. Оцінка запасів вологи. Кількість річних і ефектив-них опадів (продуктивна волога). Оцінка рельєфу. Нахил поверхні (кривизна схилу) НЕ 2.2 Сільське господарство як галузь матеріального виробництва. Предмет географії сіль-ського господарства. Його зв’язки з суміжними науками. Наукові проблеми і практичні за-вдання географії сільського господарства. Розвиток сільськогосподарського виробництва в світі з кінця ХІХ до початку ХХІ століття. НЕ 2.3 Соціально-економічні чинники, що обумовлюють територіальні відмінності сільсько-господарського виробництва. Поняття про систему соціально-економічних чинників, що обу-мовлюють територіальні відмінності сільськогосподарського виробництва. Сільськогоспо-дарське населення, його чисельність і густота. Рівень розвитку, структура і характер розмі-щення промисловості. Форми впливу промисловості на розвиток, розміщення і спеціалізацію сільського господарства. Рівень розвитку транспорту і транспорто-географічне положення. Забезпеченість сільського господарства транспортними засобами та її показники. НЕ 2.4.Теоретичні основи функціонування АТК. Суть АТК. Функціонально-компонентна

138

структура АТК. Функціонально-територіальна та управлінська структури АТК. Функціональ-ні зв’язки АТК. Теорія розміщення сільського господарства Й Тюнера. НЕ 2.5 Сучасна галузева структура рослинництва світу. Зернове господарство – провідна га-лузь рослинництва світу. Географія виробництва окремих зернових культур. Виробництво технічних культур. Картоплярство: особливості і чинники раціонального розміщення вироб-ництва картоплі. Овочівництво та баштанництво: значення, рівень виробництва, умови і чин-ники раціонального розміщення. Плодівництво та виноградарство. Значення галузей, умови і фактори раціонального розміщення. НЕ 2.6. Природні умови і ресурси територіальної диференціації сільськогосподарського ви-робництва. Значення природних умов і ресурсів для розвитку сільськогосподарського вироб-ництва, рівень його інтенсивності та ефективності розміщення спеціалізації. Способи враху-вання якості землі для функціонування сільськогосподарського виробництва. Способи враху-вання агрокліматичних ресурсів для функціонування сільськогосподарського виробництва. НЕ 2.7 Кормовиробництво. Значення галузі для розвитку тваринництва . Сучасна географія кормо виробництва. Види кормо виробництва. НЕ 2.8. Соціально-економічні чинники функціонування сільськогосподарського виробницт-ва. Система соціально-економічних чинників, що обумовлюють територіальні відмінності сільськогосподарського виробництва. Оцінка економічних чинників розвитку сільського гос-подарства. Оцінка соціальних чинників розвитку сільського господарства. НЕ 2.9. Сучасна галузева структура тваринництва. Тваринництво – друга галузь сільського господарства світу. Скотарство. Значення, умови і чинники раціонального розміщення і спе-ціалізації скотарства. Свинарство – друга важлива галузь продуктивного тваринництва у світі. Вівчарство і козівництво. Птахівництво. Значення, особливості, умови і фактори раціонально розміщення і розвитку птахівництва. Бджільництво, кролівництво, ставкове рибництво і зві-роводство. НЕ 2.10.Сільське господарство світу . Загальна характеристика сільського господарства світу. Значення рослинництва, його галузі. Місце рослинництва в структурі сільського господарства світу. Значення тваринництва, його галузі. Місце тваринництва в структурі сільського госпо-дарства світу. Основні проблеми та перспективи розвитку світового сільськогосподарського виробництва.

ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Агропромисловий комплекс Української РСР: Посібник для вчителя/ За ред. М.М.Паламарчука. К.: 1980. – 175с. 2. Вольф Б.М., Дмитриевскй Ю.Д. География мирового сельского хозяйства. – М.: Мысль, 1981. -328 с. 3. Пістун М.Д., Гуцал В.О., Проводар Н.І. Географія агропромислових комплексів. – К.: Ли-бідь, 1997. – 200 с. 4. Пістун М.Д., Колесник Г.О. Географія сільського господарства СРСР. К., 1983. – 301 с. 5. Ракитников А.Н. География сельского хозяйства (проблемы и методы исследования). М., 1970. – 342 с. 6. Розміщення і зональна спеціалізація сільського господарства Української РСР. 2-ге вид. / За ред. П.Дубінова, І.Жадана, М.Щура. К., 1979. – 292 с. 7. Территориальная организация сельськохозяйственного производства. К. 1981. – 303 с.

ДИСЦИПЛІНА «СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ» Кількість годин (кредитів): 351 (10) Форма контролю: іспит І. Пояснювальна записка Мета викладання дисципліни: розглянути суспільно-географічне прогнозування як напрям наукових досліджень, ознайомитись із методологічною базою і принципами суспільно-географічного прогнозування. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: Розглянути станов-лення і розвиток суспільно-географічної прогностики; Вивчити її поняттєво-термінологічний апарат; Ознайомитись із об’єктами суспільно-географічного прогнозування; Розглянути су-часні напрями суспільно-географічних досліджень; Оволодіти методологією суспільно-

139

географічного прогнозування; Познайомитись із принципами суспільно-географічного; ово-лодіти методичними засадами прогнозування зміни навколишнього середовища; навчитись застосовувати отримані теоретичні знання на практиці. ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ)

ЗМ 1. Суспільно-географічне прогнозування як напрям наукових досліджень НЕ 1.1. Становлення і розвиток суспільно-географічної прогностики. Співвідношення понять суспільно-географічний прогноз, прогнозування та прогностика. Основні етапи розвитку суспільно-географічної прогностики. НЕ 1.2. Характеристика основних етапів суспільно-географічної прогностики. Етап станов-лення. Етап формування теоретичних основ. Сучасний етап. НЕ 1.3.; 1.4. Поняттєво-термінологічний апарат суспільно-географічної прогностики. Зв’язки суспільно-географічної прогностики з іншими науковими дисциплінами. Види та засоби пе-редбачення. Структура процесу прогнозування. Класифікація видів суспільно-географічного прогнозування. НЕ 1.5. Об’єкти суспільно-географічного прогнозування. Основні підходи до визначення об’єктів суспільної географії. Геосферний підхід. Геокомплексний та геосистемний підходи. НЕ 1.6. Еволюція об’єктів суспільно-географічного прогнозування. Період класичної науки. Неокласична наука. Період постнеокласичної науки. НЕ 1.7. Сучасні напрями суспільно-географічних досліджень. Англо-американські дослідження. Теоретичні дослідження російських вчених. Теоретико-методичні надбання чеських, польських та естонських вчених.

ЗМ 2. Методологічна база суспільно-географічного прогнозування НЕ 2.1. Методологія суспільно-географічного прогнозування. Філософська методологія. За-гально-наукова методологія. Суспільно-географічна методологія. НЕ 2.2. Філософська методологія прогнозування. Філософська методологія прогнозування. Філософські концепції постіндустріального суспільства. НЕ 2.3., 2.4 Загальнонаукова методологія прогнозування регіонального розвитку. Системно-структурний підхід. Біхевіоріс-тичний підхід. Синергети-чний підхід. НЕ 2.5., 2.6 Суспільно-географічна методологія прогнозування регіонального розвитку. Концепція комплексного регіонального розвитку. Концепція збалансованого регіонального розвитку. Концепція сталого регіонального розвитку. Концепція поляризованого регіонального розвитку. НЕ 2.7. Принципи суспільно-географічного прогнозування. Світоглядно-філософські принципи прогнозування. Загально-наукові принципи прогнозування. Суспільно-географічні принципи.

ЗМ 1. Принципи, функції та методи прогнозування НЕ 1.1. Загальні наукові методи дослідження. Метод економічного і соціального прогнозу-вання як наукової дисципліни. загальні наукові методи дослідження. специфічні підходи і ме-тоди економічного прогнозу. НЕ 1.2. Моделювання та прогнозування соціально-екологічних процесів. Становлення і роз-виток прогнозування. наукові основи прогнозування і типологія прогнозів поняття прогнозу-вання і його основні напрямки. НЕ 1.3. 1.4. Система і принципи прогнозування. Прогнози природних ресурсів. науково-технічні прогнози. прогнози соціального розвитку та демографічні. Завдання галузевого про-гнозу і принципи його розробки. Географічне прогнозування і його прогностичні принципи. НЕ 1.5. Функції і моделі суспільного прогнозування. Соціальне передбачення: види, типи, методи. функції прогнозування. Моделі соціально-економічного прогнозування. НЕ 1.6./1.7. Методи прогнозування та їх організація. Класифікація методів прогнозування. методи колективної експертної оцінки. Методи прогнозної екстраполяції. поняття про методи регулювання і моделі прогнозування.. НЕ 1.8. Методи суспільно-географічного прогнозування. Специфічні підходи і методи еконо-мічного прогнозу. Прогностичні функції законів всесвіту, загальних і специфічних.

ЗМ. 2 Теоретико-методологічні підходи до вивчення питань суспільно-географічного прогнозування

НЕ 2.1. Теоретико-методологічні підходи до вивчення питання географічного прогнозування.

140

Загальні особливості прогнозного аналізу природничого осередку. Геоінформаційний прогноз як метод сучасної оцінки природних умов. НЕ 2.2. Економічне прогнозування і планування в системі управління виробництвом. Класифікація прогнозів і планів та їх коротка характеристика. функції управління. Процес прийняття рішень. Прогнозування в системі планування виробництвом. Прогнозування і еко-номчний аналіз. НЕ 2.3. \ 2.4. Використання результатів прогнозування. Поняття верифікації та поняття якості прогнозу. Планування в системі держвного регулювання. НЕ 2.5. Економічне прогнозування: перспективи світової економіки. Прогнозування криз. Мето-ди, підходи й закони соціально-економічного прогнозування: А) приклади сучасних катастроф, криз Б) моделі світової системи. В) криза міжнародної системи. Г) Модель стійкості системи. НЕ 2.6. Теорії передбачення прогнозування. Глобальні проблеми сучасності. Основні мегате-нденції світового розвитку. Теорії індустріального суспільства. НЕ 2.7. Система суспільного прогнозування в контексті глобалзації. Система суспільного прогнозування. Економічне прогнозування. Значення і використання сіспільно-географічних прогнозів в господарській діяльності людини.

ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Богобоящий В.В., Чурбанов К.Р., Палій П.Б., Шмандій В.М. Принципи моделювання та

прогнозування в екології: підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 216 с. 2. Воронкова В.Г. Соціально-економічне прогнозування: Навч. посіб.– К.: ВД

„Професіонал”, 2004. – 288 с. 3. Кілінська К.Й. Основи географічного прогнозування. Навч –метод. Посібник. Чернівці:

„Рута”, 2003. 4. Мезенцев К.В. „Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку: Монографія.

– К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2005. – 253 с. 5. Кулявець В.О. Прогнозування соціально-економічних процесів- К.: Кондор, 2009. – 194 с

ДИСЦИПЛІНА „СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СТАТИСТИКА” Кількість годин (кредитів): 189 год. (5,5 кредити) Форма контролю: іспит

І. Пояснювальна записка 1.1. Мета курсу: оволодіння студентами основними методами статистичного досліджен-

ня: статистичне спостереження, зведення та групування матеріалів статистичного спостере-ження, статистичний аналіз показників, що дає змогу створити умови для підвищення ефек-тивності управління на основі вірогідної оцінки стану і можливостей різних сфер діяльності, своєчасного визначення тенденцій, прогнозування їх розвитку і оцінки результатів функціо-нування ринкових відносин.

1.2. Основні завдання курсу: оволодіння основними методами статистичних досліджень; вироблення у студентів практичних навичок розв’язання статистичних задач; розробка про-грами статистичних спостережень; зведення та групування масових явищ і процесів суспіль-ного життя; використання системи національних рахунків у ході визначення статистичних показників та їх аналізу; оцінка тенденцій розвитку і взаємозв’язку секторів ринкової еконо-міки; оцінка життєвого рівня населення, його зміни під впливом окремих факторів та прогно-зування соціально-економічного розвитку країни.

1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни: сту-денти повинні знати можливості статистичних методів спостереження, зведення та групування статистичних даних, економічну суть статистичних показників; методи аналізу конкретних явищ і процесів суспільного життя. Студенти повинні вміти проводити статистичну обробку даних із побудовою статистичних таблиць і графіків, рядів розподілу, аналізувати результати і робити науково-обгрунтовані висновки. ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ)

ЗМ 1. ТЕОРІЯ СТАТИСТИКИ. НЕ 1.1. Поняття про статистику. Предмет, метод та основні завдання статистики. Поняття про статистику як науку. Статистичні методи в економічній і соціальній географії.Предмет, метод і основні завдання статистики. Організація статистичного обліку в Україні. Суть стати-

141

стичного показника, його властивості та види. Статистична сукупність, основні статистичні категорії. НЕ 1.2. Статистичне спостереження. Суть і організаційні форми статистичного спостереження. Програмно-методологічне та організаційне забезпечення статистичного спостереження. План і програма статистичного спостереження. Види і способи статистичного спостереження. Помилки спостереження і контроль вірогідності даних. НЕ 1.3. Зведення та групування статистичного матеріалу. Суть статичного зведення та групування. Класифікація а економічній практиці. Основні завдання і види групування. Основні питання методології статистичних групувань. Ряди розподілу. Статистичні таблиці та порядок їх складання. Статистичні графіки та їх види. НЕ 1.4. Абсолютні та відносні величини в статистиці. Абсолютні величини та їх значення. Відносні величини, їх види. Взаємозв’язок абсолютних і відносних величин. НЕ 1.5. Середні величини та показники варіації. Статистична середня, її суть і властивості.Види середніх величин та способи їх обчислення. Використання абсолютних, відносних і середніх величин в економіко-географічних характеристиках. Основні показники варіації та їх значення в статистиці. НЕ 1.6. Вибіркове спостереження. Поняття вибіркового спостереження. Способи формування вибіркових спостережень. Помилки вибіркового спостереження та визначення необхідної чисельності вибірки. Способи поширення характеристик вибіркового спостереження на генеральну сукупність.Роль вибіркового спостереження в соціально-економіко-географічних спостереженнях. НЕ 1.7. Види вибірки. Статистичні методи аналізу кореляційних зв'язків. Проста вибіркова вибірка. Механічна вибірка.Районована вибірка. Серійна та ступенева вибірка. Поняття про метод моментних спостережень.Види зв'язку між ознаками явищ. Регресійний аналіз. Кореляційний аналіз. Аналіз зв'язку між атрибутивними ознаками. НЕ 1.8. Ряди динаміки. Поняття про ряди динаміки. Види рядів динаміки.Аналітичні показники рядів динаміки. Середні показники ряду динаміки. Методи обробки динамічних рядів. Вимірювання сезонних коливань у рядах динаміки. Використання рядів динаміки при соціально-економіко-географічних характеристиках. НЕ 1.9. Статистичні індекси та їх використання в соціально-економічних дослідженняхю. Поняття про індекси та їх значення в економічному аналізі. Види індексів. Класифікація індексів. Індивідуальні індекси. Найважливіші статистичні індекси та їх економічний зміст.

ЗМ 2. Географія галузей промисловості та її структура НЕ 2.1. Методологічні основи економічної та соціальної статистики. Мета, завдання і предмет економічної та соціальної статистики і система їх показників. Категорії економічної статистики. Основні класифікації в економічній статистиці. Сучасний стан та перспективи розвитку соціально-економічної статистики в Україні. НЕ 2.2. Система національних рахунків. Виникнення системи національних рахунків і порівняння з іншими економічними моделями. Загальні принципи побудови СНР та її класифікація.Основні макроекономічні показники СНР. НЕ 2.3. Статистика національного багатства. Поняття національного багатства та його класифікація у СНР. Статистика основного капіталу. Класифікація основного капіталу та методи його вимірювання. Баланс основного капіталу.Показники руху, стану та використання основних засобів. Індексний аналіз ефективності використання основних засобів. НЕ 2.4. Статистика обігових коштів. Класифікація і структура оборотних коштів. Показники ефективності використання оборотних коштів. Індексний метод аналізу використання матеріальних ресурсів.Джерела інформації про основні й оборотні кошти. НЕ 2.5. Статистика продукції. Види, типи та форми продукції. Методи вимірювання та показники продукції промислових підприємств. Статистика продукції сільського господарства. Статистика продукції інших галузей. Джерела інформації про промислову і сільськогосподарську продукцію НЕ 2.6. Статистика ринку та цін. Статистичне вивчення ринку, методи його аналізу та показники. Статистчиний аналіз товарообороту на ринку. Статистика цін та тарифів. Види цін і тарифів. Вимірювання динаміки цін індексним методом. Джерела інформації про

142

товарооборот та ціни на споживчому ринку. НЕ 2.7. Статистика населення. Категорії населення та їх характеристики. Статистичні показники природного та механічного руху населення.Статистика зайнятості та безробіття. Джерела інформації про населення, його чисельність та зайнятість НЕ 2.7. Статистика витрат виробництва, доходів та рентабельності. Завдання статистики витрат виробництва та фінансових результатів господарської діяльності. Класифікація витрат на продукцію. Собівартість продукції та її обчислення. Показники фінансових результатів господарської дільності.

ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Про державну статистику: Закон України // Голос України.-1992.-21 жовтня 1992. 2. Бек В.Л. Теорія статистики: Навч. посібник .- К.: ТОВ „Центр навчальної літератури”,

2002.-288с. 3. Гончарук А.Г. Основи статистики: Навч.посібник.-К.: ТОВ „Центр навчальної

літератури”, 2004.-148с. 4. Лугінін О.Є.Статистика. Економічна та соціальна статистика: Курс лекцій.-Херсон:

МУБіП, 2003.-99с. 5. Статистичний щорічник України за 2008 рік. 6. Удотова Л.С. Соціальна статистика: Підручник.-К.:КНЕУ, 2002.-376с. 7. Алексенко Л.М., Олексієнко В.М., Юркевич А.І. Економічний словник.-К.: Вид. Будинок

„Максимум”, Тернопіль: Економічна думка, 2000.-592с. 8. Головач А.В., Єріна А.М. Козирєв О.В. Статистика: підручник.-К.: Вища школа, 1993.-464с. 9. Економічна статистика: Методична розробка / Укл. В.С.Федорченко.-К.:МАУП, 1998.-84с. 10. Єріна А.М., Кальян З.О. Теорія статистики: практикум.-К.: Товариство „Знання”, КОО,

1997.-325с. 11. Ковтун Н.В., Столяров І.С. Загальна теорія статистики: курс лекцій.-К.:Четверта хвиля,

1996.-144с. 12. Лугінін О.Є., Білоусова С. В. Статистика: Підручник. К.:Центр навчальної літератури,

2005.-580с. 13. Овчарик Р.Ю. Теорія статистики.-К.: Видавництво Європейського університету, 2003.-104с. 14. Статистика: Навч.-метод. Посібник для сам.вивч.дисципліни / А.М.Єріна, Р.М. Моторін,

А.В. Головач та ін.-К.: КНЕУ, 2002.-448с. ДИСИЦПЛІНА „ГЕОГРАФІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ”

Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю: залік

І. Пояснювальна записка 1.1. Мета курсу: розглянути закономірності розвитку і розміщення галузей промисловос-

ті, вивчити її галузеву структуру. Ознайомитись із галузевими центрами промислового розви-тку. Проаналізувати формування і особливості розміщення промислових комплексів.

1.2. Основні завдання курсу: розглянути теоретичні основи розміщення промислового виробництва; ознайомитись із методичними засадами галузевого і регіонального аналізу про-мислових комплексів; провести дослідження промислових підприємств і вузлів; вивчити тех-нології виробництва; розглянути географію промисловості світу та України.

1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни: студен-ти повинні вивчити теоретичні основи розміщення промислового виробництва, структуру промисловості, та географію її розміщення. Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни вико-ристовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема лекції (вступні, те-матичні, підсумкові), практичні заняття, консультації (індивідуальні, групові, колективні). Оцінювання. В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опра-цювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; виконання практичних за-вдань; написання рефератів), а також здійснюється підсумковий контроль у формі заліку.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Теоретичні основи розміщення промислового виробництва.

НЕ 1.1./1.2. Теоретичні основи розміщення промислового виробництва. . Сутність територіа-

143

льної організації промисловості. Закономірності і принципи територіальної організації про-мислових комплексів. Промисловий комплекс - ефективна форма розміщення промислового виробництва. Наукові підходи до класифікації і типології промислових комплексів. НЕ 1.3./1.4. Методичні засади галузевого і регіонального аналізу промислових комплексів. Кла-сифікація галузей промислових комплексів. Методи економічного обґрунтування розміщення промислових підприємств. Методика аналізу виробничих зв'язків промислових комплексів. Ме-тодичні засади структурного аналізу промислових комплексів економічних регіонів. НЕ 1.5. Районування промисловості. Принципи виділення промислових районів. Методологі-чні і методичні питання комплексного аналізу промислових вузлів. НЕ 1.6./1.7. Дослідження промислових підприємств і вузлів. Підприємство та його ознаки. Співвідношення великих і малих підприємств. Організаційно-правові форми підприємств. Головні показники економічної діяльності підприємства. НЕ 1.8. Програма обстеження підприємства. Паспортна характеристика підприємства. Про-грама обстеження підприємства. Аналіз місця і ролі промислового підприємства в господар-ському комплексі.

ЗМ 2. Географія галузей промисловості та її структура НЕ 2.1./2.2. Структура промисловості. Світова паливно-енергетична система світу Структура промисловості. Характеристика світової паливно-енергетичної системи. Географія вугільної промисловості. Географія нафтової промисловості. Географія газової промисловос-ті. Електроенергетика світу. НЕ 2.3. Чорна і кольорова металургія, основні райони розвитку і розміщення цих галузей. Охарактеризувати особливості чорної та кольорової металургії. Характеристика чорної мета-лургії світу. Структура кольорової металургії світу. НЕ 2.4. Машинобудування, його структура і географія основних галузей. Структура галузей машинобудування. Географія галузі. Значення та галузева структура машинобудування. НЕ 2.5. Характеристика хімічної промисловості світу. Географія хімічної промисловості. НЕ 2.6. /2.7. Інші галузі промисловості світу. Характеристика лісової промисловос-ті.Ттекстильна промисловість світу. Основні проблеми промисловості та шляхи їх вирішення.

ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посіб-

ник. – К.: „ Академія ” , 2003. – 688с. 2. Мороз С.А., Онопрієнко В.І., Бортник С.Ю. Методологія географічної науки. – К.: Запо-

віт, 1997. – 334 с. 3. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник / За ред. Проф.. Шаблія О.І.

Вид. Друге, перероб. і допов. – Львів: Світ, 2000. – 680 с. 4. Географічна енциклопедія України: В.3 т. К.: 1989 – 1993. 5. Голиков А., Олійник Я., Степаненко А. Вступ до економічної і соціальної географії. – К.:

Либідь, 1996. – 320 с. 6. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. К.: ВД К.-М. Академія

- Чернівці : Зелена Буковина, 1999. – 568 с. 7. Топчієв О.Г. Терміни і поняття в економічній географії. – К.: Рад. Школа, 1982. 8. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики, Оде-

са: „ Астропринт ”. – 2005, - 631 с. 9. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії : Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1996.

– 172 с. Блок Б

ДИСЦИПЛІНА «КРАЄЗНАВСТВО» Кількість годин (кредитів): 108 (3) Форма контролю залік

1. Пояснювальна записка 1.1 Мета викладання дисципліни. Метою викладання краєзнавства виступає виявлення об’єкту і предмету вивчення

краєзнавства, його структури та таксономічних одиниць дослідження, простеження географі-чних закономірностей формування та освоєння території України.

144

1.2 Завдання вивчення дисципліни. − вивчити основні особливості заселення і господарського освоєння території України; − простежити динаміку адміністративно-територіального устрою України; − провести краєзнавчу характеристику за історико-географічними краями.

1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. У процесі вивчення курсу “Краєзнавство” студент повинен:

− знати основні поняття, теоретичні положення, історію розвитку національного краєзнавс-тва;

− розуміти та вміти проаналізувати історико-географічні особливості заселення етнічної те-риторії українців;

− розуміти і вміти аналізувати географо-краєзнавчі особливості історико-географічних кра-їв.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ). ЗМ. 1 Краєзнавство – структурний елемент географічної науки. Географічні особливості заселення і освоєння території України від палеоліту до наших днів. НЕ1.1 Краєзнавство у структурі географічної науки. об’єкт і предмет вивчення краєзнавства. таксономічні одиниці вивчення краєзнавства. Об’єкт та предмет вивчення. Структура націо-нального краєзнавства. Питання таксономічних одиниць та їхніх меж НЕ 1.1.1.Українська етнічна територія та її межі. Основні етапи формування етнічної терито-рії українців. Межі етнічної території українців. НЕ.1.1.2 Історико-географічний поділ України та суцільної української території. Історико-географічні землі. Історико-географічні краї. Історико-етнографічні області НЕ1.2 Географічні особливості заселення і освоєння території України протягом палеолітич-ної, мезолітичної, неолітичної доби. Україна на карті Європи і світу, походження назви “України”, заселення території України протягом палеолітичної, мезолітичної, неолітичної доби. НЕ 1.2.1 Господарська спеціалізація українців у палеоліті, мезоліті і неоліті. Територіа-льні особливості господарства та людності українців у палеолітичну, мезолітичну та неолітичну доби. НЕ1.3. Географічні особливості заселення і освоєння території України від бронзової дати і до наших днів. Освоєння території України протягом енеоліту, бронзової та залізної доби, у І-VІ ст.н.е., протягом феодальних часів. Українська етнічна територія у XVII-XVIII, ХІХ-ХХ ст. НЕ 1.3.1.Господарська спеціалізація та державні утворення на українській етнічній території від бронзової доби і до наших днів. Господарська спеціалізація українців протягом енеоліти-чної, бронзової та залізної діб, у І-VІ ст.н.е., за часів феодалізму. Формування та розвиток да-вньоруських державних утворень, Козацько-гетьманської держави. НЕ1.3.2 Загальна характеристика населення ІГК. Людність історико-географічних країв. Гус-тота людності історико-географічних країв. ЗМ 2. Географо-краєзнавча характеристика історико-географічних країв Правобереж-ної України НЕ2.1 Географо-краєзнавча характеристика Північної Буковини і Північної Бессарабії. Гео-графічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості істори-чного розвитку. Краєзнавчі особливості населення та господарства НЕ 2.1.1. Румуни і молдовани на території України . Історична ретроспектива румунського етносу на території України. Сучасний стан географічні особливості поширення румунів в Україні. НЕ 2.2 Географо-краєзнавча характеристика Закарпаття. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Краєзнавчі особливості населення та господарства. НЕ 2.2.1. Чехи і словаки на території України. Історична ретроспектива чеського та словаць-кого етносу на території України. Сучасний стан географічні особливості поширення чехів і словаків в Україні НЕ 2.2.2 Загальна характеристика населених пунктів ІГК. Міські поселення ІГК. Сільські по-

145

селення ІГК. НЕ2.3 Географо-краєзнавча характеристика Галичини. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Краєзнавчі особли-вості населення та господарства НЕ 2.3.1 Поляки на території України. Історична ретроспектива польського етносу на терито-рії України. Сучасний стан географічні особливості поширення поляків в Україні. НЕ 2.4 Географо-краєзнавча характеристика Волині. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Краєзнавчі особли-вості населення та господарства НЕ 2.4.1 Німці на території України. Історична ретроспектива німецького етносу на території України. Сучасний стан географічні особливості поширення німців в Україні. НЕ 2.4.2 Статева структура людності ІГК (за даними на 1989 і 2001 рр.). Статева структура міської людності країв. Статева структура сільської людності країв. НЕ 2.5 Географо-краєзнавча характеристика Поділля. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Краєзнавчі особли-вості населення та господарства. НЕ 2.6 Географо-краєзнавча характеристика Київщини. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Краєзнавчі особливості населення та господарства. НЕ 2.6.1 Характеристика міської і сільської людності ІГК. Демографічні характеристики мі-ської людності. Демографічні характеристики сільської людності. НЕ2.7 Географо-краєзнавча характеристика Запоріжжя. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Краєзнавчі особливості населення та господарства. НЕ2.8 Географо-краєзнавча характеристика Одещини. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Краєзнавчі особли-вості населення та господарства. НЕ 2.8.1 Краєзнавча характеристика міської людності ІГК. Краєзнавча характеристика міст. Краєзнавча характеристика містечок. НЕ2.1.6 Географо-краєзнавча характеристика Херсонщини. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Краєзнавчі особливості населення та господарства. ЗМ 3. Географо-краєзнавча характеристика історико-географічних країв Лівобережної України НЕ3.1 Географо-краєзнавча характеристика Чернігово-Сіверщини. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Крає-знавчі особливості населення та господарства. НЕ 3.1.1. Характеристика населення ІГК за географо-краєзнавчим профілем.. Аналіз терито-ріального поширення міської та сільської людності по профілю. НЕ3.2 Географо-краєзнавча характеристика Полтавщини. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Краєзнавчі особливості населення та господарства. НЕ 3.2.1 Географо-краєзнавча характеристика столиць України. Історико-географічні перед-умови становлення столиць. Географічне, політичне та історичне значення українських сто-лиць. НЕ 3.3 Географо-краєзнавча характеристика Слобожанщини. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Краєзнавчі особливості населення та господарства. НЕ 3.3.1 Росіяни на території України. Історична ретроспектива німецького етносу на тери-торії України. Сучасний стан географічні особливості поширення німців в Україні. НЕ 3.4 Географо-краєзнавча характеристика Донеччини. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Краєзнавчі особливості населення та господарства. НЕ 3.4.1 Вірмени та греки на території України. Історична ретроспектива вірменського та

146

грецького етносів на території України. Сучасний стан географічні особливості поширення вірменського та грецького етносів в Україні. НЕ3.5 Географо-краєзнавча характеристика Таврії. Географічне положення, склад та межі території. Головні риси природи ІГК. Особливості історичного розвитку. Краєзнавчі особли-вості населення та господарства. НЕ 3.5.1 Кримські татари, кримчаки і караїми на території України). Історична ретроспектива кримських етносів. Сучасний стан географічні особливості поширення кримських етносів. НЕ 3.5.2. Болгари, албанці і цигани на території України. Історична ретроспектива етносів. Сучасний стан географічні особливості поширення етносів.

ІІІ. Література до дисципліни 1. Круль В.П. Краєзнавство: історична географія. Конспект лекцій /За ред. Я.І. Жупанського. – Чернівці: ЧДУ, 1999. – 107 с. 2. Круль В.П. Ретроспективна географія поселень Західної України: Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – 382 с. 3. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - К.: Сяйво при Політграфкнизі, 1990 4. Географічна енциклопедія України: в 3 т. - К.: Укр. рад. енциклопед., 1989-1990. - Тт. 1,2. 5. Географія українських і суміжних земель. - Краків-Львів: Українське видавництво, 1943. 6. Соціально-економічна географія України (за ред. проф.О.Шаблія).- Львів: Світ, 1994. - 608 с. 7. Українська народність: нариси соціально-економічної і етно-політичної історії. - К., 1990. 8. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. - К.: Либідь, 1992. - 376 с 9. Круль В.П. Ретроспективна географія поселень Західної України: Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – 382 с. 10.Бойківщина: історико-географічне дослідження. - К.: Наук. думка, 1983. 11.Воропай Л.І., Куниця М.О. Українські Карпати. - К.: Рад. школа, 1966. 12.Голобуцький В.О. Економічна історія Української РСР. - К.: Вища школа, 1970. 13.Гуцульщина: історико-географічне дослідження. - К.: Наукова думка, 1987. 14.Енциклопедія українознавства. Словникова частина. - Париж-Нью-Йорк: Молоде життя, 1955-1984. - ТТ. 1-10. 15.Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. - Львів: Світ, 1993. - 176 с. 16.Історія Волині: З найдавніших часів до наших днів. - Львів: ЛДУ, 1988. 17.Історія міст і сіл Укр. РСР. Вінницька область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1970. 18.Історія міст і сіл Укр. РСР. Волинська область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1970. 19.Історія міст і сіл Укр. РСР. Житомирська область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1972. 20.Історія міст і сіл Укр. РСР. Закарпатська область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1965. 21.Історія міст і сіл Укр. РСР. Івано-Франківська область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1971. 22.Історія міст і сіл Укр. РСР. Кіровоградська область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1972. 23.Історія міст і сіл Укр. РСР. Київська область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1969. 24.Історія міст і сіл Укр. РСР. Львівська область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1968. 25.Історія міст і сіл Укр. РСР. Ровенська область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1973. 26.Історія міст і сіл Укр. РСР. Тернопільська область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1968. 27.Історія міст і сіл Укр. РСР. Черкаська область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1972. 28.Історія міст і сіл Укр. РСР. Чернівецька область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1969. 29.Круль В. Краєзнавство: матеріали для практичних і семінарських занять та вказівки до їх виконання /За ред. Я. Жупанського. – Чернівці: Рута, 1998. – 158 с. 30.Круль В.П. Краєзнавство: регіональний огляд. Конспект лекцій. Частина 1. – Чернівці: Ру-та, 2001. – 88 с. 31.Круль В.П. Краєзнавство: регіональний огляд. Конспект лекцій. Частина 2. – Чернівці: Ру-та, 2002. – 88 с. 32.Круль В.П. Краєзнавство: регіональний огляд. Конспект лекцій. Частина 3. – Чернівці: Ру-та, 2003. – 88 с. 33.Культура і побут населення України. - К., 1991. 34.Наулко В.И., Миронов В.В. Культура и быт украинского народа: Учеб. Пособ. - К.: Изд-во

147

КГУ, 1977. 35.Петров В. Походження українського народу. - К.: МП “Фенікс”, 1992. - 192 с. 36.Природа Волинської області. - Львів: Вид-во ЛДУ, 1975. 37.Природа Закарпатської області. - Львів: Вид-во ЛДУ, 1981. 38.Природа Івано-Франківської області. - Львів: Вид-во ЛДУ, 1973. 39.Природа Львівської області. - Львів: Вид-во ЛДУ, 1972. 40.Природа Чернівецької області. - Львів: Вид-во ЛДУ, 1978. 41.. Географічна енциклопедія України: в 3 т. - К.: Укр. рад. енциклопед., 1989-1990. - Тт. 1,2. 42.Географія українських і суміжних земель. - Краків-Львів: Українське видавництво, 1943. 43.Енциклопедія українознавства. Словникова частина. - Париж-Нью-Йорк: Молоде життя, 1955-1984. - ТТ. 1-10. 44.Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. - Львів: Світ, 1993. - 176 с. 45.Історія міст і сіл Укр. РСР. Луганська область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1968. 46.Історія міст і сіл Укр. РСР. Чернігівська область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1970. 47.Історія міст і сіл Укр. РСР. Донецька область. - К.: Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1970

ДИСЦИПЛІНА «СПЕЦПРАКТИКУМ» Частина І. Ландшафтознавче картографування»

1.1 Мета викладання дисципліни. Виявлення об′єкту і предмету дослідження, структури спецпрактикуму та його зав-

дань, історії розвитку і становлення. Простеження особливостей ландшафтознавчого карто-графування загалом і в Україні, зокрема. Характеристика принципів, методів, способів скла-дання та оцінки ландшафтних карт.

1.2 Завдання вивчення дисципліни: – охарактеризувати науково-методологічну організацію курсу; – виявити особливості розвитку ландшафтознавчого картографування та встановити

характерні риси його етапів; – здійснити аналіз особливостей проектування ландшафтних карт; – дати характеристику виробничої оцінки ландшафтних карт. 1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. У процесі вивчення спецпрактикуму студент повинен: – знати і розуміти основні поняття ландшафтознавчого картографування, особливості,

завдання, функції, структуру, методи, особливості розвитку; – розуміти й аналізувати природно-історичний процес, його чинники і складові; –знати і уміти основні особливості складання, аналізу й оцінки ландшафтних карт. ЗМ1. Парадигма ландшафтознавства

НЕ 1.1 (семінар) Вступ до курсу. Об`єкт, предмет, завдання та методи досліджень ландшафтознав-ства. Місце ландшафтознавства в системі географічних наук. Ландшафтознавче картографування як метод дослідження. НЕ 1.2 (семінар) Історія розвитку ландшафтознавчого картографування. Обґрунтування за-гальних уявлень про ландшафт. Розробка вчення про морфологію ландшафту. Становлення ландшафтного картографування.

ЗМ 2. Основи теорії та методики ландшафтного картографування НЕ 2.1 (семінари) Методологія картографування природи. Картографування природи як ме-тод наукового дослідження. Географічні принципи картографування. Етапи і процеси картогра-фування. Створення первинного оригіналу. Легенди карт. Генералізація на картах природи. Створення серій карт природи. НЕ 2.2 (семінар) Загальний огляд ландшафтних карт. Ландшафтні карти, їх типи і значення. Джерела складання ландшафтних карт. Прикладні ландшафтні карти. Ландшафтні кадастри та ГІС НЕ 2.3. (практичне заняття) Аналіз ландшафтних карт. Аналіз ландшафтних карт різних масштабів і конфігурацій НЕ 2.4. (семінар) Принципи і методи складання ландшафтних карт. Основні принципи складання. Методика. Графічні перетворення і картографічний синтез інформації. Типологічний, динамічний і комплексний підходи до вивчення просторової диференціації та розвитку ландшафтів. Основні ме-

148

тоди. НЕ 2.5 (практичне заняття) Ландшафтне профілювання. Аналіз і оцінка топографічної карти як основного картографічного джерела. Передача висотної диференціації ландшафтів шляхом профілювання. НЕ 2.6. (семінар) Засоби і способи ландшафтного картографування. Зображуючі засоби і спо-соби картографування. ГІС як засіб формування, збереження та оновлення географічної інформації у ландшафтному картографуванні. НЕ 2.7. (практичне заняття) Укладання спец контурів, як основи ландшафтної карти. Аналіз геоморфологічної, геологічної і карти четвертинних відкладів як інваріантної основи ланд-шафтної карти. Аналіз грунтово-геоботанічних карт як джерела варіантного різноманіття ландшафтної карти. Використання ГІС як основи компютерного складання ландшафтних карт. НЕ 2.8. (семінар) Особливості складання ландшафтних карт різних типів просторових структур. Основні типи просторових конфігурацій ландшафтів. Методики складання карт ландшафтів генетико-морфологічної, парагенетичної, парадинамічної, басейнової та біоцентрично-мережевої конфігурації. НЕ 2.9 (практичне заняття) Складання фрагментів крупномасштабних карт ландшафтів. Складання фрагментів крупномасштабних карт ландшафтів різних конфігурацій. Виявлення ландшафтних меж та екотонів. ЗМ. 3. ЛАНДШАФТОЗНАВЧЕ КАРТОГРАФУВАННЯ ДЛЯ ПРИКЛАДНИХ ЦІЛЕЙ НЕ 3.1 (семінар) Виробнича оцінка ландшафтів. Ландшафтознавче обґрунтування раціональ-ного використання і збереження довкілля. Інформаційна основа, принципи і методи оціночних ландшафтних досліджень. Аналіз і оцінка ландшафтних умов. Ландшафтна типологія і районування для прикладних цілей. Адаптивний і конструктивний підходи до господарської експлуатації й тери-торіальної організації ландшафтів. НЕ 3.2 (практичне заняття) Аналіз ландшафтних карт. Аналіз ландшафтних основ для розміщення сільськогосподарських угідь і сівозмін, лісосмуг, доріг, поселенських, промислових, водних, рекреаційних, природоохоронних об’єктів. НЕ 3.3 (семінар) Проектування культурного ландшафту. Поняття культурного ландшафту, його функціональні елементи. Роль управління й моніторингу в функціонуванні й динаміці культурного ландшафту. Принципи проектування, естетика й архітектура культурного ланд-шафту НЕ 3.4 (самостійна робота) Ландшафтно-інженерне проектування. Складання проекту зем-левпорядкування як основи створення культурного ландшафту.

ДИСЦИПЛІНА „ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ ” Кількість годин: 135 год. (4 кредити) Форма контролю – екзамен І. Пояснювальна записка

1.1. Мета викладання дисципліни Сформувати у студентів систематизовані знання і розуміння основних демографічних

процесів народжуваності і смертності та їх територіальних особливостей у світі й Україні; простеження шлюбного і сімейного складу населення, виявлення його статево-вікового скла-ду, аналіз міграційної активності людей, класифікація людських рас та їх просторові особливості поширення, розгляд основних етносів і етнічних процесів сучасного світу, географічна і лінгвістична характеристика народів, територіального поділу праці, відтворення трудового потенціалу населення. Дисципліна знайомить студентів із історичним та сучасним станом і тенденціями розвитку географії населення і демографічного потенціалу України, як науки, галузі і виробництва, у світлі існуючих теоретико-методологічних концепцій, розкриває перспективи розвитку демографічної ситуації України та вказує на прикладні сто-рони застосування отриманих знань. Викладання географії населення слідує із уяви про неї, як про пізнавальну науку, що має за мету відображення і дослідження явищ природи і суспільства – їх розміщення, властивостей, взаємозв’язків, властивостей і змін у часі .

1.2. Завдання вивчення дисципліни • розкрити студентам зміст курсу “Географії населення з основами демографії” як

окремої науки;

149

• ознайомити студентів з географією населення світу і України, та основними її демографічними показниками, з методикою досліджень населення і його характеристик, тру-довим потенціалом населення;

• навчити студентів розуміти та розрізняти основні демогеографічні показники, а також давати їх оцінку;

• показати значення географії населення як у наукових дослідженнях, так і в життєдіяльності населення в Україні і в світі;

• розвинути у студентів уміння давати оцінку розміщенню населення, його складу, при-родного та механічного руху, відтворенню трудового потенціалу, соціального захисту насе-лення.

1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент в процесі вивчення дисципліни У результаті вивчення дисципліни „Географія населення з основами демографії” студент

повинен: знати: • структуру предмету, відмінні риси науки від інших галузей знань та місце її серед них; • історичні процеси формування знань та теоретичні концепції розвитку географії насе-

лення і трудового потенціалу України; • актуальні і перспективні шляхи розвитку світової і вітчизняної географії населення; • сутнісні риси демографічних процесів, принципи і підходи до них, , їх властивості; • способи і засоби вирішення демографічних проблем; • зміст, фактори, види і принципи розміщення населення світу; • джерела інформації для вивчення демогеографічних процесів; вміти:

– описувати демографічні ситуації; – аналізувати тенденції і чинники розвитку демографічних процесів; - оцінювати найімовірніші зміни в майбутньому, розробляючи демографічні прогнози.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), отримування бали, літера-тура

ЗМ 1. Географія населення. Демографічні процеси. НЕ 1.1. Вступ до курсу. Розселення населення Історичний процес географії населення. Су-часний стан науки.Розміщення населення по території світу

Мета, структура і предмет курсу. Значення курсу для географів різного профілю. Ви-значення даного предмету. Наукові і практичні завдання «Географія населення з основами демографії»ії населення і трудового потенціалу України”. Історія розвитку демографічної думки в Україні та світі. Географія населення в системі наук. Взаємозв’язки предмету з іншими науками. Методологія та методика проведення демографічних досліджень

З історії світової розміщення населенняї. Історичні віхи розвитку. Розміщення в ан-тичний час, середні віки, новий час.

Історія розвитку розміщення населення в Україні: віхи і особливості. Проблеми урбанізації та географія міст. НЕ 1.2. Відтворення населення та його історичні типи. Народжуваність населення. Закони народонаселення різних суспільно-економічних формацій. Концепція демографічного переходу. Демографічне постаріння. Поняття режиму відтворення населення. Народжуваність населення, репродуктивна поведінка, потреба в дітях, планування сім’ї. По-казники, що характеризують величину народжуваності та методи її дослідження. Загальна характеристика процесів народжуваності у світі. Регіональний огляд народжуваності. Історичні типи відтворення населення. Демографічні революції та їх зміст. Демографічний вибух: причини та наслідки. Динаміка народжуваності населення в Україні та її територіальні відміни. Практична робота № 1. Розселення населення в Україні та регіонах, міське та сільське розсе-лення Виконання практичноїї роботі згідно методичної інструкції:

150

- на контурну карту України нанести способом картограми кількість сільського та міського населення різних областей України. - навчитись способом картограми показувати на карті те чи інше явище НЕ 1.3. Смертність населення та тривалість його життя. Регіональний огляд смертно-сті у світі. Динаміка смертності в світі й Україні та її територі-альні відміни. Поняття смертності та методи її дослідження. Тривалість життя і основні причини смертності. Вимірювання смертності. Регіональний огляд смертності у світі. Динаміка смертності в Україні та її територіальні відміни. Динаміку смертності в різних країнах світу та Україні; причини смертності. Найбільш несприятливі умови для життя населення. Прогноз смертності в країнах світу та в Україні.

Практична робота №2. Дослідження розвитку процесу смертності в Україні та визна-чення основних чинників її зростання. Виконання практичної роботи згідно методичної інструкції: - визначення смертності за допомогою таблиць та побудови карт НЕ 1.4. Природний рух населення. Демографічне прогнозування

Поняття природного руху населення. Чинники, що визначають рівень природного ру-ху населення. Природний приріст та природне скорочення населення. Регіональні відміни в показниках природного руху населення світу та України.

Суть демографічного прогнозу. Класифікація демографічних прогнозів. Методи перс-пективних розрахунків чисельності населення. Прогноз чисенльності населення України та світу.

Практична робота №3. Складання короткострокових прогнозів чисельності населення для адміністративних одиниць обласного та районного рівня.

Виконання практичноїї роботи згідно методичної інструкції: - вивчення і визначення способів картографічного зображення чисельності населення на географічних картах; - побудова порівняльної таблиці.

ЗМ 2. Сучасні напрями і тенденції проектування, складання, видання та викори-стання картографічних творів

НЕ 2.1. Шлюби та сімейний склад населення. Статево-віковий склад населення. Загальна характеристика шлюбності та шлюбного стану. Шлюбна і статева поведінка.

Регіональний огляд шлюбів. Характеристика сімейного стану. Типи сімейних організацій та сімей. Шлюби та сімейний склад населення України.

Структура населення за статтю. Регіональний огляд статевої структури населення. Ві-кова структура населення. Регіональний огляд вікової структури населення. Особливості ста-тево-вікової структури населення України.

Практична робота №4. Дослідження статево-вікового складу населення регіонів Укра-їни.

Виконання лабораторної роботи згідно методичної інструкції: - вивчення особливостей статево-вікового складу населення України; - порівняння статево-вікового складу населення України різних регіонів. НЕ 2.2. Міграції населення. Сучасні міграції населення світу Поняття про міграції, їх причини та значення. Основні види міграцій. Вимірювання

міграцій населення. Історичні особливості міграцій населення світу. Географія міграційних переміщень населення в світі, в Україні. Особливості внутріук-

раїнських механічних переміщень населення. Історичні аспекти міграційного руху населення в світі та Україні.

Практична робота №5. Міграції населення та їх вплив на формування трудових ре-сурсів України.

Виконання практичної роботи згідно методичної інструкції: - відбір, опрацювання і аналіз джерел інформації; - побудова географічної карти міграцій світу, України;

НЕ 2.3. Трудові ресурси. Відтворення трудового потенціалу України.

151

Поняття про трудовий потенціал суспільства та трудові ресурси. Структура зайнятості населення. Чисельність та динаміка трудових ресурсів світу та

України зокрема. Територіальні відмінності у використанні трудових ресурсів. Безробіття та ринок праці. Соціальний захист населення. Трудове законодавство. НЕ 2.4. Расовий склад населення. Релігійний склад населення. Вплив релігії на

соціально-економічне життя. Національний та етнічний склад населення. Людські раси. Їх класифікація та походження. Характеристика людських рас. Геогра-

фічні особливості розповсюдження людських рас. Світові та національні релігії. Роль релігій в житті суспільства. Світові та національні

релігії. Регіональний огляд релігійних організацій по частинах світу. Релігійний склад насе-лення України. Врахування етнічних особливостей при вивченні географії населення. Етноси та етнічні процеси. Регіональні особливості проявів етнічних процесів. Нація і національ-ність. Географічна класифікація народів Етнолінгвістична класифікація народів. Народи сві-ту. Мови народів світу їх загальна характеристика.

Практична робота №6. Визначення оптимальної етнічної території українців. Основні напрями проблемного картографування. Дослідження за картами

взаємозв’язків української діаспори в різних країнах світу. ДИСЦИПЛІНА «ОСНОВИ ФІЗИКИ ЗЕМЛІ»

Кількість годин (кредитів): 108 (3) Форма контролю: іспит

1.Пояснювальна записка 1.1.Мета викладання дисципліни Розширити світоглядні позиції студентів. Узагаль-

нити і систематизувати знання про структуру матерії, будову Всесвіту, галактики Чумацький шлях, місце Сонячної системи в ній, космічно-земні зв’язки й геофізичні поля Землі.

1.2. Завдання вивчення дисципліни: Розширити знання студентів про форми існування матерії та загальні закони, що

діють у макро- та мікросвіті. Показати роль космічно-земних зв’язків у формуванні та зміні геофізичних полів Землі за геологічний час.

1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: Знати форми існування матерії (речовинну й енергетичну), загальні закони збереження

речовини та енергії при різноманітних перетвореннях у Всесвіті й на Землі. Вміти застосовувати знання про космічно-земні зв’язки при розгляді конкретних

географічних закономірностей. Давати характеристику геофізичних полів Землі та їх змінність у просторі та часі.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ) ЗМ 1. Структура матерії.

НЕ 1.1. Вступ. Об’єкт, предмет, завдання та методи дослідження. Зв’язок з іншими науками. Місце цих наук в системі наук про Землю. НЕ 1.2. Елементарні частинки та їх властивості. Змінні та незмінні властивості елементарних частинок. Групи елементарних частинок НЕ 1.3. Електромагнітне випромінювання. Природа електромагнітного випромінювання. Розподіл хвиль за довжиною і частотою. Спектр випромінювання. Закон Віна. НЕ 1.4. Античастинки. Властивості античастинок. Матеріалізація та анігіляція. НЕ 1.5. Сили взаємодії у Всесвіті. Сили взаємодії (ядерна, електрична, слабкої взаємодії, гравітаційна) – з’єднуюче начало Всесвіту. НЕ 1.6. Енергія. Види енергії та використання різних видів енергії людством.

ЗМ 2. Будова Всесвіту. Земля як космічне тіло НЕ 2.1. Будова Всесвіту. Еволюція Всесвіту. Етапи розвитку Всесвіту за гіпотезою Г.Гамова. Формування галактик і зірок. НЕ 2.2. Галактика Чумацький шлях. Параметри галактики Чумацький шлях. Місце Сонячної системи у цій галактиці. НЕ 2.3. Внутрішні планети і Місяць. Спільні та відмінні риси у будові внутрішніх планет, Місяця та Землі. НЕ 2.4. Загальна характеристика зовнішніх планет. Параметри зовнішніх планет та їх будова.

152

ЗМ 3. Геофізичні поля Землі НЕ 3.3. Теплове поле. Природа теплового поля. Причини розігріву планети. НЕ 3.4. Магнетизм Землі. Гіпотези походження магнітного поля Землі. Палеомагнітна шкала. НЕ 3.5. Електричне поле. Природа електричного поля Землі. Електричні явища у атмосфері. НЕ 3.6. Змінність геофізичних полів за геологічний етап. Причини зміни геофізичних полів. Наслідки цих змін (зміни клімату, зледеніння тощо).

ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Клечек Й., Якеш П. Вселенная и Земля. Изд. На рус. Яз. Прага, Артия, 1986. 2. Криволуцкий А.Е. Голубая планета: (Земля среди планет. Географ. аспект). – М.: Мысль,

1984. – 335 с. 3. Мольчак Я.О., Ільїн Л.В. Загальне землезнавство. Луцьк: Вежа, 1997. 4. Пугач А.Ф., Чурюмов К.И. Небо без чудес. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 231 с. 5. Сандохова Е.В. Современные представления о структуре Вселенной. Москва, 1975. 6. Трешенькин Б.А. Врозобновляемая энергия. В 2-х частях. – Национальная академия наук

Украины. Ин-т пробл. Машиностроения им. А.Н.Подгорного. – Х.: Изд-во «Форт», 2003-2004.

7. Ушаков С.А., Ясаманов Н.А. Дрейф материков и климаты Земли. – М.: Мысль, 1984. – 206 с.

8. Филлипов Е.М. Основы физики Земли. Киев, УМК ВО, 1991. 9. Филлипов Е.М. Геофизические поля в познании планеты. Киев, УМК ВО, 1991. 10. Филлипов Е.М. Популярно о геофизике/ Отв. Ред. Г.И.Каляев. – Киев:Наук. думка, 1989. –

168 с. 11. Фізика Землі: Підрчн. Для студ. Геолог. Спец. Вузів/ К.Ф.Тяпкін.- К. Вища школа, 1998.-

291с. Навчальні практики

ТОПОГРАФІЧНА ПРАКТИКА

Шифр дисципліни – НП. 1 Курс – 1; семестр – 2; всього годин – 54; 1,5 кредиту. Обов’язкова. Мета та завдання практики. Ознайомлення і методикою польових і камеральних робіт

при проведенні топографо-геодезичної зйомки місцевості, закріплення і поглиблення теоре-тичних знань, набуття практичних навичок з курсу "Топографія з основами геодезії”.

Зміст практики: інструктаж та отримання інструментів; вибір та закріплення точок планової основи для топографічної зйомки, вимірювання горизонтальних кутів; геометричне нівелювання побудова висотної основи полігона; проведення тахеометричної зйомки з 1-2 точок; підготовка планшету для мензуальної зйомки; Проведення мензульної зйомки в масш-табі 1:500; проведення окомірної зйомки ділянки 0,3-0,4 га в масштабі 1:1000; складання та оформлення звіту про практику; здача інструментів; проведення заліку з практики.

Керівник практики: Заячук Мирослав Дмитрович, к.геогр. н., доцент; Методика викладання та методи навчання: індивідуальні консультації, дискусії,

екскурсії. Оцінювання: диференційований залік.

ГЕОЛОГІЧНА ПРАКТИКА

Шифр дисципліни – НП. 2 Курс – 1; семестр – 2; всього годин – 18; 0,5 кредиту. Обов’язкова. Мета та завдання практики - закріплення на практиці теоретичних знань, отриманих

студентами з курсу "Загальна та історична геологія", фактичних навичок ведення геологічних маршрутів спостережень.

Основним завданням є ознайомлення в польових умовах з основними рисами геологі-чної будови та історичного розвитку району, з сучасними геологічними процесами. На конк-ретних прикладах вивчається взаємозв'язок факторів геологічного середовища та господарсь-

153

кої діяльності. Зміст практики. Практика складається з 3 етапів: підготовчого, польового або маршру-

тного, камерального. Керівник практики: Чернега Петро Іванович, к.геогр. н., доцент; Методика викладання та методи навчання: індивідуальні консультації, дискусії,

екскурсії. Оцінювання: диференційований залік.

ГЕОМОРФОЛОГІЧНА ПРАКТИКА

Шифр дисципліни – НП. 3 Курс – 1; семестр – 2; всього годин – 18; 0,5 кредиту. Обов’язкова. Мета та завдання практики. Ознайомлення з геоморфологічною будовою району про-

ходження практики, польовими та камеральними методами досліджень основних типів рель-єфу районів. Вивчення рельєфу як компоненту ПТК, його роль в системі господарської діяль-ності.

Зміст практики. Практика складається з трьох традиційних етапів: перед польового; польового; камерального. На першому етапі науковим керівником практики читається лекція про її мету та завдання, маршрути, структуру майбутнього звіту. За допомогою викладача і самостійно студенти працюють з літературними джерелами, довідниками, картами, розріза-ми, дистанційними матеріалами, колекціями, знайомлячись таким чином з геоморфологічною будовою району практики. На другому етапі студенти проходять маршрут, мета якого - ви-вчення флювіального, структурно-денудаційного, тектонічного рельєфу. Маршрут проходить на околицях м. Чернівці. Паралельно проводиться ознайомлення з методи проходження мар-шруту, ведення щоденника, опису точок спостереження. Останній етап присвячено написан-ню та захисту звіту з практики.

Керівник практики: Дутчак Микола Васильович, к.геогр. н., доцент; Методика викладання та методи навчання: індивідуальні консультації, дискусії,

екскурсії. Оцінювання: диференціюваний залік.

ҐРУНТОЗНАВЧА ПРАКТИКА

Шифр дисципліни – НП. 4 Курс – 1; семестр – 2; всього годин – 18; 0,5 кредиту. Обов’язкова. Метою польової практики з ґрунтознавства є закріплення і поглиблення теоретичних

знань, набутих студентами на лекційних та практичних заняттях; оволодіння методикою польового дослідження ґрунтів та набуття навичок самостійного вивчення та опису ґрунтів і умов грунтоутворення; практичне ознайомлення з грунтовим покривом прилеглих до м. Чер-нівці районів.

Завдання практики: встановлення основних факторів ґрунтоутворення території досліджень; обґрунтування місця закладення грунтових розрізів у геохімічному ландшафті; практичне ознайомлення з прийомами польового вивчення будови та головних морфологічних ознак грунтів; оволодіння навиками діагностики грунту в польових умовах; методика відбору зразків ґрунту по генетичним горизонтам для лабораторних досліджень; правила ведення польової документації, оформлення матеріалів та звіту про практику.

Зміст практики. Польова практика з грунтознавства складається з двох періодів – ка-мерального та польового.

Керівник практики: Польчина Світлана Михайлівна, к.б. н., доцент; Методика викладання та методи навчання: індивідуальні консультації, дискусії,

екскурсії. Оцінювання: диференційований залік.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ПРАКТИКА

154

Шифр дисципліни – НП. 3.1 Курс – 2; семестр – 4; всього годин – 108; 3 кредити. Обов’язкова. Мета і завдання практики. Мета практики полягає у виробленні у студентів уяви про

територію як певну єдність, утворену взаємодією природи та суспільства. Завдання практики навчально-методичного характеру полягають в ознайомленні сту-

дентів з постановкою великомасштабних економі-географічних досліджень, у виробленні у них уявлення про основні методи польових економіко-географічних досліджень, особливості роботи із статистичними матеріалами, первинною економіко-географічною інформацією.

Зміст практики. Завдання і порядок їх виконання. На початку робот студенти знайом-ляться із об'єктом вивчення. Після цього студенти виконують наступні завдання: Оцінка ста-ну природокористування; Аналіз демографічної ситуації й сільського розселення на прикладі опису демографічної ситуації й функціонального типу поселення; Ознайомлення із підпри-ємством; Опис територіальної системи сфери обслуговування на прикладі сфери обслугову-вання заданого пункту району практики.

Керівник практики: Бурка Володимир Йосипович, асистент; Методика викладання та методи навчання: індивідуальні консультації, дискусії,

екскурсії. Оцінювання: диференційований залік.

Виробничі практики

ВИРОБНИЧА ПРАКТИКА Шифр дисципліни – НП. 4.1 Курс – 3; семестр – 6; всього годин – 108; 3 кредити. Вибіркова. Мета і завдання практики. Метою практики є закріплення теоретичних знань з галузе-

вих курсів і набуття навичок збирання і обробки первинних статистичних, економічних, літе-ратурних й картографічних матеріалів.

В зв’язку з цим виробнича практика передбачає наступні завдання: разом з науковим керівником визначити об’єкт і сформулювати тему дослідження, розробити детальну програ-му практики; зібрати надійну й достовірну інформацію про об’єкт дослідження, достатню і рівнозначну для аналізу й узагальнення процесів та явищ, їх динаміку й розвиток згідно за-вдань програми; в разі недоступності або недостатності інформації про об’єкт дослідження чи його діяльність звернутися до натуральних обстежень об’єктів та процесів, що становлять ін-терес дослідника. Провести анкетування або бесіду з керівництвом або відповідальними осо-бами з питань, які можуть розкрити суть явищ, проблем і планів діяльності об’єкта дослі-дження; у процесі практики використання економічні, екологічні статистичні дані, на базі яких скласти пояснювальні записки та графічні матеріали відповідно до програми досліджен-ня з обраної теми. Зміст практики. На першому етапі складається програма дослідження, яка визначає його про-блему, об’єкт і предмет; висувається головна мета та завдання практики. Другий найвідпові-дальніший етап, що полягає у збиранні та обробці інформації на підставі статистичної звітно-сті, складених анкет чи паспортів досліджуваних об’єктів. Камеральна обробка охоплює ви-вчення і систематизацію матеріалів у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків, карт і написан-ня тексту з окремих питань у первинному варіанті.

Керівник практики: Бурка Йосип Андрійович, к.геогр. н., доцент; Методика викладання та методи навчання: індивідуальні консультації, дискусії,

екскурсії. Оцінювання: диференційований залік.

ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА

Шифр дисципліни – НП. 4.2 Курс – 4; семестр – 7; всього годин – 108; 3 кредити. Вибіркова.

155

Мета та завдання практики. Метою практики є дати можливість студентам застосову-вати знання, вміння та навички, отримані у процесі навчання в університеті в педагогічній діяльності в загальноосвітніх школах.

Виходячи із цього основними завданнями практики є вивчення досвіду провідних пра-цівників освіти, які викладають географію у загальноосвітніх та спеціалізованих школах. За-вданням педагогічної практики є набуття навичок педагогічної роботи у загально-освітніх школах, навичок проведення навчально-вимховної роботи у класних колективах, географіч-них гуртках та клубах тощо.

Зміст практики. Педпрактика студентів IV курсу ділиться на дві частини: пасивна практика – 2 тижні та активна практика – 2 тижні.

Пасивна практика. Складання індивідуального плану роботи, ознайомлення з планом виховної роботи класного керівника, планом роботи географічного гуртка, тематичним пла-ном. Визначення графіку проведення пробних та залікових уроків.

Активна практика. Скласти план-конспект 3-4 пробних та 2 залікових уроків та прове-сти їх. Провести у якості класного керівника один позакласний захід. Дати письмово характе-ристику на клас та одного учня.

В. Бібліографія: 1. Байназарова О.О., Байназаров А.М. та ін. Загальна географія. 6 клас. Посібник для вчите-

ля. – Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2003. – 272 с. 2. Васильчик В.Г. Кожен урок – незвичайний: Посібник для вчителя. – Кам’янець-

Подільський: Абетка – Нова, 2003. – 196 с. 3. Довгань Г.Д., Кругла Н.Я. та ін. Фізична географія України. 8 клас: Посібник для вчителя.

– Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2002. – 272 с. 4. Кобернік С.Г.,Коваленко Р.Р., Надтонка О.Д. Практикум з курсу „Економічна і соціальна

географія світу”. 10 клас. - Кам’янець-Подільський: Абетка, 2002. – 56 с. 5. Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі : Навчально-методичний по-

сібник. К.: Стафед – 2. 2000. – 320 с. 6. Корнєв В.П. Географія материків і океанів. 7 клас: Посібник для вчителя. – Харків: Веста:

Вид-во „Ранок”, 2003. – 320 с. 7. Кругла Н.Я., Довгань Г.Д. Економічна і соціальна географія світу. 10 клас: Посібник для

вчителя. – Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2002. – 192 с. 8. Методика обучения географии в средней школе: Под.ред. Л.М. Панчешниковой. – М.:

Просвещение, 1983. – 320 с. 9. Обод М.Л. Економічна і соціальна географія України. 9 клас: Посібник для вчителя. – Ха-

рків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2003. – 350 с. 10. Періодичне видання „Основи економіки та географії в школі”. 11. Шипович Є.Й. Методика викладання географії . – К.: “Вища школа”. 1981- 176 с.

Керівник практики: Грицку Вероніка Степанівна, к.геогр. н., доцент; Методика викладання та методи навчання: індивідуальні консультації, дискусії,

екскурсії. Оцінювання: диференційований залік.

156

ЦИКЛ ДИСЦИПЛІН ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ “СПЕЦІАЛІСТ”

ДИСЦИПЛІНА «ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА» Кількість годин: 54 год. (2 кредити)

Форма контролю – залік Мета викладання дисципліни – це теоретична й практична підготовка студентів з пи-тань організації захисту населення; вивчення шляхів і способів підвищення організації і про-ведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження. Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни вико-

ристовуються різноманітні методики викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, модульні контрольні роботи, тести.

Оцінювання: В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (складання тестових завдань, проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі письмового заліку.

У результаті вивчення курсу студент має набути такі компетенції:

а) знати: характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовах мирного та воєнного часу; способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катаст-роф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження; порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин; призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного контролю; методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної), біологічної об-становки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії; основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС; основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілим і життєзабезпечення населення при виникненні Н С. б) уміти: практично здійснювати заходи захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і застосування сучасної зброї масового ураження; оцінювати радіаційну, хімічну, біоло-гічну обстановку й обстановку, яка може виникнути в результаті стихійного лиха та аварії; керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єктах н/г відповідно до майбутньої спеціальності. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМ. 1. Цивільний захист (ЦЗ) в сучасних умовах ; НЕ 1.Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей; НЕ 2.Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; НЕ 3. Захист населення в надзвичайних ситуаціях. ЗМ. 2. Організація навчання населення з цивільного захисту, методика проведення занять з цивільного захисту. НЕ 1.Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим та життєзабезпе-чення населення у надзвичайних ситуаціях. НЕ 2. Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ З ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ (ЦЗ).

1. Закон України "Про правові засади цивільного захисту", № 1859 - IV, 24 червня 2004. 2. Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. – Чернівці: Ру-

та, 2008. – 152 с. 3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і доповнене.

- К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.

157

«ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ» 36 год. (1 кредит) Форма контролю – екзамен

Мета вивчення дисципліни - дати студентам необхідний рівень знань про систему управління охороною праці в галузі, стан умов праці в галузі, психофiзичнi фактори умов працi, психологiю безпеки працi, . медичнi вимоги до учасника польових експедицiйних до-слiджень, основнi правила поведiнки в екстремальнiй ситуацiї. Особливої уваги заслуговує формування у студентів навичок з безпеки життєдіяльності з основами професійної підготов-ки під час проведення експедиційних досліджень.

Основними завданнями та компетенціями, що мають бути вирішені в процесі ви-кладання дисципліни є:

- розгляд соціально-економічного значення охорони праці в галузі; - засвоєння знань щодо системи управління охороною праці в галузі; - вільне оперування основними термінами та поняттями з дисципліни; - розгляд психологічних аспектів підготовки географа для безпечного проведен-

ня експедиційних досліджень; - вміння аналізувати, узагальнювати теоретичний матеріал з основних проблем

порушених в межах курсу; - формування практичних навичок з безпеки життєдіяльності під час проведення

експедиційних досліджень. Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання. В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацю-

вання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1

„ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В ГАЛУЗІ НА ВИРОБНИЦТВІ” НЕ 1.1. Предмет, структура, зміст і мета курсу „Охорона праці в галузі”. Змiст поняття «охорона працi в галузi”. Соцiально-економiчне значення охорони працi.

Мета i завдання курсу „Охорона працi в галузi”, обсяг, змiст i порядок його вивчення. НЕ 1.2 Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонуван-

ня. Система управління охороною праці в галузі. Функції та структура СУОПГ. Організа-

ція робіт з ОП. Планування заходів з ОП, Роль соціально-психологічних чинників у СУОПГ. НЕ 1.3 Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія в галузі. Поняття про фізіологію та гігієну праці як систему органiзацiйних, гiгiєнiчних та

санiтарно-технiчних заходiв. Стан умов праці в галузі. Завдання аналізу умов праці. Деякі професійні захворювання,

характерні для працівників галузі. Оцінка шкідливої дії шуму, вібрації, ультразвуку на орга-нізм людини.

НЕ 1.4 Виробничий травматизм і професійні захворювання в галузі. Травмонебезпечні виробничі фактори та стан травматизму в галузі. Небезпечні і шкід-

ливі виробничі фактори. Причини травматизму і захворювання на виробництві.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2 „БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ГЕОГРАФА З ОСНОВАМИ ПРОФЕСІЙНОЇ

ПІДГОТОВКИ” НЕ 2. Безпека життєдіяльності туриста з основами професiйної підготовки.

158

Особливостi безпечного експедицiйного менеджменту. Органiзацiя роботи з охорони працi та безпечного руху по розчленованiй мiсцевостi. НЕ 2.2. Професійна психологічна підготовка туриста як умова безпечного проведення експедиційних досліджень

Фiзiологiчна та психологiчна основа трудового процесу. Психологiя безпеки працi. Пристосування людини до навколишнiх умов в процесi праці. Індивiдуальна психологiчна пiдготовка. Групова експедицiйна пiдготовка. Спецiальна психологiчна пiдготовка.

НЕ 2.3. Охорона здоров’я в польових умовах Медичнi вимоги до учасника польових експедицiйних дослiджень. Перша медична до-

помога. Побут, харчування, постачання. Лiкувально-профiлактичне харчування. НЕ 2.4. Критичнi ситуацiї та їх подолання.

Основнi правила поведiнки в екстремальнiй ситуацiї. Психологiчний аспект екстрема-льних ситуацiй i катастроф. Аварiйне спорядження. Засоби надання першої допомоги. Меди-чна аптечка, її склад, призначення, правила користування. Основнi принципи надання першої допомоги: правильнiсть, доцiльнiсть дiї, швидкiсть, рiшучiсть, спокiй. Способи реанiмацiї.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:

1. Бедрiй Я.І., Джигирей В.С., Кидасюк А.І. та iн. Охорона працi:Навчальний посiбник. - Львiв: ПТВФ «Афiша», 1997. 258 с. 2. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник.-Вид.3-є, переробл. доп. – Львів: УАД, 2006.-336 с. 3. Катренко Л.А., Пiстун I.П. Охорона працi в галузi освiти: Навчальний посiбник. - Суми: Унiверситетська книга, 2001. - 339 с. 4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профiлактична медицина. Загальна гігієна з основами екологiї. - К.: Здоров’я, 1999. - 694 с. 5. Геренчук К.., Раковська Е.М., Топчiєв О.Г. Польовi географiчнi дослiдження. - К., 1975. 6. Дмитрук О.Ю., Щур Ю.В. Безпека життєдiяльностi географа з основами професiйної пiдготовки. - Кив, 1998. - 126 с. 7. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. - К: Вища шк., 1994. - 191 с. 8. Крачило М.П. Органiзацiя роботи з географiчного краєзнавства i туризму.- Київ: УМ-КВО, 1988. - 200 с. 9. Коструб А.А. Медицинский справочник туриста. М., 1990.

ДИСИПЛІНА «МЕДИЧНА ГЕОГРАФІ» Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю: іспит Мета медичної географії – сприяти проведенню заходів, спрямованих на збереження й зміц-нення здоров’я населення та підвищення продуктивності праці; на профілактику різних хво-роб, а також раціональну організацію медичного обслуговування населення на конкретній території. Завдання медичної географії – вивчення властивостей географічного середовища в процесі їх впливу на здоров’я населення. При цьому потрібно вивчати вплив як окремих компонентів середовища (клімату, грунтів, вод, рослинності, тваринного світу), так і медико-географічних властивостей природно-територіальних і природно-виробничих комплексів. Модуль 1. Основні напрямки та методи наукових досліджень Вступ. Історія розвитку медичної географії. Основні напрямки наукових досліджень Мета, предмет i завдання курсу «Медична географія”, обсяг, змiст i порядок його вивчення. Хронологія розвитку медико-географічних досліджень, основні напрямки досліджень. Методи медико-географчних дослі-джень. експедиційні методи. Стаціонарні методи медико-географічних досліджень. Камера-льна робота з медико-географічними показниками. Чинники географічного середовища і здоров’я людини. Природні та антропогенні чинники виникнення хвороб та їх класифікація. Геохімічні чинники. Геофізичні чинники Обчислення інтенсивних показників захворюваності населення. Захворюваність та смертність населення -Самостійна робота)

159

Обчислення стандартизованих показників захворюваності населення (Загальна медична географія світу (робота В.О.Шевченко, В.М.Гуцуляка, Г.Л. Нечипорен-ко) Адаптація організму людини Адаптація людини до екстремальних умов навколишнього се-редовища Основні методи медико-географічних досліджень Складання карт захворюваності населення. Шкала перемінних інтервалів. МОДУЛЬ 2. Географія, значення та проблеми медичної географії Географія окремих хво-роб людиниЕндемічні хвороби (воло, флюороз, анемія). Географія хвороб.- Уровська хворо-ба, уролітіаз, подагра, міопія, главкома.- Серцево судинні хвороби. Нозогеографія.- Злоякісні новоутворення. Нозогеографія злоякісних хвороб -Передумови воднонітритної інтоксикації. - Хвороби, пов’язані з особливостями харчових режимів. - Інфекційні та паразитичні хвороби (клішовий енцефаліт, чума, лихоманка, туляремія, бру-цельоз, холера, та ін.). Нозогеографія світу 1. Загальні особливості (природні ті соціально-економічні фактори, розвиток епідем-географічного напряму) інфекційних та паразетарних хвороб; 2. Основні закономірності географічного поширення епідеміологічних явищ; 3. Епідеміолого-географічне районування світу; 4. Епідеміологія як наука. Світові нозоареали окремих інфекційних хвороб Визначення кореляційних залежностей між захворюваністю і факторами довкілля. Сітка кон-трольних точок. а) Обчислення коефіцієнта кореляції захворюваності раком шкіри і сонячного радіацією; Медико-географічні особливості окремих регіонів світу. 1. Медико-географічні особливості України 2. Медико-географічні особливості Чернівецької області Значення та проблеми ме-дичної географії в Україні Значення медичної географії в Україні. (Аналіз реферативних жу-рналів "Медицинская географія») самостійна робота. Складання карт медико-географічних захворювань.Обчислення коефіцієнта кореляції між за-хворюваністю раком шкіри і температурою повітря; Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і сильними вітрами; Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і швидкістю вітром; Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і засухами; Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і пиловими бурями ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Авцын А.А. Введение геогроафическую паталогию. 1972 г. (фундаментальная робота). 2. Гуцуляк В.М., Шевченко В.А. Методичні вказівки до практичних занять з методичної гео-графії і екології. – Чернівці: ЧДУ, 1991.-38с. 3. Гуцуляк В.М. Медична географія. – Чернівці: Рута, 1997.-72 с. 4. Ковальский В.В. Геохимическая єкология, 1962. 5. Шошин А.А. Основы медицинской географии,1962. 6. Чаклин А.В. Медицинская география, М.:, 1977. 7. Шевченко В.О., Гуцуляк В.М., Нечипоренко Г.Л. Загальна медична географія світу. – К:, 1998.-17с. 1. Гуцуляк В.М. Геохімія ландшафту. Чернівці: Рута, 1994.-82 с. 2. Лазарев В.П. Введение геогигиену, 1966. 3. Медецинская география. Реферативный журнал. 4. Мерков А.М., Чаклин А.В. Статистическое изучение злокачестввеных новообразований ( учебное пособие ). – М.:Госизд. Мед.литература. 5. Принцыпи и методы медико-географического картографирования.-Иркутск, 1968. 6. Прохов Б.Б. Медико-географические особености територии (текст) Атлас Тюменской об-ласти.-М.,1976. 7. Фельдман Е.О: Медико-географические исследования Молдавии. Кишинев,1977. 1. Авцын А.А. Введение геогроафическую паталогию. 1972 г. (фундаментальная робота).

160

2. Гуцуляк В.М., Шевченко В.А. Методичні вказівки до практичних занять з методичної гео-графії і екології. – Чернівці: ЧДУ, 1991.-38с. 3. Гуцуляк В.М. Медична географія. – Чернівці: Рута, 1997.-72 с. 4. Ковальский В.В. Геохимическая єкология, 1962. 5. Шошин А.А. Основы медицинской географии,1962. 6. Чаклин А.В. Медицинская география, М.:, 1977. 7. Шевченко В.О., Гуцуляк В.М., Нечипоренко Г.Л. Загальна медична географія світу. – К:, 1998.-17с.

ДИСЦИПЛІНА «ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ КАРПАТ І ПОДІЛЛЯ» Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю: іспит

1. Пояснювальна записка 1.1. Мета викладання дисципліни Сучасне природокористування є основною причиною природної та господарської видо-

змін навколишнього природного середовища (НПС), яке в останні роки набуває особливого ста-тусу глобально зміненого (“global change”) – геоекологічного. Як наслідок розширюється і по-глиблюється "світове" розуміння охорони природи, виникає необхідність інтегрованого дослі-дження природно-господарських, екологічних і соціальних явищ та процесів. Це завдання офіційно озвучується в 1992 році на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро – “Порядок денний ХХ1 століття”. Word Summit у Йоганнесбурзі (2002 рік) і є яскравим доказом акцентуації питань на урівноваження „здоров’я” НПС – середовища, близького до природного та раціонально зміненого господарськими процесами. Предмет „Географія Карпато-Подільського регіону” спрямований на засвоєння конструктивних положень сучасного географічного аналізу території Українських Карпат (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська і Чернівецька територіально-адміністративні області) і Подільської височини (Тернопільська, Хмельницька і Вінницька територіально-адміністративні області). Зміст дисципліни націлений на виявлен-ня сучасних аспектів природно-господарської різноманітності та екологічного стану території.

1.2. Завдання вивчення дисципліни Для виявлення географії Карпато-Подільського регіону вирішуються наступні завдання:

узасадження погляду про регіональність природно-господарської різноманітності та проведення її ретроспективної характеристики – основи до прогнозу-вання господарських процесів;

виявлення геокомпонентних властивостей КПР та природно-господарської різноманітності;

проведення еколого-географічного аналізу сучасного природокористування КПР;

поглиблення теоретико-методологічних засад еколого-прогнозної оцінки природ-но-господарської різноманітності шляхом виявлення а) методологічних підходів до оцінки стану НПС, б) оцінки як показника сучасного стану природно-господарської різноманітності; визначення важливості просторового аналізу природно-господарської різноманітності; окрес-лення основних підходів до вивчення екологічного стану території;

виявлення сутності прогнозу, як методу дослідження природно-господарської різноманітності;

створення перспективної моделі природно-господарської різноманітності КПР в контексті державних та регіональних інтересів.

1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни 1. Чітко уявляти об’єкт дослідження – територія Карпато-Подільського регіону України. 2. Орієнтуватися у сучасних предметних напрямках географічної науки та методах її

дослідження, що апробовані для території Карпато-Подільського регіону.. 3. Обґрунтувати теоретико-методологічні та методичні виміри екологічного стану

природно-господарської різноманітності. 4. Використовувати новітні методи дослідження, зокрема а) загальнонаукові (ретро-

спективний, системний, структурний), б) дисциплінарні (аналіз літературних джерел, природних

161

аналогій, картографічний, статистичний, польових фізико-географічних досліджень), в) міждисциплінарні (моделювання, математичного картографування, головних компонентів, авто-прогноз), ін.

5. Використовувати рейтингові оцінки (індексну, бальну, експертну),і комп’ютерні про-грами, зокрема MATHEMATICA (для розрахунків власних векторів дослідження), STATISTICA (для складання прогнозних моделей), Microsoft Excel (для розрахунків окремих властивостей геокомпонентної структури), MAТCAD (для обчислення власних значень методу головних компонентів), використовувати матеріали Державного комітету статистики України, щорічників „Довкілля України”, фондові джерела Державного архіву України, нормативно-правові документи.

Завдання курсу “Географія Карпато-Подільського регіону (КПР)”. Дослідження Кар-пато–Подільського регіону у працях М.С. Андріанова, В.Г. Бондарчука, А.Т. Ващенка, Л.І. Воропай, М.О. Куниці,К.І. Геренчука, І.Д. Гофштейна, Л.М. Кудріна, П.М. Цися, М.М. Кой-нова, В.В. Онікієнка, О.І. Шаблія, О.Т. Діброви та ін. 12, 22, 30, 51, 55, 82, 96.

Джерела географічної інформації про територію КПР. Перші історико-географічні згадки про територію КПР. Методичні аспекти дослідження Карпато-Подільського регіону. Геополітичне положення КПР. 11, 12, 20, 21, 24, 30, 51, 118.

Геологічна будова Карпато-Подільського регіону. Корисні копалини. Паливні корисні копалини. Рудні корисні копалини. Нерудні корисні копалини. Мінерально-сировинні ресур-си КПР. 6, 22, 25, 106.

Рельєф регіону. Вплив рельєфу на клімат КПР. 55, 59, 109, 113. Кліматичні умови та ресурси КПР. Кліматоутворюючі чинники: сонячна радіація,

циркуляція атмосфери, земна поверхня. Метеорологічні елементи. 10, 37, 51, 69. Водні ресурси Карпато-Подільського регіону. Водні ресурси, їх значення і викори-

стання. Практичне використання термальних і підземних вод. 31, 51 Грунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Диференціація грунтово-рослинного по-

криву і тваринного світу на рівнинних і гірських територіях. Різновидність ґрунтового покри-ву КПР. Земельні ресурси КПР. 2, 38, 61, 102.

Структура рослинного покриву території КПР. Лучна і степова рослинність. Зміна рослинного світу під впливом господарської

діяльності людини. 103. Тваринний світ рівнинних і гірських територій. Мисливсько-промислове значення тва-

ринного світу КПР. Фауністичні ресурси КПР. Флористичні ресурси КПР. 51 Зміна природних умов під впливом господарської діяльності людини. Ландшафти і

фізико-географічне районування Карпато-Подільського регіону. Класифікація природно-територіальних комплексів. Обґрунтування схеми фізико-географічного районування. Ландшафтні зони, краї, області, райони. 3, 51, 63, 64, 65, 73.

Географічні проблеми раціонального використання природних ресурсів і охорони при-роди в Карпато-Подільському регіоні. Поселенське природокористування.

Поселенські ландшафти КПР. 12, 23, 51, 90, 111. Лісові ресурси КПР. Лісове природокористування. Лісогосподарські ландшафти. 14,

51, 119. Рекреаційне природокористування. Рекреаційні природно-господарські ландшафти. 9,

17, 51. Характеристика територіально-адміністративних районів території КПР. Основні екологічні проблеми на території КПР. Антропогенні ландшафти КПР. 8, 51.

Екологічна оцінка стану навколишнього природного середовища КПР. Ретроспективна характеристика процесів господарювання КПР. Інноваційні чинники сучасного розвитку території. 4, 5, 15, 26, 28, 70, 77, 79, 84, 85, 98

Антропогенне навантаження на територію КПР. Природно-господарські комплекси КПР. Просторовий аналіз процесів природокористування. Географічний паспорт територіально-адміністративних областей КПР. Основні види природокористування. 7, 18, 41, 43, 44, 51, 65, 71, 100.

Прогнозна оцінка зміни довкілля території КПР. Природно-господарська різноманітність КПР. Питання раціонального природокористування та охорони природи

162

території КПР. Природоохоронний фонд КПР. Природоохоронні ландшафти. 42, 51, 58. ДИСЦИПЛІНА «ГЕОГРАФІЧНІ ОСНОВИ ЕТНОГЕНЕЗУ» Кількість годин (кредитів): 108 (3) Форма контролю: залік

1. Пояснювальна записка 1.1 Мета викладання дисципліни. Метою курсу виступає виявлення специфічного об’єкту дослідження курсу, його особ-

ливостей та завдань, визначення історичної динаміки етнічних спільностей, простеження вза-ємодії етносів із ландшафтом, аналіз умов виникнення, чинників розвитку етносів, часового означення їхнього фазового поступу, розгляд історичних і природних передумов постави слов’ян та характеристика етапів розвитку українського етносу.

1.2 Завдання вивчення дисципліни. - вивчити основні теоретичні положення теорії етногенезу; - простежити географічні особливості етногенезу та роль природного чинника у

розвитку етносів; - проаналізувати динаміку розвиту етнічних спільностей у взаємодії з ландша-

фтом; - охарактеризувати природні та історичні передумови, основні етапи станов-

лення українського етносу. 1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. У процесі вивчення курсу “Географічні основи етногенезу” студент повинен:

- знати основні поняття, теоретичні положення, історію розвитку етнологічної науки;

- розуміти та вміти проаналізувати історико-географічні особливості заселення етнічної території українців;

- розуміти і вміти аналізувати географічні особливості розвитку українського ет-носу.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ). ЗМ. 1 Етнос як об’єкт вивчення етнології. Основні категорії НЕ 1.1. Етнологія – наука про етнос. Етнологія – як самостійна наука. Об’єкт і предмет ви-вчення етнології. Понятійно-термінологічне підґрунтя слова “етнос”, ключові поняття в теорії етносу. Ієрархія етнічних спільностей. НЕ 1.1.1. Структура етносу. Основні теорії ієрархії етносів. Суб- та суперетноси. НЕ.1.1.2 Визначення оптимальної етнічної території українців та інших етносів. Визначення коефіці-єнта етнічної спільності українців. Визначення коефіцієнта етнічної спільності етносів світу. По-будова картографічних моделей розподілу коефіцієнта етнічної спільності. НЕ1.2. Етнос – як системна цілісність і об’єктивна реальність. Питання існування етносів. Етнос і відчуття часу. Етнічні процеси та взаємовідносини між етносами. НЕ 1.2.1. Поняття етнічності та основні підходи до його розуміння. Сучасні підходи до ви-

значення етнічності Проблема етнічності у вітчизняній етногеографічній науці. НЕ 1.3. Взаємодія етносів і ландшафтів у межах етноценозів. Взаємовідносини етносів і ландшафтів. Їхня роль у виникненні етнічних спільностей. Значення поєднання ландшафтів для етносів. Становлення антропогенних ландшафтів. НЕ 1.3.1. Етногенез і біосфера Землі. Основні положення концепції етногенезу Л.М. Гумільова. НЕ1.3.2. Вибіркова характеристика етнічного складу населення країн світу за кількістю у ньому етні-чних груп.. Визначення соціоетнічної густоти. Визначення етнічної різноманітності населення країн.

НЕ 1.4. Природні умови і демографічні аспекти етносу. Взаємодія довкілля й окремих елеме-нтів відтворення населення: народжуваності, смертності, захворюваності, тривалості життя. Принципи демографічної адаптації етнічних спільностей до умов їхнього існування. Демогра-фічні критерії оцінки життєздатності етносів і стійкості етно-екологічних систем. НЕ 1.4.1. Етнолінгвістична класифікація народів світу. Класифікація народів світу за мовною ознакою. Географічні та історичні особливості поширення мовних сімей. НЕ 1.4.2. Етнічні демографічні процеси. Етнічні демографічні процеси до ХХ ст. Етнічні демо-графічні процеси у ХХ – поч.ХХІ ст. ЗМ 2. Етногенез: етапи, процеси та властивості

163

НЕ 2.1. Утворення етносів: Особливості початку розвитку етносів. Необхідна умова етнічного прологу і подальшого етнічного процесу. НЕ 2.1.1. Поняття ментальності та його основні типи. Ментальність та архетипи. Типи ментальності НЕ 2.1.2. Релігійний склад населення світу. Конфесійна класифікація народів світу. Географічні та іс-торичні особливості поширення основних світових релігій. НЕ 2.2 Пасіонарність та її роль в етногенезі. Пасіонарії, субпасіонарії. Природа пасіонарності. Па-сіонарний поштовх. Етнічне поле, його ритм. НЕ 2.2.1. Етнос і культура. Культура та її етнічні функції. Сучасні світова культура й етнічні культури. НЕ 2.2.2. Антропологгічна класифікація народів. Великі раси: історико-географічні особливості поши-рення. Перехідні та змішані раси. НЕ 2.3. Розвиток етнічної системи. Зміна пасіонарності із ходом етнічного процесу. Вік етносу. Негативні значення в етногенезі. НЕ 2.3.1 Географічний чинник у становленні етнічного стеоретипу й образу. Сутність етнічного стеоретипу та його географічне підґрунтя. Етнічний обра НЕ 2.3.2 Народи Європи. Етногенез та етнічна історія Європи. Етнічна характеритика народів Євро-пи. Регіональні особливості традиційно-побутової культури народів Європи НЕ 2.4 Характеристика фазової динаміки етносів. Фаза пасіонарного підйому і перегріву. Осо-бливості фазових переходів (зміщень). Фаза надламу і фаза інерції та її своєрідність. Винятко-вість фази обскурації. Розвиток етносу після кінця (меморіальна фаза, гомеостаз). Н.Е. 2.4.1.Етнічна ідентичність та стеоретип поведінки. Етнічна ідентичність та її ознаки. Етніч-на психологія. НЕ 2.4.2 Народи Азії. Етногенез та етнічна історія Азії. Загальна характеристика азіатського регіону та його народів ЗМ 3. Географічні основи етногенезу українського народу НЕ3.1 Зародження українського етносу. Питання витоків (джерел) слов’яноукраїнської пра-батьківщини. Загальний огляд проблеми походження українців НЕ3.1.1. Народи Америки. Етногенез та етнічна історія. Державні утворення Центральної та Пі-вденної Америки. Сучасний етнічний склад НЕ 3.2 Слов’яноукраїнська етнічність археологічних культур та початок розвитку україн-ського етносу. Особливості зародження праслов’янських етнічних рис у мезолітичну та нео-літичну добу. Початок розвитку українського етносу протягом енеоліту, бронзової та залізної доби. НЕ 3.2.1 Трипільська культура та її роль в становленні українського етносу. Географічні особ-ливості появи і поширення трипільців на території України. Особливості традиційно-побутової культури трипільців. НЕ 3.2.2 Народи Африки та Австралії. Етногенез та етнічна історія Африки та Австралії. Етнічна характеристика народів Африки та Австралії. Регіональні особливості традиційно-побутової культури народів Африки та Автралії. НЕ 3.3 Постава сучасної української нації та оптимальної етнічної території. Фаза підйому, Акматична фаза. Фаза надламу. НЕ 3.3.1 Менталітет українського народу. Історична ретроспектива становлення українського мен-талітету. Особливості українського менталітету. Н.Е. 3.3.2 Характеристика етнічного складу населення України а кількістю етнічних груп. Соціоетні-чна густота поселень України. Етнічне різноманіття України.

ІІІ. Література до дисципліни 48.Бромлей Ю.В. Очерки теории єтноса. – М., 1983. 49.Бромлей Ю.В. Современные проблемы этнографии. – М.,1984. 50.Гумилёв Л. Этногенез и биосфера Земли. – Л.: Гидрометеоиздат, 1990. 51. Народы мира: историко-этнографический справочник // Под ред. Ю.В. Бромлея. – 1988 52.Нельга О.В. Теорія етносу. Курс лекцій. – К., 1997. 53.Страны и народы. Науч.-попул.геогр.-этногр. изд. в 20-ти т./Под. ред. С.И. Брук и В.В. По-

кшишевского. – М.: Мысль, 1978. – ТТ.1-20 54.Хоптяр Ю.А. Етнологія: Навчальний посібник . – Кам’янець-Подільський: ПП Мошак М.І.,

2005. – 144 с. 55.Юрій М.Ф. Етнологія: Навчальний посібник. – К.:Дакор, 2006. – 360 с. 56.Географічна енциклопедія України: в 3 т. - К.: Укр. рад. енциклопед., 1989-1990. - Тт. 1,2. 57.Географія українських і суміжних земель. - Краків-Львів: Українське видавництво, 1943. 58.Енциклопедія українознавства. Словникова частина. - Париж-Нью-Йорк: Молоде життя,

1955-1984. - ТТ. 1-10. 59.Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. - Львів: Світ, 1993. - 176 с. 60.Петров В. Походження українського народу. - К.: МП “Фенікс”, 1992. - 192 с

164

61.Круль В.П. Ретроспективна географія поселень Західної України: Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – 382 с.

62.Круль В.П. Краєзнавство: історична географія. Конспект лекцій /За ред. Я.І. Жупанського. – Чернівці: ЧДУ, 1999. – 107 с.

63.Українська народність: нариси соціально-економічної і етно-політичної історії. - К., 1990 Юрій М. Етногенез та менталітет українського народу. – К.: Либідь, 1996. – 272 с

64.Пономарьов А. Українська етнографія. – К.: Либідь, 1994. – 320 с. 65.Пономарьов А. Етнічність та етнічна історія України. – К.: Либідь, 1996. – 272 с. 66.Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов’ян. – К.: Наукова думка,

1991. 67.Петров В. Походження українського народу. – К.: МП “Фенікс”, 1992. 68.Українська народність: нариси соціально-економічної і етно-політичної історії. – К., 1990. 69.Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняхов І.Т. Археологія та стародавня історія України. –

К.: Либідь, 1992 ДИСЦИПЛІНА «ГЕОЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ» Кількість годин: 108 год. (3 кредити) Форма контролю – залік І. Пояснювальна записка 1.1. Мета даного курсу – у результаті вивчення курсу „Геоекологічні проблеми природоко-ристування” студент повинен освоїти наукові основи раціонального природокористування та суть геоекологічних проблем, які при цьому виникають, з’ясувати причини виникнення цих проблем та можливі шляхи їх розв’язання. Він повинен отримати чітке уявлення про зв’язок курсу з іншими дисциплінами учбового плану.

1.2. Головні завдання курсу: - скласти уяву про основні геоекологічні проблеми природокористування; - показати роль, місце і значення геоекології в розрізі географічних наук; - ознайомити студентів з основною геоекологічною проблематикою об’єктів природокорис-тування; - формування вмінь використовувати набуті знання при вирішенні важливих практичних за-вдань природокористування з точки зору геоекології. ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), література [ ] ЗМ 1. Основні відомості про геоекологію та природокористування НЕ 1.1. Вступ [5-7,10,13] Предмет дисципліни „Геоекологічні проблеми природокористу-вання”. Завдання дисципліни „Геоекологічні проблеми природокористування”. Види приро-дних ресурсів. Класифікація природних ресурсів за різними ознаками . Будова географічної оболонки та основні джерела енергії оболонки НЕ 1.2. Географічна екологія. Аспекти екології [1-3,11,15,21-22] Геоекологія як міждисциплінарна галузь знань. Географічні аспекти екології. Економічні аспекти екології. Соціальні аспекти екології. Прикладна екологія. НЕ 1.3. Нерівномірність приросту населення Землі та природних ресурсів [1,6,8,11-17,19] Динаміка приросту населення. Зростання використання природних ресурсів. Взаємовідносини суспільства і природи. НЕ 1.4. Земельні ресурси [4-7,10,11,15,18, 19,21] Використання земельних ресурсів. Геоекологічні проблеми землекористування. Ерозія грунтів. Негативні наслідки використання земельних ресурсів. НЕ 1.5.Антропогенний вплив на ґрунтовий покрив. [4-7, 10,11,18-21] Джерела забруднення грунтів. Види забруднення грунтів. Деградація грунтів. Ерозія, засолення і заболочення земельних ресурсів. НЕ 1.6. Ресурси надр Землі [4,6,8,10,11,16,21] Види використання корисних копалин. Геоекологічні проблеми використання корисних копалин. Види та джерела забруднення. Запаси мінеральних ресурсів Землі ЗМ 2. Геоекологічні проблеми використання природних ресурсів НЕ 2.1. Геоекологічні проблеми при використанні паливно-енергетичних ресурсів [6-

165

10,16,21] Використання твердого палива. Використання рідкого палива. Використання природного га-зу Паливно-енергетичні ресурси Землі. НЕ 2.2. Використання кліматичних ресурсів [4-6,10,15,21,22] Використання кліматичних ресурсів - Використання агрокліматичних ресурсів. Забруднення атмосферного повітря. НЕ 2.3. Використання рекреаційних ресурсів [5-11,15,19,21] Характеристика природних ресурсів, які використовуються з рекреаційною метою. Основні регіони зосередження рекреаційних ресурсів. Антропогенне навантаження на рекреаційні ре-сурси. НЕ 2.4. Використання водних ресурсів [5-11,19-22] Водогосподарський кадастр. Види забруднення водних ресурсів. Джерела забруднення. Захо-ди по запобіганню забруднення водних ресурсів. НЕ 2.5. Використання біологічних ресурсів [5-11,19-22] Види біологічних ресурсів. Геоекологічні проблеми використання біологічних ресурсів. Охо-рона біологічних ресурсів ІІІ. Література до вивчення курсу

1. Алексеенко А.А., Кейсевич А.Р. Последняя цивилизация.,К.,1997. 2. Васюта О.А., Васюта С.І., Філіпчук Г.Г. Екологія і політика. - Чернівці., Зелена Буко-

вина.- 1998.-Т.1-2. 3. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста.- М.: Наука, 1998. 4. Географические аспекты перехода к устойчивому развитию стран ., Киев – Москва,

1999. 5. Кирилюк М.І. Еколого-географічні основи сталого розвитку. Науковий вісник Черні-

вецького ун-ту. Випуск 80. Географія .- 2000. 6. МилановаЕ.В., Рябчиков А.М. Использование природных ресурсов и охрана природы.

Учебник.,М.: ВШ, 1986. 7. Медина В.С. Охорона природи., Київ.: Вища школа, 1970. 8. Небел Б. Наука об окружающей среде.- М.: Изд.-во Мир.- Т.1,2, 1993. 9. Основы геоэкологии.//Под ред. В.Г. Морачевского .- СПб, 1994. 10. Петров К.М. Геоэкология. Основы природоиспользования.- СПб, 1994. 11. Подобедов Н.С. Природные ресурсы Земли и охрана окружающей среды.-М., 1985. 12. Проблеми сталого розвитку України.- Київ, 1998. 13. Сытник К.М. и др.. Словарь - справочник по экологии.- К.:Наукова думка, 1994. 14. Сталий розвиток суспільства. Тлумачний посібник.- Київ, 2001. 15. Топчиев А.Г. Геоэкология. – Одесса “Астропринт”, 1996. 16. Веснин В.В. Популярная экономика природопользования М.Наука 1991 17. Голуб А.А., Струкова Е.Б. Экономика природопользования М.: Асистент Пресс 1995 18. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології К.:”Вища школа” 2001 19. Миланова Е.В., Рябчиков А.М. Использование природних ресурсов и охрана природы.

М.1986 20. Небел Б. Наука об окружающей среде М.: Мир Т.1.2. 1995 21. Топчиев А.Г. Геоекология. - Одесса. 1996 22. Швиденко А.Й. та інші Екологічні основи природокористування. - Чернівці 1999.

ДИСЦИПЛІНА «ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ» Кількість годин: 108 год. (3 кредити) Форма контролю – залік І. Пояснювальна записка

Мета курсу: ознайомити студентів із структурою суспільно-географічної районології, об’єктом, предметом, методами дослідження, зв’язками з іншими дисциплінами. Дискусій-ними поглядами різних вчених щодо питань виділення та класифікації виробничо-територіальних комплексів та суспільно-географічних районів.

Розкрити студентам історію формування вітчизняної суспільно-географічної районо-

166

логії, ознайомити з суспільно-географічного районоутворення, структурою суспільно-географічних районів, ієрархічними рівнями та проблемами комплексного розвитку суспіль-но-географічних районів. В умовах становлення нових економічних відносин.

Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання. Зокрема. Лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Змістовний модуль 1 ЗМ1. Значення суспільно-географічної районології, мета і завдання курсу. Об’єкт,

предмет та методи дослідження. Історія формування суспільно-географічної районології та її періоди: описовий, практичний, теоретичний. Розробка наукових основ української та зару-біжної районології. Чинники суспільно-географічного районування. Стадії районоутворення. Розвиток уявлень про суспільно географічний район. Типізація суспільно-географічних райо-нів. Географічний подія праці та його види. Спеціалізація суспільно-географічних районів. Інтеграційні процеси та зв’язки в суспільно-географічних районах.

Змістовний модуль 2. ЗМ2. Структура суспільно-географічного району: галузева, функціональна, територіа-

льна, інституційна. Принципи та критерії районування. Види суспільно-географічного райо-нування. Ієрархічні рівні та типізація районів. Районування в зарубіжних країнах. Сучасні концепції районування. Проблеми комплексного розвитку суспільно географічних районів України на сучасному етапі. Економіко-географічна характеристика Донецького, Придніп-ровського. Північно-Східного, Столичного, Причорноморського, Центрально-Українського, Карпатського та Північно-Західного суспільно-географічного районів.

В результаті засвоєння курсу студенти повинні знати основні поняття суспільно-географічної районології та уміти застосовувати їх на практиці.

Для якісного засвоєння курсу пропонується наступні джерела: 1. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь / Э. Б. Алаев. – М.: Мысль, 1983. – 350 с. 2. Багров Н. Региональная геополитика устойчивого развития / Николай Багров – К.: Либідь, 2002. – 256 с. 3. Голиков А. Введение в экономическую и социальную географию / Артур Голиков – Харь-ков: ХГУ, 1992. – 81 с. 4. Голиков А. Математический аппарат в географии и его использование в пространственных исследованиях / Артур Голиков, Игорь Черванев – Харьков: ХГУ, 1977. – 132 с. 5. Громыко Г. Л. Статистика / Л. Г. Громыко – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 408 с. 6. Дорогунцов С. І. Теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки: навч. посібник. / С. І. Дорогунцов, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко – К.: СТАФЕД – 2, 2001. – 143 с. 7. Жупанський Я. І. Соціально-економічна картографія: підручник для студентів географічних, топографо-геодезичних, економічних спеціальностей ВУЗів. – вид. 2-ге / Я. І. Жупанський, П. О. Сухий. – Тернопіль: Астон, 1997. – 274 с. 8. Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва / С. І. Іщук. – К.: Вид-во Паливода А. , 2002. – 260 с. 9. Маергойз И. М. Территориальная структура хозяйства / И. М. Маергойз – Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1986. – 304 с. 10. Методические основы географических исследований природных и общественно-територриальных комплексов: Сб. науч. трудов/ АН УССР. Географ. о-во УССР: отв. ред. М.М. Паламарчук. – К.: Наук. думка, 1989. – 144 с. 11. Національний атлас України / голова редколегії Б. Є. Патон; гол. ред. Л. Г. Руденко. – К.: ДНВП Картографія, 2008. – 604 с. 12. Нагірна В. П. Суспільно-географічні аспекти регіонального розвитку України у руслі су-часних господарських проблем / В. П. Нагірна // Наук. зап. Тернопільського нац. педуніверситету. Серія: Географія. – Тернопіль, 2005. – № 2. – С. 38–42. 13. Немец Л. Н. Устойчивое развитие: социально-географические аспекты (на примере Ук-

167

раины): монография / Л. Н. Немец. – Х.: Факт, 2003. – 383 с. 14. Паламарчук М. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії / М. М. Паламарчук, О. М. Паламарчук. – К.: Знання, 1998. – 415 с. 15. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії / Микола Данилович Пістун. – К.: Вища школа, 1996. – 231 с. 16. Розміщення і зональна спеціалізація сільського господарства в Українській РСР. – вид. 2-ге, доп. і перероб. / І. Жадан, М. Щур та ін.; за ред. П. Г. Дубінова. – К.: Урожай, 1979. – 292 с. 17. Руденко В. П. Географія природно-ресурсного потенціалу України / Валерій Руденко – К.: ВД «К.-М. Академія»; Чернівці: Зелена Буковина, 1999. – 568 с. 18. Саблук П. Т. Демографічні проблеми українського села: наукова доповідь / П. Т. Саблук, К. І. Якуба. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 37 с. 19. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу / [уклад. П. О.Масляк, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко]. – К.: Лібра, 1996. – 328 с. 20. Топчиев А. Г. В поисках современной парадигмы географии / А. Г. Топчиев // Новые геогр. знания и напр. исследований. – К.: ИД Академпериодика, 2006. – С. 113-118. 21. Топчієв О. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: навч. по-сібник / Олександр Топчієв. – Одеса: Астропринт, 2005. – 632 с. 22. Тюнен И. Г. Изолированное государство / И. Г. Тюнен. – М.: Экономическая жизнь, 1926. – 322 с. 23. Шаблій О. Математичні методи в економічній географії / Олег Шаблій. – Львів: вид. при ЛДУ ВО Вища школа, 1984. – 136 с. 24. Шаблій О. І. Західноукраїнський район: економіко- і соціально-географічний аналіз / О. І. Шаблій // Пробл. соц.-екон. географії захід. регіону України. – К.: ІСДО, 1993. 25. Шаблій О. Основи загальної суспільної географії: підручник / Олег Шаблій. – Лівів: ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 444 с. 26. Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії / О. І. Шаблій. – Львів: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – 744 с.

Оцінювання. В процесі викладання курсу реалізується різні форми поточного контролю (опрацю-

вання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного контролю і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі письмового екзамену.

ДИСЦИПЛІНА «ТЕРИТОРІАЛЬНІ СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ»

Кількість годин: 135 год. (4 кредити) Форма контролю – залік 1.Пояснювальна записка 1.1. Мета даного курсу - полягає в поглибленому вивченні теоретичних основ курсу, чинни-ків формування розселення, форм розселення, типів поселень, територіальних систем розсе-лення. 1.2. Головні завдання курсу : - дати студентам системне уявлення про предмет, теоретичні основи і завдання курсу; - розкрити загальні поняття, вивчити форми і типи поселень; - розглянути закономірності розселення в Україні; - освоїти методику виділення територіальних систем розселення. 1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: У результаті вивчення дисципліни «Територіальні системи розселення» студент повинен: Знати: – методи описання, аналізу та прогнозу розселенських процесів; – методи дослідження розселення; – методи виділення елементів територіальних систем розселення. Вміти: - описувати розселенські процеси;

168

- аналізувати тенденції і чинники розвитку міських і сільських поселень; - виділяти територіальні елементи систем розселення. ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), література ЗМ 1. Теоретико-методологічні засади розселення НЕ 1.1. Розселення як об’єкт соціально-економічних досліджень.

НЕ 1.2. Загальні закономірності та принципи розселення НЕ 1.3. Трансформація розселення на рубежі століть. НЕ 1.4. Методологічні та методичні засади дослідження розселення. НЕ 1.5. Концептуальні засади, закономірності формування та розвитку міських поселень. НЕ 1.6. Міста: сучасний стан і тенденції структурних трансформацій. НЕ 1.7. Сучасні особливості місто утворення. Шляхи і напрями перспективного розвитку міст. Селища міського типу в структурі розселення населення. НЕ 1.8. Сільське розселення в Україні та проблеми його розвитку. ЗМ 2. Формування і структура територіальних систем розселення в Україні. НЕ 2.1 Формування і структура систем розселення. НЕ 2.2. Шляхи вдосконалення систем розселення. НЕ 2.3. Локальні територіальні системи розселення. НЕ 2.4. Етнічні аспекти розселення в Україні. Розселення українців. Національні меншини та ареали їх розселення. Проблеми розселення та облаштування депортованих народів. НЕ 2.5. Стан навколишнього середовища в поселеннях України. Екологічна ситуація в міс-тах. Екологічний стан сільських поселень.

ЛІТЕРАТУРА ДО ДИСЦИПЛІНИ

Основна література: 1. Джаман В.О. Регіональні системи розселення: демогеографічні аспекти. – Чернівці:

Рута, 2003. – 392 с. 2. Доценко А.І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи. – К.: Наукова думка,

1994. – 195 с. 3. Доценко А.І. та ін. Розселення в Україні: проблеми і перспективи. – К.: РВПС України

НАН України, 2006. – 269 с. 4. Доценко А.І. та ін. Регіональне розселення в Україні: стан і прогноз. – К.: РВПС Укра-

їни НАН України, 2007. – 376 с. 5. Питюренко Е.И. Территориальные системы городских поселений Украинской ССР. –

К.: Наукова думка, 1977. – 205 с. Додаткова література

1. Демографический энциклопедический словарь /Редкол.: Валентей Д.И. (гл. ред.) и др. – М.: Сов. энциклопедия, 1985. – 608с. 2. Заставний Ф.Д. Населення України.-Львів:Світ.-1993.-224 с. 3.Ковалев С. А., Ковальская Н.Я. География населения СССР.- М.: ИЗД-во Моск ун-та, 1963.-371с.

4. Корж О.В. Курс лекцій з демографії. – Тернопіль: Інфотехцентр, 1998. – 140с. 5. Крачило М.П. Географія населення: навчальний посібник. - Київ.: НМК ВО, 1992. – 180с.

6. Курс демографии: Учеб. пособие/ А.Я. Боярский, Д.И. Валентей, А.Г. Вишневский и др.; Под ред. проф. А.Я.Боярского. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и стати-стика, 1985. – 391с.

7. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України: пробний підручник для 8-9 кл. се-ред. шк.. – К.: Зодіак-ЕКО, 1998. – 432с. 8. Медков В.М. Основы демографи: Учебное пособие. серия «Учебники и учебные посо-бия». – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2003. – 448с. 9. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з ос-новами теорії. – К.: Знання, 1998. – 415 с.

169

10. Питюренко Е.И. Системы расселения и территориальная организация народного хо-зяйства. – К.: Наукова думка, 1983. –139 с. 11. Пітюренко Ю.І. Розвиток міст і міське розселення в Українській РСР.- К.: Наукова думка.- 1977.- 205 с. 12. Покщишевский В.В. Население и география. Теоретические почерки.- М.:Мысль,1978.- 315с. 13. Прибиткова І.М. Основи демографії: Посібник для студентів гуманітарних і суспільних факультетів вищих навчальних закладів / І.М.Прибиткова. – К.: „АртЕк”, 1995. – 256 с. 14. Соціально-економічна географія світу / за ред. С. Кузика. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 256 с. 15. Соціально-економічна географія України: Навч. Посібник / за ред. проф. Шаблія О.І. вид. друге, перероб. і доп. – Львів: Світ, 2000. – 680 с. 16. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії.: Навчальний посібник. – Одеса: Астро-принт.- 2001. – 560с. 17. Хорев Б.С. Население страны: географические и демографические аспекты. – М.: Изд-во „Знание”, 1986. – 46 с. 18. Шувалов Е.Л. География населения: учебное пособие для студентов геогр. спец. пед. ин-в. - Москва, “Просвещение”, 1977. – 160 с.

ДИСЦИПЛІНА «НОВІТНІ НАПРЯМКИ ГЕОГРАФІЧНИХ НАУК» Кількість годин: 108 год. (3 кредити) Форма контролю – іспит І. Пояснювальна записка 1.1. Мета та завдання даного курсу – у результаті вивчення курсу „Новітні напрями в гео-графічній науці” студент повинен оволодіти знаннями про основні етапи розвитку географії та про новітні напрями в географічній науці, а також оволодіти основами актуальних глоба-льних проблем людства. Вияснити значення цих проблем у вирішенні соціально-економічного та екологічного розвитку суспільства на сучасному етапі.

Студент повинен отримати чітке уявлення про роль географічної науки у сприянні по-кращення умов життєдіяльності людства. ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), література [ ] ЗМ 1. Вступ до дисципліни „Новітні напрямки геонауки” НЕ 1.1. Вступ Етапи розвитку географії [16, 21, 25, 29, 30, 44] Етапи розвитку географії. Предмет, об’єкт і завдання географії. Етапи розвитку географії. Значення географічних знань у вирішенні соціально-економічного розвитку суспільства і ста-білізації екологічного стану навколишнього природного середовища. НЕ 1.2. Географія новітнього часу. [3, 10, 11, 15, 29, 47] Географія країн Західної Європи. Географія Північної Америки. Географія Росії. ЗМ 2. Географічний аспект взаємодії суспільства і природи. Новітні напрямки в географічній науці НЕ 2.1. Географічний аспект взаємодії суспільства і природи [1, 7, 10, 11, 28, 31, 35] Вплив людини на неживу природу. Вплив людини на біосферу. Взаємозв’язок і взаємодія су-спільства і природи. НЕ 2.2.Новітні напрями в географічній науці [3, 15, 16, 24, 28, 29] Математизація, екологізація, комп’ютеризація, інформатизація, прогнозування, інтеграція гео-графії. Екологічна географія, суспільна географія, рекреаційна географія. ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Анучин В.А. Основы природопользования.- Мисль, 1978. 2. Виноградов Б.В., Кондратьев К.Я. Космические методы землеведения.-Л.: Гидроме-теоиздат, 1971. 3. Воронов А.Г. Медецинская география.-М., 1981. 4. Гвоздецкий Н.А. Основные проблемы физической географии.-«Высшая школа», 1979. 5. Григорьев А.А., Кондратьев К.Я. Космическое землеведение.-М.: Наука, 1985. 6. Географічна енциклопедія України. Том 1,2,3.

170

7. Герасимов И.П., Советская конструктивная география: задачи, подходы, результаты.-М.; 1976. 8. Герасимов И.П. Экологические проблемы в прошлой, настоящей и будущей географии мира.- М., 1985. 9. Геренчук К.І. Основні проблеми фізичної географії.- К.; 1969. 10. Гильберт Уайт. География, ресурсы и окружающая среда.-М., Прогресс,1990. 11. Голиков А.П. та ін. Вступ до економічної та соціальної географії.-К., 1996. 12. Жекулин В.С. Введение в географию.-Лен. ун-та.,1989. 13. Жупанський Я.І. Історія географії в Україні.-Л.:Світ, 1997. 14. Звонкова Т.В. Географическое прогнозирование.-М.; 1987. 15. Исаченко А.Г. География сегодня.- М.;Просвещение., 1979. 16. Исаченко А.Г. Развитие географических идей. – Мысль, 1971. 17. Кац Я.Г., Рябухин А.Г., Трофимов Д.М. Космические методы в геологии.-М: МГУ,1976. 18. Кондратьев К.Я. Спутниковая климатология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1983. Космос – Земле. – М.: Наука, 1981. 19. Кравцова В.И. Космическое картографирование.- М.: МГУ,1977. 20. Куприянов В.В., Прокачева В.Г. Спутниковая информация и изучение вод суши. – Л.: Гидрометеоиздат, 1976. 21. Магидович И.П., Магидович В.И. Очерки по истории географических откритий. Т.У.М.: Просвещение, 1986. 22. Мелуа А.И. Космические снимки рассказывают. Киев.,Рад.шк., 1987. 23. Молевко Г.Н. и др. Геология, география. Биографический справочник. – 1985. 24. Мороз С.А., Онопрієнко В.І., Бартник С.Ю. Методологія географічної науки..-К.: Заповіт, 1997. 25. Мукитанов Н.К. От Страбона до наших дней. – мысль, 1985. 26. Новые взгляды на географическое образование. – М.: Прогресс, 1986. 27. Пащенко В.М. Теоретические проблемы ландшафтоведения. – Наукова думка, 1983. 28. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. – К.; Вища школа, 1996. 29. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем, будущем. – М.: Просве-щение, 1980. 30. Саушкин Ю.Г. история и методология географической науки. Курс лекций. – М.,1976. 31. Саушкин Ю.Г. Экономическая география: история, теория, методы. 32. Сидоренко А.В., Кондратьев К.Я., Григорьев А.А. Космические исследования окру-жающей среды и природных ресурсов.- М.: Знание, 1982. 33. Ушаков С.А. и др. Дрейф материков и климаты Земли. Мысль., 1984 34. Харвей Д. Научные объяснения в географии. – Прогресс, 1974. 35. Цаффис И.Г. Рекреационная география СССР. 1979. 36. Щербань Л. Основні напрями сучасних географічних досліджень у Київському університеті// Фізична географія та геоморфологія. – Міжвуз. зб. Віп. 16., -К., 1976. 37. Альберт Гор. Земля у рівновазі . Екологія і людський дух, 2000 рік 38. Стан світу 2000 рік 39. Стан світу 2001 40. Стан світу 2002 41. Порядок денний на ХХ1 століття 42. Геренчук К.И., Боков В.А., Черванев И.Г Общее землеведение. М.: „Высшая школа”, 1984 – 255 с. 43. Богров М.В., Боков В.О., Черваньов І.Г. Землезнавство. : „Либідь”, 2000 – 462 с. 44. Олійник Я. Загальне землезнавство – К.: „Знання”, 2003 – 247 с. 45. Введение в физическую географию/ Под.ред. К.К. Маркова. 2-е узд., перераб. и доп. / - М. : „Высшая школа”, 1978. – 191 с. 46. Калесник С.В. Общие географические закономерности Земли. – М.: „Мысли”, 1970 – 283 с. 47. Исаченко А.Г. География сегодня. – М.: „Просвещение”, 1979. – 192 с.

171

48. Жекулин В.С. – Введение в географию. – Л.: „Издательство Ленинградского универси-тета”, 1989. – 272 с. 49. Мильков Ф.Н. – Общее землеведение – М.: „Высшая школа”, 1990. - 335 ДИСЦИПЛІНА «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Кількість годин: 36 год. (1 кредит) Форма контролю – залік Пояснювальна записка 1. Мета курсу -формування базових уявлень студентів про інтелектуальну власність, роз-криття основних понять та об’єктів, що складають систему інтелектуальної власності, еконо-мічних аспектів, таких як оцінка та комерціалізація інтелектуальної власності, а також пра-вової охорони і правового захисту в юрисдикційній та неюрисдикційній формах.

2. Основні завдання: орієнтуватись в питаннях сфери інтелектуальної власності та ефек-тивно використовувати результати своєї творчої та технічної діяльності; розпізнавати по-рушення своїх прав на результат інтелектуальної діяльності та захищати їх; правильно оці-нювати об’єкти інтелектуальної власності та отримувати від них комерційну вигоду; не порушувати прав інтелектуальної власності інших осіб.

Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), ЗМ1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини: Основні поняття. Еволюція інтелектуальної власності в Україні. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави. Система інтелектуальної власності: Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Суб'єкти права інтелектуальної влас-ності. Система законодавства України про інтелектуальну власність. Державна система пра-вової охорони інтелектуальної власності. Міжнародна система інтелектуальної власності. Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності: Мета і принципи правової охорони. Охорона прав на об'єкти промислової власності. Охорона прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном. Паризька, Бернська та Римська конвенції і їх принципи. Економіка інтелектуальної власності: Особливості права інтелектуальної власності як товару. Інтелектуальна власність як немате-ріальний актив. Мета і способи комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності. Види ліцензійних договорів та платежів. Договори лізингу та франшизи. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності: підходи та методи. Життєвий цикл об'єкта інтелектуа-льної власності. Захист прав інтелектуальної власності: Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності. Категорії спорів. Форми і порядки захисту права інтелектуальної власності. Способи захисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий, цивільно-правовий спосіб захисту та кримінальна від-повідальність за порушення прав. ІІІ. Література до вивчення курсу

1. Понікаров В.Д., Єрмоленко О.О., Медведєв І.А. Авторські права та інтелектуальна власність. Підручник. Х: ВД "ІНЖЕК", 2008. - 304 с.

2. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: “Інст. інтел. власн. і права”, 2005. – 108 с.

3. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.

4. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Популярно про інтелектуальну власність: абетка / За заг. ред. к.е.н. М.В. Паладія. – К.: ТОВ "Альфа-ПіК", 2004. – 56 с.

5. Дроб'язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с

ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА

Мета і завдання практики. Мета практики студентів V курсу полягає у набутті педаго-

172

гічної майстерності, тобто набуття вмінь і навичок самостійної творчої роботи викладача гео-графії. Студент–практикант вдосконалює знання методики викладання предмету, вміння піді-брати найбільш ефективні методи і прийоми вивчення нового, закріплення і повторення по-переднього матеріалу по різних класах. Особливу увагу при цьому придається набуттю вмінь і навичок роботи з підручником, картографічним матеріалом, додатковою літературою, ста-тистичними матеріалами.

Студент–практикант під час цієї практики набуває вміння і навички використання ін-новаційних методів навчання, використання проблематичного методу, ділових ігор, застосу-вання ТЗМ, ІОС, складання листів тощо.

На протязі всього періоду практики студент – практикант відчуває повну відповідаль-ність за якість проведеної навчально- виховної роботи.

Зміст практики. 1. Протягом усієї практики приходити до школи до початку занять і перебувати у ній не ме-

нше 6 годин на день. 2. Виконувати всі види робіт, передбаченні „інструкцією”, акуратно і ретельно готуватися до

кожного уроку, вести позакласну роботу, відвідувати уроки кращих вчителів школи (з рі-зних предметів), бути для учнів зразком дисциплінованості, увічливості, працьовитості й організованості.

3. Дотримуватись правил внутрішнього розпорядку школи, вказівок її директора і керівника практики.

4. Якщо студент порушує дисципліну, не виконує завдання практики, має пропуски без по-важних причин, або буде призначено додаткову відробку.

5. Студента, робота якого на педагогічної практиці визнана незадовільною, не допускається до державних іспитів, захисту дипломної роботи.

6. Під час практики повинні відвідувати засідання педради, батьківські збори, загальні захо-ди. В. Бібліографія:

12. Байназарова О.О., Байназаров А.М. та ін. Загальна географія. 6 клас. Посібник для вчите-ля. – Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2003. – 272 с.

13. Васильчик В.Г. Кожен урок – незвичайний: Посібник для вчителя. – Кам’янець-Подільський: Абетка – Нова, 2003. – 196 с.

14. Довгань Г.Д., Кругла Н.Я. та ін. Фізична географія України. 8 клас: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2002. – 272 с.

15. Кобернік С.Г.,Коваленко Р.Р., Надтонка О.Д. Практикум з курсу „Економічна і соціальна географія світу”. 10 клас. - Кам’янець-Подільський: Абетка, 2002. – 56 с.

16. Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі : Навчально-методичний по-сібник. К.: Стафед – 2. 2000. – 320 с.

17. Корнєв В.П. Географія материків і океанів. 7 клас: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2003. – 320 с.

18. Кругла Н.Я., Довгань Г.Д. Економічна і соціальна географія світу. 10 клас: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2002. – 192 с.

19. Методика обучения географии в средней школе: Под.ред. Л.М. Панчешниковой. – М.: Просвещение, 1983. – 320 с.

20. Обод М.Л. Економічна і соціальна географія України. 9 клас: Посібник для вчителя. – Ха-рків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2003. – 350 с.

21. Періодичне видання „Основи економіки та географії в школі”. 22. Шипович Є.Й. Методика викладання географії . – К.: “Вища школа”. 1981- 176 с.

Керівник практики: Грицку Вероніка Степанівна, к.геогр. н., доцент; Методика викладання та методи навчання: індивідуальні консультації, дискусії,

екскурсії. Оцінювання: диференційований залік.

173

Цикл дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” Напрям підготовки: 0705 «Географія»

ДИСЦИПЛІНА «ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА» Кількість годин: 54 год. (2 кредити)

Форма контролю – залік Мета викладання дисципліни – це теоретична й практична підготовка студентів з пи-тань організації захисту населення; вивчення шляхів і способів підвищення організації і про-ведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження. Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни вико-

ристовуються різноманітні методики викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, модульні контрольні роботи, тести.

Оцінювання: В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (складання тестових завдань, проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі письмового заліку.

У результаті вивчення курсу студент має набути такі компетенції:

а) знати: характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовах мирного та воєнного часу; способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катаст-роф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження; порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин; призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного контролю; методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної), біологічної об-становки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії; основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС; основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілим і життєзабезпечення населення при виникненні Н С. б) уміти: практично здійснювати заходи захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і застосування сучасної зброї масового ураження; оцінювати радіаційну, хімічну, біоло-гічну обстановку й обстановку, яка може виникнути в результаті стихійного лиха та аварії; керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єктах н/г відповідно до майбутньої спеціальності. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМ. 1. Цивільний захист (ЦЗ) в сучасних умовах ; НЕ 1.Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей; НЕ 2.Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; НЕ 3. Захист населення в надзвичайних ситуаціях. ЗМ. 2. Організація навчання населення з цивільного захисту, методика проведення занять з цивільного захисту. НЕ 1.Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим та життєзабезпе-чення населення у надзвичайних ситуаціях. НЕ 2. Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ З ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ (ЦЗ).

4. Закон України "Про правові засади цивільного захисту", № 1859 - IV, 24 червня 2004. 5. Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. – Чернівці: Ру-

та, 2008. – 152 с. 6. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і доповнене.

- К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.

174

«ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ» 36 год. (1 кредит) Форма контролю – екзамен

Мета вивчення дисципліни - дати студентам необхідний рівень знань про систему управління охороною праці в галузі, стан умов праці в галузі, психофiзичнi фактори умов працi, психологiю безпеки працi, . медичнi вимоги до учасника польових експедицiйних до-слiджень, основнi правила поведiнки в екстремальнiй ситуацiї. Особливої уваги заслуговує формування у студентів навичок з безпеки життєдіяльності з основами професійної підготов-ки під час проведення експедиційних досліджень.

Основними завданнями та компетенціями, що мають бути вирішені в процесі ви-кладання дисципліни є:

- розгляд соціально-економічного значення охорони праці в галузі; - засвоєння знань щодо системи управління охороною праці в галузі; - вільне оперування основними термінами та поняттями з дисципліни; - розгляд психологічних аспектів підготовки географа для безпечного проведен-

ня експедиційних досліджень; - вміння аналізувати, узагальнювати теоретичний матеріал з основних проблем

порушених в межах курсу; - формування практичних навичок з безпеки життєдіяльності під час проведення

експедиційних досліджень. Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни

використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання. В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацю-

вання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1 „ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В ГАЛУЗІ НА ВИРОБНИЦТВІ”

НЕ 1.1. Предмет, структура, зміст і мета курсу „Охорона праці в галузі”. Змiст поняття «охорона працi в галузi”. Соцiально-економiчне значення охорони працi.

Мета i завдання курсу „Охорона працi в галузi”, обсяг, змiст i порядок його вивчення. НЕ 1.2 Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонуван-

ня. Система управління охороною праці в галузі. Функції та структура СУОПГ. Організа-

ція робіт з ОП. Планування заходів з ОП, Роль соціально-психологічних чинників у СУОПГ. НЕ 1.3 Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія в галузі. Поняття про фізіологію та гігієну праці як систему органiзацiйних, гiгiєнiчних та

санiтарно-технiчних заходiв. Стан умов праці в галузі. Завдання аналізу умов праці. Деякі професійні захворювання,

характерні для працівників галузі. Оцінка шкідливої дії шуму, вібрації, ультразвуку на орга-нізм людини.

НЕ 1.4 Виробничий травматизм і професійні захворювання в галузі. Травмонебезпечні виробничі фактори та стан травматизму в галузі. Небезпечні і шкід-

ливі виробничі фактори. Причини травматизму і захворювання на виробництві.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2 „БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ГЕОГРАФА З ОСНОВАМИ ПРОФЕСІЙНОЇ

ПІДГОТОВКИ” НЕ 2. Безпека життєдіяльності туриста з основами професiйної підготовки. Особливостi безпечного експедицiйного менеджменту. Органiзацiя роботи з охорони

працi та безпечного руху по розчленованiй мiсцевостi.

175

НЕ 2.2. Професійна психологічна підготовка туриста як умова безпечного проведення експедиційних досліджень

Фiзiологiчна та психологiчна основа трудового процесу. Психологiя безпеки працi. Пристосування людини до навколишнiх умов в процесi праці. Індивiдуальна психологiчна пiдготовка. Групова експедицiйна пiдготовка. Спецiальна психологiчна пiдготовка.

НЕ 2.3. Охорона здоров’я в польових умовах Медичнi вимоги до учасника польових експедицiйних дослiджень. Перша медична до-

помога. Побут, харчування, постачання. Лiкувально-профiлактичне харчування. НЕ 2.4. Критичнi ситуацiї та їх подолання.

Основнi правила поведiнки в екстремальнiй ситуацiї. Психологiчний аспект екстрема-льних ситуацiй i катастроф. Аварiйне спорядження. Засоби надання першої допомоги. Меди-чна аптечка, її склад, призначення, правила користування. Основнi принципи надання першої допомоги: правильнiсть, доцiльнiсть дiї, швидкiсть, рiшучiсть, спокiй. Способи реанiмацiї.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:

10. Бедрiй Я.І., Джигирей В.С., Кидасюк А.І. та iн. Охорона працi:Навчальний посiбник. - Львiв: ПТВФ «Афiша», 1997. 258 с. 11. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник.-Вид.3-є, переробл. доп. – Львів: УАД, 2006.-336 с. 12. Катренко Л.А., Пiстун I.П. Охорона працi в галузi освiти: Навчальний посiбник. - Суми: Унiверситетська книга, 2001. - 339 с. 13. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профiлактична медицина. Загальна гігієна з основами екологiї. - К.: Здоров’я, 1999. - 694 с. 14. Геренчук К.., Раковська Е.М., Топчiєв О.Г. Польовi географiчнi дослiдження. - К., 1975. 15. Дмитрук О.Ю., Щур Ю.В. Безпека життєдiяльностi географа з основами професiйної пiдготовки. - Кив, 1998. - 126 с. 16. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. - К: Вища шк., 1994. - 191 с. 17. Крачило М.П. Органiзацiя роботи з географiчного краєзнавства i туризму.- Київ: УМ-КВО, 1988. - 200 с. 18. Коструб А.А. Медицинский справочник туриста. М., 1990.

ДИСИПЛІНА «МЕДИЧНА ГЕОГРАФІ» Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю: іспит Мета медичної географії – сприяти проведенню заходів, спрямованих на збереження й зміц-нення здоров’я населення та підвищення продуктивності праці; на профілактику різних хво-роб, а також раціональну організацію медичного обслуговування населення на конкретній території. Завдання медичної географії – вивчення властивостей географічного середовища в процесі їх впливу на здоров’я населення. При цьому потрібно вивчати вплив як окремих компонентів середовища (клімату, грунтів, вод, рослинності, тваринного світу), так і медико-географічних властивостей природно-територіальних і природно-виробничих комплексів. Модуль 1. Основні напрямки та методи наукових досліджень Вступ. Історія розвитку медичної географії. Основні напрямки наукових досліджень Мета, предмет i завдання курсу «Медична географія”, обсяг, змiст i порядок його вивчення. Хронологія розвитку медико-географічних досліджень, основні напрямки досліджень. Методи медико-географчних дослі-джень. експедиційні методи. Стаціонарні методи медико-географічних досліджень. Камера-льна робота з медико-географічними показниками. Чинники географічного середовища і здоров’я людини. Природні та антропогенні чинники виникнення хвороб та їх класифікація. Геохімічні чинники. Геофізичні чинники Обчислення інтенсивних показників захворюваності населення. Захворюваність та смертність населення -Самостійна робота) Обчислення стандартизованих показників захворюваності населення

176

(Загальна медична географія світу (робота В.О.Шевченко, В.М.Гуцуляка, Г.Л. Нечипорен-ко) Адаптація організму людини Адаптація людини до екстремальних умов навколишнього се-редовища Основні методи медико-географічних досліджень Складання карт захворюваності населення. Шкала перемінних інтервалів. МОДУЛЬ 2. Географія, значення та проблеми медичної географії Географія окремих хво-роб людиниЕндемічні хвороби (воло, флюороз, анемія). Географія хвороб.- Уровська хворо-ба, уролітіаз, подагра, міопія, главкома.- Серцево судинні хвороби. Нозогеографія.- Злоякісні новоутворення. Нозогеографія злоякісних хвороб -Передумови воднонітритної інтоксикації. - Хвороби, пов’язані з особливостями харчових режимів. - Інфекційні та паразитичні хвороби (клішовий енцефаліт, чума, лихоманка, туляремія, бру-цельоз, холера, та ін.). Нозогеографія світу 5. Загальні особливості (природні ті соціально-економічні фактори, розвиток епідем-географічного напряму) інфекційних та паразетарних хвороб; 6. Основні закономірності географічного поширення епідеміологічних явищ; 7. Епідеміолого-географічне районування світу; 8. Епідеміологія як наука. Світові нозоареали окремих інфекційних хвороб Визначення кореляційних залежностей між захворюваністю і факторами довкілля. Сітка кон-трольних точок. а) Обчислення коефіцієнта кореляції захворюваності раком шкіри і сонячного радіацією; Медико-географічні особливості окремих регіонів світу. 1. Медико-географічні особливості України 2. Медико-географічні особливості Чернівецької області Значення та проблеми ме-дичної географії в Україні Значення медичної географії в Україні. (Аналіз реферативних жу-рналів "Медицинская географія») самостійна робота. Складання карт медико-географічних захворювань.Обчислення коефіцієнта кореляції між за-хворюваністю раком шкіри і температурою повітря; Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і сильними вітрами; Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і швидкістю вітром; Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і засухами; Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і пиловими бурями ІІІ. Література до вивчення курсу 8. Авцын А.А. Введение геогроафическую паталогию. 1972 г. (фундаментальная робота). 9. Гуцуляк В.М., Шевченко В.А. Методичні вказівки до практичних занять з методичної гео-графії і екології. – Чернівці: ЧДУ, 1991.-38с. 10. Гуцуляк В.М. Медична географія. – Чернівці: Рута, 1997.-72 с. 11. Ковальский В.В. Геохимическая єкология, 1962. 12. Шошин А.А. Основы медицинской географии,1962. 13. Чаклин А.В. Медицинская география, М.:, 1977. 14. Шевченко В.О., Гуцуляк В.М., Нечипоренко Г.Л. Загальна медична географія світу. – К:, 1998.-17с. 8. Гуцуляк В.М. Геохімія ландшафту. Чернівці: Рута, 1994.-82 с. 9. Лазарев В.П. Введение геогигиену, 1966. 10. Медецинская география. Реферативный журнал. 11. Мерков А.М., Чаклин А.В. Статистическое изучение злокачестввеных новообразований ( учебное пособие ). – М.:Госизд. Мед.литература. 12. Принцыпи и методы медико-географического картографирования.-Иркутск, 1968. 13. Прохов Б.Б. Медико-географические особености територии (текст) Атлас Тюменской об-ласти.-М.,1976. 14. Фельдман Е.О: Медико-географические исследования Молдавии. Кишинев,1977. 8. Авцын А.А. Введение геогроафическую паталогию. 1972 г. (фундаментальная робота).

177

9. Гуцуляк В.М., Шевченко В.А. Методичні вказівки до практичних занять з методичної гео-графії і екології. – Чернівці: ЧДУ, 1991.-38с. 10. Гуцуляк В.М. Медична географія. – Чернівці: Рута, 1997.-72 с. 11. Ковальский В.В. Геохимическая єкология, 1962. 12. Шошин А.А. Основы медицинской географии,1962. 13. Чаклин А.В. Медицинская география, М.:, 1977. 14. Шевченко В.О., Гуцуляк В.М., Нечипоренко Г.Л. Загальна медична географія світу. – К:, 1998.-17с.

ДИСЦИПЛІНА «ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ КАРПАТ І ПОДІЛЛЯ» Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити) Форма контролю: іспит

1. Пояснювальна записка 1.1. Мета викладання дисципліни Сучасне природокористування є основною причиною природної та господарської видо-

змін навколишнього природного середовища (НПС), яке в останні роки набуває особливого ста-тусу глобально зміненого (“global change”) – геоекологічного. Як наслідок розширюється і по-глиблюється "світове" розуміння охорони природи, виникає необхідність інтегрованого дослі-дження природно-господарських, екологічних і соціальних явищ та процесів. Це завдання офіційно озвучується в 1992 році на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро – “Порядок денний ХХ1 століття”. Word Summit у Йоганнесбурзі (2002 рік) і є яскравим доказом акцентуації питань на урівноваження „здоров’я” НПС – середовища, близького до природного та раціонально зміненого господарськими процесами. Предмет „Географія Карпато-Подільського регіону” спрямований на засвоєння конструктивних положень сучасного географічного аналізу території Українських Карпат (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська і Чернівецька територіально-адміністративні області) і Подільської височини (Тернопільська, Хмельницька і Вінницька територіально-адміністративні області). Зміст дисципліни націлений на виявлен-ня сучасних аспектів природно-господарської різноманітності та екологічного стану території.

1.2. Завдання вивчення дисципліни Для виявлення географії Карпато-Подільського регіону вирішуються наступні завдання:

узасадження погляду про регіональність природно-господарської різноманітності та проведення її ретроспективної характеристики – основи до прогнозу-вання господарських процесів;

виявлення геокомпонентних властивостей КПР та природно-господарської різноманітності;

проведення еколого-географічного аналізу сучасного природокористування КПР;

поглиблення теоретико-методологічних засад еколого-прогнозної оцінки природ-но-господарської різноманітності шляхом виявлення а) методологічних підходів до оцінки стану НПС, б) оцінки як показника сучасного стану природно-господарської різноманітності; визначення важливості просторового аналізу природно-господарської різноманітності; окрес-лення основних підходів до вивчення екологічного стану території;

виявлення сутності прогнозу, як методу дослідження природно-господарської різноманітності;

створення перспективної моделі природно-господарської різноманітності КПР в контексті державних та регіональних інтересів.

1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни 1. Чітко уявляти об’єкт дослідження – територія Карпато-Подільського регіону України. 2. Орієнтуватися у сучасних предметних напрямках географічної науки та методах її

дослідження, що апробовані для території Карпато-Подільського регіону.. 3. Обґрунтувати теоретико-методологічні та методичні виміри екологічного стану

природно-господарської різноманітності. 4. Використовувати новітні методи дослідження, зокрема а) загальнонаукові (ретро-

спективний, системний, структурний), б) дисциплінарні (аналіз літературних джерел, природних

178

аналогій, картографічний, статистичний, польових фізико-географічних досліджень), в) міждисциплінарні (моделювання, математичного картографування, головних компонентів, авто-прогноз), ін.

5. Використовувати рейтингові оцінки (індексну, бальну, експертну),і комп’ютерні про-грами, зокрема MATHEMATICA (для розрахунків власних векторів дослідження), STATISTICA (для складання прогнозних моделей), Microsoft Excel (для розрахунків окремих властивостей геокомпонентної структури), MAТCAD (для обчислення власних значень методу головних компонентів), використовувати матеріали Державного комітету статистики України, щорічників „Довкілля України”, фондові джерела Державного архіву України, нормативно-правові документи.

Завдання курсу “Географія Карпато-Подільського регіону (КПР)”. Дослідження Кар-пато–Подільського регіону у працях М.С. Андріанова, В.Г. Бондарчука, А.Т. Ващенка, Л.І. Воропай, М.О. Куниці,К.І. Геренчука, І.Д. Гофштейна, Л.М. Кудріна, П.М. Цися, М.М. Кой-нова, В.В. Онікієнка, О.І. Шаблія, О.Т. Діброви та ін. 12, 22, 30, 51, 55, 82, 96.

Джерела географічної інформації про територію КПР. Перші історико-географічні згадки про територію КПР. Методичні аспекти дослідження Карпато-Подільського регіону. Геополітичне положення КПР. 11, 12, 20, 21, 24, 30, 51, 118.

Геологічна будова Карпато-Подільського регіону. Корисні копалини. Паливні корисні копалини. Рудні корисні копалини. Нерудні корисні копалини. Мінерально-сировинні ресур-си КПР. 6, 22, 25, 106.

Рельєф регіону. Вплив рельєфу на клімат КПР. 55, 59, 109, 113. Кліматичні умови та ресурси КПР. Кліматоутворюючі чинники: сонячна радіація,

циркуляція атмосфери, земна поверхня. Метеорологічні елементи. 10, 37, 51, 69. Водні ресурси Карпато-Подільського регіону. Водні ресурси, їх значення і викори-

стання. Практичне використання термальних і підземних вод. 31, 51 Грунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Диференціація грунтово-рослинного по-

криву і тваринного світу на рівнинних і гірських територіях. Різновидність ґрунтового покри-ву КПР. Земельні ресурси КПР. 2, 38, 61, 102.

Структура рослинного покриву території КПР. Лучна і степова рослинність. Зміна рослинного світу під впливом господарської

діяльності людини. 103. Тваринний світ рівнинних і гірських територій. Мисливсько-промислове значення тва-

ринного світу КПР. Фауністичні ресурси КПР. Флористичні ресурси КПР. 51 Зміна природних умов під впливом господарської діяльності людини. Ландшафти і

фізико-географічне районування Карпато-Подільського регіону. Класифікація природно-територіальних комплексів. Обґрунтування схеми фізико-географічного районування. Ландшафтні зони, краї, області, райони. 3, 51, 63, 64, 65, 73.

Географічні проблеми раціонального використання природних ресурсів і охорони при-роди в Карпато-Подільському регіоні. Поселенське природокористування.

Поселенські ландшафти КПР. 12, 23, 51, 90, 111. Лісові ресурси КПР. Лісове природокористування. Лісогосподарські ландшафти. 14,

51, 119. Рекреаційне природокористування. Рекреаційні природно-господарські ландшафти. 9,

17, 51. Характеристика територіально-адміністративних районів території КПР. Основні екологічні проблеми на території КПР. Антропогенні ландшафти КПР. 8, 51.

Екологічна оцінка стану навколишнього природного середовища КПР. Ретроспективна характеристика процесів господарювання КПР. Інноваційні чинники сучасного розвитку території. 4, 5, 15, 26, 28, 70, 77, 79, 84, 85, 98

Антропогенне навантаження на територію КПР. Природно-господарські комплекси КПР. Просторовий аналіз процесів природокористування. Географічний паспорт територіально-адміністративних областей КПР. Основні види природокористування. 7, 18, 41, 43, 44, 51, 65, 71, 100.

Прогнозна оцінка зміни довкілля території КПР. Природно-господарська різноманітність КПР. Питання раціонального природокористування та охорони природи

179

території КПР. Природоохоронний фонд КПР. Природоохоронні ландшафти. 42, 51, 58. ДИСЦИПЛІНА «ГЕОГРАФІЧНІ ОСНОВИ ЕТНОГЕНЕЗУ» Кількість годин (кредитів): 108 (3) Форма контролю: залік

1. Пояснювальна записка 1.1 Мета викладання дисципліни. Метою курсу виступає виявлення специфічного об’єкту дослідження курсу, його особ-

ливостей та завдань, визначення історичної динаміки етнічних спільностей, простеження вза-ємодії етносів із ландшафтом, аналіз умов виникнення, чинників розвитку етносів, часового означення їхнього фазового поступу, розгляд історичних і природних передумов постави слов’ян та характеристика етапів розвитку українського етносу.

1.2 Завдання вивчення дисципліни. - вивчити основні теоретичні положення теорії етногенезу; - простежити географічні особливості етногенезу та роль природного чинника у

розвитку етносів; - проаналізувати динаміку розвиту етнічних спільностей у взаємодії з ландша-

фтом; - охарактеризувати природні та історичні передумови, основні етапи станов-

лення українського етносу. 1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. У процесі вивчення курсу “Географічні основи етногенезу” студент повинен:

- знати основні поняття, теоретичні положення, історію розвитку етнологічної науки; - розуміти та вміти проаналізувати історико-географічні особливості заселення етнічної

території українців; - розуміти і вміти аналізувати географічні особливості розвитку українського етносу.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ). ЗМ. 1 Етнос як об’єкт вивчення етнології. Основні категорії НЕ 1.1. Етнологія – наука про етнос. Етнологія – як самостійна наука. Об’єкт і предмет ви-вчення етнології. Понятійно-термінологічне підґрунтя слова “етнос”, ключові поняття в теорії етносу. Ієрархія етнічних спільностей. НЕ 1.1.1. Структура етносу. Основні теорії ієрархії етносів. Суб- та суперетноси. НЕ.1.1.2 Визначення оптимальної етнічної території українців та інших етносів. Визначення коефіці-єнта етнічної спільності українців. Визначення коефіцієнта етнічної спільності етносів світу. По-будова картографічних моделей розподілу коефіцієнта етнічної спільності. НЕ1.2. Етнос – як системна цілісність і об’єктивна реальність. Питання існування етносів. Етнос і відчуття часу. Етнічні процеси та взаємовідносини між етносами. НЕ 1.2.1. Поняття етнічності та основні підходи до його розуміння. Сучасні підходи до ви-

значення етнічності Проблема етнічності у вітчизняній етногеографічній науці. НЕ 1.3. Взаємодія етносів і ландшафтів у межах етноценозів. Взаємовідносини етносів і ландшафтів. Їхня роль у виникненні етнічних спільностей. Значення поєднання ландшафтів для етносів. Становлення антропогенних ландшафтів. НЕ 1.3.1. Етногенез і біосфера Землі. Основні положення концепції етногенезу Л.М. Гумільова. НЕ1.3.2. Вибіркова характеристика етнічного складу населення країн світу за кількістю у ньому етні-чних груп.. Визначення соціоетнічної густоти. Визначення етнічної різноманітності населення країн.

НЕ 1.4. Природні умови і демографічні аспекти етносу. Взаємодія довкілля й окремих елеме-нтів відтворення населення: народжуваності, смертності, захворюваності, тривалості життя. Принципи демографічної адаптації етнічних спільностей до умов їхнього існування. Демогра-фічні критерії оцінки життєздатності етносів і стійкості етно-екологічних систем. НЕ 1.4.1. Етнолінгвістична класифікація народів світу. Класифікація народів світу за мовною ознакою. Географічні та історичні особливості поширення мовних сімей. НЕ 1.4.2. Етнічні демографічні процеси. Етнічні демографічні процеси до ХХ ст. Етнічні демо-графічні процеси у ХХ – поч.ХХІ ст. ЗМ 2. Етногенез: етапи, процеси та властивості

НЕ 2.1. Утворення етносів: Особливості початку розвитку етносів. Необхідна умова етнічного прологу і подальшого етнічного процесу.

180

НЕ 2.1.1. Поняття ментальності та його основні типи. Ментальність та архетипи. Типи ментальності НЕ 2.1.2. Релігійний склад населення світу. Конфесійна класифікація народів світу. Географічні та іс-торичні особливості поширення основних світових релігій. НЕ 2.2 Пасіонарність та її роль в етногенезі. Пасіонарії, субпасіонарії. Природа пасіонарності. Па-сіонарний поштовх. Етнічне поле, його ритм. НЕ 2.2.1. Етнос і культура. Культура та її етнічні функції. Сучасні світова культура й етнічні культури. НЕ 2.2.2. Антропологгічна класифікація народів. Великі раси: історико-географічні особливості поши-рення. Перехідні та змішані раси. НЕ 2.3. Розвиток етнічної системи. Зміна пасіонарності із ходом етнічного процесу. Вік етносу. Негативні значення в етногенезі. НЕ 2.3.1 Географічний чинник у становленні етнічного стеоретипу й образу. Сутність етнічного стеоретипу та його географічне підґрунтя. Етнічний обра НЕ 2.3.2 Народи Європи. Етногенез та етнічна історія Європи. Етнічна характеритика народів Євро-пи. Регіональні особливості традиційно-побутової культури народів Європи НЕ 2.4 Характеристика фазової динаміки етносів. Фаза пасіонарного підйому і перегріву. Осо-бливості фазових переходів (зміщень). Фаза надламу і фаза інерції та її своєрідність. Винятко-вість фази обскурації. Розвиток етносу після кінця (меморіальна фаза, гомеостаз). Н.Е. 2.4.1.Етнічна ідентичність та стеоретип поведінки. Етнічна ідентичність та її ознаки. Етніч-на психологія. НЕ 2.4.2 Народи Азії. Етногенез та етнічна історія Азії. Загальна характеристика азіатського регіону та його народів ЗМ 3. Географічні основи етногенезу українського народу НЕ3.1 Зародження українського етносу. Питання витоків (джерел) слов’яноукраїнської пра-батьківщини. Загальний огляд проблеми походження українців НЕ3.1.1. Народи Америки. Етногенез та етнічна історія. Державні утворення Центральної та Пі-вденної Америки. Сучасний етнічний склад НЕ 3.2 Слов’яноукраїнська етнічність археологічних культур та початок розвитку україн-ського етносу. Особливості зародження праслов’янських етнічних рис у мезолітичну та нео-літичну добу. Початок розвитку українського етносу протягом енеоліту, бронзової та залізної доби. НЕ 3.2.1 Трипільська культура та її роль в становленні українського етносу. Географічні особ-ливості появи і поширення трипільців на території України. Особливості традиційно-побутової культури трипільців. НЕ 3.2.2 Народи Африки та Австралії. Етногенез та етнічна історія Африки та Австралії. Етнічна характеристика народів Африки та Австралії. Регіональні особливості традиційно-побутової культури народів Африки та Автралії. НЕ 3.3 Постава сучасної української нації та оптимальної етнічної території. Фаза підйому, Акматична фаза. Фаза надламу. НЕ 3.3.1 Менталітет українського народу. Історична ретроспектива становлення українського мен-талітету. Особливості українського менталітету. Н.Е. 3.3.2 Характеристика етнічного складу населення України а кількістю етнічних груп. Соціоетні-чна густота поселень України. Етнічне різноманіття України.

ІІІ. Література до дисципліни 70.Бромлей Ю.В. Очерки теории єтноса. – М., 1983. 71.Бромлей Ю.В. Современные проблемы этнографии. – М.,1984. 72.Гумилёв Л. Этногенез и биосфера Земли. – Л.: Гидрометеоиздат, 1990. 73. Народы мира: историко-этнографический справочник // Под ред. Ю.В. Бромлея. – 1988 74.Нельга О.В. Теорія етносу. Курс лекцій. – К., 1997. 75.Страны и народы. Науч.-попул.геогр.-этногр. изд. в 20-ти т./Под. ред. С.И. Брук и В.В. По-

кшишевского. – М.: Мысль, 1978. – ТТ.1-20 76.Хоптяр Ю.А. Етнологія: Навчальний посібник . – Кам’янець-Подільський: ПП Мошак М.І.,

2005. – 144 с. 77.Юрій М.Ф. Етнологія: Навчальний посібник. – К.:Дакор, 2006. – 360 с. 78.Географічна енциклопедія України: в 3 т. - К.: Укр. рад. енциклопед., 1989-1990. - Тт. 1,2. 79.Географія українських і суміжних земель. - Краків-Львів: Українське видавництво, 1943. 80.Енциклопедія українознавства. Словникова частина. - Париж-Нью-Йорк: Молоде життя,

1955-1984. - ТТ. 1-10. 81.Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. - Львів: Світ, 1993. - 176 с. 82.Петров В. Походження українського народу. - К.: МП “Фенікс”, 1992. - 192 с 83.Круль В.П. Ретроспективна географія поселень Західної України: Монографія. – Чернівці:

Рута, 2004. – 382 с.

181

84.Круль В.П. Краєзнавство: історична географія. Конспект лекцій /За ред. Я.І. Жупанського. – Чернівці: ЧДУ, 1999. – 107 с.

85.Українська народність: нариси соціально-економічної і етно-політичної історії. - К., 1990 Юрій М. Етногенез та менталітет українського народу. – К.: Либідь, 1996. – 272 с

86.Пономарьов А. Українська етнографія. – К.: Либідь, 1994. – 320 с. 87.Пономарьов А. Етнічність та етнічна історія України. – К.: Либідь, 1996. – 272 с. 88.Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов’ян. – К.: Наукова думка,

1991. 89.Петров В. Походження українського народу. – К.: МП “Фенікс”, 1992. 90.Українська народність: нариси соціально-економічної і етно-політичної історії. – К., 1990. 91.Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняхов І.Т. Археологія та стародавня історія України. –

К.: Либідь, 1992 ДИСЦИПЛІНА «ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»

Кількість годин:108 год. (3 кредити) Форма контролю – екзамен

Гуманізація освіти потребує від викладача вищої школи психологічної зверненості як до особистості студента, так і до себе, що підвищує вимоги психолого-педагогічного забезпе-чення навчально-виховного процесу. Саме тому в підготовці магістрантів до науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі виникає потреба у підвищенні теоре-тичних психолого-педагогічних знань, практичному оволодінні методами самопізнання та самовдосконалення забезпечення готовності до організації навчального процесу у вищій школі. Виконанню окреслених завдань в педагогічному соціумі сучасного ВНЗ, зокрема в процесі підготовки магістрів, покликаний інтегрований курс «Педагогіка та психологія вищої школи».

Метою даного навчального курсу є ознайомлення студента, як майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації тво-рчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; теоретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних проце-сів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічного знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір.

Після опанування змісту даної навчальної дисципліни студент повинен оволодіти наступ-ними компетенціями:

1. Знання: - специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі професійної діяльно-

сті; понятійно-категоріального апарату інтегрованого навчального курсу; принципів, методів, форм організації педагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфіки застосування новіт-ніх технологій навчання у вищій школі; особливостей управлінської діяльності у ВНЗ; психо-логічних закономірностей психолого-педагогічних умов ефективності організації процесу на-вчання і виховання у вищій школі.

- психолого-педагогічних основ діяльності основних підрозділів вищого навчального за-кладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в кон-тексті вимог Європейського освітнього простору, основних методів профорієнтації студентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів і форм активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого-педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові особливості студентського віку, основні компо-ненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та зако-

182

номірності формування і прояву Я-концепції студента; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог до нього.

2. Вміння: педагогічний досвід зарубіжних вищих навчальних закладів; організовувати виховну ро-

боту- проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну програму, лекцію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу;

- організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх самостійну роботу та на-укову творчість; готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студентів, стиму-лювати самостійну роботу студентів; забезпечувати управління ВНЗ; використовувати зі сту-дентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію; аналізува-ти сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню систему.

Навчальним планом на вивчення інтегрованого курсу "Педагогіка та психологія вищої школи" передбачено 108год.(3 кредити), два модулі: модуль «Педагогіка вищої школи» та модуль «Психологія вищої школи», кожен з яких містить свої змістові модулі (ЗМ). Кожен змістовий модуль містить навчальні елементи (НЕ) – теми лекційних занять.

Після вивчення дисципліни проводиться підсумковий модуль-контроль-екзамен.. Змістовий модуль 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

НЕ 1.1.Педагогіка вищої школи як наука (2 год.) Предмет педагогіки вищої школи. Основні категорії педагогіки вищої школи. Місце педа-

гогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження.

НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні (2 год.) Структура вищої освіти в Україні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рам-ках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої осві-ти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних за-кладах України. Управління вищою освітою в Україні.

Змістовий модуль 2 ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС У ВИЩІЙ ШКОЛІ НЕ 2.1.Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі (2 год.)

Сутність і структура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Законо-мірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Струк-тура діяльності суб’єктів навчального процесу.

НЕ 2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації(2 год.) Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика на-

вчальних планів, програм і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливості використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів навчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі.

НЕ 2.3. Форми організації навчання у вищій школі (2 год.) Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, мето-

дика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведен-ня. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців.

НЕ 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі (2 год.) Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ді-

лових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технології навчання у ВНЗ.

183

НЕ 2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів (2 год.) Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації контролю.

Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методи самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок сту-дентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання ре-зультатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань.

НЕ 2.6. Виховна робота зі студентською молоддю (2 год.) Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання студе-

нтської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні на-прями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове вихо-вання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.

Змістовий модуль 3 УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ШКОЛОЮ НЕ 3.1. Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу (2 год.)

Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його ді-яльності. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ. Органи громадського самовряду-вання у вищих навчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ.

МОДУЛЬ «ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ» Змістовий модуль 1 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ НЕ 1.1. Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологічних

досліджень. Психологія вищої школи як галузь психологічної науки: предмет, завдання, зв’язок з

іншими галузями психологічних знань. Принципи, методи та методики психологічних дослі-джень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психології вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження.

Не 1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи

Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучасних студентів. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція)

Змістовий модуль 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ТА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

СТУДЕНТІВ НЕ 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у

навчально-професійній діяльності Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. Професіоналізація особистості

студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мо-тиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Роль самовиховання в професійному зростанні студента.

НЕ 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів. Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. Роль мотивації в навчально-

професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студе-нтів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. Психологічні передумови і

184

показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішності і шляхи їх усунення.

НЕ 2.3. Психологія виховання особистості студента як фахівця з вищою освітою. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та мета, зміст, завдання вихо-

вання студентів. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповід-них функцій виховання. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчально-му закладі та їх характеристика.

НЕ 2.4. Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховним процесом у ви-щій школі.

Освіта як система, характерні для неї особливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління.

Змістовий модуль 3. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВНЗ

НЕ 3.1. Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи.

Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача.

НЕ 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами. Психологічна характеристика педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування як форма

контактної взаємодії. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні виклада-чів і студентів. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика. НЕ 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запо-

бігання та вирішення. Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання. Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.

Література 1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. Навчальної літератури,

2003. – 316 с. 2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с. 4. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. –

399 с. 5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав»,

2007. – 352 с. 6. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К.,

1993. 7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005. 8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.: Скор-піон, 2000. - 120 с.

9. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому навчаль-ному закладі. - К., 1996

10. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній сис-темі підготовки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с.

11. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі кура-тора академгрупи. – К., 2007. – 304 с.

12. Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288. 13. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Терно-піль, 2001.

14. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія. - 2002. - №3.

15. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с. 16. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с.

185

17. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.

ДИСЦИПЛІНА «ПАЛЕОГЕОГРАФІЯ АНТРОПОГЕННУ» Кількість годин: 108 год. (3 кредити) Форма контролю – залік І. Пояснювальна записка

ДИСЦИПЛІНА «КАРТОГРАФІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ» Кількість годин: 81 год. (2,5 кредити) Форма контролю – залік І. Пояснювальна записка

ДИСЦИПЛІНА «ПРОБЛЕМИ ФІЗИЧНОЇ, ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ГЕО-ГРАФІЇ» Кількість годин: 108 год. (3 кредити) Форма контролю – залік

ЧАСТИНА 1. 1. Пояснювальна записка 1.1 Мета викладання дисципліни.

Вивчення об′єкту і предмету курсу, структури Фізичної (природничої) географії та її зав-дань, історії і перспективи розвитку. Головною метою курсу “Проблеми фізичної географії є ґрунтовна підготовка студентів з основ дисциплін природничо-географічного циклу.

1.2 Завдання вивчення дисципліни: – охарактеризувати науково-методологічну організацію курсу; – виявити особливості розвитку Фізичної географії та встановити характерні риси його

етапів; – виробити у студентів навички і уміння аналізу геоінформації, а також виявлення, по-

становки і розв’язання невирішених географічних проблем. 1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни. У процесі вивчення курсу студент повинен: – знати і розуміти основні поняття географічної науки, завдання, функції, структуру,

методи, особливості розвитку Фізичної географії; – розуміти й аналізувати природно-історичний процес, його чинники і складові; –знати та уміти ставити і розв’язувати невирішені географічні проблеми.

2. ЗМІСТОВІ МОДУЛІ (ЗМ) ТА ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ (НЕ) ЗМ1. Парадигма природничої географії НЕ 1.1 Вступ до курсу. Специфіка курсу. Об’єкт вивчення, цілі та завдання курсу. Зміст і структура курсу. Місце і роль курсу в системі загальної географічної підготовки магістрів. НЕ 1.2 Структура і зміст фізичної географії. Географія як цілісна наука. Її місце в системі на-ук. Структура географічної науки (4 блоки). Проблеми цілісної географії. Місце фізичної географії та ландшафтознавства в системній класифікації географічної науки. Географічна оболонка (ГО) і ландшафтна сфера (ЛС) Землі як об’єкти досліджень фізичної географії та ландшафтознавства. Проблемність їх пізнання НЕ 1.3. Головні напрямки в радянській фізичній географії. Сучасний стан науки в Україні. Основні фізико-географічні школи в колишньому Радянському Союзі та Україні, провідні вчені. НЕ 1.4. Фізична географія за кордоном. Розвиток фізичної географії у провідних країнах світу. ЗМ 2. Основи методології природничої географії НЕ 2.1 Атрибутивні положення науки. Наука, наукове знання і пізнання. Історія і філософія науки. Атрибути науки. Теорія і метатеорія науки. Зміст метатеорії природничої географії.

186

НЕ 2.2 Проблемні питання методології науки. Рівні методології науки. Методологічний зміст історичних етапів розвитку науки. НЕ 2.3. Методологічні проблеми міждисциплінарних дослідницьких підходів. Проблеми гуманістичного, глобалістського, ноосферо логічного, екологічного, екоеволюційного, синер-гетичного підходів НЕ 2.4. Загальні методологічні проблеми природничої географії. Наукові напрями природничої географії. Проблеми об’єктів., предметів , мови, суб’єктів природничої географії, природничо-географічної українізації й освіти ЗМ. 3. Проблемні питання галузевих природничо-географічних наук НЕ 3.1. Диференціація географічної оболонки. Основні фактори і закони диференціації гео-графічної оболонки НЕ 3.2 Основні питання геології та геоморфології. Геолого-геоморфологічні фактори фізико-географічної диференціації. Проблемні питання. НЕ 3.3 Основні питання кліматології та гідрології. Гідрокліматичні фактори диференціації географічної оболонки. Зміна клімату Землі і континентів. Роль стоку. Вода, як “кров” ланд-шафту. НЕ 3.4. Основні питання географії грунтів і біогеографії. Біогенні компоненти як фактори фі-зико-географічної диференціації. Грунти, як “дзеркало” ландшафту. НЕ 3.5 Основні питання палеогеографії. Палеогеографічний аналіз території. Проблемні пи-тання. НЕ 3.6. Основні питання ландшафтознавства. Особливості складання ландшафтних карт різ-них типів просторових структур. Аналіз ландшафтних карт. Проектування культурного ландшафту. НЕ 3.7. Ключові питання фізико-географічного районування. Принципи та методи фізико-географічного районування. Сучасна схема районування України. НЕ 3.8. Проблеми раціонального природокористування та охорони природи. Проблеми раці-онального природокористування та охорони природи. Ресурсна та екологічна проблеми. Роз-виток екомережі України. ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Анучин В.А. Основы природопользования: Географический аспект. – М.: Мысль, 1978. 2. Воропай Л.И. Основные проблемы физической географии. Група методологических про-

блем: Методические указания. – Черновцы, 1972. – 108 с. 3. Гвоздецкий Н.А. Проблемы физической географии. – Изд.МГУ., 1979. 4. Герасимов И.П. Советская конструктивная география: задачи, подходы, результаты. – М.,

1976. 5. Герасимов И.П. Экологические проблемы в прошлом, настоящем и будущем географии

мира. – М., 1985. 6. Геренчук К.І. Основні проблеми фізичної географії. – Київ, 1969. 7. Гуцуляк В.М. Ландшафтна екологія: Геохімічний аспект: Навч.посібник. – Чернівці: Рута,

2002. – 272 с. 8. Екологічні проблеми Буковини // За ред. В.П. Коржика. – Чернівці: Зелена Буковина,

2002. – 168 с. 9. Исаченко А.Г. Основы ландшафтоведения и физико-географическое районирование. – М.:

Висшая школа, 1965. 327с. 10. Исаченко А.Г. Теоретические основы прикладного ландшафтоведения // Доклады ин-та

географии Сибири и Дал. Востока, 1975. – С. 31-37. 11. Михайлов Н.И. Физико-географическое районирование: Учебник. М.: Изд-во Моск. ун-та,

1985. С. 59-106. 12. Мильков Ф.Н. Основные проблемы физической географии. – М.: Высшая школа, 1967. 13. Михно В.Б. Мелиоративное ландшафтоведение: Учебное пособие. – Воронеж: Изд-во

ВГУ, 1984. – 244с. 14. Николаев В.А. Проблемы регионального ландшафтоведения. М.: Изд-во Моск. ун-та,

1979. Гл. 3,4. 15. Охрана ландшафтов. Толковый словарь / М. Данева и др. М.: Прогресс, 1982. 271 с.

187

16. Пащенко В.М. Землезнання. Кн. Перша. Методологія природничо-географічних наук. – Київ: Б.в., 2000. – 320с.

17. Шищенко П.Г. Принципы и методы ландшафтного анализа в региональном проектирова-нии. – К.: Фотосоциоцентр, 1999. – 284 с.

ДИСЦИПЛІНА «ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС» Кількість годин: 36 год.(1кредит) Форма контроль – залік

Мета курсу «Вища освіта та Болонський процес» полягає в тому, щоб ознайомити сту-дентів з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонсь-кого процесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобами запровадження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати: - поняття «вища освіта», загальні засади формування і функціонування системи вищої

освіти та її інститути; - хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і ЄС; - зміст основних документів Болонського процесу, - механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення участі

ЄС у національних дослідницьких програмах, входження освіти і науки України у європейсь-ке інформаційне та освітнє поле;

- основні засади науково-технічного співробітництва України та ЄС; - специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи і Америки; - основні підходи, завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої

освіти; - характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи; - загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу; - структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням сту-

дента; - особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS; - зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS. - принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів

(ЕСТS) у вищу освіту України; - заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального

процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації. уміти: - аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного

розвитку держави; - аналізувати роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами; - аналізувати сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених

країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії; - здійснювати порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи; - характеризувати чинники євроінтеграції вищої освіти; - аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілей Болонського процесу; - формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчального закладу, факульте-

ту, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін.; - використовувати європейську систему «полегшеної шкали оцінювання» навчальних

досягнень студента; - визначати сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

Змістовий модуль 1 Загальні засади формування Зони європейської вищої освіти НЕ 1.1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави.

Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами Європейський вибір України – невід'ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія

та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в

188

Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробіт-ництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культу-рного розвитку.

НЕ1. 2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та

завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. За-клади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і ек-замени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз сис-тем вищої освіти у країнах Європи.

НЕ1. 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу

Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Хронологія подій Бо-лонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні докумен-ти Болонського процесу:

- Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбон-на, 25травня 1998 р.).

- Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Боло-нья, 18-19 червня 1999 р.).

- Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій ( Саламанка, 29-30 березня 2001 р.).

- До Зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відпо-відальних за вищу освіту(Прага, 13-19 травня 2001 р.).

- Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Мі-ністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.).

НЕ1. 4. Основні завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти

Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Бо-лонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкуренто-спроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.

Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.

Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів - системи накопичення кредитів (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякі-сних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запрова-дження програм, курсів, модулів із "європейським" змістом); навчання протягом усього жит-тя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конс-труктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.

Змістовий модуль 2 Європейська система перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищій освіті України

НЕ1.1. Європейська кредитно-трансферна система та система накопичення (ЕСТS) Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчаль-

189

них програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основні до-кументи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін.

Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з боку навчального закладу. Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента

(години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS. Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський координатор. Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної

дисципліни, змістового кредиту. Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план).

Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу. Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» на-

вчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS. НЕ1.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кре-

дитів (ЕСТS) у вищу освіту України Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних

компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зо-ни європейської вищої освіти.

Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав.

Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація зако-нодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кре-дитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації.

Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної систе-ми організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроб-лення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчан-ня за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; ство-рення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних гра-фіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи органі-зації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх осві-тньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношен-ня обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання). НЕ1.3. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу

(КМСОНП) у ВНЗ України Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо

запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навча-льних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Євро-пейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти Укра-їни та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчаль-ного процесу.

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему органі-зації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як

190

одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елемен-тів, відповідних певному навчальному об'єктові.

Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний па-кет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індиві-дуальним навчальним планом студента.

Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечен-ня КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень сту-дента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і ви-кладача.

Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхнього на-вчання. Стипендіальне забезпечення студентів.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Болонський процес: Документи/ Укладачі З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А. Га-

мон, Ю.І. Полеха. – К.: Вид.-во Європ. ун.-ту, 2004. – 169 с. 2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За ред.

В.Г.Кременя. – Тернопіль, 2004. – 384 с. 3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи вхо-

дження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво“Політехніка”, 2003. – 200 с.

4. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон, 2004. – 208 с. (Вища освіта в сучасному світі).

5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

6. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспек-тиви). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Боголюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с.

8. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник для студентів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с.

9. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи органі-зації навчального процесу. – К.: «Освіта України», 2005. – 278 с.

10. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В. Ситяшен-ко. – К.: Задруга, 2004. – 338 с.

11. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу: Документи і матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 188 с.

12. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-во Європ. ун-ту, 2004. – 127 с.

14. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.

ДИСЦИПЛІНА «ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА» Кількість годин: 54 год. (1,5 кредити) Форма контролю – залік І. Пояснювальна записка

Мета викладання дисципліни – розкриття особливостей демографічних проблем, огляд регіональних відмін демографічних процесів і демографічної політики; вивчення етніч-ної структури населення і проявів етнічних процесів.

Завдання вивчення дисципліни: – вивчити поняття історичні типи відтворення населення, концепція демографічного

переходу, демографічна революція, режими відтворення населення;

191

– розкрити територіальні особливості демографічних процесів у світі й Україні; – зрозуміти сутність демографічної політики в різних регіонах світу; – прогнозування демографічних процесів і статево-вікової структури населення.; – вивчити зміст основних етнічних термінів, типологію етнічних процесів; – дослідити територіальні відміни етнічної різноманітності населення України. Компетенції, якими має оволодіти студент в процесі вивчення дисципліни. У результаті вивчення дисципліни студент повинен:

знати: історичні типи відтворення населення, концепцію демографічного переходу, режими відтворення населення; основні демографічні процеси в світі та Україні, особливості статево-вікової структури населення в різних регіонах світу й Україні; демографічні втрати населен-ня; демографічну політику; основні етнічні терміни, етнічну структуру населення, типологію етнічних процесів; вміти: оволодіти методикою розрахунків і визначення територіальних відмін демографічних показників, що розкривають демографічну ситуацію, а також етнічну різноманітність насе-лення. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. Демографічна ситуація, демографічна політика (територіа-

льні відміни) НЕ 1.1 Відтворення населення та його історичні типи. Концепція демографічного переходу. Історичні типи відтворення населення. Демогра-

фічні революції та їх зміст. Демографічне постаріння. Поняття режиму відтворення населен-ня, його кількісні показники.

НЕ 1.2 Народжуваність Народжуваність, репродуктивна поведінка, потреба в дітях, планування сім’ї. Показ-

ники, що характеризують величину народжуваності. Загальна характеристика рівня народжу-ваності у світі. Регіональний огляд народжуваності у світі. Динаміка народжуваності в Украї-ні, її територіальні відміни.

НЕ 1.3 Смертність і тривалість життя Смертність, екзогенні та ендогенні причини смертності; перехід до сучасного типу

смертності. Тривалість життя, чинники смертності. Показники, що характеризують величину смертності. Регіональний огляд смертності у світі. Динаміка показників смертності в Україні, її територіальні відміни.

НЕ 1.4 Природний приріст населення. Природний приріст населення світу та регіональний огляд. Природний приріст насе-

лення України (у розрізі областей). НЕ 1.5. Статево-вікова структура населення

Структура населення за статтю. Регіональний огляд статевої структури населення світу. Віко-ва структура населення. Регіональний огляд вікової структури населення світу. Особливості статево-вікової структури населення в Україні. Прогнозування демографічних процесів.

НЕ 1.6. Демографічні втрати України Динаміка кількості населення України. Українські голодомори. Війни. Українська діаспора. Сучасне українське заробітчанство за кордоном. Сучасна демографічна криза в Україні.

НЕ 1.7. Політика народонаселення і демографічна політика. Політика народонаселення. Демографічна політика в окремих країнах світу. Демогра-

фічна політика в Україні. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2. ЕТНОСИ ТА ЕТНІЧНІ ПРОЦЕСИ СУЧАСНОГО

СВІТУ НЕ 2.1. Расовий склад населення світу Людські раси. Їх класифікація та походження. Характеристика людських рас. Геогра-

фічні особливості розповсюдження людських рас. НЕ 2.2. Етноси й етнічні процеси. Зміст основних етнічних термінів. Ієрархія етнічних спільностей. Типологія етнічних

процесів. Регіональні особливості проявів етнічних процесів. НЕ 2.3 Класифікація народів Географічна класифікація народів. Лінгвістична класифікація народів. Загальна харак-

192

теристика мов. НЕ 2.4. Етнічна структура населення України Етнічний склад населення. Етнічна різноманітність населення. Територіальні відміни і

динаміка етнічної структури населення в Україні. Етногеографічні особливості природного і міграційного руху населення. Урбанізація і етнічна структура населення. ІІІ. Література до вивчення курсу 1. Брук С.И. Население мира. Этнодемографический справочник. – М.: Наука, 1986. – 832 с. 2. Географія населення з основами демографії: Методичні рекомендації до практичних робіт / Укл. Джаман В.О. – Чернівці: Рута, 2005. – Частина 1. – 16 с. 3. Демографический энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1985. – 608 с. 4. Джаман В., Круль В., Чернюх Г. Демографія: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2002. – 160 с. 5. Заставецька О.В., Заставецький Б.І. , Ткач Д.В. Географія населення України. – Тернопіль, 2001. – 147 с. 6. Заставний Ф.Д, Географія України : у 2-х книгах. – Львів: Світ, 1994. – 472 с. 7. Заставний Ф. Демографічні втрати населення України. Голодомори, війни, еміграції. – Львів: видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 130 с. 8. Козлов В.М. и др. Народонаселение стран мира: справочник. – М., 1984. 9. Корж О.В. Курс лекцій з демографії. – Тернопіль: Інфотехцентр, 1998. – 140 с. 10. Крачило М.П. Географія населення. – К.: НМК ВО, 1992. – 180 с. 11. Курс демографии: учеб. пособие / под. ред. А.Я. Боярского. – М.: Финансы и статистика, 1985. – 391 с. 12. Население мира: Демографический справочник / сост. В.А. Борисов. – М.: Мысль, 1989. – 477 с. 13. Основы этнографии. – М.: Высшая школа, 1968. – 359 с. 14. Пономарьов А.П. Українська етнографія. – К.: Либідь, 1994. – 320 с. 15. Прибиткова І.М. Основи демографії. – К.: АртЕк, 1997. – 256 с. 16. Соціально-економічна географія світу / За ред. С. Кузика. – Тернопіль: Підручники і посі-бники, 1998. – 256 с. 17. Соціально-економічна географія України / За ред. О. Шаблія. – Л.: Світ, 1994. – 640 с. 18. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с. 19. Шаблій О. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. – Львів: Львів. націо-нал. ун-т ім. І. Франка, 2001. – 744с. 20. Стеценко С.Г. Демографічна статистика: Підручник. – К.: Вища школа, 2005. – 415 с. 21. Страны и народы. Общий обзор / Отв. ред. С.И. Брук, В.В. Покшишевский. – М.: Мысль, 1978. – 351 с. 22. Культура і побут населення України / В.І. Наулко та ін. – К.: Либідь, 1991. – 232. 23. Джаман В.О. Регіональні системи розселення: демогеографічні аспекти. – Чернівці: Рута, 2003. – 392 с. 24. Дністрянський М.С. Етногеографія України. – Львів: ВЦ ЛНУ, 2008. – 232 с.

ДИСЦИПЛІНА «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Кількість годин: 36 год. (1 кредит) Форма контролю – залік Пояснювальна записка 1. Мета курсу -формування базових уявлень студентів про інтелектуальну власність, роз-криття основних понять та об’єктів, що складають систему інтелектуальної власності, еконо-мічних аспектів, таких як оцінка та комерціалізація інтелектуальної власності, а також пра-вової охорони і правового захисту в юрисдикційній та неюрисдикційній формах.

2. Основні завдання: орієнтуватись в питаннях сфери інтелектуальної власності та ефек-тивно використовувати результати своєї творчої та технічної діяльності; розпізнавати по-рушення своїх прав на результат інтелектуальної діяльності та захищати їх; правильно оці-

193

нювати об’єкти інтелектуальної власності та отримувати від них комерційну вигоду; не порушувати прав інтелектуальної власності інших осіб.

Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), ЗМ1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини: Основні поняття. Еволюція інтелектуальної власності в Україні. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави. Система інтелектуальної власності: Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Суб'єкти права інтелектуальної влас-ності. Система законодавства України про інтелектуальну власність. Державна система пра-вової охорони інтелектуальної власності. Міжнародна система інтелектуальної власності. Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності: Мета і принципи правової охорони. Охорона прав на об'єкти промислової власності. Охорона прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном. Паризька, Бернська та Римська конвенції і їх принципи. Економіка інтелектуальної власності: Особливості права інтелектуальної власності як товару. Інтелектуальна власність як немате-ріальний актив. Мета і способи комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності. Види ліцензійних договорів та платежів. Договори лізингу та франшизи. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності: підходи та методи. Життєвий цикл об'єкта інтелектуа-льної власності. Захист прав інтелектуальної власності: Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності. Категорії спорів. Форми і порядки захисту права інтелектуальної власності. Способи захисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий, цивільно-правовий спосіб захисту та кримінальна від-повідальність за порушення прав. ІІІ. Література до вивчення курсу

6. Понікаров В.Д., Єрмоленко О.О., Медведєв І.А. Авторські права та інтелектуальна власність. Підручник. Х: ВД "ІНЖЕК", 2008. - 304 с.

7. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: “Інст. інтел. власн. і права”, 2005. – 108 с.

8. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.

9. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Популярно про інтелектуальну власність: абетка / За заг. ред. к.е.н. М.В. Паладія. – К.: ТОВ "Альфа-ПіК", 2004. – 56 с.

10. Дроб'язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с

АСИСТЕНТСЬКА ПРАКТИКА Шифр дисципліни Курс – 5; семестр – 10; всього годин – 108; 3 кредити. Вибіркова. Метою практики є оволодіння студентами-практикантами сучасних методів, формами

організації та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії, формування в них, на базі одержаних на географічному факультеті знань, професійних умінь і навичок для організації та проведення навчального процесу в академгрупах, прийняття самостійних рішень під час роботи зі студентами, виховання потреби систематичного поновлення своїх знань, творчого застосовування й оптималізації знань в педагогічній діяльності. Завдання практики - ознайомлення та засвоєння організаційних форм навчально-виховного процесу; вивчення системи організації і планування навчального процесу; наукової організа-ції праці викладача; оволодіння прийомами організації аудиторної та поза аудиторної роботи студентів.

Методика викладання та методи навчання: індивідуальні консультації, дискусії, екскурсії.

Оцінювання: диференційований залік.