4 АнонсУ наступному

номері «ВВ»

читайте: Ч

АС ДО

СПОВІДІ

факти з цього номера «ВВ»

2 3 4Самобуди ще

можна легалі-зувати до кінця поточного року. Читайте на

Стор. 8

ЗНО: прірва на-дій або шанс на удачу? Чи варто боятися зовніш-нього оцінюван-ня – читайте на

Стор. 4

В и з н а ч е н о чемпіонів району з волейболу. Про перипетії спор-тивної боротьби читайте на

Стор. 11

Любі жінки!Зі святом, рідні, кохані,

шановні, прекрасні. Нехай весна живе у Вашому серці. Щодня, за будь-якої погоди та при будь-якому настрої. А на-стрій нехай Вам забезпечують ті, хто поряд, хто любить Вас і кого любите Ви.

Добрі і ласкаві, мужні і ранимі, такі хоробрі і такі тен-дітні, Ви – найдорожче, що є в житті чоловіків. Охоронниці домашнього вогнища, берегині роду людського, Ви на-роджуєте і виховуєте дітей, передаючи з покоління в по-коління традиції високої духовності, культури, працьови-тості. Щедрість Ваших душ зігріває, сила духу – захоплює, а краса – вселяє віру в те, що світ буде врятований.

Від усієї душі бажаємо Вам величезного жіночого щастя, любові і добра! Нехай там, де Ви з’являєтеся, розцвітають посмішки і чуються компліменти. Будьте ко-ханими та щасливими!

Голова райради Голова райдержадміністрації Василь КОВЕНЬКО. Володимир ТКАЧУК.

Шановні землевпорядники!Розвиток суспільства за всіх

часів був пов’язаний із землею, яка і тепер залишається основним засобом для існування людства і джерелом суспільного багатства.

В Україні професія землевпо-рядника завжди користувалася повагою, тому що вона присвяче-на безцінному скарбові країни – її землі. Землевпорядники стежать за тим, щоб земля ви-користовувалася раціонально й ефективно.

У день Вашого професійного свята від чистого сер-ця вітаємо Вас і бажаємо успіхів, здоров’я і довгих років життя. Нехай у Вашому житті буде більше приємних хви-лин, а тимчасові незгоди і негаразди залишаються десь осторонь.

Зі святом Вас!Голова райради Голова райдержадміністрації

Василь КОВЕНЬКО. Володимир ТКАЧУК.

Дорогі володимирчани!Тарас Шевченко – наш давній

оберіг, що утримує наш етнос та ідентифікує його у світі серед усіх інших. Це родзинка нашої культу-ри, наша неосяжна спадщина. Чи

не тому відзначення Шевченківських Днів навесні додає нам духовної снаги, як і Різдвяне та Великоднє свята?

Тож не забуваймо про світоча української нації Та-раса Шевченка. Шануймо його пам’ять і в дні свят, і в дні праці. І найкращою даниною шани Кобзареві буде наша відданість ідеї зміцнення Української держави — тієї “сем’ї вольної, нової”, якою її хотів бачити Кобзар.

Голова райради Голова райдержадміністрації Василь КОВЕНЬКО. Володимир ТКАЧУК.

Від усієї душі вітаємо прекрасну половину нашо-

го колективу, а також усіх жінок району з Міжнарод-ним жіночим днем 8 Березня!

Бажаємо Вам величезного жіночого щастя, любові і добра!

Нехай поруч з Вами завжди бу-дуть лише гідні люди, а серед них – чоловік, з яким будуть нестрашні будь–які негоди! Бажаємо, щоб кожен при-йдешній день Ви зустрічали з посмішкою, з передчуттям радості, із впевненістю і щиросердечним спокоєм! Із свя-том весни, краси і любові! Хай щастя і радість несе кожна мить, всього у житті хай буде доволі, на кожному кроці за-вжди хай щастить!

ПП Бортнік А. А.

1Нелегальним

пилорамникам дали місяць часу, щоб вийти із «тіні». Читайте на

Стор. 2

Краю рідненький, дай мені крила…

Ялинки стояли, мов зачаровані. На них тихо-тихо білою ошатою лягав перший сніг. І вони,

мов у казку, манили-запрошували всіх, хто виходив з приміщення обласної держадміні-

страції. Така висока установа, але ялинки біля неї кожному навіюють сокровенне.

Та хоч і рідко буває вільна хвилина по-думати про все, що хочеш, але буває. Можеш

помріяти, повернутись у минуле чи заглянути в майбутнє. Тим паче – у свій день народжен-

ня. У Світлани він – коли падає білий сніг. І хоч не прийнято було в родині цим хвалитися чи гучно відзначати, все ж своєю долею вона

зобов’язана Богові й батькам…

25 грудня не лелека, а сам Господь-Бог приніс володимирчанам Іванові Бенедиктовичу та Васи-лині Яківні Сад донечку. Одинадцяту. І останню у батьків. Першою взяла її на руки найстарша сестра Галя. І всі братики й се-стрички по черзі підходили до немовляти. За кожен прожитий день тут звикли дякувати Богові. Тож і нині дякували за появу своєї найменшенької, подумки благословили її, а мамі

просили здоров’я та сили. Дивлячись на це, і батьки почувалися молодими та щасливими.

За обрій хмарами сплив-ли роки. Відлітали журавлі. І діти з сімейного гніздечка Садів теж відлітали.

Найстарша Галина об-рала стезю медика і все життя віддала Сарнам. Віктор, відомий у Володи-мирці художник, проживає у США. Микола здобув дві вищі освіти, працював інженером у Сімферопо-лі, але рано погасла його

зоря. Валерію до вузів-ської освіти доля додала два роки Афганістану; нині проживає у Кузнецовську. Так само у Кузнецовську Людмила.

А от Тетяна – справ-жня гордість нашого краю. Закінчила Львівську полі-техніку. Спеціалізується з економічної кібернетики. Професор. Живе і працює у Москві. Вхожа в Акаде-мію наук (втім, це – окрема тема). Іван виїхав в Амери-ку. Володимир – у Луцьку. А Юрій – у Володимирці, біля отчої хати.

У всіх – діти і внуки. А їй, останній у сім’ї, судилося, як за біблейською оповід-дю про Йосифа і його най-меншого сина – бути бла-гословенною дитиною, що має підняти весь рід.

У сім’ї Садів, за слова-ми їх сина Юрія, завжди панували доброзичливість і духовна любов, випро-мінювані насамперед ма-мою.

Коли діти забрали матір

за кордон, вона там довго не витримала і повернула-ся на батьківщину. З тих пір і живе зі Світланою, най-меншою своєю дитиною. Вдячна їй донька, завжди питає поради, приймаю-чи нелегке рішення, хоч і сама вже давно доросла. Адже працює Світлана Іва-нівна на державній посаді, часто вирішує долі людей. Тож і довіряє насамперед материнській мудрості.

Але важливу роль у її долі зіграли й старші сестри Галина і Тетяна. Це вони виховували і на-ставляли. При їх сприянні закінчила педучилище і вуз, досконало оволоділа англійською мовою. Вчи-телювала у Сарнах. Була заступником голови рай-держадміністрації, дирек-тором районного центру зайнятості. Словом, со-ціальну проблематику ви-вчила до дрібниць.

(Закінчення на 2-ій стор.).

Щиро вітаємо жіночу половину колективу приватного підприємства

“Арсентій” з Міжнародним жіночим днем 8 березня!

Ми знаємо, що Ви у нас найкращі, найрідніші. Ми Вас дуже цінуємо і по-важаємо. А тому щиро і по-дружньому бажаємо нев’янучої молодості, чарівної вроди, у сім’ях – злагоди, благополуччя, любові, шани від оточуючих і щасливих усмішок кожного дня. Хай усі земні блага: здоров’я, любов, краса, радість материнства, надійність чоловічого плеча – завжди будуть з Вами! Хай гарне здоров’я, повага і любов завжди супро-воджують Вас на життєвих дорогах! Тож зі святом Вас!

Дирекція ПП “Арсентій”.

Зі святом, любі жінки!

№ 10 (7541)П‘ЯТНИЦЯ,9 БЕРЕЗНЯ2012 РОКУ

«Володимирецький ВІСНИК»

(Закінчення. Поч. на 1-ій стор.).

Якщо перерахувати всі питання, по яких працює і які координує в облдер-жадміністрації наша зем-лячка, заступник голови Рівненської ОДА Світлана Сад, то повний їх перелік займе не одну сторінку. Бо ж опікується і пробле-мами охорони здоров’я, і побуту багатодітних сімей та потреб чорнобильців, інвалідів та громадських організацій, включаючи й профспілки.

Наведу лиш один випа-док. У жительки села Зеле-не Ольги Ковлєвої виникла потреба у дороговартісно-му лікуванні дитини. Під час громадського прийо-му родина звернулася до Світлани Іванівни. А нещо-давно, коли в район при-їжджав голова ОДА Василь

Михайлович Берташ, мама хворої дитини одержала дві тисячі гривень допо-моги.

До речі, це не єдиний випадок, коли Світлана Іванівна надає допомогу своїм землякам, сприяючи у проведенні операцій і в придбанні ліків. І це спра-ведливо, що під її опікою – малозабезпечені та ба-гатодітні сім’ї. Їй не треба

про них розповідати. Сама народилась і виросла у такій родині. Тож знає, що таке ферма і худоба, са-діння картоплі і прополю-вання городини. Не раз ходила на ферму, де мама працювала телятницею, а батько – ветфельдшером і завфермою. Вона – наша землячка, і старається час-тіше бувати на своїй Малій Батьківщині.

2 «Володимирецький ВІСНИК»9 березня 2012 року ВЛАДА І ЖИТТЯ

…Вона багато чого бачила в житті, і добро-го, і прикрого. Але незважаючи на все, шанує і любить Володимиреччину, переймається тур-ботами і бідами свого краю і завжди старається допомогти землякам. Саме тому ми з гордістю промовляємо сьогодні «наша Світлана Сад» – і дякуємо, що нашого роду, як доброго цвіту, є по всьому світу.

У ці весняні дні напередодні 8 Березня від щирої душі хочеться побажати, щоб у нашої землячки все склалося якнайкраще, а прекрасні квіти щоб додали їй віри й любові, натхнення і сил здійснити найзаповітніші мрії. Великі мрії, які ніколи не поховає білий сніг…

Галина АРСЕНТЬЄВА.

Реакція районної влади не забарилася. 5 березня в актовому залі Володи-мирецької райдержадмі-ністрації проведено за-сідання робочої групи по здійсненню контролю за використанням та охо-роною лісових ресурсів спільно з пилорамниками, контролюючими органами, працівниками міліції, про-куратури та СБУ.

Учасниками наради за-реєструвалися 102 власни-ки пилорам. Як уже повідо-млялося, всього в районі налічується 182 пилорами. Лише 79 власників лісопи-лок зареєстровані в подат-ковій і працюють офіційно, сплачуючи усі податки та відрахування за 49 на-йманих осіб. Решта ору-дують «в тіні». За словами заступника начальника управління лісових ресур-сів Сергія Івашинюти, наш район – один із найгірших в області по кількості кра-діжок лісу. Тож незабаром у прикордонних районах і справді буде видно висту-пи президента Лукашен-ка…

Голова райдержадміні-страції Володимир Ткачук зазначив, що підприємцям, які займаються наданням послуг по переробці та ре-алізації деревини в районі, влада дала достатньо часу, щоб стати на ноги. Відтак пора вже переходити у правове поле і працювати легально, наповнюючи міс-цевий бюджет, що витра-чатиметься на наші-таки нужди. Однак мова йшла не про закриття лісопилок, а про впорядкування та ле-

галізацію їх роботи. Влада зробила все, щоб цей про-цес відбувався максималь-но зрозуміло і доступно для всіх учасників гри.

Зокрема, учасникам засідання робочої групи було запропоновано під-писати «Угоду про наміри та узгодження дій щодо впорядкування та легалі-зації лісопильних рам у Володимирецькому райо-ні», в якій задекларовано зобов’язання власників лі-сопильних рам у місячний термін зареєструватися підприємцями у держав-ного реєстратора і в по-датковій інспекції, а також укласти трудові угоди з на-йманими особами та роз-почати оформлення право-встановлюючих документів і погоджень у відповідних органах влади і контролю. Цей процес тривалий у часі і недешевий, але руки тим, хто прагнутиме пра-цювати легально, викручу-вати ніхто не буде. Також усім учасникам засідання було вручено пам’ятки для бажаючих стати підприєм-цями з покроковим перелі-ком необхідних документів і дій.

Всі інші власники лісо-пилок, які не прибули на засідання робочої групи або відмовилися підписати угоду, вважатимуться таки-ми, що працюють в «тіні», і контролюючі органи не допомагатимуть їм в лега-лізації бізнесу, а закрива-тимуть такі підприємства.

Як метод боротьби з лі-сокрадіями ставитиметься питання про конфіскацію майна лісопорушника вже

найближчим часом (чого досі не застосовувалося). Якщо в одного селянина відберуть коника разом із краденим лісом, навряд чи його односельці ризикнуть завтра знову їхати «на про-мисел». Звичайно, багато людей сьогодні заробляє собі і дрова, і ділову дере-вину, наймаючись до ліс-ника на лісозаготівлі. Але у Володимирецькому держ-лісгоспі віднині ставиться жорстка умова облікову-вати весь труд найманих працівників і лише на офі-ційну виписку відпускати ліс у рахунок зарплати. До речі, до кінця року лісівни-ки планують усі стратегічні запаси лісу взяти на елек-тронний облік, вжививши у кожне дерево електронний чіп. У тандемі з лісовою охороною віднині працю-ватимуть правоохоронці. Робота в такому лісово-му дозорі для них буде не епізодичною, а штатною; відповідно, з них і питати-муть за розкриття крадіжок деревини.

Підприємці пішли на-зустріч владним ініціати-вам: 92 власники пилорам підписали угоду. Однак наголосили, що практика проведення аукціонів по закупівлі деревини на об-ласній біржі досить незруч-на, і внесли пропозицію Володимирецькому держ-лісгоспу продавати менші лоти та удосконалити сис-тему відпуску сировини дрібним переробникам.

Сергій СКІБЧИК,член робочої групи.

6 березня у районному будинку культури про-ходили торжества до

8-го Березня. Привітати всіх жінок з Міжнародним днем прав жінок і миру зі сцени від імені усіх володимирчан запросили голову райдер-жадміністрації Володимира Ткачука та голову районної ради Василя Ковенька.

І вже стало доброю тра-дицією у ці весняні святко-ві дні вшановувати кращих представниць прекрасної по-ловини людства, які здобули титул «Жінка року».

Освіту представляла «чорноброва волиняноч-ка», мрія якої збулась: вона стала вчителькою. І вже три роки, як Ніна ДАВИДЮК – директорка Старорафалів-ської ЗОШ I-III ст. Ця мило-видна жінка обожнює квіти і особливо захоплюється ви-шивкою.

Обличчям галузі охоро-ни здоров’я стала Марія САВИЦЬКА. Вона вже 43 роки працює у Володими-рецькій ЦРЛ на посаді лі-каря-офтальмолога! Марія Лаврентіївна ще й хороша мама двох дорослих синів, любляча бабуся своїх чарів-них онучок.

Переможницею у номіна-ції «Жінка-працівник культу-ри» стала керівник народ-ного театру «Цвіт папороті» Ганна СТЕЛЬМАХ. «Невга-мовна творча особистість» вже 32 роки невтомно і на-полегливо працює на куль-турній ниві. У ці святкові дні Ганна Андріівна святкувати-ме своє 50-річчя.

Кращою у номінації «Жін-ка-працівник державної служби» визнана головний економіст відділу фінансово-господарського забезпечен-

ня фінансового управління РДА, голова профспілкового комітету фінуправління Світ-лана ВОЛОВИК. Колеги ка-жуть: «Це щастя працювати з такою привітною і позитив-ною жінкою».

«Жінка-працівник безпеки і правопорядку» – справжня українська красуня Олеся ПАХАЛЮК. Побачивши цю дівчину, важко уявити, що вона, така мила й тендіт-на, ─ оперуповноважений сектору державної служби боротьби з економічною зло-чинністю районного відділу МВС України в Рівненській області.

Валентина БАЗАКА пе-ремогла у номінації «Жінка-приватний підприємець». Адже ціла торгова імперія тримається на тендітних жі-ночих плечах мами трьох донечок. Пані Валентина не зупиняється на досягнутому, і має багато креативних ідей.

Мирослава ЯРУТА – об-личчя Володимирецької се-лищної ради, переможниця у номінації «Жінка-працівник органів місцевого самовря-дування». Володимирчани знають та поважають Ми-рославу Адамівну, а вона за 33 роки роботи знає майже всіх жителів селища та їхніх

дітей.Звання «Жінка-праціник

промисловості» по праву здобула пекар приватного підприємства Ніна ПЕШКО. Коли більшість людей зран-ку тільки прокидаються і роз-починається новий день, її запашний, теплий хліб та ви-пічку на прилавках магазинів вже чекають покупці.

Берегиня роду – Людми-ла ГЕРМАН – мама 14-ти дітей, має почесне звання «Мати – героїня». «Знаєте, я, напевне, найщасливіша і найбагатша людина на зем-лі, – бо багата своїми діточ-ками. Вони – моя радість і

моя втіха». Невтомні руки у перемож-

ниці в номінації «Жінка-пра-цівник сільського господар-ства» Галини ЛОБАЧ, доярки ДГ «Городецьке». Кожну зі своїх корівок вона називає по імені і ставиться до них з ніжністю й любов’ю. Галина Юхимівна кохана дружина, турботлива матуся й любля-ча бабуся чотирьох внучат.

Однією із перших, хто створив у районі зі своєї до-мівки туристичну агросади-бу, стала Марія ТУТЕВИЧ. А відтак і визнана «Леді-ту-ризм». Активна в громад-ському житті, вона постійно

працює над розширенням сервісних послуг. А 8 берез-ня відзначила своє 50-річчя, з чим її від душі вітаємо!

Від неї щодня чекають допомоги старенькі, немічні люди. А для декого зі своїх підопічних вона стала і очи-ма, і руками, і ногами. Вось-меро старих та немічних лю-дей обслуговує Валентина ПЕЧОНЧИК ─ «Жінка-пра-цівник соціальної сфери». «На цій роботі треба вміти все: бути лікарем, психоло-гом, нянечкою, і прачкою, і швачкою». І вона такою є.

ФотоД.Андрєєва.

ЧЕРГУЄ ЛІСОВИЙ ДОЗОРНелегальним пилорамникам дали місяць часу,

щоб вийти із «тіні»Як ми вже повідомляли, 24 лютого за участю губернатора області Василя

Берташа відбулася нарада з питань забезпечення громадського порядку та вза-ємодії органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та правоохорон-них органів щодо організації і проведення заходів з профілактики правопору-шень на території Володимирецького району.

Під час наради дуже жорстко ставилися питання боротьби з незаконним ви-добутком бурштину, переробкою деревини на незареєстрованих лісопильнях, а також з нелегальною скупкою металобрухту. Зокрема, на врегулювання ситу-ації з крадіжками лісу та «тіньовими» пилорамами Василь Берташ дав 3 місяці, інакше керівництво району має бути готовим до кадрових змін.

•

«ЖІНКА РОКУ - 2011»

Краю рідненький, дай мені крила…

3 «Володимирецький ВІСНИК» 9 березня 2012 рокуДЛЯ ЖІНОК•

Бувальщина

– Тетяно, ти за освітою архітектор?

– Так, я закінчила фа-культет архітектури Львів-ського державного аграр-ного університету. Але по світогляду і за покликан-ням я – митець, – посміха-ється дівчина.

– А є принципова різ-ниця?

– Архітектура – це дар 3D-візуалізації, коли за скупими цифрами і фор-мулами в голові одразу складається багатови-мірна картинка того, що проектуєш. Втім, всі прин-ципи моделювання підко-ряються строгим законам і жорстким технологічним стандартам. А митець – це явище творчості, не обме-женої жодними правилами і канонами. Якщо ремісник працює по заздалегідь ви-браному профілю і чітко

знає, що в результаті ви-йде запланований виріб, то митець – багатогранний майстер, талант якого по-єднувати непоєднуване, прокладати нові шляхи, а його витвори часто ви-ходять зовсім не такими, як задумувалися. Це тво-рець, деміург, який живе за правилами творчої свобо-ди. Зрештою, талант не об-межується рамками однієї професії, це дар Божий, а не диплом спеціаліста.

– Але ж щоб розвинути талант, треба багато вчи-тися, розвивати його?

– Це – ази будь-якої професії. На роботі я ар-хітектор, якому завжди є чого повчитися від визна-них корифеїв. А у вільний час я займаюся тим, що в мене виходить мимовіль-но, саме собою, коли ру-ками керує не виважений

розрахунок, а натхнення. Як пояснити раціональ-ними категоріями, що пен-зель сам бігає на папері, а руки без участі розуму обирають ту чи іншу фар-бу?.. Це важко передати звичайними словами.

– Розумію. Художни-ком хотіла стати з дитин-ства?

– Не повіриш: планува-ла стати медиком. Хоча малювала з дитячих років, але ніколи не думала, що пов’яжу майбутнє з твор-чістю. І зараз ні про що не шкодую. Вірю, що, як і ко-жен творець, несу людям часточку світла.

– Ти працювала ди-зайнером у відомих арт-студіях Києва. Не шкодуєш, що все-таки пов’язала свою долю з Володимиреччиною?

– Доля – це не планова економіка. Звичайно, у ма-теріальному плані столиця більш щедра (втім, у митця його багатство – це його творіння, а заробітки чо-мусь завжди в мінусі). Але як сталося, так сталося. Сподіваюся, що принесу якусь користь району, – за-думливо посміхається. – Хотілося б у Володимирці відкрити художню школу, подібну до тих, що є у Кос-тополі, Дубно, Березному. Діти у нас дуже таланови-ті і хочуть займатися мис-тецтвом. От тільки влада

поки що ніяк не реагує на пропозицію створити в райцентрі арт-студію…

– Таню, чи поділяєш думку, що справжні мит-ці приречені на само-тність?

– Треба жити в гармонії з собою і з оточуючим сві-том, тоді будеш потрібен суспільству ще за життя. Я не самотня. Мій світ – це той світ, що довкола мене, хоча я сама обираю шляхи у житті. Якщо можна так оцінювати, то я – хамеле-он, і моя природа допома-гає мені виживати.

– Що тебе надихає?– Хороші люди. І пога-

ні теж – бути сильнішою. Втім, хочеться, щоб люди були добріші одне до одно-го. В погоні за матеріаль-ним ми іноді не помічаємо духовного. І художникам, і звичайним людям треба вглядатися в суть, а не ві-рити оманливій зовнішній позолоті.

– Які художні напрям-ки тобі більше до душі?

– Подобається натура-лізм. Останнім часом по-троху схиляюся до стилю «хай-тек». Це прості фор-ми, аскетизм яких збага-чується простором, функ-ціональністю і широким вибором для компонуван-ня.

– Що любиш слухати і які маєш хобі?

– Музика подобаєть-

ся вся під настрій. А ще просто обожнюю пісні у виконані Ніни Матвієн-ко. Люблю прогулянки на ковзанах, на роликах. А найбільше люблю нести людям світло у своїх ро-

ботах. Коли твоя творчість змушує людину на хвильку спинитися і задуматися, коли в очах у неї читаєш усмішку або тиху печаль, – оце і є найвища нагорода митцю…

Уже традиційно у другу суботу березня землеміри відзначають своє професійне свято – День землевпо-рядника. Цьогоріч кращих працівників, головного спеці-аліста-юрисконсульта управління Людмилу МОНІЧ та спеціаліста-землевпорядника Заболоттівської сіль-ської ради Валентину НАЗАРУК за плідну, добросовісну та зразкову працю відзначено грамотами Головного управління Держкомзему у Рівненській області.

А ще доброї слави заслужила головний спеціаліст відділу державного земельного кадастру Управління Держкомзему у Володимирецькому районі Валентина ЧУГАЙ. Ця молода ввічлива дівчина реєструє державні акти, готує витяги з поземельних книг, займається визначенням кадастрових номерів, веде прийом і вико-нує безліч іншої роботи. Але постійна заклопотаність не заважає дівчині бути ввічливою і привітною до від-відувачів. За її безпосередньої участі опрацьовано біль-ше 3 тисяч заяв громадян.

7 березня Валентина Василівна святкувала свій день народження. Бажаємо дівчині сімейного тепла і простого жіночого щастя. А в її особі вітаємо також усіх землевпорядників району з весною та з професій-ним святом!

На знімку Сергія СКІБЧИКА: В.В. ЧУГАЙ на робочому місці.

r До дня землевпорядника

•r Мистецькі обрії

Тетяна БАЧИНСЬКА: «Я ХОЧУ НЕСТИ ЛЮДЯМ СВІТЛО…»

Зустріч із володимирецькою художницею Тетяною БАЧИНСЬКОЮ була не випадковою. У мистецьких колах про неї вже давно складала-ся слава як про надзвичайно талановитого мит-ця і неординарного архітектора. Її роботи можна побачити на багатьох сайтах і дизайнерських порталах, у мистецьких крамницях і навіть у районній раді. Прекрасно оформлений патріо-тичний куточок у фойє – то її рук творіння.

Трудиться вона у комунальному підпри-ємстві «Володимирецьке архітектурно-плану-вальне бюро» архітектором, через яке прохо-дили більшість забудовників з усього району, тож представляти її нема особливої потреби. Чимало людей дякують Тетяні за професійно виконані будівельні проекти і просили розказа-ти про неї в газеті.

Картини та вироби Тетяни Бачинської і справді вражають. Хто їх бачив – ніколи не про-ходив байдуже далі. Як на мене, вони унікальні тим, що мають свою глибину, отой тривимірний образ, який у душі кожного знаходить потрібну асоціацію і не дає зачерствіти духовно.

А в день жіночого свята бажаємо Тетяні Ба-чинській та всім представницям прекрасної статі весняного тепла, жіночого щастя і міцного чоловічого плеча, яке ніколи не дасть упасти.

Розмовляв Сергій СКІБЧИК.

Фото автора.

Завжди усміхне-на, привітна, з хорошим на-

строєм і чудовим почут-тям гумору. Складалося враження, що ця жінка абсолютно щаслива. А вона жила як всі, пра-цювала – як всі, терпіла як всі. Як всі вийшла ко-лись заміж, виховувала дітей, спішила на роботу і з роботи.

Коханий колись чоловік для неї став чужим. Давно перестали ро-зуміти одне одного. Степан жив у світі горілчаного дурману. Все часті-ше піднімав на дружину руку. Женя жила тими образами, думками про зіпсоване життя. Впадала у депре-сію. Бувало, не хотіла бачити ні ді-тей, ні чоловіка.

Їй здавалося, що вона вже стара, щоб починати нове життя. Вдивля-ючись у своє відображення в дзер-калі, Женя помітила, що у волосся вже вплелася сивина, як павутина бабиного літа. Було сумно, що мо-лодість пройшла. На вродливе об-личчя жінки лягли ледь помітні лінії часу і переживань.

Осінь. Жінка любила цю пору. Любила осінній дощ, який дзвінко тарабанив у шибку, наче хотів уві-рватись в затишну кімнату. Люби-ла вітер, що кружляв різнобарвним листям, складаючи його у мозаїку часу.

Милуючись теплим осіннім днем, Женя гуляла по парку. Із сумом в очах проводжала ключі журавлів, що летіли так високо і кричали так жалісно, наче звали її за собою. Стоячи на схилі, вона дивилася на річку, на сонце, на світлу, наче по-молоділу, церву, і заливалася сльо-зами. Тамувало подих і до болю хотілося тікати куди-небудь, світ за очі. Хоч на край світу...

– Не треба сумувати, адже ніко-ли не знаєш, хто може закохатися у твою посмішку, – зовсім поруч хтось перебив її думки.

Женя знала Володимира давно. Він був одружений. Вона чисто по-жіночому часто заздрила його дру-жині. Ніколи і в думці не допускала, що закохається в чужого чоловіка. Чим довше вони спілкувалися, тим більше він прив’язував добротою і ніжністю струни її зболілої душі.

І після першої зустрічі стало зро-зуміло, що буде третя, четверта... Їм було цікаво разом, було про що розмовляти. Вони відкривали одне одному глибини своїх переживань, життєвих перемог і поразок, від чого ставали ще ближчими одне одному.

Кохання – дуже трепетне, делі-катне і, незважаючи на тисячолітні

спроби, незбагненне почуття. Мож-ливо, саме тому й овіяне безліччю легенд...

Життя без Нього стало для Жені прісним і нудним.

Жінка спішила на побачення, і їй було байдуже до того, що скажуть люди. Вона так довго волокла кай-дани сімейного життя, що Володя став для неї свіжим ковтком пові-тря, відмовитись від якого просто забракло сил.

Вона хотіла відчувати себе коха-

ною, томитися в очікуван-ні телефонного дзвінка, тріпотіти від ніжних обі-ймів. Не хотіла прихову-вати свої мрії і летіла до нього. Мов намистинки, вона бережно низала їхні зустрічі на павутинки сво-го бабиного літа.

Кохали наче востаннє, хоч знали, що ніколи не

будуть разом. – Якщо ти підеш з мого життя, то

не під бурхливі оплески долі, а під стук мого стомленого серця. Об-німаючи тебе, я відчуваю безпеку, тепло і душевний спокій. У мене не-має сили здалеку дивися на тебе, і не хочеться жити, коли не бачу тебе...

Теплий вересневий день поволі відходив, збираючи з собою остан-нє сонячне проміння, ховаючи його під безкраїм небесним куполом. Об-літало пожовтіле листя каштанів. Осінь… Осінь в душі, осінь на серці, в почуттях і в житті. Осінь. Ще світ-ла, тепла, щедра, щира. Ще осінь.

Як би ж так осінь життя, як і осінь року, відлітала без смутку й печалі...

Олександра СТРІЛА.

БАБИНЕ ЛІТО

4 «Володимирецький ВІСНИК»9 березня 2012 року ЮНІСТЬ•

•

Чим ближче випускна пора, тим частіше свідо-мість бомбардують три злощасні букви – ЗНО.

Ух… Багато в кого при звучанні цієї абревіатури пропадає усіляке бажання розважатися. З відчаєм нахлинають думки про те, що в голові так мало по-трібних знань. А де взяти часу? А сил? А бажання? Жах! Іншим словом це важко назвати. Обклав-шись зусебіч підручниками з різних предметів, просто не знаєш, з чого почати. У багатьох руки опускаються від ймовірної неможливос-ті здобути професію.

Стоп! Адже кожен із нас має шанси пройти всі кола оцінювання і отримати пу-тівку в професію. Кожен! Відмовитися від мрії ніколи не пізно, а от спробувати її досягнути… Ну й що, як не вийде? Не поставив-ши ціль, її не досягнеш. А якщо поставити, то маєш реальний шанс дійти до того, чого прагнув. Важко. Страшно. То й що? Таке життя. Треба вміти боро-тися, і насамперед – з со-бою, з тим бісеням, що си-дить всередині і нашіптує: «Не читай ту книжку. Зайди краще в «Контакт», це ж значно легше!»

Школа, курси, домаш-ні завдання – з власного досвіду знаю, як це ви-снажує. Але у нас є вибір: накручувати себе цими складнощами і проблема-ми й ховатися від усього цього в соціальних мере-жах або ж – не боятися дивитися цьому всьому у вічі, а, навпаки, вгледітись і побачити не жах, а шанс, реальний шанс ступити на крок вище у своєму житті. До ЗНО лишилось якихось два місяці. Але вони мо-жуть стати вирішальними. Зараз, як ніколи, кожне прочитане слово на вагу золота. Бо ж… творимо свою подальшу долю. Зви-чайно, не все залежить від нас. Проте левова частка, все ж, на наших плечах.

Та які б ми завантажені не були, дозоване спілку-вання з друзями, на мою

думку, ніколи не завадить. Не слід відгороджуватися своєю зайнятістю і від сім’ї, адже саме ці люди допо-можуть відновити затра-чені сили і дадуть поштовх для подальшої праці.

А щоб краще зрозуміти ставлення одинадцяти-класників до ЗНО, виріши-ла запитати про це в них самих. І от, що почула.

Юля Гузей: «Я не можу однозначно стверджува-ти, що спокійна, але не скажу, що мені страшно. На даний момент – 50 на 50. На розваги, чесно ка-жучи, часу не маю, адже графік навчання дуже на-пружений, та ще й вечірні курси довузівської підго-товки, читання додатко-вих матеріалів тощо. І все ж знаходжу час трішки повеселитися з друзями».

Тетяна Мотько: «Зви-чайно, підготовці до ЗНО хочеться виділити більше

часу, але не завжди так виходить. Все дуже всер-йоз, і я побоююся того оцінювання. Страшно уявляти свої результати. Але попри те, що часу об-маль, дозволяю собі про-гулянки з друзями. Звісно, не забуваючи чесно готу-ватися до здачі потрібних предметів та дбаючи про середній бал атестата».

Олексій Шепетько: «Я спокійний і зовсім не хвилююся через ЗНО. До нього не готуюся зовсім, бо, вважаю, тих знань, що маю, цілком вистачить. Ну хіба що до «мови» по-готуюся. На навчання часу відводжу достатньо. Але якщо намічається якесь грандіозне паті, то увагою його не обминаю».

Марія Капарчук: «Якщо чесно, то ЗНО боюся з кожним днем усе більше. Готуюся. А ще мені допо-магають курси, які вибра-

ла. Там і поглиблюю свої знання. Дуже втомлююсь, бо ж відпочити собі дозво-ляю тільки в суботу – хо-джу у клуб».

То жах чи шанс? І хіба це питання стосується лише ЗНО? Життя постій-но ставить нас перед вибо-ром. Тож лише від прийня-того рішення і подальших дій залежить, що матиме-мо. А ЗНО – це просто чер-гова сходинка у життєвій кар’єрі.

У школі всі ми відносно рівні. А от далі так не буде. Це звичайний закон приро-

ди, який поширюється і на людей: одні досягають ви-сот, а інші втрачають іноді і те, що мали. Звісно, це не рабовласницькі відносини. Той щабель, який посяде-мо в суспільстві, ми готує-мо для себе самі. Й один з етапів цієї нелегкої справи – ЗНО.

Тож удачі! Цінуйте кожен день і використовуйте його з користю, пам’ятаючи, що всі ваші зусилля з часом окупляться.

Мар’яна МОТЬКО.

Не гайте час!Людина дорослішає аж ніяк не по роках. На

життєвому шляху можна зустріти 15-річного хлопчину, який мислить на рівні 30-літнього чо-ловіка. А буває з точністю до навпаки. Ми до-рослішаємо відповідно до пережитих почуттів, вирішених проблем і зроблених кроків до влас-ної мрії. Ми дорослішали у школі, здобуваючи знання і сподіваючись, що вони згодяться. На розчарування математикам, формула cos3a = 4cos3a – 3cosa особисто мені не знадобилася. Принаймні поки що. Але тепер я з гордістю ра-зом із випускниками 2011 року можу сказати: «Я студентка! І цього заслуговую!»

НЕ СЕКРЕТ, що студентами молоді люди стають після першої сесії. До цього моменту вони все ще залишаються абітурієнтами. Іспити та вступна кампанія – це просто пе-репустка до вузу. З початком навчального року наші ма-ленькі серця та мозок потрясає справжній жах, від якого холоне кров. І це правда. Адже коли щось змінюється в житті, а ти не знаєш, чого від цього очікувати, стає по-справжньому лячно. Саме так почувалися попервах пер-шокурсники. Повірте, це нелегко.

Хоча… Студентське життя не дасть довго перебувати в стані «О, Боже, що коїться?». Потихеньку всі отямились і зайнялися тим, що ближче до душі. У когось на перший план вийшли друзі. У когось – навчання, освітлені вогня-ми клуби або й щось солоденьке та захоплююче. Але що б і хто б не обирав, до всіх однаково постукала перша сесія.

Зізнаюся, було дуже незвично, що перед Новим ро-ком тебе чекають заліки, а потім ще й екзамени. Адже ми звикли до іспитів у кінці навчального року. Може, це й стало причиною того, що ніхто ні з чим не встигав. Щоб отримати жадану п’ятірку, треба було не тільки заванта-жити у свій змучений мозок величезну кількість інформа-ції, а й зрозуміти її та зробити власні висновки. Стимулом до цього стала сувора реальність: від оцінок залежало отримання стипендії. Звісно, без тих 700 гривень можна обійтися. І все ж, розуміння, що своїми знаннями ти «ви-тягуєш» на стипендію, добре піднімає самооцінку. Що не кажіть, а батькам приємно гордитися: «А моє чадо має стипендію!» Тому, зціпивши зуби, запасалися великою кількістю підручників і конспектів й штурмували крутосхи-ли знань.

…Заліки подолані. Після новорічно-різдвяних свят до нас підступно підкрались екзамени. І саме тоді прихо-дить розуміння, що шпаргалок у тебе немає, списувати ти не навчився, із 130 винесених на екзамен питань ви-вчив всього десяток, але навіть не можеш згадати, про що вони.

Залишається одне: сподіватися на її величність Ха-ляву. Бо говорити, що студент хапається за підручники і все вивчає до екзамену, – значить брехати. Отож рівно опівночі перед першим екзаменом бідні студенти, в одній білизні і довгих футболках, кричали у відчинені кватирки: «Халяво, прийди!». Не знаю, хто першим це випробував і чи йому допомогло, але заряд позитиву був достатній, аби зранку йти на перший екзамен своєї першої сесії.

Оцей перший екзамен і був переломним у всій сесії. Далі ж просто готувалися, через три дні складали чер-говий іспит, за ним наступний – і так аж до кінця своєї першої переможної сесії.

Чому нас навчила перша сесія? Дозволю собі зробити кілька висновків.

По-перше, навчилися розподіляти свій час і цінувати його. Адже саме часу не вистачало, щоб довчити, дочи-тати, зрозуміти. Треба взяти за правило не відкладати всі справи на завтра, особливо якщо термін здачі – всього три дні. А завдання, які даються на весь семестр, варто виконувати зразу, а не в останній момент, коли навалить-ся ще три тонни завдань. Якщо з цим справитися, то з літньою сесією проблем не буде (принаймні, великих).

По-друге, жодне списування не виручить більше, аніж ваші власні знання. Всілякі студентські традиції, звичай-но, цікаві і потрібні для розрядки. Але повністю довіря-ти їм своє життя не раджу. Адже хто знає, як складуться зорі?

А третя порада – працювати, працювати і ще раз пра-цювати. Коли чуєте, що студенти умудряються нічого не робити і в них усе виходить, – не вірте! У поодиноких ви-падках, може, так і бувало, але де ймовірність, що саме ви станете тим везунчиком? Тож учитися в останні дні – геть не гарантія, що все буде добре. Зрештою, болон-ська система зобов’язує заробляти бали впродовж усього року. Це ще раз доводить правдивість старої російської приказки: «Без труда не вытащишь и рыбку из пруда».

Тому, як на мене, сесію варто сприймати як чергову пе-ревірку твоїх здібностей і можливостей. Сесія має допо-могти впевнитися, що спеціальність обрано правильно. Бо коли заліки й іспити приносять задоволення від того, що все знаєш, то я вас вітаю: ви не помилились. А коли на лекціях у вас депресія і бажання відгородитися від навчання кам’яним муром – треба щось робити: мучити себе ще 4 роки, а потім жодного дня не працювати за спе-ціальністю – не ідеальний вихід.

Ми стали студентами. І йшли до цього не для того, щоб бути відрахованими. Мрія коштує зна-чно дорожче, а майбутнє взагалі безцінне. Його ми будуємо вже сьогодні. Вуз – не школа, де можна втішатися, що часу вдосталь. Ось він, твій час! Він уже настав! Ним треба розпорядитися так, щоб потім не довелося гірко плакати.

Отож бажаю студентам гарних викладачів, улюблених предметів, повної стипендії і весело-го студентського життя.

Олена БУЛАН, студентка Харківського національного

університету імені В.Н.Каразіна.

Жах чи шанс?

1 березня в приміщенні актового залу Володими-рецького ВПУ-29 відбув-ся конкурс Міс «Чарівна полісянка», присвячений Міжнародному дню прав жінок і миру. Участь взяло 11 дівчат, які змагалися у шести конкурсах: «Візит-ка» (знайомство із учасни-цями – представлення та відповіді на питання), «Як ви розумієте значення ви-слову?» (учасницям розда-

вались заготовлені висло-ви. Потрібно було вміло пояснити їх значення), «Українкою я народилася» (потрібно було вийти на сцену в українському кос-тюмі з атрибутами під ме-лодію української пісні або танцю. Захистити свій кос-тюм), «Стиль авангардної моди» (учасниці підготува-ли одяг з підручних матері-алів: кольорового паперу, газети, кульків, дисків, із

хутра тварин – і захищали його), «Мої таланти» (де-монстрували свої таланти та здібності) та «Вечірня сукня» (дефіле у вечірній сукні).

Тож після тривалих ви-пробувань місця розподі-лились таким чином: Міс «Чарівна полісянка» ─ Юлія Шершень, І віце-міс – Олена Базака, ІІ віце-міс – Оксана Хомич, Міс «Ніж-ність» ─ Марія Мордас,

Міс «Грація» ─ Вікторія Герман, Міс «Усмішка» ─ Наталія Чирук, Міс «Фан-тазія» ─ Надія Люшук, Міс «Скромність» ─ Надія Пешко, Міс «Інтелектуаль-ність» ─ Анна Ващук, Міс «Погляд» ─ Анна Поліщук та Міс «Елегантність» ─ Сніжана Мазурик.

Світлана РИМАРЧУК, начальник відділу

у справах сім’ї та молоді.

Чарівна полісянка

r ЗНО-2012

5 «Володимирецький ВІСНИК» 9 березня 2012 рокуЗУСТРІЧІ ДЛЯ ВАС

Знайомтеся: Ольга ВІННИКОльга Степанів-

на Вінник родом із села Ромейки, але проживає у місті Кузнецовську. Має вразливу, чутливу душу і м’який харак-тер. Дуже любить природу і помічає її красу. Добре серце і спокійна, але напо-леглива вдача допо-могли їй вистояти у двобої з нелегкою долею, не озлоби-тись, а, навпаки, дарувати світові тепло, сонячну по-смішку і гарні поезії.

Чорнобока ластівко,Із своєю ласкоюПрилети!Я тебе чекатимуПід своєю хатоюВ самоті.Весною квітковою,Ніччю загадковоюПрилітай!Щирою розмовою,Тихою дібровоюПривітай!

Білим подихом зимаВразила дерева,Засріблила, замела,Сипонула перли.Засміялась у снігах,Землю ними вкрила,Подалася у поля,Ніби зайчик білий.

Падав засмучений дощ,Бився об листя дерев.Сонцю сушить довелось

Коси беріз-королев.

Бігла стежина у гай, Попід берізки стрункі.Сонце стомилось украйСтрічки сушить золоті.

Падав засмучений дощ…

Відпусти мене в даль,В тихий шепіт отав,В калинові кущі,В полинове причастя.У казковії сни,У пожежі заграв.Відпусти мене в даль,Утечу від нещастя.

Схудла зимонька-зима,Шубки всі зносила.Чобітків уже нема,Шапка залишилась!

Залилась вдова-зимаГіркими сльозами.Снігу білий! Я самаНе дійду до тями!

Ольга ВІННИК.м. Кузнецовськ

• •

•

•

•

•Ви вся там, в очеретах у лісі,Де зосталася батьківська хата,У селі, що в глибинці Полісся,Де дитинство ласкаве, як мати.

Ви вся там, у блакитних туманах,У полях золотих, де волошки,Де жива й молода ваша мама,Що голубить і сердиться трошки.

І душа ваша там десь мандрує,

Задивляється в небо глибоке,То край сосен стоїть, то милуєВерболозів жовтесеньке око.

То літає, як пух тополиний,То приб’ється, як вітер у шибку,Засміється щасливо-дитинноІ заплаче, самотня лебідка…

Лариса САЙ.м. Кузнецовськ

Ользі Степанівні ВІННИК

Розкажу вам історію, яка вкарбувалася у моє серце. Це іс-

торія про 8 березня. В 1953 році я ходив із Канонич у Володимирець в школу. Тоді вона розташовувала-ся у двох приміщеннях: на місці побуткомбінату і там, де зараз двоповерховий міжколгоспбудівський дім стоїть. А нинішня школа ще ремонтувалася після війни.

3 березня 1953 року всіх учнів спішно збирають у ве-лику залу. Дружина воєнко-ма (вона була директором школи) сповіщає: помер Сталін. У залі стало тихо-тихо. Чую: там хлип, там хтось знову схлипнув, ще і ще. Почалися плачі. Всі ми пережили війну і дуже бо-ялися, щоб вона не повто-рилася. А тут не стало ке-рівника держави, значить, може початися будь-що.

Через два роки я пішов в армію, попав у Грузію. Слу-жив у хороших військах, був шифрувальником. В моєму підпорядкуванні було 20 солдат. Ми завжди знаходилися при штабі, ви-раховували координати во-рожих цілей. Стояла наша військова частина в самому Тбілісі. Там частин багато було, і прикордонників, і танкістів. Стояла й націо-нальна відбірна сталінська дивізія, але після подій, про які вам повідаю, її розфор-мували.

І ось 8 березня 1956 року. Політрук готує лекцію про Міжнародний жіночий день, в якій переконує, що

тільки в нашій соціалістич-ній країні жінки рівноправні, а в капіталістичному світі їм важко, їх гноблять і вони ба-гато працюють.

Але тієї лекції ніхто так і не почув, бо нас в термі-новому порядку підняли по тривозі. Дали сухий пайок на декілька днів і вручили по сім ріжків бойових патро-нів до автомата Калашни-кова. Моє серце забилося, як пташка у сільці. Стало моторошно. Думаю: «Щось буде…» Вишикував своїх бійців, вони дивляться на мене. Я мовчу. Всі розумі-ють, що щось затівається, а нічого толком не знаємо, хоч і при штабі ходимо.

Вантажать нас у машину і везуть через все місто. По дорозі бачу, що в сусідній військовій частині ворота навстіж відкриті і танки сто-ять напоготові: прогрівають мотори. Ще страшніше ста-ло. Привозять нас на заліз-ничний вокзал. Дають наказ зайняти позицію з обох бо-ків перону.

Тут підходить поїзд «Мо-сква – Грозний – Сочі – Горі – Тбілісі». Спереду на ло-комотиві в зріст людини – портрет вождя. На перон із криками «Ваша Сталін! (Хай живе Сталін!)» почали збиратися люди. Серед них чимало жінок.

Думаю: «Це ж чиясь мати. Чиясь дружина. Чи-ясь дочка… Багато хлопців і дівчат мого віку. Будеш, Андрію, у них стріляти?»

Мітингувальники зупи-нили цей поїзд у місті Горі,

де народився Йосип Вісса-ріонович, і там причепили портрет. На нас кричать: “Бандеровцы!”. Всіляко об-зивають. А ми стоїмо, ні пари з вуст. Я думаю, чи побачу ще ту “бандеровщи-ну”, батьків, родичів, чи ви-йду із цього заколоту.

Через нас полетіли живі квіти. І тоді прозвучав наказ зарядити зброю. Клацнули затвори – і мітингувальни-ки мусили відступити на декілька кроків від перону. Здалеку почувся гуркіт ма-шин – ішли танки. З невдо-воленим гомоном маса лю-дей неохоче розходилася.

Так ми стрічали і прово-джали цей поїзд до 8 бе-резня. Тоді за запізнення залізничного транспорту карали всіх. А тут навіть не запізнення, а політична не-покора. Як би там не було, при владарюванні їхнього земляка грузинам добре жилося по всьому Союзу. В них навіть податки були меншими. А тут – захотіли волі, самостійного Кавказу, відокремленої Грузії. По-тім пішли зачистки по місту, але ми в них участі не бра-ли.

…Уже стільки років ми-нуло після тих подій. Але приходить 8 березня – і приходять спогади про ар-мійську службу та пережи-те жіноче свято зі зброєю в руках. Особливо коли бачу червоні гвоздики – супутни-ки тривог і квіти революції. Їх я, повірте, не люблю.

Андрій РИЖИЙ., с. Каноничі

У вчитель-с ь к о м у буд и н к у

найдовше сві-тяться вікна – аж за північ. То педагоги пере-віряють учнівські зошити і самі готуються до завтраш-ніх уроків. Там живе три ро-дини педагогів. І вранці там встають чи не найраніше. Треба своє господарство попорати і на роботі бути вчасно. У цьому домі живе ось уже років з двадцять й сім’я Блищиків. Вони теж тримають корову, живність, птицю. Утримують, бо жи-вуть у селі.

А за вікном – двадцять перше століття. Стрімко мі-няється техніка і технології. І щоб встигнуть за запамо-рочливими новинками, щоб не відчути себе викинутим за борт сучасного життя, треба постійно вчитися.

Навчання стає кате-горією, яка супроводжує людину впродовж усього її життя. У цьому переконана і Галина Блищик, вчитель-ка історії, правознавства та етики Біленської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Народилася і вирос-ла вона у сусідньому селі Новосілки. Закінчила Жи-томирське педагогічне учи-лище, потім інститут. Почи-нала трудову діяльність з вчительки молодших класів у Білому. А згодом предме-ти “Історія” та “Правознав-ство” стали її ведучими дисциплінами.

А щоб прилучити школя-рів до своїх предметів, Га-лина Адамівна у практиці використовує інтерактивні технології навчання, коо-перативне опрацювання дискусійних питань, колек-тивно-груповий підхід. Щоб навчити учнів дискутувати, критично мислити, вона використовує методи “Моз-ковий штурм”, “Мікрофон”, “Займи позицію”, “Прес”. Ось, наприклад, “Мозковий штурм”. Озвучується про-блема – і тут же колегіаль-но пропонуються варіанти її вирішення. Причому до уваги беруться навіть най-

неймовірніші ідеї та пропо-зиції. Схожий за принципом і «Мікрофон». Ці методи дають учневі змогу впев-нено висловлювати свою думку, широту бачення, швидко мислити і чітко бу-дувати образи.

Галина Адамівна робить все можливе, щоб діти мали бажання вчитися. Адже “учень, який вчиться без бажання, – це птах без крил”, – твердить Сааді. Вона настоює, щоб кожен її вихованець гідно зайняв своє місце у суспільстві. Суспільство без однієї лю-дини проіснує, а от людина без суспільства – ніколи.

Ще один дуже показовий аспект. Останніми роками її вихованці все активні-ше заявляють про себе на районних олімпіадах і кон-курсах, займають призові місця. Два рази і сама вчи-телька ставала учасницею районного та обласного конкурсів “Вчитель року”. Приємно відзначити, що наша вчителька виходи-ла найкращою в номінації “Правознавство”, а ниніш-нього року з “Історії” зайня-ла друге місце в районі.

У неї цікаво на уроках. Вона так подає свій пред-мет історії, що учні за-слуховуються поданим матеріалом і прагнуть знати більше, самостійно ведуть пошук нової інфор-мації. Вона прагне, щоб

її учні зрозу-міли: історія – предмет ун і к альний , бо впливає на

формування системи мис-лення, надає можливість людині вільно пересувати-ся в історичному просторі. Історія озброює кожного знанням суспільного досві-ду, що дозволяє правильно оцінювати сучасні полі-тичні і соціальні процеси. Вона переконана, що зна-ння цього предмету сприяє формуванню власної точки зору, вчить цінувати і пова-жати думку інших. Історичні дисципліни виховують та розвивають широту мис-лення, творчу уяву, толе-рантність, громадську ак-тивність особистості.

Галина Адамівна ініці-ювала створення історич-ного музею в школі. З на-тхненням працює над тим, щоб зібрати якомога біль-ше експонатів до нього. До-лучила до цієї справи шко-лярів, які знайшли у себе вдома та серед родичів чимало цікавого, відкрили нові і неповторні сторінки із життя роду і села Біло-го. Зараз вчителька готує екскурсію про вишивку як чисте джерело батьківської криниці.

Енергійна, допитлива, розсудлива, вимоглива до себе і до дітей… Такою вона є. Весь час у праці. Уроки. Гурток. Зустрічі з ці-кавими людьми села. А ще вона майже десять років очолює профспілкову орга-нізацію нашої школи.

…Вечір. Затихло село. А в неї світиться у вікні – працює за комп’ютером. Готує щось цікаве на урок. А у вихідні з материнською любов’ю разом із чолові-ком Олександром Пилипо-вичем чекають у гості сина та доньку, які навчаються у Києві.

Такими турботами живе вона, сільська вчителька-трудівниця Галина Блищик.

Антоніна ОКУНЕВИЧ, вчителька

Біленської ЗОШ

r В далекому 1956-му…

Заколот на 8 березня

ЗАВЖДИ В ГОРІННІ

З ВЕСНОЮ ВАС, МАМО!

Нині моя мама Клавдія Йо-сипівна Мороз проживає у селі Заболоття. А 5 березня вона відзначає 75-річчя.

Усе своє життя вона тру-дилася в колгоспі. Певний час була агрономом. Згодом – головою сільради. Протя-гом чотирьох скликань оби-ралася депутатом облради, а за добросовісну працю на-городжена орденом Трудо-вого Червоного прапора. Хочеться висловити їй всю свою вдячність. І найкраще для цього підходять вірші.

Поліський краю тополиний,Щораз у снах до Тебе лину.У ту хатину край села,Де Ти, матусенько, жила.На карті вже нема села.Те місце «атомкою» зветься.І туга серце розрива,Що Стир там вранці не сміється.Далеко Ти живеш від нього.Пройшла багато Ти доріг. Весна крилом вже огорнулаСімдесят п’ятий Твій поріг.Принесла котики вербовіЙ цілунки правнуків малих.Уклін низький від нас! ЛюбовіЙ стежок багато ще земних!

З весною Вас, мамо! З но-вими надіями і сподіваннями! Миру і благодаті Вам і Вашій родині! Щирий уклін за лю-бов і турботу!

З повагою – Любов Олексіївна ШУЛЬЦ із сім’єю.

м. Дніпропетровськ

•

•

Цей день називають Міжна-родним жіночим днем. Назива-ють його і Міжнародним днем прав жінок і миру. Та для всіх нас 8 Березня – День жіночої краси і ніжності, доброти, без-межної любові і материнства, весняної краси і неповторнос-ті. З нагоди цієї чудової дати в березневому календарі шлемо Вам сердечні привітання і ба-жаємо добра та благополуччя, життєвого оптимізму і щасли-вого довголіття. Милі, на проліски схожі, ніж-ні мами, подруги, жінки! Хай Вам весни приходять погожі, а під ноги рясніють квітки! Наберіться терпіння і сили, а від березня – чистих надій. З святом Вас, дорогі і красиві! І здоров’я Вам, й сонячних мрій!Володимирецька районна партійна організація ВО «Батьківщина».

Найщиріші привітання та поба-жання добра і благополуччя шлемо нашим березневим іменинникам КУ-ЧИНСЬКІЙ Ользі Мирославівні, НЕ-СТЕРЧУК Людмилі Василівні з наго-ди славного 50-річчя! А також ще 15 своїх ювілярів та 90 колег -- іменинни-ків!

Ми тепло й щиро Вас вітаєм, до-бра і миру побажаєм, щоб здоров’я, мов кремінь, було, а щастя сімейне його берегло. Хай буде радість завжди на порозі, а лихо – у вічній далекій дорозі. Нехай ці дні весняні Вам радості до-бавлять, все пережите згладять і зі-труть, здоров’я зміцнять, всіх незгод позбавлять і щастя у дім принесуть.

Адміністрація та профком КЗ

“Володимирецька ЦРЛ”.

“Володимирецький ВІСНИК”9 березня 2012 року ВІТАЄМО!6Надійного здоров’я, трудового натхнення, повсяк-

часної віри у свої сили зичимо нашому колезі, депутату районної ради

ВОРОБ’Ю Миколі Васильовичуз нагоди чергового Дня народження.

Бажаємо щастя рясного та здоров’я міцного, нев’янучої душевної молодості,

благополуччя і тепла у рідному домі, щирого кола друзів, людської шани і

поваги. Хай здійсняться Ваші най-заповітніші мрії, а вічним попутни-ком буде добро!

Районна рада.

У перший день весни славне 60-річчя від Дня народження зустріла дорога наша мама, теща і бабуся, жителька села Воронки

КРАВЧУК Любов Савостіївна.Щиро вітаємо її і шлемо такі побажання:Хай доля не знає печалі і втоми, хай щастя панує завжди

в Вашім домі. Хай шанують Вас добрі люди, хай здоров’я міцним до ста років буде. Хай внуки щебе-чуть, немов солов’ята, і радості, щас-тя дарують багато. Хай життя цвіте пишною айстрою і все добре до Вас звідусіль приліта. Сердечно бажаємо гарного настрою, щастя, здоров’я на довгі літа.

Дочка Наталя, зять Олексій, онуки Руслан, Анна і Владислав.

Цими прекрасними весняними днями найщиріші поба-жання добра та щастя шлемо разом із привітаннями до-рогим нашим іменинникам березня, жителям села Полиці

БЕРЕЗОВСЬКОМУ Володимиру Володимировичу,БЕРЕЗОВСЬКІЙ Світлані Костянтинівні,

БЕРЕЗОВСЬКІЙ Галині Володимирівні з нагоди Дня народження.

Здоров’я та щастя бажаєм багато, нехай обминає біда. Хай будуть прекрасними будні і свята, як

чиста джерельна вода. Добра Вам і щастя, здоров’я й краси сьогодні і за-

втра – на довгі часи. Чоловік Микола, мама,

сестра Таня і брат Микола зі своїми сім’ями.

Від щирого серця вітаємо з прекрасним полуднем віку дорогу колегу

СТЕЛЬМАХ Ганну Андріївну і бажаємо їй многая-многая літа у щасті та здоров’ї.

В цей гарний день, в це ювілейне свято здоров’я ми хочемо Вам побажати. Радості, сонечка і довголіття – так, щоби стало на ціле століття. Хай літа золоті, як у казці, пливуть. Сумувати за цим не годиться. Хай здоров’я вони і добро принесуть, і задумане все хай здійсниться.

З повагою – колектив центру дитячої та юнацької творчості

смт Рафалівка.

Сердечні привітання, щирі побажання добра і здоров’я зичимо члену виконкому Рафалівської селищної ради

СТЕЛЬМАХ Ганні Андріївні з нагоди славного 50-річчя від Дня народження.

Хай кожен день ясніє небом чистим й світанки ся-ють, скупані в росі, у серці – радість розцвіта іскрис-та і мрії хай збуваються усі. А на Вашім порозі хай зійдуться в одній дорозі успіх, радість, кохання, і щастя хай будить Вас зрання. Прийміть усі ці побажання, весняних квітів скром-ний цвіт, нехай це щире привітан-ня звучить на добру сотню літ!

Колектив Рафалівської селищної ради.

Щиро вітаємо з Днем народження КРАВЧУКА Андрія Васильовича!

Незабутніх вражень, щасливих подій, здійснення за-думів, втілення мрій! Хай прекрасним цвітом шлях жит-тя рясніє, справджуються завжди заповітні мрії. Хай палають в серці почуття високі, а доля дарує повні щастям роки.

З повагою – колектив ПП Бортніка А. А.

Сердечно вітаємо дорогих нашихГанну Адамівну, Валентину Петрівну,

Людмилу Іванівну та Юлію Миколаївну ПЕШКІВ з прекрасним жіночим святом 8 Березня!

Нехай рікою щастя ллється, в родині – гарно все ве-деться, і серце хай не знає болю на довгий вік і світлу долю. А ще любові щиро зичим, здоров’я, квітів і краси. І літ щас-ливих – до сторіччя, й гараздів – із води й роси.

Чоловік Сергій, сини Микола і Юрій, онуки Сергійко,

Андрійко та Павлик.

Весна приходить в серце і в гаї,На квіти обертаючи сніжинки,І ми схиляєм голови своїПеред ім’ям величним Мами й Жінки

ЛЮБІ, КОХАНІ НАШІ ЖІНКИ!Сердечно вітаю Вас із най-

прекраснішим святом весни – Міжнародним жіночим днем 8 Березня!

Це – свято добра, любові, тепла і світла. Усього того, з чим у нас асоціюється образ Жінки. І нехай у цей день усі квіти, усмішки, подарунки, щирі й пре-красні слова – увесь світ належить Вам.

Бо ви теж диво, і теж дарунок. Я знаю, що без Вашої ніжності, терпіння, осо-

бливого жіночого шарму не було б і нас – чоловіків, та й саме життя втратило б сенс.

Тож від щирого серця бажаю Вам жіночого щастя, любові і до-бра!

Нехай Вас завжди зігріває турбота чоловіків, а прекрасні почуття дарують натхнення для нових творчих злетів і життєвих перемог!

З повагоюВасиль Яніцький,Голова правлін-

ня Благодійного фонду

«Наш край».

Щиро вітаємо жінок Володимирецької районної бібліотеки з прекрасним святом, Міжнародним жіно-чим днем 8 Березня!

Добра Вам, любі, здоров’я, краси сьогодні і завтра – на довгі часи. Хай щастя Вас, як сніг, обсипає. Хай ра-дість Вас, як дощ, поливає. Хай барвистим цвітом шлях життя рясніє, збудуться найкращі усі Ваші мрії. Як вода джерельна, будьте Ви здорові. Хай сміються очі, не хму-ряться брови. Хай живуть у серцях почуття високі, а життя дарує сто щасливих років.

Чоловічий колектив бібліотеки.

Рафалівська селищна рада щиро вітає усіх жінок селища з Міжнародним жіночим днем 8 Березня!

Ми знаємо, що Ви у нас найкращі, найрідніші. Ми Вас дуже цінуємо і поважаємо. А тому щиро і по-дружньому бажаємо нев’янучої молодості, чарівної вроди, у сім’ях –

злагоди, благополуччя, любові, шани від оточуючих і щасливих усмішок кожного дня. Хай усі

земні блага: здоров’я, любов, краса, радість материн-

ства, надійність чоловічо-го плеча – завжди будуть з Вами! Нехай у день 8 Берез-

ня підуть усі Ваші тривоги і прийдуть мрії!

ДОРОГІ ЖІНКИ!Сердечно вітаю вас із прекрасним святом – Між-

народним жіночим днем 8 Березня! Нехай весна завжди живе у вашому серці і поруч з вами завжди будуть лише гідні люди, а серед них – чоловік, з яким будуть нестраш-ні будь – які негоди! Бажаю, щоб кожен прийдешній день ви зустрічали з посмішкою, з передчуттям радості, із впевненістю і щиросердечним спокоєм! Нехай там, де ви з’являєтеся, розцвітають посмішки і лунають компліменти. БУДЬТЕ УЛЮБЛЕНІ І ЩАСЛИВІ!

З найкращими побажаннями директор районного центру соціаль-них служб для сім’ї, дітей та молоді

Микола ДЕСЯТНИК.

8 березня святкує своє 75-річчя невтомна трудівниця, дбайлива господиня, добра, турботлива дружина, мама, бабуся та прабабуся

ВОРОБЕЙ Галина Григорівна.Щиро вітаємо її і шлемо побажання добра та щастя! Матусю, бабусю, голубко єдина! Вас щиро вітає вся

наша родина. Спасибі за те, що нас зростили, за нас вбо-лівали і тратили сили. За руки ласкаві, ніжні, робочі, за до-вгії-довгі недоспані ночі. За усмішку щиру, за хліб на столі

– спасибі, рідненька, уклін до землі. Ми дяку-єм долі, що Ви у нас є, хай силу й

здоров’я Господь Вам дає.З повагою та любов’ю

– чоловік, діти, внуки та правнуки.

Щиро вітаємо дорогу нашу куму і про-сто хорошу жінку

СТЕЛЬМАХ Ганну Андріївну з першим 50-річчям у її житті. Зичимо міцного здоров’я, оптимізму і всіляких га-раздів у житті.

З ювілеєм сердечно вітаєм і від щиро-го серця здоров’я бажаєм. Зичимо в спо-кої довго ще жити й ніколи в житті ні за чим не тужити. Хай світлою буде жит-

тєва дорога, любов – від лю-дей, а ласка – від Бога. У небеснім просторі,

де світяться зорі, де місяць серпанком пливе, хай Мати Господня зі своїм Сином несе Вам щастя земне.

Старші і менші куми Басови.

Сердечні привітання, щирі побажан-ня добра і здоров’я, вміння радіти і ди-вуватися кожній днині зичимо з нагоди 50-річчя від Дня народження дорогому нашому чоловікові і татусюДМИТРЕНКУ Степану Миколайовичу.

Хай квітує доля у роках прекрасних і приносить радість, ніжність і тепло. Хай у кожній днині світить сонце ясне

і дарує мудрість, щирість і добро. Ми дякуєм Богу, що Ви у нас є, не-

хай Він Вам силу й здоров’я дає. Спасибі за те, що так любите нас й що може-

мо серцем схилитись до Вас. Спасибі за душу просту й золоту, за мудрі поради, тепло й доброту. Схиляємось всі ми в низькому по-клоні і ніжно цілуємо Ваші долоні.

З любов’ю – дружина Лариса, син Назарій та донечка Анюта.

6 березня славне 35-річчя від Дня народ-ження зустріла дорога наша

БУЛЬБОТКА Оксана Сергіївна.Щиро вітаємо її і шлемо побажання до-

бра та щастя!Хай сміється сонце, сяють ясні зорі,

радістю проміниться кожен день в жит-ті. Щастя хай стрічає і минає горе, і дарує доля барви золоті. І завзяття хай не по-кидає з плином часу і життєвих літ, й іс-корка надії – не згасає, й приязно всміхається весь світ.

Мама Надія, донька Настя, брат Андрій,

невістка Марина і племінники Владислав та Артур.

Дорогу доньку, дружину, маму та невісткуСТЕЛЬМАХ Ганну Андріївну,

жительку Рафалівки, сердечно вітаємо з 50-річчям від Дня народження, яке завітало до неї 9 березня.

В час, коли додому журавлі вертають, щиро з юві-леєм Вас поздоровляєм. Від усього серця хочем

побажати Вам здоров’я, миру і достатку в хаті. Щоб збирались друзі у Вашій оселі,

щоб були Ви дужі і завжди веселі. Хай Вас поважають і рідня, і діти, щоб іще півві-ку серцем молодіти. Хай роки сплива-ють талою водою, залишайся, рідна, завжди молодою.

Мама, чоловік, донька Оксана, син Валерій, свекор та свекруха.

Шановні жінки-трудівниці Канонич, Озера, Но-ваків, Жовкинь, Красносілля, Зеленого, Липного, Хиноч і Балахович!

Від імені сильної половини чоловіків нашого госпо-дарства ВВ “АГРО” щиро вітаю Вас з Міжнародним жіночим днем 8 Березня! Хай у Ваших серцях завжди цвіте весна. Ви собою полонили наші душі і серця! Тож лишайтесь завжди милі, ніжні, щирі, чарівні і розумні, і вродливі, і веселі, і прості!

Від імені чоловіків СВК “Хиночі”, холдингу ВВ “Агро”

В.Ланецький.

Профспілковий комітет комплексної дитячо-юнаць-кої спортивної школи щиро вітає своїх працівниць зі святом весни, Міжнародним жіночим днем 8 Березня!

Бажаємо Вам міцного здоров‘я, нев’янучої молодості на багато весен, кохання і гармонії; щоб у Ваших ніжних душах завжди цвіла весна, а в родинах були лад, тепло і затишок. Нехай прекрасні почуття зігрівають Ваші серця і дарують окрилення для но-вих успіхів у сфері, якій Ви присвятили свої знання і таланти. Залишайтеся завжди такими ж неповторними, тре-петними та загадковими. Гарного Вам настрою і веселої хвилі!

Щиро вітаємо усіх наших жінок зі святом весни – 8 Березня!

З роси, з води, на добру сотню літ бажаєм щастя, благ земних по вінця. Здоров’я Вам міцного, мов граніт, щоб теплих весен сонячне проміння в душі будило ніжні

почуття, щоб не торкалась скронь зими пороша, щоб Ви пройшли че-рез усе життя такі, як є, – привітні і хороші. Будьте ж коханими і щас-

ливими, дужими і заможними, ра-дісними й успішними!

Адміністрація і профком Володимирецької

тублікарні.

Щиро вітаємо з славним 55-річчям хорошу людину, пре-красного керівника Володимирецького відділення ощадно-го банку

ДУЛЯНИЦЬКОГО Сергія Олександровича.Зичимо міцного здоров’я, оптимізму і всіляких гараздів

у житті.Бажаєм здоров’я, добра, довголіття, хай вистачить

щастя на ціле століття. Хай скрізь буде лад: на роботі, в сім’ї, і радість на серці, і хліб на столі. Хай сміхом й весе-

лістю повниться хата, родина хай буде здорова й багата. І мрій, і бажань, і наснаги творити,

щоб серцю хотілося жити й любити! Хай люди шанують, повагу дарують,

злагода й мир у житті хай панують!

З повагою – колектив

Ощадного банку.

Чудову дату, 14-річчя від Дня наро-дження, відзначає 10 березня дорога донечка та сестричка

БЕДИК Аліна Анатоліївна.Сердечно вітаємо її і шлемо такі по-

бажання:Хай доля удачу на крилах несе. Хай

радісним буде життя і красивим. Що Ти побажаєш – хай збудеться все, і шлях Твій хай буде легким і щасливим. Нехай Твоя молодість лине, як пісня, на крилах поваги, любові й добра. Не-хай все буття буде світлим і чистим, як ця неповторна чудова пора.

З любов’ю – тато і сестричка Юлія.

9 березня славне 55-річчя святкує до-рогий наш ТРОФИМЧУК Михайло Варфоломійович.

Щиро вітаємо його і шлемо побажання добра та щастя!

Прийміть від нас сердечні привітан-ня. Бажаєм миру, радості і щастя. Хай збудуться найкращі побажання, й все за-повітне хай до них додасться. Хай лихо і смуток Вас обминуть, зозулі – сто років життя накують. Хай радість стрічаєть-ся, добре живеться, все вміється, мно-житься і удається.

Хай Бог здоров’я Вам дає, а Мати Пре-чиста завжди береже.

Люблячі дружина Тетяна, донька Світлана, сини Василь та Віталій,

зять Юрій, невістки Людмила, Юлія та семеро онуків.

“Володимирецький ВІСНИК”9 березня 2012 року АКЦЕНТИ10

БО ВСЕ НИМ СТОЇТЬ“Він є подобою невидимо-

го Бога, Бо ним створене все, що на небесах і на землі, ви-диме і невидиме, чи престоли, чи князівства, чи влади, – все Ним і для Нього створене. Він є перш усього, і все Ним стоїть”.

Апостол Павло про Христа (Кол., 1:15-17).

ХТОСЬ сказав, що 2011 рік варто було б вписати зо-

лотими літерами в історію України. Чому? А тільки тому, що державними му-жами він одностайно був проголошений роком Пер-шокниги, роком Євангелія. Скільки добрих справ в ім’я Бога було звершено! Скільки сиріт було зігріто любов‘ю, а голодних наго-довано! Скільки духовного хліба отримали українці, і скільки людей відвернули-ся від гріха та наблизилися до Бога! А Бог зі своєї сто-рони не забарився з бла-гословеннями: небувалий урожай зернових та карто-плі, поліського другого хлі-ба, вродила наша земля. Звичайно, це вагомий здо-буток і нашого трудолюби-вого народу. Але я думаю, не все залежить від не-втомної людської праці. На все є ще й Божа воля.

Що ж готує нам рік ни-нішній? Якось стало не по собі, коли довідався, що астрологи проголосили його роком дракона. Тлу-мачний словник І.Ожегова пояснює, що дракон – це таке собі казкове чудо-висько у вигляді крилатого вогнедишного змія. Цікаво, а чи є у Біблії бодай згадка

про цю міфічну істоту? Так, є. Уже на перших сторін-ках книга Буття розповідає про змія, який, бесідуючи з Євою, посіяв у її серці не-довіру до Бога. Гортаючи Книгу книг далі, у 43-му псалмі читаємо: “Ти сокру-шив нас у землі драконів”.

Що ж це за земля і чи дійсно на ній жили древ-ні рептилії? Досліджуючи Біблію, довідуємося, що автор псалма мав на ува-зі Вавилонське царство, куди у полон, за непослух Богу, потрапив єврейський народ. А вже з історичних джерел відомо, що вави-лоняни поклонялися Мар-дуку, бику-дракону. Ворота богині Іштар, що вели до храму-зікурату, прикраша-ли численні зображення-ми цього ідола (ці ворота тепер знаходяться у Бер-лінському музеї). А ще зо-браження дракона можна побачити на прапорі неве-личкої країни Бутан, розта-шованої у східній частині Гімалаїв. То звідки ж прий-шов до нас, на Україну, цей образ: із Вавилону, з Бута-ну чи, можливо, з казок про Котигорошка?

Ось що розповідається у легенді про походження одного з китайських кален-дарів, яку вміщено у Вікіпе-дії. Якось володар Китаю запросив до себе звірів, щоб доручити їм по черзі, протягом року, правити сві-том. А оскільки прийшло тільки 12 звірів, то кожен із них періодично, через 12 років, мав обіймати по-саду світового правителя. Тепер, свідчать астрологи, надійшла черга дракона. І засмучує те, з якою лег-коважністю служителі ЗМІ включились у цю небез-печну гру. Ось що надруку-

вала одна з газет Рівнен-щини: “Для дракона вже написаний грандіозний сценарій управління знака-ми зодіаку і людськими до-лями, це гороскоп-2012”. Хочеться волати, як Іоанн Хреститель колись волав у пустині: «Люди, зупи-ніться! Задумайтеся над тим, кому доручаєте свою долю, довіряючись отаким горЕскопам! Адже за ними стоїть дракон, а він не та-кий уже й сумирний, цей легендарний персонаж!».

У 12-му розділі книги «Об’явлення» Іоанн опи-сав видіння: червоний (в іншому перекладі – вог-недишний) дракон стоїть

перед жінкою, яка мала родити, щоб пожерти ново-народжене Дитя. Напевне, ви здогадалися, що це ви-діння відображає різдвяну історію. Читаємо далі: не зумівши знищити Дитя, дракон розлютився і пус-тив зі своєї пащі воду, щоб знищити жінку. Не треба,

думаю, пояснювати, хто зображений в образі дра-кона. А от що за воду випу-щено ним із пащі, давайте поміркуємо.

Якось Христос, бесіду-ючи біля колодязя з сама-рянкою, сказав, що Він має живу воду, і хто питиме її, той повік не матиме спра-ги (Єв. Іоанна, 4:10-15). Христос мав на увазі Сло-во Боже, яке дає мир і спо-кій стомленим духовною спрагою серцям. Сама-рянка, «напившися» живої води з уст Ісуса, залишила свій водонос і побігла до міста звістити, що зустрі-ла Месію. Але яку, все ж, воду виплеснув змій? На

відміну від “води”, яку дає Ісус, вода від дракона над-звичайно брудна, адже він виплеснув усе, чим був на-повнений і що, оскверня-ючи наші душі, відвертає нас від Бога. Насамперед це – ідолопоклонство, що й дотепер розповсюджене серед народів світу. Апос-

тол Павло пише: “Славу нетлінного Бога вони за-мінили подобою тлінної людини... Вони замінили Божу істину на неправду, поклонялись і служили творінню більше, ніж Твор-цеві” (Рим., 1:21-25).

Без сумніву, сюди ж від-носяться всі форми окуль-тизму (шептання, гадання, гіпноз, астрологія і т.п.). Непокоїть, що й деякі ди-тячі іграшки і книги вво-дять дітей у містичний світ магії. Серед них особливо небезпечні книги про Гаррі Поттера, фактично – по-сібники з магії, своєрідні майстер-класи для дітей. А ще батько неправди ви-

користовує сучасні види масової комунікації (буль-варну пресу, телевідеопро-дукцію, інтернет, рекламу, мобільний зв‘язок) і з їх допомогою викликає грі-ховні бажання. Наслідок таких «старань» – насиль-ство, сімейна невірність, пияцтво, релігійна і расова

нетерпимість, спотворення шлюбу (одностатеві сто-сунки) тощо. До цієї «мерт-вої» води належать і лже-релігії, а також лженауки, які, заперечуючи існування Творця і створення Всес-віту, ведуть людство до безвідповідальності перед Богом, до аморальності, безсоромності, жорстоко-сті, гонитви за тлінними цінностями, до духовного опустошення. Сьогодні ви-слів “Їж, пий, веселися, бо завтра помремо» для бага-тьох став життєвим кредо. Але попри це, ніхто не за-перечить, що наше духо-вне здоров’я, як і здоров’я суспільства, залежить від того, з якого джерела «воду» п’ємо.

Мабуть, нікому не хо-четься пити з забруднено-го джерела і щоб його до-лею розпоряджався той, хто, за свідченням Христа, прийшов “украсти, убити і погубити”. Навіть одна з га-зет охарактеризувала його так: “герой і лиходій в одній особі”. Тож скажімо астро-логам «Ні!», а свою долю, долю своєї сім’ї і долю України передаймо в руки Сина Божого Ісуса Христа. Бо «ним все стоїть»!

Наостанок поділюся втішною новиною. Держав-ні мужі проявили мудрість і в цьому році: не підспівую-чи астрологам, оголосили 2012 рік роком здорового способу життя. А це озна-чає, що маємо сказати тверде «Ні!» всьому, що нам нав’язує древній змій. Наші серця мають бути відкритими для Єванге-лія, адже саме Євангеліє – найкращий посібник по вивченню здорового спо-собу життя. Тож пиймо з цього чистого Джерела – і будемо здоровими. І бу-дуть мир і правда у наших серцях. А відтак і в наших сім’ях, товариствах, церк-вах і загалом у суспільстві.

З повагою до тебе, шановний читачу,

– Дослідник Біблії.

•

– Євгене, що являє со-бою ваш факультет?

– Перш за все хочу при-вітати через газету свій рід-ний край і всім землякам побажати щастя, здоров’я і творчої наснаги. Охоче від-повім і на запитання. Фа-культет міліції громадської безпеки – провідний під-розділ нашого вузу, оскіль-ки саме він був в основі створення Донецького юридичного інституту. Фа-культет здійснює підготов-ку кадрів для адміністра-тивних підрозділів міліції за спеціальностями «Пра-воохоронна діяльність» та «Правознавство» і охо-плює весь спектр правоо-хоронних спеціальностей. Наші випускники можуть працювати в усіх службах системи МВС, включаючи

паспортно-міграційну, до-звільну й охоронну. Ось чому наші випускники піс-ля закінчення інституту отримують конкретну ро-боту. Наш факультет скла-дається з чотирьох курсів, очолюваних досвідченими офіцерами. Провідні його кафедри – кафедри адмі-ністративного права й ад-міністративної діяльності, тактико-спеціальної підго-товки та психології і юри-дичної соціології. З 356 курсантів факультету 58 – дівчата.

– Останнім часом від-чувається тенденція до підвищення авторитету дільничних інспекторів…

– Так, основне, як на сьогодні, завдання – на-близити підготовку діль-ничних інспекторів до

світових стандартів і за-лучати до роботи висо-кокваліфікованих спеціа-лістів. Наша мета – стати спеціалістами, які будуть зв’язком між населенням і правоохоронними орга-нами. Тому керівництво інституту докладає зусиль, щоб забезпечити виклада-чів і курсантів належними умовами для плодотворної праці і навчання. В інсти-туті сучасні навчальні кор-пуси. Аудиторії оснащені комп’ютерним обладнан-ням. Є великий навчально-виховний центр, тренажер-ний зал і ринг.

– Похвально! І все ж, теорія без практики -- ніщо. Чи маєте можли-вість перевіряти знання на практиці?

– Безумовно! За 4 роки навчання кожен курсант проходить щорічну практи-ку, а на четвертому курсі – трьохмісячне стажування за майбутньою спеціаль-ністю. Для прикладу, зараз я стажуюся на посаді діль-ничного інспектора міліції у нашому райвідділі вну-трішніх справ.

– Відомо, що наші ВНЗ працюють за новою для нашої країни кредитно-

модульною системою. Чи значить це, що кур-санти вашого інституту відповідатимуть усім ви-могам європейської сис-теми?

– Щоб прийти в органи внутрішніх справ працівни-ками міжнародного рівня, курсанти першого та друго-го курсів нашого інституту вже навчаються за кредит-но-модульною системою, тобто з наголосом на само-стійну роботу, яка сприяє розвиткові у майбутніх пра-воохоронців почуття відпо-відальності. Крім того, наш інститут тісно співпрацює з Нюрнберзькою школою по-ліції, тож курсанти, в яких кращі показники у навчан-ні, проходять стажування в Німеччині. Майже всі кур-санти відвідують спортивні секції, отож займаємо при-зові місця на змаганнях з рукопашного бою, дзюдо, самбо, міні-футболу та во-лейболу. Наші випускники – призери республіканських та обласних змагань із сам-бо і дзюдо. Так що відсіч при потребі зможемо дати.

– А як налагоджені на факультеті курсантський побут і культурно-масо-ва робота?

– Показовим у цьому відношенні є те, що про-тягом останніх трьох років наш курсантський гуртожи-ток посідає призові місця серед гуртожитків Доне-цька. Правда, його дещо прозаїчно називають ка-зармою. І кімнати розра-ховані у ньому на 20 осіб. Проте ці приміщення зруч-ні, чисті, просторі і добре відремонтовані. Звичайно, маємо й побутові кімнати, адже охайна зовнішність – важлива умова успішної роботи міліціонера. Є де підготуватися і до занять. А ще до послуг курсантів спеціально обладнані світ-лі читальні зали загальної та спеціальної бібліотек. Предмет особливої гор-дості -- кімната відпочинку.

Здібні курсанти прояв-ляють свої таланти, беру-чи активну участь у гро-мадському та культурному житті інституту. А ще варто відмітити, що у вільний час ми не тільки розвиваємо

свої творчі здібності, а й дбаємо про дітей з вадами руху, які навчаються у шко-лі-інтернаті №5. Проводи-мо для них концерти, ігри, лекції з правової тематики.

– Євгене, відчува-ється, що ваш інститут – достойний вибір абіту-рієнта. А які умови при-йняття на навчання?

– До нашого інституту приймають громадян Укра-їни, які мають повну серед-ню освіту і вік 17-25 років. Документи для вступу оформляються у райвідді-лах за місцем проживання та в обласному управлінні МВС і направляються до інституту. Крім того, можна оформити особову справу абітурієнта безпосередньо в інституті. Але в такому разі починати це бажано не пізніше квітня. Обов’язково слід мати сертифікати з іс-торії України та української мови і літератури.

Записав Володимир ПОЛІЩУК.

КУЗНЯ МІЛІЦЕЙСЬКИХ КАДРІВДонецький юридичний інститут – один

із провідних вузів України, який пропонує абітурієнтам навчання на 6 факультетах: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, слідчо-криміналістичному, без-пеки дорожнього руху, права та заочно-го і дистанційного навчання. Представник одного з цих підрозділів – наш земляк, курсант 4-го курсу факультету міліції гро-мадської безпеки Євгеній БІРУК. Сьогодні Євген проходить стажування у Володи-мирецькому РВ на посаді дільничного ін-спектора міліції, і ми запросили його до розмови. Думаємо, ця бесіда допоможе читачам повніше уявити і факультет мілі-ції громадської безпеки, і вуз загалом.

Контактні телефони Донецького юридично-го інституту:

Факультет міліції громадської безпеки – 340-61-83, 340-61-37.

Відділ по роботі з персоналом – 305-74-27, 57-47-59.

9 березня 2012 рокуВІТАННЯ 11“Володимирецький ВІСНИК”

У цей весняний, прекрасний день зустрічає своє 60-річчя дорога нам людина

ТЮСКА Ростислав Володимирович.Щиро вітаємо його і шлемо побажання добра та щастя!

Летять і не спиняються хвилини, приходить неповтор-на мить, коли вдивляється людина в роки, що встигла вже прожить. Були і труднощі, й тривоги на Ваших рушниках земних доріг, але любові стиглі грона й сім’я – то найсвя-тіший оберіг. Бажаємо, щоб серцем не старіли і лиш добро

наповнювало дім, щоб назавжди лишитися зуміли привітним і добрим усім. Й надалі хай приходять

ювілеї і довгих літ зозуля накує, щоб чули пісню юності своєї, допоки Бог

життя на те дає.Хрещениця Наталя

із сім’єю, куми Катерина і Микола Вишневські.

10 березня славне 20-річчя зустрічає дорогий нашДЕСЯТНИК Богдан Миколайович.

Щиро вітаємо Тебе з Днем народження! Бажаємо щас-тя та радості у Твоєму молодому житті!

Ти вір в життя і будь собою, хай час летить собі, а Ти, як сонце ранньою весною, цвіти промінням золотим. І хай в очах Твоїх відкритих нестримна молодість буя. І хай несе

Тебе по світу життя бурхлива течія. І завжди ангел-хоронитель Тебе боронить від біди. Ти просто вмій

життю радіти й по ньому з усмішкою йти.Хрещена мама Наталя зі своєю

сім’єю, бабуся Катерина, дідусь Микола та прабабуся Ганна.

Нашого шановного і талановитого керівника, дирек-тора СВК “Хиночі” і представника холдингу ВВ “Агро” у Володимирецькому районі

ЛАНЕЦЬКОГО Віталія Васильовичащиро вітаємо з Днем народження!

Житній колос дозріва для хліба, для краси цвіте у полі квітка, для води народжується

риба, для польоту – лебідь і лебідка. А лю-дина – для добра і щастя. Тож прийміть

від нас оці вітання, і нехай, неначе в до-брій казці, збудуться усі Ваші бажання. Хай Бог милосердний з високого неба, дарує усе чого Вам іще треба!

З повагою – працівники Канонич, Озера та Новаків.

У цей прекрасний весняний час черго-вий День народження завітав 7 березня до нашого колеги, представника холдин-гу ВВ “Агро” у Володимирецькому районі, директора СВК “Хиночі”

ЛАНЕЦЬКОГО Віталія Васильовича.Щиро вітаємо його і бажаємо всього

того, що потрібно чоловіку для щастя.Ще небо хмарами не вкрилось, ще

так прозоро сяють роси, а ще по ліву руку літо, а вже по праву руку – осінь. Ще очі блиску не згубили, ще серце жити не стомилось. А ще по

ліву руку юність, а вже по праву руку зрілість. А роки мчать невпинно далі, душа хай Ваша не старіє. По ліву руку всі печалі, по праву руку – всі надії. Життя не зміряти роками, а щастя – то складна наука. Нехай же ра-дість буде з Вами по ліву і по праву руку.Колектив холдингу ВВ “Агро”, м. Київ.

13 березня зустріне свій 45-й День народження наша ма-туся та бабуся

МИГЛОВЕЦЬ Людмила Миколаївна.Щиро вітаємо і бажаємо міцного здоров’я!Матусю, бабусю, голубко єдина! Вас щиро вітає вся

наша родина. Спасибі за те, що нас зростили, за нас вболі-вали і тратили сили. За руки ласкаві, ніжні, робочі, за довгії-довгі недоспані ночі. За усмішку щиру, за хліб на столі – спа-

сибі, рідненька, уклін до землі. Ми дякуєм долі, що Ви у нас є, хай силу й здоров’я Господь Вам дає.

З повагою та любов’ю – донька Ірина,

зять Арсен, син Микола та онучка Анастасія.

Чистих світанків, сонячних ранків щиро бажаємо дорогій нашій мамі та бабусі

ГАРБАР Ірині Ничипорівні з нагоди 70-річчя від Дня народження, а також з святом 8 Березня!

Матусю, бабусю, веселко єдина! Вас щиро вітає вся наша родина. Діти і внуки сьогодні, рідненька, вклоняються

Вам низько-низенько. Хай Бог береже Вас ще років багато на щастя усім нам, на радість крилату.

З любов’ю і повагою – діти, зяті, невістки та онуки.

Чудову дату, 65-річчя від Дня народження цими весняни-ми днями відзначає дорогий наш чоловік, тато і дідусь

СЛОТНИЦЬКИЙ Володимир Прокопович.

Сердечно вітаємо і шлемо найщиріші побажання:

Наш славний і рідний, найкращий на світі, з Тобою нам завжди затишно і світло. Ти – гарний господар і батько чу-довий, даруєш турботу та море любові. Спасибі за ласку, за руки умілі, Ти вмієш підтримати словом і ділом. Нам в рідному домі надійно та щиро; живи нам на радість у щасті та мирі. Хай Бог посилає здоров’я і сили – у друж-ній родині усі ми щасливі.

З любов’ю -- дружина, доньки Світлана та Ірина, зять Руслан, онуки Володя,

Катруся та Ганнуся.

Щиро вітаємо з 65-річчям дорогого нашогоСЛОТНИЦЬКОГО Володимира Прокоповича,

яке завітало до нього 8 березня. З роси і з води Вам, шанов-ний ювіляре!

На струнах весна пісню підбира, а ми сьогодні з щиріс-тю й любов’ю бажаєм довгих років і добра, багато радості та доброго здоров’я. На довгий вік, на многії літа, на шану від людей, тепло родинне. Стелися, доле, крізь усе життя лише добром для доброї людини. Всіх благ земних Тобі бажаєм за вдачу людяну просту, всі квіти світу ми даруємо за серце щире й доброту. Нехай Тебе всі біди обминають, щоб хліб святий був завше на столі. Нехай Господь Тебе охороняє сьо-годні, завтра і завжди.

З любов’ю і повагою – сім’я Міськів.

Любу доньку, матусю та сестричкуКОВАЛЬЧУК Поліну Митрофанівну

щиро вітаємо з Днем народження! Зичимо, дорогій нашій, міцного здоров’я та довголіття!

Хай дороги стеляться крилато, будуть чисті, рівні, як струна, а добро не обминає хату, як не обминає цвіт весна. Всю доброту, яка існує в світі, всю радість, що живе серед людей, найкращі всі, що є, на світі квіти даруєм ми Тобі у цей святковий день. Хай Матір Божа Тебе охороняє, в душі – за-

вжди панує доброта, Ісус Христос – здоров’я посилає на многії і благії літа.

З любовю – мама Люба, донька Олена, син Ан-дрій та сестра Надія.

8 березня дорога наша сестричкаКОВАЛЬЧУК Поліна Митрофанівна

зустріла славне 45-річчя від Дня народження. Щиро вітаємо її і шлемо побажання добра та щастя.

Якби в словах була пророча сила, а в серці чарів полум’я цвіло, ми так зробили б, наша мила, щоб навіть дня сумного не було. Щоб Ти, мов квітонька, цвіла, завжди красивою була, щоб друзі не цурались і доля усміхалась. Любов у серці хай не гасне і буде все в житті прекрасне. Ми дякуєм Богу, що Ти у нас є, хай силу і радість Тобі він дає.

З любов’ю і повагою -- брат Ігор з дружиною Світланою, сином Ми-

хайлом та дочкою Вікторією.

Найсердечніше привітання шлемо доро-гому нашому чоловіку, батьку та дідусеві

МАНЗИКУ Миколі Костянтиновичу з нагоди славного 45-річчя від Дня наро-дження.

Спасибі, рідненький, за ласку й тепло, за те, що навчили робити добро. Спасибі за те, що зростили, жаліли, і все пробачали, навчали й терпіли. За щирість сердечну й турботу про нас любов нашу й вдяч-ність прийміть в добрий час. Дай Боже Вам жити і горя не зна-ти, щоб соту весну гуртом зустрічати. Ми дякуєм Богу,

що Ви у нас є, хай силу й здоров’я він Вам дає.З любов’ю – дружина, донька, син,

зять та онук Вадим.

Найщиріші привітання з нагоди 30-річчя від Дня на-родження шлемо дорогому нашому сину, брату та дядькові

ЧИРУКУ РОМАНУ Григоровичу.Бажаємо міцного здоров’я та успіхів у молодому

житті!Нехай дорога Твоя буде довга-довга, щоб все в жит-

ті задумане збулось, а чаша щастя повна-повна, щоб через вінця аж іще лилось. Нехай для Тебе квітує

білий світ, збуваються найкращі світлі мрії, і доля посилає щедрих літ, добра, здоров’я,

радості, надії.З любов’ю та повагою -

мама, тато, сестра Руслана з сім’єю і

брат Іван з сім’єю.

Щиро вітаємо депутата Більськовільської сільської ради, головного бухгалтера Рівненського природного за-повідника

ЛЕБЕДЮК Валентину Степанівну з 45-річчям від Дня народження! А також хочемо привітати Валентину Сте-панівну і ВАСИЛЕВСЬКУ Наталію Вікторівну з Міжна-родним жіночим днем 8 березня!

Хай сміється доля, як калина в лузі, будуть завжди по-руч щирі й вірні друзі. Хай живуть у серцях почуття висо-кі, й доля хай дарує безліч гарних років. Хай весни до Вас летять журавлями, і щастя хай більшає у Вас із роками. Бажаємо радості, світла й тепла, щоб всі негаразди згоріли дотла. Щоб Ви завжди були щасливі, до-бро пізнали у житті, і щоб сміялися до Вас із неба зорі золоті. Щоб гріло сонечко ласкаве, щоб Бог Вас у опіці мав, і ангел, Ваш охорони-тель, з плеча Вашого не злітав.

Колектив мужчин Рівненського природного заповідника.

Коханого чоловіка, люблячого тата і дідусяГАВРИЛЮКА Миколу Степановича

щиро вітаємо з 55-річчям від Дня народження, яке завітає до нього 10 березня.

Бажаємо добра і довголіття, у кожній справі хай завжди щастить. Вік щедрий, як калинове суцвіття, у злагоді та радості прожить. Хай доля буде, як волошка в житі, душа хай буде вічно молода. Від сонця – золота, а від небес –

блакиті, хай обминають горе і біда. Щоб життя здавалось добрим дивом – єдиним,

неповторним і красивим.З любов’ю – дружина,

діти, невістка, зять та онуки.

Сердечні привітання, щирі побажання добра і здоров’я зичу дорогій сусідці

БАСЮК Надії Дмитрівні, яка святкує свій 70-річний ювілей.

Літа цвіли не просто цвітом, а проростали у труді. До-рослими вже стали діти, а Ви – душею молоді. Пливуть літа, мов тихі води, і вже минає сімдесят. Хоч як прожитих років шкода, та не вернути їх назад. Хай щастя панує у Вашому домі і радість у ньому живе. Здоров’я міцного і щирої долі хай Бог посилає і Вас береже!

Щиро – сусідка Уляна Федорівна Гарбарчук.

У цю святкову весняну пору, коли земля прокидається від зимової сплячки, хочу привітати кохану і найдорожчу для мене людину, ніжну, лагідну, чуйну та не-повторно красиву

ДАВИДЮК Ніну Сергіївну з Міжнародним жіночим днем 8 березня!

А 12 березня вона зустрічатиме свій День народження. Щиро вітаю її!

Росинку кохання Тобі я бажаю, щоб пролісок синій був символом мрій. Всю ніжність вітання і щирість

кохання – усе в своїм серці зібрати зумій. В житті почувайся як птиця в польоті. Для мене хай стачить тепла й доброти. Радій кожній днині і кожній билині, й мені, моя мила, зорею світи.

З любов’ю та повагою – В.І. Залазський.

З прекрасним святом весни та Міжнародним жіночим днем 8 березня, щиро вітаю володимирчанку

ЛАРИСУ!Нехай промінчик сонця у цей день Тебе розбудить ніж-

ним поцілунком. Нехай любов близьких Тобі людей для Тебе буде кращим подарунком. Хай б’ється

джерело добра бурхливо, хай буде рівним Твій життєвий шлях: прекрасним, щедрим --

наче хлібна нива, чарівним -- як мелодія в піснях.

Бажаю щастя!З повагою друг.

Цими весняними днями зустрічає День народження доро-гий наш

ГАРБАР Олексій Савович.Сердечно вітаємо його і шлемо такі побажання:Сьогодні, тату, день для Вас чудовий: в цей день Ви впер-

ше глянули на світ. Для Вас тоді він був ще зовсім новим, і не дарма минуло стільки літ. Не зогляділись – виросли вже діти. Тож хай в душі панує благодать. Чого ще треба? Жити і радіти, гостей у хаті дорогих стрічать! Здорові

будьте, дужі та багаті, радійте, що у Вас усі ми є. Живіть ще довго-довго в рідній хаті, хай

Бог усе найкраще Вам дає.З любов’ю та повагою –

діти, зяті, невістки та онуки.

7 березня зустрів своє 75-річчя наш турботливий чоловік, батько, дідусь та прадідусь

МІЗИНЕЦЬ Володимир Івановичіз села Чучево. Щиро вітаємо його!

Літа цвіли не просто цвітом, а проростали у труді. До-рослими вже стали діти, а Ви – душею молоді. За щирість сердечну, за хліб на столі ми вдячні Вам, рідний, уклін до землі. Спасибі за те, що так любите нас й що можемо серцем схилитись до Вас. Спасибі за душу просту й золоту, за мудрі поради, тепло й доброту. Ми дякуєм долі, що Ви у нас є, хай силу й здоров’я Господь Вам дає.

З любов’ю та повагою -- дружина, діти, онуки та правнуки.

Сердечно вітаємо шановних своїх колег – березневих іменин-ників:

ТУТЕВИЧ Ніну Василівну – з прекрасним 50-річчям, БЛИЩИК Лідію Михайлівну, ФЕРЕНСО-ВУ Валентину Адамівну, НО-ВАК Світлану Григорівну та РЕПЕТУХУ Володимира Сте-пановича – з сонячним Днем на-родження!Бажаєм щастя й достатку,

ясного неба і тепла. В житті лиш згоди і порядку, щоб доля світлою була. В роботі – успіхів, везіння, у справах – вічного го-ріння. Від душі любові Вам бажа-єм і хай Господь Бог допомагає.Колектив

Малотелковицької ЗОШ.

Найдорожчу, найріднішу нашу до-нечку та внучечкуЗОНОВУ Мирославу Станіславівну щиро вітаємо з першим Днем наро-дження!

Ти наче квіточка яскрава, весела, ніжна і цікава. Зростай здоровою і щасливою. Будь розумною і краси-вою. Нехай голосок Твій дзвенить у оселі, нехай усміхаються очі веселі. Бажаємо друзів вірних знайти, на радість батькам і ро-

дині рости. Удача хай Тебе ласкає і свято радісно триває, і

ангел, Твій охоронитель, з плеча Твого ніколи не злітає.

З любов’ю – тато Станіслав, мама Альо-

на та бабуся Люда.