ÌÎÍÒßÍ:ÒÅÒßÍÀ

ÂÈÁÎÐÎÒȲ ÇÀÕÈÑÒÈÒÈòÄÍÅ ÆÈÒÒß

ÂÈÁÎÐÎÒȲ ÇÀÕÈÑÒÈÒÈòÄÍÅ ÆÈÒÒß

�

��

МОНТЯН захистить!22 Газету видано на пожертви волонтерів Тетяни Монтян

ЯКБИ ВАМ СКАЗАЛИ, ùî âàø áóäèíîê âæåäâàäöÿòü ðîê³â âèñèòü ó ïîâ³òð³ — ÿê áè âè â³ä-ðåàãóâàëè? Çàðåãîòàëè á? Ïîêðóòèëèá ïàëüöåì á³ëÿ ñêðîí³? Íàñïðàâä³ æ, ñàìå òàêâîíî ³ º: âàø áóäèíîê âèñèòü ó ïîâ³òð³. Ò³ëüêèíå ó ïîáóòîâîìó âèì³ð³, à ó þðèäè÷íîìó.

Ó ðîçâèíóòèõ êðà¿íàõ áóäèíîê, óñ³ æèò-ëîâ³ òà äîïîì³æí³ ïðèì³ùåííÿ â íüîìó, çåì-ëÿ, íà ÿê³é â³í ñòî¿òü, òà ïðèáóäèíêîâà òåðè-òîð³ÿ ââàæàþòüñÿ ö³ë³ñí³ñòþ. Òèì ñàìèì øëÿ-õîì ï³ñëÿ ðîçâàëó ÐÑÐÑ ï³øëè ê³ëüêà ïîñ-òðàäÿíñüêèõ êðà¿í — çîêðåìà, Åñòîí³ÿ òàÃðóç³ÿ. Òîáòî, âëàñíèê êâàðòèðè ó áàãàòîïî-âåðõ³âö³ â öèõ êðà¿íàõ ìຠïðàâî âëàñíîñò³íå ò³ëüêè íà ñâîþ êâàðòèðó, àëå é íà ÷àñòè-íó ñõîäîâèõ ìàéäàí÷èê³â, ï³äâàë³â, ãîðèù òàïðèáóäèíêîâî¿ òåðèòîð³¿. Ìåøêàíö³ áàãàòî-ïîâåðõ³âîê ìîæóòü äîìîâëÿòèñÿ òà âèêîðèñ-òîâóâàòè óñå öå ìàéíî íà âëàñíó êîðèñòü.Íàïðèêëàä, ó ï³äâàë³ îáëàäíàòè òðåíàæåð-íèé çàë, «ãëóõèé» ôàñàä áóäèíêó â³ääàâàòèï³ä ðåêëàìó — à îòðèìàíèé ïðèáóòîê âèêî-ðèñòîâóâàòè íà ðåìîíò òà âäîñêîíàëåííÿáóäèíêó.

 Óêðà¿í³ æ ó ö³é ñôåð³ é äîñ³ ïàíóº áåç-ëàä. ϳñëÿ çäîáóòòÿ íåçàëåæíîñò³, ìåøêàíö³áàãàòîïîâåðõ³âîê îòðèìàëè ìîæëèâ³ñòüïðèâàòèçóâàòè ñâî¿ êâàðòèðè. Àëå — ò³ëüêèêâàðòèðè, ó â³äðèâ³ â³ä óñüîãî áóäèíêó, âíóò-ð³øí³õ êîìóí³êàö³é, ï³äâàë³â, ãîðèù òà ïðè-áóäèíêîâèõ çåìåëüíèõ ä³ëÿíîê. Íàø³ ïàðëà-ìåíòàð³ é äîñ³ íå ñïðîìîãëèñÿ ïðèéíÿòè çà-êîíè, ÿê³ á âñòàíîâëþâàëè, ùî óñå öå ìàéíîíàëåæèòü ìåøêàíöÿì áóäèíê³â — ó âèçíà÷å-íèõ ïðîïîðö³ÿõ.

Òàêå ñòàíîâèùå ïðèçâîäèòü äî áàãà-òüîõ ïðèêðèõ íàñë³äê³â. ³çìåìî õî÷àá îäèí ïðèêëàä ç ïðàêòèêè àäâîêàòà Òåòÿ-íè Ìîíòÿí.

Ìåøêàíö³ áóäèíêó ïî âóëèö³ Ìåæèã³ð-ñüêà, 5 ðîêàìè íå çàãëÿäàëè äî ñâîãî ï³äâà-ëó — àæ ïîêè â³í íå äîêîòèâñÿ äî àâàð³éíî-ãî ñòàíó, ùî ïîñòàâèëî ï³ä çàãðîçó âåñü áó-äèíîê. Òîä³ îäèí ç ìåøêàíö³â, Ñåðã³é ̳-ùåíêî, êâàðòèðà ÿêîãî çíàõîäèëàñÿ ïðÿìîíàä ï³äâàëîì, âèð³øèâ ïðîâåñòè òàì ðåìîíò.³í âèòðàòèâ âëàñí³ ÷èìàë³ êîøòè, àáè óêð³-ïèòè ôóíäàìåíò, ïîëàãîäèòè ñò³íè òà ì³æïî-âåðõîâ³ ïåðåêðèòòÿ.

² ÿê ò³ëüêè â³í öå çðîáèâ — íà ï³äâàë îä-ðàçó æ çíàéøîâñÿ ïðåòåíäåíò. 130 êâàäðàò-

íèõ ìåòð³â â³äðåìîíòîâàíîãî ïðèì³ùåííÿ íàÏîäîë³ — ëàñèé øìàòîê! Äèðåêòîð îäí³º¿ç êîìåðö³éíèõ ô³ðì ÷åðåç Ïîä³ëüñüêó ðàéîí-íó ðàäó îòðèìàâ ñâ³äîöòâî ïðî âëàñí³ñòü íàï³äâàë. Áàéäóæå, ùî öå ñâ³äîöòâî áóëî íåçà-êîííèì — íà ñòîðîí³ êîìåðñàíòà áóëà ñèëà.Îòæå, îäíîãî äíÿ â³í ïðèéøîâ ç ìîëîäèêàìèñïîðòèâíî¿ ñòàòóðè, çíÿâ ç ï³äâàëó çàìêè ³ñïðîáóâàâ çàõîïèòè éîãî. Êîëè Ñåðã³é ̳-ùåíêî ïðèéøîâ ³ ïî÷àâ âèãàíÿòè çëî䳿⠗çàãàðáíèê çðîçóì³â, ùî íàñêîêîì íå çàõî-ïèòü ìàéíî, ³ âäàâ, ùî éîãî ïîáèòî. ² õî÷ íàâ-êîëî áóëî ïîâíî ñâ³äê³â, ÿê³ íå áà÷èëè æîä-íîãî ïîáèòòÿ, â³í ðîçïî÷àâ ñóäîâó òÿãàíèíó.

Çðåøòîþ, íåçàêîíí³ñòü ïðåòåíç³é íàïðèì³ùåííÿ Òåòÿí³ Ìîíòÿí âäàëîñÿ äîâåñòè

÷åðåç ñóä. Àëå ñóïåðå÷êè çà ï³äâàë ³ äîñ³òðèâàþòü. Òåïåð óæå ìåøêàíö³ áóäèíêó íåìîæóòü ïîä³ëèòè éîãî ì³æ ñîáîþ. Âîíè íåõî÷óòü êîìïåíñóâàòè êîøòè, âèòðà÷åí³ íàðåìîíò, à õî÷óòü ëèøå îäíîãî — çàâîëîä³òèâ³äðåìîíòîâàíèì ïðèì³ùåííÿì. ² í³ÿê íå ìî-æóòü äîìîâèòèñü.

Ïîä³áíèõ ñïðàâ ó ïðàêòèö³ Òåòÿíè Ìîí-òÿí äóæå áàãàòî. «Ïîêè íàø³ áóäèíêè íåïî÷íóòü îáë³êîâóâàòè, ÿê ö³ë³ñí³ ìàéíîâ³êîìïëåêñè — óâåñü öåé áåçëàä òðèâàòèìå,— êàæå àäâîêàò. — Î÷åâèäíî, ùî â³ä áóäèí-êó íå ìîæíà «â³ä³ðâàòè» îêðåìó êâàðòèðó,à ñàì áóäèíîê íå ìîæíà â³ä³ðâàòè àí³ â³äï³äâàëó, àí³ â³ä çåìåëüíî¿ ä³ëÿíêè. Îäíàê,íàø³ äåïóòàòè öüîãî íå ðîçóì³þòü. Íà æàëü,çà 20 ðîê³â íåçàëåæíîñò³ í³õòî ç íàðîäíèõîáðàíö³â òàê ³ íå ñïðîì³ãñÿ ïîäàòè íàëåæ-íèõ çàêîíîïðîåêò³â, ùîá íàðåøò³ âñòàíîâè-òè: áàãàòîêâàðòèðíèé áóäèíîê º ö³ë³ñí³ñòþ, ³÷àñòèíè ö³º¿ ö³ë³ñíîñò³ ïðîïîðö³éíî íàëå-æàòü óñ³ì âëàñíèêàì ïðèì³ùåíü».

Âæå 12 ðîê³â àäâîêàò çàéìàºòüñÿ ïè-òàííÿìè ñï³ëüíî¿ âëàñíîñò³. Çà öåé ÷àñ âî-íà íå ò³ëüêè äîñêîíàëî âèâ÷èëà óêðà¿íñüêóïðîáëåìàòèêó òà ³íîçåìíèé äîñâ³ä, àëåé ñòàëà åêñïåðòîì ªâðîñîþçó ç ïèòàíüñï³ëüíîãî ìàéíà ³ ï³äãîòóâàëà â³äïîâ³äí³çàêîíîïðîåêòè. Çàðàç Òåòÿíà Ìîíòÿí ºêàíäèäàòîì â³ä Äàðíèöüêîãî ðàéîíó äîÂåðõîâíî¿ Ðàäè Óêðà¿íè. Ïðîãîëîñóâàâøèçà íå¿, âè îòðèìàºòå ãàðàíò³þ òîãî, ùîâ æèòëîâî-êîìóíàëüí³é ñôåð³ íàðåøò³ áóäåíàâåäåíî ëàä, ³ äåðæàâà áóäå íà ä³ë³ çàõè-ùàòè âàø³ ìàéíîâ³ ïðàâà.

ЖЕКи завищують ціни у нашихплатіжках — і отримують прибу�ток. Людям, які не хочуть, щоб їхграбували, доводиться роками бо�ротися зі здирниками.

Будинок по вулиці Мішуги, 2здали в експлуатацію три роки то�му. Забудовник — компанія «Жит�лоінвест» — поставила мешканцямультиматум: або вони підписуютьдоговір на обслуговування будинкуз КП «Житло�сервіс», або не отри�мують документів на квартири.Мешканцям величезної багатопо�верхівки довелося погодитись.«Житло�сервіс» — дочірня компа�нія «Житлоінвесту» — одразу по�чав встановлювати завищені цінина комунальні послуги.

При цьому мешканці ніяк немогли довідатися, скільки насправ�ді витрачається на утримання їх�нього будинку. Адже «Житло�сер�віс», як і більшість українськихЖЕКів, старанно приховував своюзвітність. Тоді люди вирішилистворити ОСББ і управляти своїм

будинком самостійно. Створившиоб’єднання співвласників «Сердо�лік», вони письмово повідомилипро це «Житло�сервіс», і постави�ли вимогу передати їм технічну до�кументацію на будинок. Однак КП«Житло�сервіс» зовсім не бажаловіддавати ласий шматок — адже за�вищені тарифи давали йому чима�лий прибуток.

ЖЕК спробував довести, щооб’єднання співвласників створилиз порушеннями. Мешканці вигралисуд — тоді ЖЕК подавав на апеля�цію, знаходив нові неіснуючі пору�шення, подавав нові позови. Тактривало понад два роки, аж покилюди не звернулися до адвокатаТетяни Монтян.

На той час Монтян вже малаподібний досвід. Коли вона разомз сусідами створила ОСББ у своємубудинку на Срібнокільській, при�ватний ЖЕК «Рада�2», що обслу�говував будинок, теж не хотів від�давати його мешканцям. Дійшлодо того, що ЖЕК довелося витури�

ти з займаного приміщення, най�нявши приватну охорону. Тож,знаючи проблему «зсередини», Те�тяна Монтян запевнила, що зможедопомогти об’єднанню співвласни�ків «Сердолік».

І таки допомогла. Справа «Сер�доліку» дійшла до Вищого госпо�дарського суду. Монтян довеласуддям, що ЖЕК «Житло�сервіс»взагалі не має права обслуговуватибудинок на Мішуги, 2 — адже вонине давали на це своєї одноголосноїзгоди. Суд постановив: якщо ЖЕК(або інша обслуговуюча організа�ція) не отримав консенсусної, тоб�то одноголосної згоди від мешкан�ців — він не має права обслугову�вати будинок.

В цивілізованих країнах одразупісля офіційного оголошення рі�шення суду порушник мав би заб�ратися з будинку геть. Однак ЖЕКвиконати рішення вищої судовоїінстанції не поспішав. Натомість,він продовжував виписувати пла�тіжки з завищеними тарифами таквитанції на паркінг. Також кому�нальники і далі використовувалитехнічні приміщення та рекламніплощі, що є у будинку — і отриму�вали з цього прибуток.

Більше того — довідавшись прорішення суду, працівники ЖЕКузрізали замки з усіх технічних при�

міщень і встановили свої, щоб непустити співвласників до цих при�міщень.

Зрештою, люди вирішили вда�тися до прямого тиску на жеків�ців. 6 липня цього року разом з Те�тяною Монтян вони зайшли дотехнічних приміщень будинку тавиставили звідти охоронців, най�нятих «Житло�сервісом». Також,не зважаючи на шалений опір же�ківців, вони взяли контроль надпаркінгом.

Відтоді, як об’єднання співвлас�ників «Сердолік» почало управля�ти будинком, ціни в платіжках сут�тєво зменшились. За платіжками«Житло�сервісу», люди сплачува�ли 3,2 грн за квадратний метр.У платіжках «Сердоліку» ця цифраскладає 2,6 грн. Це означає, що се�редня квартира метражем у 80квадратних метрів щомісяця пе�

реплачувала 48 гривень квартпла�ти. Таких квартир у будинку — сот�ні. Усі ці гроші «Житло�сервіс»безсоромно клав собі у кишеню.

«Ми три роки на це чекали, —говорить Роман Бурлака, одинз мешканців будинку по Мішуги, 2.— І коли мені говорили, що мивиграли один суд, другий, апеля�ційний, Вищий господарський —знаючи, що в нас правди нема, яв силу судів не вірив. В нас не булоілюзій, що ЖЕК віддасть нам бу�динок мирним шляхом — з якогодоброго дива?». Разом з іншимисусідами, цей чоловік створив іні�ціативну групу, яка допомагалавиставити ЖЕК з будинку. Він, як івсі мешканці будинку по Мішуги,2, розуміє — «Житло�сервіс» і даліграбував би їх, якби вони не зумі�ли об’єднатися та захистити своїправа.

Будинки, які зависли «у повітрі»

ßê âèêèíóòè ç áóäèíêó ÆÅÊ,ùî äóðèòü ³ ãðàáóº âàñ

Відтоді, як мешканці будинкупо Мішуги, 2 самі управляють

своїм будинком — цінив платіжках суттєво зменшились

Тетяна Монтяндосконаловивчилапроблемиукраїнськихбагатоповерхівокі стала експертомЄвросоюзуз питаньспільного майна

МОНТЯН захистить! 33Газету видано на пожертви волонтерів Тетяни Монтян

Тетяна Монтянврятувала людейвід виселенняз квартир

МЕШКАНЦІ ê³ëüêîõ áóäèíê³â ó Ñîö-ì³ñòå÷êó æèëè ñïîê³éíèì æèòòÿì: ¿ìáóëî çàòèøíî ó òèõîìó ì³êðîðàéî-í³ íåïîäàë³ê â³ä ìåòðî, ç ìàëîïî-âåðõîâîþ çàáóäîâîþ òà ãàðíîþ³íôðàñòðóêòóðîþ. Àæ ïîêè ÿêî-ìóñü çàáóäîâíèêó íå çàêîðò³ëîçíåñòè ¿õí³ áóäèíêè, ùîá ñïîðóäè-òè âèñîòêè ³ îòðèìàòè øàëåí³ ïðè-áóòêè ç ïðîäàæó êâàðòèð.

Ðîçïîâ³äຠíàóêîâåöü Ëþäìè-ëà Ðóñàêîâà: “Ó 2009 ðîö³ ìè ïå-ðåæèëè ñïðàâæí³é æàõ. ÊÌÄÀ âè-äàëà ðîçïîðÿäæåííÿ ïðî âèñåëåí-íÿ íàñ ³ç íàøèõ áóäèíê³â. Ïîò³ì ÁÒ²àíóëþâàëî íàø³ ñâ³äîöòâà ïðîïðàâî âëàñíîñò³ íà êâàðòèðè, à çà-áóäîâíèê ïî÷àâ ñóäèòèñÿ ç íàìè,âèìàãàþ÷è ïðèìóñîâîãî âèñåëåí-íÿ. ß íå çíàþ, ÷èì áè öå çàê³í÷è-ëîñü, ÿêáè ìåíå âèïàäêîâî íå ïîç-íàéîìèëè ç Òåòÿíîþ Ìîíòÿí”.

Íà ìîìåíò çíàéîìñòâà ç Ìîí-òÿí ëþäè âæå âñòèãëè çâåðíóòèñü äîê³ëüêîõ àäâîêàò³â, àëå ò³ ëèøå áðà-ëè ãðîø³ çà îçíàéîìëåííÿ ç³ ñïðà-âîþ, à ïîò³ì êàçàëè, ùî äîïîìîãòèíå ìîæóòü. Ìåøêàíö³ Ñîöì³ñòå÷êàïèñàëè ëèñòè â óñ³ ³íñòàíö³¿, àëå ÷è-íîâíèêè ¿õ ³ãíîðóâàëè.

Òåòÿíà Ìîíòÿí âçÿëàñÿ äîïîìà-ãàòè ëþäÿì áåçêîøòîâíî. ² âæåíåâäîâç³ âîíà âèÿâèëà, ùî ðîçïî-ðÿäæåííÿ ÊÌÄÀ ïðî âèñåëåííÿ áó-ëî óõâàëåíå ç ãðóáèìè ïîðóøåííÿ-ìè. Íåâäîâç³ âîíà äîáèëàñÿ òîãî,ùî öå ð³øåííÿ ó ñóä³ áóëî âèçíàíåíåçàêîííèì. Àëå íà öüìó àäâîêàòíå çóïèíèëàñÿ. Âîíà äîïîìîãëàëþäÿì ñêëàñòè ïîçîâ ïðîòè ÷èíîâ-íèê³â, ³ íåâäîâç³ ñóä ìຠñòÿãíóòèç ïðåäñòàâíèê³â âëàäè çíà÷íó ñóìóçà çàïîä³ÿíó ëþäÿì øêîäó. ϳñëÿòîãî, ÿê ñóä ñòÿãíå ö³ êîøòè ç ïî-ðóøíèê³â, ìåøêàíö³ Ñîöì³ñòå÷êàçáèðàþòüñÿ ïåðåäàòè ¿õ ó âèáîð-÷èé ôîíä êàíäèäàòà â íàðîäí³ äå-ïóòàòè Òåòÿíè Ìîíòÿí.

ЛюдмилаРУСАКОВА,докторбіологічнихнаук:

Çà äîâã³ òðè ðîêèó ñóäàõ ÿ çðîçóì³-

ëà, ùî ìåí³ ïîùàñòèëî çóñòð³òèñÿç Òåòÿíîþ Ìîíòÿí — àäæå àäâîêàò³â¿¿ ð³âíÿ ÿ íå çóñòð³÷àëà. Ò³ çíàííÿ òàäîñâ³ä â³äñòîþâàííÿ ñâî¿õ ïðàâ, êîò-ð³ ìåí³ ìàéñòåðíî ³ àáñîëþòíî áåç-êîðèñëèâî ïåðåäຠÌîíòÿí, ó æîä-íîìó ïðîô³ëüíîìó ÂÓdz çà òàêèé êî-ðîòêèé ïðîì³æîê ÷àñó îòðèìàòè íå-ìîæëèâî. Ç áóäü-ÿêîþ ïðîáëåìîþ(³ íå ò³ëüêè ïî ñïðàâ³, â ÿê³é áåðåó÷àñòü Òåòÿíà) ó áóäü-ÿêèé ÷àñ ÿ ìî-æó çâåðíóòèñÿ äî íå¿ — ³ â íàéêîðîò-ø³ òåðì³íè îòðèìàòè â³äïîâ³äü. Ó Òå-òÿíè º çíàííÿ, âîëÿ, ñèëà äóõó, ñï³â-÷óòòÿ äî òèõ, õòî ñëàáøèé çà íå¿ (àòàêèõ îé ÿê áàãàòî). Âîíà ìຠáà-æàííÿ çì³íèòè òå, ùî, çäàâàëîñü áè,çì³íèòè íåìîæëèâî — ³ ÷³òêî óÿâëÿº,ùî, êîëè ³ ÿê ñë³ä ðîáèòè äëÿ äîñÿã-íåííÿ ìåòè; â쳺 çíàõîäèòè êîìïðî-ì³ñí³ ð³øåííÿ ó íàéá³ëüø òóïèêîâèõïèòàííÿõ.

Óвересні 2011 року будівельнакомпанія «Адоніс» вирішила по�будувати на Осокорках черго�

вий хмарочос — на 200 квартир із підземною стоянкою на стількиж місць. І побудувати не де�небудьна пустирі, а на стадіоні школи №314по вулиці Княжий Затон.

Будівлю планувалося звести за20�30 метрів від інших висоток і відсамої школи, прямо над місцем, деходять діти.

«Таке будівництво зі стовідсотко�вою вірогідністю означало, що несу�чі конструкції сусідніх будинків ішколи пошкодяться під час вбиван�ня паль, — коментує ситуацію адво�кат Тетяна Монтян. — Подібні проб�леми, як відомо, вже виникли в бу�динку по вул.Срібнокільська, 20».

Щоб легалізувати своє захоплен�ня спільної для мешканців мікрора�йону (вулиці Срібнокільська і Кня�жий Затон) території, забудовникпровів імітацію «громадських слу�хань». Громадські слухання — це об�говорення планів нового будівництвав районі, проводити їх вимагає зако�нодавство. Якщо нема протоколу слу�хань з голосами місцевої громади«за», будівництво є нелегальним.

Але забудовник усіляко уникавповідомляти місцевих жителів прослухання. Він провів їх у будній день,в робочий час, коли всі люди на ро�

боті. Коли ж розгнівані мешканцідовколишніх будинків таки знай�шли, де проводитимуться слухання, іприйшли туди, виявилося, що за до�лю їхнього двору голосуватимуть...співробітники компанії�забудовниката інші невідомі люди.

Спроби мешканців висловитисвоє ставлення до того, що відбува�ється – звісно ж, проігнорували.

Жителі подзвонили адвокату Те�тяні Монтян, відомій успішнимиприкладами захисту інтересів місце�вих громад. Вона одразу взялася засправу, створивши ініціативну групу.Були зібрані підписи, подані скарги,виконані всі складні (на жаль, такіреалії нинішнього законодавства)формальності.

Після кількох місяців юридичноїтяганини з забудовником він змуше�ний був відступити. На щастя, обій�шлося без штовханини зі «спортсме�нами», як це було, скажімо, на Бажа�на, 1М чи в будинку на Срібнокіль�ській, 14А, де мешкає сама Тетяна.Забудовник, побачивши солідарністьлюдей на чолі з Монтян, оцінивширішучість і масовість громадянсько�го протесту, відмовився від будів�ництва.

Будівельники прибрали паркан ітехніку, розбивши — така була вимо�га мешканців — на цьому місці неве�личкий парк.

ßÊ ÇÀÕÈÑÒÈÒÈñâ³é äâ³ðâ³ä çàáóäîâèÑîë³äàðí³ñòü ëþäåé ³ äîñâ³ä Òåòÿíè Ìîíòÿí íå äàëèçàáóäîâíèêó ñïîðóäèòè õìàðî÷îñ ó øê³ëüíîìó äâîð³

— Êîëè çàáóäîâíèê óñòàíîâèâïàðêàí íà øê³ëüíîìó ñòàä³îí³, ÿçðîáèâ çàïèò íà ìåð³þ. ² ò³ëüêèï³ñëÿ öüîãî ç’ÿâèëèñÿ îãîëîøåííÿïðî ãðîìàäñüê³ ñëóõàííÿ. Àëåñëóõàííÿ ÷îìóñü ïðèçíà÷èëèâ Äàðíèöüê³é ÐÄÀ, ó ðîáî÷èé ÷àñ.Îäíàê ëþäè â³ä íàøèõ áóäèíê³âóñå îäíî ïî¿õàëè òóäè.

Ïðè¿õàëè, ùîá ãîëîñóâàòè,àæ òóò ðàïòîì çì³íèëîñÿ ì³ñöåñëóõàíü — ¿õ ïåðåíåñëè ó øêîëó¹314, ÿê³é ³ íàëåæèòü öåé ñòàä³-îí. À ó÷àñíèêàìè ñëóõàíü, ÿê³ ìà-ëè ãîëîñóâàòè ïðî çâåäåííÿ áó-äèíêó, âèÿâèëèñÿ... ïðàö³âíèêèçàáóäîâíèêà.

Êîëè ìè ïîäçâîíèëè Òåòÿí³Ìîíòÿí, âîíà îäðàçó æ âêëþ÷è-ëàñÿ â áîðîòüáó ç çàáóäîâîþ. Âî-íà ï³äêàçàëà, ÿê ä³ÿòè ó ïðàâîâî-ìó ïîë³: ïðîâåñòè çáîðè ìåøêàí-ö³â, ñòâîðèòè ³í³ö³àòèâíó ãðóïó,ç³áðàòè ï³äïèñè.

Òàíÿ ï³äãîòóâàëà ïîòð³áí³ äî-êóìåíòè ³ çàëó÷èëà æóðíàë³ñò³â.Âèÿâèëîñÿ, ùî ó çàáóäîâíèêà íàñòàä³îí³ íå áóëî íàâ³òü ñòàòóñó âè-ä³ëåíî¿ çåìë³.

Ïðåäñòàâíèêè çàáóäîâíèêà

ïîâîäèëèñÿ íàõàáíî — ìîâëÿâ,«Ùî õî÷åìî, òå é çðîáèìî, âè í³-÷îãî íå â䳺òå». ßêáè íå âòðóòèëà-ñÿ Òåòÿíà, ÿêà äîïîìîãëà ä³ÿòèâ ïðàâîâîìó ïîë³, ìè ñïðàâä³ á í³-÷îãî íå çðîáèëè — ñòàâèëè á íà-ìåòè, ï³êåòóâàëè, à âîíè é äàë³áóäóâàëè á.

 ÷îìó ïðîáëåìà íàøîãî ïîñ-òðàäÿíñüêîãî ñóñï³ëüñòâà? Êðóï-íèé á³çíåñ, ÿêèé ãðàáóº ñâ³é íà-ðîä, ìຠáàãàòî âèñîêîêâàë³ô³êî-âàíèõ þðèñò³â, äî òîãî æ ó íàøî-ìó çàêîíîäàâñòâ³ áàãàòî ëàç³âîê,ÿê³ äîçâîëþòü êðóòèòè çàêîíîì ÿêäèøëîì.

À ó ïðîñòèõ ãðîìàäÿí íåìààí³ þðèäè÷íèõ çíàíü, àí³ ô³íàí-ñîâèõ ðåñóðñ³â, ùîá ÷èíèòèîï³ð çàáóäîâíèêàì òà ³íøèììîæíîâëàäöÿìè, ÿê³ ïðåòåíäó-þòü íà ñï³ëüíå ìàéíî æèòåë³âò³º¿ ÷è ³íøî¿ òåðèòîð³àëüíî¿ ãðî-ìàäè (â äàíîìó ðàç³ íàøîãîì³êðîðàéîíó).

Òàê ùî áåç ãðàìîòíîãî þðè-äè÷íîãî ñóïðîâîäó åôåêòèâíèéîï³ð íåìîæëèâèé. ² ÷åðåç òå, ùîÌîíòÿí çíຠïîðÿäîê äîçâîëó ³îôîðìëåííÿ, ïîðÿäîê çáèðàííÿ

ï³äïèñ³â, âñ³ þðèäè÷í³ íþàíñè, ñà-ìå ÷åðåç öå ìè çðîáèëè âñå ³äå-àëüíî.

Äî òîãî æ, Òåòÿíà º â³äîìèìþðèñòîì ³ ìåä³à-åêñïåðòîì. Âî-íà çàëó÷èëà íà çàõèñò øê³ëüíî-ãî ñòàä³îíó áàãàòüîõ æóðíàë³ñ-ò³â. Âêóï³ ç ãðàìîòíèì þðèäè÷-íèì îôîðìëåííÿì ³ àêòèâí³ñòþì³ñöåâèõ æèòåë³â öå ñïðàâèëîåôåêò. ̳ñüêà âëàäà áóëà çìó-øåíà ï³äòðèìàòè ìåøêàíö³âäîâêîëèøí³õ áóäèíê³â. Íàøîïîíåíò, çàáóäîâíèê ³ç âåëèêè-ìè ãðîøèìà, âèÿâèâñÿ áåçñèëèé.Çàâäÿêè àêòèâíîñò³ Òàí³ ìè éîãîïåðåìîãëè.

ͳìåöüêèé ïðàâîçíàâåöü ³ ñî-ö³îëîã Ìàêñ Âåáåð êîëèñü êàçàâ:«Ó ïîë³òèêó ïðèõîäÿòü ó äâîõ âè-ïàäêàõ: à) êîëè º ãðîø³, á) êîëè ºàìá³ö³¿ ùîñü çì³íèòè â ñóñï³ëüñ-òâ³». Òàê îò Ìîíòÿí ÿêðàç ³ º ëþ-äèíîþ, ÿêà äîñêîíàëüíî âèâ÷èëàíàóêó ïðî óïðàâë³ííÿ ñï³ëüíîþ ³êîìóíàëüíîþ âëàñí³ñòþ. Âîíàçíຠíàéêðàù³ ñâ³òîâ³ çðàçêè òà-êîãî óïðàâë³ííÿ ³ õî÷å äîïîìîãòèñâî¿é êðà¿í³ âèë³çòè ç íèí³øíüîãîáåçïðîñâ³òíîãî áîëîòà âçàºìíî¿

íåäîâ³ðè ³ îáìàíó, äå «õòî ñèëüí³-øèé, òîé ³ ïðàâ».

Ñó÷àñíèé óêðà¿íñüêèé ïàðëà-ìåíò ñêëàäàºòüñÿ ïåðåâàæíîç ïðåäñòàâíèê³â âåëèêîãî á³çíåñó.Âñå, ùî âîíè òàì ãîëîñóþòü, ðî-áèòüñÿ çàðàäè ãðîøåé. Íà ìîþæ äóìêó, â Ðàäó ìàþòü ïðèéòèïðîôåñ³îíàëè, ÿê³ âæå «â³äáóëè-ñÿ» ó ñâî¿õ ãàëóçÿõ — þðèñòè,åêîíîì³ñòè, ³íæåíåðè òîùî. ßê³ìàþòü ì³ñ³þ, à íå ñëóæèòèìóòüñâî¿ì ñïîíñîðàì.

ßê þðèñò ³ç äîñêîíàëüíèìçíàííÿì ïðàâ âëàñíîñò³ ³ âåëè÷åç-íèì ïðàêòè÷íèì äîñâ³äîì, Òåòÿíàìîãëà á ïðèéíÿòè â ïàðëàìåíò³ðÿä çàêîíîïðîåêò³â, ÿê³ çàõèùà-òèìóòü ìàéíî òåðèòîð³àëüíèõãðîìàä. Áî â íîâîìó ïàðëàìåíò³³íòåðåñè òåðèòîð³é ïðåäñòàâëÿòè-ìóòü íå ïàðò³¿, à ñàìå äåïóòàòè-ìàæîðèòàðíèêè.

ВалентинЛЕВИЦЬ�КИЙ, мешканецьбудинуна вул. Кня�жий Затон,11.

«Ìè ïåðåìîãëè çàáóäîâíèêà çàâäÿêè Òåòÿí³ Ìîíòÿí»

Òàêèé áóäèíîê õîò³ëè âòèñíóòè íà øê³ëüíîìó ñòàä³îí³

Ïî÷àòîê áóä³âåëüíèõ ðîá³ò

Ïî÷àòîê áóä³âåëüíèõ ðîá³ò

МОНТЯН захистить!44

На замовлення êàíäèäàòà â íàðîäí³ äåïóòàòè Óêðà¿íè ó âèáîð÷îìó îêðóç³ ¹212 Òåòÿíè Ìîíòÿí, типографія «Â²ÑÒ²», íàêëàä 30 000 ïðèì., відповідальний за друк Êóçíåöîâ Ä. À.

Газету видано на пожертви волонтерів Тетяни Монтян

ØÒÀÁÒÅÒßÍÈÌÎÍÒßÍ:

montyan.org

montyan2012@gmail.com

Київ, вул. Княжий

Затон, 9(метро

«Позняки»).Телефон:

0(44) 222 50 55

Вуличний театрвиступитьна Хрещатику

21 æîâòíÿ î 13.00 íà Õðåùàòè-êó âèñòóïèòü Âóëè÷íèé òåàòð Òå-òÿíè Ìîíòÿí.Òåàòð ïðåçåíòóº ÷îòèðè ïîñòà-íîâêè: «Æåêà — íà÷àëüíèê ÆÅ-Êó», «Êàíäèäàò», «Çàáóäîâ-íèê» òà «Íà ñëóæá³ ó íàðîäó».Çàïðîøóþòüñÿ óñ³ áàæàþ÷³,âõ³ä â³ëüíèé. Âèñòàâè â³äáóäóòü-ñÿ íà ï³øîõ³äí³é ÷àñòèí³ âóëèö³íàâïðîòè ìåòðî Õðåùàòèê. À î16.00 ìîæíà áóäå ïîäèâèòèñüâèñòóï Âóëè÷íîãî òåàòðó íàÏåéçàæí³é àëå¿.

Тетяна Монтян візьмеучасть у змаганняху спортивному клубі«Восход»

20 æîâòíÿ î 12.00 ðîçïî÷íóòüñÿ çìà-ãàííÿ ó ð³çíèõ âèäàõ ºäèíîáîðñòâó ñïîðòèâíîìó êëóá³ «Âîñõîä» íà àä-ðåñîþ âóë. Áîðèñï³ëüñüêà, 8.Àäâîêàò, êàíäèäàò ó íàðîäí³ äåïóòà-òè Òåòÿíà Ìîíòÿí ïðîäåìîíñòðóºñâî¿ íàâè÷êè òà çíàííÿ ïðèéîì³â áî-ðîòüáè äçþ-äî. ϳñëÿ öüîãî â³äáó-äóòüñÿ äèòÿ÷³ òà þíàöüê³ çìàãàííÿç äçþ-äî, â³ëüíî¿ áîðîòüáè, êàðàòå,ïàíêðàò³îíó òà ³íøèõ âèä³â ºäèíî-áîðñòâ. Âõ³ä â³ëüíèé äëÿ âñ³õ áàæàþ÷èõ.

ДВІ НАЙГОЛОВНІШІ ПРОБЛЕМИ БОРТНИЧІВ —це Бортницька станція аерації (БСА) та за�вод «Енергія». Тисячі людей вже багато ро�ків потерпають від жахливого запаху і бруду,однак влада і досі неспроможна вирішити цюпроблему.

БСА: прихована загрозаБортницька станція аерації — це бомба

з годинниковим механізмом, на якій сидитьвесь Харківський масив. І якщо ця бомба ви�бухне — наслідки можуть перевершити ава�рію на Чорнобильській АЕС.

Щодня сюди стікає близько 1 мільйонакубометрів нечистот, які після переробки пе�ретворюються на 3 тисячі тон сирого осаду.Далі цей осад складається на полях навколостанції, а вода (переважно недоочищена) —стікає прямо у Дніпро, отруюючи найбільшуукраїнську річку. А станція розростається.Щороку площа мулових полів, на яких збері�гається осад, зростає на 15 га.

Щовесни під час повеней станції загро�жує руйнування через велику кількість стіч�них вод, які руйнують споруди БСА, підми�вають грунт, утворюючи провали — і тоді ти�сячі тон бруду потрапляють у Дніпро тагрунтові води.

А щоліта під час спеки існує великий ри�зик того, що мулові поля загоряться, як цесталося минулої осені. Тоді пожежники кіль�ка днів не могли загасити полум’я, яке горілонавіть під дощем. За оцінками екологів, тодіу повітря з димом потрапило близько сотніотруйних речовин, серед яких діоксин.

Однак від БСА існує не лише хімічна, алей радіоактивна загроза. Велика частина по�лів станції була заповнена мулом вже післяаварії на Чорнобильській АЕС. Отож, при�пускають експерти, у разі пожежі у повітряможуть потрапити захоронені тут частинкирадіоактивних речовин.

Діючий уряд виділив на реконструкціюБСА усього лише 100 млн. грн. Це — крапляв морі, якщо порівнювати з реальними пот�ребами. Наприклад, у 2010 р. одне лише ук�ріплення споруд БСА, яким загрожувала по�вінь, коштувало бюджету 150 млн. грн. Заприблизними підрахунками, для реконс�трукції або ж закриття станції потрібноблизько 1 млрд. євро.

Завод «Енергія»: вигодадля власника, шкода для всіх

Сміттєспалювальний завод «Енергія» —це друга найголовніша проблема Бортничів.Через те, що він був збудований досить дав�но, його застаріле обладнання не справля�ється з фільтруванням відходів, і багато

з них забруднюють навколишнє середовище. Слід визнати: швидко вирішити пробле�

му БСА та заводу «Енергія» неможливо. То�му кожен, хто обіцяє одразу ж після перемо�ги на виборах ніби помахом чарівної палич�ки навести лад на Бортничах — брехун.

Бо для того, щоб хоча б реконструюватистанцію аерації — потрібно спершу побуду�вати об’єкти, які взяли б на себе частину по�тужностей БСА з утилізації відходів. ІнакшеКиїв та його околиці просто зхлинуться у не�чистотах. А це, знову�таки, мільярди бюд�жетних гривень.

Що стосується заводу «Енергія», то вінналежить приватному інвестору, Ринату Ах�метову, який неминуче буде проти того, щобйого бізнес закривали або обмежували.

Завод потрібно модернізувати за прикла�дом європейських країн. Наприклад, в центріавстрійської століці Відня працює сміттєспа�лювальний завод, який не лише перерорблєвідходи цілого регіону, але й виробляє прицьому енергію, достатню для обслуговуваннякількох сотень тисяч будинків. При цьому —

жодного неприємного запаху або забруднен�ня навколишнього середовища.

Така модернізація коштує досить дорого,однак якщо власник «Енергії» хоче продов�жувати свій сміттєспалювальний бізнес —він повинен рахуватися з інтересами жителівнашого району.

Згуртуватися для перемогиОтож, здається, нічим зарадити немож�

ливо?Можливо! Але зовсім не так, як обіцяють

різні популісти та демагоги.Перш за все слід зрозуміти, що у влади не�

має жодної причини вирішувати проблемиБортничів. Можновладці не будують своїх па�лаців там, де погано пахне. А бюджетні грошівони воліють витрачати на закупівлю золотихунітазів чи персональних вертольотів.

Тому ми можемо розраховувати тількина себе. Потрібно пам’ятати, що справжнігосподарі цієї держави — ми, а не депутатичи уряд. І якщо наша влада не захищає нашіінтереси — ми вправі обрати собі нову владу.

Свободу не просять, а беруть. Тому вжесьогодні ми повинні об’єднуватися, щоб ра�зом відстоювати своє право на гідне життя. Іякщо хтось спробує нам завадити — тим гір�ше для нього.

Я готова не тільки писати законопроектичи бомбардувати депутатськими звернення�ми державні структури. Я готова, якщо будепотрібно, вибивати двері, ламати паркани чилягати під колеса вантажівок — як це робилане раз, захищаючи від незаконних забудов�ників Жовтневу лікарню чи Пейзажну алею,або від рейдерів — будинки по Бажана, 1Мчи Мішуги, 2 та за іншими адресами.

Але за мною повинні стояти ви, тисячіготових до боротьби і перемоги виборців. Ботільки так ми зможемо добитися кращогомайбутнього для нас і наших дітей.

ТЕТЯНА МОНТЯН: «Вирішити проблемиБортничів ми зможемо тільки разом!»

Я готова не тількиписати закони чидепутатськізвернення, щобвирішити проблемиБортничів. Я готовавибивати дверіі ламати паркани.Але за мноюповинні стояти ви

Ìåøêàíö³ áóäèíêó ïî ïðîñïåêòó Áàæàíà, 1Ì âñòà-íîâèëè íà ñâ³é ä³ì àã³òàö³þ çà Òåòÿíó Ìîíòÿí. Àäâî-êàò íå äàëà ðåéäåðàì â³ä³áðàòè ó ëþäåé êâàðòèðè.Àëå æèòåë³ áóäèíêó äîñÿãëè ïåðåìîãè íå ò³ëüêè ç äî-ïîìîãîþ Òàí³, à é ÷åðåç òå, ùî îá'ºäíàëèñÿ. Ò³ëüêèîá'ºäíàâøèñü, ñï³ëüíèìè çóñèëëÿìè ìè çìîæåìî âè-ð³øèòè ³ ïðîáëåìè Áîðòíèöüêî¿ ñòàíö³¿ àåðàö³¿