МОНТЯН захистить!

На Мішуги, 2 комунальна мафія не хотіла віддаватибудинок в управління мешканцям

Áóäèíîê ïî ̳øóãè, 2 çäàëè â åêñïëóàòàö³þ ó 2009 ðîö³. Òîä³ ìåø-êàíö³â øàíòàæóâàëè, ùî íå äàäóòü äîêóìåíò³â íà êâàðòèðè, ÿêùî âîíèíå óêëàäóòü óãîäè ç ÆÅÊîì — ÊÏ «Æèòëîñåðâ³ñ». Ìåøêàíö³ äîãîâîðèóêëàëè — àëå îäíî÷àñíî ñòâîðèëè ÎÑÁÁ «Ñåðäîë³ê» ³ ïî÷àëè áîðîòü-áó ç ÆÅÊîì. Íåùîäàâíî âîíè çâåðíóëèñü äî àäâîêàòà Òåòÿíè Ìîíòÿí,³ âîíà ïî÷àëà íàäàâàòè ¿ì ïðàâîâó äîïîìîãó, ó òîìó ÷èñë³ â ñóä³.

Ó áåðåçí³ öüîãî ðîêó ñóä ïîñòàíîâèâ, ùî ÆÅÊ îáñëóãîâóº áóäèíîêíåçàêîííî — àëå é ï³ñëÿ òîãî êîìóíàëüíèêè íå õîò³ëè çàáèðàòèñÿ ç áó-äèíêó. Âîíè ïðîäîâæóâàëè íàäñèëàòè ìåøêàíöÿì ðàõóíêè, íåçàêîííîçàéìàëè íåæèòëîâ³ ïðèì³ùåííÿ.

Íà ïî÷àòêó ëèïíÿ Òåòÿíà Ìîíòÿí äîïîìîãëà ìåøêàíöÿì îðãàí³çó-âàòèñÿ òà âèñòàâèòè êîìóíàëüíèê³â ³ç áóäèíêó. Çàðàç âîíà êîíñóëüòóºìåøêàíö³â ùîäî òîãî, ÿê óñï³øíî óïðàâëÿòè áóäèíêîì ñèëàìè ñòâîðå-íîãî æèòåëÿìè ÎÑÁÁ.

«Ìè òðè ðîêè ÷åêàëè íà òå, ùî ñüîãîäí³ â³äáóëîñÿ. ² êîëè ìåí³ ãîâîðè-ëè, ùî ìè âèãðàëè îäèí ñóä, äðóãèé, àïåëÿö³éíèé, Âèùèé ãîñïî-äàðñüêèé — çíàþ÷è, ùî â êðà¿í³ ïðàâäè íåìàº, ÿ â ñèëó ñóä³â íå â³ðèâ. Òà-íÿ Ìîíòÿí íàì äîïîìîãëà — ³ ñóäè âèãðàòè, ³ ðåéäåð³â ô³çè÷íî âèñòàâèòèç ïðèì³ùåíü, ÿê³ º íàøèì ñï³ëüíèì ìàéíîì», — çàçíà÷èâ ãîñïîäàð îäí³º¿ç êâàðòèð Ðîìàí Áóðëàêà, ÷ëåí ³í³ö³àòèâíî¿ ãðóïè ç³ çâ³ëüíåííÿ áóäèíêó.

У будинку по Бажана, 1М рейдери та продажний судхотіли відібрати у людей п’ять квартир

Ó öüîìó áóäèíêó ç 2008 ðîêó ïðàöþº ÎÑÁÁ «Àâàíãàðä-Äîáðîáóò». Ùå òîä³ çàáóäîâíèê ïåðåäàâ îá’ºäíàííþ â êîðèñ-òóâàííÿ 5 ñëóæáîâèõ êâàðòèð. ×îòèðè ç íèõ ìåøêàíö³ áóäèíêóçäàâàëè â îðåíäó, à ó ï’ÿò³é áóâ îô³ñ ÎÑÁÁ.

Ó ÷åðâí³ äî áóäèíêó ïðèáóëè ðåéäåðè â ñóïðîâîä³ äâîõäåðæàâíèõ âèêîíàâö³â, ì³ë³ö³¿ òà ãðóïè «ñïîðòñìåí³â». Ïîñèëà-þ÷èñü íà ð³øåííÿ Âàñèëüê³âñüêîãî ðàéñóäó (çâ³ñíî æ, êóïëåíå),âîíè âèêèíóëè ëþäåé, ÿê³ îðåíäóâàëè îäíó ç êâàðòèð, òà çàé-íÿëè ¿¿. Ðîëü ì³ë³ö³¿ ïîëÿãàëà â «ïðèêðèòò³» áîéîâèê³â â³ä ðîç-ëþ÷åíèõ ìåøêàíö³â.

 ðîçïà÷³ æèòåë³ áóäèíêó ÷åðåç ³íòåðíåò çâåðíóëèñÿ çà çà-õèñòîì äî Òåòÿíè Ìîíòÿí. Ç ¿¿ äîïîìîãîþ àòàêó â³äáèëè, çà-ãàðáíèê³â ³ç áóäèíêó âèêèíóëè — ³ îäíî÷àñíî çâåðíóëèñÿ äîñóäó.

Çàðàç ä³þ «âàñèëüê³âñüêîãî» ñóäîâîãî ð³øåííÿ çóïèíåíî,à ñïðàâà ñëóõàºòüñÿ â àïåëÿö³¿; ïðîòè ñóää³ ³ç Âàñèëüêîâà, ÿêèéâèí³ñ íåçàêîííå ð³øåííÿ, ïî÷àòå ñëóæáîâå ðîçñë³äóâàííÿ.

Ñï³ââëàñíèêè áóäèíêó ïî Áàæàíà 1Ì âïåâíåí³, ùî ï³äòðèì-êà ³ ïîðàäè àäâîêàòà Ìîíòÿí äîïîìîæóòü ¿ì çàõèñòèòèñÿ â³äðåéäåð³â.

22

ТРУБА ОДНА НА ВСІХ

ÌÎÍÒßÍÇÀÕÈÙÀªБагатоквартирні будин-ки — особливо нові —це мішень для рей-

дерів. Адже в таких бу-динках можна отриму-вати чималі прибутки,завищуючи плату за ко-мунальні послуги таздаючи в оренду

приміщення. За ос-танній місяць у двох бу-динках нашого районувідбулися сутички

з рейдерами. Перемог-ти рейдерів мешканцямХарківського допомагаєюрист Тетяна Монтян.

На вулиці Срібнокільській розташованошість багатоквартирних будинків. Цезвичайні багатоповерхівки у нашомурайоні.

Від сусідніх будинків по цій же вулиці їхвідрізняє тільки одне — всі вони під’єднані дооднієї і тієї ж труби з гарячою водою. І цяспільна комунікація регулярно ламається. Щобїї відремонтувати раз і назавжди, мешканцямцих шести будинків треба домовитися іоб’єднатися.

«Ця труба періодично прориває, їїперіодично латають, — розповідає адвокат Те'тяна Монтян, яка живе в одному з будинків іхоче організувати переговори між сусідами. —Ми від цього стомилися і збираємося відре'монтувати її по'людськи, раз і надовго».

Раніше сусіди сприймали регулярні прори'ви труби з теплоносієм як нормальне явище.Не цікавилися, хто ремонтує трубу, які при цьо'му списуються гроші, яка якість робіт тощо.

Але півтора роки тому жителі Тетяниногобудинку взялися управляти своїм будинкомсамі, позбавившись від зажерливого ЖЕКу.За цей час вони відремонтували ліфти, сходи,підвал і вікна, забезпечили вчасний вивізсміття, розбили на пустирі клумбу, в рази змен'шили квартплату тощо (детальніше про це чи'тайте у попередньому випуску нашого бойово'го листка).

«Раніше ми не вважали, що можемо нащось вплинути, тому нам було все одно. Сиділи

по кілька днів без гарячої води і опалення, —каже Монтян. — А тепер ми думаємо, що разнавели порядок у своєму будинку, то наведемопорядок і в мікрорайоні».

Трубу, яка забезпечує гарячою водою шістьбудинків, щоразу прориває приблизно в одно'му й тому ж місці. Монтян переконана, що задокументами ця труба відремонтована вжекілька разів і дуже капітально, на що з міськогобюджету витрачено купу грошей. Але на'справді вона ремонтується абияк. Як то кажуть,«на соплях».

І наступного разу, коли вона прорве іприїдуть ремонтники, мешканці мікрорайонумають намір простежити за тим, що відбувати'меться.

«Ми маємо повне право цікавитися ко'мунікаціями, які є нашою спільною власністю,— пояснює Тетяна. — У тих, хто ремонтує, є ак'ти на виконання робіт. З цих актів ми отри'маємо всю необхідну інформацію — хто робитьремонт, що саме ремонтують, за які гроші,який стан труби за документами і так далі».

Сусіди по будинку Монтян, які маютьдосвід спільного управління своїм майном, ужедомовилися між собою про те, як ремонтуватитрубу. Тепер вони хочуть домовитися і з інши'ми будинками мікрорайону — щоб вониприєдналися до експертної оцінки, підписализвернення і взагалі взяли посильну участьу спільній сусідській справі.

На думку мешканців будинку на Срібно'кільській, вони вже «доросли» до того, щоб са'мим вирішувати проблеми мікрорайону.

«Поки ми не домовимося про ремонт цієїзлощасної труби, вона постійно прориватиме.Так звані органи влади давно приватизовані іпрацюють тільки на свою кишеню, — говоритьМонтян. — Основа благополуччя Європи,до якої на словах так прагнуть наші «керма'ничі» — у вмінні простих людей домовлятисяміж собою. Якщо впораємося з ремонтом тру'би — на крок наблизимося до заможнихсуспільств».

Валентина ЖУКОВСЬКА

Ìåøêàíö³ ê³ëüêîõ áóäèíê³â íà Îñîêîðêàõ äîìîâëÿþòüñÿ ïðî ðåìîíò ñï³ëüíî¿ òåïëîòðàñè

Тепер ми думаємо,що раз навели

порядок у своємубудинку,

то наведемопорядок

і в мікрорайоні

МОНТЯН захистить! 33

ÑÓѲÄÈ, ÄÀÂÀÉÒÅ ÄÎÌÎÂËßÒÈÑß!×îìó çíàéòè ñï³ëüíó ìîâó — öå çíà÷íî âèã³äí³øå, í³æ ñâàðèòèñÿ

Мали собі дві родинипенсіонерів у спіль'ній власності квар'тиру на Хрещатику,

15, в Пасажі. І ніяк не моглиподілити цю квартиру між собою.

Коштувала вона тоді 7,5 міль'йонів гривень. Однак замість про'дати майно і чесно розполовинитивеличезні кошти, пенсіонери сва'рилися — кожен хотів забрати собівсе. Закінчилося тим, що в розпалісуперечки один дід убив іншого...

Від сварок громадянстраждає вся країна

...В результаті квартиру все од'но було продано, але — оскількипочалася криза — за вдвічі меншусуму. Родина вбивці за рішеннямсуду сплатила родичам жертви 500тисяч гривень.

А ще від цієї сварки та злочинупостраждала й Україна як держа'ва — тобто всі ми, громадяни. Томущо бюджету ця справа обійшласяу десятки тисяч. Слідство, судовийпроцес, ізолятор, в’язниця. Зарпла'ти слідчим, суддям, тюремникам,експертам.

Це реальна історія з юридичноїпрактики Тетяни Монтян.А скільки таких справ по всійкраїні!

«Проведене мною у 2007 роцідослідження показало, що ТРЕТИ'НА всіх скарг до правоохороннихорганів та судів в Україні — це спра'ви людей, які не можуть домовити'ся між собою і поділити спільнийресурс. Цей ресурс міг би піти їмусім на користь, якби вони домови'лися мирно, — говорить Монтян. —А так вони сваряться, і в підсумкувтрачають усе».

Від цього втрачає і країна зага'лом. Адже люди, замість розвива'тись, воюють між собою. Всі — відрядових пенсіонерів до олігархів'політиків.

А от вигоду від того, що люди неможуть домовитися між собою, от'римують ті, хто фізично контролюєїхній спільний ресурс. ЖЕКи, чи'новники, великий бізнес і так далі.

Переможців у цій війні не буває

Є такий старий анекдот: під часрозлучення жінка отримала кішку,чоловік — собаку, а будинок, маши'ну та все інше майно поділили міжсобою їхні адвокати. Цей анекдотнайкраще ілюструє те, що відбу'вається, коли люди замість того,аби домовлятися, починають во'ювати між собою.

Чому пенсіонери, котрі жилина Хрещатику, не домовилися? Во'ни не довіряли один одному.До того ж, одна зі сторін вважала,що все одно «переможе» завдякисвоїм зв’язкам. І не тільки вонитакі — більшість із нас тежпідозріло ставиться до оточуючих,а також помилково вважає, щозможе стати «переможцем, якийотримає все».

По'науковому це називається«відсутність соціального капіталу».Якщо ми не довіряємо один одно'му, не бажаємо домовлятись посправедливості — ми, звісно ж, незможемо домовитися. А якщо мине можемо домовитися, ми не мо'жемо ефективно співпрацюватидля того, щоб заробляти більше іжити краще.

«Трагедія спільного» —що буває, коли людине можуть домовитися

Залишимо родичів у їхніх не'поділених квартирах. Візьмемоякусь іншу громаду — скажімо, нашрідний район.

Якщо люди роз’єднані і нездатні домовлятися, то їхнюспільну власність (наприклад, ди'тячий майданчик) забирає хтосьодин — і будує там «наливайку». Є

науковий термін для такого явища— «трагедія спільного». Ресурс ви'користовується в інтересах одногонахабного власника, а не всьогоколективу — і привабливість місцяпроживання падає.

Яскраві приклади «трагедіїспільного» — це й незаконний пар'кан на морському пляжі, й віковісосни, вирубані задля побудови«котеджного містечка», й неле'гальні парковки в Дарницькомурайоні, що контролюються місце'вими чинушами, і державний бюд'жет, який непомітно «перекочовує»в кишені олігархів. Це те, що обу'рює всіх.

Наші багатоповерхові будин'ки — теж яскравий приклад «тра'гедії спільного». Якщо сусіди не мо'жуть домовитися, то багатопо'верхівку контролює комунальнамафія у вигляді ЖЕКу або кількох

підприємливих людей, котрі іміту'ють створення об’єднання спів'власників, а насправді — крадутьгроші мешканців так само, які ЖЕКи.

Від мешканців закривають до'ступ до технічних приміщень, нероблять ремонтів, продають підва'ли під магазини, зносять стіни — ізрештою будинок може навіть роз'валитись, як це нещодавно сталосяв Луцьку.

Чому домовлятися —це вигідно

Більшість робіт простіше й де'шевше зробити разом, ніж окремо.Зрештою, якщо ти не зможеш до'мовитись, ти завжди знатимеш, щоз цією конкретною людиною кращене мати справи.

«Сварки й суперечки — дужезатратні з економічної точки зору,

— пояснює адвокат Тетяна Монтян,яка вже 15 років вивчає теоретичніпитання управління спільним тауспішно застосовує отримані знан'ня на практиці. — Витрати на«війну» значно вищі, ніж витратина переговори та наступний кон'троль за дотриманням домовлено'стей».

Але в нинішніх умовах люди нехочуть домовлятися, бо розрахову'ють забрати собі все. На жаль, ук'раїнське законодавство настількинедосконале, що взагалі не міститьалгоритмів справедливого поділуресурсів. І зрештою весь ресурс за'бирає собі сильніший — чи то сутофізично, чи то з «крутішими» зв’яз'ками.

Та на кожного сильного знахо'диться ще сильніший; той, хто про'грав, палає помстою, і в підсумкувсі ненавидять усіх. Коло зами'кається — і про яку процвітаючукраїну в таких умовах можна гово'рити?

«Ще один приклад — та ж пар'ковка біля будинку (детальніше чи тайте на сторінці 4), — пояснюєТетяна Монтян. — Дві машини, од'не паркомісце. Якщо власники ма'шин почали сварку і не зможуть до'мовитися, вони обзиватимуть один

одного, проколюватимуть колеса,шкрябатимуть лайливі слова на ка'потах тощо. Зрештою, ніхто з нихтак до пуття і не користуватиметь'ся тією парковкою. А якщо домо'вляться — виграють обидва. Так, їмдоведеться користуватись пар'комісцем по черзі, але при цьомувони зекономлять купу часу, нервіві зможуть заробити більше гро'шей».

Щоб припинити постійну війнувсіх з усіма, потрібно змінити пра'вила гри: виробити і прийняти новізакони. Це можуть зробити тількидепутати, але ж вони зайняті тимсамим, що й решта громадян,тільки на вищому рівні. Покипрості люди вбивають одне одногоза парковки та квартири, політикиб’ються за право грабувати всюкраїну як цілісний ресурс.

Настав час це змінити.

Òåòÿíà Ìîíòÿí âæå 10 ðîê³â âèâ÷àºíàóêó óïðàâë³ííÿ ñï³ëüíèì. Âîíà º îô³ö³éíèì åêñïåðòîì êîì³ñ³¿ªâðîïåéñüêîãî Ñîþçó ç ïèòàíüóïðàâë³ííÿ êîìóíàëüíèì ³ äåðæàâíèì ìàéíîì

—  Óêðà¿í³ ëþäè íå âì³þòü äîìîâëÿòèñÿ, òîìóùî çàáóëàñÿ òðàäèö³ÿ. Ðàäÿíñüêîþ âëàäîþ áóëèïîâí³ñòþ âèòðàâëåí³ íàâè÷êè ïðîâîäèòèïåðåãîâîðè ³ êîëåêòèâí³ ä³¿ — âñ³ ïèòàííÿ, íàâ³òüíàéäð³á’ÿçêîâ³ø³, ìàëî âèð³øóâàòè «íà÷àëüñòâî».

Ðàí³øå óêðà¿íö³ âì³ëè ³ ì³ñöåâîãî â³éòàêîíòðîëþâàòè, ³ òîëîêîþ õàòó çáóäóâàòè. À ïîò³ìïðèéøëè êîìóí³ñòè, ÿê³ âñòàíîâèëè ñâî¿ ïðàâèëà,ãîëîâíå ç ÿêèõ áóëî — «Ñèäè é íå âèñîâóéñÿ, í³ çêèì íå äîìîâëÿéñÿ, à òî ïî¿äåø ó ÃÓËÀû.

Ó ñâ³ò³ º áåçë³÷ ïðàâèë, çà äîïîìîãîþ ÿêèõëþäè äîìîâëÿþòüñÿ ì³æ ñîáîþ. Ö³ ïðàâèëà,äåÿêèì ³ç ÿêèõ òèñÿ÷³ ðîê³â, íà äèâî ñõîæ³ ì³æñîáîþ ó ð³çíèõ íàðîä³â.  ñó÷àñíèõ ñóñï³ëüñòâàõàëãîðèòìè äîìîâëåíîñòåé ì³æ ëþäüìè ìàºâèçíà÷àòè âëàäà — âîíè çàçâè÷àé ïðîïèñóþòüñÿ âÖèâ³ëüíîìó êîäåêñ³.

Àëå íàø³ ïîñòðàäÿíñüê³ çàêîíè íàñò³ëüêèïîãàí³, ùî ëþäè íå çäàòí³ çà äîïîìîãîþïðîïèñàíèõ òàì íåäîëóãèõ àëãîðèòì³â çíàéòèñï³ëüíó ìîâó îäèí ç îäíèì. Íàâ³òü «Ðóñüêàïðàâäà» ÷àñ³â ßðîñëàâà Ìóäðîãî äàâàëà ëþäÿìçíà÷íî êðàù³ ³íñòðóìåíòè äëÿ ïåðåãîâîð³â ³êîëåêòèâíèõ ä³é.

Îñü ïðèêëàä ç âëàñíîãî æèòòÿ. Ìî¿ ñèíè-

áëèçíþêè ïîñò³éíî áèëèñÿ, íå â çìîç³ ïîä³ëèòè òó÷è ³íøó ð³÷, ñêàæ³ìî, øîêîëàäêó. ² ìè ç ÷îëîâ³êîìïîðàäèëè ¿ì ïðîñòèé àëãîðèòì ïîä³ëó, â³äîìèé çíàóêîâèõ äîñë³äæåíü ïðî óïðàâë³ííÿ ñï³ëüíèì.

Òåïåð íàø³ áëèçíþêè êèäàþòü æåðåá — ³ òîé,õòî âèãðàº, ìຠïðàâî ïîä³ëèòè øîêîëàäêó íà äâ³÷àñòèíè. Àëå äðóãèé, òîé, õòî ïðîãðàº, ìຠïðàâîïåðøèì âèáðàòè ñîá³ îäíó ç äâîõ ïîëîâèíîê.Çðîçóì³ëî, ùî çàâäÿêè öüîìó àëãîðèòìóøîêîëàäêà ä³ëèòüñÿ ç þâåë³ðíîþ òî÷í³ñòþ.

Ïîä³áí³ ïðàâèëà (ò³ëüêè âèêëàäåí³ àäåêâàòíîþþðèäè÷íîþ ìîâîþ) ÿ õî÷ó äîäàòè äî Öèâ³ëüíîãîêîäåêñó Óêðà¿íè, àëå äîñ³ íå çìîãëà çíàéòèëîá³ñò³â ñåðåä äåïóòàò³â, õî÷à çâåðòàëàñÿ ç öèìïèòàííÿì ïðàêòè÷íî äî êîæíîãî ç íèõ. Äåïóòàòèâ ïðèíöèï³ íå ïðîòè, àëå íå áàæàþòü âèòðà÷àòèñèëè òà ÷àñ íà ëîá³þâàííÿ, àäæå âîíè ìîæóòüâèêîðèñòàòè ö³ ñèëè òà ÷àñ íà äåðèáàí, ³ öå äëÿíèõ, íà æàëü, ïð³îðèòåòí³øå.

ßêùî â çàêîí³ áóäóòü âèïèñàí³ íîðìàëüí³ïðàâèëà, ëþäÿì áóäå ëåãøå äîìîâèòèñÿ ï³ä ÷àññóïåðå÷îê, äîâ³ðà îäèí äî îäíîãî çðîñòå. Ïðîñòààíàëîã³ÿ — ÿêùî ñêàñóâàòè ôóòáîëüí³ ïðàâèëà, òîíàâ³òü íàéêðàù³ ãðàâö³ ñâ³òó, âèéøîâøè íà ïîëå,ïðîñòî íå çìîæóòü ãðàòè!

Тетяна МОНТЯН:«Раніше українцівміли домовлятися,але комунізмїх відучив»

Якщо в законібудуть

виписанінормальніправила,

людям буделегше

домовитисяпід час

суперечок,довіра один доодного зросте

Убудинку 100 квартир, а паркомісць на прибу'динковій території — тільки 30. Знайома ситу'ація? Кожен мешканець Харківського масиву,в родині якого є автомобіль, знає це по собі.

Хтось користується стоянкою чи підземним паркінгом,хтось кидає машину за кількасот метрів від дому. Окремііндивіди намагаються упхатися на газон — і це викликаєсправедливий гнів сусідів.

Як експерт Євросоюзу, я побувала в кількох країнахЗаходу, вивчаючи алгоритми управління спільним май'ном. Я побачила, як люди домовляються щодо спільноговикористання парковок.

Про цей досвід і хочу зараз розповісти.Отже, є умовний будинок на 100 квартир загальною

площею 10 тисяч квадратних метрів, а на його прибудин'ковій території є місце для паркування. У Європі діє та'кий механізм поділу паркомісць:

Збираємо загальні збори мешканціві голосуємо

Спершу всім зацікавленим мешканцям треба зібрати'ся і голосуванням виробити алгоритм розподілу. Ценайбільш марудна частина, але після того, як буде створе'но механізм, все працюватиме чітко.

Ключовий момент — хто і як має право голосувати.Річ у тім, що для багатоквартирного будинку принцип«одна квартира — один голос» є неприпустимим. Томув юридично «просунутих» країнах діє принцип «одначастка власності — один голос».

Той, хто має квартиру на 150 квадратних метрів, пла'тить за утримання квартири утричі більше, ніж той, у ко'го квартира на 50 кв. м. І так само він повинен мати ут'ричі більше прав на використання спільного майна, в то'му числі й прибудинкової території.

Тому у зборах і голосуванні беруть участь не власни'ки певної кількості квартир, а власники часток. Най'простіше голоси рахувати у квадратних метрах — так са'мо, як рахують квартплату. Маєш 50 квадратів — маєш 50голосів; 150 квадратів — 150 голосів.

Це, до речі, одна з найбільших проблем України:квартплата у нас платиться пропорційно, за квадратнимиметрами, а права на користування спільною власністюв ОСББ визначаються за принципом «одна людина —один голос».

Отже, більшість власників часток зібралася на спільнезасідання. Далі вони визначають межі і вартість спільно'го ресурсу. Всі рішення приймаються більшістю го'лосів — зазвичай у країнах Євросоюзу для поділу пар'комісць це 50%+1, як у нас у Верховній Раді.

Визначаємо межі і вартість ресурсуСпершу треба визначити межі ресурсу, і не тільки гео'

графічні. Для початку — час паркування. Припустімо,більшість голосів підтримала, що часові межі однієї пар'ковки — від 18 годин вечора до 18 годин наступного дня.Тобто доба.

Проводимо заміри — і виходить, що на нашій прибу'динковій території вистачає місця, щоб запаркувати 30автомобілів. В середньому 900 прав на парковку щоміся'ця (якщо в місяці 30 днів).

Кожна квартира в будинку, хай навіть вона не має ма'шини, отримує своє право на парковку. Чому це яка'не'будь пенсіонерка Іваненко у двокімнатній квартирі по'винна відмовлятися від парковки, розташованої на при'будинковій території? Адже ця територія — спільнавласність усіх мешканців даного будинку.

Загальна площа квартир у будинку — 10 тисяч квад'

ратних метрів. Таким чином, кожен квадратний метр(тобто одна частка власності) отримує право на 0,09 до'бового паркування щомісяця.

У нашої пенсіонерки Іваненко — квартира на 70 квад'ратів. Виходить, що вона отримує право на 6,3 парку'ваннь щомісяця. Тобто на 6 діб + 0,3 доби, які підутьу залік пізніше, під час щорічної корекції.

Далі з’ясовується і голосується комерційна вартістьодного паркомісця на добу. Парковки в околицях даногобудинку коштують 13'15 гривень за ніч, тому ціна правапарковки на одну добу в даному будинку — в середньому14 грн.

Визначаємо правила користуванняВаріанти розподілу прав на паркування — найрізно'

манітніші. У Європі люди зацікавлені знайти найприваб'ливіший алгоритм, щоб було якомога менше незадоволе'них.

Скажімо, в деяких будинках у Голландії дозволяєтьсяпродавати свої права на парковку. І тут теж є різні варіан'ти — можна продавати права тільки сусідам, або тількигостям, або взагалі будь'кому, за чітко визначеною ціноюабо торгуватися тощо.

Отже, далі на спільних зборах мешканців будинкусусіди обговорюють це питання і домовляються про най'прийнятніший для всіх варіант.

В результаті цього всього і пенсіонерка Іваненко,у якої машини зроду не було, і автовласник Петренко,в сім’ї якого аж три машини, можуть:

продавати свої права на парковку (або за чітковизначеною ціною в 14 грн, або за довільною, як домо'вляться);обмінюватися правами на парковку з іншими власни'ками таких прав; передавати права на паркування в подарунок (гостямчи сусідам тощо);обмінювати ці права на знижки по квартплаті(скажімо, 6 діб по 14 грн — це вийде 84 грн щомісяця;і так далі.

Умови, за якими мешканці будинку діляться правамина парковку, можуть бути найрізноманітнішими — всезалежить від того, як домовляться сусіди на спільнихзборах.

Контроль і покаранняНа тих же загальних зборах голосуванням визна'

чається, як здійснювати контроль за виконанням домо'вленостей. Варіантів теж безліч — друкуються талончикина парковку, або заводиться зошит, де записується, хтоколи має право користуватися паркомісцем, або встанов'люється комп’ютерна програма.

Голосуванням визначається відповідальний (абокілька).

Дуже важливо передбачити покарання за порушеннядомовленостей. Якщо в Голландії ти спробуєш стати начужу парковку, сусіди викличуть поліцію. Цеприрівнюється до крадіжки — зайняти паркомісце неу свій час. В Естонії можуть викликати евакуатор.

Загалом прийнято, що перше покарання — м’яке, а занаступні порушення сусідських домовленостей караютьжорсткіше.

ВисновкиТак, при такому розподілі не вийде зайняти краще

місце, приїхавши пораніше або влізши на газон. Частинумісяця доведеться користуватися іншою парковкою, і,можливо, навіть платною.

Такий механізм здається занадто важким і довгим.Але іншого виходу немає. Європейцям економічно і мо'рально вигідніше домовитися і поділити 900 талончиківміж 10 тисячами квадратних метрів, ніж постійно воюва'ти, пробивати один одному колеса тощо.

Саме у здатності домовлятися ПО СПРАВЕДЛИВОС'ТІ і в юридичному оформленні кожного метра власності ікриється таємниця економічного процвітання Європи.Навчившись домовлятись про парковки, громадяни мо'жуть домовитися і про більш важливі та масштабні речі.

МОНТЯН захистить!44

ÏÀÐÊÎÂÊÓÏ²Ä ÁÓÄÈÍÊÎÌ

Ùî òðåáà çðîáèòè, ùîá äîìîâèòèñÿïðî êîðèñòóâàííÿ ñï³ëüíèì ìàéíîì

1. Зібрати збори мешканців, які мають право спільно-го користування.

2. Домовитися про те, скількома голосами (простабільшість, дві третини тощо) приймається рішення.

3. Визначити (і підтримати голосуванням) чіткі межіспільного ресурсу.

4. Визначити вартість спільного ресурсу.5. Визначити алгоритм (правила) користування

спільним ресурсом.6. Визначити механізм контролю за виконанням пра-

вил.7. Визначити механізм покарання порушників.

Європейцям економічноі морально вигідніше

домовитися і поділитипо справедливості

парковку, аніж постійновоювати, пробивати один

одному колеса тощо

ÏÎIJËÈÒÈßê ºâðîïåéö³ äîìîâëÿþòüñÿ ïðî ðîçïîä³ë ïàðêîì³ñöü ì³æ ñóñ³äàìè

ÎÔ²Ñ ÀÄÂÎÊÀÒÀ ÒÅÒßÍÈ ÌÎÍÒßÍ: Êè¿â, âóë. Êíÿæèé Çàòîí, 9 (ìåòðî «Ïîçíÿêè»).Òåëåôîí: (044) 222 50 55 montyan2012@gmail.com

Тетяна МОНТЯН,юрист,експерт комісії Євросоюзуз питань захисту майнових прав та управління комунальним і державним майном