СОКИРЯНЩИНА 2 2011

ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ

АЛЬМАНАХ

СОКИРЯНЩИНА 2 2011

Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування іредагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 2. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. –235 с.

© Мандзяк Олексій Степанович.

© Сайт «Сокирянщина»: http://www.ukrkovcheg.org.ua

© Сайт «Гвіздівці»: http://gvizdivtsi.org.ua

Обкладинка 1: Фото, Олександр Чорний Обкладинка 2: Фото, Андрій Кос


3

Багато чого зв'язує людину з місцем, девона народилася й виросла. Рідний край, йоголюди, природа, пройшовши через свідомість,стає частиною людської долі...

Академік Д.С. Лихачов.

Представляємо вашій увазі другий випуск історико-краєзнавчого альманаху «Сокирянщина». У нього ввійшли статті наукраїнській і російській мовах, присвячені історії та культуріСокирянщини, до території якої ми відносимо сучаснийСокирянський район Чернівецької області України. Авторамистатей являються місцеві краєзнавці і аматори історії, а такождослідники минулого.

Альманах «Сокирянщина» - це спільний некомерційний проектО.С. Мандзяка та адміністрації сайтів «Сокирянщина» і «Гвіздівці».Наша мета – привернути увагу аматорів і професійних дослідниківдо всебічного вивчення минулого й сьогодення Сокирянщини.

Многое связывает человека с местом,где он родился и вырос. Родной край, его люди,природа, пройдя через сознание, становитсячастью человеческой судьбы…

Академик Д.С. Лихачев.

Представляем вашему вниманию второй выпуск историко-краеведческого альманаха «Сокирянщина». В него вошли статьи наукраинском и русском языках, посвященные истории и культуреСокирянщины, к территории которой мы относим современныйСокирянский район Черновицкой области Украины. Авторамистатей являются местные краеведы и любители истории, а такжеисследователи прошлого.

Альманах «Сокирянщина» - это совместный некоммерческийпроект А.С. Мандзяка и администрации сайтов «Сокирянщина» и«Гвіздівці». Наша цель – привлечь внимание любителей ипрофессиональных исследователей к всестороннему изучениюпрошлого и настоящего Сокирянщины.


4

ЗМІСТ

Очами минулогоПахомов Д.А. По Днестру на лодке. …5Вишняк М.В. Из бессарабських впечатлений. … 36Маргаритов С. Старообрядцы северной части Бессарабии. … 59

ІсторіяКучерявий О.П. Історія села Гвіздівців: З стародавніх часів до 1812 р.. … 71Мандзяк О.С. Літописна історія Сокирянщины. … 98Мандзяк О.С. Історія Сокирянщини в особах деяких іі власників. … 114Димитров С. Ат. Турецкие документы о состоянии Хотинской округи (нахие) в первойполовине XVIII в. … 145

ОсвітаСандуляк В.П. Наша школа. … 161

Релігійне життяМандзяк О.С. Стародавні церви Сокирянщини. … 172

ЕтнографіяКурдиновский В. Пасхальные обычаи в Бессарабии. … 204

Народженні на СокирянщиніМандзяк О.С. Микола Мінович Черноуцан. … 215Мандзяк О.С. Син псаломщика. … 216

РозмаїтостіЧорний О.Д. Молодість Молодового…у кам’яній добі. … 217Чорний О.Д. Рушник вишивається, пісня співається. … 223Чорний О.Д. Клондайк черепашника у підземеллях Сокирянщини. … 228


5

Пахомов Д.А.

ПО ДНЕСТРУ НА ЛОДКЕ

Представляем Вашему вниманию отрывок из описания путешествия «По Днеструна лодке», совершенного в начале XX века Дмитрием Александровичем Пахомовым1

вместе с художником В. Н. Федоровичем2. Автор описывает язык, быт, обычаи, нравы,занятия, хозяйство местного населения. Бессарабской и Подольской губерний, описываетприбрежные днестровские города и селения, их облик и достопримечательности.

Источник: Пахомов Д. А. По Днестру на лодке // Исторический вестник – Санкт-Петербург, 1905. – Т. 99. – № 1. – С. 236 - 262; № 2, с. 625 – 656.

IНаступила скверная петербургская весна, и меня опять потянуло вон из этого

болота, но при этом являлся коварный вопрос, куда ехать, как, надолго ли, и найдется ли втех местах, куда поедешь достаточно интересного, чтобы поездка не пропала. Многочасов мы с В. Н. Федоровичем потратили на обдумывание летней экскурсии. Проек-тировали ехать на Амур, на Каму, к Эльбрусу, в Финляндию и после долгих споров за ипротив решили, что самое удобное в финансовом и в других отношениях ехать вБессарабию.

При первом обсуждении вопроса о Бессарабии у меня возникли смутные образы обэтой стране. Какие-то обрывки из географии Лебедева3, о главном городе Кишиневе,торгующем вином, и о границах, Днестре и Пруте; но далее этого, признаюсь откровенно,мои познания не шли, если не считать того, что мне приходилось не раз в Петербурге питьбессарабское вино, и вдобавок очень плохое. Со временем я убедился, что не я один имеютакие смутные понятия об этом крае, но и все, с кем мне приходилось говорить о поездке,выказывали знания не больше моих. Стал я отыскивать какие-нибудь очерки, чтобыближе познакомиться со страной, но не нашел, зато нашел несколько серьезныхсочинений о Бессарабии, как Батюшкова4, Накко5, Афанасьева-Чужбинского6, солиднуюстатью в Брокгаузе7 и проч., которые дали возможность мне познакомиться ближе с этимво многих отношениях интересным краем, а личные наблюдения во время путешествиядополнили то, чего я не мог найти в книгах.

Мне кажется, что предлагаемые путевые очерки, не претендуя на научность, могутзаинтересовать русских читателей тем, что познакомит их с краем обширным, плодоро-дным, с богатым и разнообразным историческим прошлым и главное мало им знакомым,так как в периодической печати не бываете почти никаких сведений о нем.

Итак, мы с товарищем порешили ехать в Бессарабию, но непредвиденные дела такзадержки нас, что выехать пришлось только в начале июня. Дождь, начавшийся вПетербурге, продолжался всю дорогу, вся западная Россия подмокла от ливней; в окнавагона уныло смотрели мокрые деревни и леса, потонувшие в сизой мгле. Река Припятьтак разлилась, что на много верст кругом леса стояли в воде, и одиноко торчавшие изводы деревянные мосты показывали, что здесь была проезжая дорога.


6

Чем южнее, тем становилось суше, но облака все-таки не расходились, и на воздухебыло холодно; сильно запоздавшая весна и лето давали себя знать.

Без всяких приключений мы с Владимиром Николаевичем добрались до уездногогорода Могилева, стоящего налевом берегу Днестра. Переднами впервые явился Днестр- цель нашего путешествия.Плавно и покойно катил онсвои желтоватые волны;отвесные, глинистые берегаокаймляли его двумя стенами,из которых подольская быланесколько ниже и холмистогохарактера, а бессарабскаяуходила в даль в виде громад-ной стены, изборожденнойтрещинами.

Несколько мгновений спустя, наш поезд, шипя и гремя, пронесся мимо каких-толачуг, пакгаузов, качнулся несколько раз на стрелках и плавно подошел к небольшомувокзалу, где нам предстояло просидеть несколько часов в ожидании следующего поезда.

- Поедем хоть город посмотреть, — предложил я Владимиру Николаевичу.Но он только отрицательно повертел головой. Я отправился один, но скоро

вернулся: кругом вокзала разбросаны огороды и какие-то хибарки хибарки, а город был,как оказалось из расспросов, верстах в двух; вдобавок начал накрапывать дождь, и мыстали за бутылкой пива терпеливо ожидать, когда наконец подадут наш поезд.

Наступили сумерки, желтые глинистые холмы, расстелившиеся перед нами, сталитонуть в тусклой серой мгле. Ничто не напоминало, что мы уже на юге, и лишьпирамидальные тополя, да и то порядочно ободранные, показывали, что мы сидим не вШувалове8 или Левашеве9, а где-то на одной из южных станций. После долгого иутомительного ожидания наконец был подан поезд из небольших грязных вагонов, итолпы руснаков10 и евреев бросились занимать места.

В вагоне было жарко и душно; желая сохранить побольше средств на будущиеэкскурсии, мы ехали в третьем классе, что бесспорно представляет большой интерес, так

как дает возможность наблюдатьпростой народ, но довольно тяжелопосле двух дней тряски по Варшавской июго-западным дорогам. Наблюдением,впрочем, заниматься не пришлось: дветусклые свечки на концах вагона едваосвещали его внутренность, а публика,кое-как разместившись, тотчас сталарасполагаться на ночь, и фигуры,закутанные в суконные кожухи, раз-местились в самых невероятных позах.

Я предпочел смотреть в окно.Тяжело пыхтя и выбрасывая клубыдыма, пара и искр, мелькавших ввоздухе, как светляки, паровоз потащилнас со скоростью 20 верст в час. Пройдя

большой железнодорожный мост, поезд повернул направо и пошел по отвесному правому

Станция Могилев. Иллюстрациия из книги: Андреев П. Н.,Иллюстрированный путеводитель по Юго-Западным казенным

железным дорогам. – Киев, 1898.

Могилевская железнодорожная ветвь. Иллюстрациияиз книги: Андреев П. Н., Иллюстрированный

путеводитель по Юго-Западным казенным железнымдорогам. – Киев, 1898.


7

берегу. Во многих местах вагон, казалось, висел над самым обрывом, а внизу мрачнорасстилалась темная гладь Днестра. Кроме шума поезда, ни звука не раздавалось в ночнойтишине, и ни один огонек не скрашивал пустынной картины. Холодный ветер резал лицо,и пришлось закрыть окно. Часов в одиннадцать из-за туч выглянула луна, и ее серо-пепельные лучи ложились холодными пятнами на прибрежные скалы.

Усталость взяла свое, и я задремал, несмотря на неудобства, но сон былбеспорядочный, тяжелый и кошмарный: чудился только что оставленный Петербург,рисовались воображаемые, но не виденные картины Бессарабии, какие-то дикие,кочующие орды аланов, скифов и гуннов, когда-то бродивших по этим скалам, холмам иравнинам, и только веселое солнышко рано утром разогнало бессвязные грезы и заставилоочнуться и оглядеться.

Вагон просыпался. За ночь публика несколько переменилась, и несколько евреев,бывших раньше, вышли на промежуточных станциях вагон был полон местнымикрестьянами-русинами, или, как их называет Афанасьев-Чужбинский, руснаками. Осо-бенно оригинального они собою ничего не представляют: типы напоминают Малороссиютак же, как и одежда, за исключением широких поясов, усаженных медными пуговками ибляхами. На этих поясах у каждого руснака болтается мешок с табаком и люлькой,огниво, нож и прочая мелочь, необходимая в повседневной жизни. У большинства наголовах были барашковые шапки, а у некоторых широкополые, соломенные, домашнегоизделия шляпы — «брили».

Несколько стариков с седыми усами,нависшими бровями и длинными волосами,рассыпавшимися по плечам, годились бы длялюбого альбома художника. Один из них,проснувшись и с наслаждением потянувшись изевнув, аккуратно сложил свой кожух и, снявшапку, стал молиться на восходящее солнце.Молился он долго, истово крестясь и шепча ввполголоса слова молитвы. Молился он минутдесять и затем по окончании молитвы подсел ккакому-то сельскому священнику и оживленностал с ним беседовать на курьезном полу-малорусском – полу- молдаванском языке.

Наречия, которыми говорят в Бессарабии,довольно разнообразны. Помимо русского ималороссийского языком здесь часто можноуслышать говор молдаванский, турецкий,болгарский, галицийский, греческий, немецкий,польский, еврейский и изредка цыганский. Этоодно уже показывает, что эти народностипостоянно живут в Бессарабии, и, кроме того, набессарабцах отразились исторические влияния ипростой народ сохранил во многих местах кое-что из господствовавших когда-то языковтурецкого и молдавского. Молдаване — прямыепотомки бывшего владетельного племени —упорно держатся своего языка и не говорить надругих, зато евреи, вообще способные к изучению языков, говорят на пяти-шестинаречиях, коверкая, правда, их на свой лад, однако достаточно хорошо, чтобы их моглипонять жители, среди которых они ведут свои торговый операции.

Молдаване с. Маршинец, Хотинского уезда.Фото начала XX в., из книги: НесторовскийП. А. На севере Бессарабии: Путевые очерки.

– Варшава: Изд. авт., 1910.


8

На небольших станциях, мелькавших перед окнами вагона, толпились и галделитакже представители местного населения, а кругом станции расстилались кукурузныйполя, кое-где прерывавшиеся темными группами рощ — остатки бывших когда-то здесьгромадных лесов, давно вырубленных и сохранившихся большею частью лишь паказенных и монастырских землях.

Широко и привольно раскинулись степи и холмы Бессарабии: буковые и дубовыелеса темными пятнами рисуются на фоне кукурузных и пшеничных нолей, веселыегородки, селения и хутора с приветливыми белыми и голубыми хатками, крытыми со-ломой, тонуть в зелени садов и виноградников. Трудолюбивые молдаване, русины иболгары в белых холщевых рубахах работают на своих полях, огородах и садах; подорогам, извивающимся, как змеи, во всех направлениях и причудливо взбирающимся накрутые холмы или сбегающим в глубокие овраги и лощины, тянутся возы, таратайки,еврейские фургоны, почтовый перекладные с звонкими колокольчиками, а в трехнаправлениях легла и железная дорога, оживляющая торговлю этого богатого и малоизвестного уголка России.

Как библейские Тигр и Евфрат, так бессарабские Днестр и Прут ограничивают сдвух сторон довольно узкую полосу, расширяющуюся на юге и примыкающую к Черномуморю, берег которого изрыт бесчисленными, топкими, болотистыми лиманами,заросшими камышом, приютом стай уток, гусем, бекасов, аистов и прочих болотныхпернатых..

IIМы с товарищем благополучно добрались наконец до пограничной станции

Новоселицы, где должны были нанять тарантас в Хотин. Новоселицы ничего интересногособою не представляют. Селение расположено на голой и унылой равнине, иединственными достопримечательностями являются таможенный пост, так как здесьпроходить граница, и Прут, берущий свое начало в предгорьях Карпат, как и Днестр.

Местечко Новоселица. Фото начала XX в., из книги: Несторовский П. А.На севере Бессарабии: Путевые очерки. – Варшава: Изд. авт., 1910.


9

В несколько минуть мы уговорились с ямщиком-евреем, наши вещи былипривязаны к поместительному тарантасу, и, несколько мгновений спустя, мы двинулисьпо дороге в Хотин. Дорога то поднималась, то опускалась в овраги, причудливо извиваясьсреди нолей. Свирепствовавшие в течете двух недель дожди во многих местах образовалипромоины и целые озера грязной воды. Солнце светило, но было холодно. Кукуруза,которая в это время года обыкновенно достигает высоты человеческого роста, внынешнем году достигла, вследствие запоздавшей весны и лета, не более полуаршинна.Вообще местные жители жаловались на неудачную, холодную весну. Даже на югеБессарабии во многих местах от дождей и холода погибло много виноградников и садов.Кое-где у дороги попадались колодцы с традиционными журавлями, и около каждогоколодца стоял высокий, деревянный крест с написанным красками распятием с большимикопьями по бокам и подобием лесенки у ног спасителя. Обычаи ставить эти распятия,вероятно, получил свое начало еще во времена владычества польских ксендзов, имевшихв Бессарабии много костелов и монастырей.

Однообразная дорога порядочно нам надоела, я мы были очень рады, когда ямщикобъявил нам, что до Хотина осталось недалеко.

Нам на встречу стали чаще попадаться телеги и пешеходы, и вообще дороганесколько оживилась, чувствовалось, что мы приближались населенному месту.

Вот, наконец и Хотин. Однообразные холми кончалась огромным оврагом, черезкоторый наша четверка быстро пересекла доехав на другую сторону. Вправо на зеленомсклоне раскинулся терский казачий лагерь с белыми палаткам, где царило обычноелагерное оживление: скакали верховые, у длинных коновязей бравые терцы сподоткнутыми за пояс полами бешметов усердно чистили коней, несколько человеквозились около небольших полевых пушек, блестевших под лучами солнца, окончательноразогнавшего тучи. Еще минута — и мы въехали на громадную серую и унылую базарнуюплощадь, где два раза в неделю бывают базары, из которых один по понедельникамзовется ярмаркой на том основании, что в эти дни сюда привозят не только всевозможныепродукты, но пригоняют также волов и лошадей.

Это — один из древнейших бессарабских городов, основанный по преданию в IIIстолетии предводителем даков Коризоном. Судьба его после основания была такая же каквсех подобных местечек, т.-е. он переходил из рук в руки, попадал то под властькочующих орд, то вновь возвращался во владение коренным жителям и наконец в XII илиXIII веке сделался одним из важных центров предприимчивых генуэзцев, устроивших поДнестру так же, как и по берегам Черного моря, массу факторий, защищаемых рядомкрепостей. Такие же крепости сохранились до наших дней по берегам Днестра в Хотине,Сороках, Бендерах и Аккермане. Хотинская крепость первоначально была очень невеликаи представляла собою четырехугольное укрепление с башнями по углам. Это укреплениене раз выдерживало жестокие штурмы со стороны поляков, казаков, турок и молдаван, нов 1711 году окончательно попало под власть турок, укрепивших цитадель и выстроившихвокруг громадные сооружения: башни, бастионы, стены, сохранившиеся и теперь иделающие величественное впечатление солидностью и массивностью постройки.

Однако в 1769 году князь Голицын разбил близ Хотнна турок, и крепость сдаласьбез боя. То же случилось и в 1787 и 1800 годах, а в 1812 году Хотин окончательно былприсоединен к России одновременно со всей Бессарабией. Когда весь край успокоился, ирусская власть прочно основалась в этих пределах, тогда русское правительство решилосовершенно упразднить крепость, что и было сделано в 1866 году. Это, впрочем, можнобыло бы сделать и раньше, потому что грозная когда-то крепость не могла бы все равноустоять перед современной артиллерией, а потому существование ее было совершенноизлишним. Теперь эти величественный руины являются единственным памятникомбылого величия Хотина, величия, безвозвратно потонувшего в глубине прошлых веков.


10

Широчайшая провинциальная улица, начинавшаяся от площади, имела довольнонепривлекательный вид, и одноэтажные домишки, покосившиеся лавчонки и кривыезаборы навели меня на мысль, что возница завез нас сюда, чтобы скорее сплавить вближайшую гостиницу, а не ехать в центр города. Однако, по расспросам оказалось, чтоэто — главный «проспект», и гостиница «Петербург», где мы остановились, являетсялучшей во всем Хотине. Мы, впрочем, остались очень довольны нашим номером; этобыла большая комната с двумя окнами, выходившим на улицу, кроватью и широчайшейтахтой, тремя столами, снабженная умывальником и необходимым количеством стульев.Стены были отштукатурены и по общему бессарабскому обычаю раскрашены черезтрафарет «под обои». Этим, может быть, и можно объяснять, что мы не видели за всевремя своего пребывания ни одного зверя из породы блох я клопов, которыми вообщеславятся наши провинциальные гостиницы.

Приезжающих в Хотине не много, и мы были единственными жильцами в этойгостинице, а остальные четыре комнаты стояли пустыми. Поэтому вся прислуга была внашем распоряжении и старалась угодить во всю. Впрочем вся-то прислуга состояла изздоровенного парня Михаила и еврея-фактора, он же швейцар, лакей и управляющей.Фактор это не обыкновенный комиссионер при гостинице, которого чаще всего посылаютза письмами, а человек, готовый сделать все, что угодно, и достать все, что надо. Южнаягостиница или даже простой заезжий двор немыслим без такого фактора. Покупая для васфунт сахару, фактор, кроме процента, полученного с торговца, спрячет еще кусок вкарман, из вашей коробки спичек возьмет две, три штуки, все пустые бутылкиобязательно припрячет, чтобы вы их забыли, и потом продаст, ужасно не любитьвозвращать сдачу медью, но при всем том никогда не покусится на крупную кражу ипоручения исполняет безукоризненно быстро и доволен всяким вознаграждением, невыпрашивая лишнего гривенника.

Наш фактор был субъектом такого же рода, но держался он с некоторым гонором,редко встречающемся среди людей этой профессии, способствующей развитию особеннопротивного подобострастия и подхалимства. Одет он был постоянно в черный,

Улица в Хотине. Фото начала XX в., из книги: Несторовский П. А.На севере Бессарабии: Путевые очерки. – Варшава: Изд. авт., 1910.


11

невозможно засаленный сюртук, зеленый с горошинами жилет и рыжие в клетку брюки;рыжие бакенбарды он носил с важностью английского лорда, как и помятый котелок, аего глаза бегали, как мыши, высматривая, где бы и в чем бы можно было нажить малуютолику. Проживая с неделю в Хотине, мы могли изучать этот интересный тип, что мы и непреминули сделать. Он рассказывал нам о своем житье-бытье и особенно гордился своимбратом.

- И вы же верно знаете его, — уверенно сказал он: — мой брать очень дажеизвестен в Петербурге, и его очень даже знают разные высокопоставленные особы.

- Да кто ж он такой? — спросили мы.- О, он делает представления на театре, и даже очень хорошие представления —

разные фокусы из карт, и у него есть золотой медаля и большой серебряный медаля иразного похвального отзыв.

- Чудак вы, Абрамсон, — засмеялся мой товарищ: — вы думаете, что Петербургтакой же, как Хотин, и все друг друга знают, вот комик!

Абрамсон был крайне озадачен, что мы не знаем его знаменитого брата, и обиделсяна данную ему кличку комика.

- И я вовсе не комик, и зачем же вы меня ругаете, я не комик, я честный фактор пригостинице, а вовсе не комик.

И не раз еще он нас смешил разными курьезами, но, надо отдать емусправедливость, выполнял все поручения быстро, охотно и аккуратно, не будь его, мы,быть может, надолго засели бы в этом паршивом городишке, но наш Абрамсон наследующий же день добыл нам лодку, и наше путешествие было обеспечено.

Вопрос о лодке был самый существен-ный: мы хотели спуститься от границы внизпо Днестру, не торопясь, останавливаясь длянаблюдений и этюдов, где нам захочется, и несвязывая себя ночлегами в деревнях, а дляэтого нам нужна была лодка большая ипоместительная, на которой можно было быпоставить палатку, способную вместить нетолько нас двоих, но и наши чемоданы,зонтики, этюды и большой запас провизии,без которого совершенно не возможнопутешествовать по Днестру, так как вмаленьких деревушках, во множестверазбросанных но берегам этой реки, нельзярешительно ничего купить, и всем необходи-мым надо запасаться в больших местечках игородах, которых очень мало на всем пути.

Наш шустрый Абрамсон, знавшийХотин и его жителей, как свой дом и своюсемью, объявил нам, что здесь лодку купитьнельзя, но что он знает хозяина перевоза вдеревне Атаки, и что у того, быть может,найдется продажная лодка. Мы его тотчаскомандировали в Атаки, и через два часа онявился с утешительным ответом, что лодкаесть, и что мы можем осмотреть ее.

Взяли четырехместный фаэтон и покатили. Главная улица Хотнна с собором,стоящим среди тенистого сада, любимого местопребывания местных аборигенов, скоро

Старые дома в Хотине. Рисунок, ВалерийБрохоцкий (1847-1923), конец XIX в.


12

осталась у нас за спиной, и мы, проехав базар, въехали в лабиринт улочек и переулков сбесчисленным количеством еврейских лавчонок, торгующих всякою дрянью. Иныелавчонки прямо изумительны ничтожным количеством своих товаров: вот, например, науглу приютилась лавчонка в виде шкафа, кое-как скроенного из гнилых досок, с навесом,готовым ежеминутно свалиться на голову грязнейшей красавице, сидящей на ступеньке исерьезно занимающейся охотой в голове своего чада, которое по случаю теплой погодыщеголяет «без галстука». Хозяйка этого роскошного магазина торгует спичками,папиросами и сухой таранью: неужели можно прожить на доходы с такой торговли,неужели целая семья сыта на несколько копеек, вырученных за день?

Загадка объясняется просто, если вы поинтересуетесь узнать, где находятся мужьяэтих торговок, все эти Янкели, Ицки, Борухи и проч. «иерусалимские дворяне»: все ониделают гешефт. У одних шинки на больших дорогах, где руснаки, молдаване и прочиекоренные жители пьют горилку, закладывают свои свитки, смушковые шапки, а то иволов, где рыцари большой дороги за гроши продают добытое с опасностью добро; удругих масса дел по деревням, надо объездить и получить проценты за ссуду, проценты,превышающие капитал иной раз в три-четыре раза, иные скупают лен, коноплю, кукурузу,яйца, всякую живность и перепродают это другим с лихвой. <…>

Заговорив о евреях, нельзя не упомянуть о двух особенностях бессарабских евреев,отличающих их от собратий, живущих в Малороссии; во-первых, они не носят нитрадиционных пейсов, ни лапсердаков, ни ермолок. Всё они одеты в сюртуки, пиджакиили, чаще всего, в обыкновенные пальто, заменяющие и первые и вторые. Только старикипридерживаются еще старинной одежды, и я встретил несколько типичнейших старцев,которые смело могли бы войти в картину какого-нибудь конкурента на большую золотуюмедаль нашей блаженной памяти старой академии, любившей прописывать своимпитомцам порции библейского характера с Авраамами, Исааками и Иаковами на первых

Ярмарка в Хотине. Иллюстрация Д.А. Пахомова.


13

планах. Вторая особенность, особенно удивительная, это — чистота жилищ хотинскихевреев: их комнаты чисто выметены, стены выбелены, на полках в порядке стоять тарелки,чашки и блюда, и в шабаш при свете многих свечей эти комнаты производят уютное исимпатичное впечатление. Должно быть, близкое соседство племени русинов, живущих,как и все малороссы, чрезвычайно опрятно,подействовало на хотинских евреев, и они в этомотношены изменили своим вековым традициям; лишь вотношении чистоты одежды они остались, кажется, безперемены, и я ни разу за все время пребывания вБессарабии не встречал еврея в новом и чистомсюртуке. Они, должно быть, никогда не шьют себеничего нового, справедливо рассуждая, что поношен-ную одежду можно купить за бесценок, а что она впятнах и заплатах, это не беда — не привыкать стать:свои не только не осудят, а еще похвалят за экономию, агои — какое им дело до гоев и до их мнения оеврейском костюме?

Скоро мы миновали еврейский квартал ивыехали на шоссе, тянувшееся по берегу Днестра.Дорога лежала прямой лентой среди кукурузных полей,на темной зелени которых эффектно выделялись белыерубахи крестьян. Противоположный подольский берегтянулся однообразной серой стеной, кое-где прерывав-шейся глубокими ярами, через которые виднеласьобширная даль с полями, лесами и небольшимидеревеньками, беспорядочно разбросанными по холмам;все это тонуло в мягких, серо-сизых тонах. Проехав несколько верст, мы попали наконец вАтаки и спустились вниз к перевозу, где нашли хозяина лодки, которую он и повел нампоказывать.

Мы с Владимиром Николаевичем вытаращили глаза. Мы представляли себе лодкувсе-таки лодкой — неуклюжей, грубой, но такой посудины, какая лежала перед нами на

берегу, мы никак не ожидали видеть. Это былплоскодонный ящик восемь аршин длины и триширины, половина его представляла правильныйчетырехугольник, а другая половина, игравшая рольноса, — треугольника. Вся эта махина была сложена изнаструганных полувершковых досок и носила громкоеназвание «чайки», слово, занесенное сюда, вероятно,казаками.

Однако после некоторого размышления мыпришли к убеждению, что лучшего инструмента длянашего путешествия не выдумать, и что в этойпародии на лодку и на плоть мы великолепно раз-местимся со всеми своими пожитками. Сторговавшисьза 25 рублей и распорядившись относительно ремонта,мы вернулись в Хотин, гдё пришлось прожить ещенесколько дней, чтобы сделать необходимый закупки идождаться, когда плотник кончить в лодке основу дляпалатки, скамьи и весла. Дня за два до отплытия мы

Бессарабский еврей - продавецбубликов. Фото, конец XIX в.

Бессарабский еврей. Фото 1898 г.


14

переселились поближе к лодке в Атаки, где недурно устроились в чистой хате одного изместных крестьян.

III.Хата, где мы поселились, по обычаю, состояла из двух половин: черной и чистой,

разделенных небольшими сенями и чуланом. Парадная половина блистала удивительнойчистотой. Глинобитный пол был начисто вымыт, громадная русская печь поражала нетолько своими размерами, но и витиеватой архитектурой: лежанка, полочки, впадины,арка над отверстием, арка для входа на лежанку, помещавшуюся позади, — все былоукрашено нехитрыми орнаментами и раскрашено красной, желтой и синей красками;кругом комнаты шли широкие лавки, покрытые коврами; в переднем углу стояли образа ибыли прибиты картинки душеспасительная содержания; ради украшения фоном дляобразов служили куски необыкновенно ярких обоев. В другом углу, над поставцем былиприбиты полки, где симметрично были расставлены чашки и тарелки. Около печи стоялабольшая деревянная кровать с целой грудой подушек в розовых ситцевых чехлах, а надней, на широкой полке, аккуратно сложены штук сорок ковров — будущее приданоедочки.

Эти ковры очень ценятся в Бессарабии;числом ковров и их величиной измеряетсяблагосостояние мужика. Купить такой коверочень трудно, так как крестьяне берегут их ипродают только тогда, когда неурожайныйгод заставляет их продавать все, что имеетхоть какую-нибудь ценность. А так какнеурожаи в этой стране бывают сравнительноредко, то и редко можно купить такой ковер.Мне очень хотелось увезти из Бессарабиихоть один образчик, но так и не удалось.Говорить, что на больших ярмарках иногдабывают ковры, привезенные на продажуевреями, получающими их за долги почтидаром, но продающими по очень высокойцене.

Цена их во всяком случае значительнопревышает цены на кавказские паласы, накоторые бессарабские ковры очень похожи порисункам; но такие же и по качеству шерсти иокраске они стоят гораздо ниже кавказских именее прочны.

Хорошие ковры редко употребляются вдело и обыкновенно лежать сложенные ибережно хранятся, и лишь иногда вывали-ваются на дворе частью, чтобы проветрить их,а главное, чтобы похвастаться. В торжественные же дни, в большие праздники — наПасху и на Рождество, иногда лучшие ковры на день или на два прибиваются к стенамили постилаются на лавки, а затем вновь прячутся до следующего торжества.

Наш хозяин, бравый мужик, жил видимо зажиточно, и его двор и огородсодержались в образцовом порядке; свой надел он обрабатывать с помощью батраков, асам работал, на перевозе, где получал 15 рублей в месяц. По жизни таких мужиков, какэтот Ефим, нельзя, конечно, судить о крестьянской жизни. Близость города, хотя бытакого, как Хотин действует развивающим образом, и подгородние мужики самостоя-

Старые дома в Хотине. Рисунок, ВалерийБрохоцкий (1847-1923), конец XIX в.


15

тельнее своих захолустных собратьев и не так прижаты евреями, как жители глухих,редких деревушек, где евреи арендаторы делают все почти, что хотите, и где положениемужиков немногим лучше ставню крепостного.

Настоящими крепостными бессарабцы, впрочем, никогда не были, и закрепощеныбыли лишь цыганы, составляющие помещичью дворню. Обыкновенные крестьяне былисвободны и жили на помещичьих землях по обоюдному с помещиком договору, которыймогли нарушить один раз в год. За право пользования землей они обязаны отработать напомещика 12 дней в году и отдавать ему «дижму», т.-е. десятую часть своих продуктов.

Казалось бы, что при таких условиях «царане» (крестьяне, живущие по такомудоговору) должны были бы благоденствовать, но на практике было совершенно обратное.Рабочий день, называвшийся «пунктовым», определялся помещиком известным уроком,который бывал так чудовищно велик, что царанин с семьей едва отбывал такой урок втечении недели. При таких условиях его собственное хозяйство шло, несмотря наупорную работу, плохо, и он сильнее и сильнее запутывался в долгах.

Недобросовестность помещиков и особенно посессоров, бравших у помещиковимения в аренду и потому усиленно выжимавших все соки из народа, сделала то, чтоэкономическое положение страны стало ниже всякой критики, и царане толпами сталиубегать за границу, особенно за Прут, в Турцию, так как под властью турок никогдакрестьянское население не доходило до такой крайней нищеты, как под властьюбессарабских помещиков, по большей части, поляков, помнивших былое величие РечиПосполитой и мнивших себя вне закона, считая свою панскую волю законом.Администрация, хромавшая в те времена и в России, тем более была отвратительна натакой окраине, как Бессарабия, и этим объясняется, что, несмотря на кличку свободногочеловека, царанин был хуже крепостного и также подвергался телесным наказаниям.Никто не следил за правильностью приговоров, а помещики и посессоры, пользуясь этим,творили, что хотели.

Руснаки. Иллюстрация Д.А. Пахомова.


16

В России у самых свирепых помещиков мужики (не дворовые) жили довольносносно; помещик смотрел на них, как на свою собственность, и не изнурял непосильнойработой, если не по гуманным побуждениям, то хоть из экономических соображений; онзнал, что непосильный труд может лишить его работника, оцениваемого несколькимисотнями рублей. Подобного сдерживающего элемента не было у бессарабского помещика:если заболевал и умирал царанин, то помещик все-таки отбирал «дижму», выгонял семьюумершего на все четыре стороны, зная, что к нему немедленно явятся десятки другихтрудолюбивых, выносливых и безропотных царан, и смерть одного от изнурения являласьдаже довольно выгодной аферой. На нравственную сторону подобных поступков никто несмотрел, а с юридической точки зрения обыкновенно все было в полной исправности, чтои поощряло этих плантаторов продолжать в том же духе.

Особенно плохо приходилось тем царанам, которые были под началом посессоровиз евреев или у заграничных, большею частью, греческих монастырей, владевших вБессарабии громадными пространствами и требовавших от своих посессоров громадныйсуммы. Освобождение крестьян и новое положение особенно благотворно отозвалось назабитых и несчастных русинах и молдаванах, а в настоящее время они почти оправилисьот многолетнего гнета, говорю почти, потому что многие, если не большинство, бьются вцепких еврейских лапах, и ловкие сыны Израиля ухитряются на законном основанииделать то, что прежде творили без всяких законов.

Находятся субъекты и в нашпросвещенный век, которые утверждают, чтокрестьяне сами виноваты в том, что попали подвласть евреев. «Эти молдаване и русины, —говорить они,— болваны и дураки; отчего они нежалуются? Они тупы, а еврей этой тупостью,конечно, пользуется, на то и щука в норе, чтобыкарась не дремал». Действительно, особеннымумом бессарабцы не отличаются, но онитрудолюбивы, тихи и смирны, и последние двакачества не только не пороки, но большиедостоинства. Они, как и русский простой народ,не любят судиться и больше рассчитывают насердце и любят решать дела «по душе»; если кэтому прибавить еще безграмотность населения,то станет понятно, отчего евреи держать их втаких тисках.

Мы ждали с нетерпением, когда нашалодка будет окончательно готова к путешествию.Погода начала портиться. Пошли дожди и главноеначал ежедневно подувать свирепый норд-вест, необещавший ничего хорошего. 20-го июня всебыло готово. Основа для палатки укреплена, веславыточены, уключины прибиты, провизия куплена,

и мы могли бы выехать, если бы не проливной дождь, начавшийся с раннего утра.Решили переждать и ехать 21-го, несмотря ни на какую погоду. Надоело сидеть на

месте, надоели мелкие хлопоты, несносные тем, что каждое распоряжение приходилосьповторять два, три раза и ждать целыми часами, пока оно наконец приводилось к концу.Отчасти от нечего делать, а отчасти, чтобы пообедать в последний раз более или менее по-европейски, мы отправились на другую сторону Днестра, в деревню Жванец, широкораскинувшуюся на высоком и обрывистом берегу.

Пастух. Иллюстрация Д.А. Пахомова.


17

Обрыв начинался не у самой воды, а саженях в двадцати от нее, и на этомпространстве расположились большие лесные склады и верфь, где сколачиваютнеуклюжие «галеры», единственный в своем роде суда, ходящие по Днестру. Это громад-ные плоскодонные ящики, почти квадратной формы, длиной сажень восемь и глубинойаршина полтора. Управляются галеры четырьмя потесями так же, как плоты. На этихгалерах вниз отправляются всевозможные товары местного производства, как пшеница,кукуруза, дрова, а также деревянный изделия, идущие главным образом из Австрии, и т. д.Пройдя мимо верфи, мы поднялись по крутой тропинке, переходившей далее в лестницу,сложенную из дикого, рваного камня. Лестница вывела нас на площадку, где начиналасьглавная улица. Кроме старинного, значительно реставрированного, бывшего армянскогокостела и новой русской церкви, никаких достопримечательностей мы не нашли иотправились по указанию одного любезного юноши в один чистенький домик, гдеэлегантная жидовочка накормила нас котлетами и супом с вермишелью, именно в такомпорядке, как я упоминаю, что, вероятно, заимствовано из Турции, где на первое подаетсясладкое, затем жаркие и соусы, и кончают супом.

Из Жванца мы вернулись в свою хату, сложили вещи, напились чаю и завалилисьспать в надежде, что погода смилуется над нами, и можно будет наконец выехать.

IV.Утро 21-го было восхитительное; солнце светило во всю, но было еще довольно

свежо, и ветер подувал довольно сильно; легши облака плыли по небу, но не угрожалисплотиться в дождевые тучи, и мы радостные и оживленные направились к своей лодке совсем своим скарбом, который был нагружен на подводу. В несколько минут вещи былиперенесены в лодку, разложены но местам, весла вставлены в уключины, веревкаотвязана, и наша «чайка» плавно поплыла по течение; несколько взмахов весламивынесли нас на середину Днестра, где течение быстрее, и скоро Ефим, стоявший наберегу, обратился в незаметную точку. Приспособив одно весло на корме, в виде руля, мыс комфортом расположились, управляя лодкой по очереди.

Течение несло нас очень сильно, но это было незаметно и чувствовалось толькопотому, что берега быстро пробегали мимо нас, развертываясь двумя панорамами справаи слепа. Со скоростью шести верст в час, средняя быстрота верхнего течения Днестра, мыдостигли Хотинской крепости, массивно громоздившейся на правом берегу. Громадныебашни, стены, монументальный ворота, высокий, серый минарет, выглядывавший из-застен, были полны мрачным величием и тем своеобразным настроением, каким обладаюттакие многовековые развалины, выдержавшие в своей жизни много передряг.

Невольно в голове возникали картины прошлого, такого отдаленного, что мелкиеего черты давно сгладились и слились в крупные, характерные пятна, полные дикости ивеличия. Много, много веков тому назад, на скале стояла небольшая, но грозная для техвремен цитадель. В ней жил небольшой гарнизон предприимчивых генуэзцев и несколькоэнергичных факторов, оставивших свою родину в поисках приключений и богатства инашедших здесь свое эльдорадо. Но целым дням кругом толпились дикие кочевники,предлагая свои грубые изделия в обмен на изящные украшения генуэзских купцов, поцелым дням стоял шум и гам, ржанье сотен коней, блеяние овец и мычание коров;примитивная и грубая брань диких славян сливалась с мягкой и музыкальной браньюжителей горячей Италии.

На берегу Днестра, в древности Тирасы11, катившего свои быстрые воды, грузилисьхлебом, кожами и лесом неуклюжие галеры, которые, нагрузившись, шли вниз,охраняемые конвоем, обязанным защищать их от многочисленных нападенийразбойничьих шаек, охотившихся в дремучих и непроходимых буковых и дубовых лесах,покрывавших тогда всю северную Бессарабию. Но, несмотря на конвой, многие галеры недоходили до устья и гибли по дороге. Особенно опасны были пороги в среднем течении,


18

где всегда заседали в засаде ловкие молодцы, грабившие галеры, неловко попадавшие накамни и разбивавшиеся о гранитные утесы.

По вечерам в крепости и кругом все затихало. Дневная суета сменялась мечта-тельной тишиной; на лесных полянах и кругом крепости пылали костры, освещающиезасыпающих дикарей. Днестр шептал свою вечную и неумолчную песнь, а из башни,через узкие бойницы, доносилась иногда страстная любовная песня к какой-нибудьоставленной дома Лючии или Терезе; звон мандолины и мягкие переливы заморской,чудной мелодии волновали сердца дикарей славян. Иногда по каменистой дорогераздавался тяжелый топот коня, звон оружия, и перед воротами останавливался какой-нибудь бродячий рыцарь, в заржавевшем и потемневшем от дождей вооружении,отрепанным плаще и с шарфом дамы своего сердца через плечо. Смело трубил благород-ный синьор, Бог весть как попавший в эти края, с берегов своего родного Рейна, итребовал стола и приюта, что, конечно, немедленно получал, и за кувши-ном винарассказывал свои приключения и битвы гостеприимным хозяевам, которые рады были,конечно, послушать рассказы титулованного бродяги.

Пронеслись века над Хотинской крепостью; владели ею и молдаване, и Византия, иПольша, и Турция. Не раз вокруг стен звенели мечи, ломались с треском копья, а в болеепозднее время гремели и пушки.

Немало городков и селений возникало по берегам Днестра и снова исчезало, неоставляя иногда и следов, но много городов устояло на месте и стоить до сих пор,изменив, впрочем, не только внешность, но и названия. Ничто во многих местах ненапоминает о былом величии, а между тем старинные летописи рассказывают о рядегородов, стоявших по Днестру и принадлежавших когда-то литовско-русским князьям вXV веке.

Переписчик древней летописи, называвшейся «Книгой большого чертежа»12, снаивностью и точностью списал с подлинника: «А на Днестре град Нарока, от устья стотридцать верст. А ниже Нароки, двадцать верст, град Устья. А ниже Устья, двадцать

Развалины крепости в Хотине. Иллюстрация Д.А. Пахомова.


19

верст, град Орыга. А ниже Орыги, двадцать верст, град Тегиня. А ниже Тегини, двадцатьверст, град Туборча. А ниже Туборчи, град, в старом чертеже подпись свалилася»13.

Так как в «чертеже» подпись свалилася, то я не стану утомлять читателя перечисле-нием Днестровских городов, тем более, что все они испытали участь Хотина, т.е.переходили из рук в руки, были разоряемы и вновь восстановляемы, пока не обратились,под русским влиянием в мирные деревни и уездные города, с каждым годом все болееразвивающимися.

Миновав крепость, мы попали в более пустынную местность. Деревни и хуторастали реже и берега красивее. В одном месте Днестр широко разлился: слева тянулсядовольно низкий, подольский берег, а правый состоял из желтых утесов, поросшихкустами; мы остановились под самыми скалами, в уютной бухточке и деятельно занялисьсвоим завтраком, показавшимся нам на свежем воздухе необыкновенно вкусным.Основательно закусив, мы двинулись дальше, но не прошли и пятидесяти сажен, как поддном лодки что-то хрустнуло: раз, другой, и она со скрипом стала поворачиваться, и,наконец, остановилась.

Мы основательно сидели на мели, и это удовольствие было для нас полнойнеожиданностью, так как по поверхности реки никак нельзя было подозревать, что здесьмель: течение, как и в других местах, сильное, ровное и плавное, и вода нигде не рябила ине шумела на камнях. Думая, что мель небольшая, мы взялись за весла, но сдвинуть нашумахину не могли; с тем же успехом попробовали оттолкнуться шестом. Дело кончилосьтем, что пришлось принять невольную ванну и, сойдя в воду, тащить лодку руками. Тут-то и началась потеха: стащив лодку с одной мели, мы немедленно попадали на другую, стой на третью и т.д., пока, через час неутомимой возни, мы не выволокли ее к главномуруслу, по которому нас быстро понесло вниз. Наскоро одевшись, мы заботились лишь ободном, чтобы идти по середине течения, но это не удалось, так как мы обломали одну задругой обе уключины, и у нас остался один только шесть, которым ни я, ни товарищуправлять не умели, так как это требует большого искусства и практики.

Хотинская крепость. Фото начала XX в., из книги: Несторовский П. А.На севере Бессарабии: Путевые очерки. – Варшава: Изд. авт., 1910.


20

В результате течение нас натолкнуло на мельницу, огороженную, к счастью,сваями и поперечными бревнами, и мы, кое-как оттолкнувшись от нее, пристали к берегу,где с помощью мельника наскоро прикрепили весла и перебрались на другой берег кдеревне, где больше часа ждали кузнеца, чинившего наши уключины.

Наученные опытом, мы в дальнейшем путешествии зорко смотрели и старались неприставать к берегу там, где Днестр быль очень широк: это, впрочем, не помешало намеще раза три с таким же комфортом усаживаться на мели.

Первый день нашего путешествия кончился благополучно, и Днестр не поднесьнам больше ни одного сюрприза. Часов в сем стали надвигаться сумерки; небо очистилосьсовершенно и приняло желтовато-зеленый оттенок; Днестр стал гладким, как зеркало, и внем со всеми деталями отражались обрывистые берега. Мы перестали грести и лишьударом то одного, то другого весла направляли лодку носом вперед. За одним поворотомперед нами открылась широкая картина: громадное село Поветчина, потонувшее в густыхсадах, привольно раскинулось по холмам на правом берегу; вдали, как декорация, замы-кали горизонт скалы, задернутые лиловой дымкой; левый же берег, отвесным обрывомсажен в 60, опускался прямо в воду. Мы молча и тихо скользили вдоль этой вели-чественной стены; серые глыбы иногда нависали над нашими головами, бесчисленныетрещины, пещеры, впадины и промоины представляли какой-то дивный хаос, с перели-вами мягких серых тонов. Кое-где скалы принимали вид башен и замков, на стенахкоторых трепетали рефлексы вечернего неба. В воздухе было тихо и покойно; Поветчииаосталась за спиной, и мы беззвучно плыли между отвесными утесами. В этом местеДнестр пробил себе дорогу через громадную скалистую гряду и быстро нес свои воды,изворачиваясь то вправо, то влево. Кое-где громадные пласты глинистых сланцев сокаменелостями сползли в воду, которая обточила и отшлифовала их так, что в сумеркахони казались головами и туловищами каких-то допотопных чудищ, вылезших подышатьвоздухом из глубины реки или таинственных пещер, черными пятнами выделявшихся нафоне серых скал.

Однако мечты мечтами, но нам надо было подумать о своем ночлеге. В одномместе под скалами виднелась небольшая площадка, куда мы и направили свою лодку ипривязали ее к большому камню. Через минуту веселый огонек запылать в расщелинескалы, трепетно освещая нас, нашу лодку и окрестил скалы; зашипела яичница, зафыркали забурлил чайник, и вскоре мы с комфортом сидели за ужином. Навес над лодкой не былеще окончательно готов, но мы все-таки набросили холст на деревянную основу и кое-гдеприкрепили его гвоздями.

Утомленные, но довольные первым днем, мы не раздевались и, завернувшись впледы легли спать, но сон был тревожный. Необычайная обстановка, покачивание лодки искрип ее о соседние камни, тихий шелест бистро пробегавших струй воды сливались вгармоничную, но волнующую песнь; чудились картины далекого прошлого: какие-токлики, бряцание оружием, вой гуртов скота, которые гнали проходившие когда-то здесьтолпы гуннов, аланов, гетов, скифов, антов, склавиннов14 и прочих бродячих племен, ирядом с этим выплывали в памяти наивные рассказы Эмара15, Купера16 и Майн-Рида17,волновавшие когда-то мое двенадцатилетнее сердце. Все, о чем когда-то я мечтал - дикаяжизнь среди дикой и суровой природы, жизнь, полная неизвестности и приключений, —все это осуществилось. Сон мешался с истиной, и казалось, что мы остановились где-то вдебрях девственных лесов, на берегах Миссури или Миссисипи, что надо остерегатьсянападения кровожадных индейцев, подстерегающих неосторожных путешественников закустами и скалами. Вдруг донеслись голоса. Я очнулся и пришел в себя, но сердце билосьтревожно; я выглянул, но все кругом было тихо, а голоса замолкли; это, верно, крикнулина плоту, остановившемся недалеко от нас, на противоположном берегу. Днестр былчерен, как чернила, и ночь темна, как грех. По небу ползли небольшие облака, среди


21

которых мирно мигали южные светлые звезды. С запада тянул свежий ветерок,пронизывавший до костей. Я завернулся крепче в свой плед, лег и, успокоенный, заснулнаконец настоящим и крепчайшим сном.

Но, увы, спать пришлось недолго. В четыре часа утра мы проснулись от сильныхтолчков. Местность совершенно изменилась.Площадки, где мы разводили огонь, несуществовало, она скрылась под водой;камень, к которому была привязана лодка,еще торчал своей верхушкой над волнами,бившими лодку о подводные камни, нособирался тоже скрыться под быстро при-бывавшей водой. Порывы холодного ветратерзали нашу палатку и готовились сорвать,и мы должны бы пи придерживать ееруками; с северо-запада шла черная туча,захватившая полгоризонта; ближе и ближе, ивот на нас стали налетать шквал за шквалом;желтые волны покрылись белыми зайчи-ками, и вся картина приняла мрачный иугрожающий вид. Наконец хлынул дождь, имы, стуча зубами, старались прикрыть своивещи от ливня. К счастью, туча скоропронеслась, а через полчаса стало тише, имы могли отвязать лодку.

Выбрав момент потише, мыпустились в путь, но он оказался оченьутомительным: ветер сносил нас к правомуберегу, несмотря на то, что мы изо всех силработали веслами. При этом ясно выра-зилось, что наши весла не выдерживали ни-какой критики. Они были слишком коротки,массивны, грубы и тяжелы, чтобы двигатьтакую тяжесть, как лодка и все, что в нейзаключалось. Этого, впрочем, следовалоожидать. Плотник, мастеривший эти весла,может быть, за всю свою жизнь не видал ниодного весла, а мы, торопясь выехать изХотина и надеясь, что будем идти внизсилой течения, не обратили должного внимания на них, за что и были наказаны.

На Днестре весла вообще почти неизвестны так же, как и лодки. Плоты, галеры ибольная барки управляются потесями; лодки же, подобный нашей, нигде, кроме Хотина,не встречающийся, управляются просто шестами, которые упираются в дно реки, средняяглубина которой редко превосходить три аршина. Употребление шеста требует большогонавыка, надо знать, в какую сторону надо направить шесть, с какой силой опускать его вводу, чтобы его не отнесло течением, в какое место лодки и какой ногой давить, и,наконец, надо принять во внимание движение лодки, которую несет сильное течение.Опытные рыбаки и перевозчики, переправляющие тяжело нагруженные паромы с одногоберега на другой, великолепно управляются шестами, но о веслах не имеют понятия.Существуют, правда, на Днестре челноки, сколоченные из досок, где надо сидеть на днеили стоять на коленях, и управляемые одним веслом, но это весло маленькое, короткое, и

На берегу Днестра. ИллюстрацияД.А. Пахомова.


22

действуют им то с одной, то с другой стороны, что возможно лишь при необыкновеннойлегкости челнока и сильной работе сидящего в нем.

Наша же лодка, с пародией на весла и с ее тяжестью и неуклюжестью, упорно нехотела нас слушаться и под напором ветра все время подходила к правому берегу, далеконе безопасному из-за массы камней, торчавших из воды, как исполинские зубы, вокругкоторых бились грязные волны, и высоко взлетали блестевшие на солнце брызги.

V.Ветер усилился еще более. Солнце спряталось за хмурые, тяжелые тучи,

проносившиеся, как фантастические чудища, над нашими головами. Измучившись, мырешили остановиться и валяться окончательным снаряжением навеса, чтобы его не сры-вало ветром. Собрав остатки сил, мы пристали к левому берегу и остановились у пологогоглинистого ската, поднимавшаяся в нескольких саженях от воды в виде длинного холма,увенчанного вишневым садочком. Здесь оказалась почти полная тишина, и мы деятельновалялись устройством навеса над лодкой, что и было кончено часа через 3—4. Получиласьочень удобная и поместительная палатка, причем всё ее стенки легко можно былоподнимать и опускать.

Навес был готов вовремя: тучи сплотились, и от времени до времени шел дождь.Наша стоянка оказалась очень удачной; справа и слева низко над землей неслись грозовыерваные тучи; селение, стоявшее на правом берегу, на горе, через каждые полчасасовершенно скрывалось за полосами страшного ливня, зацепившего нас только краем, имы, как из ложи, любовались дивной и грозной картиной бури. Но вскоре и нампорядочно досталось; тучи переменили направление и стали проноситься над нашимиголовами; порывы ветра, несмотря на защиту холма, дергали иногда лодку так, что мы всепосматривали, как бы не оборвалась веревка; временами ливень падал сплошной массой,стучал, как безумный, по нашей палатке, которая с честью выдерживала нападения.Деревья на противоположной стороне Днестра гнулись, как камыши; из расщелины однойскалы попытался вылететь громадный орел, но и его могучие крылья не могли справитьсяс ураганом, и он, продержавшись несколько мгновений в воздухе, скрылся в лесной чаще.

Наша лодка. Иллюстрация Д.А. Пахомова.


23

Временами наступало затишье. выглядывало солнце, и мы радовались, что все кончилось,но не проходило и четверти часа, как новые полчища туч выползали из-за горы, обращалидень в ночь, и только яркие молнии грозно блистали, и гремели раскаты грома. <…>

Так тянулось до 5 часов вечера. Все окружающее приняло уже вечернийжелтоватый тон, стало как будто несколько тише, но это только казалось; последний актэтой волшебной феерии предстоял впереди: из-за горы, откуда целый день ползли стадатуч, вновь показалась темная масса, но она двигалась медленно, торжественно и грозно.Это было какое-то чудовище, вверь, вылезший из бездны и сверкавший тысячами молний;захватывая небо во всю ширину, он ревел громовыми голосами и полз низко, так низко,что рваные клочья, как гигантские, фантастические щупальца, цеплялись и присасывалиськ вершинам деревьев и скал, а главное туловище, досиня черное, горевшее по краям подлучами выходившего солнца зловещими желтыми переливами, надвигалось прямо на нас.Но вот потухли желтые отливы, солнце скрылось, и сразу все потемнело...

Быть беде! — у нас дрогнули сердца; наскоро надев плащи и привязавдополнительную веревку к лодке, мы выскочили на берег и, взяв веревки в руки, стрепетом стали ждать страшную тучу. Холмы, скалы и деревья стали скрываться, погло-щаемые тьмой; ветер вдруг стихнул, Днестр замер в ожидании, и ни одного земного звукане слышно было кругом; птицы попрятались в гнезда и дупла, и лишь оглушительныеперекаты грома и отдаленный, все усиливавшая гул заставляли дрожать воздух. Из-заповорота реки показалась сплошная стена, с ревом приближавшаяся к нам; черезмгновение она достигла до нас, и ураган налетел со всей своей силой. Несколько минутьничего не было видно, лодку трепало, и две веревки едва сдерживали ее; косой ливень сградом затопил все, и в десяти шагах ничего нельзя было разобрать, волны Днестра за-крутились в бешеной пляске и стали биться о прибрежные скалы.

Минуть десять бушевал ураган и наконец утих, и только умолкавший отдаленныйрев его показывал, что он также неистовствует, там дальше на юго-востоке..Вскоре дивная радуга раскинулась величественной дугой, и выглянувшее солнце оживилопоследними лучами обрывистые берега.

Понемногу мы привели в порядок лодку и вещи, выкачали набравшуюся воду,разобрали немного подмоклые вещи и сели пить чай, что было даже необходимо, так какмы страшно промокли и продрогли, а Днестр не шутит и, несмотря на отсутствие болот,славится своеобразными лихорадками, не менее опасными, чем знаменитая кавказскаямалярия. Лучшее средство против простуды, как на Кавказе, так и в Бессарабии это два-три стакана крепчайшего чая, и мы не преминули прибегнуть к этому средству.

Ночь обещала быть беспокойной. Иногда бывали сильные порывы ветра, и тучи,хоть без дождя, продолжали проноситься над нами; мы решили дежурить по очереди ипоглядывать за прибылью воды и целостью веревок. Зажгли фонарик, и наша палаткасразу приняла уютный вид, что мы особенно оценили после такого беспокойного дня.

Ночь, против ожидания, прошла спокойно, и утро настало, хоть очень холодное, носолнечное. Проклятый норд-вест опять стал подувать чуть не до силы бури, но мы упорнорешили двинуться дальше. О веслах и говорить нечего: несмотря на все усилия, лодкуотносило вверх, против течения и гнало к опасным бурунам. Мы попробовали идти набичеве: Владимир Николаевич взял бичеву, я сел на весла, и мы наконец двинулись впуть, который, увы, с каждым шагом становился труднее и труднее. Пологий бережокстановился обрывистым, кое-где узкую и скользкую тропинку преграждали громадныевалуны, через которые с трудом можно было перелезать, и в довершение всего впередипоказались какие-то подозрительные всплески волн во всю ширину реки. Это былочевидно один из перекатов, которых много на Днестре, и довольно опасных, если незнать прохода, особенно при низкой воде, когда подводные скалы местами дажевыглядывают из воды.


24

Измучившись, мы остановились отдохнуть и обсудить свое положение. Спросить укого-нибудь совета было нельзя, так как место было глухое и безлюдное. Серые скалыправого берега угрюмо громоздились одна над другой, а левый глинистый берег свалунами носил довольно унылый характер; небольшой островок на середине реки иперекат со своими пенящимися волнами представляли довольно подозрительную картину.<…>

Нам приходилось еще проходить в дальнейшем путешествии другие перекаты,достигавшие иногда до версты длины, но представлявшие собою скорее межи из крупныхкамней, где была толчея. Таких же перекатов, как только что пройденный, мы встретилитолько два: около Бакоты и близ Старой Ушицы, но они не представляют в настоящеевремя опасности, так как фарватер очищается для пароходства и повсюду обозначенбелыми и красными буйками.

Упомянув о фарватере и пароходстве, я не могу умолчать о довольно грустнойистории последнего и о цветущем состоянии, которое, надо надеяться, для него настанетв недалеко» будущем. Первая попытка пустить пароход была в 1843 году, и правительстводля этой цели заказало в Англии пароход «Днестр», но последний не мог дойти даже доТирасполя. То же повторилось в 1847 году с пароходом «Луба», и затем неудачипреследовали пароходы «Братец» в 1857 году, «Мария» в 1864 году, и «Днестр» в 1867году. Единственный пароход, дошедший в 1872 году до Могилева и обратно, принадлежалПомеро. С тех пор пароходство на долгое время прекратилось, но в 1881 году «Русскоеобщество пароходства и торговли» предприняло экспедицию для выяснения вопроса овозможности правильного судоходства по этой капризной реке. Экспедиция выяснилаполную возможность, но при условии расчистки некоторых перекатов, углубленияфарватера на мелях и уничтожения порогов близ Ямполя. В 1884 году начались работы икончились в 1893 году, что обошлось правительству около миллиона рублей.

Пароход «Пионер» на Днестре. Фото начала XX в., из книги: Бессарабия. Географический,сторический, статистический, экономический, этнографический, литературный и справочный

сборник / Под. Ред. П.А. Крушевана. – Москва, 1903.


25

С этого времени и до наших дней на Днестре поддерживается постоянноепассажирское и буксирное движение между Аккерманом и Могилевом. В 1902 годусделаны промеры верхнего течения до местечка Устье, сооружены кое-где каменныедамбы, повсюду расставлены путеводные знаки и буйки, и во время нашего путешествиявезде в деревнях ждали проезда казенной лодки с инженерами-экспертами. Нашу лодку,имевшую довольно необычный вид, речные сторожа, вооруженные медными бляхами иказенными флагами, постоянно принимали за казенную и подъезжали рапортовать. Узнавже, что мы – мирные путешественники, расспрашивали, не слышали ли мы о комиссииинженеров, которую ждали с часу на час.

Наконец, в Бакоте мы встретили давно ожидаемую всеми казенную лодку. Этобыла большая баржа с деревянным домом величиной с вагон. Эту махину вверх потечению тащило шесть лошадей, и инженеры, вероятно, не без приятности проводиливремя в своем домике, так как из трубы походной кухни шел дым и делал баржу похожейна неуклюжий пароход.

Вероятно, после окончательного осмотра русла сейчас же пошли вверх по Днеструпароходы, но мы уже к этому времени проехали верхнее течение, а ниже Могилевапароходы «Пионер» и «Кишинев» ходят уже лет десять, и мы встречали их почти черездень, идущими то вверх, то вниз.

Однако я немного увлекся пароходами, между тем как мы, пройдя первый перекати остановившись у пустынного берега, сидели в сущности в диком месте, где нечего былодумать о пароходах и прочих атрибутах цивилизации.

К вечеру ветер утих, и день закончился благополучно. Днестр сделался таким жегладким и покойным, каким он был в первый вечер нашего путешествия. Мы пристали впокойной бухточке под серыми массивными утесами, опушенными кое-где кустами иизрытыми пещерами. Впрочем, эти пещеры при ближайшем осмотре оказалисьнебольшими впадинами, не представлявшими ничего интересного; в них иногда ютятся вовремя дождя мальчишки-пастухи и разводят костры, следы которых, в виде угольев изакопченных стен, можно видеть чуть ли не в каждой такой пещере.

Мы честно заработали отдых и сон, но, как всегда в таких случаях, переутомлениедействует обратно, и сонь бежит от нас. Мы приготовили постели, засветили фонарик, ипалатка приняла домовитый вид: фыркал чайник на керосинке, в порядке висели нагвоздиках компас, часы и прочие мелочи; заряженные револьверы были положены подподушки, вещи аккуратно лежали под скамьями, служившими нам постелями, но, как ниуютно нам было, все-таки мы после чая сели на корме и, лениво перебрасываясь словами,мечтали и отдыхали от трудного и тяжелого дня.

Вечер был дивный. Звезды, эти южные звезды, который я так люблю, быть может,потому, что я к ним привык с детства, горели блестящими искрами в черной глубине неба.Даль затянулась ночной дымкой, холмы и скалы слились в однообразные декорациинеобычайно прозрачных, воздушных, сказочных тонов. Днестр едва шелестел, цепляясь забереговые камни, и чуть трогал нежно и любовно нашу лодку. Далеко за горой блеснулохолодное странное зарево, еще мгновение, и из-за горы выплыла южная красавица Венера,яркая, блестящая, готовая спорить с молодым месяцем, и раздробилась точками в волнахтихого поэтического Днестра... Однако мечты мечтами, но пора и спать; мы легли имоментально заснули тихим и крепким сном в первый раз по выезде из Хотина.

VI.Наставшее утро нас порадовало. Солнце светило ярко, и воздух потеплел. Мы

замечтали об этюдах и принялись за разборку холстов и красок, ни разу еще неоткрывавшихся с начала путешествия. Первые этюды были довольно неудачны, чтовполне понятно: окружающая природа была так нова, глаза еще не привыкли к новымформам, и мы не сразу могли войти в то настроение, которое необходимо, чтобы получить


26

хорошие результаты. Мы впрочем не унывали, полагаясь на пословицу: «первый блинкомом, и надеялись, что будущее вознаградить нас сторицей.

Этого нам пришлось порядочно подождать. Дожди не прекращались, и работатьможно было только урывками. Мы решили несколько дней ехать не останавливаясь,чтобы выйти наконец из захватившей нас бурной полосы, но вышли нескоро, потому чтоДнестр в этом месте делает громадные извороты, и когда мы в течении нескольких днейпрошли по реке около 70 верст, то очутились всего верстах в 10 от того места, где нас за-стала первая буря.

Шли мы эти 70 верст, останавливаясь только для ночлегов и обеда. Днестровскиеберега здесь чудно хороши: отвесные скалы самых разнообразных очертаний и тонов,опущенные то кустами, то лесом, тянулись справа и слева. Живописные деревни то юти-лись около скал, то, как орлиные гнезда, сидели на вершинах саженях в восьмидесяти надуровнем Днестра. Кое-где скалы принимали вид настоящих гор, и высокие травянистыехолмы были увенчаны скалистыми пиками, торчавшими, как гигантские зубы. Покрутизнам бродили овцы, козы и мальчишки-пастухи; в некоторых местах реки там, гдетечение особенно сильно, стояли и деятельно работали мельницы с большими колесами,оси которых достигали до четырех сажень длины.

Перед нами прошли большие села: Сокол, Устье, Мукша, окруженные садами ипашнями, мелькнули мелкие деревушки и хуторки, живописно приютившиеся над рекой.Скоро должна была показаться Студеница, а дальше Днестр идет прямо на восток, и мымогли рассчитывать убежать от непогоды. Но под самой Студеницей нас настигла чернаятуча; мы налегли на весла, сильное течение помогло, и мы быстро промчались мимо этогобольшого местечка и стали высматривать место для остановки. Кое-как пристроились квыдающемуся мыску с топким глинистым берегом, в котором не хотел держаться кол сверевкой. Между тем туча нас догнала и начался такой же ураган, какой мы испытали уженесколько дней тому назад. Но тогда мы были все-таки довольны, так как любовалисьвеличественной картиной бури, теперь же чувства наши были иные: было 9 часов вечера,нас окружала непроницаемая мгла, и потоки дождя с градом, вой ветра, молнии и гром недоставляли нам особенного удовольствия.

На этот раз буря бушевала часа три и стихла только к 12 часам ночи. Промокшие,усталые и продрогшие до костей, мы кое-как устроились на ночь, которую провели оченьбеспокойно. Мы уже начали приходить в отчаяние, думая, что все лето будет таким

Переправа на пароме через Днестр. Фото начала XX в., из книги: Бессарабия. Географический,сторический, статистический, экономический, этнографический, литературный и справочный

сборник / Под. Ред. П.А. Крушевана. – Москва, 1903.


27

сырым, холодным и бурным, но к нашему счастью это была последняя буря, потрепавшаянас на прощание, а затем начался ряд хороших теплых и солнечных дней, и мы отдохнулиот вынесенных передряг.

На следующий же день мы выехали с местанашего ночлега и, проехав версты две, заповоротом реки увидели какое-то небольшоестроение прилепившееся к скале саженях в семи-десяти над водой; налево, где гора переходила вравнину, раскинулось селение с древней церков-кой галицийского типа: с тремя одинаковымикуполами, похожими на конусообразные шапки.

- Что это там, на горе? — обратился я кВладимиру Николаевичу.

- Я думаю, что это скальный монастырь,—заметил он.

- Остановимся?- Остановимся.Несколько минуть спустя, мы причалили к

берегу, где стоял паром. У речного сторожаузнали, что это действительно пещерныймонастырь, а селение, расположенное на берегу,называлось Бакота18. Это селение, как и большин-ство других, когда-то играло некоторую роль вистории Польши и Бессарабии, и польская хроника не раз упоминает на своих страницах остычках, бывавших здесь. Лет 40—60 тому назад здесь еще существовали остатки когда-то роскошного палаццо одного из польских магнатов.

Сдав лодку на хранение сторожу, захватив альбомы и фотографический аппарат,мы отправились в монастырь. К нему вела хорошая тропа, пробитая в скале и крутоподнимавшаяся вверх. Перед нами шире и шире раскидывалась огромная панорама: с этойвышины были видны два или три поворота Днестра, высокие холмы, скалы, а направо, напологих скатах раскинувшиеся нивы, сады, несколько деревень и хуторов представляликрасивую, размашистую картину.

Тропа привела нас на площадку длиной шагов сорок, а шириной — двадцать. Вотвесной скале, ограничивавшей пло-щадку с левой стороны, было отверстие,ведущее в пещеру, а рядом деревяннаяпристройка. По лестнице мы вошли впещеру; она была неглубока и через двесажени от входа поворачивала влево. Встенах и в полу были высечены впадины,служившие когда-то могилами. Затем мывошли в деревянную пристройку, слу-жившую церковью. Когда-то вся церковьбыла внутри скалы, но теперь осталсяодин алтарь, а для народа приделанпомост с крышей и разборными стенами,разбирающимися во время большогоскопления богомольцев, и тогда стоящиена площадке также могут видетьбогослужение. Небольшой алтарь выкра-

Бакотский скальный монастырь.Подпорная стена и деревянная

пристройка. Старинная фтография.

Фрагменты фресок из церкви Бакотского пещерногомонастыря. Прорисовка М.Б.Петрова с фотографий

из альбома Ю.Сицинского.


28

шен масляной краской, и остатки старины совершенно исчезли. Около алтаря был вход вдругую пещеру, где сохранился оригинальный, высеченный из камня образ БожиейМатери, стоявший в нише, а сбоку в нише, служившей могилой, стояла картина «Христосв гробу», написанная очень недурно и оригинально скомпонованная: голова Христазакинута назад, правая рука беспомощно свесилась до земли; к коленям Иисуса всмертельной тоске прильнул ангел, распро-стерший крылья.

Кроме сохранившихся алтаря, придела с образом Божией Матери и пещеры смогильными нишами, кое-где в скале видны следы келий, ходов и отдушин. Говорить, чтогде-то внутри торы должна быть винтовая лестница, но, несмотря на внимательныепоиски, ее никто не мог найти.

История возобновления этого монастыря не лишена интереса: лет десять тонуназад никто в Бакоте не подозревал, что в этом обрывистом утесе есть пещеры, но, попреданию, берег Днестра в этом месте назывался «монастырем». В один прекрасный деньслучился обвал: часть скалы оторвалась и грохнулась вниз, захватывая с собой камни,деревья и потоки осыпей; тогда-то и открылся случайно вход в пещеры; крестьяне, найдявнутри кельи, скелеты, утварь и проч., дали знать священнику, тот начальству, и вскоре вБакоту приехал археолог, профессор Антонович19, серьезно занявшийся исследованиемоткрытого монастыря. Говорить, что был найден небольшой архив и много интересныхвещей, но все это, вероятно, было взято профессором с собой, и в монастыре ничего,кроме нескольких кусков ржавого железа да каменного образа, не осталось20.

Преосвященный Димитрий, архиепископ Подольский и Брацлавский, заинтере-совавшись найденным монастырем, доставил средства для реставрации и лично приезжалосвящать возобновленную церковь, в память чего направо от алтаря повешена ужаснаякартина, изображающая это событие, написанная, вероятно, каким-нибудь доморощеннымхудожником21.

По Днестру довольно часто попадаются пещеры и бывшие пещерные монастыри.Высечены они обыкновенно в известковых скалах и относятся к глубокой древности.Многие относят их ко времени владычества готовь и зарождения христианства, но многиесчитают их еще древнее и относят ко временам постоянных нашествий восточных орд,

Образец росписи стен в Бакотском монастыре. Источник: www.tovtry.km.ua


29

когда местное население принуждено было спасаться и спасать свое имущество внедоступных тайниках.

В Бакоте мы пробыли два дня, сделали несколько набросков и двинулись дальше.Массивная скала с монастырем осталась позади, перейдя же через небольшой перекат, мызавернули за мыс, и селение Бакота скрылось из вида.

Нас стала было догонять хмурая туча,грозившая проливным дождем, но мы успели уйти отнее. Проехав несколько верст, мы прошли мимокрасивой деревушки Граевки с симпатичным барскимдомом, уютно выглядывавшим среди зелени тополей,винограда и вишен. Был праздник, и на берегу околоодной хаты шло веселье: скрипка и дудка заливалисьвперегонку, а разряженные парни и девки с азартомотплясывали вальс.

Вечерело. Днестр тихо катил свои волны, иберега отражались в них длинными вертикальнымиполосами. На левом берегу красиво вырисовывалисьна солнце глубокие промоины в глинистой почве, ипрозрачные сиреневые тени падали на стены этихпромоин.

Направо и налево мелькали хатки хуторов идеревень, направо Дурняковцы, налево Молодова;впереди показалась мельница, а за ней виднелсябольшой перекат с высокими гребнями волн. Увидеврыбака, нырявшего в волнах на маленьком челноке, мы тоже пустились по серединепереката; лодку стало покачивать, но течение было слабое. Пройдя через перекат, мыпристали к берегу против большого местечка Старая Ушица. Вечер был холодный, нохороший, луна светила ярко и сильно. Мы спокойно улеглись спать, не боясь дождей, изполосы которых наконец очевидно вышли: речной сторож говорил, что уже недели дведождей в этих местах не было.

На утро я отправился в Старую Ушицу. Этот заброшенный в настоящее времягородишко насчитывает много веков своей жизни и упоминается в русских летописях в

XII веке. Некоторое время он был уезднымгородом, а потому имел некотороезначение, но с переводом уезда в НовуюУшицу, лежащую севернее, он не терял своезначение и держится лишь еженедельнымибазарами-ярмарками, на которыесъезжается население много-численныхокрестных деревень. В обыкновенные дниэто — тихий и сонный городок, где трудночто-нибудь достать.

Только что я вышел на базарнуюплощадь, где две-три торговки продавалихлеб, сало и колбасы, как ко мне присо-седился молодой, прилично одетый жидок,заинтересовавшийся нашей лодкой, и приего помощи я нашел и купил всю нужную

для хозяйства провизию. <…>

Церковь в Бакоте. Стариннаяфтография. www.tovtry.km.ua

Пещеры на Подолье. Гравюра неизвестногохудожника, 1841 г.


30

VII.В этот вечерь ми видели такое зрелище, какое едва ли когда-нибудь встретится

опять: часов в одиннадцать я выглянул из лодки проверить, все ли в порядке, и остолбенелперед открывшейся картиной; мы с товарищем замерли перед ней в восторге; Днестр былабсолютно тих, гигантские скалы противоположного берега, с их пещерами и осыпями,были залиты лунным светом, падавшим перпендикулярно; удивительные серые и голубыетона воздушными планами рисовались в отдалении, и все это отражалось в воде,отражалось с такой точностью, что нельзя было разобрать, где кончается берег, иначинается отражение; перед нами была какая-то гармоничная, непонятная сказка; что-точарующее и мистическое было в этой удивительной картине; казалось, наша лодка виселав воздухе, и мы чувствовали себя вне пространства. Долгое время мы не могли прийти всебя от восторга. Впечатление было так сильно, что и сейчас я вижу перед собой этукартину со всеми ее деталями и чарующими переливами тонов.

Утром мы полезли на скалы посмотреть пещеры, но они оказались малоинтересными; это были громадный впадины, и нельзя было даже ручаться за то, что онисделаны человеческими руками. Только одна пещера привлекла наше внимание: вход внее был в виде правильного четырехугольника с обтесанным наличником, но она быласовершенно недоступна. Подвернувшийся старик рыбак рассказывал нам об этой пещереуверяя, что в ней, кроме каменного креста, ничего нет; в ней несколько лег тому назадпобывал один отважный парень из Нагорян, и вот по какому поводу: в этой пещереиздавна свили себе гнездо орлы; какой-то богатый коллекционер из Галиции предложил100 рублей за пару орлят; соблазнившись крупной суммой, один парень веялся за дело:три дня рубил ступени, вколачивал клинья в расщелины скал и наконец добился своего —побывал внутри и достал орлят. Кроме него, никто больше не отваживался забраться туда,и много уже лет никто не тревожить орлов, ютящихся там.

Вид пещер у с. Нагоряны. Фото из публикации: Антонович В. Б. О скальных пещерах на берегу Днестрав Подольской губернии // Труды VI-го Археологического съезда. - Т.1. - Одесса, 1886. - С. 86-102.


31

Несколько далее этих скал раскинулось селение Лядово, на речке того женаименования; на обрыве массивной скалы стоял возобновленный пещерный монастырь,который мы решили осмотреть22.

Селение Лядово известно не только монастырем, но и своими геологическимиособенностями: окрестный скалы состоять частью из таких же пород, какие встречаются ив верхнем течении, то есть из песчаников, глинистых сланцев и известняков, богатыхокаменелостями, но близ Лядова эти скалы перемешаны с меловыми пластами,глауконитовыми песками, повсюду массами попадаются меловые кремни, силурийскиекварциты, фосфориты и прочее.

Марчинский в своем описании Подольской губернии23 говорить об ущелье рекиЛядовы, что «минералогам следовало бы посетить здешний край для определения натурыи достоинства разных минералов. Между прочим есть в Днестре камни, покрытыекремневым слоем, и значительный кремнистым массы в скалах над рекой Лядовой, вкоторых находятся разноцветные колчеданы, аквамарины, настоящие рубины имножество темных камней». Афанасьев-Чужбинский подтверждает это и прибавляет, чтопри нем во время рытья фундамента в деревне Наславче (против Лядова) были выкопаныкости какого-то огромного, несуществующего зверя.

Сообщение Марчинского и Чужбинского мне подтвердил местный старик-священник, живущий здесь около сорока лет; он показал несколько образчиков местныхколчеданов и говорил, что при земляных работах действительно иногда попадаютсякакие-то окаменелый кости.

В Лядове же большие залежи фосфорита, который добывается в шахтах искладывается в кучи на берегу. Эти фосфориты имеют вид картечи или небольших ядертемно коричневато цвета. Им грузятся, барки, и, как мне говорили здесь, он отправляетсяза границу, где эти шары перемалываются в муку для удобрения полей.

Природные «ядра» на берегу Днестра у с. Ломачинцы. Фото, Денис Кучерявый.


32

Больше всего в этом местечке нас интересовал монастырь, и мы немедленноотправились к священнику, принявшему нас очень любезно и рассказавшему кое-что изистории монастыря. История эта впрочем очень несложная: по преданию, монастырьоснован св. Антонием Печерским в XI веке, во время его путешествия из Афона в Киев.Дальнейшая история его неизвестна, и в начале XVIII века он находился в полномзапустении, возобновлен, лишь немного более ста лет тому назад, и первым священникомбыл назначен галицийский архиепископ униат; после него здесь стали служитьправославные священники и нынешний Владимир по счету четвертый. Он застал церковьв жалком виде: часть ее была внутри скал, а остальная была сооружена из плетня,намазанного глиной.

Священник любезно позволил нам осмотреть монастырь, послал девчонку кдиакону за ключом, и диакон повел нас на верх, куда вела хорошая широкая дорога,огороженная перилами и по вечерам освещаемая фонарями. Новые ворота, галерея налевои новая церковь совершенно скрыли пещерный монастырь. Впрочем, войдя в церковь, мыувидели остатки старого алтаря, высеченного в скале. В первом приделе во имяУсекновения главы Иоанна Предтечи, находится чудотворный образ Предтечи,обвешанный серебряными, грубо чеканенными, руками, ногами, носами, глазами иобразками, приносимыми богомольцами в память исцелений. Следующая придел во имисв. Параскевы. Кроме алтарей, других остатков старины не было, если не считать двухдеревянных резных крестов не особенно древних.

Около церкви есть скала, в которой туристы и богомольцы имеют обыкновениевырезывать свои имена; на соседних скалах тоже много эмблематических фигур,надписей, инициалов, но все это современное.

В главной церкви, на хорах, находятся две двери, ведущие в ходы, но туда безлестницы попасть нельзя, так как эти двери находятся под самым потолком.

Несколько дальше главной церкви мы осмотрели другую, меньшую, во имяАнтония и Феодосия Печерских. Это — грот шагов двадцать длины, глубина которого

Вид пещерной церкви с. Лядовы. Фото из публикации: Антонович В. Б. О скальных пещерах на берегуДнестра в Подольской губернии // Труды VI-го Археологического съезда. - Т.1. - Одесса, 1886. - С. 86-102.


33

служит алтарем, отделенным от передней части каменным иконостасом грубойсовременной работы. Из алтаря небольшой ход, делающий изгиб, ведет в небольшуюкелью с окном и дверью, выводящей наружу.

Все эти постройки расположились на уступе, возвышавшемся на 80— 100 саженьнад Днестром. Обрыв спускается сначала вертикально, а затем сбегает к воде под угломградусов в 45. С площадки открывался грациозный типичный пейзаж с излучинамиДнестра, холмами, скалами, полями и деревнями.

Поблагодарив диакона, мы спусти-лись вниз к своему походному жилищу,где неожиданно встретили художникаСудковского24, товарища ВладимираНиколаевича. Он приехал в Лядово на двенедели, на этюды, и мы несколько днейпровели вместе, работали днем и соби-раясь в лодке по вечерам. За стаканамичая или недурного местного вина мыоживленно болтали, спорили, точно где-нибудь в комнатке на Васильевскомострове.

Довольные работой и погодой, мынаконец распростились с Судоковским,отвязали нашу лодку и пустились вдальнейший путь по быстрым днестров-ским волнам…

Мандзяк. А.С. Примечания и комментарии к тексту.

1 Пахомов Дмитрий Александрович (1872 г.р.) – ученый-искусствовед, сотрудник жуалов «Историческийвестник», «Искусство и художественная промышленность», «Звезда» и др. Известен также как писатель-фантаст, является автором «маргинально» научно-фантастического произведения «Первый художник.Повесть из времен каменного века» (1907), в которой предпринята попытка научно-обоснованнойреконструкции жизни и образа мыслей первобытного человека.2 Федорович Владимир Николаевич (1871 - 1928) – Живописец, график, пейзажист. Учился в Одесскойрисовальной школе, затем в Академии художеств у А.И.Куинджи (1894-1900) и А.А.Киселева. Занималсяпреподавательской деятельностью. Работы публиковались в многочисленных периодических изданиях, атакже на открытках. Произведения хранятся в музее АХ, музеях Краснодара, Одессы, Саратова и др.3 Лебедев Петр Семенович (1816-1875) – профессор военной географии в Военной академии по кафедревоенной администрации (1846-1862), генерал-майор (1864). В 1851-1861 гг. – редактор газеты «Русскийинвалид», в 1869-1872 гг. – начальник 7-й пехотной дивизии.4 Батюшков П.Н. Бессарабия. Историческое описание. – СПб, 1892.5 См.: Накко А.К.: «История Бессарабии с древнейших времен», изданная в четырех частях в Одессе, в 1873-1876 гг.6 Афанасьев-Чужбинский А. Поездка в Южную Россию. – Ч. 2: Очерки Днестра. – СПб., 1863.7 Речь идет о статье «Бессарабская губерния» из «Энциклопедического словаря» Ф.А Брокгауза и И.А.Ефрона (ЭСБЕ) — универсальная энциклопедия на русском языке, изданная в Российской империи.Выпущена акционерным издательским обществом Ф. А. Брокгауз — И. А. Ефрон в Санкт-Петербурге в 1890– 1907 годах.8 Станция Шувалово Октябрьской железной дороги расположена близ Финляндского вокзала в Санкт-Петербурге.9 Левашово — товарно-пассажирская станция Октябрьской железной дороги. Расположена междустанцией Парголово и платформой Песочная, в посёлке городского типа Левашово Выборгскогорайона города федерального значения Санкт-Петербурга.

Церковь в Лядове. Иллюстрация Д.А. Пахомова.


34

10 Руснаки, русины — восточнославянская этническая группа. В XIX в. руснаками часто называлиукраинское население Северной Бессарабии. Именно в таком значении употребляет его и Д.А. Пахомов.11 Греки называли Днестр Тирасом (греч. Τύρας).12 «Книга Большого Чертежа» - объяснительный текст к не сохранившейся до нашего времени генеральнойкарте Московского государства и соседних государств. Впервые издана в 1773 г. Когда была составленавпервые эта карта, об этом исследователи судят различно. Одни склонны относить начало «Книги БольшогоЧертежа» к концу XV в., другие же, как например, историк Н.М. Карамзин, полагали, что в настоящемсвоем виде, книга составлена при царе Феодоре Ивановиче (правил 1584-1598 гг.). Многократнокопировалась в XVII—XVIII вв. и до нас дошло около 40 ее списков, в то время как ни одной копии, ни«Большого Чертежа», ни нового Большого Чертежа (редакции 1627 года) не сохранилось до настоящеговремени». «Книга Большого Чертежа» в редакции 1627 г. отчетливо очерчивает границы простиранияинтересов московского правительства на юге и юго-западе Восточной Европы, т. е. на территориисовременной Украины. Подробнее читайте в: Книга Большому чертежу или древняя карта Российскогогосударства, поновленная в разряде и списанная в книгу 1627 года. – Изд. 2-е. – СПб., 1838; КнигаБольшому Чертежу / под ред. К. Н. Сербиной. – Москва: Издательство АН СССР, 1950; Петрунь Ф. Е. Квопросу об источниках «Большого Чертежа» // Журнал научно-исследовательских кафедр в Одессе. –Одесса, 1924. – Т. 1. – № 7. – С. 37-43.13 Нарока – г. Copоки, Орыга – вероятно, т. н. старый Орхей, Тегинья - Бендеры, Туборча - город которыйнаходился на месте Чобручи, село в Слободзейском районе непризнанной Приднестровской МолдавскойРеспублики на левом берегу Днестра, вблизи города Слободзея.14 Склавины (склавены) – название, которое использовали византийские авторы для описания славян,независимо от их племенных названий.15 Французский писатель Гюстав Эмар (1818 – 1883). Героями множества «географических»романов Эмара были туземцы Северной и Южной Америки.16 Джеймс Фенимор Купер (1789 – 1851) – американский романист, Классик приключенческой литературы.17 Томас Майн Рид (1818 – 1883) – английский писатель, автор приключенческих романов и произведенийдля детей и юношества.18 Бакота — село в Каменец-Подольском районе Хмельницкой области Украины. Было расположено в 55 кмот железнодорожной станции Каменец-Подольский, недалеко от Старой Ушицы. В связи со строительствомДнестровского гидроузла решением облисполкома от 27 октября 1981 года исключено из учётных данныхкак затопленное село. Впервые Бакота упоминается в летописи 1024 года.19 Антонович Владимир Бонифатьевич (1834 - 1908) — украинский историк, археолог, этнограф, член-корреспондент Петербургской Академии наук, глава киевской школы украинских историков один изоснователей украинской историографии.20 Раскопки на месте руин Бакотского монастыря были проведены профессором В.Б. Антоновичем в 1891-1892 гг. Во время археологических исследований 1891-1892 гг. был собран значительный вещевой материал.К сожалению, полные научные отчеты о раскопках В.Б.Антоновича в Бакоте не сохранились. И толькосписок найденных при раскопках вещей мы находим в одном из трудов Е.Сецинского (Сецинский Е.Археологическая карта Подольской губернии // Труды ХI археологического съезда. - М., 1901. - Т.1. - С.294-296.), а также в книге В.К.Гульдмана (Гульдман В.К. Памятники старины Подолии. - Каменец-Подольский, 1901. - С.86-88.). Кроме того, Е.Сецинский посвятил Бакоте и свои специальные труды. В«Подольских епархиальных ведомостях» в конце XIX в. публиковались отдельные материалы, связанные сизучением истории и археологии летописной Бакоты. В частности, в указанной серии вышел труд Е.Сецинского «Бакота, древняя столица Понизья» (Подольские епархиальные ведомости. 1899 № 46-49.Отдельное издание: Каменец-Подольский, 1893. 34с.).По мнению профессора И.С. Винокура, Бакотский скальный монастырь возник в ХІІ в. на месте древнейязыческой общины. О чем свидетельствует надпись, найденная вблизи входа в монастырь. Надпись,выполненная керамическим письмом, гласит: «Благослови, Христос, Григория игумена давшего силусвятому Михаилу». Позже, под этой надписью было выбито:«Григорий воздвиг место се».Князья Кориатовичи, повествуют летописи, придя по Днестру к поселению Бакоты (около 1362г.), нашлиздесь, в горах, чернецов, что говорит о существовании монастыря за долго до прихода литовских братьев.Вероятно, это был самый древний пещерный монастырь Подольской земли. См.: Винокур І.С., ГорішнійП.А. Скельний печерний монастир // Бакота. Столиця давньоруського Пониззя. – Кам'янець-Подільський:Центр Поділлєзнавства. 1994.21 В миру – Дмитрий Иванович Самбикин, серьезно занимался церковно-историческими исследованиями,археологией и этнографией. Родился в 1839 г. в семье священника села Караяшина Острогожского уездаВоронежской губернии. Учился в Бирюченском духовном училище и в Воронежской духовной семинарии,которую закончил в 1861 году. В 1865 году закончил Санкт-Петербургскую духовную академию. С 1866


35

года – преподаватель ряда церковных дисциплин в Воронежской семинарии. 1 октября 1866 годарукоположен во священника в Богородице-Рождественской церкви города Воронежа. 5 мая 1872 году былназначен ректором Тамбовской духовной семинарии, а 10 июня возведен в сан протоиерея. 11 февраля 1877года отец Димитрий был пострижен в монашество митрополитом Московским Иоанникием (Рудневым) составлением имени и через два дня возведен в сан архимандрита. С 1881 по 1887 год – ректор Воронежскойсеминарии. 4 января 1887 года в Успенском соборе Московского Кремля митрополит Иоанникийрукоположил отца Димитрия во епископа Балахнинского, викария Нижегородской епархии. 28 октябрявладыка был переведен в Подольскую епархию, викарием Балтским, а 13 октября 1890 года сталепархиальным епископом Подольским и Браславским (центр – г. Каменец-Подольский). С мая 1896 по март1905 года возглавлял Тверскую кафедру. 6 мая 1898 года – возведен в сан архиепископа. С марта 1905 и подень смерти владыка Димитрий – архиепископ Казанский и Свияжский. Умер в 1908 году Отец Димитрийбыл женат, но в 1870 году овдовел.22 Лядовский Свято-Усекновенский скальный мужской монастырь играл важную роль в политическойжизни Украины. Так, в 1649 г. игумен Лядавского монастыря Павел с иеромонахом Никифором сталипервыми послами Богдана Хмельницкого к российскому царю Алексею Михайловичу. До 1745 г. в здесьразмещался василианский монастырь. В XIX в. была построена пещерная церковь Усекновения ГлавыИоанна Предтечи с колокольней, храм Св. Параскевы-Пятницы, гостиница. Часть сооружений былавзорвана в советские времена. В 1998 г. монастырь был возрождён монахами УПЦ Московскогопатриархата, восстановлены многие святыни.23 Марчинский В. Сведения о Подольской губернии // Журнал Министерства Внутренних Дел. - СПб., 1836.- Ч.22. - №11. - С.166-183. На польском языке: Marczynski W. Statystyczne, topograficzne i historyczne opisaniegubernii Podolskiej: w 3 t. - Wilno, 1820. - T.1. – 350 s, 1821. - T.2. – 302 s.; 1823. - T.3. – 316 s.24 Судковский Михаил Степанович – художник, ученик Академии Художеств с 1890 г. по 1894 г. Получилмедали: в 1892 г. - 2 серебряную; в 1893 г. - 2 и 1 серебряные; в 1894 г. - 1 серебряную и в том же году -звание художника 2 степени за картину «Пещерные люди».

Мельница на Днестре. Иллюстрация Д.А. Пахомова.


36

Вишняк М.В.

ИЗ БЕССАРАБСКИХ ВПЕЧАТЛЕНИЙ

... И дым отечества нам сладок и приятен.

Эта статья впервые была опубликована в 1927 г. В оригинальном тексте авторстатьи не указан, но, как известно из различных источников, в том числе и мемуаровсамого автора, им является Марк Вениаминович Вишняк (1883 — 1976) —российский юрист, публицист, известный деятель культуры русского зарубежья.Занимал ключевые позиции в редакции наиболее авторитетного общественно-политического и литературного журнала русского зарубежья «Современные записки».Как и другие эмигрантские издания, журнал «Современные записки» был запрещён вСССР. Тем не менее, сообщается, что номера журнала доставлялись в Кремль сдипломатической почтой. Кроме того, отдельные экземпляры ввозились на территориюСССР нелегально.

В 1926 г. М.В. Вишняк посетил Бессарабию, которая в то время находилась подрумынской властью. Случилась она по предложению и при финансировании известногодеятеля Лео Моцкина (1867 - 1933), для обследования положения еврейскогоменьшинства. Но, как пишет сам Вишняк: «Это расследование я восполнил - от себя -обследованием положения русского меньшинства в Бессарабии».

Материал, конечно, неоднозначный, кое в чем спорный, но статья интересна тем,что передает некоторые особенности жизни многонационального населения Бессарабиив составе Королевской Румынии.

Источник: Из бессарабских впечатлений // Современные записки. Общественно-политический и литературный журнал. – Т. XXX. – Париж, 1927. – С.409-438.

После долгомесячных хлопот и ожиданий, виза в Румынию мне все-таки быладана... Но данное в Бухаресте, для Парижа, по приезде на место оказалось уже иным.Бухарестский «Контроль за иностранцами» выдал беспрепятственное разрешение напроживание в столице. Но за разрешением выехать в провинцию направил в охранноеотделение, в генеральную сигуранцу. Там нашли, что в «провинции» — в Бессарабии,Буковине и Трансильвании — мне делать нечего и в выдаче пропуска наотрез отказали.

Все мои доводы и укоризны — Зачем, в таком случае, вы меня вообще пустили вРумынию?.. Ведь на визе, выданной румынским консульством в Париже, имеетсяспециальная ссылка и указание на № разрешения сигуранцы!... Или каверзные вопросы —В Румынию вы меня впустили, в Бессарабию не пускаете; значит ли это, что Бессарабияне Румыния?.. — отводились кратко, но решительно:

— Здесь вы разрешения не получите. Можете обратиться к генералу Авереску!...Так далеко мне не пришлось идти. Разрешение я получил в том же учреждении, но

из другой комнаты. Это было очень просто, как все просто в Румынии, если знать к комуобратиться, в какую комнату войти и из какой выйти. Денег мне это не стоило. Я заплатилвременем: своим, потерей пяти суток из тех 30, на которые была действительна виза, ичужим — временем дружественного мне «интервента», вынужденного дважды личнопобывать в сигуранце.

Это был мой первый практический урок по ознакомлению с румынским правом иадминистративными нравами.

Во время своего путешествия по провинции я скрупулезно выполнял всепредписания по прописке, приписке, явке и т. д. Это не избавило меня, однако, от визита в4 часа утра представителя сигуранцы, выразившего желание, не считаясь со временем,


37

ознакомиться с моими документами. И хотя документы оказались в полном порядке,выданное мне разрешение имело полную силу и мое «право жительства» было вне спора,тем не менее, я был подвергнут допросу о цели своего путешествия. Совершеннослучайное обстоятельство пресекло допрос в самом начале. Среди прочих бумаг в моихруках оказался конверт с бланком «Universite de Paris». Когда взгляд визитера случайноупал на этот конверт, его лицо мгновенно преобразилось, вопрос был признанисчерпанным (erledigt), и незваный гость, дружественно протягивая растопыреннуюпятерню, ретировался...

Этот мелкий эпизод — толькоиллюстрация, но показательная ктому, как румынская администрацияотносится не только к ей подвла-стным, но - к самой себе. При всейсвоей националистической гордынеона не верит себе, не доверяет своимже агентам, не доверяет дажесобственным, не подверженнымникаким страстям документам.Потому и может пустой конверт сбланком иностранного учрежденияиметь в Румынии больше веса изначения, чем все официальныеудостоверения и разрешения, опла-ченные сборами и скрепленныевсякими подписями и печатями. Потому и проверяет на каждой последующей железно-дорожной станции новый контролер контролера предыдущего. Потому бюрократически-канцелярское производство и требует, чтобы самая невинная бумажка проделала семьконцов по различным столам в течение немногих минут и чтобы в результате просительрасписался дважды: и в получении бумаги, и в получении печати на эту бумагу!.. И это негде-нибудь, а в самом Бухаресте, и не в полицейском участке, а в культурнейшем изведомств — в министерстве финансов.

Конечно, это — мелочи. Но — мелочи быта, который всегда кажется мелким состороны, тем, — и только тем, — кто чужд определенной сферы жизни, и который в то жевремя показательнее многих других формальных актов и даже написанных, заведомо дляне бытового употребления, конституций. Quid leges sine moribus, — что стоят законы безнравов — спрашивал еще Цицерон. Те практические уроки, которые случайно мнепривелось взять по румынскому административному праву, много помогли усвоениюсущества и духа румынской системы управления. Они значительно облегчили мнепонимание смысла румынских законов. И я могу уже объяснить, для чего в Румыниинеобходимы контролеры над контролерами во всех отраслях управления и почему, какправило, всякий, неоснащенный достаточно, материальными средствами или личнымзаступничеством рискует, при соприкосновении с румынской администрацией,споткнуться на каждом шагу — семь раз на протяжении десяти минут при получениисамой простой бумаги.

Если о России николаевских времен Герцен имел основание сказать, что в нейсамодержавие ограничено взяткой, то, о Великой Румынии наших дней, предваряяпоследующее, можно сказать, что в ней, наоборот, самодержавие взятки ограниченоличным произволом. Румыния это страна универсального, унаследованного со врементурецкого владычества бакшиша и личного усмотрения, карающего и милующего с тем,чтобы вновь покарать.

Румынские пограничники у берега Днестра. Фото 1919 г.,из книги: Aurel I. Gheorghiu. Pe drumuri basarabene.

A doua zi după Unire. – Bucureşti, 1923.


38

Эти приемы управления бьют, конечно, по всему населению. Но по отдельнымклассам и слоям населения они бьют тем сильнее, чем отдельные классы и слои слабее, т.е. беднее, неосведомленнее и бесправнее.

Кадры этих последних в Румынии вербуются не только из социально обездоленныхмалоимущих города и деревни, но и из обездоленных национально, из основной толщинациональных и исповедных меньшинств, — русских, евреев, болгар, немцев, русин,мадьяр — вошедших с 1918 г. в состав Великой, географически до чрезмерности великойРумынии. Положением меньшинств определяется сейчас общее положение и общаяполитика Румынии. Им тем более определяется вся жизнь в присоединенных к старомукоролевству румынскому провинциях. Определяется им вся жизнь и в Бессарабии. Иестественно, что, делясь своими «Бессарабскими впечатлениями», я сосредоточусь почтиисключительно на описании положения меньшинств и в первую очередь наиболее слабогои бесправного — меньшинства русского. По сравнению с положением русских вправославной и исконни антисемитской Румынии, даже положение евреев, в силу ихбольшей сплоченности и активности, кажется более выигрышным1.

. . .Нынешняя Румыния под знаком национализма осуществляет, в сущности, ту же

идею Шигалева и Петра Верховенского, которую под социальным знаком осуществляетСССР.

Как советское «человечество» разделено на «две неравные части», из которых одна«получает свободу личности и безграничное право над остальными», которые «должныпотерять личность» и «обратиться вроде как в стадо», так и румынское «человечество»делится на две неравноправные — и неравные — части-касты имеющих «свободуличности» и ее лишенных, «вроде как в стадо обращенных». К первым принадлежатRomânii de origina, как выражается закон, румыны по расе, «дако-римляне» по происхож-дению, православные румынского чина по исповеданию. Ко вторым — все прочие, неудовлетворяющие хотя бы одному из указанных только что признаков. Принадлежность крумынской государственности, румынское гражданство не является достаточнымоснованием для приобщения к касте привилегированных. За то отсутствие румынского

Бессарабские мельницы. С открытки 1930-х гг.


39

гражданства делает зависимым от любой случайности самое существование в Румынии.Оно низводит лишенных особых прав и преимуществ на положение полного бесправия.Приобретение гражданства является решающим для жизни или смерти миллионов,вошедших в новые границы Румынии.

Великая Румыния, как и великий Союз советских социалистических республик, неотрицает наличия «диктатуры», или насилия господствующей национальности над всемидругими. Только тут, как и там, всячески подчеркивают, что румынская властьнационально-либеральной или народной партии, как и «рабоче-крестьянская» власть ВКП

опирается не на меньшинство, как следовало бы поплану Шигалева, а на громадное большинство населе-ния.

Аналогию между Великой Румынией и СССРможно провести и дальше. При почти всеобщемизбирательном праве тут, как и там, выборыпроизводит не народ, а власть. Когда в 20-м годувыборы в румынскую палату происходили приправительстве ген. Авереску, выбранными оказались215 авересканцев и лишь 3 принадлежавших к партииБратиано. Но когда через два года выборы произвелБратиано, его сторонники получили 250 мест, партияже Авереску всего 10. При выборах нынешнего годадействовал уже новый избирательный законмуссолиниевского типа, формально закреплявший впользу победителя неравномерное распределениедепутатских мест: при 54% общего числа поданныхголосов, учтенных официально, после всяких«подсыпок», «утечек» и прочих махинаций в пользупобедителей авересканцев, последние в палате занялибольше 75% мест.

. . .Трудно определить в точных цифрах численное превосходство господствующей,

румынской национальности над национальностями нерумынскими, угнетенными.Официальный «Статистический Ежегодник», выпускаемый, «как во всех Европах»,румынским министерством торговли и промышленности, не содержит дажеприблизительных данных о распределении населения по национальному и исповедномупризнакам. По старому королевству оперируя данными 1915 г. (хотя перепись там былапроизведена еще до войны), а по присоединенным областям, кроме Бессарабии, даннымина 1919 и 1923 гг. статистический ежегодник на 1926 год определяет общую численностьнаселения в Румынии цифрами ежегодника 1924 г. — в 16.975.948 человек (с точностьюдо единицы). В другом источнике2 мы находим официальные цифры распределениясостава населения по национальностям в следующем виде:

Румын …………………..74,4 %Мадьяр ………………….8,4 »Евреев …………………...5 »Немцев …………………..4,3 »Украинцев ……………….3,3 »Болгар, турок и татар ……2,5 »Проч. национ. ……………2,1 » 100 %

Русское население, по неофициальным данным исчисляемое в Бессарабии в750.000, т. е. в 28% всего бессарабского населения или 4,4% в отношении ко всему

Александр Авереску (1859 - 1938),румынский политический деятель,премьер-министр в 1920-1921, 1926-

1927 годах, маршал с 1934.


40

населению Румынии, здесь даже не упомянуто. Оно скрыто среди «украинцев» и «прочихнациональностей». Официальная версия вообще даже отрицает существование вБессарабии русских. Имеются лишь русифицированные болгары, греки, евреи. Русские жестарообрядцы выделены даже в особую «национальность» — липованы...

Но и по официальным данным население повоенной Румынии возросло больше чемв два раза: с 8,2 миллионов до 17 миллионов и, большую половину приращенногонаселения — не меньше 4 1/2 миллионов — составляют нерумынские национальности.Для них вопрос о приобретении гражданства сделался вопросом об элементарном,хозяйственном и правовом, а иногда и попросту физическом бытии.

Установленный же властью порядок приобретения — и лишения — гражданстваотмечен всеми теми чертами, которые уже в течение десятилетий дают основаниеговорить о румынской государственности, как о государственности особого рода — давнопревзойденной народами культурными.

. . .Своеобразие румынской системы управления сказывается не в том, что, трижды

подписав обязательства соблюдать права меньшинств, — в договоре с союзнымидержавами, 9. ХII. 1919, в соглашении с Лигой Наций 30. VIII. 1921 и в трактате оБессарабии 26. X. 1920 г., по которому Румыния обязывалась «обеспечить Бессарабиивласть, гарантирующую меньшинствам по расе, религии или языку покровительство, накоторое они имеют право», - Румыния несчетное число раз нарушала свое слово. И тогда,когда она, приняв новую конституцию 23.Ш. 1923 г., ни словом не упомянула в ней ни онациональном равноправии, ни о специальных правах меньшинств на школу и язык и гдевообще говорится не о румынских гражданах, а о румынах, как категории расовой, а неправовой. И тогда, когда она издала особый закон о приобретении и утрате гражданства. Вэтом Великая Румыния лишь подражала тому непревзойденному образцу, который был

Король Румынии Кароль II со старообрядцами Белой Криницы у стен собораУспения Пресвятой Богородицы. 1939 г. С сайта: http://samstar.ucoz.ru


41

дан Великой Польшей уже через десять дней после ратификации принятых ею в Версалеобязательств.

Своеобразие румынского управления в казовой его благопристойности инепристойности фактической.

Признавая право формально, румынская система фактически, в порядкеосуществления, сводит право к бесправию. Она избегает закреплять или оформлятьзлоупотребления власти или нарушения права. Заимствовав у других искусство, толковатьи разъяснять, а чаще — обходить закон, она, развила это искусство до высокой степенисовершенства. Глубокое заблуждение представлять себе румынских правителей в видехитрых, но тупых несмышленышей. Нет, они изумительные мастера шиканы, редкиевиртуозы бюрократического крючкотворства и схоластической увертливости.

Всякий закон в Румынии имеет свой регламент. То же, что не успеет вограничительном смысле истолковать и процессуально ограничить «регламент», тоделают дополнительные административные Инструкции к применению регламента.Проходя сквозь такое тройное сито, все права сжимаются или увядают, обращаются всвою противоположность — в обязательство, на путях всемогущего бакшиша или личногопокровительства, добиться благожелательного применения инструкций или толкованиярегламента и закона. Тем более, что самый текст закона, регламента и инструкций невсегда доступен для населения не только литературно, но и физически... Я обошел вБухаресте все книжные магазины, в поисках Инструкций к регламенту о применениизакона о гражданстве, и их не нашел. По моему поручению румынский магазин обращалсяв государственную типографию, печатавшую «Monitur Oficial» с Инструкциями, и вминистерство внутренних дел, выпустившее Инструкции отдельным изданием. И тут, итам было заявлено, что издания разошлись. А член городской управы, у которого я виделтакой экземпляр, пользовался чужим, управским экземпляром за невозможностьюприобрести собственный...

Международные договоры обязывали Румынию признать право гражданства завсеми, проживавшими к определенному сроку в новых границах Румынии, «по полномуих праву и без всяких формальностей» — de plein droit et sans aucune formalité. Такоепризнание вытекало из основных предпосылок современного международного права:

Водяная мельница на р. Прут. Фотография 1920-х гг.


42

общежитие не терпит бесподданного или внегражданского состояния и приобретениесуверенитета над территорией связано неразрывно с предоставлением гражданстванаселению приобретенной территории.

Закон о румынском гражданстве 17. IV. 1924 г. явно нарушает это обязательство.Следуя польскому образцу, он признает гражданство лишь за теми, кто в силахформально, согласно требованиям прежнего русского законодательства, доказать, что ониимели своим постоянным местожительством (domiciliul administrativ) Бесарабию, или, чтоони происходят от родителей, имевших постоянное жительство в Бессарабии до 9-гоапреля 1918 года, т. е. до дня аннексии ее Румынией. Регламент (п. 4 ст. 2) еще ухудшаетположение, созданное законом. И я сам видел решения суда об отказе в гражданстве натом основании, что заинтересованное лицо не доказало своего постоянного илиадминистративного местожительства к определенному сроку.

Достаточно вспомнить, что несчетное число постоянных жителей Бессарабии покнигам городских и сельских обществ или дворянских, купеческих и мещанских сословийзначились совсем в других губерниях, и оттуда «выбирали» свои паспорта; что визвестных случаях, например, при поступлении в высшее учебное заведение, русскийзакон требовал выписки из «сословия»; что обязательная приписка к обществу уже давнов русской практике не соблюдалась; что Бессарабия была прифронтовой полосой во времямировой и гражданской войны, когда архивы и документы терялись и уничтожалисьособенно легко, — чтобы понять, как часто нет объективной возможности привеститребуемые румынской властью доказательства, в тексте закона (та же ст. 56) именуемыесвободой от «выполнения какой-либо формальности».

Тысячи бессарабцев и днесь пребывают в «естественном», внегражданскомсостоянии, потому ли, что лишены возможности привести доказательства своей осед-

Хотин в период румынского господства. Фото, 1939 г.


43

лости, потому ли что не хотели «оптировать» гражданство другой страны, потому ли чтопропустили сроки заявления о желании быть румынскими гражданами... Длякассационной жалобы предоставлен 20-ти дневный срок. Суд разъяснил, что срокисчисляется с момента постановления решения. Нигде в законе не говорится, что решениедолжно быть постановлено в присутствии сторон. И фактически решение выносят нетолько в отсутствии заинтересованной стороны, но и без обязательного ее последующегоуведомления о состоявшемся решении... Лица состоятельные при посредстве адвоката илибакшиша могут уследить за течением дела. Лица же неимущие чаще всего обречены наполучение от кассационного суда отпечатанных заранее бланков об отказе жалобе запропуском законного срока.

По Кишиневу процедура зачисления в списки граждан еще не закончена.Апелляционных жалоб на не включение в списки принесли 1 1/2 тысячи семей. Погубернии — 6 1/2 тысяч семей... Но и те, за которыми право гражданстваправительственными комиссиями признано, отнюдь не могут быть уверены в том, что вближайшее время оно не будет отнято. Ибо румынский закон допускает нечто вродедревне-римского акцио популарис для опротестования признанного права гражданства.Ст. 41 регламента дает каждому, даже частному лицу, считающему себя задетымвключением в число румынских граждан другого лица, право обжаловать такоевключение. В условиях румынской действительности это означает предоставление праваприносить жалобу на включение «инородцев» не только прокуратуре, но и сигуранце, ихристианско-антисемитской лиге профессора Кузы (Uniunia Cristinular) и любомудобровольцу-вымогателю. И не приходится, поэтому удивляться, что по городу,например, Клужу (Трансильвания) и примыкающим к нему 5 комитатам из 19 споловиной тысяч включенных в списки семей — 8.311, т. е. больше 40% опротестованы...

И те ходатайства, которые беспрерывно возбуждаются и перед правительством, иперед парламентом об общем продлении сроков для зачисления в гражданство, — о двух

Украинские женщины, с. Непоротово. Автор фотографии Вилли Праггер, 1943.(Landesarchiv Baden-Württemberg, Staatsarchiv Freiburg).


44

концах: продление сроков для положительного включения в списки влекло бы за собой ипродление сроков для исключения из списков уже включенных. Оно держало бы ибесспорных, даже для румынской администрации, граждан в подвешенном состоянии, подпостоянной угрозой — и, конечно, шантажом — исключения из гражданства. Румынскаявласть уже оценила неудобство такого положения для новых граждан и время от временито назначит ревизию списков включенных, — например, по городу Кишиневу, — тообъявит недействительными и требующими обмена уже выданные удостоверения огражданстве.

Российскому патриоту может быть и мало дела до препон, которые мудраярумынская государственность ставит тем, кто готов даже румынское гражданство принятьи даже за совесть «добрым румыном» стать, лишь бы покончить со своим «птичьим»,внегражданским положением. Но, с точки зрения более общей, культурно-правовой, иодновременно с тем более конкретной и непосредственной — просто человеческой, теусловия, в которые поставлено население — без различия между эллинами и иудеями,немцами и мадьярами, — инкорпорированных Румынией областей в отношенииприобретения гражданства, воистину вопиют и не только к небу, но и к элементарнойчеловеческой совести.

Они могут иметь и политические последствия. Ибо Румынию окружают шестьгосударств, территориальные границы коих еще далеко не прочно отвердели, а культурно-национальные влечения связывают с теми мнoгoмиллионными меньшинствами, которыесилой Сен-Жерменского, Нейисского, Трианонского, Парижского и других договоровоказались включенными в состав Великой Румынии.

В частности, относительно настроения бессарабского населения меня определенноуверяли, что, согласись румынская власть на производство плебисцита три года томуназад, она имела бы все шансы приобрести благоприятный для себя вотум. Теперьположение и настроение не то. Большинство населения плохо представляют себе властьсоветскую, но оно хорошо успело узнать власть румынскую Бессарабии, к счастью, недовелось пережить триумфов большевизма, — пропаганду же свою большевизм вБессарабии ведет не под коммунистическими, а под чужими, демократическими

Селение Наславча. С открытки 1930-х гг.


45

лозунгами3. Блага румынской цивилизации и культуры — в лице, прежде всего,румынского жандарма и «перчептора» (сборщика податей) — за последние годы позналовсе население Бессарабии, молдаване и русские одинаково. И результат этого познаниятаков, что можно быть уверенным, что большинство населения голосовало бы сейчаспротив Румыния.

Сильнее сознания бесправия на толщу населения действует, конечно, ощущениехозяйственной невзгоды. И насилия над «национальными» сторонами быта — верой иязыком — отлагаются в скрытых тайниках народной души, питая в ней «ирридентские»настроения, конечно, не в меньшей мере, чем самое явное и циничное нарушениеюридических обязательств, принятых на себя формально и торжественно перед всеммиром и страной.

Под румынским владычеством Бессарабию три года подряд — в 1923, 24 и 25 —постигли недород и голод. Недород, правда, — «от Бога». Но голод в этом благословен-ном до румынской оккупации крае — от людей, от власти оккупантов. И голод, конечно,трудно забыть...

Если почва в Бессарабии истощилась, и климатические условия изменились, — этопроизошло не только по божественному промыслу, но и по людскому нерадению. Лесо-охранительные меры уже в течение ряда лет в Бессарабии не принимаются вовсе.Селекции семян не производят. Сеют, что попало, наугад. Вместе с земской медицинойрумыны уничтожили и земскую агрономию, продовольственную, сельскохозяйственную икредитную помощь земства и кооперации.До оккупации в Бессарабии шло до 12 тысячплугов ежегодно — скупалось всепроизводство завода «Аксай» в Ростове н/Д.Сейчас идет всего 300. Кассы мелкогокредита давали крестьянам в кредит бороны,сеялки, веялки, ссужали средствами дляпокупки скота. Теперь всего этого нет. Нехватает ни живого, ни мертвого инвентарядля обработки. И истощенная земля некормит земледельца. Ему не помогла иземельная реформа, начатая еще до приходарумын и покончившая с крупнымпомещичьим землевладением установле-нием надела от 1 1/2 до 6 гектаров, —доставшихся всего одной трети населения...К этому прибавляется безжалостная системавыколачивания налогов для содержанияоккупационной армии и чиновничества, — вцентральную казну поступает меньшечетверти взимаемых сумм, — при которойописывают к уводят не только последнюю корову или лошадь, но и постельныепринадлежности и носильное платье....

Отрыв Бессарабии от России, конечно, предопределяет разорение края, имевшего вРоссии прочный, неограниченный по емкости рынок и лишенного возможности найтиновый для себя «гинтерланд» в самой Румынии или в прилегающих к ней Польше, Чехо-Словакии, Венгрии, Юго-Славии, Болгарии. Некоторые из этих стран сами производят иэкспортируют те же продукты, что Бессарабия. И все они недостаточно развитыэкономически и недостаточно богаты, чтобы потреблять или перерабатывать вина,фрукты, орех, чернослив и т. д. С другой стороны, и свою активную экономическуюполитику Румыния ведет таким образом, что она является пагубной в отношении ко всему

Хотин, 1938 г. Фото, Джон Филлипс.


46

экспорту, особенно же к экспорту из Бессарабии, в которой румынская власть неперестает видеть провинцию завоеванную, а не благоприобретенную (в порядке триумфаза чужие победы).

При протекционных и для вывоза почти запретительных пошлинах власть взимаетпо 25-30 тысяч лей за вагон пшеницы. Чтобы реализовать урожай нужно было 280 тыс.вагонов. Правительство же сумело отремонтировать в спешном порядке лишь 7 тысяч. Даи для тех не хватило паровозов. Пришлось «занимать» подвижный состав для осеннихмесяцев у соседей, у Чехо-Словакии и Польши. Механическое повышение железно-дорожных тарифов до довоенного уровня при нестабилизованном и колеблющемся курселея не только сократило пассажирские и товарные перевозки — в некоторых случаях оносвело транспорт на-нет. Пользование автомобилем или грузовиком в иных случаяхоказывается более дешевым, чем передвижение по железной дороге. Массовый жепроизводитель, не владеющий собственным двигателем, обречен выжидать перемены«конъюнктуры»... транспортной, таможенной, первее всего — общеполитической. А покачто, за отсутствием спроса и невозможностью доставки на место спроса частичного,скоропортящиеся продукты, прежде всего фрукты, гибнут, а запасы вина, с года на годнереализуемого, увеличиваются. И земля, шедшая раньше под сады высокосортныхфруктов, теперь идет под пшеницу и рожь. По некоторым местностям специалистыисчисляют в 60% количественное и качественное понижение продукции фруктов вБессарабии... Сокращение посевной площади злаков, по официальным данным, достигло вэтом году в Бессарабии 90 тыс. гектар: с 650 тысяч упало до 562. Большинство населенияна границе нищеты. Хозяйственно более крепкие элементы деревни, не утратившие ещеволи и способности к борьбе за лучшую долю — немецкие колонисты, болгары, чехи,имевшие и земли больше других и лучше ее обрабатывавшие, — потянулись с прошлогогода в заморские страны, преимущественно в Бразилию.

Бессарабия пустеет и угасает. . . .

Не лучше дело обстоит и в отношении потребления бессарабским населениемпищи духовной.

Христолюбивая и православная румынская власть относится с крайнейнетерпимостью не только к иноверным инородцам, но и к православным христианам, раз

они исповедуют православие не порумынскому обряду. Господствующаяцерковь реквизировала в свою пользурусско-православные церкви и соборы ипроизводит в них богослужение порумынскому чину и на румынскомязыке. В Кишиневе православнымрусским оставлена всего одна приход-ская, Чуфлинская, церковь, где служатна румынском и славянском языке, даеще домовая, Новокладбищенская, содним славянским богослужением.

Церковные книги на славянскомязыке изъяты. Изъяты и книги нарумынском языке, напечатанные кирил-лицей. По постановлению Румынского

Синода отобраны антиминсы, освященные и подписанные русскими архиереями.Со стороны православного населения протест встретили, однако, не эти меры, а

требование соблюдать новый календарный стиль. Русский священник, сохраняющийверность старому стилю и подвергшийся преследованиям власти — ему сейчас грозит

Вид на Чуфлинскую церковь в конце XIX в.


47

перевод в село, — приобретает ореол мученика за веру. Его службы собирают тысячимолящихся. А про румынского православного apxиепископа Гурия4 сложена частушка,начинающаяся:

Продал Гурий старый стильИ купил автомобиль....

Любопытно, что сам архиепископ счелнеобходимым с амвона доказывать, что старогостиля он не продавал, а автомобиль купил не навырученные от продажи деньги.

Если славянский язык изгоняется даже изцеркви, — последовательно и естественно, чторусский язык изгоняется из публичных собраний, изнаучного общения, из школы.

От публичных собраний на русском языкеБессарабия, можно сказать, уже отвыкла. И когдаГриг. Алексинский, в отличие от простых смертныхи в отступление от общего для русских правила,получил от начальства дозволение устроить вКишиневе публичное собрание на русском языке,даже он собрал аудиторию. Шли слушать не гостярумынского правительства. Шли слушать громкуюрусскую речь, от которой в Бессарабии отвыкли ипо которой стосковались. Запоминали не то, чтооратор говорил о собственной своей эволюции всторону национальную и православную, а то, что сэтой якобы национальной точки зрения оказывалосьлишь подробностью, будет ли Бессарабиярумынской или российской: если за свержениебольшевизма России пришлось бы расплатитьсяБeccapaбиeй, это была бы, по мнению Алексин-ского, цена недорогая5.

Не только публичные собрания на русскомязыке в Бессарабии не допускаются, - не допуска-ются на русском языке и закрытые собрания.

С нынешним приходом к власти ген. Авереску жизнь естественно-научного иврачебного Общества в Кишиневе прекратилась. Администрация поставила непременнымусловием, чтобы доклады и прения в Обществе велись на государственном языке. А таккак старым земским врачам и шестидесятилетним русским педагогам уже поздноусваивать новый, совершенно неожиданно свалившийся на них государственный язык длядоклада и прений о происхождении двенадцатиперстной кишки или утерокарциномы, тодеятельность общества пришлось временно прервать. Тоже в ожидании лучшей«конъюнктуры»...

И гонения на русскую церковь, и запрещение собраний — только производные отборьбы против русского языка, как проводника русской культуры. Отсюда особый азарт,который принимает борьба румынской власти против первичных истоков враждебнойсилы — против русской школы. Явно ощущая немощь своей собственной культуры,особенно по сравнению с культурой соседей — немцев, мадьяр, русских — румынскаявласть стремится на механической, внешней силе выиграть то, что не дано было Румынииходом исторического развития. И на место законного соперничества культур или дажепокровительства своей культуре, — как правило, политической мудрости, выдвигается

Гурие Гросу (1877 – 1943) - религиозный иполитический деятель. После

присоединения Бессарабии к Румынии,стал архиереем, а в 1925 году, когдаКишинёвская Архиепископия былапреобразована в Митрополию, был

возведён в сан митрополита.


48

начало румынизации или замещение, подавление, а где придется и искоренение чужойкультуры культурой государственной, румынской.

Эта румынизация отталкивает от себя не только как субъективное насилиенынешних калифов на час над подвластными им языками и народами. Румынизациянеприемлема и объективно, как организованное понижение культуры, как то самое, к чемусознательно вела и фактически привела коммунистическая власть в СССР. Румынизацияже школы отвратительнее другого еще и потому, что ее объектом являются дети,беззащитные птенцы, преданные на волю и поругание иноземных завоевателей, за грехиотцов и дедов, не сумевших одни во время «сделать» революцию, другие — удержать ееот «срыва», когда она не во время «случилась».

. . .Русский язык и русская школа оказались на положении гонимых с первого же года

оккупации. Лишь неотмененный и поныне королевский декрет 17 августа 18-го года, коим«каждой национальности в Бессарабии предоставляется право обучать детей на родномязыке», а вторая казенная гимназия закреплялась в качестве средне-учебного заведения зарусским меньшинством, остается памятником, бумажным памятником о том, увы,недолгом прошлом, когда румынская власть вынуждена была считаться с русскимменьшинством в Бессарарабии. В отношении к русскому меньшинству хорошие обещанияне были реализованы даже тогда, когда Авереску заигрывал с меньшинствами. Игра былазаимствована у былой Австрии и состояла в испытанном противопоставлении однихменьшинств другим. Терпя и даже покровительствуя еврейской школе и одновременно стем ущемляя школу русскую и мадьярскую, Авереску настраивал против евреев вседругие меньшинства и вместе с тем вынимал жало у обвинения в насильственнойрумынизации нерумынской школы. Создавалась видимость, что существует школа, хотя ине румынская, но лояльная по отношению к Великой Румынии и потому правительствомтерпимая и даже покровительствуемая, и школа нелояльная, питающая иллюзии оневозвратном прошлом и потому властью преследуемая.

С приходом к власти Братиано в 22-м году этаавстрийская политика властвования путем разделения былаоставлена. Политика в отношении к меньшинствам былаунифицирована. Законодательство о школе, как изаконодательство о гражданстве, уравняло в бесправии всеменьшинства. И когда к власти вновь вернулся Авереску, онуже усвоил политику Братиано. Только в прежние годывласть сосредотачивала свое преследование нагосударственной школе6. Начиная же с 1924/25 учебногогода огонь ее румынизаторских батарей был перенесен начастную школу. По данным румынских источников (см.,например, объяснительную записку к Законопроекту очастной школе, стр. 37), в 1914 году в Бессарабии не былони одной частной школы с преподаванием на румынскомязыке, хотя русским законом таковое и допускалось. А в1920/21 году оказалось уже 1.233 школы с румынскимязыком преподавания... Источник не говорит, конечно,какими средствами такой гигантский рост достигнут.

. . .Румыния — страна обязательного обучения. Ст. 24

конституции провозглашает безмездность обязательногообучения. Употребление родного (материнского) языкапредусмотрено законом не только для частной школы (ст.

Братиану Ионел (Ион)(1864-1927) — румынскийгосударственный деятель.Министр), председатель

Совета министров (1909-1911,1914-1918, 1919-1920, 1922-1926,1927), военный министр (1914-

1918, 1919-1920).


49

35 закона от 17 дек. 1925 г.), но да для школы государственной (ст. 7 закона от 26 июля1924 г.).

Однако даже в частной школе родной язык полностью принесен в жертву началуруманизации, и самая возможность его употребления обусловлена рядом зависящих отпроизвола власти условий. Мы говорим не о требовании закона, чтобы обязательные длявсякой школы румынский язык, румынская история, география и литературапреподавались на государственном языке, — при чем фактически это требованиеоборачивается так (я мог бы назвать ряд школ), что на государственном языкепреподается и природоведение, и даже арифметика, а на долю родного языка приходитсялишь самый этот язык, как предмет обучения, и «закон божий». Мы имеем в видуперечисленные в ст. 11 и 13 условия, делающие сами по себе, в условиях румынскойдействительности, в большинстве случаев невозможным существование иной школы,кроме румынской.

Чтобы преподавать даже в частной школе русский преподаватель должен обладатьне только румынским гражданством, но и аттестатом, удостоверяющим знаниегосударственного языка. От частной школы требуется ежегодное возобновлениеходатайства не только о разрешении для нее самой, но и о допущении, к преподаваниюкаждого из преподавателей. С своей стороны преподаватель должен получить особоеразрешение для каждого из учебных заведений, в котором он преподает. При этомтребуется представление — диплома, акта о гражданстве, метрики (!), двух документов онесудимости, свидетельства о благонадежности — всех бумаг в засвидетельствованномпереводе на румынский язык, что составляет лишнее обложение русского учителяпримерно в 500 лей.

Частным школам воспрещено оплачивать труд учителей выше ставок, получаемыхучителями государственной школы, — дабы не соблазнять последних. Но воспрещается

Хотин, 1938 г. Фото, Джон Филлипс.


50

оплачивать их труд и ниже установленного для учителей государственной школывознаграждения, — дабы предупредить возможность бескорыстного, общественно-идейного служения нерумынской школе.

К учителям с дипломами старой русской школы предъявляются особо-суровыетребования. Но возможность появления русских педагогов новой формации пресекается всамом зародыше. Одна из самых недопустимых, сводящих на нет существованиенерумынской, даже частной школы, — это статья 8-ая, воспрещающая открытие частныхучительских институтов или высших школ университетского типа. Тем самым, немецкиеи мадьярские школы обречены на вечные времена довольствоваться тем учительскимперсоналом, который могут поставить те немногие уцелевшие до издания закона 17.XII.1925 г. учительские институты. Меньшинство же русское, как и еврейское, на всегдалишаются возможности изменить — увеличить или улучшить — наличные кадры своихучителей, ибо единственная русская учительская семинария в Кишиневе — как иединственная еврейская школа для учителей в Яссах — давно уже властью закрыты.Новым учителям взяться, неоткуда. Школы должны обслуживаться существующимсоставом учителей, который может только убывать в числе, но не пополняться...

От заведующих даже начальной частной школой закон требует тех же аттестатов извания, что и от заведующих государственной начальной школой, в частности, —аттестата об окончании школы для учителей. Так как русских учительских школ несуществует, и открытие их в будущем запрещено, то заведующими даже первоначальнойчастной школой для русских — или еврейских — детей никогда не могут быть русскиеили еврейские учителя: ими всегда будут румыны. Что это означает с педагогической инациональной точек зрения, — всякому, конечно, ясно.

Закон категорически требует соблюденияустановленной «аналитической программы». Поэтой программе разработаны — конечно, по-румынски разработаны — общие и специальныерумынские предметы. В ней не разработаныпредметы, интересующие меньшинства. И в этом— постоянная угроза закрытия школ занесоблюдение программы. Закон воспрещаетсокращать число учебных часов для разработан-ных в программе предметов. И под предлогомсоблюдения санитарно-гигиенических требованийили гуманного отношения к переобременяемымзанятиями учащимся открывается дверь длятребования о сокращении времени обучениянегосударственному языку, литературе, истории.

Закон допускает обучение только поотпечатанным учебникам. Книги, карты, атласы ипрочие пособия должны получить утверждениеПостоянной комиссии при министерственародного просвещения, т. е. в Бухаресте. Сроковдля утверждения никаких не поставлено. Я незнаю случаев, чтобы такие утверждения былиданы, и знаю случай, когда из 35 учебников,представленных несколько месяцев тому назад,еще ни один учебник комиссией не рассмотрен.Какие претензии при грядущем рассмотрениибудут предъявлять члены комиссии, можно себепредставить заранее, зная из частных разговоров мнение румынских педагогов, что было

Ярмарка в с. Ниспорены. Фото 1920 г.,из книги: Aurel I. Gheorghiu. Pe drumuri

basarabene. A doua zi după Unire.– Bucureşti, 1923.


51

бы небесполезно, и в учебнике арифметики упомянут о румынском знамени... С каждогоучебника, утвержденного для низшей школы, взимается «такса» в 800 лей; с учебника длясредней школы — обложение повышено в полтора раза, до 1.200 лей.

Вообще битье «рублем» является почти постоянным попутчиком тому «битьюдубьем», которое составляет содержание румынизации.

За ответственностью своих родителей учащиеся в частных школах обязаныежегодно сдавать экзамены в особых испытательных комиссиях, в которые учителячастных школ не входят. За экзамены взимается такса. Закон не устанавливает ее размера,но регламент (ст. 71) определяет ее, как «равную двойной сумме того, что получает за часв государственной школе учитель, получивший четырехкратное повышение»... Таксывзимаются по разному, «подушно» или «чохом», с класса. Здесь возможны торги ипереторжки, скидки полные и частичные, индивидуальные и коллективные, по самымразным основаниям: по бедности; потому, что школу содержит религиозная община;потому, наконец, что власть перешла от штатского генерала к военному — авересканцы вэтом году, в порядке «амнистии», скинули в некоторых школах до 75% следовавших с нихэкзаменационных такс... Фактически плата варьирует от тысячи лей с души и с тысяч досотен тысяч со школы: я знаю частные средние школы, платившие за экзамены до 200тысяч лей в год.

Закон требует от частной школы представления доказательств, что она располагаетсредствами, по крайней мере, на год. Регламент поясняет, что таким доказательствомможет служить расписка в депозите соответствующей суммы или гарантийное письмобанковского или другого пользующегося кредитом учреждения или формальноеобязательство родителей учащихся. Многие ли школы могут представить такиедоказательства... Самые экзамены превращаются в моральную муку и пытку дляиспытуемых. В октябре текущего года, в связи с нашумевшим делом об оскорблении вЧерновицах еврейскими абитуриентами своих педагогов мучителей была опубликованастатистика провалов желающих получить диплом бакалавра.

Кончили Выдер-жали

Прова-лились

В лицее № 1(румынском)

8 8 0

№ 2(немецком)

14 4 10

№ 3(еврейском)

68 17 51

№ 4(русинском)

29 3 26

Эти цифры в значительной мере подтверждают мнение о том, что, не вводяформально Numerus Clausus, т. е. процентную норму для «инородцев», желающихпоступить в высшую школу, румынская власть фактически вводит Numerus Nullus. Онапроизводит такой же искусственный отбор господствующей национальности, какой попризнаку господствующего «рабоче-крестьянского» класса производит советская властьпри приеме в ВУЗ-ы. Нынешний министр просвещения вынужден был сам признать, что«испытание было слишком сурово. Некоторые преподаватели ставили вопросы такимобразом, что они производили впечатление намерения провалить учащихся». Пообещавдля будущего выработать «аналитическую программу» и для бакалаврата, — чтобыученики знали, что изучать, а учителя о чем спрашивать, — министр вместе с темотклонил справедливое ходатайство родителей о повторном испытании проваленныхучеников.


52

На аналогичных экзаменах в Кишиневе проваленных в этом году оказалось 53%.Защищая интересы почти 200 пострадавших, группа родителей подала в кишиневскийтрибунал (б. судебную палату, по 2-му отделению дело № 658/926) жалобу на комиссию,производившую испытания, требуя от министра народного просвещения признаниянедействительности произведенных экзаменов и назначения новых. Не приходитсясомневаться, что жалоба не будет уважена, а вероятнее всего и рассмотрена будет лишьпосле того, как практическая возможность новых экзаменов отпадет...

Чтобы покончить с главнейшими препонами, поставленными даже частной школе,меньшинству надо упомянуть еще о ст. 27, отнимающей у частной школы право выдаватьдипломы, имеющие полную силу. Даже при соблюдении всех предписаний закона иадминистрации и выполнении всех требований относительно учителей, учебников,программы, такс, экзаменов и проч. частные школы имеют возможность выдавать лишьadeverinte, констатирующие факт прохождения курса, но не дающие права на поступлениев высшую школу или на получение отсрочки для отбывания воинской повинности.Министр народного просвещения может предоставить частной школе с правитель-ственной программой право выдачи дипломов. Но он не обязан это сделать: может и непредоставить такого права.

Именно это ограничение практически оказало наиболее сильное влияние насокращение числа учащихся в частных школах меньшинств в том условном смысле —школы с нерумынским, по национальности, составом учителей и учеников, — к которомуфактически свелась школа для меньшинств в Румынии.

Можно на цифрах иллюстрировать значение права выдачи дипломов для жизничастной школы. Средняя школа для евреев, в г. Клуже (Трансильвания), открытая в 20-мгоду, первоначально имела право выдачи дипломов. Но 1 сентября 23 г. у нее без всякоговидимого основания право это было отнято. В 1920-21 г. в ней было 250 учащихся; в 21-22г., с открытием новых классов, — 601; в 22-23 г. — 800; а в 23-24 г., с лишением прававыдавать дипломы, уже только — 450; в 24-25 г. — 400; в 25-26г. — всего 270. При этомсущественно, что ученики, ушедшие из этой школы, оказались вообще для среднегообразования потерянными: в государственную школу они не поступили.

Бессарабские цыгане. Фото 1919 г., из книги: Aurel I. Gheorghiu.Pe drumuri basarabene. A doua zi după Unire. – Bucureşti, 1923.


53

Румынская власть не довольствуется тем, что сама отказывается признать полнуюсилу за свидетельствами об окончании частной школы в Румынии. Она идет дальше и нестесняется рассылать в заграничные высшие учебные заведения циркулярныеразъяснения-просьбы не зачислять в студенты лиц с свидетельствами об окончаниичастной школы в Румынии. Taкие циркуляры рассылались в 24 году. Были повторены и в25 и 26 г.г... И о чем только не приходится пещись Великой Румынии? Даже об уровнеобразования зачисляемых в иностранные университеты!... И, что гораздо удивительнее,бывали случаи, когда иностранные университеты, — мне называли страсбургский ипражский, — внимали этим человеконенавистническим заботам румынских опекунов.

Власть бьет по остаткам средней школы с двух концов: сверху, не давая доступа ввысшую школу, и снизу, по начальной школе, правильно учтя, что, если приростшкольников прекратится в первоначальную школу, механически прекратится жизнь инаступит «естественная» смерть и для всех других ступеней частной школы. И потомууже при «речисамынте», т. е. при переписи детей, подлежащих с наступлением учебногогода обязательному обучению, заведующие начальной школы, на которых лежитпроизводство этой переписи, обязываются разъяснять родителям, что если они отдадутребенка в частную школу, дальнейшее образование для него будет закрыто... В началеучебного года появляются из достоверного источника сообщения, что в ближайшее времята или иная частная школа будет закрыта. И родители, не желая оставлять своих детей внеизвестности относительно будущего, не желая подвергать их ежегодным моральнымпыткам, на экзаменах и ставить пребывание в школе в зависимость от случайной прихоти

Здание примэрии в с. Кулишовка, Сокирянского района. Фото с сайта: http://osvita.sokyriany.cv.ua


54

любого школьного инспектора, решают отдавать детей в государственную школу с первойже ступени. Если уж не миновать румынской школы, «пусть уж отмучаются скорей!» —как передавала мне настроение таких родителей одна украинская учительница...

Государственная средняя школа прекратила свое существование в Бессарабии ещес 20 года. Частные же школы, хотя и с румынской системой преподавания, но с русскимипреподавателями и учащимися видят уже тоже свой скорый конец. Их не закрываютофициально, а когда закрывают, то редко по мотивам политическим, чаще всего — помотивам педагогическим или санитарно-гигиеническим. Их вынуждают к самозакрытиюиспытанной румынской системой придирок, проволочек, шиканы, поборов, издевки.Закрылись русские гимназии, реальные, коммерческие и иные средние учебные заведенияв Кишиневе, Бендерах, Бельцах, Хотине, Аккермане, Измаиле, с. Байрамче и т. д.Уцелевшие еще школы — одна в Аккермане и три в Кишиневе — умрут в ближайшиегоды. Число учащихся в них неуклонно и прогрессивно падает. В женской гимназииГейкинг, где в 19-м году, было свыше 500 учениц, сейчас не осталось и 250. ГимназияШумахера, которая в 1920-21 году насчитывала больше 300 учащихся, не насчитывает и200. Наконец, в школе, открытой группой кишиневских преподавателей осталось всего 87учеников, которые не сегодня-завтра разойдутся по румынским школам так же, как впрошлом году разошлись старшие классы гимназии Ремизовой.

Школа меньшинств в Румынии едва терпится. Едва терпится даже частная школа,не только средняя, но и первоначальная. Школа же русского меньшинства, можно сказать,совсем не терпится.

В мемуаре, представленном Лиге Наций и опубликованном в бюллетене Лиги засентябрь 1923 года, румынское правительство заявляло, что, в согласии с принятыми насебя международными обязательствами, Румыния израсходовала до 100 миллионовказенных лей на вспомоществование частной школе меньшинств. Надо ли подчеркивать,что русская частная школа ничего не получила из названной суммы, если она и была насамом деле израсходована на указанную цель... То же отмечают представители иеврейского меньшинства. В их записке румынскому правительству (Courierul Israelit от 7июня 1925 г.) мы читаем: «Никогда ни одного гроша не было предоставлено еврейскимшколам. Наоборот, с них взимались деньги в форме экзаменационных такс, которых запоследние два года еврейские школы должны были бы заплатить на сумму свыше 20миллионов лей, если бы правительство в последнюю минуту не отказалось от своегопервоначального решения».

Не оказывая, вопреки международным и иным обязательствам, никакой помощичастной школе некоторых меньшинств или оказывая им помощь недостаточную,румынское государство в то же время воспрещает частным школам пользоватьсяпомощью из-за границы без специального разрешения и контроля правительства (ст. 31 и32 закона о частной школ). Вместе с тем министру просвещения предоставляется правопревращать частную школу, с ее архивами, пособиями, пожертвованиями и прочимчастным имуществом, в школу государственную. Для этого достаточно, по ст. 112,ходатайства содержателей школы или обслуживаемого школой населения.

Для всякого очевидна легкость, с которой, в условиях румынской действитель-ности желание правителей может быть выдано за «волеизъявление» населения, согласногопередать румынской казне не ей — и даже не ему — принадлежащее имущество.

Мы уже упоминали, что румынская политика в отношении меньшинств частовдохновлялась польскими образцами. В школьной политике достаточно указать хотя бына воспрещение (ст. 35 закона о частной школе) школе одного национального илиисповедного меньшинства допускать к приему учеников иного меньшинства. Своимглавным острием эта мера направлена, как в Польше, против меньшинства русского ирусифицированных элементов еврейства, сопрягавших свои нужды и средства, свойживой и мертвый учебно-ученический «инвентарь», для совместного устройства и


55

поддержания русской школы. В Польше самых последних дней как будто бы уже позналиплоды полонизации, направленной к подавлению непольского языка и культуры.Нынешние министры Великой Польши начинают публично защищать, правда,элементарные, но оттого не менее справедливые положения7.

Уровень румынской государственности определяется тем, что эти элементарныеистины, усваиваемые теперь и официальной Польшей, — тою самой Польшей, котораяраньше служила образцом и предметом подражания для других стран с агрессивнойполитикой в отношении к меньшинствам, — в обстановке Великой Румынии звучат и посей день, как крамола и измена.

. . .Русская школа оказывается в Румынии на положении наиболее преследуемой и

бесправной отчасти и потому, что русское население оказывается наименееорганизованным и сплоченным. Оно недостаточно активно не только для активногосопротивления румынизации, но и в элементарной самообороне... У родителей не хватаетдостаточно инициативы и настойчивости, чтобы создать специальные уроки или курсырусского языка, литературы, истории. За отсутствием частных уроков русские учителяобречены на нищету и голод. А рядом соблазн и немалый. Румынское правительствохорошо оплачивает учительский труд своих учителей, обеспечивает их и щедрой пенсией.Русских учителей оно соблазняет этой пенсией, лишь бы те согласились уйти в отставку итем самым сократить и без того скудные кадры проводников русской культуры.

Безмолвно угасает в Бессарабии русская интеллигенция. Медленно отмираетрусская образованность и культура. Постепенно замирает русская школа и с ней вместеисчезает и элементарная грамотность. Растет дикость, накопляется глухое, затаиваемоевпрок раздражение. Но русская речь жива, не поддается никакой румынизации, —наоборот, имеет новых прозелитов. Меня не раз спрашивали:

— А в Кишиневе говорят еще по-русски?

Украинские женщины у хаты, с. Непоротово. Автор фотографии Вилли Праггер, 1943.(Landesarchiv Baden-Württemberg, Staatsarchiv Freiburg).


56

Я могу сказать категорически: там не говорят иначе как по-русски; на улицах, вмагазинах с русским языком соперничает лишь разговорно-еврейский. Исконные румыны,входящие в соприкосновение с местным населением, — я знаю румынских адвокатов, —вынуждены и сейчас знать русскую речь.

Когда я подъезжал к Кишиневу, я находился в том же заблуждении, что и моисобеседники «в Европе». Мой случайный попутчик по железной дороге румынскийчиновник любезно предложил мне помочь в найме извозчика, — биржар по-румынски.Мне нужно было в Швейцарскую гостиницу. Подозвав «биржу», чиновник по-румынскистал объяснять ему, куда меня везти:

— ... Hotel «Helvetia»!— «Венеция»?..— .. .«Helvetia»!!..«Биржа» пожимал плечами. Чиновник вопросительно глядел на меня. Я не понимал

в чем дело. Но с мужеством человека, которому все равно терять нечего, я заговорил по-русски:

— Гостиница «Швейцария»!..— Так бы и сказали, — услышал я в ответ на отличном, по-южному певучем,

русском языке.Румынский чиновник недоуменно, не без опасения, глядел на «француза»,

сумевшего объясниться с русским «варваром» лучше, чем это удалось ему, блиставшемувсеми пуговицами своего военного мундира румыну.

. . .О румынах говорят: это не нация, а — профессия.Это, конечно, не так. Не все румыны играют на скрипке. Далеко не все нарушают

международные и всяческие иные обязательства. И даже не все взяточники, хотя бы потой простой причине, что если почти все в Румынии взятки дают, далеко не всем онидаются.

Нет, румыны, конечно, нация, но нация особого рода, делающая из любви котечеству и народной гордости профессию и профессию далеко не бездоходную не тольков элементарном; грубо-материалистическом смысле, но и в «духовном», политическом.Румыны — нация особого рода потому, что, составляя этнографически, исторически икультурно-психологически особую, ярко выраженную национальность, они и подостижении своих заветных «исторических» границ и целей, не сумели возвыситься доуровня нации в собственном, гражданско-правовом смысле этого слова.

Правящие верхи румынского народа импортировали в Великую Румынию самыекрайние формы интернационального национализма. Национализм в Румынии служитширмой для Европы, идеологической и словесной завесой, за которой разыгрываютсясамые дикие и разнузданные сцены организованного насилия господствующейнациональности над национальностями, при перекройке Европы оказавшимися вменьшинстве. Нынешний режим Великой Румынии — позор Европы, возвращающий ее кдоправовой эпохе исторического развития.

То, что происходит сейчас в Румынии и что в ближайшие годы в ней неизбежнобудет происходить, чрезвычайно интересно и поучительно со многих точек зрения. Этоинтересно как напряженная борьба между словом, облеченным в форму закона, и жизнью,облеченной плотью и кровью реальных интересов; как борьба между государством,сделавшимся великим волею третьих лиц и опирающимся на физическую силу, и волеюлюдей и коллективов, вынужденных составлять величие Румынии и опирающихся лишьна свое правосознание и человеческую совесть.

Румынская действительность поучительна и как один из многих вариантовдиктатуры, находящей оправдание для своего насилия в исторических правах ипреимуществах не определенного класса, а определенной национальности.


57

К этим общим аспектам для русского гражданина и политика прибавляется иособый — бессарабский. Для нас участь Бессарабии — участь не только одной из«дюжины Эльзас-Лотарингий», созданных в итоге версальского мира, не только один измногих горящих у «порохового погреба» Европы фитилей, — каким вопрос о Бессарабиипредставляется всякому европейскому демократу и пацифисту. Для нас судьбаконкретной «Эльзас-Лотарингии между Прутом и Днестром», по выражению «пан-европейца» Куденов-Калерги, — наша собственная судьба и настроения русскойБессарабии — наши настроения.

И здесь я должен сказать, что политика румынской власти за все годы оккупациитакова, какой она; должна была бы быть, если бы целью ее было сохранить в умах идушах населения тяготение к России, невзирая ни на какой режим. Даже в буржуазныхкругах мне приходилось слышать: лучше с Россией, хотя бы и советской, нежели сРумынией, какой бы она ни была...

Какой же должна быть власть, чтобы дажепредставители не знающего отечества капиталапредпочли ей власть «рабоче-крестьянскую», властьСССР?!..

В Румынии царит участок, дортуар в участке...Кто забыл эти запахи и возвращается к ним в мечтах огрядущей России, — пусть съездит в Румынию! Там оннайдет даже «Третье Отделение», восстановленноенеусыпными трудами русских спецов и охранных делмастеров. Но, присмотревшись к положению русскогонаселения в Румынии, к насилию над языком, верой,душой «инородца», может быть, и русский монархистпоймет одну из главных причин, которая привела кгибели деспотический режим в России, и которая поздноили рано, верую и уповаю, приведет к аналогичномуконцу и нынешний режим в Румынии.

Комментарии автора.

1 Чтобы дать представление о всей относительности более выигрышного положения евреев в Румынии будетвсе же не лишним привести несколько фактов из антисемитской практики Румынии последних месяцев.

В нынешнем году истекает десятилетие вступления Румынии в мировую войну. В мудромпредвидении истечения давности для возбуждения каких-либо дел в связи с войной, военнымминистерством в августе с. г. издан циркуляр, предлагающий командиру корпуса, расположенного вМолдавии, произвести тщательное обследование, в каких условиях евреи, находившиеся в румынскойармии, оказались в плену: не было ли фактически дезертирства... По одному городу Дорогой вызвано уже кдопросу 319, на долгие месяцы лишенных покою евреев. — Другой «случай». Студенты, пробывшие двагода на медицинском факультете, пользуются в Румынии отсрочкой для отбывания воинской повинности ипо окончании университета отбывают службу и зачисляются в запас в офицерском чине. В этом году из 136медиков в Бухаресте все 100 христиан и 18 евреев получили отсрочки, 18 же евреям в отсрочке отказано, иони сданы тут же в солдаты нижними чинами. Полковник, производивший испытание, задавал, междупрочим, такие вопросы: Что такое национальное меньшинство? Что такое большевизм? Как отнеслись бывы, если бы в вашем присутствии ваш национальный герой Макс Гольдштейн бросил бомбу в сенат?..Наконец, чтобы не говорить об испытанной еврейской — гнуснейшей и ужаснейшей — «привилегии»служить объектом погромов у всех народов, — упомяну только об одном «эксцессе» или «прямомдействии», имевшем место в Черновицах. Этот случай замечателен возрастом действующих в нем лиц: 17-летний гимназист-семит, сидевший на скамье подсудимых, был в зале суда убит 17-летним гимназистом-антисемитом, усмотревшим поругание румынской чести в том, что румынский суд, согласившись с

Марк Вениаминович Вишняк.


58

доводами защиты о пристрастном ведении дела (об оскорблении еврейскими абитуриентами учителей-экзаменаторов), постановил дело слушанием приостановить и передать его другому составу суда.2 Этот источник — законопроект об административном Румынии (Projectul de lege pentru UnifcareaAdministrativa, — Bucuresti, 1925. — 147/8) с оговоркой, что «точных цифр» он не может дать, исчисляетобщую численность населения в Румынии в 17 милл. человек: в Бессарабии — 2.800 тыс., в Буковине — 820т., Араде, Банате, Кришане, Сатмаре и Мармароше — 5.180 т., старом королевстве — 8.200 т.3 В воззвании к трудящимся, выпущенном «Блоком рабоче-крестьянской демократии» — псевдонимбольшевиков на последних парламентских выборах, — мы встречаем такие несоветские требования:«1. Борьба против террора, законов и мер, направленных против рабочих, крестьян и национальныхменьшинств, борьба за уничтожение осадного положения, военных судов, жандармерии и сигуранцы, заполную политическую амнистию, за свободу слова, печати, собраний и организаций трудящихся массгорода и деревни, а также национальных меньшинств.2. ... Провести свободные выборы посредством всеобщего, прямого и тайного голосования с участием всехлиц старше 18 лет, без различия национальности, происхождения и вероисповедания.6. Борьба против исключительного режима в Бессарабии, против денационализации (!) и насильственнойколонизации»...4 Это тот самый Гурий, который, в роли амфитриона румынских студентов-антисемитов, совершалбогослужение и чествовал их банкетом, и до и после которого погромщики избивали проходящих евреев игромили еврейские лавки и ювелирные магазины.5 В публичном докладе на французском языке в присутствии румынских министров Г. Алексинский былгораздо определеннее: он заявил себя сторонником присоединения Бессарабии к Румынии... Возможно, чтосвою «фигуру» относительно «подробно сти» он не сам выдумал, а заимствовал из единственнойпроникающей в Румынию зарубежной газеты «Возрождение», ибо как раз к этому времени относятсяглубокомысленные соображения П. Струве о том, что невозможно расценивать русскую историю «с точкизрения еврейских (конечно, анти-еврейских!) погромов», что погромы «быть может» (это «быть может» —лучше всего!) и очень важная и для некоторых лиц «особенно существенная, но все-таки подробность(подчеркнуто в «Возрождении») истории и русского народа и государства российского»...

На примере с Алексинским, печатно славящим «братский штык православного румынскогосолдата», взявшего «под охрану бессарабскую землю», Струве может наглядно увидеть, до каких пределовнационального и государственного нигилизма приводит его теория о несущественных исторических«подробностях».

«Возрождение» — единственная из зарубежных русских газет, допускаемая в Румынию. Темнепростительнее отсутствие именно в ней отчета о парижском выступлении Алексинского с защитой своихрумынских взглядов и об отношении к нему широких кругов зарубежной русской общественности. Толькоиз отчета в «Возрождении» могли бы узнать и бессарабцы об этом отношении, и не приходитсяподчеркивать, как это было бы важно и для бессарабцев, и для русского дела.6 См. превосходно документированную книгу В. В Руднева: Зарубежная Русская Школа — Изд. земско-городского Комитета. — Париж. 1924.7 В новейшем циркуляре на имя попечителя учебных округов восточных кресов министр народногопросвещения Бартель пишет:

«Школьная администрация должна надлежащим образом понять, что распространение польскойкультуры, углубление польской гражданской мысли, воспитание молодежи в сознании ее принадлежности кпольской государственности, может дать положительные результаты исключительно на почве уважения ковсему тому, что составляет культурные, вероисповедные и национальные особенности населения.«Всякое грубое навязывание внешних признаков польского, всякое нежелание считаться с тем, что приноситребенок из родительского дома, и, прежде всего, с домашним языком ребенка; все, что может иметьпризнаки национального притеснения, отражается на душе молодого поколения, вызывает чувстваненависти, а в итоге — отсутствие лояльности в отношении к государству и враждебное к нему отношение.История освободительной борьбы нашей и других народов обо всем этом красноречиво свидетельствует.

«Учитель, который таких вещей не понимает, инспектор народных училищ, который считает своюпочетную и ответственную роль орудием борьбы с населением, плохо служит делу народного воспитания ине может оставаться на своем посту.

«Учитель, не знающий местного языка, не может продуктивно вести обучение, а с государственнойточки зрения школа, начинающая обучение на языке для ребенка чуждом, никогда не добьется тогоуважения и любви со стороны родителей и детей, без которой немыслимо ее воспитательное влияние...Задача школы — не убить местный язык, традиции и культуру, — а пробудить государственные игражданские чувства».


59

Маргаритов Сi.

СТАРООБРЯДЦЫ СЕВЕРНОЙ ЧАСТИ БЕССАРАБИИ

Маргаритов С. Старообрядцы северной части Бессарабии // Кишиневские епархиальные ведомости. –Кишинев, 1893. – № 1-2. – С. 17 – 25; 1893. – № 3 - С. 55 – 68.

Летом 1890 года нам пришлось совершить поездку по северной части Бессарабии. Вовремя этой поездки мы старались останавливаться преимущественно в тех местах, где естьстарообрядцы. Считаем небезынтересным поделиться с читателями своими наблюденияминад последними.

Первым местом с старообрядческим населением, которое мы посетили во время своейпоездки, был г. Хотин. По рассказу местного старика, — старообрядца, до 1846 года расколь-ников совсем не было в Хотине. А в этом году четыре семейства (старик быль в том числе),желая избежать воинской повинности, переселились из подольской губернии в Хотин.Впоследствии постепенно являлись сюда и другие старообрядцы, которым плохо жилось впрежних местах. Рассказ о времени появления в Хотине старообрядцев можно считатьверным. В клировых ведомостяхii хотинских церквей в первый раз упоминается остарообрядцах в 1851 году. Их насчитывали за этот год 60 душ общего иола. В 1852 году ихбыло уже 148 душ. Это указывает, с одной стороны, на то, что старообрядцы появились вХотине не задолго до 1851 года, потому что иначе о них было бы упомянуто в клировыхведомостях гораздо ранее, а с другой,— на то, что старообрядцы были там уже раньше 1851года, так как трудно думать, чтобы в течении только двух лет переселилось в Хотин такоеколичество старообрядцев. Естественнее поэтому представлять дело именно так как онопредставляется названным стариком, т.е. около 1846 года переселилось в Хотин лишь семьичетыре. Им понравилось жать в этом городе и вот по их следам в последующие годы и другиестарообрядцы оставляют свои места ради более свободной жизни в Бессарабии.

Переселявшиеся старообрядцы, пользуясь большей свободой, чем какою онипользовались в прежних местах, не особенно были обеспечены в материальном отношенииони не получили земельного надела; хотя нужно заметить, что в общем их положение былодовольно порядочное, так как они занялись торговлей и огородничеством. В настоящее времяих положение остается таким же.

Первые переселенцы были беглоповцыiii. Но они скоро же приняли австрийскоесвященство. Поселились потом в Хотине в небольшом количестве и безпоповцы. Это быльнарод в высшей степени грубый, дерзкий, безпринцыпный. Они составили из себя воровскуюшайку, за что и были высланы из Хотина. В настоящее время в Хотине живут лишьприемлющие австрийское священство1. По официальным документами всех их насчитываюттам 828 душ обоего пола2. Они разделаются на окружников и неокружниковiv и подчиняютсяпопам селения Грубна. Неокружников несколько больше, чем окружников. Каждая партияимеет свою моленную. Моленный довольно бедны и внутри ни имеют ничего особеннозамечательного. В старопечатных книга замечен недостаток. Из таких книг обращаетвнимание на себя шестодневv, изданный при патриархе Филаретеvi и царе МихаилеФеодоровиче.

1 Говорят, что безпоповцев есть лишь семьи две-три.2 Здесь и далее при обозначении количества душ старообрядцев я пользуюсь «Отчетом о церковно-приходскихшколах и школах грамоты Кишиневской епархии за 1890-91 учебный год».


60Типы бессарабских старообрядцев XIX в.


61

Хороших начетчиков из старообрядцев в Хотине нет. Сами уставщики не могутпохвастаться начитанностью. Ребят почти никто не учит. Говорят, что из старообрядцев малоохотников заниматься делом обучения детей. Несколько, впрочем, раскольнических детейобучается в школе министерства народного просвещения; но вообще нужно заметить, чтообучать своих детой в министерских школах немногие соглашаются. Поэтому было быжелательно, чтобы в Хотине была открыта церковно-приходская школа3, так как несомненно,что тогда желающих учить своих детей было бы гораздо больше.

Что касается отношения хотинских раскольников к православной церкви, то можно,кажется, сказать, что у них нет озлобления против нее; напротив, иногда замечается по-ложительная расположенность к ней. Несомненно, что семьи четыре или пять готовы принятьправославие. Во главе таких стоить отец кишиневского единоверческого священникаПрокопий Васильевич Подлесный4. Этот умный старик несколько лет был уставщиком ухотинских окружников. Своей должности он был лишен, когда его сын принял православиена правах единоверия и сделался священником. Когда же другой его сын, по присоединениик православной церкви, был определен псаломщиком к кишиневской единоверческой церкви,то старику запретили даже ходить в моленную. Душевное состояние его в высшей степенитяжелое: при прощании со мной у него навертывались на глазах слезы. Вот этот-то старик ссвоим семейством и еще несколько семей и готовы принять православие. Но беда в том, чтоим желательно удержать так называемые старые обряды, т. е. присоединиться к православнойцеркви на правах единоверия. Поэтому необходимо открывается вопрос об учрежденииединоверия на севере Бессарабии. Как сами расположенные к православию, так и покойныйо. Чегорян (настоятель Хотинского собора) указывали на крепостную церковь, как на такую,которую можно бы отдать единоверцам и около которой можно бы было поселить последних.Но не говоря о том, что эта заштатная церковь, давно не ремонтированная, как сейчаспотребует громадных затрать, так и впоследствии по своей громадности будет требоватьнемалого расхода, при решении вопроса о месте учреждения единоверческого храма нужноруководиться не тем, есть уже готовая церковь или нет, потому что построить дом и устроитьв нем церковь не так, нужно, а чем-то другим. Чем именно нужно в этом случае руководитьсяи какое селенье избрать для единоверческой церкви, об этом скажем несколько ниже.

Из Хотина мы направились в селение Грубно Хотинского уезда, населенное однимираскольниками. Грубно занимает прекрасное положение. Окруженное с нескольких сторонлесом (имение Маразли), оно имеет по середине лощину, в которой вырыто несколькопрудов. У дома каждого хозяина есть садик. Поэтому селение кажется утопающим в садах.

Когда и откуда пришли раскольники, образовавшие селение Грубно? В ответ на нашупросьбу сообщить что-нибудь о грубенских старообрядцах о. Георгий Гербановский,священник соседнего с Грубном села Селища, вот что пишет нам об этом5: «Можнопредполагать, что Грубно основалось в начале настоящего столетия. Так, но крайней мере,говорят старики соседних деревень. Предместник мой, покойный (с 1886 года) священник К.Быховский, уроженец соседнего с Грубном села Новоселиц, проживший 90 лет и хорошопомнивший передвижение наших войск из Турции в знаменательный 12-й год, рассказывал,что в то время местность, занимаемая Грубно, была покрыта сплошным лесом и, где теперьГрубно, в овраге жило несколько старообрядческих монахов, имевших несколько келлий.посещаемых разносчиками-коробейниками. Самое же село начало образовываться уже около30-хъ годов из разного рода переселенцев из Черниговской губернии (в большинстве случаев

3 Такая школа уже открыта в г. Хотине.4 Подлесный уже присоединился к православию.5 Отцу Георгию за сообщенные им сведения мы глубоко благодарны.


62

беглецов, бродяг, словом, людей с сомнительным поведением. Нужно заметить, что приемразного люда прекратился у грубенских старообрядцев лишь с тех пор, как полицейскиечиновники стали вести записи об их числе, убыли и приросте, а прежде эти темныеукрывательства были заурядными».

Из этого сообщения о. Георгия с несомненностью следует, что время поселения старо-обрядцев в той местности, где теперь Грубно, относится если не к прошлому столетию, то, покрайней мере, к началу нынешнего, что самое село стало образовываться в 30-х годах, анасельниками его были большей частью беглецы из Черниговской, а также, вероятно, изПодольской и других губерний.

В клировых ведомостях соседнего села Селища в первый раз упоминается огрубенских раскольниках за 1841 год. В то время их насчитывали 227 душ обоего шла.Замечательно, что они названы в клировых ведомостях беспоповцами. Так они именуются иза следующее годы до 1846 года включительно и в 1857 году. За другие годы они называютсяпросто то раскольниками, то старообрядцами. В первый раз они названы приемлющимиавстрийское священство только в 1864 году. Доверять этим показаниям, конечно, не следуеткак потому, что в 40-х годах на севере Бессарабии и в соседних губерниях, откуда моглипридти грубенские обитатели, были преимущественно беглопоповцы, так и потому, что мызатрудняемся допустить, чтобы австрийское священство могло иметь такой успех в Грубне,если бы там были беспоповцы. Показания же клировых ведомостей очень легко объяснитьтаким образом. Так как те показания давали священники, жившие не в самом Грубне, а в

Селение Грубно. Фото, Андрей Бондаренко. Сайт: http://andy-babubudu.livejournal.com


63

селении, отстоящем от него на пять-шесть верст, то, при недостатке беглых попов,священники села Селища могли считать грубенских беглопоповцев беспоповцами6. Когда жеони приняли австрийских попов, которые потом в Грубне никогда не переводились, топравославные священники уже ясно могли видеть, что их соседи не беспоповцы, и вот вклировых ведомостях стали уже называть их приемлющими австрийское священство. А тообстоятельство, что в первый раз грубенские раскольники называются так только в 1864 году,указывает на то, что окончательная победа австрийских попов над беглопоповствомотносится к началу 60-х годов.

В настоящее время в Грубне считается раскольников 1117 душ обоего пола. Ониразделяются на окружников и неокружников, при чем первых значительно большепоследних. Разделение это относится к 1873 году. Вот что сообщает нам об этом о. Георгий:«1873 год вредно отразился на грубенских старообрядцах. Произведение Ксеноса произвелосреди них волнения и смуты, а главное - деление на окружников и неокружпиков. Изпоследних самый ярый фанатик Максим Глебов, как человек состоятельный, устроив кирпич-ный заводь на свои средства, заготовил кирпича в громадном количестве и построил церковь

6 О Георгий Гербановский вполне подтверждает эту догадку. По его словам, грубенские старообрядцы «современи появления их на горизонте Бессарабии были и есть поповцы, а безпоповцев они страшно ненавидели итеперь ненавидят». Безпоповцами же они значились потому, что «в то время полиция совместно с благочиннымсильно проследовала всяких бегглых и самозваных попов у староверов, вследствии чего писавшие кдировыеведомости, не видя попов у грубенских раскольников и «обозвали последних безпоповцами».

Дом старообрядцев в Грубне. Фото, Андрей Бондаренко. Сайт: http://andy-babubudu.livejournal.com


64

для своих отщепенцев — неокружников. Теперь они имеют свою церковь и своего о.Галактиона, посвященного Кириллом Балтским по просьбе того же Глебова, во внимание ипризнательность за долговременное и аккуратное пасение Галактионом у Глебова не рогатогои всякого скота. Жалкое творение этот Галакион! Читать едва умеет, и то большей частью поскладам. О вере и не спрашивай».

Итак, с 1873 года грубенские старообрядцы, разбились на две партии: окружников инеокружников. Во главе первых стоить протоиерей Филипп, старик лет 70. Это — первыйгрубенский поп австрийской епархии. Он поставлен еще белокриницким митрополитомКирилломvii. А во главе последних стоит поп Галактион [лет около 50], подчиняющийсяКириллу Балтскому. Филипп священствует уже лет около 30, а Галактион только года четыре[до него у неокружников священствовал его отец Иван]. Филиппа можно назвать умным иначитанным, Галактиону же чужды эти достоинства. Вот почему даже неокружники суважением относятся к Филиппу, а не к своему попу Галактиону. Каждая партия имеет длясебя отдельную церковь. Церковь окружников очень хорошая, имеет внешний вид храма иколокола, повешенные несколько лет тому назад. Церковь неокружников имеет более видхорошего каменного дома; колоколов при ней нет. Уокружников уже несколько лет употребляются вцеркви книги единоверческой печати. Унеокружников этого пока нет, но, по мнениюГалактиона, со временем, и они могут принять такиекниги. Разделение грубенских старообрядцев на двепартии поддерживается только попами инекоторыми сторонниками их, так как большинствонарода не понимает различия между неокружникамии окружниками. Среди прихожан Филиппа естьмного неокружников по взглядам, а среди прихожанГалактиона, хотя и нет, кажется, окружников поубеждениям, однако есть много таких, которыеготовы признать своим попом Филиппа, не понимая,очевидно, того, что во взглядах они совершенно несходятся с грубенским протоиереем. Ясно, что, еслибы не поддерживали разделения Галактион инекоторые его заступники, все грубенские старо-обрядцы легко могли бы соединиться в одно воглаве с Филиппом, хотя в этом единстве были былюди с различными убеждениями.

В материальном отношении раскольникамживется в Грубне довольно порядочно, хотя надел (в 8 десятин) имеет только одна часть их.

Школы в Грубне нет. Но многие жители положительно стоят за школу. Поэтомунекоторые отдают своих детей в школу соседнего села Яноуцviii. Рассказывают, чтостарообрядцы думали было завести школу и в своем селении. Поэтому построили было домдля школы. Но потом партия противников школы восторжествовала и дом был отдан в наемжиду — торговцу, устроившему там лавочку. Значить, в Грубне довольно легко завестицерковно-приходскую школу, так как помещение для нее есть и так как не мало есть лиц,сочувствующих школе, во главе которых можно назвать и Филиппа7.

7 Так как население с. Грубна исключительно раскольническое, то открытие здесь церковно-приходской школывесьма затруднительно.

Белокриницкий митрополит Кирилл.


65

Касательно отношений грубенских старообрядцев к православной церкви можносообщить довольно благоприятные сведения. Летом 1890 года здесь уже были два едино-верца: один с семейством, а другой без семьи, которая оставалась еще в старообрядчестве.Последний ходил в православную церковь соседнего села, а первый вместе с семейством,оставивши старообрядческую церковь, не посещал и православной, потому что понепривычке соблазнялся богослужением православной церкви. Кроме этих единоверцев естьнемало лиц, хотя и остающихся еще в старообрядчестве, но вполне благоприятно настроен-ных к православной церкви. Да это и вполне понятно. Ведь здесь родина достоуважаемого о.Ермила Каменьщикова, бывшего некоторое время священником единоверческой церкви вКишиневе и священствующего в настоящее время в Москве, того о. Ермила, которого ум и

начитанность невольно обращали на себя внимание,который осмеливался поучать своих прихожан словомсвоего произведения. Здесь также родина и почтенногоП.В. Подлесного, сыновья которого находятся сейчаспри единоверческой церкви г. Кишиневаix. Пример о.Ермила и сыновей Прокопия Васильевича не мог неподействовать на их родственников и знакомых. И вотпонятно, почему многие из грубенских жителей безстеснений высказывают желание присоединиться кправославной церкви. У о. Ермила в Грубне есть роднойотец и брат Авдей Семеныч, а у Прокопия Васильевичанесколько братьев, которые вместе с другими своимиземляками легко могут оставить двери раскола.Настроение некоторых грубенцев таково, что вразговоре с ними приходишь в изумление. Неужели, всамом деле, не будешь приятно изумлен, когдауслышишь из уст простой женщины заявление оневажности обряда с добавлением, что в деревне многиерассуждают о незаконности их священства. А такоеименно заявление нам пришлось услышать от женыодного здравомыслящего старообрядца.

Что же в таком случае препятствует грубенцам вступить в лоно православной церкви?Протоиерей Филипп и неимение единоверческой церкви, — отвечают они же сами. Чтопротоиерей Филипп может быть серьезным препятствием к тому, это едва ли верно; но чтотаким препятствием может служить неимение единоверческой церкви, это несомненно.Последнее важно видеть уже из того, что один старообрядец, приняв православие на правахединоверия, не ходил ни в моленную старообрядцев, ни в православную церковь. Поэтомудля таких слабых, — а их большинство, — и необходимо учредить в Грубне единоверческуюцерковь. Можно с полною уверенностью утверждать, что если где, то именно в Грубненастоит необходимость в устройстве церкви. Конечно, хорошо, если церковь будет в Хотинеи Грубне8. Но если будет возможность основать ее в северной части Бессарабии лишь водном месте, то Грубно следует предпочесть Хотину. Ведь Грубно занимает более или менеецентральное положение в старообрядческих селениях самой северной части Бессарабии.Грубно отстоит от Хотина в 45 верстах, от Единец верстах в 35, от Секурян в 35, отБелоусовки верстах в 40. Хотине же отстоять от Единец, Секурян и Белоусовки верстах в

8 Слышно, что в Хотине уже строят церковь для будущих единоверцев, или, по крайней мере, готовы строить.Дай Бог. Но в таком случай тем более следует построить церковь в Грубне.


66

70—80. При такой дальности сношения единоверческого священника г. Хотина с старообряд-цами других солений будут неудобны, что будет влиять на медленность присоединения их кправославию. Кроме единоверческой церкви, в Грубне необходимо открыть церковно-приходскую школу, которая подготовила бы молодое поколение к скорейшему принятиюправославия. В возможности существования этой школы нельзя сомневаться в виду того, чтонекоторые старообрядцы отдают своих детей в школу соседнего села, и что желающие иметьшколу так много, что грубенцы построили было дом для школы.

В Единцах (Хотинского уезда) нам предстояло познакомиться с беспоповцами. Старик- наставник, лет 70, уже почти совсем слепой, приняв нас за старообрядца, быль оченьсловоохотлив и тотчас согласился показать свою моленную, когда мы высказали желаниеосмотреть ее. Бедный старик только часа через два догадался, что пред ним никониан.Показывая в моленной иконы и книги и перелистывая, между прочим, евангелие, старикпредложить нам приложиться к нему. Мы по привычке слагаем три перста и начинаемизображать на себе крестное знамение. И о ужас! Глаза старика раскрылись, лицо вытянулосьи побледнело. Он понял, что обманулся, и не с досадою, а с какою-то печалью сказал: «а каккрестишься?». Тут сразу же между нами выросла как будто стена. Мы чувствовали какую- тонеловкость, явившись невольным обманщиком старика, а последний с печалью ибеспокойством смотрел на невольного обманщика. Уже другие старообрядцы, только что

Старообрядческая церковь Святой Покровы в Грубно. Фото, Андрей Бондаренко.Сайт: http://andy-babubudu.livejournal.com


67

пришедшие в моленную, стали успокаивать его, говоря, что он никакой беды не сделает. Мыпринуждены были поскорее оставить моленную и любезно расстаться с стариком. <…>

Из Единец мы направились в Секуряны и Белоусовку [Хотинского уезда]. Белоусовка,заселенная не одними старообрядцами, а вместе и православными, подобно Грубну, естьстаринное поселение старообрядцев. В клировых ведомостях еще в 1836 году в первый разупоминается о раскольниках, которых в то время насчитывали 30 душ мужеского пола, а в1837 году 65 душ. То обстоятельство, что в течении года удвоилось количество душ,объясняется или тем, что в 1836 году было сделано неверное показание, или же притокомстарообрядцев из Подольской губернии, откуда, говорят, много старообрядцев пришло киздавна жившим в Белоусовке. Определить с точностью время поселения в Белоусовке этихпоследних трудно. Но несомненно, что они были там до 1836 года, так как в клировыхведомостях обыкновенно упоминалось о старообрядцах после нескольких лет существованияих на известном месте. Поэтому очень вероятно, если мы отнесем появление их Белоусовке,но крайней мере, к началу 30-х годов нынешнего столетия, темь более, что, по преданию,Белоусовка - такое же старинное население старообрядцев, как и Грубно.

Первые старообрядцы были здесь беглопоповцы и беспоповцы. В 1836 году вклировых ведомостях показано 27 душ поповцевx мужского пола и 3 беспоповца, в 1837 г. 55душ поповцев и 10 беспоповцев, а в 1845 г. поповцев 24 и безпоповцев 20. В следующее годывместе с поповцами показываются и беспоповцы приблизительно в равном числе. Только с1862 г. упоминаются раскольники вообще. В настоящее время все старообрядцы Белоусовки(183 души обоего пола) суть неокружники, прихожане грубенского Галактиона, кроме одногобеспоповца—федосеевцаxi. Что же это значит? Куда же делись беспоповцы? Очевидно, чтовсе они поглощены австрийщиной, которая укоренилась здесь, вероятно, с 60-х годов, почемус этого временя и исчезает в клировых ведомостях различение поповцев от беспоповцев.

Белоусовке австрийцы имеют свою моленную, в которой уставщиком состоит мужиклет 50, довольно начитанный, но имени Аарон. А священствует у них, как уже сказано,грубенский Галактион. Бедный Галактион! Даже Белоусовцы сознают его неподготов-ленность к священству; по словам Аарона, они в трудных для совести случаях обращаются кФилиппу, потому что «Галактион умеет лишь совершать службу». Этот малограмотныйпастырь изредка посещает Белоусовку для стрижки своих овечек. Явившись туда кпрестольному празднику, он ходить по домам своих прихожан с иконами и в полномоблачении. В виду того, что в Белоусовке между раскольниками поселены и православные,это хождение с иконами и в облачении совсем нежелательно. В материальном отношениибелоусовцам живется плоховато, так как лишь семей 10 имеют надел в 8 десятин, уостальных же есть лишь усадьбы, за которые они дают владельцу ежегодную плату.

До осени 1890 года в Белоусовки не было школы. Старообрядцы учились у своихграмотеев, но, как видно, не аккуратно. У Аарона, например зимою 1889-90 года училисьтолько двое. С осени 1890 года открыта там школа грамоты. Но можно опасаться, что эташкола принесет больше пользы расколу, чем православно. Мы имеем в виду взгляд о.архимандрита Московского Никольского единоверческого монастыря Павла, высказанныйпоследним на втором миссионерском съезде 1891 года. По мнению достопочтенного о.архимандрита, школы грамоты могут сделать старообрядцев лишь грамотными, чтонисколько не сблизить их с православием, а напротив сделает из них борцов раскола. Иначесмотрит о. архимандрит на церковно-приходскую школу, возникновение которой враскольнических поселениях он считает вполне желательным. Дело в том, что программацерковно-приходской школы, действительно, дает полную возможность законоучителюсообщить ученикам—старообрядцам истинное понятие о церкви, иерархии, таинствах и т. д.


68

и тем самым сделать их рассудительными старообрядцами, которые впоследствии,несомненно, будут сочувственно относиться к православной Церкви. Совсем иное делошкола грамоты. Она научает лишь грамоте. Старообрядчески мальчик, научившись читать,предается чтению в семье. Под влиянием семьи он будет читать лишь известные книги ипонимать их под известным углом зрения. И понятно, что из него выйдет ярыйраскольнический начетчик, которого труднее убедить отказаться от раскольническихзаблуждений, чем простого, неграмотного старообрядца.

В Секурянах числится раскольников 156 душ. Вклировых ведомостях в первый раз упоминается о нихв 1854 году, когда их насчитывали (5 душ обоего пола.По устным же рассказам, старообрядцы появилисьздесь немного ранее: лет 45 тому назад несколькосемейств прибыли сюда из Подолии и застали здесьвсего семья три. В настоящее время в Секурянах смесьсогласий; Здесь ость неокружники (Галактиона9),беспоповцы-федосеевцы (одних взглядов с единец-кими) и лужковцыxii. Последних здесь немного:человек 10-15. Моленной у них нет. Неокружников жеи федосеевцев здесь приблизительно поровну. У тех идругих есть моленные. Неокружники со временемвозьмут перевес над федосеевцами. Дело в том, чтобраки, заключаемые у последних, очень непрочны;браки же неокружников оказываются прочнее. Вотпочему даже жена федосеевского уставщика[Афиногена] говорила: «теперь наши стали венчаться уГалактиона, потому что наши браки непрочны».Понятно, что пастве Галактиона легко увеличиться насчет федосеевцев.

Учить своих детей в школах секурянскиестарообрядцы не желают. Земельного надела они неимеют и потому живут очень бедно. Миссия поотношению к ним должна поэтому состоять не впроповедовании только слова Божия, но и вматериальной помощи. <…>

Обозревая все раскольнические поселениясеверной части Бессарабии, мы видели, что преобладающие согласием являются тампоследователи австрийского священства и именно те из них, которые не принимаютокружного послания. Приемлющие последнее находятся только в Хотине и Грубне да и те, вбольшинстве случаев, не знают даже окружного послания и вполне разделяют взглядынеокружников. Беспоповцев же мы нашли только в Единцах и Секурянах. А в последних естьнесколько человек лужковского согласия. То обстоятельство, что преобладающие согласиемна севере Бессарабии являются не окружники, а противоокружники, довольно прискорбно,потому что ревнителям православия легче действовать на первых, как таких, которые поубеждениям гораздо ближе стоят к православию, чем противоокружники. Утешительнымобстоятельством может служить лишь то, что неокружники северной части Бессарабии неожесточены против православной церкви. А это очень важно для миссионеров, деятельность

9 Говорят, что семьи три стоят за Филиппа.

Старовер. Хотинский уезд, начало XX в.


69

которых при их усердии, несомненно, должна будет иметь достаточный успех, особенно в техстарообрядческих поселениях, где местные православные священники станут содействоватьделу миссии и где будут основаны церковно-приходские школы.

Комментарии и примечания к тексту.

i Маргаритов Сергей Дмитриевич (1861 - 1921) – богослов, известный историк церкви. Сын священникаРязанской губернии. По окончании курса Московской духовной академии в 1885 г. со степенью кандидата справом, при искании степени магистра, не держать нового устного экзамена, 11 ноября 1885 г. определенпреподавателем греческого языка в Кишиневскую духовную семинарию. 15 августа 1887 г. перемещен надолжность преподавателя истории и облечении русского раскола и обличительного богословия. С 26 января1886 г. преподавал в семинарии немецкий язык. С 6 февраля 1892 года состоял секретарем Правлениясеминарии. С 28 августа 1895 г. в должности Попечителя Одесского учебного округа. В 1902 г. назначенинспектором народных училищ Кишеневского уезда, а в 1910 г. Директором народных училищ Таврическойгубернии. К наиболее известным работам относятся: «Лютеранское учение в его историческом развитии прижизни Мартина Лютера» (2-е издание, Кишинев, 1898, магистерская диссертация), «История русскихмистических и рационалистических сект» (2-е издание, Симферополь, 1910), «Памятная книга Таврическойгубернии» (Симферополь, 1917).ii Клировая ведомость Документ о службе лиц духовного сословия. Этот документ назывался еще списки лицамдуховного ведомства, послужные списки духовенства и по закону считался актом, удостоверявшим состояниелиц духовного звания. Впервые они были введены 20 января 1769 под названием «Именных списков всем лицамдуховного звания православного исповедания». Форма клировых ведомостей была установлена в 1829 г., а в1876 г. была дополнена графой о собственных имущественных владениях духовного лица, а также егородителей и жены. Клировые ведомости состояли из трех частей: в первую часть вносили сведения о зданиицеркви, о церковном имуществе и доходах, о наличии школы и богадельни; во вторую часть включалисьпослужные списки причта. Она содержала: фамилию, имя, отчество, дату рождения (возраст указывался наосновании метрических свидетельств), семейное положение, степень родства, сословие, образование, местослужбы, должность, награды, владение землей и недвижимостью, нахождение под судом. Кроме того, в нихбыли внесены все дети членов причта, если даже они проживали отдельно от семьи. В третей части давалисьстатистические данные по приходу. Обычно велось два экземпляра клировых ведомостей, один из которыхоставался в приходе, а второй подавался в консисторию.iii Беглопоповцы — одна из групп старообрядческих толков, последователи которой для удовлетворения своихрелигиозных нужд принимали к себе беглых попов, т. е. священников, изменивших официальному православиюи перешедших в раскол. С середины XIX века беглопоповцами, в более узком смысле, стали назвать меньшуючасть старообрядцев, которые не признали законным принятие митрополита Амвросия Белокриницкого (1791 -1863), основавшего Белокриницкую иерархию и продолжали принимать беглых священников.iv Окружники - часть приверженцев Русской православной старообрядческой церкви, принявшая в «Окружноепослание», т.е. послание староорядческого проповедника Русской православной старообрядческойцеркви Илариона Кабанова (по другим источникам Егорова), опубликованное им в начале 1862 г.В этом послании высказывалось, что церковь древнегреческая и киевская писала и произносила имя Христа какИисус, а не Исус (как утверждают старообрядцы-беспоповцы), что московская церковь такое произношение непорицала, откуда и вывел заключение, что и им, поповцам, следующим московскому древлеправославию, имяИисус, которое пишет и произносит официальная церковь, не должно порицать, особенно не должно разуметьпод ним иного бога. Кабанов привел серьезные доказательства из Библии и других древних книг, чточетвероконечному кресту следует воздавать те же почести, что и восьмиконечному. Для того, чтобы убедитьепископов Русской православной старообрядческой церкви принять послание, Кабанов возложил всю вину захуления на имя Иисус и четвероконечный крест на беспоповцев. 24 февраля 1862 г. послание было подписанобольшей частью епископов, что привело к расколу внутри Русской православной старообрядческой церкви наистинных окружников, мнимоокружников и противоокружников.

Со стороны окружников в течение конца XIX — начала XX веков регулярно предпринималсь попыткиуврачевать неокружнический раскол, в связи с чем в целях церковной икономии «Окружное послание»неоднократно объявлялось «яко не бывшим» (при этом подчёркивалось, что послание вполне православно и несодержит ересей). Примирение значительной части неокружников с Московской архиепископией состоялосьв 1906 году. За годы Советской власти та часть неокружнической иерархии, которая оставалась в расколе сМосковской архиепископией, была физически истреблена: Пётр, последний епископ неокружников, умер в 1951году; Мартемьян, последний священник неокружников, умер не позднее 1970 года; оставшиеся после этого в


70

беспововском состоянии немногочисленные неокружники частью перешли под окормление Русскойправославной старообрядческой церкви, частью приняли единоверческое священство; лишь единичные старикипродолжают пребывать в беспоповском состоянии.v Шестоднев (Беседы на Шестоднев) — экзегетические произведения философско-богословского характера,объяснявшие основы мироздания с точки зрения христианского учения и состоявшие обыкновенно из шестиотдельных трактатов, по числу шести дней творения мира. По своей сути, Шестоднев представляет собойтолкование первых глав книги Бытия. Шестоднев обыкновенный содержит службы молитвенные на всегодичные праздники, а также на шесть дней недели.vi Патриарх Филарет (в миру Феодор Никитич Романов) (ок. 1554 - 1 1633) — церковный и политическийдеятель, просветитель; третий (фактически четвертый, считая Патриарха Московскиого и всеяРуси при Лжедмитрии I - Игнатия) Патриарх Московский и всея России (1619 —1633). Много внимания уделялпечатанию и исправлению богослужебных книг. Из Московской типографии, расширенной по указу ПатриархаФиларета, в период его предстоятельства вышло множество изданий, в том числе полный круг богослужебныхкниг. Книги рассылались в монастыри и храмы по цене, в которую обошлось их напечатание, без прибыли, а вСибирь — бесплатно.vii Кирилл (Тимофеев) – второй Белокриницкий митрополит. Был единолично рукоположен бывшим епископомБоснийско-Сараевским Амвросием (Поповичем) в 1847 г. С 1848 г. в сане митрополита возглавлял румынскуюБелокриницкую митрополию. Скончался в 1873 г.viii Ныне с. Ивановцы Кельменецкого района Черновицкой области.ix Его сын Варфоломей Подлесный служил настоятелем Единоверческой Св. Успенской церкви в Кишиневе.Скончался 6 марта 1931 г. в Кишиневе. Похоронен 9 марта 1931 г. на православном кладбище.x Поповцы — обобщённое название представителей старообрядческих согласий, имеющих священство.Поповцы признают необходимость священников при богослужениях и обрядах. В конце XVII — первойполовине XIX веков существовало в основном в виде беглопоповства. В 1846 году с присоединениемк беглопоповцам Босно-Сараевского митрополита Амвросия (Поповича) возникла Белокриницкая иерархия, внастоящее время Русская Православная Старообрядческая Церковь.xi Федосеевцы (федосиевцы) - религиозное направление в русском старообрядчестве. Возникло в конце XVII-начале XVIII столетий на северо-западе европейской части России среди старообрядцев-крестьян и посадских(та часть, которой город прирастал, где находилось торжище и ремесленные слободы). Основателем первойобщины федосеевцев был бывший дьякон деревни Крестецкий Ям, близ Новгорода, Феодосий Васильев(1661—1711) из рода бояр Урусовых. С самого своего выделения федосеевцы отличались непримиримостью кгосударству и строгим аскетизмом. Они отрицали моление за царя на имя и еретический, а так же не ведомыйправославной вере «безсвященнословный брак», так как считали, что наступило Царство Антихриста ипродолжение рода человеческого преступно. У федосеевцев сохранен строгий запрет на совместную молитву итрапезу с иноверными.xii Лужковцы, это толк беглопоповцев, возникший в 1822 г. в стародубском посаде Лужки (отсюда и название)Черниговской губернии, после того как 26 марта 1822 г. правительство Александра I наконец разрешилостарообрядцам иметь у себя беглых от господствующей церкви попов, но при условии, чтобы в приходах велисьметрики. В то время как большинство поповцев приняли этот указ, лужковцы отказались его исполнять. Онипризнавали истинным только тайное священство и уклонялись от ведения метрических книг. Также онивосстали против приношения на проскомидии просфоры за Царя. При создании белокриницкой иерархии,лужковцы не признали власть митр. Амвросия и по-прежнему продолжали принимать священство отновообрядцев. Лужковцы оставались совершенно без попов, пока к ним не перешел отпавший отбелокриницкой иерархии священник Павел тульский (таким образом. будучи формально беглопоповцами с 1822по 1850? года фактически попа не имели). Крещение детей и отпевание покойников лужковцы совершают сами,венчаются же в православной церкви.


71

Кучерявий О.П.

ІСТОРІЯ СЕЛА ГВІЗДІВЦІ: З СТАРОДОВНІХ ЧАСІВ ДО 1812 р.

Гвіздівці розташовані у мальовничій місцині на березі річки Вілія у Прут-дністровському міжріччі за 9 км. на південний захід від райцентру Сокиряни, на україно-молдовському кордоні. Сусідні населені пункти Сокиряни, Коболчин, Сербичани,Романківці і молдовське село Клокушна. Село входить до складу Чернівецької області.Відстань до міста Чернівці: 130 км.

Населення села - 1732 чоловіка (на 2000 р.), у 1970-і роки - бл. 2,6 тис. чоловік.Колись на всій цій території було розташоване Сарматське море, яке утворилося

внаслідок з'єднання двох морських басейнів - Прикарпатського і Причорноморського. 15-20 мільйонів років тому воно вкривало великі простори - від Кременецького кряжу іКарпат до сучасного Аральського моря. Це море було внутріконтинентальноюнеглибокою і теплою водоймою. Відступало море повільно, кілька мільйонів років, і напочатку антропогенового періоду набрало обрисів сучасних Чорного, Азовського іКаспійського морів. До речі, найвірогідніше, що значна частина території сучасного селаГвіздівці була островом серед цього моря, адже село знаходиться на вишині.

З відходом Сарматського моря поступово утворювались долини і русла рік, щонині впадають у Чорне і Азовське моря. Саме так утворився Дністер, який і нині тече тієюдолиною, яку він розробляв понад мільйон років.

Але у далекому минулому ріка несла свої води дуже широкою долиною з низькимипологими берегами і береги були набагато ближче до меж сучасного села. Ця долина, яквважають учені, утворилась на місці давнього розлому, що стався в кристалічномуфундаменті і в осадочних утвореннях палеозойської ери. В гомінценовій епосі, якарозпочалась близько 1 мільйона років тому, Дністер був повноводним, а швидкість йоготечії була значно вищою, ніж тепер. Це було пов'язано головним чином з тим, що кліматтоді був теплим і вологим. У той час більшу частину території сучасної України вкривалигусті субтропічні ліси. Буйна рослинність добре акумулювала дощові води, які цілорічночисленними бурхливими потоками вливались у Дністер, Дніпро та інші великі ріки.

Йшли тисячоліття. Дністер все глибше врізувався в товщі лесових відкладів, апотім у тверді породи, що утворились протягом прадавніх геологічних періодів. УСередньому Подністров'ї поступово формувалась вузька, глибока, каньйоноподібнадолина і береги річки все далі відходили від меж території сучасного села.

Первісна людина на берегах Дністра та його приток з’явилася у ранньомукам’яному віці - близько 300 тис. років.

Кам’яний вік ділять на три періоди: палеоліт, мезоліт і неоліт. Найдавніші стоянкилюдей прадавнього палеоліту відомі як раз у басейнах середнього Дністра і Пруту. Під часчергового наступу Великого зледеніння гігантські - двокілометрової висоти льодові язикидоповзли до лінії сучасних міст Шепетівки і Дніпропетровська, а Поділля і Причорномор'яперетворились у тундру і лісотундру. Місцевість, де розташоване село найвірогіднішебула на межі тундри і лісотундри. Невеликі групи людей жили у печерах та під скальними


72

навісами, які пристосовували під житло. Таким чином, прямо там – де на цей час село, тінайдавніші люди навряд чи жили1.

В середньому палеоліті (від 100 тис. до 40 тис. років тому) у захищенихприродними об’єктами місцях з’явилися відкриті стоянки, що використовувалисятривалий час. На цих стоянках з кісток і шкір великих тварин будувалися великі наземніжитла. Людина навчилася здобувати вогонь і використовувати його для захисту від негодиі звірів, для обробки їжі. Головним джерелом існування, виходячи з кісток тварин, якізбереглися на стоянках, було полювання на диких коней, мамонтів, вовняного носорога,північного і гігантського оленів, печерних хижаків: ведмедя, гієну, лева, тощо. От такітварини жили в той час на гвіздівецькій землі і навколо. Їстівний раціон людейдоповнювали корені і плоди рослин, молюски, а пізніше можливо і риба. Саме такістоянки і рештки житла були знайдені зовсім неподалік від Гвіздівців - біля колишньогосела Молодове Сокирянського району (нині затоплено водосховищем).

До кінця палеоліту (40 тис. – 10 тис. років тому) остаточно встановився фізичнийтип сучасної людини. З’єднані більш тісними взаємними трудовими і побутовимиінтересами прадавні колективи, починаючи ще з середнього палеоліту, перетворювалися укровнородинні материнські громади. У межах природно обмежених територій починаютьвстановлюватися постійні контакти між родовими громадами.

Відступ льодовика на рубежі давнього кам’яного віку (палеоліту) і середньогокам’яного віку (мезоліту), встановлення теплого і вологого клімату в Дністровсько-Карпатських землях призвели до уходу багатьох видів великих холодолюбивих тварин напівніч. Мезолітична людина навчилася виготовляти кістяні і дерев’яні знаряддя з лезами,що складалися з дрібних і гострих кременевих пластин. Лук і стріли зробили доступниміндивідуальне полювання на дрібних і середніх звірів та птахів.

В епоху нового кам’яного віку (неоліту), що охоплювала період з VI до IV тис.років до н.е., проходила, так звана, «неолітична революція» – перехід відпривласнювального до виробничого господарства. Люди почали привчати тварин,виробляли навики вирощування рослин. Вони почали більш майстерно обробляти камені,кістки. З’явився посуд з опаленої глини2.

Подністров'я було досить густо заселене в часи трипільської культури і культуришнурової кераміки3 (4-5 тис. років до н.е.). Археологічними розкопками виявленопоселення трипільської культури і біля Гвіздівців - в урочищі Гнила Річка4. Напевно, щоце поселення, як і більшість інших трипільських поселень, складалося з великихглинобитних наземних будинків, розміром до 250 кв. метрів, в яких жили великосімейні

Трипільські археологічні знахідки в Бессарабії.


73

громади з декількох парних сімей, для яких були призначені відгороджені у серединібудинку приміщення з печами і вогнищами5.

Приблизно у 4000 pоці до н.е. у Європі настав кінець льодовикового періоду.Трипільська культура досягла досить високого розвитку, який відносно стабільно

тривав протягом двох тисячоліть. Але десь ближче до кінця ІІІ-го тис. до н.е.Дністровсько-Карпатські землі були охоплені загальноєвропейською міграцією населення,яка була пов’язана з розвитком тваринництва, кліматичними змінами, тощо. Приблизно всередині ІІ-го тис. до н.е. ці безперервні міграції скотарських племен призвели дозанепаду попереднього високого культурного рівня населення. По території місцевостіпослідовно переміщувалися скотарські племена різних культурно-історичнихсуспільностей (ямної, катакомбної, зрубної). Ці назви суспільностей походять відвідповідного способу поховань, які вони використовували. Мігруючи, ці суспільностівходили в контакти з місцевими землеробсько-скотарськими племенами комарівськоїкультури (поселення біля с. Комарів Кельменецького району Чернівецької області), таінших культур Дністрівсько-Прутського міжріччя. Через змішування в цій частиніміжріччя виникає нова землеробсько-скотарська етнокультурна суспільність, яку вченіназвали Ноуа. Для цієї культури є характерним широке застосування бронзи, з якої робилисокири, тесла, долота, серпи, ножі, посуд, зброю, прикраси. Стали більш досконалимивироби з каменю.

З ХІ ст. до н.е. на всій території Південно-Східної Європи формуються фракійськіплемена. Культура фракійців змінила попередні культури, але при цьому запозичила де

Більшість решток поселень трипільської культури на Сокирянщині виявлено в місцевостях,що знаходяться у безпосередній близькості до Дністра. Кременева індустрія: 1—7 — Ломачинці

— Вишнева ІІ; 8—15 — Михалків—Гришивський Яр; 16 — Непоротове.


74

яки їх традиції. В І-му тис. до н.е. населення переходить від бронзи до використаннязаліза, що дало істотний розвиток землеробству, отже з’явилась можливість розчисткизначних лісових площ під посіви. Давні фракійці жили в основному в неукріпленихпоселеннях в глинобитних будинках, площею до 70-80 кв. м., займалися землеробством,скотарством. З VI-V ст.ст. до н.е. у фракійців з’являються великі дерев’яно-земляніукріплення, поряд з якими розташовувалися відносно великі селища. Причиною булосусідство з войовничими кочовими скіфськими і кіммерійськими племенами, якірозташувалися нижче по Дністру і в основному – на схід від нього і постійно здійснювалинабіги. Північно-фракійські племена цього періоду (з V-го ст. до н.е.) називають гетами ідаками, які є прямими нащадками давніх фракійців.

700 pоків до н.е. розпочалися скіфсько - кіммерійські війни, ячкі також зачипалитериторію нашого краю. Війни завершилися перемогою скіфів. Частина кіммерійцівзмішалися з населенням Криму - сіндами. Інша була остаточно добита скіфами на р.Дністер.

У ІІІ-му ст. до н.е. в ці землі вторглися войовничі кельтські і германські племенабастарнов. Гетські городища і відкриті поселення були розгромлені, в цій місцевостіпоступово склалася, так звана лукашівська культура, яка була наслідком змішуваннязалишків гетів і прибульців, але вона залишилася, так би мовити, більш гетською, ніжновою. У І-му ст. до н.е. виникли одна за одною дві гето-дакські держави – державаБуребісти (аж до Чорного моря), а наприкінці І-го ст. до н.е. – держава Децебала.

Але, місцевість, де сьогодні розташовані Гвіздівці, була десь на краю, або навітьпоза краєм цих держав. На цій території і навколо вільно жили бастарни, сармати,фракійскі племена гетів, костобоків, карпів. Зрозуміло, що безпосередньо в районірозташування сучасних Гвіздівців жили не всівони відразу, але хто саме жив – не відомо.

У 89-му році гетський вождь Децебалжорстокими нападами навіть римськогоімператора Домициана змусив укласти з нимганебний мир і сплачувати данину. Спробанаступного імператора Юліана в 94 роцізвільнитися від цієї ганьби завершиласьневдачею, і Рим, перед яким схилявся увесьсвіт, продовжував сплачувати гетам данинупротягом 12 років. Але римський імператорТраян (98 - 117 р.) вирішив покласти цьому крайі в 105 р., особисто командуючи 60-тисячнимдобірним військом, перейшов Дунай, взявукріплену столицю гетов Сармигетузы,розтрощив могутність Децебала, зайняв всюкраїну гетов і обернув її у римську провінціюпід назвою Дакія.

Негайно по вступу в Дакію, Траянповелів римському сенату вислати із всіх частинімперії колоністів для заселення завойованоїкраїни. Між цими колоністами він розподіливвільні землі Дакії, захистивши країну фортецями з римськими гарнізонами. Одна з нихперебувала в нашій місцевості - Бричіа (нині Бричани). Траян також огородив Дакіювалами, сліди яких видно й тепер. Зокрема, залишки Троянова вала зберіглися поряд зселом Грубна6.

Але Дністровсько-Карпатьскі землі не підкорялися римській владі. Місцевіплемена у ІІІ-му ст. н.е. утворили могутній союз племен карпів (він і дав назву горам), які

Дакські воїни.


75

постійно здійснювали набіги на Дакію і більш південну римську провінцію Ніжню Мезію.Але ні якої державності у цього союзу не виникло, хоча в 70-х роках ІІІ-го ст. вони такизмусили римлян залишити Дакію. Тоді вже серед цих племен були і германські племенаготів і сполів. Готи згодом підкорили і карпів, і сарматів і інші племена7. Споли де якийчас жили в Подністров'ї, а згодом вони, а за ними і готи пішли до низу Дунаю8.

Тобто, до того часу на цій території проживали племена, які не мали ні якоговідношення до слов’ян. Але наприкінці ІІІ-го – на початку ІV-го ст.ст. н.е. склався новий,ще більш могутній союз племен, який згуртував племена фракійців, сарматів, готів іслов’ян. Саме цей союз племен став основою для створення черняхівської культури9.

Рештки двох ранньослов'янських поселень черняхівської культури були знайдені ів Гвіздівцях. Зокрема, одне - в центрі села, на правому березі річки Вілії, а друге - вурочищі «Студена Криниця»10. Вони відносяться до періоду ІІІ-ІV-го сторіч н.е.

Для черняхівської культури характерно істотне підвищення рівня господарювання.У орному землеробстві застосовувалися нові польові культури, більш досконалі рала зполозом, серпи і коси, ручні млини, коні і воли – як тяглова сила. Більш складною ідосконалою стала ремісницька техніка. В поселеннях у великих будинках (65-120 кв. м.)жили великі патріархальні сім’ї. Але поступово збільшувалася кількість і малих сімей. Врештках поселень знаходили ключі і замки.

Взагалі-те, період 400 – 700 р.р. н.е. - третій етап розвитку слов'ян. Відбулосярозселення слов'ян і остаточний розподіл мови на окремі слов'янські мови. Зіспільнослов'янської мови - основи виділилися східнослов'янська, південнослов’янська йзахіднослов'янська групи мов (набагато пізніше – після монголо-татарського нашестя усередині східнослов'янської групи склалися російська, українська і білоруська мови; уусередині південнослов’янської групи- болгарська, сербохорватська, словенська імакедонська; західнослов'янська розділилася на польську, кашубську, чеську, словацьку,верхньо- і нижньолужицьку).

Але в кінці ІV-го ст. відбулося нашестя кочових племен гунів з Центральної Азії імайже всі черняхівські поселення були знищені або залишені. Дністровсько-Прутськеміжріччя майже повністю знелюдніло11. Напевне, що саме така доля спіткала і найдавнішіслов’янські гвіздівецькі поселення.

Зразки кераміки слов'ян Молдавії VIII – IX ст.


76

Гуни пройшли і з кінця V-го та з початку VІ-го ст.ст. ці землі стали масовоосвоюватися слов’янами, яки досить неспішно рухалися на південь по долинах Серету,Пруту і Дністра. В VІ-VІІ ст.ст. слов’яни заселили більшу частину міжріччя Прута іДністра. За повідомленням готського історика VІ-го ст. Йордана, в цій місцевості жилослов’янське плем’я склавини. Він пише, що «заміст міст у них ліси та болота». Він такожповідомляє, що за Дністром і до впадіння Дніпра у Чорне море жили анти12. Але історичнідослідження встановили, що кордон між склавинами і антами проходив по Пруту.Відповідно, місцевість села входила як раз до ареалу проживання західних антів. Але,разом з антами тут оселилися і деякі склавини13.

От як описував слов’ян у 550 році Прокопій Кесарійський: «Ці племена - слов'яни йанти, не управляються однією людиною, але іздревлє живуть у народовладді, а тому в нихщастя й нещастя в житті вважається справою загальною, так само й у всім іншому, можнасказати, в обох цих вищезгаданих варварських племен все життя й узаконення однакові.Вони вважають, що один тільки бог - творець блискавок, є владикою над всім, і йомуприносять у жертву биків. Долі вони не знають і взагалі не визнають, що вона стосовнолюдей має якусь силу, і коли ним от-от загрожує смерть, охопленим хворобою або навійні, то вони дають обіцянку, якщо врятуються, негайно ж принесуть богові жертву засвою душу, і, уникши смерті, вони приносять у жертву те, що обіцяли й думають, щопорятунок ними куплене ціною цієї жертви. Вони почитають і ріки, і німф, і всяких іншихдемонів, приносять їм жертви й за допомогою цих жертв роблять і гадання. Живуть вони вжалюгідних хатинах на великій відстані друг від друга, і всі вони, по більшій частині,міняють місця проживання. Вступаючи в битву, більшість із них іде на ворогів із щитамий дротиками в руках, панцирів же вони ніколи не надягають, інші ж не носять ні сорочок,ні плащів, а одні тільки штани, і в такому виді йдуть на бій з ворогами. У тих і других тасама мова, досить варварський, по зовнішньому вигляді вони не відрізняються друг віддруга, вони дуже високого зросту й величезної сили, колір шкіри й волосся в них не дужебілий або золотавий і не зовсім чорний, але все-таки вони темно-червоні»

Приблизно аналогічний опис слов’ян у тому ж 550 році зробив Маврикій абоПсевдо-Маврикій («Стратегікон»): «Племена слов'ян і антів подібні по своєму способіжиття, по своїх вдачах, по своїй любові до волі, їх жодним чином не можна схилити дорабства або підпорядкування у своїй країні. Вони численні, витривалі, легко переносятьжар, холод, дощ, наготу, недолік у їжі. До іноземців, що прибувають до них, вониставляться ласкаво й, роблячи їм знаки своєї уваги, (при переході їх) з одного місця вінше, охороняють їх у випадку потреби... Тих, що перебувають у них у полоні, нетримають у рабстві, як інші племена, протягом необмеженого часу, але, обмежують строкрабства певним часом, пропонують їм на вибір: чи бажають вони за визначений викупвернутися до дому або залишитися там (де вони перебувають) на положенні вільних ідрузів? У них велика кількість різноманітної худоби й плодів земних, лежачих у купах,особливо проса й пшениці. Скромність їхніх жінок перевищує всяку людську природу.Більшість їх вважають смерть свого чоловіка своєю смертю й добровільно удушують себе,не вважаючи перебування у вдівстві за життя. Вони селяться в лісах у малопроходимихрік, боліт, озер, улаштовуючи у своїх житлах багато виходів для убезпечення від небезпек,що трапляються з ними. Необхідні для них речі вони заривають у схованках, нічим зайвимвідкрито не володіють і ведуть життя бродяче. Боротися зі своїми ворогами вони люблятьу місцях, що поростили густим лісом, у тіснинах, на обривах; з вигодою для себекористуються (засідками) раптовими атаками, хитрощами, удень і вночі, винаходячибагато способів. Досвідчені вони також у переправі через ріки, перевершуючи щодо цьоговсіх людей... Кожен озброєйний двома невеликими списами, деякі мають також щити -міцні, але важконосимі. Вони користуються також дерев'яними луками й невеликимистрілами, намоченими спеціальною отрутою, сильнодіючою, якщо поранений не приймераніше протиотрути або не скористається іншими допоміжними засобами, відомими


77

досвідченим лікарям, або негайно не відріже навкруги місце поранення, щоб отрута непоширилася на інші частини тіла... Не маючи над собою глави й ворогуючи один з одним,вони не визнають військового ладу, не здатні боротися в правильній битві, з’явитися навідкритих і рівних місцях. Якщо й трапилося, що вони наважилися йти на бій, то вони підчас його з лементом злегка просуваються вперед всі разом, і якщо супротивники невитримають їхнього лементу й здригнуться, то вони сильно наступають, у протилежномувипадку - тікають, не поспішаючи помірятися із силами ворога в рукопашній сутичці.Маючи більшу допомогу в лісах, вони направляються до них, тому що серед тіснин вонивміють відмінно боротися. Часто здобич, який вони несуть, кидають (нібито) під впливомпереляку й біжать у ліси, а потім, коли наступаючі кидаються на здобич, вони легкопіднімаються й наносять ворогам шкоду, все це вони майстри робити різноманітнимиспособами з метою заманювання супротивника».

Багато поселень слов’ян знаходилось в місцевості, наближеній до сучасного села уVIII-X ст. Але, це вже напевне були тиверці14. Вірогідно, що одне з таких поселеньзнаходилося на території Високого лісу, неподалік від сучасного залізничного переїздучерез дорогу Гвіздівці – Сокиряни. Саме там під час будівництва дороги були знайденірештки цегляних будівель. На жаль, наших будівельників і сучасну владу не дужецікавить історія і вони ні яким чином не відреагували на цю знахідку, яка лише заважала ббудівництву дороги.

Тиверці були незалежні від Києва і вдавалися до активного спротиву спробамкиївських князів підкорити їх собі. По сказанню літопису Нестора, Олег, скоривши Київ,мав в 884 році «рать» зі слов'янським населенням Бессарабії, відомим під ім'ям тиверців іуглічів. Чим завершилася ця «рать», - у літопису не згадується, і напевне слід вважати, щоОлег залишив незавершеною справу приєднання до Русі цих слов'янських племенвнаслідок появи нових кочівників - угорців або мадьярів, - народу фінсько-угорськогопоходження, що займав землі між Доном і Дністром і що перебували в залежності відхозарів. Головний стан угорців знаходився між Доном і Дніпром - у так званій Лебедії (заКостянтином Багрянородним), поки їх не витиснули звідти печеніги. Поступаючисьостаннім у чисельності й силі, угорці перейшли до Бессарабії й сучасної Румунії, а згодомпоширилися й далі. Залучені візантійським імператором Левом у війну з Болгарією, угорціжорстоко спустошили її, розбивши болгарського царя Сімєона. Але останній незабаром,разом з греками і печенегами, спустошив зайняту угорцями країну. Уцілілі угорці

Сільськогосподарські знаряддя слов'ян – рало.


78

перекочували близько 892 року в среднедунайскую рівнину, де залишаються й дотепер.Заслонивши собою слов'янські племена від безпосереднього тиску франків і германців,угорці, безсумнівно, зробили слов'янським народностям чималу послугу.

У «Повісті врем’яних літ» говориться, що князь Олег десь до 885 р. підкорив собіполян, древлян, сіверян і радимичів, а «с уличи и тиверцы имяше рать». Щоправда, Олегувдалося заставити тіверців формально визнати верховну владу Києва. Це визнання, судячиз усього, обмежувалося військовим союзом, а може ще і сплатою данини. Відомо, що у907-му році тиверці вже брали участь у поході на Царград, але як відносно самостійнавійськова одиниця. Але десь до початку 940-го року землі тиверців і вони самі такиувійшли до складу Київської Русі (аж по Дунай). У 944-му році, згідно з літописом,тиверці йшли в похід на Царград вже як складова частина війська київського князя.

Починаючи з кінця ІХ ст. в межиріччя знову хлинули хвилі кочівників. Першими,як вже було зазначено, пройшли угорці. Наступною хвилею були печеніги. Спочатку вонинапали на більш південні території – ближче до Дунаю, але десь до першої половини ХІ-го сторіччя вони напали вже і на північну частину межиріччя15, тобто як раз на територію,до якої входять сучасні Гвіздівці. Печеніги знищували все на своєму шляху.

Та у 967 році князь Святослав вільно проходить через бессарабські землі ізавойовує болгарське царство, залишившись жити там у Переяславце на Дунаї.Витиснутий потім Іоанном Цимисхием, він залишився зимувати в Белобережьи поручКилийского устя Дунаю. В 983 році, при Ярославі Мудрому, по цьому ж шляху пішовновий похід русічів на Царьград. В 1116 році Володимир Мономах послав свого воєводуІвана Войтишича, що «посаджав посадників по містах дунайських». Але незабаром (з ХІ-го ст.) половці, близькі до печенігів кочівники, повністю заступають київським князямдорогу до Дунаю. Улуси половців простиралися по всій Бессарабії, прикарпатській Русі,Молдавії й Валахії, і проникали навіть за Дунай.

Внаслідок набігів кочівників більшість слов’янських міст в Х ст. припинила своєіснування. Але життя в регіоні не припинялося. Русичі, що жили по Дністру (нащадкиуличів і тиверців) пішли в ліси кодрової зони Молдови і Хотинської лісової зони16.Залишки окраїнних руських міст, відірвані від Русі половцями, ще довго підтримували знею зв'язок за допомогою білих хорватів, які ще за часів Олега ходили з ним на Царьград іза часів Володимира Мономаха увійшли до складу Русі. Саме білі хорвати є їзначальнимипредками сучасного населення слов’янського населення Північної Бессарабії, тобтонашими предками.

Починаючи з Х ст. в нашій місцевості започатковується Попрутська оборона лініяКиївської Русі, котра була повністю сформована галицькими князями в середині ХІІ-гост.17

Ослаблення і розпад Давньоруськоїдержави призвів до того, що подністров-ськатериторія Північної Бессарабії з 1199 рокуувійшла у сферу впливу Галицько-Волинського князівства. Перед тим входиладо складу Теребовлянського і Галицькогокнязівств. У ХІІ-ХІІІ ст. територія ниніш-нього села перебувала майже на самомукордоні Галицько-Волинського князівства.Кордон проходив у хутора Галиця. Зокрематам знаходилося легендарне місто Кучелмін(Кучелємін). Але, чи входила територія, якуна цей час займає село Гвіздівці, до складуГалицько-Волинського князівства – невідомо, як не відомо і те, чи взагалі існувало

Перстень XI - XIII ст., знайдений на березіДністра у с. Волошкове, срібло, гравирування,

2009 р.


79

саме в ті часи поселення на місці Гвіздівців. В будь якому разі, Галицько-Волинськекнязівство не мало можливості встановити повний контроль на цій території. Наспустошених після нашесть кочівників землях проживали залишки давньогослов’янського населення, які поповнювалися за рахунок галицьких жителів, які тікали зсвої земель внаслідок жорстокої політичної боротьби і феодального гніту у князівстві - такзваних «вигонців». Сюди ж тікали від княжого гніву представники опальних галицькихбоярських родів зі своїми слугами та біглі селяни – смерди. Дуже часто, що такі "немісцеві", утворювали окремі поселення. Сюди також стали проникати окремі групиволохів, які з ІХ-го ст. почали формуватися, як окрема етнокультурна група, внаслідоктісних контактів романізованої частини карпатського населення і слов’ян. Мова волохів,що відносилася до романської групи, відрізнялася значним слов’янським запозиченням уфонетиці і в основному словарному запасі. З розповсюдженням православ'я волохи почаликористуватися слов’янською писемністю, адже своєї вони не мали.

В 1223 році в Бессарабії вперше з'явилися татари. В 1226 році вони напали наполовців і страшно спустошили край. А вже у 1241 році через північно-бессарабські землідо Центральної Європи пройшло півмільйонне монгольське військо хана Батия. Булизруйновані великі і малі поселення, багато людей було знищена або угнано у полон18.Батий так розорив ці землі, що мешканці, які залишилися в живих, шукали притулку унеприступних скальних ущелинах і лісових хащах. Галицько-Волинське князівствопідпало під владу Золотої Орди. Але в подальшому монголи всі свої військові походиздійснювали мінуючи східне Прикарпаття, в тому числі Північну Бессарабію, на яку ігалицьке князівство майже остаточно втратило вплив.

Половці, що прийняли татарське підданство й частково злилися з татарами, легшеперенесли цю навалу й залишилися в південно-руських степах в період татарськогопанування. Татари-комани дозволили вести в краї торгівлю грецьким і генуэзским купцям.

Битва армії Батия з угорцями на річці Шайо в 1241 р. Мініатюра XIII століття.


80

Останні, оселившись в XII столітті на берегах Чорного моря, поширили свої колоніївсюди, де стали очікувати для себе торговельних вигід. По Дунаю й Дністру дотепер виднізалишки їхніх укріплень, зокрема - стіни, вежі й бійниці Хотинського замку. Слов’янськенаселення шукало притулок від татар-команів у печерах скелястих берегів Дністра і йогоприпливів, про що свідчать збережені відтоді печерні храми, зокрема таких – якНепоротівський, Комарівський (Кельменецький район)19.

На території Північної Бессарабії знову ж такі в основному мешкало слов’янськенаселення, яке суттєво перевищувало волоське. У середній частині сучасної Молдови впоселеннях серед місцевого населення проживали і ординці, які володіли землями,збирали данину. Збирали вони її і на землях північного Подністров'я. Слід зазначити, щопісля завершення нашестя монголо-татари встановили стабільну політичну і економічнуситуацію на підконтрольних землях, сприяли відновленню місцевим населеннямгосподарства, збільшенню його заможності та навіть переселенню на ці землі різно-етнічних поселенців з Південного Причорномор’я - як слов’ян, так і інших народів.Безумовно, що метою була не турбота про благополуччя населення, а про можливістьстабільного отримання данини і податків. Все ж таки, досить швидко розвивалисяземлеробство, ремісництво, розросталися поселення і міста.

В XIV столітті Золота Орда занепала. У середині 1340-х років угорці розгромилизолотоординське військо. Землі в басейні ріки Молдови виявилися під владою угорськихкоролів. Угорці управляли цією територією за допомогою своїх намісників. Найпершим зних був Драгош Воде, воєвода з Марамуреша, з ім'ям якого традиція зв'язує виникненнямолдавської держави. Він правил два роки з 1351 по 1353 і був маркграфом, васаломугорського короля. За його наказом Драгош відправився з військом у межиріччя Пруту йДністра, у 1345 році розбив монголів і вигнав їх за Дністер, включивши землі сучасноїБессарабії до складу марки20. Слідом за Драгошем прийшов до влади його син Сас (1354-1358), а потім його онук Балк, що правив менше року.

В 1359 році в князівство з гір Трансільванії прибув волоський воєвода Богдан I, щопосварився з угорським королем Лайошем I. Він змістив із престолу Балка й піднявповстання проти угорців. Протягом його правління відбувалася політична боротьба занезалежність із королівством Угорщина. При цьому він поступово заволодів територієювід гір до Пруту. Ця боротьба завершилася в 1365 роцівизнанням угорським королем незалежностіМолдавського князівства. Столицею князівства сталомісто Байя21 .

Але населення у міжріччі Пруту і Дністра було невеликим. Величезні території стояли пустими. Також невідомо, чи існували тоді Гвіздівці.

Користуючись послабленням ординської влади,зокрема після перемог московсько-литовських військнад монголо-татарами у Синіх Вод в 1362 р. і післяКуліковської битви у 1380-му році молдовські воєводи,яких с часом стали прозивати Господарями, Ласко(1365-1374) і Петро І Мушат (1374-1391) все далірозповсюджували владу князівства на територіюсхідного Прикарпаття.

Та лише при Петрі Мушаті Молдавськекнязівство сильнішає й активно включається вміжнародні відносини Південно-Східної Європи. ПетроМушат прийняв титул «Petrus Waiwoda dei gratia duxTerre Moldavie» (Петрус Воєвода, милістю божоюгосподар Землі Молдавської). У цей же час в 1386 році син Дмитра Донського Василь

Петро І Мушат.


81

після трьох років, проведених в якості заручника у Золотій Орді ховається вМолдавському князівстві. Руський літопис повідомляє: «Того же году княз Василей,великого князя сын Дмитриеев прибеже из Орды в Подольскую землю в великие волохы кПетру Воеводе…» До Петра Мушата приїхала делегація від Дмитра Донського, щоознамену-вало перший офіційний русько-молдавський контакт22.

В 1387 році Молдавське князівство визнало сюзеренітет польського короляВладислава II Ягелло, чим Петро включив державу в систему польсько-литовськихсоюзів. При ньому області біля колишніх галицько-волинських фортець і самі фортеціХотин, Цецина й Хмелев увійшли до складу Молдавського князівства. За договором зПольщею вдалося одержати Покуття - як заставу за 3000 срібних рублів. Також приПетрові Буковина згадується як складова частина Молдавського князівства. В 1385 роцістолицею князівства стало місто Сучава23.

У 1392 році Господар Роман І-й (1391-1394) вженазиває себе Господарем землі Молдовської від гір доморя. Напевне, що приблизно тоді ж територія напівнічний захід до Хотина теж попала під владукнязівства.

Відомо, що війська молдаван брали участь набоці литовців у битві на річці Ворскла в 1399 році міжоб’єднаними русько-литовськими військами і татаро-монголами. У цій битві нібито загинув ГосподарСтефан. Після нього до влади прийшов Юга Безногий,котрий управляв країною всього шість місяців. Він бувскинутий у результаті волоської інтервенції МірчиСтарого, який допоміг у 1400 році зайняти престолОлександрові Доброму (Алєксандру чєл Бун).

З утворенням Молдавської держави в XIV-мустолітті виникла необхідність у відповідномуадміністративному апараті. У цей період, при існуванніобщинного самоврядування, первинними адміністрати-вними одиницями держави стають села. На чолі вільнихсіл стояли жудіти, князі або ватамани, відповідальніперед Господарем. У селах існували «ради старших і

добрих людей». Залежні села управлялися представниками їхніх власників. З кінця XIVстоліття Господарь став призначати пиркалабів (намісників), що сиділи у фортецях, атакож керуючих округами.

З кінця XIV - початку XV століть країна була розділена на 2 великіадміністративно-територіальні одиниці - Цара-Де-Жос (Нижня Земля) і Цара-Де-Сус(Верхня Земля), якими керували Великі ворніки. Наші землі входили до Цара-Де-Сус.Більш дрібними адміністративними одиницями були цинути (у слов'янських джерелах -держави). Центрами цинутів були звичайно міста, де перебували представники Господаря- намісники або пиркалаби.

Пиркалаби, як керівники цинутів, виконували адміністративні функції - нагляд заапаратом у цинуті; фіскальні функції - здійснювали контроль за стягненням данини;військові функції - були комендантами гарнізонів фортець; судові функції - судили вцивільних справах (крім земельних суперечок) і в карних справах (крім тяжких злочинів).

З 1420 року починаються військові зіткнення молдовських військ з турецькоюармією24.

Село Гвіздівці на тому місці, де воно є на цей час, існувало ще до створенняМолдовського князівства. За прадавнім сільськім повір’ям, село було засноване людиноюна прізвище Гвоздьов, або Гвоздов. Скоріш за все, він оселився в цьому місці сам, або з

Роман І Мушат.


82

сім’єю на пустому місці, або на залишках від спустошеного більш старовинногопоселення. Звідки Гвоздьов прибув – не відомо, але саме завдяки йому село і отрималотаку назву.

При всьому тому, перша письмова згадкапро Гвіздівці датується 1432-м роком, колитогочасний володар цих земель - ГосподарОлександр І Добрий (правління 1400-1432 роки)подарував село боярам Івашку Владиченку таПетру Іордашку25. Відповідно, до того часу селоні кому не належало і було або вільним, абовласністю самого Господаря.

Слід зазначити, що у румунській версіїстатті «Гвіздівці» (Gvăzdăuţi) у «Вікіпедії»зазначено, що вірогідно від початку селоназивалося Ваздауці (Văzdăuţi), а сучаснаГвіздівці - це лише «субформа»26. Без сумніву -це зазначення у румунській версії «Вікіпедії» -прояв «ностальгії окупанта». Адже навітьшколяру 4-го класу зрозуміло, що якщо село відпочатку створювалося - як слов’янськепоселення (а це було саме так і ні як інакше),відповідно і назва могла бути лише слов’ян-ською.

Довідка для відома. У тому ж самому 1432 році на теренах колишньої Русівідбулися такі події: місто Новгород перейшло під покровительство Свидригайла,великого князя Литовського; розпочалася феодальна війна у Московському князівстві(1432 - 1453 рр.); Василь вигнав з м. Дмитрова намісників Георгія (Юрія) Дмитровича,князя звенігородсько-галицького и взяв місто собі. Це озлобило Георгія; до того ждодалася образа, що була завдана на весільному бенкеті великого князя СофієюВітовтівною Василю Косому - синові Георгія. Галицькі війська рушили до Переяславля.Не готовий до відсічи великий князь на берегах Клязьми програв битву и втік у Кострому.

При Олександрі Доброму у країні встановилася політична й економічнастабільність. Він провів кордон між Валахією й Молдавією, організував адміністративнуструктуру, аналогічну волоській, взяв під свій контроль торгівлю, скориставшисьстратегічним положенням князівства. Союзи, укладені Олександром з волоським іпольським правителями, допомогли в протистоянні з Угорщиною. В 1430 році відбулосязближення з Угорщиною, і, як наслідок, погіршення відносин з Польщею. Олександрпомер в 1442 році, і в Молдавському князівстві почалися чвари за престол. У країнізмінилися низка Господарів, деякі з яких протрималися менше року й приходили до владипо кілька разів27.

Господарство в селі за часів Молдовського князівства носило землеробсько-скотарський характер. Провідну роль грало скотарство. Це було пов’язано з тим, що длярелі потрібно було розчищати ділянку від лісу. Розчищена ділянка використовувалася підвипас худоби та під сінокоси, та найрідше під релю. Згодом для відновлення ґрунтівділянку знову залишали заростати лісом. У землеробстві використовували застосо-вувалася підсіка, яку робили залізними сокирами. Оранка здійснювалася ралом і плугом.Для цілини і залежів застосовувався плуг, який перевертав пласт, оскільки мав відвальнудошку і залізне чересло. Ґрунт оброблявся дерев’яними Заступами (роскалями) ззалізними наконечниками і залізними сапами. Зернові культури убиралися серпами. Вцілому, майже така «техніка», використовувалася в особистих селянських господарствахГвіздівців до 70-х років ХХ-го сторіччя, а де що і до цього часу…

Олександр Добрий.


83

Селяни вирощували просо, полбу, карликову і м’яку пшеницю, жито, овес, ячмінь,а також бобові: горох, чечевицю, чину. Культивувалися сорго, коноплі, льон. Одним знайбільш розвинутих сільгосппромислом в Гвіздівцях і навколишніх поселеннях булолісове бджільництво. Додаткове значення мало полювання. М’ясо йшло на їжу, шкіризбувалися на торгах в Молдові і за її межами – в Польщі, Трансільванії28.

Мешканці міст в ті часи особисто не підкорялися ні кому, крім Господаря (володарМолдовського князівства), але ближче Хотина в районі Гвіздівців таких міст не було.Серед сільських молдован, в тому числі у сусідніх селах з молдавським населенням такожне було кріпосних. Виключення становили ті, хто був за походженням руськими.

Кріпосні були повинні з усім старанням працю-вати на своїх господарів - бояр. Кожен боярин самвирішував, скільки днів на тиждень кріпосний маєпрацювати на нього. Але боярин не мав права насильнозабирати у кріпосних худобу і гроші. Якщо він відібравгроші у кріпосного, той мав право подати на своговласника в суд і суд зобов’язував вимагателя повернутигроші. Зрозуміло, що далеко не всі кріпоснікористувалися таким правом, адже боялися своїх бояр.Кріпосники мали право накладати на кріпосних тілесніпокарання, але не мали права убивати їх. Право «життя ісмерті» у князівстві мав виключно Господар Молдови.За позбавлення кріпосного життя, боярина заставлялидати волю дружині і дітям убитого, а самого душогубазасуджували на смерть. Боярам було дозволенопродавати кріпосних, але не можна було продавати замежі того села, в якому він народився. Кріпосні платилибоярам податі у сумі, яку визначає сам боярин. Вінтакож самостійно визначав час уплати і спосіб стягнення

податей. Селяни князівства були дуже бідними і лише досить хороші врожаї спасали їх відповної злиденності. Але це було пов’язано не лише з діями бояр. Те саме було і середвільних, адже селяни не дуже старалися наживати добра. В натурі селян булозабезпечення достатності для виживання до нового врожаю і не більше. Вони ненамагалися примножувати достаток родини. І коли ставався неврожай або відбувалосявороже нашестя, яке не давало змоги убрати врожай, починався голод29. Хоча напевнесаме постійні набіги татар і часті війни були причиною такого відношення до збагачення:в тому просто не було сенсу – все одне відберуть та і самих можуть угнати в полон.

Мешканці села, як і немолдавське населення інших сусідніх сіл рахували і називалисебе руснаками та руськими30. Молдовани називали їх «рутенами»31 («рутєні», «рутєнь»).До речі, слов'янська мова була переважною у Бессарабії, а при Господарі ОлександріДоброму (1401-1433 р.) стала в Молдавії мовою державною і церковною. Лише згодом -вже при греках фанаріотах (про них пізніше) виникли гоніння, як на молдавську, так і наслов'янську мову, розмовляння слов'янською мовою навіть стало злочином32.

При Олександрі Доброму у країні встановилася політична й економічнастабільність. Він провів кордон між Валахією й Молдавією, організував адміністративнуструктуру, аналогічну волоській, взяв під свій контроль торгівлю, скориставшисьстратегічним положенням князівства. Союзи, укладені Олександром з волоським іпольським правителями, допомогли в протистоянні з Угорщиною. В 1430 році відбулосязближення з Угорщиною, і, як наслідок, погіршення відносин з Польщею. Олександрпомер в 1442 році, і в Молдавському князівстві почалися чвари за престол. У країнізмінилися низка Господарів, деякі з яких протрималися менше року й приходили до владипо кілька разів33.

Олександр Добрий.


84

У 1457-1504 роках Господарем Молдови бувШтефан чел Маре (Великий). Влітку 1475 року вінприніс васальну присягу угорському королю.Відповідно і Гвіздівці опинилися під владою Угорщини.Влітку 1476 р. турецька армія за підтримки кримськихтатар пройшли через всю Молдову до Хотина, алемолдовське військо застосувало тактику постійноговідступу і спустошення населених пунктів, внаслідокчого турки пішли за Дунай через голод у армії. Алевійни з османами продовжувалися. Молдова фактичнопостійно була змушена утримувати турецькі війська відпоходів на Європу і була виснажена. У 1489 р. Молдовауклала мир з турками, а згодом (приблизно в 1500 р.) і зМосковським царством. На це образилися поляки і в1497 р. у Північну Бессарабію увійшла польська армія.Але Московське царство не допустило приходу надопомогу полякам литовського війська і послабленапольська армія була розбита молдовським військом. Вцілому, Штефан чел Маре, за роки свого правління нелише зберіг князівство, а і розповсюдив свою владу також і на частину території Подолії –за Дністер. При цьому, напевне, що його війська неодноразово проходили через Гвіздівці.

Все ж такі Молдовське князівство спочатку було змушене платити туркам данину,потім у 1512 р. при Господарі Романі ІІ-му визнало васальну залежність від османів. До1538 року завершився процес встановлення повного турецького володарювання натериторії, що належала Молдовській державі34. З того часу Гвіздівці на три сторіччяопинилася під владою Туреччини.

Оттоманська Порта не ліквідувала державність і місцеве самоврядування Молдовиповністю, а лише суттєво їх обмежила. Господарів султан спочатку затверджував, потімстав призначати. При цьому, турецькі феодали не мали права придбавати земельніволодіння на території князівства. Така форма взаємовідносин між окупантами іокупованими була пов’язана з тим, що князівство перебувало на самій окраїні турецькоїімперії, та й ще на кордоні з досить могутніми сусідами. Султани досить розумностаралися не ускладнювати ситуацію на таких підкорених територіях. До того ж, такаформа управління позбавляла султанську казну від надмірних навантажень по утриманнюуправлінського апарату: молдовські Господарі і бояри, піддавшись османам, самі робилидля них всю «чорну» роботу по утриманню краю у покорі, по стягненню податків, тощо.

Починаючи з 1456 р. Молдова почала платити турецькому уряду харач (данину).Розмір харача постійно зростав: від 2 тис. золотих у 1456 р. – до 12 тис. золотих приГосподарі Петрі Рареші у 1541 р. Максимальний розмір становив 60 тис. золотих востаннє десятиріччя ХVI-го сторіччя. По цінам того часу – це десь 10-12 тис. биків.Правда, згодом Порта перейшла на отримання харача у іншій, більш твердій валюті – уталерах, але періодично турецький уряд вигадував нові податки і побори. Наприклад,кожна зміна Господаря обходилася і самому претенденту на престол і народу дуже дорого.До того ж, князівство мало постачати до імперії сільгосппродукцію по занижених цінах.Природно, що все це падало на плечі народу, хоча одночасно призводило і до збіднінняфеодалів-землеволодільців35.

В 1577 році запорізький козак Іван Підкова зібрав козацько-молдавське військо йздійснив похід на Молдавське князівство. Іванові Підкові вдалося навіть зайнятимолдавський престол, але протримався він недовго — поляки заманили його у Варшаву,піймали й стратили в 1578 році36.

Штефан чел Маре.


85

У 1594 році Бессарабія піддалася нападу козаків Северина Наливайка. На чолі 2500нереєстрових козаків Наливайко розбив кримських татар, що йшли на Угорщину, ізахопив зброю та кілька тисяч коней. Повернувшись на Брацлавщину, звернувся дозапорожців і закликав почати спільну боротьбу проти турецько-татарських загарбників тапроти польських і українських магнатів і шляхти. Але, до того, як він очолив повстанняпроти поляків, Наливайко з Григорієм Лободою, спільно з запорізькими козаками увересні того ж року дійшли до Ясс і під Сучавою розбили війська молдовського господаряАрона-Води. При цьому військові переміщення, а може бути і деякі бойові дії козаків таармії Арона-Води зачіпали територію Сокирянщини. Як і завжди мирне населеннястраждало від військових дій, тим більше, що козацькі походи в Бессарабію протягом1594 і 1595 років, в значній мірі носили грабіжницький характер. Щоправда, від грабункукозаків найбільше постраждала південна частина Бессарабії.

У 1616 році територію захопили поляки, яківиступили на підтримку синів молдовськогогосподаря Ієремії Мовили (Могили). Полякизаволоділи фортецею Хотин і територією Хотин-ського повіту нишпорили їх загони. Все ж до 1617року молдавські війська вибили поляків з Хотина,але невдовзі господар Граціані-Вода знову віддавфортецю полякам і вони сиділи в ній до 1620 року,коли турки вигнали відти польського гетьманаЖолкевського. Після цієї перемоги вся більш ніж300-тисячна турецька армія, на чолі з самимсултаном Османом перейшла Дунай і рухалася (втому числі Сокирянщиною) до Подолії37. Таполяків спасло козацьке військо гетьмана ПетраСагайдачного, яке разом з польським військомдосить сильно побили турків, а в генеральній битвіпід Хотином у 1621 році повністю розбилитурецьку армію і примусили її тікати.

Щоправда, внаслідок мирного договору міжтурками і поляками Сокирянщина залишилася заМолдовським князівством, тобто, фактично підвладою Туреччини.

Молдовське князівство мало нести передтурками і військові повинності: у разі необхідності надавати у розпорядження султанськоїармії військо до 10 тис. чоловік для участі у загарбницьких походах і каральнихекспедиціях. Зокрема, у 1556 р. Господар Олександр Лепушняну і у 1657 р. ГосподарГригорій Гіка з своїм військом брали участь у походах на Трансільванію. Молдовськівійська брали участь у поході на Чигирин, а в 1683 р. – в осаді Відня та в інших кампаніях.Військова повинність також полягала в постачанні будівельних матеріалів, транспорту іробітників для будівництва і ремонту військових укріплень та доріг. Значним тягаремтакож були постої турецьких і татарських військ, які призводили до розорення38. Все це, втій чи іншій мірі, перепадало і долю гвіздівчан.

З того часу, край дуже часто перетворювався у район бойових дій. Тривалиперіодичні війни між турками, Московським царством, поляками. Час від часу то на одинбік, то на інший приставали українські козаки і молдовські Господарі з своїми військами.Зокрема у вересні-жовтні 1621 року через нашу місцевість періодично проходили козакигетьмана Петра Сагайдачного та яничари султана Сулеймана. Чи були козакибезпосередньо у селі – достеменно не відомо, але турки точно проходили. Місцевістьчасто попадала під спустошливі набіги татар39.

Ієремія Мовила.


86

З 1690-91 р. османський уряд почав стягувати подушну подать із християн (зкожного чоловіка починаючи з 15-ти років), розділяючи платників на три категорії, згідноз їхнім майновим станом - вища (найбільш заможна), середня й нижча (найбідніша). УСтамбулі попередньо виготовлялися квитанції для збору податі, які продавалисявідкупникам подушної податі. Останні пред'являли християнам, відповідно до їхньогоматеріального стану квитанції й вимагали з них суму грошей, зазначену у квитанції.Звичайно, все це проводилося на практиці далеко не ідилічним образом і ніколи необходилося без вимагань і насильства.

Після придушення в 1704 році поляками козацького повстання Палія направобрежжі Дніпра, козаки полками йшли в Бессарабію, а за ними ішло й осіленаселення сіл, містечок і міст зі своїм майном. Всі вони осідали в різних місцевостяхБессарабії і Валахії40. Чимала їх частина осіла в північних районах краю, можливо, щохтось і в Гвіздівцях.

27 червня (8 липня) 1709 року, як відомо, відбулася Полтавська битва міжвійськами Петра І-го, з одного боку, та військами шведського короля Карла XII-го ігетьмана Мазепи, з іншого боку. Здавалася б битва була далеко від нашого краю, але, якце не дивно, вона вкрай істотно і трагічно вплинула на його долю і на долю нашого села,в тому числі.

Карл XII з Мазепою втекли в Бессарабію, що перебувала під владою Туреччини. 29липня 1709 р. російський посол П.А. Толстой пред'явив турецькому султанові ультиматумпро видачу Карла XII і Мазепи. Між Туреччиною й Росією наростала напруженість, алетурки відмовилися видавати шведського короля й українського гетьмана. Втім, самМазепа помер у турецькій фортеці Бендери 22 вересня 1709 р. Його наступником ставПилип Орлик41.

Козак. Малюнок Ґійома Левассер де Бопла́на (1600 - 1673)


87

Залишки шведських військ і мазепівських козаків були розселені на постій поБессарабії, у тому числі й на території Хотинської округи. І як писав в одному зі своїхуказів сам султан, під час зимівлі на території Хотинської раї вчиняли злодіяння йнасильства42.

У травні 1710 р. гетьман Пилип Орликуклав військовий союз із кримським ханомДевлет-Гиреєм II, а 20(09) листопада 1710 р.Османська імперія, яку підбурювали Карл XIIі Девлет-Гирей II, оголосила війну Росії. 26травня 1711 р. почався Прутський похідросійської армії. Війська генерал-фельдмаршала графа Б.П. Шеремет’євадійшли до села Рашків на Дністрі (ниніХотинський район Чернівецької області) і 5червня 1711 р. підійшли до ріки Прут. 12червня 1711 р. до Шереметьєва приєднавсяПетро І із гвардійськими полками. Ці військапішли униз за течією Пруту, але надаліосновні сили росіян і молдавського ГосподаряДмитра Кантемира, який примкнув до них,були зосереджені в районі міста Сороки. Прицьому, все середнє Подністров'я й прилеглі донього райони Північної Бессарабії (у томучислі Гвіздівці) опинилися під контролемросійської армії. Населення краю, особливоПівнічної Бессарабії, з ентузіазмом зустрілопетровських воїнів, велика кількість чоловіківдобровільно вступали в союзне росіянамвійсько Дмитра Кантемира.

Але цей похід у цілому був невдалим для російської армії. Внаслідок недостатньоїпідготовки походу, відірваності обозів і інших факторів, військо страждало від недолікупродовольства й хвороб у вже розореному шведами, козаками й татарами краї. Змученавеликими й швидкими переходами, частими бойовими сутичками, армія насамкінець булаоточена турецькими військами. Втім, турки теж не мали сил і бажання вступати в рішучубитву. До того ж вони теж у певній мері мали такі ж проблеми, що й російська армія.Росія й Туреччина 12 (23) липня 1711 р. уклали Прутський мирний договір. Російськаармія пішла з Бессарабії. При цьому тисячі молдавських і українських селян ПівнічноїБессарабії залишили свої села і пішли на північ разом з російськими військами43.

Багато сіл залишилися повністю без мешканців. Серед них були і Гвіздівці, ісусідні Клокушна та Сербичани44. Звичайно, у селах залишалися окремі жителі, восновному старі, які просто не хотіли йти, воліючи вмерти на рідній землі. Так івідбувалося. Паралельно з російською армією постійно йшла татарські кіннота й загоникозаків-мазепівців, які увесь час намагалася атакувати росіян. Слід зазначити, що турецькаармія, незважаючи на відоме східне підступництво, строго дотримувалася умов мирногодоговору й навіть охороняла російську армію від своїх же союзників. Проте, охороноюнаселення турки не переймалися й розлючені татари знищували всіх жителів, якізалишилися в селах, не дивлячись на їх вік.

Таким чином, колишнє населення нашого села Гвіздівці в повному складі пішло ізсела з російською армією. Село повністю спустіло і фактично припинило своє існування.

Молдавський господар Дмитро Кантемир.


88

Де згодом осіли гвіздівчани і чи повернулася через якійсь час їх частина на ріднуземлю - не відомо. Хоча, швидше за все, деяке число селян повернулося, але цілкомвірогідно, що на території сіло в тім або іншому ступені оселилися зовсім інші селяни.

В Орієнтальному відділі Народноїбібліотеки імені Кирила і Мефодія в Софії зберігсяуривок реєстру (дефтера), який містить цікавівідомості про розвиток поземельних відносин вХотинській окрузі (нахіє або райї)45. Після відходуросійської армії й військ молдавського Господаряземлі Хотинської райї пустували. Державні доходиОсманської імперії, що збираються із цієїтериторії, різко скоротилися. Дана ситуаціязмусила османську владу застосувати особливуполітику відносно цієї прикордонної області.Метою такої політики було залучити назад селян,що втекли, відродити й заселити пусті села, щобземлі почали знову оброблятися, а податки зновунадходили в скарбницю.

Землі Хотинської округи до війни 1710 -1711 р. входили до складу «Богдана», тобтоМолдавського князівства. Але після зради ДмитраКантемира турецький султан передав монопольнеправо на престол у Молдовському князівстві, такзваним, фанаріотам – багатим грецьким купцям зФанару (пригород Стамбулу). Державним органомуправління князівства став диван – державна рада,у якій провідну роль грали бояри-фанаріоти. Заними наглядав представник султана – ефенді придивані.

Та Гвіздівці були під управлінням фанаріотів не довго. У 1715 р. турки вивелиХотинський цинут зі складу князівства і перетворили його у Хотинську райю –адміністративно-територіальну одиницю на кшталт повіту, під управлінням турецькогопаши46. Таким чином, Гвіздівці з 1715 р. стали частиною Туреччини. Через турецькуназву, навіть після звільнення від турецького панування, населення цієї території щетривалий час називали райками або райлянами47.

Тепер, за султанським указом ці землі були виділені зі складу молдавськихволодінь і закріплені за Хотинської фортецею. Цими землями тепер безпосередньорозпоряджався призначений стамбульським урядом начальник Хотинської фортеці йхотинського гарнізону48.

Незабаром після війни стамбульський уряд надіслав до Хотинської округи своїхчиновників, щоб зробити повний перепис сіл, з’ясувати чисельність населення, щозалишилося, а також доходи, належні із цих сіл, - коротше кажучи, навести порядки впідірваній за час війни адміністративно-фіскальної організації даних земель. Хотинськимправителям було запропоновано наполегливо збирати селян, що бігли, змушуючи їхселитися у своїх колишніх селищах.

Спеціальним декретом османський уряд заново затвердив податі, які повинні булиплатити селяни Хотинської округи, тобто регламентувало обсяг феодальної ренти, щовідбирається в селян. У цьому декреті вказувалися розміри подушної податі, десятини,податку з окоту й інших повинностей, щорічно виплачуваних селянами. Селянам цьогорайону надавалися деякі пільги: подушна подать стягувалася з усіх у розмірах,передбачених для людей найбіднішої категорії; десятина повинна була бути дійсно


89

десятиною, тобто становити одну десяту частину врожаю, у той час як у деяких районахбрали одну восьму й навіть більше.

Безпосередньо, за найвищим указом, з райятів (жителів райї), які фактичнопроживали на території, з кожного, кому більше дванадцяти років, належало, починаючи зпершого мухар-рема 1128-го (1716) року стягувати по одному золотому з тугрою (туграліалтун), беручи його в чотири платежі й збираючи, таким чином, їхню подушну подать заставками нижчого (найбіднішого) розряду. Із зернових і інших продуктів землеробстваналежало стягувати одну десяту. З кожного вулика належало платити по чотири акче(дрібна монета, що чеканилася в Османській державі із середини XIV в.) замість десятини.З тих, хто протягом місяця березня стане придатним для обкладання подушною податтю,брати по половині гуруша в якості іспендж. Іспендж – це податок з немусульманськогонаселення, що стягувався з кожного працездатного чоловіка, незважаючи на йогородинний стан (в XV — XVI століттях він становив 25 акче із платника, на початку XVIIIстоліття із самих юних платників стягувався в розмірі полгуруша, тобто 60 акче).

З кожної голови овець, кози і ягнят - по одній пара (теж якась міра, навряд чималась на увазі «пара» - дві), а з кожної свині - по чотири пара. З кожних десяти копицьсіна стягувати по одній копиці, як це було й колись49.

Але, як писав султан у своєму указі, якщо райяти (жителі райї), «...що розбіглисячерез вторгнення московітів або через злодіяння й насильства шведів, що зимували колисьу цих місцях, і київського воєводи, повернуться у свої села, стануть жити там, побудуютьсобі заново будинки, почнуть орати землю й зберуть річний урожай, то з них не вимагатиподушної податі, десятини й інших райятських податків, тому що в силу встановленогопорядку вони на рік звільнені від податків, щоб дати їм зміцніться. Волею божої, іздругого року, яким є 1129 (1129 рік хиджри відповідає 16 грудня 1716 - 4 грудня 1717 р. –прим. адм.), з них теж будуть стягуватися, як передбачено, що підлягають оплаті подушна

Турецькі чиновники. Із книги: Siruni H. Dj. Domnii romani la Poarta. – Bucureşti, 1941.


90

подать, десятина та інші податки з райятів. З райятів, які повернулися потім і зновуоселилися у вищезгаданих селах, теж не вимагати нічого, поки не зберуть річного врожаюіз землі. Згідно із установленим порядком податі з них будуть стягуватися лише із другогороку...»50.

Тобто, пільгові умови надавалися всім селянам, які поверталися на свої місця.Кожному селянинові, який знову оселився в цих селах, надавалася земля, і протягомодного сільськогосподарського року з нього не можна було брати ніяких податей — нідесятини із урожаю, ні подушної податі.

У той самий час хотинським адміністраторам було запропоновано суворо стежити,щоб кожний селянин, який повернувся, звільнявся від сплати податей тільки на рік, щобнікому не дозволялось ухилятися від сплати податків під тим приводом, що ще непройшов рік з моменту повернення й, отже, не наступив час вимагати з його податі.

Після перепису села Хотинської округи були віддані під нагляд різних осіб абовійськових частин. Формально їм доручалося спостерігати за швидким заселенням цихсіл, за регулярною обробкою земель. Така політика не була новою в османськійпоземельній і адміністративній практиці. І в попередній період розвитку поземельнихвідносин в Османській імперії ніколи не відчувався недолік у селах, що збезлюділи, іземлях, що пустують, особливо в прикордонних районах. Такі землі, звичайно ні за ким незакріплені, віддавалися «кому-небудь із гідних прикордонних жителів у якості тімару длявідродження й заселення їх», а власникам «виправлялася берат», тобто жалувана грамотана умовах ленної служби51.

Особи, яким були роздані хотинські селища, були вихідцями з яничарськогокорпусу, командирами перебуваючих у Хотині капі-кулу, тобто місцевих військовихгарнізонів. До цих сіл прикладали руку, або безпосередньо, або через своїх представників,мухафиз (комендант) Хотинської фортеці, ага яничарів і інші. Але села надавалися їм неяк умовні феодальні володіння - тімари або зєамети, і їхні власники не ставали ленниками- тімаріотами або позиками. Вони володіли селами не в обсязі прав силахійського берата,а користувалися набагато більш широкими повноваженнями.

Незабаром після перепису й розподілу сіл особи, яким вони були віддані, зажадализ головного казначейства офіційні документи, що гарантували їм право безперешкодноволодіти селами й збирати податі із селян. Цим власникам видавалися вже не берати, амюльк-наме (жалувані грамоти на умовах необмеженої власності).

Іншими словами, султанський уряд наділяв їх більш широкими правами, надаючиможливість розпоряджатися землями за своїм розсудом — передавати частину «своїх»земель кому побажають, поселяти на цих землях кого завгодно й т.п. Стамбульський уряд,передаючи землі й села цим людям, тим самим формально відшкодовував частково абоповністю платню, що вони отримували до того часу зі скарбниці. Очевидно, це булобільше вигідним для власників селищ, тому що замість нерегулярно одержуваної зіскарбниці платні їм надавалася можливість забезпечити себе надійними доходами,оббираючи селян. Видко саме тому спалахнуло невдоволення серед яничарськихначальників в інших прикордонних фортецях, оскільки вони отримували лише платню зіскарбниці й заздрили хотинським начальникам. Щоб запобігти «порушенням вприкордонних областях і падінню духу у воєначальників», султанський уряд вирішиванулювати видані мюльк-наме52.

У зв'язку із цим було наказано зробити новий перепис у Хотинській окрузі, щопроходив, вочевидь, в 1718 - 1719 р. Немає докладних вказівок і про те, який режим бувустановлений відносно цих сіл після другого перепису - чи стали вони знову тімарами чизалишилися прикріпленими до хотинського казначейства, що почав збирати належніподаті із селян і витрачати їх на оплату платні солдатам і начальникам хотинськогогарнізону. Однак не підлягає ніякому сумніву, що селяни продовжували платити всіподатки, які були зафіксовані декретом 1716 р.


91

До цьому всього залишається додати тільки те, що, що запустіле в той час селоГвіздівці (у турецькому варіанті – «Вєздовічє», напевне, що від молдовського «Ваздауць»)було довірено Ахмедові-бєше з 61-го бьолюку яничарських військ53 (яничари - регулярнатурецька піхота XIV-XIX століть, які разом із сіпахами й кіннотою - акінджі становилиоснову війська в Османській імперії, складалися з рабів і ув'язнених; крім військовихфункцій, виконували також поліцейські й каральні функції в державі. Бьолюк - частинаяничарського корпусу, що відносилася до особистої гвардії султана).

Надалі Хотинська округа знову увійшла до складу молдавського воєводства. Збірмит, а може бути і інших податків, перейшов до молдавського господарського казна-чейства54.

У 1716-1718 роках пройшла турецько-австрійська війна, яка теж суттєво вплинулана долю населення краю, адже бої йшли в районі Хотина та навіть нижче по Дністру.

Нова російсько-турецька війна розпочалася у 1735 році і тривала до 1739 року. Набоці Росії виступала Австрія. 17 (28) серпня 1739 р. біля села Ставчани в 12 км. напівденний захід від Хотина сталася велика битва російської армії під командуваннямфельдмаршала Б. X. Мініха (біля 48 тис. чол., 250 гармат) з турецькою армією сераскераВелі-паши (80—90 тис. чол.). Російські війська захопили турецький табір і змусилиосманів тікати. При цьому будо захоплено 50 гармат і велику кількість інших трофеїв.Турки втратили до 1000 чол. вбитими. Наслідком цієї перемоги стала капітуляція 19 (30)серпня фортеці Хотин і заволодіння у вересні того ж року російськими військами більшоїчастини Молдови. На прохання молдавської делегації князівство було прийнято вросійське підданство.

Але, Австрія понесла низку поразок від турецьких військ, раптово уклала зТуреччиною сепаратний мирний договір та вийшла з війни. Росія була змушенаприпинити бойові дії і піти на укладання 18 (29) вересня Болградського мирного договору,який звів нанівець майже всі успіхи російської армії і залишити територію Бессарабії. Немала кількість мешканців краю пішла з Молдови разом з російським військом, уникаючипомсти турків. Коли турки повернулися, то піддали села і міста нещадномупограбуванню55.

В 1741 р., відповідно до УложєніяКостянтина Маврокордата, було уніфікованоцинутське керування. На чолі цинутів стояли 2цинутських ісправника, що призначалисяГосподарем на 1 рік. Вони здійснювали адміні-стративне керування, виконували судові йфіскальні функції. К. Маврокордат розділивцинути на більш дрібні адміністративні одиниці -околи. В XVIII ст. багато міст стали приватноювласністю бояр або монастирів. Це призвело дообмеження міської автономії ісправниками йвласниками міст. У приватних містах власникипризначали капітана, що мав судові йполіцейські повноваження56.

25 вересня 1768 року Туреччина, якупідштовхували Франція і Австрія, в котрий разоголосила війну Росії. Спочатку війна йшламляво. У березні 1769 р. Перша російська арміяпід командуванням О.М.Голіцина рушила вМолдавію, яка пообіцяла прийняти російськепідданство. Територію навколо Гвіздівців відтурків звільняла у 1769-му році російська армія Костянтин Маврокордат.


92

під командуванням генерал-фельдмаршала князя А.А.Прозоровського. Безпосередньо вселі та поряд з ним боїв не було. Військові зіткнення відбувалися на території сучасногоКельменецького району. Достеменно відомо, що 16 квітня 1769 року значна частина арміїразом з князем зупинялася на постій в с. Романківці. 17 квітня армія перейшла в табір підс. Новоселиця, а ввечері перейшла під село Нелипівці.

Є детальний опис одного з бойових епізодів. О 6-й год. ранку 18 квітня князьотримав рапорт від підполковника Жандра, що неприятель на 30-ти конях наближаєтьсядо форпостів, а в полумилі ще видко деяку кількість. Підполковник Жандра свої полкидонських козаків поставив під горою і оманливо відступаючи фланкерами, заманивсупротивника, якого згодом відрізала сотня козаків. Але їм заважало болото, через якеперебралося лише декілька козаків. Але ці декілька сміливців напали на турків, відразувбили трьох, решта османів почали тікати. Прапорщик Ставицький гнав їх до основнихтурецьких сил, вбив ще п’ять турецьких вояків. Турки ретирувалися до Хотина. Сросійського боку було поранено 2 козаків і 1 кінь.

Того ж дня армія розташувалася правим флангом до с. Вартиківці. Саме тамвідбулася одна з битв з турецьким військом під командуванням Алі-Паши. По флангахрозташувалися козаки підполковника Жандри і отамана Поздєєва. По центрурозташувалися гусари. Війська ще витягувалися по фронту, коли був поміченийнеприятель: турки - до десяти тисяч вояків йшли по хотинскій дорозі до Дністра без будьякого строю. Турки атакували першими в бік гусар, прямо так - купами. Козаки отаманаПоздєєва мали їх атакувати, але вони зупинилися і почали відступати, не зважаючи наприсутність князя. Але як раз підійшли п'ять ескадронів Угорських і Ахтирських гусар, такнязь атакував ними ворога. В той самий час, в іншу наступаючу кучу турків на лівомуфланзі з єдинорогів вистрілили гранатами і турки трохи розсіялися. Отаман Поздєєватакував неприятеля. Гусари бригадира Текелія за підтримки полковника Чорби з тремахарківськими ескадронами та з трьома Ахтирскими ескадронами розігнали обидві купитурків і ті почали втікати по дорозі до Хотина побігли. Козаки з 11-тью ескадронами гусаркололи, рубали і гнали їх з півтори милі аж за село Мошанець. Острогожський полк іЧорний ескадрон під командою полковника Сатіна прикривав атаку з правого боку. Налівому фланзі прикриття здійснювали бригадир Текелі з Сербським полком. За ними йшлидекілька гармат з єгерями. У неприятеля було відбито чотири прапори, два бубни (цейзначний символ турецької армії), вбито більш як 300 вояків, відбито 200 коней.

Російські війська понесли значно менші втрати. Були вбиті: 3 гусар, полковниккозачий Пушкарьов, 1 осавул, 13 козаків, 4 коней. Поранені: 1 вахмістр, 1 капрал, 1трубач, 7 гусар, полковник козачий Федотов, який на другій день від рани помер, 4осавулів, 5 хорунжих, 1 сотник, 1 п'ятидесятник, 19 козаків57.

У активну фазу війна перейшла лише у вересні 1769 року, коли російські військапід командуванням П.А. Румянцева захопили Хотин, а згодом і Яси. Але війназавершилася лише у 1774 р.

Наприкінці травня 1770 р. турецька армія під командуванням великого візираХаліль-Орі початку черговий наступ в Молдавії. Вона переправилася через Дунай, зайнялаІзмаїл, 3(14) червня форсувала Прут у Фальчі, але Перша армія завдала поразки турецько-татарським загонам хана Каплан-Гірея 17(28) червня у Рябої Могили та 7(18) липня нарічці Ларга. 21 липня (1 серпня), незважаючи на майже десятикратну перевагусупротивника, російська армія наголову розгромила головні сили Халіль-Орі під Кагуломта згодом - під кінець року був установлений повний контроль Росії над Дунайськимикнязівствами.

Військові дії між турецькою і російською арміями тривали і надалі у 1771 - 1773роках, але вони відбувалися виключно у південній Бесарабії і в південній частинітериторії сучасної Румунії.


93

Після завершення цієї війни Гвіздівці (як і вся Бессарабія) по Каюк-Кайнарджійському договору 10 липня 1774 року хоча і залишилися під владоюТуреччини, але попали під відносний захист Російської імперії. Було обмежено розмірданини на користь Туреччини, турецьким сановникам заборонялося збирати з населенняподарунки і побори на свою користь, учасникам війни на боці Росії оголошуваласяамністія. Відповідно до умов договору і під тиском Росії 15 грудня 1774 р. султан видавхатті-шеріф (указ), яким, зокрема було ліквідовано Хотинську райю і повернуто під владуГосподаря Молдови (хоча і під васальну). Населення цієї території було звільнено відстягнення несплачених за роки війни податків і від сплати податків ще на 2 роки. Всібажаючі мали право протягом року виїхати в Росію58. Дехто з гвіздівчан цим правом тежскористався.

У 1771 році в Гвіздівцях налічувалося лише 34 двори. Село тривалий час майже незростало59. Турки після завершення війни постійно порушували умови мирного договору1774 р. Вони самі не збирали нічого з населення, але обкладали поборами Господарів. Ті всвою чергу тягнули з народу. В останні роки XVIII-го сторіччя селянське подвір’ясплачувало в цілому державні повинності у розмірі 70-100 леїв на рік. Окрім подвірногоподатку – біра, податне населення сплачувало прямі податки з худоби, з вина, знерухомого майна, податки на сіль, податок з обороту. Збирали податки бояри. 52,7%йшли Порті, 14,2% - Господарю, 27,9% - служилому боярству та 5,2 % - духовенству.

Панщину на цей період вже врегулювали 12-ма урочними днями на рік. Але, напрохання бояр, які просили збільшити її до 36 днів на рік, Господар Григорій Гіка у 1775р. додав ще 2 дні панщини, тобто – всього 14 днів.

В подальшому воєнні дії між Росією іТуреччиною йшли у період з 1783 по 1791 роки.13(24) серпня 1787 р. турецький султан Абдул-Хамид (1774-1789) в черговий раз оголосив Росіївійну. Основні сили росіян були організовані у двіармії - Українську (П.А. Рум’янцев) і Єкатери-нославську (Г.А. Потьомкін); допоміжна рольприділялася Кубанському корпусу, що діяв наКавказі. Турецький флот напав на російськуфортецю Кінбурн (неподалік від Очакова), але бувмайже повністю знищений адміралом Ф.В.Ушаковим (1788-1790). О.В. Суворов розгромиввисаджений турками під Кінбурном десант, азгодом і сухопутні турецькі війська підФокшанами (21.06.1789), Римником (11.09.1789) тапід Ізмаїлом (11.12.1790). У січні 1788 р. на боціРосії у цю війну вступила Австрія: однаавстрійська армія (принц Фрідріх-Іосія Кобург-Заалефельд) підійшла до Хотина (він був підволодінням Молдовського Господаря), але потімнаступ австрійців сповільнився. Величезна (300тис.) турецька армія вступила в Молдавію йзайняла Яси. Українська армія з'єдналася з

австрійцями під Хотином, однак через розбіжності союзникам не вдалося здійснитивеликих операцій.

Навесні 1789 турки витиснули австрійців у Трансільванію, але потім потерпіликілька поразок від П.А.Румянцева. Після його відкликання Єкатеринославська іУкраїнська армії були об'єднані в Південну під командуванням Г.А.Потьомкіна. Спробатурків розбити російські війська поодинці зазнала повної невдачі: корпус А.В.Суворова за

Абдул-Хамид I.


94

підтримки австрійців розгромив 21 липня (1 серпня) корпус Осман-Орі під Фокшанами, а11 (22) вересня армію великого візира Юсуф-Орі на річці Римник.

Та у 1790 р. Австрія знову (під тиском Англії і Пруссії) підписала з Туреччиноюсепаратний мир. Та все ж, і надалі російські війська постійно громили турків та змусилисултана Селіма III укласти 29 грудня1791 р. (9 січня 1792 р.) Яський мир зРосією. Султан поступився Росіїмежиріччям Дністра й ПівденногоБугу, зобов'язався не зміщати беззгоди російського уряду ГосподарівМолдавії й Валахії60.

І хоча бойові дії цієї війна,скоріш за все, не проходили в районіГвіздівців, але без сумніву торкну-лася їх мешканців, як і будь яка війнау краю. Та після цієї війни Гвіздівці івся Північна Бессарабія вже повністюі навіки вийшли з під контролюТуреччини. Край входив доМолдовського князівства, яке перебу-вало під реальним протекторатомРосії і формальним пртекторатомТуреччини. Але з того часу турецьківояки жодного разу не ступали на ціземлі. У краї настав довгоочікуванийспокій більш як на 100 років: аж доПершої світової війни припинилисябудь які військові дії і ворожі набіги.Такого в історії краю не було ні колиза всі його історичні часи (слід зауважити, що поки що такого тривалого періоду спокоюна нашій землі не було і після завершення Першої світової війни).

У 1795 році у Гвіздівцях (тоді їх називали Гвоздівцями) було побудовано новуцеркву, яку освятили на честь Архангела Михаїла і називалася вона – Архангело-Михайлівська. Церква була простенька. Згодом, у 1812-му чи 1813-му роках, під час, такби мовити, інвентаризації бессарабських церков, її описали наступним чином –«деревянная, помазана глиною, во всем ветхая; покрыта соломою; одеждами и книгаминедовольная»61.

Черговий раз відносини між Росією і Туреччиною загострилися в період 1802-1806років. 12(24) серпня 1806 року турецький султан Селим III, на порушення умов Яськогомирного договору, без згоди Росії змістив Господарів Молдавії і Валахії ОлександраМурузі та Костянтина Іпсіланті (фактично - лише видав указ). Султан також закрив дляросійських судів проливи Босфор і Дарданелли. Після того як протести Росії і її союзниціВеликобританії, були відкинуті, Російська Молдавська армія І.І.Михельсона 11(23)листопада без оголошення війни вступила в Молдавію, 15(27) листопада зайняла Хотин ідо кінця грудня окупувала Дунайські князівства, опанувавши майже всі фортеці на лівомуберезі Дунаю. У відповідь Порта 18(30) грудня оголосила війну Росії.

Військові дії проходили на Балканах. 5 серпня 1807 року було підписаноСлободзійське перемир'я. З того часу, на території Молдовського князівства буловстановлено тимчасову російську цивільну адміністрацію, яка управляла країною разом змолдовськими боярами. При цьому російська адміністрація здійснила деякі заходи щодоприпинення зловживань з боку молдовського боярства62.

Карта військових дій 1787-1791 рр.


95

Війни з Туреччиною з перервами тривали до 1812 року, але на території північноїчастини Бессарабії, як вже зазначалося, бойових дій не було. Та зрозуміло, що війна вбудь-якому разі відображалася на мешканцях краю. На цей час не відомо, чи брали участьгвіздівчани у війні в складі російської армії, або в складі армії молдовського Господаря(що більш вірогідно). Але достеменно відомо, що, у 1808-му році у Гвіздівцях(Гвоздівцях) квартирував полк Донських козаків під командуванням військовогостаршини Єфремова. Сам військовий старшина Єфремов також жив у селі63. Короткадовідка: Єфремов Василь Іванович - військовий старшина Війська Донського, кавалерОрдена Святого Георгія 4-го класу № 781 від 5 серпня 1807 року за бойові відмінності: «Ввоздаяние отличного мужества и храбрости, оказанных в сражениях против французскихвойск, где командуя полком, особенно 7 и 13 при сел. Коте и мельнице Присово и 15марта при вытеснении неприятеля из м. Антельсбурга и при всех нападениях на онагопоступал с особенною неустрашимостью, будучи сам впереди и поражая собственноручнонеприятеля, подавал тем пример всему полку». Помер у 1809 році64.

М.І.Кутузов, який був призначений головнокомандуючим Дунайської армії, уквітні 1811 року запропонував тим, хто побажає оселитися у Бессарабії, вільні землі, яківони самі оберуть, пообіцяв захист від місцевих поміщиків, звільнення на декілька роківвід податей та повинностей. Щоправда, це більше стосувалося іноземних переселенців,наприклад болгар, німців, греків. Після того, кількість переселенців у Бессарабію вирослаз 4 тиc. у 1809 р. до 25 тис. до 1812 року. Але з від’їздом Кутузова з армії через війну зНаполеоном, управління у краї знову стало здійснюватися за місцевими законами ізвичаями. Переселенців позбавили прав на особливе становище і відновили його лише у1818-му році, коли про порушення їх прав узнав імператор Олександр І.65

1811 р. став роком вирішальних успіхів російської зброї на Балканах. М.І.Кутузов,незважаючи на невелику кількість військ, 22 червня (4 липня) завдав поразки Ахмет-Беєвіпід Рущуком; Ісмаїл-Бєй був блокований російськими військами в Калафаті. 2 (14) жовтняМ.І.Кутузов успішно атакував і оточив армію великого візира в Слободзєї, а 23 листопада(5 грудня) примусив її до капітуляції. Порті довелося почати переговори, які, незважаючина протидію французької дипломатії, завершилися 16(28) травня 1812 р. підписаннямБухарестського мирного договору. За цим мирним договором ця територія була приєднанадо Росії.

Палац Великого Бана в Бухаресті. Гравюра початку XIX-го століття.


96

1 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.2 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.3 www.tovtry.kp.km.ua/ua/history/statti/dnister1.html4 Тимощук Б.А., Винокур И.С. Памятники черняховской культуры на Буковине // Материалы иисследования по археологии СССР. – № 116. – Москва: «Наука», 1964. – С. 194.5 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.6 www.oldchisinau.com/lib/bessarabia/bessarabia3.html7 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.8 Берг Л.С. Население Бессарабии. Этнографический состав и численность. – Пг., 19239 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.10 Материалы и исследования по археологии СССР. – № 116. – Москва, 1964. – С. 194.11 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.12 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.13 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984. – С. 32; Г.В. Вернадский. Оразование Киевской Руси (839-878 гг.)//gumilevica.kulichki.net/VGV/vgv181.htm14 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.15 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.16 Див.: Венелин Ю. Влахо-болгарские или дако-славянские грамоты граматы. С.-Пб. 1840. – С. 71―72.17 www.tovtry.kp.km.ua/ua/history/statti/dnister1.html18 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.19 www.oldchisinau.com/lib/bessarabia/bessarabia3.html20 Мохов Н. А. Формирование молдавского народа и образование Молдавского государства. — Кишинёв,1959.21 http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/97201322 http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/97201323 http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/97201324 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.; Кантемир Д. Описание Молдавии. – Кишинів: «Картя молдовеняскэ»,1973.25 Docymente Moldoveneste inainte de Stefan cel Mare. – Vol. 1. – Iasi, 1931. – P. 329.26 ro.wikipedia.org/wiki/Gvăzdăuţi,_Secureni27 dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/97201328 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.29 Кантемир Д. Описание Молдавии. – Кишинів: «Картя молдовеняскэ», 1973. – С. 149-151.30 Див., в т.ч., П. А. Несторовский. Бессарабские русины. Историко-этнографический очерк. Варшава, 1905.31 Кантемир Д. Описание Молдавии. – Кишинів: «Картя молдовеняскэ», 1973.32 www.oldchisinau.com/lib/bessarabia/bessarabia3.html33 http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/97201334 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.; Кантемир Д. Описание Молдавии. – Кишинів: «Картя молдовеняскэ»,1973.35 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.36 dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/97201337 Труды Бессарабской Губернской ученой архивной комиссии. – Кишинев: Типо-ЛитографияФ.П.Кашевскаго, 1902. – Т.2.38 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.


97

39 Див.: Несторовский П.А. Бессарабские русины. Историко-этнографический очерк. Варшава, 1905.40 www.oldchisinau.com/lib/bessarabia/bessarabia3.html41 Турецкие документы о состоянии Хотинской округи (нахие) в первой половине XVIII в. // Восточныеисточники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. – Москва: АН СССР. Ин-тВостоковедения, 1969. - Т. ІІ.; История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. :В.И. Царанов (отв.ред.) и др.- Кишинев: «Штиинца», 1984.42 Турецкие документы о состоянии Хотинской округи (нахие) в первой половине XVIII в. // Восточныеисточники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. – Москва: АН СССР. Ин-тВостоковедения, 1969. - Т. ІІ.43 Н. А. Мохов, Молдавия в эпоху феодализма. – Кишинев, 196444 Турецкие документы о состоянии Хотинской округи (нахие) в первой половине XVIII в. // Восточныеисточники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. – Москва: АН СССР. Ин-тВостоковедения, 1969. - Т. ІІ45 Турецкие документы о состоянии Хотинской округи (нахие) в первой половине XVIII в. // Восточныеисточники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. – Москва: АН СССР. Ин-тВостоковедения, 1969. - Т. ІІ46 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.47 Див.: Несторовский П.А.. Бессарабские русины. Историко-этнографический очерк. – Варшава, 1905.48 Мохов Н.А., Молдавия в эпоху феодализма. – Кишинев: «Картя Молдовеняскэ», 1964.49 Турецкие документы о состоянии Хотинской округи (нахие) в первой половине XVIII в. // Восточныеисточники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. – Москва: АН СССР. Ин-тВостоковедения, 1969. - Т. ІІ.50 Турецкие документы о состоянии Хотинской округи (нахие) в первой половине XVIII в. // Восточныеисточники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. – Москва: АН СССР. Ин-тВостоковедения, 1969. - Т. ІІ.51 Турецкие документы о состоянии Хотинской округи (нахие) в первой половине XVIII в. // Восточныеисточники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. – Москва: АН СССР. Ин-тВостоковедения, 1969. - Т. ІІ.52 Турецкие документы о состоянии Хотинской округи (нахие) в первой половине XVIII в. // Восточныеисточники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. – Москва: АН СССР. Ин-тВостоковедения, 1969. - Т. ІІ.53 Турецкие документы о состоянии Хотинской округи (нахие) в первой половине XVIII в. // Восточныеисточники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. – Москва: АН СССР. Ин-тВостоковедения, 1969. - Т. ІІ.54 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.55История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984; www.diclib.com/cgi-bin/d1.cgi?l=ru&base=bse&page=showid&id=6777656 Борщевский А. Развитие местного самоуправления в Молдове (с XIV века до наших дней //emsu.ru/ml/view.asp?c=1539&p=157 Журнал генерал-фельдмаршала князя А.А. Прозоровського 1769 – 1776. // feb-web.ru/feb/rosarc/zgp/zgp-177-.htm.58 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.59 Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969.60 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.61 Халиппа И. Сведения о состоянии церквей в Бессарабии в 1812 – 1813 гг. // Труды БессарабскойГубернской ученой архивной комиссии. – Т. III. – Кишинев, 1909. – С. 260.62 История Молдавской ССР: С древнейших времен до наших дней. /Ред. колл. : В.И. Царанов (отв.ред.) идр.- Кишинев: «Штиинца», 1984.63 Труды Бессарабской Губернской ученой архивной комиссии.. – Кишинев: Типо-ЛитографияФ.П.Кашевскаго, 1902. - Т.2. – С. 383.64 www.r-g-d.org/forum/lofiversion/index.php/t12378.html65 Скалоковский А. Болгарские колонии в Новороссийском крае. – Одесса, 1848; Таки В. Историческаяпамять и конструирование региона после присоединения к империи: особая форма правления в Бессарабии в1812-1828 гг. // ee-history.alfamoon.com/index.php?module=articles&act=show&c=7&id=57


98

Мандзяк О.С.

ЛІТОПИСНА ІСТОРІЯ СОКИРЯНЩИНИ

Історія будь-якого населеного пункту ведеться з дня його заснування. Саме цейдень, місяць або історичний період і стає «днем народження» села, хутора чи міста. Але,як ми знаємо, точної дати заснування переважної більшості сіл теперішньої Сокирянщинивстановити, принаймні на сьогоднішній день, не можливо. Особливості історичних подій,війни, численні набіги іноземних ворогів, міграції населення, а до того й відомі на протягустоліть епідемії чуми, холери і т.п., зробили своє діло. Відомі випадки, коли під часепідемій вимирало населення практично всього села, а разом з людьми «вмирала історія»цього населеного пункту. На початку XVIII ст., коли численні села Сокирянщщини буливіддані у власність турецьким яничарам, про що нами ще буде сказано далі у книзі, приприбутті у населені пункти, нові власники не були зустрінуті хлібом і сіллю, мало того,деякі села взагалі були пусті, бо все населення покидало рідні хати, а разом з людьми зсела «йшла історія». Нові ж поселенці, починали вести історію села з дня заселення, а зколишнього, в ліпшому випадку, залишалися легенди.

Тому, за відомою і прийнятою практикою, історія Сокирянщини, як в цілому, так іокремо по кожному селу, ведеться від першого письмового згадування: 1533 р. –Мендиківці, 1565 р. – Романківці, 1596 р., - Шебутинці, 1602р. – Сербичани, 1650 р. –Ломачинці, 1666 р. – Сокиряни, 1650 – Молодове і т.д.

За цим же принципом довгий час відправною точкою історії Сокирянщинивважається XV століття, коли ії землі являлися частиною Молдавського князівства,держави яка займала територію історичних земель Буковини, Бесарабії та Молдови. Саметоді в різних письмових джерелах починають зустрічатися назви і різного родуінформація про деякі наші села. І що саме цікаве, інформація ця була переданаслов’янською мовою.

Для істориків не є секретом, що молдавськадержавність створювалася за зразком давньоруської, агрошова система в князівстві сформувалася за зразкомгалицької. Правителі Молдавського князівств називалисягосподарями, воєводами. Правитель округу пиркалаб(паркалаб) у деяких прикордонних округах в XV в.називався на слов'янський лад посадником. Самі округийменувалися державами (від слова «держати»), умолдавських документах - цинутами (слово було утвореновід молдавського «а цинє» -держати. В XIV-XV ст.об'єднання сільських громад називалися воєводати. Глависелянських громад називалися кнєз, жуде або ватаман. ВXV ст. адміністративна одиниця, керована урядником абоворником, називалася окол. Ворник (від слова «двірник»)- боярський титул або представник повітової адміністраціїв селі. Слова кут, воєвода, жупан, які також стосуютьсясоціального життя волохів, – теж східнослов'янськогопоходження, як і державні посади бояр: постельник –піклувався про покої государя, стольник – відав кухнею йстолом, клучер – управляв господарськими погребами йкоморами, чашник – наливав на прийомах господарюперший келих вина, справник – управитель цинута(повіту), великий хатман (гетьман) – командуючийвійськами1 .


99

Ділова документація й державні акти писалися давньослов'янською мовою іслов’янськими буквами. Як показують дослідження вчених, «писемні пам’яткимолдавських грамот XIV ст. та інші стародавні тексти писалися в Молдавії на мовіПівденно-Західної Русі, в них переважали галицькоруські мовні елементи»2. Як відзначавславіст, професор Новоросійського університету бессарабець А.А. Кочубинський,офіційна мова Молдавського князівства XIV-XVII ст. наскрізь пронизана малоруськими(іноді явно східно-галицькими, гуцульськими) елементами3. Тобто, по суті, мова грамот ііншої документації Молдавського князівства була староукраїнською.

Взагалі, серед староукраїнської ділової писемності грамоти, написані слов’янськоюмовою на території Молдавського князівства у XIV-XVII ст., займають вельми значнемісце, адже ці юридичні акти є важливим джерелом вивчення історії, літератури та мови.Вони зображують різні прояви суспільного життя виразніше і послідовніше, ніж будь-якіінші писемні пам’ятки. На відміну від українських юридичних пам’яток, в українсько-молдавських грамотах взагалі не йдеться про внутрішні війни, політичні змагання, вониспрямовані на внутрішню історію, на історію економіки, соціальні, культурні та мовнізв’язки4.

Саме з цих грамот ми вперше і взнаємо про значну кількість сіл. В числі самихперших сіл Сокирянщини «із грамот» згадуються Гвіздівці, у написанні «Гвоздовці». У1432 р. це село, від господаря Олександра I Доброго, за службу одержали разом з с.Ходороуци Івашко Владичка (Владичко) і його брати Петро, Юрашка, Данко, а такожплемінник Міля.

Але, ось що цікаво, у палеографів та архівістів є деякі розбіжності при датуваннівказаної дарчої грамоти. Деякі із них, ставили датою 1400 (6908) р., другі – 1410 (6918) р.а треті – 1432 (6940) р. На останній даті зупинилися після опрацювання іншогодокумента, який стосується с. Гвіздівці, згідно якому 30 вересня 1503 року від господаряМолдови Стефана III Великого (1457 – 1504 рр.) села Гвіздівці і Ходороуци (Ходоръчинцив грамоті) були передані Данчулу Бучацькому, його двоюрідному брату Ісайко і йоготітці Васуткі, які купили ці села у дочки Івашко Владичка – Славни, за 150 татарськихзлотих. Відзначимо, що вказані власники мали привілеї при покупці вказаних сіл, тому щобули в родинних стосунках (племінники) з молдавським господарем Олександром IДобрим (правив 1400 – 1432 рр.)5.

Слов’янський текст з грамоти Ієремії Могили і його перреклад на румунську мову.


100

Як міркували дослідники, Гвіздівці Івашко Владичка отримав, коли йому було десь30 років. За середньою тривалістю життя, у 1503 (7011) р. дочці Владичка, Славні булоприблизно 70-73 років. Якщо би Гвіздівці були передані раніше 1432 року – в 1400 р. чи1410 р., то на момент її народження Владичку було би 50-60 років. Саме цей факт і давпривід остаточно зазначити дату грамоти 1432 роком6.

Можливо воно так і є, але якщо ми проаналізуємо, наприклад, метричні книги XIXст., які стосуються сіл Сокирянщини, то побачимо, що випадки коли чоловік стававбатьком у 50-60-річному віці траплялися, і не так рідко як можна собі уявити. Мало того,відомі численні випадки коли жінка черговий раз ставала мамою у 45-56 р. Тому, на нашудумку, питання про перше датування с. Гвіздівці поки треба залишити відкритим, бо вонопотребує додаткового дослідження.

Родовід «гвіздівецьких» Бучацьких. Джерело: Rezachevici C. Magnaţii Buczacki-Jazłowiecki şi Moldova Însecolele XV – XVI şi ramura necunoscuta a acestora, boierii moldoveni Buceaţchi // Revista de istorie a

Moldovei. – Chişinău, 2006. – N 3-4 (67 – 68). – P. 28.


101

14 січня 1447 (6955) року від воєводи, господаря Молдавського князівства СтефанаII (? - 1447) низку сіл одержав боярин, спатар (мечник) Шандро (він же Шендрик), якийсудився з панами і боярами Негрилом, Баша і Сребулом за села «на Ністрі, на ім’я:Колєшєвці, і Ришчинці, і Дубовая, и Непоротов, і Вишнєвці, і Ожогов, і [те село, щознаходиться] на гирлі [річки] Кобилчина, де є млин»7. Всі ці села, відомі нині, якКулішівка, Непоротове, Вишнева, Ожеве (в грамоті - Ожогов), Коболчин і Ришинці(знаходилося біля с. Михалкове, в межах території Ришинського ярка, на березі Дністра)були передані Шендрику у вічне володіння з усім доходом.

Але як свідчить текст дарчої грамоти, яка була писана через відносно короткий час- трошки більше двадцяти років – панував у Коболчині Шендрик не довго. 18 червня 1470р. бояриня Анна, сестра логофета Добрулова передала Коболчин і Білоусівку своїмплемінникам – комісу8 «Барсу і брату його Шушману»9.

В грамоті також вказано, що в свої часи ці села «купив син її Гідє от правого уріка10

монастиря нашого із Нямец, от ігумена за іменем Іосаф і от усієї братії живущим у тіммонастирі». Тобто, після Шендрика, по невідомим нам причинам Коболчин, а так самоБілоусівка (з невідомого часу), належали відомому Нямецькому монастирю, у монахівякого їх купив Гіде; далі вони перейшли до Анни, уродженої Добрулової, а вже потім – доБарсу и Шушмана Добрулових.

У 1473 році вперше згадується с. Вашківці. Саме так, а не інакше. До цього часувідправною точкою історії Вашківців вважалося 22 серпня1651 року. Але це не так. Вдарчі грамоті від 13 вересня 1473 року сказано, що село Вашківці (в грамоті - Васкоуці)«на Дністрі» будо дароване господарем Молдавського князівства Стефаном III Великимчашнику Ханку і братам його Гаврилу та Іванку «зі всім доходом, їм і дітям їх рівно, івнукам їх, і правнукам їх…»11.

Зроблене опрацьовування численних письмових історичних джерел, аналіз текстівслов’янських, молдавських і румунських підтвердних та дарчих грамот, юридичних актівта іншої стародавньої документації, дає нам підставу істотно передивитися історію ідеяких інших сіл, не тільки Вашківців.

Так, наприклад, в деяких офіційних письмових джерелах (в тому числі і наукових),а так само на офіційних сайтах сіл Грубна і Вітрянка, першою писемною згадкою про селовказано 1771 рік. Відносно Грубно, то його історію нині прийнято пов’язувати з приходомна Сокирянщину старообрядців. Рахується. що своє перше поселення в урочищі СтараГрубна декілька родин російських старообрядників заснували ще на початку XVIIIстоліття. Тоді тут стояли дрімучі і непрохідні ліси, які перші поселенці почали їхрозчищати, звільняючи місце для господарської діяльності: землеробства та садівництва.Мешканці села і сьогодні славляться вирощуванням плодів та ягід.

І в цій історії є правда, Грубна дійсно завдяки старообрядцям, їх працелюбності істаранням, набуло нове життя, придбало свої нинішніграниці. Але історичний матеріал, дослідженняспеціалістів в області палеографії та історії, дає підставупо іншому подивитися, як на відправну дату, так і на самуісторію цього села. Село Грубно в написаннях «Грубна» і«Гробне», згадується вже у XV ст. – 5 вересня 1459 року,коли господар Стефан III Великий (він же Штефан челМаре) дарував його Авраму із с. Лукачени12. Наступназгадка про село, де є «ставок і сади», в написанні«Гробня», відноситься до 1635 р. Саме тоді, паркалабХотина Костянтин (Констандин) Стерчя, за дозволомгосподаря Молдавського князівства Василя Лупу (зквітня 1634 р. по 13 квітня 1653 р. і з 8 травня по 16 липня1653 р.) викупив це село у землевласниці Ірини, яке до

Печатка Стефана III Великого.


102

того було їй віддане іі братами Теодером та Дмитром13. Той же Костянтин Стерчя, якземлевласник с. Грубна вказаний у документі 1639 р14. В 1716 р., 15 березня Грубна булавіддана у володіння турку Мехмеду, «одному із начальників лівих гьонюлліянів»15. Але,ще до того все населення пішло із села, і йому воно дісталося пустим16. А вже у 1732 р. мизустрічаємо Грубно в переліку 161 селищ, які належали боярину, великому ворникуІордакі Росету (1680 - 1753)17. Так що, історія с. Грубна заслуговує самого детальнішогодослідження.

Щодо Вітрянки, то відомо, що у середині XVII ст., тобто на 70-80 років ранішевідомої до цього дати, там панував боярин Тома Кантакузіно (? - 1666) – син вистерникаАндроніка Кантакузіно (1553 - 1601) і Ірини Раллі. Тома двічі вступав у шлюб: першадружина – Євфімія Чіолпан, друга – Аніта Пражеску. Від Євфімії народилися донькиАнастасія (? - 1688) і Катріна (? - 1685) і син Штефан. Після смерті Тома, згіднодокументам які датуються 1667 роком, його майно було поділено між дітьми, Вітрянкадісталася Анастасії18, яка була в шлюбі за великим ворником Іоном Раковіце, батькомгосподаря Молдавії (вересень 1703 – 23 лютого 1705; 31 липня 1707 – 28 жовтня 1709; 5січня 1716 - жовтень 1726) і Валахії (1730 - 1731) Міхая Раковіце (? - 1744).

Прийшов час підкоригувати й історію села Михалкове. Відома дата 1620 р. вже неактуальна. Відомо, що у середині XVI ст. Михалкове належало спадкоємицям відомогополітичного діяча Луки Арбуре (? - 1523). В архівах Румунії зберігся акт від 30 жовтня1553 про обмін с. Мендиківці і Михалкова між спадкоємцями Л. Арбуре (Софіца, Стецка,Тудосія, Анна та Маріуца) і чернівецьким старостою Барновським19.

В 1574 р. в Михалкове був вже інший власник, про що говорить підтвердна грамотаписана слов’янською мовою, в якій вказано що с. Михалкове згідно волі господаряМолдавського князівства (з лютого 1572 р. по червень 1574 р.) Іоанна Воде Лютого «зівсім доходом» володіє колишній вистерник Пилиповський20.

Зауважимо, що цьому Пилиповському, як Михалкове, так і декілька інших відомихсіл теперішньої Сокирянщини перейшли у власність від нащадків Луки Арбуре (Арборе),він був одружений з спадкоємицею останнього21.

По новому виглядає і історія с. Волошкове, якедотепер датували XVIII століттям. Документи першоїполовини XVII ст., показують, що уже тоді в с.Волошкове бурлило життя. Так, наприклад, із грамоти1628 року ми взнаємо, що до того свою власність у селімав сучавський монастир. В цій же грамоті мизнаходимо ім’я нового власника Тома22. В грамотігосподаря Олександра IV Ілляша від 16 жовтня 1632 р.яка стосується Волошкова, ми узнаємо і про деякі іншіімена тодішніх землевласників – це Тома Мойшан ійого шурин Іонашко, і його дружина Тофана, і синйого Костя Мойшан, і онук Толочико, а так само вжезгаданий вище, Костянтин Стерчя і його племінникГеоргій Коропчану – син Марії Юрашкової, якимтакож належали землі в Волошкове (за даними 1631р.)23.

В XVIII ст. володіння у с. Волошкове, а так самоу Мендиківцях мав відомий заможний боярин ІоніцеКуза (1715 - 1778); від нього вони перейшло до його сина, боярина Аргіра Куза (1758 -1826), який був у шлюбі з Ілінкою Костакі (за даними на 1810)24. В документах 1813 і 1815рр. власником також вказаний і Нікулай Куза25. За даними перепису 1817 р.землевласником с. Волошкове був купець Феодор (Теодор) Дабіжа із Могильова26.

Герб роду Стерчя (один із відомих).


103

Згідно документу від 1 березня 1632 р. частину с. Селище та с. Мендиківці мав увласності Іонашко Жоря (Жора), який успадкував їх від батька свого, ворника СімонаЖора27. В тому ж 1632 році згадуються і інші села теперішньої Сокирянщини, наприклад,Кулішівка, Сербичани і Кормань28. Зауважимо, що до тепер, першим згадуванням с.Кормань вказували 1771 р.

Крім імен власників, деяких географічник даних, в грамотах зустрічається такожсама різна інформація, яка стосується взаємовідносин між людьми і навіть цілими селами.Так, наприклад, у 1611 році господар Молдавского князівства Костянтин Мовіле (Могила)доручив колишньому портарю Ністору розслідувати конфлікт, який виник між жителямис. Гвіздівці і землевласниками с. Сербичани – колишнім паркалабом СімеономПіліповським і особливо з постельником Вринчану. Останні обвінувачували гвіздівецькихселян у порушенні межі - в тому, що ті незаконно на свою користь перемістили межовізнаки іх володінь. Після того як Ністор розібрався у ситуації, господар наказав відновитимежу, а у села Гвіздівці в покарання за опір відняти 50 биків29.

Згідно сурету (молдавський переклад слов'янської грамоти), який датується 04вересням 1611 року нам стає відомо, що саме згаданий Ністор і був власником Гвіздівців уті часи, що своєю волею підтвердив господар Костянтин Могила30. Але вже у грамоті 1635року згадується інший власник Гвіздівців - урядник Петрашко31. Нажаль, окрім самогоімені нам про цього власника нічого не відомо.

Відзначимо, що за декілька років до цього інцендетну, 12 травня 1608 р.,Пилипівський і ватав апродів32 Вринчану отримали від Костянтина Могили підтверднуграмоту на село Сербичани в визначених межах33.

У деяких грамотах ми знаходимо відомості про національний склад населеннихпунктів, а так само ставлення власників сіл до тих чи інших слоїв населення інаціональностей. Так, наприклад, з грамоти 1473 р., ми взнаємо, що землевласникВашківців боярин Ханко мав у своїй власності циганську сім’ю – Думебрав і йогодружина Кіранє, право на яких підтвердив молдавський господар Стефано III Великий34.На прикінці XV – початку XVI ст. циганами володіла родина Арбуре, якій на теперешнійСокирянщині належали декілька сіл. Ними вони розпоряджалися як кріпаками, і то ігірше: «10 фальчів виноградника і тих циган і циганок купив навічно Петро Цура коміс узятя свого Луки Арбуре, портаря сучавського, із приданого, одержаного ним від батькасвого Нєкіти, пиркалаба котнарського»35. Що цікаво, надалі Петро Цура перепродав циганза 70 татарських флоринів своєму брату Іордакі Цура36.

Як бачимо, інформація почерпнута з цих грамот Молдавського князівства (які ниніхороняться на полках архівів Болгарії, Греції, Молдови, Румунії, Польщі, Угорщини,Росії, України і хто знає ще де) може пролити світло на історію багатьох сілСокирянщини, на колишнє життя і світогляд людей які в них проживали і т.д. Але,нажаль, поки ми більше не знаємо, ніж знаємо. Історія Сокирянщини до нині дуже малодосліджена. Для істориків та етнографів, як для фахівців, так і аматорів Сокирянщинаможе стати справжнім науковим клондайком, де донині хороняться численні тайни ізагадки.

Далі ми пропонуємо Вам ознайомитися з фотокопіями текстів виписаних ізслов’янсько-молдавських грамот, зміст яких має найбезпосередніше відношення до сілСокирянщини.

ТЕКСТИ СЛОВ’ЯНСЬКО-МОЛДАВСЬКИХ ГРАМОТПредставлені тексти – це копії оригінальних текстів з грамот, які в свої часи (XIX –

XX ст.) були зроблені палеографами, з ціллю вивченя і зберігання історичного минулогоМолдавського князівства. Як відомо оригінали грамот були писані різними почерками,різними писарями з різним рівнем освіченості. Крім того, деякі із грамот дійшли донашого часу пошкодженими, а деякі із них збереглися тільки частково, як ми бачимо це на


104

прикладі грамоти яка стосується с. Вашківці, де немає кінцівки. Тому палеографами іісториками була зроблена трудомістка праця по відтворенню оригінальних текстів, щобзробити іх доступними для всебічного вивченя. Тексти в точності передані на тій мові, наякій була написана грамота (тут – старослов’янська).

1. Непоротове і інші.Дарча грамота, 14 січня 1447 р. Господар Стефан II (? - 1447) дарує боярину,

Шандро (він же Шендрик) села Кулішівку (Колєшєвці), Непоротове (Непоротова), іВишнева (Вишнєвці), Ожеве (Ожогов), Коболчин і інші37.


105

2. Коболчин і Білоусівка.Підтвердна грамота, 18 червня 1470 р. Бояриня Анна, сестра логофета

Добрулова передала Коболчин і Білоусівку у власність своїм племінникам – Барсу іШушману.38


106

3. Вашківці.Дарча грамота, 13 вересня 1473 р. Господар Стефан III Великий дарує с.

Вашківці (Васкоуці) що «на Дністрі» і село Василівці, що на Пруту, чашнику Ханку ібратам його Гаврилу та Іванку39.

4. Гвіздівці.Підтвердна грамота, 20 вересня 1503 р. За волею господаря Стефана III

Великого села Гвіздівці і Ходороуци були передані Данчулу Бучацькому, йогодвоюрідному брату Ісайко і його тітці Васуткі, які купили ці села у дочкиколишнього власника цих сіл Івашко Владичка – Славни40.


107

5. Михалкове.Підтвердна грамота, 01 січня 1574 р. Господар Іоанна Воде Лютого

підтверджує право на володіння селом колишньому вистернику Пилиповському41.


108

6. Мендиківці і Сербичани.В документі, від 09 травня 1624 р. згадуються Ніколай із с. Мендиківці

(Мендекоуці) і Сіміон Піліповський - землевласник із с. Сербичани42.

7. Ожеве.Підтвердна грамота, 26 квітня 1632 р. Дворник Гаврилаш Метіаш купив с.

Жучка Чернівецького цинуту і частину с. Ожеве (у грамоті - Ожов) у ЛупулаПражескула, сина вистерника Нікоаре Пражескула.


109

8. Кулішівка.Підтвердна грамота, 26 серпня 1632 р. Господар Олександр IV Ілляш

підтверджує право Авраму Кепотичу на землі отримані у спадок. Крім Кулішівкізгадуються села, які граничили з цим селом – Сербичани (Шербичени), Кормань(Корманул), Решчинці і Попівка (Поповка), а так само деякі із власників цих сіл43


110

9. Сербичани.Підтвердна грамота, 8 жовтня 1634 р. В ній згадується один із землевласників

с. Сербичани (в грамоті - Шербикани) – Андрєйка, а так само зустрічаються іменадеяких інших мешканців села44.

10. Сербичани.Підтвердна грамота, 15 вересня 1635 р. Колишній паркалаб Сіміон

Піліповський, разом зі своєю численною родиною продав половину с. Сербичани (уграмоті – Шербичени) зі ставком і млином боярину Ісарю митнику45.


111


112

1 Суляк С. Молдавская Русь (к 650-летию образования молдавской государственности) // Русин. – Кишинев,2010. - № 2 (20). – С. 13 – 14.2 История Молдавии – Т.1. /Под ред. Удальцова А.Д., Черепина Л.В. – Кишинев. 1951.- С.96.3 Кочубинский А.А. Тура (Тирас) - Белгород - Аккерман и его новая лапидарная надпись от 1454 года. –Одесса, 1901. – С. 396.4 Тимочко Б. Українсько-молдавські грамоти як предмет наукових студій ХІХ-ХХ ст. // Мандрівець. –Тернопіль, 2010. – № 1. – С. 57.5 Bogdan I. Documentele lui Ştefan cel Mare. Volumul 2: Hrisoave şi cărţi domneşti (1493-1503), tractate, acteomagiale, solii, privilegii comerciale, salv-conducte, scrisori (1457-1503). – Bucureşti: Atelierele Grafice Socec &Co, 1913. – P. 230 – 232.6 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Vol. I: 1384-1448. - Bucureşti: Editura Academiei RepubliciiSocialiste România, 1975. – P. 73.7 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Volumul 01: 1384-1448. – Bucureşti: Editura AcademieiRepublicii Socialiste România, 1975. – P. 383-384.8 Боярський чин, той хто відає господарськими стайнями.9 Bogdan I. Documentele lui Ştefan cel Mare. Vol. 2: Hrisoave şi cărţi domneşti (1493-1503), tractate, acteomagiale, solii, privilegii comerciale, salv-conducte, scrisori (1457-1503). – Bucureşti: Atelierele Grafice Socec &Co, 1913. – P. 155 – 156.10 Урік – вічне володіння, господарська грамота; урікар – писар.11 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Vol. II: 1449-1486. – Bucureşti: Editura AcademieiRepublicii Socialiste România, 1976. – P. 285 – 286.12 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Vol. II: 1449-1486. – Bucureşti: Editura AcademieiRepublicii Socialiste România, 1976. – P. 126.13 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Vol. XXIII: 1635 – 1636. – Bucureşti: Editura AcademieiRomâne, 1996. – P. 320, 298.14 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. – Vol. 25: 1639 – 1640. – Bucureşti: Editura AcademieiRomâne, 2003. - P. 215.15 Гьонюлліян – вид легкого кінного війська, створюваного в прикордонних фортецях з добровільців.Призначалися для відбиття раптових атак противника.16 Димитров С. Ат. Турецкие документы о состоянии Хотинской округи (нахие) в первой половине XVIII в.// Восточные источники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. – Москва: АН СССР.Ин-т Востоковедения, 1969. - Т. ІІ. - С. 146.17 Rosetti R. Pământul sătenii şi stăpânii în Moldova. – T.1: Dela origini până la 1834. – Bucureşti: AteliereleGrafice Socec, 1907. – P. 260.18 Ghibănescu Gh. Surete şi izvoade. (Documente slavo-române). – Vol. XVI: Studiu şi documente. – Iaşi:Tipografia Dacia, 1926. – P. 93; Buletinul Comisiei istorice a României. – Bucureşti, 1929. – P. 46.19 Ghibănescu Gh. Surete şi izvoade. (Documente slavo-române între 1546 – 1587). – Vol. XIX: Studiu şidocumente. – Iaşi: Tipografia Dacia, 1926. – P. 62.20 Ghibănescu Gh.Surete şi izvoade (Documente slavo-române). – Vol. II: 1433-1633. – Iaşi: Tipografia Dacia,1907. – P. 235 – 236.21 Ghibănescu Gh. Surete şi izvoade (Documente slavo-române). – Vol. II: 1433-1633. – Iaşi: Tipografia Dacia,1907. – P. 236.22 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Vol. XIX: 1626 – 1628. – Bucureşti: Editura AcademieiRepublicii Socialiste România, 1969. – P. 383.23 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. – Vol. XXI: 1632 – 1633. – Bucureşti: Editura AcademieiRepublicii Socialiste România, 1971. – P. 285 – 286.24 Ghibănescu Gh. Surete şi izvoade. (Documente slavo-române între 1546 – 1587). – Vol. XIX: Studiu şidocumente. – Iaşi: Tipografia Dacia, 1926. – P. 93; Buletinul Comisiei istorice a României. – Bucureşti, 1927. – P.122.25 Ghibănescu Gh. Surete şi izvoade. (Documente slavo-române). – Vol. VII: Studiu şi documente. – Iaşi: TipografiaDacia, 1912. – P. 68, 76.26 Роспись землевладения и сословного строя населения Бессарабии по данным переписи 1817 года. –Обработал по официальным данным И.Н. Халиппа // Труды Бессарабской губернской ученой архивнойкомиссии. – Том. 3. – Кишинев: Типо-Липография Э. Шлиомовича, 1907. – С. 17.27 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Volumul XXI: 1632-1633. – Bucureşti: Editura AcademieiRepublicii Socialiste România, 1971. – P. 9 – 10.28 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Volumul XXI: 1632-1633. – Bucureşti: Editura AcademieiRepublicii Socialiste România, 1971. – P. 203 – 204.


113

29 Молдавия в эпоху феодализма. – Том I: Славяно-молдавские грамоты (XV в. - первая четверть XVII в.) / Сост.: П.Г. Дмитриев, Д.М. Драгнев, Е.М. Русев, П.В. Советов. /Под ред. Л.В. Черепнина. – Кишинев:«Штиинца», Академии наук Молдавской ССР, 1961. – С. 277 – 278.30 Documente privind istoria României. A. Moldova. – Veacul XVII. Vol. 3: 1611-1615. – Bucureşti: EdituraAcademiei Republicii Populare România, 1954. – P. 34.31 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. – Vol. XXIII: 1635 – 1636. – Bucureşti: Editura AcademieiRomâne, 1996. – P. 277.32 Апрод (угор. aprod – паж, учень), в XV — XVI ст. паж при дворі в Молдавії, перебували в особистійохороні господарів. У XVII – XVIII ст. службовець центрального господарського апарату, що виконуваврізні доручення: мобілізацію селян на виконання трудових повинностей на користь господаря, привід на суду Диван обвинувачуваних, виконання приговорів (крім страти).33 Молдавия в эпоху феодализма. – Том I: Славяно-молдавские грамоты (XV в. - первая четверть XVII в.) / Сост.: П.Г. Дмитриев, Д.М. Драгнев, Е.М. Русев, П.В. Советов. /Под ред. Л.В. Черепнина. – Кишинев:«Штиинца», Академии наук Молдавской ССР, 1961. – С. 225 – 226.34 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Vol. II: 1449-1486. – Bucureşti: Editura AcademieiRepublicii Socialiste România, 1976. – P. 285 – 286.35 Молдавия в эпоху феодализма. – Том I: Славяно-молдавские грамоты (XV в. - первая четверть XVII в.) / Сост.: П.Г. Дмитриев, Д.М. Драгнев, Е.М. Русев, П.В. Советов. /Под ред. Л.В. Черепнина. – Кишинев:«Штиинца», Академии наук Молдавской ССР, 1961. – С. 72.36 Молдавия в эпоху феодализма. – Том I: Славяно-молдавские грамоты (XV в. - первая четверть XVII в.) / Сост.: П.Г. Дмитриев, Д.М. Драгнев, Е.М. Русев, П.В. Советов. /Под ред. Л.В. Черепнина. – Кишинев:«Штиинца», Академии наук Молдавской ССР, 1961. – С. 27.37 Ghibănescu Gh. Surete şi izvoade. Volumul 18: (Documente slavo-române între 1230-1546). – Iasi: ViaţaRomânească, 1927. – P. 55 – 56.38 Bogdan I. Documentele lui Ştefan cel Mare. Vol. 2: Hrisoave şi cărţi domneşti (1493-1503), tractate, acteomagiale, solii, privilegii comerciale, salv-conducte, scrisori (1457-1503). – Bucureşti: Atelierele Grafice Socec &Co, 1913. – P. 155 – 156.39 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Vol. II: 1449-1486. – Bucureşti: Editura AcademieiRepublicii Socialiste România, 1976. – P. 285 – 286.40 Bogdan I. Documentele lui Ştefan cel Mare. Volumul 2: Hrisoave şi cărţi domneşti (1493-1503), tractate, acteomagiale, solii, privilegii comerciale, salv-conducte, scrisori (1457-1503). – Bucureşti: Atelierele Grafice Socec &Co, 1913. – P. 230 – 232.41 Ghibănescu Gh.Surete şi izvoade (Documente slavo-române). – Vol. II: 1433-1633. – Iaşi: Tipografia Dacia,1907. – P. 235 – 236.42 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. – Vol. XVIII: 1623-1625. – Bucureşti: Editura AcademieiRomâne, 2006. – Р. 280 – 281.43 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. – Vol. XXI: 1632-1633. – Bucureşti: Editura AcademieiRepublicii Socialiste România, 1971. – P. 231 – 232.44 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Volumul 22: 1634. – Bucureşti: Editura AcademieiRepublicii Socialiste România, 1974. – Р. 303.45 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Vol. XXIII: 1635 – 1636. – Bucureşti: Editura AcademieiRomâne, 1996. – P. 279 – 280.


114


ІСТОРІЯ СОКИРЯНЩИНИ В ОСОБАХ ДЕЯКИХ ЇЇ ВЛАСНИКІВ

Ще в давнину казали: «Який господар, така і хата». Так само можна судити й пробудь-яке окреме село і в цілому про край. А господарі-землевласники на Сокирянщині, зсивої давнини, як показує історія, були самі різні за походженням і з самими різнимипоглядами і ставленням до свого господарства.

Певно, простим людям, назалежно від того, «добрим» чи «злим» був іх пан, якимвін був за походженням, де він народився і т.д. і т.п., завжди було не легко, бо над нимивластвував не тільки іх господар, а ціла система. Так, наприклад, за Положенням 1749року царани1 мали одробити 24 дні на рік, дати феодалу десятину від врожаю,від приплоду тварин, від бджіл тощо. Крім того, селян змушували сплачувати великіподатки на користь держави: подушне, від майна тощо. З 1766 року за Правилами Г. Гікикількість урочних днів зменшувалась до 12. Але обсяг роботи на день визначався такий,що його можна було виконати тільки за 3—4 робочі дні. Отже, фактично панщиназбільшувалась у 2—3 рази. Згідно ж «Пунктів», виданих молдавським диваном у 1810році, кожне тяглове господарство царан повинно було обробити півфальчі панського поля,скосити фальчу сінокосу, давати панові десяті свого врожаю, привезти віз дров, постачатипо 2 курки, 100 дійних овець, по мітку пряжі, платити щорічно по 10 левів, за т. зв. панськідні тощо. Насправді ж, в більшості своїй поміщики не дотримувалися згаданих пунктів, апостійно збільшували повинності, і часто жорстоко поводився з населенням. До того жцарани мали сплачувати і державні податки.

Становище селян ускладнювалось ще й утисками з боку турецьких загарбників.Селяни мусили сплачувати данину грошима, поставляти зерно, худобу, мед, брати участьу походах турецьких армій, в складі молдавських військових загонів та інше.

Можна й далі говорити про те, які труднощі були у селян у той чи іншийісторичний період, але зараз річ не про те. Історія власників – це значна частина історія сілі містечок. Не сказати про них – це все одне, що ігнорувати історію краю і життя нашихпращурів. Відомо ж, що історія будується на волі владних. Від власника будь-якогоокремого села в досить значній мірі залежав напрямок розвитку села і доля селян. В історіїСокирянщини, з іменами власників пов’язані перші відомості і згадки про село. Завдякиіменам власників до нас дійшли імена простих людей, які жили в належачим власникамнаселених пунктах, відомості про те як жилося селянам або робітникам містечок в той чиінший історичний період.

Про самих перших із відомих власників Сокирянщини ми взнаємо з тих жеслов’янсько-молдавських грамот, де зустрічаються перші згадки про села, тобтопочинаючи з XV ст. Саме тоді в стані молдавської знаті почалися проходити значні зміни.Зникають представники старої племінної знаті, які мали титули «княз», «жуде» і«ватаман». Вони були головами селянських общин, старостами селищ, головнимисуддями. Поступово вони перетворюються на великих бояр-землевласників (їх іноді щеназивали «панами») або «малих» бояр. Разом з боярами зростали верстви новихземлевласників, які отримували землю за свою службу. Основним ядром цієї групи булидворові служилі люди. Господар називав їх просто «слуги». Документи, починаючи з ХVІст., іменують їх куртенями (дворянами).

В ХVІ ст. частина привілейованих землевласників, яка не увійшла до складубоярства або до будь-якої категорії служилих людей (наприклад, куртянів), сталаназиватись «немешами», тобто «знатними». Історик Г. Уреке порівнював молдавськихнемешів з польськими шляхтичами ХVІІ ст. На відміну від бояр, немеші були податнимстаном, хоча селянського податкового гніту вони не несли, а сплачували особливу, так


115

звану «немешську подать» і жили в основному за рахунок сеньйоральних прибутків відсвоїх вотчин. В ХVІІ ст. термін «немеш» поступово виходить з ужитку.

Коли наприкінці 1710 р. Туреччина оголосила війну Росії, Д. Кантемир перейшовна бік останньої. 13 квітня 1711 р. в місті Луцьку делегація молдавського господаря,очолена боярином Стефаном Лукою, запропонувала Росії угоду, що передбачала спільнівійськові дії проти Туреччини, перехід Молдавії під покровительство Росії, поступовевідновлення суверенітету і територіальної цілісності князівства, передачу влади династіїКантемірів. Ці пропозиції були прийняті Петром І, і в травні 1711 р. російські військаперейшли Дністер. Однак, як відомо, ця війна склалася не зовсім вдало для Російськоїдержави, тому вже у липні 1711 р. було підписано мир, за яким російська армія залишалаМолдавію, а землі Хотинської округи були роздані яничарам і іншим служилимпредставникам.

Закінчення війни не дуже сприятливо позначилося на становищі Молдавії. З другоїполовини 1711 року Порта безпосередньо почала призначати господарів у країні,більшість з яких були греками за походженням. Серед господарів були також і румуни(Раковіце, Калімакі (Кемашул) і представники молдавської аристократії – Маврокордати.Один із представників останніх – господар Костянтин Маврокордат (призначавсягосподарем Молдавії 4 рази), який був добре обізнаний з західноєвропейськимипорядками, протягом майже тридцяти років (1730-1769) проводив низку реформсоціального, фіскального та адміністративного характеру. Реформи були здійснені напідставі Уложення 7 лютого 1740 р. Велике значення для князівства мала адміністративнареформа. Територія князівства, зокрема Бессарабія, була поділена на повіти або цинути. УМолдавському князівстві було встановлено посаду повітового або цинутського справниказ адміністративними, судовими та фіскальними функціями. Справник призначавсяДиваном терміном на рік і отримував фіксоване жалування. Реформа мала встановитичіткий нагляд з боку держави за всіма сферами життя в краї, особливо за збираннямподатків. Крім того, реорганізація державних інститутів торкнулася і судочинства.Відтепер вводилося обов’язкове письмове протоколювання ходу судового процесу, щомало обмежити свавілля місцевої влади. Важливе місце серед реформ К. Маврокордатазаймали соціальні або селянські, які скасовували кріпацтво. Спочатку звільнення селянвідбувалося за бажанням бояр - або безкоштовно, або за викуп в 10 талерів. Однак такіумови звільнення не задовольняли більшість селян, що призводило до посилення міграції.Це змусило боярство (за ініціативою К. Маврокордата) оголосити на Великому зібранні усерпні 1749 р., в присутності 120 бояр і 32 представників духівництва, про обов’язковезвільнення селян без всякого викупу2.

Наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. власниками більшої частини земель інайбільш впливовими в краї були молдавські бояри, яких ще іноді називали «войладами»або «бойладами». Боярами називали сановників, які займали вищі посади (військові таадміністративні) в державі. Боярський стан був наслідком заслуг, а не спадкового права.Ієрархія боярських ступенів та посадових рангів склалась ще в ХІV-ХV ст. під впливомболгарського та візантійського двору, а частково навіть Київської Русі і збереглася допочатку ХІХ ст. У 1803 р. в Молдавії з 927 сіл, що належали боярам, 470-ма селамиволоділи 28 сімей. За висловом В. Я. Гросула, це була своєрідна боярська олігархія.Зокрема, боярська династія Стурдза мала 65 сіл, Балш – 60 сіл, Росетті (Русет) – 57, Гіки –52.

Велика кількість власників належала бояринашам, які несли внутрішню службупри дворі. Їх ряди поповнювалася не тільки вихідцями з бояр, а й з числа незнатнихлюдей. Це були дрібні землевласники, які у свій час за ті чи інші заслуги отримали відмолдавських господарів права особистого дворянства. Як і бояри, бояринаші не підлягалитілесним покаранням. Бояринаші - переважно чиновники нижчого рівня - полковничелі,постельничелі. Більшість бояринашів походили з боярських родин і користувалися


116

наступними привілеями: зберегли за собою право на володіння землею і маєтками; малиправо володіння кріпосними циганами, отримали звільнення від сплати державних ісуспільних податків та від виконання повинностей. Таким чином, бояринашікористуватися дворянськими привілеями лише особисто, їх нащадки втрачали ці права іпереходили до інших станів. За своїм статусом категорія бояринашів нагадуваларосійських особових дворян. В перші роки після приєднання Бессарабії до Росії цякатегорія зберігала свою чисельність, хоча згодом склад цієї групи постійно скорочувався,оскільки була змінена система надання цього статусу.

Приєднавши у 1812 р. до складу Російської імперії землі Бессарабії, російськійдержаві потрібно було ще обмежувати ці землі і вписати їх у загальний план, тому, напочатковому етапі освоєння краю російська держава здійснювала свою роль власника не вповній мірі. Формування землеволодіння в Бессарабії в цей час відбувалося декількомашляхами: 1) підтвердженням прав на земельну власність молдавських бояр, що отрималиїх ще до приєднання Бессарабії (у 1818 р. за молдавськими боярами в Бессарабії булизакріплені всі старі права та привілеї на володіння землею.); 3) активною державноюроздачею земель боярам та російським офіцерам, що особливо відзначились під часросійсько-турецької війни 1806-1812 pp. (в значній мірі були роздані землі колишньоїХотинської райї); 4) самовільним привласненням державних та общинних селянськихземель, що собливо було характерно для Хотинського і Бендерського повітів3. Крім того,численні села, в тому числі на Сокирянщині були продані новим власникам, які прибувалив Бессарабію із різних кутків і губерній Російської імперії.

КАТАРЖІ – БЕЙН - ЛІШИН

У 1814 році землевласником Сокирян став Ілля Пилипович Катаржі (1747 - 1822) –нащадок впливового боярського роду, висхідного до першої половини XVII ст. іпов’язаного узами споріднення із багатьма впливовими сімействами Молдавії і Валахії. Зісторичних джерел, наприклад, відомо, що якась Ганна Катаржі була дружиноюКостянтина Стурдзи, онука Киріака Стурдзи, сестра якого стала дружиною ГригоріяГики – у 1662–72 рр. господаря молдавського Деякі дослідники припускають, що ГаннаКатаржі приходилася кузиною передостанньому гетьманові Малоросії4. Представникцього знатного роду, Іван Єгорович Катаржі (1839 - ) – бессарабський предводительдворянства, який обирався на цю посаду п’ять разів, на протягу 15-ти років – з 28 липня1881 р. по 30 серпня 1896 р.

Ілля Пилипович Катаржі був великим гетьманом(головнокомандуючим військ) Молдавії і очолюваврусофільське настроєну частину молдавських бояр,його ім’я значиться у «Списку бояр Молдавських,бажаючих переселитися в Россію», складеного графомО.А. Безбородько в 1791 р., де про нього читаємонаступне: «Гетьман Ілля Катаржі, зять нещасного Гіки,людина здатна до служби і трудяща при армії в різнихнаправленнях, чин статського радника і душ 400 будедля нього нагородою достатньою»5.

Після Ясського мирного договору 1791 року ,укладеного між Російською імперією і Туреччиною(Оттоманською імперією), в чині бригадира приймавучасть у війні 1806-1812 рр. Далі значно проявив себе учині генерал-майора, будучи «начальником прикордонних справ» на Дністрі. 25 квітня1796 року І.П. Катаржі був наданий диплом з гербами на дворянську гідність Російської

Емблема роду Катаржі.


117

імперії6. У 1818 р. Ілля Петрович був включений до «Списку корінних бессарабськихдворян, складений Дворянською громадою Бессарабської області».

У листопаді 1806 р. вів переговори з 80-літнім бендерським Хасан-Пашою.Підкупивши самого пашу і його наближених, він домігся здачі Бендер без бою йнезабаром був призначений керуючим державними маєтками в Бендерській,Аккерманскій і Кілійській райях. Частина із цих маєтків він привласнив, а наобвинувачення відповів, що села Гура-Бикулуй і Леонтієво належали його предкам, іпредставив досить сумнівні документи на них. Існують що таким же чином або подібнимдо нього дісталися І.Катаржі і Сокиряни.

За даними на 1816 рік генерал-майору Катаржі належало 144 скутельників, 44бреслашів і 20 слуг, із них до цього за ним було «80 скутельників7, 45 бреслашів і 25 слугза предписанням генерал-майора Гартинга8»9.

Ілля Катаржі був одружений на дочці Григорія III Гіки (? - 1777) – двічі господарМолавського князівства (1764 – 1767, 1774 - 1777), господар Валахії (1768 - 1769). Уцьому шлюбі народилося троє дітей – дочку Катерину і двох синів: Петро Ілліч Катаржі –георгіївський кавалер, генерал-майор, герой Кавказької війни; Павло Ілліч Катаржі – лейб-драгунський капітан, був особисто знайомий з О.С. Пушкіним.

Сокиряни ж, надалі перейшли до дочки Іллі Пилиповича – Катерини Катаржі. Післякупівлі землі, самий Ілля Петрович не проживав у Сокирянах, тільки декілька разівнавідував. Більшість часу він проводив у деяких з інших своїх численних бессарабськихволодінь, і особисто у Кишиневі, де він і похований. В Сокирянах він залишив свою дочкуз зятем.

Як відомо Катерина Іллівна вийшла заміж застатського радника Федора (Теодора) ПетровичаБейна (Бем, Бейм), рід якого походив з Польщі10. Натой час іін мав нерухомість в Одесі11, а такожволодів с. Ходороуци (нині село в Окницькомурайоні Молдови). Крым того, у його залежності було60 скутельників і 20 бреслашів12. Відзначимо також,що статський радник Ф.П. Бейн деякий час бувурядником в Дубосарах, помічником головногопопечителя задунайських переселенців Валахії,Молдавії та Бессарабії.

Катерина і Федір Бейни не довго прожили вСокирянах. Катерина померла у тому ж в 1814 р., аФедір через сім років – у 1821 р. Обидва поховані уСокирянах.

У Катерини Іллівни і Федора Петровича булодві доньки – Марія Федорівна і Олена Федорівна (? -1826). Олена вийшла заміж за полковника, георгіїв-ського кавалера, командира Охотського піхотного

полку Василя Тимофійовича Соловкіна. Завдяки О.С. Пушкіну ім’я Олени Бем(Соловкіної) залишиться у віках. Як відзначив у своїх щоденниках товариш О.С. ПушкінаІ.П. Ліпранді, він настільки був захоплений Оленою, що «іноді марив нею».

Сокиряни ж, разом з ними і Ходороуци перейшли у власність внучці Іллі Катаржи,другій дочці його дочки Катерини - Марії Федорівні Бем. Сам від неї і починається епохаЛішиних у Сокирянах. Саме Марія Бем одружилася з підполковником Камчатськогополку Петром Степановичем Лішиним (1792 - 1858).

Петро Степанович Лішин (при народженні - Лішень), «із малоросійських дворян»,народився 22 лютого 1792 р. в с. Велика Дуброва Мглінського повіту Черніговськоїгубернії, в сім’ї поручика Степана Федоровича Лішина (1743 р.н.) і Катерини

Герб роду Бем.


118

Сліпушкіної. Виховувся в Гродненському кадетському корпусі (з 24 січня 1807 р. –Смоленський кадетський корпус). У 1807 році він вже прапорщик Камчатського піхотногополку. Відтоді він служив у самих різних місцях (Охотський піхотний полк, 31-йєгерський полк, Тульський єгерський полк і знову і ін.) і був самих різних посадах. В 1837році він генерал-майор і командуючий резервної дивізії 4-го піхотного полку, а в 1848 –командуючий резервної дивізії 2-го піхотного полку. Згідно дослідженням В.Ф. Веберасамим ліпшим чином проявляв себе у походах:

«В Молдавії та Валахії, при Браїлові, в Болгарії, при взятті фортеці Ісакчі і Тульчі;1810 р. - При Базарджікі (22 травня, отримав золотий хрест на Георгіївській стрічці),Шумлі (22 липня поранений при штурмі кулею навиліт в праву ногу), Рущукі, Журжі;1812 р. - При Волковиську та Варшаві; 1813 р. - У Сілезькій армії Блюхера, при Кацбасі,Лейпцизі (отримав орд. Св. Анни 4 ст.), Майнці; 1814 р. - При С. Ларот’рі (підвищений дозвання капітана), Краоне, Ліоні, Парижі (за цю компанію отримав орден св. Володимира4-го ступеня з бантом); 26.11. 1826 р. - Орден св. Георгія 4-го класу за 25 років; 1828 р. -При Журжі, Сілістрії (за це діло отримав 24.01. 1829 р. чин полковника), Шумлі; 1829 р. -В ніч з 31.01. на 1.02. при нападі на передовий загін у с. Маркович, де був убитий паша, іде при надзвичайному холоді і хурделиці відморозив собі ноги; при Арнаут-Ларі (отримавод. Св. Володимира третього ст.); При розбитті 30 травня великого візира біля Кулевчі;при Шумлі; 7 липня , за взяття редутів і укріпленого табору біля Дервіш-Авана, отримаворд. Св. Анни 2-го ст.; 9 липня, при проході через Балканські гори, провід авангарду поберезі Чорного моря; при Зливно і Адріанополі; 1.01.1839 р. - Орд. Св. Станіслава 2-го ст.;7.11. 1840 р. - Орд. Св. Станіслава 1-го ст.; 13.12. 1845 р. - Орд. Св. Анни 1-го ст.»13.

У вільні від служби часи, проте як і після того як пішов у відставку, ПетроСтепанович разом з сім’єю проживав то в Могилів-Подільському, то в Сокирянах ( в йоговідсутність справами в Сокирянах займалися управляючі). Відомо, що Лішини частеньконавідував Кишинів. Що цікаво, в одній із таких поїздок разом, Лішини познайомилися зОлександром Сергійовичем Пушкіним14.

Помер Петро Степанович у 1858 р. (в деяких джерелах вказується 1852 р.). Післянього залишилося дочки Наталія (1822 р.н.), Єлизавета (1826 р.н.), Катерина (21.11.1828р.н.) і два сини – Олександр (30.08.1827 р.н.) і Миколай (31.03.1839). Всі вони народилисяу Могилів-Подільському15.

Відомо, що у 1849 р. Олександр служив прапорщиком в Лейб-гвардії 3-оїартилерійської бригади. Миколай, який і наслідував землі і майно Лішиних у Сокирянах,так само пішов по стопам батька і дослужився до гвардії артилерії полковника (1883 р.).Надалі, його прізвище в багатьох документах Сокирянського волосного правління, якіпотрапляли на очі, майже скрізь вказується з приставкою «генерал-майор».

Миколай Лішин був одружений з Зінаїдою Олексіївною Сабуровою (12.04.1840р.н.) - дочка генерал-лейтенанта ( з 1855 р.) Олексія Івановича Сабурова і ЄлизаветиМихайлівни Сатіної.

У них народилися: син Петро (1862 р.н.) і дві дочки - Ольга (1863) і Марія (1872).Остання жила у Санкт-Петербурзі, була двічі одружена; від першого шлюбу мала синаОлександра Олександровича Тюфяєва (30.08.1894 р.н.).

В Сокирянах «правив» губернський секретар Петро Миколайович Лішин. Самейого ім’я ми знаходимо у списках виборців від Сокирян у Державну Думу Російськоїімперії I (1906 р.) і II (1907 р.) скликання. П.М. Лішин збудував у Сокирянах школу,особисто навчав дітей грамоті, допомагав їх освіті матеріально. Крім того, бувпопечителем Ходороуцької школи (затверджений 10.12.1900 р.). Його управляючі в с.Ходороуці І.Л.Амшинський і м. Сокиряни Ф.Ф. Лозінський співпрацьовували знавчальними і державними установами Російської імперії. Перший був респондентомДепартамента землеробства і сільської промисловості16, другий – добровільнимспостерігачем метереологічної станції від Новоросійського універсітету17.


119

Сокирянці старшого віку розповідають нібито пан мав дочку (дехто називає двідочки) Наталію, котра вийшла заміж за багатія Плавського. Ії чоловік виявився не дужебережливим до багатства, яке подарував тесть (Петро Миколайович), і вже скоро пустивчи не все майно з молотка. Деякі речі, кажуть, розпродували навіть у центрі міста,неподалік маєтку.

Наталія Петрівна Плавська, уроджена Лішина, яка володіла «двома кам’янимибудинками, покритих жерстю, що мали житлову площу 505 квадратних метрів»проживала у Сокирянах, згідно даним якими ми на цей час володіємо, - до 1940 року. Доцього часу зберігся панський маєток – на вулиці Шевченка, де нині розташована районнадрукарня. Тут вона і жила, а спорудив маєток іі тато Петро Миколайович Лішин.

Відзначимо, що наприкінці XIX – XX ст.. частим гостем у Сокрянах бував ще одинз Лішиних, а саме – Костянтин Андрійович Лішин. З сокирянськими Лішиними вінзнаходився у далекому спорідненні, їх загальний предок проживав с. Велика ДуброваМглінського повіту Чернігівської губернії.

Почесний громадянин Хотина, генерал-майор Костянтин Андрійович Лішин (1833 -1906), звільнений із запасу армії у відставку змундиром і з пенсією з Державного казначей-ства та з каси військово-сухопутного відомства27 січня 1890. Був одружений на дочці відомогобессарабського діяча Миколи ГеоргійовичаРознована, Роксандрі Россето-Рознован (1844 -1897), яка, до речі, у першому шлюбі булаодружена з статським радником МихайломІвановичем Сабуровим. Приданим Роксандрибув маєток у селі Рестео-Атаки Хотинськогоповіту (нині с. Дністрівка Кельменецького р-ну).Це село й стало родовим маєтком відставногогенерал-майора Костянтина Лішина і йогодружини. Дітей не мали. Разом із дружиноюКостянтин Андрійович Лішин похований наподвір'ї місцевої Свято-Покровської церкви.

Зауважимо, що при Лішиних значнополіпшилося економічне становище Сокирян. Удругій половині XIX ст.. тут почала діяти

гуральня (у 1849 р. тут працювали 1 австрієць і 10 чорноробів-міщан), пивзавод, 3 водянімлини, 12 свічкових і декілька салотопних заводів, з кінця XIX с. – маслоробний завод, 2підприємства по виробництву безалкогольних напоїв, залізнична станція та ін.18 ПриМиколаї Петровичеві і Петрі Миколайовичеві значно виросла комерційна діяльністьнаселення. Так, наприклад, у кінці XIX ст. щотижня на базар у Сокиряни приганялосябагато худоби, до 300-400 коней і 200-300 овець. Їм належало 27 м’ясних лавок уСокирянах і 17 у Бричанах19. Документи повідують, що Микола Петрович Лішин у 1891році мав п’ять водяних млинів на річці Кам’янка, а також володів виноградниками, денараховувалось понад 1600 кущів. На початку XX ст.. в Сокирянах діяла броварня.

При фінансовій підтримці Лішиних у Сокирянах почали будувати нову кам’янацеркву апостолів Петра і Павла., яка у 1880 р. була освячена. За заслуги передправославною церквою, Петра Лішина, який нібито помер у 1920 році, а також йогодружину і доньку з почестями похоронено в сімейному склепі під церковним вівтарем.

Деколи Лішини улаштовували бали, на які з’їжджалися поміщики і дворяни ізнавколишніх сіл, з Поділля, Бричан, Сорок і навіть Кишинева. В 1890-х роках, наприклад,частими гостями таких прийомів були представники великої родини Крупенських, К.А.

Генерал Костянтин Андрійович Лішин.


120

Лішин, поміщик с. Василівці Е.І. Філодор, штат-ротмістр запасу армії по гвардії кавалеріїМихайло Євграфович Алепіч, губернський секретар по 8-му участку Олександр-МечиславФлоріанович Гілевич, титулярний радник Цеслав Владиславович Козловський, земськийлікар Миколай Максимович Туник, титулярний радник Єлисей СильвестровичКлопотовський (начальник місцевого відділення Поштово-телеграфної кантори),дворянин Олександр Іванович Андріяш-Шептилич, священик Міна ОлександровичЧерноуцан і ін.

АРБУРЕ - ПІЛІПОВСЬКИЙ

Одною із заможних і впливових родин-землевласників можна рахувати Арбуре.Серед них ми особливо виділимо Луку Арбуре (? - 1523) – один із самих великихземлевласників першої чверті XVI ст.

Цей відомий молдавський державний діяч,спочатку був сподвижником Стефана III Великого,підтримуючи його внутрішню й зовнішню політику. В1486 і з 1498 займав впливову посаду портарякомандуючого військами та фортецею стольногограду Сучави. В останні роки правління СтефанаВеликого став одним із провідних діячів боярськоїопозиції, яка намагалася обмежити господарськувладу. При сині Стефана Богданові Сліпому (1504—17) зберігав свою посаду. При господарі Стефані IV(владував в 1517—1527 роках), який став господарему віці 11 років, внаслідок чого ввійшов в історію підзменшувальним іменем Штефеніце, Лука Арбурепротягом п'яти років, до 1522 р., практично управлявкраїною. Керуючись у політиці принципами ШтефанаIII Великого, Лука Арборе намагався зберегтиМолдову цілісною й самостійною.

Але в 16 років Штефенице відмовляється від свого наставника. В умовах, коли, де-факто, авторитету панування не існувало, спроби Луки Арборе тримати країну в руках відімені малолітнього господаря викликали невдоволення великих бояр, які відкритозамишляли проти «регента» - Луки Арборе. У березні 1523 Стефан IV звільнив з посади, ау квітні того ж року стратив його та 2 його синів.

Поховано Луку Арборе в у церкві на честьУсікновення глави св. Іоанна Хрестителя в с. Солка (заразназивається Арборе), яке для будівлі храму й власного домуАрборе придбав 7 березня 1502 р. У західній частиныпронаоса церкви знаходиться некрополь роду Арборе ізгробницею Луки під кам'яним скульптурним кіотом у стилімолдавської готики, зі збереженого на стіні написуслов'янською мовою. В інтер'єрі збереглися 2 фрески іззображенням храмоздателя і його сім'ї, які стоять передІсусом Христом й Божою Матір’ю: «Лука Арборе, йогодружина Юліана і їхні сини Тоадер і Микита» і «Юліана,дружина Луки Арборе, і їхні діти».

Згідно доступним нам письмовим джерелам, якістосуються історії Молдавського князівства перші землі у с.

Мендиківці на территорії теперешньої Сокирянщини у другій половині XV ст. купив щебатько Луки Арбуре – Микита (Нікіта). А вже потім своїми зусиллями володіння значно

Лука Арбуре.

Герб Луки Арбуре.


121

поширив Лука, а за ним і його численні спадкоємці. У даних про земельні покупкивеликих бояр у першій половині XVI століття зазначено, що портар (комір, воротар) ЛукаАрбуре купив 4 села. Господарська грамота від 3 червня 1575 р. підтверджує розділ нетільки родових, але й навіть придбаних вотчин між спадкоємцями боярина Луки Арборе.До 1585 р. у Молдавському князівстві вони володіли 19 селами із прилягаючими до нихвеликими земельним угіддями.

Безпосередньо на Сокирянщині, набагато більше за сто років родині Арбуреналижали землі у селах Мендиківці і Сербичани. Після смерті Луки, власниками булийого дочки і онуки. Так в Мендиківцях власність мала Маріка, дочка Арбуре, яка подаласяу монастир. Від неї землі перейшли до її племінниць дітей логофета Соломона. В 1588 р.Мендиківці були підтверджені нащадку Луки Арбуре Ончіулу (Ончу), а Романківці –Одокіі (Євдокії), що підтверджує грамота господаря Петра VI Кульгавого20. Але щемайже за рік до цього, 12 березня 1587 р. господар Петро VI Кульгавий підтверджує ОнчуХерце та його сестрам село Мендиківці, з млинами в Хотинській волості21.

Довгий час у Сербичанах власником був паркалаб Сімон (Сіміон) Піліповський,який був одружений з спадкоємицею останнього22. Саме його ім’я ми натикаємося вдокументах 1589 р.23. 1 січня 1574 р. Молдавський господар Іоан-Воде Лютийпідтверджує право вистерника Пилиповского на спадкування с. Михалкове24.

Від Сімона Пилиповського, його майно перейшло до його синів Савина і Сімона. В1635 році Сербичани належали Сімону Пилиповському та його численній родині25.

Відомо також, що родині Арбуре належали також село Романківці. Яким чиномвоно їй дісталося, нажаль нам поки не відомо, але у власності воно було ще при життіЛуки Арбуре. Далі, воно, як і інші вказані вище села були успадковані його нащадками.Палеографам вдалося відшукати грамоту датовану 1575 роком, 03 липня, в якій сказано,що «господар Петро VI Кульгавий підтверджує спадкоємцям колишнього портаря СучавиЛуки Арбуре села, частини сіл, і млини, що залишилися після нього». Серед наслідуємих

Лука Арбуре з дружиною і дітьми, зображення на фресці, церква с. Арбуре.


122

сіл вказані і Романківці26. Вказівку про це село ми знаходимо також у грамоті від 02травня 1885 р., яка підтверджує племінникам Луки Арбуре декілька сіл, які вони ділятьміж собою27. Практично теж саме сказано в грамотах від 19 травня 1587 р.28 і 04 червня1888 р29.

ХИЖДЕУ – ГІКА – РОССЕТ - ЛЕРХЕ

З історичних джерел відомо, що у 1808 році, коли Бессарабія ще не була офіційноприєднана до Россійської імперії, але де-юре перебувала під її юрисдикцією, Романківціналежали предстанику одного із самих відомих і заможних боярських родів Молдавіїлогофету Костакі (Костянтину) Гіка.

Гіка отримав Романківці при підтримці і з дозволу російських влад, і це при тому,що володіння до цього мало власника. Цим власником була інша відома родина, а саме –Хиждеу (деколи вказується як Гиждеу, Хеждеу, Хаждиу), про що свідчить архівна справа№ 80 «Про маєток Станіслава Гаджея в райї Хотинській – від 18 ківітня 1808 року» з«Архіву сенаторів, головуючих в діванах князівств Молдавії і Валахії з 1808-го по 1813-ийрр.», яку в свій час публікував відомий бессарабський історик І. Халіппа. Із цеї справи мидізнаємося:

«Два млини й будинок у вотчині Романкоуци, що належала ворнику КостянтиновіГікі, зовсім відібрані від родини Гаджиїв, яка їх побудувала й довго орендувала. —Родоначальник, родини Хиждеу, який нині користується великою популярністю вінтелігентних колах Румунії, був і помер турком — магометанином. Старожили вотчиниРоманкоуц повідомили у 1808-м році, що на їхній пам’яті прибув туди Гаджиу, вибудувавгреблю й млин і володів ними до самої смерті своєї. По смерті його володів усім син йогоСтаніслав (Хасан), який після прибуття туди німців (слід вважати, у другу єкатерининськувійну з Туреччиною 1787 — 1791 р.), «викрестився» і продовжував володіти селищем івсіма будовами; а по виступі звідти німців, побоюючись, як вихрест, турецькогофанатизму – переправився за Дністер, у Росію, «залишивши весь маєток і весь хлібнемолоченим». Коли турки знову встановилися, Станіслав послав свого старшого сина длязабратія хліба; турки не стерпіли такого вчинку й убили сина Станіслава. У зв’язку з цим,останній більше не бував у маєтку і «все залишилося під володінням турецьким, як хлібпожатий так сіяний».

При смерті своєї, Станіслав Гаджіу довірив своє, гнане магометанами, сімействопіклуванню кам’янець-подільського дворянина статського радника Мрозовицького,«людини відмінно гідної в тім краї за своїми правилами», а останній, через генералаРозенберга, товариша С.С. Кушнікова30, підняв перед останнім клопотання проповернення родини Геждеїв с. Романкоуци. Справа російської підданої Тетяни, вдовиХасана Хаджия (з її сином Лазарем), надійшло до Дивану, при чому представникомродини був Лазар, що підписувався польською: Lazar Hadziy.

В 1808-м році 30 квітня Диван рапортував Кушнікову: «Диван отримав пропозиціюВашого Превосходительства…. щодо вимоги з боку спадкоємців померлого СтаніславаХаджиу (Хациу) двох млинів, трьох будинків і одного саду, побудованих на вотчиніРоманкоуцах у раї Хотинській ще відтоді, як згаданий Хаджий у житті своєму був турком,і по виходу оного Хаджия в Росію де він і хрестився, ті будівлі із садом залишилися підтурецьким володінням, і нині, по закінченні 14 років згадані спадкоємці вимагають оніповернути їм у володіння, яко оні побудовані їхнім батьком, Хаджиєм, до яких вимагаютьще вони віддачі їм і частини землі зі згаданої вотчини для їхньої їжі, про що ВашеПревосходительство вважаєте вимагати повідомлення по справі, чи варто віддати уволодіння згаданим спадкоємцям оний маєток. А тому Диван з повагою доносить вашомуПревосходительству, що та отчина по учиненні спадкування виявилася дійсно панаЛогофета Костакія Гіки й віддати тих будівель у володіння спадкоємців неможливо, тому


123

що за земськими законами всі ті будівлі можновладному поміщикові оної вотчининалежать, де ніколи ні спадкоємці, нижче інші, по виходу їх, таких будівель збудованих начужій вотчині не можуть більше вимагати у своє володіння, хоча б згаданий Хаджиу іхристиянином був, коли їх будував; а тим паче коли Хаджиу у той час був турком. Якщож власник вотчини прийме їх щоб вони володіли, то це залишається на його волі, а судсупротив земських законів не може власника примусити; але прохачів суд посилав знарочним від Дивана до згаданого пана Гіки й від цього пана цю відповідь самі прохачірозкажуть ізусно вашому Превосходительству».

Гіка, у зв’язку з прийнятою Кушніковим участю в справі Хаджієв, дав згодувіддати в оренду останнім їхні будівлі на пільгових умовах; але після закінчення рокузовсім вивів їх з володіння»31.

Від Костянтина Гіки Романківці перейшли уволодіння до статського радника, кавалера ОлександраГіки, а далі, у 1813 році – до Василя Россета, про щосвідчить «Акт про обмін, у якому Василь Россет віддаєсвій маєток Сімонешти Романського цинутаОлександрові Гика, в обмін на його маєтки Карлакеу йРоманкауци в Хотинському повіті»32.

Василь Михайлович Россет (він же Россетті-Беленеску) - медельничер, спатар, впливовий і багатийбессарабський поміщик. 15 травня 1818 р. буввключений до «Списку корінних бессарабських дворян,складений Дворянським громадством Бессарабськоїобласті», а в 1821 р. був включений у дворянськуродовідну книгу Бессарабської області...

З 1816 року намісником Бессарабії був генерал-лейтенант О.М. Бахмєтєв, який безпосередньо підпоряд-ковувався государеві. В 1818 році під його керівництвомбув розроблений «Устав утворення Бессарабськоїобласті» з «особливим правлінням». На чолі області стала Верховна Рада, яказосереджувала у собі адміністративні й судові повноваження й підпорядковуваласябезпосередньо государеві й Держраді; справи в ньому остаточно вирішувалися побільшості голосів. В 1818-1821 роках членом Верховної Ради серед інших був і спатарВасиль Россет.

Відомо також, що він рано овдовів, дітей не мав. У Хотинському повіті такожволодів селищами Карлакеу, Жаботинеця. У румунських джерелах зазначено також, що вперіод приєднання Бессарабії до Росії володів селами теперішньої Сокирянщени –Кормань, Шебутинці і Романківці, а також частиною села Кельменці. Крім того, уКодрському повіті йому належали Макарешти і Капаклія… Був близьким родичем бояр-емігрантів Миколая й Іордакі Рознован-Росетті, знайомих Пушкіна. На аркуші ізчернеткою вірша «Іноземці» серед інших малюнків, поруч із портретом молдавськогописьменника Костянтина Стаматі, зберігся «екзотичний» портрет Василя Россета(датується 22 липня 1822 р.), що свідчить про знайомство цього бессарабського чиновникаі землевласника з Пушкіним.

Як свідчать записи з документів, що зберігаються в архівах Молдавії, поміщикРоссет відрізнявся крутим норовом у ставленні до селян. Як відомо, в повинностях селянна користь поміщика переплітались три форми визиску – відробіткова, натуральна тагрошова ренти. Кожне тяглове господарство повинно було обробити півфальчі панськогополя, здійснивши повний цикл господарських робіт, скосити фальч сінокосу, привезти віздров, давати панові десятину від свого врожаю, по 2 курки, по відру бринзи від ста дійниховець, по мітку пряжі, платити щорічно по 10 левів за т. зв. панські дні, сплачувати від

Олександр Гіка.


124

кожної вівці і кожної колоди бджіл по 4 пари (1 пара — деньгам). За право користуванняпанським лісом селяни мали утримувати охоронців лісу, т. зв. побережників.

Такий вигляд мали взаємовідносини селян з поміщиками на папері. На практиці жпоміщик самочинно зменшував розміри наділів і сінокосних угідь, збільшував повинності,жорстоко знущався над селянами. Про безмежну експлуатацію і знущання поміщикаРосета свідчить скарга на нього, надіслана 16 травня 1822 року на ім’я намісника

Бессарабської області генерал-лейтенанта І. Інзова.Селяни скаржилися на те, що панщина привела їх до крайнього розорення, що

поміщик відбирає останній шматок, яким селяни повинні харчуватися, день у деньпосилає їх на віддалені сінокоси до інших поміщиків з власною робочою худобою, безхарчів, і для того, щоб прохарчуватись, селяни змушені брати продукти у іншихпоміщиків за відробіток. Поміщик примушував селян продати своє майно і найняти за 900левів у навколишніх селян волів для перевозки 100 куб. сажнів каменю на будівництвовласного будинку.

Тих, хто не виплачував своєчасно 17 левів (за угодою), взимку роздягали іобливали водою, заковували в кайдани або колодки та по кілька днів водили по кріпостіХотину і нещадно били киями. На скарги селян ніхто не звертав уваги. Не добившисьправди «законним шляхом», селяни Романківців відмовились виконувати на користьпоміщика різні повинності й сплачувати податки та послали ходаків до Кишинева.Зібравшись у церкві, селяни дали урочисту присягу одностайно виступати протижандармів і властей, захищати один одного. Домовились нікого не виказувати і твердодотримуватись того, що буде одному, то хай буде і всім. За їх прикладом проти поміщиківвиступили селяни навколишніх сіл Кормані і Шебутинців, де так само панував Россет.

Всі спроби поліції «мирними засобами» примусити селян виконувати феодальніповинності не мали успіхів. Тоді для «приведення неорганізованих умів до належної тишіі спокою» до Романківців прибула військова команда і вчинила екзекуцію. Та не надовгозатихли селяни. Як тільки військові залишили село, вони знову перестали виконуватиповинності. Поліція заарештувала 18 чоловік, виділених громадою для ведення

Кельменці. З листівка початку XX ст.


125

переговорів, і під сильним конвоєм відправила їх до Хотина. Чисельна юрбароманківських, шебутинських, корманських селян намагалися відбити заарештованих. Тане змогли здійснити свого наміру. 18 чоловік, ув’язнених у справі заворушення, довгочекали суду.

Придушені і розорені постоями військових команд, частими екзекуціями,уболіваючи за долю своїх ув’язнених товаришів, жителі села змушені були 4 червня 1823року звернутись з проханням припинити судову справу. Однак тільки 3 лютого 1827 року17 селян амністували і випустили з в’язниці33.

Такі відношення між власником і селянами не рідко приводило й до того, що з йоговолодінь тікали цілими родинами. В 1827 р. поміщик В. Россет у листі до урядускаржився, що «велика кількість селян позбігла на південь Бессарабії і коли служителінамагалися їх повернути назад, то вони були побиті біженцями»34 .

Але й вказані факти нічого не змінили у ставленні Россета до селян. Так, наприкладу 1832 році на одне господарство припадало менше, ніж по 3,2 фальчі землі і стільки жсінокосу, тоді як В. Росету в Романківцях належало близько 1000 га земельних угідь. Щегіршою була забезпеченість селян робочою худобою і сільськогосподарським реманентом.Майже половина господарств (71 із 170) не мала робочої худоби зовсім, а серед тих, якімали її, лише 5 господарств могли самостійно виставити плуг, решта ж, щоб використатиодин плуг, мусила спрягатися по 2—3 господарства.

Відзначимо, що особливо суворим поміщик Россет був до циганів, які як відомо, увеликій кількості проживали у Романківцях. Наприклад, відомо, що він «забив на смерть22 душі» кріпосних циганів. При цьому, всі ці випадки залишилися фактично безкарними.Закінчилася «епоха» панування Василя Россета на початку 1830-х років, а саме в 1834році, коли він помер.

З цього часу для романківчан почався період поміщиків Крупенських. До словабуде сказано, що деякий час (за даними з актів 1844 і 1854 рр.) землеволодіння зКрупенськими ділила сім’я Комар, в лиці штабс-ротмістра Олександра Станіславовича

Цигани-музики. В. Россет деколи заставляв грати циган по декілька годин підряд.


126

Комара, а також його братів і сестер35. Про цоього землевласника відмомо тільки те, щойого предки родом з Польщі36, а сам він жив на Поділлі. Числиться в списках почеснихпіклувальників Кам'янець-Подільської гімназії 3 1833 по 1835 р.

Той же Комар, за даними на 1865 р. був власником у с. Розкопинці, співвласникомМендиківців, разом з Крупенськими і Скорделі. Але Романківці вже належали виключноКрупенським37.

Що стосується сіл Шебутинці та Кормань, то після смерті Василя Россета, на нихпретендував його родич Костянтин Россет. У Російському державному історичномуархіві, у фонді Департаменту цивільних справ зберігається справа «Про маєтки Шебутинціі Кормань, спірних між агою Костянтином Россетом і дружиною штабс-капітана кн.Ураковою, у Бессарабській області»38 .

Нажаль, нам не відомо, чим закінчився цей позов, бо не маємо можливостіознайомитися із цим документом. Але, за даними на 1852 р. наступним власником цих сілстав Георгій (Єгор) Дмитрович Скривану39. Його син, Пилип Єгорович Скриванупрацював чиновником особливих доручень при Воєнному губернаторові з причисленнямдо Міністерства внутрішніх справ40.

Крім зазначених сіл, Скривану мав також маєток у Бендерському повіті41 . ВідГеоргія Скривану села перейшли у володіння родині Лерхе.

Лерхе - дворянський рід німецького походження, який дав Російської імперіїбагатьох видатних діячів, які проявили себе в самих різних областях - на військовомупоприщі, у політиці, науці і громадській діяльності. На Сокирянщині вони стали відомізавдяки одруженню одного з Лерхе на дочці поміщика Георгія (Єгора) Скривану.

Марія Георгіївна (Єгорівна) Скривану вийшла заміж за відставного гвардіїпоручика Алвина Густавовича Лерхе42 . Кормань і Шебутинці батько Марії віддав А.Г.Лерхе в якості приданого.

У 1872 р. Алвин Густавович був включений у список дворянських родівБессарабської губернії. Його батько Густав Васильович Лерхе (1790 - 1869) закінчивГеттингенський університет (Нижня Саксонія. Германія) зі званням доктора права, атакож Санкт-Петербурзький педагогічний інститут із цим же званням. З 1810 р. перебувавна російській службі. В 1811 р. визначений в Особливу канцелярію Міністерства поліції. В1816 - 1820 рр. - цензор цензурного комітету Міністерства поліції (потім - внутрішніхсправ). Потім перебував на службі в Міністерстві фінансів і Комісаріатському штаті.12.04.1836 р. статський радник Густав Васильович Лерхе, був призначений першимюрисконсультом канцелярії Військового міністерства. Був одружений на графиніАмфельд.

Наступним відомим власником сс. Кормань і Шебутинці став син Алвина та МаріїЛерхе - Августин Львович (Густав Алвинович) Лерхе.

КАРП – НЕМІШЕСКУ - БІБЕРІ

За даними на 1771 – 1774 рр. села Гвіздівці, Коболчин і Білоусівка, належалиполковнику Георгію Карпу (? - 1802). Він був одружений з Сафтою Наку, від якоїнародилися дев’ятеро дітей: Тоадер, Костянтин, Іоанн, Марія, Костин, Анастасія, Петракі,Олександр і Катрина (? – 1782).

На Сокирянщині, якщо казати умовно, «залишилася» дочка Марія. Вона вийшлазаміж за відмого в свої часи діяча в Бессарабії - Сандула Феодосіу, який на Сокирянщиніволодів с. Сербичани.

Села ж, які належали бану Георгію Карпу, вже на початку XIX ст. змінили своїхвласників. Так, за даними на 1817 р. Білоусівка була у власністі Георгія Григоріу. У 1818р. був включений в «Список корінних бессарабських дворян, складений Дворянськоюгромадою Бессарабської області». В 1821 р. був включений у дворянську родовідну книгу


127

Бессарабської області Відповідно до перепису 1817 р. йому також належали Балкауці-Нижні. Ці села він отримав у спадщину від батька. У шлюбі не перебував і дітей не мав. Заданими на 1829 р., служив у посаді засідателя Хотинського повітового суду43 .

В середині XIX ст. в документах, як власник Білоусівки відзначається поміщикМаврікій Ламбріно, купець який проживав в Одессі. Коболчин с початку XIX ст. ставналежати поміщикам Флондорам.

Щодо Гвіздівців, то за даними на 1808 – 1812 рр.власником там був стольник Іоанн Кешку (Кешко) – нащадокроду, який веде свій початок від запорозьких козаків44. Іоанвважався заможним власником свого часу, його маєтки булирозкидані в самих різних районах Бессарабії45.

За даними з перепису населення та змлевласників 1817 р. уГвіздівцях панувала сім'я Немішеску (зустрічаються такожнаступні написання прізвища: Німішеску і Німешеску), в особі їїглави Іоанна. Йому Гвіздівці дісталися у 1814 році.

Іоанн Немішеску (1745 р.н.) - медельничер Хотинськоїпаркалабії. 15 травня 1818 р. був включений в «Список коріннихбессарабських дворян, складений Дворянським громадствомБессарабської області». Вважався освіченою людиною свогочасу. Знав декілька європейських мов, багато читав, мав власнубібліотеку. В архівах Румунії, в Яссах зберігається один ізекземплярів «Історії Булгарії», який належав Іоанну Немішеску46.

При ньому у Гвіздівцях працювала мануфактура. Виділяв кошти на ремонтмісцевої церкви. Відомо також, що на його кошти була побудована церква в с. ОколинаСорокського повіту, де він, відповідно до заповіту й похований. Його спадкоємець і синДмитро Немішеску був одружений на Олені Іванівні Казимір. Помер у Чернівцях, де йпохований.

Немішеску володіли Гвіздівцями десь до другої половини 1860-х рр. У доступнихнам джерелах, в останній раз вони, як землевласники села, вказуються в переписіземлевласників за даними на січень 1865 року.47 Та самі вони в селі Гвіздівці майже нежили, передаючи землі, ліса та стави (кріпосного права в Бессарабії не було, селяни буливільними) в користування і управління орендарям.

Відзначимо, що ніколи більше у Гвіздівцях не було стільки орендарів за короткийчас, як при власниках Немішеску. Інформацію про деяких із них, за допомогоюгвіздівецького краєзнавця О.П. Кучерявого ми знаходимо в «Сповідних розписах пролюдей православного сповідання бувших і не бувших у святого причастя, з 1821 по 1852роки Хотинського повіту села Гвоздоуц по Архангело-Михайлівській церкві»: посесор48

Коріатій Бургей (ор. 1797 р.н.) – 1822 рік; Мойсей Дмитрович (Диминдикович) Гажій (ор.1761 р.н.) з дружиною Катериною Рафаїловною (ор. 1781 р.н.) і племінником ІваномКарповичем Гажієм (ор. 1791 р.н.) – 1823, 1825-1829 роках; посесор Антоній Палеолог(ор. 1853 р.н.) з дружиною Марією (ор. 1863 р.н.) – 1824 рік; посесор Янка Попович -1829 рік; і поміщик із Лапушни49, дворянин50, вдовець Олександр (Сандулакі, Сандул)Томович Томулец (ор. 1789 р.н.) з дітьми Дмитром (1817 р.н.), Георгієм (1827 р.н.) таЄленою (1822 р.н.) – 1829 – 1837 рр.51.

Кожен посесор мав свої економічні інтереси, які незавжди враховували інтересимісцевих жителів. Так, наприклад, Відомо, що у 1829 році у суді розбиралася справа проте, що посесор Янка Попович постійно здирав із селян великі податки. 21 гвіздівчанин (втому числі Семен Тимчук, Микола Олійник, Йосип Микитюк) підписали (хрестиками)дану скаргу. Після двохрічної тяганини справа була закрита і передана в архів. При цьомуможна з достатньою долею вірогідності вважати, що Німешєску, навіть не очікуючи

Іоанн Кешко.


128

офіційного вирішення справи, розірвав з Я. Поповичем орендні відносини і передав землів оренду згаданому Томульцю.

Після Немішеску, у другій половині XIX ст. Гвіздівці перейшли у володінняколезькому радникові, поміщикові Дмитру Самсону. Точної дати ми не знаємо, але вже у1860 р. він мав землю у Гвіздівцях52. Крім значних зусиль у розвитку сільськогогосподарства в селі, Д. Самсон відзначив своє проживання неординарними витівками табрутальністю у ставленні до місцевих селян. Як відомо, він навіть вчинив значний на тойчас державний злочин – начепив на своїх коней дзвоники, які мали право чіпляти лишевеликокняжі особи (щось на кшталт сучасних «мігалок»)53.

Відношення Самсона з гвіздівчанами не були рівними. У 1870 р. під часвпровадження уставних грамот і відведення селянам земельних наділів жителі селавідмовилися виконувати відробіткові повинності До села прибув член Сокирянськоговолосного правління, щоб втихомирити непокірних та заарештувати провідників. Алемарно! Працювати на панське поле селяни не пішли і не дозволили арештів. Всієюгромадою вони з’явилися у Сокирянське волосне правління, вимагаючи скасувативідробіткову повинність та перевести її у грошову. Власті викликали військову команду.Заворушення було придушене, але у квітні 1871 р. селяни Гвіздівців (а також – сс.Ломачинці, Коболчин, Непоротове, Щебутинці, Білоусівка і ін.) знову відмовилися відсплати оброку. На вимогу командуючого каральними загонами генерала Рауха в травні1871 року в селі розквартирувався батальйон 58-го Празького генерал-ад’ютанта графаЛідерса полку54.

Після смерті Д. Самсона володінням управляла Єлизавета Єгорівна Самсон,уроджена Бібері. Що правда, справами вона мало займалася, в основному це входило вобов'язки її управляючого І.А. Шведова, котрий, до речі, активно співробітничав з різногороду сільськогосподарськими організаціями, якийсь час був респондентом Департаментуземлеробства та сільської промисловості Російської імперії55 .

Та слід зазначити, що Є.Є. Самсон, хоча і доручила Щведову безпосереднєуправління помістям, але в силу свого характеру, щоденно чіплялася до селян. Задослідженнями О.П. Кучерявого, поміщиця мала якусь травму (напевне – ніг або хребта),адже не могла ходити, її возили виключно на кріслі, на кшталт сучасних інвалідних.Робітник, який її возив весь час мав чухати поміщиці спину. Дуже часто, навіть цимчуханням не вдавалося заспокоїти її, і тоді поміщиця з будь якого приводу або безреального приводу, лупила селян палкою, яку весь час тримала у руках. Часто діставаливід неї і найближчі робітники (записав О.П. Кучерявий від Порфірія ФілиповичаКучерявого, 1888 р.н.)56.

Але, при всьому, поміщиця Самсон любила навідувати церкву, спілкуватися збатюшками, та й взагалі приймала участь у церковному житті села, за що маланагородження і подяки від єпархіального начальства, а також від Святого Синоду за то щов 1895 р. «Жителі с. Гвоздоуц, Хотинського повіту, разом з власницею Гвоздоуцькогомаєтку, пожертвували 1375 руб. на оновлення огорожі при місцевій церкві, на зведенняогорожі навколо приходського цвинтаря і на купівлю трьох священичих шат з пеленоюпрестолу і воздухами для Святих дарів»57. На прикінці XIX ст. на кошти Є. Самсон буввідновлений іконостас, а так само закуплений додатковий інвентар.

Надалі, після смерті Єлизавети Самсон, відповідно до заповіту, Гвіздівці перейшлиу володіння її племінникам Дмитру і Платонові - сини рідного брата, дворянина Івана(Іоанна) Єгоровича Бібері і його дружини Аделаїди, уродженої Андріяш-Шептеличі. Іван іЄлизавета Бібері - діти пахарника Іордакі (Єгора) Бібері (умер в 1826 р.)58.

Дмитро Іванович Бібері - дворянин, колезький секретар, депутат Дворянськихдепутатських зборів від Хотинського повіту (за даними на 1901 р.). На момент внесенняйого в список виборців депутатів в Першу державну думу Російської імперії у 1906 р., за


129

ним значилися також 1497 десятини землі в с. Ружниця, Сорокського повіту. Мавволодіння й у с. Мендиківці59.

Проте, в Гвіздівцях більший час проводив ізаймався не Д.І. Бібері, а його брат Платон ІвановичБібері (1873 р.н.) – дворянин, колезький асесор,почесний мировий суддя, член губернського таСорокського повітового земства, а також Губерн-ської Казенної Палати. У Гвіздівцях він володів 750-ма десятинами орної землі і такою ж кількістю лісу.

За данними зібраними краєзнацем О.П.Кучерявим, в період з лютого 1917 року до 1920 рокуПлатон Бібері переховувався в Румунії. В 1920-муроці повернувся, але румунська влада лише у 1922році наділила йому 100 га. пашні, а також штучніпруди і ліса, які рахувалися – як парки. В період з1922 до червня 1940 року П.І. Бібері встигрозпродати всю свою землю людям, які купляли її унього під забудову і під городи. В 1944 році (задеякими відомостями – у 1940-му році) бувзаарештований (як великий землевласник) та напра-вленний у заслання на Чукотку, де і жив до самоїсмерті.

Платон Іванович був відомий також як поет. Світ побачили декілька його збірниківвіршів: Бибери П.И. Стихотворения. – Кишинев: Тип. М. Р. Авербуха, 1910. - 90 с.; БибериП.И. Стихотворения. Могилев-Подольский: Тип. Кац, 1915. (Обл.: 1916). - VII, 435 с.;Бибери, П.И.. Мелкие стихотворения. – Одесса: Тип. «Труд» В. Семенова, 1886 – 32 c.

Слід зазначити, що цього поміщика селяни завжди вважали гарною, доброю тадосить нескаредною людиною, з повагою відносився до селян, до їх нелегкої праці. Бувдосить простий у спілкуванні. Селяни завжди запрошували його на весілля, родини,хрестини. І він приходив, та ще й обов’язково з досить дорогим дарунком. Як правило, віндарував якусь, хоча б і не велику, ділянку землі, прийшовши на святкування з вжеготовою дарчою. Нерідко він і до себе запрошував у гості простих селян60. В період з 1922до червня 1940 року П.І. Бібері встиг роздарити, а також розпродати майже всю своюземлю людям, які зокрема купляли її у нього під забудову і під городи. Не виключено, щовін, як досить грамотна і мудра людина, не сумнівався, що Румунія довго у краї непротримається.

Платон Іванович Бібері з сином, 1912 р.

Будинок поміщика Бібері в с. Гвіздівці (на цей час – на території прикордонної застави).Фото, О.П. Кучерявий.


130

ФЛОНДОР

Флондор – стародавній рід, родовід якого ведеться з середини XIV ст. На Буковинівони відомі з XV— XVI ст. Родина Флондорів належала до заможних землевласниківБуковини та видатних політичних діячів шляхетського походження. Представники родуволоділи великими маєтками на Буковині та в Молдові, займали високі державні пости.Серед найвідоміших членів сім’ї Флондор були землевласники Отон, Георгій та НіколаєФлондор – політичний діяч, лідер Румунської християнсько-соціальної партії БуковиниЯнку (Іоанн) Флондор (1865 −1924), примар м. Чернівці Ніку (Ніколай) Флондор (1872 - 1948), композитор Тудор Флондор (1862 – 1909) і ін..

Ще до приєднання Бессарабії до складуРосійської імперії, землевласником с. Коболчин бувмолдавський ворнік Іоанн Флондор (1710 - 1784) – синмолдавського ворніка Шербана Флондора та КатриниБайнські. Іоанн був у шлюбі з Настасією Арапу, відякого у нього народилися четверо дочок і п’ятеро синів– Аніка (Ганна), Марія, Єлизавета, Олександра, Іоанн,Георгій, Костянтин (1764-1815), Дмитро и Василь.Четверо останніх отримали від імператора СвященноїРимської імперії, короля Німеччини Франца II (1768 -1835) дворянський титул61.

Дмитро, Костянтин і Георгій стали засновни-ками трьох нині відомих гілок Флондорів на Буковині:від Костянтина (прадід вже згаданих Янку, Ніку іТудора Флондорів) – Стореженецька і Глиницька (відс. Глиниця); від Георгія – Глиницька гілка. Коболчинже залишився за Дмитром62.

Дмитро одружився з Анікою (Ганною) Василько, і у них народилися: Михайло(Міхай), Дмитро, Іван, Ісидор, Леон, Касандра, Янош і Георгій (Єгор). До останнього йперешли права на землю і майно у Коболчині.

Георгій який був одружений з Оленою Волчиньскою, народилися сини Микола таГеоргій (Єгор). Останньому й перейшло у володіння с. Коболчин. У Георгія (або ЄгорЄгорович, як він часто записувався в документах початку XX ст.), у шлюбі з АглайєюГожан народилися син Отон (Отто) і дочка Олена.

Щоправда, відношення селян Коболчина з австрійсько-підданими (вони так і взялиросійського підданства) Флондорами складалися по-різному. З одного боку, господарствоФлондорів у Коболчині завжди було на доброму рахунку у Хотинському повіті. Флондоридавали роботу місцевим гончарям, вивозили їх на ярмарки, навіть у Австрію.

Але бувало, що байдуже ставлення поміщиків до інтересів селян, примушувалоостанніх активно реагувати, підчас доволі відчайдушно. Так, наприклад, в 1859 – 1861роках, селяни Коболчина тричі писали царю Олександру II з проханням «про захист їх відутисків власника Флондора»63; у 1912 р. селяни в знак протесту влаштували випас худобина землі поміщика «з ціллю домогтися передачі землі у їх власність»64; у 1917 р. «селянизахопили землю, арештували Флондора і його управляючого»65.

НЕКУЛЧЕ – КАНТАКУЗІНО – ФІЛОДОР

Наприкінці другої половини сімнадцятого століття сіло Василівка знаходилося увласності представника знатного боярського роду – Іоанна (Іона) Некулче (1672 - 1745). Вісторії він відомий як молдавський літописець. Написаний ним «Літопис Молдавської

Герб роду Флондор.


131

країни від Дабіжи воєводи до правління Іона Маврокордата воєводи» («Летописецулцэрий Молдовей дела Дабижа-водэ пынэ ла а доуа домние а луй К. Маврокордат») зпередмовою і 42 легендами охоплює події 1662—1743. Літопис у великому ступені —мемуарний добуток. Її випереджають історичні легенди — перші збори молдавськогофольклору. У главах, присвячених окремим господарям, Некулче дає докладні відомостіпро війни, податкову політику, звади боярства, про вдачі правлячої верхівки і народниххвилювань. Цікаві відомості про татарські грабежі в Молдавії, про польсько-турецьківійни кінця XVII ст., про похід російських військ у Молдавію в 1711 і 1739. Цінністьпредставляє докладний опис Прутського походу 1711 Петра I, учасником якого був самНекулче як гетьман молдавського війська, радник Д. Кантемира та Петра I.

Батько Іоанна, служер Некулче в 1670 р.женився на Катерині Кантакузіно. Як весільнийподарунок батько Катерини передав молодим 21селище, серед яких було й с. Василівка. Кількістьмаєтків істотно збільшилося після одруженняІоанна на Марії Богдан (дочка гетьмана ЛупуБогдана та Руксанди Кантемир). У 1702 р. всіселища, які належали їхнім батькам Іоанн розділивміж собою та двома його сестрами - Марія Лука іСанда Доні. Василівка дісталася Марії.

Згідно доступним нам матеріалам, усередині XVIII ст. Василівка належалапредставнику одного з найвидатніших аристокра-тичних родів Візантійської імперії в останністоліття її існування (але відомий з XI століття) -Кантакузіно. Цей рід був одним з найбагатших вІмперії, і до числа його представників належалиправителі, генерали, а також два візантійськихімператори.

Проте, вважаємо потрібним відзначити, цейрід у якості власників на Сокирянщині був відомимвже у XVII ст. Так, наприклад, в середині XVII ст.,у Вітрянці панував боярин Тома Кантакузіно (? -

1666). 15 квітня 1641 р. вистерник Іордакі Кантакузіно (1581 - 1663) за 300 леїв викупивШибутинці66. За переписами населення і землевласників 1772-1773 рр. і 1774 р. фаміліїКантакузіно належали численні села на Сокирянщині. Так, пахарниці Марії Кантакузіноналежали Шебутинці і Ожеве; Іоанну Кантакузіно – Василівка та Волошкове; агі ІордакіКантакузіно – Михалкове67.

В 1817 році Василівку й Розкопинці ділили два роди.Василівка й далі була за родиною Кантакузіно, а Розкопинцічислились за Бальшами. Бальш (Балш) - древній боярськийрід, відомий на обох сторонах Пруту, який володів самимипоказовими атрибутами знатності: гарним родоводом іпрямо-таки легендарним багатством. В одному з документівпро походження Бальша пишеться так: «Із князівськогопрізвища, по походженню від родоначальника, що був удалекій давнині можновладним князем і господаремкнязівства Цинтей». Родині Бальшей у Хотинському повітітакож належали селища Паркауци (Перківцы), Бирнова,Вирновець, Бишенеуці, Коликауці, Бурланешти,Баласінешти, Недобоєвці, Рукшин; Долінешти й Долюлук і

Іон Некулче.

Герб роду Бальш.


132

Синжери (Феодор Балш Фердинанд). Крім того сімейство Балшів орендували безлічселищ. Так, наприклад, за даними на 1808 р. Еммануїл Бальш орендував 7 вотчинКостянтина Іпсіланті в Хотинскій райї.

Розкопинці вони отримали в якості приданого. Дочка Костянтина Кантакузіно (? -1762) і Марії Власто, Белаша вийшла заміж за пахарника Діну (Костянтина) Бальша (? -1764). В Василівкі панував син Костянтина – логофет Іордакі Кантакузіно (1740 - 1826). УХотинському повіті Іордакі Кантакузіно належали також селища Бузовиця, Требисоуци,частина с. Булбока. До 1812 року йому також належало с. Флорешти. Його спадкоємицеюстала Еленка Стурдзова (Стурдза), уроджена Кантакузіно.

Герби роду Кантакузіно.


133

За даними на початок 1830-их рр. Василівка належала Іоаннові Філодору, який у1817 р. ділив с. Булбока з Іоанном Казиміром і Кантакузіно68. На початку 1860-их рр.землевласницею значиться поміщиця Філодор (або як іноді писали - Філодорова). Колисаме і з яких причин Василівка стала належати Філодорам, нам не відомо, але вже в 1817р. на Сокирянщині половина с. Мендиківці належала Янку Філодору69.

Філодор Іван (Янку, Іоанн) Христофорович – представник древнього родусягаючого своїми коріннями на Кавказ70. У Хотинському повіті йому належала такожчастина с. Булбока. В 1818 р. був включений в «Список корінних бессарабських дворян,складений Дворянським громадством Бессарабської області». Займав різні посади вХотинському повіті, так, наприклад, за даними на 1829-1830 рр., був засідателемХотинського повітового суду71.

Його син, Еммануїл Філодор (1820 - 1909), який володів с. Василівка до самої своєїсмерті, закінчив в 1847 г Обласну гімназію в Кишиневі. У різні роки колезький секретарФілодор займав самі посади: міровий суддя, земський начальник Хотинського повіту.

В часи панування Еммануїла Філодора в Василівці була наладжена паромнапереправа через Дністер, вже у середині XIX ст. діяла гуральня з виплатою товару на35000 рублів72. В 1870 було закінчено будівництво панського маєтку.

Відомо, що Філодор брали активну участь у громадському житті села. Так,наприклад, при фінансовій і організаційній участі Еммануїла Філодора, який приманив іінших знатних осіб, на початку 1870-х років був зроблений серйозний ремонт місцевоїцеркви73.

ФЕОДОСІУ – ЗАНГА - МІШОГЛО

В 1817 році, як свідчить список перепису землевласників, с. Сербичани належалиСандулу Феодосіу74. Крім того, у Хотинському повіті, того ж року йому також належалиселища Ларга, Куконешти, Ширеуци, половина с. Бочкауци, половина с. Грозинці; уСорокському повіті селище Разалія; в Оргєївському повіті - селища Вадулеки, Бенешти,частина с. Бравича, Інешти

Сандул (Санду) Феодосіу (Теодосіу) – медельничер, титулярний радник, багатий івпливовий діяч Бессарабії, в 1818 — 1821 роках член Верховної Ради Бессарабії. В 1821 р.Федосіу внесли в Алфавітний список бессарабських дворян, згодом вони були поміщені вI ч. родовідної книги. Герольдія сенату в 1845 р. це визначення затвердила.

Незважаючи на то, що в Бессарабії він мав численні володіння, активно займавсяполітикою і громадською діяльністю, в Сербичанах він бував часто. З архівних документіввідомо, що самовласно давав розпорядження яким чином садити ту чи іншусільхозгосподарську культуру. Дійшли також згадки про його конфліткти з селянамисусідніх сіл. Наприклад, у 1823 році жителі Гвіздівців, озброєні косами, відібрали частинуземлі сербичанської землі, яка належала поміщику Феодосіу, забрали у нього 20 возів,завантажили їх хлібом та вивезли. Справа розглядалася в суді 6 років

Був одружений на Марії, дочці бана (начальника області) Георгія Карпа. Їхні діти:Костянтин, Олександр (1810 - 1866), Іоанн (1815 - 1887), Василь, Катерина (післяодруження - Донічі) і Сафта (1811 - 1893). Остання ввійшла в історію під ім'ям АнікаСандулакі (по імені батька). Після знайомства на одному з балів, які любив відвідуватирадник Феодосіу, вона сподобалася О.С. Пушкіну, - своєю безпосередністю, жвавістю,смаглявістю обличчя, чому він «надавав якесь особливе значення». Надалі Сафта (Софія)вийшла заміж за бельцького поміщика Іордакі (Георгій, Єгор) Катаржі (1797 - 1871); їхнійсин, онук Сандула Феодосіу, - Іван Єгорович Катаржі з 28 липня 1881 р. по 30 серпня 1896року був бессарабським проводирем дворянства.

За статистичним даними на 1859 р. , а також відповідно до реєстрації земель на1865 р. у списках власниками Сербичан указані два прізвища – Занга і Мішогло. Там же


134

Зангі зазначені власниками с. Кулішівки75 (яким до цього володіда боярам Стурдза76).Проте, Іонн Занга, як землевласник вперше згадується у 1850 р77.

У списках виборців у Першу Державну дума Російської імперії 1906 р. уписаніземлевласники від с. Вітрянки78 й с. Сербичани – Георгій Іванович Занга (1045 десятиниземлі), від сс. Кулішівка, Вітрянка й Сербичани – Іван Іванович Занга (987 десятин землі,від. с. Сербичани - Олександр Іванович Занга (996 десятин землі)79.

Обидва сімейства, як Занга, так і Мішогло, зробили багато в справі освіти середсільського населення. Так, наприклад, багато в чому зусиллями й при фінансовійпідтримці поміщиці Вікторії Іванівни Занга в Сербчанах 13 листопада 1898 р. булавідкрита церковно-приходська школа80. 14 січня 1898 р. землевласник Іван Іванович Зангабув затверджений у званні піклувальника церковної школи с. Кулішівка. На початку ХХст. за школою в с. Шебутинці було закріплено почесного опікуна Михайла ІвановичаЗангу, який слідкував за матеріальним станом закладу, контролював якість наданих знань,піклувався за добробут учнів.

Значну участь вони приймали й у релігійно-церковному житті цих сіл, за що неодин раз удостоювалися подяки єпархіального начальства та архіпастирськогоблагословення, про що сповіщали в Кишинівських єпархіальних відомостях81.

Те ж саме можна сказати й про Мішогло, які, до речі, наприкінці XIX - початку XXст. мали також власність у с. Вітрянка, і поряд з місцевими жителями брали активнуучасть у громадському житті села82.

В Сербичанах до наших днів зберігся сімейний склеп родини Зангів. Знаходитьсяна території церкви, згідно дозволу Єпархеального керівництва, затверджено підписамисвященика Петра Назаревича та псаломщика Симона Левицького. Там же знаходитьсямогила Жені Занга - сина господаря Сербичан, який помер у 1910 році, у віці 8 років і 9місяців. Пам'ятник, що символізує скорботу батьків від втрати дитини, зробив невідомийчернівецький скульптор.

СКОРДЕЛІ

Ще один знатний рід, який мав свої інтереси на Сокирянщині – це Скорделі. Вониналежали до однієї із самих древніх грецьких фамілій з острова Крит. Першим з них наСокирянщині відзначений Микола Іванович Скорделі, котрий за даними на 1865 р. бувспіввласником с. Мендиківці (разом з Комаром і Крупенським)83. Крім того, йомуналежали с. Фетешти (зараз Єдинецький район Молдавії) і Гординешти (зараз Єдинецькийрайон Молдавії).

Микола Іванович Скорделі, в 1844 р. закінчив Кам'янець-Подільську гімназію. Колежський радник Микола Скорделі бувХотинським повітовим суддею (1863 - 1866). У часи царюванняОлександра II, був членом Комітету з устрою побуту селян, поСорокському і Ясському повітах84. Хоча, варто відзначити, відносиниіз селянами в нього не завжди складалися позитивно. Так, наприклад,в одному з його маєтків, - у с. Фетешти, в 1874 р. місцеві селяниподали скаргу бессарабському губернаторові М.І. Шабеко, «пропритиснення їх прав при використанні угідь і незаконній вимозівідбувати панські повинності».

У маєтках сина Миколая Івановича, поміщика А.М.Скорделі добували вапняковий камінь, з якого виготовляли будівельні блоки. З нього булиспоруджені кращі будівлі в Хотинському повіті, а також собор у Бухаресті.

На початку XX ст., у списках виборців депутатів у Першу державну думуРосійської імперії 1906 р. указаний Пантелеймон Костянтинович Скорделі, як один ізземлевласників с. Селище, у якого було 1040 десятин землі85.

М.І. Скорделі.


135

Пантелемон Костянтинович Скорделі, - дворянин, колезький асесор, членправління Київського земельного банку і Товариства Київського цукрорафінадногозаводу, член Юридичного товариства м. Києва, член Ради Міжнародного Комерційногобанку в Санкт-Петербурзі 1915-1918 рр., автор ряду книг по цивільному праву тасудочинству: «Карне судочинство. Лекції» (1872), «З історії Російського права»,«Цивільне право» і ін. У Селищі його перш за всього цікавила цукорна промисловість.Відомо ж, що в 1899 р. поміщики К.Ф. Казимір, І.І. Занга і инженер-технолог В.А.Виткевич передбачали влаштувати в с. Селище бурякоцукровий і рафінадний заводи, іпредставили в міністерство фінансів проект «Акціонерного товариства Селищанскогобурякоцукрового і рафінадного заводу».

Народився в 1846 р. у родині поміщика,відставного прапорщика із с. Мана, Оргеївськогоповіту, Бессарабської губернії КостянтинаПантелеймоновича Скорделі (1804 – 1874) і МаріїВасилівни (дочка Василя Гаврилова Кирики).Хрестив його Священик скиту Табори ДимитрійБлаческо з дяком Захарієм Кіосом того ж місяця14-го числа, сприйменником був дворянин ізселища Сесень Костянтин Васильєв Кирика(дядько по материнській лінії)86.

Пантелемон був самою молодшоюдитиною в сім'ї. Усього в нього було 11 братів ісестер, але дійшлого віку досягли тільки шестероіз них - Олена (1837 р.р.), Єлизавета (1839 р.р.),Василь (1840 р.р.), Балаша або Севастиця (1842р.р.), Федір (1843 р.р.). Інші вмерли в ранньомудитинстві і поховані у фамільному склепі у дворіЦеркви села Мана, Оргеївського району, Молдова.

В 1856 – 1863 р. Пантелеймон Костянти-нович Скорделі вчився в Кишинівській гімназії,яку закінчив із золотою медаллю. В 1864 – 1869 р.учився в Київському університеті на юридичномуфакультеті. В 1871 – 1875 рр – виправляв посадупрофесора карних законів у Ніжинському ліцеї князя Безбородко87. В 1880 році,заплативши 8 тис. рублів і пройшовши іспит перед авторитетною комісією, П.К. Скорделі(у віці 34 років) на Хрещатику в м. Києві відкрив свою нотаріальну контору, на якій висілавивіска «Нотаріус Скорделі».

1895 року 23 липня в кафедральному Преображенському соборі міста Одеси«Відставний колежський радник Пантелеймон Костянтинович Скорделі, першим шлюбом,49 років повінчаний з нареченою Потомственною Почесною громадянкою МарієюОлександрівною по першому чоловіку Филимонова, розведеною дружиною колезькогосекретаря Василя Яхненко, православної, третім шлюбом, 36-ти років.». Вони проживалив місті Києві по Великий Владимирській вулиці в будинку № 4788.Скорделі Марія Олександрівна та Скорделі Пантелимон Костянтинович відзначені вПам'ятній Книзі Київської губернії за 1915 рік.

З родом Пантелеймона Костянтиновича Скорделі зв'язаний ще один відомийземлевласник Сокирянщини, а саме, уже згадана нами Вікторія Іванівна Занга.

Як уже було відзначено, у Пантелеймона Костянтиновича були рідні брати йсестри. Одна з них - Олена Костянтинівна Скорделі, 1837 року народження, вийшла заміжза кавалера Іоанна Костянтиновича Рома із с. Леушен , прямого в низхідный лінії онукапахарника Іоана та сина сардаря Костянтина Ромових, молдавських бояр, які служили у

Пантелемон Костянтинович Скорделі


136

молдавських князів Суццо. За пожертвування на «загальнокорисні установи націй» ІоаннуК. Рому був подарований в 1833 році Королем Греції Оттоном «КавалерськийКоролівського Ордена золотий Хрест Рятівника». Їхні діти: Олександра (1856 р.н.),Дмитро (1858 р.н.), Костянтин (1860р.р.), Євгенія (1864 р.н.), а так само Вікторія Рому(1862 р.н.), яка в 1883 р. вийшла заміж за поміщика Занга й проживала в Сербичанах.

Буде цікавим взнати, що коли 13 листопаду 1898 р. у Сербичанах, тоді Хотинськогоповіту, була освячена й відкрита церковно-приходська школа, до Вікторії Іванівни, на цеторжество, приїхали іі численні родичі: «Торжество відвідали своєю присутністю головаХотинської земської управи К.Ф. Немітц , попечителька нововідкритої школи місцевавласниця В.І. Занга, власник с. Кулішівки М.І. Занга, с. Леушен. Оргеївського повіту,поміщик Рому та багато інших гостей»89.

Дещо пояснимо, голова Хотинської земської управи К.Ф. Немітц, прибув уСербичани не стільки з обов'язку служби, скільки через повагу й по запрошенню родичів.Ще одна сестра Пантелемона Костянтиновича, Єлизавета Костянтинівна Скорделі, 1839року народження, вийшла заміж за Іона Костянтиновича Дефто і проживали в селі КотелХотинського повіту. Їхня дочка Марія вийшла заміж в 1886 році за лейб-гвардіїГродненського Гусарського полку корнета Конрада-Рудольфа Фердинандовича Немітца,герба фон Біберштейн90 . Через них поріднився з Скорделі і Рома й Едуард КарловичНємітц, який в різні часи працював на державних посадах: голова Хотинської земськоїуправи, член Хотинської міської за державного податку з нерухомого майна Присутності,і ін.

РОЗНОВАН – МАРАЗЛІ – САФОНОВ - ТОЛСТОЙ

Відповідно до перепису землевласників 1817 року, с. Грубно належало ІордакіюРесету91. Іордакі (Георгій) Миколайовича Россетті-Рознован (1764 - 1836) – молдавськийбоярин-емігрант, в 1806-1812 роках вистерник (скарбник держави). У Хотинському повіті,за даними того ж перепису 1817 р. йому також належали селища Нелиповці, Ротунда,Маркоуци, а також м. Бричани; у Сорокському повіті:селища Люблениця і Сороки. Був самим видним івпливовим серед молдавських бояр, які емігрірувалив Кишинів під час російсько-турецької війни 1806-1812 рр. Довкола нього групувалася майже всямолдавська знать, що бачила в ньому найближчогокандидата на молдавський престол. Під часросійсько-турецької війни Рознован зробив важливіпослуги російської адміністрації в Молдавії. Йоготалант був відзначений графом, херсонсь-ким воєнним губернатором. Олександром Федорови-чем Ланжероном, який вважав Рознована і його синаМиколая найвидатнішими й гідними середмолдавських бояр. За свідченням сучасників, домиІордакі, часто відвідував О.С. Пушкін...

У Іордакі і його дружини Пульхерії,уродженной Балш, було два сини – Алеко(Олександр) (1898 - 1853) і Микола (1794 - 1858).Останній не уступав своєму батькові в політичнихталантах і зв'язках з Петербургом, одержав освіту у Франції й Німеччині, звідкиповернувся повний ліберальних ідей. Відрізняючись пристрастю до читання, він зібрав усебе в маєтку Стинка найкращу в Молдавії бібліотеку. Микола Рознован у першомушлюбі був одруженим із княгинею Катериною Гіка (1785 - 1870). У них було три дочки:

Граф Александр Федорович Ланжерон.


137

Марія, Пульхерія й Роксандра (Олександра) . Вони були випускниці Смольного інституту.Роксандра (1844 - 1897) у другому шлюбі була за Костянтином Андрійовичем Лішиним(1833 - 1906) - генерал-майор, Почесний громадянин м. Хотин. Від друго шлюбу зМарією Гіка народилися син Миколай (1843 - 1891) і дочки Ема й Марія92.

Олександр Рссети-Рознован був одружений з Руксандою Калимаккі, у нихнародилися дочка Адела (в шлюбі Катаржі) і син Георгій (1834 - 1906).

Після Іордакі Россеті-Рознована в Грубно стала панувати родина Маразлі. Колиточно це трапилося нам не відомо,але коли наприкінці 1840-х років, коли Хотинськийповіт навідав І.С. Аксаков, то Грубно вже належало саме Маразлі93.

Маразлі - представники грецького купецького роду. Перший із грубенськихвласників Маразлі, Григорій Іванович (1770/80 – 1853), був греком, уродженцем містаФілиппополя в Османській імперії. Він вів торгові справи в Херсоні й Таганрозі, а в 1803р. оселився в Одесі. Від шлюбу Григорія Івановича з дочкою купця 1-ої гільдії Зоєю(Зойтцей) Федорівною Феодоріді (1793 – 1869) було троє дітей: син Іраклій (Перикл)(род. і пом. в 1819 р.), дочка Евридика та син Григорій94.

У другій половині XIX ст. Грубно перебувало у володінні Григорія ГригоровичаМаразлі (1831 - 1907); значиться в списках виборців у Першу думу Російської імперії відс. Грубно Секрянської волості (1906 р.)95.

Георгій Георгійович Маразлі - міськийголова Одеси (з 1878 по 1895 рік), меценат ідобродійник, мільйонер і видатний діячРосійської імперії. В «Маразлівські роки»Одеси було завершено 24 великих проектів,була зроблена електрифікація міста,побудовано 2 ринки, в'язниця, водопровіднасистема, пошта, психіатрична лікарня, міськийтеатр. На свої гроші Маразлі побудував міськубібліотеку, притулок для старих, притулок длябездомних, мікробіологічну лабораторію, храмСв. Григорія, один з 5 поверхів притулку длябідних і частину їдальні для дітей робітників.

Г.Г. Маразлі був одруженим (1903 р.) зМарією Фердинандовною Кич, уродженоїНаркевич, яка була дочкою землевласниківХерсонської губернії: полковника 10-гоІнгерманландського гусарського полкуФердинанда Францевича Наркевича ( 1824-1879) і Катерини Петрівни Курдиманової. Упершому шлюбі вона була замужем за дійснимстатським радником (1899) головоюОдеського комерційного суду ( 1884-1902)Павлом Миколайовичем Кичем ( 1846-1905), після розлучення з яким вийшла заміж заМаразлі. Від шлюбу Григорія Григоровича з М.Ф. Кич не залишилося потомства, і післяйого смерті припинився рід Маразлі по чоловічій лінії96.

Після смерті Григорія, власником Грубно став його племінник – ОлександрСтепанович Сафонов, син сестри Георгія Георгійовича, Евридики (Євдокії) ГригорівниМаразлі (1820 - 1867), яка була одружена з Степаном Васильовичем Сафоновим (1806 -1862)97. Від цього шлюбу народилося семеро дітей: Степан (1851 – 1890) і Олександр,Марія й Зоя, і троє вмерли в дитинстві: Михайло (1846 – 1847), Григорій (1848 –1849), Микола (1852).

Георгій Георгійович Маразлі.


138

Землевласник Грубно, ОлександрСтепанович Сафонов (1855 — 1908) ще вмолодості обрав військову кар'єру, в 1874 р.вступивши рядовим на правах вольно-определяющегося 1 розряду в Лейб-гвардіїгусарський його величності полк. В 1884 р.дослужився до ад'ютанта командуючоговійськами Одеського військового округу іззарахуванням по армійській кавалерії й зперейменуванням у підполковники. В 1886 р.він вийшов у відставку з нагородженнямнаступним чином (тобто полковником) імундиром, «зобов'язуючись казенного змістуне просити». Він брав участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 рр. (у грудні 1877— січні 1878 року брав участь в авангарднихбоях під Філиппополем, місті, де народивсяйого дід Григорій Іванович Маразлі, за щобув нагороджений орденами ймедалями. Крім майна, що перейшло донього за заповітом від дядька, Г.Г.Маразлі, йому належало містечко Піків (тутвін і був похований) і села Пиків-Новий іЖигаловка у Вінницькому повіті Подільськоїгубернії, а також вілла в Ніцці, де вінпроводив більшу частину часу. Він помер уНіцці 22 жовтня 1908 р. у віці 53 років98.

Одружений не був. Своє майно, у тому числі й Грубно, він передав своємуплемінникові, а саме синам його старшої сестри, Марії Степанівни Сафоновой (1842 —1927), що була замужем за Сергієм Івановичем Толстим (1838 — 1897), представниканетитулованої галузі роду Толстих. Так власником Грубно став Петро Сергійович Толстой(1876 - 1918). Правда, у Грубно Петро Сергійович і його сімейство бували рідко. Восновному, справами займався головний управляючий всіма маєтками П.С. Толстого,дворянин Полтавської губернії, присяжні повірник Кам’янець-Подільского окружногосуду Данило Якович Бабічев. Останній, до речі, поряд з Маразлі й Толстим, брав активнуучасть у відкритті у Грубно єдиновірського храму, про що відзначили в Кишинівськихєпархіальних відомостях того року, зокрема про пожертвування на будівництво церкви:«Ця сума надійшла з різних джерел і становить у повному змісті цього слова добровільніпожертвування. <…> від покійного власника села Грубно Г.Г. Маразлі 500 руб., у деньосвячення храму 226 руб. 32 к., від спадкоємців Маразлі покійного О.С. Сафоновадубового будівельного матеріалу на 1006 руб., і від благополучно здорового власника с.Грубно все церковне начиння й ризниця на 1000 рублів»99.

Про П.С. Толстого відомо, що в 1887 він зарахований у пажі до найвищого двору, в1888 визначений у Пажеський корпус, в 1896 призначений у камер-пажі найвищого двору.В 1897 прикомандирований до Кавалергардському її величності государині імператриціМарії Федорівни полку на правах естандарт-юнкера, потім наданий у корнети в цей полк.В 1901 тимчасово командував 2-им ескадроном полку, у тому ж році наданий у поручики,а в 1905 р. - у штабс-ротмістри. В 1907 нагороджений орденом Св. Станіслава 3 ст. В 1908тимчасово командував ескадроном її величності. В 1909 - виправляв посаду полковогоад'ютанта, з 1909 по 1911 - член полкового суду. В 1911 переведений з 2-го в 3-тійескадрон і призначений його командуючим, у тому ж році став ротмістром. В 1911

Григорій Маразлі, 1904 р.


139

звільнений від посади командира 3-го ескадрону, нагороджений орденом Св. Ганни 3 ст. В1912 призначений перебувати при його імператорській високості великому князі ДмитровіПавловичі й наданий у чин полковника.

Після смерті О.С. Сафонова до нього перейшлачастина майна, що дісталося останньому від Г.Г.Маразлі. В 1910 році відбувся судовий процес між П.С.Толстим і вдовою Г.Г. Маразлі через те, що Толстойвідмовився виплачувати Марії Фердинандовні пенсію в18 тис. рублів, призначену за заповітом її чоловіком,мотивуючи це тим, що це зобов'язання стосувалосятільки першого спадкоємця, О.С. Сафонова, однакпроцес програв. Незадовго до смерті, в 1917 році, віноселився в Одесі. Тут він взяв діяльну участь воб'єднанні церковнопарафіяльних братств і сестринств усоюз, головою якого він і перебував, у чому йомудопомагав митрополит Платон. Помер П.С. Толстой відзапалення легенів 1/14 грудня 1918 р. в оточенні родини(мати, дружина, діти) і був похований в огорожіМихайлівського жіночого монастиря100.

Був одружений (з. 1900) з Зінаїдою СергіївноюБєхтєєвою (1880 – 1961), дочкою таємного радника,члена Державної ради й чиновника міністерстваземлеробства, єлецького повітового проводиря дворян-ства Сергія Сергійовича Бєхтєєва ( 1844-1911) і НаталіїОлексіївни Хвостової. Вона — сестра відомого поетаСергія Сергійовича Бєхтєєва (1879 — 1954), авторавіршів «Молитва», «Боже, царя збережи» і ін. Відомо, щоЗінаїда Сергіївна була близька до імператриціОлександрі Федорівні, разом з нею й дочкамиімператриці — великими князівнами — як сестрамилосердя допомагала пораненим у госпіталяхЦарського Села і аж до розстрілу імператорської родинискладалася з нею в переписці101.

Від цього шлюбу народилися Наталія ПетрівнаТолста (1901 — 1981) і Сергій Петрович Толстой (1904— 1999). Після жовтневої революції, в 1919 р. родинаТолстих емігрувала в Константинополь, потім наМальту, в Італію, Німеччину, Францію й остаточнооселилися в Румунії. У Румунському королівстві Толстістали власниками великих земельних володінь, щоналежали у свій час Г.Г. Маразлі в Бессарабії,приєднаної до Румунії (відповідно до формулярногосписку Г.Г. Маразлі на 1875 рік, «за ним у Бессарабіїпридбаної землі — 27500 десятин»). Після встановленнякомуністичного ладу вони були конфісковані.

Цікаво відзначити, що З.С. Толста була дружна з румунською королевою Оленою (1896-1982), уродженою принцесою Грецькою та Датською, дружиною короля Кароля II іматір'ю останнього короля Румунії Міхая I, і двоюрідною племінницею імператриціОлександри Федорівни102.

М.Ф. Кич


140

1 Царани (рум. ţărani, церань; від ţara, земля, порівн. лат. terra) — особисто вільні, але феодально-залежніселяни. Жили на землях феодалів, яким віддавали частину зроблених продуктів і виконували фіксованупанщину. Юридично вважалися вільними, могли піти від феодала, але були прикріплені до рідних сіл, деплатили податки. Як видно з постанови молдавського господаря Костянтина Маврокордата, виданого в1740-х рр., царани одержали справжню свою назву замість колишньої назви вечинов. Коли Бессарабськаобласть була приєднана до Росії, уряд негайно затурбувався приведенням у ясність відносин власників доцаран. Проект правил про царанів, складений Бессарабською обласною радою в 1819 році, не бувзатверджений. Складання нового проекту покладено було на особливу комісію із чиновників від уряду йдепутатів від дворян і від царан. Комісія не могла прийти ні до якого висновку, і подальший рух справиприйняв на себе генерал-губернатор. З метою ослаблення протиріч між поміщиками й царанами, булоприйнято височайше затверджене положення про царанів 1834 р., яке надало їм протягом певного строкуукласти із власниками добровільні умови на користування землею за повинності, із правом переходу вмаєтки інших власників, але не на казенні землі, і для того, щоб до ув'язнення умов царани виконували як іраніше повинності, установлені молдавськими господарями. В 1835 році царанам дозволено переселятися вміста. Незважаючи на закон 1834 року, положення про царанів продовжувало залишатися невизначеним. В1846 році був виданий новий «Нормальний контракт» про повинності царанів, який ввійшов у зв'язку зположенням 1834 року у Звід Законів. Цей контракт установлював обов'язкові умови угод, якщо царани йпоміщики самі не зуміють домовитися про їх. Положенням про селян 19 лютого 1861 року кріпосні люди вБессарабії були зрівняні в правах із царанами. Самі царани одержали дозвіл переходити як на власницькі,так і на казенні землі в межах Бессарабської області й інших губерній. За «Положенням 14 липня 1868 року»царани наділялися землею в постійне користування за повинності. Викуп цієї землі здійснювався з деякимивідступами на основі «Положення про викуп» 19 лютого 1861. Із цього часу термін «царани» став позначатихліборобів і селян взагалі.2 Циганенко Л. Посадові ранги та внутрішня стратифікація молдавського боярства (XVIII – перша половинаXIX ст.) // Історична панорама: Збірник наукових статей ЧНУ. Спеціальність «Історія» - Чернівці:Видавництво Чернівецького національного універсітету ім. Ю. Федьковича «Рута», 2008. – Вип. 6. – С. 14 –29.3 Циганенко Л.Ф. Вплив Дворянських родин Бессарабії на економічний розвиток краю (перша половина XIXст.) // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2008. — Вип. 15. — С. 158 – 174.4 Євтушенко С. В. До біографії Данила Павловича Апостолова // Вісник Харківського національногоуніверситету імені В.Н. Каразіна. – «Історія». – 2007. – №762. – С. 324.5 Список бояр Молдавских, желающих переселиться в Россию, составленный графом А.А. Безбородкою,1791 года // Сборник Императорского Русского исторического общества. – Т. 29. – СПб., 1881. – С. 631.6 Списки лицам, Высочайше пожалованным дипломами с гербами на дворянское достоинствоВсероссийской империи и Царства Польского. / Сост. Лукомский В., Тройницкий С. – СПб, 1911. – С. 32.7 Скутельники – категорія залежних селян, звільнена від сплати державних податків. Вони обробляли землю,доглядали за садами, виноградниками, вирощували худобу і т.д. Залежно від свого положення бояри моглибрати на роботу від 1 до 80 скутельників. Так, наприклад, законом від 1812 р. було визначено, щомитрополит Бессарабії міг мати 80 скутельників, а вікарний єпископ - 4027. Звільнені від державнихповинностей скутельники платили тільки три чверті покладеного біра. Форма експлуатації їх була різною:одні платили власникові гроші або розплачувалися продуктами, інші працювали на поміщицькій землівстановлене число днів. Серед повинностей переважала панщина. Хоча скутельники, слуги та бреслашіпопадали в економічну залежність від поміщика, вони погоджувалися на це у зв'язку з тим, що на початкуXIX в. державні податі були в кілька разів важче повинностей, які виконувалися на користь хлібороба.Бессарабські поміщики прагнули прийняти в скутельники найбільш багатих селян для того, щоб матибільший прибуток. Різновидом скутельників були слуги. Останні, на відміну від скутельників були повністюзвільнені від сплати біра. На початку XIX в. з маси царан виділилася нова група служивих людей - бреслаші.Так само, як і слуги, вони були зовсім звільнені від виплати державної податі. Бреслаші спеціалізувалися напевному виді робіт, садівництві, бджільництві і т.д. Інститут скутельничества був відмінний у Бессарабії в1818 р. «Уставом утворення Бессарабської області» у першу чергу через фіскальні міркування. Крім того,існування скутельників, які перебували практично в положенні кріпаків, суперечило загальній політиціОлександра I у Бессарабії, що декларує особисту волю місцевих селян.8 Гартінг Іван Маркович (1768 - 1831) – інженер, генерал-майор, в 1812 р. начальник інженерів Дунайськоїармії. Деякий час був комендантом Хотинської фортеці, а далі, з 1813 р. займав посаду губернатораБессарабської області.9 Ведомость о скутельниках, бреслашах и слугах по Бессарабской области // Сборник историческихматериалов, извлеченных из архива собственной Его Императорского величества канцелярии. /Подредакцией Н. Дубровина. – Вып. 7. – СПб., 1895. – С. 308.


141

10 Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodówurzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. - Т. II. - Lipsk: Breitkopf i Haertel, 1839. – S. 104.11У Державному архіві Одеської області, в «Кріпосній книзі Одеського комерційного суду», є запис з якогоми дізнаємося, що 3 березня 1822 одеський купець першої гільдії Михайло Антонович Крамарєв купив двабудинки в VI кварталі, місця № № 54, 57 і 58, у довірених осіб, які представляють спадкоємиці покійноговласника, статського радника Федора Петровича Бема. Довіреними особами виступали чоловіки дочокостаннього, Олени і Марії полковник Василь Тимофійович Соловкін і підполковник Петро СтепановичЛішін.12 Ведомость о скутельниках, бреслашах и слугах по Бессарабской области // Сборник историческихматериалов, извлеченных из архива собственной Его Императорского величества канцелярии. /Подредакцией Н. Дубровина. – Вып. 7. – СПб., 1895. – С. 308.13 Вебер В. Ф. Родословная дворянского рода Лишиных // http://mglin-krai.narod.ru14 Черейский Л. А. Пушкин и его окружение. – Ленинград: «Наука», 1976. – С. 225.15 Вебер В. Ф. Родословная дворянского рода Лишиных // http://mglin-krai.narod.ru16 Список корреспондентов департамента земледелия и сельской промышленности за 1888 год // 1888 год всельскохозяйственном отношении.- Вып. III.: Общий обзор года. – СПб., 1890. – С. 2.17 Записки императорского Новороссийского университета. – Том 50. – Одесса, 1889. – С. 11.18 Буковина: Історичний нарис. – Чернівці: «Зелена Буковина», 1998. – С. 166.19 Буковина: Історичний нарис. – Чернівці: «Зелена Буковина», 1998. – С. 159.20 Documente bucovinene. – Vol. IV: 1720 – 1745. – Cernăuţi: Institutul de Arte Grafice şi Editura «GlasulBucovinei», 1938. – P. 52.21 Documente privind istoria României. A. Moldova. Veacul XVI. – Vol. 3: 1571-1590. – Bucureşti: EdituraAcademiei Republicii Populare România, 1951.22 Ghibănescu Gh. Surete şi izvoade (Documente slavo-române). – Vol. II: 1433-1633. – Iaşi: Tipografia Dacia,1907. – P. 236.23 Ghibănescu Gh. Surete şi izvoade (Documente slavo-române). – Vol. XXIV: 1428-1757. – Iaşi: TipografiaDacia, 1930. – P. 185 – 190.24 Ghibănescu Gh.Surete şi izvoade (Documente slavo-române). – Vol. II: 1433-1633. – Iaşi: Tipografia Dacia,1907. – P. 235 – 236.25 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. – Vol. XXIII: 1635 – 1636. – Bucureşti: Editura AcademieiRomâne, 1996. – P. 180.26 Documente privind istoria României. A. Moldova. Veacul XVI. – Vol. 3: 1571-1590. – Bucureşti: EdituraAcademiei Republicii Populare România, 1951. – P. 56.27 Documente privind istoria României. A. Moldova. Veacul XVI. – Vol. 3: 1571-1590. – Bucureşti: EdituraAcademiei Republicii Populare România, 1951. – P. 280 – 281.28 Documente privind istoria României. A. Moldova. Veacul XVI. – Vol. 3: 1571-1590. – Bucureşti: EdituraAcademiei Republicii Populare România, 1951. – P. 359 – 360.29 Documente privind istoria României. A. Moldova. Veacul XVI. – Vol. 3: 1571-1590. – Bucureşti: EdituraAcademiei Republicii Populare România, 1951. – P. 388 – 390.30 Кушніков Сергій Сергійович (1767-1839) – представник стародавнього російського дворянського роду.Воював у складі Південної армії Г.О. Потьомкіна, з 1799 р. був ад’ютантом А.В. Суворова, брав участь вІталійському й Швейцарському походах. По завершенню війни призначений командиром ГренадерськогоРозенберга полку. На початку царювання Олександра I через хворобу перейшов на цивільну службу,спочатку прокурором Берг-Колегії, потім московським віце-губернатором, з 1802 по 1804 – петербурзькимцивільним губернатором. В 1806 Кушнікову було наказано бути присутнім у Сенаті; з 17 лютого 1808 р. до25 лютого 1810 р. був головуючим у диванах Молдавії й Валахії у Ясах.31 Халиппа И. Описание архива Г.г. Сенаторов (российских), председательствовавших в диванах княжествМолдавии и Валахии с 1808 по 1813 гг. // Труды Бессарабской губернской ученой архивной комиссии. – Том1. – Кишинев, 1900. – С. 366 – 367.32 Bianu I. Catalogul manuscriptelor româneşti. – Tomul I. – Bucureçti: Editiunea Academiei Române, 1907. – S.483.33 Серед них були Матвій Кушнір, Олексій Максимчук, Іван Баланюк (помер у в’язниці 27 квітня 1823 року),Данило Щербатий, Леонтій Шамбра, молдавани Семен, Іван та Григорій Урсули, Діордій Дмитрієв та інші.34 Зеленчук В.С. Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в. Этнические и социально-демографическиепроцессы – Кишинев: «Штиинца», 1979. – С. 122 – 123.35 Bezviconi, G.G. Boierimea Moldovei dintre Prut şi Nistru: Actele Comisiei pentru cercetarea documentelornobilimii din Basarabia, la 1821. – V. 2. – Bucureşti : Fundaţia Regele Carol I, 1943. – P. 125.36 Niesiecki K. Herbarz polski. Powikszony dodatkami z poniejszych autorów rkopismów, dowodów, urzdowych iwydany przez Jana Nep. Bobrowicza. – Lipsk, 1840. – S. 164 – 165.


142

37 Регистрация земель Бессарабской губернии // Записки Бессарабского областного статистическогокомитета. / Под общей редакцией А.Н. Егунова. – Том второй. – Кишинев, 1867. – С. 147, 148.38 Государственный совет Российской империи в документах Российского государственного историческогоархива. 1829–1844 гг. Справочник. / Составители: Д.И. Раскин, А.Р. Соколов. – Москва, 2009. – С. 208.39 Bezviconi, Gh.G. Boierimea Moldovei dintre Prut şi Nistru : Actele Comisiei pentru cercetarea documentelornobilimii din Basarabia, la 1821.- Vol. 2. – Bucureşti : Fundaţia Regele Carol I, 1943. – P. 155.40 Памятная книжка Бессарабской области на 1862 год, изданная по распоряжению г. Начальника области , вредакции Бессарабских областных ведомостей. – Кишинев, 1862. – С. 241.41 Земельні банки Новоросійського краю (за описами фондів Одеського, Дніпропетровського таКіровоградського архівів) / авт.-упор.: А. В. Пивовар, О. І. Пєший, К. В. Шляховий. - Київ:Академперіодика, 2010.42 Bezviconi, Gh.G. Boierimea Moldovei dintre Prut şi Nistru : Actele Comisiei pentru cercetarea documentelornobilimii din Basarabia, la 1821.- Vol. 2. – Bucureşti : Fundaţia Regele Carol I, 1943. – P. 130.43 Месяцеслов с росписью чиновных особ, или общий щтат Российской империи, на лето от РождестваХристова 1829. – Часть вторая. – СПб., 829. – С. 538.44 Zotta S. Semi-mileniul unui document de la Alexandru cel Bun şi al satelor Bănila moldovenească şi Igeştii dinBucovina (1428-1928). – Iaşi, 1928.45 Bezviconi, Gheorghe G. Boierimea Moldovei dintre Prut şi Nistru: Actele Comisiei pentru cercetareadocumentelor nobilimii din Basarabia, la 1821. – Vol. 1. - Bucureşti: Fundaţia Regele Carol I, 1940. – P. 122.46 Urechia V.A. Istoria românilor: Curs făcut la Facultatea de Litere din Bucureşti. Seria 1800-1830. – Vol. 9. –Bucureşti : Institutul de Arte grafice Carol Göbl, 1896. – P. 423.47 Регистрация земель Бессарабской губернии // Записки Бессарабского областного статистическогокомитета. / Под общей редакцией А.Н. Нгунова. – Том второй. – Кишинев, 1867. – С. 142 – 149.48 Посесор – орендар земельної ділянки49 Сандул Томулец і його брат Єгор (Іордакі) Томович Томулец (1783 - 1843) мали володіння у Лапушні, яківони купили у боярина Тудосія Леона. (Bezviconi, Gh.G. Boierimea Moldovei dintre Prut şi Nistru : ActeleComisiei pentru cercetarea documentelor nobilimii din Basarabia, la 1821. – Vol. 2. – Bucureşti: Fundaţia RegeleCarol I, 1943. – P. 167; Bezviconi, Gheorghe G. Boierimea Moldovei dintre Prut şi Nistru: Actele Comisiei pentrucercetarea documentelor nobilimii din Basarabia, la 1821. – Vol. 1. - Bucureşti: Fundaţia Regele Carol I, 1940. – P.89.)50 В 1818 р. був вписаний в родословну книгу дворянських родів Бессарабської області.51 Мандзяк О.С., Кучерявий О.П. Гвіздівецькі землевласники і орендарі // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 2. – Мінськ – Новодністровськ,2011.52 Bezviconi, Gh.G. Boierimea Moldovei dintre Prut şi Nistru : Actele Comisiei pentru cercetarea documentelornobilimii din Basarabia, la 1821.- Vol. 2. – Bucureşti: Fundaţia Regele Carol I, 1943. – P. 202.53 Мандзяк О.С., Кучерявий О.П. Гвіздівецькі землевласники і орендарі // http://gvizdivtsi.org.ua/?p=429654 Гросул Я., Будак И. Крестьянская реформа 60-70-х годов ХІХ века в Бессарабии (1812-1861). – Кишинев:Госиздат Молдавии, 1956. – С. 116 – 119.55 Список корреспондентов департамента земледелия и сельской промышленности за 1888 год // 1888 год всельскохозяйственном отношении.- Вып. III.: Общий обзор года. – СПб., 1890. – С. 3.56 Мандзяк О.С., Кучерявий О.П. Гвіздівецькі землевласники і орендарі // http://gvizdivtsi.org.ua/?p=429657 Церковные ведомости. – СПб, 1895. – № 15. – С. 122.58 Bezviconi, Gh.G. Boierimea Moldovei dintre Prut şi Nistru : Actele Comisiei pentru cercetarea documentelornobilimii din Basarabia, la 1821.- Vol. 2. – Bucureşti: Fundaţia Regele Carol I, 1943. – P. 87.59 Мандзяк А.С. Список избирателей в Первую Государственную дума Российской империи отСокирянщины // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С.Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 73 – 74.60 Мандзяк О.С., Кучерявий О.П. Гвіздівецькі землевласники і орендарі // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С. Мандзяк. – Вип. 2. – Мінськ – Новодністровськ,2011.61 Lecca Octav-George. Familiile boereşti române: istoric şi genealogie (dupe isvoare autentice). – Bucureşti:Institutul de Arte Grafice şi Editură «Minerva», 1899. – P. 228.62 Zotta S. Die Abstammung der Familie Flondor. – Radautzі, 1933.63 Крестьянское движение в России в 1857 – 1861 гг. Сборник документов. – Москва: Издательствосоциально-экономической литературы, 1963. – С. С. 648.64 Крестьянское движение в России в 1907 – 1914 гг. Сборник документов. – Москва-Ленинград: «Наука»,1966. – С. 595.65 Крестьянское движение в 1917 году / Подготов. к печати К.Г. Котельникова и В.Л. Меллера. С предисл.Я.А. Яковлева. – М.: Политиздат, 1927. – С. 105.


143

66 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Vol. XXVI: 1641 – 1642. – Bucureşti : Editura AcademieiRepublicii Socialiste România, 2003. – № 81..67 Молдова ын епока феудализмулуй = Молдавия в эпоху феодализма. – Волумул 7, партя 1: Реченсэминтелепопулацией Молдовей дин аний 1772-1773 ши 1774 = Переписи населения Молдавии 1772-1773 и 1774 гг. /алкэтуиря, кувынтул ынтродуктив ши коментарииле де П. Г. Дмитриев ; суб редакция луй П. В. Советов,кандидат ын штиинце историче. - Кишинэу: «Штиинца», 197568 Tomescu C.N Catagrafia Basarabiei din 1817 – din Ţănutul Hotinului // Revista Societăţii Istorico-ArheologiceBisericeşti din Chişinău. - Vol. XVIII – Chişinău, 1928. – P. 19.69 Другим власником був Костакі (Костянтин) Кіруш - член суду Хотинського цинута. 15 травня 1818 р. буввключений в «Список корінних бессарабських дворян, складений Дворянською громадою Бессарабськоїобласті». В 1821 р. включений у дворянську родовідну книгу Бессарабської області. Його діти: Димитраш(Дмитро) та Іордакі (Георгій).70 Bezviconi, Gheorghe G. Boierimea Moldovei dintre Prut şi Nistru : Actele Comisiei pentru cercetareadocumentelor nobilimii din Basarabia, la 1821.- Volumul 2. – Bucureşti : Fundaţia Regele Carol I, 1943. – P. 36.71 Месяцеслов с росписью чиновных особ, или общий щтат Российской империи, на лето от РождестваХристова 1829. – Часть вторая. – СПб., 1829. – С. 538.72 Памятная книжка Бессарабской области на 1862 год, изданная по распоряжению г. Начальника области , вредакции Бессарабских областных ведомостей. – Кишинев, 1862. – С. 62.73 Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1872. - № 21. – С. 689 – 690.74 Роспись землевладения и сословного строя населения Бессарабии по данным переписи 1817 года. –Обработал по официальным данным И.Н. Халиппа // Труды Бессарабской губернской ученой архивнойкомиссии. – Том. 3. – Кишинев: Типо-Липография Э. Шлиомовича, 1907. – С. 16 – 17.75 Регистрация земель Бессарабской губернии // Записки Бессарабского областного статистическогокомитета. / Под общей редакцией А.Н. Нгунова. – Том второй. – Кишинев, 1867. – С. 146, 147.76 Стурдза - молдавський боярський рід, історія якого сягає до початку XV в. Рід Стурдза був дуже знатний ібагатолюдний. Він містив у собі багатьох іменитих людей, які носили високі боярські чини і навітьгосподарські титули. Відповідно до перепису 1817 р. у Хотинському повіті родині Стурдза окрім Кулішівкиналежали селища Мошанець, Кельменці, Чепелеуці (Янко Стурдза), Бирладяны (спатар Янко Стурдза),Бринзени (спадкоємцям покійного генерала), Тарасоуци, Маршиниця і Янадол, Рашков (Янко Стурдза),частина села Круглик (Сандулакий Стурдза).77 Bezviconi, Gh.G. Boierimea Moldovei dintre Prut şi Nistru : Actele Comisiei pentru cercetarea documentelornobilimii din Basarabia, la 1821. – Vol. 2. – Bucureşti: Fundaţia Regele Carol I, 1943. – P. 207.78 Вітряна, на 1817 р. належала боярам Стурдза, а за даними на 1865 разом з с. Михалково – поміщиковіБігановському.79 Мандзяк А.С. Список избирателей в Первую Государственную дума Российской империи отСокирянщины // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С.Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 73, 75, 77.80 Св. А. С-чъ. Открытие церковно-приходской школы в сел. Сербичанах, Хотинского уезда // Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1898. – Год 31. - № 24. – С. 813 – 816.81 Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1906. - №46. – С. 336 – 337.82 Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1903. - №3. – С. 67.83 Регистрация земель Бессарабской губернии // Записки Бессарабского областного статистическогокомитета. / Под общей редакцией А.Н. Нгунова. – Том второй. – Кишинев, 1867. – С. 142 – 149.84 Крестьянское дело в царствование императора Александра II. Материалы для освобождения крестьян. / Поофициальным источникам составил А. Скребицкий. – Т. 1. – Бонн-на-Рейне, 1862. – С. 886.85 Мандзяк А.С. Список избирателей в Первую Государственную дума Российской империи отСокирянщины // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С.Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 77.86 Бессмертная Е. Пантелимон Константинович Скордели // http://stud.ibi.spb.ru/87 Коровка П. П.К. Сордели // Гимназия высших наук и лицей князя Безбородко. – Изд. 2-е. – СПб, 1881. – С.300.88 Бессмертная Е. Пантелимон Константинович Скордели // http://stud.ibi.spb.ru/89 Св. А. С-чъ. Открытие церковно-приходской школы в сел. Сербичанах, Хотинского уезда // Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1898. – Год 31. - № 24. – С. 813.90 Нємітц Едуард Карлович. В різні часи працював на різних державних посадах: голова Хотинської земськоїуправи, член Хотинської міської за державного податку з нерухомого майна Присутності, і ін.


144

91 Роспись землевладения и сословного строя населения Бессарабии по данным переписи 1817 года. –Обработал по официальным данным И.Н. Халиппа // Труды Бессарабской губернской ученой архивнойкомиссии. – Том. 3. – Кишинев: Типо-Липография Э. Шлиомовича, 1907. – С. 19.92 Lecca, Octav George. Genealogia a 100 de case din Ţara Românească şi Moldova. – Bucureşti, 1911. – P. 77.93 Аксаков И.С. Отчего так нелегко живется в России? – Москва: «Российская политическая энциклопедия»(РОССПЭН), 2002. – С. 854.94 Решетов С.Г, Ижик Л.В. Городской голова Одессы Г.Г. Маразли и его родственное окружение //ИзвестияРусского генеалогического общества. СПб., 2007.95 Мандзяк А.С. Список избирателей в Первую Государственную дума Российской империи отСокирянщины // Сокирянщина: Історико-краєзнавчий альманах. / Упорядкування і редагування, О.С.Мандзяк. – Вип. 1. – Мінськ – Новодністровськ, 2011. – С. 74.96 Решетов С.Г, Ижик Л.В. Городской голова Одессы Г.Г. Маразли и его родственное окружение //ИзвестияРусского генеалогического общества. СПб., 2007.97 По закінченні Харківського університету в 1825 р. він надійшов на службу в канцелярію Новоросійськогогенерал-губернатора М.С. Воронцова ( 1782-1856), у тому ж році призначений до нього чиновникомособливих доручень, виконуючи одночасно обов'язок особистого секретаря. Дослужився до чина дійсногостатського радника (1843). Був дійсним членом Імператорського товариства сільського господарстваПівденної Росії (обраний в 1842 р.) і Одеського товариства історії й стародавностей, одним із засновниківякого він і був (обраний в 1839 р., з 1842 р. - віце-президент цього товариства). Сафонову належить рядісторичних праць, які друкувалися в «Записках» Товариства історії й стародавностей, «Одеському віснику» імісцевих альманахах, а також кілька окремих книг: «Опис чуми, що осягла Одесу в 1837 році» (1838 р.) (уборотьбі з якою він брав діяльну участь, за що був нагороджений орденом Св. Володимира 3-їй ст. і золотоюмедаллю), і переклад з англійської мови брошури «Погляд на вигоди торговельних зносин між Францією йАнглією» (1836 р.). В 1837 р. по представленні імператорові Миколі I виданої їм книги «Поїздка до східнихберегів Чорного моря на корветі Іфігенія» він одержав у подарунок брильянтовий перстень. Аналогічноїнагороди він удостоївся в 1840 р. «за піднесене государеві імператорові твір «Перебування імператорськоїфамілії в Криму в 1837 році». Був нагороджений російськими й іноземними орденами й медалями.(Решетов С.Г, Ижик Л.В. Городской голова Одессы Г.Г. Маразли и его родственное окружение //ИзвестияРусского генеалогического общества. СПб., 2007.)98 Решетов С.Г, Ижик Л.В. Городской голова Одессы Г.Г. Маразли и его родственное окружение //ИзвестияРусского генеалогического общества. СПб., 2007.99 Воловей Ф. Торжество православия в селе Грубно, Хотинского уезда // Кишиневские епархиальныеведомости. – Кишинев, 1910. - № 40. – С. 1415 – 1432.100 Решетов С.Г, Ижик Л.В. Городской голова Одессы Г.Г. Маразли и его родственное окружение //ИзвестияРусского генеалогического общества. СПб., 2007.101 Решетов С.Г, Ижик Л.В. Городской голова Одессы Г.Г. Маразли и его родственное окружение //ИзвестияРусского генеалогического общества. СПб., 2007.102 Решетов С.Г, Ижик Л.В. Городской голова Одессы Г.Г. Маразли и его родственное окружение //ИзвестияРусского генеалогического общества. СПб., 2007.


145

Димитров С. Ат1.

ТУРЕЦКИЕ ДОКУМЕНТЫ О СОСТОЯНИИ ХОТИНСКОЙ ОКРУГИ (НАХИЕ) В ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЕ XVIII в.

Источник: Димитров С. Ат. Турецкие документы о состоянии Хотинской округи (нахие) в первойполовине XVIII в. // Восточные источники по истории народов Юго-Восточной и Центральной Европы. –Москва: АН СССР. Ин-т Востоковедения, 1969. - Т. ІІ. - С. 140-160.

В Ориентальном отделе Народной библиотеки имени Кирилла и Мефодия в Софиисохранился отрывок реестра (дефтера), содержащий интересные данные о развитиипоземельных отношений в Хотинской округе (нахие). Объем реестра — 8 листов, размер— 42х15 см.

В начале реестра недостает по меньшей мере 2 листов, на которых был написан егозаголовок, а также имелись заметки, поясняющие, где, кем и с какой целью он былсоставлен. Там же находились данные о состоянии 34 деревень Хотинской округи. На л.3б рассматриваемого дефтера в виде итога указано, что в этот дефтер были занесеныданные о 93 деревнях, а на сохранившихся листах находим записи всего о 59 деревнях, т.е. утрачены сведения о 34 деревнях. Если учесть, что на каждую страницу дефтерапереписчики вносили данные о 12 деревнях, то становится ясно, что потеряны 3 страницыили 2 листа.

Сохранившиеся начальные страницы дефтера заполнены результатами переписидеревень и населения Хотинской округи, произведенной османской администрацией в1715 г. Но и после переписи этот дефтер не был заброшен. Он сохранялся где-то вглавном казначействе (баш мухасебе), и временами в него вносились новые заметки,копии ферманов и других официальных документов, касающихся поземельно-демографических изменений в Хотинской округе. Таким образом, содержание дефтера нетолько является обычной фиксацией аграрного состояния в 1715 г., но и позволяетпроследить некоторые моменты развития поземельных отношений и состава населения вданной округе. Это обстоятельство значительно увеличивает научное значениерассматриваемого дефтера.

Как известно, в XVII в. территория Южной Украины и Молдавии стала аренойдлительных войн между Турцией и ее северными соседями. Османская империя ужеминула зенит своего военно-политического могущества, в то время как Россия вступала вэпоху подъема. Относительное равновесие сил между ними обусловливало большуюпродолжительность войн, которые приносили значительные материальные потеринаселению, находившемуся в зоне военных действий.

В начале XVIII в. над землями Южной Украины и Молдавии снова пронеслисьтучи войны. На Украину вторглись войска шведского короля Карла XII. В 1709 г. подПолтавой войска Петра I нанесли сокрушительное поражение шведам. Остатки разгром-ленной шведской армии во главе с раненым Карлом XII бежали на юг, ища спасения впределах Османской империи. Карл XII вместе со своим союзником изменником Мазепойукрылся в крепости Бендеры, а их войска были разбросаны по городам Молдавии изахваченной турками Украине.

В 1710 г. турецкое правительство объявило войну России. Молдавские и южно-украинские земли снова оказались в центре военных столкновений. На сторону Россииперешел молдавский воевода Дмитрий Кантемир. Но эта война закончилась для Россиинеудачно.


146

Продолжительные войны принесли многобед крестьянам, жившим в зоне военных действий.Города и деревни несколько раз переходили из рукв руки. Войска грабили местных жителей. Кварти-ровавшие в Молдавии войска шведского короля иМазепы тоже не стеснялись грабить и разорятьмолдавских и украинских крестьян, несмотря нато, что последние являлись подданными ихсоюзника, турецкого султана. После заключенияПрутского договора 1711 г. несколько тысячмолдавских и украинских крестьян бежали изсвоих деревень и ушли на север вместе с русскимивойсками. Та же участь постигла и молдавскогоправителя Дмитрия Кантемира2. Люди, ожидав-шие освобождения от турецкого ига с помощьюрусского народа и боровшиеся вместе с русскимивойсками за свою свободу, не хотели сновапопасть под власть османских поработителей ипокидали свои дома, уходя на север.

Многие деревни остались без жителей.Земли пустовали. Государственные доходы,собираемые с этих деревень, резко сократились.Последнее обстоятельство вынудило османские власти применить особую политику вотношении этой пограничной области. Целью этой политики было привлечь обратнобежавших крестьян, возродить и заселить пустующие деревни, чтобы земли начали сноваобрабатываться, а налоги вновь поступать в казну.

Земли Хотинской округи до войны 1710 — 1711 гг. входили в состав «Богдана»,т.е. Молдавского княжества. Теперь эти земли были выделены из состава молдавскихвладений и закреплены за Хотинской крепостью. Иными словами, Хотинская округабольше не подчинялась молдавскому воеводе. Ее землями непосредственно распоряжалсяназначенный стамбульским правительством начальник Хотинской крепости и хотинскогогарнизона. Этими мерами, несомненно, ограничивались территория и компетенциямолдавского воеводы, что должно было послужить карой за союз Дмитрия Кантемира сПетром I.

Вскоре после войны стамбульское правительство послало в Хотинскую округусвоих чиновников произвести полную перепись деревень, установить численностьоставшегося населения, а также доходы, положенные с этих деревень, — короче говоря,навести порядки в довольно потрепанной за время войны административно-фискальнойорганизации данных земель. Хотинским правителям было предписано настойчивособирать бежавших крестьян, заставляя их селиться в своих прежних деревнях. Вместе стем им были даны указания не дозволять лицам русского или польского происхожденияселиться на землях пустующих деревень. По-видимому, присутствие последних укреп-ляло решимость местных жителей в борьбе против османского господства, усиливалопроявление непокорности в этом неспокойном для турок районе.

Специальным декретом османское правительство заново утвердило подати,которые должны были платить крестьяне Хотинской округи, т. е. регламентировало объемотбираемой у крестьян феодальной ренты. В этом декрете указывались размеры подушнойподати, десятины, налога со окота и других повинностей, ежегодно выплачиваемыхкрестьянами. Крестьянам этого района предоставлялись некоторые льготы: подушнаяподать взыскивалась со всех в размерах, предусмотренных для людей низшей, беднейшейкатегории; десятина должна была быть действительно десятиной, т. е. составлять одну

Князь Дмитрий Кантемир.


147

десятую часть урожая, в то время как в некоторых районах брали одну восьмую и дажебольше.

Льготные условия предоставлялись всем возвратившимся на свои местакрестьянам. Каждому вновь поселившемуся в этих деревнях крестьянину предоставляласьземля, и в течение одного сельскохозяйственного года с него нельзя было брать никакихподатей — ни десятины с урожая, ни подушной подати.

В то же время хотинским администраторам было предписано строго следить, чтобыкаждый возвратившийся крестьянин освобождался от уплаты податей только на год,чтобы никому не дозволялось уклоняться от уплаты налогов под тем предлогом, что ещене прошел год с момента возвращения и, следовательно, не наступило время требовать снего подати.

После переписи деревни Хотинской округи были отданы под надзор разных лицили военных частей. Формально им поручалось наблюдать за быстрым заселением этихдеревень, за регулярным возделыванием земель. Конечно, эта политика не была новой восманской поземельной и административной практике. И в предшествующий периодразвития поземельных отношений в Османской империи никогда не ощущался недостатокв обезлюдевших деревнях и пустующих землях, особенно в пограничных районах. Такиеземли, обычно ни за кем не закрепленные, отдавались «кому-либо из достойныхпограничных жителей в качестве тимара для возрождения и заселения их», а владельцам«выправлялся берат»3.

Лица, которым были розданы хотинские деревни, являлись выходцами из янычар-ского корпуса, командирами резидирующих в Хотине капы-кулу, т. е. местных военныхгарнизонов. К этим деревням прикладывали руку, либо непосредственно, либо черезсвоих представителей, мухафыз (комендант) Хотинской крепости, ага янычар и др. Нодеревни предоставлялись им не как условные феодальные владения — тимары илизеаметы, и их обладатели не становились ленниками — тимариотами или займами. Онивладели деревнями не в объеме прав силахийского берата, а пользовались гораздо болееширокими полномочиями.

Хотин. Гравюра, 1780 г.


148

Вскоре после переписи и распределения деревень лица, которым они были отданы,затребовали из главного казначейства официальные документы, гарантировавшие имправо беспрепятственно владеть деревнями и собирать подати с крестьян. Как видно иззанесенной на л. 2б копии фермана о владениях и доходах Колчака Ильяса, этимвладельцам выдавались не бераты, а мюльк-наме4. Иными словами, султанское правитель-ство наделяло их более широкими правами, предоставляя возможность распоряжатьсяземлями по своему усмотрению — передавать часть «своих» земель кому пожелают,поселять на этих землях кого угодно и т. п. Стамбульское правительство, передавая землии деревни этим людям, тем самым формально возмещало частично или полностьюжалованье, которое они получали до той поры из казны. По-видимому, это было болеевыгодным для владельцев деревень, так как взамен нерегулярно получаемого из казныжалованья им предоставлялась возможность обеспечить себя надежными доходами,обирая крестьян. Но, быть может, именно поэтому вспыхнуло недовольство средиянычарских начальников в остальных пограничных крепостях (в одном из документовпрямо упоминаются Темешвари и Белград). Последние получали лишь жалованье изказны и несомненно завидовали хотинским начальникам, которым были предоставленыдеревни. Чтобы предотвратить «возбуждение в пограничных областях и падение духа увоеначальников», султанское правительство решило аннулировать выданные мюльк-наме.

В связи с этим было приказано произвестиновую перепись в Хотинской округе. Ксожалению, в наш дефтер не занесены резуль-таты этой второй переписи, проходившей, по-видимому, в 1718 — 1719 гг. Нет подробныхуказаний и о том, какой режим был установлен вотношении этих деревень после второй переписи— стали ли они снова тимарами или осталисьприкрепленными к хотинскому казначейству,которое начало собирать причитающиеся податис крестьян и расходовать их на оплату жалованьясолдатам и начальникам хотинского гарнизона.Однако не подлежит никакому сомнению, чтокрестьяне продолжали платить все налоги,которые были зафиксированы декретом 1716 г.

В дальнейшем Хотинская округа сновавошла в состав молдавского воеводства. Сбортаможенных пошлин, а быть может, и остальныхналогов перешел к молдавскому господарскомуказначейству.

Ниже публикуются документы, которыебыли в свое время занесены на страницы названного дефтера. Преступая архео-графические правила, позволим себе начать с небольшой записи на л. 3б дефтера, так какона в некоторой степени объясняет причины и цель составления реестра. Перевод спискадеревень будет дан лишь после этого. Осталь-ные документы мы располагаем не в томпорядке, в котором они помещены в дефтере, а в их хронологической последовательности.Это позволяет лучше проследить развитие поземельного режима на данной территории.

Наименования деревень написаны шрифтом полусиякат, часто без диакритическихзнаков, из-за чего оказалось очень трудно правильно дешифровать и идентифицироватьупомянутые в дефтере названия. Кроме того, не хватало пособий — подробных географи-ческих карт или полных списков селений, ныне существующих в этом районе, —которыми можно было бы контролировать расшифровку географических наименований5.Неоценимую помощь в восполнении пробелов в этом отношении оказали советские

Турецкие казначеи. Из книги: Siruni H. Dj.Domnii romani la Poarta. – Bucureşti, 1941.


149

коллеги — доцент Киевского университета А. К. Мартыненко и научный сотрудникИнститута истории АН Молдавской ССР Д. Г. Драгнев, за что я приношу им своюглубокую благодарность. Хочется поблагодарить также сотрудника Института историиАН Молдавской ССР П. Г. Дмитриева, который любезно согласился предоставить намрукопись своего труда «Материалы переписей Молдавии 1772 и 1774 гг.».

Все же осталось несколько деревень, которые не удалось полностью идентифици-ровать. Надеемся, что после опубликования документа советские, в частности украинские,коллеги сумеют восполнить пробелы в этом отношении.

Почти все названия деревень подлинно славянские. По-видимому, коренноенаселение этого района являлось исключительно славянским, что сказалось и втопонимии. Следы романизации едва прослеживаются. На нашу дешифровку несомненнооказало заметное влияние то обстоятельство, что мы пользовались лишь румынскимипособиями, где названия деревень намного более романизованы, чем это было в началеXVIII столетия.

Рассматриваемый документ обращает на себя внимание и некоторыми чистоязыковыми особенностями. Отметим здесь лишь своеобразие в передаче славянскогозвука «ц» турецким алфавитом. Османской администрации часто приходилось записыватьв реестрах деревни, названия которых содержали в себе букву «ц». Обычно онипередавали этот звук при помощи буквы «джим», например «Голенци» по-турецкиписалось «Голендже», что отдаляет текст от действительного названия деревни. В нашемреестре этот звук передается гораздо ближе к подлинному славянскому произношению.Так, например, название деревни Ленковцы в реестре записано т. е. Ленковтси.Звук «ц» обозначен при помощи буквосочетания «тс», что очень близко кдействительному звуковому значению буквы «ц». Составители реестра стремились какможно точнее записать названия деревень.

[I. Запись](л. 3б) Копия дефтера с перечнем деревень, [жители коих] разбежались из-за

вторжения московитов либо из-за зимовавших прежде в этом краю войск киевского

Хотинская крепость. С открытки 1935 г.


150

воеводы и шведского короля, либо после вторичного завоевания [османами] и коипереданы лицам, назначенным по приказу нынешнего хотинского мухафыза Мехмед-паши для надзора за их доходом.

(л. 1а) [II Сохранившаяся часть переписи деревень]1. Деревня Костелчины6. Пустая. Вверена7 Матараджи-оглу Мехмеду-беше8. Того

же числа9.2. Деревня Сербилы10. Пустая. Тоже [вверена] Матараджи-оглу. Того же числа.3. Деревня Белявенеч11. Пустая. Тоже [вверена] Матараджи-оглу. Того же числа.4. Деревня Вездовиче12. Пустая. (Вверена Ахмеду-беше из 61-го бёлюка

янычарских войск. Того же числа.5. Деревня Селиште13. Пустая. Bвepeнa Абдуррахману, рядовому из левых

гёнюллиянов14. Того же числа.6. Деревня Келмашины15. Пустая. Вверена Мустафе, рядовому из левых

гёнюллиянов. Того же числа.7. Деравня Ресено16. Пустая Вверена Мехмеду, рядовому из левых гёнюллиянов.

Того же числа.8. Деревня Мавушнеова17. Пустая. Вверена Абдуррахману, рядовому из левых

гёнюллиянов. Того же числа.9. Деревня Мернонче18. Пустая. Вверена Кятибу Абди, рядовому из левых

гёнюллиянов. Того же числа.10. Деревня Ленковтси19, 29 человек20. Вверена Али-are, are левых гёнюллиянов.

Того же числа.(1-я запись на полях): Мюльк-наме выдана 13 раби юл-ахыра [1]129 (27 марта 1717)

года.(2-я запись): Аннулирована21 султанским ферманом 15 джемази юл-ахыра 1130 (16

мая 1718) года.11. Деревня Колениче22. 30 человек. Вверена Хасану-беше из 25-го

джемаата23 янычарских войск. 23 раби юл-эввеля [1)128 (17 марта 1716) года.12. Деревня Хробина (?)24. Пустая. Вверена Мехмеду, одному из начальников

левых гёнюллиянов. 21 раби юл-эввеля 1128 (15 марта 1716) года.13. Деревня Василов25. Пустая. Вверена Колагузу, рядовому из левых гёнюллиянов.

20 раби юл-эввеля 1128 (14 марта 1716) года.14. Деревня Непоротова26. Пустая. Вверена Махмуду бёлюк-баши27, одному из

главных бёлюк-баши левых гёнюллиянов. Того же числа.15. Деревня Нелюпова28. Пустая. Вверена Мехмеду алемдару, рядовому из левых

гёнюллиянов. Того же числа.16. Деревня Колокушна29. Пустая. Вверена бёлюк-баши Осману, одному из

главных бёлюк-баши левых гёнюллиянов. 28 раби юл-эввеля 1128 (22 марта 1716) года.17. Деревня Лукучены30. Пустая. Вверена Али, рядовому из левых гёнюллиянов.

Того же числа.18. Деревня Черлена31. Пустая. Вверена Бекиру-аге, одному из янычарских аг. 28

раби юл-эввеля 1128 (22 марта 1716) года.19. Деревня Шебутинка32. Пустая. Вверена хумбараджи-баши33 Эл-хадж Мехмеду.

28 раби юл-эввеля 1128 (22 марта 1716) года.20. Деревня Кожекауцы34. Пустая. Вверена ате третьего редута Юсуфу-аге. Того же

числа.21. Деревня Медовежа35. Пустая. Вверена Мерсин-оглу Мехмеду-аге. 25 раби юл-

эввеля 1128 (19 марта 1716) года.22. Деревня Думенли36. Пустая. Вверена тоже вышеупомянутому. Того же числа.


151

23. Деревня Бузиче веракина (?)37. Пустая. Вверена are вторых гуреба38 Ибрахиму-аге. 20 раби юл-эввеля [1]128 (14 марта 1716) года.

24. Деревня Маресиничи39. 39 человек. Вверена Шахбеку, одному из начальниковбёлюков правых гёнюллиянов. 23 раби юл-эввеля [1]128 (17 марта 1716) года.

(л. 2а) 25. Деревня Несфойо40 Пустая. Вверена are правых гёнюллиянов КолчакуИльясу-аге41. 28 раби юл-эввеля [1]128 (22 марта 1716) года.

(1-я запись на полях): Мюльк-наме выдана 13 раби юл-ахыра [1]129 (27 марта 1717)гада.

(2-я запись): Аннулирована султанским ферманом 15 джемази юл-ахыра 1130 (16мая 1718) года.

26. Деревня Савенчины42. Пустая. Вверена тоже Колчаку.(1-я запись): Мюльк-наме выдана 13 раби юл-ахыра [1]129 (27 марта 1717) года.(2-я запись): Аннулирована высочайшим ферманом 15 джемази юл-ахыра 1130 (16

мая 1718) года.27. Деревня Салимавич43. Пустая. Тоже Колчаку. (1-я запись): Тоже [выдана

мюльк-наме].(2-я запись): Аннулирована. Того же числа.28. Деревня Пригорковиси44. 42 человека. Тоже Колчаку. (1-я запись): Тоже

[выдана мюльк-наме].(2-я запись): Аннулирована. Того же числа.29. Деревня Ржавенди45. 25 человек. Тоже Колчаку. (1-я запись): Тоже (выдана

мюльк-наме].(2-я запись): Аннулирована. Того же числа.30. Деревня Сенджара46. Пустая. Вверена Махмуду, кетхуде47 аги второго редута.

20 раби юл-эввеля [1]128 (14 марта 1716) года.(1-я запись): Тоже [выдана мюльк-наме]. (2-я запись): Аннулирована. Того же

числа.31. Деревня Малишта48. 21 человек. Вверена хотинскому мукабе-леджи Дервиш-

эфенди. 28 раби юл-эввеля [1]128 (22 марта 1716) года.(1-я запись): Мюльк-наме выдана 13 раби юл-ахыра 1129 (27 марта 1717) года.(2-я запись): Аннулирована. Того же числа49.32. Деревня Шишкович50. Пустая. Вверена тоже Дервиш-эфенди. (1-я запись):

Мюльк-наме выдана 13 раби юл-ахыра 1129 (27 марта 1717) года.(2-я запись): Аннулирована. 15 джемази юл-ахыра того же года.33. Деревня Башковси51. Пустая. Вверена тоже Дервиш-эфенди. (1-я запись):

Мюльк-наме выдана 13 раби юл-ахыра 1129 (27 марта 1717) года.(2-я запись): Аннулирована. Того же числа52.34. Деревня Малинче53. Пустая. Вверена тоже Дервиш-эфенди. (1-я запись):

Мюльк-наме выдана 13 раби юл-ахыра 1129 (27 марта 1717) года.(2-я запись): Аннулирована. Того же числа.35. Деревня Чабрава54. Пустая. Вверена воинам тяжелой кавалерии. 3 раби юл-

ахыра 1128 (27 марта 1716) года.36. Деревня Дрепкаусы55. Пустая. Тоже [вверена] воинам.(л. 2б) 37. Деревня Балачкул56. Пустая. Тоже [вверена] воинам.38. Деревня Левинта57. Пустая. Тоже [вверена] воинам.39. Деревня Биляснешты58. Пустая. Тоже [вверена] воинам.40. Деревня Серовичины59. Пустая. Тоже [вверена] воинам.41. Деревня Медовержа60. Пустая. Тоже [вверена] воинам.42. Деревня Котила61. Пустая. Тоже [вверена] воинам.43. Деревня Лобатнешни62. Пустая. Вверена липкам63, находящимся возле Белой

мечети. 6 раби юл-эввеля [1]128 (30 марта 1716) года.


152

44. Деревня Моложина64. Пустая. Тоже [вверена] липкам.45. Деревня Шерол65. Пустая. Тоже [вверена] липкам.46. Деревня Истакани66. Пустая. Тоже [вверена] липкам.47. Деревня Гремешты67. Пустая. Тоже [вверена] липкам.48. Деревня Копожешты68. Пустая. Тоже [вверена] липкам.49. Деревня Сербичены69. Пустая. Тоже [вверена] липкам.50. Деревня Паша70. 148 человек. Доверена надзору субашиев, назначаемых

мухафызами71. 6 раби юл-ахыра 1128 (30 марта 1716) года.51. Деревня Бересте72. Пустая. Тоже [вверена] пашам.52. Деревня Малинешты73. Пустая. Тоже [вверена] пашам.53. Деревня Рашко74. Пустая. Тоже [вверена] пашам.54. Деревня Вошена75. Пустая. Тоже [вверена] пашам.55. Деревня Малинеч76. Пустая. Тоже [вверена] им.56. Деревня Мошенец77. Пустая. Доверена надзору диздара78 крепости [Хотина]

Ибрахим-аги. 11 раби юл-ахыра [1]128 (14 апреля 1716) года.57. Деревня Хордова79. 20 человек. Доверена надзору представителей аги янычар.

21 раби юл-ахыра [1]128 (14 апреля 1716) года.58. Деревня Гиневич80. 24 человека. Тоже [вверена] надзору аги.59. Деревня Отаче81. 7 человек. Тоже [вверена] надзору аги янычар.Всего — 93 деревни.Пустых и разрушенных — 74 деревни.Населенных — 19 деревень.

[III. О статуте земли и населения Хотинской нахие]Земли Хотинской нахие, переписанные и уточненные, [выше] в их границах, были

полностью отделены от Молдавской области и закреплены специально за Хотинскойкрепостью. Подушная подать, уплачиваемая зиммиями82 пожизненно, а также десятина ипрочие налоги с райятов впредь будут взиматься и собираться на пользу хотинскогоказначейства.

Вышел высочайший указ, в силу которого с райятов, имеющихся налицо ипроживающих в упомянутой казе, с каждого, кому больше двенадцати лет, следует наосновании закона начиная с первого мухар-рема нынешнего тысяча сто двадцать восьмого(1716) года взимать по одному золотому с тугрой (тугралы алтун), беря его в четыреплатежа и собирая, таким образом, их подушную подать по ставкам низшего [беднейшего]разряда83. С зерновых и других продуктов земледелия взимать одну десятую [долю] вкачестве законного ушра. С каждого улья брать по четыре акче84 взамен десятины. С тех,кто в течение месяца марта станет пригодным для обложения подушной податью, братьпо половине гуруша в качестве испендж85. С каждой головы овец, коз и ягнят — по однойпара, а с .каждой свиньи — по четыре пара. С каждых десяти копен сена взимать по однойкопне, как это было и прежде.

Но если райяты, разбежавшиеся из-за вторжения московитов либо из-за злодеянийи насилий зимовавших прежде в этих местах (войск] шведов и киевского воеводы,возвратятся в свои села, станут жить там, построят себе заново дома, начнут пахать землюи уберут годовой урожай, то с них не требовать подушной подати, десятины и другихрайятских налогов, так как в силу установленного порядка они на год освобождены отналогов, чтобы дать им окрепнуть. Волей божьей, со второго года, каким, кстати, является[тысяча] сто двадцать девятый год86, с них тоже будут взиматься, как предусмотрено,подлежащие оплате подушная подать, десятина и прочие налоги с райятов. С райятов,которые вернулись потом и опять поселились в вышеупомянутых деревнях, тоже нетребовать ничего, пока не соберут годового урожая с земли. Сообразно с установленным


153

порядком подати с них будут взиматься лишь со второго года. Такой порядок установлен,записан в положенном месте, и составлена копия [реестровой записи].

Приказано собирать, где бы ни находились, бывшие реайя [области] Богдан,разбежавшиеся из вышеупомянутых деревень, заселить и возродить как следуетупомянутые деревни, никому не чинить зла и притеснений. Пусть с вашей стороны тожене совершается ничего противозаконного в отношении рассеявшихся райятов Богдана;разбежавшихся райятов, происходящих из этой нахие, следует собирать воедино. Но,чтобы не создавались условия, которые будут сбивать с пути реайю, вам надлежит недопускать ни одного лица из находящихся в окрестностях этой нахие русских и польскихрайятов. Если же такие лица прибудут, то их не принимать, а возвращать обратно.Чтобы затвердить даты приезда и количество приехавших в данном году райятов,надлежит регистрировать в дефтерах хотинского казначейства их имена, а также особыеприметы и сдавать копию [дефтера] на сохранение.

Хотинский дефтердар Касым-эфенди представил снабженный печатью подробныйдефтер, который был зарегистрирован и [принят на] сохранение.15 реджеба 1128 (5 июня 1716) года.

[IV. Реестровая запись фермана]Чтобы защитить и сохранить от насилий бедных райятов из переписанных и

некоторое время тому назад зарегистрированных деревень пограничной Хотинской нахие,по содействию бывшего хотинского му-хафыза досточтимого везира Мехмед-пашинаблюдение за восстановлением и возрождением [этих деревень] было доверенонекоторым агам местных конных и пехотинских отрядов или особым уполномоченным(мубаширам). Хотинским казначейством им были даны на руки копии реестров вверенныхим сел, содержащие условия [владения деревнями]. Бывший хотинский казначей Касым-эфенди прислал снабженный печатью дефтер, в коем этот порядок был принят какдействующий. Он (дефтер) сохранен в главном казначействе, чтобы сделать невозможнымбез основательной причины изменять и перестраивать установленный порядок. Ввидутого что уже было составлено заключение [великого везира] относительно выдачисвященных указов лицам, затребовавшим документы (sened taleb edenlere), и сообразно с

Останки турецкого минарета в Хотине. Фото, 1932 г.


154

этим заключением был издан высочайший ферман, повелевающий зарегистрировать это вглавном казначействе и написать священные указы, все это и заносится [здесь].24 раби юл-эввеля 1129 (7 апреля 1717) года.

[V. О владениях Колчака Ильяса]Подведомственные нахие города Хотина — деревня Коленкофса87, деревня

Шендрени88, деревня Стениковса89, деревня Ржавенди, деревня Долнян90, деревняПриперкофси91.

Всего — 6 деревень.Вверены Колчаку Ильясу, из правых гёнюллиянов крепости Хотина, взамен

денежного жалованья. [Выданы] берат и мюльк-наме. Высочайший ферман от 3 рамазана1130 (31 июля 1718) года.

Упомянутые деревни, подведомственные Хотинской нахие, раньше былипожалованы Колчаку Ильясу, are правых гёнюллиянов Хотинской крепости — даумножатся достоинства его, — чтобы он брал и удерживал для себя десятину и всеостальные подати с них, кроме подушного сбора. Ему был выдан высочайший берат,чтобы владеть ими.

Однако, так как изданные до переписи мюльк-наме не считаются имеющими силу,регистрационные записи об изданных раньше мюльк-наме были перечеркнуты иотменены, потому что были изданы до переписи.

Но упомянутый Колчак Ильяс, как храбрый, смелый, выдающийся среди равныхему и заслуживающий благодеяния, получил должность аги с жалованьем в размере стапятидесяти акче ежедневно. Из них сто двадцать акче выдаются ему из казначейства.Взамен остальных тридцати акче, причитающихся в качестве жалованья за должность аги,упомянутому [Колчаку Ильясу] передаются и вверяются вышеозначенные деревни. Ужесоставлено заключение (telhis) о выдаче ему моего высокославного берата.

Ввиду того что сообразно с заключением [великого везира] вышел мойвысокославный указ выдать ему жалованную грамоту (temlik-name) и отметить это вреестре, я даровал сей мой высокославный берат и повелел: когда прибудет упомянутыйКолчак Ильяс — да умножатся достоинства его, — пусть за его службу кроме получаемыхиз казны ста двадцати акче он по-прежнему владеет вышеозначенными селами какдополнительным подкреплением, сообразно со старым порядком. Когда он начнетвзимать и удерживать для себя получаемую десятину и другие подати кроме подушногосбора, пусть со стороны вали и хотинско-го дефтердара не будет вмешательства ипрепятствий. Пусть он владеет ими свободно (serbestiyet uzere) как исключенными из[ведения] канцелярии и запрещенными для вступления посторонних (mefruz el-kalem vemaktu' ul-kadem). Пусть эти [деревни] не отбираются у него, пока не появятсяобстоятельства, требующие его отставки.

На основании этого выдано тезкере о составлении берата и кайме92 о полученииудостоверения из канцелярии, ведающей крепостями.3 рамазана 1130 (31 июля 1718) года.

[VI. Вторая запись о владениях Колчака Ильяса](Запись) перечеркнута93. Упомянутые деревни отняты у (л. 2а) него, и ему

оставлено старое денежное жалованье на основании письма из канцелярии о крепостях,[на основании] заключения и фермана. 29 зильхидже 1130 (23 ноября 1718) года.Жалованье за должность аги в день:

50 акче12030 Впредь будут получаться из казны, взамен упомянутых деревень.


155

120150 Потом оставлено для получения в деньгах, а упомянутые деревни отняты.

[VII. Запись, поясняющая причины изъятия этих деревень у Колчака Ильяса]Хотинский мухафыз, достойный везир Мирза Мехмед-паша письменно потребовал

оставить Колчаку Ильясу, are защищающих Хотинскую крепость отрядов правыхгёнюллиянов, деревни, которые некоторое время тому назад были отняты у него, а такжеоставить деревни и are левого крыла [гёнюллиянов].

Из реестровой записи стало ясно, что еще до переписи Ильясу были предоставленыпод видом дополнительного подкрепления десятина и подати с шести деревень.Оказалось, однако, что вместе с указом о проведении переписи Хотинской нахие [вреестр] занесена пометка, чтобы они были отняты у него. А в тысяча сто тридцатом годузанесена пометка, чтобы они опять были оставлены ему.

Однако это обстоятельство может вызвать возбуждение в пограничных областях ипадение духа у военачальников, которое заразило бы всех, так как никому изТемешварской и Белградской крепостей не предоставлена собственность под видомдополнительного подкрепления. В связи с тем что теперь снова приходится посылатьпереписчиков в упомянутую казу, дано заключение (telhis) об отмене и аннулированиирегистрационных записей, выданных [ему] ранее мюльк-наме на вышеозначенныедеревни и вместе с тем о добавлении к ныне получаемым им поденно ста двадцати акчееще тридцати акче. Получившееся таким образом поденное жалованье в сто пятьдесятакче надлежит записать в его воинском билете (esamesinde), по коему и выдать ему берат.Так как издан высочайший указ о предоставлении упомянутому денежного жалованья изаписи об этом в надлежащий реестр, а также о выдаче ему берата — оригиналыпредставления и высочайшего фермана сохраняются в канцелярии больших крепостей, —

Янычары. Из книги: Siruni H. Dj. Domnii romani la Poarta. – Bucureşti, 1941.


156

то сообразно с изданным кайме соответственные места были перечеркнуты. 29зильхидже1130 (23 ноября 1718) года.

[VIII. Записи о довольствии чиновников, направленных в Xотинскую округудля проведения новой переписи]

Относительно довольствия упомянутых [лиц], которые были определенычиновниками для проведения переписи Хотинской нахие, назначенной на 1130 год. Указиздан 23 мухаррема 1130 (27 декабря 1717) года.

Относительно довольствия Мустафа-эфенди, сипахийского писца, который раньшебыл назначен переписчиком.

Назначено: хлеб — 12 пара, мясо — 4 окка94, ячмень — 3,5 киле95.Стоимость дорожных расходов упомянутого — 250 гурушей.Тезкере выдано 23 мухаррема 1130 (27 декабря 1717) года.Относительно довольствия писца из государственного кадастра.Назначено: хлеб — 6 пара, мясо — 2 окка, ячмень — 1,5 киле.Стоимость дорожных расходов упомянутого — 150 гурушей.Тезкере выдано 23 мухаррема 1130 (27 декабря 1717) года.Всего: хлеб — 18 пара, мясо — 6 окка, ячмень — 5 киле.Воеводе Богдана выдавать им каждый день сообразно с изданным приказом от 23

мухаррема 1130 (27 декабря 1717) года.(1-я запись на полях): Оба упомянутых являются чиновниками для проведения

переписи земель хотинских, и пусть им каждый день предоставляется со стороны воеводыБогдана вышеозначенное довольствие, до той поры пока они не закончат свою службу. Обэтом издан высочайший указ упомянутого числа.(2-я запись): Так как названный [писец]96 и на этот раз является чиновником дляпроведения переписи вышеозначенных земель, то ему, как отправляющемуся в путь, данна руки священный указ, чтобы получал означенное довольствие от воеводы Богдана. 25мухаррема 1131 (18 декабря 1718) года.

(3-я запись — резюме письма молдавскому воеводе).Перечеркнута97.Изданный указ взят обратно и изменен, чтобы впредь [довольствие] выдавалось

хотинским дефтердаром. Указ был исправлен, и, как это отмечено [выше], был издан[другой] священный указ, чтобы [довольствие] предоставлялось хотинским дефтердаром.Того же числа.

Относительно Хюсейн-эфенди, чиновника для проведения переписи Хотинскойнахие. Издан указ, сообразно с просьбой и высочайшим ферманом. 27 мухаррема 1131 (20декабря 1718) года.

Хотинскому дефтердару предписано выдавать каждый день во время его (Хюсейн-эфенди) пребывания: хлеб — 15 пара, мясо — 7 окка, ячмень — 3 киле, солома — 2кантара98, дрова — 1 вьюк.

Стоимость дорожных расходов упомянутого Хюсейн-эфенди, писцагосударственного кадастра, — 500 гурушей.

Сообразно с просьбой, заключением [великого везира] и высочайшим ферманом,подписанным в [1]131 году, выдано тезкере 24 мухар-рема [1]131 (17 декабря 1718) года.(Запись на полях): Издан священный указ, чтобы назначенное довольствие доставлялосьхотинским дефтердаром упомянутому нынешнему чиновнику для проведения переписиХюсейн-эфенди, пока он пребывает в Хотине. 27 мухаррема 1131 (20 декабря 1718) года.

Стоимость дорожных расходов писца государственного кадастра Ибрагим-эфенди,чиновника, помогающего Хюсейн-эфенди в проведении переписи Хотинской нахие за1131 г., — 150 гурушей. На основании просьбы, заключения (telhis) и высочайшего


157

фермана от 23 мухаррема упомянутого года (16 декабря 1718) выдано тезкере от 25мухаррема 1131 (18 декабря 1718) года.

(Запись): Издан высочайший указ, чтобы в дни его пребывания в [Хотине]довольствие выдавалось ему хотинским дефтердаром.

[IX. Письмо султанского дивана]Основываясь на том, что Хотинская нахие была снова подчинена Молдавскому

вилайету, как это было прежде, что доходы с таможни Хотина являлись одними изтрадиционно поступающих упомянутой казе доходов и что лица, которые собирали их,находились в местечке, называемом Пот-баши, располагающемся вне крепости Хотина,нынешний молдавский воевода Лигор снабженным печатью письмом затребовалнаправить священный указ мухафызу и наибу упомянутой Хотинской крепости, чтобыназначенный им чиновник — сборщик этих государственных доходов — сноваобосновался в упомянутом местечке и чтобы прибывающие и отбывающие торговцы ииные люди платили ему без обмана и увертки подати, которые они должны были платитьи раньше.

Сообразно с этим нынешний главный дефтердар, славный среди эмиров ивысокопоставленных Мустафа Атыф-эфенди — да умножится слава его — составилзаключение (telhis), чтобы султанским диваном был издан священный указ исвидетельство главным казначейством. В соответствии с заключением из упомянутогосултанского дивана прибыло письмо, указывающее, что составлен священный указ.Сообразно с указом это зарегистрировано здесь.

Середина (вторая декада) (месяца раби юл-эввеля 1153 (6 — 15 июня 1740) года.

[X. О налоге на ульи]У некоторых лиц, проживающих в деревнях и мезре'а в окрестностях Хотина, есть

ульи. Когда сообразно с законом с них был затребован налог с ульев, они заявили, чтоплатят по четыре акче либо по две пара и что это является незаконным.

Вид на Хотинскую крепость. Слева турецкий минарет.


158

В реестре, содержащем перепись деревень Хотинской нахие, происходившую в1127 году99, отмечено, что с урожая налогообязанных райятов, проживающих вХотинской казе, следовало взимать одну десятую часть в качестве законной десятины.Вместе с десятиной взимать с каждого улья по четыре акче налога, что и отмечено вреестре. Сообразно с отметкой издан священный указ 23 раби юл-эввеля 1157 (6 мая 1744)года.

Комментарии автора.

1 Димитров Страшимир (1930 – 2001) – болгарский историк, член-корреспондент БАН, в 1974-1975 гг. –директор Национального исторического музея, автор многочисленных публикаций. – Прим. ред.2 См.: Мохов Н.А.. Молдавия в эпоху феодализма. – Кишинев, 1964. – С. 358.3 Берат — жалованная грамота на условиях ленной службы.4 Мюльк-наме — жалованная грамота на условиях неограниченной собственности.5 Наиболее подробное пособие, которое оказалось в нашем распоряжении и которым мы пользовались, —«Ghidul drumurilor din Romania», Bucuresti, 1928. В этот атлас вошла и Хотинская округа, которая в то времяотносилась к территории боярской Румынии. Однако названия деревень в этом атласе даны румынскойтранслитерацией, которая отличается от современной орфографии географических названий.6 Ныне село Костелчини Новоселицкого района Черновицкой области.7 В оригинале tefviz olunmustur, что означает также «дана, вручена».8 Беше — янычарское звание.9 Точная дата была указана на предшествующем утерянном листе.10 Вероятно, дер. Шербинцы Заставинского района Черновицкой области.11 Ныне дер. Белявинцы, Молдавская ССР.12 В переписях 1772 и 1774 гг. упоминается деревня Воздоуцы, о которой, по-видимому, идет речь в нашемдефтере. См. «Материалы переписей Молдавии 1772 и 1774 гг.», составитель П. Г. Дмитриев, Кишинев,1965 (рукопись Института истории АН Молдавской ССР).13 Ныне дер. Селишты Сокирянского района Черновицкой области. (Имеется ввиду с. Селище. – Прим. ред.)14 Генюллиян — вид легкого конного войска, создаваемого в пограничных крепостях из добровольцев.Предназначалось для отражения внезапных атак противника. Получало жалованье из средств эйялета (см.Эвлия Челеби, Книга путешествия, вып. 1, М., 1961, стр. 277).

Развалины Хотинской крепости. Фото, 1918 г.


159

15 Ныне поселок городского типа Кельменцы, районный центр Черновицкой области.16 Ныне дер. Росошан Кельменицкого района Черновицкой области.17 Не установлена.18 Не установлена.19 Ныне дер. Ленковцы Кельменицкого района Черновицкой области.20 Из этой записи видно, что не все деревни были совершенно безлюдными, но, по-видимому, и из них многожителей бежало.21 Т.е. предыдущая запись о выдаче мюльк-наме в главном казначействе была вычеркнута и тем выданнаямюльк-наме аннулирована.22 В переписях 11772 и 11774 гг. имеется деревня Колинецул, которая несомненно идентична с упоминаемойздесь. См. «Материалы переписей...».23 Джемаат, или орта, — подразделение в янычарском войске.24 Может быть, ныне дер. Грубня Сокирянского района Черновицкой области. (Имеется ввиду Грубно. –Прим. ред.)25 Ныне дер. Василовцы Сокирянского района Черновицкой области.26 Ныне дер. Непоротово Сокирянского района Черновицкой области.27 Бёлюк — воинская единица, соответствующая приблизительно роте. Б ё -люк-баши — командир бёлюка.28 В переписи 1772 г. встречаем деревню Нелипауць, которая идентична с упомянутой здесь. См.«Материалы переписей...».29 Ныне дер. Клокушна, Молдавская ССР.30 В молдавских актах XV11I в., а также и в переписи 1774 г. записана деревня Лукачень (Лукэчсний). См.«Материалы переписей...».31 Ныне дер. Черлена Новоселицкого района Черновицкой области.32 Несомненно, это деревня Шебутинець, упоминавшаяся в переписи 1772 г. См. «Материалы переписей...».33 Хумбараджи — солдат крепостной артиллерии. Хумбараджи-ба-ши — командир крепостной артиллерии.34 Вероятно, дер. Коржеуцы, Молдавская ССР.35 Дер. Медвежа, Молдавская ССР.36 Дер. Думены Черновицкой области.37 Не установлена. В Кельменицком районе Черновицкой области существует деревня Бузовица. Вероятно,где-то около нее находился и этот поселок.38 Гуреба — один из отрядов придворного кавалерийского войска.39 Ныне дер. Маршеница Новоселицкого района Черновицкой области.40 Ныне дер. Несвоё Новоселицкого района Черновицкой области.41 О владениях Колчака Ильяса см. ниже, документ V, который в оригинале помещен на полях этойстраницы.42 Возможно, нынешняя деревня Ставинчаны, или Ставчаны, Хотинского района Черновицкой области.43 Может быть, Сталинавич, ныне дер. Стельновцы Новоселицкого района Черновицкой области.44 Речь идет о дер. Пригородок Хотинского района.45 Ныне дер. Ржавинцы Заставинского района Черновицкой области.46 Ныне дер. Сынжера, Молдавская ССР.47 Кетхуда — представитель какого-нибудь османского сановника.48 Не установлена.49 Т.е. 15 джемази юл-ахыра 1130 (16 мая 1718) г.50 Ныне дер. Шишковцы Кицманского района Черновицкой области. 46 Т. е. 1129 г.: мюльк-намеаннулирована 16 мая 1718 г.51 Ныне село Пашковцы Хотинского района Черновицкой области.52 15 джемази юл-ахыра 1130 (16 мая 1718) г.53 Ныне дер. Малинцы Хотинского района Черновицкой области.54 В упомянутом выше румынском атласе указана деревня Цебрау Хотинского района.55 Ныне дер. Дрепкауцы Черновицкой области.56 В том же румынском атласе упомянуты две деревни под названием Balcuti По-видимому, речь идет ободной из них.57 Ныне дер. Левинцы (?).58 Ныне дер. Баласинешты, Молдавская ССР.59 Ныне дер. Сероуцы (?)60 См. прим. 34. В румынском атласе упомянуты деревни Медвежа маре и Мед-вежа мика. Речь идет ободной из них.61 По-видимому, дер. Котелево Новоселицкого района Черновицкой области.62 Ныне дер. Лопатник (?).


160

63 Липки — татарское племя, проживавшее на южноукраинских землях (см. Эвлия Челеби, Книгапутешествия, М., 1961, стр. 254, прим. 3).64 Ныне дер. Молодово (?).65 Не установлена.66 Не установлена.67 В упомянутом румынском атласе отмечена деревня Грамешти.68 Не установлена.69 Ныне дер. Сербичены Сокирянского района Черновицкой области.70 Не установлена.71 Это означает, что деревня была отдана хотияским мухафызам.72 Ныне дер. Берестя, Молдавская ССР.73 Ныне дер. Малинешты, Молдавская ССР.74 Ныне дер. Рашков Хотинского района Черновицкой области.75 Может быть, нынешняя деревня Вашовцы, Молдавская ССР. (Возможно Вашковцы Хотинского уезда. –Прим. ред.)76 Не установлена.77 Ныне дер. Мошаяец Кельменицкого района Черновицкой области.78 Диздар — начальник крепости.79 Может быть, ныне дер. Ходоровцы (?).80 В румынском атласе отмечены деревни Ghina mare, Ghina mica и Ghincauti. По-видимому, речь идет ободной из них.81 В том же атласе упомянута деревня Otace. Видимо, о ней идет речь и в нашем дефтере.82 Зиммии — иноверцы, подвластные мусульманскому государству.83 С 1690-91 г. османское правительство начало взимать подушную подать с христиан (с каждого мужчиныначиная с 15 лет), разделяя плательщиков на три категории сообразно с их имущественным состоянием —высшая (наиболее зажиточная), средняя и низшая (беднейшая). В Стамбуле предварительно изготовлялиськвитанции для сбора подати, которые продавались откупщикам подушной подати. Последние предъявлялихристианам соответствующие их материальному состоянию квитанции и требовали с них сумму денег,означенную в квитанции. Конечно, все это проводилось на практике далеко не идиллическим образом иникогда не обходилось без вымогательств и насилий.84 Акче — мелкая монета, чеканившаяся в Османском государстве с середины XIV в. В начале XVIII в. ужене имела практического значения в обмене.85 Испендж, или испендже, — налог с немусульманского населения «пятина». Взимался с каждоготрудоспособного мужчины, несмотря на его семейное положение, как в городах, так и в деревнях.Очевидно, он являлся своеобразным налогом на профессию. В XV — XVI вв. он составлял 25 акче сплательщика. Как видно из нашего документа, в начале XVIII в. с самых юных плательщиков взимался вразмере полгуруша, что составляет 60 акче.86 1129 год хиджры соответствует 16 декабря 1716 — 4 декабря 1717 г.87 Ныне дер. Коленкауцы (?).88 Ныне дер. Шендрены (?).89 Может быть, это нынешняя деревня Станилевцы, или Станылешты, которая отмечена на картеЧерновицкой .области в БСЭ.90 В румынском атласе находим дер. Долнены.91 Не установлена. Деревни, которые в силу этой записи отдавались Колчаку Ильясу, не соответствуютприписанным ему в дефтере, составленном в 1716 г.92 Кайме — письмо, направленное кем-нибудь равному по рангу государственному деятелю.93 Слово написано поверх текста прежней записки, так что им перечеркнут весь ее текст. Это означало, чтозаписка была аннулирована и упомянутые деревни отняты у Колчака Ильяса.94 Окка — мера, равная 1282 г.95 Киле — мера сыпучих тел. В разных районах Османской империи ее величина колебалась. Стамбульскоекиле равнялось 20 л и в зависимости от вида зерна весило до 25 кг и более.96 Речь идет о писце из канцелярии государственного кадастра (дефтерхане-и хакани).97 Этим словом перечеркнута 2-я запись.98 Кантар — мера веса. В Стамбуле кантар весил 44 окка, т. е. приблизительно 56 кг.99 1127 год хиджры соответствует 7 января — 26 декабря 1715 г.


161

Сандуляк В.П1.

НАША ШКОЛА

В центрі села Гвіздівці височить трьохповерхова споруда красуня - школа.Історія її ось яка…Спочатку була церковно-приходська школа з двома класами, як і в

інших селах. І сьогодні згадують наші старожили-сельчани своє школярство за часіврумунської окупації в тій же двокімнатній хатині. Скрута і бідність переслідували, так що недо освіти було. В повоєнні роки до чотирикімнатної споруди приєднались панський будинокта хата священника. З 1 серпня 1946 року директором школи був призначений І. Нестеренко,вчителями працювали: Н.Г. Гангал, М.Ф. Лісогор, А.П. Владківський, Г.А. Саміло, Є.П.Владківська, К.І. Лісогор, Г.І. Груба, А.В. Матусевич, Л.В. Зеленська-Покричук, М.О. Клюс,Г.Г. Вацак, Л.А. Маркевич, О.І. Маркевич, Т.В. Баутіна, П.М. Бацура, З.П. Пижівська, Л.В.Москалюк, М.О. Бакал. В той же час були тільки 1-4 класи.

1 Сандуляк Валентина Павлівна – заступник директора з виховної роботи Загальноосвітньої школи I-IIIступенів с. Гвіздівці, вчитель української мови і літератури, «спеціаліст вищої категорії», відмінник освітиУкраїни, «старший вчитель».


162

У 1947 році директором школи було призначено Павла Леонтійовича Смірнова.У 1948році у селі з’явилися випускники 7-го класу. В жовтні 1952 року директором

школи призначили В.В. Зубченка, у 1957 році – В.А. Марковича, у 1959 році школа стаєвосьмирічною, а її директором М.Ф. Черняк, потім директором була З.М. Бурченко. Зусмішкою згадує вона свою роботу у школі:

«Я приїхала у село у 1952 році після закінчення Чернівецького учительськогоінституту. Класи розміщались у кількох приміщеннях. Учнів було дуже багато. Навчалися удві зміни. Увечері у класах запалювали гасові лампи, палили грубки. Їдальні не було. І діти, івчителі брали з собою сухий пайок, мамалигу, хліб з повидлом. Учні були голодні. Бувало,заховається дитина під парту. Питаю: "Що ти тут робиш?» – «Ручка впала», - чую увідповідь. А сама знаю: бідне, не може дочекатися перерви, їсть хліб.

Школа тоді була семирічною, на роботу мене приймав директор Павло ЛеонтійовичСмірнов. У випускному класі тоді навчалися Петро Парфенійович Кучерявий (ниніпідполковник МВС у відставці) - зараз з ним ходимо на засідання виконкому, а такожМихайло Васильович Мафтуляк. Кожен з випускників знайшов своє місце в житті. Більшістьтоді йшли на ферму, у колгосп.

Діти ходили до школи босі. Потім і на роботу йшли без взуття. Зимою - кирзовічоботи, фуфайка. Дуже скромно одягалися і вчителі. Вони багато виконували неоплачуваноїроботи. Кожен з нас мав 5 неписьменних, до яких ми ходили додому навчати грамоти.

До школи ставилися всі з великою повагою. Батьки виховували своїх дітей устрогості, і вчителів просили, щоб вони були вимогливими. Ми жили на квартирі разом зГалиною Феодосіївною Кучерявою (згодом її присвоїли звання заслуженого вчителя.) Як миготувалися до уроків! Я її розповідала історію, вона мені українську літературу…

Школа в якій вчилися дідусі і бабусі теперешніх школярів.


163

Кожного із учительського колективу 50-х років я б характеризувала, як незвичайнуособистість. Дуже цікаво, змістовно, з особливими почуттями працювали: Марія ІванівнаОлійник, Ніна Григорівна Гангал, Ольга Макарівна Ткач, Ганна Іванівна Трофанюк,подружжя Бацури, Петро Маркович мав при собі усі цифри - показники по колгоспу, готовийбув виступити у будь-яку хвилину, і в будь–якому колективі. Ми ж усі були агітаторами,лекторами, пропагандистами. Кожен клас мав свій корівник, прикрашали його. А вчителіоформляли соціалістичнізобов’язання.

Ми цілими днями і вечорами«пропадали» на роботі. Мені не разсусідка зауважувала: у вас бур’яни нагороді. Я ж не те, що город частонедоглядала, а рідну дитину малобачила».

Зіну Михайлівну змінив Б.Й.Яворський.

18 серпня 1966 року дообов’язків директора школи присту-пив А.Т. Гевліч. А наказом № 08 від 31 серпня 1966 року він зарахував до 9-го класусередньої школи 60 учнів жителів села Гвіздівці та Олексіївки. Було відкрито гуртожитокдля 25-ти учнів. 48 випускникам вперше вручили атестати у 1968 році. Відкриття середньоїшколи в селі сприяло підвищенню відповідальності учнів за навчання, більшомузгуртуванню учнівського колективу, зростанню престижу освіти. Лідерами учнівської молодістали перша медалістка Людмила Ткач, Микола Бабій, Василь Блинда, Надія Видиш та іншівипускники 1-10 класу 1968 року. Доброю навчальною активністю відзначилися учнінаступних років: Петро Препелиця, Леонід Кулій, Віктор Потульницький, Людмила Бацура,Анатолій Козловський (2 випуск); Микола Ткачук, Валентина Петренюк, Людмила Голяк,Марія Гангал (3 випуск); Тамара Бурченко, Лідія Мартинюк, Борис Препелиця (4 випуск) табагато інших.

У 1993 році директором школи було обрано Олександра Васильовича Дячука, але вжеу 1994 році посаду директора зайняв Іван Антонович Михалевський. У 2007 році директоромпризначено Г.Л. Бахман, а з 2009 року директор школи О.В.Дячук.

Продовжувачем добрих традицій став педагогічний колектив у числі яких є 20випускників школи. Справжніми майстрами педагогічної праці стали вчителі - методисти:М.М. Жмурко, М.С. Михалевська, І.А. Михалевський: старші вчителі: Л.В. Бойко, Р.О.Бандурак, Л.В. Домітращук, В.П. Сандуляк, П.Б. Грушецька, Л.М. Оксимчук, О.А. Олійник,Н.В. Одажів.

Нашій школі 45 років. Ця датапов’язує нас з тим, що 1661 жительнашого села та й сіл Олексіївки таНовоолексіївки мають змогу здобуватисередню освіту.

Протягом усіх років нашнавчальний заклад виправдав сподіваннябагатьох – він дає можливість здійсненнязаповітної мрії вибору правильногошляху в житті. Якщо до 1966 рокуодиниці гвіздівчан здобували вищуосвіту, то за 45 років її існування вузизакінчили 330, технікуми - 470 чоловік.Школа випустила 78 медалістів.


164

1-й випуск - Ткач Людмила Іванівна (золота медаль) 2-й випуск - Препелиця Петро Михайлович (золота медаль), Бацура Людмила

Петрівна (золота медаль )3-й випуск - Голяк Людмила Михайлівна (срібна медаль)4-й випуск – Бурченко Тамара Іванівна (золота медаль ), Мартинюк Лідія Василівна

(золота медаль )6-й випуск – Олійник Леонід Миколайович (золота медаль), Сегда Тетяна Степанівна

(золота медаль), Гангал Віра Петрівна (золота медаль )7-й випуск - Кучерявий Анатолій Дмитрович (золота медаль)9-й випуск – Карп Олексій Миколайович (золота медаль), Рибак Рена Іванівна (золота

медаль)11-й випуск - Коваль Клариса Олексіївна (золота медаль )12-й випуск – Ткач Наталія Іванівна (золота медаль), Олійник В’ячеслав Миколайович

(золота медаль), Вербний В’ячеслав Васильович (золота медаль)13-й випуск – Бажан Валентина Іванівна (золота медаль), Шеремета Неля Петрівна

(золота медаль)14-й випуск – Кучерявий Олександр Дмитрович (золота медаль), Карп Галина

Миколаївна (золота медаль)15-й випуск – Сере брянський Віктор Володимирович (золота медаль), Трофанюк

Олексій Іванович (золота медаль )16-й випуск –Шеремета Тамара Володимирівна ( срібна медаль )17-й випуск – Гангал Ігор Іванович (срібна медаль), Чайковська Ірина Миколаївна

(золота медаль)19-й випуск – Жмурко Лілія Анатоліївна (золота медаль), Гуцул Тетяна Василівна

(золота медаль), Босак Світлана Миколаївна (золота медаль)20-й випуск – Вербна Людмила Василівна (золота медаль)21-й випуск – Домітращук Валентина Дмитрівна (золота медаль), Тимчук Тетяна

Михайлівна (золота медаль), випуск - Кушнірик Раїса Михайлівна (золота медаль)22-й випуск - Сандуляк Олена Борисівна (золота медаль),23-й випуск – Колісник Юлія Іванівна (срібна медаль)24-й випуск – Гевліч Любов Анатоліївна (золота медаль), Тимчук Сергій Михайлович

(золота медаль), Жмурко Ігор Анатолійович (золота медаль), Кувіла Тетяна Володимирівна(золота медаль), Скакун Тамара Олександрівна (золота медаль)

25-й випуск – Михалевський Тарас Іванович (золота медаль), Бандурак РенаРоманівна (золота медаль), Козловська Аліна Анатоліївна (золота медаль)

26-й випуск – Бучка Ірина Веніамінівна (золота медаль), Бучка Ірина Михайлівна(золота медаль), Бучка Світлана Вікторівна (золота медаль), Козороз Наталія Анатоліївна(золота медаль)

27-й випуск – Домітращук Ірина Дмитрівна(золота медаль), Оксимчук АльонаВіталіївна(срібна медаль), Кособуцька Олена Іванівна (срібна медаль)

28-й випуск - Бучко Аліна Василівна (золота медаль)29-й випуск - Гуйда Марина Анатоліївна ( золота медаль), Бурчаківська Світлана

Володимирівна (срібна медаль), Гангал Тарас Сергійович (срібна медаль), Дячук ІгорІванович (срібна медаль)

30-й випуск – Козловська Мар’яна Анатоліївна (золота медаль), Михалевська НаталіяІванівна (золота медаль)

31-й випуск - Чорна Людмила Анатоліївна (золота медаль)32-й випуск – Шеремета Віра Петрівна (золота медаль)33-й випуск - Блинда Вікторія Василівна (золота медаль), Гришанович Світлана

Борисівна (золота медаль), Рудик Юрій Анатолійович (золота медаль)


165

37-й випуск - Бучко Людмила Василівна (золота медаль), Грушецька ІринаАнатоліївна (золота медаль), Куцька Марина Анатоліївна ( золота медаль)

38-й випуск Грушецький Денис Сергійович (золота медаль), Гуцол Ігор Миколайович(золота медаль), Михайлова Марина Василівна (золота медаль), Олійник ВасильАнатолійович (срібна медаль)

39-й випуск – Бойко Тетяна Анатоліївна (золота медаль)40-й випуск – Кравчук Марина Миколаївна (золота медаль)41-й випуск - Шеремета Ярослава Петрівна (золота медаль), Михайлевська Наталія

Ігорівна (золота медаль), Грушецька Яна Сергіївна (срібна медаль), Коваль Ірина Василівна(срібна медаль)

42-й випуск – Босак Ірина Юріївна (золота медаль )43-й випуск - Хорошенюк Неля Романівна (золота медаль), Видиш Надія Валеріївна

(срібна медаль), Мороз Наталя Олександрівна (срібна медаль)Більше третини випускників навчаються. В даний час школа обладнана технічними

засобами, діє кабінет інформатики, в якому знаходяться 11 комп’ютерів. Кабінет директората заступника також обладнані комп’ютерами, є зв’язок з Інтернетом.

На третьому поверсі розташований музей історії села. В школі працює 28педпрацівників, 5 техпрацівників, навчається 156 учнів. Систематично відзначаються вшколі річниці видатних осіб нашої держави, пам’ятні дати (визволення України віднімецько-фашистських загарбників 28 жовтня, Буковинське Віче - 3 листопада,Всеукраїнського референдуму – 1 грудня, День Соборності – 22 січня, бій під Крутами – 29січня, визволення села від румунських окупантів – 25 березня).

В школі кожного року проводяться змагання по дзюдо в честь пам’яті А.Т. Гевліча. Вяких беруть участь не тільки спортсмени з України, а й з Молдови.

На літніх канікулах учні відвідують історичні, культурні пам’ятки нашої області,зокрема, це були екскурсії до Хотинської фортеці, Галицького монастиря.

Гордістю нашої школи були учні ,які займали призові місця на районних, обласнихолімпіадах.

Українська мова та література1991-1993 роки – Сандуляк Олена – перше місце в районі1993 рік - Сандуляк Олена – друге місце в області1997 -1998 роки - Гуйда Марина - третє місце в районі

Математика1987-1988 роки - Домітращук Валентина – перше місце в районі, Сандуляк Олена -

перше місце з інформатики1996-1997 роки - Карп Роман - друге місце

Географія1991-1992 роки - Бучко Людмила - друге місце, Козороз Наталя – друге місце1995-1996 роки - Домітращук Ірина - перше місце

Біологія1996-1997 роки - Козловська Мар’яна - третє місце1997-1998 роки - Кособуцький Сергій - третє місце

Фізика1997-1998 роки - Пижівський Ігор – третє місце

Німецька мова1993-1994 роки - Бучко Аліна - перше місце, Бойко Вікторія – перше місце, Оксимчук

Олена – перше місце, Козороз Наталія - перше місце1994-1995 роки - Гуйда Марина – перше місце, Бучко Аліна – перше місце, Бойко

Вікторія – перше місце, Оксимчук Олена – перше місце1995-1996 роки - Козороз Тетяна – перше місце, Козловська Мар’яна – перше місце,

Гуйда Марина - перше місце, Карп Ірина – перше місце, Бучко Аліна – перше місце


166

1996-1997 роки – Козловська Мар’яна – перше місце, Козороз Тетяна – друге місце,Гуйда Марина – друге місце, Бучко Аліна – перше місце

1997-1998 роки - Шеремета Віра – перше місце, Гуйда Марина – друге місце1998-1999 рік – Шеремета Віра – перше місце1999-2000 роки – Шеремета Віра – перше місце2000-2001 роки – Шеремета Віра – перше місце2006-2007 роки – Бучко Василь – фізика – третє місце, Шеремета Ярослава –

географія – третє місце, Шеремета Ярослава – німецька мова – третє місце, Мороз Наталія –нім. мова – перше місце, Босак Ірина – математика – третє місце, зарубіжна література –друге місце, українська мова та література – перше місце, Грушецька Яна – українська мовата література – друге місце

2007-2008 роки - Мороз Наталія – математика – перше місце, Бучко Василь –математика - третє місце, Босак Ірина - історія – третє місце, Шеремета Ярослава – історія,нім. мова – третє місце, Жмурко Вікторія – нім. мова, географія – друге місце, Гангал Василь– хімія, біологія - друге місце, Босак Ірина – укр. мова та література – друге місце

2008-2009 роки - Шахрай Олексій – історія – перше місце, зарубіжна література -третє місце, Мороз Наталія – нім. мова – друге місце, інформатика-третє місце, Бучка Василь– географія, фізика - третє місце, Жмурко Вікторія - нім. мова – перше місце, МартинюкІгор-фізика – друге місце, Олійник Алевтина – укр. мова та література - третє місце,Бурченко Ірина - математика – третє місце,

2009-2010 роки - Жмурко Вікторія – нім. мова - перше місце, інформатика – другемісце, Мороз Наталія - нім. мова - друге місце, математика – третє місце, Олійник Алевтина– нім. мова, укр. мова та літ. - третє місце, Дячук Олександр – нім. мова - третє місце,Шахрай Олексій – зарубіжна літ. – перше місце, історія – третє місце, Шеремета Мар’яна –правознавство – друге місце, Мартинюк Ігор - фізика - друге місце, Гангал Василь –економіка - третє місце, Редчук Сергій - технічна праця – третє місце

2010-2011 роки - Жмурко Вікторія – географія, нім. мова – перше місце, укр. мова таліт. – третє місце, Дячук Олександр – нім. мова – третє місце, Гангал Василь – хімія – третємісце, Шеремета Мар’яна – правознавство – третє місце

ПЕРЕМОЖЦІ ОБЛАСНИХ ОЛІМПІАД З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ1993-1994 рік Оксимчук Альона - 3 місце1994-1995 рік Оксимчук Альона - 4 місце1995-1996 рік Гуйда Марина - 3 місце, Бучко Аліна - 4 місце1996-1997 рік Козороз Тетяна – 5 місце, Козловська Мар’яна – 2 місце,

Гуйда Марина - 4 місце, Бучко Аліна – 4 місце1997-1998 рік - Гуйда Марина – 3 місце

УЧНІ, ЯКІ НАПИСАЛИ ТА ЗАХИСТИЛИ НАУКОВІ РОБОТИ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ1996-1997 роки - Бучко Аліна1997-1998 роки - Гуйда Марина1999-2000 роки - Шеремета Віра2004-2005 роки - Гуцол Ігор

НАУКОВА РОБОТА З ІСТОРІЇ2007-2008 роки - Шеремета Ярослава СПОРТИВНІ ДОСЯГНЕННЯ В РАЙОНІ2000-2001 роки - 1 місце по волейболу(хлопці)2001-2002 роки - 1 місце по волейболу (хлопці і дівчата )2003-2004 роки - 1 місце по настільному тенісу2004-2005 роки - 1 місце по настільному тенісу2006-2007 роки - 3 місце по волейболу (хлопці)2007-2008 роки - 3 місце по волейболу (дівчата)2008-2009 роки - 2 місце по настільному тенісу


167

ПОЗАКЛАСНІ ЗАХОДИ2009-2010 роки - Москалюк Анастасія - переможець обласного телевізійного конкурсу

«Золотий ключик» - Бурченко Аліна - переможець обласного телевізійного конкурсу«Золотий ключик» та «Пісенного струму».

2010-2011 роки - Бурченко Аліна - переможець конкурсу «Пісенний струм», командаКВК «Міксер» переможець обласного конкурсу профорієнтації.

Вже традицією стало для нашої школи, що влітку випускники, які закінчили 10, 20, 30років тому проводять зустрічі. Адже їм цікаво поділитися з однокласниками своїмидосягненнями в кар’єрі, в сім’ї, пригадати шкільне життя, побачити своїх вчителів. Але намою думку самою зворушливою була зустріч у липні 2006 року першого випуску, якізустрілися через 50 років.

На просторому подвір'ї Гвіздовецької школи - красуні жваво й зацікавлено розмовляють з їїдиректором Іваном Михалевським двоє струнких сивочолих чоловіків. До одного з них при-горнулося дівча років чотирьох. З його біленькими кучериками, поділеними на два «хвостики» -локони, бавиться легенький літній вітерець. У повітрі, наповненому ароматом липи, витає дух якоїсьутаємниченої урочистості...

Люся Тимчук з оберемком червоних троянд підходить разом зі своїм чоловікомМихайлом Мафтуляком та Марусею Бучко до співрозмовників і з неприхованим збентеженнямзвертається, очевидно, до дідуся маленької білявки: - Володю, та це ж вилита Міля Видиш удитинстві!

Про Люсю і Мілю колись говорили, що вони «не розлий вода».На чоло Володі Остапчука набігає тінь смутку, а сонячні промені зрадливо видають скупу

чоловічу сльозу, що зависла на віях. За якусь мить перед ним промайнули голодні та босі по-воєнні роки. Так зримо уявив тиху, скромну дівчинку-однокласницю, що, здається, простягни руку


168

- і торкнешся білого шовку її волосся; їхнє небагате весілля, сповнене радощів і тривог спільнежиття...

До гурту підходять Маруся Швець, Маруся Москалюк, Катя Видиш, Люба Гомелько, ЛідаБучко, Маруся Мартинюк... Їхнє «Добрий день!» повертає Володимира до реальності. «Сьогоднітака гарна днина, - подумалося йому. - Адже 50 літ минуло з тих пір, як ми закінчили сьомий клас.Шкода тільки, що Міля вже ніколи не побачить своїх однокласників...»

А вони все підходили й підходили. Ті, що прийшли раніше, пізнавали тих, хто прибував.«Це Мітя Рудик, а це Міша Босак, Володя Пижівський, Володя Матвійчук. А це ж чи не МішаВидиш? Точно він! 35років не був у селі. Ніби вчора у футбол ганяли, корови разом пасли...»Обійми, поцілунки, сльози, жвавий гомін... Іван Антонович і сільський голова ІванВолодимирович Гангал (син Люби Гомелько) виносять лавочки, аби шановані люди не втомились,стоячи.

«Дивіться, Павліна йде! Скільки ж ми її не бачили? Як закінчила школу в 56-му, таківиїхала...»

«Кажіть, хто є хто, бо вже нікого не пізнаю...» - чуємо від неї. В мене, ніби й сторонньоїлюдини, від цих слів стискається в грудях...

І раптом усі принишкли. Наче в класі після дзвінка: до колишніх дівчаток і хлопчиківнаближалася їхній класний керівник Зінаїда Михайлівна Бурченко - урочисто-піднесена,усміхнена, щаслива - ніби й нема років за плечима. Вона знову зустрілася зі своєю юністю.«А зараз ви можете пройти до своєї рідної школи», - запросив Іван Антонович.

Їхня альма-матер - це частина колишнього маєтку поміщика Платона Бібері. Нині -прикордонна застава. Від нової школи - рукою подати. Поки йшли, продовжували згадувати.

«В мене було кусочок макуха, і я залізла під парту, щоб з'їсти. А Ольга Макарівна питає:«Марусю, ти що там робиш?» - «Ручку шукаю, - відповідаю...»

«А я увесь час голодала. Коли мама вперше на трудодні отримала пшеницю, я насипала вкишеню і їла потайки. Дівчата просили мене, бо думали, що то очищене соняшникове насіння.Мені соромно було признатися, що то - зерно...»

«Я добре вчилася і поїхала поступати у Чернівці. Але мама не мала звідки мене вчити, то йприїхала назад у село. Так усе життя на нормах і пропрацювала...»

«Ой, дивіться, які вже старі дерева! А це ж ми їх колись садили, пам'ятаєте?..»«Славне дерево плодами, а людина - ділами», - згадалася народна мудрість. А й справді,

скільки хороших справ на рахунку цих, посивілих уже, дітей війни. Півсвіта побачив за кермомавтомобіля Володя Матвійчук, сотнями тон молока можна виміряти внесок у народне господарство


169

Марусі Швець, Каті Видиш, Мілі Видиш... А хіба виміряти кілометри рядків просапних, до якихдесятки років низенько кланялася Маруся Москалюк?

Тепло свого серця і знання передавала юним землякам учителька Рая Гангал. Петя Ко-лісник, Оля Нагаєвська, Люся Мартофляк, Петя Пижівський, Віра Грушецька віддали свої кращі рокирідному селу і колгоспу. Міша Видиш знайшов своє покликання в енергетиці, став дипломованим,досвідченим фахівцем. Про Дмитра Рудика часто можна прочитати в обласній пресі як провідомого фізика-винахідника. Дмитро Миколайович - директор державного науково-інженерногоцентру, філії інституту композиційних матеріалів Академії наук національного прогресу України.Голосиста й талановита до музики Люся Тимчук (О.В. Мафтуляк) присвятила себе естетичномувихованню молоді, до цього часу працює в Сокирянській музичній школі. Багато доброго дляодносельчан зробили швея Ліда Москалюк, медпрацівниця Маруся Мартинюк.

І ось перед своїми колишніми вихованцями гостинно відчинила двері їхня незабутня школа.Враз коридор, як і колись на перерві, став ніби збуджений вулик: «Ось тут була вчительська... Атут — спортзал... Тут... Пам'ятаєте?» Спогади, спогади, зволожені очі... За прибулими з цікавістюспостерігають молоді військові. Хтозна, чи зрозуміють вони почуття цих літніх людей?

Гомін «випливає» на майданчик. Раптом увага всіх переключається на невелику,приземисту криницю. її обступають, витягують відро кришталево-чистої води. «А чи пам'ятаєхто, з чого була ця криниця?» - запитує хтось. «З каменю, - чується у відповідь. - Це вже згодомїї переробили». Кожному хочеться випити води із криниці дитинства, щоб запам'ятати її солодкийприсмак на все життя і повезти його з собою туди, де судилося пустити власне коріння.

На виході з подвір'я раптом усі зупинилися: перед ними стояв елегантний, середнього ростучоловік. Він кожного розпитував, хто є хто, щиро радів, коли пригадував, якою та людина була тоді,коли востаннє бачив її, і всіх тричі цілував. Це був Петя Кушнір - колишній військовий, а ниніпрацює в одному з технікумів Курська, що в Росії.


170

Далі свято зустрічі продовжувалося у новій Гвіздовецькій школі. Випускників 1956 року іззолотим ювілеєм із дня закінчення семирічки щиро привітали директор навчального закладу І.А.Михалевський, сільський голова І.В. Гангал, вчителі З.М. Бурченко, Л.П. Яворський, якийпочинав педагогічну діяльність у 1953 році саме в цьому селі. Леонід Павлович розповів, що йогожиттєвий шлях пройшов не лише через Україну, Радянський Союз, а й Індію, Єгипет. Але де б вінне був, скрізь і завжди добрим словом згадував своїх учнів. Особливо запам'яталась йомуМаруся Лях (Потапова) - невисокого росточка, але яка співуча! Дівчинку ставили перед великимхором, і вона дзвінко заспівувала: «Ти течеш віки, Дніпре, серцю милий...» «Сьогодні явідчуваю себе молодим. Щасливий, що дожив до цієї радісної події», - зворушено говоривпедагог-ветеран.

Люся Тимчук зачитала список учнів, що закінчували школу того року. Багатьох ізприсутніх з невідомих причин у списку не виявилося. Близько десяти однокласників уже навічноспочивають від трудів мирських. На їхні могили та на могили вчителів О.М.Ткач, Г.Ф.Кучерявої,подружжя Гевлічів, Я.С. Гангала лягли квіти шани і пам'яті від однолітків та вдячних учнів.

Від цього святого місця до наступної «зупинки» героїв свята - добрий відрізок дороги, такщо поговорити, поділитися спогадами було коли. А в кафе відпочинку на них уже чекали, бо щездалеку було чути музику, пісні. Старалися музиканти: Людмила Мафтуляк, Сергій Корчовий,Віталій Шеремета. Звучали вальси і польки, мелодія сорокових років «Ріоріта», сучасні ритми.А за столом - тости, побажання, квіти, подарунки своїм учителям, поважні люди нібиповернулися у свою тривожну юність. Здавалось, що вони забули про п'ять десятків років, яківіддаляли їх від того нелегкого і разом з тим прекрасного часу. їхні усміхнені й просвітленіобличчя випромінювали щирість і тепло, радість і терпкий, тільки їм відомий щем...

Як сказав запрошений на свято заслужений працівник культури України М. В. Мафтуляк, цесвідчило про доброту і людяність, яку ці хлопчики та дівчатка пронесли крізь усі випробуванняжиття. Михайло Васильович побажав, аби і їхні діти знали й пам'ятали одне одного, щоб їмхотілося зустрічатися й спілкуватися так, як їхнім батькам.

Думаю, що кожен із присутніх у душі й на словах дякував ініціаторам та організаторамзустрічі - О.В. Мафтуляк, Р.В. Гангал (Тимчук), М.В. Лях (Потаповій), Л.І. Гомелько (Гангал). Боколи ж то ще доведеться побачитись ось так, усім разом?..

У 2010 році влада виділила кошти для нашої школи помінявши всі вікна і двері насучасні, перекрили дах школи, поміняли умивальники, оздобили сцену. Кабінет учительськоїоблаштували новими меблями. На початку цього навчального року, завдяки спонсорськійдопомозі меценатів у школу придбали карнизи, тюлі, доріжки, жалюзі.

25 грудня 2010 року у вчителів та учнів Гвіздовецької загальноосвітньої школипанував святковий настрій, адже вони у своїй школі зустрічали поважних гостей -заступника голови обласної державної адміністрації Михайла Папієва, голову РДА - В.В.Козака, голову райради Сергія Горна, першого заступника і заступника голови РДА О.Кувілу та Олексія Бойка, начальника відділу освіти Галину Рябко. Михайло Миколайовичпривітав усіх присутніх педагогів та гостей із наступаючими Новорічними святами, пообіцяв,що жодне село не залишиться поза увагою обласної влади. А учням побажав ставити передсобою високі цілі, і впевнено крокувати до їх здійснення. Справжнім подарунком відобласної виконавчої влади було вручення губернатором директору школи О.В. Дячукуключів від нового шкільного автобуса. У наступному році, за словами М.Папієва областьотримає ще 30 нових транспортних засобів у рамках державної програми "Шкільнийавтобус". Завдяки такому подарунку, на який з нетерпінням чекали школярі, тепер регулярнобуде забезпечено підвезення учнів та педагогічних працівників з сіл Олексіївка таНовоолексіївка до навчального закладу у Гвіздівцях. Маршрут обслуговування дляздійснення перевезень учнів та педагогів має протяжність 26 км. та забезпечить комфортнийпідвіз 23 учнів та вчителів з навколишніх сіл.


171

Список викорастиної літератури.1. Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область. — Київ: Головна редакція УРЕ АНУРСР, 1969.2.Розповідь вчительки – пенсіонерки З.М. Бурченко3.Статті із газети «Дністрові зорі», від 22.07.2006 року, від 27 грудня 2010 року.

ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ СЕЛА


172


СТАРОДАВНІ ЦЕРКВИ СОКИРЯНЩИНИ

Коли саме на Сокирянщині взагалі, чи в якому-небудь окремому селі булазбудована перша церква, нині сказати не можливо. Століття канули в минуле, а разом зними й ті нечисленні письмові джерела, де могли відзначити цю важливу для християнподію. Перші згадки про церкви на нашій території, за окремими винятками, відносятьсядо другої половини XVIII ст. Тоді на Сокирянщині були розповсюдженні невеликі церкви,які за сучасними уявленнями більше нагадувала звичайну хату, ніж культову споруду.

Вхід в церквах типу хати, як і у житлових будівлях, влаштовувався з південноїсторони, на відміну від більшості російських та українських дерев'яних церков, де вінбув розташований з заходу (по осі). У центральній частині будівлі замість плоскої аботрапецієподібної стелі піднімався циліндричний або сферичний звід, що сталося мабутьпід впливом кам'яної архітектури. Коли знадобилося з'єднати дзвіницю з церквою, їїстали пристроювати до церкви-хаті з півдня. Влаштувавши вхід через дзвіницю,одночасно збільшили об'єм церкви. Дзвіниця зводилася тієї ж висоти, що і церква, абобула трохи вище. Вона розчленовувалася на два яруси, нижній строго збігався звисотою церкви, нижній – з висотою покрівлі. Водночас вміститися у такій церкві моглоприблизно 20 парафіян разом з духовними особами.

Зразок бессарабської церкви хатнього типу. Михайлівська церква (XVIII ст.). Акварель невідомогохудожника (1947 р.)


173

Причиною розповсюдження церков такого, було не стільки економічне становищенаселення, скільки політичні обставини. Як відомо, в ті часи територія Сокирянщинизнаходилися під владою Османської імперії. У райях, де управляли мусульмани, туркизабороняли будувати православні храми, хрести на яких здіймалися б вище, ніжнапівмісяці на мечетях. Тому церкви в таких районах нерідко являють собою звичайнийодноповерховий будинок без дзвіниці із хрестами по обох кінцях коника даху. Часто малопримітні церкви-хатини були взагалі позбавлені розпізнавальних елементів православноїцеркви та наддахових хрестів.

Певно, що виникає питання: А що, до XVIII ст., а в деяких селах і до початку XIXст. не було церков? Люди, що від самого хрещення, на протягу століть камінняммолилися? Звичайно, що це не так. Перше підтверджене письмовими джерелами зіткненняслов’ян з християнством відбулося не пізніше, ніж на початку VII ст., саме тоді булозакладено кільканадцять єпископських кафедр, що мали виконувати місіонерськезавдання. Тоді ж постали перші чернечі осередки під Варною та в інших містах. Уранньому середньовіччі римська та візантійська церкви активно висилали сюди своїхмісіонерів. Характерним було те, що християнізація слов’янських народів співпала зперіодом суттєвих змін в їхньому суспільно-політичному житті. Здебільшого сама вонаспричинила утворення нових державних організмів у цьому регіоні Європи. Високесприйняття та засвоєння християнської віри призвело до того, що ці держави стали нетільки об’єктом, але й суб’єктом місіонерської діяльності.

Відомо, що церкви будувалися вже у часи Київської Русі. У часи міжусобицьбагато князів для посилення своєї влади й авторитету бажали відокремити церковніорганізації у своїх областях від влади Київського митрополита. 1303 року була створенаГалицька митрополія (71-а митрополія Константинопольського Патріархату), в якуввійшли приходи краю.

Незабаром Галицько-Волинська держава перестала існувати, а землі нинішньоїЧернівецької області ввійшли до складу Молдавії. Молдавський воєвода також побажавмати окрему церковну організацію, в результаті чого Галицький митрополит Антоній(призначений Патріархом у 1371 році) висвятив для Молдавії двох єпископів — Йосипа йМелетія. 1394 року Патріарх призначив для Молдавської Церкви митрополита Ієремію,але його не прийняла світська влада.Через якийсь час змінилисяКонстантинопольський Патріарх іволодар Молдавії. 1401 року єпископЙосип (брат нового володаря МолдавіїОлександра Доброго), ранішевідлучений Патріархом, був визнанийзаконним Молдавським митрополитом.Олександр Добрий розділив Молдавіюна 3 округи з центрами в Сучаві(столиця), Радауцах і Романі. Зазагальноприйнятим порядком, кордониєпархій мали збігатися з кордонамиобластей. Більша частина нинішньоїЧернівецької області ввійшла доскладу Радауцької єпархії. Завдякитому, що православ’я було державноюрелігією в Молдавії, Церква малавеликий авторитет, владу й багатство.

Певно, що у ці періоди були церкви, як не у всіх, то деяких точно. Але прямихдокументальних підтверджень, нажаль поки не має. Хоча деякі побічні нам вдалося

Церква хатнього типу, с. Малага, Ізмаільський повіт.


174

відшукати. Наприклад, у грамотах початку XVII ст. є згадки про священика і дяка уКулішівці. В слов’янсько-молдавський грамоті за 1634 р. згадується сербечанський піпМаковей1. В «Іменному списку селян, придворних ватафів і священиків, які платятьподатки у всіх 22 областях Молдавії», вказано про 95 попів в Хотинському цинуті2.

Згідно переписам 1771-1773 і 1774 р. церкви мали майже всі села теперешньоїСокирянщини. Мало того, при деяких служила по 2 священика, як наприклад, уВасиліцях, Коболчині і с. Молодове, а в Сокирянах того часи їх було аж 33.

Як би це не виглядало дивним, але деяка інформація про церкви Сокирянщиниміститься в працях топографів і геодезістів. До іх числа, перш зав все можна віднестиФедіра Федоровича Шуберту (1789 - 1865) – російський вчений-геодезіст, син академіка,генерал від інфантеріі (з 1845 р.)4. Значну частиную його житя займала топографія. Вінбув першим керівником Корпуса військових топографів (КВТ), займав посаду директораВійськово - топографічного та гідрографічного депо, був почесним членом науковогокомітету, членом Імператорського Географічного товариства. У 1855 р. ним надруковано«Expose des travaux astronomiques et geodesequis, executes en Russie dans un butgeographique jusqu'a l'annee 1855» - 1-ий величезний каталог 14531 точно визначеннихпунктів. У цьому каталозі, а так само в каталозі «Supplément à l'exposé des travauxastronomiques et géodésiques exécutés en Russie contenant les noms, en langue Russe» мизнаходимо данні і про села сучасної Сокирянщини, а в деяких випадках і короткуінформацію про місцезнаходження церков, за даними на середину XIX ст. Так, наприклад,там позначені дерев’яні церкви в селах Мендиківці і Романківці і т.д.5.

Нижче ми наводимо короткі данні про стародавні церкви Сокирянщини. Вираженаособливість стародавніх церков Сокирянщини – це перевага церков, присвячених СвятомуАрхістратигу Михайлу. Помітимо, що це було характерно для всієї Бессарабії. І.М.Халіппа відзначив, що з 775 церков за даними на 1812-13 гг. архістратигам Михайлу іГаврилу було присвячено 310, тобто 2/3 всіх церков6 .

СОКИРЯНИУ 1811 році в Сокирянах почала

діяти Успенська церква: «побудована іздрева досить ветхого; одягів і книгцерковних досить»7. Відомо, що коли у1814 р. Сокиряни купив Ілля ПилиповичКатаржі, перше, що він зробив, це навідавцю церкву. В ній же, в тому ж самому році,відспівували його передчасно помершудоньку Катерину.

Згідно переказам, вказана церквабула побудована на місці старої, Михайлів-ської, яка в свою чергу, була зведенаприблизно у середині XVIII ст. Останнянібито згоріла від того, що вню попалаблискавка.

У 1880 році в Сокирянах булаосвячена новозбудована кам’яна церквасвятих Первоверховних апостолів Петра іПавла. Побудова і відкриття останньоївідбулася в багатьому завдяки священикуСокирян і благочинному 5 округу Хотин-ського повіту Феодору Онуфрієвичу, а таксамо утвореному за його ініціативою Храм первоверховних Апостолів Петра та Павла.

Фото, http://gromady.cv.ua/sk/


175

церковно-приходського кураторства (піклування):«Благочинний 5 округу Хотинського повіту священик Феодор Онуфрієвич, при

рапорті своєму від 23 травня № 316 представив Його Преосвященству мирський вирокгромади містечка Секурян про відкриття на друге триріччя церковно-приходськогопіклування. Обрані: головою – парафіяльний священик Феодор Онуфрієвич і членами:секурянські жителі: Авксентій Калія, Василь Феодоров Сербинський, Михайло Штепиюк,Павло Іванов Маковій, Павло Петров Вакул, Григорій Румак, Григорій Кирилов, МикитаЯровий, Авксентій Бурлака, Маковій Іванішенко, Василь Новаковський і Павло Лингура.На цьому рапорті резолюція Його преосвященства Єпископа Павла 26 травня пішла така:Голова і члени піклування затверджуються»8 .

Священиком і членами були зібрані кошти на будівлю. Підключилася також і сім’ямісцевого поміщика Лішина. Саме вони привезли майстрів-каменотесів із Кишинева. Крімтого, архітектурний стиль церкви теж з’ясовувався з Лішиними. Будівництво закінчилось12 липня 1880 року. Оскільки ця дата збіглася з днем кончини св. Апостола Петра, який ізсв. Апостолом Павлом удостоєні церквою називатися первоверховними за те, що булиодними з найближчих і перших за часом покликання учеників Христових, тому назвалицеркву їх іменем: Св. Петра і Павла.

Церква стояла неподалік, із східної сторони панського будинку. Тому через двір,який потопав у розкішному яблу-невому саду (де нині ДНЗ №1), сюди вела доріжка,вимощена каменем, а в мурі була хвіртка. За муром пролягала широка дорога (тепер вул.Перемоги) і на Великодні та інші релігійні свята тут завжди було багато підвід: люди, якіприїжджали до церкви кіньми, залишали їх тут на тимчасовий простій.

Відомо, що для сокирянської церкви багато корисного зробив Іван Єгорович Щука,який мав у Сокирянах власну аптеку (з 1898 р.). Дехто повідує, ніби він як меценатпосприяв у придбанні в Санкт-Петербурзі іконостасу для церкви. Можливо, тому сім’юІ.Є. Щуки церква поважала і, коли у 1912 році його дружина Надія Данилівна несподіванозанедужала і згодом померла, її дозволили поховати біля церкви.

Церква Петра і Павла діє і нині.

Церква Петра і Павла, м. Сокиряни. Фото, Денис Кучерявий.


176

БІЛОУСІВКАПерша відома церква була зведена в 1770 р. (за іншими даними у 1764 р.) на честь

великомученика Дмитра Солунського на кошти парафіян. За даними на 1812 р.:«побудована із древа доброго, але мала, не дуже ветха; одягів і книг церковних доситьскудно»9. В. Курдіновський, який досліджував церкву на початку XX ст., докладає:«архітектура первісна, а саме – улаштована в зруб і довгаста. Тут є древнє Євангеліє,надруковане у Львові в 1690 р., і стародавня полотняна риза. Є також ікони 1812 року»10.

На схід від церкви знаходитьсядзвіниця, яка була побудована на початкуXIX ст. – дерев’яна, двохярусна, каркасна,квадратна у плані, тип четверик начетверику,під чотирисхилим, наметовим,критим гонтою, дахом. Перший ярусвертикально обшитий шалічкою, другий-відкритий. Вхідні двері в південній стіні.

У 1900 – 1905 рр. Церквуремонтували, а так само відновилицерковний інвентар. За участь в цьомудеяким селянам було приподанеархіпастирське благословення: у 1900 р.Сімону Цуркану за придбання для церквидзвона і священникового одяганнявартістю 300 рублів; у 1902 році - удовіЄвдокії Цуркан і парафіянам церкви селаБілоусівки за придбання для церквижалобного священникового одягання, двохвеликих металевих позолочених корогв,двох покривал на престол і великупозолочену лампаду, усього на суму 164рубля; у 1903 р. – Євдокії Цуркан запридбання для церкви села Білоусівкидарохранильниці, трисвічника великоднього та кропила на суму 50 рублів, а також«селянину Михайлу Маркитану за придбання для тої ж церкви срібних чаш, лжиці,дискоса і звіздиці вартістю 50 рублів»11 .

Вже тоді почали збирати кошти і на будівлю нової церкви: 1903 р. архіпастирськеблагословення приподане «удові поселянці Євдокії Цуркан за пожертвування 100 рублівна будівлю церкви в селі Білоусовці, Хотинського повіту, нового храму»12; у 1904 р. –земському начальникові 8 ділянки Хотинського повіту Миколі Олександровичу Казимируза сприяння по збору пожертвувань на спорудження в Білоусівці нового храму.

У 1911 р. в центрі села було розпочато будівництво нової кам’яної церкви. Про цюподію у «Кишинівських єпархіальних відомостях» того року була розміщена стаття«Торжество закладки церкви в селищі Білоусівка 5-го округу Хотинського повіту»,автором якої був вчитель місцевої церковно-приходської школи (з 1903 р.) Петро Черній.Він повідомив:

«21 серпня цього року в Білоусівці відбувалося рідке торжество-закладка кам'яногохраму на честь св. великомученика Димитрія Солунського. <…> Церква в Білоусівці дужестара, маленька, яка має вид звичайної селянської хати і відрізняється від останньої хібатільки встановленими на верху її хрестами. Багато в Білоусівці побувало священиків, алерідко хто з них тримався більше одного двох років, - кожний поспішав якомога швидшепіти з Білоусівки на іншій, більше упоряджений прихід. Парафіяни так було вже звикли до

Дзвіниця Дмитрієвської церкви, ХІХ ст.


177

частих змін священнослужителів, що вони навіть дивувалися, якщо хто зі священиківзатримається в них більше зазначеного часу. <…> Було потрібно багато наполегливоїпраці й старань із боку духовного пастиря щоб досягти яких-небудь результатів; аледомогтися дечого можна було тільки священикові, який прожив більш-менш тривалий чассеред цього населені. Таким священиком виявився нинішній священик с. Білоусівки о.Петро Полянський. Йому населення с. Білоусівки й зобов'язано закладкою нової церквиВін, незважаючи на всі незручності, прожив у Білоусівці більше 11 років і з перших жеднів свого призначення в Білоусівку задався метою вибудувати новий храм замістьстарого. <…> Справа налагодилася: 10-го серпня укладена з підрядником І.Ф. Кадоромдоговір на будівлю в с. Білоусівці кам'яного котельцового храму, критого оцинкованимзалізом, вартістю в 19.000 рублів, а 21-го серпня відбулося саме торжество закладки цьогохраму…»13.

Будували нову церкву з місцевого крейдяно-ракушного обпиленого каменю.Російська царська влада сприяла будівництву культової споруди, але будівництво булопризупинено через першу світову війну 1914-1918 рр. Після окупації в 1918 р. Бессарабії ізокрема с. Білоусівка боярською Румунією, новостворена влада заборонила продовжуватибудівництво церкви, мотивуючи тим, що є діюча дерев’яна церква. Будівництво булозаконсервовано. Після закінчення другої світової війни з приходом Радянської влади внезавершеній будові був розміщений клуб. На протязі 1989-1990р.р. на пожертвуваннягромадян села та інших спонсорів проводився капітальний ремонт приміщення,здійснювались малярні роботи, відновлювались ікони та інші церковні раритети. Церквабула перекрита алюмінієвою бляхою з одним великим куполом на середині, та чотирмаменшими по боках, спереду розташована дзвіниця. 8 листопада 1990 р. на свято ДимитріяСолунського урочисто була відкрита перебудована Дмитрієвська православна церква.

Дмитріївська церква, с. Білоусівка. Фото, Андрій Бондаренко. http://andy-babubudu.livejournal.com


178

Дмитріївська церква, с. Білоусівка. Фото, Андрій Бондаренко. http://andy-babubudu.livejournal.com


179

ВАСИЛІВКАПерше згадування відноситься до Успенської церкви у 1797 р.: «побудована з древа

тонкого, і досить мала; одягів і книг церковних досить»14 .У 1807 р. у Василівцях була зведена нова Свято-Успенська церква. У 1870-х рр. у

ній проводився ремонт і був оновлений інвентар церкви, про що в єпархіальній пресі тогочасу було сказане наступне:

«На користь Василиуцької церкви Хотинського повіту, як видно з повідомленняблагопристойного священика Феодора Онуфрієвича, зроблені наступні пожертвування:поміщиком дворянином Еммануїлом Філодором використано на ремонт церкви 1800 р. іпожертвувані священникова риза й панікадило в 100 р., колезьким асесором Лукою Колюпожертвувані священникові одягання на 165 р., колезьким асесором Олександром Радеус іжінкою його пожертвувані священникові одягання в. 100 р., дворянкою Пелагеєю Чемберпожертвувано речей на 39 р. і дворянкою Катериною Рид на 15 р. На церковне начинняпожертвувано місцевими жителями: Григорієм Тютулом 30 р., Іваном Кривняком 30 р.,Василем Микарином 7 р., Феодором Увою 6 р., Феодором Цимбалістом 6 р., ФеодоромЗванським 7 р., Панасом Єламом 7 р., Григорієм Слушняком 6 р., Симоном Зеленим 5 р.,Антонієм Мірошником 5 р., Яковом Шосняком 5 р., Кирилом Тодисійчуком 2 р. 50 к.,варшавським міщанином католиком Михайлом Богословським 9 р. і деякими з жителів,без позначення імен, 12 р. Його Преосвященство, із приводу прописаних пожертвувань, 18жовтня поточного року надано наступну резолюцію: 1) про всю суму пожертвуваної накористь Василіуцькой церкви донести у свій час Св. Синоду; 2) г. Філодору, якщо неможна випросити нагородження орденом, про що розсудить, — випросити благословенняСв. Синоду із грамотою; 3) жертвувателям, які пожертвували не менш 100 р., випроситиблагословення Св. Синоду; 4) іншим жертвувателям викладається пастирськеблагословення; 5) про пожертвування надрукувати в Кишинівських єпархіальнихвідомостях»15

Село Василівка. Фото, сайт: http://gromady.cv.ua/sk/vasylivka/


180

ВАШКІВЦІВідомо, що вже у 1796 р. у Вашківцях діяла Михайлівська церква: «дерев'яна, і не

дуже стара; одягів і книг досить»16. Імовірно, згоріла у 1870-х роках. На іі місці, у 1888році почала будуватися за кошти місцевого поміщика Федора Івановича Казиміра нова -Свято-Михайлівська церква. Освятили її в 1894 р. Діє і нині.

Із переказів старожилів, які зібрав і записав краєзнавець О.Д. Чорний, довідуємося,що на будівництво церкви завозили пиляне дерево із-за Дністра, десь із Старої Ушиці. Усезон працювало п’ять-шість підвід, запряжених волами. Цю роботу виконували взимку,коли крига була достатньо міцною, щоб можна було перебратися на ту сторону річки. Агранітний камінь, з якого споруджено склеп-усипальницю, доставили здалеку, мабуть, щоіз закордону.

В своєму дослідженні О.Д. Чорнийпише: «Сам храм, крім місцевих майстровихлюдей, нібито будували подільські та галицькіумільці. Дехто вважає, що Казимір запросивдля будівництва церкви спеціалістів навіть зІталії. За деякими твердженнями вашківчан таз історичної розвідки, написаної місцевоюдослідницею Ренатою Пантелейчук, можназробити висновок, що тут побував італійськийархітектор Бертоліно. Це прізвище викарбу-вано на фундаменті православної каплички,яка побудована в селі, як вважають, разом ізцерквою, і стоїть до цього часу Церковнийархів, на жаль, не зберігся, він, якщо неспалений під час революційних подій 1917-го, то вивезений, оскільки, як вказує у своїйрозвідці інша дослідниця – Оксана Іващук, деякі архівні документи про історію церквизберігаються в Санкт-Петербурзі, але спроби їх розшукати не увінчалися успіхом.Зважаючи на цю обставину, багато чого залишається невідомим. Однак уже вперебудовчий час культову споруду оглядали фахівці, які приїжджали зі Львова. Один ізних, як вважають, науковець І.Л. Губик, склав коротенький опис Вашковецької церкви. Уньому він зазначає, що храм знаходиться в центрі села, на рівнинній місцині, при головнійдорозі. Споруда – дерев’яна, п’ятизрубна, хрещата в плані, однобанна і одноверха.Належить до типу церков з вежею-дзвіницею на головному фасаді. Збудована з дубовихбрусів. Стоїть на високому цоколі з фактурно оброблених блоків. До квадратної в планінави з чотирьох боків примикають рівні з нею за шириною, але наполовину менші зависотою квадратний бабинець, п’ятистінна вівтарна частина, обабіч якої прибудованіпрямокутні, однакові з нею за висотою ризниці і короткі бічні рамена. Нава накританизьким чотирисхилим дахом, посеред якого височить цибуляста баня. Вона має перехватвнизу, посаджена на високому восьмигранному барабані. Вівтарна частина з ризницямимає гранчастий, а бабинець і бічні рамена – двосхилі дахи.

Перед бабинцем виступає триярусна вежа-дзвіниця з ганком під двосхилим дашкомперед головним входом. Нижній прямокутний ярус дзвіниці накритий причілковимидахами; другий – низький, квадратний; третій – високий, восьмигранний, що завершуєтьсягранчастим наметом з масивною цибулястоюмаківкою на тонкому ліхтарі.Стіни ошальовані горизонтально дошками, з внутрішньої сторони вони обтягнуті овечоюшкірою. Барабан бані і верхні яруси дзвіниці зашиті бляхою. Роги споруди підкресленіширокими лопатками, а прямокутні вікна та двері на головному і бічних фасадахоформлені трикутними мандриками, фігурно вирізаними обрамленнями і підвіконнимиполицями.

Свято-Михайлівська церква, с. Вашківці.Фото, Олександр Чорний.


181

В інтер’єрі нава перекрита низьким восьмигранним зімкнутим зрізанимсклепінням, на якому посаджено восьмигранний світловий барабан, що має плескатеперекриття на нижньому рівні бані. Бабинець і бічні рамена мають циліндричні склепіння,вівтарна частина – циліндричне в комбінації з гранчастим, а перший ярус дзвіниці –плескату стелю, яка опирається на чотири квадратні стовпчики. При західній стінібабинця влаштовані короткі хори з візерунчасто-вирізаним парапетом. Основні зрубиз’єднані між собою великими півциркульними арками.

При вході в церкву над дверима знаходиться ікона Архистратига Михаїла, який єпокровителем села (автор Руснак Т.В.). Михаїл завжди зображується у войовничомувигляді. Спис його прикрашено білою хоругвою, що символізує чистоту серця і вірністьБогові, а хрест свідчить, що битваведеться в ім’я Ісуса Христа. Під егідою храмуздійснюється багато різних таїнств і обрядів. Причаровує увагу кожної людини краса і

таємничість всередині церкви. Особливовражає багатством ікон та художнімоформленням іконостас. Він – триярусний,різьблений, позолочений, відзначаєтьсямайстерним виконанням. Вважають, щойого створено одночасно з церквою. А заверсією дослідниці О. Іващук, іконостаснібито привезено із Санкт-Петербурга.

Над входом у храм розміщенадзвіниця. У 1990 році її було повністюреставровано. Розповідають, що ранішесеред інших дзвонів тут був один великий.Його мелодію люди чули далеко в селі і вжерозпізнавали по першому удару. Однак підчас Першої світової війни чи подій 1917-годзвін зняли і вивезли на переплавку.

Тепер у церкві благовістять п’ятьневеликих бронзових дзвонів. Кажуть, щоразом із ними по індивідуальному замовлен-ню були виготовлені й люстри.

На території церкви, що займає 0,29га, знаходиться склеп-усипальниця родиниКазимирів, тут є хрест-пам’ятник, що вказуєна місце, де була стара церква, а такожвстановлено великий ювілейний хрест в

честь 2000-ліття Різдва Христового. На подвір’ї єпоховання перших священиків, а також криниця, яку викопано в 1990 році. Вважається,що склеп, підмурівок і металеву огорожу наволоко церкви зроблено одночасно. Про цесвідчить і фото, що зроблене під час похорону місцевого пана К.Ф. Казиміра в 1910 році івміщене в книзі його пам’яті17.

У своєму дослідженні-нарисі з історії села Вашківці до 350-річчя першої писемноїзгадки про нього вчитель-історик Михайло Андросович Шеремета зазначає, що в селі щей нині дехто згадує про існування турецької мечеті в урочищі Балкани. Тут, за селом, напагорбі, що тягнеться до Молдови, колись стояв турецький полк, у якому служили воїниБалканського півострова. Вони мали свою невеличку церкву, яка була помітна кожномуна віддалі.

Кажуть перед тим, як вирушати в свої нові походи, завойовники відмолювали в нійгріхи та просили про допомогу в підкорені їм подальших територій18.

Свято-Михайлівська церква, с. Вашківці. Фото:http://gromady.cv.ua/sk/vashkivtsi/tourism/


182

ВІТРЯНКАСама перша відома церква у Вітрянці, Іоано-Богословська, вперше згадується у

писемних джерелах, у 1798 р.: «дерев’яна, тесана брусами, покрита соломою, забезпеченаодягами та книгами»19. В другій половині XIX ст. булапобудована нова церква. На початку XX ст., в 1903 р.зусиллями місцевих поміщиків і селян в цій церкві бувзроблено ремонт, про що в місцевій періодиці булосказано:

«Оголошується схвалення Єпархіальногоначальства: громаді селян с. Вітрянки, Хотинськогоповіту, за пожертвування на відновлення свогопарафіяльного храму та іконостаса 1195 рублів.Приватному власникові с. Вітрянки дворяниновіВіталію Маркову Ванкевичу, землевласниці ЄлизаветіМаркової Мішогло, удові царанкі Катерині Щерба,дружині священика Вірі Єлисєєвій Постолакій, удовіпсаломщика Марії Ісаєвій Акелінової, священиковіКозьмі Постолакію й приватному власникові МиколіМиколаєву Мішогло за пожертвування на ремонт іприкрасу церкви с. Вітрянки першим 74 руб., другою53 руб. 65 коп., Щербою 50 руб. 50 коп., Акеліновою

28 руб. 16 коп., Постолакієвим 58 руб., і останнім 18руб., 50 коп.

Царанам села Вітрянки ПантелеймоновіМайстру, Василю Гринько, Григорію Гончарові, колишньої власниці Пульхерії Горя,удовам царанкам Ганні Воронюк, Катерині Гринько й Парасковії Цурові і церковномустарості Феодосію Ворослоку за пожертвування 70 рублів на ремонт і прикрасу церквисела Вітрянки»20.

Могила дворянина Марка ПетровичаВанкевича на подвір’ї церкви в с.

Вітрянка. Фото, Денис Кучерявий.

Церква с. Вітрянка. Фото, Денис Кучерявий.


183

ВОЛОШКОВЕЗвістка про першу відому церкву – «Покрови». відноситься до 1797 р. За даними

формулярів» за 1812-1813 роки: «побудована з древа підлого; одягів і книг церковнихдосить»21 . В XIX в. кілька разів робився ремонт, кошти на який жертвували парафіяни тамісцеві поміщики, про що кажуть звістки в «Кишинівських єпархіальних відомостях».Так, наприклад, указом Святого Синоду від 2 листопада 1877 року, за № 3.342 дано знатиєпархіальному начальству, що благословенняСвятейшего Синоду з видачею встановленихграмот визнані гідними наступні особиКишинівської єпархії: поміщик селаВолошкова Костянтин Євтосієв з жінкоюйого Марією Костянтинівною. У 1902 роціархіпастирське благословення було даноколезькому радникові КостянтиновіВасильовичу Євтосієву за пожертвування підбудівлю церковного будинку 840 кв. саж.землі і 400 рублів на матеріал для нього тапожертвування в церкву села Волошковасвященникового одягання вартістю 35 руб.

Теж саме послідкувало й у відношенніволошковського священика і його дружини:«Оголошене схвалення Єпархіальногоначальства в 1902 році: дружині священикаВірі Георгіївні Яковенко за пожертвування нацеркву села Волошкова священниковогоодягання в 50 рублів і 50 рублів на будівлюцерковного будинку. Священикові ІоанновіЯковенко за пожертвування 100 руб. набудівлю церковного будинку».

До слова, той же Костянтин Євтосієв 3травня 1896 р. був затверджений у званніпіклувальника місцевої церковно-парафіяльної школи, будинок для якої побудував на своїкошти, «вартістю близько 3000 р.»22. 31 жовтня 1896 року навчання в школі булодоручено місцевому священикові Іоанну Яковенко, який змінив на цьому пості ПавлаСенькевича, який був переміщений у Форостнецьку школу, того ж Хотинського повіту.Якийсь час, батькові Іоаннові допомагала закінчивша курс єпархіального жіночогоучилища, учителька Марія Центюль23.

ГАЛИЦЯЗараз тяжко знайти людину на Сокирянщині, яка б не знала про печерний

чоловічий Свято-Миколаївський монастир, відомий також як Галицький, оскількирозташований поблизу нинішнього с. Галиця. Раніше село було хутором села Непоротове,більша частина якого зараз потрапила в зону затоплення Дністровського водосховища.

Вчені вважають, що печерно-скельний скит на високому березі Дністра монахизаснували у ХІ – ХІІ столітті. По гіпотезі дослідника Б. Тимощука (1955), монастир винику середині XII в. і перебував на окраїні великого давньоруського поселення, щопростиралося, почавши звідси, більш ніж на 1 км у східному напрямку. Обживаючи новуобитель, ченці піддавали гроти архітектурній обробці і доповнювали печерний комплексштучними скельними приміщеннями. Тепер тут налічується більше 20 природних,неприродних і змішаних по походженню порожнеч. Згодом давньоруське поселення

Церква с. Волошкове.Фото: http://gromady.cv.ua/sk/voloshkove/


184

спорожніло. Його естафету прийняло село Непоротове, яке лежить в 2 км західнішемонастиря Як хутір Непоротова виникло, у свою чергу, село Галиця західніше обителі.

Існують і інші версії походження, наприклад, що монастир виник десь приблизно уV-VI віках нашої ери, коли мандрували святі подвижники по землі в пошуках Божоїблагодаті, тиші і спокою. Проте, поки що археологічного підтвердження давньоруського(ХІІ ст.) чи ще ранішого походження монастиря у самих монастирських печерах незнайдено. Але, що точно, священним це місто було здавна: археологічні розкопки,проведені тут у 70-х роках XX ст., свідчать про існування тут поганських капищ.

Вздовж Дністра, крім основних 20-ти компактно розміщених печер біля Галиці,трапляються впродовж більше 1 км й інші групи печер, які також використовувались яккультові християнські споруди. На фризі однієї з таких печер, що розміщується на схиліГалицького яру, виявлені унікальні й загадкові петрогліфи, які поки що не вдалосядостовірно ідентифікувати. Вони мають вигляд якихось дивних хрестів, літер грецькогоалфавіту, магічних монограм, ліній. Єдине, що не викликає сумніву, то це їх надзвичайнадавність.

Відомо, що скит існував до початку ХІХ століття, поки його повністю незруйнували турки. Д. Щеглов у своїй статті «Про скасовані монастирі Бессарабії»,повідомляє, що наприкінці XVIII в. обитель розорили турки, і вона спорожніла, в 1801 р. їївідродили зусиллями овдовілого священика Здоїчевського, який був родом із Кам'янець-Подільського, а священиком він був у Молдавії. В 1801 році був похрещений в ієромонахаз ім'ям Анатолій. Настоятелем у скит його благословив митрополит із Ясс – Веніамін.Ієромонах Анатолій привів у порядок скит, розвів фруктовий сад та виноградник, прийнявіще трьох монахів. Але життя тут налагодити не вдалося. Саме через погану поведінку цихмонахів, а так само за відсутністю документів на землю Молдово-влахійський екзархГавриїл (Банулеску-Бодоні) в 1809 році скит закрив, а Анатолія перевів у монастирКаралашовки для дальшої служби24.

Є припущення, що спочатку скит йменувався Свято-Георгіївським, на назву«Миколаївський» отримав у 1820 році після дива, що сталося тут на день СвятогоМиколая. У Консисторії Чернівецької єпархії Української Православної Церквизберігається рукописний переклад «Короткої історії Скиту Галиця» з румунськогооригіналу, якого ще не знайденого (судячи з тексту, складеного в 1930-х рр.). У цьомурукописі приводиться переказ, що в ніч на 9 травня 1820 р. троє рибалок, які плилиДністром, побачили в небі над обителлю вогненний хрест. Ранком вони повідали прознамення священикові с. Непоротове. У той день було церковне свято на честьперенесення мощів св. Миколая Мирлікійського в Барі. У сільському храмі зібралисялюди, і пастир переказав їм усе. Після цього в печерну церкву, ніколи освячену на честьсв. великомученика Георгія Побідоносця, зробили хресний хід, який став потім щорічноютрадицією. Тривалий час печерна церква була парафіяльним храмом села Непоротова.

У 20-30-х роках ХХ сторіччя, монастир відновив свою роботу завдяки румунськійвладі, яка прихильно ставилася до церковної справи і навіть виділяла на це чималі кошти здержавної казни. Відомий на Сокирянщині краєзнавець М.М. Шундрій про цей періодіснування монастиря наводить наступні факти:

«В 1924 році єпископ Вієскріон (Пую) був на Галиці із візитом та прийняв рішенняскит відкрити. 7 вересня 1926 року настоятелем був ієромонах Антоній (Греку) із скитуРудь, що в Сорокському повіті. Потім був настоятелем Євфимій.

У серпні 1928 року преосвященний єпископ Віссаріон посилає настоятелемієромонаха Протирія (Писаренко) із монастиря Сахарна Оргеївського повіту. Восени 1928року преосвященний єпископ Віссаріон із архімандритами Мелхісідеком та Даниломвідвідали монастир і старця Протирія. За його сумлінну службу і працю винесли йомуподяку. В 1929 році на пожертвувані кошти було куплено 5 га ріллі і 1 га лісу. В 30-ихроках XX століття там проживало 12 монахів, які служили Богу день і ніч»25.


185

У 1940-му році, з відомих причин, монастир був закритий. Відновившись під часвійни, монастир (на той час там було 13-15 монахів) проіснував ще до 1948 р., коли йогозалишили останні два монахи. Згідно дослідженням вже згаданого М.М. Шундрія, середмонахів були і наші земляки: «в архіві Сокирянського району у погосподарських книгах с.Непоротове знайдено запис, що духівником був Йосиф Левицький, родом із с. Сербичани.Там він і помер, його племінником є наш відомий земляк, професор, доктор філософськихнаук Микола Андрійович Ожеван. <> Окрім Йосифа Левицького із монастиря втік іврятувався Марко Шундрій (1880-1963 рр.), який народився в с. Ломачинці вбоголюбивих батьків – царанина Миколи Дмитровича Шундрія із 1843 р.н. та його жінкиГанни Марківної 1860 р.н. Довгий час він терпів над собою знущання властей ібезбожників, ходив і жив серед людей, жодної служби в церкві на пропускав, читав запокійників Псалтир і тихо закінчив земне життя. Похований Марко на сільськомуцвинтарі»26.

У свою чергу, звіт Чернівецької єпархії 2003 р. говорить, що галицький монастир«на початку 50-х років був приписаний до Свято-Іоанно-Богословського Крещатицькогочоловічого монастиря, але з 1957 року був закритий владою і покинутий»

Відродження монастиря почалося у 1999 році, коли сюди прибули двоє монахів зтого самого монастиря Богословського монастиря, що у с. Хрещатику на Заставнівщині, івідправили на руїнах святині першу службу. Згодом до них приєдналися ще двоє ченців,які того ж року отримали згоду від Священного Синоду на відкриття Свято-Миколаївського чоловічого монастирю. Незабаром відроджено Свято-Миколаївськийпечерний храм, а у 2003 році збудовано нову церква преподобного Антонія Великого.

Ченці розмістилися у 20 келіях, а численні печери використовують длягосподарських потреб. Намісник монастиря - ігумен Амвросій (Микола МихайловичДоник), на посаді з 2000 року.

ГВІЗДІВЦІПерша ж документально підтверджена на цей час церква була побудована у 1795 р.

Її освятили на честь Архангела Михаїла і називалася вона – Архангело-Михайлівська.Церква була простенька. Згодом, у 1812-му чи 1813-му роках, під час, так би мовити,інвентаризації бессарабських церков, її описалинаступним чином – «дерев’яна, помазана глиною, у всімветха; покрита соломою; одежами й книгами скудна»27.

Але при всій бідності, як ми можемо припустити,священикам в Гвіздівцях жилося не погано. Під часперепису населення Бессарабії в 1817 р., коли селоналежало поміщику Іоанну Немешеску у Гвіздівцяхчислилося: «2 священика, 2 дячка, 1 паламар»28. Взагаліцей поміщик доволі добре ставився до духовенства, приньому появився так званий «священицький садок», зякого годувалися місцеві священики та їх сім’ї.

У 1870 році у селі було побудовано нову церкву,яку було освячено на честь Святого Дмитра. Вона стоїть ідіє до цього часу. Побудував її власним коштом поміщикДмитро Самсон, якого це зобов’язав зробити суд – якпокарання (чи це була така на той час одна з умовзвільнення від покарання) за значний злочин: поміщикначепив на свої коні якісь особливі дзвоники, які буломожна чіпляти лише на коні великокняжих осіб.

Відзначимо, що при Самсонах священикам уАрхангело-Михайлівська церква, с.Гвіздівці. Фото, Денис Кучерявий.


186

Гвіздівцях жилося не так вільно як при Немешеско. Вони відзначалися «тяжкимхарактером», і здружитися з ними міг не кожний священик. Тому при за часів їхпанування був період коли священики у Гвіздівцях надовго не затримувалися. Але прицьому, відомо й інше – поміщиця Є.Є. Самсон не жаліла грошей на саму церкву. На їїкошти був відновлений іконостас, а так само закуплений додатковий інвентар.

КОБОЛЧИНПерша відома – церква Миколая Чудотворця. Як вказує І.М. Халіппа, зазначена

церква в Коболчині була зведена в 1784 р. Згідно іншим даним, церква була побудованатрохи раніше: «Церква дерев'яна в ім'я св. Миколая Чудотворця; невідомо, коли вона булапобудована: старожили кажуть, що в середині XVIII в. По архітектурі надзвичайнонагадує церкву запорізької січі, як вона малюється в ілюстраціях»29 . За даними на початокXIX в. уявляла із себе наступне: «…побудована із древа доброго із трьома верхами; одягіві книг церковних досить»30 . Церква була зруйнована після Другої світової війни.

Але народні перекази зберегли пам'ять про те, що до цієї церкви були ще,принаймні дві. Згідно В.Г. Курдіновському, котрий приїжджав в Коболчин в 1906 і 1915рр., місцеві жителі розповідали про це наступне: «Мені сказали, що є інший «цвинтар»:старий цвинтар, що знаходиться в оренді у селянина Ничипора Висилишина, на якому єкам'яні плити з «нумерями» (тобто написами). Відшукавши цей цвинтар, я знайшов багатоплит зі слабкими залишками написів. Селяни розповідали, що на цьому цвинтарі туркидва рази спалювали церкву із християнами. Якщо нинішня церква, уже дуже стара, існуєбільше 150 років на новому місці, то мені ясно було, що переказ захоплює епоху боротьбиз турками початку 18 століття»31 .

В 1909 р. у Коболчині була побудована нова церква32 .

Архангело-Михайлівська церква, с. Гвіздівці. Фото, Денис Кучерявий.


187

Церква св. Миколая Чудотворця. Знищина після Другої світової війни. Фото, В. Курдіновський.1915 р. Джерело: Curdinovschi V. Сele mai vechi biserici de lemn din jud. Hotin. Revista Societăţii Istorico-

Arheologice Bisericeşti. – Chişinău, 1925. - № 16 – P. 64, 65.


188

КОРМАНЬПерша відома церква датується 1799 роком За станом на 1812 р.: «дерев'яна, древа

різаного, покрита соломою; одягами й книгами задоволена»33 . В.Г. Курдіновський щодоцієї церкви доповнює: «Час будівлі церкви невідомо, але розроблена і перенесена вона наінше місце років 80 тому назад [ 1820-тї р.]. Будівлею дерев'яна, присвячена св.Великомученикові Димитрію. У версті від села є печери в горах які колись були покритілісом. У цих печерах знаходилася каплиця. У печерах збереглися кам'яні ікони»34 .

У 1870-х роках церква серйозно ремонтувалася, про що було відзначено вофіційних єпархіальних відомостях того часу. Так, у жовтні 1875 року «Благочинний 3-гоокругу Хотинського повіту, при рапорті від 31 минулого жовтня за № 131, представиврапорт священика довіреного йому округу с. Кормань, Василя Кириловича, від 25 жовтняза № 18, який доносить, що він, священик Василь Кирилович, щоб розташувати парафіяндо пожертвувань на церкву пожертвував із власності своєї на лагодження місцевої церкви50 рублів. Таким пожертвуванням своїм він схилив своїх парафіян до різнихпожертвувань, а саме: на лагодження ж церкви пожертвувано ними 400 рублів сріблом ікрім того куплено тими ж парафіянами 4 свічники перед наместної ікони, бронзовіпосріблені й два свічники напрестольні в шести свічах в 52 рубля. Також придбані:богослужбові книги, октоїх, требник, пісна тріод в 15 р., два ручних кипарисних хрести в15 р., хрест процесіонний в 22 р., з корогв плащаниця напівоксамитова кавового кольору в70 р., ящик на плащаницю в 10 руб., дві пари парчевих священникових одягань, з усімприладом в 70 р., напрестольне парчеве одіяння в 18 руб., пожертвуване на оновленнядвох чаш і двох дисків 18 руб., хрестильниці, таза й рукомийника 10 руб., а всього напридбання речей і проведення лагодження церкви ужите 750 рублів сріблом»35 .

На початку XX в., багато в чому завдяки зусиллям священика церкви с. КулішівкиТимофія Доброшинського почалося будівництво нової церкви, про що в «Кишинівськихєпархіальних відомостях» за 1903 р. було сказано: «Викладається Архіпастирськеблагословення священикові церкви с. Кулішівки Хотинського повіту, ТимофіюДоброшинському, який розташував громаду с. Корманя до відпустки 5013 рублів на

Церква с. Кормань, яка була відкрита у 1915 р. Фото: http://www.korman.cv.ua/post/1001/


189

будівлю храму в с. Кормані і зібравшому від жертводавців 171 руб. на придбанняцерковних приналежностей для цього храму»36 .

Крім того, була оголошена подяка єпархіального начальства: «Царанам с. Кормань,Хотинського повіту Миколі Крижановському, Кирилу Кишці, Самсонові Кузю та ВасилюЛепенко за пожертвування їх на прикрасу місцевого храму»37 .

Церква будувалася на місці старої, більше десяти років. За деяким даними, вексплуатацію надійшла тільки у 1915 році.

Ні перша, що зрозуміло, ні друга церква не збереглися до наших днів. Останню в1961 р. за вказівкою чиновників закрили. Її майно було розграбовано, а те, що вдалосязберігти, було передано в церкви сусідніх сіл. А потім при будівництві Дністровської ГЕСцеркву було зруйновано й затоплено водою Дністровського водосховища.

КУЛІШІВКАНайперша звістка про церкву в с. Кулішівка відноситься до 1603 р. Вона була

присвячена Богородиці. Наступне згадування документується 1808 р., і стосується доцеркви Різдва Пресвятої Богородиці. За даними на 1812 р.: «дерев’яна, тесана брусами,покрита соломою, у забезпеченні одягами й книгами»38 . Коли саме була побудована,невідомо, але капітально вона «ремонтована в 1827 році й 1881 року поміщиком Зангою іпарафіянами»39 .

ЛОМАЧИНЦІПерша відома церква, як ми можемо судити по непрямим свідченням із історичних

джерел була побудована ще до 1760 року. На її місці в 1811 р. була побудована нова,церква Святого Архангела Михаїла, на що вказують народні перекази, записанідослідниками на початку XX ст.: «переказ говорить, що існуюча церква побудована на

Церква с. Кулішівка.


190

тому самому місці, де здавна існувала плетена - мазана, котра й перебудована в нинііснуючу»40.

Церква 1811 р. знаходиться на північному пагорбі, неподалік Каютинського яру вцентрі села. Згідно дослідженням ломачинецького краєзнавця М.М. Шундрія, храмзбудовано на благодійні пожертвування Петра Твердохліба і мирян-прихожан та панівКрупенських.

Храм збудований у вигляді хреста. На місці, де була колись стара церква, викопалифундамент, вимостили його каменем із навколишнього яру Каютин та пересипали піскоміз урочища Петрюхове. Цоколь зробили теж кам'яним із тесаних брил, який оштукату-рено при капітальному ремонті в 1964-1965 рр. Стіни храму зроблені з дерева. Це восновному дуб і липа. Оббиті дошками стіни пофарбували в зелений колір.

Ця споруда рідкісна тим, що дерев’яна дзвіниця зроблена окремо від храму, щорідко зустрічається в ті часи та й тепер. Дзвіниця збудована паном Матвіем ГеоргійовичемКрупенським, на його ж кошти в 1910 році на місці маленької старої.

Вся церква покрита оцинкованою бляхою. Внутрішній простір нави - з гостримикутами, перекритий характерним для української архітектури ХVІІ-ХVІІІ ст., зімкнутимзрізаним склепінням, на якому посаджений восьмерик з півсферичним склепінням.

В історії Ломачинець відомі численні факти підтримки місцевої церкви їїприхожанами і з боку місцевих поміщиків Крупенських. Про їх діяльність писала місцевабессарабська періодика, в тому числі «Кишинівскі єпархіальні відомості». Ось деякіфакти:

«Благочинний 5-го округу Хотинського повіту священик Феодор Онуфрієвич, урапорті від 19-го січня 1873 р. за № 123, доніс, що на лагодження церкви села Ломачинці,впливом і старанням священика того села Арефа Батицького надійшли наступніпожертвування: від поміщиці Софії Крупенської на іконостас – 1000 руб., на кадило – 70руб., на престольний хрест – 10 руб., на завісу – 10 руб., на лампаду над тайною вечерьою– 12 руб., на два свічники – 30 руб., на лагодження й позолоть посудин: 2-х чаш, 2-х зірок,

Церква Святого Архангела Михаїла, с. Ломачинці. Фото, Денис Кучерявий.


191

2-х дисків, 4-х ложиць, 1-ої дарохранильниці, престольного хреста та 4-х лампад передмісцевими іконами 60 руб., і різного дерева на лагодження церкви на 200 руб., і всього –1392 руб. Від громади села Ломачинці готівкою 200 руб., і від волосного старшини,царанина села Ломачинці Василя Голци 120 руб. На рапорті цьому резолюція ЙогоПреосвященства 24 же січня пішла така: 1) поміщиці Софії Крупенській випроситиблагословення Св. Синоду із грамотою; 2) випросити благословення Св. Синоду ззагальною грамотою священикові Арефу Батицькому, волостому старшині Василю Голці іцаранам села Ломачинці; 3) про пожертвування надрукувати в єпархіальних відомостях»;

1897 р.: «Притч і парафіяни церкви села Ломачинці Хотинського повіту,Кишинівської єпархії, придбали для цієї церкви: кадило, водосвятну чашу, пару вінців ітри дзвони, усе вартістю 283 руб.»41.

1900 р.: «Викладається архіпастирське благословення: Полковникові гвардіїМатвію Георгійовичу Крупенському за придбання для церкви села Ломачинці,Хотинського повіту, дарохранительниці, виносного хреста, двох лампад, і за позолотьєвангелія, двох чаш і інших речей, на суму 100 рублів»42.

У тому ж 1900 році було приподано Архіпастирське благословення ы дружиніполковника Марії Георгіївні Крупенській за пожертвування на користь церкви селаЛомачинець, різних церковних речей, на суму 200 руб.

МЕНДИКІВЦІПерша згадуєма в офіційних хронікар церква документується 1802 роком – церква

Архангела Михайла: «невідомо ким і коли побудована, закрита в 1905 р.; нова освячена в1905 р.»43 . За станом на 1812-1813 рр.: «дерев'яна, мащена, древа тонкого, покритасоломою; одягів два ряди; книг досить; іконостас на полотні»44 .

Стара і нова церкви в с. Ломачинці. Фото, Денис Кучерявий.


192

МИХАЛКОВЕПерша з відомих церков була

побудована у 1761 р.45 . За даними на 1812 р.,Різдва Богороднична церква: «побудована іздрева доброго, не досить стара і не мала; одягіві книг церковних досить»46 .

До якого часу проіснувала ця церква,сказати нині важко. Відомо, що, Кишинівськадуховна Консисторія від 18/24 жовтня 1891 р.виказала подяку: парафіянам церкви с.Михалкова Хотинського повіту, і власницідворянці Ользі Мандржицькій, за устрій на їхнікошти в місцевій церкві нового іконостасу»47 .

У 1898 році було приподане Архіпа-стирське благословення дворянці ЄлизаветіШиманській за пожертвування на потребицеркви с. Михалкова Хотинського повіту,грошима й церковним начинням на суму 50рублів, а також, церковному старості с.Михалкова царанину Павлу Грамчуку запожертвування в церкву одягання, церковногоначиння та інше на суму 106 р. 50 к., івласникові Георгію Мандржицькому та дочцісвященика Доминікії Полянській за праці поприкрасі михалківської церкви.

Церква с. Михалкове. Фото, Денис Кучерявий.


193

МОЛОДОВЕСама рання – це Іоанно-Богословська церква. По одним даним, була побудована у

1765 р.48, за іншими – у 1774 р. За описом на 1812 р.: «дерев'яна, древа тесана, побитаґонтами; одягами, книгами та посудинами задоволена»49. Відповідно даним В.Г.Курдіновського, який досліджував церкву на початку XX ст.: «побудована в 1765 р.;розширена в 1853 р.; присвячена св. Апостолу і Євангелісту Іоанну Богослову; побудованавтриманням парафіян у формі корабля з одним куполом і дзвіницею при ній (підкуполом)»50 .

Наприкінці XIX ст. і початку XX ст. був значно оновлений інвентар церкви. Так,наприклад, в 1898 р. архіпастирське благословення від єпархіального начальства булоприподане селянам с. Молодове, подружжям Іванові та Катерині Козак за пожертвуванняв парафіяльну церкву наникадила, двох лампадок і двох корогв, вартістю 43 рубля; атакож об'явлена подяка Єпархіального начальства парафіянам церкви за придбання длямісцевої церкви дзвона за 123 руб. і плащаниці в 68 руб.

У 1903 р. було оголошене схвалення Єпархіального начальства селянам селаМолодове Георгію Дворнику і Івану Козаку за пожертвування в церкву села Молодовепанікадила вартістю 60 рублів. Царанам того ж села Василю Сливчуку, Васі Афанасьєвої,Михайлу Ткачу, Григорію Сливці та Гаврилу Минику за пожертвування в ту ж церквукорогв, покривала на престол, кадила, кропила, виносного свічника та двох лампад насуму 45 рублів»51 .

У 1911 році в церкву була доставлена копія однієї з відомих у православному світіікони, про що в на сторінках «Кишинівських єпархіальних відомостей» того часу булосказане наступне:

«Із благословення й дозволу милостивого Архіпастиря нашого ПреосвященішогоСерафіма, 13-14 листопада цього року в приході церкви села Молодове відбулося рідкедля наших місць духовне торжество: - перенесення ікони Божої Матері «Умиління»роботи художниці-сестри Дивеївського монастиря, копія з ікони, перед якою померПреподобний Серафім Саровський, освяченої на мощах його.

Незважаючи на мрячну погоду й сльоту, яка раптово перемінила сухі й теплі дні,що стояли перед тим, з ранку 13 листопада у великій кількості відправилися хоругвоносціі парафіяни на з.-д. ст. Романкііці. Тут, по відходу поїзда, у присутності п. начальникастанції, службовців і православної публіки, був відслужений молебень Божої Матері,після чого ікона на руках священиків була винесена у двір вокзалу, а далі була несенапарафіянами. На шляху співали молебні Божій Матері, акафісти Благовещенню і церковніпісні на честь Богоматері і ін. Увійшовши в село Шебутинці, ікону внесли у св. храм і тутвідслужили молебень, після чого, за пізнім часом, понесли ікону далі. По дорозі дохресного ходу приєднувалися нові й нові юрби народу…»52.

НЕПОРОТОВЕЗа даними І.М. Халіппи, раніше в с. Непоротові стояла Дмитрієвська церква, яку

відкрили в 1799 році. Першим її священиком був Василь Боднаровський, який буврукоположений у сан священика в 1776 році. В 1809 році ця церква згоріла: «спаленавогнем з усіма речами церковними в році 1809 у липні 13 дня»53.

У другій декаді XIX ст., наспіх була зведена нова церква, котра прослужила до1880-х рр. Через деякий час на її місці побудували нову. Яким чином, за які кошти і т.д.ми можемо узнати із публікації 1892 р.:

«30-го січня цього [1892 р.] року в с. Непоротові, Хотинського повіту, відбувалосяврочисте освячення новоствореного храму в ім'я Преподобного мученика Анастасія.

Довго з нетерпінням чекали цієї події жителі цього селища. Колишня зовсім старацерква була розібрана дощенту і на її місці будувалася нова церква. На протягу доситьтривалого часу в селі не було храму Божого - цієї необхідної святині для всякого


194

християнина, що тут у храмі Божому - у сукупній молитві перед Богом і Його святимиДогідниками знаходить єдину відраду, єдине полегшення для своєї душі в її скорботі.

І цієї дорогої святині, що доставляє мир і спокій душі, котра опанована гріхами йхвилюваннями життя, позбавлені були Непоротовські селяни: свята були не як свята,радість святкова – не на радість. Журливо, сумно проходили такі дні, нічим невідрізнялися від буденних днів. Так тривало майже півтора року. Дякуємо Богу, у такийпорівняно короткий час кінчена була будівля церкви. При крайній бідності селян, довгий-довгий час минуло б, поки вони дочекалися б такого благообразного храму, який тепер є уних, якби в цій богоугодній справі не прийняв серцеву участь шановний поміщик,дворянин Анастасій Євстафійович Статевич. Беручи живу участь у побудові храму,Анастасій Євстафійович не тільки пожертвував весь будівельний матеріал з добірногодуба, але також більшу частину й інших витрат, так само як і всі витрати на освяченняхраму брав на свій кошт54. Завдяки такій участі, будівля храму пішла швидко йзакінчилася цілком на початку січня.

Незабаром, потім був отриманий дозвіл Преосвященного Ісаакія55 на освяченняновоствореного храму. Днем освячення призначено було 30-те січня. Напередодні цьогодня, увечері, здійснена була врочисто Всеношна священиком Лампадом Озерянським56 здияконом. На літію57 виходили: отець благочинний, священик Володимир Биховський58 ,духівник округу священик Георгій Гербановський59 і місцевий священик. Співав хорпрекрасно організований із селян села Ленківців, під керівництвом регента із селян же.Церква була повна молючихся людей.

Наступив ранок 30-січня. Погода, не дивлячись на зимову пору, стояла тиха, ясна; уповітрі віяло теплом, немов весною. Благовість дзвона розносився далеко по околиці,возвіщуючи про радісний день, освячення храму. Багато народу зійшлося з найближчихсіл і навіть із-за Дністра, із сусідньої Подільської губернії.

В 9 годин нарешті почався чин освячення престолу й храму. Попередньо зробленебуло водосвяття. Крім вищезгаданих священнослужителів у торжестві освячення взялиучасть священики: Іоанн Холдевич60, уродженець цього села, Феодор Трофімов61, ВасильПопович62 і Олександр Первяков63. Великі збори молючихся священнослужителів,стрункий зворушливий спів зразкового образу, важливість і велич чиненогосвященнодійства, піднесений зміст молитов і пісень, виконаних до того мелодійно хором,- все це зворушливо діяло на всіх присутніх і розташовувало до посиленої молитви. Позакінченні чина освячення, зроблена була врочисто Божественна літургія, на якій під часзаупокійної єктенії64 були поминуті всі покійні священнослужителі цього села. З пісеньособливо добре були виконані: Херувимська пісня сербського розспіву, «Милість миру»Київського розспіву та «Заступниці старанна». Під час причастя місцевим священикомбуло вимовлене повчання про важливість і значення для християнина св. храму.

Після літургії був відслужений молебень св. Преподобному мученику Анастасію ізпроголошенням багатоліття, між іншим, і будівельникам церкви. По закінченнібогослужіння, в огорожі церкви була запропонована селянами трапеза для чужоземногонароду, що прийшов на це торжество, а священнослужителі були запрошенівисокошановним поміщиком до нього на обід…»65.

ОЖЕВЕПерша згадка про церкву Преподобної Параскеви у с. Ожеве відноситься до 1812

року: «побудована з дерева доброго; одягів і книг церковних скудно»66. Румунськийполітик і історик Николає Йорга (1871 - 1940) вказує, що в Ожеві у 1829 р. булапобудована нова церква67.

На початку XX ст. зусиллями місцевого священика Михайла Васильковського уцеркві зроблено ремонт і значно оновлено інвентар церкви. Місцева переодика 1902 –


195

1907 рр. рясніла повідомленнями про ініціативи Васильковського у справі відновленняцерки:

«Оголошується схвалення Єпархіального начальства священикові церкви селаОжева, Хотинського повіту Михайлу Васильковському за його старання про поповненняначиння церковної на суму 750 рублів, шляхом добровільних пожертвувань жителів містаХаркова»; «Оголошується архіпастирське благословення в 1902 році: священикові церквисела Ожева Михайлу Васильковському за ретельність до благоприкрашення довіреноїйому церкви новим придбанням речей на суму 748 рублів 10 копійок»; Оголошуєтьсяархіпастирське благословення священикові с. Ожева за його турботи про знаходженнядобродійників для довіреного йому Ожевського храму. (1903 р.); і т.д.

Певно, що окрім священика в благодіяннях приймали участь і інші жителі села.Так, наприклад, у 1907 р. було оголошене Архіпастирське благословення без грамотидворянину Івану Бачинському, який тимчасово проживав у с. Ожеве, за пожертвуваннямним на ремонт місцевого парафіяльного храму 200 р. У 1908 р. було оголошеноблагословення Святого Синоду землевласниці Настасії Юрашко за устрій Іконостаса вцеркві.

Церква с. Ожеве. Фото, Олександр Чорний.


196

РОМАНКІВЦІЗа даними І.М. Халіппи, перша відома церква була побудована в 1787 р.:

«дерев'яна, каменем підмурована, древа різьбленого, ґонтами побита, з одним верхом, ііконостас новий; одягами й книгами задоволена зовсім»68.

Наприкінці XIX ст. була побудовананова церква, в псевдоросійському стилі. Слідвідзначити, що стиль церкви був обраниймісцевими поміщиками Крупенськими, змаєтку котрих до церви був прокладенийтунель. Цікаво, що в цьому же стилі булапобудована й церква в с. Ларга, яке так самоналежало Крупенським.

Про освячення церкви у«Кишинівських єпархіальних відомостях»була надрукованна стаття священика з с.Ломачинці Гаврила Романчука, який приймавучасть у відкритті церкви. З цієї доволіінформативної статті, ми узнаємо:

«7 серпня 1894 року, жителі селаРоманкоуц були свідками врочистого освячення новоствореного храму. Радість їх,радість, звичайно велику розділили з ними жителі не тільки найближчих сіл, але й доситьвіддалених. Торжество ушанували своєю присутністю між іншим: їхні сіятельства князіКантакузіни69 і їх превосходительства генерали Лішини – власники Секурянський70 іРестевський71»72.

Церква с. Романківці. Фото, Андрій Бондаренко.http://andy-babubudu.livejournal.com

Церква с. Романківці. Фото, Андрій Бондаренко. http://andy-babubudu.livejournal.com


197

СЕЛИЩЕПерша відома церква с. Селище, згадується в 1800 р. Наступна, нова Свято-

Покровська церква була побудована в 1808 р.. Дерев'яна, на кам'яному фундаменті.Тризрубна, з дзвіницею над притвором, до якого примикає тамбур. За даними на 1812 р.:«древа різаного», покрита соломою; одягами та книгами задоволена»73 .

Наприкінці XIX ст. стараннями парафіян і місцевих поміщиків оновлено інвентарцеркви, а також почалися збиратися кошти на будівлю нової церкви, про що ми можемосудити з періодики тих часів:

«Оголошується подяка жителям села Селища Хотинського повіту запожертвування на будівлю нової церкви в с. Селище 12 000 руб., і на покупку панікадилата інших предметів 500 руб. Поміщиці Марії Миколаївні Владиславській за придбання на120 руб., парчі для напрестольних одягів і 2 парчевих вишитих покривал дляСелищанської церкви. Однодворцю Франку Ільницькому за пожертвування для тої жцеркви двох срібних 84 проби хрестів на суму 160 руб.»74.

Свято-Покровська православна церква, с. Селище. http://gromady.cv.ua/sk/selyshche/


198

СЕРБИЧАНИВідповідно до народних переказів, першу

відому Михайлівську церкву в Сербичанах всередині XVIII ст. спалили турецькі яничари.Наступна церква, як указує І.Халіппа була зведенав 1774 р.: «Михайлівська, дерев'яна, не доситьстара, але мала; одягів церковних скудно, а книг недосить скудно»75.

В 1846 році була вибудувана Архангело-Михайлівська церква. Ця церква збереглася донаших днів.

На початку XX ст., у 1906 р, зробленокапітальний ремонт, а також поновлено інвентар:«Оголошується Архіпастирське благословеннягромаді парафіян церкви с. Сербичан Хотинськогоповіту, за пожертвування ними на ремонт свогопарафіяльного храму 850 рублів, і землевласниковітого ж села Олександрові Іванову Занга, запожертвуванням ним на той же предмет 200рублів»76; «Оголошується подяка єпархіальногоначальства парафіянці церкви с. Сербичан

Хотинського повіту, Вікторії Іванової Занга та парафіянам того ж села: НичипоруПленгой, Василю Добровольському, Василю Ткачуку і Дмитру Маковію, за турботи пропотреби свого парафіяльного храму»77.

Стара і нова церкви, с. Сербичани. Фото: http://gromady.cv.ua/sk/serbychany/


199

ШЕБУТИНЦІВідомо, що з 1781 р. в Шебутинцях стояла Успенська церква, яка за даними на 1812

р. була: «дерев'яна, вельми ветха і мала; одягів і книг посередньо».Наступна церква була збудована у 1880-их роках. Визначенням Консисторії від 14

липня 1887 року було дозволено «освятити новопобудовану кам'яну церкву в селіШебутнці, Хотинського повіту, на ім'я Успіння Пресвятої Богородиці»78.

Церква Святоуспіння Пресвятої Богородиці побудована на пагорбі в центрі села, наземлі поміщика Августина Львовича Лерхе. Будівництво продовжувалося два роки (1885 –1887). Матеріалом для будівництва слугував камінь-черепашник з Шебутинецького яру,який місцеві жителі возили на возах.

Будівництво церкви активно фінансував місцевий житель Василь ФедосовичМаксимчук, який під час оранки поля знайшов скарб золотих і срібних монет. Під часзавершення будівництва він пожертвував 1000 крб. золотом. Згодом він профінансувавбудівництво будинку для священика. У 1899 році Василь Федосович жертвує на церквуще 2000 крб. золотом для проведення ремонту, а в 1908 виділяє ще 1000 крб. За цюблагодійність Максимчуку було присвоєно звання ктитора — із встановленням в серединіцеркви на стіні мармурової плити, яка збереглася до наших днів.

Проте, не були байдужими до церковного життя і інші селяни. Так, наприклад, у1899 р. було оголошене схвалення Єпархіального начальства парафіянам церкви селаШебутинці за пожертвування 200 рублів на відновлення свого парафіяльного храму».Того ж схвалення Єпархіального начальства прихожани шебутинської церкви дістали і в1907 р.:

«Оголошується подяка Єпархіального начальства: громаді парафіян с. Шебутинці,Хотинського повіту, за старанну дбайливість про потреби свого парафіяльного храму, атакож наступним парафіянам зазначеної церкви: Лаврентію та Єпистимії Ткач, запридбання ними для своєї парафіяльної церкви однієї світлої корогви і одного жалобногопокривала на аналогій, усього на суму 19 рублів; Карпу Продану за придбання їм світлоїкорогви, вартістю в 15 рублів; церковному старості зазначеної церкви Карпу Тимчуку тапарафіянам Саві Сиратюку і Ксенії Тимчук, за придбання ними на власні кошти, зібраніїхнім старанням від своїх односільчан, жалобних одягань на святий престол, жертовник іаналогій, жалобної фіранки на царські врата й інших дрібних церковних речей, усього насуму 87 рублів; і вчительці земської Шебутинецької школи Надії Кобилин, за придбаннянею на свої кошти, і на кошти зібрані від хлопчиків-школярів, для місцевої церкви однієїлампади і на горнєє місце і двох дитячих стихарів, усього на суму 38 рублів»79.

Відзначимо також, що при церкві Святоуспіння Пресвятої Богородиці служивдиякон, який отримав орден від російського царя: «Государ Імператор повсепідданнішиму повідомленню Обер-прокурора Святого Синоду, в 13-й день березняцього 1914 року, у Царському селі, Всемилостівеше, зволил на прилічення, за 50-ти літнювідмінно-старанну службу Церкві Божій, до ордена св. Ганни 3-го ступеню: … дияконаГеоргія Сорочана церкви села Шебутинці…»80.


200

1 Documenta Romaniae Historica. Seria A: Moldova. Volumul 22: 1634. – Bucureşti: Editura Academiei RepubliciiSocialiste România, 1974. – Р. 303.2 Documente privind istoria României. A. Moldova. Veacul XVI. Volumul 4: 1591-1600. - Bucureşti: EdituraAcademiei Republicii Populare România, 1952. – P. 4.

Церква с. Шебутинці. Фото: http://gromady.cv.ua/sk/shebutyntsi/


201

3 Молдова ын епока феудализмулуй = Молдавия в эпоху феодализма. – Волумул 7, партя 2: Реченсэминтелепопулацией Молдовей дин аний 1772-1773 ши 1774 = Переписи населения Молдавии 1772-1773 и 1774 гг. /алкэтуиря, кувынтул ынтродуктив ши коментарииле де П. Г. Дмитриев ; суб редакция луй П. В. Советовкандидат ын штиинце историче. - Кишинэу: «Штиинца», 1975.4 Військове звання і чин в Російській Імперії в 1796 — 1917 рр. Вищий генеральський чин в піхотнихвійськах, передбачений «Табелю про ранги» 1722, до кінця XVIII століття що замінювався загальнимчином генерал-аншефа. Відповідав чинам адмірала і дійсного таємного радника.5 Schubert F. Supplément à l'exposé des travaux astronomiques et géodésiques exécutés en Russie contenant lesnoms, en langue Russe. – St.-Pétersbourg: Eggers, 1858. – P. 27.6 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907. – С. 295.7 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.8 Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1873. - № 11. – С. 181 – 182.9 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.10 Курдиновский В. Список древнейших церквей Бессарабской губернии (окончание) // Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1908. - № 22-23. – С. 860 – 873; 1907. - № 41. – 1415 – 1420.11 Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1903. - №14. – С. 319.12 Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1903. - №12. – С. 255.13 Черней. Торжество закладки церкви в селении Белоусовке 5-го округа, Хотинского уезда // Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1911. - № 39. – С. 1385 – 1390.14 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.15 Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1872. - № 21. – С. 689 – 690.16 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.17 Чорний О.Д. Вашківці на сивих вітрах минувшини. – Чернівці: «Прут», 2009. – С. 248 – 253.18 Чорний О.Д. Вашківці на сивих вітрах минувшини. – Чернівці: «Прут», 2009. – С. 14 – 15.19 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.20 Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1903. - №3. – С. 67.21 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.22 Отчет о церковно-приходских школах грамоты Кишиневской епархии за 1895 – 1896 г учебный год(продолжение) // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1896. - № 24. – С. 713.23 Учительница Мария Центюлю в 1898 г. была перемещена в сербичанскую церковно-приходскую школу, ав 1899 г. - в Благовещенскую школу грамоты г. Кишинева.24 Щеглов Д. Об упраздненных монастырях Бессарабии // Кишинеские епархиальные ведомости. – Кишинев,1898. - № 16. - С. 509 – 510.25 Шундрій М.М. Історія церкви с. Ломачинці. – Сокиряни, 2006. – С. 21.26 Шундрій М.М. Історія церкви с. Ломачинці. – Сокиряни, 2006. – С.22 – 23.27 Халиппа И. Сведения о состоянии церквей в Бессарабии в 1812 – 1813 гг. // Труды БессарабскойГубернской ученой архивной комиссии. – Т. III. – Кишинев, 1907. – С. 260.28 Халипа И.Н. Роспись землевладения и сословного строя населения Бессарабии по данным переписи 1817года // Труды Бессарабской Губернской ученой архивной комиссии. – Т. III. – Кишинев, 1907. – С. 18.29 Курдиновский В. Список древнейших церквей Бессарабской губернии (окончание) // Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1908. - № 22-23. – С. 871.30 Халиппа И. Сведения о состоянии церквей в Бессарабии в 1812 – 1813 гг. // Труды БессарабскойГубернской ученой архивной комиссии. – Т. III. – Кишинев, 1907. – С. 261.31 Курдиновский В. Южная часть Хотинского уезда (Из археологической поездки по Бессарабии) //Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1906. - № 42.32 Constantinescu-Iaşi P. Biserici de lemn // Viaţa Basarabiei. – Chişinău, 1933. – № 3. – P. 132.33 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.34 Курдиновский В. Список древнейших церквей Бессарабской губернии (окончание) // Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1908. - № 22-23. – С. 860 – 873; 1907. - № 41. – 1415 – 1420.


202

35 Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1876. - № 4. – С. 62.36 Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1903. - №24. – С. 614.37 Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1904. – №1-2. – С. 3.38 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.39 Курдиновский В. Список древнейших церквей Бессарабской губернии (окончание) // Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1908. - № 22-23. – С. 860 – 873; 1907. - № 41. – 1415 – 1420.40 Курдиновский В. Список древнейших церквей Бессарабской губернии (окончание) // Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1908. - № 22-23. – С. 870 – 871.41 Церковные ведомости.- 1897. – № 22. – С. 234.42 Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1900. - № 1-2. – С. 6.43 Курдиновский В. Список древнейших церквей Бессарабской губернии (окончание) // Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1908. - № 22-23. – С. 860 – 873; с. 1907. - № 41. – 1415 – 1420.44 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.45 Iorga N. Guide historique de la Roumanie: partie descriptive. – Paris : Librairie J. Gamber ; Bucarest : LibrairiePavel Suru? 1928. – P. 137.46 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.47 Благодарность епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1891. - №22. – С. 337.48 Iorga N. Guide historique de la Roumanie: partie descriptive. – Paris : Librairie J. Gamber; Bucarest : LibrairiePavel Suru, 1928. – P. 137.49 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.50 Курдиновский В. Список древнейших церквей Бессарабской губернии (окончание) // Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1908. - № 22-23. – С. 860 – 873; 1907. - № 41. – 1415 – 1420.51 Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1903. - №8. – С 151.52 С.И.М. Духовное торжество в селе Молодове Хотинского уезда // Кишиневские епархиальные ведомости.– Кишинев, 1911. - № 50-51. – С. 1715 – 1717.53 Халиппа И. Сведения о состоянии церквей в Бессарабии в 1812 – 1813 гг. // Труды БессарабскойГубернской ученой архивной комиссии. – Т. III. – Кишинев, 1907. – С. 261.)54 Анастасій Євстафійович Статевич - місцевий поміщик. Показав себе гарним господарником. Йогосільгосппродукцію закуповували в Кишинів, Одесу, Кам'янець-Подільський і т.д. Виділявся гуманнимставленням до селян, але, при цьому тримав порядок «міцною рукою». Багато чого зробив для розвиткуосвіти населення Непоротова. Його син, «дворянин Павло Статевич відпускав опалення для Непоротовськоїшколи, постачав учнів учнівським приладдям й пожертвував матеріал для будівлі нового будинку». (Отчет оцерковно-приходских школах грамоты Кишиневской епархии за 1895 – 1896 г учебный год (продолжение) //Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1896. - № 24. – С. 713.). 15 березня 1897 р. ПавлоСтатевич затверджений у званні піклувальника Непоротовської школи грамоти. Кілька разів удостоювавсяподяки Кишинівського єпархіального начальства та Кишинівського єпархіального училищної ради затурботу, пожертвування та сприяння в розвитку церковних шкіл і освіти.55 Преосвященний Ісаакій (в миру - Положенський Іоанн Калинникович) (1828 - 1894) - з 12 січня 1891 по21 листопада 1892 р. єпископ Кишинівський і Хотинський.56 Лампадій Озерянський – священник с. Гвіздівці (устр. Гвоздоуци, Гвоздоуць), Хотинського повітуБессарабської губернії.57 Літія («старанна молитва») — частина цілонічного пильнування, що іде за єктенією. Див. нижче.58 Владимир Биховський служив священиком при церкві с. Яноуци (тепер Іванівці), а з 21 січня 1888 року вм. Бричани. Був благочинним 3-го округу Хотинського повіту. Двічі обирався на посаду депутата 3-гоокругу Хотинського повіту. В 1897 році був нагороджений орденом св. Ганни 3-го ступеню.59 Георгій Гербановський - священик с. Селищі. 5 лютого 1891 року призначений духівником 3-го округуХотинського повіту, на місце померлого в 1890 р. священика с. Непоротова, Артемія Белякевича. Вівактивну місіонерську й просвітительську діяльність. Брав участь у єпархіальних з'їздах, наприклад, щовідкрився 19 серпня 1898 у м. Кишиневі.60 Іоанн Холдевич народився в с. Непоротові. Закінчив Кишинівську духовну семінарію. По закінченні буврукоположений у сан священика. Якийсь час служив у с. Білоусівці. 17 лютого 1887 року був направленийна священникове місце в Хотинську Царе-Константиновську церкву, де ступив на посаду померлого


203

священика Миколи Запольського. 14 вересня 1888 р. призначений на посаду законовчителя Першогопарафіяльного училища м. Хотин. Трохи пізніше, був переміщений на місце священика до церкви с.Ленкоуць (тепер Ленківці Кельменецького району Чернівецької обл.). На освячення церкви в с. Непоротові,разом з ним приїхали багато парафіян Ленківців, у тому числі півчі, про яких згадується в тексті.61 Феодор Трофімов, священик, за своє життя служив у декількох селах Хотинського повіту - у с. Росошанах,Вітрянці та ін. Був також законовчителем церковно-приходських шкіл і шкіл грамоти.62 Василь Попович – священик с. Михалково, Хотинського повіту. 21 січня 1897 року переміщений насвященникове місце до церкви с. Городище (молд. Horodişte, Хородиште; сучасна Республіка Молдова).63 Олександр Первяков, закінчив курс Кишинівської духовної семінарії. 7 березня 1891 року бувпризначений на священникове місце до церкви с. Білоусівки. 25 березня 1891 року був рукоположений у сансвященика Димитрівської церкви указаного села.64 Єктенія — назва ряду молитовних прохань. Єктенію, як правило, читає диякон, стоячи при цьомуна амвоні (місце для читання Священного Писання і т.д.), і повернувшись обличчям до вівтаря. Витягнувшиправу руку, він тримає в ній орарь (вузька стрічка з кольорової тканини) і після кожного прохання осіняєсебе хрестом.65 Праницкий Д., священник. Освящение церкви в с. Непоротове, Хотинского уезда // Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1892. – Год 25. – № 10. – С. 239 – 241.66 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.67 Iorga N. Guide historique de la Roumanie: partie descriptive. – Paris : Librairie J. Gamber ; Bucarest : LibrairiePavel Suru, 1928. – P. 137.68 Халиппа И. Сведения о состоянии церквей в Бессарабии в 1812 – 1813 гг. // Труды БессарабскойГубернской ученой архивной комиссии. – Т. III. – Кишинев, 1907. – С. 261.69 Кантакузіни - князівський рід, що походить від візантійського імператора Іоанна VI Кантакузіна.Бессарабська гілка Кантакузіних - це потомство молдавського ворника, князя Матея Кантакузіна, сини:Дмитро, Георгій, Іоанн, Костянтин, Олександр. Син Олександра, Михайло Олександрович Кантакузіна (1812- 1882) двічі був обраний проводирем бессарабського дворянства - з 19 квітня 1857 р. по 8 березня 1866 р. із 14 березня 1869 р. по 8 лютого 1872 року. У цілому він залишався на посту проводиря бессарабськогодворянства п'ятнадцять років. Ми не маємо у своєму розпорядженні дані про повний список представниківКантакузіних у Романківцях, але можемо сказати, що цей захід відвідав син Михайла Олександровича,Павло Михайлович Кантакузін - видатний діяч бессарабського дворянства, сорокський проводир (1893 -1899), депутат дворянських зборів від Сорокського повіту ( 1902-1910), член правління Бессарабськоговідділення державного дворянського земельного банку (1899 - 1902).70 Петро Миколайович Лішин, місцевий землевласник і промисловець (в 1870-90 роках власник найстаршогозаводу в Сокирянах).71 Мається на увазі маєток Рестео. Звідти прибув Почесний Громадянин міста Хотина, славний воїн свогочасу, генерал-майор Костянтин Андрійович Лішин (1833 - 1906); звільнений із запасу армії у відставку змундиром і з пенсією з Державного казначейства та з каси військово-сухопутного відомства 27 січня 1890.Був одружений на дочці відомого бессарабського діяча Миколи Георгійовича Рознована , Роксандрі Россето-Рознован (1844 - 1897). Приданим Роксандри був маєток у селі Рестео-Атаки Хотинського повіту. Це село йстало родовим маєтком відставного генерал-майора Костянтина Лішина і його дружини. На початку XIXстоліття село стали називати «Атаки Рестевські», а в середині XIX століття воно вже стало йменуватисяРестео-Атаками. Так воно й іменувалося до 1946 р. Тепер це село Дністрівка, Кельменецького районуЧернівецької області.72 Романчук Г. Освящение церкви в селе Романкоуцах, Хотинского уезда // Кишиневские епархиальныеведомости. – Кишинев, 1895. – Год 28. - № 7. – С. 244 – 246.73 Халиппа И.Н. Сведения о состоянии церквей Бессарабии в 1812–13 гг. // Труды Бессарабской губернскойархивной комиссии. – Т. 3. – Кишинев: Типо-Литография Э. Шлиомовича, 1907.74 Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1892. - № 8. – С. 118.75 Халиппа И. Сведения о состоянии церквей в Бессарабии в 1812 – 1813 гг. // Труды БессарабскойГубернской ученой архивной комиссии. – Т. III. – Кишинев, 1907. – С. 260.76 Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1906. - №46. – С. 336.77 Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1906. - №46. – С. 337.78 Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1887. - № 22. – С. 847.79 Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1907. - №11. – С. 69 – 70.80 Распоряжения епархиального начальства // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1914. - №16. – С. 184.


204

Курдиновский В.

ПАСХАЛЬНЫЕ ОБЫЧАИ В БЕССАРАБИИ

Источник: Курдиновский В. Пасхальные обычаи в Бессарабии // Кишиневские епархиальныеведомости. – Кишинев, 1898. - № 8. – С. 225 – 240.

Бессарабская губерния имеет смешанное население: преобладают здесьмолдаване, но наряду с селениями часто молдавскими немало здесь есть поселков свеликорусским населением, еще больше с малорусским населением, а в некоторыхуголках Бессарабии свили себе укромное убежище – болгары, гагаузы ( помесь болгар стурками), армяне, французы, греки, чехи, цыгане (в Аккерманском уезде, например, естьсплошные цыганские поселки, как: Каир и Фараоновка); евреев же можно встретитьвсюду в Бессарабии. Среди такого множества племен и национальностей, конечно, нелегко указать сходство в том или другом отношении, как равно и подметить их различиеи особенности; почему мы и не задаемся целью описать пасхальные обычаи всехнародностей Бессарабии, хотя бы то и христианских. Наша задача скромнее. Так какпреобладающим элементом в составе народонаселения Бессарабской губернииявляются молдаване (в центральной и юго-западной части Бессарабии) и малороссы ( всеверной и восточной стороне Бессарабии, - в частях, примыкающих к Подольской иХерсонской губерниям), то мы остановимся на пасхальных обычаях, главным образомэтих двух народностей. С другой стороны, так как в городах Бессарабии эти элементы(молдавский и малорусский) уже сильно стушевались, потеряли свои местныеособенности настолько, что праздничное времяпрепровождение горожан Бессарабиипочти не разнится от такого же времяпрепровождения других русских городов, то нашочерк будет касаться исключительно сельской, простонародной жизни, или, какговорят, захолустной жизни Бессарабии. Само собой понятно, что предпраздничное время такого великого христианскогопраздника, как Светлое Христово Воскресение, у всех крестьян по селам проходит вразного рода хозяйственной суете и хлопотах: одни заготавливают съестные припасы,другие заняты мойкой, чисткой, уборкой, третьи погружены в кухонную стряпню и т.д.

Наконец, наступает Страстная Суббота. Приготовления к Пасхе близятся к концу.Предпраздничное торжественное настроение заметно усиливается: суета уменьшилась,лица делаются более сосредоточенными, серьезными. Страстная Суббота далеко уже непохожа бывает на обыкновенный будничный день: в некоторых селах Бессарабии (напр. вс. Чадыр–Лунге Бендерск уезда) в этот день после того, как все предпраздничныеприготовления закончены, каждая молодая чета супругов считает своим долгом с калачомв руках пойти к своим родителям и близким родственникам, чтобы поздравить их спреддверием Святой Пасхи. Это делается до захода солнца.

Вечер пред Пасхой и сама пасхальная ночь до заутрени проводится разнымивозрастами различно. Лишь раздастся удар церковного колокола, как со всего селаначинают спешить к церкви старики, старухи, иногда взрослые и пожилые мужчины инепременно молодежь. В некоторых селах пожилые женщины и девушки чаще всего вэту ночь сидят дома и даже не являются к пасхальной службе. Но зато в некоторых селах,


205

наоборот, каждая старуха старается непременно провести пасхальную ночь в церкви, всепотому что существует поверье, будто тот из старых людей ее увидит в следующий годСветлого Христова Воскресения, кто не захочет провести пасхальной ночи в церкви (такое поверье существует, напр. в с. Кернички или Фонтына Данилор Измаильскогоуезда). И вот старушки сходятся в церковь «на Деяния» со всего села, где-нибудь вукромном уголке расстилают на полу свои рядна, и, дрожа от холода, проводят вполудреме святую ночь .Старички располагаются поближе к клиросу и плащанице, чтобыможно было расслышать чтение Деяний Святых Апостолов. Есть такие села, где женщиныв ночь пред Пасхой отправляются на кладбище и там на могилках родственниковзажигают свечи, стараясь поддерживать свет до рассвета. Весьма распространенныйобычай в Малороссии – поддерживать свет в доме во всю пасхальную ночь (как в ночьпод Рождество Христово) соблюдается во многих селах Бессарабии (напр. в с. Ново-Трояне Аккерм. у.).

Молодежь и подростки стараются провести пасхальную ночь в бодрствовании инаходят себе некоторые развлечения около церкви. Ребятишки взбираются наколокольню с зажженными свечами, тихонько ударяют ладонью по колоколу, тешасьлегким гулом его, хвалятся друг пред другом своими обновками, или показывают другдругу особенные яйца, напр. яйца цесарки, которыми мальчишки запасаются дляпредстоящей игры в битки, так как яйца цесарки отличаются особенной крепостью. Натешившись вдоволь своими детскими забавами и развлечениями, ониприсоединяются к группе молодежи, состоящей из парней и девушек, которыесобираются возле церкви и остаются тоже не без занятий.

Великдень (Пасха) в г. Сокиряны. Фото с сайта http://cokyra-city.cv.ua


206

Еще в церкви царит тишина, едва нарушаемая слабым дребезжанием старческогоголоса, еще царит таинственный полумрак, едва разгоняемый теплящимися лампадами исвечками близ плащаницы, а уже возле церкви на погосте слышны смех, шутки, рассказы;то возле костра тешит себя гурьба молодежи. Время от времени то один, то другой пареньподбросит горючего материала: охапку мелкого хворостняка, полено, кол, старое колесо,часть повозки или саней, подобранные части развалившегося где-либо плетня и т.п. Лишьтолько вновь подброшенная кучка дров коснется костра, разом посыплются искры,поднимутся вверх клубы дыма, послышится шипение и треск сыроватых дров, потомпламя, слегка притушенное вновь набросанными деревяшками, начнет пробиваться междустволами и сучьями пален, покажется снаружи, огонь, все усиливается, языки пламениподымаются все выше и выше, наконец, весь костер охватывается сплошным огнем иразом осветит всю толпу молодежи, собравшейся возле костра; заревом отсвечиваеткостер на стенах храма, силясь разогнать царящую на церковном погосте ночную тьму.Высокий столб пламени выпускает из себя во все стороны огненные полосы: это искорки– ракетки, быстро тухнущие в свежем ночном воздухе. Дунет легкий ветерок и пламяискривляется, клонится на сторону, лижет длинными своими языками близ стоящуюкаменную церковную ограду, подбирается к ветвям близ стоящей акации… Огонь накостре поддерживается всю ночь.

Обычай раскладывать огни в ночь пред Св. Пасхой соблюдается почти повсюду вБессарабии; но заметна разница в том, как где относятся к этому обычаю. В одних селахнизведен до детской забавы ребятишек, на обязанности которых в таком случае лежитзабота о поддержании костра подбрасыванием ими же приносимого материала; в другихселах всякий домохозяин обязан жертвовать для пасхальных огней известную частьгорючего материала, а в случае отказа насильно забирают все, что можно найти во дворетакого хозяина, годное для поддержания костра возле церкви: доску, ось от воза, колеса,ворота, калитку, бревно и т.д. Есть села, где пасхальные костры служат средством дляразвлечения и поводом для проказ взрослых парней. Местом, где обычно разводят пасхальные костры, служит церковный погост, хотявесьма часто, в видах большей безопасности для церкви от огня, костры раскладывают внецерковной ограды и лаже на улицах и площадях (напр., в с. Рынгаче Хотинского уезда).Чаще разводят один большой костер (напр., в с. Копчак Аккерм. у.), но иногдараскладывают несколько пасхальных костров ( в Скулянах Белецкого у. и в друг. местах).

Мы сказали, что пасхальные огни нередко служат поводом для проказ молодежи.И действительно, под предлогом достать дров для пасхальных огней, парни забираются вчужие дворы и тащат все, что только можно стащить для костра. Под час не минуютобщей участи и дворы хозяев – евреев ( напр., в с. Гертоп Сорокс. у.). Нередко из-за этихкостров подымаются в пасхальную ночь драки на улице. Отчасти в виду опасностикостров в отношении пожара, полиция запрещает раскладывать пасхальные огни, и внекоторых селах (как, напр., в Новоград Измаильск. у.) уже перестали жечь пасхальныекостры. Но и в таких селах все-таки не обходится без того, чтобы парни, собравшисьбольшою гурьбою, не напроказили где-нибудь: одному хозяину подставить под окно илина крышу дома соломенное чучело, у другого стащат ворота и спрячут где-нибудь,третьему свалят наземь плетень…, и это делается до тех пор, пока звон колокола сколокольни не заставит их разойтись по домам, чтобы, приодевшись, идти в церковь. Первоначальный смысл этого обычая, можно думать, весьма древнего, для многих,если не для всех, как можно видеть, совершенно не ясен. На вопрос, зачем зажгли костер,отвечают нередко указанием на практическую необходимость зажечь костер в церковнойограде, чтобы дать возможность обогреться тем, кто рано пришел к Пасхальной заутрени,или чтобы иметь достаточный запас угля для Пасхального богослужения, так как расходугля особенно значителен в 1-й день Пасхи. В селе Петро–Павловке Аккерманского


207

уезда, где население число великорусское, на вопрос, зачем зажигают огромные кострывозле церкви при обхождении вокруг церкви, пред началом заутрениц, селяне отвечают,что они «дедов греют». Пожалуй, можно встретить, и такое объяснение пасхальныхкостров, будто они напоминают собою тот огонь, который, горел во дворепервосвященника Каиафы, возле которого грелись ап. Петр и слуги первосвященника,когда Иисус Христос был приведен к Каиафе на суд. Но это уже чисто книжноеобъяснение и во всяком случае не народное. Обычаи, соединяемые с зажиганиемпасхальных костров в некоторых селах, дают основание видеть в пасхальных кострахостатки языческого культа. Вот что, например, можно наблюдать в с. ДезгинжеБендерского уезда. Нарочито для пасхальных огней заготовляют смоляные бочки ирасполагают их вокруг церкви на незначительном расстоянии одну от другой. Кроме того,каждый домохозяин обязан принести еще свою вязанку дров и бросить на бочку. Кто нехочет делать этого добровольно, того заставляют силою. К назначенному времени, предсамым началом заутрени к церкви приводится белая лошадь, покрывается покрывалом вроде скатерти разноцветной или разноцветной попоны, с подвешенными к концам еёбубенчиками и разными побрякушками. На эту лошадь садится видный парень,объезжает на ней 3 раза вокруг церкви и останавливается в выжидательной позе назападной стороне храма. На северной стороне от храма располагаются в то же время другпротив друга два дюжих парня для состязания в борьбе с обнаженными руками, ногамидо колен и головой. Чуть только раздастся в первый раз пение пасхальн. Тропаря«Христос воскресе из мертвых», как в одну минуту разом зажигают смоляные бочки,борцы вступают в состязание, а гонец на лошади разъезжает сначала вокруг церкви, потомдалее по селу, крича во весь голос всем встречным – «Христос воскрес» на трех языках:болгарском, молдавском и русском. Горящие бочки производят сильное впечатление наприсутствующих при этом и очень напоминают собою купальские огни,символизирующие собою солнце. Может быть и на самом деле все описанное нами –остаток языческого праздника в честь солнца, перенесенный на самое начало великогохристианского праздника и имеет то же значение, что и другие весенние языческиепраздники: празднуется наступление весны, поворот солнца на лето. В других селах,состязание в борьбе и лошадиный бег отодвигается на первый, второй и даже третий деньпраздника.- Замечательно, что в этом же селе Дезгинже есть обыкновение изгонять из селавсех евреев на время праздников, так что в течение всей светлой седмицы евреи неосмеливаются показаться в селе. Чтобы объяснить смысл обычая зажигать под Пасху костры, мы зашли не многовперед и описали самую встречу пасхального праздника в одном из сел Бессарабии. Хотяв других селах встреча Светлого Христова Воскресении не так бьет в глаза, но она – неменее торжественна: к ней готовятся и стар и мал. В пасхальную ночь молодежь стараетсянепременно умыться тою водою, в которую предварительно положены красные яйца исеребряные монеты, Вероятное объяснение этого обыкновения можно указать вестественном для молодежи желании быть, «как кровь с молоком» т.е. красное яйцоуказывает на желание умывающегося иметь здоровый румянец лица, а белые (серебряные)монеты указывают на желание иметь такую же белизну кожи. Впрочем, в некоторых селах(как, например, в с. Албинцах Белецкого уезда ) умываются водою, в которую опускаютвместе с красным яйцом медный пятачок, а не серебряную монету, - и тогда, можнодумать, монета указывает на желание умывающегося сделать богатым. В некоторых селахмонеты совсем не кладутся в воду для умывания, а только красные яйца.

В этом обычае сказалась сильно распространенная среди крестьянского населенияБессарабии тенденция, будто в первый день Пасхи есть такой момент времени, когдастоит только пожелать чего-нибудь, чтобы означенное желание исполнилось. Потому-тов пасхальную ночь искатели кладов бродят по полям и лугам, следят за тем, не покажется


208

ли где-нибудь желанный огонек, обозначающий собою место клада. Эта тенденция –языческого характера; ни чуть она не разнится от того верования славян, будто в ночь подИвана Купала (языческий праздник в честь солнца) можно найти клад или, по крайнеймере, средство отыскать клад (цвет папоротника), чудодейственные травы (в роде «разрывтравы»), исцелить свои недуги (купаньем в воде) и т.п. Указанною тенденциею, будтоисполняются наши желания именно в эту пасхальную ночь только в разные моментывремени, объясняются еще несколько пасхальных обычаев, наблюдаемых в разных селахБессарабии.

Так, в селе Копчак Аккерманского уезда лишь только раздадутся первые звукипасхального тропаря «Христос воскресе из мертвых», всякий из присутствующих вцеркви спешит произнести про себя то или другое пожелание, надеясь, что в этот именномомент высказанное пожелание непременно исполнится. – В селе ТатарбунарахАккерманского уезда такие пожелания приурочиваются к другому, к позднейшемумоменту, - к тому моменту, когда священнослужитель, выйдя из алтаря, обращается кнароду с пасхальным приветствием: «Христос воскрес». Вместо обычного в таких случаяхответа, «воистину воскрес», слышится в церкви указанного села рой странных, с первогораза непонятных восклицаний на малорусском языке.

Один говорит: «хлиб сию», другой бормочет: «рыбу ловлю» и т.п.Интересующемуся узнать, что значат подобные восклицания, отвечают крестьяне:«такой обычай у нас». Смысл этого обычая очевидно, тот, что крестьянин надеется иметьудачу в том деле, какое он успеет назвать во время произнесения священником слов«Христос воскрес». – В селе Хаджи–Абдул Измаильского уезда (приблизительно вверстах 50 от г. Измаила), где жители отчасти молдаване, отчасти гагаузы, во время пенияпричастного стиха: «Тело примите…», пред царскими дверями собираются имеющие

Великдень (Пасха) в г. Сокиряны. Фото с сайта http://cokyra-city.cv.ua


209

причаститься в этот день. Все наблюдают, кто приобщится Святых Тайн первым. Лицо,удостоившееся причаститься первым, в сопровождении двух стариков выходит из церквина паперть, где его ожидает мальчик с петухами, нарочито принесенными какою-либо изсельских повитух. Если лицо, причастившееся первым, будет молодой, то оно должнозарезать петухов и съесть их самолично; если же это будет старик или старуха, то,кажется, родственники этого лица должны зарезать петухов в день его смерти.

Какой смысл этого обычая? Надо думать, что обычай этот – остаток седой старины, языческой древности: оннапоминает нам о служении Латоне в классическом мире, Богиня Латона и теперь ещепоминается в молдавских сказках, например, в сказке о том, как появились на свете жабы.Когда Латона со своими двумя близнецами подошла к реке, чтобы напиться воды, люди,резавшие тростник на реке, отказали ей даже в воде, начали руками и ногами болтатьводу. Тогда богиня взмолилась к богам; боги вняли ее мольбам и наказали людей за ихжестокосердие тем, что они преобразились в лягушек, стали болтать руками и ногами,как лягушки, квакать, а не говорить, выскакивать на берег, как лягушки, но житьпостоянно в воде. Это сказочное предание настолько характерно для молдаван, что итеперь еще сплошь и рядом можно натолкнуться на такого рода насмешку хохлов надмолдаванами: когда жабы поют в воде: «кумотр, кумотр», то они зовут кума своегомолдаванина. – Вот этой самой богине Латоне, по свидетельству Элиава, был приятенпетух, и жен, имевшие родить, приносили ей в жертву петуха, испрашиваяблагополучного разрешения от бремени («Воспорское царство с его палеографическимии надгробными памятниками, расписными вазами, планами, картами и видами», АнтонаАшика, ч. III, стр. 44.). В керченском музее есть статуэтка мальчика с петухом,приносящего Латоне петуха в жертву. Весьма знаменательно и в пасхальном обряде то,что мальчик, а не кто другой, держит петуха , принесенного повитухой. Несомненно, что впасхальном обряде петух приносится в жертву, только он отдается на съедение уже нежрецам Латоны, а тому, кто удостоился первым причаститься Тела и Крови Спасителя.Видоизменение обряда вполне понятное . В селе Танатарах Бендерского уезда во время совершения пасхальногобогослужения прихожане приносят в церковь несколько ведер вина. В вино кладут мелкиекусочки просфор. После богослужения один из членов каждой семьи набирает в стаканили чашечку этого вина с просфорами и относит домой, где отведывают его вседомашние. Смысл этого обычая опять таки в пожелании, чтобы в селе у всех былоизобилие плодов земных: хлеба и вина, двух главных богатств Бессарабии.

В некоторых селах Бессарабии существует обычай пред началом пасхальногобогослужения жертвовать по нескольку копеек на покупку иконы в церковь. В селеСухолученах Оргеевского уезда и нек. др. селах пасхальное богослужение слушают сосвечами в руках. В селе Кобылке Оргеевского уезда пред началом пасхальногобогослужения поселяне охотники палят из ружей у кладбищ. Гул и треск ружей служиткак бы напоминанием о том необыкновенном шуме, которым сопровождалосьземлетрясение при воскресении Иисуса Христа. Пасхальное богослужение, как известно, по всюду в России заканчиваетсяосвящением принесенных поселянами куличей, пасхи, яиц, сыра , зажаренных ягненков,поросят, гусей, индюков и пр. В некоторых селах Бессарабии существует обычай укрестьян выделять из освященных яств часть в пользу причта. В некоторых селах принятоеще угощать церковный причт на общий счет пасхальными яствами в церковнойсторожке. Делается это сразу по окончании богослужения. В сторожку сходятся на этотторжественный случай почетные лица из прихожан, которые и разговляются здесь вместес причтом. Все другие лица, захватив с собою освященные яства, спешат разговеться подомам. Замечательно, что, например, в с. Албинцах Белецкого уезда, возвращаясь домой


210

от пасхального богослужения, крестьяне всячески стараются сохранить огонь на своихсвечах. Эти свечи, принесенные из церкви, ставятся на пороге домов (так как бывает ещетогда темно на дворе), «чтобы было видно умершим», которые тоже празднуют Св. Пасху,как думают крестьяне.

Розговены по домам совершаются с особыми обычаями, очень явнонапоминающими древние римские обычаи, соблюдавшиеся в дни больших языческихпразднеств. О древних римлянах известно, что они имели обыкновение в начале своихпраздничных трапез есть печеное яйцо, а в празднике Вакха яйца даже освящались сособым торжеством, что до некоторой степени напоминает наше пасхальное освящениеяиц. Подобно тому, теперь в Бессарабии, во многих, если не во всех, молдавских селахсуществует аналогичный древнеримскому обычай, начинать пасхальные розговены сосвященных яиц, между тем как малороссы придерживаются совершенно другого обычая: начинают розговены непременно с пасхи (особой формы пасхального кулича ), а никакне с яиц. В некоторых малорусских селах Бессарабии уже совсем воздерживаются есть впервый пасхальный день яйца, потому что, говорят, кто будет есть яйца в 1-й деньПасхи, того будет мучить жажда целое лето. Розговены яйцом в Бессарабии делаются, так сказать, по особому чину. Отецсемейства или другой какой-либо старший член семьи, если нет отца, разрезываетосвященное яйцо вместе со скорлупой на столько частей, сколько в семье есть членов, идает каждому члену семьи по частице, которая и съедается обычно вся без остатка, соскорлупой (так, по крайней мере, делается в м. Рышканковке Белецкого уезда). Каждыйчлен семьи при этом, получивши кусочек яйца, прежде чем съесть его, целуется с давшим

«Родительский день» или поминовение умерших в с. Гвоздовцы. Фото, Денис Кучерявый.


211

его, потом с другими членами семьи. Поцелуй сопровождается обоюдными пожеланиямицелующихся, чтобы все в жизни их было хорошо, никакие невзгоды не разрушилиобоюдного счастья (такой обычай можно наблюдать, напр., в с. Котов Сорокскаго уезда).Разговевшись яйцом, семья усаживается за стол, за прочие яства. Малороссы не даютостатков от пасхальной трапезы собакам, напр. костей обглоданных, крошек хлеба иличего другого. С остатками пасхальной трапезы они так поступают. Старший в доме,тщательно собрав косточки и все несъедобное со стола, с восходом солнца нередко всопровождении детей, отправляется за село и там закапывает все остатки в землю. Такделается, напр., в с. Первоконстантиновка Днепровского уезда Таврической губернии. ВПолтавской губернии остатки пасхальной трапезы обычно сжигаются в печке, а золавыносится на реку. Интересно было знать , какого обычая придерживаются в этом случаемалороссы Бессарабии. Чуть только успевали разговеться по домам, уже молодежь с яйцами в карманахспешит к колокольне : нужно поспеть на колокольню первым и первым оттрезвонить, какподобает трезвонить на Пасху. Звонят всю пасхальную седмицу или же только 3 первыхдня: количество дней зависит от усмотрения местного священника, звонить же имеетпрва всякий, у кого есть охота и хоть малейшая сноровка .

Чаще всего возле церкви, иногда на площади устраиваются игры. Ребята катаютпасхальные (красные) яйца. Выигравший яиц более всех, важно, с сознаниемсобственного достоинства расхаживает по улице с карманами и пазухой, полной яиц. Другая детская игра на Пасху – «в битки». Один мальчик подставляет яйцо,другой бьет его своим. Чье яйцо раньше разобьется, тот проигрывает яйцо тому, укоторого яйцо осталось целым. Если оба яйца треснули, каждый из состязавшихсяостается при своем.

Дети нередко принимают участие в катании на качелях. Там, где качелиустраивает помещик, с детей взимается плата не деньгами, а натурой, крашеннымияйцами.

Другие обычные детские игры, как то: игра в мяч, бабки, свинки, чехарду и т. п.,несомненно практикуются и в Пасхальную Седмицу. – Но кроме игр, ребятишки в 1-йдень Пасхи имеют для себя занятия и другого рода. Так в с. Татарбунарах Аккерм. уезда,с. Танатарах Бендерского у. и др. в 1–й день Пасхи ребятишки ходят по селу споздравлениями, причем собирают всякого рода подарки, чаще всего – красные яйца . Внекоторых селах, ходя по домам, ребятишки распевают свои особые, собственногоизготовления религиозные песни. Специально для этого ребятишки еще за несколько днейдо Пасхи собираются к кому либо из своих сверстников на дом, и там импровизируютсообща. Такие песни нередко обнаруживают полное незнакомство авторов их с истинамиХристовой веры. Вот для примера отрывок одной такой пасхальной песни из селаТатарбунар Аккерм. уезда: «Божья матерь у креста стояла,

Божьим гласом вымолвляла: Ой , вы , люди , плачьте и рыдайте, Моего сына из неволи выкупайте».

В некоторых селах дети, ходя с поздравлениями на Пасху, ничего не поют, а берутс собой чашки со святою водою и пучки васильков. Зайдя в знакомый дом, дети кропятэтою водою поздравляемых, за что и получают яйца, деньги, разные подарки, кто чтонайдет возможным дать.

В селе Данченах Кишеневского уезда и в нек. других селах существует два родапасхальных поздравлений : в первой день Пасхи поздравляют мальчики и за это получаютяйца, во второй день – взрослые парни и за это получают пасху (особый род кулича) инесколько копеек денег; а в селе Котов Сорокскиго уезда существует обычай в 1-й и 2-й


212

день Пасхи ходить с поздравлениями пожилым людям. Взяв под мышку пару калачей,мужичок идет из дома в дом к своим знакомым, где его и угощают .

Кой-где, по местам в Бессарабии, в 1-й день посещают могилы близкихродственников. В городе Бальцах такого рода посещения умерших сопровождаютсязаупокойными молитвами, пасхальными приветствиями. Уходя домой, на могилахоставляют красные яйца. Старушки делают посещения своим покойничкам сразу послеразговен, когда еще на дворе темно. Последнее, впрочем, делается не в одной Бессарабии,но и в Великороссии и Малороссии . В селе Онишканах Оргеевского уезда, поздравляя священника на дому, требуютот него за поздравление особого вознаграждения. Зато на вечернем богослужении в 1-йдень Пасхи все – и старые и малые – обязаны, подойдя к священнику для христосования,положить в шапку пономаря яйцо для священника. В некоторых селах поздравления другдругу делаются уже по заходе солнца.

Общественная жизнь в первый день Пасхи проявляется на селе не так сильно, как впоследующие пасхальные дни. В 1-й день круг пасхальных развлечений не выходить запределы семьи. В большинстве сел молодежь в первый день Пасхи совсемвоздерживается от танцев, которые, надо сказать, составляют главное развлечениемолодежи в остальные пасхальные дни. Равно и состязания в мускульной силе (в борьбе )весьма редко устраиваются в первый день; обычно они устраиваются во 2, 3-й и 4-й дни.Игра на музыкальных инструментах не представляет из себя какого-либосамостоятельного развлечения: она – добавочный элемент к танцам и состязанию вборьбе. Обычными музыкальными инструментами на селе в Бессарабии служат – скрипка,виолончель (чаще всего вместо контрабаса), кларнет и особый инструмент, похожийнесколько на скрипку, известный под именем «Киминче» - Возле трактира, так сказать,деревенского клуба уже и в первый день собираются мужички, развлекаются игрою ворла, - всем известную русскую игру в монеты. Выигравший обязан угоститьпроигравшего.

Мы сказали, что общественная жизнь мало проявляется в селе в первый деньПасхи. Но есть все-таки села , где уже в 1-й день Пасхи устраиваются общественныетанцы, как «жока» выбирается за селом, на выгоне, или площади, под тенью деревьев,близ мельницы. В тех селах, где население смешанное, состоит из более зажиточныхжителей и потому более «благородных», называющихся мазылами (класс однодворцев), именее зажиточных, царан, устраивается и два «жока»: один – для мазыл, другой дляцарань. В таких селах особенно выделяется обычай, существующий, впрочем, и в многихдругих селах, - обычай поздравлять священника с праздником Пасхи. После перерыважоков, делаемого около полудни для отдыха музыкантов, часу в первом дня, парни-мазылы, главные устроители своего жока, под звуки музыкальных инструментов,отправляются к священнику для поздравления и в подарок священнику приносят ягненка.Парень, приносящий священнику ягненка, христосуется со священником первым, за нимцелуются остальные. Священник обязан с своей стороны отблагодарить за оказаннуючесть. Возвращаются парни под звуки тех же музыкальных инструментов, какимишествие сопровождалось по дороге к священнику. Немного погодя то же проделывают ипарни–царане, устроители другого жока, жока для царан. В селе Коркмахах илиКрокмазах Аккерм. у. самое разрешение устроить жок дается священником. Послепасхального богослужения и разговен старики идут к священнику с ягненком,поздравляют его; затем являются парни с белым ягненком, поздравляют его, берутразрешение устроить жок после чего с музыкой ходят по селу и приглашают такимобразом девиц к танцам. Обычай поздравлять священника целой гурьбой или даже всем селом замечается вомногих селах Бессарабии с самыми небольшими отличиями. Например в с. Краснашенах


213

Оргеевского уезда поздравление от всего села делается на 2-й день праздника, - а не напервый и приносят в подарок не один ягненок, а два. Впрочем, два же ягненка приносятсяв подарок и помещику этого села, только делается это на 3-й день. В селе Гура БыкулуйБендерского уезда ходят с поздравлением к священнику, неся гуся или индюка; тоженесут и помещику.

В с. Татар-Копчак Аккерманского уезда, где население – болгары–переселенцы,общество села закалывает быка и устраивает на церковном погосте общий пир, какговорят, в память избавления от ига и нашествия турок. Это делается на 2-й день Пасхи.

Наконец, есть села , где на 2-й день Пасхи на площади, где устраивается жок длямолодежи, умеют присоединится и старики , также вообще пожилые люди. Чуть толькомузыканты разойдутся обедать, что бывает около полудня, площадь делается пустою нанесколько минут. Но потом мало по малу она наполняется старичками, старухами. Первыенесут вино и водку (ракиу , по-молдавски) бабы – скатерти и кушанья. На опустелой былоплощади расставляются кушанья на развернутых скатертях, играет при солнечном светебелое и красное вино, а довольные старички и старушки тут же возле них усаживаютсякучками, угощая друг друга , пока шумливая молодежь снова не соберется на жок.

Кроме катанья на качелях, в некоторых селах можно наблюдать игру в кегли(напр., в селе Гертоп Сорокского уезда).

В некоторых селах Бессарабии в 3-й день Пасхи можно наблюдать еще некоторыеособые местные обычаи. В с. Хаджи-Абдул Измаильского уезда первый и второй деньПасхи проходят в играх, танцах, но особенного оживленья не бывает, но 3-й день бываетбольшое торжество. Еще с полудня второго дня расхаживает по селу глашатай иобъявляет о торжественных играх, имеющих состояться на следующий день. Лишь толькоэто приглашение разнесется по селу, все засуетятся: девушки заняты выбором лучшимплатьев, в которых они могли бы порисоваться, парни, наоборот, заваливаются набоковую, спешат соснуть побольше, чтобы к следующему дню быть свежими и бодрыми,солидные мужи – хозяева чистят и кормят лошадей, на которых они думают ехать на

«Родительский день» или поминовение умерших в с. Гвоздовцы. Фото, Денис Кучерявый.


214

игры, так как игры устраиваются за селом. Наконец, все улажено, заготовлено, - все селоуспокоилось, спит. Рано утром, чуть лишь забрезжит свет, уже все на ногах. Депутация,составленная из именитых крестьян, отправляется к священнику и другим сельскимвластям и приглашает их на праздничное торжество. Приглашение принято и вот экипажсвященника первым открывает торжественный выезд из села, за ним едут сельские властии богачи крестьяне, далее следует пестрая вереница повозок, верховых всадников, пешихв одиночку и кучками. Отъехав верст пять от села, кортеж конных и группы пешихостанавливаются на заранее условленном месте, куда собираются в точно таком жепорядке во главе с духовенством и властями жители 4-х соседних деревень собрались.Духовенство служит молебен с большою торжественностью, после чего сельским властям,с духовенством вместе, предлагается легкая закуска. Наконец наступает давно ожидаемыймомент. Выступает глашатай и объявляет о начале игр. Глашатай объявляет, какого родаигры назначены состязателем в играх. Призы назначаются из сумм, сообща собранных отсельских обществ и частных доброхотных жертвователей .

Сумма призов в совокупности иногда доходит до 400 рублей. Первый приз,положенный первому силачу, победителю в борьбе, обычно не восходит выше 60 рублей;второй приз обычно в 40 рублей. Назначаются особые призы за езду и верховую лошадь.Особенно интересно состязание в борьбе, на которое сходятся смотреть не толькомужчины, но и женщины, несмотря на некоторое неприличие костюма борющихсямужчин.

Толпа народа, приутихнув, начинает следить с живым интересом за движениями иприемами борцов, общим гулом выражая свое одобрение или порицание. Когда измножества борцов обозначились главные силачи , они вступают в борьбу между собою.

Эта борьба самая интересная и самая томительная, так как ею решается славацелого села. Борцы изо всех сил стараются, как бы превзойти друг друга, так как в случаепоражения им грозит опасность сделаться посмешищем целого села. Победа самогобольшого силача приветствуется шумными овациями. Победитель получает приз иподарки от знакомых и незнакомых, желающих почтить своего односельчанина.

Победитель в борьбе в продолжение всего года (до следующих игр) пользуетсявсеобщим почетом: на пирах и обедах ему отводится почетное место непосредственнопосле причта и хозяина . После борьбы видное место занимают гонки на лошадях. После раздачи призовустраивается обед; после обеда все расходятся по домам в веселом и довольномнастроении духа.

В Бессарабии, кажется, вообще любят состязания в борьбе и уделяют им особоевремя. Так, например, близ Бендер (с. Порканах) борьбу устраивают в день СвятогоГеоргия Победоносца (23 –го Апреля ). Смотреть на эту борьбу приезжают даже из городаБендер.

4-й день пасхальной седмицы выделяется из других дней тем, что в некоторыхселах в этот день совершается крестный ход.

В 5-й день этой седмицы наблюдается обычай сеять и садить огородные овощи.Думают, будто посеянное в этот день или, по крайней мере, начатое рассевание в этотдень, даст хороший урожай во всем посеянном.

Пасхальная седмица заканчивается «проводами», особым торжеством в честьумерших, совершаемым в понедельник Фоминой недели. Оно происходит на кладбищах иничем почти не отличается от русского обычая поминать усопших в понедельникФоминой недели.


215


МИКОЛА МІНОВИЧ ЧЕРНОУЦАН

Ще одним вихованцем сім'ї сокирянського священика Міни Черноуцанаотримавшим відомість в Бессарабії, являється Микола Мінович Черноуцан. Первиннуосвіту він одержав ще вдома: «Завдяки освіченому піклуванню батьків своїх, він діставгарну підготовку дошкільної освіти, так що, будучи визначений в Єдинецьке духовнеучилище в підготовчий клас, він відразу виділився серед своїх товаришів успіхами йдоброзвичайністю»1.

Після закінчення духовного училища Микола Черноуцан перевівся в Кишинівськудуховну семінарію, у якій навчався з 1891 р. по 1897 р. «Прекрасні дарування, зразковастаранність і відмінні успіхи» звернули на нього увага начальства та викладачів семінарії івін, по закінченні курсу, правлінням семінарії був відправлений у Київську духовнуакадемію, куди й був прийнятий після успішного витримання вступних іспитів. В 1901році він успішно її закінчив зі ступенем кандидата богослов'я.

У тому ж році призначений викладачем російської мови та закону Божого вКишинівському Єпархіальному жіночому училищі2. «Своїми прекрасними якостями душі,він незабаром набув собі любов і повагу вихованок і зробився одним з найулюбленішихвикладачів»3.

В 1904 році женився на дочці покійного інспектора класів училища о. ПетраІванова. Але дітей своїх так і не отримав, тому що ще з 1903 р. стан його здоров'я постійнопогіршувалося. 27 вересня 1905 року саме із цієї причини, по його проханню, бувзвільнений з посади викладача. Вийшовши у відставку він виїхав до батька в Сокиряни.Там після деякого полегшення, хвороба знову загострилася, і за порадою місцевого лікаря,у середині 1906 р. Миколу Міновича перевезли в Кишинівську лікарню, де він 19 серпнятого ж року вмер.

У Кишинівських єпархіальних відомостях був опублікований некролог, авторомякого був Яків Філатов – один з викладачів Кишинівського Єпархіального жіночогоучилища. У некролозі його автор передав всю теплоту відносин до покійного людей, якійого знали, і ту значимість яку він мав як педагог4.

1 Я.Ф. Памяти в Бозе почившего Н.М. Черноуцана // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев,1906. - № 36. – С. 1166.2 Пархомович А. Список лиц служащих в духовно-учебных заведениях Кишиневской епархии (1903 г.) //Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1904. - № 17. – С. 321.3 Я.Ф. Памяти в Бозе почившего Н.М. Черноуцана // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев,1906. - № 36. – С. 1167.4 Я.Ф. Памяти в Бозе почившего Н.М. Черноуцана // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев,1906. - № 36. – С. 1166 – 1169.


216


СИН ПСАЛОМЩИКА

Павло Арефович Лотоцький - народився 29 червня 1878 року в с. ВолошковеХотинського повіту. У сім'ї паламаря при Свято-Покровській церкві Арефа Лотоцького1 ійого дружини Марії Інанівни.

Первісну освіту одержав у народному училищі в м. Сокирянах, а далі - вЄдинецькому духовному училищі (1889 - 1894); по закінченні, в 1894 році надійшов уКишинівську духовну семінарію, яку закінчив у червні 1900 р. і був посланий за казеннийрахунок у Київську духовну академію. 4 червня 1904 року по закінченні академічногокурсу Радою Академії визнаний гідним ученого ступеню кандидата богослов'я, із правомодержання ступеня магістра без нових усних випробувань.

По закінченні Київської духовної академії в тім же 1904 р. призначений викладачемсвящен-ного писання в Кишинівську духовну семінарію. З 1 січня 1907 року переміщенийна кафедру церковної історії, де викладав новоіудейство в V і VI класах семінарії. З 1906року викладав французьку мову2. З 01 вересня 1908 року викладав словесність в 3 і 4відділенні 1 класу. З 28 жовтня 1910 р. по 5 січня 1911 р., займав посаду інспектораКишинівської духовної семінарії.

За старанну службу, надвірний радник, кандидат богослов'я, Павло АрефовичЛотоцький був нагороджений орденом св. Станіслава 3-го ступеню3.

Його перу належать відомі праці: «Історія Кишинівської Духовної Семінарії» (1913р.)4 і «Список і короткі біографії закінчивших повний курс Кишинівської духовноїсемінарії за сторіччя існування ( 1813-1913 гг.)» (1913)5. Протоієрей Микола Флоринськийвідзначає, що роботи Лотоцького «…витримані в строго науковому стилі. Це дозволяєцілком об'єктивно ознайомитися з історичним, культурним і іншим аспектами відкриттяперших духовних шкіл у Бессарабії»6.

З 8 червня 1905 р. був одружений з дочкою священика Катериною Василівною,уродженою Єрхан.

Після 1917 р. Павло Арефович виїхав у Північну Америку. Проживав і служив уСША, в юрисдикції Північно-Американської митрополії Російської Православної Церкви.Помер у сані протоієрея в 1928 р. у м. Юнгстаун (шт. Огайо, США)7.

1 Ареф Лотоцький був переміщений у с. Волошкове 25 жовтня 1876 року, із с. Русян Хотинского повіту, девін служив понадштатним паламарем при місцевій церкві. Пізніше він був затверджений у посадіпсаломщика. Помер Ареф Лотоцький 27 серпня 1902 р.2 Пархомович А. Список лиц, служащих при Кишиневской духовной семинарии // Кишиневскиеепархиальные ведомости. – Кишинев, 1908. - № 42. – С. 3 – 4.3 Пархомович А. Список ректоров и инспекторов Кишиневской духовной семинарии за время столетнего (с1 января 1813 г.) существования ее // Кишиневские епархиальные ведомости. – Кишинев, 1911. - № 27. – С.1015 – 1016.4 Лотоцкий П. История Кишиневской Духовной Семинарии. – Кишинев, 1913.5 Лотоцкий П.А. Список и краткие биографии окончивших полный курс Кишиневской духовнойсеминарии за столетие существования (1813-1913 гг.). – Кишинев, 1913.6 Флоринский Н., прот. Жизнь и деятельность митрополита Гавриила Банулеску-Бодони. – Кишинев, 2005. –С. 8.7 A Commemorative List of the Departed Servants of Orthodoxy in North America («Diptychs»). – Syosset:Department of History and Archives OCA, 1992.


217

Чорний О.Д1.

МОЛОДІСТЬ МОЛОДОВОГО … У КАМ’ЯНІЙ ДОБІ

Тепер тут зблискує на сонці широке і глибоке плесо Дністровського водосховища,яке простягнулось вверх по руслу річки більш як на 200 кілометрів і має ширину понад 800метрів. А ще 30-40 літ тому було інакше: між скелястими берегами неслись до моря водиДністра, а в глибокій котловині його жило своїм тихим життям незвичне село. З цікавістю іхвилюванням спускався сюди, до самісінького Дністра, вузенькою і стрімкуватоюпольовою дорогою через урочище Сокира, щоб написати матеріал для районної газети пройого невтомних мешканців, яким у зв’язку із будівництвом ГЕС і необхідністю створенняводосховища належало переселятися, оскільки село підлягало затопленню.

Пам’ятаю, зустрічало нас Молодове у сизому ранковому тумані, що окутував увеськаньйон Дністра, і брало в обійми якоюсь таємничістю, скромністю і непоказноюпрацьовитістю. Одним боком село тулилося до правого скелястого берега річки і,здавалось, що ніколи не прокидається від свого вікового сну, а другим торкалосядністрової води і десь там, на своїйсхідній околиці, озивалося гелготін-ням гусей та муканням корів. Людитут завжди вже спозарання були вроботі, вони поралися біля своїхсадиб, вирощували у місцевомуколгоспі ім. Дзержинського (на тойчас) помідори і огірки, іншу городину,доглядали плантації тютюну, якийдавав чи не найбільші доходи, а надберегом, де було просторо і сонячно,сіяли і збирали рясні врожаї пшениці,кукурудзи і навіть цукрових буряків.

У своєму старому блокнотізнайшов записи про топоніміку села:це вже згадувана Сокира, БайловаРипа, Поливанів Яр, Голий Щовб,Ялова річка, Селищан-ський Яр…Коли все ближче підступали строки

1 Чорний Олександр Дмитрович (1951 р.н.) – член Національної спілки журналістів України. Працював нарізних посадах в сокирянській районній газеті «Дністрові зорі» (від літпрацівника до заступника редактора),був редактором вижницької районної газети «Вижницькі обрії», старшим випусковим в редакції газети «ВідДністра до Карпат», керівником Сокирянського філіалу видавництва «Прут». Він один із ініціаторівзаснування в Сокирянському районному відділі освіти в 1994 році газети для вчителів, учнів і батьків«Педагогічна думка», яку п’ять років редагував на громадських засадах. Автор книг «Розкажу тобі легенду»(1992), «Диво твориться душею» (1994), «Вашківці на сивих вітрах минувшини» (2009); співавтором книг«Новодністровськ засвічує вогні» (1992), «Сердечно Вас вітаєм», «Долі врожаями колосяться». Старанням ітворчими зусиллями Олександра Дмитровича підготовлені і випущені повнокольоровим друком буклети«Про нас і нашу історію» та «Кельменецька митниця».

Під час бесіди журналістів О.Д. Чорного і В.Г.Пожоджука з керівником археологічної експедиції,що працювала в Молодовому, доктором історичнихнаук О.П. Чернишом (другий зліва) та археологом

С.І. Накельським, 1978 р.


218

вимушеного затоплення поселення, запам’ята-лося воно мені старезними дубовимибрамами, що були розчиненими і притягували до себе погляд кожного приїжджогокоричнювато-іржавим виглядом та густими борозенками старості їх тесаного дерева,сумними порожніми хатинами в центрі, низеньким балконом сільради, що завороженодивилася своїми зіркими оченятами у води Дністра, та скруш-ною розповіддю про своєжиття найстарішої жительки Анастасії Григорівни Сплавник, котра у свої мало не 90 літніяк не могла пові-рити, що їй і всім людям настав час покидати обжите місце, бо селутреба … помирати.

І це був не міраж, а сувора реальність часу. Люди хто чим міг неохоче перевозилисьіз села наверх, головним чином до сусіднього села Братанівка, а під горою, на новійдосдіжуваній ділянці все ще чаклували археологи. Під керівництвом відомого у науковихколах і, здається, найріднішої в селі людини професора, доктора історичних наукОлександра Панкратовича Черниша, який багато літ очолював Дністрянську палеолітичнуекспедицію Інституту суспільних наук АН України, вони дошукувались у підземеллі новихкультурних горизонтів та прагнули встигнути зібрати геть усі вікові скарби нашихпращурів, щоб згодом наука могла пролити світло на тутешнє минуле. На обличчі укожного з дослідників вичитувалась зацікавленість і заклопотаність, адже їх керівникроками не переставав усім доводити, що тут, на цих молодівських околицях, ступала ноганашого найдавнішого предка – людини давнього кам’яного віку.

Це дуже хвилювало усіх, викликало неймовірну зацікавленість до тутешніх віковихзахоронень. Молоді і літні сельчани, навіть дідусі і бабусі полишали все і навідувались доархеологів у розкоп, щоб самим, як кажуть, на власні очі заглянути у своє минуле тадовідатись хоч про щось новеньке із останніх перед затопленням розкопок.

Одного літнього дня професор погодився і нам показати об’єкт дослідження. Мийшли вузенькою стежиною, що тягнулася понад берегом. Сонце стояло в зеніті і пекло ажнадто гаряче. Та цього, здається, ніхто не помічав, адже думалось про минуле, про зустріч знашими незвичайними попередниками.

Зустріч Д.О. Чорного з студентами-археологами на берегах Дністра, 1980 р.


219

Раптом звідки не візьмись набігла хмаринка, за нею більша. Понад Дністром пішов ряснийтеплий дощ.

– Ну от і добре, – відклавши у бік фотоапарат, сказав керівник експедиції. – Урозкоп підемо, як протряхне, а зараз давайте – в намет. Сьогодні студенти приготувалидосить смачний суп – з кісток мамонта.

Здогадуючись, що в цьому жарті криється глибокий зміст, ми охоче погодились. Атрохи згодом з цікавістю слухали розповіді досвідченого археолога про те, що в сивудавнину мамонти й справді ходили про нашій придністровській землі. Під часархеологічних розкопок експедиція професора О.П. Черниша не раз натрапляла на їхрештки. Особливо цінною знахідкою виявилось овальне житло з кісток цих велетенськихтварин, яке належало до часів так званої мустьєрської культури, тобто археологічноїкультури середнього палеоліту – того періоду давнього кам’яного віку, коли жилинеандертальці.

У Молодовому, де знаходяться пам’ятки світової слави – Молодове-І і Молодове-V,котрі, як нам розповідали, є еталонними для вивчення розвитку людини кам’яного віку,здійснено одні з найбільших на території Східної Європи розкопки. Наукові пошукипроводились тут 20 років – з 1960-го до 1980-го, а на стоянці Молодове І їх здійснювали аждо 1985 року, перед остаточним затопленням.

Ужинок археологів був особливо багатим. Дані свідчать, що на багатошаровійстоянці Молодове V відкрито рештки дванадцяти різночасових поселень на глибині від 0,4до 12 м від поверхні. Піднято до 100 тисяч керамічних виробів, численні вироби з кісток тарогу. Це, зокрема, кирки, гарпуни, статуетки, серія жезлів, численні фауністичні рештки.Зібрані також 23 видів викопної фауни, виявлено залишки житлових споруд.

Науковці вважають, що епохальним для Молодового був 1959 рік, коли тут наглибині понад 10 м від поверхні на площі 210 м2 вперше у світовій практиці на відкритомупоселенні неандертальців були виявлені і детально досліджені рештки довготривалого

У розкопі на стоянці Молодове І. Фото з архіву автора.


220

житла овальної форми, краї якого було обкладено черепами, бивнями, лопатками тавеликими трубчастими кістками мамонтів. Всередині приміщення були скупченнякрем’яних решток – понад 20 тисяч виробів на площі 40 м2.

Це відкриття дуже швидко стало відомим у багатьох країнах Європи, аджерезультати були опубліковані на англійській і французькій мовах у провідних європей-ських виданнях, що неабияк піднесло їх престиж. Дані про мустьєрські житлові споруди наобидвох вище вказаних стоянках містяться в численних працях про палеоліт, у багатьохенциклопедичних виданнях.

До цього буковинського села приїздилидесятки вчених із світовим ім’ям, а з 1954 року напам’ятках палеоліту долини Дністра постійнопрацював геологічний загін Комісії з вивченнячетвертинного періоду АН СССР під керівництвом І.К. Іванової. Та все ж таки більше всіх польовихстежок в селі стоптав О.П. Черниш. Під йогокерівництвом працювали різні фахівці: археологи,геологи, співробітники Тернопільського обласногокраєзнавчого і Львівського історичного музеїв,Кам’янець-Подільського і сторичного музею-заповідника, студенти. Загалом експедиція булакомплексною, вона вела широкомасштабні розкопки іце давало можливість бачити широку панораму життяі трудової діяльності людей стародавнього кам’яноговіку, краще виявляти таємниці, що приховані віками.

Нарешті прояснилося, з неба знову яскравосяяло сонце, і ми невдовзі спускалися землянимисхідцями в розкоп. За якусь мить над головою вжевиднівся тільки клаптик синього неба, адже розкопкипроводились на глибині 10 метрів.

– Ось тут і жила стародавня людина,– казавО.П. Черниш і показував велику, більш як у 1200 квадратних метрів площу розкопки. Настіні, що межувала із східцями, помітили тоненьку вуглисту стежину.

– Що це за слід? – запитали в керівника експедиції. Він примружив очі, оглядаючиоб’єкт, і сказав: «То свідчення давніх пожеж. Очевидно, люди використовували їх дляполювання на звірів».

Заворожено розглядали експонатитого своєрідного музею в підземеллі. Водному місці лежали масивні роги зубра.Дослідники вперше натрапили на нихпопереднього літа, підчас своїх «архео-логічних жнив». Трохи далі бачили кісткимамонта – лопатки, довжелезні ікла, щомали з півтора метра, щелепи. А впротилежному кутку лежало великескупчення кісток. Ми не знали, що то закрам, та археологи повідали: то булахарчова комора тутешніх поселенців.

На новодосліджуваній ділянці тогороку перед затопленням виявлено решткижитлових споруд з кінцівок мамонтів,залишки вогнищ, кремінні знаряддя,

Найдавніші музичні інструментитипу сопілка.

Лопатка мамонта з слідами «гравірування» та«живопису, з археологічних знахідок у Молодовому.


221

останки мисливської зброї; кістки знову ж таки мамонтів, коней, оленів. Торкалися їх імимоволі холонули від подиву, адже кілька десятків тисяч років тому ці речі, можливо,тримала рука нашого предка, людини кам’яного віку.

Та давня екскурсія стала для мене захоплюючим видовищем, чудовим уроком зісторії давнини, а для науковців то була звична робота і багатющий матеріал дляздійснення аналізів і нових відкриттів.

Про свої враження я не раз розповідав у місцевій пресі, а одного разу про знахідкина березі Дністра, зокрема, про доісторичну будівлю із кісток мамонта, що була стоянкоюпервісної людини, написав навіть до щотижневика «Неделя», який виходив у Москві якдодаток до центральної газети «Известия» ( №43 від 22-28 жовтня 1979 р.). На жаль,матеріал тоді добряче підкоротили, адже газета, мабуть, не дуже хотіла сенсацій. Однак, якпоказав час, звістки про молодівські відкриття ширились не тільки на територіїколишнього СРСР, а й далеко поза його межами. Про них з’явилось багато публікацій упресі, вийшли монографії і наукові книги. Чимало своїх праць опублікував палеонтологО.П. Черниш, його перу належить, зокрема, книги: «Палеолітична стоянка Молодове V(1960), «Ранній і середній палеоліт Придністров’я» (Наука, М., 1965), Молодове І.Унікальне мустьєрське поселення на Середньому Дністрі» (Наука, М.,1982), багато йогостаттей вийшло у колективних монографіях.

Одну із своїх останніх книг про скарби над Дністром професор надіслав уподарунок і мені. Багато чого цікавого і пізнавального почерпнув із неї про незабутнє істародавнє Молодове. Наприклад, довідався, що дослідженнями тут (Молодове І)остаточно встановлено наявність у мустьєрців житлобудівництва – з кісток мамонта вониспоруджували житла типу яранги. У них існували різні типи житлових споруд: довгочасні– на зразок яранги і сезонні – на весну, літо чи осінь. Причому, ці споруди не булипоодинокими, а складалися із групи жител. Вже тоді простір між ними використовувавсяраціонально: в одних місцях були житла на довший час, в інших тимчасові та своєріднімайстерні-ділянки, де обробляли кремінь.

На багатьох експонатах з підземелля виявлено «прояви творчості» тогочасноїлюдини, зокрема, на кістках мамонтів та інших тварин були сліди обрізки креміннимзнаряддям та лінії і насічки. Можливо, мустьєрці вже тоді вміли не тільки будувати, а йрахувати і цими насічками щось позначали. Бо ж, за словами науковців, як можна було

Ребро мамонта зі слідами обрізки кремінними засобами, з археологічних знахідок у Молодовому.


222

споруджувати житло, розставляючи однакову кількість предметів на тих перших«будинках», не вміючи вести підрахунки?..

Окрім цього, цікаво довідатись, що первісна людина вже знала, мабуть, мистецтво.Для нас це звучить дивно, але давайте поглянемо, що писав сам дослідник О.П. Черниш усвоєму археологічному звіті «Територія Подністров’я в епоху палеоліту», якийопубліковано нині в Інтернеті (www.antropos.org.ua). Він зазначає, що «дослідженнямибагатошарових пам’яток на Дністрі виявлено нові матеріали для висвітлення проблемипоходження мистецтва, часу його виникнення, характерних проявів». І далі повідує, що настоянці Молодове І знайдено (уявити тільки!) три сопілки з рогу оленя. Подібний вирібвиявлено також на стоянці Молодове V (абсолютний час – понад 17 тис. років).

Сопілка наших «кам’яних предків» має сім поперечних отворів, поздовжній і глухийкінець та сліди поперечного обв’язування. За твердженнями автора, предмет «здатнийвідтворювати серію звуків, що можуть скласти мелодію». Таким чином, самі науковцівважають, що згаданий виріб із молодівського підземелля не був засобом для передачіінформації чи для приманювання, а справжнім музичним інструментом. Ті найдавнішімузичні інструменти типу сопілка можна бачити на світлинах із вказаного вище джерела.

Завершуючи свої роздуми з приводу незабутнього Молодового, можна б порадітийого древності, мудрості і молодості духу. Та коли думаєш, що над усіма тимиматеріальними і духовними скарбами стоїть нездоланна сила води, що вона назавждизатопила і поховала неоціненні пам’ятки древньої цивілізації, свідомість огортає смуток істає прикро. Бо ж стільки всього ще можна було довідатись від Молодового та йогооколиць, юність і молода сила яких лежать… у кам’яній добі А який колосальний зарядмудрості вікував би та наснажував нас!...

На цьому місці колись було село Молодове. Село було розташоване по обидва береги річкиДністер. Перша літописна згадка про с.Молодове відноситься до 1650 р. В 1970-х роках, у зв'язку ізбудівництвом каскаду Дністровських ГЕС і ГАЕС територію Молодове затопили води Дністра. Людипереселилися у с. Братанівка та навколишні деякі інші села. Існує дві версії виникнення назви с.Братанівка. Перша - люди, що переселились до нового села були дружніми, мирними, допомагали однеодному, жили душа в душу, як брати, від цього й – Братанівка. Друга версія – назва села походить відпрізвища першого поселенця Братьякова. Фото, Денис Кучерявий.


223

Чорний О.Д.

РУШНИК ВИШИВАЄТЬСЯ, ПІСНЯ СПІВАЄТЬСЯ

Майстриня вишивки Г.Я. Крижанівська із Сокирян, як дорогоцінну реліквію,береже прапрабабусину вишивану сорочку, якій уже 215 літ

Буваючи в селах, збираючи легенди і перекази краю, довелось не один раз чутирозповіді про вишиваний рушник, його красу і силу. Звичайно, що багато разів й самторкався руками цього неповторного дива і неодмінного супутника нашого життя. Та всеодно хвилююся, ніби вперше, як бачу його на стіні чи в стосику рукотворних виробів укогось із майстринь. Серце охоплює радість, і хочеться відразу побесідувати, розпитативсе в людини, яка творить і береже цю красу.

От і з Ганною Яківною Крижанівською розмовляю про рушники. У неї вдомадоводилось бувати не один раз – там справжнісінький вишиваний рай із її творінь голкоюі ниткою. Але ж цього разу зустрів її у Сокирянському вищому професійному училищі. Усвої майже 76 літ вона прийшла сюди не за знаннями, а щоб зустрітися з молоддю,повідати юнакам і дівчатам секрети своєї майстерності та розповісти про свою наукуберегти народні традиції.

Розстелила вишиване диво на столі – і в залі враз повеселішало, стало сонячно ітепло, хоч за вікном панувала зима.

– Рушник, діти мої, – мовила із хвилюванням у голосі, – від слова «руш, вирушай».Колись це був відрізок полотна, який мати давала в далеку дорогу комусь із родини.Замотувала у нього хлібину, щоб голоду та холоду в дорозі не знав.

Творчий доробок майстрині вишивки Г.Я. Крижанівської з м. Сокиряни. Фото автора.


224

І той шматочок полотна оберігав материне чадо від усякого нещастя. Не випадковопро рушник сьогодні маємо і вірші, і пісні, і вишивку.

Чимало рушників помережила різноколірними нитками Г. Я. Крижанівська. Краса ірадість на полотні, звісно ж, прийшли до неї не відразу. Перед цим дитині, що зростала вселі Кормань біля батьків, довелось спізнати від матері та своєї бабусі Тетяни ІванівниДикої, яка прожила 111 років і стала прапрабабусею всього села (про неї мав нагодуписати і автор цих рядків), як народжується домоткане полотно, яке не просто булодістати у сільській лавці чи на базарі. Тож доводилось самим вирощувати коноплі (ранішебуло можна – прим. адм. сайту). За цим заняттям жінки в роботі були майже цілий рік.Деяку науку з тієї праці винесла й Ганна Яківна. Вона пам’ятає, що в ті далекі часи людибіля хати густо сіяли коноплі, частіше всього на межі, щоб рушник із них оберігав намежуванні зі злом. Потім мамині і дитячі руки висмикували прядиво, складали у снопики івимочували у воді – хто у ставку, хто у загатах річок, які збігали вниз до Дністра.

А згодом була ще більш трудомістка праця по видобутку конопляної нитки.Вимочене прядиво сушили, збивали батальницею, протирали на терлиці, розчісували нагребінках. І тільки після цього одержане повісмо пряли і ткали з нього рушники. Грубішапряжа йшла для рушників на стіл, наприклад під хліб чи мамалигу, без якої не обходилосьв жодній хаті, а з добре вичесаного повісма – на рушники в дорогу. Майстриня переказуєрозповідь бабусі, що спочатку на рушниках були дві сонячні смужки, щоб життя-дорогабули не журними, а світлими і радісними. Вишивати ж кольоровими нитками сталапізніше, особливо захопило воно її, як нитки муліне в продажу появились. Бувало, сідалародина під солом’яною хатою на призьбу і кожен своєю справою займався: бабуся навітьу свої немолоді літа лущила кукурудзу, її син Іван, хоч давно вже був пенсіонером, в’язаврибальські сітки, оскільки Дністер знаходився поруч і попит на цю річ зростав, мамаОксана часто штопала якусь одежину, а вона, дівчина-школярка, допікала їх своїмдитячим вишиванням. Голка то колеться, то не там полотно протикає, а як траплялось, щозав’яжеться вузлик, дівчина усіх дорослих скликала на поміч. Більше всього допомагалабабуся Тетяна, вона особливо хотіла аби дитина навчилася рукоділля та вміла рушник чисорочку вишивати. Виконувала усі її забаганки, підказуючи, який малюнок вибрати, деколір який покласти, а часом і підправляла ті перші роботи.

Під тією домашньою опікою Ганна й не помітила, як навчилася вишивання.Квіткові малюнки дедалі більше брали її у полон, їй хотілося намалювати ниткам синєнебо, безкрає поле, що рясніє ромашками і маками, показати квітучий сад за селом. Умов іможливостей для цього в той час, на жаль, не було, тож дівчина бралася за все потроху: тосерветку якусь вишиє, а то подушечку барвистим орнаментом прикрасить. За вишиванняблузки чи рушника взялася пізніше – дуже непростою справою це було. Бабуся відразупомітила у внучки те захоплення, тому часто давала їй різні поради, а як був час, виймалазі скрині святкову сорочку і показувала дівчині, як майстерно на ній зроблено вишивку, яквдало підібрано барви, що колись дуже пасували їй до лиця. «У цій красі пробігли дівочіліта моєї мами. Дивлюсь і не вірю, що і я в ній свою молодість провела…» – казаластаренька і не забувала повчати, що у вишівці «всього в міру має бути: і малюнка, і барв, іяскравості».

А згодом, як стала нездужати, бабуся Тетяна передала ту дорогоцінну річ іздомотканого сакизового полотна у спадок дорогій внучці. Тоді ж вона й довідалась, щотаку красиву сорочку пошила і власноруч вигаптувала ще її прапрабабуся Дарина, котратакож немало прожила на світі.

Багато хто із сокирянців і не тільки вони знають про цей давній подарунок(писалось в газетах), тому, навідуючись у гості до майстрині, дехто неодмінно просить:«А покажіть нам ту сорочку, що бабуся вам подарувала».


225

Ганна Яківна з радістю дістає із скрині реліквію і задоволено мовить: «Осьдивіться, як гарно збереглася. Бордовий колір ниток лишень трохи побляк від часу, а самвиріб привабливий і модний. Подумати тільки – сорочці цій уже 215 років!»Казала про це майстриня на зустрічі й з молоддю у профтехучилищі. І, здається, цим щебільше переконала молодих дівчат в необхідності вчитися вишивати і берегти спадщинусвоїх батьків, шанувати свою предківщину, свій рід. До речі, саме цей бабусин подарунокзмусив Г.Я. Крижанівську по-справжньому зайнятися вишивкою. Каже, що після цьогостала якось більше цікавитись минулим свого краю, довідалась, що вишивка у нас існує здавніх-давен. Вдома, а потім і на роботі, особливо, як чергувала у райвійськкоматі,здавалось, цілими днями не випускала голки з рук. Закінчувала один узор – бралася заінший, а коли стомлювалися очі від кольорів вишивки, відкладала її і починала плести ізбілих ниток ажурну сіточку для рушників та накидок.

Вишивала серветки, доріжки і наволочки на подушки, а також скатертини іпростині, сорочки і навіть спідниці, які збереглися до цих пір у її домашній колекції. Табільше всього у майстрині таки рушників. Вони різні – маленькі, великі, що із плетенимузором, завдовжки 2,5–3 метри. Одні вишиті ромбиками, квадратиками, інші – у яскравихквітах. Дуже полюбилися їй троянди на рушнику. Вони великі й пишні, немов живі, сяютьіз полотна своєю радістю і красою.

– Рушник на Україні завжди був обов’язковою приналежністю, окрасою побуту ісвоєрідним обличчям оселі, а відтак і господині,– каже Г.Я. Крижанівська. Ним зустрічалирідних і гостей, народження немовляти, на рушнику піднімали сволок на хату, а відтакйого дарували будівельникам. Може тому вона збирала узори для нього, де тільки могла: вжурналах, подруг-вишивальниць, на виставках творів народного мистецтва, на яких

Майстриня вишивки Г.Я. Крижанівська із дорогоцінним скарбом від прапрабабусі – вишиваною сорочкою, якій 215 літ. Фото автора.


226

демонструвала свою творчість не один раз. А деякі й сама придумовувала, комбінувала зкількох інших малюнків.

За тією працею ночі минали дуже швидко, і вона не шкодувала за відпочинком.Навпаки, щоб не заснути і не схибити у вишівці, тихенько наспівувала різних пісень. Заякусь зиму-другу пригадала і вивчила чи не усі співанки, яких чула від матері і бабусі.Особливо хвилюючими і, може, десь повчальними були народні пісні «Віддавала матидочку на чужую сторіночку», «Там, де Ятрань круто в’ється» та інші. Це особливозгодилося їй потім, як стала активною учасницею художньої самодіяльності і виступалаперед глядачами в районному будинку культури та перед сільськими трудівниками.

Із цікавості запитав, скільки ж це тих рушників вигаптувала жінка за своє творчежиття. Вона сказала, що не знає, а потім додала: «Мабуть, що більше сотні буде. Якщоврахувати середню їх довжину, то вийде, що близько 300 метрів полотна розшиламайстриня своїми умілими руками. Усіх тих рукотворних виробів буде повна скриня. Тавона ніколи вишивки не продавала, а рушники завжди дарувала на щастя, на долю: доньціРаїсі, сестрі Олені, внуку Роману, правнучці Валерії, племінниці Олесі, іншим родичам,друзям і знайомим у Вашківцях, Романківцях, Селищі.

Якось проводилась в районізустріч передовиків сільськогосподар-ського виробництва, на якій булиприсутні друзі по змаганню ізРязанської області, що в Росії.Майстриня вишивки демонструвала їмсвої роботи і подарувала росіянамодин із рушників, на якомукрасувались її улюблені троянди.Гості щиро дякували їй за дивовижнукрасу і в свою чергу вручили жінціскульптурну фігурку свого відомогона весь світ земляка – поета СергіяЄсеніна. Той подарунок майстринязберігає у себе вдома заквітчанийрушниками.

Іншого разу відпочивала вЯремчі, де познайомилась із хорошоюлюдиною з Києва. Коли прощалась,вручила їй на згадку рушник із україн-ською вишивкою. Згодом у тієїподруги були зарубіжні гості, і вонаподарувала їм на радість витвірбуковинської майстрині. Ото ж поїхаврушник до Австрії… А потімподарунки від неї ще везли до Румунії, Італії та в інші куточки світу.

Невтомна берегиня української народної вишивки відтворила на полотні не тількикрасу природи, частинку свого життя, долю Буковинського краю, а й деякі хвилюючімоменти з історії країни, у якій ще недавно жила. Її роботи, які не раз побували наміських, районних і обласних виставках народної творчості, тепер зберігаються в їїдомашній колекції і завжди, коли треба, бувають на очах у жителів Сокирян. Це, зокрема,і серія різних орденів. Серед них найбільш пам’ятним вважає орден «Перемога», якийвишила на рушнику ще до 30-річчя Перемоги над загарбниками і Великій Вітчизнянійвійні 1941-1945 років.


227

Пишається ветеран і ще одним своїм витвором, який змайструвала у 1980 році,коли у Москві відбувалися ХХІІ Олімпійські ігри. Їй вдалося вишити рушник, на якомубула нанесена емблема незабутньої Олімпіади, вогонь якої проходив і по буковинськійдорозі.

Г.Я. Крижанівська любить повторювати, що рушник – це пісня на полотні. То ж,незважаючи на старість, яка, здається, її не торкається (от тільки здоров’я вже не те), вонаще інколи відвідує ветеранський хоровий колектив «Доля», що діє при відділеннісоціально-трудової і медичної реабілітації. Розучує нові пісні, виступає на сцені. Свогочасу була однією із найактивніших учасниць самодіяльного народного театру районногобудинку культури, де з успіхом виконувала драматичні ролі. А не так давно виступала уролі циганки Рубіни – однієї з героїнь театралізованого дійства «Сокирянські вечорниці» упостановці клубу ветеранів «Вечорниці». Молоді і вже літні люди вдивлялись в їїмоложаве обличчя, розглядали барвисте циганське вбрання, яке вона сама собі пошила,низки намиста та квітчасту хустину на голові і не могли повірити своїм відчуттям: жінка-акторка ніби щойно зійшла з екранів відомого багатосерійного телесеріалу, що й тепермає продовження на телебаченні. Дякували ветерану-умілиці за відтворений образ ібажали, щоб вона й далі творила красу і радість, жила багато літ і додавала своєютворчістю і працьовитістю наснаги та впевненості в житті усім сучасникам.

…У невеличкому, але затишному будиночку, де живе Ганна Яківна Крижанівська,завжди повно квітів. У цьому царстві відзначила 76 років свого життя ця чудовамайстриня. Нехай буде воно для неї радісним і щасним, адже поруч стільки краси! Вонаусміхається із рушників, подушок, накидок, багатьох інших маленьких і великих виробів.І серед цього розмаїтого дива майстриня у вишиваній сорочці – справжня чарівниця. Літаїї не старять, а квіти додають радості і наснаги.

Творчий доробок майстрині вишивки Г.Я. Крижанівської. Фото автора.


228

Чорний О.Д.

КЛОНДАЙК ЧЕРЕПАШНИКА У ПІДЗЕМЕЛЛЯХ СОКИРЯНЩИНИ

На східній стороні околиці невеличкого міста Сокиряни, що на Буковині, у вічівпадають крутосхилі береги невеличкої річки, що геть чисто поросли травою чи зелениммохом. То в одному, то в іншому місці вони зблискують вапняково-кам’яними залисинамита здіймаються бовванистими каменюками вздовж усього кам’яного жолоба, що тягнетьсяна кілометри аж до Дністра.

Каменюки ті лежать і на самому дні котловану, і вгорі, над урвищем, ніби їхвикотив сюди хтось спеціально та прилаштував для вікової дивогляді. З огляду на цюдревню кам’яну картину старожили повідують легенду, ніби колись давно, ще як землі цібули залиті водами, жив тут господар-богатир, що володів усіма підземними багатствами.Були в нього і срібло і золото, але найбільше він любив морські корали, діаманти і всякіінші коштовності, що зберігалися під водою. Нікому він їх не показував, беріг до кращихчасів, щоб подарувати у спадок своїм нащадкам. Та скоро занедужав старий велет і невстиг передати багатства людям. Так вони і скам’яніли у земній тверді, лиш час від часудаючи про себе знати проблисками чистої, як сльоза, глибинної води, що проступає на днівелетенської кам’яної чаші. Кажуть, ніби відтоді й шукають люди тут у землі древніхскарбів, розкопуючи її і вручну, і з допомогою техніки.

На жаль, ніхто не повідав, що знайшов якісь скарби чи, бодай, золоту піщинку,навпаки – люди втрачали сили і здоров’я від важкої роботи, а дехто знаходив тут і смерть.Одного разу, як розповідали, вже бувалий місцевий житель, що мешкав на «Тій Горі»,добував у березі камінь. Як і завжди, все робив звично, без поспіху. В черговий раз заклаву печеру вибухівку, та вона чомусь не спрацювала. Каменяр поспішив глянути, щосталося. Отоді й трапилася з ним біда.

Та все ж камінь, який черепашником (очевидно тому, що складається з безлічіпіщинок-черепашок і нагадує дивовижну мозаїку), продовжують добувати. Причому не встародавніх печерах, як колись, а в сучасному підземному кар’єрі і вже на промисловійоснові.

Багато хто помічає, як від сокирянської шахти щодень рухається валка вантажнихавтомашин, вщерть наповнених каменем-черепашником чи піском. То везуть продукцію зтутешніх підземних родовищ. Розробку їх розпочали ще в 1956 році. Цим займаласявійськова частина одного з військових округів, а відтак тут було створено місцевепідприємство «Новий побут», яким керував діловий і кмітливий єврей Я.Д. Цитрін. Вонодіяло не довго, бо в 1961 році на цьому місці організували закрите гірничодобувнепідприємство, де використовувалась праця не тільки вільнонайманих робітників, а й тих,хто був позбавлений волі.

Колонія, як і тепер називають це підприємство, поповнилась необхідною кількістютехніки: було 34 каменерізальних машини, понад 130 вантажних автомобілів, а також своядизельна електростанція, яку називали «революція». Вся матеріально-технічна базарозташовувалась на місці нинішньої станції технічного обслуговування автомобілів. Увласних майстернях гірники здійснювали повний капітальний ремонт машин іобслуговування їх.

У підземеллі каменерізальна техніка працювала майже безперестанно, адже роботувидобувників було організовано в три зміни. Колишні спеціалісти, в тому числі йначальник планово-економічного відділу М.Г. Головач, а також В.М. Пунга, який бувначальником автотранспорту та центральних майстерень і механіком шахти, пригадують,що доводився план видобутку продукції на добу: каменю – 57 тис. шт., а піску – 620 тонн.Зазвичай, ці показники перевиконували. Продукцію доставляли замовникамавтомашинами і вагонними партіями, оскільки до шахти було підведено залізничну колію.


229

Для зручності і підвищення ефективності виробництва запровадили навіть штабелюваннякаменю на відкритому майданчику, з якого споживачі мали можливість брати йогосамовивозом.

Особливого розмаху набуло виробництво, коли його очолював В.О. Давиденко,який і людей розумів, і гірничодобувну справу тримав на висоті. Після нього дбайливимикерівниками установи були А.М. Яковлєв, П.І. Ревуцький, В.П. Соловей, В.С. Ліпінський.Нині її очолює молодий і енергійний керівник В.В. Келя.

Цікаво, що за роки діяльності шахти кар’єрна виробка сягнула величезних розмірів– понад 500 гектарів. Тепер – це ціле підземне царство, в якому і далі триває виробничийпроцес на дільницях. Щоб заглянути на одну із них, виконую усі формальності, якихвимагає закрите підприємство шахтного типу, і вже за якусь мить у кабіні вантажівкипірнаю в тунельну темряву. Світло фар прокладає дорогу на якихось 120-150 метрівуперед, але враження таке, що ось-ось наткнешся на якусь перешкоду чи вріжешся убокову стіну, хоч ширина відкатної дороги й не мала – до 8 метрів, а висота всього 2,4-2,6метра.

Водій – бувалий, машину веде майстерно, але ж коли йому доводиться пригальмо-вувати, мене охоплює страх, здається, ще мить – і кабіна зачепить кам’яну стелю.Проміжок між ними десь на долоню-дві, та коли їдеш, стає лячно, що в темряві можезнести голову разом з кабіною. На цей раз у шахті я вже вдруге, тому дещо стримую себе,стараюсь звертати увагу на те, чого не помічав раніше.

- Довго нам ще трястися в грузовику? – пробую розговорити водія, а він на це ажрозсміявся, бо ми ж ще лиш заїхали в підземелля. Пояснює, що за каменем доводитьсядобиратися далеченько – 3-5, а то й 7 кілометрів. А це не менше 10-15 хвилин.

Ще якусь мить мчимо тунелем, та незабаром зупиняємось на невеличкому, тьмяноосвітленому майданчику. Ступаю на землю – і враз помічаю, що наді мною висить диво –

Вид на шахтну виробку. Фото автора.


230

кам’яне небо, що спресоване з дрібнюсіньких черепашкових панцирів. Підносимо допласта збільшуване скло і помічаємо, що їх там сила-силенна! Таку кількість неперелічити ніколи і нікому! До поверхні звідси – 45-50 метрів. Тож уявляєте, яке громаддявисить над нами?!. І як ця кам’яна стеля тримається?

- Ризику ніякого немає, – каже гірничий маркшейдер О.Ф. Лісничок, – аджерозробка ведеться шах- маткою, а опори-стояки (так звані цілики) підпирають цей«кам’яний живіт» через кожних вісім метрів. Причому ширина цих ціликів – 12 метрів. Наних і тримається горизонт. До того ж шахта проходить по околиці міста і не зачіпає йогоінфраструктури.

І все ж одного разу таки стався надзвичайний випадок. Після проходкикаменерізальної машини на дільниці, що розташовувалась в зоні урочища «Кругляки»,стався обвал гірничої маси, і на поверхні утворилася лунка конусоподібної форми вдіаметрі 100 метрів. Вода ринула в шахту, але великої шкоди не заподіяла. Завдякищасливому випадку, ніхто тоді не постраждав, оскільки попередня зміна закінчила роботу,а наступна її ще не розпочала.

Аварію швидко ліквідували, але для відкачування води, кажуть, поливні трубизвозили із всієї округи, позичали їх навіть у городників із сусідньої Молдови.

На поверхні орієнтуватися легко, а тут, де пиляють камінь, треба добре знатилабіринти підземки, інакше можна і заблукати. Такі випадки, кажуть, траплялися, але всеобходилось. Одного разу якось, було, загаявся з роботою один наладчик і повертався зпідземного об’єкта сам. Пізній час не тільки стомив його, а й навіяв блуд. Давноскінчилося світло від шахтарського ліхтарика, який мав при собі, не стало і сірників,котрими час від часу підсвічував підземку. Хвилини у темряві здавалися годи-нами, вже й

Церква над кам’яним кар’єром. Фото автора.


231

холод відчувався, адже температура тут у межах 8-12оС. Високою є і вологість повітря. Тачоловік не розгубився, став на коліна і за вм’ятинами на долівці від протектораавтомобільних коліс знайшов правильний напрямок і дійшов до виходу. Цей випадокбагато чому навчив гірників.

Тим часом під незвичним враженням уявляю себе наче в казці підземних витворівАдріатики. Не вистачає хіба що химерних сталактитів і сталагмітів, що гострими шпилямизвисають зі стелі чи пнуться догори з глибин землі. Кажуть, ніби тут існує дві дороги:направо підеш – до Молдови потрапиш, прямо рушиш – до Дністра дійдеш. Що ж, мабуть,не випадково між гірниками ходили розмови, що в підземеллі існувало безліч ходів і лазів,якими можна було перейти в сусідню державу чи потрапити до фортечного укріплення ажу Могилеві-Подільському. Не знаю, так це чи інакше, але доріг у шахті дуже багато. Воникороткі і довгі, та коли б скласти їх в одну лінію, вийшла б дорога більшою за 500кілометрів! А це, як відомо, відстань до самого Києва.

Ходити тими підземними вулицями справжня цікавість. Тягнуться відкатні шляхи,а перпендикулярно до них розташовані гірничі виробки. На жаль, ми не довго перебувалиу шахті – пробирала сирість і давила на очі темрява. Та все ж побачили, як працюють взабої «комбайни» МКД-2 (дводискові), як вирізають у стіні прямокутні формиспресованого віками каменю-черепашнику. Картина захоплююча, але пилюки багато, вонависить у повітрі, мабуть, завжди, хоч шахту постійно вентилюють.

Готовий камінь із посіченої стіни вантажать вручну. Сто «мазайок» (так дехтоназиває пиляні прямокутні форми каменя) лягає на кузов автомашини за кілька десятківхвилин. Відразу скажемо, що ця робота не для слабких.

Вже коли, нарешті, вибрались із кам’яної пастки, і на поверхні трохи звикли досліпучого денного світла, стали підраховувати з економістами запаси добутого багатства.Цифри вражаючі. Якщо на перших порах на-гора видавали 10-20 тисяч кубометрівкаменю, то згодом випуск продукції сягав 100 і більше тисяч. Причому умовивидобування дедалі ускладнювались – каменерізальні машини доводилось опускати наглибину 25-50, а то й 85 метрів, аж поки дозволяв нижній водоносний горизонт. Зростала іпродуктивність в забої. Справжніми асами на каменерізальних машинах були МиколаСавтюк, Іван Настасій, Віктор Дворський та багато інших робітників, які віддали підземціпо 25 і більше трудових літ.

- То скільки ж все-таки видобуто каменю? – з нетерпінням питаю у заступниканачальника по виробництву В.П. Бучацького, який, бачу, вже має результати підрахунків.Він дещо тримає інтригу і згодом називає фантастичну цифру, вона складає понад 5 млн.кубометрів! У стандартних каменях, розміри яких 390х190х188 мм, а вага майже 25 кг,цей показник ще більш приголомшливий – майже півмільярда «мазайок»!

Шахтні фахівці визначили, що з цієї кількості будівельного матеріалу можнаспорудити понад 170 тис. одноповерхових сільських будинків. Виходить, що гірничепідприємство вибудувало ціле місто, яке перевершує наші Сокиряни за своїми розмірамив десятки разів! А що стосується видобутого піску, то його надбано майже 4 мільйонитонн. Кажуть, якби з нього насипати конусоподібну гору, вершина її б сягала до хмар!

Отож дарма, що із зарубіжжя бурхливим потоком ідуть привабливі будівельнієвроматеріали, сокирянський камінь, як і раніше, охоче замовляють із різних куточківУкраїни – Тернопільщини, Вінниччини, Хмельниччини, Івано-Франківщини і, звичайно,що з нашої Буковини. Його застосовують у сільському будівництві, при спорудженнівиробничих приміщень, капітальної огорожі і бруківки. З нього роблять фундаменти піджитлові будинки, зводять стіни, мурують підвальні приміщення, продуктові сховища, вяких добре підтримуються не тільки температурний режим, а й необхідна вологість. Доречі, більша частина житлових і адміністративних приміщень у Сокирянах побудовані ізмісцевого пиляного каменю. Будівлі служать багато років. Повідують, що й церква на«Тій Горі», що неподалік кар’єру, також споруджена з місцевого вапняку ще у XVIII


232

столітті. Вона в доброму стані і пророчить своїми сяючими куполами над Яром довгі рокиусім.

Підземні виробки або так звані кам’яні бокси досить хороше укриття від небезпеки,непогані сховища для складування продуктів. Спеціалісти кам’яного кар’єру кажуть, щопроектним інститутом розроблено програму консервації та використання старих виробоку народному господарстві. Після їх обстеження можна було би використовувати їх, якгаражі та овоче- і фруктосховища для зберігання, а можливо, для зберігання шампанськихвин, як це зроблено у Молдові поблизу Крикова.

А вапняковий пісок знайшов своє застосування для приготування цементногорозчину, виготовлення самого цементу та як досить ефективне добриво для розкисленняґрунтів з підвищеною кислотністю. Він, як свідчать фахівці, містить у своєму складі 75-96% чистого карбонату кальцію та незначну кількість магнію, а це нейтралізує надмірнукислотність і сприяє підвищенню врожайності багатьох сільськогосподарських культур.

За радянських часів вапнякове борошно, як називали цей пісок, відправляли навітьна Далекий Схід, тепер же він користується попитом і у багатьох регіонах України,зокрема, в Тернопільській, Волинській, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській іКиївській областях. Останнім часом зацікавились ним і в Білорусії, де використовуютьйого також для підгодівлі птиці в якості вапнякової домішки. Отож іде відвантаженняпродукції замовникам цілими залізничними составами.

…Полишивши шахту після її оглядин, вузькою кам’яною стежкою знову ступаюнагору і скоро опиняюся чи не на самій маківці високого щовба над кар’єром. Звідсидобре видно всі краєвиди міста, десь глибоко в ущелині сріблиться і бурлить ужезгадувана річка, що несе свої води вдалину. А мені думається, що, може, це якраз воназнає таїну підземної кам’яної казки, бо бере свій початок десь у глибоких і могутніхпластах земної кори.


233

УВАГА !

Бажаючі опублікувати свою статтю в альманасі «Сокирящина», а також на сайтах«Сокирянщина» або «Гвіздівці» повинні знати наступне.

Ми пропонуємо тільки некомерційне співробітництво. Автори зберігають своїавторські права на статті, несучи повну відповідальність за їхній зміст. Ми дістаємо правапропонувати й поширювати видання з опублікованими статтями. Ми не несемовідповідальність, якщо автори завдали шкоди третім особам. Ми не відповідаємо за змістстатей, як і за наслідки, що випливають від незнання або неправильного тлумачення умовдля публікації.

Ще раз позначимо, що вже було відзначено на початку збірника: електроннийальманах «Сокирянщина» - це некомерційний проект, який підтримується й розвиваєтьсявинятково на ентузіазмі його учасників. Тому, про оплату за розміщені в альманасіпублікації, не може бути й мови.

Факт, що Ви надали статтю для публікації, означає, що Ви згодні зі справжнімиумовами для публікації.

Стаття, що Ви відправите нам, для публікації, за бажанням, - у наступних випускахальманаху, або на сайті «Сокирянщина», або «Гвіздівці», повинна бути набрана задопомогою програми Microsoft Word 2003 або Microsoft Word 2007 в DOC або DOCXформатах. При пересиланні статті на електронну адресу, якщо додаються ілюстрації,стаття повинна бути обов'язково архівірувана як ZIP або RAR файл.

ВНИМАНИЕ !

Желающим опубликовать свою статью в альманахе «Сокирящина», а также насайтах «Сокирянщина» или «Гвіздівці» должны знать следующее.

Мы предлагаем только некоммерческое сотрудничество. Авторы сохраняют своиавторские права на статьи, неся полную ответственность за их содержание. Мы получаемправа предлагать и распространять издание с опубликованными статьями. Мы не несемответственность, если авторы причинили ущерб третьим лицам. Мы не несемответственность за содержание статей, как и за последствия, вытекающие от незнания илинеправильного толкования условий для публикации.

Еще раз обозначим, что уже было отмечено в начале сборника: электронныйальманах «Сокирянщина» - это некоммерческий проект, который поддерживается иразвивается исключительно на энтузиазме его участников. Поэтому, об оплате заразмещенные в альманахе публикации, не может быть и речи.

Факт, что Вы предоставили статью для публикации, означает, что Вы согласны снастоящими условиями для публикации.

Статья, которую Вы отправите нам, для публикации, по желанию, - в последующихвыпусках альманаха, или на сайте «Сокирянщина», или «Гвіздівці», должна быть набранапосредством программы Microsoft Word 2003 или Microsoft Word 2007 в DOC или DOCXформатах. При пересылке статьи на электронный адрес, если прилагаются иллюстрации,статья должна быть обязательно архивированная как ZIP или RAR файл.

Альманах «Сокирянщина»: [email protected]

Адміністрація сайту «Сокирянщина»: [email protected]

Адміністрація сайту «Гвіздівці»: [email protected] Дата: 10.06.2011

Documents

СОКИРЯНЩИНА 2 2011