МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗА НАПРЯМОМ ПІДГОТОВКИ

6.010203 – «ЗДОРОВ`Я ЛЮДИНИ»

КРЕМЕНЧУК 2013

2

Методичні вказівки щодо проведення семінарських занять з навчальної

дисципліни «Основи здорового способу життя» для студентів за напрямом

підготовки 6.010203 «Здоров`я людини»

Укладач доц. М.П.Севрюк

Рецензент д.пед.н., проф. В.П.Бізін

Кафедра здоров`я людини

Затверджено методичною радою Кременчуцького національного університету

імені Михайла Остроградського

Протокол № ________від «_______» _______________20____ року

Голова методичної ради _______________ проф.. В.В.Костін

3

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………4

1. Фізичне виховання як складова частина здорового способу

життя особистості……………………………………………………......................5

2. Валеологія – наука про індивідуальне здоров`я людини…………………….10

3. Фізичні вправи та функціональні резерви людини…………………………...13

4. Оздоровче виховання шкільної та студентської молоді……………………...16

5. Організація оздоровчого фізичного виховання у сім`ї…………………….....20

6. Теми семінарських занять……………………………………………………...25

7. Семінарські заняття……………………………………………………………..26

8. Питання до екзамену……………………………………………………………28

9. Критерії оцінювання дисципліни з формою підсумкового контролю………31

10. Рекомендована література……………………………………………………...31

4

ВСТУП

Основи здорового способу життя – наука про формування системи знань

щодо теоретичних основ формування здоров`я людини.

Метою дисципліни є ознайомлення студентів з основами здорового

способу життя, основами і змістом педагогічної освіти та системою підготовки

майбутнього вчителя основ здоров`я, а завданням – оволодіння основними

формами і методами організації основ здорового способу життя та методикою

основ формування здоров`я людини.

Завдання семінарських занять

Навчальна робота по вивченню курсу проводиться у формі лекції,

семінарських занять і самостійної праці студентів.

На лекціях на основі викладання принципових положень основ здорового

способу життя, як важливого компоненту соціального життя людства,

студентам дають основи теоретичних знань, а на семінарських заняттях –

поглиблюють і закріплюють основні поняття, особливості, закономірності

розвитку основ здорового способу життя. Отримують уяву про прикладний

характер предмету.

Лекція є головною формою навчання. На лекції подають найновішу

інформацію, спрямовують увагу студентів на основне в оволодінні

дисципліною. На лекціях студенти отримують вказівки про напрямки і зміст

самостійної роботи.

Під самостійною роботою розуміють вид діяльності, при якому в умовах

спланованого зменшення безпосередньої допомоги викладача виконуються

навчальні завдання, сприяючи активному свідомому засвоєнню знань та

формуванню умінь і навиків.

Важливою формою, яка активізує самостійну працю студентів, є

семінари, які розраховані на повідомлення і доповіді студентів на певні теми,

доповнюючи лекційний матеріал.

Важливе місце в самостійній роботі студентів відводиться виконанню

домашніх завдань – вони подаються в письмовому вигляді, по ним робиться

5

доповідь на черговому семінарському занятті. Спеціальні завдання для

самостійної роботи видаються студентам заздалегідь, а потім розглядаються і

обговорюються на черговому груповому занятті.

1 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ЗДОРОВОГО

СПОСОБУ ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ

Найважливішим напрямом переорієнтації системи

фізичного виховання населення України згідно Державної програми «Фізичне

виховання – здоров’я нації» є розв’язання проблеми зміцнення здоров’я

населення засобами фізичного виховання і спорту, створення умов для

задоволення потреб кожного громадянина України, підвищення рівня здоров’я і

фізичного розвитку, виховання у населення відповідних мотиваційних і

поведінкових характеристик.

У країні нині відсутня система соціально – економічного стимулювання

здорового способу життя. Це призводить до складної ситуації зі станом

фізичної підготовленості населення. Дослідження показують, що 36,4% учнів

загальноосвітніх шкіл мають украй низький рівень фізичної підготовленості,

33,5% - нижче середнього, 22,6% - середній, 6,7% - вище за середній і лише

0,8% - високий, а 81,5% населення у віці 40-59 років мають низький і нижче

середнього рівні фізичного розвитку. У людей більш старшого віку цей

показник сягає 98,1%. Це й не дивно, тому що тільки 6-8% дорослого населення

мають необхідний для підтримки здоров’я обсяг рухової активності. Різко

загострилася ситуація з палінням, алкоголізмом і вживанням наркотиків.

Зокрема, у віковій групі 20-29 років тютюн уживають 60,5% чоловіків і 32%

жінок; у віці 30-39 років відповідно 51 і 24%; 40-49 років – 50 і 19%; 50-59 років

– 39 і 7,5%. Таку звичку мають 50-75% 17- 18 – літніх юнаків і дівчат.

Згідно досліджень Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна

займає перше місце в Європі за дитячим алкоголізмом. Біля 40 тис. людей в

Україні щорічно помирає з причини вживання алкоголю, тобто в результаті

отруєння, передозування, цирозу печії, суіцизму, а ще більше гине в результаті

6

вживання алкоголю “за кермом” й в іншихвипадках. Із зареєстрованих в

Україні алкоголіків 70% із 700 тис. Це люди у віці до 35 років. Особливо є

проблема стану здоров’я учнів середньої та вищої школи. Уже не потребує

доказів і став звичним тай факт, що як середня, так і вища школа недодають

здоров’я школярам і студентам, а навпаки, сприяють його погіршенню. Так за

офіційними статистичними даними, у Росії кількість випускників шкіл, що

мають проблеми зі здоров’ям, коливається в межах 80-95%. В Україні 60%

випускників шкіл і вузів непридатні до військової служби, постійно зростає

кількість школярів і студентів не здатних до занять фізичною культурою в

основній групі спеціальної медичної групи.

Немає сумніву, що потреба в регулярних рекреаційних заняттях серед

представників усіх соціально-демографічних груп ніколи ще не була такою

високою. Ця потреба обумовлена, в насамперед загальною тенденцією

погіршення здоров’я населення, крім того, постійні заняття фізичними

вправами, без сумніву необхідні для підтримки здорового і привабливого

зовнішнього вигляду, а також повноцінного, продуктивного і щасливого життя.

Фізична рекреація – це процес використання засобів, форм і методів

фізичної культури, спрямований, насамперед, на задоволення потреби в

активному відпочинку, відновленні, розвагах й удосконалюванні особистості у

вільний і спеціально виділений (за рахунок праці і навчання) час. Розрізняють

численні ознаки, що характеризують зміст фізичної рекреації: ґрунтується на

руховій активності; у якості основного засобу використовуються фізичні

вправи; включає культурно – ціннісні аспекти, містить освітньо – виховні,

інтелектуальні, емоційні й фізичні компоненти.

Говорячи про якість життя, необхідно зважити на два фактори: перший –

це загальний рівень фізичного і психологічного фітнесу, соціального

благополуччя, другий – тривалість здорового способу життя, відсутність хвороб

і високий рівень фізичної підготовленості. Наприклад, сьогодні у США середня

тривалість життя населення становить 73,7 року, а тривалість здорового

7

способу життя – 62 роки. Водночас 11,7 року, що залишилися, характеризується

порушенням рівня фізичного і психоемоційного фітнесу.

Узагальнення даних літератури, опитування представників різних

соціальних груп населення свідчить про те, що у населення України має місце

майже таке саме співвідношення здорового і дизфункційного способу життя,

однак за значно меншої його тривалості.

Досягнення медицини перших двох третин ХХ ст. насамперед пов’язані з

пошуком методів профілактики й лікування багатьох захворювань, що раніше

викликали смерть тисяч людей і багато в чому обумовлювали невисоку

тривалість життя. Наприклад, середня тривалість життя людей, що народилися

наприкінці ХІХ ст. в найбільш розвинутих країнах, не перевищували 50 років.

Сьогодні завдяки ефективним методам профілактики й лікування багатьох

інфекційних захворювань (наприклад, віспи, туберкульозу, поліомієліту тощо),

середня тривалість життя людей у найбільш розвинутих країнах збільшилася на

25 – 30 років.

Розвиток системи фізичного виховання тісно пов’язаний з розвитком

медицини й охорони здоров’я. У фахівців з медицини і фізичного виховання

з’являється широке коло загальних інтересів: зв’язок рухової активності з

тривалістю і якістю життя, рухова активність і фактори ризику для здоров’я

(гіпертензія, надлишкова масса тіла тощо), рухова активність як фактор

профілактики найбільш розповсюджених захворювань і реабілітації (серцево –

судинні, рак, діабет, депресія тощо), рухова активність і профілактика стресу, а

також низка інших захворювань. Цілком природно, що це виявляється у зміні

пріоритетів у обох сферах породжує нові напрямки науково- дослідної й

практичної діяльності. У сфері фізичного виховання це обумовлюється

розробкою та впровадженням нових підходів до підбору засобів і методів,

зорієнтованих на зміцнення життєво важливих органів і функціональних

систем, розвиток певних рухових якостей, профілактику конкретних

захворювань та розробку засобів і методів фізичної реабілітації. Не менш

важливим є використання засобів і методів фізичного виховання та масового

8

спорту для активного проведення дозвілля, відновлення, розслаблення і

релаксації.

Наркоманія – грецьке слово і в буквальному перекладі означає

«пристрасть до запаморочення розуму». Вживання наркотиків приводить до

фізичного спадку і втрати полової потреби, порушенню менструального циклу

у жінок, звуженню кола інтересів, зниженню фізичної і духовної активності,

різкому зниженню працездатності, психічному розладу. Необхідно мати на

увазі, що наркоманія може виникнути при довгому самолікуванні снотворними

й іншими лікарськими засобами. До шкідливих звичок слід віднести також

куріння тютюну.

Багато чоловіків і жінок, літні люди і підлітки курять тютюн, Але

більшість із них не уявляють собі, яке це велике зло. Основною діючою

речовиною тютюну є нікотин, його вміст складає 0,8 – 5%. Окрім того разом з

тютюновим димом в організм тих, хто курить попадають синильна кислота,

сірководень, окис вуглецю, жирні масла, аміак, альдегіди, кислоти і феноли

тощо. Для людини смертельною дозою є 0,08 – 0,16 г нікотину. Складна і

різноманітна дія тютюну на серцево- судинну систему. Нікотин звужує судини,

зменшує еластичність їх стінок. Є багато даних, які свідчать про те, що

систематичне куріння сприяє розвитку атеросклерозу, що приводить до

збільшення випадків захворювання стенокардією. Спазм судин серця часто

завершується стенокардією, або ж інфарктом міокарда.

Особам з гіпертонічним захворюванням і стенокардією категорично

протипоказано куріння. Тютюн сприяє швидкому зношуванню і старінню

серцево – судинної системи, а також захворюванню бронхітом. Куріння

тютюну є однією з причин, що сприяють розвитку рака губ і язика. Шлунково –

кишкові захворювання загострюються не тільки у курців, а й у тих, хто

постійно знаходиться у прокуреному приміщенні. Від куріння необхідно

відмовитися зразу, рішуче і повністю.

Однією із самих пагубних звичок є пристрасть до алкоголю. Пияцтво є

наслідком недостатнього виховання, моральної нестійкості деяких людей,

9

наслідування дурним смакам, старим традиціям і звичкам. Подібно наркотикам

алкоголь легко проникає всередину клітин, дуже швидко всмоктується в

шлунку і тонких кішках і зразу поступає в кров. Особливо згубно діє алкоголь

на нервову систему. Під впливом алкоголю різко знижується зовнішнє

сприйняття, зменшується здібність до аналізу зовнішнього світу, стає слабкою

пам’ять. В кінцевому підсумку помітно погіршується розумова працездатність

та координація рухів при виконанні точних робіт. Алкоголь знижує м’язову

працездатність. Правда, спочатку людині здається, що в неї добавилось сил і

стало легше працювати, але це почуття дуже короткочасне і швидко змінюється

прогресуючим зниженням працездатності. В цілому випуск продукції

зменшується, якість роботи різко погіршується. Відбуваються зміни в

діяльності внутрішніх органів: в людини, яка випила, стає частішим пульс і

дихання, розширюється поверхневі кров’яні судини, з’являється тремтіння в

руках, пітливість тощо. Окрім цього, алкоголь негативно впливає також на

внутрішні органи: серцево-судинну і дихальну системи, шлунково- кишковий

тракт, печію, викликає спочатку функціональні (зворотні) порушення, а при

продовженні зловживання алкоголем можуть настати незворотні органічні

враження. Особливо сильно уражається алкоголем печія.

Нерідко при систематичному зловживанні спиртними напоям

розвиваються алкогольні психози. Найбільш важким і небезпечним із них

являється алкоголічний делірій (біла гарячка).

Організм людини може нормально розвиватись за умови правильного

додержання режиму праці й відпочинку. Розумова і фізична перевтома

приводить до пониження опору організму, до різних негативних впливів

зовнішнього середовища і сприяє захворюванням. Тому потрібно вміти не

тільки добре працювати, а і правильно відпочивати.

Однак, правильно організовувати працю і особливо відпочинок великою

мірою залежить від нас самих. Ми повинні розумно використати різні види

відпочинку. Необхідно пам’ятати, що здоров’я кожної людини це не тільки

особисте, а й народне багатство.

10

2 ВАЛЕОЛОГІЯ – НАУКА ПРО ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗДОРОВ`Я

ЛЮДИНИ

Добре здоров`я – одне із головних джерел щастя і радості людини,

неоцінене його багатство, яке повільно і важко накопичується, але яке можливо

швидко розтратити.

Одного разу Сократа спитали «Що є для людини найбільш цінним і

важливим у житті, багатство чи слова?» Великий мудрець відповів: «Ні

багатство, ні слова не робить ще людину щасливою. Здоровий жебрак

щасливіший хворого короля!»

Що таке здоров`я людини? Нажаль у медицині не має

загальноприйнятого визначення. Багато учених-медиків давали свої різні

тлумачення. Але вважається, що здоров`я це звичайний стан організму, який

характеризує його рівновагу з оточуючою середою, при відсутності яких-

небудь хворобливих змін. Однак головне не в тлумаченні здоров`я, а в тому, як

стати сильнішим, здоровим і зберегти це багатство на все життя.

Не можна забувати, що організм людини завжди був пристосований до

здійснення різноманітної м`язової діяльності. На протязі багатьох тисячоліть

мінялись соціально-економічні умови життя, а фізична активність людини, його

природна необхідність до руху, не тільки збереглась, а і стала його найпершою

необхідністю, джерелом життя. Рух найважливіший природньобіологічний

стимулятор росту, розвитку, піддержання і удосконалення фізіологічних

функцій, а також формування всього організму.

Внаслідок малої рухомості скорочується доступ нервових імпульсів із

м`язів у центральну нервову систему, що викликає порушення регуляції

кровообігу, дихання, обміну речовин, розладжується пристосованість організму

до фізичних і психологічних навантажень, до змін зовнішніх умов.

Ідеї укріплення здоров`я, боротьби за довголіття хвилювали уми

видатних діячів науки і культури у всі часи. Вічним було життя – як людині

перебороти усі несприятливі впливи оточуючої середи на організм і зберегти

добре здоров`я, бути фізично міцним, сильним і витривалим для того, щоб

11

прожити довге і творче активне життя? За свою історію людство пережило

немало захоплень і розчарувань, маючи надії на той чи інший еліксир

молодості, здоров`я, запропонований для боротьби із старістю та недугами. І в

міру того як відкидались ці засоби, зростало значення фізичних вправ для

збереження здоров`я.

У давні часи більше уваги приділялось також красі людського тіла,

стрункості, підтягнутості, гнучкості. Були розроблені цілі системи

гімнастичних вправ, які формували хорошу осанку, легкість і чіткість рухів,

грацію, а в цілому удосконалене володіння своїм тілом. До цих пір ми

відчуваємо естетичну насолоду, роздивляючись у музеях скульптурні фігури

античних людей.

Гімнастика як поняття, що включає відповідні групи вправ, виникла у

стародавньому Китаї та Індії і більший розвиток отримала у Греції ще за п`ять

століть до нашої ери. Слово «гімнастика» походить від старогрецького слова

«гімнос», що значить «оголений». У ті далекі часи люди займались

гімнастикою голими, під жаркими променями південного сонця, і форми їх тіла

набували стрункість та красу, відрізняючись рівномірним гармонічним

розвитком усіх м`язів і бронзовою засмагою.

Рухи втілені у різні форми фізичних вправ і видів спорту, з давніх часів

привертали до себе увагу видатних працівників медицини, філософії,

літератури, мистецтва, державних діячів найшли широкий відбиток в їх

наукових і філософських роботах, художніх творах як джерело, породжуючи

силу, здоров`я, енергію, зберігаючи молодість і проводжуючи активне життя.

Великі художники і скульптори минулого відображали пензлем і різцем

гармонію тіла – свій тілесний ідеал людини.

Значним навчальним прикладом у цьому відношенні може бути життя

видатних людей. Відомо, що багато із них виділялись прекрасним здоров`ям і

великою творчою енергією. Л.М.Толстой, наприклад, щоденно виконував

гімнастичні вправи, їздив верхи на коняці 20 км, і більше, зимою катався на

ковзанах, добре грав у городки. У 65 років він навчився їздити на велосипеді і

12

через рік зробив поїздку на велосипеді із Москви в Ясну Поляну. «Я постійно

находжусь у фізичній роботі – говорив Лев Миколайович Толстой, - сам орю

землю, колю дрова, ношу воду, багато ходжу пішки. Завдяки фізичній праці я,

не дивлячись на 66 років, почуваю себе повністю здоровим, як юна. У нас в

Росії якось зовсім мало звертають увагу на фізичний розвиток.»

О.В.Суворов у дитинстві відрізнявся поганим здоров`ям. Але він мріяв

стати воїном, а для цього необхідно бути здоровим, сильним, витривалим.

Зимою, коли ще темно, таємно від строгої няньки хлопчик вибігав у двір,

роздягався до пояса і натирався снігом. Літом купався у любу погоду, цілими

днями ходив лісом, привикаючи переносити голод і спрагу, займався

гімнастикою. Суворов добився свого – він став сильним, загартованим, легко

виносив всю важкість військового і похідного життя.

Отже, праця, рух, фізичні вправи, загартування є життєвою необхідністю

людини, особливо у молодому віці. Органи і системи людини при правильно

організованій праці розвиваються і укріплюються, при надмірній роботі

слабнуть, а при довго часової відсутності рухів – атрофуються. Ось чому

важливо, щоб рухи, особливо у дитячому та юнацькому віці, ставали все більш

удосконаленими. Це, окрім того, підвищує стійкість організму до різних

пагубних впливів зовнішньої середи.

Велике значення здоров`я у житті людини визнають буквально всі. Однак

далеко не всі проявляють турботу про збереження і укріплення свого здоров`я.

Безтурботне відношення до нього особливо часто зустрічається у людей

молодого віку, у яких больові зміни органів ще не проявляються. Лише у більш

зрілому віці десь до сорока років, люди починають все частіше прислухатися до

свого самопочуття, цікавляться особистою гігієною, заходами збереження

здоров`я. У цьому віці не рідко починають «давати про себе знати» ті чи інші

внутрішні органи.

Якщо ці сигнали залишаються без уваги і ніякі міри проти поганого

самопочуття не застосовуються, воно посилюється. Одне недомагання викликає

інше. Поступово справа заходить настільки далеко, що стає необхідним рішуче

13

втручання лікарів. Іноді останнє виявляється запізнім, так як хворобливі

порушення в організмі «заходять дуже далеко».

Звичайно, що не кожний може встановлювати рекорди чи бути

чемпіоном. Не всі юнаки, дівчата, дорослі можуть і зобов`язані ходити на

лижах, кататися на ковзанах, плавати, гребти, їздити на велосипеді, без напруги

пробігати кросову дистанцію, вільно виконувати нескладні вправи на

гімнастичних знаряддях. Поступово втягуючись у регулярні заняття спортом і

відчувши на собі вплив чудодійного еліксиру здоров`я і молодості людина

любого віку не покине заняття фізичними вправами.

Фізкультура і спорт допомагають розкрити свої сили, побачити свої

можливості. Це могутнє джерело молодості і здоров`я. Заняття фізкультурою

відображаються на всьому обліку людини, роблять її гармонійно розвинутою,

стрункою, красивою, укріпляють фізичні і духовні сили, вселяють бадьорість і

енергію.

Регулярні заняття фізичними вправами надають різносторонній

позитивний вплив на організм людини: покращується функціональна діяльність

і узгодження нервової, серцево-судинної, дихальної і травної систем,

укріплюється м`Язова система, покращується обмін речовин. У результаті

підвищується працездатність організму і його опір діям зовнішньої середи.

Оздоровчий вплив фізичних вправ і спорту на організм ще значніший, якщо

вони розумно поєднуються із засобами загартування у воді, водних процедур,

сонячних і повітряних ванн.

3 ФІЗИЧНІ ВПРАВИ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ РЕЗЕРВИ ЛЮДИНИ

Науковими дослідженнями доведено, що для зміцнення здоров`я і

розвитку організму величезне значення мають фізичні вправи з предметами

(гантелі, гума, різні еспандери, гімнастичні палиці, скакалки, обручі і т. ін.)

А тепер кілька слів про «хворобу віку». У цієї «хвороби» є своє точне

визначення – гіподинамія, що означає недостатність рухливості людини. Це

справді хвороба нашого віку з його великими транспортними і побутовими

14

вигодами, постійним зменшенням обсягу фізичної праці і, отже, обмеженням

рухливості людини. Спостерігається таке парадоксальне явище: на думку

вчених, зараз людина працює більше, ніж у всі попередні часи, але не докладає

до цього й третини колишніх фізичних зусиль. Вона майже не навантажує свою

м`язову систему, а якщо й навантажує, то далеко не всі групи м`язів. Лише

окремі професії – землекопа з лопатою, лісоруба із звичайною (не спеціальною

електричною чи бензопилою) сокирою тощо – більш менш гармонійно

розвивають усі групи м`язів. Наприклад, працю лісоруба вважають добрим

тренуванням для боксерів та лижників. Що ж до інших теперішніх професій, які

вимагають докладання фізичної праці, то вони навантажують лише окремі

групи м`язів, що призводить до однобічного фізичного розвитку і пов`язаних з

ним вад у стані здоров`я.

Тим часом у нашому організмі все єдине, все взаємопов`язане.

Зменшення фізичного навантаження на м`язи внаслідок малорухливого

способу, життя негативно позначається на діяльності центральної нервової,

серцево-судинної, всіх інших систем і дихальних органів. І навпаки, постійне

виконання фізичних вправ допомагає добре, гармонійно розвивати всі без

винятку групи м`язів, рівномірно навантажувати їх, що в свою чергу сприяє

постійному вдосконаленню діяльності всіх органів і систем, поліпшенню

перебігу таких важливих процесів, як обмін речовин тощо.

Ось чому фізичні вправи, позитивно впливаючи на фізичний розвиток і

різні процеси, які відбуваються у нашому організмі, допомагають ефективно

боротися з гіподинамією, яка завдає стільки клопоту лікарям. У домашніх

умовах гантелі і гума – одні з найкращих помічників людини в її прагненні

міцного здоров`я, тривалої працездатності, активного довголіття.

Основна принада занять з гантелями (так само і гумою) полягає в тому,

що це в повному розумінні слова – «домашні снаряди». Щоб систематично

тренуватися з ними, не треба не треба відвідувати важкоатлетичний зал чи

споруджувати поміст, робити ще якісь спеціальні пристосування. Для занять

годиться добре провітрена кімната з вільним доступом повітря. Зрештою, з

15

гантелями неважко пройтися до найближчого скверу чи парку, щоб

потренуватися на свіжому повітрі. Коли йдеться про зміцнення здоров`я,

соромитися не треба. Навпаки, своїм прикладом ви можете прищепити корисні

навички іншим.

Крім того, під час суботніх чи недільних прогулянок за місто, на лоно

природи завжди дуже легко знайти природні замінники гантелей. Це можуть

бути два камені приблизно однакової ваги, дві цеглини, два товсті дерев`яні

дрючки і чимало іншого, що не так вже й важко зустріти на місцевості.

Якщо ви навіть не дуже добре пам`ятаєте комплекс, виконайте бодай

частину його, додайте ще й кілька інших вправ. У лісі можна, наприклад,

підтягуватися на гілках дерев, робити гімнастичні кути і виконувати махи тілом

у висі, відштовхуватися руками від стовбурів дерев; що ж до берега водойми, то

тут плавання і веслування самі просяться в додаток до комплексу. Навіть

виконуючи гребки руками, стоячи на місці, ви дістаєте відчутне фізичне

навантаження.

Взагалі треба завжди пам`ятати, що всі фізичні вправи дають

якнайкращий ефект при виконанні їх на свіжому повітрі. Отож при найменшій

можливості в будь-яку пору року проводьте заняття на балконі, повітрі, на лоні

природи, і лише у крайньому разі (під час дощу, хуртовини, холоднечі тощо)

переходьте до кімнати. В ній ваші снаряди не займатимуть багато місця, нікому

не заважатимуть.

Літні люди прагнуть переважно одного – поліпшення самопочуття,

зміцнення здоров`я, хоч невеликого підвищення рівня фізичної сили, бо часом

не вдається впоратися з незначною вагою. Майже таку саму мету ставлять

перед собою чоловіки і жінки середнього віку, коли раптом помічають, що

починають втрачати колишню силу, бадьорість, витривалість, швидше

стомлюються, ще й починають повніти. Молодь прагне іншого – доброго

розвитку фізичної сили, створення красивої фігури з рельєфними м`язами і

класичними пропорціями. Але хай вас не дивує, що для досягнення різних

цілей пропонуються однакові комплекси вправ для людей різного віку. Все

16

залежить від методики їх виконання, дозування навантаження, кількості занять

на тиждень, тривалості кожного з них, ваги снарядів, темпу виконання вправ. А

це вже ви повинні визначити самі в процесі занять, обов`язково враховуючи

свої вікові особливості.

Якщо ви хочете бути не тільки сильним, але й здоровим, ніколи у своїх

заняттях не нехтуйте розминкою, зробіть правилом для себе доповнювати

тренування із снарядами легким кросом, плаванням, веслуванням, рухливими

іграми влітку, ходьбою на лижах і бігом на ковзанах узимку. Що ж до ходьби,

то вона може стати найкращим вашим спільником і не вимагатиме багато

додаткового часу. Просто весь шлях або принаймні частину його до місця

роботи і до дому долайте пішки. Найкраще, коли ви щоразу проходитимете 3-4

кілометри, причому за останніми рекомендаціями медицини долати їх треба у

досить високому темпі – 120 кроків на хвилину. Тоді у вас ніколи не болітиме

серце, не виникатимуть інші неприємні відчуття чи ускладнення.

Поєднати систематичні тренування із снарядами з іншими видами

фізичних занять дуже легко. Найефективнішими будуть тренування, які

проводитимуться 3-5 разів на тиждень. Що ж до ходьби, то вона повинна стати

щоденною потребою. До неї варто лише привчити себе, і згодом ви зрозумієте,

який це чудовий природній засіб для наснаги бадьорістю і постійного

поліпшення самопочуття.

4 ОЗДОРОВЧЕ ВИХОВАННЯ ШКІЛЬНОЇ ТА СТУДЕНТСЬКОЇ

МОЛОДІ

Однією з найважливіших проблем української держави є стан здоров`я та

фізичний потенціал населення країни. Однак за останні десятиліття значущих

позитивних змін у системі фізичного виховання не відбулося. Сьогодні його

ефективність знаходиться на неналежному рівні і не в змозі задовольнити

життєвих інтересів і потреб суспільства.

Наразі для підвищення ефективності фізичного виховання школярів й

оптимізації їхньої рухової активності науковці шукають нові підходи до

17

складання фізкультурно-оздоровчих програм. Зокрема, було укладено програму

занять із оздоровчої ходьби для дітей молодшого шкільного віку з урахуванням

рівня їхнього фізичного здоров`я, апробовано навчальну програму з фізичної

культури, яка передбачає планування навчального матеріалу відповідно до

статево-вікових особливостей учнів та їх інтересів, розроблено концепцію

проектування інноваційних технологій фізкультурно-оздоровчої роботи в

загальноосвітніх навчальних закладах, було доповнено зміст програми занять

фізичним вихованням заходами з використанням засобів туризму й

орієнтування.

В Україні протягом останнього часу склалася тривожна ситуація: різко

погіршилося здоров`я і фізична підготовленість дітей та учнів молоді.

Як зазначають педагоги, фізіологи, медики, гігієністи і психологи,

природна рухова активність дітей неухильно знижується. У зв`язку з

інтенсифікацією процесу навчання підвищується рівень розумового

навантаження та його вплив на нервово-емоційну сферу учнів. Дослідження в

галузі медицини й шкільної гігієни свідчать про «омолодження» і зростання

кількості захворювань серцево-судинної та нервової систем, порушення

обмінних процесів. При цьому шкоди завдає не сама розумова праця, а майже

позбавлений рухів спосіб життя.

Аналіз матеріалів про вивчення рівня фізичного розвитку та рухових

здібностей учнів свідчить про те, що у масових школах навчається більше як

50% учнів з відхиленням фізичного і функціонального розвитку, з порушенням

функцій опорно-рухового апарату, затримкою психічного розвитку, з

порушенням зору та ін.. Уроки фізичної культури, передбачені навчальним

планом на тиждень, можуть компенсувати лише 15-20% необхідного добового

обсягу рухів, чого, звичайно, недостатньо для забезпечення нормального

фізичного розвитку і рухової підготовленості учнів. Для підтримки високої

працездатності організму необхідна щоденна м`язова робота. Діти можуть

одержувати певну норму навантаження щодня. Отже, потрібні допоміжні

18

форми фізичного виховання. Важливу роль в цьому процесі відіграє позакласна

фізкультурно-оздоровча і спортивна робота.

Згідно статистики в останні роки спостерігається тенденція до негативних

змін і в стані студентської молоді, що призводить в подальшому до зниження

результатів професійної діяльності, здійснює негативний вплив на

примноження національного багатства України.

Обсяг навчального навантаження студентів вищих навчальних закладів

(ВНЗ) настільки зріс, що через малорухомість загрожує обмеженням м`язових

зусиль, що є причиною захворювань різних систем організму. За період

навчання в університеті кількість хворих студентів зростає у 2-3 рази, а

кількість тих, які мають порушення постави, досягає 80-90% загальної кількості

студентів. Протидію цим негативним наслідкам обмеження рухового режиму

молоді є фізична культура – важливий чинник збереження і зміцнення здоров`я,

всебічного розвитку, підвищення працездатності та зниження втомлюваності,

посилення опору організму різним захворюванням за період навчання у ВНЗ.

За тривалістю життя українці посідають передостаннє місце серед країн

Європи. Про це повідомляють в інституті демографії і соціальних досліджень

НАН України. Більше 40% юнаків 18-річного віку не мають шансів дожити до

60 років.

Фізичне виховання у вищому навчальному закладі є єдиним предметом,

що вирішує оздоровче завдання шляхом впровадження засобів загальної

фізичної підготовки. Однак, за результатами досліджень ряду вчених, стан

здоров`я та фізичної підготовленості сучасної студентської молоді

незадовільний, що призводить до збільшення контингенту спеціальних

фізичних груп у ВНЗ від першого курсу до останнього.

Таким чином, Позначилося коло проблем у фізичному вихованні

студентів у процесі навчання у вузі, який пов`язаний, з одного боку, з

технічним прогресом в розвитку сфер праці, що ставить високі вимоги до

інтелектуального, фізичного, духовного і професійного потенціалу особи, що

свідчить про надзвичайну важливість у XXI столітті фізичної культури, а з

19

іншого відмічається низький рівень функціонування фізичної культури в

сучасному суспільстві, що не дає молодій людині можливості збільшити запас

міцності у вигляді фізичного здоров`я, функціональної підготовленості,

психічної стійкості і емоційної задоволеності, аби протистояти несприятливим

умовам зовнішнього середовища і труднощам, пов`язаним з економічною

кризою в суспільстві.

У зв`язку з цим різко зростає роль факультативних і самостійних занять

студентів в інших формах фізичного виховання, які повинні вирішити

проблеми гіподинамії, укріплювати здоров`я, розвивати професійно важливі

психофізичні якості.

Ефективність такої стратегії у сфері фізичного виховання студентів

будить залежить від направленості різних форм занять фізичними вправами і

спортом.

Фізичне виховання молоді в Україні є невід`ємною частиною системи

народної освіти, важливим компонентом гуманітарного виховання, формування

у студентів патріотичних почуттів, фізичного та морального здоров`я,

вдосконалення фізичної й психологічної підготовки до активного життя і

професійної діяльності.

Критеріями ефективності фізичного виховання є рівень фізичного

розвитку та підготовленості молоді, показники їхнього здоров`я, вміле

використання ними основних засобів і форм фізичного виховання, дотримання

здорового способу життя, відсутність негативних звичок.

За своєю суттю та соціальним призначенням фізична культура і спорт є

сферою діяльності, яка характеризується значними потенційними

можливостями саморозвитку та самовдосконалення людини. Значний

фундамент здоров`я, фізичного розвитку, професійно значущих якостей

майбутнього спеціаліста – інженера(педагога) має бути закладений у вищому

навчальному закладі.

20

5 ОРГАНІЗАЦІЯ ОЗДОРОВЧОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У

СІМ`Ї

Фізична культура і спорт не тільки для професіоналів. Турбуватися про

своє здоров`я мають люди різних професій і різного віку. Високий рівень

фізичної та розумової активності людей, які займаються фізичною культурою і

спортом, зберігаються значно довше ніж у тих, хто не займається.

Зниження активної рухової діяльності сприяє розвитку серцево-судинних

розладів, що веде до порушення обміну речовин. Заняття фізичною культурою і

спортом допомагають нейтралізувати весь негативний вплив на організм,

підвищити його стійкість до захворювань.

Найбільш вагомими факторами, що впливають на стан здоров`я, є заняття

фізичною культурою і спортом. Відомо, що питома вага здорового способу

життя в ряді інших факторів, які визначають ризик для здоров`я, складає 49-53

%, зовнішнє середовище 17-20%, охорона здоров’я, активна медицина – 8-10%.

Наведені цифрові данні більш ніж переконливо свідчать про провідну роль

здорового способу життя і потрібно кожній людині усвідомити цю істину

заради збереження свого здоров’я.

Аналіз результатів спеціального опитування свідчить, що лише 10%

населення України віком від 16 років регулярно займаються спортивною

діяльністю.

Поняття «Здоровий спосіб» життя широке та комплексне. Його зміст

визначають активністю людей, які використовують усі матеріальні та духовні

можливості в інтересах здоров’я, гармонійного духовного і фізичного розвитку.

Визнаним є те, що зміст здорового способу життя набагато ширший, ніж просто

відмова від шкідливих звичок, а завдання його формування – прерогатива не

лише медицини. Здоровий спосіб життя визначають як комплекс поведінкових

актів людей, що обумовлює збереження і зміцнення їхнього здоров’я в умовах

праці, побуту, дозвілля, економіки та екології.

Важливим фактором є дотримання гігієни, яка розробляє санітарні

правила і заходи із створення найбільш сприятливих умов життя і діяльності

21

людини, вивчає вплив зовнішньої середи, тобто природних, побутових,

виробничих і соціальних факторів, на її організм.

Всі гігієнічні заходи проводять з урахуванням стану здоров’я, віку,

професії і індивідуальних особливостей людини. Правильно побудований

режим праці і відпочинку, дотримання правил особистої гігієни мають велике

значення для укріплення здоров’я і фізичної досконалості. Правила і норми

поведінки людини, направлені на збереження і укріплення її здоров’я,

складають основу особистої гігієни, яка включає гігієну тіла (догляд за шкірою,

порожниною рота, волоссям і т. ін.) гігієну сну, харчування, одягу, взуття,

правильне чергування праці і відпочинку, занять фізичними вправами і

спортом. У деяких людей існує неправильне уявлення про те, що дотримання

правил особистої гігієни – особиста справа окремих осіб. Людина, яка не

дотримається норм особистої гігієни, наносить урон не тільки своєму здоров’ю,

а і здоров’ю оточуючих її людей.

Для розуміння важливості добре продуманого і суворо виконуємого

режиму праці, відпочинку, харчування слід знати деякі біологічні процеси в

організмі, пов’язані з його ритмічною діяльністю. Ще первісна людина на

своєму досвіді зрозуміла, що в оточуючому її світі існують визначені

закономірності, ритмічність і періодичність явищ. Факти дивної

збалансованості між різними явищами у природі з давніх часів здивували

людей і притягували їх увагу.

Дослідженнями було установлено, що температура тіла людини надвечір

підвищується, а вранці стає нижчою. Змінюється у відомій послідовності і зміст

хімічних речовин у крові. Сила м’язів максимальна вдень, а вранці і перед

ніччю зменшується.

Організм людини добре пристосований до ритмічних природних явищ,

зміни пір року, зміні дня і ночі. Ритм у трудовій діяльності, навчанні, заняттях

фізичними вправами, спортом і всього життя фізіологічно необхідний людині.

Це забезпечує високу працездатність і добре здоров’я. При порушенні

складеного ритму людина швидко стомлюється, слабне.

22

Діяльність організму у цілому керується і регулюється нервовою

системою, а для її роботи необхідний визначений ритм. Одним із сильних

умовних подразників нервової системи є час. Ритму часу підкорюються і

функції інших органів.

Із сказаного слідує, що людина повинна вести правильний спосіб життя,

дотримуватися постійного режиму у праці, відпочинку, харчуванні: щоденно в

одні і ті ж години лягати спати, вставати, їсти, займатися фізичними вправами,

спортом.

Визначити режим дня, однаковий для всіх осіб, неможливо, але є загальні

гігієнічні положення, на основі яких слід установити режим дня людини у

відповідності з його індивідуальними особливостями і функціональними

можливостями. Режим – це розпорядок дня, у якому вказується у визначеній

послідовності час вставання і ранкової гімнастики, сніданку, виходу на роботу

чи в навчальний заклад, обідньої перерви, повернення з роботи, їди,

відпочинку, спортивних змагань, домашньої роботи, вечірньої прогулянки,

початку сну і т. ін..

Багато людей, що займаються фізкультурою і спортом люблять

відвідувати баню і паритись. Це необхідно оцінювати позитивно, та як

регулярне миття в бані з парною сприяє підтриманню чистоти тіла, покращує

самопочуття, підвищує обмін речовин, позитивно відбивається на всіх функціях

шкірного покрову.

Під час сну людина відпочиває, поновлює свої сили. Сон – необхідна

потреба. Здорова людина звичайно засинає швидко і спить глибоким сном,

вранці його сон стає менш глибоким і більш поверхневим. Хороший сон

найбільш повно відновлює сили людини. При правильному режимі

необхідність сну наступає після рівних проміжків часу бадьорості (приблизно

через 16 годин).

Можна не спати 1-2 суток, але з кожною годиною необхідність у сні стає

все сильнішою. Залишення без сну переноситься більш важко ніж голодування,

і може привести до тяжких захворювань. Постійне недосипання приводить до

23

перевтоми, нервового виснаження. Від недосипання крім нервової системи

страждають також серцево-судинна система, органи травлення, сприяє різним

захворюванням людини.

Гарне житло яке відповідає гігієнічним нормам є важливим фактором

відновлення сил і робото здатності, укріплення здоров`я та профілактики

захворювань. Важливою умовою для збереження здоров`я є чистота у

приміщенні.

Спостереження лікарів показують, що особи, які займаються фізичною

культурою і спортом, у порівнянні з іншими контингентами населення

хворіють значно рідше. Інфекційні захворювання у них проходять легше, що

пояснюється більшою силою супротив організму і його загартованістю.

Велике і непоправне зло організму людині приносить алкоголь та куріння

від якого потерпають не тільки курці, а й оточуючі їх члени сім`ї, сусіди, друзі

по роботі і навчанню.

Важливе значення мають загартовування людини. Постійне і правильне

загартовування покращує діяльність різних систем і органів, здібність

адаптуватися до різних коливань зовнішньої середи, укріпляє протидію

організму по відношенню до різних захворювань і в першу чергу до

простудних. Загартовування позитивно діє на працездатність і витривалість

організму.

Людина, що почала займатися фізичними вправами і спортом, потрапляє

у світ нових вражень, позитивних емоцій, бадьорості, життєрадості, здоров`я,

припливу сил та фізичної досконалості. В цьому вона отримує велике

задоволення.

Тепер зупинимось на завданнях фізичного виховання дітей у сім`ї, яке

передбачає вирішення наступних завдань.

1. Збереженні і укріплення здоров`я.

2. Підвищення працездатності. Важливою умовою високої

працездатності організму є цього тренованість.

24

3. Загартовування організму, підвищення його адаптаційних

можливостей до різних температурних умов.

4. Всебічний фізичний розвиток. Він є оцінкою якості і ефективності

всієї системи фізичного виховання дітей.

5. Розвиток у дітей рухових якостей (сили, швидкості, витривалості,

спритності, гнучкості) за рахунок систематичного виконання спеціальних

комплексів вправ.

6. Озброєння дітей теоретичними знаннями з питань фізичної культури і

спорту (зміст і методика занять окремими видами фізичних вправ, гігієни сну,

харчування, загартовування та ін.).

7. Виховування у дітей стійкої заінтересованості, потреби до

систематичних занять.

8. Формування у дітей середнього і старшого віку навичок організації і

проведення занять у сім`ї з молодшими дітьми (проведення ранкової гігієнічної

гімнастики, фізкультпауз, рухових ігор, навчання плаванню і т.ін.).

9. Виправлення недостатків фізичного розвитку (порушення осанки,

плоскостопості, важко рухомості та ін.). Це завдання вирішується у тісному

контакті батьків із відповідними лікувально-профілактичними закладами

шляхом систематичного застосування спеціальних фізичних вправ.

Завдання виховання можуть успішно вирішуватися тільки при умові

сумісної роботи школи і сім`ї.

Виховання дітей – це не особиста справа батьків, це їх громадянський

обов`язок. Суспільству не все рівно, якими виростуть діти: здоровими,

сильними, працелюбними громадянами чи людьми з ослабленим здоров`ям, з

низьким рівнем працездатності. Батьки у відповіді перед державою за фізичне і

моральне виховання дітей. Вони повинні створювати дітям сприятливі умови

для збереження і укріплення здоров`я, їх нормального фізичного розвитку і

профілактики захворювань, щоденно керувати фізичним вихованням своїх

дітей. Дітям необхідна допомога батьків у придбанні спортивного інвентарю,

спорядження, у виборі місць занять, у складанні програм тренувань, в

25

оцінюванні фізичного розвитку і фізичної підготовленості за доступними

тестами, у проведенні сімейних і меж сімейних змагань, в організації екскурсій

і туристичних походів, навчанню плавання, організації ранкової гігієнічної

гімнастики і т. ін.

Не у всіх сім`ях рівень організації фізичної культури відповідає вимогам

часу. Нажаль, багато батьків вважають заняття фізичними вправами і спортом

пустою тратою часу. Вони раді якщо їх дитина зранку до вечора зайнята

розумовою працею, музикою, малюванням. Але ж недостатність рухової

активності створює умови для ослаблення організму, до розвитку різних

захворювань. Звичайно, це відбивається на здоров`ї пізніше, після 25-30 років,

коли виправити положення буває значно важче.

При раціональній організації добового режиму дитини можна знайти час

для заняття різними видами діяльності. Але чим би не займалася і чим би не

захоплювалася дитина (музика, живопис, література, техніка), Заняття

фізичними вправами повинні знайти місце в його розпорядку дня.

6 ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

№ з/п Назва теми Кількість годин

1.

Організація роботи студента з вивчення курсу з основ здорового способу життя. Рівні організації управління в сфері здоров`я людини та всесвітні тенденції розвитку в сфері здоров`я.

2

2. Основні поняття здоров`я людини. Спадковість та її вплив на здоров`я. Здоров`я, його визначення і цінність. Діагностика індивідуального здоров`я.

2

3. Значення фізичного виховання і спорту, системи освіти і охорони здоров`я у збереженні здоров`я людей. Стан здоров`я населення в Україні.

2

4.

Здоровий спосіб життя та його вплив на здоров`я людини. Основні принципи формування здоров`я. Організація правильного харчування, режиму дня, занять спортом, загартовування та відпочинку.

2

5. Пропаганда та навчання здоровому способу життя у навчально-виховній сфері. Фізкультурно-оздоровча робота в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних

2

26

закладах та ВНЗ І-ІV рівнів акредитації.

6.

Збереження здоров`я працівників виробничої та соціально-побутової сфери. Форми організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи на підприємствах і в організаціях. Організація роботи в групах «Здоров`я».

2

7. Культура життя і здоров`я. Дія голоду на організм. Дієта. Маса тіла і здоров`я. Здоров`я як соціальна цінність. Основи побудови індивідуальної оздоровчої системи.

2

8. Оздоровчі системи Сходу (Індія, Китай, Японія) та Заходу (стародавні слов`янські методи по укріпленню здоров`я).

2

9.

Педагогічні функції вчителя та уміння застосування методів валеологічного виховання, впровадження здорового способу життя дітей. Зв`язок фізичного виховання та валеологічної освіти в школі.

2

РАЗОМ 18

7 СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ

Тема 1. Організація роботи студента по вивченню курсу основи здорового

способу життя та управління в сфері здоров`я.

Мета: Ознайомлення із вимогами кафедри до організації навчального процесу

та контролю засвоєння курсу основ здорового способу життя.

1. Робота з основною, додатковою літературою, підготовка до

семінарських занять.

2. Всесвітні тенденції в сфері розвитку здоров`я та рівні організації

управління в сфері здоров`я людини.

Форми контролю: опитування, реферати.

Тема 2. Основні поняття здоров`я людини.

Мета: Ознайомлення з основами здорового способу життя людини.

1. Здоров`я, його визначення і цінність.

2. Спадковість та її вплив на здоров`я.

3. Діагностика індивідуального здоров`я.

Форми контролю: усне опитування.

Тема 3. Значення фізичного виховання і спорту.

Мета: Ознайомлення студентів із необхідністю занять фізичним вихованням і

спортом.

27

1. Стан здоров`я населення в Україні.

2. Завдання системи освіти і охорони здоров`я у збереженні здоров`я

нації.

Форми контролю: усне опитування.

Тема 4. Здоровий спосіб життя та його вплив на здоров`я людини.

Мета: Ознайомлення з основними принципами здоров`я.

1. Організація правильного харчування.

2. Режим дня і занять спортом.

3. Загартовування та відпочинок.

Форми контролю: опитування, реферати.

Тема 5. Пропаганда та навчання здоровому способу життя у навчально-

виховній сфері.

Мета: Ознайомлення з фізкультурно-оздоровчою роботою в дошкільних,

загальноосвітніх, професійно-технічних закладах та ВНЗ І-ІV рівнів

акредитації.

1. Форми і методи занять в дошкільних закладах і молодших класах

шкіл.

2. Методика проведення занять в старших класах шкіл та професійно-

технічних закладах.

3. Форми проведення фізкультурно-оздоровчої роботи у вищих

навчальних закладах.

Форми контролю: опитування, реферати.

Тема 6. Збереження здоров`я працівників виробничої та соціально-побутової

сфери.

Мета: Ознайомлення з формами організації фізкультурно-оздоровчої та

спортивно-масової роботи на підприємствах і в організаціях.

1. Проведення занять з виробничої гімнастики.

2. Проведення спортивно-масових заходів.

3. Організація роботи в групах «Здоров`я».

Форми контролю: опитування, реферати.

28

Тема 7. Культура життя і здоров`я.

Мета: Одержати знання про здоров`я як соціальну цінність.

1. Маса тіла і здоров`я.

2. Основи побудови індивідуальної оздоровчої системи.

3. Дія голоду на організм.

4. Дієти.

Форми контролю: опитування, реферати.

Тема 8. Оздоровчі системи.

Мета: Ознайомлення студентів з різними оздоровчими системами.

1. Оздоровчі системи Сходу (Індія, Китай, Японія).

2. Оздоровчі системи Заходу (стародавні слов`янські методи по

укріпленню здоров`я).

Форми контролю: опитування, реферати.

Тема 9. Педагогічні функції вчителя

Мета: Навчання умінню застосування методів валеологічного виховання.

1. Впровадження здорового способу життя для учнів.

2. Зв`язок фізичного виховання та валеологічної освіти в школі.

Форми контролю: усне опитування.

8 ПИТАННЯ ДО ЕКЗАМЕНА

1. Які вимоги кафедри ставляться до організації навчального процесу?

2. Форми контролю, засвоєння курсу основ здорового способу життя.

3. Форми роботи по вивченню курсу.

4. Робота з основною та додатковою літературою.

5. Підготовка до семінарських занять.

6. вимоги до ведення робочого зошита.

7. Методика роботи над рефератом.

8. Всесвітні тенденції в сфері розвитку здоров`я.

9. Рівні організації управління в сфері здоров`я людини.

10. Основи здорового способу життя.

29

11. Спадковість та її вплив на здоров`я.

12. Здоров`я, його визначення і цінність.

13. Діагностика індивідуального здоров`я.

14. Значення фізичного виховання і спорту.

15. Стан здоров`я населення в Україні.

16. Які завдання ставляться державою у збереженні здоров`я нації?

17. Вплив здорового способу життя на здоров`я людини.

18. Основні принципи формування здоров`я.

19. Організація правильного харчування.

20. Режим дня і занять спортом.

21. Загартовування та відпочинок.

22. Навчання здоровому способу життя у навчально-виховній сфері.

23. Особливості форм і методів занять у дошкільних закладах і молодших

класах шкіл.

24. Методика проведення занять в старших класах шкіл та закладах

профтехосвіти.

25. Форми проведення фізкультурно-оздоровчої роботи у вищих навчальних

закладах.

26. Форми організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи на

підприємствах і в організаціях.

27. Особливості проведення занять з виробничої гімнастики на підприємствах і

в організаціях.

28. Проведення спортивно-масових заходів в трудових колективах.

29. Організація роботи в групах «Здоров`я» трудових колективів.

30. Культура життя і здоров`я.

31. Здоров`я, як соціальна цінність людини і держави.

32. Значення маси тіла для здоров`я.

33. Як побудувати індивідуальну оздоровчу систему?

34. Голодування та його дія на організм людини.

35. Дієти та їх значення.

30

36. Назвати та дати характеристику оздоровчих систем.

37. Охарактеризувати оздоровчі системи Сходу (Індія, Китай, Японія).

38. Охарактеризувати оздоровчі системи Заходу (стародавні слов`янські методи

по укріпленню здоров`я).

39. Назвати педагогічні функції вчителя.

40. Методи впровадження здорового способу життя для учнів шкіл.

41. Важливість фізичного виховання та валеологічної освіти в школі.

42. Як правильно сформувати уявлення про дотримання основ здорового

способу життя у школярів?

43. Вплив соціальних і економічних умов на формування здорового способу

життя.

44. Міжнародний оздоровчий рух. Порівняти здоровий спосіб життя в Україні

та інших державах.

45. Назвати форми і методи основ здорового способу життя. Дати

характеристику поняття «Здоровий спосіб життя».

Підсумки складання екзамену

Шкала оцінок Оцінка за національною

шкалою (екзамен) Проміжок за

накопичувальною бальною шкалою

Оцінка ECTS

зараховано

90-100 А відмінно 82-89 В дуже добре 74-81 С добре 64-73 D задовільно 60-63 Е достатньо

Не зараховано

35-59 FX незадовільно (дозволяється

перескладання, але не

більш ніж на Е)

1-34 F неприйнятно (повторне вивчення

дисципліни)

31

9 КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ДИСЦИПЛІНИ З ФОРМОЮ

ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ (ЕКЗАМЕН)

Вид контролю Максимальний бал

Відвідування практичних занять 10 Контрольні тести 30

(детальний розподіл балів здійснюється в робочій навчальній

програмі) Активність студента на практичних

заняттях 60

(детальний розподіл балів здійснюється в робочій навчальній

програмі) Всього 100

32

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Базова

1. Алексейчик Н. И. Природы щедрые дары / Н. И. Алексейчик, В. А. Санько. –

Минск: Польемя, 1992.

2. Апанасенко Г. Л. Медицинская валеологія / Г. Л. Апанасенко, Л. А. Попова.

– К.: «Здоров`я», 1998. – 248с.

3. Баранов В. М. Заняття в групах здоров`я / В. М. Баранов. – К.: «Здоров`я»,

1983. – 118с.

4. Белов В. Н. Валеология: здоровье, молодость, красота, долголетие / В. Н.

Белов, Ф. Ф. Михайлович. – М., 1999. – 664с.

5. Брехман И. И. Валеология – наука о здоровье / И. И. Брехман. – 2-е изд. доп.

и перераб / И. И. Брехман. – М.: Физкультура и спорт, 1990. – 208с.

6. Булич Э. Г. Физическое воспитание в специальных медицинских группах:

учебное пособие для техников / Э. Г. Булич. – М.: Высш. Шк., 1986. – 225с.

7. Горащук В. П. Курс лекций по валеологии: учебное пособие для студентов

высших учебных заведений / В. П. Горащук. – Луганск, 2008. – 161с.

8. Горащук В. П. Організація навчально-виховного процесу з валеології в

загальноосвітній школі: навчальний посібник для студентів вищих навчальних

закладів / В. П. Горащук. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 112с.

9. Горащук В. П. Організація самостійної роботи студентів зі спецкурсу

«Культура здоров`я»: навчальний посібник для студентів вищих педагогічних

навчальних закладів / В. П. Горащук. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 143с.

10. Дзяк В. Н. Здоровье каждого в его руках / В. Н. Дзяк. – К.: «Здоров`я», 1976.

– 182с.

11. Энциклопедия Амосова Н. М., Раздумья о здоровье. – М.: Сталкер, 2005.

12. Иванов Л. В. Хатха-йога / Л. В. Иванов. – М.: Харвест, 2005. – 448с.

13. Казин Э. М. Основы индивидуального здоровья человека: введение в

общую и прикладную валеологию: учеб. Пособие / Э. М. Казин, Н. Г. Блинова,

Н. А. Литвинова. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 192с.

33

14. Куколевский Г. М. Здоровье и физическая культура Г. М. Куколевский. –

М.: «Медицина», 1979. – 190с.

15. Литовченко Г. О. Необхідні знання студентів факультету фіз. виховання, які

сприяють формуванню здорового способу життя та пропагуванні його серед

людей різного віку / Г. О. Литовченко // Педагогіка, психологія та медико

біологічні проблеми фіз. виховання і спорту. – 2005. - №6.

16. Макаров В. А. Физиология закаливания / В. А. Макаров. – М.: Знание, 1984.

– 96с.

17. Малахов Г. П. Создание собственной системы оздоровления / Г. П.

Малахов. – СПб.: АО «Комплект», 1995. – 302с.

18. Малахов Г. П. Современные дыхательные системы / Г. П. Малахов. –

Донецк: Генеша, 2003. – 253с.

19. Мартыненко А. В. Формирование здорового образа жизни (методико-

социальные аспекты) / А. В. Мартыненко, Ю. В. Валентюк, В. А, Полесский и

др. – М.: Медицина, 1988. – 192с.

20. Марчук В. А., Марчук С.А. Проблемы физического развития и здоров’я

студентов в период обучения в вузе / В. А. Марчук, С. А. Марчук // Матеріали

3-ї Всеукр. наук.-практ. конф. «Здоров`я і освіта»: проблеми та перспективи». -

Дон. НУ, 2004. – С. 339 – 345.

21. Москаленко Н. В. Теоретико-методичні засади інноваційних технологій в

системі фізичного виховання молодших школярів: дис. … д-ра наук з фіз. вих. і

спорту: 24.00.02/ Н. В.Москаленко. – Дніпропетровськ, 2010. – 461с.

22. Норбеков М. Уроки Норбекова: дорога в молодость и здоровье / М.

Норбеков, Ю. Нван. – СПб.: Питер, 2002. – 192с.

23. Популярная медицинская энциклопедия. – М.: «Советская энцик-лопедия»,

1987. – 704с.

24. Телль Л. З. Учение о здоровье, болезни и выздоровление в 3т. / Л. З. Телль.

– М.: Астрель, 2001. – 416с.

25. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання – здоров`я нації». –

К.:1998. – С.46.

34

Допоміжна література

1. Апанасенко Г. Л. Здоровье которое мы выбираем / Л. Г. Апанасенко. – К.,

1989. – 47с.

2. Большая энциклопедия народной медицины. - М.: ИД АНС, ОЛМА –

ПРЕСС – Образование, 2003.

3. Весловицький Ц. В. Гантелі і гума у вашій квартирі / Ц. В. Весловицкий. –

К., «Здоров`я», 1969. – С. 7-22.

4. Грінченко М. Ф. Шлях до здоров`я / М. Ф. Грінченко. – К.: «Здоров`я», 1981.

– 148с.

5. Григорьев В. И. Кризис физической культуры студентов и пути его

преодоления / В.И.Григорьев // Теория и методика физ. культуры. - 2004. - №2.

С.54-61.

6. Змаховський Ю. Ф. К здоровью без лекарств / Ю. Ф. Змаховский. – М.:

«Советский спорт», 1990. – 60с.

7. Кретова Е. А. Пер. с англ. Как быть здоровыми: (из зарубок, опыта обучения

принципам здорового образа жизни) / Е. П. Кретова. – М.: Медицина, 1990. –

39с.

8. Лупандин В. М. Слагаемые здоровья / В. М. Лупандин // Аргументы и

факты. – 1987. - №30. – С. 3-7.

9. Николаева М. В. Практика хатха-йоги / М. В. Николаева. – СПб.: Питер,

2006. – 224с.

10. Норбеков М. Энергетическое здоровье М. Норбеков, Ю. Хван. – СПб.:

Питер, 2001. – 160с.

11. Рыжкин Ю. Е. Физическая рекреация в сфере досуга человека / Ю. Е.

Рыжкин // Теория и практика физической культуры. – 2002. - №5. – С.17-20.

12. Чусов Ю. Н. Закаливание школьников: пособие для учителя / Ю. Н. Чусов. –

М.: Просвещение, 1985. – 128с.

35

Методичні вказівки щодо проведення семінарських занять з навчальної

дисципліни «Основи здорового способу життя» для студентів за напрямом

підготовки 6.010203 «Здоров`я людини»

Укладач доц. М.П.Севрюк

Відповідальний за випуск

к.пед.н., доц. А.Т. Ціпов’яз

Підп. до др. _________ .Формат 60х84 1/16. Папір тип. Друк ризографія.

Ум. друк. арк. _____. Наклад_______ прим. Зам. №________. Безкоштовно.

Видавничий відділ

Кременчуцького національного університету

імені Михайла Остроградського

вул. Першотравнева, 20, м. Кременчук, 39600