АВТОНОМІЗАЦІЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ

ПРОЦЕС САМОУДОСКОНАЛЕННЯ

ВЧИТЕЛЯ

Самовдосконалення вчителя залежить від:

Стартового інтелектуального капіталу.

Мотиву формування безперервної самоосвіти.

Навичок самостійного оволодіння знаннями.

Розумової діяльності.

Самоорганізації пізнавальної діяльності.

Це повний обсяг знань, умінь та навичок, набутих учителем.

Рівень інтелектуальної компетентності вчителя:

Стан науково-теоретичної підготовки;

Стан психолого-педагогічної підготовки;

Стан методичної підготовки;

Стан технологічної підготовки.

Найчастіше зустрічаються: прагнення до постійного самовдосконалення;

прагнення до самовираження;

прагнення самореалізації та самоствердження особистості;

професійне зростання;

розширення кругозору;

підвищення рівня розвитку усіх видів компетентностей;

наявність пізнавальної зацікавленості;

створення позитивного іміджу серед учнів, батьків, колег;

підвищення кваліфікаційної категорії під час атестації;

отримання нагород;

підвищення особистісного рейтингу на різних рівнях підпорядкування.

Це навички, набуті людиною на підставі власних психофізіологічних особливостей та удосконалені у процесі життєдіяльності:

• читання,

• слухання,

• спостереження,

• експеримент.

Чуттєве пізнання;

Техніка мислення;

Вибір проблем та шляхів рішення.

Вибір джерел пізнання:

Вибір форм самоосвіти;

Планування;

Організація робочого місця, самоорганізація;

Самоаналіз, самоконтроль.

Психологічний інструментарій – як допомога в організації

професійного самопізнання

Важливим елементом процесу самопізнання є

самовизначення власної спрямованості, темпераменту, здібностей, особливостей, мотивів поведінки вчинків.

Три основні методи пізнання власного «Я»:

1. Вербального (здійснюється за допомогою мовлення) і невербального (жести). Вчитель отримує оцінку з боку батьків, друзів, знайомих, педагогів.

2. Порівняння (як правило людина (вчитель) порівнює себе з колегами, друзями. Однак до цього методу варто підходити обережно, оскільки результат залежить від: особистості, думки, колективу.

3. Самоспостереження – суть полягає в спостереженні за своїми діями, вчинками, думками, почуттями і оцінює їх, здійснює самоаналіз і самооцінку.

Нині поширюється один метод –

пізнання власного «Я» - самотестування,

застосування різноманітних тестів

для визначення якості власного характеру,

особливостей пам'яті, уваги, мислення.

Механізм самопізнання – ідентифікація і рефлексія

Самооцінка – вміння оцінювати свої можливості;

Самооблік – вміння брати до уваги наявність своїх якостей;

Самовизначення – вміння вибирати своє місце в житті, в суспільстві, усвідомити свої інтереси.

Самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;

Самореалізація – реалізація особистістю своїх можливостей;

Самокритичність – вміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи;

Самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність;

Саморозвиток – результат самоосвіти.

Професійна Я-концепція

педагога

Професійна діяльність - одна з основних форм

життєдіяльності людини. Від того, як людина

сприймає і оцінює свою роботу, свої

досягнення в певній діяльності і себе в

професійній ситуації, залежить і його загальне

самопочуття, і ефективність його діяльності.

Структура професійної самосвідомості вчителя

«актуальне Я» - те, яким себе бачить і оцінює вчитель в даний час; «ретроспективне Я» - те, яким себе бачить і оцінює вчитель по відношенню на початкових етапах роботи; «ідеальне Я» - те, яким хотів би бути або стати учитель; «ідеальне Я» - те, яким хотів би бути або стати учитель; «рефлексивне Я» - те, як, з точки зору вчителя, його розглядають і оцінюють інші в його професійній сфері.