ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК / CHURCH HERALD 07 JULY / AUGUST 2012

Ч. 7 (939), Рік XLVЛИПЕНЬ/СЕРПЕНЬ 2012

No. 7 (939), Vol XLVJULY/AUGUST 2012

ВЕСНЯНИЙ КОНЦЕРТ

2

ÖÅÐÊÎÂÍÈÉ ÂIÑÍÈÊ - ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2012

2012

JULY

Л И П Е Н ЬÓÊÐÀ¡ÍÑÜÊÈÉ ÊÀËÅÍÄÀÐ

Просимо користувати iз парафіяльного вебсайту:www.stsvo.org

ПАРАФІЯЛЬНИЙ ОСЕРЕДОК2247 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622 Тел. (773) 384-6400

Пригадуємо, що можна замовити приміщення в нашому Осередку який знаходиться у самому центрі Українського села - на різні родинні імпрези, дні народження, хрестини, весілля і забави.Заохочуємо батьків, котрих діти приступають до Першого Врочистого Св. Причастя і Першої Св. Сповіді, щоб користали і вже замовляли собі приміщення в нашому Осередку.До ваших послуг професійна обслуга, вишукана їжа, а також величезна паркова площа, нададуть вам приємний час у колі родини і друзів.

ПАРАФІЯЛЬНА РАДІОПРОГРАМА- НЕДІЛЬНІ ДЗВОНИ -

Ви можете замовляти ваші привіти, побажання для ваших рідних, знайомих.

Слухайте радіопередачу кожного вівторкао годині 8:00 вечора із радіостанції

WSBC 1240 AM (на півночі)WCFJ 1470 AM (на півдні)

3


У неділю, 3 червня 2012 року, в містечку Парма, що сусідує з метропoлітальним Клівлендом, штат Огайо, в парафії Покрова Пресвятої Богородиці відбулася небуденна подія - посвячення новозбудованого Божого храму Української Греко-Католицької Церкви. Дійство посвячення нового храму сповняло основників парафії великою радістю. Вони ж бо тішилися, що після багатьох років великих старань і трудів спромоглися, нарешті, здвигнути Божий Дім, в якому вони, їхні діти, онуки, і наступні покоління зможуть, як співаємо в Гимні 1000-річчя Хрещення Руси-України, „зберігати дар найцінніший - віру батьків”. З неменшою радістю зустрічали цю подію парафіяни - люди нової хвилі, котрі, прибувши до землі Вашінґтона, стали її парафіянами, знайшовши в ній чистоту рідного обряду та східнє Благочестя, яке зберігає наш народ сьогодні в Україні.

Дещо з минулогоОсновоположником парафії Святої Покрови був Ісповідник віри Христової - Блаженніший Патріярх Йосиф Сліпий. 11 травня 1973 року, принявши делеґацію Комітету Оборони обряду, традицій і мови УГКЦ в Клівленді, дав своє благословення на заснування традиційної парафії у Пармі, поручаючи її духовній опіці одця крилошанина Миколи Павлишина, що згодом, 16 грудня того ж року, підтвердив офіційним документом.

Відбулося велике торжество - посвячення новозбудованого храму

У жовтні 1973 року молода парафія купила маленьку церкву, в якій під кінець року була відслужена перша Свята Літургія. У тому ж році парафія також купила чудову 35-акрову посілість, на якій три роки пізніше побудувала Святопокровський культурний Осередок і капличку. У порівняно малій каплиці

парафіяни Покрова Пресвятої Богородиці молилися багато років і чекали радісного дня, яким став для них день 3 червня 2012 року - день посвячення новозбудованого храму. Їхній Культурний осередок був для них центром, в якому відбувалися різні громадські заходи, святкування різних релігійних та національних річниць, місцем зберігання наших національних цінностей. Не було це випадково, адже до цього закликав їх Блаженніший Патріярх Йосиф, коли давав згоду на творення парафії. Тоді він казав: „Будуйте парафіяльний осередок, ...щоб кожен, хто тільки ввійде до нього, міг збагнути вартості нашої культури, нашої історії”.Це були початки 39-тирічної давнини. І хай не буде в нікого сумніву, що вже тоді в серцях новоствореної парафії, запалився маленький вогник бажанням колись в майбутньому мати гідний Божий храм - Церкву, яка своєю зовнішньою красою звертала б на себе увагу перехожих, а для парафіян - була духовним Домом. Цей вогник жеврів у першого голови Парафіяльної Ради д-ра Зенона Голубця,

Лука Костелина

4

ÖÅÐÊÎÂÍÈÉ ÂIÑÍÈÊ - ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2012ÖÅÐÊÎÂÍÈÉ ÂIÑÍÈÊ - ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2012

секретара п. Василя Ільчишина, та всіх парафіян -основників, а передусім у першого пароха - о. крилошанина Миколи Павлишина і його наслідників - о. Івана Кротця, о. Івана Мака, о. архимандрита д-ра Івана Телявського, о. Михайла Крупки, о. Івана Чировського, о. Василя Петріва, і, врешті, сьогоднішнього пароха - о. Михайла Дроздовського. Саме отцеві Михайлові Дроздовському судилось завершити мрію його попередників. Судилося тому, бо як виявилося, з приходом до парафії, о. Михайло продемонстрував неабиякий організаційний хист, вкладаючи в розбудову парафії свою людську енергію, своє серце і душу. Він усвідомив собі, що парафія зможе продовжувати надалі рости й розвиватися, якщо матиме щось більше ніж каплицю - свою рідну Церкву, в якій прославлятиме Господа Бога, а поруч - працювати на самозбереження української спільноти. Будова нового храму

почалася три роки тому, швидко після приходу отця на парафію, а її посвячення - 3 червня 2012 року, в день дуже важливого свята - Зіслання Святого Духа на Апостолів, які, як знаємо, розійшлися по всьому світі, проповідуючи між різними народами Божу Благодать - Боже слово. Тут своєрідна символіка. Від сьогодні вірянам парафії Покрова Пресвятої Богородиці її священнослужителі проповідуватимуть Боже слово у стінах щойно освяченого храму.Чудові відправи Акту посвячення новозбудованого храму здійснив Преосвященний Владика Іван Бура в сослуженстві близько 20-ти отців. Відправи були довгі,

супроводжалися чудовими молитвами, сповненими глибоким духовним змістом, мудрістю Отців Церкви. Молитвам, що їх виголошував Преосвященний

Владика та отці, супроводжав чудовий спів парафіяльного хору під керівництвом Олі Чепак. А всім цим молінням з великою увагою прислухався Божий люд, який вщерть наповнив храм. Згідно з протоколом, перед актом посвячення, всі віряни вийшли з церкви. Головний вхід до церкви є з вестибюлу, який сполучає церкву з Святопокровським центром. Саме у вестибюлі почався акт посвячення виголошенням особливих молитов біля мощів українських святих. Після цого відбулася святкова хода кругом храму. Попереду йшла молодь з хрестом і коругвами, відтак численні отці, а слідом за ними - Преосвященний Владика Іван Бура - він ніс мощі. За ним довгою колоною ішли богомольці, які в цей пам’ятний день прийшли до церкви, щоб бути свідками небуденної події -

5


акту посвячення новозбудованого храму. Після обходу правилася Божественна Свята Літургія. Її очолив Преосвященний владика Іван Бура, дияконував протодиякон о. Смолило, милий і грімкий голос якого (він - співак в капелі Бандуристів) насолоджував вірян. До Святої Літургії, як казали присутні, чудово співав чикаґський хор „Благовість” з собору св. Володимира й Ольги під керівництвом Олени Новик - Балабан. Під час Святої Літургії до вірних промовляв Владика. Він підкреслив вагомість події - посвячення Божого храму, і високо оцінив клопотання парафіян, які трудилися багато років, щоб збудувати цей Божий храм. І пригадав всім, що творцем парафії Покрова Пресвятої Богородиці був Блаженніший Патріярх Йосиф Сліпий. Згадуючи Заповіт Патріярха, він говорив, що народ мусить бути вірний своїй Церкві, а Церква - підтримувати народ, бо „народ не може бути без Церкви, а Церква без народу.”

Концерт і бенкетПісля довгих відправ Отці „відпустили” своїх вірян на відпочинок послухати концерт з нагоди пам’ятного дійства. З вступним і вітальним словом на концерті виступила пані Ольга Мігелич - культосвітній референт при парафії, яка привітала всіх і подякувала за участь у врочистих святкуваннях. Ведучою концертної програми була пані Віра Іваницька. Першим у концертній прoграмі виступив Дитячий хор, художнім керівником якого є Оля Чепак. Я мав нагоду багато разів прислухатися й приглядатися до виступів діточок у різних місцях. Признаюся, виступ діточок у парафії Покрова Пресвятої Богородиці справив на мене вражіння, якому не знаходжу подібного. (До виступу діточок повернуся пізніше). Відтак було надане слово о. архимандритові Іванові

Кротцю з Чикаґа, який пригадав присутнім про духовну працю, яку доводилось вести отцям від початку заснування парафії до сьогоднішного дня, і яка була вдячною, але часто нелегкою. o. архимандрит також передав для парафії Покрова Пресвятої Богородиці дар від парафії св. Володимира й Ольги. Ще від парафії св. Володимира й Ольги виступав з вітальним словом член Парафіяльної ради студент теології - Тарас Матвіїв. Нав’язуючи до теми дня, він сказав, що про цей день можна сміло назвати, що це є „День, що його створив Господь, тож радіймо і веселімся в нім”. Мистецька програма продовжувалася. Місцева солістка - Христина Мігелич - подарувала присутнім пісню-молитву „Навчи мене, Боже”. Відтак оперна солістка зі Львова - Галина Герявенко, яка зараз

6


проживає в Чикаґо, виконала три пісні „Горить моє серце”, муз. І. Лопати, „Нащо мені чорні брови”, муз. Д. Банковського та народню пісню „Ой там на горі” під фортепіановий супровід Теодозії Сигіди-Кріслатої. Теплими оплесками присутні дякували солісткам за чудовий спів.Завершенням концертної частини був виступ церковного хору „Благовість”. Під дириґентурою Олени Новик-Балабан хор виконав: „Благослови душе моя Господа”, муз. К. Стеценка, „Гимн Тисячоліття” та „Богородице Діво”, муз. обидвох творів - Мирона Федорова. На тлі хору з заключним словом виступив

отець-парох Михайло Дроздовський. Він коротко розповів про парафію, про її пройдений шлях, який довів до сьогоднішнього дня посвячення храму,

при чому висловлював щиру подяку всім тим, що мали стосунок до здвигнення Божого храму і підготовки до його посвячення. Після слова пароха хор „Благовість” проспівав молитву „Отче наш” і молитву за Патріярха, а відтак почалася гостинна трапеза для приблизно 480 присутніх. З нагоди посвячення новозбудованого храму була випущена „Пропам’ятна книга”. Починається запропонованою іконою Покрова Пресвятої Богородиці, якій приурочена парафія, включає світлини ієрархів УГКЦ, багато статей різних авторів про минуле парафії та вітання від різних організацій та парафіян. Книга надзвичайно гарно оформлена, видана видавництвом „Свічадо” у Львові. У переддень проведення святкових врочистостей я зустрінувся з о. настоятелем Михайлом Дроздовським і ми провели розмову. Отець оповідав, що в парафії всі почуваються щасливими, що після старань і перепон, нарешті, вдалося довести справу до кінця - виконати заповіт Патріярха, і збудувати Божий храм. За словами отця, парафія сьогодні нараховує дещо більше як 300 родин, в ній існує єдність між різними хвилями поселенців. Будова храму об’єднала всіх і, як він висловився: „У нас є відчуття, що ми - одна родина, яка спільно працює

7


і розуміє, що маємо борг, який ми взяли на себе, і всі спільно відповідаємо за нього”. Більшість наших парафіян - це новоприбулі, і можна сказати, що наша парафія відмолоджується. Ми приділяємо особливу увагу молоді, працюємо з нею. Наша молодь займається спортивною працею, існують три спортивні дружини різного віку, і сьогодні одна з них у великому турнірі стала переможцем. Ми розгорнули працю з нашою молоддю на духовному відтинку, проводимо з нею катихизацію, вивчення святого письма, здійснюємо прощі до цікавих місць, тощо. Робимо все, щоб наша парафія була живою, бо так ми бачимо наше завдання й нашу мету, і хочемо, щоб люди , які приходять до нас, почували себе, як вдома. Наприкінці отець згадав, що парафія має хор, який складається з трьох різних за віком секцій. У цьому я переконався під час концерту. Коли був оголошений виступ дитячого хору, на сцену вийшло близько 15 дітей і проспівали пісню „Я піду за Христом”. До виконання наступної пісні вийшов ще один рядок дітей, дещо старших, до третьої піснї - рядок малят, які станули поперед групи, а до співу останньої пісні вийшли ще два ряди співаків різного віку, і всі разом виконали

пісню „Радуйся, Маріє”. Всі були зодягнені в чудові строї, хлопчики і дівчатка у вишиванках. Поміж піснями були вплетені деклямації з відповідними рухами, кроками, вправами з синьо-жовтими стрічками. Всіх виконавців разом було мабуть понад

80. Дивлячись на цих діточок, я бачив, що парафія Покрова Пресвятої Богородиці має майбутнє, бо має молодь, і як у розмові зі мною висловився о. парох Дроздовський, веде з нею духовну й національну роботу, прищеплює їй наші духовні, культурні й національні цінності.Завершуючи свій репортаж, хочу поділитися з читачами своїм спостереженням: „Майже у всіх наших парафіях тепер переважаючу більшість становлять люди нової хвилі. Як мені видалося, у проводі парафії Покрова Пресвятої Богородиці та між її парафіянами не видно межі між повоєнною і новою хвилями. Всі вони створюють цілість, злилися в одно, співпрацюють. І так повинно бути. І якщо цього десь ще немає - найвища пора, щоб це втілити в життя.”

ПОСВЯЧЕННЯ НОВОЗБУДОВАНОГО ХРАМУ В МІСТЕЧКУ ПАРМА

8


УРОЧИСТЕ СВЯТЕ ПРИЧАСТЯВ ПАРАФІЇ СВ. ВОЛОДИМИРА І ОЛЬГИ

Недільний ранок, 20-oго травня, 2012 р., потішив нас теплим сонячним промінням. Панував святковий настрій серед 58 першопричасників, найбільше

число в історії парафії. До цього величного свята Урочистого Причастя готувалися діти і батьки. З початку навчального року кожну першу неділю місяця діти відвідували уроки релігійного навчання і церковні літургії. Хочемо щиро подякувати пані Людмилі Кривокульській і пані Марії Щербюк і панові Сергієві Михайлюку, а також священникам: о. Парохові крилошанину Олегові Кривокульському, о. архимандриту Іванові Кротцю, та отцям Ігору Кошику і Степанові Костюку та отцю диякону Романові Артимовичу які приклали немало зусиль для підготовки дітей. В суботу, 19-ого травня, 2012 р. діти йшли до Першої Святої Сповіді, де мали індивідуальні розмови з отцями і відмовили покуту. Після закінчення сповіді

та проби обідали смачною піцою та солодощами. В неділю діти ішли рядочками по троє і двоє походом від культурного осередку до Собору. Провадив їх о. Парох крилошанин Олег Кривокульський. Батьки та родини зворушливо споглядали на дівчат одягнутих у білих суконочках вишитих голубими нитками, з віночками із білих квітів на головах, та хлопців у темно-синіх костюмах і білих сорочках вишитих голубуми нитками. Недільна Свята Літургія розпочалася дзвінким співом юного хору Катедральної Школи св. о. Миколая під вмілим керівництвом пані Іри Дичій. Спів хору наповнив величністю святий храм Собору Св. Володимира і Ольги. В церкві усе говорило про особливий день: і біла доріжка і білі стрічки на лавках, і запашні букети живих квітів. Урочисто одягнуті діти і батьки, багато гостей.

Будучи в центрі уваги, діти схвильовано промовляли молитви і терпеливо чекали причастя. Незабутню проповідь проголосив о. Парох крилошанин Олег Кривокульський, у якій зазначив особливу участь батьків у вихованні дітей та дітей перший крок в практиці своєї віри. Діти приймали св. Причастя з рук отця Пароха.Після закінчення служби отець Ігор Кошик викликав дітей поімменно, а отець крилошанин Олег Кривокульський вручив кожній дитині пропамятні сертифікати про Першу Святу Сповідь та Урочисте Святе Причастя. Усі першопричасники

9


також отримали на пам’ять від Батьківського комітету молитовники, ікони, та свічки, які були на передодні освячені в нашому храмі. Після літургії та спільної фотографії, діти з родинами роз’їхались на подальше святкування.Батьківський комітет і батьки охотники взірцево приготовили і перевели свято. Члени цьогорічного комітету включали Христину Петриків, Ірену та Роберта Німет, Оксану Тарнавчик, Михайла Чабана, Віру Щербюк-Крицун, Володимира і Любов Кульматицьких, Тетяну Молодовець, Уляну Ржим, Романну Хом’як, Світляну Слободян, Галину Кубах, Лесю Мариневич, Еріку Каганець, Лесю Бараник-Форович, Тараса Кострибу, Ольгу Мормуль, Христину Клим, Надію Терлецьку, Юлію Барановську, Марту Мізурак-Мішщенко, Нусю Рудавську, Ірину Андрущак, Уляну Белей-Долінську, Ірину Маріуц, Лесю Чорну, Наталю Бойчук-Леві, Ольгу Олійник, Світляну Борщ, Яна Терлецького, Туню Стефанюк, Лідію Андрухів, та родини Какапіч, Шаршонь, Шкібера, та Рептак. Висловлюємо щиру подяку усім організаторам та батькам, a також працівникам Українського Культурного Осередку при Парафії св. Володимира і Ольги, які допомагали у проведенні свята. Це свято не булоб успішним без труду батьків, котрі привозили і виховують дітей в християнському дусі. Бажаємо їм дальших успіхів.

Цей чудовий, святковий день залишиться у нашій пам’яті назавжди.

Діти котрі приступали до Святого Причастя: Данило Антонюк, Андрея Угрин-Андрусишин, Іван

Андрухів, Олеся Андрущак, Дмитро Барановський, Діана Борщ, Іван Власов, Йордана Воронич, Рейка Галет, Емілія Гриців, Михайлина Долінська, Даніела Каганець, Вадим Кейса, Марічка Какапич, Анастасія Клим, Ольга Кононенко, Андрій Костриба, Оксана Костриба, Данило Котович, Софія Крицун, Марта Кубах, Петро Кубах, Ліля Кульматицька, Олександрія Леві, Андрій Лемішка, Наталія Маріуц, Данило Мариневич, Марко Мариневич, Валентин Мельник, Софія Мельник, Марта Міклюх, Марія Мішщенко, Каріна Молодовець, Назар Мормуль, Тарас Недошитко, Каріна Німет, Катерина Олійник, Діана Павлюк, Марко Петриків, Антон Репетюк, Aдріан Рептак, Юрій Ржим, Олесь Рудавський, Ігор Салик, Данило Слободян, Ярема Стефанюк, Рената Стефанюк, Дам’ян Стефанюк, Надія Тарнавчик, Оксана Терлецька, Павло Терлецький, Ліліана Форович, Аліна Франків, Анастасія Хом’як, Софія Чльоупек, Анна Чабан, Роберт Шаршонь, та Анастасія Шкібера.

Ольга Мормуль

10


Мені припала честь і приємність привітати вас від Парафіяльної Ради Собору св. Володимира і Ольги в Чікаґо, а також від усіх наших прицерковних мирянських орґанізацій. Рівнож дякуємо вам за запрошення для нашого парафіяльного хору «Благовість», щоб відспівати Архиєрейську Божественну Літургіюю і виступити на сьогоднішньому бенкеті. Коли оцінюємо сьогоднішню подію, то про неї можемо сміло сказати, що це є «День, що його створив Господь, тож радіймо і веселімося в нім”, оскільки сьогодні ви довершили великого і небувалого діла - побудови серед нелегких умов храму, здвигненого, важими жертвами, вашими молитвами і вашими зусиллями і це діло увінчується сьогодні його посвяченням. Цей храм був мрією основоположників цієї парафії, її перших будівничих і сьогодні ми кидаємо зором у минуле із вдячністю згадуємо їхній труд, їхні жертви і їхні заслуги, хоча багато із них засновників парафії вже відійшли у вічність. Між парафією св. Володимира і Ольги в Чікаґо і парафією Покрова Пресвятої Богородиці у Пармі від самих початків її заснування існують не тількі теплі і дружні звязки, али ви є нашою братньою парафією, бо вузи цих звязків скріплює невмируща постать нашого і вашого засновника, великого святця та ісповідника віри Слуги Божого Патріярха Йосифа. Патріярх Йосиф сьогодні в небесах радіє разом із нами, бо виноград, який він посадив дає у винограднику Христовому дає рясні не тільки у заснованих ним парафіях, але у

цілій нашій Церкві в Україні і на поселеннях. Він був не тільки нашим Патріярхом, він був нашим етнархом, оскільки був речником всієї, тоді ще поневоленої України і цілого українського народу. Але саме тут в особливий спосіб є сила його пророчої візії, саме тут є сила його благословення і саме тут є печать його духа, бо ця парафія, ним заснована, відновилися новими людьми, новітнім поколінням із нової хвилі еміґрації і спільними зусиллями ви довершили будову цього храму для себе і для грядучих поколінь. Коли Патріярх Йосиф перебував на засланні у с. Маклаково Красноярського краю, то у 1957 році звідти він пише Послання із несподіваною і промовистою назвою “Великого Бажайте”. Здавалося, як можна бажати чогось великого, живучи на каторзі. Треба було мати величезну силу віри, щоби отак пророчо зазирати у майбутнє і розуміти, що якщо не будемо великого бажати, то і не досягнемо великих звершень. І тому подивугідною є важа жертва, бо ви великого бажали і великого досягли і через вияв своєї завзятості, своєї жертви і віри, звигнувши цей храм, стали живою іконою самого Бога.Тому від щирого серця вам бажаємо, щоб Святий Дух-Утішитель, Зіслання якого сьогодні святкуємо, просвічував і провадив цю парафію під надійним і лагідним Покровом Пресвятої Богородиці, яку ви обрали за свою Заступницю і Покровительку та за посередництвом і молитвами її засновника Слуги Божого Патріярха Йосифа Ісповідника.

Привіт Тарас Матвіїва від Парафіяльної Ради Собору св. Володимира і Ольги в Чікаґо,складений під час бенкету з нагоди освячення храму

у парафії Покрова Пресвятої Богородиці у Парма, Огайо.

Преосвященний Владико Іване, Всесвітліший отче-парох Михайле, Всесвітлішіі Всечесні отці, достойні члени парафіяльного Проводу,

святочна громадо парафії Покрова Пресвятої Богородиці!

Слава Ісусу Христу!

11


В неділю 3 го червня відбувся щорічний весняний концерт Української школи балету при Парафії Святих Володимира та Ольги. Українська громада знову мала нагоду гордитися своїм підростаючим поколінням. В концерті прийняло участь 179 дітей. Готувались

вони до концерту від січня місяця протягом щотижневих занять по понеділках або суботах. Наймолодшим танцюристам по п’ять років, а найстаршим - по чотирнадцять. Діти розділені на дванадцять груп і займаються під вмілим і чуйним керівництвом Пані Сяні Дикoї-Пилипчак, Пані Лялі Козицької, Пана Марчика Міскевича, а також Пані Тані Куропась, Данусі Пилипчак, Роксоляни Козицької, Романа Пилипчака, Мілі Глубіш , Марти Баран, Михайла Глебів, та Олександра Сютрика.

Протягом концерту лунала чудова українська музука. Діти тішили нас елементами українського козацького танцю. Легко було прослідкувати як ускладнювались рухи і витончувались навики з кожною наступною віковою групою: від непевних кроків п’ятирічних дітей до впевнених і повних

характеру рухів молодого юнацтва. Як приємно було батькам та всій громаді бачити як наша молодь з задоволенням вивчає, підтримує і розвиває наші традиції, культуру та національну неповторність.Щиро дякуємо керівникам та вчителям за їхню невтомну працю та відданість. Цінимо ваше терпіння, талант та ентузіазм!Хай береже вас Бог!

Світлана Тимуш


12



13



14


У хвастощів є особливий чарівний різновид – похвальба. Якщо хвастощі можуть побуджуватися корисливою метою, то хвалькуватість тісно поєднана із жартом і тому не приносить відчутної шкоди. Хвалькуватість, похвальба сповнена самоіронії.Сама до себе вона ставиться неповажно, готова кожної миті розреготатися і визнати видумку. Ця округла, добродушна, із широкою посмішкою похвальба зазвичай притаманна людям фізично сильним, добрим, впевненим у собі. Усміхнений

В неділю, 10 червня 2012 р. шостеро студентів закінчили своє навчання в Школі св. о. Миколая. В той день Марко Барановський, Елизабет Гелет, Владислав Марчак, Аріанна Маркезе, Николас Сабер та Данило Шняк одержали дипльоми підчас Святої Літургії. Отець Богдан Налисник вручив дипльоми ґрадуантам. Цьогорічний валедикторіян Аріанна Маркезе і салутаторіяни Николас Сабер та Данило Шняк також були спеціяльно відмічені та одержали слова признання за їх академічні успіхи.Успіхи всіх ґрадуантів були відмічені як рівнож всі промовці бажали дальших успіхів на майбутнє. Спеціяльно відмічено Пані Марію Клиш Фіняк, принципалку школи і пані Дарію М. Ганкевич, опікунку 8-ої кляси та всіх учителів за їх вклад праці в навчання цих ґрадуантів. Завдяки їм ґрадуанти були прийняті в найкращі середні школи нашого міста. Широкі Плечі (Big Shoulders) програми які допомагають школі св. о. Миколая Ціль програм Широкі Плeчі (Big Shoulders) є допомогти католицьким школам в місті Чікаґо. Ці програми допомагають уфондувати стипендії, шкільні програми та шкільне знаряддя.Цього року ця програма спонзорувала поїздку студентів на захід Америки де учні вивчали і робили експеременти з природничих наук. Рівнож в суботу 16 червня, 50 членів цеї програми та 25 помічників нашої Школи малювали шкільну кафетерію та пліт довкола школи. Вони всі також вичищували декотрі кімнати нашої школи.

Успіхи наших ґрадуантів

Николас Собер який закінчив школу св. о. Миколая 2012 року подорожуватиме і буде вчитится цього літа від 25 червня до 11 липня 2012 в Китаю. Він братиме участь у програмі Student Ambassador with the People to People Ambassador Program. Він представлятиме ЗСА, Чікаґо, нашу громаду та Школу св. о. Миколая як член цієї програми.

Михайло Ярмола який закінчив Школу св. о. Миколая в 2006 році цього літа переходитиме Con-gressional internship для конґремена Danny Davis.

самохвал завжди готовий видумку обернути на жарт. Важко не відповісти йому посмішкою.Похваляється захоплена, сп’янівша від життя людина, що не вкладає в свои слова таємного сенсу, не інтригує, а простодушно насолоджується привабливістю видумки, власною могутністю, красою світу. Хай же ніколи не щезне це вирування тріумфуючого життя, що так мило виявляє себе в похвальбі!

Ґрадуація в школі св. о. Миколая 2012 р.Б.

Похвальба

15


Патріярх Йосиф не оминає цієї надзвичайної нагоди і скликає в Римі в днях 29 вересня – 4 жовтня 1969 р. Синод Єпископів Української Католицької Церкви, де рішучо заявляє перед усім світом: «Ми стоїмо безповоротно на патріярхальному устрої нашої Церкви».1 Він

поновно звертається до Римського Архиєрея у справі визнання патріяршого статусу нашої Церкви й з усім нашим єпископатом готує в цій справі відповідний меморіял до Папи Павла VI.Та після піднесення й радости з’явилися перепони й труднощі. Московський Патріярхат і уряд Совєтського Союзу не сподівалися такої ди-намічности Патріярха Йосифа і, використовуючи настанову деяких представників тодішньої остполітік Римського Апостольського Престолу за всяку ціну зберегти контакти з урядом СРСР і Московським Патріярхатом, почали настійно підкреслювати, що Греко-Католицька Церква в Україні самоліквідувалася псевдособором у Львові 1946 р. і отже не тільки не має власної території, але навіть уже не існує. Як завжди (що триває і по сьогоднішній день), відпоручники Московського Патріярхату і совєтського уряду вели розмови в ультимативному тоні, не гребуючи навіть шантажувати ватиканських достойників: мовляв, якщо Папа Римський визнає український патріярхат чи піде назустріч українському питанню, то буде перервано екуменічний діялог. Крім того, було вказано на різні труднощі канонічного, пастирського і навіть історичного характеру. Вони були виложені

як арґументи в листі Папи Павла VI з 7 липня 1971 р., і в ньому було остаточно сказано, що «принаймні під цю пору, є неможливим створення Українського Патріярхату»2. Сьогодні, уже з перспективи трьох десятиліть, можна сміло твердити, що тоді нашого патріярхату не було визнано тільки з причини браку в нас на той час власної території, а головно – з так званої політичної невідповідности (inopportunità politica).Можна собі уявити, як пережив таку відповідь Патріярх Йосиф. Згодом він сказав нам, своїм найближчим співробітникам, що, одержавши того листа, «цілу ніч спати не міг». Однак Патріярх Йосиф прийняв листа Папи в дусі смиренности, послуху та рівночасно гідности. У посланню з 7/20 жовтня 1971 р. він поучає свій нарід словами:Не зважаючи на всі наведені арґументи і рації в папському письмі, ми вповні розуміємо і жаль наших вірних. Та все таки треба прийняти цю тимчасову відмову в дусі віри і підчинення, зі спокоєм і відданням Божій волі. Та водночас ми не повинні закладати рук, але далі провадити та розвивати як дотепер, а навіть усильніше, наше церковне і народне життя в правних межах Верховного Архиєпископства, доки воно не буде завершене Патріярхатом, в глибокому переконанні, що все таки він стане дійсністю, бо сила Божої справи мусить взяти верх над усякими людськими перешкодами.3

Ці ж слова повторили наші єпископи у спільному пастирському посланню, написаному 31 жовтня 1971 р. з нагоди П’ятого Архиєпископського Синоду Українських Католицьких Єпископів, що відбувся 31 жовтня - 6 листопада 1971 р. при церкві Жировицької Божої Матері і святих мучеників Сергія і Вакха в Римі.4 Від того часу Патріярх Йосиф

1 Благовісник Верховного Архиєпископа, див. прим. 10. - Рік V. - Кн. 1-4. - Кастельґандольфо біля Риму, 1969. - С. 120. 2 Благовісник Верховного Архиєпископа, див. прим. 10. - Рік VII. - Кн. 1-4. - Кастельґандольфо біля Риму, 1971. - С. 53. Повний текст цього листа Папи Павла VI видрукуваний у латинській та українській мовах, див. на с. 51-55.3 Там само. - С. 50-51. 4 Див.: Там само. - С. 68.

Воhoslovia 66/3-4 (2002)рр. 161-186

ДІЯЛЬНІСТЬ ПАТРІЯРХА ЙОСИФА ПОЗА МЕЖАМИКИЄВО-ГАЛИЦЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ

о. д-р. Іван Дацько

(Продовження)

16


постійно повторює, що наш Патріярхат – це справа Божа.Мимо початкового огірчення й розчарування Патріярх продовжує невтомну працю в напрямі визнання Києво-Галицького Патріярхату. Під час другої подорожі по українських поселеннях світу в 1973 р. він бачить на власні очі й чує власними вухами, що владики, священики і вірні моляться за нього та поминають його як Патріярха. І Патріярх Йосиф заглиблюється у вивчення питання про те, як поставали патріярхати в першому тисячоліттю, в результаті чого доходить до висновку, що пат-ріархати не творилися згори, а поставали з низин. Саме народ, духовенство та ієрархія починали молитися й поминати предстоятеля певної помісної Церкви як Патріярха, і згодом Вселенські Собори і Римські Архиєреї визнавали його таким.5Виходячи з цієї аргументації, Патріярх Йосиф приймає історичне рішення: під Соборним Великоднім Посланням 1975 р. він уперше підпису-ється як Патріярх і Кардинал.6 А 12 липня 1975 р., під час Соборної Архиєрейської Божественної Літургії в базиліці св. Петра з нагоди паломництва українців до Риму у святому ювілейному 1975-му році, отець Архимандрит проф. д-р Іван Гриньох

пом’янув Патріярха Йосифа у грецькій мові як Блаженнішого Отця нашого Йосифа - Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси.Певна частина українського Божого Люду прийняла цей підпис і літургічний акт як здійснення визнання нашого патріярхату в очікуванні формального затвердження зі сторони Римського Архиєрея. Одначе ці дві історичні події спричинили й посилення поділу в Українській Греко-Католицькій Церкві, який був помітний уже в 1971-1975 рр.Питання патріярхату поділило й українську ієрархію, і Патріярх Йосиф найбільше переживав саме за це. Хоч як він хотів уникнути поділу, від 1975 р. патріярх ясно усвідомлював, що з його позицією погоджуються не всі єпископи українських поселень. Виразну опозицію до Патріярха Йоси¬фа і до старань за патріярхат виявив тодішній Апостольський Екзарх у Великій Британії Владика Августин Горняк, за що теперішній Папа Іван-Павло II у 1987 р. остаточно усунув його з уряду.Патріярх Йосиф дуже переживав цей поділ і висловив свій біль у посланню до Українців у Великій Британії на Різдво 1976 р.7 Той рік був дійсно нелегким для нього. Патріярхові сповнялося вже 84 років, і він чув, що сили покидають

5 Див.: Wilhelm de Vries. Rom und die Patriarchate des Ostens. Orbis Academicus. - Freiburg/München: Verlag Karl Alber, 1963; idem. The Origin of the Eastern Patriarchates and their Relationship to the Power of the Pope // Archiepiscopal and Patriarchal Autonomy. - New York: Fordham University, 1972. - P. 14-21.6 Див.: Благовісник Патріярха, див. прим. 1. - Рік XI. - Кн. 1-4. - Кастельґандольфо біля Риму, 1975. – C. 16.7 Див.: Благовісник Патріярха, див. прим. 1. - Рік XII. - Кн. 1-4, Кастельґандольфо біля Риму, 1976. - Є. 15-18. Глибокий жаль і біль з приводу браку єдности нашого Єпископату на поселеннях Патріярх Йосиф вилив у своєму Заповіті-Завіщанню словами: Передчуваючи свою кончину, не можу не висловити свого гіркого душевного болю, що супроводжав мене впродовж мого перебування поза рідною Землею. Це біль задля браку єдности в нашому Єпископському зборі поза межами України. Брак єдности, неначе первородний гріх, який закрався до душ тих, що повинні бути світильниками. Він, цей гріх, неначе злодій, проліз звідсіль і в нашу Страдну Церкву на рідній Землі. Брак почуття і розуміння єдности в основних питаннях життя Церкви і Народу, це наше нещастя, це наш споконвічний гріх! Застановлявся я над причинами цього невідрадного явища: Це насамперед недостатня богословська освіта, виховання в чужих школах, впливи чужого оточення, незнання минулого своєї Церкви, якій покликані вони на вершинах служити... Гнилими овочами отого всього є легковаження всього, що наші діди і прадіди здобували і своїм трудом і жертвами, зневажування свого рідного, супроводжені погонею за почестями, жадобою влади, що так нагадує боротьбу за удільні князівства в часі занепаду Київської держави, і вкінці хиткість характерів, якої виявом стається вислужництво перед чужими і приземні поклони чужим богам! Як Глава і Батько нашої Церкви старався я навчати й упоминати. Нераз як Батько закликав я до єдности благальними словами і як Глава нашої Церкви напоумлював рішучим твердим словом, коли треба було збудити приспане сум-ління і вказати на пастирську відповідальність за духовне стадо перед Богом і Церквою. Бо ж Єпископат повинен бути зразком однозгідности у правлінні Церкви і прикладом єдности в усіх ділянках церковного і народнього життя! Всі мої переживання з того приводу – зневаги, душевні рани, словом всі оці «стріли лукавого» - вам відомі. Вони не були легші, як у в’язницях і на засланнях. І переживав я їх так само болюче, як переживав передше в’язничні тортури. Та сьогодні я дякую Всевишньому за те, що мене били в тюрмах і били на волі! Дякую Йому за те, що мене били, а не величали раби! Прощаю їм усім, бо й вони – тільки знаряддя в руках Всевишнього, що покликав мене і дав мені свою Благодать, бути в

17


його. В Україні і всьому Совєтському Союзі панувала брежнєвщина, на поселеннях ширилася асиміляція, старше покоління поступово вимирало, і перспективи затьмарювалися. Щобільше, саме через патріархальне питання йому не дозволено було брати участь в Евхаристійному Конгресі у Філадельфії в літі того ж року.Усе ж він поїхав до того Міста Братньої Любови в США – на похорон бл. п. Митрополита Амврозія Сенишина, який відбувся 16 вересня 1976 р. Це була остання довша Патріярхова візитація, яка тривала від 15 вересня до 30 листопада 1976 р., і я мав честь супроводити його під час неї як секретар. Патріярх відвідав такі міста нашого поселення в США, Канаді, Нідерландах і Німеччині: Філядельфію, Вашінґтон, Ню Йорк, Пассейк, Чікаґо, Торонто, Ст. Катерине, Бурлінґтон, Миссиссаґу, Ошаву, Кітченер, Клівленд, Монтреаль, Оттаву, Едмонтон (де похоронив 16 листопада 1976 р. свого друга о. митрата проф. д-ра Василя Лабу), Саскатун, Вінніпеґ, Амстердам, Утрехт, Неймеґен, Крефельд-Траар, Бонн і Мюнхен.Патріярх Йосиф вернувся до Риму вдоволений відвідинами, та огірчений браком єдности і поставою нашого тодішнього єпископату на посе¬леннях щодо справи визнання патріярхату. Пригадую, як 18 листопада 1976 р. у Торонто, перед відлетом до Амстердаму, владика Іван Прашко, який супроводив

Патріярха під час цієї візити, просив його ще раз від¬відати наше поселення в Австралії, на що Блаженніший Йосиф відповів відмовою, заявивши, що ввесь наш єпископат, який рішив відзначити 60-ліття його священства, повинен щераз звернутися до Папи Павла VI з проханням визнати патріярхат Києво-Галицький і всієї Руси.Вернувшись 30 листопада 1976 р. до Риму, Патріярх Йосиф з місця вислав до всіх своїх співбратів єпископів повідомлення прибути на при-значену на 13 грудня того ж року авдієнцію в папи. Яке ж гірке було Патріярхове розчарування, коли на його заклик на цій авдієнції з’явилося, крім нього, всього вісім наших владик (митрополит Максим Германюк і єпископи Ніл Саварин, Ізидор Борецький, Іван Прашко, Ярослав Ґабро, Василь Лостен, Мирослав Марусин і Дмитро Ґрещук). А мали ми тоді на поселеннях сімнадцять єпископів...Щобільше, Блаженнішому Йосифові не дозволили сказати те, що він намітив.8 Натомість Папа Павло VI пофранцузьки – мовою, якої ніхто з присутніх владик, крім Патріярха Йосифа, митрополита Максима Германюка і владики Мирослава Марусина, як слід не розумів, – сказав, між іншим, слова:...Дозвольте Нам також з цілим респектом, який належиться особам, вказати перед Вами на недостачу в деяких українських спільнот та їхніх пастирів. Ми хочемо говорити про очікування патріяршого

неволі і на волі в’язнем Христа ради! Наш світлий попередник, Сл. Б. Йосиф Венямин Рутський у своєму завіщанні натякає на цей самий гріх, брак єдности в єпископаті, згадує про спори, погоню за наживою, пастирську недбалість у висліді чого взиває всіх владик до духовної згоди і ревної праці, благаючи їх: «Про єдину тільки річ прошу Високопреосвященних Отців, руських Єпископів, то єсть, щоби любов’ю Христа лучилися зі собою і зі своїм Митрополитом. Нехай словами і ділами потверджують, що узнають його за отця...».Висловивши отут свій гіркий жаль і біль, яким сповнене моє серце, не бажав би нікому докоряти. Тому, Достойні і Дорогі Брати в Єпископському служінні, простіть мені, як і я Вам прощаю! Коли висловлюю свій гіркий біль, то цим бажаю Вас востаннє по батьківськи і по пастирськи напімнути і закликати: В єдності рятуйте нашу Церкву від загибелі і руїни! Нехай Ваша єдність, єдність всього єпископату Української Католицької Церкви, буде стимулом і надхнінням для всіх тих Пастирів, духовників і мирян, яких батьків і прадідів родила Церква-Мати, Київська Митрополія. На історичному шляху вони розгубились в різних країнах, серед різних народів і забули про матір, яка їх родила. Поможіть їм віднайти цю Матір! (Завіщання, див. прим. 1. – С. 277-278). А свою гіркоту на першого Апостольського Екзарха у Великій Британії Блаженніший Йосиф взяв зі собою до могили і вилив її словами: З болістю у серці споглядаю на Церкву-дочку в Альбіоні. Не говоритиму вже до тебе більше, бо бачу свою кончину. Та коли голос мій, голос Глави Української Церкви не доходив до твоїх верхів і не зворушував їхнього сумління, тоді послухай голосу Того, «хто має меч двосічний гострий: Знаю де живеш – там, де трон сатани: І держиш ім’я моє, і не зрікся віри моєї... Але маю проти тебе трохи, бо там є у тебе ті, що держаться учення Валаама, який навчив Валака кинута камінь спотикання перед синами Ізраїля... Покайся отже...» (Одкр. 2, 12-14; 16), (Завіщання, див. прим. 1. - С. 280).8 Блаженніший Йосиф вийшов зі ситуації в такий спосіб, що в Благовіснику за 1976 р. (Рік XII. - Кн. 1-4. - С. 72-75; 80-81) видрукував повний текст своєї промови в українській, а скорочений - в італійській мові.

18


титулу, на який у теперішній кон’юнктурі Римська Столиця не бачить можливости згодитися... 9 Припускаю, що саме в тому часі Патріярх Йосиф написав у своєму Заповіті-Завіщанню:Історичною короткозорістю, вагомою у своїх наслідках аж до наших часів, треба вважати злегковаженням великого задуму митро¬политів Могили і Рутського тодішніми правлячими колами Римської Апостольської Столиці, які – кола – хоч не заперечили ідеї Патріярхату нашої Церкви, ідеї уґрунтованої історією й вимогами церковного життя, які однак свою відмову – дати формальну згоду на її завершення оправдували мотивами політичної «кон’юнктури». І хоч такі мотиви не Божі, а людські, їх повторяється, ними оправдується і їх застосовується у відношенні до наших змагань на завершення повноти прав нашої Церкви у Патріярхаті до наших днів. Давному поняттю Української Правди, в якому сплітаються Істина і Справедливість, такі людські мотиви чужі! 10

Терміну «кон’юнктура» Патріярх Йосиф не хоче і просто таки не може чути й дуже дивується, як можна вживати його у відношенню до життя та розвитку Церкви. Фактично від авдієнції 13 грудня 1976 р., крім формальних зустрічей, Патріярх Йосиф не стрічався більше сам на сам з Папою Павлом VI.Натомість Патріярх Йосиф надає своїм старанням про завершення нашої Церкви патріяршим устроєм екуменічного виміру, хоч перші кроки в тому напрямі він зробив ще 6 серпня 1968 р. у Бавнд Бруку (США) під час зустрічі з митрополитом Української Автокефальної Православної Церкви Йоаном Теодоровичем, архиєпископом Мстиславом Скрипником та іншими владиками УАПЦ, сказавши знаменні слова: «Ми такі православні, як ви католики». А третього червня 1976 р., у празник Христового Вознесіння, Патріярх Йосиф пише історичне послання «Про Поєднання в Христі», у якому поучує весь український нарід:Тому за усильною спонукою українських віруючих людей, звертаюся оцим, Український Народе, до Тебе, щоби Ти розпочав своє уздоровлення від

коріння своєї духовости, від своєї безсмертної душі і її потреб!...[...] Найчисленніші Церкви в нас є Православна й Католицька, і, безсторонно кажучи, нема між нами суттєвої доґматичної різниці, як це виказують теологічні студії і свідчить історія. Правду кажучи, розлам і поділ є піддержувані тільки ззовні, від тих, які знають, що тим ослаблюють Українську Церкву і Нарід. Світлим моментом в нашій історії було порозуміння на тлі Патріярхату між обидвома Церквами за Митрополитів Петра Могили і Йосифа Велямина Рутського. На жаль, їх висока ідея згоди не здійснилася...[...] Треба собі здати справу з такого стану і мати на увазі свою Церкву і своє добро, та не бути мотовилом в чужих, ворожих руках, що ним мотають вони й снують пряжу на свою одежу. І треба при-знати, що такі великі кроки зближення і порозуміння в новіших часах були вже зроблені за Сл. Б. Митрополита Андрея Шептицького. Так само й тепер відбулася сердечна стріча при великому здвизі Православних у Бавнд Бруку з Митрополитом Йоаном Теодоровичем. Там впали тоді великі слова: ми такі православні, як ви католики! Це правда, і совісні студії виказують, що нема доґматичних чи обрядових різниць. Нам треба всім станути на Київській прадідній традиції, а не підлягати російській синодальщині й тим подібним впливам.[...] Правда є лиш одна! Як боліють різні народи, як нпр. Німці, над розламом своєї Церкви і як стараються вони поєднатися, як розвивається в них успішно, під впливом Святого Духа, так званий екуменічний рух - рух поєднання, і навпаки, як сильною своєю єдністю є сьогодні Католицька Церква в Польщі і ставить опір безбожництву й матеріялізмові! Яка могутня була наша Держава за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого! Бо була в нас тоді одна віра і одна Церква, яка лучила духово ввесь Нарід, скріплювала усе. державне життя і створила свою культуру.Чи не можна б цієї об’єднюючої акції обидвох Церков почати від узгіднення перекладів Святої

9 Повний текст цієї промови Папи Павла VI у французькій і українській мовах поміщений у: Благовісник Патріярха, див. прим. 1. - Рік XII. - Кн. 1-4. - Кастельґан- дольфо біля Риму, 1976. - С. 78-79; 75-77.10 Завіщання, див. прим. 1. - С. 273-274.

19


Літургії і наших Богослужб, щоб молитися «одними устами і єдиним серцем»? А знову, таке зближення з іншими християнськими згромадженнями треба розпочати від читання того самого Святого Письма, перекладеного з оригіналу. Очевидно, це зближення мусить відбуватися зі зрозумінням, поволі і постепенно. Здаймо собі раз справу, скільки хитрости вживають наші вороги, щоб піддержати розлам і роз’єднання між нашими Церквами. Будьмо собою! Дивімся на своє власне духовне добро, на спасіння наших душ - і тоді буде між нами єдність, в першу чергу на церковному полі, а опісля на національному й державному! Треба добро Церкви й Народу ставити вище своєї марної особистої амбіції і своїх особистих чи гуртових користей!Це дуже відрадний об’яв, що це починають розуміти й відчувати всі віруючі України різних релігійних груп, що об’єднавшись в одну помісну Українську

Церкву під проводом Патріярха, станемо твердинею, об яку будуть розбиватися всі ворожі удари, так релігійні, як і політичні. 11 Питання патріярхату поділило й українську ієрархію, і Патріярх Йосиф найбільше переживав саме за це. Хоч як він хотів уникнути поділу, від 1975 р. патріярх ясно усвідомлював, що з його позицією погоджуються не всі єпископи українських поселень. Виразну опозицію до Патріярха Йосифа і до старань за патріярхат виявив тодішній Апостольський Екзарх у Великій Британії Владика Августин Горняк, за що теперішній Папа Іван-Павло II у 1987 р. остаточно усунув його з уряду.Патріярх Йосиф дуже переживав цей поділ і висловив свій біль у посланню до Українців у Великій Британії на Різдво 1976 р. 12 Той рік був дійсно нелегким для нього. Патріярхові сповнялося вже 84 років, і він чув, що сили покидають його. В Україні і всьому

11 Благовісник Патріярха, див. прим. 1. - Рік XII. - Кн. 1-4. - Кастельґандольфо біля Риму, 1976. - С. 30-32. Див. також: Іван Гриньох. Послання Патріярха про Поєднання в Христі // Богословія. - Т. ХИ. - Кн. 1-4. - Рим, 1977. - С. 11-72.12 Див.: Благовісник Патріярха, див. прим. 1. - Рік XII. - Кн. 1-4, Кастельґандольфо біля Риму, 1976. - Є. 15-18. Глибокий жаль і біль з приводу браку єдности нашого Єпископату на поселеннях Патріярх Йосиф вилив у своєму Заповіті-Завіщанню словами: Передчуваючи свою кончину, не можу не висловити свого гіркого душевного болю, що супроводжав мене впродовж мого перебування поза рідною Землею. Це біль задля браку єдности в нашому Єпископському зборі поза межами України. Брак єдности, неначе первородний гріх, який закрався до душ тих, що повинні бути світильниками. Він, цей гріх, неначе злодій, проліз звідсіль і в нашу Страдну Церкву на рідній Землі. Брак почуття і розуміння єдности в основних питаннях життя Церкви і Народу, це наше нещастя, це наш споконвічний гріх! Застановлявся я над причинами цього невідрадного явища: Це насамперед недостатня богословська освіта, виховання в чужих школах, впливи чужого оточення, незнання минулого своєї Церкви, якій покликані вони на вершинах служити... Гнилими овочами отого всього є легковаження всього, що наші діди і прадіди здобували і своїм трудом і жертвами, зневажування свого рідного, супроводжені погонею за почестями, жадобою влади, що так нагадує боротьбу за удільні князівства в часі занепаду Київської держави, і вкінці хиткість характерів, якої виявом стається вислужництво перед чужими і приземні поклони чужим богам! Як Глава і Батько нашої Церкви старався я навчати й упоминати. Нераз як Батько закликав я до єдности благальними словами і як Глава нашої Церкви напоумлював рішучим твердим словом, коли треба було збудити приспане сумління і вказати на пастирську відповідальність за духовне стадо перед Богом і Церквою. Бо ж Єпископат повинен бути зразком однозгідности у правлінні Церкви і прикладом єдности в усіх ділянках церковного і народнього життя! Всі мої переживання з того приводу – зневаги, душевні рани, словом всі оці «стріли лукавого» - вам відомі. Вони не були легші, як у в’язницях і на засланнях. І переживав я їх так само болюче, як переживав передше в’язничні тортури. Та сьогодні я дякую Всевишньому за те, що мене били в тюрмах і били на волі! Дякую Йому за те, що мене били, а не величали раби! Прощаю їм усім, бо й вони – тільки знаряддя в руках Всевишнього, що покли¬кав мене і дав мені свою Благодать, бути в неволі і на волі в’язнем Христа ради! Наш світлий попередник, Сл. Б. Йосиф Венямин Рутський у своєму завіщанні натякає на цей самий гріх, брак єдности в єпископаті, згадує про спори, погоню за наживою, пастирську недбалість у висліді чого взиває всіх владик до духовної згоди і ревної праці, благаючи їх: «Про єдину тільки річ прошу Високопреосвященних Отців, руських Єпископів, то єсть, щоби любов’ю Христа лучилися зі собою і зі своїм Митрополитом. Нехай словами і ділами потверджують, що узнають його за отця...». Висловивши отут свій гіркий жаль і біль, яким сповнене моє серце, не бажав би нікому докоряти. Тому, Достойні і Дорогі Брати в Єпископському служінні, простіть мені, як і я Вам прощаю! Коли висловлюю свій гіркий біль, то цим бажаю Вас востаннє по батьківськи і по пастирськи напімнути і закликати: В єдності рятуйте нашу Церкву від загибелі і руїни! Нехай Ваша єдність, єдність всього єпископату Української Католицької Церкви, буде стимулом і надхнінням для всіх тих Пастирів, духовників і мирян, яких батьків і прадідів родила Церква-Мати, Київська Митрополія. На історичному шляху вони розгубились в різних країнах, серед різних народів і забули про матір, яка їх родила. Поможіть їм віднайти цю Матір! (Завіщання, див. прим. 1. – С. 277-278). А свою гіркоту на першого Апостольського Екзарха у Великій Британії Блаженніший Йосиф взяв зі собою до могили і вилив її словами: З болістю у серці споглядаю на Церкву-дочку в Альбіоні. Не говоритиму вже до тебе більше, бо бачу свою кончину. Та коли голос мій, голос Глави Української Церкви не доходив до твоїх верхів і не зворушував їхнього сумління, тоді послу¬хай голосу Того, «хто має меч двосічний гострий: Знаю де живеш – там, де трон сатани: І держиш ім’я моє, і не зрікся віри моєї... Але маю проти тебе трохи, бо там є у тебе ті, що держаться учення Валаама, який навчив Валака кинута камінь спотикання перед синами Ізраїля... Покайся отже...» (Одкр. 2, 12-14; 16), (Завіщання, див. прим. 1. - С. 280).

20


(Продовження слідує)

Совєтському Союзі панувала брежнєвщина, на поселеннях ширилася асиміляція, старше покоління поступово вимирало, і перспективи затьмарювалися. Щобільше, саме через патріархальне питання йому не дозволено було брати участь в Евхаристійному Конгресі у Філадельфії в літі того ж року.Усе ж він поїхав до того Міста Братньої Любови в США – на похорон бл. п. Митрополита Амврозія Сенишина, який відбувся 16 вересня 1976 р. Це була остання довша Патріярхова візитація, яка тривала від 15 вересня до 30 листопада 1976 р., і я мав честь супроводити його під час неї як секретар. Патріярх відвідав такі міста нашого поселення в США, Канаді, Нідерландах і Німеччині: Філядельфію, Вашінґтон, Ню Йорк, Пассейк, Чікаґо, Торонто, Ст. Катеринз, Бурлінґтон, Миссиссаґу, Ошаву, Кітченер, Клівленд, Монтреаль, Оттаву, Едмонтон (де похоронив 16 листопада 1976 р. свого друга о. митрата проф. д-ра Василя Лабу), Саскатун, Вінніпеґ, Амстердам, Утрехт, Неймеґен, Крефельд-Траар, Бонн і Мюнхен.Патріярх Йосиф вернувся до Риму вдоволений відвідинами, та огірчений браком єдности і поставою нашого тодішнього єпископату на поселеннях щодо справи визнання патріярхату. Пригадую, як 18 листопада 1976 р. у Торонто, перед відлетом до Амстердаму, владика Іван Прашко, який супроводив Патріярха під час цієї візити, просив його ще раз відвідати наше поселення в Австралії, на що Блаженніший Йосиф відповів відмовою, заявивши, що ввесь наш єпископат, який рішив відзначити 60-ліття його священства, повинен щераз звернутися до Папи Павла VI з проханням визнати патріярхат Києво-Галицький і всієї Руси.Вернувшись 30 листопада 1976 р. до Риму, Патріярх Йосиф з місця вислав до всіх своїх співбратів єпископів повідомлення прибути на призначену на 13 грудня того ж року авдієнцію в папи. Яке ж гірке було Патріярхове розчарування, коли на його заклик на цій авдієнції з’явилося, крім нього, всього вісім наших владик (митрополит Максим Германюк

і єпископи Ніл Саварин, Ізидор Борецький, Іван Прашко, Ярослав Ґабро, Василь Лостен, Мирослав Марусин і Дмитро Ґрещук). А мали ми тоді на поселеннях сімнадцять єпископів...Щобільше, Блаженнішому Йосифові не дозволили сказати те, що він намітив. Натомість Папа Павло VI пофранцузьки – мовою, якої ніхто з присутніх владик, крім Патріярха Йосифа, митрополита Максима Германюка і владики Мирослава Марусина, як слід не розумів, – сказав, між іншим, слова:...Дозвольте Нам також з цілим респектом, який належиться особам, вказати перед Вами на недостачу в деяких українських спільнот та їхніх пастирів. Ми хочемо говорити про очікування патріяршого титулу, на який у теперішній кон’юнктурі Римська Столиця не бачить можливости згодитися... Припускаю, що саме в тому часі Патріярх Йосиф написав у своєму Заповіті-Завіщанню:Історичною короткозорістю, вагомою у своїх наслідках аж до наших часів, треба вважати злегковаженням великого задуму митрополитів Могили і Рутського тодішніми правлячими колами Римської Апостольської Столиці, які – кола – хоч не заперечили ідеї Патріярхату нашої Церкви, ідеї уґрунтованої історією й вимогами церковного життя, які однак свою відмову – дати формальну згоду на її завершення оправдували мотивами політичної «кон’юнктури». І хоч такі мотиви не Божі, а людські, їх повторяється, ними оправдується і їх застосовується у відношенні до наших змагань на завершення повноти прав нашої Церкви у Патріярхаті до наших днів. Давному поняттю Української Правди, в якому сплітаються Істина і Справедливість, такі людські мотиви чужі! Терміну «кон’юнктура» Патріярх Йосиф не хоче і просто таки не може чути й дуже дивується, як можна вживати його у відношенню до життя та розвитку Церкви. Фактично від авдієнції 13 грудня 1976 р., крім формальних зустрічей, Патріярх Йосиф не стрічався більше сам на сам з Папою Павлом VI.

13 Блаженніший Йосиф вийшов зі ситуації в такий спосіб, що в Благовіснику за 1976 р. (Рік XII. - Кн. 1-4. - С. 72-75; 80-81) видрукував повний текст своєї промови в укра¬їнській, а скорочений - в італійській мові.14 Повний текст цієї промови Папи Павла VI у французькій і українській мовах поміщений у: Благовісник Патріярха, див. прим. 1. - Рік XII. - Кн. 1-4. - Кастельґан- дольфо біля Риму, 1976. - С. 78-79; 75-77.15 Завіщання, див. прим. 1. - С. 273-274.

21


ПОЖЕРТВИ Недільна збірка

27.V.2012 $ 1,182.00 конвертами $ 804.00 без конверт $ 1,986.00 разом

3.VI.2012 $ 1,271.00 конвертами $ 1,176.00 без конверт $ 2,447.00 разом

На Ремонт та Розбудову Парафії(збірка в церкві 10.VI.2012)

100.00 – Верещак ЯХ; 80.00 – Бродич Б; 50.00 – Копилців ВУ, Кузич ЮТ; 40.00 – Коверко ОЛ, Шалева А; 30.00 – Смик РМ; 25.00 – Боднар БЛ, Гончаров ВМ, Косач М, Максимчук ІП, Тех Д; 20.00 – Березецька М, Возняк ІМ, Вруська Д, Григорчук Н, Дахнівська Р, Ільчина Качор О, Коломиєць Л, Крутяк ПА, Куликівський ГТ, Марцінковський ЄР, Мороз СМ, Смаль РО, Троян К; 15.00 – Ільчина М; 10.00 – Біланич С, Винниченко М, Дерень ПБ, Драґанчук І, Калін ВЛ, Клиш М, Кокорудза К, Колодзей АС, Кондришин МВ, Косач С і Х, Щерб’юк-Крицун ІВ, БІ, Медвідь ІО, Скрупський МГ, Сохань БН, Телятинський АЛ, Терлецький ІО, Фіщук ОЛ, Щерб’юк ВМ, Ярмола ГЛ, Ярошевич МД; 7.00 – Жук МІ; 5.00 – Божик ЮА, Бойко ПМ, Василик ТД, Вільчинський ЮН, Вовк МД, Воскресенський ВО, Габур ІО, Гонтар БА, Дзірин ОЛ, Єжевський РЛ, Ільчишин БО, Зварич К, Козак ІО, Костриба ВТ, Костриба ТІ, Кравчук ВЛ, Кулик Я, Кухаришин М, Легкий ВН, Лемішка ІІ, Огаренко ІН, Паливода ВН, Пенішкевич ІЛ, Сенько В, Собешкевич РГ, Cохань МІ, Стебельський М, Тельвак ВО, Титус А, Троян А, Хлопась АН, Чорняк М, Чурма М і Л, Чучук М, Яримович АГ, Яцків ІА; 35.00 – меншими пожертвами.

На Цвинтар св. о. Миколая(збірка в церкві 17.VI.2012)

25.00 – Гончаров ВМ, Косач М, Косач С і Х; 20.00 – Березецька М, Верещак ЯХ, Ільчина Качор О, Кухар ІЛ, Майхер ММ,

15.00 – Караван ОІ; 10.00 – Бедка ЛМ, Березецька М, Бланчард Л, Бродич Б, Винниченко М, Григораш МЮ, Данчишин БМ Драґанчук І, Коломиєць Л, Кондришин МВ, о. Кривокульський ОЛ, Подьо БІ, Скрупський МГ, Скрупський МН, Фіщук ОЛ; 5.00 – Бойко ПМ, Власенко ПД, Габур ІО, Гудима ЛС, Дахнівська Р, Дзірин ОЛ, Єжевський РЛ, Ільчишин БО, Щерб’юк-Крицун ІВ, Куликівський ГТ, Скоморох ПМ, Скрупський ПЛ, Сохань БН, Стебельський М, Телятинський АЛ, Тех Д, Трач МО, Худик ІЛ, Шняк ВН, Чорняк М, Чучук М; 17.00 – меншими пожертвами.

На Ремонт та Розбудову Парафії(зібрано в канцелярії до 20.VI.2012)

200.00 – Верещак ЯХ; 100.00 – Орищук Л; 75.00 – Штогрин ДЄ; 50.00 – Грошко АО, Довгий В; 40.00 – Гринчишин Є; 35.00 – Чирик С; 30.00 – Гутник ІЗ; 25.00 – Савечко ПТ; 10.00 – Лаврів П.

Патріярший Собор в Києві 100.00 – Штогрин ДЄ.

Львівська Духовна Семінарія 60.00 – Конол М; 50.00 – Скрупський ПЛ; 40.00 – Гринчишин Є.

Ремонт св. Софії в Римі 40.00 – Гричишин Є; 20.00 – Мудра О.

З нагоди ….На Ремонт та Розбудову Парафії

100.00 – Медика ВА з нагоди вінчання.

В пам’ять…“Фонд Патріярха Святослава”

50.00 – Погорецька-Чижик М в пам. Іванни Смішкевич-Чировської. 50.00 – Фединяк О в пам. Іванни Чировської.

Ремонт св. Софії в Римі100.00 – Павлик ЮГ в пам. батька і дідуся Осипа Левуня.

22


- СВЯТІ ЛІТУРГІЇ -(Закінчення із стор. 24)

Субота, 14 липня8:00 рано І Кліш за бл. пам. Маріб Тумак (П)9:00 рано Род за бл. пам. Орисю Білас (4 річн), Стефана Ванька (4 річн) Романа Ванька (34 річн), Марію (14 річн) і Михайла (37 річн) Коверко (П) М Колодій і Є Дудич за бл. пам. Зофію Колодій (9 річн) (П) Х Косач за бл. пам. Ніну Попович (П) *М Чижик в подяку Господеві за отриманні ласки

На тиждень від 16 липня до 21 липняПонеділок, 16 липняРод Клиш і Фіняк за бл. пам. Володимира Клиша (П)А Кассараба з род Володимиар Кассарабу (П)

Вівторок, 17 липня ПМ Стахів за бл. пам. Зофію Попіль (П)ВІ Тех за бл. пам. Єву, Николу, Зенона, Анну, Параскевію і Катерину (П)

Середа, 18 липняВД Федчина за бл. пам. Саву Зварич (П)ЯГ Тринога за бл. пам. Стефана Кучера (П)

Четвер, 19 липняМ Чорняк за бл. пам. Василя Чорняка і СтефанаВербового (П)

П’ятниця, 20 липняПарафія за бл. пам. о. митрата Маріяна Бутринського (20 річн) (П)

Субота, 21 липня 8:00 рано А Остапчук і Л Клученко за бл. пам. Володимира Березецького (П)9:00 рано Є Гринчишин за бл. пам. Петра (17 річн), Данила (20 річн), Володимира й Івана (П) Р Швець за бл. пам. Олексія, Софію й Юрія (П)

На тиждень від 23 липня до 28 липняПонеділок, 23 липняА Шалева за бл. пам. Анну Коваль (П)

Вівторок, 24 липняМ Городиська за бл. пам. Дмитра Мазярка (22 річн) (П)БІ Плешкевич за бл. пам. Зофію Попіль (П)

Середа, 25 липняК Кокорудза за бл. пам. Теклю Кузьмик (П)І Туршин за бл. пам. Василя, Олександру, Лідію, Федора, Івана, Марію, Катерину, Ганну, Пантелеймона, Григорія, Анатолія і прочих (П)

Четвер, 26 липняС Садкова за бл. пам. Богдана (3 річн) (П)Род за бл. пам. Марію Стасюк (П)

П’ятниця, 27 липняМ Гараус за бл. пам. Михайла Гарауса (40 день) (П)Род за бл. пам. Миколу Коваля (10 річн) (П)

Субота, 28 липня 8:00 рано І Кліш за бл. пам. Нетсора Трояна (П)9:00 рано М Гараус з род за бл. пам. Михайла Гарауса (40 день) (П) Род за бл. пам. Михайлину Скородинську (1 річн) (П) Л Балема за бл. пам. Євгенію (5 річн), Євстахія, Катерину, Катерину, Петра, Валентину, Стефана й Івана (П) П Лаврів за бл. пам. Василя, Богдана, Ярослава, Пелагію, Петра і Софію (П) М Фішер за бл. пам. Ольгу, Володимира, Василя, Степана, Михайла, Григорія, Івана й Михайла (П) М Фішер за бл. пам. Бланку Мартінез (П)

На тиждень від 30 липня до 4 серпняПонеділок, 30 липняН Горб за бл. пам. Наталю Гуміняк(П)

Вівторок, 31 липпняБМ Крутяк за бл. пам. Зофію Попіль (П)

Середа, 1 серпняРод за бл. пам. Петра, Оксану, Осипу і Григорія (П)

Четвер, 2 серпняЮД Рачкевич за бл. пам. Саву Зварич (П)

П’ятниця, 3 серпняМ Косач за бл. пам. Володимира Березецького (П)

Субота, 4 серпня8:00 рано Род за бл. пам. Еміліяна і Михайлину Басюків (П)9:00 рано МХ Хомин за бл. пам. Петра, Катерину, Володимира, Василя, Марію і Володимира (П) Р Швець за бл. пам. Олексія, Софію й Юрія (П)

На тиждень від 6 серпня до 11 серпняПонеділок, 6 серпня*Х Косач в подяку Господеві за отриманні ласки Вівторок, 7 серпняРод Бозьо і Олексюк за бл. пам. Зофію Попіль (П)

Середа, 8 серпняОІ Караван за бл. пам. Теклю Кузьмик (П)

23


Четвер, 9 серпняЗБ Попель-Базилевич за бл. пам. Ореста (8 річн) (П)Л Кучма-Бабій за бл. пам. Анну (10 річн) (П)М Чорняк за бл. пам. Василя Чорняка і Стефана Вербового (П)

П’ятниця, 10 серпняУ Перрі за бл. пам. Павла Костів (12 річн) (П) ВД Федчина за бл. пам. Івана Гулика (мол) (П)

Субота, 11серпня 8:00 рано О Федчина за бл. пам. Саву Зварич (П)9:00 рано М Лушпинська за бл. пам. о. Іларіона, Мальвіну і Тараса (П) ПТ Савечко за бл. пам. Івана (П)

На тиждень від 13 серпня до 18 серпняПонеділок, 13 серпняРод за бл. пам. Марію Стасюк (П)

Вівторок, 14 серпняВІ Ґлубиш за бл. пам. Зофію Попіль (П)С Куцан і А Д’Аґостіно за бл. пам. Володимира Куцана (П)

Середа, 15 серпня Род за бл. пам. Івана Декайла (П)

Четвер, 16 серпня Род за бл. пам. Миколу і Марію Стасюків (П)*ВМ Щерб’юк за здоров’я Параскевії й Євдокії

П’ятниця, 17 серпня ВІ Тех за бл. пам. Єву, Николу, Зенона, Анну, Параскевію і Катерину (П)

Субота, 18 серпня8:00 рано З Грибович за бл. пам. Володимира Березецького (П)9:00 рано М Городиська за бл. пам. Марію, Тому, Володимира, Стефанію, Осипа, Івана й Ольгу Городиських (П) Р Швець за бл. пам. Олексія, Софію й Юрія (П) Род за бл. пам. Осипа і Вікторію Караванів (П)

На тиждень від 20 серпня до 25 серпняПонеділок, 20 серпняЛ Кучма-Бабій за бл. пам. Зенона (1 річн) (П)Род Клиш і Фіняк за бл. пам. Володимира Клиша (П)

Вівторок, 21 серпняО Тхорик за бл. пам. Зофію Попіль (П)

Середа, 22 серпняПЛ Надзікевич за бл. пам. Теклю Кузьмик (П)

Четвер, 23 серпняС Кралька за бл. пам. Саву Зварич (П)

П’ятниця, 24 серпня В Лазор за бл. пам. Нестора Трояна (П)

Субота, 25 серпня 8:00 рано Род Абрамюк за бл. пам. Анну Коваль (П)9:00 рано БЛ Боднар за бл. пам. Лева Боднара (4 річн) (П) Род Кіналь, Кулик і Фостяк за бл. пам. Анастазію Малейку (6 річн) (П)

На тиждень від 27 серпня до 1 вересняПонеділок, 27 серпняПарафія за бл. пам. о. митрата Маріяна Бутринського і Надію Гуґель (П)А Зарична за бл. пам. Йосифа, Миколу, Стефана, Михайла, Розалію, Йосифа, Івана, Анастазію, Кароліну і Михайла (П)6:30 веч. Велика Вечірня з Литією

Вівторок, 28 серпняУСПЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ8:00 рано У Костів-Перрі за бл. пам. Зофію Попіль (П)10:00 рано О Остапчук за бл. пам. Марію, Лілю, Івана і Стефанію *Х Косач в подяку Господеві за отрманні ласки6:30 веч. Род за бл. пам. Марію Стасюк

Середа, 29 серпняРод за бл. пам. Емліяна і Михайлину Басюків (П)

Четвер, 30 серпняG. Nars за бл. пам. Саву Зварич (П)

П’ятниця, 31 серпняРод за бл. пам. Василя Вишиванюка (П)

Субота, 1 вересня8:00 рано Род за бл. пам. Петра, Оксану, Осипу і Григорія (П)9:00 рано Род за бл. пам. Василя Кулика (32 річн) (П)

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД

Просимо Тебе, Царю небесний, Духу правди, любови і справедливости, до Тебе підіймається наша молитва: Загрій і просвіти наші уми й серця, показуй нам правильну дорогу в нашій праці для добра свого народу, благослови наш труд і подай нам братню єдність у всіх наших зусиллях для щастя нашої вітчизни й народу та для нового розквіту Христової Церкви в Україні. Амінь.

Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький

24

ÓÊÐÀ¡ÍÑÜÊÈÉ ÊÀÒÎËÈÖÜÊÈÉ ÑÎÁÎÐÑÂßÒÈÕ ÂÎËÎÄÈÌÈÐÀ I ÎËÜÃÈ Â ×IÊÀ¥Î

ÄÓØÏÀÑÒÈÐI

î. êðèëîøàíèí Îëåã ÊðèâîêóëüñüêèéVery Rev. Oleh Kryvokulsky - Pastor

2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612 Òåë. (312) 829-6805email: [email protected] [email protected]

î. àðõèìàíäðèò Iâàí À. ÊðîòåöüRt. Rev. Archimandrite Ivan A. Krotec - Pastor Emeritus

2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612 Òåë. (312) 455-0178email: [email protected]

î. Iãîð ÊîøèêRev. Ihor Koshyk


î. Ñòåïàí ÊîñòþêRev. Stepan Kostiuk


î. äèÿêîí Ðîìàí Àðòèìîâè÷Deacon Roman Artymovych

740 N. Oakley Blvd. Chicago, IL 60612 Òåë. (773) 634-0604email: [email protected]

ÏÀÐÀÔIßËÜÍÈÉ ÓÐßÄSts. Volodymyr and Olha Ukrainian Catholic Church

2245 W. Superior St. Chicago, IL 60612 Òåë. (312) 829-5209 Fax: (312) 829-4113 email: [email protected]

Ïàðàôiÿëüíèé Óðÿä âiäêðèòèéâiä ïîíåäiëêà äî ï’ÿòíèöi - âiä ãîä. 9 ðàíêó äî 5 ïî ïîë.

â ñóáîòó - âiä ãîä. 9 ðàíêó äî 12 â ïîë.â íåäiëþ - âiä ãîä. 9 ðàíêó äî 1 ïî ïîë.

Ó Ïàðàôiÿëüíîìó Óðÿäi ìîæíà ïîëàãîäèòè ñïðàâèðåºñòðàöi¢, âïëàòè íà ðiçíi ïîòðåáè é ií.

ÑÂßÒI ËIÒÓÐÃI¡â íåäiëi: 8:00, 9:30 i 11:30 ðàíêó

ó ñâÿòà: 8:00 i 10:00 ðàíêó òà 6:30 âå÷îðàâ ïîíåäiëîê - ï’ÿòíèöi: 8:00 âðàíöi â ñóáîòó 8 i 9 âðàíöiÂå÷iðíi â ñóáîòó î 4:00 âå÷., à â íàâå÷åð’ÿ ñâÿò î 6:30 âå÷.

ÑÎÁÎÐ ÑÂßÒÈÕ ÂÎËÎÄÈÌÈÐÀ I ÎËÜÃÈ739 N. Oakley Blvd., Chicago, IL 60612Òåëåôîí äî àâäèòîði¢: (773) 276-3990

ÏÀÐÀÔIßËÜÍÈÉ ÎÑÅÐÅÄÎÊ 2247 W. Chicago Ave. Chicago, IL 60622 Òåë. (773) 384-6400

ÓÊÐÀ¡ÍÑÜÊÈÉ ÊÀÒÎËÈÖÜÊÈÉ ÌIÑß×ÍÈÊ- ÖÅÐÊÎÂÍÈÉ ÂIÑÍÈÊ -

Âèäàº ïàðàôiÿ Ñâÿòèõ Âîëîäèìèðà i Îëüãè â ×iêà´î


(Закінчення на стор. 23)

СВЯТІ ЛІТУРГІЇ(кожного ранку о годині 8:00)

На тиждень від 2 липня до 7 липняПонеділок, 2 липня Род за бл. пам. Петра, Оксану, Осипу і Григорія (П)

Вівторок, 3 липня Л Шевчук за бл. пам. Софію (40 день) (П)БІ Вруський за бл. пам. Зофію Попіль (П)

Середа, 4 липня Род Блічарз за бл. пам. Анну Коваль (П)ЯГ Тринога за бл. пам. Стефана Кучера (П)

Четвер, 5 липня І Зварич-Манн за бл. пам. Саву (40 день) (П)

П’ятниця, 6 липняРод за бл. пам. Нестора Трояна (1 річн) (П)6:30 веч. Велика Вечірня з Литією

Субота, 7 липня РІЗДВО СВ. ІВАНА ХРЕСТИТЕЛЯ8:00 рано *Ю Менцінський за здоров’я Марти Менцінської 10:00 рано ВМ Недошитко за бл. пам. Івана Р Швець за бл. пам. Олексія, Софію й Юрія *Парафія в наміренні о. архимандрита Івана Кротця *ВД Федчина за здоров’я Юстини Гулик

На тиждень від 9 липня до 14 липняПонеділок, 9 липня У Перрі за бл. пам. Розалію Костів (29 річн) (П)МІ Ващур за бл. пам. Стефанію Остапчук (П)МГ Маршал за бл. пам. Віру Маршал (П)

Вівторок, 10 липня Х Сютрик з род за бл. пам. Зофію Попіль (П)

Середа, 11 липняМ Стебельський за бл. пам. Теклю Кузьмик (П)*Х Косач в наміренні Марії 6:30 веч. Велика Вечірня з Литією

Четвер, 12 липня СВ. РІВНОАПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА8:00 рано ВМ Щерб’юк за бл. пам. Василя (11 річн), Дмитра, Петра і прочих *Х Косач в наміренні Филис Мурин-Запаранюк і Орисю Бурдяк10:00 рано О Тхорик з род за бл. пам. Богдана-Петра6:30 веч. Род за бл. пам. Еміліяна і Михайлину Басюків (П)

П’ятниця, 13 липняПарафія за бл. пам. о. Маріяна Івахова (18 річн)і о. Юрія Куто (П)О Остапчук за бл. пам. Івана (18 річн), Марію, Стефанію і Лілю (П)М Городиська за бл. пам. Осипа (45 річн) (П)

Documents

ЦЕРКОВНИЙ ВІСНИК / CHURCH HERALD 07 JULY / AUGUST 2012