Урок з історії України проведений у 10 класі

Тема: Причини голодомору 1932-1933рр. в Україні – геноциду українського народу Мета: На основі документальних фактів розширити знання учнів про страшну

трагедію 1932 — 1933 років, осмислити її причини та наслідки.

Виховувати в учнів інтерес до вивчення минулого українського народу, повагу до

правдивої історії, якою б страшною вона не була.

Засудити тоталітаризм як злочинну форму влади, яка була здатна вчинити геноцид по

відношенню до народу України.

Перейнятися повагою до тих людей сучасності, які досліджують цю проблему, щоб

ми дізналися правду про ці страшні часи і щоб у майбутньому вони ніколи не

повторилися.

Тип уроку: закріплення нових знань.

Форма уроку: Урок пам'яті «безневинним страдникам, убієнних голодом».

Оформлення класу: На дошці написи:

«...А онде під тином опухла дитина, голодною мре...»

(Тарас Шевченко)

«Замученим голодом, безбожно похованим, неоспіваним у молитвах, неопла-каним...»

«Нас вважають за мертвих, але ми живемо, нас карають, але ми не вмираємо»

(Євангеліє)

«Ми, безперечно, добилися того, що матеріальне становище робітників і селян

поліпшується із року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба тільки закляті вороги

радянської влади»

(Йосиф Сталін)

Виставка літератури про голодомор.

Виставка ілюстрацій і картин про голодомор.

Хід уроку

Учитель. Трагічні події 1932 — 1933 рр. 70-річчя цієї жалобної дати відзначаємо як

день пам'яті невинно загублених, цілеспрямовано знищених злочинною більшовицькою

владою епохи сталінізму.

Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, як голодомор

1932 — 1933 рр., історія не знає.

Ясно одне — голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований

штучно.

Голодомор — це народна трагедія, українське пекло 30-х років, яке запалив сталінський

режим. Це найстрашніший злочин серед злочинів сталінщини. Це чорна сторінка

української історії. Це був справжній терор голодом, кара за «куркульський саботаж», а

фактично — засіб винищення селянських родин.

На цей урок ми запалили свічку, як на поминки. Нехай світло з нашої свічки буде

знаком скорботи по «Невинно убієнних» своїх родичів. Нехай сьогодні наш клас

стане храмом пам'яті тих, хто був невинно замучений, знищений, пішов у небуття, хто не

дожив, не долюбив, не доспівав свою пісню.

Які причини цього страшного лиха?

Відповіді учнів:

1. Голод був штучно створений сталінським керівництвом, щоб зламати опір

колективізації через винищення українського селянства. Це був урок покори для

українців, які не досить охоче йшли до колективних господарств.

2. Сталін та його спільники хотіли винищити українське селянство ще й тому,

що в ньому вбачали оплот націоналізму і приватне власницької ідеології.

3. Трагедія голодомору — це прямий на слідок хибної концепції

соціально-економічних перетворень, які впроваджувалися військово-

комуністичними методами адміністративно-командного примусу.

4. Голодомор виник внаслідок безтямної політики добування коштів на

індустріалізацію.

5. Причини трагедії — у дезорганізації сільського господарства внаслідок

авантюрної спроби виконати першу п'ятирічку за 4 роки.

6. Голодомор виник внаслідок злочинної політики примусових, із застосуванням

репресій, хлібозаготівель.

Майже в усіх районах України почалися масові конфіскації з «боржників» хлібозаготівель.

У них забирали будь-які запаси їжі — сухарі, сало, картоплю, соління, квасолю, фруктову

сушню тощо.

7. Причини трагедії — і у діях «надзвичайних комісій», які «заготовляли» хліб в

місцевостях, де було скрутне становище, де перераховували в хлібозаготівлю усі

натуральні фонди — насінний, продовольчий, фуражний.

8. Було заборонено будь-яку допомогу з боку міжнародної або радянської

громадськості.

9. Сталінське керівництво продовжувало відправляти хліб на експорт,

незважаючи на трагедію голоду всередині країни.

У 1929 р. експорт зерна становив 2,6 млн. ц, у 1932 р. — 51,8 млн. ц, а у 1933 р. —

17,6млн. ц.

У1933 р. хто не був колгоспником, вважався ворогом.

Учениця. З цього приводу народ складав іронічні пісні, які швидко

поширювалися. В одній із них говорилося:

Устань, Ленін, подивися,

До чого ми дожилися:

Зосталася однахата,

А у хаті — одна лата,

А на латі — один куль

Та й то кажуть, що куркуль.

Учитель. Колективізація призвела до різкого падіння продуктивності сільського

господарства. У 1930 р. валовий збір зерна в Україні становив 23 млн. пудів, у!931 р. — 18, а у

1932 р. — 13 млн. пудів.

Цього цілком би вистачило, щоб прогодувати населення республіки, однак союзний

уряд продовжував встановлювати для України непомірні хлібозаготівельні плани, які

постійно зростали.

У серпні 1932 р. був прийнятий закон, який передбачав смертну кару за розкрадання

колгоспного майна, так званий «закон про п'ять колосків».

Незабаром з'явився закон про «боротьбу з спекуляцією», який передбачав ув'язнення в

концтаборах від 5 до 10 років для тих селян, які, рятуючись від голоду, намагалися обміняти

домашні речі на харчові продукти в містах.

Мовчали газети, мовчали сталінські політики, мовчали кермачі застою — ніби не було у нас

33-го року. Зник він безслідно з історії. Ні, не зник він, а лишився в пам'яті народу.

Ми повинні знайти в собі мужність, щоб сказати, що українська нація стала жертвою

страшного злочину, який ніколи не повинен повторитися.

Учениця. І наше завдання — скликати живих до тих сіл і хуторів, до тих криниць і спільних

ям, куди скидали десятками виснажені тіла наших прадідусів і прабабусь.

Помолимося за померлих від голоду наших земляків, щоб заспокоїти їхні душі, щоб вони

відчули, що про них пам'ятають.

У багатьох селах і містах поставлено пам'ятні знаки — кам'яні хрести,

пам'ятники «Замученим голодом, безбожно закопаним, не-оспіваним у молитвах,

неоплаканим». До пам'ятників кладуть хліб, гірлянди, вінки, живі квіти. До нас промовляють

слова молитви:

«Люди, бережіть Україну1.

Господом Богом заклинаю Вас,

Не віддайтеся знову у раби за шматок хліба!

Покаяння всім живим і душам спочилим

За вільну й невільну провину».

Учитель. Ми вклоняємося жертвам голодомору. Схиляємо голову перед могилами

невинних людей, замучених голодною смертю. Спільною молитвою по жертвах голодомору

звернемося з закликом до всіх — 1932—1933 рр. не повинні повторитися!

Сьогоднішнє населення України є нащадками тих, хто вижив у ті страшні часи. Але нас

могло бути набагато більше.

Пам'ятаймо про голод — геноцид, який спіткав Україну, пам'ятаймо про кожну душу, що

забрав мор!

І нехай ця пам'ять буде перестереженням! І нехай стане заповітом: «І мертвим, і живим, і

ненародженим...»

Учень. Наперекір усім бідам український народ вистояв і вижив.

«Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!»

Учениця. Про пекельні муки і страждання наших людей у голодні 1932 -1933 роки відомо

не так уже й багато. Писали, свідчили, згадували передусім за кордоном.

Хто знав, хто вів смертям і стратам лік? Де фільм, який показав би голод? Отой проклятий 33-й

рік?

Першим художній твір про ці події у 1961 р. написав письменник з діаспори Василь Барка

(США), який пережив голод і бачив на власні

очі жахи цього періоду і відтворив їх у своєму романі «Жовтий князь». Жовтий князь

— це символічний образ демона зла, який несе з собою руйнацію і спустошення всього

навкруги, сіє величезну муку і неминучу смерть.

На початок 1933 р. за неповних 5 місяців за цим законом було засуджено 54 654 особи, з

них 2110 — до смертної кари.

Учениця. Примара голоду нависла над Україною ще у 1931 р., але сталінське керівництво

наполягало на продовженні грабіжницької політики вилучення сільськогосподарської

продукції з села. Селяни закопували хліб у землю, ховали в солому, замуровували під піччю, в

коробках ховали під стріху. Але агенти НКВД нишпорили скрізь і знаходили те, що селяни

ховали.

Учениця. Апогею голод досяг взимку і навесні 1933 р. Люди їли товчену кору дерев,

солому, перемішану з гнилою капустою, котів, собак, щурів, слимаків, жаб, кропиву тощо.

Село пригнітилося. Ні пісні, ні звуку, ні собачого гавкоту. Тривожно поповзла із уст в уста

приспівка:

"Сидить баба на мосту,

Чухає коросту,

В тридцять третьому году

Не стане колгоспу!»

Де там! Колгосп залишився. І голод лютував.

Учень. До організації голоду доклали руку Л. Каганович, який прибув в Україну слідом

за В. Молотовим, генеральний секретар ЦК КП (б)У В. Чубар, другий секретар ЦК КП

(б)У П. Постишев.

Де зараз ви, кати мого народу?

Де велич ваша, сила ваша де?

На ясні зор; І на тихі води,

Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте. І множиться, і діє,

Без ваших нагаїв і стусана,

Під сонцем вічності древніє й молодіє.

Його жорстока й лагідна душа!

Учень. Коли тиран Йосиф Сталін проголосив своє гасло «Жить стало лучше, жить

стало веселей», то в цей час в Україні народ вимирав голодною смертю.

Цей сніг, як сон, прийшов — розтане.

Здимить і в хмару перейде...Весна.

Село лежить в тумані.

Голодний рік, голодний день.

Іде — не йде. Повзе по мертвих,

Й хвалити бога, хоч повзе.

Якби він знав, якби побачив.

Сини ростуть на лободі.

Сини Радянської держави!

Та знає вождь, усе він зна...

У вус всміхається лукаво.

В Москві весна. Його весна!

(М. Будлянський «Весна»).

Учениця. Із кожної тисячі селян триста вмирали голодною смертю. І шукали живі своїх

близьких серед висохлих тіл, звалених до яру, і, знайшовши, заспокоювалися тихо. І було

це жахливіше за крик. А ті, хто чекав на голодну смерть і неминуче божевілля, благали

опинитися в тому яру, а не залишатися самотніми в мертвій хаті і мучитися, бо цуже хотілося

їсти. Вимирали цілі села.

Втікачі з сіл заповнювали міста і вмирали прямо на вулицях. Прагнучи врятувати від

смерті хоча б дітей, селяни везли їх до міст й залишали в установах, лікарнях, на вулиці.

Щоб перешкодити втечам голодуючих за межі республіки чи в міста, були розміщені

загороджувальні загони внутрішніх військ.

Учень. Села були завалені трупами людей. Були численні випадки

людоїдства і трупоїдства. Деякі селяни, збожеволівши від голоду, вбивали і їли власних і

чужих дітей.

Не можна забути трагедію дітей цього періоду.

Без сліз не можна читати вірш Павла Ткачука «Слово з того світу»:

Мене забрали нелюди од мами,

Аж затремтіла навесні гроза...

Та я все плачу, людоньки, дощами.

Коли у вас не скотиться сльоза.

Коли вам тяжко всіх таких згадати,

Сльозу зронить за вічний упокій,

Прийду до вас я літом благодатним...

І розів'ю на щастя тепловій.

А потім сонцем знову засміюся

-Житам наврочу гінко прорости...

Лишень одного, людоньки, боюся —

Як нам Вкраїну нашу вберегти.

Узагальнення, систематизація і корекція нових знань.

Наслідки голодомору:

1. Голодомор 1932—1933 рр. вселив у свідомість селян суцільний страх і

політичну апатію.

2. Ті, хто вижив, підірвали своє фізичне і психічне здоров'я. В їх душі назавжди

закрався страх голоду.

3. Голод забрав мільйони життів. Кількість померлих від голоду неможливо

точно підрахувати. Різні дослідники називають цифри від 3 до 8 млн. чоловік,

враховуючи і велике зниження народжуваності дітей,

4. Було зламано опір колгоспно-феодальній системі.

5. Підірвано сили в народу в обстоюванні споконвічних національних прав.

6. Це була трагедія народу, наслідки якої відчувалися впродовж багатьох

десятиліть.

У січні 1937 р. було здійснено перепис населення.

Населення України зменшилося на 15 млн. чоловік. Результати перепису були знищені, а

учасників перепису було репресовано.

Кожний п'ятий житель в Україні внаслідок голодомору помер голодною смертю. Київщина

втратила третину свого населення.

Багато життів пішло у небуття і на Васильківській землі.

Учениця. Про ці страшні роки розповідають нам бабусі й дідусі, яким

розповідали їхні батьки, котрим пощастило вижити.

Спогади Пономаренко Галини Каленківни

Учень. Розповідав Брайко Петро Григорович:

Учениця. Розповідь очевидців:

Гавриленко Григорія Климовича та Гавриленко Ніни Іванівни

Учень. Ось ще одна трагічна розповідь сестер Жадан Тетяни Іванівни та Євдокії Іванівни:

Вчитель. Майже вісім десятиріч минуло від тих страшних днів. Десятиліттями

забороняли говорити правду, доглядати за могилами, пом'янути убієнних голодом.

Загибель мільйонів людей влада намагалася приховати. Аж до 1987 р. жодної згадки про

голод 30-х років у радянській історіографії і пресі не було. Довго ми мовчали!

Перегляд відео ролика: «Страшні роки 1932-1933»

IV. Підсумок. Оцінювання.

Учитель. У наш час уже ніхто не забороняє говорити про голодомор

Вчені-дослідники вивчають цю проблему. Про голодомор у світі надруковано понад 7

тисяч публікацій. Багато матеріалів про ці жахливі події міститься і у нашій пресі.

Ми не маємо права знехтувати уроками минулого, щоб не допустити подібне в

майбутньому.Перед пам'яттю жертв голодомору мусимо стати чистішими і чеснішими,

завжди пам'ятати про відповідальність влади

Вічна пам'ять праху жертвам голодомору! Земля їм пухом!

(Звучить фонограма «Реквієма» В. Моцар-та.Можна використати пісню «Господи, помилуй

нас!» на слова і музику Т. Петриненко).

Вчитель: Сьогодні у нас у кожного хліб на столі, без якого ніхто не сідає до столу. І

хочеться сказати:

«Боже! Ти освяти цей хліб, що на столі.

Любов'ю тих, що впали на світанні

На ще не зораній плугатарем ріллі...»

Завдання додому:

Зібрати матеріал про голодомор 1932—1933 рр. для написання літопису «Голодомор очима

очевидців у нашому районі».