№ 16 Виклики і ризики

15 грудня 2014

ВИКЛИКИ і РИЗИКИБезпековий огляд ЦДАКР № 16

Загальні оцінкиОсновні виклики і ризики першої половини грудня 2014

У дзеркалі експертної думкиВолонтерський призов 2014Волонтерський внесок з ЛитвиЗабезпечення армії: перехід від стихійності до системиОптимальні шляхи надання медичної допомоги переселенцям з окупованої територіїМесто облегченного 82-мм миномета в Вооруженных силах УкраиныНаріжний камінь оборонного потенціалуАналітичні розробки «Оружейный барон» Сергей Чемезов – лицо путинской экономикиРоссийская войсковая ПВО: курс на модернизацию Гибридная война в Восточной Европе. Невоенное измерение. Энергетический компонент

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ

CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES

Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070

тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22

www. cacds.org.ua

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:

Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР

Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР

Члени Редакційної колегії:

Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)

Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express

Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України

Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»

Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)

Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express

Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2014 3

Загальні оцінки

Основні виклики і ризики першої половини грудня 2014Основні виклики і ризики першої половини грудня 2014 року пов’язані

передусім із намаганням Кремля перевести війну проти України у площину диверсійно-підривної роботи та організації антиукраїнських суспільних проявів у стабільних регіонах держави. Разом із подальшою підготовкою військових угруповань на підконтрольних територіях Донбасу російська сторона активізуватиме невійськові важелі впливу на Україну. Підготовка та реалізація масових виступів, проявів незадоволення чинною владою, мобілізація готових до співпраці політиків та підкуп людей, готових до опору влади, стане головним пріоритетом Кремля на найближчий місяць – разом із безпосередніми терористичними актами.

Вибухи в Одесі та Харкові протягом першої половини грудня 2014 р. стали підтвердженням певних змін стратегії Кремля щодо України. Осо-бливо небезпечним сигналом став факт, що в Одесі було підірвано офісне приміщення волонтерської організації, що займається збором допомоги українським військовим.

Цілком очевидно, що Кремль робить ставку на перетворення сепара-тистських регіонів Донбасу на функціонуючі адміністративні одиниці у складі федеративної України. Це потрібно Путіну для того, щоб у будь-який момент розгортати фактичну війну проти України, тримаючи військовий важіль напоготові.

Однак у грудні з’явилися важливі ознаки опору політиці Путіна у про-відних західних ЗМІ, що є суттєвим сигналом підготовки західного світу до нового етапу не збройної боротьби. Тільки 15 грудня з’явилася низка ана-літичних антипутінських матеріалів у таких виданнях як Wall Street Journal, Forbes та Los Angeles Times. Загальний месседж повідомлень містить пере-конливі аргументи, що авантюра Путіна в Україні може стати крахом Росії. Взагалі на міжнародній арені спостерігається більша, ніж раніше консолі-дація західного світу щодо організації протистояння політиці В.Путіна. Зо-крема, військові відомства Польщі та країн Прибалтики додатково до спільних дій в межах НАТО домовились про організацію протидії РФ. З одного боку, цей факт свідчить про коливання щодо втручання НАТО в разі розгортання Москвою гібридної війни проти Прибалтики, з іншого, додає потужності системі протистояння, що на ходу створюється країна-ми-опонентами Росії. Також важливо, що Вашингтон закликав країни не підтримувати ділових відносин з Москвою і попередив про те, що буде сте-жити за новими контрактами (13 грудня). Загалом позиція США на почат-ку грудня 2014 р. стала більш чіткою та такою, що більше передбачає захист інтересів України.

Надзвичайною подією першої половини грудня стало затвердження 11 грудня Конгресом США Закону «Підтримка української свободи». Це ство-рює необхідну законодавчу базу для розширення допомоги Україні та за-

Підготовка та реалізація масових виступів, проявів незадоволення чинною владою, мобілізація гото-вих до співпраці політиків та підкуп людей, готових до опору влади, стане голо-вним пріоритетом Кремля на най-ближчий місяць – разом із безпосе-редніми терористичними актами

Загалом позиція США на початку грудня 2014 р. стала більш чіт-кою та такою, що більше передбачає захист інтересів України

Надзвичайною подією першої половини грудня стало затвер-дження 11 грудня Конгресом США Закону «Підтрим-ка української свободи»


провадження додаткових санкцій проти РФ. Хоча існують ризики ветування закон з боку президента США, як очікують фахівці, цього не відбудеться. Між іншим, документ передбачає можливість надання Україні військової техніки і послуг, у т.ч. протитанкового озброєння, радарних систем для бо-ротьби з артилерією, тактичних розвідувальних БПЛА, захищених засобів зв’язку, а також допомоги з навчання українських військових. То ж, Київ не-безпідставно розраховує на отримання виділених Держдепартаментом США 350 млн дол., які розраховані для використання до кінця 2017 р. (в т.ч. 100 млн дол. – у 2015 фінансовому році, а також по 125 млн. у 2016 та 2017 рр.)

Через обвал цін на нафту і санкції Заходу в Росії почалися неординарні економічні проблеми. Суттєво підскочили ціни на продукти харчування та, навіть, було зафіксовано дефіцит гречки й пов’язані із цим панічні на-строї. Російський рубль обновив свій історичний мінімум. Згідно з дослі-дженням та доповіддю МЗС Чехії (14 грудня), Росія повною мірою відчує наслідки санкцій з боку Заходу в 2015 році. Водночас, ризики військової ескалації не зменшуються, вважають аналітики. «Незважаючи на еконо-мічні втрати російської економіки, які на даний момент обчислюються 12-значними цифрами, найболючішими для Росії є репутаційні втрати. Тому Путін буде намагатися відновити «репутацію» посиленням агресії проти України». Так вважає Олександр Хара, який 13 грудня опублікував статтю в тижневику «Дзеркало тижня».

Між іншим Путін намагається й надалі шукати союзників, переважно в азійському світі. Так, Путін здійснив поїздку до Індії, де йому вдалося під-писати декілька контрактів, в тому числі і на будівництво Росією двох бло-ків АЕС в Індії. Саме ця подія викликала негативну реакцію Держдепарта-менту США за заклик до країн світу припинити співробітництво з РФ.

В РФ тим часом збільшується кількість людей, що не підтримують по-літики Кремля та намагаються у будь-який спосіб уникнути участі у війні. 9 грудня стало відомо, що у Держдумі відбулася закрита нарада Комітету з оборони за участю начальника Генштабу Збройних сил Росії Валерія Гера-симова і головного військового прокурора Сергія Фрідінського. Так, на за-сіданні обговорювалися питання, що стосуються російських добровольців, а також можливість компенсацій їхнім сім’ям. Це, зокрема, свідчить про збільшення проблем із забезпеченням окупованих українських територій персоналом з числа вояків регулярної армії та найманців. Симптоматично, що саме 9 грудня низка ЗМІ інформувала про невдоволення російських ма-терів ситуацією і проведенням публічної акції у Ростові-на-Дону під час минулих вихідних (тобто 6-7 грудня). Деякі ЗМІ позначали ситуацію як «бунт солдатських матерів». Вони з’їхалися зі всієї країни шукати синів, які пропали в нібито «тривалому відрядженні», що пояснює термінове та «за-крите» для громадськості (та ЗМІ) засідання профільного Комітету.

Водночас, ризики військової ескала-ції не зменшують-ся, вважають аналітики


Підконтрольні Кремлю бойовики продовжують нищити інфраструк-туру, підтримувати ескалацію гуманітарної кризи та свідоме позбавлення регіону вуглю. Так, 13 грудня представники Держприкордонслужби у контрольному пункті «Волноваха» з території, підконтрольній «ДНР», зу-пинили потяг з вантажем металобрухту та 768 тоннами вугілля. Такі ви-падки стають типовими (детальніше про вугільну політику Кремля в остан-ньому матеріалі випуску). На жаль, як справедливо позначають експерти, події на сході України перетворили нашу державу з експортера вугільної промисловості на імпортера (Міжнародний центр перспективних дослі-джень, Випуск № 14, 12 грудня 2014 р.). Водночас, з’являється більше ви-падків суперечок всередині самих терористичних угруповань, нестачу осо-бового складу, намагання місцевих мешканців залишити бойові загони.

Суттєвою проблемою України залишається значна кількість заручни-ків, чисельність яких на сьогодні, за офіційними даними, перевищує 600 осіб. Необхідність їх звільнення залишається викликом чинній владі.

Важливим викликом чинній владі України стане формування бюджету на потреби національної оборони та державного оборонного замовлення. Так, керівник військового відомства Степан Полторак вже позначив про необхідність збільшення оборонного бюджету до 3 млрд. дол. (під час ви-ступу у Верховній Раді 13 грудня 2014 р.). Міністр оборони України наголо-сив, що, на його думку, дуже скоро загроза буде виходити і з окупованого Криму. Серед іншого він позначив, що 100 млн дол. планується витратити на закупівлю необхідного озброєння за кордоном. Останнє свідчить про позитивні зміни у сприйнятті керівництвом військового відомства необ-хідності здійснювати закупівлю сучасних озброєнь у іноземних країн.

Важливою інформацією стало розповсюдження плані Міноборони у 2015 р. на військову службу призвати 45 тис. осіб, ще 10-12 тис. служити-муть за контрактом. Загальна кількість військовослужбовців в Україні, за словами міністра оборони, має бути збільшена з 232 тис. до 250 тис. Про-фільні експерти мають сподівання, що такий підхід є тимчасовою мірою, пов’язаною із неготовністю України (головним чином, через фінансові складнощі) формувати сучасну професійну армію.

Різні дані свідчать про вдалі епізоди дій українських підрозділів спецп-ризначення для знищення противника в зоні бойових дій. При цьому вкрай важливо відзначити заяву голови СБУ Валентина Наливайченка щодо на-міру звернутися до парламенту за отриманням права здійснювати активні бойові операції за кордоном. Сама ідеологія збільшення активності та ве-дення дій на упередження посилює морально-бойовий дух військ оборони, гуртує населення щодо підтримки волонтерських рухів та патріотичного виховання молоді.

Українська влада також узяла курс на вдосконалення інформаційної політики. Як відомо, українські ЗМІ «не дотягуються» до територій Донба-

100 млн дол. плану-ється витратити на закупівлю необ-хідного озброєння за кордоном

Загальна кількість військовослужбов-ців в Україні, за словами міністра оборони, має бути збільшена з 232 тис. до 250 тис.

Вкрай важливо відзначити заяву голови СБУ Вален-тина Наливайчен-ка щодо наміру звернутися до парламенту за отриманням права здійснювати ак-тивні бойові опе-рації за кордоном


су, які знаходяться під контролем Кремля. При цьому важливим завданням постає зменшення ризику щодо сприйняття дій української влади з боку населення окупованих територій (згідно із доповіддю губернатора Луган-щини Олександра Кіхтенка, людей, які коливаються у своєму визначенні дій влади, близько 50%). Як зазначив новообраний міністр інформаційної політики України Юрій Стець: «Мінінформ створюють лише на час вій-ськової агресії». Він також назвав пріоритетом створення стратегії інфор-маційної політики та концепція інформаційної безпеки протистояти агре-сивній інформаційній політиці Росії на тимчасово окупованих українських територіях, а також просування проукраїнської позиції в Європі та світі. Як певний виклик часу міністр назвав те, що поблизу Краматорська, Кон-стянтинівки і Дебальцевого розповсюджуються сигнали телеканалів і раді-останцій так званих ДНР і ЛНР і абсолютно немає сигналів українських теле- і радіоканалів.

Слід констатувати покращення фільтрації в’їзду до України. З початку року українські прикордонники не пропустили в Україну 14,5 тис. грома-дян Росії. Голова Держприкордонслужби Віктор Назаренко зазначив, що «у результаті посилення контролю, було відмовлено у в’їзді в Україну майже 14,5 тис. громадянам РФ, більшість з яких прямували для участі в дестабі-лізаційних заходах або не змогли підтвердити мету своєї поїздки». Поси-лення в Україні контррозвідувального режиму є важливим елементом струмування та превентивних заходів безпеки.

На завершення аналізу варто згадати статистику, що пов’язана із ра-дянським минулим України. А саме, протягом 2014 р. в Україні було демон-товано 504 пам’ятника Леніну. Загалом на момент розпаду СРСР їх було на території України 5500, на цей час залишилось 1700. Це є одним із вагомих та символічних свідчень, що Україна поступово звільняється від полону стереотипів минулого.

Посилення в Украї-ні контррозвіду-вального режиму є важливим елемен-том струмування та превентивних заходів безпеки

Протягом 2014 р. в Україні було демон-товано 504 пам’ятника Лені-ну. Загалом на момент розпаду СРСР їх було на території України 5500, на цей час залишилось 1700


У дзеркалі експертної думки

Волонтерський призов 2014Протидія України агресії Кремля, нинішні здобутки цієї боротьби

були б неможливі без волонтерів. Нам всім ще доведеться усвідомити, яку колосальну роботу зробили небайдужі українці. Ми однозначно маємо суто український феномен, що не має аналогів в історії збройних проти-стоянь… ЦДАКР започатковує серію матеріалів, присвячених волонтер-ському руху, де, серед іншого, надаватиме слово безпосереднім його учас-никам.

Волонтерський внесок з ЛитвиНаталія Семерова,

громадський активіст, Вільнюс

Моя активна громадська діяльність розпочалася власне від початку Майдану. Тоді я перебувала у Вільнюсі, будучи студенткою магістратури у Вільнюському університеті. Щоб вплинути на ситуацію в Україні, я почала використовувати всі ресурси, які мала: інформувала Інтернет-спільноту про правдиву ситуацію на Майдані та про тодішній антинародний режим Януковича, збирала протести проти внутрішньої та зовнішньої політики Януковича та Кремля, організовувала конференції за участі литовської по-літичної еліти. Поштовхи і мотиви були зрозумілі: зовнішньополітичний кульбіт Януковича у Вільнюсі щодо угоди про Асоціацію з ЄС, побиття студентів на Майдані, анексія Криму…

Після агресії Кремля проти України дуже швидко стало зрозуміло, що протестна діяльність, попри її вагомий вплив на суспільну думку європей-ців, свою роль виконала і потроху себе вичерпує, а допомога Батьківщині має бути більш предметною. Треба було передусім надати допомогу нашим бійцям в зоні АТО, де Росія фактично розпочала повномасштабні військо-ві дії проти України. Я стала шукати шляхи, як можна допомогти Україн-ській армії, добровольчим загонам, задіяним в бойових діях на Сході Укра-їни. Загалом тема армії і зброї є мені далекою, тому після певного аналізу ситуації і потенційних можливостей, з усіх потреб наших військових було прийнято рішення сконцентрувати зусилля на допомозі пораненим меди-каментами. Конкретніше – закуповувати і передавати достатньо популяр-ний нині ексклюзивний препарат «Celox», який сприяє швидкому згортан-ню крові і якого досі офіційно немає в Україні. Ефективність препарату є доведеною арміями Ізраїлю, країн-членів НАТО. Спілкуючись з бійцями зони АТО, я переконалась в тому, що він дійсно допомагає рятувати життя поранених.

В Литві є офіційні фірми-дилери цього препарату. Ми обрали фірму, що постачає «Celox» армії Литви (вважаємо це важливим), а закуповується

Ефективність препарату є дове-деною арміями Ізраїлю, країн-чле-нів НАТО


препарат у Великобританії. Препарат «Celox» є дорогим та не простим ме-дикаментом - його не можна купити в аптеці, а одиниця препарату коштує від 17 до 30 євро. Звичайні небайдужі люди - українці Литви, місцеві гро-мадяни - докладали кошти, хто скільки міг собі дозволити. Спочатку 2-3 пакетики препарату від людини були нашою маленькою перемогою. Зго-дом ця робота набула системного характеру, а замовлення ставали все біль-шими.

Найважчим був психологічний момент – переконати людей, що кошти йдуть за призначенням, адже вся наша робота базувалася виключно на до-вірі. Всі кроки робилися максимально прозоро. Про все звітувалося у ме-режі «Facebook» і кожен бажаючий міг передивитися і згодом долучитися. Крім цього я отримала можливість вести відповідний блог в одному із ви-дань Литви. Через певний час окрім моїх друзів і знайомих гроші почали здавати й незнайомі люди, почали долучатися й фірми, які не потребують реклами на волонтерстві. Вони отримували від мене реквізити фірми-ди-лера і напряму перераховували вже більш суттєві суми за замовлення, які я робила. Неможливо словами висловити всю подяку людям, завдяки яким ці партії стали можливими.

Паралельно було налагоджено контакт із волонтерами власне в Украї-ні, з якими я з’ясовую різні робочі моменти – від поточних потреб, способу передачі до варіантів комплектації препаратів. Приміром, наступна партія складатиметься зі спеціальних бинтів, просочених препаратом «Celox».

Наша діяльність живе і розвивається вже третій місяць. Буквально вчора (25 листопада) я привезла партію - 100 великих пакетів препарату, 35 грамів кожен. Це вже наша третя поставка. Передавати до України допо-магають інші литовські волонтери, а також допомогу надає офіційний представник авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України» в Литві.

В Україні ми співпрацюємо з організацією «Saving Lives in Ukraine». Це - група у соціальній мережі «Facebook», а конкретні організації, через які ми безпосередньо передаємо препарати до зони АТО, - «Ініціатива Є+» і «Народний тил». Перед тим як почати співпрацю, я отримала багато схвальних рекомендацій про ці організації. Мені довелося побувати в їх штабі, познайомилась безпосередньо з тими волонтерами, які формують аптечки, побачити на власні очі, якою є ситуація. Я лишилась задоволеною. У своїх звітах вони завжди пишуть і вказують куди була відправлена та чи інша партія препарату. До речі, перша наша партія пішла до Донецького аеропорту, інші – на різні блок-пости, до солдат та медиків добровольчих батальйонів в зоні АТО. Підзвітність - дуже ретельна. Однак єдиний ста-лий фактор, на якому тримається волонтерська діяльність, це довіра: дові-ра литовців до мене і, відповідно, до тих людей, які довірилися мені і збира-ють гроші у власних знайомих, довіра до українських волонтерів, з якими я співпрацюю. Головне, щоб все це конкретно несло користь.

Найважчим був психологічний момент – переко-нати людей, що кошти йдуть за призначенням, адже вся наша робота базувала-ся виключно на довірі

Єдиний сталий фактор, на якому тримається во-лонтерська діяль-ність, це довіра


Не стільки з власного досвіду, скільки із спостережень загалом, я б ви-ділила декілька основних проблем, що існують сьогодні у волонтерському русі. Передусім, це людський фактор, грубо кажучи, поодинокі випадки не-порядності волонтерів. Та в цілому волонтери говорять про високий рівень довіри та жертовності у русі. Серед волонтерів також зустрічається конку-ренція, що, як на мене, в умовах війни виглядає дикістю. Доводилось чути про елементарну дріб’язковість, через яку розпадались волонтерські ініці-ативи. Приміром, через те, що дехто може образитись на те, що його не «запостили» в мережі чи не взяли інтерв’ю, в той час як взяли у іншого. Однак, такі люди «відсіюються» самі. Є також проблеми з логістикою: во-лонтерам часто треба мати спеціальні документи, щоб потрапити до зони АТО. Особисто я маю кілька порад як запобігти таким проблемам:

• по-перше, зменшувати ланцюг від виробника продукції безпосе-редньо до бійця, працюючи з перевіреними людьми;

• по-друге, допомога має бути конкретною, під конкретний запит «знизу» - «від бійця до волонтера»;

• по-третє, має бути розроблений механізм безперебійних доставок допомоги бійцям.

Мені приємно було чути від українських колег, що новий міністр обо-рони готовий максимально враховувати досвід і рекомендації волонтерів, долучити їх до громадського контролю в системі оборонного відомства. Бо, як мені здається, доказом ефективності та вагомості роботи волонтерів стане саме той момент, коли в ньому відпаде потреба. Це має бути голов-ною стратегічною ціллю.

Забезпечення армії: перехід від стихійності до системиВолодимир Копчак,

керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР

Останнім часом дуже жваво і не без спекуляцій обговорюється питан-ня поставок з-за кордону летальної / нелетальної зброї Українській Армії. Звичайно, це актуально і на часі. Однак, на сьогодні в забезпеченні Зброй-них Сил не вирішеними залишаються й більш «прозаїчні» питання. Так, наші волонтери зробили неможливе, де-факто забезпечивши перехід дер-жави з мирного часу на військові рейки. Тепер же врешті-решт має запра-цювати система...

Не секрет, що основну, найбільш специфічну і точкову роботу на фрон-ті виконують частини спеціального призначення. Відверті й емоційні оцін-ки спецназівців свідчать про нагальну необхідність системного перегляду всіх норм забезпечення. Вони на сьогодні абсолютно не відповідають по-точним умовам війни, є абсолютно відірваними від реальності, від специ-фіки завдань, що необхідно виконувати. Це стосується всіх без виключен-

Допомога має бути конкретною, під конкретний запит «знизу» - «від бійця до волонтера»

Доказом ефектив-ності та вагомос-ті роботи волон-терів стане саме той момент, коли в ньому відпаде потреба

Основну, найбільш специфічну і точ-кову роботу на фронті викону-ють частини спеціального при-значення


ня напрямків. Популярні нині закиди про тепловізори (які, безумовно, конче необхідні) у бійців спецназу поки викликають щонайменше саркас-тичні посмішки на тлі того, що невирішеними залишаються куди більш приземні проблеми.

Приміром, харчування. Нинішній український сухий пайок відповід-но до існуючих норм абсолютно не пристосований для завдань сил спеці-ального призначення. Необхідність мати при собі ложку, консервні банки (які зі зрозумілих причин не можна залишати), відсутність карбідної пічки для розігріву їжі (щоб не палити багаття), - все це унеможливлює викорис-тання наших сухпайків під час виконання спеціальних завдань. І це, не го-ворячи про поживність і смакові якості продукту.

Хоча структура харчування – окрема тема. Передбачити для підрозді-лів спецназу висококалорійне харчування – про це сьогодні мова взагалі не йде, досі надходить уніфікований армійський пайок. Його норми варто пе-реглядати однозначно. Причому із врахуванням того, що сухі пайки мають бути різними для різних підрозділів під різні завдання. Як за наповненням, так і за способом, специфікою комплектації. Спецназу, групам, що працю-ють в тилу ворога, за досвідом потрібні, приміром, курага, горіхи, ізюм, шоколад, вуглеводи, що швидко засвоюються. Про такі речі сьогодні ніхто взагалі не думає, окрім власне бійців, що вимушені самостійно формувати свій сухпай і не лише. Невже вказаний набір необхідних інгредієнтів є над-то дорогим для нашої держави? Чи просто ніхто не хоче хлопців почути? Або взяти олівець і провести розрахунки? А раптом би в результаті ви-йшло дешевше, ніж й надалі закатувати гречану кашу із салом? Ми вже активно воюємо більш як півроку. Пропозиції щодо харчування весь час ігнорувалися або мали відповідь на кшталт «це – не головне», «нічого страшного – поїсте поки кашу».

Ніхто (знову ж таки окрім власне бійців і волонтерів) чомусь досі не опікується таким питанням як вода. Із практики - спецназівці на завдання особливо багато сухпайків не беруть – максимум один-два. Поїсти вихо-дить в кращому випадку один раз на день. Тому навіть із «роздобутих» до-бре упакованих американських пайків, що не містять банок і склянок, хлопці беруть найнеобхідніше і найбільш поживне – шоколад, горіхи, су-хофрукти. А от води намагаються набрати побільше, особливо в літній пе-ріод. В наших нормах забезпечення, приміром, взагалі немає такого понят-тя під воду як «camelback», що носиться за спиною, має об’єм 3 літри (що є, по суті, добовою нормою) і з якого через шланг можна зручно пити воду. За нашими нормами досі є фляга, а це - досвід ще другої, якщо не першої, сві-тової війни. Від металевих фляг, що бовтаються, відмовились одразу. За відсутності «camelback» спецназівці беруть звичайні пластикові пляшки – вони легше, немає шуму, зім’яв, викинув, забув… Тобто від фляг спецназ вже де-факто відмовився. Чи проводив хтось аналіз щодо їх заміни – пи-


тання риторичне. Фляги все ще надходять у війська, мабуть, тому що їх багато залишилося на складах. Цікаво, їх ще досі виробляють?

Аналогічною, якщо не більш сумною, є картина із речовим забезпечен-ням. Приміром, синтетичні труси, що надходять і на які досі мабуть йдуть бюджетні кошти, просто викидаються… Загалом у нас нормальна практи-ка, коли офіцер спецназу просто зі своєї заробітної платні виділяє кошти на обмундирування. Купляє собі форму, часто-густо «б/у», закордонний варіант, в якому до нього «померло десять британців» (цитата), купляє собі взуття, шкарпетки, труси. Йому допомагають родичі, друзі, волонтери… Відгуки ж спецназівців про українську форму, включно з найновішими, «переведеними у цифру» зразками не підлягають друку з огляду на наймен-ші вимоги цензури. А ще багато говорять про розгрузку, яка буває різною для різних підрозділів під різні завдання. Цікаво, що звичайні волонтери на одному з імпровізованих складів-офісів в Києві (який військові, з ким довелося поспілкуватися, називають не інакше як «каптьорка») вже добре розбираються, що для «окопника» потрібен один рюкзак, для «маршови-ка» – інший, для розвідника – ще інший. На державний же рівень такі «дрібниці» винести поки не виходить.

Слід зрозуміти – бійці не мають відчуття, що ними взагалі хтось опіку-ється, що їх робота комусь потрібна. Йдеться не про командирів, але про державу, для якої вони роблять найбруднішу роботу, віддаючи своє здоров’я і життя. Дякувати богу, що так сталося, автоматів і набоїв у нас достатньо. Держава, таке їхнє враження, не розуміє елементарних речей: від того, як ти поїв і у що ти вдягнений, залежить твій морально-психологічний стан і впевненість у здатності виконати поставлене завдання. Звичайно, в наведе-них питаннях є позитивна динаміка, однак виключно за рахунок точкових акцій волонтерів, які часто витягують на собі не лише добровольчі загони а й регулярну армію.

Отже, норми речового забезпечення і норми якості речового забезпе-чення мають бути переглянутими, причому, переглянутими швидко. Знову ж таки, це не обов’язково означатиме кардинального подорожчання про-цесу, - багато що можливо отримати за різними гуманітарними програма-ми допомоги. Просто треба чітко знати, що і скільки просити. А прораху-вати і сформулювати запит – це справа тижня для певних департаменту, відділу, робочої групи, фахівця. І це - в плановому режимі, без «чарівного управлінського поштовху». Із ним – значно скоріше. Це ж армія…

Наведені приклади є лише верхівкою айсбергу проблем, епізодами, що формують загальну картину і підкреслюють глибину нашої кризи безсис-темності.

Має запрацювати система! Держава має усвідомити, що забезпечення військовослужбовців у нових реаліях має здійснюватися відповідно до по-треб, що формуються знизу (!). Як один із перших кроків було б доцільно

Загалом у нас нор-мальна практика, коли офіцер спецна-зу просто зі своєї заробітної платні виділяє кошти на обмундирування

Норми речового забезпечення і норми якості речового забезпечення мають бути переглянути-ми, причому, пере-глянутими швидко


видати відповідний наказ міністра оборони, постанову Кабміну чи інший керівний документ про облік, аналіз та систематизацію наявного бойового досвіду. Приміром, такого роду наказ Совнаркому з’явився в 1943 році… В 1981 році через 2 роки після введення військ в Афганістан був системно опрацьований досвід війни у гірсько-пустельній місцевості. Після цього у радянських солдатів з’явилися панами, нова форма, з’явилася БМП-2, на БМП - гармата замість крупнокаліберного кулемету… Нам же два роки че-кати не можна. В підрозділах ЗСУ збором такого роду інформації системно ніхто не займається. Це доцільно ввести в обов’язки відповідних команди-рів і начальників. Причому цей аналіз має торкатися речового, матеріаль-ного, продовольчого, медичного забезпечень, поставок ОВТ і паливно-мас-тильних матеріалів, одним словом, всіх складових військової логістики, з якої вище ми зупинилися лише на деяких її аспектах. Плюс постійно слід аналізувати тактику використання сил і засобів, організацію взаємодії під-розділів, зв’язку, тощо.

Відповідні управління та інститути в системі Міноборони мають аку-мулювати всі ці знання, систематично отримувати оновлену інформацію про новий досвід, набутий нашими підрозділами. Звідси і піде процес фор-мування загалом державного оборонного замовлення також за принципом «знизу», виходячи з наявних щоденних реальних потреб бійця. В системі Міноборони вся необхідна структура існує (зокрема, із відповідними нау-ково-дослідними інститутами, в тому числі при видах ЗС). Необхідно лише, щоб вона запрацювала. Інформація від підрозділів має йти постійно, і все це має бути враховано у державному оборонному замовленні. В нас є люди, які можуть методично грамотно оцінити і систематизувати всі потреби ар-мії. Єдине, що треба - юридично, законодавчо, ще як завгодно закріпити необхідність виконання такої роботи із покладанням всієї відповідальнос-ті на вже існуючі структури. Лише сформоване «знизу» ми матимемо пра-вильне, матеріально обґрунтоване і підйомне для країни держоборонза-мовлення (ДОЗ). За такого підходу в міністра оборони буде конкретний важіль для парламенту або мінфіну, коли він завжди може сказати: «щоб бійці воювали, їм щонайменше потрібно перше, друге, третє і далі за спис-ком; якщо ні – самі беріть автомати в руки, залізні каски на голову і вперед на передову»…

Слід нарешті зрозуміти, що своє завдання волонтери вже виконали, ставши для країни необхідною подушкою безпеки, фактично забезпечив-ши перехід держави з мирного часу на військові рейки. Зараз ми маємо справу без перебільшення із суто українським феноменом, волонтери - наше величезне надбання. Однак допомога армії має перестати носити сти-хійний характер. Має нарешті запрацювати система. Якщо певний керів-ник на певній посаді не може забезпечити системної роботи, його моментально слід міняти. Компетентних функціонерів треба шукати і ро-

Лише сформоване «знизу» ми мати-мемо правильне, матеріально об-ґрунтоване і під-йомне для країни держоборонзамов-лення

Своє завдання волонтери вже виконали, ставши для країни необхід-ною подушкою безпеки, фактично забезпечивши перехід держави з мирного часу на військові рейки


бити це дуже швидко (в тому числі, призивати із запасу – в нас є багато звільнених не зовсім правильно і не завжди за власним бажанням; поверта-ти з пенсій, умовляти, проводити таку собі «люстрацію навпаки»).

Варто пам’ятати, що дискредитація бюрократії - це шлях до розвалу державності як такої, це такий самий підрив боєготовності держави як і пряма збройна агресія, це те, чого від нас чекає ворог. Наша ситуація кризи безсистемності на тлі зовнішньої збройної агресії не є чимось унікальним, як нам це намагаються представити (історія знає безліч прикладів, коли значно більш потужні країни пасували перед зовнішнім агресором, чого не сталося з Україною). Мовляв, все розвалено, українці - недолугі, немає в нас людей, що можуть проводити ефективне управління тими чи іншими напрямами. Це неправда, такі люди є, і зараз підтримати наш державний механізм, змусити його запрацювати – не менш важливе завдання, ніж за-хистити наші кордони. А наш бюрократ, якщо йому чітко вказати, як він має працювати, в яких обсягах і як з нього за це спитають, спрацює не гір-ше волонтерів (український правильно мотивований чиновник у своїй більшості є дуже талановитим і винахідливим). Існуючий державний меха-нізм в питаннях оборони держави має почати просто виконувати свої функції відповідно до призначань.

Окремим нагальним питанням сьогодення є створення органу при ка-бінеті міністрів, що відповідав би за забезпечення всіх потреб армії. Наразі вже фігурує таке поняття як військово-технічна комісія. Однак, в тексті ко-аліційної угоди її функціонування прописане чомусь «на громадських за-садах». В такому разі ми можемо отримати фікцію через невизначеність її повноважень. А нам потрібен результат. Приміром, вже зараз в процесі оснащення армії негайно слід відходи від практики тендерних закупівель. Планування ДОЗ має йти знизу, виходячи з реальних потреб армії. Ці по-треби будуть сформовані лише у випадку, якщо буде наказ (директивне розпорядження частинам та підрозділам) щодо узагальнення і передачі бо-йового досвіду. ДОЗ має бути захищеним міністром оборони у Верховній Раді, попередньо будучи опрацьованим і ухваленим військово-технічною комісією при кабінеті міністрів, відповідальною за забезпечення потреб Збройних Сил. Комісія має забезпечити реалізацію ДОЗ, виходячи з трьох основних позицій:

• що ми можемо зробити самостійно – ставка на можливості націо-нального ОПК;

• що ми можемо придбати за кордоном – імпорт ОВТ та продукції оборонного призначення через спецекспортерів;

• решта, що ми можемо «дістати» чи «роздобути» – забезпечення на-прямів, де ми наразі не можемо виробляти і не можемо відкрито закуповувати (нам відмовляються відкрито продавати) – робота за лінією відповідних спеціальних структур, волонтерів, тощо.

Зараз підтримати наш державний механізм, змусити його запрацюва-ти – не менш важливе завдання, ніж захистити наші кордони

Окремим нагаль-ним питанням сьогодення є ство-рення органу при кабінеті міні-стрів, що відпові-дав би за забезпе-чення всіх потреб армії


Це формуватиме конкретні завдання для підприємств ОПК, спецек-спортерів, спецслужб, нарешті волонтерських організацій, чия діяльність в такому разі стане більш системною і ефективною. Насправді тут немає ні-чого нового. Так працює весь світ. Весь цивілізований воюючий світ…

Оптимальні шляхи надання медичної допомоги переселен-цям з окупованої території

Олександр Корнійчук, радник Міністра охорони здоров’я України з питань

державного та економічного регулювання галузі (2008-2010 рр).

До системних проблем внутрішньо-переміщених в межах країни осіб слід віднести питання своєчасного працевлаштування, умов проживання, матеріального забезпечення, в т.ч. для пенсіонерів, та психологічна адапта-ція.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 за-тверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік осо-би, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або райо-ну проведення антитерористичної операції.

Для отримання довідки повнолітня особа, яка переміщується, зверта-ється особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік. Форму заяви затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозді-лу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад.

З метою обліку осіб, які переміщуються, уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про взятих на облік осіб, які переміщують-ся з тимчасово окупованої території України та районів проведення анти-терористичної операції, держателем якої є Мінсоцполітики, до якої вклю-чається інформація про особу, яка переміщується, зазначена у поданій заяві про взяття на облік, а також інформація про задоволення заявлених потреб, надані послуги (виплати).

З метою комплексного вирішення питань тимчасового перебування осіб здійснюється обмін інформацією між уповноваженими органами та територіальними підрозділами ДМС, ДФС, регіональними штабами, цен-трами зайнятості державної служби зайнятості, органами Пенсійного фон-ду України, іншими органами виконавчої влади, соціальним та медичними установами.

Порядок працевлаштування та соціального захисту для цієї категорії громадян, у т.ч. отримання медичної допомоги визначений Кабінетом Мі-ністрів України.

До ризиків у сфері охорони здоров’я для громадян,які переміщені з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної

До ризиків у сфері охорони здоров’я для громадян,які переміщені з тим-часово окупованої території та районів проведення антитерористич-ної операції, слід віднести потребу в терміновому надання медичної допомоги хворим, які потребують державної закупі-вель високовартіс-них медичних препаратів для лікування


операції, слід віднести потребу в терміновому надання медичної допомоги хворим, які потребують державної закупівель високовартісних медичних препаратів для лікування.Так, нині складна ситуація склалась для хворих, які потребують лікування гемодіалізом. Препарати для цих хворих центра-лізовано закуплені і направлені в усі регіони України, в т.ч. в Донецьку і Луганську області. Нині в м. Київ прибуло 50 хворих, які потребують зазна-ченого лікування. Для них потрібно до кінця року близько 10 млн. грн., яких в бюджеті м. Києва не передбачено.

Стратегічний задум Президента, Кабінету Міністрів України з вирі-шення першочергових завдань для внутрішньо-переміщених в межах кра-їни осіб має полягати в створенні:

• високоефективної електронної персоніфікованої системи своєчас-ної виплати пенсій, соціального захисту інвалідів та дітей, матерів-одиначок, малозабезпечених сімей, отримання медичної допомоги та послуг в сфері освіти;

• після завершення звільнення території України від окупантів та те-рористів сприятливих соціально-економічних та інфраструктур-них умов, які стимулювали б молодь, працездатне населення повер-нутись до попередніх місць свого постійного проживання.

Першочергові дії Президента, прем’єр-міністра, Верховної Ради Украї-ни та неурядових організацій:

• У взаємодії з передовими світовими державами унеможливити по-глиблення ескалації військових дій на Півдні та Сході України та нейтралізувати механізми широкомасштабної інформаційної ві-йни проти української держави, суспільства та громадян;

• Спільно з ООН, ЄС, ЄБРР, Світовим Банком розгорнути широко-масштабні інфраструктурні проекти модернізації економіки Украї-ни в регіонах для вирішення питань працевлаштування, в п.ч. вну-трішньо-переміщених в межах країни осіб, будівництва житлових будинків, а також стаціонарних транзитних містечок з будинків модульного типу;

• Спільно з ООН, ЄС створити гуманітарний фонд для матеріальної підтримки внутрішньо-переміщених в межах країни осіб, а також сучасної служби надання психологічної допомоги громадянам різ-них вікових категорій.

Першочергові заходи Кабінету Міністрів України та обласних, район-них державних адміністрацій:

• Створення високоефективної електронної системи персоніфікова-ного надання послуг по:• працевлаштуванню та необхідному професійному навчанні, в

п.ч. осіб працездатного віку;

Спільно з ООН, ЄС створити гумані-тарний фонд для матеріальної підтримки вну-трішньо-перемі-щених в межах країни осіб, а також сучасної служби надання психологічної допомоги громадя-нам різних вікових категорій


• пенсійному забезпеченні в місцях реєстрації прибулих осіб;• створенню електронної картки хворого;

• Впровадження ефективної електронної системи перерахунку по-душних витрат на отримання медичних та освітніх послуг на персо-нальні картки внутрішньо-переміщених в межах країни осіб, вихо-дячи із передбачених на 2014 р. бюджетних витрат на одну особу у цих сферах для громадян України з АРК, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей. Так, сума послуг на отримання медичної до-помоги протягом місяця до кінця року має складати орієнтовно 113,6 грн. ((2 391,7 грн. * 0,57)/12 міс. - 2 391,7 грн. – орієнтовні за-гальні подушні витрати; 0,57 – частка державних витрат);

• Впровадження механізму електронного обліку пацієнтів, які по-требують високовартісних медичних препаратів, що централізова-но закуповуються державою.

Додаток АДовідка про кількість внутрішньо-переміщених в межах країни осіб

та їх першочергові потреби і кількість звернень для отримання медич-ної допомоги

За інформацією оперативної групи Міжвідомчого координаційного штабу питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведен-ня антитерористичної операції станом на 18.11. 2014 р. тимчасово розмі-щено на територіях областей та в м. Києві 466 826 осіб (за добу 1 661 особа), які прибули з тимчасово окупованої території та районів проведення анти-терористичної операції. З них працездатного віку всього 219 079 осіб (за добу 811 особа); чоловіків – 73 888 осіб (за добу 243 осіб); жінок – 145 191 осіб (за добу 568 осіб); дітей – 128 129 осіб (за добу 107 осіб); інвалідів та осіб похилого віку 89 498 осіб (за добу 743 особи). Переїхало 165 018 сімей.

Загальна кількість громадян України, які переселені з Автономної Рес-публіки Крим та міста Севастополь до інших регіонів, складає 19 367 осіб, у тому числі 5 395 дітей, 1 392 інваліди та особи похилого віку.

З району проведення АТО до інших регіонів переселено 447 459 осіб, у тому числі 122 734 дитини, 88 106 інвалідів та осіб похилого віку (у тому числі тимчасово переміщених в межах Донецької (67 441 особа) та Луган-ської (30 120 осіб) областей). За добу – 1 619 осіб, у тому числі 93 дитини, 741 інвалід та особа похилого віку.

Найбільш складна ситуація щодо розміщення громадян, організації їх життєзабезпечення складається у Харківській (114 568 осіб), Донецькій (67 502 особи), Запорізькій (43 307 осіб), Дніпропетровській (37 839 осіб), Лу-ганській (30 120 осіб), Одеській (19 250 осіб) областях та в місті Київ (39 047 осіб). Найменша кількість розселених у Тернопільській (1 770 осіб), Волин-ській (1 905 осіб), Чернівецькій (2 090 осіб), Рівненській (2 554 особи) та

Найбільш складна ситуація щодо розміщення грома-дян, організації їх життєзабезпечен-ня складається у Харківській (114 568 осіб), Доне-цькій (67 502 осо-би), Запорізькій (43 307 осіб), Дні-пропетровській (37 839 осіб), Лу-ганській (30 120 осіб), Одеській (19 250 осіб) областях та в місті Київ (39 047 осіб)


Закарпатській (2 577 осіб) областях (оперативна інформація в розрізі регі-онів додається).

За оперативною інформацією Державної служби надзвичайних ситуа-цій в областях України та м. Києві виділено 1 116 об’єктів, в яких можливе розміщення для проживання 15 864 громадян.

У Дніпропетровській, Запорізькій та Харківській областях проводять-ся заходи щодо підготовки до будівництва стаціонарних транзитних місте-чок із будинків модульного типу.

На кордоні районів проведення АТО ДСНС України було розгорнуто 7 транзитних пунктів для зустрічі внутрішньо переміщених осіб (далі – тран-зитний пункт).

Психологами системи ДСНС України разом з представниками держав-них органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських (волонтерських) організацій та волонтерів здійснено психологічний су-провід, надання психологічної допомоги та сприяння громадянам, які пе-реміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення ан-титерористичної операції. Надано психологічну допомогу (всього за весь період) 107 401 особі, у тому числі 32 420 дітям, 15 117 інвалідам та особам похилого віку (за добу 839 особам у тому числі 86 дітям, 408 інвалідам та особам похилого віку).

Основні проблемні питання переселенців: соціальне забезпечення – 86,2%, працевлаштування – 75,3%, житлово-побутові – 54,3%, матеріальне забезпечення – 49,7%, психологічна дезадаптація – 38,3%.

За медичною допомогою тимчасово переміщеним особам з Автоном-ної Республіки Крим та м. Севастополь, які тимчасово перебувають в об-ластях та у м. Києві, звернулось за весь період: дорослих – 3 907 осіб, дітей – 2 840, з яких 2 982 дорослих громадян і 2 093 дітей взято на медичний облік, госпіталізовано 650 дорослих і 357 дітей. За зазначений період проведено 5 тис. 634 медичних інструментальних досліджень та оглядів внутрішньо переміщених осіб, у жінок зазначеної категорії народилося 138 немовлят.

За медичною допомогою із числа тимчасово переміщених осіб з Луган-ської та Донецької областей звернулось за весь період: дорослих – 80 866 осіб (за добу – 2612), дітей – 57 688 (за добу – 1128), з яких 56 591 дорослих громадян (за добу – 2 217) і 37 133 дітей (за добу – 1005) взято на медичний облік, а 15 680 дорослих (за добу – 230) і 9 628 дітей (за добу – 69) – госпіта-лізовано. Проведено 117 718 (за добу – 2214) медичних інструментальних досліджень та оглядів внутрішньо переміщених осіб, у жінок зазначеної ка-тегорії народилося 1 880 немовлят (за добу – 124).

За даними Державної санітарно-епідеміологічної служби України ускладнень санітарно-епідемічної ситуації у місцях організованого розта-шування вимушено переміщених осіб в областях і у м. Києві не виявлено.

Основні проблемні питання пересе-ленців: соціальне забезпечення – 86,2%, працевла-штування – 75,3%, житлово-побуто-ві – 54,3%, матері-альне забезпечен-ня – 49,7%, психологічна деза-даптація – 38,3%


На урядову телефонну «гарячу лінію» протягом доби 17 листопада 2014 р. надійшло 1 784 звернення, що стосувалися проблемних питань жителів Донецької та Луганської областей. З них на 941 звернення фахівцями Уря-дового контактного центру громадянам надано консультації, роз’яснення та довідкову інформацію, а також, у разі необхідності, й психологічну під-тримку. Органам виконавчої влади надіслано для розгляду, реагування та надання відповідей 843 звернення від вимушених переселенців, з яких 22 стосувалися отримання житла.

Место облегченного 82-мм миномета в Вооруженных силах Украины

Вячеслав Целуйко, доцент кафедры политологии ХНУ им. В.Н. Каразина,

специалист по негосударственным вооруженным формированиям

Характер современных вооруженных конфликтов и боевых действий на Донбассе среди прочего наглядно демонстрирует большое значение ми-нометов. Минометы практически незаменимы, когда противников разделя-ют сотни и даже десятки метров, что характерно для боевых действий в го-роде или при отражении штурма блокпоста. Наиболее ярким примером таких «контактных» боевых действий стала оборона Донецкого аэропорта. Применение других артиллерийских систем в таких условиях возможно только с большим риском для собственных военнослужащих. Потому толь-ко минометы, причем расположенные непосредственно вблизи противника в боевых порядках своих передовых подразделений способны эффективно поражать цели на переднем краю. В своей работе «Минометы для боев в городе» автор выдвинул предложения по созданию облегченного 120-мм миномета. В данной же статье речь пойдет о 82-мм облегченном миномете.

Если 120-мм миномет играет важную роль не только в борьбе с живой силой, но и с бронетехникой противника, а также в разрушении его поле-вой фортификации, то основная роль 82-мм миномета в боевых действиях в городе – поражение живой силы противника, расположенной открыто или в открытых сверху укрытиях. Наиболее ответственная задача состоит в поражении противника в местах сосредоточения перед началом им штур-ма. Такой обстрел способен нанести противнику существенные потери, де-морализовать его или вообще сорвать штурм. Так, в ходе обороны Грозно-го в 1995 г. одна удачно выпущенная 82-мм мина привела к детонации боекомплекта ЗПРК «Тунгуска» и реактивных пехотных огнеметов группы спецназа 45-го полка ВДВ России, укрывавшейся за ней. В результате этого попадания не только была уничтожена зенитная установка и вся группа спецназа из 15 человек, но и сорвано выполнения задачи другими подраз-делениями.

Только минометы, причем располо-женные непосред-ственно вблизи противника в боевых порядках своих передовых подразделений способны эффек-тивно поражать цели на переднем краю


В армиях мира распространены 60-мм минометы, более легкие, чем 81-82-мм. Проект такого миномета КБА-118 классической схемы был предло-жен и Государственным предприятием «Конструкторское бюро «Артилле-рийское вооружение». В тоже время отсутствие у украинской армии 60-мм мин не позволяет на данном этапе говорить о быстром принятии на воору-жение и передачи в войска 60-мм минометов, потому наши предложения будут касаться перспективного 82-мм миномета, боеприпасов к которому Украина унаследовала большое количество от советской армии.

На формирование облика облегченного 82-мм миномета для боевых действий в городе определяющее влияние оказывает сам характер боевых действий на урбанизированной местности. Среди важных факторов по-следней стоит выделить:

1. Близкое расположение противников друг к другу, что не требует от миномета большой дальности стрельбы, фактически максималь-ную дальность в 500-1000 м можно признать для легкого «городско-го» миномета достаточной.

2. В уличных боях зачастую отсутствует линия фронта, противники могут находиться в тылу друг у друга, часто подразделения вынуждены вести круговую оборону. Потому миномет должен быть легким, чтобы иметь возможность быстрого перемещения с позиции на позицию.

3. Близость расположения противников предопределяет крайнюю динамичность изменения обстановки в атаках и контратаках. Сле-довательно, миномет должен иметь минимальное время подготов-ки к стрельбе.

4. Позиции сторон зачастую находятся в зданиях. Потому миномет должен иметь возможность ведения огня с опорой на бетонные перекрытия, что оказывает непосредственное влияние на требова-ния к форме и конфигурации опорной плиты и двуноги (если она необходима), так как нет возможности увеличивать устойчивость миномета при стрельбе за счет заглубления его элементов в грунт.

5. Контактный характер боя требует минимизировать размеры мино-мета и его расчета на огневой позиции.

6. Относительная малочисленность подразделений в каждом оборо-няемом объекте требует максимально эффективного использова-ния каждого бойца, что делает желательным уменьшение расчета миномета.

В годы Второй мировой войны в японской армии использовался 81-мм миномет «Тип-99», который являлся облегченной с 65 до 25 кг версией мино-мета «Тип-97». Последний был типичным для того периода представителем семейства минометов «Стокса-Брандта». В миномете «Тип-99» при сохране-нии общей компоновки мнимого треугольника удалось облегчить конструк-

Отсутствие у украинской армии 60-мм мин не по-зволяет на данном этапе говорить о быстром приня-тии на вооружение и передачи в вой-ска 60-мм миноме-тов

На формирование облика облегченно-го 82-мм миномета для боевых дей-ствий в городе определяющее влияние оказывает сам характер боевых действий на урба-низированной местности

Контактный характер боя требует миними-зировать размеры миномета и его расчета на огне-вой позиции


цию за счет применения короткого ствола (650-мм по сравнению с 1200-1300-мм стволами обычных минометов) и облегченных двуноги и опорной плиты. Японцы продемонстрировали возможность создания таких минометов даже на технологическом уровне 75 летней давности. В тоже время для боев в горо-де компоновка с мнимым треугольником не вполне оптимальна.

Во многих армиях мира распространены 51-60-мм минометы упрощен-ной конфигурации «Коммандо». Последние не имеют двуноги (вместо нее миномет удерживается рукой), а лишь легкую и малоразмерную опорную плиту, зачастую имеют крайне примитивные прицельные приспособления в виде ремня для переноски с обозначением дальности и предназначены для стрельбы на основном и 1-2 зарядах. 60-мм минометы «Коммандо» име-ют максимальную дальность 1-2 км в зависимости от заряда, что более чем достаточно для решения большинства задач в городе. Использования слабых зарядов и позволило отказаться от двуноги, а также обойтись легкой опорной плитой без сошников-грунтозацепов. В тоже время, стоит отме-тить, что 60-мм минометы ведут огонь миной 1,6 кг, вдвое более легкой, чем советская 82-мм мина. Существенным недостатком минометов «Коммандо» является их невысокие точность и кучность, что приводит к повышенному расходу дефицитных в уличных боях боеприпасов, а также времени на выполнение огневой задачи в динамически меняющейся обстановке.

Исходя из вышеизложенных фактов, нам видятся следующие требова-ния к облегченному 82-мм миномету:

1. Максимальная дальность 1000 м, для чего достаточно 1-го заряда.2. Минимальная масса, которая достигается коротким стволом около

650-мм, более тонкими стенками ствола по сравнению с БМ-37 и 2Б14 (так как при стрельбе на основном и первом зарядах давление пороховых газов существенно ниже). Миномет должен быстро пе-реноситься одним номером расчета на небольшие расстояния (на-пример, в пределах опорного пункта).

3. Отказ от схемы мнимого треугольника в пользу глухой схемы с мон-тажом всех элементов на опорной плите. Последняя должна иметь ровное дно для ведения огня с бетона и асфальта. Для повышения устойчивости миномета при стрельбе с ровной опорной плитой по-следняя должна иметь размеры, достаточные для ее прижатия на-водчиком к поверхности ступней одной ноги и коленом другой.

4. Надежный накол капсюля хвостового заряда мины при коротком столе миномета требует использование взводимого ударного меха-низма. Последним также повышается безопасность стрельбы из миномета на случай двойного заряжания.

На наш взгляд, наличие таких минометов в составе украинских по-дразделений, ведущих бой в населенных пунктах, а также на блокпостах в качестве противоштурмовых расчетов, существенно повысит их эффективность и сбережет жизни наших соотечественников.

Миномет должен быстро перено-ситься одним номером расчета на небольшие расстояния (на-пример, в пределах опорного пункта)


Наріжний камінь оборонного потенціалуАндрій Панасенко,

експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

Військово-політичне керівництво України має невідкладно сформува-ти нову ідеологію забезпечення житлом людей у погонах – усіх, хто слу-жить у збройних формуваннях держави. На цьому наголошують фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, вказуючи, що житлове питання залишається та залишатиметься у майбутньому центральним мо-тиватором для офіцерів, а також солдатів і сержантів, що вирішили служи-ти за контрактом.

Нинішня житлова програма, яка існує в Україні лише формально та ще з часів Радянського Союзу, не діє та створює соціальну нерівність у офіцер-ському середовищі, - вважає директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. На його думку, необхідність негайного скасування існуючої програми житлового забезпечення, яка тривалий час не діє та є безперспективною слугує той факт, що на черзі протягом двадця-ти років залишаються близько 44 тис. офіцерів, не забезпечених житлом. Більше того, вважає В.Бадрак, Військово-політичне керівництво України має розглядати питання забезпечення житлом у контексті створення нової професійної армії України, оскільки повернення до радянських призовних традицій може стати «ключовою помилкою оборонного будівництва на су-часному етапі». Директор ЦДАКР також переконаний, що Україна ще три-валий час не буде спроможною монетарізувати систему соціального забез-печення військовослужбовців, то ж для розв’язання житлової проблеми слід невідкладно застосовувати адміністративні механізми.

Під час чергового засідання Експертної ради з питань національної безпеки та розгляду теми «Альтернативна житлова програма для військо-вослужбовців України як один з дієвих механізмів мотивації професійного персоналу ЗСУ та інших військових формувань» з керівником неурядового аналітичного центру погодився директор з розвитку Інформаційної кон-салтингової компанії «Дефенс Експрес» Валерій Рябих, позначивши, що є «багато прикладів, коли одні офіцери декілька разів отримували квартири, а інші, навпаки, не отримували та й не мають шансів отримати житло». Фахівець наголосив, що такі підходи створюють можливості для корупції, а сфера забезпечення житлом залишається найбільш корумпованою в обо-ронному секторі держави.

Під час засідання Експертної ради фахівцями комерційного банку «Ар-када» було представлено розроблений з метою посилення мотиваційного пакету військовослужбовців проект альтернативної житлової програми. Зокрема, голова правління банку «Аркада», Костянтин Паливода підкрес-лив неефективність житлових програм, що свого часу мали б реалізуватися


в повному обсязі, якби не ризики, що виникають при їх реалізації. За його словами, можна стверджувати, що ризики у всіх програм практично одні й ті ж самі: корупція, відсутність відповідальності як органів державної вла-ди та місцевого самоврядування, так і монополій за невиконання та/або не належне виконання посадовими особами своїх обов`язків. А саме, наголо-сив К.Паливода, що стосується, наприклад, монополістів, то це необґрун-товані відмови в наданні технічних умов на підключення новозбудованих житлових будинків до тепла, води, газу та електроенергії, тощо. Також, згідно доповіді фахівця, ризики програм, пов`язаних з державним фінан-суванням (50*50, 70*30, тощо) – це технічне унеможливлення побудувати житловий будинок за один бюджетний рік. Як правило, статті, які регла-ментують виділення коштів на ту чи іншу житлову програму, захищені, але тільки на один бюджетний період. При схвалені Закону України «Про бю-джет на відповідний рік», фінансування таких програм може істотно змен-шитися або ці захищені статті можуть взагалі зникнути з такого Закону. В кінцевому випадку, кошторисна вартість будівництва зростає, оскільки за-консервувати будівництво коштує неабияких коштів, а з кожним роком не-добудову стає все більш складніше добудувати.

Голова правління банку «Аркада» поінформував, що розроблений про-ект програми стосується військовослужбовців Міністерства оборони, Мі-ністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державної прикор-донної служби та Державної служби з надзвичайних ситуацій, але може бути спрямований передусім на ті категорії військовослужбовців, що вже мають певну вислугу років. А також на учасників бойових дій, поранених чи на сім’ї, в яких загинули військовослужбовці. К.Паливода переконаний, що житлову проблему військовослужбовців складно, але можна розв’язати за рахунок такого механізму, як цільові житлові сертифікати. Механізм житлових сертифікатів для визначеного державою кола учасників програ-ми, як інвестицію в будівництво житла, можна буде впровадити через ство-рення фондів фінансування будівництва. При цьому один з безпосередніх розробників альтернативної житлової програми Олександр Антоненко за-значив, що такі сертифікати підтверджуватимуть зобов’язання держави перед військовослужбовцями, а кожен сертифікат матиме певні параметри, що відповідає еквіваленту визначеної кількості м2 житла за її середньою ринковою вартістю в державі. Цей еквівалент має передусім залежати від вислуги років, переконаний фахівець. Він додав, що, крім 45 тис. незабез-печених офіцерів Міноборони, в державі ще близько 18 тис. офіцерів ін-ших силових відомств, що знаходяться в такому ж становищі. А вивчення досвіду іноземних країн свідчить, що навіть пострадянські країни вже сут-тєво просунулися у цій сфері. На його думку, цікавим є досвід Казахстану, де забезпечення житлом військовослужбовців державою починається піс-ля 10 років служби. «Далі усіх пішла у цьому питанні Росія, яка шляхом


введення сертифікатів вже забезпечила житлом понад 90 тис. військовос-лужбовців, почала використовувати пільгові кредити та накопичувальну частину як перший внесок. Що ж стосується української розробки, цей до-свід враховано, а впровадження програми дозволило б дотримуватися принципів соціальної справедливості та відповідальності.

Водночас радник міністра оборони України, міністр оборони України у 2001 – 2003 рр. Володимир Шкідченко висловив думку, що паралельно із впровадженням такої програми військово-політичне керівництво має по-піклуватися про будівництво службового житла. Останнє може виявитися особливо актуальним у контексті необхідної передислокації певної кіль-кості частин на схід України. Також важливим було б розробити можли-вість одразу заохотити лейтенанта, що розпочинає службу після навчаль-ного закладу, у сенсі забезпечення житлом. Пропонована фахівцями «Аркади» житлова програма цілком має право на впровадження; вона, на думку екс-міністра, до того ж може розв’язати житлове питання для 45 тис. військовослужбовців ЗСУ, які потребують житла невідкладно.

В цілому учасники експертного засідання погодилися, що проблема за-безпечення особового складу Збройних Сил і правоохоронних структур України постійним житлом залишається однією із найскладніших соціаль-них проблем України, а відсутність єдиної державної стратегії вирішення цього питання вже призвели до критичного накопичення житлових труд-нощів у соціальній сфері зазначеної категорії осіб. Крім того, фахівцями визнано, що законодавча база у питанні забезпечення житлом військовос-лужбовців, працівників правоохоронних органів та їхніх сімей є недоско-налою і недієздатною та потребує невідкладного реформування. Вона, зо-крема, не містить ефективних гарантій проти нецільового використання коштів, отриманих на будівництво чи закупівлю житла, правових механіз-мів захисту від усталених у цій сфері зловживань. Як наслідок такого пра-вового безладдя - кошти Державного бюджету України в багатьох випадках або використовувалися не за призначенням, або розкрадалися.

То ж, систему потрібно змінювати. Тим більше, що новий підхід пере-конливо довів би суспільству розуміння нинішнього військово-політично-го керівництва шляхів розбудови армії сучасного, європейського типу.


«Оружейный барон» Сергей Чемезов – лицо путинской экономики

Дмитрий Козлов, эксперт Центра исследований армии, конверсии и разоружения

Фигура Сергея Чемезова является, пожалуй, наименее публичной в окружении президента РФ Владимира Путина. Однако, как и в случае с другими представителями кремлёвской «знати», публичность в данном случае обратно пропорциональна реальному политическому весу и влия-нию. В последнее время роль Чемезова в руководстве российским государ-ством возрастает. Наряду с возвысившимися силовиками глава корпора-ции «Ростех» становится одним из наиболее могущественных людей в путинской России.

В значительной степени жизненный путь Сергея Викторовича можно назвать классическим для нынешней российской элиты. Но есть и особен-ности, выделяющие фигуру главы «Ростеха» среди других, и прежде всего, это нехарактерная для путинского окружения давняя и прочная связь не столько с силовыми структурами и спецслужбами, сколько с рынком и бизнесом. Причём работа Чемезова в этих сферах фактически началась за-долго до того, как зачатки рыночной экономики в СССР вообще начали формироваться.

Ровесник нынешнего хозяина Кремля, Сергей Чемезов родился в 1952-м году в сибирском Черемхово. Закончив институт народного хозяйства в Иркутске, Сергей Викторович некоторое время работал в этом городе ин-женером и научным сотрудником НИИ цветных металлов. В 1980-м Чеме-зов переходит на работу в экспериментально-промышленное объединение «Луч», а спустя три года в качестве представителя этой организации от-правляется в заграничную командировку, роль которой в дальнейшем жизненном пути Сергея Викторовича сложно переоценить. Ведь именно в ГДР, в которую Чемезов получил назначение, будущему «оружейному баро-ну» удалось не только познакомиться, но и подружиться с будущим колле-гой и соратником, сотрудником Первого главного управления КГБ Андре-ем Бельяниновым, а также с другим молодым офицером КГБ – Владимиром Путиным.

Здесь следует отметить, что официально Сергей Чемезов никогда ни-какого отношения к спецслужбам не имел. Однако упоминания о его связи с Комитетом появлялись в СМИ неоднократно, а Владимир Абрамов – бывший глава внешнеторгового объединения «Совинтерспорт», в котором Чемезов с 1988-го по 1996-й год занимал пост заместителя генерального директора – в одном из интервью прямо называл Сергея Викторовича ге-нералом ФСБ. Каким бы ни был формальный статус Чемезова в Комитете и его структурах-преемниках, стоит заметить, что внешнеторговые орга-

Аналітичні розробки

Наряду с возвысившимися силовиками глава корпорации «Рос-тех» становится одним из наиболее могущественных людей в путинской России

Именно в ГДР, в которую Чемезов получил назначе-ние, будущему «оружейному баро-ну» удалось не только познако-миться, но и по-дружиться с буду-щим коллегой и соратником, со-трудником Перво-го главного управ-ления КГБ Андреем Бельяниновым, а также с другим молодым офицером КГБ – Владимиром Путиным


низации традиционно являлись и являются удобной «крышей» для «легальных» резидентур и других структур разведки.

Покинув в 96-м «Совинтерспорт», Чемезов по протекции Путина (тог-да – заместителя управляющего делами Президента РФ) переходит в Управ-ление делами Президента на должность начальника отдела внешнеэкономических связей, который занимает до 1999-го, когда Влади-мир Путин получает кресло председателя правительства. Возможности бу-дущего российского лидера в продвижении своих ставленников на поли-тический Олимп были ещё достаточно скромными, однако Чемезов оказался в числе тех особо приближённых «старых путинцев», которые сразу же получили дивиденды от возросшего влияния их патрона. В 1999-м Сергей Викторович занимает пост генерального директора ФГУП «Госу-дарственная компания Промэкспорт» – одной из трёх госкомпаний, зани-мавшейся в те годы продажей оборонной продукции. Заместителем Чеме-зова становится его старый товарищ из КГБ – Андрей Бельянинов.

Занимавшийся поставками запчастей к уже готовой технике, «Промэкспорт» в иерархии российской экономики уступал «Росвооруже-нию», пока ещё находившемуся под контролем «семьи» президента Ельци-на. Однако уже год спустя Борис Николаевич уходит в отставку, и резко усиливший свои позиции Путин решительно объединяет разрозненные структуры ВТС в единую компанию «Рособоронэкспорт». Возглавлявший «Росвооружение» Алексей Огарёв, ставленник всё ещё сильной «семьи» экс-президента, в результате византийских интриг внезапно лишается по-ста. При назначении директора «Рособоронэкспорта» происходит своего рода рокировка – главой новообразованной компании становится Белья-нинов, а Чемезов довольствуется ролью первого заместителя. Однако два старых приятеля опровергают слухи о возможной конкуренции, сформи-ровав устойчивый тандем. Согласно ряду оценок, Чемезов обладал даже большим влиянием, чем Бельянинов, что косвенно подтверждается рядом назначений топ-менеджеров новой компании, пришедших в неё именно по приглашению первого заместителя директора.

Некоторое время на рынке продолжают действовать одновременно не-сколько компаний-экспортёров, помимо «Рособоронэкспорта», и приведе-ние всей сферы ВТС к общему знаменателю в лице Чемезова занимает ещё несколько лет. В 2004-м году Бельянинов назначается директором Феде-ральной службы по оборонному заказу при Министерстве обороны, и Сер-гей Чемезов, наконец, становится единоличным хозяином компании, и официальным «главным торговцем оружием России». С этого момента и вплоть до сегодняшнего дня карьера Чемезова демонстрирует экспоненциальный рост.

Результаты работы Сергея Викторовича на поприще экспорта оборон-ной продукции впечатляют. Если в 2000 году экспорт вооружений из России

Согласно ряду оценок, Чемезов обладал даже большим влияни-ем, чем Бельяни-нов, что косвенно подтверждается рядом назначений топ-менеджеров новой компании, пришедших в неё именно по пригла-шению первого заместителя директора


составил 3,68 млрд. долл., то к июлю 2014-го общий объем заказов государственным предприятиям-экспортерам оружия РФ вырос почти до 50 млрд. долл. К традиционным партнёрам в лице Индии и Китая добавились другие страны Юго-Восточной Азии (Вьетнам, Малайзия, Индонезия), со-юзники РФ в Латинской Америке, активизировалась работа российских тор-говцев оружием в странах арабского мира. Усиливающий влияние Чемезов постепенно выходит за рамки отведённой ему роли оружейного экспортёра, и «оружейный барон» берёт под контроль объекты военного и гражданского машиностроения («Мотовлихинские заводы», «АвтоВАЗ»), и металлургии («ВСМПО-Ависма», крупнейший в мире производитель титана).

В рамках отведённой ему отрасли Чемезов действует как типичный для путинской России государственный менеджер, но за её пределами ра-спространяет своё влияние как типичный олигарх-предприниматель, ориентированный на максимальную экспансию в различных сегментах рынка. Подобное сочетание предприимчивого дельца и госчиновника в значительной степени типично для современной российской элиты, и в це-лом характерно для выстроенного Путиным симбиоза феодального оли-гархического капитализма, и милитаризированной автократии. Впечатля-ющие достижения Чемезова в данном случае, помимо дружбы с российским «самодержцем», объясняет также и огромный опыт: ведь будущий хозяин «Ростеха» занимался внешней торговлей ещё в те годы, когда будущие рос-сийские олигархи и не помышляли о какой-либо рыночной деятельности.

Однако существенным фактором в случае с Чемезовым стало также резкое обострение геополитической обстановки. Ещё в середине прошлого десятилетия на фоне возрождения российско-американского глобального противостояния стала очевидной возрастающая политическая роль экспорта вооружений. Однако после аннексии Крыма и начала войны в Украине к прежним факторам добавился ещё один. Западные санкции в сочетании с падением мировых цен на нефть впервые пошатнули позиции топливно-энергетического комплекса как основного источника валютных поступлений в российский бюджет. В связи с этим российское руководство вынуждено уделять больше внимания другим экспортно-ориентированным отраслям, изобилием которых отсталая сырьевая экономика РФ похвас-таться не может. В данном свете экспорт вооружения представляется наи-более перспективным валютным «кормильцем». Объявленные недавно масштабные планы по модернизации Ижевского механического завода, в рамках которой концерн «Калашников», входящий в состав «Ростеха», по-лучит более 4 млрд рублей инвестиций, является одной из первых ласточек продолжающейся милитаризации экономики, и опоры на оружейную тор-говлю как надёжный источник доходов государства. Противостояние Рос-сии и Запада затягивается. А значит, влияние группы Чемезова и далее бу-дет неуклонно возрастать.

Если в 2000 году экспорт вооруже-ний из России составил 3,68 млрд. долл., то к июлю 2014-го общий объем зака-зов государственным предприятиям-экспортерам оружия РФ вырос почти до 50 млрд. долл.

Объявленные недавно масштабные планы по модерни-зации Ижевского механического завода, в рамках которой концерн «Калашников», входящий в состав «Ростеха», полу-чит более 4 млрд рублей инвести-ций, является одной из первых ласточек продо-лжающейся мили-таризации экономики, и опоры на оружей-ную торговлю как надёжный источ-ник доходов госу-дарства


Российская войсковая ПВО: курс на модернизацию Юрий Бараш,

член Экспертного Совета ЦИАКР

Во время проведения антитеррористической операции (АТО) в Луган-ской и Донецкой областях Воздушные Силы Украины столкнулись с доста-точно сильным сопротивлением подразделений ПВО боевиков, оснащённых российскими и трофейными зенитными средствами. Всего, по украинским данным, было сбито 12 украинских самолетов (бомбарди-ровщик Су-24, 6 штурмовиков Су-25, 2 истребителя МиГ-29, транспортные самолёты Ан-26, Ан-30, Ил-76) и 10 вертолётов (5 ударных Ми-24, 5 транспортных Ми-8) [1]. Примерно такое же количество самолётов и вертолётов было повреждено. По данным сепаратистов, эти цифры в пол-тора раза больше. Понеся такие потери, украинская авиация была вынуждена прекратить поддержку с воздуха своих наземных войск, что сильно сказалось на ходе и исходе АТО. При этом боевики использовали только лёгкие зенитные средства: ПЗРК «Игла» (сообщалось и о новейших российских ПЗРК «Верба»), 23-мм зенитные установки ЗУ-23, 12,7-мм и 14,5-мм зенитные пулемёты, стрелковое оружие и даже ручные противотанковые гранатомёты РПГ-7. Зато зенитные расчёты были хоро-шо обучены (скорее всего, это были кадровые российские военные специалисты). Сообщалось, что боевиками было сформировано до 20 зенитных батарей. Также поступала информация о переброске из России в зону АТО батарей ЗРК «Стрела-10», «Оса-АКМ» и даже новейших ЗРПК «Панцирь-С1», но это произошло уже после прекращения использования украинской авиации. Кроме того, на территорию Украины была перевезена огневая установка ЗРК «Бук», из которой был сбит малазийский лайнер Boeing 777. Все эти зенитные средства, кроме «Панцирь-С1», находятся на вооружении и войск ПВО сухопутных войск (СВ) России.

В настоящее время Украина находится перед угрозой крупномасштаб-ной агрессии российских войск, где она будет вынуждена использовать для обороны все средства, в т.ч. авиацию. Возможно, что такая ситуация затя-нется на несколько лет. В свою очередь, формирования СВ России для сво-ей защиты во время войны будут использовать штатные подразделения ПВО. Поэтому представляет интерес современное состояние и перспективы развития войск ПВО СВ России.

Войсковая ПВО России – род СВ. Эти войска предназначены для защиты группировок СВ и объектов вне зоны боевых действий (тыла) от ударов средств воздушного нападения (СВН) противника. Защита группи-ровок СВ должна состоять в прикрытии войск и объектов от действий СВН при ведении общевойсковыми объединениями и соединениями операций (боевых действий), совершении перегруппировок (марша) и расположе-

Украинская авиа-ция была вынуждена прекра-тить поддержку с воздуха своих наземных войск, что сильно сказа-лось на ходе и исходе АТО

В настоящее время Украина находит-ся перед угрозой крупномасштаб-ной агрессии рос-сийских войск, где она будет вынуждена исполь-зовать для обороны все сред-ства, в т.ч. авиа-цию


нии на месте. На них возлагалось выполнение следующих основных задач: несение боевого дежурства по ПВО; ведение разведки СВН и оповещение прикрываемых войск; уничтожение СВН противника в полете; участие в ведении ПРО на ТВД.

Войска ПВО СВ СССР были образованы в 1958 году, а в 1997 году в войска ПВО СВ РФ административно включены подразделения ПВО береговых войск ВМФ и ВДВ.

При переходе СВ на «новый облик» в 2009-2010 годах, были проведены значительные сокращения войск и вооружений ПВО СВ. Их боевой потен-циал уменьшился почти в 6 раз, а число целевых каналов ЗРК – более чем в 2 раза.

Организация войск ПВО СВ. Войска ПВО СВ включают органы воен-ного управления, командные пункты ПВО, зенитные ракетные (ракетно-артиллерийские) и радиотехнические соединения, части и подразделения.

При переходе СВ на «новый облик», организация формирований ПВО изменилась почти во всех звеньях. В связи с ликвидацией дивизионного звена и тем, что основным боевым соединением стала общевойсковая бри-гада, возникла необходимость формирования для неё подразделений ПВО.

До реорганизации существовали окружные зенитные ракетные бригады, оснащённые ЗРС дальнего действия С-300В ((ДД, в каждой до 4-х дивизионов), дивизион включал до 16 пусковых установок (ПУ) ПВО и 8 ПУ ПРО, 8 пуско-заряжающих установок (ПЗУ) ПВО и 4 ПЗУ ПРО. Сейчас окружные бригады ЗРС С-300В, отсутствуют – в 2007 г. часть их была пере-дана в ВВС для обеспечения ПВО страны, а остальные сокращены.

Армейские бригады ЗРК средней дальности «Бук-М1» (СД, по 4 диви-зиона) насчитывали по 24 самоходных огневых установок (СОУ) и 12 ПЗУ. В 2007 г. 3 бригады были переданы в ВВС. Сейчас имеется 10 армейских бригад (до 40 дивизионов) ЗРК «Бук-М1/М1-2/М2» – по бригаде на армию. В бригаде ЗРК «Бук-М1» 24 СОУ и 12 ПЗУ, ЗРК «Бук-М1-2/М2» – до 16 СОУ и до 32 ПЗУ.

Дивизионные полки ЗРК малой дальности «Оса-АКМ» (МД, по 5 бата-рей) насчитывали по 20 боевых машин (БМ), а полки ЗРК МД «Тор-М1» (по 4 батареи) – по 16 БМ. Полковые дивизионы (по 4 в дивизии) включали по 3 батареи, всего 6 ЗРК «Стрела-10М3», 6 ЗПРК «Тунгуска-М1» и 27/36 ПУ ПЗРК «Игла». Сейчас дивизионные полки ЗРК «Оса-АКМ» и «Тор-М1» переформированы в бригадные зенитные ракетные дивизионы ЗРК по 12 БМ. Кроме того, каждая бригада имеет зенитный ракетно-артиллерийский дивизион (6 ЗРК «Стрела-10М3», 6 ЗПРК «Тунгуска-М1» и 36 ПУ ПЗРК «Игла»). То есть в каждой бригаде есть 2 зенитных дивизиона (ракетный и ракетно-артиллерийский). Всего имеется 104 зенитных дивизионов боевых бригад, военных баз и баз хранения, в т.ч. 29 бригадных зенитных ракетных дивизионов по 3 батареи ЗРК «Оса-АКМ»/«Тор-М1» (12 БМ) и 29 бригадных


зенитных ракетно-артиллерийских дивизионов по 3 батареи: ЗРК «Стрела-10М3» (6 БМ), ЗПРК «Тунгуска-М1» (6 БМ) и ПЗРК «Игла» (36 ПУ). Дивизионы военных баз и баз хранения частично оснащены устаревшим вооружением (23-мм ЗСУ «Шилка» и ЗУ-23, 57-мм зенитных пушек С-60), а зенитные ракетные дивизионы военных баз – дополнительно ЗРК «Бук-М1».

Всего СВ имеют 45 дивизионов ЗРК «Бук», 12 батарей ЗРК «Тор-М1» (48 БМ), 81 – «Оса-АКМ» (324 БМ), 53 – «Стрела-10М3» (318 БМ), 36 – ЗПРК «Тунгуска-М1» (216 БМ), 21 – ЗСУ «Шилка» (126 БМ), 45 – С-60 (270 пу-шек), 11 – ЗУ-23 (86 ЗУ).

ПВО береговых войск ВМФ обеспечивают 2 зенитных ракетных пол-ка: 1096-й (ЗРК «Оса-АКМ», Севастополь, ЧФ) и 1532-й (ЗРК «Бук-М1», Петропавловск, ТОФ), а в бригадах морской пехоты имеются зенитные дивизионы, оснащённые ЗРК «Стрела-10М3, ЗСУ-23-4 и ПЗРК «Игла».

ПВО соединений ВДВ. Каждая из 4-х дивизий ВДВ имеет зенитный ракетный полк, оснащённый ЗРК БД «Стрела-10М2», а каждый десантный полк – зенитную батарею (6 БТР-ЗД с ПЗРК «Игла»). Каждая из 4-х бригад ВДВ имеет зенитный дивизион, оснащённый БТР-ЗД с ПЗРК «Игла» [2].

В перспективе, хотя все ЗРС С-300В сейчас находятся в составе ВВС, поступают предложения о формировании в СВ бригад, оснащённых модернизированными ЗРС С-300В4. Предлагается создание в СВ резерва РГК из 6-8 бригад ЗРС С-300В4 и 6-8 бригад ЗРК «Бук-М2/3», что обеспе-чит сосредоточение сил и средств ПВО для прикрытия своих войск на глав-ном направлении зоны боевых действий. Также предлагается иметь зенитные ракетные бригады смешанного состава, в которых ЗРС и ЗРК разных типов (С-300В4, «Бук-М2/3», «Тор-М2») будут взаимно дополнять боевые возможности и компенсировать слабые стороны друг друга, в т.ч. по критерию «эффективность-стоимость». Введение в состав каждой огне-вой батареи и каждого КП дивизиона ЗРС/ЗРК по 2 БМ ЗРК «Тор-М2У» позволило бы защитить их от противорадиолокационных ракет класса HARM. Подобные полигамные разведывательно-огневые модули и груп-пировки должны отличаться автоматизацией боевой работы и высокой мобильностью.

Намечено, что в армейских бригадах модернизированные ЗРК «Бук-3М» частично или полностью заменят ЗРК «Бук-М1», «Бук-М1-2» и «Бук-М2». Планируется ввести в состав бригад ЗРК «Бук-3М» подразделе-ния пассивных РЛС и РЭБ. Также предлагается иметь в армейских брига-дах ЗРК не 4, а 6 дивизионов.

В общевойсковых бригадах планируется объединить два имеющихся дивизиона в один (при этом зенитное вооружение бригады не изменится). ЗРК «Оса-АКМ» и «Тор-М1» намечено заменить на ЗРК «Тор-М2У», ЗПРК «Тунгуска-М1» – на ЗРПК «Панцирь-ГМ/КМ», ЗРК «Стрела-10М3» намече-

В перспективе, хотя все ЗРС С-300В сейчас находятся в со-ставе ВВС, посту-пают предложения о формировании в СВ бригад, осна-щённых модерни-зированными ЗРС С-300В4

В США делается ставка на мили-таризацию космо-са и высокоточное оружие. Что не остается незамеченным в КНР


но модернизировать, или заменить на ЗРК «Сосна», а ЗСУ «Шилка», ЗУ-23 и пушки С-60 – снять с вооружения.

На вооружение подразделений ПВО дивизий ВДВ начали поступать новые ПЗРК «Верба».

Вооружение войск ПВО СВ. Средства ПВО СВ способны уничтожать СВН противника во всем диапазоне высот (предельно малых – до 200 м, малых – от 200 м до 1 км, средних – от 1 до 4 км, больших – от 4 до 12 км, в стратосфере – более 12 км), а также скоростей полета. Они оснащены различными по досягаемости, канальности и способам наведения ракет комплексами (системами): зенитными ракетными (ЗРК), зенитными артил-лерийскими (ЗАК), зенитными пушечно-ракетными (ЗПРК) и переносными зенитными ракетными (ПЗРК). В зависимости от дальности поражения воздушных целей они подразделяются на комплексы ближнего действия – до 10 км, малой дальности – 10-20 км, средней дальности – 20-100 км и даль-него действия – более 100 км. Дальнейшее развитие войск ПВО СВ осущест-вляется путем повышения мобильности, живучести, скрытности работы, степени автоматизации, огневой производительности, расширения параме-тров зоны поражения, снижения времени реакции и массогабаритных ха-рактеристик зенитных ракетных (ракетно-артиллерийских) комплексов [3].

На вооружении войсковой ПВО состояли разные модификации ЗРС ДД С-300В, ЗРК СД «Бук», МД «Тор» и «Оса», БД «Стрела-10», ЗПРК «Тун-гуска», а также ПЗРК «Игла». Показатели основных зенитных средств вой-сковой ПВО приведены в табл. 1 [4, 5].

Эти ЗРС и ЗРК были достаточно эффективными в своё время, а ЗРС С-300В по своим боевым возможностям превосходила ЗРС С-300ПС, со-стоявшую в ВВС. Зенитная артиллерия была представлена устаревшими 23-мм ЗСУ-23-4 «Шилка» и ЗУ-23, 57-мм зенитными пушками С-60. Хотя «Шилка» и сейчас остается серьёзным противником для вражеских верто-летов и штурмовиков на малых высотах и дистанциях.

Информационно-разведывательное обеспечение перечисленных ЗРК (ЗРС) осуществляется с помощью РЛС «Небо-СВ», «Небо-СВУ», «Купол», «Обзор», «Имбирь» и др. Все боевые средства и РЛС объединены и управ-ляются унифицированными средствами управления: в оперативном зве-не – «Поляна-Д4М1, в тактическом звене – комплексом средств управления «Касательная» [6].

Таблица 1Показатель/Тип С-300В Бук-

М1-2 Тор-М1 Оса-

АКМТунгус-ка-М

Стрела-10М3

Обозначение 9К81 9К37М1-2

9К331 9К33М3 2К22М 6К35М3

На вооружение 1988 1998 1991 1980 1990 1989

Дальнейшее разви-тие войск ПВО СВ осуществляется путем повышения мобильности, живучести, скрытности работы, степени автоматизации, огневой производи-тельности, расши-рения параметров зоны поражения, снижения времени реакции и массогабаритных характеристик зенитных ракетных (ракет-но-артиллерийских) комплексов


Дальность обнару-жения цели, км

150-330 160 25-27 8-30 16-18 6-10

Количество обнар/сопр. Целей

200/70 80/36 48/10 50/

Дальность пораж., км:аэродинамической баллистическойкрылатой ракеты

2-1005-60-

3-452020/26

0,5-12-0,01-6

1,5-10 2,5-10 0,8-5

Высота цели, км:аэродинамической баллистическойкрылатой ракеты

0,05-301-25-

0,015-252-160,03/6

0,01-10-1,5-7

0,03-5 0,015-3,5 0,025-3,5

Скорость цели, м/c 4500 800 700 300-420 500 310-415Число целевых каналов

24/16 12/24 2 1 1 1

Число ракетных каналов

48/32 36 2 2 1 1

Тип ЗУР 9М83/9М82

9М317 9М331 9М340 9М311М 9М333

Вес, тракетыБЧ

3,5/5,90,15

0,720,07

0,1650,015

0,1260,015

0,0420,009

0,0420,005

Размеры ЗУР, мдлинадиаметр

7,9/9,90,9/1,2

5,080,36

2,890,23

3,20,21

2,560,15-0,076

2,190,07

Скорость ЗУР, м/с 1200/1800 850 700-800 500 900-600 517Число ракет на ПУ 4/2 4 ПУ,

8ПЗУ8 6 8 4 (+4

запас)Число ПУ в ЗРК 16/8 ПУ,

8/4 ПЗУДо 4 СОУ,До 8 ПЗУ

1 1 1 1

Пушки - - - - 2х2 30-мм 2А38*

-

* Дальность стрельбы 4 км, потолок 3 км, скорострельность 4000-5000 в/мин, начальная скорость 960 м/сек, боекомплект 1904 выстрела

Войска ПВО СВ, в силу их мобильности и проходимости выполняют основную задачу – защиты армейских подразделений на марше или поле боя. Их вторая задача – прикрытие населенных пунктов и стратегических объектов. По причине своего начального предназначения, боевые


комплексы и системы войсковой ПВО установлены на гусеничные шасси и могут быстро перебрасываться на значительные расстояния (не только по дорогам, но и вне их), сходу выполняя задачу прикрытия и не требуя зара-нее оборудованных позиций.

Для ЗРК СВ важна высокая боеготовность. Для средств оперативно-стратегического и оперативного уровней время развертывания с марша на неподготовленной позиции должно составлять не более 3-5 мин., для так-тического – не более 1 мин. Время оставления позиций для средств опера-тивного и тактического уровня – 3-10 секунд.

Войска ПВО СВ планируется модернизировать, что особенно актуаль-но в связи с тем, что на протяжении последних 16 лет новое вооружение почти не поставлялось в войска. Поэтому основу парка вооружения войск ПВО СВ составляют образцы, разработанные и изготовленные в 80-х - на-чале 90-х годов XX-го века. На 2012 г ВВТ войсковой ПВО имело следую-щие сроки эксплуатации: до 15 лет – 1%, от 15 до 20 лет – 14%, от 20 до 30 лет – 33% и более 30 лет – св. 50%, при этом 45% ВВТ требовало ремонта. За 2013 г степень исправности ВВТ значительно повысилась, однако мораль-ное и физическое старение ВВТ продолжалось. Поскольку, согласно Госпрограммы вооружений-2020, приоритетными являются ВВС (с вой-сками ПВО страны), а не СВ, то новые ЗРС и ЗРК (С-400, С-350 и С-500) создаются и поставляются в войска ПВО ВВС, а перевооружение войск ПВО СВ планируется осуществлять, преимущественно, путём модерниза-ции существующих ЗРС и ЗРК. Новые ЗРК намечено закупать очень огра-ниченно.

Существующий парк вооружения ПВО СВ имеет значительный потен-циал модернизации, обеспечивающий при его реализации соответствие современным угрозам и задачам. Модернизация связана с обеспечением скрытности боевых действий; сокращением времени подготовки стрельбы; улучшением помехозащищенности; увеличением огневой производитель-ности; расширением типажа поражаемых целей, параметров зоны пораже-ния; увеличением прикрываемых площадей при уменьшении или сохране-нии существующей штатной структуры.

Например, модернизация зенитной ракетной системы С-300В до уров-ня С-300В4 обеспечивает увеличение дальности поражения аэродинамических целей до 200 км для ракет типа 9М83М и до 300 км для ракет типа 9М82М; увеличение прикрываемых площадей от ударов опера-тивно-тактических (ОТР) и тактических ракет (ТР) в несколько раза; по-ражение ОТР и баллистических ракет средней дальности с дальностью пуска до 2500 км; улучшение показателей надежности (увеличено время наработки на отказ в 2,5 раза).

В войска поступает очередная модификация ЗРК «Бук-М2». Он может одновременно обстреливать силами одного дивизиона 24 воздушные цели,


вместо 6. «Бук-М2» обеспечивает возможность поражения тактических ра-кет противника, пущенных с дальности до 200 км. Планируется поступле-ние ЗРК более глубокой модернизации «Бук-М3».

Закупается и новая модификация ЗРК «Тор-М2У». Он может одновре-менно обстреливать до 4-х воздушных целей. У «Тор-М2У» в 1,5 раз увеличены зона поражения по высоте, скорости и курсовому параметру. Завершаются работы по увеличению в 2 раза дальности и скорости поражаемых целей.

Не исключено, что в перспективе ПВО СВ начнут получать ЗРПК но-вого поколения «Панцирь» на гусеничном шасси. Завершаются работы по новому ЗРК «Сосна», который дополнит ЗРПК «Панцирь» [7]. Рассматри-вается возможность модернизация ЗРК «Стрела-10М3» до уровня «Стрела-10М4», «Гюрза» или «Лучник». Началось поступление в войска новых ПЗРК «Верба».

На период до 2020 г основными направлениями развития войсковой ПВО являются оснащение её формирований глубоко модернизированными высокоэффективными ЗРС и ЗРК, в т.ч. ЗРС «С-300В4», ЗРК «Бук-М2/3», «Тор-М2У». Также намечена модернизация ЗРК «Стрела-10М3» (до уровня «Стрела-10М4», «Гюрза», «Лучник»), поступление новых ЗРК «Сосна» и ПЗРК «Верба». Показатели модернизированных и новых ЗРС и ЗРК приведены в табл. 2 [8-17].

С-300В4 – это глубокая модернизация ЗРС С-300В на основе проекта ЗРС «Антей-2500», разработанного ещё в конце ХХ века. Сейчас ЗРС С-300В находятся в составе ВВС, однако в перспективе ЗРС С-300В4 могут поступить на вооружение СВ. Эта ЗРС сможет брать на сопровождение и уничтожать ракеты меньшей и средней дальности, пущенные с расстояния 2500 км. Одна система С-300В4, начиная с дальности 300 км, в состоянии одновременно обстреливать 24 аэродинамические цели, включая малозаметные, или 16 баллистических ракет, летящих со скоростями до 4500 м/сек. Министерство обороны подписало контракт на закупку С-300В4.

Таблица 2Показатель/Тип С-300В4 Бук-М3 Тор-М2У Сосна Гюрза Лучник

Обозначение 9К81М 9К317М 9К332У 9А34АНа вооружение 2014 2016? 2012 ? ? ?Дальность обнаружения цели, км 600 160 32 8-30 10-15 6-10Количество обнар./сопр. целей 300/100 80/36 48/10 50/ 4

На период до 2020 г основными направ-лениями развития войсковой ПВО являются оснаще-ние её формирова-ний глубоко модер-низированными высокоэффектив-ными ЗРС и ЗРК, в т.ч. ЗРС «С-300В4», ЗРК «Бук-М2/3», «Тор-М2У»


Дальность пораж., км:аэродинамической баллистическойкрылатой ракеты

2-3005-60-

2,5-702020/26

1-15-0,05-6

1,3-10 0,8-5 0,5-6

Высота цели, км:аэродинамическойбаллистическойкрылатой ракеты

0,05-301-25//-

0,015-352-160,03/6

0,01-10-1,5-7

0,002-5 0,01-3,5

0,01-3,5

Скорость цели, м/c 4500 3000 700 500 420 320-400Число целевых каналов 24/16 36/24 4 1 1 1Число ракетных каналов 48/32 4 1 1 1Тип ЗУР 9М83М/

9М82М9М317М 9М331М 9М340 9М333 9М342

Вес, тракетыБЧ

3,5/5,90,15

0,580,06

0,1650,015

0,.030,007

0,0410,005

0,01170,0025

Размеры ЗУР, мдлинадиаметр

7,9/9,90,9/1,2

5,080,36

2,890,23

2,320,13-0,07

2,230,12

1,6350,07

Скорость ЗУР, м/с 1800/2600

700-800 900-500

600

Число ракет на ПУ 4/2 6 8 12 4 (+4 зап)

8 (+8 запас)

Число ПУ в ЗРК 16/8 ПУ, 8/4 ПЗУ

6 1 1 1 1

Характеристики ЗРС С-300В4 превышают возможности предшествую-щей, третьей модификации в 1,5-2,3 раза. По дальности стрельбы и другим параметрам она приближается к характеристикам С-400 «Триумф» (а в чем-то и превосходит) за счёт введения новых ракет, комплектующих изде-лий, внедрения современной элементной базы и вычислительных средств [8, 9].

«Бук-М3» – ЗРК СД, который является основным и системообразую-щим средством войсковой составляющей ПВО России на ТВД. С тактичес-кой стороны его дополняет ЗРК МД «Тор-М2У», с оперативной – ЗРС ДД всех типов, стоящих на вооружении. ЗРК «Бук-М3» в качестве основного средства противодействия крылатым ракетам (КР), осуществляющим по-лет на сверхмалой высоте, демонстрирует лучшее соотношение «эффективность-стоимость» в сравнении со всеми аналогами российского и иностранного производства.

ЗРК способен уничтожать высокоманевренные аэродинамические цели (самолёты, вертолёты, КР, БЛА), ОТР, радиоконтрастные наземные и


надводные цели в условиях сильного противодействия, огневого и радиоэлектронного. Производство его начато в 2013 г, а принятие на воо-ружение намечено на 2016 г. ЗРК Бук-М3 – глубокая «цифровая» модерни-зация старого ЗРК «Бук-М1» (на новой элементной базе).

ЗРК оснащен новейшим цифровым вычислительным комплексом (ЦВК), который обеспечивает не только решение боевых задач, но и работу в режиме учебного тренажера. Телетепловизионная система заменила теле-оптические визиры и используется для обнаружения целей, их захвата и пассивного сопровождения в автоматическом режиме. Система докумен-тирования заменена на интегрированную систему объективного контроля, созданную на базе современного программного обеспечения с использова-нием новейшего ЦВК.

Аппаратура обработки сигналов и средства индикации также компьютеризированы и оснащены ЖК-мониторами. На ЗРК установлены современные цифровые средства связи, обеспечивающие бесперебойный обмен как речевой информацией, так и кодированными данными целеера-спределения и целеуказания.

Каждый дивизион, вооруженный ЗРК «Бук-М3», имеет 36 целевых ка-налов. ЗРК оснащён ракетами 9М317М с активными ГСН. Эта ЗУР имеют более высокую скорость, чем ЗУР 9М317 и выдерживают большие боковые перегрузки. ЗРК будет способен поражать воздушные цели, летящие со скоростью до 3 км/с на дальностях от 2,5 до 70 км и высотах от 15 м до 35 км.

В состав дивизиона ЗРК входит КП, РЛС «Купол» для обнаружения и сопровождения целей, до 4-х секций (в каждой многоканальная СОУ 9А317М-2 и пускозаряжающая установка /ПЗУ/ 9А316М), а также до 2-х секций (в каждой РЛС подсвета и наведения /РПН/ и 2 ПЗУ). СОУ имеет станцию подсвета и сопровождения целей, цифровой бортовой вычислитель, систему телекодовой связи, комплект стартовой автоматики и ПУ с 6 ЗУР в ТПК. Наличие такого оборудования позволяет СОУ авто-номно либо по данным, полученным с КП системы, поражать одновремен-но до 4-х целей. Основное отличие от прототипа 9А317 из ЗРК «Бук-М1» заключается в ее многоканальности. РПН представляет собой устройство, установленное на шасси и оснащенное полутелескопическим механизмом. Это позволяет за несколько минут поднимать на высоту 23 м антенные системы станции сопровождения и подсвета целей, которые аналогичны применяемым в СОУ. Наличие РПН на предельно малых высотах расширя-ет радиогоризонт почти в 3 раза, что позволяет обнаружить и уничтожить КР, выполняющую полет на высоте 10 м, на дальности почти 40 км.

Введение в состав бортового оборудования СОУ и РПН фазированных антенных решеток (ФАР) с электронным управлением в совокупности с


приемопередающее аппаратурой, ЦВК и цифровой связи последнего по-коления увеличило число целевых каналов комплекса до 4-х, что в 4 раза повысило огневые возможности ЗРС.

Стрельбовый комплекс «Бук-М3», дооборудованный многоканальным РПН, обладает техническими возможностями за один пролет зоны прикрытия обстрелять 8-12 целей, а в составе батареи ЗРС с двумя РПН – от 16 до 20 целей типа КР. При этом вероятность поражения КР одной ЗУР выше, а расход ракет на одну цель меньше, чем у ЗРС С-400. Кроме того, ЗУР ЗРК «Бук-М3» вдвое дешевле ракеты ЗРС С-400. По сравнению с комп-лексом «Бук-М1», также расширился перечень типов поражаемых целей и вероятность их уничтожения. Этому способствует адаптация БЧ ЗУР под тип уничтожаемой цели перед пуском.

Круглосуточные оптико-электронные унифицированные средства со-провождения целей используются для дублирования системы наведения, что позволяет значительно повысить помехозащищенность радиоэлектронных средств системы. Комплекс 9К317М предназначен для круглогодичной, круглосуточной эксплуатации в любых климатических зонах [10, 11].

«Тор-М2У» – ЗРК МД. Он предназначен для эффективного поражения авиационного высокоточного оружия (ВТО, ракет «воздух-земля», противорадиолокационных ракет, управляемых бомб), а также самолётов тактической и вертолётов армейской авиации, КР, БЛА и др. ЗРК имеет улучшенные цифровые элементы РЛС, системы вычисления и управления огнем.

ЗРК является основным средством борьбы с ВТО и его носителями на средних, малых и предельно малых высотах в сложной обстановке. Он имеет повышенную эффективность отражения массированных налётов современных СВН в условиях огневого и радиоэлектронного противодей-ствия.

Комплекс «Тор-М2У» изначально разрабатывался как главное сред-ство отражения массированных ударов ВТО над полем боя (основная фи-нишная система ПВО). Ближе к линии фронта размещаются только ЗПРК «Тунгуска-М1» (но они предназначены в первую очередь для борьбы с ударными вертолётами) и ПЗРК «Игла», представляющие собой средства непосредственного прикрытия.

ЗРК с ракетой 9М331М является 4-канальным по целям в расширен-ной угломестно-азимутальной зоне поражения (30х30 град.) и с дальнос-тью поражения до 15 км. Эта ракета специально разрабатывалась для пере-хвата малоразмерных интенсивно маневрирующих целей и в этом она превосходит другие ЗУР.

Для эффективного поражения ВТО ЗУР снабжена осколочно-фугас-ной БЧ с осколками повышенной плотности и адаптивным

Стрельбовый комплекс «Бук-М3», дооборудованный многоканальным РПН, обладает техническими возможностями за один пролет зоны прикрытия об-стрелять 8-12 целей, а в составе батареи ЗРС с двумя РПН – от 16 до 20 целей типа КР


радиовзрывателем, настраивающимся перед пуском под тип цели, определяемый БМ.

ЗРК «Тор-М2У» не имеет аналогов в мире в своём классе и остаётся единственным средством, обеспечивающим высокоэффективную борьбу с ВТО над полем боя. По интегральной оценке боевых характеристик и кри-терию «эффективность-стоимость» ЗРК «Тор-М2У» превосходит ЗРПК «Панцирь-С1» в 1,2-1,3 раза.

ЗРК «Тор-М2У» имеет гусеничное шасси российского производства, его вариант «Тор-М2К» – белорусскую колесную 6х6 базу МЗКТ, а «Тор-М2КМ» – модульное исполнение (последний может устанавливаться на разные шасси или стационарно) [12].

Модернизация ЗРК БД «Стрела-10М3» предназначена для приближе-ния его к современным потребностям путём повышения боевых возмож-ностей. Модернизированные ЗРК должны обеспечивать защиту подразде-лений в бою и на марше от СВН, пикирующих и летящих на малых и сверхмалых высотах, в т.ч. от самолетов, вертолетов, КР и БЛА. Может быть несколько вариантов модернизации («Стрела-10М4», «Гюрза» и «Луч-ник»), и все они используют шасси МТ-ЛБ от ЗРК «Стрела-10М3» [13].

«Стрела-10М4» – обеспечивает работу комплекса в любое время суток и в условиях ограниченной видимости, а также возможности проведения автономного автоматического секторного поиска целей. Это достигается за счет включения в состав комплекса тепловизионной системы, автомата за-хвата и сопровождения цели и блока сканирования [14].

«Гюрза» – вариант ЗРК, также способный вести круглосуточную бое-вую работу. Кроме того, наличие новых оптико-электронных средств раз-ведки и система управления позволяет осуществлять обмен информацией между боевыми машинами зенитного подразделения, а также дистанцион-ное управление процессом боевой работы при отражении ударов воздуш-ного противника. Повышение эффективности ЗРК «Гюрза» достигнуто за счет оснащения боевой машины пассивной инфракрасной станцией обна-ружения воздушных целей Л-136 (МАК-Ф) и ЦВК. Это обеспечило опера-тивную обработку информации целеуказания в реальном масштабе време-ни, фильтрацию отметок обнаруженных целей от радиоэлектронных помех, а также предпусковую подготовку боевой машины перед стартом ракеты. ЦВК комплекса (пульт командира и два вычислительных блока) обеспечивает автоматизированное решение таких задач: обнаружение, се-лекцию и сопровождение воздушных целей; наведение ПУ и пуск ракет; прием и реализацию внешнего целеуказания; управление боевой работой батареи в составе до 6 БМ [15].

«Лучник» – вариант ЗРК, использующий боевой модуль «Стрелец» с 8 ТПК ПЗРК «Игла-С» (2 блока по 4 ЗУР 9М342). Этим он отличается от ЗРК «Стрела-10М4» и «Гюрза», с которых применяется ЗУР 9М333 ЗРК «Стрела-


10М3». Благодаря этому боекомплект ЗРК вырос вдвое при сходной зоне поражения [16].

«Сосна» – новый ЗРК ближнего действия, который может заменить ЗРК «Стрела-10М3/4», «Гюрза» и «Лучник». ЗРК «Сосна» имеет оптико-электронную систему обнаружения и ракеты с лазерным наведением, по-ражающие воздушные цели на дальности до 10 км и высоте до 5 км. В ЗРК используется боевой модуль с 12 ТПК (2 блока по 6 ЗУР 9М340). Благодаря этому боекомплект ЗРК вырос втрое по сравнению с ЗРК «Стрела-10М3/4» и «Гюрза» при почти вдвое большей зоне поражения. При этом ЗРК – на том же шасси МТ-ЛБ [17].

ПЗРК «Верба» (9К333) создан для замены ПЗРК «Игла», которому бо-лее 30 лет. Он предназначен для поражения низколетящих воздушных це-лей (скорость до 500 м/с) на встречных и догонных курсах в условиях воз-действия ложных тепловых помех. Может поражать КР и БЛА. Его ракета 9М336 оснащена инфракрасной 3-диапазонной ГСН и может поражать цели на дальности 0,5-6,4 км и высоте 10-4500 м. Вес БЧ 1,5 кг. В комплекс входит АСУ, производящая обнаружение воздушных целей, определение параметров их полёта и распределение целей между стрелками-зенитчика-ми [18].

Возможные украинские контрмеры. Находясь под угрозой крупно-масштабной агрессии российских войск, Украина должна принять меры, чтобы обеспечить возможность действия своей авиации по вторгнувшим-ся формированиям СВ противника. Для этого украинская авиация должна иметь необходимые средства противодействия и РЭБ. В Украине есть фир-ма «Адрон», создающая подобные средства и имеющая эффективные на-работки. Необходимо оказать ей всемерную поддержку и загрузить заказа-ми, а также помочь создать новые средства РЭБ для защиты от модернизированных российских ЗРК СВ. Кроме того, целесообразно об-ратиться к США и другим западным партнёрам с запросом относительно возможности получения противорадиолокационных ракет (американских HARM или британских ALARM), а также разнообразных средств РЭБ, до-казавших свою эффективность в локальных войнах.

ЛИТЕРАТУРА1. Представитель ВВС Украины рассказал в Лондоне о потерях и пер-

спективах военной авиации страны // http://www.militaryparitet.com/ttp/data/ic_ttp/7092/

2. THE MILITARY BALANCE 2013 / IISS. – 2013. – P.192-203 3. CУХОПУТНЫЕ ВОЙСКА России // http://nevskii-bastion.ru/russian-

land-forces/ 4. Василин Н., Гуринович А. Зенитные ракетные комплексы / Мн.:

ООО «Попурри», 2002, – С.165-192, 197-211, 236-250, 266-278, 5. Зенитно-ракетные комплексы // http://www.oruzie.su/raketnye-

sistemy

Находясь под угрозой крупно-масштабной агрес-сии российских войск, Украина должна принять меры, чтобы обеспечить воз-можность дей-ствия своей авиа-ции по вторгнувшимся формированиям СВ противника


6. Войска ПВО: итоги прошлого года и ближайшие перспективы // http://www.arms-expo.ru/news/archive/voyska-pvo-itogi-proshlogo-goda-i-blizhayshie-perspektivy11-01-2009-15-47-00/

7. Птичкин С. ПВО реальной защиты // http://www.rg.ru/2010/08/18/perevoorujenie-site.html

8. Птичкин С. Выстрел в десятку // http://www.rg.ru/2014/04/01/novikov.html

9. С-300 или ЗРС С-400 // http://dokx.ru/blog/s_300_ili_zrs_s_400/2012-03-22-126

10. 9К317М «Бук-М3», ракета 9М317М // http://militaryrussia.ru/blog/topic-772.html

11. Бук-М3 самоходный ЗРК // http://rus-guns.com/buk-m3-samoxodnyj-zrk.html

12. Лузан А. «Панцирь» и «Тор» – тяжело сражаться на два фронта // http://army-news.ru/2012/09/pancir-i-tor-tyazhelo-srazhatsya-na-dva-fronta/

13. ЗЕНИТНО-РАКЕТНЫЙ КОМПЛЕКС 9К35 «СТРЕЛА-10» // http://las-arms.ru/index.php?id=128

14. Зенитный ракетный комплекс Стрела-10М4 // http://www.npovk.ru/zenitnye-kompleksy-blizhnego-dejstviya_0_8.html

15. Зенитный ракетный комплекс 9А34А «Гюрза» // http://rbase.new-factoria.ru/missile/wobb/gurza/gurza.shtml

16. Зенитный «Лучник-Э» // http://topwar.ru/26552-zenitnyy-luchnik-e.html

17. Зенитный ракетный комплекс «Сосна» // http://rbase.new-factoria.ru/missile/wobb/sosna/sosna.shtml

18. 9К333 Верба, ракета 9М336 // http://militaryrussia.ru/blog/topic-544.html

Гибридная война в Восточной Европе. Невоенное измере-ние. Энергетический компонент(основные выдержки из доклада)

Михаил Гончар, президент Центра глобалистики “Стратегия XXI”

Андрей Чубик, исполнительный директор Центра глобалистики “Стратегия XXI”

Оксана Ищук, ведущий експерт Центра глобалистики “Стратегия XXI”

Можно констатировать, что российская разновидность технологии ведения «гибридной войны» является upgrade военно-подрывной деятель-


ности, разработанной и опробованной в сталинский период в СССР. Весьма показательными являются оценки начальника Генерального штаба Вооруженных Сил РФ Валерия Герасимова, сделанные им за год до начала Крымской кампании в феврале 2013 года: «В XXI веке про-слеживается тенденция стирания различий между состоянием войны и мира. Войны уже не объявляются, а начавшись – идут не по привычному нам шаблону. И сами «правила войны» существенно изменились. Возрос-ла роль невоенных способов в достижении политических и стратегических целей, которые в ряде случаев по своей эффективности значительно пре-взошли силу оружия. Соотношение невоенных и военных мер 4:1». Ак-цент используемых методов противоборства смещается в сторону широ-кого применения политических, экономических, информационных, гуманитарных и других невоенных мер. К новым формам и способам ведения войны относится «снижение военно-экономического потенци-ала государства поражением критически важных объектов его военной и гражданской инфраструктуры в короткие сроки».

А вот фрагмент одного из анализов, который отражает конкретную практику гибридной войны против Украины и маскирует ее военный компонент: «Необходимо действовать непрямыми методами… В первую очередь необходимо направить военных и гражданских специалистов, спецслужбистов для построения полноценных институтов власти на территории новообразованных республик. Следует создать все условия для организации добровольческого движения, осуществляя всесторон-нюю помощь в его подготовке, обеспечении вооружением и военной техникой, созданием на территории России, ДНР и ЛНР лагерей по-дготовки добровольцев из самого Донбасса и не только. Обеспечить Сопротивление Юго-Востока разведывательной информацией, в т.ч. спут-никовой, данными радиотехнической и радиоэлектронной разведки, бес-пилотной техникой в целях тактической разведки, средствами РЭБ, сред-ствами защищенной связи... Вооружение можно давать то, которое используется в украинской армии, а также зарубежные образцы, дабы формально никто не мог предъявить России обвинения в оказании воору-женной помощи «сепаратистам-террористам». Задействовать наши разведывательно-диверсионные группы для саботажа на стратегических объектах противника (аэропорты, военные базы, колонны бронетехни-ки, диверсии против скопления значительных сил противника и т.д.), обеспечить передачей информации из агентурных источников и прочее. Этот вариант является оптимальным и единственно возможным».

Когда речь идет о «невоенных мерах», среди них важнейшую роль играют энергетические ресурсы и энергетическая инфраструктура. Рос-сия традиционно является энергоресурсным государством, где углеводороды и инфраструктура их доставки являются большим, чем про-


сто товар. В условиях ведения Россией гибридной войны против Украины, нужна модифицированная система координат с дополнительным военным измерением, поскольку энергетическая сфера есть одним из фронтов гибридной войны.

Высокие цены на нефть, начиная с 2000-х годов, стимулировали не только экономическое развитие РФ, но и опасные процессы в сознании его политического истеблишмента, испытывавшего комплекс побежден-ного в холодной войне. Желание глобального реванша, воссоздания мно-гополярности мира, в котором Россия будет главным из его полюсов в соединении с идеей «собирания земель» на постсоветском пространстве, стимулировали поиск путей и средств достижения желаемого. Если в со-ветский период это виделось посредством наращивания военного по-тенциала, то в условиях глобализации мировой экономики, углеводороды и трубопроводы способны дополнить военный арсенал. Суть внешней политики РФ в период лидерства В. Путина заключается в возвращении России статуса сверхдержавы, которой был СССР.

Мало кто обращает внимание на то, что официальный документ «Энергетическая стратегия РФ до 2020 года» начинается с констатации: «Россия располагает значительными запасами энергетических ресурсов и мощным топливно-энергетическим комплексом, который является базой развития экономики, инструментом проведения внутренней и внешней политики». Этот документ был подписан президентом России В.Путиным в августе 2003 года. Два масштабных газовых кризиса в российско-украинских отношениях имели место после этого – в 2006 и 2009 годах. Их ощутили на себе и страны ЕС, поскольку Россия прекращала транзит газа через Украину в Европу.

Подтверждением намерений использования энергоресурсов как поли-тического инструмента являются как высказывания высших должностных лиц Росии, так и ряд рекомендаций Кремлю со стороны разработчиков концептуальных документов для правительства РФ. Михаил Маргелов, Спецпредставитель президента РФ по Африке и одновременно глава комитета по международным делам Совета Федерации РФ в ноябре 2011 года высказался достаточно откровенно по поводу инструментария ро-сийской внешней политики: «…нефтегазовая политика должна быть не просто важной составной частью, но и одним из главных инструментов внешней политики России».

Показательно, что в концептуальных предложениях по обновленной редакции Энергетической стратегии РФ до 2030 года, были следующие предложения: «…главными приоритетами энергетической политики на рассматриваемый период являются <…> эффективное использование энергетического потенциала России в ее международных экономических и политических взаимоотношениях <…>, обеспечение геополитических и

Суть внешней политики РФ в период лидерства В. Путина заклю-чается в возвра-щении России статуса сверхдержавы, которой был СССР

«…нефтегазовая политика должна быть не просто важной составной частью, но и од-ним из главных инструментов внешней политики России»


геоэкономических интересов России в Европе и сопредельных государ-ствах, а также в Азиатско-Тихоокеанском регионе».

Сейчас, когда в России формулируются осовные положения Энергетичексой стратегии до 2035 года, не скрывается дополнительное измерение внешней энергетической политики: «Россия как ответствен-ная держава понимает внешнюю энергетическую политику не с узкой точки зрения экспортера, максимизирующего краткосрочный доход, а как средство решения не только национальных, но мировых проблем».

Следует отметить, что использование энергоресурсов как инстру-мента «обеспечения геополитических и геоэкономических интересов Рос-сии» является не только политической риторикой, но и практикой. Можно назвать прецеденты, имевшие место в отношениях России с другими странами, где энергоресурсы использовались в качестве инструмента ока-зания влияния:

• прекращение в одностороннем порядке транзита российской не-фти через Латвию в 2003 г.;

• ограничение «Газпромом» поставок газа в Белоруссию зимой 2004 и 2006 г.г.;

• блокирование «Транснефтью» транзита казахстанской нефти в Литву через територию России в 2006 г.;

• прерывание «Транснефтью» поставок нефти в Литву в 2006 году. Конечно, приведенные примеры относятся к постсоветскому про-

странству. Однако, считать, что подобный инструментарий не может быть применен по отношению к странам членам ЕС и НАТО, является нелогичным, исходя из провозглашенных в Росссии подходов по ис-пользованию энергоресурсов и инфраструктуры для «решения не только национальных, но мировых проблем». В этой связи показательным явля-ется инцидент резкого сокращения поставок нефти в Чехию летом 2008 года, когда Прага подписала соглашение о размещении на территории страны радара американской системы ПРО. «Свежие идеи», которые пред-лагаются сейчас к рассмотрению в Москве, состоят в прекращении транзита нефтепродуктов через порты стран Балтии.

Особого внимания заслуживают акты «газовой агрессии» России против Украины в 2006 и 2009 годах.

Кризис 2009 года имел далеко идущие цели. Он должен был сыграть роль детонатора для провоцирования политического конфликта в Украи-не по линии Восток – Запад. Замысел состоял в том, что в случае по-лного прекращения поставок газа (для внутреннего потребления + тран-зит в ЕС), власть в Украине не сможет обеспечить подачу газа из расположенных на западе страны основных ПХГ на восток в основные промышленные центры, которые останутся без тепла. Таким образом, это должно было спровоцировать, по замыслу российских стратегов,

Особого внимания заслуживают акты «газовой агрессии» России против Украины в 2006 и 2009 годах


«социальный взрыв на востоке и юге Украины». В 2009 году россий-ским Фондом стратегической культуры был проработан так называемый «полужесткий» сценарий, который предусматривал экстренные пере-броски в Украину военных контингентов с «временным правитель-ством», динамичное развертывание местных органов управления на оккупированных территориях с опорой на заблаговременно подготовленные «силы поддержки» - маргинальные группы, критически настроенные к власти в Киеве, создание «независимых» квазигосударственных образо-ваний». Не случайно 12 января 2009 года в российских СМИ появились публикации на тему «пересмотра границ» в СНГ и заявления российских политиков: «Депутат Госдумы РФ Константин Затулин не исключает, что Россия «в нужный момент подаст знак» юго-восточным регионам Украины для вхождения в состав России».

В 2009 году этот сценарий не сработал, поскольку ГТС Украины была развернута в реверс и центральные, восточные и южные регионы Украины получили газ с западных газохранилищ. Но в 2014 году усовершенствованный сценарий гибридной войны стал реализовываться, но готовиться он начал к рестарту заблаговременно. Нанесение экономического ущерба Украине с долговременными последствиями стало одной из целей этой гибридной войны. С 16 июня были прекращены поставки газа в Украину. С июля стали наносится целенаправленные артиллерийские удары по объектам энергетики и транспорта. На Донбассе часть угольных шахт выведены из строя, разрушены железнодорожные пути для доставки угля в другие регионы страны, разрушены коксохи-мические заводы, снабжавшие металлургию. Производственные линии стратегических предприятий и уголь из оставшихся шахт нелегальным способом вывозятся в Россию. То есть все делается точно так, как обо этом говорил в своем докладе начальник Генштаба ВС РФ: «снижение военно-экономического потенциала государства поражением критичес-ки важных объектов его военной и гражданской инфраструктуры в ко-роткие сроки». Российские военные эксперты прогнозируют на зиму 2014-2015 гг., что «война может переместиться на железные дороги, автострады, трубопроводы, мосты».

Обеспечение Украины газом всегда зависело от поставок из России. И газовый сектор традиционно был уязвимым местом для Украины в ее отно-шениях с РФ. Но по углю Украина была всегда независима, добывая достаточное его количество и даже частично экспортируя. Импортиро-валось только некторое количество коксующихся углей для металлургии. Cитуация с возникшим дефицитом угля отражает две реалии. Первая – корда сепаратистским группировкам ЛНР и ДНР, подконтрольным России, не удалось захватить всю территорию Донбасса, они при поддержке российских войск, отступая, сохранили контроль над теми районами, где

Не случайно 12 января 2009 года в российских СМИ появились публи-кации на тему «пересмотра гра-ниц» в СНГ и заяв-ления российских политиков: «Депу-тат Госдумы РФ Константин Затулин не исклю-чает, что Россия «в нужный момент подаст знак» юго-восточным ре-гионам Украины для вхождения в состав России»

Российские военные эксперты прогнозируют на зиму 2014-2015 гг., что «война мо-жет перемес-титься на железные дороги, автострады, трубопроводы, мосты»


сосредоточена основная угледобыча. Таким образом, путем военных уси-лий была сформирована временная угольная зависимость Украины перед началом отопительного сезона. Вторая – традиционное угольное лобби в Украине, состоящее из донбасских олигархов, пытается сохранить свой монопольный статус-кво, который нарушился после подписания в ав-густе контракта на импорт угля из ЮАР. Угольное лобби всегда было частью пророссийской «пятой колонны» в Украине. Более того, именно они пытались разыгрывать сепаратистскую карту перед Киевом после падения режима Януковича, который был их ставленником. Именно при нем угольная отрасль, которая давно является в Украине убыточной, полу-чала наибольшие объемы ежегодных субсидий из центрального бюджета. Паразитирование на финансовых потоках из центра и есть одним из основных способов получения доходов местными угольными баронами. Они хотят пролонгировать этот статус при новой власти. Россия создала для Украины две альтернативы: либо дефицит угля покрывается за счет импорта из РФ, либо за счет покупки его на территориях Донбасса, у подконтрольных России ЛНР и ДНР. (С начала боевых действий 67 из 148 украинских шахт вынуждены были прекратить добычу угля. Но только 7 шахт были разрушены в ходе боевых действий, остальные функционируют в режиме поддержания жизнедеятельности, но без угледобычи. На шахты, которые сейчас не функционируют, в 2013 году пришлось 40% добычи угля в целом по Украине).

Что касается тепловой энергетики, то 6 из 14 тепловых электростанций Украины расположены на территории Донбасса. Они обеспечивают 15% общеукраинского производства электроэнергии. Но в целом Донбасс энергодефицитный регион, поскольку там расположена наиболее энергоемкая промышленность. Из Объединенной энергосистемы Украины Донбасс получает 10%-12% электроэнергии в дополнение к про-изводимой в регионе.

Украина на сегодня зависит от ядерного топлива из России. Пока что проблем с их поставками нет, также АЭС Украины располагают запасами ядерного топлива до сентября 2015 года. Но правительство Украины уже сегодня заботиться о ядерно-топливной альтернативе на послезав-тра, когда ситуация может измениться и РФ может прибегнуть и к атом-ному рычагу влияния по примеру газовой блокады. Существует техничес-кая возможность диверсифицировать поставки ядерного топлива с помощью компании Westinghouse. Имеющийся контракт с Westinghouse, обеспечивает поставки топлива только для 3 из 15 функционирующих энергоблоков украинских АЭС. Рассматривается вопрос увеличения доли закупок до 50%, в зависимости от поведения российской стороны и рыночной конъюнктуры. С учетом затяжного характера гибридной войны против Украины речь идет о создании большего чем обычно

Таким образом, путем военных усилий была сфор-мирована времен-ная угольная зави-симость Украины перед началом отопительного сезона

Угольное лобби всегда было час-тью пророссий-ской «пятой колонны» в Украине

АЭС Украины располагают запасами ядерного топлива до сентя-бря 2015 года


запаса ядерного топлива. Ситуация с нынешними запасами угля на ТЭС достаточно показательна. Никто не ожидал, что с ним могут возник-нуть проблемы, а они возникли.

Окупированные Россией територии Донбасса не являются энергетически самодостаточными даже с учетом профицита угля. Газ обеспечиваются поставками из газотранспортной системы, электроэнергия – из Объединенной энергосистемы Украины. Поэтому Россия будет пытаться расширить оккупированные территории для обеспечения их большей энергетической устойчивости, что одновремен-но приведет к дестабилизации работы энергетических систем Украины. Линия энергоресурсного баланса-дисбаланса, которая может привести к энергетической самодостаточности проекта «Новороссия», а также Крыма, и способна привести к энергетическому коллапсу Украины про-ходит от Харькова к Запорожью и далее вдоль Днепра до Херсона.

Не исключен сценарий задействования всего комплекса воздей-ствий на уровне максимальной интенсивности применения военного компонента гибридной войны с одновременной эскалацией невоенных методов воздействия, в том числе, путем использования энергоресурсов как инструмента оказания давления вплоть до прекращениея транзита газа через Украину в ЕС, любых поставок угля (из России либо с терри-торий Донбасса, находящихся под оккупацией).

Украина не является страной-членом ЕС и НАТО. Начав агрессию гі-бридного типа против Украины, Россия была уверена, что ЕС и НАТО ограничатся только вербальной риторикой, но не будут помогать стра-не-нечлену. Этот прогноз в целом оказался правильным, за исключени-ем того, что против России были введены санкции ограниченного харак-тера. Они некомфортны для России, но не могут сдерживать ее дальнейшее продвижение. Теперь перед РФ стоит задача зондирования поведения ЕС и НАТО в случае со страной-членом. Россия имеет возможность выбрать одну из стран, являющихся слабымы звеньями. К числу таких стран можно отнести Латвию.

Латгалия – восточная область Латвии, которая занимает при-мерно четверть территории страны, около 40% населения области со-ставляют русские. В ноябре 2014 года в восточных регионах Латвии появились активисты, призывающие к присоединению к России. Они ходили по общественным заведениям, раздавали буклеты и агитирова-ли за присоединение к России. В сентябре 2014 года партия «Русский союз», который возглавляет депутат Европарламента Татьяна Жда-нок, пользуясь возможностями предвыборной агитации, распростра-няла похожие материалы в городе Даугавпилс, который находится в Латгалии. Из этих материалов можно было понять, что «область ждет судьба Крыма».

Россия будет пытаться расши-рить оккупированные территории для обеспечения их большей энергетической устойчивости, что одновременно приведет к дес-табилизации работы энергетических систем Украины


Россия создает предпосылки для разворачивания гибридной войны против страны, являющейся слабым звеном в ЕС и НАТО и все еще сохраняющей слишком большую зависимость от России. Цель РФ – про-зондировать реакцию ЕС и НАТО.

Где пределы агрессии РФ определить сложно. «Пределы путинской военной интервенции зависят в большей мере от его целей. Если целью есть расширение российского мира – потенциальными жертвами могут стать Беларусь и Казахстан… Если целью Путина есть недопущение выхода стран Восточного партнерства из орбиты влияния РФ – под угрозу по-падают Молдова и Грузия…Наконец, если целью Путина есть уничижение Запада, подрыв доверия к НАТО или воссоздание СССР, тогда под угрозой оказываются страны Балтии» - это достаточно точная, хотя и неполная, оценка Маргариты Шешелгиты из Института международных отноше-ний и полических наук Вильнюсского университета.

Российские эксперты выставляют максимальную планку расшире-ния влияния РФ: «Задача России как одного из основных сухопутных полюсов в Евразии сводится к максимальному расширению своего влия-ния на те зоны, которые лежат между ее сухопутной территорией и акваторией, омывающей евразийский материк, максимально интегрировав их в стратегическом и экономическом плане».

Не исключено, что следующий серьезный политический удар по ЕС будет нанесен Россией на Балканах через попытку принудить Сербию пересмотреть приоритет членства в ЕС, используя серьезную экономическую зависимость Белграда от Москвы. Изучение материалов аналитиков Кремля позволяет сделать вывод о том, что одной из главных целей России есть раскол трансатлантического партнерства и солидарнос-ти, репозиционирование Европы в сторону России во имя создания обще-го пространства безопасности и торговли от Лиссабона до Владивостока и от Санкт-Петербурга до Коломбо без участия США.

Подготовка правящей элиты России к возможному конфликту с Западом активизировалась, начиная с 2013 года. Негласное решение о го-товности к этой конфронтации было принято в рамках неформальных консультаций членов «Политбюро 2.0» - круга наиболее приближенных к В.Путину лиц из числа силовиков, членов его администрации и оли-гархов. В рамках прогнозов кремлевских аналитиков, 2015-2018 годы будут периодом крупных региональных военных конфликтов.

«С точки зрения циклов мирового экономического и политическо-го развития, период 2014-2018 гг. соответствует периоду 1939-1945 гг., когда разразилась Вторая мировая война», - так считает С.Глазьев, яв-ляющийся еще одним из творцов путинской политики.

Кремль готов к новой наиболее масштабной волне геополитической экспансии, базируясь на силе России (в том числе вооруженной) и сла-

Если целью есть расширение рос-сийского мира – потенциальными жертвами могут стать Беларусь и Казахстан… Если целью Путина есть недопущение выхода стран Восточного парт-нерства из орбиты влияния РФ – под угрозу попадают Молдо-ва и Грузия…Наконец, если целью Путина есть уничижение Запада, подрыв доверия к НАТО или воссоздание СССР, тогда под угрозой оказываются страны Балтии»

Одной из главных целей России есть раскол трансат-лантического партнерства и солидарности, репозиционирова-ние Европы в сто-рону России


бости Запада. Собственно, эта экспансия в тестовом режиме была начата в августе 2008 года с 5-дневной войны против Грузии. В 2014-м она продо-лжилась. Считается, что в России есть уникальное окно возможностей пока президентом США является Б.Обама и Вашингтон перегружен проблемами Ирака, Афганистана, Сирии. Некоторые российские think tanks, специализирующиеся на США и Канаде в 2013 году сделали закрытую оценку для Кремля. Суть ее – США времен президентства Б. Обамы во внешнеполитическом отношении слабы как никогда. Высока вероятность, что следующий президент США будет уровня Рональда Рейгана и вернет стране роль глобального playmaker. Европа же в 2014 году, по мнению околокремлевских аналитиков, «будет находиться в разобранном состо-янии» - выборы в Европейский парламент, формирование нового со-става Еврокомиссии. НАТО, исходя из обозначенных проблем США и Европы окажется неработоспособным инструментом Запада. Поэтому Россия имеет уникальный шанс воспользоваться слабостью США, Европы и НАТО. Демонстративное игнорирование западных санкций, подго-товка контрсанкций, отрицание вооруженного вторжения в Украину од-новременно с демонстрацией ядерной мощи, являются подтверждением того, что Россия не намереена останавливаться. По нашей гипотезе Кремль готовит для США и Запада новый «карибский кризис». В Кремле считают схему «карибского кризиса» идеальной для получения стратеги-ческих уступок от Запада. Неудача в достижении цели объясняется пло-хим менеджментом конфликта со стороны Н.Хрущева. При этом задум Кремля будет иметь неожиданное для Запада ноу-хау. Конечно же, одним из инструментов росийской политики будут оставатися энергоресурсы и инфраструктура их доставки.

Наш анализ и моделирование возможного поведения России указывает на то, что базируясть на концепции Energy State (Energy Superpower) Кремль будет пытаться:

• сохранить и упрочить свой статус основного поставщика углеводо-родов в ЕС и монопольного поставщика с Восточного газового корридора;

• дестабилизировать имеющиеся и перспективные поставки в ЕС из нероссийских источников;

• поставить под свой контроль перспективные месторождения углеводородов, имеющие глобальное значение;

• не допустить разработку в Европе нетрадиционных углеводоро-дов и блокировать разработку шельфа Черного моря.

Это означает, что РФ будет пытаться:• для достижения Цели 1 любой ценой реализовать проект «Южный

поток» в том или ином виде;• для достижения Цели 2 необходимо поставить под свой контроль

По нашей гипотезе Кремль готовит для США и Запада новый «карибский кризис». В Кремле считают схему «карибского кризи-са» идеальной для получения стра-тегических усту-пок от Запада


(либо, в случае невозможности, дестабилизировать) Азербай-джан (проекты Шах Дениз и др.), как перспективного поставщи-ка газа в ЕС, недопущение строительства Транскаспийского газопровода для поставок туркменского газа в ЕС, содействие дес-табилизации в Алжире;

• для достижения Цели 3 отторгнуть Атыраусскую область Казах-стана (основной нефтедобывающий регион на Северо-западе страны, Тенгиз, Кашаган), установление зоны военного контроля над основной частью Арктики, не исключая вариант оккупации архипелага Свальбард (Шпицберген);

• для достижения Цели 4 дискредитировать и увеличить риски вокруг проектов разработки нетрадиционного газа и шельфовой добычи на Черном море.

Если проанализировать нынешние действия России, то многое уже сделано или находится в состоянии исполнения, либо ведется подго-товка. К примеру:• Россия прикладывает сверхусилия по продвижению в ЕС и группе

стран-членов проекта «Южный поток», игнорируя возражения Ев-рокомиссии;

• интенсифицировала свою политику в отношении Азербайджана, усилила Каспийскую флотилию, увеличила количество проводимых на Каспии военных учений;

• российские политики публично обговаривают необходимость включения в состав России северных областей Казахстана, населенных преимущественно русскоязычными гражданами;

• проекты разработки нетрадиционного газа в Украине и добычи на шельфе Черного моря попали в зону высоких рисков после ан-некии Крыма и вторжения РФ в Восточную Украину;

• Россия резко увеличила Арктические силы, модернизирирует старый и строит новый ледокольный флот, расконсервирует старые и создает новые пункты базирования, аэродромы в Арк-тике. (В феврале 2014 года было объявлено о создании Арктичес-ких войск России).

Брисбен показал, что Запад оказался не способен перейти к превентивным действиям по отношению к России. Политика Запада по-прежнему реактивна. Более того, Кремль получил очередной традиционный мессидж о возможности отмены санкций, если Россия изменит свое по-ведение. Это очередной стратегический промах Запада.

Возможным представляется следующий план ассимметричных дей-ствий, исключающих военный компонент со стороны Запада:

• гибридная война России против Украины идентифицируется ЕС и НАТО, а также ведущими странами G7 как агрессия в соответ-ствии с определением ООН;


• классификация российских действий как агрессии позволяет ввести финансовые санкции и заморозить активы российских бан-ков в США и Европе;

• российские банки отключаются от международной межбанков-ской системы коммуникаций и платежей SWIFT (по аналогии с тем, как это было сделано в отношении иранских банков в 2012 году);

• санкции распространяются на сферу торговли нефтью, нефтепро-дуктами, газом и углем;

• принципиальный отказ ЕС от проекта «Южный поток» с одно-временной реанимацией проекта «Набукко».

Последние три позиции чрезвычайно важны для эффективного сдерживания агрессии. Министр экономического развития России Алек-сей Улюкаев заявлял в средине сентября, что не верит в то, что Россия будет исключена из SWIFT. «Это, я бы сказал, военные действия на самом деле», - заявил министр. При этом российский министр отметил, что Россия должна быть готова и к маловероятным сценаріям. Также Москва не верит, что ЕС ограничит импорт углеводородов из России, поскольку они исключены в результате усилий бывшего еврокомиссара Г.Эттингера из режима санкций. Таким образом, Запад должен прилагать усилия на тех направлениях, которые является чувствительными для России, а не на тех, которые причиняют ей дискомфорт, но не только не в состоянии остановить ее агрессию, а наоборот стимулируют ее.

Если же описанный комплекс мер не будет реализован, то Россия может, к примеру, превентивно предпринять шаги по ограничению по-ставок углеводородов на рынок ЕС (хотя это и приведет к дальнейшему снижению выручки, но будет соответствовать росийской логике «мы за ценой не постоим»).

Надо отдать должное Секретариату Энергетической Хартии. С начала марта, то есть, почти сразу после начала российской агрессии против Украины, Энергетическая Хартия стала привлекать внимание к возрос-шим рискам для газовых поставок в Европу. Создав Контактную Группу, Генеральный Секретарь У.Руснак предложил Энергетическую Хартию в ка-честве платформы для обмела информацией и повышения прозрачности транзитных потоков. Но эта инициатива по обмену данными о газовых потоках в режиме реального времени не была поддержана заинтересованными сторонами, в том числе Еврокомиссией.

Нельзя не согласиться с оценкой Мартина Харта из Эстонского меж-дународного центра оборонных исследований: «Европейцы могут проти-востоять российским диверсиям только если правительства стран НАТО и ЕС будут взаимодействовать. Пока Москва может вступать в двусто-

«Европейцы могут противостоять российским дивер-сиям только если правительства стран НАТО и ЕС будут взаимодей-ствовать. Пока Москва может вступать в двус-торонние догово-ренности с отдельными стра-нами по газу, атом-ной энергетике или военно-техническо-му сотрудниче-ству, президент Путин может разделять Европу»


ронние договоренности с отдельными странами по газу, атомной энергетике или военно-техническому сотрудничеству, президент Путин может раз-делять Европу».

Ему вторит Янис Берзиньш: «Россия воспринимает Германию и Фран-цию как лучших европейских союзников, а не врагов, в многополярном мировом порядке, где США постепенно теряют статус мирового гегемона». Универсальная формула защиты от применения энергоресурсов в каче-стве «энергетического оружия» выглядит следующим образом: интегри-рованная трубопроводная инфраструктура + реверсное использование существующих трубопроводов + стратегические запасы + диверсифика-ция источников и путей поставок энергресурсов.

Ключевое значение будут иметь стратегические резервы газа. ЕС и Украина во взаимодействии с МЭА должны рассмотреть вопрос созда-ния Восточно-Европейского сегмента Стратегических газовых резервов ЕС, используя возможности группы западноукраинских ПХГ с включени-ем этих хранилищ в систему стратегических резервов газа, если таковые будут созданы в ЕС. Украинская система ПХГ может сыграть роль базо-вой на востоке пространства EU/ECT, для стран Центральной Европы, которые наиболее зависимы от поставок газа из России. В свое время, страны ОЭСР защитили себя от «нефтяного оружия» через создание системы стратегических нефтяных резервов. Теперь пришла очередь сделать аналогичную систему и в газовом секторе. Роль Украины здесь является чрезвычайно важной.

ЕС необходимо проработать меры по укреплению своего энергетического

базиса по следующим направлениям:• форсировать создание Энергетического Союза в пространстве ЕС/

ЭнС. • совместными усилиями США, Канады и ЕС ускорить появление

СПГ из Северной Америки в Европе;• отказ от практики предоставления исключений из 3-го

Энергопакета для трубопроводных проектов из стран, не являю-щихся членами ЕС.

Под эгидой МЭА и Энергетической Хартии целесообразно разрабо-тать проект моногостороннего соглашения о механизме раннего предупре-ждения на основе бипараметрической системы обмена данными о дви-жении трансграничных газовых потоков.

ЕС должен восстановить Украине пакет предложений в рамках ре-ализации Меморандума о сотрудничестве в энергетической сфере от 01.12.2005 г. об оборудовании магистральных газопроводов в пунктах пе-ресечения украинско-российской границы, которая является границей энергетического пространства ЕС/ЭнС, газоизмерительными станциями,


в соответствии с разработанным в 2005-2006 г.г. проектом, одобренным Еврокомиссией, EБРР и EИБ.

РФ не остановится в своих экспансионистских действиях, как она не остановилась после военной агрессии в Грузии и спустя 6 лет начала агрессию против Украины. Европу ожидают новые искуссно замаскированные конфронтационные шаги Москвы в Центральной Азии, на Каспии, Южном Кавказе, на Балканах, в странах Балтии, в Арктике. Там где коммуникации и ресурсы. Там, где есть вызов гене-рируемому Россией собственному монополизму. Следующим очагом военных действий, может стать Каспий и Южный Кавказ, поскольку проекты добычи и транспортировки газа в этих регионах являются конкурирующими для российских поставок в Европу. Поэтому, не исклю-чен силовой вариант действий России, к чему она склонна.

Реально ЕС и НАТО будут беспомощны в этих регионах, если не остановят гибридную агрессию России против Украины сечас.

http://geostrategy.org.ua/ua/

Documents

№ 16 Виклики і ризики