№ 15 (015) 26 листопада - 3 грудня 2009 року

ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ

Закінчення на 2-й стор. Закінчення на 2-й стор.

Павло Барнацький, заслужений юрист

України, головний консультант комітету

Вр з питань правосуддя, голова Львівського

осередку ПЗВ

Відкрито підписку на «Вибір»!

Шановні прихильники нашого ви-дання! От і сталося те, що ми обіцяли з першого номера, – «Вибір» внесено до каталогу обласних періодичних видань на 2010 рік!

Отже, тепер не обов’язково шукати черговий випуск в кіосках чи у при-ватних розповсюджувачів, а мож-на підписатися й отримувати газету вдома. Тим більше, ми все зробили, аби на фоні нинішніх інфляційних випробувань ціна видання була до-ступною для кожного.

Підписний індекс «Вибору» - 49127.Вартість підписки на місяць – 60

коп. Відповідно, на 3 місяці – 1 грн. 80 коп., півроку – 3 грн. 60 коп. і на рік – 7 грн. 20 коп. А періодичність (поки що) – двічі на місяць.

Тож, річна підписка обійдеться вам у вартість нинішньої пачки мас-ла чи кілограма цукру. Але за ці гроші ви отримуватимете ексклюзивні ма-теріали про злодіяння представни-ків нашої влади, силових структур та суддів.

Час летить. Невпинно і безпо-воротно. Ніби це вчора вирував Майдан в єдиному душевному по-риві, та вже минуло п’ять років. Ніби це вчора зі всіх областей Ук-раїни проривалися колони людей на головну вулицю столиці, аби захистити себе, свої родини, краї-ну від кучмізму, загрози диктату-ри, деспотії. А вже – п’ята річниця!

І навіть не віриться з позиції сьогодення, що всього п’ять років тому Україна в один день, на свя-то Архангела Михаїла, ніби за пок-ликом Небесних Сил, перетвори-лася на єдиний організм з єдиним серцем. На Майдані. Де пульсува-ло життя, циркулювала живильна кров віри й надії на оновлення.

Українці звикли кожне свято зустрічати з внутрішнім піднесен-

Хоружівське марево

КОжнА людинА ОбмАнлиВА

- І справді більшість програм канди-датів доволі розмиті і абстрактні. Загаль-ні заяложені фрази, розлогі заяви. нас лякають страшилками, і при тім не дають конкретних рецептів виводу країни з кри-зи. Але людям і так не треба пояснювати, до чого докотилися – кожен відчув це на собі. Виборці чекають іншого…

- Згоден. Дієвих програм від кандидатів ми фактично не чуємо. Більшість просто ефект-но намагається жонглювати на соціальних труднощах, тоді, як населення очікує конк-ретики. У Біблії є вислів, що кожна людина обманлива. На одному «месії» українці вже

Юрій Кармазін: «Потрібен Президент від Бога»

спіткнулися. Голослівні обіцянки Ющенка приз-вели до того, що сьогодні маємо картину, коли Україна ризикує залишитись без українців. 5 мільйонів наших громадян регулярно виїжд-жає за кордон на заробітки. Ще 2 мільйони пос-

тійно проживають за ме-жами країни. За останні 10 років ми втратили 500 докторів наук й 1000 кан-дидатів у віці до 40 років, які виїхали “за бугор” на-завжди. Додайте до них ще 10 000 лікарів, інже-нерів, технологів й інших фахівців високої кваліфі-кації, які за кордоном от-римали легальну роботу. Це лише голі факти. А за ними – реалії: ми втрачає-мо цвіт нації, найкращий генофонд, який не одне десятиліття забезпечу-вав країні процвітання. А при подальшому еконо-мічному занепаді за ними готові піти ще з десяток мільйонів молодих фахів-ців, які не бачать для себе в Україні жодних перспек-тив. Це найстрашніше, ос-кільки саме на молодь за-звичай роблять ставку в розбудові країни.

- Ви навели біблій-не висловлювання, що кожна людина обманли-ва. Як же тоді українцям вірити комусь із канди-датів?

- А це – істина. Політика – доволі брудна кухня. Од-нак не забуваймо й іншу

Біблійну істину, що всяка влада – від Бога. Гос-подь дотримується Свого слова і прислухаєть-ся до людської волі. Українці свого часу зро-

Вони не сходять з телевізійних екранів, колесять країною. Їх слухають, і вони обіцяють, обіцяють, обіцяють. демонструючи обнадійливі посмішки та впевненість. Отже, кандидати в Президенти пішли в народ. Часу на агітацію обмаль. От тільки, як свідчить моніторинговий аналіз, чимало виборців поки що залишаються байдужими до президентських перегонів. Чи то обіцянки кандидатів не переконують, чи то їхні промови людські души не зачіпляють. Чому? Про це ми вирішили запитати народного депутата, Голову Партії захисників Вітчизни, першого заступника глави комітету ВР з питань правосуддя юрія Кармазіна.

Попри різні тлумачення нашими ЗмІ підсумків зустрічі юлії Тимошенко з Володимиром Путіним закордонні видання доволі позитивно оцінюють досягнуті двома прем’єрами домовленості. наводимо витримки зі статті в американському виданні “Christian Science Monitor”.

Росія пішла на несподівані поступки Україні, запобігши зимовому га-зовому конфлікту. Деякі бачать у цьому й іншу угоду: Володимир Путін підтримав Юлію Тимошенко в боротьбі за Президентське крісло.

Тимошенко показала, «ху із ху» в УкраїнінА думКу ЗОВнІШнІх еКсПеРТІВ, уКРАЇнсьКА ПРем’єР-мІнІсТР Вже нА ПеРШІй сТАдІЇ бОРОТьби ВийШлА ПеРемОжцем у ПРОТисТОЯннІ З ющенКОм І ЯнуКОВиЧем

Закінчення на 2-й стор.

Йшли, спіткнулися, впали. На ніж

Про здатність наших «доблесних» слідчих органів відмивати навіть рецидивістів, а невинних кидати за вигаданими обвинува-ченнями за грати, вже писано-переписано. навіть міжнародні ек-сперти визнають україну, як одну з найбезправніших країн світу. хабарництво і здирництво засліпили очі більшості вітчизняних служителів у погонах. І із захисників права вони давно перетвори-лися у лобістів безправ’я.

І ТАК 25 РАЗІВ. ТА ще й ЗА сфАбРиКОВАнОю сПРАВОю, дВОє неПОВнОлІТнІх ПОГРОжуВАли цими «ПАдІннЯми» жиТТю дВІЧІ РАнІШе судимОму

Але випадок, що стався в Дро-гобичі – на окремому рахунку. Як визнали відомі в Україні право-

захисники, ознайомившись з ма-теріалами цієї справи, до такої не-

Закінчення на 3-й стор.

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Закінчення. Поч. на 1 стор.На тлі дивовижно теплих пос-

мішок і рукостискань між прем’єр-міністрами Володимиром Путіним та Юлією Тимошенко, Росія й Ук-раїна відійшли від прірви можливої щорічної зимової “газової війни”. Російсько-українська угода, підпи-сана після переговорів у Ялті, міс-тить кілька несподіваних поступок Україні. Москва погодилася на 60-відсоткове збільшення транзитно-го тарифу, що виплачується де-ржавним гігантом “Газпромом”, і зняла з України тверді штрафні санкції, які та повинна була запла-тити за те, що не викупила повніс-тю своє замовлення на 2009 рік. Крім того, вперше за всю історію, ця угода прив’язує українські по-

купки російського газу до ринко-вих цін. Ця угода радо сприйня-та країнами Західної Європи, які із занепокоєнням спостерігали за ходом перемовин, оскільки не один раз вже через зрив поста-чання газу, що проходить через Україну, тремтіла від холоду.

В останні роки у результаті су-перечок між Росією та Україною поставки енергоресурсів у Європу переривалися в найхолодніші зи-мові місяці. Європа сильно зале-жить від російського газу, більша частина якого надходить саме по українських трубопроводах. Про-блема загострювалась ще й через затяті геополітичні розходження між Росією та Україною.

Однак цього року в здавалось

би практично тупиковій ситуації з’явився несподіваний поворот. І більшість зовнішніх спостерігачів пов’язують це із діяльністю Юлії Тимошенко на посаді прем’єр-міністра. Те, що не вдавалося три-валий час Ющенкові, за доволі ко-роткий період вдалося прем’єрці. Такий розвиток подій явно драту-вав чинного в Україні Президента, якого Тимошенко почала обходи-ти за популярністю.

Тож, не дивно, що й напередод-ні цієї зустрічі Ющенко спробував обіграти недавню соратницю, а те-пер конкурентку по президентсь-кій гонці. І відправив Президенту Росії Медведєву відкритого лис-та, попереджаючи, що економічна криза на Україні робить необхід-

ним зміни в газових угодах двох країн, включаючи різкий ріст тран-зитних тарифів. Але кремлівський представник Сергій Приходько різко відповів, заявивши, що лист Ющенко - це “щось зі сфери полі-тичного шантажу” і відкинув мож-ливість поступок. А наступного дня Путін зробив Тимошенко прак-тично ті ж самі поступки, до яких закликав Ющенко.

“Ющенко поза грою, - проко-ментував заступник глави дум-ського комітету з міжнародних відносин Андрій Клімов. - Ющен-ко ніколи не виступав на користь російсько-українського співробіт-ництва, тож, напевно, буде краще, якщо хтось інший посяде його міс-це... Тимошенко довела, що спів-

робітництво можливо, якщо підхо-дити до нього реалістично”.

На зустрічі було відзначено, що Україна вперше за останні роки виконує всі свої зобов’язання, і це є суттєвим фактором у підвищен-ні енергетичної стабільності в Єв-ропі. Також було досягнуто при-нципових домовленостей щодо тісної співпраці у розвитку авіа-будівництва, суднобудування, та інших галузях, що принесе Україні сотні тисяч робочих місць.

Зовнішні експерти в один го-лос заговорили, що Тимошенко, схоже, вже на першій стадії бо-ротьби вийшла переможцем у протистоянні з Ющенком і Яну-ковичем, оскільки продемонстру-вала, що може успішно домовля-тися не лише із Заходом, а й із донедавна непримиренним сусі-дом - Росією.

ням. Тим паче – ювілей. Однак щось не радіє душа, хоч сповне-на ностальгічних спогадів про те майданне єднання. Таке вражен-ня, що нас усіх обличчям у багно. Якщо не гірше. Як у тому анекдоті про двох мух і шлагбаум. Ніби країна тільки-но, незважаючи на шалений опір прогнилого ще за радянських часів продажниць-ко-чиновницького апарату, поча-ла набирати обрисів справді не-залежної держави із самостійно мислячими індивідумами, а її го-ловою в псевдодемократію, хаос і повальну корупцію. І найстраш-ніше, що шлагбаум на дорозі пос-тавили ті, в кого більшість повіри-ла. І кому довірила державницьку булаву.

Від усвідомлення цього підло-го «кидка» й тотальної брехні й не відчувається радості. Тому й немає тих справжніх масових на-родних гулянь, розпивань на кух-нях «майданівських» сто грамів. Розчинився у небутті екзальтова-ний лозунг «Ющенко – так!», бо замість обіцяного щастя, яке сим-волізувала перегорнута на емб-лемі НУ підкова, українці отрима-ти гіркоту розчарування, зневіру й прикрий присмак обману.

Дійшло до того, що ті, кого на-зивали «бандитами» і кого обіця-ли посадити в тюрми, сьогодні під-вели голови і відкрито глумляться над майданними цінностями. Та ще й доводять, що антинарод-ний кучмівський режим виявився більш корисним для України, аніж народний ющенківський. Бо, крім повальних кумівства, корупції, казнокрадства, нічого не приніс. І, як не прикро усвідомлювати, з цим важко сперечатися. «Месія», на якого покладали стільки споді-вань, виявився голим. Внутрішньо голим, бо, мабуть, слід не мати зовсім душі, аби так презирли-во плювати на народну довіру. Та ще й після того, нахабно заявляти про свій намір залишитись на дру-гий термін на чолі «опущеної» ним держави.

Втім, справді не можна з три-пільської свідомості відразу пе-рескочити в постмодерністське суспільство і з хоружівським сві-тоглядом вести за собою державу. Але для того й існують ювілеї, аби неупереджено зважити прорахун-ки й власну оману. І знову, як п’ять років тому, Україна перед вибором – на кого поставити? Ющенківське марево розвіялося, перетворив-шись на тлін. Головне – знову не помилитися. «Паханів» і «месій» вже мали? Чи такого Президента заслуговують українці?

Хоружівське марево Юрій Кармазін:

«Потрібен Президент від Бога»ли з Ющенка ідола, месію і захоті-ли мати його на Президентській посаді. І вони отримали його. Зро-зуміло, що після Кучми на той мо-мент це був кращий варіант. Але це з нашої людської точки зору. Можливо, якби ми не так загруз-ли в кухонних обговореннях різ-них кандидатів, суєтних біганнях по мітингах, різних «клумбах», а частіше щиро зверталися до Бога з проханням послати нам справж-нього главу держави, результат був би кращий.

Просіть і дано буде

- Просіть і дано буде вам? - Саме так. Господь тримає своє

слово. Він це пообіцяв єврейсь-кому народу через Мойсея. Вони зверталися до Бога і мали гідних царів понад тисячу років.

Соборна молитва має велику силу. Це ж довела і Візантійська імперія, яка так само проіснувала тисячоліття. І за економічним про-цвітанням, могутністю їй не було рівних. Розпад почався з внут-рішніх розколів, коли в державі з´явилися різні політичні угрупо-вання, групки, що почали тягти ковдру на себе. У нас спостерігає-мо теж саме – брата штовхають на брата, батька на сина. Кому Украї-на не потрібна сильною, тому та-кий внутрішній розбрат вигідний. Як, зрештою, і церковний. Але ж ми, українці, повинні бути мудрі-шими. Не розбрідатися по різних партіях і партійках, покладаючись на політичних «ідолів», а соборно просити Бога, щоб нарешті згля-нувся на Україну, пробачив прови-ни наші і послав гідного і мудрого вождя. Вождя, який би забезпечив гідну плеяду державних керівників.

- Якось ідеалістично зву-чить… але ж Господь за нас ні-чого робити не буде?!

- За нас – ні, як, зрештою, і без нас. Потрібний вияв нашої волі, наше покаяння. 70 років атеїстич-ного виховання прививали нам віру у власні сили. Але наші пред-ки жили за іншими законами. Та ж Запорізька Січ жодної серйозної справи, жодного походу не почи-нала без Соборної молитви. Пе-ред кожною битвою козаки спіль-но молилися. А після перемоги молитовно дякували Богові за під-тримку. Наші діди і прадіди знали ціну фрази: “Бог не видасть, сви-ня не з´їсть”.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

не Політики вели українців 1000 років

- але ж в україні було вже чи-мало спільних молитовних ак-цій…

- Можна скільки завгодно хо-дити хресними ходами, розбива-ти поклонами чоло об підлогу, але бути непочутим Богом. Не кіль-кість важлива, а якість. Не ми оби-раємо, - нас обирають. Господь сам визначив слов´ян третім Бого-обраним народом. І Він чекає на-шого усвідомлення. Насамперед усвідомлення в тому, що не полі-тики вели нас 1000 років, а Він. Що не політики рятували нас у склад-ні хвилини, а молитва до Бога. Згадайте чудесне звільнення По-чаївської лаври від татар, коли по-ява над монастирем Божої Матері після щирої молитви ченців та міс-цевої пастви, розігнала багато-тисячне військо. Такого ж щирого звернення Господь чекає від нас і тепер. От тільки ми, заблукавши в суєтності, шукаємо порятунку. Хто – в Європі, хто – в Росії, хто – в одному політику, хто – в іншому. І ніяк не знаходимо часу звернути очі до реального Рятівника, який веде наш народ вже понад 1000 років.

- але ж українці славлять-ся на весь світ своєю вірою. та й скільки храмів збудовано за часи незалежності…

- Ми славимось вірою наших предків. Їхня віра справді вражала навіть наших ворогів, що не могли

не визнавати відвагу й мужність, з якою наші діди відстоювали бать-ківщину. І відома фраза турець-кого султана, коли після поразки від нечисельного загону козаків, у нього вирвалося: «Видно справді їхній Бог великий, що творить такі чудеса». Але такою вірою ми пох-валитися сьогодні не можемо.

наші Політики ЗаПлуталисЯ у власних ЗабаГанках

- Чому? Бо Бог один, а скільки в нас

конфесій? У цьому й відповідь. І нинішні політики й далі беруть на себе сміливість виступати в образі суддів і влізати в духовні справи, ще більше вносячи розкол у Церкву. А Церква – це Тіло Хрис-тове. На яку Божу милість може-мо сподіватися, коли так нещадно шматуємо Його Тіло?

- вважаєте, що така ситуація в україні є покаранням згори?

- Можливо, не стільки пока-ранням, скільки попередженням. Кого Господь карає, того любить. Слов´ян Він вже тричі карав за від-хід від віри – монголо-татарським, польським нашестями та 70-річ-ною атеїстичною владою. Біди по-силаються для того, аби народ схаменувся і згадав про Свого Творця і Захисника. Але згадав, як єдиний народ, а не роздроб-лений за конфесійними та тери-торіальними ознаками. У Бога,

який обрав слов´ян Своїм наро-дом, щодо нас є Свій промисел. Інша річ, що ми, по-перше, не хо-чемо його з´ясувати, а, по-друге, навіть довідавшись, часто не хо-чемо його виконати, підміняючи власною волею. Від цього й всі наші біди.

- Щось занадто просте пояс-нення наших негараздів…

- У Бога все просто. Це ми уск-ладнюємо. Євреї і візантійці жили за промислом Божим і мали мо-гутні й економічно сильні держа-ви. Як тільки відійшли від нього, так і почалися проблеми. Біда на-ших горе-політиків у тому, що вони нав´язують Україні своє, власне, а не хочуть спочатку довідатися Божу волю щодо нашої країни.

україна на особливому рахунку

- а ви її знаєте?- Знаю одне: у Бога Україна

на особливому рахунку, інакше б не точилося таке запекле про-тистояння за цю державу. Саме з Києва почалася Русь. Саме на дніпровські пагорби за велінням Божим із Афону прийшов Антоній Печерський, який заснував Киє-во-Печерську Лавру. Саме він став першим духовним радником князів Рюриковичів. Не печерські старці ходили до них на уклін, а київські князі приходили до чен-ців за порадами і благословен-ням на державні справи. Як тіль-ки, починаючи від Володимира, слов´янські князі узгоджували свої дії з Божою волею, так держа-ва піднімалася і міцніла. В цьому і ключ до майбутнього процвітан-ня України.

- у попередньому інтерв’ю ви сказали, що ПЗв підтриму-ватиме на виборах тимошенко. виходить, партія робить на неї ставку, як на людину, яка здат-на сумістити свої дії з промис-лом божим?

- Те, що я розповів, - це моя особиста точка зору як людини, так і керівника ПЗВ. Щодо прези-дентських виборів, то ми виходи-мо із ситуації. Із всіх кандидатів, які сьогодні претендують на по-саду Президента, на наш погляд, вона є найгіднішим. І дуже хочеть-ся вірити, що, отримавши булаву, Тимошенко не захоче підмінити собою Бога, а лише стане гідним керівником держави, який спробує почути і виконати волю Божу.

Тимошенко показала, «ху із ху» в Україні

3

Йшли, спіткнулися, впали. На ніжзграбної фальсифікації, вочевидь, не додумались би навіть визнані майстри детективного жанру Ко-нан Дойль та Агата Крісті. Ну, бу-вали випадки, коли наші слідчі, відмиваючи злочинця, закручува-ли справу так, що потерпілий сам 5-10 разів падав на ніж. Так би мо-вити, «віджиманням» займався – гострих відчуттів забракло. Але щоб цими падіннями (!) ще й пог-рожував життю особі, яка підстав-ляє цей ніж, - такого ще у вітчиз-няній практиці не зустрічалось!

Нарвалися На раНіше судимого

Та, мабуть, старшому слідчому з так званого «убойного» відділку СУ ГУ МВСУ у Львівській облас-ті, «затятому» борцеві зі злочин-ним світом капітанові Олександ-ру Цивінському слави майстра детективного жанру забракло. А, може, чогось для майорських по-гонів. Та й навіщо «таланти» хо-вати, коли в цій «успішній» справі його ще й підтримала суддя Гали-цького районного суду м. Львова М. Олексієнко.

Втім, все по порядку. Трагедія розігралася в ніч із 7 на 8 люто-го цього року. Двоє неповноліт-ніх дрогобиччан Роман Калямон та Юрій Смаркутський повертали-ся ввечері додому від знайомих. Проходячи вул. С. Бандери побли-зу більярдного бару, вони побачи-ли двох дівчат із хлопцями. Знали б юнаки, що серед компанії є вже двічі раніше судимий (за незакон-не зберігання зброї та наркотики), майстер спорту з боксу В’ячеслав Безруков-Арданський, який перед тим на природі «вжив» 400 гр горіл-ки та 1 л пива (за наявності гастри-ту та інвалідності ІІІ-ї групи, завдя-ки якій уникнув служби в армії), то, можливо б, оминули дальньою до-рогою. Але дороги перетнулися. Яка компанія до якої сказала пер-ше слово, слідству так вдалося за-плутати цю ситуацію, що розібра-тися сторонній особі важко. Та й не в цьому суть. Головне, що че-рез чиюсь (чию – знову слідство не спромоглося встановити) не-обережну фразу зчинилася бійка.

Тривала вона недовго, бо пе-ремогу в ній швидко отримав Без-руков-Арданський, оскільки в його руках ще й виявився ніж, яким він вправно скористався. Побачивши, що нападник завдав Роману кілька ударів ножем, Юрій кинувся йому на порятунок, але й сам отримав різаний удар по щоці. Після чого побіг. Колишній боксер кинувся за ним, чим скористався Роман. Тяж-ко підвівшись, він спробував також втекти, але не дозволив Безруков-Арданський. Він наздогнав хлопця поблизу магазину «Ера», повалив на землю і заходився далі завда-вати удари ножем. Юнакові ще раз вдалося вирватися, але про-біг недалеко. Безруков-Ардансь-кий вирішив добити жертву. І, по-

валивши, завдавав удари ножем, руками, ногами доти, допоки хло-пець не втратив свідомість.

ледь витягли з того світу

На щастя, неподалік проїжд-жала бригада швидкої допомоги. Медики відразу доставили пора-неного в операційну. На тілі хлоп-ця нарахували 23 колото-різані но-

жові рани (на двох потерпілих – 25). А далі процитуємо уривки з випис-ки потерпілого: «Поступив у край важкому стані із множинними коло-то-різаними ранами в ділянці груд-ної клітки з боку спини 12 ран різних розмірів, окремі з яких проникають в грудну порожнину. В надклю-чичній ділянці справа – проника-юча рана в плевральну порожни-ну, через яку виділяється повітря і кров. Права надбрівна дуга роз-січена, кровоточить. На лівій щоці дві різані рани. Рани на обох кис-тях рук… На боковій поверхні груд-ної клітки справа поранення прони-каюче в плевральну порожнину. В ділянці грудини – рана з пошкод-женням м’яких тканин. В легенях дихання різко ослаблене, в ниж-ніх відділах не вислуховується». У хлопця ножем були пошкоджені че-ревна порожнина, тонкий і товстий кишківники, печінка.

П’ять годин тривала бороть-ба лікарів за життя хлопця. На-віть вони визнають, що без Божої допомоги не обійшлося – хлопця вдалося витягти з того світу. Лі-карі розповіли, що один з ударів пройшовся в кількох міліметрах від сонної артерії. Якби нападник зачепив її – то хірурги виявились би безсилими.

НападНика взяли по гарячих слідах

Тим часом дрогобицькі право-охоронці по гарячих слідах вже вранці затримали Безрукова-Ар-данського на квартирі, де вилучи-ли одяг зі слідами крові Романа.

Відразу була порушена криміналь-на справа, за ознаками злочину ст. 121 (заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння), і нападника спровадили до СІЗО. Батько Романа поцікавився, чому не затримують компаньйона Без-рукова-Арданського, який також брав участь у побитті юнаків. На що йому відповіли, що то справа часу, а переживати, мовляв, не-

має чого – усі основ-ні докази злочину ви-лучено (щоправда, ніж так і не вдалося знай-ти), тим більше Безру-ков-Арданський вже суджений, тож «загримить» по повній. Це тро-хи заспокоїло батька, тим більше вникати в деталі слідчого розслі-дування не було коли – Роман пе-ребував у тяжкому стані.

Понад тиждень провів юнак лише в реанімації. Потім - тривале лікування, дві операції в столич-ному інституті нейрохірургії з від-новлення діяльності кінцівок. І ще й досі хлопець до кінця не відій-шов від отриманих ран.

із потерпілих в обвиНувачеНі

А що ж слідство? Спочатку у Дрогобицькому МВ міліції ніби-то все йшло нормально. Але рап-том справу відкликали до Льво-ва і передали старшому слідчому Цивінському. Отут батьки Рома-на та Юрія на власній шкурі відчу-ли, що таке справжня підступність деяких пінкертонів. Прийнявши до свого провадження Цивінський пе-рекваліфікував спочатку дії Без-рукова-Арданського на ч.2 ст.15 та ч.1 ст.115 ККУ, за якими затримано-му світило до 15 років ув’язнення.

Але 13 липня, коли батьків викликали ознайомитись з ма-теріалами справи, то у них очі на лоба полізли. Мало того, що слід-чий, спираючись лише на брех-ню самого обвинуваченого та висновок експерта-психолога, пе-

рекваліфікував його дії вже на ст. 123 ККУ (умисне тяжке тілесне уш-кодження, заподіяне у стані силь-ного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок про-тизаконного насильства або тяж-кої образи з боку потерпілого), та ще й… порушив кримінальну спра-ву проти «недорізаних» непов-нолітніх за ч. 4 ст. 296 КК Украї-ни (умисні хуліганські дії, вчинені групою осіб із застосуванням хо-

лодної зброї). На думку слідчого, це вони вдвох з одним ножем напали на своїх кривдників. А один з «підрізаних» по-терпілих (Смаркутсь-кий) взагалі виявився в цій кримінальній справі «свідком», а не потер-пілим, бо йому, бачте, було завдано лише лег-ких тілесних ушкоджень, через що він ВПРАВІ (!?) звертатись до суду із скаргою в порядку при-ватного звинувачення й самому підтримува-ти обвинувачення про-

ти його кривдників. Обурення у батьків не було меж, але досвід-чений адвокат потягнув їх на вули-цю, шепнувши, що краще піти, бо дітей у «наших ментів» можуть тут же кинути за грати.

Переглянувши матеріали спра-ви, батьки просто місця собі не знаходили. Мало того, що Безру-ков-Арданський ледь не відправив їхніх дітей на той світ, та ще й те-пер із них зробили злочинців. За оновленим обвинуваченням затри-маному максимум могли дати до 2 років ув’язнення (й скоріш за все – штраф), а неповнолітніх потерпі-лих Цивінський «нагородив» обви-нуваченням, яке може забезпечити їм строк перебування за ґратами від 3 до 7 років. З’ясувалося, що старший слідчий ставку зробив лише на свідчення Безрукова-Ар-данського та на висновок експер-та-психолога, який засвідчив, що під час бійки у затриманого мог-ла виникнути неадекватність по-ведінки від несподіванки та обра-зи… Комісійні висновки двох різних груп експертів-психіатрів, що Без-руков-Арданський цілком усвідом-лював свої дії і є осудним, слідчий відкинув. І тепер за матеріалами справи виходило, що нібито Роман прийшов на зустріч із компанією з ножем, спровокував бійку, і що Безруков-Арданський, захищаю-чись (!?), вирвав холодну зброю і почав гамселити (!!!) нею нападни-

закінчення. поч. на 1 стор. ка. Словом, невинне ягня (з двома судимостями) й не зовсім твере-зе (або ж – п’яне, як чіп!) яке, захи-щаючись, випадково і ненавмисне «підрізало» двох юнаків.

Притягнутість за вуха ТАКОГО обвинувачення (для залякуван-ня потерпілих та їх батьків?) було видно неозброєним оком, бо жод-них об’єктивних доказів провини неповнолітніх слідством не здобу-то. Жодний зі свідків не підтверд-жує, що розпочали бійку Роман або Юрій. І тим паче, ніхто з них не ба-чив в руках у неповнолітніх ножа. Лише - Безруков-Арданський! Най-надійніший для Цивінського (та прокурорів?) «свідок», який вже 9-й місяць париться в СІЗО.

кругова порукаАле, як відомо, найкращий за-

хист – це напад. Тепер вже потер-пілим та їх батькам не до того, аби сподіватися на справедливе по-карання нападника (коли на місце другого «бійця» слідство через 2,5 місяця прилаштувало «свідком» знайомого «різуна», хоча на місці події був інший!). Тепер вже бать-ки сушать голову над тим, як від-стояти своїх дітей від абсурдного обвинувачення, яке може скалічи-ти долі юнакам.

Однак усі їхні скарги до МВС і Генпрокуратури поки що не дали ре-зультату – ті махають у бік судду, мо-вляв, він у нас найсправедливіший і найгуманніший, тож - розбереться. Але справжню справедливість на-шої Феміди продемонструвала суд-дя Галицького райсуду М. Олексієн-ко. Вона взагалі не знайшла підстав для касування абсурдних постанов про порушення кримінальної спра-ви проти неповнолітніх Калямона і Смаркутського. Підстава - лише позиції прокурора та слідчого. Від-сутність скаржників та їхнього ад-воката на засіданні (при наявності клопотання, в якому суддю просили відкласти слухання справи у зв’язку з перебуванням Романа в лікарні) суддю не зупинило.

Зрозуміло, що Апеляційний суд Львівської області змушений був скасувати таку ухвалу судді Олек-сієнко і скерував справу на повтор-ний розгляд. А тим часом розгляд штучно «опрацьованого» обви-нувачення Безрукову-Ардансько-му розпочнеться у Дрогобицькому міському суді 26 листопада.

Переконавшись, що розмо-ви про безкрай, який чинять де-які правоохоронці, не безпідстав-ні, батько Романа звернувся за захистом до народного депутата, Голови ПЗВ Юрія Кармазіна. На-разі він підготував депутатський запит на ім’я міністра внутрішніх справ, Генерального прокурора, у якому просить не лише провести кваліфіковану перевірку сфальси-фікованих матеріалів досудового слідства (з вигаданими обвинува-ченнями для потерпілих!), а ще й вирішити питання про доцільність перебування таких слідчих та про-курорів на займаних посадах.

Поки лікарі витягували Романа з того світу, стар-ший слідчий О. Цивінський «ліпив» із нього злочинця.

Видання Jamestown Foundation (США) зробило надбанням глас-ності свідчення одного з високо-посадових генералів української контррозвідки про те, що епідемія в Західній Україні за всіма ознака-ми носить штучний характер.

«Основна відмінність спалаху грипу в тому, що він сконцентрова-

Спалах епідемії грипу - спецоперація?ний винятково на заході України», - акцентує видання. І додає, що на думку одного з генералів контр-розвідки СБУ, спалах цілком під-падає під ознаки спецоперації.

Генерал «отримує щоденні зві-ти від своїх колег по службі із За-хідної України, які й дали йому під-стави зробити такий жахливий

висновок». І запропонував поспіл-куватися з жителем міста Стебник на Львівщині, який готовий свідчи-ти про те, що спостерігав підозрі-лих, які, на його думку, мають від-ношення до поширення вірусу.

Видання наводить і такий неві-домий дотепер факт: «Колишній ве-ликий чиновник із президентської

адміністрації Кучми розповів, що в розпал «помаранчевої» револю-ції деякі офіцери СБУ пропонували Кучмі розігнати натовп на Майдані за допомогою таємної військової хімічної речовини з вірусом грипу. Кучма відмовився, оскільки це приз-вело б до втрати багатьох життів, за які він поніс би відповідальність». Очевидно, робить висновок ви-дання, цього разу фахівці зі спе-цоперацій знайшли порозуміння.

Версії штучної епідемії дотриму-ються й чимало авторитетних лікарів із Західної України, які підписали відповідну заяву. У ній вони наго-лосили, що причини епідемії «варто шукати не в медичній, а в політич-ній сфері». Цивільна й професійна совість людей у білих халатах за-являє мужньо: «Так вимальовується цілісна операція збереження на по-саді політика-банкрута - ціною жит-тя ні в чому не винних людей».

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: двічі на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 539 від 26 грудня 2001 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано: з готових діапозитивів

у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.№ замовлення: 241. Тираж: 20 000 екз.

Чоловіка правлять світом, а жінки – вночі.

* * * ХVII ст., абсолютистська Фран-

ція: «Держава – це я!»XIX ст., демократичні США:

«Держава – це ми!»XXI ст., незалежна Україна:

«Держава – це нас...»* * *

Спіймав Ющенко золоту риб-ку. Та й говорить: «Отпусти меня, три твоих желания выполню». Ющенко мовчки б’є рибку об колі-но і кидає у воду. Через деякий час знову ловить золоту рибку. Історія повторюється. І втретє ловить золоту рибку. Заблага-ла рибка: «Проси, чего хочешь, только не бей». Ющенко - зно-ву рибку об коліно: «Не смій до мене звертатися російською!»

* * *Вищий адміністративний суд

України припинив свою роботу.Причина - невеликий конфлікт між суддями: вони ще не визна-чилися, наскільки треба збільши-ти хабарі на час виборів.

* * * Якщо політики зійшлися на

думці, значить вони зійшлися в ціні.

* * * Не варто порівнювати повій з

політиками - не кожна погодить-ся працювати перед камерою.

* * * Результат майбутніх прези-

дентських виборів складно про-рокувати... Простіше його купи-ти.

* * * - Куме, а ви на кого поставите

на президентський виборах? - Не ставитиму ні на кого конк-

ретно. Покладу на всіх!* * *

Результатом зустрічі Ратуш-

няка з Литвином стало радикаль-не обрізання. Литвин позбувся скандального члена своєї партії...

* * * Екскурсовод звертається до

групи українських депутатів які прибули в Замбію в рамках туру по Південній Африці:

- Нині ж, якщо ці дві дами хвилинку помовчуть (показує на Герман і Бого-словську), ви зможете по-чути ревіння водоспаду “Вікторія”!

* * * - Тато, а правда, що

казки починаються зі слів: “Жили собі старий зі ста-рою”?

- Ні, синок. Справж-ні казки розпочинаються словами: “Якщо ви прого-лосуєте за мене на вибо-рах...”

* * *Мужик упав з балкона

на 10 поверсі. Летить і ду-має:

- Якщо виживу, кину пити, палити, перестану зраджувати дружині!

І треба ж - впав у м’який глибокий замет. Підвівся й говорить:

- Летів усього п’ять се-кунд, а скільки глупств у голову полізло...

* * *Відвідувач у барі хль-

остає одну чарку за іншою. Потім виймає з кишені будильник і ста-вить перед собою. Офіціант:

- Це навіщо?- Щоб знати, коли мені час до-

дому.Відвідувач продовжує пити.

Вчергове дивиться на будильник, встає і, погойдуючись, йде до две-рей. Офіціант:

- Що, час?- Так, уже два...- Друга година?- Два будильники!

* * *Якщо ваш чоловік уночі палко

повторює чуже ім’я, відгукніться -

не пошкодуєте! * * *

Дві дами розмовляють про за-міжжя.

- Мені здається, - говорить одна, - що заміжжя нагадує міраж у пустелі з палацами, пальмами й верблюдами. Спочатку зникає па-лац, за ним пальми й, нарешті, за-лишаєшся з одним верблюдом.

* * *Офіцер прийшов зі служби до-

дому. Повечеряв, приліг на диван і говорить дружині:

- Принеси мені газету.- А чарівне слово?- Бігцем!

* * *- Учора намагався

зібратися з думками.- Ну і як?- Все нормально: зібра-

лися, посиділи, випили!* * *

- Микола, чув як мос-калі називають наше пиво?

- Як?- Пі-іво- Повбивав би...

* * *Вирішили два хлоп-

ці піти москалів пострі-ляти. Взяли шмайсери, йдуть Львовом. Аж ба-чать - стоїть хлоп, ніби чекає на когось. Один одному каже:

- Піди спитай щось у нього, мабуть, він мос-каль.

Той підходить до хло-па, питає:

- Чи Ви на когось че-каєте?

- Чекаю, чекаю!Перший повертається: - Ніби українець, на-

шою говорить. - Так піди запитай по-їхньому! Хлопець знову підходить: - Скажите, вы кого-то ждете? Чоловік дістає з-за спини шмай-

сера: - Вже дочекався!

* * *Криївка партизанів. Старшина,

перекладач і полонений москаль. - Запитай москаля, де їхня час-

тина? - Руководитель спрашивает,

где ваша часть? - Не скажу! - Москаль відповів, що не

скаже. - То скажи, що зараз ми його

катуватимемо. - Руководитель говорит, что

сейчас вас будут пытать. - Все равно не скажу! - Москаль каже, що все одно

мовчатиме. - То клич хлопців із жаровень-

кою й цвяшками. Москаль: - А что это они внесли? - Это жаровня. Сечас в ней

раскалят гвозди и загонят их вам под ногти.

- Нет, нет! Скажите вашему начальнику, что я все расскажу!

- Що там москаль белькоче? - Каже, що москалі тортур не

бояться. * * *

У Львові в трамвай заходить українець і питає:

- Котра година?Негр, який сидів поруч, встав

і ввічливо каже:- Пiв на другу.Дід йому:- Ciдай синку, я й так бачу що

ти не москаль!* * *

Їде негр у вишиванці у львівсь-кому трамваї і читає газету “За вільну Україну”. Чоловік із села, побачивши це, не витримує:

- Скажіть, а ви вмієте читати українською?

- Звісно... - І розумієте українську?- Розумію, адже я – щирий ук-

раїнець. - А я тоді хто?- Не знаю... З вигляду – або

жид, або москаль.

- Віруси найбільше полюбляють ласунів, мерзляків та трудоголіків. Всі мікроби харчуються вуглецем глюкози. Якщо знаходять в ор-ганізмі сприятливу «їжу», то швид-ко розмножуються, погіршуючи стан й призводячи до ускладнень. Тож, як мінімум за пару годин до виходу на вулицю не кладіть собі в рот, а тим більше дітям, цукер-ки, не їжте хліб, картоплю, локши-ну, каші, молоко, варення. Всі це продукти, що підтримують у крові й клітинах високий рівень глюко-зи, додають енергію для поши-рення бактерій. Варто переохоло-нути, вдихнути заражене повітря - і система хвороби запрацює. Іде-альне харчування в епідеміологіч-ний період - білково-жирове. За-правляючись м’ясом, ми не тільки «постачаємо» імунітету сировину, з якої він формуватиме антитіла, а й залишаємо мікробів на голодно-му пайку.

Щодо мерзляків, то якщо ви мерзнете навіть у приміщенні без протягів, то ви однозначно пред-ставлятимете для мікробів інте-

рес. Адже мерзлякуватість, чим би вона не була викликана (веге-то-судинною дистонією, захворю-ваннями щитовидки, склерозом судин або ще чим-небудь), гово-рить про спазм судин. А коли суди-ни спазмовані, мікробам найлег-ше проникнути крізь їхню стінку в

кров. Тому таким людям поради-ла б не забувати робити активну зарядку. Навіть вдома, що не зай-ме багато часу, зате допоможе ор-ганізмові ефективніше протидіяти мікробам.

Беззахисними перед застуда-ми є й трудоголіки. Постійні пере-вантаження призводять до вис-

наження нервової системи, послаблення імунітету, а си-дячий спосіб життя – ще й до ослаблення серцево-судинної системи та запорів. Крім того, завантаженість часто не доз-воляє вчасно попити чаю чи навіть простої води. А це на-пряму послабляє наш захист – імунні антитіла рухаються саме у воді, з якої переважно складається кров, доставляю-чи їх у всі органи.

Шкоди завдають і запори, бо провокують дисбактеріоз кишечнику. Оскільки саме в ньому перебуває близько 70% клітин імунної системи, то зрозуміло, що все це призво-дить до послаблення імуніте-ту. Тож, трудоголікам важливо налагодити режим праці й від-починку. Максимум кожні дві-

три години робіть перерву. Прой-діться, розженіть кров, випийте води. А найкращий засіб від за-порів - салати й овочеві супи.

Краще вчасно застерегтися, аніж потім роками страждати від ускладнень вірусних захворювань.

Кого «любить» застудаМікроби «полюбляють» ласуніВ, МерЗлякіВ й трудоголікіВ Тільки унітази в Секретаріаті

Президента, Кабміні і Верхов-ній Раді можуть щодня бачити справжнє обличчя влади!

Справжній жінці багато не тре-ба - їй треба все.

Будь толерантнішим до чужих помилок. Може, ти й сам з’явився на світ помилково.

Не кради! Начальство не лю-бить конкурентів!

Я не засмучений, я - тверезий!Послухай жінку й зроби навпа-

ки...а потім переверни її й зроби, як вона хоче.

Закохані годин не спостеріга-ють, а тільки, через 9 місяців, поч-нуть рахувати роки...

Дай дурневі волю - і він почне нею користуватися!

Не можеш підібрати ключ до серця жінки? Спробуй підібрати до іншого місця!

Родичі бувають близькими, да-лекими й недалекими!

Довжина хвилини залежить від того, з якого боку туалетних две-рей ви перебуваєте!

Жінка - це куля, тільки зі зміще-ним центром ваги. Входить через серце, туманить голову, б’є по ки-шені й виходить боком.

Баба з воза - вовки ситі.Всі наші неприємності від того,

що нижній ґудзик розстебнутий.Місце клізми змінити не можна.

Кумедні оголошенняНабридли критичні дні – зміни

стать!Якщо ранком дружина з Вами

не спілкується - виходить, пияти-ка вдалася.

Чоловіки набагато більше ціну-вали б жіночий розум, якщо б він погойдувався при ходьбі.

Будь-яка спідниця найкраще дивиться на спинці стільця

Який же це кінець, якщо з нього капає початок нового життя?

Вчора пив такий дорогий конь-як – що сьогодні було шкода в туа-лет ходити...

Скільки горілки не бери, все одно двічі бігати!

Якщо жінка хоче відмови-ти, вона говорить «ні». Якщо жін-ка пускається в пояснення, вона хоче, щоб її переконали.

У житті кожної жінки є 3 етапи: на першому вона псує нерви бать-кові, на другому - чоловіку, на тре-тьому - зятеві.

Успіхи медицини наочні: від ба-гатьох хвороб люди не вмирають, а тільки мучаються.

Там добре, де погано лежить.Верх невдачі: сидіти на голках

і кашляти...Чоловік вважається однолю-

бом, якщо кожну жінку любить тільки один раз.

Дорожче здоров’я тільки ліку-вання.

несподіваний напад свинячого грипу, страшні його наслідки, безпорадність медицини і дорожнеча медикаментів змусили замислитися багатьох, як протистояти вірусу, аби не доводити до ліжка? Чому одні моментально підхоплюють його, а інші непохитно пручаються? і кого ж «любить» застуда? про це ми поговорили з головою державного комітету україни з питань технічного регулювання та споживчої політики ларисою лосюк.

Партійне життяВідбулися звітно-виборні збори Трускавеського міського осередку ПЗВ. Головою організації обрано Андрія Іваночка, заступником - Миколу Об-

роцяка та секретарем - Ігоря Теслю.