№ 7 (007) 18 серпня - 25 серпня 2009 року

ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ

Зрада цінностей

18 років тому Україна здобула Не-залежність. Так восторжествувала історична справедливість, до якої гаряче прагнуло багато поколінь на-ших дідів і прадідів. Хай із запізнен-ням у десятки років, але ми, зреш-тою, набувши вільного суверенного державного статусу, стали в один ряд з Росією і Польщею, Францією і Німеччиною, Великобританією і США, Китаєм і Індією - усіма понад 200 країнами Земної кулі.

Як кожне довгожданне немовля, лише народившись того 1991 року, маленька держава уявлялася нам дитям з великим майбутнім. До її ко-лиски ми принесли усе найцінніше: віру в потенціал, закладений предка-ми, надію на свою працьовиту вдачу і любов мільйонів відданих сердець, народжених на цій землі.

Охрестили, поставили на ноги, дали освіту і навчили відрізняти доб-ро від зла. Вивели у світ. Та щось воно наче і доросле те дитя, але якесь непутьове, невпевнене, як не-живе. Адже одним оком на захід ди-вимося, іншим - косимось на схід. Щоби і в Європу нас узяли, і в Росії не забули нагодувать. Худне держа-ва - все менше нас і менше.

Маючи родючі землі, працьовиті руки, мудрі голови і віруючі душі, повідправляли своїх матерів підти-рати чужі італійські та португальські сідниці і виносити їхні горщики. Сес-тер - обслуговувати збочені апети-ти іноземних товстосумів. Чоловіків - будувати палаци російським бонзам, а синів - продавати мізки за безцінь американцям.

Нам же скоро ніде буде й жити. Продали все, а що ні - те дали вкрас-ти. Завтра прокиньмося - а вже на чужій землі. Чи до цього ми прагну-ли, шановні? Думаю, ні. Оберніться до дитяти лицем, об’єднайтеся, і на інших не дивіться. Поверніть йому, повнолітньому, ті цінності, які обіця-ли ми в 1991-му та наші предки.

Павло Барнацький, заслужений юрист

України, головний консультант комітету

ВР з питань правосуддя, голова Львівського

осередку ПЗВ Закінчення на 3-й стор.

Шановні співвітчизники!Щиро вітаю вас із найбільшим

національним святом українсько-го народу — Днем незалежності!

Нам судилося стати учасника-ми творення новітньої української держави, втілювати у реальність одвічну мрію нашого народу. Це ве-лика честь і велика відповідаль-ність перед власним сумлінням, родиною і прийдешніми поколін-нями. Саме від кожного з нас зале-жить, якою бути нашій державі, як житимуть наші діти, онуки й прав-нуки.

Нехай не міліє джерело нашої віри, надії і любові до рідної землі, додається енергії, снаги і впевне-ності у власних силах і переконан-нях. З нами Бог, і з Божою волею ми здолаємо усі перешкоди!

Нехай мир і злагода панують у нашому спільному домі!

Зі святом Вас, дорогі співвіт-чизники!

Юрій Кармазін

Духовний ліДер оДнієї партії

- Вояж (назву його саме так), хоч і був однією з найбільш зна-чущих подій останнього часу, однак, як не прикро, носив чіт-ко виражений політичний харак-тер, - поділився П. Барнацький. - І цим обурені не тільки велика група українців, а навіть росіяни. Це було замовлення під майбутні президентські вибори. Своєрід-на підготовка і проба сил. Навіть найближче оточення Патріарха не приховувало цієї мети. Взяти хоча б заяву диякона РПЦ Анд-рія Кураєва, що «влив слів Пат-ріарха, його імені, статусу на гро-мадську думку України повинно відобразитися на результатах ви-

Павло Барнацький: «Вояж із політичним підтекстом»візит патріарха рпЦ Кирила до україни викликав неоднозначну реакцію. Що насправді стояло за ним? і які цілі своєю поїздкою переслідувала Москва? про це та інше наша розмова з головою львівського осередку пЗв, заслуженим юристом україни, головним консультантом Комітету вр з питань правосуддя павлом Барнацьким.

борів і на те, яку політику прово-дитимуть уповноважені українсь-ким народом політики».

Патріарх переважно висту-пав не як релігійний лідер, а як політик. І виглядав, як духовний керівник однієї політичної сили в Україні – партії регіонів. Було смішно дивитися, як всюди його супроводжував Віктор Януко-вич. Навіть під час богослужіння в Києво-Печерській Лаврі Януко-вич був у його свиті. Він же суп-роводжував його і на хресних ходах. Янукович усіляко демонс-трував свою близькість до Влади-ки, причому не як простий вірую-чий, а саме як впливовий політик: замість того, аби підійти під бла-гословення – трикратний поцілу-нок, в супроводі – трохи позаду

Патріарха, але попереду митро-политів і єпископів.

Ще одне переконливе свід-чення прихованого політично-го підтексту патріаршого візиту є те, що відразу по поверненню в Росію Глава РПЦ зустрівся з Пре-зидентом Медвєдєвим і доповів йому про результати поїдки. Це як у найкращі радянські часи, коли, повернувшись із закордо-ну, керівники РПЦ зобов’язані були звітуватися в Раді з питань релігії, а вже потім – перед Свя-щенним синодом.

- але ж першою патріарха привітала на українській землі Юлія тимошенко?

- Так, привітала, але обме-жилася лише зустріччю і спілку-ванням. Потім ще була зустріч із Віктором Ющенком. Але ж вони не ходили за Патріархом, наче прив’язані. Та й сам Глава РПЦ визнав, що його візит може найб-лижчим часом повторитися. Тоб-то або перед президентськими, або перед парламентськими ви-борами.

не оБ’єДнання, а ДоМінування

- Чи став візит об’єднуваль-ним, як його декларували?

- Навпаки, Патріарх усюди під-креслював домінування РПЦ. І всюди піддавав різкій критиці ав-токефалію. Хоча був тут лише гостем. І сам же визнав, що «гли-боко переконаний в тому, що в якомусь смислі розкол – це ре-акція, в тому числі й на непра-вильну політику церковної Мос-кви». Краще не сказати. Адже, якщо копнути в історію, то про яку канонічність може йти мова. Згадаймо, що 24 березня 2005 року під час зустрічі офіційної делегації Константинопольсько-го Патріархату з Президентом В. Ющенком, керівник делегації ар-хієпископ Всеволод Скопельсь-кий зробив важливу заяву. У ній йшлося: “Константинопольський патріархат, вважає, що її дочка – Московський Патріархат – має ту канонічну територію, яка існува-ла в цій Церкві до 1686 року. Під-порядкування Київської Митро-полії під Московську Церкву було здійснено Патріархом Діонісієм без згоди і затвердження Свято-го і Священного Синоду Великої Церкви Христової”. А простіше через підкуп. У 1688 р. Діонісія

напередодні Дня незалежності ми зустрілися з народним депутатом, главою партії захисників вітчизни Юрієм Кармазіним в його офісі. і розмова за горнятком чаю вийшла такою ж неформальною.

нинішній Час – МоМент істини

- останні офіційні опитуван-ня, проведенні в україні, по-казують: 35-40 відсотків ук-раїнців вважають, що набуття незалежності принесло більше розчарувань, аніж здійснення сподівань. Чому?

- 18 років – це вік повноліт-тя. Вік першої зрілості. Минулого року закінчило школу те поколін-ня, яке народилося в незалежній Україні. Їм вже не знайома систе-ма тоталітарного монстру. Вони вдихнули свіже повітря самостій-ності і свободи. І це те, що в нас вже не відняти.

Інша річ, що 18 років – не-достатній термін, аби ці молоді люди, які виросли на демокра-тичних ідеях, відтіснили стару

Юрій Кармазін: «Першими свободою користаються негідники»

Закінчення на 2-й стор.

2Закінчення. Поч. на 1 стор.

Понад десяток кримінальних справ порушувалось проти нього. У слідчих було достатньо доказів вини опального генерала, однак кожного разу їм бракувало чи то сміливості, чи то принциповості, а, можливо, й спокушались «ма-теріальниими заохоченнями», аби запроторити Сала за грати.

Про одну із таких кримінальних справ і писав «Вибір». Півмільйо-на викрадених гривень – сума, яка в Кримінальному Кодексі кваліфі-кується, як «в особливо великих розмірах». Причому пряма причет-ність до цього тодішнього шефа УМВСУ у Львівській області Сала підтверджувалась бухгалтерськи-ми документами. В Україні ареш-товують людей за 1000-2000 грн., а тут кількамісячна зарплата осо-бового складу міліції Львівщини. А що ж доблесні прокурорські слід-чі? Набралися відваги прийти з кайданками до казнокрада? Аби ж то! Це ж не хлопчаків із звичайних сімей за безневинні правопору-шення «тягнути» до лави підсуд-них, аби покращити звітність бо-ротьби зі злочинним світом? Тут тобі генерал, який вірою і правдою

служив кланові Медведчуків. Тим паче, що переляки від пог-

роз «помаранчевих» пересаджа-ти усіх нечистих на руку високо-посадових чиновників, поступово відступили. На «колишніх» доб-ре заробили і правоохоронці, й органи прокуратури, й суди, від-мазуючи від криміналу. А тепер, коли позиції Ющенка захиталися, й Медведчук з’явився на горизон-ті (повернувся на владний олімп, вигравши кілька судів), як же його вірним поплічникам не оживитися. От і Сало, заручившись підтрим-кою своїх закулісних патронів, на-тягнувши підтяжки генеральських штанів, поспішив до Вищого ад-міністративного суду України з ви-могою… поновити його на посаді! І ще навіть не засохли чорнила від суддівських печаток на матеріалах справи, як помчав Україною пере-конувати, що гарантовано сидіти-ме в кріслі головного міліціоне-ра області. Як мінімум. Навіть на посади заступників вже почав на-бирати, організовуючи, так би мо-вити «тіньове міліцейське управ-ління». Звідки ж така впевненість у майбутньому рішенні суду?

Можливо, з попереднього до-свіду, де вдавалося з легкістю «га-сити» будь-який кримінал проти себе. Зокрема, й по справі по цих викрадених 0,5 млн. грн. А спра-ва унікальна вже тим, що на м’яке «місце» сіла вже Генеральна про-куратура. Саме з її подачі, раптом справу, розслідування якої йшло повним ходом, витребували до Києва. А потім перекинули на Жи-томирщину. А по дорозі уся дока-зова база щезла. Лише сліди по-вириваних аркушів залишилися. І замість того, аби провести внут-рішнє розслідування і притягнути винних до відповідальності, Ген-прокуратура поспішно закрила справу… проти Сала.

Народний депутат Ю. Кармазін двічі скеровував запити в СБУ і Генпрокуратуру з вимогою при-тягнути Сала до судової відпові-дальності. Так само, як і винних у знищенні доказової бази. І двічі отримував відписки.

- Генпрокуратура, - розповів Ю. Кармазін, - поінформувала, що розслідування справи відновле-но. І довести до логічного завер-шення доручено Львівській об-ласній прокуратурі. Та минуло два місяці, а справа залишаєть-ся в замороженому стані. За на-явними в мене документами, за-лишилось допитати лише Сала, пред’явити йому звинувачення, арештувати і скерувати справу до

суду. Однак на всі мої домагання Сало так і не допитаний. Відкрито демонструється, що за всією тяга-ниною – спланована провокація вигородити генерала-казнокрада. Більш чим дивно, з яких це підстав крадіжку документів, яку скоїли в Генпрокуратурі, доручено роз-слідувати Львівській облпрокура-турі. Виходить, що слідчий в пого-нах капітана мусить викликати на допит до Львова свого безпосе-реднього керівника – заступника Генпрокурора, який витребовував справу, або полковників, які вивча-ли кримінальну справу й, очевид-но, викрали документи. Відслідку-вати рух кримінальної справи за записами в офіційних документах не складно. Ні прибиральниці, ні вахтери Генпрокуратури не вивча-ли кримінальну справу і не розпи-сувалися за її отримання. А відтак – разом із Салом на лаві підсудних повинні опинитися представники Генпрокуратури, які доклали і до-кладають зусиль з «відмивання» Сала. Хочу повідомити цікаву річ, що в 2000 році Сало, працюючи начальником ДАІ Львівської об-ласті, незаконно вилучив автомо-біль марки «Мерседес» у громадя-нина Росії. Провів його реєстрацію як безгосподарного, і в подальшо-му ним, як службовим, користу-вався тодішній начальник УМВСУ у Львівській області В. Строгий. З даного приводу була порушена кримінальна справа, і на мій за-пит, чому Сало не притягнули до

кримінальної відповідальності, отримав унікальну відповідь. Як і у випадку з викраденими зі спра-ви документами, мені відписа-ли, що… Сало по справі не про-ходить, оскільки не допитувався. Невже народний депутат повинен допитувати злочинців, чи це пря-мі обов’язки ледарів (і це ще м’яко сказано) у прокурорських пого-нах, які нахабно і цинічно потура-ють законами і Конституцією Ук-раїни? Знаю, скільки зла наробив Сало громаді Львівщини, і його повернення на посаду всупереч здоровому глузду буде сприйнято як офіційний ляпас усій народній довірі органам прокуратури. Ос-кільки Генпрокуратура, як і проку-ратура Львівської області виявляє в цій справі пряму зацікавленість, гарантую, що з початком чергової сесії Верховної Ради, це питання буде порушено на спільному засі-данні як мінімум двох комітетів - з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією і з питань правосуддя. Запросимо на нього Генпрокурора. Якщо не з’явиться, особисто внесу постанову про створення слідчої комісії. Настає час поставити край цій нарузі. Це не єдина справа, по якій Генпро-куратура лобіює інтереси злочин-ців. Досі не порушено кримінальну справу проти власників Львівської фірми «Ремонт», які за безцінь, сфабрикувавши документи, на-магалася заволодіти унікальними парковими землями Львова. І та-ких справ у нас десятки. Тому ви-магатимемо, щоб це питання роз-глядалося в присутності народних депутатів, членів комітетів, на ко-легії Генпрокуратури з відповідни-ми висновками.

Нахабність ГенпрокуратуриГоловний слідчий орГан України Усіляко відмиває від криміналУ каЗнокрада салами вже писали («вибір» №3 і 5) про цинічну спробу деяких закулісних гравців повернути о. сала на посаду начальника львівського обласного управління міліції. і це при тому, що за цим вірним поплічником братів-медведчуків давно плаче в’язниця.

Юрій Кармазін: «Першими свободою користаються негідники»

гвардію, що вже не здатна зміни-ти спосіб мислення. Таку тяжку поетапність переживає кожна де-ржава, що йде самостійним шля-хом. Є навіть прислів’я: першими свободою користаються негід-ники. Ці люди не мають мораль-них принципів і моральних переш-код. Але рано чи пізно в організмі включається система самозахис-ту, інакше організм програє. Зараз Україна саме переживає період, коли імунна система державності на останній межі і повинні спра-цювати самозахисні механізми. Казнокрадство, корупція, хабар-ництво, вседозволеність досяг-ли максимальних масштабів. І при цьому – повний параліч право-охоронних і суддівських систем. Нинішній час – момент істини, коли наша незалежність повинна витримати іспит на живучість.

не Правоохоронні орГани, а дівчата За викликом

- ви – один із авторів законо-проекту про національне бюро антикорупційних розслідувань (нБар), який днями зареєстро-вано у парламенті. невже ще ві-рите, що поява чергової струк-тури навіть із надзвичайними повноваженнями здатна ви-корінити в Україні корупцію?

- Одним лише заходом, зви-чайно, не викорінити. Побудова-на вертикаль, і гниль тягнеться з голови. Та набагато гірше сиді-ти і нічого не робити. НБАР стане центральним органом виконавчої влади із правоохоронними фун-кціями і матиме вузьку спеціалі-зацію. Головне – виявлення і роз-слідування фактів корупції серед вищих посадових осіб. Нині у нас правоохоронні органи нагадують «дівчат за викликом». Вони при-служують тій або іншій політичній

силі й допомагають «економічним кланам» вирішити їхні питання. А в кожній хаті, де завелися миші, повинен бути кіт.

Аналогічні бюро є в багатьох країнах світу. Наприклад, в Аме-риці ФБР має колосальні повно-важення й можливості, але на дуже обмеженому секторі зло-чинів, куди включаються такі, що пов’язані з вищими посадовими особами. Після появи НБАР пар-ламент повинен буде прийняти новий Кримінально-процесуаль-ний Кодекс і багато чого реформу-вати, зокрема й у судовій системі.

в євроПУ З рУйнівним вірУсом не ПУстять

- а які ж функції йому відво-дяться?

- Бюро займатиметься роз-слідуванням справ про розтра-ту майна з використанням служ-бового становища, відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом, хабарництво, незаконне збагачення, зловживанням впливу на судові органи. В полі зору його співробітників будуть злочини, де збитки, завдані державі, переви-щуватимуть 480 тис грн. Запропо-новано відкрити одне центральне й 11 регіональних управлінь. Кож-ний регіональний підрозділ конт-ролюватиме до 8000 чиновників. Директора бюро на 5 років при-значатиме Кабмін після проведен-ня відповідного конкурсу. Без пра-ва повторного перебування на ній.

Ідея з НБАР – не наші захцянки. У червні 2009 р. представник Ген-сека Ради Європи по координації програм співробітництва в Україні Аке Петерсон закликав Верховну Раду прийняти низку законопро-ектів про протидію корупції, на які в Європі чекають із грудня 2006 р. Можна щодня розповідати україн-цям казки про те, як нас кличуть у Європу. І при цьому замовчува-ти, що ніхто і ніколи не допустить нас у цивілізований світ із руйнів-ним вірусом. Поки в нас дієво не запрацюють антивірусні програ-ми і не оздоровимо державний ор-ганізм, як це не прикро, ми нікому не потрібні. Це факт, якій слід усві-домити насамперед тим, хто прий-де до влади після президентських і парламентських виборів у 2010. Або вони включають оздоровчі тенденції, і тоді в нас є шанс через кілька років говорити про реаль-ну сильну і незалежну державу. Або з кожним роком перед нами все нижче й нижче опускатиметь-ся шлагбаум при вході в цивілізо-ване товариство.

на одномУ «месії» Українці сПіткнУлися

- однак на старт президент-ських виборчих перегонів ви-ходить «стара гвардія», яка за оцінкою багатьох експертів, вже вичерпала свій потенціал. Звід-ки сподівання на зміни?

- Шанс є завжди, але залежить він від волі і устремлінь тих, хто приходить до влади. Якщо до бу-

лави рвуться лише для збагачен-ня – шансів у країні на нормаль-ний розвиток мізер. Українці вже спіткнулися на одному «месії», забувши біблійну істину: не со-творіть собі кумира. Зараз вдари-лися в інші крайності. Заговори-ли про козацьку державу, спробу виліпити з України якусь європей-ську модель. Кожна країна має свої індивідуальності. І не мож-на на всіх натягувати одну майку. Нам не повернутися до імперії – це усвідомили вже навіть ортодок-сальні комуністи. Нам не відро-дити козацьку гетьманщину. Інші часи, інші вимоги.

Найбільша проблема в тому, що ми не встигли підготувати мо-лоду зміну. Спроба вивести на арену нібито «чистого від усякого бруду» молодого кандидата нага-дує ту ж майданівську заяву про «руки, які нічого не крали». Та ж технологія, яка себе вже скомпро-метувала. Та й сам кандидат, як тільки вийшов з-за спин своїх ре-жисерів, вже нарубав достатньо. Чого вартує тільки його обіцянки зробити індустріалізацію і ще ба-гато чого в країні. Таке враження, що погнавшись за президентсь-кою булавою, він забув почитати Конституцію. А там чітко записа-но, що на це Президент повно-важень не має. Тобто всі обіцян-ки Яценюка – мильні бульбашки, розраховані на наївність елек-торату. Про яку компетентність може йти мова?

Сьогодні – хочемо ми того чи ні – в країні є два основних кандида-та в Президенти. Це – Тмошенко і Янукович. Розрахунок Ющенка

втриматися на другий термін з до-помогою джокерських ходів – за-тримання Пукача, ймовірно – Ло-зинського, аби хоч як привернути виборців до своєї персони, може принести йому хіба що 1-2 додат-кові відсотки довіри. Надто багато обіцяно на Майдані, і фактично не виконано жодної із цих обіцянок.

Головне – не ПромахнУтися

- кого з кандидатів планує підтримувати ПЗв?

- А кого планує підтримувати УНП, «Свобода», інші політичні сили? На сьогодні усі партії вичі-кують, намагаючись не промахну-тися. Ставки надважливі. І не про власні інтереси йдеться. Україна в надскладній ситуації. Часу на експерименти більше немає. Як немає і варіантів на помилку. Нам потрібен сильний і відповідальний Президент, який реально візьме важелі державного керування у свої руки. Який не на словах, а на ділі очистить країну від кланової і корупційної інфекцій. Який ство-рить гнучку і дієву економічну мо-дель подолання кризових явищ і виходу економіки на перспектив-ний рівень. Подивіться, в кого за ці роки перетворилася переваж-на більшість українців. У гастар-байтерів, які, задля принизливого заробітку готові виконувати будь-яку роботи, покинувши на батьків-щині і дітей, і сім’ї. Хіба про таку незалежність ми мріяли?

У нас, в партії, колегіальна думка. Попереду з’їзд, де це пи-тання буде одним із ключових. Ми справді будемо серйозно радити-ся. І яке б рішення з’їзд не прий-няв, згідний я буду з ним чи ні, я його буду підтримувати.

3

було позбавлено патріаршої катедри собором архієреїв, які побачили в діях Патріарха симонію – продаж за гро-ші “духовних да-рованій” (він отри-мав 120 соболів та дві сотні золотих за протиканонічне відступлення най-більшої митрополії Константинополь-ського патріархату - Київської). Після того Константино-польський патріар-хат своїм собор-ним рішенням двічі засудив підпоряд-кування Київської митрополії Мос-

ковській церкві як неканонічне. А в 1924 р. вселенський пат-ріарх Григорій VII видав томос (декрет) з нагоди визнання ав-токефалії тих єпархій давнь-ої Київської митрополії, які піс-ля Першої світової війни опинилися в складі польсь -кої де-р ж а в и . То про яке домі-н у в а н н я може вес-тися мова? Навіть Кон-с т а н т и н о -поль знай-шов у себе с м і л и в і с т ь в и б а ч и т и с я перед українцями. А Москва й далі наполягає на своїх пре-тензіях.

Хоча чимало приходів РПЦ як у Росії, так і в Україні поділя-ють думку створення українсь-кої автокефалії і об’єднання в єдину помісну церкву. Це, ма-буть, виклик часу. Дивіться, скільки нових храмів зросло в Україні за 20 років незалеж-ності. Тисячі! А з 1917 року на території СРСР була побудо-вана лише одна церква. І то на вимогу закордону – в олім-пійському містечку в Москві в 1980 році під час Олімпіади.

ТиТул – не просТо слова

- Чимало українських аналітиків висловлюють занепокоєння заявою пат-ріарха Кирила про бажання одержати українське грома-дянство, вважаючи, що саме це може поставити хрест на сподіваннях частини служи-телів упЦ про можливість отримання незалежності від Москви канонічним шляхом.

- Це справді далекогляд-ні наміри з боку Глави РПЦ. Безсумнівно, подвійне грома-дянство в Україні заборонене, але Патріарх висловив надію, що українська влада для ньо-го зробить виключення. В чому суть цього кроку? В російських церковних колах все активніше

мусується ідея про те, що Київ повинен стати не символічною, а реально «південною столи-цею» Патріарха РПЦ. Півро-ку він житиме в Москві, півроку

в Києві й відповід-но йменуватися «Патріархом Мос-ковським, Київсь-ким і всєя Русі». Титул - не прос-то слова. У ць-ому випадку це о з н а ч а т и м е , що Патріарх Московський стане повно-правним гла-вою УПЦ. І керуватиме замість Бла-

женнішого митропо-лита Київського.

Такі прагнення. А в реалії Патріарх під час свого візиту жодного слова не сказав ук-раїнською. Це не дозволяли собі Папа Римський, Білл Клін-тон, інші відомі особи. Тому що з повагою ставилися до україн-ців. І це при тому, що в русь-кій православній церкві значна частина прихожан – українці. Та й в багатьох храмах відпра-ви відбуваються українською - на Волині, Рівненщині, Хмель-ниччині. Це, вважаю, є не просто неповага до українсь-ких віруючих, а неповага до на-шої держави.

- Чи можна розцінювати деякі кроки патріарха Кири-ла під час його візиту в ук-раїну, зокрема, надання ним сану митрополита архієпис-копам Миколаївському пити-ріму й Хустському Марку, як перші на шляху до обмежен-ня самостійності упЦ Мп?

- Цілком. Адже такого рівня рішення приймаються з ініціа-тиви предстоятеля УПЦ. Пат-ріарх Кирило зігнорував прави-лами УПЦ і показав, що керує так, як вважає за потрібне. «Автономне» крило УПЦ роз-плачується за виявлену взим-ку слабість. Всі «маленькі кро-ки» виявилися перекреслені декількома рішучими жестами.

Хоча православ’я в Україні за роки незалежності неабияк де-політизувалося. Підростає по-коління, для якого ідея «брат-

ніх народів» - скам’янілість із кабінету історії. Можна назва-ти Київ «нашим Єрусалимом і Константинополем» і викли-кати тільки одне питання - на-віщо? Київ і без того – перша слав’янська столиця христи-янізації.

Ясна річ, РПЦ прагне й далі домінувати в Україні. От тіль-ки для чого? Очевидно, не для того, щоб мати політичний вплив, а й збільшити церков-ні збори. Адже є прихований факт, який викликав обурен-ня в самих прихожан. В кожно-му приході УПЦ МП під приво-дом організації зустрічі Кирила збирали гроші на його приїзд. Хоча не секрет, що РПЦ має найбільші доходи від церков-них зборів із УПЦ. І питання: чи справді такі великі суми пішли на організацію візиту? Адже якщо порахувати усі зібрані кошти, то на них можна зуст-річати Патріарха років п’ять з усією його свитою.

Чи ХоЧеМо повернення до підпілля?

- як би ви розцінили появу під час пастирського в і з и т у патріар-ха Ки-рила на сайті авс-трійсько-го като-л и ц ько г о і н ф о р -м а г е н т с -тва «Kath-p r e s s » невідомого раніше гро-м а д с ько с т і л и с т а - з в і -ту Хрущова сталіну про ліквідацію в ук-раїні уГКЦ?

- Це чергове підтверджен-ня того, якого нищівного уда-ру зазнала церква в Західній Україні з приходом радянщи-ни. Як свідчать розсекречені нині матеріали із архівів СБУ, УГКЦ та її духівництво стали об’єктом оперативної розроб-ки есбістів відразу після приєд-нання. А в 1940 р. був розроб-

лений план ліквідації УГКЦ, затверджений у січні 1941-го наркомом внутрішніх справ СРСР Берією. Тоді ж, у 1941-му, вперше з’являється під кон-тролем НКВС і Гаврило Кос-тельник – священик і богослов, ідеолог приєднання українсь-ких греко-католиків до РПЦ й глава згаданої в листі Хру-щева «ініціативної групи». За-тверджений Берією план пе-редбачав насамперед розрив зв’язків українських греко-като-ликів з Ватиканом. Ясно, що за планом знищення стояв той же Сталін. Але дотепер докумен-тів, що прямо свідчать про при-четність кремлівського вождя до знищення УГКЦ не публіку-валося.

Окрім появи цього розсек-реченого листа, мало хто звер-нув увагу на послання Патріар-ха всєя Русі Олексія І, датовані 1945 роком. Вони також недав-но набули розголосу. Послання адресувалися голові Ради по справах РПЦ полковнику держ-безпеки Георгію Карпову. В них йдеться, що Гаврило Костель-ник поставляв інформацію про «роботу з розкладання» гре-ко-католицької церкви не тіль-

ки в «органи», але й главі РПЦ, а вже він через Карпова доводив свої мір-кування до Сталі-на. Тобто, рішен-ня по «проблемі уніатів», які при-ймав Сталін, спиралися на ґрунтовну цер-ковну експер-тизу.

Чим все завершило -ся, відомо. Після листа-

звіту Хрущова почала діяти ця ініціативна група. Був скликаний так званий собор, точніше псевдособор, на якому були тільки «відібрані» свяще-ники. Перед тим усі єпископи на чолі з тодішнім главою УГКЦ Йосипом Сліпим були арешто-вані або заслані. Відтоді УГКЦ до 1989 року перебувала у під-піллі. Чи хочемо повернення до цього? Хочеться вірити, що в українців думка однозначна.

Павло Барнацький: «Вояж із політичним підтекстом»

З а к і н ч е н н я . Поч. на 1-й стор.

«януКовиЧ усіляКо

деМонсТрував свою

близьКісТь до вла-

диКи, приЧоМу не яК

просТий віруюЧий,

а саМе яК впливо-

вий поліТиК: заМісТь

ТоГо, аби підійТи під

блаГословення – Три-

КраТний поЦілуноК, в

супроводі – ТроХи по-

заду паТріарХа, але

попереду МиТрополи-

Тів і єписКопів».

«в російсьКиХ Цер-

КовниХ КолаХ все

аКТивніше МусуєТь-

ся ідея про Те, що

Київ повинен сТа-

Ти не сиМволіЧною,

а реально «півден-

ною сТолиЦею» паТ-

ріарХа рпЦ. півроКу

він жиТиМе в МосКві,

півроКу в Києві й від-

повідно йМенуваТи-

ся «паТріарХоМ Мос-

КовсьКиМ, КиївсьКиМ

і всєя русі»

Про характер розкажуть… родимки напевно, на світі не існує людини, в якої на тілі немає хоча б однієї родимки. особливо “красномовні” родимки, розташовані на обличчі.

Чим насиченіший колір у родимок, тим яскравішою є особистість. У такої людини сильніше виражені риси характеру, на які вказують родимки. Причому ці риси відігра-ють важливу роль у її долі.

Родимка на чолі – гарний знак. Зазвичай її хазяїн є активною й працьовитою людиною. Володар таких родимок успішний у справах і щасливий у шлюбі. І чим ближче розташова-на родимка до середини чола, тим краще.

Людину, яка є власником родимої плями над (або на) правою бровою, очікують багатс-тво й успіх у любові й кар’єрі.

Якщо родимка над (або на) лівою бровою, то її господар, як правило, ледачий і дратів-ливий, любитель випити. Ця людина зазнає в житті багато розчарувань, у тому числі й у шлюбі.

Родимка біля очей свідчить про чесний і твердий характер, щоправда, її власник має схильність до амурних пригод. Життєвий шлях людини з такою родимкою складається зі зльотів і падінь, радощів і розчарувань.

Родимки на будь-якій частині носа, як пра-вило, вказують на запальний і пристрасний характер, на схильність до амурних пригод. У дружбі ця людина вірна, відкрита й щира. Але водночас, на жаль, є дратівливою, часто зловживає алкоголем. Але однаково в жит-ті на неї очікує успіх, вдалий, навіть щасли-вий шлюб.

Родимка на щоці свідчить про працьо-витість і доброзичливість. Власник її навряд чи коли-небудь розбагатіє, але й не животіти-ме в злиднях.

А от родимка на будь-якому вусі – безпе-речний провісник багатства.

Власники родимок на губах найчасті-ше мають слабке здоров’я, тому їм потріб-но упродовж усього життя ставитися до ньо-го уважно.

Родимка на підборідді говорить про спокій-ну й приязну вдачу. Така людина дуже приєм-на в спілкуванні, працьовита, любить подо-рожувати. Їй завжди щастить.

Родимка на шиї обіцяє вдалу кар’єру, щоправда, шлях до успіху може бути досить тернистим.

Ревнощі залежать від зросту!Чим вище зріст, тим менше ревнощі. до таких цікавих висновків дійшли іспанські й голландські вчені в ході спільно проведеного наукового дослідження.

Вони з’ясували, що чоловіки в першу чер-гу ревнують до більш привабливих, багатих і фізично сильних суперників. Але чим вище зріст, тим менше чоловіків турбують подібні переживання й тим більш впевнено вони по-чувають себе із жінками.

Почуття прекрасної половини людства та-кож виявилися залежними від зросту. Жінки середнього зросту, як правило, більш ревниві в порівнянні з усіма іншими. І мають звичку ревнувати особливо до зеленооких суперни-ць. Водночас такі жінки більш плідні, мають відмінне здоров’я й користуються найбіль-шою популярністю в чоловіків. Високі жінки, як і чоловіки, набагато менш ревниві й зви-чайно дивляться на своїх низькорослих су-перниць “згори”. За висновками вчених, це відбувається тому, що високі й сильні жінки на рівні підсвідомості представляються не-безпечними для інших представниць слабкої статі й завдяки своїй статурі фізично й мо-рально придушують суперниць. Причому ви-сокі жінки домінують у суспільстві й уміють відстоювати свої позиції краще, ніж жінки ма-ленького росту. Вони краще влаштовують своє життя, заробляють більше та й відрізня-ються більш значним розвитком інтелекту.

Корисні поради

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: 4 рази на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 539 від 26 грудня 2001 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано: з готових діапозитивів

у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.№ замовлення: 233. Тираж: 15000 екз.

латну медицину, але не лікування. 7) Кожний має право на безоп-

латну освіту, але не навчання. 8) Кожний зобов’язаний плати-

ти податки й збори Людині й Гро-мадянинові в порядку й розмі-рах, установлених законом.

9) Права й свободи Людини й Громадянина захищаються су-дом, а кожному гарантується пра-во знати свої права й обов’язки.

10) Конституційні права й сво-боди Людини й Громадянина не можуть бути обмежені, а кож-ний зобов’язаний неухильно до-тримувати Конституції України й законів України, не зазіхати на права й свободи, честь і гідність Людини й Громадянина.

* * *Інна Богословська під час сі-

мейної сварки випадково затопи-ла сусідів… слиною.

* * *Яценюк телефонує Ющенкові: - Вікторе Андрійовичу, поділи-

Українець приніс додому зай-ця, тримає за вуха:

- Оксано, посмаж! - На чому? - На маслі... - Немає масла. - Тоді на салі... - Немає сала. - Тоді так посмаж... - Так газу немає... Українець зі злістю шпурляє

зайця у вікно. Заєць летить, роз-правляє вуха й кричить:

- Хай живе незалежна Украї-на!

* * *Після затримання Пукача ста-

ло відомо, що Ющенко готує шоу із затриманням Лозинського. За по-передніми даними, це виглядати-ме так: п’яний Лозинский з повин-ною прийде в поліцію Мюнхена. Але поліцейські його на дільницю не пустять, оскільки в них ще не зійшли побої від Луценка.

* * *

Короткий зміст Конституції Ук-раїни - Розділ «Права, свободи й обов’язки кожного, Людини й Гро-мадянина»:

1) Всі люди вільні й рівні, але Людина й Громадянин – вільніша й рівніша від кожного.

2) Кожний має право на життя, на повагу його гідності, на свобо-ду й особисту недоторканність, поки не перейде дорогу Людині й Громадянинові.

3) Кожний має право на свобо-ду тієї думки й того слова, які по-добаються Людині й Громадяни-нові.

4) Кожний має право брати участь в управлінні державни-ми справами, але керувати може тільки Людина й Громадянин.

5) Кожний має право володі-ти, користуватися й розпоряджа-тися своєю власністю, а Людина й Громадянин – і чужою, у тому числі й кожного.

6) Кожний має право на безоп-

теся враженнями від вашого ос-таннього сходження на Говерлу? Я чув, що гуцули були стурбовані його екологічними наслідками?

- Ти знаєш, Арсенію, вони пе-реді мною вибачилися! Виявило-ся, що порожні пляшки на Говер-лі зустрічаються набагато рідше, аніж бігборди із твоєю фізіоно-мією на брудному фоні!

* * *А тепер про погоду в Україні: - Вдень на сонці +32; - У тіні - десь $120 млрд.

* * *Тимошенко запитують:- Військові говорять, що 15

млн. гривень, виділених вами на парад до Дня незалежності, буде мало.

- Мало буде й 100 млн., якщо парадом командує Остап Бен-дер.

* * *Анекдоти повинні бути як жі-

ноча нижня білизна - тонкими,

прозорими і короткими* * *

- Кохана, я сьогодні ввечері затримаюся на роботі до години дванадцятої...

- Я можу на це твердо розра-ховувати?

* * *Приходить баба з базару до-

дому та й розповідає старому: - Мені сьогодні один дід про-

понував вийти за нього заміж. - Сподіваюся, ти добре йому

відрізала? - Звичайно. Сказала, що у

мене вдома вже є таке порохно!* * *

- Алло! Це психлікарня? - Ні, квартира. Але можу пок-

ликати до телефону тещу...* * *Важко пройти повз вікна тещі,

якщо в руках цеглина.* * *Само пливе в руки тільки те,

що не тоне.

МолитоВний спокій

- Молитва - потужний оздоров-чий засіб, - вважає керівник ла-бораторії нейропсихофізіології Санкт-Петербурзького НДІ ім. Бех-терєва професор Валерій Слєзін. - Вона може не тільки відрегулю-вати всі процеси, що проходять в людському організмі, а й відно-вити ушкоджену структуру свідо-мості.

Професор Слєзін зробив те, що не вдавалося ще нікому, - виміряв силу молитви. Він записав елект-роенцефалограми ченців, що мо-ляться, і зафіксував несподіваний феномен - повне «вимикання» в них кори головного мозку. Такий стан спостерігається тільки в не-мовлят до 3 місяців - коли вони пе-ребувають поруч із мамою й почу-вають себе в цілковитій безпеці. Із подорослішанням почуття захи-щеності в людини відступає, моз-кова активність зростає, і ритм біострумів головного мозку рід-шає лише під час глибокого сну чи (як довів пітерський експеримент) під час молитви. Валерій Слєзін назвав цей раніше невідомий на-уці стан повільним, або молитов-ним спокоєм і довів, що воно жит-тєво необхідно кожній людині.

Відомо, що виникненню хвороб багато в чому сприяють негативні життєві ситуації й образи, які за-стрягли у свідомості. А під час мо-литви неприємності відступають на задній план або просто стира-ються. Таким чином, виникає мож-ливість не тільки морального, а й фізичного видужання.

і Відступить радіація

Відрегулювати самопочуття людини допомагає й відвідування церковних богослужінь. Інженер-електрофізик Ангеліна Малахівсь-ка в лабораторії медико-біологіч-них технологій НДІ промислової й морської медицини провела понад тисячу досліджень клінічних пара-метрів самопочуття парафіян до й після богослужіння. І з’ясувалося, що перебування в храмі нормалі-зує тиск, показники крові.

Звертання до Бога може ней-тралізувати навіть радіаційне вип-ромінювання. Відомо, що після вибуху в Чорнобилі прилади, що вимірювали радіацію, зашкалюва-ло. А в 4 кілометрах від реактору, за огорожею храму Архістратига Михайла радіаційний фон зали-

шався в межах норми. Пітерські вчені експериментально підтвер-дили: цілющою силою також во-лодіють свята вода, хрест, дзвін. Невипадково на Русі під час епі-демій безперестану дзвонив на-бат.

- В ультразвуковому діапазоні дзвона гинуть віруси грипу, жов-тяниці, тифозна паличка: білки вірусів згортаються й вже не не-суть у собі ніякої зарази! - ствер-джує Ангеліна Малахівська. Ще більш ефективно «працює» хрест - він вбиває патогенні мікроби (кишкові палички й стафілококи) не тільки у водопровідній воді, але й у воді з рік та озер. При-чому набагато більш ефективно, ніж сучасні дезінфікуючі прила-ди електромагнітного випроміню-вання (ЕМВ).

Хрест, що роЗганяє Всю нечисть

У науковій лабораторії Інститу-ту промислової й морської меди-цини були досліджені зразки води до й після освячення. Виявилося, якщо прочитати над посудиною молитву «Отче наш» і осінити воду хрестом, то кількість шкідливих

бактерій зменшується більш ніж у сто разів. Максимальний ефект від ЕМВ на порядок менше! Так що рекомендація Церкви освячувати будь-яку прийняту їжу й питво має не тільки глибокий духовний зміст, а й профілактичну дію!

А свята вода не просто очи-щається - вона міняє свою струк-туру й стає не тільки безпечною, а й цілющою. Спеціальні прила-ди дають об’єктивну оцінку цього явища.

Спектрографи показують, що в освяченій воді в кілька разів збіль-шується оптична щільність. Ріди-на ніби розпізнає суть вимовле-них над нею молитов і зберігає її. Саме цим пояснюється унікальна цілюща дія святої води.

Є тільки одне «але» - чудесні зцілення переважно відбуваються із глибоко віруючими людьми.

- Та ж вода «розрізняє» ступінь віри людини, - розповідає Ангелі-на Малахівська. - При освячен-ні священиком оптична щільність підвищувалася в 2,5 рази. Якщо освячував віруючий мирянин - в 1,5 рази, а якщо молитви читав хрещений, але невіруючий і такий, що не носить натільного хреста, оптична щільність мінялася зов-сім незначно.

Сила молитви

Зцілення в храмах при зустрічі зі святинями - реальність.

пітерські вчені довели це й роз-крили «матері-альний» механізм божественних явищ.

народ давно цікавить, чим більшість депутатів займаються на засіданнях Верховної ради? адже кожен день такого перебування в парламенті обходиться українцім в доволі круглу копійку (мінімум 30 млн. грн.). підкажемо: часто далеко не тим, для чого їх обрали. і підтвердження того – фото, які вдалося відзняти репортерам.

На одному із засідань «регіо-нали», які останнім часом так ра-тують за народні інтереси, ди-вилися пікантне відео про те, як кішка накинулась на інтимне міс-це одного з героїв американсько-го фільму «Жигало-2». Ці кадри настільки зацікавили обранців, що вони буквально збіглися подиви-тися. Фотокамера зафіксува-ла й учасників цього пе-регляду – це депутати

від Партії регіонів Григорій Смітюх, Станіслав Скубашевський і Мико-ла Демянко. Не зупинило їх навіть те, що в цей момент в залі трива-ло обговорення чергового важли-вого питання.

Щоправда, отримати повне за-доволення їм перешкодив фото-граф Андрій Мосієнко, який також перейнявся моментом. Після того, які він з’явився біля імпровізова-ного «кінозалу», народні обранці вмить згадали про цензуру і при-крили «крамничку». А, може, Анд-рій не заплатив за квиток?

Як бачимо, ніщо нашим обран-цям не чужо. Дивляться фільми в інтернеті – й на здоров’я. От тіль-ки чому саме під час засідань, на яких повинні вирішувати питан-ня державної ваги і на яких пере-бувають за народні кошти? І чому не зупиняє їх голова Нацкомісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький, який докла-дає всіх зусиль, аби ввести цен-

зуру в інтернеті? Чи ця цензура тільки не для

«обраних»?

На засіданнях Ради – пікантне відео

Скоринка хліба захищає від ракуще в 2002 році вчені вперше заявили, що скоринка хліба неймовір-

но корисна для здоров’я. однак тільки зараз це вдалося довести.І це відкриття викликало в науковому світі справжній ажіотаж. Ви-

являється, звичайна скоринка хліба захищає від ракових захворювань шлунково-кишкового тракту, що зараз є дуже поширеним у світі. А отри-мали такі висновки представники індійського науково-дослідного цент-ра. Тривалі експерименти показали, що регулярне вживання підсмаже-них хлібних скоринок знижує ризик розвитку рака шлунка й кишечника на 72%.

Правда, завдяки чому саме скоринки роблять свій позитивний вплив на організм людини, поки встановити не вдалося.