№2 (002) 25 травня 2009 року

ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ Тоді Марина отримала, вис-

ловлюючись офіційною мовою, тілесні ушкодження середньої важкості. Співчуття батьки зуст-річали усюди, куди зверталися за наданням допомоги. І тільки одна людина, користуючись їхньою за-клопотаністю і прагнучи уникну-ти кримінальної відповідальності, підло виношувала підступні пла-ни. Це – винний у цій трагедії - син голови Апеляційного суду Львівсь-кої області, працівник Мостись-кої митниці Андрій Государський.

Поки батьки опікувались здоров’ям Марини, він після кон-сультування із законознавцем-батьком настрочив у прокура-туру заяву, яка своїм цинізмом здивувала навіть слідчих, що ба-гато чого побачили на своєму віку. По суті з неї випливало, що Павліви ледь не цілий день тіль-ки й ганялися Львівщиною за си-ном Государського, а потім… бук-вально підставили свою дочку під його автомобіль, аби вчини-ти розбійний напад на „нещас-ного”. Повний абсурд, якби Госу-дарські не видавали це за правду!

„Я – прокурор, а ви - …”

Насправді сім’я Павлівів по-верталася 26 липня 2008 року ма-шиною додому. Марина сиділа на задньому сидінні. Біля автовок-залу на вул. Стрийській у Львові вони зупинилися на червоне світ-ло, пропускаючи пішоходів. І рап-том іззаду сильний удар. Маши-ну рикошетом кинуло на передню. Скрегіт металу, шум, крики лю-дей. Олег Павлів кинувся до Ма-рини. Дівчина, уся закривавлена,

втратила свідомість. Її витягли на свіже повітря. Випадкові свід-ки кинулися допомагати бать-кам надавати Марині допомогу.

В перші секунди аварії уся ува-га присутніх була прикута до трав-мованої дівчини. Однак винний сам нагадав про себе. Із іномар-ки, яка на повному ходу врізалася в автомобіль Павлівих, виліз, по-хитуючись, чоловік у формі мит-

ника і давай поливати усіх бру-тальною лайкою. Його не зупинив навіть вигляд закривавленого об-личчя дитини. Навпаки, бачачи перед собою ошелешених такою нахабністю людей, він почав заля-кувати усіх, називаючи себе про-курором. Однак погрози виклика-ли у свідків протилежну реакцію. Розлючені люди просто накину-лися на нього, і від розправи вря-

тував наряд ДАІ, який, на диво, приї-хав на місце події доволі оперативно – через кіль-ка хвилин. Причому сам Олег Пав-лів доклався до того, аби не допусти-ти самосуду.

Як і на-лежить, був с к л а д е н и й протокол, піс-ля чого сина Государсько-го завезли на нарколог іч -

ну експертизу. А далі? А далі був включений потужний механізм від-мивання синочка від криміналь-ної відповідальності. За словами лікарів, які робили аналізи, Госу-дарський був у стані сильного ал-когольного сп’яніння, а вміст алко-голю в крові становив 2,5 проміле. Про це, до речі, свідчила й неадек-

Закінчення на 2 стор.

ГОСУДАРєва вотчина

Закінчення на 2 стор.

У наступних номерах- афера по-галицьки. львівські

чиновники вирішили перекласти вит-рати на будівництво стадіону на плечі львів’ян

- лісові масиви – гуртом і в роЗ-дріб. Як депутати львівської облради дерибанять ліси львівщини

- вбивство Чорновола. Як ре-ально планували і усунули незручного політика – ретельно приховані факти

- гроші на Здоров’ї населен-нЯ. схеми шахраювання і розкрадан-ня коштів львівським обласним управ-лінням медицини

- престижні будинки – За беЗ-цінь. Хто і як сприяє ділкам захоплю-вати у центрі львова престижні апар-таменти

Мочилово по-українськи

судове свавіллЯ

Пригадується анекдот. При-ятель запитує в конферансьє, чи не набридла йому його професія? Щодня виходити до публіки у фра-ку, краватці, білій сорочці, клеїти із себе клоуна? „Ні”, - відповідає той. – „Бо в цьому є своя родзин-ка”. „І яка?” „Уяви: концерт, повно народу, усі – при параді. На аре-ну вивозять бочку з нечистотами. Я – за кулісами. Виключають світ-ло. Лунає вибух. Включають світ-ло. Усі – в нечистотах. А я – весь у білому”!

Чи не найкраще цей анекдот змальовує нинішню ситуацію в Україні. Дату президентських ви-борів ніби ще й не проголошено, але перегони вже стартували по повній. І кожний із основних грав-ців намагається розіграти роль конферансьє. Що не день – но-вий скандал. То нашуміла фран-кфуртська історія з екс-міністром внутрішніх справ Луценком. То па-тетичний демарш із викривальни-ми звинуваченнями в бік Ющенка тепер вже екс-голови Секретаріа-ту Президента Балоги. То гучна обіцянка прем’єрки розібратися з міністром оборони Єхануровим за виявлені під час перевірок масш-табні зловживання в армії. То за-киди Президентському Секре-таріатові у земельному дерибані.

Україна переживає чи ненай-насиченіші за кількістю скандалів дні. Таке враження, що кожний із основних претендентів на прези-дентське крісло або їхні команди змагаються між собою у тому, хто більше „бочок із нечистотами” під-кине суперникам.

І вибухає! Та так, що до подій в Україні останнім часом прикута увага всієї світової громадськості. Китай, довідавшись про витівки Луценка в Німеччині і про те, що той на зворотному шляху з Кореї збирається летіти через Пекін, надіслав в українське посольс-тво лист із проханням „проінфор-

голова апелЯційного суду львівської області валентин государський відмиває від криміналу свого синка, винного у Завданні малолітній дівЧинці тілесниХ ушкоджень середньої важкості

великі синці і набряки під очима, струс мозку, спухле обличчя, засохла кров на місцях завданих травм. навіть через кілька днів після пережитого у погляді неприхований переляк. дев’ятирічна марина павлів (ім’я і прізвище з етичних міркувань змінено – ред.), як зрештою і її батьки, не люблять згадувати ту аварію. дитяча психіка вразлива, і дівчина ще довго прокидалася із плачем. а лікарі, надаючи першу допомогу на місці події і бачачи суцільно закривавлене лице, настійно рекомендували провести глибоке медичне обстеження – хтозна, які наслідки такого травмування.

5-7 млн. дол. За посаду голови райадміністрації

- Так це справді серйозні звину-вачення. Розігрування Президен-том карти глави свого Секретаріа-ту Віктора Балоги і затягування з

його відставкою (хоч за це давно виступали усі політичні сили) при-звело до того, що Ющенко змуше-ний буде піти з посади разом із ним. Їхні інтереси тісно перепле-лися не лише в політичній сфері. З другого боку, сьогодні важко знайти людину, що погодилась би

працювати з Президентом, який за роки правління дискредитував себе в очах народу. Томенко дуже правильно зауважив, що „знає ціну питання для багатьох людей в апараті Президента”.

- і яка ж ця ціна?- Сьогоднішня ціна посади го-

лови райадміністрації престижно-го району в Україні, як оприлюднив Томенко, коштує від 5 до 7 млн. до-ларів. І це лише сума “для початку розмови з правильною людиною в Секретаріаті Президента”. Якщо працювати в команді Президента саме задля цього, то зараз мож-на заробити дуже багато. Але хто

справді цінує своє ім’я, свій імідж і думає про майбутнє, то навряд чи піде до Президента. У цьому і полягав феномен Балоги – авто-ритетні люди ні за які дивіденди не хотіли на посаду глави Секре-таріату. А Віра Ульянченко нале-жить до тієї когорти, які не здатні у такий складний для Президента час – піку падіння його рейтингу – виправити ситуацію. Прозвучали серйозні обвинувачення на адре-су міністра оборони Єханурова у численних зловживаннях в армії, а Президент махає рукою – полі-тичне замовлення. А чого вартує

Павло БАРНАцЬКИй: „Хабарництво в Україні починається з Банкової”днями заступник голови верховної ради микола томенко у своєму інтерв’ю авторитетному виданню „фокус” звинуватив секретаріат президента у налагодженні в країні розгалуженої системи хабарництва. прокоментувати це ми попросили головного консультанта комітету вру з питань правосуддя, Заслуженого юриста україни павла барнацького.

Закінчення на 3 стор.

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Прокуратура оПинилася

Під шаленим тиском сімей-

ки Государських. сам бать-

ко – Голова суду – активіЗу-

вався, аби відмити синка

від криміналу та ще й усім

іншим ПокаЗати, що Проти

них не слід навіть дмухати.

іЗ іномарки, яка на

Повному ходу вріЗалася

в автомобіль Павлівих,

виліЗ, Похитуючись, чо-

ловік у формі митника і

давай Поливати усіх бру-

тальною лайкою. йоГо

не ЗуПинив навіть виГ-

ляд ЗакривавленоГо об-

личчя дитини.

Мочилово по-українськимувати міністра МВС про прави-ла етикету в їхній країні”. На заяву Балоги змушений був відреагува-ти з попередженням посол США Вільям Тейлор, мовляв, ваші події у внутрішній політиці негативно впливають на імідж країни. Ющен-ко прямо в Стамбулі при здивова-них закордонних журналістах за-ступається за вірного Єханурова, переконуючи, що обвинувачення у багатомільйонних крадіжках – політичний піар.

Україна „за популярністю” у найпрестижніших газетах світу за останні тижні вийшла на пер-ші сторінки і, схоже, не збирається з них зникати. Журналісти провід-них закордонних агенцій із апети-том голодних вовків чекають, що нового завтра кандидати-конфе-рансьє підкинуть на арену. Один із лондонських кореспондентів зізнався, що зробив собі навіть ім’я на останніх скандалах з Ук-раїні.

Здається усі втішені. І навіть основні гравці українського полі-тикуму. Мочать один одного аж смородом усю країну накрило. Здавалось би, можна було б по-аплодувати, що нарешті казнок-радів викривати почали. Та не поспішає душа радіти. Бо й ми се-ред тих глядачів, яких також тими нечистотами накриває. Вся країна в них захлинається. На світ весь знеславились міністрами-пияка-ми та політиками-крадіями. А кан-дидати-конферансьє, відмившись від чергової порції (пардон) „дєр-мєца”, на екрани пнуться, свіжі білі наряди демонструють. З глядача-ми, тобто народом заграють.

Бридко, відверто, від того. Бридко, коли усвідомлюєш, за кого вони нас мають. І за те, наскільки самі себе не поважаємо. Наскіль-ки в ролі глядачів сподобалось…

Павло барнацький

ГОСУДАРєва вотчинасудове свавілля

ватна поведінка самого винного у аварії. Государський продовжував хамити, залякувати, телефонував прокуророві міста іншим високо-посадовим особам. Однак пізні-ше журнал реєстрації із цими за-писами зник. Натомість з’явилася довідка, що він був абсолютно тверезим.

хто Проти ГосударськоГо?

Прокурор міста, якому пере-телефонував потерпілий, почав переконувати Павлівих відмови-тися від порушення кримінальної справи, бо, мовляв, це є син го-лови Апеляційного суду Львівсь-кої області. Пан Олег, якого на той момент більше цікавив стан доч-ки, махнув рукою, най іде з Богом. Знав би він, чим обернеться таке милосердя.

Думаєте Государський подяку-вав за порядність? За те, що Пав-ліви допомогли врятувати його від самосуду? Чи поспішив відш-кодувати завдану їм матеріаль-ну і моральну шкоду? Не тут-то було! Не був би Государський Го-сударським, якби не прагнув до-вести, хто на Львівщині господар.

Минуло півтора місяці і в міській прокуратурі з’явилась унікальна за цинізмом заява синка голови суду. Мовляв, він незрозуміло як заче-пив авто Павлівів. Але (це треба ж було додуматися!) далі проти нього було задіяно справ-ді „спла-новану ак-цію”: буцімто пан Олег із н е в і д о м и -ми особами н а к и н у л и с я на нещасно-го, зірвали зо-лотий ланцю-жок відібрали мобільний теле-фон, а після того ще й ви-крали з машини 1000 доларів. І – просить порушити проти Павліва кримінальну справу.

Прокуратура опинилася під

шаленим тиском сімейки Госу-дарських. Сам батько – голова суду – активізувався, аби відмити синка від криміналу та ще й усім іншим показати, що проти них не слід навіть дмухати. Для Павліва настав чорний період. Лише тепер він усвідомив, якої фатальної по-милки припустився, пошкодував-ши сина Государського. Тепер вже йому довелось давати пояснен-ня заляканим слідчим, що не він, а саме Государський у всь-ому винен. Ті акуратно усе записували, а тихцем ради-ли найняти грамотного адво-ката, бо, мовляв, сам голова обласного Апеляційного суду тисне на них, аби… запрото-рити пана Олега за грати.

Зам’яти За будь-яку ціну!

Пан Олег не став витрачатись на адвокатів, бо зрозумів, що на львівському рівні навряд чи хтось піде проти всемогутнього Госу-дарського. І звернувся за захис-том до першого заступника голови Комітету ВРУ з питань правосуд-

дя Юрія Кар-мазіна.

Юрій Кар-мазін на ад-ресу про-к у р о р а Л ь в і в с ь -кої облас-ті і началь-ника ГУ УМВСУ у Львівській

області скеру-вав депутатські звернення

«Щодо перевірки фактів бездіяль-ності працівників ЛМУ ГУ МВС Ук-раїни у Львівській області при ви-рішенні питання про порушення кримінальної справи за фактом

скоєння ДТП громадянином Госу-дарським А.В., внаслідок чого ма-лолітня дитина отримала тілесні ушкодження середньої важкості, вирішення питання щодо негайно-го порушення кримінальної спра-ви та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності». У зверненні, зокрема, зазначалось, що „прокурор Львова у зговорі із

Голо -вою апеляційно-

го суду Государським В.Ф. (а вони давні друзі) робили все для того, щоб незаконно звинуватити О. Павліва у скоєнні злочину”.

Принципову позицію у цьому пи-танні зайняла обласна прокурату-ра, яка після проведеної перевірки відмовила в порушенні криміналь-ної справи проти Павліва. Думає-те голова суду заспокоївся? Якби ж! Валентин Государський вклю-чив усі свої зв’язки на столично-му рівні, і вже Генеральна проку-ратура витребувала матеріали і таки порушила справу… за розбій-ний напад на синка Государського. Ніби не дев’ятирічну закривавле-ну дитину на очах десятків свідків виносили з протараненої маши-ни, а бідося синок-митник „стікав кров’ю” після начебто відібраного ланцюжка. А щоб, очевидно, Пав-лівим не кортіло більше до когось звертатися за захистом, розслі-дувати справу скерували в Черні-вецьку обласну прокуратуру.

Повне знущання! Мало того, що сильно постраждала в аварії дочка, так їм ще влаштували ледь

не щотижневі шістсоткілометрові поїздки до Чернівців і назад на виклики слідчих. Паралельно за вказівкою посадових осіб з Ген-прокуратури було розпочато то-тальні перевірки підприємства, яке очолює Павлів. Мета – диск-редитувати перед бізнес-партне-рами і припинити підприємницьку

діяльність.І знову за скеруванням Ю.

Кармазіна з перевіркою фак-тів на Львівщину виїжджав го-ловний консультант Комітету ВРУ Павло Барнацький. Пав-ло Степанович встановив, що жодного розбійного нападу на сина Государського не було, а його заява в прокуратуру – спроба уникнути криміналь-

ної відповідальності і зам’яти за будь-яку ціну невигідний для ньо-го і його батька злочин.

Коли представникам Генераль-ної прокуратури на черговому за-сіданні Комітету ВРУ показали фото потерпілої Марини, то од-нозначно було прийнято рішення відкликати справу з Чернівецької облпрокуратури до Львова.

- Наразі, - прокоментував Пав-ло Барнацький, - Батьки Марини отримали скерування для прове-дення експертизи своєї дитини і підтвердження того, що в момент аварії вона зазнала ушкоджень середньої важкості. Представни-ки Комітету, вивчивши матеріали, налаштовані рішуче довести цю справу до кінця і домогтися при-тягнення до кримінальної відпові-дальності сина Государського, а також вимагати зняти з посади го-лову Апеляційного суду Львівської області Валентина Государсько-го, який остаточно дискредитував себе на посаді своїми протизакон-ними діями.

Як це не смішно, але синок Го-сударського навіть не позбавле-ний прав...

Звичайно, не для того, аби облагородити їх для відпочин-ку львів’ян та гостей міста. Мета більш прозаїчна – для житлово-дачної забудови. Засліплені праг-ненням швидкого збагачення, за-сновники фірми не зважили навіть на те, що ця місцевість розташова-на в межах Головного Європейсь-кого вододілу і формує кліматичні умови не лише в Західній Україні, а й у басейнах Чорного та Балтій-ського морів. Крім того, ця лісо-паркова зона виконує для меш-канців Львова і околиць унікальні лікувальні та оздоровчі функції.

Можна лише уявити, до яких згубних наслідків та екологічних катастроф могло призвести це ненаситне знищення унікальних лісів на догоду грошовитих „новіт-ніх українців”, що із задоволенням би платили за комфортне жит-ло в елітній місцині. Причім аргу-ментом на право власності, яким оперували представники коопе-ративу, виступали грубо сфабри-

ковані ухвали Львівської облра-ди і Грибовицької сільради, що нібито ці землі ще в 1993 році були вилучені із Держлісфон-ду та долучені до сільради. Їх фальсифікацію підтвердили висновки експертизи експер-тної служби СБУ у Львівській області та Науково-дослідно-го експертно-криміналістично-го центру ГУ УМВСУ у Львівсь-кій області, проведені „з метою недопущення завдання еконо-мічних збитків державі”. Та й не могли ці землі комусь відійти, бо на момент нібито прийнятих облрадою і сільрадою рішень в Україні діяло законодавство, згід-но з яким ліси такої цінної категорії могли бути вилученими лише за згодою Верховної Ради і виключ-но для державних потреб. Звісно, ніякої згоди українського парла-менту немає.

Здавалось би, простішої зада-чі не знайти. Є сфабриковані до-кументи, на підставі яких фірма

намагалася по-шахрайськи від-хопити у львів’ян ласий шматок. Є коло осіб, що цим займалися і сто-ять за цим. Встановити для компе-тентним органів їх не так і склад-но. Порушуй кримінальну справу і скеровуй до суду. Прості смертні за такі злочини вже давно б мита-рилися по тюрмах і зонах. А тут на захист знахабнілих грошових міш-

ків встали самі ж правоохо-ронці і окремі судді.

Чотири роки тривало протистояння ініціативної групи на чолі з головою пос-тійної депутатської комісії природокористування, охо-рони довкілля та благоуст-рою Львівської міської ради Вірою Лясковською із коопе-ративом. Переконавшись, що апелювання до вищих владних інституцій нічого не дають, голова Львівсь-кої міськради Андрій Садо-вий звернувся із заявою до першого заступника голови Комітету ВРУ з питань пра-восуддя Юрія Кармазіна. І лише після його втручання справа зрушила з мертвої точки. На місці з перевіркою фактів побував головний консультант Комітету, За-

служений юрист України Павло Барнацький. Як наслідок – вияв-лено кричущі факти зловживань і корупції на різних рівнях влади.

Підсумком перевірки П. Бар-нацького став депутатський за-пит Ю. Кармазіна на ім’я Прем’єр-Міністра України, Голови СБУ, Голови вищої кваліфікаційної ко-місії суддів України, Генерально-

го прокурора, Міністра внутрішніх справ та голови Львівської облра-ди. На підставі цього Ю. Тимошен-ко доручила створити урядову ко-місію із зацікавлених міністерств і відомств, якій доручено вивчити виявлені факти зловживань і ко-рупції і винних притягнути до від-повідальності.

А тим часом 5 травня Госпо-дарський суд Львівської області задовольнив у повному обсязі по-зов Львівської міськради про виз-нання нечинною частини ухвали Львівської облради № 278 від 1 лютого 1993 року у частині неза-конної передачі 328 га лісопарко-вої зони у власність Грибовицької сільради.

- Іншого рішення й не могло бути, - прокоментував Павло Бар-нацький. – Адже ігнорувати факти злочинної спроби на підставі гру-бо сфабрикованих документів за-хопити сотні гектарів унікальних львівських земель в даному ви-падку для суддів – це самим під-водити себе під кримінальну від-повідальність. Виступивши на засіданні, я підкреслив, що за всі-ма цими оборудками стоїть пан Ла-вейкін. І що в нього є ще з десяток технічних фірм, з допомогою яких різними злочинними методами оформляються та переоформля-ються у Львові та області цінні зе-мельні ділянки і лісові масиви. Ще за часів, коли Лавейкін очолював обласне управління земельних

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Лавейкін залишився з носому попередньому номері ми розповіли про нахабну спробу кооперативу „ремонт”, одним із засновником якого є славнозвісний колишній начальник обласного управління земельних ресурсів михайло лавейкін, що прославився численними земельними оборудками, шахрайським способом за безцінь захопити 328 га особливо цінних земель лісопаркової зони м. львова.

Закінчення на 4 стор.

3Закінчення. Поч. на 1 стор.

Сьогодні, аби Поруши-

ти кримінальну СПраву,

Слід… ЗаПлатити Слідчому

Прокуратури 300-500 дол…

Помножте цю щоміСячну

„кількіСть” на 300-500 до-

ларів. і це З кожного оПе-

ра. По вСій країні. виявляє-

те, які Суми виходять!

хоча б остання заява Бога-тирьовської РНБО, у висновках якої значиться взагалі унікальна річ – „боротися з корупцією в Ук-раїні вже практично нереально”! Уявляєте? А навіщо тоді країні ця Рада, яка не здатна забезпечи-ти національну безпеку? Країна погрузла в корупції, кумівстві, де-рибані, а Президент та його най-ближче оточення намагаються переконати, що це ї є та модель держави, яку він нам обіцяв.

беЗ Подачки у наС не Зробити ані кроку

- наскільки звинувачення то-менка можуть мати судову пер-спективу?

- За цією влади навряд чи якусь. Суди зараз повністю підкон-трольні, як, зрештою, прокуратура і міліція. Навіть на міжнародному рівні, якщо в перші роки правління Ющенка його ще підтримували, то тепер воліють триматися на від-стані. Україна настільки зав’язла в корупції і хабарництві, що мати зв’язки з представниками ниніш-ньої влади і підтримувати її – зай-вий раз компрометувати себе. В іншій країні після таких звинува-чень сам би Президент ініціював перевірку фактів і проконтролю-вав проходження слідчих дій до судових ін-станцій. А в нас – Секре-таріат, який останнім ча-сом перетяг-нув на себе повноважен -ня Президента і Генерального прокурора, тут же відреагував безапеляційною заявою, що це на-клеп і брехня і вимагає (хоча на це прав немає) відповісти Томенкові на його звинувачення. Причому, що є повноцінним абсурдом, від-водить Томенкові на пояснення… два дні. Питається – на підставі чого? Чи такі терміни оговорені в правовій площині чи ще десь? Ні – це просто самоініціатива Секре-таріату, який ставить себе вищим за Українське Право.

- але ж за законом такі

серйозні звинувачення про ха-барництво на банковій справді слід підкріплювати фактами…

- А Томенко, як, зрештою, і ба-гато інших, готові. Та кому нада-вати ці факти? Хто здатний нині їх принципово роз-слідувати? Томен-ко не приховує, що надасть усю ін-формацію про ха-барництво чинов-ників Секретаріату Президента, од-нак Генерально-му прокуророві, якого парламент призначить за по-данням вже но-вообраного гла-ви держави. Тоді є справді шанс на принципове реа-гування. А доте-пер усі звернення до Генпрокуратури про факти хабар-ництва чиновників досить високого рівня там і зами-нають. Назвіть хоч одну скандаль-

ну справу, яку б Генпроку-р о р а т у р а насмілила-ся довести до кінця. Чи хоч од-ного чи-новника вис око -го рівня

покарано? Коруп-ція захлеснула вже в Україні все.

Усі знають, що без певної грошової подачки до високопосадових кабі-нетів годі й заходити – з тобою інак-ше ніхто й не захоче спілкуватися. Де ж ті руки, які нічого не крали?

кожна ПоСада в україні – „хлібна”

- до речі, томенко заявив бук-вально, що „якщо команда Пре-зидента хоче дізнатися, хто і які хабарі бере в Секретаріаті Пре-

Павло Барнацький: „Хабарництво в Україні починається з Банкової”

зидента, і серед чиновників ви-конавчої влади, що признача-ються Президентом, то можна ознайомитися в головному слідчому управлінні генпроку-ратури із записником судді іго-

ря Зварича. там написано, кому і скільки грошей він направляв у київ”…

- Якщо ставити собі за мету дізнатися правду, то її мож-на знайти не тільки у записнику львівського судді Зварича. Це - якщо прагнути зламати систему. Але ж вдумайтеся в цифру: за час каденції Віктора Ющенка на по-саді глави держави та його Сек-ретаріату, за інформацією право-охоронців, порушено понад 350 кримінальних справ за факта-ми хабарництво проти чиновни-ків виконавчої влади, що призна-чалися самим Президентом. І це проти людей, чиї руки, як заявляв Ющенко, нічого не крали. А що ка-зати про людей, які нині при владі і яким Президент таку характерис-тику не давав?

На жаль, Зварич – це яскравий приклад сьогоднішньої суддівсь-кої системи „колядування” в Ук-раїні, на якій побудовано прийнят-тя більшості рішень. Хто колядує, той і замовляє музику. Україна нині

148-ма (!) у світі за рівнем корупції в гілках державної влади. І з пов-ною відповідальністю заявляю, що у нас практично в усіх щаблях влади працюють корупціонери. 75% рішень у судах приймають-

ся неправо-судними. І з них знач-на частина з криміналь-ним відтін-ком. Дійшло до того, що за визначен-ням міжна-родних ек-спертів, у нас систе-ма право-суддя пере-т в о р и л а с я в найоснов-нішу за-грозу суве-ренітету і цілісності іс-нуванню де-

ржави. Щоб стати суддею, (це в Україні знають всі) в Києві слід за-платити від 50-100 тис. дол. Нев-же цей молодий суддя почне захи-щати інтереси населення? Йому ж треба відпрацювати ці гроші та ще й заробити на кар’єрне просу-вання. А хтось запитав, скільки за свою посаду дав Зварич? Півтора роки його не призначали, а потім раптом за красиві очі пропустили через Банкову (у на-с т у п -них но-м е р а х ми на-з в е м о конкрет-ну суму і де на яких ву-лицях він проплатив за свою посаду). Чому правоохоронні органи мовчать про це? Сьогодні, аби порушити кримінальну справу, слід… запла-тити слідчому прокуратури 300-500 дол. І платять, бо залишилась

стара система оцінки роботи пра-воохоронних органів - по показ-никах. А показники – кількість по-рушених кримінальних справ. Не забезпечив кількості – прощайся з роботою. Помножте цю щомісяч-ну „кількість” на 300-500 доларів. І це з кожного опера. По всій країні. Виявляєте, які суми виходять! Повний маразм. Ніхто у світі в це не вірить. Про це поінформований Президент, його Секретаріат. Хіба 5 років перебування при владі – не достатній строк, аби зламати таку систему? А якщо не ламають, то, виходить, сприяють. Значить, ха-барництво й починається з Банко-вої. Після того хочете, щоб хтось в Україні з чимось боровся. З ким боротися? Ви прийдіть в прокура-туру чи в міліцію і повідомте, що скоєно злочин. Вони будуть рік до-водити, що злочину немає. Але якщо маєте зв’язки і гроші і потріб-но когось стерти з лиця землі, від ліхтаря порушать будь-яку спра-ву. Я особисто відстоював на рівні Комітету сотні таких справ.

Тому кожна посада в країні пе-ретворилася в „хлібну”. Такого на-віть за Кучми не було. Не дивно, що по всій Україні створено розцінки за посади. Ясна річ, що чиновники рвуться на них і готові платити не для того, щоб вирішувати народні проблеми. І кожний новий чиновник зацікавлений у збільшенні хабарів на закріпленим за ним регіоном

або напрямом. Якщо до Ющенка ставки ко-ливалися в районі до мільйона доларів, то тепер вже в ме-жах кілька десятків мільйонів. Хто прий-де на нові місця? Та той, хто ці мільйони має – переважно

бандити, хабарни-ки і шахраї. В Україні вже створе-но систему чиновників-шахраїв. Це не окремі випадки – це сис-те-ма! І про це знає весь світ. Тому не див-но, що ейфорія після помаранчевої революції швидко в Європі зміни-лася дистанціюванням.

„Поховати” екСПедиції. і наЗавжди

Здається, за що тут воювати? І так очевидно, що свій видобуток нафти і газу для України – питання економічної безпеки, а виходячи з цього – й безпеки політичної. Тоб-то галузь ця є стратегічно значу-щою для України і її розвиток має бути проголошений пріоритетом розвитку вітчизняної економіки. Але у грудні 2008-го галузі фак-тично був винесений вирок. На щастя, клопотання народного де-путата Юрія Кармазіна допомогло вчасно її врятувати.

Причім удар цей завдало влас-не правління ВАТ «Укрнафта». За підписом голови правління О.Є. Куща з’явився наказ № 244

про ліквідацію трьох експедицій - Бориславської, Надвірнянсь-кої та Івано-Франківської, трьох баз виробничого обслуговуван-ня - Качанівської, Рибальської та Анастасівської, а також Східного вишкомонтажного цеху.

Появу наказу з позиції логі-ки важко пояснити. Керівництво «Укрнафти» своє рішення моти-вує кризовими явищами в еконо-міці і значним зниженням ціни на нафту. Справді, такі тенденції є. Втім, зважаючи на те, що нафта належить до ресурсів, які не під-даються відновленню, можна че-кати її подорожчання й надалі.

Але те, що ми бачимо вже зараз – це неуклінне, раптове, постійне і разом з тим завжди непередба-чуване зростання ціни на газ, що нам його нав’язує наш північний

сусід. Видобуток власного газу міг би зменшити залежність українсь-кої економіки від поставок палива з Росії, які давно вийшли за межі власне економіки і стали визнач-ним чинником вітчизняної політи-ки. Зростання видобутку власної нафти і газу (що завжди її супро-воджує) могли б – якщо не змен-шити залежність від російського палива вже сьогодні – то принай-мні закласти підвалини енерге-тичної незалежності в майбутньо-му. Та й навіть вести перемовини з росіянами було б значно легше.

вчаСно Зреагували

Це – за законами логіки і де-ржавних інтересів. Натомість на-передодні чергового раунду пе-ремовин з Росією, в грудні 2008, виходить наказ № 244 «Про зміни в організації виробництва і праці Прикарпатського УБР ВАТ «Укрна-фта».

Його змістовно доповнив на-каз № 243, згідно якого для усіх працівників «Укрнафти» вводив-ся скорочений трудовий тиждень тривалістю 32 години. Попри про-голошений у цьому наказі намір уникнути масових звільнень за рахунок введення скороченого робочого тижня, ліквідація цілих підрозділів все ж таки передба-чались масові скорочення. Тобто сам наказ мав замаскувати реаль-ні наміри керівництва, та ще й пе-рекласти відповідальність за цей крок – хоча б частково – на профс-пілки, що мали затвердити це рі-шення.

Треба віддати належне профс-пілкам: вони не лише відмовились від запропонованого, а й повідо-мили про наміри керівництва ВАТ «Укрнафти» високопосадовців. Окремий лист, підписаний 580-ма представниками трудового ко-лективу, був скерований народ-ному депутату Юрію Кармазіну. Рівень порушеної проблеми явно

виходив за межі працевлаштуван-ня. Адже дії керівництва ВАТ «Ук-ранафти» могли завдати неабия-кої шкоди стратегічним інтересам держави.

рішення ПриймалоСя в кулуарах

Юрій Кармазин доручив пе-ревірку своєму помічнику–кон-сультанту, Заслуженому юрис-ту України Павлу Барнацькому. На підставі зібраних матеріалів прем’єру Ю.В.Тимошенко та мініс-тру палива та енергетики Ю. Про-дану було скероване депутатське звернення Юрія Кармазіна.

Ніхто не скидав з важелів й ін-тересів працівників галузі. ВАТ «Укрнафта» є державною струк-турою, оскільки 51% акцій володіє держава. Але рішення про реор-ганізацію, скорочення, ліквіда-цію, тощо приймалось без узгод-ження з державними органами. А залежати від «приватівських» за-баганок трудовий колектив вто-мився. Цього разу передбачалось звільнити близько 1,5-1,7 тисяч

Борислав сміється… крізь сльози україну ледь не Залишили беЗ нафтовидобуткуі тижня не минає без воєн навколо експортованого з росії газу. але за кадром цього протистояння залишаються не менш напружені, хоч і не так гучно розголошені військові дії за існування вітчизняної галузі з нафто- і газовидобутку.

Закінчення на 4 стор.

не дивно, що По вСій

україні Створено роЗ-

цінки За ПоСади… якщо

до ющенка Ставки ко-

ливалиСя в районі до

мільйона доларів, то

теПер вже в межах кіль-

ка деСятків мільйонів.

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: 4 рази на місяць

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 539 від 26 грудня 2001 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано: з готових діапозитивів

у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

ЖИВИЙ ЖУРНАЛ (ЖЖ). На популярної блог-платформі livejournal.com давно існує кіль-ка співтовариств, де люди да-рують один одному непотрібні речі. На сайтах otdam_darom_ua.livejournal.com і na_sharu_kiev.livejournal.com особливою попу-лярністю користуються старі меб-лі, холодильники, комп’ютери, книги, музичні інструменти та ін-ший «мотлох» (з погляду госпо-дарів, звичайно). Використовува-ти такі ЖЖ-співтовариства можна досить прагматично - адже наба-гато простіше подарувати мебле-вий гарнітур або диван, щоб «по-купці» самі його винесли з 14-го поверху без ліфта, чим мучитися самому.

«Товари» тут розподілені за до-помогою тегів (ключових слів). Це дозволяє відсортувати оголошен-ня і зробити пошук зручнішим. Для зв’язку з власником можна вико-

ристовувати коментарі або електронну пошту, адресу якої, як прави-ло, залишають прямо в оголошенні.

До речі, тут можна не тільки виставляти «товари», але й спро-бувати що-небудь вип-росити за шоколадку. Часто можна зустрі-ти оголошення подібного змісту: «Якщо комусь викинути ліньки і написати оголошення теж ліньки, то може є стаааренький комп? Са-мовивіз гарантую!».

Крім речової барахолки, у ЖЖ є спеціальне співтовариство для тварин kiev_pets.livejournal.com, де можна подарувати або прийня-ти в подарунок чудових кошенят, хом’ячків, щенят та іншу домашню живність. Як правило, кожне ого-лошення супроводжує фото тва-рини, тож кота в мішку вам не всу-

нуть! Ще одне співтовариство в

ЖЖ – секонд-хенд kiev_second.livejournal.com. Правда, там за старі речі хочуть символічні гро-ші. За допомогою цієї дошки ого-лошень можна запросто розпро-дати свою шафу, набиту одягом, яку носити вже не хочеться. Гро-шей вийде небагато, але на пиво вистачить точно!

АУКЦІОНИ. Майже на всіх ук-раїнських онлайн-аукціонах (на-приклад, auction.ua, aukro.ua або lotok.com.ua) є розділи, присвячені подарункам, які так і називають-ся «подарую або продам за будь-які гроші». Правда, на відміну від оголошень у ЖЖ, за подарунок тут може доведеться поборотися, якщо предмет справді коштовний.

Наприклад, не дуже давно на одному з таких сайтів у подару-нок був виставлений раритетний

автомобіль „Opel”, якому стукнуло 70 років. Автомобіль був на ходу й мав оригінальну складову. Тому ціна цього подарунка за пару днів злетіла до півтори тисяч гривень.

Ще одна відмінність оголошень на аукціонах - більше зручний по-шук «товару» і, як правило, біль-ше докладні описи з декількома фотографіями.

ДОШКИ ОГОЛОШЕНЬ. В Ук-раїні діє кілька великих онлайн-дощок (напри-клад, slando.com.ua і aviso.ua) оголошень і майже всі вони мають розділи для «халявників». Оголошення там майже такі ж, як у ЖЖ, тільки для зв’язку з власни-ком використати коментарі не вийде. Тут упереміш виставляються старі речі й тварини, причому кошеня-та користуються особли-вою популярністю - тако-го вибору кішок важко буде знайти в іншому місці!

Ще однією особливістю дощок оголошень є мож-ливість підписатися на нові оголошення про потріб-ний товар. Тобто як тільки хтось захоче подарувати телевізор, який вам конче потрібний, ви відразу отри-

маєте листа на електронну пошту. Але доведеться поквапитися - то-вар дістається тому, хто відгук-нувся першим!

ДЛЯ МАЛЯТ. Мабуть, всі бать-ки зіштовхувалися з тим, що від малят залишається дуже багато майже нових речей. Так чому б їх не подарувати тим, хто в них зараз бідує? Подарунки для дітей можна знайти на форумі сайту uaua.info. Тут пропонують і старі ліжечка, і одяг-взуття, і іграшки.

НАЛІТАЙ!

Дармові покупки”ВИбІР” пРОпОНУє сВОїМ чИТАчАМ АДРЕсИ, ДЕ В ІНТЕРНЕТІ МОЖНА ДІсТАТИ бАГАТО РЕчЕЙ бЕЗ ГРОШЕЙТе, що в інтернеті можна багато чого купити або продати, вже всім давно відомо. Але якщо гарненько пошукати, то багато чого можна придбати абсолютно дарма. Люди пропонують все – від комп’ютерної техніки до меблів. Головне – вчасно надибати потрібний адресок і вчасно випередити інших охочих. Розглянемо найцікавіші місця в інтернетівській павутині.

Відпочиваючи на дачі на Івано-Франківщині, Ющен-ко вирішив погуляти Карпа-тами. Але заблукав. Дивить-ся стоїть малий гоцул і рубає сокиркою дерево. Ющенко і каже:

- Ти знаєш хто я?- Ні!- Я Президент України. Ви-

веди мене, і я тебе зроблю ге-роєм України!

Малий подумав і каже:- Збігаю спитаю тата, чи

можна вас вивести. За деякий час повертаєть-

ся:- Вікторе Андрійовичу, а ви

можете мене посмертно зро-бити героєм?

- Але ж ти ще живий?- Мені тато сказав, що

якщо я ту с... виведу, то він мене заб’є!

* * *У зв’язку з повторним ука-

зом Ющенка про розпуск Вер-ховної Ради офіційний сайт парламенту змінив домен-не ім’я з www.rada.gov.ua на www.vru.net

* * *Цікаве явище виявили ук-

раїнські фізики - як тільки Ющенко відвідає яку-небудь українську АЕС, він потім дов-го випромінює оптимізм.

* * *Українці мають прийня-

ти непросте рішення на пре-зидентських виборах: ХТО стане черговим розчаруван-ням...

* * *За волю до перемоги був

нагороджений український президент. Він протягом пів-години купався в одних тру-сах в ополонці, намагаючись протверезіти перед висту-пом.

* * * Мужик стрибнув із парашу-

том...Мимо

л е т и т ь орел:

- При-віт тан-ц ю р и с -там!

Пара-шутист:

- Я не т а н ц ю -рист, я парашу-тист!

Орел:-

Ч у є ш , мужик - там уни-зу такі к а к т у -си!!!

* * * Депу-

тати Верховної Ради вийшли з протестами на вулицю, ос-кільки їм ще не видали квар-тири за січень.

* * *Штирлиц оговтався в гес-

тапівських катівнях. Голова тріщала.

“Я провалився” - гарячко-во думав Штирлиц, але не міг згадати де, коли і як. У пам’яті спливали тільки уривки: скан-

дал з офіцером Люфтфлотте, люди з відомства Мюллера.

...І тут до камери заходить працівник посольства України й говорить: Пане Луценко, ви вчора так набралися, так на-бралися...

* * *Учора зарплати платили,

але більші. А сьогодні ма-ленькі, але не платять...

* * *Кучму питають: - Як ви думаєте, що ро-

битиме міністр МВС Луцен-ко, якщо підтвердиться факт його дебошу в німецькому ае-ропорті?

- Я переконаний, що Лу-ценко буде викручуватись, як завжди. Хоча інший би на

його місці застрелився, при-чому двічі!

* * *Цитата з пояснювальної:“Одним із ключових аргу-

ментів мого виходу з партії була незгода з тим, що пар-тія відіграє роль флюгера, а

мені, це знаєте, поряд-ком набридло цілува-ти те місце, на якому сидить дорогий Віктор Андрійович. А партія останнім часом саме цим і займалася. Сьо-годні партія працює на щось зовсім неймовір-не - другий строк для Ющенка”.

* * *- Як ти оцінюєш ста-

новище в Україні?- Таке враження, що

за кермом країни вже Тимошенко, але галь-мо усе ще в Ющенка.

* * *Коли в Раді вирі-

шувалося питання про виділення грошей на вибори, бютівці відібрали в нунсівців

кілька карток для голосуван-ня, але при цьому не змогли відібрати бодай однієї хлібної картки, по яких ті годуються на Банковій.

* * *Україна теж послала

свій корабель на боротьбу із сомалійськими піратами. Це улюблений корабель Ющенка- флагман «Нері-шучий».

ресурсів, я, працюючи в Комі-теті ВРУ з питань боротьби з ор-гзлочинністю і корупцією, виявив у його діяльності численні факти зловживань, які завдали державі збитків на сотні мільйонів гривень. Однак тодішній прокурор облас-ті Ринажевський допоміг „любите-лю української земельки” уникну-ти кримінальної відповідальності. Зараз для засновників „Ремонту” це рішення суду викликало шок. До цього різними маніпуляція-ми їм вдавалося домагатися по-зитивних для себе рішень. І нині вони розраховували на виграш. Однак втручання фахівців із Ко-мітету ВРУ з питань правосуд-дя зламало їм карти. Віддам на-лежне і суддям, які, незважаючи на шалений тиск з боку владних структур, не піддалися йому і ви-несли виважене законне рішення. Звичайно, власники „Ремонту” мо-жуть скористатися своїм останнім козирем – оскаржити рішення в Києві. Але якщо встигнуть. Бо Ко-мітет вимагатиме порушити проти усіх „діячів” цієї масштабної афе-ри кримінальну справу і притягну-ти їх до судової відповідальності. Колись земельним зловживан-ням Лавейкіна і Ко слід покласти край. Наразі цих 328 га цінних лі-сопаркових земель, що належать львівській громаді, йому не бачи-ти. Сподіваємось, що й правоохо-ронні органи, від яких залежатиме рішення, усвідомлять пагубні на-слідки діяння цих осіб.

Лавейкін залишився з носом

Закінчення. поч. на 2 стор.

працівників (при загальній чисельності 2,7 ти-сяч). Йшлося про висококваліфікованих ін-женерно-технічних спеціалістів, бурильників, мотористів, електромонтерів, слюсарів, мон-тажників, тощо. Тобто, скорочення бурильни-ків ускладнило б перспективи нафто- і газови-добування в Україні так само, як скорочення працівників космічної галузі зробило б немож-ливим її відродження навіть у перспективі. А щодо зменшення виплат у пенсійний фонд, розвал інфраструктури, що обслуговує на-фтовиків – про це годі й казати…

Офіційний відлік розвитку нафтової про-мисловості в світі ведеться від 1874. Але вже у 1870-му на Бориславщині з криниць, вико-паних вручну, було видобуто майже півтора мільйона нафти. Коли ж свердловини стали робити за допомогою техніки, обсяги знач-но зросли. Життя мешканців Бориславщи-ни значною мірою перелаштувалося під пот-реби видобутку нафти. За радянських часів сюди спрямовувались спеціалісти, тут ста-вились рекорди з глибинного буріння. В часи Незалежності Прикарпатське управління бу-рових робіт долучилося до розвитку галузі – за 10 років буровики Борислава пробурили 65 свердловин, причім всі – якісні і високодебет-ні (наприклад, одна з них дає за добу понад 0,5 мільйона кубометрів газу!). Кому ж знадо-билося руйнування нафтовидобутку, та ще й в регіоні, який, фактично, на цьому й тримав-ся останні 150 літ?

Фактично, якби не Юрій Кармазін із своєю командою, то не тільки Борислав загубив би значну частину бюджету, а й Україна втра-тила б нафтову промисловість назавжди. Не виключено, що до цього проекту були задіяні іноземні спецрозвідки. На щастя, вдалося вчасно перешкодити.

Борислав сміється…

Закінчення. поч. на 3 стор.

№ замовлення: 228. Тираж: 15000 екз.