ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ

Закінчення на 2-й стор. Закінчення на 2-й стор.

От і дочекалися. Ще кілька днів – і потягнеться народ до виборчих дільниць, аби віддати свої голоси за когось із двох кандидатів - Юлію Тимошенко чи Віктора Януковича.

А хтось захоче відсидітися вдо-ма. Мовляв, по барабану. Хліб, сало, масло – в холодильнику? Зі стелі не капає? Ну й добре. Чого пертися на ту дільницю?

Вибір? Саме це доведеться нам кожному зробити 7 лютого. Саме це вимагатиме від нас наш грома-

Вибір

Юрій Кармазін: «Тимошенко і знає, і може»Наближається 7 лютого. День виборів. А точніше – вибору. Всенародного вибору. Кому доручити президентську булаву? Кому довірити долю країни, яка після багаторічних експериментів і ґвалтувань досягла межі? Хто із двох кандидатів – Юлія Тимошенко чи Віктор Янукович – «не жене порожняки», а реально здатний вивести Україну з прірви, в яку стрімголов завдяки безмозгій політиці летимо?Кредит довіри до політичних обіцянок майже вичерпано. Час загального навішування локшини на вуха населенню спливає. Навіть до двох кандидатів, що вийшли в другий тур, у багатьох виборців залишається доля скепсису. Вибір складний. Як би не промахнутися. Послухати б обох політиків у відкритій публічній дискусії, аби вони пояснили свої позиції, розповіли про програми. У співставленні легше обирати. Але Янукович вперто ухиляється від такої дуелі. Чому? Про це та інше ми розмовляємо з народним депутатом, головою Партії захисників Вітчизни, Юрієм Кармазіним.

Закінчення на 3-й стор.

Це для населення України розігрується карта, що Віктор Януко-вич – самостійна і самодостатня фігура, яка може претендувати на посаду Президента. А насправді тіньові особи завжди розглядали його технічним кандидатом – клановою маріонеткою, якою він за-лишається і зараз.

ПіД ЧАс ВиборіВ 2004 роКУ ЯНУКоВиЧА ПлАНУВАли УсУНУТи, Аби ПроВесТи КУЧмУ НА ТреТій ТерміН. ТеПер ЯНУКоВиЧА шТоВХАЮТь До ВлАДи, Аби До КіНЦЯ розіКрАсТи УКрАїНУ і ПоТім осТАТоЧНо його ПоХоВАТи

Докази? Це прекрасно знають у вищих ешелонах влади. А якщо є ще скептики серед населення, то варто їм згадати історію претензій Януковича на вищу державну поса-ду. І задатися питанням: як і в кого виникла ідея висунути відомого в Україні «проффесора», із суди-мостями за плечима, сумнівними зв’язками із злочинними угрупо-ваннями, кандидатом в Президен-ти в 2004 році? Більшість усвідом-лювала, що з таким «послужним списком» навіть не варто висову-ватися. Тим паче, що тоді фактично

беззаперечно називали правонас-тупником Кучми покійного Г. Кир-пу, а на лаві запасних перебував ще й молодий та перспективний Тигіпко. Однак вибір кумівського режиму пав саме на непрохідно-го Януковича. Невже керманичі на Банковій цього не усвідомлю-вали і торували дорогу своєму не-нависному опонентові Ющенкові? Звісно, що ні! Навпаки, володіючи унікальними здібностями політич-них повокаторів, режисери із Бан-кової розробили унікальний за під-

Закінчення на 4-й стор.

Павло Барнацький, заслужений юрист України,

голова Львівської організації ПЗВ

КолоНКА шеф-реДАКТорА

Янукович завжди був маріонеткою кланів

шановні співвітчизники!17 січня відбувся перший тур ви-

борів Президента України. задовго до цієї дати антидемократичні сили на чолі з їх ставлеником В. Янукови-чем почали готувати масові маніпу-ляції та підтасовування результатів волевиявлення. Але, незважаючи на їхні махінації, наш кандидат Юлія Ти-мошенко здобула переконливу пере-могу в 15 областях України та в Києві. Переважна більшість областей ба-чить своїм Президентом саме Юлію Тимошенко, і нікого іншого!

ми всі мріємо про вільне замож-не життя, а не прислуговування куп-ці олігархів. ми бачимо свою країну квітучою, економічно незалежною та сильною. саме тому підтримуємо Юлію Тимошенко. її енергія та сила як ніколи потрібні сьогодні Україні.

Хочу також звернутися до всіх тих, хто голосував за інших канди-датів, що не дійшли до другого туру. Якщо вам не байдужа доля демок-ратії, якщо ви хочете добра для своїх дітей та онуків, прийдіть на вибори і віддайте свій голос прогресивним силам.

шановні співвітчизники! Не ігно-руйте вибори! Не втратьте богом да-ний шанс змінити життя на краще!

Голова Партії захисників Вітчизни Юрій кармазін

Всюди її зустрічали з хлібом-сіллю. А на Всеукраїнське віче біля пам’ятника Тарасу Шевчен-ку, незважаючи на сильний мо-роз, послухати виступ чинно-го прем’єр-міністра з’їхалося понад 2000 представників де-мократичних сил з усієї країни.

Ю. Тимошенко закликала ук-раїнців об’єднатися в ім’я щасливо-го майбутнього України і перемоги демократичних ідей. «Сьогодні ми маємо зробити вибір на користь нашої рідної країни. Лише разом ми можемо протиставити свою мету реваншу, який насувається на нашу державу в особі тих сил, які хочуть завоювати владу, що не дісталася їм у 2004 році», - на-голосила вона. Ю. Тимошенко за-кликала не допустити обману, через який команда Віктора Яну-ковича хоче пройти до влади. «Ми

Юлія Тимошенко: «Янукович має піти в небуття»Теплий прийом влаштували львів’яни і гості міста під час візиту кандидата в Президенти України Юлії Тимошенко у львів з нагоди Дня соборності України.

№ 3 (020) 4 - 11 лютого 2010 року

ОСТАННІй РубІж

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

дянський обов’язок і власна совість. І це не гучні слова. На них сьо-

годні мало кого купиш. Ситуація в країні така, що зачепило кожного. Когось по кишені, когось по роботі, когось по обставинах. Кожен живе мрією, щоб хоч колись, виїхавши за кордон, гордо сказати: «Я – з Украї-ни!» Це так само, як сьогодні гор-дяться себою японці, корейці, аме-риканці, великобританці.

В нас поки що так гордо не ви-ходить. Двадцять років, у незалеж-ності, будуємо цивілізовану держа-ву, і все глибше опиняємось у прірві. А скільки ще будуватимемо – не ска-же ніхто. Тому й мають право виб-орці не вірити кандидатам. Як йдуть до влади – співають солов’ями, а потім народові знову за них розгрі-бай власним «горбом».

Зрозуміти можна і недовіру, і скепсис, і розчарування. Ввійшли в тунель, а просвіту немає. Лише голослівні обіцянки. Із таким ен-тузіазмом відстоювали свій виб-ір на Майдані в 2004 році! Стільки надій покладали! І що маємо?

А маємо – страшне! Ще кілька днів – і можемо стати свідками ре-ваншу сил, яких Майдан грудьми не пропустив до владних крісел. Тих, хто проривався у столичні кабінети, спираючись на бритоголові десан-ти. Хто свої університети проходив на зонах і у вуличних розбірках.

Звичайно, можна посипати по-пелом голову і кидати каміння в наших продажних політиків, які догідливо підспівували «Разом нас багато…», а потім, отримав-ши владу, тут же забули про народ і свої обіцянки. Але що це дасть? На нашу зневіру й розраховують реваншисти, які тепер рвуться до керування державою.

Чи маємо право відсиджувати-ся вдома? Чи можемо не скориста-тися своїм правом? Ясна річ, за-вжди можна знайти виправдання. Але чи пробачить нам майбутнє? Чи пробачать нам діти і онуки, які (що не дай Боже) лише згадувати-муть часи, коли батьки або діди спасували перед вибором і розп-рощалися з демократією?

Ні. Оченята наших малюків із надією дивляться сьогодні на нас, дорослих, і вірять, що ми їм го-туємо щасливе і вільне майбутнє. Вільне від продажних політиків. Вільне від олігархічних і кримі-нальних кланів. Вільне від автори-тарного режиму.

Чи маємо право зрадити ці оче-нята? Як потім пояснити їм, малим, для чого народили? Щоб жили ра-бами на догоду товстосумам і па-ханам?

Олігархічні клани розікрали ледь не все. І тішаться, що так буде вічно. Не розуміючи, що нашу позицію і наш вибір їм вкрасти не вдасться. Якщо самі не віддамо.

7 лютого – не просто день ви-борів. Це вибір завтрашнього дня! Під яким сонцем прокинемось? Під п’ятою колишнього кримінального авторитета? Чи під керівництвом людини, яка своїм професіоналіз-мом довела здатність мудрого і державного керманича?

Мабуть, символічно, що наша газета має назву «Вибір». Його ко-жен із нас робить щомиті. Але ви-бір 7 лютого – визначальний. Або добровільно одягнемо на себе і своїх дітей та онуків кайданки. Або оберемо цивілізовану державність і європейські стандарти.

Чи можемо ризикувати? Тіль-ки не в цей день. Боротьба йде за кожен голос. Кожна сота відсотка може виявитися визначальною.

Чи свій вибір проміняємо на хліб та сало? Але як тоді доживати життя? З відчуттям іуди?..

у 1994 році кучма так

само Програвав суПер-

никові у Першому турі

7%. але в другому, Завдя-

ки усПішному вистуПу в

теледебатах, виПередив

кравчука на 7%. у Підсум-

ку, між турами він Здобув

додатково 14% голосів

Юрій Кармазін: «Тимошенко і знає, і може»янукович боїться тимошенко

- чому, на вашу думку, януко-вич відмовляється від дебатів?

- Пояснення одне – страх. Він боїться сильної суперниці. Боїть-ся інтелектуального програшу, що люди побачать перед собою роз-губленого претендента, що не здатен вести дискусію «на рівних» із зрілим політиком – Юлією Ти-мошенко. Януковича дуже добре охарактеризував відомий журнал «Економіст». Там чітко написали: «Найкращий вибір – це Тимошен-ко, адже Янукович – це людина без проблисків інтелекту і ознак розу-му, політичного темпераменту та іскри. Безсумнівно, не стільки він, скільки люди, які його «роблять», розуміють, що його дурість не мож-на показувати публіці». Тому ті, хто ведуть його до влади, усвідомлю-ють: демонструвати його слабкі ін-телектуальні потуги на всю краї-ну було б згубним для Януковича у другому турі.

Загалом, таких випадків, коли кандидат у Президенти ховався від дебатів, в інших країнах ще не було. Втім, страх Януковича лише поси-лить позиції Тимошенко. Що можна казати про кандидата, який боїть-ся професійної теледуелі із жінкою? Ющенко так само остерігався Тимо-шенко, і ми бачимо яким було його правління. У випадку з Януковичем ми знову зустрічаємось із невпев-неною в собі людиною. Це говорить лише про те, що йому взагалі немає що сказати людям. І це є чудовим ар-гументом для того, аби люди визна-чилися у своєму виборі. Або відда-вати голоси за рішучого, вольового, послідовного і професійного канди-дата. Або – за боязливого, брехли-вого і такого, що ігнорує закони ще до приходу до влади. Адже нага-даю, що обов’язковість проведен-ня дебатів між двома кандидатами в Президенти передбачена Законом «Про вибори Президента України». Тимошенко, на відміну від Янукови-ча, все одно прийде на дебати.

І чому ще так Янукович боїть-ся теледуелі? Бо є повчальний до-свід президентських виборів 1994 року. Команда Януковича після першого туру поспішила розтруби-ти всім про перемогу їхнього кан-дидата. А що таке відставання в 10%? У 1994 році кандидат від опо-зиції Кучма так само програв у пер-шому турі з розривом в понад 7%. Його конкурент Кравчук вже по-чав завчасно почивати на лаврах. У той же час штабу Кучми вдало-ся мобілізувати виборців і вивес-ти свого кандидата на успішні для нього теледебати. Під час цих те-ледебатів Кучмі аргументовано вдалося достукатися до сердець виборців. Як наслідок, другий тур закінчився з відривом в 7% вже на користь Кучми. Загалом, Куч-ма наверстав 14% голосів. Звичай-но, штаб Януковича, який очолює колишній близький соратник Куч-ми – Азаров – добре пам’ятає цей урок. Але з такою страусиною по-зицією Януковичу взагалі не слід було навіть реєструвати докумен-ти на кандидата. Україні потрібна зараз сильна, непересічна особа з явно лідерськими якостями. Ще одного президента-боягуза, який навіть жахатиметься йти на від-

криті публічні переговори, країна не витримає.

«Проффесор»-клоун

- але ж в 2004 році саме ви, єдиний в україні, наважили-ся вийти на трибуну верхов-ної ради і оповістити про замах, який реально готувався на, як тепер ви кажете, януковича-бо-ягуза. де ж логіка в ваших діях?

- Логіка проста. Тоді я усвідом-лював усю небезпеку цього зама-ху. Мова йшла не про Януковича-кандидата чи Януковича-людину. Мова йшла про державний зло-чин, який би поховав усі сподіван-ня на демократичний шлях розвит-ку країни. Тим більше Янукович не знав про це. Адже оточення Кучми планувало знищити свого канди-дата лише з однією метою – ско-ристатися його загибеллю, аби за-лишити Кучму на третій термін. Якщо б це сталося, я навіть не знаю, чи називали б Україну нині вільною і незалежною?

Януковича тоді використову-вали як технічного кандидата. Ко-манда Кучми випустила людину з двома судимостями, яка не здатна нормально сформулювати навіть речення і ледь не в кожному слові робить помилки лише для того, аби влаштувати цирк. Діяли за форму-лою, що народ хоче хліба й видо-вищ. От людям і підсунули клоу-на, підставну качку, загибель якої ніхто б навіть не оплакував. Тому своїм виступом я фактично зупи-нив державний переворот, що го-тувався командою Кучми. І, висту-паючи з трибуни, я чітко розставив акценти. Що не сприймаю Януко-вича як кандидата і не вважаю його гідним право-наступником п р е з и д е н т -ської булави, але роблю це лише для того, аби зупи-нити ще біль-ше зло. Пізніше мені дякува-ли представни-ки не тільки по- мар анч ев о г о табору, а й багатьох європейських країн. Коли я йшов до трибуни, то дехто намагався зупинити, попе-реджаючи, що цей крок може обій-тися мені та моїй сім’ї надто доро-го (згадаймо вбивства Чорновола, Єрмака, Гонгадзе). Але у мене було лише кілька годин, аби роз-вернути вектор історії України в демократичне русло.

тимошенко – друга тетчер

- ви весь час наголошуєте, що україні потрібен сильний і рішу-чий Президент. і водночас історія знає далеко невеликий відсоток жінок, які на посаді глави держа-ви проявляли себе в якості «за-лізних леді». в Юлії тимошенко найчастіше відзначають її жі-ночість, професіоналізм, вміння тримати удари. але…

- А в цьому і є вміння глави де-ржави поєднувати в собі, здава-лось би, непоєднуване. Зокрема – жіночність і рішучість, красу і волю, розум і душевність. Характер Ти-мошенко формувався не в кабі-нетах. Далеко не кожному чолові-кові під силу витримати стільки

ударів долі. А тут мова про жінку. Тому багато хто в ній бачить дру-гу Маргарет Тетчер. Вона не тільки не зламалася, не тільки не підда-лася і перетворилася в хамелеона, як більшість українських політи-ків, а навпаки – набралася політич-ної мудрості і зміцнила волю. Да-леко не кожен політик має в своїй біографії перемоги з олігархічни-ми кланами. Її перший конфлікт із українськими товстосумами від-бувся в 2000 році. Як віце-прем’єр-міністр вона навела елементарний порядок в енергетиці. Ліквідувала бартер, вивела з тіні й скерувала в бюджет багатомільярдні ресурси. Завдяки цьому припинилися звичні на той момент відключення елект-рики, був покладений край ганебній практиці затримок зарплат і пенсій. Елементарна турбота Тимошенко про людей обернулася ненавис-тю до неї з боку олігархів. Під їхнім тиском Кучма відправив Тимошен-ко у відставку. І хоч Ющенко тоді відсторонився від неї, на прези-дентських виборах 2004 року, коли опозиція відмовилася сприймати спадкоємця Кучми – Віктора Яну-ковича, саме її підтримка дозво-лила зібрати «помаранчевих» при-хильників на Майдані.

Отримавши посаду глави Каб-міну, Тимошенко за рахунок лікві-дації тіньових схем, на яких пара-зитували олігархічні клани, за сім місяців роботи збільшила дохо-ди на 70%. Завдяки цьому в 2005 році відбулося істотне збільшен-ня пенсій, зарплат, стипендій і со-ціальних виплат. Така активна соціальна політика знову відчут-но вдарила по надприбутках ук-раїнських мільярдерів. І знову була

розпочата без-прецедентна дискредитаційна кампанія, на-слідком якої стала від-ставка.

Але й цей удар не надло-мив Тимо-

шенко. На парламентських виборах

2006 року популярність серед ук-раїнців дозволила її блокові отри-мати 22,3% голосів і посісти дру-ге місце. Та створити повноцінну демократичну коаліцію з «Нашою Україною» і «Соціалістичною пар-тією» не вдалося, через протидію «помаранчевих соратників». У під-сумку, уряд очолив Віктор Януко-вич. Лідер соціалістів Олександр Мороз і КПУ створили коаліцію з Партією регіонів. Спроба цієї ко-аліції зібрати конституційну біль-шість в 300 голосів й у такий спосіб одержати абсолютну, необмежену владу зустріла тверду протидію з боку Тимошенко. Справа закінчи-лася достроковими парламентсь-кими виборами й поверненням Ти-мошенко в прем’єрське крісло. В Україні за часів незалежності ще не було випадків, коли хтось, хто кидав виклик олігархічним кланам, повертався на посаду. Причім, з високо піднятою головою. Тимо-шенко це вдалося.

її мета – євроПейські стандарти

- багато хто називає її крок

із відшкодування вкладникам ощадбанку срср втрачених кош-тів популістським і звинувачує, що саме він спровокував бюд-жетні проблеми в країні.

- Це говорять політичні опонен-ти і невігласи. Жоден уряд країн СНД до цього не виплачував ком-пенсацію вкладникам в таких об-сягах. В Україні ж вдалося розра-хуватися з 6 мільйонами людей. Однак процес був припинений че-рез втручання Банкової.

Я розумію, чому стільки крити-ки сиплеться на голову Тимошен-ко саме по соціальних питаннях. Бо за півтора року прем’єрства їй вдалося те, чого не спромоглися зробити її попередники. Згадаймо хоча б минулорічне протистояння Росії й України в газових питаннях. Непрозорість стосунків призвела до того, що «Газпром» перекрив подачу палива нам та іншим єв-ропейським країнам. І знову не знайшлось гідного представни-ка в Україні, окрім Юлії Тимошен-ко, який взяв би на себе відпові-дальність «розрулити» конфлікт. Вона не тільки спромоглася розру-бати гордіїв вузол газової війни, а й відмовитися від посередниц-тва «Росукренерго» й укласти пря-мий контракт між НАК «Нафтогаз» і «Газпромом». Завдяки домовле-ностям Тимошенко з формули ціни на газ були виключені всі політичні складові, і Росія тепер поставляє блакитне паливо за загальноприй-нятою в Європі економічною фор-мулою. Причім, якщо раніше в нас були постійні проблеми із пропла-тами, то навіть протягом усього кризового року вона забезпечи-ла своєчасні розрахунки з «Газп-ромом». Уперше в новий рік країна вступила без газових боргів перед Росією. Уперше в підземні схови-ща закачано стратегічний резерв газу у 26 мільярдів кубів!

Завдяки поєднанню жіночної привабливості й залізної політич-ної волі Юлія Тимошенко змогла побудувати ділові й поважні від-носини з такими непростими полі-тиками, як Ангела Меркель, Ні-коля Саркозі, Володимир Путін і навіть Муаммар Каддафі. А її пар-тія «Батьківщина» є членом Єв-ропейської народної партії (ЄНП), у яку входять 77 партій з 39 євро-пейських країн. Партії-члени ЄНП стоять при владі в більшості країн Євросоюзу.

Стратегічна мета Тимошен-ко - європейські стандарти жит-тя в Україні й членство України в Євросоюзі. Хіба це не говорить про її унікальні ділові й політичні якості? Вона лише за останній рік на посаді прем’єра, незважаючи на світову кризу, спромоглася зро-бити для України більше, ніж де-хто з керівників держави за свою п’ятирічну каденцію. У країни вже немає часу на експерименти й вип-робування. У нас є два кандидати. Хтось має стати біля державного керма. Хтось повинен, наче досвід-чений лоцман, повести державний корабель крізь підводні рифи кри-зових явищ і економічної стагнації. Найкраще, коли за кермом стоїть досвідчений і професійний лідер. Лідер, який не боїться уникати де-батів із опонентами, спілкування з народом. Який не дрижить перед труднощами і не лякається від те-лефонних погроз олігархів та їх представників. Або цивілізований шлях, або кримінальний базар.

Вибір

3

Україна для Януковича?Продовження. Початок у №19.Ми вже розповідали про те,

звідки взялися в Януковича понад 30 мільйонів гривень на придбан-ня маєтку в «Межигір’ї», колишній урядовій резиденції, де він тепер і мешкає.

Нагадаємо, що ця резиден-ція була відчужена з державної власності за часів його другого прем’єрства.

За офіційною версією Яну-ковича, він орендував буди-нок в «Межигір’ї», але після змі-ни власників йому підняли плату за користування житлом, і тому, мовляв, вирішив викупити неру-хомість. А для цього продав свою київсь-ку квартиру. Як саме проверталася ця фі-нансова оборудка, ми й розповіли у попе-редній публікації. Тим паче, Янукович усіля-ко намагався прихова-ти зв’язок 33 мільйонів гривень, отриманих за реалізацію в Києві по-мешкання площею 384 кв. м, розташованого по вул. Івана Мазепи, 10, кв. 18, і оплатою за маєток у «Межигір’ї».

Але це далеко не єдина брехня людини, яка прагне дістатися президентського кріс-ла. Як відомо, претендент на бу-лаву до серпня 2008 року офіцій-но мав житло у Києві за адресою: вул. Січневого повстання, буд. 10 кв. 18. Це елітна будова з черво-ної цегли, яка була зведена на по-чатку 2000-их років. Що цікаво, в своїх деклараціях про доходи за 2005 та 2006 роки Янукович не за-бував згадувати про це помешкан-ня. У жовтні 2007 року вулицю Січ-невого повстання перейменували на вулицю Івана Мазепи.

Нагадаємо, що цю квартиру Янукович отримав після того, як провернув успішну оборудку з ін-шою квартирою на вул. Володи-мирській, буд. 49-а, кв. 100. Як випливає з рішення органу при-ватизації Шевченківської райад-міністрації від 14 жовтня 2003 р., спочатку це житло, площею 184 кв. м, надали Януковичу на пра-вах найму. Причім, чисто фор-мального. А потім він успішно про-вернув операцію з приватизації помешкання, в якому жодного дня не прожив. Спочатку в ньому були прописані Янукович, його дружи-на Людмила, молодший син (нині нардеп Віктор), та... теща Вален-тина Давидова. Відразу після при-ватизації та відмови Януковича, дружини та сина від своїх прав, квартира відійшла до тещі.

Уже через тиждень після цьо-го пенсіонерка Давидова виріши-ла обміняти квартиру, отриману безкоштовно, на інше помешкан-ня, вдвічі більше за площею, по вул. Івана Мазепи, 10. Теща укла-ла договір обміну з громадянином України на прізвище Валерій Ко-

черев. За апартаменти по Володимирській пло-щею 184 м вона отрима-ла житло на Мазепи пло-щею 384 м плюс паркінг на 18 м. При цьому два абсолютно нерівнознач-них об’єкти БТІ оцінила в ідентичну суму. Мож-на лише припускати, що змусило пана Кочерева піти на такі жертви.

Все це сталося у 2003-му році. А в 2008 році Янукович продав житло по вул. Мазепи за 33 мільйони гривень

своєму однопартійцю Сергію Клюєву. Уго-ду про продаж кварти-ри Януковича було ук-ладено 4 серпня 2008 року.

А тепер акцентуємо увагу на тому, що пре-тендент на президент-ське крісло Янукович спробував приховати за кадром. Чомусь у всіх своїх попередніх деклараціях Янукович не вказував справж-ній метраж квартири на вул. Мазепи. У де-клараціях за 2005-2006 роки він вписував, що площа його квар-тири по вул. Січневого повстання має 140-162 кв. м. А от у договорі купівлі-продажу фігурує зовсім ін-ший метраж - 384 кв. м! Виходить, Янукович, за мотивами, відомими лише йому одному, майже втричі мінімізував розмір житла в попе-редній декларації! Звичайно, у ко-гось може навіть виникнути думка, що він, можливо, надбудував ще один поверх? Але це припущення не підтвердилося.

Як відомо, реєструючись кан-дидатом в Президенти, Янукович просто заплутався, коли заповню-вав свою декларацію про доходи. Спочатку до Центрвиборчкому він подав декларацію, де не вказав жодної копійки від продажу квар-тири на вул. Мазепи. Цікаво, чи бу-ває, коли не пригадують, як і звід-ки кишені поповнили 33 млн. грн.

Але за декілька днів він від-кликав першу декларацію і подав

нову, де від руки написав «дохід від продажу нерухомого майна» - і суму: 2 млн. 674 тис. 910 грн. Таке враження, що у відомого на всю Україну «проффесора» не тіль-ки проблеми із знанням українсь-кої, а й із елементарною арифме-тикою. 2 млн. 674 тис. 910 грн. – це аж ніяк не 33 млн. 416 тис. 350 грн. (на той час – 7 млн. дол.), внесені в угоду купівлі-продажу квартири між Януковичем і Клюєвим. За та-кий «лохотрон» інший би грома-дянин вже давно відчув би на собі пильну увагу податкових органів і Центрвиборчкому, яких ввів в ома-ну. Але ж тут мова йде про люди-ну, яка хоче побудувати «Україну – для людей»! Вочевидь, людей обраних! Тому хіба це серйозне порушення, коли Янукович не вка-зав у декларації й десятої части-ни від реальної суми, заплаченої йому за квартиру? І хіба це пред-мет для пильної уваги, що середня

сьогодні маємо виклики найвищо-го рівня, і тому: єднання, прихід на дільниці, голосування – і перемога. І ми разом, всією командою будемо втілювати всі мрії і сподівання», – заявила кандидат в Президенти.

Прем’єр-міністр звернулася до українців з проханням не вірити

Юлія Тимошенко: «Янукович має піти в небуття»фальшивій рекламі, «яка прони-кає в душі й свідомість людей», і брехливим обіцянкам Януковича. «Він і його оточення хочуть про-рватися до влади, несучи ризики втрати європейського шляху не-залежності, – підкреслила Ю. Ти-мошенко. – Останні два роки були періодом боротьби проти кризи,

політичного хаосу і роздрібненос-ті. Віктор Янукович вживає тех-нологію використання кризи для дискредитації демократичної ко-манди. Вони хочуть донести до людей, що Янукович і Тимошенко – це одне і те ж. Не може бути ні-чого спільного між мною і Януко-вичем – ми з різних планет».

«Перед нами важкий шлях, і я хочу раз і назавжди покласти край будь-якій розрізненості і роздріб-неності справжніх патріотів Украї-ни. Моя віра і моє служіння Україні завжди будуть захищати українсь-ку націю від будь-яких викликів. Ми можемо бути першими серед пер-ших. 22 січня 1919 року о 12 годині

дня відбулася подія, яка вплинула на всю наступну історію України, – об’єдналися Східна і Західна Ук-раїни, дві окремі держави, з двома окремими державними системами злилися в одну непорушну, єдину Українську державу. І саме так я й буду працювати, щоб наша краї-на була єдиною, незалежною, су-веренною. А люди із фальшиви-ми ідеями мають піти в небуття», – підсумувала Ю. Тимошенко.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

ціна квадрат-ного метра по-мешкання Яну-ковича склала 90 тис. грн.? На серпень 2008 року це стано-вило еквіва-лент 18 тисяч доларів (!) за метр. Будь-який ріелтор скаже, що навіть для апартаментів з шикарним ре-монтом і золо-тими унітаза-ми це занадто! Тільки в екс-т р а о р д и н а р -ному випад-ку можна було

платити такі дикі гроші. Ну, скажі-мо, якби у придбаному помешкан-ні вирішили відкрити музей-квар-тиру Януковича.

Але це ще квіточки. Ягідки по-переду. В договорі вказано, що сам Янукович цю квартиру отри-мав... у подарунок. Швидше за все, цей «скромний» презент Яну-ковичу було зроблено, коли він вперше працював прем’єр-мініс-тром. У будь-якій цивілізованій країні факт такого подарунку ав-томатично тягнув за собою пору-шення кримінальної справи. Але не в Україні. Тут люди, які будують «Україну для людей», на особли-вому рахунку.

Також у декларації за поперед-ні роки Янукович мав вказати вар-тість цієї квартири в розділі «ма-теріальна допомога», чого він не зробив. На спроби журналістів от-римати в Януковича, його прес-секретаря Дениса Іванеску, речни-ці ПР Ганни Герман та Клюєва хоч якісь пояснення нічого не дали. Учасники цієї історії намагають-ся дистанціюватися від представ-ників ЗМІ. Розрахунок, вочевидь, на перемогу Януковича, коли за-кон для нього стане ледь не при-ватним і тоді всі минулі «справи» можна буде відбілити.

І ще. За п а р а д о к -сальним ук-раїнським за-конодавством, оприлюднення в деклара-ції про дохо-ди кандидата у президенти неправдивих відомостей... не тягне за собою жодних наслідків. Але ця інформація – радше для роздумів на-ших виборців, яким обирати і жити з новим Президентом наступні п’ять, а, може, й 10 років.

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: двічі на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 539 від 26 грудня 2001 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано: з готових діапозитивів

у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.№ замовлення: 246. Тираж: 60 000 екз.

Дзвонить телефон. Хлопчик знімає трубку.

- Так. Вам тата? А хто запи-тує? Його шеф? А який шеф: ста-рий осел чи повний ідіот?

* * * «Новому українцеві» на мо-

більний телефон надходить смс-повідомлення від сина: «Тато, терміново завези білих ведмедів в Африку. Сиплюся на геогра-фії».

* * * Троє «нових українців» хва-

ляться один одному піротехні-кою, яку подарували своїм чадам на Новий Рік:

- Я своєму прикупив п’ять шух-ляд хлопавок...

- А я п’ять шухляд петард...- А я своєму ракету прикупив,

тільки якихось космонавтів у на-вантаження дали...

* * * Мати читає своїй маленькій

донечці казку.Дочка: «Мамо, чому всі каз-

ки починаються зі слів «Жили-були...»?»

Мати: «Ні, доцю, іноді вони по-чинаються зі слів «Дорогенька, мені довелося сьогодні допізна працювати в офісі...»

* * * Батько був приємно здивова-

ний, почувши, що його говірка доч-ка закінчила телефонну розмову усього за 20 хвилин.

- Тобі подруга телефонувала? - Ні, це хтось помилився номе-

ром.* * *

- Тато! Що таке діалог?- Це розмова двох людей.- Це так із тобою розмовляє мама?- Ні - це монолог.

* * * Вчителька запитує в класі:- Чим відрізняється життя в Ук-

раїні до революції від нинішнього?

Вовочка:- До рево-

люції говорили: «Йди геть!» А тепер говорять: «Приходьте за-втра!»

* * * - Тато, я вто-

мився нести сес-тричку. Я кра-ще візьму в тебе сумку з пляшка-ми.

- Ти що? А рап-том упустиш?

* * * Вовочка при-

ніс із бібліотеки книгу “Нагляд за дітьми і їхнє виховання”.

- Що ти ро-битимеш із цією книгою? – ди-

вується мати.- Як що? Хочу поди-

витися, чи правильно ви мене виховуєте.

* * * Мати запитує сина:- Де ти так довго про-

падав?- Ми з Вовою грали в

листонош. Усі жителі се-лища отримали пошту.

- А де ви взяли стіль-ки листів?

- Із твоєї тумбочки.* * *

На футбольному мат-чі один із глядачів запи-тує хлопчика:

- Де ж ти гроші-то взяв на такий дорогий кви-ток?

- Батько купив. - А де він сам?- Вдома. Квиток шу-

кає...

ступністю план. Один із народних депутатів (вхожий в Президентсь-ке оточення) після першого туру виборів на запитання, чому саме Банкова зробила ставку на Яну-ковича, відверто відповів: «Ніхто не вірив, що він може показати такий результат. Розрахунок був на інше». На що ж саме? Ви-являється, за планами Банкової, вибори – це фантасмагорія, що розігрувалася для простачків, а насправді вони мали бути зірвані, і все зводилося до третього «при-шестя» Кучми.

До реалізації цього плану ре-жим готувався заздалегідь. Ще за рік до виборів, а саме 25 груд-ня 2003 р., Конституційний Суд Ук-раїни дозволив Кучмі балотувати-ся на тертій термін.

Не тільки Україна, а й весь світ потішався тоді над абсурдним рі-шенням Конституційного Суду. На-віть ходив дуже популярний анек-дот: «На вулиці 2030 рік. В Україні чергові президентські вибори. І знову вперше... вдесятий раз ба-лотується Леонід Кучма».

Втім, Банкова ретельно готува-лася до реалізації заплановано-го. Причім завдання стояло чітке: задум має спрацювати за будь-яких обставин. Тепер вже мало хто пам’ятає, що один із керівни-ків Банкової кинув, що Ющенкові ніколи не бути Президентом. І він знав, про що говорить. Банкова навіть не припускала, що когось, окрім Кучми, можна переобра-ти на президентське крісло. Од-нак третє «пришестя» можна було забезпечити за однієї обстави-ни – зриву виборів. Оскільки пра-вових підстав зірвати вибори не було жодних, то «ініціативна група по виборах Кучми-три» вирішила втілити найжахливіший план - фі-зично знищити одного з реальних кандидатів. Без сумніву, що вибір впав на В. Ющенка.

Задум був простий. Після смер-ті Ющенка в Україні розпочалась би смута. Адже на той час у ньо-го був надзвичайно високий рей-тинг, особливо в західних облас-тях. Аби припинити масові акти громадської непокори, на арену повинен був вийти в масці миро-творця тодішній Президент Куч-ма. У своєму зверненні до наро-ду він би висловив сум із приводу загибелі реального кандидата, який мав стати наступним Пре-

зидентом, заспокоїв би населен-ня обіцянкою обов’язково знайти вбивць. Після чого переніс би ви-бори на півроку чи більше. Окрім цього, для наведення громадсь-кого порядку планувалось по всій Україні або в окремих регіонах за-провадити надзвичайний стан – повністю чи частково.

І всі би погодились. І опозиція, якій потрібен був час, щоб «зали-зати рани» і висунути нового кан-дидата. І ті, хто бачив в особі Яну-ковича правонаступника. Їм би пояснили, що шкодувати немає чого: із такою біографією Янукови-чу і так нічого не світило.

Тим часом Кучму розкручува-ли б в якості миротворця. А в пот-рібний час призначали б вибори, і Кучму втретє ви-сунули б кандида-том.

«Ін і ц і а т о р а м» частково вдалося реалізувати задум. У вересні 2004 р. увесь світ облеті-ла звістка про от-руєння Ющенка. Втім, Господь сплу-тав плани закуліс-них режисерів – Ющенко вижив. А часу на доведен-ня своїх підлих дій до завершення не було.

І тоді «ініціатив-на група по вибо-рах Кучми-три» зважилась на ще більш підступний план – вбивство свого висуванця Януковича. Ця іс-торія й досі покрита мороком. Органі-затори потурбува-лися, аби деталі її не дійшли до широкого загалу.

Україна добре пам’ятає випа-док із яйцем в Івано-Франківську. Насмішили тоді всіх – і ближнє, і дальнє зарубіжжя.

Щоб обілити свого кандидата в очах виборців і світової громад-ськості, «ініціативна група» через іміджмейкерів штабу запропону-вала Януковичу наступний сце-нарій.

На початку жовтня 2004 року він об’їжджав західні області. 5 жовтня був у Рівному, 6 жовтня – в Ужгороді, а 7 мав бути присут-

нім на міжнародній економічній конференції у Львові. При в’їзді на Львівщину на Януковича чека-ла імітація замаху. Кілер, за заду-мом, мав влучити у кандидата і за-вдати легкого поранення «у м’які частини тіла». Далі – лікарня. Під-контрольні ЗМІ роздувають тему «бандерівщини», Кучма виступає із заявою і за місяць до виборів в Україні розкручується ненависть до націоналістів (тобто до Ющен-ка). Команда Януковича «на коні», усі тріумфують, результат виборів в кишені.

І тільки декілька людей знали, що насправді кілерові дали вказів-ку «завалити» Януковича, наче кабана на полюванні. Після того запускався перший сценарій з под-

війним резонансом. Адже жерт-вою теракту ставав не просто кан-дидат, а чинний Прем’єр–міністр України. На країну очікував надз-вичайний стан, відміна виборів, в західних областях – репресії. Всі демократичні країни мовчать, а Кремль підігрує кучмістам.

Але знову втрутилися вищі сили і про реальний задум стало відомо народному депутату Юрію Кармазіну. Не важко здогадати-ся, скільки потрібно було відва-ги, аби напередодні візиту Януко-вича до Львова оприлюднити це все з трибуни Верховної Ради. І

не просто озвучити, а назвати іме-на високопосадових осіб, які без-посередньо відповідали за підго-товку й реалізацію цього плану. Інформацію Ю. Кармазін отримав за три години до завершення засі-дання Ради. Наступного дня озву-чувати її вже було пізно. І він, бе-ручи на себе всю відповідальність історичного моменту, о 13 годині з парламентської трибуни розповів про підступний замисел, чим і не допустив повернення Кучми до влади.

Після виступу до нього підій-шов один із «регіоналів» і запитав: «Наскільки правдива ця інформа-ція?» На що Кармазін відповів: «А нехай тепер Янукович поїде до Львова». Без сумніву, Янукович до

Львова не поїхав, а вилетів того ж дня в Москву.

Виступ Кармазі-на було надрукова-но в газетах «Сіль-ські вісті», «Вечірні вісті» і показано на 5-му каналі. Нез-важаючи на те, що пролунали конкрет-ні прізвища осіб, які стояли за сце-нарієм, в суд ніхто не подавав. Своїм виступом Кармазін нажив ворогів не тільки в опозиції, а й серед однодум-ців. Деякі гарячі го-лови дорікали йому за попередження трагедії, при цьо-му не усвідомлюючи наслідків такої опе-рації. І лише після обрання Ющенка, коли підтвердилися підступні замисли

кучмівської команди, всі зрозумі-ли, що саме цей відважний крок Кармазіна врятував Україну від третього «пришестя» Кучми.

Щоправда, «яєчної» історії Яну-ковичу уникнути не вдалося. Втім, дамо слово його колишньому од-нопартійцю, що був свідком бага-тьох подій, – Тарасові Чорноволу. У 2009 році у своєму інтерв’ю він визнав те, що справді розігрував-ся сценарій замаху: «Ми під’їхали до Університету в Івано-Фран-ківську, і я зараз добре прига-дую настороженість декількох людей. Я бачу очі Герман, коли

виходив Янукович. І тут щось трапилося, почалася істерика, крик: «Понесли–понесли, напа-ли, вбили!» Таке враження, що в автобусі було декілька людей, які знали, що щось має відбути-ся! Моє враження – студент ви-передив події. Жбурнув яйце, чекали ж на щось інше, більш серйозне. І в мене досі є візу-альне відчуття, що Янукович у той день був у бронежилеті… Він чекав на постріл, який мав показати, що «бандерівські не-добитки напали на нашого кан-дидата». Дослівно те, що ого-лосили в залі парламенту, не дочекавшись інформації з Іва-но–Франківська… Сценарій був розроблений, а Янукович не зрозумів, що сталося. Він ба-чить, що щось летить, не ро-зуміє, що відбувається, падає. А потім вже немає куди діва-тися... Я пам’ятаю, який терор Герман влаштувала журналіс-там! Лунали жорсткі погрози: «Не дай Боже, якась інформа-ція зараз виплеснеться в ефір! Ви ніколи не попадете більше в пул! Ніхто вас більше не візьме! Забудьте, щоб мати хоч якусь інформацію від майбутнього президента». Але хтось таки інформацію здав… Коли я вже зробив для себе багато вис-новків, підійшов до однієї люди-ни і прямим текстом поставив декілька запитань. Ця людина скривилася і по кожному епізоду кивнула головою».

І знову Януковича виставля-ють технічним кандидатом. Тепер вже за ним кримінальний капітал в особі олігархічних кланів, яким він гарантує безбідне майбутнє. І весь лозунг «Україна – для лю-дей» зводиться лише до того, що «людьми» він вважає групку товс-тосумів, яка закумулювала в своїх руках більшу частину награбова-ного. В 2004 році українці вже ви-явили свою мудрість, не віддавши владу в руки технічного кандида-ту. Олігархічні клани, які зробили ставку на непрохідного Янукови-ча, очевидно, вважають і вибор-ців маріонетками їхніх закулісних задумів. Не враховують одного, що за свою багатостраждальну іс-торію український народ неодно-разово доводив свою політичну далекозорість.

Олег Наливайченко, політичний оглядач.

Янукович завжди був маріонеткою кланівЗакінчення. Поч. на 1 стор.

Газета «Сільські вісті» № 118 (17639) від 08.10.2004 року