№ 5 (005) 15 липня - 22 липня 2009 року

ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ

Вибори за відкритими списками

Чому їх так бояться нинішні депутати?

Парламент у ступорі. Попереду вибори, але за яким сценарієм їх проводити?

Ідея з партійними списками на-стільки себе дискредитувала, що від неї плюються всі. Хіба задля того, аби в законодавчому органі сиділи недавні масажисти, секре-тарки, охоронці, водії партійних бонз, коханки, виходили люди на Майдан? Хіба задля того ризику-вали, аби за роки незалежності отримати найнепрофесійнішій парламент? Мабуть, не кнопко-давів-статистів, що догідливо за-зирають до рота свого партійно-го бонзи і виконують їхні захцянки, хотіли б бачити українці у Верхов-ній Раді. А представників, які від-стоювали б інтереси людей, що їх делегують.

Багато хто бачить вихід у за-провадженні голосування за від-критими списками. І не тільки до парламенту, а й в обласні, місь-кі, районні ради. З другого боку – йде шалена протидія, аби не до-пустити змін до законодавства. Чого ж так бояться нинішні політи-ки? А особливо непопулярні ліде-ри політсил і ті, хто перебуває на-горі партійних списків?

Народ просто шугають різними страшилками. Навіть голова Вер-ховної Ради В. Литвин нещодавно нажахав, що бюлетені відкритих списків будуть довжиною 60 мет-рів, і люди на виборчих дільницях просто в них заплутаються.

Маячня. Навпаки процедура виборів набагато спроститься і наблизить виборців до депутатів. А бояться політики елементарно-го, що народ своїм воєвиявлен-

Закінчення на 2-й стор.

народні обранці вже всіма помислами на канікулах. останні робочі дні. останні імітації бурхливої діяльності. і знову були сподівання, що на сесійному фініші таки вдасться зняти з них депутатську недоторканість.

Аби підштовхнути парламен-тарів до рішучого кроку, звернув-ся до них і Президент В. Ющенко, закликавши „стати рівними пе-ред національним законом”. Од-нак більшість „вершителів законо-давства” і далі прагнуть бути над законом. Чи є взагалі шанс колись зрівняти депутатів у правах із пе-ресічними громадянами? Про це ми поцікавилися у голови Партії захисників Вітчизни, першого за-ступника парламентського коміте-ту з питань правосуддя Юрія Кар-мазіна.

- Цілком згідний з позицією Президента і прем’єр-міністра, що народні обранці не повинні хова-тися за статусом недоторканості. Так, у світі такий статус всюди пе-редбачений. Але для того, аби де-путати були вільними у своїх діях. Недоторканість не дає право тво-рити їм беззаконня. В Україні ж не-доторканість надмірна. І потрібна насамперед тим, хто ховає за нею свої „брудні” справи.

На жаль, в нинішньому парла-менті таких чимало. Закони пору-шуються чи не на кожному кроці. І не лише депутатами, а їхніми ку-мами, сватами, коханками, дітьми. Інколи політична доцільність пе-реважає над дотриманням закону.

Тому важко сподіватися, що найб-лижчого часу назбираємо критич-ну масу – 300 голосів. У більшості депутатів фобія на доторканість.

- Частина депутатів пропонує зняти недоторканість відразу й з президента та суддів…

- Повинні існувати законодавчі механізми, які утримували б будь-кого, в тому числі і Президента, від злочинних дій. Однак у цих пропозиціях нині більше піару або навіть погроз, мовляв, не чіпайте

Юрій Кармазін: «Фобія на… доторканість»

Закінчення на 2-й стор.

тепер вже й сліпим видно, що під „помаранчевими” гаслами до влади продерлося чимало пройдисвітів, які державне і комунальне сприйняли за своє. і воюють за „ню”, наче оскаженілі. одна з типових картин на турківщині, де керівництво райради зубами вчепилося в місцеве майно. як би ще діяли якось непрямолінійно. та, вочевидь, мізків

забракло. або ж нетерплячка підвела. Зрозуміти можна: лише скокнув на посаду, а перед тобов – багатоповерхові об’єкти комунальної власності. навіщо надриватися на чиновницьку зарплату, коли „сплавив” один-два таких будинки „наліво” чи „направо” (значення немає) і в кишенях сотні тисяч у. о. (простіше – доларів).

а хто спитає? основні контролюючі інстанції – як от райфінвідділ та інші – під тобою. З міліцією, яка при „помаранчевих” остаточно стала бідніше церковної миші, – завжди домовитися можна. як, зрештою, і з місцевими прокурором, представником сбу. не своїми ж грошима ділитися. а райцентри – особливо карпатські – такі далекі від столиці! якщо в києві вже сотні мільярдів у боротьбі за владу невідомо куди розсмоктуються, то хто зверне увагу на якісь там зниклі мільйони на місцях?

Турківські царьки Анекдот до теми- Куме, а чого ви на Майдан їздили?- Як чого? Щасливе майбутнє відстояти! - А чого ж тоді до влади колишні комсомольці поприходили

і такий дерибан влаштували, що й за Кучми не снилося?- А це тому, мабуть, куме, щоби ми свої фузеї далеко не хо-

вали…

Закінчення на внутрішній стор.

Закон на власний розсудмінюст підтвердив факти неправомірності дій керівництва Головуправління юстиції у львівській області

У матеріалі „Неправова юсти-ція” („Вибір” №4) ми розповіли про переслідування і неправомірне звільнення з посади начальника виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юсти-ції, заступника керівника місцево-го осередку Партії захисників Віт-чизни Ярослава Тупичака. А також про численні факти зловживань з боку керівництва Головуправління юстиції у Львівській області, яке й організувало шельмування „не-угодного”.

Закінчення на 2-й стор.

У наступних номерах- Злет і падіння валентина Го-

сударськоГо

- афера по-Галицьки. львівські чиновники вирішили перекласти вит-рати на будівництво стадіону на плечі львів’ян

- ліс оптом і в роЗдріб. як проку-рор і начальник міліції сколівського району „кришують” крадіїв лісу

- вбивство Чорновола. як ре-ально планували і усунули незручного політика – ретельно приховані факти

- За Гратами опинився невин-ний - свавілля судді франківсько-го районного суду львівської області м. мартинишин

- хто сидить в українських тюр-мах – „закрита” інформація

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Вибори за відкритими спискаминям позбавить їх права бути в на-ступному парламенті. Але навіть не це є найбільшою перешкодою. Адже вибори за відкритими списка-ми можуть позбавити окремих полі-тиків лідерської булави.

Якою ж насправді є процедура виборів за відкритими списками? Після реєстрації кожна партія чи блок мають право висунути на 450 українських округах по одному кан-дидату. Візьмемо, скажімо, один із львівських округів. Припустимо, на ньому своїх кандидатів виставили 20 партій і блоків. Це список із 20 осіб (а не 60-тиметровий). Ясна річ, люди голосуватимуть за тих, кого добре знають, кому довіряють, хто довів свою політичну доцільність конкретною діяльністю. Своєрідна мажоритарка, але із суттєвими но-вовведеннями.

Наприклад, на окрузі переміг Пет-ро Іванченко з партії „Вперед”. Його голоси автоматично переходять у партійну скарбничку. Після виборів підраховуються голоси партійців по всій Україні. З’ясовується, що “Впе-ред” здолала прохідний бар’єр, на-бравши, скажімо, 5% і від цієї полі-тичної сили пройшло 30 депутатів.

Наступний етап – формування депутатських списків. Отут і зарита основна підводна міна, яка так ля-кає нинішніх депутатів і їхніх пар-тійних босів. Списки формуються згідно із кількістю набраних голо-сів. Скажімо, за Іванченко у цій пар-тії проголосувало найбільше – 30 тис. виборців. Він – перший у спис-ку. За Кулинича – 25 тис. Він – дру-гий. За Чаплю – 20 тис. Він третій. І так далі. Голові партії Петренкові повірили лише 2 тис. виборців. Він посів 32 місце і… навіть не потра-пив до парламенту. Така «популяр-ність» може послужити й перевибо-рами керівника в партії.

От цього найбільше і бояться нинішні політичні лідери та їхні су-верени. Виграють ті, кому люди най-більше довіряють. А за бортом мо-жуть опинитися більшість нинішніх депутатів і навіть партійних „авто-ритетів”. І не допоможуть мільярд-ні статки і кулуарні домовленості. Не в ресторанах за фуршетами чи в лісових угіддях на шашликах фор-муватимуть депутатський корпус. А вирішальною буде людська довіра.

І що головне – кожний із обраних, особливо новоявлені партійні ліде-ри, турбуватимуться реально за ок-руги. Адже усвідомлюватимуть, що за п’ять років парламентської діяль-ності можуть втратити вотум довіри і зазнати політичного краху, як і їхні попередники.

Вибори за відкритими списка-ми повернуть справжнє народне воєвиявлення. Депутатські манда-ти роздаватимуться не з рук пар-тійної номенклатури, а з рук вибор-ців. З’явиться відповідальність за довірене крісло. З’явиться реаль-на надія, що закони прийматимуть-ся для людей, а не під корумповані партійні клани. У парламент будуть іти за покликом совісті, а не за хо-луйським прогинанням. Підпоряд-кувати депутата виборцю – головне завдання перед майбутніми вибо-рами. Але чи вистачить у кулінарів „парламентської кухні” політичної сміливості довірити свою долю в руки народу? Наразі Президент В. Ющенко переконаний, що в нього достатньо важелів, аби змусити де-путатів внести зміни в законодавс-тво і передати право вибору реаль-но українцям. У це хочеться вірити.

Павло Барнацький

Юрій Кармазін: «Фобія на… доторканість»нас і ми вас не чіпатимемо. Не сумніваюся, що недоторканість врешті-решт буде знято. Але коли суспільство переступить межу політичної зрілості. А от щодо недоторканості суддів, то її однозначно слід відмінити із де-путатською. Суддівська корупція в Україні досягла таких масшта-бів, що викликає загрозу націо-нальній безпеці.

- В ефірі телеканалу „Ук-раїна”, коментуючи вислов-лювання Азарова щодо суми, необхідної для підвищення мінімальної зарплати, ви за-явили, що це провокація, аби загнати країну в боргову яму і віддати всі труби і газові схови-ща Росії. Хіба Партія захисни-ків Вітчизни проти підвищення

рівня мінімальної зарплати?- ПЗВ тільки „за”. Але роби-

ти слід все вдумливо. Уряд для

підвищення мінімальної зарпла-ти називає суму в 37 млрд. грн. Ми вважаємо, що потрібно 50

млрд. А Азаров пропонує винай-ти 18 млрд. із тих, що повинні піти на розрахунок із Росією за газ. Це спеціальний задум, аби ми вчас-но не розрахувалися і потім від-дали у вічне користування і тру-би, і сховища.

Взагалі прийняття пропози-цій ПР призведе до гіперінфляції і відкине Україну до рівня 90-тих років минулого століття та черго-вого зубожіння українського на-роду. Але, що горе–політикам, шо плазують перед східними сусіда-ми, злидні простого люду? Дуже шкода, що в нашій державі ще є така потужна п’ята колона космо-політів, які не мають батьківщини і готові заради миттєвої вигоди продати все, навіть рідну Вітчиз-ну. Але я вірю, що це ненадовго і здоровий глузд переможе. А Ук-раїну їм не знищити ніколи.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

В апарат Верховної Ради України надійшов лист-подяка від Львівського міського голови Андрія Садового за активне сприяння представників ПЗВ у захисті унікальних паркових земель львівсь-кої громади, на які замахнулася група шахраїв. Нагадаємо, що за-вдяки втручанню голови ПЗВ, народного депутата Юрія Кармазіна і головного консультанта парламентського комітету з питань пра-восуддя Павла Барнацького, вдалося припинити судове свавілля, яке тривало понад чотири роки, і відстояти 328,7 га львівських зе-мель.

Наводимо лист дослівно:„Голові Верховної Ради України п. В. ЛитвинуШановний Володимире Михайловичу!Львівська міська рада висловлює Вам повагу і вдячність за

сприяння у вирішенні вкрай важливого для Львівщини і львів’ян питання – зупинення варварського знищення в особливо великих розмірах лісопаркової зони лісів І групи Держлісфонду, унікального природного середовища, яке є національним надбанням українсь-кого народу.

Окремо просимо Вас висловити вдячність: - народному депутатові України п. Юрію Кармазіну за безпосе-

редню участь у судових процесах, співпрацю з правоохоронними органами у цій справі, послідовну і безкомпромісну позицію у ви-могах до правопорушників і державних чиновників-правоохорон-ців, які зволікали із законним вирішенням цієї справи;

- п. Павлові Барнацькому – головному консультантові Коміте-ту з питань правосуддя за безпосередню участь у судових проце-сах, підготовку касаційних вимог, надання професійних консульта-цій учасникам судових процесів.

Така активна участь представників Верховної Ради України у за-хисті інтересів держави дозволила спільно успішно завершити су-дову справу і відстояти збереження 328,7 га лісопаркової території лісів І групи, розташованої на Головному Європейському вододілі.

Велика подяка Вам від львівської громади та найщиріші поба-жання у зміцненні і розбудови Української держави.

З повагою міський голова А. Садовий”

Подяка від СадовогослідАми нАшиХ ВистУПіВ

У третьому номері нашої га-зети ми пообіцяли опублікува-ти список друзів «Ремонту» і ворогів львівської громади. На-водимо прізвища депутатів Львівської обласної ради, які свої голоси віддали в підтримку шахраїв з кооперативу „Ремонт”, що замахнулися на „прихвати-зування” за безцінь унікальних львівських земель:

Олег Баляш, Василь Баран, Михайло Барбара, Зеновій Бер-мес, Василь Бігун, Іван Білак, Ростислав Бондаренко, Гри-горій Брунець, Євген Буба, Ми-хайло Ваврин, Степан Дави-дяк, Степан Данькевич, Віктор Доскіч, Ярослав Дубневич, Ми-хайло Задорожний, Роман Ілик, Сергій Ковальчук, Людмила Ко-зак, Володимир Колошко, Ігор

Комарницький, Ігор Короташ, Роман Кузьмич, Богдан Кук, На-талія Лаврецька, Дем’ян Маляр-чук, Юрій Моравецький, Олег Мохнацький, Ростислав Ново-женець, Емілія Подляшецька, Сергій Різенко, Андрій Рожня-товський, Василь Семен, Ігор Сенишин, Микола Сипливий, Анатолій Сухинюк, Остап Федо-ришин, Йосип Хром’як, Зеновій Шептицький.

Голосування по фракціях: „за” проголосували – 30 депутатів із БЮТ (із 32 - двоє не голосува-ли), 1 - із НУНС, 7 - із ГП „Пора” (із 9 – двоє не голосували).

Принаймні тепер львів’яни мають можливість побачити, хто конкретно, отримавши їхню довіру, „грає” на обласному рів-ні проти їхніх інтересів.

Друзі «Ремонту», вороги громади

Днями ми отримали відповідь заступника міністра юстиції В. Цоклана на депутатське звер-нення Юрія Кармазіна, яка під-тверджує неправомірність дій з боку чиновників Головуправлін-ня юстиції у Львівській області. У ній йдеться, що під час звіль-нення Я. Тупичака органи юс-тиції Львівщини проходили ре-формування. Тож, за наказом Мінюсту проводився конкурс на заміщення вакантних посад де-ржслужбовців у новостворених структурах.

Перевірка фактів, викладе-них у зверненні Ю. Кармазіна, виявила, як йдеться у листі-від-повіді, ряд порушень. Зокрема, „всупереч тому, що конкурс на заміщення вакантних посад го-ловного управління юстиції був оголошений, протягом берез-ня 2007 року відбувалися при-значення осіб на посади де-ржавних службовців головного управління юстиції та його тери-торіальних органів за результа-тами стажування”. Нагадаємо, що Тупичака звільнили 28.03.07. Як потім доводили в суді пред-ставники Головуправління юс-тиції у Львівській області, нібито на підставі того, що за конкур-сним відбором на цю посаду взято іншу людину – Я. Грабар. Однак перевірка Мінюсту пока-зала, що станом на 29.03.07 за результатами конкурсного від-бору були призначені лише на-чальники відділів державної ви-конавчої служби Золочівського районного і Самбірського місь-крайонного управлінь юстиції. Тобто посада начальника вико-навчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юс-тиції ще чекала на свого пре-тендента. Отже представники обласного Головуправління юс-

Закон на власний розсудтиції нахабно брехали в суді, а представлені документи є грубо сфабрикованими. Грабар же до того лише проходила стажуван-ня (питається де, якщо структу-ру не було ще сформовано). Та-ким чином, Грабар, як і всі інші повинна була проходити конкурс разом із Тупчаком.

Ну а то, чим насправді зай-малося керівництво Головуп-равління, переслідуючи „не-угодних”, випливає із слідчих дій по так званій кримінальній справі «засівачів», де головний фігурант Ігор Зварич звинува-чує нинішнього керівника Голо-вуправління А. Багряка в пере-дачі хабарів. На підставі цього керівник слідчої групи Генпро-куратури В. Жербицький виніс постанову про порушення кримі-нальної справи. У цій постанові зазначено, що “для позитивного вирішення апеляційної справи №7/123А, стосовно ВАТ “Вироб-ничо-науковий комплекс “Роз-точчя”, Багряк А. С. у період з 25.09 по 9.10.2008 р. отримав від Данилюка С. С. і передав І. Зва-ричу в його кабінеті 10 тисяч до-ларів США, а в листопаді 2008 року ще 2 тисячі доларів США”. Отже, хабарі Зваричу носив і го-ловний правник Львівщини. Од-нак це не заважає йому поки що не полишати керівне крісло.

До речі, у листі-відповіді за-ступника міністра юстиції зазна-чено також, що „недоліки в ро-боті та проходженні державної служби у Головному управлінні юстиції були виявлені та зазна-чені в акті під час проведення службового розслідування від-носно колишнього начальника Головного управління юстиції у Львівській області Попович І. М., що стало підставою для її звіль-нення із займаної посади за по-рушення присяги державного службовця”.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Коментар Павла Барнацького: - Перевірка незаконного звільнення Я. Тупичака комісією Мінюс-

ту, до складу якої входив за дорученням Юрія Кармазіна і я, під-твердила абсолютно всі факти незаконних дій з боку керівництва обласного Головуправління юстиції. Представники управління на-дали до суду недостовірні дані, що послужило приводом для не-правосудних рішень. Мінюст повністю підтвердив незаконність звільнення Тупичака і незаконність призначення Грабар на поса-ду. Без сумніву, винні посадовці мають понести відповідальність за свої неправомірні дії, і керівництво ПЗВ цього так не залишить. Зокрема, Юрій Кармазин з метою недопущення впливу на слідство підготував окреме звернення щодо відсторонення А. Багряка з по-сади у зв’язку з тим, що він є фігурантом по кримінальній справі і підозрюється у скоєнні тяжкого злочину.

3

Більшість лікарів ще й досі дотримуються радянських методик, які в світі давно вва-жають вкрай застарілими. „У нас ще досі ефективність ро-боти охорони здоров’я оціню-ють за сурогатними показни-ками: скільки часу в лікарні були зайняті ліжка, скільки хворих прийняв лікар і т.д., - говорить голова Державного комітету України з питань тех-нічного регулювання та спо-живчої політики Лариса Ло-сюк. – А от якби кожний лікар звітував, скільки хворих він вилікував, тоді стало б зро-зуміло, скільки медиків-дар-моїдів, які не вміють лікува-ти, годує бюджет, тобто ми з вами, скільки в нас збиткових лікарень, і зробити із цього вис-новки. А поки що вітчизняна меди-цина здебільшого не виліковує, а «заліковує» хвороби, борючись із наслідком і не з’ясовуючи справж-ніх причини недуги.

Розповімо про справжні причи-ни лише кількох поширених хво-роб, які багато наших лікарів звик-ли лікувати по старинці.

При виразці Перетворюють на інвалідів

Наприкінці минулого століт-тя австралійські вчені Маршалл і Уоррен довели, що найпоширені-шою причиною гастритів, виразок і раку шлунка є інфекція хеліко-бактер пилорі. У 2005 році їм за це відкриття вручили Нобелівсь-ку премію. „У нас же ще дотепер половина професури вважає, що лікувати виразку антибіотиками, які діють на хелікобактер пилорі, не можна, - пояснив перший за-

ступник парламентського комітету з питань охорони здоров’я, завка-федрою внутрішньої медицини Національного медичного уні-верситету, професор В’ячеслав Пєрєдєрій. - А деякі хірурги до-тепер роблять те, що в усьому цивілізованому світі вважається кримінальним злочином, - вида-ляють пацієнтові, який страждає виразковою хворобою, частина шлунка. Тому якщо ви зустрічаєте „лікаря”, який пропонує вирішити питання з виразкою „раз і назавж-ди” за допомогою операції, знайте - це злочинець. Він хоче зробити вас інвалідом. Знайдіть фахівця, який в курсі, як вивести з організ-му інфекцію хелікобактер пилорі - і через два тижні прийому пігулок забудете про виразку”.

заПалення від… хлібу

Дотепер чимало наших лікарів мало що чули про целіакію. А це - найпоширеніше захворювання

тонкого кишечника. Його основ-ні прояви - здуття, болі в животі. Хвороба виникає в людей, схиль-них до вживання продуктів із вміс-том білку глютен, - із пшениці, жита, ячменя й вівса. Насамперед

це - хліб і вівсяна каша. „Лише окремі українські лікарі

скеровують хворих на проведен-ня аналізу на целіакій, - говорить професор. - Ще менше знають, де його роблять. А цим захворю-ванням в Україні страждає міні-мум півмільйона людей. Ті, кому щастить встановити діагноз, бла-гополучно зцілюються, інші або страждають до кінця життя, або вмирають від ускладнень целіакії - кишкової кровотечі й лімфоми - однієї з форм раку крові. І рідко хто з лікарів не додумується зв’язати ці ускладнення з тим, що хворий просто не переносить хліб.

Крім пацієнтів із целіакією, ще є ціла армія людей, які не перено-сять інші продукти - молоко, крупи, деякі овочі й т.д. В Україні їх близь-ко 80%. Несприймання прояв-ляється в них дерматитом, мігрен-ню, печією, стоматитом, анемією, діабетом першого типу, артрита-ми й іншими симптомами. Лікарі їх заліковують, а через деякий час хвороба з’являється знову”.

Причина втоми – брак йоду

Половина українців, а особливо із західних областей, страждає від недостатнього надходження йоду в організм. У дорослих йододефі-цит проявляється т. зв. синдромом хронічної втоми. Характерний про-яв, коли при читанні сторінки тек-сту 10 хвилин не можете „в’їхати” в суть. А найбільшою небезпекою дефіцит йоду є для вагітних. Саме від цього у жінок часто народжу-ються діти якщо не кретини (це не образа, а медичний діагноз), то ту-годуми. Із цим же пов’язані врод-жені косоокість, глухонімота й чо-ловіча безплідність. Чи багато лікарів підказує про це молодим мамам? Йодована сіль добову пот-ребу не компенсує. Вихід – вжива-ти частіше морепродукти і морську рибу.

дефіцит добрих слів

Ще Гіппократ говорив, що лі-кар повинен вміти лікувати сло-вом, рослиною й ножем. Якщо з останніми двома пунктами ук-раїнські ескулапи ще якось справ-ляються, то з першим у більшості з них – явний провал. „Давно пе-реконався, що третині хворих потрібні не пігулки, а психоте-рапія, оскільки в них не органіч-ні хвороби, а т.зв. функціональні, або психосоматичні - ті, причина яких - у душі, психіці, - поділився В’ячеслав Пєрєдєрій. - Візьмемо, наприклад, одне з найпоширені-ших функціональних захворю-вань - синдром роздратованої кишки. Це коли ви відчуваєте болі в животі й часто бігаєте в туалет. Мало хто з пацієнтів погоджуєть-ся йти до психіатра чи психоте-рапевта. А якби лікарі загальної спеціалізації знали основи пси-хотерапії, то половині цих хворих вони допомогли б. Тим більше, що іноді для цього досить прос-то вислухати хворого й сказати йому добре слово”.

Застаріла медициначимало захворювань наші лікарі лікують неПравильноважко в україні сьогодні зустріти людей, які були б задоволені рівнем вітчизняної медицини. радше, навпаки, - зцілитися з кожним роком стає все важче. і причина, на жаль, часто криється не тільки в недостатньому фінансуванні, а й у відсутності прагнення в медиків орієнтуватися на сучасні методи лікування.

Спосіб 1. Номер-перевертень Технарі примудрилися створити

механізм, за допомогою якого но-мера можна перевернути дистан-ційно. На СТО виготовлення тако-го пристрою обходиться близько $80-100. Майстри підводять до переднього і заднього номерних знаків тросики, з допомогою яких приводять механізм у дію. А за-пускається він через пристрій, встановлений у салоні. Смикнув-

ши за ричажок, номери перевертаються. При зу-пинці авто працівниками ДАІ номери повертають у нормальне положення.

Спосіб 2. Номер, що омивається У бампер можна вмонтува-

ти струменеві омивателі номерів, після чого держномер можна або забруднити, або закрити чимось легким, наприклад, папірцем або

кульком. У випадку зупинки даіш-ником протягом секунди номер можна очистити сильним струме-нем води. Вартість устаткування - близько $50.

Спосіб 3. Електроротатор На ринку з’явилася нова

розробка: набір для перекидання номерів із пультом і електропри-водом. Крім того, є й модифікація пристрою - номерний знак не пе-

ревертається, а за-кривається шторкою із спеціального про-зорого матеріалу, який пускає відблис-ки й нейтралізує зчи-тування „Візиром” номерів. Розробка набула популярності серед водії, щоправ-да ціна „кусається” – 3000-4000 грн.

Спосіб 4. Темний номер На номер наді-

вається тонка дво-шарова спецрамка, всередині якої пере-буває спецречови-

на, яка під впливом електрики мі-няє свій колір на темний. Пристрій підключається до бортової мережі автомобіля й керується спеціаль-ним пультом. Розробка також є по-пулярною, хоча скористатися нею може не кожний, адже ціна - $400-500.

Як надурити «Візир»?багатьох автовласників обурює запроваджений даі вимірювач швидкості „візир”, який позбавляє їх фактично надати аргументи на свій захист на місці. часом постанови про вчинення правопорушення надходять через місяць-два, коли водії навіть не пригадують, чи виїжджали вони того дня, чи ні. крім того, вже є відомості про появу фальшивих постанов про перевищення швидкості (як з’ясувалося, підробити їх доволі легко). Природно, що водії-умільці у боротьбі з „візиром” звернулися до народних методів. різні спроби із забрудненням номерів мають свої недоліки – при зупинці все одно даішник випише штраф. розповімо лише про найнадійніші.

юридична консультація

консультує заслужений юрист україни Павло барнацький:

„Яка альтернатива креди-там?”

Брати за нинішніх умов кредит, м’яко кажучи, нерозумно. Але є цілком нормальна альтернатива – лізинг. Від кредиту відрізняєть-ся по суті тим, що майно перехо-дить до вас тільки після сплати всіх платежів, до того ви ним лише користуєтесь. За такою схемою можна, наприклад взяти машину, користуватися нею пару років, по-вернути назад, не несучи жодних додаткових зобов’язань.

„Які „сюрпризи” можуть очі-кувати при купівлі землі?”

Наведу лише невеликий пере-лік „сюрпризів”, які підстерігають покупця земельної ділянки:

1. Підроблений Держакт на пра-во володіння землею.

2. Відсутність документації, що супроводжує Держакт: проект від-воду земельної ділянки, технічний звіт про винос земельної ділянки в натуру й позитивні висновки від-повідних органів державної влади про можливість надання земель-ної ділянки, акт установлення й узгодження кордонів землеко-ристування.

3. Невідповідність цільового призначення ділянки планам по-купця. Слід пам’ятати, що є кате-горії земель, зміна цільового при-значення яких можлива тільки за узгодженням з Верховною Радою України. Крім цього, по окремих категоріях земель процедура змі-ни цільового призначення гранич-но ускладнена.

4. Ймовірність того, що земля, що придбали підлягає вилученню для суспільних потреб у зв’язку із планами забудови населеного пункту. У цьому випадку вам, зви-чайно ж, повернуть якусь части-ну коштів, але навряд чи компен-сація буде рівноцінною ринковій вартості ділянки.

5. Наявність земельного сер-вітуту. Право земельного сервіту-ту – право на використання чужої земельної ділянки. Інакше кажучи, Вашою землею може користувати-ся хтось ще. Скажемо, через вашу ділянку може бути прокладений водопровід для суспільних потреб. Або через нього (відповідно до до-говору сервітуту) проженуть гро-мадську отару. Для того, щоб виз-нати договір сервітуту недійсним доведеться звертатися до суду.

6. При виносі земельної ділян-ки в натуру були неправильно виз-начені координати. На жаль, і таке буває…І тоді виходить, що з по-зиції закону, Ви здійснили само-захоплення території.

7. Продавець сховав інформа-цію про наявність мережі комуні-кацій під вашою ділянкою. Скоріш за все, на такій ділянці будівниц-тво неможливе.

„Я купив квартиру в кредит. Чи можу здавати її в оренду третій особі? І як взагалі кре-дитор може обмежити мене в її використанні?”

Всі обмеження вашого права на куплену квартиру можуть бути передбачені тільки в договорі купівлі-продажу квартири. Якщо за цим договором право власності вже перейшло до вас (а так воно швидше за все і є), а прямої за-борони на здачу в оренду немає, то ви можете спокійно здавати її в оренду.

свої запитання надсилайте за адресою редакції.

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: 4 рази на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 539 від 26 грудня 2001 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано: з готових діапозитивів

у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.№ замовлення: 231. Тираж: 15000 екз.

У „Виборі” №3 в публікації „Сало виринув із небуття” ми розповіли нашим читачам дикий за цинізмом факт. Про те, що у Вищому адміністративному суді України з’явилася унікальна заява з вимогою… поновити колишнього начальника УМВСУ у Львівській області О. Сала на посаді.

В принципі у самій спробі по-новлення нічого цинічного немає. Кожна особа в Україні має на це право. Інша річ, коли це робить тишком-нишком одна з найодіозні-ших фігур на Львівщині, яка прохо-дить фігурантом в понад десятку кримінальних справ. Яка не те, що нехтувала законом, а просто ство-рила в області свою протиправну імперію, прикриваючись брата-ми Медведчуками. Мало хто після „помаранчевої революції” споді-вався, що цей генерал-вискочка (а виріс він із капітана до генера-ла протягом 3-4 років, ясна річ не за міліцейські заслуги) опиниться за ґратами. Тим паче, що всім ві-дома його активна діяльність за будь-яку ціну не дозволити прий-ти до влади помаранчевим силам (тут і перешкоджання здійснення виборчого права, і зловживання службовим становищем, і органі-зація його підлеглими підкидання вибухових речовин у приміщення Студентського братства „Львівсь-кої політехніки”, і підпал виборчих урн і багато чого іншого, що пов-ною мірою відчули на собі не тіль-ки мешканці Львівської області, а й самі правоохоронці).

Справді, в Україні вже мало чому можна здивуватися. Навіть тому, що (звичайно, не дай Боже!) країною керуватиме колишній зек. Але те, як, відчувши слабинку з

боку Президента і його команди, піднімають голову колишні, хто ще вчора брав участь у гноблен-ні українців, справді викликає чи-мало запитань. Зокрема, до пра-воохоронних органів, які мали на руках достатньо матеріалів, що доводять причетність Сала до кримінальних злочинів. Чому за-мість того, аби відповісти перед законом за свої злодіяння, цей нафталіновий генерал, наче на-сміхаючись над суспільством, ки-дає всім виклик через Вищий ад-міністративний суд України? Чому жодна із справ проти нього досі не доведена до логічного завершен-ня, а всі зависли в повітрі? Який сенс тоді суспільству утримувати багатомільйонну армію слідчих-дармоїдів, які, працюючи на на-родні кошти, виносять антинарод-ні рішення?

Дивно, що, знаючи про спро-бу Сала повернутися в крісло на-чальника міліції Львівщини, жодна з політичних сил в Україні, які ще донедавна активно виступали за притягнення цього генерала із „за-саленим” минулим до криміналь-ної відповідальності, не відреа-гувала. І лише голова ПЗВ Юрій Кармазін скерував два депутатсь-кі запити на ім’я начальника СБУ і Генерального прокурора.

- Знаючи, як наші доблесні пра-воохоронці за останні роки нав-чилися „відписуватися” від де-путатських запитів, я навмисно акцентував увагу лише на двох кримінальних справах, де до-статня доказова база причетності Сала до злочинів. І поставив логіч-ні запитання, чому за п’ять-дев’ять років ці справи не слухаються в судах, а лежать досі в шухлядах посадових осіб?

Нагадаємо, йшлося про звину-вачення Сала у розкраданні і не-

цільовому використанні коштів в особливо великих розмірах, а та-кож за реєстрацію краденої іно-марки, ставленні її на баланс у га-ражі УМВСУ у Львівській області і закріпленні... за начальником об-ласного управління міліції.

Перша справа за №124-1635 по-рушена у квітні 2005 р. Сало, буду-чи начальником УМВСУ у Львівсь-кій області, незаконно витратив близько півмільйона гривень на будівництво дачі тодішньому шефу МВС М. Білоконю (який нині пере-ховується від криміналу в Росії) в урочищі „Рожанка” Сколівського району. Ці кошти УМВСУ отрима-ло в 2004 році від Львівської заліз-ниці в якості допомоги на ремон-тні роботи приміщень обласного управління міліції. Однак Сало особисто розпорядився витрати-ти їх на дачні роботи. Аби прихо-вати сліди злочину, генерал підпи-сав низку липових бухгалтерських документів про виконання ремон-тних робіт. Судово-почеркознав-ча експертиза підтвердила, що підписи на документах виконані особисто Салом. Отримавши на руки всі докази злочину з боку екс-начальника, Львівська проку-ратура вирішувала питання про взяття його під варту і скеруван-ня кримінальної справи до суду. Коли раптом матеріали нібито для вивчення (чого саме – невідомо) витребувала Генпрокуратура. Ще більший подив викликав той факт, що з Генпрокуратури справу не по-вернули на Львівщину, а скерува-ли на Житомирщину. Мотиви ста-ли зрозумілими пізніше. Під час „подорожі” зникла вся доказова база злочинної діяльності Сала, а саме – бухгалтерські документи.

Як повинна діяти в таких випад-ках Генпрокуратура? Провести внутрішнє розслідування і відпра-

вити до камери тих, хто це зро-бив. Натомість прокурорські муд-рогеї… закривають справу проти Сала. І це при тому, що близько 50-ти свідків підтвердили злочин-ні діяння генерала. Злі язики потім пліткували, що на „організацію ви-крадення” пішло десь до 1 млн. дол.

- Я запропонував Генпрокура-турі надати документи, які „розчи-нилися” в просторі і які представ-никам ПЗВ під час депутатської перевірки вдалося відновити, - розповів Юрій Кармазін. – Думає-те, це зацікавило Генпрокуратуру? Як і передбачали, ми отримали типову відписку на кількох арку-шах. Наче глумлячись, нам пере-раховують усі кримінальні спра-ви, порушені проти Сала, і лише один абзац присвячують реаль-ній відповіді. Мовляв, ваші доводи (хоча займатися доводами справа слідства) про зникнення докумен-тів доручено перевірити проку-рору Львівської області в процесі розслідування відновленої кримі-нальної справи проти Сала. При-чому тут прокурор Львівської об-ласті? Хіба в його кабінеті грубо виривали сторінки зі справи? Чи це було зроблено на етапі без-підставної передачі криміналь-ної справи з Генпрокуратури жи-томирським підлеглим? І жодного зацікавлення тим, що в нас наяв-ні ці зниклі документи, які дово-дять вину Сала. Так для чого існує в нас Генпрокуратура – захища-ти злочинців (ясна річ, не за кра-сиві генеральські мундири)? Яке відношення має розслідування кримінальної справи проти Сала, і крадіжка працівниками прокура-тури (очевидно Генеральної) ма-теріалів із кримінальної справи.

Друга справа (так звана «Ва-лери-Мерседеса») була ще більш

нашумілою. Йшлося про престиж-ний на початку цього століття „Мерседес-500”. Один із таких ав-томобілів УБОЗ УМВСУ у Львівсь-кій області вилучило в 1999 р. За базою даних, він перебував у роз-шуку. Того ж року власник, гро-мадянин Росії, звернувся в пра-воохоронні органи із заявою про повернення викраденого авта. Не зважаючи на це, Сало, який тоді очолював на Львівщині МРЕВ, без рішення Львівської облдержад-міністрації, зареєстрував цю ма-шину, видав державний номер-ний знак 000-01 ТН, після чого престижний „Мерс” закріпили... за начальником обласного управ-ління міліції Валерієм Строгим. Понад рік „Валєра-Мерседес” роз’їжджав на ньому, поки не пот-рапив в аварію, і ці кричущі факти не сплили на поверхню.

- І яку ж відповідь я отримав від представників прокурату-ри? – розповідає Юрій Кармазін. – Виявляється, Сала, який про-ходить основною фігурою у цій справі, „як підозрюваного не до-питували, обвинувачення йому не пред’являли”. А кого ж тоді допиту-вали, якщо всю нахабну оборудку провернув особисто він? Звичай-но, ми не збираємось залишати це питання без належного реагуван-ня. Вже підготовлено і скеровано нові депутатські запити на ім’я на-чальника СБУ і Генерального про-курора, а також будемо добивати-ся створення тимчасової слідчої комісії Верховної Ради по цих та інших фактах знущання над Конс-титуцією і законами України. Пра-воохоронні органи, мабуть, за-були, що зарплату отримують з народних податків, і не для того їх обирали на посади, аби вони глу-милися над суспільством і прикри-вали злочинців.

Як Генпрокуратура Сала «відмазує»

- От би накупити зараз китай-ських годинників, на машині часу махнути в минуле років на 20, там «загнати» їх за високими ці-нами й накупити на отримані гро-ші долари по 60 копійок!..

- Або краще винайти ксерокс, на якому ксерити шматки золо-та!..

Із президії голос Ющенка: „Отже, добродії міністри! Які ще будуть пропозиції з оздоровлен-ня економіки?”

* * *Один хлопчик посварився з

вчителями і пригрозив їм:- От виросту - влаштую вам кі-

нець світу!Звали хлопчика Віктор Ющен-

ко.* * *

Оголошення в одній із ук-раїнських гімназій.

“Шановні учні! Прохання пар-кувати свої іномарки у відведе-ному для цього місці, інакше ви можете подряпати їх об велоси-педи викладачів”.

* * *Суддя Зварич четвертий мі-

сяць сидів у камері й дивувався, чому до нього ніхто не приходить колядувати.

* * *Лисиця: „Вороно, чи ти підеш

голосувати за Ющенка?” Ворона мовчить. Лисиця наполегливо: „Не ве-

редуй, чи ти підеш голосувати за

Ющенка?” Ворона не вит-

римує і каркає: „Та-а-ак!”

Сир падає. Ли-сиця його підхоп-лює й тікає.

Ворона задум-ливо: „А якби я сказала „ні”, хіба що-небудь зміни-лося б?”.

* * *Кризу перемог-

ли! В Україні по-мітно зміцнилася національна оди-ниця: чиновники почали брати ха-барі й у гривнях!

* * *Ющенко запи-

тали: - Чи можна

знайти кошти для повного відрод-ження країни?

Ющенко: - Ви ці натяки

припинить! Ці руки нічого не крали, а до фірм родини не маю жодного від-ношення!

* * *Багато хто чекають із нетер-

пінням, коли з наших депутатів знімуть недоторканість. Люди вже давно хочуть доторкатися до

них і руками, і ногами, і підручни-ми предметами...

* * *- Чому в нашого Гаранта Конс-

титуції такий низький рейтинг? - Тому що в нього вже закін-

чується термін гаран-тії!

* * *- Сьогодні Верхов-

на Рада обговорюва-ла закон про гомосек-суалістів.

- Як їм не соромно? Тільки про себе дба-ють. Коли ж про народ згадають?

* * *2010 рік. Президент

Ющенко видає мемуа-ри в 2-х томах.

Том 1-й. „Шлях із бруду в князі”

Том 2-й. „Шлях із князів назад”.

* * *Віктор Ющенко ви-

ховує сина: - Синок, я тебе не

лаю за стрілянину в ресторані! Я вірю, що ти відстрілювався від інформаційних кілерів! Я навіть не лаю тебе за те, що ти програв мільйон баксів в казі-но! Для нашої родини - це не гроші! Але я ж підписав указ про за-борону ігорного біз-

несу, і перед людьми незручно, що навіть рідний син плює на мої укази!

* * *Ющенко переконаний, що

ПНУ переможе як на президент-ських, так і на парламентських, мерських і місцевих виборах…

…а також на чемпіонаті сві-ту з хокею на траві, з футболу на льоді, у “Формулі-1” в космосі і в лотерею...

А винні у всьому санітари, що не зробили вчасно Президентові заспокійливий укол.

* * *- Чув, депутати вчора подвиг

здійснили?- Який?- Підвищили прожитковий міні-

мум. Залишилося лише переко-нати народ, що це максимум про-цвітання.

* * *Віктор Ющенко провів черго-

ву нараду. На порядку денному було відкриття пам’ятника Бан-дері на Марсі, Мазепі на Юпітері й запуск міжпланетного корабля зі своїм бюстом у космос.

* * *Поганому політикові завжди

Тимошенко заважає.* * *

- Чим відрізняються блатні, менти й чиновники?

- Різним общаком.* * *

Недавно Ющенко заявив, що кризу в Україні подолано.

- Якось не помітно. - Саме тому незабаром кож-

ний українець отримає і подару-нок рожеві окуляри.

Правозахисник Турківщини

Продовження. Поч. на 1 стор.

Народ має, а голова На це чхає

Тож, колишні комсо-молята – голова райра-ди Юрій Лило та началь-ник загального відділу Іван Дуда (схоже, робо-та в районному комітеті комсомолу пов’язала їхні долі на все життя), продершись до вла-ди по закритих списках „ПНУ” (тепер „Наша Ук-раїна”, за визначенням останнього з’їзду, - не народна, а просто пар-тія), вирішили „підібра-ти” під себе комуналь-не майно. І не тільки району, а й… Турки. Пи-тання – як? Нахрапом. Поки населення ще пе-ребувало під впливом ілюзій щодо порядності нових „помаранчевих” керівників, швидень-ко розробили „юридич-не” прикриття своєму свавіллю. Ставку зро-били на законодав-чу недосконалість початку 90-х, коли все робилося поспіхом і на-валою. Зокрема, вихопили рішен-ня Львівської облради 1993 року, коли депутати, не розібравшись до кінця, передали повноважен-ня в питаннях реформування де-ржавної і комунальної власності райрадам. І хоч пізніше Конститу-ція України та Закон „Про місце-ве самоврядування” чітко пропи-сали, що все комунальне майно належить територіальним грома-дам, але ж під шумок можна й за-махнутися. І замахнулися. Та так, що в досвідчених юристів волосся від їхньої нахабності дибки поста-вало. Де видно, щоб право влас-ності на майно змінювалося на підставі… особистого розпоряд-

ження голови райради Лила!? Без згоди на це громади! Одне слово, народ - має, а голова на це чхає.

І пішло, поїхало. Районні клер-ки розсипалися Туркою і районом, вивчаючи, що можна „прихопити”. Швиденько склали список, і Лило давай підмахувати розпоряджен-ня. Депутати міськради з подивом довідалися, що під власність рай-

ради раптом потрапили близько 15 одно-триповерхових будинків. Серед них – будівлі військкомату, казначейства, пенсійного фонду, школи-інтернату, друкарні, будин-ку-побуту «Елегант», їдальні про-фесійного ліцею, лікарні та інші. Навіть будинок дитячої бібліотеки, який споконвіку вважався влас-ністю міськради, прибрали до рук. А де не вдалося взяти нахрапом, пішли на ще один злочин – само-чинно змінили… номери на будин-ках і приписали ці об’єкти собі.

Навар На людській біді

- У Кримінальному Кодексі це називається зловживання владою

і перевищення своїх посадових повноважень, - поділився голова Турки Геннадій Брич. – У цивілізо-ваному суспільстві вже після пер-ших аналогічних кроків людину спровадили б у кайданках до ка-мери. Це елементарне наварю-вання грошей. Керівник райради зі своїми поплічниками частину майна громади забирають для по-

дальшого продажу, а час-тину для здачі в оренду. От тільки гроші від орен-ди йдуть невідомо куди. Навар від таких оборудок солідний. Візьмемо буди-нок військкомату. Площа – поза 400 кв. м. Реаль-на вартість – до 1 млн. грн. Та ж історія з будин-ком водоканалу. Спочат-ку підприємство довели до банкрутства. І прода-ли двоповерхову будівлю із допоміжними споруда-ми за… 26 тис. грн. А за-боргованість по зарплаті становила близько 100 тис. грн. А там лише цег-ли десь на 200 тис. грн. Під загрозою незаконно-го продажу опинилися будинки і цілі поверхи по вул. Молодіжній, Міцке-вича, 1, 14, та інші. Місь-крада першою у місті про-дали два будинки. Але які вже не підлягали ремон-ту і на підставі відкрито-го аукціону. Кошти пішли у бюджет. Що робить райрада? Серед прода-них був колишній будинок міжгосподарського лісгос-пу. «Поруч стояли гаражі.

Райрада самочинно міняє адре-су і незаконно оформляє право власності на них за міжгоспо-дарським лісгоспом, який миттєво розпродає гаражі приватним осо-бам (в бюджет міста не надійш-

ло ані копійки). За якихось 35 тис. грн. райці збули багатоповерхо-вий будинок котельні. Нові влас-ники тут же „зняли” гроші за реалі-зацію металу, а потім ще продали приміщення. Аналогічна історія з молокозаводом. Влітку ми перер-обляли до 50 тонн молока. Не вс-тигли оговтатися, а райрада вже і його „сплавила” за безцінь. Сотні працівників залишились на вули-ці, а молоко тепер возимо здава-ти до Самбора. Під замками опи-нилися світлотехнічний завод, де працювало 650 осіб, швейно-га-лантерейна фабрика, видобувний кар’єр. Усе „нові патріоти” завали-ли і розпродали. Частину місько-го майна нашому депутатському корпусу вдалося відстояти, але титанічними зусиллями. Таке вра-ження, що воюємо не за держав-не, а особисто майно, де державні органи нам мало в чому сприя-ють.

кварТира у… диТсадку

А найбільше громадськість обурила нахабна оборудка керів-ництва райради з будинком ко-лишнього дитячого садка №2, по вул. Б. Хмельницького, 12. За доз-волом міської ради тут мав відкри-тися Будинок школяра. Ніхто й не сподівався, що цей дозвіл тепер вже колишній начальник райвідді-лу освіти М. Кропивницький сприй-ме… як „дарунок” для приватизації будинку під власне житло. А спіль-

ником у цій дикій історії виступи-ло знову ж керівництво райради. І хоч знало, що закон забороняє „прихватизовувати” будинки, що відносяться до народної освіти, проте швиденько переоформили право власності і передали Кро-пивницькому будинок… безкош-товно! І це при тому, що орієнтов-на ринкова ціна його близько 700 тис. грн. До того ж, у Кропивниць-кого вже було приватизоване по-мешкання.

Прокурор району порушив кримінальну справу і подав про-тест на незаконне рішення до суду. Керівництво райради вклю-чило свої важелі і незабаром про-курора поміняли. А новий зорієн-тувався швидко. Насамперед разом зі своїми двома помічни-ками звернулися до міськради з проханням виділити їм земель-ні ділянки під забудову. Звичай-но, депутати могли поступити-ся совістю. Але що тоді сказати черговикам, які чекають на наді-ли землі десятиліттями? Тож, про-куророві відмовили. Очевидно, як демарш, він тут же забрав із суду протест, а справу закрив. Відтоді за дивним збігом обставин „грає” на боці протизаконних дій керів-ництва райради. Кропивницький після того поспішив залишити по-саду, але тепер очолює профспіл-ки працівників освіти.

Страусину позицію у цій бо-ротьбі за відстоювання комуналь-ної власності у Турці зайняв і міс-цевий керівник СБУ. Можливо, тому, що як і прокурор відчуває себе ображеним. Депутати так само відмовили йому у земельці. Але щодо шкурних інтересів він виявив неабияку наполегливість і дійшов аж до Верховного Суду. А от проблемами дітей, громади, як зрештою й протизаконними діями

Ще один принадний об’єкт, який також опинився під прицілом загребущих рук голови райради, адже й на ньому можна «навари-ти» не одну сотню тисяч доларів

Турківські царьки

Голова Турки Геннадій Брич: «Прихватизація» міського майна керівництвом Турківської райра-ди - це елементарне наварювання грошей»

Оцю будівлю колишнього дитячого садка екс-начальник райвідділу освіти М. Кропивни-цький з «поблажливого» став-лення керівництва райради прихопив безоплатно (орієн-товна ринкова ціна - 700 тисяч гривень)

Двоповерхова споруда пло-щею близько 400 квадратних метрів - надто ласий шматок, на який поклали око голова рай-ради Юрій Лило та його попліч-ники, адже ринкова вартість - до мільйона гривень

Правозахисник Турківщини

Ще Наполеон відзначав: те, що не може армія, під силу одній газеті. Віль-ного слова боялися завжди. Не ті, хто жадав його почути і довідатися правду. А ті, кого це слово викривало і чиї темні справи виставлялись на людський осуд. Можна скільки завгодно бити себе перед людьми в груди, з піною у рота доводя-чи, що всі діяння і помисли тільки на бла-го громади, але проти правди, як кажуть, не поперти.

Правди – реальної, викривальної, такої, що очі коле – боїться, як показали події, і „місцевий патріот” - голова Турківської рай-ради Юрій Лило. Одна річ, – поливаючи брудом інших, вип’ячувати себе. Щоки роз-дувати, розповідаючи про міфічні досягнен-ня, і при цьому загрібати громадське май-но. Інша річ, коли громада може прочитати про реальні витівки голови. А от тут у Лила – мандраж. Це, м’яко кажучи. Сам протиза-конними діями займається, та ще й інших на них штовхає. Зокрема, редактора газе-ти „Бойківщина” на корупційні діяння. Саме так кваліфікується законодавством те, на що погодився під залякуванням з боку Лили пан Васильків.

Група депутатів міськради, прагнучи роз-повісти турківчанам правду, звернулися до „Бойківщини” із проханням надрукувати статтю. Там із великими від переляку очима їм пояснили, що це можна зробити лише… як рекламу. Тобто викупити газетну площу.

Інакше, мовляв, „татусь” Лило боляче зро-бить. А то й допомогти розпрощатися з по-садами може. Адже Лило Турківщину вже своєю вотчиною вважає. А на вотчині – один царьок. При царьку – табу на гласність. І ані слова про того, „чиї руки нічого не крали”.

Цікаво стало депутатам, скільки ж „прав-да” на Турківщині коштує? Виявляється – 900 гривень – півтора мінімальні зарплати українця. Але при цьому редактор давав га-рантію, бо, мовляв, це буде прикриттям пе-ред Лилом.

Депутати знайшли суму і проплатили, бо дуже хотіли, щоб турківчани правду почули. Редакція гроші без докору сумління до ки-шені поклала, а статтю так і не надрукува-ла. Лило наїхав. Принаймні редактор, трясу-чись від переляку, так пояснив. Одне забув, що боятися слід закону, а не тимчасових голів. А, може, й не голів. Інших частин тіла – все залежить від того, чим думають.

Одного не врахував турківський „напо-леончик” Лило: місцевим редакторам рота можна затулити, от тільки кляп на свободу слова не накинути.

ТАбу НА глАсНісТь

Правда ціною в… 900 грн.Турківські царьки

керманичів райради шеф міс-цевої СБУ менш за все перей-мається. Натомість пильну увагу його „всевидющого ока” відчувають на собі депутати міськради та члени їхніх сімей.

РукА Руку Миє

- Боляче дивити-ся, як розбазарюють комунальне майно, - каже Геннадій Брич. – Ще болючіше, коли контролюючі інстанції закривають на це очі. Можемо все розікрас-ти, а що дітям? Сьо-годні у нас на черзі лише в дитсадки – 200 сімей. Я все життя пропрацював у Турці на керівних посадах. Але навіть дачі собі не побудував – жив для громади. А Лило не встиг прийти, одну квартиру купив, будує будинок. На посадо-вих окладах таких сум не назбираєш. Звер-нувся до нас із про-ханням надати йому дозвіл на будівництво гаражу. Дали на попередній вибір земельної ді-лянки на вул. Молодіжній. Не отримавши інших дозволів, Лило незаконно звів двоповер-ховий гараж на місці, де мав бути дитячий майданчик.

Не відстає від свого комсо-мольського друга й Дуда. Наче виклик, вирішив звести двопо-верховий будинок прямо в цен-трі Турки навпроти міськради. Без жодного дозволу і при пов-ному попущенні правоохорон-них і контролюючих структур. Притому, що за його сім’єю вже закріплено кілька земельних ді-лянок – в селах Явора, Мохна-

тому. Навіть дочка, яка лише в минулому році закінчила шко-лу, вже є власницею земель-них угідь.

На заваді могло б стати Сам-бірське МБТІ, через яке прово-

дяться всі незаконні рішення Лила. Однак керує ним Михай-ло Буца, який родом з одного села з Дудою. Працюючи до-недавна машиністом електрич-

ки „Самбір-Сянки”, Буца, мабуть, і не мріяв про таке при-значення.

лило В Ролі шоуМеНА

Ну а щоб насе-лення не плюнуло в обличчя за такі діян-ня, особливо на тлі ганебного падіння довіри „ПНУ”, ура-патріоти вирішили трошки позаграва-ти з турківчанами показовими шоу. Ну, на що ще вистачить уяви колишнім ком-сомольським ідео-логам? Правильно – на встановлен-ня чергового мону-менту. Колись так само комсомоля-та салютували іде-

ям зведення пам’ятників Лені-ну, Сталіну. А тепер поспішили наввипередки з ідеєю вшану-вати С. Бандеру. Хіба більшість у Турці проти? Ні. Скажімо, Тур-ківська міська рада давно взя-

лась підшукати місце для ново-го пам’ятника. Але ж Лилі, Дуді та їхнім соратникам, аби народ завчасно не „ПНУ-в” їх, треба ж демонстративно знайти чорну

кішку в темній кімнаті, прості-ше – вигаданих ворогів. І народ справді побачив реалті-шоу на турківський манер. Лило, чи не вперше засукавши рукави, при-вселюдно вискочив лупцюва-ти ломом асфальт перед місь-крадою. Мовляв, бачите, хто нинішні вороги „світлого май-бутнього”.

- Це було кумедно: виходжу, а Лило показово асфальт дов-бає, - посміхаючись, розповів Геннадій Брич. – На цьому міс-ці колись пам’ятник Пілсудсько-му стояв, потім бюсти Сталіну, Леніну. Тепер тут поруч кап-лиця Пресвятої Богородиці та могила загиблим партизанам. Хіба це мудрі люди? Не можна ж духовне, молитовне змішува-ти з мирським. Для пам’ятника Бандери наші депутати запро-понували інші красиві місця. Але ж Лилі та Дуді не це потріб-но – посади рятують.

- А наскільки насправді рай-ці піклуються про духовну і куль-турну спадщину нашого міста, найкраще свідчить війна, яку розгорнули за єдину в районі книгарню, - продовжив Геннадій Брич. - Ющенко оголосив 2007 рік роком української книги. Мета - збереження та примно-ження духовного і культурного надбання українського народу і створення сприятливих умов для видання та популяриза-ції української книги. Ми прове-ли відкритий аукціон на оренду приміщення для відкриття книж-кового магазину. Виграв його підприємець. Так от, замість того, аби припинити незаконну „прихватизацію” у місті райра-дою, контролюючі органи заму-чили цього підприємця різними перевірками. А життя довело свою правоту. До нас постійно приїжджають іноземні гості на різні фестивалі. І треба бачи-ти, з яким задоволенням вони купують різні українські книж-ки. Це ж пропаганда не тільки краю, а й України. Лило, який є також головою місцевого осе-редка ПНУ, мав би відстоювати інтереси свого безпосередньо-го партійного натхненника В. Ющенка, однак на ділі викорис-товує посади у власних інтере-сах. Але недарма ж жартують, що нині правий не той, хто пра-вий, а той, у кого більше прав. От чи тільки надовго?

Ще донедавна на першому поверсі була їдальня ліцеїстів. Тепер же райрада хоче збути й ці приміщення

Наче демонстративно плюючи на Закон, начальник загального від-ділу райради Іван Дуда в центрі Турки, без будь-яких дозволів, зводить двоповерховий будинок. Контролюючим органам діла до цього немає

Цю будівлю водоканалу з допоміжними спорудами рай-рада продала за 26 тисяч гри-вень. Тоді як заборгованість по заробітній платі стано-вила близько 100 тисяч гри-вень. А лише орієнтовна вар-тість цегли з цього будинку - 200 тисяч гривень