№ 9 (026) 6 - 13 травня 2010 року

ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ

Закінчення на 2-й стор.

Закінчення на 3-й стор.

Павло Барнацький, шеф-редактор «Вибору»

www.vybir.pzv.lviv.ua

Ми вдячні вам за довіру

Закінчення на 2-й стор.

Нам - рік!

Нам – рік! і це – беззаперечно! рівно рік тому наше видання народилося на світ. Народилося непросто: у важких пологах. Багато хто взагалі сумнівався, що «Вибір» проторує собі дорогу. Скептики переконували, що ринок періодики Львівщини перенасичений. Що його давно захопили політично заангажовані медіамагнати – партійні спонсори, які чітко контролюють інформаційне середовище і дозовано видають потрібну їм інформацію для населення. і не допустять, щоб з’явився хтось, хто почне розповідати людям правду.

Нас лякали, що з виходом лише перших номерів «Вибору» вони включать таку антиреклам-ну компанію, щоб люди не пові-рили, сприйняли газету, як «одно-

денку», яка з’явилася напередодні президентських виборів і яка зник-не відразу після їхнього фінішу.

Нехтувати цими зауваженнями було б нерозумно. Справді, в Ук-

раїні давно вже скуплені всі медіа-ресурси. Владним і партійним магнатам це вигідно – кожне дру-коване чи озвучене слово під кон-тролем. І тому у поінформованих людей заяви журналістів теле-бачення, газет чи радіо, що вони вільні, викликають лише іроніч-ну посмішку. Політики та чиновни-ки чітко орієнтуються в доларових розцінках за право участі в тих чи інших телешоу, які тепер прово-дять під різними брендами, зокре-ма слова «Свобода».

Будь-які ж спроби випустити в Україні реально незалежне ви-дання фактично приречені. Новіт-ні нувориші, які захопили в Україні владу, бояться, що хтось почне розповідати населенню про їхні

Злочинці в президентській охороніЦя скандальна історія свого часу наробила чимало шуму не лише в Україні, а й у всьому світі. Особливо боляче вдарила по міжнародному іміджу країни. Тільки-но світ сколихнули подробиці «касетного скандалу», як міжнародна спільнота пережила ще один стрес.

ЛяпаС пО іміджУ країНи

Аналогічних випадків історія ін-ших країн просто не знала. В це навіть важко було повірити. Вся Україна пам’ятає, якими зусилля-ми готувався приїзд до нас Папи Римського. Стільки років важких переговорів, непростих домовле-ностей і от, нарешті, отримано зе-лене світло – добро на візит Іо-

анна Павла ІІ. Здавалось би, не тільки простий люд мав би бути вдячним такій увазі з боку Ватика-ну, а й офіційна влада, адже саме з нашого боку були уклінні прохан-ня відвідати Україну, яка стала на самостійний шлях розвитку. І саме тодішня влада показала своє ре-альне ставлення не тільки до долі країни, а й до вищих іноземних гостей. Перебуваючи кілька днів в Україні, Папа Іоанн Павло ІІ і не сподівався, що його охороняють… кримінальні «авторитети».

Це був настільки гучний ляпас, що офіційний Ватикан, довідав-шись про це, тривалий час витри-мував паузу, не знаючи навіть, як відреагувати. А от перші держав-ні особи провідних країн світу від-реагували тут же. Скажімо, тодіш-

ній Президент США Буш відверто заявив, що допоки в Україні в де-ржавній охороні утримують зло-чинців, його ноги тут не буде. Кіль-ка років знадобилося нашій країні, аби хоч якось нейтралізувати не-гативні наслідки цього міжнарод-ного скандалу. Хоч його бризки ще довго нагадували про себе під час підготовки міжнародних візитів до нас.

ЗагрОЗа дЛя преЗидеНТа

Минув час. Здавалось би, вис-новки зроблено. Та де там! Ниніш-ня влада повернула сьогодні на керівні посади в Україні головних фігурантів цієї скандальної історії. Що цікаво, напередодні, на по-чатку 2000-х років, коли «касет-ний скандал» набирав обертів, на-родний депутат, голова ПЗВ Юрій

Депутатьскі «ліві»В СТіНах ЛьВіВСькОї ОБЛради прОЦВіТає кОрУпЦіяТе, про що «Вибір» у №11 писав ще влітку-восени торік («Облрада «кинула» львів’ян на 40 млн. грн., або чому окремі депутати за попадання в партійні списки платили по 100 й більше тисяч доларів») і про що інші воліли мовчати, вичікуючи, як розвернуться планети на політичному небосхилі, тепер багатьох прорвало. Та так, що офіційні особи наввипередки полізли на сторінки видань, розповідаючи про зловживання своїх нинішніх-колишніх колег. апелюючи прізвищами і сумами, розкриваючи корупційні схеми та імена дієвих осіб.

Цікаво, що розговорилися пере-важно ті, хто з таборів, які зазна-ли під час виборів поразки. Дехто називає це вислговуванням пе-ред новою владою, дехто – помс-тою колегам за програш і нереалі-зовані амбіції. Як би там не було, але те, про що «Вибір» розпові-дав своїм читачам, тепер цілком підтверджується. Хоча ті особи, які фігурують тепер у скандаль-них заявах з вуст своїх однопар-тійців, погрожували після виходу публікацій у нашому виданні суда-

ми, переслідуваннями. Тепер же замовкли. Бо ро-

зуміють, що викривальні позиції їхніх злодіянь доволі серйозні, а нова влада ще не відомо, як пове-деться: повинні ж колись хоч якісь бандити опинитися в тюрмах.

Ми теж вирішили знову повер-нутися до теми зловживань на рів-ні депутатського корпусу облради. Однак не стільки, щоб вразити чи-тачів додатковими сумами і циф-рами, скільки для того, аби пра-воохоронні органи врешті-решт сказали своє слово, а не нагаду-вали тих переляканих овець, що зазирають господареві в рот, очі-куючи команди сказати «ме».

Отже, заговорили депутат обл-ради, голова найбільшого облас-ного осередку БЮТ Іван Денько-вич та депутат, екс-глава облради Михайло Сендак. Мова – знов про те, на чому народні обранці нава-рюють «капітал». Денькович, як зрештою й Сендак, в один голос підтвердили, що в облраді дав-но запроваджена і діє чітко нала-годжена система – голосування за гроші. Тобто, без наповнених конвертиків, у більшості депутатів просто руки не піднімаються. За жодне рішення! А мешканці об-ласті дивуються, чому їхні рішен-ня роками так і не розглядають. А якщо розглядають, то лишень не-гативно.

Але надамо слово тим, хто на-важився нарешті заговорити. Іван Денькович, обурений тим, що

Джип руслана Майдана - попереду кортежу «папомобіля»

В наступних номерах- ВОНи прОдаЛи УкраїНУ - реальне обличчя галицьких ура-патріотів

- СУдОВе СВаВіЛЛя - витівки колишнього голови кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Львівського округу Ю. макарова.

- ФаЛьСиФікаТОр Зі СТажем - або як колишній голова земельної комісії облради михайло Лавейкін, «відмившись» від криміналу, й далі займається розкраданням земель на Львівщині

НаС підпиСаЛи Вже 10 837 чиТачіВ!

наш індекс 49127

2 подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.rtkorr.com

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Закінчення на 4 стор.

Ми вдячні вам за довіруНам - рік!

діяння. А точніше – злодіяння. Тому, запускаючи медійний про-ект рік тому, ми не розраховували на сприяння і розуміння владних структур. Робили ставку на про-стий люд. На тих, хто зголоднів за словом правди. Кому остогидло це політичне блюзнірство і політи-канський цинізм.

У першому номері ми обіця-ли писати про те, про що не ри-зикують інші. Обіцяли викривати злочинні плани та закулісні намі-ри наших державних керманичів. Розкривати людям очі на те, чому на державному та місцевих рівнях приймають ті чи інші рішення, кому вони вигідні і хто «проплатив» їхнє лобіювання.

Ми гарантували, що не побої-мось розповідати про злодіяння в судах, які давно вже забули про своє реальне призначення служи-ти людям із незасліпленими дола-рами очима, а захопилися «засі-ванням» власних кишень.

І ми своє слово дотримали. Жодного номера не виходило без матеріалів журналістського роз-слідування та викривальних ста-тей. Героями наших публікацій були політики-повії та владомож-ці-запроданці, горе-правоохорон-ці та перевертні у формі проку-ратури, СБУ, міліції, податкової, митної служб, ті, хто цинічно гра-бує народ і кому вигідно постави-ти Україну на коліна.

Наші викривальні публікації з’являлися тоді, коли інші видання займали відверто страусину пози-цію. Ми першими в Україні, на по-чатку грудня 2009 року, написа-ли про закулісні домовленості між НУНС і Партією регіонів, згідно з якими Ющенко погодився на виб-орах підтримувати свого затятого політичного опонента за певні га-

рантії. Ми першими розповіли про налагоджену і розгалужену систе-му хабарництва, яка починається в країні з Банкової і спускається на місця. Ми не побоялися назвати розцінки за посади на всіх щаблях влади, і, коли «Вибір» розійшов-ся коридорами Адміністрації Пре-зидента, Верховної Ради, Кабмі-ну, то від самих же політиків чули лише слова подяки. Навіть набли-жені до тіла першої особи держа-ви працівники тихцем тиснули руку і заявляли, що нарешті дочекали-ся видання, яке наважилося роз-повісти про «тарифні ставки» при розподілі посад. Єдине поправи-ли, що ціна посади голови райад-міністрації престижного району в Україні, поки готувався матеріал, зросла із 5 до 7 млн. доларів.

Така реакція на наші перші пуб-лікації не могла не тішити. Нас чи-тали не тільки на Львівщині, а й у вищих владних кабінетах. І не тільки читали, а й реагували.

Тому завдяки нашим публіка-ціям вище керівництво країни, наприклад, не дозволило групі львівських грошовитих ділків, за якими маячила фігура славнозвіс-ного колишнього депутата Львівсь-кої облради Михайла Лавейкіна (саме за часів його керування об-луправлінням земельних ресурсів управління прославилось числен-ними скандальними земельни-ми оборудками), захопити 328 га особливо цінних земель лісопар-кової зони у Львові й лісів першої групи Держлісфонду рекреаційно-оздоровчого, кліматичного та від-починкового призначення. Йдеть-ся про місцевість, розташовану в межах Головного Європейського вододілу і яка формує кліматичні умови не лише в Західній Україні, а й у басейнах Чорного та Бал-тійського морів. Причім виконує

унікальні лікувальні та оздоров-чі функції для мешканців Львова і околиць. Спроба була настільки цинічною, що навіть вищі судові ін-станції України пасували перед фі-нансовим рейдерством цієї зна-хабнілої групки.

«Вибір» не побоявся розповіс-ти про систему корупційних схем, які запровадила група посадових осіб головного управління охоро-ни здоров’я Львівської ОДА, і як вони наживаються на хворобах населення.

Ми єдині в Україні написали про те, як голова Апеляційного суду Львівської області Валентин Го-сударський відмиває від криміна-лу свого синка, як радник голови Львова Андрія Садового з питань інвестиційної діяльності, почес-ний консул Королівства Бельгія Ярослав Гарцула при повному по-туранні правоохоронних і судових інстанцій знищує сусідів, аби при-хопити престижний будинок у цен-трі міста.

«Вибір» оприлюднив кримі-нально-корупційні схеми, завдяки яким на Турківщині, Городоччині та деяких інших районах Львівщини місцева влада, прикрившись «по-маранчевим брендом», нещадно дерибанила комунальне майно.

На конкретних прикладах ми розповіли нашим читачам про те, як влада Львівщини цинічно і цілеспрямовано знищує систему дошкільних закладів, наварюю-чи на цьому шалені гроші, нахаб-но захоплює цінні земельні та лі-сово-відпочинкові ділянки.

Ми багато про що розповіли. Зокрема, саме завдяки нашим пуб-лікаціям новій владі не вдалося повернути на посаду начальника Львівського обласного управління міліції відомого поплічника Мед-ведчука – Олега Сала, фігуранта

багатьох кримінальних справ. Ми намагалися висвітлювати

проблеми не тільки всеукраїнсь-кого і місцевого рівня, а й окремих громадян, що в значній мірі допо-могло у їх вирішенні. Достатньо згадати публікацію про спроби знахабнілого депутата облради Є. Буби прибрати до рук мисливські угіддя на Яворівщині. І тільки за-вдяки нашим публікаціям 500 мис-ливців отримали угіддя назад.

Нам погрожували. Нам намага-лися затулити рота. Нам перекри-вали кисень. Про нас поширювали плітки, прагнучи дискредитувати в очах читачів.

Однак ми сьогодні святкуємо свою першу річницю. Всупереч прогнозам і оцінкам скептиків та недругів.

Святкуємо на доволі райдуж-ній ноті. Газета знайшла своїх при-хильників. Як ми й обіцяли, «Виб-ір» внесено в загальноукраїнський каталог, і вже сьогодні на наше ви-дання підписалось близько 11000 прихильників.

Багато це чи мало? Відвер-то кажучи, рік тому, розпочинаю-чи випуск видання, ми й не розра-ховували на це. Адже сьогодні в умовах України на розкрутку ви-дань медіамагнати витрачають шалені кошті, і лише через три-чо-тири роки розраховують на відда-чу з боку читачів.

А нас радує, що нам повірили. Повірили так швидко. Ще на по-чатку березня підписників було близько 6000. І майже подвійне зростання наших шанувальни-ків протягом лише півтора місяця! Хіба це не може тішити?! А особ-ливо те, що з кожним новим номе-ром кількість підписників зростає! Окрім цього, газета розповсюд-жується в кіосках, її можна знай-ти на сайтах www.vybir.pzv.lviv.ua,

www.pzv.lviv.ua та www.rtkorr.com. За рік ми вийшли загальним тира-жем - 700000 примірників. І «Виб-ір» став чи не одним із основних рупорів Юлії Тимошенко на Захід-ній Україні під час президентських перегонів.

Зізнаємось, що ваша довіра, наші шановні читачі, найбільша для нас подяка. За наш труд і наші зусилля.

Ми радіємо, що нам вдалося налагодити прямий контакт із чи-тацькою аудиторією. Нам не со-ромно з’являтися серед людей, їз-дити Львівщиною, спілкуватися із селянами і мешканцями міст, які підказують нам нові теми. Навіть слова критики, які час від часу зву-чать з вуст читачів, ми сприймає-мо наче бальзам, оскільки вони дозволяють нам глибше зазира-ти в проблеми і закулісні махіна-ції, які так полюбляють наші влад-ні мужі.

І в сьогоднішньому номері ми знову повертаємось до проблеми корупції у Львівській обласні раді та бездіяльність облпрокуратури, про яку першими написали, коли інші займали страусину позицію, і про яку тепер, після виборів Пре-зидента і поразки певних політич-них сил, заговорили всі.

Повертаємось, щоб вчергове донести людям правду про тих, хто, знахабнівши, вважає себе но-вими царьками в країні і хто не-щадно грабує свій народ. Вчерго-ве, бо правоохоронні органи, які зобов’язані були відреагувати на факти відвертої корупції, досі зай-мають вичікувальну позицію. Те-пер про корупційні діяння в вищих владних органах області загово-рили люди, які наділені владними повноваженнями. Які називають конкретні факти і конкретні суми. Бездіяльність і не реагування з боку правоохоронних і силових структур – лише їхнє самовикрит-тя в очах львів’ян і мешканців об-ласті.

Щиро вдячні вам за довіру. І обіцяємо, що докладемо всіх зу-силь, аби виправдати її й надалі.

Здавалось би, що ще є такого, чого б не знала країна про Віктора Ющенка? Уже набили оскомину бджоли, діоксин, «любі друзі», скандальні пригоди його сина. «Вибір» вирішив розповісти те, що інші поки що не писали: про жінок Ющенка (відомих і ні), які й вивели його свого часу на найвищий державний пост.

ВигідНі ЗВ’яЗкиЯк показує біографія третього

Президента, уся його кар’єра за-вжди була пов’язана із представ-ницями слабшої статі. Саме за-вдяки своїм зв’язкам із ними він і прокладав собі дорогу до найви-щої в країні посади.

Перший роман у Віктора Анд-рійовича стався в с. Ярове на Іва-но-Франківщині, де він після закін-чення в 1975 році Тернопільського фінансово-економічного інститу-ту працював заступником голо-вного бухгалтера колгоспу ім. 40-річчя Жовтня. Там він зійшовся з дочкою голови колгоспу. Однак їх-ній зв’язок перервала армія, куди призвали молодого Віктора.

Після військової служби він пе-реїжджає в Сумську область, де з 1976 по 1985 роки працює еконо-містом, потім керуючим Ульянівсь-

кого відділення Держбанку СРСР. В 1977 році – вступає одночасно в компартію і в шлюб зі студенткою Сумського педінституту, а потім учителькою української мови й лі-тератури Ульянівської середньої школи Світланою Колісник.

У липні 1985 року вони пере-їжджають до Києва, де майбут-ній лідер нації працює в респуб-ліканській конторі Держбанку (відділ кредитування колгоспів). В 1989 році він переходить в Агро-промбанк до Вадима Гетьмана за-ступником голови й отримує квар-тиру N1 по вул. Інститутська, 20/8.

Його дружина починає жити по-світськи. Віктор Андрійович ку-пує їй машину «Рено», але вона воліє їздити на його службовій із персональним водієм. Містечкові звички дружини все більше драту-ють франта Ющенка, їхні стосун-ки поступово псуються. Однак він продовжує завалювати її дороги-ми подарунками. Звідки ж бере на це гроші?

Допомогли знайомства з двома новими жінками – Лідією Пореч-кіною і Тамарою Кисельовою, які стали для нього дуже корисними.

ЖіНоче лобі Лідію – банківську працівницю, симпатичну блондинку – часто ба чать разом із ним. А от із Тамарою – працівницею «Спортивної газе-ти» - він познайомився завдяки дружині. Будучи політично актив-

ною, Кисельо-ва мала корисні зв’язки в комсо-мольсько-діло-вих колах. Саме вона звела Ющенка із людь-ми, які склали кістяк команди першого Прези-дента Леоніда Кравчука. І саме ці знайомства виявились ви-рішальними у його призначен-ні на пост глави НБУ в 1992 році.

У той час мо-лодий бояз-кий провінціал Ющенко не вмів вирішувати ді-лових питань або вирішував їх не-зграбно. Можна згадати скандали зі зникненням у червні 1992 року 15 млн. руб., переведених для кон-вертації на рахунки фірм «Vortex» й «Yokomura», а також зникнення 2 млрд. руб. у СП «СІПМА» по тій же схемі. 80 томів кримінальної спра-ви досі зберігаються в архіві Гене-ральної прокуратури. І обидві жін-ки терпляче вчили його, як все це треба робити правильно і витон-чено. Причім, як подейкують, чи-мало ділових людей усі питання вирішували саме через Кисельову – це був прямий шлях до молодо-

Таємниці жінок Ющенка

го глави НБУ. Причому шлях, який відкривав дорогу до дуже вигідних фінансово-ділових питань.

Посади для ПодрУг

А Ющенко, тільки опинившись у цьому кріслі, посприяв, щоб ефек-тна блондинка Лідія очолила Ін-ститут банкірів. Спочатку це були курси підвищення кваліфікації, а далі - навчальний заклад, через який в добровільно-примусовому порядку й не безкоштовно «прога-няли» представників комерційних

банків. Крім того, Інституту дали на відкуп частину сфери норма-тивних документів, які регулюють банківську діяльність (у тому чис-лі, й НБУ), що відкривало широкі можливості для банківського «рі-шалова».

Після відходу Ющенка з Нац-банку Лідія Степанівна з голо-ду не пухла, а керувала Держав-ною інноваційною компанією із чималими фінансовими потока-ми. Перед обранням Андрійовича Президентом очолювала правлін-ня ГО «Центр сприяння розвит-ку особистості» і планувала стати главою Держхарчопрому. Замість цього її посадили в МВС заступ-ником по госпчастині, де улюбле-на дама агропромбанківської мо-лодості Ющенка відірвалася по повній програмі, неодноразово стаючи фігурантом різних скан-дальних оборудок.

Останнє її місце роботи - рад-ник Президента. Не забув свою подругу Ющенко й після відстав-ки: через Януковича він намагав-ся нещодавно працевлаштувати її головним фінансистом. Однак питання зависло, оскільки ново-му главі держави доповіли, що після звільнення кабінету заступ-ника міністра внутрішніх справ, Поречкіна полишила ексклюзив-ну обстановку і купу питань гос-подарського характеру з коруп-ційним присмаком. До речі, саме стосунки з цією жінкою ще 20 років тому наштовхнули багатьох на цікавий висновок, що Ющенка, наче магнітом, тягне до сильних жінок.

3подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.rtkorr.com

Кармазін намагався попереди-ти про наближено такий сценарій розвитку подій. Рятуючи себе, тодішній Президент України Л. Кучма зробив ставку на аргумент, що, мовляв, плівки фальшиві, ос-кільки, за його словами, прослу-ховувати Президента абсолют-но неможливо. Буцімто особи, які здійснюють охорону перших осіб держави, ні за яких обста-вин не змогли б не помітити наяв-ності прослуховуючих пристроїв, а тому «плівки» змонтували воро-ги гаранта з окремих слів, що були нарізані з записів його офіційних виступів. При цьому залишалося незрозумілим, з яких саме офіцій-них виступів зловмисники змог-ли набрати взірців президентсь-кої ненормативної лексики, якими пересипані записані в кабінеті діа-логи. Тож невдовзі Кучмі довело-ся визнати, що факт «прослуш-ки» таки мав місце. Це поставило крапку в кар’єрі попереднього на-чальника Управління державної охорони Шепеля, під керівниц-твом якого працював Мельничен-ко, а на посаду головного Кучми-ного охоронця було призначено начальника УМВС у Львівській об-ласті Валерія Строгого.

Знаючи, що за особа пан Стро-гий, Ю. Кармазін якось гірко по-жартував, що при Шепелі Прези-дента тільки прослуховували, а при Строгому можуть взагалі ви-красти. Знав би тоді нардеп, на-скільки його жарт близький до іс-тини! Але одна річ, якби сам Кучма міг розплатитися за свою недале-коглядність. Гірше, коли ніхто не міг дати повноцінних гарантій без-пеки закордонним гостям, які на-віть не здогадувалися, кого новий шеф зі своїми колишніми львівсь-кими підлеглими допускав до тіл перших осіб. Тому скандал із охо-роною Папи Римського в Україні ввійшов в аннали іноземних спец-служб, які змушені були під час підготовки візиту своїх керівників до України враховувати й можли-ву присутність серед українських охоронців закоренілих вбивць і на-сильників.

ЗіЗнайся, хто твій друг

Чимало закордонних видань пізніше цитували слова Ю. Кар-мазіна, наче пророчі. Але закор-донні фахівці відверто визнавали, що своєчасно не відреагували на них, вважаючи їх одним із елемен-тів прояву політичного протисто-яння. Хоча матеріали, зібрані за вказівкою Ю. Кармазіна його го-ловним помічником Павлом Бар-нацьким, яскраво свідчили, на-скільки небезпечні тенденції розвиваються в Україні, коли вже немає гарантій безпеки навіть іно-земним гостям. То що вже казати про життя українських громадян, журналістів, представників опози-ційних сил. Причім, доходило до своєрідного маразму, коли ззовні все видавали ледь не за еталон-ність, а внутрішньо все прогни-ло до країв. Під час того ж пере-бування Папи Римського у Львові та Києві з 23 по 27 червня 2001 р. було запроваджено надзвичай-них заходів безпеки. Наприклад, на шляху проїзду папського кор-тежу були опечатані всі каналі-заційні люки, мешканцям прилег-лих до маршруту будинків суворо заборонили виходити на балко-

Закінчення. поч. на 1-й стор. ни, відкривати вікна, користува-тися оптичними приладами. Без-прецедентні заходи безпеки були цілком виправдані - на Папу Рим-ського багато разів планувалися замахи з боку терористичних ор-ганізацій. Тож, у Львові понтифі-ка охороняли сотні працівників Управління служби охорони, які розпізнавали один одного за спе-ціальними бейджиками на лацка-нах та супроводжували «папомо-біль» на «Мерседесах» служби охорони. Інших марок машин ге-нерал Строгий не визнавав, за що отримав прізвисько «Валєра-Мер-седес».

Однак під час пересування Папи Римського по Львову в охоронців виникла потреба час від часу бігти біля його авто. Оскільки з «Мерсе-десів» вискочити на ходу, а потім вскочити назад практично немож-ливо, вирішили залучити джипи. В автопарку Управління їх не вияви-

лося, і тоді Строгий звернувся до свого колишнього підлеглого Оле-га Сала - тодішнього начальника УДАІ УМВСУ у Львівській області – дістати три джипи.

Сало ні до чого іншого не доду-мався, як звернутися до їхнього зі Строгим близького приятеля – Руслана Майдана. Майдан тут же відгукнувся на пропозицію. Отри-мавши від Строгого значок держо-хорони, він усюди по Львову на своєму джипі марки «Тоуоtа RАV4» (державний номер 000-88 ТТ) їхав попереду почесного ескорту мо-тоциклістів, а на завершення візи-ту Папи навіть отримав його бла-гословення разом із Кучмою.

на чолі папоескорту… Злочинець

Це вже після візиту іноземні специ шоковано вивчали досьє на підсунутого Строгим і Салом «де-ржохоронця». Довіряючи українсь-ким колегам, вони й припустити не могли, що очолюватиме папоек-скорт людина, яка тривалий час перебувала на оперативному об-ліку в управлінні по боротьбі з орг-

злочинністю. А почитати було що. Із 1997 р. Майдан входив до бан-ди «Птєнци», яке очолював вби-тий Олександр Постига. «Птєнци» спеціалізувалися на здирництві, рекеті, незаконному автобізнесі, міжнародних автокрадіжках.

Вперше з тюремною баландою «держохоронець» Майдан поз-найомився в липні 1990 р., коли вимагав $30 тис. у лікаря однієї з львівських лікарень. Разом із ним було затримано лідера злочинно-го угруповання Сергія Гусакова («Ушастого») та вбитого у 1998 р. Петра Фесенка («Кірпіча»). Вдру-ге за ґратами він опинився 21 лип-ня 1999 р., коли за крадіжку авто «Мерседес-Бенц-300Е» його за-тримали столичні оперативники. Усього ж злочинну групу, до скла-ду якої входив і Майдан, підоз-рювали у викраденні 11 держав-них та приватних автомобілів, а саме: 4 «Ауді-80», 3 «Ауді-100», 2

«Фольксваген-Пассат», та по од-ному «Ауді-90» і «Мерседес-Бенц 300Е».

І саме такій людині Строгий і Сало довірили життя Святійшо-го отця. Але що казати за рядово-го «держохоронця», коли сам на-чальник президентської охорони разом зі своїм поплічником Са-лом вже на той час були фігуран-тами кількох кримінальних справ. Не виключено, що якби охорона Папи Римського знала, з ким до-ведеться мати справу, навряд чи довірили життя Святійшого в руки цих осіб.

Брателло олежеПричім, одна із цих справ була

унікальною і пояснювала такі тісні зв’язки з кримінальним світом.

Ще в бутність керівником міліції Львівщини генерал Строгий впро-довж 1999-2000 рр. їздив на краде-ному 300-му «Мерседесі». Викра-ли його в громадянина Росії Арі Арсеняна. Як саме це авто опи-нилося у Львові, напевно, міг би докладніше розповісти приятель генерала Майдан. Коли праців-ники Львівського УБОЗу знайшли «Мерседес», то власник звернув-

ся до міліціонерів з проханням по-вернути авто. Але отримав відмо-ву. Виявляється, цей «Мерседес» вже припав до вподоби Строгому. Сало, будучи при ньому началь-ником МРЕВ Львова, незаконно реєструє авто й чіпляє на нього новий номерний знак - 00001 ТН. Після цього його ставлять на ба-ланс гаража УМВС і закріплюють за Строгим. Коли історія набула розголосу, порушили кримінальну справу. Але до відповідальності нікого не притягнули. Строгого ви-сокі покровителі швиденько пере-садили в крісло головного охорон-ця України, а Сала призначили… начальником УМВСУ Львівщини.

Звідки в Сала такі близькі сто-сунки з кримінальними особами, що спеціалізуються на міжнарод-них автокрадіжках, пояснює його «послужний список».

Ще в серпні 1998 р. Сало та його підлеглий В. Джурляк зняли з

обліку в Жовківському МРЕВ авто-мобіль «Мерседес» у відсутності власника. Як потім з’ясувалося, його було вбито за три дні до цьо-го, автомашину ж знімав з обліку один із підозрюваних у вбивстві. Після неодноразових звертань народних депутатів Генеральна прокуратура за даним фактом по-рушила кримінальну справу. Але покровителі Сала зробили все, аби справа не дійшла до суду. У 2000 році парламентський комітет з питань боротьби з оргзлочинніс-тю та корупцією на чолі з Ю. Кар-мазіним виявив десятки випадків реєстрації нерозмитнених машин у Жовківському МРЕВ саме в той час, коли його очолював Сало. І знову порушена кримінальна справа осіла в кабінетах слідчих.

на ті ж граБліУ лютому 2001 року Львівсь-

кий МРЕВ видав реєстраційне сві-доцтво на автомобіль «Хонда» на прізвище рідного брата дружини Сала. Насправді авто, яке по облі-ках МРЕВ проходило як мотоцикл, було зареєстроване без справ-ляння митних та інших зборів на суму понад 21 тис. грн. 14 люто-

го 2002 р. тодішній заступник Ген-прокурора, а нині прокурор Львів-щини О. Баганець порушив за цим фактом кримінальну справу, од-нак слідство надійно заплуталось у власному павутинні.

За час перебування Сала на посаді начальника обласного УДАІ видавали спецпосвідчення на автомобілі членам злочинних угруповань, які, прикриваючись ними, переганяли через кордон викрадені автомобілі. Для прикла-ду, підписане Салом спецпосвід-чення ЛВ №0141/А було видане на прізвище Сирмуля А.Б., який, за оперативними міліцейськими да-ними, є членом одного із злочин-них угруповань Львівщини.

Втім, на сторінках нашої газе-ти ми достатньо приділяли уваги Салові, якого нова влада, прикри-ваючись народними інтересами, намагалася повернути на поса-ду начальника УМВСУ у Львівсь-кій області. І тільки зусилля керів-ництва ПЗВ та нашого видання не дозволили новопризначеному керівництву МВС України пересту-пити через закон та супротив гро-мадськості.

Чесно кажучи, дивує те, з якою недалекоглядністю влада Украї-ни наступає на одні й ті ж граблі. Скільки вже посадових осіб позбу-лися своїх посад через те, що на-магалися прикрити протизаконні діяння того ж Сала! Скільки нега-тиву зазнав імідж країни через те, що в державі тупо і вперто підтри-мують затятих злочинців, повер-таючи їх на посади! Створюється враження, що Україна позбулася талановитих керівників, бо упро-довж десятиріччя в керівних кріс-лах ми споглядаємо одні й ті ж об-личчя, які давно заплямили себе корупційними та злочинними дія-ми і зв’язками. Їх незаконно наго-роджують, підвищують, а потім роблять наївні круглі очі, диву-ючись, чому в країні все гірше і гірше. І про який престиж мож-на вести мову, коли записи пере-говорів наших перших осіб віль-но і з настирливою періодичністю з’являються в інтереті.

неЗамінні «профі»?

Ми розповіли лише одну зі скандальних історій наших «неза-мінних профі». Хоча можна було згадати, як під час візиту до Киє-ва російського президента підлег-лі того ж Строгого проґавили ві-деокамери, потайки встановлені невідомими особами в ресторані, де керівники держав мали обіда-ти. Лише завдяки російським охо-ронцям пристрої, замасковані в інтер’єрі закладу харчування, вда-лося виявити й «знешкодити».

Або те, що Руслану Майдану Строгий і Сало час від часу довіря-ли виконання відповідальних спе-цифічних завдань. Суть не в тому. Проколи бувають всюди і на всіх щаблях влади. Але невже в Ук-раїні не знаходиться керівника, який нарешті не усвідомить, що будь яка граната рано чи пізно ви-бухає. І якщо Папа Римський, яко-го так «надійно» охороняли «зло-чинні авторитети», повернувся до Італії живим, то скільки ще треба чекати, аби заплямовані «сали» спустили гачок і все закінчилося не лише новим гучним міжнарод-ним скандалом, а й підривом ав-торитету нашої країни…

петро допитливий

Злочинці в президентській охороні

Затримуваний кілька разів за підозрою у вчиненні злочинів руслан Майдан (зліва) отримує від святійшого отця індульгенцію?

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: двічі на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 892/145 від 19 листопада 2008 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано на партійному ротопринтері, свідоцтво

державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

№ замовлення: 26. Тираж: 20 000 екз.

Закінчення. Поч. на 2 стор.

подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.rtkorr.com

зовий - американець українсько-го походження, який на початку 90-х очолював міжнародний від-діл Руху й одночасно був директо-ром Інституту Пилипа Орлика, де Катерина вела освітні програми для депутатів ВР. А своїм досві-дом роботи в Держдепартаменті і Українському національному ін-формаційному центрі вона була зобов’язана українському корін-ню. В Україні Кетрін тісно спів-працювала з американками й ан-глійками українського походження - Мартою Коломієць, Мері Місьо («Лос-Анджелес Таймс») та Хрис-тею Фріланд («Файненшл Таймс»). Їх усіх характеризували однако-во – розумні, активні, неординар-но мислячі.

Політичний Проект «діВочника»

Але найбільш продуктивною ви-явилась дружба з Мартою. Обидві народилися в Чикаго, хоч і зійшли-ся вже в Україні. І саме знайомс-тво з Ющенком забезпечило обом унікальний кар’єрний злет.

Саме ці панянки підказа-ли людям із Держдепартамен-ту США особу, в яку вартує вкла-дати кошти. Ющенко підходив по всім параметрам. По-перше, був вродливим, що за американськи-ми мірками є обов’язковою умо-вою розкручування політично-го лідера. По-друге, орієнтувався на Захід, мислив ринковими кате-горіями та сприймав демократич-

ні цінності. І по-третє, мав задат-ки особистості, здатної об’єднати навколо себе націю.

Пані Катерина неодноразово заявляла, що знайомство з Ющен-ком було випадковим. Хоча люди з її тодішнього оточення розповіда-ли, що після розриву з Лавринови-чем вона почала активно цікави-тися саме тодішнім шефом НБУ.

Для обох це знайомство ста-ло знаковим. Чумаченко стала «своєю» в Держдепартаменті, а Ющенко почав обростати вигід-ними впливовими знайомствами. Хоча мозковим центром «дівоч-ника», який почав робити «промо-ушн» на заході новому знайомому Чумаченко, усі визнавали Марту Коломієць. Ющенко став частим гостем на міжнародних форумах. Навіть тодішній його шеф Гетьман не міг потрапити до кабінетів, куди запрошували молодого банкіра. До Ющенка зачастили Джордж Сорос і Збігнєв Бжезінський.

Але в 90-х в США розуміли, що Україна ще не готова прий-няти нового лідера, й почали ре-тельно готувати Ющенка до його нового кар’єрного стрибка. Варто сказати, що системний підхід до демократизації України вражає. На підтримання різних «ініціатив» Ющенка із закордону потоком пішли кошти. А в Україні однією із структур, що готувала українців до визнання майбутнього Прези-дента, став Український освітній центр ринкових реформ, яким ке-рувала Марта Коломієць. Центр і не приховував, що головним за-вданням є підготовка українців до

думки, кого вони мають обрати лі-дером нації.

Медіа-клуб «беЗ краВаток»

Крім того, Мері разом із Сер-гієм Набокою організували медіа-клуб «без краваток» для зустрічі із впливовими політиками. Спис-ки запрошених складала особис-то Чумаченко, а засідання прохо-

колоМіець і чуМаченко

Тому, опускаючи подробиці стосунків з іншими вольовими і ак-тивними панянками «молодості» Андрійовича, відразу перейдемо до його знайомства з доволі не-ординарними Кетрін Клер Чума-ченко та її подругою Мартою Ко-ломієць, які з’явилися в Україні на початку 90-х.

Кетрін приїхала (судячи з офіційних документів) в якості радіожурналістки. Проживаючи в номері-люкс готелю «Хрещатик», вона більшу частину часу намага-лася проводити серед парламен-таріїв. Найбільш тісні стосунки у неї склалися з тодішніми депута-тами Вадимом Бойко (незабаром загинув через вибух газу у своїй квартирі), Сергієм Головатим та Іваном Плющем, який при Кравчу-ку очолив парламент.

Саме між Плющем і активною Кетрін спочатку спалахнула іскра. Але розвитку стосунків завади-ла трагічна загибель сина Плюща (близький знайомий порубав його шаблею в його ж квартирі). При-чім сталося це саме під час візи-ту Плюща до США, організовано-го за сприяння Чумаченко.

Наступним близьким знайомим Кетрін стає міністр юстиції О. Лав-ринович. Незадовго перед май-бутньою зустріччю з Ющенком між ними пробігла чорна кішка.

Цікаво, що всі знайомства Чу-маченко були не випадковими. Тодішнім її шефом був Іван Ло-

Таємниці жінок Ющенка дили на квартирі Мисьо. Саме там, на кухні, фотограф Є.

Лукацький зробив славнозвісний знімок Віктора Ющенка, коли він у фартуху Марти жарить яєшню.

На той час Віктор Анд-рійович вже не прихо-вував своїх стосунків із Катериною і слухав лише її. Саме тоді НБУ «відкрив шлюзи» не-резидентам, які в 1996 році неконтрольова-ним потоком повалили на ринок держобліга-цій і непогано нажили-ся на горезвісній піра-міді ОГВЗ. Чомусь саме іноземні торговці цінними паперами от-римували переважний доступ до суперпри-буткових позик, поки піраміда не завалила-ся, спустошивши ва-лютні резерви України на 3 млрд. дол.

А Катерина Чума-ченко вже полишила грантові організації і працювала у комерцій-ній структурі Barents Group. Саме фахівці Barents Group в 1998

році, за відомостями дуже обізна-них джерел, давали якісь реко-мендації щодо Ющенка в Держде-партаменті США. А вже в 1999 році, відразу після виборів Ле-оніда Кучми, під час його візиту до Америки, Альберт Гор висло-вив «невелике» прохання велико-го українського народу - призначи-ти прем’єром… Віктора Ющенка. Тож, політичний проект «дівочни-ка» не тільки вдався, а й вийшов на новий виток.

далі буде.

Депутатьскі «ліві»Закінчення. Поч. на 1 стор.

бютівський осередок не впорав-ся із виборчими планами, чітко на-звав причини провалу – депутатам «по барабану» партійні інтереси, як, зрештою, й народні, бо захопи-лися де-ри-ба-ном. Він чітко виз-нав, що після президентських пе-регонів 2004 року і запровадження виборів до місцевих рад за партій-ними списками в депутати поперли переважно ті, хто на той час «на-варив» достатньо «бабла» і які на-зивають себе поважно – бізнесме-ни. Прості люди – вчителі, лікарі, робітники, селяни, які грошей не мали, партбосів не цікавили. Тож не дивно, що депутатський корпус після виборів хутко розділився не стільки за ідеологічними пріори-тетами, скільки за фінансовими. Зокрема, в БЮТі опинилися відомі своїми численними скандальними оборудками брати Дубневичі, Ми-хайло Коваль, Петро Колодій, Єв-ген Буба У комісії обирали людей не за фаховими ознаками, а за біз-несовими інтересами. Зрозуміло, що товстосуми опинилися там, де легко можна було наварити «баб-ло». В облраді незабаром запану-вав фінансовий клан, який курує всіма процесами. Зокрема, голо-суванням.

Об’єднує цих людей, за слова-ми Деньковича, збір «каси». Всі вони бізнесмени і займаються ви-рішенням «своїх» питань - про-довженням ліцензій, отриманням в оренду майна, кар’єрів, нафто-вих та газових родовищ. «Заро-бити є на чому, - визнав Денько-вич. - Вони створили таку систему, за якою (щоб була проголосована та чи інша ухвала) цьому кланові треба заплатити гроші. Інакше жо-

ден бізнесмен, жодна людина не зможе вирішити своїх питань. Для прикладу, щоб депутати проголо-сували за розширення меж села, необхідно представникам цього мафіозного угруповання виділити певну частину землі. Інакше рішен-ня провалять. Як правило, йдеться про 10% площі ділянки чи майна». Не важко підрахувати, скільки ли-шень на земельних питаннях «на-варили» ці «голосувальники».

Є у депутатів й інші шляхи зба-гачення. Зокрема - нерухомість. «При облраді діє управління ко-мунального майна, - розповів Де-нькович. - Перед початком тен-дера підпільно відкривають конверти, і потрібним людям ще до конкурсу відомі всі пропози-ції. Маючи цю інформацію, неваж-ко покласти в потрібний конверт пропозицію, яка буде найкращою. У такий спосіб продали за відвер-то заниженою ціною, за безцінь, «дачу Добрика», колишнє місце відпочинку партеліти, що в Іва-но-Франковому, на так званих ім-ператорських курортах. Тендер-на комісія, порушуючи всі закони, протиправно створює умови для заниження цін на комунальне майно і свідомо продає його за по-передньою змовою певному учас-никові. А переможець, перепроду-ючи ці об’єкти, заробляє мільйони, потім же ділиться з депутатами».

Що називається, дожилися: в облраді - своя «коза ностра», яка дерибанить бюджетні кошти і міс-цеві цінності. Звичайно, якби в на-

шій країні реально працювали міліція і прокуратура, то після та-ких одкровень вже певні особи да-вали б пояснення слідчим, прохо-дячи фігурантами кримінальних справ. Але в Україні прокуратура і міліція давно перетворилися в ки-шенькові органи.

Звича йно, такі сміливі і відвер-ті заяви повинні робити честь тим, хто їх робить. Однак не повер-тається язик так їх назвати, бо ви-никає чимало питань. Куди дивив-ся Денькович, як голова обласного осередку БЮТ, коли формувалися списки кандидатів у депутати обл-ради? Адже згідно із Законом «Про вибори до міссцевих рад» ці спис-ки затверджувалися на обласній партконференції, яку Денькович і очолює. Чому ж пробуксовувала тоді його принциповість, адже, як тепер стає відомо із зізнань його та Сендака, списки складалися за гроші. Невже керівник обласної партійної організації не відав, що такса за потрапляння до прохід-ної частини списку становила $25-50 тисяч? А для декого, як подей-кують, і більше. Питання: в чию ж кишеню складали ці гроші.

Зрозуміло, що тепер, коли ам-біції невдоволені, коли в партій-ному осередку почався розбрід у зв’язку із невдалим результатом виборів, претензії поперли через край.

Але, як відомо, риба гниє з голо-ви. Де ж були очі, коли в 2006 році до прохідної частини за потуран-ня керівництва осередку потрап-

ляли люди, які ніколи не були чле-нами «Батьківщини»? Чому ж тоді забракло сміливості і мужності за-явити у весь голос, що осередок через розпродаж місць перетво-рюється в бізнесовий клан, а не в ідеологічно свідому групу? Чому ж тоді, на обласній партконферен-ції, не обуритися тим, що за бор-том прохідного списку залиша-ються відомі і знані на Львівщині особи, які в тяжкі і опозиційні для «Батьківщини» часи не зрадили партійних інтересів, виявили по-справжньому бійцівський харак-тер, не шукали для себе грошови-тих можливостей?

Тепер навіть вигідно помахати руками і стати в позу ображено-го. Але бачили очі, що відбуваєть-ся. Чи тоді так само принциповість засліпили можливості, які відкри-валися з появою в списках грошо-витих осіб. І вже ніхто не звертав уваги на їхнє «обліко-мораліке». А підраховували можливі майбутні прибутки. І весь цей викривальний месидж Деньковича тепер лишень поза ображеного, який не отримав тих «зелених льодяників», на які розраховував?

Втім, не братимемо на себе роль суддів. Най суддями ниніш-нього депутаського корпусу буде їхня совість. Якщо, звичайно, вони її ще всю не розпродали за бан-кові купюри.

А те, що це не порожні слова, підтверджує й Михайло Сендак: «Я стверджую, що голова (колиш-ній) земельної комісії Євген Буба

(який, до речі, за серію викриваль-них матеріалів погрожував нашій редакції судовими переслідуван-нями – авт.) приносив на засідання фракції гроші за голосування, їх у конвертах депутатам по закінчен-ні засідання роздавала Людмила Козак. Це були немалі суми – $3-9 тисяч. Конверти й зараз роздають. Математика ділення проста. Узяли депутати, приміром мільйон гри-вень за позитивне голосування, то 25% суми йде керівникові партії на кишенькові витрати, 25% - депута-там фракції. Ще значна частина — депутатам інших фракцій, бо, щоб питання пройшло, потрібен 61 го-лос. Залишок надходить у центр, на партійну розбудову. До речі, го-ловні «дерибанщики» засідають перед кожною сесією, їм допові-дають, скільки голосів дасть та чи інша фракція. Раніше по бюд-жетних питаннях відкати станови-ли 10%, а нині сягнули 30-ти. І всі мовчать. Третину бюджету «дери-банять»! Ще цікавий факт: за чо-тири роки моєї каденції ми роз-глянули менше земельних питань, ніж нині за півроку». І ніхто нічого не боїться. Бо, як вважають, усе схоплено.

Схвальна і ця принциповість. Але де була принциповість Сен-дака, коли в 90-х роках він, будучи директором Дрогобицького АТП, викинув на вулицю сотні праців-ників без засобів для існування і прихватизував все їхнє майно?

Та й депутатський корпус нині зарвався настільки, що живе за принципом: пси лають. а караван іде. У наступному номері читайте про черговий список об’єктів кому-нальної власності, визначений об-лрадою для приватизації за зани-женими цінами.

Марта Коломієць