№ 8 (025) 22 - 29 квітня 2010 року

ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ

Закінчення на 2-й стор.

Закінчення на 3-й стор.

Павло Барнацький, заслужений юрист

України, голова Львівської

обласної організації ПЗВ

В країні пертурбації. Нова міт-ла. Летять голови міністрів, голів облдержадміністрацій, чиновни-ків. Міняють пачками. Президент посилює власну вертикаль вла-ди. Так тепер модно пояснювати. Щоправда, нових облич в чинов-ницькій обоймі, як правило, не бачимо. Гвардія стара. Потенцію якої населення давно вже знає.

Чи можна від застаріло-го «товару» сподіватися якіс-них змін? Ясна річ, ні. То для чого ж, дивуються багато хто в Україні, така дивна ротація?

Все просто. Як я вже писав у своїй колонці відразу після виб-орів, ніхто і не збирається дума-ти про народні інтереси: розпо-чався примітивний перерозподіл сфер впливу. Впливові вітчиз-няні бізнесмени поділилися на три групи: недоторкані, умовно недоторкані та потенційні жер-тви. Так би мовити, олігархи на поживу, які не на тих поставили.

Днями в Кабміні у приват-ній розмові перший віце-прем’єр Андрій Клюєв, обговорюючи долю Фонду держмайна, про-мовив: «Ми ж не можемо від-мовити Григоришину». Через кілька днів на пост глави Фон-ду по квоті комуністів призначи-ли О. Рябченка. Це і є схема, за якою «розподілення» в різні ор-гани влади отримали представ-ники майже всіх фінансово-про-мислових груп, хто в ніч другого туру виборів поспішав у готель «Інтерконтиненталь» з приві-таннями до Віктора Януковича.

Так хто ж опинився у фа-ворі нової влади? Найбли-жчими до нового Президен-та є група «Росукренерго»

Свої для «чужих»

Читайте на 4-й стор.

В наступних номерах- ТАЄМНИЦІ ДРУЖИН І ЖІНОК ВІКТОРА ЮЩЕНКА - що тривалі роки приховувалось від народу із життя третього Президента

- СУДОВЕ СВАВІЛЛЯ - витівки колишнього голови кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Львівського округу Ю. Макарова.

- ЗЛОДІЙСЬКІ КОРТЕЖІ - як під час візиту до Львова Папи Римського з ініціативи вищого керівництва МВС України почесного гостя супроводжували «авторитетні» злодії

НАС ПІДПИСАЛИ ВЖЕ 10 567 чИТАчІВ!

наш індекс 49127

www.vybir.pzv.lviv.ua

У попередньому числі «Вибору» в публікації «Новітні козачки» ми розповіли про нахабну спробу прихватизувати унікальну здравницю Яворівщини – ДП «Санаторій «Шкло». За оборудкою – до болі знайомі для Львівщини обличчя: представники колишнього клану братів-Медведчуків – родина відомого своїми численними зловживаннями Тараса Козака.

СВАТ СВАТА ПОКРИВАЄ

Причім, все робилося з боку Козаків в характерному для «мед-ведчуківців» стилі – безпардонно і з нахрапом. Настільки, що викли-кало обурення у всієї громадсь-кості Яворівщини, яка в офіційно-му листі звернулася за захистом

до Президента та Прем’єр-мініс-тра. Заразом яворівчани, знаючи про авторитет народного депутата Юрія Кармазіна, попросили і його втручання у непросту й скандаль-ну ситуацію. Він доручив провес-ти розслідування на місці своєму

помічнику, главі Львівської облас-ної організації «Партії захисни-ків Вітчизни» Павлу Барнацькому. Підсумком цього розслідування й стала публікація в газеті «Вибір», крім того, Юрій Кармазін скерував на ім’я вищих державних посадо-

вих осіб кілька депу-татських запитів.

Однак П. Барна-цький не обмежився лише перевіркою фак-тів, а копнув глибше, з’ясовуючи, чому роди-на Козаків, яка під час помаранчевої влади тривалий період пере-ховувалась від слідчих органів, раптом так ос-міліла? І виявив «дах», під прикриттям яко-го «козачки» вирішили на Львівщині творити все, що їм заманеть-ся. Це стало підставою ще кількох депутатсь-ких запитів, які днями Юрій Кармазін скеру-вав на ім’я керівників слідчих органів Украї-

ни, а також голови Державної су-дової адміністрації, керівництву Фонду держмайна та голові пар-ламентського комітету з питань правосуддя.

Так хто ж цей сміливець, що

Родинний дерибанЗА НАхАбНОЮ СПРОбОЮ ПРИхВАТИЗУВАТИ УНІКАЛЬНУ ОЗДОРОВНИЦЮ «ШКЛО» СТИРчАТЬ ВУхА СВАТА РОМАНА КОЗАКА - НАчАЛЬНИКА ЛЬВІВСЬКОї ОбЛАСНОї ДЕРЖАВНОї СУДОВОї АДМІНІСТРАЦІї ВІКТОРА ДЯКОВИчА - ОСНОВНОгО ПРЕТЕНДЕНТА НА ПОСАДУ «ЗАСІВАЛИ» ЗВАРИчА

хАЛАТНІСТЬ чИ ПОфІгІЗМ?

Віднедавна під прикриттям нинішнього директора підприємс-тва О. Попова невідомі ділки ледь не щодня розкрадають майно вар-тістю сотні тисяч гривень, знищу-ючи виробничі потужності заводу. Причім, щоб легше було вивози-ти сучасне устаткування (вартіс-тю десятки й сотні тисяч гривень), його, як розповідають стурбовані працівники, перетворюють на ме-

талобрухт. Куди це все відвозять, «Попов енд компані» тримають у повній таємниці. Мабуть, щоб ніх-то не довідався, скільки вони із цього мають. І діють із таким роз-махом, що якщо вчасно не припи-нити бандитське розграбування, то від недавньої державної гордо-сті можуть залишитися лише по-рожні цехи і металеві останки, як нагадування про нашу недале-коглядність.

«Сфабрикована» відпискаАбО чОМУ ПОСАДОВІ ОСОбИ ТЕРИТОРІАЛЬНОї ДЕРЖАВНОї ІНСПЕКЦІї ПРАЦІ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОбЛАСТІ НЕ ПОбАчИЛИ ОчЕВИДНИх ПОРУШЕНЬУ статті «Завод на… металобрухт?» («Вибір» № 23) ми розповіли про те, що з потурання кількох посадових осіб над вітчизняним флагманом виробництва унікального обладнання для нафтогазовидобувної галузі – ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» - навис дамоклів меч повного знищення.

Закінчення на 2-й стор.

Поки політики «тріпались», Вакарчук працював

В редакцію надійшли сотні листів-відгуків, телефонних дзвін-ків на редакторську колонку «Та-бачнофобія». Людей справді обу-рило те, що усунення із посади міністра освіти і науки І. Вакар-чука та призначення затятого ук-раїнофоба Д. Табачника повертає нас в радянське минуле, де Украї-ну вважали васалом «великої і не-подільної».

Справді, близько 20 років горе-політики та ура-патріоти їздять Західною Україною і пропагують любов до української мови. Між тим, рідко хто з них наважувався з’їздити на Схід України і провести там мовно-агітаційну роботу. На жаль, слід визнати, що русифіка-ція України за часів незалежності сягнула більших масштабів, аніж була за СРСР. Фактично в державі

ЯК ТИхО І МИРНО МОЖНА бУЛО ВИРІШИТИ МОВНЕ ПИТАННЯ В УКРАїНІ

немає українського телебачення, радіо, інтернет-видань, а друко-вані україномовні ЗМІ становлять близько 20%. То яку ж мову сьо

2 подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.rtkorr.com

Закінчення. Поч. на 1 стор.Фірташа-Бойко-Льовочкіна. Яну-ковичу треба витягати країну з боргової ями. Кредити проїли, нові під сумнівом, залишається тіль-ки дешевий газ. За будь-яку ціну.

Ще одна наближена до Януко-вича група – Рената Ахметова. І хоч стосунки між ними є доволі складними, тим паче Ахмето-ва обділили при розподілі крі-сел, однак йому мало що загро-жує. Групі фактично віддали на відкуп питання Євро-2012. Ко-лесніков тепер разом із Ахмето-вим зацікавлені провести чемпіо-нат на гідному рівні, а вже після 2012 року й перевиборів почнуть думати, як вибудовувати взаєми-ни із уже зовсім іншим Кабміном.

В категорії умовно недотор-каних опинилися К. Григори-шин, І. Коломойський, В. Пінчук та В. Хмельницкий. Їхнє перебу-вання на орбіті Януковича ситу-ативне. Скажімо, Григоришин і Хмельницький закріпилися при новій владі завдяки коаліційно-му співробітництву: вони в безпе-ці доти, допоки комуністи (вплив Григоришина) і Блок Литвина (вплив Хмельницького) голосу-ватимуть так, як потрібно регіо-налам. Коломойський про май-бутнє свого бізнесу домовився особисто із Президентом, а про гарантії для Пінчука замовив слово його тесть Леонід Кучма.

Між ключовими гравцями ве-ликого бізнесу зараз триває про-цес притирки й узгодження нових правил ведення дій. Кожний за-цікавлений не втратити набутого і, по можливості, відхопити нові фінансові скиби. Наразі мозкові центи цих груп отримали вказівку допомагати уряду вийти з кризи.

А от ті, хто фінансово підтри-мував Тимошенко, опинилися в опалі. Насамперед це Костян-тин Жеваго, брати Суркіси і Губ-ські та Андрій Веревський. Їхнє майбутнє під питанням. Як тіль-ки вибухнуть корпоративні війни, вони можуть впасти першими. Тож першими й намастили лижі з бютівського корабля. Яка там від-даність, коли під загрозою опи-нилися шкурні інтереси. Відразу кілька груп намагаються знай-ти спільну мову з регіоналами. А деякі бізнесмени з БЮТ та НУНС відкрито розраховують на під-тримку Ахметова, розуміючи, що той не дуже задоволений тим, як Янукович вибудовує свою владу.

Чи будуть в Україні процеси над своїми Ходорковськими, на які народ так очікує? Навряд чи. Основні бізнес-групи домовилися між собою й зафіксували взаємні гарантії ще до виборів, аби збе-регти статус-кво у випадку будь-якого варіанта влади. В бізнесі немає відданості. В бізнесі є власні (читай – шкурні) інтереси. Підтримують того, хто пробив-ся нагору. Так було при Крав-чуку, Кучмі і Ющенкові. Взаєм-ні домовленості вигідні й першій особі, й основним гравцям. Сис-темні війни лише повертаються бумерангом і розхитують владні повноваження. Відтак, тасуван-ня кадрової колоди із пояснен-ням, що це буцімто робиться в народних інтересах, є лише кра-сивою обгорткою, якою прикри-вають кланово-корпоративні цілі.

Одне слово, свої серед «чу-жих». Чи для «чужих». Це як кому до вподоби. Бо заяви про політичне протистояння з вуст олігархів – лише для замилюван-ня очей. Народних очей.

Свої для «чужих»

Звичайно, описуючи у статті без-чинства «Попова енд компані», ре-дакція сподівалася на відповідну реакцію з боку владних структур та їхній державницький підхід. Дуже дивно, що силові відомства лише тепер знайомляться із ситуацією,а не вживають термінових заходів. А відповідь від територіальної де-ржавної інспекції праці у Львівській області, м’яко кажучи, здивувала.

Нагадаємо, що колектив під-приємства, обурений діями свого керівництва, звернувся зі скаргою на ім’я народного депутата Ю. Кар-мазіна. Після вивчення ситуації на місці його помічником П. Барнаць-ким він скерував депутатський за-пит на ім’я Генпрокурора, міністра внутрішніх справ, міністра праці та соціальної політики щодо органі-зації перевірки фактів зловживан-ня службовим становищем, пере-вищення службових повноважень в.о. гендиректора ВАТ «Дрогоби-цького машинобудівного заводу» О. Поповим, навмисного доведен-ня заводу до банкрутства шляхом розкрадання та навмисного зни-щення майна товариства, безпід-ставного звільнення майже всіх працівників без виплати забор-гованості та вихідної допомоги, вжиття відповідних заходів реагу-вання з усунення численних пору-шень чинного законодавства Ук-раїни, порушення кримінальної справи та притягнення винних до відповідальності.

Аргументи Зі стелі

Здавалось би дуже добре, що першим відреагувало міністерс-тво праці та соцполітики. Але як? Із відповіді вбачається, що мініс-терство цілком поклалося на дані територіальної державної інспек-ції праці у Львівській області. Чи то халатність, чи то пофігізм виявили столичні чиновники, але вони на-віть не постаралися з’ясувати, на-скільки факти, надані підлеглою обласною структурою, відповіда-ють дійсності. І дарма, оскільки львівські колеги підсунули їм ціл-ком підтасовану інформацію.

У своєму депутатському запиті Ю. Кармазін зазначав, що «крім систематичного порушення конс-титуційних прав працівників заво-ду на працю та на оплату праці, в.о. гендиректора ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» Поповим О.А. без погодження профспілко-вого комітету та ради трудового колективу було видано низку на-казів про ліквідацію та реоргані-зацію структурних підрозділів та, всупереч ст. ст. 36, 42, 44 Кодек-су законів про працю України, без-підставно проведено масове звіль-нення майже всіх працівників заводу без виплати заборгованос-ті заробітної плати та вихідної до-помоги, без надання працівникам іншого робочого місця».

Крім того, народний депутат ін-формував, що з жовтня 2008 р. під-приємство перейшло на скороче-ний графік роботи, а в січні 2010 р. працівників відправили у вимушену відпустку за свій рахунок, фактич-но залишивши без засобів для іс-нування. Причім, працівникам під-приємства заборонили заходити на територію заводу.

Що ж відповіли представни-ки територіальної держінспекції? «Накази в.о. генерального дирек-тора ТОВ «Дрогобицький маши-нобудівний завод» Попова О.А. про встановлення режиму непов-ної зайнятості погоджені голо-вою ради трудового колективу та доведені до відома працівників керівниками структурних підроз-ділів шляхом зачитування наказів працівникам структурних підроз-ділів та накази вивішувались в приміщеннях структурних підроз-ділів для ознайомлення».

Чи то працівники інспекції відів-чилися працювати (тоді виникає питання про їх доцільність утри-мання на роботі), чи вони пішли на злісне підтасування фактів на користь осіб, що займаються роз-грабуванням підприємства? Але в редакції наявні копії наказів від 01.12.2009 р. №224/1 «Про режим роботи у лютому 2010 року», від 18.02.2010р. №17 «Про реоргані-зацію структурного підрозділу», від 18.02.2010р. №16 «Про реор-ганізацію підрозділів допоміжно-го виробництва», від 17.02.2010р.

№15 «Про реорганізацію структур-ного підрозділу», від 17.02.2010 р. №14 «Про внесення змін до Струк-тури управління підприємством і реорганізацію структурних підроз-ділів». І на кодному з них відсутній підпис Голови Ради трудового ко-лективу заводу Є. Сеніва.

Якими документами керували-ся представники обласної інспек-ції, можна лише припускати. Крім того, за твердженням працівни-ків ВАТ «ДМЗ», комісія з упоряд-кування чисельності не проводи-ла жодного (!) засідання з приводу погодження цих наказів. А з 22 лю-того цього року керівництво вза-галі заборонила будь-кому із ко-лективу заходити на територію заводу. Перевірити це представ-никам обласної інспекції не стано-вило труднощів – про це свідчать акти, складені біля прохідної. Вар-то було лише хотіти і ознайомити-ся з відповідними документами, а не готувати відповідь до столи-ці, вигадуючи аргументи зі стелі. Тому й не народилися б у цих від-повідях перли на кшталт: про до-ведення «до відома працівників керівниками структурних підроз-ділів шляхом зачитування наказів працівникам структурних підроз-ділів» та вивішування наказів «в приміщеннях структурних підроз-ділів для ознайомлення». А хто їх міг читати, якщо на завод нікого не допускали.

КріЗь ПАльціНа певні роздуми наводить і

той факт, що поза увагою тери-торіальної інспекції праці зали-шилися відомості про те, що По-пов, не виконавши своїх обіцянок виплатити заборгованість із за-рплати до березня 2010 р., в пору-шення конституційних прав трудо-вого колективу на оплату працю, вимог Кодексу законів про пра-цю, Закону України «Про опла-ту праці», досі не розрахувався з основною частиною трудового ко-лективу. Ці дії з боку гендиректо-ра впевнено тхнуть кримінальною відповідальністю. Однак інспекція праці спокійно (чи то свідомо, чи ні?) закрила на це очі.

Посадові особи територіаль-

ної інспекції також проігнорували порушення умов галузевої угоди між міністерством палива та енер-гетики, НАК «Нафтогаз України», профспілкою працівників нафто-вої та газової промисловості Ук-раїни, колективного договору та статуту ВАТ «ДМЗ».

Ясна річ, що такі (прямо назве-мо) незаконні дії посадових осіб територіальної державної інспек-ції праці у Львівській області не тільки сприяють порушенню конс-титуційних прав сотень працівни-ків ВАТ, а й дискредитують орган інспекції праці.

Зрозуміло, що трудовий колек-тив не збирається спокійно тер-піти наругу над своїми правами. І тому звернувся в міжрайонну Дро-гобицьку прокуратуру, очікуючи на відповідне реагування з боку пра-воохоронної структури. Втім, слід-чі вирішили, вочевидь, відсиді-тися за дверима своїх кабінетів, вирішивши дочекатися вказівок із Києва.

Тому Юрій Кармазін підготував новий депутатський запит на ім’я Генерального прокурора і міністра праці та соціальної політики щодо організації перевірки фактів без-діяльності та надання завідомо неправдивої інформації посадо-вими особами територіальної де-ржавної інспекції праці у Львівсь-кій області за депутатським запитом № 008 від 04.03.2010 р. стосовно звернення трудового ко-лективу ВАТ «Дрогобицький ма-шинобудівний завод» про пору-шення їхніх конституційних прав на працю, безпідставного звіль-нення без виплати заборгованос-ті із заробітної плати та вихідної допомоги, вжиття відповідних за-ходів реагування з усунення чис-ленних порушень чинного зако-нодавства України, притягнення винних до відповідальності. У ньому він, зокрема, просить вирі-шити питання щодо відповідності займаній посаді начальника те-риторіальної державної інспек-ції праці – Головного державного інспектора у Львівській області О. Завади та працівників управління, які проводили перевірку.

А також підготовлено запит на ім’я Генпрокурора про комплексну перевірку Дрогобицької міжрайон-ної прокуратури та про відповід-ність займаній посаді прокурора Соболя.

петро Галичанський

Закінчення. Поч. на 1 стор.

«Сфабрикована» відписка

ВисмоКтАнА З ПАльця нАЗВА

Науковці та інтелігенція Украї-ни й Польщі змогли примиритися на цій важкій сторінці історії. Украї-на та Польща спільно видали сім томів документів, зокрема й щодо подій на Волині. Ці події називають трагедією, драмою, селянською війною, але не різаниною... Тому ця рекламна акція напередодні відкриття більше нагадувала про-вокативний індикатор. Тим більше, що організаторами виставки ста-ли ВГО «Російськомовна Україна» (під головуванням народного депу-тата від Партії регіонів Вадима Ко-лесніченка) та Товариство вшану-вання жертв злочинів українських націоналістів із Вроцлава (на чолі з головою Польського товарист-ва кресов’яків Тадеушом Ісакови-чем-Залєскім, скандальновідомим своїми антиукраїнськими шовініс-тичними висловлюваннями).

За задумом авторів, матеріали експозиції мали представити роль учасників українського визволь-ного руху у кривавому українсь-

ко-польському конфлікті 1943–1944 рр. на Волині. Однак вже у самій назві, як відзначили чимало істориків і фахівців, що відвідали виставку, криється, м’яко кажучи, неточність. Волинська трагедія – це період до літа 1943 року, коли польсько-український конф-лікт сягнув апогею. Було зареєс-тровано масові випадки вбивства цивільного населення як з поль-ського, так і з українського боків. Сама ж експозиція реально тор-кається періоду 1941-1947 років, а подекуди і 1918-1920 років.

ріЗАнинА чи трАгедія?

І це – далеко не єдина невід-повідність. У буклеті виставки ав-тори написали про єврейські жерт-ви ОУН-УПА у волинській різанині. Однак на середину 1943 року зни-щення єврейського населення ні-мецькими окупаційними силами на цій території було завершено. І тому казати про нібито участь ОУН-УПА у переслідуванні євреїв є безпідставним.

Причім, як переконалися відві-дувачі виставки, на стендах

Провокативна виставкаКому ЗнАдобилося нАгнітАти В уКрАїні міжнАціонАльну Ворожнечу

інформація про відкриття 8 квітня 2010 року в Києві, у приміщенні українського дому (що належить державному управлінню справами Адміністрації Президента україни) виставки «Волинська різанина: польські та єврейські жертви оун-уПА» широко анонсувалася задовго до початку. було зрозуміло, що йдеться про Волинську трагедію, одну з найбільш драматичних сторінок українсько-польського конфлікту, але дещо різала вухо назва. Закінчення на 4 стор.

3подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.rtkorr.com

наважився, плюючи на інтереси громади, прикрити одіозну родину Козаків? Звісно, це має бути теж не менш одіозна фігура. Оскільки свого часу санаторій «Шкло» було віддано в підпорядкування Де-ржавної судової адміністрації Ук-раїни, то вуха цієї оборудки слід було шукати десь у керівних кабі-нетах (не міг же Козак діяти, не уз-годивши своїх намірів). І вони таки відшукалися – в кабінеті начальни-ка Львівської обласної державної судової адміністрації Віктора Дя-ковича. Причім за цим захоплен-ням здравниці стирчали не тільки вуха колись звільненого зі сканда-лом начальника Львівського об-ласного управління юстиції, а кон-кретна зацікавленість. Мало хто знає, що Дякович є… тестем Та-расу Козакові, який одружений на його дочці. Тож, не дивно, що де-ржавне підприємство «Санаторій «Шкло», яке перебувало в підпо-рядкуванні Державної судової ад-міністрації (його на Львівщині очо-лює Дякович) і в 2007-2008 роках вийшло в лідери в Україні, рап-том опинилося в полі зацікавле-ності родинних інтересів сім’ї Дя-ковичів-Козаків. І саме наприкінці 2009 року, коли владі вже було не до колишніх «нечистоплотних», за сприяння Дяковича на посаду ди-ректора оздоровниці вскочив його сват – Роман Козак – батько Тара-са.

Профі у нас не в Пошані

Цю ротацію ще можна було б якось логічно пояснити, якби по-передній керівник завалив робо-ту. Але колишнього директора, заслуженого лікаря України, Во-лодимира Івчука вважали без-сумнівним фахівцем своєї справи, його авторитет цінували не лише в колективі, а й у країні. Пережив-ши нелегкі для всіх українських здравниць часи наприкінці 90-х-початку 2000-х років, санаторій не тільки вистояв, а й повернув собі колишню славу. В останні роки лікувально-оздоровчий заклад став настільки популярним, що за путівками стояла черга в кілька мі-сяців. В останні десятиріччя у ньо-му підлікувалися десятки тисяч хворих і немічних. Велику допо-могу санаторій надавав і оздоров-ленню інвалідів, репресованих та інших пільгових категорій наших співгромадян.

За такі здобутки особливо в такі кризові для країни часи на ди-ректора в будь-якій цивілізованій країні чекало б як мінімум підви-щення. А на його місце могли за-пропонувати не менш авторитет-ного і кваліфікованого керівника. У нас же, де вища влада ніяк не розбереться з клановими апетита-ми, все навпаки. Івчука за сприян-ня Дяковича безпідставно звільня-ють, а в його крісло влізає колишній начальник… коптильного цеху.

Що, вибачте, колишній спец-коптильник може знатися на люд-ській анатомії і системі оздоров-лення? Ясна річ, нічого. Та й не для цього родина Дяковичів-Ко-заків вручила йому владне кер-мо санаторія–лідера. Як показа-ли наступні місяці, сват Дяковича прийшов із твердою установкою: в короткий термін довести підпри-ємство до стану банкрутства, аби за безцінь (як непотріб) привлас-нити його.

Закінчення. поч. на 1-й стор. із санаторія в… «концтабір»

Тому не дивно, що відразу з приходом директора-кочегара по-чалися масові звільнення праців-ників, медперсоналу. За кілька мі-сяців завантажуваність санаторію, який до того мав щорічні прибутки 4-5 млн. грн., впала до 30%. Хворі і відпочиваючі відмовляються від путівок, бо різко знизилася якість надання медичних послуг. Людей годують контрабандним польсь-ким гормональним м’ясом (бла-го, син–митник залишив на Кра-ковецькій митниці «коридор» для контрабанди). Нещодавно в сана-торій надійшла велика партія (на сотні тисяч гривень) старих меб-лів. Документально ж її провели як імпортну, за найвищими ціна-ми. Вочевидь, реально нові меб-лі пішли в приватні будинки відпо-чинку Козака.

Нового ж директора падіння авторитету оздо-ровниці аж ніяк не хвилює. Він активізував невмоти-вовані ремонти, по декіль-ка разів проплачуються акти виконаних робіт. Вод-ночас, затримка в зарплаті персоналу - понад 4 місяці. Дійшло до того, що в сана-торії – найбільша заборго-ваність до Пенсійного фон-ду в районі. Відому в країні оздоровницю, історія якої налічує близько 550 років, за кілька місяців перетво-рено на «концтабір». Місце-вим мешканцям категорич-но заборонено прогулюватись її парком, хоча вони постійно мали туди відкритий доступ.

Звичайно, колектив сигналі-зував про витівки «підкинутого» керівника в різні правоохоронні структури, однак, знаючи про ро-динне прикриття, місцеві керівни-ки прагнуть умити руки. А Роман Козак відкрито насміхається над такими спробами, заявляючи, що він тут господар надовго і йому чхати на правоохоронців. Зви-чайно, як представник структу-ри, у відомстві якої перебуває са-наторій, одним із перших на таке неподобство мав би відреагува-ти В. Дякович. І він реагує, надій-но… прикриваючи усі самочинні дії, свого свата.

Дякович – сам собі закон!

Втім, така практика давно ха-рактерна для нього. Ще за часів, коли він обіймав з лютого 1999 по вересень 2003 років посаду на-чальника Головного управління юстиції Львівської області, пока-зав себе з найгіршої сторони.

Звернімось просто до доку-ментів. 4 червня 2003 року у Львові відбулося виїзне засідан-ня Комітету ВР з питань бороть-би з організованою злочинніс-тю і корупцією, де, серед іншого, розглядали питання про робо-ту Головного управління юстиції Львівщини. Її, звісно, було визна-но незадовільною. Причім на за-сіданні розглянули питання щодо зловживання службовим станови-щем, корупційних діянь з боку по-садових осіб обласного управлін-ня юстиції і особисто начальника Дяковича. Йшлося про підготов-ку і проведення аукціону з прода-жу цілісного майнового комплексу ВАТ «Маслосоюз». Лише ця обо-рудка завдала державі та акціо-

нерам збитків в особливо великих розмірах. ВАТ продали вчетверо дешевше, а саме - за 987 580 грн. замість 4 120 000 грн.

Також представники Коміте-ту розглянули питання щодо не-законної приватизації ДП «Львів-прилад», яке Постановою КМУ було віднесено до підприємств стратегічно-го значення, що не підляга-ють приватизації. Дякович у змові із посадовими особа-ми Податкової адміністра-ції частинами (окремі цехи виставляв на аукціон) при-ватизував більшу половину заводу.

Як бачимо, схеми ті ж самі. Крім того, при Дяко-вичу окремі посадові осо-би, підробивши документи, викрали із рахунків управ-ління понад півмільйона

гривень. Кримінальну справу по-рушили, але покарали «стрілочни-ків». Причім справа потрапила до суду тільки після неодноразових виїзних перевірок Павла Барна-цького і наполягання у численних депутатських зверненнях Юрія Кармазіна.

незаДовільне керування

Тоді на засіданні Комітету було прийнято рішення звернутися до Міністра юстиції України із подан-ням. Наводимо його частково:

«Одним із питань, що розгля-далось на засіданні, було питан-ня щодо організації роботи управ-ління юстиції Львівської області. Особливе занепокоєння викликає те, що на кінець першого кварта-лу 2003 р. залишок невиконаних рішень судів виконавчою служ-бою обласного управління юсти-ції становив 101979 документів на суму 487434396 грн. За аналогіч-ний період 2002 року - у залиш-ку було 53999 документів на суму 312362805 грн. Як видно, неви-конання рішень судів має стійку тенденцію до збільшення, що су-перечить чинному законодавству України.

24 жовтня 2002 р. Комітетом на Ваше ім’я було скероване по-дання щодо фактів зловживання службовим становищем та коруп-ційних діянь з боку окремих поса-дових осіб Стрийського районного управління юстиції. При підготов-ці і проведенні аукціону з продажу ВАТ «Маслосоюз», згадані дії по-садових осіб сприяли тому, що де-ржаві і акціонерам, завдано збит-ків у особливо великих розмірах. Реагування на це керівництва Уп-равління юстиції Львівської об-ласті не було.

У поданні наводились факти грубих порушень чинного зако-

нодавства при реалізації конфіс-кованого товару та фінансово-господарської діяльності з боку окремих посадових осіб Управлін-ня юстиції Львівської області.

На сьогодні незаконна реалі-зація ВАТ «Маслосоюз» рішенням

Залізничного міс-цевого суду виз-нана незаконною. Апеляційним су-дом дане рішення не скасоване.

П е р е в і р к о ю встановлено, що із 54-х договорів на реалізацію кон-фіскованого май-на, які були ук-ладені із фірмою

«Л-ВІС», лише в 14-ти випадках виконано умови договору, і кошти перераховані у терміни, передба-чені договорами, а в інших випад-ках - кошти поступали на рахунок виконавчої служби із порушен-ням договірних термінів. Тобто, в порушення чинного законодавс-тва, фірма «Л-ВІС» використову-вала коштами в сумі 370 тис. грн., які підлягали перерахуванню до бюджету.

Комітет вирішив визнати неза-довільною організацію роботи Уп-равління юстиції Львівської облас-ті і клопотати перед Міністерством юстиції України про звільнення із займаної посади начальника уп-равління Дяковича В.П.».

зловживання на зловживанні

27 червня 2003 року Комітет от-римав відповідь від Міністра юсти-ції О. Лавриновича:

«Міністерством юстиції Украї-ни розглянуто Ваш лист стосов-но рішення Комітету ВР України від 11.06.2003 року щодо діяль-ності начальника Львівського об-ласного управління юстиції Дяко-вича В.П.

Комплексними і цільовими пе-ревірками органів юстиції облас-ті, проведеними Міністерством юстиції протягом 2001-2003 років, неодноразово Мін’юстом зверта-лась увага Дяковича В. П. щодо його незадовільного керівництва апаратом управління та підвідом-чими установами. Не зважаючи на те, що Мін’юстом надавалась Львівському обласному управ-лінню юстиції конкретна практич-на допомога, більшість зауважень Міністерства залишились без ува-ги та належного реагування зі сто-рони Дяковича В.П.

На засіданні колегії Мініс-терства юстиції, яке відбулось 25.06.2003 року, розглянуто стан

загального керівництва і управ-ління діяльністю Львівського об-ласного управління юстиції щодо забезпечення виконання завдань і функцій, покладених на Мініс-терство юстиції. Відзначено, що в діяльності Львівського обласно-го управління юстиції продовжу-ють мати місце серйозні недоліки та упущення, що є наслідком не-належного рівня керівництва уп-равлінням з боку начальника Дя-ковича В. П.

Постановою колегії Міністерства юстиції України роботу начальника Львівського обласного управлін-ня юстиції Дяковича В.П. визнано незадовільною та рекомендовано Міністру юстиції звільнити з займа-ної посади начальника управлін-ня Дяковича В. П. за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором».

Як бачимо, Дякович взявся за старе. Тепер вже з допомогою ро-дини Козаків. Із цього приводу Ю. Кармазін у своїх депутатських за-питах на ім’я Генпрокурора, мініс-тра внутрішніх справ, Фонду держ-майна, голови Державної судової адміністрації, голови Комітету ВР з питань правосуддя наголосив, що в діях начальника Львівської обласної державної судової ад-міністрації Дяковича В.П. та дирек-тора ДП «Санаторій «Шкло» Р. Ко-зака наявні ознаки зловживання службовим становищем, переви-щення службових повноважень та інших корупційних діянь, що при-звело до дискредитації зазначе-них органів та викликає законні обурення громадян. Тож, попро-сив провести перевірку і притяг-нути винних до кримінальної від-повідальності. Питання в одному: наскільки правоохоронні органи виявляться послідовними, чи зно-ву обмежаться «стрілочниками», дозволивши родинному клану зни-щити унікальну оздоровницю.

Взагалі, можливо, корупційні діяння Дяковича не сплили б, якби не його несамовите бажання всіс-тися в крісло голови Львівського апеляційного адміністративного суду, на якому донедавна успіш-но посівав у кабінеті легендар-ний Зварич. А для цього потріб-но стати суддею вказаного суду, пройшовши перед тим тест на від-повідність у Комітеті ВР з питань правосуддя. Однак, якщо Дяко-вич вважав, що проскочити Комі-тет – пльова справа, то він глибо-ко помилився. Як тільки депутати почули «знайоме» прізвище, то задалися питанням: наскільки гідна чинити правосуддя люди-на, яку з тріском вигнали із судо-вої системи. Рішенням Комітету від 31 березня 2010 року створе-но робочу комісію з перевірки ко-рупційних діянь Дяковича на по-передніх посадах, яку очолив Ю. Кармазін та в яку увійшли нарде-пи Ю. Бут і Ю. Новікова. Переко-нані, що такий професіонал, як С. Ківалов, ніколи не допустить в систему правосуддя таких одіоз-них фігурантів як дяковичі. А сам Дякович, незважаючи на перевір-ку, поширив чутки, що 28 квітня він все одно «пройде» на Комітеті, не-зважаючи на спротив мешканців Львівщини, громадських організа-цій і нардепів.

В процесі перевірки вже вста-новлено, що Р. Козак не прой-шов конкурсного відбору на поса-ду головного лікаря «Санаторію «Шкло» і не міг пройти, оскільки відповідно до статуту в нього по-винен був бути фах лікаря. Крім того, всі фінансові оборудки із за-купкою м’яса, меблів, тощо Р. Ко-зак здійснює через підконтрольні йому приватні підприємства. Та-ким чином викрадає великі суми коштів і обанкрочує санаторій.

павло Кушнерик

Родинний дерибан

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: двічі на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 892/145 від 19 листопада 2008 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано на партійному ротопринтері, свідоцтво

державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

№ замовлення: 25. Тираж: 20 000 екз.

Закінчення. Поч. на 2 стор.

Найстрашніше заклинання для українських депутатів і чиновників: щоб ви так жили, як у деклараціях вказуєте!

* * * Під час візиту Януковича до Бі-

лорусі Лукашенко про всяк випа-док вирішив не показувати заповід-ник Біловезька Пуща, щоб Віктор Федорович не побудував там собі дачу.

* * * Конституційний суд України виз-

нав Конституцію України не-конституційною. Рішення ос-таточне й осмисленню не підлягає.

* * * - Чому Конституційний суд

дозволив зняти недоторкан-ність із депутатів, а з Прези-дента - ні?

- Представник Президента в суді спромігся довести, що той, хто зараз живе на Бан-ковій, є вимираючим видом і має бути занесеним до Черво-ної Книги.

* * * - Чому Янукович змінив весь

склад СНБО, а Богатирьову не зачепив?

- Вона обіцяла зробити пластичну операцію й повер-нути собі колишній вигляд члена Партії регіонів.

* * * - Кажуть, торік Ющенко зібрав

маленький врожай меду. - І чому? - Бджоли у вишиванках погано

літають!* * *

Україна - велика країна! Її армії всі бояться! Особливо ті, кому від 18 до 27 років.

* * * Ющенко говорить Януковичу: - Дайте мені 50 млн. грн. на

«Мистецький арсенал». - Не дам. - Тоді вважайте, що ви провали-

ли діалог з опозицією.* * *

Для того, щоб зрівняти рівень життя українців та європейців, Азарова треба було призначити прем’єром Євросоюзу.

* * * Янукович виступає на підпри-

ємстві: - Через кілька років, за слова-

ми Азарова, ми житимемо, як в Єв-ропі!

Боязкий голос із залу: - А ми?

* * * Нове українське диво - це коли

за цілий день жоден депутат НУНС чи БЮТ не перебіг у коаліцію регіо-налів, комуністів та литвинівців.

* * * Після того, як Тимошенко повер-

нулася з відпустки, Ганна Герман попередила її, що вона має вигля-дати, як жінка, що перебуває в опо-

зиції, а не так, начебто усе ще при владі.

* * * Соціологічне дослідження по-

казало, що 40% українських депу-татів мають кримінальне минуле. Інші 60% мають кримінальне сьо-годення.

* * * Кажуть, з особливим задово-

ленням на літній час перейшла Тимошенко, на цілу годину змен-шуючи Януковичу президентсь-

кий термін.* * *

Програма уряду з проведення реформ: «Зробити людей багати-ми й щасливими». Список людей додається.

* * * - Чому в уряді регіоналів немає

жодної жінки? - Є! Кабінетом Азарова бро-

дить примара Тимошенко...* * *

У Януковича запитують:

- Вікторе Федоровичу, а Росією керувати зможете?

Янукович бере калькулятор і щось довго вираховує. Нарешті промовляє: «Можу!»

- А Америкою?Янукович знову за калькуля-

тор: «Можу!» - А Китаєм? Після довгих підрахунків: «Ні,

не можу!» - Чому? - Донецьких не вистачить...

* * * На уроці російської мови син

Ріната Ахметова зробив таку пропозицію, від якої вчитель не зміг відмовитися.

* * * Земляни прибули на Марс. Зус-

трілися з марсіанами і давай досві-дом обмінюватися. Дійшло до від-творення собі подібних. Вийшов марсіанин, засвітилися мікросхе-ми - і кібергуманоїд готовий.

Від землян вийшла парочка й зайнялася коханням. По закін-ченню їх запитують:

- А дитина де?- Дитина через 9 місяців буде.- А навіщо ж наприкінці так ква-

пилися?* * *

Дзвінок до чергової частини:- Добридень, ви вчора надси-

лали наряд за адресою пр. Сво-боди, 3. кв. 47?

- Так, бо мали місце порушен-ня громадського спокою, голосна музика, вереск дівчат...

- Передайте їм, будь ласка, нехай ще раз заїдуть, бо забули кашкет, пістолет, та й фотки зара-зом подивляться!

* * * У дитячому садку:- Діти, тітка йде геть. Що пот-

рібно сказати?- Слава Богу!

подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.rtkorr.com

були розміщені фото, які відно-сяться до різних за хронологією, тематикою історичних подій, що мають мало спільного з претен-зійною назвою виставки. Це сто-сується, наприклад, фото із зоб-раженням пам’ятника у с. Лопатин Тернопільського воєводства, при-свяченого пам’яті 135 польських легіонерів, які загинули 14.08.1920 р. в бою з армією Семена Будьон-ного. Чи відомих фото із Тюрми на Лонцького, де зображені в’язні, вбиті НКВС у червні 1941 р. Від-так таке сумбурне представлен-ня організаторами виставки різ-номанітних історичних фактів про людські втрати під час воєнних катаклізмів, очевидно, розрахо-ване на досягнення ефекту мас-штабності «злочинної діяльності» УПА.

Взагалі відвідувачі виставки були сильно здивовані. Адже епа-тажність назви налаштовувала на те, що вони побачать тут фото-свідчення кривавих злочинів ук-раїнських повстанців. Натомість, люди побачили стенди, які на чо-тири п’ятих представлені не Во-линню. А це - Галичина, Надсян-ня та інші землі. Причім за основу взятий не той адміністративний поділ, який був у 1943 році, під час апогею конфлікту, а адміністра-тивно-територіальний устрій За-хідної України до 1939 року. Тобто організатори намагалися проде-

Провокативна виставкамонструвати, що Львів - це Львівсь-ке воєводство, Бібрка - Бібрський повіт Львівського воєводства, на-гадуючи всім, що це не українсь-кі, а польські землі, що викликало обурення багатьох відвідувачів.

Хто За ПроВокацією?

«Вибору» вдалося з’ясувати, що виставку представляли не поляки, а невелика маргіналь-на частина польського суспільс-тва, яка не сприймається самими поляками. Це люди з так званого Кресов’яцького середовища, які вимагають повернення територій України до Польщі. Тому тим біль-ше є дивним те, що виставка від-булася за ініціативи нардепа Ко-лесніченка. Принаймні такий крок мав би зацікавити щонайменше представників СБУ, адже матеріа-ли виставки прозоро висловлю-ють претензії до територіальної цілісності України.

Ще однією підставою для інте-ресу з боку силових структур до організаторів мало б стати нама-гання останніх спровокувати про-блему українсько-єврейських від-носин. Жоден із матеріалів стендів не довів про причетність учасників українського визвольного руху до знищення євреїв у часи Другої сві-тової війни. Історичні факти свід-чать, що до 1943 року євреїв на Волині майже не залишилось –

понад 200 тисяч осіб в перші воєн-ні роки винищили нацисти.

Що ж стосується єврейсь-ких погромів та вбивства польсь-ких професорів у Львові в червні 1941 р. (безпосередніми учасни-ками яких автори одіозної вистав-ки називають українських на-ціоналістів), то ні Надзвичайна державна комісія зі встановлення німецьких злочинів, вчинених на території Львова у 1945 р., ні Три-бунал Федеративної Республіки Німеччини у 1960 р., ні генпроку-ратура м. Гамбурга, що проводи-ла повторне слідство у 1966 р. на вимогу Польщі, ні Канадська ко-місія розслідування воєнних зло-чинів не знайшли жодних підстав для звинувачень солдатів «Нахті-галь» у цих злочинах.

Натомість добре відомо, що дружина Романа Шухевича На-талія переховувала 6-річну дів-чинку Іру Райхенберґ, для якої він особисто зробив фальшивий пас-порт. І таких випадків, коли в часи війни українці рятували євреїв, ризикуючи своїм життям, тисячі. Тож, відсутність чітких докумен-тальних даних не дозволяють ро-бити однозначні висновки і накла-дають моральну відповідальність на тих, хто вирішив поспекулю-вати на трагедії багатьох людей, пам’ять яких наповнена пережи-тим болем.

Нефаховість авторів вистав-ки помітна й у використанні фор-

мулювання-кліше «ОУН-УПА», що свідчить про невміння елементар-ного розрізнення окремих явищ, якими були ОУН як політична структура і УПА як військове фор-мування.

«БеркутіВці» В… краВаткаХ

Оскільки демонстрування виставки сприяє розпалюванню міжнаціональної та релігійної во-рожнечі, спотворенню історичної пам’яті і культивуванню нових іс-торичних міфів, народний депутат Юрій Кармазін підготував запит на ім’я Президента України В. Януко-вича щодо вжиття дієвих заходів з недопущення грубої наруги над Основним Законом України, поп-рання прав і свобод людини пра-воохоронними органами держави та розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

У своєму запиті він, зокрема, наголосив на тому, що для охо-рони виставки безпідставно було залучено у цивільній формі час-тину особового складу полку спецпідрозділу «Беркут», призна-ченого для боротьби з організо-ваною злочинністю. Не обійшло-ся без грубого порушення Закону України «Про міліцію». «Беркутів-ці» грубо і цинічно не допускали журналістів до виконання ними своїх професійних обов’язків. А також безпідставно затримали 13 громадян України, в тому числі членів Всеукраїнської громадсь-кої правоекологозахисної органі-зації «Зелений Тризуб», засто-сувавши до них фізичну силу, та

незаконно доставили їх в Шевчен-ківський райвідділ міліції. Достав-лених утримували понад 17 годин, що є грубим порушенням закону, оскільки для встановлення особи та складання протоколу відводять лише 3 години.

І хоч підстав для затримання не було, правоохоронці склали про-токоли про нібито адміністратив-не правопорушення – хуліганство чи злісну непокору працівникам міліції. Правоохоронців не зупини-ло навіть те, що серед доставле-них був народний депутат декіль-кох скликань, Герой України Левко Лук’яненко, який зазнав особли-вих принижень.

Наступного дня Шевченківсь-кий рай суд закрив 9 справ про ад-мінпорушення, а 4 затриманих по-передив.

Натомість керівництво МВС чо-мусь абсолютно не зацікавило те, що між організаторами вистав-ки та адміністрацією Українсько-го дому жодної угоди укладено не було. Напрошується висновок, що проводили її за погодженням власника Українського дому – Ад-міністрацією Президента України. От тільки невідомо – чи з відома В. Януковича?

Як зазначив у своєму запиті Ю. Кармазін, проведення таких виставок веде до розпалювання міжнаціональної ворожнечі, що містить в собі ознаки складу зло-чину, передбаченого ст. 161 КК Ук-раїни. От тільки, чи не забракне сміливості у нової влади притяг-нути винних до кримінальної від-повідальності?

Василь бездарний

Поки політики «тріпались», Вакарчук працювавгодні в Україні треба рятува-ти?

Найкращий спосіб щодо поширення української мови було запроваджено за Вакар-чука, коли обов’язковим було визнано складання тестів з ук-раїнської мови та літератури при поступленні до вузів. До речі, це не викликало спротиву з боку більшості російськомов-ного населення. Навпаки, на-віть заохочувало до вивчення української мови та літерату-ри, особливо молоддю. Воче-видь, когось найбільше зля-кало, що просте населення, знайшовши мовний консенсус, досягне і спільного знаменни-ка у державнотворчих проце-сах. Тому українофоб Табач-ник (яке відношення він має до розвитку української мови, лі-тератури, культури, тощо, ос-кільки його родові корені далекі від слов’янських) став у нагоді саме тим, кого таке політичне і культурне об’єднання не вла-штовує. Неважко здогадатися, що замовником є не лише пів-нічний сусід. А щоб знівелюва-ти досягнення у розвитку ук-раїнської мови Вакарчуком, сьогодні вигадують на нього різні «кримінали», які не мають під собою жодного підґрунтя.

павло барнацький, шеф-редактор «Вибору»

Закінчення. Поч. на 1 стор.