ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Навчально-науковий інститут педагогіки, психології, підготовки фахівців вищої кваліфікації

Кафедра інноваційних та інформаційних технологій в освіті

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Комп’ютерні технології в навчальному процесі»

на тему: РОЗРОБКА НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ ЗАСОБАМИ

МЕРЕЖЕВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Студентки 4 курсу АПО групи

Напряму підготовки: 6.010104 Професійна освіта

(комп’ютерні технології)

Тимощук Марини Володимирівни

Керівник кандидат педагогічних наук, доцент

Шевченко Л.С.

Національна шкала ____________________

Кількість балів __________ Оцінка: ECTS _________

Члени комісії: __________ ________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________ ________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________ ________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________ ________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Вінниця – 2017 рік

2

ЗМІСТ

ВСТУП ......................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ І. МЕТОД НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ ................................................ 5

1.1. Психолого-педагогічні умови проектування при розробці навчальних

проектів ........................................................................................................................ 5

1.2. Основні поняття методу проектів .................................................................... 7

1.3. Класифікація проектів, їх структура. ............................................................. 13

РОЗДІЛ ІІ. ВИКОРИСТАННЯ МЕРЕЖЕВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ

РОЗРОБКИ НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ .......................................................... 23

2.1. Характеристика засобів мережевих технологій для розробки навчальних

проектів ...................................................................................................................... 23

2.2. Гейміфікація як невід’ємний чинник підвищення ефективності

навчання ..................................................................................................................... 28

2.3. Інтернет-проект – найскладніший тип навчальних Інтернет-ресурсів ...... 31

ВИСНОВКИ ............................................................................................................. 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................ 36

ДОДАТКИ ................................................................................................................. 40

Додаток А ................................................................................................................... 40

Додаток Б ................................................................................................................... 44

Додаток В ................................................................................................................... 48

3

ВСТУП

Актуальність дослідження. Формування та розвиток у дітей ключових

компетентностей стало основним завданням початку XXI століття. Ця проблема

набуває актуальності у зв’язку з тим, що сучасний світ характеризується

стрімким соціальним, технологічним і політичним розвитком, який потребує

від людини здатності робити духовно-моральний вибір, мобільності та

відповідальності у прийнятті рішень, вміння ефективно спілкуватися та бути

успішним. В свою чергу це потребує переосмислення освітніх стратегій,

визначення пріоритетів, характеру та нового змісту освіти, яка була б

спрямована на формування життєздатної особистості.

Як показує досвід, поряд із знаннями, вміннями та навичками, які учні

отримують під час навчання у школі, набувають вагомості компетентності,

оскільки саме вони є «тими індикаторами, які дозволяють визначити готовність

студента-випускника до життя, його подальшого особистісного розвитку й до

активної участі в житті суспільства». Тому в сучасних умовах, результатом

роботи навчального закладу має стати переорієнтація навчально-виховного

процесу на отримання майбутніх учителів ключових компетентностей, які на

думку І. Єрмакова «необхідні для розв’язання життєвих завдань і

продуктивного здійснення життя як індивідуального проекту».

У зв’язку зі становленням парадигми особистісно-орієнтованої освіти

технологія проектів переживає друге своє народження як ефективне

доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють становленню

особистості людини як суб’єкта діяльності та соціальних відносин. Сьогодні

очевидним є те, що реалізувати принципи особистісно-орієнтованого навчання

при традиційному підході до освіти, традиційних засобах навчання,

орієнтованих на класно-урочну форму занять, неможливо. Для включення

кожного учня в активний пізнавальний процес, який застосовується на практиці

повинно бути створено адекватне навчально-предметне середовище, яке

забезпечувало б можливість вільного доступу до різних джерел інформації,

4

спілкування з ровесниками, працювати разом під час вирішення різних

проблем. Найбільш перспективним у цьому відношенні є технологія проектів.

Освітньо-виховний потенціал проектної технології полягає у можливості

набуття майбутніми педагогами цілісних знань, у підвищенні мотивації до

здобуття додаткової інформації, опануванні найважливішими методами

наукового пізнання (висунути та обґрунтувати задум, самостійно формулювати

завдання проекту, знайти метод аналізу ситуації тощо), навиками пошуково-

дослідницької роботи, а також рефлексії та інтерпретації результатів.

У процесі написання курсової роботи ми звернулися до праць багатьох

науковців різних галузей педагогічної науки, зокрема у педагогічній літературі

І. Захарова, Є. Полат, М. Бухаркіна, Р. Гуревич, М. Жалдак, О. Коберник,

М. Моїсеєва, М. Кадемія, А. Петров, Г. Сазоненко, Г. Селевко, С. Сисоєва.

достатньо активно обговорюється проблема впровадження новітніх

педагогічних технологій в навчальний процес, а саме: навчання у

співробітництві, метод проектів, різнорівневе навчання.

Мета дослідження – з’ясувати теоретичні основи та особливості

організації навчання із використанням методу проектів засобами мережевих

технологій.

Предмет дослідження – проектна діяльність засобами мережевих

технологій.

Об’єктом дослідження є навчальний процес у підготовці майбутніх

педагогів.

Основними завданнями є:

1. розкрити теоретичні засади методу проектів;

2. визначити структурні елементи проектної діяльності;

3. класифікувати засоби створення навчальних проектів;

4. розробити навчальний проект.

5

РОЗДІЛ І. МЕТОД НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ

1.1. Психолого-педагогічні умови проектування при розробці

навчальних проектів

Як зробити так, щоб робота учнів була дійсно проектною, щоб вона не

зводилася до просто самостійної роботи по якій-небудь темі? Повна технологія

проектування припускає опору на принципи, норми і правила проектування,

сукупність яких дозволяє створити систему шкільного життя, що

самоорганізовується, організувати діяльність школярів від ідеї до її

практичного втілення.

Принцип абсолютної добровільності участі – надання можливості будь-

якому суб’єктові освітнього процесу взяти участь в проектуванні.

Принцип особового розвитку – проекти повинні передбачати можливість

для особового розвитку, самоконтролю і самореалізації. При цьому важливою

частиною проектування стає перетворення самого суб’єкта проектування.

Принцип керованості – має на увазі чітку організацію, технологічність і

підконтрольність процесу проектування, вимагає розуміння структури процесу

проектування, виділення його етапів, відстежування переходів з етапу на етап.

Цей принцип дозволяє педагогові навчитися відрізняти міфи від реальності,

виділяти сутнісні, об’єктивні сторони процесу проектування.

Принцип цілісності – встановлення міцного взаємозв’язку між

компонентами методичної системи педагога і етапами проектування. Учбова

техніка спрямовується не стільки на забезпечення способів трансляції знань,

скільки на створення умов для самостійної роботи суб’єкта проектування.

Гарантія реалізації проекту – володіння психолого-педагогічними знаннями про

творчий характер людської індивідуальності, заборона на втручання в психіку,

безпосередня зміна її природою заданих якостей. Жорстке управління тут

недоречно і малоефективно. Набагато важливіше створити умови для прояву

кожним пізнавальній і творчій активності на основі технічно забезпечених

6

можливостей і саморегуляції діяльності, які запускають механізми самоосвіти і

самовиховання.

Принцип культуро відповідності – проявляється через націленість

навчальної техніки на задоволення гуманістичних, базових потреб людини в

пізнанні, спілкуванні, самореалізації.

Принцип мультикультурності- проектування повинне містити можливості

формування культури пізнання, дозвілля, винахідництва, експлуатації

технічних засобів, поводження з інформацією.

Принцип поєднання дослідницької, проектувальної і педагогічної

діяльності- має на увазі, що проектувальна і дослідницька діяльність єдині по

відношенню до суб’єкта. Принцип ґрунтується на концепції Ю. Дубенского про

єдність дослідження, проектування і організації педагогічного процесу.

Потрібно узгодження дослідницької і проектної діяльності за усіма

параметрами. Якість дослідницької діяльності по вивченню об’єкту значною

мірою визначає якість проекту [8].

Принцип продуктивності- має на увазі повноцінність участі що

навчаються в усіх життєвих процесах, інтеграцію процесів оволодіння і

застосування знань в усіх сферах життєдіяльності. Продуктивні проекти

допомагають розкрити учням сучасну реальність і використати в ній

соціокультурний досвід.

Принцип завершеності- доведення проекту до логічного завершення.

Принцип відкритості- розуміється як принципова незавершеність

проекту, що становить простір для «до» або «переоформлення»

проекту(пропонованих об’єктів). Тут проявляється феноменологічна суть

сучасної проектувальної процедури, коли проект виступає як «текст, картина,

що вимагає розуміння, співпереживання Автора і його послідовників» [9].

Методика організації проектування, запропонована С. Дворецьким

відповідно до вищевикладених принципів, базується на обліку психологічних

особливостей сучасної проектної діяльності. Вона передбачає:

7

1. Розділення процесу виконання навчального проекту на окремі етапи і

націленість кожного з них на формування мотиваційного, когнітивного,

операційного, емоційно-вольового і інформаційного компонентів готовності до

проектної діяльності;

2. Виявлення психолого-педагогічних умов активізації учбово-

пізнавальної діяльності учнів відповідно до цілей і особливостей кожного етапу

проектування;

3. Визначення комплексу навчально-методичних і програмно-технічних

засобів для проектування.

1.2. Основні поняття методу проектів

Проект-(від латів. рrojectus, у буквальному перекладі - кинутий вперед),

1) реалістичний задум, план про бажане майбутнє;

2) сукупність документів(розрахунків, креслень, макетів) для створення

якого-небудь продукту, містить в собі раціональне обґрунтування і конкретний

чин здійснення;

3) метод навчання, ґрунтований на постановці соціально-значимої мети і

її практичному досягненні [1, с. 1076].

Останнім часом з’явилося і широко поширюється ще одне значення слова

«проект». Йдеться про проект як деяку акцію, справу, підприємство, що має

певну мету, наприклад, «Атомний проект», «Проект Курчатова» та ін. Тут

проект виступає не як результат, а як деяка організаційна форма побудови

цілеспрямованої діяльності.

Проектування – словники сучасної російської мови [1, с. 1078] тлумачать

як дію з одного зі значень слова «проект». Слово «проектування» походить від

слова «проект» і означає діяльність, що ініціюється проблемою, яка включає

чітко впорядковану послідовність дій, що призводить до реального результату.

Тому основним для слова «проект» буде його значення образу майбутнього[2].

Таким чином, не змішуючи і не плутаючи два значення слова «проект»:

1) проект - як результат проектувальної діяльності;

8

2)проект - як форма організації спільної діяльності людей.

Має сенс розібратися в понятті «проектування», зіставити його з іншими

важливими поняттями.

Істотною ознакою проектування є те, що проектування - робота з

майбутнім. Проект, який потрібно створити в ході проектувальної діяльності,

це ідеальна модель. Це означає, що проектуванню властивий але усе те, що

властиво роботі з майбутнім і передусім висока міра невизначеності. В той же

час проектування - не єдиний варіант роботи з майбутнім, є ще планування,

програмування, прогнозування. Розглянемо, як співвідноситься проектування з

усіма цими поняттями і видами діяльності.

Проектування і планування.

Планування можна розглядати як етап проектувальної діяльності. Крім

того, планування - діяльність в ситуаціях знайомих і визначених, коли не

потрібно виконання великого об’єму творчої творчої роботи.

Проектування і прогнозування.

Прогнозування будує припущення про те, що може бути,виходячи з

наявних умов, проектування покликане відповісти на питання, що повинно

бути, якій має бути система зовнішніх і внутрішніх умов, щоб отримати

потрібні результати.

Проектування і моделювання.

Ми вважаємо, що поняття «проектування» у вузькому сенсі, що має на

увазі саме вироблення ідеальної моделі, може розглядатися як синонім

моделювання [1, с. 830], але при розгляді «проектування», як спеціально

організованій людській діяльності, стає ясно, що моделювання є тільки

частиною проектування.

Проектування і конструювання.

Вважають, що проектування - створення нового об’єкту на папері, а

конструювання - його створення в залозі, бетоні, пластмасі [1, с. 629].

Результати проектування можуть бути втілені на практиці з тією або іншою

мірою успішності, точності. Є сенс розрізняти і порівнювати між собою

9

результати проектування - проект, конструювання - реальний об’єкт і втілення -

реальний об’єкт у дії.

Проектування як робота з ідеями.

Якщо розглядати проектування як переважно розумову, інтелектуальну

діяльність, головною в нім виявляється генерація, опрацювання, комбінування

проектних ідей і рішень [3, с. 52]. Результат проектування – образ нового

об’єкту – є не що інше, як сукупність належним чином розроблених,

обґрунтованих і побудованих ідей. Саме навколо цього варто зосередити усі

організаційні і управлінські зусилля у рамках проекту. Цілком правомірно і

розумно розуміти проектування як постійний процес вибору, процес ухвалення

рішення, процес рішення завдань і проблем.

Проект як ідеальний об’єкт розташований в центрі зірки, але для його

повноцінного виконання потрібна уся та діяльність, яка знаходиться на її

кінцях. Це не обов’язково п’ятикутна зірка, адже цей ряд можна продовжити:

проектування і творчість, проектування і мистецтво і ін.

Повніше розкриття стратегії і технології проектування припускає опору

на наступні поняття:

підстави, цінності і сенс проектування;

принципи, норми і правила проектування;

цілі і завдання проектування, його очікувані результати;

суб’єкти і учасники проектування, їх роль і взаємодія;

зміст проектування, його логічна структура, етапи;

методи, засоби, технології проектування;

форми організації проектувальної діяльності;

ресурси, необхідні для проектування;

умови проектувальної діяльності;

вимоги до суб’єктів проектування, їх підготовки.

У справжній роботі ми говоритимемо тільки про навчальні або освітні

проекти, проекти, які розробляються і реалізуються школярами, студентами

10

початкової і середньої професійної освіти. Стосовно школи освітній проект

розглядається Е. Ястребцевой як «спільна учбово-пізнавальна, творча або

ігрова діяльність учнів, що має спільну мету, погоджені методи, способи

діяльності, спрямовані на досягнення загального результату діяльності» [4].

Детальніше виділення дидактичних ознак навчального проекту ми знаходимо у

визначенні Н. Пахомової «... навчальний проект, з точки зору учня, - це

можливість робити щось цікаве самостійно, в групі або самому, максимально

використовуючи свої можливості; це діяльність, що дозволяє проявити себе,

спробувати свої сили, прикласти свої знання, принести користь і показати

публічно досягнутий результат; це діяльність, спрямована на вирішення цікавої

проблеми, сформульованої такими, що самими, що вчаться у вигляді мети і

завдання, коли результат цієї діяльності - знайдений спосіб вирішення

проблеми - носить практичний характер, має важливе прикладне значення і, що

дуже важливо, цікавий і значимий для самих відкривачів» [5, с. 16].

Підкреслюючи, що навчальний проект - дидактичний засіб, Н. Пахомова

розкриває і іншу його зрушу «навчальний проект, з точки зору учителя, - цей

дидактичний засіб, що дозволяє навчати проектуванню, т. е. цілеспрямованій

діяльності по знаходженню способу вирішення проблеми шляхом рішення

завдань, витікаючих з цієї проблеми при розгляді її в певній ситуації»

Побудуємо структурну логіку навчального проектування, з точки зору

поняття «Навчального проекту» Н. Пахомової (Табл. 1.1.). Введемо п’ять етапів

розробки навчального проекту, сенс кожного визначається його назвою і

комплексом вирішуваних завдань.

11

Таблиця 1.1.

№ з/п Етап Завдання Діяльність

учнів

Діяльність

педагога,

керівника

проекту

1. Що ініціює

Визначення

конкретної, причому

соціально значимої

проблеми:

дослідницькою,

інформаційною,

практичною. В деяких

випадках проблема

ставиться перед

проектною групою

зовнішнім

замовником.

Визначення теми,

уточнення цілей.

Вибір робочої групи.

Мотивує учнів,

пояснює меті,

спостерігає.

Ставить цілі і

завдання

навчання,

розвитку,

виховання в

контексті теми

проекту.

2. Засадничий

Планування дій з

вирішення проблеми -

пооперационная

розробка проекту, в

якій наводиться

перелік конкретних

дій з вказівкою

результатів, термінів і

відповідальних.

Визначення виду

продукту і термінів

презентації.

Аналізують

проблему,

формулюють

завдання, визначають

джерела інформації,

вибирають критерії

оцінки результатів,

обгрунтовують свої

критерії успіху,

розподіляють ролі в

команді, складають

план конкретних дій.

Допомагає в

аналіз і синтезі,

спостерігає,

контролює.

Формує

необхідні

специфічні

уміння і

навички.

12

Продовж. табл. 1.1.

3. Прагматичний

Дослідження учнів як

обов’язкову умову

кожного проекту.

Пошук інформації, яка

потім обробляється,

осмислюється і

представляється

учасниками проектної

групи.

Виконують

дослідження.

Збирають і

уточнюють

інформацію,

вибирають

оптимальний варіант,

уточнюють плани

діяльності.

Спостерігає,

консультує,

контролює.

Узагальнює

новий зміст

освіти,

отриманий в

результаті

роботи над

проектом.

4. Завершальний

Результатом роботи

над проектом є

продукт, який

створюється

учасниками проектної

групи в ході

вирішення

поставленої проблеми.

Оформляють проект,

виготовляють

продукт.

Беруть участь в

колективному аналізі

проекту, оцінюють

свою роль,

аналізують

виконаний проект,

з’ясовують причини

успіхів, невдач.

Проводять аналіз

досягнень

поставленої мети.

Спостерігає,

радить,

спрямовує

процес аналізу.

Допомагає в

забезпеченні

проекту.

13

Продовж. табл. 1.1.

У своєму дослідженні поняття навчального проекту І.П. Тарасова також

приходить до подібної структури: «Проект» - це п’ять «П»: проблема -

проектування(планування) - пошук інформації - продукт - презентація. Шосте

«П» це його портфоліо, в якій зібрані усі робочі матеріали, у тому числі

чернетки, щоденники, плани, звіти і ін. [6].

У визначенні Н. Пахомової: «Метод навчального проекту - це одна з

особистісно-орієнтованих технологій, спосіб організації самостійної діяльності

учнів, спрямований на рішення задачі навчального проекту, інтегруючий в собі

проблемний підхід, групові методи, рефлексії, презентативні, дослідницькі,

пошукові і інші методики» [7, с. 30].

1.3. Класифікація проектів, їх структура.

Проект – обмежена в часі, цілеспрямована зміна окремої системи із

встановленими вимогами до якості результатів, можливими витратами і

специфічною організацією [10, с. 47].

Метод проектів у педагогіці - спосіб досягнення дидактичної мети через

детальну розробку проблеми учнями і педагогом, яка повинна завершитися

5. Підсумковий

Представлення

замовникові і(чи)

громадськості

готового продукту, з

обгрунтуванням, що

цей найбільш

ефективний засіб

вирішення

поставленої проблеми,

т. е. презентація

продукту.

Захищають проект,

беруть участь в

колективній оцінці

результатів проекту.

Бере участь в

колективному

аналізі і оцінці

результатів.

14

цілком реальним, відчутним практичним результатом, оформленим тим або

іншим чином [11, с. 48].

Співвідношення проектування і дослідження зображено нами у Табл. 1.2.

Таблиця 1.2.

Проектування:

- розробка і створення прообразу

об’єкту або його певного стану;

- рішення практичної проблеми;

підготовка конкретного варіанту

зміни елементів середовища

Дослідження:

- процес пошуку невідомого;

отримання нового знання;

створення нового інтелектуального

продукту; не передбачає створення

заздалегідь планованого об’єкта

Найбільш популярні форми

проектів серед учнів:

- навчальний проект, соціальний

проект, екологічний проект,

інформаційний проект, оглядовий

проект, відеофільм, електронний

буклет, рекламний ролик, сценарій

заходу, навчальна предметна

презентація, сценарій зміни

території або елемента середовища

і т.д.

Найбільш популярні форми

досліджень серед учнів:

- науково-дослідна робота, навчальний

дослідження, експедиція,

краєзнавчі дослідження,

екологічний похід, реферат,

соціологічні дослідження,

ілюстрований доповідь, навчальна

предметна презентація, навчаючи

стаття, науковий звіт, рецензія і

т.д.

Отже, метод проектів – це самостійна діяльність учнів, здійснювана під

керівництвом учителя, спрямована на вирішення творчої, дослідницької,

особистісно чи соціально значущої проблеми і на одержання конкретного

результату у вигляді матеріального чи інтелектуального продукту [12, с. 36].

Педагогічна мета створення проекту: розвиток пізнавальної, творчої,

винахідницької та практичної активності учнів, в результаті якої учні

застосовують отримані знання на практиці, створюють новий кінцевий

інтелектуальний чи практичний продукт.

15

Існує значна кількість підходів до класифікації проектів. Наведемо

декілька найбільш популярних з них.

А. Сіденко виокремлює такі типи проектів:

Репродуктивне проектування.

Продуктивне проектування.

Інноваційне проектування.

Проект також можна класифікувати :

1. За характером результату (інформаційний, дослідницький, виробничий,

практично орієнтований продукційний).

2.За формою (відеофільм, рекламний ролик, телепрограма, інтерв’ю зі

знаменитими людьми, журнальний репортаж, рок-опера проект-інсценізація,

альманах, збірник ілюстрацій, збірку власних творчих робіт або фольклорних

знахідок, стінгазета, кіносценарій, публікація в ЗМІ, туристичний буклет, веб-

сайт і т.д).

3.За характером домінуючої в проекті діяльності (пошуковий,

дослідницький, творчий, рольовий, прикладний, ознайомчо-орієнтовний).

Наведемо більш докладний опис:

Практико-орієнтований проект націлений на вирішення соціальних

завдань, що відображають інтереси учасників проекту або зовнішнього

замовника. Ці проекти відрізняє чітко виражений із самого початку результат

діяльності його учасників, який може бути використаний в житті класу, школи,

мікрорайону, міста, держави. Форма кінцевого продукту за цих умов

різноманітна від навчального посібника для кабінету фізики до пакету

рекомендацій по відновленню економіки України. Цінність проекту полягає в

реальності використання продукту на практиці і його здатності вирішити

задану проблему.

Дослідницький проект за структурою нагадує наукове дослідження. Він

включає в себе обґрунтування актуальності обраної теми, постановку задачі

дослідження, обов’язкове висування гіпотези з подальшою її перевіркою,

обговорення та аналіз отриманих результатів. Під час виконання проекту

16

повинні використовуватися методи сучасної науки: лабораторний експеримент,

моделювання, соціологічне опитування та ін.

Інформаційний проект спрямований на збір інформації про певний об’єкт

чи явище з метою аналізу, узагальнення та подання інформації для широкої

аудиторії. Такі проекти вимагають добре продуманої структури і можливості її

корекції під час роботи. Результатом проекту часто є публікація в ЗМІ, на

прикладі у мережі Internet.

Творчий проект передбачає максимально вільний і нетрадиційний підхід

до його виконання і презентації результатів. Це можуть бути альманахи,

театралізації, спортивні ігри, твори образотворчого чи декоративно-ужиткового

мистецтва, відеофільми тощо.

Рольовий проект. Розробка і реалізація такого проекту найбільш складна.

Беручи участь в ньому, проектанти обирають собі ролі літературних чи

історичних персонажів, вигаданих героїв із метою відтворення різних

соціальних або ділових відносин через ігрові ситуації. Результат проекту

залишається відкритим до самого закінчення. Чим завершиться судове

засідання? Чи буде дозволений конфлікт і укладено договір?

4. За профілем знань (моно проекти - по одному навчальному предмету;

міжпредметні - по 2-3 навчальних предметів, проекти «на стику наук». Така

типологія розвивається в роботах В. Гузєєва, Е. Полат, І. Чечель.

5. За характером координації (з відкритою, чи явною, координацією:в

таких проектах координатор бере участь у проекті, спрямовуючи роботу його

учасників, організовуючи, у разі необхідності окремі етапи проекту, діяльність

окремих його учасників; з прихованою координацією: в таких проектах

координатор не виявляє себе ні в мережах, ні в діяльності груп учасників у

своїй функції, він виступає як повноправний учасник проекту).

Наведемо більш докладний опис:

Монопроекти реалізуються, як правило, в рамках одного навчального

предмету або однієї галузі знань, хоча можуть використовувати інформацію з

інших галузей знань та діяльності. Керівником такого проекту виступає

17

вчитель-предметник, консультантом учитель іншого предмету. Монопроекти

можуть бути, наприклад, літературно-творчими, природничо-науковими,

екологічними, мовними (лінгвістичними), культурознавчих, спортивними,

історичними, географічними, музичними.

Інтеграція здійснюється лише на етапі підготовки продукту і презентації:

наприклад, комп’ютерна верстка літературного альманаху або музичне

оформлення спортивного свята. Такі проекти можуть проводитися (з певними

застереженнями) у рамках класно-урочної системи.

Міжпредметні проекти виконуються виключно в позаурочний час і під

керівництвом декількох фахівців у різних галузях знань. Вони вимагають

глибокої змістовної інтеграції вже на етапі постановки проблеми.

За характером контактів проекти можуть бути:

внутрішньо класні,

внутрішньо шкільні,

регіональні (в межах однієї країни),

міжнародні.

Останні два типи проектів можуть бути телекомунікаційними, оскільки

вимагають координації діяльності учасників, їх взаємодії в мережі Internet.

Проекти педагогічно виправдані в тих випадках, коли підчас їх

виконання:

передбачаються множинні, систематичні, разові або тривалі

спостереження за тим чи іншим природним, фізичним, соціальним та ін.

явищем, що вимагають збору даних у різних регіонах для вирішення

поставленої проблеми;

передбачається порівняльне вивчення, дослідження того чи іншого

явища, факту, події, що відбулись або мають місце в різних місцевостях,

для виявлення певної тенденції або прийняття рішення, розробки

пропозицій;

18

передбачається порівняльне вивчення ефективності використання того

самого чи різних (альтернативних) способів вирішення однієї проблеми,

одного завдання для виявлення найбільш ефективного, прийнятного для

будь-яких ситуацій рішення, тобто для отримання даних про об’єктивну

ефективність пропонованого способу вирішення проблеми;

пропонується спільне творче створення, якась розробка, практична

(виведення нового сорту рослини в різних кліматичних зонах) або творча

робота (створення журналу, газети, п’єси й т. п.);

передбачається провести захоплюючі пригодницькі спільні ігри,

змагання.

Головними типологічними ознаками проектів є:

Домінуючий у проекті метод – дослідницький, творчий, рольово-ігровий,

ознайомлювально-орієнтувальний, тощо.

Характер координації проекту – безпосередній (твердий, гнучкий),

прихований (неявний, що імітує учасника проекту).

Характер контактів (серед учасників одного навчального закладу, класу,

міста, регіону, країни, різних країн світу).

Кількість учасників проекту.

Тривалість проекту.

6.За кількістю учасників (особистісні - індивідуальні, парні, групові).

7.За тривалістю (мініпроекти; короткострокові на 1-5 уроків;

середньострокові – на 1-2 місяці; довгострокові – до 1 року).

Наведемо більш докладний опис:

Міні-проекти можуть реалізуватися за один урок або частину уроку.

Приклад: проект «Розрахунок вартості покупки автомобіля в кредит», курс

економіки 10-11 клас. Робота над проектом ведеться в групах по варіантах, в

залежності від суми на покупку автомобіля і його марки. Тривалість – 20

хвилин (підготовка – 10 хвилин, презентація кожної групи - 2 хвилини). Інші

19

приклади: розрахунок витрат на організацію подорожі, розрахунок витрат на

харчування родини на місяць, відкриття свого бізнесу і т.д..

Тижневі проекти виконуються в групах під час проведення предметного

тижня. Їх реалізація займає приблизно 30-40 годин і цілком проходить з участю

керівника проекту. Під час здійснення тижневого проекту можливе поєднання

класних форм роботи (майстерні, лекції, лабораторний експеримент) з

позакласними (екскурсії та експедиції, натурні відеозйомки та ін.) Прикладом

можуть служити етнографічні походи і експедиції, екологічні проекти.

Довгострокові (річні) проекти можуть виконуватись як у групах, так і

індивідуально. В деяких школах ця робота традиційно проводиться в рамках

учнівських наукових товариств. Увесь цикл реалізації річного проекту від

визначення теми до презентації (захисту) виконується в позаурочний час.

Наприклад, космічні проекти, соціально значущі проекти «Ветеран живе

поруч», «Діти – дітям сиротам» тощо.

8.За типом об’єкта проектування (морфологічне (проектування речей,

створення нових моделей); соціальне (спрямованих на соціальні питання);

екзистенціальне (проектування особистісного розвитку людського «Я»).

Окрім наведених вище класифікацій виділяють таки види проектів:

Освітній проект.

Виховний проект.

Управлінський проект.

Організаційний проект.

Нормативно-правовий проект.

Соціально значущий проект.

Політичний проект.

Законотворчий проект.

Проект-ілюстрація навчальної теми.

Проект-дослідження наукової проблеми в певної навчальної дисципліни.

Проект-постановка проблеми. Оглядовий проект.

20

Проект-інсценування (відеофільм, рекламний ролик, репортаж, сценарій).

Поточний навчальний проект.

Підсумковий навчальний.

Саймон Хайнес виділяє такі типи проектів [13, с. 97 ]:

1. Проекти-повідомлення або дослідницькі проекти (Information and

Research projects).

2. Проекти-інтерв’ю (Survey projects).

3. Проект-виробництво (Production projects).

4. Проекти-рольові ігри та драматичні вистави (Performance and

Organisationalprojects).

Американський профессор Е. Коллінгс класифікує проекти так:

1. «Проекти ігор» – дитячі заняття, безпосередньою метою яких є участь у

груповій діяльності, як то: різні ігри, народні танці, драматичні постановки,

різного роду розваги і т. д.

2. «Екскурсійні проекти», які передбачали доцільне вивчення проблем,

пов’язаних з навколишньою природою і суспільним життям. Один з таких

проектів, реалізованих в середній групі учнів, носив назву «Відвідування

будинку містера Смітса для з’ясування причини тифозних захворювань».

Продуктом проекту стала змістовна «Доповідь про причини тифозних

захворювань», адресування дітьми господареві будинку.

3. «Розповідні проекти», розробляючи які, діти мали на меті «отримати

задоволення від розповіді в самій різноманітній формі» - усній, письмовій,

вокальної (пісня), художньої (картина), музичної (гра на роялі) і т. д.

4. «Конструктивні проекти», націлені на створення конкретного,

корисного продукту: виготовлення кролячій пастки, приготування какао для

шкільного сніданку, будівництво сцени для шкільного театру

Ще один приклад класифікації проектів:

За предметом праці:

Людина – людина. Людина – природа.

21

Людина – техніка. Людина – художній образ.

Людина – знакова система.

За сферою застосування:

Школа. Сім’я. Дозвілля.

Виробництво. Професійне самовизначення.

За інтересами:

Пізнавальні. Екологічні.

Комерційні. Ігрові.

Професійно - трудові.

Наукові. Комплексні.

За матеріального втілення:

Інтелектуальні.

Інформаційні.

Комплексні.

За переважаючим технологічним процесам: архаїчні (ручні технології),

традиційні (машинні технології), інноваційні (технології на основі

радіоелектроніки і телемеханіки).

За тривалістю виконання: довгострокові (від 20 до 60 годин),

середньострокові (блок 8 - 10 годин), короткочасні (2 - 4 години).

За організацією проектної діяльності: індивідуальні, ланкові, групові,

шкільні.

За структурою змісту

Мономодульні (охоплюють один модуль програми)

Полімодульні (з’єднання декількох блоків або модулів)

Інтегровані (між предметні)

За рівнем творчості

Репродуктивні.

Творчі завдання.

Творчий проект.

22

Незважаючи на різноманіття класифікацій проектної діяльності , з її

допомогою можна:

1. Навчити учнів:

виявляти і формулювати проблеми; проводити їх аналіз;

знаходити необхідні джерела інформації для вироблення варіантів

вирішення проблеми;

знаходити конкретні власні шляхи розв’язання проблем;

застосовувати отриману інформацію для вирішення поставлених завдань.

2. Розвивати у школярів дослідницькі вміння.

3. Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння

шукати шлях вирішення поставленого завдання.

4. Розвивати в учнів уміння творчо підходити до способу подачі

матеріалу.

5. Розвивати в учнів «командний дух» і «відчуття ліктя»;

комунікабельність та вміння співпрацювати.

6.Сприяти підвищенню особистої впевненості кожного учасника

проектного навчання.

Отже, навчальні проекти мають низку переваг, які покращують процес

засвоєння знань та умінь учнів.

23

РОЗДІЛ ІІ. ВИКОРИСТАННЯ МЕРЕЖЕВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У

ПРОЦЕСІ РОЗРОБКИ НАВЧАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ

2.1. Характеристика засобів мережевих технологій для розробки

навчальних проектів

Як альтернативу стаціонарному програмному забезпеченню можна

застосовувати певні онлайн-сервіси, додатки, що, по-перше, дають змогу

студентам набути професійно-практичних навичок, по-друге, не потребують

додаткового програмного забезпечення для застосування і, по-третє, абсолютно

безкоштовні, тобто не порушують вимог, що ставлять до ВНЗ щодо

застосування ними програмного забезпечення. Звичайно, такі сервіси мають і

певні недоліки, наприклад, створений банер зберігається лише протягом

години, або розроблена інтернет-анкета може бути збережена лише за умови

реєстрації, іноді виникають певні технічні, технологічні проблеми під’єднання

до мережі. Але все це незначні недоліки порівняно із тим, що такі онлайн-

сервіси можуть застосовуватися в деяких випадках як безкоштовна повноцінна

альтернатива стаціонарного ліцензованого прикладного програмного

забезпечення.

Онлайн-сервіси як інструменти, що застосовуються у навчальному

процесі ВНЗ, розглянуто у значній кількості публікацій, яка останніми роками

збільшується. Досліджуються і питання використання онлайн-сервісів для

підготовки студентів певних спеціальностей, і загальні аспекти, переваги та

недоліки застосування цих інструментів у вищій школі. Зокрема, ці питання

досліджено у наукових публікаціях таких вчених: В. Биков, С. Гончарова,

П. Жежнич, Т. Носенко, В. Олексюк, О. Спірін, О. Юдін та ін.

С. Гончарова серед переваг онлайн-сервісів називає такі: економічна

ефективність, яка можлива за рахунок зменшення фінансових витрат на

придбання та обслуговування; можливість зберігання, оперативного

передавання, редагування, обробки, друку інформації будь-якого обсягу та

виду; наявність централізованого сховища даних та продуманий інтерфейс;

24

динамічність, що передбачає відсутність версій програм як таких, вони

вдосконалюються постійно; у разі збою роботи одного сервісу можна

оперативно перейти на аналогічний; незалежність від платформи; нескладна

організація спільної роботи над документами. Також автор називає недоліки

онлайн- сервісів: необхідність під’єднання до мережі Інтернет; залежність

навчального процесу від якості інтернет-каналу.

Незважаючи на певні недоліки, онлайн-сервіси стають все

популярнішими і все частіше застосовуються в освітньому процесі вищих

навчальних закладів. Динамічність онлайн-сервісів дає змогу українським ВНЗ

наблизитися до міжнародних техніко-технологічних стандартів програм- ного

забезпечення, а також сприяє процесу постійного вдосконалення практичних

навичок роботи з інформаційними технологіями.

Онлайн сервіс ThingLink

ThingLink - це сервіс, що дозволяє створювати мультимедійні плакати, а

іншими словами, «розмовляючі картинки», на які наносяться маркери. При

наведенні на них може з’являтися будь-який мультимедійний контент.

Можливості сервісу:

сервіс підтримує завантаження по URL фото, відео, звуку з популярних

хостингів, таких, як YouTube, VimeoVideo, SoundCloud та ін.;

можна вставляти текстові коментарі та посилання на сервіси, але

посилання та коментар на кожен маркер буде тільки один;

є можливість вибрати маркер з колекції (всього представлено 26 шт.);

за кожним зображенням можна переглянути докладну статистику;

у сервісі можлива спільна робота з зображенням, якщо зроблені

відповідні налаштування, і навіть без реєстрації;

можна створити власний канал (stream), який представлений у вигляді

інтерактивного альбому або зробити канал з вподобаних зображень

(функція «Touch» - дотик);

є можливість додавати коментарі для «розмовляючих» зображень;

25

сервіс дозволяє створювати копії вподобаних інтерактивних зображень,

які можна згодом редагувати;

поширювати «розмовляючі» зображення можна через соціальні мережі, а

також підтримується вставка коду на сайт;

можна на своєму сайті вбудувати модуль сервісу ThingLink, який не

вимагає прямого заходу на сайт сервісу;

є мобільний додаток сервісу;

Можливості сервісу для освітньої діяльності:

За допомогою сервісу Thinglink можна створювати різні освітні

матеріали, наприклад:

комплекти електронних дидактичних матеріалів до уроку;

технологічні схеми для виконання певного виду завдань;

мультимедійні конспекти лекцій;

інтерактивні блок-схеми будови будь-яких механізмів, приладів,

пристроїв;

тематичні збірники ресурсів в мережі Інтернет та медіа колекції;

маршрутні карти або карти подорожей;

інтерактивні плакати у вигляді проектів з певної тематики;

інтелектуальні карти для мозкового штурму з внесенням міток і

коментарів групові віньєтки;

За допомогою сервісу Thinglink можна:

організувати проектну та дослідницьку діяльність учнів;

представити результати своєї діяльності;

провести веб-конкурси, інтерактивні ігри або вікторини і т.д.

Презентації — це потужний інструмент, який дійсно продає продукти,

ідеї, знання і досвід. Але вся проблема в тому, що привернути увагу, зацікавити

і переконати онлайн аудиторію презентацією стає все складніше. Вже нікого не

здивуєш гарними слайдами, зробленими в класичному PowerPoint. Слухачів

«чіпляє» інтерактив, динаміка і нестандартні візуальні ефекти...

26

Prezi

Цей модний в Європі хмарний сервіс для створення інтерактивних

презентацій в режимі онлайн вже полюбився і нашим клієнтам. Він пропонує

велику кількість цікавих рішень для візуалізації контенту через використання

медіафайлів, векторної та іншої графіки. Крім того, тут вам буде запропоновано

безліч заготовок, стилів і шаблонів, які прикрасять ваш контент і додадуть

презентації жвавості.

Особливість сервісу — послайдові переходи і система масштабування

(наближення, поворот і віддалення окремих об’єктів). Ресурс хоч і

англомовний, але інтуїтивно зрозумілий у використанні і відмінно підходить

для візуального супроводження онлайн-виступів. Всього декілька хвилин і

презентація із стильним дизайном готова.

Серед переваг Prezi можна виділити можливість спільної роботи над

проектом декількома користувачами, публікацію готової презентації в блозі або

на сайті, збереження презентації для автономного показу без використання

інтернету. Є безкоштовний тестовий період на місяць.

Документи Google

Сьогодні це найпопулярніша альтернатива PowerPoint. Презентація,

створена в хмарному сервісі Google Docs — просте і зручне рішення для тих, у

кого немає офісних пакетів. Всі потрібні інструменти завжди під рукою, а

явною перевагою буде можливість ділитися проміжними результатами з

колегами та слухачами, обговорювати деталі проекту в режимі онлайн,

зберігати презентації у віртуальному файл-менеджері..

Готові презентації завантажуються, як у форматі PDF (потім їх зручно

роздрукувати), так і в форматі PPTX, який підходить для Power Point. Тут

доступні основні функції з оформлення презентацій, кілька шаблонів дизайну,

різноманітні шрифти, анімаційні ефекти та інші виразні інструменти.

Хоча в Google Docs і відсутні новомодні навороти, а функціональні

можливості обмежені, творча людина завжди знайде вихід і зробить цікаву і

красиву слайд-презентацію для свого вебінару. І це абсолютно безкоштовно!

27

Сервіс LearningApps

Сервіс LearningApps є додатком Web 2.0 для підтримкиосвітніх процесів

у навчальних закладах різних типів. Це конструктор для розробки

інтерактивних завдань за різними предметними дисциплінами для застосування

на уроках і в позакласній роботі.

Основна ідея інтерактивних завдань полягає в тому, що учні можуть

перевірити і закріпити свої знання в ігровій формі, що сприяє формуванню

пізнавального інтересу учнів.

Існуючі модулі LearningApps можуть бути безпосередньо включені у

зміст навчання, а також їх можна змінювати або створювати в оперативному

режимі.На сервісі є галерея загальнодоступних інтерактивних завдань, яка

щодня поповнюється новими матеріалами, які створені викладачами різних

країн.

Сервіс LearningApps має зрозумілий інтерфейс користувача на 5 мовах,

для вибору потрібної мови необхідно в правому верхньому кутку вибрати

відповідний прапорець.

У даному середовищі можна швидко створити інтерактивні завдання за

зразками галереї LearningApps. Важливо відзначити, що правильність

виконання завдань перевіряється миттєво.

Сервіс LearningApps надає можливість отримання коду для того, щоб

інтерактивні завдання були поміщені при бажанні на сторінки сайтів або блогів

викладачів та учнів.

Найвідомішою програмою для створення слайдових презентацій

вважається Microsoft PowerPoint, що входить до складу пакета Microsoft Office.

Під час розробки презентація має не зовсім такий вигляд, якою її побачить

глядач. Тому розрізняють режими створення презентації та її перегляду. У

режимі створення кожний слайд зображується як прямокутне полотно в робочій

області програми і містить допоміжну інформацію, наприклад номери

анімаційних ефектів або рамки, що оточують об’єкти. Натомість в режимі

28

перегляду слайд, як правило, займає весь екран і містить лише ту інформацію,

яку має бачити глядач.

iSpring Suite

iSpring Suite — програма для створення електронних курсів з тестами,

опитуваннями, аудіо та відео. iSpring Suite розширює можливості PowerPoint і

дозволяє створювати електронні курси для дистанційного навчання у звичному

середовищі.

Програма iSpring Suite дозволяє з легкістю записати, імпортувати й

синхронізувати аудіосупровід з анімаціями й слайдами вашого електронного

курсу.

За допомогою цієї програми можна доповнити свій навчальний курс

відеосупроводом, створити дистанційне навчання з ефектом присутності.

У програмі iSpring Suite є можливість запропонувати поперегортати

реалістичну електронну книгу, вивчити інтерактивний каталог або тимчасову

шкалу, знайти відповіді в базі питань, що часто ставляться.

Ця програма дозволяє повністю змінити зовнішній вигляд плеєра

відповідно до дизайну вашого електронного курсу, а також настроїти макет

плеєра для кожного слайда.

2.2. Гейміфікація як невід’ємний чинник підвищення ефективності

навчання

Останні декілька років гейміфікація постійно входить до списку трендів в

навчальному процесі різних категорій слухачів. Її досліджують фахівці із

академічного та корпоративного навчання, вивчають окремі освітні установи.

Тому вважаємо, що слід уважніше придивитися до цієї технології, визначити її

особливості та відмінності від суміжних категорій. Гейміфікація – це

застосування ігрових механік в неігрових ситуаціях для заохочення певної

поведінки [15; 16].

Основний принцип гейміфікації, з програмної точки зору, це

забезпечення отримання постійного, вимірного зворотного зв’язку від

29

користувача, що забезпечує можливість динамічного коригування його

поведінки. Основні аспекти гейміфікації:

динаміка – використання сценаріїв, що вимагають уваги користувачів та

реакції в реальному часі;

механіка – використання сценарних елементів, характерних для геймплея,

таких як віртуальні нагороди, статуси, віртуальні товари;

естетика – створення загального ігрового враження, що сприяє емоційній

залученості користувача;

соціальна взаємодія – широкий спектр технік, що забезпечують взаємодію

користувачів, характерну для ігор.

Часто гейміфікацію ототожнюють зі спорідненими термінами «гра»,

«навчання засноване на грі», але вони відрізняються від «гейміфікації» та

певними критеріями [17] (Табл. 2.1.).

Таблиця 2.1.

Гра

Навчання, засноване на

грі (навчання через

реальну гру)

Гейміфікація

Для розваги, може

мати або не мати

суворі правила

Гра визначає навчальні

цілі (об’єкти)

Може бути набором

завдань з ясними цілями

і формами досягнень

Виграш чи програш

– частина гри

Програшу може і не

бути, так як мета, це

мотивація учня дійти до

кінця навчальної

програми (досягти

навчальної мети)

Програшу може і не

бути, так як мета, це

мотивація учня зробити

певний дії та досягти

навчальних цілей

Гра первинна –

досягнення вторинні

Іноді сама гра є

некритичним

досягненням

Можуть бути некритичні

досягнення

Ігри зазвичай важко

і дорого створювати

Дорого і важко

створювати

Дешевше і легше робити

30

Продовж. табл. 2.1.

Сюжет і його

частини (сцени) –

частина гри

Зміст подібний сценам

гри

Ігрові елементи,

наприклад, додаються в

LMS чи іншу систему

навчання, де міститься

контент Коли в навчальній літературі про гейміфікацію говорять, як про набір

елементів ігрового геймплею, який застосовується в навчанні і спрямований на

мотивацію слухачів, в тому числі й в корпоративному секторі, то варто навести

градацію елементів, які є найбільш ефективними для кінцевого користувача

[18].

У науковій літературі та збоку практиків висловлюються й думки щодо

обережності застосування гейміфікації та критеріїв її ефективності. Наприклад,

зазначається, що активне використання бейджів і лідербордів на заняттях з

дорослими майже завжди сильно загострює конкуренцію. Так, дух боротьби

буде спонукати слухачів швидше і краще робити завдання, але якщо хтось із

учасників отримує результат, дуже далекий від лідерів списку, то за певних

установок ця людина може впасти духом і вирішити, що навчатися немає сенсу.

До того ж справжні навчальні програми, побудовані на гейміфікації мають

містити в собі план (алгоритм) досягнення реальних навчальних цілей та

змінювати поведінку слухачів.

Висловлюється також думка що зазначені вище механіки, типу PBL

(Points, Badges, Levels) працюють короткостроково. Тобто потрібна набагато

більш складна гра, з глибокою обробкою легенди і мотивації співробітників-

геймерів під конкретну задачу. Наприклад, в корпоративному навчанні

гейміфікацію сприймають як додаткову мотивацію співробітників до роботи,

але насправді за результатами досліджень головним чинником мотивації є

контроль над своїм життям. А для того, щоб його підвищувати потрібно: для

зорієнтованих на стабільність співробітників – зробити прогнозованим

майбутнє компанії і їх самих в ній. Для цього потрібні відкриті комунікації і

швидкий зворотний зв’язок від топ-менеджменту до всіх рівнів ієрархії; для

31

орієнтованих на розвиток – можливість впливати на свою кар’єру, зарплату і

подолання організаційних бар’єрів. А для цього потрібно надавати

співробітникам більше автономії і, знову ж таки, потрібні відкриті комунікації

для усунення всіх бар’єрів на шляху їх розвитку [19]. На підставі цього можна

зробити висновок, що гейміфікація не повинна бути першорядною, а скоріш

факультативною. Так вона є доволі ефективною для наочного визнання

досягнень учня (студента), організації змагань всередині навчального курсу,

проектування змісту навчання. Але вважаємо, що насправді у навчальному

процесі на перший план виходять ясні чіткі навчальні цілі, реальність

отриманих результатів та їх можливе застосування в житті та професійній

діяльності, крім того важливі організаційні зміни в освітніх організаціях та

підрозділах (підтримка педагогів, які проектують дієві навчальні програми,

проектування якісних навчальних приміщень, розвиток інформаційно-

комунікаційної інфраструктури навчального закладу тощо).

Вважаємо, що гейміфікація не повинна відводити слухача вбік від

запланованого результату – вона повинна допомагати досягти його. Часто

використовуючи гейміфікацію розробники захоплюються самою механікою

гри, забуваючи про поставлені цілі навчального курсу. Для запобігання такій

ситуації важливо завжди пам’ятати, чого ми хочемо від користувача, який

проходить наш курс. Додаючи ігрові елементи необхідно відразу перевіряти, чи

допомагають вони нашій аудиторії поліпшити розуміння та подальше

застосування отриманої інформації. Нам потрібно усвідомити, що головна мета

застосування гейміфікації – зміна поведінки людини або аудиторії в цілому,

тобто гейміфікація потрібна не для розваг, а для підвищення ефективності

навчального процесу.

2.3. Інтернет-проект – найскладніший тип навчальних Інтернет-

ресурсів

Веб-квест – це проблемне завдання з елементами рольової гри, для

виконання якого використовуються інформаційні ресурси Інтернет (разом із

32

аудіо і відео ресурсами) [20, с.19]. Він становить собою сценарій організації

проектної діяльності учнів, студентів з будь-якої теми, заснований на пошуку

інформації в Інтернет. Тематика веб-квестів може бути найрізноманітнішою,

проблемні завдання можуть відрізнятися ступенем складності. Результати

виконання веб-квесту, залежно від досліджуваного матеріалу, можуть бути

представлені у вигляді усного виступу, комп’ютерної презентації, есе, Веб-

сторінки і т. ін.

Причин для використання веб-квестів досить багато:

це легкий спосіб включення Інтернет у навчальний процес; при цьому не

потрібно особливих технічних знань;

групова робота над проектом забезпечує досягнення 2-х основних цілей

вивчення мови – комунікацію та обмін інформацією;

квести розвивають критичне мислення й підвищують мотивацію, що

сприяє підвищенню ефективності навчання;

виконання різних етапів завдання сприяє розвитку як рецептивних умінь

і навичок (стадія пошуку інформації сприяє формуванню таких видів

мовленнєвої діяльності, як читання та аудіювання), так і продуктивних

(стадія оформлення та усної презентації завдання розвиває навички

говоріння і письма);

диференціація змісту Веб-квесту за ступенем складності дозволяє

успішно використовувати цей вид завдань для навчання учнів, студентів

із різним рівнем володіння мовою, виявляти й розвивати найбільш

талановитих;

робота над Веб-квестами може бути організована як на уроці, так і в

позаурочний час у вигляді додаткових індивідуальних завдань.

Використовуючи різні мережеві-технології ми створили автоматизований

Інтернет-проект «Перевірка знань учнів з основ комп'ютерної графіки»

(Додаток В), за допомогою якого вчитель має можливість перевірити знання

засвоєного матеріалу учнями з теми у ролі гри. Матеріали для проекту були

33

відібрані із планів конспектів до уроків із предмету: Технології ком’ютерної

обробки інформації з теми «Обробка графічної інформації» (Додаток А,

Додаток Б).

Даний проект дає можливість учителю прослідкувати за ходом виконання

завдань, після кожного кроку учень заповнює Google-документ із таблицею, де

вписує своє прізвище, а вчитель може прослідкувати час затрачений на

виконання завдання. Результатом проходження веб-квесту є не тільки оцінка

яку виставляє вчитель, а ще й корисні ресурси для учня з теми «Обробка

графічної інформації».

У розробці веб-проекту ми використали такі онлайн сервіси:

Google-презентація;

Google-документи;

LearningApps;

Thinglink;

Mindmeister;

Онлайн тестування;

Online-fotoshop.

34

ВИСНОВКИ

Останні декілька років гейміфікація постійно входить до списку трендів в

навчальному процесі різних категорій слухачів. Її досліджують фахівці із

академічного та корпоративного навчання, вивчають окремі освітні установи.

Тому вважаємо, що слід уважніше придивитися до цієї технології, визначити її

особливості та відмінності від суміжних категорій. Гейміфікація – це

застосування ігрових механік в неігрових ситуаціях для заохочення певної

поведінки.

Забезпечення гейміфікації у навчальних проектах досягається шляхом

використання різних онлайн-сервісів.

Таким чином, застосування онлайн-сервісів у навчальному процесі має

певні переваги:

вільний доступ;

безкоштовність;

наявність інструментів, що дають змогу сформувати відповідні

практичні навички у учнів;

сумісність із більшістю операційних систем; відсутність необхідності

встановлення додаткового спеціального програмного забезпечення для

виконання практичних робіт з дисципліни;

відсутність прив’язки до певного робочого місця; постійне

вдосконалення розробниками сервісу тощо.

Оскільки кількість безкоштовних онлайн-сервісів збільшується і

розширється їхнє спрямування, можна говорити, що намічається поступова

тенденція до активнішого впровадження цих сервісів у навчальний процес для

засвоєння різних дисциплін технічного, технологічного, економічного, фізико-

математичного, гуманітарного спрямування тощо. Це, своєю чергою, впливає

на характер навчального процесу.

Формується веб-орієнтована модель вищої освіти, перевага якої полягає

у: відсутності просторово-часових обмежень для учнів, вчителів; зменшенні

35

фінансових витрат на матеріально-технічне та технологічне забезпечення;

відкритості доступу до навчально-інформаційних ресурсів усім зацікавленим

особам; інноваційності, наочності та комплексності процесу отримання

теоретичних та практичних знань. Надалі можливе поступове витіснення

стаціонарного програмного забезпечення онлайн-сервісами, зважаючи на їхні

переваги. Окрім цього, активно обговорюється впровадження хмарних

технологій у навчальний процес, тобто спостерігається поступова тенденція

відмовлення від стаціонарного програмного забезпечення, переведення

освітнього процесу у простір мережі Інтернет, де знімаються територіальні,

часові, певною мірою, фінансові обмеження на отримання відповідних

теоретичних та практичних знань для усіх зацікавлених осіб, а також

відкриваються великі можливості для викладачів щодо вдосконалення якості

надання теоретичного та практичного матеріалу учням.

Доцільність використання хмарних технологій дуже добре

прослідковується у створенні різних навчальних проектів у формі гри, де учні

мають змогу продемонструвати свої як теоретичні знання так і практичні

навички, а учитель зможе перевірити якість знань дистанційно.

36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Новые педагогические и информационные технологии в системе

образования: [учебн. пос.] / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева,

А. К. Петров ; [под ред. Е. С. Полат]. – М. : Издательский центр „Академия”,

1999. – 224с.

2. Захарова И. Г. Информационные технологии в образовании :

[учеб.пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений] / И. Г. Захарова. – М.

:Издат. центр «Академия», 2003. – 192 с.

3. Днепров С. А. Эвристический потенциал категории «незнание» /

С. А. Днепров // Педагогика. – 1999. – № 1. – С.116-122

4. Інноваційні педагогічні технології у трудовому навчанні : навч.-метод.

посібник / За заг. ред. О. М. Коперніка, Г. В. Терещука. – Умань : СПД Жовтий,

2008. – 212 с.

5. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології [посіб. / за

ред. О. І. Пушкаря]. – К. :Видавничий центр «Академія», 2001. – 696 с.

6. Кадемія М. Ю. Інтерактивні засоби навчання : навчально-методичний

посібник / М. Ю. Кадемія, О. А. Сисоєва. – Вінниця :ТОВ «ПЛАНЕР», 2010. –

216 с.

7. Козакова Г. О. Інформаційно-програмне забезпечення дистанційної освіти

:зарубіжний і вітчизняний досвід / Г. О. Козакова. – К. : ВЦ «Просвіта», 2002. –

230 с.

8. Козакова Г. О. Комп’ютеризовані технології обробки ділової інформації:

[навчальний посібник] / Г. О. Козакова; [за ред. В. К. Костюка]. – Київ-Рівне:

РДТУ, 2001. – 233 с.

9. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології : підручник. [2-ге вид. /

В. А. Баженов, П. П Лізунов. та ін.]. – К. :Каравела, 2007. – 640 с.

10. Сидоренко В.К. Проектно-технологічний підхід як основа оновлення

змісту трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. 2004. –№1. –

24 с.

37

11. Падалка О.С., Нісімчук А.М., Смолюк І.О., Шпак О.Т. Педагогічні

технології: Посібник. - К.: Українська енциклопедія, 1995. – 252 с.

12. Дацюк, Г.Психолого-педагогические особенности применения

информационных и коммуникационных технологий в учреждениях

общегосреднего образования: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01

/ Дацюк Галина Ивановна. – М.: 2001. – 18с.

13. Новий тлумачний словник української мови / [авт.- уклад.

Яременко В. В.]. – К. : АКОНІТ, 1999. – 927с.

14. Пуцов В. І. Системний підхід до організації науково-методичної роботи.

Робота методкабінету / В. І. Пуцов. – К. : Вид. дім «Шкільний світ». Вид.

Л. Галіцина, 2005. – 128 с.

15. Що таке гейміфікація [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://delo.ua/lifestyle/chto-takoe-gejmifikacija-i-kak-ona-pomogaet- rasshevelit-

sotrudni-202074

16. Gartner Redefines Gamification [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://goo.gl/XaF6MA

17. Games vs Game-based Learning vs Gamification [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://goo.gl/F0nf7W

18. Top Gamification Stats and Facts For 2015 (Переклад Active Learning)

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.talentlms.com/blog/gamification-survey-results/

19. Мотивация сотрудников: Почему в работе с людьми лучше не

использовать геймификацию [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://vc.ru/p/gamification

20. Кадемія М. Ю. Інноваційні технології навчання: словник-глосарій :

навчальний посібник для студентів, викладачів навчальних закладів / Кадемія

М. Ю., Ткаченко Т. В., Євсюкова Л. С. – Львів : Видавництво «СПОЛОМ»,

2011. – 196 с.

21. Хуторской А. В. Современная дидактика : учеб. пособие. 2-е изд.,

перераб. / А. В. Хуторской. – М. : Высш. шк., 2007. – 639 с. : ил.

38

22. 6. Трайнев В. А. Информационные коммуникационные педагогические

технологии (обобщения и рекомендации) : учебное пособие / В. А. Трайнев,

И. В. Трайнев. – 2-е изд. – М. : Издательско-торговая корпорация «Дашков и

Ко», 2006. – 260 с.

23. Гуревич Р. С. Веб-квест : історія та сучасність : навч.-мет. пос. /

М. Ю. Кадемія, О. В. Шестопалюк. – Вінниця : ТОВ фірма «Планер»,

2015 – 380 с.

24. 4. Кадемія М. Ю. Використання сервісів соціальних медіа в

навчальному процесу ВНЗ : Блоги, Веб-квести, Блог-квести : навч.-метод. пос.

(видання 2-е, доповнене) / В. М. Кобися, О. В. Шестопалюк. – Вінниця : ТОВ

фірма «Ландо ЛТД», 2014 – 236 с.

25. Кошечко, Н. Інноваційні освітні технології навчання та викладання у

вищій школі [Текст] / Н. Кошечко // Вісник Київського національного

університету імені Тараса Шевченка. Педагогіка. – 2015. – Вип. 1. – С. 35–38.

26. Фомичёва, О. В. Структура готовности будущих специалистов по

технологиям электронных мультимедийных изданий к инновационной

профессиональной деятельности [Текст] / О. В. Фомичёва // Alma mater

(Вестник высшей школы). – 2015. – № 10. – С. 114–117.

27. Огієнко, О. І. Формування готовності до інноваційної діяльності як

важлива складова професійної підготовки майбутнього вчителя [Текст] / О. І.

Огієнко // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2013. –

№ 7 (33). – С. 154–162.

28. Шаматонова, Г. Л. Веб-квест как интерактивная методика обучения

будущих специалистов по социальной работе [Текст] / Г. Л. Шаматонова //

SOCIOПРОСТІР. – 2010. – № 1. – С. 234–236. – Режим

доступа: http://www.sociology.kharkov.ua/images/socioprostir/magazine/1_2010/4

_5_1.pdf

29. Кононец, Н. Технологія веб-квест у контексті ресурсно-орієнтованого

навчання студентів [Текст] / Н. Кононец // Витоки педагогічної майстерності.

Серія: Педагогічні науки. – 2012. – Вип. 10. – С. 138–143. – Режим

39

доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vpm_2012_10_32

30. Гапеєва, О. Л. WEB-QUEST технологія у навчанні студентів за

программою підготовки офіцерів запасу [Текст] / О. Л. Гапеєва // Науковий

вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.1. – С. 335–340.

40

ДОДАТКИ

Додаток А

План-конспект уроку

Тема: Методи кодування графічної інформації

Мета:

- ввести поняття: векторного й растрового зображення; колірної системи;

- введення понять растр, піксель, глибина кольору, палітра;

- розвинути допитливість учнів;

- розвинути мислення через навчання аналізувати, порівнювати

- сприяти формуванню системи знань про інформацію;

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: роздатковий матеріал, мультимедійна дошка, персональний

комп’ютер.

Структура уроку

І Організаційний момент(3хв.)

Перевірка учнів за списком

ІІ Вступний інструктаж (3хв.)

Повідомлення теми і мети уроку

ІІІ Вивчення нового матеріалу(25хв)

Пояснення супроводжується презентацією.

(http://www.ndu.edu.ua/liceum/grafika.pdf)

Комп’ютерна графіка — це графіка, яка обробляється й відображається

засобами обчислювальної техніки. Для відображення графіки використовують

монітор, принтер, плотер тощо.

Будь-яка графіка представляється в аналоговій або дискретних формах.

Аналогова форма - це мальовниче полотно, дискретне зображення –

малюнок, виконаний на струменевому принтері, яке складаєтсья з безлічей

різнобарвних маленьких крапок.

41

Зображення з аналогової форми (папір, фото-, кіноплівка) у цифрову

(дискретну) форматується шляхом дискретизації – наприклад, шляхом

сканування.

Кодування - це перетворення символів однієї знакової системи в іншу.

Всі комп’ютерні зображення розділяють на два основні типи: растрові і

векторні.

Учні розглядають інструкційну картку.

Існує два основних способи кодування графічної інформації: растровий і

векторний.

Растровий спосіб кодування характеризується тим, що всі зображення по

вертикалі і горизонталі розбивається на досить дрібні прямокутники - так звані

елементи зображення, або пікселі (від англ. pixel - picture element). Чим менше

прямокутники, тим більше Дозвіл (Resolution), т. Е. Тим більше дрібні деталі

зображення можна закодувати. Цей параметр вимірюється в dpi (Dots per inch -

точок на дюйм). Залежно від того, на яке графічне дозвіл екрану налаштована

операційна система комп’ютера, на екрані можуть розміщуватися зображення

640х480, 800х600, 1024х768 і більш.

У растрових зображень два основних недоліки. По-перше, дуже великі

обсяги даних. Для активних робіт з большеразмерной ілюстраціями типу

журнальної смуги вимагаються комп’ютери з великими розмірами оперативної

пам’яті (128 Мбайт і вище). По-друге, растрові зображення неможливо значно

збільшити без серйозних спотворень. Ефект спотворення при збільшенні точок

растра називається пікселізацією.

Для кожного пікселя зберігається інформація про його кольорі і

координатах. За колір пікселя приймається деяке усереднене значення кольору

в прямокутнику. Колір пікселя кодується певною кількістю бітів. Глибина

кольору (Color Depth) це- Кількість біт, що припадають на один піксель. У

різних системах кодування під колір пікселя відводиться від 1 до 24 біт.

Неважко здогадатися, що якщо під колір відводиться всього один біт, ми

42

отримаємо чорно-біле зображення. При використанні 8 біт число можливих

кольорів досягає 256, 16 біт - 65 536 квітів, 24 біт - 16 777 216 кольорів.

Спосіб поділу кольору на складові називається колірною моделлю. В

даний час розроблено безліч колірних моделей: RGB, CMYK, HSB, Lab і т. Д.,

Кожна з яких має свою область практичного застосування.

Розглянемо більш докладно RGB-модель, Найбільш часто застосовується

в комп’ютерній графіці. При цьому способі кодування будь-який колір

подається у вигляді комбінації трьох кольорів: червоного (Red), зеленого

(Green) і синього (Blue), взятих з різною інтенсивністю. Інтенсивність кожного

кольору кодується 8 бітами. Таким чином, для кожного основного кольору

існує 256 різних значень інтенсивності.

Крім RGB, іншими популярними системами кодування кольорових

зображень є CMY и HSB.

CMY (Cyan, Magenta, Yellow - блакитний, пурпурний, жовтий) - колірна

система, що застосовується для отримання кольорових зображень на білій

поверхні. Ця система використовується в більшості пристроїв виведення, таких

як лазерні і струменеві принтери, Завжди для отримання твердих копій фарби

наносяться на білий папір. При висвітленні кожен з трьох основних кольорів

поглинають доповнює його колір; блакитний колір поглинає червоний,

пурпурний - зелений, а жовтий - синій. Наприклад, якщо збільшити кількість

жовтої фарби, то інтенсивність синього кольору в зображенні зменшиться.

Модель HSB (Hue, Saturation, Brightness - Відтінок, насиченість,

яскравість кольору) - одна з багатьох колірних систем, в яких при поданні

нових кольорів не змішують основні кольори, а змінюють їх властивості.

Відтінок - це «колір» в загальновживаному сенсі цього слова, наприклад

червоний, оранжевий, синій і т. Д. Насиченість (також звана кольоровістю)

визначається кількістю білого в відтінку. У повністю насиченому (100%)

відтінку не міститься білого, такий відтінок вважається чистим. Частково

насичений відтінок світліше за кольором. Червоний відтінок з 50% -ної

насиченістю відповідає рожевому. Яскравість визначає інтенсивність світіння

43

кольору. Відтінок з високою інтенсивністю є дуже яскравим, а з низькою -

темним.

Модель HSB нагадує принцип, який використовується художниками для

отримання потрібних кольорів, - змішування білої, чорної і сірої з чистими

фарбами для отримання різних тонів і відтінків (Tint,

shade и tone). відтінок tint є чистим, повністю насиченим кольором, змішаним з

білим, а відтінок shade - повністю насиченим кольором, змішаним з чорним.

тон (Tone) - Це повністю насичений колір, до якого додані чорний і білий

кольори (сірий). Якщо розглядати систему HSB cточкі зору суміші цих квітів,

то насиченість буде являти собою кількість білого, яскравість - кількість

чорного, а відтінок - той колір, до якого додаються білий і чорний.

При векторному способі кодування зображення представляється у

вигляді комбінації простих геометричних фігур - точок, відрізків прямих і

кривих (сплайнів), кіл, прямокутників і т. д.

Для повного опису зображення необхідно знати вид і базові координати

кожної фігури. Наприклад, для окружності такими координатами є координати

центру і діаметр окружності, для сплайна - координати точок, через які

проходить крива. Крім того, описуються кольору кожної фігури, в тому числі

кольору кордону і кольору внутрішньої області.

Векторне кодування надзвичайно широко поширене. Зокрема, воно

використовується в сучасних шрифтах TrueType і PostScript, в системах

автоматизованого проектування.

ІV Закріплення нового матеріалу(9 хв)

Спільне виконання онлайн вправи.

(http://learningapps.org/view1684152)

44

Додаток Б

План конспект уроку

Тема: Робота з кольором. Використання стилів у Adobe Photoshop

Мета:

- ознайомити учнів із роботою з кольором та використанням стилів у

Adobe Photoshop;

- розвинути просторове мислення та ефективне засвоєння нової

інформації;

- виховувати посилення інформаційної потужності в напрямку

створення людино-комп’ютерних систем і технологій.

Тип уроку: комбінований урок

Обладнання: роздатковий матеріал, мультимедійна дошка, персональний

комп’ютер

Міжпредметні зв’язки: інформатика

Структура уроку

І Організаційний момент(2хв.)

Перевірка учнів за списком

ІІ Вступний інструктаж (2хв.)

Повідомлення теми і мети уроку

ІІІ. Актуалізація знань учнів(3 хв)

1. Як створити новий прошарок?

2. Які операції можна виконувати над прошарками?

3. Що таке фотомонтаж?

4. Які інструменти використовуються для фотомонтажу

VІ. Пояснення нового матеріалу(13 хв)

1. Робота кольором.

45

Інструменти малювання та роботи з кольором

Brush

(Кисть)

Інструмент малювання, він призначений для

прямого малювання активним кольором

Pattern

Stamp

(Фігурний

штамп)

Дозволяє малювати текстурою. Цим же

інструментом можна малювати складні по

кольоровим компонентам поверхні.

Gradient

(Градієнт)

Створює заливку з плавним переходом між

двома або декількома кольорами

Paint

Bucket

(Заливка)

Використовувати цей інструмент доводиться

дуже часто. Він виконує просту функцію – заливає

зображення кольором.

Eyedroppe

r (Піпетка)

Дозволяє зробити кольором переднього

плану колір того пікселя, на якому ви клацнете цим

інструментом

Color

Sample (Вибір

кольору)

Дозволяє робити активним не один, а

декілька кольорів, що находить в деяких

інструментах

Заливка

фонів

Вибір кольору та режиму роботи.

Встановлення

2. Стилі

Стилі — цей могутній засіб обробки

зображень в Photoshop. Будь-який стиль — це

комбінація ефектів.

Якщо палітра Styles (Стилі) прихована, то її

можна вивести на екран наступною командою

46

меню: Window >Show Styles (Вікно Показати Стилі).

Щоб застосувати стиль:

створіть нове зображення не менше ніж з двома прошарками.

зробіть активним прошарок вище за перший і клацніть мишею по

будь-якому стилю. Вказаний стиль буде застосований до активного

прошарку

3. Прошаркові ефекти

В Photoshop є велика колекція прошаркових ефектів, які також називають

стилями прошарку.

Їх дія розповсюджується на весь

прошарок відразу, і застосовувати їх можна,

тільки якщо зображення складається більш

ніж з одного прошарку і активним є не

перший прошарок.

Щоб відкрити (застосувати) ефекти

прошарку:

Layer/Layer Style (Прошарок/Ефекти

прошарку). Або:

Натиснувши на на панелі під палітрою прошарків (палітра Layer

(Слои)), та обравши опцію Blending Options…(Параметры наложения),

відкрийте вікно Layer Style (Стиль слоя).

V. Узагальнення та систематизація знань(20 хв)

Виконання практичного завдання

1. Використовуючи інструменти Кисть, Заливка, Градієнт, розфарбуйте

зображення Міньйона. (Розфарбовуйте так, щоб був використаний

кожен із інструмент)

47

VI Домашнє завдання

Підготуватись до комп’ютерного диктанту по темах: Прошарки та робота

з ними. Монтаж фрагментів. Робота з кольором. Використання стилів.

48

Додаток В

Гіперпосилання на проект-гру «Перевірка знань учнів з основ комп'ютерної

графіки»:

https://www.thinglink.com/scene/900429232289611776