1

Чиновник вимагає неправомірну вигоду?

Приймає явно незаконні рішення?

Влаштовує тяганину?

Про ці та інші порушення негайно інформуйте громадську

організацію «Всеукраїнське бюро люстрації та протидії корупції»,

обласний штаб політичної партії «Українське об’єднання патріотів

- УКРОП» та звертайтеся до співробітників Міжнародної юридичної

фірми «Ярослав Гришин та партнери»

Телефон: (061) 213 02 88

Адреса в м. Дніпропетровську: 49131, вул. Комсомольська, 58

Адреса в м. Запоріжжі: 69063, вул. Чекістів, 27, офіс 4

Сайти:

http://ukrop.com.ua/

http://gryshyn-partners.com.ua/

http://blpk.org.ua//

2

Корбан Г.О.

Філатов Б.А.

Гришин Я.В.

Політична партія «Українське об’єднання патріотів - УКРОП»

СТОП КОРУПЦІОНЕР!

практичний посібник

для справжніх українських патріотів

3

Чиновник вимагає неправомірну вигоду?

Приймає явно незаконні рішення?

Влаштовує тяганину?

Про ці та інші порушення негайно інформуйте громадську

організацію «Всеукраїнське бюро люстрації та протидії корупції»,

обласний штаб політичної партії «Українське об’єднання патріотів

- УКРОП» та звертайтеся до співробітників Міжнародної юридичної

фірми «Ярослав Гришин та партнери»

Телефон: (061) 213 02 88

Адреса в м. Дніпропетровську: 49131, вул. Комсомольська, 58

Адреса в м. Запоріжжі: 69063, вул. Чекістів, 27, офіс 4

Сайти:

http://ukrop.com.ua/

http://gryshyn-partners.com.ua/

http://blpk.org.ua//

4

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................... .....................5

I. КОРУПЦІЙНІ ЗОНИ РИЗИКУ ..................................................................8

1. Корупція і медицина.................................................................. ..................8

2. Корупція і освіта.......................................................................... ..............14

3. Корупція у сфері адміністративних послуг.............................................21

4. Корупція у правоохоронних органах.......................................................25

5. Корупція в судах............................................................................ ............30

II. ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД ЯК СПОСІБ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ....47

III. КОРУПЦІЯ І СМЕРТНА КАРА....................................................... ......49

IV. ОГЛЯД ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ»....54

V. КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ...................................................65

ПІСЛЯМОВА...................................................................................... ...........76

Додаток (заява про вчинення корупційного правопорушення)................78

5

ВСТУП

Перебуваючи в порядку, очікуй безладдя; у спокої очікуй гучного.

У цьому шлях керування розумом.

Сунь Цзи. «Мистецтво війни»

Корупцію подолати неможливо, проте її можна зменшити. Ця

неспростовна істина стане лейтмотивом нашого посібника «Стоп

корупціонер!». Ми бачимо місію нашої роботи у всезагальному

правовому навчанні, з тим, щоб кожний знав, як законними шляхами

боротися зі свавіллям чиновників, а також розумів, що саме є

корупційним правопорушенням, а коли закон не порушується.

Закони повинні бути простими. Коли читаєш сучасне українське

законодавство, видається, що воно написане суто для юристів, а людям

без спеціальної освіти законодавчі тексти є недоступними. Цьому

свідчень безліч: купа відсильних норм, протиріччя між нормативними

приписами різних актів, складна термінологія... Звісно, закони потрібно

змінювати в бік зрозумілості для народу, оскільки в «каламутній воді»

сучасних законів чиновництво наживається за рахунок простих

громадян. Зрозумілість, простота, лаконічність законів – запорука

якісного громадського контролю за їх дотриманням.

Бюрократія – це неодмінна супутниця корупції. Звичайному

громадянину, щоб зареєструвати підприємство, слід кілька (як правило,

не менше двох) разів простояти в черзі у державного реєстратора, не

кажучи вже про ту силу-силенну дозволів, без яких провадження

підприємницької діяльності неможливо. Пересічній особі здасться

простіше «зацікавити» реєстратора швидше провести необхідні дії, аніж,

наприклад, оскаржувати його відмову в адміністративному суді, що

затягнеться на роки.

Країна, де більше мільйона осіб займаються непродуктивною

працею (чиновництвом), сидячи в кабінетах, заважаючи людям жити і не

виробляючи жодних суспільних благ, ніколи не буде заможною. Чим

менше буде контролюючих структур (подекуди із дублюючими

6

функціями), тим легше бути всім, хто страждає від їхнього свавілля.

Скорочення чисельності державного апарату відіб’ється і на заробітній

платі чиновника, яка стане пропорційно вищою та стимулюватиме його

не спокушатися на неправомірну вигоду.

Загальновідомо, що перевірки суб’єктів господарювання

призводять в більшості випадках до виявлення якихось порушень,

подекуди примарних. Це аж ніяк не може свідчити про те, що переважна

більшість українських підприємців є правопорушниками (і

злочинцями!). Це радше свідчить про бажання співробітників

контролюючих органів «поживитися» за рахунок неправомірної вигоди

від підприємців, які не бажають настання негативних наслідків

перевірки. Отже, численні перевірки – це зло, що приносить не

поліпшення стану законності (бо перевіряють багато, а законність – самі

знаємо, яка), а лише до поглиблення корупційних процесів.

Ще одним «другом» корупції є дискреційні повноваження, тобто

ті, за яких чиновник має свободу вибору: заяву прийняти чи залишити

без розгляду, справу розглядати чи закрити, витяг з реєстру видати чи ні,

виділити особі земельну ділянку чи ні. В деяких ситуаціях дискреційні

повноваження не потрібні, і взагалі вплив людського фактору там

зайвий. Так, щоб подивитися інформацію з офіційних державних

реєстрів, достатньо через комп’ютер, сплативши фіксовану плату,

отримати необхідний витяг чи довідку. Безумовно, за електронним

урядуванням – майбутнє.

Кажучи про інших, не будемо забувати і про себе. Погодьтеся,

шановний читачу, що не раз ловили себе на думці, що лаючи корупцію,

самі ставитеся до неї як до засобу швидкого вирішення питань у

державних органах. Все у нас погано: і закони, і засилля бюрократії, і

судова тяганина. Ось стане все добре – тоді й не будемо дарувати

«подарунки» чиновнику за «добру послугу».

Запам’ятайте: «покращення» чекати не слід, поки не виправимо

власну свідомість. Тож нехай кожен з нас усвідомить наступне і

триматиме ці слова у пам’яті, як власну програму дій.

7

Клятва справжнього українського патріота

«Я ніколи не даю і не беру хабарів. Я не даю і не приймаю

подарунків за вчинення того, що є службовим обов’язком. Якщо в

мене вимагають хабаря або мені стало відомо про факти

корупційних дій – я негайно повідомляю правоохоронним органам. Я

нетерпимий до проявів корупції, знаю Конституцію України,

вимагаю від кожного поважати мої права та гідно несу свої

обов’язки».

Цей фундаментальний принцип нашої правосвідомості є клятвою

справжнього українського патріота. Кожному радимо прочитати

Конституцію України – адже всякий повинен знати, що в Україні

найвищою соціальною цінністю є не держава, а людина. І про це не слід

забувати всім, хто сидить у владних кабінетах і вважає себе вищим за

інших.

А наш посібник спрямований на те, щоб ми з вами на практиці

могли запобігати корупційним правопорушенням, виявляти та

перешкоджати їм, стимулюючи службовців діяти в рамках законності та

не приймати «подяки» у заінтересованих осіб.

8

I. КОРУПЦІЙНІ ЗОНИ РИЗИКУ

Полководець, що розуміє війну –

це володар долі народу та господар безпеки держави.

Сунь Цзи. «Мистецтво війни».

1. Корупція і медицина

Корупція в медицині наскрізна та всепоглинаюча, завдяки нашим

лікарням в Україні корупціонером стає кожен. Хабарництво процвітає на

всіх ланцюжках системи охорони здоров'я - від дільничних медсестер до

міністерства.

Як проявляється корупція в медицині?

Майже всі лікарі вдаються до виписки «зайвих» ліків. Суть такої

махінації проста і зрозуміла кожному - хворому (а іноді - зовсім

здоровому «клієнту») виписують, крім основних препаратів, які входять

в базове лікування, кілька додаткових, без яких можна обійтися. Іноді -

зайве фармацевтичне втручання може серйозно нашкодити пацієнту. А

якщо лікар ще й рекомендує відвідати конкретну аптеку, то така

поведінка явно схожа на злочинні домовленості.

Від покупки «зайвих» ліків за рецептом лікар отримує грошову

винагороду від фармацевтів.

Не варто забувати, що існує заборона на продаж деяких

лікарських засобів. Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я

України від 30 червня 1994 р. №117 «Правилами відпуску лікарських

засобів та виробів медичного призначення з аптек» всі лікарські засоби,

за винятком наведених у «Переліку лікарських засобів, що дозволені до

відпуску без рецепта лікаря», затвердженому наказом МОЗ України

30.06.94 №117, повинні відпускатись із аптек тільки за рецептами

встановлених форм.

Особливо яскраво ситуацію ілюструють БАДи (біологічно

9

активні добавки), які деякі лікарі пропонують в якості додаткового

лікування. Але БАДи навіть не вважаються ліками. Ці препарати не

пройшли офіційні дослідження, випробування, та їх ефективність не має

доведених результатів. Крім того, не поодинокі випадки алергії на деякі

види компонентів, що входять до БАДів.

Також поширеною є підробка (або просто продаж) довідок, коли

працівник хоче відпочити, або студент – зробити поважними пропущені

заняття.

Звичайний фейковий лікарняний на тиждень коштує 200-500 грн.

В умовах мобілізації популяризується підробка документів про

непридатність до служби в армії. У цьому випадку в зловмисну

домовленість включаються кілька лікарів, відповідно, і коштує такий

документ дорожче. Поширені також «липові» довідки про вагітність, про

нанесення тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості і таке інше.

Схеми на більш високому рівні можуть використовуватися різні.

Наприклад, чиновники проводять махінації з виплатою зарплат: повинні

платити з одного фонду, а платять з іншого, з якого йдуть менші

відрахування державі, в результаті частина зекономленої суми «зникає».

Щодо махінацій з державними закупівлями, то ця схема

використовується вже не суто медиками. Відкат - це отримання

чиновником або іншою заінтересованою особою, пов'язаних із

закупівлями, протиправної вигоди за те, що він замовляє за державні

гроші певний товар або послугу. Як правило, товар в кілька разів

дорожчий, ніж інші ринкові аналоги, або за різних обставин не

потрібний в конкретній лікарні або в регіоні. Внаслідок непрозорої

політики в сфері державних закупівель в державі гострий брак саме тих

медикаментів, які гостро потрібні. Вигодонобувачем в такому випадку

стають фірми, зацікавлені в продажу цього товару та які виграли тендер.

Особливу увагу слід звернути на продаж заборонених засобів. Як

зазначалося вище, для більшості ліків необхідній рецепт. Але в

реальності без нього можна придбати практично будь-які ліки.

10

Ситуація з кодеїновими засобами демонструє, що навіть

наркотичні засоби продаються без будь-яких застережень. Кодтерпін ІС -

це таблетки проти кашлю, упаковка яких коштує менше десяти гривень.

В великих дозах кодеїнові ліки перетворюються на отруту та

небезпечний наркотик, що викликає швидку абстиненцію - ломку. В

більшості аптек Кодтерпін ІС відпускається без рецепту навіть

неповнолітнім.

На кого з медиків поширюється антикорупційне законодавство?

Закон України «Про запобігання корупції в Україні» передбачає

відповідальність за корупційні правопорушення виключно для

службових та посадових осіб.

Особи, на яких поширюється дія антикорупційного

законодавства, в медичній сфері є (незалежно від організаційно-правової

форми та виду власності ЛПУ):

- посадові особи МОЗ;

- керівники відділів ОЗ, їхні заступники;

- керівники медичних установ: головні лікарі, директори

інститутів тощо;

- заступники керівників ЛПУ;

- керівники структурних підрозділів;

- посадові особи із тимчасовими повноваженнями.

В контексті антикорупційного законодавства особа вважається

посадовою / службовою не тільки тоді, коли виконує відповідні

організаційно-технічні, адміністративно-господарські, консультативно-

дорадчі функції чи обов’язки на постійній основі, а й тоді, коли виконує

їх тимчасово, або за спеціальним повноваженням за умови, що цей

правовий статус покладений на неї у передбаченому законодавством

11

порядку відповідним органом або службовою особою. Зайняття певної

посади або доручення виконувати відповідні функції посадової особи на

тимчасовій основі обов’язково зазначається у конкретному

індивідуально - правовому акті (наказ, розпорядження, постанова,

рішення і таке інше).

Для правильного встановлення належності конкретного лікаря до

категорії посадових чи службових осіб, слід звертати увагу на Постанову

пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року 5 «Про судову

практику у справах про хабарництво , згідно з яким працівники

підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (зокрема,

лікар) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови,

що поряд із цими функціями вони виконують організаційно- розпорядчі

або адміністративно-господарські обов’язки.

Згідно з вказаною постановою, організаційно-розпорядчі

обов'язки – це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю

промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою

діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи

організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують,

зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої

влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і

організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (завідуючі

відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують

ділянками робіт.

Адміністративно-господарські обов'язки – це обов'язки по

управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним

майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації,

забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження, в

тому чи іншому обсязі, є у начальників планово-господарських,

постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, ательє,

їх заступників, керівників відділів підприємств, тощо.

В медичній сфері до таких осіб належать старші чергові лікарі по

стаціонару у нічний час, на вихідні і в святкові дні, виконуючі обов’язків

завідувачів відділень / відділів / служб до призначення особи на

12

постійній основі і таке інше.

Не вважаються службовими особами рядові працівники, які за

своєю посадою виконують виключно виробничі і матеріально-технічні

операції (лікар-ординатор, лікар-інтерн, лікар-стажер, медична сестра,

фельдшер, акушерка).

Приватнопрактикуючий медичний працівник може бути

визнаний службовою особою, коли він на основі трудового договору

(контракту) наймає працівників для реалізації власної трудової функції,

сприяння роботодавцеві у здійсненні господарській діяльності - наданні

медичних послуг. В такому разі він набуває статус службової особи по

відношенню до працівників (право ставити перед ними певну трудову

функцію, визначати розмір заробітної плати, розпорядок робочого дня,

притягати до дисциплінарної відповідальності і таке інше). Особа не

може набути статусу службової при оформленні відносин з підлеглими в

результаті укладання цивільно-правових договорів: підряду, найму.

Власника приватного підприємства, який не використовує

працівників в розумінні трудового законодавства, не можна визнати

службовою особою.

Базові права пацієнта

При складанні скарг пацієнту важливо чітко розуміти свої права.

Найбільш повний перелік міститься в Основах законодавства України

про охорону здоров'я, до них відносять право на вільний вибір лікаря;

право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого

здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними

документами, що стосуються його здоров’я; право на інформовану згоду

щодо застосування методів діагностики, профілактики та лікування та

право відмовитись від лікування; право на таємницю про стан свого

здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про

відомості, одержані при його медичному обстеженні; право пацієнта,

який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я,

на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна,

піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для

13

відправлення богослужіння та релігійного обряду; право направлятися

для лікування за кордон у разі необхідності надання того чи іншого виду

медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах

охорони здоров’я України; право відшкодування заподіяної здоров’ю

шкоди; можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі

незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи,

застосування до нього заходів примусового лікування та в інших

випадках, коли діями працівників охорони здоров’я можуть бути

ущемлені загальновизнані права людини і громадянина; право на

оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів

охорони здоров’я.

Як громадськість може боротися з корупцією в медицині?

1. Соціально активна поведінка: не замовчувати, а повідомляти

(як усно, на «гарячі лінії», так і письмово) про виявлені факти вчинення

корупційних правопорушень правоохоронним органам (у тому числі

новоствореним антикорупційним), безпосереднім та опосередкованим

керівникам лікаря або чиновника, що вчинили правопорушення.

2. Реалізація права на звернення - запитувати та одержувати від

державних органів, органів місцевого самоврядування, державних

підприємств та установ відомості, що можуть мати значення для

запобігання корупції (наприклад, про поточні державні закупівлі

конкретних препаратів).

3. Вносити пропозиції суб’єктам права нормотворчої ініціативи з

метою вдосконалення правового регулювання відносин в сфері

медицина (наприклад, звернення до Держлікслужби з метою включення

наркотичного препарату до списку, який відпускається виключно за

спеціальним рецептом нарколога)

4. Інформування громадськості, пошук та залучення

небайдужих, згуртовування до колективної боротьби.

5. Висвітлення найбільш системних проблем у СМІ, інтернет -

джерелах.

14

Корупція в медицині є явищем розгалуженим та системним, а

тому протидія повинна бути колективною. На жаль, не всі лікарі є

суб'єктами корупційних правопорушень, але системна неетична

поведінка не виключає можливість притягнення до дисциплінарної

відповідальності. При злісному хабарництві слід звертатися до органів

усіх інстанцій, від головного лікаря до Міністерства охорони здоров’я.

2. Корупція і освіта

Корупція в сфері освіти є однією з найбільш жахливих в

суспільстві. Згідно з відкритими даними Transparency Internati nal за

2013 рік 43% опитаних українців вважають освітню систему

«надзвичайно корумпованою», а 33% опитаних, задіяних у освітньому

процесі, протягом року сплачували хабар. Жодний з український вишів

не входить до “Шанхайського “ рейтингу найкращих світових

університетів (the Academic Ranking of World Universities – щорічний

рейтинг вишів, що складається Інститутом вищої освіти шанхайського

університету Цзяо Тун).

Основний удар кризи в сфері освіти направлений на інтелект та

виховання молоді – стратегічний ресурс нації, який робить її

конкурентоспроможною на світовому ринку.

Здолати проблему можна тільки при наявності сталевої

політичної волі та за умови системних радикальних змін. При цьому від

одиничного суб'єкта освітньої діяльності може залежати настільки

багато, що він виступить первинною цеглиною у дорозі масштабних

перетворень.

Найбільш гостро кризові явища відчуваються в вищій освіті.

Станом на сьогодні виокремилися традиційні підходи боротьби з

корупцією – “дефетишизація” оцінок як радянського рудимента,

пропаганда реальної позауніверситетської освіти (інтернет курси,

тренінги, семінари), особиста відмова від дачі хабарів викладачам,

масове згуртовування та складання скарг на особливо резонансні

випадки вимагання неправомірної вигоди і таке інше.

15

Новим стрижневим нормативно-правовим актом в цій сфері

суспільних відносин є закон України “Про вищу освіту”, який значно

розширює та конкретизує правовий статус різних суб'єктів навчального

процесу.

Відповідно до ст. 4 закону “Про вищу освіту”, громадяни України

мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і

комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі

відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої

освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого

бюджету.

Громадяни України вільні у виборі вищого навчального закладу,

форми здобуття вищої освіти і спеціальності.

Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку,

громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і

майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров’я,

ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин.

Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім

випадків, встановлених Конституцією та законами України.

Не вважається дискримінацією права на здобуття вищої освіти

встановлення обмежень і привілеїв, що визначаються специфічними

умовами здобуття вищої освіти, зумовленими особливостями отримання

кваліфікації.

Для реалізації права на вищу освіту особами з особливими

освітніми потребами вищі навчальні заклади створюють їм необхідні

умови для здобуття якісної вищої освіти.

Для реалізації права на вищу освіту особами, які потребують

соціальної підтримки відповідно до законодавства, здійснюється повне

або часткове фінансове забезпечення їх утримання у період здобуття

ними вищої освіти за кожним освітнім рівнем.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу

16

освіту за другою спеціальністю у державних та комунальних вищих

навчальних закладах, якщо за станом здоров’я вони втратили можливість

виконувати службові чи посадові обов’язки за отриманою раніше

кваліфікацією, що підтверджується висновками медико-соціальної

експертної комісії, та в інших випадках, передбачених законом.

Усі особи, які здобувають вищу освіту у вищих навчальних

закладах, мають рівні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 62 Закону, особи, які навчаються у вищих

навчальних закладах, мають право на:

1) вибір форми навчання під час вступу до вищого навчального

закладу;

2) безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;

3) трудову діяльність у позанавчальний час;

4) додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням за

основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги,

передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

5) безоплатне користування бібліотеками, інформаційними

фондами, навчальною, науковою та спортивною базами вищого

навчального закладу;

6) безоплатне забезпечення інформацією для навчання у

доступних форматах з використанням технологій, що враховують

обмеження життєдіяльності, зумовлені станом здоров’я (для осіб з

особливими освітніми потребами);

7) користування виробничою, культурно-освітньою, побутовою,

оздоровчою базами вищого навчального закладу у порядку,

передбаченому статутом вищого навчального закладу;

8) забезпечення гуртожитком на строк навчання у порядку,

17

встановленому законодавством;

9) участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських

роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах,

представлення своїх робіт для публікації;

10) участь у заходах з освітньої, наукової, науково-дослідної,

спортивної, мистецької, громадської діяльності, що проводяться в

Україні та за кордоном, у встановленому законодавством порядку;

11) участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення

навчального процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій,

організації дозвілля, побуту, оздоровлення;

12) внесення пропозицій щодо умов і розміру плати за навчання;

13) участь у громадських об’єднаннях;

14) участь у діяльності органів громадського самоврядування

вищого навчального закладу, інститутів, факультетів, відділень, вченої

ради вищого навчального закладу, органів студентського

самоврядування;

15) вибір навчальних дисциплін у межах, передбачених

відповідною освітньою програмою та робочим навчальним планом, в

обсязі, що становить не менш як 25 відсотків загальної кількості

кредитів ЄКТС, передбачених для даного рівня вищої освіти. При цьому

здобувачі певного рівня вищої освіти мають право вибирати навчальні

дисципліни, що пропонуються для інших рівнів вищої освіти, за

погодженням з керівником відповідного факультету чи підрозділу;

16) навчання одночасно за декількома освітніми програмами, а

також у декількох вищих навчальних закладах, за умови отримання

тільки однієї вищої освіти за кожним ступенем за кошти державного

(місцевого) бюджету;

17) академічну мобільність, у тому числі міжнародну;

18

18) отримання соціальної допомоги у випадках, встановлених

законодавством;

19) зарахування до страхового стажу відповідно до Закону

України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

періодів навчання на денній формі навчання у вищих навчальних

закладах, аспірантурі, докторантурі, клінічній ординатурі, інтернатурі,

резидентурі, за умови добровільної сплати страхових внесків;

20) академічну відпустку або перерву в навчанні із збереженням

окремих прав здобувача вищої освіти, а також на поновлення навчання у

порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері

освіти і науки;

21) участь у формуванні індивідуального навчального плану;

22) моральне та/або матеріальне заохочення за успіхи у навчанні,

науково-дослідній і громадській роботі, за мистецькі та спортивні

досягнення тощо;

23) захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та

психічного насильства;

24) безоплатне проходження практики на підприємствах, в

установах, закладах та організаціях, а також на оплату праці під час

виконання виробничих функцій згідно із законодавством;

25) канікулярну відпустку тривалістю не менш як вісім

календарних тижнів на навчальний рік;

26) отримання цільових пільгових державних кредитів для

здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів

України;

27) оскарження дій органів управління вищого навчального

закладу та їх посадових осіб, педагогічних і науково-педагогічних

працівників;

19

28) спеціальний навчально-реабілітаційний супровід та вільний

доступ до інфраструктури вищого навчального закладу відповідно до

медико-соціальних показань за наявності обмежень життєдіяльності,

зумовлених станом здоров’я.

Права студента є неефективними, якщо їм не кореспондують

відповідні обов’язки суб’єктів навчального процесу.

При цьому, важливо розуміти, до яких вищестоящих інстанцій

можна звертатися у випадку порушення прав здобувача вищої освіти.

Особливо слід акцентувати увагу на Міністерство освіти та науки

України, яке входить до системи органів виконавчої влади і є головним

органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення

формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки.

Саме МОН уповноважене провадити аналітично-прогностичну

діяльність у сфері вищої освіти, визначати тенденції її розвитку, вплив

демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури

виробничої та невиробничої сфери, формувати стратегічні напрями

розвитку вищої освіти з урахуванням науково-технічного прогресу та

інших факторів, узагальнювати світовий і вітчизняний досвід розвитку

вищої освіти; видавати ліцензії на освітню діяльність на підставі

позитивного експертного висновку Національного агентства із

забезпечення якості вищої освіти, а також переоформляти та анулювати

їх і таке інше.

Новим органом в системі освіти є Національне агентство із

забезпечення якості вищої освіти, яке формує вимоги до системи

забезпечення якості вищої освіти, розробляє положення про акредитацію

освітніх програм і подає його на затвердження центральному органу

виконавчої влади у сфері освіти і науки; аналізує якість освітньої

діяльності вищих навчальних закладів; проводить ліцензійну експертизу,

готує експертний висновок щодо можливості видачі ліцензії на

провадження освітньої діяльності; формує критерії оцінки якості

освітньої діяльності, у тому числі наукових здобутків, вищих навчальних

закладів України, за якими можуть визначатися рейтинги вищих

20

навчальних закладів України.

Тому при звернені зі скаргами слід вказувати серед адресатів

зазначені вище органи.

“Популярним” проявом корупції в освіті став масовий плагіат.

Закон передбачає, що саме вищий навчальний заклад зобов'язаний

вживати заходів, у тому числі шляхом запровадження відповідних

новітніх технологій, щодо запобігання та виявлення академічного

плагіату в наукових роботах наукових, науково-педагогічних,

педагогічних, інших працівників і здобувачів вищої освіти та

притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

У випадку злісного плагіату серед адресатів скарги доцільно

вказувати сам навчальний заклад, де “науковий твір” захищався

(публікувався, поширювався).

Незважаючи на прогрес ЗНО, поширеним явищем залишається

непрозорість вступу до ВНЗ.

Згідно з Законом відповідальність за забезпечення об’єктивності

та відкритості прийому до вищих навчальних закладів несуть

безпосередньо їх керівники (ректор, президент, начальник, директор

тощо).

У випадку незгоди з явно несправедливим результатом вступної

кампанії скарги слід направляти саме на них.

Пам’ятайте! Якщо студент щось дарує і просить поставити гарну

оцінку або отримати іншу преференцію, він автоматично стає субєктом

корупції. В такому випадку відповідальність для студента настає за ч. 1

ст. 354 Кримінального кодексу України, для викладача – за ч. 3 ст. 354

КК, де максимально тяжким покаранням є позбавлення волі до 2 років.

Розмір неправомірної вигоди згідно з ч. 2 вказується в примітках до цієї

статті, та становить 914 грн. Якщо сума неправомірної вигоди менша, то

правопорушення тягне адміністративну відповідальність.

21

За вимагання неправомірної вигоди викладач підлягає

кримінальній відповідальності за ч. 4 ст. 354 Кримінального кодексу та

карається аж до позбавлення волі на строк до 3 років.

Замовчування корупції тільки нищить і без того розламану вищу

освіту в Україні. Виключно активна та соціально відповідальна позиція

кожного здатні наблизити вітчизняні університети до світових

стандартів.

3. Корупція у сфері адміністративних послуг

Адміністрування в Україні повинне наблизитися до ідеалу

«сервісної держави», в якій діяльність органів влади зосереджується

передусім на адміністративних послугах, які держава надає людині з

метою всебічної реалізації її прав. Проте, реальність вражає. Широко

розрекламований принцип «єдиного вікна» у владних кабінетах, схоже,

розуміють так, що це повинно бути єдине на всю область «вікно», до

якого стоять кілометрові черги в очікуванні бажаної довідки.

Але справа не в кількості «вікон», а в мінімізації необхідності до

них приходити. Погодьтеся, онлайн-реєстрація юридичної особи

набагато підвищує продуктивність праці – як реєстраторів, що можуть

швидше обслуговувати інших громадян, так і засновників юридичної

особи, які можуть приділити свій час більш корисним заняттям.

Розглянемо найбільш типові корупційні ситуації у сфері

адміністративних послуг.

Можливість побудови власного житла є однією із конституційних

гарантій права на житло. Проте, для того щоб розпочати омріяне

будівництво, слід пройти через горнило Державної архітектурно-

будівельної інспекції України.

Зокрема, для початку будівництва необхідно подати

повідомлення про початок будівельних робіт. Форма повідомлення,

включає в себе силу-силенну граф для заповнення, причому подекуди

визначити те, що заповнювати, може тільки спеціаліст.

22

Подавши до ДАБІ повідомлення про початок будівельних робіт,

громадянин очікує 10 днів, проте прискіпливі чиновники виявляють у

повідомленні якісь помилки та відмовляють у реєстрації повідомлення. І

так буде щоразу, доки громадянин, якому ця тяганина набридла, не

звернеться до якогось «посередника», що пропонує свої послуги зі

швидкої реєстрації повідомлення за певну суму коштів.

В засобах масової інформації зустрічаємо повідомлення і про те,

що службові особи ДАБІ, втручаючись в роботу автоматичної системи

реєстрації декларацій про початок будівельних робіт, просто не

присвоюють реєстраційний номер декларації доти, доки їм не буде

сплачена певна сума коштів.

Також, своєрідним «підприємництвом» з боку службових осіб

ДАБІ є сприяння проходженню дозвільних формальностей на об’єкті

будівництва вищої категорії складності за процедурами, встановленими

для об’єктів нижчої категорії складності.

Буває й інша ситуація, коли громадянина відверто провокують на

вчинення корупційного злочину. Особа веде будівництво, яке ніхто не

перевіряє, аж раптом до неї надходить повістка про виклик на засідання,

на якому вирішуватиметься питання про накладення штрафу в розмірі

1218 грн. за недопуск службових осіб інспекції до об’єкта будівництва,

на якому нібито проводилася перевірка. Громадянину пропонують за

певну суму позбавитися необхідності сплачувати штраф. Якщо, врешті-

решт, він відмовився від пропозиції і намагається оскаржити постанову в

суді, то на нього очікує неминуча поразка: судова практика в Україні

свідчить про неспроможність довести той факт, що на об’єкт

будівництва ніхто з перевіркою не виходив.

Причинами всім цим зловживанням є безкарність для службовців

ДАБІ та безвихідь осіб, які здійснюють будівництво: без «папірця»,

незважаючи на нібито лібералізацію дозвільних процедур у будівництві,

не можна й цеглину на цеглину покласти.

Переважну більшість підприємців вражає «робота» державних

реєстраторів. Чим можна пояснити такі погані враження?

23

По-перше, скільки реєстраторів, стільки й вимог. Норми закону

України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-

підприємців» видаються реєстраторам занадто стислими, отже кожен із

них по-різному їх тлумачить. Доводиться стикатися з таким абсурдом,

коли в одній будівлі разом сидять два реєстратори, один з яких вважає,

що на титульній сторінці змін до статуту не можуть бути написані самі

зміни, а інший не вбачає перешкод для оформлення змін до статуту на

одному-єдиному аркуші.

Людям, які приносять документи для реєстрації, доводиться

зустрічатися з реєстратором не менше двох разів. При чому, прийшовши

вдруге із вже виправленими (не згідно з законом, а згідно зі «смаками»

реєстратора!) документами, зазвичай, людина не встигає достояти чергу,

і йде геть, нічого не добившись.

По-друге, часто недоліки в роботі реєстраторів (або в

законодавстві) сприяють рейдерству. Зокрема, досить нескладно змінити

директора товариства, подавши реєстраторові підроблений протокол

загальних зборів, підписаний головою і секретарем, і взагалі не є

обов’язковими ні підписи учасників, ні протокол реєстрації учасників.

Також, за купою своїх (нічим не обгрунтованих) вимог,

реєстратори часто не бажають помічати важливого. Приміром, коли в

Статуті прописано, що протокол засідання наглядової ради без трьох

підписів є недійсним, а реєстратору подають протокол лише з двома

підписами, останній «не помічає» цього «дрібного» недоліку, і вносить

до реєстру зміни, через які товариство очолює особа, яку ніхто не

обирав.

Не дарма кажуть, що захопити підприємство коштує рівно

стільки, скільки візьме за свої незаконні послуги державний реєстратор.

Своєю поведінкою державні реєстратори подекуди просто

змушують маргінально налаштованих громадян нести їм неправомірну

вигоду за скорочення строків розгляду поданих документів, чи за те, щоб

комплект документів їх влаштовував.

24

Проявляючи таке безвідповідальне ставлення до служби і

зневажливе ставлення до громадян, державні реєстратори користуються

тим, що рідко кому спаде на думку оскаржувати їхні рішення, дії чи

бездіяльність до адміністративного суду. Адже куди швидше, не

наражаючись на кількамісячну судову тяганину, просто дати

неправомірну вигоду і отримати бажаний результат.

Численні звинувачення в ЗМІ лунають і в бік Держземагентства.

Зокрема, на значну тяганину нариваються ті, хто має намір

отримати витяг із Державного земельного кадастру. Цей витяг на

практиці можна отримати лише в органі ДАЗР за місцем розташування

земельної ділянки, вистоявши у тривалій черзі. При цьому Ви не

зможете піти до іншого кадастрового реєстратора, в обхід корупційних

схем «територіального» реєстратора.

З багатьма труднощами зустрічаються й ті, кому необхідно

внести до кадастру якісь виправлення, що виникли у зв’язку з

недосконалістю його бази даних. І знову без корупції тут не обійтися:

офіційної процедури внесення цих виправлень годі чекати.

Часто даються взнаки неузгодженості між даними Державного

реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного

кадастру. Вони можуть призводити до того, що одна і та сама земельна

ділянка, внаслідок зловживань одного з реєстраційних органів, може

виявитися одночасно зданою в оренду різним особам, які не

здогадуються про існування одна одної.

На значні за тривалістю стадії розбивається процес оформлення

громадянами права власності на землю. Для оформлення права власності

громадянину слід пройти шість стадій, при цьому чи не кожна з них

пов’язана із поданням значної кількості документів; а за замовлення

проекту землеустрою, реєстрацію земельної ділянки в ДЗК та реєстрацію

права власності заявникові тричі доводиться вносити певну плату.

Протягом зазначених процедур громадянин двічі звертається до органу

виконавчої влади або місцевого самоврядування (наприклад, міської

ради), двічі або тричі (у разі подання заяви про реєстрацію через

25

кадастрового реєстратора) – до органу Держземагентства; при цьому

двічі в різні органи подаються копії паспорту та ідентифікаційного коду,

п’ять разів складається заява. В цілому процес оформлення права

власності на земельну ділянку може тривати до восьми місяців (і це,

лише якщо довіряти змісту законодавства).

Отже, в сфері адміністративних послуг для корупції умов –

безліч. Безперечно, їх слід усувати, з тим щоб Україна таки наблизилася

до ідеалу «сервісної держави», що служить своїм громадянам.

4. Корупція у правоохоронних органах.

В законодавстві відсутнє поняття правоохоронного органу.

Здебільшого до них відносять органи, які уповноважені вести досудове

розслідування та здійснювати нагляд за ним, а також складати протоколи

про адміністративні правопорушення: міліцію, прокуратуру, Службу

безпеки України, Державну фіскальну службу України і Національне

антикорупційне бюро.

Про те, якого розмаху досягли порушення закону у вітчизняних

правоохоронних органах, можна дізнатися, ознайомившись з рішеннями

Європейського суду з прав людини щодо України. Подекуди

правоохоронці катують, порушують право на захист й презумпцію

невинуватості, змушують людину свідчити проти себе, провокують на

вчинення злочину. Всі ці порушення закону – неодмінна складова

корупційних схем, продуманих для того, щоб виманювати неправомірну

вигоду у простих громадян.

З корупцією у правоохоронних органах стикався майже кожен

водій, «відкупляючись» від інспектора ДАІ на дорогах. При цьому,

подекуди, жодних порушень Правил дорожнього руху такі водії навіть

не вчиняли. Варто задати інспектору запитання про причину зупинки,

попросити навести докази порушення – всі запитання з його боку

пропадуть.

Не кожного затримувала міліція, проте ті, з ким це відбулося,

згадають про зловживання, яких припускаються міліціонери. Так, особу

26

затримують нібито за вчинення адміністративного правопорушення, на

якісь три години. Проте в ході допиту «раптово» з’ясовується, що ця

особа винна у незаконному зберіганні зброї, наркотиків або якихось

інших вилучених з обігу речей. Людину затримують знову, вже за

вчинення злочину, проводять обшук у її помешканні, в якому вже

перебувають заздалегідь підкинуті «знахідки».

Провокація злочинів – для сучасних правоохоронців це один із

способів покращити не тільки статистику, а й власний матеріальний

стан. Для цього вербуються спеціальні агенти (переважно наркомани),

які отримують від міліції завдання в обмін на певні поблажки. Ці агенти,

погрожуючи, шантажуючи, підкупаючи, умовляючи потенційних жертв,

домагаються, щоб останні придбали для них наркотики і у подальшому

передали при зустрічі. Під впливом страху, співчуття чи обману жертва,

яка до цього не займалася подібними справами, будь-якими шляхами

здобуває наркотичні засоби, а при спробі їх передати її затримують.

Ще один тактичний хід, типовий для поведінки правоохоронців –

це підкладення предметів, що викривають особу у вчиненні злочину.

Приміром, правоохоронець сумнівається, що зібрав проти особи

достатню кількість доказів, і бажає «додати» йому «запасних» статей з

тим, щоб навіть якщо обвинуваченого виправдають за однією статтею,

то була можливість відправити його за грати за іншою статтею. Для

цього до житла або просто в кишені підозрюваного дивним чином

потрапляють заборонені предмети, а потім їх «раптом» знаходять при

обшуку.

На жаль, досі вважається, що головним доказом вини є визнання

її підозрюваним. Спротив тих підозрюваних, що не бажають давати

свідчення проти себе, безжально долається. При цьому в хід йдуть

різноманітні методи нелюдського, такого, що принижує гідність,

поводження, чи навіть катування; здійснюється тиск на свідків;

робляться всі умови, щоб підозрюваний або визнав свою вину, або

заплатив чималу суму за закриття кримінального провадження.

Швидко й оперативно розслідуються або ті злочини, які

розслідувати вигідно, або ті, щодо яких є значний суспільний резонанс.

27

Натомість, якщо у пересічного громадянина вкрали гаманець, то через

півроку поневірянь у правоохоронних органах його справу просто

закриють, – навіть не через те, що не знайшли винного, а просто через те,

що шукати не хотіли. Деякі підприємливі правоохоронці наживаються на

чужому горі, обіцяючи ефективне розслідування за певну суму.

Також, якщо Ви є потерпілим від злочину і підозрюєте у його

вчиненні людину надто впливову або заможну, можете ні на що не

розраховувати – винному навіть не буде вручене повідомлення про

підозру, і після певного проміжку часу провадження буде закрито.

Як боротися зі свавіллям правоохоронців? Наведемо певні типові

приклади правильної поведінки з тим, щоб не потрапляти в халепу і не

ставати жертвою вимагання неправомірної вигоди.

1. У разі затримання правоохоронцями:

- вимагайте пояснення підстав затримання та роз’яснення прав;

- не виявляйте спротиву законним вимогам правоохоронців, оскільки

це може бути розцінене як самостійне правопорушення чи злочин;

- не давайте жодних пояснень чи показань по суті підозри;

- вимагайте прибуття захисника (у випадку неспроможності оплатити

його послуги захисник надається державою безоплатно);

- після прибуття до райвідділку вимагайте реєстрації дати і часу

Вашого доставлення в журналі;

- якщо катують, завдають побоїв чи мордування – кажіть, що Вам

погано, просіть викликати «швидку допомогу», а дійсні причини травм

поясніть вже під час перебування в лікарні;

- щодо всіх незаконних, на Вашу думку дій з боку правоохоронців,

звертайтеся до прокуратури та слідчого судді місцевого суду зі скаргами;

28

- якщо відпустили, не кваптеся писати при виході з райвідділку,

що не маєте зауважень до співробітників міліції – Вам ніхто не

забороняє ці зауваження вписати;

- ні в чому не розписуйтесь, по всіх порушеннях складайте

зауваження до протоколів процесуальних дій – Вас не можуть

примусити до підписання протоколу навіть у присутності понятих, а

обсяг Ваших зауважень до протоколу нічим не може бути обмежений.

2. Якщо є підстави вважати, що Вам підкинули заборонений

предмет:

- вимагайте присутності не менше двох понятих під час обшуку;

- якщо предмет вилучили до прибуття понятих – обов’язково

скажіть це понятим вголос, і включіть у зауваження до протоколу;

- нічого не торкайтеся руками та не ведіться на пропозицію

самостійно дістати речі з кишень чи сумки;

- якщо заборонену річ міліціонер Вам наказує взяти в руки під

загрозою зброї – беріть так, щоб за відбитками пальців можна буде

зробити висновок, що Ви цього предмету торкалися лише одного разу, і

таким чином, що не могли його використовувати чи тривало носити;

- завжди вголос, для всіх понятих, кількаразово повторюйте, що

ці предмети Вам підкинули;

- якщо в протоколі міліціонер написав, що у Вас вилучено

наркотичний засіб чи зброю – згадайте в зауваженнях, що він не є

експертом і може писати лише про те, що знайшов «речовину певного

кольору» чи «предмет, схожий на зброю»;

- відмовляйтеся від підписання протоколу, робіть до нього

зауваження, закреслюйте всі порожні місця, – наприклад, графи

«поняті», якщо понятих насправді не було.

29

3. Якщо до Вашого помешкання прийшли з обшуком:

- вимагайте, щоб правоохоронець назвав своє прізвище, звання та

орган, в якому служить;

- не відчиняйте одразу двері, попросіть трохи зачекати, а тим

часом наберіть телефон органу, звідки нібито прибули на обшук, та

спитайте, чи дійсно в них працює ця людина і чи дійсно її посилали на

обшук;

- як тільки правоохоронець зайде, попросіть ще раз пред’явити

посвідчення, і перепишіть собі його прізвище, серію та номер

посвідчення;

- спитайте, на якій підставі проводиться обшук. Єдиною

підставою є ухвала слідчого судді або суду. Вимагайте копію ухвали.

Ретельно перевірте її реквізити, особливо – строк дії; приміщення, до

яких дозволено доступ; особа, якій надається дозвіл провести обшук;

речі, які планується знайти. Пам’ятайте: за однією ухвалою особа може

проникнути до житла лише одного разу;

- вимагайте присутності двох понятих, бажано сусідів;

- за допомогою телефона чи відеокамери самостійно фіксуйте

процес проведення обшуку;

- вимагайте, щоб обшук не проводився у двох місцях одночасно,

а також щоб поняті були постійно присутні під час пошуку.

4. Якщо Ви є потерпілим, а кримінальне провадження триває

надто довго і ведеться неефективно:

- подайте слідчому клопотання про ознайомлення з матеріалами

справи, ознайомтеся з ними і дізнайтеся, які обставини справи слідчий

дослідив неповно, які потрібні слідчі дії не провів;

- подайте клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій,

30

які, на Вашу думку, у справі необхідно провести, та вимагайте Вашої

присутності під час їх проведення. Собі залиште копію клопотання з

відміткою про його вручення слідчому (з його підписом). За наслідками

розгляду клопотання слідчий повинен або його задовольнити, або

обгрунтовано відмовити в його задоволенні, надавши письмову

відповідь;

- у разі бездіяльності (клопотання не розглянуте впродовж 3 днів)

подавайте скаргу до прокуратури або до слідчого судді місцевого суду за

місцем розслідування. Просіть визнати бездіяльність протиправною,

зобов’язати слідчого розглянути і задовольнити Ваше клопотання;

- у разі повторної бездіяльності повторіть звернення зі скаргою,

окрім того, вимагайте від прокуратури проведення службової перевірки

по відношенню до слідчого, а також просіть призначити іншого

слідчого.

Корупцію в правоохоронних органах можна подолати виключно

законним шляхом. Повірте, жоден правоохоронець не стане

реалізовувати свої корупційні наміри, якщо його кар’єра і свобода

опиняться під загрозою, і якщо кожен його вчинок буде на контролі.

5. Корупція в судах.

Вислів англійського історика лорда Ектона у 1887 р. про те, що

«влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно», повною

мірою справедливий і для нашого часу.

Це насамперед стосується України, яка, за оцінками впливових

міжнародних організацій, є однією з найкорумпованіших держав, де це

згубне явище набуло масштабного характеру і має визначальний вплив

на діяльність судів.

Згідно з Конституцією України, судова влада є однією з

державних гілок влади. Її головне завдання – чинити справедливе

правосуддя.

31

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у

державі. Судові рішення ухвалюють суди іменем України, і вони є

обов’язковими для виконання на всій території України. Їхня діяльність

спрямована на всебічне зміцнення законності й правопорядку,

запобігання злочинам і правопорушенням.

Тому, в першу чергу, необхідно запобігти вчиненню злочинів в

межах самої судової системи.

Протидіяти корупції в судах можливо та необхідно, але

виключно через органи державної влади: правоохоронні органи

(прокуратура та міліція), Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС),

або Вищу Раду юстиції (ВРЮ), новостворений орган Національне

агентство з питань запобігання корупції.

Відповідно до статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус

суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють: Вища

кваліфікаційна комісія суддів України (щодо суддів місцевих та

апеляційних судів ), Вища рада юстиції (щодо суддів вищих

спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України).

Підстави дисциплінарної відповідальності судді згідно з

положеннями статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд”:

1) умисне або внаслідок недбалості:а) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви,

апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм

процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило

учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та

виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил

підсудності чи підвідомчості;б) незазначення в судовому рішенні мотивів

прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;в) порушення

засад гласності і відкритості судового процесу;г) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та

свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх

32

переконливості;ґ) незабезпечення обвинуваченому права на захист,

перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу;д) порушення правил щодо відводу (самовідводу);

2) безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо

розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом,

зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне

надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного

державного реєстру судових рішень;

3) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської

етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги під час

здійснення судочинства до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших

учасників судового процесу;

4) умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею,

який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і

основоположних свобод;

5) розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому

числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під

час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неповідомлення суддею органів суддівського самоврядування та

правоохоронних органів про випадок втручання в діяльність судді щодо

здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників

судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на

виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у

провадженні судді, якщо таке звернення відбулося в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством, спосіб упродовж п’яти днів після того, як

йому стало відомо про такий випадок;

7) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Ради суддів України

про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли

конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним

законом);

33

8) втручання у процес здійснення судочинства іншими суддями;

9) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації

особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого

самоврядування, в порядку, встановленому законодавством у сфері

запобігання корупції;

10) зазначення в декларації особи, уповноваженої на виконання

функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо неправдивих

відомостей або умисне незазначення відомостей, передбачених

законодавством;

11) використання статусу судді з метою незаконного отримання

ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо

таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального

проступку;

12) допущення суддею недоброчесної поведінки, у тому числі

здійснення суддею або членами його сім’ї витрат, що перевищують

доходи такого судді та доходи членів його сім’ї; встановлення

невідповідності рівня життя судді задекларованим доходам;

13) ненадання інформації або надання завідомо недостовірної

інформації на законну вимогу члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів

України та/або члена Вищої ради юстиції;

14) визнання судді винним у вчиненні корупційного

правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у

випадках, установлених законом.

ПРИМІТКА! Скасування або зміна судового рішення не тягне за

собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його

ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного

порушення норм права чи неналежного ставлення до службових

обов’язків.

Відповідно до частини третьої статті 93 Закону України «Про

34

судоустрій і статус суддів» та Закону України “Про забезпечення права

на справедливий суд” скарга (заява) щодо поведінки судді, яка може

мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, подається у

письмовій формі та повинна містити такі відомості:

1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) заявника, його

місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий

індекс, номери засобів зв’язку;

2) прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), на дії якого

(яких) скаржиться заявник;

3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак

дисциплінарного правопорушення, що відповідно до частини першої

статті 92 цього Закону може бути підставою дисциплінарної

відповідальності судді;

4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що

підтверджують зазначені заявником відомості.

Скарга (заява) підписується заявником із зазначенням дати її

підписання.

Зразок скарги міститься на сайті ВККС:

http://www.vkksu.gov.ua/ua/distsiplinarne-provadjennya/

Відповідно до положень частини шостої статті 93 Закону України

«Про судоустрій і статус суддів» та Закону України “Про забезпечення

права на справедливий суд” за результатами перевірки скарги (заяви) на

прийнятність до розгляду, звернення повертається без розгляду,

якщо:

- звернення не відповідає визначеним цим Законом вимогам;

- звернення містить виражені у непристойній формі

висловлювання, що принижують честь і гідність будь-яких осіб;

- наведені у зверненні відомості стосуються тільки поведінки

учасників процесу, працівників апарату суду або інших осіб;

35

- у зверненні порушується питання про притягнення до

дисциплінарної відповідальності осіб, звільнених з посади судді, суддів

провадження щодо яких не підвідомче відповідному органу, що здійснює

дисциплінарне провадження, а також суддів, повноваження яких

припинено у зв’язку зі смертю;

- звернення стосується оскарження судового рішення, ґрунтується

на доводах, що можуть бути перевірені лише судом вищої інстанції в

порядку, передбаченому процесуальним законодавством;

- факти неналежної поведінки судді, що повідомляються, вже

були предметом перевірки і щодо них у дисциплінарному провадженні

прийнято рішення.

Згідно до ст. 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

та Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” до

суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді:

- попередження;

- догани - з позбавленням права на отримання доплат до

посадового окладу судді протягом одного місяця;

- суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до

посадового окладу судді протягом трьох місяців;

- тимчасового (від одного до шести місяців) відсторонення від

здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до

посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до

Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення

кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне

провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням

для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у

відповідному суді;

- переведення судді до суду нижчого рівня;

- висновку про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції

для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з

посади з підстав порушення присяги.

ПРИМІТКА! Рішення про відкриття або про відмову у відкритті

дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.

Також, передбачена кримінальна відповідальність за зазначені дії:

36

Так, відповідно до ст. 368 Кримінального кодексу України:

1. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою

особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду

для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою

особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну

вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням

наданої їй влади чи службового становища - карається штрафом від

однієї тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або

позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням

права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк

до трьох років та зі спеціальною конфіскацією.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, предметом

якого була неправомірна вигода у значному розмірі, - карається

позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням

права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк

до трьох років та зі спеціальною конфіскацією.

3. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті,

предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або

вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за

попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з

вимаганням неправомірної вигоди, - карається позбавленням волі на

строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні

посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з

конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією.

4. Діяння, передбачене частинами першою, другою або третьою

цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода в особливо

великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо

відповідальне становище, - карається позбавленням волі на строк від

восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади

чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією

майна та зі спеціальною конфіскацією.

37

Примітка. Неправомірною вигодою в значному розмірі

вважається вигода, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний

мінімум доходів громадян (зараз це 121 800,00 грн. і більше), у

великому розмірі - така, що у двісті і більше разів перевищує

неоподатковуваний мінімум доходів громадян (зараз це 243 600,00 грн. і

більше), в особливо великому розмірі - така, що у п’ятсот і більше разів

перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (зараз це

609 000,00 грн. і більше).

Згідно з пунктом 5.3.1 Інструкції з організації реагування органів

внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення,

інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої

наказом МВС України № 940 від 22 жовтня 2012 р., заявник також

попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо

неправдиве повідомлення про вчинення злочину, про то підписом

зазначається у протоколі.

Положення ч. 1 ст. 214 КПК 2012 р. та пунктом 2.2 Інструкції,

затвердженої наказом МВС України № 700 від 14 серпня 2012 р.,

зобов'язують слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24-х

годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне

правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого

джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального

правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань

та розпочати розслідування тільки заяву або повідомлення, які містять

ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.

На такий обов'язок слідчого, прокурора вказують вимоги частин

3, 4 і 5 ст. 214 КПК, згідно з якими до Єдиного реєстру досудових

розслідувань вносяться відомості про кримінальне правопорушення,

вимагається короткий виклад обставин, які свідчать про вчинення саме

кримінального правопорушення, його попередню правову кваліфікацію

із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну

відповідальність, тобто КК, зміст повідомлення слідчим прокурора про

підставу початку досудового розслідування.

Положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2

38

КК, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення

особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину,

передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на

ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути

критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згаданою Інструкцією № 1050 врегульовано, зокрема, також

порядок вирішення заяв і повідомлень, що надійшли до чергової частини

ОВС і в яких відсутні відомості, що можуть свідчити про вчинення

кримінального правопорушення.

Так, після реєстрації їх в журналі єдиного обліку про відомості у

них доповідається начальник органу ВС для розгляду та прийняття

рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" або

КупАП (п. 3.5 Інструкції № 1050) і такі заяви й повідомлення не

вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до засади публічності (ст. 25 КПК) прокурор та

слідчий зобов'язані розпочати досудове розслідування в кожному

випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального

правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для

встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його

вчинила.

Не варто залишати поза увагою новий центральний орган

виконавчої влади України зі спеціальним статусом, який забезпечує

формування та реалізацію державної антикорупційної політики -

Національне агентство з питань запобігання корупції.

Створення Національного агентства передбачене Законом

України «Про запобігання корупції», прийнятим 14 жовтня 2014 року.

Закон введений в дію з 26 квітня 2015 року.

Як сказано в пояснювальній записці до законопроекту,

Національне агентство з питань запобігання корупції створена як

спеціалізований превентивний антикорупційний орган. Такий підхід

дозволить забезпечити виконання рекомендації І Групи держав проти

39

корупції (GRECO), наданої за результатами Спільних Першого та Другого

раундів оцінювання, а також відповідних рекомендацій експертів

Європейської Комісії в рамках реалізації Плану дій щодо лібералізації

Європейським Союзом візового режиму для України, стане інструментом

імплементації в національне законодавство положень статті 6 Конвенції ООН

проти корупції щодо забезпечення створення та функціонування органу з

питань антикорупційної політики.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про запобігання корупції”, до

повноважень Національного агентства належать:

1) проведення аналізу:

стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних

органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого

самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції;

статистичних даних, результатів досліджень та іншої інформації

стосовно ситуації щодо корупції;

2) розроблення проектів Антикорупційної стратегії та державної

програми з її виконання, здійснення моніторингу, координації та оцінки

ефективності виконання Антикорупційної стратегії;

3) підготовка та подання в установленому законом порядку до

Кабінету Міністрів України проекту національної доповіді щодо реалізації

засад антикорупційної політики;

4) формування та реалізація антикорупційної політики, розроблення

проектів нормативно-правових актів з цих питань;

5) організація проведення досліджень з питань вивчення ситуації щодо

корупції;

6) здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів

законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання

конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій

держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб;

40

7) координація та надання методичної допомоги щодо виявлення

державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим,

органами місцевого самоврядування корупціогенних ризиків у своїй

діяльності та реалізації ними заходів щодо їх усунення, у тому числі

підготовки та виконання антикорупційних програм;

8) здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та

перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій

держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення

таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб,

уповноважених на виконання функцій держави або місцевого

самоврядування;

9) забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій

осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого

самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили

корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;

10) затвердження відповідно до цього Закону правил етичної

поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого

самоврядування;

11) координація в межах компетенції, методичне забезпечення та

здійснення аналізу ефективності діяльності уповноважених підрозділів

(уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції;

12) погодження антикорупційних програм державних органів, органів

влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування,

розробка типової антикорупційної програми юридичної особи;

13) здійснення співпраці із особами, які добросовісно повідомляють

про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень,

інших порушень цього Закону (викривачі), вжиття заходів щодо їх правового

та іншого захисту, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні

їх прав, у зв’язку з таким інформуванням;

14) організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації з

41

питань, пов’язаних із запобіганням корупції, працівників державних органів,

органів влади Автономної Республіки Крим, посадових осіб місцевого

самоврядування;

15) надання роз’яснень, методичної та консультаційної допомоги з

питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки,

запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб,

уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,

та прирівняних до них осіб;

16) інформування громадськості про здійснювані Національним

агентством заходи щодо запобігання корупції, реалізація заходів, спрямованих

на формування у свідомості громадян негативного ставлення до корупції;

17) залучення громадськості до формування, реалізації та моніторингу

антикорупційної політики;

18) координація виконання міжнародних зобов’язань у сфері

формування та реалізації антикорупційної політики, співпраця з державними

органами, неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними

організаціями в межах своєї компетенції;

19) обмін інформацією з компетентними органами іноземних держав

та міжнародними організаціями;

Окрім того, відповідно до ст. 12 Закону України “Про запобігання

корупції” Національне агентство з метою виконання покладених на нього

повноважень має такі права:

1) одержувати в установленому законом порядку за письмовими

запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим,

органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання незалежно від

форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об’єднань інформацію,

необхідну для виконання покладених на нього завдань;

2) мати прямий доступ до інформаційних баз даних державних

органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого

42

самоврядування, користуватися державними, у тому числі урядовими

системами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та

іншими технічними засобами;

3) залучати у встановленому порядку до виконання окремих

робіт, участі у вивченні окремих питань науковців, у тому числі на

договірній основі, працівників державних органів, органів влади

Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

4) створювати комісії та робочі групи, організовувати

конференції, семінари і наради з питань запобігання і протидії корупції;

5) приймати з питань, що належать до його компетенції,

обов’язкові для виконання нормативно-правові акти;

6) отримувати заяви фізичних та юридичних осіб про

порушення вимог цього Закону, проводити за власною ініціативою

перевірку можливих фактів порушення вимог цього Закону;

7) проводити перевірки організації роботи із запобігання і

виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної

Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, зокрема щодо

підготовки та виконання антикорупційних програм;

8) вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо

етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів,

інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом;

9) отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій

держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення з приводу

обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки,

запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та

обмежень, передбачених цим Законом, щодо достовірності відомостей,

зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій

держави або місцевого самоврядування;

10) звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання

43

незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень,

виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом

вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених

внаслідок вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією

правопорушення;

11) затверджувати методологію оцінювання корупційних ризиків

у діяльності органів влади, проводити аналіз антикорупційних програм

органів влади та надавати обов’язкові для розгляду пропозиції до таких

програм;

12) ініціювати проведення службового розслідування, вжиття

заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у

вчиненні корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень,

надсилати до інших спеціально уповноважених суб’єктів у сфері

протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких

правопорушень;

12-1) складати протоколи про адміністративні правопорушення,

віднесені законом до компетенції Національного агентства,

застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у

справах про адміністративні правопорушення;

13) інші права, передбачені законом.

У випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо

етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у

діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або

місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб або іншого

порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику

відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо

усунення порушень законодавства, проведення службового

розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом

відповідальності.

ПРИМІТКА! Припис Національного агентства є обов’язковим

для виконання. Про результати виконання припису Національного

44

агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне

агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.

У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення,

пов’язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства

складають протокол про таке правопорушення, який направляється до

суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак

іншого корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення,

Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає

його іншим спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії

корупції. Висновок Національного агентства є обов’язковим для

розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п’яти

днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.

Також, є новостворений орган Національне антикорупційне

бюро України, який є державним правоохоронним органом, на який

покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та

розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності,

а також запобігання вчиненню нових.

Теріторіальне управління Національного антикорупційного

бюро в Запорізькій області знаходиться у м. Мелітополь.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про національне

антикорупційне бюро України” Національне бюро:

1) здійснює оперативно-розшукові заходи з метою

попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних

правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в

оперативно-розшукових справах, витребуваних від інших

правоохоронних органів;

2) здійснює досудове розслідування кримінальних

правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також

проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень

у випадках, визначених законом;

3) вживає заходів щодо розшуку та арешту коштів та іншого

45

майна, які можуть бути предметом конфіскації або спеціальної

конфіскації у кримінальних правопорушеннях, віднесених до

підслідності Національного бюро, здійснює діяльність щодо зберігання

коштів та іншого майна, на яке накладено арешт;

4) взаємодіє з іншими державними органами, органами місцевого

самоврядування та іншими суб’єктами для виконання своїх обов’язків;

5) здійснює інформаційно-аналітичну роботу з метою виявлення

та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних

правопорушень, віднесених до підслідності Національного бюро;

6) забезпечує особисту безпеку працівників Національного бюро

та інших визначених законом осіб, захист від протиправних посягань на

осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у підслідних йому

кримінальних правопорушеннях;

7) забезпечує на умовах конфіденційності та добровільності

співпрацю з особами, які повідомляють про корупційні правопорушення;

8) звітує про свою діяльність у порядку, визначеному цим

Законом, та інформує суспільство про результати своєї роботи;

9) здійснює міжнародне співробітництво у межах своєї

компетенції відповідно до законодавства України та міжнародних

договорів України.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про національне

антикорупційне бюро України»:

1. Для отримання заяв і повідомлень, у тому числі анонімних,

про кримінальні правопорушення в Національному бюро створюється

спеціальна телефонна лінія та забезпечується можливість подання

таких повідомлень через офіційний веб-сайт Національного бюро в

мережі Інтернет та засобами електронного зв’язку.

http://anti-corruption.in.ua/?page_id=1285 (для надання

повідомлень електронною поштою).

46

Телефон - (044) 300 – 01 –14.

2. Анонімні заяви і повідомлення про кримінальні

правопорушення розглядаються Національним бюро за умови, що

відповідна інформація стосується конкретної особи, містить фактичні

дані та може бути перевірена.

3. Порядок реєстрації, обліку та розгляду заяв і повідомлень про

кримінальні правопорушення, віднесені законом до підслідності

Національного бюро, визначається Директором Національного бюро.

ПРИМІТКА! Контроль за діяльністю Національного бюро

здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмету відання

якого відноситься боротьба з корупцією і організованою злочинністю, в

порядку, визначеному Конституцією України, Законом України Про

демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і

правоохоронними органами держави , цим та іншими законами України.

47

II. ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД ЯК СПОСІБ БОРОТЬБИ З

КОРУПЦІЄЮ

Одержати сто перемог в ста битвах – це не вершина

військового мистецтва. Перемогти ворога без битви – ось вершина.

Сунь Цзи. «Мистецтво війни».

Корупція існує за наявності ризиків, певної слабкості та

неузгодженості внутрішніх процесів, внаслідок яких стає можливим

зловживання державним службовцем власних повноважень. Корупційні

ризики завжди будуть існувати при наявності людського фактору, тобто

певних етично-психологічних чинників, які впливають на процес прийняття

рішень. Кожен службовець врешті-решт залишається людиною, а тому

результат його роботи формує власний досвід, реальний психологічний стан,

відношення до себе, своєї роботи чи до конкретного споживача державної

послуги. Кожна людина може прийти на роботу без настрою або бути надто

втомленою для активної роботи з громадянами. Крім того, посадовець може

бути некомпетентним та приймати рішення внаслідок перекручення позиції

під власний корисливий інтерес. Не поодинокими є випадки маргінального

мислення деяких можновладців, переродження правової свідомості або

очевидного дилетантизму.

Більшість державних послуг надаються без чіткого часового

визначення процесу (таймінгу), або існуючі строки штучно затягуються.

Реалізація публічних послуг є забюрократизованою, неадекватною з точки

зору споживання населенням України.

На користь корупції грає можливість двозначного розуміння деяких

норм, що породжує недоцільну дискрецію. Чиновники в однакових ситуаціях

обирають ту позицію, яка їм більш вигідна.

У такому разі корупція є способом уникнути гігантські черги,

прискорити існуючу процедуру надання державної послуги, зробити

максимально гарантованим вигідний для себе результат.

Одним з найкращим способів уникнути корупційні ризики є

48

мінімізація людського фактору. На реалізацію цієї ідеї IT-волонтерами

запущена ініціатива електронного уряду (eGoverment), лідером якої є

Дмитро Дубілет.

Головний меседж eG v – надання максимально широкого вибору

публічних послуг за допомогою електроних технологій у найкоротший час.

Волонтери намагаються змінити традиційну для України формулу взаємодії з

державними органами – триразове стояння в черзі заради довідки (щоб

заповнити формуляр, отримати довідку, здати довідку в інший орган), Дмитро

Дубілет пропонує фантастичну оптимізацію – заповнення довідок та їх

отримання виключно за допомогою Інтернету. У кінцевому результаті це

призведе до дерегуляції, транспарентності та зменшенні кількості зайвих

державних органів, що у свою чергу оптимізує бюджетні витрати та

податковий тягар.

У інтернету нема поганого настрою, обідних перерв, вихідних, свят чи

відпусток. Отримання якогось документу від державного органу

перетвориться з тривалого катування на рідкий короткочасний візит.

Серед амбіційних планів команди eG v зробити доступними онлайн

близько 500 послуг, серед яких довідка про несудимість, надання / заміна

закордонного паспорту, реєстрація транспорту у МРЕВ, реєстрація місця

проживання, реєстрація повідомлення / декларації про початок будівельних /

підготовчих робіт, внесення змін у реєстраційні дані юридичної особи, що не

потребують змін до статутних документів, легалізація об’єднань громадян

шляхом повідомлення, надання копій рішень міської ради та її виконкому,

розпоряджень міського голови за зверненням юридичних та фізичних осіб,

правоохоронних органів, адвокатів, призначення одноразової матеріальної

допомоги, присвоєння поштової адреси об’єкту нерухомого майна і таке інше.

Деякі з функцій eG v вже повноцінно працюють, зокрема можливість

отримати витяг або виписку на юридичних осіб або фізичних осіб -

підприємців з ЄДРПОУ.

Усім, хто зацікавився eG v та бажає приєднатися до команди IT -

волонтерів просимо завітати до сторінки Дмитра Дубілета в Фейсбук -

https://www.facebook.com/dubilet?fref=ts.

49

III. КОРУПЦІЯ І СМЕРТНА КАРА

А якщо супротивник з’явиться у великій кількості й повному

порядку, то як його зустріти? Відповідаю: захопи першим те, що йому

дороге. Якщо захопиш, він буде тебе слухатися.

Сунь Цзи. «Мистецтво війни».

Тема смертної кари, її доцільності та справедливості, завжди

займає провідне місце в сучасному суспільстві. Найбільш гостро це

питання підіймається в епоху змін та історичних зламів, коли закони та

правосуддя не здатні виконувати охоронну та превентивні функції, а

проблема боротьби з злочинністю належним чином не вирішується.

Станом на 2015 рік антикорупційні заходи, що проводяться

українським урядом, не витримують жодної критики. Суспільство не

задоволено кричущим рівнем хабарництва. За даними соціологічних

досліджень, зокрема S ci Stream AG, близько третини українців

вважають, що до винних в корупції слід застосувати найвищу міру

покарання - смертну кару. Це свідчить про повну нестерпність українців

до існуючих механізмів державного апарату.

Таке положення справ видається похмурим та депресивним.

Закономірним є те, що в сучасній свідомості в умовах військових

конфліктів все більше має місце “баналізація” зла та зростаюча

толерантність до жорстокості. З іншого боку, українці все більше

відчувають свою уразливість від масової корупції, неефективного

правосуддя, неможливості швидкого захисту своїх прав від

протиправних дій державних службовців. Як результат, на рівні

супсільної свідомості ультражостка репресія набуває ознак єдиного

засобу наведення порядку , громадяни відчувають більшу потребу в

залізній, твердій руці , ніж в елементах демократії та громадянського

суспільства.

Вбачається надто складним дискутувати щодо справедливості,

доцільності та співмірності смертної кари як покарання, особливо при

низькому рівні правосвідомості та в умовах кривавого озброєного

50

конфлікту. У той же час є актуальним огляд історичного та

міжнародного досвіду позбавлення життя як міри відповідальності за

корупційні порушення.

Людська цивілізація знайома з брутальними способами впливу

на чиновників, коли навіть дрібного хабарника позбавляли життя або

залишали інвалідом. При цьому, суди деяких країн, що вважаються

економічно заможними та політично конкурентноздатними, до сих пір

виносять чисельні смертні вироки відносно власних посадовців.

“Лідерство” в смертних вироках відносно державних службовців

зберігається за Китаєм. Враховуючи безперевну кількість жорстоких

судових процесів з публічним розстрілом у фіналі, протягом останніх

кілька десятків років позиція КНР залишається незмінною та послідовно

непримиримою до корупції. Відповідно до ст. 383 та 386 КК КНР до

страти можуть бути засуджені працівники державних органів, винні в

присвоєнні (розтраті) колективного майна або в отриманні хабара на

суму 100 тис. юанів.

Точну кількість страчених за останні 30 років встановити

неможливо, враховуючи відсутність офіціальної статистики, значні

розходження в цифрах правозахисних організацій та постійно змінюючу

динаміку смертних вироків, що в свою чергу залежало від

спрямованості, характеру і масштабів чергової кампанії боротьби з

злочинністю в цілому та корупцією зокрема.

Так, з 1983 в КНР введено законодавство, що значно спрощувало

і прискорювало процес досудового розслідування і судового розгляду у

справах про злочини, які караються стратою. Як результат,

оперативність винесення та виконання смертних вироків різко зросла (у

справах про хабарництво було достатньо усього кілька днів), що

спричинило збільшення числа розстрілів. За перші три роки дії цих

процедур, за даними Міжнародної амністії , зафіксовано близько 10

тисяч страт.

Натомість вже в 1987 року обсяг відомостей про застосування

смертної кари значно зменшився – підтверджено лише 132 страти. Але

51

вже навесні 2001 року почалася кампанія “жорстокого удару “, яка

відновила практику масових публічних страт. Більшість з злочинців

вбиті не за насильницькі кримінальні правопорушення, а за економічні, у

тому числі за хабарництво. Щодо чисельності страчених – уряд КНР

робив усе можливе з метою приховати реальні відомості у сфері прав

людини, а тому об’єктивний аналіз статистичної інформації є

ускладненим.

Характерною ознакою смертної кари в Китаї є використання

трупів з метою отримання комерційної вигоди. З початку 1980-х років

отримала широке розповсюдження практика трансплантології, яка у

поєднанні з масовим застосуванням смертної кари стала

високодохідним, монопольним, секретним бізнесом. Індустрія торгівлі

людськими органами відчуває шалений попит з боку покупців та повну

забезпеченість сировиною внаслідок популярності страт. За свідченням

медичних та правозахисних організацій , смертна кара дає медикам до 90

% необхідного біологічного матеріалу.

За усталеною практикою камери смертників порожніють

напередодні головних державних свят - Нового року, що зазвичай

випадає на лютий, і вересневого осіннього фестивалю. У ці дні

відбуваються масові публічні страти, яким нерідко передує парад

засуджених головними вулицями міста. Ця церемонія служить наочною

демонстрацією рішучості влади покінчити зі злочинністю. У такі дні

операційні китайських лікарень гудуть, як розтривожені вулики.

Обладнуються пересувні маніпуляційні, які розміщуються у вантажівках

і автобусах, припаркованих біля місця страт. У цих випадках видалення

коштовних органів починається негайно після розстрілу, прямо по дорозі

в клініку.

Найвищий індекс смертної кари в розрахунку на чисельність

населення практикується в Сингапурі, країні з 4 мільйонами мешканців

та суперефективною системою ринкової економіки.

Сингапурці погодилися жити в країні з безперервним режимом

контролю, високими штрафами, тяжкими покараннями в обмін на

порядок та високі блага цивилізації. Інститут розвитку управління, The

52

Institute f Management Devel pment у своєму щорічному огляді

конкурентоспроможності країн світу за 1997 рік, W rld C mpetitiveness

Yearb k 1997 , назвав Сингапур найменш корумпованою країною Азії з

великим відрівом від інших.

Завдяки невідворотності та жорстокості покарання Сингапур

вважається однією з найбезпечніших країн світу. Основним елементом

злочинності в чотирьох мільонному місті є 500 зареєстрованих крадіжок

у рік.

Боротьба з корупцією визначалася як одна з найголовніших цілей

уряду Лі Куан Ю - голови партії народної дії, творця сінгапурського

економічного чуда. Реалізація цієї мети розпочалася з боротьби в вищих

ешелонах влади, натомість дрібна корупція ліквідувалася внаслідок

системних реформ законодавства з метою усунення неоднокового

тлумачення норм права, деліцензування більшості видів діяльності,

автомотазації процесів.

Після підвищення штрафів навіть за незначну корупцію у десятки

разів, хабарничати стало невигідно та боязно. Серйозність намірів

творця знайшла своє відображення в гучних жорстоких процесах

відносно міністрів та інших високопосадовцях Сінгапуру.

Окрім покарання для корупціонерів, суттєве значення мала

пропаганда протидії корупції серед населення. Було важливо викорінити

ставлення до хабарництва як до явища нормального, буденного.

Натомість Лі Куан Ю підкреслював, що суспільство повинно сприймати

корупцію в уряді як загрозу своєго існування.

До країн, які застосовують страту широку, а виконують смертний

вирок часто і інтенсивно, відносять Вьєтнам.

Згідно з поправками Національної асамблеї до Кримінального

кодексу, корупція, під якою розумілася отримання чиновником хабара на

суму понад 300 млн. донг (приблизно 20 тисяч доларів США),

відноситься до злочинів, за вчинення яких передбачена смертна кара.

53

Страти проводяться або публічно, або на них вибірково

запрошуються представники громадськості. Пов'язаного засудженого

виводять на страту з пов'язкою на очах і з лимоном в роті. Після страти

труп родичам не видається; про дату і місце страти вони не

інформуються; їм повідомляють про це через два-три дні з метою

забрати особисті речі страченого. Клопотання про помилування

задовольняються вкрай рідко.

Офіційне розголошення кількості страчених не відбувається, що

унеможливлює ведення точної статистики. В 2002 році Верховний суд

Вьєтнама доповів Комітету ООН з прав людини, що за останні п’ять

років засуджено до смертної кари 930 осіб, серед них 24 – за корупцію. В

2004 році відомості, поширені Верховним судом ООН про дані

національної статистики, засекречені. Спеціальний наказ прем'єр-

міністра відніс статистичну інформацію про кількість смертних вироків і

страт до відомостей, що становлять державну таємницю, розголошення

яких тягне суворе покарання.

54

IV. ОГЛЯД ЗАКОНУ УКРАЇНИ

«ПРО ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ»

Не слід покладатися на те, що супротивник не прийде.

Покладайтеся на те, що ми зробимо напад на себе неможливим для

нього.

Сунь Цзи. «Мистецтво війни».

Нещодавно набрав чинності новий закон України «Про

запобігання корупції» (далі за текстом Закон), внаслідок прийняття якого

втратив, в основній своїй частині, чинність закон «Про засади

запобігання і протидії корупції».

Важливим елементом антикорупційного законодавства є також

закон України «Про засади державної антикорупційної політики в

Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки». Але, все ж таки,

конкретні норми (а не заяви про наміри) містяться в законі, про який

йшлося раніше.

Досить складне визначення поняття «корупція», наведене в

Законі, розкладемо «по поличках». По-перше, є два різновиди корупції:

1) корупція, що вчиняється особою, яка має службові

повноваження (тобто чиновником – наприклад, одержання

неправомірної вигоди). У подальшому будемо називати суб’єктами

корупції саме цих осіб;

2) корупція, що вчиняється всіма фізичними та юридичними

особами (тобто будь-ким –наприклад, надання неправомірної вигоди).

По-друге, корупції притаманні дві обов’язкові ознаки:

1) зв’язок зі службовими повноваженнями особи чи пов’язаними

з ними можливостями;

2) вчинення якоїсь із наведених нижче дій:

55

- використання повноважень з метою одержання неправомірної

вигоди;

- прийняття неправомірної вигоди;

- прийняття обіцянки чи пропозиції неправомірної вигоди (для

себе чи інших осіб);

- обіцянка чи пропозиція неправомірної вигоди (знов-таки,

чиновнику чи іншій особі на його вимогу);

- надання неправомірної вигоди.

Звертаємо увагу, що корупцією вважається не лише

надання/одержання неправомірної вигоди, а й пропозиція/прийняття

пропозиції такої вигоди.

Також, застерігаємо, що неправомірною вигодою є не лише хабар

(тобто гроші, майно, цінні папери тощо), а й будь-які цінності, навіть

нематеріального характеру (наприклад, просування по службі).

Суб’єктами корупції, на яких поширюється дія Закону, є не лише

особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого

самоврядування (як-от судді, державні службовці, депутати, посадові і

службові особи інших органів державної влади або органів місцевого

самоврядування – т.зв. I група суб’єктів), а й особи, прирівняні до

перших. До таких, зокрема, відноситься директор чи начальник відділу

державного підприємства, нотаріус, аудитор, оцінювач, абітражний

керуючий, третейський суддя (т.зв. II група суб’єктів).

До суб’єктів корупції, що підпадають під дію Закону, відносяться

й ті особи, що не є службовими особами, а виконують організаційно-

розпорядчі (інакше кажучи, управляють людьми) чи адміністративно-

господарські (управляють майновими ресурсами) обов’язки. Це може

бути й директор приватного підприємства, головний бухгалтер,

начальник відділу кадрів тощо (т.зв. III група суб’єктів).

56

Розмежування суб’єктів на групи дозволяє прослідкувати ступінь

обмежень корупційної поведінки осіб, які встановлюються законом. Це

наочно прослідковується в таблиці.

Група I група

II група

III група

суб’єкти I групи,

окрім депутатів

всіх рівнів

всі суб’єкти

I групи

Обме-

ження

1) обмеження

щодо

використання

службових

повноважень чи

становища

2) обмеження

щодо одержання

подарунків

3) обмеження

щодо суміщення

та сумісництва

4) обмеження

після

припинення

діяльності

5) обмеження

спільної роботи

близьких осіб

1) обмеження

щодо

використання

службових

повноважень

чи становища

2) обмеження

щодо

одержання

подарунків

3) обмеження

щодо

суміщення та

сумісництва

4) обмеження

після

припинення

діяльності

1)

обмеження

щодо

використан

ня

службових

повноваже

нь чи

становища

2)

обмеження

щодо

одержання

подарунків

1) обмеження

щодо

використання

службових

повноважень

чи становища

Отже, пройдемося по різновидам обмежень.

1. Всі три групи суб’єктів корупції не мають права:

- використовувати свої службові повноваження / становище /

можливості служби з метою одержання неправомірної вигоди;

57

- використовувати державне / комунальне майно або кошти в

приватних інтересах.

Отже, порушує закон керівник приватного підприємства, що

обіцяє співробітнику просування по роботі в обмін на матеріальне чи

нематеріальне благо від останнього. Порушує закон оцінювач, який

занижує вартість предмету іпотеки в обмін на обіцяний

іпотекодержателем відсоток від продажу.

Є корупцією вимагання начальником управління ОДА грошових

коштів від підприємця, в обмін на подання бюджетного запиту для

фінансування його будівництва, – адже це є використанням комунальних

коштів в приватних інтересах. Проте не корупцією, а розтратою майна є

продаж директором товариства (юридичної особи приватного права)

цінного майна за безцінь дружній особі, оскільки в приватних інтересах

він використав не державне і не комунальне майно.

2. Суб’єкти корупції I-II груп не можуть вимагати, просити,

одержувати подарунки (як для себе, так і для т.зв. «близьких осіб»),

якщо:

- цей подарунок стосується виконання особою публічних

функцій, або

- якщо дарувальник є підлеглим обдаровуваного.

При цьому не є корупцією:

- дарування вказаних подарунків (якщо це, звичайно, не містить

складу злочину «надання неправомірної вигоди» чи підкупу, тобто коли

подарунок не має на меті схилити чиновника до вчинення якоїсь дії на

користь обдаровуваного);

- прийняття подарунка не суб’єктом корупції для близької особи,

а безпосередньо самою близькою особою;

- прийняття подарунку, що відповідає т.зв. «загальновизнаним

58

уявленням про гостинність» (поняття досить невизначене), одноразово

не більше 1 мінімальної заробітної плати на день прийняття подарунку

(зараз 1218 грн.), сукупною вартістю від однієї особи протягом року не

більше 2 прожиткових мінімумів станом на 1 січня (зараз 2436 грн.);

- прийняття подарунку від близької особи;

- прийняття подарунку як загальнодоступної знижки чи бонусу.

На відносини між суб’єктом корупції й дарувальником

поширюються правила про конфлікт інтересів: одержавши подарунок,

суб’єкт корупції вже не зможе приймати на користь дарувальника якісь

рішення.

Ретельно подумайте, якщо зібралися дарувати незаконний

подарунок! Суб’єкт корупції, якому запропоновано неправомірну

вигоду чи незаконний подарунок, зобов’язаний:

- відмовитися від пропозиції;

- за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

- залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа

співробітників;

- письмово повідомити про пропозицію керівництво та

спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Раптово виявивши в себе майно, що може бути неправомірною

вигодою чи подарунком, суб’єкт корупції повинен не пізніше одного

робочого дня повідомити керівництво, після чого складається

відповідний акт.

3. Суб’єктам корупції I групи не дозволяється займатися іншою

оплачуваною або підприємницькою діяльністю, входити до складу

виконавчих чи контрольних органів підприємницьких товариств.

59

Вимоги щодо сумісництва не порушені, якщо:

- особа займається викладацькою, науковою, творчою діяльністю,

медичною практикою, є інструктором чи суддею у спорті (так, не є

порушенням Закону, коли чиновник за сумісництвом є викладачем у

виші);

- особа здійснює функції з управління державними

корпоративними правами (наприклад, службова особа Фонду

державного майна України одночасно представляє інтереси держави в

наглядовій раді товариства, яким управляє Фонд);

- особа є депутатом місцевої ради (крім тих, що виконують

повноваження на постійній основі – наприклад, обрані до складу

виконкому);

- особа є членом Вищої ради юстиції (як відомо, до складу цього

органу обираються, серед іншого, професійні судді та прокурори);

- особа є народним засідателем чи присяжним (нагадаємо,

функції народних засідателів та присяжних не є постійними, в них

здебільшого є місце постійної роботи).

Якщо особа просто володіє корпоративними правами (акціями,

паєм, часткою в статутному капіталі), не будучи директором товариства,

членом правління, наглядової (спостережної) ради, ревізійної комісії, то

це також буде порушенням, щоправда, інших вимог Закону.

Як зазначалося вище, обмеження щодо сумісництва

поширюються лише на суб’єктів I групи. Отже, ректор державного вишу

(який відноситься до II групи суб’єктів), може суміщати свою роботу,

приміром, з підприємницькою діяльністю.

Також, якщо нотаріус (суб’єкт II групи) одночасно займатиметься

іншою оплачуваною роботою, це не буде порушенням у сфері корупції.

Проте в його конкретному випадку це буде порушенням закону України

«Про нотаріат».

60

4. Протягом року після залишення посади чиновник (суб’єкт I

групи) повинен утримуватися від наступних дій:

- від укладення господарських, трудових договорів з особами, над

якими свого часу суб’єкт корупції здійснював контроль, або щодо яких

приймав рішення (так, колишній податківець 1 рік не може домовлятися

про поставку товару з підприємцем, якого перевіряв);

- від представлення інтересів будь-яких осіб, що є опонентами

того органу, в якому працював (колишній державний виконавець не

може найближчий рік від імені своїх клієнтів судитися з органом

виконавчої служби).

Також, суб’єкт корупції після звільнення не може розголошувати

і (!) використовувати інформацію, яку одержав під час служби.

Щоправда, відповідальність за розголошення такої інформації (крім

державної таємниці) передбачена лише для нинішніх чиновників.

5. Окремих чиновників з числа I групи (крім депутатів, інших

виборних посадовців, народних засідателів та присяжних, а також осіб,

що працюють в селах і в горах) стосуються обмеження спільної роботи

близьких осіб.

У разі, якщо буде виявлено, що близькі особи підпорядковані

одна одній, вони мають вжити заходів з усунення порушення у 15-

денний строк, а інакше – підлягають переведенню чи, за його

неможливості, звільненню з відповідного органу.

Окремо слід звернути увагу на правила щодо недопущення

конфлікту інтересів.

Конфлікт інтересів виникає всюди, де між повноваженнями

суб’єкта корупції та його приватними інтересами виникають

суперечності. Згадаємо давній принцип: «суддя не може бути суддею у

власній справі». В Законі цей принцип стосується суб’єктів корупції I-II

61

груп.

Якщо чиновник виявив конфлікт інтересів, він не може вчиняти

жодних дій і не може приймати будь-яких рішень з цього питання, а

окрім того – повідомити свого безпосереднього керівника в строк 1

робочий день.

Якщо у чиновника є сумніви щодо того, чи є конфлікт інтересів,

чи ні – він звертається до територіального органу Національного

агентства з питань запобігання корупції за роз’ясненням, і якщо такого

не отримує – то все ще вважається, що перебуває у конфлікті інтересів.

Конфлікт інтересів врегульовується різноманітними способами,

співмірними меті – від усунення особи від виконання конкретного

завдання – аж до звільнення з посади. При цьому особі, яка має конфлікт

інтересів, не обов’язково пропонують переведення на іншу посаду, а

можуть звільнити одразу.

Конфліктом інтересів вважається також володіння

підприємствами і корпоративними правами всіма суб’єктами I групи, а

також посадовими особами юридичних осіб публічного права. У разі

виявлення цього різновиду конфлікту інтересів, суб’єкт корупції

повинен передати корпоративні права в управління.

На деяких осіб, що підпадають під дію Закону (а саме – (I група

та посадові особи юридичних осіб публічного права), поширюються

встановлені Законом правила етичної поведінки, що виражаються у

наступних засадах:

1) ці особи мають представляти виключно інтереси держави чи

територіальної громади;

2) політична нейтральність;

3) неупередженість;

4) компетентність і ефективність;

62

5) утримання від виконання незаконних рішень і доручень (якщо

суб’єкт вважає, що надане йому доручення є неправомірним, то сповіщає

безпосереднього керівника та Національне агентство з питань

запобігання корупції).

Суб’єкти корупції I групи та посадові особи юридичних осіб

приватного права вважаються особами, уповноваженими на виконання

функцій держави (або місцевого самоврядування). На них поширюються

правила Закону щодо фінансового контролю.

Ці правила передбачають подання чиновниками під час служби,

після її припинення, а також кандидатами на відповідні посади,

декларацій, що оприлюднюватимуться на офіційному сайті

Національного агентства з питань запобігання корупції.

В цих деклараціях особи мусять вказати, серед іншого:

- про належні їм та членам сім’ї, або орендовані об’єкти

нерухомості, в тому числі ті, що перебувають у спільній власності;

- про цінне рухоме майно вартістю більше 50 розмірів

мінімальної заробітної плати (станом на 1 січня звітного року, зараз це

становить 60 900 грн.) – що належить декларанту, членам його сім’ї на

праві власності, володіння чи користування;

- про належні їм цінні папери;

- про юридичні особи, які вони контролюють;

- про доходи, грошові активи, кредити, видатки, всі правочини з

набуття чи відчуження речових прав.

На сайті Агентства можна буде побачити всю зазначену

інформацію. Деякі особисті відомості (наприклад, ідентифікаційний код

людини) приховуватимуться.

Протягом 90 днів після подання декларацій здійснюється їх повна

63

перевірка, в ході якої можуть бути виявлені відомості про незаконне

збагачення чи конфлікт інтересів. Та й сам по собі факт подання

недостовірних відомостей досить легко виявити за допомогою логічного

та арифметичного контролю декларації.

Вибірково, Агентство проводитиме моніторинг способу життя

деяких декларантів, щоб виявити, чи живуть вони за задекларованими

доходами. Навряд чи це можна назвати виправданим втручанням у

приватне життя осіб, особливо що стосується тих чиновників, що

отримують мізерну платню. Вважаємо, що якщо у найближчому

майбутньому не буде поставлено питання про відповідність ст. 51

Закону Конституції України, то наша країна невдовзі сплачуватиме за

рішеннями Європейського Суду з прав людини чималі кошти на користь

осіб, щодо яких проводилися перевірки способу їх життя.

Особи, яким стали відомі відомості про факти корупції, дістали

значний ступінь захисту у зв’язку з прийняттям нового Закону.

Зокрема, держава гарантує захист т.зв. викривачів наступним

чином:

- недопустимість звільнення, застосування дисциплінарного

стягнення за викриття іншої особи у порушенні вимог Закону;

- розголошення інформації про викривача здійснюється лише за

його згодою;

- утворення спеціальних «гарячих ліній» і веб-сайтів;

- можливість анонімного повідомлення про факти корупції;

- можливість вжиття заходів безпеки, за наявності загрози життю,

здоров’ю, житлу, майну викривача.

Отже, якщо Ви стали свідком порушень Закону (від Вас

вимагають подарунку; Ви знаєте, що чиновник перебуває у конфлікті

інтересів з Вашим опонентом; Вам стало відомо про чиновника, який

64

одночасно є підприємцем) – не гаючи часу, повідомляйте про ці факти

правоохоронців, не побоюючись за власну безпеку.

Інформація про діяльність щодо запобігання корупції є

відкритою, і надається за запитом громадян та громадських об’єднань.

Кожен може цю інформацію розповсюджувати. Крім того, кожен має

право замовити проведення громадської антикорупційної експертизи

нормативно-правових актів або їх проектів, брати участь у

парламентських (!) слуханнях та інших заходах з питань запобігання

корупції.

Тож, радимо кожному:

- прочитати закон України «Про засади запобігання корупції»;

- передивитися декларації відомих Вам чиновників;

- усвідомити невиправданість ризику давати «подяки»

чиновникам у незаконній формі;

- повідомляти про кожен відомий факт корупції, дисциплінуючи

чиновників;

- хоча б раз у житті взяти участь в громадському обговоренні

питань протидії корупції;

- врешті-решт, знайти в собі бажання змінити нашу країну на

краще, навчитись користуватися своїми «антикорупційними» правами,

зрозуміти, що не людина існує для держави, а держава для людини!

65

V. КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Вбиває супротивника лють, захоплює його багатство жадоба.

Сунь Цзи. «Мистецтво війни».

Корупцію можна долати, як усуваючи її причини, так і застосовуючи

негативні наслідки до поведінки тих, хто вже став на протизаконний шлях.

І якщо в минулому розділі йшлося переважно про усунення причин

корупції та її запобігання (тобто, про обмеження для суб’єктів корупції; про

вирішення конфлікту інтересів; про обов’язок подання декларацій; про

гарантії для викривачів), то в цьому йтиметься про те, що робити не слід і які

наслідки чекатимуть осіб, які все ж порушили закон, а подекуди – і з

корисливими мотивами. На тих осіб, яких норми Закону не зупинили,

покладається відповідальність – адміністративна чи кримінальна.

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП)

містить спеціальну главу 13-А, що визначає, які діяння є

адміністративними правопорушеннями, пов’язаними з корупцією. До

них належать наступні:

1) порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з

іншими видами діяльності (за загальним правилом, накладається

стягнення у вигляді штрафу в розмірі до 8 500,00 грн. із конфіскацією

отриманого доходу чи винагороди від діяльності, а у випадку, якщо

правопорушення вчинено повторно – до 16 600,00 грн., а окрім конфіскації

особа також позбавляється до 1 року права обіймати певні посади або

займатися певною діяльністю (далі – позбавлення певних прав));

2) порушення встановлених законом обмежень щодо одержання

подарунків (обдаровувані мусять сплатити штраф до 3 400,00 грн. з

конфіскацією дарунка, а у випадку повторності – до 6 800,00 грн. з

конфіскацією дарунка та з позбавленням певних прав до 1 року);

3) несвоєчасне подання декларації (особи, що «спізнилися»,

сплачують штраф до 1 700,00 грн., за повторне порушення накладаються

66

одразу 2 стягнення – штраф до 5 100,00 грн., позбавлення певних прав до 1

року);

4) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про

відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про

суттєві зміни у майновому стані (порушники повинні сплатити штраф

до 3 400,00 грн., а за повторне порушення вже бльше суму до 5 100,00

грн., а крім того, позбавляються певних прав до 1 року);

5) неповідомлення про наявність конфлікту інтересів (вперше

– штраф до 3 400,00 грн., повторно – штраф до 6 800,00 грн. із

позбавленням певних прав до 1 року);

6) незаконне розголошення або використання в інший спосіб

особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв’язку з

виконанням службових повноважень (на порушників очікує штраф до

2 550,00 грн.);

7) невжиття передбачених законом заходів посадовою чи

службовою особою органу влади, самоврядування, юридичної особи, її

підрозділів, у разі виявлення корупційного правопорушення (за вчинене

вперше – штраф до 4 250,00 грн., повторне порушення обійдеться

дорожче – штраф до 6 800,00 грн.);

8) в окремому розділі передбачена відповідальність за

невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з

питань запобігання корупції (за вчинене вперше загрожує штраф до

4 250,00 грн., за вчинене повторно – штраф до 5 100,00 грн.)

Нещодавно в Кримінальний кодекс України внесли поняття

«корупційний злочин», їхній перелік міститься в примітці до статті 45

КК України. До злочинців, що вчинили корупційні злочини,

кримінальний закон передбачає більш обтяжливі заходи

відповідальності, зокрема:

1) звільнення корупційних злочинців від кримінальної

відповідальності неможливе, окрім випадку закінчення строку давності

67

та випадку, коли від особи вимагали неправомірну вигоду, вона її надала

і вчасно сповістила правоохоронні органи;

2) неможливість призначення більш м’якого покарання, ніж

передбачено законом (тобто нижче від найнижчої межі);

3) неможливість звільнення від покарання на підставі відсутності

суспільної небезпеки і доведення бездоганної поведінки й сумлінного

ставлення до праці;

4) неможливість звільнення від відбування покарання з

випробуванням;

5) довші строки відбуття покарання для умовно-дострокового

звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким;

6) неможливість повного звільнення від відбування покарання

законом про амністію, якщо вирок набрав законної сили, а також навіть

часткового звільнення, якщо вирок не набрав законної сили;

7) неможливість помилування до відбуття строків, достатніх для

умовно-дострокового звільнення;

8) неможливість дострокового зняття судимості.

Чиновник, який піймався на гарячому, може вже не розраховувати на

будь-які поблажки. Так, мінімальна санкція за зловживання владою – арешт

на строк до шести місяців. За прийняття пропозиції неправомірної вигоди –

штраф від 1000 неоподатковуваниї мінімумів доходів громадян (тобто від

17000 грн.), і це найнижча межа покарання. Розглядаючи справи про

корупційні злочини, суд не вправі призначити покарання нижче від цієї

межі.

Суб’єктами значної частини корупційних злочинів є службові особи.

До них відноситься надто широке коло осіб, – подекуди складно визначити,

чи може та чи інша особа відповідати за злочин, що може бути вчинений

лише службовою особою. Спробуємо розібратися, хто ж така службова

68

особа. Отже, до них відносять:

1) осіб, що постійно виконують функції представників влади чи

місцевого самоврядування (наприклад, голову облдержадміністрації);

2) осіб, що тимчасово здійснюють такі функції (наприклад,

виконуючого обов’язки голови райдержадміністрації);

3) осіб, що за спеціальним дорученням здійснюють такі функції

(наприклад, голову комісії, спеціально створеної для розслідування

нещасного випадку);

4) осіб, що обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з

виконанням:

- організаційно-розпорядчих функцій (наприклад, викладач) чи

- адміністративно-господарських функцій (наприклад, комендант

гуртожитку чи виконуючий обов’язки коменданта);

5) осіб, що виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-

господарські функції за спеціальним повноваженням (наприклад,

представник підприємства за довіреністю, виданою керівником);

6) посадових осіб іноземних держав та міжнародних організацій,

іноземних третейських суддів, а також осіб, які в іноземних державах

можуть вирішувати спори в порядку, альтернативному судовому.

А тепер дізнаймося, що ж робити цим службовим особам не слід.

Наводимо перелік обов’язкових ознак складів злочинів. Слова «обов’язкові

ознаки» вжиті нами з тим значенням, що відсутність будь-якої з цих ознак

свідчить про відсутність складу злочину. Значна кількість обов’язкових

ознак, безумовно, створює складнощі в доказуванні вини корупціонерів.

Стаття 384 «Зловживання владою або службовим становищем»:

- будь-яке використання влади чи службового становища всупереч

69

інтересам служби;

- заподіяння внаслідок злочину істотної шкоди охоронюваним

законом інтересам (зараз це 121 800,00 грн.) або тяжких наслідків (на суму

більше 304 500,00 грн);

- мета – одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної

або юридичної особи.

Стаття 364-1 «Зловживання повноваженнями службовою

особою юридичної особи приватного права незалежно від

організаційно-правової форми»:

- будь-яке використання службовою особою юридичної особи

приватного права (наприклад, ректором приватного вишу) своїх

повноважень всупереч інтересам юридичної особи;

- заподіяння істотної шкоди або значних наслідків;

- мета – одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Стаття 368 «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання

неправомірної вигоди службовою особою»:

- прийняття пропозиції чи обіцянки, а також одержання

неправомірної вигоди або прохання надати таку вигоду, в тому числі

поєднане з її вимаганням;

- адресат вигоди – злочинець чи третя особа;

- мета надання вигоди – вчинення / невчинення в інтересах будь-

якої особи (не обов’язково тієї, що пропонує / обіцяє / надає

неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням влади чи службового

становища.

Частини 2-4 статті 368-3 «Підкуп службової особи юридичної особи

приватного права незалежно від організаційно-правової форми»:

70

- прийняття пропозиції чи обіцянки, а також одержання

неправомірної вигоди, в тому числі поєднане з її вимаганням;

- адресат вигоди – злочинець чи третя особа;

- мета надання вигоди – вчинення дії / бездіяльності з

використанням наданих повноважень в інтересах будь-якої особи.

Стаття 370 «Провокація підкупу»:

- свідоме створення умов і обставин, що зумовлюють

пропонування / обіцянку / прийняття пропозиції / прийняття обіцянки /

надання / одержання неправомірної вигоди;

- мета – потім викрити того, хто вчинив спровоковані дії.

Далі розглянемо два злочини, суб’єктами яких є особи, які

надають публічні послуги. Такими особами є аудитори, нотаріуси,

оцінювачі, експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени

трудового арбітражу, третейські судді, та інші особи, які хоч і не є

службовцями, проте за професією виконують функції, покладені на них

державою.

Стаття 365-2 «Зловживання повноваженнями особами, які

надають публічні послуги»:

- будь-яке зловживання повноваженнями;

- заподіяння істотної шкоди або тяжких наслідків правам або

інтересам;

- мета – одержання неправомірної вигоди.

Частини 2-3 статті 368-4 «Підкуп особи, яка надає публічні

послуги»:

- прийняття пропозиції чи обіцянки, а також одержання

71

неправомірної вигоди, в тому числі поєднане з її вимаганням;

- адресат вигоди – злочинець чи третя особа;

- мета надання вигоди – вчинення дії / бездіяльності з

використанням наданих повноважень в інтересах будь-якої особи.

Наступним різновидом суб’єктів корупційних злочинів є особи,

уповноважені на виконання функцій держави або місцевого

самоврядування. До них відносять суб’єктів корупції I групи (про

групи йшлося у попередньому розділі). Легше сказати, кого до них не

відносять: посадових осіб юридичних осіб публічного права; осіб, які

надають публічні послуги; службових осіб юридичних осіб приватного

права.

Вказані особи є суб’єктом одного злочину – передбаченого статтею

368-2 «Незаконне збагачення». Він вчиняється у формі:

- набуття суб’єктом у власність майна на суму, що в 2 і більше разів

перевищує розмір доходу, зазначений в декларації, або

- передача особою такого майна близьким родичам.

Попри уявлення про те, що за корупцію мають відповідати лише

чиновники, це не так. Не забуваймо про відповідальність нас з вами, шановні

громадяни. Адже дії кожного з нас також можуть підпадати під певні статті

Кримінального кодексу.

Майже всі статті про корупційні злочини, що вчиняються

необмеженим колом суб’єктів, містять так звані «заохочувальні норми». Це

означає, що особа, від якої вимагали неправомірну вигоду, навіть якщо вона її

потім надала, звільняється від кримінальної відповідальності за умови

вчасного (до повідомлення їй про підозру) повідомлення правоохоронним

органам про факт вимагання щодо неї.

Отже, будь-яким суб’єктом можуть вчинятися наступні злочини.

72

Частини 1, 2 статті 368-3 «Підкуп службової особи юридичної

особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми»:

- пропозиція / обіцянка / надання неправомірної вигоди;

- адресат вигоди – службова особа юридичної особи приватного права

або інша особа;

- мета надання – вчинення службовою особою дій чи бездіяльності з

використанням наданих повноважень в інтересах злочинця або третьої особи.

Частини 1, 2 статті 368-4 «Підкуп особи, яка надає публічні

послуги»:

- пропозиція / обіцянка / надання неправомірної вигоди;

- адресат вигоди – особа, яка надає публічні послуги або третя особа;

- мета надання – вчинення особою, яка надає публічні послуги, дій або

бездіяльності з використанням наданих їй повноважень в інтересах злочинця

або третьої особи.

Стаття 369 «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної

вигоди службовій особі»:

- пропозиція / обіцянка / надання неправомірної вигоди;

- адресат вигоди – службова особа або третя особа;

- мета надання – вчинення чи невчинення службовою особою, дій з

використанням влади чи службового становища в інтересах злочинця або

третьої особи.

Будьте уважні! Пропозиція неправомірної вигоди – не замах, а вже

закінчений злочин! Саме по собі доведення факту того, що Ви пропонували

або обіцяли неправомірну вигоду, не надавши її (в тому числі у подальшому

відмовившись від її надання у подальшому) – достатньо для засудження за

73

закінчений злочин.

Отже, не можна навіть пропонувати неправомірну вигоду ні нотаріусу,

ні експерту, ні начальнику відділу кадрів державного підприємства, ні

державному виконавцеві, ні іншому із наведених вище «адресатів».

Вищазазначені склади злочинів є майже подібними. Мінімальна

санкція становить штраф в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів (2550,00

грн.), максимальна (ч. 4 ст. 369) – позбавлення волі на строк 10 років з

конфіскацією майна та спеціальною конфіскацією.

Тож позбудьтеся стереотипів щодо незначної відповідальності осіб, які

«дають хабаря». Відкрийте Кримінальний кодекс і уважно прочитайте санкції

статей 368-3, 368-4, 369. Додайте до цього неможливість звільнення з

випробуванням, і зробіть відповідні висновки.

Не зайвим буде також нагадати про відповідальність за статтею 369-2

КК України «Зловживання впливом».

Відповідальність за цією статтею настає, якщо особа:

а) або пропонує / обіцяє / надає неправомірну вигоду іншій особі (при

цьому як ця особа, так і адресат вигоди не є чиновниками !), в обмін на вплив

останньої на прийняття рішення представником держави;

б) або приймає пропозицію / приймає обіцянку / отримує

неправомірну вигоду, пропонуючи тому, хто пропонує / обіцяє / надає її, вплив

на прийняття представником держави певного рішення.

Ця стаття криміналізує поведінку так званих «решал», «смотрящих»

тощо, які, не будучи суб’єктами корупції, впливають на рішення таких

суб’єктів за кошти осіб, які бажать скористатися цими послугами.

Кримінальний кодекс України визнає корупційними також інші

злочини, в яких зловживання службовою особою своїм службовим

становищем є не метою, а лише способом їх вчинення. Ось вичерпний їх

перелік:

74

1) ч. 2 ст. 191 «Привласлення, розтрата або заволодіння чужим майном

шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем»;

2) ч. 2 ст. 262 «Заволодіння вогнепальною зброєю, бойовими

припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами шляхом

зловживання службовою особою своїм службовим становищем»;

3) ч. 2 ст. 308 «Заволодіння наркотичними засобами, психотропними

речовинами або їх аналогами шляхом зловживання службовою особою своїм

службовим становищем»;

4) ч. 1 ст. 312 «Заволодіння прекурсорами шляхом зловживання

службовою особою своїм службовим становищем»;

5) ч. 2 ст. 313 «Заволодіння обладнанням, призначеним для

виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем»;

6) ч. 2 ст. 320 «Порушення встановлених правил обігу наркотичних

засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, якщо це

спричинило заволодіння ними шляхом зловживання службовою особою своїм

службовим становищем»;

7) ч. 1 ст. 357 «Заволодіння документами, штампами, печатками

шляхом зловживання особою своїм службовим становищем»;

8) ч. 2 ст. 410 «Заволодіння військовою службовою особою зброєю,

бойовими припасами, вибуховими або іншими бойовими речовинами,

засобами пересування, військовою та спеціальною технікою чи іншим

військовим майном із зловживанням службовим становищем».

Багатьох прихильників законності турбує питання, куди звертатися у

випадку виявлення ознак корупційного злочину або правопорушення,

пов’язаного з корупцією.

Якщо в діях якоїсь особи Ви вбачаєте ознаки одного із наведених вище

злочинів, варто звертатися із заявою про злочин до органів внутрішніх справ

75

або Національного антикорупційного бюро України, в залежності від

підслідності, яку ви зможете визначити за нормою ст. 216 Кримінального

процесуального кодексу України. Як заявник, Ви матимете право отримати від

органу, до якого Ви подали заяву, документ, що підтверджує її прийняття і

реєстрацію; подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; отримати

інформацію про закінчення досудового розслідування.

Якщо у Вас вимагають неправомірну вигоду, радимо відмовитися від її

надання. Якщо вже пізно і Ви надали неправомірну вигоду, чи пообіцяли /

запропонували її надати, терміново звертайтеся із відповідною заявою про

злочин (вимагання неправомірної вигоди) до правоохоронних органів, інакше

на звільнення Вас від кримінальної відповідальності розраховувати не варто.

Якщо Вам обіцяють якесь «посередництво» у «вирішенні справ» в

державному органі, не ведіться і навіть нічого не пропонуйте «посередникові»:

або Вас елементарно обманюють, або Ви стаєте співучасником надання

неправомірної вигоди, або Вас обвинуватять у вчиненні злочину

«зловживання впливом».

Якщо Вам стали відомі обставини вчинення адміністративного

правопорушення, пов’язаного з корупцією, то з відповідною заявою чи

повідомленням Вам слід звернутися до міліції (саме вона, згідно зі статтею 255

КпАП, складає протоколи про такі адміністративні правопорушення).

Якщо Ви вважаєте, що у корупції «застрягнув» цілий державний орган

і вбачається за необхідне проведення його перевірки, маєте нагоду звернутися

до Національного агентства з питань запобігання корупції із заявою або

скаргою, а також із письмовим запитом до цього або вищого органу в порядку

закону України «Про доступ до публічної інформації».

Отож, проявляйте нетерпимість до корупційних правопорушень,

беручи тим самим участь в розбудові в Україні правової держави.

Ми надаємо зразок заяви про вчинення корупційного кримінального

правопорушення, яку кожен, у випадку виявлення фактів корупції, може

адресувати компетентним правоохоронним органам для проведення

розслідування.

76

ПІСЛЯМОВА

Якщо ворог відкриває двері, варто увірватися.

Сунь Цзи. «Мистецтво війни».

Фундаментом боротьби з корупцією є Клятва справжнього

українського патріота. Повторимо її ще раз.

«Я ніколи не даю і не беру хабарів. Я не даю і не приймаю

подарунків за вчинення того, що є службовим обов’язком. Якщо в

мене вимагають хабаря або мені стало відомо про факти

корупційних дій – я негайно повідомляю правоохоронним органам. Я

нетерпимий до проявів корупції, знаю Конституцію України,

вимагаю від кожного поважати мої права та гідно несу свої

обов’язки».

Втілюючи на практиці ідеї клятви, долатимемо корупцію

наступними заходами:

- скороченням чисельності апарату чиновників, в залежності від

сфери управління, від 30 % до 90 %, прибираючи органи та посади з

дублюючою компетенцією і тим самим підвищуючи дієвість роботи

держави;

- оновленою роботою з нинішніми і потенційними кадрами,

широким впровадженням незалежних іспитів і автоматичних рейтингів,

що складатимуться як при вступі на посаду, так і регулярно під час

несення державної служби;

- підняттям заробітної плати службовцям, які залишилися на

посадах, довівши свою компетентність і чесність – що підвищить

престиж професії державного службовця та слугуватиме гарантією їх

незалежності;

- усуненням помилок, неточностей, колізій, прогалин у

вітчизняному законодавству, спрощення законів для широкого

77

розуміння, приведення їх у відповідність до Конституції України та норм

міжнародного права;

- системним запровадженням універсального електронного

урядування та максимальним зниженням впливу людського фактору на

прийняття рішень;

- жорсткою боротьбою з корупціонерами з єдиними для всіх

правилами, без подвійних стандартів, з тим щоб ані «дрібний» чиновник,

ані суддя Верховного суду України не відчував безкарності за свої дії.

Разом ми побудуємо правову державу і громадянське

суспільство!

З повагою та сподіваннями на співпрацю,

Політична партія «Українське об’єднання патріотів «УКРОП».

78

Той, хто не може перемогти, займає оборонну позицію;

хто може перемогти — атакує

Сунь Цзи. «Мистецтво війни».

З Р А З О К

Генеральному прокурору України

Шокіну Віктору Миколайовичу

01601, м. Київ; МСП-601, вул.

Різницька, 13/15

Директору Національного

антикорупційного бюро України

Ситнику Артему Сергійовичу

01220, м. Київ, вул. Банкова, буд. 11

(прізвище, ім’я, по батькові заявника)

(адреса заявника)

(контактні дані заявника)

З А Я В А

про вчинення кримінального правопорушення,

передбаченого (частина статті і стаття Кримінального кодексу України,

що передбачає склад злочину)

УВАГА! Дана заява подається в порядку статті 214 Кримінального

процесуального кодексу Украни та не може розглядатися як

звернення громадян у порядку Закону України «Про звернення

громадян» і є саме повідомленням про наявність ознак вчинення

кримінального правопорушення

Про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 383 КК України

за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину

попереджений (-а).

79

______________(підпис)______________(Ініціали, Прізвище)

(виклад фактичних обставин: за яких умов, коли, в якому місці

було вчинено діяння, кого підозрюєте у його вчиненні, де працює винна

особа, які свідки можуть підтвердити факт злочину, які документи чи речові докази доводять викладені в заяві факти)

Таким чином, в діях ___ (вкажіть, кого саме, або слова

«службових осіб ____(назва органу)____», або «невстановленої особи»)

міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого

____(частина статті і стаття Кримінального кодексу України, що передбачає склад злочину)___.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 214 КПК України, –

П Р О Ш У:

1. Заяву прийняти, зареєструвати та видати заявнику документ, що підтверджує прийняття і реєстрацію заяви.

2. Внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості

про факт вчинення злочину, передбаченого ____(частина статті і стаття

Кримінального кодексу України, що передбачає склад злочину)___, та

розпочати досудове розслідування за вказаним у заяві фактом.

3. Про результат розслідування повідомити заявника письмово.

«___»________20___року

______(підпис)_________ (Ініціали, Прізвище)

80