Весна сипнула жовтизнив зелені пазухи лугів.…Вертають гуси з чужинив обійми рідних берегів:у криках — збудження й печаль.Кульбаби тягнуться в блакитьсобі злетіти б — та, на жаль,коріння міцно якорить,тримає путами земля.А жовті очі — догори.А небо ніжно промовля:— Цвіти, чекай, і — догори,в пухнастий попіл обернисвоє горіння. Білий пухзлетить на поклик далини —й до хмар полине літній луг.Злетить кульбабина душаугору, в небо попливе.У травах сплавиться свіча,та в новій суті оживе…

Життя на білій парасолів далекі мандри одліта:на луг новий, на світлу долю,у чисті весни і літа.Ну, а коріння… Що коріння:згниє у чорному багні…Летить кульбабине насіння:її душа, її вогні…

Летить душа моя у небо —в безодні синій потону.До Тебе, Господи, до Тебе,в Твою безмежну вишину…Моє земне, крихке, дочаснежиття у вічність переллю.Й впаде душа моя незгаснав Твої обійми, як в ріллю.

Юрій ВАВРИНЮК

«×îëîâ³ê — íåìîâ öâ³ò ïîëüîâèé» (Ïñàëîì 103:15).«² âåðíåòüñÿ ïîðîõ ó çåìëþ, à äóõ âåðíåòüñÿ äî Áîãà» (Åêëåç³àñò 12:7).

* * *

Я часто думаю, якою ж зустріч будеТам, за земною пристанню, з Христом?Такою, як закоханих? Де люди,Вдихаючи любов на повні груди,Чуття промінять всім своїм єством?

Чи ж скропленою щирими сльозами,Як зустріч сина й матері тоді,Коли прийшов з війни й крізь шум вокзальнийЗнайшов очима рідну постать мами,І серцем, й тілом линув лиш туди?

А чи вона подібна буде тому,Як після довгих і буремних літВертаються із чужини додому,Де виливають сльози болю й втоми,Чолом торкнувшись рідної землі?

Ні, ми не знаємо, яка ця зустріч буде,Та вірю я, що воєдино в нійЗіллються зустрічі земні. Вони ж бо всюдиНагадують про вічну зустріч людям,Що стане здійсненням всіх незбагненних мрій.

Віра КУШНІР(Переклад з російської Ольги Міцевської)

Зустріч

ÎÎÎÎÎÂIÑÍÈÊÂIÑÍÈÊÂIÑÍÈÊÂIÑÍÈÊÂIÑÍÈÊ1ÁÁÁÁÁËÀËÀËÀËÀËÀÃÃÃÃÃÐåäêîëåã³ÿ æóðíàëó:

Ì. Ïàíî÷êîÌ. ÑèíþêÂ. Îíèùóê

ª. Ìåëüíè÷óêª. Àáðàìîâè÷

Ãîëîâíèé ðåäàêòîð:Þð³é ÂÀÂÐÈÍÞÊ

Àäðåñà ðåäàêö³¿:Æóðíàë «Áëàãîâ³ñíèê»,

âóë. Âîðîí³õ³íà, 14à,ì. Ëóöüê, 43020

Òåëåôîíè: (0332) 78-99-85(0332) 25-44-06

Ôàêñ: (0332) 78-97-98E-mail: blagovis@online.uawww.blag.org.ua

Ñâ³äîöòâî ïðî ðåºñòðàö³þÊ ¹ 3574 â³ä 30.11.98

Ïðè ïåðåäðóêó ïîñèëàííÿ íà «Áëàãîâ³ñíèê» îáîâ’ÿçêîâå.Ðåäàêö³ÿ íå çàâæäè ïîä³ëÿº äóìêè àâòîð³â ìàòåð³àë³â, ùî äðóêóþòüñÿ.Íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè íå ðåöåíçóþòüñÿ ³ íàçàä íå ïîâåðòàþòüñÿ.

¹ 1(71) 2011ñ³÷åíü-áåðåçåü

Âèäàííÿ Öåðêâè õðèñòèÿí â³ðè ºâàíãåëüñüêî¿ Óêðà¿íè

Ðîçðàõóíêîâèé ðàõóíîê26000232440001

ÌÔÎ 303440â ÊÁ “Ïðèâàòáàíêó”

ì.Ëóöüê, êîä 23253886

Íàä íîìåðîì ïðàöþâàëè:³êòîð ÌÎʲÉ×ÓÊÎëüãà ̲ÖÅÂÑÜÊÀ

Âàñèëü ÌÀÐÒÈÍÞÊÂîëîäèìèð ØÎËÎÌ

Àííà ßÐÓÒÀÍàòàë³ÿ ÊÎÐͲÉ×ÓÊ

Þð³é ÒÐÎÖÜ

Íàäðóêîâàíî:Ðåë³ã³éíå òîâàðèñòâî

«Ì³ñ³éíà êíèæêîâà ôàáðèêà“Õðèñòèÿíñüêå æèòòÿ”»

(ÂÑÎ ªÕÁ), âóë. Â. Ñòóñà, 3,ì. Ëóöüê; òåë. (0332) 710874

Художній та технічний редактор Віктор МОКІЙЧУК

Ïðåäñòàâíèê æóðíàëóâ Êàíàä³:

Anatoliy Koren1764 Dingman Dr.

London, ON, N6N107Canada

òåë. (519)685-99-88

© БЛАГОВIСНИК 2011

М. Хорєв. Вірність до смерті ..............................................4

К. Волинко. Життя без гарантійного обслуговування .........7

Ю. Вавринюк. «Хто хоче жити побожно...» .......................8

В. Боєчко. Віра у країні розвинутого соціалізму .............10

Г. Мірвольд. Двері у залізній стіні ..................................13

П. Шверид. «...Іншi зазнали кайдани» .............................16

Гоніння на християн. 21 століття .....................................18

В. Онищук. Життя Церкви у часи спокою .........................22

Ю. Вавринюк. Воскресіння Павлика Морозова .................24

О. Міцевська. «Толерантнi» гонiння .................................27

Ричард Вурмбрандт. Вiра, не зламана тортурами ............30

В. Кушнір. Христос спускається в тюремне пекло ...........32

М. Паночко. Сім ліній фронту ..........................................34

«Демон смерті прийшов...» Свідчення О. Банади .............38

Бог у чилійському підземеллі ..........................................40

В. Котовський. Достойний гнобитель ................................42

Тетяна Аляб’єва. Як любити ближнього .........................45

Поетична сторінка. Тетяна Свірська ................................46

К. Джурко. Рятуй узятих на смерть .................................48

Г.Х. Андерсен. Перо і чорнильниця .................................50

Ю. Вавринюк. Притча про кукіль ....................................51

Некролог. Віра Кушнір ........................................................52

Новини ЦХВЄУ .................................................................53

Некролог. Олександр Конраді ...........................................56

Íàêëàä 3500 ïðèì³ðíèê³â

Æóðíàë âèõîäèòüùîêâàðòàëüíî

www.blag.org.ua

У номері використані фото Юрія Вавринюка,Віктора Мокійчука та інтернет6ресурсів

Ó í îì å ð ³ :Ó í îì å ð ³ :Ó í îì å ð ³ :Ó í îì å ð ³ :Ó í îì å ð ³ :

222

2

Ñòîð³íêà ðåäàêòîðàÑòîð³íêà ðåäàêòîðàÑòîð³íêà ðåäàêòîðàÑòîð³íêà ðåäàêòîðàÑòîð³íêà ðåäàêòîðàКров мучеників — насіння християнства

Тертуліан

Коли на редакційному засіданні я запропонував розкри�ти тему переслідувань християн у 21 столітті, багато хтоподивився на мене здивовано: мовляв, які ще гоніння у нашчас. Пропонуючи на розгляд згадану тему, я і сам мавсумнів: чи варто її піднімати. Але після того, як почув за�перечення в неактуальності теми гонінь на християн, оста�точно впевнився: «Про це потрібно говорити!»

Так, дякуючи Богові, християни в нашій державі, як і вбагатьох інших, не мають утисків та переслідувань. Забільше як 20 років забулися минулі гоніння. Але тим неменше, говорити про це потрібно з ось яких причин.

По�перше, ми не маємо права забувати того подвигу віри,мужності та терпіння, який виявили наші діди, батьки,брати в період атеїстичного радянського режиму. Прикладїхнього духовного героїзму повинен бути постійно в нашійпам’яті. Це надихає, зміцнює віру і утверджує в надії намогутнього Бога. Це є доказом того, що Бог справді живий,бо віра в неіснуючу силу не варта страждань. І тому, що нинітак багато віруючих та церков, ми завдячуємо мужності,вірі та доброму прикладу наших попередників. Воістину:їхня кров — насіння теперішнього християнства.

По�друге, далеко не скрізь у світі така свобода віровиз�нання, як у нашій країні. Сьогодні мільйони християн тер�плять утиски, їх переслідують, судять і навіть вбивають. Інаше завдання — молитися за них, щоб Господь допоміг їмперенести ці випробування і змінив ситуацію. У нинішнійсвободі ми багато за що повинні дякувати західним церк�вам, які десятиліттями молилися за віруючих Радянсько�го Союзу (про це читайте в тематичній добірці). Нині цюестафету зобов’язані прийняти ми і підняти заступницькумолитву за гнану Церкву в Китаї, Північній Кореї, Ірані,та багатьох інших країнах світу.

По�третє, ми стоїмо на порозі нових гонінь, причому втакій формі, у якій їх, напевне, ще не було. І ці гоніння вжепереживають справжні віруючі цивілізованого Заходу. Цепереслідування з боку моральних збоченців, які намагають�ся прищепити суспільству свої гріховні погляди, змушую�чи чорне називати білим і навпаки. Політика толерантностівимагає від християн відмовитися від своїх біблійних пе�реконань на догоду тим, кого Слово Боже прямо називаєгрішниками. Україна також стоїть на порозі подібних змін.Тому ми не маємо права розслаблюватися і насолоджува�тися свободою: рано чи пізно вона припиниться. Ми повиннібути готовими до цих випробувань, одягнутися у повне ду�ховне всеозброєння, щоб ці проблеми не застали нас зне�нацька.

Мудрі християни не шукають самі гонінь: у час свободивони намагаються скористатися нею для проповіді Єван�гелії. Але разом з тим, вони і не забувають, що спокійнийперіод може несподівано припинитися. І тоді важливо нелише зберегти свою віру, але й продовжити духовну пра�цю. Працю, яку не можна зупиняти ні за яких умов.

3

Людей зазвичай зближує єдність поглядів. Дружбанемислима між людьми, інтереси та захоплення яких незбігаються. Якщо одного вабить розгульне життя і вінпроводить час у такому оточенні, то інший, кому це не�приємно, не стане чекати його біля порогу. Такі люди неможуть бути друзями.

Чотирьох біблійних друзів — Даниїла, Шадраха, Меша�ха та Авед�Него — ріднило багато чого. У них був один дух.Даниїл вирішив не осквернятися їжею царя. Троє друзівкажуть: «Амінь!» Їхні бажання збіглися не тому, щоДаниїл їм друг, а тому, що внутрішньо вони налаштованічинити перед Богом тільки так і не інакше. Коли їх спітка�ло випробування, коли відданість Богові й сама дружбазазнали серйозної перевірки (Даниїл був випробуванийокремо), подивіться, як дивно збігаються і тоді їхні погля�ди. У їхній поведінці, відповідях видно гармонію.

Усім наказано поклонятися ідолу, інакше доведетьсяприйняти смерть. Але ні страху, ні прагнення зберегтижиття у них немає. Немає навіть бажання пошукатинешкідливого виходу, щоб вціліти.

І кажуть царю:— Немає потреби відповідати тобі, царю, на це. Усе

давно вирішено і обдумано. Іншої відповіді не може й бути:

Ця проповідь була написанау часи атеїстичноLрадянських

переслідувань і опублікована удалекому 1976 році в журналі«Вестник истины», що друкуL

вався в умовах жорсткогопідпілля. Її автор за віру в Бога

провів не один рік за колючимдротом. Тому те, що він пише, —

не теоретичні роздумуваннякабінетного проповідника, це —

слова, написані болем серця вумовах гонінь та залякувань. Це

слова людини, яка у прямомурозумінні цього слова була

вірна до смерті. І ці слова актуLальні й у наш час, коли прямих

гонінь з боку держави немає. Бовірність Богові виявляється не

тільки в лев’ячій ямі чи вогLненній печі.

4

богам твоїм не будемо служити і золотомуідолові не поклонимося, якщо навіть наш Богне буде робити спроб, щоб врятувати нас відтвоєї печі.

Спокійно дають себе зв’язати троє друзів— і в надзвичайно розжареній печі згоряютьтільки мотузки, які розділили їх на короткийчас. Вони в житті були разом з Богом і там, деїх чекала смерть, Він прийшов благословитиїхню дружбу і подарувати їм життя, всуперечочікуванням царя і самих юнаків.

Також відверто, не прогинаючись із плазу�ючим натовпом, шанував Бога Ізраїля і Да�ниїл. Не ховався при ускладненні обставин,але робив так, як і колись: три рази на деньпадав на коліна, молився своєму Богові іславословив Його. Але люди підгледіли, якДаниїл просив милості в Бога, і донеслицареві:

— Полонений Даниїл не звертає уваги,царю, ні на тебе, ні на указ, але три рази надень молиться своїми молитвами.

І за це Даниїла очікувала лев’яча яма. Якне намагався цар врятувати улюбленогокнязя, але не зміг; ліг спати без вечері, сильнозасмутившись.

А що ж думає Даниїл?— Краще прийняти смерть, ніж перестати

поклонятися живому Богові. Будь�яке іншежиття — всеодно смерть.

Знайомий тон! Один і той же характер!Знову той же сильний дух! Може, це випадко�вий збіг із настроєм друзів? Ні. Дружба, воснову якої покладено страх Господній,здатна надихнути кожного часу віддаватиперевагу лише Богові.

Дружба цих юнаків була випробувана наміцність у вогненному горнилі. Там воназагартувалася і залишилася непохитною.Після всього пережитого вони ще ближчими,ще ріднішим стали один одному і ще більшеполюбили Господа і пізнали Його всемо�гутність.

Багатьом хочеться мати дружбу з високо�поставленими людьми, але не кожному цевдається: до знатних нелегко підступитися.Тому більшість вибирають друзів із рівнихсобі.

Але є ще одна дружба ... Її ні з чим неможна порівняти. Її пропонує нам Найвищийз найвищих, і якщо ми відкидаємо її, то вцьому винні тільки самі. За своєю гріховноюприродою ми не могли і мріяти мати своїмДругом і Помічником Святого, ПредвічногоБога. Ми ніколи не посміли б запропонуватидружбу Царю над царями і Панові над пана�ми. Але в особі Ісуса Христа Він першийпростягнув нам руку дружби: «Не ви Меневибрали, а Я вас вибрав ...» (Ів. 15:16). «Видрузі Мої ...» — так називає Христос всіх, хтоувірував в Нього і виконує Його заповіді.

Але наша дружба з Господом, нашавірність Йому піддаються перевірці. Бог нелюдина, щоб Йому жалкувати, Він «не скаженеправди та не буде каятися... Слава Ізраїле�ва» (1 Сам. 15, 29). Божа любов — поза всяки�ми сумнівами.

Але у випробуваннях відкривається,наскільки ми любимо Господа і чи цінуємо мидружбою з Ним.

На богослужіння однієї громади (це було увоєнний час в одній із країн) увірвалисясолдати з армії ворогів. Їхня жорстокість усімбула відома, і ніхто не очікував пощади.Солдати зірвали зі стіни картину із зображен�ням Христа в терновому вінку, кинули її білядверей і наказали протягом десяти хвилинзвільнити приміщення. Тих, хто залишився,погрожували розстріляти. Врятуватися мігтільки той, хто, на вимогу солдатів, плюне накартину і по ній пройде до виходу. Зволікатибуло ніколи. Солдати вже відраховували час:дев’ять ... вісім ... сім ...

Напруга зростала. Спочатку почулисябоязкі, потім більш наполегливі пропозиції.

— Це тільки картина, а не Сам Христос, —наближаючись до виходу, говорили деякі.

Чоловік умовляв дружину: «Навіщо гину�ти обом? Іди, хоча ти виховаєш дітей... »

Шість ... п’ять ... чотири ... Утвориласячерга. Не дивлячись, плюнувши, люди вихо�дили.

Три... два...І тут, розштовхуючи ганебну чергу, над

обпльованою картиною схилилася чотирнад�цятирічна дівчинка. Судорожними рухамивона почала рукавом витирати картину іпотім поцілувала її. Автоматна черга прида�вила її до картини, і вона безпорадно розплас�талася перед натовпом, що не встиг навітьотямитися. Кров її розтеклася по картині.Ніхто більше не плював, нікому більше незагрожувала смерть. Солдати, немов би наси�тившись видовищем, задоволені залишилизбори…

Як міцно встигла потоваришувати з Хрис�том ця дівчинка у свої чотирнадцять років!

У сусідній громаді, дізнавшись про це,захвилювалися. І не даремно. Незабаром і доних на збори прийшли два молодих солдати.

— У будинку може залишитися тільки той,хто готовий нести будь�яку відповідальністьза свої переконання, — наказали солдати.

Ні на яку картину плювати не потрібнобуло. Можна було просто піти. Солдатам довгочекати не довелося. Збори спорожніли влічені хвилини. На своїх місцях залишилосячоловік десять, в числі їх був пресвітер.

— Діти, що ви хочете від нас? — запитаввін.

— Ми — діти віруючих батьків і просимовас: помоліться за нас…

5

— Навіщо ж тоді було розганяти вірую�чих?

— А ми їх не розганяли. Ми просто нехотіли, щоб за нас молилися лицеміри…

Дорогі друзі! Як важливо зберегти вірністьсаме в юні роки! «Юнаки... ви сильні... виперемогли лукавого».

Ви сильні? У чому?Сильні навіть наодинці схилити коліна

перед Єдиним і Всемогутнім Богом, колибільшість згинає їх тільки перед ідолом.Сильні не чекати, поки люди збезчестятьсвятиню, але вийти першими і попередитизнущання над Богом, хоча б це коштуваложиття.

Для того, щоб перевірити нашу дружбу зХристом, не потрібні особливі обставини абовоєнний час. Щодня у повсякденному життіми можемо або відректися від Бога, або ще раздовести Йому свою вірність своїми справами.У позові із братом, у взаєминах у родині,суспільстві, з недругами і гонителями будемочинити так, щоб не образити, перш за все,Господа, не кинути тінь на нашу дружбу з

Ним, хоча б за це довелося пожертвувати іжиттям.

Нехай наша дружба з Ісусом буде відвер�тою, радісною, добровільною, дбайливою,постійною.

І якщо Даниїл, наблизившись до царя, незабув попросити його про своїх друзів, хібазабуде про нас наш добрий Друг, коли Вінзапанує? Хіба не попросить Він про Своїхвірних друзів перед Отцем Своїм Небесним?

Так! Він неодмінно приверне до Себе всіхтих, хто не посоромився Його в житті цьому,особливо серед переслідувань. Вони будуть зНим там, де Він, будуть бачити славу, яку Богдав Синові Своєму перед заснуванням світу.Будемо перевіряти кожен себе: чи справжнійя друг Ісуса?

Будемо зберігати найлюб’язніші стосункиз Ісусом Христом, які повинні виражатися увиконанні Його заповідей за будь�яких обста�вин.

Зміцняйте дружбу з Ісусом Христом!

Михайло ХОРЄВ

Якось, будучи в Донецьку, я підійшов до пе�рехрестя двох вулиць. На одній з них, яку менітреба було перетинати, відбувався жвавий рух,а вулиця праворуч «стояла». Коли загорілосязелене світло для пішоходів, я разом з інши�ми людьми став переходити вулицю, періодич�но поглядаючи на світлофор.

Зліва від мене щось неймовірно бурчало,гриміло і загрозливо прогазовувало. Але я незвертав на це особливої уваги. У якусь мить явсе ж глянув на «табун» машин, які «стовпи�лися» біля пішохідної «зебри».

Ось погляд мій упав на величезний чорнийджип, який, здавалося, «переминався» з ко�леса на колесо і був готовий рвонутися впередусіма своїми «кіньми» під капотом, підмина�ючи все на своєму шляху. Зазвичай таких ав�томобільних «хамів» побоюються і намагають�ся об’їхати стороною. Було трохи незвично, щозараз він був змушений стояти.

А ось стоїть і коптить мікроавтобус із паса�жирами, які завжди кудись поспішають і наобличчях яких було чітко написано нетерпін�ня і досада за чергову затримку.

Останніми помічаю «Жигулі», в поведінціяких можна прочитати послання пішоходам,що як тільки з’явиться жовте світло, то «хтоне встиг, той запізнився».

Мимоволі ловлю себе на думці: «Дивись,

які страшні машини. А чому це я їх не бою�ся»? Митєво беру себе в руки і заспокоюю себетим, що знову кидаю погляд на зелене світлосвітлофора — єдине, що дає мені рішучість ісміливість спокійно йти далі.

Деякі люди не переходять, а перебігаютьвулицю, ніби вибачаючись, перед цією заліз�ною «зграєю» за свою невчасну появу на їхньо�му шляху. Я йду спокійно! Зелене світлосвітлофора надійно захищає мене від гуркіт�ливого нетерпіння! Зелене світло світлофора— це моя влада пройти куди мені треба на очах«сили»! І я знаю, вони будуть покірно стояти,поки я не пройду.

А чи не так на життєвих дорогах? На нихтакож є світлофори, які дозволяють менісміливо йти повз страхи. «Господь моє світлой спасіння моє, кого буду боятись? Господь тотвердиня мого життя, кого буду лякатись?Коли будуть зближатись до мене злочинці,щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та моївороги, вони спотикнуться й попадають!..Коли проти мене розложиться табір, то серцемоє не злякається, коли проти мене повстаневійна, я надіятись буду на те, на поміч Його!»(Пс. 26:1�3).

Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ,Донецька область

Зелене світло світлофора

6

Життя без гарантійного обслуговування

люди хочуть гарантійвони шукають їх навіть там, де це абсурдноіноді, якщо не даси їм гарантій(часом досить просто сказати: «Я гарантую»)ніхто й пальцем не ворухнеале в багатьох випадках гарантії ніхто не може датиі взагалі, чим більше я живу, тим більше ціную довіруне владна людина над завтрашнім днемне владна людина над багатьма обставинамиале християни часто забувають про цеБог не гарантував нам квартири, машини і грошіLгрошіLгрошіВін гарантує нам Свою любовна Його милість ми можемо лише сподіватисящо ми можемо вимагати у Бога?нічогощо ми можемо вимагати від людей?теж нічогоми думаємо, що гарантії забезпечать нам стабільністьми думаємо, що факт покаяння і хрещення майбутньої другої половинкигарантує спокійне життями думаємо, що приналежність до вибраного кола людей, до вищої кастигарантує нам повагуми думаємо, що володіння великими грошимагарантує нам недоторканністьале ми забуваємо, що все в світі хиткежиття може обвалитися в будьLякий моменттому що гарантій немаєтому що все видиме — минаючеє надіяі вона — в Бозінадія на те, що Він допоможе, навіть якщо все буде ламатисяа ще віра в те, що моє життя — в Його рукахмені подобається вислів — ходити віроюколи йдеш — бачиш не дуже далекоце коли летиш — все перед тобоюколи йдеш — часом не знаєш, що буде за поворотомале йдешбуває туман, буває вітер, буває темрявамаленькими кроками ти йдеш на голос Пастиря і Отцяось що для мене ходити віроюне бігти, не повзти, не летітиа йти, поклавшись на Спасителявіра — це не гарантіїале віра дає спокій, якого не зможуть дати жодні гарантії

Кароліна ВОЛИНКО

7

Як це не дивно, але у 21�естоліття християнство увійш�ло як найбільш переслідуванарелігія. Більше того — такимвоно було завжди, з моментусвого зародження. Парадокс,який не піддається логічномуобґрунтуванню, — Месія, Яко�го євреї чекали як Визволите�ля, як Того, Хто зніме тягарпригноблення та ганьби, на�впаки, приніс своїм послідов�никам не тріумф переможця,а перетворив їх на об’єкт пере�слідувань та зневаги. Уже зперших кроків після народ�ження християнство зустрілошалений опір та смертельнігоніння. Книга Дій апостолів— це історія тріумфу ДухаСвятого і одночасно розповідьпро криваву дорогу учнів Хри�ста. Чому Визволитель не міг(і дотепер не може) визволитиСвоїх послідовників від смер�тельних гонінь та зневаги збоку інших верств населення?Невже немає сили? Зовсім ні!Відповідь лежить в інший пло�щині.

Апостол Павло, той, хтозазнав чи не найбільше гоніньз боку опозиції, так сказав:«Бо ми не маємо боротьби про�ти крови та тіла, але проти по�чатків, проти влади, протисвітоправителів цієї темряви,проти піднебесних духів зло�би» (Еф. 6:12). Ісус справдіВизволитель, але не у фізичній(політичній, національній)сфері, а у сфері духовній. Він— Визволитель перш за все відгріха та смерті, які ми успад�кували від Адама та Єви. Йогомісія була значно більшою тавищою, аніж просто стати на�ціональним визволителем відіноземного панування.

По�друге, причиною того,що християн не люблять тапереслідують, є те, що їхнєправедне, побожне життясвідчить про неправедні вчин�ки безбожників, тим самимоголюючи їхню гріховну нату�ру (див. 1 Пет. 3:16). «Коли бви зо світу були, то своє світлюбив би. А що ви не зо світу,тому світ вас ненавидить» (Iв.

15:19). Християни — свідкине лише Божої величі, але йсвідки духовних злочинів лю�дей світу. А свідків не люблятьі нерідко намагаються їх усу�нути.

По�третє, переслідуванняхристиян та боротьба протиних — це відгомін іншої бо�ротьби — боротьби дияволапроти Творця. Сатана завждиненавидів Бога та Його СинаІсуса Христа, тому і не дивно,що його служителі — грішніта безбожні люди — ненави�дять Господніх служителів.Той, хто керує отруєнимигріхом серцями, безсоромни�ми та злочинними думками,змушує засліплених людей во�ювати проти послідовниківХриста. «Як Мене пересліду�вали, то й вас переслідуватибудуть» (Iв. 15:20).

Виходячи з цього, причинагонінь на християн стає зрозу�мілою та цілком логічною.Більше того, Сам Ісус сказав:«Блаженні вигнані за правду,бо їхнє Царство Небесне. Бла�

«Õòî õî÷å æèòè ïîáîæíî, áóäóòü

Òåìà íîìåðàÒåìà íîìåðàÒåìà íîìåðàÒåìà íîìåðàÒåìà íîìåðà

8

женні ви, як ганьбити та гна�ти вас будуть, і будуть облуд�но на вас наговорювати всякеслово лихе ради Мене» (Мт.5:10,11). Це блаженство поля�гає не в тому, що стражданняза Христа щось приємне та не�обхідне, а в тому, що вони єсвідченням, видимою ознакоюсвятого та побожного життя.Безперечно, страждання та го�ніння самі по собі не можутьвикликати задоволення чи ра�дості, це не притаманно нашійприроді. Вони не можуть бутисамоціллю чи засобом догоди�ти Богові. Але усвідомленнятого, що людина переживаєтруднощі та переслідуваннятільки тому, що є дитиною Бо�жою, веде правильне, святежиття, дає відчуття блажен�ства, додає сил перенести ціутиски. «Бо то вгодне, колихто, через сумління перед Бо�гом, терпить недолю, непоп�равді страждаючи. Бо яка по�хвала, коли терпите ви, як васб’ють за провини? Але коли змукою терпите за добрі вчин�ки, то це вгодне Богові! Бо йХристос постраждав за нас, ізалишив нам приклада, щобпішли ми слідами Його» (1Петр. 2:19�21).

Отже, переслідування хри�стиян — одна з головних ознактого, що вони живуть і чинятьправильно, згідно вчення Бі�блії. Вони — природна реакціядиявола на свідомий вибір лю�дини на користь Христа. Івони є нормальним станомхристиянства. Біблія закли�кає нас поводитися так, щоблюди, в оточені яких ми живе�мо, «бачили наші добрі діла, тапрославляли Отця нашого, щона небі». До речі, така поведі�нка є одним із секретів, якідозволяють нам уникати нега�тивного ставлення до нас збоку невіруючих. Нерідкосправжніх віруючих поважа�ють, а іноді навіть стають на їхзахист саме тому, що вони є

зразком хорошого життя. Алез другого боку, як ми вже зга�дували, це може бути і причи�ною гонінь, коли наше зразко�ве життя надто оголюєбеззаконня грішників. Тодімилість змінюється на гнів іми терпимо утиски.

Правда, завжди були, є ібудуть періоди та моменти,коли переслідування Церквиставали надто важкі та болючі.Історія християнства пам’ятаєчаси особливої люті ворога,коли сотні, тисячі вірних Бо�гові християн платили високуціну за свою віру. Майже всіапостоли, більшість так зва�них отців Церкви закінчилижиття мученицькою смертю.Тисячі простих християн роз�пинали на хрестах, спалювалиживцем, кидали хижимзвірам, вбивали мечем. Вжепізніше, в часи панівного ста�новища християнства, чималосправжніх віруючих ставалимучениками з боку тих жехристиян лише тому, що нама�галися жити згідно Слова Бо�жого і тим самим хотіли про�будити заснулу Церкву. Двад�цяте століття стало епохою не�бувалого поширення Євангеліїі, разом з тим, — небувалихгонінь з боку тоталітарних ре�жимів, національних та релі�гійних рухів. Незважаючи назначні здобутки демократії та

свободи совісті, двадцять пер�ше століття християнство зу�стрічає як найбільш пере�слідувана релігія у світі. При�чому все більш тривожним єте, що ці переслідування трап�ляються у традиційно христи�янських, розвинутих, демок�ратичних країнах. І страшноюнебезпекою тут є так звана то�лерантність, яка змушує хри�стиян бути терпимими, лояль�ними до гріха та неправди. Івже є багато прикладів, колихристияни зазнавали утисківсаме з боку цивілізованих, де�мократичних інституцій. І цеє ще одним із підтвердженьтого, що Церква за своєю сут�тю завжди була протиставлен�ням гріховному та безбожномусвітові, яким тимчасово керуєсатана. Гоніння на Церкву неє притаманними лише дляязичницьких, комуністич�них, диктаторських чи атеї�стичних ідеологій, вони бу�дуть доти, доки християнисвітитимуть, як маяки середгріховної темряви.

Життя в побожності тажиття в гоніннях — синоніми.І лише людина, яка пережиласправжню зустріч з живимБогом, може зрозуміти це не�звичне поєднання. І не лишезрозуміти, але й відчутирадість блаженства, проходя�чи долиною труднощів та пере�слідувань.

Юрій ВАВРИНЮК

ïåðåñë iäóâàí i »

У Багдаді одночасно сталося шість терактівпроти християн

Увечері, 30 грудня 2010 року, в результаті шести терактів уБагдаді двоє християн загинули і 12 були важко поранені.

Напади почалися о 19:30 за місцевим часом одночасно вшести кварталах Багдада. Найкривавіший з цих нападів став�ся в кварталі Аль�Гадір у центрі Багдада, де саморобною бом�бою було вбито двоє християн і троє поранено. В інших терак�тах постраждали 9 християн, всі вони госпіталізовані.

Християни Іраку піддаються жорстоким терористичниматакам вже кілька місяців.

На тепер ні «Аль�Каїда», ні інша терористична організаціяне взяла на себе відповідальності за ці події.

9

— На фоні того, що пережи�ла Церква у радянській дер�жаві, наші попередники інавіть сучасники, пересліду�вання мене за віру з боку вла�ди було дуже незначним.Якщо мене засудили на поз�бавлення волі на три роки, томи знаємо братів, які відбува�ли по 4�5 ув’язнень, що зага�лом виходило по 20�25 і навітьбільше, років. Тому я ніколине акцентую уваги на моємуув’язненні і навіть не маю пра�ва ставити себе в один ряд ізстраждальцями за віру, якідуже багато витерпіли за своїпереконання. Я відбувавув’язнення тут, на територіїЛьвівської області, а наші бра�ти у Воркуті, у Забайкаллі, наКолимі та в інших неприваб�ливих місцях.

Моє ув’язнення припало наостанні роки існування атеї�стичного режиму. Я був єпис�копом так званого нереєстро�

ваного братства ХВЄ на Заході(ми назвали його шмідтовсь�ким, де не омивають ноги).Ділянка мого служіння охоп�лювала Прибалтику, тодішнюЛенінградську область, Біло�русь, більшість України, деякіобласті Росії, Закавказзя, Пів�нічний Кавказ. Враховуючитаку велику територію і кіль�кість церков, я ініціював на�писання офіційнї заяви існую�чому уряду, що далі так житине можна.

Причин мого арешту булодекілька. По�перше, ми першівід імені нашого об’єднаннянаписали офіційного листа доГолови ради у справах релігій,при Раді міністрів тодішньоїСРСР і Голові президії Верхов�ної ради, щоб відмінили сталі�нський закон про віровизнан�ня 1929 року, випустилиув’язнених на волю, щоб віру�ючим дали рівні права з інши�ми громадянами. Це їх, зви�

Переслідування вірую6чих у колишньому Радянсь6

кому Союзі почало носитимасовий характер з 1929

року і продовжувалосяпрактично до кінця 806х

років. Руйнування церковта храмів, арешти, заслан6ня, штрафи, заборони булизвичним фоном життя та

служіння справжніх хрис6тиян, громадян «країни

розвинутого соціалізму».Чимало з них заплатили за

свою віру ціну життя.Незважаючи на всі перешко6

ди Церква вистояла і збе6регла вірність Богові.

Єпископ Василь Михай6лович БОЄЧКО був одним із

останніх, хто відбувавтюремне ув’язнення за свою

віру та служіння. Проминулі гоніння та сьо6

годнішній стан Церквислужитель ділиться з

читачами журналу.

Çãàäóþ÷è ìèíóëåÇãàäóþ÷è ìèíóëåÇãàäóþ÷è ìèíóëåÇãàäóþ÷è ìèíóëåÇãàäóþ÷è ìèíóëå

10

чайно, дуже роздратувало, дляних це було зухвальством —«п’ятидесятницькі бузувіри,мракобіси», як вони називалинас, диктують їм, що треба ро�бити. Але ми на цьому не зу�пинялися. Ми мали регулярнінелегальні зустрічі служи�телів і прийшли до рішенняцей лист розширити і направи�ти вже на ім’я Горбачова. Йогопідписали п’ятдесят нашихсвященнослужителів — єпис�копів, пресвітерів. Мій підписбув першим, і влада знала, щоініціатором звернення був я.Наші брати відвезли цей листу приймальню Горбачова, за�реєстрували, але відповідь миотримали вже від генерально�го прокурора. Ми зрозуміли,що справа пішла в прокурату�ру і нас чекають не позитивнізміни, а ґрати.

По�друге, якраз через нашЗахідний регіон, з моєю актив�ною участю і нашої церкви,були відкриті потужні каналинелегальной доставки СловаБожого з�за закордону: з Че�хословаччини, Румунії, Угор�щини, частково Польщі, Фін�ляндії. Влада знала про це,хоча не мала явних доказів. Цедуже дратувало спецслужби.

По�третє, 1984 року в селіКолодному, біля Рівного, миорганізували велику конфе�ренцію молодіжних керівни�ків та служителів із семиреспублік СРСР, де перед Гос�подом дали обітницю, що про�тягом двох років будемо нелише молитися, але й прак�тично євангелізувати народинашої країни, які ще не чулипро Бога. Ми мали величезнукарту, передану нам зі Швеції,на якій були позначені неєван�гелізовані народи, які не ма�ють Божого Слова. Ми домови�лися, що будемо направлятитуди підпільних місіонерів, івже весною 1985 року першагрупа місіонерів поїхала у Ту�винську Автономну Республі�ку.

3 вересня 1985 року менезаарештували і після місяцятримання під слідством засу�дили на три роки за «розпов�

сюдження завідомо неправди�вої інформації, яка порочитьрадянський суспільний лад».Другий пункт звинувачення— організація і активна участьу групових діях, які пов’язаніз порушенням громадськогопорядку і непідкореннямдіючій владі. Таким чином яопинився за ґратами. Вже у1987 році до мене в тюрму по�чали пробиватися слухи, що уРосії починають звільняти тихлюдей, які були засуджені замоїми статтями. Отож, не до�бувши трохи більше року докінця свого терміну, я був ви�пущений на волю. На той часув’язненими за віру в Українібули тільки чотири в’язні — я,єпископ Афанасій Мельник,пресвітер із ХмельниччиниВолодимир Лобода і Іван Фе�дорчук із Рівненщини.

— Яким було становищевіруючих у Радянському СоLюзі?

— Якщо сказати одним сло�вом, то було повна дискримі�нація, як громадяни вони булипозбавлені багатьох прав щодоосвіти, відпочинку, соціально�го забезпечення. Але найбільш

боляче, як на мене, було те, щоцей режим штучно розділиввіруючих на дві категорії: по�зитивних і негативних — натих, кого влада офіційно виз�навала, реєструючи їхні церк�ви та об’єднання, та тих, коговони називали екстремістами,крайніми, бузувірами. По�міркованими вони вважалитих, хто згоджувався з поло�женнями сталінського законупро культи 1929 року, якийдавав доступ атеїстичній владідо внутрішнього життя церк�ви. Це було болючим ударомдля Церкви, бо нерідко віру�ючі, які намагалися жити згід�но заповідей Господніх, булипереслідувані режимом і тер�піли зневагу від так званихпоміркованих віруючих. Се�ред протестантів визнаноюсектою, як вони називали,були лише баптисти. П’ятиде�сятники вважалися поза зако�ном, хоча мали право зареєст�руватися й увійти до визнано�го владою Союзу як євангель�ські християни�баптисти. Такбуло аж до перебудови.

— Нині в Україні немаєпрямих гонінь на християн.

Станція Сухобезводна (Горьківська обл.) для віруючих Ра6дянського Союзу стала своєрідним символом страждань завіру: саме там тисячі християн відбували покарання. Сьогодніу цьому селищі, як пам’ятник мужності та стійкості хрис6тиян6в’язнів, руками їхніх дітей та онуків збудовано оцей пре6красний дім молитви.

11

Чи сталися якісь серйозні зміLни, позитивні чи негативні, ужитті віруючих з часу припиLнення гонінь?

— Насамперед ми відзначи�мо позитивні зміни, тому що,як би там не було, якою б небула політична чи економічнаситуація, але наша Церква от�римала широкі можливостідля євангелізації неспасеннихнародів. І те, що українськімісіонери охопили проповід�дю територію від Чукотки доБалтики, дуже добре. Колимені доводилося брати участьу підготовці Першого з’їздуЦеркви ХВЄ, у величезнійРосії налічувалося 8 церковХВЄ, а тепер їх нараховуєтьсябільше півтори тисячі і в них,напевне, не помилюся, понад80% служителів — з України.Україна дала величезний ім�пульс до духовного пробуд�ження Росії, Закавказзя, Се�редньої Азії. Позитивно те, щоми змогли не тільки завозитиСлово Боже з�за кордону, алей відродили наше євангельсь�ке видавництво.

Звичайно, маємо чималонегативів. Найболючішим єте, що до нас, ніби прорвавшидамбу, ринули лживі науки іперш за все фальшива спотво�рена харизма, яка дуже підір�вала авторитет євангелізму.Це поділило церкву, і те, щоми маємо десь до півтора де�сятка невеликих об’єднань, —не дає нам честі як Церкві, щовважає себе керованою ДухомСвятим. Поруч із добрими зер�нами Христової благодаті, якіГосподь посіяв, сатана посіявбагато отруйних зерен, із яки�ми, звичайно, споріднитися неможемо.

— Чи є різниця в поведінціта служінні християн у періоLди гонінь та свободи?

— Дехто каже, що Церкваповинна бути переслідуваною,бо тільки тоді вона свята. Цепримітивне розуміння, томущо Господь Своїй Церкві даєяк переслідування, так і бла�годатні часи відпочинку і ду�ховного зростання. Але свобо�

да, як життя показало, частозалишає негативні наслідки уповедінці, у духовному станівіруючих і стримує духовнезростання, бо з’являється духбезпечності, вседозволеності,лібералізму, секуляризму,коли світськість проникає уЦеркву. Звичайно, в інтелек�туальному плані ми виглядає�мо краще, бо в час пересліду�вань ми всі були самоучками,не мали можливості здобутитеологічну, хоч би початковуосвіту. Сьогодні ми маємо роз�ширену сітку духовної освіти,маємо біблійні коледжі, інсти�тути, церковні школи. Служи�тель, який має хорошу духов�ну освіту, може правильносформулювати думки, можепоєднувати біблійні тексти ізсучасністю, такі проповіді зав�жди є актуальними, цінними.Звичайно тут теж бувають пе�регини, коли дехто хоче себепоказати тільки вченим рито�ром, хоче людей приголомши�ти своєю вченістю, це є міну�сом. Вчена людина і духовнопросвітлена людина, вміє по�єднувати і освіченість, і ду�ховність і давати людям паху�чий хліб Божої благодаті.

Ми є в тривозі, що страхБожий зменшується, особливосеред молодого покоління,чому сприяють сучасні вірту�альні технології, доступ доінтернету. Але як би не було,я не хотів би закінчити розмо�ву на ноті негативізму. Ми му�симо це пережити, ми мусимобути в цьому зорієнтовані, мимусимо правильно сприйматиблагодать і вміло, постійно тапослідовно відкидати всі нега�тиви, які хотіли би супровод�жувати Божу благодать.

— Яким ви бачите майLбутнє Церкви з точки зоругонінь на неї?

— Коли я проповідую, пи�шу про останній час, про місцеЦеркви у ньому, на превели�кий жаль, багатьом віруючимця тема не до серця. Вони на�стільки звикли до тієї свободи,у якій живе Церква, що простоне вірять у те, що вона може

переживати якісь пересліду�вання, якісь незручності чигоніння. Ще напередодні тра�гедії, яка сталася в Нью�Йор�ку в 2001 році, я спілкувався зкорінними американськимивіруючими, то найменший на�тяк на те, що американці тежповинні терпіти відповідні«відвідини» Господні, що їхніцеркви також будуть «пере�плавлені», — був неприємноютемою. Вони вважали, що цеблагословенна Богом країна,виплекана Церква, вона ніко�ли не повинна зазнати ніякихпереслідувань. Світ сьогодніглобалізується, демонстратив�но і навмисне відвертаєтьсявід Христа, створюється культлжехриста і лжерелігії, такзваний Ньюейдж, де Христосстоїть на одному рівні з окуль�тизмом, шаманством та інши�ми нехристиянськими релігі�ями. Це надзвичайно подо�бається правителям, насампе�ред боговідступницькиххристиянських країн. Це про�никає у доктрини церков, у за�конодавство об’єднаної Євро�пи, США. Одним словом, ідеактивна підготовка до зло�віщого часу антихриста і, згід�но апостола Павла, тайна без�законня вже в дії. Один ДухСвятий ще гальмує цей про�цес, тому для сатани найбіль�шим ворогом залишається ібуде завжди Дух Святий, Цер�ква Христова, яка не зрадилаБожих Завітів. Так що Церк�ва стоїть перед дуже серйозни�ми випробуваннями і, напев�но, що ці випробування будутьбільшими і боліснішими завсі, пережиті колись протягомісторії християнства. Боляче,коли багатьох віруючих одур�манюють лжетеологи, мовляв,цього не буде. Господь, напев�не, дав нам ці 20 років свобо�ди, щоби ми накопичили ду�ховний заряд, духовну муд�рість і всеперемагаючу силу,щоби ці випробування зустрі�ли достойно.

РозмовлявВалентин ОПРЯ

12

Моя робота в РадянськомуСоюзі почалася в 1972 році змолитовного служіння, згідноякого кожна громада в Нор�вегії молилася за конкретнемісто в Україні чи Росії. Я по�каявся за рік до того, як Богпоклав у моє серце взяти насебе тягар заступництва за пе�реслідуваних християн вСРСР. Спочатку ми могли ті�льки молитися за них: близь�ко 300 громад у Норвегії взя�ли участь у цій праці. Так самомолилися і деякі інші країни.

Але, отримуючи інформа�цію про християн в Радянсь�кому Союзі, я збагнув необ�хідність відвідувати країнутак часто, як тільки було мож�ливо. Спочатку таких поїздокбуло 2�3 на рік. Перші поїздкибули «навчальними»: я при�дивлявся, як в РадянськомуСоюзі працює державна систе�ма. В країні ми повинні булиподорожувати групою, орга�нізованою радянською аген�цією «Інтурист». Туристич�ний гід давав звіт перед КГБпро кожного, хто був у ційгрупі. «Інтурист» повністюпланував наш маршрут, ко�

жен день були екскурсії. Алевечорами ми переважно буливільні. Саме в цю пору доби ямав можливість контактуватиз християнами. Це сталосьуже під час моєї першої по�їздки в Ленінград.

Брати з Фінляндії мализв’язки з віруючими в Ленін�граді, і один з них зустрів менена Варшавському вокзалі. Вінтримав шапку в правій руці, апід лівою — складену газету іпопросив мене йти за ним навідстані 20 метрів. Його булозвати Джохо і він мав зв’язкиз братами з Києва.

Так подорожуючи, я набувдосвіду, вивідав, як працюєКДБ. Я вже наважувався від�прошуватися у гіда, щоб погу�ляти самому. Але я помічав,що завжди хтось йшов замною.

Після кількох років такоїдіяльності Джохо познайомивмене з лідерами переслідува�ної церкви в Радянському Со�юзі. Ми секретно зустрічалисяв Таллінні, Ризі та Ленінграді.Поступово я знайомився зними, вони почали довірятимені і висловили бажання зус�

трітися в Києві з лідерамиСкандинавських п’ятидесят�ницьких церков. Я навів зв’яз�ки з лідерами Фінляндії, Шве�ції та Норвегії, але тількилідери з Норвегії приєдналисядо нас. Така зустріч відбуласяв червні 1978 року.

Це була моя друга поїздкав Київ. Пастор Корнмо і місій�ний секретар Свардахл ніколираніше не були в РадянськомуСоюзі. Ми прибули в Київ літа�ком. Подорожували як окремітуристи. Як завжди, гідзустрів нас в аеропорту і відвіздо готелю, де ми мали перебу�вати. Я був занепокоєний, незнаючи, у який готель нас по�селять. На щастя, під час пер�шої поїздки я придбав картуКиєва. Через Джохо мене булопроінформовано про місце, деми мали зустрітися. Це булаплоща з пам’ятником БогдануХмельницькому. Але де вона?Вдома, в Осло, я розгорнувкарту і з полегшенням знай�шов її. Але де перебуватимемоми? Я знайшов на карті сім го�телів, у яких була ймовірністьзупинитися, і запам’ятав до�рогу від них до пам’ятника.Брати з Києва знали, коли миприбуваємо, брат Яків чекавнас в аеропорту. Він бачив, якми прибули, і на іншій машиніїхав за нами аж до готелю. Таквони дізналися, у якому готеліми зупинилися.

Ми прилетіли в п’ятницю,а в суботу мали зустрітися збратами в зазначеному місці о12 годині дня. Ми легко знай�шли площу і пам’ятник, аленікого з братів не побачили.

Äâåð i ó çàë içí i é ñò i í iУ Радянському Союзі, на відміну від вільного Заходу, віруюL

чим жилося нелегко. Навіть «залізна стіна» не могла приховаLти численних фактів постійних переслідувань, утисків таарештів. На Заході знали, у якій ситуації перебуває Церква ватеїстичній державі. Щоб полегшити становище християн, роLбилися спроби політичного тиску чи політичної дипломатії. Аледеякі західні Церкви пішли своїм шляхом: вони організувализагальні молитви за Радянський Союз та використовували будьLякі спроби переправити через кордон духовну літературу. Просвою першу зустріч у Києві з лідерами Церкви ХВЄ розповідаєодин із організаторів та активних учасників норвежець ГансМІРВОЛЬД.

ÑÑÑÑÑ ïîãàäèïîãàäèïîãàäèïîãàäèïîãàäè

Олена була нашим переклада�чем. Вона народилася в Ук�раїні, але виїхала з батькамидо Сполучених Штатів, а при�їхала в Норвегію, щоб подоро�жувати з нами. Ми чекали го�дину, але ніхто не з’являвся.Олена і я ввійшли на терито�рію церкви на другому кінціплощі. Там було небагато лю�дей. Біля нас пройшов чоловікі пошепки сказав іти за ним навіддалі. Він завів нас у церкву,де нас чекали інші брати. Яобережно привів Корнмо іСвардахла і ми змогли спілку�ватись із братами, проходячиповз ікони в церкві. Зустріч нетривала довго. Ми домовили�ся зустрітися в неділю о 9 ран�ку. Було помітно, що ук�раїнські брати боялисязустрічатися з іноземцями.Багато з них були у в’язниці,звичайно, вони не хотіли тудиповертатися.

Наступного ранку ми поки�нули готель, щоб зустрітибратів у тунелі підземного пе�реходу, а там розділитись натри групи: пастор Корнмо маводного провідника, Свардахл— іншого, Олена і я мали йтиза Яковом. Я з Оленою буливикриті, коли вийшли з готе�лю і переходили вулицю. Я за�уважив двох чоловіків�агентівна другому боці вулиці. Що мимали робити? КГБ не повиннобуло знати, з ким ми зустрічає�мось, це спричинило б багатопроблем, особливо для київсь�ких братів.

Коли ми зайшли в тунель,я сказав Корнмо і Свардахлу,що за нами слідкують, і запро�понував їм іти на зустріч з бра�тами в зазначеному місці, «ятрохи потурбую КГБ». Трохидалі була автобусна зупинка.Під’їхав автобус — і я з Оле�ною зайшли всередину. Я ба�чив, як один із тих людей го�ворив із водієм автобуса черезвідчинене вікно, а інший зупи�нив таксі. Я бачив, як праців�ник КГБ розмовляв по рації.Автобус стояв деякий час. По�тім в автобус зайшли двоє чо�ловіків у чорних окулярах ісіли навпроти нас. Олена і я

вирішили вийти на третій зу�пинці і пройти пішки назад дотунелю. Чоловіки вийшли натій самій зупинці. Вони зовсімне приховували, що пересліду�ють нас. Я ставав усе більшнервовим, підходячи до туне�лю, де планували зустрітиЯкова. Чи був Яків там? Чибачив що сталося? Як щодоінших? Чи зустрілися Свар�дахл і Корнмо з братами?

На щастя, ми побачилиЯкова, що наближався до ту�нелю. Він був одягнений так,щоб можна було загубитися внатовпі. Він зробив нам знакрукою — і ми пішли за ним навідстані. Недалеко була стан�ція метро. Я повернувся, щобпобачити, чи агенти йдуть занами. Я надіявся, що вони непомітили Якова. Навіть ми немогли його бачити з того міс�ця, де стояли. Я відчув паніч�ну хвилю. Я не знав, куди насведуть, КДБ йшло за нами.Мої думки були неспокійні. Язрозумів, що ми викриті черезнагляд і мікрофони в готелі:пізніше я знайшов їх в телефо�нах, за дзеркалом і в лампах настелі. Ми були у щільномукрузі, і я сказав собі: «Ми упастці. Ці люди мають великусилу». І тоді Ісус сказав мені вдуші: «Гансе, Я маю всюсилу!»

Я був дуже здивований від

голосу всередині, і в серці за�питав: «Ісусе, чи Ти тут?»Відчуття миру і впевненостіогорнуло мене.

Коли ми спустилися в мет�ро, я побачив Якова. Я ро�зумів, що ми мусимо триматидистанцію, що нам потрібносидіти в різних кінцях. Аген�ти зайшли в поїзд і сіли на�впроти нас. Вони були в чор�них окулярах і дивилисяпрямо в очі. Я робив те саме, ідумав про себе: «Подивлюся,як вони відстануть від нас». Ябув впевнений, що вони зали�шать нас, Ісус це сказав хвили�ну тому. Побачивши, що Яківзбирається виходити, ми та�кож встали. Агенти зробили теж. Вийшовши в тунель, якийроздвоювався, я побачив щоЯків вибрав праві сходи. Аген�ти вибрали ліві. Наверху я по�бачив Якова, який стояв білятрамвая і енергійно нам махаврукою. Трамвай рушив у ту жмить, як ми в нього зайшли.Побачили, як агенти бігли ізалишилися позаду. Коли мипокинули трамвай, все булотак само — Яків за 20 метрів іми ніби йдемо слідуючи заним. Ми увійшли в під’їзд ба�гатоповерхівки, Яків сказав:«Зачекайте хвилинку, а потімліфтом піднімайтеся на сьо�мий поверх».

Коли ми туди піднялися, то

Ганс Мірвольд (другий справа) з українськими служителя6ми Церкви ХВЄ під час зустрічі в Києві. В центрі — єпископМикола Мельник, позаду нього — єпископ Микола Камінський.

14

побачили прочинені двері, з’яви�лася жінка і провела нас у віталь�ню. Свардахл і Корнмо прибули нагодину раніше. Ми всі були тут.Три лідери з Норвегії і приблизно20 — з України. Це була сердечназустріч. Ми славили Бога, обійма�ли один одного зі сльозами наочах. Іван Левчук розповів нампро час, коли він був у таборі вСибіру. Віктор Бєлих приїхав ізКишинева і частково вів зустріч.Микола Камінський з Коростенямав можливість говорити прорадість бачити братів із Заходу.Також був Микола Мельник.Інших я знаю лише на ім’я — Ми�хайло, Анатолій, Яків, Василь ібагато інших. Ми дізналися, щовсі вони лідери церков. Провели зними цілий день у прекрасномуспілкуванні і обіцяли один одно�му підтримувати зв’язки і продов�жувати Господню роботу…

Ганс Мірвольд, житель спокіLйної та забезпеченої Скандинавії,все своє життя присвятив служіLнню гнаній Церкві. Він запаливінших молитися за радянськихвіруючих та допомагати їм. ТиLсячі примірників духовної літераLтури, десятки поїздок в СРСР,фінансова допомога сім’ямв’язнів — і так протягом кількохдесятиліть. Незважаючи на соLлідний вік, Ганс Мірвольд працюєі сьогодні. Нині об’єктом йогопраці став Китай. Декілька роківтому на одній із конференцій ЦерLкви ХВЄ України він організувавсеред українських церков служіLння, яке колись започаткував усебе. Ганс роздав служителямкілька сотень анкет із назвамиміст Китаю, за які українські церLкви зобов’язувалися молитися,пам’ятаючи, що колись так самоза них молилися віруючі Заходу.Редакція «Благовісника» цікавиLлася у деяких служителів щодоцього заходу — і з радістю констаLтуємо, що це починання знайшловідгук серед українських віруюLчих. У церквах моляться за киLтайських християн, які пережиLвають нелегкі часи. І це робитьнас однією великою родиною —Церквою Ісуса Христа.

8�10 лютого 2011 року в місті Поляна Свалявського райо�ну, що на Закарпатті, відбувся Саміт «20 років благовістя вУкраїні: здобутки та втрати». В роботі Саміту взяли участьбільше ніж 300 пасторів та християнських лідерів України здекількох протестантських євангельських конфесій, зокре�ма й ЦХВЄУ, яку представляли старший єпископ ЦХВЄУМихайло Паночко та старший пресвітер об’єднання ЦХВЄІвано�Франківської області Юрій Веремій. Метою Самітубуло проаналізувати пройдений 20�річний шлях, у зв’язку зчим були заслухані пленарні доповіді, відбулись обговорен�ня, форуми та загальні дискусії, звучали привітання від дер�жавних діячів та гостей з�за кордону.

Зокрема Старший єпископ Церкви ХВЄ України Михай�ло Паночко подякував Богові за 20 років свободи і закликавслужителів зробити все, щоб Церква могли стати сіллю длянашого краю і світлом для світу.

В рамках саміту пройшло декілька сесій — з історії про�тестантизму, з місіонерського та тюремного служіння, з бла�говістя та освіти. Священнослужителі різних конфесій ра�зом аналізували минуле, шукали шляхи ефективноївзаємодії з суспільством у майбутньому.

Також відбулася зустріч з першим Президентом УкраїниЛеонідом Кравчуком. Він згадав, як просльозився, коливперше у Верховній Раді прозвучало слово «Бог». «Без Цер�кви не може бути повноцінної української держави! При цьо�му поважати слід всі конфесії, тому що Бог не ділить нікогона конфесії, а просто ділить нас на тих, хто вірить в Нього, ітих, хто не вірить!» — зробив висновок Леонід Кравчук. Пер�ший президент України з задоволенням відповів на численнізапитання священнослужителів та журналістів.

На Саміті також прозвучало багато міжконфесійнихініціатив — зокрема провести спільне водне хрещення начесть ювілею хрещення Русі, створити комітети з напрямківсоціального служіння, скласти Основи соціальної політикиєвангельської церкви та ін. Як стало відомо, саміти такогоформату планується проводити кожні два роки. В наступно�му році форум євангельсько�протестантських лідерів прой�де в Єрусалимі.

На ІваноLФранківщині пройшов Саміт«20 років благовістя»

1

15

Табірне життяПрацюючи на підборі сучків, я

дуже стомлювався. Одного разу,прийшовши в ліс, я сказав брига�диру: «Сьогодні я не можу працю�вати. Будь ласка, не чіпай мене».Але табірний порядок такий, щоякщо хто відмовився працюватихоча б один день, то його судятьвдруге і дають новий термін.

Але Бог прихилив серце брига�дира, і той, поговоривши з брига�дою, погодився на мій відпочи�нок. Це було в грудні 1945 року,взимку. Надворі стояв 20�ти гра�дусний мороз, я ж був одягненийу фуфайку і взутий у старі валян�ки.

Відійшовши вбік я помоливсяГосподу, потім ліг на сніг і міцно�преміцно заснув. Проспав на одно�му боку вісім годин, і ніщо не по�тривожило мене. Прокинувсяточно в час зняття бригади з робо�ти. Хоча спав я тоді на снігу, вГоспода для мене була призначе�на тепла, біла і м’яка перина. Умене після того не було ні темпе�ратури, ні кашлю, ані жодної про�студи. Слава Богу!

Після закінчення війни тойтермін, що нам залишилося відси�діти, скоротили удвічі. А потімвзагалі звільнили з�під нагляду.Ми працювали при таборі, алепісля роботи мали змогу щось ро�бити й для себе.

Ми ходили по полях і збирали«крохмаль» — морожену картоп�лю, яка залишилася на полях.Зверху вона мала шкоринку, алевсередині був лише сирий крох�маль. Картопля мала неприємнийзапах, але коли цей крохмаль про�мити в холодній воді, а потім пе�ремішати з сіллю, виходили непо�гані млинці. Ми смажили їх безолії на гарячій плиті. І ці млинцібули для нас втіхою та радістю.

Пилип Гаврилович ШВЕРИД нароLдився 18 жовтня 1926 року в селі БерестіLвка Володимирецького району РівненсьLкої області у багатодітній сім’ї. 10 грудня1940 року навернувся до Господа, активLно долучившись до духовного служіння.Наприкінці війни за свої християнськіпереконання був заарештований і засудLжений на 10 років заслання, яке відбуваву сумновідомому селищі Сухобезводне.Після відбуття терміну він залишивсяжити у Горьківській (тепер НижньогоLродської) області. Кілька десятиліть виLконував пресвітерське служіння, згодом— єпископське. Про своє перебування вув’язненні розповідає у своїй книзі «ГоLнения христиан в России».

«...iíøi çàçíàëè êàéäàíè»Äîðîãàìè â³ðèÄîðîãàìè â³ðèÄîðîãàìè â³ðèÄîðîãàìè â³ðèÄîðîãàìè â³ðè

Жителі селища в більшостібули працівниками ЧК, якімали досвід знущання надв’язнями. Вони будували собінові будинки на цілині. І ми,віруючі, у вільний час ходилидо них на заробітки. Корчува�ли пеньки, будували огорожі,копали, будували. Після чоти�рьох годин напруженої праціми отримували тарілку супу і200 гр. хліба. О, які ми булираді цій можливості!

Також не пропускали мож�ливості проповідувати СловоБоже. І невдовзі утвориласягрупа віруючих. У неї входи�ли прості люди, були медики івчителі. Скільки було радостівід того, що ми, в’язні, несучиДобру Новину, могли разомславити Бога, розуміючи одинодного, незважаючи на те, щоще вчора ці люди дивилися нанас як на своїх ворогів. Божалюбов примиряє ворогів, зни�щує прірву між ув’язненими іцивільними, будує Церкву зживого каміння.

Після роботи ми мали мож�ливість проводити час у мо�литвах, бесідах. Підтримува�ли один одного. Господьутішав нас та відкривав наммайбутнє. Хоча сотні нашихбратів загинули у цих таборах,у муках за правду Божу, бага�то хто був збережений Госпо�дом і повернувся додому,свідчачи про всемогутністьнашого Господа. Не раз на�чальники збиралися для того,щоб розігнати нас. Але Бог збе�рігав цю молоду церкву, щобвона зміцніла та зросла духов�но, і невдовзі 35 людей прий�няло хрещення по вірі.

Божий поклик23 жовтня 1949 року я

звільнився з табору. Вирішивзалишитися, щоб заробитигрошей на одяг. Для цьоговлаштувався на лісопильнийзавод. Кожної неділі ми прово�дили богослужіння в однієї се�стри. Ця церква стала длямене рідною. Всі брати післязвільнення поїхали додому.Залишився тільки я та новона�вернені з місцевих. Коли не�

вдовзі я зібрався виїжджати,то місцеві християни почалиплакати і вмовляти мене зали�шитися. Сказали мені, що бу�дуть молитися, щоб Бог зали�шив мене тут.

Після Божого відкриття яне зміг піти Йому всупереч,тому залишився. А згодом ви�рішив влаштуватися тут напостійне проживання. Протя�гом року ми відвідували іншімісця і християнські групипочали зароджуватися в ок�рузі.

Знову арешт7 листопада 1950 року мене

знову заарештували. Разом зімною взяли ще п’ятьох братіві двох сестер. Причина була втому, що для безбожників ста�ло надто великим ударом те,що серед духовної пустелі на�родилася церква. Співробітни�ки держбезпеки вирішили,чого б це їм не коштувало, при�душити Боже Слово у селищі.Одного разу нас усіх зібрали вБудинок культури, де влашту�вали над нами показний гро�мадський суд. За місяць досуду працівники атеїстичноїідеології працювали з усіх сил,намагаючись підготувати гро�мадську думку проти нас.Вони хотіли, щоб усі виступи�ли проти нас із осудженнями ізвинуваченнями на нашу ад�ресу, які тільки можна буловигадати. Мені було дивно, щодеякі жителі селища, які донас ставилися дуже добре івідвідували навіть богослужі�ння, обернулися проти наспісля подібної антирелігійноїобробки і на суді стали зводи�ти на нас наклепи. Їхні свід�чення були такими: «Ми булив них на богослужіннях. Цеамериканські шпигуни, якімають зв’язок із закордонни�ми спецслужбами. Це шпигу�ни ЦРУ. Вони людей у жертвуприносять. Це мракобіси ішкода, що вони їдять радянсь�кий хліб. Їх треба розстріля�ти» і т.і.

Нікому з нас не дали слована захист істини. Тільки про�понували, якщо хтось хоче,

відмовитися від Бога. Черезп’ять днів винесли рішення,щоб ми обов’язково здали всюхристиянську літературу,якою користувалися, в органиміліції. Якщо ж відмовимося— створити комісію з пред�ставників влади для обшуку іна кожного завести особовусправу. Після закінчення судуми звершили молитву. За вседякували Богові і просили по�ради, як мудро вчинити в ційситуації. І Бог наставив нас.Рішення прийняли — літера�туру не здавати, бо вона прий�шла до нас від Господа.

Потім вирок громадськогосуду був чомусь забутий і насна деякий час залишили у спо�кої. Але 7 листопада о 9 ранкудо мене зайшов начальникміліції. Тоді ми з дружиноюснідали. Він показав меніпапір, який виявився санк�цією прокурора на арешт. Напитання про причину арешту,він відповів, що його справадоставити мене в обласну про�куратуру. Клубок підкотивсядо горла. Я не міг нічого ска�зати. Дружина взяла двійнят— сина й доньку, які народи�лися місяць тому, поклала їхна ліжко і почала ридати. Меніледве вдалося заспокоїти її.Сам же я не плакав. Міліціяпровела ретельний обшук,але, крім Біблії, нічого комп�рометуючого не знайшла. Біб�лію конфіскували, підписалиакт про вилучення при свідку.Мені дали 20 хвилин на збори,а потім вивели з дому.

Через тиждень після цихподій у газетному номері з’я�вилася стаття, підписана на�чальником міліції. Її зміст бувтаким: «7 листопада було заа�рештовано американськогошпигуна (далі моє ім’я). Приобшуку були вилучені пере�датчик, з допомогою якогоздійснювався систематичнийзв’язок з ЦРУ і т.і.»…

Через кілька місяців буввинесений вирок: «25 роківпозбавлення волі з конфіска�цією майна»…

1

17

Північна КореяДуже складна ситуація зі свободою віросповідання в

Кореї. Ось уже дев’ятий рік поспіль ця країна очолює спи�сок країн, у яких відбуваються найбільші гоніння та утис�ки. Будь�яку релігійну діяльність правлячий режим,який, по суті, сформував свою релігію, божествами якоїє члени родини колишнього лідера КНДР Кім Ір Сена,сприймає, як нападки на соціалістичні принципи. Хрис�тияни в цій країні не мають права на існування. В країніпродовжують страчувати, катувати та позбавляти свобо�ди за віру в Бога. Релігійні організації та організації з правлюдини надають безліч, дуже часто непідтверджених (ос�кільки країна є закритою для світової громадськості),відомостей про побиття, арешти, знущання та вбивстваза релігійні переконання. Є дані про те, що люди, які булипов’язані з християнською церквою євангелістів в На�родній республіці Китай, були жорстоко покарані. Уквітні 1999 року, а також у травні�червні 2002 року оче�видці (одиниці з яких мають змогу покинути країну)свідчили перед Конгресом США, що ув’язнені з релігій�

Ãîíiííÿ íàõðèñòèÿí.21 ñòîëiòòÿ

Понад 20 років тому християни внашій країні отримали право

вільно сповідувати свою віру і, якне дивно, дуже швидко забули, що

таке гоніння. Та з настанням свобоLди віросповідання на теренах

майже всіх республік колишньогоСРСР, переслідування на християну світі не припинилися. Нині переLслідують близько 200 млн. христиL

ян у понад 40 країнах світу.Підтвердженням цього є щорічна

«Доповідь про обмеження свободирелігій у світі». Доповідь за 2010

рік охоплює період з квітня 2009 доберезня 2010 року. Вона підготовлеLна Комісією, що створена 1998 року

відповідно до Закону про свободувіросповідання в країнах світу і є

незалежною двопартійною комісієюпредставництва США. Вона склаL

дається з десяти членів і не входитьдо складу Державного департаменL

ту США. Трьох членів комісії приLзначає президент, шістьох — керівL

ництво Конгресу. Також у комісіювходить посол з особливих доручень

з питань свободи віросповідання українах світу, без права участі в

голосуванні.У даний звітний період Комісія

рекомендує Державному секретаLреві внести у список країн, яківикликають особливу стурбоL

ваність, 13 держав: Бірму, КНДР(Північна Корея), Еритрею, Іран,

Ірак, Нігерію, Пакистан, КНР,Саудівську Аравію, Судан, ТуркмеL

ністан, Узбекистан та В’єтнам.Серед країн, що увійшли в спиL

сок спостереження за даний звітнийперіод, — Афганістан, Білорусь,

Куба, Єгипет, Індія, Лаос, ІндонеLзія, Росія, Сомалі, Таджикистан,

Туреччина та Венесуела.

них мотивів утри�муються в гіршихумовах, ніж рештаув’язнених. І оскі�льки ці свідченнядуже важко під�твердити, сукуп�ність їх усіх дозво�ляє довіряти поді�бним повідомлен�ням.

АфганістанПрийняття християнства може коштувати життя двом

колишнім мусульманам з Афганістану. Незважаючи назагрозу смертної кари, вони відмовляються відректися відХриста й повернутися в іслам. Уряди ряду європейськихкраїн, правозахисники та міжнародні організації продов�жують боротися за зміну вироку.

Район Гіндукуша в Афганістані, де проживають ув’я�знені, вважається одним з найбільш ісламізованих. За�конодавство країни допускає сповідання інших релігій,але забороняє мусульманам покидати іслам. Згідно нормшаріату, відречення від ісламу карається смертною ка�рою. 25�річний Шоаїб Ассадулла з міста Мазарі�Шариф

18

був заарештований 21 жовтняза те, що передав Біблію одно�му зі своїх знайомих, який івидав його владі. Місцева вла�да 4 січня винесла йому вирок— смертна кара. Правда, вико�нання вироку поки що відкла�дається через підвищену між�народну увагу.

да дуже підозріло почала ста�витися до тих, хто суворо дот�римується всіх релігійних тра�дицій та обрядів, зокрема йхристиян протестантськогонапрямку. Особливо пере�слідуються християнські гру�пи, серед членів яких є етнічніузбеки. Закон «Про свободусовісті та релігійні органі�зації» не відповідає міжнарод�ним нормам. Вимоги для реє�страції релігійних організаційсуворі та обтяжливі, і ряд не�великих груп стикнулися зтруднощами при їх виконанні,що змусило їх діяти нелегаль�но, а іноді й таємно. Забороне�ними видами діяльності єорганізовування нелегальноїрелігійної групи, переконанняінших вступити в таку групу,«втягнення» неповнолітніх урелігійну організацію без доз�волу батьків і навіть участь урелігійному служінні, якепроводить незареєстрованаорганізація. Влада продовжуєзабороняти діяльність з навер�нення в іншу віру, викладан�ня релігійних предметів умуніципальних школах і при�ватне викладання релігійнихучень, вимагаючи від релі�гійних груп отримуватиліцензії на публікацію чи роз�повсюдження матеріалів.Таку ліцензію отримати дужедорого і часто практично не�можливо. А діяльність безліцензії карається великимиштрафами.

БірмаУряд продовжує вважати,

що свобода віросповідання заг�рожує єдності нації. З допомо�гою всюди присутньої службивнутрішньої безпеки владаслідкує за діяльністю прак�тично всіх організацій, у томучислі й релігійних. Христия�ни стикаються з безліччютруднощів, особливо в отри�манні дозволу на будівництвонових храмів. Уряд контролюєта піддає суворій цензурі усіпублікації; зібрання навідкритому повітрі, зокрема йрелігійні, які відбуваються зучастю понад 5 чоловік, забо�

ронені. Обмеження, які накла�даються владою на свободуслова, друку, зібрань та пере�

46�річний інвалід Саїд Му�са вже 8 місяців перебуває вКабульській тюрмі за відре�чення від ісламу та прийняттяхристиянства. Він став хрис�тиянином ще 9 років тому.Понад 15 років Саїд співпра�цює з Міжнародним комітетомЧервоного Хреста. Його сім’я— дружина та шестеро дітей —були змушені покинути краї�ну, щоб уникнути пересліду�вань.

За даними організації допо�моги переслідуваним христи�янам «Open Doors», з 28,4 млн.жителів Афганістану прибли�зно 10 000 сповідують христи�янство. Частина з них перей�шла з ісламу.

УзбекистанВлада дозволила існування

домінуючих релігій, але прицьому використала закон«Про свободу совісті і релі�гійні організації» для обме�ження свободи віросповіданняінших груп. Кампанія реп�ресій привела до того, що вла�

сування застосовуються йщодо дипломатичного корпу�су, що ускладнює отриманнясвоєчасної інформації щодоправ людини та свободи вірос�повідання у Бірмі.

Бутан6 жовтня Бутанський суд

засудив Према Сінгха Джу�рунга на три роки тюрми «задії, що порушують громадсь�кий порядок». Такими діямибуло названо організацію у де�кількох селах переглядуфільму, який розповідає прохристиянство.

Прем Сінгх Джурунг бувзатриманий 21 травня мину�лого року через скаргу кількохревних буддистів — жителівсіл Джонггаон та Сімхаркха.Окрім «порушення громадсь�кого порядку», християнинзвинувачений у тому, що віннібито порушив місцевий за�кон про засоби масової інфор�мації.

КитайНезважаючи на те, що рі�

вень втручання влади в релігі�

19

йну діяльність у різних регіо�нах відрізняється, влада про�довжує обмежувати релігійнудіяльність, зводячи її до фун�кціонування дозволених уря�дом у визначених місцях бого�служінь. Незареєстрованірелігійні громади пройшличерез різні утиски з боку офі�ційної влади, у деяких випад�ках через залякування, пере�

стражів порядку. Практичновсіх запрошених християнвикликали для допитів, владатиснула на них, перекриваладоступ до християнського фо�руму.

За словами прес�секретаряміністерства закордоннихсправ Ма Чжаосюй, організа�тори Конгресу не запросилипредставників зареєстрованихоб’єднань християн Китаю —лідерів так званого патріотич�ного руху «Трьох само�» (ред.самоуправління, самопідтри�мка і самопропаганда) і Хрис�тиянської ради Китаю. У своючергу керівники Лозаннськогоконгресу заявляють про те, щопредставники офіційних хри�стиянських об’єднань Китаюбули запрошені на зустріч, алевони відхилили це запрошен�ня.

ТуркменістанУряд продовжує обмежува�

ти всі форми релігійного само�вираження. Державні органина всіх рівнях, у тому числі йсуди, інтерпретували законитаким чином, щоб дискримі�нувати тих, хто сповідує будь�яку віру, окрім сунітськогоісламу і російського правосла�в’я, які контролюються вла�дою. Уряд використав закон,щоб завадити реєстрації май�же всіх релігійних груп, на�

слідування та арешти. Поліціязакрила деякі католицькі тапротестантські церкви, які небули підпорядковані держав�ній структурі. Багатьох реліг�ійних лідерів було позбавленоволі. Окрім того, для покаран�ня членів незареєстрованихрелігійних громад місцевавлада використовує адмініст�ративний процес, за яким гро�мадяни можуть бути засуд�жені у позасудовому порядкуполіцією та місцевою владоюдо трьох років виправно�тру�дових таборів.

Зокрема, цього року ставсяпрецедент, за яким спостеріга�ла вся світова християнськагромадськість. Китайська вла�да не випустила з країнихристиянських лідерів, запро�шених взяти участь у Лозан�нському конгресі в Кейптауні.Відомо, що п’ятьох з них(членів підпільної церкви вКитаї) затримали в аеропортуі конфіскували документи до25 жовтня (дня закінченняконгресу), а одного з них заа�рештували. Планувалося, щоз Китаю прибуде делегація ускладі понад 230 чоловік, алежоден із них на Конгрес не по�трапив. Як стверджують, воперації із затримання деле�гатів Лозаннського конгресубуло задіяно близько 1000

віть тих, які задовольняютьвимогу щодо чисельності своїхчленів (500 чоловік), та істот�

но обмежити діяльність неза�реєстрованих конгрегацій, за�боронивши їм збиратися пуб�лічно, залучати нових при�хильників, розповсюджуватирелігійні матеріали. Нині во�ни мають право вести богослу�жіння тільки для своїх членів.

Переслідування християнсупроводжується затриман�ням, арештами, конфіскацієюрелігійної літератури та мате�ріалів, тиском з метою змуси�ти людину відмовитися відсвоїх релігійних переконань,погрозами виселення та зві�льнення з роботи.

У контрольованих держа�вою релігійних громадах ви�магають використовувати длядуховного формування «Ру�нахми» президента Ніязова, атих служителів, які відмовля�ються це робити, усувають зіслужіння.

В індійському штаті Орісса убитий пастор

У цій сумнозвісній місцевості 11 січня цього року знову відбу�лося чергове вбивство. Цього разу жертвою став пастор СаулПрадхан. Поліція штату Орісса заарештувала двох людей —Марді Прадхана і Байджу Маліка, підозрюваних у вбивстві врайоні Кандхамал, які вже були відомі поліції як учасники по�громів 2008 року.

Пастора знайшли мертвим 11 січня біля озера в селі Пакаль.Родичі вбитого засвідчили, що затримані були останніми, з кимвін спілкувався. А після арешту вони показали місце, де лежалозакривавлене тіло пастора, проте на даний момент немає резуль�татів розтину, а поліція заявила, що чоловік помер «від пере�охолодження».

Кіку Парікха Сагар, активіст�захисник прав людини, якийвідвідав місце вбивства, розповів, що християн продовжуютьгнобити: «Ми думали, що гоніння на християн уже закінчені,але вони продовжуються». Він звернувся до влади з вимогоюпровести детальне розслідування.

1

20

Іранська влада заарештувала 70 проLтестантських місіонерів

70 протестантських місіонерів були арешто�вані в Тегеранській провінції.

Іранські служби безпеки провели облави нахристиян під час недавніх різдвяних свят.Іранське державне телебачення повідомило, щозаарештовані належать до певного «руху», щоздійснює незаконну прозелітичну діяльність. Уповідомленні вказано, що члени руху пропагу�вали християнську доктрину під час культур�них заходів, які проводяться «за підтримки Ве�ликобританії». Про які саме заходи йдеться, неуточнюється.

Губернатор Мортеза Тамаддон засудив про�тестантських місіонерів як таких, що робили«культурну агресію» проти ісламської держа�ви.

Christian Solidarity Worldwide » (ВсесвітняХристиянська Солідарність) — організація, якабореться з переслідуванням християн, — зазна�чає: «Влада Ірану чинить серйозний тиск на цихлюдей, допитуючи їх з жорстокістю і тримаю�чи в одиночному ув’язненні, щоб отримати відних імена інших віруючих і змусити відмови�тися від сповідування християнської віри».

Згідно даних статистики, християни станов�лять в Ірані від 2 до 3% населення країни —72600 тисяч чоловік. Офіційно Ісламська рес�публіка визнає законність сповіданняхристиянства, а також юдаїзму та зороастриз�му. Однак віруючим забороняється здійснюва�ти прозелітичну діяльність, а кожному, хтовідрікається від ісламу, загрожує смертна кара.

В Еритреї 30 осіб заарештовано запроведення молитовного зібрання

На початку січня 30 християн були арешто�вані і затримані в Асмарі, Еритрея, нібито запроведення молитовного зібрання, передаєMNN з посиланням на «Голос мучеників», Ка�нада. Деякі з віруючих недавно були звільненіз попереднього ув’язнення за віру.

Віруючим в Еритреї рідко висувають звину�вачення у злочині. Зокрема, цей арешт можебути пов’язаний з фактом, що віруючі були чле�нами церкви «Філадельфія» — євангельськоїцеркви, яка в Еритреї поза законом.

31 вересня 2010 року головний католиць6кий храм Багдада захопили терористи, узяв6ши більше 100 віруючих в заручники. В ре6зультаті штурму храму поліцією більшучастину заручників було визволено, однаккілька десятків людей все6таки загинули.

На фото: похорон жертв терористично6го нападу на храм.

З 2002 року в країні не визнають іншихвіросповідань, крім ісламу, православної цер�кви Еритреї, Римсько�Католицької церкви таЛютеранської Євангельської церкви Еритреї.Цей суворий закон ставить віруючих іншихконфесій на нелегальне становище. Вони частоопиняються в підземеллі. Більшість з трьохтисяч віруючих, затриманих в Еритреї, посад�жено в підземні камери, металеві вантажні кон�тейнери і військові бараки. Кілька еритрейсь�ких християн померли у в’язниці черезкатування або відсутність медичної допомоги.

Нещодавно у військово�тренувальномуцентрі в Саві, після двох тижнів хвороби помер�ла 27�річна християнка Сіблі Хейгос Мебрах�ту. Повідомляється, що Мебрахту було відмов�лено в медичній допомозі, вона хворіла намалярію. Хоча невідомо, як довго вона перебу�вала в Саві, джерела стверджують, що її заареш�тували за те, що вона читала Біблію у власнійспальні. Мебрахту, як повідомляється, буладванадцятою із померлих християн в одній ізгорезвісних в’язниць Еритреї з часу заборониурядом у 2002 році всіх церков, крім дозволе�них законом.

Такі події, як затримання 30 християн вЕритреї, стали обурливо звичними. У підсум�ку, країна на 12 місці за переслідуванням хри�стиян у списку країн світу, ідучи за ПівнічноюКореєю, Іраном і Афганістаном. Вона другапісля Сомалі за жорстокістю переслідувань се�ред африканських країн.

«В Еритреї немає законності щодо християн,— відзначає Джонатан Рачо з ICC. — Там ніхтопро них не турбується».

21

«А Церква по всій Юдеї, вГалилеї та Самарії маласпокій, укріпляючись і ходя6чи в страху Господнім, та зпотіхою Святого Духа на6множувалась» (Дії 9:31).

Аналізуючи життя Церк�ви, можна сказати, що вонаживе в епоху спокою. Післякраху радянської імперії Богдав усі можливості Церкві ре�алізувати Божий план спасін�ня людей. На пострадянсько�му просторі сьогодні в Українінайсприятливіші умови дляпроповіді Євангелії. Це безпе�речний факт. Ми бачимовеличезний кількісний рістцерков, розвиток церковноїінфраструктури у різних слу�жіннях для досягнення людейрізних верств. Але відомийвислів «Не завжди так буде»залишається актуальним і сьо�

годні. Дивлячись на ріст цер�ков, а також визнання їх дер�жавними структурами, важкоуявити церкву переслідува�ною. Для молодої генераціїпереслідування — далека і за�бута історія. Але не для всіх.У Слові Божому написано, що«в дні благополуччя користуй�ся благом» (Екл. 7:14). Ті, хторозуміє істину Божу, можутьі повинні чітко орієнтуватисяв часі і без зволікання діяти,використовуючи таланти, да�ровані Богом, для збудуванняЦеркви Господньої.

Ще в ранньому християн�стві були випадки, коли деякілюди, чи то досягаючи, такзваної, «вищої» святості, чипереслідуючи інші мотиви,ішли в пустелі, вдавалися досамобичування. Коли Бог да�вав мир і спокій для віруючих,то, замість проповідування

Євангелії, дехто, використову�ючи слова Христа: «Блаженніви, коли вас будуть ганьбити іпереслідувати», сам створю�вав ілюзію переслідування.Хтось скаже, що сьогодні неварто про це говорити, аджетеперішній час змінив навітьхристиянських консерваторіву подібних питаннях. Але чице так? Маючи прямий і безпо�середній стосунок до місіонер�ської праці ще з кінця 80�хроків, мені неодноразово дово�дилось чути з боку віруючихяк би докір: «А хто вас по�слав?», або: «А чи ви дійснопослані?» Звичайно, кожналюдина має право на власнудумку, але Слово Боже потре�бує не стільки нашого комен�тування, як виконання Божихнаказів. І Христос свого часудокоряв ізраїльтянам за те, щоне «пізнали часу їхніх від�відин».

Мені особисто доводилосязустрічатись з людьми, якісказали: «Ми збираємося но�чами на зібрання, бо написано,що дні лукаві». Різного пере�крученя, спотворення істинБожих нині можна спостеріга�ти багато.

Коли змінюється погода,клімат, то не всі люди можутьшвидко адаптуватися до но�вих умов. Так само, коли при�йшла свобода для проповідіСлова Божого у наш край, тодалеко не всі християни вико�ристали ці можливості, щоб увідповідний час стати передБогом із добрими плодами,виконавши Боже доручення.Навіть у благополучних умо�вах дехто створює штучнийобраз переслідуваної Церкви.До цієї категорії належатьдеякі люди старшого поколін�ня, які застали часи утисків іобмежень при радянській вла�ді і які мотивують свої дії сло�вами: «Кого хоче Бог спасти,того Сам приведе в церкву».

Æèòòÿ öåðêâè ó ÷àñè ñïîêîþ

Віруючих українців побільшало на 13%

Кількість українців, які визнають себе віруючими, за останні10 років збільшилася на 13 відсотків — з 58% до 71%, повідом�ляє Інститут релігійної свободи. Такі результати соціологічногоопитування, проведеного у листопаді 2010 року.

За даними дослідження, найвищий рівень релігійності вияв�ляють жителі західних регіонів (89%), найнижчий — на Сході(66%). Водночас спостерігається тенденція до усунення вираз�ного зміщення центру релігійного життя в західні області. Нацей час умовний центр охоплює два регіони — західний і цент�ральний, в яких зосереджено 70% усієї мережі релігійних гро�мад країни.

Як зауважив директор соціологічної служби Центру Разум�кова Андрій Биченко, представляючи результати дослідження,до православних себе відносять 68% українців, до греко�като�ликів — 7,6%, до євангельських християн (протестантів) — 2%.

Загалом експерт констатував толерантне ставлення вірян доінших конфесій, церков і релігійних організацій.

Водночас у графі ціннісних орієнтирів життя українціврелігійність опинилася у кінці списку. «Кількість опитаних, хторегулярно відвідує храм, тобто не менше 1 разу на тиждень, ста�новить 15,7%, раз на місяць — 20,8%. При цьому 50,4% рес�пондентів відвідує храм лише на релігійні свята», — свідчитьопитування Центру Разумкова.

Андрій Биченко додав, що 56% опитаних визнають мораль�ний авторитет Церкви, як суспільного інституту.

Інститут релігійної свободи

22

Таке ставлення до Божої спра�ви має свої наслідки: останні�ми роками тенденція дозниження бажання бути місіо�нером серед молоді особливовиявляє себе, хоча, звичайно,є й інші фактори, які негатив�но впливають на бажання мо�лоді служити Богові.

Але факт залишається фак�том: образ так званої «гони�мої» церкви, існує й сьогодні:«Якщо нас не гонять, то щосьз нами не в порядку». Штучностворені такими людьми фор�ми самоізоляції вважаютьсяблагословенням чи досягнен�ням особливої святості.

У моєму місіонерськомуслужінні був час, коли ми здрузями мали можливістьпроповідувати Слово Боже наПівночі Росії. І в одному містімали особливе благословенняГосподнє. Воно полягало і втому, що ми не мали жоднихперешкод для проведенняєвангелізаційних заходів.Навіть, навпаки, влада допо�магала в організації і прове�денні служінь, забезпечуючинас транспортом і навіть допо�магаючи фінансово. Особливіслужіння проходили в центріміста біля пам’ятника «вождюпролетаріату». Домовившисьіз керівниками міста, ми під�ключилися до міської системи

озвучення центральної ву�лиці, і коли проповідували, томайже все місто могло слуха�ти Слово Боже.

Але була й інша категоріяхристиян, яку мені довелосяпобачити. У той час, коли мивільно проповідували Єванге�лію, група віруючих людейбула схоплена міліцією і зачи�нена у в’язниці. Чутки про цешвидко наповнювали місто.Пізніше виявилося, що цілюди без будь�якого дозволучи погодження з владою поста�вили в центрі міста намет і по�чали проповідувати. Їх попе�редили, щоб вони припинилисвою діяльність, але ті на це незвертали уваги. Після цьогоїхнє служіння силоміць булоперерване, а їх на деякий часзакрили в ізоляторі. Відразу жпоширилася інформація, щохристиян переслідують, ось,мовляв, явний факт. А ми ідалі без проблем проводилизустрічі в різних місцях і ауди�торіях з проповіддю Слова Бо�жого. Дізнавшись більше процих людей, мені стало зрозумі�ло, що для них «гонима Церк�ва» — це незмінний ні за яко�го режиму ідеал християн�ства.

Якщо гонителі нас не го�нять, то ми маємо напрошува�тися на гоніння або провокува�

ти їх? Не думаю, що Бог задо�волений тим, коли ми пос�тійно принижені і гнані. АджеБіблія пише: «Хто мудрий,нехай це зрозуміє!» (Ос.14:10). Тому Бог допускає різ�ні часи для Церкви, щоб Йогонарод міг реалізувати планБожий і виконати Його волю.

А хто може бути мудрим уцьому світі, як не Божий на�род, вибрані Божі діти, утвер�джені Божими істинами, хтокерується Біблією і завждичує голос Божий. Сьогодні світповинен бачити живу, актив�ну Господню Церкву, а не мер�тву релігію, якою переповненахристиянська історія. Ми по�винні використовувати сьо�годнішню свободу, дарованунам Богом, для проповідіЄвангелії і пам’ятати про те,що ворог не спить. Якщо Бог внашій країні не дозволяє зну�щатися над Церквою (у світі нескрізь так є), то дорожімо цимі не засиджуймося в комфорт�них молитовних домах, ідімона Божу ниву, працюймо дляЦарства Божого, «бо час ос�танній».

Віктор ОНИЩУК,заступник директора

місії «Голос надії»

«І діти повстануть суп6роти батьків» (Мтв. 10:21).

Молодшому поколіннюім’я Павлика Морозова нічогоне говорить. А от за радянсь�ких часів його знали усі. Нашашкола навіть носила його ім’я.Точніше, піонерська організа�ція школи, бо він був одним ізнайвідоміших піонерів. Заче�кайте�но, а хто такі піонери,ви знаєте? Згідно комуністич�ної ідеології, так називалишколярів четвертих�восьмихкласів, об’єднаних в організа�цію, яка вважалася юною по�мічницею панівної партії. От�же, не вдаючись в подробиці,скажемо, що, згідно комуні�стичної легенди (саме легенди,бо справжні факти життя ма�ленького Павлика не такі вжей захоплюючі й героїчні), це13�річний хлопчина, який у1932 році був убитий своїмдідом та дядьком. Причиноювбивства стало нібито те, щовін засвідчив у суді проти сво�го батька, як ворога народу.Радянська ідеологія викорис�тала цей випадок, зробившиПавлика Морозова юним бор�цем проти старого куркульсь�кого режиму (саме куркулямивважалися батько та дід хлоп�чини). Хлопчина не побоявсязвинуватити батька, тим са�мим засвідчивши, що він на

боці радянської влади та ко�лективізації. Саме це й сталолейтмотивом усієї ідеологіч�ної піар�компанії: привчитилюдей до думки, що зарадивисоких комуністичних цілейможна й рідних батьків здати.Незважаючи на гори літерату�ри, яка оспівувала героїчнийвчинок піонера Павлика, тайого «канонізацію», для пере�січних радянських людей вінбув просто «стукачем» на рід�ного батька.

З тих пір минуло 90 років.Тепер про Павлика Морозоваможна прочитати хіба що вдовідковій літературі. Він по�мер разом з радянською ідео�логією. А втім, у 21 століттівідбулося його несподіваневоскресіння. Причому в новійіпостасі й за допомогою зовсімінших ідеологів. Вперше це«воскресіння» відбулося там,на Заході, на батьківщині «за�гниваючого капіталізму»,проти якого і боровся юнийПавлик. Саме там зародивсярух, ідеологію якого можнастисло висловити словами:«Подзвони і «здай» свою мамута батька». Так, мова йтимепро ювенальну юстицію. Щоце таке?

Для українців це поняттяще нове і не зовсім зрозуміле.А от у цивілізованих, демокра�

тичних країнах воно доситьпоширене. Це — модель пра�восуддя, яка має справу зі зло�чинами, вчиненими малоліт�німи. Але останнім часом наперший план виходить юве�нальна юстиція, яка носитьдещо інший зміст: це системазаходів, організацій, інсти�туцій, які працюють над пи�таннями захисту прав дітей.На перший погляд, це нібитохороша річ з благими наміра�ми. Адже не секрет, що є бага�то сімей, навіть у тих же циві�лізованих державах, де дійснознущаються над дітьми, у то�му числі й рідні батьки. Але,як кажуть, добрими намірамивимощена дорога в пекло. На�справді, все частіше ювеналь�на юстиція стає інструментом,який використовують зовсімдля інших цілей. У всіх дитя�чих закладах, усіма можливи�ми засобами рекламуютьсяномери спеціальних телефонівдовіри, подзвонивши на які,дитина може пожалітися нате, що з нею погано поводять�ся. Або, по�простому, «насту�кати» на батьків. Знову ж та�ки, на перший погляд, ценепогана ідея. Але вона маєкілька серйозних вад. По�пер�ше, дзвінок до ювенальнихорганів може бути просто ре�акцією дитини на ігнорування

ÏðîáëåìàÏðîáëåìàÏðîáëåìàÏðîáëåìàÏðîáëåìà

24

її дитячих примх чи забага�нок. Насварила мати за розби�те вікно, шльопнув батько зате, що дитина не послухаласяі не прибрала у своїй кімнаті,батьки не хочуть (чи не мо�жуть) купити підліткові мод�ний дорогий телефон — пожа�ліємося добрим дядям татьотям. Батьки у цій ситуаціїбезсилі: вони зобов’язані поту�рати усім вимогам свого чада,без права застосовувати протинього традиційні методи вихо�вання.

А по�друге, найбільша ди�кість ювенальної юстиції втому, що вона завжди на боцідитини: «добрі» дяді та тьоті

миттєво приїжджають до бу�динку ображеної дитини і безбудь�яких розмов відразу жзабирають усіх дітей, які є всім’ї. Вирвати їх з лап «добро�чинців» можна лише за допо�могою суду і то дуже рідко.Здебільшого, дітей забираютьв інші родини, так що батькинавіть не мають права знати,де вони.

По�третє, останнім часомвсе більш вимогливою стаєполітика толерантності, яказобов’язує батьків прищеплю�вати дітям шанобливе, толе�рантне ставлення до людейрізних поглядів: навіть у хри�стиянських родинах забороне�

но казати дітям, що гомосек�суалізм, дошлюбні стосунки єгріхом. Батьки не мають пра�ва вказувати дітям, у що ті по�винні одягатися, що дивитися,куди йти і з ким дружити. Цетакож може стати причиноюпозбавлення батьківськихправ.

Особливо полемічною ташироко відомою стала історіяз українською родиною Козло�вих, яка емігрувала у США.Виховуючи дітей у христи�янському дусі, батьки заборо�нили їм носити зачіски таодяг, які, на їхню думку, неличать християнам. У резуль�таті сімейного конфлікту, піс�

Ось такі плакати з’явилисяу шкільних та дошкільнихзакладах Росії. Ювенальнаюстиція працює на відмінно.Вже є випадки, коли дітей за�бирали у цілком благополуч�них батьків лише тому, що тіжили в тісній квартирі і немали можливості забезпечитидітей так, як були забезпеченіїхні більш «круті» одноклас�ники. Вчитайтеся у плакатнізаклики: написано, як медомнамазано. Так вже хороші тьо�ті і дяді турбуються про ма�леньких Петрика та Надійку,що готові їх забрати у батьків!

Бо ж, бачите, батьки сварять�ся між собою, не вчать із нимиуроків, підвищили голос надитину, гримаючи на них зарозбите сусідське вікно. Та зтакими вимогами дитинуможна забрати у будь�якихбатьків. Але вершина цинізму— втлумачення у дитячі голо�ви думки про те, що малень�кий братик чи сестричка — цестрашенний злочин батьківпроти нього, єдиного та непов�торного. У тебе з’явився ма�ленький братик? Подзвони,здай жорстоких батьків, які неспитали в тебе дозволу. Це на�

гадало мені кадри з доку�ментального фільму проптахів, які демонструва�ли «закон джунглів» утваринному світі: пташе�ня, яке першим з’явило�ся на світ, із впертістю тазатятістю виштовхує кон�курента�братика з гнізда.Тепер і в нас, людей, пра�цює «закон джунглів».

Що тепер робити бать�кам? Ходити «на задніхлапках» перед дитиною,яку захищає «дикий» за�кон? Потурати їм у всьо�му? Дехто так і робить.Тим самим втрачаючидітей, ще більше розши�рюючи прірву між поко�ліннями. Але є іншийвихід. Він записаний ба�

гато століть тому у Вічній Кни�зі. Правильна побудова сто�сунків перш за все з Богом, апотім з дітьми, основана наСлові Божому, допоможе намуникнути тих проблем, якізапрограмовані дияволом уподібних законах. Якщо в ро�дині правильна духовна, емо�ційно�психологічна атмосфе�ра, якщо діти розуміютьбатьків, а батьки дітей — нашісини та дочки не скористають�ся сумнівними порадами кра�сивих, але отруєних сатаноюплакатів.

Юрій ВАВРИНЮК

25

ля того, як батьки застосували фізичне покарання,підлітки подзвонили у відповідну службу. Не будемосудити, наскільки правомірними були дії батьків інаскільки вони «перегнули палку», але результат пла�чевний: сімох дітей забрали органи опіки, а батьківзасудили до більше як семирічного ув’язнення з по�дальшою депортацією з країни. Судячи з багатьохамериканських форумів, де обговорюється цей випа�док, навіть багато американців засуджують дії дітей,які «здали» своїх батьків. На сайті topix.com є комен�тар, де якась дівчина пише, що вона в сьомому класівчилася з кимось із дітей Козлових і вважає, що дітивчинили неправильно не тільки стосовно батьків, алетакож своїх менших братів і сестер, особливо дівчин�ки, яку забрали від батьків, коли їй було всього 6 днів.

Біблійне пророцтво про те, що настануть часи, колидіти будуть непокірні батькам, збувається. Діло Пав�лика Морозова живе! Тут захований хитрий дия�вольський задум: забрати у християн дітей як в пря�мому, так і в переносному розумінні цього слова. Нашібатьки та діди ще пам’ятають радянські часи, колиатеїстична влада забирала у віруючих дітей, бо ті, мов�ляв, неправильно їх виховують. Часи повертаються.Ця жорстока та цинічна форма гонінь на християн ужедобирається і до нас. Думаю, що найближчим часомподібні закони діятимуть і в Україні. Таким чином го�ніння прийдуть з такого боку і в такому вигляді, якцього ніхто не чекав.

Один із православних ієрархів так сказав про це но�вовведення: «Головна небезпека введення ювенальноїюстиції у тому, що вона спочатку будується на прово�кації злочину. Що відбувається? Дитина знає, що їїконфлікт із власними батьками знайде підтримку збоку закону, заохочення з боку держави, і варто їйзвернутися у відповідні органи, як вона миттєво знай�де відповідь. Бажаючи вирішити проблему, цивіліза�ція робить неправильний висновок і тим самим відвер�тається від Христа. Ювенальна юстиція — це не щоінше, як пряме нехтування заповіддю: «Шануй батькаі матір, і благо тобі буде». Це зневага тими твердимибожественними законами, які тисячоліттями форму�вали людське суспільство. А в наше століття це рап�том оголошується непотрібним, неважливим, непра�вильним».

Власне, диявольська ідея забирати дітей у батьківне нова. Але ще ніколи вона не була такою замаскова�ною, хитро�витонченою, в яскравій обгортці турботипро дітей. Втративши дітей, християнство втратитьмайбутнє. Наскільки ж наше християнське життя,поведінка, наші богослужіння, проповіді та дитячевиховання повинні бути на висоті, щоб діти, дивля�чись на нас, не бігли до телефону, щоб «здати предків»,а захотіли успадкувати віру своїх батьків. Так як цезробив молодий служитель Тимофій, співробітникапостола Павла. Так, як це зробив, вихований влас�ною матір’ю у фараоновому домі, Мойсей. Так, як цесьогодні роблять тисячі наших дітей, що не надіють�ся на «телефони довіри», а на віру в живого Бога.

Юрій ВАВРИНЮК

Християни «без сорому»

Останні дослідження, проведені ком�панією ComRes для організації NotAshamed, показали, що лише половинажителів Великобританії вважає своюкраїну християнською. Ці результативикликали обурення колишнього Архіє�пископа Кентерберійського лорда Кері,який тут же закликав прем’єр�міністраДевіда Кемерона звернути увагу на фак�ти, які заважають християнам Королів�ства вільно сповідувати свою віру.

У своєму зверненні�листі лорд вказавна те, що реформи Лейбористської партіїпро «толерантність, рівність і справед�ливість» применшують внесок християн�ства у розвиток суспільства і культуриВеликобританії і, більше того, обмежу�ють можливості віруючих релігійносамовиражатися. Ще більш бентежитьколишнього Архієпископа те, що хрис�тиянство все частіше виставляють як без�глузде явище минулої епохи. «Ситуаціюпідтверджує цілий ряд випадків, колизвичайні християни, яких застали запроявами своєї віри на робочому місці іякі дозволили своїй християнськійсовісті визначати соціальну поведінку,зазнали переслідування внаслідок новоїпрактики роботи з персоналом. Вони ви�явили, що закон більшою мірою заважаєїм, ніж допомагає», — говорить він.

Лорд Кері вважає, що правовий ба�ланс Великобританії неприпустимо пору�шений. Гарним прикладом служитьзіткнення між християнами і гомосексу�алістами, яке все більше загострюється.У листі прем’єр�міністру лорд згадує проподружню пару — Оуена і Юніс Джонс.Їм відмовили в праві стати прийомнимибатьками тому, що їх релігійне почуття,як вони заявили, не дозволило б їм ска�зати дитині про прийнятність гомосексу�алізму.

У Пітера і Хейзелмарі Булл в судово�му порядку зажадали п’ять тисяч фунтівза те, що вони відмовилися надати гомо�сексуальній парі, яка гостювала в них,двоспальне ліжко. Притому що, за сло�вами Булл, їх рішення не змінилося б іщодо двох гетеросексуалів, якщо вони небули б поєднані законним шлюбом.

Подібними судовими позовами і ситу�ацією в цілому на боці християн у Вели�кобританії опікується вже згадана орга�нізація Not Ashamed. Вона нагадує проправо сповідувати Христа не тільки вдо�ма і в церкві, але і в школі, і на робочомумісці.

26

« Ò î ë å ð à í ò í i» ã î í ií í ÿàáî Íåòîëåðàíòíî ïðî ïîëiòêîðåêòíiñòü

культурних проблем».На перший погляд ці фак�

ти видаються смішними, алеїх наслідки доволі�таки пе�чальні.

Пригнітити? — Так! Але«толерантно»

Нині ідея толерантності,зокрема й релігійної, набуваєдедалі більшого поширення усвіті. Сам по собі термін «толе�рантність», як терпимість дочужого способу життя, поведі�нки, почуттів, думок, ідей тавірувань, має доволі�таки по�зитивне значення. Однак те,що відбувається під прикрит�тям цього поняття, змушуєглибоко замислитися: чи жнасправді толерантною є ця«толерантність»?

Нині чи не в кожному (а вамериканському точно) філь�мі обов’язково має бутигомосексуаліст, негр (вибачте,афроамериканець), емансипо�вана жінка, яка займає висо�ку (досить часто й військову)посаду та люди різних націо�нальностей і вірувань. Водно�час християн зображаютьсмішними диваками, найбіль�шими лицемірами та моралі�заторами. І це при тому, щосуспільство, в якому живуть«вільно» й «толерантно», по�

Про свинку, кошенят іполіткоректність

Нещодавно прочитала одинцікавий факт, який ілюструєідею сучасної толерантності,що нині так пропагується Спо�лученими Штатами та країна�ми Євросоюзу. У ньому йдеть�ся: «Якщо на сайті online пере�кладача Prompt ви спробуєтеперекласти фразу: «Our catgave birth three kittens onewhite and two black» українсь�кою мовою, то отримаєте дужетолерантний переклад: «Нашакішка народила троє кошенят:одне біле і двох афроамери�канців». Перевірила. Вияви�лося — жарт, але, на жаль, нетакий вже далекий від реаль�ності.

Ось ще один, це вже реаль�ний, хоча доволі комічнийприклад сучасної політкорек�тності. В Англії магазин дитя�чих товарів забрав з іграшко�вої ферми свиню, щоб вона необразила мусульман та юдеїв,для яких ця тварина вважа�ється нечистою. Покупці, яківиявили в комплекті стійлодля свині та кнопку, яка озву�чує хрюкання, але не виявилисамої «хрюші», обурилисяцим. Серед них були й матері�мусульманки, які стверджува�ли, що це не ображає їх по�чуттів.

Після скарг власники мага�зину все ж вирішили поверну�ти свиню на своє законне місцена фермі. Але, на жаль, цейфакт є не першим і не останніму Британії, де жертвами політ�коректності стали поросята.Зокрема, два роки тому елект�ронна книга, основана насюжеті відомої казки, була ви�лучена зі списку щорічних на�город для школярів через те,що вона може образити почут�тя мусульман, оскільки «при�сутність поросят торкається

будоване на принципах і мо�ральних основах отих «ли�цемірів�диваків».

І в результаті все зводитьсядо абсурду й маразму, а то йнавіть до відкритих гоніньщодо християн.

Зокрема, нещодавно керів�ництво університету в амери�канському місті Огаста зобо�в’язало 24�річну студенткувідвідувати гей�паради, щобцим самим змусити її відмови�тися від прояву релігійних пе�реконань. Дженіфер Кітон підчас занять не раз висловлюва�ла свій християнський поглядна гомосексуалізм. У резуль�таті її попередили, що, якщовона не змінить своєї позиціїщодо осіб нетрадиційної оріє�нтації, то не зможе продовжу�вати навчання.

Сенат штату Каліфорніярозробив закон, за якимшкільні вчителі змушені роз�повідати про користь, яку при�несли суспільству гомосексуа�лісти, бісексуали та люди, якізмінили стать. Також цей за�кон вимагає, щоб шкільні вчи�телі «правильно» відображалирізноманітність статей в аме�риканському суспільстві. Ду�маю, не варто пояснювати,яким чином це відіб’ється направах вчителів�християн. Іне думаю, що суд буде на їх�ньому боці. Це ж «нетолеран�тно».

Нині з толерантності до го�мосексуалістів у відомостяхпро дитину замість «батько» і«мати» вказуватимуть «бать�ко 1» і «батько 2». Цікаво, ащо буде, коли той, хто записа�ний під номером два, вважати�ме це нетолерантним щодонього, оскільки це, наприк�лад, применшує його роль ужитті дитини? Скажете, яфорсую обставини? Мені чо�мусь так не здається. З сучас�

27

ною судовою системою, якаіснує в Америці і, як на мене,часто не обстоює закон, а шу�кає в ньому лази, щоб «захис�тити» іноді доволі безглузді«права» клієнта, все можливо.

Коли основи зруйновано…Захищаючи ці «права»,

спочатку зі шкіл США та Єв�ропи забрали релігійні (пере�

реконання». Пані Фернандесвважає цей факт переслідуван�ням з релігійних мотивів ініяк не може збагнути, чогонавіть викладач Закону Божо�го не може мати у своєму кабі�неті релігійної символіки, якуза логікою він повинен вико�ристовувати в навчальномупроцесі. Однак її скарги незнайшли підтримки з боку су�

Християни б’ють насполох

Водночас в останні роки де�далі чутнішим стає голос хри�стиян з Європи та Америки,які говорять про дискриміна�цію своїх прав. Зокрема, угрудні цього року в Австріїбуло обнародувано документпро дискримінацію християнв Європі, підготовлений праці�вниками «Комітету зі спосте�реження за нетерпимістю тадискримінацією християн».Він оповідає про факти на�сильства проти віруючих, об�меження свободи совісті тавіросповідання, поширеннянегативних відомостей та зне�важливих відгуків у ЗМІ, ван�далізмі щодо релігійнихоб’єктів. «Кількість христи�ян, які підпадають під ті чиінші дискримінаційні дії вЄвропі останнім часом дужезросла, — йдеться в докумен�ті. — Це абсолютно реальнеявище, хоча часто приймаєприховані форми».

Водночас, не побоюся дода�ти, що передусім це явищеспричинене саме популярноюнині політкоректністю та то�лерантністю. Напрошуєтьсявисновок — толерантність що�до окремих груп, приводить дообмеження прав інших, тобтодо того, проти чого створюва�лася. І що парадоксально, від«надправ» меншості доводить�ся захищати більшість.

Цього року християнськабільшість Європи отрималакалендар на 2011 рік, випуще�ний Євросоюзом. У ньому«забули» відмітити Різдво таПасху. Його розробникинавіть не звернули уваги на те,що більшість європейськихкраїн мають у дні цих релігій�них свят офіційні вихідні, і по�значили їх як звичайні робочідні.

Плацдарм для антихристаСхиляюся до думки одного

з авторів, який розкривав цютему: «Толерантність як мо�рально�етична норма в життікожної людини — це добре іправильно. Але толерант�

Сьогодні все більш популярними стають так звані «пара6ди гордості» — святкові ходи вулицями великих міст пред6ставників нетрадиційної орієнтації. Їх, як правило, супрово6джують посилені наряди поліції: щоб ніхто не образив чи нескривдив.

дусім християнські) символи,потім заборонили молитву,далі позбавили школярів тапедагогів права говорити просвою віру, а зрештою заборо�нили навіть співати різдвяніпісні, хоча, на жаль, навітьсамі ці пісні за останню сотнюроків втратили істинний різ�двяний зміст.

Виявилося, що навіть вик�ладач Закону Божого, який удеяких школах все ще викла�дається як факультатив, немає права тримати на своємуособистому столі жодних сим�волів. Це підтверджує преце�дент, який стався в Іспанії водному з коледжів міста Су�хар. Сусану Фернандес змуси�ли прибрати з її особистогостолу розп’яття та ікону, оскі�льки двоє колег, з якими вонапрацює, вважали ці образи та�кими, що «ображають їхні пе�

дової влади — і її все ж змуси�ли забрати ці предмети з робо�чого місця.

Те суспільство, аборти вякому були легалізовані мен�ше ніж 40 років тому, нині зне�важливо ставиться до думкипротивників абортів, якимиздебільшого є християни. Тутпередусім цінується правожінки на вибір — навіть якщоцей вибір звучить: «Убити чине вбити свою ненародженудитину». А християни тут ви�ступають не як ті, хто захищаєправа дитини, а як ті, що об�межують права жінки. Їхніслова перекручуються, спот�ворюються, вириваються з од�ного контексту і вставляютьсяв інший, що повністю змінюєзначення сказаного. Іноді церобиться журналістами зу�мисне, щоб опорочити добреім’я церкви.

28

ність, зведена в ранг держав�ної політики, перетворюєтьсяв абсурд та насильство».

На жаль, цього чомусь непомічають лідери розвиненихкраїн. Попри колоду у власно�му оці, вони намагаються ді�стати скалку з ока інших. Світпильно слідкує за проблемамиобмеження прав християн і вПівнічній Кореї, і в Китаї, і вЄгипті, й на Близькому Сході.Проголошується безліч заяв,закликів, порад, рекоменда�цій. Зокрема, ПарламентськаАсамблея Ради Європи на по�чатку цього року заслухаладоповідь «Насильство протихристиян на Близькому Схо�ді» і має намір «розвиватистратегію з посилення свободирелігії у світі як одного з правлюдини». Автори доповіді зак�ликають «привернути увагу донеобхідності боротьби з усімаформами релігійного фунда�менталізму і маніпулюваннярелігійними переконаннями зполітичною метою…»

Та чи далеко заведуть світ

ці сліпі поводирі сліпців? Що�найменше до ісламізації, а той до повного безвір’я. Ось при�клад: за останні роки близько100 000 корінних жителів ко�лись християнської Британіїприйняли іслам. Згідно стати�стичних даних 56 % цих лю�дей були білими британцями,середній вік яких складає 27років. Водночас влада закли�кає визнавати ці корінні змінив британському суспільстві«нормальними» і не прийматикритики щодо невідворотноїісламізації Великобританії.

Разом із тим, за даними дос�лідження, проведеного у 200школах Англії, школярі де�далі гірше орієнтуються в сво�єму християнському корінні.У результаті аналізу сталовідомо, що в останні роки бі�льше уваги приділялося опіцідітей з інших релігій, ніж хри�стиянським учням. Зважаючина всі вимоги політкорект�ності та толерантності, вчителіне мають чітких уявлень щодотого, як викладати основи

християнства. І це неймовірнотурбує християнських лідерівкраїни, які чітко усвідомлю�ють, що історичним стержнемкультури цієї країни є самехристиянство. Майкл Назир�Алі, колишній єпископ Роче�стера, стверджує: «Цінності,набуті людьми, будуються наоснові християнської віри.Так було в минулому. Зараз миживемо завдяки тому, що булозакладене колись. Але якщоцьому не вчити, то ці цінностіпоступово зникнуть».

Це проблема не лише Ан�глії, яку я використала якприклад, а й інших розвине�них країн, де християнство,яке, повторюся, є основою цихсуспільств, «толерантно» об�межується, утискається тапереслідується. Це явнезміщення акцентів, що веде докраху передусім духовності таморалі. Страшно й те, що ця«далекоглядність» сліпців на�буває дедалі більшої популяр�ності в світі й стає міцнимплацдармом для появи анти�христа. Це час, коли говорять:«Мир і безпечність», але післянього «несподівано прийде за�гибель» (1 Сол. 5:3). А це вжене «афроамериканська» кішкаі не свинка, яка гостро пору�шує «культурні проблеми».

Ольга МІЦЕВСЬКА

У Великобританії лікаряLхристиянкусудитимуть за лікування гомосексуалізму

Леслі Пілкінгтон працює психотерапевтом протягом 20років і є переконаною християнкою. Журналіст і борець за«права гомосексуалістів» Патрік Страдвік звернувся до неї нахристиянській конференції, яку організувала американськаНаціональна асоціація дослідження та лікування гомосексуа�лізму, і заявив, що хоче звільнитися від гомосексуалізму.

Жінка запросила журналіста взяти участь у сеансах психо�терапії, які вона приватно проводить у себе вдома. Відвідавшикілька таких сеансів, Страдвік потай зробив аудіозаписи роз�мов із психотерапевтом. На запитання журналіста: «Чи є го�мосексуалізм психічним розладом, хворобливою пристрастюабо феноменом, що суперечить релігійним нормам»,Пілкінгтон заявила: «Усім, що вище перераховано».

У результаті жінку звинуватили у «спробах лікування го�мосексуалізму шляхом проголошення молитов», а також упрагненні «нав’язати Страдвіку власні переконання, згіднояких гомосексуалісти можуть перестати бути гомосексуаліста�ми». Їй загрожує позбавлення медичної ліцензії.

Лікар стверджує, що стала жертвою провокації, а її методироботи, що називаються «Зусилля щодо зміни сексуальноїорієнтації» (Sexual Orientation Change Efforts, SOCE), є закон�ними та ефективними. Метод SOCE включає поведінкову і пси�хоаналітичну терапію, а також релігійні практики (про щовона журналіста�провокатора попередила відразу).

P.S. Коли верстався но6мер, стала відома така нови6на: українських сиріт дозво6лять всиновлювати геям ілесбіянкам.

За прийняття закону«Про ратифікацію Європей6ської конвенції про усинов6лення дітей», який дозволяєвсиновлювати українськихдітей гомосексуалістам,проголосували 288 депута6тів Верховної Ради. Деякі по6ложення документа, зокре6ма, можливість усиновленнядітей одностатевими пара6ми, суперечать чинному ук6раїнському законодавству.Але закон можна змінити,це лише питання часу. Пер6ший крок уже зроблено.

29

²ñòîðè÷í²ñòîðè÷í²ñòîðè÷í²ñòîðè÷í²ñòîðè÷í³ ïîñòàò³³ ïîñòàò³³ ïîñòàò³³ ïîñòàò³³ ïîñòàò³Ðè÷àðä Âóðìáðàíäò.

Âiðà, íå çëàìàíàòîðòóðàìè

Хоча мужність нам дається Святим Духом, ми всеLодно не стаємо мужніми автоматично. Прояв мужностіне є спонтанною реакцією — нам треба свідомо повоLдитися мужньо… Бути мужніми не значить не боятися.Бути мужніми — значить відчувати страх і всеодно роLбити те, що має бути зроблене, те, до чого покликав насБог.

Ричард Вурмбрандт, з книги «Наодинці з Богом»

У 1969 році в Західній Ні�меччині почала діяти «Хрис�тиянська місія в комуністич�ному світі», яка випускалабюлетень «Голос мучеників» зісторіями про переслідуванняза віру, фотографіями та адре�сами в’язнів комуністичнихтаборів. Її засновник — пасторРичард Вурмбрандт — провів14 років у румунській тюрміпри режимі Чаушеску. Біль�шу частину цього терміну вінвідбував в одиночному ув’яз�ненні. З допомогою бюлетеня«Голос мучеників» були орга�нізовані кампанії з підтримкисвященика Гліба Якуніна, па�стора Георгія Вінса, баптистаз Латвії Яніса Рожкалнса тадесятків інших в’язнів у ко�лишньому СРСР. Місія підпі�льно переправляла єванге�льську літературу, обладнан�ня для друку, радіоприймачі,а також фінансову допомогусім’ям ув’язнених за віру.Після розпаду РадянськогоСоюзу діяльність місії не при�пинилася, її пріоритетнимикраїнами стали Китай, Пів�нічна Корея, В’єтнам та Лаос,де майже півтора мільярдалюдей все ще переживаютьпереслідування…

Ричард Вурмбрандт бувзнаний в Румунії як один знайвідоміших проповідників

та письменників. Він викла�дав Старозаповітню історію вбаптистській семінарії в Буха�ресті і написав багато духов�них книг.

Вурмбрандт народився 24березня 1909 року в місті Бу�харесті (Румунія) в єврейськійсім’ї. Як стверджував пропові�дник, він був вихований в сі�м’ї, де не визнавалася жоднарелігія. Залишившись сиро�тою в 9 років, він дуже ожор�сточився, бо стикнувся з бід�ністю і труднощами. Одногоразу старий тесля ХристиянВелфекс, який разом з дружи�ною молився про те, щоб при�водити євреїв до Христа, пода�рував Ричарду Біблію. Тойпочав читати її і плакав надкожною сторінкою, порівнюю�чи своє порочне життя зі святі�стю та чистотою Ісуса. Та всеж, як писав він, говорив Ісусу:«Я ніколи не зможу бути Твоїмучнем. Я хочу грошей, подоро�жей, задоволень. Я досить дов�го страждав. Твій шлях —хресний і навіть я не зможупройти цим шляхом». Алевідповідь Христа зрештою до�сягнула глибини його серця:«Йди Моїм шляхом, не бійсяхреста і ти збагнеш, що це най�більша з усіх радостей».

У 1936 році Ричард, а зго�дом і його дружина Сабіна на�

вернулися до Господа і не�вдовзі почали підпільну місіо�нерську діяльність серед єв�реїв. В часи Другої світовоївійни вони стали засновника�ми Месіанської общини в Бу�харесті.

У 1945 році Румунію захо�пили комуністи і спробуваливикористати церкву для своїхцілей. Про цей час Вурмб�рандт згадує у книзі «Страж�дання за Христа»: «Почавсятакий кошмар, у порівнянні зяким нацистський терор бувчимсь незначним та легким…Комуністи знали, що вони мо�жуть посадити нас в тюрми,але не зможуть ув’язнити на�шої віри в Бога. Тому вони такжорстоко боролися з нами».Та попри все Ричард та Сабінарозвернули жваве підпільнеслужіння для румунів та їх за�гарбників — радянських сол�дат.

На жаль, керівники бага�тьох релігійних організаційробили безліч поступок кому�нізму. Пізніше Вурмбрандтписав: «У 1945 році в при�міщенні румунського парла�менту було скликано релігій�ний конгрес, в якому бралиучасть тисячі представниківдуховенства. Всі вони аплоду�вали, коли стало відомо, щотовариш Сталін (портрет яко�

30

го висів на стіні) буде почес�ним головою конгресу, хоча йзнали, що він знищував безлічлюдей, включаючи тисячіхристиян…

Керівники приходів — ре�форматори, лютерани, верхов�ний рабин — піднімалися натрибуну. Всі вони висловлюва�ли свою згоду працювати ра�зом з комуністами. Моя дру�жина, яка сиділа поруч, немогла більше цього витрима�ти. Вона сказала: «Йди і змийцей сором з Христового облич�чя». — «Якщо я це зроблю, тивтратиш свого чоловіка», —заперечив я. — «Тоді ти будешбоягузом…» — сказала Сабіна.Я попросив слова. Мене радозапросили на трибуну... Я по�чав з того, що коротко висло�вив своє ставлення до комуні�зму. А потім сказав, що нашобов’язок як священнослужи�телів прославляти Бога таХриста, а не міфи про швид�коплинний земний рай, щонаша справа захищати Йоговічне Царство любові від на�сильства цього нікчемногосвіту. Поки я говорив, свяще�ники, які протягом кількохгодин слухали улесливий об�ман про партію, здавалося,прокидалися від сну. Хтосьпочав аплодувати, напругаохопила весь зал — і раптомхвилями прокотилися апло�дисменти. Міністр у справахрелігії, православний свяще�

ник Костянтин Бурдучеа,який колись був фашистом,оголосив із кафедри, що моєправо говорити закінчилось...

Усі промови на цьому конг�ресі передавалися по радіо, івся країна чула те, що я гово�рив з трибуни комуністичногопарламенту. Я сповістив проХриста і згодом мусив дорогозаплатити за це».

Його заарештували не одра�зу. Кілька років після конгре�су Вурмбрандт активно вико�нував своє служіння, постійнорозширюючи його. Це не мог�ло лишитися непоміченим — іневдовзі його заарештували.Три роки він провів в одиноч�ній камері і не бачив нікого,крім своїх мучителів. Вурмб�рандт писав: «Перший періодмого життя закінчився 29 лю�того 1948 року. Того дня яйшов однією з вулиць Бухаре�ста, коли чорний «Форд» різкозагальмував біля мене. З ньо�го вискочили двоє чоловіків і,схопивши мене за руки, кину�ли на заднє сидіння… Менепривезли у споруду, де місти�лося їхнє головне управління.Відібрали документи, речі,галстук, шнурівки для чере�виків і, зрештою, моє ім’я.«Відтепер, — сказав мені чер�говий, — вас будуть звати Ва�силе Георгеску». Це досить по�ширене ім’я. Влада явно нехотіла, щоб навіть охороназнала, кого переслідують, на

звільнених із тюрми підтвер�дили смерть пастора розпові�дями про особисту присутністьна його похороні на тюремно�му кладовищі. Сабіна Вурмб�рандт була у відчаї, але надіяна те, що чоловік повернеться,не полишала її.

Переслідування віруючих укомуністичній імперії зла ста�ло тотальним. Сабіна безстра�шно свідчила російським сол�датам, допомагала багатьомєврейським дітям переховува�тися від гетто. Незважаючи напогрози, вона сміливо приво�дила людей до Христа. За цевона отримала три роки ув’яз�нення, які провела в трудово�му таборі для полонених. Їхєдиний син Михай після ареш�ту батьків залишився на ву�лиці. Йому було всього 9 років.Він скитався й голодував, атих жінок, які хотіли йомудопомогти, жорстоко карали.Страждання на деякий час по�хитнули його віру. В 11 роківхлопчику дозволили побачи�тися з матір’ю, яка була за ме�талевими ґратами. Вона сто�яла перед ним у бруднійтюремній формі, худа, з вели�кими мозолями на руках відважкої табірної праці. Хлоп�чик ледве впізнав матір, якатихо проказала: «Михаю, лю�би Ісуса всім своїм серцем!»Наглядач зі страшною злобоювідтягнув її від Михая і вивів,а хлопчик дивився і плакав.Ця мить стала поворотною вйого житті — він навернувсядо Господа. Михай зрозумів,що якщо Христа можна люби�ти в таких умовах, Він є істин�ним Спасителем. Згодом вінговорив: «Якби християнствоне мало інших доказів істин�ності, окрім того, як моя мамавірить у нього, цього було бдля мене достатньо».

Спогади Ричарда Вурмб�рандта про його перше ув’яз�нення — свідчення про внутрі�шню боротьбу з самотністю іперемогу духу: «В камері япровів два роки свого одиноч�ного ув’язнення. Читати меніне було чого. Не було також іприладдя для письма. Я міг

той випадок, якщо за кор�доном, де моє ім’я буловідомим, виникнуть якісьпитання. Я мав простозникнути, як і безліч ін�ших».

Завдяки відомості Вур�мбрандта і тому станови�щу, яке він займав як ду�ховний лідер, іноземнідипломати звернули увагуна його тривале зникненняз релігійної арени і зроби�ли запит про нього. У від�повідь прийшло повідом�лення, що Вурмбрандт утікз Румунії. Дружині булонадіслане офіційне свідоц�тво про його смерть. Таємніагенти поліції під видом

31

спілкуватися тільки зі своїми думками... Але Господь був тут.Чи справді я жив для того, щоб служити Богу? Чи це було тількимоєю професією? Чи дійсно я вірив у Бога? Тут усе й з’ясується.Я був сам… Господь не давав мені нічого, крім страждань. Чибуду я, незважаючи на це, так само любити Його?..

Спочатку я молився в основному про звільнення. Я казавБогу: «Ти говорив у Писанні, що не добре людині бути самій.Чому ж тоді Ти залишаєш мене в самотності?» Але з днів скла�далися тижні, а моїм єдиним гостем був тільки охоронець, якийприносив мені шкоринки хліба і не проказував жодного слова…Поступово мені прийшло на розум, що на дереві тиші зріє плідмиру. Я почав бачити себе таким, яким був насправді. Я отри�мав підтвердження, що насправді належав Христу. Навіть у цихобставинах мої думки та почуття були постійно спрямовані доБога. Ніч за ніччю я заповнював молитвою та хвалінням».

Минуло три роки — і Вурмбрандта перевели в загальну каме�ру, де він провів ще п’ять років, де катування ножами і розпече�ним залізом застосовувалося постійно.

Потім, після недовгого звільнення в 1959 році, був новийарешт. Вурмбрандту винесли вирок — 25 років каторги. Вурмб�рандт був звільнений за всезагальною амністією, оголошеною повсій країні під сильним впливом американської громадської дум�ки. Ричард знову побачив свою дружину, яка вірно чекала йоговесь цей час, і сина — тепер вже дорослого юнака, який приво�див душі до Христа. Після звільнення він писав: «Минуло 14років тюрми, в якій я не бачив Біблії і жодної іншої книги. Ярозучився писати після тривалого голоду та катувань… У тюрміми забули всі істини про Істину і жили тільки самою Істиною».

Коли робота Підпільної церкви знову широко розгорнуласяВурмбрандт знову підпав під загрозу арешту. Але дві христи�янські організації — Норвезька єврейська місія і Єврейськийхристиянський союз заплатили 10 тисяч доларів за нього, і вінзміг покинути Румунію.

Перед його виїздом в Америку Таємна поліція попередилаВурмбрандта, щоб він нікому не розголошував того, що з нимвідбувалося в тюрмах, інакше вони зможуть знищити його фізич�но чи морально навіть за кордоном.

У грудні 1965 року пастор разом із сім’єю покинув Румунію,спочатку переїхавши в Норвегію, а згодом — у США.

Ричард Вурмбрандт помер 17 лютого 2001 року в Каліфорнії,у віці 92�ох років. За кілька місяців до його кончини відійшла увічність супутниця Сабіна Вурмбрандт. Їй було 87. Її книга «Дру�жина пастора» стала бестселером.

www.welcometochurch.org

Сім’я Ричарда Вурмбранд�та приїхала в Америку в 1966році. Про це писали газети ізнали місцеві церкви. В серпні1967 року Підкомісія палатипредставників США провеласлухання справи Вурмбранд�та. Невдовзі мені випала наго�да познайомитися з цією лю�диною, і я отримала особистовід нього брошуру, випущенуконгресом США, яка детальноописувала все, що там відбува�лося, говорилося й запитува�лося.

До того я переклала декіль�ка його книг. Описані в нихзнущання та катування людейв фашистських та комуністич�них катівнях Румунії викли�кають такий жах, що волоссястає дибки. Але одна книгазробила на мене просто неймо�вірний вплив. Вона називаєть�ся «Христос спускається в тю�ремне пекло». Ці проповідівідкривають душевні муки ідуховну боротьбу християни�на, вирваного з життя на 25років (таким був його першийвирок), кинутого в одиночнукамеру глибоко під землею,куди не проникає й промінчиксонця, розлученого з дружи�ною та єдиним сином та пості�йно підданого невимовним му�кам. Це крики Йова і Єреміїразом взятих, це всезагальнийкрик всіх страдників за прав�ду. Недаремно Христос пообі�цяв їм у спадок Своє Царство(див. Мт. 5:10).

У книзі «Мучений за Хрис�та» Ричард Вурмбрандт пише:«Сидячи один у брудній, пов�ній щурів камері, у декількохсантиметрах від безумства ісмерті, цей стомлений кату�ваннями чоловік підняв своїочі до неба і закривавленимигубами з синцями та ранамиблагав Бога проговорити донього. І Бог відповів… але несловами, а повним відчаю кри�ком прибитого до хреста Хри�ста. У своїй тяжкій скорботі уХХ столітті, за залізною заві�сою мученик за Христа почувці моління покинутого, сто�мленого Христа…»

32

Він зрозумів Божу відпо�відь і ототожнив свої особистістраждання з віковими страж�даннями Церкви Христової.

Він провів 14 років у стінахрумунської Секуритате (КДБ),більшу частину терміну — водиночному ув’язненні. Тамвін зустрів людей різних вірос�повідань: католиків, право�славних, весь широкий діапа�зон протестантів і, звичайнож, євреїв. Про можливість«спілкування» і свідчення проХриста за допомогою азбукиМорзе пастор Вурмбрандтпише в своїй книзі «Христос вкомуністичних тюрмах».Іноді в одній камері з Вурмб�рандтом сиділи комуністичнілідери, які сприяли захватукомуністами влади в Румунії.Найжалюгіднішими в’язнямибули саме ці — обмануті дия�волом і зраджені «товариша�ми» — колишні соратники…

На слуханнях Ричард Вур�мбрандт сказав, що він люте�ранський пастор, викупленийз Румунії церковними органі�заціями. Його першою зупин�кою була Норвегія, але запро�шення виступати від іменілютеранської церкви передзібранням штабу НАТО послу�жило поштовхом до рішенняпереселитися в Америку. Ри�чард Вурмбрандт служив тодів філіалі європейської христи�янської місії «Місія домільйонів Європи», контораякої розташовувалася в Глен�дейлі (Каліфорнія), поблизуЛос�Анджелеса. Вона була по�законфесійною, і багато дено�мінацій допомагали їй фінан�сово. Ця допомога надаваласясім’ям в’язнів, а також йшлана видання літератури, якависвітлює становище гнаноїЦеркви в усьому світі. Пізнішепастор Вурмбрандт заснував

свою місію «Голосмучеників», яка існує йдотепер в іншому районіЛос�Анджелеса. Вурмб�рандти завжди жилискромно, зосередив�шись на своїй справі.Вони не були ні сенти�ментальними, ні плак�сивими. Надто багато

своєї проповіді, а іноді простосидів на стільці — давалисявзнаки жахливі катування.

Ричард Вурмбрандт при�святив себе гнаній Церкві.Живучи в Америці, він турбу�вався про переслідуваних увсьому світі, писав про них усвоєму журналі. Відчуваючинаближення смерті, він своє�часно передав свою місію мо�лодим працівникам. Це при�клад для наслідування!

Його посвяченість, невто�мність, любов до Ізраїлю, кудивін часто їздив, любов до світу,що гине, і турбота про нього –ось що залишиться в пам’ятіпро цього видатного єврея�християнина, який не соро�мився називатися славниміменем свого Спасителя. Яхочу пам’ятати його живим. УБога всі живі!

Віра КУШНІР

вони пережили, і ціль життябула чітко визначена ними.

Для підтвердження своєїособи перед Підкомісією Вур�мбрандт навів письмові свід�чення багатьох християнсь�ких діячів і місій, які зналийого ще в Румунії та іншихкраїнах Європи, а також вІзраїлі.

Ричард Вурмбрандт був нестільки проти чогось, хоча йне міг мовчати про жахи без�божної ідеології, скільки бувза когось чи за щось, а саме:він був за Христа і Його вчен�ня, аж до готовності помертиза свідчення про Господа всім,хто тільки хотів його слухати.

Коли його запитали, чи вінприїхав з комуністичної краї�ни, він відповів: «Я приїхав зхристиянської країни, якувзяли у рабство безбожники».Він любив усіх, як учить Пи�сання.

На слуханнях в Підкомісіїконгресу Ричард Вурмбрандтзнімав сорочку і показувавсвої вісімнадцять глибокихшрамів на спині, руках і всьо�му тілі. Йому було важко хо�дити, оскільки у ході катуваньв тюрмі в’язнів били металеви�ми прутами по ступнях, тимсамим скалічуючи їм ноги.

Я нерідко бувала на висту�пах Р. Вурмбрандта. Його нетреба було перекладати. Вінрозмовляв вісьмома мовами. Ябачила, як він знімав взуття істояв у шкарпетках під час

Õðèñòîñ ñïóñêàñòüñÿâ òþ ðåìíå ïåêëî

33

«Я знаю діла твої, і працютвою, і твою терпеливість,і що не можеш терпіти ли6хих, і випробував тих, хтосебе називає апостолами, аленими не є, і знайшов, що фаль6шиві вони. І ти маєш терпі6ння, і працював для ЙменняМого, і не знемігся. Але маюна тебе, що ти покинув своюпершу любов» (Об. 2:264).

Коли Христос через Іванадавав настанови церквам, токожну з них Він мав за щопохвалити, але й до кожноївисловлював Свої претензії тадокори. Досліджуючи ці по�слання до ангелів (або, по�ін�шому, служителів) семи цер�ков, можна побачити сім

напрямків духовної боротьби,або, як я їх називаю, сім лінійфронту.

Перша, дуже важлива ліLнія фронту, на якій може стаLтися поразка, — це взаємостоLсунки з Богом. Так, служительпрацює, Бог бачить його віру,старання. Але він має недолік.З цього першого послання яроблю висновок, що передусімдиявол намагається відірватиБожого служителя від близь�ких стосунків з Богом. Він непроти, щоб ми бігали, працю�вали, відстоювали чи захища�ли свою віру, сперечалися таборолися за віру, «переданувід наших батьків». Головне,аби ми не шукали спільності зБогом.

Якщо це трапляється з на�ми в житті, то Бог звертаєтьсядо нас: «Якщо ти не покаєшся,то Я прийду і «зрушу твогосвічника з його місця». Щотаке свічник? Цим свічникомє місцева церква. Якщо ми, якслужителі, не налагодимо сто�сунків із Богом і не відновимопрорвану лінію фронту, то ма�тимемо поразку.

Диявол воює проти насвдень та вночі. Його мета —вкрасти, вбити й погубити. Іважливо не дати йому прорва�ти цю першу лінію — відірва�ти нас від спільності з Богом.Бо коли цей розрив стається —ми залишаємося наодинці зісвоїми проблеми, зі своєю пра�цею та зусиллями. І тоді дра�туємося, нервуємося, хвилює�мося, стаємо злобними, гнів�ливими, неврівноваженими,тому що наш дух залишивсябез підживлення — і він знема�гає. Тоді приходить думка:«Хіба мені більше за всіх тре�ба? Та чи варто зі всіма гриз�тися?» Це свідчить про те, щонаша посудина спорожніла.

Бережімо цю першу лініюфронту. А якщо її прорвав во�рог, швидше відновлюймо її.Бо проблеми на цій лінії фрон�ту можуть відбитися на всійцеркві. Церква обов’язкововідчує, якщо служитель нематиме тісних стосунків з Бо�гом.

«Ти залишив свою першулюбов» — це питання ми має�мо вирішувати тет�а�тет з Бо�гом.

Другу лінію фронту я назиLваю прямий або лобовий удар.Ангелу церкви в Смірні булосказано: «Я знаю діла твої, ібіду, і убозтво, але ти багатий,і зневагу тих, що говорять просебе, ніби юдеї вони, та нимине є, але вони зборище сатани.Не бійся того, що маєш страж�

Ñiì ëiíié ôðîíòó

34

Шановні радіослухачі!

Запрошуємо на зустріч у радіопередачі «Жива надія»,що започаткована Іваном Зінчиком,

яка виходить в ефір щопонеділка о 21.30на першій програмі Українського радіо.

дати! Ось диявол вкидатимедекого з вас до в’язниць, щобвас випробувати. І будете матибіду десять день. Будь вірнийдо смерті, і Я тобі дам вінцяжиття!»

Тут уже нічого не прихова�но. Йде пряма атака на Церк�ву. Єдине, що потрібно тут —твердо стояти у вірі. І як недивно, ця лобова атака не на�стільки страшна, тому що вонаявна. Ворог нападає. Але Гос�подь каже: «Будь вірним.Твоїм стражданням є межа,тому не бійся тих страждань».Сьогодні також ми переживає�мо такі атаки, коли лукавиййде напряму. В мусульмансь�ких країнах людей вбиваютьза віру в Христа. Подібнийудар з боку диявола ми пере�живали в радянські часи.

Третя лінія фронту розкриLта в посланні до Пергамськоїцеркви: «Я знаю діла твої, і щоде ти живеш, там престол са�тани. І тримаєш ти ЙменняМоє... Але трохи Я маю натебе, бо маєш там тих, хто три�мається науки Валаама, щонавчав був Балака покластиспотикання перед синами Із�раїля, щоб їли ідольські жер�тви й розпусту чинили. Такмаєш і ти таких, що тримають�ся науки Николаїтської таксамо».

Третя атака у житті служи�теля і Церкви у тому, що в сер�це і у церкву починають про�никати лжевчителі та лже�науки. Людям дуже складнорозібратися у безлічі існуючихнині вчень. За цим має пиль�но стежити кожен служитель,знаючи, що диявол має на метіза будь�що зруйнувати Божусправу.

Кожен служитель несе пер�сональну відповідальність за

свою кафедру і те, що звучитьз неї. Цікавтеся тим, що чита�ють люди, рекомендуйте, щоварто їм читати. Якщо ж вамневідоме те чи інше вчення,дослідіть його, щоб ви моглизастерегти людей, вберегти їхвід руйнівного диявольськоговпливу. Знайте: Бог не зали�шить цієї справи просто так,Він почне Свою війну. Та щобцього не сталося, він закликаєпередусім служителя цієї цер�кви до покаяння.

Прорив на четвертій лініїфронту дуже поширений. «Язнаю діла твої, і любов, і віру,і службу, і твою терпеливість,і останні вчинки твої, що бі�льші за перші, — звертаєтьсяГосподь до Ангела з Тіятирсь�кої церкви. — Але маю на тебе,що жінці Єзавелі, яка каже,ніби вона пророкиня, ти по�пускаєш навчати та зводитирабів Моїх, чинити розпустута їсти ідольські жертви».

Це удар по церкві черезлжепророцтво. Наші людисприймають пророцтва, милюбимо пророкувати, любимослухати, що Господь говоритьчерез пророцтво. Але справ�жні пророцтва нечасті та неба�гатослівні. Церкву будуютьБожі служителі. Відповідаль�ним номер один за будівницт�во церкви є пресвітер. ЙомуБог довірив вести церкву. Цієївлади Бог не дав пророкам.Вони мають допомагати слу�жителям. Той пророк від Бога,який смиренно допомагає бра�ту�пресвітеру і прислухаєтьсядо його порад та наказів. Таколи він виривається вперед,прикриваючись тим, що черезнього говорить Бог, вважаючипресвітера меншовартим, тоце вже не Божий пророк.

Люди дуже схильні до різ�

них духовних проявів. Дехтотільки тим і живе, щоб щосьдесь почути особливе. НавітьБіблія їх особливо не цікавить.Люди починають ходити з па�пірцями, а не читають Біблію,яка вчить нас, як треба жити.І часто ті пророцтва не несутьу собі нічого нового, а людиставляться до цього, як до най�вищого відкриття. Але СвятеПисьмо є для нас найбільшимпророчим словом, на яке мимаємо опиратися. А істиннівідкриття мають сприяти по�кращенню розуміння Писаннята приводити до єдності брат�ства, до любові, а не до утворе�ння окремих групок так зва�них «супердуховних». І довко�ла них збирають цілі з’їзднізібрання, куди прибуваютьлюди з папірцями та диктофо�нами. І чомусь цих людей нецікавить святе життя, їх нецікавить праця для Бога, слу�жіння людям. Їм цікаве тількищось наддуховне. Вони стаютьсхожими на Ахава, який шу�кав відкриття щодо того, чийти йому на Рамот�Галаадсь�кий. Ахаве, ти шукаєш від�криття? Поглянь на своє жит�тя. Ти в гріхах, наче у багні.Спочатку очисться. Але ні, цедля нього не настільки важли�во, в нього важливіша ідеявизріла. І повірте — такій лю�дині чотириста пророків ска�же: «Йди!» Люди, які не хо�чуть жити за Писанням, отри�мують такі відкриття, якихвони гідні.

Будьмо обережні, бо Хрис�тос застерігав, що в останнічаси перед Його приходом з’я�виться багато лжепророків.Бог хоче говорити до людей, іВін говорить. Але коли мивідвертаємося від Слова і шу�каємо іншого відкриття, то

35

можемо потрапити у спокусу.«Служителю, Я маю на те�

бе, що ти попускаєш…», — го�ворить Господь і до сучаснихслужителів. Будьмо пильні,щоб ці слова не звучали до вас.Писання закликає нас: «Невсякому духу вірте, а випробо�вуйте». І це не означає, що мине віримо Богові чи хулимоСвятого Духа. Це ознака здо�рового християнина, якийзнає Писання і довіряє йому.

П’ята лінія фронту — цестан байдужості. Ангелу вСардах було сказано: «Знаюділа твої, що маєш ім’я, нібиживий, а ти мертвий». Це станапатії, стан нечуйності. Тако�му служителеві все одно, щовідбувається довкола. Бог зак�ликає його: «Будь чуйний тарешту зміцняй, що мають по�мерти. Бо Я не знайшов твоїхділ закінченими перед БогомМоїм. Отож, пам’ятай, як тивзяв і почув, і бережи, і покай�ся. А коли ти не чуйний, то натебе прийду, немов злодій, і тизнати не будеш, якої години натебе прийду».

Якщо ти нечуйний до голо�су сумління, до голосу братів,наставників, до голосу Свято�го Духа, то остерігайся, боХристос може раптово та не�сподівано прийти — і твійкінець буде плачевний. Лука�вий хоче зробити нас такимилюдьми — аморфними, нечут�ливими, байдужими. Біймосятакого летаргічного стану —він дуже небезпечний.

«Та ти маєш і в Сардах кіль�ка імен, що одежі своєї вони неспоганили, і в білій зо Мноюходитимуть, бо гідні вони».Навіть при такому гниломуслужителеві в церкві будутьлюди, які матимуть правильністосунки з Богом. Але служи�теля Бог спитає, і спитає суво�ро.

Шоста лінія оборони розкLрита у посланні до ФіладельLфійської церкви: «Хоч малумаєш силу, але слово Моє тизберіг, і від Ймення Мого невідкинувся. Ось Я зроблю, щодекого з зборища сатани, ізтих, що себе називають юдея�

ми, та ними не є, але кажутьнеправду, ось Я зроблю, щовони прийдуть та вклонятьсяперед ногами твоїми, і пізна�ють, що Я полюбив тебе. А щоти зберіг слово терпіння Мого,то й Я тебе збережу від годинивипробовування, що має прий�ти на ввесь всесвіт, щоб випро�бувати мешканців землі».

Ця церква мала проблему збоку тих, хто називав себевіруючим, але насправді небув таким. Я думаю, що унинішній час також є так званідуховні люди, які вважаютьсебе істинно віруючими, але нетакі насправді. Такі люди їжа�куваті. Їх дуже складно «об�різати», «обтесати» чи навітьвмовити. Вони дуже високоїдумки про себе, дозволяютьсобі навіть пресвітера настав�ляти, вважаючи себе такими,що все знають. Але Господьназиває таких «зборищем са�тани». Це люди, які, називаю�чи себе віруючими, нічого спі�льного з Богом не мають. Недаймо влади таким людям унаших церквах. Саме від та�ких людей найбільше довело�ся постраждати апостолу Пав�лу. Їм було важко збагнути те,що в Христі обрізання не важ�ливе, що праві й ті, які розріз�няють дні для слави Бога й тіякі їх не розрізняють. АлеПавло все одно молився за цихлюдей і щиро плакав за нихперед Богом, хоча й жорстковикривав їх, коли вони впира�лися і не хотіли прийматиХристової благодаті. І дотеперповажні люди з Талмудамивдень та вночі моляться біляСтіни плачу, а Бог відкривсятаким простим людям, як миз вами.

І остання лінія фронту.Найбільш суворим було звер�нення до Лаодикійської церк�ви: «Я знаю діла твої, що ти нехолодний, ані гарячий. Якбито холодний чи гарячий ти був!А що ти літеплий, і ні гарячий,ані холодний, то виплюну тебез Своїх уст... Бо ти кажеш: «Ябагатий, і збагатів, і не потре�бую нічого». А не знаєш, що тинужденний, і мізерний, і вбо�

гий, і сліпий, і голий!»Така людина взагалі не

здатна до війни, не здатна допротистояння. Чому? Бо жвона гола�боса! Ще до того йсліпа. Лаодикійська церквабула нездатна до спротиву,вона не могла чинити опору.Вона не займала чіткої по�зиції, будучи ні холодною, нігарячою. Вона була теплою,нездатною протистояти злу,нездатною викривати гріх.Про таких служителів можнасказати: «І вашим, і нашим».Вони пішли на компроміс зісвітом, з гріхом і тепер не мо�жуть розібратися, де святе, дегрішне. І тому Господь сказав,що виплюне її зі Своїх уст. Тавсе ж до ангела цієї церкви Богкаже: «Виправ цю ситуацію.Покайся! «Раджу тобі купитив Мене золота, в огні перечи�щеного, щоб збагатитись, ібілу одежу, щоб зодягтися, іщоб ганьба наготи твоєї не вид�на була, а мастю на очі намас�ти свої очі, щоб бачити».

Бог не відкидає жодного зангелів церков, навіть якщотой перебуває в найгіршомустані. Він попереджає, застері�гає, суворо докоряє, але закли�кає до покаяння, до відновлен�ня першої любові, до близькихстосунків із Собою.

Тому будьмо пильними нацих сімох лініях фронту, невідступаймо, не дозволяймодияволу прорвати їх. Кожна зних по�своєму виявляється врізні історичні періоди і врізних церквах. Але духовнавійна не закінчиться доти,доки не прийде наш Пастире�начальник з неба. Будьмо пе�реможцями в ній. Бо тількипереможець буде «їсти від де�рева життя, яке в раю Божім»,матиме «владу над поганами»,«зодягнеться в білу одежу»,стане «стовпом у храмі Бога».І тільки переможцеві Христособіцяє: «…Сісти Я дам на Моє�му престолі зо Мною, як і Япереміг був, і з Отцем Своїм сівна престолі Його» (Об. 3:21).

Михайло ПАНОЧКО

36

Ось так зустрічають великих світу цього:кінозірок та президентів, спортсменів таспіваків. Їх зустрічають сотні відео� та фотоопе�раторів, почесні караули; прості люди іноді забагато годин займають найкращі місця, щоббодай одним оком глянути на знаменитість, аякщо пощастить, то ще й доторкнутися до неї.Про їхній приїзд заздалегідь кричать афіші таанонси в пресі та на телебаченні, спеціально дляних готують готельні номери�люкс, прикраша�

Редакція «Благовісника» планує підготувати електроннийархів усіх номерів журналу.

Але, на жаль, в редакційному архіві відсутні два номерижурналу: 3 та 4 за 1993 рік.

Якщо у когось з читачів збереглися ці примірники,будь ласка, надішліть їх у нашу редакцію.

ний, бо саме так, непомітно та байдуже, Йоговже зустрічали дві тисячі років тому. Пере�важна більшість людей залишилася остороньвіфлеємської події: їм було цікавіше спостері�гати, як вулицями Єрусалима проїжджавпишний ескорт Ірода…

Але Він прийде. І за словами автора Послан�ня до євреїв, «не в справі гріха другий раз з’я�виться тим, хто чекає Його на спасіння» (9:28).І ті, хто буде готовий до такої зустрічі, удосто�яться неймовірної честі: там, на порозівічності, біля перлинних брам Нового Єруса�лима, їх зустрічатимуть з набагато більшоюпошаною, радістю та тріумфом, аніж сьогоднінапівоголених кінозірок зустрічає натовп ла�сих на видовища.

Юрій ВАВРИНЮКють місця перебування, латають дороги.Вони — в центрі уваги. Вони — зірки пер�шої величини!

Подумав: а як то люди будуть зустріча�ти Ісуса Христа? Ми не знаємо, коли Вінприйде, хоча біблійні анонси багато гово�рять про Його прихід та ознаки, що йомупередуватимуть. Я не можу щось певносказати наперед, але переконаний в одно�му: така тріумфальна зустріч, як на цихфото, навряд чи Його чекає. Його прихідзауважать небагато людей. Його зустріча�тимуть не з квітами і не на червонійдоріжці. Телебачення навряд чи заціка�виться цією подією. Я в цьому перекона�

Ôîòîïðîïîâ³äüÔîòîïðîïîâ³äüÔîòîïðîïîâ³äüÔîòîïðîïîâ³äüÔîòîïðîïîâ³äü

Увага!

37

У 31Lрічному віці він міг би помертиМертва темрява огорнула кімнату. Здавалося, що в цій пітьмі

немає нічого живого. Усе мовчало. І це була не просто нічна тиша,а темний морок, від якого на серці робилося тяжко. Уже тодіОлександр не боявся цієї темряви, але все ж таки відчував її згу�щення над своїм тілом. Якась темна неприємна постать набли�зилася до нього, зайшовши в кімнату через балкон, і в цій глухійпітьмі зупинилася біля чоловіка. Від її присутності робилосямоторошно. Усім нутром Саша відчув, що це смерть. У грудяхщось защеміло. Він усвідомив, що переходить в інший простірбуття. Безпорадно кричав, але цей крик лунав лиш у його ро�зумі. Відчувалося, що, окрім цієї темної постаті демона смерті,у кімнаті є ще хтось, хтось добрий. 23 травня 1993 року — день,коли смерть могла б забрати життя Олександра БАНАДИ, якбидо цього дня він не розкаявся у вчинених гріхах.

Батько Олександра був алкозалежним, мама багато працю�вала. Через негаразди в стосунках між батьками та постійні ма�теріальні проблеми діти відчували себе обділеними увагою, лю�бов’ю та теплом. Десь у 13�річному віці хлопець відчув у собі силузмінити усе довкола себе. Уже тоді він ступив на стежку само�стійного життя. Беззаконня, непослух Богові та батькам, нех�тування голосом совісті — усе це дедалі більше засмоктувалохлопця. Прийшов момент, коли він відчув, що ходить просто полезу смерті.

«Пастка, у яку я потрапив…»— Впродовж 12 років я був наркозалежним, — розповідає про

своє минуле Олександр Банада. — Хоча і не постійно вживавнаркотик, а в певних проміжках часу, однак глибоко розумів,що кинути вже не можу. Ця залежність оволоділа мною ще тоді,коли я вперше спробував цю отруту. Це сталося на одній квар�тирі, де проживали колишні тюремники. Я потрапив до них як�раз тоді, коли вони варили наркотики, які далі переправляли уколонії та тюрми. Не розуміючи до кінця небезпеки свого рішен�ня, я з гордістю заявив, що теж, як і всі, спробую, який він, тойнаркотик, але на відміну від усіх, зможу перебороти у собі ба�жання колотися вдруге. Це стало пасткою, яка затягнула мене.Після першої спроби я мало не помер, бо прийняв завелику дозу.Я намагався кинути, але потім знову повертався. Раніше я на�магався довести собі, що навіть попри те, що наркотик завждипід рукою, зможу пересилити в собі бажання прийняти черговудозу. Та я відчув, що гріх сильніший за мене. Саме тоді мене охо�пив страх смерті. Я відчув, як вона наближається. Думав, може,тиждень, два, ну місяць — і все, кінець, помру. Де ж буду прово�дити вічність?

Наче приречений на смертьОлександр нікому не розповідав про свої терзання. Знав, що

все одно ніхто його не зрозуміє. Ні мама, ні друзі, навіть сам неможе нічого виправити. Він був наче приречений.

Якось він зустрів одного знайомого. Що цікаво, Олександрвід усіх утаював свої переживання, але чомусь саме перед цимчоловіком, який не був близьким, він неочікувано навіть для

Äåìîí ñìåðòi ïðèéøîâ,ùîá çàáðàòè æèòòÿ

Ñâ³ä÷åííÿÑâ³ä÷åííÿÑâ³ä÷åííÿÑâ³ä÷åííÿÑâ³ä÷åííÿ

38

самого себе відкрився. «Як у тебе справи?» — запитує. А я йомукажу: «Льоню, я скоро помру». Він же спокійно продовжує:«Сашко, ти ще маєш надію — звернись до Бога, покайся передБогом, поклич ім’я Ісуса Христа, і Господь тебе прийме».

— Я ж мав таке розуміння, — розповідає Саша, — що подібнідо мене люди не мають права звертатися до Бога. У тяжкі хви�лини я таки звертався до Господа, але постійно приходили дум�ки, що Бог для праведних людей, а я — беззаконник і не маюправа звертатися до Господа. Тому й замовкав у своїх молитвах.

Олександр раніше не розумів, хто є Христос і чому Він пост�раждав за людей. І саме у цій розмові він усвідомив, що до Богами навертаємося, коли приймаємо у своє серце Ісуса Христа,визнаємо Його як нашого Спасителя, і що тільки Господь можезвільнити нас від будь�яких залежностей і гріхів. «Хоча я не усерозумів, що він говорив, але якийсь вогник надії запалахкотів умоєму серці, — ділиться спогадами. — Саме після зустрічі з цимчоловіком я поїхав на квартиру до мами, зачинився на кухні і,ставши на коліна, почав молитися. Визнав, що грішний і про�сив у Бога прощення ради Ісуса Христа».

Коли він встав з колін, у розум ринули думки про те, що цевсе дурниця, це все даремно. Водночас у серці інший голос ніжнопідказував, що саме в цьому є сила. Тим більше, що порада знайо�мого не була людським здогадом, а написаною у Біблії обітни�цею. А от Біблія, як свідчив Олександр, викликала у нього до�віру.

«Ти йдеш, але вороття тобі більше не буде!»Після молитви ще впродовж двох днів він міг витерпіти без

наркотика, але потім настала ломка. Стало так тяжко, що Олек�сандр про все забув та й думати про будь�що було не в силах. Однебажання — чим швидше дійти до притону, щоб отримати наступ�ну дозу. Коли він йшов по дорозі до притону, то почув чіткийголос: «Оце ти йдеш туди, але знай, що вороття тобі більше небуде». Це був голос совісті. «Мені стало страшно, — розповідає.— Це мене і зупинило. Я трішки у ваганнях потоптався на місціі попрямував додому. Розуміючи, що моєму тілу легше не стане,все ж таки повертався. Не знаю, як я зайшов до квартири. Без�помічний і слабкий, я впав на ліжко і почав ридати. Раніше ніко�ли не міг і сльозинки видавити, а тут раптом таке. Саме у ційситуації перед чоловіком стояв вибір: повірити Богу чи піддати�ся гріхові, спокусі. І Бог дав сили Олександру. «Я відчув полег�шення, я відчув, що буду жити, — продовжує свідчити. — Сло�во про Христа повернуло мене до життя, зародило в мені віру —і це мене врятувало, інакше б рівно через два дні я загинув би».

ВічLнаLвіч зі смертюЧому Олександр так впевнено сказав, що рівно через два дні

загинув би, стало зрозуміло далі з його розповіді. «Це сталося отретій годині ночі, — продовжує. — Через два дні після перемо�ги над гріхом, до мене прийшла смерть. Тоді я був при пам’яті,не вживав ні наркотика, ні спиртного. Я не спав, бо не міг засну�ти, а лежав, підпершись подушкою. Лампа була включена, а на�впроти мене — годинник. Як зараз пам’ятаю, третя година ночі.Враз відчинилися балконні двері. Квартира матері, де я ночу�вав, на третьому поверсі. Кімнату наповнив морок. Я зрозумів:це не якийсь злодій, це прийшла смерть. Я боявся повернутисяв бік балкону. Відчув, що хтось підійшов і став поряд. Якась істо�та стояла прямо біля мене. Умить мені стало темно, наче на менехтось накинув покривало. Різкий біль пронизував мої груди.Колись я вже переживав такий нестерпний біль. Здавалося,смерть витягувала мою душу із тіла. Я закричав: «Мамо!», але

39

голосу мого ніхто не міг почути, бо крик лунав лише в мені.Що цікаво, що навіть коли мене охопив жах, я відчував

надійність. Я відчував, що у кімнаті є ще Хтось, Хтось добрий.Як пізніше зрозумів, то був Божий ангел. У той момент я опи�нився у передсмертній пітьмі, у пекельному мороці. Пекельнийморок — пустота і жах, і там був я.

Коли повернувся у своє тіло, то хотів мерщій усе розповістимамі. Розбудив її. Вислухавши, вона налякалася, подумала, щоя втрачаю розум, що у мене галюцинації. Аби якось зарадити,вона дала мені хрестика. Але від того тяжкість не проходила.Втомлений, я пішов спати.

«Сльози текли з моїх очей…»Пройшло ще кілька днів, я розмірковував над своїм життям

і зрозумів, що мені треба покаятися. Хтось наче підказував, щомені треба визнати свою гріховність і перед Богом, і перед людь�ми. Тоді я разом із тим давнім знайомим Леонідом пішов назібрання. Я не хотів каятися там, де було багато молоді. Плану�вав, що зроблю це десь в іншій церкві, в середовищі старшихлюдей. Але коли пролунав заклик до покаяння, я вже не зволі�кав. Вийшов наперед, як і багато інших людей, зізнався, що нар�козалежний і хочу, щоб Господь мене звільнив. Мене запитали,чи вірю я у те, що Він може це зробити. Я сказав: «Вірю». Мисхилилися на коліна і молилися. Сльози текли з моїх очей, я за�тулявся, але вони текли по обличчю і руках, я відчув, що якасьнеземна сила наповнила мене. Як я розумію вже зараз, на менезійшов Дух Святий. Я відчув у своєму серці Царство Боже, такукрасу, таку чистоту, таку любов. Я навіть боявся відкрити очі,аби ця краса не зникла. Раніше я ненавидів людей, і подібнівідчуття блаженства були мені незнайомі. Коли ж відкрив очі,я вже зовсім по�іншому дивився на людей. Поганих — вже небуло. Я хотів усіх обійняти і цілувати. Я навіть не зрозумів, щосталося.

Спасенний, щоб служити залежнимУже 17 років Олександр Банада йде за Господом. Покаялися

його дружина та мама, його батько, брат та його сім’я. Зараз вОлександра 5 дітей. Так сталося, що Господь покликав братаСашу до служіння нарко� та алкозалежним. «Покаявшись, явирішив, що з такими людьми не хочу мати нічого спільного, —ділиться своїми колишніми роздумами, — але Господь дав менідо них співчуття. І я ходив по притонах та проповідував. Дея�ких приводив додому, хоча, зважаючи на дружину та дітей, це

Наш журнал уже розповіLдав (2, 2010) про сенсаційневрятування чилійських шахLтарів, які більш як на двамісяці потрапили у підземнупастку. Важливим факторомтого, що шахтарі збереглисилу духу увесь той час, булавіра в Бога. Сьогодні один зучасників підземної пригодирозповідає про це з церковноїкафедри.

«Порятунок 33 шахтарів ізшахти, яка завалилася у Чилі,було таким чудом, яке навітьатеїсти не можуть заперечува�ти», — сказав один із врятова�них шахтарів, Хосе Енрікес, зісцени All Saints WoodfordWells у Лондоні. Він свідчивпро Бога, Який врятував йогоі 32 товаришів, завалених гли�боко під землею.

Те, що вони були живі пер�ші 17 днів до встановленнязв’язку із поверхнею, було вжедивом, — сказав він. — Маю�чи лише кілька банок консер�вів і трохи печива, люди пого�дилися постити, щоб заощади�ти їжу.

Коли стало очевидним, щотільки дивом вони можуть за�лишитися живими, саме доЕнрікеса, відомого як «пасторгрупи», люди звернулися, щобвін вів їх у молитві.

Шахтарі належали до різ�них віросповідань, деякі з нихбули атеїстами, але всі 33 чо�ловіки брали участь у моли�товних зібраннях.

«У нас був єдиний молитов�ний крик і одна спільна мета.Ми всі молилися: «Господи,відкрий нам двері для вряту�вання. Крім Тебе ніхто не виз�волить нас», — сказав Енрі�кес.

Молитовні зібрання незаба�ром перейшли у вивчення Бі�блії, Енрікес проповідував зпам’яті, а всі інші співали ра�зом пісні поклоніння. «Післящоденних молитов Божа при�сутність стала виявлятися бі�льш потужно», — розповівЕнрікес.

було не найкращим варіан�том. З часом один брат зап�ропонував розпочати спіль�не служіння. Відтак япрацюю відповідальним заслужіння із залежними лю�дьми у домі милосердя с.Любомирка».

Своїм дітям, які народи�лися після його покаяння,Олександр часто повторює,що вони з’явилися на світ ізмилості Божої, адже якбивін помер ще тоді, їх би небуло також.

Ірина НАУМЕЦЬ,м. Рівне

40

«На початку був такий хаосі відчай! Ми всі реагували по�різному. Але через молитвизмінювались наші серця, мигуртувалися єдиною метою.Страх відступав — і ми поча�ли знаходити надію».

Велике випробування віришахтарів прийшло тоді, колиперше буріння виявилося не�вдалим. Але вони не здавали�ся, це тільки спонукало їх мо�литися сильніше, щоб Богдопоміг рятувальникам вия�вити їх. «Коли провели другебуріння, свердло ковзнуло покаменю в правому кутку при�міщення, де зібралися люди»,— розповідає шахтар. — Усі,навіть атеїсти, погодилися, щоце чудо».

Після цього чоловіки моли�лися двічі на день. Їжа, ліки іпослання від близьких достав�лялися по свердловині. Коликожен із них отримав по ма�ленькій Біблії, то вони зміни�лися ще більше. «ВивченняБіблії і проповідь Слова поча�ли міняти життя, як це завж�ди відбувається», — сказавЕнрікес.

Подальші зміни в шахта�рях були настільки очевидни�ми, що дружини почали свід�чити, що їхні чоловіки більшене лаються з ними, а, навпаки,намагаюся проповідувати їм.До кінця випробування 22шахтарі прийняли Ісуса яксвого Спасителя. «Ніхто неможе заперечити те, що ми пе�режили в глибині. Ми — свід�ки сили Божої і того, що Вінтам зробив. У багатьох шах�тарів були погані стосунки здружинами, але вони почалилюбити їх і розуміти, наскі�льки це цінно. Коли я відвіду�вав чоловіків у лікарні, вонивсі дякували Богові, що Вінзробив це. Усі вони пізналисправжні стосунки з Богомтам, унизу. Я навчився бути

більше терпи�мим і терпля�чим. Усі отрима�ли урок від Богав глибині землі».

Безсумнівнаприсутність Боганадихнула чоло�віків ставитисядо Нього як до

Цей конкретний випадок,на думку Енрікеса, використо�вується Богом для того, щобвідкрити Свою любов і запро�сити людей повернутися доНього.

«Є так багато випадків, яківідбуваються щодня. Ми знає�мо, що тисячі людей умираютькожен день, але цей конкрет�ний випадок з якоїсь причиниБог виділив особливо», — ска�зав він.

«Я приїхав сюди не простозаради розваги. Я приїхав сю�ди тому, що моє серце з вдячн�істю говорить про Божу ми�лість і благодать. Єдинапричина, чому я тут — це те,що Бог живий». Він додав:«Будь ласка, не чекайте, покиви постраждаєте від якогосьвипадку, щоб знайти Бога».

www.christiantoday.com

Áîã ó ÷èëiéñüêîìó ïiäçåìåëëi

тридцять четвертої особи вшахті. Енрікес пояснює: «Мипочали відчувати присутністьцього Друга, цього невидимо�го Шахтаря. Ми не могли ба�чити Його, але Він був з нами,внизу. Нас там було не 33 лю�дини, а 34, і всі ми це ясно ро�зуміли».

Телекамера зняла ті момен�ти, коли Енрікес та інші шах�тарі один за одним з’являлисяз рятувальної капсули у фут�болках із написом «ДякуюТобі, Боже». Деякі з них пада�ли на коліна з молитвою. Таквони висловлювали свою вдяч�ність Богові за те, що Він зро�бив.

Після переживання такоїмогутньої присутності БогаЕнрікес подорожує по світу,ділячись своїм свідченням ірозповідаючи іншим про жи�вого Бога, Який відповідає намолитви.

41

ьогодні одним із найскладніших і покищо дуже далеким від вирішення питан�ням є питання міжнаціональних відно�

чутливий до духу часу. А дух нашої сучасностівже відчутно пахне димом пожеж і трупами, щорозкладаються.

Але вихід є, звичайно ж…«В одного сотника слуга, який був йому до�

рогий, захворів і був при смерті. Коли він по�чув про Ісуса, то послав до Нього старійшинюдейських просити Його, щоб прийшов і зціливслугу його» (Лк.7:2�7). Такий ось невеликийуривок з Євангелії. Тут ідеться про юдеїв іримського військовослужбовця, якщо ширше— про римлян. Євреї і римляни. Єврейська ко�лись держава, а нині розірвана на клапті про�вінція (пам’ятаєте давній римський принцип:«розділяй і володарюй»?) — і великий, мо�гутній, багатий Рим. Ситуація цілком впізна�вана і для нашого сучасника. Поневолені на�щадки Авраама палко мріють про звільнення,пристрасно чекають приходу «народного»царя, який подібно до старозавітних суддів очо�лить звитяжну визвольну війну, і так само пал�ко ненавидять своїх поневолювачів. Очевидно,тим же платять їм і римляни. Палестина булаоднією з найнеспокійніших провінцій імперії ізавдавала адміністрації масу клопоту. Приму�шували до миру традиційно: «У той час деякіприйшли і розповіли Йому про галілеян, кровяких Пілат змішав з їхніми жертвами»(Лк.13:1). Невеликий у масштабах імперії, аледуже характерний епізод: фізична розправа,глибока образа національних і релігійних по�чуттів. І це тривало впродовж століть.

Але в Капернаумі сталося те, що інакше, яквеликим дивом, не назвеш. Юдейські старійши�

Ïðîïîâ³äüÏðîïîâ³äüÏðîïîâ³äüÏðîïîâ³äüÏðîïîâ³äü

син. Менші народи не хочуть більше терпітисвоєї багатовікової залежності від сильнішихсусідів, великі не можуть змиритися зі втратоютого, що вони сторіччями вважали своїм. Йдежорстока боротьба за території, за ринки збу�ту, за енергоносії та ін. Все це неминуче пере�носиться на особисті стосунки між людьми:азербайджанці й вірмени, турки і курди, євреїй араби… Список може бути дуже довгий. Тутякщо не ненависть — то нездоланне проваллявідчуження. Постійно хтось повстає і когосьпридушують, у когось щось відбирають. Не�рідко ллється кров, а світ лише розгублено роз�водить руками. Жоден найавторитетнішийміжнародний суд не в змозі ухвалити таке со�ломонове рішення, яке задовольняло б усіх.Тому більшість складних міждержавних пи�тань сьогодні, як і тисячі років тому, вирішу�ються якщо не у відкритій війні, то за допомо�гою «цивілізованих» методів грубого тиску. І якзавжди: переможцеві — трофеї і лаври, перемо�женому — рани і сльози. Ось і вся справед�ливість.

І не схоже, щоб світ хоч трохи заспокоївся внайближчі сто років. Навпаки, чим сильнішастає держава, тим більше їй кортить продемон�струвати свою силу на інших. І не даремно утворах мистецтва сьогодні так багато насиль�ства, жорстокості, своєрідних пророцтв проприйдешні світові побоїща між народами, —художник, навіть невіруючий, по�особливому

Ñ

42

ни, прийшовши до Ісуса, «ревно благали Його,кажучи: «Він достойний, щоб Ти вчинив йомуце, бо він любить народ наш». Тінь перемісти�лася і лягла у бік сонця. Ця велика приязньвиникла всупереч усім одвічним традиціям сус�пільного життя.

Є чудеса, які відбуваються воднораз, –зцілення сухої руки, вигнання демона тощо, ає такі, які вимагають тривалої і часто дуже тру�домісткої підготовки. Щоб море розступилосяперед Ізраїлем, треба було народитися, вирос�ти і дозріти духовно Мойсеєві, треба булобільшості людей в народі запалитися бажаннямвіднайти свободу, повірити, що це можливо.Жінці, що страждала на кровотечу, довелосяобійти всіх відомих лікарів, витратити всі своїзаощадження, переконатися таким чином, щоніхто з людей допомогти їй не може, — і лишетоді вірою прийняти зцілення від Ісуса. Сот�ник, абсолютно очевидно, дуже багато потру�дився, щоб народ, який ненавидів його, пере�став сумніватися в щирості незвичних длязавойовника почуттів. «Любить народ наш іпобудував нам синагогу». Абсолютно нехарак�терні для імперії стосунки складалися в малень�кому містечку Капернаумі роками, і побудова�на синагога була, звичайно ж, лише одним ізкроків назустріч приниженим і ображеним. І,звернімо увагу, це почалося задовго до появиІсуса. Ніхто сотникові ще не проповідував проте, що треба любити ворогів своїх, що требапідставляти щоку та інше. Якось сам здогадав�ся, посміхнемося ми. Значить, можна здогада�тися, навіть не будучи причетним до вченнямиру й любові, а просто маючи живу совість ічутливість до Духа Божого, Який віє на нашихжиттєвих нивах скрізь і завжди в один бік, убік злагоди і добра.

«Ісус пішов з ними. І коли Він вже був неда�леко від дому, сотник послав до Нього друзівсказати Йому: «Господи, не трудися! бо я недо�стойний, щоб Ти увійшов під дах мій». Я недо�стойний! Ось ключ до успіхів сотника. Йомувдалося упокорити свою імперську пиху. Поста�вити себе на один рівень із підкореним народом,погодитися з рівноправ'ям. Це не було лукав�ство, – не той випадок, коли можна надіти при�вітну маску. Маски виручають підступнихлише на короткий час, а тут – багато років ли�цем до лиця. Нічого не приховаєш. Як у сім'ї.

З цього все й почалося: з приборкання шові�ністичної гордині. А потім вже пішли численнідобрі справи, різна допомога й розбудова сто�сунків на принципах приязні та взаємної пова�ги.

Звернімо увагу: впродовж багатьох років,дотримуючись нетипових для римлянина по�глядів, сотник перебував в рядах збройних сил,не викликаючи незадоволення своїх коман�дирів — інакше його відправили б у відставкуабо ще гірше. Очевидно, старші за званням не

Сотник

Він достойний, щоб Ти зробив йому...Я недостойний, щоб Ти зайшов

під стріху моюЛуки, 7 розділ

Вони стояли, голови схиливши,Вони молили, впавши у пісок:«Равуні, чуєш, він для нас найліпший,Хоча й чужинець, але він — зразок.

Він любить нас. Він синагоги зводить...Він вартий того, Вчителю, повір!Такий прихильний, чуйний до народу...Послухай нас, зайди до нього в двір.

Бо він достойний, Господи, уваги,Він заслужив пошану у людей.Він показав в житті й боях звитягу...»«Достойний, кажете? А де ж прохач оцей?»

«Ідем хутчіше! Жде тебе у домі!»Пішли. Юрба за Ним, як тінь, пливла.Попереду — старійшини відоміВдоволено спішили в бік села.

І раптом гомін хвилею вкотився:«А ось і він. Мабуть, запросить сам...»А він, в пилюку впавши, поклонився:«О Господи! Та ж чим Тобі воздам?!

Ти йдеш до мене? Вчителю, не сміюПросити в дім. Не вартий того я...Я недостойний... Грішний... Без надії...Я є ніщо... Лиш милість все Твоя...»

Перезирались старші: «Ось і маєш!..»Стояв Христос, а в погляді — тепло.«Ти недостойний? Милості бажаєш?Ось це й Мене до тебе привело.

Заради цього Я прийшов у ясла —До недостойних, грішних і слабких,Чия надія зблякла та погасла,Чиї серця стомив пекучий гріх».

Сльоза змочила звітрене обличчя.Вояка плакав. Він лиш знав чого.«Спасибі, Господи, за дивне протиріччя,За те, що недостойні — достойні Царства Твойого».

Юрій ВАВРИНЮК

43

бачили в нім ненадійного солдата абоякогось дисидента. Знову ж таки —диво. І могло воно здійснитися тільки заоднієї умови: юдеї просто старалися непідводити свого коменданта. Всі питан�ня вирішувалися мирно, при обопільнійпоступливості і взаєморозумінні, а Гос�подь, природно, благословляв такі сто�сунки й не посилав цим людям нездолан�них випробувань.

Допомога йшла, звичайно, в основно�му від сотника, як сторони сильнішоїфізично, але настала черга попроситидопомоги і йому. Виручити міг тількиєврей Ісус. Ситуація, що склалася, ста�ла серйозною перевіркою щиростіримського офіцера. І він гідно її прой�шов, сказавши: «Я недостойний». Це небуло приниженням для сотника, він аб�солютно щиро так вважав. Ось прикладсправжнього смирення. Свої теплі по�чуття довели і юдейські старійшини,хоч і не поспішали визнавати себе недо�стойними ні перед сотником, ні передІсусом. Їх прихильність виявилася втому, що вони «ревно благали» Христа.

Нарешті, хворий слуга. Нічого ні пройого хворобу, ні про нього самого ми незнаємо. Навряд чи він був євреєм. Ма�ловірогідним здається і його римське по�ходження. Швидше за все, він був вихі�дцем з тих народів, які вірно служилиметрополії, змирилися зі становищемслуг, абсолютно добровільно віддаючи їйвсе, чим багаті, а серед усього цього най�цінніше – своїх синів та дочок. Можли�во, тяжко придавила його ностальгія задалекою батьківщиною, можливо,підхопив десь, як кажуть сьогодні росі�яни, вірус «нєзальожності», або простоз'їв чогось, – хто його знає. Та це не маєзначення. Важливо, як поставився дойого хвороби господар. Він не зачинивнещасного під замок з вартою – щоб,бува, не заразив ще когось, і не відпра�вив кудись подалі, узявши собі здорово�го слугу. Він виявив до нього не меншутурботу, ніж до кого�небудь зі своєї сім'ї.Він приніс слузі найцінніші ліки – сло�во Ісуса, Який не тільки міг зцілити відбудь�якої хвороби, але був носієм любовіі миру, здорової поміркованості й поряд�ку. І слуга видужав, звільнився від сво�го вірусу й став далі служити Риму,сповнений великої вдячності Ісусові, атакож і своєму господареві. І це булозначно надійніше, ніж відданість, при�щеплена за багато сторіч за допомогоюнагайки.

Віктор КОТОВСЬКИЙ

Для якої перемоги потрібно…здатися?

Є в нас у церкві один хлопчина: хороший христия�нин, професійний боксер у минулому. Він навіть бувкандидатом в олімпійську збірну, але сам відмовивсявід цього шансу. Так ось, цей хлопець ніяк не можеодружитися. Начебто у всьому хороший: молодий, ду�ховний (Біблію читає день і ніч), до того ж спортивнийі сильний, як бик. Але ніхто на його пропозиції не даєзгоди. А знаєте чому?

Та тому, що він з людьми спілкується так, нібистоїть на боксерському рингу. Навіть пропозицію од�ружитися робить так, немов не заміж кличе, а хочеодним ударом в нокаут відправити. Наші дівчата його,як вогню, бояться, особливо після того, як він когосьіз них удостоїть честі за себе заміж покликати. У хлоп�ця такий рефлекс самооборони! Тільки спробуй йомухоч слово проти сказати! Не приймає він, на жаль, нізауважень, ні наставлянь. Захищається з таким зав�зяттям, наче свій чемпіонський титул відстоює.

У підсумку довів себе до такого напруження, щоночами спати перестав. Довелося навіть у лікарню ляг�ти. Мабуть, у нього там пристойну дозу заспокійливо�го влили, тому що тепер він хоча б посміхатися людямпочав... Можливо, так і сподобається комусь ...

А якщо такий боксер одружиться, то що буде: смер�тельний бій на виживання? Мир і злагода приходятьлише туди, де готові... програти і здатися, «підкоряю�чись один одному в страху Божому» (Еф.5: 21).

Пам’ятаю, як в 1992�93 роках я навчалася у Швеціїі жила в квартирі однієї шведки. Вона була старша замене на 20 років і взяла собі роль моєї матусі. Але на�справді це була справжня злісна Баба�Яга, що контро�лює кожен мій вдих і видих. Через кілька місяців я їїпросто зненавиділа! Спочатку бунтувала усіма відоми�ми мені пристойними способами: включала «мовчан�ку», грюкала дверима і т.д. Але потім втомилася і вирі�шила здатися: перестала сушити свої джинси набатареї, чіпати хазяйську сіль, займати ванну довше15 хвилин (у квартирі не було лічильників для води,але Баба�Яга завжди засікала час і стукала мені в дверічерез 15 хвилин) і т. і. Врешті�решт, ми навіть здру�жилися, і вона перестала бути такою надокучливою(теж здалася). Тепер я згадую Гюн з вдячністю, оскі�льки саме вона надихнула мене на ось таку думку:«Щоб прожити з чужою людиною під одним дахом і невбити її, треба... вбити себе (звісно, я маю на увазівласні амбіції)».

Думаю, моєму чоловікові є за що сказати їй «дя�кую»... В усякому разі, я жодного разу не свариласячерез брудні шкарпетки, які валяються в недозволе�ному місці (тільки уявіть, скільки таких шкарпетоквід п’ятьох чоловіків у будинку!)...

Мир Божий «понад розуміння», тому й селитьсятільки в тих серцях, які смирилися (здалися) і по�вністю довірилися Йому і Його силі. Божа воля важкалише для бунтівних сердець.

Світлана АНДРЕЙЧЕНКО, Монголія

44

Ви знаєте, що таке звуження судин головно�го мозку? Сергію про цю хворобу відомо прак�тично все. Дружина Олена страждає цим зах�ворюванням з юних років. Трапляється, щовона несподівано непритомніє. Так тривожнозалишати її одну! Навіть тепер, стоячи за кафед�рою, проповідуючи Слово Боже, Сергій провод�жає поглядом дружину з малям на руках. Оле�на виходить з залу будинку молитви. «Може,їй стало погано, — промайнула думка. — Аможе, просто хоче без сторонніх поглядів пого�дувати грудьми дочку?» Слідом за мамою тупа�ють сини.

Сергій раз по раз поглядає через прозорі пла�стикові двері на вулицю. У великому просторо�му залі його слухають з великою увагою, і йогозанепокоєння не залишається непоміченим.Раптом Сергій розгублено замовк. У залі тиша.Слідкуючи за поглядом Сергія, всі збори повер�таються у бік вхідних дверей. На майданчикуперед входом метушаться сестри з недільноїшколи, стовпилися діти. Заняття у них прохо�дило в будинку навпроти. Було зрозуміло, щощось сталося ...

Збиваючись, втрачаючи зв’язок між слова�ми, Сергій закінчив проповідь. Він майже побіг

на вулицю. Олена ... Що з нею? Та ні! Ось вонастоїть з дитиною на руках! Що ж тоді тут тра�пилося? На бетонному покритті в припадку бив�ся хлопчик�підліток.

«Слава Богу! — промайнуло в голові. — Моїцілі, і з ними все в порядку!» Хлопчика на збо�ри запросили Олена з Сергієм, про його пробле�ми вони знали давно. У хлопця було гаряче ба�жання від них звільнитися, і він вірив, що йомудопоможе тільки Бог. Кожного разу, коли вінвідчував наближення нападу, він починав мо�литися. Це було дивно — припадок не наступав!Тільки вночі, коли підліток спав і не міг конт�ролювати сон, починалося жахливе ... Сьогодніприпадок накрив його несподівано, після закі�нчення дитячого служіння. Незабаром хлопчикприйшов до тями. Його все ще обступали з усіхбоків здивовані дорослі і діти, як раптом про�лунав пронизливий дитячий крик ззаду.

Дворічний син Сергія, на мить залишенийбез нагляду, забрався вгору по східцях і стрімго�лов звалився з них униз. Бризнула кров з розсі�ченої брови і губи. «О, Господи! — ЗастогнавСергій. — За що?..»

І тоді у серці тихо заговорив Божий голос.— Ти сказав: «Слава Богу, що не мої рідні!»

Ти дивився на хлопчика в стражданнях і в серцірадів, що це сталося не з твоїм сином чи дру�жиною. Тобі не було боляче! А зараз тобі боля�че? Це твій син? Коли ж ти будеш любити ближ�нього, як самого себе?

Сергій мовчки, у серці своєму відповів Бо�гові:

— Слава Тобі, Спасителю, що я чую Твій го�лос! Ти кажеш правду, Господи! Свого сина ялюблю набагато сильніше! Допоможи мені лю�бити всіх людей так само сильно, як я люблюсвоїх близьких і рідних! Допоможи мені матиспівчуття і готовність допомогти іншим! Збере�жи мене від байдужості до чужого болю! Вели�кий, Всемогутній, Всесильний, Люблячий Гос�поди, зціли хлопчика, зціли і мого малюка! Язнаю, вони Тобі однаково дорогі обидва. В ім’яІсуса Христа! Амінь.

Тетяна АЛЯБ’ЄВА

Óðîêè æèòòÿÓðîêè æèòòÿÓðîêè æèòòÿÓðîêè æèòòÿÓðîêè æèòòÿ

* * *Серед вогнів реклами,течій, брудних ідейлиш одного прошу я:Боже, спаси дітей.

Ідолів попридумувавсвіт на усі смаки.Господи милосердний,не відпусти руки.

І на краю безоднікинутим в нелюбов,тим, що Тебе не пізнали,слово Своє промов.

Поміж зрад і обманівможуть все розгубить.Научи їх, благаю,і прощати, й любить.

Хай повірять у світлов дикім хаосі зла!Дай їм, Боже Всевишній,те, що я не змогла!

* * *На сонну землю небо сипле сніг.Стоять дерева в хутрянім убранні.Хтось білизною сірість переміг,щоб нам потішить око на світанні.

Ураз змінився звичний хід думок.Піддавшись спішно ритму снігопаду,ми мимоволі стишуємо крок,у диві цім шукаючи відради.

Усе в собі з’єднала білизна.Немає в ній придуманих кордонів.Наш хворий розум вже давно не зна,цих,чистим снігом писаних законів.

Цей світлопад завісу припідняв.І сніг уже не даність, а потреба.Здається, він собою поєднавзболілу землю з чистотою неба.

І відчуття, що то уже й не сніг,а вічності турботливі долонінам благодать посипали до ніг,щоб нас розважити в земнім полоні.

* * *В світі ділків і прагматиків,штучності і брехнідуші — на грані зникнення,цінності — не в ціні.

Задаються стандартина думки і слова.На розпродаж сезоннийвикидають права.

Від реклами барвистоїпосіріли серця.Виникає питання:це початок кінця?

Серед схем установленихне приховую сліз.Що робить недоречним,тим, хто в рамки не вліз?

* * *Бог приходить у тишіі говорить в мовчанні.Його Слово у серцівіддається звучанням.

Його мудрість глибиннапіднімає до неба.Щоб усе це відчути,прислухатися треба.

Переповнює світломі дарує прозріннятихий голос Творця,що зійшов до творіння.

Ïîåòè÷íà ñòîð³íêàÏîåòè÷íà ñòîð³íêàÏîåòè÷íà ñòîð³íêàÏîåòè÷íà ñòîð³íêàÏîåòè÷íà ñòîð³íêà

* * *Чи заблукалі, чи блудні?До марнослів’я здібні.В чому, скажи мені, Боже,люди Тобі подібні?

Твій бездоганний образв дітях не проступає —кожен собі правитель,кожен свого шукає.

Так легковажно, під себецінності вічні крають —діти, які укотретемряву обирають.

Сказано: «Всі згрішили,втратили славу Божу…»Як же Ти вмієш любитизовсім на Тебе не схожих?!

* * *Кружляє сніг, ховаючи дороги.Поглинув холод древній Віфлеєм.А ми, уперто дивлячись під ноги,за тридцять срібних душу продаєм.

Вона кровить. Вона — суцільна рана.Але не чути звуків каяття.Ми кесарю вигукуєм: «Осанна!» —без ідолів не мислячи життя.

Безумствуєм в невігластві своємуі за собою палимо мости.Ми кесареві Боже віддаємоі щедро стелим пальмові листки.

Усе проходить. Рік, як день, спливає.Хвилини косить вправно марнота.А з Віфлеєма зірка осяваєстежинку до Голгофського хреста.

* * *Як віддавати, то усе або нічого.Де починаються торги — немає Бога.Якщо не вміємо зректись себе самого,ми можем вірити у щось, але не в Бога.Де компромісність розмива вузьку дорогу,когось зустрінемо, мабуть, але не Бога.

* * *Коли опускаються рукиі вистояти несила,дякую Тобі, Боже,що даєш мені крила.

Що на яскраві зорімої піднімаєш очі,коли підступає морокі холод ночі.

І навіть сльози безживнівідблиски світла мають,допоки мене у небокрила Твої здіймають. Тетяна СВІРСЬКА

Рабство, торгівля людьми — тема, здаваLлось би, незвична і далека від нашого з вамижиття. Проте, на жаль, це реальна проблема,яка нависла не лише над країнами далекого заLрубіжжя, а й над Україною. Почувши ці слова,на думку приходить відомий твір «Хатинадядька Тома» і спливають картини торгівлі миLнулих століть людьми з африканського контиLненту. Однак тема торгівлі людьми сьогодні, якніколи, є актуальною для нашої країни.

У 21�му столітті цей бізнес із низьким рівнемризику та високим доходом є одним із найбільшзростаючих видів організованої злочинності усвіті і поступається лише торгівлі наркотика�ми. За даними ООН, Україна займає одне з ліди�руючих місць у світі як країна�джерело жертвторгівлі людьми. Цьому сприяють бідність, без�робіття, низька заробітна плата, а також коруп�ція в органах влади. Торговці зазвичай вербу�ють людей або шляхом обіцянок хорошоїроботи та кращого життя, або застосовуючисилу, погрози та пряме викрадення. Частосім’ям жертв на батьківщині погрожують.

Потенційними жертвами є бездомні діти тадіти з дитячих будинків (особливо дівчатка, якізалишають їх у віці 16�18 років), дівчатка�підлітки з кризових сімей, де батьки або родичіп’ють, молоді жінки з сільської місцевості таособи, які звільняються з місць позбавленняволі. Ті, кого вдалося заманити або викрасти,стають об’єктами сексуальної експлуатації, їхпримушують до жебрацтва або використовуютьїхні внутрішні органи.

Жінок та дівчат з України вивозять для сек�суальної експлуатації переважно до Росії,Польщі, країн Близького Сходу, Західної Євро�пи, Азії та Америки. Чоловіків продають най�частіше до Росії та Європи для примусовихробіт у будівельній та сільськогосподарськійгалузях. Торгівля дітьми є серйозною пробле�мою, яка продовжує зростати. Тривожним є той

факт, що більша частина дитячої порнографіївиготовляється у Росії, Білорусі та Україні.

Чим може допомогти Церква?Хоча міжнародні організації проводять важ�

ливу активну роботу щодо боротьби з торгівлеюлюдьми, однак Церква не може стояти остороньцієї проблеми, оскільки перш за все це є духов�на битва: «Ми не маємо боротьби проти кровіта тіла, але проти початків, проти влади, протисвітоправителів цієї темряви, проти піднебес�них духів злоби» (Еф. 6:12). На жаль, сьо�годнішній рівень інформованості та розумінняцієї проблеми християнськими лідерами є не�високим.

Профілактична праця ЦерквиВсе ж, навіть не усвідомлюючи цього, Церк�

ва вже зробила значний і надзвичайно важли�вий профілактичний внесок у боротьбу з торгі�влею людьми, оскільки вона є чи не єдиноюінституцією, яка досягає найвіддаленіші танайбільш уразливі верстви суспільства. Уряд нераз звертався за допомогою до Церкви у склад�них соціальних проблемах. Запобіжні заходи єособливо важливими, оскільки на цьому етапібагатьох жертв торгівлі можна врятувати.

Перш за все — це євангелізаційна практика,яка є важливим запобіжним засобом, адже вірадає надію безнадійним. Оскільки віруючі по�кладають надію на Бога, вони стають більш за�доволеними своїм життям і вже не так відчай�душно намагаються «втекти» чи покинутикраїну у пошуках заробітку. Часто церква до�помагає фінансово тим, хто потрапив у скрут�не становище, дає можливість здобути нові на�вички або вийти з загрозливої ситуації. Дійсно,«Бог самітних уводить до дому» (Пс. 67:7).

Серед інших служінь Церкви, які мають та�кож сильну запобіжну дію проти торгівлі людь�ми, можна назвати такі:

— праця в притулках та дитячих будинках;

Ðÿòóé óçÿòèõ íà ñìåðòüТоргівля людьми — участь церкви у вирішенні проблеми

— створення притулків для осіб, яким необ�хідно залишити дитячі будинки у віці 16�18років;

— створення християнських дитячих бу�динків для дітей�сиріт;

— усиновлення дітей�сиріт християнами;— інформаційно�пропагандистські програ�

ми для дітей�сиріт, безпритульних дітей та мо�лоді;

— навчання професійним та життєвим на�вичкам молодих осіб;

— надання мікрокредитів для започаткуван�ня бізнесу;

— безкоштовна юридична допомога соціаль�но�незахищеним верствам населення;

— допомога сім’ям у кризових ситуаціях;— реабілітація алко� та наркозалежних;— консультування та духовне наставництво;— профілактичні освітні лекції в школах і

університетах про шкоду наркотиків, алкого�лю і т.д.

Мета цієї статті — закликати Церкву, ТілоХристове, не стояти осторонь цієї проблеми.

Християнам усіх конфесій слід об’єднатисьу молитві проти цього зла. Адже саме СловоБоже закликає віруючих: «Не беріть участі в не�плідних ділах темряви, а краще й докоряйте»(Еф. 5:11). Ворог же бажає «засліпити» хрис�тиян і створити «страх» довкола проблемиторгівлі живим товаром. Для того, аби цього несталось, потрібно більше інформувати про цюпроблему християнську громадськість, і найбі�льше — тих, хто працює з групами ризику. Уцьому можуть допомогти нижче наведені дже�рела інформації.

Хочемо звернути особливу увагу тих, хтопрацює з групами ризику, адже їм слід бутиобізнаними в цьому питанні, знати шляхи вер�бування жертв торгівлі. Цю просту інформаціюможна зокрема знайти на сайтах:

— www.migrant.advice.ua;— www.stoptrafficking.org ;— www.iom.org.ua (безкоштовне навчання,

DVD�ресурси);— www.lastrada.ua.За час знайомства з українськими служіння�

ми автор статті налагодила контакти з христи�янськими лідерами, які вже мають досвід ро�боти або матеріали у цій галузі. Це:

— Видавництво «Правда PRO», яке нещо�давно видало DVD і брошури про проблемуторгівлі людьми (www.pravdapro.org);

— Всеукраїнський культурноLпросвітницьLкий центр «Нове життя», який в рамках про�грами «Відродження» розробив християнськіматеріали про боротьбу з торгівлею людьми длявикористання в Україні, які мають ліцензіюМіністерства освіти і науки України(www.nlc.org.ua);

— Волинське обласне об’єднання церковХВЄ ( вул. Вороніхіна, 14а, м. Луцьк, 43020,

тел. 0332 25 10 14), яке пропонує навчання і сер�тифікацію для волонтерів для проведенняпрофілактичних лекцій в навчальних закла�дах;

— є чимало християнських юристів, які до�помагають сиротам подати документи і отрима�ти урядову допомогу, на яку вони мають право,однак єдиної християнської юридичної мережіна сьогодні в Україні ще не існує.

Рятувати пригнобленихБагато колишніх жертв торгівлі людьми

емоційно, духовно і фізично спустошені. Рідковони діляться з іншими тим, що з ними трапи�лося. Тільки Христос справді може зцілити та�кий біль. Він прийшов «перев’язати зламанихсерцем, полоненим звіщати свободу».

Вирішити цю проблему нелегко, але Церквав Україні вже зробила значний та обнадійливийвплив в питанні боротьби з торгівлею людьми.Коли обізнаність християнських лідерів щодоцієї прихованої проблеми збільшуватиметься тарозглядатимуться подальші кроки, позитивнийвплив на проблему буде величезним. Вкрайважливо, щоб церкви на Заході стояли разом знашими українськими братами і сестрами у ційбитві та були готовими молитовно й фінансовооснащувати і розширяти можливості націо�нальних християнських лідерів. Як не болячеце визнати, але майже неможливо врятуватилюдей, які вже потрапили в ярмо рабства. Томувкрай важливо Церкві Христовій сьогодні усві�домити, що її завдання — це проведення усіхможливих запобіжних заходів, аби відвернутивід України цю страшну біду.

Нині, як і завжди, Господь закликає Своїхдітей не бути байдужими до проблем та горяінших людей, за яких також помирав наш Спа�ситель: «Рятуй узятих на смерть, також тих,хто на страчення хилиться, хіба не підтримаєшїх?» (Пр. 24:11).

Карен ДЖУРКО, Канада

Хтось якось сказав одного разу, дивлячисьна чорнильницю, що стояла на письмовомустолі в кабінеті поета: «Дивно, що тільки не ви�ходить з цієї чорнильниці! А що ж то вийде знеї цього разу? .. Так, справді дивно!»

— Саме так! Це просто незбагненно! Я самазавжди про це казала! — Звернулася чорниль�ниця до гусячого пера та інших предметів настолі, які могли її чути. — Чудово, що тількине виходить з мене! Просто неймовірно навіть!Я й сама, справді, не знаю, що вийде, коли лю�дина знову почне черпати з мене! Однієї моєїкраплі достатньо, щоб списати півсторінки, іщо тільки не вміщається на ній! Так, я — щосьчудове! З мене виходять різні поетичні твори!Всі ці живі люди, яких упізнають читачі, ціщирі почуття, гумор, чудові описи природи! Яй сама не збагну — я ж зовсім не знаю природи— як все це вміщається в мені? Але, це так! Змене вийшли і виходять всі ці легкі, граціознідівочі образи, відважні лицарі на красенях�ко�нях і багато іншого? Запевняю вас, усе це вихо�дить цілком несвідомо!

— Правильно! — сказало гусяче перо. —Якщо б ви поставилися до справи свідомо, ви бзрозуміли, що ви тільки посудина з рідиною. Визмочуєте мене, щоб я могло висловити і викла�сти на папір те, що ношу в собі! Пише перо! Уцьому не сумнівається жодна людина, а я вва�жаю, що більшість людей тямлять в поезії небільше за стару чорнильницю!

— Ви надто недосвідчені! — Заперечила чор�нильниця. — Скільки ви служите? І тижнянавіть немає, а вже майже зовсім зносилися. Тодумаєте, що це ви творите? Ви тільки слуга, ібагато вас у мені перебувало — і гусячих, і анг�лійських сталевих! Так, я добре знайома і з гу�сячими перами й зі сталевими! І ще багато васпобуває в мені, служачи, поки людина буде за�писувати почерпнуте з мене!

— Чорнильна бочка! — Сказало перо.Пізно ввечері повернувся додому поет, а він

прийшов з концерту скрипаля�віртуоза і пере�бував ще під враженням його незрівнянної гри.У скрипці, здавалося, сховане невичерпне дже�рело звуків, які то котилися, дзвенячи, немовперлини чи краплі води, то щебетали пташка�ми, то ревіли бурею в сосновому бору. Поетовіздавалося, що він чує плач власного серця, щовиливається в мелодії, схожі на гармонійнийжіночий голос. Звучали, здавалося, не тількиструни скрипки, але і всі її складові частини.

Дивно, надзвичайно! Важким було завданняскрипаля, і все ж мистецтво його виглядалогрою, смичок немов сам пурхав по струнах, ко�жен, здавалося, міг зробити те ж саме. Скрип�ка співала сама, смичок грав сам, вся суть начебула в них, про майстра ж, який керував ними,вклавши в них життя і душу, просто забули.Забули всі, але не забув про нього поет і напи�сав ось що:

«Як нерозважливо було б з боку смичка таскрипки хизуватися своїм мистецтвом. А якчасто робимо це ми, люди, — поети, художни�ки, вчені, винахідники, полководці! Ми зади�раємо ніс, але ж всі ми — тільки інструменти вруках Творця. Йому одному честь і хвала! А намнема чим пишатися!»

Ось що написав поет і назвав свою притчу«Майстер та інструменти».

— Що, дочекалися, пані? — Сказало перочорнильниці, коли вони залишилися самі. —Чули, як він прочитав вголос те, що я написа�ло?

— Тобто те, що ви витягли з мене! — Сказа�ла чорнильниця. — Ви цілком заслужили цейщиголь своєю пихою! Ви навіть не розумієте, щонад вами посміялися! Я дала вам його з власно�го нутра. Дозвольте мені знати свою власну са�тиру!

— Чорнильна душа! — сказало перо.— Гусак лапчастий! — відповіла чорнильни�

ця.І кожен вирішив, що відповів добре, а усві�

домлювати це приємно; з таким усвідомленнямможна спати спокійно, тож вони і заснули. Алепоет не спав; думки хвилювалися в ньому, якзвуки скрипки, котилися перлинами, шуміли,як буря в лісі, і він чув у них голос власного сер�ця, відчував подих Великого Майстра ...

Йому одному честь і хвала!

Ганс Христиан АНДЕРСЕН

Ìîâîþ ïðèò÷³Ìîâîþ ïðèò÷³Ìîâîþ ïðèò÷³Ìîâîþ ïðèò÷³Ìîâîþ ïðèò÷³

50

Причта про кукіль (Мт.13:24�30, 36�43), як і переваж�на більшість біблійних притч,дуже проста за змістом. Ісусузяв приклад з буденного жит�тя селян, щоб на ньому пока�зати суть Царства Небесного.А от щодо пояснення цієї прит�чі існує чимало тлумачень.Тут справді, як у тій приказці:«Скільки людей, стільки ду�мок».

Але ми повинні звернутиувагу на те, що Ісус Христосроз’яснив кожну деталь цієїісторії у бесіді з учнями: Той,хто посіяв насіння — БожийСин, поле — світ, добре на�сіння — віруючі люди (синиБожі), кукіль — сини диявола,ворог, що посіяв цей кукіль —сам диявол, жнива — кінецьсвіту, а женці — ангели. Цепояснення допомагає нам чіт�ко побачити загальну духовнукартину того, у якому станіперебуває світ і яке місце уньому громадян Царства Не�бесного. Отже, у світі Бог че�рез Сина Свого Ісуса Христа сієдобре насіння християнськоговчення, Добру Новину. Якщоце насіння потрапляє на доб�рий ґрунт людського серця(дивись притчу про сіяча),воно приносить хороший вро�жай, тим самим прираховую�чи таку людину до громадян�ства Царства Небесного. Алеразом з тим диявол також сієсвоє погане насіння серед лю�дей світу, яке проростає у виг�ляді всіляких гріхів, мораль�них та карних злочинів. Осьтут притча про кукіль відпові�дає на поширене запитання:«Чому Бог терпить зло та не�правду, яка панує у світі? Чо�му Він не карає злочинців заїхні злі вчинки?» Відповідьпроста: Він не хоче, щоб під

Ïðèò÷à ïðî êóêiëüРоз’ясніть, будь ласка, притчу про кукіль. Що означає

кукіль? Це щось недобре? Кажуть: «Скільки людей, стількидумок», але ж мусить бути десь золота середина.

Василь Лищук, Рівненська область

час цього суду постраждалисини Царства Божого.

Ми повинні розуміти, щопритча — це лише алегорія і незавжди усі її деталі потрібновраховувати: вона здебільшо�го пояснює якийсь один ас�пект, акцентуючи увагу на ок�ремій думці. Тому ця притчане заперечує інших місць Сло�ва Божого, де говориться проте, що в багатьох випадках Богвсе�таки карає грішників щетут, на землі. У притчі показа�на загальна картина з точкизору вічності. Тобто у Творцянемає планів винищувати лю�дське суспільство, як це булопід час потопу. Покараннячекає нечестивих лише в кінцісвіту, коли з поля (зі світу) бу�дуть збиратися усі плоди — ідобрі, і погані. Лише під часвеликого суду Сам Господьскаже ангелам розділити світна дві частини, яким пригото�вана відповідна плата.

З другого боку, ця притчаучить нас, віруючих, бути оба�чними у судженнях стосовноінших людей. Часто христия�ни здатні критикувати всіх,хто не поділяє їхньої думки,вважаючи їх за єретиків, закукіль. Якщо Бог до певногочасу не дозволяє «виполюва�ти» зло у світі навіть Своїм ан�гелам, то чи маємо на це правоми? Не завжди ми здатні роз�різнити, де пшениця, а де —зілля, бо багато тлумачівБіблії вважають, що тут йдеть�ся про рослину, яка дуже схо�жа на пшеницю і яку можнавідрізнити тільки ближче дожнив. По�друге, наше «висми�кування» кукілю може прине�сти шкоду і самій пшениці.Наше завдання — принестипобільше доброго плоду, щоб,як хороше насіння, потрапитиу Царство Небесне. А суд — цеправо Творця.

Юрій ВАВРИНЮК

×èòà÷ çàïèòóº×èòà÷ çàïèòóº×èòà÷ çàïèòóº×èòà÷ çàïèòóº×èòà÷ çàïèòóº

51

США 14 січня о 3 годині дня на 85�ому роціжиття відійшла у вічність Віра Сергіївна Кушнір.Відома у всьому християнському світі поетесапрожила нелегке, але насичене, яскраве, напов�нене благословенними справами життя.

Народилася Віра в місті Сталіно (нинішньо�му Донецьку) і була третьою дитиною в сім’ї.Коли дівчинці виповнилося 14 років, у містоувійшли німці. Сім’я пережила окупацію,страту євреїв у шахтах — що кожного разу ней�мовірно шокувало дівчинку�єврейку (по ма�тері). Потім довелося пережити німецькі табо�ри, смерть двох дітей у перші роки заміжжя.

У віці 21 року Віра прийняла у серце Госпо�да, повірила у викупну жертву Ісуса Христа. Зтого часу і до останнього дня життя вона слу�жила Йому всіма талантами, якими Бог щед�ро нагородив її. У часи залізної завіси ВіраКушнір готувала авторські євангелізаційні ра�діопередачі, які транслювалися на СРСР. Ро�била переклади наукових фільмів, які випус�калися біблійною місією доктора Муді. Крімтого, переклала сотні теологічних книг і тисячістатей. Поетеса також дуже активно трудила�ся на євангельській ниві в Ізраїлі. Її дід засну�вав місію «Вефіль», яка була збережена завдя�ки зусиллям Віри Кушнір.

Віра Сергіївна відома й як публіцист. Вонаактивно друкувалася в газетах «Наші дні» та«Міжнародна християнська газета», стоялабіля витоків журналу «Наші дні», стала авто�ром трилогії «Жінки Біблії», «Жінка�христи�янка», «Жінка�місіонерка», а також біограф�ічних книг «Життя лише одне» та «Невидиміруки».

Але найбільшу популярність Вірі Кушнірпринесли її чудові вірші. Їх у поетеси більшетисячі. Декілька разів перевидані п’ять по�етичних томів авторки. Багато віршів стали по�пулярними піснями. Ось деякі з них: «Богалегко искать, Бога легко найти», «В нашейжизни самое прекрасное не ценою денег поку�пается», «Мы у Бога о многом просим, а про�сить об одном лишь надо», «Пишутся прекрас�ные пейзажи Вечного Художника рукой», «Тымне близок, словно берег морю», «Когда серд�це болит и тоскует порой, непосильным пока�жется путь», «Я б хотела молиться, как молит�ся ночью сосна», «Есть узлы, которых неразвяжешь, есть пути, которых не пройдешь»,«Как прекрасно все то, что Твое».

«Бог шукає вірних і робить їх здібними»,— ці слова поетеси, обрані девізом її життя,стали крилатими. Без цього твердження важ�ко зрозуміти секрет успіху Віри Кушнір, по�бачити причину благословень, пережитихнею, не говорячи вже про плідність та затре�буваність її творчості.

Та наскільки багатогранним виявилосяжиття, таким є і спектр творчості, зокрема їївірші: про прозу життя на землі, позицію жит�тя та величну мрію про майбутнє. І все це ви�конане доступно, просто, конкретно, іноді —алегорично.

Народившись у російській сім’ї (її прадід полінії батька носив прізвище Романов), ВіраСергіївна протягом життя досконало оволоді�ла німецькою, українською та англійською мо�вами. Живучи в Америці з квітня 1949 року,поетеса зберегла чисту літературну мову і ста�ла російською поетесою. Зроблено ж і створе�но нею так багато, що, здається, вистачить нена одне життя, а на декілька.

Рrochurch.info

Закінчився земний шлях християнської поетесиВіри Кушнір

Ніколи іншої мене не буде

Неповторима таїна буттяІ незбагненно неповторні люди.Одного разу світ покину я —Й ніколи іншої мене не буде.Але, можливо, те душі тепло,Яке в мені звучало щирим словом,У серці іншого поета пророслоІ вернеться до вас у віршах знову...

Віра Кушнір

5 452

Новини Церкви ХВЄ України (www.blag.org.ua/novyny_hve)

19 січня у приміщенні Цер�кви «Ковчег» київські церквиХВЄ провели богослужіння,присвячене хрещенню Господ�ньому. На цьому служінні та�кож відбулося водне хрещен�ня по вірі. Більше 40 братів ісестер через занурення у водуувійшли в заповіт Бога, прого�лосивши свою віру і давшиБогові обіцянку доброї і чистоїсовісті.

Слово настанови для ново�хрещених виголосив єпископМихайло Паночко, нагадав�ши, що не завжди все буде такдобре і приємно, що в життідоведеться не раз зустрітися зпустелею, як це сталося з Ісу�сом Христом після Його хре�щення. Але що б не сталося,Його обіцянка залишаєтьсянезмінною: «Ось Я з вами до

2 січня 2011 року в при�міщенні луцької ЦерквиХриста�Спасителя відбуласяХХІІ Звітна конференція

кінця віку!» З Ним ми зможе�мо подолати все!

Закінчилося богослужінняхліболаманням, у якому впер�

ше взяли участь новоохрещенібрати і сестри. На згадку процей день їм була подарованакнига «Життя за новим кон�цептом».

Сайт церкви«Божий мир»

На свято Хрещення Господнього київськіцеркви провели водне хрещення

Михайло Паночко, представ�ник місії «Братерство без кор�донів» Станіслав Бойко та мі�сії «Єдина надія» Сергій Сіпа.

Проповідували єпископЧернівецької області ПетроКарпов, заступник старшогопресвітера церков ХВЄ Рів�ненської області Леонід Про�хор та єпископ�старійшина ізЗакарпаття Іван Хрипта.

Відбулася звітна конференція служителівВолинського об’єднання церков ХВЄ

служителів Волинськогооб’єднання церков ХВЄ.Біблійні слова про бра�терську любов стали ос�новним девізом служін�ня: «Послухом правдіочистьте душі свої черезДуха на нелицемірну бра�терську любов, і ревно відщирого серця любітьодин одного» (1 Пет.1:22).

На конференцію при�було 240 осіб, з яких 186діючих пресвітерів Во�лині, 10 пресвітерів�вете�ранів та керівники від�ділів. З вітальнимисловами виступали гостіконференції: єпископЦеркви ХВЄП України

Про досягнення та ре�зультати річної праці во�линського братства звіту�вав старший пресвітерцерков ХВЄП Волинськоїобласті Михайло Близнюкта його перший заступникВасиль Паламарчук.

Особливим моментомконференції стало рукоLпокладання МихайлаБЛИЗНЮКА на єпископLське служіння. МихайлоПаночко дав слово наста�нови та разом із старійши�нами і всіма присутнімизвершив рукопокладенняМихайла Близнюка в санєпископа.

Лариса КАЛЮТА

53

Новини Церкви ХВЄ України (www.blag.org.ua/novyny_hve)

В ІваноLФранківську відбуласяконференція служителів ЦХВЄУ

ПівденноLзахідного регіону2�4 лютого 2011 року в Івано�Франківську

відбулася конференція служителів ЦХВЄУПівденно�західного регіону «Бачення, страте�гія, ресурси». Більше 110 служителів із За�карпатської, Чернівецької, Тернопільської,Хмельницької та Івано�Франківської областейз’їхалися до обласного центру Прикарпаття,для участі у конференції.

2 лютого відбулося урочисте відкриття кон�ференції, яке розпочав старший пресвітерІвано�Франківського об’єднання церков ХВЄЮрій Веремій.

Після спільної молитви старший пресвітерХмельницького об’єднання церков ХВЄ Ростис�лав Мурах прочитав семінар на тему «Бачення,стратегія, ресурси». Служитель відповів на пи�тання: «Чому так важливо визначити баченняі цілі для церкви?»: «По�перше, бачення зміц�нює моральний стан (див. 1 Кор. 1:10). По�дру�ге, знижує відчуття неуспіху, розчарування(див. Як. 1:8), дозволяє зосередитися на тому,що дійсно важливе і потрібне (див. Фил. 3:13),заохочує та привертає до співпраці інших (див.Фил. 1:4�5)».

Після перерви конференцію продовживЮрій Веремій. Він прочитав семінар на тему«Удосконалення праці в місцевій церкві». Ма�ючи багатий досвід пасторського служіння, слу�житель звернув увагу на практичну сторонуслужіння у церквах. На основі Біблії, єпископВеремій дав конкретні визначення служіннядияконів, відповідальних за невеликі домашнігрупи, відповідальних за новоутворені церкви,керівників молоді.

Наступного дня керівник відділу освітиЦХВЄУ Віктор Вознюк прочитав семінар натему «Невидимі сторони служителя». У першійчастині він звернув увагу на питання, які ви�никають у праці служителя. Після того ВікторВознюк подав інформацію про служіння та про�екти відділу освіти Церкви ХВЄ України, утому числі — посібник «Духовний мінімум»,звернув увагу на співпрацю відділу з обласни�ми об’єднаннями та місцевими церквами.

Після перерви семінар на тему «Місіонерсь�ка праця» прочитав директор місії «Голоснадії», заступник старшого єпископа ЦХВЄУМикола Синюк. У своєму семінарі Микола Пет�рович наголосив на тому, що для Бога не про�блема вмить привести до покаяння всю Івано�Франківську область, однак, Він, як завжди,шукає людей, яким зміг би доручити цю важ�ливу місію. Також єпископ наголосив на тому,що найважливішу роль у євангелізації відіграє

Дух Святий. Після семінару пастор Іван Іван�цюк, який відповідає за співпрацю місії «Голоснадії» з обласним об’єднанням ЦХВЄ Івано�Франківщини, розповів про утворення новихцерков на Прикарпатті.

Продовжуючи конференцію, старший єпис�коп Церкви ХВЄ України Михайло Паночковиголосив проповідь�настанову, закликаючислужителів словами апостола Павла: «Пропові�дуй Слово, допоминайся вчасно�невчасно, доко�ряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та знаукою». Єпископ Михайло Паночко також давслужителям інформацію про стан церковно�державних відносин, взаємини між протестан�тськими та іншими конфесіями, а такожвідповів на питання присутніх.

Після вечері у приміщенні відеостудії хрис�тиянської місії «Добрий самарянин» відбувсязапис телепрограми «Вірую» за участю єпис�копів та старших служителів Церкви ХВЄ Ук�раїни: старшого єпископа Михайла Паночка,єпископа Миколи Синюка, єпископа ІванаХрипти, єпископа Юрія Веремія, єпископа Пет�ра Карпова, єпископа Володимира Терещенка,старшого пресвітера Віктора Хрипти, старшогопресвітера Ростислава Мураха, пастора ВіктораВознюка та пастора Богдана Левицького.

На третій день найстаріший учасник конфе�ренції, член Ради старійшин ЦХВЄУ, єпископІван Андрійович Хрипта говорив про недопус�тимість гніву в житті християнина, а також напідставі Слова Божого підтверджував цю пози�цію.

Після перерви заключне слово конференціївиголосив старший єпископ Церкви ХВЄ Украї�ни Михайло Паночко. Старший служительбратства підсумував усе почуте та заохотив при�сутніх служителів до проповідування Євангеліїспасіння.

Результатом плідної праці делегатів конфе�ренції протягом трьох днів стало прийняттяспільної резолюції.

5 654

За ініціативи Центру Ра�зумкова 8 лютого у Києві від�булося засідання Круглогостолу «Державно�конфесійнівідносини в Україні, їхні особ�ливості й тенденції розвитку»,повідомляє Інститут релігій�ної свободи.

У дискусії, модерацію якоїпроводив генеральний дирек�тор Центру Разумкова Ана�толій Рачок, взяли участь гла�ви і повноважні представникихристиянських Церков Украї�ни, парламентарі, представни�ки виконавчої влади та експер�ти.

За словами Віктора Єленсь�кого, президента УкраїнськоїАсоціації релігійної свободи,ситуація у державно�церков�них відносинах серйозно змі�нилася у 2010 році, «післязміни в президентському офі�сі, коли соціологічні дослід�ження почали фіксувати на�пругу на релігійному ґрунті вУкраїні». Віктор Єленськийзаявив, що протягом минуло�го року було зафіксовано чи�мало фактів надання владоюпреференцій одній Церкві таігнорування усіх інших Цер�ков.

Любомир Гузар, ВерховнийАрхієпископ Української гре�ко�католицької Церкви, зау�важив, що попри зміну відно�шення влади до конфесій,Церква продовжує виконува�ти своє пророче служіння –звертає увагу влади та суспіль�ства на ті дороговкази, якімістяться у Святому Письмі.Він висловив переконання, щоЦерква покликана сповіщатиБожу Істину, незважаючи нату чи іншу політичну ситуа�цію, та в будь�яких умовах —чи то є прихильність з бокувлади, чи нема. Разом із цим,Церква покликана також на�гадувати людям і про Божий

гнів у випадку їхнього гріхов�ного життя.

При цьому єпископ Євстра�тій (Зоря), Секретар Священ�ного Синоду Української пра�вославної церкви КиївськогоПатріархату, зауважив, щонайголовніша проблема увідносинах держави і Церков– це повна відсутність публіч�ного діалогу. За його словами,наразі можна спостерігати двапаралельні монологи, аджепротягом 2010 року не відбу�лось жодної зустрічі керівниц�тва країни з представникамиконфесій, зокрема Всеукраї�нською Радою Церков і релігі�йних організацій.

Єпископ Микола Синюк,перший заступник глави Цер�кви ХВЄ України, також кон�статував труднощі у взаємові�дносинах з владою, на що го�ловним чином впливаєвідсутність постійного діало�гу. На його думку, керівницт�во країни та місцева влада по�винні демонструвати рівнеставлення до усіх конфесій, якцього вимагає законодавствоУкраїни.

У своєму виступі першийзаступник Міністра культуриУкраїни Юрій Богуцький по�яснив позицію Міністерстващодо реалізації державноїполітики у сфері релігії. Вінзаявив, що Мінкультури вра�хує пропозиції Церков і релігі�йних організацій з цих питаньта проведе належні кон�сультації з приводу законо�проектів, які наразі розробля�ються.

Голова правління Інститу�ту релігійної свободи Олек�сандр Заєць відзначив: «Сто�сунки між державою таконфесіями за останні 10 ро�ків, за виключенням минуло�го року, крок за кроком розви�вались в напрямку розбудови

партнерських відносин». Найого думку, особливостямининішнього етапу державно�конфесійних відносин є згор�тання діалогу між владою таконфесіями на найвищомурівні, за виключенням УПЦ(МП), що в свою чергу негатив�но впливає на стан державно�церковного діалогу на рівніцентральних та місцевих ор�ганів виконавчої влади. Середінших проблем у цій сферіОлександр Заєць назвав «зак�ритість влади при підготовціпроектів нормативних актів,які стосуються питань свободивіросповідання і державно�церковних відносин». Він та�кож заявив, що у 2010 році за�фіксовані численні фактиприпинення діяльності релігі�йних громад зі статусом юри�дичної особи за судовими позо�вами податкових органів, якізнаходили для цього аргумен�тацію в Законі про державнуреєстрацію юридичних осіб.

Учасники Круглого столупідписали Звернення до кері�вництва держави, у якому зак�ликали перед внесенням зміндо чинного законодавства просвободу совісті затвердитиКонцепцію державно�конфес�ійних відносин, яка повиннапройти широке громадське об�говорення.

До засідання Круглого сто�лу Центр Разумкова підготу�вав інформаційно�аналітичнудоповідь, у якій на підставістатистичних даних і резуль�татів загальнонаціональнихсоціологічних опитувань вис�вітлені особливості розвиткуцерковно�релігійної ситуаціїпротягом останніх 10 років таокреслені проблеми у сфері за�безпечення свободи совісті тадержавно�конфесійних відно�син в Україні.

Інститут релігійноїсвободи

www.irs.in.ua

Новини Церкви ХВЄ України (www.blag.org.ua/novyny_hve)

Відбувся Круглий стіл з питань державноLцерковних відносин

55

12 лютого 2011 року післяважкої хвороби відійшов увічність Олександр Костян�тинович Конраді — началь�ствуючий єпископ Об’єдна�ного братства християн віриєвангельської Німеччини.Олександр Конраді такожбув засновником і почеснимголовою християнської асо�ціації допомоги «Стефанус».

Народився Олександр Ко�стянтинович 21 квітня 1938року в Кисловодську, а зго�дом його сім’я була примусо�во виселена в Томську об�ласть без права виїзду в іншумісцевість.

У 18�річному віці Господьдивним способом відкривсяюнакові, й 25 грудня 1956року він прийняв Його щи�рим серцем, а 20 травня 1957року ввійшов у заповіт Госпо�да.

Влітку 1959 року Олек�сандр Конраді був уже руко�покладений на дияконськеслужіння. Це не могло непривернути уваги атеїстич�ної влади. Його почали вик�ликати на допити, і на одно�му з чергових допитів, 25січня 1963 року його заареш�тували. Рівно через п’ятьроків його випустили з тюр�ми, але все одно часто викли�кали на допити і радили виї�

Відійшов у вічність єпископОлександр Конраді

хати в інше місце. Отри�мавши відкриття від Бо�га, Олександр Конраді зсім’єю виїхав у Казах�стан, в місто МакінськЦеліноградської обла�сті. Невдовзі пастор міс�цевої церкви відійшов увічність, і на це служін�ня було обрано Олексан�дра Костянтиновича. У1975 році в Києві В.І.Бєлих, І.Л. Левчук таП.С. Єгоренков руко�поклали його єпископомПівнічно�казахстансь�кого округу.

У 1988 році О.К. Кон�раді виїхав в Німеччину на по�стійне проживання. Невдовзіпісля свого переїзду він іні�ціював створення доброчинноїхристиянської місії для надан�ня матеріальної допомоги хри�стиянам Радянського Союзу.Ця місія під назвою «Стефа�нус» була офіційно зареєстро�вана у 1990 році і пошириласвою діяльність на різні краї�ни пострадянського простору,надаючи людям не лише мате�ріальну, а й духовну допомогу.

Олександр Конраді був нетільки засновником місії, алей начальствуючим єпископомнезалежних церков ХВЄ, рад�ником та миротворцем дляхристиянських церков у краї�

нах СНД, Америки, Африкита Ізраїлю.

У жовтні 2010 року Олек�сандр Костянтинович ще бравучасть у поїздці в Уганду, девідбулося відкриття важливо�го проекту (купувалася ділян�ка для будівництва школи,дитячого будинку та необхід�ної для цього інфраструкту�ри). А на початку 2011 року вслужителя виявили раковезахворювання третьої стадії,яке уразило внутрішні органи.12 лютого брат відійшов увічність. Траурне богослужін�ня відбулося 17 лютого в при�міщенні незалежної церквиХВЄ міста Шпаєр.

5 856