квітЕнЬ 2014 № 13 (25)

СОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНА

ПАСХ АЛЬНЕ ПОСЛАННЯБлаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія

архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української Православної Церкви

Христос Воскрес!Усіх Вас, всечесні Архіпастирі і

пастирі, боголюбиві іноки та іно-кині, дорогі браття і сестри, сер-дечно поздоровляю з Великим Днем Світлого Христового Воскресіння.

Празник Воскресіння Христо-вого Свята Церква називає Торже-ством із торжеств, тобто таким Торжеством вище якого нічого не було, нема і бути не може. У цей день, за свідченням Святої Церкви, Небеса достойно весе-ляться і радіє земля, тому що Христос встав із мертвих, радість вічна (Канон Пасхи, піснь 1, тро-пар 2). Свята Церква закликає людину приєднатися до цього Торжества, тому що це Торжество звершилося заради людини.

Блаженне життя Раю, втрачене першим Адамом, ми знову зна-йшли через другого Адама — Христа, Який став для нас Жерт-вою (Євр.  7, 27) і Викупленням (Гал.  3, 13). Крім цього Христос Спаситель став для нас Істиною, Дорогою і Життям (Ін. 14, 6). Істи-ною Спаситель став для нас тому, що Він, як Людина, став для нас Взірцем, Який нагадує нам про ті пра-вила життя, які роблять нас, як творіння Боже, величними, красивими і силь-ними. Дорогою Воскресший Спаситель став для нас тому, що Він, як Людина, Своїм особистим прикладом показав нам дорогу, що веде нас до Небесного Отця, від Якого сходить всяке благе дая-ніє і всякий совершенний дар. Життям Христос Спаситель називається тому, що через Нього і тільки через Нього ми одержуємо від Небесного Отця дар життя.

Відчуваючи це серцем, але не розумі-ючи розумом до кінця, святі Жони Мироносиці в день воскресіння Христо-вого рано-вранці поспішили до Гробу, де було поховано пречисте Тіло возлюб-леного їх Господа і Учителя. Не знай-шовши святе Тіло у Гробі, благочестиві Жони прийшли в розпач: їхні думки і почуття настільки змішались, що роз-плутати їх зміг тільки Ангел. Святий Ангел сидів на камені біля входу у Гріб і,

звернувшись до святих Мироносиць, сказав: Ви шукаєте Іісуса розп’ятого. Його немає тут — Він воскрес (Мф. 28, 1–6). Ангельські слова про воскресіння Спасителя розвіяли думки розпачу в душах Жон Мироносиць; вони згадали, що Господь говорив їм про це, і тепер слова Спасителя збулися. Святі Жони з радістю поспішили до Апостолів, аби сповістити їм про воскресіння, щоб і їхній смуток перетворити на радість.

Таким чином, істина про воскресіння Спасителя, як Божественна іскра, запа-лившись у Гробі Христовому, почала розповсюджуватись спочатку в Ієруса-лимі, потім в Іудеї, а після — по всьому лицю землі. Ця благодатна іскра запа-лювала серця людей нетлінним полум’ям благодатної любові до свого Спасителя, Господа і Бога Іісуса Христа. Вона нагадувала людям про те, що Своїм преславним воскресінням Хрис-тос Спаситель зруйнував пекло і позба-вив сили смерть, яка раніше поглинала

людей навіки, а тепер стала корот-кочасним сном, кінець якого є початком вічного блаженства із Христом.

Люди, які увірували у Розп’ятого і Воскресшого Христа і які знайшли в Ньому красоту, зміст і силу життя, по всій землі почали воздвигати храми і святі Обителі, де вони збирались разом, молились і благодарили свого Спасителя і Господа за Його без-межну любов.

Саме любов Творця до Свого творіння прихилила Небо до землі і Сина Божого із Небесного круга звела на землю і одягнула Його у плоть людини. Саме ця Божественна любов звела Спаси-теля, як Людину, у пекло, але Він, замість того, щоби стати Жерт-вою, зруйнував пекло, віднявши від нього попередню владу і силу.

У цей Великий День і ми, грішні, спішимо у Божий храм, щоби спільною молитвою благо-дарити Господа за дар Його воскресіння і за ті милості, які Воскресший Господь наш Іісус Христос посилав і посилає нам.

Ще раз поздоровляю усіх Вас, дорогі браття і сестри, з празником Світлого Христового Воскресіння, з Пасхою Христовою. Бажаю усім здоров’я, щастя і Божого благословіння. Нехай серце кожної людини напо-вниться радістю і світлом, які подарував нам Воскресший Господь.

У ці святі дні наша Церква молиться, щоб Господь послав на нашу Українську землю Свій благодатний мир, щоб ми у Христі простили один одного, як Хрис-тос простив усіх нас (Кол. 3, 13). Церква молиться, щоб ми всі об’єднались Хрис-товою любов’ю і єдиними устами і єди-ним серцем заспівали дивні переможні слова Пасхального піснеспіву: Христос воскрес із мертвих, смертію смерть поправ і сущим во гробєх життя дару-вав. Амінь.

Воістину Христос воскрес!Смиренний Онуфрій,

Митрополит Київський і всієї України

Пасха Христова, 2015 р., м. Київ

Христос Воскрес!Щороку цим пасхальним вітан-

ням Церква свідчить про подію все-ленського масштабу, яка відбулась майже дві тисячі років назад. Тоді, вранці жінки-мироносиці прийшли до гробу Христа і побачили, що він пустий. Божество Спасителя пере-могло закон смерті і світлий день Пасхи є тріумфом цієї перемоги. Пасхальне торжество охоплює весь світ. Христос Воскрес засвідчивши всьому людству, що смерть – це не кінець життя! Промислом Божим, Воскресіння Спасителя, стало почат-ком нашого особистого воскресіння. Пасхальна радість надає кожному християнину крила, що здатні його підняти над суєтою буденності, роз-брату і життєвих негараздів та під-нести на висоту величі Хреста – як знак прояву незбагненної Боже-ственної Любові.

Своїм Воскресінням Господь обновлює людську природу та дає сили кожному християнину для звершення його життя в служінні Церкві, державі, суспільству, сім’ї та ближньому. Воскресіння Спасителя дарує нам справжню свободу, спо-внюючи буття змістом і надією. Божий дар життя, зневажений та осквернений Адамом, знову, у всій повноті, відкритий для людей новим Адамом – Христом! Кожен з нас є спадкоємцем цього прояву Боже-ственної милості – дару життя вічного, який ми зобов’язані ціну-вати, берегти та примножувати.

Сповнюючись радістю во Христі, в цей святий День, дорогі браття та сестри, прийміть моє вітання зі світ-лим празником Пасхи! Щиро бажаю, щоб благословення та допомога Воскреслого Спасителя була незмін-ним супутником нашого життя і поміччю в справах, що будуть вер-шитись нами на славу Церкви, в слу-жінні Вітчизні та заповіді любові до ближніх.

Протоієрей Ярослав

Шовкеникнастоятель

храму на честь

преподобного Сергія

Радонезького

благочинний Солом’янського районушеф-редактор газети

«Солом’янка православна»

Г А З Е Т А Б Л А Г О Ч И Н Н Я С О Л О М ’ Я Н С Ь К О Г О Р А Й О Н У

офіційне виданняСолом’янського благочиння м. києваукраїнської Православної ЦерквиАдреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14.тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

Шеф-редакторпротоієрей Ярослав Шовкеник

головний редактор Денис Репік

редагування і коректура:Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку02.04.2015Наклад 1000 прим.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути

також на сайті

prp-sergiy.kiev.ua

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

новини благочиння2

№ 13 (25), квітень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

КЛІРИК СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ВІДВІДАВ «НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ КАРДІОЛОГІЇ ТА КАРДІОХІРУРГІЇ МОЗ УКРАЇНИ»

4 л ю т ог о , к л і ри к Солом’янського благочиння священик Костянтин Вов-

ченко відвідав «Науково-прак-тичний медичний центр дитячої кардіології та к а р д і о х і р у р г і ї МОЗ України». Він поздоровив медичний персо-

нал з минулими Різдвяними святами та підніс молитви про швидке одужання пацієнтів.

ЧИТАННЯ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ ВЕЛИКОГО ПОКАЯННОГО КАНОНУ ПРЕПОДОБНОГО АНДРІЯ КРИТСЬКОГО

23 лютого, в понеділок першого тижня Великого посту, в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість» було звер-шено велике повечір’я з читанням першої частини Великого пока-янного канону преподобного Андрія Критського.

Богослужіння очолив благочинний Солом1янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник. Після читання канону настоятель звернувся до парафіян з словами проповіді.

В ПАРАФІЇ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ЗВЕРШЕНА ПЕРША В ЦЬОМУ РОЦІ ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ

25 лютого, в середу першої неділі Великого посту в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радості» була звершена перша в цьому році Літургія Передосвячених Дарів. Богослужіння очолив настоятель храму та благочинний Солом’янського району протоієрей Ярослав Шовкеник. Йому співслужили настоятель храму на честь ікони Божої Матері «Віднайдення загиблих» про-тоієрей Сергій Екшиян та духовенство парафії.

ЄПИСКОП ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МИКОЛАЙ ЗВЕРШИВ ЧИТАННЯ ТРЕТЬОЇ ЧАСТИНИ ВЕЛИКОГО ПОКАЯННОГО КАНОНУ В ПАРАФІЇ НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО

25 лютого, в середу першого тижня Великого посту, по бла-гословенню Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай, керуючий Південним київ-ським вікаріатством, звершив читання третьої частини Вели-кого покаянного канону пре-подобного Андрія Критського в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість».

Після читання канону Архіпастир звернувся до парафіян зі словами проповіді та передав благословення Предстоятеля Української Православної Церкви.

ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ’Я1 березня, у Неділю

першої седмиці Великого посту, Православна Церква звершує чин Торжества Православ’я. Він був встановлений у IX столітті у пам’ять про перемогу над іконоборством.

В цей день в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» була звершена Божественна літургія святителя Василія Великого, а по її завершенні також було звершено молебний чин Торжества Православ’я. Святкове богослужіння очолив н а с т о я т е л ь х р а м у п р о тоієр ей Яр о с ла в Ш о в к е н и к , я к о м у співслужило духовенство парафії.

ВСЕЛЕНСЬКА БАТЬКІВСЬКА СУБОТА14 лютого, у Вселенську

батьківську суботу, в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» була звершена Божественна Літур-гія, яку очолив благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник.

По закінченні Літургії була звершена панахида.

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

15 лютого, в Неділю м’ясопусну, про Страшний суд, та свято Стрітення Гос-поднього, Божественну літур-гію в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорбот-них Радість», парафії на честь преподобного Сергія Радо-незького, очолив єпископ Львівський та Галицький Філарет. Його Преосвящен-ству співслужили благочин-ний Солом’янського благо-чиння протоієрей Ярослав Шовкеник та духовенство парафії.

Після Літургії був зверше-ний чин освячення свічок. Наостанок Архіпастир звер-нувся до парафіян з словами проповіді та поздоровив всіх зі святом.

Звичай освячувати свічки в день свята Стрітення Господ-нього прийшов у Православну Церкву в ХVII столітті. Стрі-тенські свічки зберігають про-тягом усього року та запалю-ють під час домашньої молитви.

НЕДІЛЯ СИРОПУСНА. СПОМИН АДАМОВОГО ВИГНАННЯ

22 лютого, в неділю сиро-пусну, в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорбот-них Радість» була звершена

Б о ж е с т в е н н а Літургія, яку очо-лив благочинний Солом’янського району та настоя-тель храму про-тоієрей Ярослав Шовкеник.

По завершенні Літ ургії була звершена вечірня з Чином про-

щення, після якої священнос-лужителі благословили вірних на проходження Великого посту.

літургіка 3

№ 13 (25), квітень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ТАЇНСТВО ЄВХ АРИСТІЇ

«Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми…»

«Таїнством таїнств» Право-славної Церкви є свята Євхарис-тія. Вона – серцевина Церкви, її основа та фундамент без якого немислиме існування Церкви.Вперше таїнство Євхаристії (від грецького «евхаристо» - подяка) було звершене Христом на Тай-ній Вечері, про яку розповіда-ють всі чотири євангелісти, а також пише і апостол Павло у своєму посланні до Коринф’ян: «Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, коли був зрадже-ний, узяв хліб, і віддавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, споживайте, це Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спо-мин про Мене. Також і чашу після вечері взяв, промовивши: ця чаша є новий Завіт у Моїй Крові, це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене. Бо кожного разу, коли ви споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіща-єте, доки Він прийде» (I Кор. 11:23-26).

Тайна Вечеря, звершена Христом разом з апостолами, по зовнішньому ритуалу була древньоєврейською пасхаль-ною вечерею, на яку в Ізраїлі збирались всі члени родини. Але якщо в Ізраїлі звичайна пасхальна вечеря була сімей-ною трапезою, то в Тайній Вечері брали участь учні Христа – Його духовна сім’я, котра потім виросте в Церкву, а замість приписаного Законом Мойсеєвим пасхального агнця був Сам Христос, який прино-

сив Себе в жертву «як непороч-ного і чистого Агнця, призна-ченого ще раніше створення світу» для спасіння людей (1 Пет. 1:19-20).

Звершуючи пасхальну вечерю Спаситель двічі відсту-пив від прийнятого ритуалу: коли смиренно вмив ноги учням Своїм та коли вклав абсолютно новий сенс в ті благословення, що традиційно виголошувались перед прийняттям хліба та вина. Автори Євангелія описують, що коли Господь взяв у руки хліб та подав його учням Він сказав дивні слова: «Прийміть, спожи-вайте, це є Тіло Моє» (Мф. 26:26). А перед завершенням вечері, коли обрядові правила її звершення приписували випити останню чашу, над якою глава сім’ї промовляв традиційні бла-гословення, Спаситель знову відступив від обряду та промо-вив: «Пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається за відпу-щення гріхів» (Мф. 26:27-28).Ці утаємничені слова Христа озна-чали, що Він є Агнець, та справ-жня Пасхальна жертва – «нова Пасха», як визначає приспів пасхального канону, що прине-сена за гріхи людства.

Під час Тайної Вечері Хрис-тос перетворив хліб і вино в Свої Тіло та Кров, причастив Своїх учнів та заповів їм звер-шувати це таїнство в майбут-ньому. Дії Спасителя залиши-лись не повністю зрозумілими для апостолів, але вже після Його воскресіння все це набуло

зовсім іншого виміру, так само як і слова сказані Ним в Гали-леї, за рік до Його страждань: «Я є хліб який зійшов з небес… Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і я в ньому». (Ін. 6:41, 54-56). Те, що тоді здавалось загадковим і незрозумілим, зараз наповню-валось великим та незбагнен-ним змістом. Апостолам стало зрозуміло, яким чином вони можуть брати участь в трапезі Тіла та Крові Христової, а також всю необхідність цього для життя вічного.

Вже після Вознесіння Христа, як про це оповідає книга Діянь апостольських, учні Спасителя збирались в перший день тижня для звер-шення того, що заповідав Христос. Богослужіння хрис-тиян апостольських часів, на яких звершувалось таїнство Тіла та Крові Христової, нази-вались по-різному. Частіше інших зустрічається назва «Переломлення Хліба»та «Євхаристія», власне, це слово і в наші часи є синонімом слова Літургія.

Формування окремого бого-служіння, вже християнської, новозавітної Церкви, серцеви-ною якої була Євхаристія, від-бувалось поступово. На пер-ших початках відчувалась зна-чна інерція юдейства, оскільки перші послідовники Христа були юдеями. Це проявлялось також і в тому, що місцем моли-товних зібрань християн за часів апостолів, був Єрусалим-ський храм. Проте не дивля-чись на це, Апостольська Церква вже свідомо відділяла себе від нього.

Спочатку Євхаристичні зібрання звершувались у формі агап. Так грецькою мовою називались вечері любові, де християни слухали проповідь, співали псалми, молились, а потім приймали їжу і перелом-ляли хліб – тобто брали участь у Євхаристії. Часто такі зібрання продовжувались про-

тягом цілої ночі. Так, напри-клад, в книзі Діянь апостоль-ських говориться про вечерю, на якій апостол Павло воскре-сив з мертвих юнака Євтиха: бесіда Павла продовжувалась настільки довго, що Євтих заснув та випав з вікна. Апос-тол спустився, воскресив його, а потім «...переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду – аж до світанку». (Діян. 20:9-11).

Поступово, по мірі росту християнських общин Євхарис-тія трансформувалась з вечерь-агап в богослужіння. Одним з найдревніших свідчень про такі Євхаристичні богослужіння,є свідчення, що належить автору II століття святому Юстину Філософу, який зазначає: «Після того, як омиється таким чином вірний (мається на увазі таїн-ство Хрещення, примітка авт.) ми ведемо його до братів у зібрання, для того, щоб всім разом звершити молитви як про себе так і про новонаверне-ного… По завершенні молитви ми цілуючи вітаємо один одного. Потім, до предстоятеля вірних приноситься хліб, чаша води та вина. Він, взявши це, підносить подяку та хвалу Отцю всього, іменем Сина та Святого Духу, а весь народ від-повідає «Амінь». Після молитви предстоятеля диякони дають кожному з присутніх причасти-тися хліба та вина з водою і від-носять до тих, хто був відсутній. Хліб і вино ці у нас називаються Євхаристія і нікому сторон-ньому не дозволяється участу-вати у ній, а тільки тому, хто вірує в істину вчення та омився (прийняв Хрещення, примітка авт.) в прощення гріхів. Оскільки ми приймаємо це не так, як звичайний хліб чи вино, але як Христос втілився та мав Плоть і Кров для спасіння нашого, таким же чином і хліб та вино ці, над якими піднесена подяка, є, як ми навчені, Плоть та Кров втіленого Христа».

Найбільш древніми елемен-тами євхаристичного богослу-жіння перших християн, які згадуються ще апостолом Пав-лом та святим Юстином Філо-софом, є читання Святого Письма, молитви про всіх

людей, цілування миру та подяка Отцю Небесному, на яку народ відповідав «Амінь». В ранньохристиянській Церкві кожна община могла мати свій євхаристичний чин, але ці еле-менти були присутні у всіх чинопослідуваннях. Молитва предстоятеля общини спочатку була імпровізованаі тільки зго-дом її почали фіксувати пись-мово. В древній Церкві вжива-лось багато євхаристичних чинів, які називались Літургі-ями (з грец. «служіння»). Кож-ний чин, як правило, асоцію-вався з іменем того чи іншого апостола або авторитетного єпископа. В Єрусалимській церкві служили літургію апос-тола Якова, в Олександрійській – апостола Марка, в Антиохій-ській – святителів Василія Великого та Іоана Златоуста, армянські християни – святи-теля Григорія, копти – святи-теля Кирила Олександрій-ського. Західна Церква пере-важно використовувала чин літургії Амвросія Медіолан-ского та Григорія Двоєслова. Всі ці літургічні чини не є авторськими творіннями тих церковних авторитетів, чиїми іменами вони названі, хоча, в деяких випадках, духовно і навіть текстуально можуть бути з ними пов’язані.

Поступово, на початок XII століття, в богослужбовому житті православного Сходу спостерігається уніфікація євхаристичних чинів. Пошире-ним стає служіння літургій Василія Великого та Іоана Зла-тоуста, а інші поступово вихо-дять з вжитку.

В сучасній практиці Право-славної Церкви літургія святи-теля Василія Великого звершу-ється 10 разів на рік: в день пам’яті Василія Великого (14.01), в дні навечір’я (або самого свята) Різдва Христо-вого та Богоявлення, в неділі Великого посту, в Страсний Четвер та Страсну суботу.

Публікацію підготував Репік Денис

Продовження у наступному номерітайна вечеря (ватопедський монастир, афон, XIV ст.)

Зображення Євхаристії в римських катакомбах Прісцили (рим, кінець II ст.)

Свята4

№ 13 (25), квітень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ПРАЗДНИК ВОСКРЕСЕНИЯ ХРИСТОВА В ДРЕВНЕЙ ЦЕРКВИЕвангелисты повествуют о крест-

ной смерти Спасителя в пяток, накануне еврейской Пасхи, и о том, как испросивший у Пилата тело Спасителя Иосиф Аримафейский, член синедри-она, но тайный ученик Христа, похоро-нил тело Его в пещере. Но когда, по прошествии субботы, благочестивые жены пришли ко гробу, чтобы помазать тело Его благовониями, они увидели гроб пустым, а во гробе юношу в белой одежде, который сидел на правой сто-роне. Он сказал: «Не бойтесь, ибо знаю, что вы ищете Иисуса распятого; Его здесь нет – Он воскрес, как сказал… Пойдите скорее, скажите ученикам Его, что Он воскрес из мертвых и предва-ряет вас в Галилее; там Его увидите» (Мф. 28: 5–7).

В воспоминание смерти Христовой Пасха в Церкви I века праздновалась форме поста. К этому же времени отно-сится и начало формирования Великого поста. А круг праздников Церкви апо-стольского времени, по-видимому, исчерпывался лишь воскресными днями. При этом положение поста было неустойчивым: одни оставляли его в самый день еврейской Пасхи, а другие – в следующее за ней воскресенье. При этом, по свидетельству церковного историка Сократа (V в.), совершавшие праздник Пасхи в 14-й день месяца нисана, то есть в один день с евреями, утверждали: так им предписано апосто-лом Иоанном. Праздновавшие же в сле-дующее воскресенье говорили, что свое обыкновение получили они от апосто-лов Петра и Павла.

На протяжении II века совершался неуклонный переход к твердым литур-гическим нормам. Именно в это время устанавливается особое – самостоя-тельное – почитание годового дня смерти и Воскресения Христова, то есть праздник Пасхи. Следует подчеркнуть следующее обстоятельство: если ранее Пасха осмыслялась как пост в честь смерти Спасителя, произошедшей именно в день еврейской Пасхи, то

теперь возникла настоятельная необхо-димость в соединении с ней и радост-ного воспоминания о Воскресении Хри-стовом. Это, разумеется, с одной сто-роны, совсем не сообразуется с поще-нием, а с другой – соответствует исклю-чительно воскресенью, а не какому-либо иному дню недели. Неслучайно, что ко II столетию относятся свидетель-ства о совершенно обособленном вре-мени пасхального поста, который, как утверждает авторитетный исследова-тель церковного устава профессор М.Н. Скабалланович, «продолжался где день, где два, где еще дольше; где обнимал промежуток времени в 40 часов».

Важные сведения о первоначальном характере празднования Пасхи содер-жатся в письме святителя Иринея, епи-скопа Лионского (+ ок. 202), к Римскому епископу Виктору. Послание написано в связи со спорами о времени празднова-ния Пасхи, начавшимися еще при свя-тителе Поликарпе, епископе Смирнском (+ 167), которые вызвали ряд соборов.

Полемика касалась того, праздновать ли Пасху вместе с иудейской в 14–15-й день первого весеннего лунного месяца или же обособленно – в первое за этим днем воскресенье. В различных местах на данный вопрос смотрели по-разному. В Риме Пасха начала уже приобретать все усиливающуюся радостную тональ-ность, которая требовала особого дня празднования. В Малой Азии же сохра-нился первоначальный, древнейший взгляд на Пасху, которому вполне отве-чала другая дата.

Так как христианская Пасха теперь может весьма далеко отстоять по вре-мени от иудейской, требуется, чтобы время праздника определялось заранее. Этим и занимались в III веке святитель Ипполит, епископ Римский, и Диони-сий, епископ Александрийский. В IV веке данный вопрос окончательно раз-решается Церковью: решено праздно-вать Пасху в первое воскресенье после полнолуния, приходящегося 21 марта или позже. Как известно, IV–V века отмечены прекращением жестоких гонений на Церковь, активизацией богословского знания, бурным разви-тием разных форм монашеской жизни. Все это самым благоприятным образом повлияло на формирование богослу-жебного канона.

В этот период становится оконча-тельно решенным вопрос о времени празднования Пасхи. Эта проблема была предметом ожесточенных споров, дохо-дивших до того, что христиане хотя и не расторгали общения, но по причине отсутствия единства проводили празд-ник печальнее. Окончательно разногла-сия были устранены только на Никей-ском соборе, который был созван в 325   году. Отцы собора в послании к Александрийской церкви пишут: «Изве-щаем вас, что вашими молитвами решено дело и о согласном праздновании Пасхи, так что все восточные братия, прежде праздновавшие Пасху вместе с иудеями, отныне будут праздновать ее согласно с римлянами, с нами и со всеми, которые издревле хранят ее по-нашему». Император Константин в связи с этим постановлением отправил особое посла-ние Церквям, в котором также гово-

рится: «Признано за благо всем и везде праздновать Пасху в один и тот же день, чтобы не было разногласия касательно такого праздника веры», относительно времени празднования которого, уже в то время царило согласие между Римом, Италией, Африкой, Египтом, Испанией, Галлией, Британией, Ливией и Грецией.

Прохання не використовувати газету з побутовою метою

БОГОСЛОВСЬКІ КУРСИ

при храмі преподобного Сергія Радонезького за адресою вулиця

Уманська 14продовжують набір на новий

навчальний рік на курсах викладатимуться наступні предмети:1. Новий Завіт2. Старий Завіт.3. Історія Церкви4. Догматика 5. Літургіка6. Основи церковного мистецтва7. СектознавствоЗаняття проходять 2 рази на тиждень

у вечірній час, в формі лекцій та семінарів.

Термін навчання – 2 роки.Телефон для довідок:

097–140–33–68

«БЛАЖЕННІ МИЛОСТИВІ, БО ВОНИ ПОМИЛУВАНІ БУДУТЬ»

(Мф. 5, 7)Парафія преподобного Сергія Радонезь-

кого (вул. Уманська 14) проводить збір гуманітарної допомоги (продукти, речі першої необхідності, засоби гігієни) та коштів для поранених бійців і жителів східних регіонів України.

ИСТОРИЯ ЦЕРКОВНЫХ РАСКОЛОВ

С 20 апреля, при храме преподобного Сергия Радонежского, в аудитории воскресной школы, продолжится чтение курса лекций по истории церковных расколов.

Встречи будут проходить по понедельникам в 18.30.

Дополнительная информация по телефону: 097-140-33-68

Сошествие Христа во ад. Фреска монастыря Хора. (константинополь, XIV век)

воскресение Христово. Фреска в соборе Протата. (афон, конец XIII века)