лиСтоПаД 2014 № 10 (22)

СОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНА

Установление Рождест-венского поста, как и других многодневных

постов, относится к древним временам христианства. Уже с четвертого века святой Амвросий Медиодаланский и блаженный Августин упоми-нают в своих творениях о периоде говения перед празд-нованием Рождества Хри-стова. В пятом веке о древно-сти этого поста писал Лев Великий.

Первоначально Рождест-венский пост длился у одних христиан семь дней, у других — несколько больше. На соборе 1166 года бывшем при константинопольском патри-архе Луке и византийском императоре Мануиле всем христианам было положено хранить пост пред великим праздником Рождества Хри-стова сорок дней.

Антиохийский патриарх Вальсамон писал, что «сам свя-тейший патриарх сказал, что, хотя дни этих постов (Успен-ского и Рождественского) не определены правилом, пону-ждаемся, однако, последовать неписаному церковному пре-данию и долженствуем поститься… от 15 дня ноября».

Рождественский пост — последний многодневный пост в году. Он начинается 15 (28 — по новому стилю) ноября и продолжается до 25 декабря (7 января). Поскольку заговенье на пост приходится в день памяти св. апостола Филиппа (14 ноября старого стиля), то этот пост называют Филиппо-вым.

Рождественский пост — зимний пост, он служит для нас к освящению последней части года таинственным обновлением духовного едине-

ния с Богом и приготовлением к празднованию Рождества Христова.

Епископ Римский Лев Вели-кий пишет: «Само хранение воздержания запечатлено четырьмя временами, чтобы в течение года мы познали, что непрестанно нуждаемся в очи-щении и что при рассеянии жизни всегда надо стараться нам постом и милостынею истреблять грех, который при-умножается бренностью плоти и нечистотою пожеланий».

По словам Льва Великого, Рождественский пост есть жертва Богу за собранные плоды: «Как Господь ущедрил нас плодами земли, — пишет святитель, — так и мы во время этого поста должны быть щедры к бедным».

Редакційний колектив газети «Солом’янка православна» отримав Благословення Блаженнішого митрополита Київського та всієї України Онуфрія, для продовження видавничої діяль-ності та плідної праці на благо Церкви Христової.

Пізнання людиною сучасного світу все частіше відбувається, практично, без дотику з ним. Новини існують в інформаційному просторі, а і їх швидка зміна не передбачає глибокої взаємодії з читачем. Специфіка церковних засо-бів масової інформації докорінно від-різняється – в них Церква ніколи не постає об’єктом, а завжди оцінюється з точки зору вічності. Це і обумовлює формат подачі інформації, її тематику та інтерпретацію. Проблемне поле, яке перед собою ставить редакторський колектив нашого видання, не фокусується на подачі «гарячих» новин та висвітленні тем, що динамічно обговорюються в суспільстві. Мета кожного інформаційного впливу, що здійснюється в церковному фор-маті, не може бути винесена за рамки головного завдання Церкви – вести віруючих до Христа. Таким чином, найбільш пріоритетним в нашій роботі ми вбачаємо розкриття внутріш-нього життя Церкви, яке реалізовується в богослужінні та хрис-тиянському вченні.

Протоієрей Ярослав Шовкеник,настоятель храму на честь

преподобного Сергія Радонежського,благочинний Солом’янського району,

шеф-редактор газети «Солом’янка православна».

Г А З Е Т А Б Л А Г О Ч И Н Н Я С О Л О М ’ Я Н С Ь К О Г О Р А Й О Н У

офіційне виданняСолом’янського благочиння м. києваукраїнської Православної ЦерквиАдреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14.тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

Шеф-редакторпротоієрей Ярослав Шовкеник

головний редактор Денис Репік

редагування і коректура:Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку05.12.2014Наклад 1000 прим.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути

також на сайті

prp-sergiy.kiev.ua

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

Окончание на с. 3

РОЖДЕСТВЕНСКИЙ ПОСТ

новини благочиння2

№ 10 (22), листопад 2014

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ДУХОВЕНСТВО СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ВЗЯЛО УЧАСТЬ У АКЦІЇ ПРИСВЯЧЕНІЙ ДНЮ СЛІПИХ

13 листопада у Києві про-йшла акція присвячена Між-народному дню сліпих. На початку акції, з благословення Блаженнiшого Митрополита Київського i всієї України О н уф р i я , д у х ов е нс т в о Солом›янського благочиння звершило молебень на благо-словення доброї справи.

Люди з вадами зору про-вели велопробіг на тандемних велосипедах в знак підтримки незрячих України, для яких дуже важливо, щоб суспіль-ство звернуло увагу на потреби сліпих в організації реабілітаційних центрів для адаптації та соціалізації таких людей.

В СОЛОМ’ЯНСЬКОМУ БЛАГОЧИННІ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ВИЗВОЛИТЕЛІВ УКРАЇНИ ВІД ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ

28 жовтня, в 70-у річницю визволення України від фашистських загарбників, в Солом’янському благочинні молитовно відзначили пам’ять поле-глих воїнів та поздоровили ветеранів визволите-лів.

СОЛОМ’ЯНСЬКЕ БЛАГОЧИННЯ ЧЕРГОВИЙ РАЗ ПЕРЕДАЛО ДОПОМОГУ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМ ЗІ СХІДНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

За благословенням благо-чинного Солом’янського району протоієрея Ярослава Шовкеника, віруючими та духовенством благочиння була зібрана гуманітарна допомога

для переселенців зі   Східних регіонів України. Клірик пара-фії преподобного Сергія Радо-незького священик Костянтин Вовченко передав її в соціаль-ний відділ Київської єпархії.

ДОПОМОГА ОБЕЗДОЛЕНИМ ПРИ ХРАМІ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ГЕОРГІЯ ПОБІДОНОСЦЯ

Духовенство та парафіяни храму на честь великомученика Георгія Побідоносця продовжують надавати благодійну безко-штовну допомогу для малозабезпечених та безхатченків. Щоденно гарячим обідом забезпечується близько 100-150 чоловік. Також надається, по можливості, медична допомога та сприяння у відновлені втраче-них документів.

ВІДБУЛОСЬ ЧЕРГОВЕ ЗІБРАННЯ ДУХОВЕНСТВА СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ

22 жовтня, на парафії преподо-бного Сергія Радонезького, відбу-лось зібрання ду ховенства Солом’янського благочиння, яке очолив благочинний Солом’янсь-кого району протоієрей Ярослав Шовкеник. На зустрічі обговорюва-лись нагальні питання церковного життя.

БЛАГОЧИННИЙ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ПРОТОІЄРЕЙ ЯРОСЛАВ ШОВКЕНИК ЗВЕРШИВ ЗАУПОКІЙНЕ БОГОСЛУЖІННЯ ПО НОВОПРЕСТАВЛЕНОМУ ПРОТОІЄРЕЮ МИКОЛАЮ ЗАБУЗІ

13 листопада на 64-у році життя відійшов до Господа клірик і почесний настоя-тель храму на честь велико-мученика Георгія Побідо-носця (Залізничний вокзал) п р о т о і є р е й М и к о л а й Забуга  – ректор Київської ду ховної академії (1994-2007) та голова Відділу

з о в н і ш н і х ц е р к о в н и х зв›язків УПЦ (2005-2007).

В п’ятницю вранці 14 листо-пада, в храмі на честь велико-мученика Георгія Побідоносця була відслужена Божественна літургія та панахида. Богослу-жіння очолив протоієрей Ярослав Шовкеник у співслу-жінні духовенства благочиння.

15 листопада в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври було звершено заупо-кійну Божественну літургію та чин відспівування. Богослу-жіння очолив Керуючий спра-вами Української Православ-ної Церкви, ректор КДАіС, митрополит Бориспільський і Броварський Антоній.

Свята 3

№ 10 (22), листопад 2014

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ПАРАФІЯ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ПЕРЕДАЛА ДОПОМОГУ ДЛЯ ХВОРИХ ПСИХІАТРИЧНОЇ ЛІКАРНІ

За благословенням благочинного Солом’янського району та настоятеля парафії преподобного Сергія Радонезь-кого протоієрея Ярослава Шовкеника, зусиллями прихожан і духовенства храму були зібрані продукти та речі першої необхідності для хворих психіа-тричної лікарні ім. Павлова.

ХОР ХРАМУ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО ВИПУСТИВ КОМПАКТ-ДИСК ДУХОВНИХ ПІСНЕСПІВІВ

До дня пам’яті преподобного Сергія Радонезького, в рамках святкування 700-річчя з дня його народження, був випуще-

ний компакт-диск духовних піснеспівів, записаний хором парафії під керуванням регента Вероніки Воловникової.

ТАЇНСТВО МИРОПОМАЗАННЯ

Розглядаючи в попере-дньому номері істо-ричний розвиток

чинопослідування Хрещення – таїнства, через яке людина вхо-дить в церковне життя, необ-хідно зазначити, що воно, в своєму звершенні, сучасною літургічною практикою нероз-ривно пов’язане з ще одним сакраментом – таїнством Миропомазання. У догматич-

ному визначенні Миропома-зання є таїнством, через яке людині подається Дух Святий, для проведення повноцінного християнського життя.

Встановлення таїнства Миропомазання відбулось ще в апостольські часи. Спочатку апостоли звершували його через молитву та покладання рук, як про це оповідає книга Діянь Апостольських (Діян. 2;

44). Але спосіб звершення через покладання рук вимагав участі особисто апостолів, що викли-кало певні труднощі через роз-ширення географії проповіді християнства, а тому, невдовзі, звершувати це таїнство над новохрещеними були уповно-важені єпископи.

В богослужбовій практиці древньої Церкви Миропома-зання завжди звершувалось як

самостійне таїнство, але пов’язане з Хрещенням, яке, в свою чергу, складало органічне ціле з Євхаристією. З IV сто-ліття, постановою Лаодикій-ського собору, Миропомазання почало звершувалось безпосе-редньо після прийняття Хре-щення. Миром помазувались різні частини тіла: лоб, ніздрі, вуха, груди. Помазуючи хресто-подібно, священнослужитель вимовляв слова звершення таїнства: «Печать дару Духу Святого». Цей період можна вважати ключовим у форму-ванні сучасного чинопосліду-вання таїнства Миропома-зання.

З часів рівноапостольного імператора Костянтина Хре-щення звершувалось у великі свята: напередодні Пасхи, Різдва Христового, Богояв-лення та Святої Трійці. У Кон-стантинопольській Церкві існувала традиція, коли ново-хрещені, після звершення над ними таїнства, йшли хресною ходою, разом з духовенством від хрещальні в храм, трима-ючи в руках запалені свічки, а вже у храмі, в присутності всього церковного зібрання над ними звершувалось Миро-помазання і вони вперше брали участь в Євхаристії.

Слово «миро», в перекладі з грецької, означає «ароматне масло». Як видимий знак освя-чення, чи посвяти, воно вико-ристовувалось ще з часів Ста-

рого Завіту. Наприклад, Мой-сей для освячення Скінії Гос-подньої використовував для цього миро. Також миром був помазаний Аарон на першосвя-щеницьке служіння, і по запо-чаткованій традиції, миром, в майбутньому, помазували пер-восвящеників та царів народу Ізраїльського.

Таїнство Миропомазання унікальне в своєму чинопослі-дуванні тим, що складається з двох розділених у часі частин звершення: приготування і освячення мира та помазання ним новохрещеного. Приготу-вання мира, або по-іншому мироваріння, має свою древню історію та незмінні традиції. Ще в Старому Завіті «миро» – це не просто рослинне масло, а ароматична суміш масел, трав та пахощів, які змішувались у певних пропорціях і давали свій унікальний запах. Вста-новлення окремого чину освя-чення мира святитель Василій Великий та ряд інших церков-них авторів, приписують апос-толам. До V століття для освя-чення мира не виділявся якийсь окремий день, а вже з першої половини V століття таким днем стає Великий Чет-вер. Найдревніша згадка про порядок приготування святого мира дійшла до нас в апостоль-ському переданні святого Іпо-літа Римського

Как любое библейское собы-тие, неоднозначное и многоас-социативное, Рождественский пост, по мысли Симеона Фесса-лоникийского, «изображает пост Моисея, который, постив-шись сорок дней и сорок ночей, получил на каменных скрижа-лях начертание словес Божиих. А мы, постясь сорок дней, созерцаем и приемлем живое слово от Девы, начертанное не на камнях, но воплотившееся и родившееся, и приобщаемся Его Божественной плоти». Рождественский пост установ-

лен для того, чтобы верующие ко дню Рождества Христова очистили себя покаянием и могли благоговейно встретить явившегося в мир Сына Божия, принеся Ему кроме обычных даров и наше чистое сердце желающее следовать Его уче-нию.

Ослабляя по временам стро-гость общей нормы пощения для великих праздников, цер-ковный устав, усиливает эту строгость для заключительных дней Рождественского поста. Из них наиболее строгим воз-

держанием освящается послед-ний день – 24 декабря, извест-ный под именем сочельника. Это название именно и указы-вает на ту степень пощения, которая назначается уставом для этого дня. Сочельник, видоизмененное «сочевник», происходит от слова «сочиво», означавшего, кашу из сушеных зерен. Есть глубокие основания для назначения такой своео-бразной пищи в канун Рожде-ства Христова. Вкушение сочива символически сближает день предпразднства Рожде-ства Христова с другими днями богослужебного года, когда

полагается вкушать эту пищу. А благословение сочива (или колива, как оно еще называ-ется) для вкушения уставом предписано в дни памяти муче-ников, а также в дни поминове-ния усопших. Таким образом, на Рождественский сочельник, сочиво вкушается в напомина-ние того, ради чего воплотился Христос – ради искупительных страданий и смерти. Именно поэтому в сочельник, предпи-сываются на церковных служ-бах пение ирмосов Великой субботы: «Волною морскою» и чтение евангелия из притчи «О зерне горчичном», поскольку в

этой притче Спаситель сравни-вал с зерном Себя и Свое при-шествие на землю, а также смерть на ней (Ин. 12:24). Назначение такого евангель-ского чтения для сочельника хорошо объясняет уставное предписание о сочиве.

Рождественский пост имеет своей целью духовную подго-товку к предстоящему величай-шему празднику. Церковь гото-вится к Встрече на грешной земле воплотившегося Бога, Встретить Которого, все хри-стиане обязаны, с обновлен-ным сердцем, в чистоте души и тела.

Окончание. Начало на с. 1

Закінчення на с. 4

Патріарх запалює вогонь в мироварному котлі. (Москва. Донський монастир)

літургіка4

№ 10 (22), листопад 2014

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

Прохання не використовувати газету з побутовою метою

В древній церковній прак-тиці право варити і освячувати миро було закріплене, виключно, за найдревнішими кафедрами Православної Церкви: Рим, (пізніше і Кон-стантинополь), Олександрія, Антиохія, Єрусалим. Напри-клад, Грузинська Церква почала набувати статусу автокефаль-ної ще у V столітті, але незва-жаючи на це, миро вона отри-мувала від Матері-Церкви Антиохійської. На Русі само-стійне мироваріння почалось

після відділення від Констан-тинопольського Патріарха, яке відбулось в 1448 році, оскільки право готувати миро для своїх потреб, Руській Церкві було дароване разом з автокефалією.

Помісним Церквам нового часу Константинопольська Православна Церква, як пра-вило, не передавала права на мироваріння, обмовляючи в Томосах (документах, якими надавалось право самостій-ності (автокефалії) зобов’я-зан ня отримувати миро з Кон-стантинополя. За такою умо-вою була дарована автокефалія Еладській (1850 р.), Польській (1924 р.) та Албанській (1937 р.) Православним Церквам.

В загальноприйнятій хрис-тиянській традиції приготу-вання мира, за основу, береться оливкове масло в яке додається біле виноградне вино, воно необхідне для запобігання вигоранню масла. З пахощів використовується ладан, пелюстки рози, корінь фіалки, мускатне, розове, лимонне масла та ін. Перелік інгредієн-тів не був завжди сталим. Най-

старіші списики речовин для приготування мира, які збере-глися до нашого часу, дату-ються VIII століттям. В сучас-ній практиці Константино-польської Церкви офіційно затверджений перелік інгреді-єнтів складає 57 найменувань. В Руській Церкві набір ароматів для мироваріння час від часу змінювався, наприклад, в списку зразка XVII століття було 53 найменування, а на початку ХХ століття їх залиши-лось всього 28. В сучасній прак-

тиці миро зварене в Руській Православній Церкві має близько 40 компонентів.

Необхідно зазначити, що чин мироваріння і освячення мира відбувається не кожен рік. Частота приготування мира залежить від традицій і потреб кожної Помісної Церкви. Так, приміром, Кон-стантинопольська Церква варить миро приблизно один раз на 10 років (останнє миро-варіння було в 2012 р.). Румун-ська Церква – раз в 5 років, а Болгарська – раз в 7 років. Рідше всього цей чин звершу-ється Грузинською Церквою – один раз на 25-30 років. Руська Православна Церква звершує чин мироваріння досить часто, з інтервалом в 3-4 роки.

Мироваріння, по традиції прийнятій у всіх християн-ських Церквах, звершується під час Великого посту. Попереднє приготування всього необхід-ного починається з Хрестопо-клонної неділі і завершується перед початком Страстного тижня. Вранці Страсногого Понеділка Патріарх служить

молебень під час якого освячує всі приготовлені інгредієнти та сам запалює вогонь, під спеці-ально виготовленим для миро-варіння, котлом. Вогонь потім підтримується дияконами, а священики безперервно, на протязі всіх днів мироваріння, читають Євангеліє. Поступово, до Великої Середи, всі арома-тичні складові додаються до гарячої суміші оливкового масла та вина і зварене миро розливається в 12 спеціально виготовлених для цього ємкос-тей. У Великий Четвер, перед початком Божественної Літур-гії, священнослужителі зано-сять миро у вівтар на спеці-ально облаштоване для цього місце. Під час Великого входу священики переносять ємкості до престолу, розставляючи їх по шість з кожної сторони. Від-разу після освячення Святих Дарів Патріарх звершує чин освячення мира, а після літур-гії, в кожну ємкість з новоосвя-ченим миром, додається миро, яке зберігалось від попере-днього освячення. Згодом, по мірі необхідності, миро надси-лається в єпархії, а вже потім розподіляється єпископом для потреб кожного храму де збері-гається на престолі і викорис-товується для помазання ново-хрещених.

З XV століття традиційним місцем для приготування мира в Руській Церкві були Митро-поличі, а потім Патріарші, покої Московського Кремля. Згідно постанові Московського собору 1675 року мироваріння пов и н но з в е рш у в ат ис ь виключно у Москві. Для цього була виділена Хрестова палата, яка потім отримала назву Мироварна. Зараз там музей в якому і досі зберігаються піч і посуд, що використовувались під час мироваріння. Освя-чення мира відбувалось в Успенському соборі Москов-ського Кремля, а в Синодаль-ний період – і в Києво-Печер-ській Лаврі. Після відновлення Патріаршества в 1917 році миро знову стали варити і освячувати виключно в Москві.

З 1946 року незмінним місцем мироваріння став Малий собор Донського монастиря, а освя-чення мира звершувалось в Патріаршому Богоявленському соборі в Єлохові. Зараз чин освячення мира незмінно звер-шуються в Храмі Христа Спа-сителя.

Варто зауважити, що в літур-гічному житті Церкви, миром, крім помазання новохрещених, також помазувались, під час коронації, християнські імпе-ратори. У Візантії та подальшій православній традиції прак-тика використання саме мира була домінуючою, а світ захід-ного християнства з часом замінив коронаційне пома-зання миром на помазання спе-ціально освяченим для цього маслом. В пізніх візантійських та руських зразках чинопослі-дування вінчання на царство миропомазання здійснювалось після коронації, під час літургії. Монарха миром помазував Патріарх, так само, як при хре-щенні, зі словами: «Печать дару Духу Святого», а його дружині Першосвятитель помазував тільки чоло. У Візантії, монарх після помазання, по древній християнській традиції для новохрещених, також сім днів носив коронаційний одяг і змі-нював його лише після зми-вання мира у храмі.

Публікацію підготував Репік Денис

БОГОСЛОВСЬКІ КУРСИ

при храмі преподобного Сергія Радонезького за

адресою вулиця Уманська 14продовжують набір

на новий навчальний рік на курсах викладатимуться

наступні предмети:1. Новий Завіт2. Старий Завіт.3. Історія Церкви4. Догматика 5. Літургіка6. Основи церковного мистецтва7. СектознавствоЗаняття проходять 2 рази на

тиждень у вечірній час, в формі лекцій та семінарів.Термін навчання – 2 роки.

Телефон для довідок: 097–140–33–68

«БЛА ЖЕННІ МИЛОСТИВІ,

БО ВОНИ ПОМИЛУВАНІ

БУДУ ТЬ» (Мф. 5, 7)

Парафія преподобного Сергія

Радонезького (вул. Уманська 14)

проводить збір гуманітарної

допомоги (продукти, речі пер-

шої необхідності, засоби гігієни)

та коштів для поранених бій-

ців і жителів східних регіонів

України.

Закінчення. Початок на с. 3

Мироварний котел і ароматичні інгредієнти для мира (Москва. Донський монастир)

Перенесення мира на великому вході для освячення. (Москва. Храм Христа Спасителя)

Ємкість для освячення та зберігання мира. (XVIII ст.)