СЕрПЕнЬ 2014 № 7 (19)

СОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНА

28 августа по новому стилю Православная Церковь отмечает

праздник Успения Пресвятой Богородицы. Успение Богоро-дицы – праздник, посвящен-ный событию, которое не опи-сывается в Библии, но о кото-ром известно благодаря Преда-нию Церкви. Пресвятая Матерь Божия после вознесения Иисуса Христа, осталась на попечении апостола Иоанна Богослова. Когда царь Ирод подверг гонению христиан, Богородица удалилась вместе с Иоанном в Эфес и жила там, в доме его родителей.

Кончину Божией Матери Церковь называет успением, а не смертью, потому что обыч-ная человеческая смерть, когда тело возвращается в землю, а дух – Богу, не коснулась Матери Божией. Она лишь уснула, чтобы в то же мгновение про-будиться для жизни вечной и после трех дней с нетленным телом вселиться в небесное жилище.

Апостолы похоронили Бого-родицу в погребальной пещере ее родителей, праведных Иоа-кима и Анны, в которой поко-ился и прах Иосифа Обруч-ника, у самого подножия Еле-онской, или Масличной горы, возле Гефсиманского сада, где так любил беседовать с учени-ками Христос и где Он был взят под стражу. На этом месте сей-час подземный православный греческий храм.

На Руси Праздник Успения Пр е свя той Бог ор одицы издревле стал одним из самых почитаемых. В «Повести вре-менных лет» преподобного Нестора Летописца рассказы-вается о том, что в 866 году русские языческие дружины, под предводительством киев-ских князей Аскольда и Дира, потерпели поражение под Константинополем. Это прои-зошло следующим образом. Поначалу русские корабли потопили множество грече-ских кораблей, и город был осажден. Император вместе с Патриархом Константино-польским Фотием всю ночь молились во Влахернском храме. Затем с песнопениями

вынесли погребальную ризу Богоматери и омочили ее в море, после чего внезапно под-нялась буря и разметала кора-бли. Для первых русских хри-стиан это событие знамено-вало победу христианства над язычеством и потому стало одной из причин особого почитания ризы Богоматери и Ее Успения на Руси. Изна-чально праздник Успения ока-зался связанным с почитанием Пресвятой Богородицы во Влахернском храме (Влахерна – пригород Константинополя).

Этому празднику посвяща-лись многочисленные храмы и на Руси. В Киево-Печерском патерике есть сказание об осно-вании преподобными Антонием и Феодосием Успенского храма в созданной ими обители. В после-дующие времена киевские монахи, основатели монастырей, по примеру Киево-Печерской Лавры, посвящали их главные храмы Успению. Успению Прес-вятой Богородицы посвятил святой великий князь Владимир деревянный храм во Владимире (992 год), на его месте в XII веке

был построен Успенский собор князем Андреем Боголюбским. Успению были посвящены соборы XII века в Смоленске и Суздале. Успенским стал глав-ный собор Московского Кремля, основанный в 1326 году при князе Иоанне Калите святым Митрополитом Петром. Успе-нию посвящены также соборы Почаевской и Троице-Сергиевой лавр, Переяславльский храм, соборы Псково-Печерского монастыря и множество других больших и малых храмов Рус-ской земли.

На Руси издревле чтутся чудотворные иконы Успения, среди которых следует назвать Киево-Печерскую, две иконы Московского Успенского собора, а также Псково-Печер-скую, с которой связано спасе-ние от поляков Пскова и Печер-ского монастыря в 1581 году.

Празднику Успения Пресвя-той Богородицы предшествует Успенский пост – один из четырёх многодневных постов церковного года, который начинается с 14 августа и заканчивается днем Успения.

Г А З Е Т А Б Л А Г О Ч И Н Н Я С О Л О М ’ Я Н С Ь К О Г О Р А Й О Н У

офіційне виданняСолом’янського благочиння м. Києваукраїнської Православної ЦерквиАдреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14.тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32

Шеф-редакторпротоієрей Ярослав Шовкеникголовний редактор Денис Репік

верстка та дизайн:Віталій Сидоркін Підписано до друку

14.07.2014Наклад 1000 прим.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути

також на сайті

prp-sergiy.kiev.ua

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви

УСПЕНИЕ ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ

новини благочиння2

№ 7 (19), серпень 2014

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО18 липня, в день

пам’яті преподобного Сергія, ігумена Радо-незького, у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорбот-них Радість» парафії в ім’я преподобного Сергія Радонезького була звершена Боже-ственна літ ургія. Святкове богослу-жіння очолив вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай.

Його Преосвященству спів-сл у жили: благочинний Солом’янсь кого району і насто-ятель храму протоієрей Ярослав

Шовкеник, благочинний Київ-ської єпархії у справах монасти-рів архімандрит Іларіон (Камен-ський), благочинний Спасо-Преображенського монастиря (смт Пісківка Бородянського

р-ну Київської обл.) архімандрит Яків ( Га л а н д з ов с ь к и й ) , духовенство храму та Солом’янсь кого благо-чиння.

Під час Літургії б у л а п і д н е с е н а молитва за мир в Україні та виголошена заупокійна єктенія за новопреставленого Блаженнішого митро-полита Володимира.

По завершенні богослу-жіння відбувся хресний хід навколо храму, після якого єпископ Миколай привітав настоятеля й усіх присутніх із престольним святом.

БЛАГОЧИННИЙ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ПРОТОІЄРЕЙ ЯРОСЛАВ ШОВКЕНИК ВЗЯВ УЧАСТЬ У БОГОСЛУЖІННЯХ З НАГОДИ ДНЯ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

27 липня, напередодні дня пам’яті святого рівноапос-тольного князя Володимира, на Володимирській гірці у Києві був звершений моле-бень, який очолив Місцеблюс-титель Київської митрополи-

чої кафедри митрополит Чер-нівецький і  Буковинський Онуфрій.

За богослужінням молилися собор ієрархів Української Православної Церкви та духо-венство Київської єпархії.

28 липня на Соборній площі Свято-Успенської Києво-Печер-ської Лаври було звершено свят-кове богослужіння з нагоди Дня Хрещення Київської Русі та дня пам’яті святого рівноапостоль-ного князя Володимира.

Божественну літургію очо-лив Місцеблюститель Київ-ської Митрополичої кафедри митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій, якому співслужили намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгород-ський і Чорнобильський Павло, Керуючий справами Україн-ської Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, собор архієреїв УПЦ, а також духо-венство Київської єпархії.

По завершенні Літургії свя-щеннослужителі та миряни

пройшли хресним ходом до чернечого кладовища на Даль-ніх печерах, де біля могили новопреставленого Блаженні-шого Володимира, митропо-лита Київського і всієї України, була звершена заупокійна літія.

У богослужінні також взяв участь благочинний Солом’ян-ського району та настоятель храму в ім’я преподобного Сер-гія Радонезького прото ієрей Ярослав Шовкеник разом із духовенством благочиння.

У СОЛОМ’ЯНСЬКОМУ РАЙОНІ СТОЛИЦІ ЗІБРАНО КОШТИ ТА ГУМАНІТАРНУ ДОПОМОГУ ДЛЯ МИРНОГО НАСЕЛЕННЯ СХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ

12 липня в парку ім. М. Ост-ровського духовенство та парафіяни Солом’янського благочиння провели благо-дійну акцію зі збору коштів та гуманітарної допомоги для мирного населення східних областей України. Під час акції було зібрано 18  597 гривень, а також продукти харчування і товари першої необхідності.

14 липня гуманітарна допо-мога та кошти були відправ-лені до єдиного центру збору гуманітарної допомоги при Київській Митрополії УПЦ для подальшої цільової пере-дачі жителям Донецької та Луганської областей.

Особливу подяку за спри-яння висловлюємо виконую-чому обов’язки голови Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації

А.  Г.  Лапаню, депутату Київ-ської міської ради М. М. Негричу, настоятелю Спасо-Преображенського храму про-тоієрею Сергію Дегтярьову та компанії «Острів Скарбів»

(batut.com.ua) за надання дитя-чих атракціонів. Дякуємо також волонтерам, парафіянам та всім, хто не залишився осто-ронь і взяв участь у проведенні благодійної акції.

ЄПИСКОП ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МИКОЛАЙ ПРОВІВ ЗБОРИ ДУХОВЕНСТВА ПІВДЕННОГО ВІКАРІАТСТВА

21 липня, з благословення Місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри митро-полита Чернівецького і Буко-винського Онуфрія, єпископ Васильківський Миколай, вікарій Київської Митрополії, провів збори настоятелів хра-мів Південного київського вікаріатства.

У зборах взяли участь: секретар Київської єпархії по м. Києву протоієрей Віктор Іващук, голова Синодального відділу з благодійності та соціального служіння УПЦ архідиякон Сергій Косов-ський та голова Відділу з бла-годійності та соціального

служіння Київської єпархії протоієрей Владислав Діха-нов.

З духовенством було обго-ворено низку питань щодо соціального служіння на пара-фіях, зокрема організації бла-годійної допомоги східним регіонам України: вимушені переселенці, які залишили свої домівки, перебувають у складному становищі. Мирне населення, що безвинно постраждало від активних бойових дій, украй потребує допомоги. Владика у своєму слові закликав усі парафії вікаріатства надати посильну матеріальну допомогу та не

припиняти молитов за мир в Україні.

Наприкінці зустрічі єпископ Миколай разом з духовенством звершив заупокійну літію за новопрестав-леним Блаженнішим Митрополитом Воло-димиром на місці його поховання.

Свята 3

№ 7 (19), серпень 2014

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ДЕНЬ ШАНУВАННЯ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «ВСІХ СКОРБОТНИХ РАДІСТЬ»5 серпня, в день, коли Православна

Церква шанує образ Божої Матері «Всіх скорботних Радість», парафія в ім’я пре-подобного Сергія Радонезького відзначає престольне свято.

У дерев’яному храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» Божественну літургію очолив благочин-ний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні священика Костянтина Вов-ченка та диякона Димитрія Сидоренка.

По завершенні богослужіння був від-служений молебень перед іконою Божої Матері «Всіх скорботних Радість», після якого настоятель привітав усіх присутніх зі святом.

ПРЕОБРАЖЕНИЕ ГОСПОДНЕВ этот день Церковь вспо-

минает о событии, имев-шем великое значение и

связанном с земной жизнью Иисуса Христа. Незадолго перед крестными страдани-ями, Господь, взяв с собой троих из учеников — Петра, Иакова и Иоанна, вышел из города Капернаума и напра-вился на север к горе Фавор, возвышающейся над холмами Галилеи.

Накануне этого дня Учитель поразил их, обратившись к ним с необыкновенным сло-вом. На этот раз Он говорил о том, что вскоре Ему предстоит много пострадать от первосвя-щенников и старейшин, быть убитым и в третий день вос-креснуть. Ему, три года пропо-ведовавшему о любви, о мило-сти и подтверждавшему истину Своих слов множеством исце-лений, изгнанием нечистых духов и воскресением умерших от болезней людей! Это послед-нее Его откровение о Самом Себе не вмещалось в сознание Его учеников. Возможно ли было принять то, что Он, Спа-ситель Израиля и искупитель грехов человеческого рода, долгожданный Царь, о кото-ром древние пророки изве-щали, что «Царствию Его не будет конца», может быть убит руками людей?

Апостол Петр, самый близ-кий ко Христу из учеников стал прекословить Ему: «будь милостив к Себе, Господи! Да не будет этого с Тобою!». Уче-ники Христа еще не понимали, что значит «воскреснуть». Они были свидетелями того, как Учитель возвращал к жизни умерших больных, и не пони-мали, зачем Ему умирать, чтобы снова вернуться к жизни? И вот тогда апостол Петр, знавший об особенной любви Христа к нему, получил от своего Учителя неожиданно резкий ответ: «Отойди от меня, сатана! Ты мне соблазн, потому,

что думаешь не о том, что Божие, но что человеческое». Христос знал, что диавол, искушавший Его прежде в пустыне за Иорданом, и на этот раз пытался отклонить Его от предназначенного Ему крест-ного пути через уста Его люби-мейшего ученика. Апостол Петр и другие апостолы, разде-лявшие с Иисусом Христом тяготы странствий и труд Евангельской проповеди, до Воскресения Господа из мер-твых были еще младенцами в вере: они видели великую силу Его слова и творимые Им явные чудеса, но не знали тайн Божиих. Учитель был для них самым дорогим человеком, подобным одному из проро-

ков, хотя и превосходящим их в деле и слове. И вот тогда Иисус отделил троих из них и повелел за Собою на Фавор.

На вершине горы прои-зошло нечто настолько потря-сающее, что ученики, не выдер-жав открытого им явления, в первую минуту упали на землю, закрыв головы оде-ждами. Господь открылся им таким, каким Он был в Царстве Своего Отца, откуда исшел и куда доложен был вернуться после своего распятия и вос-кресения. Нет таких земных понятий, не было в языке таких слов, какие могли бы передать красоту и славу этого явления. Позднее ученики записали свидетельство об этом бедным

человеческим языком, прибе-гая к сравнению с земными вещами. «Просияло лицо Его как солнце», «одежды Его сде-лались белыми как свет». Зна-комый и новый для них, Он стоял перед ними как источник света, превосходя сиянием земное Солнце, как молния, блистающая среди ясного дня, как истинный Царь мира, излу-чающий великую неиссякае-мую любовь. Тишина погло-тила все звуки, и лучи Его света озарили, высветили каждый листок, каждую травинку на вершине Фавора, омытого этим дивным сиянием. Когда глаза привыкли к яркому неземному свету, распахнув-шемуся неведомо откуда, уче-ники увидели две фигуры, сто-явшие рядом с Ним, и узнали в них пророков Илию и Моисея, с ним беседующих. И тогда из сердца апостола Петра изли-лись слова: «Господи! Хорошо нам здесь быть; если хочешь, сделаем три кущи: Тебе одну, и Моисею одну, и одну Илии». Душа, вкусившая рая, желала только одного, чтобы …было так. Апостолу хотелось побыть здесь как можно дольше, задер-жать этот миг чуда, продлить это блаженство полноты жизни и общения с Богом.

Но явление кончилось. В обычной своей одежде, опа-ленной израильским солнцем, обветренной приморским воз-духом, кроткий стоял перед ними Учитель. Впереди был последний отрезок Его земного пути, связанный с его искупи-тельной жертвой. От Него не было сокрыто и то, что скоро радостное приветствие, кото-рым будет встречать Его Иеру-салим, ликование народа, крики «Осанна!» (Спасение) сменятся громовым ответом толпы прокуратору Понтию Пилату: «Распни! Распни Его!», так, что и язычник Пилат, пораженный Его безмолвием, скажет только: «Царя ли вашего распну?»

Для чего же Христос явил ученикам Свою славу? Слова

Его о том, что он должен быть замучен в Иерусалиме, выз-вали у апостолов изумление и страх. Он предвидел, что вид Его, пригвожденного к кресту, мог вызвать у учеников чув-ство отчаяния, мысль о том, что все безвозвратно потеряно. Тайна искупления могла пред-ставиться им как поражение, бессилие Учителя перед злом. В те скорбные часы после Его распятия, часы уныния и сом-нений, свидетельство трех апо-столов о Его Преображении должно было укрепить в вере остальных…

Праздник Преображения отмечается у нас в конце лета, поскольку реальное событие, положенное в его основу, было связано с порой сбора урожая. Неслучайно апостол Петр на Фаворе говорил Господу о кущах. Кущи — это шалаши из ветвей и зелени, которые в древнем Израиле по Закону Моисея полагалось сооружать при начале сбора плодов в память о том, что в шалашах жили предки израильтян, когда Господь вывел их из Египта, где они пребывали под гнетом фараона. Для Христа это время имело и более глубокий смысл: пора сбора урожая — это пора окончания Его земного служе-ния, Его трудов, пора перехода от сеяния Евангельского Слова к жатве. И вместе с тем, время, когда Он, подобно Моисею, должен вывести народ и за ним человечество на свободу из плена греха и зла.

Преображение — всегда радостный, мирный праздник. Духовная радость находит про-должение в повседневных событиях. Щедрые приноше-ния земли, последнее тепло летних месяцев напоминают о том, что Господь печется о своих созданиях и здесь на земле. Вслед за этим Церковь совершает освящение плодов нового урожая: меда, яблок и винограда с тем, чтобы верую-щие принимали пищу с благо-словением от Бога, и она при-носила здоровье и радость.

икона из Спасо-Преображенского собора в Переславле-Залесском. Круг Феофана грека. ок.1403г. гтг, Москва

літургіКа4

№ 7 (19), серпень 2014

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

Прохання не використовувати газету з побутовою метою

БОЖЕСТВЕНА ЛІТУРГІЯ — СЛАВОСЛІВ’Я ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІВідвідуючи богослужіння,

ми можемо почути дуже багато різних літургій-

них текстів, молитов, пісноспі-вів, які славословлять Святу Трійцю. В Цій хвалі благодать і благословення Святої Трійці охоплюють собою Церкву, її творять, оновлюють і підтри-мують в незмінності.

Свята Православна Церква живе в Царстві Пресвятої Трійці. Тому богослужіння є прекрасним джерелом для піз-нання окремих сторін право-славного віровчення. Богослу-жіння - наповнене богослов’ям; воно виражає його на своїй власній мові. «Церковний хор є кафедра богослов›я», говорив архімандрит Кипріан ( Керн ), п р о ф е с о р л і т у рг і й ног о богослов›я і патрології. Не тільки літургійні тексти, молитви, піснеспіви, єктенії, читання і проповідь передають багате богословське вчення і висловлюють віру Церкви, а й самі літургійні дії, символіка і обряди, висловлю богослов-ську реальність за допомогою сакраментальних жестів і дій тих, хто молиться. Богослу-жіння виявляє, з одного боку, Божу присутність, церковне переживання Троїчного Цар-ства ( «в храме стояще Славы Твоея, на небеси стояти мним»), а з іншого боку є спіль-ним славослів›ям Бога.

Найважливішим богослу-жінням Православної Церкви є Божественна Літургія, яка спо-внена славослів’ям Пресвятої Трійці, під час якої здійсню-ється святе Таїнство Євхарис-тії, встановлене Господом нашим Ісусом Христом, напе-редодні Хресних Його страж-дань.

Звернемо нашу увагу на Божественну Літургію, саме, як на славослів’я Святої Трійці. Перед початком Літургії свя-щеник робить три поклони з молитвою: «Боже, очисти мя, грешного» і піднісши руки до верху, він молиться, заклика-ючи Духа Святого: «Царю Небесный, Утешителю, Душе истины, Иже везде сый (що всюди є) и вся (все) исполняяй (наповняєш), Сокровище бла-гих и жизни Подателю, прииди и вселися в ны (в нас), и очисти ны от всякия скверны (нечи-стоти), и спаси, Блаже, души наша». Після закінчення цієї молитви,священик молиться с л о в а м и а н г е л ь с ь к о г о славослів’я: «Слава в вышних Богу, и на земли мир, в челове-цех благоволение» (Лк. 2, 14), висловлюючи благий свій намір прийняти мир Божий, що дару-ється через Втілення і Хресні страждання Спасителя. Також

він молиться про дарування благодатної молитви: «Господи, устне мои отверзеши, и уста моя возвестят хвалу Твою» (Пс. 50, 17).

Потім священик промовляє початковий виголос: «Благо-словено Царство Отца и Сына, и Святаго Духа, ныне и присно, и во веки веков».

Вже перші слова Божествен-ної літургії говорять нам про те, що місце, куди ми входимо, щоб принести словесну службу, - благословенне Царство Свя-тої Трійці. Про це також свід-чить троїчність багатьох час-тин літургії: виголошення, єктенії, антифони, Трисяте або Ангельська пісня, спів Про-кімна і Алилуарій, і т. д.

Після початкового вигуку священика, хор співає «Амінь» (істина, правда). Після чого диякон, стоячі на амвоні, обличчям до царських воріт, зображає собою ангела, спону-качи людей до молитви, виго-лошує «Миром Господу помо-лимся» - цими словами почина-ється велика, або мирна, єкте-нія. В ній диякон закликає всіх прис у тніх зд ійснюв ати молитви в мирі, тиші і спокої духу, з чистим сумлінням, в однодумності і взаємній любові. Церква просить миру від Господа, який за апостолом Павлом є: «вищий від усякого розуму» (Флп. 4, 7), просить допомоги в наших щоденних потребах, просить духовної досконалості, щоб слідувати за Владикою Христом, Котрий

сказав: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небес-ний» (Мф. 5, 48).

Вході Божественної Літургії священик читає таємні молитви, які в древній Церкві читались в голос і всі присутні за богослужінням чули їх. З плином часу в ході формування богослужіння вони стали чита-тись про себе, але не втратили свого глибокого догматичного змісту.

Підчас проголошення дия-коном великої єктенії, свяще-ник у таємній молитві просить Господа про дарування милос-тей всім присутнім: «...Сам, Владыко, по благоутробию Твоему призри на ны и на святый храм сей, и сотвори с нами и молящимися с нами, богатыя милости Твоя и щедроты Твоя», і закінчує молитву славослів›ям Пресвя-тій Трійці, виголошуючи: «Яко подобает Тебе всякая слава, честь и поклонение, Отцу, и Сыну, и Святому Духу, ныне и присно, и во веки векав».

Після виголошення почина-ється спів антифонів, тричасну структуру - на честь Пресвятої Трійці.

У святкові дні співаються антифони зображальні - псалми 102, 145 і заповіді єван-гельських Блаженств (Мф. 5, 3-12), з тропарями канонів.

Церква виконує заповіт апостола Павла (Кол. 3, 16) прославляти Господа, Який очищає і зціляє наші немочі, виконує благі наші жадання,

визволяє від істління життя наше, — і не забувати всіх Його благодіянь; Господь - щедрий, милостивий і довготерпеливий; Він зберігає істину навіки, тво-рить суд ображеним, дає їжу голодним, визволяє ув›язнених, любить праведників, приймає сиріт і вдів і карає грішників... Назва антифони (від грец. поперемінно) походить від спо-собу їх виконання. В давнину всі стрічки, цих псалмів вико-нувалися поперемінно на двох крилосах.

В дванадесяті Господні свята зображальні псалми (анти-фони) не співаються: замість них співаються особливі стихи з інших псалмів, які відповіда-ють події, що святкується. Молитовно осмислюючи слова цих псалмів, слухачи підготов-люються до наступного висо-кобогословського піснеспіву - «Единородный Сыне», в якому викладено церковне вчення про Втіленні Бога – Слова. Цей Гімн вважається тропарем Кон-стантинопольського храму Святої Софії, Премудрості Божої, побудованого візантій-ським імператором святим Юстиніаном († 565). Авторство якого належить вище згаданий піснеспів.

«Єдинородний Сину і Слово Боже, Безсмертний Ти, і зволив ради нашого спасіння тіло при-йняти від святої Богородиці і Приснодіви Марії, непри-ложно ставши чоловіком; розп’ятий був, Христе Боже,і смертю смерть подолав; Ти один у святій Трійці, співпрос-лавлюваний з Отцем і Духом, спаси нас». У цьому гімні викладено православне вчення про другу Особу Святої Тройці - Сина Божого, Ісуса Христа; Єдинородний (єдиний за при-родою) Син і Слово Боже, Христос Бог, будучи безсмерт-ним, став людиною, не переста-ючи бути Богом, не змінив-шись, став чоловіком, при-йнявши людську плоть (тіло) від Святої Богородиці і При-снодіви Марії; і, будучи розіп›ятим, Він Своєю смертю переміг нашу смерть, «смертю смерть подолав», Він один з Трьох Осіб Святої Тройці і про-славляється нарівні з Отцем і Святим Духом. Гімн «Єдино-родний Сину і Слово Боже» вважається тропарем Констан-тинопольського храму Святої Софії, Премудрості Божої, побудованого візантійським імператором святим Юстиніа-ном († 565). Він же і автор цього тропаря.

Під час першої малої єктенії, після співу антифона, свяще-ник читає таємну молитву про збереження Святої Церкви і

чад її, про освячення люблячих красу храму – дому Божого. Під час другої малої єктеній він читає молитву згадуючи обі-цянку Спасителя перебувати там, де тільки два або три хрис-тиянина зберуться разом для молитви (Мф. 18, 19, 20). Тільки в Ім’я Христа збираючись в любові і єднанні в храмі, хрис-тияни можуть гідно прослав-ляти Бога, приносячи Йому в Жертву Святі Дари. «О, Дары Христовы! – пише святитель Іоанна Златоуст. - На небе сла-вословят ангельские воинства; на земле люди, в церквах составляя лики, подражают такому их славословию; на небе серафимы взывают трисвятую песнь; на земле множество людей возносит ту же песнь; составляется общее торжество небесных и земных существ, одно благодарение (Евхарис-тия), один восторг, одно радостное ликостояние. Оно устроено неизреченным снис-хождением Господа; оно состав-лено Духом Святым; гармония звуков его согласована благо-волением Отца»

Третій антифон - Блаженні - починаються словами розсуд-ливого розбійника: « Во Цар-ствии Твоем помяни нас, Гос-поди, егда приидеши, во Цар-ствии Твоем ». Згадаймо, що Господь відповів йому : «Істинно кажу тобі, нині ж будеш зі Мною в Раю» (Лк. 23, 42, 43). І ми, оспівуючи це роз-судливе сповідання, сподіває-мося бути з Господом. До цього блаженства і ведуть дев›ять головних євангельських запо-відей, преподаних Спасителем в Його Нагорній проповіді (Мф. 5, 2-12), виконання яких приводить людину до доскона-лості духовного життя у Христі. Істинний учень Господа, що просить у Нього милість для себе, повинен бути смиренний духом, лагідний, справедливий, милосердний, терплячий у випробуваннях, вірний Гос-поду до самопожертви.

Публікацію підготовивпротоієрей Валерій Коваль,

кандидат богослов’я, настоятель храму святого

великомученика Пантелеімона при Київській міський клінічній

офтальмологічні лікарні «Центр мікрохірургії ока».

Продовження в наступному номері