СічЕнЬ 2015 № 1 (24)

СОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНА

ТАИНСТВО ПОКАЯНИЯЭто таинство называют вторым

Крещением. В современной Цер-кви оно, как правило, предшест-

вует таинству Причащения Тела и Крови Спасителя, поскольку призвано подготовить христианина, через очище-ние сердца, к соединению со Христом. Необходимость в таинстве Покаяния связана с тем, что человек, ставший христианином в Крещении, в котором прощаются все грехи прошлой жизни, продолжает грешить по немощи чело-веческого естества. Эти грехи отделяют человека от Бога и постепенно накапли-ваясь, перерастают в непреодолимую преграду. В ранней Церкви святость была мерой жизни каждого христиа-нина, она была нормой церковности. Свидетельством этому может быть тот факт, что лишь в середине II века вво-дится второе покаяние — возможность возвращения в Церковь отлученного от нее грешника.

В Священном Писании покаяние является необходимым условием для спасения. И оно всегда с радостью при-емлется Богом, свидетельством тому являются слова Христа, Который гово-рит что: «на небесах более радости будет об одном грешнике кающемся, нежели о девяноста девяти праведни-ках, не имеющих нужды в покаянии» (Лк. 15; 7).

Исповедь, как главнейшая часть таинства Покаяния, совершалась со времен апостолов, о чем говорится еще в книге Деяний: «Многие же из уверо-вавших приходили, исповедуя и откры-вая дела свои» (Деян. 19; 18).

Обрядовые формы совершения таинства в апостольский век не были разработаны в деталях, но основные компоненты литургико-богослужебной структуры, присущие современному чинопоследованию, уже существовали. Они были следующими:

- Устное исповедание грехов перед священником;

- Поучение пастыря о покаянии соо-бразно с внутренним устроением каю-щегося;

- Ходатайственные молитвы пастыря и покаянные молитвы кающегося;

- Разрешение от грехов.Практика исповеди в своих грехах

перед всей общиной была, практически, повсеместно распространена в древней Церкви, так о необходимости исповедо-вать свои грехи в церковной общине, каждый раз перед общей молитвой,

говорится в «Дидахе» – самом древнем, из сохранившихся, раннехристианских памятников, написание которого дати-руется концом I века. Автор «Дидахе» доносит до современников покаянную практику древних христиан, согласно которой: тот, кто не исповедал своих грехов, не может открыто исповедать веру вместе со своими братьями и про-славить Бога с чистым сердцем.

После Миланского эдикта 313 года,

которым христианство было провозгла-шено дозволенной религией, соборами епископов предпринимались попытки систематизировать покаянную пра-ктику в Церкви. Епископ, как и прежде, оставался ключевым лицом в системе канонического покаяния, но в крупных христианских центрах в помощь епи-скопам были учреждены должности, так называемых, «покаянных пресвите-ров», которые имели право принимать

от верующих исповедания грехов и отпускать их от лица епископа.

Наряду с канонической исповедью, в IV веке начинает формироваться осо-бая практика монашеской исповеди. Истории древних монастырей и пате-рики свидетельствуют о том, что монахи часто приходили для исповеди и духовной беседы к старцам, которые иногда не имели священного сана, но почитались опытными в духовной жизни. Старцы не имели власти отпу-скать грехи, но могли помочь кающе-муся советом и молитвой. В этой пра-ктике берет свои истоки традиция духовничества. Постепенно и многие миряне стремились обрести подобных духовников, что, однако, не противоре-чило практике канонического покая-ния. В VIII веке в восточной монаше-ской традиции становится обязатель-ной ежедневная исповедь у игумена. В женских монастырях игуменьи испо-ведь не принимали, все сестры должны были исповедоваться у приходящего священника. Преподобный Феодор Студит говорит о том, что отпущение грехов совершается через возложение рук тех, кто принимает исповедь. Для мирян исповедь монашеского типа всегда была делом свободного выбора. Вопрос о возрасте, с которого нужно начинать исповедоваться, решался византийскими канонистами по-раз-ному: одни считали, что мальчики должны исповедоваться с 14 лет, а девочки с 12, пытаясь, таким образом, привязать начало исповеди к брачному возрасту, другие же полагали, что ори-ентиром следует считать 7-летний воз-раст.

Необходимо заметить, что все это время чинопоследование исповеди продолжает развиваться. Уже в XVI веке в его составе появляются молитвы, в которых содержатся не только проше-ния о прощении грехов, но и констата-ция факта прощения в результате испо-ведания (что выражается в формулах «прощаю и разрешаю»), а также про-должают детализироваться вопросы к исповедающемуся.

В современных греческих монасты-рях сохраняется практика старческой исповеди; а на приходах, в отличие от традиции Русской Церкви, духовником может быть только священник, имею-щий особую хиротесию от епископа. В греческой Церкви таинство Причаще-ния отделено от таинства Исповеди и последнее, по желанию кающихся, совершается в любое время с опреде-

Г А З Е Т А Б Л А Г О Ч И Н Н Я С О Л О М ’ Я Н С Ь К О Г О Р А Й О Н У

офіційне виданняСолом’янського благочиння м. КиєваУкраїнської Православної церквиАдреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14.тел.: 242-07-27, факс: 255-12-32E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

Шеф-редакторпротоієрей Ярослав Шовкеник

головний редактор Денис Репік

Редагування і коректура:Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку29.01.2015Наклад 1000 прим.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути

також на сайті

prp-sergiy.kiev.ua

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

Окончание на с. 3

исповедь (художник б. Д. Клементьев, 1997 год)

новини благочиння2

№ 1 (24), січень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО У СОЦІАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ «ПОДОЛАННЯ»

14 січня, в день пам’яті святителя Василія Великого, у с о ц і а л ь н о м у ц е н т р і реабілітації дітей та молоді «Подолання» відбулась святкова вистава «Різдвяна

зірка». Творчий вечір, разом вихованцями реабілітаційного центру, підготували учні недільної школи храму на честь ікони Божої Матері «Віднайдення загиблих».

СЛУЖІННЯ ЄПИСКОПА ФІЛАРЕТА

28 грудня, в неділю 29-ту по П’ятидесятниці, святих праотець, єпископ Львівський та Галицький Філарет звершив Божественну літургію в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість» парафії преподобного Сергія Радонежського. Його Преосвященству співслужили настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник, керівник молодіжного відділу Вінницької єпархії архімандрит Флавіан (Ришко) та духовенство парафії.

СВЯТО ОБРІЗАННЯ ГОСПОДНЬОГО ТА ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО

14 січня, в день свята Обрі-зання Господнього та пам’яті святителя Василія Великого, єпископ Львівський і Галиць-кий Філарет звершив Боже-ственну літургію в нижньому храмі, на честь благовірного князя Олександра Невського, парафії преподобного Сергія Радонезького.

Його Преосвященству спів-служили настоятель храму та

благочинний Солом’янського району міста Києва протоієрей Ярослав Шовкеник, насельник Свято-Данилівського Патріар-шого монастиря архідиякон Геннадій (Орлов) та духовен-ство парафії.

По завершенні богослу-жіння, єпископ Філарет звер-нувся до віруючих з словами проповіді та поздоровив усіх зі святом.

ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ

19 січня, в день свята Хре-щення Господнього, святкове богослужіння в нижньому храмі на честь благовірного князя Олександра Невського, парафії преподобного Сергія Радонезького, очолив благо-чинний Солом’янського району та настоятель храму

протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні з духовенством храму.

По завершенні літургії чин Великого освячення води був звершений в дерев’яному храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість».

В СОЛОМ’ЯНСЬКОМУ БЛАГОЧИННІ ЗІБРАНА ДОПОМОГА ДЛЯ БІЖЕНЦІВ ТА ПОСТРАЖДАЛИХ В СХІДНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

За благословенням благо-чинного Солом’янського району протоієрея Ярослава Шовкеника, парафіянами та духовенством благочиння була зібрана допомога для біженців і всіх постраждалих у Східних регіонах України. 27 грудня клірик храму преподобного Сергія Радонежського свяще-ник Костянтин Вовченко пере-дав зібрану допомогу у соці-альний відділ Київської митро-полії.

РІЗДВО ХРИСТОВЕ

7 січня, в день свята Різдва Христового, свят-кове богослужіння в ниж-ньому храмі на честь бла-говірного князя Олексан-дра Невського, парафії преподобного Сергія Радо-незького, очолив благо-чинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні з духовенством храму.

Після читання Єванге-лія настоятель зачитав Різдвяне послання Бла-женнішого Митрополита Онуфрія.

По завершенні богослу-жіння отець Ярослав поздоровив всіх присутніх зі святом, а потім з віталь-ним концертом виступили діти недільної школи.

ФЕСТИВАЛЬ «ВІФЛЕЄМСЬКА ЗІРКА»В духовно-просвітниць-

кому центрі кафедрального собору Української Право-славної Церкви відбувся щорічний різдвяний фести-валь «Віфлеємська зірка», в якому Солом’янське благо-чиння представила недільна школа храму на честь ікони Божої Матері «Віднайдення загиблих» з театральною постановкою «Як зустрів світ новонародженого Христа». Творчість дітей була відмічена дипломом в номінації «Кращий вертеп».

Свята 3

№ 1 (24), січень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ

Перші згадки про особливості богослужіння в день Хрещення Господнього датуються кінцем II

– початком III століття. На початок IV століття день Богоявлення стає загально-церковним святом. Древня Церква від-значала в цей день три євангельські події: Різдво Христа, поклоніння волхвів та Хрещення Ісуса в Йордані, що ознамену-вало початок Його служіння. Самим древнім документальним свідченням про загальноцерковне святкування Бого-явлення, що збереглося до нашого часу, є згадка античного язичницького історика Амміана Марцеліна. Він описав участь імператора Юліана Відступника (363 р.), ще до його переходу на сторону ідолопо-клонства, в богослужінні Богоявлення, яке звершувалось в Лютеції (сучасний

Париж). Марцелін у своїй праці зазначає, що для того щоб приховати симпатії до ідолопоклонства Юліан: «в святковий день, який християни в січні місяці нази-вають Богоявленням, увійшов в їх церкву і поклонився зображенню та вийшов». Значно пізніше, аж у ХI столітті, візан-тійський хроніст Іоан Зонара писав, що Юліан «відвідав храм для того, щоб воїни вважали його за єдиновірного собі».

В IV—V століттях в Церкві з’являється традиція відокремлювати богослужбове відзначання Різдва Хрис-тового, яке було перенесене на 25 грудня, та Богоявлення, датою якого і надалі залишилось 6 січня.

В сучасному літургічному житті Церкви, Богоявлення, входить до дву-надесятих свят. По богослужбовим осо-

бливостям воно звершується так само урочисто як і богослужіння Різдва, яке з Хрещенням Господнім з’єднане осо-бливим періодом – святками, тобто «святими днями» - святими, оскільки в ці дні церковне богослужіння напо-внене піснеспівами, в яких молитовно осмислюється пришестя Христа на землю для спасіння роду людського.

В навечір’я Богоявлення, так само, як і в навечір’я Різдва, церковним уста-вом передбачається суворий піст – навіть пісну їжу можна вживати тільки після освячення води. Саме особливим чинопослідуванням, яке називається «Чин великого освячення води», Церква щорічно згадує події, що відбу-лись близько двох тисяч років на непримітній річці Йордан. Власне, велике освячення води, відбувається два рази: перший раз напередодні Богоявлення, а другий раз в сам день свята. Освячення води напередодні Богоявлення символізує таїнство Хре-щення, яке в цей день в древній Церкві приймали новонавернені християни, а свячення води в сам день свята присвя-чено спогадам події Хрещення Господ-нього.

ОСВЯЧЕННЯ ВОДИСам «Чин великого освячення води»

був започаткований в Єрусалимській церкві і до V століття звершувався тільки в ній, оскільки його звершення було пов’язане з виходом на ріку Йор-дан. Перші спогади про освячення води на Йордані є в богословському спадку ще святителя Кіпріна Карфагенського (258 р.), а сучасну форму та богослов-ське осмислення, чинопослідування великого освячення води, набуває за патріарха Софронія Єрусалимського (638 р). Завдяки йому в цей богослуж-бовий чин були включені паремії (фраг-менти пророцтв зі Старого Завіту), читання апостольського послання та євангельського уривку де описується подія Хрещення Господнього.

Вода освячена в навечір’я, або в сам день Богоявлення, називається «велика агіасма», слово «агіасма», в перекладі з грецької мови, означає «святиня». Вона використовується, як для домашніх потреб (наприклад, для окроплення житла та споживання натощак), так і для потреб загальноцерковних (напри-клад, для освячення Мира та антимін-сів).

ІКОНОГРАФІЯ БОГОЯВЛЕННЯІконографія зображень Богоявлення

формувалась нерозривно з літургічною традицією Церкви. В самих ранніх хрис-тиянських пам’ятниках, що збереглися до наших днів і датуються IV-V ст., Христос зображується молодим юна-ком, це можна пояснити, як певну інер-цію поєднання Богоявлення і Різдва в одному святі. Вже пізніше всі іконогра-фічні образи Христа в Йордані зобра-жують його зрілим чоловіком, адже Христос прийняв хрещення напере-додні свого служіння, коли Йому було близько тридцяти років. Головним дже-релом для іконографічної композиції Хрещення були відповідні євангельські фрагменти. Головне завдання, яке перед собою бачив кожний іконописець, було не у відтворенні історичних реалій Хре-щення, а в максимальному богослов-сько-символічну розкритті цієї події.

Над Спасителем, з найдревніших часів, зображувався сегмент неба, разом з голубом – символом Святого Духу. Також часто над голубом можна поба-чити зображення благословляючої руки – це, так званий, «жест мови», який сим-волізував голос Отця Небесного, що промовив «Це є Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3:17). Інколи хреститель Іоан зображується з книжним сувоєм в руці, що символізує його проповідь, як предтечі Спасителя, який мав покаянням підготовити люд-ство до зустрічі Месії.

Цікавою, з точки зору дослідження іконографії Богоявлення, є ікона, що

ленной периодичностью. Для этих целей в греческих храмах появились отдельные помещения, в которых духовники принимают прихожан в установленные часы. В Русской Право-славной Церкви досинодального пери-ода (до XVIII века), для мирян, исповедь традиционно связывалась с периодом Великого поста. На Руси, в отличие от греческой практики, принимать испо-ведание грехов всегда мог любой свя-щенник, но при этом не одобрялась перемена духовника. Текст современ-ного чинопоследования таинства Испо-веди окончательно сформировался в результате реформы патриарха Никона. Для его составления были использо-ваны греческие чины, последования из русских рукописных дореформенных требников, а также некоторые молитво-словия из требника святителя Петра Могилы. Ко времени крещения Руси, у Византии практика публичной испо-веди перекратила свое существование и Русь приняла уже исключительно инди-видуальную исповедь с неукоснитель-ным соблюдением духовником ее тайны. Исключением была только сино-дальная эпоха (XVIII – начало XX вв.),

при которой светские власти обязали духовников уведомлять об исповедании кающимися некоторых грехов, напри-мер, таких как заговор против импера-тора или распространение ереси. Еще одной характерной особенностью этого периода было то, что участие в церков-ных таинствах, в частности в Исповеди, приравнивалось, практически, к гра-жданской обязанности. Во всех приход-ских храмах предписывалось иметь «Исповедные росписи» – так называ-лись книги фиксирующие участие при-хожан в таинствах. В январе каждого года данные об исповедовавшихся представлялись в благочиния, а кли-рики, не бывшие в течение года на исповеди, отправлялись на один месяц в монастырь для исправления.

С распространением практики более частого причащения духовники, пре-жде всего в крупных городах, стали сталкиваться с проблемой наплыва желающих исповедаться. В связи с этим встал вопрос об изменении порядка Исповеди. Святой праведный Иоанн Кронштадтский, к которому на Испо-ведь приходили иногда по несколько тысяч человек, направил прошение в

Святейший Синод, чтобы ему разре-шили совершать общую Исповедь, то есть без индивидуального выслушива-ния грехов каждого кающегося и общее отпущение грехов после прочтения чина по требнику.

Во времена гонений на Церковь, пра-ктика общей Исповеди оказалась чрез-вычайно востребована. Причина этого была не только в значительном умень-шении количества священников (и в связи с этим невозможностью прово-дить индивидуальную Исповедь для всех желающих), но и в боязни наруше-ния тайны Исповеди под давлением властей. Как уже упоминалось, общая Исповедь совершалась без публичного оглашения грехов. Обычно священник обращался к кающимся с кратким нази-дательным словом, а затем прочитывал чин по требнику, после чего каждый кающийся подходил под епитрахиль и получал разрешение от грехов. Необхо-димо заметить, что такую практику многие духовники критиковали. Для урегулирования этого вопроса 30 октя-бря 1929 года вышло постановление Заместителя Патриаршего Местоблю-стителя митрополита Сергия (Страго-

родского) и Священного Синода «Об общей исповеди», в котором осужда-лись случаи злоупотребления при про-ведении общей Исповеди и отказ от духовничества. Предписывалось допу-скать ее только в исключительных слу-чаях. Были также даны практические указания по ее проведению, в частно-сти, предписывалось давать возмож-ность каждому при желании испове-даться лично. Это привело к постепен-ному возрождению индивидуальной тайной исповеди, но в полной мере она начала восстанавливаться только с конца 80-х гг. XX века.

Безусловно, независимо от формы исповеди, каждый христианин обязан понимать, что покаяние – это духовный труд, усилие согрешившего человека, направленное на то, чтобы восстано-вить утраченную связь с Богом. Покая-ние, как процесс, подразумевает такое духовное делание христианина, в результате которого совершённый грех становится ему ненавистным. И только такое покаянное усилие человека при-нимается Богом, как самая большая жертва и самое важное каждодневное делание.

Окончание. Начало на с. 1

Хрещення господнє (мозаїка собору Сан Марко, XIII ст.,венеція)

офіційно4

№ 1 (24), січень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ЗВІТ ПРО СОЦІАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ СОЛОМ'ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯХРАМ БОГОЯВЛЕННЯ ПРИ НАЦІОНАЛЬНІЙ АК АДЕМІЇ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Головним чином, життя парафії при Національній ака-демії внутрішніх справ Укра-їни, спрямоване на просвіт-ницьку діяльність серед викладачів та студентів учбо-вого закладу. Зусиллями свя-щеннослужителів та парафіян, а також при сприянні адміні-страції академії, регулярно проводяться екскурсії по древні храмах та чернечих обителях Києва, з метою озна-йомлення курсантів зі святи-нями столиці та багатою істо-рією міста Хрещення Русі. За ініціативи настоятеля храму в академічному житті курсантів, крім програмних предметів, мають місце також лекції та тематичні зустрічі зі священ-нослужителями, головною метою яких є ознайомлення слухачів з основами християн-ської віри та церковного життя.

ХРАМ НА ЧЕСТЬ ВЕЛИКОМУЧЕНИК А І ЦІЛИТЕЛЯ ПАНТЕЛЕЙМОНА

Парафіянами храму на честь святого великомученика і цілителя Пантелеймона регу-лярно проводяться відвідання пацієнтів Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні, а також за сприяння адміністрації закладу, зусил-лями парафії влаштовуються урочисті концерти для пацієн-тів та персоналу, приурочені до днів пам’яті святителя Миколая, Різдва Христового та Світлого Христового Воскре-сіння.

ХРАМ НА ЧЕСТЬ ВЕЛИКОМУЧЕНИК А ГЕОРГІЯ ПОБІДОНОСЦЯ

Спорудження храму Святого Великомученика Георгія Побі-

доносця у комплексі з новим Південним залізничним вокза-лом та реконструкцією загалом всього Центрального вокзалу і його площ було приурочено до 10-ї річниці Незалежності України. Храм задумано як духовні ворота столиці Укра-їни, монументальне свідчення православної держави з тися-чолітньою історією для будь-кого з гостей нашої столиці.

Специфіка храму така, що він дійсно зустрічає і прово-джає як проїжджаючих так і гостей столиці. Парафія знахо-диться в епіцентрі руху паса-жирських потоків, а тому, серед тих хто звертається по допо-могу маємо і велику кількість безхатченків. Саме по цій при-чині ще з 2012 року громадою було прийнято рішення про організацію безкоштовних комплексних обідів. Так, про-тягом вже двох років кожного дня о 13.00 парафія годує від 100 до 200 чоловік, серед яких ми маємо не тільки безхатчен-ків та малозабезпечених киян, але й заробітчан, що часто зму-шені таким чином заощаджу-вати власні зароблені кошти.

Разом з МНС у 2014 році було заплановано облашту-вання пункту обігріву безхат-ченків на період холодів, проте з причини відсутності офіцій-них документів щодо власності земельної ділянки даний про-ект залишається поки що не здійсненим.

Громада храму опікується дитячим відділенням хворих на онкологію дітей у Святошин-ському районі м. Києва (вул. Верховинна, 69) та відділенням паліативної медицини (хоспіс), надаючи духовну підтримку та посильну матеріальну допо-могу хворим і їх батькам.

Влітку зусиллями палом-ницького центру «ИСТОКИ», що функціонує на базі храму Георгія Побідоносця, організо-вано та здійснено паломницьку

подорож дітей-сиріт та дітей-інвалідів Банченського дитя-чого будинку Чернівецької області у кількості 102 чоловік до Святої Землі.

В січні 2014 року за фінансо-вої підтримки громади Святого Великомученика Георгія Побі-доносця було організовано та проведено Різдвяний благодій-ний концерт за участі дітей-сиріт та дітей-інвалідів того ж дитячого будинку в залі Націо-нальної опери України.

Парафією здійснювалась неодноразова організація збору та доставки вантажів з необхідними медикаментами для військових частин і мирних жителів, що перебувають в зоні АТО. Також спільні благодійні акції громада храму проводила разом з фондами «Місія» та «Милосердя без кордонів», в результаті яких були зібрані та відправлені автопоїзди з гума-нітарною допомогою.

ХРАМ НА ЧЕСТЬ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «ВІДНАЙДЕННЯ ЗАГИБЛИХ»

Зусиллями парафіян храму на честь ікони Божої Матері «Віднайдення загиблих» регу-лярно проводиться відвідання хворих відділення «хоспіс», при 10-й міській лікарні Голосі-ївського району, а також відві-дання бійців з зони АТО, що перебувають на лікуванні у Ірпінському військовому госпі-талі.

Громада храму опікується засудженими, що відбувають покарання у виправній колонії № 71 міста Коростишів, а також плідно співпрацює з центром соціальної допомоги дітям та молоді з обмеженими функціо-нальними можливостями «Подолання».

Парафією регулярно прово-дяться заходи присвячені вша-нуванню пам’яті загиблих у Великій Вітчизняній війні, а

також активна волонтерська діяльність спрямована на допо-могу ветеранам.

ХРАМОВИЙ КОМПЛЕКС НА ЧЕСТЬ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО

Зусиллями кліру та парафіян храмового комплексу на честь преподобного Сергія Радонезь-кого регулярно проводиться збір допомоги для жителів, що проживають у зоні збройного конфлікту на сході України. Парафія також неодноразово організовувала збір та доставку продуктів харчування для хво-рих психіатричної лікарні ім. Павлова.

При парафії діє недільна школа де навчається близько 100 дітей. Всі учні розділені на 6 груп. Відвідувачі недільної школи вивчають Закон Божий, знайомляться з історією Церкви та її богослужбовим життям, а також приймають участь в позакласних заходах та екскурсіях.

Крім недільної школи, з вересня 2014 року, при храмо-вому комплексі діють вечірні богословські курси для дорос-лих, де слухачі мають змогу більш глибоко ознайомитись зі Святим Письмом, літургікою, історією Церкви, основами християнського віровчення та сектознавством.

ХРАМ НА ЧЕСТЬ СВЯТИТЕЛЯ ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА (ПРИ 4-Й ЛІК АРНІ)

Парафіянами храму на честь святителя Григорія Богослова регулярно проводяться відвіда-ння пацієнтів Київської міської лікарні № 4, а також за спри-яння адміністрації закладу, зусиллями парафії влаштову-ються урочисті концерти, для пацієнтів та персоналу, приу-рочені до днів пам’яті святи-теля Миколая, Різдва Христо-

вого та Світлого Христового Воскресіння.

ХРАМ ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО

Зусиллями парафіян Преоб-раженського храму здійснюва-лась неодноразова організація збору допомоги для жителів, що перебувають у зоні зброй-ного протистояння на сході України. Також при храмі діють недільна школа для дітей та дорослих.

Прохання не використовувати газету з побутовою метою

БОГОСЛОВСЬКІ КУРСИ

при храмі преподобного Сергія Радонезького за

адресою вулиця Уманська 14продовжують набір

на новий навчальний рік на курсах викладатимуться

наступні предмети:1. Новий Завіт2. Старий Завіт.3. Історія Церкви4. Догматика 5. Літургіка6. Основи церковного мистецтва7. СектознавствоЗаняття проходять 2 рази на

тиждень у вечірній час, в формі лекцій та семінарів.Термін навчання – 2 роки.

Телефон для довідок: 097–140–33–68

«БЛА ЖЕННІ МИЛОСТИВІ,

БО ВОНИ ПОМИЛУВАНІ

БУДУ ТЬ» (Мф. 5, 7)

Парафія преподобного Сергія

Радонезького (вул. Уманська 14)

проводить збір гуманітарної

допомоги (продукти, речі пер-

шої необхідності, засоби гігієни)

та коштів для поранених бій-

ців і жителів східних регіонів

України.

знаходиться в Національному музеї Сербії (м. Белград). Вона датується XIV століттям та має досить багату композицію. На образі відразу помітна чисельна група юдеїв, які присутні при хрещенні Спасителя, вони роз-ташовані по обидві сторони ріки Йордан і символізують собою слухачів проповіді Іоана. У верхній частині ікони зобра-жені дві невеликі антропо-морфні фігурки, котрі сидять на вершині гір та виливають в Йордан воду – це персоніфіка-ція джерел Йора та Дана, злиття яких дає початок річці Йордан.

А біля ніг Іоана Хрестителя, якщо пильно пригледітись – можна побачити сокиру, що символізує майбутню муче-ницьку смерть «найбільшого з народжених від жінок» – як Христос називав пророка Іоана (Мф. 11, 11).

Найбільша увага у всіх обра-зах Богоявлення прикута до зображення Спасителя та Іоана Хрестителя, який покладає руку на голову Христа. Цей жест перейшов у церковне мис-тецтво з літургічної практики звершення Хрещення. Загалом, в богослужбових текстах та іко-

нографічних зображеннях акцентується тема прийняття Богом Хрещення від свого раба: «…Як світильник просві-тить світло? Як раб покладе руку на Владику?» (тропарі великого освячення води).

Окремо варто виділити зображення Спасителя під час Хрещення. В самих ранніх іко-нографічних зразках Богояв-лення Він зображувався фрон-тально, але, з часом, фронталь-ний образ було замінено зображенням на півоберта, ніби в русі. Це пов’язано з бажанням якомога детальніше передати євангельський текст, де вказується, що « охрестився

Ісус, і відразу вийшов з води…» (Мф. 3.16). Також характерною ознакою є те, що практично на всіх іконах Богоявлення, Спаситель бла-гословляє правою рукою.

Необхідно зауважити, що Євангеліє не повідомляє про присутність ангелів під час Хрещення, але їх фігури почи-нають з›являтись на іконах приблизно з VI століття. Як правило, вони зображуються по той бік Йордану, з правої сторони. Ангели завжди нахилені до Христа, і в руках тримають одяг Спасителя.

Публікацію підготував Репік Денис

Окончание. Начало на с. 3

Хрещення господнє (XIV ст. національний музей Сербії, м. белград)