вЕРЕСЕнЬ 2015 № 16 (28)

СОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНА

ВОЗДВИЖЕНИЕ КРЕСТА ГОСПОДНЯВсе двунадесятые праздники Пра-

вославной Церкви посвящены воспоминаю событий из земной

жизни Спасителя или Божией Матери. Исключением является только праздно-вание Воздвижения Креста Господя. События, которые христине празднуют в день Воздвижения Честного и Живо-творящего Креста, произошли в Палес-тине во времена царствования импера-тора Константина Великого. По сообще-ниям церковных историков IV века, мать императора Константина, святая равноапостльная Елена, отправилась по просьбе царственного сына в Иеруса-лим, чтобы найти места, связанные с земной жизнью Христа, а также святой Крест, чудесное явление которого стало для Константина знаком победы над Максентием.

Императрица Елена пыталась узнать где находится Крест у иерусалимских иудеев, и один престарелый еврей по имени Иуда позже указал место. Оказа-лось, что святой Крест брошен в одну из пещер, завален мусором и землею, а сверху выстроен языческий храм. Царица Елена приказала разрушить это здание и откопать пещеру.Когда повеле-ние было исполнено, то в пещере нашли три креста и отдельно лежащую от них дощечку с надписью: «Иисус Назорей, Царь Иудейский». Нужно было узнать, который из трех крестов есть Крест Спасителя. Иерусалимский патриарх Макарий и царица Елена твердо верили и надеялись, что Бог укажет святой Крест Спасителя.По совету епископа стали подносить кресты один за другим к тяжело болящей женщине. От двух крестов не произошло никакого чуда, когда же возложили третий крест, то она тотчас стала здоровой. Случилось, что в это время мимо несли умершего, для погребения. Тогда стали возлагать кресты один за другим и на умершего; и когда возложили третий крест, умер-ший ожил. Таким образом, узнали крест Спасителя, через который Господь совершил чудеса и показал животворя-щую силу Своего Креста.

Царица Елена, патриарх Макарий и окружавшие их люди с радостью и бла-гоговением поклонились Кресту Хрис-тову и целовали его. Христиане, узнав об этом великом событии, собрались к месту, где был обретен Крест Господень, желая поклонится Святому Древу. Но так как из-за множества народа это сде-лать было невозможно, то все стали просить, по крайней мере, показать его.

Тогда патриарх Макарий встал на возвышенном месте и, чтобы всем было видно, несколько раз высоко поднял Крест Христов, а собравшийся народ при этом пел «Господи помилуй».

Равноапостольные цари Константин и Елена, над местом страданий, погре-бения и воскресения Спасителя постро-или обширный и великолепный храм в честь Воскресения Христова. Также они построили храмы на Елеонской горе, в Вифлееме и в Февроне у Дуба Мамрий-ского.

Императрица Елена часть Креста принесла своему сыну, царю Констан-тину, а другую часть оставила в Иеруса-лиме, которая и до настоящего времени хранится в храме Воскресения Хрис-това.Как свидетельствует святительКи-

рилл Иерусалимский, уже к середине IV века, частицы Креста распространились по всему христианскому миру.

Около 335 г. была освящена, постро-енная непосредственно возле Голгофы и пещеры Гроба Господня, большая бази-лика Мартириум. День ее освящения, а также день освящения храма Воскресе-ния, которое состоялось 13 сентября, стал праздноваться ежегодно с большой торжественностью, а воспоминание обретения Честного Креста вошло в праздничное торжество в честьосвяще-ния этих храмов.

Уже в конце IV в. праздник освяще-ния базилики Мартириум и храмаВо-скресения был в Иерусалимской Церк-виодним из трех главных праздников-года, наряду с Пасхой и Богоявлением.

Только начиная с VI века Крестовоздви-жение стало обретать свойства более значимого события, чем праздник освя-щения храмов Воскресения и Мартири-ума. Эта тенденция прослеживается в письменных памятниках той эпохи. Так, например, если в житии преподобного СаввыОсвященного, написанном в VI столетии преподобным Кириллом Ски-фопольским, еще говорится о праздно-вании освящения храмов, но не Воздви-жения, тоуже в житии преподобной Марии Египетской, традиционно приписываемом святителю Софронию патриарху Иерусалимскому (VII в.), есть точное указание на празднование именно Воздвижения.

К VII веку тесная связь праздников освящения храмов и Крестовоздвиже-ния перестала ощущаться — возможно, по причине нашествия персов на Палес-тину и разграбления ими Иерусалима в 614 г., когда Честной Крест был пленен, а архаичная иерусалимская литургичес-каятрадиция разрушена. Впоследствии историческая ситуация сложилась так, что именно Крестовоздвижение стало основным праздником. Празднование же обновления и освящения иерусалим-ского храма Воскресения, хотя и сохра-нилось в богослужебных книгах вплоть до настоящего времени, но сделалось предпраздничным днем перед Кресто-воздвижением.

В VII веке с воспоминанием обрете-ния Креста Господня было соединено и другое воспоминание — о возвращении Древа Животворящего Креста Господня из Персидского плена.Как уже упомина-лось, в 614 году Хозрой, царь Персид-ский, во время войны с Византийским императором Фокою овладел Иерусали-мом, разграбил его сокровища и в числе их увез из Иерусалима в Персию Крест Спасителя, где он находился 14 лет. В 628 году, после победы над персами и заключения мира, Крест Христов был возвращен императором Ираклием в Иерусалим. Император встретил Крест в Иерусалиме и, по внушению Иеруса-лимского патриарха Зосимы, в смирен-ной одежде и босой, внёс его в храм, откуда он был ранее похищен персами. Это событие совершилось 14 сентября. Таким образом, в праздновании Возд-вижения соединились два воспомина-ния: об обретении Креста Господня и возвращении его из плена.

Г А З Е Т А Б Л А Г О Ч И Н Н Я С О Л О М ’ Я Н С Ь К О Г О Р А Й О Н У

офіційне виданняСолом’янського благочиння м. КиєваУкраїнської Православної ЦерквиАдреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14.тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

Шеф-редакторпротоієрей Ярослав Шовкеник

головний редактор Денис Репік

Редагування і коректура:Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку27.09.2015Наклад 1000 прим.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути

також на сайті

prp-sergiy.kiev.ua

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

Окончание на с. 3

воздвижение Креста (Киев. XV в.)

новини благочиння2

№ 16 (28), вересень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

СВЯТО ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО27 вересня, в день свята

Воздвиження Чесного і Живо-творящого Хреста Господ-нього, в нижньому храмі на честь благовірного князя Олек-сандра Невського головного соборного храму парафії на честь преподобного Сергія Радонезького, Божественну літургію звершив благочинний Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник в співслу-жінні духовенства парафії.

Напередодні ввечері було звершене всенічне бдіння разом з чином Воздвиження Хреста, що складає головну богослужбову особливість цього дня.

БЛАГОЧИННИЙ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ ПРИЙНЯВ УЧАСТЬ У ВІДКРИТТІ ОНОВЛЕНОГО ПАРКУ “СУПУТНИК”

26 серпня відбулось уро-чисте відкриття, після рекон-струкції, парку “Супутник”, що по вулиці Уманьській в Солом’янському районі. Наразі завершено лише перший етап робіт. Разом з жителями мікро-району, участь у відкритті оновленого парку прйняли,

депутати Верховної Ради України, представники Київської міської ради, генеральний директор комунального підприєм-ства “Київзеленбуд”, а також настоятель та духо-венство храмового комп-лексу на честь преподо-

бного Сергія Радо-незького, який буду-ється на території парку. Варто відмі-тити, що саме пара-фія була одним з активних ініціаторів цієї реконструкції, зусиллями якої вже понад вісім років регулярно прово-диться прибирання, озеленненя та догляд насаджень.

ДУХОВЕНСТВО СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ВЗЯЛО УЧАСТЬ У СВЯТКОВИХ ЗАХОДАХ З НАГОДИ 1000-ЛІТТЯ КОНЧИНИ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА

27 липня, напередодні свята Хрещення Русі та 1000-ліття блаженної кончини святого рів-ноапостольного великого князя Володимира, Предстоятель Української Православної Церкви, Блаженніший Митро-полит Київський і всієї України Онуфрій очолив святковий молебень біля пам’ятника Хрес-тителю Русі, що на Володимир-ській гірці.

На урочистості, присвячені святкуванню цієї визначної події, до столиці з різних регіо-нів України були привезені визначні святині українського Православ’я: вісім чудотворних ікон Божої Матері, перед якими

віруючі мали змогу молитися на Володимирській гірці.

Разом із Його Блаженством за богослужінням молилися пред-ставники Помісних Православ-них Церков, єпископат та духо-венство всіх єпархій Української Православної Церкви, а також понад 20 тисяч православних віруючих з усієї України.

Вітаючи українську паству із ювілейним святом на честь св. Рівноапостольного Володи-мира Великого, Блаженніший владика відзначив, що Хрести-тель Русі «поклав початок нової сторінки в історії нашого народу… Нехай молитвами святого великого князя Воло-

димира Господь оберігає нашу українську землю і наш народ», – сказав Блаженніший Митро-полит.

Після завершення молебню Предстоятель УПЦ, разом із єпископатом та духовенством очолив багатотисячний хрес-ний хід із святинями до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Численна хода пройшла центральними вулицями Києва. Біля поклінного хреста на вулиці Грушевського Його Блаженство, разом із усім духовенством та мирянами, підніс молитви за упокій душі всіх, хто загинув під час трагіч-них подій лютого 2014 року.

ПАЛОМНИКИ З ЛЬВІВЩИНИ ВІДВІДАЛИ ПАРАФІЮ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГІЯ РАДОНЕЗЬКОГО

За благословенням єпископа Львівського і Галицького Філа-рета, близько ста паломників з Львівської єпархії, на чолі з бла-гочинним міста Львів протоієреєм Євгенієм Щирбою та свяще-ником Володимиром Каплуном, приїхали в Київ, щоб взяти участь у святкуванні знаменної дати 1000-ліття кончини рівно-апостольного князя Володимира.

27 липня, по прибутті в столицю, паломники відвідали храм на честь преподобного Сергія Радонезького, почесним настояте-лем якого є Преосвященніший Філарет. Клірик парафії свяще-ник Костянтин Вовченко познайомив гостей з парафіяльним життям та розповів про хід будівництва храмового комплексу. Піля короткої екскурсії паломників пригостили обідом в пара-фіяльній трапезні.

ДЕНЬ ШАНУВАННЯ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «ВСІХ СКОРБОТНИХ РАДІСТЬ»

5 серпня, в день, коли Пра-вославна Церква шанує образ Божої Матері «Всіх скорбот-них Радість», парафія в ім’я преподобного Сергія Радо-незького відзначає пре-стольне свято. У дерев’яному храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» Божественну літур-гію очолив благочинний

Солом’янського району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник у співслу-жінні духовенства парафії. По завершенні богослужіння був відслужений молебень перед іконою Божої Матері «Всіх скорботних Радість», після якого настоятель при-вітав усіх присутніх зі свя-том.

новини благочиння 3

№ 16 (28), вересень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

СВЯТО ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО У СОЛОМ’ЯНСЬКОМУ ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

19 серпня, в день свята Пре-ображення Господнього, клі-рик парафії на честь преподо-бного Сергія Радонезького священик Костянтин Вовченко

відвідав Територіальний центр соціального обслуговування населення Солом’янського

району в м. Києві, де звершив освячення плодів та привітав присутніх зі святом.

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ ОЛЕКСАНДРА НЕВСЬКОГО

12 вересня, в день пам›яті благовірного князя Олексан-дра Невського, в нижньому храмі, що споруджено на його честь, головного соборного храму парафії преподобного Сергія Радонезького, було звершено святкове богослу-жіння, яке очолив єпископ Львівський та Галицький Філарет. Його Преосвящен-ству співслужили благочин-ний Солом’янського району та настоятель храму протоіє-рей Ярослав Шовкеник, бла-гочинний Спасо-Преобра-женського монастиря (с. Піс-ківка, Київська область) архі-мандрит Яків (Галандзов-ський), а також духовенство храму та столиці.

Цьогорічний день пам›яті благовірного князя Олексан-дра Невського був особливим в історії парафії, оскільки він

ознаменовав завершення будівельних та оздоблюваль-них робіт у нижньому храмі і починачи з святкового бого-служіння в день храмового свята, у нижньому храмі парафії будуть звершуватись богослужіння по неділях та святкових днях.

РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ21 вересня, в день свята

Різдва Пресвятої Богородиці, у нижньому храмі на честь бла-говірного князя Олександра Невського, головного собор-ного храму парафії на честь преподобного Сергія Радо-не зького, благочинний Солом’янсь кого благочиння та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник очолив Божественну літургію в спів-служінні духовенства парафії.

Після літургії було звершено молебень, по закінченні якого, отець Ярослав звернувся до  присутніх парафіян з сло-вом проповіді та поздоровив зі святом.

ЄПИСКОП ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МИКОЛАЙ ОЧОЛИВ ПАЛОМНИЦТВО ВІРЯН УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ДО СВЯТОЇ ЗЕМЛІ

За благословення Предстоя-теля Української Православної Церкви Блаженнішого Митро-полита Київського і всієї Укра-їни Онуфрія у подорожі до Святої Землі загальноцерковну паломницьку групу, до якої уві-йшло понад 40 груп порчан з різних куточків України, очо-лив єпископ Васильківський Миколай, вікарій Київської Митрополії. Його Преосвящен-ство супроводжував секретар Київської єпархії протоієрей Костянтин Пилипчук.

На Святій Землі наші спів-вітчизники відвідали святині, пов’язані із земним життям і подвигом Ісуса Христа, Його стражданнями та славним Воскресінням.

11 вересня, в день Усікно-вення глави Іоанна Предтечі, Преосвященніший Миколай

був прийнятий Блаженнішим Патріархом Єрусалимським Феофілом ІІІ. Під час зустрічі єпископ Миколай передав Патріарху братське вітання від Предстоятеля Української Пра-вославної Церкви Блаженні-шого Митрополита Онуфрія. Дякуючи Його Блаженству за гостинний прийом паломни-ків, Преосвященний Миколай відмітив, що цьогорічне паломництво українських пра-вославних прочан до Святої Землі відбувається за складних умов війни на Сході України. І тому головною метою цієї прощі до Святої Землі є молитва за мир у державі та припинення кровопролиття і страждань.

Єпископ Миколай також попросив Блаженнішого Фео-філа піднести свою первосвя-

тительську молитву за мир на українській землі. В свою чергу, Патріарх запевнив і просив передати українській пастві, що він щоденно молиться за мир в Україні та за її єдність навколо Україн-ської Православної Церкви. Блаженніший Феофіл наголо-сив, що Єрусалимський Патріархат визнає в Україні лише канонічну Українську Православну Церкву і бажає повернення в її лоно єдино-вірців, що відпали від Єдиної Соборної Церкви через роз-кол.

Як повідомив нашому кореспондент у директор Паломницького Центру Воло-димир Теліженко, який також брав участь у паломництві, це найбільша за чисельністю проща до Святої Землі, яка від-бувається вже за сталою тра-дицією у вересні місяці. Саме у цей період Паломницький центр уклав угоду з авіакомпа-ніями України та Ізраїлю на вигідних умовах, що дає мож-ливість для українських паломників значно зменшити вартість авіаквитків. Не дивля-чись на економічну кризу в країні, вірні Православної Церкви не тільки не зменшили чисельність паломницьких груп, а  навпаки – збільшили її. І  головною молитвою всіх учасників цьогорічної прощі стала молитва за мир в Україні.

ИКОНОГРАФИЯ ПРАЗДНИКАСамый распространенный

сюжет иконы Воздвижения Креста Господня сложился в русской иконописи в XV-XVI веках. Как правило, на иконе изображали большое скопле-ние людей на фоне одногла-вого храма. В центре размеща-лось изображение Патриарха с

поднятым над головой Крес-том. Под руки его поддержи-вают диаконы. Крест на ико-нах изображался украшенным веточками растений или цве-тами. На первом плане — свя-тители и все, кто пришел поклониться святыне. Справа — фигуры царя Константина и

царицы Елены.Иногда на иконе Воздвижения изобража-ется напоминание о чуде, соп у тс тв ов авшем этом у событию, в виде образов воскресшего покойника или женщины в тяжелой болезни, исцеленной прикосновением ко Кресту.

Описанному иконографи-ческому варианту Воздвиже-

ния Креста Господня предше-ствовали парные изображения святых равноапостольных Константина и Елены с Крес-том в руках или стоящих по сторонам от Креста, известные с X века, а изображения события обретения Креста императрицей Еленой суще-ствовали в византийском искусстве с IX века. На раннем

этапе формирования иконо-графии в основу композиции Воздвижения легла не истори-ческая сцена с Патриархом Макарием, а изображение чина воздвижения Креста в соборе Святой Софии в Кон-стантинополе.

Публикацию подготовил Репик Денис

Продолжение. Начало на с. 3

Свята4

№ 16 (28), вересень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ТАЇНСТВО СВЯЩЕНСТВА

Продовження. Початок у попередньому номері

Дияконське служіння, дуже швидко вийшло за ті рамки, які були окреслені апостолами при

посвяченні перших семи дияконів Єрусалимської Церкви і вже на початокуIII століття саме диякон є пра-вою рукою єпископа, а часто він навіть стає і його наступником на кафедрі. Звичайно, головним обов’язкоми пер-ших дияконів було соціальне служіння. Вони піклувались про вдів, сиріт, бідня-ків та хворих, а також проповідували. Літургічні функції дияконів детально описує “Апостольске передання” – фрагментарно збережений документ III століття. Автор “Передання“ зазначає, що диякони готували все необхідне для звершення Євхаристії, причащали вірних, допомагали при звершенні таїн-ства Хрещення, а в окремих випадках, навіть, звершували це таїнство самі. Також, збереглися згадки про те, що в древній Церкві диякони, інколи, при-ймали сповідь та звершували проскомі-дію. Під час Євхаристичних зібрань диякон читав Євангеліє та проголошу-вали єктенії – ці, чи не найдревніші літургічні функції, збереглись за дияко-нами до нашого часу без змін. Почина-ючи з IV століття, з розвитком стурк-тури християнського богослужіння, за ними також закріплюється обов’язок звершувати кадіння, слідкувати за загальним порядком служби та храмо-вою ризницею. Разом з тим, дияконство, частково, звільняється від соціального служіння, оскільки для цих потреб з’являються спеціально призначені єпископом церковнослужителі. Посту-пово, літургічна практика забороняє дияконам звершувати будь-які богослу-жіння без пресвітерів, в літургічному вимірі диякон постає, як помічник єпископа чи священика. Незмінним залишається обов’язок проповіді. Част-ково звільнене від соціального слу-жіння, дияконство, активно залучається до церковно-адміністративної діяль-ності. В періоди розквіту Візантії патрі-арший палац частково дублював структ-кру палацу царського, відповідно, детально розроблена державна адміні-

страція з чиновників різного рангу, в патріаршому палаці, дублювалась дия-конами, багато з яких мали значний вплив не лише на церковні, а й на дер-жавні справи. Про що красномовно свідчить той факт, що з 75 Константино-польських патріархів післяіконоборчого періоду, по меншій мірі 12, були обрані з дияконів.

У візантійський період формується також чітка послідовність хіротоній. На початку VIII століттядияконство посту-пово стає не просто окремим служін-ням, а обов’язковим етапом, через який проходять і пресвітери і єпископи. Роз-робляється сповнене символізму чино-послідування хіротоній, для кожного ієрархічного ступеня.

З наведеного вище тексту Діянь, де розповідається про пеших дияконів Єрусалимської Церкви, видно, що форма посвячення у священний сан через поклададання рук має апостольське походження. Ця практика бере свій початок ще в старозавітній юдейській традиції, в рамках якої, посвячення в священника та левіта супроводжувалось принесенням жертви, покладанням рук та читанням відповідних молитов. З того часу форма звершення таїнства Священства, у головних своїх рисах не змінилась, а тільки збагатилась символікою, яка покликана глибше розкривати суть того, що відбувається.

В сучаснії богослужбовій практиці, посвячення в дияконський сан звершується відразу після освячення Святих Дарів. Вибір такого моменту не випадковий – диякон, по характеру свого служіння, не бере участі в освяченні Дарів, оскільки це, виключно, прерогатива єпископа та священика. Д и я кон по с вя ч ує т ь с я л и ше прислуговувати вищим ієрархічним ступеням в їх служінні і звершення рукоположення саме після завершення Євхаристичного канону, покликано це підкреслити. Хіротонія починається з того, що ставленика вводять у вівтар та обводять тричі навколо престолу, символізуючи цим, що майбутній священнослужитель вст упає у містичний шлюб з Церквою. Потім,

ставленик стає на одне коліно перед престолом і єпископ покладає край омофора на його голову, а зверху кладе руку і читає таїноздійснювальну молитву. Після молитви архієрей знімає хрестоподібно одягнений орар з посвяченого і покладає йому на ліве плече зі словом “аксіос” (достоїн), а також одягає на нього поручі та дає рипіду. Варто зазначити, що перед посвяченням у священний сан, одружені ставленики знімають обручку і, як правило, більше її не одягають, в ознаменування того, що крім дружини, кожен священнослужитель заручений Церкві.

Другим ступенем церковної ієрархії є священик. Священницьке служіння в Церкві існує з часів апостольских. Правда, варто зауважити, що в текстах Святого Письма, священики часто називались словом “пресвітер”. Це слово з грецької мови перекладається як “старійшина”. Саме пресвітери були очільниками невеликих християнських общин однієї місцевості і тому, в перші роки християнства, існувала певна термінологічна неточність – часто пресвітерами називали і єпископів, але особливості літургічних повноважень останніх та їх переваги в керуванні життям общини, привели до необхідності чіткого термінологічного розмежування. Пресвітери, тобто священики общини, починаючи від апостольских часів посвячувались єпископом та мали право звершувати всі таїнства, окрім таїнства Священства. Як видно з текстів Діянь та послань Апо с тольких, пр е світер бу в зобов’язаний:

• звершувати Євхаристію(за від-сутності єпископа);

• виголошувати повчання вірним;• приймати покаяння від членів

общини;• очолювати молитовні зібрання

общини (якщо богослужіння очолював єпископ, пресвітер займав друге місце).

Взагалі, за відсутності єпископа, пресвітер, фактично, виконував всі його обов’язки, крім, звичайно, посвячення у священний сан. Унікальною була традиція Карфагенської Церкви, де під час звершення єпископом хіротонії, пресвітери мали право також покладати руки на ставленика, але ця практика не знайшла поширення в інших християнських церквах. В сучасній літургічній практиці Православної Церкви посвячення у священики відбувається після Великого входу, перед освяченням Святих Дарів, що символічно вказує на те, що священик має право звершувати таїнство Євхраристії.

Збереглось багато відомостей про участь пресвітерів у церковних соборах. Вони, крім випадку, коли пресвітер представляв свого єпископа, сиділи за єпископами і також приймали учать в обговореннях соборних рішень та мали право підпису соборних постанов.

В древній церкві пресвітера обирала вся община, або складала список з якого єпископ обирав ставленика вже на свій розсуд. Вся процедура виборів відбувалась дуже дисципліновано, навіть збереглись документи, де

римський імператор-язичник Олександ Север (III ст.) ставить вибори кандида-тів на пресвітерсво, в християнських общинах, в приклад для виборів дер-жавних чиновників. В сучасній прак-тиці Православної Церкви священика одноосібно призначає єпископ, але община, звісно, може мати дорадчий голос стосовно тієї чи іншої кандида-тури. На відміну від священиків Захід-ної Церкви, для яких обов’язковий целі-бат, православна традиція дозволяє священикам одружуватись.

Можна сказати, що в загальних рисах, з часів апостольських, обов’язки священика не зазнали суттєвих змін. Священик повністтю відповідальний за життя парафії. Він звершує таїнства та богослужіння, а також відає фінансо-вими та адміністративними справами парафіяльного життя. Взагалі, най-краще служіння та обов’язки свяще-ника, на всі часи, охарактеризував апос-тол Павло, у своєму посланні до Тимо-фія, наступними словами: “Образ будь вірним словом, життям, любов’ю, духом, вірою, чистотою”. (I Тим. 4;12) Саме ці слова викарбувані на зворотній стороні ієрейського хреста, який вруча-ється після хіротонії кожному новопос-тавленому священику.

Публікацію підготував Репік Денис

Продовження у наступному номері

Прохання не використовувати газету з побутовою метою

БОГОСЛОВСЬКІ КУРСИ при храмі преподобного Сергія

Радонезькогоза адресою, вулиця Уманська 14

продовжують набір на новий навчальний рік на курсах

викладатимуться наступні предмети:1. Новий Завіт2. Старий Завіт.3. Історія Церкви4. Догматика 5. Літургіка6. Основи церковного мистецтва7. СектознавствоЗаняття проходять 2 рази на тиждень

у вечірній час, в формі лекцій та семінарів.

Термін навчання – 2 роки.Телефон для довідок:

097–140–33–68

УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА ЗАКЛИКАЄ КИЯН ПІДТРИМАТИ

ІНІЦІАТИВУ НАЙМЕНУВАННЯ ОДНІЄЇ З ВУЛИЦЬ СТОЛИЦІ НА ЧЕСТЬ МИТРОПОЛИТА ВОЛОДИМИРА

(САБОДАНА)Київська міська державна адміні-

страція ініціювала громадське обгово-рення щодо перейменування вулиці Кірова Деснянського району столиці на вулицю Митрополита Володимира Сабодана. Ця вулиця розташована поряд з Свято-Троїцьким собором на Троєщині. Проголосувати та висловити свою думку з приводу перейменування може кожний бажаючий на сайті КМДА. Наразі більшість мешканців столиці, які приймають участь у обговоренні, відали свої голоси за те, щоб назвати вулицю на честь спочилого Предстоя-теля Української Православної Церкви.