гРуДЕнЬ 2014 № 11 (23)

СОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНА

РОЖДЕСТВЕНСКОЕ ПОСЛАНИЕПредстоятеля Украинской Православной Церкви

Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Онуфрия архипастырям, пастырям, монашествующим и всем верным чадам

Украинской Православной Церкви«Христос раждается, сла-

вите; Христос с небес, срящите»

(ирмос 1-й песни Рождественского канона)

Боголюбивые архипастыри и  пастыри, всечестные иноки и инокини, дорогие братья и сестры и все верные нашей Украинской Православной Церкви! Сердечно поздрав­ляю всех вас с великим мироспасительным праздни­ком Рождества по плоти Гос­пода Бога и Спасителя нашего Иисуса Христа.

В эти святые дни мы с любовью и  благо говением вспоминаем Вифлеемскую пещеру и рождение в ней Сына Божия, ставшего через это Сыном Человеческим.

В убогой Вифлеемской пещере совершилось то, чего на протяжении многих тысячелетий с нетерпением ожидали лучшие сыны и  дочери рода человеческого. Надежда на пришествие в мир Мессии воодушевляла все человечество, несущее тяжелое бремя последствия греха. Память о пришествии в мир «Семени Жены», которое поразит голову древнего змия   — диавола (см.: Быт. 3: 15), бережно хранилось в чело­веческих племенах на протя­жении всей истории. И хотя представления людей об этом выражались порой в самых искаженных формах, но суть победы «Семени Жены» над силами зла везде сохранялась.

И вот совершилась великая благочестия Тайна: Бог явился во плоти (1 Тим. 3: 16). Вифле­емская пещера озарилась све­том Божества, ибо в ней родился Истинный Бог. Истинный Бог пришел в мир в образе Истинного Человека.

Блаженны очи, видевшие Пречистую Деву Марию,

нежно, с материнской любо­вью, повивающую Богомла­денца Христа и полагающую Его в ясли (см.: Лк. 2: 7).

Блаженны уши, слышавшие пение Ангелов, восхвалявших пришествие в мир Сына Божия, принесшего человече­ству мир и Божие благоволе­ние (см.: Лк. 2: 14).

Блаженны руки, принесшие Богомладенцу Христу ладан, золото и смирну (см.: Мф. 2: 11) — дары, которые возвес­тили человечеству о том, что в мир пришел Первосвященник грядущих благ (см.: Евр. 9: 11), Царь царей (см.: Откр. 17: 14), Который, за грехи человечес­кие принесет в жертву Богу Самого Себя (см.: Евр. 9: 28).

Замечательным является и то, что Сын Божий взял для Себя одеяние плоти не от знатных и сильных людей мира сего, но от простой, чистой и непорочной Девы, душа Которой горела пламе­нем любви к Своему Творцу.

Этим Господь показывает, что Он пришел в мир не для того, чтобы воспользоваться услу­гами и достижениями челове­чества, а для того, чтобы чело­вечеству послужить и помочь достигнуть потерянного рая.

Человек, помни об этом и постарайся наполнить свою жизнь благодарной любовью к своему Спасителю. Подчини свой ум и свою волю Тому, Кто тебя создал, искупил и непре­станно о тебе промышляет. С тарайся изучать и познавать законы Христовы и исполняй их, ибо в них счастье твоей жизни и жизни всякого чело­века, странствующего по сте­зям земного бытия (см.: Пс. 118: 1). Если ты, человек, изо­бретаешь законы для земной жизни, внимательно смотри, чтобы они были согласны с законами Бога. Если будет не так, то если и вся земля будет тебе рукоплескать и хвалить твои законы как самые возвышенные и гуманные, от

твоих законов будет пахнуть тлением и они принесут тебе смерть, ибо жизнь человека не в хитросплетениях мудрости человеческой, а в простоте Божественной воли (см.: Пс. 29: 6).

Праздник Рождества Хрис­това напоминает нам о Тайне пришествия на землю Сына Божия и несет мир и Божие благоволение в дом и сердце каждого человека. Мы просим Господа, чтобы Он оградил нас миром, чтобы у нас перестала литься человеческая кровь, чтобы перестали гибнуть наши воины и мирные люди. Мы молим Господа о милости к нам, грешным, чтобы Господь благословил миром нашу Цер­ковь и весь наш украинский народ.

Еще раз поздравляю всех вас, дорогие братья и сестры, с праздником Рождества Хрис­това. Желаю всем здоровья и Божия благословения. Пусть Вифлеемская звезда ведет нас ко Христу, простирающему Свою Божественную любовь ко всякому человеку и посто­янно призывающему нас к Себе святыми словами: при-дите ко Мне все труждающи-еся и обремененные, и Я успо-кою вас (Мф. 11: 28). Только во Христе мы найдем спокой­ствие и мир. И Христу Родив­шемуся, нашему Богу и Спаси­телю, от нас, благодарных детей Его, — слава, честь и поклонение сегодня и во вся веки. Аминь.

Христос рождается — сла­вим Его!

СмиренныйМитрополит Киевский

и всея Украины

Рождество Христово, 2014/2015 г.г. Киев

«Слава и хвала на земли рожденному

и обожившему земнородных существо,

Христу Богу нашему!» (седален на 1-й кафизме)

Святой апостол и евангелист Иоанн Богослов в своем собор­ном послании благовествует, что любовь Божия к нам открылась в том, что Бог послал в мир Едино­родного Сына Своего, чтобы мы получили жизнь чрез Него. (I Ин. 4:9)

Желая спасти погибающее человечество, Господь прикло­няет Небеса и сходит на землю, приняв плоть от Девы Марии. Облекшись в человеческую при­роду, Христос обновил, освятил и восстановил падшего человека. Поэтому Рождество Христово – это праздник добродетели, источник нашей радости и тор­жество духа над плотью. Вели­кий и безмерный дар освящения призывает нас к чистому служе­нию Богу, непорочному и напол­ненному благодарностью пред­стоянию перед Ним во всех путях нашей жизни.

Дорогие братья и сестры, в этот светлый день поздравляю всех вас, с Рождеством Христовы и Новолетием! Пусть свет Рождественской путеводной звезды всегда освещает нашу жизнь и указывает путь ко Хри­сту – Единому подающему мир, в  первую очередь в наших сер­дцах, созидая который, мы вне­сем посильный вклад в преодо­ление тех раздоров и нестроений которые сегодня есть среди нас. Пусть радость великого празд­ника Рождества Христова всегда наполняет наши души и дает силы для дел веры, любви и  милосердия.

Протоиерей Ярослав

Шовкеникнастоятель

храма на честь преподобного

Сергия Радонежского благочинный

Соломен ского районашеф-редактор газеты

«Соломенка православная»

Г А З Е Т А Б Л А Г О Ч И Н Н Я С О Л О М ’ Я Н С Ь К О Г О Р А Й О Н У

офіційне виданняСолом’янського благочиння м. києваукраїнської Православної ЦерквиАдреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14.тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

Шеф-редакторпротоієрей Ярослав Шовкеник

головний редактор Денис Репік

Редагування і коректура:Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку06.01.2015Наклад 1000 прим.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути

також на сайті

prp-sergiy.kiev.ua

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

новини благочиння2

№ 11 (23), грудень 2014

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

КЛІРИК СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ВІДВІДАВ ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ КАРДІОЛОГІЇ

17 грудня, до дня святителя Миколая, клірик Солом’янсь­кого благочиння священик Костянтин Вовченко відвідав Науково­практичний медич­ний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України.

Зустріч відбулась в акто­вому залі медичного центру, куди були запрошені 160 дітей, які знаходяться на лікуванні. Отець Костянтин звершив

молебень та поздоровив усіх з наступаючим святом і вручив дітям образи святителя Мико­лая Чудотворця.

Також священик відвідав реанімаційні палати, де знахо­дились діти, що не змогли при­йти на свято і теж їх поздоро­вив, разом із батьками, з наступаючим днем пам’яті святителя Миколая.

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ АПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО

13 грудня, в день пам’яті апостола Андрія Пер­возванного, в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість», була звершена Божественна літургія. Богослужіння очолив благочинний Солом’янського благочиння та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні духовенства парафії. По завер­шенні літургії настоятель звернувся до присутніх з словами настанови та поздоровив всіх зі святом.

ДУХОВЕНСТВО СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ВЗЯЛО УЧАСТЬ У ЗАХОДАХ ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ

19 грудня у Солом’янському районі міста Києва відбулись заходи, присвячені дню пам’яті святителя Миколая Чудотворця, в яких взяло у ч а с т ь д у х о в е н с т в о Солом›янського благочиння.

Так, у Територіальному центрі для дітей хворих на ДЦП відбувся святковий кон­церт. Хворих дітей зі святом привітав протоієрей Костян­тин Вовченко, яких було близько 40, і подарував всім присутнім ікони святого Миколая та солодощі. Цього ж дня театралізоване свято «Прийшов Миколай!» відбу­лось у Палаці творчості дітей та юнацтва, під час якого отець Костянтин привітав близько 400 дітей.

Ієрей Миколай Скріжалін відвідав спецшколу для дітей­інвалідів «Надія», де привітав дітей зі святом святителя Миколая Чудотворця і благо­словив усіх іконами святого.

На честь дня святителя Мико­лая в Гімназії біотехнології №177 також відбулось дитяче свято. в якому взяли участь творчі колективи шкіл Солом’янського району. На початку виступу отець Мико­лай розповів про життя і чудеса святого Миколая та привітав усіх зі святом. На захід були запрошені пересе­ленці з східних регіонів Укра­їни.

А діти недільної школи храму на честь ікони Божої Матері «Віднайдення заги­блих» відвідали з святковим привітанням Центр соціаль­ної допомоги дітям та молоді з обмеженими можливостями «Подолання» та дитячий садок №17, де розповіли житіє святителя Миколая у віршах, заспівали колядки і роздали діткам солодкі подарунки. Настоятель храму протоієрей Сергій Екшиян привітав усіх зі святом.

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ ОЛЕКСАНДРА НЕВСЬКОГО6 грудня, в день пам’яті свя­

того благовірного князя Олек­сандра Невського, в парафії на честь преподобного Сергія Радонезького було звершено святкове богослужіння.

Божественну літургію очо­лив благочинний Солом’янсь­кого благочиння та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник. Йому співслужили благочинний Свято­Преобра­женського монастиря (с. Піс­

ківка, Київська область) архі­мандрит Яків (Галандзов­ський), благочинний Другого лікарняного благочиння про­

тоієрей Геннадій Батенко та духовенство парафії.

Після богослужіння архі­мандрит Яків звернувся до присутніх з словами проповіді та поздоровив всіх зі святом, оскільки день святого Олек­сандра Невського є одним з престольних празників пара­фії, так як саме на честь цього святого зведено нижній храм новозбудованого храмового комплексу.

КЛІРИК СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ОСВЯТИВ СОЛОМ’ЯНСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ДАЇ

11 грудня, у форматі підго­товки до святкування Дня міліції України, що відзнача­ється 20 грудня, священик парафії преподобного Сергія Радонезького ієрей Костянтин В о в ч е н к о о с в я т и в Солом’янське управління ДАЇ. Отець Костянтин окропив свя­тою водою рухомий склад та співробітників на чолі з пол­ковником Іщенко В.М. Після цього звернувся до співробіт­ників з словами настанови та кожному благословив ікону.

УЧНІ НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ ВИСТУПИЛИ З КОНЦЕРТОМ ДО ДНЯ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ

В неділю, 21 грудня, в храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», по завершенні богослужіння, учні недільної школи висту­пили з концертом до дня свя­тителя Миколая. Після виступу настоятель та духо­венство храму вручили дітям подарунки.

ДІТИ НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ «МАЯК» ПОЗДОРОВИЛИ УЧНІВ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ №17

До дня пам’яті святителя Миколая, діти недільної школи «Маяк» Спасо­Пре­о б р а ж е н с ь к о г о х р а м у Солом’янсь кого благочиння, разом з кліриком храму свя­щеником Миколаєм Чика­рьовим, поздоровили учнів спеціалізованої загальноос­вітньої шкоди інтернат у №17. Відбувся святковий концерт та були вручені подарунки.

Свята 3

№ 11 (23), грудень 2014

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

«ВЕСЕЛИТЕСЯ ПРАВЕДНИИ, НЕБЕСА РАДУЙТЕСЯ, ВЗЫГРАЙТЕ ГОРЫ, ХРИСТУ РОЖДШУСЯ…»

(СТИХИРА НА РОЖДЕСТВО ХРИСТОВО)

Рождество Христово – событие, разделив­шее человеческую

историю на «до» и «после», произошло в царствование Римского императора Октави­ана Августа в городе Вифлеем. Своим указом он повелел сде­лать перепись по империи, к которой относилась тогда и Палестина. У евреев был обы­чай вести народные переписи по коленам, племенам и родам; каждое колено и род имели свои определенные города и праотеческие места, потому Дева Мария и праведный Иосиф, как происходившие от рода Давидова, должны были идти в Вифлеем (город Давида), чтобы внести и свои имена в список подданных кесаря. В Вифлееме они не нашли ни одного свободного места в городских гостиницах. Поэтому, в известняковой пещере, предназначенной для стойла, среди сена и соломы, разбросанных для корма и подстилки скоту, в обста­новке, лишенной не только земного величия, но даже обыкновенного удобства, родился Богочеловек и Спаси­тель мира.

Первым о рождении Спаси­теля в пещере упоминал жив­ший во II веке святой Иустин Мученик, а во времена Ори­гена (III в.) эта пещера была уже общеизвестной. После

прекращения гонений на хри­стиан, императором Констан­тином Великим над этой пещерой был сооружен храм, о котором писал древний историк и епископ Евсевий Кесарийский.

Первыми весть о Рождестве Спасителя мира услышали пастухи, бывшие ночью у сво­его стада. Им предстал ангел Господень и сказал: «Не бой­тесь; я возвещаю вам великую радость, которая будет всем людям: ибо ныне родился вам в городе Давидовом Спаси­тель, Который есть Христос Господь» (Лк. 2;10–11).

Кроме ангельского благове­стия вифлеемским пастухам, Рождество Христово чудесною звездою возвещено было вол­хвам – мудрецам с восточных стран. В лице восточных мудрецов весь языческий мир, незримо для него самого, пре­клонил свои колена пред Спа­сителем мира.

Установление празднова­ния Рождества Христова отно­сится к первым векам христи­анства. До IV века в Восточ­ных и Западных Церквах праздник Рождества Христова праздновался 6 января, и был известен под именем Богояв­ления. День Рождества Хри­стова был впервые отделен от празднования Богоявления Римской Церковью в первой половине IV века (при папе

Юлии) и перенесен на 25 дека­бря. Необходимость такого отделения была продиктована популярностью языческого культа «Солнца Непобеди­мого» (лат. Sol Invictus). Этот культ, христианская часть жителей империи, стремилась вытеснить празднованием Рождества Христа.

Восточная Церковь, при­мерно, на 50 лет позже Запад­ной приняла раздельное празднование Рождества и Богоявления. Впервые такое празднование в Константино­поле совершилось в 377 году, по указанию императора Аркадия, который ссылался на обычай Римской Церкви. Немалую роль в дальнейшем укоренении этой традиции сыграл также авторитет свя­тителя Иоанна Златоуста, который был в то время архи­епископом Константинополя. Из Константинополя обычай праздновать Рождество Хри­стово 25 декабря (по старому стилю) постепенно распро­странился по всему право­славному Востоку.

ИКОНОГРАФИЯ ПРАЗДНИК А

Иконография Рождества Христова складывалась посте­пенно, как и богослужение праздника, однако основные ее черты наметились уже в раннехристианский период.

Самые древние из сохра­нившихся из о бражений Рождества Христова отно­сятся к IV веку. В катакомбах святого Севастиана в Риме спеленатый Младенец пред­ставлен лежащим на одре, рядом – Богоматерь с распу­щенными волосами в антич­ном одеянии.

Отличительными особен­ностями образов Рождества Христова на раннехристиан­ских саркофагах являются изображение сцены не в пещере, а под своеобразным навесом, Богоматерь при этом не возлежит на одре, как в более поздних памятниках, а  сидит рядом с Младенцем. У  яслей Спасителя присутст­вуют животные – вол и осел – как исполнение пророчества Исаии: «Вол знает владетеля своего и осел – ясли господина своего, а Израиль не знает Меня, народ Мой не разумеет» (Ис. 1: 3).

В целом иконография Рождества Христова сложи­лась к VII столетию. После периода иконоборчества сюжет будет часто изобра­жаться в иконописи, миниа­тюре и декоративно­приклад­ном искусстве на основе общей схемы. Постоянными элементами композиции ста­новятся пещера и Вифлеем­ская звезда, приведшая вол­хвов ко Христу.

Основная композиция Рождества (изображение спе­ленатого Младенца в яслях в пещере, животных у яслей, возлежащей Богоматери и сидящего Иосифа) в различ­ных памятниках будет, осо­бенно начиная с VIII века, дополняться изображением ангелов, славословящих Господа, сценой Благовещения пастухам, а также сценами путешествия и поклонения волхвов.

НА РУСИ ОБРАЗЫ РОЖДЕСТВА

были чрезвычайно распро­страненными. Конечно, рус­ские иконописцы следовали византийской иконографиче­ской схеме, но дополняли ее различными подробностями и деталями. Рождественский цикл уже в XI–XII столетиях почти всегда представал в рас­ширенном варианте, в кото­рый включалось, к примеру, не только поклонение волхвов, но и их путешествие со звездой.

Обозревая монументальные ансамбли следует отметить, что в византийской и русской живописи рассматриваемому сюжету уделялось особое место. Чаще всего, Рождество Христово изображалось в паре с Успением Богоматери. Эти сюжеты находились друг напротив друга, например, на южной и северной стенах храма. Такое символическое противопоставление рожде­ния во плоти и нового рожде­ния после смерти для жизни на небесах подчеркивалось схо­жими иконографическими мотивами. В Рождестве Спаси­тель в пеленах лежит в яслях, а в Успении Христос держит в руках душу Богоматери, пред­ставленную в виде спеленатого младенца. Подобно тому, как Господь вверил Себя Пресвя­той Деве в Рождестве, Богома­терь вверила свою душу Хри­сту во Успении. Наглядное сопоставление в храмовом пространстве этих сюжетов знаменательно потому, что они иллюстрируют начало и завер­шение истории спасения – от Боговоплощения до вознесе­ния нетленной плоти Пречи­стой Матери. Также особое распространение на Руси получили иконы с изображе­нием Собора Богоматери. Этот праздник отмечается на следу­ющий день после Рождества Христова и по смыслу и харак­теру богослужения тесно с ним связан.

Рождество Христово (XVIII век)

літуРгіка4

№ 11 (23), грудень 2014

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

MERRY CHRISTMAS АБО: ЧИ МОЖНА РОЗГЛЕДІТИ РІЗДВО КРІЗЬ ОКУЛЯРИ САНТА-КЛАУСА?Хто головний герой

Різдвяних свят Європи? Як транс­

формувалось сприйняття Християнства? Святий Мико­лай і Кока­Кола: чому розді­лене століттями поєднала реклама? Відповіді на ці та деякі інші супутні питання і окреслюють головну тематику даної статі. В якій буде йти мова про традиції святкування одного з найбільших християн­ських свят - Різдва Христового, в країнах Західної Європи. Необхідно зазначити, що маються на увазі не церковні традиції, а секулярне сприй­няття цього свята в сім’ях та суспільстві в цілому.

Верхні контури епохи, яка позначилася відчутними змі­нами в культурному житті Заходу, можна виділити серед­иною 60­х років ХХ століття. Цей період зміни парадигм прийнято називати потсмодер­ном. Саме він визначив кінець епохи Модерну та ідеалізації просвіти, як її центрального проекту, ознаменувавши оста­точну зневіру в раціоналізм, прогрес та необмежені можли­вості людського розуму. В епоху постмодерну людина опинилась у ситуації, можна сказати, тотального плюра­лізму, серед можливих культур­них, релігійних, політичних та світоглядних концепцій і прак­тик, які, з її точки зору, прин­ципово рівноцінні. Людина на повсякденному рівні взаємодіє із знаками абсолютно різних культур, вона, наче проковзує по культурній поверхні, не занурюючись в особливості того чи іншого «культурного продукту», його історію та зна­чення. При такому підході змі­нюється онтологічний статус реальності, вона, з часом, поступається місцем муляжам, іміджам та маскам. Саме тому цій причині, осмислюючи суть того, що відбувається, мова йде не про церковні традиції свят­кування Різдва Христового в країнах Західної Європи, а про традиції святкування, які майже розмиті масовою куль­турою постмодерну, що став життєвим простором для сучасників.

В політико­економічному вимірі епоха постмодерну стала свідком агресивної експансії глобального капіталізму. Про­цес глобалізації нівелює куль­тури різних країн. Особливо це стає помітним при спробі дати відповідь на одне елементарне,

для простору християнської культури, запитання: хто, власне, є головним символом свята Різдва Христового? При всьому існуючому розмаїтті різних національних культур, цілком очевидно, що головною дійовою особою цього свята є не німецький «різдвяний дід» Вайнахтсман, не французький Пер Ноель, не шведський Йоло­томен, не норвезький Юлебукк та навіть не Дід Мороз радян­ського і пострадянського про­стору. Вкрай складно під цими образами розгледіти святителя Миколая Мирлікійського та, часом, ще складніше, Того, чиє Народження святкує весь хрис­тиянський світ – Христа. Про­блематичність ідентифікації, особливо в країнах Західної Європи, суті свята Різдва Хрис­тового, стала головною його характеристикою в епоху постмодерну. Домінантною ознакою якої, стала не боротьба з релігією, а спроба її симуляції. Навіть у протестантських краї­нах, де відсутня традиція шану­вання святих, в тому числі і святителя Миколая, чи не на кожному кроці можна поба­чити усміхненого, червонощо­кого Санта­Клауса (власне, Святого Миколая), як правило, з пляшечкою американського культового напою, який роздає подарунки. Більше того, цього

веселого заокеанського дідуся безпомилково впізнають навіть в Китаї, Японії та інших краї­нах, де християнське населення складає мізерний відсоток, а  християнство не є традицій­ною для цієї культури релігією.

Головний герой та централь­ний символ свята Різдва Хрис­тового епохи глобалізації – Санта Клаус, веселий дідусь, зовнішність якого закріпилась в свідомості багато в чому завдяки логотипу компанії Кока­Кола. Звичай святкувати пам’ять святителя Миколая в Америку принесли європейські переселенці, особливо шану­вали його день жителі голланд­ських колоній, де Sinterklaas (святитель Миколай), вважався небесним покровителем. В  основу візуального образу було покладене зображення Санта­Клауса американським художником шведського похо­дження Хеддоном Сандблумом, який і розробив в1931 році, в рамках різдвяної рекламної стратегії, перший проект образу «різдвяного діда» на замовлення компанії Coca­Cola. Проект виявися настільки успішним, що, фактично, став символом успішності. В рамках рекламної кампанії Кока­Коли з образом Санта­Клауса відбулась певна с у т т є в а м е т а м о р ф о з а . Образ святителя Миколая почав

використовуватись для реклами напою, який перетворився в справжню «ікону» американ­ської ідеологічної експансії. Почався цей процес невдовзі після закінчення Другої світової війни, коли заводи компанії Кока­Кола, можна сказати, в обов’язковому порядку почали будувати у зоні присутності США. Саме з цим пов’язаний той факт, що цей напій був заборонений в СССР та інших соціалістичних країнах, а також в деяких країнах ісламського світу. Цікаво, що одна з офіцій­них причин заборони продукції компанії Coca­Cola в іслам­ському світі формулювалась як «зловживання в рекламі свя­щенними символами». На цьому етапі вже, можна сказати, проступає знакова природа конфлікту протистояння сим­волічних стратегій ідеології.

В результаті процесу глоба­лізації західної ідеології, Різдво Христове стало святкуватись в культурах, які далекі від хрис­тиянства, наприклад, в Китаї, Камбоджі, деяких арабських країнах та інших. Яскравим прикладом сприйняття про­екту святкування Різдва, як свята, в якому головним героєм постає Санта­Клаус, є Японія, де християни складають менше ніж 2% населення. Але не див­лячись на це, популярність від­значання Різдва Христового неухильно зростає, особливо серед молодих японців. Ідея різдвяного обміну подарун­ками прекрасно поєднується з японськими традиціями, в яких подарунок виступає в ролі важливого жесту ввічливості. Вже за кілька неділь до Різдва культурний простір торгових центрів та рекламних роликів заповнюється різдвяними декораціями і піснями, прикра­шаються будинки та влаштову­ються тематичні вечірки, але вся ця підготовка до Різдва не передбачає, практично, ніякого християнського контексту і  часто молодий пересічний японець зовсім не пов’язує все це веселе святкування з поді­ями, які відбулись в Палестині близько двох тисяч років назад.

У сучасному світі навколо відзначання Різдва склалась ситуація, яку можна назвати як «війна за Різдво» і ця війна розгортається у формі своєрід­ного «конфлікту інтерпрета­цій». Навіть поверхневий ана­ліз знакового простору Різдва Христового виявляє поступову дехристиянізацію цього свята.

Епоха постмодерну активно поширює різні техніки амнезії, які багато в чому побудовані на с тратегі ї «антипам’яті» . І  однією з фігур такої антипам’яті є образ Санта­Кла­уса, який імітуючи традицію святкування Різдва Христового не асоціюється ні з чим, крім себе самого, він, навіть, не спів­відноситься з святим Мико­лаєм. Культурними сусідами Санта­Клауса можуть бути Міккі­Маус та інші герої дис­неївської мультиплікації. В  такій перспективі втрача­ється культурна диференціація між Різдвом Христовим, Хелоу­віном, Днем Валентина та іншим «дванадесятими свя­тами» постмодерну, які поселя­ються, а точніше, які «поселя­ють» в серцях і головах сучас­ників, ослаблюючи і без того слабкий культурно­релігійний імунітет.

Публікацію підготував Репік Денис

Прохання не використовувати газету з побутовою метою

БОГОСЛОВСЬКІ КУРСИ

при храмі преподобного Сергія Радонезького за

адресою вулиця Уманська 14продовжують набір

на новий навчальний рік на курсах викладатимуться

наступні предмети:1. Новий Завіт2. Старий Завіт.3. Історія Церкви4. Догматика 5. Літургіка6. Основи церковного мистецтва7. СектознавствоЗаняття проходять 2 рази на

тиждень у вечірній час, в формі лекцій та семінарів.Термін навчання – 2 роки.

Телефон для довідок: 097–140–33–68

«БЛА ЖЕННІ МИЛОСТИВІ,

БО ВОНИ ПОМИЛУВАНІ

БУДУ ТЬ» (Мф. 5, 7)

Парафія преподобного Сергія

Радонезького (вул. Уманська 14)

проводить збір гуманітарної

допомоги (продукти, речі пер-

шої необхідності, засоби гігієни)

та коштів для поранених бій-

ців і жителів східних регіонів

України.