лиПЕнЬ 2015 № 15 (27)

СОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАСОЛОМ’ЯНКАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНАПРАВОСЛАВНА

СВЯТЫЕ ПЕРВОВЕРХОВНЫЕ АПОСТОЛЫ ПЕТР И ПАВЕЛ Трудно найти людей,

более непохожих друг на друга. Петр женат (Еван-

гелие упоминает его тещу, а в посланиях есть слово о его жене-спутнице), а Павел – дев-ственник. Петр знал Христа с первых дней общественного служения Спасителя, а Павел узнал Христа только воскрес-шим. Петр – галилейский рыбак, а Павел – ученик вели-ких книжников и по воспита-нию – фарисей. Они оба – евреи, однако Павел пропове-довал слово Божие в основном язычникам, обновляя их Духом и из них составляя Церковь. Петр же проповедовал Еванге-лие главным образом обрезан-ным, то есть единоплеменни-кам.

Cвятой апостол Петр, вна-чале носивший имя Симон, родился в Вифсаиде, на север-ном берегу Геннисаретского озера. Он был сыном Ионы из колена Неффалимова. Петр был женат и жил в Капернауме, занимаясь скромным ремеслом рыбака вместе с братом Анд-реем, который был учеником святого Иоанна Крестителя.

Когда Господь начал служе-ние среди людей, святой Иоанн Предтеча указал Андрею и Иоанну, сыну Зеведееву, на Того, Которого он назвал Агнцем Божиим. Андрей при-шел к брату и сказал: «Мы нашли Мессию» (Ин. 1: 41). На следующий день он привел Симона к Иисусу, и Господь, посмотрев на него, сказал: «Симон, сын Ионин; ты наре-чешься Кифа, что значит: камень (по-греч. Петр)» (Ин. 1: 42). Изменение имени означало для него изменение жизни. С тех пор Петр пошел за Иисусом и сопровождал Его повсюду в Палестине.

Его любовь была столь пла-менной, что он стал главой две-надцати апостолов, избранных Господом. Он был для них не как господин, обладающий властью принуждать, но скорее как выразитель мнения апосто-лов и любимый собеседник Учителя. После Вознесения

Спасителя Петр стал главой общины, состоявшей примерно из 120 человек. Они собрались в горнице и молились в ожида-нии сошествия Святого Духа. Петр предложил по жребию избрать апостола вместо преда-теля Иуды, и тогда одним из двенадцати был избран Мат-фий. В день Пятидесятницы Святой Дух сошел на апосто-лов, и они исполнились совер-шенного знания о великом

таинства спасения. С тех пор они получили дар свидетель-ства о Господе перед народами, распространяя весть о Божест-венных чудесах на разных язы-ках.

Павел, или, точнее, Савл (как назывался он прежде обращения ко Христу), в отли-чие от Петра, был из тогдашней элиты. Родился он в эллинисти-ческом городе Тарсе, столице провинции Киликия, был из

колена Вениаминова, как и царь Саул, в честь которого его назвали. Одновременно он по рождению был римским гра-жданином — редкая для про-винциалов привилегия, давав-шая ему множество особых прав (например, требовать суда лично у императора, чем он в последствии и воспользо-вался). Paulus , то есть «малый», это римское имя — вероятно, оно было у него с самого начала,

но только после обращения в христианство он стал исполь-зовать его вместо прежнего имени Савл. Образование он получил в Иерусалиме, у авто-ритетнейшего богослова того времени Гамалиила. Савл при-надлежал к числу фарисеев — ревнителей Закона, стремив-шихся в точности исполнить все его требования и все «пре-дания старцев». Савл разделял ненависть своих отцов к хри-стианам, которых считал опа-сными преступниками, греша-щими против Закона. В его присутствии святой Стефан был забит камнями, и Савл одобрил это. Горя яростью, «дыша угрозами и убийством на учеников Господа» (Деян. 9: 1), Савл, как повествуют Дея-ния апостолов, входил в дома, вытаскивал оттуда мужчин и женщин и бросал в тюрьму. Он получил от первосвященника рекомендательные письма и отправился в синагогу в Дамаск, чтобы всех последова-телей Христа, которых найдет там, вязать и приводить в Иерусалим. На пути в Дамаск Савл был внезапно поражен ослепительным светом с неба. «Он упал на землю и услышал голос, говорящий ему: «Савл, Савл! Что ты гонишь Меня? Он сказал: кто Ты, Господи? Господь же сказал: Я Иисус, Которого ты гонишь… И Господь сказал ему: встань и иди в город» (Деян. 9: 4–6). Савл поднялся с земли, но ничего не видел, словно его глаза сожгло это чрезмерно сильное сияние, которое видел только он. Один из спутников привел его в Дамаск за руку. Там он пробыл три дня без еды и питья, пока один ученик, по имени Анания, извещенный ангелом, не пришел к нему и не возложил на него руки во имя Иисусово, чтобы вернуть зре-ние и крестить.

Как можно увидеть, в жизни каждого из первоверховных апостолов был переломный момент, сделавший их тем, кем

Г А З Е Т А Б Л А Г О Ч И Н Н Я С О Л О М ’ Я Н С Ь К О Г О Р А Й О Н У

офіційне виданняСолом’янського благочиння м. КиєваУкраїнської Православної ЦерквиАдреса: 03087, м. Київ, вул. Уманська, 14.тел.: 242-07-27, Факс: 255-12-32E-mail газети: solomenka-orthodox@ukr.net

Шеф-редакторпротоієрей Ярослав Шовкеник

головний редактор Денис Репік

Редагування і коректура:Марина Бурдейна, Олена Кукуішко

верстка та дизайн: Віталій Сидоркін

Підписано до друку08.07.2015Наклад 1000 прим.

Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати матеріали, що публікуються в газеті

Газетні матеріали Ви можете переглянути

також на сайті

prp-sergiy.kiev.ua

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви

Окончание на с. 3

Первоверховные апостолы Петр и Павел (новгород, XVI век)

новини благочиння2

№ 15 (27), липень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

БЛАГОСЛОВЕННЯ ЛІЦЕЇСТІВ ЮРИДИЧНОГО ЛІЦЕЮ ПЕРЕД ПРОВЕДЕННЯМ ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ

В Україні розпочалось зовнішнє незалежне оціню-вання якості знань. На запро-шення керівництва юридич-ного ліцею імені Ярослава Кондратьєва настоятель ака-демічних храмів при Націо-нальній академії внутрішніх справ протоієрей Віталій Приходько звершив молебень та благословив ліцеїстів ІІ курсу перед проведенням ЗНО.

ЗАХОДИ ПРИСВЯЧЕНІ 29-Й РІЧНИЦІ КАТАСТРОФИ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

26 квітня 2015 року в навчально-науковому інсти-туті підготовки фахівців для підрозділів слідства та кримі-нальної міліції було прове-дено мітинг-реквієм до 29-ї річниці катастрофи на Чор-нобильській АЕС.

У заході взяв участь насто-ятель храмів при Національ-ній академії внутрішніх справ протоієрей Віталій При-ходько, який звернувся до курсантів зі словом та виго-лосив «Вічну пам'ять» заги-блим правоохоронцям, що брали участь у ліквідації катастрофи.

ЄПИСКОП ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МИКОЛАЙ ПРОВІВ ЗІБРАННЯ БЛАГОЧИННИХ ПІВДЕННОГО КИЇВСЬКОГО ВІКАРІАТСТВА

22 травня за благословен-ням Блаженнішого Митропо-лита Київського та всієї Укра-їни Онуфрія відбулось

зібрання благочинних Півден-ного київського вікаріатства, яке провів керуючий вікаріат-ством єпископ Миколай. На

зібранні були присутні благо-чинний Голосіївського благо-чиння – протоієрей Павло Кирилов, благочинний Печер-ського благочиння – протоіє-рей Володимир Косточка, бла-гочинний Святошинського благочиння – протоієрей Діо-нісій Дунаєв та благочинний Другого лікарняного благо-чиння протоієрей Генадій Батенко. На зібранні обгово-рювались актуальні питання ц е рк ов н о - п а р а фі я л ь н ог о життя благочинь Південного вікаріатства.

ПЕРШИЙ КЛАС НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ ЗВЕРШИВ ПАЛОМНИЦЬКУ ПОЇЗДКУ В КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКУ ЛАВРУ

В суботу, 23 травня, пер-ший клас недільної школи парафії преподобного Сергія Ра д он е з ь ког о з в е рш и в паломницьку поїздку до Києво-Печерської Лаври. Діти разом з батьками відві-дали Дальні печери та помо-лились в печерному храмі.

Учні молодших класів школи особливо чекали на цю поїздку, щоб побачити келії ченців-затворників та мощі преподобного Іллі Муромця, пам’ять про якого збергігає не лише літургічна традиція Церкви, а і народний фоль-клор.

ТРОЇЦЬКА БАТЬКІВСЬКА СУБОТА

30 травня, у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скор-ботних Радість», парафії пре-подобного Сергія Радонезь-кого, була звершена Боже-ственна літургія, яку очолив

благочинний Солом'янского району та настоятель храму протоієрей Ярослав Шовкеник у співслужінні духовннства парафії. Після літургії була звершена панахида.

СВЯТО ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО21 травня, у свято Вознесіння

Господнього та день пам’яті свя-того апостола і євангеліста Іоанна Богослова, Божественну літургію у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» парафії преподобного Сергія Радонезького очолив Преосвященніший Філарет, єпископ Львівський і Галиць-кий. Його Преосвященству спів-служили настоятель храму та благочинний Солом’янського району міста Києва протоієрей Ярослав Шовкеник і духовен-ство парафії.

ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ. П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ

31 травня, в день Святої Трійці, у храмі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорбот-них Радість» було звершено святкове боголсужіння, яке о ч о л и в б л а г о ч и н н и й Солом'янського району та настоятель храму протоіє-рей Ярослав Шовкеник в співслужінні духовенства парафії.

Після Божественної літургії була звершена вечірня з читанням колінопреклонних молитов, що були складені святителем Василієм Великим у IV столітті.

По завершенні боголужіння настоятель звернувся до пара-фіян з словами проповіді та поздоровив усіх присутніх зі святом.

новини благочиння 3

№ 15 (27), липень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ХОРОВИЙ КОЛЕКТИВ ХРАМУ СВЯТОГО ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ПАНТЕЛЕЙМОНА ПРИ КМКОЛ «ЦЕНТР МІКРОХІРУРГІЇ ОКА» ОТРИМА ГРАН-ПРІ ФЕСТИВАЛЮ «ПЕНТИКОСТІЯ»

1 червня 2015 року, за благо-словенням Передстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Онуф-рія Митрополита Київського та всієї України. На Соборній площі перед Свято-Успенським собором Києво-Печерської Лаври відбувся V ювілейний всеукраїнський фестиваль-конкурс парафіяльних хорових колективів «Пентикостія».

До участі були запрошені хорові колективи парафій та недільних шкіл України з метою поширення інтересу до музики православних компо-зиторів різних епох. Фестиваль проходив під патронатом бла-годійного Фонду пам'яті Бла-женнішого Митрополита Володимира. Перед початком концерту до учасників звер-нувся намісник Києво-Печер-ської Лаври митрополит Виш-городський і Чорнобильський Павло. У своєму слові він поздоровив всіх присутніх зі святом і передав вітання Бла-женнішого Митрополита Онуфрія. Також владика Павло подякував митрополиту Пере-яслав-Хмельницькому та Вишневському Олександру і відмітив, що саме завдяки його піклуванню цей фестиваль

проходить уже п'ятий, ювілей-ний раз.

За результатами виступів хорових колективів, жюрі, в складі заслуженого діяча мис-тецтв України, професора, про-тодиякона Дмитрія Болгар-ського, головного хормейстра Національної опери України, художнього керівника камер-ного хору «Кредо» Богдана Пліша та хормейстра Націо-нального академічного театру оперу та балету України ім. Т. Шевченка, регента хору Спасо-Перображенського собору Олександра Тарасенка, візна-чило переможців.

За підсумковим рішення жюрі, гран-прі фестивалю отримав хоровий колектив храму святого великомученика Пантелеймона при Київський міській клінічній офтальмоло-гічній лікарні «Центр мікрохі-рургії ока» під керівництвом регента Марії Коваль. Крім диплому та подарунків для всіх членів колективу від Фонду пам'яті Блаженнішого Митро-полита Володимира, по тради-ції, в храм було передано ікону Святої Трійці, яка залишається у переможців конкурсу протя-гом року до наступного фести-валю.

ВІДБУЛОСЬ ЧЕРГОВЕ ЗІБРАННЯ ДУХОВЕНСТВА СОЛОМ’ЯНСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ

18 червня, на парафії пре-подобного Сергія Радонезь-кого, відбулось зібрання духовенства Солом’янського благочиння, яке очолив бла-гочинний Солом’янського району протоієрей Ярослав

Шовкеник. На зустрічі обго-в о р ю в а л и с ь п и т а н н я пов’язані з проведенням уро-чистостей присвячених 1000-літтю преставлення святого рівноапостольного князя Володимира.

ПРЕДСТАВНИКИ УПЦ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У ЗАСІДАННІ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ РАДИ ЦЕРКОВ

22 червня у конференц-залі Українського біблійного това-риства відбулося чергове засі-

дання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організа-цій.

За благословенням Пред-стоятеля Української Право-славної Церкви Блаженні-шого Митрополита Київ-ського і всієї України Онуф-рія участь у зустрічі взяли голова Інформаційно-про-світницького відділу Київ-ської єпархії єпископ Василь-ківський Миколай, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ про-тоієрей Миколай Данилевич та співробітник відділу про-тоієрей Віталій Поліщук. На порядку денному сторонами було розглянуто ряд питань, зокрема, обговорення стану державно-церковних відно-син.

они стали. Савлу явился по дороге в Дамаск Воскресший Христос. С этого момента в его жизни изменилось все — точ-нее, его собственной эта жизнь уже не была, она была посвя-щена проповеди Того, Кого он прежде гнал.

А для Петра таким момен-том стало, наоборот, отрече-ние. Накануне распятия он обещал Христу, что и под стра-хом смерти не оставит Его, но Христос ответил: «…В эту ночь, прежде нежели пропоет петух, трижды отречешься от Меня» (Мф. 26: 34). На собст-венном примере первый из апостолов увидел, как легко можно стать последним. И только после покаянных слез Петра прозвучали обращен-ные к нему слова Спасителя: «…Паси овец Моих» (Ин. 21: 17). Но прежде Он задал ему очень простой вопрос: «Любишь ли ты Меня?» Задал его трижды, так что Петр даже расстроился, но после той ночи с отречением это было не лиш-ним: трижды отрекшийся три-жды исповедал свою любовь. А что за эту любовь придется платить спокойствием и ком-фортом, оба они, и Петр, и Павел, прекрасно знали.

Сразу же после исповедания Петром своей любви Иисус пророчествует о его смерти: «Прострешь руки твои, и дру-гой препояшет тебя и поведет, куда  не хочешь» (Ин. 21:18). Мученическая смерть была своего рода условием апо-стольства, и как не понимать это было Петру, видевшему распятие Учителя, и как не понимать Павлу, который сам прежде мучил христиан!

Святые первоверховные апостолы Петр и Павел, согла-сно церковному преданию, приняли мученичество в один

день – 12 июля, правда, воз-можно с разницей в несколько лет. Эта дата указана в дошед-ших до нас древних календа-рях: Римском (IV в.) и Карфа-генском (V в.). Исследователи считают, что св. апостол Петр прибыл в Рим в 67 году. Здесь он многих обратил ко Христу. В столице он написал Второе соборное послание к христиа-нам, обратившимся из иудеев и язычников, находившихся в рассеянии в Малой Азии. Господь предвозвестил ему о скором исходе из земной жизни, о чем апостол сам упо-минал в послании: «скоро дол-жен оставить храмину мою, как и Господь наш Иисус Хри-стос открыл мне. Буду же ста-раться, чтобы вы и после моего отшествия всегда приводили это на память» (2Пет.1:14-15). Сохранившееся предание повествует, что с началом гоне-ний, которые воздвиг импера-тор Нерон, ученики апостола Петра уговорили его покинуть Рим, чтобы не лишиться пастыря. Из любви к ним Петр согласился. Выйдя из города, на древней Аппиевой дороге апостол встретил явившегося ему Иисуса Христа. На вопрос «Куда идешь, Господи?» Спаси-тель сказал: «Иду в Рим, чтобы снова распяться». Сейчас на этом месте стоит храм («Domine, Quo Vadis?»). После возвращения в Рим св. апостол Петр был заключен в Мамер-тинскую темницу, которая находится на спуске Капито-лийского холма. Из Мамертин-ской темницы апостола Петра отвели на Ватиканский холм, который расположен на пра-вом берегу реки Тибр. На холме находился цирк Нерона, в котором апостол и принял мученическую смерть. Здесь исполнились слова Спасителя:

«Когда ты был молод, то препо-ясывался сам и ходил, куда хотел; а когда состаришься, то прострешь руки твои, и другой препояшет тебя, и поведет, куда не хочешь» (Ин.21:18-19). Как и Спаситель, апостол был возведен на крест, но из смире-ния просил распять его вниз головой. Здесь же, на Ватикан-ском холме, он был погребен священномучеником Климен-том Римским и другими учени-ками. Место это благоговейно хранилось в памяти римских христиан. Когда в 1941 г. в под-клете собора св. апостола Петра проводились раскопки, именно на этом месте нашли плиту с краткой и очень выра-зительной надписью на грече-ском языке: «Петр здесь».

О времени прибытия св. апостола Павла в Рим известно меньше. Как и апостолу Петру, Господь открыл ему время кон-чины, о чем Павел упоминает в послании к Тимофею: «Я уже становлюсь жертвою, и время моего отшествия настало. Подвигом добрым я подви-зался, течение совершил, веру сохранил; а теперь готовится мне венец правды, который даст мне Господь, праведный Судия, в день оный; и не только мне, но и всем, возлюбившим явление Его» (2Тим.4:6-8). Для казни апостола Павла привели в загородную местность, кото-рая называлась Сальвийские воды и здесь его обезглавили. Как римский гражданин, согласно закону, он не мог быть распят или быть казнёным в другой способ. На месте его погребения ученики оставили памятный знак, который позволил императору Конс-тантину разыскать это место и построить там церковь Сан-Паоло-фуори-ле-Мура в честь апостола.

Продолжение. Начало на с. 3

Свята4

№ 15 (27), липень 2015

СОЛОМ’ЯНКА ПРАВОСЛАВНА

ТАЇНСТВО СВЯЩЕНСТВАСвященство, ще починаючи з часів

Старого Завіту, завжди усвідомлю-валось, як клас окремо виділених

людей, посвячених для служіння Богу, голо-вним обов’язком яких, була молитва не лише за себе, а і за весь народ. Історичними витоками священницького служіння можна вважати момент обрання та посвячення Аарона – старшого брата Мойсея, для звер-шення богослужіння в старозавітній Скінії. Загалом, якщо розглядати весь Старй Завіт, як “тінь майбутніх благ”, по слову апостола Павла, то, відповідно, і старозавітне свя-щенство можна розглядати, як прообраз священства Нового Завіту. А зважаючи на певну спорідненість ключових моментів, таких як, наприклад, трьохступеневість служіння, наявність посвячення та чітка диференціація богослужбових обов’язків, паралелі стають ще більш очевидними.

Проте, варто зазначити, що християн-ське священство, у тій формі, в якій воно існує зараз, не увійшло в історію Церкви, як данність, а пройшло етап формування. Новозавітні тексти зберегли для нас різні назви предстоятелів древньохристиян-ських общин. Так, наприклад, “наставни-ків” апостол Павло згадує в посланнях до Євреїв та Галатів, а “начальників” – в посланні до Римлян, “пастирів” згадує апостол Петро в своєму соборному посланні, “пресвітерів” – апостол Яков, також у соборному посланні, “єпископів” та “дияконів” згадує автор Діянь апостол Лука. Зважаючи на сукупність свідчень Святого Письма, що говорять про священ-ство в апостольській Церкві, можна ствер-джувати, що ступені священства, раннього періоду християнства, були не так чітко структуровани як в наші часи. Більш детально визначити ієрархічний устрій Церкви I століття досить важко, зважаючи на дефіцит, а то і повну відсутність, доку-

ментальних джерел, особливо за період з 70-х по 90-ті роки I століття. Ймовірно, що прототипом для організації життя першо-християнських общин була храмова ієрар-хія з її трьоступенево структурою, на чолі з прешовсвященником, якому підпорядко-вувались священники та левіти, а також синагогальна адміністарція. Крім древніх юдейських свідчень, згадки про структуру, правове положення та обов’язки очільни-ків синагог, зустрічаються у Новому Завіті. Так, згідно тексту Святого Письма, кожна синагога мала одного або кількох началь-ників (Лк. 13:14), які керували общиною та піклувались про її богослужбове життя. Вони призначали своїх помічників для читання Закону, книг пророків та прове-дення служб (Діян. 13:15). В коло обов’язків начальників синагог, також, входило судо-чинство. Таким чином, можна сказати, що храмова ієрархія та синагогальна адмініс-тартивна структура, стали прототипами ієрархично-адміністративного устрою християнських общин апостольської Церкви. Це пояснює той факт, що на кінець I століття остаточно формується церковна ієрархія, яку очолює єпископ з залежними від нього пресвітерством та дияконами. Повноваження єпископа, як очільника общини, зформувались завдяки тому, що на ньому зосередились літургічні та адміні-стративні функції. Благодать апостоль-ського служіння, безпосередньо пов’язане з ним право звершення хіротоній пресвіте-рів та дияконів, а також канонічні повно-важення для управління ними, отримали своє продовження саме в інституті єпис-копства. Єпископ керував общиною, вер-шив суд та від імені вірних своєї общини входив у спілкування з главами інших християнських общин. На єпископів також покладався обов’язок оберігати істинну апостольського віровчення та протистояти

єретикам. Можна сказати, що всі вище зазначені повноваження та обов’язки єпис-копів, що були закріплені за ними апос-тольською традицією, збереглись до нашого часу, практично, без змін.

Пресвітерство, яке зайняло другу сту-пінь в ієрархічній структурі християнської Церкви, вперше згадується книзі Діянь апостольських, в контексті місіонерської діяльності апостолів Павла та Варнави, які проходили з проповіддю малоазійські міста Лістру, Іконію, Антиохію та “рукопо-лагали їм пресвітерів для кожної Церкви” (Діян. 14:23). Персвітери в общинах очолю-вали Євхаристичні зібрання та звершували інші таїнства, звісно, крім таїнства Свя-щенства, звершення якого було прерогати-вою виключно єпископів.

По характеру служіння дияконам відво-дилась третя ієрархічна ступінь священ-ства. Інститут дияконства з’явився в результаті необхідності організації общин-ного життя християн в Єрусалимі. Автор Діянь апостольських розповідає про це так: “У ці дні, коли збільшилась кількість учнів, виникло нарікання елліністів на євреїв за те, що вони не дбають за їхніх удо-виць у повсякденному служінні їм. Тоді

дванадцять апостолів, скликавши багато учнів, сказали: “Не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи. Отже, браття, оберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрості; їх поставимо на цю службу, а ми постійно перебуватимемо в молитві та слу-жінні слову ”. І угодна була ця пропозиція всьому зібранню; і обрали Стефана, мужа сповненого віри і Духа Святого, і Филипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена; і Миколая антиохійця, наверненого з язич-ників; їх поставили перед апостолами, а ці, помолившись, поклали на них руки” (Діян. 1:6). Саме слово “диякон” було не новим у християнській літургічній традициї, воно широко використовувалось в античності і означало людину, яка прислужує чи допо-магає у звершенні якоїсь справи. Також “дияконами” називали людей, які викону-вали другорядну роботу при язичницьких храмах. Християнство наповнило цей тер-мін абсолютно новим значенням і усвідом-лення ролі дияконату в Церкві досить динамічно змінювалось, залежно від епохи.

Публікацію підготував Репік Денис

Продовження у наступному номері

Прохання не використовувати газету з побутовою метою

18 ИЮЛЯ ДЕНЬ ПАМЯТИ ПРЕПОДОБНОГО СЕРГИЯ РАДОНЕЖСКОГОПреподобный Сергий

родился в селе Вар-ницы, под Ростовом, 3

мая 1314 года в семье благоче-стивых и знатных бояр Кирилла и Марии. Около 1328 года роди-тели отрока Варфоломея – так звали преподобного Сергия до монашеского пострига, пересе-лились из Ростова в Радонеж. Когда их старшие сыновья женились, Кирилл и Мария, незадолго до смерти, приняли монашество в Хотьковском монастыре Покрова Пресвятой Богородицы. Спустя непродол-жительное время овдовевший старший брат Стефан также принял монашество в этом монастыре. Похоронив родите-лей, Варфоломей вместе с бра-том Стефаном удалился для пустынножительства в лес (в 12 верстах от Радонежа). Сначала они поставили келлию, а потом небольшую церковь, и, с благо-словения митрополита Феогно-ста, она была освящена в честь

Пресвятой Троицы. Но, вскоре, не выдержав трудностей жизни в пустынном месте, Стефан оставил брата и перешел в Московский Богоявленский монастырь. Варфоломей же 7 октября 1337 года принял пострижение в монашество от игумена Митрофана с именем Сергий и положил начало буду-щей лавре в честь Святой Тро-ицы.

Тесные узы духовной дружбы и братской любви связывали преподобного Сергия со святи-телем митрополитом Алексием. Последний, на склоне лет, при-звал к себе преподобного и про-сил принять Русскую митропо-лию, но блаженный Сергий по смирению отказался от первос-вятительства.

Достигнув глубокой старо-сти, преподобный, за полгода прозрев свою кончину, призвал к себе братию и благословил на игуменство опытного в духов-ной жизни и послушании уче-

ника Никона. В безмолвном уединении преподобный Сер-гий преставился к Богу 25 сен-тября 1392 года.

Игумен земли Русской, как часто называют преподобного Сергия, никогда не искал славы, власти, и даже игуменство в основанном им монастыре при-нял лишь после многочисленных просьб братии. Истинное смире-ние и всецелая преданность воле Божией привлекала и продол-жает привлекать к нему тысячи людей, которые видят в нем сво-его духовного отца и молитвен-ного предстателя.

Значение преподобного Сер-гия для всего православного мира трудно переоценить. При-мер его жизни, монашеский подвиг и служение миротворца среди враждующих князей, осо-бенно важен и актуален для современности, когда в нашей старне не прекращается междо-усобная брань и проливается кровь православных христиан.